http://paralleltext.info/data/http://sourceforge.net/projects/zefania-sharp/files/Bibles/RUS/Ukrainian%20Version/2009 Український Public Domain На початку Бог створив Небо та землю . А земля була пуста та порожня , і темрява була над безоднею , і Дух Божий ширяв над поверхнею води . І сказав Бог : Хай станеться світло ! І сталося світло . І побачив Бог світло , що добре воно , і Бог відділив світло від темряви . І Бог назвав світло : День , а темряву назвав : Ніч . І був вечір , і був ранок , день перший . І сказав Бог : Нехай станеться твердь посеред води , і нехай відділяє вона між водою й водою . І Бог твердь учинив , і відділив воду , що під твердю вона , і воду , що над твердю вона . І сталося так . І назвав Бог твердь Небо . І був вечір , і був ранок день другий . І сказав Бог : Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного , і нехай суходіл стане видний . І сталося так . І назвав Бог суходіл : Земля , а місце зібрання води назвав : Море . І Бог побачив , що добре воно . І сказав Бог : Нехай земля вродить траву , ярину , що насіння вона розсіває , дерево овочеве , що за родом своїм плід приносить , що в ньому насіння його на землі . І сталося так . І земля траву видала , ярину , що насіння розсіває за родом її , і дерево , що приносить плід , що насіння його в нім за родом його . І Бог побачив , що добре воно . І був вечір , і був ранок , день третій . І сказав Бог : Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі , і нехай вони стануть знаками , і часами умовленими , і днями , і роками . І нехай вони стануть на тверді небесній світилами , щоб світити над землею . І сталося так . І вчинив Бог обидва світила великі , світило велике , щоб воно керувало днем , і світило мале , щоб керувало ніччю , також зорі . І Бог умістив їх на тверді небесній , щоб світили вони над землею , і щоб керували днем та ніччю , і щоб відділювали світло від темряви . І Бог побачив , що це добре . І був вечір , і був ранок , день четвертий . І сказав Бог : Нехай вода вироїть дрібні істоти , душу живу , і птаство , що літає над землею під небесною твердю . І створив Бог риби великі , і всяку душу живу плазуючу , що її вода вироїла за їх родом , і всяку пташину крилату за родом її . І Бог побачив , що добре воно . І поблагословив їх Бог , кажучи : Плодіться й розмножуйтеся , і наповнюйте воду в морях , а птаство нехай розмножується на землі ! І був вечір , і був ранок , день п'ятий . І сказав Бог : Нехай видасть земля живу душу за родом її , худобу й плазуюче , і земну звірину за родом її . І сталося так . І вчинив Бог земну звірину за родом її , і худобу за родом її , і все земне плазуюче за родом його . І бачив Бог , що добре воно . І сказав Бог : Створімо людину за образом Нашим , за подобою Нашою , і хай панують над морською рибою , і над птаством небесним , і над худобою , і над усею землею , і над усім плазуючим , що плазує по землі . І Бог на Свій образ людину створив , на образ Божий її Він створив , як чоловіка та жінку створив їх . І поблагословив їх Бог , і сказав Бог до них : Плодіться й розмножуйтеся , і наповнюйте землю , оволодійте нею , і пануйте над морськими рибами , і над птаством небесним , і над кожним плазуючим живим на землі ! І сказав Бог : Оце дав Я вам усю ярину , що розсіває насіння , що на всій землі , і кожне дерево , що на ньому плід деревний , що воно розсіває насіння , нехай буде на їжу це вам ! І земній усій звірині і всьому птаству небесному , і кожному , що плазує по землі , що душа в ньому жива , уся зелень яринна на їжу для них . І сталося так . І побачив Бог усе , що вчинив . І ото , вельми добре воно ! І був вечір , і був ранок , день шостий . І були скінчені небо й земля , і все воїнство їхнє . І скінчив Бог дня сьомого працю Свою , яку Він чинив . І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї , яку був чинив . І поблагословив Бог день сьомий , і його освятив , бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї , яку , чинячи , Бог був створив . Це ось походження неба й землі , коли створено їх , у дні , як Господь Бог создав небо та землю . І не було на землі жодної польової рослини , і жодна ярина польова не росла , бо на землю дощу Господь Бог не давав , і не було людини , щоб порати землю . І пара з землі підіймалась , і напувала всю землю . І створив Господь Бог людину з пороху земного . І дихання життя вдихнув у ніздрі її , і стала людина живою душею . І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході , і там осадив людину , що її Він створив . І зростив Господь Бог із землі кожне дерево , принадне на вигляд і на їжу смачне , і дерево життя посеред раю , і дерево Пізнання добра і зла . І річка з Едену виходить , щоб поїти рай . І звідти розділюється і стає чотирма початками . Імення одному Пішон , оточує він усю землю Хавіла , де є золото . А золото тієї землі добре ; там бделій і камінь онікс . Ім'я ж другої річки Ґіхон , вона оточує ввесь край Етіопії . А ім'я річки третьої Тигр , вона протікає на сході Ашшуру . А річка четверта вона Ефрат . І взяв Господь Бог людину , і в еденському раї вмістив був її , щоб порала його та його доглядала . І наказав Господь Бог Адамові , кажучи : Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти . Але з дерева знання добра й зла не їж від нього , бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш ! І сказав Господь Бог : Не добре , щоб бути чоловіку самотнім . Створю йому поміч , подібну до нього . І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину , і все птаство небесне , і до Адама привів , щоб побачити , як він їх кликатиме . А все , як покличе Адам до них , до живої душі воно ймення йому . І назвав Адам імена всій худобі , і птаству небесному , і всій польовій звірині . Але Адамові помочі Він не знайшов , щоб подібна до нього була . І вчинив Господь Бог , що на Адама спав міцний сон , і заснув він . І Він узяв одне з ребер його , і тілом закрив його місце . І перетворив Господь Бог те ребро , що взяв із Адама , на жінку , і привів її до Адама . І промовив Адам : Оце тепер вона кість від костей моїх , і тіло від тіла мого . Вона чоловіковою буде зватися , бо взята вона з чоловіка . Покине тому чоловік свого батька та матір свою , та й пристане до жінки своєї , і стануть вони одним тілом . І були вони нагі обоє , Адам та жінка його , і вони не соромились . Але змій був хитріший над усю польову звірину , яку Господь Бог учинив . І сказав він до жінки : Чи Бог наказав : Не їжте з усякого дерева раю ? І відповіла жінка змієві : З плодів дерева раю ми можемо їсти , але з плодів дерева , що в середині раю , Бог сказав : Не їжте із нього , і не доторкайтесь до нього , щоб вам не померти . І сказав змій до жінки : Умерти не вмрете ! Бо відає Бог , що дня того , коли будете з нього ви їсти , ваші очі розкриються , і станете ви , немов Боги , знаючи добро й зло . І побачила жінка , що дерево добре на їжу , і принадне для очей , і пожадане дерево , щоб набути знання . І взяла з його плоду , та й з'їла , і разом дала теж чоловікові своєму , і він з'їв . І розкрилися очі в обох них , і пізнали , що нагі вони . І зшили вони фіґові листя , і зробили опаски собі . І почули вони голос Господа Бога , що по раю ходив , як повіяв денний холодок . І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю . І закликав Господь Бог до Адама , і до нього сказав : Де ти ? А той відповів : Почув я Твій голос у раю і злякався , бо нагий я , і сховався . І промовив Господь : Хто сказав тобі , що ти нагий ? Чи ти не їв з того дерева , що Я звелів був тобі , щоб ти з нього не їв ? А Адам відказав : Жінка , що дав Ти її , щоб зо мною була , вона подала мені з того дерева , і я їв . Тоді Господь Бог промовив до жінки : Що це ти наробила ? А жінка сказала : Змій спокусив мене , і я їла . І до змія сказав Господь Бог : За те , що зробив ти оце , то ти проклятіший над усю худобу , і над усю звірину польову ! На своїм череві будеш плазувати , і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя . І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою , між насінням твоїм і насінням її . Воно зітре тобі голову , а ти будеш жалити його в п'яту . До жінки промовив : Помножуючи , помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї . Ти в муках родитимеш діти , і до мужа твого пожадання твоє , а він буде панувати над тобою . І до Адама сказав Він : За те , що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева , що Я наказав був тобі , говорячи : Від нього не їж , проклята через тебе земля ! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя . Тернину й осот вона буде родити тобі , і ти будеш їсти траву польову . У поті свойого лиця ти їстимеш хліб , аж поки не вернешся в землю , бо з неї ти взятий . Бо ти порох , і до пороху вернешся . І назвав Адам ім'я своїй жінці : Єва , бо вона була мати всього живого . І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх . І сказав Господь Бог : Ось став чоловік , немов один із Нас , щоб знати добро й зло . А тепер коли б не простяг він своєї руки , і не взяв з дерева життя , і щоб він не з'їв , і не жив повік віку . І вислав його Господь Бог із еденського раю , щоб порати землю , з якої узятий він був . І вигнав Господь Бог Адама . А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного , який обертався навколо , щоб стерегти дорогу до дерева життя . І пізнав Адам Єву , жінку свою , і вона завагітніла , і породила Каїна , і сказала : Набула чоловіка від Господа . А далі вона породила брата йому Авеля . І був Авель пастух отари , а Каїн був рільник . І сталось по деякім часі , і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі . А Авель , він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою . І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його , а на Каїна й на жертву його не зглянувся . І сильно розгнівався Каїн , і обличчя його похилилось . І сказав Господь Каїнові : Чого ти розгнівався , і чого похилилось обличчя твоє ? Отож , коли ти добре робитимеш , то підіймеш обличчя своє , а коли недобре , то в дверях гріх підстерігає . І до тебе його пожадання , а ти мусиш над ним панувати . І говорив Каїн до Авеля , брата свого . І сталось , як були вони в полі , повстав Каїн на Авеля , брата свого , і вбив його . І сказав Господь Каїнові : Де Авель , твій брат ? А той відказав : Не знаю . Чи я сторож брата свого ? І сказав Господь : Що ти зробив ? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі . А тепер ти проклятий від землі , що розкрила уста свої , щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки . Коли будеш ти порати землю , вона більше не дасть тобі сили своєї . Мандрівником та заволокою будеш ти на землі . І сказав Каїн до Господа : Більший мій гріх , аніж можна знести . Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі , і я буду ховатись від лиця Твого . І я стану мандрівником та заволокою на землі , і буде , кожен , хто стріне мене , той уб'є мене . І промовив до нього Господь : Через те кожен , хто вб'є Каїна , семикратно буде пімщений . І вмістив Господь знака на Каїні , щоб не вбив його кожен , хто стріне його . І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього , й осів у країні Нод , на схід від Едену . І Каїн пізнав свою жінку , і стала вона вагітна , і вродила Еноха . І збудував він місто , і назвав ім'я тому містові , як ім'я свого сина : Енох . І народився в Еноха Ірад , а Ірад породив Мехуяїла , а Мехуяїл породив Метушаїла , а Метушаїл породив Ламеха . І взяв собі Ламех дві жінки , ім'я одній Ада , а ймення другій Цілла . І породила Ада Явала , він був батьком тих , що сидять по наметах і мають череду . А ймення брата його Ювал , він був батьком усім , хто держить у руках гусла й сопілку . А Цілла також породила Тувалкаїна , що кував всіляку мідь та залізо . А сестра Тувалкаїнова Ноема . І промовив Ламех до жінок своїх : Адо й Цілло , послухайте ви мого голосу , жони Ламехові , почуйте ви слова мого ! Бо якби я мужа забив за уразу свою , а дитину за рану свою , і як буде усемеро пімщений Каїн , то Ламех у сімдесятеро й семеро ! І пізнав Адам ще свою жінку , і сина вона породила . І назвала ймення йому : Сиф , бо Бог дав мені інше насіння за Авеля , що забив його Каїн . А Сифові теж народився був син , і він назвав імення йому : Енош . Тоді зачали були призивати Ймення Господнє . Оце книга нащадків Адамових . Того дня , як створив Бог людину , Він її вчинив на подобу Божу . Чоловіком і жінкою Він їх створив , і поблагословив їх . І того дня , як були вони створені , назвав Він їхнє ймення : Людина . І жив Адам сто літ і тридцять , та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм , і назвав ім'я йому : Сиф . І було Адамових днів по тому , як він Сифа породив , вісім сотень літ . І породив він синів і дочок . А всіх Адамових днів було , які жив , дев'ять сотень літ і тридцять літ . Та й помер він . І жив Сиф сто літ і п'ять літ , та й породив він Еноша . І жив Сиф по тому , як Еноша породив , вісім сотень літ і сім літ . І породив він синів і дочок . А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ . І жив Енош дев'ятдесят літ , та й породив він Кенана . І жив Енош по тому , як Кенана породив , вісім сотень літ і п'ятнадцять літ . І породив він синів та дочок . А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ . Та й помер він . І жив Кенан сімдесят літ , та й породив він Магалал'їла . І жив Кенан по тому , як породив Магалал'їла , вісім сотень літ і сорок літ . І породив він синів та дочок . А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ . Та й помер він . І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ , та й породив він Яреда . І жив Магалал'їл по тому , як Яреда породив , вісім сотень літ і тридцять літ . І породив він синів та дочок . А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ . Та й помер він . І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки , та й породив він Еноха . І жив Яред по тому , як породив він Еноха , вісім сотень літ . І породив він синів та дочок . А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки . Та й помер він . І жив Енох шістдесят і п'ять літ , та й породив Метушалаха . І ходив Енох з Богом по тому , як породив він Метушалаха , три сотні літ . І породив він синів та дочок . А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ . І ходив із Богом Енох , і не стало його , бо забрав його Бог . І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ , та й Ламеха породив . І жив Метушалах по тому , як породив він Ламеха , сім сотень літ і вісімдесят і два роки . І породив він синів та дочок . А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ . Та й помер він . І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки , та й сина породив , ім'я йому назвав : Ной , говорячи : Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі , що Господь її викляв . І жив Ламех по тому , як Ноя породив , п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ . І породив він синів та дочок . А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ . Та й помер він . І був Ной віку п'ять сотень літ , та й породив Ной Сима , Хама та Яфета . І сталося , що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі , і їм народилися дочки . І побачили Божі сини людських дочок , що вродливі вони , і взяли собі жінок із усіх , яких вибрали . І промовив Господь : Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки , бо блудить вона . Вона тіло , і дні її будуть сто і двадцять літ . За тих днів на землі були велетні , а також по тому , як стали приходити Божі сини до людських дочок . І вони їм народжували , то були силачі , що славні від віку . І бачив Господь , що велике розбещення людини на землі , і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно . І пожалкував був Господь , що людину створив на землі . І засмутився Він у серці Своїм . І промовив Господь : Зітру Я людину , яку Я створив , з поверхні землі , від людини аж до скотини , аж до плазунів , і аж до птаства небесного . Бо жалкую , що їх Я вчинив . Але Ной знайшов милість у Господніх очах . Це ось оповість про Ноя . Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях . Ной з Богом ходив . І Ной породив трьох синів : Сима , Хама й Яфета . І зіпсулась земля перед Божим лицем , і наповнилась земля насильством . І бачив Бог землю , і ось зіпсулась вона , кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі . І промовив Господь до Ноя : Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм , бо наповнилась земля насильством від них . І ось Я винищу їх із землі . Зроби собі ковчега з дерева ґофер . З перегородками зробиш ковчега , і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору . І отак його зробиш : три сотні ліктів довжина ковчега , п'ятдесят ліктів ширина йому , а тридцять ліктів височина йому . Отвір учиниш в ковчезі , і звузиш на лікоть його від гори , а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його . Зробиш його на поверхи долішні , другорядні й третьорядні . А Я ось наведу потоп , воду на землю , щоб з-під неба винищити кожне тіло , що в ньому дух життя . Помре все , що на землі ! І складу Я заповіта Свойого з тобою , і ввійдеш до ковчегу ти , і сини твої , і жінка твоя , і жінки твоїх синів із тобою . І впровадиш до ковчегу по двоє з усього , з усього живого , із кожного тіла , щоб їх заховати живими з тобою . Вони будуть самець і самиця . Із птаства за родом його , і з худоби за родом її , і з усіх плазунів на землі за родом їх , по двоє з усього увійдуть до тебе , щоб їх зберегти живими . А ти набери собі з кожної їжі , що вона на споживання , і буде для тебе й для них на поживу . І зробив Ной усе , як звелів йому Бог , так зробив він . І сказав Господь Ноєві : Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу , бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді . Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро , самця та самицю її , а з худоби нечистої двоє : самця та самицю її . Також із птаства небесного по семеро , самця та самицю , щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі . Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей , і всяку істоту , яку Я вчинив , зітру з-над поверхні землі ! І зробив Ной усе , як звелів був Господь . А Ной був віку шостисот літ , і стався потоп , вода на землі . І ввійшов Ной , і сини його , і жінка його , і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу . Із чистої худоби та з худоби , що нечиста вона , і з птаства , і всього , що плазує на землі , по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу , самець і самиця , як Бог Ноєві був ізвелів . І сталося по семи днях , і води потопу линули на землю . Року шостої сотні літ життя Ноєвого , місяця другого , сімнадцятого дня місяця , цього дня відкрилися всі джерела великої безодні , і розчинилися небесні розтвори . І був дощ на землі сорок день і сорок ночей . Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной , і Сим , і Хам та Яфет , сини Ноєві , і жінка Ноєва , і три невістки його з ними , вони та всяка звірина за родом її , і всяка худоба за родом її , і всяке плазуюче , що плазує по землі , за родом його , і всяке птаство за родом його , усяка пташка крилата . І ввійшли до Ноя , до ковчегу по двоє із кожного тіла , що в нім дух життя . А те , що ввійшло , самець і самиця з кожного тіла ввійшли , як звелів йому Бог . І замкнув Господь за ним ковчега . І був потоп сорок день на землі , і збільшилась вода , і понесла ковчега . І він високо став над землею . І прибула вода , і сильно збільшилась вона на землі , і пливав ковчег на поверхні води . І дуже-дуже вода на землі прибула , і покрились усі гори високі , що під небом усім . На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула , і покрилися гори . І вимерло всяке тіло , що рухається на землі : серед птаства , і серед скотини , і серед звірини , і серед усіх плазунів , що плазують по землі , і кожна людина . Усе , що в ніздрях його дух життя , з усього , що на суходолі вимерло було . І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі , від людини аж до скотини , аж до плазуна , і аж до птаства небесного , вони стерлись з землі . І зостався тільки Ной та те , що з ним у ковчезі було . І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день . І згадав Бог про Ноя , і про кожну звірину та про всяку худобу , що були з ним у ковчезі . І Бог навів вітра на землю , і вода заспокоїлась . І закрились джерела безодні та небесні розтвори , і дощ з неба спинився . І верталась вода з-над землі , верталась постійно . І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях . А сьомого місяця , на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських . І постійно вода спадала аж до десятого місяця . А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки . І сталося по сорока днях , Ной відчинив вікно ковчегу , що його він зробив . І вислав він крука . І літав той туди та назад , аж поки не висохла вода з-над землі . І послав він від себе голубку , щоб побачити , чи не спала вода з-над землі . Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги , і вернулась до нього до ковчегу , бо стояла вода на поверхні всієї землі . І вистромив руку , і взяв він її , та й до себе в ковчег упустив її . І він зачекав іще других сім день , і знову з ковчегу голубку послав . І голубка вернулась до нього вечірнього часу , і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний . І довідався Ной , що спала вода з-над землі . І він зачекав іще других сім день , і голубку послав . І вже більше до нього вона не вернулась . І сталося , року шістсотого й першого , місяця першого , першого дня місяця висохла вода з-над землі . І Ной зняв даха ковчегу й побачив : аж ось висохла поверхня землі ! А місяця другого , двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля . І промовив Ноєві Господь , кажучи : Вийди з ковчегу ти , а з тобою жінка твоя , і сини твої , і невістки твої . Кожну звірину , що з тобою вона , від кожного тіла з-посеред птаства , і з-посеред скотини , і з-посеред усіх плазунів , що плазують по землі , повиводь із собою . І хай рояться вони на землі , і нехай на землі вони плодяться та розмножуються . І вийшов Ной , а з ним сини його , і жінка його , і невістки його . Кожна звірина , кожен плазун , усе птаство , усе , що рухається на землі , за родами їхніми вийшли з ковчегу вони . І збудував Ной жертівника Господеві . І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства , і приніс на жертівнику цілопалення . І почув Господь пахощі любі , і в серці Своєму промовив : Я вже більше не буду землі проклинати за людину , бо нахил людського серця лихий від віку його молодого . І вже більше не вбиватиму всього живого , як то Я вчинив був . Надалі , по всі дні землі , сівба та жнива , і холоднеча та спека , і літо й зима , і день та ніч не припиняться ! І поблагословив Бог Ноя й синів його , та й промовив : Плодіться й розмножуйтеся , та наповнюйте землю ! І ляк перед вами , і страх перед вами буде між усією звіриною землі , і між усім птаством небесним , між усім , чим роїться земля , і між усіма рибами моря . У ваші руки віддані вони . Усе , що плазує , що живе воно , буде вам на їжу . Як зелену ярину Я віддав вам усе . Тільки м'яса з душею його , цебто з кров'ю його , не будете ви споживати . А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших , з руки кожної звірини буду жадати її , і з руки чоловіка , з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську . Хто виллє кров людську з людини , то виллята буде його кров , бо Він учинив людину за образом Божим . Ви ж плодіться й розмножуйтеся , роїться на землі та розмножуйтесь на ній ! І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним , кажучи : А Я , ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас . І з кожною живою душею , що з вами : серед птаства , серед худоби , і серед усієї земної звірини з вами , від усіх , що виходять з ковчегу , до всієї земної звірини . І Я укладу заповіта Свого з вами , і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу , і більш не буде потопу , щоб землю нищити . І Бог промовляв : Оце знак заповіту , що даю Я його поміж Мною та вами , і поміж кожною живою душею , що з вами , на вічні покоління : Я веселку Свою дав у хмарі , і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею . І станеться , коли над землею Я хмару захмарю , то буде виднітися в хмарі веселка . І згадаю про Свого заповіта , що між Мною й між вами , і між кожною живою душею в кожному тілі . І більш не буде вода для потопу , щоб вигубляти кожне тіло . І буде веселка у хмарі , і побачу її , щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі , що воно на землі . І сказав Бог до Ноя : Це знак заповіту , що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом , що воно на землі . І були сини Ноєві , що вийшли з ковчегу : Сим , і Хам , і Яфет . А Хам він був батько Ханаанів . Оці троє були сини Ноєві , і від них залюднилася вся земля . І зачав був Ной , муж землі , садити виноград . І пив він вино та й упився , й обнажився в середині свого намету . І побачив Хам , батько Ханаанів , наготу батька свого , та й розказав обом браттям своїм надворі . Узяли тоді Сим та Яфет одежину , і поклали обидва на плечі свої , і позадкували , та й прикрили наготу батька свого . Вони відвернули дозаду обличчя свої , і не бачили наготи батька свого . А Ной витверезився від свого вина , і довідався , що йому був учинив його син наймолодший . І сказав він : Проклятий будь Ханаан , він буде рабом рабів своїм браттям ! І сказав він : Благословенний Господь , Симів Бог , і хай Ханаан рабом буде йому ! Нехай Бог розпросторить Яфета , і нехай пробуває в наметах він Симових , і нехай Ханаан рабом буде йому ! А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ . А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ . Та й помер . Оце нащадки синів Ноєвих : Сима , Хама та Яфета . А їм народились сини по потопі : Сини Яфетові : Ґомер , і Маґоґ , і Мадай , і Яван , і Тувал , і Мешех , і Тирас . А сини Ґомерові : Ашкеназ , і Рифат , і Тоґарма . А сини Явана : Еліша , і Таршіш , і китти , і додани . Від них відділилися острови народів у їхніх краях , кожний за мовою своєю , за своїми родами , у народах своїх . А сини Хамові : Куш , і Міцраїм , і Фут , і Ханаан . А сини Кушові : Сева , і Хавіла , і Савта , і Раама , і Савтеха . А сини Раами : Шева та Дедан . Куш же породив Німрода , він розпочав на землі велетнів . Він був дужий мисливець перед Господнім лицем . Тому то говориться : Як Німрод , дужий мисливець перед Господнім лицем . А початком царства його були : Вавилон , і Ерех , і Аккад , і Калне в землі Шінеар . З того краю вийшов Ашшур , та й збудував Ніневію , і Реховот-Ір , і Калах , і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом , він оте місто велике . А Міцраїм породив лудів , і анамів , і легавів , і нафтухів , і патрусів , і каслухів , що звідси пішли филистимляни , і кафторів . А Ханаан породив Сидона , свого перворідного , та Хета , і Евусеянина , і Амореянина , і Ґірґашеянина , і Хіввеянина , і Аркеянина , і Синеянина , і Арвадеянина , і Цемареянина , і Хаматеянина . А потім розпорошилися роди Ханаанеянина . І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару , аж до Ґази , у напрямі аж до Содому , і до Гомори , і до Адми , і до Цевоїму , аж до Лашу . Оце сини Хамові , за їхніми родами , за мовами їхніми , у їхніх країнах , у їхніх народах . А Симові теж народились йому , він батько всіх синів Еверових , брат старший Яфетів . Сини Симові : Елам , і Ашшур , і Арпахшад , і Луд , і Арам . А Арамові сини : Уц , і Хул , і Ґетер , і Маш . А Арпахшад породив Шелаха , а Шелах породив Евера . А Еверові народилося двоє синів : ім'я першому Пелеґ , бо за днів його поділилась земля , а ймення його брата Йоктан . А Йоктан породив Алмодада , і Шелефа , і Хасар-Мавета , і Єраха , і Гадорама , і Узала , і Диклу , і Увала , і Авімаїла , і Шеву , і Офіра , і Хавілу , і Йовава . Усі вони сини Йоктанові . А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару , гори східньої . Оце сини Симові , за їхніми родами , за мовами їхніми , у їхніх країнах , у їхніх народах . Оце роди синів Ноєвих , за нащадками їхніми , у їхніх народах . І народи від них поділились на землі по потопі . І була вся земля одна мова та слова одні . І сталось , як рушали зо Сходу вони , то в Шинеарському краї рівнину знайшли , і оселилися там . І сказали вони один одному : Ану , наробімо цегли , і добре її випалімо ! І сталася цегла для них замість каменя , а смола земляна була їм за вапно . І сказали вони : Тож місто збудуймо собі , та башту , а вершина її аж до неба . І вчинімо для себе ймення , щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі . І зійшов Господь , щоб побачити місто та башту , що людські сини будували її . І промовив Господь : Один це народ , і мова одна для всіх них , а це ось початок їх праці . Не буде тепер нічого для них неможливого , що вони замишляли чинити . Тож зійдімо , і змішаймо там їхні мови , щоб не розуміли вони мови один одного . І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі , і вони перестали будувати те місто . І тому то названо ймення йому : Вавилон , бо там помішав Господь мову всієї землі . І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі . Оце нащадки Симові : Сим був віку ста літ , та й породив Арпахшада , два роки по потопі . І жив Сим по тому , як породив Арпахшада , п'ять сотень літ . І породив він синів і дочок . А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ , та й породив він Шелаха . І жив Арпахшад по тому , як породив він Шелаха , чотири сотні літ та три роки . І породив він синів та дочок . Шелах же жив тридцять літ , та й породив він Евера . І жив Шелах по тому , як породив він Евера , чотири сотні літ і три роки . І породив він синів та дочок . Евер же жив тридцять літ і чотири , та й породив він Пелеґа . І жив Евер по тому , як породив він Пелеґа , чотири сотні літ і тридцять літ . І породив він синів та дочок . Пелеґ же жив тридцять літ , та й породив Реу . І жив Пелеґ по тому , як породив Реу , дві сотні літ і дев'ять літ . І породив він синів та дочок . А Реу жив тридцять і два роки , та й породив Серуґа . І жив Реу по тому , як породив Серуґа , дві сотні літ і сім літ . І породив він синів та дочок . А Серуґ жив тридцять літ , та й породив Нахора . І жив Серуґ по тому , як породив Нахора , дві сотні літ . І породив він синів та дочок . А Нахор жив двадцять літ і дев'ять , та й породив він Тераха . І жив Нахор по тому , як породив він Тераха , сотню літ і дев'ятнадцять літ . І породив він синів та дочок . Терах же жив сімдесят літ , та й породив Аврама , і Нахора , і Гарана . А оце нащадки Терахові : Терах породив Аврама , і Нахора , і Гарана . А Гаран породив Лота . Гаран же помер за життя свого батька , у краї свого народження , в Урі халдейському . І побрали Аврам та Нахор для себе жінок . Ім'я Аврамовій жінці Сара , а ймення Нахоровій жінці Мілка , дочка Гарана , Мілчиного батька і батька Їски . А Сара неплідна була , не мала нащадка вона . І взяв Терах Аврама , сина свого , і Лота , сина Гаранового , сина свого сина , і Сару , невістку свою , жінку Аврама , свого сина , та й вийшов з ними з Уру халдейського , щоб піти до краю ханаанського . І прийшли вони аж до Харану , та й там оселилися . І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ . І Терах помер у Харані . І промовив Господь до Аврама : Вийди зо своєї землі , і від родини своєї , і з дому батька свого до Краю , який Я тобі покажу . І народом великим тебе Я вчиню , і поблагословлю Я тебе , і звеличу ймення твоє , і будеш ти благословенням . І поблагословлю , хто тебе благословить , хто ж тебе проклинає , того прокляну . І благословляться в тобі всі племена землі ! І відправивсь Аврам , як сказав був до нього Господь , і з ним пішов Лот . Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ , як виходив з Харану . І Аврам узяв Сару , свою жінку , та Лота , сина брата свого , і ввесь маєток , який набули , і людей , що їх набули у Харані , та й вийшли , щоб піти до Краю ханаанського . І до Краю ханаанського вони прибули . І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему , аж до дуба Мамре . А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї . І Господь явився Авраму й сказав : Я дам оцей Край потомству твоєму . І він збудував там жертівника Господеві , що явився йому . А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу , і намета свого розіп'яв , Бет-Ел від заходу , а Гай від сходу . І він збудував там Господу жертівника , і прикликав Господнє Ймення . І подавався Аврам усе далі на південь . І стався був голод у Краї . І зійшов Аврам до Єгипту , щоб там перебути , бо голод у Краї тяжкий став . І сталося , як він близько прийшов до Єгипту , то сказав був до жінки своєї Сари : Отож то я знаю , що ти жінка вродлива з обличчя . І станеться , як побачать тебе єгиптяни й скажуть : Це жінка його , то вони мене вб'ють , а тебе позоставлять живою . Скажи ж , що сестра моя ти , щоб добре було через тебе мені , і щоб я позостався живий через тебе . І сталось , як прийшов був Аврам до Єгипту , то єгиптяни побачили жінку , що дуже вродлива вона . І побачили її вельможі фараонові , і хвалили її перед фараоном . І взята була та жінка до дому фараонового . І він для Аврама добро вчинив через неї . І одержав він дрібну та велику худобу , і осли , і раби , і невільниці , і ослиці , верблюди . І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару , Аврамову жінку . І прикликав фараон Аврама й сказав : Що ж то мені ти вчинив ? Чому не сказав мені , що вона твоя жінка ? Для чого сказав ти : Вона моя сестра ? І я собі взяв був за жінку її . А тепер ось жінка твоя , візьми та й іди ! І фараон наказав людям про нього . І вислали його , і жінку його , і все , що в нього було . І піднявся Аврам із Єгипту , сам , і жінка його , і все , що в нього було , і Лот разом із ним , до Неґеву . А Аврам був вельми багатий на худобу , на срібло й на золото . І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу , аж до місця , де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм , до місця жертівника , що його він зробив там напочатку . І Аврам там прикликав Господнє Ймення . Так само й у Лота , що з Аврамом ходив , дрібна та велика худоба була та намети . І не вміщала їх та земля , щоб їм разом пробувати , бо великий був їхній маєток , і не могли вони разом пробувати . І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової . А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю . І промовив до Лота Аврам : Нехай сварки не буде між мною та між тобою , і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми , бо близька ми рідня . Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм ? Відділися від мене ! Коли підеш ліворуч , то я піду праворуч , а як ти праворуч , то піду я ліворуч . І звів Лот свої очі , і побачив усю околицю Йорданську , що наводнена вся вона аж до Цоару , перед тим , як Содом та Гомору був знищив Господь , як Господній , садок , як єгипетський край ! І Лот вибрав собі всю околицю йорданську . І Лот рушив на схід , і вони розлучилися один від одного . Аврам оселився в землі ханаанській , а Лот оселився в рівнинних містах околиці , і наметував аж до Содому . А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом . І промовив Господь до Аврама , коли Лот розлучився із ним : Зведи очі свої , та поглянь із місця , де ти , на північ , і на південь , і на схід , і на захід , бо всю цю землю , яку бачиш , Я її дам навіки тобі та потомству твоєму . І вчиню Я потомство твоє , як той порох землі , так , що коли хто потрапить злічити порох земний , то теж і потомство твоє перелічене буде . Устань , пройдись по Краю вздовж його та вширшки його , бо тобі його дам ! І Аврам став наметувати , і прибув , і осів між дубами Мамре , що в Хевроні вони . І він збудував там жертівника Господеві . І сталось за днів Амрафела , царя Шинеару , Арйоха , царя Елласару , Кедор-Лаомера , царя Еламу , і Тидала , царя Ґоїму , вони вчинили війну з Бераєм , царем Содому , і з Біршаєм , царем Гомори , з Шин'авом , царем Адми , і Шемевером , царем Цевоїму , і з царем Белаю , що Цоар тепер . Усі ці зібрались були до долини Сіддім , вона тепер море Солоне . Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові , а року тринадцятого повстали . А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі , що були з ним , і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі , і Зузів у Гамі , і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі , і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану , що він при пустині . І вернулись вони , і прибули до Ен-Мішпату , воно тепер Кадеш , і звоювали всю землю Амалика , а також Аморея , що сидів у Хаццон-Тамарі . І вийшов цар Содому , і цар Гомори , і цар Адми , і цар Цевоїму , і цар Белаю , тепер він Цоар , і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім , із Кедор-Лаомером , царем Еламу , і Тидалом , царем Ґоїму , і Амрафелом , царем Шинеару , і Арйохом , царем Елласару , чотири царі проти п'ятьох . А долина Сіддім була повна смоляних ям ; і втекли цар Содому й цар Гомори , та й попадали туди , а позосталі повтікали на гору . І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори , і всю їхню поживу , і пішли . І взяли вони Лота , сина брата Аврамового , бо пробував у Содомі , і добро його та й пішли . І прийшов був недобиток , та й розповів єврею Аврамові , а він жив між дубами амореянина Мамре , брата Ешколового й брата Анерового , Аврамових спільників . І почув Аврам , що небіж його взятий у неволю , та й узброїв своїх вправних слуг , що в домі його народились , три сотні й вісімнадцять , і погнався до Дану . І він поділився на гурти вночі , він та раби його , і розбив їх , і гнався за ними аж до Хови , що ліворуч Дамаску . І вернув він усе добро , а також Лота , небожа свого , і добро його повернув , а також жінок та людей . Тоді цар Содому вийшов назустріч йому , як він повертався , розбивши Кедор-Лаомера та царів , що були з ним , до долини Шаве , вона тепер долина Царська . А Мелхиседек , цар Салиму , виніс хліб та вино . А він був священик Бога Всевишнього . І поблагословив він його та й промовив : Благословенний Аврам від Бога Всевишнього , що створив небо й землю . І благословенний Бог Всевишній , що видав у руки твої ворогів твоїх . І Аврам дав йому десятину зо всього . І сказав цар содомський Аврамові : Дай мені людей , а маєток візьми собі . Аврам же сказав цареві содомському : Я звів свою руку до Господа , Бога Всевишнього , Творця неба й землі , що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього , що твоє , щоб ти не сказав : Збагатив я Аврама . Я не хочу нічого , даси тільки те , що слуги поїли , та частину людям , що зо мною ходили : Анер , Ешкол і Мамре , частину свою вони візьмуть . По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке : Не бійся , Авраме , Я тобі щит , нагорода твоя вельми велика . А Аврам відізвався : Господи , Господи , що даси Ти мені , коли я бездітний ходжу , а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску . І сказав Аврам : Отож , Ти не дав нащадка мені , і ото мій керівник спадкоємець мені . І ось слово Господнє до нього таке : Він не буде спадкоємець тобі , але той , хто вийде з твойого нутра , він буде спадкоємець тобі . І Господь його вивів надвір та й сказав : Подивися на небо , та зорі злічи , коли тільки потрапиш ти їх полічити . І до нього прорік : Таким буде потомство твоє ! І ввірував Аврам Господеві , а Він залічив йому те в праведність . І промовив до нього : Я Господь , що вивів тебе з Уру халдейського , щоб дати тобі землю оцю , щоб став ти спадкоємець її . І промовив Аврам : Господи , Господи , з чого я довідаюся , що буду спадкоємець її ? Він же промовив до нього : Візьми трилітнє теля , і трилітню козу , і трилітнього барана , і горлицю , і пташеня голубине . І взяв він для Нього все те , і розсік його пополовині , і дав кожну частину його відповідно до другої , але птаства не розсік . І зліталося хиже птаство на трупи , та Аврам відганяв його . Коли ж сонце схилялось на захід , то спав сон на Аврама . І ось спадає на нього жах темний , великий . І промовив Господь до Аврама : Добре знай , що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй . І будуть служити вони , і будуть їх мучити чотири сотні літ . Але народ , якому служити вони будуть , Я засуджу ; та вони потім вийдуть з великим маєтком . А ти до своєї рідні прийдеш у мирі , у старості добрій похований будеш . А покоління четверте повернеться сюди , бо досі не повний ще гріх амореянина . І сталось , коли зайшло сонце й була темрява , то ось появилась мов димуюча піч , та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви . І того дня склав Господь заповіта з Аврамом , говорячи : Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої , до річки Ефрата : хенеянина , і кенізеянина , і кадмонеянина , і хіттеянина , і періззеянина , і рефаеянина , і амореянина , і ханаанеянина , і ґірґашеянина , і евусеянина . А Сара , Аврамова жінка , не родила йому . І в неї була єгиптянка невільниця , а ймення їй Аґар . І сказала Сара Аврамові : Ось Господь затримав мене від породу . Прийди ж до моєї невільниці , може від неї одержу я сина . І послухався Аврам голосу Сари . І взяла Сара , Аврамова жінка , єгиптянку Аґар , свою невільницю , по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській , і дала її Аврамові , чоловікові своєму , за жінку . І він увійшов до Аґари , і вона зачала . Як вона ж побачила , що зачала , то стала легковажити господиню свою . І сказала Сара Аврамові : Моя кривда на тобі ! Я дала була свою невільницю до лоня твого , а як вона побачила , що зачала , то стала легковажити мене . Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою ! І промовив Аврам до Сари : Таж невільниця твоя в руці твоїй ! Зроби їй те , що вгодне в очах твоїх . І Сара гнобила її . І втекла Аґар від обличчя її . І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині , біля джерела на дорозі до Шур , і сказав : Аґаро , Сарина невільнице , звідки ж то прийшла ти , і куди ти йдеш ? Та відказала : Я втікаю від обличчя Сари , пані моєї . А Ангол Господній промовив до неї : Вернися до пані своєї , і терпи під руками її ! І Ангол Господній промовив до неї : Сильно розмножу потомство твоє , і через безліч буде воно незліченне . І Ангол Господній до неї сказав : Ось ти зачала , і сина породиш , і назвеш ім'я йому Ізмаїл , бо прислухавсь Господь до твоєї недолі . А він буде як дикий осел між людьми , рука його на всіх , а рука всіх на нього . І буде він жити при всіх своїх браттях . І назвала вона Ймення Господа , що мовив до неї : Ти Бог видіння ! Бо сказала вона : Чи й тут я дивилась на Того , Хто бачить мене ? Тому джерело було назване Джерело Живого , Хто бачить мене , воно поміж Кадешем та поміж Баредом . І вродила Аґар Аврамові сина , а Аврам назвав ім'я свого сина , що вродила Аґар : Ізмаїл . А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ , коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла . І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ , коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього : Я Бог Всемогутній ! Ходи перед лицем Моїм , і будь непорочний ! І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою , і дуже-дуже розмножу тебе . І впав Аврам на обличчя своє , а Бог до нього промовляв , говорячи : Я , ось Мій заповіт із тобою , і станеш ти батьком багатьох народів . І не буде вже кликатись ім'я твоє : Аврам , але буде ім'я твоє : Авраам , бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів . І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним , і вчиню , щоб вийшли з тебе народи , і царі з тебе вийдуть . І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою , і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт , що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі . І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого , увесь Край ханаанський , на вічне володіння , і Я буду їм Богом . І сказав Авраамові Бог : А ти заповіта Мого стерегтимеш , ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях . То Мій заповіт , що його ви виконувать будете , поміж Мною й поміж вами , і поміж потомством твоїм по тобі : нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас . І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої , і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами . А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях , як народжений дому , так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних , що він не з потомства твого . Щодо обрізання , нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє , і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним . А необрізаний чоловічої статі , що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті , то стята буде душа та з народу свого , він зірвав заповіта Мого ! І сказав Авраамові Бог : Сара , жінка твоя , нехай свого ймення не кличе вже : Сара , бо ім'я їй : Сарра . І поблагословлю Я її , і теж з неї дам сина тобі . І поблагословлю Я її , і стануться з неї народи , і царі народів будуть із неї . І впав Авраам на обличчя своє , і засміявся . І подумав він у серці своїм : Чи в столітнього буде народжений , і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить ? А до Бога сказав Авраам : Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм ! Бог же сказав : Але Сарра , твоя жінка , сина породить тобі , а ти назвеш ім'я йому Ісак . І Свого заповіта з ним Я складу , щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім . А щодо Ізмаїла , Я послухав тебе : Ось Я поблагословлю його , і вчиню його плідним , і дуже-дуже розмножу його . Він породить дванадцять князів , і великим народом учиню Я його . А Свого заповіта Я складу з Ісаком , що його Сарра вродить тобі на цей час другого року . І Він перестав говорити з ним . І Бог вознісся від Авраама . І взяв Авраам Ізмаїла , сина свого , і всіх уроджених у домі його , і всіх , хто куплений за срібло його , кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому , і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня , як Бог говорив з ним . А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ , як обрізано було тіло крайньої плоті його . А Ізмаїл був віку тринадцяти літ , як обрізано було тіло крайньої плоті його . Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл , син його . І всі мужі дому його , народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних , були обрізані з ним . І явився до нього Господь між дубами Мамре , а він сидів при вході в намет під час денної спеки . І він ізвів очі свої та й побачив : ось три Мужі стоять біля нього . І побачив , і вибіг із входу намету назустріч Їм , і вклонився до землі , та й промовив : Господи , коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх , не проходь повз Свойого раба ! Принесуть трохи води , і ноги Свої помийте , і спочиньте під деревом . І хай хліба шматок принесу я , а Ви підкріпіть серце Ваше . Потому підете , бо на те Ви йдете повз свойого раба . І сказали вони : Зроби так , як сказав . І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав : Візьми швидко три міри пшеничної муки , заміси , і зроби коржі . І побіг Авраам до товару , і взяв молоде та добре теля , і дав слузі , а той швидко його приготовив . І взяв масла й молока , та теля приготовлене , та й поклав перед Ними , а сам став біля Них під деревом . І їли Вони . І сказали до нього : Де Сарра , жінка твоя ? А він відказав : Ось у наметі . І сказав один з Них : Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу . І ось буде син у Сарри , жінки твоєї . . . А Сарра це чула при вході намету , що був за Ним . Авраам же та Сарра старі були , віку похилого . У Сарри перестало бувати звичайне жіноче . І засміялася Сарра в нутрі своїм , говорячи : Коли я зів'яла , то як станеться розкіш мені ? Таж пан мій старий ! І сказав Господь до Авраама : Чого то сміялася Сарра отак : Чи ж справді вроджу , коли я зостарілась ? Чи для Господа є річ занадто трудна ? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу , Сарра ж тоді матиме сина . А Сарра відріклася , говорячи : Не сміялася я , бо боялась . Але Він відказав : Ні , таки сміялася ти ! І повставали звідти ті Мужі , і поглянули на Содом , а Авраам пішов з Ними , щоб Їх відпровадити . А Господь сказав : Чи Я від Авраама втаю , що Я маю зробити ? Бож Авраам справді стане народом великим та дужим , і в ньому поблагословляться всі народи землі ! Бо вибрав Я його , щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі . І будуть вони дотримуватися дороги Господньої , щоб чинити справедливість та право , а то для того , щоб Господь здійснив на Авраамові , що сказав був про нього . І промовив Господь : Через те , що крик Содому й Гомори великий , і що гріх їхній став дуже тяжкий , зійду ж Я та й побачу , чи не вчинили вони так , як крик про них , що доходить до Мене , тоді їм загибіль , а як ні то побачу . І повернулися звідти ті Мужі , і пішли до Содому , а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем . І Авраам підійшов та й промовив : Чи погубиш також праведного з нечестивим ? Може є п'ятдесят праведних у цьому місті , чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних , що в ньому є ? Не можна Тобі чинити так , щоб убити праведного з нечестивим , бо стане праведний як нечестивий , цього ж не можна Тобі ! Чи ж Той , Хто всю землю судить , не вчинить правди ? І промовив Господь : Коли Я в Содомі , у цьому місті , знайду п'ятдесят праведних , то вибачу цілій місцевості ради них . І відповів Авраам та й промовив : Оце я осмілився був говорити до Господа свого , а я порох та попіл . Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти , чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох ? І промовив Господь : Не знищу , коли там знайду сорок і п'ять ! І промовив до Нього він ще , та й сказав : Може сорок там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю й ради сорока ! І сказав Авраам : Хай не гніває це мого Господа , і нехай я скажу : Може тридцять там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю , коли й тридцять знайду там ! І сказав Авраам : Оце я осмілився був говорити до Господа мого : Може двадцять там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю й ради двадцяти ! І сказав Авраам : Хай не гніває це мого Господа , і нехай я скажу тільки разу цього : Може хоч десять там знайдеться ? А Господь відказав : Не знищу й ради десятьох ! І пішов Господь , як скінчив говорити до Авраама . А Авраам вернувся до свого місця . І прибули обидва Анголи до Содому надвечір , а Лот сидів у брамі содомській . І побачив Лот , і встав їм назустріч , і вклонився обличчям до землі , та й промовив : Ось , панове мої , зайдіть до дому вашого раба , і переночуйте , і помийте ноги свої , а рано встанете й підете на дорогу свою . А вони відказали : Ні , бо будемо ми ночувати на вулиці . А він сильно на них налягав , і вони до нього з дороги зійшли , і ввійшли до дому його . І вчинив він для них прийняття , і напік прісного і їли вони . Ще вони не полягали , а люди того міста , люди Содому від малого аж до старого , увесь народ звідусюди оточили той дім . І вони закричали до Лота , і сказали йому : Де ті мужі , що ночі цієї до тебе прийшли ? Виведи їх до нас , щоб нам їх пізнати ! І Лот вийшов до входу до них , а двері замкнув за собою , і сказав : Браття мої , не чиніть лихого ! Ось у мене дві доньки , що мужа не пізнали . Нехай я їх до вас виведу , а ви їм робіть , що вам до вподоби . . . Тільки мужам оцім не робіть нічого , бо на те вони прийшли під тінь даху мого . А вони закричали : Іди собі геть ! І сказали : Цей один був прийшов , щоб пожити чужинцем , а він став тут суддею ! Тепер ми зло гірше тобі заподієм , ніж їм ! І сильно вони налягали на мужа , на Лота , і підійшли , щоб висадити двері . Тоді вистромили свою руку ті мужі , і впровадили Лота до себе до дому , а двері замкнули . А людей , що при вході до дому зібрались , вони вдарили сліпотою , від малого аж до великого . І ті попомучилися , шукаючи входу . І сказали ті мужі до Лота : Ще хто в тебе тут ? Зятів і синів своїх , і дочок своїх , і все , що в місті твоє , виведи з цього місця , бо ми знищимо це місце , бо збільшився їхній крик перед Господом , і Господь послав нас , щоб знищити його . І вийшов Лот , і промовив до зятів своїх , що мали взяти дочок його , і сказав : Уставайте , вийдіть із цього місця , бо Господь знищить місто . Але в очах зятів він здавався як жартун . А коли зійшла світова зірниця , то Анголи принагляли Лота , говорячи : Уставай , візьми жінку свою та обох дочок своїх , що знаходяться тут , щоб тобі не загинути через гріх цього міста . А що він вагався , то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його , і за руку жінки його , і за руку обох дочок його , і вивели його , і поставили поза містом . І сталося , коли один з них виводив їх поза місто , то промовив : Рятуй свою душу , не оглядайся позад себе , і не затримуйся ніде в околиці . Ховайся на гору , щоб тобі не загинути . А Лот їм відказав : Ні ж бо , Господи ! Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх , і Ти побільшив Свою милість , що зробив її зо мною , щоб зберегти при житті мою душу ; але я не встигну сховатись на гору , щоб бува не спіткало мене зло , і я помру . Ось місто це близьке , щоб утекти туди , а воно маленьке . Нехай сховаюсь я туди , чи ж воно не маленьке ? і буде жити душа моя . І відказав Він до нього : Ось Я прихиливсь до твого прохання , щоб не зруйнувати міста , про яке ти казав . Швидко сховайся туди , бо Я не зможу нічого зробити , аж поки не прийдеш туди . Тому й назвав ім'я тому місту : Цоар . Сонце зійшло над землею , а Лот прибув до Цоару . І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню , від Господа з неба . І поруйнував ті міста , і всю околицю , і всіх мешканців міст , і рослинність землі . А жінка його , Лотова , озирнулася позад нього , і стала стовпом соляним ! . . . І встав Авраам рано вранці , і подався до місця , де стояв був він перед лицем Господнім . І він подивився на Содом та Гомору , і на всю поверхню землі тієї околиці . І побачив : ось здіймається дим від землі , немов дим із вапнярки . . . І сталося , як нищив Бог міста тієї околиці , то згадав Бог Авраама , і вислав Лота з середини руїни , коли руйнував ті міста , що сидів у них Лот . І піднявся Лот із Цоару , і осів на горі , й обидві дочки його з ним , бо боявся пробувати в Цоарі . І осів у печері , він та обидві дочки його . І промовила старша молодшій : Наш батько старий , а чоловіка немає в цім краї , щоб прийшов до нас , як звичайно на цілій землі . Ходи , напіймо свого батька вином , і покладімося з ним . І оживимо нащадків від нашого батька . І ночі тієї вони напоїли вином свого батька . І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм . А він не знав , коли вона лягла й коли встала . . . І сталося другого дня , і старша сказала молодшій : Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком . Напіймо його вином також ночі цієї , і прийди ти , покладися з ним , і оживимо нащадків від нашого батька . І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька . І встала молодша та й поклалася з ним . А він не знав , коли вона лягла й коли встала . . . І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого . І вродила старша сина , і назвала ім'я йому : Моав . Він батько моавів аж до цього дня . А молодша вона вродила також , і назвала ймення йому : Бен-Аммі . Він батько синів Аммону аж до цього дня . І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром , і оселився часово в Ґерарі . І сказав Авраам на Сарру , жінку свою : Вона сестра моя . І послав Авімелех , цар Ґерару , і взяв Сарру . І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім , і сказав до нього : Ось ти вмираєш через жінку , яку взяв , бо вона має чоловіка . А Авімелех не зближався до неї , і сказав : Господи , чи Ти вб'єш також люд праведний ? Чи ж не він був сказав мені : Вона моя сестра , а вона також вона сказала : Він мій брат . Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх . І промовив до нього Бог у сні : І Я знаю , що в чистоті свого серця вчинив ти оце , і Я теж удержав тебе , щоб не згрішив проти Мене . Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї . А тепер верни жінку цього мужа , бо він пророк , і буде молитися за тебе , і живи . А коли ти не вернеш , то знай , що справді помреш ти й усе , що твоє . І встав Авімелех рано вранці , і покликав усіх рабів своїх , та й сказав усі ці слова до їхніх ушей . А люди ті сильно злякалися . І закликав Авімелех Авраама , і промовив до нього : Що ти нам учинив ? І чим згрішив я проти тебе , що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх ? Учинки , яких не роблять , ти зо мною вчинив ! І сказав Авімелех Авраамові : Що ти мав на увазі , що вчинив таку річ ? І сказав Авраам : Бо подумав я : Нема ж страху Божого в місцевості цій , тому вб'ють мене за жінку мою . І притім вона справді сестра моя , вона дочка батька мого , тільки не дочка матері моєї , і стала за жінку мені . І сталося , коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого , то сказав я до неї : То буде твоя ласка , яку вчиниш зо мною : у кожній місцевості , куди прийдем , говори ти на мене : він мій брат . І взяв Авімелех дрібну та велику худобу , і рабів та невільниць , та й дав Авраамові . І вернув йому Сарру , жінку його . І сказав Авімелех : Ось край мій перед обличчям твоїм , осядь там , де тобі до вподоби . А Саррі сказав : Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму . Оце тобі накриття на очі перед усіма , хто з тобою . І перед усіма ти оправдана . І помолився Авраам Богові , і вздоровив Бог Авімелеха , і жінку його , і невільниць його , і почали вони знову роджати . Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру , Авраамову жінку . А Господь згадав Сарру , як сказав був , і вчинив Господь Саррі , як Він говорив . І Сарра зачала , і породила сина Авраамові в старості його на означений час , що про нього сказав йому Бог . І назвав Авраам ім'я синові своєму , що вродився йому , що Сарра йому породила : Ісак . І обрізав Авраам Ісака , сина свого , коли мав він вісім день , як Бог наказав був йому . А Авраам був віку ста літ , як уродився йому Ісак , син його . І промовила Сарра : Сміх учинив мені Бог , кожен , хто почує , буде сміятися з мене . І промовила : Хто б сказав Авраамові : Сарра годує синів ? Бо вродила я сина в старості його . І дитина росла , і була відлучена . І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака . І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки , що вродила була Авраамові , що він насміхається . І сказала вона Авраамові : Прожени ту невільницю та сина її , бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм , із Ісаком . Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його . І промовив Господь Авраамові : Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою . Усе , що скаже тобі Сарра , послухай голосу її , бо Ісаком буде покликане тобі потомство . І також сина невільниці тієї учиню його народом , бо він твоє насіння . І встав рано Авраам , і взяв хліба й бурдюка води , і дав до Аґари на плече її , також дитину , та й послав її . І пішла вона , та й заблудила в пустині Беер-Шева . І скінчилась вода в бурдюці , і покинула вона дитину під одним із кущів . І пішла вона , і сіла собі навпроти , на віддалі як стрілити луком , бо сказала : Нехай я не бачу смерти цієї дитини ! І сіла навпроти , і піднесла свій голос та й заплакала . І почув Бог голос того хлопця . І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба , і сказав їй : Що тобі , Аґаро ? Не бійс , бо почув Бог голос хлопц , де він там . Устань , підійми хлопця , і рукою своєю держи його , бо великим народом зроблю Я його . І відкрив Бог очі її , і вона побачила криницю води . І пішла вона , і наповнила бурдюка водою , та й напоїла хлопця . І з хлопцем був Бог , і він виріс . І осів у пустині , і став він стрілець-лучник . І осів він у пустині Паран , а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю . І сталося часу того , і сказав Авімелех і Піхол , головний провідник його війська , до Авраама , говорячи : Бог із тобою в усьому , що ти робиш ! А тепер присягни ж мені Богом отут , що ти не обманиш мене , і нащадка мого , і онука мого . І яка була ласка , яку я до тебе чинив , ти вчиниш зо мною та з краєм , що ти в нім чужинцем пробуваєш . І сказав Авраам : Я присягаю ! І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води , що її відняли були Авімелехові раби . І сказав Авімелех : Я не знаю , хто вчинив оту річ , ані ти не розповів мені , й ані я не чув , хібащо сьогодні . І взяв Авраам дрібну та велику худобу , та й дав Авімелехові , і обидва вони склали умову . І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно . І сказав Авімелех до Авраама : Що вони , сім овечок отих , що ти їх поставив осібно ? А той відказав : Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш , щоб для мене були на свідоцтво , що я викопав цю криницю . Тому то назвав він це місце Беер-Шева , бо там поклялися вони . І склали умову вони в Беер-Шеві . І встав Авімелех та Піхол , головний провідник його війська , і вернулись вони до краю филистимського . А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві , і кликав там Ім'я Господа , Бога Вічного . І Авраам пробував у филистимській землі багато днів . І сталось після цих випадків , що Бог випробовував Авраама . І сказав Він до нього : Аврааме ! А той відказав : Ось я ! І промовив Господь : Візьми свого сина , свого одинака , що його полюбив ти , Ісака , та й піди собі до краю Морія , і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір , що про неї скажу тобі . І встав Авраам рано вранці , і свого осла осідлав ; і взяв із собою двох слуг та Ісака , сина свого , і для цілопалення дров нарубав . І встав , і пішов він до місця , що про нього сказав йому Бог . А третього дня Авраам звів очі свої , та й побачив те місце здалека . І сказав Авраам своїм слугам : Сідайте собі тут з ослом , а я й хлопець підем аж туди , і поклонимося , і повернемося до вас . І взяв Авраам дрова для цілопалення , і поклав на Ісака , сина свого , і взяв в свою руку огонь та ножа , і пішли вони разом обоє . І сказав Ісак до Авраама , свого батька , говорячи : Батьку мій ! А той відказав : Ось я , сину мій ! І промовив Ісак : Ось огонь та дрова , а де ж ягня на цілопалення ? І відказав Авраам : Бог нагледить ягня Собі на цілопалення , сину мій ! І пішли вони разом обоє . І вони прийшли до місця , що про нього сказав йому Бог . І збудував там Авраам жертівника , і дрова розклав , і зв'язав Ісака , сина свого , і поклав його на жертівника над дровами . І простяг Авраам свою руку , і взяв ножа , щоб зарізати сина свого . . . Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав : Аврааме , Аврааме ! А той відізвався : Ось я ! І Ангол промовив : Не витягай своєї руки до хлопця , і нічого йому не чини , бо тепер Я довідався , що ти богобійний , і не пожалів для Мене сина свого , одинака свого . А Авраам звів очі свої та й побачив , аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами . І пішов Авраам , і взяв барана , і приніс його на цілопалення замість сина свого . І назвав Авраам ім'я місця того : Господь нагледить , що й сьогодні говориться : На горі Господь з'явиться . А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге , і сказав : Клянуся Собою , це слово Господнє , тому , що вчинив ти цю річ , і не пожалів був сина свого , одинака свого , то благословляючи , Я поблагословлю тебе , і розмножуючи , розмножу потомство твоє , немов зорі на небі , і немов той пісок , що на березі моря . І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів . І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те , що послухався ти Мого голосу . І вернувсь Авраам до слуг своїх . І сталося по тих випадках , і сказано Авраамові так : Ось також Мілка вродила синів Нахорові , братові твоєму : Уца , перворідного його , і Буза , брата його , і Кемуїла , батька Арамового , І Кеседа , і Хазо , і Пілдаша , і Їдлафа , і Бетуїла . А Бетуїл породив Ревеку . Цих восьмерох породила Мілка Нахорові , братові Авраамовому . А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама , і Тахаша й Мааху . І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ , літа життя Сарриного . І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі , це Хеврон у Краї ханаанському . І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею . І встав Авраам від обличчя небіжки своєї , та й сказав синам Хетовим , говорячи : Я приходько й захожий між вами . Дайте в себе мені власність для гробу , і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого . І відповіли сини Хетові Авраамові , та й сказали йому : Послухай нас , пане мій , ти Божий князь серед нас ! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою . Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе , щоб поховати небіжку твою . І встав Авраам , і вклонився народу тієї землі , синам Хетовим , та й промовив до них і сказав : Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого , то послухайте мене , і настирливо просіть для мене Ефрона , сина Цохарового , і нехай мені дасть він печеру Махпелу , що його , що в кінці його поля , за гроші повної ваги , хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу . А Ефрон пробував серед Хетових синів . І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові , так що чули сини Хетові й усі , хто входив у браму його міста , говорячи : Ні , пане мій , послухай мене ! Поле віддав я тобі , і печеру , що на нім , віддав я тобі , на очах синів народу мого я віддав її тобі . Поховай небіжку свою . І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі , та й сказав до Ефрона , так що чув був народ тієї землі , говорячи : Коли б тільки мене ти послухав ! Я дам срібло за поле , візьми ти від мене , і хай поховаю небіжку свою . А Ефрон відповів Авраамові , говорячи йому : Пане мій , послухай мене ! Земля чотирьох сотень шеклів срібла , що вона поміж мною та поміж тобою ? А небіжку свою поховай ! І послухав Авраам Ефрона . І відважив Авраам Ефронові срібло , про яке той був сказав , так що чули сини Хетові , чотири сотні шеклів срібла купецької ваги . І стало поле Ефронове , що в Махпелі воно , що перед Мамре , поле й печера , що на ньому , і кожне дерево , що в полі , що в усій границі його навколо , купном Авраамові в присутності синів Хетових , усіх , хто входив до брами міста його . І по цьому Авраам поховав Сарру , жінку свою , в печері поля Махпели , перед Мамре , це Хеврон у землі ханаанській . І стало поле й печера , що на нім , Авраамові на власність для гробу від синів Хетових . А Авраам був старий , у літа ввійшов . І Господь Авраама поблагословив був усім . І сказав Авраам до свого раба , найстаршого дому свого , що рядив над усім , що він мав : Поклади свою руку під стегно моє , і я заприсягну тебе Господом , Богом неба й Богом землі , що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина , серед якого я пробуваю . Бо ти підеш до краю мого , і до місця мого народження , і візьмеш жінку для сина мого , для Ісака . І сказав раб до нього : Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі , то чи справді поверну я твого сина до краю , звідки ти вийшов ? І промовив до нього Авраам : Стережися , щоб ти не вернув мого сина туди ! Господь , що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження , і що промовляв був до мене , і що присягнув мені , кажучи : Твоїм нащадкам Я дам оцю землю , Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм , і ти візьмеш звідти жінку для сина мого ! А коли ота жінка не схоче піти за тобою , то ти будеш очищений з цієї присяги своєї . Тільки сина мого ти туди не вертай . І раб поклав свою руку під стегно Авраама , пана свого , і йому присягнув на цю справу . І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого , та й пішов . І взяв різне добро свого пана в руку свою . І він устав , і пішов в Месопотамію до міста Нахора . І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір , на час , як виходять жінки воду брати , та й промовив : Господи , Боже пана мого Авраама , подай же сьогодні мені це , і милість вчини з паном моїм Авраамом ! Ось я стою над водним джерелом , а дочки мешканців міста виходять воду брати . І станеться , що дівчина , до якої скажу : Нахили но глека свого , я нап'юся , а вона відповість : Пий , і так само верблюди твої я понапуваю , її Ти призначив для раба Свого , для Ісака . І з цього пізнаю , що Ти милість учинив з моїм паном . І сталося , поки він закінчив говорити , аж ось виходить Ревека , що була народжена Бетуїлові , синові Мілки , жінки Нахора , Авраамового брата . А її глек на плечі в неї . А дівчина та вельми вродлива з обличчя ; була дівиця , і чоловік не пізнав ще її . І зійшла вона до джерела , і наповнила глека свого , та й вийшла . І вибіг той раб назустріч їй , та й сказав : Дай но напитись води з твого глека ! А та відказала : Напийся , мій пане ! І вона поспішила , і зняла свого глека на руку свою , і напоїла його . А коли закінчила поїти його , то сказала : Також для верблюдів твоїх наберу я води , аж поки вони не нап'ються . І метнулась вона , і глека свого спорожнила до пійла . І ще до криниці побігла набрати , і набрала води всім верблюдам його . А чоловік той дивувався їй та мовчав , щоб пізнати , чи Господь пощастив дорогу йому , чи ні ? І сталося , як перестали верблюди пити , то взяв той чоловік золоту сережку , пів шекля вага їй , і два наручні на руки її , на десять шеклів золота вага їм , та й сказав : Чия ти дочка ? Скажи ж мені , чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати ? Вона відказала йому : Я дочка Бетуїла , сина Мілки , що його породила вона для Нахора . І сказала до нього : І соломи , і паші багато є в нас , також місце ночувати . І той чоловік нахилився , і вклонився Богові аж до землі , та й сказав : Благословенний Господь , Бог пана мого Авраама , що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого ! Я був у дорозі , Господь припровадив мене до дому братів мого пана . І побігла дівчина , і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду . А в Ревеки був брат , на ймення йому Лаван . І побіг Лаван до того чоловіка надвір , до джерела . І сталося , як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї , і коли почув слова Ревеки , сестри своєї , що говорила : Отак говорив мені той чоловік , то прибув він до того чоловіка , а той ось стоїть при верблюдах біля джерела , і сказав : Увійди , благословенний Господа ! Чого стоятимеш надворі ? А я опорожнив дім і місце для верблюдів . І ввійшов той чоловік до дому . А Лаван порозсідлував верблюди , і дав соломи й паші для верблюдів , і води , щоб умити ноги йому й ноги людям , що були з ним . І поставлено перед ним , щоб він їв . А той відказав : Не буду їсти , аж поки не розкажу своєї справи . А Лаван відказав : Говори ! І той став говорити : Я раб Авраамів . А Господь щедро поблагословив мого пана , і він став великий . І дав Він йому худобу дрібну та велику , і срібло , і золото , і рабів , і невільниць , і верблюди , й осли . А Сарра , жінка пана мого , бувши старою , уродила панові моєму сина . А він йому все дав , що мав . І заприсяг мене пан мій , говорячи : Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина , що я пробуваю в його краю . Але підеш до дому батька мого , і до мого роду , і візьмеш жінку для сина мого . І сказав я до пана свого : Може та жінка не піде за мною ? І сказав він до мене : Господь , що ходив перед обличчям моїм , пошле Свого Ангола з тобою , і дорогу твою пощастить , і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого . Тоді будеш очищений ти від закляття мого , як прийдеш до роду мого , а коли вони не дадуть тобі , то будеш ти чистий від закляття мого . І прибув я сьогодні до джерела , та й сказав : Господи , Боже пана мого Авраама , коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою , що нею ходжу я ! Ось я стою над джерелом води , і станеться , що дівчина , яка вийде води брати , а я їй скажу : Дай но мені напитися трохи води з свого глека , вона ж відкаже мені : Пий і ти , і для верблюдів твоїх наберу я води , то вона та жінка , яку призначив Господь для сина пана мого . І поки скінчив я говорити в своїм серці , аж ось виходить Ревека , а її глек на плечі в неї . І зійшла вона до джерела , та й набрала води . І сказав я до неї : Напій же мене ! І метнулась вона , і свого глека з себе зняла та й сказала : Пий , а я понапуваю й верблюди твої . І я пив , а вона понапувала й ті верблюди . А я запитався її та й сказав : Чия ти дочка ? А вона відказала : Я дочка Бетуїла , сина Нахорового , якого породила йому Мілка . І сережку надів я до носа її , і наручні на руки її . І я нахилився , і вклонився до землі Господеві , і поблагословив Господа , Бога пана мого Авраама , що Він провадив мене дорогою визначеною , щоб узяти дочку брата пана мого для сина його . А тепер , якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм , то скажіть мені ; коли ж ні , то скажіть мені , і я звернуся праворуч або ліворуч . І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали : Від Господа вийшла та річ , ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго . Ось перед тобою Ревека , візьми та й іди , і нехай вона стане за жінку синові пана твого , як Господь говорив був . І сталося , коли їхні слова почув раб Авраамів , то вклонивсь до землі Господеві . І вийняв той раб срібний посуд , і посуд золотий та шати , і дав Ревеці , і дав цінні речі братові її та матері її . І їли й пили він та люди , що з ним , і ночували . А коли рано встали , то він сказав : Відішліть мене до пана мого . І сказав її брат та мати її : Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять , потім підеш . І сказав він до них : Не спізняйте мене , бо Господь пощастив мою путь . Відішліть мене , і нехай я піду до пана свого . А вони відказали : Покличмо дівчину , і запитаймо її саму . І покликали Ревеку , і сказали до неї : Чи ти підеш з оцим чоловіком ? А вона відказала : Піду . І послали вони Ревеку , сестру свою , і няньку її , і раба Авраамового , і людей його . І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї : Ти наша сестра , будь матір'ю для тисячі десятків тисяч , і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів . І встала Ревека й служниці її , і посідали на верблюдів , і поїхала за тим чоловіком . І взяв раб Ревеку й відійшов . А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої , і сидів у краї південному . І вийшов Ісак на прогулянку в поле , як вечір наставав . І він звів свої очі , і побачив , ось верблюди йдуть . І Ревека звела свої очі , та й Ісака побачила , і злізла з верблюда . І сказала вона до раба : Хто отой чоловік , що полем іде нам назустріч ? А раб відповів : То мій пан . І вона покривало взяла , та й накрилась . І раб розповів Ісакові про всі речі , які він учинив . І впровадив її Ісак до намету Сарри , матері своєї . І взяв він Ревеку , і за жінку йому вона стала , і він її покохав . І Ісак був утішений по смерті матері своєї . А Авраам іще взяв жінку , а ймення їй Кетура . А вона породила йому Зімрана , і Йокшана , і Мадана , і Мідіяна , і Їшбака , і Шуаха . А Йокшан породив був Шеву та Дедана . А сини Деданові були : ашшури , і летуші , і леуми . А сини Мідіянові : Ефа , і Ефер , і Ханох , і Авіда , і Елдаа , усі вони сини Кетури . І віддав Авраам усе , що мав , Ісакові . А синам наложниць , що були в Авраама , дав Авраам подарунки , і відіслав їх від Ісака , сина свого , коли сам ще живий був , на схід , до краю східнього . А оце дні літ Авраамового життя , які він прожив : сто літ , і сімдесят літ , і п'ять літ . І спочив та й умер Авраам у старощах добрих , старий і нажившись . І він прилучився до своєї рідні . І поховали його Ісак та Ізмаїл , сини його , у печері Махпелі , на полі Ефрона , сина Цохара хіттеянина , що навпроти Мамре , поле , що його Авраам був купив від синів Хетових , там був похований Авраам і Сарра , жінка його . І сталося по Авраамовій смерті , і поблагословив Бог Ісака , сина його . І осів Ісак при криниці Лахай-Рої . А оце нащадки Ізмаїла , Авраамового сина , що його породила Авраамові єгиптянка Аґар , невільниця Саррина . І оце імена синів Ізмаїла , за їхніми іменами й за нащадками їх : перворідний Ізмаїлів Невайот , і Кедар , і Адбеїл , і Мівсам , І Мішма , і Дума , і Масса , Хадад , і Тема , Єтур , Нафіш , і Кедма . Оце вони , сини Ізмаїлові , і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами , дванадцять начальників для їхніх племен . А оце літа життя Ізмаїлового : сто літ , і тридцять літ , і сім літ . І спочив та й умер він , і був узятий до своєї рідні . І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру , що навпроти Єгипту , як іти до Ашшуру . І він оселився перед усіма своїми братами . А оце оповість про Ісака , Авраамового сина . Авраам породив Ісака . І був Ісак віку сорока літ , як він узяв собі за жінку Ревеку , дочку Бетуїла арамеянина , з Падану арамейського , сестру арамеянина Лавана . І молився Ісак до Господа про жінку свою , бо неплідна була . І Господь був ублаганий ним , і завагітніла Ревека , жінка його . І кидалися діти в утробі її . І сказала вона : Коли так , то для чого я це переношу ? І пішла запитатися Господа . І промовив до неї Господь : Два племена в утробі твоїй , і два народи з твого нутра будуть виділені , і стане сильніший народ від народу , і старший молодшому буде служити . І сповнились дні її , щоб родити , і ось близнюки в утробі її . І вийшов перший червонуватий , увесь він немов плащ волосяний . І назвали ймення йому : Ісав . А потім вийшов його брат , а рука його трималася п'яти Ісава . І назвав ім'я йому : Яків . А Ісак був віку шостидесяти літ , коли народились вони . І виросли хлопці . І став Ісав чоловіком , що знався на вловах , чоловіком поля , а Яків чоловіком мирним , що в наметах сидів . І полюбив Ісак Ісава , бо здобич мисливська його йому смакувала , а Ревека любила Якова . І зварив був Ісак їжу , а з поля прибув Ісав , і змучений був . І сказав Ісав до Якова : Нагодуй мене отим червоним , червоним отим , бо змучений я . Тому то назвали ймення йому : Едом . А Яків сказав : Продай же нині мені своє перворідство . І промовив Ісав : Ось я умираю , то нащо ж мені оте перворідство ? А Яків сказав : Присягни ж мені нині . І той присягнув йому , і продав перворідство своє Якову . І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива . А той з'їв , і випив , і встав та й пішов . І знехтував Ісав перворідство своє . І настав був голод у Краю , окрім голоду першого , що був за днів Авраамових . І пішов Ісак до Авімелеха , царя филистимського , до Ґерару . І явився йому Господь і сказав : Не ходи до Єгипту , оселися в землі , про яку Я скажу тобі . Оселися хвилево в землі тій , і Я буду з тобою , і тебе поблагословлю , бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі . І Я виконаю присягу , що нею поклявся був Авраамові , батьку твоєму . І розмножу нащадків твоїх , немов зорі на небі , і потомству твоєму Я дам усі оці землі . І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі , через те , що Авраам послухав Мого голосу , і виконував те , що виконувати Я звелів : заповіді Мої , постанови й закони Мої . І осів Ісак у Ґерарі . І питалися люди тієї місцевости про жінку його . А він відказав : Вона сестра моя , бо боявся сказати : Вона жінка моя , щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку , бо вродлива з обличчя вона . І сталося , коли він там довго жив , і дивився Авімелех , цар филистимський , через вікно , та й побачив , ось Ісак забавляється з Ревекою , жінкою своєю . І покликав Авімелех Ісака та й сказав : Тож оце вона жінка твоя ! А як ти сказав був : Вона сестра моя ? Ісак же йому відповів : Бо сказав , щоб не вмерти мені через неї ! І сказав Авімелех : Що ж то нам учинив ти ? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою , і ти гріх би спровадив на нас ! І наказав Авімелех усьому народові , говорячи : Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його , той певно буде забитий . І посіяв Ісак у землі тій , і зібрав того року стокротно , і Господь поблагословив був його . І забагатів оцей чоловік , і багатів усе більше , аж поки не став сильно багатий . І була в нього отара овець та кіз , і череда товару , і багато рабів . І заздрили йому филистимляни . І всі криниці , що їх повикопували раби батька його , за днів батька його Авраама , филистимляни позатикали , і понаповнювали їх землею . І сказав Авімелех Ісакові : Іди ти від нас , бо зробився ти значно сильніший за нас ! І пішов Ісак звідти , і в долині Ґерару розтаборився , та й осів там . І знову Ісак повикопував криниці на воду , що їх повикопували були за днів батька його Авраама , а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті . І він назвав їм імення , як імення , що батько його був їм назвав . І копали Ісакові раби в долині , і знайшли там криницю живої води . І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими , кажучи : Це наша вода ! І він назвав ім'я для тієї криниці : Есек , бо сварилися з ним . І викопали вони іншу криницю , і сварилися також за неї . І він назвав для неї ім'я : Ситна . І він пересунувся звідти , і викопав іншу криницю , і не сварились за неї . І він назвав для неї ім'я : Реховот , і сказав : Тепер нам поширив Господь , і в Краю ми розмножимось . А звідти піднявся він до Беер-Шеви . І явився йому Господь тієї ночі й сказав : Я Бог Авраама , батька твого ; не бійся , бо Я з тобою ! І поблагословлю Я тебе , і розмножу нащадків твоїх ради Авраама , Мойого раба . І він збудував там жертівника , і покликав Господнє Ймення . І поставив він там намета свого , а раби Ісакові криницю там викопали . І прийшов до нього з Ґерару Авімелех , і Ахуззат , товариш його , і Піхол , головний начальник війська його . І сказав їм Ісак : Чого ви до мене прийшли ? Ви ж зненавиділи мене , і вислали мене від себе . А ті відказали : Ми бачимо справді , що з тобою Господь . І ми сказали : Нехай буде клятва поміж нами , поміж нами й поміж тобою , і складімо умову з тобою , що не вчиниш нам злого , як і ми не торкнулись до тебе , і як ми робили з тобою тільки добро , і тебе відіслали з миром . Ти тепер благословенний від Господа ! І він учинив для них гостину , і вони їли й пили . А рано вони повставали , і присягли один одному . І відіслав їх Ісак , і вони пішли від нього з миром . І сталося того дня , і прийшли Ісакові раби , і розказали йому про криницю , яку вони викопали . І сказали йому : Ми воду знайшли ! І він назвав її : Шів'а , чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня . І був Ісав віку сорока літ , і взяв жінку Єгудиту , дочку хіттеянина Беері , і Босмату , дочку хіттеянина Елона . І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки . І сталося , що зостарівсь Ісак , і затемнились очі йому , і він не бачив . І покликав він старшого сина свого Ісава , і промовив до нього : Мій сину ! А той відказав йому : Ось я ! І промовив до нього Ісак : Оце я зостарівся , не знаю дня смерти своєї . . . А тепер візьми знаряддя своє , сагайдака свого й лука свого , та й вийди на поле , і злови мені здобич мисливську . І зготуй мені наїдок смачний , як я люблю , і принеси мені , і нехай я з'їм , щоб поблагословила тебе душа моя , поки помру . А Ревека чула , як говорив Ісак до Ісава , сина свого . І пішов Ісав на поле , щоб зловити й принести здобич мисливську . А Ревека сказала Якову , синові своєму , говорячи : Ось я чула , як твій батько казав до Ісава , брата твого , говорячи : Принеси но здобич мисливську мені , і зроби мені наїдок смачний , нехай з'їм , і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю . А тепер , сину мій , послухай мого голосу , те , що я розкажу тобі . Іди до отари , і візьми мені звідти двоє добрих козлят , а я їх приготую , як наїдок смачний для батька твого , як він любить . І принесеш батькові своєму , і буде він їсти , щоб поблагословити тебе перед смертю своєю . І промовив Яків до Ревеки , матері своєї : Таж брат мій Ісав чоловік волохатий , а я чоловік гладенький ! Може обмацає мене батько мій , і я стану в очах його як обманець , і спроваджу на себе прокляття , а не благословення . . . І сказала йому його мати : На мені прокляття твоє , сину мій ! Тільки послухай слів моїх , та йди принеси мені . І пішов він , і взяв , і приніс своїй матері . І зробила мати його наїдок смачний , як любив його батько . І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава , що були в домі з нею , і вбрала молодшого сина свого Якова . А шкури козлят наділа на руки йому , і на гладеньку шию його . І дала смачний наїдок та хліб , що вона спорядила , у руку Якова , сина свого . І прибув він до батька свого та й сказав : Батьку мій ! А той відказав : Ось я . Хто ти , мій сину ? А Яків промовив до батька свого : Я Ісав перворідний . Я зробив , як сказав ти мені . Уставай , сядь і попоїж із здобичі мисливської , щоб душа твоя поблагословила мене . І сказав Ісак до сина свого : Як це ти так швидко знайшов , сину мій ? А той відказав : Бо мені допоміг Господь , Бог твій . І промовив Ісак до Якова : Підійди но , і нехай я обмацаю тебе , сину мій , чи ти це син мій Ісав , чи ні . І підійшов Яків до Ісака , батька свого . А той обмацав його та й сказав : Голос голос Яковів , а руки руки Ісавові . І не впізнав він його , бо були його руки як руки Ісава , брата його , волохаті , і поблагословив він його . І сказав він : То ти син мій Ісав ? А той відказав : Я . І промовив Ісак : Подай же мені , і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого , щоб поблагословила тебе душа моя . І подав він йому , і він їв , і приніс йому вина , і він пив . І промовив до нього Ісак , його батько : Підійди ж , і поцілуй мене , сину мій ! І він підійшов , і поцілував його . А той понюхав запах вбрання його , і поблагословив його , та й сказав : Дивись , запах сина мого немов запах поля , що його Господь благословив ! І хай Бог тобі дасть з роси Неба , і з ситости землі , і збіжжя багато й вина молодого ! Нехай тобі служать народи , і народи нехай тобі кланяються ! Будь паном для братів своїх , і нехай тобі кланяються сини матері твоєї . Хто тебе проклинає проклятий , а хто поблагословить тебе благословенний ! . І сталося , як закінчив був Ісак благословляти Якова , і сталося , тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака , батька свого , аж Ісав , його брат , прийшов з полювання свого . . . І також він приготовив наїдок смачний , і батьку своєму приніс . І сказав він до батька свого : Нехай встане мій батько , і хай їсть із здобичі мисливської сина свого , щоб душа твоя благословила мене ! І озвався до нього Ісак , його батько : Хто ти ? А той відказав : Я син твій , твій перворідний Ісав . І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим , та й сказав : Хто ж тоді той , що мисливську здобич зловив , і до мене приніс , а я попоїв від усього , поки прийшов ти , і я поблагословив його ? І він буде благословенний ! Як Ісав почув слова батька свого , то закричав криком сильним та вельми гірким . І сказав він до батька свого : Поблагослови мене , також мене , батьку мій ! А той відказав : Обманом прийшов був твій брат , та й забрав благословення твоє ! І промовив Ісав : Тому звалось ім'я його : Яків , і він обманив два рази мене : забрав перворідство моє , а це тепер забрав благословення моє . І сказав він : Чи ти не заховав для мене благословення ? А Ісак відповів і промовив до Ісава : Тож я вчинив його паном для тебе , та дав йому всіх братів його за рабів . І я забезпечив його хлібом і молодим вином . А що ж тоді тобі я зроблю , сину мій ? І сказав Ісав до батька свого : Чи в тебе одне те благословення , батьку мій ? Поблагослови мене , також мене , батьку мій ! І підніс Ісав голос свій , та й заплакав . . . І відповів Ісак , батько його , та й промовив до нього : Ото буде садиба твоя без ситости землі , і без роси небесної згори . І зо свого меча будеш жити , і будеш служити ти брату своєму . Та однако коли постараєшся , то зламаєш ярмо його з шиї своєї . . . І зненавидів Ісав Якова через благословення , що поблагословив його батько його . І сказав Ісав у серці своєму : Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму , і я вб'ю Якова , брата свого . І розказано Ревеці слова Ісава , її старшого сина . І послала , і покликала Якова , молодшого сина свого , та й сказала до нього : Ось Ісав , брат твій , тішиться тим , що уб'є тебе . А тепер , сину мій , послухай мого голосу , і встань , і втечи собі до Лавана , брата мого , до Харану . І посидиш у нього кілька часу , аж поки відвернеться лютість твого брата , аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе , і він забуде , що ти зробив був йому . Тоді я пошлю й заберу тебе звідти . Чого маю я стратити вас обох одного дня ? І сказала Ревека Ісакові : Життя мені обридло через дочок Хетових . Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових , як ці , з дочок цього Краю , то нащо й жити мені ? І покликав Ісак Якова , і поблагословив його , і наказав йому та й промовив : Не бери жінки з дочок ханаанських . Устань , піди до Падану арамейського , до дому Бетуїла , батька твоєї матері , і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана , брата матері твоєї . А Бог Всемогутній поблагословить тебе , і розплодить тебе , і розмножить тебе , і ти станеш громадою народів . І дасть тобі благословення Авраамове , тобі та потомству твоєму з тобою , щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання , що Бог дав був її Авраамові . І послав Ісак Якова , і пішов він до Падану арамейського , до Лавана , сина Бетуїлового , арамеянина , брата Ревеки , матері Якова й Ісава . І побачив Ісав , що Ісак поблагословив Якова , і послав його до Падану арамейського , щоб узяв собі звідти жінку , і поблагословив його , кажучи : Не бери жінки з дочок ханаанських , і що послухався Яків батька свого й матері своєї , та й пішов до Падану арамейського . І побачив Ісав , що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака , батька його , і пішов Ісав до Ізмаїла , і взяв Махалату , дочку Ізмаїла , сина Авраамового , сестру Невайотову , до жінок своїх за жінку . І вийшов Яків із Беер-Шеви , і пішов до Харану . І натрапив він був на одне місце , і ночував там , бо сонце зайшло було . І взяв він з каміння того місця , і поклав собі в голови . І він ліг на тім місці . І снилось йому , ось драбина поставлена на землю , а верх її сягав аж неба . І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній . І ото Господь став на ній і промовив : Я Господь , Бог Авраама , батька твого , і Бог Ісака . Земля , на якій ти лежиш , Я дам її тобі та нащадкам твоїм . І буде потомство твоє , немов порох землі . І поширишся ти на захід , і на схід , і на північ , і на південь . І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі . І ось Я з тобою , і буду тебе пильнувати скрізь , куди підеш , і верну тебе до цієї землі , бо Я не покину тебе , аж поки не вчиню , що Я сказав був тобі . І прокинувся Яків зо свого сну , та й сказав : Дійсно , Господь пробуває на цьому місці , а того я й не знав ! І злякався він і сказав : Яке страшне оце місце ! Це ніщо інше , як дім Божий , і це брама небесна . І встав Яків рано вранці , і взяв каменя , що поклав був собі в голови , і поставив його за пам'ятника , і вилив оливу на його верх . І назвав він ім'я тому місцю : Бет-Ел , а ймення того міста напочатку було Луз . І склав Яків обітницю , говорячи : Коли Бог буде зо мною , і буде мене пильнувати на цій дорозі , якою ходжу , і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись , і я з миром вернуся до дому батька свого , то Господь буде мені Богом , і цей камінь , що я поставив за пам'ятника , буде домом Божим . І зо всього , що даси Ти мені , я , щодо десятини , дам десятину Тобі ! І зібрався Яків , і пішов до краю синів Кедему . І побачив , аж ось криниця в полі , і ото там три отарі лежали біля неї , бо з тієї криниці напувають стада . А на отворі криниці лежав великий камінь . І збирались туди всі стада , і скочували каменя з отвору криниці , і напоювали отару , і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце . І сказав до пастухів Яків : Браття мої , звідкіля ви ? А ті відказали : Ми з Харану . І сказав їм : Чи ви знаєте Лавана , сина Нахорового ? І відказали : Знаємо . І сказав їм : Чи гаразд із ним ? І відказали : Гаразд . А ось Рахіль , дочка його , приходить з отарою . І сказав : Тож іще багато дня , не час зганяти худобу . Напійте отару , та йдіть пасіть . А вони відказали : Не можемо , аж поки не будуть зігнані всі стада , і не відкотять каменя з отвору криниці , тоді понапуваємо отару . Іще він говорив із ними , аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого , бо була вона пастушка . І сталося , коли Яків побачив Рахіль , дочку Лавана , брата своєї матері , то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці , і напоїв отару Лавана , брата матері своєї . І поцілував Яків Рахіль , і підніс свій голос , і заплакав . . . І Яків оповів Рахілі , що він брат батька її , і що він син Ревеки . А та побігла , і розповіла батькові своєму . . . І сталося , коли Лаван почув вістку про Якова , сина сестри своєї , то побіг йому назустріч , і обняв його , і поцілував його , і привів його до свого дому . А він розповів Лаванові про всі ті пригоди . І промовив до нього Лаван : Поправді , ти кість моя й тіло моє ! І сидів він із ним місяць часу . І сказав Лаван до Якова : Чи тому , що ти брат мій , то ти будеш служити мені даремно ? Скажи ж мені , яка плата тобі ? А в Лавана було дві дочки : ім'я старшій Лія , а ім'я молодшій Рахіль . Очі ж Ліїні були хворі , а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду . І покохав Яків Рахіль , та й сказав : Я буду сім літ служити тобі за Рахіль , молодшу дочку твою . І промовив Лаван : Краще мені віддати її тобі , аніж віддати мені її іншому чоловікові . Сиди ж зо мною ! І служив Яків за Рахіль сім літ , а вони через любов його до неї були в його очах , як кілька днів . І сказав Яків Лаванові : Дай мені жінку мою , бо виповнилися мої дні , і нехай я до неї ввійду ! І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости , і справив гостину . І сталося ввечері , і взяв він дочку свою Лію , і до нього впровадив її . І Яків із нею зійшовся . А Лаван дав їй Зілпу , невільницю свою , дав Лії , дочці своїй , за невільницю . А вранці виявилося , що то була Лія ! І промовив Яків до Лавана : Що це ти вчинив мені ? Хіба не за Рахіль працював я в тебе ? Нащо ж обманив ти мене ? А Лаван відказав : У нашій місцевості не робиться так , щоб віддавати молодшу перед старшою . Виповни тиждень для цієї , і буде дана тобі також та , за працю , що будеш працювати в мене ще сім літ других . І зробив Яків так , і виповнив тиждень для цієї . І він дав йому Рахіль , дочку свою , дав йому за жінку . І дав Лаван Рахілі , дочці своїй , Білгу , невільницю свою , дав їй за невільницю . І прийшов він також до Рахілі , і покохав також Рахіль , більше , як Лію . І працював у нього ще сім літ других . І побачив Господь , що зненавиджена Лія , і відкрив її утробу , а Рахіль була неплідна . І завагітніла Лія , і сина породила , і назвала ім'я йому : Рувим , бо сказала була : Господь споглянув на недолю мою , бо тепер покохає мене чоловік мій ! І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Господь почув , що я зненавиджена , і дав мені також цього . І назвала ймення йому : Симеон . І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік , бо я трьох синів породила йому . Тому й назвала ім'я йому : Левій . І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Тим разом я буду хвалити Господа ! Тому назвала ім'я йому : Юда . Та й перестала роджати . І побачила Рахіль , що вона не вродила Якову . І заздрила Рахіль сестрі своїй , і сказала до Якова : Дай мені синів ! А коли ні , то я вмираю ! І запалився гнів Яковів на Рахіль , і він сказав : Чи я замість Бога , що затримав від тебе плід утроби ? І сказала вона : Ось невільниця моя Білга . Прийди до неї , і нехай вона вродить на коліна мої , і я також буду мати від неї дітей . І вона дала йому Білгу , невільницю свою , за жінку . І ввійшов до неї Яків . І завагітніла Білга , і вродила Якову сина . І сказала Рахіль : Розсудив Бог мене , а також вислухав голос мій , і дав мені сина . Тому назвала ймення йому : Дан . І завагітніла вона ще , і вродила Білга , невільниця Рахілина , другого сина Якову . І сказала Рахіль : Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю , і перемогла . І назвала ймення йому : Нефталим . І побачила Лія , що вона перестала родити , і взяла Зілпу , свою невільницю , і дала її Якову за жінку . І вродила Зілпа , невільниця Ліїна , Якову сина . І сказала Лія : Прийшло щастя , і назвала ймення йому Ґад . І вродила Зілпа , невільниця Ліїна , другого сина Якову . І промовила Лія : То на блаженство моє , бо будуть уважати мене за жінку блаженну . І назвала ймення йому : Асир . І пішов Рувим за тих днів , коли жато пшеницю , і знайшов на полі мандрагорові яблучка , і приніс їх до Лії , матері своєї . І сказала Рахіль до Лії : Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого ! А та відказала їй : Чи мало тобі , що забрала мого чоловіка ? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого ? І сказала Рахіль : Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого ! І прийшов Яків з поля ввечері , а Лія вийшла назустріч і сказала : Увійдеш до мене , бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого . І лежав він із нею ночі тієї . І вислухав Бог Лію , і завагітніла вона , і вродила Якову п'ятого сина . І промовила Лія : Дав Бог заплату мені , що дала я невільницю свою своєму чоловікові . І назвала ймення йому : Іссахар . І завагітніла Лія ще , і вродила Якову шостого сина . І промовила Лія : Обдарував мене Бог добрим подарунком , цим разом замешкає в мене мій чоловік , бо я породила йому шестеро синів . І назвала ймення йому : Завулон . А потому вродила дочку , і назвала ймення їй : Діна . І згадав Бог про Рахіль , і вислухав її Бог , і відчинив їй утробу . І завагітніла вона , і сина вродила , і сказала : Бог забрав мою ганьбу ! І назвала ймення йому : Йосип , кажучи : Додасть Господь мені іншого сина ! І сталося , коли Рахіль породила Йосипа , то сказав Яків до Лавана : Відпусти мене , і нехай я піду до свого місця й до Краю свого . Дай же жінок моїх і дітей моїх , що служив тобі за них , і нехай я піду , бо ти знаєш службу мою , яку я служив був тобі . І промовив до нього Лаван : Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами , бо я зрозумів , що поблагословив мене Господь через тебе . І далі казав : Признач собі заплату від мене , і я дам . А той відказав : Ти знаєш , як я служив тобі , і якою стала худоба твоя зо мною . Бо те мале , що було в тебе до мене , розмножилося на велике , і Господь поблагословив тебе , відколи нога моя в тебе . А тепер , коли ж я буду працювати для власного дому ? І сказав Лаван : Що ж я тобі дам ? А Яків промовив : Не давай мені нічого . Коли зробиш мені оцю річ , то вернуся , буду пасти отару твою , буду пильнувати . Я сьогодні перейду через усю отару твою , щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу , і кожну овечку чорну з-поміж овець , і переполасе й крапчасте з-поміж кіз , і це буде заплата мені . І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні , коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе . Усе , що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець , крадене воно в мене . А Лаван відказав : Так , нехай буде за словом твоїм ! І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих , і всі кози крапчасті й переполасі , усе , що біле було в ньому , і все чорне серед овець , і дав до рук своїх синів . І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом . А Яків пас позосталу Лаванову отару . І взяв собі Яків сирого кия тополевого , і мігдалового , і каштанового , і налупив з них білих лушпин , відкриваючи білість , що на киях була . І поставив кийки , що їх облупив , перед отарою при жолобах при коритах води , куди отара приходить пити . І вони злучувалися , як приходили пити . І злучувалася отара при киях , і котилася овечками та козами пасастими , крапчастими й переполасими . І відділяв Яків тих овечок , і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана . І клав свої стада окремо , і не клав їх до отари Лаванової . І бувало , що кожного разу , коли злучувалася отара міцна , то Яків клав при жолобах киї перед очі отари , щоб вона злучувалася при тих киях . А як отара слаба була , то не клав . І ставалось , що слабе припадало Лаванові , а міцніше Якову . І дуже-дуже зможнів той чоловік . І було в нього багато отар , і невільниці , і раби , і верблюди , і осли . І почув був Яків слова Лаванових синів , що казали : Яків забрав усе , що було в нашого батька . І з того , що було в батька нашого , зробив собі всю оцю честь . . . І побачив Яків Лаванове обличчя , а ото він тепер інший до нього , як був учора , позавчора . І промовив Господь до Якова : Вернися до краю батьків своїх , і до місця твого народження . А Я буду з тобою . І послав Яків , і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї , та й промовив до них : Я бачив обличчя вашого батька , що він тепер інший до мене , як був учора й позавчора . Та Бог батька мого був зо мною . А ви знаєте , що всією силою своєю я служив вашому батькові . І батько ваш сміявся з мене , і десять раз міняв заплату мені , але Бог не дав йому чинити зо мною зле . Коли він говорив був отак : Крапчасте буде заплата твоя , то й котяться всі овечки та кози крапчасті . А коли скаже так : Пасасте буде заплата твоя , то й котяться всі овечки та кози пасасті . І відняв Бог худобу вашого батька , та й дав мені . І сталося в час , коли отара злучувалася , звів був я очі свої та й побачив у сні : аж ось козли , що спинались на овечок та на кіз , були пасасті , крапчасті й рябі . І сказав мені Ангол у сні : Якове ! А я відказав : Ось я ! Він промовив : Зведи свої очі й побач : усі козли , що спинаються на овечок та на кіз , пасасті , крапчасті й рябі , бо Я бачив усе , що Лаван виробляє тобі . Я Бог Бет-Елу , що ти намастив був там пам'ятника , і Мені склав там обітницю . Тепер уставай , вийди з цієї землі , і вертайся до землі твого народження . І відповіла Рахіль та Лія , та й сказали йому : Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька ? Таж він нас полічив за чужинців , бо продав нас , і справді пожер наше срібло . Бож усе багатство , що Бог вирвав від нашого батька , воно наше та наших синів . А тепер зроби все , що Бог наказав був тобі . І встав Яків , і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди . І він забрав усю худобу свою , і все майно своє , що набув , здобуту худобу свою , що набув у Падані арамейськім , щоб прийти до Ісака , батька свого , до землі ханаанської . А Лаван пішов стригти отару свою , а Рахіль покрала домових божків , яких батько мав . І Яків обманив Лавана арамейського , бо не сказав йому , що втікає . І втік він , і все , що його . І встав , і перейшов річку , і прямував до Ґілеядської гори . А третього дня розказано Лаванові , що Яків утік . І взяв він з собою братів своїх , і гнався за ним дорогою семи день , та й догнав його на горі Ґілеядській . І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні , та й до нього сказав : Стережися , щоб ти не говорив з Яковом ані доброго , ані злого . І догнав Лаван Якова . А Яків поставив намета свого на горі , і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській . І промовив Лаван до Якова : Що ти зробив ? Ти обманив мене , і забрав моїх дочок , немов бранок меча ! Чого втік ти таємно , і обікрав мене , і не сказав мені ? А я був би відіслав тебе з радістю , із співами , з бубном , і з гуслами . І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх . Тож ти нерозумно вчинив ! Я маю в руці своїй силу , щоб учинити з вами зле . Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене , говорячи : Стережися , щоб ти не говорив з Яковом ані доброго , ані злого . А тепер справді підеш , бо ти сильно затужив за домом батька свого . Але нащо ти покрав моїх богів ? А Яків відповів і сказав до Лавана : Тому , що боявся , бо я думав : Аби но він не забрав від мене своїх дочок ! При кому ж ти знайдеш своїх богів , не буде він жити . Перед нашими братами пізнай собі , що твого в мене , і візьми собі . А Яків не знав , що Рахіль їх покрала . І ввійшов Лаван до намету Якового , і до намету Ліїного , і до намету обох невільниць , та нічого не знайшов . І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного . А Рахіль узяла божки , і вложила їх до сідла верблюда , та й сіла на них . І обмацав Лаван усього намета , і нічого не знайшов . А вона сказала до батька свого : Нехай не палає гнів в очах батька мого , бо я не можу встати перед обличчям твоїм , бо в мене тепер звичайне жіноче . І перешукав він , та божків не знайшов . І запалав Яків гнівом , і сварився з Лаваном . І відповів Яків , і сказав до Лавана : Яка провина моя , який мій гріх , що ти гнався за мною , що ти обмацав усі мої речі ? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому , положи тут перед моїми братами і братами своїми , і нехай вони розсудять поміж нами двома . Я вже двадцять літ із тобою . Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду , а баранів отари твоєї я не їв . Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе , я сам ніс ту шкоду . Від мене домагався ти того , що було вкрадене вдень , і що було вкрадене вночі . Бувало , що вдень з'їдала мене спекота , а вночі паморозь , а мій сон мандрував від моїх очей . Таке мені двадцять літ у твоїм домі . . . Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх , і шість літ за отару твою , а ти десять раз зміняв мені свою заплату ! Коли б не був при мені Бог батька мого , Бог Авраамів , і не Той , Кого боїться Ісак , то тепер ти відіслав би мене впорожні ! . . . Біду мою й труд рук моїх Бог бачив , і виказав це вчора вночі . І відповів Лаван і сказав до Якова : Дочки дочки мої , а діти мої діти , а отара моя отара , і все , що ти бачиш то моє . А дочкам моїм , що зроблю їм сьогодні , або їхнім дітям , що вони породили їх ? А тепер ходи , я й ти вчинімо умову , і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою . І взяв Яків каменя , і поставив його за пам'ятника . І сказав Яків браттям своїм : Назбирайте каміння . І назбирали каміння вони , та й зробили могилу , і їли там на тій могилі . І назвав її Лаван : Еґар-Сагадута , а Яків її назвав : Ґал-Ед . І промовив Лаван : Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні , тому то й названо ймення її : Ґал-Ед і Міцпа , бо сказав : Нехай дивиться Господь між мною й між тобою , коли ми розійдемося один від одного . Коли ти будеш кривдити дочок моїх , і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх , то не людина з нами , а дивися Бог свідок між мною й між тобою ! А Яків сказав до Лавана : Ось ця могила , й ось той пам'ятник , якого поставив я між собою й між тобою . Свідок ця могила , і свідок цей пам'ятник , що я не перейду цієї могили до тебе , і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле . Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів , Бог їхнього батька . І Яків присягнув Тим , Кого боїться його батько Ісак . І приніс Яків жертву на горі , і покликав братів своїх їсти хліб . І вони їли хліб і ночували на горі . І встав Лаван рано вранці , і поцілував онуків своїх , і дочок своїх , і поблагословив їх . І пішов , та й вернувся Лаван до місця свого . А Яків пішов на дорогу свою . І спіткали його Божі Анголи . І Яків сказав , коли їх побачив : Це Божий табір ! І він назвав ім'я тому місцю : Маханаїм . І послав Яків послів перед собою до Ісава , брата свого , до землі Сеїр , до краю едомського . І наказав їм , говорячи : Скажіть так моєму панові Ісавові : Так сказав раб твій Яків : Я мешкав з Лаваном , і задержався аж дотепер . І маю я вола та осла , і отару , і раба , і невільницю . І я послав розказати панові моєму , щоб знайти милість в очах твоїх . І вернулися посли до Якова , та й сказали : Ми прийшли були до брата твого до Ісава , а він також іде назустріч тобі , і чотири сотні людей з ним . І Яків сильно злякався , і був затурбований . І він поділив народ , що був з ним , і дрібну та велику худобу , і верблюди на два табори . І сказав : Коли прийде Ісав до табору одного , і розіб'є його , то вціліє позосталий табір . І Яків промовив : Боже батька мого Авраама , і Боже батька мого Ісака , Господи , що сказав Ти мені : Вернися до Краю свого , і до місця свого народження , і Я зроблю тобі добре . Я не вартий усіх отих милостей , і всієї вірности , яку Ти чинив був Своєму рабові , бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан , а тепер я стався на два табори . Збережи ж мене від руки мого брата , від руки Ісава , бо боюсь я його , щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми . А Ти ж був сказав : Учинити добро учиню я з тобою добро ; а нащадки твої покладу , як той морський пісок , що його не злічити через безліч . І він переночував там тієї ночі , і взяв із того , що під руку прийшло , дар для Ісава , брата свого : кіз двісті , і козлів двадцятеро , овець двісті , і баранів двадцятеро , верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро , корів сорок , а биків десятеро , ослиць двадцятеро , а ослят десятеро . І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо . І сказав він до рабів своїх : Ідіть передо мною , і позоставте відстань поміж стадом і стадом . І він наказав першому , кажучи : Коли спіткає тебе Ісав , брат мій , і запитає тебе так : Чий ти , і куди ти йдеш , і чиє те , що перед тобою ? то скажеш : Раба твого Якова це подарунок , посланий панові моєму Ісавові . А ото й він сам за нами . І наказав він і другому , і третьому , також усім , що йшли за стадами , говорячи : Таким словом будете говорити до Ісава , коли ви знайдете його , і скажете : Ось і раб твій Яків за нами , бо він сказав : Нехай я вблагаю його оцим дарунком , що йде передо мною , а потім побачу обличчя його , може він підійме обличчя моє . І йшов подарунок перед ним , а він ночував тієї ночі в таборі . І встав він тієї ночі , і взяв обидві жінки свої , і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх , і перейшов брід Яббок . І він узяв їх , і перепровадив через потік , і перепровадив те , що в нього було . І зостався Яків сам . І боровся з ним якийсь Муж , аж поки не зійшла досвітня зоря . І Він побачив , що не подужає його , і доторкнувся до суглобу стегна його . І звихнувся суглоб стегна Якова , як він боровся з Ним . І промовив : Пусти Мене , бо зійшла досвітня зоря . А той відказав : Не пущу Тебе , коли не поблагословиш мене . І промовив до нього : Як твоє ймення ? Той відказав : Яків . І сказав : Не Яків буде називатися вже ймення твоє , але Ізраїль , бо ти боровся з Богом та з людьми , і подужав . І запитав Яків і сказав : Скажи ж Ім'я Своє . А Той відказав : Пощо питаєш про Ймення Моє ? І Він поблагословив його там . І назвав Яків ім'я того місця : Пенуїл , бо бачив був Бога лицем у лице , та збереглася душа моя . І засвітило йому сонце , коли він перейшов Пенуїл . І він кульгав на своє стегно . Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна , що на суглобі стегна , аж до сьогодні , бо Він доторкнувся був до стегна Якового , жили стегна . І звів Яків очі свої , та й побачив , аж ось іде Ісав , а з ним чотири сотні людей . І він поділив своїх дітей на Лію , і на Рахіль , і на обох невільниць своїх . І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді , а Лію й дітей її передостанніми , а Рахіль та Йосипа останніми . А сам пішов перед ними , і вклонився до землі сім раз , аж поки підійшов до брата свого . І побіг Ісав назустріч йому , і обняв його , і впав на шию йому , і цілував його . І вони заплакали . І звів свої очі Ісав , і побачив жінок та дітей . І сказав : Хто то такі ? А той відказав : Діти , якими обдарував Бог твого раба . І підійшли сюди невільниці , і їхні діти , та й вклонилися . І підійшла також Лія та діти її , і вклонилися , а потім підійшов Йосип і Рахіль , та й вклонилися . І сказав Ісав : А що це за цілий табір той , що я спіткав ? А той відказав : Щоб знайти милість в очах мого пана . А Ісав сказав : Я маю багато , мій брате , твоє нехай буде тобі . А Яків сказав : Ні ж бо ! Коли я знайшов милість в очах твоїх , то візьми дарунка мого з моєї руки . Бож я побачив обличчя твоє , ніби побачив Боже лице , і ти собі уподобав мене . Візьми ж благословення моє , що припроваджене тобі , бо Бог був милостивий до мене , та й маю я все . І благав він його , і той узяв . І промовив Ісав : Рушаймо й ходім , а я піду обік тебе . А той відказав : Пан мій знає , що діти молоді , а дрібна та велика худоба в мене дійні . Коли погнати їх один день , то вигине вся отара . Нехай же піде пан мій перед очима свого раба , а я піду поволі за ногою скотини , що передо мною , і за ногою дітей , аж поки не прийду до пана свого до Сеїру . І промовив Ісав : Позоставлю ж з тобою трохи з людей , що зо мною . А той відказав : Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана ? . І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру . А Яків подався до Суккоту , і збудував собі хату , а для худоби своєї поробив курені , тому назвав ім'я тому місцю : Суккот . І Яків , коли він прийшов із Падану арамейського , прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському , і розтаборився перед містом . І купив він кусок поля , де розклав намета свого , з руки синів Гамора , батька Сихема , за сто срібняків . І поставив там жертівника , і назвав його : Ел-Елогей-Ізраїль . І вийшла була Діна , дочка Лії , яка вродила її Якову , щоб подивитися на дочок того краю . І побачив її Сихем , син Гамора хівеянина , начальника того краю , і взяв її , і лежав із нею , і збезчестив її . І пригорнулася душа його до Діни , дочки Якової , і покохав він дівчину , і говорив до серця дівочого . І сказав Сихем до Гамора , батька свого , говорячи : Візьми те дівча за жінку для мене ! А Яків почув , що той збезчестив Діну , дочку його , а сини його були з худобою його на полі . І мовчав Яків , аж поки прибули вони . І вийшов Гамор , Сихемів батько , до Якова , щоб поговорити з ним . І прийшли сини Яковові з поля , коли почули , і засмутились ці люди , і сильно запалав їхній гнів , бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим , що лежав із дочкою Якова , а так не робиться . А Гамор говорив з ними , кажучи : Син мій Сихем , запрагла душа його вашої дочки . Дайте ж її йому за жінку ! І посвоячтеся з нами , дайте нам ваші дочки , а наші дочки візьміть собі . І осядьтеся з нами , а цей край буде перед вами . Сидіть і перемандруйте його , і набувайте на власність у нім . І промовив Сихем до батька її та до братів її : Нехай я знайду милість у ваших очах , і що ви скажете мені я дам . Сильно побільшіть на мене віно та дарунок , а я дам , як мені скажете , та тільки дайте мені дівчину за жінку ! І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові , батькові його , підступом , сказали , бо він збезчестив Діну , сестру їх . І сказали до них : Ми не можемо зробити тієї речі , видати сестру нашу чоловікові , що має крайню плоть , бо то ганьба для нас . Ми тільки за те прихилимось до вас , коли ви станете , як ми , щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі . І дамо вам своїх дочок , а ваших дочок візьмемо собі , й осядемось із вами , і станемо одним народом . А коли ви не послухаєте нас , щоб обрізатися , то ми візьмемо свої дочки , та й підемо . І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема , сина Гаморового . І не загаявся юнак той учинити ту річ , бо полюбив дочку Якова . А він був найповажніший у всім домі батька свого . І прибув Гамор та Сихем , син його , до брами міста , і промовили до людей свого міста , говорячи : Ці люди вони приязні до нас , і нехай осядуть у краю , і нехай перемандрують його , а цей край ось розлогий перед ними . Дочок їхніх візьмімо собі за жінок , а наших дочок даймо їм . Тільки за це прихиляться до нас ці люди , щоб сидіти з нами , і щоб стати одним народом , коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі , як і вони обрізані . Отара їхня , і майно їхнє , і вся їхня худоба хіба не наші вони ? Тільки прихилімося до них , і нехай вони осядуть із нами . І послухали Гамора та Сихема , сина його , усі , хто виходив з брами його міста . І були обрізані всі чоловічої статі , усі , хто виходив з брами міста його . І сталося третього дня , коли вони хворі були , то два сини Яковові , Симеон і Левій , брати Дінині , взяли кожен меча свого , і безпечно напали на місто , і повбивали всіх чоловіків . Також Гамора й Сихема , сина його , забили мечем , і забрали Діну з дому Сихемового , та й вийшли . Сини Якова напали на трупи , і пограбували місто за те , що вони збезчестили їхню сестру . Забрали дрібну й велику худобу їх , і осли їх , і що було в місці , і що на полі , і ввесь маєток їхній , і всіх їхніх дітей , і їхніх жінок забрали в неволю , і пограбували все , що де в домі було . І сказав Яків до Симеона й до Левія : Ви зробили мене нещасливим , бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю , у ханаанеянина й периззеянина . Ми люди нечисленні , а вони зберуться на мене , та й поб'ють мене , і буду знищений я та мій дім . А вони відказали : Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею ? І сказав Бог до Якова : Уставай , вийди до Бет-Елу , і там осядься , і зроби там жертівника Богові , що явився тобі , як ти втікав був перед Ісавом , братом своїм . І сказав Яків до дому свого , до всіх , хто був із ним : Усуньте чужинних богів , які є серед вас , і очистьтеся , і змініть свою одіж . І встаньмо , і підім до Бет-Елу , і зроблю я там жертівника Богові , що відповів мені в день мого утиску , і був зо мною в дорозі , якою ходив я . І вони віддали Якову всіх чужинних богів , що були в їх руках , і сережки , що в їхніх ушах , а Яків сховав їх під дубом , що перед Сихемом . І вирушили вони . І великий жах обгорнув ті міста , що навколо них , і вони не гналися за синами Якова . І прибув Яків до Лузу , що в землі ханаанській , цебто до Бет-Елу , він і ввесь народ , що був з ним . І збудував він там жертівника , та й назвав те місце : Ел Бет-Ел , бо там явився йому Бог , коли він утікав перед своїм братом . І вмерла Девора , мамка Ревеки , і була похована нижче Бет-Елу під дубом , а він назвав ім'я йому : Аллон-Бахут . І ще явився Бог до Якова , коли він прийшов був із Падану арамейського , і поблагословив його . І сказав йому Бог : Ім'я твоє Яків . Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків , але Ізраїль буде ім'я твоє . І назвав ім'я йому : Ізраїль . І сказав йому Бог : Я Бог Всемогутній ! Плодися й розмножуйся , народ і громада народів буде з тебе , і царі вийдуть із стегон твоїх . А той Край , що я дав його Авраамові та Ісакові , дам його тобі , і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край . І вознісся Бог з-понад нього в місці , де з ним говорив . І поставив Яків пам'ятника на тому місці , де Він говорив з ним , пам'ятника кам'яного , і вилив на нього винне лиття , і полив його оливою . І назвав Яків ім'я місцю , що там говорив із ним Бог : Бет-Ел . І він рушив із Бет-Елу . І була ще ківра землі до Ефрати , а Рахіль породила , і були важкі її пологи . І сталося , коли важкі були її пологи , то сказала їй баба-сповитуха : Не бійся , бо й це тобі син . І сталося , коли виходила душа її , бо вмирала вона , то назвала ім'я йому : Бен-Оні , а його батько назвав його : Веніямин . І вмерла Рахіль , і була похована на дорозі до Ефрати , це є Віфлеєм . І поставив Яків пам'ятника на гробі її , це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні . І рушив Ізраїль , і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру . І сталося , коли Ізраїль перебував у тім краї , то Рувим пішов і ліг із Білгою , наложницею батька свого . І почув Ізраїль , і було це злим йому . А в Якова було дванадцятеро синів . Сини Ліїні : перворідний Якова Рувим , і Симеон , і Левій , і Юда , і Іссахар , і Завулон . Сини Рахілині : Йосип і Веніямин . А сини Білги , невільниці Рахілиної : Дан і Нефталим . А сини Зілпи , невільниці Ліїної : Ґад і Асир . Оце сини Якова , що йому народжено в Падані арамейському . І прибув Яків до Ісака , свого батька , до Мамре , до Кир'ят-Арби , цебто Хеврону , що там жив Авраам та Ісак . І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ . І впокоївся Ісак та й помер , і прилучився до своєї рідні , старий та нажившись . І поховали його Ісав та Яків , сини його . А оце нащадки Ісава , цебто Едома . Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських , Аду , дочку Елона хіттеянина , та Оголіваму , дочку Ани , дочку Ців'она хівеянина , та Босмат , дочку Ізмаїлову , сестру Невайотову . І породила Ада Ісавові Еліфаза , а Босмат породила Реуїла , а Оголівама породила Суша , і Ялама , і Кораха . Оце сини Ісавові , що були йому народжені в ханаанській землі . І взяв Ісав жінок своїх , і синів своїх , і дочок своїх , і всі душі дому свого , і худобу свою , і все стадо своє , і все своє майно , що набув у ханаанській землі , та й пішов до Краю від обличчя Якова , брата свого , бо маєток їх був більший , щоб пробувати їм разом , і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу . І осівся Ісав на горі Сеїр , Ісав він Едом . А оце нащадки Ісава , батька Едому на горі Сеїр . Оце ймення синів Ісавових : Еліфаз , син Ади , жінки Ісавової , Реуїл , син Босмати , Ісавової жінки . А сини Еліфазові були : Теман , Омар , Цефо , і Ґатам , і Кеназ . А Тимна була наложниця Еліфаза , Ісавового сина , і породила вона Еліфазові Амалика . Оце сини Ади , Ісавової жінки . А оце сини Реуїлові : Нагат і Зера , Шамма й Мізза . Оце сини Босмати , Ісавової жінки . А оці були сини Оголівами , дочки Ани , дочки Ців'она , Ісавової жінки , і вродила вона Ісаву , Єуша , і Ялама , і Корея . А оце провідники Ісавових синів . Сини Еліфаза , Ісавового перворідного : провідник Теман , провідник Омар , провідник Цефо , провідник Кеназ , провідник Корей , провідник Ґатам , провідник Амалик . Оце провідники Еліфаза в краю Едома , оце сини Ади . А оце сини Реуїла , Ісавового сина : провідник Нагат , провідник Зерах , провідник Шамма , провідник Мізза . Оце провідники Реуїлові в краю едомському , оце сини Босмати , Ісавової жінки . А оце сини Оголівами , жінки Ісава : провідник Еуш , провідник Ялам , провідник Корей , оце провідники Оголівами , дочки Ани , Ісавової жінки . Оце сини Ісава , цебто Едома , і оце їхні провідники . Оце сини Сеїра , хореянина , мешканці цієї землі : Лотан і Шовал , і Ців'он , і Ана , і Дішон , і Ецев , і Дішан , оце провідники хореянина , сини Сеїру , краю едомського . А сини Лотана були : Хорі й Гемам , а Лотанова сестра Тимна . А оце сини Шовалові : Алван і Манахат , і Евал , Шефо , і Онам . А ото сини Ців'онові : і Айя , і Ана , той Ана , що знайшов був в пустині гарячі джерела , коли пас осли Ців'она , свого батька . А оце діти Ани : Дішон , і Оголівама , дочка Ани . А оце сини Дішонові : Хемдан , і Ешбан , і Ітран , і Керан . Ото сини Ецера : Білган , і Зааван , і Акан . Оце сини Дішана : Уц і Аран . Оце провідники хореянина : провідник Лотан , провідник Шовал , провідник Ців'он , провідник Ана , провідник Дішон , провідник Ецер , провідник Дішан , оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр . А оце царі , що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих . І царював в Едомі Бела , син Беора , а ймення його міста Дінгава . І вмер Бела , і зацарював замість нього Йовав , син Зераха з Боцри . І вмер Йовав , і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина . І вмер Хушам , і зацарював замість нього Гадад , син Бедада , що побив мідіян на полі Моава , а ймення його міста Авіт . І вмер Гадад , і зацарював замість нього Самла з Машеку . І вмер Самла , і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного . І вмер Саул , і зацарював замість нього Баал-Ханан , син Ахборів . І вмер Баал-Ханан , син Ахборів , і зацарював замість нього Гадад , а ім'я його міста Пау , а ім'я його жінки Мегетав'іл , дочка Матреди , дочки Ме-Загава . А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами , за місцями їх , їхніми іменами : провідник Тимна , провідник Алва , провідник Етет , провідник Оголівама , провідник Ела , провідник Пінон , провідник Кеназ , провідник Теман , провідник Мівцар , провідник Маґдіїл , провідник Ірам . Оце провідники Едома він же Ісав , батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння . І осівся Яків у Краї мешкання батька свого , в Краї ханаанському . Оце оповість про Якова . Йосип , віку сімнадцяти літ , пас , як юнак , отару з братами своїми , з синами Білги та з синами Зілпи , жінок батька свого . І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька . А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх , бо він був у нього сином старости . І він справив йому квітчасте вбрання . І бачили його браття , що їх батько полюбив його над усіх братів його , і зненавиділи його , і не могли говорити з ним спокійно . І снився був Йосипові сон , і він розповів своїм браттям , а вони ще збільшили ненависть до нього . І сказав він до них : Послухайте но про той сон , що снився мені . А ото ми в'яжемо снопи серед поля , і ось мій сніп зачав уставати , та й став . І ось оточують ваші снопи , та й вклоняються снопові моєму . І сказали йому його браття : Чи справді ти будеш царювати над нами , чи теж справді ти будеш панувати над нами ? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його . І снився йому ще сон інший , і він оповів його братам своїм , та й сказав : Оце снився мені ще сон , і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені . І він розповів це батькові своєму та браттям своїм . І докорив йому батько його , та й промовив до нього : Що то за сон , що снився тобі ? Чи справді прийдемо ми , я та мати твоя та брати твої , щоб уклонитися тобі до землі ? І заздрили йому брати його , а батько його запам'ятав ці слова . І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем . І сказав Ізраїль до Йосипа : Таж брати твої пасуть у Сихемі ! Іди ж , і я пошлю тебе до них ! А той відказав йому : Ось я ! І сказав він до нього : Піди но , побач стан братів твоїх і стан отари , та й дай мені відповідь . І він послав його з долини Хеврону , і той прибув до Сихему . І знайшов його один чоловік , а він ось блукає по полю . І запитав його той чоловік , кажучи : Чого ти шукаєш ? А той відказав : Я шукаю братів своїх . Скажи ж мені , де вони випасають ? І сказав той чоловік : Вони пішли звідси , бо я чув , як казали вони : Ходімо до Дотаїну . І пішов Йосип за своїми братами , і знайшов їх у Дотаїні . А вони побачили його здалека , і поки він наблизився до них , то змовлялися на нього , щоб убити його . І сказали вони один одному : Ось іде той сновидець ! А тепер давайте вбиймо його , і вкиньмо його до однієї з ям , та й скажемо : Дикий звір з'їв його ! І побачимо , що буде з його снами . І почув це Рувим , і визволив його з руки їхньої , і сказав : Не губімо душі його ! І сказав до них Рувим : Не проливайте крови , киньте його до ями тієї , що в пустині , а руки не кладіть на нього , щоб визволити його з їхньої руки , щоб вернути його до батька його . І сталося , коли прийшов Йосип до братів своїх , то вони стягнули з Йосипа вбрання його , вбрання квітчасте , що на ньому було . І взяли його , та й кинули його до ями , а яма та порожня була , не було в ній води . І сіли вони попоїсти хліба . І звели вони очі свої та й побачили , ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду , а верблюди їхні несуть пахощі , і бальзам , і ладан , іде він спровадити це до Єгипту . І сказав Юда до своїх братів : Яка користь , що вб'ємо нашого брата , і затаїмо його кров ? Давайте продамо його ізмаїльтянам , і рука наша нехай не буде на ньому , бо він брат нам , він наше тіло . І послухалися брати його . І коли проходили мідіяніти , купці , то витягли й підняли Йосипа з ями . І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків , а ті повели Йосипа до Єгипту . А Рувим вернувся до ями , аж нема Йосипа в ямі ! І розірвав він одежу свою . . . І вернувся він до братів своїх , та й сказав : Немає хлопця ! А я , куди я піду ? А вони взяли Йосипове вбрання , і зарізали козла , і вмочили вбрання в кров . І послали вони квітчасте вбрання , і принесли до свого батька , та й сказали : Оце ми знайшли . Пізнай но , чи це вбрання твого сина воно , чи ні ? А він пізнав його та й сказав : Вбрання мого сина . . . Дикий звір його з'їв . . . Справді розшарпаний Йосип ! І роздер Яків одіж свою , і зодягнув веретище на стегна свої , і багато днів справляв жалобу по синові своєму . . . І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його . Але він не міг утішитися , та й сказав : У жалобі зійду я до сина мого до шеолу . І плакав за ним його батько . І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту , до Потіфара , царедворця фараонового , начальника царської сторожі . Сталося того часу , і відійшов Юда від братів своїх , і розташувався аж до одного адулламітянина , а ймення йому Хіра . І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина , а ім'я йому Шуа , і взяв її , і з нею зійшовся . І завагітніла вона , і породила сина , а він назвав ім'я йому : Ер . І завагітніла вона ще , і породила сина , і назвала ім'я йому : Онан . І ще знову , і породила сина , і назвала ім'я йому : Шела . А батько був у Кезиві , як вона породила його . І взяв Юда жінку для Ера , свого перворідного , а ім'я їй : Тамара . І був Ер , Юдин перворідний , злий в очах Господа , і Господь його вбив . І сказав Юда до Онана : Увійди до жінки брата свого , і одружися з нею , і встанови насіння для брата свого . А Онан знав , що не його буде насіння те . І сталося , коли він сходився з жінкою брата свого , то марнував насіння на землю , аби не дати його своєму братові . І було зле в очах Господа те , що він чинив , і вбив Він також його . І сказав Юда до Тамари , невістки своєї : Сиди вдовою в домі батька свого , аж поки не виросте Шела , син мій . Бо він був подумав : Аби не вмер також він , як брати його . І пішла Тамара , та й осілася в домі батька свого . І минуло багато днів , і вмерла Шуїна дочка , Юдина жінка . А коли Юда був утішений , то пішов до Тімни , до стрижіїв отари своєї , він і Хіра , товариш його адулламітянин . А Тамарі розповіли , кажучи : Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою . І зняла вона з себе одежу вдівства свого , і покрилася покривалом , і закрилася . І сіла вона при брамі Енаїм , що по дорозі до Тімни . Бо знала вона , що виріс Шела , а вона не віддана йому за жінку . І побачив її Юда , і прийняв її за блудницю , бо закрила вона обличчя своє . І він збочив до неї на дорогу й сказав : А ну но я ввійду до тебе ! Бо він не знав , що вона невістка його . А вона відказала : Що даси мені , коли прийдеш до мене ? А він відказав : Я пошлю козлятко з отари . І сказала вона : Якщо даси заставу , аж поки пришлеш . А він відказав : Яка та застава , що дам я тобі ? Та сказала : Печатка твоя , і шнурок твій , і палиця твоя , що в руці твоїй . І він дав їй , і зійшовся з нею , а вона завагітніла від нього . І встала вона та й пішла , і зняла покривало своє з себе , і зодягнула одежу вдівства свого . А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина , щоб узяти заставу з руки тієї жінки . Та він не знайшов її . І запитав він людей її місця , говорячи : Де та блудниця , що була в Енаїм при дорозі ? Вони відказали : Не була тут блудниця . І вернувся він до Юди й сказав : Не знайшов я її , а також люди місця того говорили : Не була тут блудниця . І сказав Юда : Нехай візьме собі ту заставу , щоб ми не стали на ганьбу . Ось я послав був те козлятко , та її не знайшов ти . І сталося так десь по трьох місяцях , і розповіджено Юді , говорячи : Упала в блуд Тамара , твоя невістка , і ось завагітніла вона через блуд . А Юда сказав : Виведіть її , і нехай буде спалена . Коли її вивели , то послала вона до тестя свого , говорячи : Я завагітніла від чоловіка , що це належить йому . І сказала : Пізнай но , чия то печатка , і шнури , і ця палиця ? І пізнав Юда й сказав : Вона стала справедливіша від мене , бо я не дав її Шелі , синові своєму . І вже більше не знав він її . І сталося в часі , як родила вона , а ось близнята в утробі її . І сталося , як родила вона , показалася рука одного ; і взяла баба-сповитуха , і пов'язала на руку йому нитку червону , говорячи : Цей вийшов найперше . І сталося , що він втягнув свою руку , а ось вийшов його брат . І сказала вона : Нащо ти роздер для себе перепону ? І назвала ім'я йому Перец . А потім вийшов брат його , що на руці його була нитка червона . І вона назвала ім'я йому : Зерах . А Йосип був відведений до Єгипту . І купив його Потіфар , царедворець фараонів , начальник царської сторожі , муж єгиптянин , з руки ізмаїльтян , що звели його туди . І був Господь з Йосипом , а він став чоловіком , що мав щастя . І пробував він у домі свого пана єгиптянина . І побачив його пан , що Господь з ним , і що в усьому , що він робить , Господь щастить у руці його . І Йосип знайшов милість в очах його , і служив йому . А той призначив його над домом своїм , і все , що мав , віддав в його руку . І сталося , відколи він призначив його в домі своїм , і над усім , що він мав , то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа . І було благословення Господнє в усьому , що він мав , у домі й на полі . І він позоставив усе , що мав , у руці Йосиповій . І не знав він при ньому нічого , окрім хліба , що їв . А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду . І сталося по тих пригодах , і звела свої очі на Йосипа жінка пана його . І сказала вона : Ляж зо мною ! А він відмовився , і сказав до жінки пана свого : Тож пан мій не знає при мені нічого у домі , а все , що його , він дав у мою руку . Нема більшого в цім домі від мене , і він не стримав від мене нічого , хібащо тебе , бо ти жінка його . Як же я вчиню це велике зло , і згрішу перед Богом ? І сталося , що вона день-у-день говорила Йосипові , а він не слухав її , щоб лягти при ній і бути з нею . І сталося одного дня , і прийшов він додому робити діло своє , а там у домі не було нікого з людей дому . І схопила вона його за одежу його , кажучи : Лягай же зо мною ! А він позоставив свою одежу в її руці , та й утік , і вибіг надвір . І сталося , як побачила вона , що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір , то покликала людей свого дому , та й сказала їм , говорячи : Дивіться , він припровадив нам якогось єврея , щоб той забавлявся нами ! Він прийшов був до мене , щоб покластись зо мною , та я закричала сильним голосом . І сталося , як почув він , що я підняла свій голос і закричала , то позоставив одежу свою в мене , та й утік , і вибіг надвір . . . І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому . І вона переказала йому цими словами , говорячи : До мене прийшов був оцей раб єврей , що ти його привів до нас , щоб забавлятися мною . І сталося , як підняла я свій голос і закричала , то він позоставив свою одежу при мені , та й утік надвір . І сталося , як почув пан його слова своєї жінки , що оповідала йому , кажучи : Отакі то речі вчинив мені твій раб , то запалився гнів його . І взяв його Йосипів пан , та й віддав його до дому в'язничного , до місця , де були ув'язнені царські в'язні . І пробував він там у тім домі в'язничнім . А Господь був із Йосипом , і прихилив до нього милосердя , та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому . І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів , що були в домі в'язничнім , і все , що там робили , робив він . Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його , бо Бог був із ним , і що він робив , щастив йому Господь . І сталося по тих пригодах , чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму , цареві єгипетському . І розгнівався фараон на двох своїх евнухів , на начальника чашників і на начальника пекарів . І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому , до місця , де Йосип був ув'язнений . А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них , і він їм услуговував . І були вони деякий час під вартою . І снився їм обом сон , кожному свій сон , однієї ночі , кожному за значенням його сна , чашникові й пекареві царя єгипетського , що були ув'язнені у в'язничному домі . І прибув до них Йосип уранці , і побачив їх , а вони ось сумні . І запитав він фараонових евнухів , що були з ним під вартою в домі пана його , говорячи : Чого ваші обличчя сьогодні сумні ? А вони сказали йому : Снився нам сон , а відгадати його немає кому . І сказав до них Йосип : Чи ж не в Бога відгадки ? Розповіджте но мені . І оповів начальник чашників Йосипові свій сон , і сказав йому : Бачив я в сні своїм , ось виноградний кущ передо мною . А в виноградному кущі три виноградні галузки , а він сам ніби розцвів , пустив цвіт , і дозріли грона його ягід . А в моїй руці фараонова чаша . І взяв я ті ягоди , і вичавив їх до фараонової чаші , і дав ту чашу в руку фараона . І сказав йому Йосип : Оце відгадка його : три виноградні галузки це три дні . Ще за три дні підійме фараон твою голову , і верне тебе на твоє становище , і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм , як був ти чашником його . Коли ти згадаєш собі про мене , як буде тобі добре , то вчиниш милість мені , коли згадаєш про мене перед фараоном , і випровадиш мене з цього дому . Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського , а також тут я не вчинив нічого , щоб мене вкинути до цієї ями . І побачив начальник пекарів , що він добре відгадав , і промовив до Йосипа : І я в сні своїм бачив , ось три коші печива на голові моїй . А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження , а птах їв його з коша з-над моєї голови . І відповів Йосип і сказав : Оце відгадка його : три коші то три дні . Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе , і повісить тебе на дереві , і птах поїсть тіло твоє з тебе . І сталося третього дня , у день народження фараона , і вчинив він гостину для всіх своїх рабів . І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів . І вернув він начальника чашників на його місце , і він подав чашу в руку фараонову . А начальника пекарів повісив , як відгадав був їм Йосип . Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа , та й забув за нього . І сталося по закінченні двох літ часу , і сниться фараонові , ось він стоїть над Річкою . І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла , і паслися на лузі . А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших , бридкі виглядом і худі тілом . І вони стали при тих коровах на березі Річки . І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих . І прокинувся фараон . І знову заснув він . І снилося йому вдруге , аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих . А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром . І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних . І прокинувся фараон , а то був сон . І сталося рано , і занепокоївся дух його . І послав він , і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його . І фараон розповів їм свій сон , та ніхто не міг відгадати їх фараонові . І говорив начальник чашників з фараоном , кажучи : Я сьогодні згадую гріхи свої . Розгнівався був фараон на рабів своїх , і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі , мене й начальника пекарів . І однієї ночі снився нам сон , мені та йому , кожному снився сон за своїм значенням . А там з нами був єврейський юнак , раб начальника царської сторожі . І ми розповіли йому , а він відгадав нам наші сни , кожному за сном його відгадав . І сталося , як він відгадав нам , так і трапилося : мене ти вернув на становище моє , а того повісив . І послав фараон , і покликав Йосипа , і його сквапно вивели з в'язниці . І оголився , і змінив одежу свою , і він прибув до фараона . І промовив фараон до Йосипа : Снився мені сон , та нема , хто б відгадав його . А я чув про тебе таке : ти вислухуєш сон , щоб відгадати його . А Йосип сказав до фараона , говорячи : Не я , Бог дасть у відповідь мир фараонові . І сказав фараон до Йосипа : Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки . І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом . І вони паслися на лузі . А ось виходять за ними семеро корів інші , бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом . Таких бридких , як вони , я не бачив у всьому краї єгипетському . І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих . І ввійшли вони до черева їхнього , та не було знати , що ввійшли вони до черева їхнього , і вигляд їх був лихий , як на початку . І я прокинувся . І побачив я в сні своїм знов , аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих . А ось виростає за ними семеро колосків худих , тонких , спалених східнім вітром . І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих . І розповів я те ворожбитам , та не було , хто б мені роз'яснив . І сказав Йосип до фараона : Сон фараонів один він . Що Бог робить , те Він звістив фараонові . Семеро корів добрих то сім літ , і семеро колосків добрих сім літ вони . А сон один він . А сім корів худих і бридких , що вийшли за ними , сім літ вони , і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних . Оце та річ , що я сказав був фараонові : Що Бог робить , те Він показав фараонові . Ось приходять сім літ , великий достаток у всім краї єгипетськім . А по них настануть сім літ голодних , і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі , і голод винищить край . І не буде видно того достатку в краї через той голод , що настане потім , бо він буде дуже тяжкий . А що сон повторився фараонові двічі , це значить , що справа ця постановлена від Бога , і Бог незабаром виконає її . А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого , і нехай поставить його над єгипетською землею . Нехай учинить фараон , і нехай призначить урядників над краєм , і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі . І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років , що приходять , і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову , на їжу по містах , і нехай бережуть . І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних , що настануть в єгипетській землі , і край не буде знищений голодом . І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів . І сказав фараон своїм рабам : Чи знайдеться чоловік , як оцей , що Дух Божий у нім ? І сказав фараон Йосипові : Що Бог відкрив тобі це все , то немає такого розумного й мудрого , як ти . Ти будеш над домом моїм , а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій . Тільки троном я буду вищий від тебе . І сказав фараон Йосипові : Дивись , я поставив тебе над усім краєм єгипетським . І зняв фараон персня свого з своєї руки , та й дав його на руку Йосипову , і зодягнув його в одежу віссонну , а на шию йому повісив золотого ланцюга . І зробив , що він їздив його другим повозом , і кричали перед обличчям його : Кланяйтеся ! І поставив його над усім єгипетським краєм . І сказав фараон Йосипові : Я фараон , а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім . І назвав фараон ім'я Йосипові : Цофнат-Панеах , і дав йому за жінку Оснату , дочку Поті-Фера , жерця Ону . І Йосип піднявся над єгипетським краєм . А Йосип був віку тридцяти літ , коли він став перед лицем фараона , царя єгипетського . І пішов Йосип від лиця фараонового , і перейшов через увесь єгипетський край . А земля в сім літ достатку родила на повні жмені . І зібрав він усю їжу семи літ , що була в єгипетськім краї , і вмістив їжу по містах : їжу поля міста , що навколо нього , вмістив у ньому . І зібрав Йосип збіжжя дуже багато , як морський пісок , аж перестав рахувати , бо не було вже числа . А Йосипові , поки прийшов рік голодний , уродилися два сини , що вродила йому Осната , дочка Поті-Фера , жерця Ону . І назвав Йосип ім'я перворідному : Манасія , бо Бог зробив мені , що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька . А ймення другому назвав : Єфрем , бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї . І скінчилися сім літ достатку , що були в єгипетськім краї . І зачали наступати сім літ голодні , як сказав був Йосип . І був голод по всіх краях , а в усім єгипетськім краї був хліб . Але виголоднів увесь єгипетський край , а народ став кричати до фараона про хліб . І сказав фараон усьому Єгиптові : Ідіть до Йосипа . Що він вам скаже , те робіть . І був той голод на всій поверхні землі . І відчинив Йосип усе , що було в них , і продавав поживу Єгиптові . А голод зміцнявся в єгипетськім краї . І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи , бо голод зміцнявся по всій землі . А Яків побачив , що в Єгипті є хліб . І сказав Яків до синів своїх : Пощо ви споглядаєте один на одного ? І сказав він : Ось чув я , що в Єгипті є хліб ; зійдіть туди , і купіть нам хліба ізвідти , і будемо жити , і не помремо . І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту . А Веніямина , Йосипового брата , Яків не послав із братами його , бо сказав : Щоб не спіткало його яке нещастя ! І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими , що приходили , бо був голод у Краї ханаанськім . А Йосип він володар над тим краєм , він продавав хліб усьому народові тієї землі . І прибули Йосипові брати , та й уклонилися йому обличчям до землі . І побачив Йосип братів своїх , і пізнав їх , та не дав пізнати себе . І говорив із ними суворо , і промовив до них : Звідкіля прибули ви ? А вони відказали : З ханаанського Краю купити їжі . І пізнав Йосип братів своїх , а вони не впізнали його . І згадав Йосип сни , що про них йому снились були . І сказав він до них : Ви шпигуни ! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі . А вони відказали йому : Ні , пане мій , а раби твої прибули купити їжі . Ми всі сини одного чоловіка , ми правдиві . Раби твої не були шпигунами ! Він же промовив до них : Ні , бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі ! А вони відказали : Дванадцятеро твоїх рабів брати ми , сини одного чоловіка в ханаанському Краї . А наймолодший тепер із батьком нашим , а одного нема . І промовив їм Йосип : Оце те , що я сказав був до вас , говорячи : Ви шпигуни . Оцим ви будете випробувані : Клянуся життям фараоновим , що ви не вийдете звідси , якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат ! Пошліть з-поміж себе одного , і нехай візьме вашого брата , а ви будете ув'язнені . І слова ваші будуть піддані пробі , чи правда з вами ; а коли ні , клянуся життям фараоновим , що ви шпигуни ! І він забрав їх під варту на три дні . А третього дня Йосип промовив до них : Зробіть це і живіть . Я Бога боюся , якщо ви правдиві . Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти , а ви йдіть , принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів . А свого наймолодшого брата приведіть до мене , і будуть потверджені ваші слова , а ви не повмираєте . І вони зробили так . І говорили вони один одному : Справді , винні ми за нашого брата , бо ми бачили недолю душі його , коли він благав нас , а ми не послухали . . . Тому то прийшло це нещастя на нас ! І відповів їм Рувим , говорячи : Чи не говорив я вам , кажучи : Не грішіть проти хлопця , та ви не послухали . А оце й кров його жадається . . . А вони не знали , що Йосип їх розуміє , бо був поміж ними перекладач . А він відвернувся від них та й заплакав . . . І вернувся до них , і говорив із ними . І взяв від них Симеона , та й зв'язав його на їхніх очах . А Йосип наказав , щоб наповнили їхні мішки збіжжям , а срібло їхнє вернули кожному до його мішка , і дали їм поживи на дорогу . І їм зроблено так . І понесли вони хліб свій на ослах своїх , і пішли звідти . І відкрив один мішка свого , щоб ослові своєму дати паші на нічлігу , та й побачив срібло своє , а воно ось в отворі мішка його ! І сказав він братам своїм : Повернене срібло моє , і ось воно в мішку моїм ! І завмерло їм серце , і вони затремтіли , говорячи один до одного : Що це Бог нам зробив ? І прибули вони до Якова , батька свого , до Краю ханаанського , і розповіли йому все , що їх спіткало було , говорячи : Той муж , пан того краю , говорив із нами суворо , і прийняв був нас як шпигунів того краю . А ми сказали йому : Ми правдиві , не були ми шпигунами ! Ми дванадцятеро братів , сини нашого батька . Одного нема , а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї . І сказав до нас муж той , пан того краю : З того пізнаю , що правдиві ви , зоставте зо мною одного вашого брата , а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть . І приведіть до мене брата вашого найменшого , і буду я знати , що ви не шпигуни , що ви правдиві . Тоді віддам вам вашого брата , і ви можете переходити цей край для купівлі . І сталося , вони випорожнювали мішки свої , а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку ! І побачили вузлики срібла свого , вони та їх батько , і полякались . . . І сказав до них Яків , їх батько : Ви позбавили мене дітей , Йосипа нема , і Симеона нема , а тепер Веніямина заберете ? Усе те на мене ! І промовив Рувим до батька свого , кажучи : Двох синів моїх уб'єш , коли не приведу його до тебе ! Дай же його на руку мою , а я поверну його до тебе . А той відказав : Не зійде з вами мій син , бо брат його вмер , а він сам позостався . . . А трапиться йому нещастя в дорозі , якою підете , то в смутку зведете мою сивину до шеолу ! . . . А голод став тяжкий у тім Краї . І сталося , як вони скінчили їсти хліб , що привезли були з Єгипту , то сказав до них батько їх : Верніться , купіть нам трохи їжі ! І сказав йому Юда , говорячи : Рішуче освідчив нам той муж , кажучи : Не побачите лиця мого без вашого брата з вами ! Як ти пошлеш брата нашого з нами , то ми зійдемо , і купимо тобі їжі . А коли не пошлеш , не зійдемо , бо муж той сказав нам : Не побачите лиця мого без вашого брата з вами . І промовив Ізраїль : Нащо зло ви вчинили мені , що сказали тому мужеві , що ще маєте брата ? А вони відказали : Розпитуючи , випитував той муж про нас та про місце нашого народження , говорячи : Чи батько ваш іще живий ? Чи є в вас брат ? І ми розповіли йому відповідно до цих слів . Чи могли ми знати , що скаже : Приведіть вашого брата ? І сказав Юда до Ізраїля , батька свого : Пошли ж цього юнака зо мною , і встаньмо , та й ходім , і будемо жити , і не повмираємо і ми , і ти , і наші діти . Я поручуся за нього , з моєї руки будеш його ти жадати ! Коли я не приведу його до тебе , і не поставлю перед лицем твоїм , то буду винним перед тобою по всі дні ! А коли б ми були не відтягалися , то тепер уже б вернулися були два рази . І сказав їм Ізраїль , їх батько : Коли так , то зробіть ви оце . Візьміть із плодів цього Краю , і віднесіть дарунка мужеві тому : трохи бальзаму , і трохи меду , пахощів , і ладану , дактилів , і мигдалів . А срібла візьміть удвоє в руку свою . А срібло , повернене в отвір ваших мішків , верніть своєю рукою , може то помилка . А брата вашого заберіть , і встаньте , ідіть до того мужа . А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа , і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина . А я , певно стратив сина свого ! . . . І взяли ті люди того дарунка , і взяли вдвоє срібла в руку свою , і Веніямина , і встали , та й зійшли до Єгипту . І стали вони перед лицем Йосиповим . І побачив Йосип Веніямина з ними , і сказав до того , що був над його домом : Упровадь цих людей до дому , і нехай заріжуть худобину , і приготуй , бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні . І той чоловік зробив , як Йосип сказав був . І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому . І полякалися ті люди , що були впроваджені до Йосипового дому . І сказали вони : Через срібло , повернене напочатку в наших мішках , ми впроваджені , щоб причепитись до нас , і напасти на нас , і забрати за рабів нас та наші осли . . . І приступили вони до чоловіка , що над домом Йосиповим , та й говорили до нього при вході в дім . І сказали вони : Послухай , о пане мій , ми зійшли були напочатку купити їжі . І сталося , коли ми прийшли на нічліг , і відкрили мішки свої , а ось срібло кожного в отворі мішка його , наше срібло за вагою його ! І ми вертаємо його нашою рукою ! А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло . Ми не знаємо , хто поклав був наше срібло до наших мішків . . . А той відказав : Мир вам ! Не бійтеся ! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків . Срібло ваше прийшло до мене . І вивів до них Симеона . І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому , і дав води , а вони вмили ноги свої , і дав паші їхнім ослам . І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні , бо почули , що там вони їстимуть хліб . І ввійшов Йосип до дому , а вони принесли йому до дому дарунка , що в їхній руці . І вони поклонилися йому до землі . А він запитав їх про мир і сказав : Чи гаразд вашому батькові старому , про якого ви розповідали ? Чи він ще живий ? А вони відказали : Гаразд рабові твоєму , батькові нашому . Ще він живий . І вони схилилися , і вклонилися до землі . І звів він очі свої , та й побачив Веніямина , свого брата , сина матері своєї , і промовив : Чи то ваш наймолодший брат , що ви мені розповідали ? І сказав : Нехай Бог буде милостивий до тебе , мій сину ! І Йосип поспішив , бо порушилася його любов до брата його , і хотів він заплакати . І ввійшов він до іншої кімнати , і заплакав там . . . І вмив він лице своє , і вийшов , і стримався , та й сказав : Покладіть хліба ! І поклали йому окремо , а їм окремо , й єгиптянам , що їли з ним , окремо , бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями , бо це огида для Єгипту . І вони посідали перед ним , перворідний за перворідством своїм , а молодший за молодістю своєю . І здивувалися ці люди один перед одним . І він посилав дари страви від себе до них . А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро . І пили вони , і повпивалися з ним . І наказав він тому , що над домом його , говорячи : Понаповнюй мішки цих людей їжею , скільки зможуть вони нести . І поклади срібло кожного до отвору мішка його . А чашу мою , чашу срібну , поклади до отвору мішка наймолодшого , та срібло за хліб його . І зробив той за словом Йосиповим , яке він сказав був . Розвиднилось рано вранці , і люди ці були відпущені , вони та їхні осли . Вони вийшли з міста , ще не віддалилися , а Йосип сказав до того , що над домом його : Устань , побіжи за тими людьми , і дожени їх , та й скажи їм : Нащо ви заплатили злом за добро ? Хіба це не та чаша , що з неї п'є пан мій , і він , ворожачи , ворожить нею ? І зле ви зробили , що вчинили таке . І той їх догнав , і сказав їм ті слова . А вони відказали йому : Нащо пан мій говорить отакі то слова ? Далеке рабам твоїм , щоб зробити таку річ . . . Таж срібло , що знайшли ми в отворах наших мішків , ми вернули тобі з Краю ханаанського . А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото ? У кого із рабів твоїх вона , чаша , буде знайдена , то помре він , а також ми станемо рабами моєму панові . А той відказав : Тож тепер , як ви сказали , так нехай буде воно ! У кого вона знайдена буде , той стане мені за раба , а ви будете чисті . І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю . І порозв'язували кожен мішка свого . І став він шукати . Розпочав від найстаршого , а скінчив наймолодшим . І знайдена чаша в мішку Веніяминовім ! І пороздирали вони свою одіж ! . . . І кожен нав'ючив осла свого , і вернулись до міста . І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа , а він ще був там . І попадали вони перед лицем його на землю . І сказав до них Йосип : Що це за вчинок , що ви зробили ? Хіба ви не знали , що справді відгадає такий муж , як я ? А Юда промовив : Що ми скажемо панові моєму ? Що будемо говорити ? Чим виправдаємось ? Бог знайшов провину твоїх рабів ! Ось ми раби панові моєму , і ми , і той , що в руці його була знайдена чаша . А Йосип відказав : Далеке мені , щоб зробити оце . Чоловік , що в руці його була знайдена чаша , він буде мені за раба ! А ви йдіть із миром до вашого батька . І приступив до нього Юда та й промовив : О мій пане , нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого , і нехай не палає гнів твій на раба твого , бо ти такий , як фараон . Пан мій запитав був рабів своїх , говорячи : Чи є в вас батько або брат ? І сказали ми до пана мого : Є в нас батько старий та мале дитя його старости , а брат його вмер . І позостався він сам у своєї матері , а батько його любить . А ти був сказав своїм рабам : Зведіть до мене його , і нехай я кину своїм оком на нього . І сказали ми до пана мого : Не може той хлопець покинути батька свого . А покине він батька свого , то помре той . А ти сказав своїм рабам : Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат , не побачите більше лиця мого . І сталося , коли ми зійшли були до раба твого , до нашого батька , то ми розповіли йому слова мого пана . А батько наш сказав : Верніться , купіть нам трохи їжі . А ми відказали : Не можемо зійти . І сказав до нас раб твій , наш батько : Ви знаєте , що двох була породила мені жінка моя . Та пішов від мене один , і я сказав : справді , дійсно розшарпаний він . . . І я не бачив його аж дотепер . А заберете ви також цього від мене , і спіткає його нещастя , то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу . А тепер , коли я прийду до раба твого , мого батька , а юнака не буде з нами , а душа його зв'язана з душею тією , То станеться , коли він побачить , що юнака нема , то помре . І зведуть твої раби сивину раба твого , нашого батька , у смутку до шеолу . . . Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму , кажучи : Коли я не приведу його до тебе , то згрішу перед батьком своїм на всі дні ! А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму . А юнак нехай іде з своїми братами ! . . . Бо як я прийду до батька свого , а юнака зо мною нема ? Щоб не побачити мені того нещастя , що спіткає мого батька . І не міг Йосип здержатися при всіх , що стояли біля нього , та й закричав : Виведіть усіх людей від мене ! І не було з ним нікого , коли Йосип відкрився браттям своїм . І він голосно заплакав , і почули єгиптяни , і почув дім фараонів . І Йосип промовив до браттів своїх : Я Йосип . . . Чи живий ще мій батько ? . . . І не могли його браття йому відповісти , бо вони налякались його . . . А Йосип промовив до братів своїх : Підійдіть же до мене ! І вони підійшли , а він проказав : Я Йосип , ваш брат , якого ви продали були до Єгипту . . . А тепер не сумуйте , і нехай не буде жалю в ваших очах , що ви продали мене сюди , бо то Бог послав мене перед вами для виживлення . Бо ось два роки голод на землі , і ще буде п'ять літ , що не буде орки та жнив . І послав мене Бог перед вами зробити для вас , щоб ви позостались на землі , і щоб утримати для вас при житті велике число спасених . І виходить тепер , не ви послали мене сюди , але Бог . І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його , і володарем усього краю єгипетського . Поспішіть , і йдіть до батька мого , та й скажіть йому : Отак сказав син твій Йосип : Бог зробив мене володарем усього Єгипту . Зійди ж до мене , не гайся . І осядь у землі Ґошен , і будеш близький до мене ти , і сини твої , і сини синів твоїх , і дрібна та велика худоба твоя , і все , що твоє . І прогодую тебе там , бо голод буде ще п'ять років , щоб не збіднів ти , і дім твій , і все , що твоє . І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать , що це мої уста говорять до вас . І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті , та про все , що ви бачили . І поспішіть , і приведіть вашого батька сюди . І впав він на шию Веніямину , братові своєму , та й заплакав , і Веніямин плакав на шиї його . . . І цілував він усіх братів своїх , і плакав над ними . . . А потому говорили брати його з ним . І розголошено в домі фараоновім чутку , говорячи : Прийшли Йосипові брати ! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів . І промовив фараон до Йосипа : Скажи своїм братам : Зробіть оце : Понав'ючуйте худобу свою , та й ідіть , прибудьте до Краю ханаанського . І заберіть вашого батька й доми ваші , та й прийдіть до мене , а я дам вам добра єгипетського краю . І споживайте ситість землі . А ти одержав наказа сказати : Зробіть це : Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок , і привезіть свого батька й прибудьте . А око ваше нехай не жалує ваших речей , бо добро всього єгипетського краю ваше воно . І зробили так Ізраїлеві сини . А Йосип дав їм вози на приказ фараонів , і дав їм поживи на дорогу . І дав усім їм кожному переміни одежі , а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі . А батькові своєму послав він оце : десять ослів , нав'ючених з добра Єгипту , і десять ослиць , нав'ючених збіжжям , і хліб , і поживу для батька його на дорогу . І відпустив він своїх братів , і вони пішли . І сказав він до них : Не сваріться в дорозі ! І вийшли вони з Єгипту , та й прибули до ханаанського Краю , до Якова , батька свого . І розповіли йому , кажучи : Ще Йосип живий , і що він панує над усім єгипетським краєм . І зомліло серце його , бо він не повірив був їм . . . І переказували йому всі слова Йосипові , що говорив він до них . І як побачив він вози , що послав Йосип , щоб везти його , то ожив дух Якова , їхнього батька . І промовив Ізраїль : Досить ! Ще живий Йосип , мій син ! Піду ж та побачу його , поки помру ! І вирушив Ізраїль , і все , що його , і прибув до Беер-Шеви , і приніс жертви Богові батька свого Ісака . І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні , і сказав : Якове , Якове ! А той відказав : Ось я ! І сказав Він : Я Той Бог , Бог батька твого . Не бійся зійти до Єгипту , бо Я вчиню тебе там великим народом . Я зійду з тобою до Єгипту , і Я також , виводячи , виведу тебе , а Йосип закриє рукою своєю очі твої . І встав Яків з Беер-Шеви . І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова , і дітей своїх , і жінок своїх возами , що послав фараон , щоб привезти його . І взяли вони стада свої , і маєток свій , що набули в землі ханаанській , і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним . Він привів із собою до Єгипту синів своїх , і синів своїх синів з собою , дочок своїх , і дочок синів своїх , і ввесь рід свій . А оце ймення синів Ізраїлевих , що прибули до Єгипту : Яків та сини його : перворідний Яковів Рувим . І сини Рувимові : Ханох , і Паллу , і Хецрон , і Кармі . І сини Симеонові : Ємуїл , і Ямін , і Огад , і Яхін , і Цохар , і Саул , син ханаанеянки . І сини Левієві : Ґершон , Кегат і Мерарі . І сини Юдині : Ер , і Онан , і Шела , і Перец , і Зерах . І вмер Ер і Онан у ханаанській землі . А сини Перецеві були : Хецрон і Хамул . І сини Іссахарові : Тола , і Цувва , і Йов , і Шимрон . І сини Завулонові : Серед , і Елон , і Яхлеїл . Оце сини Ліїні , що вродила вона Якову в Падані арамейськім , та дочку його Діну . Усіх душ синів його й дочок його тридцять три . І сини Ґадові : Ціфйон , і Хаґґі , Шуні , і Ецбон , Ері , і Ароді , і Ар'їлі . І сини Асирові : Їмна , і Їшва , і Їшві , і Верія , і Сірах , сестра їх . І сини Верії : Хевер і Малкіїл . Оце сини Зілпи , що Лаван був дав її своїй дочці Лії , а вона вродила їх Якову , шістнадцять душ . Сини Рахілі , жінки Якова : Йосип і Веніямин . І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем , що їх уродила йому Оснат , дочка Поті-Фера , жерця Ону . І сини Веніяминові : Бела , і Бехер , і Ашбел , Ґера , і Нааман , Ехі , і Рош , Муппім , і Хуппім , і Ард . Оце сини Рахілині , що вродилися Якову , усіх душ чотирнадцять . І сини Данові : Хушім . І сини Нефталимові : Яхсеїл , і Ґуні , і Єцер , і Шіллем . Оце сини Білги , що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі . І вона породила їх Якову , усіх душ сім . Усіх душ , що прийшли з Яковом в Єгипет , що походять із стегон його , окрім жінок синів Якова , усіх душ шістдесят і шість . А сини Йосипа , що народилися йому в Єгипті , дві душі . Усіх душ дому Якова , що прийшли були до Єгипту , сімдесят . І послав він перед собою Юду до Йосипа , щоб показував перед ним дорогу до Ґошену . І прибули вони до краю Ґошен . І запріг Йосип свою колесницю , і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену . І він показався йому , і впав йому на шию , та й плакав довго на шиї його . . . І промовив Ізраїль до Йосипа : Нехай тепер помру я , побачивши обличчя твоє , що ти ще живий ! А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого : Піду й розкажу фараонові , та й повім йому : Брати мої й дім батька мого , що були в Краї ханаанськім , прибули до мене . А люди ці пастухи отари , бо були скотарі . І вони припровадили дрібну та велику худобу свою , і все , що їхнє було . І станеться , коли покличе вас фараон і скаже : Яке ваше зайняття ? то ви відкажете : Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер , і ми , і батьки наші , щоб ви осіли в країні Ґошен , бо для Єгипту кожен пастух отари огида . І прийшов Йосип , і розповів фараонові та й сказав : Мій батько , і брати мої , і їхні отари , і худоба їх , і все їхнє прибули з ханаанського Краю . І ось вони в країні Ґошен . І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка , та й поставив їх перед лицем фараоновим . І сказав фараон до братів його : Яке ваше зайняття ? А вони відказали фараонові : Пастухи отари раби твої , і ми , і наші батьки . І сказали вони фараонові : Ми прибули , щоб мешкати в краї цім , нема бо паші для отари , що є в рабів твоїх , бо в ханаанському Краї тяжкий голод . А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен . І промовив фараон до Йосипа , говорячи : Батько твій та брати твої прибули до тебе . Єгипетьський край він перед лицем твоїм . У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх , нехай осядуть у країні Ґошен . А коли знаєш , і між ними є здатні люди , то зроби їх зверхниками моєї череди . І привів Йосип батька свого Якова , та й поставив його перед лицем фараоновим . І Яків поблагословив фараона . І промовив фараон до Якова : Скільки днів часу життя твого ? А Яків сказав до фараона : Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ . Короткі та лихі були дні часу життя мого , і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої . І Яків поблагословив фараона , та й вийшов від обличчя фараонового . І осадив Йосип батька свого та братів своїх , і дав їм володіння в єгипетській країні , у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес , як наказав був фараон . І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх , та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей . А хліба не було в усім тім краї , бо голод став дуже тяжкий . І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод . І зібрав Йосип усе срібло , що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім , за поживу , що вони купували . І Йосип вніс те срібло до фараонового дому . І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім . І прибув увесь Єгипет до Йосипа , говорячи : Дай же нам хліба ! Нащо нам умирати перед тобою , тому що вичерпалося срібло ? А Йосип сказав : Дайте свою худобу , а я дам вам за худобу вашу , коли вичерпалося срібло . І вони припровадили худобу свою до Йосипа . І дав їм Йосип хліба за коні , і за отари , і за череди худоби , і за осли . І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу . І скінчився той рік , і вони прибули до нього другого року , та й сказали йому : Не скажемо неправди перед паном своїм , що вичерпалося срібло , а череди здобутку в нашого пана . Нічого не зосталося перед нашим паном , хібащо наше тіло та наша земля ! Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх , і ми , і наша земля ? Купи нас та нашу землю за хліб , і будемо ми та наша земля рабами фараонові . А ти дай насіння , і будемо жити , і не помремо , а земля не опустіє . . . І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона , бо єгиптяни спродували кожен поле своє , посилився бо був голод між ними . І стала земля фараоновою . А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її . Тільки землі жерців не купив він , бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона . І вони їли свій пай , що давав їм фараон , тому не продали своєї землі . І сказав Йосип до народу : Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу . Ось вам насіння , і засійте землю . А настануть жнива , то дасте п'яту частину фараонові , а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим , хто в домах ваших , та на їжу для ваших дітей . А вони відказали : Ти нас удержав при житті . Нехай же знайдемо милість в очах свого пана , і станемо рабами фараонові . А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня : на п'яту частину для фараона . Сама тільки земля жерців не стала фараоновою . І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен , і набули в нім володіння . І вони розродилися й сильно розмножилися . І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ . І були дні Якова , літа життя його , сто літ і сорок і сім літ . І наблизилися дні Ізраїля до смерти . І кликнув він до сина свого до Йосипа , та й промовив йому : Коли знайшов я милість в очах твоїх , поклади руку свою під стегно моє , і вчини зо мною милість та правду : Не поховай мене в Єгипті ! І ляжу я з батьками своїми , і ти винесеш мене з Єгипту , і поховаєш мене в їхньому гробі . А той відказав : Я вчиню за словом твоїм . А Яків сказав : Присягни ж мені ! І він присягнув йому . І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі . І сталося по тих випадках , і сказано було Йосипові : Ось батько твій хворіє . І він узяв із собою обох своїх синів , Манасію та Єфрема . І промовив він до Якова й сказав : Ось до тебе прийшов твій син Йосип ! І зміцнився Ізраїль , та й сів на постелі . І сказав Яків до Йосипа : Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській , і поблагословив мене . І сказав Він до мене : Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе , і вчиню тебе громадою народів . А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки . А тепер два сини твої , уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту , вони мої ! Єфрем і Манасія , як Рувим і Симеон , будуть мої . А нащадки твої , що породиш по них , вони будуть твої . Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм . А я , коли я прийшов був з Падану , померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі , коли була ще ківра землі , щоб прийти до Ефрати . І я поховав був її там , на дорозі до Ефрати , це Віфлеєм . А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони ? І сказав Йосип до батька свого : Вони мої сини , що Бог дав мені тут . А той відказав : Візьми ж їх до мене , і я їх поблагословлю . А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости , він не міг дивитися . І Йосип підвів їх до нього , а той поцілував їх і пригорнув їх . І сказав Ізраїль до Йосипа : Не сподівався я побачити обличчя твого , а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє . І Йосип відвів їх від колін його , та й упав на обличчя своє до землі . І Йосип узяв їх обох , Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля , а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля , та й до нього підвів . І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема , а він молодший , а лівицю свою на голову Манасії . Він схрестив свої руки , хоч Манасія перворідний . І він поблагословив Йосипа , та й промовив : Бог , що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак , що пасе мене , відколи існую аж до цього дня , Ангол , що рятує мене від усього лихого , нехай поблагословить цих юнаків , і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака , і нехай вони множаться , як та риба , посеред землі . А Йосип побачив , що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову , і було це не до вподоби йому . І він підпер руку батька свого , щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну . І сказав Йосип до батька свого : Не так , батьку мій , бо оцей перворідний , поклади правицю свою на його голову ! А батько його не хотів , і сказав : Знаю , мій сину , знаю ! І він буде народом , і він буде великий , але його менший брат буде більший від нього , а потомство його стане повнею народів . І він поблагословив їх того дня , кажучи : Тобою буде благословляти Ізраїль , говорячи : Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію ! І поставив Єфрема перед Манасією . І сказав Ізраїль до Йосипа : Ось я вмираю . . . А Бог буде з вами , і поверне вас до Краю ваших батьків ! А я тобі дав понад братів твоїх одну частку , яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм . І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив : Зберіться , а я сповіщу вам , що вас спіткає наприкінці днів . Зійдіться та слухайте ви , сини Якова , і прислухайтеся до Ізраїля , вашого батька ! Рувиме , ти мій перворідний , моя міць і початок ти сили моєї , верх величности й верх ти могутности ! Ти пінився був , як вода , та не втримаєшся , бо ти увійшов був на ложе свойого отця , і збезчестив його , на постелю мою ти піднявся ! Симеон і Левій то брати , їхня зброя знаряддя насильства . Хай до їхньої змови не входить душа моя , і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів , бо вони в своїм гніві людину забили , а в своїй самоволі вола копит позбавили . . . Проклятий гнів їхній , бо сильний , та їхня лютість , тяжка бо вона ! Поділю їх я в Якові , і їх розпорошу в Ізраїлі ! О Юдо , похвалять тебе твої браття ! Рука твоя на шиї твоїх ворогів , сини батька твого тобі вклоняться . Юда лев молодий ! Ти , мій сину , вертаєшся з здобичі : прихиливсь він , поклався як лев й як левиця , зведе хто його ? Не відійметься берло від Юди , ані з його стегон законодавець , аж прийде Примиритель , що Йому буде послух народів . Він прив'язує до винограду свого молодого осла , а до вибраної виноградини сина ослиці своєї . Він одежу свою буде прати в вині , а шату свою в виноградній крові ! Від вина він зробивсь мутноокий , а від молока білозубий . Завулон буде мешкать над берегом морським , над берегом тим , де стають кораблі , а границя його до Сидону . Іссахар то костистий осел , що лежить між кошарами . І побачив він спокій , що добрий , та землю , що стала приємна , і він нахилив свої плечі , щоб нести , і став працювать на податок . Дан буде судить свій народ , як один із Ізраїльських родів . Дан буде вужем при дорозі , змією отруйливою при шляху , що п'яти коневі кусає , і його верхівець позад себе впаде . Спасіння від Тебе чекаю , о Господи ! Ґад на нього юрба нападатиме , та він нападе на їх п'яти . Асир його хліб буде ситий , і він буде давати присмаки царські . Нефталим вільна ланя , він прекрасні слова видає . Йосип вітка родюча , вітка родючая над джерелом , її віття по муру спинається . І огірчили його та з луку стріляли , і зненавиділи були стрільці його . Та зостався міцним його лук , і стали пружні рамена його рук , від рук Сильного Якового , звідти Пастир , Твердиня синів Ізраїлевих . Проси ти від Бога , свойого Отця , і Він допоможе тобі , і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес , що на висоті , благословенням безодні , що долі лежить , благословеннями перс та утроби . Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх , аж до пожаданих висот віковічних . Нехай вони будуть на голову Йосипову , на маківку вибраного з-поміж братів своїх ! Веніямин хижий вовк : вранці їсть він ловитву , а на вечір розділює здобич . Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих , і те , що говорив їм батько їх . І він поблагословив їх , кожного за благословенням його поблагословив їх . І він наказав їм , і промовив до них : Я прилучаюся до своєї рідні . . . Поховайте мене при батьках моїх у печері , що на полі Ефрона хіттеянина , у тій печері , що на полі Махпели , що навпроти Мамре в ханаанській землі , яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу . Там поховано Авраама й жінку його Сарру , там поховали Ісака та його жінку Ревеку , і там поховав я Лію . Поле й печера , що на нім , то добуток від синів Хета . І закінчив Яків заповіта синам своїм , і втягнув свої ноги до ліжка , та й спочив . І він прилучився до своєї рідні . І впав Йосип на лице батька свого , та й плакав над ним , і цілував його . І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його . І забальзамували ці лікарі Ізраїля . І сповнилося йому сорок день , бо так сповняються дні бальзамування . І оплакував його Єгипет сімдесят день . А як минули дні оплакування його , то сказав Йосип до дому фараонового , говорячи : Коли знайшов я ласку в очах ваших , то говоріть до ушей фараонових так : Батько мій заприсяг був мене , говорячи : Ось я вмираю . У гробі моїм , що я собі викопав у Країні ханаанській , там поховаєш мене . А тепер нехай я піду , і поховаю батька свого , та й вернуся . І сказав фараон : Піди , і поховай свого батька , як заприсяг він тебе . І пішов Йосип поховати батька свого , а з ним пішли всі раби фараонові , старші дому його , і всі старші єгипетського краю , і ввесь дім Йосипів , і браття його , і дім батька його . Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен . І вирушили з ним також колесниці та комонники . І був табір їх дуже великий . І прийшли вони до Ґорен-Атаду , що по другім боці Йордану , і плакали там великим та дуже ревним плачем . . . І він учинив батькові своєму семиденну жалобу . І побачили мешканці того Краю , ханаанеяни , жалобу в Ґорен-Атаді , та й сказали : І вчинили йому сини його так , як він їм заповів був . І понесли його сини його до ханаанського Краю , та й поховали його в печері поля Махпели , яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона , навпроти Мамре . А Йосип , як поховав він батька свого , вернувся до Єгипту , він і брати його , та всі , хто ходив з ним ховати батька його . І побачили Йосипові брати , що вмер їхній батько , та й сказали : А що як зненавидить нас Йосип , і справді верне нам усе зло , що ми йому були заподіяли ? І переказали вони Йосипові , говорячи : Батько твій заповів був перед своєю смертю , кажучи : Отак скажіть Йосипові : Прошу , вибач гріх братів твоїх та їхню провину , бо вони тобі зло були заподіяли ! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого ! І заплакав Йосип , як вони говорили до нього . . . І пішли також браття його , і впали перед лицем його , та й сказали : Ось ми тобі за рабів ! А Йосип промовив до них : Не бійтеся , бо хіба ж я замість Бога ? Ви задумували були на мене зло , та Бог задумав те на добре , щоб зробити , як вийшло сьогодні , щоб заховати при житті великий народ ! А тепер не лякайтеся , я буду утримувати вас та дітей ваших ! І він потішав їх , і промовляв до їхнього серця . І осівся Йосип в Єгипті , він та дім батька його . І жив Йосип сто і десять літ . І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління . Також сини Махіра , сина Манасіїного , були народилися на Йосипові коліна . І сказав Йосип до братів своїх : Я вмираю , а Бог конче згадає вас , і виведе вас із цієї землі до Краю , якого присягнув був Авраамові , Ісакові та Якову . І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів , говорячи : Конче згадає Бог вас , а ви винесете звідси кості мої ! І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ . І забальзамували його , і він був покладений у труну в Єгипті . А оце ймення Ізраїлевих синів , що прийшли з Яковом до Єгипту . Кожен із домом своїм прибули : Рувим , Симеон , Левій і Юда , Іссахар , Завулон і Веніямин , Дан і Нефталим , Ґад і Асир . І було всіх душ , що вийшли з стегна Якового , сімдесят душ . А Йосип був ув Єгипті . І вмер Йосип і всі браття його , та ввесь той рід . А Ізраїлеві сини плодилися сильно , і розмножувались , та й стали вони надзвичайно сильні . І наповнився ними той край . І став над Єгиптом новий цар , що не знав Йосипа . І сказав він до народу свого : Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас ! Станьмо ж мудріші за нього , щоб він не множився ! Бо буде , коли нам трапиться війна , то прилучиться й він до ворогів наших , і буде воювати проти нас , і вийде з цього краю . І настановили над ним начальників податків , щоб його гнобити своїми тягарами . І він будував міста на запаси фараонові : Пітом і Рамесес . Але що більше його гнобили , то більше він множився та більше ширився . І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів . І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати . І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли , і коло всякої праці на полі , кожну їхню працю , яку змушували тяжко робити . І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам , що одній ім'я Шіфра , а ім'я другій Пуа , і говорив : Як будете бабувати єврейок , то дивіться на порід : коли буде син , то вбийте його , а коли це дочка , то нехай живе . Але баби-сповитухи боялися Бога , і не робили того , як казав їм єгипетський цар . І вони лишали хлопчиків при житті . І покликав єгипетський цар баб-сповитух , та й сказав їм : Нащо ви робите цю річ , та лишаєте дітей при житті ? І сказали баби-сповитухи до фараона : Бо єврейки не такі , як єгипетські жінки , бо вони самі баби-сповитухи : поки прийде до них баба-сповитуха , то вони вже й народять . І Бог чинив добро бабам-сповитухам , а народ розмножувався , і сильно міцнів . І сталося , тому , що ті баби-сповитухи боялися Бога , то Він будував їм доми . І наказав фараон усьому народові своєму , говорячи : Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки , а кожну дочку зоставляйте при житті ! І пішов один муж з дому Левія , і взяв собі за жінку дочку Левієву . І завагітніла та жінка , та й сина вродила . І побачили його , що він гарний , та й ховала його три місяці . Та не могла його більше ховати . І взяла йому папірусову скриньку , і виасфальтувала її асфальтом та смолою , і положила до неї дитину , та й поклала в очереті на березі Річки . А сестра його стояла здалека , щоб довідатися , що йому станеться . І зійшла фараонова дочка купатися на Річку , а служниці її ходили понад Річкою . І побачила вона ту скриньку серед очерету , і послала невільницю свою , щоб узяла її . І відчинила , та й побачила дитину , ось хлопчик плаче . І вона змилосердилася над ним , та й сказала : Це з єврейських дітей ! І сказала сестра його до фараонової дочки : Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок , і вона годуватиме тобі дитину ? І сказала їй дочка фараонова : Іди . І пішла та дівчина , і покликала матір дитини . А дочка фараонова сказала до неї : На тобі цю дитину , та й годуй її для мене . А я дам тобі заплату . І взяла та жінка дитину , і годувала її . І підросло те дитя , і вона привела його до фараонової дочки , і він став їй за сина . І вона назвала йому ймення Мойсей , і сказала : бо з води я витягла його . І сталося за тих днів , і підріс Мойсей . І вийшов він до братів своїх , та й приглядався до їхніх терпінь . І побачив він єгиптянина , що бив єврея з братів його . І озирнувся він туди та сюди , і побачив , що нікого нема , та й убив єгиптянина , і заховав його в пісок . І вийшов він другого дня , аж ось сваряться двоє євреїв . І сказав він несправедливому : Нащо ти б'єш свого ближнього ? А той відказав : Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами ? Чи ти думаєш убити мене , як ти вбив був єгиптянина ? І злякався Мойсей та й сказав собі : Справді , та справа стала відома ! І почув фараон про цю справу , та й шукав , щоб убити Мойсея . І втік Мойсей від фараонового лиця , і оселився в країні Мідіян . А в мідіянського жерця було сім дочок . І прийшли вони , і витягали воду , і наповнили корита , щоб напоїти отару свого батька . І прийшли пастухи й відігнали їх . І встав Мойсей , та й оборонив їх , і напоїв їхню отару . І прибули вони до Реуїла , свого батька , а той поспитав : Чого ви сьогодні так скоро прийшли ? . А ті відказали : Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів , а також навіть натягав нам води й напоїв отару . І сказав він до своїх дочок : А де він ? Чому ви покинули того чоловіка ? Покличте його , і нехай він з'їсть хліба . І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком , а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору . І породила вона сина , а він назвав ім'я йому : Ґершом , бо сказав : Я став приходьком у чужому краї . І сталося по довгих днях , і вмер цар Єгипту . А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали . І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога . І почув Бог їхній стогін . І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом , Ісаком та Яковом . І Бог бачив синів Ізраїлевих , і Бог зглянувся над ними . А Мойсей пас отару тестя свого Їтра , жерця Мідіянського . І провадив він цю отару за пустиню , і прийшов був до Божої гори , до Хориву . І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща . І побачив він , що та тернина горить огнем , але не згорає кущ . І сказав Мойсей : Зійду но , і побачу це велике видіння , чому не згорає та тернина ? І побачив Господь , що він зійшов подивитися . І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав : Мойсею , Мойсею ! А той відказав : Ось я ! І сказав Він : Не зближайся сюди ! Здійми взуття своє з ніг своїх , бо те місце , на якому стоїш ти , земля це свята ! І сказав : Я Бог батька твого , Бог Авраама , Бог Ісака й Бог Якова ! І сховав Мойсей обличчя своє , бо боявся споглянуть на Бога ! І промовив Господь : Я справді бачив біду Свого народу , що в Єгипті , і почув його зойк перед його гнобителями , бо пізнав Я болі його . І Я зійшов , щоб визволити його з єгипетської руки , та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого , до Краю , що тече молоком та медом до місця ханаанеянина , і хіттеянина , і амореянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина . А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене , і Я також побачив той утиск , що ним єгиптяни їх тиснуть . А тепер іди ж , і Я пошлю тебе до фараона , і виведи з Єгипту народ Мій , синів Ізраїлевих ! І сказав Мойсей до Бога : Хто я , що піду до фараона , і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих ? А Він відказав : Та Я буду з тобою ! А це тобі знак , що Я послав тебе : коли ти виведеш народ із Єгипту , то ви будете служити Богові на оцій горі . І сказав Мойсей до Бога : Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм : Бог ваших батьків послав мене до вас , то вони запитають мене : Яке Ім'я Його ? Що я скажу їм ? І сказав Бог Мойсеєві : Я Той , що є . І сказав : Отак скажеш Ізраїлевим синам : Сущий послав мене до вас . І сказав іще Бог до Мойсея : Отак скажи Ізраїлевим синам : Господь , Бог батьків ваших , Бог Авраама , Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас . А оце Ім'я Моє навіки , і це пам'ять про Мене з роду в рід . Іди , збери старших Ізраїлевих та й скажи їм : Господь , Бог батьків ваших , явився мені , Бог Авраама , Ісака та Якова , говорячи : Згадуючи , згадав Я про вас , та про заподіяне вам ув Єгипті . І сказав Я : Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина , і хіттеянина , й амореянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина , до Краю , що тече молоком та медом . І вони послухають слова твого , і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя , та й скажете йому : Господь , Бог євреїв , стрівся був нам . А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню , і складемо жертви Господеві , Богові нашому ! І Я знаю , що єгипетський цар не дасть вам піти , як не буде змушений рукою сильною . І Я витягну Свою руку , та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми , що вчиню серед нього , а потому він відпустить вас . І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту , і станеться , коли підете , не підете ви впорожні ! Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу , і покладете це на синів ваших та на дочок ваших , і заберете здобич від Єгипту . І відповів Мойсей та й сказав : Таж вони не повірять мені , і не послухають голосу мого , бо скажуть : Господь не явився тобі ! І промовив до нього Господь : Що то в руці твоїй ? Той відказав : Палиця . І сказав Він : Кинь її на землю ! І той кинув її на землю , і вона стала вужем . І втік Мойсей від нього . І сказав Господь до Мойсея : Простягни свою руку , і візьми його за хвоста ! І він простяг свою руку й узяв його , і той став палицею в долоні його . Щоб повірили , що явився тобі Господь , Бог їхніх батьків , Бог Авраама , Бог Ісака й Бог Якова . І сказав Господь йому ще : Засунь свою руку за пахвину свою ! І засунув він руку свою за пахвину свою , і витягнув її , аж ось рука його побіліла від прокази , як сніг ! А Він сказав : Поклади знов свою руку за пахвину свою ! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини , і витягнув її з пахвини своєї , і ось вона стала знову , як тіло його . І станеться , коли не повірять тобі , і не послухають голосу першої ознаки , то повірять голосу ознаки наступної . І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам , і не послухають твого голосу , то ти візьмеш води з Річки , і виллєш на суходіл . І переміниться та вода , що ти візьмеш із Річки , і станеться кров'ю на суходолі . Та Мойсей сказав до Господа : О Господи я не промовець ні від учора , ні від позавчора , ані відтоді , коли Ти говорив був до Свойого раба , бо я тяжкоустий та тяжкоязикий . І сказав йому Господь : Хто дав уста людині ? Або Хто робить німим , чи глухим , чи видючим , чи темним , чи ж не Я , Господь ? А тепер іди , а Я буду з устами твоїми , і буду навчати тебе , що ти маєш говорити . А він відказав : Молю Тебе , Господи , пошли іншого , кого маєш послати . І запалав гнів Господній на Мойсея , і Він сказав : Чи ж не Аарон твій брат , Левит ? Я знаю , що він добре буде говорити . Та ось він вийде навпроти тебе , і побачить тебе , і зрадіє він у серці своїм . І ти будеш говорити до нього , і вкладеш слова ці в уста його , а Я буду з устами твоїми й з устами його , і буду навчати вас , що маєте робити . І він буде говорити за тебе до народу . І станеться , він буде тобі устами , а ти будеш йому замість Бога . І ти візьмеш у руку свою оцю палицю , якою ознаки чинитимеш . І пішов Мойсей , і вернувся до тестя свого Їтра , і сказав йому : Піду я , і вернуся до братів своїх , що в Єгипті , і побачу , чи ще живі вони . А Їтро сказав до Мойсея : Іди в мирі ! І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні : Іди , вернися до Єгипту , бо вимерли всі люди , що шукали твоєї душі . І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх , і посадив їх на осла , та й вернувся до єгипетського краю . І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою . І сказав Господь до Мойсея : Коли ти підеш , щоб вернутися до Єгипту , гляди , щоб усі чуда , які Я вклав у твою руку , ти вчинив їх перед лицем фараона , а Я ожорсточу серце його , і він не відпустить народу . І ти скажеш фараонові : Так сказав Господь : Син Мій , Мій перворідний то Ізраїль . І кажу Я тобі : Відпусти Мого сина , і нехай Мені служить . А коли ти відмовиш пустити його , то ось Я вб'ю твого сина , твого перворідного . І сталося в дорозі на нічлігу , стрів був його Господь і шукав , щоб убити його . Та Ціппора взяла кременя , і обрізала крайню плоть свого сина , і доторкнулася нею до ніг його та й сказала : Бо ти мені наречений крови ! І пустив Він його . Тоді вона сказала : Наречений крови через обрізання . І сказав Господь до Аарона : Іди назустріч Мойсею в пустиню ! І він пішов , і стрів його на горі Божій , і поцілував його . І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа , що послав його , і всі ті ознаки , що Він наказав був йому . І пішов був Мойсей та Аарон , і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів . І переказав Аарон усі слова , що Господь говорив був Мойсеєві . А той ті ознаки чинив на очах народу . І повірив народ той . І почули вони , що згадав Господь Ізраїлевих синів , і що побачив біду їх , і вони схилилися , і поклонилися до землі . А потім прийшли Мойсей й Аарон , та й сказали до фараона : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Відпусти народ Мій , і нехай вони святкують Мені на пустині ! А фараон відказав : Хто Господь , що послухаюсь слова Його , щоб відпустити Ізраїля ? Не знаю Господа , і також Ізраїля не відпущу ! І сказали вони : Бог євреїв стрівся з нами . Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню , і принесемо жертви Господеві , Богові нашому , щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем . І сказав до них цар Єгипту : Чому ви , Мойсею та Аароне , відриваєте народ від його робіт ? Ідіть до своїх діл ! І сказав фараон : Таж багато тепер цього простолюду , а ви здержуєте їх від їхніх робіт . І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям , говорячи : Не давайте більше народові соломи , щоб робити цеглу , як учора й позавчора . Нехай ідуть самі , та збирають собі соломи . А призначене число цегли , що вони робили вчора й позавчора , накладете на них , не зменшуйте з нього . Вони нероби , тому кричать : Ходім , принесімо жертву нашому Богові ! Нехай буде тяжка праця на цих людей , і нехай працюють на ній , і нехай покинуть облудні слова . І вийшли погоничі народу й писарі його , та й сказали до того народу , говорячи : Так сказав фараон : Я не буду давати вам соломи . Самі йдіть , наберіть собі соломи , де знайдете , бо нічого не зменшене з вашої роботи ! . І розпорошився народ той по всій єгипетській землі , щоб збирати стерню на солому . А погоничі наставали , говорячи : Скінчіть вашу щоденну працю в час так , як коли б була солома . І були биті писарі синів Ізраїлевих , що їх настановили над ними фараонові погоничі , говорячи : Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні , як було дотепер ? І прибули писарі Ізраїлевих синів , та й кричали до фараона , говорячи : Для чого ти так робиш рабам своїм ? Соломи не дають твоїм рабам , а цеглу кажуть нам робіть ! І ось раби твої биті , і грішиш ти перед народом своїм ! А він відказав : Нероби ви , нероби ! Тому ви говорите : Ходім , принесімо жертву Господеві . А тепер ідіть , працюйте , а соломи не дадуть вам ! Але призначене число цегли ви дасте ! І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді , коли говорено : Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі ! І стріли вони Мойсея та Аарона , що стояли насупроти них , як вони виходили від фараона , та й сказали до них : Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить , бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів , щоб дати меча в їхню руку повбивати нас ! І вернувся Мойсей до Господа та й сказав : Господи , чому Ти кривду вчинив цьому народові ? Чому Ти послав мені це ? Бо відколи прийшов я до фараона , щоб говорити Твоїм Ім'ям , він ще більшу кривду чинить цьому народові , а насправді Ти не визволив народу Свого ! І сказав Господь до Мойсея : Тепер побачиш , що вчиню Я фараонові , бо він , змушений рукою сильною , їх відпустить , і , змушений рукою сильною , вижене їх із краю свого . І говорив Бог до Мойсея , та й сказав йому : Я Господь ! І являвся Я Авраамові , Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім , але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати . А також Я склав був із ними Свого заповіта , що дам їм землю ханаанську , землю їх мандрування , в якій вони мандрували . І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих , що єгиптяни роблять їх своїми рабами , і згадав заповіта Свого . Тому скажи синам Ізраїлевим : Я Господь ! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту , і визволю вас від їхньої роботи , і звільню вас витягненим раменом та великими присудами . І візьму вас Собі за народа , і буду вам Богом , і ви познаєте , що Я Господь , Бог ваш , що виводить вас із-під тягарів Єгипту ! І введу вас до того Краю , що про нього Я підняв був Свою руку , щоб дати його Авраамові , Ісакові та Якову . І Я дам його вам на спадщину . Я Господь ! І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих , та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу . І казав Господь до Мойсея , говорячи : Увійди , говори до фараона , царя єгипетського , і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю . І казав Мойсей перед лицем Господнім , говорячи : Таж Ізраїлеві сини не слухали мене , як же послухає мене фараон ? А я необрізановустий ! І казав Господь до Мойсея та до Аарона , і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона , царя єгипетського , щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю . Оце голови батьківських домів їхніх . Сини Рувима , перворідного Ізраїлевого : Ханох і Паллу , Хецрон і Кармі , це родини Рувимові . А сини Симеонові : Ємуїл , і Ямін , і Огад , і Яхін , і Цохар , і Шаул , син ханаанеянки , це родини Симеонові . А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами : Ґершон , і Кегат , і Мерарі . А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ . Сини Ґершонові : Лівні , і Шім'ї за їхніми родинами . А сини Кегатові : Амрам , і Їцгар , і Хеврон , і Уззіїл . А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки . А сини Мерарі : Махлі та Муші . Оце родини Левієві за їхніми родами . І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку , і вона породила йому Аарона та Мойсея . А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ . А сини Їцгарові : Корах , і Нефеґ , і Зіхрі . А сини Уззіїлові : Мішаїл , і Елцафан , і Сітрі . І взяв Аарон Елішеву , дочку Амінадавову , сестру Нахшонову , собі за жінку , і вона породила йому Надава , і Авігу , і Елеазара , і Ітамара . А сини Корахові : Ассир , і Елкана , і Аваасаф , це родини Корахові . А Елеазар , син Ааронів , узяв собі з дочок Путіїлових за жінку , і вона породила йому Пінхаса . Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами . Оце Аарон і Мойсей , що Господь говорив їм : Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами . Вони ті , що говорили до фараона , царя єгипетського , щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту , це Мойсей та Аарон . І сталося в дні , коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї , то казав Господь до Мойсея , говорячи : Я Господь ! Говори фараонові , цареві єгипетському , усе , що Я говорю тобі . І сказав Мойсей перед обличчям Господнім : Таж я необрізановустий ! Як же слухати буде мене фараон ? І сказав Господь до Мойсея : Дивись , Я поставив тебе замість Бога для фараона , а твій брат Аарон буде пророк твій . Ти будеш говорити все , що Я накажу тобі , а брат твій Аарон буде говорити фараонові , і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю . А Я вчиню запеклим фараонове серце , і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї . І не послухає вас фараон , а Я покладу Свою руку на Єгипет , і виведу війська Свої , народ Мій , синів Ізраїлевих , з єгипетського краю великими присудами . І пізнають єгиптяни , що Я Господь , коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів . І вчинив Мойсей та Аарон , як звелів їм Господь , так учинили вони . А Мойсей був віку восьмидесяти літ , а Аарон восьмидесяти і трьох літ , коли вони говорили до фараона . І промовив Господь до Мойсея й до Аарона , говорячи : Коли буде до вас говорити фараон , кажучи : Покажіть своє чудо , то скажеш Ааронові : Візьми свою палицю , та й кинь перед лицем фараоновим , нехай станеться вужем ! І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона , та й вчинили так , як наказав був Господь . І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами , і вона стала вужем ! І покликав фараон також мудреців та ворожбитів , і вчинили так само й вони , чарівники єгипетські , своїми чарами . І кинули кожен палицю свою , і вони поставали вужами . Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні . Та затверділо фараонове серце , і він не послухався їх , як говорив був Господь . І сказав Господь до Мойсея : Запекле фараонове серце , він відмовив відпустити народ ! Піди до фараона рано вранці . Ось він вийде до води , а ти стань навпроти нього на березі Річки . А палицю , що була змінена на вужа , візьмеш у свою руку . І скажеш йому : Господь , Бог євреїв , послав мене до тебе , кажучи : Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені на пустині ! Та не послухався ти дотепер . Так сказав Господь : По цьому пізнаєш , що Я Господь : Ось я вдарю палицею , що в руці моїй , по воді , що в Річці , і вона зміниться на кров ! А риба , що в Річці , погине . І засмердиться Річка , і попомучаться єгиптяни , щоб пити воду з Річки ! І сказав Господь до Мойсея : Скажи Ааронові : Візьми свою палицю , і простягни свою руку над водою єгиптян , над їхніми річками , над їхніми потоками , і над ставами їхніми , і над кожним водозбором їхнім , і вони стануть кров'ю . І буде кров по всій єгипетській землі , і в посуді дерев'янім , і в каміннім . І Мойсей та Аарон зробили так , як наказав був Господь . І підняв він палицю , та й ударив воду , що в Річці , на очах фараона й на очах його рабів . І змінилася вся вода , що в Річці , на кров ! А риби , що в Річці , погинули . І засмерділася Річка , і не могли єгиптяни пити воду з Річки . І була кров у всім єгипетськім краї . І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами . І стало запеклим фараонове серце , і він не послухався їх , як говорив був Господь . І повернувся фараон , і ввійшов до дому свого , і не приклав він свого серця також до цього . І всі єгиптяни копали біля Річки , щоб дістати води до пиття , бо не могли пити води з Річки . І минуло сім день по тому , як Господь ударив Річку . І промовив Господь до Мойсея : Іди до фараона , та й скажи йому : Так сказав Господь : Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені . А коли ти відмовишся відпустити , то ось Я вдарю ввесь край твій жабами . І стане Річка роїти жаби , і вони повиходять , і ввійдуть до твого дому , і до спальної кімнати твоєї , і на ліжко твоє , і до домів рабів твоїх , і до народу твого , і до печей твоїх , і до діжок твоїх . І на тебе , і на народ твій , і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби . І сказав Господь до Мойсея : Скажи Ааронові : Простягни свою руку з палицею своєю на річки , на потоки , і на ставки , і повиводь жаб на єгипетський край . І простяг Аарон руку свою на єгипетські води , і вийшла жабня , та й покрила єгипетську землю . Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами , і вивели жаб на єгипетську землю . І покликав фараон Мойсея й Аарона , та й сказав : Благайте Господа , і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого , а я відпущу народ той , і нехай приносять жертви для Господа ! І сказав Мойсей фараонові : Накажи мені , коли маю молитися за тебе , і за слуг твоїх , і за народ твій , щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх , тільки в Річці вони позостануться . А той відказав : На завтра . І сказав Мойсей : За словом твоїм ! Щоб ти знав , що нема Такого , як Господь , Бог наш ! І відійдуть жаби від тебе , і від домів твоїх , і він рабів твоїх , і від народу твого , тільки в Річці вони позостануться . І вийшов Мойсей та Аарон від фараона . І кликав Мойсей до Господа про ті жаби , що навів був на фараона . І зробив Господь за словом Мойсея , і погинули жаби з домів , і з подвір'їв , і з піль . І збирали їх цілими купами , і засмерділась земля ! І побачив фараон , що сталась полегша , і знову стало запеклим серце його , і не послухався їх , як говорив був Господь . І сказав Господь до Мойсея : Скажи Ааронові : Простягни свою палицю , та й удар земний порох , і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї ! І зробили вони так . І простяг Аарон руку свою з палицею своєю , та й ударив земний порох , і він стався вошами на людині й на скотині . Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї . І так само робили чарівники своїми чарами , щоб навести воші , та не змогли . І була вошва на людині й на скотині . І сказали чарівники фараонові : Це перст Божий ! Та серце фараонове було запеклим , і він не послухався їх , як говорив був Господь . І сказав Господь до Мойсея : Устань рано вранці , та й стань перед лицем фараоновим . Ось він піде до води , а ти скажи йому : Так сказав Господь : Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені ! Бо коли ти не відпустиш народу Мого , то ось Я пошлю на тебе , і на слуг твоїх , і на народ твій , і на доми твої рої мух . І єгипетські доми будуть повні мушні , а також земля , на якій вони живуть . І відділю того дня землю Ґошен , що Мій народ живе на ній , щоб не було там роїв мух , щоб ти знав , що Я Господь посеред землі ! І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм . Узавтра буде це знамено ! І зробив Господь так . І найшла численна мушня на дім фараона , і на дім рабів його , і на всю єгипетську землю . І нищилась земля через ті рої мух ! І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона , говорячи : Підіть , принесіть жертви вашому Богові в цьому краї ! А Мойсей відказав : Не годиться чинити так , бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу , Богові нашому . Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах , і вони не вкаменують нас ? Триденною дорогою ми підемо на пустиню , і принесемо жертву Господеві , Богові нашому , як скаже Він нам . І сказав фараон : Я відпущу вас , і ви принесете жертву Господеві , Богові вашому на пустині . Тільки далеко не віддаляйтесь , ідучи . Моліться за мене ! І сказав Мойсей : Ось я виходжу від тебе , і буду благати Господа , і відступить той рій мух від фараона , і від рабів його , і від народу його взавтра . Тільки нехай більше не обманює фараон , щоб не відпустити народу принести жертву Господеві . І вийшов Мойсей від фараона , і став просити Господа . І зробив Господь за словом Мойсея , і відвернув рої мух від фараона , від рабів його , і від народу його . І не зосталося ані однієї . А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом , і не відпустив він народу того ! І сказав Господь до Мойсея : Увійди до фараона , і говори до нього : Так сказав Господь , Бог євреїв : Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені ! Бо коли ти відмовишся відпустити , і будеш держати їх ще , то ось Господня рука буде на худобі твоїй , що на полі , на конях , на ослах , на верблюдах , на худобі великій і дрібній , моровиця дуже тяжка . І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту , і не загине нічого зо всього , що належить Ізраїлевим синам . І призначив Господь усталений час , кажучи : Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї . І зробив Господь ту річ назавтра , і вигинула вся єгипетська худоба , а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне . І послав фараон довідатись , а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне ! І стало фараонове серце запеклим , і не відпустив він народу того ! І сказав Господь до Мойсея й до Аарона : Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі , і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових . І стане вона курявою над усією єгипетською землею , а на людині й скотині стане гнояками , що кинуться прищами в усьому єгипетському краї . І набрали вони сажі з печі , та й стали перед фараоновим лицем . І кинув її Мойсей до неба , і стали прищуваті гнояки , що кинулися на людині й на скотині . А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки , бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах . І вчинив запеклим Господь фараонове серце , і він не послухався їх , як говорив був Господь до Мойсея . І сказав Господь до Мойсея : Устань рано вранці , і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому : Отак сказав Господь , Бог євреїв : Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені ! Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє , і на рабів твоїх , і на народ твій , щоб ти знав , що немає на всій землі Такого , як Я ! Бо тепер , коли б Я простягнув Свою руку , то побив би тебе та народ твій мором , і ти був би вигублений із землі . Але Я для того залишив тебе , щоб показати тобі Мою силу , і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі . Ти ще опираєшся проти народу Мого , щоб їх не відпустити . Ось Я взавтра , цього саме часу , зішлю дощем тяженний град , що такого , як він , не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні . А тепер пошли , позаганяй худобу свою та все , що твоє в полі . Кожна людина й худоба , що буде застукана в полі , і не буде забрана додому , то зійде на них град , і вони повмирають ! Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова , той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів . А хто не звернув свого серця до слова Господнього , той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі . І сказав Господь до Мойсея : Простягни свою руку до неба , і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину , і на худобу , і на всю польову траву в єгипетській землі ! І простяг Мойсей палицю свою до неба , і Господь дав громи та град . І зійшов на землю огонь , і Господь дощив градом на єгипетську землю . І був град , і огонь горів посеред тяженного граду , що не бувало такого , як він , у всім єгипетськім краї , відколи він став був народом . І повибивав той град у всім єгипетськім краї все , що на полі , від людини аж до худоби ! І всю польову рослинність побив той град , а кожне польове дерево поламав ! Тільки в землі Ґошен , де жили Ізраїлеві сини , не було граду . І послав фараон , і покликав Мойсея та Аарона , та й сказав до них : Згрішив я тим разом ! Господь справедливий , а я та народ мій несправедливі ! Благайте Господа , і досить бути Божим громам та градові ! А я відпущу вас , і ви більше не залишитеся . . . І сказав до нього Мойсей : Як вийду я з міста , то простягну руки свої до Господа , громи перестануть , а граду вже не буде , щоб ти знав , що Господня ця земля ! А ти й раби твої , знаю я , що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога ! А льон та ячмінь був побитий , бо ячмінь дозрівав , а льон цвів . А пшениця та жито не були вибиті , бо пізні вони . І вийшов Мойсей від фараона з міста , і простяг руки свої до Господа , і перестали громи та град , а дощ не лив на землю . І побачив фараон , що перестав дощ , і град та громи , та й далі грішив . І чинив він запеклим своє серце , він та раби його . І стало запеклим фараонове серце , і він не відпустив Ізраїлевих синів , як говорив був Господь через Мойсея . І сказав Господь до Мойсея : Увійди до фараона , бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його , щоб показати ці ознаки Мої серед нього , і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого , що зробив Я в Єгипті , та про ознаки Мої , що вчинив я серед них . І ви будете знати , що Я Господь ! І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона , та й сказали йому : Так сказав Господь , Бог євреїв : Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною ? Відпусти Мій народ , і нехай вони служать Мені ! Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій , то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край . І покриє вона поверхню землі , і не можна буде бачити землі . І поїсть вона решту вцілілого , позосталого вам від граду , і поїсть вона кожне дерево , що росте вам з землі . І переповняться нею доми ваші , і доми всіх рабів ваших , і доми всього Єгипту , чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні ! І він відвернувся , і вийшов від фараона . І сказали раби фараона до нього : Аж доки цей буде нам пасткою ? Відпусти цих людей , і нехай вони служать Господеві , Богові своєму . Чи ти ще не знаєш , що знищений Єгипет ? І повернено Мойсея та Аарона до фараона , а він їм сказав : Ідіть , служіть Господеві , Богові вашому . Хто та хто піде ? І відповів Мойсей : Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими , з синами нашими та з дочками нашими , з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо , бо в нас свято Господнє . А він відказав : Нехай буде так Господь із вами , як я відпущу вас і дітей ваших ! . . . Та глядіть , бо щось лихе перед вами . Тож нехай ідуть самі чоловіки , та й служіть Господеві , бо того ви бажаєте . І вигнано їх від лиця фараонового . І сказав Господь до Мойсея : Простягни свою руку на єгипетську землю сараною , і нехай вона найде на єгипетський край , і нехай поїсть усю земну траву , усе , що град позалишав . І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю , і Господь навів східній вітер на землю , цілий день той і цілу ніч . Настав ранок , і східній вітер наніс сарани ! І найшла сарана на всю єгипетську землю , і залягла в усім єгипетськім краї , дуже багато ! Перед нею не було такої сарани , як вона , і по ній не буде такої ! І покрила вона поверхню всієї землі , і потемніла земля ! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева , що град позоставив . І не зосталось ніякої зелені ані на дереві , ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї ! І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона , та й сказав : Згрішив я Господеві , Богові вашому , та вам ! А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу , і помоліться до Господа , вашого Бога , і нехай тільки відверне від мене цю смерть ! І він вийшов від фараона й молився до Господа . І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад , і він поніс сарану , та й укинув її до Червоного моря . Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї . Та Господь учинив запеклим фараонове серце , і він знов не відпустив Ізраїлевих синів . І сказав Господь до Мойсея : Простягни свою руку до Неба , і станеться темрява на єгипетській землі , і нехай буде темрява , щоб відчули її . І простяг Мойсей свою руку до неба , і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні . Не бачили один одного , і ніхто не вставав з свого місця три дні ! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах . І покликав фараон Мойсея , та й сказав : Ідіть , служіть Господеві ! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться . Також дітвора ваша нехай іде з вами ! Та Мойсей відказав : Дай в наші руки також жертви та цілопалення , і ми спорядимо жертву Господеві , Богові нашому . І також худоба наша піде з нами , не зостанеться ані копита , бо з нього ми візьмемо на служення Господеві , Богові нашому . Бо ми не знаємо , поки прибудемо туди , чим будемо служити Господеві . І вчинив запеклим Господь фараонове серце , і він не хотів відпустити їх . І сказав йому фараон : Іди від мене ! Стережися , щоб ти не бачив більше лиця мого , бо того дня , коли побачиш лице моє , ти помреш ! А Мойсей відказав : Так сказав ти . . . Я більш уже не побачу лиця твого ! І сказав Господь до Мойсея : Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет . Потому він відпустить вас ізвідси . А коли він буде відпускати вас , то зовсім вас вижене звідси ! Скажи ж у вуха народу , і нехай позичить кожен від свого ближнього , а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий , І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту . Також і цей муж , Мойсей , був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу . І промовив Мойсей : Так сказав Господь ! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту . І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона , що сидить на своїм престолі , до перворідного невільниці , що за жорнами , і все перворідне з худоби . І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі , що такого , як він , не бувало , і такого , як він , більш не буде . А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого , щоб ви знали , що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем . І зійдуть усі оці раби твої до мене , і поклоняться мені , кажучи : Вийди ти та ввесь народ , що слухає тебе . По цьому я вийду . І він вийшов від фараона , розпалений гнівом . І сказав Господь до Мойсея : Не послухав вас фараон , щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї . А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим . Та зробив запеклим Господь фараонове серце , і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі . І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї , говорячи : Оцей місяць для вас початок місяців . Він вам перший між місяцями року . Скажіть усій ізраїльській громаді , говорячи : У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків , ягня на дім . А коли буде той дім замалий , щоб з'їсти ягня , то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ . Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня . Ягня у вас нехай буде без вади , самець , однорічне . Візьміть його з овечок та з кіз . І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця . І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні . І нехай візьмуть тієї крови , і нехай покроплять на обидва бокові одвірки , і на одвірок верхній у тих домах , що будуть їсти його в них . І нехай їдять тієї ночі те м'ясо , спечене на огні , та опрісноки . Нехай їдять його на гірких травах . Не їжте з нього сирового та вареного , звареного в воді , бо до їди тільки спечене на огні , голова його з голінками його та з нутром його . І не лишайте з нього нічого до ранку , а полишене з нього до ранку спаліть на огні . А їсти його будете так : стегна ваші підперезані , взуття ваше на ногах ваших , а палиця ваша в руці вашій , і будете ви їсти його в поспіху . Пасха це для Господа ! І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї , і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини . А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд . Я Господь ! І буде та кров вам знаком на тих домах , що там ви , і побачу ту кров , і обмину вас . І не буде між вами згубної порази , коли Я вбиватиму в єгипетськім краї . І стане той день для вас пам'яткою , і будете святкувати його , як свято для Господа на всі роди ваші ! Як постанову вічну будете святкувати його ! Сім днів будете їсти опрісноки . Але першого дня зробите , щоб не було квашеного в ваших домах , бо кожен , хто їстиме квашене , від дня першого аж до дня сьомого , то буде витята душа та з Ізраїля . А першого дня будуть у вас священні збори , і сьомого дня священні збори . Жодна праця не буде робитися в них , тільки що їсти кожній душі , те єдине робитимете ви . І ви будете додержувати опрісноків , бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю . І будете додержувати того дня в ваших родах , як постанови вічної . Першого місяця , чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця . Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах , бо кожен , хто їстиме квашене , то буде витята душа та з Ізраїльської громади , чи то серед приходьків , чи то тих , хто народився у краї . Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях , будете їсти опрісноки ! І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих , та й промовив до них : Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими , і заколіть пасху . І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров , що в посудині , і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю , що в посудині . А ви , ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку ! І перейде Господь ударити Єгипет , і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних , і обмине Господь ті двері , і не дасть згубникові ввійти до ваших домів , щоб ударити . А ви будете дотримувати цю річ , як постанови для себе й для синів своїх аж навіки . І станеться , коли ви ввійдете до того Краю , що дасть вам Господь , як Він обіцяв був , то ви будете додержувати цієї служби . І станеться коли запитають вас ваші сини : Що то за служба ваша ? то відкажете : Це жертва Пасха для Господа , що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті , коли побивав Єгипет , а доми наші зберіг . І схилився народ , і вклонивсь до землі . І пішли й учинили сини Ізраїля , як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові , так учинили вони . І сталося в половині ночі , і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного , від перворідного фараона , що сидить на своїм престолі , аж до перворідного полоненого , що у в'язничному домі , і кожного перворідного худоби . І встав фараон уночі , він та всі раби його , та ввесь Єгипет . І знявся великий зойк в Єгипті , бо не було дому , щоб не було там померлого ! . . . І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі , та й сказав : Устаньте , вийдіть з-посеред народу мого , і ви , і сини Ізраїлеві . І йдіть , служіть Господеві , як ви казали ! І дрібну вашу худобу , і худобу вашу велику візьміть , як ви казали , та й ідіть . І поблагословіть і мене ! І квапили єгиптяни народ той , щоб спішно відпустити їх із краю , бо казали : Усі ми помремо ! І поніс той народ тісто своє , поки воно вкисло , діжки свої , зав'язані в їхні одежі , на плечах своїх . І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим , і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати . А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту , і вони позичили і забрали здобич від Єгипту . І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту , близько шости сот тисяч чоловіка піхоти , крім дітей , а також багато різного люду піднялися з ними , і дрібна худоба й велика худоба , маєток дуже великий . І пекли вони те тісто , що винесли з Єгипту , на прісні коржі , бо не вкисло воно , бо вони були вигнані з Єгипту , і не могли баритися , а поживи на дорогу не приготовили собі . А перебування Ізраїлевих синів , що сиділи в Єгипті , чотириста років і тридцять років . І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років , і сталося саме того дня , вийшли всі Господні війська з єгипетського краю . Це ніч сторожі для Господа , бо Він вивів їх з єгипетського краю . Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління . І сказав Господь до Мойсея й до Аарона : Це постанова про Пасху : жоден чужинець не буде їсти її . А кожен раб людський куплений за срібло , коли обріжеш його , тоді він буде їсти її . Приходько та наймит не буде їсти її . В самому домі буде вона їстися , не винесеш із дому назовні того м'яса , а костей його не зламаєте . Уся громада Ізраїлева буде справляти її . А коли буде мешкати з тобою приходько , і схоче справляти Пасху Господеві , то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі , а тоді він приступить справляти її , і він буде , як народжений в Краї . А кожен необрізаний не буде їсти її . Один закон буде для тубільця й для приходька , що мешкає серед вас . І вчинили всі Ізраїлеві сини , як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові , так учинили вони . І сталося того саме дня , вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Посвяти Мені кожного перворідного , що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів , серед людини й серед худоби , для Мене воно ! І сказав Мойсей до народу : Пам'ятайте той день , коли ви вийшли з Єгипту , із дому рабства ! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти ; і не будете їсти квашеного . Ви виходите сьогодні , у місяці авіві . І станеться , коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина , і хіттеянина , й амореянина , і хіввеянина , й євусеянина , що про нього присягнув був батькам твоїм , щоб дати тобі Край , який тече молоком та медом , то ти будеш служити ту службу того місяця . Сім день будеш їсти опрісноки , а дня сьомого свято для Господа ! Опрісноки будуть їстися сім тих день , і не побачиться в тебе квашене , і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм ! І оповіси синові своєму того дня , говорячи : Це для того , що вчинив мені Господь , коли я виходив із Єгипту . І буде тобі це за знака на руці твоїй , і за пам'ятку між очима твоїми , щоб Господній Закон був в устах твоїх , бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту . І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік . І станеться , коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина , як присяг був тобі та батькам твоїм , і дасть її тобі , то відділиш усе , що розкриває утробу , для Господа , і все перворідне худоби , що буде в тебе , самці для Господа ! А кожного віслюка , що розкриває утробу , викупиш овечкою ; а коли не викупиш , то зламай йому шию . І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш . І станеться , коли взавтра запитає тебе син твій , говорячи : Що то ? то відповіси йому : Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту , із дому рабства . І сталося , коли фараон учинив запеклим своє серце , щоб не відпустити нас , то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї , від перворідного людського й аж до перворідного худоби . Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі , що розкриває утробу , а кожного перворідного синів своїх викупляю . І станеться це за знака на руці твоїй , і за пов'язку поміж очима твоїми , бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту . І сталося , коли фараон відпустив був той народ , то Бог не повів їх дорогою землі филистимської , хоч була близька вона . Бо Бог сказав : Щоб не пожалкував той народ , коли він побачить війну , і не вернувся до Єгипту . І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря . І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні . А Мойсей забрав із собою кості Йосипа , бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів , кажучи : Напевно згадає Бог вас , і ви винесете з собою кості мої звідси . І вони рушили з Суккоту , і розтаборилися в Етам , на границі пустині . А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари , щоб провадити їх дорогою , а вночі в стовпі огню , щоб світити їм , щоб ішли вдень та вночі . Не відступав удень стовп хмари тієї , а вночі стовп огню з-перед обличчя народу ! І говорив Господь до Мойсея , кажучи : Скажи Ізраїлевим синам , і нехай вони повернуть , і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом , між Міґдолом і між морем , перед Баал-Цефоном . Навпроти нього отаборитесь над морем . І скаже фараон про Ізраїлевих синів : заблудились вони в землі цій , замкнено пустиню для них . І вчиню запеклим фараонове серце , і він буде гнатися за вами , а Я прославлюся через фараона та через військо його . І пізнають єгиптяни , що Я Господь ! І вони вчинили так . І повідомлено царя єгипетського , що втік той народ . І змінилося серце фараона та рабів його до того народу , і сказали вони : Що це ми зробили , що відпустили Ізраїля від роботи нам ? І запріг він свою колесницю , і забрав народ свій з собою . І взяв він шість сотень добірних колесниць , і всі колесниці Єгипту , і трійкових над усіма ними . І Господь учинив запеклим серце фараона , єгипетського царя , і він погнався за Ізраїлевими синами . Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою ! І гналися єгиптяни за ними , уся кіннота , колесниці фараонові , і комонники його та військо його , і догнали їх , як вони отаборилися були над морем , під Пі-Гахіротом , перед Баал-Цефоном . А фараон наближався . І звели Ізраїлеві сини свої очі , аж ось єгиптяни женуться за ними ! І дуже злякались вони . . . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , а Мойсеєві дорікали : Чи через те , що не було гробів в Єгипті , ти забрав нас умирати в пустині ? Що це вчинив ти нам , щоб вивести нас із Єгипту ? Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті , кажучи : Позостав нас , і нехай ми робимо Єгиптові ! Бо ліпше нам рабство Єгиптові , аніж помирати нам у пустині ! І сказав Мойсей до народу : Не бійтеся ! Стійте , і побачите спасіння Господа , що вчинить вам сьогодні . Бо єгиптян , яких бачите сьогодні , більше не побачите їх уже повіки ! Господь буде воювати за вас , а ви мовчіть ! І промовив Господь до Мойсея : Що ти до Мене кличеш ? Говори до синів Ізраїлевих , нехай рушають ! А ти підійми свою палицю , і простягни руку свою на море , і розітни його , і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря , на суходіл . А Я , ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам , і вони ввійдуть за ними . І буду Я прославлений через фараона , і через усе його військо , і через колесниці , його , і через комонників його . І пізнають єгиптяни , що Я Господь , коли буду Я прославлений через фараона , і через колесниці його , і через комонників його ! І рушив Ангол Божий , що йшов перед Ізраїльським табором , і пішов за ними ; і рушив стовп хмари перед ними , і став за ними , і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів . І була та хмара і темрява для Єгипту , а ніч розсвітлив він для Ізраїля . І не зближався один до одного цілу ніч . І простяг Мойсей руку свою на море , і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч , і зробив море суходолом , і розступилася вода . І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря , як на суходіл , а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої . А єгиптяни гналися , і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його , та його комонники до середини моря . І сталося за ранньої сторожі , і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари , та й привів у замішання єгипетський табір . І поскидав колеса з колесниць його , і вчинив , що йому було тяжко ходити . І єгиптяни сказали : Утікаймо від ізраїльтян , бо Господь воює за них з Єгиптом ! І промовив Господь до Мойсея : Простягни свою руку на море , і нехай вернеться вода на єгиптян , на їхні колесниці й на комонників їхніх . І простяг Мойсей руку свою на море , і море вернулося , коли настав ранок , до сили своєї , а єгиптяни втікали навпроти нього . І кинув Господь єгиптян у середину моря ! І вернулась вода , і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові , що ввійшло за ними в море . Ані жоден із них не зостався ! А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря , а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої . І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки . І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря . І побачив Ізраїль сильну руку , яку виявив Господь у Єгипті , і став боятися той народ Господа ! І ввірував він у Господа , та в Мойсея , раба Його . Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві , та й проказали , говорячи : Я буду співать Господеві , бо дійсно звеличився Він , коня й верхівця його кинув до моря ! Моя сила та пісня Господь , і Він став на спасіння мені ! Це мій Бог , і прославлю Його , Він Бог батька мого , і звеличу Його ! Господь Муж війни , Єгова Йому Ймення ! Колесниці фараонові й військо його вкинув у море , а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений . Безодні їх позакривали , зійшли до глибин , як той камінь ! Права рука Твоя , Господи , вславлена силою , правиця Твоя трощить ворога , Господи ! А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників , посилаєш палючий Свій гнів , він їх поїдає , немов ту солому ! А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась , вир спинився , немов та стіна , потоки загусли були в серці моря ! Нахвалявся був ворог : Поженусь дожену ! Попаюю здобичу , душа моя сповниться ними ! Меча свого вихоплю я , і понищить рука моя їх ! Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море : вони потопились в бурхливій воді , немов оливо ! Хто подібний Тобі серед богів , о Господи ? Хто подібний Тобі , Препрославлений святістю ? Ти в славі грізний , Чудотворче ! Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула ! Милосердям Своїм вів народ , якого Ти визволив , Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині ! Почули народи і тремтіли , обгорнула тривога мешканців землі филистимської ! Старшини едомські тоді побентежились , моавських вельмож обгорнуло тремтіння , розпливлися усі ханаанці ! Напали на них страх та жах , через велич рамена Твойого замовкли , як камінь , аж поки перейде народ Твій , о Господи , аж поки перейде народ , що його Ти набув ! Ти їх уведеш , і їх посадиш на гору спадку Твого , на місці , яке вчинив , Господи , житлом Своїм , до Святині Господньої , що поставили руки Твої , і Господь зацарює навіки віків ! Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками , то Господь повернув на них води морські , а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря . І взяла бубна пророчиця Маріям , сестра Ааронова , а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями . І відповіла їм Маріям : Співайте для Господа , бо дійсно звеличився Він , коня й верхівця його кинув до моря ! І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря , і вийшли вони до пустині Шур . І йшли вони три дні в пустині , і не знаходили води . І прийшли вони до Мари , і не могли пити води з Мари , бо гірка вона . Тому названо ймення їй : Мара . І став народ ремствувати на Мойсея , говорячи : Що ми будемо пити ? І він кликав до Господа ! І показав йому Господь дерево , і він кинув його до води , і стала вода та солодка ! Там Він дав йому постанову та право , і там його випробував . І сказав Він : Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа , Бога твого , і будеш робити слушне в очах Його , і будеш слухатися заповідей Його , і будеш виконувати всі постанови Його , то всю хворобу , що Я поклав був на Єгипет , не покладу на тебе , бо Я Господь , Лікар твій ! І прийшли вони до Єліму , а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм . І вони отаборилися там над водою . І рушили вони з Єліму , і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін , що між Єлімом та між Сінаєм , п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю . І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині . І говорили їм Ізраїлеві сини : Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї , як ми сиділи над горшком м'яса , як ми їли хліба досить ! Бо ви вивели нас до цієї пустині , щоб поморити голодом увесь цей збір . . . І промовив Господь до Мойсея : Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба , а народ виходитиме й щоденно збиратиме , скільки треба на день , щоб випробувати його , чи буде він ходити в Моєму Законі , чи ні . А настане шостий день , то приготують , що принесуть , і буде подвійне супроти того , що збирають день-у-день . І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів : Настане вечір і ви довідаєтеся , що Господь вивів вас із єгипетського краю . А настане ранок , то побачите славу Господню , бо Він почув ваші ремствування на Господа . А ми що , що ви ремствуєте на нас ? І сказав Мойсей : Довідаєтесь , як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу , а рано хліба на насичення , бо почув Господь ремствування ваші , що ви ремствуєте на Нього . А ми що ? Не на нас ремствування ваше , а на Господа ! І сказав Мойсей до Аарона : Скажи всій громаді Ізраїлевих синів : Наблизьтеся перед лице Господа , бо Він почув ваші ремствування ! І сталося , коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів , то обернулися вони до пустині , аж ось слава Господня показалася в хмарі ! І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Я почув ремствування Ізраїлевих синів . Промовляй до них , кажучи : Під вечір будете їсти м'ясо , а рано насититесь хлібом , і познаєте , що Я Господь , Бог ваш ! І сталося ввечорі , і знялися перепелиці , і покрили табір . А рано була верства роси навколо табору . І піднялася верства тієї роси , аж ось на поверхні пустині щось дрібне , вузькувате , дрібне , немов паморозь на землі . І побачили Ізраїлеві сини , та й казали один до одного : Ман гу ? , бо не знали , що то . А Мойсей відказав їм : Це той хліб , що дав вам Господь на їжу . Це те , що про нього Господь наказав : Збирайте з нього кожен у міру їди своєї , гомер на голову , за числом ваших душ : візьміть кожен для того , хто в наметі його . І зробили так Ізраїлеві сини , і назбирали хто більше , а хто менше . І зміряли вони гомером , і не мав зайвого той , хто зібрав більше , а хто зібрав менше , не мав нестачі , зібрали кожен у міру своєї їди ! І сказав до них Мойсей : Нехай ніхто не лишає з нього до ранку ! Та не послухали вони Мойсея , і дехто позоставляли з нього до ранку , а воно зачервивіло , і стало смердюче . І розгнівався на них Мойсей ! І збирали його щоранку , кожен у міру своєї їди . А розгрівалося сонце і воно розтавало . І сталося шостого дня , поназбирували вони хліба подвійно , два гомери на одного . І посходилися всі начальники громади , і розповіли Мойсеєві . А він сказав до них : Це те , що говорив Господь : Повний спокій , субота свята для Господа взавтра . Що будете пекти печіть , а що будете варити варіть , а все позостале покладіть собі на сховок до ранку . І поклали його аж до ранку , як Мойсей наказав , і не засмерділось воно , і черви не було в нім . І сказав Мойсей : Їжте його сьогодні , бо сьогодні субота для Господа . Сьогодні не знайдете його на полі . Шість день будете збирати його , а дня сьомого субота : не буде в ній того . І сталося сьомого дня , повиходили були з народу збирати , та не знайшли . І сказав Господь до Мойсея : Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої ? Побачте , Господь дав вам суботу , тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів . Сидіть кожен у себе , нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця ! І сьомого дня народ відпочивав . І назвав Ізраїлів дім ім'я тому : манна . Вона була , як коріяндрове насіння , біла , а смак її , як тісто в меду . І сказав Мойсей : Оце те , що наказав Господь : Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь , щоб бачили той хліб , яким Я годував вас на пустині , коли Я виводив вас із єгипетського краю . І сказав Мойсей до Аарона : Візьми одну посудину , і поклади туди повний гомер манни , і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь . І як наказав Бог Мойсею , так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок . А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ , аж до прибуття їх до краю заселеного , їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю . А гомер він десята частина ефи . І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на походи свої з наказу Господнього , і отаборилася в Рефідімі . І не було води пити народові . І сварився народ із Мойсеєм , і казали вони : Дайте нам води , і ми будемо пити ! А Мойсей їм сказав : Чого ви сваритеся зо мною ? Нащо випробовуєте Господа ? І народ був там спраглий води . І ремствував народ на Мойсея й говорив : Нащо це ти випровадив нас із Єгипту ? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх , та отари мої ? І кликав Мойсей до Господа , кажучи : Що я вчиню цьому народові ? Ще трохи , і вони вкаменують мене ! І сказав Господь до Мойсея : Перейдися перед народом , і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих , а палицю , що нею ти вдарив був Річку , візьми в свою руку , та й іди ! Ось Я стану перед лицем твоїм там , на скелі в Хориві , а ти вдариш у скелю , і вийде із неї вода , і буде пити народ ! І зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих . І назвав він ім'я того місця : Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа , коли казали : Чи є Господь серед нас , чи нема ? І прибув Амалик , і воював з Ізраїлем у Рефідімі . І сказав Мойсей до Ісуса : Вибери нам людей , і вийди воюй з Амаликом . Узавтра я стану на верхів'ї гори , а Божа палиця буде в моїй руці . І зробив Ісус , як сказав йому Мойсей , щоб воювати з Амаликом . А Мойсей , Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори . І сталося , коли Мойсей підіймав свої руки , то перемагав Ізраїль , а коли руки його опускались , то перемагав Амалик . А руки Мойсеєві стали тяжкі . І взяли вони каменя , і поклали під ним . І сів він на ньому , а Аарон та Хур підтримували руки йому , один із цього боку , а один із того . І були його руки сталі аж до заходу сонця . І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча . І сказав Господь до Мойсея : Напиши це на пам'ятку в книзі , і поклади до вух Ісусових , що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба . І збудував Мойсей жертівника , і назвав ім'я йому : Єгова-Ніссі . І проказав він : Бо рука на Господньому прапорі : Господеві війна з Амаликом із роду в рід ! І почув Їтро , жрець мідіянський , Мойсеїв тесть , усе , що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого , що вивів Господь Ізраїля з Єгипту . І взяв Їтро , Мойсеїв тесть , жінку Мойсеєву Ціппору , по відісланні її , та обох синів її , що ймення одному Ґершом , бо сказав був : Я став приходьком у чужому краї , а ймення другому Еліезер , бо Бог мого батька був мені поміччю , і визволив мене від фараонового меча . І прибув Їтро , тесть Мойсеїв , і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню , де він отаборився там біля Божої гори . І сказав він до Мойсея : Я , тесть твій Їтро , приходжу до тебе , і жінка твоя , і обидва сини її з нею . І вийшов Мойсей навпроти свого тестя , та й уклонився до землі , і поцілував його . І питали вони один одного про мир , і ввійшли до намету . І оповів Мойсей своєму тестеві про все , що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля , про всі ті труднощі , які він спіткав був по дорозі , та Господь визволив їх . І тішився Їтро всім тим добром , що вчинив Господь для Ізраїля , що визволив його з єгипетської руки . І промовив Їтро : Благословенний Господь , що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової , що визволив народ з-під руки єгипетської . Тепер я знаю , що Господь більший за всіх богів , бо зробив це за те , що єгиптяни вихвалялись над ними . І взяв Їтро , Мойсеїв тесть , цілопалення та жертви для Бога . І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям . І сталося назавтра , і сів Мойсей судити народ , а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора . І побачив тесть Мойсеїв усе , що він робить народові , та й сказав : Що це за річ , що ти робиш народові ? Для чого ти сидиш сам один , а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора ? А Мойсей відказав своєму тестеві : Бо народ приходить до мене питатися суду Бога . Бо як мають вони справу , то приходять до мене , і я суджу поміж тим і тим , та оголошую постанови Божі та закони Його . І сказав тесть Мойсеїв до нього : Недобра ця річ , що ти чиниш . Справді стомишся і ти , і народ той , що з тобою , бо ця справа тяжча за тебе . Не потрапиш ти чинити її сам один ! Тепер послухай мого слова , пораджу тобі , і буде Бог із тобою ! Стій за народ перед Богом , і принось справи до Бога . І ти остережеш їх за постанови та за закони , і об'явиш їм ту путь , якою вони підуть , і те діло , яке вони зроблять . А ти наздриш зо всього народу мужів здібних , богобоязливих , мужів справедливих , що ненавидять зиск , і настановиш їх над ними тисяцькими , сотниками , п'ятдесятниками та десятниками . І будуть вони судити народ кожного часу . І станеться , кожну велику справу вони принесуть до тебе , а кожну малу справу розсудять самі . Полегши собі , і нехай вони несуть тягар із тобою . Коли ти зробиш цю річ , а Бог тобі накаже , то ти втримаєшся , а також увесь народ цей прийде на своє місце в мирі . І послухався Мойсей голосу тестя свого , і зробив усе , що той був сказав . І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля , і настановив їх начальниками над народом , тисяцькими , сотниками , п'ятдесятниками та десятниками . І судили вони народ кожного часу . Справу трудну приносили Мойсеєві , а кожну малу справу судили самі . І відпустив Мойсей тестя свого , і він пішов собі до краю свого . Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю , того дня прибули вони на Сінайську пустиню . І рушили вони з Рефідіму , і ввійшли до Сінайської пустині , та й отаборилися в пустині . І отаборився там Ізраїль навпроти гори . А Мойсей увійшов до Бога . І кликнув до нього Господь із гори , говорячи : Скажеш отак дому Якова , і звістиш синам Ізраїля : Ви бачили , що Я зробив був Єгиптові , і носив вас на крилах орлиних , і привів вас до Себе . А тепер , коли справді послухаєте Мого голосу , і будете дотримувати заповіту Мого , то станете Мені власністю більше всіх народів , бо вся земля то Моя ! А ви станете Мені царством священиків та народом святим . Оце ті речі , що про них будеш казати Ізраїлевим синам . І прибув Мойсей , і покликав старших народніх , та й виложив перед ними всі ті слова , що Господь наказав був йому . І відповів увесь народ разом , та й сказав : Усе , що Господь говорив , зробимо ! А Мойсей доніс слова народу до Господа . І промовив Господь до Мойсея : Ось Я до тебе прийду в густій хмарі , щоб чув народ , коли Я говоритиму з тобою , і щоб повірив і тобі навіки ! І переповів Мойсей слова народу до Господа . І промовив Господь до Мойсея : Іди до людей , і освяти їх сьогодні та взавтра , і нехай вони виперуть одіж свою . І нехай вони будуть готові на третій день , бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу . І обведеш границею народ довкола , говорячи : Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її . Кожен , хто доторкнеться до гори , буде конче забитий ! Нехай не доторкнеться до неї рука , бо буде конче вкаменований , або буде справді застрілений , чи то худобина , чи то людина , не буде жити вона . Як сурма засурмить протяжливо , вони вийдуть на гору . І зійшов Мойсей з гори до народу , і освятив народ , а вони випрали одежу свою . І він сказав до народу : Будьте готові на третій день ; не входьте до жінок . І сталося третього дня , коли ранок настав , і знялися громи та блискавки , і густа хмара над горою та сильний голос сурми ! І затремтів увесь народ , що був у таборі . . . І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові , і вони стали під горою . А гора Сінай уся вона димувала через те , що Господь зійшов на неї в огні ! І піднявся дим її , немов дим вапнярки , і сильно затремтіла вся гора . . . І розлігся голос сурми , і він сильно все могутнів : Мойсей говорить , а Бог відповідає йому голосно . . . І зійшов Господь на гору Сінай , на верхів'я гори . І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори . І вийшов Мойсей . І промовив Господь до Мойсея : Зійди , остережи народ , щоб не рвався до Господа , щоб побачити , бо багато з нього загине . А також священики , що будуть підходити до Господа , нехай перше освятяться , щоб Господь їх не повбивав . І сказав Мойсей до Господа : Не зможе народ вийти на гору Сінай , бо Ти засвідчив між нами , говорячи : Обведи границею цю гору , і освяти її . І промовив до нього Господь : Іди , зійди , а потім вийди ти й Аарон з тобою , а священики й народ нехай не рвуться до Господа , щоб Я не повбивав їх . І зійшов Мойсей до народу , і сказав їм це все . І Бог промовляв всі слова оці , кажучи : Я Господь , Бог твій , що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства . Хай не буде тобі інших богів передо Мною ! Не роби собі різьби і всякої подоби з того , що на небі вгорі , і що на землі долі , і що в воді під землею . Не вклоняйся їм і не служи їм , бо Я Господь , Бог твій , Бог заздрісний , що карає за провину батьків на синах , на третіх і на четвертих поколіннях тих , хто ненавидить Мене , і що чинить милість тисячам поколінь тих , хто любить Мене , і хто держиться Моїх заповідей . Не призивай Імення Господа , Бога твого , надаремно , бо не помилує Господь того , хто призиватиме Його Ймення надаремно . Пам'ятай день суботній , щоб святити його ! Шість день працюй і роби всю працю свою , а день сьомий субота для Господа , Бога твого : не роби жодної праці ти й син твій , та дочка твоя , раб твій та невільниця твоя , і худоба твоя , і приходько твій , що в брамах твоїх . Бо шість день творив Господь небо та землю , море та все , що в них , а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його . Шануй свого батька та матір свою , щоб довгі були твої дні на землі , яку Господь , Бог твій , дає тобі ! Не вбивай ! Не чини перелюбу ! Не кради ! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього ! Не жадай дому ближнього свого , не жадай жони ближнього свого , ані раба його , ані невільниці його , ані вола його , ані осла його , ані всього , що ближнього твого ! І ввесь народ бачив та чув громи та полум'я , і голос сурми , і гору димлячу . І побачив народ , і всі тремтіли та й поставали здалека . І сказали вони до Мойсея : Говори з нами ти , і ми послухаємо , а нехай не говорить із нами Бог , щоб ми не повмирали . І промовив Мойсей до народу : Не бійтеся , бо Бог прибув для випробування вас , і щоб страх Його був на ваших обличчях , щоб ви не грішили . І став народ здалека , а Мойсей підійшов до мороку , де був Бог . І промовив Господь до Мойсея : Отак скажеш до Ізраїлевих синів : Ви бачили , що Я говорив з вами з небес . Не будете робити при Мені богів із срібла , і богів із золота не будете робити собі . Ти зробиш для Мене жертівника з землі , і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви , і дрібну худобу свою , і велику худобу свою . На кожному місці , де Я згадаю Ймення Своє , Я до тебе прийду й поблагословлю тебе . А коли зробиш Мені жертівника з каменів , то не будеш будувати його з обтесаних , бо ти підносив би над ним знаряддя своє , і занечистив би його . І не будеш входити до Мого жертівника ступенями , щоб не була відкрита при ньому твоя нагота . А оце закони , що ти викладеш перед ними : Коли купиш єврейського раба , нехай він працює шість років , а сьомого нехай вийде дармо на волю . Якщо прийде він сам один , нехай сам один і вийде ; коли він має жінку , то з ним вийде й жінка його . Якщо пан його дасть йому жінку , і вона породить йому синів або дочок , та жінка та діти її нехай будуть для пана її , а він нехай вийде сам один . А якщо раб той щиро скаже : Полюбив я пана свого , жінку свою та дітей своїх , не вийду на волю , то нехай його пан приведе його до суддів , і підведе його до дверей або до бічних одвірків , та й проколе пан його вухо йому шилом , і він буде робити йому повіки ! А коли хто продасть дочку свою на невільницю , не вийде вона , як виходять раби . Якщо вона невгодна в очах свого пана , який призначив був її собі , то нехай позволить її викупити . Не вільно йому продати її до народу чужого , коли зрадить її . А якщо призначить її для сина свого , то зробить їй за правом дочок . Якщо візьме собі іншу , то не зменшить поживи їй , одежі їй і подружнього пожиття їй . А коли він цих трьох речей не робитиме їй , то вона вийде дармо , без окупу . Хто вдарить людину , і вона вмре , той конче буде забитий . А хто не чатував , а Бог підвів кого в його руку , то дам тобі місце , куди той утече . А коли хто буде замишляти на ближнього свого , щоб забити його з хитрістю , візьмеш його від жертівника Мого на смерть . А хто вдарить батька свого чи матір свою , той конче буде забитий . А хто вкраде людину і продасть її , або буде вона знайдена в руках його , той конче буде забитий . І хто проклинає батька свого чи свою матір , той конче буде забитий . А коли будуть сваритися люди , і вдарить один одного каменем або кулаком , і той не вмре , а зляже на постелю , якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм , то буде оправданий той , хто вдарив , тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує . А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм , а той помре під рукою його , то конче буде покараний той . Тільки якщо той переживе день або два дні , то не буде покараний , бо він його гроші . А коли будуть битися люди , і вдарять вагітну жінку , і скине вона дитину , а іншого нещастя не станеться , то конче буде покараний , як покладе на нього чоловік тієї жінки , і він дасть за присудом суддів . А якщо станеться нещастя , то даси душу за душу , око за око , зуба за зуба , руку за руку , ногу за ногу , опарення за опарення , рану за рану , синяка за синяка . А коли хто вдарить в око раба свого , або в око невільниці своєї , і знищить його , той на волю відпустить його за око його . А якщо виб'є зуба раба свого , або зуба невільниці своєї , той на волю відпустить того за зуба його . А коли віл ударить чоловіка або жінку , а той умре , конче буде вкаменований той віл , і м'ясо його не буде їджене , а власник того вола невинний . А якщо віл був битливим і вчора , і третього дня , і було те засвідчене у власника його , а той його не пильнував , і заб'є той віл чоловіка або жінку , буде він укаменований , а також власник буде забитий . Якщо на нього буде накладений викуп , то дасть викупа за душу свою , скільки буде на нього накладене . Або вдарить віл сина , або вдарить дочку , буде зроблено йому за цим законом . Коли вдарить той віл раба або невільницю , то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла , а віл той буде вкаменований . А коли хто розкриє яму , або викопає яму й не закриє її , і впаде туди віл або осел , власник ями відшкодує , верне гроші власникові його , а загинуле буде йому . А коли чийсь віл ударить вола його ближнього , і згине той , то продадуть вола живого , а гроші за нього поділять пополовині , і також загинулого поділять пополовині . А коли буде відоме , що віл був битливим і вчора й третього дня , а власник його не пильнував його , то конче нехай відшкодує вола за того вола , а забитий буде йому . Коли хто вкраде вола або овечку , і заріже його або продасть його , то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того , а чотири дрібної худоби за ту овечку . Коли злодій буде зловлений в підкопі , і буде побитий так , що помре , то нема провини крови на тому , хто побив . Але як засвітило сонце над ним , то є на ньому провина крови . Злодій конче відшкодує , а якщо він нічого не має , то буде проданий за свою крадіжку . Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою , від вола аж до осла , до ягняти , то нехай відшкодує удвоє . Коли хто випасе поле або виноградника , і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі , відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника . Коли вийде огонь і попаде на тернину , і буде спалена скирта , або збіжжя стояче , або поле , конче відшкодує той , хто запалив пожежу . Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження , а воно буде вкрадене з дому того чоловіка , якщо буде знайдений злодій , нехай відшкодує вдвоє . Якщо ж злодій не буде знайдений , то власник дому буде приведений до суддів , на присягу , що не простягав своєї руки на працю свого ближнього . У кожній справі провини , про вола , про осла , про овечку , про одіж , про все згублене , про яке хто скаже , що це його , нехай справа обох прийде до судді . Кого суддя визнає за винного , той відшкодує вдвоє своєму ближньому . Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла , або вола , або овечку , чи яку іншу худобину , а вона згине , або буде скалічена , або буде заграбована , і ніхто того не бачив , присяга Господня нехай буде між обома , що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього , а власник її нехай забере , а позваний не буде відшкодувати . А якщо справді буде вкрадена від нього , то нехай відшкодує власникові її . Якщо дійсно буде розшарпана вона , нехай принесе її як свідоцтво , а за розшарпане він не відшкодує . А коли хто позичить від свого ближнього худобину , а вона буде скалічена або згине , а власник її не був із нею , то конче відшкодує ; якщо ж її власник був із нею , не відшкодує . А якщо худобина була найнята , то піде та шкода в заплату її . А коли хто підмовить дівчину , яка не заручена , і ляже з нею , то нехай дасть їй віно , і візьме її собі за жінку . Якщо батько її справді відмовить віддати її йому , нехай відважить срібла згідно з віном дівочим . Чарівниці не зоставиш при житті . Кожен , хто зляжеться з худобиною , конче буде забитий . Кожен , хто приносить жертву богам , крім Бога Одного , підпадає закляттю . А приходька не будеш утискати та гнобити його , бо й ви були приходьками в єгипетськім краї . Жодної вдови та сироти не будеш гнобити ; якщо ж ти справді гнобитимеш їх , то коли вони , кличучи , кликатимуть до Мене , то конче почую їхній зойк , і розпалиться гнів Мій , і повбиваю вас мечем , і стануть жінки ваші вдовами , а діти ваші сиротами . Якщо позичиш гроші народові Моєму , бідному , що з тобою , то не будь йому , як суворий позичальник , не покладеш на нього лихви . Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого , то вернеш її йому до заходу сонця , бо вона єдине накриття його , вона одіж на тіло його ; на чому він буде лежати ? І станеться , коли буде він кликати до Мене , то почую , бо Я милосердний . Бога не будеш лихословити , а начальника в народі твоїм не будеш проклинати . Не будеш спізнюватися , щодо жертов , із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми . Перворідного з синів своїх даси Мені . Так зробиш волові своєму , і дрібній худобі своїй : сім день буде вона з своєю матір'ю , а восьмого дня даси її Мені . І ви будете Мені святими людьми , і не будете їсти м'яса , розшарпаного в полі , псові кинете його ! Не будеш розносити неправдивих поголосок . Не покладеш руки своєї з несправедливим , щоб бути свідком неправди . Не будеш з більшістю , щоб чинити зло . І не будеш висловлюватися про позов , прихиляючись до більшости , щоб перегнути правду . І не будеш потурати вбогому в його позові . Коли стрінеш вола свого ворога або осла його , що заблудив , то конче повернеш його йому . Коли побачиш осла свого ворога , що лежить під тягарем своїм , то не загаїшся помогти йому , конче поможеш разом із ним . Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові . Від неправдивої справи віддалишся , а чистого й справедливого не забий , бо Я не всправедливлю несправедливого . А хабара не візьмеш , бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих . А приходька не будеш тиснути , бож ви познали душу приходька , бо самі були приходьками в єгипетськім краї . І шість літ будеш сіяти землю свою , і будеш збирати її врожай , а сьомого опустиш її та полишиш її , і будуть їсти вбогі народу твого , а позостале по них буде їсти польова звірина . Так само зробиш для виноградника твого , і для оливки твоєї . Шість день будеш робити діла свої , а сьомого дня спочинеш , щоб відпочив віл твій , і осел твій , і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько . І все , що Я сказав вам , будете виконувати . А ймення інших богів не згадаєте , не буде почуте воно на устах твоїх . Три рази на рік будеш святкувати Мені . Будеш дотримувати свято Опрісноків ; сім день будеш їсти опрісноки , як наказав тобі , окресленого часу місяця авіва , бо в нім ти був вийшов з Єгипту . І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками . І свято жнив первоплоду праці твоєї , що сієш на полі . І свято збирання при закінченні року , коли ти збираєш з поля працю свою . Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа . Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім , а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку . Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа , Бога твого . Не будеш варити ягняти в молоці його матері . Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм , щоб він охороняв у дорозі тебе , і щоб провадив тебе до того місця , яке Я приготовив . Стережися перед лицем Його , і слухайся Його голосу ! Не протився Йому , бо Він не пробачить вашого гріха , бо Ім'я Моє в Ньому . Коли ж справді послухаєш ти його голосу , і вчиниш усе , що говорю , то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх , і буду гнобити твоїх гнобителів . Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм , і запровадить тебе до амореянина , і хіттеянина , і періззеянина , і ханаанеянина , хіввеянина , і євусеянина , а Я знищу його . Не будеш вклонятися їхнім богам , і служити їм не будеш , і не будеш чинити за вчинками їх , бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів . І будеш служити ти Господеві , Богові своєму , і Він поблагословить твій хліб та воду твою , і з-посеред тебе усуне хворобу . У твоїм Краї не буде такої , що скидає плода , ані неплідної . Число твоїх днів Я доповню . Свій страх пошлю перед лицем твоїм , і приведу в замішання ввесь цей народ , що ти ввійдеш між нього . І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею . І пошлю шершня перед тобою , і він вижене перед тобою хіввеянина , ханаанеянина та хіттеянина . Не вижену їх перед тобою в однім році , щоб не став той Край спустошеним , і не розмножилася на тебе польова звірина . Помалу Я буду їх виганяти перед тобою , аж поки ти розродишся , і посядеш цей Край . І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського , і від пустині аж до Річки , бо дам в вашу руку мешканців цього Краю , і ти виженеш їх перед собою . Не складай умови з ними та з їхніми богами . Не будуть сидіти вони в твоїм Краї , щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене , коли будеш служити їхнім богам , бо це буде пастка тобі ! А до Мойсея сказав Він : Вийди до Господа ти й Аарон , Надав та Авігу , та сімдесят із Ізраїлевих старших , і вклоніться здалека . А Мойсей нехай підійде до Господа сам , а вони не підійдуть . А народ з ним не вийде . І прибув Мойсей , та й оповів народові всі Господні слова та всі закони . І ввесь народ відповів одноголосно , та й сказали : Усе , про що говорив Господь , зробимо ! І написав Мойсей всі Господні слова . І встав він рано вранці , та й збудував жертівника під горою , та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен . І послав він юнаків , синів Ізраїлевих , і вони зложили цілопалення , і принесли жертви , мирні жертви для Господа , бички . І взяв Мойсей половину крови , і вилив до мідниць , а другу половину тієї крови вилив на жертівника . І взяв він книгу заповіту , та й відчитав вголос народові . А вони сказали : Усе , що говорив Господь , зробимо й послухаємо ! І взяв Мойсей тієї крови , і покропив на народ , та й сказав : Оце кров заповіту , що Господь уклав із вами про всі оці речі ! І вийшов Мойсей й Аарон , Надав та Авігу , та сімдесят Ізраїлевих старших , і вони споглядали на Ізраїлевого Бога , а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити , і немов саме небо , щодо ясности . І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля . І вони споглядали на Бога , і їли й пили . І промовив Господь до Мойсея : Вийди до Мене на гору , і будь там . І дам тобі кам'яні таблиці , і закона та заповідь , що Я написав для навчання їх . І встав Мойсей та Ісус , слуга його , і вийшов Мойсей на Божу гору . А до старших сказав він : Сидіть нам на цім місці , аж поки ми вернемось до вас ! А ось Аарон та Хур будуть із вами . Хто матиме справу , нехай прийде до них . І вийшов Мойсей на гору , а хмара закрила гору . І слава Господня спочивала на горі Сінай , а хмара закривала її шість день . А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари . А вид Господньої слави як огонь , що пожирає на верхів'ї гори , на очах Ізраїлевих синів . І ввійшов Мойсей у середину хмари , і вийшов на гору . І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей . А Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , і нехай вони візьмуть для Мене приношення . Від кожного мужа , що дасть добровільно його серце , візьмете приношення для Мене . А оце те приношення , що візьмете від них : золото , і срібло , і мідь , і блакить , і пурпур , і червень , і віссон , і козина вовна , і шкурки баранячі , начервоно пофарбовані , і шкурки тахашеві , і дерево акацій , олива на освітлення , пахощі до оливи намащення , і пахощі для кадила , і каміння оніксове , і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника . І нехай збудують Мені святиню , і перебуватиму серед них . Як усе , що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її , і так зробите . І зроблять вони ковчега з акаційного дерева , два лікті й пів довжина його , і лікоть і пів ширина його , і лікоть і пів вишина його . І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні . І зробиш вінця золотого навколо над ним . І виллєш для нього чотири золоті каблучки , і даси на чотирьох кутах його , дві каблучки на одному боці його , і дві каблучки на другому боці його . І поробиш держаки з акаційного дерева , і пообкладаєш їх золотом . І повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу , щоб ними носити ковчега . В ковчегових каблучках будуть ці держаки ; не відступлять вони від нього . І покладеш до ковчегу те свідоцтво , що Я тобі дам . І зробиш віко зо щирого золота , два лікті й пів довжина його , і лікоть і пів ширина його . І зробиш два золоті херувими , роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка . І зроби одного херувима з кінця звідси , а одного херувима з кінця звідти . Від того віка поробите тих херувимів на обох кінцях його . І будуть ті херувими простягати крила догори , і затінювати своїми крильми над віком , а їхні обличчя одне до одного ; до віка будуть обличчя тих херувимів . І покладеш те віко згори на ковчега , а до цього ковчега покладеш свідоцтво , яке Я тобі дам . І Я буду тобі відкриватися там , і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів , що над ковчегом свідоцтва , про все , що розповім тобі для синів Ізраїлевих . І зробиш стола з акаційного дерева , два лікті довжина його , і лікоть ширина його , і лікоть і пів вишина його . І пообкладаєш його щирим золотом , і зробиш вінця золотого для нього навколо . І лиштву зробиш для нього в долоню навколо , і зробиш вінця золотого навколо , для лиштви його . І зробиш для нього чотири каблучки із золота , та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях , що при його чотирьох ніжках . Навпроти лиштви будуть ці каблучки , на вкладання для держаків , щоб носити стола . І поробиш ті держаки з акаційного дерева , і пообкладаєш їх золотом , і на них будуть носити стола . І поробиш миски його , і кадильниці його , і чаші його та кухлі його , щоб ними лити , зо щирого золота їх ти поробиш . А на столі покладеш хліб показний , що завжди перед Моїм лицем . І зробиш свічника зо щирого золота , роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника . Стовп його , і рамена його , келихи його , ґудзі його й квітки його будуть із нього . І шість рамен виходитимуть із боків його , три рамені свічника з одного боку його , і три рамені свічника з другого боку його . Три келихи мигдалоподібні в однім рамені , ґудзь і квітка , і три мигдалоподібні келихи в рамені другім , ґудзь і квітка . Так на шости раменах , що виходять із свічника . А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні , ґудзі його та квітки його . І ґудзь під двома раменами з нього , і ґудзь під іншими двома раменами з нього , і ґудзь під третіми двома раменами з нього , у шости рамен , що виходять із свічника . Їхні ґудзі та їхні рамена нехай будуть із нього . Увесь він одне куття щирого золота . І зробиш сім лямпадок до нього , і нехай засвітять його лямпадки , і нехай він світить на передню сторону його . А його щипчики та його лопатки на вугіль щире золото . З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей посуд . І дивись , і зроби за тим зразком , що тобі показувано на горі . А скинію зробиш із десяти покривал із суканого віссону , і блакиті , і пурпуру та з червені . Херувими мистецькою роботою зробиш ти їх . Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів , а ширина одного покривала чотири лікті . Усім покривалам міра одна . П'ять покривал буде поспинаних одне до одного , і п'ять покривал інших буде поспинаних одне до одного . І поробиш блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні . І так само зробиш на краю кінцевого покривала в спинанні другім . П'ятдесят петельок поробиш у покривалі однім , і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покривала , що в другім спинанні . Ті петельки протилеглі одна до однієї . І зробиш п'ятдесят золотих гачків , і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками , і буде одна скинія . І проробиш покривала з вовни козиної на намета над внутрішньою скинією , зробиш їх одинадцять покривал . Довжина одного покривала тридцять ліктів , а ширина одного покривала чотири лікті . Одинадцятьом покривалам міра одна . І поспинаєш п'ять покривал осібно , і шість покривал осібно , а шосте покривало складеш удвоє напереді намету . І поробиш п'ятдесят петельок на краю одного покривала , кінцевого в спинанні , і п'ятдесят петельок на краю покривала другого спинання . І зробиш п'ятдесят мідяних гачків , і повсовуєш ті гачки в петельки і поспинаєш намета , і буде він один . А те , що звисає , лишок в наметових покривалах , половина залишку покривала , буде звисати ззаду скинії . І лікоть із цього , і лікоть із того боку в залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття її . І зробиш накриття для скинії , баранячі начервоно пофарбовані шкурки , і накриття зверху з тахашевих шкурок . І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного дерева . Десять ліктів довжина дошки , і лікоть і півліктя ширина однієї дошки . В одній дошці дві ручки , сполучені одна до однієї . Так зробиш усім дошкам скинійним . І поробиш дошки для скинії , двадцять дощок на бік південний , на полудень . І сорок срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками , дві підставі під однією дошкою для двох ручок її , і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її . А для другого боку скинії , в сторону півночі двадцять дощок . І для них сорок срібних підстав , дві підставі під одну дошку , і дві підставі під дошку другу . А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощок . І дві дошки зробиш для кутів скинії на заднього бока . І нехай вони будуть поєднані здолу , і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки . Так нехай буде для обох них ; нехай вони будуть для обох кутів . І буде вісім дощок , а їхні підстави зо срібла , шістнадцять підстав : дві підставі під одну дошку , і дві під дошку другу . І зробиш засуви з акаційного дерева , п'ять для дощок одного боку скинії , і п'ять засувів для дощок другого боку скинії , і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід . А середній засув посередині дощок буде засувати від кінця до кінця . А ці дошки пообкладаєш золотом , а каблучки їхні , на вкладання для засувів , поробиш із золота ; і ці засуви пообкладаєш золотом . І поставиш скинію згідно з приписами , як тобі показано на горі . І зробиш завісу з блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону . Мистецькою роботою зробити її з херувимами . І повісь її на чотирьох акаційних стовпах , пообкладаних золотом , гаки їх золоті , на чотирьох срібних підставах . І повісь ту завісу під гачками , і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва . І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих ! І покладеш те віко на ковчега свідоцтва в Святому Святих . І поставиш стола назовні завіси , а свічника навпроти столу на боці скинії на південь , а стола поставиш на боці півночі . І зробиш заслону входу скинії з блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону , робота гаптівника . І зробиш для заслони п'ять акаційних стовпів , і пообкладаєш їх золотом ; гаки їх золото ; і виллєш для них п'ять мідяних підстав . І зробиш жертівника з акаційного дерева , п'ять ліктів довжина , і п'ять ліктів ширина ; квадратовий нехай буде той жертівник , а вишина його три лікті . І поробиш роги його на чотирьох кутах його , із нього нехай будуть роги його . І пообкладаєш його міддю . І поробиш горшки на зсипування попелу з нього , і лопатки його , і кропильниці його , і видельця його , і його лопатки на вугіль . Для всього посуду його будеш уживати міді . І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки , а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його . І покладеш її здолу під лиштву жертівника , і буде та мережа аж до половини жертівника . І поробиш держаки для жертівника , держаки з акаційного дерева , і пообкладаєш їх міддю . І буде всунено держаки його в каблучки ; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його . Порожнявим усередині зробиш його з дощок . Як показано було тобі на горі , так нехай зроблять . І зробиш скинійне подвір'я . На південну сторону , на полудень запони для подвір'я , суканий віссон ; довжина першій стороні сто літків . А стовпів для нього двадцять , а їхніх підстав із міді двадцять . Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло . І так само на сторону півночі вдовжину запони : довжина сто ліктів ; а стовпів для нього двадцять , а підстав для них двадцять , із міді . Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло . А ширина подвір'я в сторону заходу : запони п'ятдесят ліктів , а для них стовпів десять , а їхніх підстав десять . А ширина подвір'я в сторону переду , сходу , п'ятдесят ліктів . І на п'ятнадцять ліктів запони для боку ; стовпів для них три , і підстав для них три . А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони ; стовпів для них три , і підстав для них три . А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону , робота гаптівника . Для них стовпів чотири , і підстав їхніх чотири . Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом ; їхні гаки срібло , а підстави їхні мідь . Довжина подвір'я сто ліктів , а ширина скрізь п'ятдесят , а вишина п'ять ліктів . Запони з суканого віссону , а підстави стовпів мідь . Усі речі скинії для всякої служби в ній , усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь . І ти накажеш Ізраїлевим синам , і нехай вони приносять тобі оливу з оливок , чисту , товчену , для освітлення , щоб завжди горіла лямпада . У скинії заповіту назовні завіси , що на свідоцтві , приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім . Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів ! А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним , з-поміж Ізраїлевих синів , щоб він був священиком для Мене , Аарона , Надава , і Авігу , Елеазара та Ітамара , синів Ааронових . І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу . І ти скажеш усім мудросердим , що Я наповнив їх духом мудрости , і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його , щоб був священиком для Мене . А оце ті шати , що вони зроблять : нагрудник , і ефод , і верхню шату , і хітон плетений , завій і пояс . І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його , щоб він був священиком для Мене . І візьмуть вони золота , і блакиті , і пурпуру , і червені та віссону , і зроблять ефода з золота , блакиті , і пурпуру , і червені та з віссону суканого , робота мистця . Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях його , і буде він сполучений . А пояс мистецький його ефоду , що на нім , тієї ж роботи , нехай буде з нього , з золота , блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону . І візьмеш два оніксові камені , та й вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів , шість із їхніх імен на камені однім , а ймення шости позосталих на камені другім , за їхнім народженням . Роботою різьбаря каменя , різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів ; оточені золотими гніздами зробиш їх . І положиш обидва камені на нараменниках ефоду , камені пам'яти для Ізраїлевих синів . І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам'ять . А гнізда поробиш із золота . І два ланцюги зо щирого золота , плетеними поробиш їх , роботою шнурів . І даси ті плетені ланцюги на гнізда . І зробиш нагрудника судного , роботою мистця , як робота ефоду зробиш його , із золота , блакиті , і пурпуру , і червені та з віссону суканого зробиш його . Квадратовий нехай буде він , зложений удвоє , п'ядь довжина його , і п'ядь ширина його . І понасаджуєш на ньому каменеве насадження , чотири ряди каменя . Ряд : рубін , топаз і смарагд ряд перший . А ряд другий : карбункул , сапфір і яспіс . А ряд третій : опаль , агат і аметист . А четвертий ряд : хризоліт , і онікс , і берил , вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах . А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів , на ймення їх ; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти родів . І поробиш на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота . І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки , і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника . І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника . А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд , і даси на нараменники ефоду спереду його . І зробиш дві золоті каблучки , і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його , що до сторони ефоду , всередину . І зробиш дві золоті каблучки , та й даси їх на обидва нараменники ефоду здолу , спереду його , при сполученні його , над мистецьким поясом ефоду . І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою , щоб був на мистецькім поясі ефоду , і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду . І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм , як буде входити до святині , на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем . І даси до судного нагрудника урім та туммім , і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице . І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям . І зробиш верхню шату для ефоду , усю блакитну . І нехай буде в середині її отвір для голови його ; край отвору нехай буде навколо роботою ткача , як панцерний отвір буде їй , щоб їй не дертися . І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті , і пурпуру та з червені , на подолку її навколо , і золоті дзвінки поміж ними навколо , золотий дзвінок і гранатове яблуко , золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо . І нехай вона буде на Ааронові для служення , і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя , і при виході його , щоб йому не померти . І зробиш квітку зо щирого золота , і вирізьбиш на ній , як різьба печатки : Святиня для Господа . І покладеш її на нитці з блакиті , і нехай вона буде на завої , на переді завою нехай буде вона . І нехай буде вона на Аароновім чолі , і нехай носить Аарон гріх тієї святощі , що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків . І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем . І витчеш хітона з віссону , і зробиш завоя з віссону , і зробиш пояса роботою гаптяра . І для синів Ааронових поробиш хітони , і поробиш їм пояси , і поробиш їм покриття голови на славу й красу . І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним . І помажеш їх , і рукоположиш їх , і посвятиш їх , і будуть вони священиками Мені . І пороби їм льняну спідню одіж , щоб закрити тілесну наготу , від стегон аж до голінок нехай будуть вони . І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту , або при приході їх до жертівника на служення в святині , і не понесуть вони гріха , і не помруть . Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому ! А оце та річ , яку ти зробиш їм для посвячення їх , щоб вони були священиками Мені . Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани , і прісний хліб , і прісні калачі , змішані з оливою , і прісні коржі , помазані оливою , із ліпшої пшеничної муки поробиш їх . І покладеш їх до одного коша , і принесеш їх у коші , і того бичка та два ті барани . А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення , і обмиєш їх водою . І візьмеш шати та й убереш Аарона в хітона , і в ефодну шату , і в ефода , і в нагрудника , і опережеш його мистецьким поясом ефоду . І наложиш завоя на його голову , а на завій даси вінця святости . І візьмеш оливу помазання , і виллєш йому на голову , та й помажеш його . І приведеш синів його , та й повбираєш їх у хітони . І попідперізуєш їх поясом , Аарона та синів його , і наложиш їм покриття голови , і буде для них священство на вічну постанову . І рукоположиш Аарона та синів його . І приведеш бичка до скинії заповіту , і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка . І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту . І візьмеш крови бичка , і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм , а всю кров виллєш до основи жертівника . І візьмеш увесь лій , що покриває нутро , і сальника на печінці , і обидві нирки та лій , що на них , та й спалиш на жертівнику . А м'ясо бичка , і шкуру його та нечистоти його спалиш в огні поза табором , це жертва за гріх . І візьмеш одного барана , і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того барана . І заріжеш того барана , і візьмеш кров його , та й покропиш жертівника навколо . А того барана порозтинаєш на куски його , і виполощеш нутрощі його та голінки його , і покладеш на куски його та на голову його . І спалиш усього барана на жертівнику , це цілопалення для Господа , пахощі любі , огняна жертва , для Господа вона . І візьмеш другого барана , і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того барана . І заріжеш того барана , і візьмеш крови його , та й даси на пипку Ааронового вуха , і на пипку правого вуха синів його , і на великий палець правої руки їхньої , і на великий палець їхньої правої ноги . І покропиш ту кров на жертівника навколо . І візьмеш із крови , що на жертівнику , і з оливи помазання , та й покропиш на Аарона й на шати його , та на синів його й на шати синів його з ним . І освятиться він , і шати його та сини й шати синів його з ним ! І візьмеш із того барана лій та курдюка , і лій , що покриває нутрощі , і сальника на печінці , й обидві нирки , і лій , що на них , і праве стегно , бо це баран посвячення . І один буханець хліба , і один хлібний оливний калач , і один коржик із коша з прісним , що перед лицем Господнім . І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його , і поколихаєш його , як колихання перед Господнім лицем . І візьмеш його з їхньої руки , та й спалиш на жертівнику на цілопалення , на пахощі любі перед Господнім лицем , це огняна жертва для Господа . І візьмеш грудину з барана посвячення , що Ааронів , і поколихаєш її , як колихання перед Господнім лицем , і це буде твоя частина . І посвятиш грудину колихання та стегно приношення , що були колихані , і що було принесене з барана рукоположення , з того , що Ааронове , і з того , що синів його . І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів , бо це приношення . І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов , їхнє приношення для Господа . А священні шати , що Ааронові , будуть по ньому синам його на помазання в них і на рукоположення їх . Сім день носитиме їх той із синів його , що буде священиком замість нього , що ввійде до скинії заповіту на служення в святині . І візьмеш барана посвячення , і звариш м'ясо його в святім місці . І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана , та той хліб , що в коші , при вході до скинії заповіту . І поїдять вони те , чим окуплено їх на рукоположення їх , на посвячення їх . А чужий не буде їсти , бо святість воно ! А якщо позостанеться з м'яса посвячення та з того хліба до ранку , то спалиш позостале в огні , не буде те їджене , бо святість воно ! І зробиш Ааронові та синам його так , як усе , що Я наказав був тобі . Сім день будеш посвячувати їх . А бичка , жертву за гріх , будеш споряджати щоденно для окуплення . І будеш очищати жертівника , коли будеш чинити окуплення його . І помажеш його на його посвячення . Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його , і стане той жертівник найсвятішим . Усе , що доторкнеться до жертівника , освятиться . А оце те , що будеш споряджати на жертівнику : ягнята , однорічного віку , двоє на день завжди . Одне ягня спорядиш уранці , а друге ягня спорядиш під вечір . І десятину ефи пшеничної муки , мішаної в товченій оливі , чверть гіну , і на лиття чверть гіну вина на одне ягня . А ягня друге спорядиш під вечір ; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому , на пахощі любі , огняна жертва для Господа , стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем , що буду там відкриватися вам , щоб говорити до тебе там . І буду відкриватися там Ізраїлевим синам , і це місце буде освячене Моєю славою . І освячу скинію заповіту , і жертівника , і Аарона та синів його освячу , щоб вони були священиками Мені . І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів , і буду їм Богом . І познають вони , що Я Господь , їхній Бог , що вивів їх із єгипетського краю , щоб перебувати Мені серед них . Я Господь , їхній Бог ! І зробиш жертівника на кадіння кадила , з акаційного дерева зробиш його . Лікоть довжина його , і лікоть ширина його , квадратовий нехай буде він , а два лікті вишина його . З нього виходитимуть роги його . І пообкладаєш його щирим золотом , дах його та стіни його навколо , та роги його . І зробиш йому вінця золотого навколо . І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його , на двох боках його зробиш , на двох сторонах , і буде це на вкладання для держаків , щоб ними носити його . І поробиш держаки з акаційного дерева , і пообкладаєш їх золотом . І поставиш його перед завісою , що над ковчегом свідоцтва , перед віком , що на свідоцтві , яким Я буду тобі відкриватися там . І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку , коли він поправлятиме лямпадки , то буде кадити його . І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його . Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління ! Не запалите на ньому чужого кадила , ані цілопалення , ані жертви хлібної , і жертви рідинної не будете лити на ньому . І складе Аарон окупа на роги його , раз у році , з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління . Це найсвятіше для Господа ! І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими , кого повинно лічити , то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх , і не буде між ними моровиці при переліку їх . Оце дасть кожен , що переходить на переліку : половину шекля , на міру шеклем святині , двадцять ґер той шекель ; половина цього шекля приношення для Господа . Кожен , хто переходить на переліку , від віку двадцяти літ і вище , дасть приношення для Господа . Багатий не побільшить , а вбогий не зменшить від половини шекля , даючи приношення Господеві для складання окупу за ваші душі . І візьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів , та й даси їх на роботу скинії заповіту . І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші душі . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : І зробиш умивальницю з міді , і підстава її мідь , на вмивання . І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником , і наллєш туди води . І будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої . Коли вони входитимуть до скинії заповіту , то будуть мити в воді , щоб їм не вмерти , або коли будуть відходити до жертівника на служення , щоб спалити огняну жертву для Господа . І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої , щоб їм не вмерти . І буде це для них вічна постанова , для нього й для нащадків його на їхні покоління ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : А ти візьми собі найкращих пахощів : самотечної мірри п'ять сотень шеклів , і запашного цинамону половину його : двісті й п'ятдесят , і запашної очеретини двісті й п'ятдесят , і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині , та гін оливкової оливи . І зробиш її миром святого помазання , масть складену , робота робітника масти . Це буде миро святого помазання . І намастиш ним скинію заповіту , і ковчега свідоцтва , і стола та всі речі його , і свічника та речі його , і жертівника кадила , і жертівника цілопалення та всі речі його , і вмивальницю та підставу її . І освятиш їх , і стануть вони найсвятішим , усе , що доторкнеться до них , освятиться ! І помажеш Аарона та синів його , та посвятиш їх на священнослуження Мені . А до синів Ізраїлевих будеш говорити , кажучи : Це буде Мені миро святого помазання на ваші покоління . На людське тіло не буде воно лите , і за постановою про нього не буде робитися , як воно , святиня воно , воно буде святиня для вас ! Кожен , хто сам робитиме масть , як воно , і хто дасть із нього на чужого , той буде витятий із народу свого . І промовив Господь до Мойсея : Візьми собі пахощів : бальзаму , і ониху , і хелбану , пахощів , та чистого ладану , кожне буде в рівній частині . І зробиш з цього кадило , масть , робота робітника масти , посолене , чисте , святе . І зітреш із неї надрібно , і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту , що Я буду являтися тобі там , це буде найсвятіше для вас ! А кадило , що зробите , за постановою про нього це зробите собі , воно буде тобі святість для Господа ! Кожен , хто зробить , як воно , щоб нюхати з нього , той буде витятий із народу свого ! І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Дивися , Я покликав на ім'я Бецал'їла , сина Урієвого , сина Хура , Юдиного племени , і наповнив його Духом Божим , мудрістю , і розумуванням , і знанням , і здібністю до всякої роботи , на обмислення мистецьке , на роботу в золоті , і в сріблі , і в міді , і в обробленні каменя , щоб всаджувати , і в обробленні дерева , щоб робити в усякій роботі . І Я ото дав із ним Оголіява , Ахісамахового сина , Данового племени . А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість , і зроблять вони все , що Я наказав був тобі : скинію заповіту , і ковчега для свідоцтва , і віко , що на ньому , і всі скинійні речі , і стола та речі його , і чистого свічника та всі речі його , і жертівника кадила , і жертівника цілопалення та всі речі його , і вмивальницю та підставу її , і шати служебні , і шати священні для священика Аарона , і шати синів його на священнослуження , і оливу помазання , і запашне кадило для святині , як усе , що Я наказав був тобі , вони зроблять . І промовив Господь до Мойсея , говорячи : А ти промовляй Ізраїлевим синам , говорячи : Тільки суботи Мої будете пильнувати , бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь , щоб ви познали , що Я Господь , що освячує вас ! І будете пильнувати суботу , бо вона святість для вас . Хто опоганить її , той конче буде забитий , бо кожен , хто робить у ній роботу , то буде стята душа та з-посеред народів її ! Шість день буде робитися праця , а дня сьомого субота відпочинку від праці , святість для Господа . Кожен , хто робить роботу за суботнього дня , той конче буде забитий ! І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу , щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь . Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами , бо шість день творив Господь небо та землю , а дня сьомого перервав працю та спочив . І дав Він Мойсеєві , коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі , дві таблиці свідоцтва , таблиці кам'яні , писані Божим перстом . І побачив народ , що загаявся Мойсей зійти з гори . І зібрався народ проти Аарона , та й сказали до нього : Устань , зроби нам богів , що будуть ходити перед нами , бо той Мойсей , муж , що вивів був нас із єгипетського краю , ми не знаємо , що сталось йому . І сказав їм Аарон : Поздіймайте золоті сережки , що в ушах ваших жінок , ваших синів та дочок ваших , і поприносьте до мене . І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки , що в їхніх ушах , та й позносили до Аарона . І взяв він це з їхньої руки , і вформував його в глині , і зробив із нього лите теля . А вони сказали : Оце твої боги , Ізраїлю , що вивели тебе з єгипетського краю ! І побачив це Аарон , і збудував жертівника перед ним . І кликнув Аарон та й сказав : Завтра свято для Господа ! І повставали вони взавтра рано вранці , і принесли цілопалення , і привели мирну жертву . І засів народ до їди та до пиття , і встали бавитися . А Господь промовляв до Мойсея : Іди , зійди , бо зіпсувся народ твій , якого ти вивів із єгипетського краю . Зійшли вони скоро з дороги , що наказав був Я їм , зробили собі лите теля , і поклонились йому , і склали йому жертви , та й сказали : Оце твої боги , Ізраїлю , що вивели тебе з єгипетського краю ! І промовив Господь до Мойсея : Я бачив народ той , і ось народ твердошиїй він ! А тепер залиши Мене , і розпалиться гнів Мій на них , і Я винищу їх , а тебе зроблю великим народом . І Мойсей став благати лице Господа , Бога свого , та й сказав : Нащо , Господи , розпалюється гнів Твій на народ Твій , якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою ? Нащо будуть казати єгиптяни , говорячи : На зле ти їх вивів , щоб їх повбивати в горах , та щоб винищити їх з-поверхні землі ? . . . Вернися з розпалу гніву Свого , та й відверни зло від Свого народу ! Згадай про Авраама , Ісака та Ізраїля , рабів Своїх , що Ти їм присягався був Собою , та говорив їм : Помножу ваших нащадків , немов зорі небесні , і всю оту землю , що про неї казав , дам вашим нащадкам , і вони посядуть навіки . І відвернув Господь зло , про яке говорив , щоб зробити Своєму народові . І повернувся , і зійшов Мойсей із гори , а в руці його дві таблиці свідоцтва , писані з обох їхніх сторін , звідси й звідти вони були писані . А таблиці Божа робота вони , а письмо Боже письмо воно , вирізьблене на таблицях . І почув Ісус голос народу , як кричав він , та й сказав до Мойсея : Крик бою в таборі ! А той відказав : Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених , я чую голос співу ! І сталося , коли він наблизився до табору , то побачив теля те та танці . . . І розпалився гнів Мойсеїв , і він кинув таблиці із рук своїх , та й розторощив їх під горою ! . . . І схопив він теля , що зробили вони , та й спалив на огні , та змолов , аж став порох . . . І розсипав на поверхні води , і напоїв тим синів Ізраїлевих . І сказав Мойсей Ааронові : Що вчинив тобі народ цей , що ти гріх великий навів на нього ? А Аарон відказав : Нехай не запалиться гнів мого пана ! Ти знаєш народ цей , що він у злому . І вони сказали мені : Зроби нам богів , що будуть ходити перед нами , бо той Мойсей , муж , що вивів нас із єгипетського краю , ми не знаємо , що сталось йому . І сказав я до них : Хто має золото , поздіймайте з себе . І дали вони мені , а я кинув його в огонь , і вийшло те теля . І побачив Мойсей народ , що незагнузданий він , бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами . І став Мойсей у брамі табору й сказав : Хто за Господа до мене ! І зібралися до нього всі Левіїні сини . І сказав він до них : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Припашіть кожен меча свого на стегно своє , перейдіть , і верніться від брами до брами в таборі , і повбивайте кожен брата свого , і кожен приятеля свого , і кожен ближнього свого . І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим . І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка . І сказав Мойсей : Освятіть сьогодні себе для Господа , бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм , і щоб сьогодні Він дав вам благословення . І сталося назавтра , і сказав Мойсей до народу : Ви згрішили великим гріхом , а тепер зійду я до Господа , може складу окуплення за ваш гріх . І вернувся Мойсей до Господа та й сказав : О , згрішив цей народ великим гріхом , вони зробили собі золотих богів ! А тепер , коли б Ти пробачив їм їхній гріх ! А як ні , витри мене з книги Своєї , яку Ти написав . . . І промовив Господь до Мойсея : Хто згрішив Мені , того витру із книги Своєї . А тепер іди , провадь цей народ туди , куди казав Я тобі . Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм . А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх ! І Господь ударив той народ за те , що вони зробили теля , яке Аарон учинив був . І говорив Господь до Мойсея : Іди , вийди звідси ти та той народ , що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю , що Я присяг був його Авраамові , Ісакові та Якову , говорячи : Нащадкам твоїм дам його , і пошлю перед лицем твоїм Ангола , і попроганяю ханаанеянина , амореянина , і хіттеянина , і періззеянина , хіввеянина , і євусеянина , до Краю , що тече молоком та медом , бо Я не піду серед тебе , бо ти народ твердошиїй , щоб Я не вигубив тебе в дорозі . І почув народ ту лиху вістку , та й засмутився , і ніхто не поклав на себе своєї оздоби . Бо промовив Господь до Мойсея : Скажи Ізраїлевим синам : Ви народ твердошиїй , якщо одну хвилину піду серед тебе , то вигублю тебе ! Тож тепер здійми оздобу свою з себе , Я знатиму , що вчиню тобі . І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив . А Мойсей узяв намета , та й нап'яв його поза табором , далеко від табору , і назвав його : скинія заповіту . І бувало , кожен , хто шукав Господа , входив до скинії заповіту , що поза табором . І бувало , коли виходив Мойсей до скинії , то підводився ввесь народ , і ставали кожен при вході свого намету , і дивилися за Мойсеєм , аж поки він не входив до скинії . І бувало , коли входив Мойсей до скинії , то сходив стовп хмари , і ставав при вході скинії , та й говорив Бог із Мойсеєм . І ввесь народ бачив стовпа хмари , що стояв при вході скинії . І ввесь народ підводився , та й вклонялися , кожен при вході намету свого . І говорив Господь до Мойсея лице в лице , як говорить хто до друга свого . І вертався він до табору , а слуга його , юнак Ісус , син Навинів , не виходив із середини скинії . І сказав Мойсей до Господа : Дивися , Ти говориш мені : Випровади цей народ , а Ти не дав мені знати , кого зо мною пошлеш . А Ти сказав був : Я знаю тебе на ім'я , а також знайшов ти милість в очах Моїх . Тож тепер , коли знайшов я милість в очах Твоїх , об'яви ж мені дорогу Свою , і я пізнаю , як знайти милість в очах Твоїх . І побач , бо цей люд то народ Твій . А Він відказав : Сам Я піду , і введу тебе до відпочинку . І сказав він до Нього : Коли сам Ти не підеш , то не виводь нас ізвідси . Бож чим тоді пізнається , що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій ? Чи ж не тим , що Ти підеш із нами ? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу , що на поверхні землі . І промовив Господь до Мойсея : Також цю річ , про яку говорив ти , зроблю , бо ти знайшов милість в очах Моїх , і Я знаю на ім'я тебе . А він відказав : Покажи мені славу Свою ! І Він промовив : Я переведу все добро Своє перед тобою , і покличу Господнім Ім'ям перед тобою . І Я помилую , до кого милостивий , і змилосерджуся , до кого милосердний . І Він промовив : Ти не зможеш побачити лиця Мого , бо людина не може побачити Мене і жити . І промовив Господь : Ось місце при Мені , і ти станеш на скелі . І станеться , коли буде переходити слава Моя , то Я вміщу Тебе в щілині скелі , і закрию тебе рукою Своєю , аж поки Я перейду . А здійму руку Свою , і ти побачиш Мене ззаду , а обличчя Моє не буде видиме . І промовив Господь до Мойсея : Витеши собі дві кам'яні таблиці , як перші , і Я напишу на цих таблицях слова , що були на перших таблицях , які ти розбив . І приготовся на рано . І вийдеш рано вранці на гору Сінай , і станеш Мені там на верхів'ї гори . А з тобою ніхто не вийде , і на всій горі нехай нікого не буде видно . І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори . І витесав він дві кам'яні таблиці , як перші . І встав Мойсей рано вранці , та й вийшов на гору Сінай , як Господь звелів був йому . І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні . А Господь зійшов у хмарі , і став там із ним , та й покликав Ім'ям Господа . І перейшов Господь перед лицем його , та й викликнув : Господь , Господь , Бог милосердний , і милостивий , довготерпеливий , і многомилостивий та правдивий , що дотримує милість для тисяч , що вибачає провину й переступ та гріх , та певне не вважає чистим винуватого , бо карає провину батьків на дітях , і на дітях дітей , і на третіх , і на четвертих поколіннях . І Мойсей поквапно вклонився до землі , і впав , та й сказав : Якщо я знайшов милість в очах Твоїх , Владико , то нехай же Владика йде серед нас , бо народ цей твердошиїй . І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх , і зробиш нас спадком Своїм . А Він відказав : Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм . Я чинитиму чуда , які не були творені на всій землі і в жодного народу . І побачить увесь народ , серед якого ти знаходишся , чин Господній , що Я чиню його з тобою , який він страшний ! Виконуй те , що Я наказую тобі сьогодні . Ось Я виганяю перед тобою амореянина , і ханаанеянина , і хіттеянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина . Стережися , щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі , що ти входиш на неї , щоб він не став пасткою серед тебе . Бо ви їхні жертівники поруйнуєте , а їхні камінні стовпи для богів поторощите , а їхні дерева святі повирубуєте . Бо не будеш ти кланятись богові іншому , бо Господь Заздрісний ім'я Його , Бог заздрісний Він ! Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю , як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми , і будуть богам своїм жертви приносити , то якщо він покличе тебе , то ти не будеш їсти із жертви його . І не візьмеш із дочок його для синів своїх , бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми , і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми . Литих богів не зробиш собі . Будеш виконувати свято Опрісноків . Сім день будеш їсти опрісноки , що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва , бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту . Усе , що відкриває утробу то Моє , як і всяка твоя худоба , що є самець , відкриття утроби вола та вівці . А відкриття утроби осла викупиш ягням . А якщо його не викупиш , то заб'єш його , зламавши шию . Кожного перворідного з синів твоїх викупиш . І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою . Шість день будеш працювати , а дня сьомого спочинеш від праці ; в орці й у жнива спочинеш від праці . І свято тижнів зробиш собі , і первоплоду жнив пшениці , і свято збору врожаю під кінець року . Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа , Бога Ізраїлевого . Бо Я вижену людей перед лицем твоїм , і розширю границю твою , і ніхто не запрагне твоєї землі , коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа , Бога твого , тричі в році . Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї , і не переночує до рана святкова жертва Пасхи . Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа , Бога твого . Не будеш варити ягняти в молоці його матері . І промовив Господь до Мойсея : Напиши собі слова , бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем . І був він там з Господом сорок день і сорок ночей , хліба не їв і води не пив . І написав на таблицях слова Заповіту , Десять Заповідей . І сталося , коли сходив Мойсей з гори Сінай , а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори , що Мойсей не знав , що лице його стало променіти , бо Бог говорив з ним . І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея , аж ось лице його променіло , і вони боялися підійти до нього ! І кликнув до них Мойсей , і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді . І Мойсей говорив до них . А потім попідходили всі Ізраїлеві сини , і він наказав їм усе , що Господь говорив з ним на горі Сінай . І скінчив Мойсей говорити з ними , і дав на лице своє покривало . А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним , то здіймав покривало аж до свого виходу . І він виходив , і говорив до Ізраїлевих синів , що було наказано йому . І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве , що променіло лице Мойсеєве . І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого , щоб говорити з Ним . І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів , та й промовив до них : Ось ті речі , що Господь наказав їх чинити . Шість день буде робитися праця , а дня сьомого буде вам свято , субота спочинку від праці для Господа . Кожен , хто робитиме працю в нім , буде забитий ! Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах . І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів , кажучи : Оце та річ , що Господь наказав , говорячи : Візьміть від себе приношення для Господа . Кожен за щедрим серцем своїм принесе його , приношення Господеві : золото , і срібло , і мідь , і блакить , і пурпур , і червень , і віссон , і вовну козину , і начервоно пофарбовані баранячі шкурки , і шкурки тахашеві , і акаційні дерева , і оливу на освітлення , і пахощі на оливу помазання , та пахощів на кадило , і каміння оніксове , і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника . А кожен із вас мудросердий прийде та зробить , що наказав був Господь : скинію внутрішню та її намета зовнішнього , і покриття її , і гачки її , і дошки її , засуви її , стовпи її та підстави її ; ковчега , і держаки його , віко й завісу заслони ; стола , і держаки його , і всі речі його , і хліб показний ; і свічника освітлення , і речі його , і лямпадки його , і оливу освітлення ; і жертівника кадила , і держаки його , і оливу помазання , і кадило пахощів та заслону входу при вході ; жертівника цілопалення , і мідяну його сітку , держаки його , і всі речі його , умивальницю й підставу її ; запони подвір'я , стовпи його , і підстави його та заслону брами подвір'я ; кілки скинії , і кілки подвір'я та шнури їхні ; і шати служебні на служення в святині , священні шати для священика Аарона , та шати синів його на священнослуження . І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея . І приходили кожен чоловік , кого вело серце його , і кожен , кого дух його чинив щедрим , і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту , і на кожну працю його , і на священні шати . І приходили ті чоловіки з жінками , кожен щедросердий , і приносили гачка , і носову сережку , і персня , і сережку , всякі золоті речі , та все , що людина приносила , як золото приношення для Господа . І кожна людина принесла , що хто мав : блакить , і пурпур , і червень , і віссон , і вовна козина , і баранячі начервоно пофарбовані шкурки , і шкурки тахашеві . Кожен , хто жертвував срібне та мідяне приношення , приносив Господнє приношення , і кожен , хто мав , поприносили акаційне дерево , на всяке зайняття коло тієї роботи . І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми , і приносила пряжку : блакить , і пурпур , і червень , і віссон . І всі жінки , кого вело їхнє серце , пряли козину вовну . А начальники поприносили каміння оніксу , і каміння вставлення для ефоду та для нагрудника , і пахощі , і оливу на освітлення , і для оливи помазання , і для запашного кадила . Кожен чоловік та жінка , кого їхнє серце схиляло приносити для кожної праці , яку Господь наказав робити рукою Мойсея , Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа . І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів : Дивіться , Господь назвав на ім'я Бецал'їла , сина Урієвого , сина Хура , Юдиного роду . І наповнив його Духом Божим , мудрістю , розумуванням , і знанням , і здібністю до всякої роботи на обмислення мистецьке , на роботу в золоті , і в сріблі , і в міді , і в обробленні каменя , щоб всаджувати , і в обробленні дерева , щоб робити в усякій мистецькій роботі . І вклав в його серце , щоб навчав , він і Оголіяв , син Ахісамаха , Данового племени . Він наповнив їх мудрістю серця , щоб робили вони всяку роботу обрібника , і мистця , і гаптівника в блакиті , і в пурпурі , і в червені , і в віссоні , і ткача , що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі . І зробить Бецал'їл та Оголіяв , та кожен мудросердий чоловік , кому Господь дав мудрости та розсудку , щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все , що Господь наказав був . І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява , та кожного мудросердого чоловіка , кому Господь подав мудрість у серце , кожного , кого вело серце зблизитися до тієї праці , щоб зробити її . І взяли вони від Мойсея все приношення , що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині , щоб зробити її . А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара . І прибули всі мудреці , що роблять усю роботу святині , кожен із праці своєї , яку вони роблять , і сказали до Мойсея , говорячи : Народ приносить більше , ніж потрібно було для праці , яку Господь звелів був зробити . І Мойсей наказав проголосити в таборі , говорячи : Ні чоловік , ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині . І був стриманий народ від приносів . А наготовленого було досить для кожної праці , щоб зробити її , і ще зоставалось . І зробили кожен мудросердий із тих , що робили скинійну працю : десять покривал із суканого віссону , і блакиті , і пурпуру та з червені . Херувими мистецькою роботою він поробив їх . Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів , а ширина одного покривала чотири лікті . Усім покривалам міра одна . І поспинав він п'ять покривал одне до одного , і п'ять інших покривал поспинав одне до одного . І поробив він блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні . Так само зробив на краю кінцевого покривала в спинанні другім . П'ятдесят петельок зробив він у покривалі однім , і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала , що в другім спинанні . Ті петельки протилеглі одна до однієї . І зробив він п'ятдесят золотих гачків , і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками , і стала одна скинія . І зробив він покривала з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією , одинадцять покривал зробив таких . Довжина одного покривала тридцять ліктів , а ширина одного покривала чотири лікті . Одинадцятьом покривалам міра одна . І поспинав він п'ять покривал осібно , а шість тих покривал осібно . І поробив він п'ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні , і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання . І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спинання скинії , щоб стала вона одна . І зробив він накриття для скинії , баранячі начервоно пофарбовані шкурки , і накриття зверху з тахашевих шкурок . І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева . Десять ліктів довжина дошки , і лікоть і півліктя ширина однієї дошки . В одній дошці дві ручки , сполучені одна до однієї . Так він поробив усі дошки скинії . І поробив він дошки для скинії , двадцять дощок на бік південний , на полудень . І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма дошками , дві підставі під однією дошкою для ручок її , і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її . А для другого боку скинії , у бік півночі зробив він двадцять дощок . І для них сорок срібних підстав , дві підставі під одну дошку , і дві підставі під дошку другу . А для заднього боку скинії на захід зробив він шість дощок . І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього бока . І були вони поєднані здолу , і разом були вони поєднані на верху її до однієї каблучки . Так зробив він для них обох , для обох кутів . І було вісім дощок , а їхні підстави зо срібла , шістнадцять підстав : по дві підставі під одну дошку . І зробив він засуви з акаційного дерева , п'ять для дощок одного боку скинії , і п'ять засувів для дощок другого боку скинії , і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід . І зробив він середнього засува , щоб засувати по середині дощок від кінця до кінця . А ці дошки він пообкладав золотом , а каблучки їхні , на вкладання для засувів , поробив із золота ; і ці засуви він пообкладав золотом . І зробив він завісу з блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону . Мистецькою роботою зробив її з херувимами . І він зробив для неї чотири акаційні стовпи , і пообкладав їх золотом , гаки їх золоті , і вилив для них чотири срібних підставі . І зробив він заслону для входу скинії з блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону , робота гаптівника . А стовпи її п'ять , а гаки їх золоті ; і він пообкладав їх верхи та їх обручі золотом ; а підстави їхні п'ять із міді . І зробив Бецал'їл ковчега з акаційного дерева , два лікті й пів довжина його , і лікоть і пів ширина його , і лікоть і пів вишина його . І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні . І вінця золотого зробив навколо над ним . І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його , дві каблучки на одному боці його , і дві каблучки на другому боці його . І він поробив держаки з акаційного дерева , і пообкладав їх золотом . І він повсовував ці держаки в каблучки на боках ковчегу , щоб носити ковчега . І віко зробив зо щирого золота , два лікті й пів довжина його , і лікоть і пів ширина його . І зробив два золоті херувими , роботою кутою зробив їх з обох кінців віка . І зробив одного херувима з кінця звідти , а одного херувима з кінця звідси . З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях його . І були ті херувими з простягненими догори крилами , і затінювали своїми крилами над віком , а їхні лиця одне до одного ; до віка були схилені лиця тих херувимів . І зробив він стола з акаційного дерева , два лікті довжина його , і лікоть ширина його , і лікоть і пів вишина його . І пообкладав його щирим золотом , і зробив вінця золотого для нього навколо . І лиштву зробив він для нього в долоню навколо , і зробив вінця золотого навколо для лиштви його . І він вилив для нього чотири каблучки із золота , та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях , що при його чотирьох ніжках . При лиштві були ті каблучки , вкладання для держаків , щоб носити стола . І поробив він ті держаки з акаційного дерева , і пообкладав їх золотом , щоб носити стола . І поробив він ті речі , що на столі : миски його , і кадильниці його , і кухлі його та чаші його , що ними лито , золото щире . І зробив він свічника зо щирого золота , роботою кутою зробив він того свічника . Стовп його , і рамена його , келихи його , ґудзі його й квіти його виходили з нього . І шість рамен виходило з боків його , три рамені свічника з одного боку його , і три рамені свічника з другого боку його . Три келихи мигдалоподібні в однім рамені , ґудзь і квітка , і три мигдалоподібні келихи в рамені другім , ґудзь і квітка . Так на шости раменах , що виходять із свічника . А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні , ґудзі його та квітки його . І ґудзь під двома раменами з нього , і ґудзь під другими двома раменами з нього , і ґудзь під третіми двома раменами з нього , у шости рамен , що виходять із свічника . Їхні ґудзі та їхні рамена виходили з нього . Увесь він одне куття щирого золота . І зробив він сім лямпадок до нього ; а його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота . З таланту щирого золота зробив він його та всі його речі . І зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева , лікоть довжина його , і лікоть ширина його , квадратовий , а два лікті вишина його . З нього були його роги . І пообкладав він його щирим золотом , верх його та стіни його навколо , та роги його . І вінця золотого навколо зробив . І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його , зробив на обох боках його , на вкладання для держаків , щоб ними носити його . І держаки поробив із акаційного дерева , і золотом пообкладав їх . І зробив він миро святого помазання , і чисте кадило пахощів , робота робітника масти . І зробив він жертівника з акаційного дерева , п'ять ліктів довжина його , і п'ять ліктів ширина його , квадратовий , а вишина його три лікті . І поробив він роги його на чотирьох кутах його , з нього були його роги . І пообкладав його міддю . І він поробив усі речі жертівника : горшки , і шуфлі , і кропильниці , видельця , і лопатки на вугілля . Усі речі його поробив він із міді . І мережу зробив він із міді для жертівника роботою сітки , під лиштву його здолу до половини його . І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі , на вкладання для держаків . І поробив він держаки з акаційного дерева , і пообкладав їх міддю . І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника , щоб ними носити його . Порожнявим усередині зробив його з дощок . І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді , з дзеркалами жінок , що сповняли службу при вході скинії заповіту . І зробив він подвір'я . На південну сторону , на полудень запони того подвір'я , суканий віссон , сто ліктів . А стовпів для нього двадцять , а їхніх підстав із міді двадцять . Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло . А в сторону півночі сто ліктів ; стовпів для них двадцять і підстав для них двадцять , із міді . Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло . А в сторону заходу , запони , п'ятдесят ліктів ; стовпів для них десять , і підстав для них десять . Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло . А в сторону переду , сходу , п'ятдесят ліктів . Запони до боку п'ятнадцять ліктів ; стовпів для них три , і підстав для них три . А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я запони на п'ятнадцять ліктів ; стовпів для них три , і підстав для них три . Всі запони подвір'я навколо віссон суканий . А підстави для стовпів мідь , гаки стовпів та обручів їхніх срібло . А обклад верхів їх срібло , і вони всі стовпи подвір'я поспинані сріблом . А заслона брами подвір'я робота гаптівника : блакить , і пурпур , і червень та суканий віссон ; і двадцять ліктів довжина , а вишина в ширині п'ять ліктів , відповідно запонам подвір'я . А стовпів для них чотири , і підстав для них чотири , із міді . Гаки їх срібло , і обклад верхів їх та їхніх обручів срібло . А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо мідь . Оце перелік скинії , скинії свідоцтва , що був обрахований на приказ Мойсея , за допомогою Левитів під рукою Ітамара , сина Аарона , священика . А Бецал'їл , син Урія , сина Хура , Юдиного племени , поробив усе , що Господь наказав був Мойсеєві . А з ним Оголіяв , син Ахісамахів , Данового племени , оброблювач , і мистець , і гаптівник блакиттю , і пурпуром , і червенню , і віссоном . Усе золото , вжите для праці в усій роботі святині , то було золото колихання , двадцять і п'ять талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині . А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та тисяча , і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині , на голову бека , цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного , хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище , для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і п'ятидесяти . І було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси , сотня підстав на сотню талантів , талант на підставу . А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів , і пообкладав їхні верхи та поспинав їх . А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів . І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту , і жертівника мідяного , і його мідяну мережу , та всі речі жертівника , і підстави подвір'я навколо , і підстави брами подвір'я , і скинійні кілки , і всі кілки подвір'я навколо . А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для служення в святині . І поробили священні шати , що вони для Аарона , як Господь наказав був Мойсеєві . І зробив він ефода з золота , блакиті , і пурпуру , і червені та з суканого віссону . І повибивали вони золоті бляхи , та й настригли ниток на роботу серед блакиті , і серед пурпуру , і серед червені , і серед віссону , робота мистця . Вони зробили для нього злучені нараменники , на обох кінцях його він був сполучений . А пояс мистецький для накладання ефоду , що з ним з'єднаний і однакового з ним виробу , золото , блакить , і пурпур , і червень , і суканий віссон , як Господь наказав був Мойсеєві . І поробили вони камені оніксові , оточені золотими гніздами , вирізьблені різьбою печатки , з іменами Ізраїлевих синів . І він їх поклав на ефодові нараменники , камені на пам'ять для Ізраїлевих синів , як Господь наказав був Мойсеєві . І зробив він нагрудника , роботою мистця , як робота ефоду , золото , блакить , і пурпур , і червень , і суканий віссон . Квадратовий він був , складеним удвоє зробили нагрудника , п'ядь ширина його , складений удвоє . І понасаджували на ньому чотири ряди каменя . Ряд : рубін , топаз і смарагд ряд перший . А ряд другий : карбункул , сапфір і яспіс . А ряд третій : опаль , агат і аметист . А четвертий ряд : хризоліт , онікс і беріл , вони вставлені золотими насадами в своїх гніздах . А камені ті на ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони , на ймення їх ; різьбою печатки кожен на ім'я його для дванадцяти племен . І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота . І зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки , і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника . І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника . А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд , і дали на нараменники ефоду спереду його . І зробили дві золоті каблучки , та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його , що до сторони ефоду , всередину . І зробили вони дві золоті каблучки , та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу , спереду його , при сполученні його , над мистецьким поясом ефоду . І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою , щоб був на мистецькім поясі ефоду , і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду , як Господь наказав був Мойсеєві . І зробив він шату для ефоду , ткацькою роботою , всю блакитну . А отвір шати в середині її , як отвір панцера ; край отвору її обрамований навколо , щоб не дертися їй . І поробили вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті , і пурпуру та з суканої червені . І поробили дзвінки зо щирого золота , і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку шати навколо , поміж ті гранатові яблука , дзвінок і гранатове яблуко , дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо , на служення , як Господь наказав був Мойсеєві . І поробили вони хітони з віссону , робота ткача , для Аарона та для синів його , і завоя з віссону , і шапки накриття з віссону , і льняна спідня одіж із суканого віссону , і пояса з суканого віссону , і блакиті , і пурпура та з червені , робота гаптяра , як Господь наказав був Мойсеєві . І зробили квітку , вінця святости , зо щирого золота , і написали на нім письмом різьби печатки : Святиня для Господа . І дали на нім блакитну нитку , щоб була на завої згори , як Господь наказав був Мойсеєві . І скінчилася вся робота скинії , скинії заповіту . І зробили Ізраїлеві сини все , як Господь наказав був Мойсеєві , так зробили вони . І позносили вони до Мойсея скинію внутрішню , намета зовнішнього та всі речі її : гачки її , дошки її , засуви її , і стовпи її та підстави її , і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок , і накриття з тахашевих шкурок , і завісу заслони , ковчега свідоцтва , і держаки його , і віко , стола , усі речі його , і хліб показний , чистого свічника та лямпадки його , лямпадки розставлені , та всі речі його й оливу освітлення , і золотого жертівника , миро помазання , і запашне кадило , і завісу при вході скинії , мідяного жертівника , і його мідяну мережку , держаки його , і всі речі його , умивальницю та підставу її , запони подвір'я , стовпи його , і підстави його , і заслону для брами подвір'я , шнури його , і кілки його , і всі речі для служби в скинії , у скинії заповіту , службові шати для служення в святині , священні шати священика Аарона , і шати синів його для священнослуження . Усе так , як Господь наказав був Мойсеєві , так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу . І побачив Мойсей усю ту роботу , і ось вони зробили її ! Як Господь наказав був , так зробили вони . І поблагословив їх Мойсей ! А Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Першого місяця , першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту . І поставиш там ковчега свідоцтва , і закриєш ковчега завісою . І внесеш стола , і порозкладаєш належне йому ; і внесеш свічника , і запалиш його лямпадки . І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва ; і повісиш заслону входу скинії . І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії , скинії заповіту . І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником , і даси туди води . І поставиш подвір'я навколо , і даси заслону брами подвір'я . І візьмеш миро помазання , та й помажеш скинію та все , що в ній , і освятиш її та всі речі її , і стане вона святістю . І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його , і освятиш жертівника , і стане жертівник Найсвятішим . І помажеш умивальницю та підставу її , і освятиш її . І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту , та й обмиєш їх водою . І зодягнеш Аарона в священні шати , і помажеш його , і освятиш його , і він буде священнослужити Мені . І приведеш синів його , і позодягаєш їх у хітони . І помажеш їх , як помазав їхнього батька , і будуть вони священнослужити Мені . І станеться , що помазання їх буде на них на вічне священство , на їхні покоління ! І зробив Мойсей усе , як Господь наказав був йому , так він зробив . І сталося першого місяця другого року , першого дня місяця , була поставлена скинія ! І поставив Мойсей скинію , і дав підстави її , і поклав дошки її , і дав засови її , і поставив стовпи її . І розтягнув намета над внутрішньою скинією , і поклав скинійне накриття на неї згори , як Господь наказав був Мойсеєві . І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега , а на ковчега поклав держаки , і дав на ковчега віко згори . І вніс він ковчега до скинії , і повісив завісу заслони , і закрив ковчег свідоцтва , як Господь наказав був Мойсеєві . І дав він стола в скинію заповіту , на стороні скинії на північ , поза завісою . І порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем , як Господь наказав був Мойсеєві . І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола , на стороні скинії на південь . І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем , як Господь наказав був Мойсеєві . І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою . І кадив він на ньому запашні кадила , як Господь наказав був Мойсеєві . І повісив входову заслону до скинії . А жертівника цілопалення поставив при вході скинії , скинії заповіту , і приніс на ньому цілопалення та жертву хлібну , як Господь наказав був Мойсеєві . І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником , і туди дав води на миття . І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої . Коли вони входили до скинії заповіту , і коли зближалися до жертівника , вони обмивалися , як Господь наказав був Мойсеєві . І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника , і повісив заслону брами подвір'я . А хмара закрила скинію заповіту , і слава Господня наповнила скинію . І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту , бо хмара спочивала над нею , а слава Господня наповнила скинію . А коли підіймалася хмара з-над скинії , то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі . А якщо хмара не підіймалася , то не рушали вони аж до дня , коли вона підіймалася , бо над скинією вдень була хмара Господня , а вночі був огонь у ній , на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах ! І кликнув Господь до Мойсея , і промовляв до нього з скинії заповіту , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них : Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини , то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву . Якщо жертва його цілопалення з худоби великої , то нехай принесе його , самця безвадного ; нехай приведе його до скинії заповіту , щоб він був уподобаний перед лицем Господнім . І покладе він руку свою на голову цілопалення , і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його . І заріже він ягня перед Господнім лицем . А Ааронові сини , священики , принесуть кров , і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо , що при вході до скинії заповіту . І здере він шкуру з жертви цілопалення , і розітне його на куски його . І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника , і покладуть дров на тім огні . І порозкладають Ааронові сини , священики , ті куски , голову та товщ , на дровах , що на огні , який на жертівнику . А його нутрощі та голінки його обмиє водою . І священик усе те спалить на жертівнику , це цілопалення , огняна жертва , пахощі любі для Господа . А якщо його жертва з дрібної худобини , з овець або з кіз на цілопалення , то нехай приведе його , безвадного самця , і заріже його на боці жертівника на північ , перед Господнім лицем . І покроплять сини Ааронові , священики , кров'ю його на жертівника навколо . І розітне його на куски його , голову його , і товщ його , а священик порозкладає їх на дровах , що на огні , який на жертівнику . А нутрощі та голінки обмиє водою . І священик принесе все це , та й спалить на жертівнику , це цілопалення , огняна жертва , пахощі любі для Господа . А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства , то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою . І принесе її священик до жертівника , і проб'є йому нігтем великим голову , та й спалить на жертівнику , а кров його буде вилита при стіні жертівника . І здійме його воло в пір'ї його , і кине його при жертівнику на схід на місце попелу . І роздере його між крильми його , але не відділить їх . А священик спалить його на жертівнику на дровах , що на огні , воно цілопалення , огняна жертва , пахощі любі для Господа . А коли хто принесе жертву , жертву хлібну для Господа , то нехай пшенична мука буде жертва його , а він поллє на неї оливи , і дасть на неї ладану . І принесе її до Ааронових синів , священиків , і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її , і оливи її зо всім її ладаном , та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину , це огняна жертва , пахощі любі для Господа . А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його , це Найсвятіше з Господніх жертов ! А коли принесеш жертву , жертву хлібну випеченого в печі , то нехай це буде пшенична мука , прісні калачі , мішані в оливі , та прісні коржики , помазані оливою . А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці , то нехай це буде пшенична мука , мішана в оливі , прісна . Поламати її на шматочки , і поллєш на неї оливи , це хлібна жертва . А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження , то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки . І принесеш хлібну жертву , що зроблена з тих речей , для Господа , і подаси її до священика , а він принесе її до жертівника . І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її , та й спалить на жертівнику , це огняна жертва , любі пахощі для Господа . А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його : це Найсвятіше з Господніх жертов ! Кожна хлібна жертва , яку принесете Господеві , не буде зроблена квашена , бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа . Як жертву первоплоду принесіть її для Господа , а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі . І кожну жертву , жертву хлібну , посолиш сіллю . І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого , на кожній жертві твоїй принесеш соли . А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа , то колосся , пряжене в огні , як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів . І полий на неї оливи , і поклади на неї ладану , це жертва хлібна . І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна , із оливи її на всім ладані її , це огняна жертва для Господа . А якщо його жертва мирна , якщо з великої худоби він приносить чи самця , чи самицю , він принесе її безвадну перед Господнє лице , і покладе свою руку на голову жертви своєї , та й заріже її при вході до скинії заповіту . А Ааронові сини , священики , покроплять тією кров'ю на жертівника навколо . І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа , лій , що закриває нутрощі , та ввесь лій , що на нутрощах , і обидві нирки , і лій , що на них , що на стегнах , а сальника на печінці здійме його з нирками . І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення , що на дровах , яке на огні , це огняна жертва , пахощі любі для Господа . А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа , самець чи самиця , то безвадну принесе її . Якщо приносить він на жертву вівцю , то принесе її перед Господнє лице , і покладе свою руку на голову жертви своєї , та й заріже її перед скинією заповіту . А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо . І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа , цілого курдюка , якого здійме при хребті , і лій , що закриває нутрощі , і ввесь лій , що на нутрощах , і обидві нирки та лій , що на них , що на стегнах , а сальника на печінці здійме його з нирками . І священик спалить те на жертівнику , хліб огняної жертви для Господа . А якщо жертва його коза , то піднесе її перед лице Господнє , і покладе свою руку на голову її , та й заріже її перед скинією заповіту . А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо . І він принесе з неї жертву свою , жертву для Господа , лій , що закриває нутрощі , та ввесь лій , що на нутрощах , і обидві нирки , і лій , що на них , що на стегнах , а сальника на печінці здійме його з нирками . І священик спалить їх на жертівнику , це пожива , огняна жертва на любі пахощі ; увесь лій для Господа . Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших : жодного лою й жодної крови не будете їсти . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх , чого не треба чинити , а він учинить проти однієї з них , якщо помазаний священик згрішить на провину народу , то він принесе за гріх свій , що згрішив ним , бичка , молоде з худоби великої , безвадного для Господа на жертву за гріх . І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице , і покладе свою руку на голову того бичка , та й заріже бичка перед Господнім лицем . А помазаний священик візьме крови того бичка , та й внесе її до скинії заповіту . І вмочить священик пальця свого в ту кров , та й покропить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині . І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів , перед Господнім лицем , що він у скинії заповіту , а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення , що при вході скинії заповіту . А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій , що закриває нутрощі , і ввесь лій , що на нутрощах , і обидві нирки та лій , що на них , що на стегнах , а сальника на печінці здійме його з нирками , як приноситься з вола мирної жертви , і священик спалить те на жертівнику цілопалення . А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голінками його , і нутрощі його , і нечистість їх , і всього бичка винесе поза табір до чистого місця , до місця висипання попелу , і спалить його на дровах в огні , на висипанні попелу буде спалений він . А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить , і діло буде затаєне з очей зборів , і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей , чого не можна робити , і завинять , а гріх буде пізнаний , що вони згрішили ним , то збори принесуть бичка , молоде з худоби великої , на жертву за гріх . І вони приведуть його перед скинію заповіту . А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем , та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім . А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту . І вмочить священик пальця свого в ту кров , та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси . І дасть він із тієї крови на роги жертівника , що перед Господнім лицем , що він у скинії заповіту , а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення , що при вході скинії заповіту . А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику . І зробить з тим бичком те саме , що робив бичкові жертви за гріх , так само зробить із ним . І так священик дасть очищення за них , і буде прощено їм . І винесе бичка поза табір , та й спалить його , як палив бичка першого , він жертва за гріх зборів . Коли згрішить начальник , і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа , Бога його , чого робити не можна , та й завинить , і буде пізнаний ним гріх його , що згрішив ним , то приведе він жертву свою безвадного козла , і покладе свою руку на голову того козла , та й заріже його в місці , де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем , він жертва за гріх . А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем , та й дасть на роги жертівника цілопалення , а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення . А ввесь лій його спалить на жертівнику , як лій мирної жертви , та й так очистить священик його з гріха його , і буде прощений йому . А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить , коли зробить що проти якої з заповідей Господніх , чого робити не можна , та й завинить , і буде пізнаний ним гріх його , що згрішив , то він приведе жертву свою безвадну козу , самицю , за гріх свій , що він згрішив був , і покладе свою руку на голову жертви за гріх , та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення . А священик візьме своїм пальцем із крови її , та й дасть на роги жертівника цілопалення , а всю її кров виллє до підстави жертівника . А ввесь її лій він здійме , як знятий був лій із мирної жертви , і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа . І так священик очистить його , і буде прощено йому . А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх , то приведе безвадну самицю , і покладе свою руку на голову жертви за гріх , та й заріже її на жертву за гріх у місці , де ріже він жертву цілопалення . І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем , та й дасть на роги жертівника цілопалення , а всю кров її виллє до підстави жертівника . А ввесь лій її здійме , як здіймається лій вівці з мирної жертви , та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні . І так очистить його священик за гріх його , що згрішив був , і буде прощено йому . А коли хто згрішить : почує голос прокляття , і був свідком , або бачив , або знав , але не виявив , то понесе свою провину ; або особа , що доторкнеться якої нечистої речі , або падла звірини нечистої , або падла худоби нечистої , або падла нечистого плазуючого , і буде це незнане їй , то вона нечиста й завинить ; або коли доторкнеться нечистости людини , всякої нечистости її , що нею стане нечиста , і буде це незнане їй , а вона довідається , то завинить ; або коли хто присягне , вимовляючи нерозважно устами своїми , чинити зло або чинити добро , на все , що нерозважно вимовляє людина в присязі , і буде це незнане йому , а він довідається , що завинив одним із цих , то станеться , що завинить одним із цих , і визнає , чим він згрішив у тому . І приведе він Господеві жертву за провину , за гріх свій , що згрішив , самицю з дрібної худоби , вівцю або козу на жертву за гріх , а священик очистить його від гріха його . А якщо рука його не спроможна на ягня , то принесе в жертву за провину свою , що згрішив він , дві горлиці або двоє голубенят Господеві , одне на жертву за гріх , а одне на цілопалення . І принесе їх до священика , а він перше принесе те , що на жертву за гріх , і натне великим нігтем голову його від шиї її , але не відділить . І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника , а позостала кров буде вилита до підстави жертівника , це жертва за гріх . А другого зробить цілопаленням за уставом . І очистить його священик від гріха його , що згрішив той , і буде прощено йому . А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят , то принесе в жертву свою за те , чим згрішив , десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх , не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану , бо вона жертва за гріх . І принесе її до священика , а священик візьме з неї повну свою жменю , за пригадувальну частину її , та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві , вона жертва за гріх . І очистить його священик від гріха його , що згрішив він одним із них , і буде йому прощений ; і буде вона для священика , як жертва хлібна . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Коли хто переступом спроневіриться , і невмисне згрішить проти Господніх святощів , то він приведе жертву за провину свою до Господа , безвадного барана з дрібної худоби , за твоєю оцінкою срібла шеклів , на міру шеклем святині на жертву за провину . А те , що згрішив проти святощів , поверне , і додасть до нього п'яту частину його священикові , а священик очистить його бараном жертви за гріх , і буде прощено йому . А якщо згрішить коли хто , і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей , чого не можна робити , і не знатиме , і завинить , і понесе свій гріх , то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину . І очистить його священик за помилку його , що нею помилився , бо він не знав , і буде прощена йому . Це жертва за провину : він справді завинив Господеві . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа , і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок , щодо даного в заклад , або щодо грабунку , або вимусить утиском у ближнього свого , або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї , і присягне неправдиво на одне зо всього , що робить людина , і згрішить тим , то станеться , коли він згрішить і завинить , нехай поверне грабунок , що заграбував , або вимушення , що був вимусив , або дане на сховок , що було зложене в нього , або згубу , що знайшов , або все , що присяг про нього неправдиво , і поверне його насамперед , і додасть до нього п'яту частину тому , чиє воно , дасть його в день , коли виявиться провина його . І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою , безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину . І священик очистить його перед Господнім лицем , і буде йому прощено все до одного , що він зробив на провину . І Господь промовляв до Мойсея , кажучи : Накажи Ааронові та синам його , повідаючи : Оце закон цілопалення : Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку , а огонь жертівника горітиме на ньому . І надіне священик льняну свою шату , і льняне спіднє зодягне на тіло своє , і збере попіл , що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику , та й покладе його при жертівнику . І здійме він шати свої , і зодягне одіж іншу , та й винесе попіл поза табір до чистого місця . А огонь на жертівнику горітиме на ньому , не погасне , а священик палитиме на ньому дрова щоранку , і кластиме на нього цілопалення , і палитиме на ньому лій мирних жертов . Огонь завжди горітиме на жертівнику , не погасне . А оце закон про хлібну жертву : Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника . І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви , та з оливи її , та ввесь ладан , що на хлібній жертві , та й спалить на жертівнику , любі пахощі , це частина її , як пригадувальна для Господа . А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його , прісне буде їджене воно в святім місці , на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її . Не буде печена вона квашеною . Їхню частину Я дав це з огняних Моїх жертов ; вона Найсвятіше , як жертва за гріх та жертва за провину . Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти , вічна постанова для ваших поколінь , з огняних жертов Господніх . Усе , що доторкнеться до них , освятиться . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Оце жертва Аарона та синів його , що принесуть Господеві в дні помазання його : десята частина ефи пшеничної муки , це постійна хлібна жертва : половина її рано , а половина її ввечорі . На лопатці в оливі буде вона зроблена ; принесеш її вимішану , випечену жертву хлібну в кусках принесеш , любі пахощі для Господа . А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його , це вічна Господня постанова . Уся вона буде спалена . А кожна священикова хлібна жертва буде ціла , не буде їджена . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона та до синів його , говорячи : Оце закон про жертву за гріх : На місці , де зарізується цілопалення , буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім , Найсвятіше вона ! Священик , що складає її як жертву за гріх , буде їсти її , на місці святому буде вона їджена , на подвір'ї скинії заповіту . Усе , що доторкнеться до м'яса її , стане святе ; а що з її крови покропить на одежу , що покропиться нею , те випереш на місці святому . А глиняний посуд , що в ньому вона варена , буде розбитий . А якщо в мідянім посуді була вона варена , то буде вичищений до блиску й виполосканий водою . Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її , Найсвятіше вона . А кожна жертва за гріх , що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині , не буде їджена , в огні буде спалена . А оце закон жертви за провину , Найсвятіше вона . На місці , де ріжуть цілопалення , заріжуть жертву за провину , а кров її священик покропить на жертівника навколо . А ввесь її лій із неї він принесе , курдюка , і лій , що покриває нутрощі , і обидві нирки , і лій , що на них , що на стегнах , а сальника на печінці здійме з нирками , та й спалить те священик на жертівнику , це огняна жертва для Господа , жертва за провину вона . Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її , на місці святому буде вона їджена , Найсвятіше вона . Як про жертву за гріх , так само про жертву за провини закон їм один : священикові , що очистить нею , йому вона буде . А священик , що приносить чиєсь цілопалення , шкура цілопалення , яке приніс він , священикові , йому вона буде . І кожна жертва хлібна , що в печі буде печена , і кожна приготовлена в горшку та на лопатці , священикові , що приносить її , йому вона буде . А кожна хлібна жертва , мішана в оливі й суха , буде вона всім синам Аароновим , як одному , так і другому . А оце закон про мирну жертву , що хтось принесе її Господеві . Якщо принесе її на подяку , то він принесе на жертву подяки прісні калачі , мішані в оливі , і прісні коржі , помазані оливою , і вимішана пшенична мука , калачі , мішані в оливі . Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою , при мирній жертві подяки його . І принесе він щось одне з кожної жертви , приношення для Господа ; це буде священикові , що кропить кров мирної жертви , буде йому . А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви , не позоставить із нього нічого до ранку . А якщо жертва його приношення обітниця , або добровільний дар , то вона буде їджена в день принесення ним його жертви , а позостале з неї й назавтра буде їджене . А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене . А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні , то не буде вподобаний той , хто приносить її , це не буде залічене йому , буде нечисть ; а хто їстиме з неї , понесе свій гріх . А те м'ясо , що доторкнеться до чогось нечистого , не буде їджене , на огні буде спалене . А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо . А душа , що буде їсти м'ясо з мирної жертви , що вона Господня , а нечисть його на ньому , то буде вона винищена з народу свого . А коли хто доторкнеться до чогось нечистого , до нечистоти людської , або до нечистої худоби , або до всього нечистого плазуючого , та проте буде їсти з м'яса мирної жертви , що Господня вона , то буде той винищений із народу свого . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Кажи до Ізраїлевих синів , говорячи : жодного лою волового , ані овечого , ані козиного не будете їсти . А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби , але їсти не будете їсти його . Бо кожен , хто їсть лій із худоби , що з неї приносить огняну жертву для Господа , то душа та , що їсть , буде винищена з народу свого . І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях . Кожна душа , що їстиме якубудь кров , то буде винищена душа та з-посеред народу свого . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Хто приносить свою мирну жертву до Господа , той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви . Руки його принесуть огняні жертви Господні , лій із грудиною , принесе грудину , щоб колихати її , як колихання перед Господнім лицем . І священик спалить той лій на жертівнику . А та грудина буде Ааронові та синам його . А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові , як приношення . Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій , йому буде на пайку праве стегно . Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх , та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів . Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві , що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів , вічна постанова на їхні покоління ! Оце закон про цілопалення , про хлібну жертву , і про жертву за гріх , і про жертву за провину , і про посвячення , та про жертву мирну , що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Візьми Аарона та синів його з ним , і шати , і оливу помазання , і бичка жертви за гріх , і два барани , і коша з опрісноками . І збери всю громаду до входу скинії заповіту . І зробив Мойсей , як Господь наказав був йому . І зібралась громада до входу скинії заповіту . І промовив Мойсей до громади : Оце та річ , що Господь наказав зробити . І привів Мойсей Аарона й синів його , та й умив їх водою . І дав він на нього хітона , й оперезав його поясом , і зодягнув його шатою , і дав на нього ефода , і оперезав його поясом ефоду , і прикріпив ним ефода на ньому . І поклав на нього нагрудника , і дав до нагрудника урім та туммім . І поклав завоя на голову його , і поклав на завоя спереду його золоту квітку , вінця святости , як Господь наказав був Мойсеєві . І взяв Мойсей оливу помазання , і намастив скинію , і все , що в ній , та й освятив їх . І покропив він із неї сім раз на жертівника , і намастив жертівника та ввесь посуд його , і вмивальницю та підставу її , щоб їх освятити . І вилив з оливи помазання на Ааронову голову , та й помазав його , щоб його посвятити . І привів Мойсей Ааронових синів , і зодягнув їх у хітони , й оперезав їх поясом , і поклав на них накриття голови , як Господь наказав був Мойсеєві . І підвів він бичка жертви за гріх , і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх . І зарізав , і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника , і очистив жертівника . А кров вилив до підстави жертівника , і освятив його для очищання на ньому . І взяв він увесь лій , що на нутрощах , і сальника на печінці , і обидві нирки та їхній лій , і Мойсей спалив на жертівнику . А бичка , і шкуру його , і м'ясо його , і нечистість його спалив в огні поза табором , як Господь наказав був Мойсеєві . І привів він барана цілопалення , і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана . І зарізав , і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника . А барана розсік на куски його , і Мойсей спалив голову , і куски , товщ . А нутрощі та голінки пообмивав водою . І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику , це цілопалення на пахощі любі , це огняна жертва для Господа , як Господь наказав був Мойсеєві . І привів барана другого , барана посвячення . І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана . І зарізав , і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його , і на великого пальця правої ноги його . І привів Ааронових синів , і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха , і на великого пальця правої руки їх , і на великого пальця правої ноги їх . І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо . І взяв він лій , і курдюка , і ввесь лій , що на нутрощах , і сальника на печінці , і обидві нирки й їх лій , і стегно правиці . А з коша з опрісноками , що перед лицем Господнім , узяв одного прісного калача та калача хлібного , одну оливу та одного коржика , і поклав на лої й на правім стегні . І дав він усе на руки Аарона , і на руки синів його , і заколихав це , як колихання перед Господнім лицем . І взяв це Мойсей із їхніх рук , та й спалив на жертівнику на цілопалення , воно жертва посвячення , на пахощі любі , воно огняна жертва для Господа . І взяв Мойсей грудину та й заколихав її , як колихання перед Господнім лицем , із барана посвячення . Вона була для Мойсея на пайку , як Господь наказав був Мойсеєві . І взяв Мойсей оливи помазання та крови , що на жертівнику , і покропив на Аарона , на шати його , і на синів його , і на шати синів його з ним . І посвятив Аарона , шати його , і синів його , і шати синів його з ним . І сказав Мойсей до Аарона й до синів його : Варіть м'ясо при вході скинії заповіту , і там будете їсти його , і хліб , що в коші посвячення , як я наказав був , говорячи : Аарон та сини його будуть їсти його . А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні . А із входу скинії заповіту не вийдете сім день , аж до дня виповнення днів вашого посвячення , бо Він буде сім день посвячувати вас . Як учинив я сьогодні , так наказав Господь робити , щоб очистити вас . А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день , і будете виконувати варту Господню , щоб вам не померти , бо так мені наказано . І зробив Аарон та сини його все те , як наказав був Господь через Мойсея . І сталося восьмого дня , закликав Мойсей Аарона та синів його , та старших Ізраїлевих , та й сказав до Аарона : Візьми собі теля з худоби великої , на жертву за гріх , і барана на цілопалення , безвадних , і принеси перед Господнє лице . А до синів Ізраїлевих будеш казати , говорячи : Візьміть козла на жертву за гріх , і теля й ягня однорічних , без вад , на цілопалення , і вола , і барана на жертву мирну , на заріз перед Господнім лицем , і хлібну жертву , мішану в оливі , бо сьогодні об'явиться вам Господь . І вони взяли , що наказав був Мойсей , перед скинію заповіту . І прийшла вся громада , та й стала перед Господнім лицем . І сказав Мойсей : Оце та річ , що Господь наказав був , зробите , і об'явиться вам слава Господня . І сказав Мойсей до Аарона : Підійди до жертівника , і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення , і очисти себе та народ , і вчини жертву за народ , і очисти їх , як наказав був Господь . І підійшов Аарон до жертівника , та й зарізав теля жертви за свій гріх . А сини Ааронові принесли до нього кров , і вмочив він свого пальця в кров , та й дав на роги жертівника , а кров вилив до підстави жертівника . А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику , як Господь наказав був Мойсеєві , а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табором . І зарізав він жертву цілопалення , а Ааронові сини подали йому кров , і він покропив на жертівника навколо . А цілопалення достачали йому його частинами , і голову , а він палив на жертівнику . І обмив він нутрощі та голінки , і спалив на цілопаленні на жертівнику . І приніс він жертву за народ , і взяв козла жертви за гріх народу , та й зарізав його , і склав його в жертві за гріх , як і першого . І він приніс цілопалення , і вчинив його за постановою . І він приніс хлібну жертву , і наповнив із неї руку свою , та й спалив на жертівнику , крім цілопалення ранкового . І зарізав він вола й барана жертву мирну , що належить народові , а сини Ааронові принесли йому кров , і він покропив нею жертівника навколо , і принесли лій з вола та з барана , курдюка , і лій , що покриває нутрощі , і нирки , і сальника на печінці . І поклали вони лій на грудину , а він спалив лій на жертівнику . А грудину та праве стегно Аарон колихав , як колихання перед Господнім лицем , як наказав був Мойсей . І підняв Аарон свої руки до народу , та й поблагословив його , і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви . І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту ; і вийшли вони , і поблагословили народ , і слава Господня показалася всьому народові . І вийшов огонь від лиця Господнього , і спалив на жертівнику цілопалення та товщ . А ввесь народ бачив це , і закричали вони з радости , та й попадали на обличчя свої . . . І взяли Ааронові сини , Надав та Авігу , кожен кадильницю свою , і дали в них огню , і поклали на ньому кадило , і принесли перед Господнє лице чужий огонь , якого Він не наказав був приносити їм . І вийшов огонь від лиця Господнього , та й спалив їх , і вони повмирали перед Господнім лицем . І сказав Мойсей до Аарона : Це те , про що говорив був Господь , кажучи : Серед близьких Моїх Я буду освячений , і перед усім народом буду прославлений . І замовк Аарон . І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана , синів Уззіїла , Ааронового дядька , та й промовив до них : Підійдіть , винесіть братів своїх із святині поза табір . І вони підійшли , та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір , як наказав був Мойсей . І сказав Мойсей до Аарона , та до Елеазара й до Ітамара , синів його : Голів ваших не відкривайте , і одеж ваших не роздирайте , щоб вам не померти , і щоб на всю громаду не розгнівався Він . А брати ваші , увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення , що спалив Господь . А зо входу скинії заповіту не вийдете ви , щоб не померти , бо на вас олива Господнього помазання . І зробили вони за Мойсеєвим словом . А Господь промовляв до Аарона , говорячи : Вина та п'янкого напою не пий ані ти , ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту , щоб вам не померти . Це вічна постанова для ваших поколінь , і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю , і між нечистим та між чистим , і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов , про що говорив до них Господь через Мойсея . І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара , позосталих синів його : Візьміть хлібну жертву , полишену з огняних Господніх жертов , та й їжте її прісну при жертівнику , бо це Найсвятіше . І будете їсти її в місці святому , бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх , бо так мені наказано . А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому , ти й сини твої , та твої дочки з тобою , бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів . Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони , щоб колихати як колихання перед Господнім лицем . І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову , як наказав Господь . А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей , і ось він був спалений . І розгнівався на Елеазара й на Ітамара , позосталих Ааронових синів , кажучи : Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому ? Бо вона Найсвятіше , і її я дав вам , щоб уневажнити провину громади , щоб очистити їх перед Господнім лицем . Тож не внесено крови її до святині всередину . Будете конче їсти її в святині , як я наказав . І промовляв Аарон до Мойсея : От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице , і трапилося мені оце . А буду я їсти жертву за гріх сьогодні , чи буде це добре в Господніх очах ? І почув Мойсей , і було це добре в його очах . І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона , говорячи їм : Промовляйте до Ізраїлевих синів , кажучи : Оце та звірина , що будете їсти зо всієї худоби , що на землі : Кожну з худоби , що має розділені копита , і що має копита роздвоєні розривом , що жує жуйку , її будете їсти . Тільки цього не будете їсти з тих , що жують жуйку , і з тих , що мають розділені копита : верблюда , бо він жує жуйку , та розділених копит не має , нечистий він для вас . І тушканчика , бо він жує жуйку , та не має розділених копит , нечистий він для вас . І зайця , бо він жує жуйку , та не має розділених копит , нечистий він для вас . І свині , бо вона має розділені ратиці , і має ратиці роздвоєні розривом , та жуйки не жує , нечиста вона для вас . Їхнього м'яса не будете їсти , а до їхнього падла не будете доторкатися , нечисте воно для вас . Оце будете їсти зо всього , що в воді : усе , що має плавці та луску в воді , у морях та в річках , їх будете їсти . А все , що не має плавців та луски в морях і в річках , зо всього , що роїться в воді , і зо всього , що пливає в воді , гидота вони для вас ! І вони будуть гидота для вас , їхнього м'яса не будете їсти , а їхнього падла будете бридитися . Усе , що не має плавців та луски в воді , гидота воно для вас . А з птаства будете бридитися оцього , не будете їх їсти , гидота вони : орла , грифа й морського орла , і коршака , і сокола за родом його , усякого крука за родом його , і струся , і сови , і яструба за родом його , і пугача , і рибалки , та ібіса , і лебедя , і пелікана , і сича , і бусла , чаплі за родом її , і одуда , і нетопира . Уся комашня , що ходить на чотирьох , гидота вона для вас . Тільки те будете їсти зо всієї комашні , що ходить на чотирьох , що має голінки вище своїх ніг , щоб ними скакати на землі . Оці серед них будете їсти : сарану за родом її , і сол'ам за родом його , і харґол за родом його , і хаґав за родом його . А вся гадина летюча , що має чотири ноги , гидота вона для вас . І через них ви будете ставати нечисті : кожен , хто доторкнеться до їхнього падла , буде нечистий аж до вечора . А кожен , хто понесе що з їхнього падла , випере одежу свою , і буде нечистий аж до вечора . Щодо всякої худоби , що має розділене копито , і що не має роздвоєного розривом копита , і жуйки не жує , нечисті вони для вас . Кожен , хто доторкнеться до них , буде нечистий . А кожне серед усякої звірини , що ходить на лапах своїх , що ходить на чотирьох , нечисті вони для вас . Кожен , хто доторкнеться до їхнього падла , буде нечистий аж до вечора . А хто носить їхнє падло , випере одежу свою , і буде нечистий аж до вечора . Нечисті вони для вас . А оце вам нечисте серед плазунів , що плазують по землі : кріт , і миша , і ящірка за родом її , і ховрах , і щур , і слимак , і їжак , і тхір . Оці нечисті для вас серед усього плазуючого . Кожен , хто доторкнеться до них , коли вони мертві , буде нечистий аж до вечора . І все , що впаде на нього , коли вони мертві , буде нечисте , кожна річ , з дерева , або з одежі , або зо шкури , або з грубої тканини , кожна річ , що вживається до праці , в воду треба покласти їх , і будуть нечисті аж до вечора , а потому стануть чистими . А всякий глиняний посуд , що з них упаде що до його середини , усе , що в середині його , стане нечисте , а його розіб'єте . Кожна їжа , що їсться , на якій була вода з такого посуду , буде нечиста ; а кожен напій , що п'ється , у кожнім такім посуді стане нечистим . І все , що на нього впаде з їхнього падла , стане нечисте : піч та огнище буде розвалене , вони нечисті , і нечисті будуть для вас . Тільки джерело та яма , збір води , будуть чисті . А хто доторкнеться до їхнього падла , буде нечистий . А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби , що сіється , чисте воно . А коли буде налита вода на насіння , і впаде на нього з їхнього падла , нечисте воно для вас . А коли помре що з худоби , що вона на їжу для вас , то хто доторкнеться падла її , той буде нечистий аж до вечора . А хто їсть із падла її , той випере одежу свою , і буде нечистий аж до вечора . І хто носить падло її , той випере одежу свою , і буде нечистий аж до вечора . А все плазуюче , що плазує по землі , гидота воно , не буде їстися . Усе , що повзає на животі , і все , що повзає на чотирьох , аж до всього , що багатоножне , усе плазуюче , що плазує по землі , не будете їх їсти , бо гидота вони . Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим , що плазує , і не зробитеся нечисті ними , і не станете нечисті ними . Бо Я Господь , Бог ваш , і ви освятитеся , і будьте святі , бо святий Я , і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим , що плазує по землі . Бо Я Господь , що вивів вас із єгипетського краю , щоб бути для вас Богом . І будьте святі , бо святий Я . Оце закон про худобу , і про птаство , і про всяку живу звірину , що рухається в воді , і про всяку душу , що плазує по землі , щоб відділювати між нечистим та між чистим , і між звіриною , що їсться , та між звіриною , що не їсться . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Коли жінка зачне , і породить дитя чоловічої статі , то буде нечиста сім день ; як за днів нечистоти місячного її , буде нечиста вона . А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його . І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні . До всякої святощі не буде вона доторкатися , а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її . А якщо породить дитя жіночої статі , то буде нечиста вона два тижні , як за нечистости її місячної , і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день . А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку , принесе вона однорічне ягня на цілопалення , та голубеня або горлицю на жертву за гріх , до входу скинії заповіту до священика . І він принесе це перед Господнє лице , і очистить її , і вона очиститься від джерела своєї крови . Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі . А коли рука її не спроможеться на ягня , то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят , одне на цілопалення й одне на жертву за гріх , й очистить її священик , і вона стане чиста . І Господь промовляв до Мойсея й Аарона , говорячи : Чоловік , коли буде на шкурі тіла його напухлина , або лишай , або біла пляма , і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази , то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його , священиків . І огляне священик ту болячку на шкурі тіла , а волосся на болячці перемінилося на біле , і вигляд болячки глибший від шкури тіла його , болячка прокази воно . І огляне її священик , і визнає його за нечистого . А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його , а вигляд її не глибший від шкури , і волосся її не перемінилося на біле , то замкне священик хворого на сім день . І огляне її священик сьомого дня , а ось болячка , на погляд його , спинилася , не поширилася та болячка по шкурі , то замкне його священик удруге на сім день . І огляне його священик сьомого дня вдруге , а ось болячка поблідла , не поширилася та болячка по шкурі , то священик визнає його за чистого , лишай вона . І випере він одежу свою та й стане чистий . А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його , то явиться він удруге до священика . І огляне священик , а ось лишай той поширився по шкурі , то священик визнає його за нечистого , проказа воно . Коли буде на людині болячка прокази , то буде приведена до священика . І огляне священик , а ось на шкурі біла напухлина , і вона перемінила волосся на біле , і на напухлині ріст живого м'яса , то це стара проказа на шкурі тіла його . І священик визнає його за нечистого , але не замкне його , бо справді давно він нечистий . А якщо справді кинеться та проказа по шкурі , і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його , куди лиш глянуть очі священикові , і огляне священик , а ось проказа та покрила все тіло його , то він визнає за чисту ту болячку : вся вона перемінилася на білу , чиста вона . А того дня , коли в ній побачиться живе м'ясо , він стане нечистий . І огляне священик живе м'ясо , і визнає його за нечистого ; те живе м'ясо нечисте воно , проказа воно . Або коли живе м'ясо знову переміниться на біле , то він прийде до священика . І огляне його священик , а ось перемінилася болячка на білу , то священик визнає ту болячку за чисту , чиста вона . А тіло , коли буде на ньому на шкурі його гнояк , і він вилікуваний , а на місці гнояка буде біла напухлина , або біла , червонява пляма , то покажеться священикові . І огляне священик , а ось вигляд її нижчий від шкури , а волосся її перемінилося на біле , то священик визнає її за нечисту , болячка прокази вона , вона кинулась на гнояку . А якщо огляне її священик , а ось нема в ній білого волосся , і вона не нижча від шкури , і вона бліда , то замкне його священик на сім день . А якщо справді пошириться по шкурі , то священик визнає його за нечистого , болячка прокази вона . А якщо біла пляма спинилася на своєму місці , не поширилася , вона струп чиряка , і священик визнає його за чистого . Або тіло , коли буде на шкурі його опалення від огню , і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою , то огляне її священик , а ось перемінилось волосся в плямі на біле , а вид її глибший від шкури , проказа вона , в опаленні кинулась . І визнає священик його за нечистого , болячка прокази вона . А якщо священик огляне її , а ось у плямі нема білого волосу , і вона не нижча від шкури , і вона бліда , то священик замкне його на сім день . І огляне його священик восьмого дня . Якщо справді пошириться по шкурі , то священик визнає його за нечистого , болячка прокази вона . А якщо пляма спиниться на своїм місці , не поширилася по шкурі , і вона бліда , вона напухлина опалення . І священик визнає його за чистого , бо струп опалення вона . А чоловік або жінка , коли буде на кому болячка на голові або на бороді , то священик огляне ту болячку , а ось вид її глибший від шкури , а в ній жовтий , тонкий волос , то священик визнає його за нечисту , парші вона , вона проказа голови або бороди . А коли священик огляне болячку паршів , а ось вид її не глибший від шкури , і в ній нема чорного волосу , то священик замкне хворого на парші на сім день . І огляне священик ту болячку сьомого дня , а ось не поширилися парші , і волосся в них не стали жовті , а вид паршів не глибший від шкури , то він поголиться , а паршів не поголить . І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день . І огляне священик парші сьомого дня , а ось парші не поширилися по шкурі , і їхній вид не глибший від шкури , то священик визнає його за чистого , і він випере одежу свою , і стане чистий . А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні , то священик огляне його , а ось поширились парші по шкурі , то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся , нечистий він . А якщо , на його погляд парші спинилися , і в них виросло чорне волосся , то парші вилікувані , він чистий . І священик визнає його за чистого . А чоловік або жінка , коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям , то огляне священик , а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями , лишай воно , кинувся на шкурі , чистий він . А коли в кого облізе голова його , лисий він , він чистий . А якщо голова його облізла спереду його , лисий він спереду , він чистий . А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка , це проказа , кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його . І огляне його священик , а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його , як вигляд прокази на шкурі тіла , то це чоловік прокажений , нечистий він . Конче визнає священик його за нечистого , на голові його болячка його . А прокажений , що проказа на ньому , одежа його буде роздерта , а голова його буде відкрита , і по уста закриє , і буде кричати : Нечистий , нечистий ! По всі дні , коли болячка на ньому , буде нечистий , він нечистий . Самітний буде пробувати він , поза табором оселя його . А одежа , коли буде на ній зараза прокази , на одежі вовняній або на одежі льняній , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій із льону та вовни , або на шкурі , або на всякім шкурянім виробі , і буде та зараза зеленява або червонява на одежі , або на шкурі , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій , або на всякій шкуряній речі , зараза прокази воно . І буде воно показане священикові . І огляне священик ту заразу , та й замкне заразливе на сім день . А дня сьомого огляне він ту заразу ; коли зараза та поширилася на одежі , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій , або на шкурі , на всьому , що зроблене зо шкури , та зараза злослива проказа , нечиста вона . І він спалить ту одежу , або нитку прямовісну , або нитку позему в вовні або в льоні , або всяку річ шкуряну , що буде на ній зараза , бо злослива проказа це , огнем буде спалена . А якщо священик побачить , а ось не поширилася зараза на одежі , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій , або на всякій речі шкуряній , то священик накаже , і виперуть те , що на ньому зараза . І він замкне те вдруге на сім день . І огляне священик заразу по випранні , і ось , зараза не перемінила свого вигляду , і зараза не поширилася , нечиста вона , огнем її спалите ; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній . А якщо священик побачив , а ось зараза та зблідла по випранні її , то він відірве її від одежі або від шкури , або від нитки прямовісної , або від нитки поземої . А якщо вона покажеться ще на одежі , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій , або на якій шкуряній речі , то це шириться вона , огнем спалиш те , що на ньому та зараза . А одежа , або нитка прямовісна , або нитка позема , або яка шкуряна річ , що випереш і зійде від них та зараза , то буде випрана вдруге , і буде чиста . Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній , або на нитці прямовісній , або на нитці поземій , або на шкурі , на очищення її або на признання її за нечисту . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його : І буде він приведений до священика . І вийде священик поза табір , і огляне священик , а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого , то священик накаже , і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів , і кедрового дерева , і червону нитку , та ісопу . І накаже священик , і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою . Птаха живого він візьме його , і кедрового дерева , і червону нитку , та ісопу , і вмочить їх та живого птаха в крові птаха , зарізаного над живою водою . І покропить на очищуваного від прокази сім раз , та й очистить його , а живого птаха пустить у поле . А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє , і обмиється в воді , стане чистий . А потому ввійде до табору , і буде жити поза наметом своїм сім день . І станеться сьомого дня , поголить він усе волосся своє , свою голову , і бороду свою , і брови очей своїх , і все волосся своє оголить , і випере одежу свою , і вимиє тіло своє в воді , і стане він чистий . А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних , і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки , жертва хлібна , мішана в оливі , і одного лоґа оливи . І поставить священик , що очищує , чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту . І візьме священик одного баранця , і принесе його на жертву за гріх , та лоґа оливи , та й буде колихати їх , як колихання перед Господнім лицем . І він заріже того баранця в місці , де ріже жертву за гріх і цілопалення , у місці святині , бо як жертва за гріх та жертва за провину , вона для священика , найсвятіше вона . І візьме священик крови жертви за провину , та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного , і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його . І візьме священик з лоґу оливи , та й виллє на ліву долоню свою . І вмочить священик правого пальця свого в оливу , що на лівій долоні його , і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем . А з решти оливи , що на долоні його , священик дасть на пипку правого вуха очищуваного , і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину . А позостале з оливи , що на долоні священиковій , дасть на голову очищуваного . І священик очистить його перед Господнім лицем . І вчинить священик жертву за гріх , і очистить очищуваного з нечистоти його , а потім заріже цілопалення . І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику , і священик очистить його , і стане він чистий . А якщо він бідний , і рука його неспроможна , то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання , щоб очистити його , і одну десяту ефи пшеничної муки , мішану в оливі , і лоґа оливи , та дві горлиці або двоє голубенят , на що спроможна рука його , і буде одне жертва за гріх , а одне цілопалення . І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика , до входу скинії заповіту перед Господнє лице . І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи , та й буде колихати їх священик , як колихання перед Господнім лицем . І заріже ягня жертви за провину , і візьме священик крови жертви за провину , та й дасть на пипку правого вуха очищуваного , і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його . А з оливи виллє священик на ліву долоню свою . І покропить священик своїм правим пальцем з оливи , що на лівій долоні його , сім раз перед Господнім лицем . І дасть священик із оливи , що на долоні його , на пипку правого вуха очищуваного , і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його , на місце крови жертви за провину . А позостале з оливи , що на священиковій долоні , дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем . І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того , на що спроможна рука його , на що спроможна рука його , одне жертва за гріх , а одне цілопалення понад жертву хлібну . І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем . Оце закон про того , що в ньому хвороба прокази , що рука його неспроможна при очищенні його . І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона , говорячи : Коли ви ввійдете до ханаанського Краю , що Я даю вам на володіння , і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння , то прийде той , що його той дім , та й скаже священикові , говорячи : Ніби зараза показалася мені в домі . І накаже священик , і опорожнять той дім , поки прийде священик , щоб оглянути заразу , щоб не стало нечистим усе , що в домі . А потому ввійде священик , щоб оглянути той дім . І він огляне заразу , і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві , а їхній вид нижчий від стіни . І вийде священик із того дому до виходу дому того , і замкне той дім на сім день . І вернеться священик сьомого дня та й огляне , а ось поширилася та зараза на стінах того дому . І накаже священик , і витягнуть каміння , що на них та зараза , та й кинуть їх поза місто , до місця нечистого . А дім той він вишкребе зсередини кругом , а глину , що вишкребли , висиплють поза містом , до нечистого місця . І візьмуть інше каміння , і покладуть замість того каміння , і візьме інший тинк і обтинкує той дім . А якщо вернеться та зараза , і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні , то ввійде священик і огляне , а ось поширилася та зараза в тім домі , проказа злослива вона в тім домі , нечистий він . І розвалить той дім , і каміння його , і дерево його , і ввесь тинк дому , і винесе поза місто , до нечистого місця . А хто входить до того дому всі дні , коли він замикав його , той буде нечистий аж до вечора . А хто лежить у тім домі , той випере одежу свою , і хто їсть у тім домі , той випере одежу свою . А якщо знову ввійде священик і побачить , а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому , то священик визнає той дім за чистий , бо зараза вилікувана . І візьме він на очищення того дому два птахи , і кедрового дерева , і червені , та ісопу . І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою . І візьме він кедрового дерева , та ісопу , і червені , і живого птаха , та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді , і сім раз покропить на той дім . І очистить він той дім пташиною кров'ю , і живою водою , і птахом живим , і кедровим деревом , і ісопом , і червенню . І пустить він живого птаха поза місто на поле , і очистить дім той , і він стане чистий . Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів , і для прокази одежі , і для дому , і для напухлини , і для лишаю , і для білої плями , для навчання на день занечищення й на день відчищення . Оце закон про проказу . І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона , говорячи : Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм : Кожен чоловік , коли з його тіла тектиме теча його , нечистий він . А це буде про нечистість його в течі його : коли тіло його випускає течу свою , або коли в тілі його задержалась теча його , воно нечистість його . Кожне ложе , що течивий ляже на ньому , буде нечисте , і кожна річ , що він сяде на ній , буде нечиста . І кожен , хто доторкнеться ложа його , випере свою одежу й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А хто сяде на річ , що на ній сидів течивий , той випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А хто доторкнеться до тіла течивого , той випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А коли течивий плюне на чистого , то випере той одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . І кожен повіз , що на нім конно їде течивий , буде нечистий . І кожен , хто доторкнеться до всього , що буде під ним , буде нечистий аж до вечора . А хто їх носить , той випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . І кожен , кого доторкнеться течивий , а рук своїх він не обілляв водою , то випере він одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А глиняний посуд , що його доторкнеться течивий , буде розбитий , а кожен посуд дерев'яний буде обмитий водою . А коли течивий стане чистий від течі своєї , то він відлічить сім день на своє очищення , і випере одежу свою , і обмиє тіло своє в живій воді , і стане чистий . А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят , та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту , і дасть їх священикові . І спорядить їх священик : одне жертвою за гріх , а одне цілопаленням , та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його . А чоловік , коли вийде з нього насіння парування , то обмиє в воді все тіло своє , і буде нечистий аж до вечора . А всяка одежа й всяка шкура , що на ній буде насіння парування , то вона буде випрана в воді , і буде нечиста аж до вечора . І жінка , що чоловік лежатиме з нею на парування , то обмиються вони в воді , і будуть нечисті аж до вечора . А жінка , коли буде течива , кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості , а кожен , хто доторкнеться її , буде нечистий аж до вечора . І все , на чому вона лежатиме в нечистості своїй , буде нечисте ; і все , на чому вона сяде , буде нечисте . А кожен , хто доторкнеться до місця лежання її , той випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А кожен , хто доторкнеться до всякої речі , на якій вона сидить , той випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А якщо було б щось на ложі або на тій речі , що вона сиділа на ній , і він доторкнеться того , то буде нечистий аж до вечора . А якщо буде лежати чоловік із нею , то нечистість її буде на ньому , і буде він нечистий сім день . А жінка , коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її , або коли буде текти понад нечистості її , то всі дні течі нечистости її буде вона , як за днів нечистости її , нечиста вона . Кожне ложе , на якому вона лежатиме всі дні течі її , буде для неї , як ложе її нечистости . І кожна річ , на яку вона сяде , буде нечиста , як нечистість місячного очищення її . І кожен , хто доторкнеться до них , буде нечистий , і випере одежу свою , і обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора . А якщо вона очиститься від течі своєї , то відлічить собі сім день , а потому стане чиста . А восьмого дня візьме собі дві горлиці , або двоє голубенят , та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту . І спорядить священик одне жертвою за гріх , а одне цілопаленням , та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її . І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости , щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії , яка серед них . Оце закон про течивого та про того , що з нього виходить насіння лежання , що ним занечищується , і про хвору в місячнім очищенні її , і про течивого на течу свою , для чоловіка й для жінки , та для чоловіка , що буде лежати з нечистою . І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів , коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли . І сказав Господь до Мойсея : Промовляй до Аарона , брата свого , і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу , перед віко , що на ковчезі , щоб не вмер він , бо Я в хмарі являюся над тим віком . З оцим увійде Аарон до святині , з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення . Він зодягне священного льняного хітона , і льняна спідня одіж буде на тілі його , і підпережеться льняним поясом , і обвинеться льняним завоєм , вони священні шати . І обмиє в воді своє тіло , та й зодягне він їх . А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення . І принесе Аарон теля жертви за гріх , що належить йому , та й очистить себе та свій дім . І візьме він обох тих козлів , та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту . І кине Аарон на обох тих козлів жеребки , один жеребок для Господа , і один жеребок для Азазеля . І принесе Аарон козла , що на нього вийшов жеребок для Господа , і вчинить його жертвою за гріх . А козел , що на нього випав жеребок для Азазеля , буде поставлений живим перед Господнє лице , щоб очистити його , і щоб послати його до Азазеля на пустиню . І принесе Аарон бичка жертви за гріх , що належить йому , та й очистить себе та свій дім ; і заріже бичка жертви за гріх , що належить йому . І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем , і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила , та й внесе за завісу . І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем , а хмара кадила закриє віко , що над свідоцтвом , щоб він не помер . І візьме він крови бичка , та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід , а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем . І заріже козла жертви за гріх , що належить народові , і внесе його кров за завісу , та й зробить із кров'ю його , як зробив був із кров'ю теляти , і покропить її на віко та перед віком . І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні . І так він зробить для скинії заповіту , що знаходиться з ними серед їхньої нечистости . І жоден чоловік не буде в скинії заповіту , коли він входить на очищення до святині , аж до виходу його . І очистить він себе та дім свій , та всю громаду Ізраїлеву . І вийде він до жертівника , що перед Господнім лицем , та й очистить його ; і візьме крови теляти й крови козла , та й дасть на роги жертівника навколо . І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз , та й очистить його , та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів . А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника , то приведе живого козла . І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла , і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи , і складе їх на голову козла , та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню . І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного , і пустить того козла в пустиню . І ввійде Аарон до скинії заповіту , і здійме льняні шати , що зодягнув був при вході його до святині , і покладе їх там . І обмиє він тіло своє в воді в місці святім , і зодягне шати свої та й вийде , і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ , і очистить себе та народ . А лій жертви за гріх спалить на жертівнику . А той , хто відводив козла до Азазеля , випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді , а потому ввійде до табору . А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх , що їхню кров внесено на очищення в святині , випровадять поза табір , та й спалять в огні їхні шкури , і їхнє м'ясо та їхні нечистости . А той , хто їх палить , випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді , а потому ввійде до табору . І це стане для вас на вічну постанову , сьомого місяця , десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі , і жодної праці не робитимете ви , ані тубілець , ані приходько , що мешкає серед вас , бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше , зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом . Субота повного відпочинку від праці вона для вас , і ви будете впокоряти душі свої , це вічна постанова . А очистить той священик , що помазали його , і що посвятили його бути священиком замість батька свого . І зодягне він льняні шати , шати священні , та й очистить Святеє Святих , і скинію заповіту , і жертівника очистить , і очистить священиків та ввесь народ громади . І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році . І він учинив , як Господь наказав був Мойсеєві . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона й до синів його , та до всіх Ізраїлевих синів , та й скажеш їм : Оце та річ , що Господь наказав був , говорячи : Кожен чоловік з Ізраїлевого дому , що заріже вола , або ягня , або козу в таборі , або щось заріже поза табором , а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню , то кров буде полічена тому чоловікові , він пролив кров . І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого , щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви , які вони ріжуть на чистому полі , і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика , і різали їх , як мирні жертви для Господа . І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту , та й спалить лій на любі пахощі для Господа . І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам , за якими вони блудять . Це буде для них вічна постанова на їхні покоління . А їм скажеш : Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька , що буде мешкати серед вас , який принесе цілопалення або жертву , а до входу скинії заповіту не принесе того , щоб учинити його для Господа , то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого ! А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька , що мешкає серед них , який буде їсти кров , то Я зверну лице Своє проти тієї душі , що їсть вона ту кров , і винищу її з-посеред народу її , бо душа тіла в крові вона , а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші , бо кров та вона очищує душу . Тому сказав Я Ізраїлевим синам : Кожна душа з вас не буде їсти крови , і приходько , що мешкає серед вас , не буде їсти крови . А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька , що мешкає серед них , що вполює здобич звірини або птаства , що їджене , то він виллє кров того й закриє її піском . Бо душа кожного тіла кров його , у душі його вона . І сказав Я Ізраїлевим синам : Крови кожного тіла ви не будете їсти , бо душа кожного тіла кров його вона . Усі , що їдять її , будуть понищені . А всяка душа , що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька , нехай випере одежу свою й обмиється в воді , і буде нечистий аж до вечора , а потім стане чистий . А якщо він не випере , а тіла свого не обмиє , то понесе свою провину . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , і скажеш їм : Я Господь , Бог ваш ! За чином єгипетського краю , що сиділи ви в нім , не робіть , і за чином Краю ханаанського , що Я впроваджую вас туди , не зробите , і звичаями їхніми не підете . Ви виконуватимете устави Мої , і будете додержувати постанови Мої , щоб ними ходити . Я Господь , Бог ваш ! І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх , що людина їх виконує й ними живе . Я Господь ! Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї , щоб відкрити наготу . Я Господь ! Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш , вона мати твоя , не відкриєш наготи її ! Наготи жінки батька твого не відкриєш , вона нагота батька твого ! Наготи сестри своєї , дочки батька свого або дочки матері своєї , що народилися в домі або народилися назовні , не відкриєш їхньої наготи ! Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї , не відкриєш наготи їхньої , бо вони нагота твоя ! Наготи дочки жінки батька свого , народженої від батька твого , вона сестра твоя , не відкриєш наготи її ! Наготи сестри батька свого не відкриєш , вона однокровна батька твого ! Наготи сестри матері своєї не відкриєш , бо вона однокровна матері твоєї . Наготи брата батька свого не відкриєш , до жінки його не наблизишся , вона тітка твоя ! Наготи невістки своєї не відкриєш , вона жінка сина твого , не відкриєш наготи її ! Наготи жінки брата свого не відкриєш , вона нагота брата твого ! Наготи жінки й дочки її не відкриєш ; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш , щоб відкрити її наготу , вони однокровні її , це кровозмішання ! І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво , щоб відкрити наготу її при ній за життя її . А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся , щоб відкрити наготу її . А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння , щоб нею не стати нечистим . А з насіння свого не даси на жертву Молохові , і не зневажиш Імени Бога свого . Я Господь ! А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою , гидота воно ! І з жодною худобиною не зляжешся , щоб не стати нею нечистим . І жінка не стане перед худобиною на злягання , це паскудство ! Не занечищуйтеся тим усім , бо всім тим занечищені ті люди , яких Я виганяю перед вами . І стала нечиста та земля , і Я полічив на ній її гріх , і та земля виригнула мешканців своїх ! І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх , і не зробите жодної зо всіх тих гидот , як і тубілець чи приходько , що мешкає серед вас . Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі , які перед вами , і стала нечиста та земля . І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її , як вона виригнула народ , який перед вами . Бо кожен , хто зробить одну зо всіх тих гидот , то душі , що роблять , будуть винищені з-посеред їхнього народу . І ви будете додержувати наказів Моїх , щоб не чинити чого з тих гидотних постанов , що роблені перед вами , і не споганитеся ними . Я Господь , Бог ваш ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів , та й скажеш їм : Будьте святі , бо святий Я , Господь , Бог ваш ! Кожен буде боятися матері своєї та батька свого , а субіт Моїх будете додержувати . Я Господь , Бог ваш ! Не звертайтеся до ідолів , і не робіть собі литих божків . Я Господь Бог ваш ! А коли ви принесете мирну жертву для Господа , на вподобання вас принесете її . Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра , а позостале до дня третього огнем буде спалене . А якщо справді буде їджене воно третього дня , нечистість воно , не буде вподобане . А хто те їсть , понесе він свій гріх , бо споганив він святиню Господню , і буде винищена душа та з-посеред народу свого ! А коли ти будеш жати жниво своєї землі , не докінчуй жати до краю свого поля , а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати ; а виноградника свого не вибереш дорешти , а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати , для вбогого та для приходька позостав їх . Я Господь , Бог ваш ! Не будете красти , і не будете неправдиво заперечувати , і не будете говорити неправди один на одного ! І не будете присягати Моїм Іменем на неправду , бо зневажиш Ім'я Бога свого . Я Господь ! Не будеш гнобити ближнього свого , і не будеш грабувати , і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита . Не будеш проклинати глухого , а перед сліпим не роби перешкоди , і будеш боятися Бога свого . Я Господь ! Не зробите кривди в суді : не будеш потурати особі вбогого , і не будеш підлещуватися до особи вельможного , за правдою суди свого ближнього ! Не будеш ходити пліткарем серед народу свого . Не будеш наставати на життя свого ближнього . Я Господь ! Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму . Конче вияви неправду свого ближнього , і не понесеш гріха за нього . Не будеш мститися , і не будеш ненавидіти синів свого народу . І будеш любити ближнього свого , як самого себе ! Я Господь ! Постанов Моїх будете дотримувати . Не зробиш , щоб худоба твоя злучувалася двоїсто . Поля свого не будеш обсівати двоїсто . А одежа двоїста , мішанина ниток , не ввійде на тебе . А чоловік , коли буде злягатися з жінкою , а вона невільниця , заручена чоловікові , а справді не була вона викуплена , або визволення не було дане їй , то нехай буде кара , але не будуть вони забиті , бо не увільнена вона . І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту , барана жертви за провину . І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його , що він був згрішив . І проститься йому гріх його , що він був згрішив . А коли ви ввійдете до Краю цього , і понасаджуєте всяке їстивне дерево , то плід його вважатимете за необрізаний , три роки буде воно для вас необрізане , не буде їджене . А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа . А року п'ятого будете їсти плід його , щоб помножився для вас урожай його . Я Господь , Бог ваш . Не будете їсти з кров'ю . Не будете ворожити , і не будете чарувати ! Не будете стригти волосся довкола голови вашої , і не будеш нищити краю бороди своєї . І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого , і не зробите на собі наколеного напису . Я Господь ! Не безчесть своєї дочки , і не роби її блудливою , щоб не стала блудливою ця земля , і не наповнилась земля розпустою . Субіт Моїх будете додержувати , а святиню Мою будете шанувати . Я Господь ! Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів , і не доводьте себе до опоганення ними . Я Господь , Бог ваш ! Перед лицем сивизни встань , і вшануй лице старого , і будеш боятися Бога свого . Я Господь ! А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї , то не будете гнобити його . Як тубілець із вас буде для вас приходько , що мешкає з вами , і ти будеш любити його , як самого себе , бо приходьки були ви в єгипетськім краї . Я Господь , Бог ваш ! Не будете чинити кривди в суді , у мірі , у вазі та в мірі рідини . Вага вірна , тягарці вірні , ефа вірна , гін вірний буде в вас . Я Господь , Бог ваш , що вивів вас із єгипетського краю ! І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої , і виконуватимете їх . Я Господь ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : І скажеш до Ізраїлевих синів : Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька , що мешкає в Ізраїлі , який дасть із насіння свого Молохові , буде конче забитий , народ краю закидає його камінням . А Я зверну лице Своє проти того чоловіка , і винищу його з-поміж народу його , бо з насіння свого дав він Молохові , щоб занечистити святиню Мою , збезчестити Моє святе Ймення . А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка , коли він дасть із насіння свого Молохові , щоб не забити його , то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його , і винищу його й усіх , що блудять за ним , блудячи за Молохом , з-посеред народу його . А душа , що звертається до померлих духів та до чарівників , щоб блудити за ними , то Я зверну Своє лице проти тієї душі , і винищу того з-посеред народу його . І ви будете освячуватися , і будьте святі , бо Я Господь , Бог ваш ! І ви будете держати постанови Мої , і будете виконувати їх . Я Господь , що освячує вас ! Бо кожен чоловік , що прокляне свого батька чи матір свою , буде конче забитий , батька свого чи матір свою він прокляв , кров його на ньому ! А кожен , хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою , хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього , буде конче забитий перелюбник та перелюбниця . А хто буде лежати із жінкою батька свого , він відкрив наготу свого батька , будуть конче забиті обоє вони , кров їхня на них ! А хто буде лежати з невісткою своєю , будуть конче забиті обоє вони , гидоту вчинили вони , кров їхня на них ! А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою , гидоту вчинили обоє вони , будуть конче забиті , кров їхня на них ! А хто візьме жінку й матір її , гидота це , в огні спалять його та її , і не буде кровозмішання серед вас ! А хто паруватиметься з скотиною , буде конче забитий , і скотину ту заб'єте . А жінка , що наблизиться до якої скотини , щоб лежати з нею , то заб'єш ту жінку та скотину ту , будуть конче забиті вони , кров їхня на них ! А хто візьме сестру свою , дочку батька свого або дочку матері своєї , і побачить наготу її , а вона побачить наготу його , ганьба це ! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу , він наготу сестри своєї відкрив , він понесе провину свою ! А хто буде лежати із жінкою , часу хвороби місячним , і відкриє її наготу , він джерело її обнажив , а вона відкрила джерело своєї крови , то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого ! І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого , бо однокровну свою обнажив би ти , вони понесуть провину свою . А хто буде лежати з тіткою своєю , він відкрив наготу дядька свого , гріх свій вони понесуть , бездітні помруть ! А хто візьме жінку брата свого , це нечисть , він відкрив наготу брата свого , бездітні будуть . І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої , і будете виконувати їх , і не виригне вас земля та , куди Я впроваджаю вас , щоб сиділи ви в ній . І не будете ви ходити за звичаями люду , що Я виганяю перед вами , бо все те робили вони , і Я їх обридив . І сказав Я до вас : ви вспадкуєте їхню землю , а Я дам її вам на спадщину її , землю , що плине молоком та медом . Я Господь , Бог ваш , що відділив вас від тих народів ! І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою , і між птаством нечистим та чистим , і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством , і всім , що роїться на землі , що Я відділив для вас , як нечисте . І будьте для мене святі , бо святий Я , Господь . І Я відділю вас від тих народів , щоб ви були Мої . А чоловік або жінка , коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити , будуть конче забиті , камінням закидають їх , кров їхня на них ! І сказав Господь до Мойсея : Говори до священиків , Ааронових синів , і скажеш їм : Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу . Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх , через матір свою , і через батька свого , і через сина свого , і через дочку свою , і через брата свого , і через сестру свою , дівчину близьку йому , що не була замужем , через тих він може занечиститися доторкненням . Бувши одружений , нехай не занечиститься серед рідні своєї , щоб не збезчестити себе . Не зроблять вони лисини на голові своїй , і краю бороди своєї не підстрижуть , а на тілі своїм не наріжуть надрізів . Святі вони будуть для Бога свого , і не збезчестять вони Ймення Бога свого , бо вони приносять огняні Божі жертви , хліб свого Бога . І будуть вони святі . Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть , і не візьмуть жінки , вигнаної від чоловіка свого , бо святий він для Бога свого . І освятиш його , бо він приносить хліб Бога твого , святий він буде для вас , бо святий Я , Господь , що освячує вас ! А священикова дочка , коли зачне робити блуд , вона безчестить батька свого , ув огні буде спалена . А священик , найбільший від братів своїх , що на голову його буде виллята олива помазання , і буде посвячений на одягання шат , він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере , і до жодного вмерлого не ввійде , навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься . І він не відійде від святині , і не занечистить святині Бога свого , бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога . Я Господь ! І він візьме жінку в дівоцтві її . Удови , і розведеної , і збезчещеної , блудливої , тих він не візьме , а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку . І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй , бо Я Господь , що освячує його . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона , говорячи : Чоловік із насіння твого на їх покоління , що буде в нім вада , не приступить , щоб приносити хліб свого Бога . Бо жоден чоловік , що в нім вада , не приступить : чоловік сліпий , або кульгавий , або кирпатий або довготелесий , або чоловік , що матиме зламану ногу або зламану руку , або горбатий , або висохлий , або більмо на оці його , або коростявий , або паршивий , або з розчавленими ядрами , кожен чоловік із насіння священика Аарона , що на нім ця вада , не приступить , щоб приносити Господні огняні жертви , вада в нім , не приступить він , щоб приносити хліб свого Бога . Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів . Та до завіси не підійде він , і до жертівника не приступить , бо вада в нім , і не збезчестить святині Моєї , бо Я Господь , що освячує їх . І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його , та до всіх синів Ізраїлевих . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона й до синів його , і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів , які вони посвячують Мені , і нехай не безчестять Мого святого Ймення . Я Господь ! Скажи їм : На ваші покоління кожен чоловік , що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів , які Ізраїлеві сини посвятять Господеві , а нечистість його на нім , то буде винищена душа та з-перед лиця Мого . Я Господь ! Кожен чоловік з Ааронового насіння , коли він прокажений або течивий , не буде їсти зо святощів , аж поки очиститься . А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла , або чоловік , що з нього вийде насіння лежання , або хто доторкнеться до всякого плазуна , через якого він стане нечистий , або до людини , через яку стане нечистий , через усяку нечистість її , особа , що доторкнеться до того , то стане нечиста аж до вечора , і не буде їсти зо святощів , поки не обмиє свого тіла в воді . А коли зайде сонце , то стане він чистий , а потім буде їсти зо святощів , бо це хліб його . Падла та розшарпаного не буде він їсти , щоб не занечиститись ним . Я Господь ! І будуть вони стерегти Мої прикази , щоб не понести через те гріха на собі , і щоб не померти через нього , коли б збезчестили їх . Я Господь , що освячує їх ! А кожен чужий не буде їсти святощів ; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів . А коли священик купить чоловіка , купівля срібла його це , той буде їсти їх , також уроджений дому його , вони будуть їсти його хліб . А священикова дочка , коли буде видана чужому чоловікові , вона не буде їсти принесених святощів . А священикова дочка , коли буде вдова , або розведена , а дітей не має , і вернеться до дому свого батька , як за молодости своєї , буде їсти з хліба батька свого . А кожен чужий не буде їсти його . А чоловік , коли з'їсть святощі через помилку , то докладе до неї п'яту частину її , і віддасть священикові ті святощі , і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів , що вони приносять Господеві , і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів . Бо Я Господь , що освячує їх . І промовляв Господь до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона й до синів його , та до всіх Ізраїлевих синів , і скажеш їм : Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем , що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми , що принесе Господеві на цілопалення , то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої , з овець і з кіз . Жодного , що в нім вада , не принесете , бо не буде воно на вподобання вас . А чоловік , коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок , із худоби великої чи з худоби дрібної , безвадна буде на вподобання , жодна вада не буде в ній : сліпа , або зламана , або скалічена , або шолудива , або коростява , або паршива , не принесете тих Господеві , і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа . А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву , а на обітницю вони не вгодні Богові . А того , що має ядра розчавлені , чи збиті , чи відірвані , чи відрізані не піднесете Господеві , і в вашому Краї не зробите того . І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких , бо в них зіпсуття їх , вада в них , вони не будуть вгодні для вас . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Віл , або вівця , або коза , коли вродиться , то буде сім день під своєю матір'ю , а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа . А корови та вівці , її й маля її не заріжете одного дня . А коли будете приносити вдячну жертву для Господа , то приносьте так , щоб вона була вгодна . Того дня буде вона з'їджена , не зоставите з неї аж до ранку . Я Господь ! І заповіді Мої будете додержувати , і будете виконувати їх . Я Господь ! І не будете безчестити Мого святого Ймення , і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів . Я Господь , що освячує вас , що вивів вас із єгипетського краю , щоб бути вашим Богом . Я Господь ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм : Свята Господні , що в них скликатимете святі збори , оце вони , свята Мої : Шість день буде робитись робота , а дня сьомого субота повного відпочинку , святі збори , жодної роботи не будете робити . Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших ! Оце свята Господні , святі збори , що скличете їх у їхнім означенім часі : У місяці першім , чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа . А п'ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа , сім день будете їсти опрісноки . Першого дня будуть святі збори для вас , жодного робочого зайняття не будете робити . І будете приносити для Господа жертву сім день ; сьомого дня збори святі , жодного робочого зайняття не будете робити . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм : Коли ви ввійдете до того Краю , що Я даю вам , і будете жати жниво його , то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика , а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім , щоб набути вподобання вам ; першого дня по святі священик буде колихати його . І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа . А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки , мішаної в оливі , огняна жертва для Господа , пахощі любі ; а жертва лита його вино , чверть гіна . А хліба , і пряженого зерна , і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня , аж до вашого принесення жертви для вашого Бога . Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях . І відлічите ви собі першого дня по святі , від дня вашого принесення снопа колихання , сім тижнів , повні будуть вони . А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів , та й принесете хлібну нову жертву для Господа . З ваших осель принесете два хліби колихання , дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони , будуть спечені квашені , первоплоди для Господа . І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року , й одного бичка та два барани , вони будуть цілопалення для Господа , і жертва хлібна , і жертви литі для них , огняна жертва , пахощі любі для Господа . І спорядите одного козла на жертву за гріх , та двоє ягнят у віці року на жертву мирну . І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів , як колихання перед Господнім лицем , над двома ягнятами . Вони будуть святощі для Господа , для священика . І скличете того самого дня , і будуть святі збори для вас , жодного робочого зайняття не будете робити . Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях ! А коли ви будете жати жниво вашої землі , не дожинай краю поля твого , а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати , для вбогого та для приходька позоставиш їх . Я Господь , Бог ваш ! І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Сьомого місяця , першого дня місяця буде вам повний спочинок , пам'ять сурмлення , святі збори . Жодного робочого зайняття не будете робити , і принесете огняну жертву для Господа . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : А десятого дня самого місяця день Очищення він , збори святі будуть для вас , і будете впокоряти душі ваші , і принесете огняну жертву для Господа . І жодного зайняття не будете робити того самого дня , бо він день Очищення , щоб очистити за вас перед лицем Господа , Бога вашого . Бо кожна душа , що не буде впокорюватись того самого дня , то буде вона винищена з своєї рідні . А кожна душа , що буде робити яке зайняття того самого дня , то Я вигублю ту душу з-посеред народу її . Жодного зайняття не будете робити . Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях ! Він субота повного спочинку для вас , і ви будете впокоряти душі свої , ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , кажучи : П'ятнадцятого дня того сьомого місяця , свято Кучок , сім день для Господа . Першого дня святі збори , жодного робочого зайняття не будете робити . Сім день будете приносити огняну жертву для Господа ; восьмого дня святі збори будуть для вас , і принесете огняну жертву для Господа ; це віддання свята , жодного робочого зайняття не будете робити . Оце свята Господні , що скликуватимете на них святі збори , щоб приносити огняну жертву для Господа , цілопалення , хлібну жертву й заколену жертву , і жертви литі , належне дневі в його дні , окрім Господніх субіт , і окрім дарів ваших , і окрім усіх ваших обітниць , і окрім усіх ваших дарувань , що дасте Господеві . А п'ятнадцятого дня сьомого місяця , коли ви збираєте врожай землі , будете святкувати свято Господнє сім день ; першого дня повний спочинок , і восьмого повний спочинок . І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева , пальмові віття , і галузку многолистого дерева та припоточних тополь , і будете веселитися перед лицем Господа , Бога вашого , сім день . І будете святкувати його , як свято для Господа , сім день у році . Постанова вічна для ваших поколінь , сьомого місяця будете святкувати його . У кучках будете сидіти сім день , кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках , щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів , коли виводив їх з єгипетського краю . Я Господь , Бог ваш ! І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Накажи Ізраїлевим синам , і вони принесуть тобі чистої , вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення , щоб запалювати вічну лямпаду . Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди . Це вічна постанова для ваших поколінь ! На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди . І візьмеш пшеничної муки , і випечеш із неї дванадцять калачів , по дві десяті ефи буде один калач . І покладеш їх у два ряди , шість у ряд , на чистому столі перед Господнім лицем , і поклади на ряд чистого ладану , і він стане для хліба за пригадувальну частину , огняна жертва для Господа . Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди , від Ізраїлевих синів , вічний заповіт . І він буде для Аарона та для синів його , і вони будуть їсти його в святому місці , бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх . Це вічна постанова . І вийшов син ізраїльтянки , а він був син єгиптянина , між Ізраїлевих синів . І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином . І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє , і проклинав . І привели його до Мойсея . А ймення матері його Шеломіт , дочка Діври , з Данового племени . І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Виведи того , що проклинав , поза табір , і покладуть усі , хто чув , свої руки на голову його , і закидає його камінням уся громада . А до Ізраїлевих синів будеш промовляти , говорячи : Кожен чоловік , коли прокляне Бога свого , то понесе він свій гріх . А той , хто богозневажив Господнє Ймення , буде конче забитий , конче укаменує його вся громада ; чи приходько , чи тубілець , коли богозневажатиме Ймення Господнє , буде забитий . І кожен , хто заб'є людину , буде конче забитий . А хто заб'є яку скотину , той відшкодує її , життя за життя . І кожен , коли зробить ваду своєму ближньому , як хто зробив , так буде зроблено йому : зламання за зламання , око за око , зуб за зуба , яку ваду зробить хто кому , така буде зроблена йому . А хто заб'є скотину , той відшкодує її , а хто заб'є людину , той буде забитий . Суд один буде для вас , приходько буде як тубілець . Бо Я Господь Бог ваш ! І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів . І вони вивели того , хто проклинав , поза табір , та й закидали його камінням . І зробили Ізраїлеві сини , як Господь наказав був Мойсеєві . І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , та й скажеш їм : Коли ви ввійдете до землі , що Я даю вам , то святкуватиме земля та суботу для Господа . Шість літ будеш засівати своє поле , і шість літ обтинатимеш свого виноградника , і збиратимеш урожай його , а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі , повний відпочинок , субота для Господа : поля свого не будеш обсіювати , а виноградника свого не будеш обтинати . Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати , а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш , рік повного відпочинку буде для землі . І те , що саме вродиться в цім відпочинку землі , буде для вас на їжу , для тебе , і для раба твого , і для невільниці твоєї , і для наємника твого , і для осілого твого , що мешкають з тобою , і для скотини твоєї , і для звірини , що в Краї твоїм , буде ввесь урожай його на їжу . І відлічиш собі сім суботніх років , по сім років сім раз , і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять . І засурмите у сурми сьомого місяця , десятого дня місяця , в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю . І освятите рік п'ятдесятріччя , і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його , ювілей він буде для вас : і вернеться кожен до своєї посілости , і кожен до родини своєї вернеться . Ювілей цей рік п'ятдесятріччя буде для вас : на будете сіяти , і не будете жати саморослі колосся її , і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх , бо це ювілей , святощі будуть для вас , з поля будете їсти врожай його . У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости . А коли продасте що своєму ближньому , або купите з руки свого ближнього , не обманюйте один одного . За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого , за числом років урожаю він продасть тобі . За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі , а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі , бо він продає тобі число літ урожаю . І не обманите один одного , і будеш боятися Бога свого , бо Я Господь , Бог ваш ! І ви виконаєте постанови Мої , а устави Мої будете держати , і будете виконувати їх , і безпечно сидітимете на землі . І земля дасть плід свій , а ви будете їсти досита , і безпечно сидітимете на ній . А коли ви скажете : Що будемо їсти сьомого року , тож не будемо сіяти , не будемо збирати врожаї свої ? І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року , і зродить врожай на три роки . І будете сіяти восьмий той рік , і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого , аж до виросту врожаю його будете їсти старе . А земля не буде продаватися назавжди , бо Моя та земля , бо ви приходьки та осілі в Мене . А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі . Коли збідніє твій брат , і продасть із своєї посілости , то прийде викупник його , близький йому , і викупить продаж брата свого . А чоловік , коли не буде йому викупника , а рука його стане спроможна , і знайде потрібне на викуп його , то облічить він літа продажу свого , і верне позостале чоловікові , що продав йому , та й вернеться до своєї посілости . А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому , то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року , і вийде він в ювілеї , та й вернеться до посілости своєї . А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті , то викуп його буде до кінця року від часу продажу його , рік буде на викуп його . А якщо він не буде викуплений аж до кінця року , то стане той дім , що в місті , яке має мур , назавжди для покупця його на покоління його , не вийде він в ювілеї . А доми в оселях , що не мають муру навколо , до поля землі буде те прираховане , і буде йому викуп , і в ювілеї він вийде . А міста Левитів , доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий . А хто викупить від Левитів , то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї , бо то доми міст Левитів , їхня посілість серед Ізраїлевих синів . А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане , бо це вічна посілість для них . А коли збідніє твій брат , а його рука неспроможною стане , то підтримаєш його , приходько він чи осілий , і житиме він із тобою . Не візьмеш від нього лихви та прибутку , і будеш боятися Бога свого , і житиме брат твій з тобою . Срібла свого не даси йому на лихву , і на прибуток не даси їжі своєї . Я Господь , Бог ваш , що вивів вас із єгипетського краю , щоб дати вам ханаанську землю , щоб бути вашим Богом . А коли збідніє брат твій при тобі , і буде проданий тобі , то не будеш робити ним праці раба , як наймит , як осілий він при тобі , аж до ювілейного року буде він працювати тобі . вийде від тебе він та сини його з ним , і вернеться він до родини своєї , і до посілости батьків своїх вернеться він : бо вони Мої раби , що Я вивів їх з єгипетського краю , не будуть вони продані продажем раба . Не будеш володіти ним жорстоко , і будеш боятися Бога свого . А раб твій та невільниця твоя , що будуть твої , будуть із народів , що навколо вас , із них купите раба й невільницю . А також із синів осілих , що мешкають з вами , з них купите та з племені їхнього , що з вами , що породили в Краї вашім , і будуть вони вам на посілість . І передасте їх , як спадщину , вашим синам по вас на спадок посілости навіки , ними будете робити , а братами вашими , синами Ізраїлевими , один одним , не будете володіти жорстоко . А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна , а брат твій збідніє при ньому , і буде проданий приходькові чи осілому в тебе , або нащадкові племени приходька , то потім , як буде проданий , викуп буде йому , один із братів його викупить його , або дядько його , або син дядька його викупить його , або з однокровних його , із роду його викупить його , або спроможна рука його , і буде викуплений . І облічить він із тим , хто набув його , від року продажу його аж до ювілейного року , і буде ціна продажу його за числом літ ; як за дні наймита буде полічено йому . Якщо ще багато літ , то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі . А якщо позостало мало літ до ювілейного року , то облічить йому , згідно з роками його верне свого викупа . Як щорічнии наймит він буде при ньому , він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах . А якщо він не буде викуплений у тих роках , то вийде ювілейного року він та сини його з ним , бо Ізраїлеві сини Мої раби , Мої раби вони , що Я вивів їх із єгипетського краю . Я Господь , Бог ваш ! Не зробите собі божків та ідола , і кам'яного стовпа не поставите собі , і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї , щоб кланятися перед ними . Бо Я Господь , Бог ваш ! Субіт Моїх будете додержувати , а святиню Мою будете шанувати . Я Господь ! Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми , а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх , то дам ваші дощі в їхнім часі , і земля дасть свій урожай , а польове дерево дасть плід свій . І молочення досягне вам виноградобрання , а виноградобрання досягне сіяння , і ви будете їсти хліб свій досита , і будете сидіти безпечно в вашому Краї . І дам мир у Краю , і ви будете лежати , і ніхто не вчинить , щоб ви тремтіли , бо злу звірину винищу з землі , а меч не перейде через Край ваш . І ви будете гнати ворогів своїх , а вони попадають перед вами від меча . І п'ятеро з вас поженуть сотню , а сотня з вас пожене десять тисяч , і попадають вороги ваші перед вами від меча . І обернусь Я до вас , і розплоджу вас , і розмножу вас , і виконаю Свого заповіта з вами . І ви будете їсти старе-перестаріле , і повикидаєте старе перед новим . І поставлю місце перебування Свого серед вас , і душа Моя не обридить вами . І Я буду ходити серед вас , і буду вам Богом , а ви будете Мені народом . Я Господь , Бог ваш , що вивів вас з єгипетського краю , щоб ви не були їм рабами . І Я поламав занози вашого ярма , і вивів вас із піднесеною головою . А коли ви не будете слухняні Мені , і не виконуватиме всіх тих заповідей , і якщо постановами Моїми будете погорджувати , і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми , щоб не виконувати всіх заповідей Моїх , щоб ламати вам заповіта Мого , то й Я зроблю вам оце : поставлю над вами перестрах , сухоти й пропасницю , що винищують очі й обезсилюють душу . І ви надаремно сіятимете насіння своє , бо поїдять його вороги ваші . І зверну Я лице Своє на вас , і ви будете вдарені перед своїми ворогами . І будуть панувати над вами ненависники ваші , і ви будете втікати , хоч ніхто вас не гнатиме . А якщо й при тому не будете слухняні Мені , то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи . І зломлю пиху вашої сили , і зроблю ваше небо як залізо , а землю вашу як мідь ! І надаремно буде вичерпуватися ваша сила : земля ваша не дасть свого врожаю , а дерево на землі не дасть свого плоду . А якщо й тоді підете проти Мене , і не схочете бути слухняними Мені , то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами . І пошлю на вас пільну звірину , а вона винищить вам дітей , і вигубить вашу худобу , і зменшить кількість вашу , і попустошить ваші дороги . А якщо цими карами не будете навчені , і будете ходити проти Мене , то й Я піду проти вас , і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи . І приведу на вас меча , що помстить пімсту за заповіта , і ви будете зібрані до ваших міст , і Я пошлю моровицю на вас , і ви будете віддані в руку ворога . Коли Я знищу вам хліб , підпору вашу , то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі , і вернуть хліб ваш вагою , а ви будете їсти і не насититеся . А якщо й тим не станете слухняні Мені , і будете ходити проти Мене , то й Я з лютістю піду проти вас , і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи , і ви тіло своїх синів будете їсти , і тіло дочок своїх будете поїдати . . . І поруйную ваші висоти , і повитинаю ваші стовпи сонця , і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших , і обридить душа Моя вас ! І вчиню міста ваші руїною , і поспустошую ваші святині , і не прийму ваших пахощів любих . І спустошу Я Край той , і будуть дивуватися з того ваші вороги , що мешкають у ньому . А вас порозпорошую поміж народів , і вийму за вами меча , і стане Край ваш спустошенням , а міста ваші будуть руїною . . . Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її . Коли будете в краї ваших ворогів , тоді ваша земля святкуватиме відпочинок , і надолужить собі за свої суботні роки . По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок , чого не святкувала в суботні роки , коли ви сиділи на ній . А щодо позосталих серед вас , то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів , і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу , і будуть вони втікати , як утікають перед мечем , та й попадають , хоч ніхто не женеться . . . І будуть вони спотикатися один об одного , ніби від меча , хоч ніхто не женеться за ними . І ви не зможете стати проти ваших ворогів . . . І погинете серед поганів , і пожере вас земля ваших ворогів . А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій , а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними . І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх , що ними спроневірилися були Мені , а також , що ходили проти Мене . Також і Я піду проти них , і впроваджу їх до краю їхніх ворогів . Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце , то тоді понесуть кару за свої гріхи . І Я згадаю заповіта Свого з Яковом , а також заповіта Свого з Ісаком , і також заповіта Свого з Авраамом згадаю , і згадаю той Край . А Край той буде позбавлений їх , і надолужить собі свої суботні роки , опустілий від них , а вони понесуть кару за свої гріхи , а то для того , що законами Моїми погорджували , а постанови Мої огидила була їхня душа . А проте , коли вони пробували в краю своїх ворогів , то Я не погорджував ними , і не збридив їх , щоб винищити їх , щоб зламати заповіта Свого з ними . Бо Я Господь , Бог їх ! І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками , що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган , щоб бути їм Богом . Я Господь ! Оце постанови , і устави та закони , що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм : Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа , то буде твоя оцінка : чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ , і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині ; а якщо жінка вона , то буде твоя оцінка тридцять шеклів . А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ , то буде твоя оцінка : чоловіка двадцять шеклів , а для жінки десять шеклів . А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ , то буде твоя оцінка : чоловіка п'ять шеклів срібла , а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла . А якщо від віку шостидесяти літ і вище : якщо чоловік , то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів , а для жінки десять шеклів . А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки , то поставить його перед священиком , і священик оцінує його , за тим , що спроможна рука того , хто обіцяв , оцінує його священик . А якщо буде худоба , що з неї приносять жертву для Господа , усе , що дається із неї для Господа , буде святощами . Не вільно обміняти її , ані заступити її , добру злою , або злу доброю ; а якщо справді заступить худобу худобою , то буде вона та заступство її буде святощами . А якщо та всяка худоба нечиста , що з неї не приносять жертов для Господа , то він поставить ту худобу перед священиком , і священик оцінує її чи то добре , чи недобре . Як оцінує священик , так нехай буде . А якщо він справді викупить її , то додасть п'яту частину її над оцінку твою . А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа , то священик оцінує його чи то добре , чи недобре . Як оцінує його священик , так стане . А якщо той , хто посвячує , викупить свого дома , то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього , і буде його . А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости , то буде оцінка твоя посівом його , посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла . Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року , то воно стане за оцінкою твоєю . А якщо посвятить поле своє по ювілеї , то священик облічить йому те срібло за роками , позосталими до ювілейного року , і те буде відняте від оцінки твоєї . А якщо справді викупить те поле той , хто посвячує його , то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього , і стане воно його . А якщо він не викупить поля того , і якщо він продасть те поле кому іншому , то вже не буде воно викуплене . І буде те поле , коли воно вийде в ювілеї , святість для Господа , як поле закляття , для священика буде посілість ним . А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї , що не з поля посілости його , то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року , і дасть твою оцінку того дня , як святість для Господа . В ювілейному році вернеться те поле до того , від кого купив його , що його посілість тієї землі . А вся оцінка твоя буде шеклем святині , двадцять ґер буде шекель . Тільки перворідного в худобі , що визнане , як перворідне для Господа , ніхто не посвятить його , чи то віл , чи то овечка , Господеві воно ! А якщо в худобі нечистій , то викупить за твоєю оцінкою , і додасть п'яту частину над нього . А якщо не буде викуплене , то буде продане за оцінкою твоєю . Тільки кожне закляття , що людина заклене Господеві зо всього , що його , від людини , і худоби , і від поля його посілости , не буде продане й не буде викуплене , воно найсвятіше для Господа . Кожне закляття , що буде оголошене за закляття з-посеред людей , не буде викуплене , буде конче забите . А всяка десятина з землі , з насіння землі , з плоду дерева , Господеві воно , святощі для Господа ! А якщо дійсно викупить хтось свою десятину , той додасть п'яту частину її над неї . А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної , усе , що перейде під палицею , десяте буде святість для Господа . Не буде перебирати між добрим та злим , і не замінить його . А якщо справді заступить його , то буде воно та заступство його , буде святість , не буде викуплене . Оце заповіді , що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі . І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця , другого року від виходу їх з єгипетського краю , говорячи : Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми , за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами , від віку двадцяти літ і вище , кожного , хто здатний до війська в Ізраїлі , за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон . А з вами будуть по одному мужеві для племени ; той муж голова дому батьків своїх він . А оце ймення тих мужів , що стануть із вами : для Рувима Еліцур , син Шедеурів ; для Симеона Шелуміїл , син Цурішаддаїв ; для Юди Нахшон , син Аммінадавів ; для Іссахара Натанаїл , син Цуарів ; для Завулона Елів , син Хелонів ; для Йосипових синів , від Єфрема Елішама , син Аммігудів ; від Манасії Гамаліїл , син Педацурів ; для Веніямина Авідан , син Ґід'оніїв ; для Дана Ахіезер , син Аммішаддаїв ; для Асира Паґ'іїл , син Охранів ; для Ґада Ел'ясаф , син Деуїлів ; для Нефталима Ахіра , син Енанів . Оце покликані громади , начальники племен їхніх батьків . Вони голови тисяч Ізраїлевих . І взяв Мойсей та Аарон тих мужів , що були названі пойменно , і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця . І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , за головами їх , як Господь наказав був Мойсеєві . І він перелічив їх у Сінайській пустині . І було синів Рувима , перворідного Ізраїлевого , їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен за головами їх , усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п'ятсот . У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми , усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста . У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят . У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот . У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Іссахарового племени п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста . У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Завулонового племени п'ятдесят і сім тисяч і чотириста . У Йосипових синів : у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п'ятсот . У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті . У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п'ять тисяч і чотириста . У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот . У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від Асирового племени , сорок і одна тисяча й п'ятсот . У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами , за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , перелічені їхні від племени Нефталимового п'ятдесят і три тисячі й чотириста . Оце ті перелічені , кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники , дванадцятеро мужа , вони були по одному мужеві для дому батьків своїх . І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти літ і вище , кожен , хто здатний до війська , в Ізраїлі , і були всі перелічені шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят . А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Тільки Левієвого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів . А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва , і над усіма речами її та над усім , що її . Вони будуть носити скинію та всі її речі , і вони будуть обслуговувати її , і отаборяться навколо скинії . А коли скинія буде рушати , Левити розберуть її , а коли буде спинятися скинія , Левити поставлять її . А якщо наблизиться чужий , він нехай буде забитий . І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм , і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами . А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва , щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів . І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва . І зробили Ізраїлеві сини , згідно зо всім , як наказав був Господь Мойсеєві , так зробили вони . І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона , говорячи : Отаборяться Ізраїлеві сини кожен при прапорі своїм за ознаками домів своїх батьків , навпроти скинії заповіту навколо отаборяться . Напереді на схід отаборяться : прапор Юдиного табору за своїми військовими відділами , а начальник Юдиних синів Нахшон , син Аммінадавів ; а його військо та його перелік сімдесят і чотири тисячі й шістсот . А при ньому отабориться Іссахарове плем'я , а начальник Іссахарових синів Натанаїл , син Цуарів ; а його військо та його перелік п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста . Плем'я Завулонове , а начальник Завулонових синів Еліяв , син Хелонів ; а його військо та його перелік п'ятдесят і сім тисяч і чотириста . Усіх перелічених Юдиного табору сто тисяч і вісімдесят тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військовими відділами . Вони рушать найперше . Прапор Рувимового табору на південь , за військовими відділами своїми , а начальник Рувимових синів Еліцур , син Шедеурів ; а його військо та його перелік сорок і шість тисяч і п'ятсот . А при ньому отабориться Симеонове плем'я , а начальник Симеонових синів Шелуміїл , син Цурішаддаїв ; а його військо та його перелік п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста . І Ґадове плем'я , а начальник Ґадових синів Ел'ясаф , син Реуїлів ; а його військо та його перелік сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят . Усіх перелічених Рувимового табору сто тисяч і п'ятдесят і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами . Вони рушать другі . І як рушить скинія заповіту , то табір Левитів буде серед таборів . Як вони отаборяться , так вирушать , кожен на своїм місці за своїми прапорами . Прапор Єфремового табору за військовими відділами своїми на захід , а начальник Єфремових синів Елішама , син Аммігудів ; а його військо та їхній перелік сорок тисяч і п'ятсот . А при ньому плем'я Манасіїне , а начальник синів Манасіїних Гамаліїл , син Педацурів ; а його військо та їхній перелік тридцять і дві тисячі й двісті . І Веніяминове плем'я , а начальник Веніяминових синів Авідан , син Ґід'оніїв ; а його військо та їхній перелік тридцять і п'ять тисяч і чотириста . Усіх перелічених Єфремового табору сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військовими відділами . Вони рушать треті . Прапор Данового табору північ , за своїми військовими відділами , а начальник Данових синів Ахіезер , син Аммішаддаїв ; а його військо та їхній перелік шістдесят і дві тисячі й сімсот . А при ньому отабориться Асирове плем'я , а начальник Асирових синів Паґ'іїл , син Охранів ; а його військо та їхній перелік сорок і одна тисяча й п'ятсот . І плем'я Нефталимове , а начальник синів Нефталимових Ахіра , син Енанів ; а його військо та їхній перелік п'ятдесят і три тисячі й чотириста . Усіх перелічених Данового табору сто тисяч і п'ятдесят і сім тисяч і шістсот . Вони рушать наостанку за прапорами своїми . Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх , усіх перелічених тих таборів за своїми військовими відділами шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдесят . А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів , як Господь наказав був Мойсеєві . І Ізраїлеві сини зробили все , що Господь наказав був Мойсеєві , так вони таборували за прапорами своїми , і так рушали кожен за своїми родами при домі своїх батьків . А оце нащадки Ааронові та Мойсеєві в дні , коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі . І оце імена Ааронових синів : перворідний Надав , і Авігу , Елеазар та Ітамар . Оце імена Ааронових синів , помазаних священиків , що він посвятив їх бути священиками . Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем , коли вони принесли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині , а синів у них не було . І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Аарона . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Приведи Левієве плем'я , і постав його перед священиком Аароном , і вони будуть услуговувати йому . І будуть вони виконувати сторожу його та всієї громади перед скинією заповіту , щоб виконувати службу скинійну . І будуть вони стерегти всі речі скинії заповіту та сторожу Ізраїлевих синів , щоб виконувати службу скинійну . І даси Левитів Ааронові та синам його , власне йому вони дані від Ізраїлевих синів . А Аарона та синів його постав , щоб вони пильнували свого священства , а чужий , хто наблизиться , буде забитий . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного , що розкривають утробу , з Ізраїлевих синів . І будуть Левити Мої , бо Мій кожен перворідний . Того дня , коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім краї , Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від людини аж до скотини , Мої вони будуть . Я Господь ! І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині , говорячи : Перелічи Левієвих синів за домами їхніх батьків , за родами їхніми , кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх . І Мойсей перелічив їх за Господнім словом , як йому наказано . І були за йменнями своїми оці Левієві сини : Ґершон , і Кегат , і Мерарі . А оце імена Ґершонових синів за їхніми родами : Лівні та Шім'ї . А сини Кегатові за їхніми родами : Амрам і Їцгар , Хеврон і Уззіїл . А сини Мерарі за їхніми родами : Махлі та Муші . Оце вони , роди Левієві , за домами своїх батьків . Від Ґершона : рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих . Оце вони , роди Ґершонових . Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище , перелічені їхні сім тисяч і п'ятсот . Роди Ґершонових будуть таборувати за наметом на захід . А начальник батьківського дому Ґершонових Ел'ясаф , син Лаїлів . А догляд Ґершонових синів у скинії заповіту : скинія внутрішня і намет зовнішній , і покриття його , і завіса входу скинії заповіту , і запони подвір'я , і заслона входу подвір'я , що на скинії та на жертівнику навколо , і шнури її до всієї служби його . А від Кегата : рід Амрамових , і рід Іцхарових , і рід Хевронових , і рід Оззіїлових , оце вони , роди Кегатових . Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище , вісім тисяч і шістсот , що пильнували сторожу святині . Роди Кегатових синів отаборяться на подовжньому боці скинії на південь . А начальник батькового дому родів Кегатових Еліцафан , син Уззіїлів . А їхній догляд : ковчег , і стіл , і свічник , і жертівники , і святі речі , що служать ними , і завіса , і вся служба при тому . А начальник Левієвих начальників Елеазар , син священика Аарона , що мав догляд над тими , хто пильнує сторожу святині . Від Мерарі : рід Махлієвих , і рід Мушієвих , оце вони , роди Мерарієві . А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище , шість тисяч і двісті . А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл , син Авіхаїлів . Вони отаборяться на подовжнім боці скинії на північ . А догляд сторожі Мерарієвих синів : дошки скинії , і засови її , і стовпи її , і підстави її , і всі речі її , і вся служба її , і стовпи подвір'я навколо , і їхні підстави , і кілки їхні , і їхні шнури . А ті , що таборують спереду перед скинією , перед скинією заповіту на схід , Мойсей й Аарон та сини його , вони виконують сторожу святині , сторожу за Ізраїлевих синів . А чужий , хто наблизиться , буде забитий . Усі перелічені Левитів , що перелічив Мойсей та Аарон на Господній наказ за їхніми родами , кожен чоловічої статі від місячного віку й вище , двадцять і дві тисячі . І сказав Господь до Мойсея : Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище , і перелічи число імен їх . І візьми для мене Левитів Я Господь ! замість кожного перворідного Ізраїлевих синів , а худобу Левитів замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів . І перелічив Мойсей , як Господь наказав був йому , усіх перворідних серед Ізраїлевих синів . І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище , за їхніми переліченими двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Візьми Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів , а худобу Левитів замість їхньої худоби , і будуть Левити Мої . Я Господь ! А на окуп тих двохсот і семидесяти і трьох , що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів , то візьми по п'яти шеклів на голову , на міру шеклем святині візьмеш , двадцять ґер шекель , і даси ті гроші Ааронові та синам його , як окуп за позосталих серед них . І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад викуплених Левитами , від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші , тисячу і триста і шістдесят і п'ять на міру шеклем святині . І дав Мойсей гроші окупу Ааронові та синами його за Господнім наказом , як Господь наказав був Мойсеєві . І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона , говорячи : Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами , за домами їхніх батьків від віку тридцяти літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ , кожного , хто здатний до війська , щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту . Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту : носити Святеє Святих . Коли табір рушатиме , то ввійде Аарон та сини його , та й здіймуть завісу заслони , і покриють нею ковчега свідоцтва . І дадуть на нього шкуряне тахашеве накриття , і розкладуть згори покривало , усе з блакиті , і накладуть держаки його . А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату , і дадуть на нього миски , і ложки , і чаші , і кухлі на лиття , і хліб повсякчасний буде на ньому . І розкладуть на них шату з червені , і покриють її шкуряним тахашевим покриттям , і накладуть держаки його . І візьмуть блакитну шату , і покриють свічника освітлення , і лямпадки його , і щипці його , і його лопатки на вугіль , і всі посудини для оливи його , якими служать при ньому , і покриють його і ввесь посуд його шкуряним тахашевим покриттям , і покладуть на держаки . А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату , і покриють його шкуряним тахашевим покриттям , і вкладуть його держаки . І візьмуть увесь посуд служення , що ним служать у святині , і дадуть до блакитної шати , і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям , і покладуть на держаки . І заберуть попіл із жертівника , і розкладуть на ньому шату пурпурову , і покладуть на нього ввесь посуд його , що ним служать на ньому : лопатки на вугіль , видельця , і шуфлі , і кропильниці , ввесь посуд жертівника ; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття , і вкладуть держаки його . І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд , коли табір рушає , а потім увійдуть Кегатові сини , щоб нести але не доторкнуться до святого , щоб не повмирати . А догляд Елеазара , сина священика Аарона , олива освітлення , і кадило пахощів , і повсякчасна хлібна жертва , і олива помазання , догляд усієї скинії та всього , що в ній , у святині та в речах її . І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона , говорячи : Не винищуйте племени Кегатових родів з-посеред Левитів . І оце зробіть їм , і будуть жити й не повмирають , коли вони підходять до Святого Святих : увійдуть Аарон та сини його , і розмістять їх одного по одному на службі його та на ношенні його . А самі вони не ввійдуть , щоб ані на хвилю не бачити святині , і щоб не повмирати . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Перелічи також Ґершонових синів , вони за домами свої батьків , за родами своїми , від віку тридцяти літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх , хто здатний для праці , щоб служити в скинії заповіту . Оце служба Ґершонових родів , на службу й на ношення : вони будуть носити покривала скинії , і скинію заповіту , покриття її й покриття тахашеве , що на ній згори , і завісу входу скинії заповіту , і запони подвір'я , і заслону входу брами подвір'я , що при скинії та при жертівнику навколо , і шнури їхні , і ввесь посуд служби їх , і все , що буде зроблене для них , і будуть служити вони . На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього ношення їхнього та щодо всієї служби їхньої . І доручите їм пильнувати про все , що вони будуть носити . Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту , а їхня сторожа у руці Ітамара , сина священика Ааронового . Синів Мерарієвих за родами їхніми , за домами їхніх батьків перелічиш їх від віку тридцяти літ і вище , й аж до віку п'ятидесяти літ , перелічиш їх кожного , хто здатний для праці , щоб служити в скинії заповіту . А оце те , що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту : дошки скинії , і засуви її , і стовпи її , і підстави її , і стовпи подвір'я навколо , і їхні підстави , і їхні кілки , і їхні шнури , зо всіма їхніми речами , і зо всією службою їхньою , і пойменно перелічиш речі , що вони дбають про їхнє ношення . Оце служба родин синів Мерарієвих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара , сина священика Аарона . І перелічив Мойсей та Аарон , та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків від віку тридцяти літ і вище , і аж до віку п'ятидесяти літ , кожного , хто входить до відділу на службу в скинії заповіту . І було їхніх перелічених за їхніми родами дві тисячі сімсот і п'ятдесят . Оце перелічені Кегатових родів , кожен , хто працює в скинії заповіту , що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея . А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків від віку тридцяти літ і вище , і аж до віку п'ятидесяти літ , кожен , хто входить до відділу на службу в скинії заповіту , і було їхніх перелічених за родами їхніми , за домами своїх батьків дві тисячі й шістсот і тридцять . Оце перелічені родів Ґершонових синів , кожен , хто працює в скинії заповіту , що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом . А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами , за домами своїх батьків від віку тридцяти літ і вище , і аж до віку п'ятидесяти літ , кожен , хто входить до відділу на службу в скинії заповіту , і було їхніх перелічених за родами їхніми три тисячі й двісті . Оце перелічені родів синів Мерарієвих , що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея . Усі перелічені Левити , кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники , за родами своїми , за домами своїх батьків від віку тридцяти літ і вище , і аж до віку п'ятидесяти літ , кожен , хто входить , щоб виконувати працю служби й працю ношення в скинії заповіту , і було їхніх перелічених вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят . За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на ношенні його . І були перелічені , як Господь наказав був Мойсеєві . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Накажи Ізраїлевим синам , і нехай повисилають з табору кожного прокаженого , і кожного течивого , і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла . І чоловіка й жінку будете висилати , поза табір будете висилати їх , і вони не занечистять таборів своїх , що Я серед них пробуваю . І зробили так Ізраїлеві сини , і повисилали їх поза табір , як Господь промовляв був Мойсеєві , так зробили Ізраїлеві сини . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів : Чоловік або жінка , коли зробить який людський гріх , чинячи тим спроневірення проти Господа , і завинить душа та , то вони визнають свій гріх , що зробили , і кожен зверне найперше ціну провини своєї , і додасть до неї п'ятину її , та й дасть тому , кому завинив він . А якщо в того чоловіка нема викупника , щоб йому звернути ту ціну провини , то провина та буде звернена Господеві , і буде це священикові , опріч барана очищення , що ним очистить його . А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів , що принесуть священикові , буде йому . І що хто посвятить , буде йому . Що хто дасть священикові , буде йому . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм : Кожен чоловік , коли жінка його зрадить і спроневірить його , і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка , і буде заховане , і вона занечиститься , а свідка проти неї нема , і вона не буде схоплена , та на ньому перейде дух ревнощів , і він буде ревнивий за свою жінку , що вона занечищена ; або перейде на ньому дух ревнощів , і він буде ревнивий за свою жінку , а вона не була занечищена , то приведе той чоловік свою жінку до священика , і принесе за неї жертву її , десяту частину ефи ячної муки , оливи на неї виллє , і не дасть на неї ладану , бо це хлібна жертва ревнощів , жертва пригадувальна , що пригадує провину . І священик приведе її , і поставить перед Господнім лицем . І візьме священик святої води в глиняну посудину , і пороху , що буде на долівці скинії , візьме священик , та й дасть до води . І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім , і відкриє голову тієї жінки , і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну , це хлібна жертва ревнощів . А в руці священика буде гірка вода , що наводить прокляття . І закляне її священик та й скаже до жінки : Якщо ніхто не лежав із тобою , і якщо ти не зрадила нечистим гріхом , живши з чоловіком своїм , очисться від гіркої води , що наводить прокляття ! А коли ж ти зрадила , живши з чоловіком своїм , і коли ти занечистилась , і хтось злігся з тобою , крім твого чоловіка , і закляне священик ту жінку клятвою прокляття , і скаже священик тій жінці : Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим , що Господь зробить стегно твоє опалим , а живіт твій напухлим , і ввійде ця вода , що наводить прокляття , до нутра твого , щоб зробити живіт напухлим , і щоб зробити стегно опалим . А жінка та скаже : Амінь , амінь ! І напише священик ті прокляття на звої , й обмиє гіркою водою , і напоїть ту жінку гіркою водою , що наводить прокляття ; і ввійде в неї та вода , що наводить прокляття , і дає гіркий біль . І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів , і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем , та й принесе її до жертівника . І візьме священик жменю з хлібної жертви , як пригадувальну частину , та й спалить на жертівнику . А потім напоїть ту жінку водою . І напоїть водою , і станеться , якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові , то ввійде в неї та вода , що наводить прокляття , і дасть гіркий біль , і опухне живіт її , і западе стегно її , і стане та жінка прокляттям серед народу свого . А якщо та жінка не була занечищена , і чиста вона , то буде очищена , і буде здатна родити дітей . Оце закон про ревнощі , коли зрадить жінка чоловікові своєму , і занечиститься , або коли на чоловіка найде дух ревнощів , і він буде ревнивий за жінку свою , то поставить ту жінку перед Господнім лицем , а священик виконає над нею ввесь цей закон . І буде очищений той чоловік від гріха , а жінка та понесе свій гріх . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , і скажи їм : Чоловік або жінка , коли вирішиться скласти обітницю назіра , щоб посвятити себе Господеві , то він стримається від вина та п'янкого напою , не буде пити оцту винного та оцту з п'янкого напою , і жодного виноградного соку не питиме , і не їстиме ані свіжого , ані сухого винограду . Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого , що зроблене з винограду , від зернят аж до лушпиння . Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його ; аж до виповнення днів , що посвятить Господеві , він буде святий , мусить запустити волосся голови своєї ! Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла , навіть через батька свого та через матір свою , через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними , коли б вони померли , бо на голові його посвячення Богу його . Усі дні посвячення його святий він для Господа . А коли хто помре при ньому несподівано нагло , і він занечистить цим голову свого посвячення , то оголить голову свою в день очищення свого , сьомого дня оголить її . А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту . І священик принесе одне на жертву за гріх , а одне на цілопалення , і очистить його з того , що занечистився він мертвим тілом , і посвятить його голову того дня . І почне він знову дні посвячення свого Господеві , і принесе однорічне ягня на жертву за провину . А перші дні його будуть надаремні , бо занечистилося його посвячення . І оце закон про назіра : того дня , коли виповнюються дні його посвячення , священик приведе його до входу скинії заповіту . І принесе він Господеві жертву свою , одне безвадне однорічне ягня на цілопалення , і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх , і одного безвадного барана на жертву мирну , і кіш опрісноків із пшеничної муки , калачі , мішані в оливі , і прісні коржі , помазані оливою , і хлібну їхню жертву , і їхні литі жертви . І принесе священик перед Господнє лице , і принесе його жертву за гріх та його цілопалення . А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків , і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу . І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту , і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь , що під мирною жертвою . І візьме священик варену лопатку з барана , і одного прісного калача з коша , і одного прісного коржика , та й дасть на долоні назіра , як він оголить голову свого посвячення . І священик буде колихати їх , як колихання перед Господнім лицем . Це святощ для священика , понад грудину колихання й понад стегно приношення . А по цьому той назір може пити вино . Оце закон про назіра , що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення , крім того , на що спроможна рука його . За обітницею своєю , що обіцює , так він зробить за законом про посвячення його . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона та до синів його , говорячи : Так благословляйте Ізраїлевих синів , говорячи їм : Нехай Господь поблагословить тебе , і нехай Він тебе стереже ! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм , і нехай буде милостивий до тебе ! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє , і хай дасть тобі мир ! Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів , а Я благословлятиму їх ! І сталося того дня , коли Мойсей закінчив ставити скинію , і помазав її , і посвятив її та всі речі її , і жертівника та всі речі його , і помазав їх та посвятив їх , то поприносили Ізраїлеві начальники , голови домів своїх батьків , вони начальники племен , вони ті , що стояли над переліком , і принесли свою жертву перед Господнє лице : шість критих возів , і дванадцять волів , віз на двох начальників , а віл на одного , і поставили їх перед скинію . І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Візьми від них , і будуть вони , щоб виконувати службу скинії заповіту , і даси їх Левитам , кожному за службою його . І взяв Мойсей вози та воли , та й дав їх Левитам : два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам , за їхньою службою , а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара , сина священика Аарона . А Кегатовим синам не дав , бо на них лежить служба святині , на плечах повинні носити . І поприносили начальники жертву на понову жертівника в день його помазання , і поприносили начальники свою жертву перед жертівника . А Господь промовляв до Мойсея : По одному начальнику на день нехай приносять своє приношення на понову жертівника . І був той , хто першого дня приніс своє приношення , Нахшон , син Аммінадавів , Юдиного племени . А жертва його : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце приношення Нахшона , Аммінадавого сина . Другого дня приніс Натанаїл , син Цуарів , начальник Іссахарів . Приніс він своє приношення : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Натанаїла , Цуарового сина . Третього дня начальник Завулонових синів Еліяв , син Хелонів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Еліява , Хелонового сина . Четвертого дня начальник Рувимових синів Еліцур , син Шедеурів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Еліцура , Шедеурового сина . П'ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл , син Цурішаддаїв . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Шелуміїла , Цурішаддаєвого сина . Шостого дня начальник Ґадових синів Ел'ясаф , син Деуїлів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Ел'ясафа , Деуїлового сина . Сьомого дня начальник Єфремових синів Елішама , син Аммігудів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Елішами , Аммігудового сина . Восьмого дня начальник синів Манасії , Гамаліїл , син Педоцурів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Гамаліїла , Педоцурового сина . Дев'ятого дня начальник Веніяминових синів Авідан , син Ґід'оніїв . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Авідана , Ґід'онієвого сина . Десятого дня начальник Данових синів Ахіезер , син Аммішаддаїв . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на хлібну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Ахіезера , Аммішаддаєвого сина . Одинадцятого дня начальник Асирових синів Паґ'іїл , син Охранів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на мучну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Паґ'іїла , Охранового сина . Дванадцятого дня начальник Нефталимових синів Ахіра , син Енанів . Його жертва : одна срібна миска , сто й тридцять шеклів вага її , одна срібна кропильниця , сімдесят шеклів на міру шеклем святині , обидві повні пшеничної муки , мішаної в оливі , на мучну жертву , одна кадильниця , десять шеклів золота , повна кадила , одне теля , один баран , одне однорічне ягня на цілопалення , один козел на жертву за гріх , а на мирну жертву два воли , п'ять баранів , п'ять козлів , п'ять ягнят однорічних , оце жертва Ахіри , Енанового сина . Оце обряд освячення жертівника в дні його помазання , від Ізраїлевих начальників : срібних мисок дванадцять , срібних кропильниць дванадцять , золотих кадильниць дванадцять , сто й тридцять шеклів одна срібна миска , і сімдесят одна кропильниця . Усе срібло посудин дві тисячі й чотириста шеклів на міру шеклем святині . Кадильниць золотих дванадцять , повні кадила , по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині ; усе золото кадильниць сто й двадцять шеклів . Уся велика худоба на цілопалення : дванадцять телят , баранів дванадцять , ягнят однорічних дванадцять , та жертва хлібна їх , і козлів дванадцять на жертву за гріх . А вся худоба мирної жертви : двадцять і чотири теляті , баранів шістдесят , козлів шістдесят , ягнят однорічних шістдесят . Оце обряд освячення жертівника по помазанні його . А коли Мойсей входив до скинії заповіту , щоб говорити з Ним , то він чув голос , що говорив до нього з-понад віка , яке на ковчезі свідоцтва , з-поміж обох херувимів говорив Він до нього . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Аарона та й скажи йому : Коли ти світитимеш лямпадки , то з переду свічника будуть світити сім лямпадок . І Аарон зробив так , з переду свічника засвітив його лямпадки , як Господь наказав був Мойсеєві . А оце робота свічника : він куття золоте аж до підстави його , аж до квіток його куття він . За взірцем , що Господь показав був Мойсеєві , так він зробив свічника . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів , та й очисть їх . І так зробиш їм , щоб очистити їх : покропи на них водою жертви за гріх , і нехай обголять бритвою все тіло своє , і нехай виперуть одежу свою , і стануть чисті . І вони візьмуть теля , а його хлібна жертва пшенична мука , мішана в оливі , і друге теля візьмеш на жертву за гріх . І приведеш Левитів до скинії заповіту , і збереш усю громаду Ізраїлевих синів . І приведеш Левитів перед Господнє лице , а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів . І буде Аарон посвячувати Левитів , як посвячення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів , і будуть вони на роботу Господньої служби . А Левити покладуть свої руки на голову телят , і зроби одного жертвою за гріх , а одного цілопаленням для Господа , щоб очистити Левитів . І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його , і будеш посвячувати їх , як посвячення для Господа . І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів , і будуть Левити Мої . А по цьому Левити ввійдуть , щоб служити в скинії заповіту , і ти їх очистиш , і віддаси їх , як жертву посвячення , бо вони дані , Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів ; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів , що розкриває кожну утробу , узяв Я їх Собі , бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів , серед людини й серед худоби ; того дня , коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім краї , Я посвятив їх Собі . І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів . І дав Я Левитів , як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів , щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту , щоб очищали Ізраїлевих синів , щоб не було поразки серед Ізраїлевих синів , щоб Ізраїлеві сини підходили до святині . І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе , як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів , так зробили їм Ізраїлеві сини . І очистилися Левити , і випрали одяг свій , а Аарон посвятив їх перед Господнім лицем , і очистив їх Аарон , щоб стали чистими . А по тому ввійшли Левити , щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його . Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів , так їм зробили вони . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Оце щодо Левитів : від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту . А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби , і не будуть уже служити . І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту , щоб виконувати сторожу , а служби не будуть робити . Так зробиш Левитам у їхній службі . І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю , першого місця , говорячи : І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час . Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його , за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її . І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів , щоб справили Пасху . І справили вони Пасху першого місяця , чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині , усе , як Господь наказав був Мойсеєві , так зробили Ізраїлеві сини . Та були люди , що були нечисті від дотику до тіла померлої людини , і не могли справити Пасху того дня . І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона , та й сказали ті люди до нього : Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини . Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів ? І сказав до них Мойсей : Постійте , а я послухаю , що Господь накаже про вас . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Кожен чоловік із вас , або з ваших нащадків , коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла , або буде в далекій дорозі , то й він справить Пасху для Господа . Місяця другого , чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її , з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її . Не позоставлять із неї до ранку , а костей не зламають у ній , за повною постановою Пасхи справлять її . А чоловік , який чистий , а в дорозі не є , і стримається споряджати Пасху , то буде винищена душа та з народу її , бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її . Гріх свій понесе той чоловік ! А коли перебуватиме з вами приходько , то справить він Пасху для Господа , за постановою про Пасху та за уставом про неї , так зробить . Постанова одна буде для вас , і для приходька , і для тубільця землі . А того дня , коли поставлено скинію , хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва . А ввечорі було над скинією , як подоба огню , аж до ранку . Так завжди бувало : удень покривала його та хмара , а вночі подоба огню . І коли підіймалася хмара з-над скинії , то потому рушали Ізраїлеві сини , а на тому місці , на якому хмара ставала , там таборували Ізраїлеві сини . На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини , і на Господній наказ таборували . Усі ті дні , коли хмара перебувала над скинією , вони таборували . А коли хмара багато днів позоставалася над скинією , то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу , і не рушали . І бувало , що хмара була над скинією полічені дні , то вони на Господній наказ таборували , і на Господній наказ рушали . І бувало , що хмара була від вечора аж до ранку , а підіймалася хмара вранці , то рушали вони . Або день і ніч була , і підіймалася хмара , то рушали вони . Або два дні , або місяць , або рік хмара була над нею , над скинією , Ізраїлеві сини таборували , і не рушали , а коли вона підіймалась , рушали вони . На Господній наказ таборували вони , і на Господній наказ рушали вони . Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея . Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Зроби собі дві срібні сурмі , куттям зробиш їх ; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів . І засурмлять у них , і збереться до тебе громада при вході скинії зборів . А якщо засурмлять в одну , то зберуться до тебе начальники , голови Ізраїлевих тисяч . А засурмлять на сполох , то рушать табори , що таборують на сході . А засурмите на сполох удруге , то рушать табори , що таборують на півдні , будуть сурмити на сполох , щоб рушали вони . А на скликання зборів засурмите , але без сполоху . А сурмити в сурми будуть Ааронові сини , священики . І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь . А коли підете війною в вашому Краю на ворога , що гнобить вас , і засурмите на сполох , то ви будете згадані перед лицем Господа , Бога вашого , і будете спасені від ваших ворогів . А в день вашої радости , і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших , і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога . Я Господь , Бог ваш ! І сталося , другого року , другого місяця , дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва . І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої , і хмара спинилася в пустині Паран . І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея . І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами , а над військом його Нахшон , син Аммінадавів . А над військом племени синів Іссахара Натанаїл , син Цуарів . А над військом племени Завулонових синів Еліяв , син Хелонів . І була розібрана скинія , і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві , носії скинії . І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами , а над військом його Еліцур , син Шедеурів . А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл , син Цурішаддаїв . А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф , син Деуїлів . І рушили сини Кегатові , носії святині , та й поставили скинію до приходу їх , усіх інших . І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами , а над військом його Елішама , син Аммігудів . А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл , син Педацурів . А над військом племени Веніяминових синів Авідан , син Ґідеонів . І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами , а над військом його Ахіезер , син Аммішаддаїв . А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл , син Охрана . А над військом племени синів Нефталимових Ахіра , син Енанів . Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами . І рушили вони . І сказав Мойсей до Ховава , сина мідіянітянина Реуїла , Мойсеєвого тестя : Ми рушаємо до того місця , що про нього Господь був сказав : Його дам вам . Ходи ж із нами , і ми зробимо тобі добро , бо Господь промовляв був добро про Ізраїля . Та той відказав йому : Не піду , але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини . А Мойсей відказав : Не покидай нас , бо через те , що ти знаєш наше таборування в пустині , то будеш нам очима . І станеться , коли підеш із нами , то те добро , що Господь учинить нам , ми його вчинимо тобі . І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою . А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою , щоб вивідати для них місце спинитися . А хмара Господня була над ними вдень , коли вони рушали з табору . І бувало , коли ковчег вирушав , то Мойсей промовляв : Устань же , о Господи , і хай розпорошаться Твої вороги , і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця . А коли він ставав , то говорив : Вернися , о Господи , до десятьтисячок тисяч Ізраїля ! І став народ голосно нарікати до Господніх ушей . І почув Господь , і запалав Його гнів , і загорівся між ними Господній огонь , та й пожер їх у кінці табору . І народ став кричати до Мойсея . А Мойсей помолився до Господа , і погас той огонь . І він назвав ім'я того місця : Тав'ера , бо між ними горів був Господній огонь . А збиранина , що була серед нього , стала вередувати , і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити : Хто нагодує нас м'ясом ? Ми згадуємо рибу , що їли в Єгипті даремно , огірки й дині , і пір , і цибулю , і часник . А тепер душа наша в'яне , немає нічого , тільки манна нам перед очима . А манна як коріяндрове насіння вона , а вигляд її , як вигляд кришталу . Люди розходилися , і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі , і варили в горшку та й робили з неї калачі . А смак її був , як смак олійного коржа . А коли роса спадала на табір , спадала й та манна на нього . І почув Мойсей , що народ плаче в родинах своїх , кожен при вході намету свого . І сильно запалав гнів Господній , і в очах Мойсеєвих то було зле . І сказав Мойсей до Господа : Нащо вчинив Ти зло своєму рабові , і чому я не знайшов милости в очах Твоїх , що Ти поклав тягара всього народу на мене ? Чи я був вагітний усім тим народом , чи я його породив , що Ти кажеш мені : Неси його на лоні своїм , як мамка носить ссунця , до землі , яку Ти присягнув батькам його ? Звідки мені взяти м'яса , щоб дати всьому цьому народові ? Бо вони плачуть передо мною , говорячи : Дай же нам м'яса , і ми будемо їсти ! Не подолаю я сам носити всього цього народа , бо він тяжчий за мене ! А якщо Ти таке мені робиш , то краще забий мене , якщо я знайшов милість в очах Твоїх , щоб я не побачив нещастя свого ! І сказав Господь до Мойсея : Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих , яких знаєш , що вони старші народу та його наглядачі , і візьми їх до скинії заповіту , і стануть вони там із тобою . І Я зійду , і буду розмовляти там із тобою , і візьму від Духа , що на тобі , і покладу на них , і вони носитимуть із тобою тягара того народу , і не будеш носити ти сам . А до народу скажи : Освятіться назавтра , і будете їсти м'ясо , бо ви плакали до Господніх ушей , говорячи : Хто дасть нам їсти м'яса , бо добре було нам в Єгипті ? І дасть Господь вам м'яса , і ви будете їсти . Не один день будете ви їсти , і не два дні , і не п'ять день , і не десять день , і не двадцять день , але цілий місяць , аж поки не вийде воно з ваших ніздрів , і стане вам на огиду , бо ви знехтували собі Господа , що серед вас , і плакали перед лицем Його , говорячи : Чого це ми вийшли з Єгипту ? І сказав Мойсей : Шістсот тисяч піхоти той народ , що я серед нього , а Ти сказав : Я дам їм м'яса , і вони будуть їсти місяць часу . Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них , і вистачить їм ? Чи також збереться для них уся морська риба , і вистачить їм ? А Господь сказав до Мойсея : Чи Господня рука буває коротка ? Тепер ти побачиш , чи сповниться тобі Моє слово , чи ні . І вийшов Мойсей , і промовляв до того народу Господні слова . І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу , і поставив їх навколо скинії . І зійшов Господь у хмарі , та й промовляв до нього , і взяв від Духа , що на ньому , і дав на сімдесят чоловіка старших . І сталося , як спочив на них Дух той , то вони стали пророкувати , та потім перестали . І зосталося двоє людей в таборі , ім'я одному Елдад , а ймення другому Медад . І спочив на них Дух ; а вони були серед записаних , та не вийшли до скинії , і пророкували в таборі . І побіг юнак , і промовив до Мойсея й сказав : Елдад і Медад пророкують у таборі ! І відповів Ісус , син Навинів , Мойсеїв слуга від своєї молодости , та й сказав : Пане мій Мойсею , заборони їм ! І сказав йому Мойсей : Чи ти заздрісний за мене ? О , якби то ввесь Господній народ став пророками , коли б дав Господь Духа Свого і на них ! І вернувся Мойсей до табору , він та старші Ізраїлеві . І знявся вітер від Господа , і навіяв перепелиці від моря , і опустив їх над табором , як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору , і коло двох ліктів на поверхні землі . І встав народ , і цілий той день і цілу ту ніч , і цілий день назавтра збирали перепелицю . Хто збирав мало , той зібрав десять хомерів , і порозкладали їх собі скрізь навколо табору . Те м'ясо було ще між їхніми зубами , поки було пожуване , а гнів Господній запалився на народ ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ . . . І названо ймення того місця : Ківрот-Гаттаава , бо там поховали народ пожадливий . З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту , і були в Гацероті . І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку , що взяв , бо він узяв був жінку кушитянку . І казали вони : Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив ? Чи ж не говорив Він також із нами ? І почув це Господь . А той муж , Мойсей , був найлагідніший за всяку людину , що на поверхні землі . І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям : Вийдіть ви троє до скинії заповіту . І вони троє вийшли . І зійшов Господь у стовпі хмари , і став при вході скинії , та й покликав Аарона й Маріям . І вийшли обоє вони . І сказав Він : Послухайте ж ви Моїх слів : Якщо буде між вами пророк , то Я , Господь , дамся пізнати в видінні йому , у сні говорити з ним буду . Не так раб мій Мойсей : у всім домі Моїм він довірений ! Говорю Я з ним уста до уст , а не видінням і не загадками , і Образ Господа він оглядає . І чому не боялися ви нарікать на Мойсея , Мойого раба ? І запалав гнів Господній на них , і Він пішов , а хмара відступила з-над скинії . А ось Маріям прокажена , збілівши , як сніг ! І обернувся Аарон до Маріям , аж ось вона прокажена ! І сказав Аарон до Мойсея : Будь ласкав , мій пане , не поклади ж на нас гріха , що були ми нерозумні та що прогрішились ! Нехай же не буде вона , як та мертва дитина , що , як виходить з утроби матері своєї , то зітліла половина тіла її . І Мойсей кликав до Господа , говорячи : Боже , вилікуй же її ! І сказав Господь до Мойсея : А коли б її батько справді плюнув на обличчя її , чи не буде вона сім день засоромлена ? Вона буде замкнена сім день поза табором , а потім повернеться . І була замкнена Маріям поза табором сім день , а народ не рушив аж до повернення Маріям . А потім рушив народ із Гацероту , і таборував у пустині Паран . І промовляв Господь до Мойсея , говорячи : Пошли людей , і вони розвідають ханаанський Край , що Я даю Ізраїлевим синам ; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків , кожного начальника в них . І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом . Усі вони мужі достойні , вони голови Ізраїлевих синів . А оце ймення їх : для Рувимового племени Шаммуа , син Заккурів ; для Симеонового племени Шафат , син Хоріїв ; для Юдиного племени Калев , син Єфуннеїв ; для Іссахарового племени Їґ'ал , син Йосипів ; для Єфремового племени Осія , син Навинів ; для Веніяминового племени Палті , син Рафуїв ; для Завулонового племени Ґаддіїл , син Содіїв ; для Йосипового племени , для племени Манасіїного Ґадді , син Сусіїв ; для Данового племени Амміїл , син Ґемалліїв ; для Асирового племени Сетур , син Михаїлів ; для Нефталимового племени Нахбі , син Вофсіїв ; для Ґадового племени Ґеуїл , син Махіїв . Оце ймення тих людей , що Мойсей послав був розвідати той Край . І назвав Мойсей Осію , Навинового сина : Ісус . І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський , та й промовив до них : Підіть тут на південь , і ввійдете на гору , та й побачите той Край який він , і народ , що сидить у ньому , чи сильний він , чи слабий , чи малий він , чи численний ? І який той Край , що він сидить у ньому , чи він добрий чи злий ? І які ті міста , що він сидить у них , чи в таборах , чи в твердинях ? І яка та земля , чи масна вона , чи пісна ? Чи є на ній дерево , чи ні ? І будьте відважні , і візьміть з плоду землі ; а дні ці дні виноградного первоплоду . І знялися вони , і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова , у напрямі до Хамоту . І пішли вони на південь , і прибули аж до Хеврону , а там були Ахіман , Шешай та Талмай , нащадки велетня . А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським . І прибули вони аж до долини Ешколу , і витяли там галузку з одним гроном винограду , і вдвох понесли його на жердині ; також узяли із гранатів та з фіґ . Те місце назвали : Нахал-Ешкол , через те гроно , що Ізраїлеві сини витяли були там . І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях . І пішли , і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів , до пустині Паран , до Кадешу , і здали справу їм та всій тій громаді , і показали плід того Краю . І вони розповіли йому та й сказали : Прибули ми до Краю , куди ти послав був нас , а він тече молоком та медом , а оце плід його ! Та народ той , що сидить у тім Краї , міцний , а міста укріплені , дуже великі . А також бачили ми там нащадків велетня . . . Амалик сидить у краї південнім , а хіттеянин , і євусеянин , і амореянин сидять на горі , а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані . А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав : Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним , бо ми справді переможем його ! Та люди , що ходили з ним , сказали : Ми не зможемо ввійти до того народу , бо він сильніший за нас . . . І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край , що розвідали його , говорячи : Той Край , що ми перейшли по ньому , щоб розвідати його , це край , який поїдає своїх мешканців . А ввесь той народ , що ми бачили в ньому , люди високі на зріст . І там ми бачили велетнів , синів Енака , з роду велетнів , і були ми в своїх очах немов та сарана , і такими були ми і в їхніх очах . І зняла зойк уся та громада , та й заголосила . І плакав народ той тієї ночі . І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини . І сказала до них вся громада : О , якби ми померли були в єгипетськім краї , або щоб ми померли були в цій пустині ! І нащо Господь провадить нас до того Краю , щоб нам попадати від меча ? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю . . . Чи не краще нам вернутися до Єгипту ? І сказали вони один до одного : Оберімо собі голову , та й вертаймось до Єгипту ! І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів . А Ісус , син Навинів , та Калев , син Єфуннеїв , із тих , що розвідували той Край , пороздирали одежу свою , та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів , говорячи : Той Край , що перейшли ми по ньому , щоб розвідати його , Край той дуже-дуже хороший ! Якщо Господь уподобає Собі нас , то впровадить нас до того Краю , і дасть його нам , Край , який тече молоком та медом . Тільки не бунтуйтесь проти Господа , і не бійтеся народу того Краю , бо вони хліб для нас ! Їхня тінь відійшла від них , а з нами Господь , не бійтеся їх ! І сказала була вся громада , щоб камінням закидати їх , та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам . . . І промовив Господь до Мойсея : Аж доки буде цей народ зневажати Мене , і аж доки не будуть вони вірувати в Мене , у всі ті ознаки , що Я учинив був серед нього ? Ударю його поразою , і позбавлю його насліддя , а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього . І сказав Мойсей до Господа : І почує Єгипет , що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей , та й скаже до мешканців цього Краю , які чули , що Ти Господь серед цього народу , що око-в-око являєшся Ти , Господи , а хмара Твоя стоїть над ними , і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень , а в стовпі огню вночі , якщо заб'єш Ти цей народ , як одну людину , то скажуть ті люди , що чули слух про Тебе , говорячи : Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю , якого Він заприсяг був їм , вигубив їх у пустині . . . А тепер нехай же звеличиться сила Господня , як Ти наказав був , говорячи : Господь довготерпеливий , і багатомилостивий , Він прощає провину та переступ , і не очистить винного , а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях . Прости ж провину цього народу через велику милість Свою , як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди ! А Господь сказав : Я простив за словом твоїм . Але , як Я живий , слава Господня наповнить увесь оцей Край . Тому всі ті люди , що бачили славу Мою та ознаки Мої , що чинив Я в Єгипті та в пустині , але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого , поправді кажу , не побачать вони того Краю , що Я заприсяг був їхнім батькам . І всі , хто зневажає Мене , не побачать його ! Але раб Мій Калев за те , що з ним був дух інший , і він виконував накази Мої , то Я введу його до того Краю , куди він увійшов був , і потомство його оволодіє ним . А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині . Узавтра оберніться , та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря ! І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона , говорячи : Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене ? Нарікання Ізраїлевих синів , що вони нарікають на Мене , Я чув . Скажи їм : Живий Я ! Мова Господня : Поправді кажу , як ви говорили до ушей Моїх , так Я зроблю вам . У цій пустині попадають ваші трупи , та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище , що нарікали на Мене . Поправді кажу , ви не ввійдете до того Краю , що Я підносив був на присягу руку Свою , що будете перебувати в нім , окрім Калева , сина Єфуннеєвого , та Ісуса , сина Навинового . А діти ваші , що про них казали ви : станете здобиччю ворогові , то впроваджу Я їх , і пізнають вони цей Край , яким ви обридили . І ваші власні трупи попадають у цій пустині ! А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ , і відповідатимуть за зраду вашу , аж поки вигинуть ваші трупи на пустині . Числом тих днів , що розвідували ви той Край , сорок день , будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ , і пізнаєте , що значить бути покинутими Мною ! Я , Господь , говорив : Поправді кажу , оце зроблю всій цій злій громаді , що змовляється проти Мене : у цій пустині вигинуть , і тут повмирають . А ті люди , яких Мойсей послав був розвідати той Край , коли вернулися , то зробили , що вся громада нарікала на нього , і пустили злу вістку на той Край , то ті люди , що пустили були злу вістку на той Край , повмирали від порази перед Господнім лицем . А Ісус , син Навинів , та Калев , син Єфуннеїв , жили з тих людей , що ходили розвідати той Край . І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів , і народ був у тяжкій жалобі ! І повставали вони рано вранці , та й повиходили на верхів'я гори , говорячи : Ось ми , і ми підемо до місця , що Господь був сказав , бо ми прогрішили . А Мойсей сказав : Чому ж ви переступаєте наказ Господній ? Таж це не вдасться ! Не виходьте , бо Господь не серед вас , а то будете побиті своїми ворогами . Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин , і ви попадаєте від меча , бо ви відвернулися від Господа , і не буде Господь із вами . Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори , а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору . І зійшов амаликитянин та ханаанеянин , що сидить на тій горі , та й побили їх , і били їх аж до Хорми . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм : Коли ви ввійдете до Краю ваших осель , що Я даю вам , і принесете огняну жертву для Господа , цілопалення , або криваву жертву на сповнення обітниці , або в дарі , або в означених часах при спорядженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібної , то той , хто приносить , принесе свою жертву для Господа , хлібну жертву , десяту частину ефи пшеничної муки , мішаної в чверті гіна оливи , і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопалення або для жертви для кожного ягняти . Або для барана принесеш хлібну жертву , дві десятих частини ефи пшеничної муки , мішаної в оливі третьої частини гіна . І вина для литої жертви третю частину гіна , принесеш пахощі любі для Господа . А коли принесеш молодого бичка як цілопалення , або як жертву на сповнення обітниці , або як мирну жертву для Господа , то принесеш молодого бичка і хлібну жертву , три десяті частини ефи пшеничної муки , мішаної в оливі половини гіна . І принесеш на литу жертву пів гіна вина , жертва огняна , пахощі любі для Господа . Так буде робитися для одного вола , або для одного барана , або для ягняти з-поміж овець , або з-поміж кіз . За числом жертов , що принесете , так зробите для кожної , за числом їх . Кожен тубілець так принесе це , щоб принести огняну жертву , пахощі любі для Господа . А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько , або той , що серед вас , постанова для ваших поколінь , то він принесе огняну жертву , пахощі любі для Господа , як принесете ви , так принесе й він . Збори , постанова одна для вас та для приходька , що мешкає тимчасово , постанова вічна для ваших поколінь : як ви , так і приходько буде перед Господнім лицем ! Один закон і одна постанова буде вам і приходькові , що мешкає тимчасово з вами . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до синів Ізраїлевих , та й скажи їм : Як ви ввійдете до Краю , що Я впроваджую вас туди , то станеться , коли ви їстимете хліб того Краю , ви принесете приношення для Господа . Як початок діж ваших , калача принесете на приношення , як приношення току , принесете його . Від початку діж ваших дасте Господеві приношення , постанова для ваших поколінь ! А коли ви помилитеся , і не виконаєте всіх тих заповідей , що Господь говорив до Мойсея , усього , що наказав вам Господь через Мойсея , від дня , коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь , то станеться , коли зроблено помилку через недогляд громади , нехай вся громада принесе одного бичка , молоде з великої худоби , на цілопалення , на пахощі любі для Господа , а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою , і козла на жертву за гріх . І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих , і буде прощено їм , бо то помилка , а вони принесли жертву свою , жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку . І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові , що мешкає тимчасово серед них , бо то помилковий гріх усього народу . А якщо згрішить помилково одна душа , то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх . І очистить священик ту душу , що помилилась , що згрішила помилково перед Господнім лицем , на очищення її , і буде прощено їй . Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові , що мешкає тимчасово серед них , закон один буде вам для того , хто зробить гріх помилково . А та душа , що зробить зухвалою рукою , чи з тубільця , чи з приходька , він Господа зневажає , і буде винищена душа та з-посеред народу її . Бо він знехтував слово Господа , і зламав Його заповідь , конче буде винищена душа та , гріх її на ній . І були Ізраїлеві сини в пустині , та й знайшли чоловіка , що збирає дрова суботнього дня . І привели його ті , хто знайшов його , як збирав дрова , до Мойсея й до Аарона та до всієї громади . І взяли його під сторожу , бо не було вирішене , що зробити йому . І сказав Господь до Мойсея : Конче буде забитий цей чоловік , закидати його камінням усій громаді поза табором ! І випровадила його вся громада поза табір , та й закидала його камінням , і він помер , як Господь наказав був Мойсеєві . І сказав Господь до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , та й скажи їм : Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж , вони й їхні покоління , і дадуть на кутаса поли блакитну нитку . І буде вона вам за кутаса , і будете бачити його , і пам'ятатимете всі Господні заповіді , і виконаєте їх , і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми , за якими йдучи , ви зраджуєте , щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді , і будьте святі для вашого Бога ! Я Господь , Бог ваш , що вивів вас з єгипетського краю , щоб бути вашим Богом . Я Господь , Бог ваш ! І взяли Корей , син Їцгара , сина Кегата , сина Левієвого , і Датан , і Авірон , сини Еліявові , та Он , син Пелета , сини Рувимові , та й повстали проти Мойсея , а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів , начальники громади , закликувані на збори , люди вельможні . І зібралися вони на Мойсея та на Аарона , та й сказали до них : Досить вам , бо вся громада усі вони святі , а серед них Господь ! І чому ви несетеся понад зборами Господніми ? І почув це Мойсей , та й упав на обличчя своє . І промовив він до Корея та до всієї громади його , говорячи : Уранці Господь дасть знати , хто Його та хто святий , щоб наблизити його до Себе ; а кого вибере , того Він і наблизить до Себе . Зробіть ви оце : візьміть собі кадильниці , Корею та вся громадо твоя , і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра . І станеться , той чоловік , що Господь його вибере , він святий . Досить вам , Левієві сини ! І сказав Мойсей до Корея : Слухайте ж , Левієві сини , чи вам мало , що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади , щоб наблизити вас до Себе , і щоб ви виконували службу Господньої скинії , і стояли перед громадою , щоб служити їй ? І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх , Левієвих синів , із тобою ; а ти будеш домагатися ще й священства ? . Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа . А Аарон , що він , що ви ремствуєте проти нього ? І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона , синів Еліявових , та сказали вони : Не вийдемо ! Чи мало того , що ти вивів нас із краю , який тече молоком та медом , щоб повбивати нас у пустині ? Хочеш ще панувати над нами , щоб бути також вельможею ? Ти не впровадив нас ані до Краю , що тече молоком та медом , ані не дав нам на власність поля та виноградники . Чи ти вибереш очі цим людям ? Не вийдемо ! А Мойсей сильно запалився , та й сказав до Господа : Не обернися до їхнього приношення ! Я не взяв від них жодного осла , і зла не вчинив жодному з них ! І сказав Мойсей до Корея : Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем , ти й вони та Аарон узавтра . І візьміть кожен свою кадильницю , і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою , двісті й п'ятдесят кадильниць , і ти та Аарон , кожен кадильницю свою . І взяли кожен кадильницю свою , і поклали на них огню , і поклали на неї кадила , та й стали при вході скинії заповіту , а також Мойсей та Аарон . І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту . І показалася слава Господня всій громаді ! І промовив Господь до Мойсея та до Аарона , говорячи : Відділіться від цієї громади , Я винищу їх умить ! А вони попадали на обличчя свої та й сказали : Боже , Боже духів і кожного тіла ! Як згрішить один чоловік , чи Ти будеш гніватися на всю громаду ? І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Скажи до громади , говорячи : Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея , Датана й Авірона ! І встав Мойсей , і пішов до Датана та Авірона , і пішли за ним старші Ізраїлеві . І він промовляв до громади , говорячи : Відступіть від наметів тих несправедливих людей , і не доторкніться до всього , що їхнє , щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи ! І вони відступилися від місця мешкання Корея , Датана й Авірона зо всіх боків ; а Датан та Авірон вийшли , і стояли при вході наметів своїх , і жінки їх , і сини їх , та діти їхні . І сказав Мойсей : Оцим пізнаєте , що Господь послав мене зробити всі діла ці , що вони не з моєї вигадки . Якщо вони повмирають , як умирає кожна людина , і їх спіткає доля кожної людини , то не Господь послав мене ! А коли Господь створить щось нове , і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все , що їхнє , і вони зійдуть живі до шеолу , то пізнаєте , що люди образили Господа . І сталося , як скінчив він говорити всі ці слова , то розступилася та земля , що під ними ! А земля відкрила свої уста , та й поглинула їх , і доми їхні , і кожну людину , що Кореєва , та ввесь їх маєток . І зійшли вони та все , що їхнє , живі до шеолу , і накрила їх земля , і вони погинули з-посеред збору ! А ввесь Ізраїль , що був навколо них , повтікав на їхній крик , бо казали : Щоб земля не поглинула й нас ! І вийшов огонь від Господа , та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка , що приносили кадило ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Скажи до Елеазара , сина священика Аарона , і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища , а огонь повикидає геть , бо вони освятилися , кадильниці тих грішників , їхньою смертю . І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника , бо приносили їх перед Господнє лице , і вони освятилися . І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів . І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці , що приносили їх ті , що спалені , і перекували їх на покриття для жертівника , пам'ятка для Ізраїлевих синів , щоб чужий чоловік , хто не з Ааронового насіння , не наближався кадити кадило перед Господнім лицем , щоб не сталося з ними , як із Кореєм та з громадою його , як Господь говорив йому через Мойсея . А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона , говорячи : Ви повбивали Господній народ ! І сталося , коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона , то обернулися вони до скинії заповіту , аж ось покрила її хмара , і показалася слава Господня ! І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Вийдіть з-посеред цієї громади , а Я винищу їх умить ! І вони попадали на обличчя свої . І сказав Мойсей до Аарона : Візьми кадильницю , і поклади на неї огню від жертівника , і поклади кадила , та й понеси швидко до громади , та й очисть її , бо вийшов гнів від Господнього лиця , і розпочалася поразка . І взяв Аарон , як говорив Мойсей , і побіг до середини зборів , аж ось розпочалася поразка народу ! І він поклав кадила , і очистив народ . І став він поміж умерлими та поміж живими , і затрималась та поразка . І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот , окрім померлих у справі Корея . І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту , а поразка припинилася . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , і візьми від них по одній палиці для батьківського дому , від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків , дванадцять палиць ; і напиши ймення кожного на палиці його . А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці , бо одна палиця для голови дому батьків їх . І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва , де Я , за умовою , буду являтися вам . І станеться , той чоловік , що Я виберу його , його палиця зацвіте . І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів , що вони нарікають на вас . І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів , і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків , дванадцять палиць . А палиця Ааронова серед їхніх палиць . І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту . І сталося назавтра , і ввійшов Мойсей до скинії заповіту , аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому , і пустила пуп'янки , і зацвіла квіткою , і випустила дозрілі мигдалі ! І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів , і вони побачили , і взяли кожен свою палицю . І сказав Господь до Мойсея : Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва , щоб берегти на ознаку для неслухняних синів , і спиниш їхні нарікання проти Мене , щоб не повмирали вони . І зробив так Мойсей , як Господь наказав був йому , так він і зробив . І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея , говорячи : Тож ми повмираємо , погинемо , усі ми погинемо ! Кожен , хто наблизиться до Господньої скинії , помре . Чи ж ми дорешти вимремо ? І сказав Господь до Аарона : Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині ; і ти , і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства . А також ти наблизиш до себе братів своїх , плем'я Левіїне , плем'я батька свого , і вони злучаться з тобою , і будуть прислужувати тобі , а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва . І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії , тільки до речей святині та до жертівника не приступлять , щоб не повмирали як вони , так і ви . І злучаться вони з тобою , і будуть виконувати сторожу скинії заповіту , для всякої служби в скинії , а чужий не приступить до вас . І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника , щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів . А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас , як дар вони дані Господеві , щоб виконувати службу скинії заповіту . А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того , що поза завісою , і будете робити . Як службу дару даю Я священство вам , а чужий , хто приступить , буде забитий . І Господь промовляв до Аарона : Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми . Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову . Оце буде тобі з найсвятіших жертов , без огню : кожна їхня хлібна жертва , і кожна їхня жертва за гріх , і кожна їхня жертва за провину , що звернуть Мені як найсвятіше , тобі це та для твоїх синів ! На найсвятішому місці будеш ти їсти оце . Кожен чоловічої статі буде їсти , це буде святість для тебе . А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів , Я дав їх тобі , і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову , кожен чистий у твоїм домі буде це їсти . Усе найкраще зо свіжої оливи , і все найкраще з молодого вина та збіжжя , їхні первоплоди , що вони дадуть Господеві , Я віддав їх тобі . Первоплоди усього , що в їхньому Краю , що вони принесуть Господеві , будуть для тебе , кожен чистий у твоїм домі буде те їсти . Усе закляте між Ізраїлем буде тобі . Усе , що розкриває утробу кожного тіла , що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини , буде для тебе . Тільки конче викупиш перворідного людини , і перворідне з нечистої худобини викупиш . А викуп його : від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою , п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині , двадцять ґер він . Тільки перворідного з волів , або перворідного з овечок , або перворідного з кіз не викупиш , вони святість : їхньою кров'ю окропиш жертівника , а їхній лій спалиш , як огняну жертву на любі пахощі для Господа . А їхнє м'ясо буде для тебе , як грудина колихання , і як стегно правиці буде для тебе . Усі святощі приношення , що Ізраїлеві сини принесуть для Господа , Я віддав тобі , і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою , вічною постановою . Це міцний заповіт , він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою . І сказав Господь до Аарона : У їхньому Краю ти не будеш мати власности , і не буде тобі частки між ними , Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами ! А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину , взамін за їхню службу , бо вони виконують службу скинії заповіту . І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту , щоб не понести гріха , і не вмерти . І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту , і сам понесе вину свою . Це вічна постанова для ваших поколінь , а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину , бо десятину Ізраїлевих синів , що вони принесуть як приношення для Господа , Я дав Левитам за спадщину . Тому Я сказав до них : Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм : Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину , що Я дав вам від них на ваше спадщину , то ви принесете з неї Господнє приношення , десятину з десятини . І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току , і як повня з кадки чавила . Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин , що візьмете від Ізраїлевих синів , і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові . Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення , зо всього найкращого посвячення з нього . І скажи їм : коли ви будете приносити найкраще з нього , то це порахується Левитам , як урожай току , і як урожай кадки чавила . І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш , бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту . І ви не понесете через це гріха , коли будете приносити найкраще з нього , а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите , і не повмираєте . І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку , що в ній нема вади , що на неї не накладали ярма . І дасте її до священика Елеазара , а він виведе її поза табір . І заріжуть її перед ним . І візьме Елеазар пальцем своїм її крови , та й покропить кров'ю її перед скинії заповіту сім раз . І спалиться та ялівка на його очах , шкура її , і м'ясо її , і кров її з її нечистостями спалиться . І візьме священик кедрове дерево , і ісоп та червень , та й кине до середини погорілища тієї ялівки . І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді , а потім увійде до табору . І буде той священик нечистий аж до вечора . А той , хто палить її , випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді , та й буде нечистий аж до вечора . І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки , і покладе поза табором в чистому місці , і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води , це жертва за гріх . А той , хто збирає попіл тієї ялівки , випере одежу свою , і буде нечистий аж до вечора . І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька , що мешкає серед них тимчасово . А той , хто доторкається до всякого мертвого тіла людини , то буде нечистий сім день . Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого , і буде чистий . А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого , не буде чистий . Кожен , хто доторкується до померлого , до тіла людини , що померла , і не очиститься , він занечистив Господню скинію , і буде винищена душа та з Ізраїля , бо очищальна вода не була покроплена на нього , нечистий він буде , нечистість його в ньому . Оце той закон : коли в наметі помре людина , то кожен , хто входить до того намету , та все , що в наметі , буде нечисте сім день . І кожна відкрита посудина , що на ній нема міцно прив'язаного накриття , нечиста вона . А кожен , хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча , або до померлого , або до костей людини , або до гробу , буде нечистий сім день . І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх , і наллють на нього живої води до посуду . А чистий чоловік візьме ісопу , і вмочить у ту воду , та й покропить на того намета , і на всі посудини , і на душі ті , що були там , та на того , хто доторкується до тієї кістки , або до трупа , або до померлого , або до гробу . І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого , та й очистить його сьомого дня . І випере він одежу свою й обмиє в воді , і стане чистий увечері . А чоловік , що стане нечистим і не очиститься , то буде знищена душа та з-посеред збору , бо він занечистив Господню святиню , очищальна вода не була кроплена на нього , нечистий він . І буде це для них на вічну постанову , а той , хто кропить очищальну воду , випере одежу свою , а хто доторкається до очищальної води , буде нечистий аж до вечора . А кожен , до кого доторкнеться нечистий , буде нечистий , а особа , що доторкується , буде нечиста аж до вечора . І ввійшли Ізраїлеві сини , уся громада , до пустині Цін першого місяця , та й засів народ у Кадеші . І померла там Маріям , і була там похована . І не було води для громади , і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона . І сварився той народ із Мойсеєм , та й сказали , говорячи : О , якби ми повмирали були , коли наші брати вмирали перед Господнім лицем ! І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню , щоб повмирали тут ми та худоба наша ? І нащо ви вивели нас із Єгипту , щоб привести нас на це зле місце ? Тут не родить збіжжя , ані фіґи , ані виноград , ані гранатове яблуко , і навіть немає напитись води ! І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту , та й попадали на обличчя свої . І слава Господня появилася їм ! І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Візьми жезло , та збери громаду ти та брат твій Аарон , і скажете до тієї скелі на їхніх очах , і вона дасть свою воду . І виведеш для них воду з тієї скелі , та й напоїш ту громаду та їхню худобу . І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця , як Він наказав був йому . І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею . І сказав він до них : Послухайте ж , неслухняні , чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду ? І підніс Мойсей руку свою , та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази , і вийшло багато води ! І пила громада та їхня худоба ! . . . І сказав Господь до Мойсея та до Аарона : За те , що ви не ввірували в Мене , щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів , ви не введете цієї громади до Краю , що Я дав їм . Це вода Меріви , де сварилися Ізраїлеві сини з Господом , і святість Його явилася їм . І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати : Так каже брат твій Ізраїль : Ти знаєш усю тяготу , що впала на нас . І зійшли були наші батьки до Єгипту , і сиділи ми в Єгипті багато часу , а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим . І голосили ми до Господа , і Він почув наш голос , та й послав Ангола , і вивів нас із Єгипту , а оце ми в Кадеші , що при самім кінці твоєї границі . Нехай же ми перейдемо через твій край ! Ми не підемо полем та виноградником , і не будемо пити води з криниці , ми підемо дорогою царською , не збочимо ні праворуч , ні ліворуч , аж поки не перейдемо границі твоєї . І сказав до нього Едом : Ти не перейдеш у мене , бо інакше я з мечем вийду проти тебе ! І сказали йому Ізраїлеві сини : Ми підемо битою дорогою , а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя , то я дам заплату за неї . Нічого більше , тільки нехай перейду я своїми ногами ! А той відказав : Не перейдеш ! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою . І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі , і Ізраїль збочив від нього . І рушили з Кадешу , і вийшли Ізраїлеві сини , уся громада , до Гор-гори . І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі , на границі едомського краю , говорячи : Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні , бо він не ввійде до того Краю , що Я дав Ізраїлевим синам , через те , що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви . Візьми Аарона та сина його Елеазара , та й виведи їх на Гор-гору . І нехай Аарон здійме шати свої , і зодягне в них сина свого Елеазара , і Аарон буде забраний , та й помре там . І зробив Мойсей , як Господь наказав був , і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади . І зняв Мойсей з Аарона шати його , і зодягнув у них сина його Елеазара , і Аарон помер там на верхів'ї гори . І зійшов Мойсей та Елеазар із гори . І бачила вся громада , що помер Аарон , і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день . І почув ханаанеянин , цар Араду , що сидів на полудні , що Ізраїль увійшов дорогою Атарім , і він став воювати з Ізраїлем , і взяв у нього до неволі полонених . І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав : Якщо справді даси Ти народ той у мою руку , то я вчиню їхні міста закляттям . І вислухав Господь голос Ізраїлів , і дав йому ханаанеянина , і він учинив закляттям їх та їхні міста , і назвав ім'я тому міста : Хорма . І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря , щоб обійти едомський край . І підупала душа того народу в тій дорозі . І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея : Нащо ви вивели нас із Єгипту , щоб ми повмирали в пустині ? Бож нема тут хліба й нема води , а душі нашій обридла ця непридатна їжа . І послав Господь на той народ зміїв сарафів , і вони кусали народ . І померло багато народу з Ізраїля . І прийшов народ до Мойсея та й сказав : Згрішили ми , бо говорили проти Господа та проти тебе . Молися до Господа , і нехай Він забере від нас цих зміїв . І молився Мойсей за народ . І сказав Господь до Мойсея : Зроби собі сарафа , і вистав його на жердині . І станеться , кожен покусаний , як погляне на нього , то буде жити . І зробив Мойсей мідяного змія , і виставив його на жердині . І сталося , якщо змій покусав кого , то той дивився на мідяного змія і жив ! І рушили Ізраїлеві сини , і таборували в Овоті . І рушили вони з Овоту , і таборували в Ійє-Гааварімі , на пустині , що перед Моавом , від сходу сонця . Звідти вони рушили , і таборували в долині Зереду . Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині , що виходить із аморейської границі , бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином . Тому розповідається в Книжці воєн Господніх : Вагев у Суфі , і потоки Арнону , і спад потоків , що збочив на місце Ару , і на моавську границю опертий . А звідти до Бееру . Це той Беер , що про нього сказав Господь до Мойсея : Збери народ , і нехай Я дам їм воду . Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню : Піднесися , кринице , співайте про неї ! Криниця , вельможі копали її , її викопали народні достойники берлом , жезлами своїми . А з Мідбару до Маттани , а з Маттани до Нахаліїлу , а з Нахаліїлу до Бамоту , а з Бамоту до долини , що на моавському полі , у верхівки Пісґі , що звернена до пустині . І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя , говорячи : Нехай я перейду в твоїм краї ! Ми не збочимо ні на поле , ні на виноградник , не будемо пити води з криниці , ми підемо царською дорогою , аж поки перейдемо землю твою . І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його . І зібрав Сигон увесь свій народ , та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині , і прибув до Йогці , і воював з Ізраїлем . І вдарив його Ізраїль вістрям меча , і посів край його від Арнону аж до Яббоку , аж до синів Аммону , бо Аз границя синів Аммону . І позабирав Ізраїль усі ті міста . І осів Ізраїль у всіх аморейських містах : у Хешбоні й по всіх залежних містах його . Бо Хешбон місто Сигона , царя аморейського він ; і він воював з першим моавським царем , і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону . Тому й розповідають кобзарі : Підіть до Хешбону , нехай він збудується , і хай міцно поставиться місто Сигонове . Бо вийшов огонь із Хешбону , а полум'я з міста Сигонового , він місто моавське пожер , володарів арнонських висот . Горе тобі , о Моаве , ти згинув , народе Кемошів ! Він зробив був синів своїх утікачами , а дочок своїх дав у неволю Сигону , царю аморейському . І розбили ми їх , згинув Хешбон до Дівону , і ми попустошили аж до Нофаху , що аж до Медви . І Ізраїль осів в аморейському краї . І послав Мойсей розвідати про Язера , і вони здобули його залежні міста , і заволоділи амореянином , що жив там . І повернулись вони , і пішли дорогою Башану . І вийшов Оґ , цар башанський , насупроти них , він та ввесь його народ , на війну до Едреї . І сказав Господь до Мойсея : Не бійся його , бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його , і зробиш йому , як зробив ти Сигону , цареві аморейському , що сидів у Хешбоні . І вони побили його й синів його та ввесь народ його , так що нікого не зосталося . І вони заволоділи краєм його . І рушили Ізраїлеві сини , та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану . І побачив Балак , син Ціппорів , усе , що зробив Ізраїль амореянинові . І дуже злякався Моав того народу , бо він був великий . І настрашився Моав Ізраїлевих синів . І сказав Моав до мідіянських старших : Тепер повискубує оця громада всі наші околиці , як вискубує віл польову зеленину . А Балак , син Ціппорів , був того часу моавським царем . І послав він послів до Валаама , Беорового сина , до Петору , що над Річкою , до краю синів народу його , щоб покликати його , говорячи : Ось вийшов народ із Єгипту , ось покрив він поверхню землі , і сидить навпроти мене . А тепер ходи ж , прокляни мені цей народ , бо він міцніший за мене . Може я потраплю вдарити його , і вижену його з краю , бо знаю , що кого ти поблагословиш , той благословенний , а кого проклянеш , проклятий . І пішли моавські старші та старші Мідіяну , а дарунки за чари в руці їх , і прийшли до Валаама , та й промовляли до нього Балакові слова . А він їм сказав : Ночуйте тут цієї ночі , і я перекажу вам слово , як Господь промовлятиме до мене . І зостались моавські вельможі в Валаама . І прийшов Бог до Валаама та й сказав : Хто ці люди з тобою ? І сказав Валаам до Бога : Балак , син Ціппорів , цар моавський , послав до мене сказати : Ось народ виходить з Єгипту , і закрив поверхню землі ; тепер іди ж , прокляни мені його , може я потраплю воювати з ним , і вижену його . І сказав Бог до Валаама : Не підеш ти з ними , не проклянеш того народу , бо благословенний він ! І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож : Вертайтесь до свого краю , бо відмовив Господь позволити мені піти з вами . І встали моавські вельможі , і прийшли до Балака та й сказали : Відмовив Валаам піти з нами . А Балак знову послав вельмож , більше й поважніших від тих . І прибули вони до Валаама та й сказали йому : Так сказав Балак , син Ціппорів : Не стримуйся прийти до мене , бо справді дуже вшаную тебе , і все , що скажеш мені , зроблю . І ходи ж , прокляни мені народ той ! І відповів Валаам , і сказав Балаковим рабам : Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота , то й тоді я не зможу переступити наказу Господа , Бога мого , щоб зробити річ малу чи річ велику . А тепер посидьте й ви тут цієї ночі , а я пізнаю , що ще Господь буде говорити мені . І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому : Якщо ці люди прийшли покликати тебе , устань , іди з ними . Але тільки те , що Я промовлятиму до тебе , те ти зробиш . І встав Валаам уранці , і осідлав свою ослицю , та й пішов із моавськими вельможами . І запалився гнів Божий , що він іде . І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому , а він їде на своїй ослиці , і двоє слуг його з ним . І побачила та ослиця Господнього Ангола , що стоїть на дорозі , а витягнений меч його в руці його . І збочила ослиця з дороги , і пішла полем , а Валаам ударив ослицю , щоб збочила на дорогу . І став Ангол Господній на стежці виноградників , стіна з цієї сторони , і стіна з тієї . І побачила та ослиця Господнього Ангола , і притиснулася до стіни , та й притиснула до стіни Валаамову ногу . І він далі її бив . І Ангол Господній знов перейшов , і став у тісному місці , де нема дороги збочити ні праворуч , ні ліворуч . І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом . І запалився гнів Валаамів , і він ударив ослицю києм . І відкрив Господь уста ослиці , і сказала вона до Валаама : Що я зробила тобі , що ти оце тричі вдарив мене ? І сказав Валаам до ослиці : Бо ти виставила мене на сміх . Коли б меч був у руці моїй , то тепер я забив би тебе ! І сказала ослиця до Валаама : Чи ж я не ослиця твоя , що ти їздив на мені , скільки живеш , аж до цього дня ? Чи ж справді звикла я робити тобі так ? І він відказав : Ні ! І відкрив Господь очі Валаамові , і побачив він Господнього Ангола , що стоїть на дорозі , а його витягнений меч у руці його . І схилився він , і впав на обличчя своє . І сказав до нього Ангол Господній : Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі ? Ось я вийшов за перешкоду , бо ця дорога погибельна передо мною . І побачила мене ця ослиця , і збочила перед лицем моїм ось власне тричі . І коли б вона не збочила була перед лицем моїм , то тепер я й забив би тебе , а її позоставив би живою . І сказав Валаам до Господнього Ангола : Я згрішив , бо не знав , що ти стоїш на дорозі навпроти мене . А тепер , якщо це зле в очах твоїх , то я вернуся собі . І сказав Ангол Господній до Валаама : Іди з цими людьми , і те слово , що скажу тобі , його тільки будеш говорити . І пішов Валаам з Балаковими вельможами . І почув Балак , що прийшов Валаам , і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву , що на границі Арнону , що на краю границі . І сказав Балак до Валаама : Чи ж справді не послав я до тебе , щоб покликати тебе , чому ж не пішов ти до мене ? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе ? І сказав Валаам до Балака : Ось я прибув до тебе тепер . Чи потраплю я сказати щось ? Те слово , що Бог вкладе в уста мої , його тільки я буду промовляти . І пішов Валаам із Балаком , і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту . І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну , і послав Валаамові та вельможам , що з ним . І сталося вранці , і взяв Балак Валаама , та й вивів його на Бамот-Баал , щоб побачив ізвідти тільки частину того народу . І сказав Валаам до Балака : Збудуй мені тут сім жертівників , і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів . І зробив Балак , як Валаам говорив . І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику . І сказав Валаам до Балака : Стань над своїм цілопаленням , а я піду , може стріну Господа навпроти себе , і що Він об'явить мені , я перекажу тобі . І він пішов на лису гору . І стрівся Валаамові Бог , і сказав він Йому : Сім жертівників склав я , і приніс бичка та барана на кожному жертівнику . І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав : Вернись до Балака , і будеш так промовляти . І вернувсь він до нього , аж ось він стоїть над своїм цілопаленням , він та всі вельможі моавські . І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Із Араму мене припровадив Балак , цар моавський , з гір сходу : Іди ж , прокляни мені Якова , а йди ж , скажи зло на Ізраїля ! Що ж я буду того проклинати , що Бог не прокляв був його ? І що ж буду казать зло на того , що гніву на нього не має Господь ? Бо я бачу його з вершка скель , і з пагірків його оглядаю , тож народ пробуває самітно , а серед людей не рахується . Хто ж перелічив порох Яковів , і хто зрахував пил Ізраїлів ? Хай душа моя вмре смертю праведних , і кінець мій хай буде такий , як його ! І сказав Балак до Валаама : Що ти зробив мені ? Я взяв тебе , щоб ти прокляв моїх ворогів , а оце ти справді поблагословив їх ! А той відповів та й сказав : Чи ж не те , що Господь вкладе в мої уста , я буду пильнувати , щоб те говорити ? І сказав до нього Балак : Ходи ж зо мною до іншого місця , звідки побачиш його . Тільки частину його будеш бачити , а всього його не побачиш . І прокляни мені його , мого ворога , звідти ! І він узяв його на Седе-Цофім , на верхів'я Пісґі , і збудував сім жертівників , і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику . І сказав він до Балака : Стань тут над своїм цілопаленням , а я стріну там Господа . І стрів Господь Валаама , і вклав слово до уст його та й сказав : Вернися до Балака , і будеш так промовляти . І прийшов він до нього , аж ось він стоїть над своїм цілопаленням , а з ним вельможі моавські . І сказав йому Балак : Що ж говорив Господь ? І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Устань же , Балаку , та й слухай , нахили своє ухо до мене , о сину Ціппорів ! Бог не чоловік , щоб неправду казати , і Він не син людський , щоб Йому жалкувати . Чи ж Він був сказав і не зробить , чи ж Він говорив та й не виконає ? Оце я одержав наказа поблагословити , і поблагословив Він , і я того не відверну ! Не видно страждання між Яковом , і не запримітно нещастя в Ізраїлі , з ним Господь , його Бог , а між ним голосний крик на славу Царя ! Бог , що вивів був їх із Єгипту , Він для нього , як міць однорожця ! Бо нема ворожби поміж Яковом , і чарів нема між Ізраїлем , тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві , що Бог учинив . Тож устане народ , як левиця , і підійметься він , немов лев ! Він не ляже , аж поки не буде він жерти здобичу , і аж поки не буде він пить кров забитих ! І сказав Балак до Валаама : Ні проклинати не проклинай його , ні благословити не благословляй його ! І сказав Валаам , і відповів до Балака : Чи ж не казав я тобі , говорячи : Усе , що буде промовляти Господь , те зроблю ? І сказав Балак до Валаама : Ходи ж , візьму тебе ще до іншого місця , може сподобається в Божих очах , і ти звідти проклянеш мені його . І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору , що звернений до пустині . І сказав Валаам до Балака : Збудуй мені тут сім жертівників , і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів . І зробив Балак , як сказав був Валаам , і приніс бичка та барана на кожному жертівнику . І побачив Валаам , що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля , і не пішов , як кожного разу , на ворожбу , і звернув лице своє до пустині . І звів Валаам очі свої , та й побачив Ізраїля , що пробував за своїми племенами . І на ньому був Дух Божий ! І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Мова Валаама , сина Беорового , і мова мужа з очима відкритими , це мова того , хто слухається Божих слів , хто бачить видіння Всемогутнього , що падає він , але очі відкриті йому . Які , Якове , гарні намети твої , місця перебування твойого , Ізраїлю ! Вони розтяглися , немов ті долини , немов ті садки понад річкою , вони як дерева алойні , що Господь насадив , як кедри над водами ! Вода потече з його відер , а насіння його над великими водами . Його цар стане вищий за Аґаґа , і царство його піднесеться . Із Єгипту Бог вивів його , Він для нього як міць однорожця ! Поїсть він людей , що ворожі йому , і їхні кості потрощить , а стріли його поламає . Нахилився він , ліг , немов лев , і як левиця , хто підійме його ? Хто благословляє тебе той благословенний , а хто проклинає тебе той проклятий ! І запалав гнів Балаків на Валаама , і сплеснув він у долоні свої ! І сказав Балак до Валаама : Я покликав тебе проклясти ворогів моїх , а ти ось , благословляючи , поблагословив їх оце тричі ! А тепер утікай собі до свого місця ! Я сказав був : конче пошаную тебе , та ось стримав тебе Господь від пошани . І сказав Валаам до Балака : Чи ж не казав я також до посланців твоїх , яких послав ти до мене , говорячи : Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота , то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього , щоб зробити добре чи зле з власної волі , що казатиме Господь , те я буду говорити ! А тепер я оце йду до народу свого . Ходи ж , я звіщу тобі , що зробить той народ твоєму народові на кінці днів . І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Мова Валаама , сина Беорового , і мова мужа з очима відкритими , мова того , хто слухається Божих слів , і знає думку Всевишнього , хто бачить видіння Всемогутнього , що падає він , але очі відкриті йому . Я бачу його , та не тепер , дивлюся на нього , та він не близький ! Сходить зоря он від Якова , і підіймається берло з Ізраїля , ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа ! І стане Едом за спадщину , і стане Сеїр за посілість своїх ворогів , а Ізраїль робитиме справи великі ! І той запанує , хто з Якова , і вигубить рештки із міста . І побачив він Амалика , і виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Початок народів Амалик , та загине наприкінці й він ! І побачив він кенеянина , і виголосив свою приповістку пророчу й сказав : Міцна ця оселя твоя , і поклав ти на скелі гніздо своє ! Але вигублений буде Каїн , незабаром Ашшур поневолить тебе ! І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав : О , хто ж буде жити , як зачне Бог робити оце ? І кораблі припливуть від кіттеїв , і Ашшура впокорять , і Евера впокорять . Та загине наприкінці й він ! І встав Валаам і пішов , та й вернувся до місця свого . А Балак також пішов на дорогу свою . І осівся Ізраїль у Шіттімі , і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок , а вони закликали народ до жертов їхнім богам , і народ їв та вклонявся богам їхнім . І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала . І запалав гнів Господній на Ізраїля . І сказав Господь до Мойсея : Візьми всіх голів народу , та й повішай їх для Господа навпроти сонця . І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля . І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів : Позабивайте кожен мужів своїх , приліплених до пеорського Ваала . Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів , та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів , а вони плакали при вході скинії заповіту . І побачив це Пінхас , син Елеазара , сина священика Аарона . І встав він з-посеред громади , і взяв списа в свою руку . І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання , та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку , аж через її черево . І була стримана поразка Ізраїлевих синів . І померло в поразці двадцять і чотири тисячі . І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Пінхас , син Елеазара , сина священика Аарона , відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів , коли він запалився горливістю Моєю серед них . І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості . Тому скажи : ось Я даю йому свого заповіта : мир . І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те , що він запалився для Бога свого , і очистив Ізраїлевих синів . А ймення забитого Ізраїлевого мужа , що був забитий з тією мідіянітянкою , Зімрі , син Салу , начальник батькового дому Симеона . І ім'я тієї забитої мідіянітської жінки Козбі , дочка Цура , що був головою племен батькового дому в Мідіяні . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Ненавидіти мідіянітів , і будете їх забивати ! Бож вони ненавидять вас у своїх підступах , що зводили вас через Пеора , і через Козбі , дочку мідіянітського начальника , сестру їх , забиту дня поразки за Пеора . І сталося по поразці , і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара , сина священика Аарона , говорячи : Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків , кожного , хто здатний до війська в Ізраїлі . І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степах над приєрихонським Йорданом , говорячи : Перелічіть від віку двадцяти літ і вище , як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам , що виходили з єгипетського краю . Рувим , перворідний Ізраїлів . Рувимові сини : Ханох рід Ханохів , від Паллу рід Паллуїв , від Хецрона рід Хецронів , від Кармі рід Карміїв . Оце Рувимові роди . І були їхні перелічені : сорок і три тисячі й сімсот і тридцять . А сини Паллуєві : Еліяв . А сини Еліявові : Немуїл , і Датан , і Авірон . Це той Датан та Авірон , покликані громади , що підбурювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді , коли вони підбурювали на Господа . І відкрила земля свої уста , та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади , коли огонь пожер був двісті і п'ятдесят люда , і стали вони за ознаку . А Кореєві сини не померли . Сини Симеонові за їхніми родами : від Немуїла рід Немуїлів , від Яміна рід Ямінів , від Яхіна рід Яхінів , від Зераха рід Зерахів , від Саула рід Саулів . Оце Симеонові роди , двадцять і дві тисячі й двісті . Сини Ґадові за їхніми родами : від Цефона рід Цефонів , від Хаґґі рід Хаґґіїв , від Шуні рід Шуніїв , від Озні рід Озніїв , від Ері рід Еріїв , від Арода рід Ародів , від Ар'елі рід Ар'еліїв . Оце роди Ґадових синів , за їхнім переліченням : сорок тисяч і п'ятсот . Сини Юдині : Ер та Онан ; і помер Ер та Онан у ханаанськім Краї . І були Юдині сини за їхніми родами : від Шели рід Шелин , від Переца рід Переців , від Зераха рід Зерахів . А Перецеві сини були : від Хецрона рід Хецронів , від Хамула рід Хамулів . Оце Юдини роди за їхнім переліченням : сімдесят і шість тисяч і п'ятсот . Сини Іссахарові за їхніми родами : Тола рід Толин , від Цувви рід Цуввин , від Яшува рід Яшувів , від Шімрона рід Шімронів . Оце Іссахарові роди за їхнім переліченням : шістдесят і чотири тисячі й триста . Сини Завулонові за їхніми родами : від Середа рід Середів , від Елона рід Елонів , від Яхлеїла рід Яхлеїлів . Оце Завулонові роди за їхнім переліченням : шістдесят тисяч і п'ятсот . Сини Йосипа за їхніми родами : Манасія та Єфрем . Сини Манасіїні : від Махіра рід Махірів , а Махір породив Ґілеада , від Ґілеада рід Ґілеадів . Оце Ґілеадові сини : Єзер рід Єзерів , від Хелека рід Хелеків , і Асріїл рід Асріїлів , і Шехем рід Шехемів , і Шеміда рід Шемідин , і Хефер рід Хеферів . А Целофхад , син Хеферів , не мав синів , а тільки дочок . А ймення дочок : Махла й Ноа , Хоґла , Мілка й Тірца . Оце роди Манасіїні , а їхні перелічені : п'ятдесят і дві тисячі й сімсот . Оце Єфремові сини за їхніми родами : від Шутелаха рід Шутелахів , від Бехера рід Бехерів , від Тахана рід Таханів . А оце Шутелахові сини : від Ерана рід Еранів . Оце роди Єфремових синів за їхнім переліченням : тридцять і дві тисячі і п'ятсот . Оце Йосипові сини за їхніми родами . Сини Веніяминові за їхніми родами : від Бели рід Белин , від Ашбела рід Ашбелів , від Ахірама рід Ахірамів , від Шефуфама рід Шефуфамів , від Хуфама рід Хуфамів . А сини Белині були : Ард , і Нааман , від Арда рід Ардів , від Наамана рід Нааманів . Оце Веніяминові сини за їхніми родами , а перелічені їхні : сорок і п'ять тисяч і шістсот . Оце Данові сини за їхніми родами : від Шухама рід Шухамів . Оце Данові роди за їхніми родами . Всі Шухамові роди за їхнім переліченням : шістдесят і чотири тисячі і чотириста . Асирові сини за їхніми родами : від Їмни рід Їмнин , від Їшві рід Їшвіїв , від Берії рід Беріїв . Сини Берії : від Хевера рід Хеверів , від Малкіїла рід Малкіїлів , а ймення Асирової дочки Сарах . Оце роди Асирових синів за їхнім переліченням : п'ятдесят і три тисячі й чотириста . Сини Нефталимові за їхніми родами : від Яхцеїла рід Яхцеїлів , від Ґуні рід Ґуніїв , від Єцера рід Єцерів , від Шіллема рід Шіллемів . Оце роди Нефталимові за їхніми родами й за їхнім переліченням : сорок і п'ять тисяч і чотириста . Оце перелічені Ізраїлевих синів : шістсот тисяч і тисяча й сімсот і тридцять . І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен . Численному примножиш спадщину його , а малому зменшиш спадок його , кожному за переліченням його буде дана спадщина його . Тільки жеребком поділиться землю , вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків . За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим . А оце перелічені Левити за їхніми родами : від Ґершона рід Ґершонів , від Кегата рід Кегатів , від Мерарі рід Мераріїв . Оце роди Левієві : рід Левіїв , рід Хевроніїв , рід Махліїв , рід Мушіїв , рід Кореїв , а Кегат породив Амрама . А ймення Амрамової жінки Йохевед , дочка Левієва , що вродила її Левієві жінка його в Єгипті , а вона вродила Амрамові Аарона , і Мойсея , і сестру їх Маріям . І вродилися Ааронові Надав , й Авігу , й Елеазар , й Ітамар . А Надав та Авігу померли , коли вони приносили чужий огонь перед Господнє лице . І були їхні перелічені двадцять і три тисячі , кожен чоловічої статі від місячного віку й вище ; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів , не дана бо їм спадщина серед Ізраїлевих синів . Оце перелічені Мойсея та священика Елеазара , що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степах над приєрихонським Йорданом . А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона , що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині , бо Господь був сказав їм : Конче повмираєте ви на пустині . І не позостався з них ніхто , крім Калева , сина Єфуннеєвого , та Ісуса , сина Навинового . І прийшли дочки Целофхада , сина Хеферового , сина Ґілеадового , сина Махірового , сина Манасіїного , з родів Манасії , сина Йосипового , а оце ймення дочок його : Махла , Ноа , і Хоґла , і Мілка , і Тірца . І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками , і всією громадою при вході скинії заповіту , говорячи : Наш батько помер у пустині , і він не був серед громади змовників на Господа в Кореєвій громаді , бо він помер за свій гріх , а синів він не мав . Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду , що немає в нього сина ? Дай же нам володіння серед братів нашого батька ! І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице . І сказав Господь до Мойсея , говорячи : Целофхадові дочки слушно говорять . Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька , і зробиш , щоб перейшла їм спадщина їхнього батька . А до Ізраїлевих синів будеш промовляти , говорячи : Коли хто помре , а сина в нього нема , то зробите , щоб спадок його перейшов дочці його . А якщо в нього немає дочки , то дасте спадщину його братам його . А якщо в нього немає братів , то дасте спадок його братам батька його . А якщо в його батька немає братів , то дасте спадщину його родичеві , близькому йому з його роду , і він посяде його . А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову , як Господь наказав був Мойсеєві . І сказав Господь до Мойсея : Вийди на цю гору Аварім , і побач той Край , що Я дав Ізраїлевим синам . І побачиш його , і будеш прилучений до своєї рідні і ти , як був прилучений твій брат Аарон , бо ви були неслухняні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади , щоб явилася святість Моя через воду на їхніх очах . Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін . І промовив Господь до Мойсея , говорячи : Нехай призначить Господь , Бог духів і кожного тіла , чоловіка над громадою , що вийде перед ними , і що ввійде перед ними , і що випровадить їх , і що впровадить їх , і не буде Господня громада , як отара , що не має пастуха . І сказав Господь до Мойсея : Візьми собі Ісуса , Навинового сина , мужа , що в ньому Дух , і покладеш свою руку на нього . І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою , і накажеш йому на їхніх очах . І даси на нього з влади своєї , щоб чула вся громада Ізраїлевих синів . І стане він перед священиком Елеазаром , і він запитає для нього вироку уріму перед Господнім лицем . І за наказом його вийдуть , і за наказом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада . І зробив Мойсей , як Господь наказав був йому . І взяв він Ісуса , і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою . І поклав він руки свої на нього , і заповів йому , як Господь промовляв через Мойсея . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Накажи Ізраїлевим синам , і скажи їм : Ви будете пильнувати жертву Мою , хліб Мій для огняних Моїх жертов , пахощі любі Мої , щоб приносити Мені означеного часу . І скажи їм : Оце огняна жертва , що принесете Господеві : безвадні однорічні ягнята , двоє на день , цілопалення завжди . Одне ягня принесеш уранці , а ягня друге принесеш надвечір . І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву , мішану в товченій оливі чверть гіна . Це стале цілопалення , принесене на Сінайській горі на пахощі любі , огняна жертва для Господа . А лита жертва його чверть гіна для одного ягняти . У святині принесеш литу жертву вина для Господа . А друге ягня принесеш надвечір , принесеш як хлібну жертву ранку й як жертву литу його , це огняна жертва , любі пахощі для Господа . А суботнього дня двоє однорічних безвадних ягнят , і дві десяті пшеничної муки , жертва хлібна , мішана в оливі , і жертва лита його . Це суботнє цілопалення щосуботи його , окрім цілопалення сталого та його литої жертви . А першого дня ваших місяців принесете цілопалення для Господа : бички , молоде з великої худоби два , і одного барана , однорічні ягнята сім безвадних , і три десяті ефи пшеничної муки , жертву хлібну , мішану в оливі , для одного бичка , і дві десяті пшеничної муки , жертву хлібну , мішану в оливі , для одного барана , і по десятій частині ефи пшеничної муки , жертву хлібну , мішану в оливі , для одного ягняти . Це цілопалення , пахощі любі , огняна жертва для Господа . А їхні литі жертви : пів гіна вина буде для бика , а третина гіна для барана , а четвертина гіна для ягняти . Це новомісячне цілопалення кожного молодика , для всіх молодиків року . І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа , крім сталого цілопалення , і лита жертва його . А першого місяця , чотирнадцятого дня місяця Пасха для Господа . А п'ятнадцятого дня того місяця свято , сім день опрісноки їсти . Першого дня святі збори , жодного робочого зайняття не будете робити . І принесете огняну жертву , цілопалення для Господа : бички , молоде з великої худоби два , і одного барана , і сім однорічних ягнят , безвадні вони будуть у вас . А їхня хлібна жертва пшенична мука , мішана в оливі , принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана . По десятій частині ефи принесеш для одного ягняти , так для семи ягнят . І одного козла жертви за гріх на очищення вас , окрім цілопалення ранку , що належить до сталого цілопалення , принесете оце . Як оце , будете приносити щоденно сім день хліб огняної жертви , любі пахощі для Господа ; окрім сталого цілопалення буде це принесене , і лита жертва його . А сьомого дня будуть для вас святі збори , жодного робочого зайняття не будете робити . А дня первоплодів , коли приносите нову хлібну жертву для Господа в ваших тижнях , будуть для вас святі збори , жодного робочого зайняття не будете робити . І принесете цілопалення на любі пахощі для Господа : бички , молоде з великої худоби два , барана одного , сім ягнят однорічних . А їхня хлібна жертва : пшенична мука , мішана в оливі , три десяті ефи для одного бичка , дві десяті для одного барана , по десятій частині ефи для одного ягняти , так для семи ягнят . Козел один , на очищення вас , окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете , вони будуть безвадні у вас , і їхні литі жертви . А сьомого місяця , першого дня місяця святі збори будуть для вас , жодного робочого зайняття не будете робити , це буде для вас день сурмлення . І спорядите цілопалення на пахощі любі для Господа : бичка , молоде з великої худоби , одного , барана одного , однорічні ягнята , семеро безвадних . А їхня хлібна жертва : пшенична мука , мішана в оливі , три десяті ефи для бичка , дві десяті для барана , і одна десята для одного ягняти , так для семи ягнят , і один козел , жертва за гріх , на очищення вас , окрім новомісячного цілопалення й хлібної його жертви та цілопалення сталого , і хлібної його жертви та їхніх литих жертов за їхньою постановою , на любі пахощі , огняна жертва для Господа . А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори , і будете впокоряти свої душі , жодного зайняття не будете робити . І принесете цілопалення для Господа , любі пахощі : бичка , молоде з великої худоби , одного , барана одного , однорічних ягнят семеро , безвадні будуть у вас . А їхня хлібна жертва : пшенична мука , мішана в оливі , три десяті ефи для бичка , дві десяті для одного барана , по десятій для одного ягняти , так для семи ягнят . Козел один , жертва за гріх , окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопалення , і його жертви хлібної та їхніх литих жертов . А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори , жодного робочого заняття не будете робити , і будете святкувати сім день для Господа . І принесете цілопалення , огняну жертву , пахощі любі для Господа : бички , молоде з великої худоби , тринадцятеро , барани два , однорічних ягнят чотирнадцятеро , безвадні будуть вони . А хлібна їхня жертва : пшенична мука , мішана в оливі , три десяті ефи для кожного з тринадцяти бичків , дві десяті для одного барана , для двох баранів , і по десятій для кожного з чотирнадцяти ягнят , і один козел , жертва за гріх , окрім сталого цілопалення , його хлібної жертви та його жертви литої . А другого дня : бички , молоде з великої худоби , дванадцятеро , барани два , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх , за постановою . І козел один , жертва за гріх , окрім сталого цілопалення й хлібної його жертви та їхніх литих жертов . А третього дня : бички одинадцятеро , барани два , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх , за постановою . І козел жертви за гріх один , окрім сталого цілопалення й його хлібної жертви та його литої жертви . А четвертого дня : бички десятеро , барани два , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх , за постановою . І козел один , жертва за гріх , окрім сталого цілопалення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви . А п'ятого дня : бички дев'ятеро , барани два , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх , за постановою . І козел жертви за гріх один , окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви . А шостого дня : бички восьмеро , барани двоє , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх за постановою . І козел жертви за гріх один , окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литих жертов . А сьомого дня : бички семеро , барани двоє , однорічні ягнята чотирнадцятеро , безвадні . А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків , для баранів і для ягнят за числом їх , за постановою . І козел жертви за гріх один , окрім сталого цілопалення його хлібної жертви та його литої жертви . А восьмого дня буде для вас віддання свята , жодного робочого зайняття не будете робити . І принесете цілопалення , огняну жертву , пахощі любі для Господа : бичка одного , барана одного , однорічних ягнят семеро , безвадні . Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка , для барана й для ягнят за числом їх , за постановою . І козел жертви за гріх один , окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви . це принесете для Господа в ваші свята , окрім ваших обітниць та ваших дарів , для ваших цілопалень , і для ваших хлібних жертов , і для ваших литих жертов , і для ваших жертов мирних . І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так , як Господь наказав Мойсеєві . І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів , говорячи : Оце та річ , що Господь наказав : Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою , хай той не порушить свого слова , нехай зробить усе , як вийшло було з його уст . А жінка , коли складає обітницю для Господа , і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості , і почує її батько обітницю її та зарока , що зарекла на свою душу , та буде мовчати їй батько її , то будуть важні всі обітниці її , і буде важний кожен зарік її , що вона зарекла на душу свою . А якщо батько її заборонить їй того дня , коли був почув , усі обітниці її та зароки її , що зарекла на свою душу , то не будуть вони важні , а Господь пробачить їй , бо її батько заборонив їй . А якщо буде вона заміжня , а обітниці її на ній або мова уст її , що зарекла на душу свою , і почує її чоловік , і буде мовчати їй того дня , коли почує , то будуть важні обітниці її , і зароки її , що зарекла на свою душу , будуть важні . А якщо того дня , коли чоловік її почув , він заборонить їй і уневажнить обітниці її , що на ній , і мову уст її , що зарекла на свою душу , то Господь пробачить їй . А обітниця вдови та розведеної , усе , що зарекла на свою душу , буде важне на ній . А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка , або зарекла зарока на свою душу присягою , а чоловік її чув та змовчав їй , не заборонив їй , то будуть важні всі обітниці її , і кожен зарік , що зарекла на свою душу , буде важний . А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня , коли він почує , то все , що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її , не буде важне , її чоловік уневажнив їх , і Господь простить їй . Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу , чоловік її зробить важною , або чоловік її уневажнить її . А якщо чоловік її , замовчуючи , буде мовчати їй з дня на день , то зробить важними всі її обітниці , або всі її зароки , що на ній ; зробив їх важними , бо він мовчав їй того дня , коли був почув . А якщо справді уневажнить він їх по тому , як був почув , то понесе він гріх її . Оце постанови , що Господь наказав був Мойсеєві , у цій справі між чоловіком та його жінкою , між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Пімсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих синів , потім будеш прилучений до своєї рідні . І промовив Мойсей до народу , говорячи : Озбройте з-поміж себе людей для війська , і будуть вони на мідіян , щоб дати Господню пімсту на мідіян . По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська . І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч узброєних для війська . І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська , і Пінхаса , сина священика Елеазара , на війну , і святий посуд , і сурми для сурмлення в його руці . І рушили війною на Мідіяна , як наказав був Господь Мойсеєві , і позабивали кожного чоловічої статі . І крім тих забитих , позабивали мідіянських царів : Евія , і Рекема , і Цура , і Хура , і Реву , п'ять мідіянських царів , і Валаама , Беорового сина , забили мечем . І полонили Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх дітей , і всю їхню худобу , і всі їхні стада та ввесь їх маєток пограбували . А всі їхні міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем . І позабирали вони все захоплене й усю здобич , людей та худобу . І вони привели до Мойсея й до священика Елеазара та до громади Ізраїлевих синів полонених і здобич , і захоплене до табору , до моавських степів , що над приєрихонським Йорданом . І вийшли Мойсей і священик Елеазар та всі начальники громади назустріч їм поза табір . І розгнівався Мойсей на військових провідників , тисячників та сотників , що верталися з війська тієї війни . І сказав до них Мойсей : Чи ви позоставили живими всіх жінок ? Тож вони були для Ізраїлевих синів за радою Валаама причиною на відступлення від Господа через Пеора ! І була поразка в Господній громаді . А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми , і кожну жінку , що познала чоловіка на мужеськім ложі , повбивайте . А всіх молодих жінок , що не познали мужеського ложа , зоставте живими для себе . А ви пробудьте поза табором сім день . Кожен , хто забив кого , і кожен , хто доторкався трупа , очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бранці . І ви очистите кожну одежу , і кожну шкуряну річ , і все зроблене з козиної вовни , і кожну дерев'яну річ . І сказав священик Елеазар воїнам , що ходили на війну : Оце постанова закону , що Господь наказав був Мойсеєві : Тільки золото й срібло , мідь , залізо , цину та олово , кожну річ , що видержить в огні , перепровадите через огонь , і стане чиста , тільки перше очищальною водою очиститься ; а все , що не видержує огню , перепровадите через воду . І виперете одежу свою сьомого дня , і станете чисті , а потому ввійдете до табору . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Перелічи здобич бранців між людьми й між худобою ти й священик Елеазар та голови батьківських домів громади . І поділиш ту здобич пополовині між учасниками війни , що входять до війська , і між усією громадою . І принесеш данину для Господа від військових , що входять до війська , одну душу від п'яти сотень від людини й від великої худоби , і від ослів , і від худоби дрібної . З їхньої половини візьми , і даси священикові Елеазарові як Господнє приношення . А з половини Ізраїлевих синів візьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти з людини , з худоби великої , з ослів та з худоби дрібної , з кожної скотини , та й даси їх Левитам , що виконують сторожу Господньої скинії . І зробив Мойсей та священик Елеазар , як Господь наказав був Мойсеєві . І була здобич , позостале грабунку , що захопили були військові : дрібної худоби шістсот тисяч і сімдесят тисяч і п'ять тисяч . А худоба велика сімдесят і дві тисячі . І осли шістдесят і одна тисяча . А душ людських із жінок , що не пізнали мужеського ложа , усіх душ тридцять і дві тисячі . І була половина , частка тих , що входили до війська , число худоби дрібної триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень . І була данина для Господа з худоби дрібної , шість сотень сімдесят і п'ять . А худоба велика : тридцять і шість тисяч , а їхня данина для Господа сімдесят і двоє . А осли : тридцять тисяч і п'ять сотень , а їхня данина для Господа шістдесят і один . А душ людських : шістнадцять тисяч , а їхня данина для Господа тридцять і дві душі . І дав Мойсей данину Господнього приношення священикові Елеазарові , як Господь наказав був Мойсеєві . І з половини Ізраїлевих синів , що Мойсей відділив , від людей , що вирушали на війну , і була громадська половина з дрібної худоби триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень . А худоба велика тридцять і шість тисяч . А осли тридцять тисяч і п'ять сотень . А людських душ шістнадцять тисяч , і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одного з п'ятидесяти з людини та зо скотини , та й дав їх Левитам , що виконують сторожу Господньої скинії , як Господь наказав був Мойсеєві . І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська , тисячники та сотники , та й сказали Мойсеєві : Твої раби перелічили військових , що під нашою рукою , і нікого з нас не бракувало . І ми принесли Господню жертву , кожен , хто знайшов що з золота , ланцюжок на ноги , і нараменник , перстень , сережки та нашийника на очищення наших душ перед Господнім лицем . І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото , кожну зроблену річ . І було всього золота приношення , що принесли для Господа , шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників . Військові грабували кожен для себе . І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників , і внесли його до скинії заповіту , пам'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем . А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада , дуже численні . І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський , а ото це місце місце добре для худоби . І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові , та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників , говорячи : Аторот , і Дівон , і Язер , і Німра , і Хешбон , і Ел'але і Севам , і Нево , і Беон , та земля , що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою , вона земля добра для худоби , а в твоїх рабів є худоба . І сказали вони : Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх , то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння . Не перепроваджуй нас через Йордан ! І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових : Чи брати ваші підуть на війну , а ви будете тут сидіти ? І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю , що дав їм Господь ? Так зробили були ваші батьки , коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край . І ввійшли вони в Ешкольську долину , і побачили були той Край , і стримали серце Ізраїлевих синів , щоб не входити до того Краю , що дав їм Господь . І запалився Господній гнів того дня , і присягнув Він , говорячи : Поправді кажу , не побачать ці люди , що виходять з Єгипту , від віку двадцяти літ і вище , тієї землі , що Я присягнув був Авраамові , Ісакові та Якову , бо вони не виконували наказів Моїх , окрім Калева , Єфуннеєвого сина , кеніззеянина , та Ісуса , сина Навинового , бо вони виконували накази за Господом . І запалився був гнів Господній на Ізраїля , і Він зробив , що вони ходили по пустині сорок літ , аж поки не скінчилося все те покоління , що робило зло в Господніх очах . А оце стали ви замість ваших батьків , як нащадки грішних людей , щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля . Бо як ви відвернетесь від Нього , то Він ще далі триматиме його в пустині , і ви спричините згубу всьому цьому народові . А вони підійшли до нього та й сказали : Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей , а ми самі узброїмося , готові до бою перед Ізраїлевими синами , аж поки не введемо їх до їхнього місця . А діти наші осядуть по твердинних містах , охороняючи себе перед мешканцями цієї землі . Ми не вернемось до наших домів , аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм . Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі , бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід . І сказав їм Мойсей : Якщо ви зробите цю річ , якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем , і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем , аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою , то буде здобутий той Край перед Господнім лицем , і ви потому вернетеся , і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем . І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем . А якщо не зробите так , то ви згрішили Господеві , і знайте , що ваш гріх знайде вас ! Побудуйте собі міста для ваших дітей , та кошари для ваших отар . А що вийшло з ваших уст , те зробіть . І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея , говорячи : Раби твої зроблять , як пан наш приказує . Діти наші , жінки наші , стадо наше та вся наша худоба будуть там , у ґілеадських містах . А раби твої перейдуть , кожен військовий озброєний , перед Господнім лицем на війну , як пан наш наказує . І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові , синові Навиновому , та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів . І сказав Мойсей до них : Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан , кожен озброєний на війну перед лицем Господнім , і буде здобутий Край перед вами , то дасте їм ґілеадський край на володіння . А якщо вони не перейдуть з вами озброєні , то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї . І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові , говорячи : Що говорив Господь до твоїх рабів , так зробимо . Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю , а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану . І Мойсей дав їм , Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії , Йосипового сина , царство Сігона , царя аморейського , і царство Оґа , царя башанського , той Край по містах його , у границях міст того Краю навколо . І збудували Ґадові сини Дівон , і Атарот , і Ароер , і Атарот Шофан , і Язер , і Йоґбегу , і Бет-Німру , і Бет-Гаран , твердинні міста та кошари для отари . У Рувимові сини збудували : Хешбон , і Ел'але , і Кір'ятаїм , і Нево , і Баал-Меон , зміненоіменні , і Сивму , і назвали йменнями міста , що вони збудували . І пішли сини Махіра , сина Манасії , до Ґілеаду , та й здобули його , і позбавили спадщини амореянина , що в ньому . І дав Мойсей Ґілеад Махірові , синові Манасії , і той осів у ньому . А Яір , син Манасіїн , пішов і здобув їхні села , та й назвав їх : Яірові села . А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста , і назвав його своїм ім'ям : Новах . Оце походи Ізраїлевих синів , що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона . А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом , і оце їхні походи за їхніми виходами . І рушили вони з Рамесесу першого місяця , п'ятнадцятого дня першого місяця , другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту . А Єгипет ховав , кого побив Господь серед них , кожного перворідного , а над їхніми богами зробив Господь суди . І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу , і таборували в Суккоті . І рушили з Суккоту й таборували в Етамі , що на краю пустині . І рушили з Етаму , а вернулися до Пі-Хіроту , що перед Баал-Цефоном , і таборували перед Міґдолом . І рушили з-перед Хіроту , і перейшли серед моря до пустині , і йшли триденною дорогою в Етамській пустині , і таборували в Марі . І рушили з Мари й увійшли до Еліму , а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм , і таборували там . І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем . І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін . І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці . І рушили з Дофки й таборували в Алуші . І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі , і не було там води на пиття для народу . І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай . І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві . І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті . І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі . І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца . І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні . І рушили з Лівни й таборували в Ріссі . І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті . І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер . І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді . І рушили з Харади й таборували в Макгелоті . І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті . І рушили з Тахату й таборували в Тераху . І рушили з Тераху й таборували в Мітці . І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні . І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті . І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані . І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду . І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті . І рушили з Йотвати й таборували в Авроні . І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері . І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін , це Кадеш . І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі , на краю едомської землі . І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу , та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю , п'ятого місяця , першого дня місяця . А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ , коли помер він на Гор-горі . І почув ханаанеянин , цар Араду , а він сидів на півдні в Краї ханаанськім , що йдуть Ізраїлеві сини . І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні . І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні . І рушили з Пунону й таборували в Овоті . І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі , на моавській границі . І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду . І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі . І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево . І рушили з гір Аварім , і таборували в моавських степах . І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах . І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них : Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю , то проженете всіх мешканців того Краю перед собою , і понищите всі їхні зображення , і всіх литих ідолів їхніх понищите , і всі їхні висоти поруйнуєте . І ви заволодієте тим Краєм , і осядете в ньому , бо Я дав вам той Край на власність . І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами : численному збільшите власність його , а малому зменшите власність його , де вийде йому жеребок , туди йому буде , за племенами ваших батьків будете володіти собі . А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе , то будуть ті , кого позоставите з них , колючками в ваших очах та тернями в ваших боках . І будуть вас утискати на тій землі , що на ній ви сидітимете . І станеться , як Я думав був учинити їм , учиню те вам . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм : Коли ви ввійдете до ханаанського Краю , це буде той Край , що припаде вам у спадщині , ханаанський Край по границях його . І буде вам південна сторона від пустині Цін при Едомі , і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід . І скерується вам та границя з полудня до Маале-Акраббіму , і перейде до Ціну , і будуть виходи її з полудня до Кадеш-Барнеа . І вийде вона до Хацар-Аддару й перейде до Ацмону . І скерується границя з Ацмону до єгипетського потоку , і будуть її виходи до моря . А границя західня , буде для вас море Велике , це буде для вас західня границя . А оце буде для вас північна границя : від Великого моря визначите собі за границю Гор-гору . Від Гор-гори визначите в напрямі до Гамату , і будуть виходи границі до Цедаду . І вийде границя до Зіфрону , і будуть її виходи до Гацар-Енану . Це буде вам північна границя . І визначите собі за границю на схід від Гацар-Енану до Шефаму . І зійде границя від Шефаму до Рівли , на схід Аіну . І зійде границя , і дійде на беріг Кінеретського моря на схід . І зійде границя до Йордану , і будуть її виходи море Солоне . Це буде для вас Край по його границях навколо . І Мойсей наказав Ізраїлевим синам , говорячи : Оце та земля , що ви поділите собі її жеребком , що Господь наказав дати дев'яти племенам і половині племені . Бо взяли плем'я Рувимових синів за домами батьків своїх , і плем'я Ґадових синів за домами батьків своїх , і половина племени Манасіїного взяли спадщину свою , два племені й половина племени взяли вже свою спадщину з того боку приєрихонського Йордану на схід та на південь . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Оце імена тих мужів , що поділять для вас той Край на спадок : священик Елеазар та Ісус , син Навинів , та візьмете по одному князеві з племени , щоб поділити той Край на власність . А оце ймення тих мужів : для Юдиного племени Калев , син Єфуннеїв ; а для племени Симеонових синів Шемуїл , син Аммігудів ; а для племени Веніяминового Елідад , син Кіслонів ; для племени Данових синів князь Буккі , син Йоґліїв ; для Йосипових синів , для племени синів Манасіїних князь Ханніїл , син Ефодів ; а для племени Єфремових синів князь Кемуїл , син Шіфтанів ; а для племени Завулонових синів князь Еліцафан , син Парнахів ; а для племени Іссахарових синів князь Палтіїл , син Аззана ; а для племени Асирових синів князь Ахігуд , син Шеломіїв ; а для племени синів Нефталимових князь Педаїл , син Аммігудів . Оце ті , кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спадщину для Ізраїлевих синів . І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом , говорячи : Накажи Ізраїлевим синам , і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння ; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам . І будуть ті міста їм на сидіння , а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини , і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини . А пасовиська тих міст , що дасте Левитам , будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо . І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів , і на південну сторону дві тисячі ліктів , і на західню сторону дві тисячі ліктів , і на північну сторону дві тисячі ліктів , а місто усередині . Це будуть для вас міські пасовиська . А з міст , що дасте Левитам , буде шість міст на сховища , що дасте , щоб утікати туди убійникові . А окрім них дасте сорок і два міста . Усі ті міста , що дасте Левитам , сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська . А ті міста , що дасте з володіння Ізраїлевих синів , від більшого дасте більше , а від меншого менше , кожен за спадком своїм , яким володітиме , дасть із своїх міст Левитам . І Господь промовляв до Мойсея , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм : Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю , то виберіть собі міста , вони будуть на сховища для вас , і втече туди убійник , що заб'є душу невмисне . І будуть для вас ті міста на сховища перед месником , і не помре убійник , поки не стане на суд перед громадою . А ті міста , що дасте , шість міст на сховища буде для вас . Три місті дасте по той бік Йордану , а три місті дасте в ханаанському Краї , вони будуть міста на сховища . Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів , і для приходька та для осілого серед них , щоб утік туди кожен , хто заб'є кого невмисне . А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям , а той помер , він убійник , буде конче забитий той убійник . А якщо вдарив його каменем , що був у руці , що від нього можна померти , і той помер , він убійник , буде конче забитий той убійник . Або вдарив його дерев'яним знаряддям , що було в руці , що від нього можна померти , і той помер , він убійник , буде конче забитий той убійник . Месник за кров він заб'є убійника ; як спіткає його , він заб'є його . А якщо пхне його з ненависти , або кине на нього чим навмисне , а той помре , або з ворогування вдарив його своєю рукою , а той помер , буде конче забитий той , хто вдарив , він убійник ; месник за кров заб'є убійника , як спіткає його . А як хто випадково , без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям , або якимбудь каменем , що від нього можна померти , кинув на нього не бачачи , і той помер , а він не був ворог йому й не шукав йому зла , то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами . І громада визволить убійника з руки месника за кров , і громада верне його до міста сховища його , що втік був туди . І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика , помазаного святою оливою . А якщо убійник , виходячи , вийде з границі міста сховища його , куди втік був , і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його , і замордує месник за кров убійника , нема йому вини крови ! Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика . А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого . І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях . Коли хто заб'є кого , то месник за словами свідків заб'є убійника . А одного свідка не досить проти кого , щоб осудити на смерть . І не візьмете окупу для душі убійника , що він повинен умерти , бо буде він конче забитий . І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його , щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика . І не збезчестите того Краю , що ви в ньому , бо та кров вона безчестить Край , а Краєві не прощається за кров , що пролита в ньому , як тільки кров'ю того , хто її пролив . І не занечистиш того Краю , що ви сидите в ньому , що Я пробуваю серед нього . Бо Я Господь , що пробуваю посеред синів Ізраїлевих ! І поприходили голови батьківських домів родів синів Ґілеада , сина Махіра , сина Манасіїного з родів Йосипових синів , і промовили перед Мойсеєм та перед князями , головами батьківських домів Ізраїлевих синів , і сказали : Господь наказав моєму панові дати жеребком цей Край Ізраїлевим синам , і пан мій отримав Господнього наказа дати спадок нашого брата Целофхада його дочкам . І якщо вони будуть за жінок кому з синів інших племен Ізраїлевих синів , то буде віднята їхня спадщина зо спадку наших батьків , і буде додане над спадок тому племені , що вони стануть їм за жінок , а з жеребка нашого спадку буде відняте . А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей , то буде їхня спадщина додана до спадку племени , що стануть їм за жінок , і їхня спадщина буде віднята від спадку племени наших батьків . І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім наказом , говорячи : Слушно говорить плем'я Йосипових синів . Оце та річ , що Господь заповів про Целофхадових дочок , говорячи : Вони стануть за жінок тим , хто їм подобається , тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жінок . І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени , бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків . А кожна дочка , що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів , стане за жінку одному з роду племени батька свого , щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх . І не буде переходити спадок від племени до іншого племени , бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спадку свого . Як Господь наказав був Мойсеєві , так учинили Целофхадові дочки . І стали Целофхадові дочки : Махла , Тірца , і Хоґла , і Мілка , і Ноа за жінок для синів дядьків своїх . Тим , що з родів синів Манасіїних , сина Йосипового , стали вони за жінок , а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька . Оце заповіді та постанови , що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степах над приєрихонським Йорданом . Оце ті слова , що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині , на степу , навпроти Червоного моря , між Параном , і між Тофелем , і Лаваном , і Гецеротом , і Ді-Загавом , одинадцять день дороги від Хориву , дорога до гори Сеїру , аж до Кадеш-Барнеа . І сталося сорокового року , одинадцятого місяця , першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе , що Господь наказав був йому про них , по тому , як забив він Сигона , царя аморейського , що сидів у Хешбоні , і Оґа , царя башанського , що сидів в Аштароті в Едреї . На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона , говорячи : Господь , Бог наш , промовляв до нас на Хориві , говорячи : Досить вам сидіти на цій горі ! Оберніться й рушайте , і йдіть на гору амореянина , та до всіх сусідів його на степу , на горі , і в долині , і на півдні , і на побережжі моря , до Краю ханаанського та до Ливану , аж до Великої Річки , річки Ефрату . Ось Я дав вам цей Край ! Увійдіть , і заволодійте цим Краєм , що за нього Господь був присяг вашим батькам , Авраамові , Ісакові та Якову , що дасть його їм та їхньому насінню по них . І сказав я того часу до вас , говорячи : Не можу я сам носити вас . Господь , Бог ваш , розмножив вас , і ось ви сьогодні , щодо численности , як зорі небесні ! Господь , Бог ваших батьків , нехай додасть вам у тисячу раз , і нехай поблагословить вас , як Він говорив вам . Як я сам понесу тяготу вашу , і тягар ваш , і ваші суперечки ? Візьміть собі мужів мудрих , і випробуваних , і знаних вашим племенам , і я поставлю їх на чолі вас . І ви відповіли мені та й сказали : Добра та річ , що ти кажеш зробити . І взяв я голів ваших племен , мужів мудрих та знаних , і поставив їх головами над вами , тисячниками , і сотниками , і п'ятдесятниками , і десятниками , та урядниками для ваших племен . І наказав я того часу вашим суддям , говорячи : Вислуховуйте суперечки між вашими братами , і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його , та між приходьком його . Не будете звертати уваги на обличчя в суді , як малого , так і великого вислухаєте , не будете боятися обличчя людини , бо суд Божий він ! А ту справу , що буде занадто тяжка для вас , принесете мені , і я вислухаю її . І наказав я вам того часу про всі ті речі , що ви зробите . І ми рушили з Хориву , та й перейшли цю велику й страшну пустиню , що бачили ви , дорогою до гори амореянина , як наказав нам Господь , Бог наш , і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа . І сказав я до вас : Прийшли ви до Аморейської гори , що Господь , Бог наш , дає нам . Ось , Господь , Бог твій , віддає тобі цей Край . Увійди , заволодій , як говорив був тобі Господь , Бог батьків твоїх . Не бійся й не лякайся ! А ви всі підійшли до мене та й сказали : Пошлімо мужів перед собою , і нехай вони вислідять нам той Край , та нехай принесуть нам відомість про дорогу , що нею підемо , та про міста , куди ввійдемо . І була та річ добра в моїх очах , і взяв я у вас дванадцять мужа , муж один для племени . І вони відійшли , і зійшли на гору , і прийшли аж до долини Ешкол , та й вислідили його , Край . І взяли вони в свою руку з плоду того Краю , і принесли до нас , і здали нам справу , і сказали : Добрий той Край , що Господь , Бог наш , дає нам ! Та ви не хотіли йти , і були неслухняні наказам Господа , Бога вашого . І нарікали ви по ваших наметах і говорили : З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю , щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас . Куди ми підемо ? Брати наші розслабили наше серце , говорячи : Народ той більший та вищий від нас , міста великі й уміцнені аж до неба , і навіть велетнів ми бачили там . І сказав я до вас : Не лякайтеся й не бійтеся їх ! Господь , Бог наш , що йде перед вами , Він буде воювати для вас , як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах , і в пустині , де ти бачив , що Господь , Бог твій , носив тебе , як носить чоловік сина свого , у всій дорозі , якою ви йшли , аж до вашого приходу до цього місця . Та все таки ви не віруєте в Господа , вашого Бога , що йде перед вами в дорозі , щоб вишукати для вас місце на ваше таборування , вночі огнем , щоб ви бачили в дорозі , що будете нею ходити , а хмарою вдень . І Господь вислухав голос ваших слів , та й розгнівався , і заприсягнув , говорячи : Поправді кажу , ніхто серед цих людей , цього злого покоління , не побачить того доброго Краю , що присяг Я дати вашим батькам , окрім Калева , Єфуннеєвого сина , він побачить його , і йому Я дам той Край , по якому ступав він , та синам його , через те , що він виповняв наказа Господнього . Також на мене розгнівався був Господь через вас , говорячи : І ти не ввійдеш туди ! Ісус , син Навинів , що стоїть перед тобою , він увійде туди ; зміцни його , бо він зробить , що Ізраїль заволодіє ним . А діти ваші , про яких ви сказали : На здобич будуть вони , та сини ваші , що сьогодні не знають ні добра , ані зла , вони ввійдуть туди , і їм дам Я його , і вони заволодіють ним . А ви йдіть , та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря . А ви відповіли та й сказали мені : Згрішили ми Господеві ! Ми вийдемо , і будемо воювати , цілком так , як наказав нам Господь , Бог наш . І приперезали ви кожен військову зброю свою , і відважилися вийти на гору . Але Господь до мене сказав : Скажи їм : Не вийдете , і не будете ви воювати , бо Я не серед вас , щоб не були ви побиті вашими ворогами . І промовляв я до вас , та ви не послухали , і були неслухняні наказам Господнім . І ви свавільно переступили наказа , і зійшли на гору . І вийшов навперейми вас амореянин , що сидить на тій горі , і гнали вас , як роблять то бджоли , і товкли вас в Сеїрі аж до Горми . І вернулися ви , і плакали перед Господнім лицем , та не слухав Господь вашого голосу , і не нахилив Свого вуха до вас . І сиділи ви в Кадешу багато днів , стільки днів , скільки там ви сиділи . І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря , як Господь промовляв був до мене . І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів . І сказав Господь до мене , говорячи : Досить вам кружляти навколо цієї гори , оберніться на північ ! А народові наказуй , говорячи : Ви переходите границі ваших братів , Ісавових синів , що мешкають у Сеїрі . І будуть вони боятися вас , та й ви пильно стережіться ! Не дражніть їх , бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги , бо гору Сеїр Я дав Ісавові , як спадщину . Їжу купите від них за срібло і будете їсти , а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити . Бо Господь , Бог твій , поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки , знає Він ходу твою в цій великій пустині . Оце сорок літ Господь , Бог твій , з тобою , не відчув ти недостачі ні в чому . І перейшли ми від наших братів , Ісавових синів , що сидять у Сеїрі , від дороги степу , від Елату , і від Ецйон-Ґеверу . І обернулися ми , та й перейшли дорогою моавської пустині . І сказав Господь мені : Не ворогуй з Моавом , і не дратуй їх війною , бо Я не дам тобі з його краю спадщини , бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок . Перед тим сиділи в ньому еми , народ великий , і численний , і високий , як велетні . Рефаями вважалися й вони , як велетні , а моавітяни кличуть їх : еми . А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї , а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою , та й осіли замість них , як зробив Ізраїль Краєві спадку свого , що дав їм Господь . Тепер устаньте , і перейдіть поток Зеред . І перейшли ми потік Зеред . А час , що ходили ми від Кадеш-Барнеа , аж перейшли потік Зеред , тридцять і вісім літ , аж вимерло все те покоління військових із табору , як Господь присягнув був їм . Також і Господня рука була на них , щоб вигубити їх із табору аж до решти . І сталося , коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу , то Господь промовляв до мене , говорячи : Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар . І прийдеш близько до Аммонових синів , не ненавидь їх і не дратуй їх , бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів , бо Лотовим синам Я дав його на спадщину . За край рефаїв вважався також він , рефаї сиділи в ньому перед тим , а аммонітяни кликали їх : замзуми , народ великий , і численний , і високий , як велетні . І вигубив їх Господь перед ними , і вигнали їх , і осіли замість них , як зробив Він Ісавовим синам , що сидять у Сеїрі , що заволоділи хореянами перед ними , і вигнали їх , і осіли замість них , і сидять аж до сьогодні . А аввеїв , що сидять по оселях аж до Ази , вигубили їх кафтори , що вийшли з Кафтору , та й осіли замість них . Уставайте , рушайте , та й перейдіть потік Арнон ! Ось Я дав у твою руку Сигона , царя Хешбону , амореянина , а край його зачни забирати , та й воюй з ним . Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом , які , коли почують чутку про тебе , то затремтять , і жахнуться перед тобою . І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона , царя хешбонського , з мирними словами , говорячи : Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі , я піду дорогою , не збочу ні праворуч , ні ліворуч . Їжу за срібло продаси мені , і я їстиму , і воду даси мені за срібло , і я питиму . Нехай тільки перейду я ногами , як зробили мені Ісавові сини , що сидять у Сеїрі , і моави , що сидять ув Арі , аж перейду я Йордан до того Краю , що його нам дає Господь , Бог наш . Та не хотів Сигон , цар хешбонський , дати нам перейти через свою землю , бо Господь , Бог твій , зробив запеклим дух його , та ожорсточив його серце , щоб дати його в руку твою , як сьогодні це видко . І сказав Господь мені : Ось , Я зачав давати перед тобою Сигона та його край ; зачни заволодівати , щоб успадкувати його край . І вийшов Сигон навпроти нас , він та ввесь народ його , на війну до Ягацу . І дав його нам Господь , Бог наш , і ми побили його й синів його та ввесь його народ . І того часу ми здобули всі його міста , і зробили закляттям кожне місто , чоловіків і жінок та дітей , нікого не позоставили ми . Тільки худобу забрали ми собі на здобич , та захоплене в містах , що ми їх здобули . Від Ароеру , що на березі арнонського потоку , і від міста , що в долині , і аж до Ґілеаду не було міста , яке було б сильніше від нас , усе віддав нам Господь , Бог наш . Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти , до всього побережжя потоку Яббоку , і до міст гори , та до всього , про що наказав був Господь , Бог наш . І обернулися ми , та й пішли дорогою до Башану . І вийшов навперейми нас Оґ , цар башанський , він та ввесь його народ , на війну до Едреї . І сказав Господь до мене : Не бійся його , бо в твою руку Я дав його , і ввесь народ його та край його , і зробиш йому , як зробив ти Сигонові , цареві амореян , що сидів у Хешбоні . І дав Господь , Бог наш , у нашу руку також Оґа , царя башанського , та ввесь його народ , і побили ми його , так що нікого не позосталося в нього . І здобули ми всі міста його , і того часу не було міста , що не взяли б ми від них , шістдесят міст , усю арґовську околицю , царство Оґа в Башані . Усі ці міста укріплені , мур високий , ворота й засув , окрім дуже багатьох відкритих міст . І вчинили ми їх закляттям , як зробили були Сигонові , цареві хешбонському , учинили закляттям усе місто , чоловіків , жінок та дітей . А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич . І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина , що по другому боці Йордану , від Арнонського потоку аж до гори Гермон , сидоняни кличуть на Гермон Сірйон , а амореяни кличуть на нього Сенір , усі міста на рівнині , і ввесь Ґілеад , і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї , міст царства Оґа в Башані . Бо тільки Оґ , цар башанський , позостав із решти рефаїв . Оце його ложе , ложе залізне ; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів , дев'ять ліктів довжина його , і чотири лікті ширина його , на міру ліктем чоловіка . А Край той того часу посіли ми . Від Ароеру , що над Арнонським потоком , і половину гори Ґілеад , і міста його я дав Рувимовим та Ґадовим . А решту Ґілеаду та ввесь Башан , царство Оґа , віддав я половині племени Манасіїного , усю околицю арґовську , на ввесь той Башан кличеться : Край рефаїв . Яір , син Манасіїн , узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів , і він назвав їх своїм іменем : Башан , села Яіра , і так їх кличуть аж до цього дня . А Махірові дав я Ґілеад . А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку , середину потоку та границю , і аж до потоку Яббоку , границі Аммонових синів , і степ , і Йордан , і границю його від Кіннерету аж до моря степу , моря Солоного , у узбіччя Пісґі на схід . І часу того наказав я вам , говорячи : Господь , Бог ваш , дав вам цей Край , щоб ви посіли його ; узброєні перейдете перед вашими братами , Ізраїлевими синами , усі військові . Тільки ваші жінки , і ваші діти та ваша худоба , я знаю , що худоба ваша велика ! будуть сидіти по ваших містах , що я дав вам , аж Господь дасть спочинок братам вашим , як вам , і посядуть також вони той Край , що Господь , Бог ваш , дає вам по той бік Йордану , і вернетесь кожен до спадку свого , що я дав вам . А Ісусові наказав я того часу , говорячи : Ото твої очі бачили все , що зробив був Господь , Бог ваш , обом тим царям , так зробить Господь усім царствам , куди ти переходиш . Не будеш боятися їх , бо Господь , Бог ваш , Він Той , що воює для вас . І благав я того часу Господа , говорячи : Владико Господи , Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку ! Бо хто інший Бог на небі та на землі , що зробить , як чини Твої , як великі діла Твої ? Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край , що по тім боці Йордану , ту гарну гірську землю та Ливан ! Та Господь розгнівався на мене через вас , і не послухав мене . І сказав Господь до мене : Досить тобі , не говори більше до Мене в цій справі ! Вийди на верхів'я Пісґі , і зведи свої очі на захід , і на північ , і на південь , і на схід , і побач своїми очима , бо ти не перейдеш цього Йордану ! І напоуми Ісуса , і зміцни його , й укріпи його , бо він перейде перед цим народом , і він зробить , що вони посядуть той Край , який ти побачиш . І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору . А тепер , Ізраїлю , послухай постанов та законів , що я навчаю вас чинити , щоб жили ви , і ввійшли , й посіли цей Край , що Господь , Бог батьків ваших , дає вам . Не додавайте до того , що я вам наказую , і не зменшайте з того , щоб виконувати заповіді Господа , Бога вашого , що я наказав вам . Очі ваші бачили те , що Господь зробив був з Ваалом пеорським , бо кожного чоловіка , що пішов за пеорським Ваалом , вигубив його Господь , Бог твій , з-посеред тебе . А ви , що линули до Господа , Бога вашого , усі ви живі сьогодні . Дивіться , навчив я вас постанов та законів , як наказав мені Господь , Бог мій , чинити так серед того Краю , куди ви входите , щоб посісти його . Бережіть , і виконуйте їх , бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів , що вислухають усіх постанов тих та й скажуть : Тільки він мудрий та розумний народ , цей великий люд ! Бо хто інший такий великий народ , що мав би богів , таких йому близьких , як Господь , Бог наш , кожного разу , як ми кличемо до Нього ? І хто інший такий великий народ , що має постанови й закони такі справедливі , як увесь той Закон , що я даю перед вами сьогодні ? Тільки стережися , і дуже пильнуй свою душу , щоб не забув ти тих речей , що бачили очі твої , і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого , а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів , про день , коли стояв ти перед лицем Господа , Бога твого , на Хориві , як Господь говорив був до мене : Збери Мені той народ , і вони слухатимуть слів Моїх , із яких навчаться боятися Мене по всі дні , скільки вони житимуть на землі , та й синів своїх понавчають . І поприходили ви , та й поставали під горою , а гора та горіла огнем аж до самих небес , а при тому була темрява , хмара та мряка . І промовляв Господь до вас із середини огню , голос слів ви чули , та виду ви не бачили , окрім голосу . І Він оголосив перед вами заповіта Свого , що наказав вам чинити , Десять Заповідей , і написав їх на двох камінних таблицях . А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів , щоб виконували ви їх у Краю , куди ви переходите володіти ним . І будете ви сильно стерегти свої душі , бо не бачили ви того дня жодної постаті , коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню , щоб ви не зіпсулися , і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана , зображення самця чи самиці , зображення всякої худобини , що на землі , зображення всякого крилатого птаха , що літає під небом , зображення всякого плазуючого по землі , зображення всякої риби , що в воді під землею , і щоб ти , звівши очі свої до неба , і побачивши сонце , і місяць , і зорі , усе військо небесне , щоб не був ти зведений і не вклонявся їм , і не служив їм ; бо Господь , Бог твій , приділив їх усім народам під усім небом . А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутничої печі , з Єгипту , щоб ви стали для Нього народом наділу , як сьогодні це видко . А Господь був розгнівався на мене за ваші діла , і поклявся , що не перейду я Йордану , і не ввійду до того хорошого Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі на спадщину . Бо я умру в цьому краї , я не перейду Йордану , а ви перейдете й посядете той хороший Край . Стережіться , щоб не забули ви заповіту Господа , вашого Бога , якого склав з вами , щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього , як наказав тобі Господь , Бог твій . Бо Господь , Бог твій , Він палючий огонь , Бог заздрісний . Коли ти породиш синів , і синів твоїх синів , і постарієте ви в Краю , і зіпсуєтеся , і зробите боввана на подобу чогось , і зробите зло в очах Господа , Бога свого , та Його розгнівите , то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю , що незабаром конче погинете в Краю , на вспадкування якого ви переходите туди Йордан . Не будуть довгі ваші дні в ньому , бо конче ви будете вигублені . І розпорошить вас Господь посеред народів , і будете ви нечисленні поміж людами , куди попровадить вас Господь . І будете служити там богам , ділу рук людських , дереву та каменеві , які не бачать , і не чують , і не їдять , і не нюхають . Та коли ви будете шукати звідти Господа , Бога свого , то знайдете , якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю . Як будеш у біді своїй , і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі , то вернешся ти до Господа , Бога свого , і послухаєш Його голосу . Бо Господь , Бог твій Бог милостивий : Він не залишить тебе й не знищить тебе , і не забуде заповіту батьків твоїх , яким їм присягнув був . Бо питай но про перші дні , що були перше тебе , від того дня , коли Бог створив людину на землі , і від кінця неба й аж до кінця неба , чи бувало щось таке , як ця велика річ , або чи чуте було щось таке , як вона : чи чув народ голос Бога , що говорив із середини огню , як чув ти і жив ? Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами , ознаками , і чудами , і війною , і сильною рукою , і раменом витягненим , і страхами великими , як усе те , що зробив був вам Господь , Бог ваш , в Єгипті на очах твоїх ? Тобі було показане це , щоб ти пізнав , що Господь Він Бог , і нема іншого , окрім Нього . Він дав тобі з неба почути Його голос , щоб навчити тебе , а на землі показав тобі Свій великий огонь , і слова Його чув ти з середини огню . І тому , що кохав Він батьків твоїх , то вибрав їхнє насіння по них , і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту , щоб прогнати перед тобою народи , більші й сильніші за тебе , щоб ввести тебе , та дати тобі їхній Край на спадок , як сьогодні це видко . І пізнаєш сьогодні , і візьмеш до серця свого , що Господь Він Бог на небі вгорі й на землі долі , іншого нема . І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його , що я наказую тобі сьогодні , щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі , і щоб ти продовжив дні на землі , що Господь , Бог твій , дає тобі на всі дні . Тоді виділив Мойсей три місті по той бік Йордану на схід сонця , щоб утікав туди убійник , що замордує свого ближнього ненароком , а він не був йому ворогом ні вчора , ані позавчора . І втече він до одного з цих міст , і буде жити : Бецер у пустині , у краї рівниннім , Рувимовому , і Рамот у Ґілеаді Ґадовому , і Ґолан у Башані Манасіїному . І оце Закон , що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами , оце свідоцтва , і постанови , і закони , що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту , по той бік Йордану в долині навпроти Бет-Пеору в краю Сигона , царя аморейського , що сидів у Хешбоні , якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту . І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа , башанського царя , обох аморейських царів , що по той бік Йордану на схід сонця , від Ароеру , що над берегом арнонського потоку , і аж до гори Сіон , цебто Гермон , і ввесь степ по тім боці Йордану на схід і аж до моря степу під узбіччям Пісґі . І скликав Мойсей усього Ізраїля , та й сказав до нього : Слухай , Ізраїлю , постанови й закони , які я говорю сьогодні в ваші уші , і навчіться їх , і будете пильнувати виконувати їх . Господь , Бог наш , склав з нами заповіта на Хориві . Не з батьками нашими склав Господь заповіта того , але з нами самими , що ми тут сьогодні всі живі . Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з середини огню . Я того часу стояв між Господом та між вами , щоб передавати вам Господні слова , бо ви боялися огню , і ви не зійшли на гору , коли Він говорив : Я Господь , Бог твій , що вивів тебе з єгипетського краю , з дому рабства . Хай не буде тобі інших богів при Мені ! Не роби собі різьби й усякої подоби з того , що на небі вгорі , і що на землі долі , і що в воді під землею . Не вклоняйся їм , і не служи їм , бо Я Господь , Бог твій , Бог заздрісний , що карає провину батьків на синах , на третіх і на четвертих поколіннях тих , що ненавидять Мене , і що чинить милість тисячам поколінь тих , хто любить Мене , і хто виконує Мої заповіді . Не присягай Іменем Господа , Бога твого , надаремно , бо не помилує Господь того , хто присягає Його Ім'ям надаремно . Пильнуй дня суботнього , щоб святити його , як наказав тобі Господь , Бог твій . Шість день працюй , і роби всю працю свою , а день сьомий субота для Господа , Бога твого ; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя , і раб твій та невільниця твоя , і віл твій , і осел твій , і всяка худоба твоя , і приходько твій , що в брамах твоїх , щоб відпочив раб твій і невільниця твоя , як і ти . І будеш пам'ятати , що був ти рабом в єгипетському краї , і вивів тебе Господь , Бог твій , звідти сильною рукою та витягненим раменом , тому наказав тобі Господь , Бог твій , святкувати суботній день . Шануй свого батька та матір свою , як наказав був тобі Господь , Бог твій , щоб довгі були твої дні , і щоб було тобі добре на землі , яку Господь , Бог твій , дає тобі . Не вбивай ! Не чини перелюбу ! Не кради ! Не свідчи неправдиво проти ближнього свого ! І не бажай жони ближнього свого , і не бажай дому ближнього свого , ані поля його , ані раба його , ані невільниці його , ані вола його , ані осла його , ані всього , що є ближнього твого ! Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібрання , на горі з середини огню , хмари та мряки , сильним голосом . І більш не говорив , і написав їх на двох камінних таблицях , і дав їх мені . І сталося , коли ви слухали той голос з-посеред темряви , а гора горіла огнем , то прийшли до мене всі голови ваших племен та ваші старші , та й сказали : Тож Господь , Бог наш , показав нам славу Свою та велич Свою , і голос Його чули ми з середини огню . Цього дня ми бачили , що говорить Бог з людиною , і вона жива ! А тепер нащо маємо вмирати ? Бо спалить нас той великий огонь ! Якщо ми будемо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого , то помремо . Бо чи є таке тіло , щоб чуло , як ми , голос Бога Живого , що промовляє з середини огню , і жило б ? Приступи сам , і слухай усе , що скаже Господь , Бог наш , і ти будеш говорити нам усе , що промовлятиме Господь , Бог наш , до тебе , а ми будемо слухати й виконаємо . І почув Господь голос ваших слів , коли ви промовляли до мене . І сказав до мене Господь : Чув Я голос цього народу , що промовляли до тебе . Добре все , що вони промовляли . О , коли б їхнє серце було їм на те , щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні , щоб було добре їм та синам їхнім навіки ! Іди , скажи їм : Вертайтесь собі до наметів своїх ! А ти стій тут зо Мною , і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь , і постанови , і закони , що будеш навчати їх , щоб вони виконували їх у Краї , що Я даю їм на спадщину його . І будеш пильнувати виконувати їх , як наказав вам Господь , Бог ваш , не збочите ні праворуч , ні ліворуч . Усією тією дорогою , що наказав вам Господь , Бог ваш , будете ходити , щоб жили ви й було вам добре , і щоб довгі були ваші дні в Краї , що ви оволодієте ним . А оце заповідь , постанови та закони , що наказав Господь , Бог ваш , щоб навчити вас виконувати їх у Краї , що ви переходите туди посісти його , щоб ти боявся Господа , Бога свого , щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його , що я наказую тобі , ти й син твій , та син твого сина по всі дні життя твого , і щоб були довгі твої дні . І слухай , Ізраїлю , і пильнуй виконувати це , щоб було добре тобі , і щоб ви сильно розмножились , як прирік був Господь , Бог батьків твоїх , дати Край , що тече молоком та медом . Слухай , Ізраїлю : Господь , Бог наш Господь один ! І люби Господа , Бога твого , усім серцем своїм , і всією душею своєю , і всією силою своєю ! І будуть ці слова , що Я сьогодні наказую , на серці твоїм . І пильно навчиш цього синів своїх , і будеш говорити про них , як сидітимеш удома , і як ходитимеш дорогою , і коли ти лежатимеш , і коли ти вставатимеш . І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою , і будуть вони пов'язкою між очима твоїми . І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх . І станеться , коли Господь , Бог твій , уведе тебе до того Краю , якого присягнув був батькам твоїм , Авраамові , Ісакові та Якову , щоб дати тобі великі та гарні міста , яких ти не будував , та доми , повні всякого добра , яких ти не наповнював , і тесані колодязі , яких ти не тесав , і виноградники та оливки , яких ти не садив , і ти будеш їсти й наситишся , стережися тоді , щоб ти не забув Господа , що вивів тебе з єгипетського краю , з дому рабства ! Бійся Господа , Бога свого , і Йому будеш служити , і Йменням Його будеш присягати . Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів , що в околицях ваших , бо Господь , Бог твій Бог заздрісний посеред тебе ; щоб не запалився на тебе гнів Господа , Бога твого , і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі . Не будете спокушати Господа , Бога вашого , як спокушали ви в Массі . Будете конче пильнувати заповідей Господа , Бога вашого , і свідоцтва Його , і постанови Його , що наказав Він тобі . І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах , щоб було тобі добре , і щоб увійшов ти та посів той хороший Край , що Господь присягнув був батькам твоїм , щоб вигнати всіх ворогів твоїх перед тобою , як говорив був Господь . Коли запитає тебе син твій колись , говорячи : Що це за свідоцтва й постанови та закони , що вам наказав Господь , Бог наш ? то скажеш синові своєму : Ми були раби фараонові в Єгипті , а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою . І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет , і на фараона та ввесь дім його на наших очах . А нас вивів звідти , щоб увести нас та дати той Край , що присягнув був Він нашим батькам . І наказав нам Господь чинити всі ті постанови , щоб боятися Господа , Бога нашого , щоб було добре нам усі дні , щоб утримати нас при житті , як дня цього . І буде нам праведність у тому , коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа , Бога нашого , як Він наказав нам . Коли Господь , Бог твій , уведе тебе до того Краю , куди ти входиш , щоб заволодіти ним , то Він вижене численні поганські народи перед тобою : хіттеянина , і ґірґашеянина , і амореянина , і ханаанеянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина , сім народів , численніших та міцніших за тебе . І коли дасть їх Господь , Бог твій , тобі , то ти їх понищиш : конче учиниш їх закляттям , не складеш із ними заповіту , і не будеш до них милосердний . І не споріднюйся з ними : дочки своєї не даси його синові , а його дочки не візьмеш для сина свого , бо він відверне сина твого від Мене , і вони служитимуть іншим богам , і запалиться Господній гнів на вас , і Він скоро тебе вигубить . Але тільки так будете їм робити : жертівники їхні порозбиваєте , а їхні стовпи поламаєте , святі їхні дерева постинаєте , а бовванів їхніх попалите в огні , бо ти святий народ для Господа , Бога свого , тебе вибрав Господь , Бог твій , щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів , що на поверхні землі . Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас , бож ви найменші зо всіх народів , але з Господньої любови до вас , і через додержання Його присяги , що присягнув був вашим батькам , Господь вивів вас сильною рукою , і викупив тебе з дому рабства , з руки фараона , царя єгипетського . І ти пізнаєш , що Господь , Бог твій , Він той Бог , той Бог вірний , що стереже заповіта та милість для тих , хто любить Його , та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь , і що надолужить ненависникам Своїм , їм самим , щоб вигубити їх ; не загаїться Він щодо Свого ненависника , відплатить йому самому . А ти будеш виконувати заповіді й постанови та закони , що Я сьогодні наказую виконувати їх . І станеться , за те , що ви будете слухатися цих законів , і будете додержувати , і будете виконувати їх , то й Господь , Бог твій , буде додержувати для тебе заповіт та милість , що був присягнув батькам твоїм . І буде Він любити тебе , і поблагословить тебе , і розмножить тебе , і поблагословить плід твоєї , утроби та плід твоєї землі , збіжжя твоє , і сік твій виноградний , і сік твоїх оливок , порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі , яку присягнув батькам твоїм дати тобі . Ти будеш благословенний поміж усіма народами , не буде серед тебе безплідного та безплідної , також і між худобою твоєю . І Господь відхилить від тебе всяку хворобу , і жодних лютих єгипетських недуг , які ти знаєш , не наведе їх на тебе , а дасть їх на всіх твоїх ворогів . І ти винищиш всі ті народи , що Господь , Бог твій , дає тобі , не змилосердиться око твоє над ними , і не будеш служити їхнім богам , бо то пастка для тебе . Коли скажеш у серці своїм : Ті люди численніші від мене , як я зможу вигнати їх ? не бійся їх ! Пильно пам'ятай , що зробив був Господь , Бог твій , фараонові та всьому Єгиптові , ті великі випробовування , що бачили твої очі , і ознаки та чуда , і сильну руку та витягнене рамено , що ними вивів тебе Господь , Бог твій , так Господь , Бог твій , учинить усім тим народом , що ти їх боїшся . Також і шершнів пошле Господь , Бог твій , на нього , аж поки не вигинуть позосталі та ті , що поховалися перед тобою . Не бійся їх , бо серед тебе Господь , Бог твій , Бог великий та страшний . І викидатиме Господь , Бог твій , тих людей помалу з-перед тебе ; не зможеш вигубити їх скоро , щоб не розмножилася над тобою польова звірина . І дасть їх Господь , Бог твій , перед тобою , і побентежить їх великим бентеженням , аж поки не будуть вигублені . І віддасть їхніх царів у руку твою , а ти вигубиш їхнє ім'я з-під неба , не встоїть ніхто перед тобою , аж поки ти не вигубиш їх . Бовванів їхніх богів попалите в огні , не будеш жадати срібла та золота , що на них , і не візьмеш його собі , щоб тим не впасти до пастки , бо то огида для Господа , Бога твого . І не внесеш цієї огиди до дому свого , і не станеш закляттям , як вона . Конче зогидиш її , і конче будеш бридитися нею , бо закляття вона . Усі заповіді , що я сьогодні наказав тобі , будете пильнувати виконувати , щоб ви жили , і множилися , і ввійшли й посіли той Край , що Господь присягнув вашим батькам . І будеш пам'ятати всю ту дорогу , що Господь , Бог твій , вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ , щоб упокорити тебе , щоб випробувати тебе , щоб пізнати те , що в серці твоїм , чи будеш ти держати заповіді Його , чи ні . І впокорював Він тебе , і морив тебе голодом , і годував тебе манною , якої не знав ти й не знали батьки твої , щоб дати тобі знати , що не хлібом самим живе людина , але всім тим , що виходить із уст Господніх , живе людина . Одежа твоя не витиралася на тобі , а нога твоя не спухла от уже сорок літ . І пізнаєш ти в серці своїм , що , як навчає чоловік сина свого , так навчає тебе Господь , Бог твій . І будеш виконувати заповіді Господа , Бога свого , щоб ходити Його дорогами , та щоб боятися Його , бо Господь , Бог твій , уводить тебе до Краю хорошого , до Краю водних потоків , джерел та безодень , що виходять у долині й на горі , до Краю пшениці , й ячменю , і винограду , і фіґи , і гранату , до Краю оливкового дерева та меду , до Краю , де подостатком будеш їсти хліб , де не забракне нічого , до Краю , що каміння його залізо , а з його гір добуватимеш мідь . І будеш ти їсти й наситишся , і поблагословиш Господа , Бога свого , у тім добрім Краї , що дав Він тобі . Стережися , щоб не забув ти Господа , Бога свого , щоб не пильнувати Його заповідей , і законів Його , і постанов Його , що я сьогодні наказую тобі , щоб , коли ти будеш їсти й наситишся , і добрі доми будуватимеш , і осядеш у них , а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться , і срібло та золото розмножаться тобі , і все , що твоє , розмножиться , то щоб не загордилося серце твоє , і щоб не забув ти Господа , Бога свого , що вивів тебе з єгипетського краю , з дому рабства , що веде тебе цією великою пустинею , яка збуджує страх , де вуж , сараф , і скорпіон , і висохла земля , де немає води ; що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі , що в пустині годує тебе манною , якої не знали батьки твої , щоб упокоряти тебе , і щоб випробовувати тебе , щоб чинити тобі добро наостанку , щоб ти не сказав у серці своїм : Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут . І будеш ти пам'ятати Господа , Бога свого , бо Він Той , що дає тобі силу набути потугу , щоб виконати Свого заповіта , якого присягнув Він батькам твоїм , як дня цього . І станеться , якщо справді забудеш ти Господа , Бога свого , і підеш за іншими богами , і будеш їм служити , і будеш вклонятися їм , то врочисто свідчу вам сьогодні , ви конче погинете ! Як ті люди , що Господь вигубляє з-перед вас , так ви погинете за те , що не будете слухатися голосу Господа , Бога вашого ! Слухай , Ізраїлю : ти сьогодні переходиш Йордан , щоб увійти й заволодіти народами , більшими й міцнішими від тебе , містами великими й укріпленими аж до неба , народом великим та високим , велетнями , яких ти знаєш , і про яких ти чув : Хто стане перед велетнями ? І познаєш сьогодні , що Господь , Бог твій , Він Той , що переходить перед тобою , як огонь поїдаючий , Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою . І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром , як Господь говорив був тобі . Не скажи в серці своїм , коли Господь , Бог твій , буде їх виганяти з-перед тебе , говорячи : Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край , і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене . Не через праведність твою , і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм , але , через неправедність цих людей Господь , Бог твій , виганяє їх з-перед тебе , і щоб виконати те слово , що присягнув був Господь батькам твоїм , Авраамові , Ісакові та Якову . І пізнаєш , що не через праведність твою Господь , Бог твій , дає тобі посісти цей хороший Край , бо ти народ твердошиїй . Пам'ятай , не забудь , що ти гнівив Господа , Бога свого , у пустині від дня , коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця , неслухняні були ви проти Господа . І на Хориві розгнівили були ви Господа , і Господь був розгнівався на вас , щоб вигубити вас . Коли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту , що Господь склав був із вами , то сидів я на горі сорок день і сорок ночей , хліба не їв , і води не пив . І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці , писані Божим перстом , а на них усі ті слова , що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів . І сталося , на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці , таблиці заповіту . І сказав мені Господь : Устань , швидко зійди звідси , бо зіпсувся народ твій , що ти вивів з Єгипту . Вони скоро збочили з дороги , яку Я наказав їм , зробили собі литого боввана . І сказав Господь до мене , говорячи : Бачив Я той народ , і ось він народ твердошиїй . Позостав Мене , і Я вигублю їх , і зітру їхнє ймення з-під неба , тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього . І я обернувся , і зійшов із гори , а гора палає в огні , і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх . І побачив я , а ось ви згрішили проти Господа , Бога вашого , зробили собі теля , литого боввана , зійшли скоро з дороги , яку Господь наказав був вам ! І схопив я за обидві таблиці , та й кинув їх з обох своїх рук , і розторощив їх на ваших очах ! . . . І впав я перед Господнім лицем , як перше , сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив , за ввесь ваш гріх , що згрішили ви , як чинили зло в очах Господа , щоб Його розгнівити , бо боявся я гніву та люті , якими розгнівався був на вас Господь , щоб вигубити вас , та вислухав Господь мене й цього разу . А на Аарона Господь дуже розгнівався був , щоб погубити його . І молився я того часу також за Аарона . А гріх ваш , що вчинили ви , теля те я взяв та й спалив його в огні , і розторощив його , добре змолов , аж стало воно дрібним , немов порох . І кинув я порох його до потоку , що сходить з гори . І в Тав'ері , і в Массі , і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа . А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа , говорячи : Увійдіть , та й посядьте той Край , що Я дав вам , то були ви неслухняні наказу Господа , Бога вашого , і не повірили Йому , і не послухалися Його голосу . Неслухняні були ви Господеві від дня , як я вас пізнав . І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей , що я був упав , бо Господь сказав , що вигубить вас . І молився я до Господа й говорив : Владико Господи , не губи народу Свого та насліддя Свого , що Ти викупив Своєю величністю , що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою ! Згадай Своїх рабів Авраама , Ісака та Якова , не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його , щоб не сказав той край , звідки вивів ти нас : Не міг Господь увести їх до того Краю , що Ти говорив їм , та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх , щоб побити їх у пустині . А вони народ Твій та насліддя Твоє , що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом . Того часу сказав був до мене Господь : Витеши собі дві камінні таблиці , як перші , та й вийде до Мене на гору , і зроби собі дерев'яного ковчега . А Я напишу на тих таблицях слова , що були на перших таблицях , які ти побив , і покладеш їх у ковчезі . І зробив я ковчега з акаційного дерева , і витесав я дві камінні таблиці , як перші , та й зійшов на гору , а обидві таблиці в руці моїй . І Він написав на тих таблицях , як перше письмо , Десять Заповідей , що Господь говорив був до вас на горі з середини огню в день зборів . І Господь дав їх мені . І обернувся я , та й зійшов із гори , і поклав ті таблиці , що зробив , до ковчегу . І були вони там , як наказав був Господь . А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових синів до Мосери . Там помер Аарон , і був там похований , а священиком став замість нього його син Елеазар . А звідти рушили до Ґудґоди , а з Ґудґоди до Йотвати , до краю водних потоків . Того часу Господь відділив був Левієве плем'я , щоб носило ковчега Господнього заповіту , щоб стояло перед Господнім лицем , щоб служило Йому , і щоб благословляло Його Йменням аж до цього дня . Тому не було Левієві частки та спадку з братами . Господь Він спадщина його , як промовляв був Господь , Бог твій , йому . А я стояв на горі , як за тих перших днів , сорок день і сорок ночей . І вислухав Господь мене також цього разу , не захотів Господь погубити тебе . І сказав був до мене Господь : Устань , іди в похід перед народом . І ввійдуть вони , і посядуть той Край , що Я присягнув був їхнім батькам дати їм . А тепер , Ізраїлю , чого жадає від тебе Господь , Бог твій ? Тільки того , щоб боятися Господа , Бога твого , ходити всіма Його дорогами , і любити Його , і служити Господеві , Богу твоєму , усім серцем своїм і всією душею своєю , виконувати заповіді Господа та постанови Його , що я наказую тобі сьогодні , щоб було тобі добре . Тож належить Господеві , Богу твоєму , небо , і небо небес , земля й усе , що на ній . Тільки батьків твоїх уподобав Господь , щоб любити їх , і вибрав вас , їхнє насіння по них , зо всіх народів , як бачиш цього дня . І ви обріжете крайню плоть свого серця , а шиї своєї не зробите більше твердою , бо Господь , Бог ваш Він Бог богів і Пан панів , Бог великий , сильний , та страшний , що не подивиться на обличчя , і підкупу не візьме . Він чинить суд сироті та вдові , і любить приходька , щоб дати йому хліба й одежу . І будете ви любити приходька , бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї . Господа , Бога свого , будеш любити , Йому будеш служити , і до Нього будеш горнутись , а Йменням Його будеш присягати . Він хвала твоя , і Він Бог твій , що з тобою зробив був великі та страшні діла , які бачили очі твої . Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту , а тепер , щодо численности , Господь , Бог твій , зробив тебе , як зорі на небі ! І будеш ти любити Господа , Бога свого , і будеш додержувати постанови Його , і звичаї Його і закони Його , і заповіді Його по всі дні . І ви пізнаєте сьогодні , бо я навчаю не синів ваших , які не пізнали й не бачили карання Господа , Бога вашого , величність Його , руку Його сильну й рамено Його витягнене , і ознаки Його , і чини Його , що зробив був серед Єгипту фараонові , єгипетському цареві та всьому його краєві , і що Він зробив був війську Єгипта , коням його та колесницям його , що пустив над ними воду Червоного моря , коли вони гнались за вами , і вигубив їх Господь , і так є аж до дня цього , і що Він зробив був для вас у пустині аж до вашого приходу до цього місця , і що Він зробив був Датанові й Авіронові , синам Еліява , Рувимового сина , що земля відкрила була свої уста й поглинула їх , і їхні доми , і їхні намети , і всю власність , що була з ними , посеред усього Ізраїля . Бо очі ваші то ті , що бачили всякий великий чин Господа , що Він зробив . І будете ви виконувати всі заповіді Його , що я сьогодні наказую , щоб стали ви сильні , і ввійшли , і заволоділи тим Краєм , куди переходите ви , щоб посісти його , і щоб довго жили ви на тій землі , що Господь присягнув був вашим батькам дати їм та їхньому насінню Край , що тече молоком та медом . Бо цей Край , куди входиш ти заволодіти ним , він не такий , як єгипетський край , звідки вийшли ви , де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх , як город варивний . А цей Край , куди ви переходите посісти його , то край гір та долин , із небесного дощу він напоюється . Край , що про нього дбає Господь , Бог твій , завжди на ньому очі Господа , Бога твого , від початку року аж до кінця року . І станеться , якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей , що Я вам сьогодні наказую , любити Господа , Бога вашого , і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею , то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно , дощ ранній і дощ пізній , і збереш ти своє збіжжя , і свій сік виноградний , і оливу свою . І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби , і будеш ти їсти й наситишся . Стережіться , щоб не було зведене ваше серце , і щоб ви не відступили , і не служили іншим богам , і не вклонялися їм . А то запалиться гнів Господній на вас , і замкне небо , і не буде дощу , а земля не дасть свого урожаю , і ви скоро погинете з тієї доброї землі , що Господь дає вам . І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі , і прив'яжете їх на знака на руці своїй , і вони будуть пов'язкою між вашими очима . І будете навчати про них синів своїх , говорячи про них , коли ти сидітимеш у домі своїм , і коли ходитимеш дорогою , і коли лежатимеш , і коли вставатимеш . І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх , щоб дні ваші та дні синів ваших на землі , яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм , були такі довгі , як дні неба над землею . Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді , що я наказав вам чинити їх , щоб любити Господа , Бога свого , щоб ходити всіма дорогами Його , і щоб горнутись до Нього , то Господь вижене всі ті народи перед вами , і ви посядете народи більші й міцніші від вас . Кожне місце , що на нього ступить ваша нога , буде ваше . Від пустині й Ливану , від Річки , річки Ефрату й аж до моря Останнього буде ваша границя . Не встоїть ніхто перед вами , ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь , Бог ваш , на кожен той край , що ви ступите на нього , як Він говорив вам . Ось , сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття : благословення , коли будете слухатися заповідей Господа , Бога вашого , які я наказую вам сьогодні , і прокляття , якщо не будете слухатися заповідей Господа , Бога свого , і збочите з дороги , яку я наказую вам сьогодні , щоб ходити за іншими богами , яких ви не знали . І станеться , коли Господь , Бог твій , уведе тебе до Краю , куди ти входиш посісти його , то даси благословення на горі Ґарізім , а прокляття на горі Евал . От вони на тому боці Йордану за дорогою заходу сонця , у краю ханаанеянина , що сидить у степу навпроти Ґілґалу при діброві Море . Бо ви переходите Йордан , щоб увійти посісти той Край , що дає вам Господь , Бог ваш . І посядете його , й осядете в ньому , і будете додержувати , щоб виконувати всі постанови й закони Його , які я сьогодні даю вам . Оце постанови та закони , які ви пильнуватимете виконувати в Краї , що дав Господь , Бог батьків твоїх , на насліддя його всі дні , які житимете на цій землі . Конче винищите всі ті місця , що служили там люди , яких ви виганяєте , своїм богам на високих горах і на пагірках , та під кожним зеленим деревом . І розвалите їхні жертівники , і поламаєте камінні стовпи для богів , і їхні святі дерева попалите в огні , а бовванів їхніх богів порубаєте , і вигубите їхнє ймення з того місця . Не робитимете так Господеві , вашому Богові , бо тільки на місці , яке вибере Господь , Бог ваш , зо всіх ваших племен , щоб покласти там Ім'я Своє , на місці перебування Його будете шукати , і ти прийдеш туди . І принесете туди свої цілопалення , і свої жертви , і свої десятини та приношення рук своїх , і обітниці свої , і дари свої , і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної . І будете їсти там перед лицем Господа , Бога вашого , і будете тішитися всім , до чого доторкнеться ваша рука , ви та доми ваші , якими поблагословив тебе Господь , Бог твій . Там ви не зробите так , як ми робимо сьогодні тут , кожен усе , що йому здається справедливим в очах тільки його , бо ви дотепер не ввійшли до місця відпочинку й до спадщини , що Господь , Бог твій , дає тобі . А коли ви перейдете Йордан і осядете в Краї , що Господь , Бог ваш , дає вам на спадщину , і Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших навколо , і ви сидітимете безпечно , то станеться , на те місце , що його вибере Господь , Бог ваш , щоб Ім'я Його перебувало там , туди принесете все , що я вам наказую : свої цілопалення , і свої жертви , десятини свої та приношення рук своїх , і всі добірні жертви обітниць своїх , що обіцяєте Господеві . І будете тішитися перед лицем Господа , Бога вашого , ви й сини ваші , і дочки ваші , і раби ваші , і невільниці ваші , і Левит , що в ваших брамах , бо нема йому частки й спадку з вами . Стережися , щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці , яке побачиш , бо тільки на тому місці , яке вибере Господь в одному з племен твоїх , там принесеш свої цілопалення , і там зробиш усе , що я наказую тобі . Але скільки запрагне душа твоя , будеш різати й будеш їсти м'ясо , за благословенням Господа , Бога твого , що його дав тобі в усіх брамах твоїх ; нечистий і чистий буде їсти його , як сарну й як оленя . Тільки крови не їстимеш , на землю виллєш її , як воду . Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого , і соку виноградного свого , і оливи своєї , і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної , і всіх обітниць своїх , що будеш обіцяти , і добровільних дарів своїх , і приношення своєї руки , бо тільки перед лицем Господа , Бога свого , будеш їсти його в місці , яке вибере Господь , Бог твій , ти , і син твій , і дочка твоя , і раб твій , і невільниця твоя , і Левит , що в брамах твоїх . І будеш ти радіти перед лицем Господа , Бога свого , усім , до чого доторкнеться рука твоя . Стережися , щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй . Коли Господь , Бог твій , поширить границю твою , як Він говорив тобі , і ти скажеш : Нехай я їм м'ясо , бо буде жадати душа твоя їсти м'ясо , то за всім жаданням душі своєї будеш ти їсти м'ясо . Коли буде далеке від тебе те місце , що вибере Господь , Бог твій , щоб перебувало там Ім'я Його , то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної , щоб дав Господь тобі , як наказав я тобі , і будеш їсти в брамах своїх усім жаданням своєї душі . Тільки як їсться сарну й оленя , так будеш їсти його , нечистий та чистий однаково можуть їсти його . Тільки будь обережним , щоб не їсти крови , бо кров вона душа , і ти не будеш їсти душі разом з м'ясом . Не будеш їсти її , на землю виллєш її , як воду . Не будеш їсти її , щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі , коли робитимеш справедливе в Господніх очах . Тільки святощі свої , що будуть у тебе , та обітниці свої понесеш , і прийдеш до місця , яке вибере Господь . І принесеш своє цілопалення , м'ясо та кров , на жертівнику Господа , Бога свого , а кров твоїх інших жертов буде вилита на жертівнику Господа , Бога твого , а м'ясо будеш їсти . Виконуй і слухай усі ті слова , що я наказую тобі , щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки , коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа , Бога свого . Коли Господь , Бог твій , вигубить народи , куди ти входиш , щоб посісти їх перед собою , і посядеш їх , і осядеш у їхньому Краї , то стережися , щоб не впасти до пастки за ними , коли вони будуть вигублені перед тобою , і щоб не шукав ти їхніх богів , говорячи : Як служать ті люди богам своїм , то зроблю так і я . Не зробиш так Господеві , Богу своєму ; бо всяку гидоту , яку Господь зненавидів , робили вони богам своїм , бо навіть синів своїх та дочок своїх вони палять в огні для богів своїх . Кожне слово , що я наказую його вам , будете додержувати виконувати , не додаси до нього , і не відіймеш від нього . Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець , і дасть тобі ознаку або чудо , і збудеться та ознака й те чудо , що сказав він тобі , до того говорячи : Ходімо ж за іншими богами , яких ти не знав , і будемо їм служити , то не слухайся слів того пророка або того сновидця , бо цим Господь , Бог ваш , випробовує вас , щоб пізнати , чи ви любите Господа , Бога вашого , усім своїм серцем і всією своєю душею . За Господом , Богом вашим , будете ходити , і Його будете боятися , і заповіді його будете виконувати , і голосу Його будете слухатися , і Йому будете служити , і до Нього будете линути . А пророк той або той сновидець нехай буде забитий , бо намовляв на відступство від Господа , Бога вашого , що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства , щоб звести тебе з дороги , що наказав тобі Господь , Бог твій , ходити нею ; і вигубиш зло з-посеред себе . Коли намовить тебе брат твій , син твоєї матері , або син твій , або дочка твоя , або жінка твого лоня , або твій приятель , який тобі як душа твоя , таємно говорячи : Ходімо ж і служім іншим богам , яких не знав ти та батьки твої , з богів тих народів , що навколо вас , близьких тобі або далеких від тебе , від кінця землі й аж до кінця землі , то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його , і не буде милосердитися око твоє над ним , і не змилосердишся й не сховаєш його , бо конче заб'єш ти його , рука твоя буде на ньому найперше , щоб забити його , рука всього народу наостанку . І закидаєш його камінням , і він помре , бо жадав відвернути тебе від Господа , Бога твого , що вивів тебе з єгипетського краю , з дому рабства . А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись , і більше не буде робити такої злої речі серед тебе . Коли почуєш про одне з своїх міст , яке Господь , Бог твій , дає тобі , щоб сидіти там , що про нього кажуть : вийшли люди , сини велійяалові , з-поміж тебе , і звели з правдивої дороги мешканців свого міста , кажучи : Ходімо ж , і служім іншим богам , яких ви не знали , то будеш допитуватися , і будеш досліджувати , і будеш добре питати , а ось воно правда , дійсна та річ , була зроблена та гидота посеред тебе , то конче вибий мешканців того міста вістрям меча , віддай на закляття його й усе , що в ньому , та худобу його вибий вістрям меча . А всю здобич його збереш до середини майдану його , і спалиш огнем те місто та всю здобич його цілковито для Господа , Бога твого . І стане воно купою руїн навіки , не буде вже воно відбудоване . І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї , щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя , і змилосердився над тобою , і розмножив тебе , як присягнув був батькам твоїм , коли будеш слухатися голосу Господа , Бога свого , щоб виконувати всі заповіді Його , що я сьогодні наказую тобі , щоб виконувати те , що справедливе в очах Господа , Бога твого . Ви сини Господа , Бога вашого , не будете робити нарізів , і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого , бо ти святий народ для Господа , Бога твого , і Господь тебе вибрав , щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів , що на поверхні землі . Не будеш їсти жодної гидоти . Оце та худоба , що ви будете їсти : віл , кожне з овець і кожне з кіз , олень , і сарна , і буйвіл , і ланя , і зубр , і антилопа , і жирафа . Кожну з худоби , що має розділені копита та що має копита , роздвоєні розривом , що жує жуйку між худобою , те будете їсти . Тільки цього не будете їсти з тих , що жують жуйку й що мають розділені копита , розщіплені : верблюда , і зайця , і тушканчика , бо вони жують жуйку , та копит не розділили , нечисті вони для вас . І свині , бо має розділені ратиці , а жуйки не жує , нечиста вона для вас : їхнього м'яса не будете їсти , а до їхнього падла не доторкнетеся . Оце будете їсти зо всього , що в воді , усе , що має плавці та луску , будете їсти . А все , що не має плавців та луски , не будете їсти , нечисте воно для вас . Кожного чистого птаха будете їсти . А оце , чого з них ви не будете їсти : орла , і ґрифа , і морського орла , і коршака , і сокола за родом його , і всякого крука за родом його , і струся , і сови , і яструба за родом його , пугача , й ібіса , і лебедя , і пелікана , і сича , і рибалки , і бусла , і чаплі за родом її , і одуда , і кажана . І кожне плазуюче з птаства нечисте воно для вас , не будете їсти . Кожного чистого птаха будете їсти . Не будете їсти жодного падла , даси його приходькові , що в брамах твоїх , і він їстиме його , або продаси чужинцеві , бо ти народ святий для Господа , Бога свого . Не будеш варити ягняти в молоці матері його . Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого , що рік-річно на полі зросте . І будеш ти їсти перед лицем Господа , Бога свого , у місці , яке Він вибере , щоб Ім'я Його перебувало там , десятину збіжжя свого , виноградного соку свого , і оливки своєї , і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної , щоб навчився ти боятися Господа , Бога свого , по всі дні . А коли дорога буде занадто довга для тебе , так що не зможеш понести того , бо буде занадто далеке від тебе місце , яке вибере Господь , Бог твій , щоб покласти Ім'я Своє там , коли поблагословить тебе Господь , Бог твій , то даси в сріблі , і зав'яжеш те срібло в руці своїй , і підеш до місця , яке вибере Господь , Бог твій . І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя , на худобу велику й худобу дрібну , і на вино , і на п'янкий напій , і на все , чого зажадає від тебе душа твоя , і будеш ти їсти там перед лицем Господа , Бога свого , і будеш тішитися ти та дім твій . А Левит , що живе по брамах твоїх , не кидай його , бо нема йому частки й спадку з тобою . На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році , і покладеш у брамах своїх . І прийде Левит , бо нема йому частки й спадку з тобою , і приходько , і сирота , і вдова , що в брамах твоїх , і будуть їсти й наситяться , щоб поблагословив тебе Господь , Бог твій , у кожному чині твоєї руки , що будеш робити . У кінці семи літ зробиш відпущення . А оце те відпущення : кожен позикодавець , що позичає своєму ближньому , не буде натискати на свого ближнього та на брата свого , бо оголошено відпущення ради Господа . На чужинця будеш натискати , а що буде твоє в брата твого , те відпустить йому рука твоя , та тільки не буде серед тебе вбогого , бо конче поблагословить тебе Господь у Краї , якого Господь , Бог твій , дає тобі на спадок , щоб ти посів його , якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа , Бога свого , щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь , що я наказую тобі сьогодні . Бо Господь , Бог твій , поблагословив тебе , як говорив був тобі , і ти зробиш , що багато людей даватимуть тобі позичку , а ти не даватимеш позички . І будеш ти панувати над багатьма народами , а над тобою не будуть панувати . Коли буде серед тебе вбогий , один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм , що Господь , Бог твій , дає тобі , то не зробиш запеклим свого серця , і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого , бо конче відкриєш свою руку йому , і конче позичиш йому за його потребою , що буде бракувати йому . Стережися , щоб у серці твоїм не зродилася зла думка , щоб ти не сказав : Наблизився сьомий рік , рік відпущення , і буде зле твоє око на вбогого брата твого , і не даси ти йому , то він буде кликати на тебе до Господа , і буде на тобі гріх . Конче даси йому , і нехай не жаліє твоє серце , коли ти даватимеш йому , бо за ту річ поблагословить тебе Господь , Бог твій у кожнім чині твоїм , і в усьому , до чого доторкнеться рука твоя . Бо не передеться убогий з-посеред Краю , тому я наказую тобі , говорячи : Конче відкривай руку свою для брата свого , і вбогого свого , і для незаможного свого в Краї своїм . Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка , то буде служити тобі шість літ , а сьомого року відпустиш його вільним від себе . А коли відпустиш його вільним від себе , не відпустиш його порожньо , конче наділи його з худоби своєї дрібної , і з току свого , і з кадки чавила свого , чим поблагословив тебе Господь , Бог твій , те даси йому . І будеш пам'ятати , що рабом був ти сам у єгипетськім краї , та викупив тебе Господь , Бог твій , тому я наказую тобі про цю річ сьогодні . І станеться , коли він скаже тобі : Не вийду від тебе , бо полюбив я тебе та дім твій , бо добре йому з тобою , то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей , і стане він тобі вічним рабом ; і невільниці своїй зробиш так само . Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те , що ти відпускаєш його вільним від себе , бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ , і поблагословить тебе Господь , Бог твій , у всім , що ти робитимеш . Кожного перворідного самця , що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній , посвятиш Господеві , Богові своєму . Не будеш працювати перворідним вола свого , і не будеш стригти перворідного отари своєї . Перед лицем Господа , Бога свого , рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці , яке вибере Господь . А коли буде в нім вада , кульгаве або сліпе , усяка зла вада , то не принесеш його в жертву для Господа , Бога свого , у брамах своїх будеш його їсти , нечистий і чистий разом , як сарну й як оленя . Тільки крови його не будеш їсти , на землю виллєш її , як воду . Додержуй місяця авіва , і справиш Пасху для Господа , Бога свого , бо в місяці авіві вивів тебе Господь , Бог твій , з Єгипту вночі . І заколи пасху для Господа , Бога свого , з худоби дрібної та з худоби великої в місці , яке вибере Господь , щоб там перебувало Ім'я Його . Не будеш їсти при тому квашеного , сім день будеш їсти при тому опрісноки , хліб бідування , бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю , щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого виходу з єгипетського краю . І не буде бачене в тебе квашене сім день у всім краї твоїм . А з м'яса , що заколеш у жертву ввечері першого дня , ніщо не буде ночувати до ранку . Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст , які Господь , Бог твій дає тобі . Але тільки на тому місці , яке вибере Господь , Бог твій , щоб там перебувало Ім'я Його , заколеш пасху ввечері , при заході сонця , у час твого виходу з Єгипту . І будеш варити , і будеш їсти на тому місці , яке вибере Господь , Бог твій . А рано обернешся , і підеш до наметів своїх . Шість день будеш їсти опрісноки , а сьомого дня віддання свята для Господа , Бога твого , не будеш робити зайняття . Сім тижнів відлічиш собі , від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів . І справиш свято Тижнів для Господа , Бога свого , у міру добровільного дару своєї руки , що нею даси , як поблагословить тебе Господь , Бог твій . І будеш радіти перед лицем Господа , Бога свого , ти , і син твій , і дочка твоя , і раб твій , і невільниця твоя , і Левит , що в брамах твоїх , і приходько , і сирота , і вдова , що серед тебе в місці , яке вибере Господь , Бог твій , щоб там перебувало Ім'я Його . І будеш пам'ятати , що ти сам був рабом в Єгипті , і будеш додержувати це , і будеш виконувати ці постанови . Свято Кучок будеш справляти собі сім день , коли збереш з току свого та з кадки чавила свого . І будеш радіти в святі своїм ти , і син твій , і дочка твоя , і раб твій , і невільниця твоя , і Левит , і приходько , і сирота , і вдова , що в брамах твоїх . Сім день будеш святкувати Господеві , Богові своєму , у місці , яке вибере Господь , бо поблагословить тебе Господь , Бог твій , у всім урожаї твоїм , і в усякім чині рук твоїх , і ти будеш тільки радісний . Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа , Бога твого , у місці , яке Він вибере : у свято Опрісноків , і в свято Тижнів , і в свято Кучок , і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні , кожен принесе дар руки своєї , за благословенням Господа , Бога свого , що дав Він тобі . Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх , які Господь , Бог твій , дає тобі по племенах твоїх , і вони будуть судити народ справедливим судом . Не викривиш закону , не будеш дивитися на особу , і не візьмеш підкупу , бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих . За справедливістю , лише за справедливістю будеш гнатися , щоб жити й заволодіти Краєм , що Господь , Бог твій , дає тобі . Не посадиш собі святого дерева , усякого дерева при жертівнику Господа , Бога твого , що зробиш собі , і не поставиш собі стовпа , що ненавидить Господь , Бог твій . Не будеш приносити в жертву Господеві , Богові своєму вола або одне з дрібної худоби , що буде на ньому вада , усяка зла річ , бо це гидота для Господа , Бога твого . Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх , які Господь , Бог твій , дає тобі , чоловік або жінка , що зробить зле в очах Господа , Бога твого , щоб недотримати заповіту , що пішов би й служив би іншим богам , і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві , або всім зорям небесним , чого я не наказав , і буде розказано тобі , і ти почуєш , і будеш добре допитуватися , а ото воно правда , дійсна та річ , була зроблена ота гидота серед Ізраїля , то випровадиш того чоловіка або ту жінку , що зробили ту злу річ , до брам своїх , того чоловіка або ту жінку , і вкаменуєш їх камінням , і вони погинуть . На слова двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений , що має померти ; на слова одного свідка не буде забитий . Рука свідків буде на ньому найперше , щоб забити його , а рука всього народу наостанку . І вигубиш зло з-посеред себе . Коли б у суді була тобі неясна справа між кров'ю та кров'ю , між суперечкою та суперечкою , і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх , то встанеш , і підеш до місця , яке вибере його Господь , Бог твій . І прийдеш до священиків-Левитів і до судді , що буде в тих днях , і допитаєшся , і вони дадуть тобі слово присуду . І ти поступиш за тим словом , що подадуть тобі з того місця , яке вибере Господь , і будеш пильнувати робити все так , як навчать тебе . Ти поступиш за законом , що навчать тебе , і за вироком , що скажуть тобі , не відступиш ні праворуч ні ліворуч від слова , що подадуть тобі . А коли хто через зухвалість не послухається священика , що стоїть там на служенні Господеві , Богові твоєму , або судді , то помре той , і вигубиш те зло з Ізраїля . А ввесь народ буде слухати та буде боятися , і вже не буде поступати зухвало . Коли ти ввійдеш до того Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі , і посядеш його , і осядеш у ньому , та й скажеш : Нехай я поставлю над собою царя , як усі народи , що в моїх околицях , то , ставлячи над собою царя , якого вибере Господь , Бог твій , конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя , не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця , що він не брат твій . Тільки щоб він не примножував собі коней , і не вертав народу до Єгипту , щоб примножити коней , бож Господь сказав вам : Не вертайтеся вже більше тією дорогою . І хай не примножить він собі жінок , щоб не відступило його серце , і срібла та золота хай він не примножить собі дуже . І станеться , як буде він сидіти на троні царства свого , то напише собі відписа цього Закону з книги , що перед лицем священиків-Левитів . І буде вона з ним , і буде він читати в ній усі дні свого життя , щоб учився боятися Господа , Бога свого , щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов , щоб виконувати їх , щоб не гордувало серце його своїми братами , і щоб не збочував він ні праворуч , ні ліворуч від цієї заповіді , щоб продожив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля . Священикам-Левитам , усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем , огняні жертви Господа та частки Його будуть їм . А спадку не буде йому серед братів його : Господь Він спадок його , як Він говорив був йому . А оце буде належати священикам від народу , від тих , хто приносить жертву : коли це віл , коли це одне з дрібної худоби , то даси священикові плече , і щоки , і шлунок . Початок від збіжжя свого , від виноградного соку свого , і від оливки своєї , і початок стриження отари своєї даси ти йому . Бо його вибрав Господь , Бог твій , зо всіх племен твоїх , щоб ставав він служити в Господнє Ім'я , він та сини його по всі дні . А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля , де він мешкає там , і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця , яке вибере Господь , і буде він служити в Ім'я Господа , Бога свого , як усі його браття Левити , що стоять там перед Господнім лицем , то по рівній частці будуть вони їсти , опріч маєтку , проданого по батьках . Коли будеш входити до Краю , що дає тобі Господь , Бог твій , то не навчися чинити такого , як гидота цих народів . Нехай не знайдеться між тобою такий , хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь , хто ворожить ворожбу , хто ворожить по хмарах , і хто ворожить по птахах , і хто чарівник , і хто чорнокнижник , і хто викликає духа померлого та духа віщого , і хто питає померлих . Бо гидота для Господа кожен , хто чинить таке , і через ті гидоти Господь , Бог твій , виганяє їх перед тобою . Бездоганний будеш ти перед Господом , Богом своїм , бо ці народи , що ти посядеш їх , слухають тих , хто ворожить по хмарах та ворожбитів , а ти не таке дав тобі Господь , Бог твій . Пророка з-посеред тебе , з братів твоїх , Такого , як я , поставить тобі Господь , Бог твій , Його будете слухати , згідно з усім , чого жадав ти від Господа , Бога свого , на Хориві в дні зборів , говорячи : Щоб більше не чути мені голосу Господа , Бога свого , а цього великого огню вже не побачити й не померти . І сказав до мене Господь : Добре сказали вони . Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів , Такого , як ти , і дам Я слова Свої в уста Його , і Він їм говоритиме все , що Я накажу . І станеться , кожен , хто не слухатиме слів Моїх , що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям , Я покараю того . А той пророк , що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'ям слова , яких Я не наказав був йому говорити , і що буде говорити , і що буде говорити ім'ям інших богів , хай помре той пророк . А коли ти скажеш у серці своєму : Як ми пізнаємо те слово , якого Господь не говорив ? Що буде говорити той пророк Ім'ям Господа , і не станеться та річ , і не прийде , то це те слово , якого не сказав Господь . У зухвалості говорив його той пророк , і ти не будеш боятися його . Коли Господь , Бог твій , повигублює народи , що Господь , Бог твій , дає тобі їхній Край , і ти повиганяєш їх , і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах , то три місті відділиш собі в середині свого Краю , що Господь , Бог твій , дає його тобі на володіння . Приготуєш собі дорогу , і поділиш натроє землю твого Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі на спадок , і це буде на втікання туди кожного убійника . А оце справа убійника , що втече туди й буде жити : хто вб'є свого ближнього ненароком , а він не був ворогом його від учора й позавчора ; або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева , і розмахнеться рука його з сокирою , щоб зрубати дерево , а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього , і той помре , то він утече до одного з тих міст , і буде жити , щоб не гнався месник за кров за убійником , коли розпалиться серце його , і щоб не догнав його , якщо буде довга та дорога , і не вбив його , хоч він не підлягає смерті , бо не був він ворогом його від учора й позавчора . Тому то я наказую тобі , говорячи : Три місті відділиш собі . А якщо Господь , Бог твій , розширить границю твою , як присягнув був батькам твоїм , і дасть тобі всю оцю землю , що говорив був дати батькам твоїм , коли ти будеш додержувати всі ці заповіді , щоб виконувати їх , що я наказую тобі сьогодні , щоб любити Господа , Бога свого , і щоб ходити дорогами Його всі дні , то додаси собі ще три місті понад ті три , щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі на спадок , і не буде на тобі кров . А коли хто буде ненавидіти свого ближнього , і буде чатувати на нього , і повстане на нього та й уб'є його , і той помре , і втече він до одного з тих міст , то пошлють старші його міста , і візьмуть його звідти , і дадуть його в руку месника крови , і він помре . Не змилосердиться око твоє над ним , і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля , і буде добре тобі . Не пересунеш межі свого ближнього , яку розмежували предки в наділі твоїм , яке посядеш ти в Краю , що Господь , Бог твій , дає його тобі на володіння . Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха , у кожнім гріху , що згрішить , на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбудеться справа . Коли стане на кого неправдивий свідок , щоб свідчити проти нього підступно , то стануть двоє цих людей , що мають суперечку , перед лицем Господнім , перед священиками та суддями , що будуть у тих днях . І судді добре дослідять , а ось свідок неправдивий той свідок , неправду говорив на брата свого , то зробите йому так , як він замишляв був зробити своєму братові , і вигубиш зло з-посеред себе . А позосталі будуть слухати , і будуть боятися , і більш вже не будуть робити серед себе такого , як та річ зла . І не змилосердиться око твоє : життя за життя , око за око , зуб за зуба , рука за руку , нога за ногу . Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога , та побачиш коні й вози , та народ , численніший від тебе , то не будеш боятися їх , бо з тобою Господь , Бог твій , що вивів тебе з єгипетського краю . І станеться , коли ви приступите до бою , то підійде священик і буде промовляти до народу , та й скаже до них : Слухай , Ізраїлю , ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів . Нехай не зм'якне серце ваше , не бійтеся , і не страшіться , і не лякайтеся їх , бо Господь , Бог ваш , Він Той , що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами , щоб спасти вас ! А урядники будуть промовляти до народу , говорячи : Хто є тут такий , що збудував новий дім , та не справив обряду поновин ? Нехай він іде й вертається до свого дому , щоб не померти на війні , і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин . І хто є тут такий , що засадив виноградника та не користався ним ? Нехай він іде й вертається до свого дому , щоб не померти на війні , і щоб інший хто не скористався ним . А хто є тут такий , що засватав жінку , та не взяв її ? Нехай він іде й вертається до свого дому , щоб не померти на війні , і щоб інший хто не взяв її . І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть : Хто є тут такий , що лякливий та м'якосердий ? Нехай він іде й вертається до свого дому , щоб не розслабив він серця братів своїх , як є серце його . І станеться , коли урядники закінчать промовляти до народу , то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу . Коли ти приступиш до міста , щоб воювати з ним , то запропонуй йому перше мир . І станеться , якщо воно відповість тобі : Мир , і відчинить браму тобі , то ввесь той народ , що знаходиться в ньому , буде тобі на данину , і буде служити тобі . А якщо воно не замирить з тобою , і буде провадити з тобою війну , то обложиш його . І Господь , Бог твій , дасть його в руку твою , а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча . Тільки жінок , і дітей , і худобу , і все , що буде в тім місті , всю здобич його забереш собі , і будеш ти їсти здобич ворогів своїх , що дав тобі Господь , Бог твій . Так ти зробиш усім містам , дуже далеким від тебе , що вони не з міст цих народів . Тільки з міст тих народів , які Господь , Бог твій , дає тобі на володіння , не позоставиш при житті жодної душі , бо конче вчиниш їх закляттям : Хіттеянина , і Амореянина , і Ханаанеянина , і Періззеянина , і Хіввеянина , і Євусеянина , як наказав був тобі Господь , Бог твій , щоб вони не навчили вас робити такого , як усі їхні гидоти , що робили вони богам своїм , бо тоді згрішите ви перед Господом , Богом своїм . Коли будеш облягати місто багато днів , щоб воювати з ним та щоб здобути його , то не знищиш його дерева , і не піднесеш сокири на нього , бо з нього ти їстимеш , і його не будеш стинати , бо чи ж пільне дерево то чоловік , щоб увійти перед тобою до обложеного міста ? Тільки дерево , що про нього ти знаєш , що воно не дерево на їжу , його знищиш та зітнеш , і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста , яке провадить з тобою війну , аж до упадку його . Коли на землі , яку дає тобі Господь , Бог твій на володіння , буде знайдений забитий , що впав на полі , і не буде відомим , хто вбив його , то повиходять старші твої та судді твої , та й виміряють до тих міст , що навколо забитого . І станеться , коли довідаються про місто , найближче до забитого , то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої , що нею не працьовано , що вона не тягана в ярмі . І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого потоку , що на ньому не орано , і що він не засіюваний , і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці . І підійдуть священики , Левієві сини , бо їх вибрав Господь , Бог твій , щоб служили Йому , і щоб благословляли Господнім Ім'ям , і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза . І всі старші того міста , найближчі до забитого , умиють свої руки над телицею , що в долині висихаючого потоку їй перерізана шия . І освідчать вони та й скажуть : Руки наші не пролили цієї крови , а очі наші не бачили . Прости народові своєму , Ізраїлеві , якого Ти , Господи , викупив , і не дай неповинної крови посеред народу Свого , Ізраїля , І буде прощена їм та кров . А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе , коли робитимеш справедливе в Господніх очах . Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх , і Господь , Бог твій , дасть їх у твою руку , і ти пополониш із них полонених , і побачиш серед полонених гарновиду жінку , і вподобаєш її собі , і візьмеш собі за жінку , то впровадиш її до середини свого дому , а вона оголить свою голову й обітне свої нігті . І здійме вона з себе одіж полону свого , і осяде в твоєму домі , та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу , а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком , і вона стане тобі за жінку . І станеться , коли ти потім не полюбиш її , то відпустиш її за її волею , а продати не продаси її за срібло , і не будеш поводитися з нею як з невільницею , бо ти жив із нею . Коли хто матиме дві жінки , одна кохана , а одна зненавиджена , і вони вродять йому синів , та кохана й та зненавиджена , і буде перворідний син від зненавидженої , то станеться того дня , коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того , що буде його , то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої , але за перворідного визнає сина зненавидженої , щоб дати йому подвійно з усього , що в нього знайдеться , бо він початок сили його , його право перворідства . Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина , що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері , і докорятимуть йому , а він не буде їх слухатися , то батько його та мати його схоплять його , і приведуть його до старших його міста та до брами того місця . І скажуть вони до старших міста його : Оцей наш син неслухняний та непокірний , він не слухає голосу нашого , ласун та п'яниця . І всі люди його міста закидають його камінням , і він помре . І вигубиш те зло з-посеред себе , а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися . А коли буде на кому гріх смертного присуду , і буде він убитий , і ти повісиш його на дереві , то труп його не буде ночувати на дереві , але конче поховаєш його того дня , бо повішений Боже прокляття , і ти не занечистиш своєї землі , яку Господь , Бог твій , дає тобі на спадок . Коли побачиш вола свого брата або щось із отари , що заблудили , то ти не сховаєшся від них , а конче вернеш їх своєму братові . А якщо брат твій не близький до тебе , чи ти не знаєш його , то забереш те до дому свого , і воно буде з тобою , аж поки брат твій не буде шукати його , і повернеш його йому . І так зробиш ослові його , і так зробиш одежі його , і так зробиш усякій згубі брата свого , що згублена в нього , а ти знайдеш її , не зможеш ховати її . Коли побачиш осла свого брата або вола його , що впали на дорозі , то ти не сховаєшся від них , конче підіймеш їх разом із ним . Не буде чоловіча річ на жінці , а мужчина не зодягне жіночої одежі , бо кожен , хто чинить це , огида він для Господа , Бога свого . Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями , а мати сидить на пташенятах або на яйцях , то не візьмеш тієї матері з дітьми , конче відпустиш ту матір , а дітей візьмеш собі , щоб було добре тобі , і щоб ти продовжив свої дні . Коли збудуєш новий дім , то зробиш поруччя для даху свого , і не напровадиш крови на дім свій , коли спаде з нього хтось . Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням , щоб не зробити заклятим усе насіння : і що засієш , і врожай виноградника . Не будеш орати волом і ослом разом . Не одягнеш одежі з двійного матеріялу , з вовни й льону разом . Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття , що ним покриваєшся . Коли хто візьме жінку , і ввійде до неї , але потім зненавидить її , і зводитиме на неї ганьбливі слова , і пустить про неї неславу та й скаже : Жінку цю взяв я , і зблизився з нею , та не знайшов у неї дівоцтва , то візьме батько тієї дівчини та мати її , і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста , до брами . І скаже батько тієї дівчини до старших : Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку , та він зненавидів її . І ось він зводить на неї ганьбливі слова , говорячи : Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва , а оце знаки дівоцтва моєї дочки . І розтягнуть одежу перед старшими міста . А старші того міста візьмуть того чоловіка , та й покарають його , і накладуть на нього пеню , сто шеклів срібла , і дадуть батькові тієї дівчини , бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину , а вона буде йому за жінку , він не зможе відпустити її по всі свої дні . А якщо правдою було це слово , не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини , то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її , і вкаменують її люди її міста камінням , і вона помре , бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого , і вигубиш зло з-посеред себе . Коли буде знайдений хто , що лежить із заміжньою жінкою , то помруть вони обоє , той чоловік , що лежав із жінкою , і та жінка , і вигубиш зло з Ізраїля . Коли дівчина буде заручена чоловікові , і спіткає її хто в місті , і ляже з нею , то виведете їх обох до брами того міста , і вкаменуєте їх камінням , і вони помруть , ту дівчину за те , що не кричала в місті , а того чоловіка за те , що збезчестив жінку свого ближнього , і вигубиш зло серед себе . А як хто на полі спіткає заручену дівчину , і схопить її та й ляже з нею , то помре той чоловік , що ліг із нею , він сам , а тій дівчині не зробиш нічого , нема тій дівчині смертельного гріха , бо це таке , як повстане хто на свого ближнього й уб'є його , така це річ . Бо в полі він спіткав її , кричала та заручена дівчина , та не було кому врятувати її . Коли хто спіткає дівчину , що не була заручена , і схопить її , і ляже з нею , і застануть їх , то той чоловік , що лежав із нею , дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла , і вона стане йому за жінку , за те , що збезчестив її , не зможе він відпустити її по всі свої дні . Ніхто не візьме жінки свого батька , і не відкриє подолка одежі батька свого . Не ввійде на збори Господні ранений розчавленням ятер та з відрізаним членом . Неправоложний не ввійде на збори Господні , також десяте покоління його не ввійде на збори Господні . Не ввійде на збори Господні аммонітянин та моавітянин , також десяте їхнє покоління не ввійде на збори Господні , аж навіки , за те , що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі , коли ви виходили з Єгипту , і що найняли були на тебе Валаама , Беорового сина з Петору Араму двох річок , щоб проклясти тебе . Та не хотів Господь , Бог твій , слухати Валаама , і перемінив тобі Господь , Бог твій , те прокляття на благословення , бо любить тебе Господь , Бог твій . Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки . Не обридиш собі Ідумеянина , бо він твій брат ; не обридиш собі Єгиптянина , бо був ти приходьком у краї його . Сини , що народяться їм , покоління третє ввійде з них на збори Господні . Коли табір вийде на ворогів твоїх , то будеш стерегтися всякої злої речі . Коли поміж тебе буде хто , що буде нечистий з нічної пригоди , то він вийде поза табір , до середини табору не ввійде . А коли наступатиме вечір , обмиється в воді , а по заході сонця ввійде до середини табору . А місце на потребу буде тобі поза табором , щоб виходити тобі туди назовні . А лопатка буде в тебе на поясі твоїм ; і станеться , коли ти сидітимеш назовні , то будеш копати нею , і знову закриєш свою нечистість , бо Господь , Бог твій , ходить у середині табору твого , щоб тебе спасати , і видавати ворогів твоїх тобі . І буде табір твій святий , і Він не побачить у тебе соромітної речі , і не відвернеться . Не видавай панові раба його , який сховається до тебе від пана свого . З тобою він сидітиме серед вас у місці , яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам , і ти не будеш гнобити його . Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок , і блудодій не буде з Ізраїлевих синів . Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа , Бога твого , ні за яку обітницю , бо тож вони обоє гидота перед Господом , Богом твоїм . Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла , на відсоток їжі та всякої речі , що позичається на відсоток . Чужому позичиш на відсоток , а братові своєму не позичиш на відсоток , щоб поблагословив тебе Господь , Бог твій у всьому , до чого доторкнеться рука твоя на тій землі , куди ти входиш на володіння її . Коли ти складеш обітницю Господеві , Богові твоєму , не загаюйся виконати її , бо конче буде жадати Господь , Бог твій , від тебе , і буде на тобі гріх . А коли ти не складав обітниці , не буде на тобі гріха . Що вийшло з уст твоїх , будеш додержувати й будеш виконувати , як обіцяв ти Господеві , Богові своєму , добровільну жертву , що промовляв ти своїми устами . Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього , то будеш їсти виноград , скільки схоче душа твоя , до свого насичення , а до посуду свого не візьмеш . Коли ти ввійдеш на дозріле збіжжя свого ближнього , то будеш рвати колоски рукою своєю , а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього . Як хто візьме жінку , і стане їй чоловіком , і коли вона не знайде ласки в очах його , бо знайшов у ній яку ганебну річ , то напише їй листа розводового , і дасть в її руку , та й відпустить її з свого дому . І вийде вона з його дому , і піде , і вийде за іншого чоловіка , і коли зненавидить її той останній чоловік , то напише їй листа розводового , і дасть в її руку , та й відпустить її з свого дому . Або коли помре той останній чоловік , що взяв був її собі за жінку , не може перший її муж , що відпустив її , вернути й узяти її , щоб стала йому за жінку по тому , як була занечищена , бо це огида перед Господнім лицем , і ти не зробиш грішною тієї землі , яку Господь , Бог твій , дає тобі на спадок . Коли хто недавно одружився , не піде він до війська , і ніяка справа не покладеться на нього , вільний він буде один рік для свого дому , і порадує свою жінку , що взяв . Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен , бо він душу взяв би в заставу . Коли буде хто знайдений , що вкрав кого з братів своїх , з Ізраїлевих синів , і буде поводитися з ним як із невільником , або й продасть його , то нехай помре той злодій , і ти вигубиш зло з-посеред себе . Стережися в хворобі прокази , щоб дуже пильнувати , і робити все те , як навчать вас священики-Левити ; як наказав я їм , будете додержувати , щоб виконати те . Пам'ятайте те , що зробив був Господь , Бог твій , Маріямі в дорозі , коли ви виходили з Єгипту . Коли ти позичиш своєму ближньому позичку з чогось , не ввійдеш до дому його , щоб узяти заставу його , назовні будеш стояти , а той чоловік , що ти позичив йому , винесе до тебе заставу назовні . А якщо він чоловік убогий , не ляжеш спати , маючи заставу його , конче вернеш йому ту заставу при заході сонця , і буде він спати на одежі своїй , і буде благословляти тебе , а тобі буде це за праведність перед лицем Господа , Бога твого . Не будеш утискати наймита , убогого й незаможного з братів своїх та з приходька свого , що в Краї твоїм у брамах твоїх . Того ж дня даси йому заплату , і не зайде над нею незаплаченою сонце , бо вбогий він , і до неї лине душа його . І не буде він кликати на тебе до Господа , і не буде гріха на тобі . Не будуть забиті батьки за синів , а сини не будуть забиті за батьків , кожен за гріх свій смертю покараний буде . Не скривиш суду на приходька , на сироту , і не будеш брати в заставу вдовиної одежі . І будеш пам'ятати , що рабом був ти сам у Єгипті , і викупив тебе Господь , Бог твій , звідти , тому я наказую тобі робити цю річ . Коли будеш жати жниво своє на своїм полі , і забудеш на полі снопа , не вернешся взяти його , він буде приходькові , сироті та вдові , щоб поблагословив тебе Господь , Бог твій , у всім чині твоїх рук . Коли будеш оббивати оливку свою , не будеш переоббивати в галузках за собою : воно буде приходькові , сироті та вдові . Коли будеш збирати виноград свого виноградника , не будеш збирати полишеного за собою , воно буде приходькові , сироті та вдові . І будеш пам'ятати , що рабом був ти в єгипетськім краї , тому я наказую тобі робити цю річ . Коли буде суперечка між людьми , і вони прийдуть до суду , то розсудять їх , і оправдають справедливого , а несправедливого осудять . І станеться , якщо вартий биття той несправедливий , то покладе його суддя , і буде його бити перед собою , число ударів згідно з його несправедливістю . Сорока ударами буде його бити , не більше ; щоб не бити його більше над те великим биттям , і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх . Не зав'яжеш рота волові , коли він молотить . Коли браття сидітимуть разом , і один із них помре , а сина в нього нема , то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого , дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку , і подіверує її . І буде перворідний , що вона породить , стане він ім'ям його брата , що помер , і не буде стерте ім'я його з Ізраїля . А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової , то братова його вийде до брами до старших та й скаже : Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі , не хотів подіверувати мене . І покличуть його старші його міста , і промовлятимуть до нього , а він устане та й скаже : Не хочу взяти її , то підійде його братова до нього на очах старших , і здійме йому чобота з ноги його , і плюне в обличчя його , і заговорить , і скаже : Так робиться чоловікові , що не будує дому свого брата . І буде зване ім'я його в Ізраїлі : Дім роззутого . Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним , і підійде жінка одного , щоб оберегти свого чоловіка від руки того , що б'є , і простягне свою руку , і схопить за сором його , то відрубаєш руку її , нехай не змилосердиться око твоє ! Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги , великого й малого , не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи , великої й малої . Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий , ефа буде в тебе повна й справедлива , щоб продовжилися дні твої на землі , яку Господь , Бог твій , дає тобі . Бо огида перед Господом , Богом твоїм , кожен , хто чинить таке , хто чинить несправедливість . Пам'ятайте , що зробив був тобі Амалик у дорозі , коли ви виходили з Єгипту , що спіткав тебе в дорозі , і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених , коли ти був змучений та струджений , а він не боявся Бога . І станеться , коли Господь , Бог твій , дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в Краї , що Господь , Бог твій , дає тобі як спадок , щоб посісти його , то зітреш пам'ять Амалика з-під неба . Не забудь ! І станеться , коли ти ввійдеш до того Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі як спадок , і посядеш його , і осядеш у ньому , то візьмеш із початків усякого плоду землі , що збереш із Краю свого , що Господь , Бог твій , дає тобі , і покладеш їх у кіш , та й підеш до місця , яке вибере Господь , Бог твій , щоб там пробувало Ім'я Його . І прийдеш ти до священика , що буде тими днями , та й скажеш йому : Засвідчую це сьогодні Господеві , Богові твоєму , що я ввійшов до Краю , що Господь заприсягнув був батькам нашим , щоб дати нам . І візьме священик того коша з твоєї руки , і покладе його перед жертівником Господа , Бога твого . А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа , Бога свого : Мандрівний арамеянин був мій батько , і він зійшов до Єгипту , і часово замешкав там із небагатьма людьми , та й став там народом великим , сильним та численним . І чинили нам зло єгиптяни , і гнобили нас , і давали нас на роботу тяжку . І голосили ми до Господа , Бога батьків наших . І почув Господь голос наш , і побачив нашу біду , і труд наш , і утиск наш . І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим , і страхом великим , і ознаками та чудами . І привів нас до цього місця , і дав нам цей Край , Край , що тече молоком та медом . А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі , яку Ти дав мені , Господи . І покладеш його перед лицем Господа , Бога свого , і поклонишся перед лицем Господа , Бога свого . І будеш радіти всім добром , що дав тобі Господь , Бог твій , тобі та домові твоєму , ти , і Левит , і приходько , що посеред тебе . А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього , року десятини , і даси Левиту , приходькові , сироті та вдові , і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться , то скажеш перед лицем Господа , Бога свого : Забрав я присвячене з дому , та й дав його Левиту та приходькові , сироті та вдові , за всіма Твоїми заповідями , що Ти наказав був мені , я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув . Не їв я з нього в жалобі своїй , і не брав з нього в нечистості , і не дав з нього для померлого , я слухався голосу Господа , Бога свого , чинив усе , як наказав Ти мені . Споглянь же з святого мешкання Свого , із небес , і поблагослови народ Свій , Ізраїля , та землю , яку Ти дав нам , як присягнув був нашим батькам , Край , що тече молоком та медом . Цього дня Господь , Бог твій , наказує тобі виконувати ці постанови та закони , а ти будеш додержувати , та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю . Ти сьогодні засвідчив Господеві , що Він буде тобі Богом , і що ти будеш ходити дорогами Його , і що будеш виконувати постанови Його , і заповіді Його , і закони Його , і що будеш слухатися голосу Його . А Господь сьогодні засвідчив тобі , що ти будеш Йому народом вибраним , як Він наказав був тобі , і що ти виконуватимеш усі заповіді Його , і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи , яких Господь учинив , на хвалу , і на ім'я , і на славу , і що будеш ти для Господа , Бога свого , народом святим , як Він говорив вам . І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові , говорячи : Додержуйте всіх заповідей , що я сьогодні наказую вам ! І станеться того дня , коли ви перейдете Йордан до того Краю , що дає тобі Господь , Бог твій , то поставиш собі велике каміння , і повапниш їх вапном . І понаписуєш на них усі слова цього Закону , коли перейдеш , щоб увійшов ти до того Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі , Край , що тече молоком та медом , як промовляв був Господь , Бог батьків твоїх , до тебе . І станеться , коли ви перейдете Йордан , поставите те каміння , що я наказую вам сьогодні , на горі Евал , і повапните їх вапном . І збудуєш там жертівника для Господа , Бога свого , жертівника з каміння , не піднесеш над ними заліза . З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа , Бога свого , і принесеш на ньому цілопалення Господеві , Богові своєму . І принесеш на жертву мирні жертви , і будеш там їсти , і будеш тішитися перед лицем Господа , Бога свого . І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно . І промовляв Мойсей та всі священики-Левити , до всього Ізраїля , говорячи : Уважай та слухай , Ізраїлю , ти цього дня став народом Господа , Бога свого . І будеш ти слухатися Господа , Бога свого , і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його , що я наказую тобі сьогодні . І наказав Мойсей того дня народові , говорячи : Оці стануть на горі Ґарізім , щоб благословляти народ , коли ви перейдете Йордан : Симеон , і Левій , і Юда , і Іссахар , і Йосип , і Веніямин . А оці стануть для клятви на горі Евал : Рувим , Ґад , і Асир , і Завулон , Дан і Нефталим . І відповідять Левити , і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом : Проклята людина , що зробить боввана різаного або литого , гидоту для Господа , чин різьбарських рук , і поставить таємно ! І відповість увесь народ , та й скаже : амінь ! Проклятий той , хто легковажить свого батька та свою матір ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто пересуває межу свого ближнього ! Проклятий , хто робить блудячим сліпого в дорозі ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто перекручує право приходька , сироти та вдови ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто лягає з жінкою батька свого , бо відкрив він подолка одежі свого батька ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто лягає з усяким скотом ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто лягає з сестрою своєю , дочкою свого батька або з дочкою своєї матері ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто лягає з тещею своєю ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто вбиває свого ближнього потаємно ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто бере підкупа , щоб забити кого , пролляти кров неповинну ! А ввесь народ скаже : амінь ! Проклятий , хто не дотримає слів цього Закону , щоб виконувати їх ! А ввесь народ скаже : амінь ! І станеться , якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа , Бога свого , щоб додержувати виконання всіх Його заповідей , що я наказую тобі сьогодні , то поставить тебе Господь , Бог твій , найвищим над усі народи землі . І прийдуть на тебе всі оці благословення , і досягнуть тебе , коли ти слухатимешся голосу Господа , Бога свого . Благословенний ти в місті , і благословенний ти на полі ! Благословенний плід утроби твоєї , і плід твоєї землі , і плід худоби твоєї , порід биків твоїх і котіння отари твоєї ! Благословенний твій кіш та діжа твоя ! Благословенний ти у вході своїм , і благословенний ти в виході своїм ! Господь учинить , що вороги твої , які повстають на тебе , будуть побиті перед тобою , вони однією дорогою вийдуть навперейми тебе , а сімома дорогами втікатимуть перед тобою . Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх , та в усьому , чого доторкнеться рука твоя , і благословлятиме тебе в Краю , що Господь , Бог твій , дає тобі . Господь поставить тебе Собі за святий народ , як присягнув був тобі , коли ти будеш додержуватися заповідей Господа , Бога твого , і підеш дорогами Його . І побачать усі народи землі , що Господнє Ім'я кличеться на тобі , і будуть боятися тебе . І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї , і в плоді худоби твоєї , і в плоді поля твого на тій землі , що Господь заприсягнув був батькам твоїм , щоб дати тобі . Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю , небеса , щоб дати дощ для Краю твого в часі його , і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки . І ти позичатимеш багатьом народам , а сам не позичатимеш ні в кого . І вчинить тебе Господь головою , а не хвостом , і ти будеш тільки верхом , а не будеш долом , коли будеш слухатися заповідей Господа , Бога свого , що я сьогодні наказую тобі , щоб додержувати й виконувати , і не відступиш від усіх тих слів , що я сьогодні наказую вам , ані праворуч , ані ліворуч , щоб ходити за іншими богами й служити їм . Та станеться , коли ти не будеш слухатися голосу Господа , Бога свого , щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його , що я сьогодні наказую тобі , то прийдуть на тебе всі оці прокляття , і досягнуть тебе : Проклятий ти в місті , і проклятий ти в полі ! Проклятий кіш твій та діжа твоя ! Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі , порід биків твоїх та котіння отари твоєї ! Проклятий ти у вході своїм , і проклятий ти в виході своїм ! Пошле Господь на тебе прокляття , і замішання , і нещастя на всякий почин твоєї руки , що ти зробиш , аж поки ти не будеш вигублений , і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів , що опустив ти Мене . Приліпить Господь до тебе моровицю , аж поки вона не вигубить тебе з-над землі , куди ти входиш посісти її . Ударить Господь тебе сухотами , і пропасницею , і запаленням , і гарячкою , і мечем , і посухою , і іржею , і вони будуть гнати тебе , аж поки ти не загинеш . І стане небо твоє , що над твоєю головою , міддю , а земля , що під тобою , залізом . Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму куряву , а порох із неба буде сходити на тебе , аж поки не будеш ти вигублений . Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам . Однією дорогою ти вийдеш навперейми його , а сімома дорогами втікатимеш перед ним , і будеш розпорошений по всіх царствах землі . І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної , і не буде нікого , хто б їх пополошив . Ударить тебе Господь єгипетським гнояком , ґудзами , лишаями , струпами такими , що не зможеш їх вилікувати . Ударить тебе Господь божевіллям , і сліпотою , і туподумством . І будеш ти мацати в південь , як мацає сліпий у темряві , і не матимеш поводження в дорогах своїх , і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований , та не буде кому боронити . Одружишся з жінкою , та хто інший лежатиме з нею . Хату збудуєш , та в ній не сидітимеш . Засадиш виноградника , та не будеш користатися ним . Заколений буде віл твій на очах твоїх , та їсти не будеш із нього . Твій осел буде заграбований перед тобою , і не вернеться до тебе . Отара твоя віддана буде ворогам твоїм , і не буде кому боронити тебе . Сини твої та дочки твої будуть віддані іншому народові , а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день , а твоя рука не матиме сили . Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ , якого ти не знав , а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні . І ти збожеволієш від того , що бачитимуть очі твої . Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах , від якого не зможеш вилікуватися , від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого . Відведе Господь тебе та царя твого , якого поставиш над собою , до народу , якого не знав ти та батьки твої , і ти будеш служити там іншим богам , дереву та каменеві . І станеш ти страхіттям , поговором та посміховищем серед усіх народів , куди відведе тебе Господь . Багато насіння винесеш на поле , та мало збереш , бо пожере його сарана . Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти , та не будеш пити вина й не будеш збирати , бо пожере його черва . Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм , та оливою не будеш маститися , бо поспадає оливка твоя . Ти породиш синів і дочок , та не будуть для тебе вони , бо підуть у неволю . Усяке твоє дерево та плід твоєї землі обсяде черва . Приходько , що серед тебе , піднесеться понад тебе високо-високо , а ти зійдеш низько-низько . Він тобі позичатиме , а ти йому не позичатимеш , він стане головою , а ти станеш хвостом . І прийдуть на тебе всі оці прокляття , і будуть гнати тебе , і доженуть тебе , аж поки ти будеш вигублений , бо не слухав ти голосу Господа , Бога свого , щоб виконувати заповіді Його та постанови Його , що Він наказав був тобі . І будуть вони на тобі на ознаку та на доказ , та на насінні твоєму аж навіки . За те , що не служив ти Господеві , Богові своєму , у радості та в добрі серця , із рясноти всього , то будеш служити ворогові своєму , якого Господь пошле на тебе , у голоді , і в прагненні , і в наготі , і в недостатку всього , а він дасть залізне ярмо на твою шию , аж поки вигубить тебе . Господь нанесе на тебе народ іздалека , з кінця землі , так , як летить орел , народ , що мови його ти не розумієш , народ жорстокий , що не зважатиме на старого , а для юнака не буде милостивий . І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі , аж поки вигубить тебе , і він не позоставить тобі збіжжя , ані виноградного соку , ані оливи , ані породу биків твоїх , ані котіння отари твоєї , аж поки вигубить тебе . І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах , аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури , на які ти надіявся , і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї , що дав тобі Господь , Бог твій . І будеш ти їсти плід утроби своєї , тіло синів своїх та дочок своїх , що дав тобі Господь , Бог твій , в облозі та в утиску , яким буде гнобити тебе твій ворог . Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений , буде око його лихе на брата свого , і на жінку лоня свого , і на решту синів своїх , що позоставить їх ворог , щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх , що буде він їсти , бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові , яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах . Найлагідніша між тобою й найбільше випещена , що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги , зле буде око її на мужа лоня свого , і на сина свого , і на дочку свою , і на послід , що виходить з-поміж ніг її при породі , і на дітей своїх , що породить , бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску , яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх . Якщо ти не будеш додержувати , щоб виконувати всі слова цього Закону , написані в цій книзі , щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа , Бога твого , то Господь наведе надзвичайні порази на тебе , та порази на насіння твоє , порази великі та певні , і хвороби злі та постійні . І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль , якого боявся ти , а він пристане до тебе . Також усяку хворобу та всяку поразу , що не написана в книзі цього Закону , наведе їх Господь на тебе , аж поки будеш ти вигублений . І позостане вас мало , замість того , що були ви , щодо численности , як зорі небесні , бо ти не слухався голосу Господа , Бога свого . І станеться , як Господь радів був вами , коли робив вам добро , і коли розмножував вас , так буде радіти Господь вами , коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас , і ви будете вирвані з-над цієї землі , куди ти входиш посісти її . І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі , і ти служитимеш там іншим богам , яких не знав ані ти , ані батьки твої , дереву та каменеві . І поміж цими народами не будеш ти спокійний , і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг . І Господь дасть тобі там серце тремтяче , і ослаблення очей , і омлівання душі . І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі , і не будеш певний свого життя . Уранці ти скажеш : О , якби вечір ! , а ввечері скажеш : О , якби ранок ! зо страху серця свого , що будеш боятися , та з видіння очей своїх , що будеш бачити . І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою , про яку я казав тобі , що вже більше не побачиш її , і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць , та не буде покупця . . . Оце слова заповіту , що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї , окрім того заповіту , що склав був із ними на Хориві . І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм : Ви бачили все , що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові , і всім рабам його та всьому його краєві , ті великі випробування , що бачили очі твої , ті великі ознаки та чуда , та не дав вам Господь серця , щоб пізнати , і очей , щоб бачити , і ушей , щоб слухати , аж до дня цього . І провадив я вас сорок літ пустинею , не зужилися одежі ваші на вас , а чобіт твій не зужився на твоїй нозі . Не їли ви хліба , і вина та п'янкого напою не пили ви , щоб пізнати , що Я Господь , Бог ваш . А коли ви прийшли до цього місця , то вийшов був навперейми вас на війну Сигон , цар хешбонський , та Оґ , цар башанський , і побили ми їх , і забрали ми їхній край , та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного . Додержуй же слів цього заповіту , і виконуй їх , щоб мали ви поводження в усьому , що будете робити . Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа , Бога вашого : голови ваші , племена ваші , старші ваші та урядники ваші , усякий Ізраїлів муж , діти ваші , ваші жінки та твій приходько , що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води , щоб ти ввійшов у заповіт Господа , Бога свого , та в клятву Його , що Господь , Бог твій , сьогодні складає з тобою , щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе , а Він буде тобі Богом , як Він говорив був тобі , і як присягнув був батькам твоїм , Авраамові , Ісакові та Якову . І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву , але теж і з тим , хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа , Бога нашого , так і з тим , хто сьогодні не з нами тут . Бо ви знаєте , що ми сиділи були в єгипетськім краї , і що ми проходили серед тих народів , які ви перейшли , І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів , дерево та камінь , срібло та золото , що з ними . Стережіться , щоб не був серед вас чоловік або жінка , або рід , або плем'я , що серце його сьогодні відвертається від Господа , Бога нашого , щоб піти служити богам цих народів , щоб не був серед вас корінь , що вирощує їдь та полин , щоб не було , що коли він почує слова цього прокляття , то поблагословиться в серці своїм , говорячи : Мир буде мені , хоч і ходитиму в сваволі свого серця . Тоді загине і напоєний , і спрагнений . Не захоче Господь простити йому , бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка , і буде лежати на ньому все прокляття , написане в цій книзі , і Господь витре ім'я його з-під неба . І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен , згідно з усіма прокляттями заповіту , написаного в цій книзі Закону . І скаже останнє покоління , ваші сини , що постануть за вами , і чужий , що прийде з далекої країни , і побачить порази цього Краю та його хвороби , які пошле Господь на нього : сірка та сіль , погорілище уся земля його , не буде вона засіювана , і не пустить рослин , і не зійде на ній жодна трава , як по знищенні Содому та Гомори , Адми та Цевоїму , що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй . І скажуть усі ті народи : Для чого Господь зробив так цьому Краєві ? Що то за горіння цього великого гніву ? І скажуть : За те , що вони покинули заповіта Господа , Бога своїх батьків , якого Він склав був із ними , коли виводив їх з єгипетського краю . І вони пішли , і служили іншим богам , і вклонялися їм , богам , що не знали їх , і що Він не приділив їм . І запалився Господній гнів на цей Край , щоб навести на нього все прокляття , написане в цій книзі . І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві , і в люті , і в великім обуренні , та й кинув їх до іншого краю , як цього дня . Закрите те , що є Господа , Бога нашого , а відкрите наше та наших синів аж навіки , щоб виконувати всі слова цього Закону . І станеться , коли прийдуть на тебе всі ці слова , благословення та прокляття , що я дав перед тобою , і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів , куди закинув тебе Господь , Бог твій , і ти навернешся до Господа , Бога свого , і будеш слухатися Його голосу в усьому , що я сьогодні тобі наказую , ти та сини твої , усім своїм серцем та всією своєю душею , то поверне з неволі Господь , Бог твій , тебе , і змилосердиться над тобою , і знову позбирає тебе зо всіх народів , куди розпорошив тебе Господь , Бог твій . Якщо буде твій вигнанець на кінці неба , то й звідти позбирає тебе Господь , Бог твій , і звідти Він візьме тебе . І введе тебе Господь , Бог твій , до Краю , що посіли батьки твої , і ти посядеш його , і Він учинить добро тобі , і розмножить тебе більше за батьків твоїх . І обріже Господь , Бог твій , серце твоє та серце насіння твого , щоб ти любив Господа , Бога свого , усім своїм серцем та всією душею своєю , щоб жити тобі . І дасть Господь , Бог твій , усі ці прокляття на ворогів твоїх , та на тих , хто ненавидить тебе , хто гнав тебе . А ти вернешся , і будеш слухатися Господнього голосу , і будеш виконувати всі Його заповіді , які я сьогодні наказую тобі . І зробить Господь , Бог твій , що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки , у плоді утроби своєї , і в плоді худоби своєї , і в плоді своєї землі на добре , бо Господь знову буде радіти тобою на добро , як радів був твоїми батьками , коли будеш слухатися голосу Господа , Бога свого , щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його , написані в цій книзі Закону , коли навернешся до Господа , Бога свого , усім серцем своїм та всією душею своєю , бо ця заповідь , що я сьогодні наказую тобі , не тяжка вона для тебе , і не далека вона . Не на небі вона , щоб сказати : Хто зійде на небо для нас , та нам її візьме і нам оголосить , а ми будемо виконувати її ? І не по тім боці моря вона , щоб сказати : Хто піде для нас на той бік моря , і візьме її нам , і оголосить її нам , а ми будемо виконувати її ? Бож дуже близька до тебе та річ , вона в устах твоїх та в серці твоїм , щоб виконувати її . Дивися : я сьогодні дав перед тобою життя та добро , і смерть та зло . Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа , Бога свого , ходити Його дорогами , та додержувати заповіді Його , і постанови Його , і закона Його , щоб ти жив , і розмножився , і поблагословить тебе Господь , Бог твій , у Краї , куди ти входиш на насліддя . А якщо серце твоє відвернеться , і не будеш ти слухатися , і даси себе звести , і станеш вклонятися іншим богам , і будеш їм служити , я сьогодні представив вам , що конче погинете ви , недовго житимете на цій землі , до якої ти переходиш Йордан , щоб увійти туди на оволодіння її . Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю , життя та смерть дав я перед вами , благословення та прокляття . І ти вибери життя , щоб жив ти та насіння твоє , щоб любити Господа , Бога свого , щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього , бож Він життя твоє , і довгота днів твоїх , щоб сидіти на цій землі , яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові , Ісакові та Якову , дати їм . І пішов Мойсей , і промовляв до всього Ізраїля оці слова , та й сказав їм : Я сьогодні віку ста й двадцяти літ . Не можу вже виходити та входити , і Господь сказав мені : Не перейдеш ти цього Йордану . Господь , Бог твій , Він піде перед тобою , Він вигубить ці народи перед тобою , і ти заволодієш ними . Ісус перейде перед тобою , як говорив був Господь . І зробить їм Господь , як зробив був Сигонові та Оґові , аморейським царям та їхньому краєві , яких вигубив Він . І дасть їх Господь перед вас , а ви зробите їм згідно з усією заповіддю , що я вам наказав був . Будьте сильні та відважні , не бійтеся , не лякайтеся перед ними , бо Господь , Бог твій , Він Той хто ходить з тобою , не опустить Він тебе й не покине тебе . І покликав Мойсей Ісуса , та й до нього сказав на очах усього Ізраїля : Будь сильний та відважний , бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю , якого Господь заприсягнув їхнім батькам , щоб їм дати , і ти даси їм його на спадок . А Господь , Він Той , що піде перед тобою , не опустить тебе й не покине тебе , не бійся й не лякайся . І написав Мойсей цього Закона , та й дав його до священиків , Левієвих синів , що носять ковчега Господнього заповіту , та до всіх Ізраїлевих старших . І наказав їм Мойсей , говорячи : У кінці семи літ , окресленого часу року відпущення , у свято Кучок , коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа , Бога свого , у місці , яке вибере Він , будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей . Збери той народ , чоловіків , і жінок , і дітей , і приходька свого , що в твоїх брамах , щоб вони чули й щоб навчалися , і боялися Господа , Бога вашого , і додержували виконувати всі слова цього Закону . А їхні сини , що не знали , будуть чути та навчатися боятися Господа , Бога вашого , по всі дні , що ви житимете на цій землі , куди ви переходите Йордан , щоб посісти її . І сказав Господь до Мойсея : Оце наблизилися дні твої до смерти . Поклич Ісуса , і станьте в скинії заповіту , а Я йому накажу . І пішов Мойсей та Ісус , і стали в скинії заповіту . І появився Господь у скинії в стовпі хмари , і став той стовп хмари біля скинійного входу . І сказав Господь до Мойсея : Ось ти спочинеш з батьками своїми , а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю , куди він увіходить , щоб бути в середині його , і покине Мене , і зламає заповіта Мого , що склав був Я з ним . І того дня запалиться Мій гнів на нього , і Я покину їх , і сховаю Своє лице від них , а він буде знищений , і знайдуть його численні нещастя та утиски . І скаже він того дня : Хіба не через те , що нема в мене мого Бога , знайшли мене ці нещастя ? А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло , що зробив він , бо звернувся до інших богів . А тепер запишіть собі оцю пісню , і навчи її Ізраїлевих синів . Вклади її в їхні уста , щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів . Коли Я введу його до тієї землі , яку присягнув його батькам , що тече молоком та медом , і він буде їсти й насититься , і потовстіє , і звернеться до інших богів , і будуть служити їм , а Мене кинуть з образою , і зламає він заповіта Мого , то станеться , коли знайдуть його численні нещастя та утиски , що пісня ця стане проти нього за свідка , бо вона не забудеться з уст насіння його . Бо Я знаю наставлення серця його , що він чинить сьогодні , перше ніж введу його до того Краю , що Я присягнув . І написав Мойсей ту пісню того дня , і навчив її Ізраїлевих синів . І наказав він Ісусові , Навиновому синові , та й сказав : Будь сильний та відважний , бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю , що Я присягнув їм , а Я буду з тобою . І сталося , як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх , то Мойсей наказав Левитам , що носять ковчега Господнього заповіту , говорячи : Візьміть книгу цього Закону , і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа , Бога вашого , і вона буде там на тебе за свідка . Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию . Бо ще сьогодні , коли я живу з вами , ви були неслухняні Господеві , а тим більш будете по смерті моїй ! Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших , а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова , і покличу небо й землю на свідчення проти них . Бо я знаю , що по смерті моїй , псуючися , зіпсуєтеся ви , і відхилитесь з тієї дороги , яку я наказав вам , і в кінці днів спіткає вас нещастя , коли будете робити зло в Господніх очах , щоб гнівити Його чином своїх рук . І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх : Слухай , небо , а я говоритиму , і хай почує земля мову уст моїх ! Нехай ллється наука моя , мов той дощ , хай тече , як роса , моя мова , як краплі дощу на траву , та як злива на зелень . Як буду я кликати Ймення Господнє , то славу віддайте ви нашому Богові ! Він Скеля , а діло Його досконале , всі бо дороги Його справедливі , Бог вірний , і кривди немає в Ньому , справедливий і праведний Він . Зіпсулись вони , не Його то сини , покоління невірне й покручене . Чи тим віддасте Господеві , народе нікчемний й немудрий ? Чи ж не Він Батько твій , твій Творець ? Він тебе вчинив , і Він міцно поставив тебе . Пам'ятай про дні давні , розважайте про роки усіх поколінь , запитай свого батька , і покаже тобі твоїх тих старших , а вони тобі скажуть . Як Всевишній народам спадок давав , коли Він розділяв синів людських , Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів . Бо частка Господня народ Його , Яків відміряний уділ спадщини Його . Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн , та й його оточив , уважав Він за ним , зберігав Він його , як зіницю оту свого ока . Як гніздо своє будить орел , як ширяє він понад своїми малятами , крила свої простягає , бере їх , та носить їх він на рамені крилатім своїм , так Господь Сам провадив його , а бога чужого при нім не було . Він його садовив на висотах землі , і він їв польові врожаї , Він медом із скелі його годував , і оливою з скельного кременя , маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної , разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів , разом з такою пшеницею , як лій на нирках , і кров виноградної ягоди пив ти вином . І потовстів Єшурун та й брикатися став . І ти потовстів , погрубів , став гладкий . І покинув він Бога , що його створив , і Скелю спасіння свого злегковажив . Чужими богами Його роздражнили , Його розгнівили своїми гидотами . Вони демонам жертви складали , не Богу , складали богам , що не відали їх , новим , що недавно прийшли , не лякалися їх батьки ваші ! Забуваєш ти Скелю , Яка породила тебе , і забуваєш ти Бога , що тебе народив . І побачив Господь , та й зненавидів їх , через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх , та й сказав : Лице Я Своє заховаю від них , побачу , який їх кінець , бо вони покоління розбещене , діти , що в них нема віри . Роздражнили Мене вони тим , хто не Бог , Мене розгнівили своїми марнотами , тому роздражню Я їх тим , хто не народ , нерозумним народом розгніваю їх . Бо був загорівся огонь Мого гніву , і палився він аж до шеолу найглибшого , і він землю поїв та її врожай , і спалив був підвалини гір . Я на них нагромаджу нещастя , зуживу Свої стріли на них . Будуть виснажені вони голодом , і поїджені будуть огнем та заразою лютою , і зуба звірини нашлю Я на них , з отрутою плазунів по землі . Надворі забиватиме меч , а в кімнатах страхіття , як юнака , так і дівчину , грудне немовля з чоловіком посивілим . Я сказав : Повигублюю їх , відірву від людей їхню пам'ять , та це Я відклав з-за ворожого гніву , щоб противники їх не згордилися , щоб вони не сказали : Піднеслася наша рука , і не Господь учинив усе це . Бо вони люд безрадний , і нема в них розумування . Коли б були мудрі вони , зрозуміли б оце , розсудили б були про кінець свій . Як може один гнати тисячу , а два проганять десять тисяч , коли то не те , що їх продала їхня Скеля , і Господь видав їх ? Не така бо їх скеля , як наша та Скеля , хай судять самі вороги . Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських , винні ягоди їхні отруйні то ягоди , вони грона гіркоти для них , вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь ! Чи замкнене в Мене не це , у скарбницях Моїх запечатане ? Моя пімста й відплата на час , коли їхня нога посковзнеться , бо близький день погибелі їх , поспішає майбутнє для них . Бо розсудить Господь Свій народ , і змилосердиться Він над Своїми рабами , як побачить , що їхня рука ослабіла , і нема ні невільного , ані вільного . І Він скаже тоді : Де їх боги , де скеля , що в ній поховались вони , що їли вони лій кривавих їх жертов , пили вино жертов їх литих ? Нехай встануть і вам допоможуть , і хай будуть покровом для вас . Побачте тепер , що Я Я є Той , і Бога немає крім Мене . Побиваю й оживлюю Я , і не врятує ніхто від Моєї руки . Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу : Я навіки Живий ! Поправді кажу вам : Я вістря Свого меча нагострю , і рука Моя схопиться суду , тоді відімщу Я Своїм ворогам , і Своїм ненависникам Я відплачу . Я стріли Свої понапоюю кров'ю , а Мій меч поїдатиме м'ясо , кров'ю забитого й бранця , головами кучматими ворога . Радійте , погани , з народом Його , бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів , і пімсту поверне Своїм ворогам , і викупить землю Свою , Свій народ . І прийшов Мойсей , і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу , він та Ісус , син Навинів . А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля , то сказав він до них : Приложіть свої серця до всіх тих слів , які я сьогодні чинив свідками проти вас , що ви накажете їх своїм синам , щоб додержували виконувати всі слова цього Закону . Бо це для вас не слово порожнє , воно життя ваше , і цим словом ви продовжите дні на цій землі , куди ви переходите Йордан , щоб посісти її . І Господь промовляв до Мойсея того самого дня , говорячи : Вийди на ту гору Аварім , на гору Нево , що в моавському краї , що навпроти Єрихону , і побач ханаанський Край , що Я даю Ізраїлевим синам на володіння . І вмри на горі , куди ти вийдеш , і долучися до своєї рідні , як помер був твій брат Аарон на Гор-горі , і долучився до своєї рідні , за те , що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін , за те , що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів . Бо знавпроти побачиш ти той Край , та не ввійдеш туди , до того Краю , що Я даю Ізраїлевим синам . А оце благословення , яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей , чоловік Божий , перед своєю смертю , та й сказав : Господь від Сінаю прибув , і зійшов від Сеїру до них , появився у світлі з Парану гори , і прийшов із Меріви Кадешу . По правиці Його огонь Закону для них . Теж народи Він любить . Всі святії його у руці Твоїй , і вони припадають до ніг Твоїх , слухають мови Твоєї . Дав Мойсей нам Закона , спадщину зборові Якова . І був Він царем в Єшуруні , як народнії голови разом збирались , племена Ізраїлеві . Рувим хай живе , і нехай не помре , і число люду його нехай буде велике . А це про Юду . І він сказав : Почуй , Господи , голосу Юди , і до народу його Ти впровадиш його . Йому воюватимуть руки його , а Ти будеш поміч йому на його ворогів . А про Левія сказав : Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого , що його Ти був випробував у Массі , що суперечку з ним мав над водою Меріви , що каже про батька свого та про матір свою : Не бачив тебе , що братів своїх не пізнає , і не знає синів своїх , бо додержують слова Твого , і вони заповіту Твого стережуть . Навчають вони про права Твої Якова , а про Закона Твойого Ізраїля , приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення . Поблагослови його силу , о Господи , а чин його рук уподобай Собі . Поламай стегна тим , що стають проти нього , та ненависть мають на нього , щоб більш не повстали вони ! Про Веніямина сказав : Він Господній улюбленець , перебуває безпечно при Ньому , а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває . А про Йосипа він сказав : Благословенний від Господа Край Його дарами з неба , з роси та з безодні , що долі лежить , і з дару врожаїв від сонця , і з дару рослини від місяців , і з верхів'я гір сходу , і з дару відвічних пагірків , і з дару землі та її повноти . А милість Того , що в терновім кущі пробував , нехай прийде на голову Йосипа та на тім'я вирізненого між братами своїми . Величність його як вола його перворідного , а роги його роги буйвола , ними буде колоти народи всі разом , аж до кінців землі , а вони міріяди Єфремові , а вони Манасіїні тисячі . А про Завулона сказав : Радій , Завулоне , як будеш виходити , і ти , Іссахаре , у наметах своїх ! Вони кличуть народи на гори , приносять там праведні жертви , бо будуть вони споживати достаток морський та скарби , зариті в піску . А про Ґада сказав : Благословенний , хто Ґада розширює ! Він ліг , як левиця , і жере рам'я й череп . Забезпечив він частку для себе , бо там частка прихована від Праводавця , і прийшов із головами народу , виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем . А на Дана сказав : Дан левів левчук , що з Башану вискакує . А на Нефталима сказав : Нефталим ситий милістю , і повен Господнього благословення , захід та південь посядь ! А про Асира сказав : Асир благословенний найбільше з синів , уподобаний серед братів своїх , і в оливу вмочає він ногу свою . Залізо та мідь то запора твоя , а сила твоя як усі твої дні . Немає такого , як Бог , Єшуруне , що їде по небу на поміч тобі , а Своєю величністю їде на хмарах . Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його . І вигнав Він ворога перед тобою , і сказав : Повинищуй його ! І перебуває Ізраїль безпечно , самотно , він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина , а небо його сипле краплями росу . Ти блаженний , Ізраїлю ! Який інший народ , якого спасає Господь , як тебе ? Він Щит допомоги твоєї , і Меч Він твоєї величности . І будуть твої вороги при тобі упокорюватись , а ти по висотах їх будеш ступати . І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево , на верхів'я Пісґі , що навпроти Єрихону , а Господь дав йому побачити ввесь Край : Ґілеад аж до Дану , і ввесь Нефталим , і край Єфрема та Манасії , і ввесь край Юди аж до Останнього моря , і південь , і рівнину долини Єрихону , пальмового міста аж до Цоару . І сказав Господь до нього : Оце той Край , що Я присягнув Авраамові , Ісакові та Якову , говорячи : Насінню твоєму Я дам його . Я вчинив , що ти бачиш його власними очима , та туди не перейдеш . І впокоївся там Мойсей , Господній раб , у моавському краї на приказ Господа . І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору , і ніхто не знає гробу його аж до цього дня . А Мойсей був віку ста й двадцяти літ , коли він помер , та не затемнилось око його , і вологість його не зменшилась . І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день , та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм . А Ісус , син Навинів , був повний духа мудрости , бо Мойсей поклав свої руки на нього . І слухали його Ізраїлеві сини , і робили , як Господь наказав був Мойсеєві . І не появився вже в Ізраїлі пророк , як Мойсей , що знав його Господь обличчя-в-обличчя , щодо всіх ознак та чуд , що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві , і щодо всієї тієї сильної руки , і щодо всього того страху великого , що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля . І сталося по смерті Мойсея , раба Божого , і сказав Господь до Ісуса , сина Навинового , Мойсеєвого слуги , говорячи : Мойсей , раб Мій , помер . А тепер уставай , перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю , що Я даю їм , Ізраїлевим синам . Кожне місце , що стопа ноги вашої ступить на ньому , Я дав вам , як Я говорив був Мойсеєві . Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки , річки Ефрату , увесь край хіттеян , і аж до Великого моря на захід буде ваша границя . Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого . Як був Я з Мойсеєм , так буду з тобою , не залишу тебе й не покину тебе . Будь сильний та відважний , бо ти зробиш , що народ цей посяде той Край , що Я присягнув був їхнім батькам дати їм . Тільки будь дуже сильний та відважний , щоб додержувати чинити за всім тим Законом , що наказав був тобі Мойсей , Мій раб , не відхилишся від нього ні праворуч , ні ліворуч , щоб щастило тобі в усьому , де ти будеш ходити . Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст , але будеш роздумувати про неї вдень та вночі , щоб додержувати чинити все , що написано в ній , бо тоді зробиш щасливими дороги свої , і тоді буде щастити тобі . Чи ж не наказав Я тобі : будь сильний та відважний ? Не бійся й не лякайся , бо з тобою Господь , Бог твій , у всьому , де ти будеш ходити . І наказав Ісус урядникам народу , говорячи : Перейдіть посеред табору , і накажіть народові , говорячи : Приготуйте собі поживу на дорогу , бо по трьох днях ви переходите цей Йордан , щоб увійти посісти той Край , що Господь , Бог ваш , дає вам його на спадщину . А Рувимовому й Ґадовому та половині племени Манасіїного Ісус сказав , говорячи : Пам'ятайте те слово , що вам наказав був Мойсей , раб Господній , говорячи : Господь , Бог ваш , що відпочинок дає вам , дав вам цей Край . Ваші жінки , діти ваші та ваша худоба зостануться в Краї , що дав вам Мойсей по той бік Йордану , а ви перейдете озброєні перед вашими братами , усі сильні військові , і допоможете їм , аж поки Господь не дасть відпочинку вашим братам , як вам , і посядуть і вони той Край , що Господь , Бог ваш , дає їм . І ви вернетеся до Краю вашого спадку , і посядете його , що дав вам Мойсей , раб Господній , по той бік Йордану на схід сонця . А вони відповіли Ісусові , говорячи : Усе , що накажеш нам , ми зробимо , і до всього , куди пошлеш нас , підемо . Усе так , як слухалися ми Мойсея , так будемо слухатися тебе , тільки нехай буде Господь , Бог твій , з тобою , як був Він із Мойсеєм . Кожен , хто буде неслухняний наказам твоїм , і не буде слухатися слів твоїх щодо всього , що накажеш йому , нехай буде вбитий . Тільки будь сильний та відважний ! І послав Ісус , син Навинів , із Ситтіму двох таємних вивідувачів , говорячи : Ідіть , розгляньте цей Край та Єрихон . І вони пішли , і ввійшли до дому однієї блудниці , а ім'я їй Рахав . І переночували вони там . І було донесено єрихонському цареві , говорячи : Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів , щоб вивідати цей Край . І послав єрихонський цар до Рахави , говорячи : Виведи тих людей , що до тебе прийшли , що ввійшли до твого дому , бо вони прийшли , щоб вивідати ввесь цей Край . А та жінка взяла двох тих людей , та й сховала їх . І сказала : Так , приходили були до мене ті люди , та я не знала , звідки вони . А коли замикалася брама зо смерком , то ті люди вийшли . Не знаю , куди ті люди пішли . Швидко женіться за ними , то ви доженете їх . А вона відвела їх на дах , та й сховала їх у жмутах льону , що були зложені в неї на даху . А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів ; а браму замкнули , як тільки вийшла погоня за ними . І поки вони лягли спати , то вона ввійшла до них на дах , і сказала до тих людей : Я знаю , що Господь дав вам цей Край , і що жах перед вами напав на нас , і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами . Бо ми чули те , що Господь висушив воду Червоного моря перед вами , коли ви виходили з Єгипту , і що зробили ви обом аморейським царям , що по той бік Йордану , Сигонові та Оґові , яких ви вчинили закляттям . І чули ми це , і зомліло наше серце , і не стало вже духу в людини зо страху перед вами , бо Господь , Бог ваш , Він Бог на небесах угорі й на землі долі ! А тепер присягніть мені Господом , що як я вчинила з вами милість , так зробите й ви милість з домом батька мого , і дасте мені правдивого знака . І зоставите при житті батька мого , і матір мою , і братів моїх , і сестер моїх , і все , що їхнє , і врятуєте наше життя від смерти . І сказали їй ті люди : Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть , якщо ви не відкриєте цієї нашої справи . І буде , коли Господь передаватиме нам оцей Край , то ми вчинимо тобі милість та правду . І вона спустила їх шнуром через вікно , бо дім її був у стіні міського муру , і в мурі вона жила . І сказала вона їм : Ідіть на гору , щоб не спіткала вас погоня . І ховайтеся там три дні , аж поки не вернеться погоня , а потому підете своєю дорогою . І сказали до неї ті люди : Ми будемо чисті від цієї присяги тобі , що ти заприсягла нас , якщо ти не вчиниш так . Оце , як ми будемо входити до Краю , то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні , що ти ним нас спустила . А батька свого , і матір свою , і братів своїх , і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому . І буде , усі , хто вийде з дверей твого дому назовні , кров його на голові його , а ми чисті . А всі , хто буде в домі з тобою , кров його на голові нашій , якщо наша рука буде на ньому . А коли ти відкриєш цю нашу справу , то ми будемо чисті від присяги тобі , якою ти заприсягла нас . А вона сказала : Як ви сказали , нехай буде воно так . І відпустила їх , а вони пішли . І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка . І вони пішли , і вийшли на гору , та й сиділи там три дні , аж поки вернулася погоня . І шукала погоня по всій дорозі , та не знайшла їх . І повернулися ті два мужі , і зійшли з гори , і перейшли Йордан , і прийшли до Ісуса , сина Навинового , та й розповіли йому все , що їх спіткало . І сказали вони до Ісуса : Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю , а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами . І встав Ісус рано вранці , і вони рушили з Ситтіму , та й прийшли аж до Йордану він та всі Ізраїлеві сини . І переночували вони там перше , ніж перейшли . І сталося по трьох днях , і перейшли урядники між табором , і наказали народові , говорячи : Коли ви побачите ковчега заповіту Господа , Бога вашого , та священиків-Левитів , що несуть його , то ви рушите з вашого місця , і підете за ним . Тільки віддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів . Не наближайтеся до нього , щоб ви знали ту дорогу , якою підете , бо ви не ходили цією дорогою ані вчора , ані позавчора . І сказав Ісус до народу : Освятіться , бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами . І сказав Ісус до священиків , говорячи : Понесіть ковчега заповіту , і перейдіть Йордан перед народом . І понесли вони ковчега заповіту , і пішли перед народом . І сказав Господь до Ісуса : Цього дня розпічну Я звеличувати тебе на очах усього Ізраїля , який буде бачити , що як був Я з Мойсеєм , так буду з тобою . А ти накажеш священикам , що носять ковчега заповіту , говорячи : Коли ви ввійдете до краю води Йордану , станете в Йордані . І сказав Ісус до Ізраїлевих синів : Підійдіть сюди , і послухайте слів Господа , Бога вашого . І Ісус сказав : По цьому пізнаєте , що Бог Живий поміж вами , і конче Він вижене перед вами ханаанеянина , і хіттеянина , і хіввеянина , і періззеянина , і ґірґашеянина , і євусеянина . Оце ковчег заповіту Владики всієї землі переходить перед вами через Йордан . А тепер візьміть собі дванадцять мужів з Ізраїлевих племен , по одному мужеві на плем'я . І станеться , коли спиняться стопи ніг священиків , що носять ковчега Господа , Владики всієї землі , у воді Йордану , буде спинена вода , що тече зверху , і стане одним валом . І сталося , коли рушив народ зо своїх наметів , щоб перейти Йордан , а священики , що несли ковчега заповіту перед народом , і коли носії ковчегу прийшли до Йордану , а ноги священиків , що несли ковчега , занурилися в воду скраю , а Йордан був повний по всі береги свої всі дні жнив , то спинилась вода , що зверху текла , стала одним валом , дуже далеко від міста Адама , що збоку Цортану , а та , що текла до степу , до Солоного моря , стекла зовсім , і була відділена , а народ перейшов навпроти Єрихону . А священики , що несли ковчега заповіту Господнього , стали міцно на сухому посередині Йордану , і ввесь Ізраїль переходив по сухому , аж поки не скінчив переходити Йордан увесь народ . І сталося , як увесь народ закінчив переходити Йордан , то сказав Господь до Ісуса , говорячи : Візьміть собі з народу дванадцять мужів , по одному мужеві з племени . І накажете їм , говорячи : Винесіть звідси , із середини Йордану , із місця , де міцно стояли ноги священиків , дванадцять каменів , і перенесете їх із собою , і покладете їх на нічлігу , що в ньому будете ночувати цієї ночі . І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів , що настановив з Ізраїлевих синів , по одному мужеві з племени , та й сказав їм Ісус : Підіть перед ковчегом Господа , Бога вашого , до середини Йордану , і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів , щоб то було знаком між вами , коли взавтра запитають ваші сини , говорячи : Що це в вас за каміння ? то скажете їм , що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту , коли він переходив в Йордані , була відділена йорданська вода . І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки . І зробили Ізраїлеві сини так , як наказав Ісус , і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану , як говорив Господь до Ісуса , за числом племен Ізраїлевих синів . І перенесли їх із собою до нічлігу , та й поклали їх там . А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці , де стояли ноги священиків , що несли ковчега заповіту , і вони там аж до дня цього . А священики , що несли ковчега , стояли в середині Йордану аж до закінчення всього , що Господь наказав був Ісусові сказати народові , згідно з усім тим , що наказав був Мойсей Ісусові . А народ квапився і переходив . І сталося , як увесь народ скінчив переходити , то перейшов Господній ковчег та священики перед народом . І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина племени Манасіїного , озброєні до бою , перед Ізраїлевими синами , як Мойсей говорив був до них . Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихонських степів . Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля , і стали боятися його , як боялися Мойсея по всі дні його життя . І сказав Господь до Ісуса , говорячи : Накажи священикам , що носять ковчега заповіту , і нехай вони вийдуть з Йордану . І наказав Ісус священикам , говорячи : Вийдіть з Йордану ! І сталося , коли священики , що несли ковчега Господнього заповіту , вийшли з середини Йордану , а стопи ніг священиків відірвалися від нього , щоб стати на сухому , то вода Йордану вернулася на своє місце , і пішла , як учора-позавчора , по всіх його берегах . А народ вийшов із Йордану десятого дня першого місяця , та й таборував у Ґілґалі , на східньому боці Єрихону . А дванадцять тих каменів , що взяли з Йордану , Ісус поставив у Ґілґалі . І сказав він до Ізраїлевих синів , говорячи : Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батьків , говорячи : Що це за каміння ? то познайомте ваших синів , говорячи : По сухому перейшов був Ізраїль цей Йордан , бо Господь , Бог ваш , висушив воду Йордану перед вами , аж поки ви не перейшли , як зробив був Господь , Бог ваш , морю Червоному , яке Він висушив перед нами , аж поки ми не перейшли , щоб усі народи землі пізнали руку Господню , що сильна вона , щоб боялися ви Господа , Бога вашого , по всі дні . І сталося , як усі аморейські царі , що по той бік Йордану на захід , і всі ханаанські царі , що над морем , почули , що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами , аж поки вони перейшли , то зомліло їхнє серце , і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами . Того часу сказав Господь до Ісуса : Нароби собі камінних ножів , і пообрізуй Ізраїлевих синів знову , другий раз . І наробив собі Ісус камінних ножів , та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті . А оце та причина , чому Ісус пообрізував : увесь народ , що вийшов був із Єгипту , чоловічої статі , усі вояки , повмирали в пустині в дорозі , коли вийшли з Єгипту . Бо був обрізаний увесь народ , що виходив , а всього народу , що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту , не обрізували . Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині , аж поки не вигинув увесь той народ , ті вояки , що вийшли були з Єгипту , що не слухалися Господнього голосу , що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю , що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край , який тече молоком та медом . А їхніх синів поставив замість них . Їх пообрізував Ісус , бо вони були необрізані , бо їх не обрізували в дорозі . І сталося , як увесь народ закінчив обрізуватися , то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання . І сказав Господь до Ісуса : Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу . І назвав те місце ім'ям : Ґілґал , і так є аж до цього дня . І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі , і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах . А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю , опрісноки та пражене . І перестала падати манна з другого дня , як вони їли з урожаю того Краю , і вже більш не було Ізраїлевим синам манни , і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю . І сталося , коли Ісус був при Єрихоні , то звів очі свої та й побачив , аж ось стоїть навпроти нього чоловік , а витягнений його меч у руці його . І підійшов Ісус до нього , та й сказав йому : Чи ти наш , чи наших ворогів ? А той відказав : Ні , бо я вождь Господнього війська , тепер я прийшов . І впав Ісус на обличчя своє до землі , і вклонився , та й сказав йому : Що говорить мій пан своєму рабові ? І сказав вождь Господнього війська до Ісуса : Скинь взуття своє з своїх ніг , бо це місце , на якому стоїш ти , святе воно ! І зробив Ісус так . А Єрихон замкнувся , і був замкнений зо страху перед Ізраїлевими синами , ніхто не виходив і не входив . І сказав Господь до Ісуса : Ось , Я дав у твою руку Єрихон та царя його , сильних вояків . І обійдете навколо це місто , всі вояки , обхід навколо міста один раз . Так зробиш шість день . А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом . А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз , а священики засурмлять у роги . І станеться , коли засурмить баранячий ріг , коли ви почуєте голос тієї сурми , а ввесь народ крикне гучним криком , то мур цього міста впаде на своєму місці , а народ увійде кожен перед себе . І покликав Ісус , син Навинів , священиків , та й сказав до них : Несіть ковчега заповіту , а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом . А до народу сказав : Підіть , обійдіть навколо це місто , а озброєний піде перед Господнім ковчегом . І сталося , як Ісус сказав це народові , то сім священиків , що несли сім сурем із баранячих рогів , ішли та сурмили в ці сурми , а ковчег Господнього заповіту йшов за ними . А озброєні йшли перед священиками , що сурмили в роги , а військо заднє йшло за ковчегом . І все сурмили в сурми . А народові Ісус наказав , говорячи : Не будете кричати , і не дасте почути вашого голосу , і не вийде слово з ваших уст аж до дня , коли я скажу вам : Закричіть ! І ви закричите . І Господній ковчег пішов навколо міста , обійшов один раз . І ввійшли до табору , та й ночували в таборі . І встав Ісус рано вранці , і понесли священики Господнього ковчега . А сім священиків , що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом , ішли та все сурмили в сурми , а озброєні йшли перед ними , а військо заднє йшло за Господнім ковчегом . І все сурмили в сурми . І обійшли навколо міста другого дня один раз , та й вернулися до табору . Так зробили шість день . І сталося сьомого дня , і повставали вони рано вранці , як сходила рання зоря , і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз . Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз . І сталося , коли сьомого разу засурмили священики в сурми , то Ісус сказав до народу : Закричіть , бо Господь віддав вам це місто ! І станеться це місто закляттям , воно та все , що в ньому , для Господа . Тільки блудниця Рахав буде жити , вона та всі , хто з нею в домі , бо вона сховала була послів , яких ми посилали . Та тільки стережіться заклятого , щоб ви самі не стали закляттям , і не взяли з заклятого , і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття , і не довели його до нещастя . А все срібло та золото , і речі мідяні та залізні , це святість для Господа , воно ввійде до Господньої скарбниці . І закричав народ , і засурмили в сурми . І сталося , як народ почув голос сурми , і закричав народ гучним криком , то впав мур на своєму місці , а народ увійшов до міста , кожен перед себе . І здобули вони те місто . І зробили вони закляттям усе , що в місті , від чоловіка й аж до жінки , від юнака й аж до старого , і аж до вола , і штуки дрібної худоби , і осла , усе знищили вістрям меча . А до двох тих людей , що вивідували Край , Ісус сказав : Увійдіть до дому тієї жінки блудниці , і виведіть звідти ту жінку та все , що її , як ви заприсягли були їй . І ввійшли юнаки , вивідувачі , і вивели Рахав , і батька її , і матір її , і братів її , і все , що її , і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором . А місто та все , що в ньому , спалили огнем . Тільки срібло та золото , і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому . А блудницю Рахав , і дім її батька , і все , що її , Ісус позоставив при житті . І осіла вона серед Ізраїля , і так є аж до цього дня , бо сховала була послів , яких послав був Ісус вивідати Єрихон . І того часу заприсягнув Ісус , говорячи : Проклятий перед Господнім лицем кожен , хто встане й відбудує це місто Єрихон , на перворіднім своїм він заложить його , і на наймолодшім своїм поставить брами його . І був Господь з Ісусом , а слава його розійшлася по всім Краї . І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому , Ахан , син Кармія , сина Завдієвого , сина Зерахового , Юдиного племени , узяв із заклятого . І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів . І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай , що при Бет-Евені , на схід від Бет-Елу , і сказав до них , говорячи : Підіть , і вивідайте цей Край . І пішли ті мужі , і вивідали той Ай . І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього : Нехай не йде ввесь народ , коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть , і поб'ють Ай . Не труди всього народу туди , бо ті вороги нечисленні . І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда , та вони повтікали перед айськими людьми . І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка , та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім , і розбили їх на узбіччі гори . І охляло серце народу , та й стало як вода . І роздер Ісус одежу свою , та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом , і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші , і посипали порохом свою голову . І сказав Ісус : Ах , Владико Господи , для чого . Ти конче перепровадив цей народ через Йордан , щоб дати нас у руку амореянина , щоб вигубити нас ? О , коли б ми були позосталися , і осіли по той бік Йордану ! О , Господи ! Що я скажу по тому , як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами ? І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю , і зберуться навколо на нас , і знищать ім'я наше з землі . І що Ти зробиш Своєму великому Йменню ? І сказав Господь до Ісуса : Устань , пощо то ти падаєш на обличчя своє ? Ізраїль згрішив , і вони переступили Мого заповіта , що Я наказав їм , і взяли з заклятого , а також крали , і обманювали , і клали поміж свої речі . І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами , вони обернуть спину перед ворогами своїми , бо стали закляттям . Не буду більше з вами , якщо не вигубите заклятого з-поміж себе ! Устань , освяти народ та й скажеш : Освятіться на завтра , бо так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Закляте серед тебе , Ізраїлю ! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами , аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого . І підходьте рано вранці за вашими племенами . І станеться , те плем'я , що його виявить Господь , нехай підходить за родами ; а рід , що його виявить Господь , підходитиме за домами , а дім , що його виявить Господь , підходитиме за мужчинами . І станеться , хто буде виявлений у заклятім , той буде спалений в огні , він та все , що його , бо переступив він заповіта Господнього , і вчинив безсоромне між Ізраїлем . І встав Ісус рано вранці , і привів Ізраїля за його племенами , і було виявлене Юдине плем'я . І привів він Юдині роди , і був виявлений рід Зархіїв . І привів він Зархіїв рід за родинами , і був виявлений Завдій . І привів він його дім за мужчинами , і був виявлений Ахан , син Кармія , сина Завдія , сина Зераха з Юдиного племени . І сказав Ісус до Ахана : Сину мій , воздай же славу для Господа , Бога Ізраїля , і признайся Йому , і подай мені , що ти зробив ? Не скажи неправди передо мною ! І відповів Ахан до Ісуса та й сказав : Дійсно , згрішив я Господеві , Богові Ізраїля , і зробив так та так . І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща , і дві сотні шеклів срібла , і одного золотого зливка , п'ятдесят шеклів вага його , і забажав я їх , і взяв їх . І ось вони сховані в землі в середині намету мого , а срібло під ним . І послав Ісус посланців , і побігли вони до намету , аж ось сховане воно в наметі , а срібло під ним . І забрали його з середини намету , і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів , і поклали його перед Господнім лицем . І взяв Ісус Ахана , Зерахового сина , і те срібло , і того плаща , і того золотого зливка , і синів його , і дочок його , і вола його , і осла його , і отару його , і намета його , і все , що його , а ввесь Ізраїль із ним , та й повиводили їх до долини Ахор . І сказав Ісус : Нащо ти навів нещастя на нас ? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня ! І вкаменували його , увесь Ізраїль , камінням . І попалили їх в огні , і вкаменували їх камінням . І поставили над ним велику камінну могилу , що стоїть аж до цього дня . І спинив Господь лютість гніву Свого , тому назвав ім'я того місця : Ахор , аж до цього дня . І сказав Господь до Ісуса : Не бійся й не лякайся , візьми з собою ввесь військовий люд , та й устань , піди на Ай . Подивися : ось дав Я в руку твою айського царя , і народ його , і місто його , і край його . І зробиш Аєві , і цареві його , як ти зробив Єрихонові та цареві його , тільки здобич його та худобу його заберете собі . Постав собі засідку на місто позад нього . І встав Ісус та ввесь військовий люд , щоб іти на Ай . І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків , та й послав їх уночі . І він наказав їм , говорячи : Глядіть , чатуйте на Ай з-позад міста , не віддаляйтеся дуже від міста , і будьте всі готові . А я та ввесь народ , що зо мною , прийдемо до міста . І станеться , коли вийдуть навперейми нам , як перше , то ми втечемо перед ними . І вийдуть вони за нами , а ми відтягнемо їх від міста , бо скажуть : Вони втікають перед нами , як перше . І ми втечемо перед ними . А ви встанете з засідки , і здобудете те місто , і Господь , Бог ваш , дасть його вам у вашу руку . І станеться , як ви візьмете місто , то підпалите місто огнем , зробите за Господнім словом . Глядіть , я вам наказав . І послав їх Ісус , і пішли вони на засідку , та й засіли між Бет-Елом та між Аєм , із заходу від Аю . А Ісус ночував тієї ночі серед народу . І встав Ісус рано вранці , і переглянув народ , і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю . А всі вояки , що були з ним , пішли під гору , і підійшли , і прийшли навпроти того міста , і таборували з півночі Аю , а між ним та між Аєм була долина . І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка , і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста . І розклав народ , увесь табір , що з півночі міста , а задню частину його з заходу міста . І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини . І сталося , як побачив це айський цар , то люди того міста поспішили , і встали рано , і вийшли навперейми Ізраїля на бій , він та ввесь його народ , на означений час перед степ . А він не знав , що є засідка на нього з-позад міста . А Ісус та ввесь Ізраїль удавали , ніби побиті перед ними , і втікали дорогою на пустиню . А ті скликали ввесь народ , що в місті , щоб гнатися за ними . І гналися вони за Ісусом , і віддалилися від міста . І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі , хто не погнався б за Ізраїлем . І позоставили вони місто відчиненим , та й гналися за Ізраїлем . І сказав Господь до Ісуса : Простягни списа , що в руці твоїй , до Аю , бо в руку твою його віддам . І простягнув Ісус списа , що в руці його , до міста . А засідка швидко встала зо свого місця , та й побігли , як він простягнув свою руку . І ввійшли вони до міста , і здобули його , і поквапилися та й підпалили те місто огнем . І обернулися айські люди позад себе , та й побачили , аж ось знявся дим міста до неба ! І не було в них сили , щоб утікати ані сюди , ані туди . . . А народ , що втікав до пустині , обернувся на тих , хто гнався за ним . А Ісус та ввесь Ізраїль , як побачили , що засідка здобула те місто , і що знявся дим із міста , то вернулися , та й повбивали айських людей . А ті повиходили з міста навперейми них , і опинилися серед Ізраїля : ті з цього боку , а ті з того . І повбивали їх , так що не позосталося з них нікого , хто врятувався б чи втік . А айського царя вони схопили живого , і привели його до Ісуса . І сталося , як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі , у пустині , що гнали їх по ній , і попадали вони від вістря меча аж до останнього , то вернувся ввесь Ізраїль до Аю , і перебили його вістрям меча . І було всіх , що впали того дня , від чоловіка й аж до жінки , дванадцять тисяч , усі айські мешканці . А Ісус не опускав своєї руки , що витягнув зо списом , аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців . Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа , що наказав був Ісусові . І спалив Ісус Ай , і поклав його вічною руїною , пусткою , і так є аж до цього дня . А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу . А коли сонце заходило , Ісус наказав , і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста . І накидали над ним велику камінну могилу , що стоїть аж до цього дня . Тоді Ісус збудував жертівника для Господа , Бога Ізраїлевого , на горі Евал , як наказав був Мойсей , раб Господній , Ізраїлевим синам , як написано в книзі Мойсеєвого Закону , жертівника з цілого каміння , що над ними не підіймали заліза . І принесли на ньому цілопалення для Господа , і приносили мирні жертви . І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону , що той написав перед Ізраїлевими синами . А ввесь Ізраїль , і старші його , і урядники , і судді його , стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів , що носять ковчега Господнього заповіту , як приходько , так і тубілець , половина його навпроти гори Ґарізім , а половина його навпроти гори Евал , як наказав був Мойсей , раб Господній , благословляти Ізраїлів народ найперше . А потім він читав усі слова того Закону , благословення та прокляття , усе так , як написано в Законі . Не було слова зо всього , що наказав був Мойсей , чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля , і жінок , і дітей , і приходька , що ходить серед них . І сталося , коли це почули всі царі , що по той бік Йордану , на горі та на поділлі , та на всім березі Великого моря навпроти Ливану : хіттеянин , і амореянин , ханаанеянин , періззеянин , хіввеянин і євусеянин , то вони зібралися разом , щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля . А мешканці Ґів'ону почули , що Ісус зробив Єрихонові та Аєві , то зробили й вони хитрість . І пішли вони , і забезпечились живністю на дорогу , і взяли повитирані мішки для ослів своїх , і бурдюки для вина повитирані , і потріскані , і пов'язані , і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах , і одежа на них поношена , а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий , запліснілий . І пішли вони до Ісуса , до табору в Ґілґалі , та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих : Ми прийшли з далекого краю , а ви тепер складіть з нами умову . І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян : Може ви сидите поблизу нас , то як ми складемо з вами умову ? І сказали вони до Ісуса : Ми твої раби . А Ісус сказав до них : Хто ви та звідки приходите ? І вони сказали йому : З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа , Бога твого , бо ми чули чутку про Нього , і все , що Він зробив був в Єгипті , і все , що Він зробив двом аморейським царям , що по той бік Йордану , Сигонові , цареві хешбонському , та Оґові , цареві башанському , що в Аштароті . І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю , говорячи : Візьміть у свою руку поживу на дорогу , і йдіть навпроти них та й скажете їм : Ми ваші раби , а тепер складіть із нами умову . Оце наш хліб : теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу , щоб іти до вас , а тепер ось він висох і став запліснілий . А ці бурдюки вина , що понаповнювали ми нові , ось подерлися ! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги . І взяли люди з їхньої поживи на дорогу , а Господніх уст не питали . І вчинив їм Ісус мир , і склав з ними умову , щоб зоставити їх при житті , і присягнули їм начальники громади . І сталося по трьох днях по тому , як склали з ними умову , то почули , що близькі вони до нього , і сидять вони поміж ними . І рушили Ізраїлеві сини , і третього дня прибули до їхніх міст . А їхні міста : Ґів'он , і Кефіра , і Беерот , і Кір'ят-Єарім . І не повбивали їх Ізраїлеві сини , бо начальники громади присягли були їм Господом , Богом Ізраїля . І нарікала вся громада на начальників . І сказали всі начальники до всієї громади : Ми присягнули їм Господом , Богом Ізраїля , а тепер ми не можемо доторкнутися до них . Оце зробімо їм , позоставимо їх при житті , і не буде на нас гніву за присягу , що ми присягнули їм . І сказали до них начальники : Нехай вони живуть . І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади , як говорили їм начальники . І покликав їх Ісус , і промовляв до них , говорячи : Чому ви обманили нас , говорячи : Ми дуже далекі від вас , а ви ось сидите серед нас ? А тепер ви прокляті , і не переведеться з-посеред вас раб , і рубачі дров , і носії води для дому Бога мого . А вони відповіли Ісусові та й сказали : Бо справді виявлено рабам твоїм , що Господь , Бог твій , наказав Мойсеєві , Своєму рабові , дати вам увесь цей Край , і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами . І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами , і зробили оцю річ . А тепер ми оце в руці твоїй : як добре , і як справедливо в очах твоїх учинити нам , учини . І він зробив їм так , і врятував їх від руки Ізраїлевих синів , і не повбивали їх . І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника , і так є аж до цього дня , до місця , яке він вибере . І сталося , як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек , що Ісус здобув Ай та вчинив його закляттям , і що як зробив Єрихонові й цареві його , так зробив Аєві та цареві його , і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них , то дуже налякалися , бо Ґів'он місто велике , як одне з міст царських , і що він більший за Ай , а всі люди його лицарі . І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама , і до ярмутського царя Пір'ама , і до лахіського царя Яфії , і до еґлонського царя Девіра , говорячи : Прийдіть до мене , і допоможіть мені , і ми поб'ємо Ґів'она , бо він замирив з Ісусом та з Ізраїлевими синами . І вони зібралися , і пішли п'ять аморейських царів : цар єрусалимський , цар хевронський , цар ярмутський , цар лахіський , цар еґлонський , вони та всі табори їхні , і розтаборувалися при Ґів'оні , і воювали проти них . І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табору в Ґілґал , говорячи : Не стримуй своєї руки від своїх рабів ! Прийди до нас скоро , і спаси нас та допоможи нам , бо зібралися на нас усі аморейські царі , що замешкують гори . І рушив Ісус із Ґілґалу , він та з ним усі вояки й військові лицарі . І сказав Господь до Ісуса : Не бійся їх , бо Я віддав їх у твою руку , ніхто з них не встоїть перед тобою . І прибув до них Ісус зненацька , цілу ніч ішов із Ґілґалу . І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем , і побив їх великою поразкою в Ґів'оні . І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону , і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди . І сталося , коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону , то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки , і вони вмирали . Тих , що повмирали від градового каміння , було більше від тих , що Ізраїлеві сини повбивали мечем . Тоді Ісус говорив Господеві того дня , коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів , та й сказав на очах Ізраїля : Стань , сонце , в Ґів'оні , а ти , місяцю , ув айялонській долині ! І сонце затрималося , а місяць спинився , аж поки народ відімстився своїм ворогам . Чи це не написане в книзі Праведного ? І сонце стало на половині неба , і не поспішалося заходити майже цілий день . І не було такого , як день той , ані перед ним , ані по ньому , щоб Господь так слухав людського голосу , бо Господь воював для Ізраїля . І вернувся Ісус , а з ним увесь Ізраїль до табору в Ґілґал . А ті п'ять царів повтікали , та й сховалися в печері в Маккеді . І було донесено Ісусові й сказано : Знайдені ті п'ять царів , сховані в печері в Маккеді . А Ісус відказав : Приваліть велике каміння на отвір печери , і призначте до неї людей , щоб їх стерегти . А ви не стійте , женіться за своїми ворогами , і понищте їхні задні стежі , і не давайте їм входити до їхніх міст , бо Господь , Бог ваш , віддав їх у вашу руку . І сталося , як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику поразку , так , що прийшов їм кінець , а врятовані повтікали від них , і повходили до твердинних міст , то ввесь народ у спокої вернувся до табору до Ісуса в Маккеді , і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів ! І сказав Ісус : Відчиніть отвір печери , і приведіть до мене з печери тих п'ятьох царів . І вони зробили так , і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів : царя єрусалимського , царя хевронського , царя ярмутського , царя лахіського , царя еґлонського . І сталося , як привели тих царів до Ісуса , то Ісус закликав усіх Ізраїлевих людей , і сказав військовим начальникам , що йшли з ним : Підійдіть , поставте свої ноги на шиї цих царів . І вони попідходили , і поставили свої ноги на їхні шиї . І сказав до них Ісус : Не бійтеся й не лякайтеся , будьте сильні та відважні , бо Господь зробить так усім вашим ворогам , із якими ви воюєте . А по цьому Ісус бив їх , і повбивав їх , і повісив їх на п'ятьох деревах . І висіли вони на тих деревах аж до вечора . І сталося на час заходу сонця , Ісус наказав , і поздіймали їх із дерев , і повкидали їх до печери , де вони були поховалися , і понакладали велике каміння на отвір печери , де воно аж до цього дня . А Маккеду Ісус здобув того дня , і побив вістрям меча її та царя її , учинив закляттям їх та кожну особу , хто був у ній , не позоставив жодного врятованого в ній . І зробив він її цареві те саме , що зробив був цареві єрихонському . А Ісус та ввесь Ізраїль із ним перейшов з Маккеди до Лівни , та й воював проти Лівни . І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її , і він побив вістрям меча її та кожну особу , що в ній , не позоставив жодного врятованого в ній . І зробив він цареві її , як зробив був цареві єрихонському . І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу , і таборував при ньому та воював проти нього . І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш , і здобув він його другого дня , і побив вістрям меча його та кожну особу , що в ньому , усе так , як зробив був Лівні . Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу , та Ісус побив його й народ його , так що не позоставив жодного в ньому . І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Лахішу до Еґлону , і таборували при ньому та воювали з ним . І здобули його того дня , і побили його вістрям меча , а кожну особу , що в ньому , того дня зробили закляттям , усе так , як зробив був Лахішу . І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону , і воював із ним . І здобув його , і побив вістрям меча його та царя його , і всі міста його , і кожну особу , що в ньому , не позоставив жодного врятованого , усе так , як зробив був Еґлонові . І зробив закляттям його та кожну особу , що в ньому була . І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру , і воював із ним . І він здобув його , і царя його , і всі міста його , і повбивали їх вістрям меча , та й зробив закляттям кожну душу , що в ньому , не позоставив жодного врятованого , як зробив був Хевронові , так зробив Девірові та цареві його , і як зробив був Лівні та цареві її . І побив Ісус увесь Край : гору , і Неґев і Шефелу , і узбіччя , і всіх їхніх царів , не зоставив жодного врятованого , а кожну особу зробив закляттям , як наказав був Господь , Бог Ізраїлів . І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи , і ввесь ґошенський край , і аж до Ґів'ону . А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним разом , бо Господь , Бог Ізраїлів , воював для Ізраїля . І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табору в Ґілґал . І сталося , як почув це хацорський цар Явін , то послав до мадонського царя Йовава , і до царя шімронського , і до царя ахшафського , і до царів , що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту , і в Шефелі , і на верхах Дори з заходу , ханаанеянин зо сходу та з заходу , а амореянин , і хіттеянин , і періззеянин , і євусеянин , а хіввеянин під Гермоном , у краї Міцпи . І вийшли вони та всі їхні табори з ними , народ , численний кількістю , як пісок , що на березі моря , і коней та колесниць дуже багато . І змовилися всі ці царі , і прийшли й таборували разом при озері Мером , щоб воювати з Ізраїлем . І сказав Господь до Ісуса : Не бійся їх , бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем ; їхнім коням попідрізуєш жили ніг , а їхні колесниці попалиш в огні . І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером , та й напали на них . І дав їх Господь в Ізраїлеву руку , і вони повбивали їх , і гнали їх аж до Великого Сидону , і аж до Місрефот-Маїму , і аж до долини Міцпи на схід , і повибивали їх , так що не зоставили їм жодного врятованого . І зробив їм Ісус , як сказав йому Господь : їхнім коням попідрізував жили , а їхні колесниці попалив ув огні . І вернувся Ісус того часу , і здобув Хацор , а його царя вбив мечем , бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств . І вони повбивали вістрям меча кожну особу , що в ньому , зробили їх закляттям , не позосталася жодна душа , а Хацора спалив огнем . А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув , та й повбивав їх вістрям меча , зробив їх закляттям , як наказав був Мойсей , раб Господній . Тільки всі міста , що стоять на згір'ях своїх , не спалив їх Ізраїль , крім Хацору , одного його спалив Ісус . А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі ; тільки кожну людину побили вістрям меча , аж поки вони не вигубили їх , не позоставили жодної душі . Як Господь наказав був Мойсеєві , Своєму рабові , так Мойсей наказав Ісусові , і так зробив Ісус , не занехав ані слова зо всього , що Господь наказав був Мойсеєві . І взяв Ісус ввесь той Край : гори Юди і ввесь Неґев , і ввесь ґошенський край , і Шефелу , і Араву , і гори Ізраїлеві , і їхню надморську низину , від гори Халак , що тягнеться до Сеїру , і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон . А всіх їхніх царів він забрав , і бив їх , і повбивав їх . Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями . Не було міста , що склало б мир з Ізраїлевими синами , окрім хіввеянина , ґів'онських мешканців , усе взяли війною . Бо від Господа було , щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля , щоб учинити їх закляттям , щоб не було для них милости , але щоб вигубити їх , як Господь наказав був Мойсеєві . І прийшов Ісус того часу , і вигубив велетнів із гори , з Хеврону , з Девіру , з Анаву , і з усіх Юдських гір , і з усіх Ізраїлевих гір , разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям . Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів , вони позостали тільки в Аззі , в Ґаті та в Ашдоді . І взяв Ісус увесь Край , усе так , як говорив був Господь до Мойсея . І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок , за їхнім поділом на їхні племена . А Край заспокоївся від війни . А оце царі того Краю , яких побили Ізраїлеві сини , і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця , від арнонського потоку аж до гори Гермон , та ввесь степ на схід : Сигон , цар аморейський , що сидів у Хешбоні , що панував від Ароеру , що над берегом арнонського потоку , і середина потоку , і половина Ґілеаду , і аж до потоку Яббоку , границі синів Аммонових , і степ аж до озера Кінроту на схід , і аж до степового моря , моря Солоного на схід , дорогою на Бет-Гаєшімот , і від Теману під узбіччями Пісґі . І границя Оґа , царя башанського , із остатку рефаїв , що сидів в Аштароті , і в Едреї , і що панував на горі Гермон , і на Салха , і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської , і половина Ґілеаду , границя Сигона , царя хешбонського . Мойсей , раб Господній , та Ізраїлеві сини повбивали їх . І дав його Мойсей раб Господній , на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного . А оце царі того Краю , що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак , що підіймається до Сеїру , і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом , на горі , і в Шефілі , і в Араві , і на узбіччі , і в пустині , і на півдні , хіттеянина , амореянина , і ханаанеянина , періззеянина , хіввеянина й євусеянина : цар єрихонський один , цар гайський , що з боку Бет-Елу , один , цар єрусалимський один , цар хевронський один , цар ярмутський один , цар лахіський один , цар єґлонський один , цар ґезерський один , цар девірський один , цар ґедерський один , цар хоремський один , цар арадський один , цар лівенський один , цар адулламський один , цар маккедський один , цар бет-елський один , цар таппуахський один , цар хеферський один , цар афекський один , цар шаронський один , цар мадонський один , цар хацорський один , цар шімронський один , цар ахшафський один , цар таанахський один , цар меґіддівський один , цар кедеський один , цар йокнеамський при Кармелі один , цар дорський при Нафат-Дорі один , цар ґоїмський при Ґілґалі один , цар тірцький один . Усіх царів тридцять і один . А Ісус постарівся й увійшов у дні . І сказав Господь до нього : Ти постарівся та ввійшов у дні , а Краю позостається ще дуже багато , щоб посісти його . Оце позосталий Край : усі округи филистимські , і ввесь Ґешурей , від Шіхору , що навпроти Єгипту , і аж до границі Екрону на північ , що до ханаанеянина залічений , п'ять филистимських князів : аззатський , ашдодський , ашкелонський , ґаттійський і екронський , та аввеї . Від півдня вся ханаанська земля та Меара , що сидонська , аж до Афеки , аж до аморейської границі , і ґівлейська земля , і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату . Усіх мешканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму , усіх сидонян , Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами . Тільки поділи її жеребком на спадок Ізраїлеві , як Я наказав був тобі . А тепер поділи цей Край на спадок дев'яти племенам та половині племени Манасіїному . Разом із ним Рувимові та Ґадові взяли свій спадок що дав їм Мойсей по той бік Йордану на схід , як дав їм Мойсей , раб Господній , від Ароеру , що на березі арнонського потоку , і місто , що серед тієї долини , і вся медевська рівнина аж до Дівону , і всі міста Сигона , царя аморейського , що царював у Хешбоні , аж до границі Аммонових синів , і Ґілеад , і границя ґешурейська та маахейська , і вся гора Гермон , і ввесь Башан аж до Салхи , усе царство Оґа в Башані , що царював в Аштароті та в Едреї , він позостався з останку рефаїв , а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх . І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуреянина , і маахатеянина , і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля , і так є аж до цього дня . Тільки Левієвому племені не дав він спадку , огняні жертви Господа , Бога Ізраїля , то спадок його , як Я говорив був йому . І дав Мойсей племені Рувимових синів спадок за їхніми родами . І була їм границя від Ароеру , що на березі арнонського потоку , і місто , що серед тієї долини , і вся рівнина при Медеві , Хешбон і всі міста його , що на рівнині , Дівон , і Бамот-Баал , і Бет-Баал-Меон , і Ягца , і Кедемот , і Мефаат , і Кір'ятаїм , і Сівма , і Церет-Гашшахар на горі Емеку , і Бет-Пеор , і узбіччя Пісґі , і Бет-Гаєшімот , і всі міста рівнини , і все царство Сигона , царя аморейського , що царював у Хешбоні , що Мойсей убив його та мідіянських начальників : Евія , і Рекема , і Цура , і Хура , і Реву , сигонових князів , мешканців того краю . А Валаама , Беорового сина , чарівника , Ізраїлеві сини забили мечем серед інших , яких вони побили . І була границя Рувимових синів : Йордан і границя . Це спадок Рувимових синів за їхніми родами , їхні міста та їхні оселі . І дав Мойсей Ґадовому племені , синам Ґада за їхніми родами , і була їм границя : Язер , і всі ґілеадські міста , і половина краю аммонових синів аж до Ароеру , що навпроти Рабби , А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму , а від Маханаїму аж до границі Девіру , і в долині Бет-Гараму , і Бет-Німра , і Суккот , і Цафон , останок царства Сигона , царя хешбонського , Йордан і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йордану на схід . Це спадок Ґадових синів за їхніми родами , міста та їхні оселі . І дав Мойсей половині племени Манасіїного , і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми родами . І була їхня границя від Манахаїму , увесь Башан , усе царство Оґа , царя башанського , і всі села Яіру , що в Башані , шістдесят міст . А половина Ґілеаду , і Аштарот , і Едрея , міста Оґового царства в Башані , синам Махіра , Манасіїного сина , половині синів Махіра за їхніми родами . Оце те , що Мойсей дав на спадок в моавських степах по тім боці Йордану на схід . А Левієвому племені Мойсей не дав спадку , Господь , Бог Ізраїлів , Він їхній спадок , як говорив їм . А оце те , що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї , що дали їм на спадок священик Елеазар , і Ісус , син Навинів , та голови батьків племен Ізраїлевих синів . Жеребком приділили їхній спадок , як наказав був Господь через Мойсея , дев'яти племенам і половині племени . Бо дав Мойсей насліддя двох племен , та половини племени по той бік Йордану , а Левитам спадку не дав серед них . Бо Йосипових синів було двоє поколінь , Манасія та Єфрем , а Левитам не дали спадку в Краю , а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку . Як наказав був Господь Мойсеєві , так зробили Ізраїлеві сини , та й поділили Край . І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі , та й сказав до нього Калев , син Єфуннеїв , кеназзеянин : Ти знаєш те слово , що Господь говорив до Мойсея , Божого чоловіка , про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа . Я був віку сорока літ , коли Мойсей , раб Господній , посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край . І я доклав йому справу , як було в серці моїм . А мої браття , що ходили зо мною , знесилили були серце народу , а я обставав за Господом , Богом моїм . І присягнув Мойсей того дня , говорячи : Поправді кажу , той Край , що нога твоя ходила в ньому , буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки , бо ти обставав за Господом , Богом моїм . А тепер оце Господь позоставив мене при житті , як говорив . Оце сорок і п'ять літ відтоді , як Господь говорив був це слово Мойсеєві , коли Ізраїль ходив у пустині . А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ . Сьогодні я ще сильний , як того дня , коли Мойсей посилав мене , яка сила моя тоді , така сила моя й тепер , щоб воювати , і виходити , і приходити . А тепер дай же мені цей гористий край , про який Господь говорив того дня , бо ти чув того дня , що там велетні та великі укріплені міста . Може Господь буде зо мною , і я повиганяю їх , як говорив був Господь . І поблагословив його Ісус , і дав Калевові , синові Єфуннеєвому , Хеврон за спадок . Тому став Хеврон Калевові , синові Єфуннеєвому , кеназзеянинові , за спадок , і так є аж до цього дня , за те , що він обставав за Господом , Богом Ізраїля . А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба , що між велетнів був найбільший чоловік . А Край заспокоївся від війни . І був жеребок для племени Юдиних синів за їхніми родами : до едомської границі пустиня Цін , на південь від теманського краю . І була їм південна границя від кінця Солоного моря , від затоки , зверненої на південь . І йде вона на південь від Маале-Акраббіму , і переходить до Ціну , і підіймається з півдня , від Кадеш-Барнеа й переходить до Хецрону , і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї . І переходить вона до Адмону , і йде до єгипетського потоку , і границя закінчується на захід . Це буде для вас південна границя . А границя на схід Солоне море аж до кінця Йордану . А границя у бік півночі : від морської затоки з кінця Йордану , і підіймається границя до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови ; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена . І підіймається та границя від ахорської долини , а на півночі звертається до Ґілґалу , що навпроти Маале-Адумміму , що на південь від потоку . І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу , і закінчується при Ен-Роґелі . І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з півдня , це Єрусалим . І підіймається та границя до верхів'я гори , що навпроти Ґе-Гінному на захід , що в кінці Емек-Рефаіму на північ . І біжить та границя від верхів'я гори до джерела Ме-Нефтоаху , і йде до міст гори Ефрону ; і біжить та границя до Баали , це Кір'ят-Єарім . І обертається та границя з Баали на захід до гори Сеїр , і переходить до плеча гори Єарім з півночі , це Кесалон ; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни . І йде та границя по край Екрону на північ , і біжить та границя до Шіккарону , і переходить до гори Баали , і йде до Явнеїлу . І границя закінчується при заході . А західня границя до Великого моря . А границя ця границя Юдиних синів навколо за їхніми родами . А Калеву , синові Єфуннеєвому , він дав частку серед Юдиних синів , за Господнім наказом до Ісуса , Кір'ят-Арби , батька велетнів , воно Хеврон . І Калев повиганяв звідти трьох велетнів : Шешая , і Ахімана , і Талмая , уроджених велетнів . І пішов він звідти до девірських мешканців , а ім'я Девіра давніше Кір'ят-Сефер . І сказав Калев : Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його , то дам йому дочку мою Ахсу за жінку . І здобув його Отніїл , син Кеназів , брат Калевів . І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку . І сталося , коли вона відходила , то намовила його жадати поля від її батька . І зійшла вона з осла , а Калев сказав їй : Що тобі ? І вона сказала : Дай мені дар благословення ! Бо ти дав мені землю суху , то даси мені це й водні джерела . І він дав їй Ґуллот горішній та Ґуллот долішній . Оце спадок племени Юдиних синів за їхніми родами . І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні : Кавцеїл , і Едер , і Яґур , і Кіна , і Дімона , і Ад'ада , і Кедеш , і Хацор , і Їтнан , Зіф , і Телем , і Беалот , і Хацор-Хадатта , і Керійот-Хецрон , це Хацор , Амам , і Шема , і Молада , і Хацор-Ґадда , і Хешмон , і Бет-Пелет , і Хацар-Шуал , і Беер-Шева , і Бізйотея , Баала , і Ійїм , і Ецем , і Елтолад , і Хесіл , і Хорма , і Ціклаґ , і Мадманна , і Сансанна , і Леваот , і Шілхім , і Аїн , і Ріммон . Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі . На Шефалі : Ештаол , і Цор'а , і Ашна , і Заноах , і Ен-Ґаннім , Таппуах і Гаенам , Ярмут , і Адуллам , Сохо й Азека , і Шаараїм , і Адітаїм , і Ґедера , і Ґедеротаїм , чотирнадцять міст та їхні оселі . Ценан , і Хадаша , і Міґдал-Ґад , і Діл'ан , і Міцпе , і Йоктеїл , Лахіш , і Боцкат , і Еґлон , і Каббон , і Лахмас , і Кітліш , і Ґедерот , Бет-Даґон , і Наама , і Маккеда , шістнадцять міст та їхні оселі . Лівна , і Етер , і Ашан , і Ївтах , і Ашна , і Неців , і Кеіла , і Ахзів , і Мареша , дев'ять міст та їхні оселі . Екрон і підлеглі міста його та оселі його . Від Екрону й до моря усе , що при Ашдоді та їхні оселі . Ашдод , підлеглі міста його та оселі його ; Азза , підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку , і море Велике , і границя . І на горах : Шамір , і Яттір , і Сохо , і Данна , і Кір'ят-Санна , він Девір , і Анав , і Ештемо , і Анім , і Ґошен , і Холон , і Ґіло , одинадцять міст та їхні оселі . Арав , і Дума , і Еш'ан , і Янім , і Бет-Таппуах , і Афека , і Хумта , і Кір'ят-Арба , це Хеврон , і Ціор , дев'ять міст та їхні оселі . Маон , Кармел , і Зіф , і Юта , Їзреїл , і Йокдеам , і Заноах , Каїн , Ґів'а , і Тімна , десять міст та їхні оселі . Халхул , Бет-Цур , і Ґедор , і Маарат , і Бет-Анот , і Елтекон , шість міст та їхні оселі . Кір'ят-Баал , він Кір'ят-Єарім , і Рабба , двоє міст та їхні оселі . На пустині : Бет-Гаарава , Міддін , і Сехаха , і Нівшан , і Ір-Гаммелах , і Ен-Ґеді , шість міст та їхні оселі . А євусеян , мешканців Єрусалиму , Юдини сини не могли їх вигнати , і осів Євусеянин із Юдиними синами в Єрусалимі , і так є аж до цього дня , І вийшов жеребок для Йосипових синів : від єрихонського Йордану до єрихонської води на схід пустиня , що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу . І виходить вона з Бет-Елу до Луз , і переходить до границі Арки до Атароту , і сходить на захід до границі яфлетської , аж до границі Бет-Хорону долішнього , і аж до Ґезеру , і закінчується при морі . І посіли це Йосипові сини , Манасія та Єфрем . І була границя Єфремових синів за їхніми родами , а границя їхнього спадку на схід була : Атрот-Аддар аж до горішнього Бет-Хорону . І виходить та границя до Міхметату з півночі , і повертається границя на схід до Таанат-Шіло , та й переходить його зо сходу до Яноаху . І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари , і дотикає Єрихону , і виходить до Йордану . А з Таппуаху границя йде на захід до потоку Кана , та й закінчується при морі . Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами . І міста , відділені для Єфремових синів , були серед спадку Манасіїних синів , усі ті міста та їхні оселі . Та не вигнали вони ханаанеянина , що сидів у Ґезері . І сидів ханаанеянин посеред Єфрема і так є аж до цього дня , і давав данину працею . І вийшов жеребок для Манасіїного племени , бо він первенець Йосипів , Махірові , Манасіїному первенцеві , Ґілеадовому батькові , бо він був вояк , то був йому Ґілеад та Башан . І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми родами : синам Авіезера , і синам Хелека , і синам Азріїла , і синам Шехема , і синам Хефера , і синам Шеміда . Оце сини Манасії , Йосипового сина , мужі , за їхніми родами . А в Целофхада , сина Хефера , сина Ґілеада , сина Махіра , сина Манасіїного , не було в нього синів , а тільки дочки . А оце імена його дочок : Махла , і Ноа , і Хоґла , Мілка та Тірца . І прийшли вони до священика Елеазара , і до Ісуса , Навинового сина , та перед начальників , говорячи : Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів . І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька . І випало для Манасії десять наділів , окрім землі Ґілеаду та Башану , що по той бік Йордану , бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його , а ґілеадський край був для позосталих Манасіїних синів . І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату , що навпроти Сигему , і йде та границя на південь до мешканців Ен-Таппуаху . Для Манасії був край Таппуах , а місто Таппуах при Манасіїній границі для Єфремових синів . І сходить та границя до потоку Кана , на південь від потоку . Ці міста Єфремові серед Манасіїних міст . А границя Манасії від півночі до потоку , а кінчалася при морі . На південь Єфремове , а на північ Манасіїне , а границею того було море . А в Асирі вони стикалися з півночі , а в Іссахарі зо сходу . І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі : Бет-Шеан та його залежні міста , і Ївлеам та його залежні міста , і мешканці Доару та його залежні міста , і мешканці Таанаху та його залежні міста , і мешканці Меґіддо та його залежні міста , три верховини . Та Манасіїні сини не могли повиганяти мешканців цих міст , і ханаанеянин продовжував сидіти в тому краї . І сталося , коли Ізраїлеві сини стали сильні , то дали ханаанеянина на данину , а вигнати не вигнали його . І говорили Йосипові сини з Ісусом , кажучи : Чому ти дав мені на спадок один жеребок та наділ один , а я ж народ численний , бо до цього часу благословив мене Господь . І сказав до них Ісус : Якщо ти народ численний , то піди до лісу , та й повикорчовуєш собі там у краї періззеянина та рефаїв , бо Єфремова гора стала тісна для тебе . І сказали Йосипові сини : Не вистачить нам тієї гори , та й залізна колесниця в кожного ханаанеянина , що сидить у долині , як у того , що в Бет-Шеані та в його залежних містах , так і в того , що в долині Ізреельській . І сказав Ісус до Йосипового дому , до Єфрема та до Манасії , говорячи : Ти численний народ , і в тебе сила велика , не буде тобі один жеребок , але буде тобі гористий край ; а що там ліс , то викорчуй його , і будуть тобі й його кінці . Бо ти виженеш ханаанеянина , хоч у нього колесниці залізні , хоч він сильний . І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло , і вони помістили там скинію заповіту , а перед ними був здобутий Край . І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племен , що не поділили ще спадку свого . І сказав Ісус до Ізраїлевих синів : Аж доки ви будете лінуватися піти посісти той Край , що дав вам Господь , Бог ваших батьків ? Дайте від себе по три мужі на плем'я , і я пошлю їх . І вони встануть , і будуть ходити по Краю , і опишуть його за їхнім спадком , та й прийдуть до мене . І вони поділять його собі на сім частин . Юда стане на своїй границі з півдня , а Йосипів дім стане на своїй границі з півночі . А ви опишете той Край , сім частин , і принесете описа мені сюди , а я кину вам жеребка тут перед лицем Господа , Бога нашого . А Левитам нема частки поміж вами , бо священнодіяння Господнє спадщина його . А Ґад , і Рувим , та половина Манасіїного племени взяли свій спадок по той бік Йордану на схід , що дав їм Мойсей , раб Господній . І встали ті мужі й пішли . А Ісус наказав тим , що пішли описувати Край , говорячи : Ідіть і походіть по Краю , і опишіть його , та й вертайтеся до мене . А я кину вам жеребка тут перед Господнім лицем у Шіло . І пішли ті мужі , і перейшли по Краю , та й описали його за містами на сім частин у книжці . І прийшли вони до Ісуса до табору в Шіло . І кинув їм Ісус жеребка в Шіло перед Господнім лицем . І поділив там Ісус Край для Ізраїлевих синів за їхніми поділами . І вийшов жеребок для племени Веніяминових синів за їхніми родами , і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йосиповими . І була їм границя на північну сторону від Йордану . І підіймається та границя до краю Єрихону з півночі , і підіймається на гору на захід , і закінчується при пустині Бет-Евен . А звідти переходить та границя до Лузу , до краю Лузу на південь , це Бет-Ел . І сходить та границя до Атрот-Аддару на гору , що з півдня до долішнього Бет-Хорону . І тягнеться та границя , і повертається на західній бік , на південь від гори , що навпроти Бет-Хорону на південь , і закінчується при Кір'ят-Баалі , це Кір'ят-Єарім , місті Юдиних синів . Це західня сторона . А південна сторона від кінця Кір'ят-Єаріму . І виходить та границя на захід , і виходить до джерела Ме-Нефтоаху . І сходить та границя до кінця гори , що навпроти Ґе-Бен-Гіннома , що в долині Рефаїм на північ . І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь , і сходить до Ен-Роґелу , і тягнеться вона з півночі , і виходить до Ен-Шемешу , і виходить до Ґелілоту , що навпроти Маале-Адуммім . І сходить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену . І переходить побіч навпроти Арави на північ , та й сходить до Арави . І переходить та границя побіч Бет-Хоґли на північ , і закінчується границя при затоці Солоного моря на північ , до кінця Йордану з півдня . Це границя південна . А Йордан граничить його зо східньої сторони . Це спадок Веніяминових синів за границями його навколо , за родами його . І були міста для племени Веніяминових синів за їхніми родами : Єрихон , і Бет-Хоґла , і Емек-Кеціц , і Бет-Гаарава , і Цемараїм , і Бет-Ел , і Аввім , і Пара , і Офра , і Кефар-Гааммоні , і Офні , і Ґева , дванадцять міст та їхні оселі . Ґів'он , і Рама , і Беерот , і Міцпе , і Кефіра , і Моца , і Рекем , і Їрпеїл , і Пар'ала , і Цела , Елеф , і Євусі , воно Єрусалим , Ґів'ат , Кір'ят-Єарім , чотирнадцять міст та їхні оселі . Це спадок Веніяминових синів за їхніми родами . А другий жеребок вийшов Симеонові , племені Симеонових синів за їхніми родами . І був їхній спадок серед спадку Юдиних синів . І був їм у спадку : Беер-Шева , і Молада , і Хацар-Шуал , і Бала , і Ецем , і Елтолад , і Бетул , і Хорма , і Ціклаґ , і Бет-Гаммаркавот , і Хацар-Суса , і Бет-Леваот , і Шарухен , тринадцять міст та їхні оселі . Аїн , Ріммон , і Етер , і Ашан , чотири місті та їхні оселі . А всі оселі , що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву , це спадок племени Симеонових синів за їхніми родами . З наділу Юдиних синів спадок синів Симеонових , бо наділ Юдиних синів був численніший від них . І посіли Симеонові сини в середині їхнього спадку . А третій жеребок вийшов Завулоновим синам за їхніми родами , і була границя їхнього спадку аж до Саріду . І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али , і стикається з Даббешетом , і стикається з потоком , що навпроти Йокнеаму , і вертається з Саріду на схід , до сходу сонця , на границю Кіслот-Фавору , і виходить до Доврату , і підіймається до Яфія . А звідти переходить на схід , на схід до Ґат-Хеферу , Ет-Каціну , до Ріммон-Гамметоару , до Неї . І повертається його границя з півночі Ханнатону , і закінчується при Ґе-Їфтах-Елі . І Каттат , і Нагалал , і Шімрон , і Їд'ала , і Віфлеєм , дванадцять міст та їхні оселі . Це спадок Завулонових синів за їхніми родами , оці міста та їхні оселі . Четвертий жеребок вийшов Іссахарові , Іссахаровим синам за їхніми родами . І була їхня границя : їзреел , і Кесуллот , і Шунем , і Хафараїм , і Шіон , і Анахарат , і Раббіт , і Кішйон , Евес , і Ремет , і Ен-Ґаннім , і Ен-Хадда , і Бет-Паццец . І дотикається та границя до Фавору , і Шахаціми , і Бет-Шемету , і їхня границя закінчується при Йордані , шістнадцять міст та їхні оселі . Оце спадок племени Іссахарових синів за їхніми родами , міста та їхні оселі . А п'ятий жеребок вийшов племені Асирових синів за їхніми родами . І була їхня границя : Хелкат , і Халі , і Бетен , і Ахшат , і Алламмелех , і Ам'ад , і Міш'ал , і дотикається Кармелю на захід та Шіхор-Лівнату , і вертається на схід сонця до Бет-Даґону , і дотикається Завулона та Ґе-Їфтах-Елу , на північ Бет-Гаемеку та Ніелу , і виходить до Кавулу зліва . І Еврон , і Рехов , і Хаммон , і Кана аж до Сидону Великого . І вертається та границя до Рами та аж до міста Мівцар-Цору , і вертається границя до Хоси , і закінчується при заході від околиці Ахзіву , і Умма , і Афек , і Рехов , двадцять і двоє міст та їхні оселі . Оце спадок племени Асирових синів за їхніми родами , ті міста та їхні оселі . Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребок , для синів Нефталимових за їхніми родами . І була їхня границя : від Хелефу , від Елону при Цаананнімі , і Адамі Ганнекев , і Явнеїл аж до Лаккуму , і кінчалася вона при Йордані . І повертається та границя на захід до Ашнот-Фавору , і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завулона з полудня , а Асира дотикається з заходу , а Юди при Йордані на схід сонця . А міста твердинні : Ціддім , Цер , і Хаммат , Раккат і Кіннерет , і Адама , і Рама , І Хацор , і Кедеш , і Едреї , і Ен-Хасор , і Їр'он , і Міґдал-Ел , Хорем , і Бет-Анат , і Бет-Шамеш , дев'ятнадцять міст та їхні оселі . Оце спадок племени синів Нефталимових за їхніми родами , міста та їхні оселі . А племені Данових синів за їхніми родами вийшов сьомий жеребок . І була границя їхнього насліддя : Цор'а , і Ештаол , і Ір-Шемеш , і Шаалаббін , і Айялон , і Їтла , і Елон , і Тімната , і Екрон , і Елтеке , і Ґіббетон , і Баалат , і Єгуд , і Бене-Берак , і Ґат-Ріммон , і Ме-Яркон , і Раккон із границею навпроти Яфи . І вийшла границя Данових синів від них . А Данові сини пішли й воювали з Лешемом , і здобули його , і побили вістрям меча , і посіли його , та й осілися в ньому . І вони назвали Лешему ім'я : Дан , як ім'я їхнього батька Дана . Оце спадок племени Данових синів за їхніми родами , ті міста та їхні оселі . І скінчили вони посідати Край згідно з його границями . І дали Ізраїлеві сини спадок Ісусові , синові Навиновому , посеред себе . На Господній наказ дали йому те місто , яке він жадав : Тімнат-Серах на Єфремовій горі . І збудував він місто , та й осівся в ньому . Оце той спадок , що священик Елеазар і Ісус , син Навинів , та голови домів батьків давали племенам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту . І покінчили вони ділити Край . І Господь промовляв до Ісуса , говорячи : Промовляй до Ізраїлевих синів , говорячи : Дайте собі міста на сховища , про які Я говорив вам через Мойсея , щоб утікав туди убійник , що заб'є кого ненароком невмисне , і вони будуть для вас на місце сховища від месника за кров . І втече він до одного з тих міст , і стане при вході міської брами , та й буде голосно говорити старшим того міста про свою справу . І вони візьмуть його до міста до себе , і дадуть йому місце , і він осяде з ними . А коли буде гнатися за ним месник , то не видадуть убійника в руку його , бо він невмисне забив свого ближнього , і не був йому ворогом ані вчора , ані позавчора . І буде він сидіти в тому місті , аж поки не стане перед громадою на суд , аж до смерти найвищого священика , що буде в тих днях . Тоді повернеться убійник , та й увійде до свого міста та до свого дому , до того міста , звідки він утік . І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі , і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу , воно Ефрон , на горі Юдиній . А по той бік єрихонського Йордану на схід вони дали : Бецер на пустині , на рівнині , із Рувимового племени , і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени , і Ґалан у Башані з Манасіїного племени . Оце були міста призначення для всіх Ізраїлевих синів та для приходька , що мешкає чужинцем серед них , на сховище туди кожному , хто вб'є кого ненароком . І не помре він від руки месника за кров , аж поки не стане перед громадою . І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса , сина Навинового , та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів , та й говорили до них у Шіло в ханаанському Краї , кажучи : Господь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння , а їхні пасовиська для нашої худоби . І дали Ізраїлеві сини Левитам зо свого наділу на наказ Господній ті міста та їхні пасовиська . І вийшов жеребок для родів кегатеянина . І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного , і від племени Симеонового , і від племени Веніяминового тринадцять міст . А Кегатовим синам , що позосталися з родів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребком дісталося десять міст . А для Ґершонових синів від родів Іссахарового племени , і від Асирового племени , і від Нефталимового племени , і від половини Манасіїного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст . Мерарієвим синам за їхніми родами дісталося від племени Рувимового , і від племени Ґадового , і від племени Завулонового дванадцять міст . І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська , як наказав був Господь через Мойсея , жеребком . І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста , що будуть нижче названі йменням своїм . І було для Ааронових синів із родів кегатеянина , з Левієвих синів , бо їм був жеребок найперше . І дали їм місто Кір'ят , батька велетнів Арби , воно Хеврон , на Юдиних горах , та його пасовиська навколо нього . А мійське поле та оселі його дали Калеву , синові Єфуннеєвому , на власність його . А синам священика Аарона дали місто сховища вбійника : Хеврон та його пасовиська , і Лівну та її пасовиська , і Яттір та його пасовиська , і Ештемоа та її пасовиська , і Холон та його пасовиська , і Девір та його пасовиська , і Аїн та його пасовиська , і Ютту та її пасовиська , Бет-Шемеш та його пасовиська , дев'ять міст від двох тих племен . А від Веніяминового племени : Ґів'он та його пасовиська , Ґеву та її пасовиська , Анатоль та його пасовиська , і Алмон та його пасовиська , міст четверо . Усіх міст Ааронових синів , священиків , тринадцять міст та їхні пасовиська . А родам Кегатових синів , Левитам , що позостали від Кегатових синів , міста їхнього жеребка були від Єфремового племени . І дали їм місто сховища вбійника : Сихем та його пасовиська , на Єфремовій горі , і Ґезер та його пасовиська . І Ківцаїм та його пасовиська , і Бет-Хорон та його пасовиська , міст четверо . А від Данового племени : Елтеке та його пасовиська , Ґіббетон та його пасовиська , Айялон та його пасовиська , Ґат-Ріммон та його пасовиська , міст четверо . А від половини Манасіїного племени : Таанах та його пасовиська , і Ґат-Ріммон та його пасовиська , міст двоє . Усіх міст десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів . А для Ґершонових синів з Левієвих родів від половини Манасіїного племени місто сховища вбійника : Ґолан у Башані та його пасовиська , і Беештера та її пасовиська , міст двоє . А від Іссахарового племени : Кіш'йон та його пасовиська , Доврат та його пасовиська , Ярмут та його пасовиська , Ен-Ґаннім та його пасовиська , міст четверо . А від Асирового племени : Міш'ал та його пасовиська , Ардон та його пасовиська , Хелкат та його пасовиська , Рехов та його пасовиська , міст четверо . А від Нефталимового племени місто сховища вбійника : Кедеш у Ґаліл та його пасовиська , і Хаммот-Дор та його пасовиська , і Картан та його пасовиська , міст троє . Усіх міст Ґершонових за їхніми родами тринадцять міст та їхні пасовиська . А для родів Мерарієвих синів , Левитів , позосталих від племени Завулонового : Йокнеам та його пасовиська , Карта та її пасовиська . Дімна та її пасовиська , Нагалал та його пасовиська , міст четверо . А від Рувимового племени : Бецар та його пасовиська , і Ягца та її пасовиська , Кедемот та його пасовиська , і Мефаат та його пасовиська , міст четверо . А від Ґадового племени місто сховища вбійника : Рамот у Ґілеаді та його пасовиська , і Маханаїм та його пасовиська , Хешбон та його пасовиська , Язер та його пасовиська , усіх міст четверо . Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми родами , що позосталися з Левієвих родів , було за їхнім жеребком дванадцять міст . Усіх Левієвих міст серед власности Ізраїлевих синів сорок і вісім міст та їхні пасовиська . Будуть ті міста такі : кожне місто з пасовиськом його навколо нього , так для всіх тих міст . І дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край , що присягнув був дати його їхнім батькам , і вони посіли його та й осілися в ньому . І Господь дав їм мир навколо , усе так , як присягнув був їхнім батькам . І ніхто зо всіх їхніх ворогів на встояв перед ними , усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку . Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова , що Господь говорив до Ізраїлевого дому , усе збулося . Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове , та половину Манасіїного племени , та й сказав їм : Ви виконували все , що вам наказав був раб Господній Мойсей , і ви слухалися голосу мого про все , що я вам наказував . Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня , і ви додержували виконання заповідей Господа , Бога вашого . А тепер Господь , Бог ваш , дав мир вашим братам , як вам говорив був . І тепер поверніться , та й ідіть собі до наметів своїх , до краю вашої власности , що вам дав Мойсей , раб Господній , на тім боці Йордану . Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона , що наказав був вам Мойсей , раб Господній : любити Господа , Бога вашого , і ходити всіма Його дорогами , і додержувати Його заповіді , і линути до Нього , і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею . І поблагословив їх Ісус , та й послав їх , а вони пішли до наметів своїх . А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані , а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід . І також , коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів , то поблагословив їх , та й сказав до них , говорячи : Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою , зо сріблом , і з золотом , і з міддю , і з залізом , і з дуже багатьома одежами . Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами . І вернулися , і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів , із Шіло , що в ханаанському Краї , щоб піти до краю Ґілеад , до краю своєї власности , що посіли його на наказ Господній через Мойсея . І прийшли до йорданських могил , що в ханаанському Краї , і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом , жертівника великого на вид . І почули Ізраїлеві сини таке : Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю , при йорданських могилах , на боці Ізраїлевих синів . І почули це Ізраїлеві сини , і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло , щоб піти на них війною . І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса , сина священика Елеазара , та з ним десять начальників , по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен ; а кожен із них голова дому їхніх батьків , вони для тисяч Ізраїлевих . І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю , та й говорили з ними , кажучи : Так сказала вся Господня громада : Що це за переступ , що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога , щоб відвернутись сьогодні від Господа ? Бо ви збудували собі жертівника , щоб сьогодні збунтуватися проти Господа . Чи нам мало Пеорового гріха , з якого ми не очистилися аж до цього дня , і була пораза в Господній громаді ? А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа . І станеться , ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа , а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду . І справді , якщо край вашої посілости нечистий , перейдіть собі до Краю Господньої посілости , що там пробуває Господня скинія , і візьміть посілість серед нас , а на Господа не бунтуйтеся , і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника , окрім жертівника Господа , Бога нашого . Чи ж не Ахан , син Зерахів , спроневірився був переступом у заклятому , а гнів був на всю Ізраїлеву громаду ? І він був єдиний чоловік , що не помер своєю смертю через свій гріх . І відповіли сини Рувимові , сини Ґадові та половина Манасіїного племени , і говорили з головами тисяч Ізраїлевих : Бог богів Господь , Бог богів Господь , Він знає , і Ізраїль він буде знати . Не пощади нас цього дня , якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили , якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа ; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної , і якщо на спорядження на ньому мирних жертов , то Господь Він відплатить , і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ , говорячи : Завтра скажуть ваші сини до наших синів , говорячи : Що вам до Господа , Бога Ізраїлевого ? Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами , сини Рувимові та сини Ґадові , Йордан , нема вам наділу в Господі ! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа . Тож сказали ми : Зробім собі , збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву , але щоб він був свідком між нами та між вами , і між поколіннями нашими по нас , що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями , і нашими жертвами , і нашими жертвами мирними . І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів : нема вам наділу в Господі ! І сказали ми : І станеться , коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра , то ми скажемо : Подивіться на вигляд жертівника , що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву , але щоб був він свідком між нами та між вами . Борони нас , Боже , бунтуватися нам проти Господа , і відвертатися сьогодні від Господа , щоб будувати жертівника на цілопалення , і на жертву хлібну , і на жертву , окрім жертівника Господа , Бога нашого , що перед скинією Його . І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих , що були з ним , ті слова , що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні , і було це добре в їхніх очах . І сказав Пінхас , син священика Елеазара , до синів Рувимових , і до синів Ґадових та до синів Манасіїних : Сьогодні ми пізнали , що Господь серед вас , що ви не спроневірилися Господеві тим переступом , тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки . І вернувся Пінхас , син священика Елеазара , та начальники від синів Рувимових , і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів , і здали їм звіт . І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих . І поблагословили Бога Ізраїлеві сини , і не сказали йти на них війною , щоб знищити край , що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому . І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я жертівникові : Ед , бо він свідок між нами , що Господь Він Бог . І сталося по багатьох днях по тому , як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо , а Ісус постарів , увійшов у літа , то покликав Ісус усього Ізраїля , його старших , і голів його , і суддів його , і урядників його , та й сказав до них : Я постарів , увійшов у літа . А ви бачили все , що зробив був Господь , Бог ваш , усім цим людям для вас , бо Господь , Бог ваш , Він Той воюючий для вас ! Дивіться , ось я поділив вам жеребком цих позосталих людей на спадок для ваших племен від Йордану , і всі народи , що вигубив я , аж по море Велике , місце заходу сонця . А Господь , Бог ваш , Він пожене їх перед вами , і вижене їх перед вами , і ви посядете їхній Край , як говорив був Господь , Бог ваш , до вас . І ви будете дуже сильні , щоб виконувати й чинити все , написане в книзі Закону Мойсеєвого , щоб не відхилятися від нього ані праворуч , ані ліворуч , щоб ви не змішувалися з цими людьми , цими позосталими з вами , а ім'я їхніх богів ви не згадаєте , і не будете заприсягати ними , і не будете служити їм , і не будете вклонятися їм , бо ви будете горнутися тільки до Господа , Бога вашого , як робили ви аж до цього дня . І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні , а ви не встояв ніхто перед вами аж до цього дня . Один чоловік із вас сам жене тисячу , бо Господь , Бог ваш Він той Вояк для вас , як говорив був Він вам . І будете ви дуже пильнувати про свої душі , щоб любити Господа , Бога вашого . Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів , цих позосталих із вами , і будете свататися з ними , і будете змішуватися з ними , а вони з вами , то дійсно будете ви знати , що Господь , Бог ваш , більш не гнатиме ці народи перед вами , і вони стануть для вас сіткою й пасткою , та батогом на ваші боки , та терням на ваші очі , аж поки ви не вигинете з-над цієї доброї землі , яку дав вам Господь , Бог ваш . А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі . А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею , що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів , що про вас говорив був Господь , Бог ваш , усе збулося вам , не відпало з нього ані одне слово . І станеться , отак , як збулося вам усе те добре слово , що про вас говорив був Господь , Бог ваш , так наведе Господь на вас усе те слово зле , аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі , яку вам дав Господь , Бог ваш . Коли ви переступите заповіта Господа , Бога вашого , що Він наказав вам , і підете й будете служити іншим богам , і будете вклонятися їм , то запалиться гнів Господній на вас , і ви скоро погинете з того хорошого Краю , що його Він вам дав . І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племена до Сихему , і покликав Ізраїлевих старших , і голів його , і суддів його , і урядників його , і поставали вони перед Божим лицем . І сказав Ісус до всього народу : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків : Терах , батько Авраамів та батько Нахорів , і служили іншим богам . І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки , і водив його по всьому ханаанському Краї , і розмножив насіння його , і дав йому Ісака . І дав Я Ісакові Якова та Ісава , і дав Ісавові гору Сеїр , щоб її посів , а Яків та сини його зійшли до Єгипту . І послав Я Мойсея та Аарона , та й ударив Єгипет , як зробив Я серед нього , а потому Я вивів вас . І вивів Я ваших батьків із Єгипту , і ввійшли ви до моря , а Єгипет гнався за вашими батьками колесницями та верхівцями до Червоного моря . І кликали вони до Господа , і Він поклав темряву між вами та між Єгиптянином , і навів на нього море , і воно покрило його , і ваші очі бачили те , що зробив Я в Єгипті . І сиділи ви в пустині багато днів . І ввів я вас до краю амореян , що сидять по тім боці Йордану , і вони воювали з вами , а Я дав їх у вашу руку . І ви посіли їхній край , і Я вигубив їх перед вами . І встав був Балак , син Ціппорів , цар моавський , і воював з Ізраїлем . І він послав і покликав Валаама , Беорового сина , щоб проклясти вас . Та не хотів Я слухати Валаама , і він , благословляючи , поблагословив вас , і Я врятував вас від його руки . І перейшли ви Йордан , і прийшли до Єрихону . І воювали з вами господарі Єрихону : періззеянин , і ханаанеянин , і хіттеянин , і ґірґашеянин , і хіввеянин , і євусеянин , а Я дав їх у вашу руку . І послав Я перед вами шершня , і він вигнав їх перед вами , двох царів аморейських , не мечем твоїм і не луком твоїм . І дав Я вам Край , що над ним ти не трудився , і міста , що їх ви не будували , і ви осілися в них ; виноградники та оливки , яких ви не садили , ви їли . А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді , і повідкидайте богів , яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті , та й служіть Господеві . А якщо зле в очах ваших служити Господеві , виберіть собі сьогодні , кому будете служити , чи богам , яким служили ваші батьки , що по тому боці Річки , та чи богам аморейським , що ви сидите в їхньому краї . А я та дім мій будемо служити Господеві . І відповів народ та й сказав : Борони , нас Боже , покинути Господа , щоб служити іншим богам ! Бо Господь , Бог наш , Він Той , що вивів нас та наших батьків з єгипетського краю , з дому рабства , і що зробив на наших очах ті великі знамена , і стеріг нас на всій дорозі , що нею ми ходили , і по всіх народах , що ми перейшли серед них . І повиганяв Господь усі народи та амореянина , мешканця цього Краю , перед нами . І ми будемо служити Господеві , бо Він Бог наш . І сказав Ісус до народу : Ви не здолієте служити Господеві , бо Він Бог святий , Бог заздрісний Він . Не простить Він вашу провину та ваших гріхів . Коли ви покинете Господа , і будете служити чужим богам , то Він вернеться , і зробить вам зло , і вигубить вас по тому , як робив був добро вам . І сказав народ до Ісуса : Ні , таки Господеві будемо служити ! І сказав Ісус до народу : Ви свідки на себе , що ви вибрали Господа служити Йому . І сказали вони : Свідки ! А тепер покиньте чужих богів , що серед вас , і прихиліть своє серце до Господа , Бога Ізраїлевого . І сказав народ до Ісуса : Господеві , Богові нашому , ми будемо служити , а голосу Його будемо слухатися ! І склав Ісус заповіта з народом того дня , і дав йому постанови та закони в Сихемі . І написав Ісус ті слова в книзі Божого Закону , і взяв великого каменя , та й поставив його там під тим дубом , що в Господній святині . І сказав Ісус до всього народу : Ось оцей камінь буде на нас на свідчення , бо він чув усі Господні слова , що Він говорив з нами . І він буде на вас за свідка , щоб ви не виреклися вашого Бога . І відпустив Ісус народ , кожного до спадку його . І сталося по тих випадках , і вмер Ісус , син Навинів , раб Господній , віку ста й десяти літ . І поховали його в границі спадку його , у Тімнат-Серахові , що в Єфремових горах , на північ від гори Ґааш . І служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших , що продовжили дні свої по Ісусі , і що знали всякий чин Господній , що зробив Він Ізраїлеві . А Йосипові кості , які Ізраїлеві сини винесли були з Єгипту , поховали в Сихемі , на ділянці поля , що купив був Яків від синів Гамора , Сихемового батька , за сто кеситів . І Елеазар , син Ааронів , умер , і поховали його на верхів'ї Пінхаса , його сина , яке було йому дане на Єфремовій горі . І сталося по смерті Ісуса , і питалися Ізраїлеві сини Господа , говорячи : Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина , щоб воювати з ним ? І сказав Господь : Юда піде . Оце Я дав Край у його руку . І сказав Юда до Симеона , свого брата : Іди зо мною на мій жеребок , і будемо воювати з ханаанеянином , то піду й я з тобою на твій жеребок . І пішов із ним Симеон . І піднявся Юда , а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку . І вони побили їх у Безеку , десять тисяч чоловіка . І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека , і воювали з ним , і побили ханаанеянина та періззеянина . І втікав Адоні-Безек , а вони гналися за ним , і зловили його , і повідрубували великі пальці його рук та його ніг . І сказав Адоні-Безек : Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм . Як робив я , так відплатив мені Бог ! І воювали Юдині сини з Єрусалимом , і здобули його , і побили його вістрям меча , а місто пустили з огнем . А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином , мешканцем гори , і Неґеву , і Шефелі . І пішов Юда до ханаанеянина , що сидить у Хевроні , а ім'я Хеврону було колись : Кір'ят-Арба , і побили Шешая , й Ахімана та Талмая . А звідти пішов він до мешканців Девіру , а ім'я Девіру колись : Кір'ят-Сефер . І сказав Калев : Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його , то дам йому Ахсу , дочку мою , за жінку . І здобув його Отніїл , син Кенезів , брат Калевів , молодший від нього . І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку . І сталося , коли вона прийшла , то намовила його жадати поля від її батька . І зійшла вона з осла , а Калев сказав їй : Що тобі ? І вона сказала йому : Дай мені дара благословення ! Бо ти дав мені землю суху , то дай мені водні джерела . І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній . А сини Кенея , Мойсеєвого тестя , пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині , що на півдні Араду . І пішов він , і осівся з народом . І пішов Юда з Симеоном , своїм братом , та й побили ханаанеянина , мешканця Цефату , і вчинили його закляттям . І назвав ім'я того міста : Хорма . І здобув Юда Аззу та границю її , й Ашкелон та границю його , і Екрон та границю його . І був Господь з Юдою , і він повиганяв мешканців гори . Та не міг він повиганяти мешканців долини , бо вони мали залізні колесниці . І дали Калевові Хеврон , як говорив був Мойсей , і він вигнав звідти трьох велетнів . А євусеянина , мешканця Єрусалиму , не вигнали Веніяминові сини , і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі , і сидять тут аж до цього дня . І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу , а Господь був з ними . І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі , а ім'я того міста колись було Луз . І побачили сторожі чоловіка , що виходив із того міста , та й сказали до нього : Покажи нам вхід до міста , а ми вчинимо тобі милість ! І він показав їм вхід до міста , і вони побили те місто вістрям меча , а того чоловіка та ввесь його рід відпустили . І пішов той чоловік до краю хіттеян , і збудував місто , та й назвав ім'я йому : Луз , воно ім'я його аж до цього дня . А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст , і Таанаху та його залежних міст , і мешканців Дору та його залежних міст , і мешканців Ївлеаму та його залежних міст , і мешканців Міґіддо та його залежних міст , і ханаанеянин волів сидіти в тому краї . І сталося , коли Ізраїль зміцнився , то він наклав на ханаанеянина данину , але вигнати не вигнав його . І Єфрем не вигнав ханаанеянина , що мешкає в Ґезері , і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері . Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу , і осівся ханаанеянин серед нього , і став за данину . Асир не повиганяв мешканців Акко , і мешканців Сидону , і Ахлаву , і Ахзіву , і Хелби , і Афіку , і Рехову . І осівся асирець серед ханаанеянина , мешканця того Краю , бо він не вигнав його . Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу , і мешканців Бет-Анату , і він осівся серед ханаанеянина , мешканця того Краю , а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину . І тиснув амореянин Данових синів на гору , бо не давав йому сходити на долину . І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі , та стала сильною рука Йосипового дому , він став за данину . А границя аморейська від Маале-Акраббім , і від Сели та вище . І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму , та й сказав : Я вивів вас із Єгипту до того Краю , що присягнув був вашим батькам . І сказав Я : не зламаю Свого заповіту з вами повіки ! А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю , їхні жертівники порозбиваєте , та не слухали ви Мого голосу . Що це ви зробили ? І Я теж сказав : Не прожену їх від вас , і вони стануть вам терням у боки , а їхні боги стануть вам пасткою . І сталося , як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів , то народ підніс свій голос , та й заплакав . І назвали ім'я того місця : Бохім , і приносили там жертви Господеві . А Ісус відпустив народ , і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку , щоб посісти той Край . І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших , які продовжили дні свої по Ісусі , що бачили всякий великий чин Господа , якого зробив Він Ізраїлеві . І вмер Ісус , син Навинів , раб Господній , віку ста й десяти літ . І поховали його в межах спадщини його , у Тімнат-Хересі , в Єфремових горах , на північ від гори Ґааш . І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх , а по них настало інше покоління , що не знало Господа , а також тих діл , які чинив Він Ізраїлеві . І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах , і служили Ваалам . І вони покинули Господа , Бога батьків своїх , що вивів їх із єгипетського краю , та й пішли за іншими богами , за богами тих народів , що були в їхніх околицях , і вклонялися їм , і гнівили Господа . І покинули вони Господа , та й служили Ваалові та Астартам . І запалав Господній гнів на Ізраїля , і Він дав їх у руку грабіжників , і вони їх грабували . І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів , і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами . У всьому , де вони ходили , Господня рука була проти них на зло , як говорив був Господь , і як заприсягнув їм Господь . І Він дуже їх тиснув . І поставив Господь суддів , і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників . Та вони не слухалися також своїх суддів , бо блудили за іншими богами , і вклонялися їм . Вони скоро відхилялися з тієї дороги , якою йшли їхні батьки , щоб слухатися Господніх наказів . Вони так не робили ! А коли Господь ставив їм суддів , то Господь був із суддею , і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді , бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих , що їх переслідували та гнобили їх . І бувало , як умирав той суддя , вони знову псувалися більше від своїх батьків , щоб іти за іншими богами , щоб їм служити та щоб їм вклонятися , і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він сказав : За те , що люд цей переступив Мого заповіта , що Я наказав був їхнім батькам , і не слухалися Мого голосу , тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів , що Ісус позоставив , умираючи , щоб випробувати ними Ізраїля , чи держатимуться вони Господньої дороги , щоб нею ходити , як держалися їхні батьки , чи ні . І Господь позоставив тих людей , щоб їх скоро не виганяти , і не дав їх у руку Ісусову . А оце ті народи , що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля , усі ті , що не знали всіх війн ханаанських , тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів , щоб навчити їх війни , тільки таких , що перед тим не знали їх : п'ять володарів филистимських , і всі ханаанеяни , і сидоняни , і хіввеяни , мешканці гори Ливану , від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату . І були вони залишені на випробування ними Ізраїля , щоб пізнати , чи будуть вони слухатися заповідей Господа , які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея . А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина , хіттеянина , і амореянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина . І вони брали їхніх дочок собі за жінок , а своїх дочок давали їхнім синам , та служили їхнім богам . І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах , і забули Господа , Бога свого , та й служили Ваалам та Астартам . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма , царя Араму двох річок . І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника , і він врятував їх , Отніїла , сина Кеназа , брата Калева , молодшого від нього . І був на ньому Дух Господній , і судив він Ізраїля . І вийшов він на війну , і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма , царя арамського . І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом . І мав Край мир сорок літ , і помер Отніїл , син Кеназа . А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах , і Господь зміцнив Еґлона , царя моавського , над Ізраїлем через те , що вони робили зло в Господніх очах . І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових , та й пішов і підбив Ізраїля . І вони посіли Місто Пальм . І служили Ізраїлеві сини Еґлонові , цареві моавському , вісімнадцять літ . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , і Господь поставив їм рятівника , Егуда , сина Ґерового , сина ємінеянина , чоловіка лівшу , з безвладною правою рукою . І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові , цареві моавському . І зробив собі Егуд меча , а в нього два вістря , ґошед довжина його , він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці . І приніс він того дарунка Еґлонові , цареві моавському . А Еґлон чоловік дуже товстий . І сталося , коли він скінчив підносити того дарунка , то відпустив тих , що несли того дарунка . А він вернувся від бовванів , що при Ґілґалі , та й сказав : У мене таємна справа до тебе , о царю ! А той сказав : Тихо ! І вийшли від нього всі , хто стояв при ньому . І Егуд увійшов до нього , а він сидить у прохолодній горниці , що була для нього самого . І сказав Егуд : Я маю Боже слово для тебе . І той устав із стільця . І простяг Егуд свою лівицю , і витяг меча з-над стегна своєї правиці , та й загнав його йому в живіт . І ввійшла також ручка за вістрям , а сало закрило за вістрям , бо він не витягнув меча з його живота . І ввійшло вістря до міжкроччя . І вийшов Егуд до сіней , і зачинив за собою двері тієї горниці , та й замкнув . І він вийшов . А царські раби ввійшли та й побачили , аж ось двері горниці замкнені . І вони сказали : Певне він для потреби своєї в прохолодному покої . І чекали вони аж допізна , а ото він не відчиняє дверей горниці . І взяли вони ключа , і відчинили , аж ось їхній пан лежить мертвий на землі ! А Егуд утік , поки вони зволікались . І він перейшов ті боввани , і сховався втечею до Сеїру . І сталося , коли він прийшов , то засурмив у сурму на Єфремових горах . І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори , а він перед ними . І сказав він до них : Біжіть за мною , бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів ! І зійшли вони за ним , і захопили йорданські переходи до Моаву , і не дали нікому перейти . І побили вони Моава того часу , близько десяти тисяч чоловіка , кожного кремезного й кожного сильного чоловіка , і ніхто не втік . І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку , а Край мав мир вісімдесят літ . А по ньому був Шамґар , син Аната . І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу . І він теж урятував Ізраїля . А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах , а Егуд умер . І передав їх Господь у руку Явіна , царя ханаанського , що царював у Гацорі . А зверхником його війська був Сісера , і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , бо той мав дев'ятсот залізних колесниць , і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ . А Девора пророчиця , жінка Лаппідота , вона судила Ізраїля того часу . І сиділа вона під Девориною Пальмою , між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах , а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд . І вона послала й покликала Барака , Авіноамового сина , з Кедешу Нефталимового . І сказала до нього : Ось наказав Господь , Бог Ізраїлів : Іди , зійдеш на гору фавор , і візьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефталимових та з синів Завулонових . А я приведу до тебе , до Кішонської долини , Сісеру , начальника Явінового війська , і колесниці його , і натовп його , та й дам його в твою руку . І сказав до неї Барак : Якщо ти підеш зо мною , то піду , а якщо не підеш зо мною , не піду . А вона відказала : Піти піду з тобою , тільки не буде твоя слава на тій дорозі , якою ти підеш , бо в руку жінки Господь передасть Сісеру . І встала Девора , і пішла з Бараком до Кедешу . І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу , і пішло за ним десять тисяч чоловіка . І пішла з ним Девора . А кенеянин Хевер відділився від Каїна , з Ховавових синів , Мойсеєвого тестя , і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі , що при Кедеші . І донесли Сісері , що Барак , син Авіноамів , зійшов на гору Фавор . І скликав Сісера всі свої колесниці , дев'ятсот залізних колесниць , та ввесь народ , що з ним , з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини . І сказала Девора до Барака : Уставай , бо це той день , коли Господь дав Сісеру в твою руку . Ось Господь вийшов перед тобою . І зійшов Барак з гори Фавор , а за ним десять тисяч чоловіка . І Господь привів у замішання Сісеру , і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком . І зійшов Сісера з колесниці , і побіг пішки . А Барак гнався за колесницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму . І впав увесь табір Сісерин від вістря меча , не позосталось ані одного . А Сісера втік пішки до намету Яїли , жінки кенеянина Хевера , бо був мир між Явіном , царем Гацору , та між домом кенеянина Хевера . І вийшла Яїл навпроти Сісери , і сказала до нього : Зайди , пане мій , зайди до мене , не бійся ! І він зайшов до неї до намету , і вона накрила його килимом . І сказав він до неї : Напій мене трохи водою , бо я спрагнений . І відкрила вона молочного бурдюка , і напоїла його , та й накрила його . І сказав він до неї : Стань при вході намету . І якщо хто ввійде й запитає тебе та скаже : Чи є тут хто ? то ти відповіси : Нема . І взяла Яїл , жінка Хеверона , наметового кілка , і взяла в свою руку молотка , і підійшла тихо до нього , та й всадила того кілка в його скроню , аж у землю . А він спав , змучений , і він помер . А ось Барак женеться за Сісерою . І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому : Іди , і я покажу тобі того чоловіка , що ти шукаєш . І ввійшов він до неї , а ось Сісера лежить мертвий , а кілок у скроні його ! . . . Так приборкав Бог того дня Явіна , царя ханаанського , перед Ізраїлевими синами . А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном , царем ханаанським , аж поки вони вигубили Явіна , царя ханаанського . І співала Девора й Барак , син Авіноамів , того дня , говорячи : Що в Ізраїлі закнязювали князі , що народ себе жертвувати став , поблагословіте ви Господа ! Почуйте , царі , уші наставте , князі : я Господеві я буду співати , виспівувати буду Господа , Бога Ізраїля ! Господи , як Ти йшов із Сеїру , як виходив із поля едомського , то тремтіла земля , також капало небо , і хмари дощили водою . Перед Господнім лицем розпливалися гори , цей Сінай перед Господом , Богом Ізраїля . За днів Шамґара , сина Анатового , спорожніли дороги , подорожні ж ходили крутими дорогами . Не стало селянства в Ізраїлі , не стало , аж поки я не повстала , Девора , аж поки я не повстала , мати в Ізраїлі . Коли вибрав нових він богів , тоді в брамах війна зачалась . Поправді кажу вам , небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля ! Серце моє до Ізраїлевих тих начальників , що жертвуються для народу , поблагословіте ви Господа ! Ті , хто їздить на білих ослицях , хто сидить на килимах та дорогою ходить , оповідайте ! Через крик при ділінні здобичі між місцями , де воду беруть , там виспівують правди Господні , правди селянства Його у Ізраїлі . Тоді то зійшов був до брам Господній народ . Збудися , збудися , Деворо ! Збудися , збудися , і пісню співай ! Устань , Бараку , і візьми до неволі своїх полонених , сину Авіноамів ! Тоді позосталий зійшов до потужних народу , проти хоробрих Господь був до мене зійшов . Від Єфрема прийшли були ті , що в Амалику їх корень ; Веніямин за тобою , серед народів твоїх ; від Махіра зійшли були провідники ; а від Завулона оті , хто веде пером писаря . І князі Іссахарові разом з Деворою , і Іссахар , як Барак , був відпущений пішки в долину . Великі вивідування у Рувимових відділах ! Чого ти усівсь між кошарами , щоб слухати мекання стад ? Великі вивідування у Рувимових відділах ! Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану , а Дан чому на кораблях буде мешкати він ? На березі моря осівся Асир , і при потоках своїх пробуває . Завулон це народ , що прирік свою душу на смерть , а Нефталим на польових висотах . Царі прибули , воювали , тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда , та здобичі срібла не взяли . Із неба войовано , зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою . Кішонський потік позмітав їх , потік стародавній , Кішонський потік . З силою будеш ступати , о душе моя ! Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого , від бігу його скакунів ! Прокляніте Мероза , каже Ангол Господній , проклясти прокляніть його мешканців , бо вони не прийшли Господеві на поміч , Господеві на поміч з хоробрими ! Нехай буде благословенна між жінками Яїл , жінка кенанеянина Хевера , нехай буде благословенна вона між жінками в наметі . Води він просив подала молока , у царській чаші принесла п'янке молоко . Ліву руку свою до кілка простягає , а правицю свою до молотка робітничого . І вгатила Сісеру , і розбила вона йому голову , і скроню розбила й пробила йому . . Між ноги її він схилився , упав і лежав , між ноги її він схилився , упав , де схиливсь , там забитий упав . Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати : Чому колесниця його припізнилась вернутись ? Чому припізнились колеса запряжок його ? Мудрі княгині її дають відповідь їй , та й вона сама відповідає собі : Ось здобич знаходять та ділять вони , бранка , дві бранці на кожного мужа ! А здобич із шат кольорових Сісері , здобич із шат кольорових , різнобарвна тканина , на два боки гаптована , жінці на шию . Нехай отак згинуть усі вороги Твої , Господи ! А хто любить Його , той як сонце , що сходить у силі своїй ! І Край мав мир сорок літ . А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх , і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ . І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем . Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи , що в горах , і печери , і твердині . І бувало , якщо посіяв Ізраїль , то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему , і йшли на нього . І вони таборували в них , і нищили врожай землі аж до підходу до Гази . І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи , ані штуки дрібної худоби , ані вола , ані осла , бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили , і приходили в такій кількості , як сарана , а їм та їхнім верблюдам не було числа . І вони приходили до Краю , щоб пустошити його . І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів , і Ізраїлеві сини кликали до Господа . І сталося , коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна , то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка , а він сказав їм : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я вивів вас із Єгипту , і випровадив вас із дому рабства . І Я спас вас з руки Єгипту , і з руки всіх , хто вас тиснув . І Я повиганяв їх перед вами , а їхній Край віддав вам . І сказав Я до вас : Я Господь , Бог ваш ! Не будете боятися аморейських богів , що в їхньому краї сидите ви . Та ви не послухалися Мого голосу ! І прийшов Ангол Господній , і всівся під дубом , що в Офрі , який належить аві-езріянину Йоашеві . А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі , щоб заховатися перед мідіянітянами . І явився до нього Ангол Господній , і промовив йому : Господь з тобою , хоробрий мужу ! А Гедеон сказав до нього : О , Пане мій , якщо Господь з нами , то нащо прийшло на нас усе це ? І де всі Його чуда , про які оповідали нам наші батьки , говорячи : Ось з Єгипту вивів нас Господь ? А тепер Господь покинув нас , і віддав нас у руку Мідіяна . І обернувся до нього Господь і сказав : Іди з цією своєю силою , і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки . Оце Я послав тебе . І відказав Йому Гедеон : О , Господи мій , чим я спасу Ізраїля ? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії , а я наймолодший у домі батька свого . І сказав йому Господь : Але Я буду з тобою , і ти поб'єш мідіянітян , як одного чоловіка . А той до Нього сказав : Якщо знайшов я милість в очах Твоїх , то зроби мені ознаку , що Ти говориш зо мною . Не відходь же звідси , аж поки я не прийду до Тебе , і не принесу дарунка мого , і не покладу перед лицем Твоїм . А Той відказав : Я буду сидіти аж до твого повернення . І Гедеон увійшов до хати , і спорядив козеня , і опрісноків з ефи муки , м'ясо поклав до коша , а юшку влив до горщика . І приніс він до Нього під дуб , та й поставив перед Ним . І сказав до нього Ангол Божий : Візьми це м'ясо й ці опрісноки , та й поклади на оцю скелю , а юшку вилий . І той так зробив . І витягнув Ангол Господній кінець палиці , що в руці Його , і доторкнувся до м'яса та до опрісноків , і знявся зо скелі огонь , та й поїв те м'ясо та опрісноки , а Ангол Господній зник з його очей . І побачив Гедеон , що це Ангол Господній . І сказав Гедеон : Ах , Владико , Господи , бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя . І сказав йому Господь : Мир тобі , не бійся , не помреш ! І Гедеон збудував там жертівника для Господа , і назвав ім'я йому : Єгова-Шалом . Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій . І сталося тієї ночі , і сказав йому Господь : Візьми бичка з волів батька свого , і другого бичка семилітнього , і розбий Ваалового жертівника батька свого , а святе дерево , що при ньому , зрубай . І збудуєш жертівника Господеві , Богові своєму , на верху цієї твердині , у порядку . І візьмеш другого бичка , і принесеш цілопалення дровами з святого дерева , яке зрубаєш . І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів , і зробив , як говорив до нього Господь . І сталося , через те , що боявся дому батька свого та людей того міста , щоб робити вдень , то зробив уночі . І встали люди того міста рано вранці , аж ось жертівник Ваалів розбитий , а святе дерево , що при ньому , порубане , а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику . І говорили вони один одному : Хто зробив оцю річ ? І вони вивідували й шукали , та й сказали : Гедеон , син Йоашів , зробив оцю річ . І сказали люди того міста до Йоаша : Виведи сина свого , і нехай він помре , бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево , що при ньому . І сказав Йоаш до всіх , що стояли при ньому : Чи ви будете обставати за Ваалом ? Чи ви допоможете йому ? Хто буде обставати за ним , той буде забитий до ранку . Якщо він Бог , то нехай сам заступається за себе , коли той розбив його жертівника . І він назвав ім'я йому того дня : Єруббаал , говорячи : Нехай змагається з ним Ваал , бо він розбив його жертівника . А всі мідіяніти й амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом , і перейшли Йордан , і таборували в долині Ізреел . А Дух Господній зійшов на Гедеона , і він засурмив у сурму , і був скликаний Авіезер за ним . І він послав послів по всьому Манасії , і був скликаний за ним і він . І послав він послів до Асира , і до Завулона , і до Нефталима , і вони вийшли навперейми них . І сказав Гедеон до Бога : Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою , як говорив , то ось я розстелю на тоці вовняне руно ; якщо роса буде на самім руні , а на всій землі сухо , то я буду знати , що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою , як говорив ! І сталося так . І встав він рано взавтра , і розстелив руно , і вичавив росу з руна , повне горня води . І сказав Гедеон до Бога : Нехай не запалиться гнів Твій на мене , нехай я скажу тільки цей раз , нехай но я спробую руном тільки цей раз : нехай буде сухо на самім руні , а на всій землі нехай буде роса . І Бог зробив так тієї ночі , і було сухо на самім руні , а на всій землі була роса . І встав рано вранці Єруббаал , це Гедеон , та ввесь народ , що з ним , і таборували над Ен-Хародом . А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів'ат-Гамморев долині . І сказав Господь до Гедеона : Численний той народ , що з тобою , щоб Я дав мідіянітян в його руку , щоб не запишався надо Мною Ізраїль , говорячи : Рука моя спасла мене . А тепер поклич до ушей люду , говорячи : Хто боїться й тремтить , нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад . І вернулося з народу двадцять і дві тисячі , а десять тисяч позосталось . І сказав Господь до Гедеона : Ще численний цей народ . Зведи їх до води , і Я там переберу його тобі . І буде , як Я скажу тобі : Цей піде з тобою , той піде з тобою , а кожен , що скажу тобі : Цей не піде з тобою , той не піде . І привів він народ до води . І сказав Господь до Гедеона : Кожен , хто буде хлептати воду язиком своїм , як хлепче пес , поставиш його окремо . А кожен , хто припаде на коліна свої , щоб пити , поставиш його окремо . І було число тих , що хлептали , носячи рукою своєю до уст своїх , три сотні чоловіка , а вся решта народу припали на коліна свої , щоб пити воду . І сказав Господь до Гедеона : Трьома сотнями мужів , що хлептали , спасу тебе , і дам мідіянітян у твою руку , а ввесь народ піде кожен на своє місце . І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми , а всіх інших ізраїльтян він відпустив , кожного до намету свого , а три сотні мужа затримав . А мідіянітянський табір був під ним у долині . І сталося тієї ночі , і сказав до нього Господь : Устань , зійди до табору , бо Я дав його в руку твою . А якщо ти боїшся зійти , зійди ти та Пура , твій слуга , до табору . І почуєш , що вони говорять , а потім зміцняться твої руки , і ти зійдеш до табору . І зійшов він та Пура , слуга його , до краю озброєних у таборі . А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині , як сарана , щодо численности . А верблюдам їх нема числа , як пісок на березі моря , щодо численности . І прийшов Гедеон , аж ось один оповідає другові своєму сон . І він казав : Оце снився мені сон , а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі . І докотився він аж до намету , та й ударив його , а той упав , і перевернув його догори , і намет той бухнув . І відповів його друг та й сказав : Це ніщо інше , як меч Гедеона , Йоашового сина , мужа Ізраїльського , Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір . І сталося , як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його , то вклонився , і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав : Уставайте , бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір ! І поділив він три сотні тих мужів на три відділи , і дав у руку їх усіх сурми , і порожні глеки , та смолоскипи до середини тих глеків . І сказав він до них : Що будете бачити від мене , то й ви так зробите . А ось я піду до краю табору , і буде , як я зроблю , так зробите й ви . І засурмлю в сурму я та всі , що зо мною , то засурмите в сурми й ви навколо всього табору , та й скажете : меч за Господа та за Гедеона ! І прийшов Гедеон та сотня мужів , що з ним , до краю табору , на початку середньої сторожі , коли тільки но поставили сторожу . І засурмили вони в сурми , і побили глеки , що в їхніх руках . І засурмили три відділи в сурми , і поторощили глеки , і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа , а рукою своєї правиці сурми , щоб сурмити . І кричали вони : Меч за Господа та за Гедеона ! І стояли кожен на своїм місці навколо табору , а ввесь табір бігав , і вони кричали й утікали . І засурмили три сотні сурем , а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір . І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери , аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті . І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму , і з Асиру , і з усього Манасії , і вони гналися за мідіянітянами . А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів , говорячи : Зійдіть навперейми мідіянітян , і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан . І скликали всіх Єфремових людей , та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан . І вони захопили двох мідіянітянських князів : Орева та Зеева , і вбили Орева в Цур-Ореві , а Зеева вбили в Екев-Зееві . І гналися за мідіянітянами , а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану . І сказали йому мужі Єфремові : Що це за річ зробив ти нам , що не покликав нас , коли йшов воювати з Мідіяном ? І вони сильно сперечалися з ним . І сказав він до них : Що я зробив тепер таке , як ви ? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання ? У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів , Орева та Зеева , і що міг я зробити , як ви ? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього , як він сказав оце слово . І прийшов Гедеон до Йордану , і перейшов він та три сотні мужів , що з ним , змучені в погоні . І сказав він до людей Суккоту : Дайте но буханців хліба народові , що за мною , бо вони змучені , а я женуся за Зевахом та Цалмунною , царями мідіянітянськими . І сказали суккотські князі : Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці , щоб давати хліб твоєму війську ? І сказав Гедеон : Тому то , коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну , то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками ! І пішов він звідти до Пенуїлу , і говорив до них те саме . А люди Пенуїлу відповіли йому , як відповіли люди Суккоту . І він сказав також до людей Пенуїлу , говорячи : Коли я вертатимусь у мирі , розіб'ю оцю вежу . А Зевах та Цалмунна були в Каркорі , і з ними їхні табори , близько п'ятнадцяти тисяч , усі позосталі з усього табору синів Кедему . А тих , що впали , було сто й двадцять тисяч чоловіка , що витягали меча . А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги . І розбив він табора , коли табір був безпечний . І втікали Зевах та Цалмунна , а він гнався за ними . І він схопив обох мідіянітянських царів , Зеваха та Цалмунну , а на ввесь табір нагнав жаху . І вернувся Гедеон , син Йоашів , із війни з Маале-Гахересу . І захопив він юнака з людей Суккоту , та й запитався його . І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його , сімдесят і сім чоловіка . І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм : Ось Зевах та Цалмунна , що ви ображали мене , говорячи : Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці , що дамо хліба твоїм змученим людям ? І схопив він старших того міста , і пустинне терня та колючки , і побив ними суккотських людей . А пенуїльську вежу розбив , і позабивав людей того міста . І сказав він до Зеваха та до Цалмунни : Які ті люди , що ви повбивали на Фаворі ? А ті сказали : Як ти , так вони одне , мають вигляд царських синів . А він сказав : То брати мої , сини моєї матері . Як живий Господь , коли б ви були позоставили їх при житті , не повбивав би я вас ! І сказав він до Єтера , свого первенця : Устань , забий їх ! Та той юнак не витяг свого меча , бо боявся , бо він був ще малий . І сказав Зевах та Цалмунна : Устань ти , і кинься на нас , бо по чоловікові сила його . І встав Гедеон , і вбив Зеваха та Цалмунну , і забрав оздобні місяці , що були на шиях їхніх верблюдів . І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона : Пануй над нами і ти , і син твій , і син твого сина , бо ти спас нас від руки Мідіяна . І сказав до них Гедеон : Не буду панувати над вами я , і не буде панувати над вами син мій , Господь пануватиме над вами . І сказав до них Гедеон : Попрошу від вас прохання , і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі , бо в них , мідіянітян , були золоті носові сережки , бо ізмаїльтяни вони . І сказали вони : Дати дамо . І розтягнули одежу , і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі . І була вага золотих носових сережок , що він просив , тисяча й сімсот шеклів золота , крім оздобних місяців , і сережок , і пурпурових шат , що були на мідіянітянських царях , і окрім нашийників , що на шиях їхніх верблюдів . А Гедеон зробив із того ефода , і поставив його у своєму місті , в Офрі . І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль , і це стало пасткою для Гедеона та для дому його . І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами , і він більш не підіймав своєї голови . І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів . І пішов Еруббаал , син Йоашів , та й осівся в своїм домі . А в Гедеона було сімдесят синів , що походили зо стегон його , бо він мав багато жінок . А наложниця його , що в Сихемі , породила йому сина й вона , а він назвав ім'я йому : Авімелех . І помер Гедеон , син Йоашів , у добрій сивизні , і був похований у гробі Йоаша , батька свого , в Офрі авіезеровій . І сталося , як помер Гедеон , то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами , і поставили собі Ваал-Берита за бога . І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа , Бога свого , що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів . І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої , як усе те добро , яке він зробив для Ізраїля . І пішов Авімелех , син Єруббаалів , до Сихему , до братів своєї матері , і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері , кажучи : Говоріть голосно до всіх сихемських господарів : Що ліпше для вас : чи панування над вами семидесяти мужів , усіх Єруббаалових синів , чи панування над вами мужа одного ? І пам'ятайте , що я кість ваша та тіло ваше . І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова , і їхнє серце схилилося до Авімелеха , бо вони сказали : Він наш брат . І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта , а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей , і вони пішли за ним . А він прийшов до дому свого батька в Офру , і повбивав своїх братів , синів Єруббаалових , сімдесят чоловіка на однім камені . І позостався тільки Йотам , син Єруббаалів , наймолодший , бо сховався . І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло , і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві , що в Сихемі . І повідомили про це Йотама , і він пішов , і став на верхів'ї гори Ґаріззім , і підвищив свій голос , і закликав та й сказав їм : Почуйте мене , сихемські господарі , і хай почує вас Бог ! Пішли були раз дерева , щоб помазати царя над собою , і сказали вони до оливки : Царюй ти над нами ! А оливка сказала до них : Чи я загубила свій товщ , що Бога й людей ним шанують , і сторожити піду над деревами ? І сказали дерева до фіґи : Іди ти , та й над нами царюй ! І сказала їм фіґа : Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай , і сторожити піду над деревами ? І дерева промовили до винограду : Іди ти , та й над нами царюй ! І промовив до них виноград : Чи я загубив свого сока , що Бога й людей веселити , і сторожити піду над деревами ? Тоді всі дерева сказали тернині : Іди ти , та й над нами царюй ! А тернина сказала деревам : якщо справді мене на царя над собою помазуєте , підійдіть , поховайтеся в тіні моїй ! А як ні , то ось вийде огонь із тернини , та кедри ливанські поїсть ! А тепер , якщо направду й у невинності зробили ви , що настановили Авімелеха царем , і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його , і якщо ви зробили йому за заслугою рук його , бо мій батько воював за вас , і кинув був життя своє на небезпеку , і врятував вас із руки Мідіяна , а ви сьогодні повстали на дім батька мого , та й повбивали синів його , сімдесят люда , на одному камені , і настановили царем Авімелеха , сина його невільниці , над сихемськими господарями , бо він брат ваш , і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня , то радійте Авімелехом , і нехай і він радіє вами ! А як ні , вийде огонь з Авімелеха , та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло , і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло , та й з'їсть Авімелеха . І втік Йотам і збіг , і пішов до Бееру , і сидів там перед братом своїм . І володів Авімелех над Ізраїлем три роки . І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями , і зрадили сихемські господарі Авімелеха , щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів , а їхня кров спала на Авімелеха , їхнього брата , що їх повбивав , та на сихемських господарів , що зміцнили його руки забити братів своїх . І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього , і вони грабували все , що приходило до них на дорозі . І сказано про це Авімелеху . І прийшов Ґаал , Еведів син , та брати його , і вони прийшли до Сихему , і довірилися йому сихемські господарі . І виходили вони в поле , і збирали виноград свій , і вичавлювали , і робили празник . І входили вони до дому свого бога , і їли й пили та проклинали Авімелеха . І говорив Ґаал , син Еведів : Хто Авімелех і хто Сихем , що будемо служити йому ? Чи ж він не син Єруббаалів , а Зевул начальник його ? Служіть людям Гемора , батька Сихема , а чому ми будемо служити йому ? А хто дав би цього народа в мою руку , то я прогнав би Авімелеха . І він скаже до Авімелеха : Помнож своє військо , та й вийди ! І почув Зевул , голова міста , слова Ґаала , сина Еведового , і запалився його гнів . І послав він послів до Авімелеха з хитрістю , говорячи : Ось Ґаал , син Еведів , та брати його приходять до Сихему , і ось вони підбурюють місто проти тебе . А тепер устань уночі ти та той народ , що з тобою , і чатуй на полі . І буде , встанеш рано вранці , як сходитиме сонце , і нападеш на місто . І ось , він та народ той , що з ним , вийдуть до тебе , а ти зробиш йому , як знайде потрібним рука твоя . І встав уночі Авімелех та ввесь народ , що з ним , та й чатували над Сихемом чотири відділи . І вийшов Ґаал , син Еведів , і став при вході міської брами . І встав Авімелех та народ , що з ним , із засідки . А Ґаал побачив той народ , та й сказав до Зевула : Ось народ сходить із верхів гір . І сказав до нього Зевул : Ти бачиш гірську тінь , немов людей ! А Ґаал далі говорив та казав : Ось народ сходить з верхів'я , а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму . І сказав до нього Зевул : Де тоді уста твої , що говорили : Хто Авімелех , що ми будем служити йому ? А оце той народ , що ти погорджував ним . Виходь же тепер , та й воюй з ним ! І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями , та й воював з Авімелехом . І Авімелех погнав його , і він побіг перед ним . І нападало багато трупів аж до входу до брами . І осівся Авімелех в Арумі , а Зевул вигнав Ґаала та братів його , щоб не сиділи в Сихемі . І сталося другого дня , і вийшов народ на поле , а Авімелеху донесли про це . І взяв він людей , і поділив їх на три відділи , та й чатував на полі . І побачив він , аж ось народ виходить із міста , і встав він на них , та й побив їх . А Авімелех та відділи , що з ним , напали й стали при вході міської брами , а два відділи напали на все , що в полі , та й повбивали їх . І Авімелех воював із містом цілий той день , та й здобув місто , а народ , що був у ньому , позабивав . І зруйнував він те місто , та й обсіяв його сіллю . І почули про це всі , хто був у сихемській башті , і ввійшли до твердині , до дому бога Беріта . І було донесено Авімелехові , що зібралися всі господарі сихемської башти . І вийшов Авімелех на гору Цалмон , він та ввесь народ , що з ним . І взяв Авімелех сокири в свою руку , та й настинав галуззя з дерева , і позносив його , і поклав на своє плече . І сказав він до народу , що з ним : Що ви бачили , що зробив я , поспішно зробіть , як я . І настинав також увесь народ кожен галуззя собі , і пішли за Авімелехом , і поскладали над печерою , та й підпалили над ними ту печеру огнем . І повмирали всі люди сихемської вежі , близько тисячі чоловіків та жінок . І пішов Авімелех до Тевецу , і таборував при Тевеці , та й здобув його . А в середині міста була міцна башта , і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста , і замкнули за собою , та й вийшли на дах тієї башти . І прийшов Авімелех аж до башти , та й воював із нею . І підійшов він аж до входу башти , щоб спалити її огнем . Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову , та й розторощила йому черепа . І він зараз кликнув до юнака , свого зброєноші , та й сказав йому : Витягни свого меча , та й забий мене , щоб не сказали про мене : Його жінка забила ! І його юнак проколов його , і він помер . І побачили ізраїльтяни , що Авімелех помер , та й порозходилися кожен на своє місце . І Бог віддав Авімелехові зло , яке він зробив був своєму батькові , що повбивав сімдесят братів своїх . А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову , і прийшло на них прокляття Йотама , Єруббаалового сина . І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола , син Пуї , сина Додового , муж Іссахарів . І він сидів у Шамірі в Єфремових горах . І судив він Ізраїля двадцять і три роки , та й помер , і був похований в Шамірі . І став по ньому Яір ґілеадеянин , і судив Ізраїля двадцять і два роки . І було в нього тридцять синів , що їздили на тридцяти молодих ослах , а в них тридцять міст , їх кличуть аж до цього дня : Яірові села , що в ґілеадському краї . І помер Яір , і був похований в Камоні . А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах , і служили Ваалам та Астартам , і богам арамським , і богам сидонським , і богам моавським , і богам аммонських синів , і богам филистимським . І покинули вони Господа , і не служили Йому . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових . І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року , і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів , що по той бік Йордану в аморейському краї , що в Ґілеаді . І перейшли Аммонові сини Йордан , щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом . І Ізраїлеві було дуже тісно ! І кликали Ізраїлеві сини до Господа , говорячи : Згрішили ми Тобі , бо ми покинули свого Бога , і служили Ваалам . І сказав Господь до Ізраїлевих синів : Чи ж не спас Я вас від Єгипту , і від амореянина , і від Аммонових синів , і від филистимлян ? А сидоняни , і Амалик , і Маон гнобили вас , і ви кликали до Мене , і Я спас вас від їхньої руки . А ви полишили Мене , і служили іншим богам , тому більше не спасатиму вас . Ідіть , і кличте до тих богів , що ви вибрали їх , вони спасуть вас у часі вашого утиску . І сказали Ізраїлеві сини до Господа : Згрішили ми ! Зроби Ти нам усе , як добре в очах Твоїх . Тільки спаси нас цього дня ! І повикидали вони з-поміж себе чужих богів , та й служили Господеві . І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання . А Аммонові сини були скликані , та й таборували в Ґілеаді . І були зібрані Ізраїлеві сини , та й таборували в Міцпі . І сказали той народ та ґілеадські князі , один до одного : Хто той чоловік , що зачне воювати з Аммоновими синами ? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців . А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк . А він був син блудливої жінки , і з нею Ґілеад породив Їфтаха . І породила Ґілеадова жінка йому синів . І повиростали сини тієї жінки , та й вигнали Їфтаха , і сказали йому : Не будеш володіти в домі нашого батька , бо ти син іншої жінки ! І втік Їфтах перед своїми братами , і осівся в краї Тов . І зібралися до Їфтаха гулящі люди , та й виходили з ним . І сталося по часі , і воювали Аммонові сини з Ізраїлем . І сталося , як воювали Аммонові сини з Ізраїлем , то пішли ґілеадські старші , щоб забрати Їфтаха з краю Тов . І сказали вони до Їфтаха : Іди ж , і будеш нам провідником , і будемо воювати з Аммоновими синами . І сказав Їфтах до ґілеадських старших : Чи ж не ви зненавидили мене , і вигнали мене з дому мого батька ? І чого ви прийшли до мене тепер , коли ви в біді ? І сказали ґілеадські старші до Їфтаха : Зате ми тепер вернулися до тебе ! І ти піди з нами , і будемо воювати з Аммоновими синами , і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських . І сказав Їфтах до ґілеадських старших : Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами , і Господь дасть їх , щоб були побиті передо мною , то чи я стану вам головою ? І сказали ґілеадські старші до Їфтаха : Нехай Господь буде свідком поміж нами , що так , як слово твоє , так зробимо . І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими , і народ настановив його собі за голову та провідника , а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі . І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів , говорячи : Що тобі до мене , що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм ? І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів : Бо Ізраїль забрав мій край , коли він виходив з Єгипту , від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану . А тепер верни ж їх у мирі . А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів , і сказав йому : Так сказав Їфтах : Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів , бо коли йшли вони з Єгипту , то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря , і прийшов до Кадешу . І послав Ізраїль послів до едомського царя , говорячи : Нехай я перейду твоїм краєм , та не послухав едомський цар . І послав він також до царя моавського , та й той не хотів . І осівся Ізраїль у Кадешу . І пішов він пустинею , і обійшов край едомський та край моавський , і прийшов зо сходу сонця до моавського краю , та й таборували по тім боці Арнону , а в моавські границі не входили , бо Арнон границя Моава . І послав Ізраїль послів до Сихона , царя аморейського , царя хешбонського , і сказав йому Ізраїль : Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого . І не вірив Сихон Ізраїлеві , щоб він мирно перейшов його границями . І зібрав Сихон увесь народ свій , та й таборували в Йохці , і воювали з Ізраїлем . І дав Господь , Бог Ізраїля , Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку , вони побили їх . І посів Ізраїль увесь край амореянина , мешканця того краю . І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку , і від пустині та аж до Йордану . А тепер Господь , Бог Ізраїлів , вигнав Амореянина перед народом Своїм , Ізраїлем , а ти посядеш його ? Отож , що дасть тобі на насліддя Кемош , бог твій , те ти посядеш , а все , де вигнав Господь , Бог наш , перед нами , те ми посядемо . А тепер чи справді ти ліпший від Балака , Ціппорового сина , царя моавського ? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем ? Чи воювати воював із ними ? Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його , і в Ар'орі та в підлеглих містах його , і по всіх містах , що над Арноном , три сотні літ , то чому не відібрали ви їх за той час ? А тобі я не згрішив , а ти робиш зо мною зло , щоб воювати зо мною . Нехай розсудить Господь , що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими . Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха , що до нього посилав . І Дух Господній перебував на Їфтахові , і він перейшов Ґілеад та Манасію , і перейшов ґілеадську Міцпе , а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів . І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав : Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку , то станеться , виходячий , що вийде з дверей мого дому навпроти мене , коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів , то буде він для Господа , і я принесу його в цілопалення . І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними , а Господь дав їх у його руку . І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди , де йти до Мінніту , двадцять міст , і аж до Авел-Кераміму . І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими . І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому , аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями ! А вона була в нього тільки одна , не було в нього , окрім неї , ані сина , ані дочки . І сталося , як він побачив її , то роздер одежу свою та й сказав : Ах , дочко моя ! Ти справді повалила мене , і ти стала однією з тих , що нещасливлять мене . Бо я дав Господеві обіта , і не можу відмовитися від нього . А вона відказала йому : Батьку мій , ти дав обітницю Господеві , зроби мені , як вийшло з твоїх уст , коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів , на Аммонових синів . І сказала вона до свого батька : Нехай буде мені зроблена оця річ : відпусти мене на два місяці , і нехай я піду й зійду на гору , і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої . А він сказав : Іди ! І послав її на два місяці . І пішла вона та її приятельки , і оплакувала дівування своє . І сталося в кінці двох місяців , і вернулася вона до батька свого , а він учинив над нею свою обітницю , яку обіцяв був , і вона не пізнала мужа . І сталося це звичаєм в Ізраїлі : рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха , чотири дні в році . І були скликані Єфремові люди , і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха : Чому перейшов ти Йордан , щоб воювати з Аммоновими синами , а нас не покликав піти з собою ? Ми спалимо огнем твій дім із тобою . І сказав їм Їфтах : Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами . І кликав я вас , та ви не спасли мене з його руки . І коли я побачив , що ви не спасете , то поклав я душу свою на небезпеку , і перейшов Йордан до Аммонових синів , а Господь дав їх у мою руку . І чого прийшли ви до мене цього дня , щоб воювати зо мною ? І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей , та й воював з Єфремом . І побили ґілеадські люди Єфрема , бо ті сказали : Ви Єфремові втікачі , Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією . І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема . І сталося , коли говорили Єфремові втікачі : Нехай я перейду , то ґілеадські люди йому говорили : Чи ти єфремівець ? Той казав : Ні . І казали йому : Скажи но шібболет . А той казав : Сібболет , бо не міг вимовити так . І хапали його , і різали при йорданськім переході . І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі . І судив Їфтах Ізраїля шість років . І помер ґілеадянин Їфтах , і був похований у місті Ґілеаді . А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму . І було в нього тридцять синів , а тридцять дочок він відпустив заміж назовні , і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні . І судив він Ізраїля сім літ . І помер Івцан і був похований в Віфлеємі . А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон , і судив Ізраїля десять літ . І помер завулонівець Елон , і був похований в Айялоні , у Завулоновім краї . А по ньому Ізраїля судив Авдон , син Гіллела , пір'атонянин . І було в нього сорок синів та тридцять онуків , що їздили на семидесяти молодих ослах . І судив він Ізраїля вісім літ . І помер Авдон , син Гіллела , пір'атонянин , і був похований в Єфремовім краї , на горі амаликеянина . А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах . І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ . І був один чоловік з Цар'ї , данівець з роду , а ім'я йому Маноах . А жінка його була неплідна , і не родила . І явився Ангол Господній до тієї жінки , та й промовив до неї : Ось ти неплідна , і не роджала , але ти зачнеш і породиш сина . А тепер стережись , і не пий вина та п'янкого напою , і не їж нічого нечистого , бо ось ти зачнеш , і сина породиш , і бритва не торкнеться його голови , бо дитя те буде Божим назореєм від утроби , і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян . І прийшла та жінка , та й сказала до чоловіка свого , говорячи : Божий чоловік приходив до мене , а вигляд його як вигляд Божого Ангола , дуже грізний . І я не питала його , звідки він , а ймення свого він мені не сказав . І сказав він мені : Ось ти зачнеш , і породиш сина , а тепер не пий вина та п'янкого напою , і не їж жодної нечистости , бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї . І благав Маноах Господа , та й сказав : О Господи , Божий чоловік , що його посилав Ти , нехай прийде ще до нас , і нехай нас навчить , що ми зробимо для дитини , що народиться . І вислухав Бог цей Маноахів голос , і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки . А вона сиділа на полі , і Маноаха , чоловіка її , не було з нею . І поспішила та жінка , і побігла та й оповіла чоловікові своєму , і сказала до нього : Ось з'явився мені той чоловік , що приходив був того дня до мене . І встав , і пішов Маноах за своєю жінкою , і прийшов до того чоловіка , та й сказав йому : Чи ти той чоловік , що говорив до цієї жінки ? А той сказав : Я . І сказав Маноах : Тепер нехай сповниться слово твоє . Та як нам виховувати ту дитину , і що чинити з нею ? І сказав Ангол Господній до Маноаха : Усього , що сказав я жінці , нехай вона стережеться . Усього , що виходить із виноградного куща , не буде вона їсти , а вина та напою п'янкого нехай не п'є , і нічого нечистого нехай не їсть . Нехай додержує всього , що я наказав . І сказав Маноах до Ангола Господнього : Нехай ми задержимо тебе , і приготовимо для тебе козля . І сказав Ангол Господній до Маноаха : Якщо ти задержиш мене , я не буду їсти твого хліба . А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його . Бо Маноах не знав , що це Ангол Господній . І сказав Маноах до Господнього Ангола : Яке ім'я твоє ? Коли сповниться твоє слово , то ми вшануємо тебе . І сказав йому Ангол Господній : Чому ти питаєшся про моє ім'я ? Воно дивне . І взяв Маноах козля та жертву хлібну , і на скелі приніс Господеві . І Він учинив чудо , а Маноах та його жінка бачили те . І сталося , коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба , то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника . А Маноах та жінка його бачили це , та й попадали обличчям своїм на землю . І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його . Тоді Маноах пізнав , що це Ангол Господній . І сказав Маноах до своєї жінки : Ми справді помремо , бо ми бачили Бога . І сказала йому жінка його : Коли б Господь хотів був повбивати нас , не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви , і не дав би нам побачити всього цього , і не об'явив би нам цього часу речі , як це . І породила та жінка сина , і назвала ім'я йому : Самсон . І виростав той хлопець , і Господь благословляв його . А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом . І зійшов Самсон до Тімни , і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок . І пішов він , і розповів своєму батькові та своїй матері , та й сказав : Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок , а тепер візьміть її мені за жінку . І сказав йому батько його та мати його : Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу , що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян ? І сказав Самсон до свого батька : Візьми її мені , бо вона люба очам моїм . А батько його та мати його не знали , що це від Господа , бо він шукав зачіпки з филистимлянами . А того часу филистимляни панували над Ізраїлем . І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни , і прийшли аж до тімненських виноградників , аж ось навпроти нього ричить левчук . І зійшов на нього Дух Господній , і він розірвав того левчука , як розривають ягня , а в руці його не було нічого . І він не сказав своєму батькові та своїй матері , що зробив . І він зійшов , і говорив до тієї жінки , і вона стала улюблена в Самсонових очах . А по часі він вертався забрати її , і звернув із дороги побачити падло лева , аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед . І він вишкріб його на свою долоню , і пішов , і їв та й їв . І він пішов до батька свого й до матері своєї , та й дав їм , і вони їли . І він не сказав їм , що той мед він зішкріб із тіла лева . І зійшов його батько до тієї жінки , а Самсон справив там прийняття , бо так роблять юнаки . І сталося , коли вони побачили його , то взяли тридцятеро дружків , і були з ним . І сказав їм Самсон : Нехай но я загадаю вам загадку . Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття , і відгадаєте , то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі . А якщо не зможете розгадати мені , то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі . І вони сказали йому : Загадуй загадку свою , а ми послухаємо її . І він сказав їм : З їдячого вийшло їстивне , а з сильного вийшло солодке . І не могли вони розгадати за три дні . І сталося сьомого дня , і сказали вони до Самсонової жінки : Намов свого чоловіка , і нехай він розгадає нам ту загадку , щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька . Чи ви нас покликали , щоб посісти маєток наш , чи ні ? І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала : Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене . Ти загадав загадку синам мого народу , а мені не розгадав . А він їй сказав : Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я , а розгадаю тобі ? А вона плакала при ньому сім день , коли в них було прийняття . І сталося сьомого дня , і він розгадав їй , бо вона докучала йому . А вона розгадала ту загадку синам свого народу . І сказали йому люди того міста сьомого дня , поки зайшло сонце : Що солодше від меду , і що сильніше від лева ? А він їм відказав : Якби ви не орали моєю телицею , то ви загадки не відгадали б моєї . І зійшов на нього Дух Господній , і він пішов до Ашкелону , та й побив з них тридцятеро чоловіка , і пороздягав їх , і віддав ті зміни одежі тим , що розгадали загадку . І запалився гнів його , і він пішов до дому батька свого . А Самсонова жінка досталася дружкові його , що приятелював із ним . А по часі сталося в днях жнив пшениці , і відвідав Самсон з козлям свою жінку та й сказав : Нехай увійду я до моєї жінки , до кімнати . Та батько її не дав йому ввійти . І сказав її батько : Я дійсно подумав був , що ти справді зненавидів її , а тому я дав її твоєму дружкові . Чи молодша сестра її не ліпша від неї ? Нехай же вона буде тобі замість неї . І сказав їм Самсон : Цього разу я не буду винний перед филистимлянами , коли я зроблю їм зло . І пішов Самсон , та й зловив три сотні лисиць . І взяв він смолоскипи , і обернув хвоста до хвоста , і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости . І запалив він огонь у тих смолоскипах , і пустив лисиць в филистимські жита . І попалив він стирти та жита , і оливкові сади . І сказали филистимляни : Хто це зробив ? А їм відказали : Самсон , зять тімнеянина , бо він забрав його жінку й віддав її дружкові його . І пішли филистимляни , та й спалили огнем її та батька її . І сказав їм Самсон : Хоч ви й зробили так , як це , та проте я конче пімщуся на вас , і аж тоді перестану . І він сильно побив їх дошкульною поразкою . І пішов він , і осівся в щілині скелі Етам . І посходили филистимляни , і таборували в Юди , і розтяглися до Лехі . І сказали Юдині люди : Чого ви посходили проти нас ? А ті відказали : Ми прийшли зв'язати Самсона , щоб зробити йому , як нам він зробив . І пішли три тисячі люда від Юди до щілини скелі Етам . І сказали вони Самсонові : Чи ти не знав , що над нами панують филистимляни ? І що це ти нам учинив ? А він їм сказав : Як вони зробили мені , так я зробив їм . І сказали йому : Ми зійшли зв'язати тебе , щоб віддати тебе в руку филистимлян . І сказав їм Самсон : Присягніть мені , що ви не заб'єте мене . А вони сказали йому , говорячи : Ні , а тільки зв'яжемо тебе та дамо тебе в їхню руку , а забити не заб'ємо тебе . І зв'язали його двома новими шнурами , і звели його зо скелі . Він прийшов аж до Лехі , а филистимляни зняли крик проти нього . І зійшов на нього Дух Господній , і стали ті сукані шнури , що на раменах його , як лляні , що перегоріли в огні , і поспадали з його рук пута його . І знайшов він свіжу ослячу щелепу , і простяг свою руку й узяв його , та й побив ним тисячу чоловіка . І сказав Самсон : Ослячою цією щелепою дійсно поклав їх на купу , ослячою цією щелепою тисячу люда побив я . І сталося , як скінчив він це говорити , то кинув ту щелепу зо своєї руки , і назвав ім'я тому місцю : Рамат-Лехі . І сильно він спрагнув , і кликнув до Господа та й сказав : Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння , а тепер я помру від прагнення , і впаду в руку необрізаних . І пробив Бог джерело , що в Лехі , і вийшла з нього вода , і він напився , і вернувся його дух , і він ожив . Тому назвав він ім'я йому : Ен-Гаккоре , що в Лехі , і так воно зветься аж до цього дня . І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ . І пішов Самсон до Гази , і побачив там жінку блудницю , і ввійшов до неї . А аззеянам донесли , говорячи : Самсон прийшов сюди ! І оточили вони , і чатували на нього всю ніч у міській брамі . І вони тихо поводилися всю ніч , говорячи : Будемо чатувати аж до ранішнього світу , і заб'ємо його . І лежав Самсон аж до півночі . А опівночі встав , і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки , та й вирвав їх разом із засувом , і поклав на свої плечі , і виніс їх на верхів'я гори , що навпроти Хеврону . І сталося потому , і покохав він жінку в долині Сорек , а ім'я їй Деліла . І прийшли до неї филистимські володарі , та й сказали їй : Намов його та й побач , у чому його велика сила , і чим переможемо його та зв'яжемо його , щоб упокорити його ? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла . І сказала Деліла до Самсона : Розкажи мені , у чому твоя велика сила , і чим можна зв'язати , щоб упокорити тебе ? І сказав їй Самсон : Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами , що ще не висушені , то ослабну та й стану , як кожен із людей . І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів , що ще не були висушені , а вона зв'язала його ними . А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті . І вона сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! І він розірвав ті шнури , як розривається нитка з клоччя , коли понюхає огню . І не пізнана була його сила . І сказала Деліла до Самсона : Оце ти обманив мене , і говорив мені лжу . Розкажи ж мені тепер , чим можна зв'язати тебе ? А він їй сказав : Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами , якими не робилася робота , то ослабну й стану , як кожен із людей . І взяла Деліла нові шнури , та й зв'язала його ними , і сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! А засідка сиділа в іншій кімнаті . І він зірвав їх зо своїх плечей , немов нитку . І сказала Деліла Самсонові : Досі ти обманював мене , і говорив мені лжу . Розкажи ж мені , чим можна зв'язати тебе ? А він їй сказав : Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою . І вона прибила їх ткацьким клинком , та й сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! А він обудився зо сну свого , та й вирвав ткацького клинка тканини та основу . І сказала вона до нього : Як ти говориш : кохаю тебе , а серце твоє не зо мною ? Оце тричі обманив ти мене , і не розповів мені , у чому твоя велика сила . І сталося , коли вона докучала йому своїми словами по всі дні , та напирала на нього , то знетерпеливилася душа його на смерть . І виложив він їй усе серце своє , та й сказав їй : Бритва не торкалась моєї голови , бо я Божий назорей від утроби своєї матері . Якщо я буду оголений , то відступить від мене сила моя , і я ослабну , та й стану , як кожна людина . І побачила Деліла , що він розповів їй усе своє серце , і послала й покликала филистимських володарів , говорячи : Прийдіть і цим разом , бо він розповів мені все своє серце . І прийшли до неї филистимські володарі , і знесли срібло в своїй руці . А вона приспала його на колінах своїх , і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови . І став він слабнути , і відступила від нього сила його . І сказала вона : Филистимляни на тебе , Самсоне ! І збудився він зо сну свого та й сказав : Вийду я , як раз-у-раз , і стрясуся . А він не знав , що Господь відступився від нього . І взяли його филистимляни , та й вибрали очі йому . І вони звели його до Гази , і зв'язали його мідяними ланцюгами , і він молов у домі ув'язнених . А волос голови його зачав рости по тому , як був він оголений . А филистимські володарі зібралися , щоб принести велику жертву Даґонові , своєму богові , та повеселитися . І сказали вони : Наш бог передав у нашу руку Самсона , ворога нашого . І бачив його народ , і хвалили своїх богів , і говорили : Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю , який наші трупи намножив . І сталося , коли їхнє серце звеселилося , то сказали вони : Покличте Самсона , і нехай він посмішить нас . І покликали Самсона з дому ув'язнених , і він витівав жарти перед ними , а вони поставили його поміж стовпами . І сказав Самсон юнакові , що держав його за руку : Пусти мене , і дай доторкнутися мені до тих стовпів , що на них цей дім стоїть міцно , і нехай я обіпруся на них . А той дім був повен чоловіків та жінок , і туди зібралися всі филистимські володарі , а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок , що приглядалися до жартів Самсона . І кликнув Самсон до Господа , та й сказав : Владико Господи , згадай же про мене , та зміцни мене тільки цього разу , Боже , і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх ! І обняв Самсон обидва серединні стовпи , що на них міцно стояв той дім , і обперся на них , на одного правицею своєю , а на одного лівицею своєю . І сказав Самсон : Нехай помру я разом із филистимлянами ! І він з великою силою сперся на стовпи , і впав той дім на володарів та на ввесь той народ , що в ньому . . . І були ті померлі , що він повбивав їх при своїй смерті , численніші за тих , що повбивав їх за свого життя . І зійшли його брати та ввесь дім його батька , і понесли його , і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха , батька його . А він судив Ізраїля двадцять літ . І був чоловік з Єфремових гір , а ім'я йому Миха . І сказав він до своєї матері : Тисяча й сто шеклів срібла , що в тебе взяті , а ти прокляла за них , і також сказала це , щоб і я чув , ось те срібло зо мною , це я його взяв . І сказала мати його : Благословенний син мій у Господа ! І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері . І сказала його мати : Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого , щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого . А тепер звертаю його тобі . Та він вернув те срібло своїй матері . І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві , а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого ; і було це в домі Михи . А цей чоловік Миха мав удома божницю . І зробив він ефода та терафи , і висвятив одного з синів своїх , і він був йому за священика . Того часу не було царя в Ізраїлі , кожен робив , що правдиве було в його очах . І був юнак із Віфлеєму Юдиного , з Юдиного роду , а він Левит , і він був там приходько . І пішов той чоловік з того міста , із Віфлеєму Юдиного , щоб часово пожити , де знайде . І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи , щоб далі йти своєю дорогою . І сказав йому Миха : Звідкіля ти приходиш ? А той йому відказав : Я Левит із Віфлеєму Юдейського , а я йду , щоб часово пожити , де знайду . І сказав йому Миха : Зоставайся ж зо мною , і будь мені за отця та за священика , а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою . І пішов той Левит до нього , і погодився Левит сидіти з тим чоловіком . І був той юнак йому , як один із синів його . І Миха висвятив того Левита , і був йому той юнак за священика , і був у Михиному домі . І сказав Миха : Тепер я знаю , що Господь зробить добро мені , бо цей Левит став мені за священика . Того часу не було царя в Ізраїлі , і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю , бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен . І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових , щоб вони вивідали Край та дослідили його . І сказали до них : Ідіть , дослідіть цей Край . І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому , і переночували там . Коли вони були біля Михиного дому , то вони пізнали голос того юнака Левита , та й знайшли туди й сказали йому : Хто тебе привів сюди , і що ти тут робиш ? І що ти тут маєш ? І сказав він до них : Так і так зробив мені Миха , і він найняв мене , і я став йому за священика . А вони сказали йому : Запитай же Бога , і нехай ми пізнаємо , чи пощаститься наша дорога , якою ми йдемо . І сказав їм священик : Ідіть із миром , перед Господом ваша дорога , якою ви підете . І пішли ті п'ятеро людей , і прийшли в Лаїш та й побачили той народ , що в ньому , він сидить безпечно , за звичаєм сидонян , спокійний та безпечний . І не було нікого , хто робив би їм щось зле в Краю , посів би владу над ними , і вони далеко від сидонян , і нема їм діла ні до кого . І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол . І сказали їм брати їх : Що ви принесли ? А вони відказали : Устаньте , і підемо на них , бо ми бачили той Край , і ось дуже він добрий . А ви мовчите ? Не лініться , щоб піти , щоб прийти та посісти той Край . Як ви підете , то ввійдете до народу безпечного , а Край той широкий , бо Бог дав його в вашу руку , це місце , що там нема недостачі жодної речі , що на землі . І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка , оперезаних зброєю . І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді . Тому вони назвали ім'я тому місцю : Махане-Дан , і так воно зветься аж до цього дня , оце за Кір'ят-Єарімом . І перейшли вони звідти на Єфремові гори , і прийшли аж до Михиного дому . І відповіли п'ятеро тих мужів , що ходили вивідати той Край до Лаїшу , і сказали своїм браттям : Чи ви знаєте , що в цих домах є ефод та терафи , і бовван різьблений та бовван литий ? А тепер знайте , що зробите . І вони зайшли туди до дому того юнака Левита , до Михиного дому , і запитали його про мир . А шість сотень мужа , що з Данових синів , оперезаних своєю зброєю , стояли при вході до брами . І пішли п'ятеро тих мужів , що ходили вивідати той Край , увійшли туди , узяли різьбленого боввана , і ефода та терафи , і боввана литого . А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа , оперезаних зброєю . І ті ввійшли до Михиного дому , і взяли різьбленого боввана , ефода й терафи та боввана литого . І сказав до них той священик : Що ви робите ? А вони відказали йому : Мовчи ! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами , і стань нам за отця та за священика . Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка , чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого ? І стало добре на серці того священика , і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана , і ввійшов поміж народ . І повернулися вони та й пішли , а дітей , і худобу , і тягар пустили перед себе . Коли вони віддалилися від Михиного дому , то люди , що в домах , які разом із домом Михиним , були скликані , та й догнали Данових синів . І кричали вони до Данових синів , а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи : Що тобі , що ти кричиш ? І він сказав : Ви забрали бога мого , що я зробив , та священика , та й пішли . І що мені ще ? І що то ви говорите мені : що тобі ? І сказали до нього Данові сини : Мовчи , щоб не чути нам твого голосу , а то наші люди із злости нападуть на вас , і ти долучиш душу свою до своєї рідні . І Данові сини пішли на свою дорогу . І побачив Миха , що вони сильніші від нього , і обернувся , та й пішов до свого дому . А вони взяли , що зробив був Миха , та священика , що був у нього , та й пішли на Лаїш , на народ спокійний та безпечний . І вони побили їх вістрям меча , а місто спалили огнем . А рятівника не було , бо далеке воно від Сидону , і не було в них діла ні з ким , і воно було в долині , що при Бет-Рехові . А вони збудували місто , та й осілися в ньому . І вони назвали ім'я тому містові : Дан , іменем Дана , їхнього батька , що був уроджений Ізраїлеві , але напочатку ім'я того міста було Лаїш . І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе , а Йонатан , син Ґершома , Манасіїного сина , він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю . І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана , що зробив він , і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло . І сталося тими днями , а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір . І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму . А наложниця його чинила перелюб при ньому , та й пішла від нього до дому свого батька , до Віфлеєму Юдиного , і була там чотири місяці часу . І встав її муж та й пішов за нею , щоб поговорити до серця її , щоб вернути її , а з ним був слуга його та пара ослів . І вона ввела його до дому батька свого . І побачив його батько тієї молодої жінки , та й радісно вийшов назустріч йому . І тримав його тесть його , батько тієї молодої жінки , і сидів із ним три дні , і їли й пили вони та ночували там . І сталося четвертого дня , і повставали вони рано вранці , та й встали , щоб іти . І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого : Підкріпи своє серце кавалком хліба , а потім підете . І сіли вони , і обоє разом їли та пили . А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка : Зволь же й переночуй , і нехай буде добре тобі на серці ! Але встав той чоловік , щоб іти , а тесть його сильно просив його . І вернувся він , і переночував там . І встав він рано вранці п'ятого дня , щоб іти , а батько тієї молодої жінки сказав : Підкріпи ж своє серце ! І зволікали вони аж до схилку дня , і їли обоє вони . І встав той чоловік , щоб іти , він та наложниця його та слуга його . І сказав йому тесть його , батько тієї молодої жінки : Ось день схилився на вечір , переночуй же ! Ось день кладеться , ночуй тут , і нехай буде добре тобі на серці ! І встанете взавтра рано , у дорогу свою , та й підеш до намету свого . Та той чоловік не хотів ночувати . І встав він та й пішов , і прийшов навпроти Євусу , це Єрусалим . А з ним пара нав'ючених ослів , і його наложниця з ним . Вони були при Євусі , а день дуже схилився . І сказав слуга до пана свого : Ходім , і зайдімо до цього євусейського міста , та й переночуємо в ньому . І сказав до нього пан його : Не заходьмо до міста чужинців , бо вони не з Ізраїлевих синів , а перейдімо до Ґів'и . І сказав він до слуги свого : Ходім , і прийдемо до одного з тих міст , і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі . І перейшли вони та й пішли . А сонце зайшло їм при Ґів'ї , що була Веніяминова . І зійшли вони туди , щоб увійти переночувати в Ґів'ї . І він увійшов та й сів на майдані того міста , та ніхто не брав їх до дому переночувати . Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи . А цей чоловік був з Єфремових гір , і він був приходько в Ґів'ї . А люди того місця сини Веніяминові . І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані . І сказав той старий чоловік : Куди ти йдеш та звідки приходиш ? А той до нього сказав : Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір , звідти я . І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму , і йду до Господнього дому , та нема нікого , хто взяв би мене до дому . Є й солома , і паша для наших ослів , є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами , не бракує жодної речі . І сказав той старий чоловік : Мир тобі , нехай уся недостача твоя на мені , тільки на майдані не ночуй ! І він увів його до свого дому , і дав ослам корму , а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили . Коли вони звеселили серце своє , аж ось люди того міста , люди розпусні , оточили той дім та стукали в двері . І казали вони тому старому чоловікові , власникові того дому , говорячи : Виведи чоловіка , що ввійшов до дому твого , і ми пізнаєм його ! І вийшов до них той чоловік , власник того дому , та й сказав їм : Ні , мої браття , не робіть же ви зла ! По тому , як увійшов цей чоловік до мого дому , не зробіть такої гидоти ! Ось дочка моя дівчина , та його наложниця , я їх виведу , а ви візьміть їх , і зробіть їм , що вам до вподоби , а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі ! Та ті люди не хотіли слухати його . І схопив той чоловік свою наложницю , і вивів до них назовні . І вони познали її , і безчестили її цілу ніч аж до ранку , і відпустили її , як зійшла рання зоря . І прийшла та жінка , як ранок вертався , та й упала , і лежала при вході дому того чоловіка , що пан її був там , аж до світу . А пан її встав рано , і відчинив двері дому та й вийшов , щоб іти своєю дорогою , аж ось та жінка , його наложниця , лежить при вході до дому , а руки її на порозі . І сказав він до неї : Уставай і підемо ! Та вона не відповіла , бо вмерла . І взяв він її на осла . І встав той чоловік , і пішов до свого місця . І ввійшов він до дому свого , і взяв ножа , і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків , і порозсилав по всій Ізраїлевій країні . І сталося , кожен , хто це бачив , то говорив : Не бувало й не бачено такого , як це , від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня ! Зверніть увагу на це , радьте та говоріть ! І повиходили всі Ізраїлеві сини , і була зібрана громада , як один чоловік , від Дану аж до Беер-Шеви , а ґілеадський край до Господа в Міцпу . І стали проводирі всього того народу , усі Ізраїлеві племена , на зборах Божого народу , чотириста тисяч пішого люду , хто витягує меча . І почули Веніяминові сини , що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи . І сказали Ізраїлеві сини : Скажіть , як сталося таке зло ? І відповів той чоловік Левит , чоловік тієї замордованої жінки , та й сказав : До Ґів'и , що Веніяминова , увійшов я та наложниця моя , щоб ночувати . І встали на мене господарі Ґів'и , і вночі оточили через мене той дім . Мене замишляли забити , а наложницю мою збезчестили , і померла вона . І схопив я наложницю , і порізав її , та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння , бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля . Ось ви всі Ізраїлеві сини , дайте собі тут слово та раду ! І встав увесь народ , як один муж , говорячи : Не підемо ніхто до намету свого , і не знайдемо ніхто до дому свого ! А тепер оце та річ , що зробимо Ґів'ї : підемо на неї за жеребком ! І візьмемо десятеро людей на сотню , щодо всіх Ізраїлевих племен , і сотню на тисячу , і тисячу на десять тисяч , щоб узяли поживи для народу , щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина , згідно з усією гидотою , що він зробив Ізраїлеві . І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом , як один чоловік . І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах , говорячи : Що це за зло , що сталось між вами ? А тепер давайте тих людей , розпусних синів , що в Ґів'ї , і ми повбиваємо їх , та й вигубимо зло з Ізраїля . Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів , Ізраїлевих синів . І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї , щоб піти на війну з Ізраїлевими синами . І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня , двадцять і шість тисяч чоловіка , що витягують меча , окрім мешканців Ґів'и , із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка . З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка , із нечинною рукою правиці своєї , лівші , кожен той кидав каменем із пращі на волос , і не схибував . І були перелічені ізраїльтяни , окрім Веніямина , чотириста тисяч чоловіка , що витягують меча , кожен військовий . І встали вони , і ввійшли до Бет-Елу , і питалися Бога , та й сказали Ізраїлеві сини : Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами ? І сказав Господь : Юда спереду . І встали Ізраїлеві сини рано вранці , і таборували при Ґів'ї . І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином , і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї . І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и , та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю . І зміцнився народ , Ізраїлеві мужі , і точили бій далі в тому місці , де точили бій першого дня . І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу , та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора . І питалися вони Господа , говорячи : Чи далі піду я на бій з синами Веніямина , мого брата ? І сказав Господь : Ідіть на нього ! І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого . А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них , та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка , усі ті , що витягають меча . І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ , і ввійшли до Бет-Елу , та й плакали , і сиділи там перед Господнім лицем , і постили того дня аж до вечора . І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем . І питалися Ізраїлеві сини Господа ( а за тих днів ковчег Божого заповіту був там . А Пінхас , син Елеазара , Ааронового сина , стояв тими днями перед Його лицем ) , говорячи : Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина , мого брата , чи спинюся ? А Господь сказав : Ідіть , бо взавтра Я дам його в твою руку . І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї . І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня , і сточили бій проти Ґів'ї , як і раніш . І вийшли Веніяминові сини навпроти народу , одірвалися від міста , і зачали класти трупи з народу , як раз-у-раз , на битих дорогах , що одна йде до Бет-Елу , а одна до Ґів'ї , у полі , коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем . І сказали Веніяминові сини : Биті вони перед нами , як перше ! А Ізраїлеві сини сказали : Утікаймо , і відірвемо їх від міста на дороги . І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця , і сточили бій у Баал-Тамарі , а Ізраїлева засідка рушила з свого місця , з Мааре-Ґева . І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка , вибраного з усього Ізраїля , і бій став тяжкий . А вони не знали , що суне на них те зло . І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем , і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка , усі ті , що витягають меча . І побачили Веніяминові сини , що побиті вони , а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові , бо вірили засідці , яку поставили на Ґів'у . А засідка поспішилася , і напала на Ґів'у . І засідка вступилася , і побила все місто вістрям меча . А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака , щоб із міста підняла великий дим . І відступили ізраїльтяни в бою , а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі , близько тридцятеро люда , бо казали вони : Дійсно , справді побитий він перед нами , як за першого бою ! А з міста став підійматися стовп диму . І обернувся Веніямин позад себе , аж ось усе місто піднялося димом до неба ! І обернувся Ізраїльтянин , а Веніяминівець перестрашився , бо побачив , що досягло його те зло . І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню , та бій досягав його , а ті , що з міст , валили його в середині його . Вони оточили Веніямина , гнали його до Менухи , топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця . Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка , усе це люди хоробрі . І повернулися вони , і втікли в пустиню до Села-Ріммону . А ті побили поодиноких утікачів по дорогах , як дозбирюється останній виноград , п'ять тисяч люда . І гналися за ними аж до Ґід'ому , і побили з нього дві тисячі люда . І було всіх , що впали того дня з Веніямина , двадцять і п'ять тисяч чоловіка , що витягають меча , усе це люди хоробрі . І обернулися вони , і повтікали в пустиню до Села-Ріммону , шістсот чоловіка . І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці . А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів , та й повбивали їх вістрям меча , мужчин із міста , і худобу , і все знайдене . А всі міста , що знаходились по дорозі , пустили з огнем . І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі , говорячи : Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку ! І посходився народ до Бет-Елу , та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем . І піднесли вони голос свій , та й плакали плачем великим . І сказали вони : Чому , Господи , Боже Ізраїлів , сталося це між Ізраїлем , щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я ? І сталося назавтра , і встав рано народ , та й збудували жертівника , і принесли цілопалення та мирні жертви . І сказали Ізраїлеві сини : Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа ? Бо та присяга була велика на того , хто не прийшов до Господа , до Міцпи , говорячи : Такий буде конче забитий . І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином , своїм братом , та й сказали : Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я ! Що ми зробимо їм , позосталим , щодо жінок ? А ми присягнули Господом , що не дамо їм із дочок наших за жінок . І сказали вони : Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи ? Аж ось виявилось , що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори . І був переглянений народ , а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського ! І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей , і наказали їм , говорячи : Ідіть , і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча , і жінок і дітей . А це та річ , що ви зробите : Кожного чоловіка та кожну жінку , що пізнала чоловіка , зробите закляттям . І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів , що не пізнали чоловіка , і спровадили їх до табору в Шіло , що в ханаанському Краї . І послала вся та громада , а ті говорили до Веніяминових синів , що в Села-Ріммоні , та й кликнули їм : Мир ! І вернувся Веніямин того часу , і дали їм тих жінок , яких позоставили при житті , із жінок ґілеадського Явешу . Та не знайшли їм досить . А народ той жалував за Веніямином , бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах . І сказали старші громади : Що ми зробимо позосталим щодо жінок ? Бо вигублена жінка з Веніямина . І сказали вони : Останки насліддя для Веніямина , і не буде витерте плем'я з Ізраїля . А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок , бо Ізраїлеві сини присягли , говорячи : Проклятий , хто дає жінку Веніяминові ! І сказали вони : Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло , що на північ від Бет-Елу , на схід сонця від дороги , що провадить з Бет-Елу до Сихему , і з півдня від Левони . І наказали вони Веніяминовим синам , говорячи : Ідіть , і будете чатувати в виноградниках . І побачите , аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці , то ви вийдете з виноградників , та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла , і підете в Веніяминів край . І буде , коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися , то ми скажемо їм : Змилуйтеся над ними , бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні , і ви не дали їж , тому цього часу ви винні . І зробили так Веніяминові сини , і взяли жінок за числом своїм із тих , що танцювали , що їх вони викрали . І пішли вони , і вернулися до наділу свого , і побудували міста , та й осілися в них . І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого , і пішли звідти кожен до спадку свого . Того часу не було царя в Ізраїлі , кожен робив , що здавалося правдивим в його очах ! І сталось за часу , коли судді судили , то був голод у Краю . І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях , він і жінка та двоє синів його . А ім'я тому чоловікові Елімелех , а ім'я жінці його Ноомі ; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон , ефратяни з Віфлеєму Юдиного . І прийшли вони на моавські поля , та й залишилися . І помер Елімелех , муж Ноомі , і зосталася вона та два їхні сини . І взяли вони собі за жінок моавітянок , ім'я одній Орпа , а ім'я другій Рут . І сиділи вони там близько десяти літ . І повмирали й вони обоє , Махлон та Кілйон . І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму . І встала вона та невістки її , і вернулися з моавських піль , бо почула на моавському полі , що Господь згадав про народ Свій , даючи їм хліба . І вийшла вона з того місця , де була там , та обидві невістки з нею , та й пішли дорогою , щоб вернутися до Юдиного краю . І сказала Ноомі до двох своїх невісток : Ідіть , верніться кожна до дому своєї матері . І нехай Господь зробить із вами милість , як ви зробили з померлими та зо мною . Нехай Господь дасть вам , і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа ! І вона поцілувала їх , а вони підняли свій голос та плакали . І вони сказали до неї : Ні , з тобою ми вернемось до народу твого ! А Ноомі сказала : Вертайтеся , дочки мої , чого ви підете зо мною ? Чи я маю ще в утробі своїй синів , а вони стануть вам за чоловіків ? Верніться , дочки мої , ідіть , бо я занадто стара , щоб бути для мужа . А коли б я й сказала : Маю надію , і коли б цієї ночі була з мужем , і також породила синів , чи ж ви чекали б їх , аж поки повиростають ? Чи ж ви зв'язалися б з ними , щоб не бути замужем ? Ні , дочки мої , бо мені значно гірше , як вам , бо Господня рука знайшла мене . І підняли вони голос свій , і заплакали ще . І поцілувала Орпа свою свекруху , а Рут пригорнулася до неї . І сказала Ноомі : Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх , вернися й ти за зовицею своєю ! А Рут відказала : Не силуй мене , щоб я покинула тебе , щоб я вернулася від тебе , бо куди підеш ти , туди піду й я , а де житимеш ти , там житиму й я . Народ твій буде мій народ , а Бог твій мій Бог . Де помреш ти , там помру й я , і там буду похована . Нехай Господь зробить мені так , і так нехай додасть , і тільки смерть розлучить мене з тобою . І побачила Ноомі , що вона настоює йти за нею , і перестала вговорювати її . І пішли вони вдвох , аж прийшли до Віфлеєму . І сталося , коли вони входили до Віфлеєму , то зашуміло все місто про них , і говорили : Чи це Ноомі ? А вона сказала їм : Не кличте мене : Ноомі , кличте мене : Мара , бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній . Я заможною пішла була , та порожньою вернув мене Господь . Чого кличете мене : Ноомі , коли Господь свідчив проти мене , а Всемогутній послав мені горе ? І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут , невістка її , що верталася з моавських піль . І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю . А Ноомі мала родича свого чоловіка , мужа багатого , з Елімелехового роду , а ім'я йому Боаз . І сказала моавітянка Рут до Ноомі : Піду но я на поле , і назбираю колосся за тим , у кого в очах знайду милість . А та їй сказала : Іди , моя дочко ! І пішла вона , і прийшла та й збирала за женцями . А припадок навів її на ділянку поля Боаза , що з Елімелехового роду . Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз , та й сказав до женців : Господь з вами ! А вони відказали йому : Нехай поблагословить тебе Господь ! І сказав Боаз до слуги свого , поставленого над женцями : Чия це дівчина ? І відповів той слуга , поставлений над женцями , і сказав : Дівчина моавітянка вона , що вернулася з Ноомі з моавських піль . А вона сказала : Нехай я збиратиму , та назбираю між снопами за женцями ! І прийшла вона , і стала від самого ранку й аж дотепер ; а вдома вона була мало . І сказав Боаз до Рут : Ото чуєш , дочко моя , не ходи збирати на іншому полі , і не йди звідси , і так пристань до моїх дівчат . Доглядай цього поля , де будуть жати , і ти підеш за ними . Ось я наказав слугам не займати тебе . А як спрагнеш , то підеш до начинь , та й нап'єшся з того , що поначерпують слуги ! І впала вона на обличчя своє , та й вклонилася до землі , і сказала йому : Чому знайшла я милість в очах твоїх , що ти прихилився до мене , хоч я чужа ? І відповів Боаз і сказав їй : Докладно розповіджено мені все , що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка , і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження , і пішла до народу , якого не знала вчора-позавчора . Нехай Господь заплатить за чин твій , і нехай буде нагорода твоя повна від Господа , Бога Ізраїлевого , що ти прийшла сховатися під крильми Його ! А вона сказала : Нехай я знайду милість в очах твоїх , пане мій , бо ти потішив мене , і говорив до серця своєї невільниці . А я не є навіть як одна з твоїх невільниць ! І сказав їй Боаз у час їди : Підійди сюди , та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій . І сіла вона збоку женців , а він подав їй праженого зерна . І їла вона й наситилася , і ще й позоставила . І встала вона збирати . А Боаз наказав слугам своїм , говорячи : І між снопами нехай збирає , і не кривдьте її . І також конче киньте їй зо снопів , і позоставте , і буде вона збирати , а ви не лайте її . І збирала вона на полі аж до вечора , і вимолотила те , що назбирала , і було близько ефи ячменю . І понесла вона , і ввійшла до міста , і її свекруха побачила , що вона назбирала . А вона вийняла , і дала їй , що позоставила по своїй їжі . І сказала їй свекруха її : Де ти збирала сьогодні , і де ти робила ? Нехай буде благословенний , хто прийняв тебе ! І вона розповіла своїй свекрусі , у кого працювала , та й сказала : Ім'я того чоловіка , що я сьогодні робила в нього , Боаз . І сказала Ноомі до невістки своєї : Благословенний він у Господа , що не позбавив милости своєї ані живих , ані померлих . І сказала їй Ноомі : Близький нам той чоловік , він із наших родичів . І сказала моавітянка Рут : Він також сказав мені : Пристань до моїх слуг , аж поки не скінчать моїх жнив . І сказала Ноомі до своєї невістки Рут : Добре , дочко моя , що ти вийдеш з його служницями , щоб не чіпали тебе на іншому полі . І вона пристала до Боазових служниць , щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці . І вона жила з своєю свекрухою . І сказала їй свекруха її Ноомі : Дочко моя , ось я пошукаю для тебе місця спочинку , що буде добре тобі . А тепер ось Боаз , наш родич , що була ти з його служницями , ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току . А ти вмийся , і намастися , і надягни на себе кращу одежу свою , та й зійди на тік . Але не показуйся на очі тому чоловікові , аж поки він не скінчить їсти та пити . І станеться , коли він ляже , то ти зауваж те місце , де він лежить . І ти прийдеш , і відкриєш приніжжя його та й ляжеш , а він скаже тобі , що маєш робити . А та відказала до неї : Усе , що ти кажеш мені , я зроблю . І зійшла вона на тік , і зробила все , як наказала їй свекруха її . А Боаз з'їв та випив , та й стало весело йому на серці , і прийшов він покластися біля копиці . А вона тихо прийшла , і відкрила його приніжжя та й лягла . І сталося опівночі , і затремтів той чоловік , та й звівся , аж ось жінка лежить у приніжжі його ! І він сказав : Хто ти ? А вона відказала : Я невільниця твоя Рут . Простягни ж крило над своєю невільницею , бо ти мій родич . А він сказав : Благословенна ти в Господа , дочко моя ! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої , що не пішла ти за юнаками , чи вони бідні , чи вони багаті . А тепер , дочко моя , не бійся ! Усе , що скажеш , я зроблю тобі , бо все місто народу мого знає , що ти жінка чеснотна ! А тепер справді , що я родич , та є родич ще , ближчий від мене . Ночуй цю ніч , а ранком , якщо він викупить тебе добре , нехай викупить . А якщо він не схоче викупити тебе , то викуплю тебе я , як живий Господь ! Лежи тут аж до ранку . І лежала вона у приніжжі його аж до ранку , і встала , перше ніж можна розпізнати один одного . А він сказав : Нехай не пізнають , що жінка приходила на тік . І він сказав : Дай хустку , що на тобі , і подерж її . І держала вона її , а він відміряв шість мір ячменю , і поклав на неї , та й пішов до міста . А вона прийшла до своєї свекрухи . А та сказала : Як справа , дочко моя ? А вона розповіла їй усе , що зробив їй той чоловік . І сказала : Ці шість мір ячменю він дав мені , бо сказав : Не приходь порожньо до своєї свекрухи . А та сказала : Почекай , моя дочко , аж поки довідаєшся , як випаде справа , бо той чоловік не заспокоїться , доки не викінчить цієї справи сьогодні . А Боаз прийшов до брами , та й сів там . Аж ось проходить родич , про якого говорив був Боаз . І він сказав йому : Зайди сюди , послухай , і сядь отут ! І той зайшов і сів . А Боаз узяв десять мужа зо старших того міста та й сказав : Сідайте тут ! І вони посідали . І сказав він до родича : Ділянку поля , що нашого брата Елімелеха , продала Ноомі , яка вернулася з моавського поля . А я постановив : Подам тобі до ушей твоїх , говорячи : Купи при тих , що сидять тут , та при старших мого народу . Якщо викупиш викупи , а якщо не викупиш скажи мені , і нехай я знаю , бо окрім тебе нема кому викупити , а я за тобою . А той сказав : Я викуплю . І сказав Боаз : Того дня , коли набудеш поле з руки Ноомі , то набудеш також моавитянку Рут , жінку померлого , щоб поставити ім'я померлому на наділі його . А родич сказав : Не можу я викупити собі , щоб не понищити свого наділу . Викупи собі мого викупа , бо я не можу викупити . А оце було колись серед Ізраїля на викуп , і на заміну , і на ствердження кожної справи : чоловік здіймав сандалю свою , і давав своєму ближньому , і це було свідоцтвом серед Ізраїля . І сказав родич до Боаза : Купи собі ! І зняв свою сандалю . І сказав Боаз до старших та до всього народу : Ви свідки сьогодні , що я набув усе , що Елімелехове , і все , що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі . А також моавітянку Рут , Махлонову жінку , набув я собі за жінку , щоб поставити ім'я померлому на спадкові його , і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця . Ви сьогодні свідки на це ! І сказав увесь народ , що були в брамі , та старші , свідки : Нехай дасть Господь цю жінку , що входить до дому твого , як Рахиль та як Лію , що вони обидві збудували Ізраїлів дім . І розбагатій в Ефраті , і здобуть собі славне ім'я в Віфлеємі . А з насіння , що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки , нехай стане дім твій , як дім Переца , що Тамар породила була Юді . І взяв Боаз Рут , і вона стала йому за жінку . І він увійшов до неї , а Господь дав їй вагітність , і вона породила сина . І сказали жінки до Ноомі : Благословенний Господь , що не позбавив тебе сьогодні родича ! І буде славним ім'я його серед Ізраїля . І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини , бо породила його твоя невістка , що любить тебе , що ліпша тобі за сімох синів . І взяла Ноомі ту дитину , і поклала її на коліна свої , і була їй за няньку . А сусідки назвали ім'я йому , говорячи : Народився син для Ноомі ! І назвали ім'я йому : Овед . А він батько Єссея , Давидового батька . А оце Перецові нащадки : Перец породив Гецрона , а Гецрон породив Рама , а Рам породив Аммінадава , а Аммінадав породив Нахшона , а Нахшон породив Салмона ; а Салмон породив Боаза , а Боаз породив Оведа ; а Овед породив Єссея , а Єссей породив Давида . І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму , з Єфремових гір , а ім'я йому Елкана , син Єрохама , сина Ілія , сина Тоху , сина Цуфа , єфремлянин . А він мав дві жінки , ім'я одній Анна , а ім'я другій Пеніна . І були в Пеніни діти , а в Анни дітей не було . А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло , щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту . А там два Ілієві сини , Гофні та Пінхас , були священиками для Господа . І як бував той день , і Елкана приносив жертви , то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини , а Анні давав частину подвійну , бо любив її . Та Господь замкнув її утробу . А її суперниця розпалювала їй гнів , щоб докучати їй , бо Господь замкнув її утробу . І так робив він рік-у-рік , коли вона входила до Господнього дому , а та так гнівила її . І вона плакала й не їла . І сказав їй чоловік її Елкана : Анно , чого ти плачеш і чому не їси ? І чого сумне твоє серце ? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів ? І встала Анна по їді та по питті в Шіло , а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму . А вона була скорбна духом , і молилася до Господа та плакала гірко . І склала вона обітницю , та й сказала : Господи Саваоте , якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці , і згадаєш мене , і не забудеш Своєї невільниці , і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі , то я дам його Господеві на всі дні життя його , а бритва не торкнеться його голови . І сталося , коли вона довго молилася перед Господнім лицем , то Ілій пильнував за її устами . А Анна вона говорила в серці своїм : тільки губи її порушувалися , а голос її не був чутий . І вважав її Ілій за п'яну . І сказав до неї Ілій : Аж доки ти будеш п'яною ? Витверезись зо свого вина ! А Анна відповіла та й сказала : Ні , пане мій , я жінка скорбна духом , а вина та п'янкого напою не пила я . І я вилила душу свою перед Господнім лицем . Не вважай своєї невільниці за негідницю , бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї . І відповів Ілій та й сказав : Іди з миром ! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє , яке ти від Нього жадала . А вона сказала : Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх ! І пішла та жінка своєю дорогою , та й їла , а обличчя її не було вже сумне . І встала вона рано вранці , і вклонилася перед Господнім лицем . І вернулися вони , і ввійшли до свого дому до Рами . І Елкана пізнав свою жінку Анну , а Господь згадав про неї . І сталося по році , і завагітніла Анна , та й сина породила . І назвала вона ім'я йому : Самуїл , бо від Господа жадала його . І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої . А Анна не пішла , бо сказала до чоловіка свого : Аж коли буде відлучений цей хлопчик , то відведу його , і він з'явиться перед Господнім лицем , і назавжди позостанеться там ! І сказав їй чоловік її Елкана : Роби те , що добре в очах твоїх ! Залишайся , аж поки відлучиш його , тільки нехай виконає Господь Своє слово . І залишалась та жінка , і годувала свого сина , аж поки вона відлучила його . А коли відлучила , то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки , і бурдюком вина , і привела його до Господнього дому до Шіло . А той хлопчик був ще малий . І зарізали бичка , і привели того хлопчика до Ілія . І вона сказала : О , пане мій , як жива душа твоя , мій пане , я та жінка , що стояла з тобою отут , щоб молитися Господеві . Я молилася за дитину цю , і Господь дав мені жадання моє , що я просила від Нього . А тепер я віддаю його Господеві на всі дні , скільки він жаданий для Господа . І вклонилася там Господеві . І молилася Анна та й проказала : Звеселилося Господом серце моє , мій ріг став високим у Господі ! Розкрилися уста мої на моїх ворогів , бо радію з спасіння Твого ! Немає святого , подібного Господу , немає нікого , крім Тебе , і скелі немає , як Бог наш ! Більше не говоріть зарозуміло , нехай з ваших уст не виходить зухвальство , бо Господь Бог знання , і Він упляновує вчинки ! Лук сильних поламаний , а немічні оперезалися силою ! Наймаються ситі за хліб , а голодні відпочивають , аж неплідна сімох породила , а многодітна знесиліла . Господь побиває й оживлює , до шеолу знижає й підносить до неба . Господь зубожує та збагачує , понижує Він та звеличує . Підіймає нужденного з пороху , підносить убогого зо смітників , щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину , бо Господні основи землі , і на них Він поставив вселенну . Він ноги святих Своїх стереже , нечестиві ж погинуть у темряві , бо сильним не з сили стає чоловік . Господь хай поламані будуть Його супротивники ! У небі Господь загримить , і розсудить Він кінці землі ! І Він подасть силу Своєму цареві , і рога повищить Свого помазанця ! І пішов Елкана до Рами , до дому свого . А той отрок служив Господеві при священикові Ілії . А сини Ілія були люди негідні , вони не знали Господа , ані звичаю священичого з народом . Коли хто приносив жертву , то , як варилося м'ясо , приходив священиків слуга , а в його руці тризубе видельце . І він із грюкотом стромляв до мідниці , або до кітла , або до горшка , або до горняти , і все , що витягне видельце , священик собі брав . Так вони робили всьому Ізраїлеві , що приходив туди до Шіло . Також поки палили лій , то приходив священиків слуга , та й говорив до чоловіка , що приносив жертву : Дай м'яса на печеню для священика , бо він не візьме від тебе м'яса вареного , а тільки сире ! А як той чоловік відповідав йому : Нехай перше спалять і той лій , а ти потім візьми собі , скільки буде жадати душа твоя ! А той говорив : Ні , таки зараз давай ! А коли ні , візьму силою ! І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем , бо ті люди безчестили Господню жертву . А Самуїл служив перед Господнім лицем . Отрок був оперезаний лляним ефодом . А малу верхню одежину робила йому його мати , і приносила йому з року на рік , коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву . А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав : Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки , за відданого , що Господь узяв . І пішли вони на місце своє . І Господь згадав про Анну , і вона завагітніла , та й породила трьох синів та дві дочки . А отрок Самуїл ріс із Господом . А Ілій був дуже старий . І почув він усе , що сини його роблять усьому Ізраїлеві , і що вони злягаються з жінками , які відбувають службу при вході скинії заповіту . І він сказав їм : Нащо ви робите такі речі , про які я чую ? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу . Ні , сини мої , недобра та чутка , що я чую , ви відхиляєте Господній народ від Закону ! Якщо хто згрішить супроти людини , то помоляться за неї перед Богом . А якщо людина згрішить супроти Господа , хто заступиться за неї ? Та вони не слухали голосу батька свого , бо Господь постановив погубити їх . А отрок Самуїл усе ріс , та здобував ласку як у Господа , так і в людей . І прийшов Божий чоловік до Ілія , та й сказав йому : Так сказав Господь : Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька , як були вони в Єгипті , у фараоновім домі ? Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика , щоб він входив до Мого жертівника , щоб кадив кадило , щоб носив ефода перед Моїм лицем . І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів . Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну , що Я заповів для скинії ? І ти вшанував синів своїх більш , як Мене , щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм . Тому то слово Господа , Бога Ізраїлевого , таке : Говорячи , сказав Я : Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки . А тепер слово Господнє : Не буде в Мене такого , бо Я шаную тих , хто шанує Мене , а ті , хто зневажає Мене , будуть зневажені ! Ось приходять дні , і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого , щоб не було старого в домі твоєму . І побачиш біду Мого мешкання , хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві , і не буде старого в домі твоїм по всі дні . Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника , щоб вибрати очі твої , і щоб зробити біль душі твоїй , та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку . А оце тобі ознака , що прийде на обох синів твоїх , на Хофні та Пінхаса , обидва вони помруть одного дня . А Я поставлю Собі священика вірного , він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею . І Я збудую йому тривалий дім , і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні . І станеться , кожен , хто полишиться в домі твоїм , прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба , і скаже : Долучи мене до одного з священицтв , щоб їсти кавалок хліба . А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії . А Господнє слово було рідке за тих днів , видіння не було часте . І сталося того дня , коли Ілій лежав на своєму місці , а очі його стали затемнятися , він не міг бачити , і поки Божий світильник ще не погас , а Самуїл лежав у Господньому храмі , там , де Божий ковчег , то покликав Господь до Самуїла : Самуїле , Самуїле ! А він відказав : Ось я ! І побіг він до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . А той відказав : Я не кликав . Вернися , лягай . І він пішов і ліг . А Господь далі покликав : Самуїле , Самуїле ! І встав Самуїл , і пішов до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . А той відказав : Не кликав я , сину мій . Вернися , лягай . А Самуїл ще не пізнав голосу Господа , і ще не відкрилося йому Господнє слово . А Господь далі покликав Самуїла третій раз . І він устав , і пішов до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . І зрозумів Ілій , що то Господь кличе отрока . І сказав Ілій до Самуїла : Іди , лягай . І якщо знову покличе тебе , то скажеш : Говори , Господи , бо раб Твій слухає Тебе ! І пішов Самуїл , та й ліг на своє місце . І ввійшов Господь , і став , і покликав , як перед тим : Самуїле , Самуїле ! А Самуїл відказав : Говори , Господи , бо раб Твій слухає ! І сказав Господь до Самуїла : Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля , що в кожного , хто почує про неї , задзвенить в обох вухах його . Того дня Я виконаю над Ілієм все , що Я говорив про дім його , від початку й до кінця . І розповім йому , що Я суджу дім його навіки за гріх , про який він знав , що сини його богозневажають , та не спиняв їх . Тому присягнув Я домом Ілія , що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки . І лежав Самуїл аж до ранку , і відчинив двері Господнього дому . А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння . І покликав Ілій Самуїла , та й сказав : Самуїле , сину мій ! А той сказав : Ось я ! І сказав він : Що то за річ , про яку Він говорив до тебе ? Не крий правди передо мною . Нехай Господь зробить тобі так , і нехай додасть , якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того , що говорив Він до тебе ! І розповів йому Самуїл усе те , і не сказав неправди перед ним . А той сказав : Він Господь , нехай зробить те , що добре в очах Його ! І виростав Самуїл , а Господь був із ним , і не опустив ані жодного зо всіх Його слів . І ввесь Ізраїль , від Дана аж до Беер-Шеви , пізнав , що Самуїл вірний , як пророк Господній . А Господь далі показувався в Шіло , бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому . І було Самуїлове слово для всього Ізраїля . І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян , та й таборував при Евен-Гаезері , а филистимляни таборували в Афеку . І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля , а коли бій став тяжкий , то Ізраїль був побитий перед филистимлянами . І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка . І прийшов народ до табору , а Ізраїлеві старші сказали : Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами ? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту , і нехай ввійде поміж нас , і нехай спасе нас із рук наших ворогів . І послав народ до Шіло , і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота , що сидить на херувимах . А там були двоє Ілієвих синів , Хофні та Пінхас , із ковчегом Божого заповіту . І сталося , як ковчег заповіту Господнього прибув до табору , то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком , аж застогнала земля ! А филистимляни почули голос окрику , та й сказали : Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі ? І довідалися вони , що Господній ковчег прибув до табору . І полякалися филистимляни , і говорили : Бог прибув до табору ! І сказали вони : Біда нам , бо такого , як це , не було ще ніколи ! Біда нам ! Хто нас урятує від руки цих потужних богів ? Оце вони , ті боги , що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині ! Зміцніться та будьте мужні , филистимляни , щоб ви не служили євреям , як вони служили вам . І будьте мужні , і воюйте ! І воювали филистимляни . І був побитий Ізраїль , і кожен утікав до свого намету . І та поразка була дуже велика . І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти . А Божий ковчег був узятий , і два Ілієві сини , Хофні та Пінхас , полягли . . . І побіг один веніяминівець із бою , і прибув того дня до Шіло ; а одежа його була подерта , і порох на голові його . І прибув він , аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає , бо серце йому тремтіло за Божого ковчега . А той чоловік прийшов , і розповів у місті , і закричало все місто ! А Ілій почув голос того крику та й сказав : Що це за голос того натовпу ? А той чоловік поспішив і прийшов , та й розповів Ілієві . А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ , а очі його померкли , і він не міг бачити . І сказав той чоловік до Ілія : Я той , що прибіг із бою , і я втік сьогодні з бойових лав . І сказав Ілій : Що то сталося , мій сину ? І відповів вісник і сказав : Ізраїль побіг перед филистимлянами , і сталась велика поразка в народі . І обидва сини твої , Хофні та Пінхас , полягли . А ковчег Божий узятий ! І сталося , як згадав він про Божого ковчега , то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі , зламався карк йому , і він помер , бо той муж був старий та тяжкий . А він судив Ізраїля сорок літ . А невістка його , Пінхасова жінка , була важка , близька до родів . І як зачула вона ту звістку , що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її , то впала на коліна , та й породила , бо прийшли на неї породільні болі її . А як настав час смерти її , то казали ті , що стояли при ній : Не бійся , бо ти породила сина ! Та вона не відповіла , і не взяла цього до серця свого . І вона назвала ім'я тому хлопцеві : Іхавод , кажучи : Відійшла Ізраїлева слава ! Бо почула про взяття Божого ковчегу , і про тестя свого та про мужа свого , та й сказала : Відійшла слава від Ізраїля , бо взятий Божий ковчег . А филистимляни взяли Божого ковчега , і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду . І взяли филистимляни Божого ковчега , і принесли його до Даґонового дому , і поставили його біля Даґона . А другого дня вранці повставали ашдодяни , аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом ! І взяли вони Даґона , і поставили його на його місце . А наступного дня повставали вони рано , аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом ! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі , тільки тулуб Даґонів позостав при ньому . Тому то жерці та всі , хто входить до Даґонового дому , не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня . І стала тяжка Господня рука на ашдодян , і Він їх пустошив та бив їх болячками , Ашдод та довкілля його . І побачили ашдодяни , що так , та й сказали : Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога , бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона , бога нашого ! І послали вони , і зібрали до себе всіх филистимських володарів , та й сказали : Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога ? А ті відказали : Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату . І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога . І сталося по тому , як вони перенесли його , то Господня рука була проти міста , сталося дуже велике замішання . І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого , і появилися на них болячки . І вони вислали Божого ковчега до Екрону . І сталося , як Божий ковчег прибув до Екрону , то екроняни стали кричати , говорячи : Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога , щоб вигубив нас та народ наш ! І послали вони , і зібрали всіх филистимських володарів , та й говорили : Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога , нехай вернеться на місце своє , і нехай не поб'є нас та народа нашого , бо було смертельне замішання в усьому місті . І Божа рука стала там дуже тяжка . А ті люди , хто не повмирав , були вдарені болячками , і зойк міста піднявся до неба ! І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців . І покликали филистимляни жерців та ворожбитів , говорячи : Що робити з Господнім ковчегом ? Скажіть нам , як відіслати його на його місце ? А ті сказали : Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога , то не відсилайте його порожньо , але конче принесіть Йому жертву за провину , тоді будете вилікувані , і ви пізнаєте , чому не відступає Його рука від вас . І ті спитали : Яка ж та жертва за провину , що ми принесемо Йому ? А ті відказали : За числом филистимських володарів п'ять золотих болячок та п'ять золотих мишей . Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів . І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей , що вигублюють землю , і воздайте славу Ізраїлевому Богові , може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю . І чого ви будете робити запеклими свої серця , як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон ? Чи ж не тоді , як Він чинив дивні речі з ними , не відпустили їх , і вони пішли ? А тепер візьміть , і зробіть одного нового воза , і візьміть дві дійні корові , що на них не накладалося ярма , і запряжіть ті корови до воза , а їхні телята відведете від них додому . І візьмете Господнього ковчега , та й поставите його на воза , а золоті речі , що ви принесете Йому жертвою за провину , покладете в скрині збоку її . І відпустите його , і він піде . І побачите : Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі , він зробив нам це велике зло . А якщо ні , то пізнаємо , що не його рука доторкнулася нас , випадок то був нам . І зробили ті люди так . І взяли вони дві дійні корові , і запрягли їх до воза , а їхніх телят замкнули вдома . І поставили вони Господнього ковчега на воза , і скриню , і золоті миші , і подоби їхніх болячок . І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу . Ішли вони однією битою дорогою та все ревли , і не відхилялися ні праворуч , ні ліворуч . А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу . А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині . І звели вони очі свої та й побачили ковчега , і зраділи , що побачили ! А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса , та й став там , а там був великий камінь . І вони накололи дров із воза , а корів принесли цілопаленням для Господа . А Левити зняли Господнього ковчега та скриню , що була з ним , що в нім були золоті речі , та й поставили при великому камені . А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення , і приносили того дня жертви для Господа . А п'ять филистимських володарів бачили це , і вернулися того дня до Екрону . А оце ті золоті болячки , що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину : одна за Ашдод , одна за Газу , одна за Ашкелон , одна за Ґат , одна за Екрон . А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів , від міста твердинного й аж до безмурного села , і аж до великого каменя , що на ньому поставили Господнього ковчега , і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса . І вдарив Господь людей Бет-Шемешу , бо вони заглядали в Господній ковчег . І вибив Він між народом п'ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка . І був народ у жалобі , бо Господь ударив народ великою поразкою . І сказали люди Бет-Шемешу : Хто зможе стати перед лицем Господа , Того Бога Святого ? І до кого Він піде від нас ? І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму , говорячи : Филистимляни вернули Господнього ковчега . Зійдіть , знесіть його до себе . І поприходили люди Кір'ят-Єаріму , та й підняли Господнього ковчега , і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї , а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега . І сталося , від дня , коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі , минуло багато часу , а було його двадцять літ . А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом . І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому , говорячи : Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа , повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт , і міцно прихиліть свої серця до Господа , і служіть Самому Йому , і Він спасе вас із руки филистимлян . І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт , та й служили Господеві , Самому Йому . І сказав Самуїл : Зберіть усього Ізраїля до Міцпи , а я буду молитися за вас до Господа ! І зібралися до Міцпи , і черпали воду та лили перед Господнім лицем , і постили того дня , та й казали там : Ми згрішили перед Господом ! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі . І почули филистимляни , що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи , і піднялися филистимські володарі на Ізраїля . І почули про це Ізраїлеві сини , та й злякалися филистимлян . І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла : Не переставай кликати за нас до Господа , нашого Бога , і нехай Він спасе нас від руки филистимлян . І взяв Самуїл одне молочне ягня , і приніс його повним цілопаленням для Господа . І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля , а Господь відповів йому . І приносив Самуїл цілопалення , а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля . І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян , та й привів їх у замішання , і були вони побиті перед Ізраїлем . І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи , та й гнали филистимлян , і били їх аж під Бет-Кар . І взяв Самуїл одного каменя , і поклав між Міцпою та між Шенам , та й назвав ім'я йому : Евен-Єзер . І він сказав : Аж доти допоміг нам Господь . І були филистимляни переможені , і далі вже не входили в Ізраїлеві границі . І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові . І вернулися до Ізраїля ті міста , що филистимляни забрали були від Ізраїля , від Екрону й аж до Ґату , а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян . І був мир між Ізраїлем та між Амореянином . І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого . І ходив він рік-річно , і обходив Бет-Ел , і Ґілґал , і Міцпу , і судив Ізраїля по всіх тих місцях . І вертався до Рами , бо там був дім його , і там судив Ізраїля . І він збудував там жертівника для Господа . І сталося , як Самуїл постарівся , то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля . І було ім'я перворідного сина його Йоїл , а ім'я другого його Авійя , судді в Беер-Шеві . А сини його не йшли його дорогою , і вхилялись до зиску , і брали підкупа , і ламали Закона . І зібралися всі Ізраїлеві старші , і прийшли до Самуїла до Рами , та й сказали до нього : Ось ти постарівся , а сини твої не йдуть дорогами твоїми . Тепер настанови нам царя , щоб судив нас , як у всіх народів . І була та річ зла в Самуїлових очах , як вони сказали : Настанови нам царя , щоб судив нас . І молився Самуїл до Господа . І сказав Господь до Самуїла : Послухай голосу того народу щодо всього , про що він сказав тобі , бо не тобою вони погордували , але Мною погордували , щоб Я не царював над ними . Як усі ті діла , що вони чинили від дня , коли Я вивів їх з Єгипту , і аж до цього дня , і як вони кидали Мене й служили іншим богам , так вони чинять і тобі . А тепер послухай їхнього голосу , тільки конче остережеш їх , і розповіси їм право того царя , що буде царювати над ними . І переказав Самуїл всі Господні слова до народу , що жадав від нього царя , і сказав : Оце буде право царя , що царюватиме над вами : він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх , і вони будуть бігати перед колесницею його ; і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників , і щоб орати орку його , і щоб жати жниво його , і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його . А дочок ваших забере за мироварниць , і за кухарок , і за пекарок . І він позабирає поля ваші , і виноградники ваші , та кращі ваші оливки , і пороздає своїм слугам . А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину , і даватиме своїм евнухам та своїм слугам . І він забере рабів ваших , і ваших невільниць , і найліпших ваших юнаків , і ваших ослів , і буде вживати їх на роботу свою . Він братиме десятину з вашої отари , а ви станете йому за рабів . І ви будете кликати того дня проти вашого царя , якого собі вибрали , та не відповість вам Господь того дня ! Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу , та й сказав : Ні , нехай тільки цар буде над нами ! І будемо ми , як усі люди , і буде нас судити наш цар . І він ходитиме перед нами , і провадитиме наші війни . І вислухав Самуїл усі слова народу , і переказав їх голосно Господеві . А Господь сказав до Самуїла : Послухайся їхнього голосу , і постав їм царя ! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей : Ідіть кожен до міста свого ! І був чоловік із Веніяминового племени , а ім'я йому Кіш , син Авіїла , сина Церорового , сина Бехоратового , сина Афіяхового , веніяминівець , людина заможна . І був у нього син , а ім'я йому Саул , молодий та гарний . І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього , цілою головою він був вищий від кожного з усього народу . І пропали були Кішові , Сауловому батькові , ослиці . І сказав Кіш до свого сина Саула : Візьми з собою одного із слуг , і встань , іди , пошукай ослиці ! І він перейшов Єфремові гори , і перейшов край Шаліша , та не знайшли . І перейшли вони край Шеаліму , та нема . І перейшов він край Веніяминів , та не знайшли . Увійшли вони до краю Цуф , і Саул сказав до свого слуги , що з ним : Давай вернімося , щоб не занехав батько ослиць , та не став журитися за нами ! А той відказав йому : Ось у цьому місті є чоловік Божий , а той чоловік шанований . Усе , що він говорить , конче справджується . Тепер сходімо туди , може він покаже нам нашу дорогу , що нею ми пішли б . І сказав Саул до свого слуги : Ось ми підемо , та що ми принесемо цьому чоловікові ? Бо хліб вийшов із наших торб , а подарунка нема , щоб принести Божому чоловікові . Що ми маємо ? А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав : Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла , і я дам Божому чоловікові , а він розповість нам про нашу дорогу . Колись в Ізраїлі , коли хто ходив питатися Бога , то так говорив : Давайте підемо до провидця . Бо що сьогодні , пророк , колись звалося провидець . І сказав Саул до свого слуги : Добре твоє слово . Давай підемо ! І пішли вони до того міста , де був чоловік Божий . Коли вони підіймалися по узбіччях до міста , то знайшли дівчат , що вийшли були набрати води . І сказали вони до них : Чи є тут провидець ? А ті відповіли їм та й сказали : Є , ось перед тобою ! Поспіши тепер , бо сьогодні він прийшов до міста , бо сьогодні в народа жертва на пагірку . Як увійдете до міста , так знайдете його , поки він не вийде на пагірок їсти , бо народ не їсть аж до його приходу , бо він благословляє жертву , потім їдять покликані . А тепер увійдіть , бо зараз ви знайдете його . І піднялися вони до міста . Як вони входили до середини того міста , аж ось Самуїл виходить навпроти них , щоб іти на пагірок . А Господь , за день перед Сауловим приходом , виявив був Самуїлові , говорячи : Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю , і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом , і він спасе народ Мій від руки филистимлян . Я бо зглянувся на народ Мій , бо голосіння його дійшло до Мене ! А коли Самуїл побачив Саула , то Господь сказав йому : Оце той чоловік , що Я казав тобі , він володітиме народом Моїм . І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав : Скажи мені , де тут дім провидця ? І відповів Самуїл Саулові та й сказав : Я той провидець . Вийди перед мене на пагірок , і ви будете їсти зо мною сьогодні . А рано я відпущу тебе , і про все , що в серці твоїм , я розповім тобі . А щодо ослиць , що пропали тобі , сьогодні вже три дні , не журися за них , бо знайшлися вони . Та для кого все пожадане в Ізраїлі ? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого ? І відповів Саул та й сказав : Чи ж я не веніяминівець , із найменших Ізраїлевих племен ? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени . І чого ти говориш мені отаке слово ? І взяв Самуїл Саула та слугу його , і ввів їх до кімнати , і дав їм місце на чолі покликаних , а тих було близько тридцяти чоловіка . І сказав Самуїл до кухаря : Дай же ту частку , що дав я тобі , що про неї я сказав тобі : Відклади її в себе ! І подав кухар стегно та те , що на ньому , і поклав перед Саулом . А Самуїл сказав : Оце позоставлене ! Поклади перед собою та їж , бо воно сховане для тебе на умовлений час , коли я сказав : Покликав я народ . І Саул їв із Самуїлом того дня . І зійшли вони з пагірка до міста , і він розмовляв із Саулом на даху свого дому . І повставали вони рано вранці . І сталося , як зійшла рання зоря , то Самуїл кликнув до Саула на дах , говорячи : Уставай же , і я відпушу тебе ! І встав Саул , і вони вийшли обоє , він та Саул , на вулицю . Коли вони підходили на край міста , то Самуїл сказав до Саула : Скажи тому слузі , і нехай він іде перед нами . І той пішов . А ти зараз спинися , я оголошу тобі Боже слово ! І взяв Самуїл посудинку оливи , та й вилляв на його голову , і поцілував його та й сказав : Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря ? ( І будеш ти царювати над народом Господнім , і ти визволиш його від руки ворогів його навколо . І ось тобі ознака , що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря . ) Як підеш ти сьогодні від мене , то при Рахилинім гробі , у Веніяминовій країні в Целцаху , знайдеш двох людей , і вони скажуть тобі : Знайдені ті ослиці , яких ти шукати ходив . А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць , та й зажурився за вас , говорячи : Що я зроблю для свого сина ? І перейдеш ти звідти й далі , і підеш аж до діброви Фаворської , а там знайдуть тебе три чоловіки , що йдуть до Бога до Бет-Елу , один несе трьох ягнят , а один несе три буханці хліба , а один несе бурдюка вина . І запитають вони тебе про мир , та дадуть тобі два хліби , і ти візьмеш із їхньої руки . Потому вийдеш ти на Божий горбок , де намісники филистимські . І станеться , як ти ввійдеш там до міста , то стрінеш громаду пророків , що сходять з пагірка , а перед ними арфа , та бубон , та сопілка , та цитра , і вони пророкують . І злине на тебе Дух Господній , і ти будеш з ними пророкувати , і станеш іншою людиною . І станеться , коли збудуться тобі ці ознаки , роби собі , що знайде рука твоя , бо Бог з тобою . І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу , а я зійду до тебе , щоб принести цілопалення , щоб приносити мирні жертви . Сім день будеш чекати , аж поки прийду я до тебе , і завідомлю тебе , що будеш робити . І сталося , як повернувся він , щоб іти від Самуїла , то Бог змінив йому серце на інше , а всі ті ознаки прийшли того дня . І прийшли вони туди до Ґів'ї , аж ось громада пророків назустріч йому . І злинув на нього Дух Божий , і він пророкував серед них . І сталося , кожен , хто знав його віддавна , а тепер побачили , ось він пророкує разом із пророками , то казали один до одного : Що то сталося Кішовому синові ? Чи й Саул між пророками ? І відповів чоловік звідти й сказав : А хто їній батько ? Тому то стало за приказку : Чи й Саул між пророками ? І перестав він пророкувати , і прийшов на пагірок . І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його : Куди ви ходили ? А той відказав : Шукати ослиць . І побачили ми , що нема , і прийшли до Самуїла . А дядько Саулів сказав : Скажи ж мені , що сказав вам Самуїл ? І сказав Саул до дядька свого : Справді розповів нам , що знайдені ті ослиці . А про справу царства , що говорив Самуїл , не розповів йому . І скликав Самуїл народ до Господа , до Міцпи , та й сказав до Ізраїлевих синів : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я вивів Ізраїля з Єгипту , і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств , що гнобили вас . А ви сьогодні погордували своїм Богом , що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших . І ви сказали йому : Ні , таки царя постав над нами . А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами . І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена , і було виявлене Веніяминове плем'я . І привів він Веніяминове плем'я за родами його , і був виявлений рід Матріїв . І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами , і був виявлений Саул , син Кішів . І шукали його , та не знаходили . І питалися Господа ще : Чи прийде він ще сюди ? А Господь відповів : Он він заховався між речами ! І вони побігли , і взяли його звідти . І він став серед народу , і був вищий від усього народу на цілу голову . І сказав Самуїл до всього народу : Чи бачите , кого вибрав Господь ? Бо нема такого , як він , серед усього народу . І ввесь народ ізняв крик та й сказав : Хай живе цар ! А Самуїл промовляв до народу про права царства , і записав те до книги , та й поклав перед Господнім лицем . І відпустив Самуїл увесь народ , кожного до дому свого . І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї , а з ним пішли ті вояки , що Господь діткнувся їхніх сердець . А негідні сини говорили : Що , нас спасе отакий ? І гордували ним , і не принесли йому дара . Та він мовчав . І вийшов аммонітянин Нахаш , і таборував при ґілеадському Явешу . І сказали всі явеські люди до Нахаша : Склади з нами умову , і ми будемо служити тобі ! І сказав до них аммонітянин Нахаш : Про це складу з вами умову , щоб кожному з вас вибрати праве око , і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля . І сказали до нього явеські старші : Зачекай нам сім день , і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї . І якщо нема нам порятунку , то вийдемо до тебе . І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї , і говорили ті слова до ушей народу . І ввесь народ підніс свій голос , та й заплакав . Аж ось Саул іде худобою з поля . І сказав Саул : Що народові , що плачуть ? І розповіли йому слова явеських людей . І злинув Божий Дух на Саула , як слухав він ті слова , і дуже запалав його гнів ! І взяв він пару худобин , і порізав її , і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів , говорячи : Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом , отак буде зроблено худобі його ! І великий страх спав на людей , і вони повиходили , як один чоловік . І він перелічив їх у Безеку , і було Ізраїлевих синів триста тисяч , а Юдиних людей тридцять тисяч . І сказали вони до послів , що прийшли : Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу : Узавтра , як пригріє сонце , буде вам порятунок . І прийшли ті посли , і розповіли явеським людям , і вони зраділи . І сказали явеські люди : Узавтра ми вийдемо до вас , а ви зробите нам усе , що добре в очах ваших . І сталося назавтра , і склав Саул із народу три відділи , і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі , та й били Аммона аж до спекоти дня . І сталося , позосталі розбіглися , і не позосталося між ними двох разом . І сказав народ до Самуїла : Хто той , що запитував : Саул буде царювати над нами ? Дайте тих людей , а ми їх повбиваємо ! Та Саул сказав : Ніхто не буде забитий цього дня , бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля . А Самуїл сказав до народу : Ходіть , і підемо в Ґілґал , та й відновимо там царство ! І пішов увесь народ до Ґілґалу , і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі , і приносили мирні жертви перед Господнім лицем . І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі ! І сказав Самуїл до всього Ізраїля : Ось я послухався вашого голосу в усьому , що ви говорили мені , і поставив над вами царя . А тепер той цар ось ходить перед вами . А я постарів та посивів , а сини мої ось вони з вами . І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня . Ось ! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем : чийого вола я взяв , чи осла чийого взяв я ? А кого я гнобив , кому чинив насильство ? І з чиєї руки взяв я підкупа , і відвернув свої очі від нього ? І все це я поверну вам . А вони сказали : Не гнобив ти нас , і не чинив нам насильства , і ні від кого нічого не брав . І він сказав : Господь свідок на вас , і свідок Його помазанець цього дня , що ви нічого не знайшли в моїй руці . А народ сказав : Свідок ! І сказав Самуїл до народу : Свідок Господь , що поставив Мойсея та Аарона , і що вивів наших батьків із єгипетського краю . А тепер станьте , і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні , які Він учинив із вами та з вашими батьками . Як Яків прийшов був до Єгипту , і батьки ваші кликали до Господа , то Господь послав Мойсея та Аарона , і вони вивели ваших батьків із Єгипту , і осадили їх у цьому місці . Та вони забули Господа , Бога свого , і Він передав їх у руку Сісери , начальника хацорського війська , і в руку филистимлян та в руку моавського царя , і вони воювали проти них . І кликали вони до Господа та говорили : Згрішили ми , бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам . А тепер урятуй нас із руки наших ворогів , і ми будемо служити Тобі . І послав Господь Єруббаала , і Бедана , і Їфтаха , і Самуїла , і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів , і ви сиділи безпечно . А коли ви побачили , що Нахаш , цар аммонських синів , прийшов на вас , то сказали мені : Ні , нехай царює над нами цар ! А Цар ваш Господь , Бог ваш . А тепер ось той цар , якого ви вибрали , якого жадали , і ось дав Господь над вами царя . Якщо ви будете боятися Господа , і будете служити Йому , і будете слухатися Його голосу , і не будете непокірні до Господніх заповідей , то будете й ви , і цар , що царює над вами , ходити за Господом , Богом вашим . А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу , і будете непокірні до Господніх заповідей , то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків ! І ось тепер станьте , і побачте ту велику річ , що Господь зробить на ваших очах . Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю ? Я покличу до Господа , і Він пошле грім та дощ , а ви пізнаєте й побачите , що велике ваше зло , яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя . І кликнув Самуїл до Господа , а Господь послав того дня грім та дощ . І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла ! І сказав увесь народ до Самуїла : Помолися за своїх рабів до Господа , Бога твого , щоб нам не померти , бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло , що жадали для себе царя . І сказав Самуїл до народу : Не бійтеся ! Ви зробили все те зло , тільки не відступіть від Господа , і служіть Господеві всім серцем своїм ! І не відступайте , і не йдіть за марнотами , які не допоможуть і які не врятують , бо марнота вони . Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення , бо зволив Господь зробити вас народом Своїм . Також я , не дай мені , Боже , грішити проти Господа , щоб перестав я молитися за вас ! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту . Тільки бійтеся Господа , і служіть Йому правдиво всім вашим серцем , бо ви бачили , які великі діла вчинив Він із вами ! А якщо справді будете чинити зло , погинете й ви , і цар ваш ! Рік був , як Саул зацарював , і два роки царював над Ізраїлем . І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля , дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу , а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї . А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх . І побив Йонатан филистимського намісника , що в Ґеві . І почули це филистимляни , а Саул засурмив у сурму по всьому Краю , говорячи : Нехай почують євреї ! А ввесь Ізраїль чув , говорячи : Саул побив филистимського намісника , і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян . І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу . А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем , тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців , а народу , щодо численности , як піску на морському березі . І вийшли вони , і таборували в Міхмаші , на схід Бет-Авену . А Ізраїльтянин побачив , що скрутно йому , що народ був пригноблений , і народ ховався по печерах , і по щілинах , і по скелях , і по льохах та по ямах . А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду . А Саул був ще у Ґілґалі , а ввесь народ із тривогою поспішав за ним . І чекав він сім день умовленого часу , що призначив Самуїл , та Самуїл не прийшов до Ґілґалу , і народ став розбігатися від нього . І сказав Саул : Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви . І він приніс цілопалення . І сталося , як скінчив він приносити цілопалення , то ось приходить Самуїл . І вийшов Саул , щоб зустріти його , щоб привітати його . І сказав Самуїл : Що ти зробив ? А Саул відказав : Бо я бачив , що народ розбігається від мене , а ти не прийшов на умовлений час тих днів . А филистимляни зібралися в Міхмаші . І я сказав : Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу , а Господнього лиця я ще не вблагав . І я вирішив , і приніс цілопалення ! І сказав Самуїл до Саула : Ти зробив нерозумне ! Не послухав ти наказів Господа , Бога свого , що наказав був тобі , бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем . А тепер царство твоє не буде стояти , Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм , і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм , бо ти не виконав , що наказав був тобі Господь . І встав Самуїл , і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї . А Саул перелічив народ , що знаходився з ним , близько шости сотень чоловіка . І Саул і син його Йонатан та народ , що знаходився з ним , сиділи в Веніяминовій Ґеві , филистимляни ж таборували в Міхмаші . І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами : один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал , і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону , а один відділ звертається на дорогу до границі , що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині . А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї , бо филистимляни сказали : Щоб не робили євреї меча чи списа ! І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга , і заступа свого , і сокиру свою , і серпа свого , коли тупилися вістря плугів , і заступів , і вил , і сокир , і мусіли сходити , щоб направити вістря рожна . І сталося за днів війни , і не знайшлося ані меча , ані списа в руці всього народу , що був з Саулом та з Йонатаном , та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана . І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу . Одного дня сказав Йонатан , син Саулів , до слуги , свого зброєноші : Ходім , і перейдімо до филистимської залоги , що з того боку . А батькові своєму він цього не розповів . А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом , що в Міґроні . А народу , що з ним , було близько шости сотень чоловіка . А Ахійя , син Ахітува , брата Іхавода , сина Пінхаса , сина Ілія , священика в Шіло , носив ефода . А народ не знав , що пішов Йонатан . А між тими переходами , що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги , була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу . А ім'я одній Боцец , а ім'я другій Сенне . Один зуб скеля стовп із півночі , навпроти Міхмашу , а один із півдня , навпроти Ґеви . І сказав Йонатан до слуги , свого зброєноші : Ходім , і перейдімо до сторожі тих необрізаних , може Господь зробить поміч для нас , бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох . І сказав йому його зброєноша : Роби все , що на серці твоїм ! Звертай собі , ось я з тобою , куди хоче серце твоє . І сказав Йонатан : Ось ми приходимо до тих людей , і покажемось їм . Якщо вони скажуть до нас так : Стійте тихо , аж ми прийдемо до вас , то ми станемо на своєму місці , і не підіймемося до них . А якщо вони скажуть так : Підійміться до нас , то підіймемося , бо Господь дав їх у нашу руку . Це для нас буде знаком . І вони обидва показалися филистимській сторожі . І сказали филистимляни : Ось виходять із щілин євреї , що поховалися там . І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали : Підіймися до нас , і ми вам щось скажемо ! І сказав Йонатан зброєноші своєму : Підіймайся за мною , бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку ! І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх , а за ним його зброєноша . І падали филистимляни перед Йонатаном , а його зброєноша добивав за ним . І була перша поразка , що вдарив Йонатан та його зброєноша , близько двадцяти чоловіка , на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день . І стався сполох у таборі , на полі , та в усьому народі . Залога та нищителі затремтіли й вони . І задрижала земля , і знявся великий сполох ! І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї , аж ось натовп розпливається , і біжить сюди та туди . І сказав Саул до народу , що був з ним : Перегляньте й побачте , хто пішов від нас ? І переглянули , аж ось нема Йонатана та його зброєноші . І сказав Саул до Ахійї : Принеси Божого ковчега ! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами . І сталося , коли Саул говорив до священика , то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось . І сказав Саул до священика : Спини свою руку ! І зібралися Саул та ввесь народ , що був із ним , і вони пішли аж до місця бою , аж ось меч кожного на його ближнього , замішання дуже велике ! А між филистимлянами , як і давніш , були євреї , що поприходили з ними з табором , і вони теж перейшли , щоб бути з Ізраїлем , що був із Саулом та Йонатаном . А всі ізраїльтяни , що ховалися в Єфремових горах , почули , що филистимляни втікають , і погналися за ними й вони до бою . І спас Господь Ізраїля того дня . А бій перейшов аж за Бет-Евен . Та ізраїльтянин був пригноблений того дня . А Саул наклав клятву на народ , говорячи : Проклятий той чоловік , що буде їсти хліб до вечора , поки я пімщуся на своїх ворогах . І ввесь той народ не їв хліба . І ввесь народ пішов до лісу , а там був мед на галявині . І ввійшов народ до того лісу , аж ось струмок меду ! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх , бо народ боявся присяги . А Йонатан не чув , коли батько його заприсягнув був народ . І простягнув він кінець кия , що був у руці його , і вмочив його в стільник меду , та й підніс руку свою до уст своїх . І роз'яснилися очі йому ! А на це один із народу промовив і сказав : Заприсягаючи , заприсяг твій батько народ , говорячи : Проклятий той чоловік , що буде їсти хліб сьогодні ! І змучився від цього народ . І сказав Йонатан : Знещасливив мій батько цю землю ! Подивіться но , як роз'яснилися очі мої , коли я скуштував трохи цього меду . А що , коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів , що знайшов ? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян ? І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону . А народ дуже змучився . І кинувся народ на здобич , і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят , та й різали на землю . І їв народ із кров'ю ! І розповіли Саулові , кажучи : Ось народ грішить проти Господа , їсть із кров'ю ! А той відказав : Зрадили ви ! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя . І сказав Саул : Розійдіться між людьми , та й скажіть їм : Приведіть до нас кожен вола свого , і кожен штуку дрібної худобини , і заріжте тут . І будете їсти , і не згрішите проти Господа , якщо не будете їсти з кров'ю . І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою , і порізали там . І збудував Саул жертівника для Господа ; його першого зачав він будувати , як жертівника для Господа . І сказав Саул : Зійдімо вночі за филистимлянами , та й винищуймо їх аж до ранкового світла , і не полишімо між ними нікого . А вони сказали : Роби все , що добре в очах твоїх . А священик сказав : Приступімо тут до Бога ! І запитався Саул Бога : Чи зійти за филистимлянами ? Чи даси їх в Ізраїлеву руку ? Та Він не відповів йому того дня . І сказав Саул : Зійдіться сюди всі видатні народу , і пізнайте та побачте , у чому стався той гріх сьогодні . Бо як живий Господь , що допоміг Ізраїлеві , якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані , то конче помре він ! Та ніхто не відповів йому з усього народу . І сказав він до всього Ізраїля : Ви станете на один бік , а я та син мій Йонатан на другий бік . І сказав той народ до Саула : Зроби , що добре в очах твоїх ! І сказав Саул до Господа , Бога Ізраїля : Дай же тумім ! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул , а народ повиходив оправданим . І сказав Саул : Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном . І був виявлений Йонатан . І сказав Саул до Йонатана : Розкажи мені , що ти зробив ? І розповів йому Йонатан і сказав : Я справді скуштував кінцем кия , що був у руці моїй , трохи меду . Ось я помру за це ! І сказав Саул : Так нехай зробить Бог , і так нехай додасть , що конче помреш , Йонатане ! А народ сказав до Саула : Чи помирати Йонатанові , що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі ? Борони Боже ! Як живий Господь , не спаде волосина з голови його на землю , бо з Богом робив він цього дня ! І визволив народ Йонатана , і він не помер . І відійшов Саул від филистимлян , а филистимляни пішли на своє місце . І здобув Саул царювання над Ізраїлем , і воював навколо зо всіма своїми ворогами : з Моавом , і з синами Аммона , і з Едомом , і з царями Цови , і з филистимлянами . І скрізь , проти кого він обертався , мав успіх . І склав він військо , та й побив Амалика , і врятував Ізраїля з руки грабіжника . І були в Саула сини : Йонатан , і Їшві , і Малкішуя ; а ім'я двох дочок його : ім'я старшій Мерав , а ім'я молодшій Мелхола . А ім'я Саулової жінки : Ахіноам , дочка Ахімааца . А ім'я провідника його війська : Авнер , син Нера , Саулового дядька . А Кіш батько Саулів , а Нер батько Авнера , син Авіїлів . І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів . І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного , то брав його до себе . І сказав Самуїл до Саула : Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його , над Ізраїлем . А тепер послухайся голосу Господніх слів . Так сказав Господь Саваот : Я згадаю , що зробив був Амалик Ізраїлеві , що клав йому перешкоду на дорозі , коли він виходив із Єгипту . Тепер іди , і поб'єш Амалика , і вчиниш закляттям усе , що його , і не змилосердишся над ним . І позабиваєш усе , від чоловіка аж до жінки , від дитини й аж до немовляти , від вола й аж до штуки дрібної худобини , від верблюда й аж до осла . І Саул оповістив народ , і перелічив їх у Телаїмі , і двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди . І прийшов Саул аж до Амаликового міста , та й засів у долині . І сказав Саул кенеянам : Ідіть , відокремтесь , вийдіть з-поміж Амаликитянина , щоб я не долучив вас до них , бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам , коли вони виходили з Єгипту . І відокремився Кенеянин з-поміж Амалика . А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця , де йдеш до Шуру , що навпроти Єгипту . І зловив він Аґаґа , амаликського царя , живого , а ввесь народ зробив закляттям , та й побив вістрям меча . Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом , і над найліпшим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з товару вгодованого , і над вівцями , та над усім добром , і не хотіли зробити їх закляттям . А все маловарте й худе його зробили закляттям . І було Господнє слово до Самуїла й казало : Жалкую , що Я настановив Саула за царя , бо він відвернувся від Мене , а слів Моїх не виконав . І запалився гнів Самуїлів , і він кликав до Господа цілу ніч . А рано вранці Самуїл устав , і пішов назустріч Саулові . І Самуїлові донесли , говорячи : Саул прийшов до Кармелу , і ось ставить собі пам'ятника , а потому повернувся й пішов , і зійшов до Ґілґалу . І прийшов Самуїл до Саула , а Саул сказав йому : Благословенний ти в Господа ! Я виконав слово Господнє . А Самуїл сказав : А що це за мекання цієї отари в ушах моїх , та рик великої худоби , що я чую ? І сказав Саул : Від Амаликитянина привели їх , бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої , щоб зарізати в жертву для Господа , Бога твого , а позостале вчинили закляттям . А Самуїл сказав до Саула : Покинь , а я розповім тобі , що Господь говорив мені цієї ночі . А той сказав йому : Говори . І сказав Самуїл : Хоч ти малий був в очах своїх , чи ж ти не голова Ізраїлевих племен ? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем ? І послав тебе Господь дорогою , і сказав : Іди , і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян , і будеш воювати з ними , аж поки ти не вигубиш їх . І чому ти не послухався Господнього голосу , але кинувся на здобич , і зробив оце зло в Господніх очах ? І сказав Саул до Самуїла : Та я послухався Господнього голосу , і пішов дорогою , якою послав був мене Господь , і привів я Аґаґа , царя амаликського , а Амалика зробив закляттям . А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику , як початок закляття , щоб приносити в жертву Господеві , Богові твоєму , в Ґілґалі . І сказав Самуїл : Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке , як послух Господньому голосу ? Таж послух ліпший від жертви , покірливість краща від баранячого лою ! Бо непокірливість як гріх ворожбитства , а свавільство як провина та служба бовванам . Через те , що ти відкинув Господні слова , то Він відкинув тебе , щоб не був ти царем . І сказав Саул до Самуїла : Прогрішився я , бо переступив накази Господні та слова твої , бо я боявся народу , та послухався його голосу . А тепер прости ж мій гріх , і вернися зо мною , і я поклонюсь Господеві . Та Самуїл сказав до Саула : Не вернуся з тобою , бо ти погордив Господнім словом , а Господь погордив тобою , щоб не був ти царем над Ізраїлем . І повернувся Самуїл , щоб піти , а Саул схопив полу плаща його , та й відірвав . І сказав до нього Самуїл : Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство , та й передав його твоєму ближньому , ліпшому від тебе ! І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися , бо Він не людина , щоб каятись . А Саул сказав : Прогрішився я ! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем , і вернися зо мною , а я поклонюся Господеві , Богові твоєму . І вернувся Самуїл за Саулом , і Саул поклонився Господеві . І сказав Самуїл : Підведіть до мене Аґаґа , царя амаликського . І пішов до нього Аґаґ весело . І сказав Аґаґ : Справді , відступилася гіркота смерти ! А Самуїл сказав : Як твій меч позбавляв жінок дітей , так позбавиться дітей твоя мати між жінками . І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі . І пішов Самуїл до Рами , а Саул зійшов до дому свого , до Саулової Ґів'ї . І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти , та Самуїл сумував за Саулом . А Господь жалкував , що настановив був Саула царем над Ізраїлем . І сказав Господь до Самуїла : Аж доки ти сумуватимеш за Саулом ? Таж Я відкинув його , щоб не царював над Ізраїлем . Наповни рога свого оливою , та й іди , пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея , бо Я наглянув Собі царя між синами його . І сказав Самуїл : Як я піду ? А почує Саул , то вб'є мене . А Господь сказав : Візьми в свою руку теля з великої худоби , та й скажеш : Я прийшов , щоб принести жертву для Господа . І закличеш Єссея на жертву , а Я тобі дам знати , що маєш робити , і помажеш Мені того , кого скажу тобі . І зробив Самуїл , що Господь говорив . І прийшов він до Віфлеєму , а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням . І сказали вони : Чи твій прихід то мир ? А він відказав : Мир ! Я прийшов , щоб принести жертву Господеві . Освятіться , і прийдете зо мною до жертви . І освятив він Єссея та синів його , і покликав їх на жертву . І сталося , як вони поприходили , то побачив він Еліява , та й сказав : Справді перед Господом помазанець Його ! Та Господь сказав Самуїлові : Не дивись на обличчя його та на високість зросту його , бо Я відкинув його Собі ! Бо Бог бачить не те , що бачить людина : чоловік бо дивиться на лице , а Господь дивиться на серце . І покликав Єссей Авінадава , і привів його перед Самуїла , та той сказав : Також цього не вибрав Господь ! І привів Єссей Шамму , та Самуїл сказав : Також цього не вибрав Господь . І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла . І сказав Самуїл до Єссея : Цих не вибрав Господь . І сказав Самуїл до Єссея : Чи то всі твої діти ? А той відказав : Ще позостався найменший , він пасе отару . І сказав Самуїл до Єссея : Пошли ж привести його , бо не сядемо за стіл , аж поки він не прийде сюди . І послав він , і привів його , а він рум'яний , із гарними очима та хорошого стану . А Господь сказав Самуїлові : Устань , помаж його , бо це він ! І взяв Самуїл рога оливи , та й помазав його серед братів його . І Дух Господній злинув на Давида , і був на ньому від того дня й далі . А Самуїл устав , і пішов до Рами . І Дух Господній відступився від Саула , а напав його дух злий , посланий від Господа . І сказали раби Саула до нього : Оце злий дух від Бога нападає на тебе . Нехай скаже пан наш , раби твої пошукають тобі кого , хто вміє грати на гуслах . І станеться , коли буде на тебе злий дух від Бога , то заграє той рукою своєю , і буде тобі добре . І сказав Саул до рабів своїх : Нагляньте мені кого , хто добре грає , і приведіть до мене . І відповів один із слуг , і сказав : Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея , що вміє грати , лицар та вояка , і розуміється на речах , і чоловік хорошої постави . І Господь із ним . І послав Саул послів до Єссея й сказав : Пошли до мене Давида , сина свого , що при отарі . І взяв Єссей осла , наладованого хлібом , та бурдюка вина , та одне козля , і послав через сина свого Давида до Саула . І прийшов Давид до Саула , та й став перед ним . І той сильно полюбив його , і він став йому зброєношею . І послав Саул до Єссея , говорячи : Нехай остається Давид при мені , бо він знайшов ласку в очах моїх . І бувало , коли злий дух від Бога нападав на Саула , то Давид брав гусла , та й грав своєю рукою . І легшало Саулові , і ставало йому добре , і відступав від нього той злий дух . І зібрали филистимляни свої війська на війну . І зібралися вони до Сохо , що Юдине , і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі . І зібралися Саул та ізраїльтяни , і таборували в долині Елі , і вставилися до бою проти филистимлян . І стояли филистимляни на горі з того боку , а Ізраїль стояв на горі з цього боку , а поміж ними долина . І вийшов із филистимських таборів одноборець , ім'я йому Ґоліят із Ґату . Високий був шість ліктів і п'ядь . А на голові його мідяний шолом , і він одягнений був у панцера з луски ; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді . А на ногах його мідяні наголінники , а за плечима його мідяний спис . А держак списа його як ткацький вал , а вістря спису його шістсот шеклів заліза . А перед ним ходив щитоноша . І став він , і кликнув до Ізраїлевих полків , та й сказав до них : Чого ви вийшли ставати до бою ? Чи ж я не филистимлянин , а ви не раби Саулові ? Оберіть собі кого , і нехай він зійде до мене . Якщо він зможе воювати зо мною , і вб'є мене , то ми станемо вам за рабів . А якщо я переможу його , і вб'ю його , то ви станете нам за рабів , і будете служити нам . І сказав филистимлянин : Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки . Дайте мені чоловіка , і будемо битися вдвох . І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина , і вони перестрашилися та сильно налякалися . А Давид син того мужа ефратянина , з Юдиного Віфлеєму , а ім'я йому Єссей , що мав восьмеро синів . І цей чоловік за Саулових днів був старий , увійшов у літа . І пішли троє найстарших Єссеєвих синів , пішли за Саулом на війну . А імена трьох синів його , що пішли на війну : перворідний Еліяв , а другий його Авінадав , а третій Шамма . А Давид він найменший , а три найстарші пішли за Саулом . А Давид ходив до Саула , та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі . А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі , і виступав сорок день . І сказав Єссей до сина свого Давида : Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна , і десять цих хлібів , та й віднеси скоренько до табору до своїх братів . А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника , і розізнаєш про поводження братів своїх , і вивідай про їхні потреби . А Саул і вони , та всі ізраїльтяни були в долині Елі , воювали з филистимлянами . І встав Давид рано вранці , і полишив отару свою на сторожа ; і взяв та й пішов , як наказав йому Єссей . І ввійшов він до обозу , а військо виходило до бойового строю , і підняли вони окрик у бою . І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави . І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей , та й побіг до полку . І ввійшов він , і запитав своїх братів про поводження . А коли він розмовляв із ними , аж ось виходить із филистимських полків одноборець , филистимлянин Ґоліят ім'я йому , із Ґату . І промовляв він ті самі слова , а Давид почув . А всі ізраїльтяни , коли бачили того чоловіка , то втікали перед ним та дуже лякалися . І говорив Ізраїльтянин : Чи бачите ви цього чоловіка , що виходить ? А виходить він , щоб зневажати Ізраїля . І буде , того чоловіка , що вб'є його , збагатить його цар великим багатством , і дочку свою віддасть йому , а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі . І спитався Давид тих людей , хто стояв з ним , говорячи : Що буде зроблене тому , хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля ? Бо хто цей необрізаний филистимлянин , що так зневажає полки Живого Бога ? А народ сказав йому те саме слово , говорячи : Отак буде зроблено чоловікові , хто вб'є його . І почув Еліяв , його найстарший брат , як він говорив до людей . І запалився Еліявів гнів на Давида , і він сказав : Чого то зійшов ти ? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині ? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця , бо ти зійшов , щоб подивитися на війну ! А Давид відказав : Та що я зробив тепер ? Чи не на наказ батька ? І він відвернувся від нього до іншого , і запитував про те саме . А народ відповів йому те саме , як перше . І були почуті слова ті , що говорив Давид , і донесли їх Саулові , і він покликав його . І сказав Давид до Саула : Хай не лякається нічиє серце через нього . Раб твій піде , і буде битися з отим филистимлянином . І сказав Саул до Давида : Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним , бо ти малий , а він вояк від своєї молодости . І сказав Давид до Саула : Твій раб був пастухом свого батька при отарі , і приходив лев , а також ведмідь , та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада , а я виходив за ним , і побивав його , і виривав те з пащі його . А як він ставав на мене , то я хапав його за його гриву , та й побивав його . І лева , і ведмедя побивав твій раб . І цей необрізаний филистимлянин буде , як один із них , бо він зневажив полки Живого Бога ! І сказав Давид : Господь , що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя , Він урятує мене з руки цього филистимлянина . І сказав Саул : Іди , і нехай Господь буде з тобою ! І зодягнув Саул Давида в свою одіж , і дав мідяного шолома на його голову , і надів на нього панцера . І прип'яв Давид меча його на одежу свою , та й силкувався йти , бо він не звик був до того . І сказав Давид до Саула : Не можу в цьому ходити , бо я не звик ! І поскидав Давид їх із себе . І взяв він кия свого в свою руку , і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку , і поклав їх у пастушу торбу , яку мав , та в торбину , а його праща у руці його . І він пішов до филистимлянина . А филистимлянин підходив усе ближче до Давида , і чоловік ніс щита перед ним . І подивився филистимлянин , та й побачив Давида , і злегковажив його , бо той був ще хлопець , рум'яний юнак стрункої постави . І сказав филистимлянин до Давида : Чи я пес , що ти вийшов на мене з києм ? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами . І сказав филистимлянин до Давида : Ходи ж до мене , а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій . І сказав Давид до филистимлянина : Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем , а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота , Бога військ Ізраїлевих , які ти зневажив . Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку , і я поб'ю тебе , і відітну голову твою з тебе , і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині . І пізнає вся земля , що є Бог Ізраїлів ! І пізнає вся громада те , що Господь спасає не мечем та списом , бо це війна Господа , і Він віддасть вас у нашу руку . І сталося , коли филистимлянин устав і пішов , і зблизився до Давида , то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина . І простяг Давид руку свою до торби , і взяв звідти каменя , та й кинув із пращі , і вдарив филистимлянина в чоло його . І той камінь втявся йому в чоло , і він упав на обличчя своє на землю . І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем , і вдарив він филистимлянина , та й убив його , а меча не було в Давидовій руці . І підбіг Давид , і став на филистимлянина , і вихопив його меча , і витяг його з його піхви , та й убив його , відтяв ним йому голову ! І побачили филистимляни , що помер їх силач , і стали втікати ! А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися , і зняли крик , та й погнали филистимлян аж доти , де йдеться до Ґаю , і аж до брами Екрону . І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму , і аж до Ґату , і аж до Екрону . І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами , та й розграбували їхні табори . А Давид узяв голову того филистимлянина , і приніс її до Єрусалиму , а зброю його склав у своєму наметі . А як Саул побачив Давида , що виходив навпроти филистимлянина , то сказав до Авнера , провідника війська : Чий син оцей хлопець , Авнере ? А Авнер відказав : Присягаю життям твоїм , о царю , що не знаю ! І сказав цар : Запитай , чий син цей юнак ? А коли Давид вертався , побивши филистимлянина , то Авнер узяв його й привів його перед Саула , а голова филистимлянина у руці його . І сказав до нього Саул : Чий ти син , хлопче ? А Давид відказав : Я син раба твого віфлеємлянина Єссея . І сталося , як скінчив він говорити до Саула , то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою , і полюбив його Йонатан , як душу свою . І того дня взяв його Саул , і не пустив його вернутися до дому його батька . І склав Йонатан із Давидом умову , бо полюбив його , як душу свою . І зняв Йонатан із себе плаща , що був на ньому , та й дав його Давидові , і вбрання своє , і все аж до меча свого , і аж до лука свого , і аж до пояса свого . І ходив Давид скрізь , куди посилав його Саул , і робив мудро . І настановив його Саул над вояками , і він подобався усьому народові , а також Сауловим рабам . І сталося , як вони йшли , коли Давид вертався , побивши филистимлянина , то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст , щоб співати та танцювати назустріч царя Саула , із бубнами , із радістю , та з цимбалами . І викрикували ті жінки , що грали , та й казали : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої ! І дуже запалився Саулів гнів , і та річ була неприємна йому , і він сказав : Давидові дали десятки тисяч , а мені дали тисячі , йому бракує ще тільки царювання ! І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида . І сталося другого дня , і напав злий дух від Бога на Саула , і він став несамовитий в себе вдома , а Давид грав своєю рукою , як щоденно , а в Сауловій руці був спис . І кинув Саул списа , кажучи про себе : Ударю в Давида , і приб'ю його до стіни ! Та Давид два рази ухилився від нього . І боявся Саул Давида , бо з ним був Господь , а від Саула Він відступив . І віддалив його Саул від себе , і настановив його собі тисячником , і він виходив на війни , і вертався перед народом . І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх , і з ним був Господь . І побачив Саул , що той має велике поводження , і налякався його . А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида , бо він виходив на війни , і вертався перед ними . І сказав Саул до Давида : Ось моя найстарша дочка Мерав , її я дам тобі за жінку . Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни ! А про себе Саул сказав : Нехай не буде на ньому моя рука , а нехай буде на ньому рука филистимлян ! А Давид сказав до Саула : Хто я , і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі , що я стану зятем цареві ? І сталося , коли настав час дати Давидові Мерав , Саулову дочку , то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові , а Давида покохала Мелхола , друга Саулова дочка . І розповіли про це Саулові , і ця річ була слушна в очах його . І сказав Саул про себе : Дам я її йому , і нехай вона стане йому за пастку , і нехай буде на ньому рука филистимлян ! А до Давида Саул сказав удруге : Посвоячишся сьогодні зо мною . І наказав Саул своїм рабам : Промовляйте до Давида потиху , говорячи : Ось цар уподобав тебе собі , а всі його раби полюбили тебе , а тепер ти посвоячишся з царем . І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей . А Давид сказав : Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем ? Таж я людина вбога та маловажна ! І розповіли це раби Саула йому , говорячи : Отак говорив Давид . І сказав Саул : Так скажете Давидові : Не бажає цар заплати за молоду , а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських , щоб пімститися на неприятелях царя . А Саул думав тим зробити , щоб Давид попав до руки филистимлян . І його раби переказали ці слова Давидові , і ця річ була мила в Давидових очах , щоб посвоячитися з царем . І в недовгому часі встав Давид , та й пішов він та його люди , і забив серед филистимлян двісті чоловіка . І Давид приніс їхні крайні плоті , і дав їх у повному числі цареві , щоб посвоячитися з царем . І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу . І побачив Саул , і пізнав , що Господь із Давидом , а Мелхола , Саулова дочка , полюбила його . А Саул ще й далі боявся Давида . І Саул ненавидів Давида по всі дні . І виходили воювати филистимські провідники , і бувало скільки вони виходили , то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів . І стало ім'я його дуже шановане . І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів , щоб убити Давида . Та Йонатан , син Саулів , дуже кохав Давида . І розповів Йонатан Давидові , говорячи : Батько мій Саул хоче вбити тебе . А тепер уранці стережися , сиди в укритті , і сховайся . А я вийду , і стану при своєму батькові на полі , де ти будеш , і я буду говорити про тебе до свого батька . І що побачу , те розповім тобі . І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида , і сказав йому : Нехай не згрішить цар проти раба свого , проти Давида , бо не згрішив він проти тебе , а вчинки його дуже добрі для тебе . І наражав він на небезпеку життя своє , і вбив филистимлянина , і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля . Ти це бачив та радів . І для чого згрішиш ти проти невинної крови , бажаючи вбити Давида безпричинно ? І послухався Саул Йонатанового голосу . І Саул присягнув : Як живий Господь , не буде той убитий ! І покликав Йонатан Давида , і переказав йому Йонатан усі ті слова . І привів Йонатан Давида до Саула , і він був перед ним , як давніше . А війна була далі . І вийшов Давид , воював з филистимлянами , та й завдав їм велику поразку , і вони повтікали перед ним . А злий дух від Господа був на Саулі , і він сидів у своїм домі , і спис його в руці його , а Давид грав рукою . А Саул хотів ударити списом у Давида , прибити його до стіни , та відхилився той перед Саулом , і він увігнав списа в стіну , а Давид утік , і був урятований тієї ночі . І послав Саул посланців до Давидового дому , щоб стерегли його й щоб убили його вранці . І розповіла Давидові його жінка Мелхола , говорячи : Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі , то взавтра ти будеш забитий . І Мелхола спустила Давида через вікно , і він пішов і втік , і врятувався . І взяла Мелхола домашнього божка , і поклала до ліжка , а подушку з козячого волосу поклала в головах його , та й прикрила плащем . І послав Саул посланців , щоб узяти Давида , а вона сказала : Він хворий ! І послав Саул тих посланців побачити Давида , говорячи : Принесіть його в ліжку до мене , щоб забити його ! І ввійшли ті посланці , аж ось у ліжку домашній божок , а в головах його подушка з козячого волосу ! І сказав Саул до Мелхоли : Нащо ти так обманила мене , і відпустила мого ворога , і він урятувався ? А Мелхола відказала Саулові : Він сказав мені : Відпусти мене , бо інакше вб'ю тебе ! А Давид утік і врятувався . І прийшов він до Самуїла до Рами , і розповів йому все , що зробив йому Саул . І пішов він та Самуїл , та й осілися в Найоті . І розповіджено Саулові , говорячи : Ось Давид у Найоті в Рамі . І послав Саул посланців , щоб узяли Давида . І вони побачили громаду пророків , що пророкувала , а Самуїл стояв над ними . І на Саулових посланців злинув Дух Божий , і пророкували й вони . І розповіли про це Саулові . І послав він інших посланців , та пророкували також і вони . А Саул послав посланців ще третіх , та пророкували й вони . І пішов і він до Рами , і прийшов аж до великої ями , що в Сеху , і запитав , і сказав : Де Самуїл та Давид ? А запитаний відказав : Ось у Найоті в Рамі . І пішов він туди до Найоту в Рамі . І злинув Божий Дух також на нього , і він усе пророкував , аж поки не прийшов у Найот у Рамі . І зняв і він одежу свою , і пророкував і він перед Самуїлом , і лежав нагий цілий той день та цілу ніч . Тому то й говорять : Чи й Саул між пророками ? І втік Давид з Найоту в Рамі , і прийшов та й сказав перед Йонатаном : Що я зробив , яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм , що він шукає моєї душі ? А той відказав : Борони Боже , ти не помреш ! Таж батько мій не робить жодної справи , великої чи справи малої , коли не відкриває на вухо мені , то чому мій батько заховає від мене цю справу ? Цього не буде ! А Давид іще присягнув та й сказав : Добре пізнав твій батько , що я знайшов милість в очах твоїх . І сказав він : Нехай не довідається про те Йонатан , щоб не був він засмучений . Але як живий Господь і як жива душа твоя , між мною та смертю не більше кроку ! І сказав Йонатан до Давида : Що підкаже душа твоя , те зроблю тобі ! І сказав Давид до Йонатана : Ось узавтра новомісяччя , коли звичайно сиджу я з царем , щоб їсти з ним . Але ти відпусти мене , а я сховаюся в полі аж до третього вечора . Якщо дійсно згадає про мене твій батько , то скажеш , що конче жадав від мене Давид , щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму , бо там річна жертва для всього роду його . Якщо він скаже так : Добре ! то мир твоєму рабові . А якщо дійсно запалає йому гнів , то знай , що постановлене те зло від нього . І зробиш милість своєму рабові , бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою . А якщо є на мені провина , убий мене ти , а до батька твого пощо мене вести ? І відказав Йонатан : Борони тебе , Боже ! Бо якщо справді пізнаю , що в мого батька постановлене зло , щоб прийшло на тебе , чи ж того я не розкажу тобі ? І сказав Давид до Йонатана : Хто повідомить мене , якщо батько твій відповість тобі жорстоке ? А Йонатан сказав до Давида : Ходи ж , і вийдемо на поле . І вийшли вони обидва на поле . І сказав Йонатан до Давида : Свідок Господь , Бог Ізраїлів , що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого . Нехай скарає мене Бог , якщо тоді не пошлю до тебе , і не сповіщу тебе , так нехай зробить Господь Йонатану , і так нехай додасть ! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі , то сповіщу тебе , і відішлю тебе , і ти підеш у мирі , а Господь буде з тобою , як Він був із моїм батьком . І ти , якщо я буду ще живий , хіба не зробиш зо мною Господньої милости ? Коли ж я помру , то не відбирай своєї милости від дому мого навіки , а навіть тоді , як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі . І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів ! І склав Йонатан умову з Давидовим домом . І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього , бо він покохав його , як свою душу . І сказав йому Йонатан : Узавтра новомісяччя , і ти будеш згаданий , бо буде порожнє твоє місце . А третього дня скоро зійдеш , і прийдеш до місця , де ти ховався у день твого чину , і сядеш при камені Азел . А я пущу три стрілі набік , ніби стріляючи собі до мети . І ось пошлю я слугу : Іди , знайди ті стріли ! Якщо , говорячи , скажу я до хлопця : Он ті стріли тут перед тобою , візьми їх , то приходь , бо мир тобі , і нема нічого злого , як живий Господь ! А якщо я скажу до того юнака так : Он ті стріли з а тобою далі , то втікай , бо Господь відпускає тебе . А та річ , що про неї говорили ми , я та ти , ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки ! І сховався Давид у полі . І було новомісяччя , а цар засів до їжі . І сів цар на стільці своїм , як раз-у-раз , на стільці при стіні . І встав Йонатан , а Авнер сів збоку Саула , а Давидове місце було порожнє . Та Саул нічого не говорив того дня , бо сказав собі : Це випадок , Давид не чистий , бо не очистився . І сталося другого дня , на другий день новомісяччя , було порожнє Давидове місце . І сказав Саул до сина свого Йонатана : Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора , і сьогодні ? І відповів Йонатан Саулові : Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму . І він говорив : Пусти мене , бо в тому місті для нас родова жертва , і запросив мене брат мій . А тепер , якщо знайшов я милість в очах твоїх , нехай я побіжу та побачу братів моїх . Тому не прийшов він до царського столу . І запалав Саулів гнів на Йонатана , і він сказав йому : Негідний і неслухняний сину ! Чи ж не знаю я , що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері ? Бо всі дні , поки Єссеїв син живий на землі , не будеш міцно стояти ані ти , ані царство твоє . А тепер пошли , і приведи його до мене , бо він призначений на смерть . І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому : Чому він буде забитий ? Що він зробив ? Тоді Саул кинув списа на нього , щоб убити його . І пізнав Йонатан , що то постановлене від батька , щоб убити Давида . І встав Йонатан від столу , розпалений гнівом , і не їв хліба і другого дня новомісяччя , бо був засмучений за Давида , бо його образив його батько . І сталося вранці , і вийшов Йонатан на поле , на умовлений з Давидом час , а з ним був малий хлопець . І сказав він до хлопця свого : Побіжи , знайди ті стріли , що я вистріляю . Хлопець побіг , а він пустив стрілу поза нього . І прийшов хлопець до місця стріли , що пустив Йонатан , а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав : Он та стріла за тобою далі ! І кликнув Йонатан за хлопцем : Скоро , поспіши , не ставай ! І зібрав Йонатанів хлопець стріли , та й прийшов до свого пана . А той хлопець нічого не знав , тільки Йонатан та Давид знали ту справу . І віддав Йонатан свою зброю юнакові , якого мав , та й сказав йому : Іди , занеси це до міста ! Той юнак пішов , а Давид устав із південного боку , і впав на обличчя своє на землю , та й поклонився три рази . І поцілували вони один одного , і оплакували один одного , а Давид гірко плакав . І сказав Йонатан до Давида : Іди з миром ! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я , говорячи : Господь нехай буде свідком між мною та між тобою , і між насінням моїм та насінням твоїм , нехай буде аж навіки ! І встав Давид і пішов , а Йонатан пішов до міста . І прийшов Давид до Нова , до священика Ахімелеха . А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому : Чому ти сам , і нікого немає з тобою ? І сказав Давид до священика Ахімелеха : Цар наказав мені справу , і до мене сказав : Нехай ніхто не знає цього , тієї справи , за якою я посилаю тебе , і яку наказав тобі . А слуг я умовив на означене місце . А тепер , що є в тебе під рукою ? П'ять хлібів дай у мою руку , або що знайдеться . А священик відповів Давидові та й сказав : Нема в мене звичайного хліба під рукою , а є тільки хліб святий , якщо твої слуги здержалися від жінки . І відповів Давид священикові , та й сказав йому : Так , бо жінок не було при нас як учора , так і позавчора , відколи я вийшов , і тіла слуг були чисті . А то хліб звичайний , особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим . І дав йому священик святе , бо не було там іншого хліба , крім хлібів показних , що були зняті з-перед Господнього лиця , щоб покласти теплий хліб того дня , коли його забирають . А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем , а ім'я йому Доеґ , ідумеянин , провідник пастухів , яких мав Саул . І сказав Давид до Ахімелеха : Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча ? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого , ані іншої зброї своєї , бо царська справа була нагла . А священик сказав : Є меч филистимлянина Ґоліята , що ти вбив його в долині Ела , ось він за ефодом , загорнений одежею . Якщо візьмеш його собі , візьми , бо тут нема іншого , окрім нього . І сказав Давид : Нема іншого такого , як він , дай його мені ! І встав Давид , і втікав того дня перед Саулом , і прибув до Ахіша , царя ґатського . І сказали до нього Ахішеві раби : Чи ж не цей Давид цар Краю ? Хіба ж не про нього співають у танцях , говорячи : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої . І заховав Давид ті слова в своєму серці , і сильно боявся Ахіша , царя ґатського . І змінив він свій розум на їхніх очах , і шалів при них , і бив по дверях брами , і пускав слину свою на свою бороду . І сказав Ахіш до своїх рабів : Ось бачите чоловіка , що сходить із розуму . Нащо привели його до мене ? Чи мені бракує безумних , що ви привели його , щоб сходив із розуму передо мною ? Чи такий може входити до мого дому ? І пішов Давид звідти , і втік до печери Адуллам . А брати його та ввесь дім батька його почули про це , та й посходилися до нього туди . І позбиралися до нього кожен пригноблений , і кожен , хто був задовжений , і кожен огірчений в душі , і він став над ними провідником . І було їх із ним близько чотирьох сотень люда . І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи , та й сказав до моавського царя : Нехай прийде батько мій та мати моя , і будуть із вами , аж поки я буду знати , що зробить мені Бог . І він привів їх до моавського царя , і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині . А пророк Ґад сказав до Давида : Ти не будеш сидіти в твердині , іди , і перейдеш собі до Юдиного краю ! І пішов Давид , і прийшов до лісу Херет . І почув Саул , що пізнаний Давид та люди , хто з ним . А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї , а спис його був у руці його , і всі його раби стояли при ньому . І сказав Саул до слуг своїх , що стояли при ньому : Послухайте , веніяминівці ! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники ? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками , що всі ви змовилися на мене , і не донесли до вуха мого , що син мій склав умову з Єссеєвим сином , і ніхто з вас не змилосердився надо мною , і не відкрив мені , що син мій поставив мого раба чатувати на мене , і те діється і цього дня ? І відповів ідумеянин Доеґ , а він стояв при Саулових слугах , і сказав : Я бачив Єссеєвого сина , що приходив до Нова , до Ахімелеха , Ахітувового сина , і він питав для нього Господа , і дав йому поживи на дорогу , і дав йому меча филистимлянина Ґоліята . І послав цар покликати священика Ахімелеха , сина Ахітувового , та ввесь дім його батька , священиків , що в Нові . І всі вони прибули до царя . А Саул сказав : Слухай но , сину Ахітувів ! А той відказав : Ось я , мій пане ! І сказав до нього Саул : Нащо ви змовилися на мене , ти та Єссеїв син , коли ти дав йому хліба та меча , і питав для нього Бога , щоб повстав він на мене й чигав , як цього дня ? І відповів Ахімелех цареві та й сказав : А хто серед усіх рабів твоїх вірний , як Давид , царів зять , і має приступ до тайної ради , і шанований у твоєму домі ? Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога ? Борони мене Боже ! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого , бо в усьому тому твій раб не знає нічого , ані малого , ані великого . А цар сказав : Конче помреш , Ахімелеху , ти та ввесь дім батька твого ! І сказав цар слугам , що стояли при ньому : Підійдіть , і повбивайте Господніх священиків , бо й їхня рука разом із Давидом , бо вони знали , що втікає він , та не донесли до вуха мого . Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки , щоб діткнутися до Господніх священиків . Тоді цар сказав до Доеґа : Підійди ти , і вдар священиків ! І підійшов ідумеянин Доеґ , та й ударив священиків , і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка , що носять лляного ефода . А Нов , священиче місто , цар побив вістрям меча все , від чоловіка й аж до жінки , від дитини й аж до немовляти , і вола , і осла , і дрібну худобину , усе побив вістрям меча . Та втік один син Ахімелеха , Ахітувового сина , а ім'я йому : Евіятар . І втік він до Давида . І Евіятар доніс Давидові , що Саул повбивав Господніх священиків . А Давид сказав до Евіятара : Я знав того дня , що там ідумеянин Доеґ , який конче розповість Саулові . Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька ! Зостанься ж зо мною , не бійся , бо той , хто шукатиме моєї душі , шукатиме й душі твоєї , та ти будеш стережений у мене . І донесли Давидові , говорячи : Ось филистимляни облягли Кеїлу , і грабують клуні . І запитав Давид Господа , говорячи : Чи піду й переможу тих филистимлян ? А Господь сказав до Давида : Іди , і поб'єш филистимлян та спасеш Кеїлу . А Давидові люди сказали до нього : Ось ми боїмося тут у Юді , а що ж буде , коли підемо в Кеїлу , проти филистимських лав ? А Давид ще далі питався Господа , і Господь відповів та сказав йому : Устань , зійди до Кеїли , бо Я даю филистимлян у твою руку . І пішов Давид та люди його до Кеїли , та й воював із филистимлянами , і зайняв їхню худобу , і наніс їм велику поразку . І спас Давид мешканців Кеїли . І сталося , коли втікав Евіятар , син Ахімелеха , до Давида в Кеїлу , то ефод був у його руці . А Саулові донесено , що Давид увійшов у Кеїлу . І сказав Саул : Бог віддав його в мою руку , бо він замкнув себе , коли ввійшов до міста з воротами та засувом . І скликав Саул увесь народ на війну , щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його . І дізнався Давид , що Саул задумує лихо на нього , і сказав до священика Евіятара : Принеси ефода ! І Давид сказав : Господи , Боже Ізраїлів ! Дослухуючися , чув Твій раб , що Саул хоче ввійти до Кеїли , щоб вигубити місто через мене . Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку ? Чи зійде Саул , як чув твій раб ? Господи , Боже Ізраїлів , розповіж же Своєму рабові ! І сказав Господь : Зійде . І запитався Давид : Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку ? А Господь сказав : Видадуть . І встав Давид та його люди , близько шости сотень чоловіка , та й вийшли з Кеїли , і ходили , де можна було ходити . А Саулові донесено , що Давид утік із Кеїли , і він занехаяв похід . І осівся Давид у пустині в твердинях , і осівся на горі в пустині Зіф . А Саул шукав його повсякденно , та Бог не дав його в руку йому . І побачив Давид , що Саул вийшов шукати душі його , а Давид пробував у пустині Зіф у Хореші . І встав Йонатан , Саулів син , і пішов до Давида до Хорешу , і зміцнив його на дусі в Бозі , та й сказав до нього : Не бійся , бо не знайде тебе рука мого батька Саула ! І ти будеш царювати над Ізраїлем , а я буду тобі заступником . І це знає й батько мій Саул . І вони обидва склали умову перед Господнім лицем . І осівся Давид у Хорешу , а Йонатан пішов до свого дому . А зіфеяни прийшли до Саула до Ґів'ї , говорячи : Ось Давид ховається в нас у твердинях у Хорешу , на взгір'ї Хахіла , що з півдня від Єшімону . А тепер , за всім жаданням своєї душі , о царю , конче зійди , а нам хіба видати його в цареву руку . І сказав Саул : Благословенні ви в Господа , бо змилосердилися надо мною ! Ідіть же , приготуйте ще , і розпізнайте , і побачте місце його , де буде нога його , хто його там бачив , бо казали мені : сильно хитрує він ! І подивіться , і розізнайте всі схованки , де він ховається , і вернетесь до мене з певною звісткою , і я піду з вами . І буде , якщо він є в Краю , то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах . І встали вони , і пішли в Зіф перед Саулом . А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві , на південь від Єшімону . А Саул та його люди пішли шукати . І донесли про це Давидові , і він зійшов до Сели , і спинився в Маонській пустині . А Саул прочув , та й гнався за Давидом до Маонської пустині . І пішов Саул з цього боку гори , а Давид та його люди з того боку гори . І поспішав Давид відійти перед Саулом , а Саул та люди його оточували Давида та людей його , щоб схопити їх . І прийшов посланець до Саула , говорячи : Іди поспішно , бо филистимляни кинулися на Край ! І вернувся Саул з погоні за Давидом , і пішов навперейми филистимлян . Тому то назвали ім'я тому місцю : Села-Гаммахлекот . А Давид вийшов звідти , і осівся в твердинях Ен-Ґеді . І сталося , як вернувся Саул із погоні за филистимлянами , то донесли йому , говорячи : Ось Давид у пустині Ен-Ґеді . І взяв Саул три тисячі війська , вибраних з усього Ізраїля , і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель . І прийшов він до кошар на отари при дорозі , а там печера . І Саул увійшов туди для потреби , а по боках печери сиділи Давид та люди його . І сказали люди Давида до нього : Оце той день , що Господь говорив до тебе : Ось Я даю ворога твого в твою руку , і ти зробиш йому , як буде добре в твоїх очах . А Давид устав , і тихо відтяв полу Саулового плаща . І сталося потім , і серце Давидове все докоряло йому , що він відтяв полу Саулового плаща . І сказав він до своїх людей : Борони мене , Господи , щоб зробити ту річ моєму панові , Господньому помазанцеві , щоб простягнути руку свою на нього , бо він помазанець Господній ! І Давид стримав цими словами людей своїх , і не дав їм повстати на Саула . А Саул устав із печери , і пішов дорогою . А потому Давид устав , і вийшов із печери , та й закричав за Саулом , говорячи : Пане мій , о царю ! А Саул озирнувся назад , а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився . І сказав Давид до Саула : Нащо ти слухаєш слів того , хто каже : Давид хоче тобі зла ? Ось цього дня очі твої бачать те , що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері . І радили мені забити тебе , та я змилосердився над тобою й сказав : Не простягну своєї руки на свого пана , бо він помазанець Господній ! І подивися , батьку мій , і поглянь на полу плаща свого в моїй руці , бо коли я відрізував цю полу плаща твого , то я не забив тебе . Пізнай та побач , що в моїй руці нема зла та гріха , і не згрішив я проти тебе , а ти чигаєш на душу мою , щоб забрати її ! Нехай розсудить Господь між мною та між тобою , і нехай пімститься Господь тобі за мене , а моя рука не буде на тобі ! Як говорить стародавня приказка : Від безбожних виходить безбожність , а моя рука не буде на тобі ! За ким вийшов Ізраїлів цар ? За ким ти ганяєшся ? За мертвим псом , за однією блохою ? І нехай буде Господь за суддю , і нехай Він розсудить між мною та між тобою . І побачить Він , і заступиться за мою справу , і висудить мене з твоєї руки . І сталося , як Давид скінчив говорити ці слова до Саула , то Саул сказав : Чи це твій голос , сину мій Давиде ? І підняв Саул голос свій , та й заплакав . І сказав він до Давида : Справедливіший ти від мене , бо ти робив мені добро , а я робив тобі лихо . Бо ти сьогодні засвідчив , що зробив зо мною добро тим , що Господь видав мене в твою руку , а ти не вбив . Як чоловік знайде свого ворога , то хіба відпускає його доброю дорогою ? І Господь відплатить тобі добром за те , що ти зробив мені цього дня . А тепер я ось пізнав , що дійсно будеш ти царювати , і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство . А тепер присягни мені Господом , що не вигубиш насіння мого по мені , і що не вигубиш імени мого з дому батька мого . І Давид заприсягнув Саулові . І пішов Саул до дому свого , а Давид та люди його ввійшли до твердині . І вмер Самуїл , і зібрався ввесь Ізраїль , та й оплакував його , і поховали його в його домі в Рамі . А Давид устав , і пішов у пустиню Паран . І був чоловік у Маоні , а оселя його на Кармелі , і цей чоловік був дуже багатий , і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз . І був він на Кармелі , коли стригли отару його . А ім'я тому чоловікові Навал , а ім'я жінці його Авіґаїл . А жінка та була доброго розуму та вродлива , чоловік же той був жорстокий та злочинний , із роду Калева . А Давид почув у пустині , що Навал стриже свою отару . І послав Давид десять хлопців . І сказав Давид до тих хлопців : Вийдіть на Кармел , і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир , та й скажете так братові моєму : І тобі мир , і дому твоєму мир , і всьому , що твоє , мир ! А тепер почув я , що в тебе стрижуть . Пастухи твої були з нами , ми не кривдили їх , і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі . Запитай своїх слуг , і вони розповідять тобі . І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці , бо доброго дня ми прийшли . Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові , що знайде рука твоя ! І прийшли Давидові хлопці , і промовили до Навала , в імені Давида , усі ці слова . І спинилися . І відповів Навал Давидовим рабам , і сказав : Хто такий Давид та хто Єссеїв син ? Сьогодні намножилося рабів , що вириваються кожен від пана свого ! І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане , що нарізав я для своїх стрижіїв , та й дам людям , яких не знаю , звідки то вони ? І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу , і вернулися , і прийшли , і розповіли йому всі ці слова . А Давид сказав до людей своїх : Припережіть кожен меча свого ! І приперезали кожен меча свого , і приперезав і Давид свого меча . І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка , а дві сотні остались при речах . А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл , Наваловій жінці , говорячи : Ось Давид послав був із пустині посланців , щоб привітати нашого пана , а він кинувся на них . А ті люди дуже добрі для нас , і не були ми покривджені , і нічого нам не пропало за всі дні , коли ми ходили з ними , як були ми на полі . Муром були вони над нами і вночі , і вдень повсякчас , коли ми були з ними , як ми пасли отари . А тепер пізнай та побач , що зробиш , бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його . А він негідний , із ним не можна говорити . Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів , і два бурдюки вина , і п'ятеро приготовлених з отари , і п'ять сеїв пряженого зерна , а сто родзинок , та двісті сушених фіґ . І склала це на ослів . І сказала вона до своїх слуг : Ідіть передо мною , а я ось піду за вами . І сталося , як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті , аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй . І вона стрінула їх . А Давид сказав : Надармо ж пильнував я все , що належить тому чоловікові в пустині , і зо всього його нічого не пропало . Та він вернув мені злом за добро ! Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам , і так нехай додасть , якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те , що мочиться до стіни ! А Авіґаїл побачила Давида , і поспішно зійшла з осла , і впала перед Давидом на обличчя своє , та й вклонилася до землі . І впала вона до ніг йому та й сказала : На мені самій , пане мій , ця провина ! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх , а ти послухай слів своєї невільниці . Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка , на Навала , бо яке ім'я його , такий він : Навал ім'я йому , і глупота з ним ! А я , невільниця твоя , не бачила хлопців мого пана , що ти посилав . А тепер , мій пане , як живий Господь і як жива душа твоя ! Господь стримає тебе , щоб ти не ввійшов до пролиття крови , і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі ! А тепер нехай стануть , як Навал , вороги твої та ті , що шукають зла на пана мого ! А оце дарунок , якого принесла твоя невільниця своєму панові , буде даний хлопцям , що служать моєму панові . Прости ж провину невільниці своєї , бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім , бо пан мій провадить війни Господні , і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів . І хоч повстане хто гнати тебе , і шукати твоєї душі , то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом , Богом твоїм , а душу ворогів твоїх нехай Він її кине , як із пращі ! І станеться , коли Господь зробить моєму панові все добре , що говорив про тебе , і настановить тебе володарем над Ізраїлем , то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана , як коли б пролив ти надармо кров , і пан мій пімстився сам . А коли Господь зробить добро моєму панові , то ти згадаєш про свою невільницю ! І сказав Давид до Авіґаїл : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що послав тебе на це навпроти мене ! І благословенний розум твій , і благословенна ти , що стримала мене цього дня , щоб я не пішов на пролиття крови , і щоб рука моя не відімстила за мене . Але живий Господь , Бог Ізраїлів , що стримав мене зробити тобі зло , бо коли б ти була не поспішила , і не прийшла назустріч мені , то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те , що мочиться до стіни ! І взяв Давид із руки її те , що вона принесла йому , а їй сказав : Іди з миром до свого дому ! Бачиш , я послухався голосу твого , і простив тобі ! І прийшла Авіґаїл до Навала , аж ось у нього прийняття в його домі , немов прийняття царське ! А Навалове серце було веселе в ньому , і він був дуже п'яний . І вона не розповіла йому нічого , ані малого , ані великого аж до світла ранку . І сталося , вранці , коли Навал витверезився , то жінка його розповіла йому про цю справу . І завмерло йому серце в його середині , і він став , як камінь . І сталося днів через десять , і вразив Господь Навала , і той помер . І почув Давид , що Навал помер , і сказав : Благословенний Господь , що розсудив справу образи моєї від Навала , а раба Свого стримав від зла , зло Навала звернув Господь на його голову ! І Давид послав , і говорив про Авіґаїл , щоб узяти її собі за жінку . І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел , і промовляли до неї , говорячи : Давид послав нас до тебе , щоб узяти тебе йому за жінку . А вона встала , і вклонилася лицем до землі , та й сказала : Ось твоя служниця готова стати невільницею , щоб мити ноги рабів пана мого ! І Авіґаїл поспішно встала , і сіла на осла , а п'ятеро служанок її йшли при ногах її . І пішла вона за Давидовими посланцями , та й стала йому за жінку . А Ахіноам узяв Давида з Їзреелу , і вони обидві стали йому за жінок . А Саул віддав дочку свою Мелхолу , Давидову жінку , Палтієві , Лаїшевому синові , що з Ґалліму . І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї , говорячи : Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону ! І встав Саул , і зійшов у пустиню Зіф , а з ним три тисячі чоловіка , вибраних із Ізраїля , щоб шукати Давида в пустині Зіф . І таборував Саул на згір'ї Гахіли , що навпроти Єшімону , на дорозі . А Давид пробував у пустині , і побачив , що Саул вийшов за ним до пустині . І послав Давид підглядачів , і довідався , що Саул дійсно прийшов . А Давид устав , і прийшов до місця , де таборував Саул . І Давид побачив те місце , де лежав Саул та Авнер , син Нерів , керівник його війська . А Саул лежав у таборі , а народ таборував навколо нього . І звернувся Давид , і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая , Церуєвого сина , Йоавого брата , говорячи : Хто зійде зо мною до Саула до табору ? І сказав Авішай : Я зійду з тобою ! І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі , аж ось Саул лежить , спить у таборі , а спис його встромлений у землю в приголів'ї його , а Авнер та народ лежать навколо нього . І сказав Авішай до Давида : Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою , а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом , і не повторю йому ! І сказав Давид до Авішая : Не губи його , бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця , і був невинний ? І сказав Давид : Як живий Господь , тільки Господь уразить його : або прийде день його і він помре , або він піде на війну і загине . Борони мене , Господи , простягнути свою руку на Господнього помазанця ! А тепер візьми цього списа , що в приголів'ї його , та горня води , і ходімо собі ! І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я , та й пішли собі . І ніхто не бачив , і не знав , і не збудився , бо всі вони спали , бо на них упав сон від Господа . І перейшов Давид на той бік , і став здалека на верховині гори , а між ними велика просторінь . І крикнув Давид до народу та до Авнера , Нерового сина , говорячи : Чи ж не відповіси , Авнере ? А Авнер відповів та сказав : Хто ти , що кликав до царя ? І сказав Давид до Авнера : Чи ти не муж ? І хто рівний тобі в Ізраїлі ? І чому не пильнував ти свого пана , царя ? Бо приходив один із народу , щоб погубити царя , твого пана . Не добра це річ , що ти зробив ! Як живий Господь , ви повинні померти , бо не пильнували ви пана свого , Господнього помазанця ! А тепер побач , де царів спис , та де горня води , що були в приголів'ї його ? І пізнав Саул Давидів голос , та й сказав : Чи це твій голос , сину мій Давиде ? А Давид сказав : Мій голос , пане мій , царю ! І далі сказав : Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом ? Бо що я зробив , і яке зло в моїй руці ? А тепер нехай пан мій , цар , послухає слів свого раба . Якщо Господь намовив тебе проти мене , то нехай це станеться запашною жертвою , а якщо людські сини , прокляті вони перед Господнім лицем , бо вони відігнали мене сьогодні , щоб я не належав до Господнього спадку , говорячи : Іди , служи іншим богам ! А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем , бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи , як женуть куропатву в горах ! І сказав Саул : Прогрішив я ! Вернися , сину мій , Давиде , бо не вчиню вже тобі зла за те , що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня . Оце був я нерозумний , і дуже багато помилявся . А Давид відповів та й сказав : Ось царів спис , і нехай прийде один із слуг , і нехай його візьме . А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його , що Господь дав тебе сьогодні в руку мою , та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця . І ось , яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх , таке велике нехай буде моє життя в очах Господа , і нехай Він урятує мене від усякого утиску ! І сказав Саул до Давида : Благословенний ти , сину мій Давиде ! І ти дійсно зробиш , і дійсно зможеш ти ! І пішов Давид на свою дорогу , а Саул вернувся на своє місце . І сказав Давид у серці своїм : Колись я попадуся в Саулову руку . Нема мені ліпшого , як , утікаючи , утечу до филистимського краю , і відмовиться від мене Саул , щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні , і я втечу від руки його . І встав Давид , і перейшов він та шість сотень чоловіка , що з ним , до Ахіша , Маохового сина , ґатського царя . І осівся Давид з Ахішем у Ґаті , він та люди його , кожен із домом своїм , Давид та дві жінки його : ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл , колишня жінка Навалова , кармелітка . І донесено Саулові , що Давид утік до Ґату , і він більш уже не шукав його . А Давид сказав до Ахіша : Якщо я знайшов милість в очах твоїх , нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі , і нехай я осяду там . І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою ? І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ , чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня . А число днів , що Давид сидів на филистимській землі , було рік та чотири місяці . І сходив Давид та люди його , і нападали на Ґешуреянина , і на Ґірзеянина , і на Амаликитянина , бо вони мешканці цього краю відвіку , аж доти , як іти до Шуру , і аж до єгипетського краю . І побивав Давид той край , і не лишав при житті ані чоловіка , ані жінки , і забирав худобу дрібну та худобу велику , і осли , і верблюди , і одежу , і вертався , і приходив до Ахіша . І питався Ахіш : На кого нападали ви сьогодні ? А Давид казав : На південь Юдин , і на південь Єрахмеелеянина , і на південь Кенеянина . А Давид не лишав при житті ані чоловіка , ані жінки , щоб привести до Ґату , говорячи : Щоб не донесли на нас , кажучи : Так зробив Давид , і такий його звичай по всі дні , коли сидів на филистимській землі . І вірив Ахіш Давидові , говорячи : Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі , і буде мені за вічного раба ! І сталося тими днями , і зібрали филистимляни свої військові табори , щоб воювати з Ізраїлем . І сказав Ахіш до Давида : Щоб ти певно знав , що вийдеш зо мною в таборі , ти та люди твої . І сказав Давид до Ахіша : Тому тепер ти пізнаєш , що зробить твій раб . А Ахіш сказав до Давида : Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні . А Самуїл тоді помер , і оплакував його ввесь Ізраїль , і поховали його в Рамі , у його місті . А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів . І зібралися филистимляни , і прийшли , і таборували в Шунемі . А Саул зібрав усього Ізраїля , і таборували в Ґілбоа . І побачив Саул филистимський табір та й злякався , і сильно затремтіло йому серце . І питався Саул Господа , та не відповів йому Господь ані в снах , ані урімом , ані пророками . І сказав Саул до своїх рабів : Пошукайте мені жінку ворожку , і я піду до неї , і запитаю її . І відповіли йому раби його : Ось жінка ворожка , в Ен-Дорі . І перебрався Саул , і надів іншу одежу , і пішов він та двоє людей з ним , і прийшли до тієї жінки вночі . А він сказав : Поворожи мені , і виклич мені того , кого скажу тобі . А та жінка відповіла йому : Ти ж знаєш , що зробив Саул , що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів . І нащо ти важиш на мою душу , щоб забити її ? І Саул присягнув їй Господом , говорячи : Як живий Господь , не спіткає тебе вина за цю річ ! І сказала та жінка : Кого я викличу тобі ? А він відказав : Самуїла виклич мені . І побачила та жінка Самуїла , та й крикнула сильним голосом ! І сказала та жінка до Саула , говорячи : Нащо ти обманив мене , таж ти Саул ! І сказав їй цар ; Не бійся ! Але що ти бачиш ? А та жінка відказала Саулові : Я бачу ніби богів , що виходять із землі ! І він їй сказав : Який його вид ? А та відказала : Виходить старий чоловік , зодягнений у довгу одежу . І Саул пізнав , що то Самуїл , і схилив своє обличчя до землі , та й уклонився . І сказав Самуїл до Саула : Нащо ти непокоїш мене , мене викликаючи ? А Саул сказав : Дуже тяжко мені , филистимляни воюють зо мною , а Бог відступився від мене , і не відповідає мені вже ані через пророків , ані в снах . І покликав я тебе , щоб ти навчив мене , що я маю робити . І сказав Самуїл : І нащо ти питаєш мене , коли Господь відступився від тебе , і став із твоїм ворогом ? І Господь зробив йому , як говорив був через мене , Господь узяв царство з твоєї руки , і дав його твоєму ближньому , Давидові . Як ти не слухався Господнього голосу , і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика , тому Господь зробив тобі цю річ цього дня . І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян . А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною ; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян . І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом , сильно він злякався Самуїлових слів , та й сили не було в ньому , бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч . І підійшла та жінка до Саула й побачила , що він дуже пригнічений . І сказала до нього : Ось невільниця твоя послухалася твого голосу , і наразила життя своє на небезпеку , бо я послухалася слів твоїх , що ти говорив мені . А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці , я покладу перед тобою шматок хліба , а ти з'їж і буде в тобі сила , коли підеш дорогою . А він відмовився й сказав : Не буду їсти ! Та сильно просили його слуги його та тая жінка , і він послухався їхнього голосу . І звівся він із землі , і всівся на ліжку . А та жінка мала в домі годоване теля , і поспішно зарізала його . І взяла вона муки й замісила , і спекла з того прісне . І принесла те перед Саула та перед слуг його , і вони їли . Потім устали й пішли тієї ночі . І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку , а Ізраїль таборував в Аїні , що в Їзреелі . А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами , Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем . І казали филистимські князі : Що це за євреї ? А Ахіш відказав филистимським князям : Таж це Давид , раб Саула , Ізраїлевого царя , що був зо мною певний час , чи то роки , а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього . І гнівалися на нього филистимські князі . І сказали йому филистимські князі : Заверни того чоловіка , і нехай він вернеться до свого місця , де ти призначив йому , і нехай він не йде з нами на війну , і не стане нам противником на війні . І чим він може подобатися своєму панові ? Хіба головами цих людей ? Чи ж це не той Давид , що про нього співали в танцях , говорячи : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої ! І покликав Ахіш Давида , і сказав до нього : Як живий Господь , ти правдивий , і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі , бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня . Та в очах князів ти не добрий . А тепер вернися та йди в мирі , і не зробиш зла в очах филистимських князів . А Давид сказав до Ахіша : Що ж зробив я ? І що ти знайшов у своєму рабові від дня , коли став я перед твоїм обличчям , аж до цього дня , що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана , царя ? І відповів Ахіш і сказав до Давида : Знаю я , що ти добрий в очах моїх , немов Ангол Божий . Та филистимські князі сказали : Нехай не йде він із нами на війну ! А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого , що прийшли з тобою . І повставайте рано вранці , і як вам розсвіне , ідіть ! І встав рано вранці Давид та люди його , щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю . А филистимляни пішли до Ізраїля . І сталося , коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу , третього дня , то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу , і побили Ціклаґ та спалили його огнем . І позабирали вони до неволі жінок , що були в ньому , від малого аж до великого , нікого не забили , але забрали , та й пішли своєю дорогою . І прийшов Давид та його люди до того міста , а воно спалене огнем ! А їхні жінки , та сини їхні , та їхні дочки забрані в неволю . І підніс Давид та народ , що з ним , свій голос , та й плакали , аж поки не стало їм сили плакати . І були взяті до неволі обидві Давидові жінки : їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл , колишня жінка кармелітянина Навала . І було Давидові дуже гірко , бо народ говорив , щоб його вкаменувати , бо засмутилася душа всього народу , кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх . Та Давид зміцнився Господом , Богом , своїм . І сказав Давид до священика Евіятара , Ахімелехового сина : Принеси до мене ефода ! І Евіятар приніс ефода до Давида . І запитав Давид Господа , говорячи : Чи мені гнатися за тією ордою , чи дожену її ? А Він відказав йому : Женися , бо конче доженеш , і конче визволиш . І пішов Давид , він та шість сотень люда , що з ним , і вони прийшли аж до потоку Бесор ; а відсталі спинилися . І гнався Давид , він та чотири сотні чоловіка . А двісті люда спинилися , бо були слабі , щоб перейти потока Бесор . І знайшли вони в полі єгиптянина , і привели його до Давида , і дали йому хліба , а він їв , і напоїли його водою . І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок . І він з'їв , і вернувся дух його до нього , бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі . І запитав його Давид : Чий ти та звідкіля ти ? А той відказав : Я єгипетський юнак , раб амаликитянина . Та покинув мене пан мій , бо я захворів три дні тому . Ми були вдерлися на південь керетеїв , і на той , що Юдин , та на південь Калева . А Ціклаґ ми спалили огнем . І сказав йому Давид : Чи не заведеш мене до тієї орди ? А той відповів : Присягни мені Богом , що не вб'єш мене , і що не видаси мене в руку мого пана , то спроваджу тебе до тієї орди . І він спровадив його , аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі , їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі , що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного . І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня , і не втік із них ніхто , крім чотирьохсот чоловіка хлопців , що повсідали на верблюдів , і повтікали . І врятував Давид усе , що позабирав був Амалик . І обидві свої жінки Давид урятував . І не пропало їм нічого : усе , від малого й аж до великого , і аж до синів та дочок , і від здобичі , і аж до всього , що ті взяли були собі , усе вернув Давид ! І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику , а ті , що йшли перед тією чередою , говорили : Це Давидова здобич ! Потому прийшов Давид до тих двохсот людей , що були слабі , щоб іти за Давидом , і що їх він лишив був при потоці Бесор , а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові , що з ним . І підійшов Давид до народу , і запитався їх про мир . І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей , що ходили з Давидом , та й сказали : Вони не ходили з нами , тому не дамо їм зо здобичі , що ми відняли , бо кожному дамо тільки жінок його та синів його , нехай відведуть , і нехай ідуть ! А Давид сказав : Не робіть так , браття мої , з тим , що дав нам Господь , і пильнував нас , і дав орду , що йшла на нас , у нашу руку . А хто послухає вас у такій речі ? Бо яка частина того , хто ходив до бою , то така частина й того , хто сидів при речах , рівно поділять . І сталося від цього дня й далі , і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля , і він існує аж до цього дня . І прийшов Давид до Ціклаґу , і послав зо здобичі Юдиним старшим , приятелям своїм , говорячи : Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів , тим , що в Бет-Елі , і тим , що в Рамоті південнім , і тим , що в Яттері , і тим , що в Ароері , і тим , що в Сіфмоті , і тим , що в Ештемоа , і тим , що в Рахалі , і тим , що в містах Єрахмелеянина , і тим , що в містах Кенеянина , і тим , що в Хормі , і тим , що в Бор-Ашані , і тим , що в Атаху , і тим , що в Хевроні , і до всіх тих місць , куди ходив Давид , він та люди його . А филистимляни воювали з Ізраїлем . І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами , і падали трупами на горі Ґілбоа . І догнали филистимляни Саула та його синів . І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя , Саулових синів . І став бій тяжкий для Саула , і його знайшли лучники , він був дуже поранений тими лучниками . І сказав Саул до свого зброєноші : Витягни меча свого , і пробий мене ним , щоб не прийшли ці необрізані , і не пробили мене , і не знущалися надо мною ! Та не хотів зброєноша , бо дуже боявся . Тоді взяв Саул меча , та й упав на нього ! І побачив зброєноша , що помер Саул , і впав і він на свого меча , та й помер із ним . І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша , також усі люди разом . А ізраїльтяни , що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану , коли побачили , що повтікали ізраїльтяни , і що померли Саул та сини його , покидали ті міста й повтікали , а филистимляни поприходили й осілися в них . І сталося другого дня , і прийшли филистимляни , щоб пообдирати трупи , та й знайшли Саула та трьох синів його , що лежали на горі Ґілбоа . І вони стяли йому голову , і поздирали зброю його , і послали в филистимські краї навколо , щоб сповістити в домах їхніх божків та народові . І вони поклали зброю його в домі Астарти , а тіло його прибили на мурі Бет-Шану . І почули мешканці ґілеадського Явешу про те , що филистимляни зробили Саулові , і встали всі хоробрі , і йшли всю ніч , і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану , і прийшли до Явешу , та й спалили їх там . І взяли вони їхні кості , і поховали під тамариском в Явешу , та й постили сім день . І сталося по Сауловій смерті , коли Давид вернувся , розбивши Амалика , то він сидів у Ціклаґу два дні . І сталося третього дня , аж ось прийшов чоловік із табору від Саула , а одежа його роздерта , і порох на його голові . І сталося , як прийшов він до Давида , то впав на землю й поклонився . І сказав йому Давид : Звідки це ти приходиш ? А той відказав : Я втік з Ізраїлевого табору . І сказав до нього Давид : Що це сталося , розкажи но мені ! А той відказав : Народ утік із бою , а також багато з народу попадало й повмирало , і теж Саул та син його Йонатан померли . А Давид сказав юнакові , що розповідав йому : Як ти пізнав , що помер Саул та син його Йонатан ? І сказав той юнак , що розповідав йому : Припадком натрапив я на горі Ґілбоа , аж ось Саул , настромлений на списа свого , а колесниці та їздці доганяють його . І він обернувся до мене , і побачив мене , та й покликав мене . А я відповів : Ось я ! І сказав він до мене : Хто ти ? А я відказав йому : Я амаликитянин . І сказав він до мене : Стань надо мною , та й убий мене , бо схопив мене корч , а вся душа ще в мені ! . . . І став я при ньому , та й убив його , бо я знав , що він не буде живий по упадку своїм . І взяв я вінця , що на голові його , та наплечника , що на плечі його , і приніс сюди до пана свого . І схопився Давид за одежі свої , та й роздер їх , і теж усі люди , що були з ним . І голосили вони й плакали , та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном , і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом , що попадали від меча . І сказав Давид юнакові , що розповідав йому : Звідки ти ? А той відказав : Я син одного приходька , амаликитянина . І сказав йому Давид : Як ти не побоявся простягти руку свою , щоб убити Господнього помазанця ? І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав : Підійди , убий його ! І той ударив його , і він помер . І сказав до нього Давид : Кров твоя на голові твоїй , бо уста твої посвідчили проти тебе , говорячи : Я вбив Господнього помазанця . І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею , та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука . Ось вона написана в книзі Праведного : О пишното Ізраїлева , побита із лука на згір'ях своїх , ой попадали лицарі ! Не розказуйте в Ґаті про це , не сповіщайте на вулицях Ашкалону , щоб не тішилися филистимлянські дочки , щоб не раділи дочки необрізаних ! Ґілбоавські гори , щоб на вас не було ні роси , ні дощу , ані поля для жертви принесення ! Бо сплямлений там щит хоробрих , щит Саулів , як ніби оливою він не помазаний ! Від крови забитих , від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів , і не вертався меч Саулів напорожньо ! Саул та Йонатан , ці улюблені й милі за свойого життя , і в смерті своїй нерозлучні , прудкіші були від орлів та сильніші від левів ! Дочки Ізраїлеві , за Саулом заплачте , що вас зодягав у багряницю з прикрасами , що оздоблював золотом вашу одежу ! Ой , попадали лицарі посеред бою ! . . . Йонатан на пагірках твоїх ось забитий ! Скорблю по тобі , Йонатане , мій брате ! Ти для мене був вельми улюблений , кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого ! Ой , попадали лицарі , і загинула зброя військова ! . . . І сталося потому , і запитався Давид Господа , говорячи : Чи йти мені в одне з Юдиних міст ? А Господь відказав йому : Іди ! І сказав Давид : Куди я піду ? А Він відказав : У Хеврон ! І ввійшов туди Давид , а також дві жінки його : їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл , колишня жінка кармелянина Навала . І людей своїх , що були з ним , привів Давид кожного та дім його , і вони осілися по хевронських містах . І посходилися Юдині мужі , і помазали там Давида царем над Юдиним домом . А Давидові розповіли , кажучи : Люди ґілеадського Явешу поховали Саула . І послав Давид людей до ґілеадського Явешу , і сказав до них : Благословенні ви для Господа , що зробили цю милість із своїм паном , із Саулом , та поховали його ! А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду , і я теж зроблю вам те добро за те , що ви зробили цю річ . А тепер нехай зміцняться ваші руки , і будьте мужні , бо помер пан ваш Саул , а також Юдин дім помазав мене царем над собою . А Авнер , Нерів син , провідник Саулового війська , узяв Іш-Бошета , Саулового сина , та й привів його до Маханаїму . І він настановив його царем над Ґілеадом , і над Ашуреянином , і над Їзреелем , і над Єфремом , і над Веніямином , і над усім Ізраїлем . Іш-Бошет , Саулів син , був віку сорока літ , коли зацарював над Ізраїлем , і царював два роки , тільки дім Юди був за Давидом . А число днів , що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом , сім літ і шість місяців . І вийшов Авнер , Нерів син , та слуги Іш-Бошета , Саулового сина , з Маханаїму до Ґів'ону . А Йоав , син Церуї , та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі . І засіли вони ті з того боку ставу , а ті з цього боку ставу . І сказав Авнер до Йоава : Нехай встануть ці юнаки , і побавляться перед нами ! І сказав Йоав : Нехай встануть . І встали , і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета , Саулового сина , та дванадцять із Давидових слуг . І схопили один одного за голову , та й всадили свого меча до боку один одного , і попадали разом . І назвали ім'я тому місцю : Хелкат-Гаццурім , що в Ґів'оні . І знявся того дня дуже жорстокий бій , і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами . І були там три сини Церуї : Йоав , і Авішай , і Асаїл . А Асаїл був легкий в ногах своїх , як польова та газеля . І гнався Асаїл за Авнером , і не збочував , ані праворуч , ані ліворуч із погоні за Авнером . І обернувся Авнер позад себе й сказав : Чи це ти , Асаїле ? А той відказав : Я . І сказав йому Авнер : Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою , і схопи собі одного із слуг , і візьми собі зброю його . Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним . А Авнер знов говорив до Асаїла : Спинися в гонитві за мною ! Нащо я вб'ю тебе ? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава ? А той відмовився спинитися . І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт , і спис вийшов іззаду його ! І впав він там , і помер на місці . . . І сталося , кожен , хто приходив до того місця , де впав Асаїл та помер , то спинявся . І гналися Йоав та Авішай за Авнером . І сонце зайшло , а вони прийшли до згір'я Амма , що навпроти Ґіаху , на дорозі до Ґів'онської пустині . І зібралися Веніяминові сини при Авнері , і склали один відділ , та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я . І кликнув Авнер до Йоава й сказав : Чи завжди меч буде жерти ? Чи ти не знаєш , що гіркота буде наостанку ? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами ? А Йоав відказав : Як живий Бог , коли б ти не сказав був іншого , то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм . І засурмив Йоав у сурму , і спинився ввесь народ , і не гналися вже за Ізраїлем , і більше вже не воювали . А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч , і перейшли Йордан , і пройшли ввесь Бітрон , і прийшли до Маханаїму . І Йоав вернувся з погоні за Авнером , і зібрав увесь народ , і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла . А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера , три сотні й шістдесят чоловіка , що померли . І винесли Асаїла , і поховали його в гробі батька його , що в Віфлеємі . І йшли цілу ніч Йоав та люди його , а розсвіло їм у Хевроні . І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим . А Давид усе зміцнювався , а Саулів дім усе слабнув . І в Хевроні народилися Давидові сини , і був його первісток Амнон , від їзреелітки Ахіноам ; а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл , колишньої жінки кармелянина Навала ; а третій Авесалом , син Маахи , дочки Талмая , царя ґешурського ; а четвертий Адонійя , син Хаґґіт , а п'ятий Шефатія , син Авітал , а шостий Їтреам , від Еґли , Давидової жінки , оці народилися Давидові в Хевроні . І сталося , коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим , то Авнер тримався Саулового дому . І мав Саул наложницю , а ім'я їй Ріцпа , дочка Айї . І сказав Іш-Бошет до Авнера : Чого ти прийшов до наложниці батька мого ? І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові , і він сказав : Чи я псяча юдська голова ? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула , його братам та його приятелям , і не віддав тебе в Давидову руку , а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки ? Нехай так зробить Бог Авнерові , і нехай ще додасть йому , якщо я не зроблю Давидові так , як Господь присягнув був йому , щоб перенести царство від Саулового дому , і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви . І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова , бо боявся його . І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати : Чия це земля ? І ще сказати : Склади ж свою умову зо мною , і ось рука моя буде з тобою , щоб привернути до тебе всього Ізраїля . А Давид відказав : Добре , я складу з тобою умову ! Тільки однієї речі я жадаю від тебе , а саме : ти не побачиш обличчя мого , якщо ти не приведеш Мелхи , Саулової дочки , коли ти прийдеш побачити мене . І послав Давид послів до Іш-Бошета , Саулового сина , говорячи : Віддай жінку мою Мелху , яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських . І послав Іш-Бошет , і взяв її від її чоловіка , від Палтіїла , сина Лаїша . І пішов з нею чоловік її , і все плакав за нею аж до Бахуріму . І сказав до нього Авнер : Іди , вернися ! І той вернувся . А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке : Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою . А тепер зробіть це , бо Господь сказав був до Давида , говорячи : Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій , Ізраїля , від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його . І говорив Авнер також до ушей Веніяминових . І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні , усе , що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового . І прийшов Авнер до Давида до Хеврону , а з ним двадцятеро люда . І Давид зробив прийняття Авнерові та людям , що з ним . І сказав Авнер до Давида : Нехай я встану й піду , і приведу до пана , царя мого , усього Ізраїля , а вони складуть із тобою умову , і ти будеш царювати над усім , чого буде жадати душа твоя . І відпустив Давид Авнера , і він пішов із миром . Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу , і принесли з собою велику здобич . А Авнера не було з Давидом у Хевроні , бо він відпустив його , і той пішов із миром . А Йоав та все військо , що було з ним , прийшли . І розповіли Йоаву , говорячи : Приходив Авнер , син Нерів , до царя , а він відпустив його , і той пішов із миром . І прийшов Йоав до царя та й сказав : Що ти зробив ? Ось приходив до тебе Авнер , нащо ти відпустив його , і він відійшов ? Ти знаєш Авнера , Нерового сина , він приходив , щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій , і щоб вивідати все , що ти робиш . І вийшов Йоав від Давида , і послав посланців за Авнером , і вони завернули його з Бор-Гассіри , а Давид про те не знав . І вернувся Авнер до Хеврону , а Йоав відвів його в середину брами , щоб поговорити з ним таємно , та й ударив його там у живіт , і той помер за кров брата його Асаїла . А потім почув про це Давид і сказав : Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера , Нерового сина . Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька ! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий , і прокажений , і той , хто опирається на кия , і хто падає від меча , і хто не має хліба ! А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те , що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою . І сказав Давид до Йоава та до всього народу , що був з ним : Роздеріть вашу одежу , і опережіться веретищем , та й голосіть за Авнером ! А цар Давид ішов за марами . І поховали Авнера в Хевроні , а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом , і плакав увесь народ . І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав : Чи Авнер мав загинути смертю негідного ? Твої руки були не пов'язані , не забиті були твої ноги в кайдани , ти впав , як від неправедних падають ! І ввесь народ ще більше плакав над ним . І прийшов увесь народ , щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня , та присягнув Давид , говорячи : Нехай так зробить мені Бог , і нехай ще додасть , якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь ! А ввесь народ довідався про це , і це було добре в їхніх очах , як і все , що робив цар , було добре в очах усього народу . І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль , що то не було від царя , щоб забити Авнера , сина Нерового . І сказав цар своїм слугам : Ото ж знайте , що вождь та великий муж упав цього дня ! А я сьогодні слабий , хоч помазаний цар , а ті люди , сини Церуї , сильніші від мене . Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло ! І почув Саулів син , що помер Авнер у Хевроні , і опустилися руки його , а ввесь Ізраїль збентежився . А Саулів син мав двох мужів , керівників відділів , ім'я одному Баана , а ім'я другому Рехав , сини бееротянина Ріммона , а Веніяминових синів , бо й Беерот залічений був на Веніямина . Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму , і мешкали там приходьками , і так є аж до цього дня . А Йонатан , Саулів син , мав кульгавого сина ; він був віку п'яти літ , коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу . А нянька його несла його й утікала ; і сталося , коли вона поспішно втікала , то він упав й окривів . А ім'я його Мефівошет . І пішли сини бееротянина Ріммона , Рехав та Баана , і ввійшли , як була денна спекота , до Іш-Бошетового дому , а він лежав у південному спочинку . І ото ввійшли вони аж до середини дому , ніби взяти пшениці , та й ударили його в живіт . І Рехав та брат його Баана втекли . Отож , увійшли вони до дому , а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні , і вони вдарили його , і вбили його , і зняли йому голову . І взяли вони його голову , і йшли степовою дорогою всю ніч . І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон , та й сказали цареві : Оце голова Іш-Бошета , Саулового сина , твого ворога , що шукав був твоєї душі . І дав Господь цього дня панові моєму , цареві , пімсту над Саулом та над насінням його . І відповів Давид Рехавові та братові його Баані , синам бееротеянина Ріммона , і сказав їм : Як живий Господь , що визволив душу мою від усякого утиску , коли того , хто розповів мені , кажучи : Ось помер Саул , а він був в очах своїх , як приємний вісник , я схопив його , і вбив його в Ціклаґу , замість дати йому нагороду за звістку , тим більше , коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його ! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки , і не вигублю вас із Краю ? І Давид наказав слугам , і вони вбили їх , і відрубали їхні руки та їхні ноги , та й повісили над ставом у Хевроні . А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні . І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому : Оце ми кість твоя та тіло твоє ми ! І давніш , коли Саул був царем над нами , ти водив Ізраїля на війну і приводив назад . І Господь тобі сказав : Ти будеш пасти народа Мого , Ізраїля , і ти будеш володарем над Ізраїлем . І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон , а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем . І помазали вони Давида царем над Ізраїлем . Давид був віку тридцяти літ , коли став царювати , і сорок літ царював він . У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців , а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою . І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина , мешканця того Краю . А той сказав Давидові , говорячи : Ти не ввійдеш сюди , хіба повиганяєш сліпих та кривих ! А це значить : Давид ніколи не ввійде сюди ! Та Давид здобув твердиню Сіон , він став Давидовим Містом . І сказав Давид того дня : Кожен , хто заб'є євусеянина , нехай скине до каналу , а з ним і кривих та сліпих , зненавиджених для Давидової душі . Тому говорять : Сліпий та кривий не ввійде до дому ! І осівся Давид у твердині , і назвав ім'я їй : Давидове Місто . І будував Давид навколо від Мілло й усередині . І Давид ставав усе більшим , а Господь , Бог Саваот , був із ним . І послав Хірам , цар тирський , послів до Давида , та кедрового дерева , і теслів , і каменярів для стін , і вони збудували дім для Давида . І пересвідчився Давид , що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем , і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля . А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону , і народилися Давидові ще сини та дочки . А оце імена народжених йому в Єрусалимі : Шаммуа , і Шовав , і Натан , і Соломон , і Ївхар , і Елішуа , і Нафеґ , і Яфіа , і Елішама , і Еліяда , і Еліфалет . І почули филистимляни , що Давида помазали царем над Ізраїлем , і вийшли всі филистимляни , щоб шукати Давида . І Давид почув про це , і зійшов до твердині . А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм . А Давид запитався Господа , говорячи : Чи виходити мені проти филистимлян ? Чи даси їх у мою руку ? І Господь відказав до Давида : Виходь , бо справді дам филистимлян у руку твою ! І прийшов Давид до Баал-Пераціму . І побив їх там Давид та й сказав : Господь розірвав ворогів моїх передо мною , як розривають води . Тому він назвав ім'я тому місцю : Баал-Перацім . І вони полишили там своїх божків , а їх забрав Давид та люди його . А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм . І запитався Давид Господа , а Він сказав : Не виходь , оточи їх з-позаду , і прийди до них від бальзамового ліска . І станеться , коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска , тоді поспішися , бо то тоді вийшов Господь перед тобою , щоб побити филистимський табір . І Давид зробив так , як наказав йому Господь , і він побив филистимлян від Ґеви аж туди , кудою йти до Ґезера . А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі , тридцять тисяч . І встав та й пішов Давид та ввесь народ , що був з ним з Юдиного Баалу , щоб винести звідти Божого ковчега , що над ним кличеться Ім'я , Ім'я Господа Саваота , що замешкує на херувимах . І вони поставили Божого ковчега на нового воза , і винесли його з Авінадавового дому , що в Ґів'ї . А Узза та Ахйо , сини Авінадавові , провадили того нового воза . І несли його з Авінадавового дому , що в Ґів'ї , і йшли з ковчегом Божим , а Ахйо йшов перед ковчегом . А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями , і на цитрах , і на арфах , і на бубнах , на гуслах , і на цимбалах . І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону , а Узза простяг руку до Божого ковчегу , і схопив його , бо зноровилась була худоба . І запалився Господній гнів на Уззу , і Бог уразив його там за цю провину . І він помер там при Божому ковчезі . І запалився Давидів гнів за те , що Господь покарав Уззу , і він назвав ім'я тому місцю : Перец-Узза , і так воно зветься аж до цього дня . І Давид злякався Господа того дня та й сказав : Як увійде до мене Господній ковчег ? І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе , до Давидового Міста , а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома . І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці , і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім . І донесено цареві Давидові , говорячи : Господь поблагословив дім Овед-Едома та все , що його , ради ковчегу Божого . І пішов Давид , і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю . І сталося , коли ті , хто ніс Господнього ковчега , ступали шість кроків , то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби . А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили . І Давид був оперезаний лляним ефодом . І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми . І сталося , коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста , то Мелхола , Саулова дочка , виглядала через вікно , і побачила царя Давида , що танцював та скакав перед Господнім лицем . І вона погордила ним у серці своєму . І принесли Господнього ковчега , і поставили його на місці його серед намету , що для нього поставив Давид . І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну . А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви , то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота . І він роздав для всього народу , для всього Ізраїлевого натовпу , від чоловіка й аж до жінки , для кожного по одному буханцеві хліба , по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві . І пішов увесь народ кожен до дому свого . І вернувся Давид , щоб поблагословити свій дім . І вийшла Мелхола , Саулова дочка , навпроти Давида й сказала : Який славний був сьогодні Ізраїлів цар , що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів , як обнажується який з пустунів ! І сказав Давид до Мелхоли : Перед лицем Господа , що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його , і наказав мені бути володарем над Господнім народом , над Ізраїлем , буду веселитися перед Господнім лицем ! І коли я буду погорджений ще більш від того , і буду низький у своїх очах , то при невільницях , що ти говорила , і при них я буду шанований ! І в Мелхоли , Саулової дочки , по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її . І сталося , коли цар осів у своєму домі , а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо , то цар сказав до пророка Натана : Подивися , я сиджу в кедровому домі , а Божий ковчег знаходиться під завісою ! І сказав Натан до царя : Усе , що в серці твоїм , іди й зроби , бо Господь з тобою . І сталося тієї ночі , і було Господнє слово до Натана , кажучи : Іди й скажеш до раба Мого , до Давида : Так сказав Господь : Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування ? Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня , але ходив у наметі та в шатрі . Скрізь , де ходив Я поміж Ізраїлевими синами , чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен , якому наказав Я пасти народа Мого , Ізраїля , говорячи : Чому не збудували ви Мені кедрового дому ? А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові : Так сказав Господь Саваот : Я взяв тебе з пасовиська , як ходив ти за отарою , щоб ти став володарем над народом Моїм , над Ізраїлем . І був Я з тобою в усьому , де ти ходив , і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе , і зробив тобі велике ім'я , як ім'я великих на землі . І встановив Я місце для народу Мого , для Ізраїля , і він пробуватиме на своєму місці , і не буде вже непокоєний , і кривдники не будуть більше гнобити його , як перед тим . А від того дня , як Я настановив суддів над народом Моїм , Ізраїлем , то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх . І Господь об'являє тобі , що Господь побудує тобі дім . Коли виповняться твої дні , і ти ляжеш із своїми батьками , то Я поставлю по тобі насіння твоє , що вийде з утроби твоєї , і зміцню його царство . Він збудує дім для Ймення Мого , а Я зміцню престола його царства навіки . Я буду йому за Батька , а він буде Мені за сина . Коли він скривить дорогу свою , то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів . Та милість Моя не відхилиться від нього , як відхилив Я її від Саула , якого Я відкинув перед Тобою . І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою . Престол твій буде міцно стояти аж навіки ! Як усі ці слова , як усе це видіння , так говорив Натан до Давида . Тоді прийшов цар Давид , і сів перед Господнім лицем та й сказав : Хто я , Господи Боже , і що мій дім , що Ти привів мене аж сюди ? Та й це ще було мале в очах Твоїх , Господи Боже , і Ти говорив також про Свого раба в будуччині . А це за законом людським , Господи Боже ! І що ще більше говоритиме Давид Тобі ? Та Ти знаєш Свого раба , Господи Боже ! Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність , звіщаючи це Своєму рабові . Тому Ти великий , Господи Боже , бо немає такого , як Ти , і немає Бога , окрім Тебе , згідно з усім , що ми чули своїми ушима . А який є ще один люд на землі , як Твій народ , Ізраїль , щоб Бог приходив викупити його Собі за народ , і щоб установити йому Своє Ймення , і щоб учинити вам цю величність , та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого , якого викупив Собі з Єгипту , від людей та від богів його ? І Ти зміцнив Собі народ Свій , Ізраїля , Собі за народ аж навіки , і Ти , Господи , став для них за Бога . А тепер , Господи Боже , затверди аж навіки те слово , що Ти говорив про Свого раба та про дім його , і вчини , як Ти говорив ! Нехай буде великим Ім'я Твоє аж навіки , щоб говорити : Господь Саваот Бог над Ізраїлем ! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм ! Бо Ти , Господи Саваоте , Боже Ізраїлів , об'явив Своєму рабові , говорячи : Збудую тобі дім , тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою ! А тепер , Господи Боже , Ти Той Бог , а слова Твої будуть правдою , і Ти говорив Своєму рабові це добро . А тепер зволь поблагословити дім Свого раба , щоб був навіки перед лицем Твоїм , бо Ти , Господи Боже , говорив це , і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого ! І сталося по тому , і побив Давид филистимлян , і поконав їх . І взяв Давид керму влади з руки филистимлян . І побив він Моава , і переміряв їх шнуром , поклав їх на землю , і відміряв два шнури на побиття , а повен шнур на позоставлення при житті . І стали моавитяни Давидовими рабами , які приносили йому данину . І побив Давид Ґадад'езера , сина Рехова , царя Цови , коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті . І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого . А коням усіх тих колесниць Давид попідрізував жили , і позоставив із того сто колесниць . І прийшов Арам дамаський , щоб допомогти Гадад'езерові , цареві Цови , та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка . І настановив Давид залоги в дамаському Арамі , і став Арам для Давида за рабів , що приносили данину йому , а Господь допомагав Давидові в усьому , де він ходив . І забрав Давид золоті щити , що були в рабів Ґадад'езера , і приніс їх до Єрусалиму . А з Бетаху та з Беротаю , міст Гадад'езерових , цар Давид узяв дуже багато міді . А коли почув Тоі , цар Хамоту , що Давид побив усе військо Гадад'езера , то Тоі послав свого сина Йорама до царя Давида , щоб повітати його , та щоб поблагословити його за те , що він завжди воював з Гадад'езером та побив його , бо Тоі воював проти Гадад'езера . А в руці його були речі золоті , і речі срібні , і речі мідяні . Також їх присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом та золотом , що він присвятив був із забраного в усіх народів , яких він здобув : з Араму , і з Моаву , і з синів Аммона , і з филистимлян , і з Амалика , і зо здобичі Гадад'езера , сина Рехова , царя Цови . І здобув Давид собі ім'я , коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах . І він поставив залоги в Едомі , в усьому Едомі поставив залоги . І став увесь Едом за рабів для Давида . І допомагав Господь Давидові в усьому , де він ходив . І царював Давид над усім Ізраїлем , і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого . А Йоав , син Церуї , був над військом , а Йосафат , син Ахілудів , був канцлером . А Садок , син Ахітува , та Ахімелех , син Евіятара , були священики , Серая був писарем . А Беная , син Єгояди , був над Керетянином та над Пелетянином . А Давидові сини були начальниками царського двору . І сказав Давид : Чи є ще хто , хто позостався з Саулового дому ? Я зроблю йому ласку ради Йонатана . А при Сауловім домі був раб , а ім'я йому Ціва . І покликали його до Давида , а цар сказав йому : Чи ти Ціва ? А той відказав : Раб твій ! І сказав цар : Чи нема вже кого з Саулового дому , щоб я зробив йому Божу ласку ? І сказав Ціва до царя : Є ще син Йонатанів , кривий на ноги . І сказав йому цар : Де він ? А Ціва відказав цареві : Ось він у домі Махіра , Амміїлового сина , в Ло-Деварі . І цар Давид послав , і взяв його з дому Махіра , Амміїлового сина , із Ло-Девару . І прийшов Мефівошет , син Йонатана , Саулового сина , до Давида , і впав на обличчя своє й поклонився . І Давид сказав : Мефівошете ! А той відказав : Ось твій раб ! І сказав йому Давид : Не бійся , бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана , і зверну тобі все поле твого батька Саула . А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі . А той уклонився й сказав : Що твій раб , що ти звернувся до такого мертвого пса , як я ? А цар кликнув до Ціви , Саулового слуги , і до нього сказав : Усе , що було Саулове та всього його дому , я дав синові твого пана . І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої . І будеш приносити з урожаю , і буде хліб для сина твого пана , і він буде його їсти . А Мефівошет , син пана твого , буде завжди їсти хліб при моєму столі . А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів . І сказав Ціва до царя : Усе , як накаже мій пан цар своєму рабові , так зробить твій раб . А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі , як один із царських синів . А Мефівошет мав малого сина , а ім'я йому Міха . І всі , хто мешкав у домі Ціви , були раби для Мефівошета . А Мефівошет сидів в Єрусалимі , бо він завжди їв при царському столі . І він був кривий на обидві свої ноги . І сталося по тому , і помер цар аммонітський , а замість нього зацарював син його Ганун . І сказав Давид : Зроблю я ласку Ганунові , Нахашевому синові , як батько його зробив був ласку мені . І послав Давид , щоб його порадувати , щодо батька його , через своїх рабів . І прибули Давидові раби до аммонітського краю . А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна : Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим , що послав тобі потішителів ? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те , щоб оглянули місто та щоб його вивідати , а потім знищити його ? І взяв Ганун Давидових слуг , та й оголив половину їхньої бороди , та обрізав їхню одежу на половину , аж до сидіння їх , та й відпустив їх . І донесли про це Давидові , а він послав назустріч їм , бо ті мужі були дуже осоромлені . І цар їм сказав : Сидіть в Єрихоні , аж поки відросте вам борода , потім повернетесь . І побачили аммонітяни , що вони зненавиджені в Давида . І аммонітяни послали й найняли Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови , двадцять тисяч піхотинців , та царя Маахи , тисячу чоловіка , і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка . А коли Давид прочув про це , то послав Йоава та все лицарське військо . І повиходили аммонітяни , і встановилися до бою при вході до брами . А Арам-Цова , і Рехов , і Тов'янин , і Мааха , вони самі були на полі . І побачив Йоав , що бойовий фронт звернений на нього спереду та позаду , то вибрав Ізраїлевих вибраних , та й установив їх навпроти Арама . А решту народу дав під руку свого брата Авшая , і встановив навпроти аммонітян , і сказав : Якщо Арам буде сильніший від мене , то будеш мені на поміч , а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе , то я піду допомагати тобі . Будь мужній , і станьмо міцно за народ наш та за міста нашого Бога , а Господь нехай зробить , що добре в очах Його ! А коли Йоав та народ , що був із ним , підійшли на бій з Арамом , то ті повтікали перед ним . А аммонітяни побачили , що втік Арам , то й вони повтікали перед Авішаєм , і ввійшли до міста . І вернувся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму . А коли побачив Арам , що він побитий Ізраїлем , то вони позбиралися разом . І послав Гадад'езер , і вивів Арама , що з другого боку Річки , і ввійшли вони до Геламу . А Шовах , провідник Гадад'езерового війська , був перед ними . І було донесено Давидові , і він зібрав усього Ізраїля , і перейшов Йордан , та прийшов до Геламу . А Арам установився навпроти Давида , і воював із ним . І побіг Арам перед Ізраїлем , а Давид повбивав з Араму сім сотень колесниць та сорок тисяч верхівців . І вбив він Шоваха , зверхника війська його , і той там помер . А коли всі царі , підлеглі Гадад'езера , побачили , що вони побиті Ізраїлем , то замирилися з Ізраїлем , і служили йому . І Арам уже боявся допомагати аммонітянам . І сталося по року , у час виходу царів на війну , то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним , та всього Ізраїля , і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу . А Давид сидів в Єрусалимі . І сталося надвечір , і встав Давид із ложа свого , і проходжувався на даху царського дому . І побачив він із даху жінку , що купалася . А та жінка була дуже вродлива . І послав Давид , і запитався про ту жінку . А посланий сказав : Таж то Вірсавія , Еліямова дочка , жінка хіттеянина Урії ! І послав Давид посланців , і взяв її . І вона прийшла до нього , і він поклався з нею . А вона очистилася з нечистости своєї , і вернулася до свого дому . І завагітніла та жінка . І послала вона , і донесла Давидові й сказала : Я завагітніла ! А Давид послав до Йоава : Пошли мені хіттеянина Урію . І Йоав послав Урію до Давида . І прийшов Урія до нього , а Давид запитався про стан Йоава , і про стан народу , і про стан війни . І сказав Давид до Урії : Іди до свого дому та обмий свої ноги . І вийшов Урія з царського дому , а за ним понесли гостинця царського . Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого , а до свого дому не пішов . І донесли Давидові , говорячи : Урія не пішов до дому свого . І сказав Давид до Урії : Чи ж не з дороги ти приходиш ? Чому ти не пішов до свого дому ? І сказав Урія до Давида : Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах , а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі . А я піду до свого дому , щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою ? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї , що не зроблю я такої речі ! І сказав Давид до Урії : Позостанься тут і сьогодні , а взавтра я відпущу тебе . І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого . І покликав його Давид , і той їв та пив перед ним , а він підпоїв його . І вийшов він увечорі , щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого , а до дому свого не пішов . І сталося ранком , і написав Давид листа до Йоава , і послав через Урію . А в листі тому він написав так : Поставте Урію напереді найтяжчого бою , і відступіте від нього , щоб він був ударений , і помер . І сталося , коли Йоав обложував місто , то поставив Урію на те місце , про яке знав , що там хоробрі мужі . І вийшли люди того міста , і воювали з Йоавом , і впали дехто з народу , із Давидових слуг , і повмирали , також хіттеянин Урія . І послав Йоав , і доніс Давидові про всі справи того бою . І наказав він послові , говорячи : Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою , і буде , якщо ти розгніваєш царя , і він скаже тобі : Чого ви так близько підійшли до міста воювати ? Чи ви не знали , що будуть кидати на вас з-над муру ? Хто забив був Авімелеха , Єруббешетового сина ? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру , і він помер у Тевеці ? Чого ви близько підійшли до муру ? То ти скажеш : Помер також хіттеянин Урія . І пішов посол і прийшов , і доніс Давидові все , що послав був Йоав . І сказав посол Давидові : Вони стали сильніші за нас , і вийшли проти нас на поле , та ми були переможцями над ними аж до входу в браму . А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру , і померли дехто з царевих рабів , а також помер твій раб хіттеянин Урія . І сказав Давид до посла : Так скажеш до Йоава : Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ , бо меч пожирає то цього , то того . Підсиль війну свою проти міста , та й розвали його ! І підбадьор його , Йоава ! І прочула Урієва жінка , що помер її чоловік Урія , і голосила за своїм чоловіком . А як минула жалоба , то Давид послав , і забрав її до свого дому , і вона стала йому за жінку , і породила йому сина . Та в Господніх очах була злою та річ , що оце зробив був Давид . І послав Господь Натана до Давида , а він прийшов до нього та й сказав йому : Два чоловіки були в одному місті , один заможний , а один убогий . У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої . А вбогий нічого не мав , окрім однієї малої овечки , яку він набув та утримував при житті . І росла вона з ним та з синами його разом , із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила , та на лоні його лежала , і була йому як дочка . І прийшов до багатого чоловіка подорожній , та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої , щоб спорядити їжу для подорожнього , що до нього прийшов , і він узяв овечку того вбогого чоловіка , і спорядив її для чоловіка , що до нього прийшов . . . І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка , і він сказав до Натана : Як живий Господь , вартий смерти той чоловік , що чинить таке . А овечку він оплатить чотирикротно , за те , що зробив таку річ , і за те , що не змилосердився . І сказав Натан до Давида : Ти той чоловік ! Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я помазав тебе над Ізраїлем , і Я спас тебе з Саулової руки . І дав тобі дім твого пана , та жінок пана твого на лоно твоє , і дав тобі дім Ізраїля та Юди , а якщо цього мало , то додам тобі ще цього та того . І чому ти зневажив Господнє слово , і вчинив це зло в очах Його ? Хіттеянина Урію вбив ти мечем , а його дружину взяв собі за жінку . А його вбив мечем Аммонових синів . А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те , що зневажив ти Мене , і взяв дружину хіттеяника Урії , щоб була тобі за жінку . Так сказав Господь : Ось Я наведу на тебе зло з твого дому , і заберу жінок твоїх на очах твоїх , і дам ближньому твоєму , а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця . Хоч ти вчинив потаємно , а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем . І сказав Давид до Натана : Згрішив я перед Господом ! А Натан сказав до Давида : І Господь зняв твій гріх , не помреш ! Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю , то син твій , народжений тобі , конче помре . І пішов Натан до свого дому , а Господь уразив дитя , що Давидові породила Урієва жінка , і воно захворіло . А Давид молив Бога за дитинку , і постив Давид , і входив до кімнати , і ночував , поклавшись на землю . І прийшли старші його дому до нього , щоб підняти його з землі , та він не хотів , і не підкріпився з ними хлібом . І сталося сьомого дня , і померло те дитя , а Давидові слуги боялися донести йому , що померло те дитя , бо казали : Ось як була та дитина живою , говорили ми до нього , та не слухав він нашого голосу ; а як ми скажемо до нього : Померло це дитя , то ще вчинить щось лихе . А Давид побачив , що слуги його шепочуться поміж собою , і зрозумів Давид , що померло те дитя . І сказав Давид до своїх слуг : Чи не померло те дитя ? А ті відказали : Померло . І звівся Давид із землі , і помився , і намастився , і змінив свою одежу , і ввійшов до Господнього дому та й поклонився . Потому ввійшов до свого дому , і захотів їсти , і поклали йому хліба , і він їв . І сказали йому слуги його : Що це за річ , яку ти вчинив ? Коли те дитя жило , ти постив та плакав ; а як померло те дитя , ти встав та й їв хліб ? А він відказав : Коли те дитя ще жило , я постив та плакав , бо казав : Хто знає , може Господь учинить мені милість , і буде жити дитя те ? А тепер , померло воно . Нащо то я б постив ? Чи зможу ще повернути його ? Я піду до нього , а воно не вернеться до мене . . . І потішив Давид жінку свою Вірсавію , і прийшов до неї , і ліг із нею . І вона вродила сина , а він назвав ім'я йому : Соломон . І Господь полюбив його , і послав пророка Натана , і той назвав ім'я йому : Єдід'я , ради Господа . А Йоав воював з Раббою аммонітян , і здобув царське місто . І послав Йоав послів до Давида , і сказав : Воював я з Раббою , і здобув я місто води . А тепер збери решту народу , і таборуй біля міста , та здобудь його , щоб не здобув те місто я , і щоб не було воно назване моїм ім'ям . І зібрав Давид увесь народ , і пішов до Рабби , і воював із нею , та й здобув її . І взяв він корону з голови їхнього царя , а вага її талант золота , та дорогий камінь , і Давид поклав її на свою голову . І він виніс дуже багато здобичі з того міста . А народ , що був у ньому , він повиводив , і поклав їх під пилку , і під залізні долота та під залізні сокири , і позаганяв їх до цегельняної печі . І так робив він усім аммонітським містам . І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму . І сталося по тому , мав Авесалом , син Давидів , уродливу сестру , а ім'я їй Тамара . І покохав її Амнон , син Давидів . І вболівав Амнон так , що він аж захворів через свою сестру Тамару , бо вона була дівчина , і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити . А Амнон мав товариша , а ім'я йому Йонадав , син Шім'ї , Давидового брата . І Йонадав був чоловік дуже хитрий . І він сказав йому : Чого ти , царевичу , такий марний щоранку ? Чи ж не розповіси мені ? І сказав йому Амнон : Я кохаю Тамару , сестру брата свого Авесалома . І сказав йому Йонадав : Ляж на ложі своєму , і вдавай хворого . А коли прийде твій батько , щоб побачити тебе , то скажи йому : Нехай прийде сестра моя Тамара , і нехай підкріпить мене хлібом , і нехай зробить на моїх очах ту їжу , щоб я бачив та їв із руки її . І поклався Амнон , і вдавав хворого , а цар прийшов побачити його . І сказав Амнон до царя : Нехай прийде сестра моя Тамара , і нехай спече на моїх очах два млинці , і я попоїм з її руки . І послав Давид до Тамари , до дому , говорячи : Іди до дому твого брата Амнона , і приготов йому їжу . І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона , а він лежить . І взяла вона тіста , і замісила , і приготовила на очах його , та й спекла млинці . І взяла вона сковорідку , і виложила перед ним , та він відмовився їсти . І сказав Амнон : Випровадь від мене всіх людей . І повиходили від нього всі люди . І сказав Амнон : Принеси їжу до кімнати , і я з'їм із твоєї руки . І взяла Тамара млинці , що приготовила , та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати . І вона принесла до нього , щоб їв , а він схопив її , та й сказав до неї : Ходи , ляж зо мною , моя сестро ! . . . А вона йому відказала : Ні , брате мій , не безчесть мене , бо не робиться так в Ізраїлі ! Не роби цієї гидоти . І куди я понесу свою ганьбу ? А ти станеш , як один із мерзотників в Ізраїлі . Ти переговори з царем , і він не відмовить віддати мене тобі . . . Та він не хотів слухати її голосу . І був він сильніший від неї , і збезчестив її , і лежав із нею . . . І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю , бо ця ненависть , якою він зненавидів її , була більша від любови , якою любив її . І сказав до неї Амнон : Уставай , іди собі . . . А вона відказав йому : Через це велике зло , по тому , що зробив ти зо мною , хочеш ще вигнати мене ? Та він не хотів її слухати . І покликав він юнака свого , слугу свого , та й сказав : Виженіть оцю від мене геть , і замкни за нею двері . . . А на ній була квітчаста туніка , бо так завжди вбиралися царські дочки , панни . І його слуга випровадив її назовні , і замкнув за нею двері . А Тамара посипала попелом свою голову , а квітчасту туніку , що була на ній , роздерла , і поклала руку свою на голову свою , і все ходила та голосила . . . І сказав до неї брат її Авесалом : Чи брат твій Амнон був із тобою ? А тепер , сестро моя , мовчи , брат же твій він ! Не бери цієї речі до серця свого . . . І осіла Тамара , знівечена , у домі брата свого Авесалома . А цар Давид почув про це все , і сильно розгнівався ! І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре , ні про зле , бо Авесалом зненавидів Амнона за те , що той збезчестив сестру його Тамару . І сталося по двох роках , і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі , що при Єфремі , і Авесалом закликав усіх царських синів . І прийшов Авесалом до царя та й сказав : Ось у раба твого стриження , нехай піде цар та раби його з твоїм рабом . І сказав цар до Авесалома : Ні , сину мій , не підемо ж ми всі , щоб не бути тобі на тяготу . І той сильно просив його , та він не хотів піти , але поблагословив його . І сказав Авесалом : А як ні , нехай піде з нами брат мій Амнон ! І сказав йому цар : Чого від піде з тобою ? Та Авесалом сильно просив його , і він послав з ним Амнона та всіх царських синів . А Авесалом загадав юнакам своїм , говорячи : Дивіться , як Амнон звеселіє на серці від вина , то скажу вам : Ударте Амнона ! і ви вб'єте його . Не бійтеся , чи ж не я загадав вам ? Будьте міцні та відважні ! . . . І зробили Авесаломові юнаки Амнонові , як загадав був Авесалом . А царські сини повставали , і сіли верхи кожен на мула свого , та й повтікали . І сталося , були вони ще в дорозі , а вістка прийшла до Давида така : Авесалом повбивав усіх царських синів , і не позосталося з них ні одного . . . І цар устав , і роздер шати свої , та й упав на землю , і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами . І відповів Йонадав , син Шім'ї , Давидового брата , та й сказав : Нехай не каже мій пан : Усіх юнаків , царських синів , повбивали , бо помер тільки сам Амнон . Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня , як той збезчестив сестру його Тамару . А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого , говорячи : Усі царські сини повмирали , бо помер тільки сам Амнон . І Авесалом утік . А юнак вартівник звів свої очі й побачив , аж ось численний народ іде дорогою , що була за ним , від боку гори . І сказав Йонадав до царя : Ось прийшли царські сини , як слово раба твого , так сталося . І сталося , як скінчив він говорити , аж ось поприходили царські сини , і піднесли свій голос та й плакали . А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем . . . А Авесалом утік , і пішов до Талмая , Амміхурового сина , царя ґешурського . А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні . А Авесалом утік , і пішов до Ґешуру , і пробув там три роки . І перестав цар Давид гніватися на Авесалома , бо він був зчасом потішений за Амнона , що помер . А Йоав , син Церуї , пізнав , що цареве серце прихилилося до Авесалома . І послав Йоав до Текої , і взяв звідти мудру жінку , та й сказав до неї : Удавай жалобу , і вберись у жалобні шати , і не намащуйся оливою , і будеш , як та жінка , що багато днів у жалобі за померлим . І прийдеш ти до царя , та й скажеш до нього таке то слово . І Йоав поклав ці слова в її уста . І говорила та текоїтянка до царя , і впала на обличчя своє на землю , і вклонилася та й сказала : Поможи , царю ! І сказав до неї цар : Що тобі ? А та відказала : Та я жінка вдова , а чоловік мій помер . А в невільниці твоєї двоє синів . І посварилися вони обидва в полі , а рятівника між ними не було , і вдарив один одного , та й убив його . А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть : Видай убійника свого брата , і ми вб'ємо його за душу його брата , якого він убив , і вигубимо також спадкоємця . І погасять вони останню іскру мою , яка позосталася , щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення , ані нащадків на поверхні землі . . . І сказав цар до тієї жінки : Іди до свого дому , а я накажу про тебе . І сказала та текоїтянка до царя : На мене , пане мій царю , той гріх , та на дім мого батька , а цар та трон його невинні . І сказав цар : Того , хто буде говорити на тебе , приведеш його до мене , і він більш уже не займе тебе . Та вона відказала : Нехай згадає цар Господа , Бога свого , щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина . А він відказав : Як живий Господь , не впаде на землю й волосина сина твого ! І сказала та жінка : Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя ! А він відказав : Говори ! І сказала та жінка : А чому ти так думаєш проти Божого народу ? Бо цар , коли сказав таке слово , сам себе обвинуватив , бо цар не вертає свого вигнанця . Бо ми конче помремо , і ми як та вода , вилита на землю , що її не зібрати . Та Бог не знищить душі , і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного . І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу , бо той народ настрашив мене . І сказала твоя невільниця : Нехай скажу я цареві , може виконає цар слово своєї невільниці . Бо цар вислухає , щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка , що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку . І сказала твоя невільниця : Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені , бо мій пан цар як Ангол Божий , і розуміє добре та зле . А Господь , Бог твій , буде з тобою ! А цар відповів та й сказав до тієї жінки : Не заховай передо мною нічого , про що я спитаю тебе . І сказала та жінка : Нехай же говорить пан мій цар ! І цар сказав : Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому ? І відповіла та жінка та й сказала : Як жива душа моя , пане мій царю , не можна відхилитися ані праворуч , ані ліворуч від усього , що говорив мій пан цар , бо твій раб Йоав він наказав мені це , і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова . Щоб змінити вигляд тієї справи , раб твій Йоав зробив оцю річ . А пан мій мудрий , як мудрий Божий Ангол , щоб знати про все , що на землі . І сказав цар до Йоава : Ось зробив ти цю річ , тож піди , поверни того юнака , Авесалома ! І впав Йоав на обличчя своє на землю , і поклонився , та й поблагословив царя . І сказав Йоав : Сьогодні раб твій пізнав , що знайшов ласку в очах твоїх , пане мій царю , бо цар виконав прохання свого раба . І встав Йоав і пішов до Ґешуру , і привів Авесалома до Єрусалиму . А цар сказав : Нехай він вернеться до свого дому , але обличчя мого не побачить . І вернувся Авесалом до дому свого , та царського обличчя не бачив . А такого вродливого мужа , як Авесалом , не було в усьому Ізраїлі , щоб був так дуже хвалений , від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади . А коли він голив свою голову , а голив він щороку , бо тяжке було волосся на ньому , тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги . І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка , а ім'я їй Тамара . Вона була жінка вродлива з вигляду . І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу , а царського обличчя не бачив . І послав Авесалом до Йоава , щоб послати його до царя , та він не хотів прийти до нього . І послав він іще другий раз , та той не хотів прийти . І сказав він до своїх слуг : Погляньте на Йоавову ділянку поля , що поруч мого , а в нього там ячмінь , ідіть і підпаліть його огнем . І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем . Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому , та й сказав йому : Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля ? І сказав Авесалом до Йоава : Я ж посилав до тебе , говорячи : Прийди сюди , і нехай я пошлю тебе до царя сказати : Чого я прийшов із Ґешуру ? Добре було б мені ще лишатися там . А тепер нехай я побачу царське обличчя , а якщо є на мені гріх , то нехай уб'є мене . . . І прийшов Йоав до царя , і розповів йому те . І покликав він Авесалома , а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі . А цар поцілував Авесалома . . . І сталося по тому , і завів собі Авесалом повоза та коні , та п'ятдесят чоловіка , що бігали перед ним . І вставав Авесалом рано , та й ставав при дорозі до брами . І , бувало , кожного чоловіка , що мав суперечку та йшов до царя на суд , то Авесалом кликав його та й питав : З якого ти міста ? І той говорив : З одного з Ізраїлевих племен твій раб . І говорив до нього Авесалом : Дивися , слова твої добрі та слушні , та в царя нема кому тебе вислухати . І говорив Авесалом : Коли б мене настановлено суддею в Краю , то до мене приходив би кожен чоловік , що мав би суперечку чи судову справу , а я виправдував би його . І , бувало , коли хто підходив поклонитися йому , то він простягав свою руку , і хапав його та цілував його . І робив Авесалом , як ось це , усьому Ізраїлеві , хто приходив на суд до царя . І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей ! І сталося в кінці сорока літ , і сказав Авесалом до царя : Піду я та виповню обітницю мою , що я обіцяв був Господеві в Хевроні . Бо раб твій , коли осів був у Ґешурі в Арамі , склав обітницю , говорячи : Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму , то я буду служити Господеві . І сказав йому цар : Іди з миром ! І той устав та й пішов до Хеврону . І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах , говорячи : Коли ви почуєте сурмлення сурми , то скажете : Зацарював Авесалом у Хевроні ! А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму , що були покликані ; а йшли вони в простоті своїй , і нічого не знали . І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела , Давидового дорадника , з його міста з Ґіло , як він мав приносити жертви . І був то сильний бунт , і народ все змножувався з Авесаломом . І прийшов вісник до Давида , говорячи : Серце ізраїльтян стало за Авесаломом . І сказав Давид до всіх своїх слуг , що були з ним в Єрусалимі : Уставайте і втікаймо , а то не зможемо втекти перед Авесаломом . Поспішіть відійти , щоб він не поспішив і не догнав нас , і щоб не було нам від нього лиха , і не побив цього міста вістрям меча . І сказали цареві царські раби : Усе , що вибере наш пан цар , то при тому твої раби ! І вийшов цар та ввесь його дім пішки , а цар позоставив десять жінок наложниць , щоб стерегли дім . І вийшов цар та ввесь народ пішки , і стали вони в Бет-Гамерхаку . А всі його слуги йшли перед ним , а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни , шість сотень чоловіка , що прийшли були пішки з Ґату , ішли перед царем . А цар сказав до ґатянина Іттая : Чого підеш і ти з нами ? Вернися , і сиди з тим царем , бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця . Учора прийшов ти , а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами ? А я йду , куди піду , куди доведеться . Вернися , і забери братів своїх із собою . А Господь учинить тобі милість та правду ! І відповів Іттай до царя та й сказав : Як живий Господь і живий мій пан цар , тільки в тому місці , в якому буде мій пан цар , чи то на смерть , чи то на життя , то там буде твій раб ! І сказав Давид до Іттая : Іди й перейди ! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди , та всі діти , що були з ним . А ввесь той Край плакав ревним голосом , і ввесь народ переходив . А цар переходив потік Кедрон , і ввесь народ переходив дорогою до пустині . А ось ішли й Садок та всі Левити з ним , що несли ковчега Божого заповіту . І вони поставили Божого ковчега , а Евіятар приносив цілопалення , аж поки ввесь народ не вийшов із міста . І сказав цар до Садока : Поверни Божого ковчега до міста . Якщо я знайду милість у Господніх очах , і Він поверне мене , то я побачу Його та мешкання Його . А якщо Він скаже так : Не бажаю тебе , ось я : нехай зробить мені , як добре в очах Його . І сказав цар до священика Садока : Чи ти бачиш це все ? Вернися з миром до міста , а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан , обидва ваші сини будуть із вами . Глядіть , я буду проволікати в степах цієї пустині , аж поки не прийде від вас слово , щоб повідомити мене . І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму , та й осілися там . А Давид сходив узбіччям на гору Оливну , та все плакав . А голова його була покрита , і він ішов босий . А ввесь народ , що був із ним , усі позакривали голову свою , і все йшли та плакали . . . А Давидові донесли , говорячи : Ахітофел серед зрадників з Авесаломом . І Давид сказав : Господи , учини ж нерозумною Ахітофелову раду ! І сталося , коли вийшов Давид на верхів'я , де вклоняються Богові , аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці , а порох на його голові . І сказав йому Давид : Якщо ти підеш зо мною , то будеш мені тягарем . А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові : Я буду раб твій , о царю ! Я був віддавна рабом батька твого , а тепер я твій раб , то зламаєш мені Ахітофелеву раду . І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар ? І станеться , усяку річ , яку ти почуєш із царевого дому , розповіси священикам Садокові та Евіятарові . Ось там із ними двоє їхніх синів : Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово , яке почуєте . І ввійшов Хушай , Давидів друг , до міста . А Авесалом також увійшов до Єрусалиму . А коли Давид пройшов трохи з верхів'я , аж ось Ціва , Мефівошетів слуга назустріч йому , та пара в'ючених ослів , а на них двісті хлібів , і сто в'язок родзинок , і сто літніх плодів , та бурдюк вина . І сказав цар до Ціви : Що це тобі ? А Ціва відказав : Ці осли для царського дому на їзду , а хліб та літні плоди на їду юнакам , а вино на пиття змученому в пустині . І сказав цар : А де син твого пана ? А Ціва відказав цареві : Он він сидить в Єрусалимі , бо сказав : Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька . І сказав цар до Ціви : Ось тобі все , що в Мефівошета . А Ціва відказав , уклонившись : Нехай я знайду ласку в очах твоїх , пане мій царю . І прийшов цар Давид до Бахуріму , аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому , а ім'я йому Шім'ї , син Ґерин . Він ішов і все проклинав . І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида , хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його . І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм : Іди , іди геть , кривавий переступнику та чоловіче негідний ! Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому , що зацарював ти замість нього . І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома , а ти ось у своєму злі , бо ти кривавий переступник ! . . . І сказав до царя Авішай , син Церуї : Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя ? Піду я , і зітну йому голову ! А цар відказав : Що обходить це мене та вас , сини Церуїні ? Що він проклинає , то це Господь йому сказав : Прокляни Давида ! А хто скаже : Нащо ти так зробив ? І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг : Ось син мій , що вийшов з утроби моєї , шукає моєї душі , а що вже говорити про цього веніяминівця ! Дайте йому спокій , і нехай проклинає , бо так наказав йому зробити Господь ! Може зглянеться Господь над моєю бідою , і поверне мені цього дня добром замість його прокляття . . . І йшов Давид та люди його дорогою , а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього . І він ішов та все проклинав , і кидав камінням на нього , та порошив порохом . І прийшов цар та ввесь народ , що був із ним , змучені , і відідхнули там . А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму , а з ними Ахітофел . І сталося , як прийшов аркеянин Хушай , Давидів товариш , до Авесалома , то сказав Хушай до Авесалома : Нехай живе цар , нехай живе цар ! І сказав Авесалом до Хушая : Це така ласка твоя з приятелем твоїм ? Чому не пішов ти з своїм приятелем ? І сказав Хушай до Авесалома : Ні , бо кого вибрав Господь та цей народ , та кожен Ізраїлів муж , то я буду його , і з ним позостануся . А подруге , кому я буду служити ? Чи ж не синові його ? Як служив я батькові твоєму , так буду й тобі . І сказав Авесалом до Ахітофела : Дайте пораду , що маємо робити . І сказав Ахітофел до Авесалома : Прийди до наложниць свого батька , яких він позоставив стерегти дім . І коли почує ввесь Ізраїль , що став ти зненавиджений у свого батька , то зміцняться руки всім , хто з тобою . І розтягли Авесаломові намета на даху , і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля . А Ахітофелова порада , яку він радив тими днями , була така певна , як питати про Боже слово , така була Ахітофелова порада і для Давида , і для Авесалома ! І сказав Ахітофел до Авесалома : Виберу я дванадцять тисяч чоловіка , і встану , і поженуся цієї ночі за Давидом . І нападу я на нього , а він змучений та слабосилий , і він затремтить , і повтікає ввесь народ , що з ним , а я вб'ю й самого царя . І наверну я ввесь народ до тебе ; як не буде чоловіка , якого душі ти шукаєш , то ввесь народ буде мати мир . І була люба ця річ в очах Авесалома та в очах усіх Ізраїлевих старших . І сказав Авесалом : Поклич теж аркеянина Хушая , та нехай послухаємо , що в устах його , нехай скаже також він . І прийшов Хушай до Авесалома , а Авесалом сказав до нього , говорячи : Отак говорив Ахітофел . Чи виконаємо слова його ? Якщо ні , говори ти . І сказав Хушай до Авесалома : Не добра та рада , яку цього разу радив Ахітофел . І сказав Хушай : Ти знаєш батька свого та людей його , що вони лицарі , та розлючені вони , як медведиця , позбавлена на полі дітей . А батько твій вояк , і не буде ночувати з народом . Ось тепер він ховається в одній з ям , або в іншому місці . І коли б сталося , що хтось упаде серед них , нападаючих , напочатку , а хтобудь почує та скаже : Сталася поразка в народі , який за Авесаломом , а хоча б він і хоробрий , якого серце як серце лев'яче , то справді ослабне , бо ввесь Ізраїль знає , що батько твій лицар і хоробрі ті , що з ним . Тому раджу я : нехай конче збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви , многотою як пісок , що над морем , і ти сам підеш до бою . І прийдемо ми проти нього в одне з місць , та й нападемо на нього , як падає роса на землю , і не позоставимо ані при нім , ані між усіма людьми , що з ним , ані одного . А якщо він збереться до якого міста , то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури , та й потягнемо його аж до потоку , так , що не залишиться там ані камінчика . І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі : Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової ! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду , щоб Господь приніс зло на Авесалома . І сказав Хушай до священиків Садока та Евіятара : Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим , а я радив так і так . А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові , говорячи : Не ночуй цієї ночі в степах пустині , але конче перейди на той бік , щоб не був поглинутий цар та ввесь народ , що з ним . А Йонатан та Ахімаац стояли в Ен-Роґелі . І пішла невільниця й розповіла їм , а вони пішли й донесли цареві Давидові , бо не могли ані показатися , ані ввійти до міста . Та їх побачив один юнак та й доніс Авесаломові . І вони обидвоє швидко пішли , та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі , що мав колодязя на своїм подвір'ї , і спустилися туди . А жінка тая взяла й розтягла заслону на верху колодязя , і розложила на ньому зерна , і нічого не було пізнано . І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали : Де Ахімаац та Йонатан ? А жінка та їм сказала : І сталося по їхньому відході , вони вийшли з колодязя , і пішли та донесли Давидові . І сказали вони до Давида : Уставайте , і переходьте швидко воду , бо отак радив на вас Ахітофел . І повставали Давид та ввесь народ , що з ним , та до ранішнього світла перейшли Йордан , і не позосталося ані одного , що не перейшов би Йордану . А коли Ахітофел побачив , що порада його не виконана , то осідлав осла , і встав та й пішов до свого дому , до свого міста . І він зарядив про дім свій , та й повісився , і помер , і був похований у гробі свого батька . . . А Давид прийшов до Маханаїму , а Авесалом перейшов Йордан , він та всі Ізраїлеві мужі із ним . І Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава . А Амаса був син чоловіка , що ім'я йому Їтра , їзрееліт , який увійшов був до Авіґаїл , дочки Нахашової , сестри Церуї , Йоавиної матері . І таборував Ізраїль та Авесалом у ґілеадському краї . І сталося , коли Давид прийшов до Маханаїму , то Шові , Нахашів син з аммонітської Рабби , і Махір , Амміелів син з Ло-Девару , і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму поприносили постелі , і чаші , і ганчарський посуд , і пшениці , і ячменю , і муки , і праженого зерна , і меду , і масла , і худобу дрібну , і товщу з худоби великої , для Давида та для народу , що з ним , щоб їли , бо сказали : Цей народ голодний і змучений та спрагнений у пустині . А Давид переглянув народ , що з ним , і настановив над ними тисячників та сотників . І послав Давид народ , третину під рукою Йоава , і третину під рукою Авішая , сина Церуї , Йоавового брата , а третину під рукою ґатянина Іттая . І сказав цар до народу : Конче піду також і я з вами ! Та народ сказав : Ти не підеш ! Бо якщо ми справді втечемо , вони не звернуть на нас уваги . І якщо половина нас повмирає , вони не звернуть на нас уваги , бо ти як нас десять тисяч . А тепер буде ліпше , як будеш допомагати нам із міста . І сказав до них цар : Що буде добре в очах ваших , зроблю . І став цар при брамі , а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами . А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві , говорячи : Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом ! А ввесь народ чув , як цар наказав усім провідникам про Авесалома . І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля , і був бій в Єфремовому лісі . І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами . І була там того дня велика поразка , полягло двадцять тисяч ! І поширився там бій по всій тій землі , і того дня більш народу пожер ліс , ніж поїв меч . І спіткався Авесалом із Давидовими рабами , а Авесалом їхав на мулі . І підбіг мул під гущавину великого дуба , а його волосся заплуталося в дубі , і він опинився між небом та між землею , а мул , що під ним , перебіг . . . І побачив це один чоловік , і доніс Йоаву та й сказав : Ось я бачив Авесалома , що висить на дубі . І сказав Йоав до чоловіка , що доносив йому : Ось ти бачив , а чому ти не вразив його там на землі , а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса . І сказав той чоловік до Йоава : А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла , не простягну своєї руки на царського сина , бо ми чули на власні вуха , що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві , говорячи : Збережіть мені мого юнака Авесалома ! Або коли б я допустився в душі своїй неправди , а всяка річ не затаїться перед царем ! то й ти став би проти мене . І сказав Йоав : Не буду отак зволікати з тобою ! І він узяв три стрілі в руку свою , і вбив їх у серце Авесалома , що ще живий висів на середині дуба . . . І оточили його десять юнаків , Йоавові зброєноші , і вдарили Авесалома , та й убили його . . . І засурмив Йоав у сурму , а народ повернувся з погоні за Ізраїлем , бо Йоав стримав народ . І взяли вони Авесалома , та й кинули його в лісі до великої ями , і накидали над ним дуже велику могилу з каміння , а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого . А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника , що в царській долині , бо він казав : Нема в мене сина , щоб згадувати про ймення моє . І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я . І звалось його : Яд-Авесалом , і так зветься він аж до цього дня . А Ахімаац , Садоків син , сказав : Побіжу я й сповіщу цареві , що Господь визволив його від руки його ворогів . І сказав йому Йоав : Не ти вісник цього дня , а сповістиш іншого дня . А цього дня не сповістиш тому , що це ж царський син помер . І сказав Йоав до кушита : Іди , донеси цареві , що ти бачив . А кушит уклонився Йоавові , та й побіг . А Ахімаац , син Садока , знову сказав до Йоава : А нехай буде , що буде ! Побіжу й я за кушитом ! Йоав же відказав : Пощо ти побіжиш , мій сину , коли нема доброї вістки ? А нехай буде , що буде , побіжу ! І той сказав йому : Біжи ! І побіг Ахімаац дорогою рівнини , і випередив кушита . А Давид сидів між двома брамами . А вартівник пішов на дах брами на мур , і звів свої очі та й побачив , аж ось біжить самітний чоловік . І кликнув вартівник , і доніс цареві . А цар сказав : Якщо він сам , вістка в устах його ! А чоловік усе йшов та зближався . І побачив вартівник іншого чоловіка , що біг . І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав : Ось біжить самітний чоловік . А цар сказав : І цей зо звісткою ! І сказав вартівник : Я бачу біг першого , як біг Ахімааца , Садокового сина . А цар сказав : То чоловік добрий , і приходить з доброю звісткою . І кликнув Ахімаац , і сказав до царя : Мир ! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав : Благословенний Господь , Бог твій , що видав людей , які піднесли були руку свою проти мого пана царя ! А цар сказав : Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом ? І сказав Ахімаац : Я бачив велике замішання , коли Йоав посилав царського раба та мене , твойого раба , та я не знаю , що то . . . І сказав цар : Відійди набік , стань отут . І той відійшов набік та й став . Аж ось приходить кушит . І сказав кушит : Нехай прийме звістку мій пан цар , бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе . І сказав цар до кушита : Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом ? І сказав кушит : Нехай станетья , як тому юнакові , ворогам мого пана царя та всім , що повстали на тебе на зло ! . . . І затремтів цар , і вийшов на горішній поверх брами , та й заплакав . А коли йшов , то так говорив : Сину мій , Авесаломе , сину мій ! Сину мій , Авесаломе ! О , якби я був помер замість тебе , Авесаломе ! Сину мій , сину мій ! . . . А Йоаву донесено : Ось цар плаче , і зачав жалобу по Авесаломові . І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу , бо того дня народ почув , що казали : Засмутився цар за своїм сином ! І прокрадався народ того дня , щоб увійти до міста , як прокрадається народ , засоромлений своєю втечею з бою . . . А цар закрив своє обличчя . І голосив цар сильним голосом : Сину мій , Авесаломе ! Авесаломе , сину мій ! Сину мій ! . . . І прийшов Йоав до дому царя , та й сказав : Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів , які сьогодні врятували життя твоє , і життя синів твоїх та дочок твоїх , і життя жінок твоїх , і життя наложниць твоїх , через те , що ти любиш тих , хто тебе ненавидить , і ненавидиш тих , хто тебе любить , бож сьогодні ти виявив , що нема в тебе вождів ані слуг . Бо сьогодні я знаю , що коли б Авесалом був живий , а ми всі сьогодні були мертві , то тоді це було б любе в очах твоїх . . . А тепер устань , і говори до серця своїх рабів . Бо присягаю Господом , якщо ти не вийдеш , то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою , і це буде тобі гірше за всяке зло , що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер ! І цар устав та й засів у брамі , а всьому народові донесли , говорячи : Ось цар сидить у брамі ! І посходився ввесь народ перед царське обличчя , а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів . І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах , говорячи : Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів , він же врятував нас із руки филистимлян , а тепер утік із краю перед Авесаломом . А Авесалом , якого ми помазали були над собою , помер на війні . А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя ? І цар Давид послав до священиків , до Садока та до Евіятара , говорячи : Говоріть так до Юдиних старших : Чого ви будете останніми , щоб вернути царя до його дому ? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя , до його дому . Ви браття мої , ви кість моя та тіло моє ! І чого ви будете останніми , щоб вернути царя ? А Амасі скажете : Чи ж ти не кість моя та не тіло моє ? Нехай так зробить мені Бог , і нехай ще додасть , якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава . І прихилив він серце всіх Юдиних мужів , як одного чоловіка . І послали вони до царя : Вернися ти та всі твої слуги ! І вернувся цар , і прийшов аж до Йордану , а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві , щоб перепровадити царя через Йордан . А Шім'ї , Ґерин син , Веніяминівець , що з Бахуріму , поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида . І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина , та Ціва , слуга Саулового дому , і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним . І вони перейшли Йордан перед царем . І перейшов порон , щоб перепровадити царський дім та зробити , що було добре в очах його . А Шім'ї , Ґерин син , упав перед царем , як той переходив Йордан , та й цареві сказав : Нехай пан не порахує мені переступу , і не пам'ятай , що раб твій провинився був того дня , коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму , щоб цар не поклав це до серця свого ! Бо раб твій знає , що згрішив він , і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший , щоб вийти зустріти мого пана царя . А Авішай , син Церуїн , відповів та й сказав : Чи ж не буде забитий Шім'ї за те , що проклинав Господнього помазанця ? А Давид відказав : Що вам до мене , сини Церуїні , що ви сьогодні стаєте мені за сатану ? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі ? Хіба ж я не знаю , що сьогодні я цар над Ізраїлем ? А до Шім'ї цар сказав : Не помреш ! І заприсягнув йому цар . І зійшов спіткати царя й Мефівошет , онук Саулів . А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого , і не оправляв своєї одежі від дня , як цар вийшов , аж до дня , коли він вернувся з миром . І сталося , коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя , то сказав йому цар : Чому ти не пішов зо мною , Мефівошете ? А той відказав : Пане мій царю , раб мій обманив мене ! Бо я , раб твій , сказав : осідлаю собі осла , і сяду на нього , та й поїду з царем , бо раб твій кульгавий . Та він очернив раба твого перед паном моїм царем . А мій пан цар , немов Божий Ангол , тому зроби , що добре в очах твоїх ! Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем ? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу . І яке ж я маю право скаржитися перед царем ? І сказав йому цар : Пощо ти говориш іще оці свої слова ? Я сказав : ти та Ціва поділите поле . І сказав Мефівошет до царя : Нехай він візьме навіть усе по тому , коли мій пан , цар прийшов із миром до дому свого ! . А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму , і перейшов з царем Йордан , щоб провести його за Йордан . А Барзіллай був дуже старий , віку восьмидесяти літ . І він годував царя , як той сидів був у Маханаїмі , бо він був дуже заможна людина . І сказав цар до Барзіллая : Перейди зо мною , і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі . І сказав Барзіллай до царя : Скільки ще часу життя мого , що я піду з царем до Єрусалиму ? Я сьогодні віку восьмидесяти літ . Чи можу я розпізнавати між добрим та злим ? Чи розкуштує твій раб , що буду їсти та що буду пити ? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок ? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя ? Трохи перейде твій раб із царем за Йордан . І чого цар висвідчує мені оце ? Нехай раб твій вернеться , і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері . А ось раб твій , син мій Кімган перейде з паном моїм , із царем , а ти зроби йому , що добре в очах твоїх . І сказав цар : Кімган перейде зо мною , а я зроблю йому , що миле в очах твоїх . І все , що вибереш у мене , я зроблю тобі ! І ввесь народ перейшов Йордан , перейшов і цар . І цар поцілував Барзіллая , та й поблагословив його , і той вернувся на своє місце . І перейшов цар до Ґілґалу , а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ , і вони перепровадили царя , а також перейшла половина Ізраїлевого народу . Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя . І сказали вони цареві : Чому вкрали тебе наші браття , люди Юдині , і перепровадили царя та його дім через Йордан , та всіх Давидових людей з ним ? І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві : Бо близький цар до нас ! І чого то запалився тобі гнів на цю річ ? Чи справді з'їли ми що в царя ? Чи теж справді він роздав нам які дарунки ? І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали : Нас десять частин у царя , а також і в Давида ми ліпші від вас . Чому ж ви злегковажили нас ? Хіба ж не нам було перше слово , щоб вернути царя ? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян . І трапився там негідний чоловік , а ім'я йому Шева , син Біхрі , веніяминівець . І засурмив він у сурму та й сказав : Немає нам частки в Давиді , і нема нам спадщини у сина Єссеєвого ! Ізраїлю , усі до наметів своїх ! І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою , сином Біхрі , а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму . І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим . І взяв цар десять жінок наложниць , яких настановив був пильнувати дім , та й віддав їх до дому сторожі ; і він їх годував , але до них не приходив . І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти , удівство за життя чоловіка . І сказав цар до Амаси : Склич мені юдеян у три дні , а ти стань отут ! І пішов Амаса , щоб скликати Юду , та спізнився від означеного часу , про який він умовився . І сказав Давид до Авішая : Тепер Шева , син Біхрі , зробить нам зло більше від Авесалома . Візьми ти слуг свого пана , та й поженися за ним , щоб він не знайшов собі твердинних міст , і не щез із наших очей . І вийшли за ним Йоавові люди , і керетянин , і пелетянин та всі лицарі , і повиходили вони з Єрусалиму , щоб гнатися за Шевою , сином Біхрі . Вони були при великому камені , що в Ґів'оні , а Амаса вийшов проти них . А Йоав був зодягнений в шату свою , а ній пояс із мечем , прип'ятим на стегні його в піхві , з якої легко виходив і входив . І сказав Йоав до Амаси : Чи гаразд тобі , брате мій ? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду , щоб поцілувати його . А Амаса не остерігся меча , що був у Йоавовій руці . І той ударив його ним у живіт , і вилив нутро його на землю , і не повторив йому , а той помер . . . І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою , сином Біхрі . А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив : Хто жадає Йоава , і хто за Давида , за Йоавом ! А Амасу валявся в крові на середині битої дороги . І побачив той чоловік , що ввесь народ став , то стягнув Амасу з битої дороги на поле , і накинув на нього одежину , бо бачив , що кожен приходив до нього та ставав . Як був він стягнений з битої дороги , пішов кожен чоловік за Йоавом , щоб гнатися за Шевою , сином Біхрі . А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи , і серед усіх береян , і були вони зібрані , і теж пішли за ним . А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи , і насипали при місті вала , що стояв на передмур'ї . А ввесь народ , що був з Йоавом , заходився завалити мура . І покликала мудра жінка з міста : Слухайте , слухайте , скажіть но Йоавові : Підійди сюди , й я буду говорити до тебе ! І він підійшов до неї , а та жінка сказала : Чи ти Йоав ? А він відказав : Я . І вона сказала йому : Послухай слів своєї невільниці ! . А він відказав : Я слухаю . І сказала вона , говорячи : Колись треба було переговорювати , а саме , конче запитатися в Авелі , і так закінчили б справу . Я із спокійних та вірних міст Ізраїля , ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля . Пощо ти нищиш спадщину Господню ? А Йоав відповів та й сказав : Борони Боже , борони мене , Боже ! Присягаю , що не знищу й не вигублю ! Це не так , бо чоловік з Єфремових гір , Шева , син Біхрі , ім'я йому , підніс свою руку на царя на Давида . Дайте його самого , й я піду від міста . І сказала та жінка до Йоава : Ось голову його кинуть тобі через мур ! І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості , і відрубали голову Шеви , сина Біхрі , та й кинули до Йоава . А той засурмив у сурму , і розійшлися від міста кожен до наметів своїх . А Йоав вернувся в Єрусалим до царя . І став Йоав над усім Ізраїлевим військом , а Беная , син Єгоядин , над керітянином та над пелетянином ; а Адорам над даниною , а Йосафат , син Ахілудів , був канцлером ; а Сева писарем , а Садок та Евіятар священиками . А також яірянин Іра був священиком у Давида . І був голод за днів Давида три роки , рік за роком . І шукав Давид Господнього лиця , а Господь сказав : Кров на Саула та на його дім за те , що повбивав він ґів'онітян . І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це . А ґів'онітяни , вони не з Ізраїлевих синів , а з останку амореянина , а Ізраїлеві сини були присягнули їм . Та Саул шукав , щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди . І сказав Давид до ґів'онітян : Що я зроблю вам і чим надолужу , щоб ви поблагословили Господню спадщину ? І сказали йому ґів'онітяни : Не треба нам ані срібла , ані золота від Саула та від дому його , і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі . А він сказав : Що ви скажете , зроблю вам . І сказали вони до царя : Чоловік той , що вигубив нас , і що замишляв на нас , щоб нас винищити , щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі , нехай буде нам дано семеро мужа з синів його , і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула , Господнього вибранця . А цар сказав : Я дам . Та змилосердився цар над Мефівошетом , сином Йонатана , Саулового сина , через Господню присягу , що була поміж ними , між Давидом та між Йонатаном , Сауловим сином . І взяв цар двох синів Ріцпи , дочки Айї , яких вона породила Саулові , Армонія та Мефівошета , і п'ятьох синів Мелхоли , Саулової дочки , що вона породила Адріїлові , синові мехолатянина Барзіллая , та й дав їх у руку ґів'онітян , і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем . І впали семеро разом , а були вони побиті в перших днях жнив , коли початок жнив ячменю . А Ріцпа , дочка Айїна , взяла веретище , і простягла його собі на скелі , і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба , і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень , а польовій звірині вночі . . . І було донесено Давидові , що зробила Ріцпа , Айїна дочка , Саулова наложниця . А Давид пішов , і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу , що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня , коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа . І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана , і зібрали кості повішаних . І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї , в Целі , в гробі батька його Кіша . І зробили все , що наказав був цар , і потому Бог був ублаганий Краєм . І була ще війна филистимлян з Ізраїлем . І зійшов Давид та з ним слуги його , і воювали з филистимлянами . І змучився Давид . І був Ішбі в Нові , що з нащадків Рафи , а вага його списа три сотні шеклів міді , і оперезаний він був новою зброєю . І він сказав , щоб забити Давида . Та поміг йому Авішай , син Церуїн , і він ударив филистимлянина , та й забив його . Тоді Давидові люди присягли йому , говорячи : Ти не вийдеш уже з нами на війну , і не погасиш Ізраїлевого світильника ! І сталося потім , і була ще війна в Нові з филистимлянами . Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа , що з нащадків Рафи . І була ще війна в Нові з филистимлянами , і віфлеємець Елханан , син Яаре , і побив ґатянина Ґоліята , а держак списа його був , як ткацький вал . І була ще війна в Ґаті . А там чоловік великого зросту , що мав на руках та на ногах по шість пальців , числом двадцять і чотири . Також і він був народжений тому Рафі . І зневажав він Ізраїля , та вбив його Йонатан , син Шім'ї , Давидового брата ! Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті , і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг . І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня , як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової , та й сказав : Господь моя скеля й твердиня моя , і для мене Спаситель Він мій ! Мій Бог моя скеля , сховаюсь я в ній , Він щит мій і ріг , Він спасіння мого , Він башта моя та моє пристановище ! Спасителю мій , Ти врятуєш мене від насилля ! Я кличу : Преславний Господь , і я визволений від своїх ворогів ! Бо хвилі смертельні мене оточили , потоки велійяала лякають мене . Тенета шеолу мене оточили , а пастки смертельні мене попередили ! В тісноті своїй кличу до Господа , і до Бога свого я волаю , І Він почує мій голос із храму Свого , і в ушах Його зойк мій . Захиталась земля й затремтіла , затряслися й хитались небесні підвалини , бо Він запалився від гніву ! з ніздер Його бухнув дим , з Його ж уст пожирущий огонь , запаливсь жар від Нього ! Він небо простяг і спустився , а хмара густа під ногами Його . Усівся Він на херувима й летів , і явився на вітряних крилах . А навколо Себе поклав темряву , мов куріні , збір води , густі хмари високі . Від блиску , що був перед Ним , запалилось вугілля горюче . Господь загримів у небесах , і Свій голос Всевишній подав . Він послав Свої стріли та їх розпорошив , послав блискавку й їх побентежив . І показалися річища водні , і відкрились основи вселенної , від свару Твойого , о Господи , від подиху вітру із ніздер Його . Він послав із високости , узяв Він мене , витяг мене з вод великих . Він мене врятував від мойого потужного ворога , від моїх ненависників , бо сильніші від мене вони . Напали на мене вони в день нещастя мого , та Господь був моїм опертям . І на місце широке Він вивів мене , Він мене врятував , бо вподобав мене ! Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості , хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх ! Бо беріг я дороги Господні , і від Бога свойого я не відступив , бо всі Його присуди передо мною , постанови ж Його , не вступлюся від них ! І був я Йому непорочним , і стерігся своєї провини . Господь заплатив був мені по моїй справедливості , за чистотою моєю перед очима Його . З справедливим Ти справедливо поводишся , із чесним по-чесному , із чистим поводишся чисто , а з лукавим за лукавством його ! І народ із біди Ти спасаєш , а очі Твої на зухвалих , яких Ти принижуєш . Бо світильник Ти , Господи , мій , і освітить Господь мою темряву ! Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа , із Богом своїм проберусь через мур ! Бог непорочна дорога Його , слово Господнє очищене , щит Він для всіх , хто вдається до Нього ! Бо хто Бог , окрім Господа ? І хто скеля , крім нашого Бога ? Бог сильне моє пристановище , і дорогу мою Непорочний вивідував . Він чинить ноги мої , як оленячі , і ставить мене на висотах моїх , Мої руки навчає до бою , і на рамена мої лука мідяного напинає . І дав Ти мені щит спасіння Свого , і чинить великим мене Твоя поміч ! Ти чиниш широким мій крок підо мною , і стопи мої не спіткнуться . Жену я своїх ворогів , і повигублюю їх , і не вернуся , аж поки не винищу їх ! Я їх повигублюю й їх потрощу , і не встануть вони , і повпадають під ноги мої . Ти ж для бою мене підперізуєш силою , валиш під мене моїх ворохобників . Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів , моїх ненависників , й я їх понищу ! Озирались вони та немає спасителя , кликали до Господа і не відповів їм ! І я їх зітру , як той порох землі , як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх ! Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш , на голову люду мене стережеш , мені будуть служити народи , яких я й не знав ! Передо мною чужинці підлещуються , на вістку про мене слухняні мені . В'януть чужинці , і тремтять у твердинях своїх . Живий Господь , і благословенна будь , Скеле моя , і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого ! Бог , що помсти за мене дає , і що народи під мене познижував , що рятує мене від моїх ворогів , Ти звеличив мене над повстанців на мене , спасаєш мене від насильника ! Тому то хвалю Тебе , Господи , серед народів , Іменню Твоєму співаю ! Ти башта спасіння Свойого царя , і милість вчиняєш Своєму помазанцеві , Давиду й насінню його аж навіки ! А оце останні Давидові слова : Слово Давида , сина Єссеєвого , і слово мужа високопоставленого , помазаного Богом Якововим , і солодкого піснотворця Ізраїлевого . Дух Господній говорить в мені , а слово Його на моїм язику ! Сказав Бог Ізраїлів , Скеля Ізраїлева говорила мені : пануючий серед людей , справедливий панує у Божім страху ! І він буде , як світло поранку безхмарного , коли сонце виходить уранці , як з блиску трава виростає з землі по дощі ! Чи мій дім не такий перед Богом ? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться , бо він усе спасіння моє й усе жадання ! Хіба Він не дасть , щоб він виріс ? А нечестивий , як терен , відкинений , і вони всі , бо рукою його не беруть . А хто хоче до них доторкнутись , нехай запасеться залізом чи держаком списа , і на місці своїм огнем будуть попалені ! А оце імена Давидових лицарів : Йошев-Башшевет , тахкемонець , голова ґвардії , він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих . По ньому Елеазар , син Додо , сина Ахохі , був серед трьох лицарів з Давидом . Коли филистимляни зневажали ізраїльтян , що зібралися там на війну , і повтікали всі ізраїльтяни , він устав , та й ударив на филистимлян , аж змучилася рука його , і приліпилася рука його до меча . І зробив Господь велике спасіння того дня , а народ вертався за ним тільки на грабування . А по ньому Шамма , син Аґе , гарарянин . І зібралися филистимляни до Лехи , а там була ділянка поля , повна сочевиці , а народ повтікав перед филистимлянами . І став він посередині тієї ділянки та й врятував її , а филистимлян побив . І зробив Господь велике спасіння . І зійшли троє з тридцяти напочатку , і прийшли в жнива до Давида , до твердині Адуллам . А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм . Давид же тоді був у твердині , а залога филистимська була тоді в Віфлеємі . І спрагнув Давид та й сказав : Хто напоїть мене водою з криниці , що в брамі ? І продерлися ці три лицарі до филистимського табору , і зачерпнули води з віфлеємської криниці , що в брамі . І вони винесли , і принесли до Давида , та він не схотів її пити , і вилив її для Господа , та й сказав : Борони мене , Господи , чинити таке ! Чи я буду пити кров тих мужів , що ходили , наражаючи життям своїм ? І не хотів він пити її . . . Оце зробили три ці лицарі . А Авішай , брат Йоава , Церуїного сина , він голова цих тридцяти . І він вимахував своїм списом над трьома сотнями , що побив . І він мав славу серед тих трьох . Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний , і став він їм за провідника . А до тих трьох не належав . А Беная , син Єгоядин , син хороброго мужа , багаточинний , з Кавцеїлу , побив двох синів Аріїла моавського . І він зійшов , і забив лева в середині ями сніжного дня . Також побив він одного єгиптянина , мужа поставного , а в руці цього єгиптянина був спис . І зійшов він до нього з києм , і видер списа з руки того єгиптянина , та й убив його списом його . Оце зробив Беная , син Єгоядин , і його слава була серед тих трьох лицарів . З тих тридцяти він був поважніший , а до тих трьох не належав . І Давид призначив його до своєї таємної ради . Асаїл , Йоавів брат , серед тих тридцяти ; Елханан , син Додів , із Віфлеєму ; Шамма хародянин , Еліка хародянин , Хелец цалтянин ; Іра , син Іквешів , текоїтянин ; Авіезер аннетотянин , Мевуннай хушатянин , Цалмон ахохянин , Магарай нетофатянин , Хелев , син Баанин , нетофатянин ; Іттай , син Ріваїв , міґґів'атянин , сини Веніяминові ; Беная пір'ятонянин , Гіддай з Нахале-Ґаашу , Аві-Алвон арватянин , Азмавет бархум'янин , Ел'яхба шаалвонянин , сини Яшемові , Йонатан , Шамма гарарянин ; Ахіам , син Шарарів , арарянин ; Еліфелет , син Ахасбаїв , сина маахатянина ; Еліям , син Ахітофелів , ґіллонянин ; Хецрав кармелянин , Паарай арб'янин , Їґ'ал , син Натанів , з Цови ; Бані ґадянин , Целек аммонеянин ; Нахарай бееротянин , зброєноша Йоава , сина Церуїного ; Іра їтрянин , Ґарев їтрянин , Урія хіттянин , усіх тридцять і сім . І знову запалився Господній гнів на Ізраїля , і намовив сатана Давида проти них , говорячи : Іди , перелічи Ізраїля та Юду ! І сказав цар до Йоава , вождя війська , що з ним : Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви , і перелічіть народ , і я пізнаю число цього народу . І сказав Йоав до царя : Нехай же Господь , Бог твій , додасть до народу в сто раз стільки , скільки є , а очі мого пана , царя , бачать . Та нащо пан мій , цар , уподобав собі таку річ ? Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло . І вийшов Йоав та військові провідники від царя , щоб перелічити Ізраїлів народ . І перейшли вони Йордан , і таборували в Ароері , з правого боку міста , що лежить в середині долини Ґаду та при Язері . І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші . І прийшли до Дан-Яану , і навколо до Сидону . І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина , і вийшли до Юдиного Неґеву , до Беер-Шеви . І мандрували вони по цілому краю , і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму . І дав Йоав цареві число переліку народу . І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів , що витягають меча , а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка . І збентежилося Давидове серце , як перелічив він народ . І сказав Давид до Господа : Я дуже згрішив , що зробив це ! А тепер , Господи , відсунь же провину Свого раба , бо я дуже немудро вчинив ! . . . І встав Давид рано вранці , а Господнє слово було до пророка Ґада , Давидового прозорливця , говорячи : Іди , та й скажеш Давидові : Так сказав Господь : Три карі кладу Я на тебе , вибери собі одну з них , і Я зроблю її тобі . І прийшов Ґад до Давида , і розповів йому та й до нього сказав : Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї , чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми , а вони тебе гнатимуть , чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї ? Подумай тепер та й ріши , яке слово верну я Тому , Хто послав мене . І сказав Давид до Ґада : Сильно скорблю я ! Нехай же впадемо ми до Господньої руки , бо велике Його милосердя , а в руку людську нехай я не впаду ! . . . І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення , і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка . . . І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима , щоб вигубити його , та Господь пожалував щодо того зла . І сказав Він до Ангола , що вигубляв серед народу : Забагато тепер , попусти свою руку ! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни . І сказав Давид до Господа , коли побачив того Ангола , що побивав серед народу , і проказав : Я ось згрішив , і пішов проти Закону . А ці вівці , що зробили вони ? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого ! . . . І прийшов того дня Ґад до Давида , та й сказав йому : Устань , постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни . І пішов Давид за словами Ґадовими , як наказав був Господь . І виглянув Аравна , і побачив царя та його слуг , що йдуть до нього . І вийшов Аравна , і вклонився цареві обличчям своїм до землі . І сказав Аравна : Чого прийшов пан мій , цар , до свого раба ? А Давид відказав : Купити від тебе цього тока , щоб збудувати жертівника для Господа , і буде стримана зараза від народу . І сказав Аравна до Давида : Нехай пан мій , цар , візьме , і нехай принесе жертву , що добре в очах його . Дивися , ось худоба на цілопалення , а молотілки та ярма на дрова . Усе віддає Аравна , о царю , цареві . І сказав Аравна до царя : Господь , Бог твій , нехай уподобає Собі тебе ! І сказав цар до Аравни : Ні , бо тільки куплю від тебе за ціну , і не принесу дармо цілопалень Господеві , Богові моєму . І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів . І Давид збудував там жертівника для Господа , і приніс цілопалення та мирні жертви . І Господь був ублаганий для Краю , і була стримана зараза від Ізраїля . А Давид постарів , увійшов у літа . І покривали його одежами , та не було йому тепло . І сказали йому його раби : Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину , і стане вона перед царем , і буде йому за доглядачку . І буде вона лежати при лоні твоїм , і буде тепло панові цареві ! І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі , та й знайшли шунаммітку Авішаґ , і привели її до царя . А та дівчина була дуже вродлива . І була вона цареві доглядачкою , і прислуговувала йому , та цар не пізнав її . А Адонія , син Хаґґітин , бундючився та говорив : Я буду царювати ! І справив він собі повоза та верхівців , та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою . А батько його ніколи його не засмучував , щоб сказати : Чому ти так робиш ? А він також був дуже вродливий , і мати народила його по Авесаломі . І мав він змову з Йоавом , сином Церуї , та зо священиком Евіятаром , і вони помагали Адонії . А священик Садок , і Беная , син Єгоядин , і пророк Натан , і Шім'ї , і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією . І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої , та худоби ситої при Евен-Газзохелеті , що при Ен-Роґелі , і закликав усіх братів своїх , царських синів , та всіх Юдиних мужів , царських слуг . А пророка Натана , і Бенаю , і лицарів та брата свого Соломона він не покликав . І сказав Натан до Вірсавії , Соломонової матері , говорячи : Чи ти не чула , що зацарював Адонія , син Хаґґітин , а пан наш Давид не знає про те ? А тепер іди , я тобі пораджу , і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона ! Іди , і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього : Чи ж не ти , пане мій царю , присягнув був своїй невільниці , говорячи : Син твій Соломон буде царювати по мені , і він буде сидіти на троні моїм . Чому ж зацарював Адонія ? Ото , ти ще будеш говорити там із царем , а я ввійду за тобою , і потверджу слова твої . І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату , а цар був дуже старий , і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві . І похилилася Вірсавія , і вклонилася цареві до землі . А цар сказав : Що тобі ? І вона сказала йому : Пане мій , ти присягнув був своїй невільниці Господом , Богом своїм : Соломон , син твій , буде царювати по мені , і він сидітиме на троні моїм . А тепер ось зацарював Адонія , а ти , пане мій царю , не знаєш про те . . . І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної , і покликав усіх царських синів , і священика Евіятара та Йоава , вождя війська , а раба твого Соломона не покликав . А ти , пане мій царю , очі всього Ізраїля на тобі , щоб ти сказав їм , хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому . Інакше станеться , як спочине пан мій цар з батьками своїми , то буду я та син мій Соломон винними . І ось , ще вона говорила з царем , а прийшов пророк Натан . І донесли цареві , говорячи : Ось пророк Натан ! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі . І сказав Натан : Пане мій царю ! Чи ти сказав : Адонія буде царювати по мені , і він буде сидіти на троні моїм ? Бо зійшов він сьогодні , і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної . І він покликав усіх царських синів , і провідників війська , і священика Евіятара , і ось вони їдять та п'ють перед ним , і говорять : Нехай живе цар Адонія ! А мене я раб твій ! і священика Садока , і Бенаю , сина Єгоядиного , та раба твого Соломона не покликав . Чи ця річ була від пана мого царя , а ти не повідомив раба свого , хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому ? А цар Давид відповів та й сказав : Покличте мені Вірсавію ! І прийшла вона перед царське обличчя , і стала перед царем . І присягнув цар та й сказав : Як живий Господь , що визволив душу мою від усякого лиха , як присягнув я тобі Господом , Богом Ізраїля , говорячи : Син твій Соломон буде царювати по мені , і він буде сидіти на моєму троні замість мене , так я й зроблю цього дня ! І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі , і впала перед царем та й сказала : Нехай живе пан мій , цар Давид , навіки ! І сказав цар Давид : Покличте мені священика Садока , і пророка Натана та Бенаю , сина Єгоядиного . І поприходили вони перед цареве обличчя . І сказав цар до них : Візьміть із собою слуг вашого пана , і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю , і зведіть його до Ґіхону . А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем . І засурміть у сурму та й скрикнете : Нехай живе цар Соломон ! Потім підете за ним , а він увійде та й сяде на моєму троні , і він буде царювати замість мене , і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою . І відповів Беная , син Єгоядин , та й сказав : Амінь . Так нехай скаже Господь , Бог пана мого царя ! Як був Господь із паном моїм царем , так нехай буде з Соломоном , і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида ! І пішов священик Садок та пророк Натан , і Беная , син Єгоядин , і керетянин , і пелетянин , і посадили Соломона на мулицю царя Давида , та й повели його до Ґіхону . І взяв священик Садок рога оливи із скинії , та й помазав Соломона . І засурмили в сурму , та й кричав увесь народ : Нехай живе цар Соломон ! І піднявся за ним ввесь народ . А народ грав на сопілках та радів великою радістю , аж земля розпадалася від їхнього голосу ! І почув це Адонія та всі покликані , що були з ним , а вони тількищо скінчили їсти . І почув Йоав голос сурми та й сказав : Що це за крик та гамір у місті ? Ще він говорив , аж ось приходить Йоанатан , син священика Евіятара . А Адонія сказав : Увійди , бо ти муж гідний , і звісти нам щось добре ! І відповів Йонатан та й сказав до Адонії : Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона ! І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана , і Бенаю , Єгоядиного сина , і керетянина , і пелетянина , і вони посадили його на царську мулицю . І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя . І повиходили вони звідти веселі , і зашуміло місто . Це той голос , що ви чули . І Соломон уже засів на троні царства . І також посходилися царські слуги , щоб поблагословити нашого пана царя Давида , говорячи : Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени , і нехай звеличить його трон над трона твого ! І вклонився цар на ложі своїм . І сказав цар так : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що сьогодні дав сидячого на моїм троні , а мої очі те бачать ! І затремтіли , і повставали всі покликані , що були з Адонією , і пішли кожен на дорогу свою . . . А Адонія боявся Соломона . І встав він , і пішов , і схопився за роги жертівника . І донесено Соломонові , кажучи : Ось Адонія злякався царя Соломона , й ось він схопився за роги жертівника , кажучи : Нехай цар Соломон зараз присягне мені , що не вб'є свого раба мечем ! І сказав Соломон : Якщо він буде мужем чесним , ані волосина його не впаде на землю ! А якщо знайдеться в ньому зло , то помре . І послав цар Соломон , і відвели його від жертівника . І прийшов він , і впав перед царем Соломоном , а Соломон йому сказав : Іди до свого дому ! І наблизилися Давидові дні до смерти , і він наказав своєму синові Соломонові , говорячи : Ось я йду дорогою всієї землі , а ти будеш міцний та станеш мужем . І будеш ти стерегти накази Господа , Бога свого , щоб ходити Його дорогами , щоб стерегти постанови Його , заповіді Його , та устави Його й свідчення Його , як писано в Мойсеєвім Законі , щоб тобі щастило в усьому , що будеш робити , і скрізь , куди звернешся , щоб виповнив Господь слово Своє , яке говорив мені , кажучи : Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої , щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю , то , сказав : Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім ! А також ти знаєш , що зробив мені Йоав , син Церуїн , що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ , Авнерові , Неровому синові , та Амасі , синові Єтеровому . Він повбивав їх , і пролив воєнну кров у час миру , і поплямив воєнною кров'ю свого пояса , що на стегнах його , та сандалі свої , що на ногах його . І ти зробиш за своєю мудрістю , і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу . А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку , і нехай вони будуть серед тих , що їдять за твоїм столом , бо вони отак прийшли до мене , коли я втікав перед Авесаломом , твоїм братом . А ось з тобою Шім'ї , Ґерин син , веніяминівець із Бахуріму . А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня , коли я йшов до Маханаїму . Та він прийшов до Йордану стрінути мене , і я присягнув йому Господом , говорячи : Не заб'ю тебе мечем ! А тепер не прощай йому , бо ти муж мудрий , і знатимеш , що зробити йому , і ти сивину його зведеш у крові до шеолу . І спочив Давид з батьками своїми , і був похований у Давидовім Місті . А дні , що Давид царював над Ізраїлем , сорок літ : у Хевроні царював він сім літ , а в Єрусалимі царював тридцять і три роки . І сів Соломон на троні Давида , батька свого , і його царювання було дуже міцне . І прийшов Адонія , син Гаґґітин , до Вірсавії , Соломонової матері , а вона сказала : Чи прихід твій з миром ? І він відказав : З миром . І сказав : Справа в мене до тебе . А вона відказала : Говори ! І він сказав : Ти знаєш , що моє було це царство , і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя , щоб мені царювати . Та відійшло царство , і досталось моєму братові , бо від Господа це сталось йому . А тепер одне бажання жадаю я від тебе : Не відмовляй мені ! А вона сказала йому : Говори ! І він сказав : Скажи цареві Соломонові , бо він не відмовить тобі , щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку . І сказала Вірсавія : Добре , я скажу про тебе цареві . І прийшла Вірсавія до царя Соломона , щоб сказати йому про Адонія . А цар устав назустріч їй , і вклонився їй , та й сів на своєму троні . І поставив він трона й для царевої матері , і вона сіла по правиці його . І сказала вона : Одне мале жадання бажаю я від тебе , не відмов мені . І сказав їй цар : Жадай , мати моя , бо я не відмовлю тобі . І сказала вона : Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку . І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері : І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії ? Та попроси для нього й царства , бо він брат мій , старший від мене , і для нього , і для священика Евіятара , і для Йоава , Церуїного сина ! . . . І присягнув цар Соломон Господом , говорячи : Так нехай зробить мені Бог , і так нехай додасть , коли не на душу свою говорив Адонія це слово . . . А тепер , як живий Господь , що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида , і що зробив мені дім , як говорив був , сьогодні буде вбитий Адонія ! І послав цар Соломон через Бенаю , Єгоядиного сина , і він уразив його , і той помер . . . А священикові Евіятарові цар сказав : Іди до Анатоту на поля свої , бо ти чоловік смерти , а цього дня не вб'ю тебе , бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида , і що терпів ти в усьому , в чому терпів мій батько . І вигнав Соломон Евіятара , щоб не був священиком для Господа , щоб виповнилося слово Господнє , яке говорив у Шіло на дім Іліїв . А звістка про це прийшла аж до Йоава , бо Йоав схилявся до Адонії , а до Авесалома не схилявся . І втік Йоав до Господньої скинії , і схопився за роги жертівника . . . І донесено цареві Соломонові , що Йоав утік до скинії Господньої , і ось він при жертівнику . І послав Соломон Бенаю , Єгоядиного сина , говорячи : Іди , урази його ! І ввійшов Беная до Господньої скинії , та й сказав до нього : Так сказав цар : Вийди ! А той відказав : Ні , я тут помру ! І передав Беная цареві це слово , говорячи : Так сказав Йоав , і так відповів мені . І сказав йому цар : Зроби , як я говорив , і врази його . І поховаєш його , і здіймеш невинну кров , що Йоав пролив був , з мене та з дому мого батька . І нехай оберне Господь його кров на його голову , що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього , і повбивав їх мечем , а батько мій Давид того не знав : Авнера , Нериного сина , провідника Ізраїлевого війська , та Амасу , сина Єтеревого , провідника Юдиного війська . І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки . А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки . І пішов Беная , Єгоядин син , і вразив його , та й убив його . І був він похований у своїм домі в пустині . А цар , замість нього , настановив над військом Бенаю , Єгоядиного сина , а священика Садока цар настановив замість Евіятара . І послав цар , і покликав Шім'ї та й сказав йому : Збудуй собі дім в Єрусалимі , й осядеш там , і не вийдеш звідти ані сюди , ані туди . І буде того дня , як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон , то щоб ти добре знав , що конче помреш . Кров твоя буде на голові твоїй ! І сказав Шім'ї до царя : Добра це річ . Як наказав пан мій цар , так зробить раб твій . І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів . І сталося в кінці трьох років , і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша , Маахіного сина , ґатського царя . І донесли Шім'ї , говорячи : Ось раби твої в Ґаті ! І встав Шім'ї , й осідлав осла свого та й подався до Ахіша , щоб пошукати своїх рабів . І пішов Шім'ї , і привів своїх рабів з Ґату . А Соломонові донесено , що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся . І послав цар , і покликав Шім'ї та й сказав до нього : Чи ж я не заприсяг тебе Господом , і не взяв свідка проти тебе , говорячи : Того дня , коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди , щоб ти добре знав , що конче помреш ? І ти сказав мені : Добра це річ , що я чув . І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа , що я наказав був тобі ? І сказав цар до Шім'ї : Ти знаєш усе те зло , і знало твоє серце , що зробив ти Давидові , батькові моєму . І поверне Господь твоє зло на твою голову . А цар Соломон благословенний , а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки . І цар наказав Бенаї , Єгоядиному синові , і той вийшов і вразив його , і він помер . І царство зміцніло в Соломоновій руці . І посвоячився Соломон із фараоном , єгипетським царем , і взяв фараонову дочку , і ввів її до Давидового Міста , ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього , та муру навколо Єрусалиму . Та народ приносив жертви на пагірках , бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів . І полюбив Соломон Господа , щоб ходити постановами свого батька Давида , тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках . І пішов був цар до Ґів'ону , щоб приносити там жертви , бо то найбільший пагірок . Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові . У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні . І Бог сказав : Проси , що Я маю дати тобі ! А Соломон відказав : Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом , батьком моїм , як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю , та простотою серця з Тобою . І зберіг Ти йому ту велику милість , і дав йому сина , що сидить на його троні , як є й цього дня . А тепер , Господи , Боже , Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида , а я недоросток , не знаю виходу та входу . А раб Твій серед народу Твого , якого Ти вибрав , він народ численний , що його не можна ані злічити , ані зрахувати через многоту . Дай же Своєму рабові серце розумне , щоб судити народ Твій , щоб розрізняти добре від злого , бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм ? І була та річ приємна в Господніх очах , що Соломон попросив оцю річ . І сказав Бог до нього : За те , що просив ти цю річ , а не просив для себе днів довгих та багатства , і не просив душ ворогів своїх , а просив собі розуму , щоб уміти судити , то ось зроблю Я за словом твоїм , ось Я даю тобі серце мудре та розумне , так що такого , як ти , не було перед тобою й не встане такий , як ти , по тобі . А також те , чого не просив ти , Я даю тобі : і багатство , і славу таку , що такого , як ти , не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє . А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами , щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої , як ходив був батько твій Давид , то продовжу дні твої ! І прокинувся Соломон , аж ось це був сон . І ввійшов він до Єрусалиму , та й став перед ковчегом Господнього заповіту , і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні . І зробив він гостину для всіх своїх слуг . І прийшли до царя дві жінки блудниці , та й стали перед обличчям його . І сказала одна жінка : Прошу , пане мій , я та ця жінка сидимо в одному домі . І породила я при ній у цьому домі . І сталося третього дня по породі моїм , і породила теж оця жінка . А ми були разом , нікого чужого в домі з нами не було , тільки двоє нас було в домі . А вночі помер син цієї жінки , бо вона налягла на нього . І встала вона серед ночі , і взяла мого сина від мене , а невільниця твоя спала , і поклала його при своєму лоні , а свого померлого сина поклала при лоні моїм . . . І встала я рано , щоб погодувати сина свого , аж ось помер він ! І придивилася я до нього рано , а ото не був це син мій , що я породила . . . А інша жінка відказала : Ні , то мій син живий , а твій син мертвий ! А та говорила : Ні , то твій син мертвий , а мій син живий ! І так сперечались вони перед царем . І сказав цар : Ця говорить : Це мій син живий , а син твій мертвий , а та говорить : Ні , то син твій мертвий , а мій син живий . І сказав цар : Подайте мені меча ! І принесли меча перед цареве обличчя . І сказав цар : Розітніть це живе дитя надвоє , і дайте половину одній , а половину другій ! . . . І сказала до царя жінка , що син її той живий , бо запалилася любов її до сина свого , і сказала вона : Прошу , пане мій , дайте їй немовлятко живим , а забити не забивайте його ! . . . А та каже : Хай не буде ні мені , ні тобі , розтинайте ! . . . А цар відповів та й сказав : Дайте їй це живе немовлятко , а вбивати не вбивайте його . Вона його мати ! І почув увесь Єрусалим про той суд , що цар розсудив , і стали боятися царя , бо бачили , що в ньому Божа мудрість , щоб чинити суд . І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем . А оце його провідники : Азарія , Садоків син , священик . Еліхореф та Ахійя , сини Шіші , писарі . Йосафат , син Ахілудів , канцлер . А Беная , Єгоядин син , над військом , а Садок та Евіятар священики . А Азарія , Натанів син , над намісниками , а Завуд , син Натанів священик , товариш царів . А Ахішар над домом , а Адонірам , Авдин син над даниною . А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем , і вони годували царя та дім його , місяць на рік був на одного на годування . А оце їхні імена : Бен-Гур в Єфремових горах , Бен-Декер у Макаці , і в Шаалевімі , і в Бет-Шемеші , і в Елоні Бет-Ганану . Бен-Гесед в Арубботі , йому належали : Сохо та ввесь край Хеферу . Бен-Авінадав уся околиця Дору ; Тафат , Соломонова дочка , була йому за жінку . Баана , Ахілудів син Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан , що при Цартані , нижче Їзреелу , від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола , аж до того боку Йокмеаму . Бен-Ґевер у ґілеадському Рамоті , йому належали : оселі Яїра , сина Манасії , що в Ґілеаді , йому околиця Арґову , що в Башані , шістдесят міст великих , із муром та з мідяним засувом . Ахінадав , син Іддо в Маханаїмі . Ахімаац в Нефталимі ; також він узяв Босмат , Соломонову дочку , за жінку . Баана , Хушаїв син , в Асирі та в Бе-Алоті . Йосафат , Паруахів син , в Іссахарі . Шім'ї , Елин син , у Веніямині . Ґевер , син Уріїв , у ґілеадському краї , у краї Сигона , царя аморейського , та Оґа , царя башанського . А один намісник , що в усьому Краї . Юда та Ізраїль були численні , як пісок , що над морем , щодо многоти . Вони їли й пили та тішилися ! А Соломон панував над усіма царствами від Річки аж до филистимського краю та аж до границі Єгипту . Вони приносили дари та служили Соломонові по всі дні його життя . І була Соломонова пожива на один день : тридцять корів пшеничної муки , а шістдесят корів іншої муки . Десятеро з великої ситої худоби , і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної , окрім оленя , і сарни , і антилопи та ситих гусок . Бо він панував по всій цій стороні Річки від Тіфсаху та аж до Аззи над усіма царями по цей бік Річки . І був у нього мир зо всіх сторін його навколо . І безпечно сидів Юда та Ізраїль , кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона . І було в Соломона сорок тисяч стійлів для коней колесниць його та дванадцять тисяч верхівців . І годували ці намісники царя Соломона та кожного , хто приходив до столу царя Соломона , кожен свій місяць , і не було недостачі ні в чому . А ячменю та соломи для коней та для румаків спроваджували до місця , де хто був , кожен за постановою для нього . І дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму , а широкість серця як пісок , що на березі моря . І збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту . І був він мудріший від усякого чоловіка , від Етана езрахітського , і Гемана , і Калкола та Дарди , Махолових синів . А ім'я його було славне серед усіх людей навколо . І він проказав три тисячі приказок , а пісень його було тисяча й п'ять . І говорив він про дерева , від кедру , що на Ливані , й аж до ісопу , що росте на стіні . І говорив про худобу , і про птаства , і про плазуюче та про риб . І приходили від усіх народів , щоб послухати Соломонову мудрість , від усіх царів краю , що чули про мудрість його . І послав Хірам , цар Тиру , своїх слуг до Соломона , бо почув , що його помазали на царя на місце батька його , бо Хірам був приятелем Давидовим по всі дні . І послав Соломон до Хірама , говорячи : Ти знаєш мого батька Давида , що не міг він збудувати дому для Імени Господа , Бога свого , через війни , що оточували його , аж поки Господь не віддав їх , ворогів , під стопи ніг його . А тепер Господь , Бог мій , дав мені відпочинок навколо , нема противника , і нема злого випадку . І ото я маю на думці збудувати дім Імени Господа , Бога мого , як Господь говорив був моєму батькові Давидові , кажучи : Син твій , якого дам замість тебе на трон твій , він збудує той дім для Ймення Мого . А тепер накажи , і нехай зітнуть мені кедри з Ливану , а раби мої будуть із рабами твоїми , а в нагороду за твоїх рабів я дам тобі все , що скажеш , бо ти знаєш , що серед нас немає нікого , хто вмів би стинати дерева , як сидоняни . І сталося , як почув Хірам Соломонові слова , то дуже зрадів та й сказав : Благословенний Господь сьогодні , що дав Давидові мудрого сина над цим великим народом ! І послав Хірам до Соломона , говорячи : Почув я про те , про що посилав ти до мене . Я виконаю все бажання твоє , щодо дерева кедрового та дерева кипарисового . Мої раби спустять із Ливану до моря , а я їх поскладаю в плоти , і відправлю морем аж до місця , про яке пошлеш мені звістку , і порозбиваю їх там , і ти забереш . А ти виконаєш моє бажання , дати хліба для мого дому . І давав Хірам Соломонові дерева кедрові та дерева кипарисові , усе за бажанням його . А Соломон давав Хірамові двадцять тисяч корів пшениці , живність для дому його , та двадцять тисяч корів товченої оливи . Так давав Соломон Хірамові рік-у-рік . А Господь дав Соломонові мудрість , як обіцяв був йому . І був мир між Хірамом та між Соломоном , і обидва вони склали умову . А Соломон зібрав данину робітників зо всього Ізраїля , і була та данина тридцять тисяч чоловіка . І він посилав їх до Ливану , по десять тисяч на місяць , напереміну : місяць були вони на Ливані , два місяці у домі своїм ; а Адонірам доглядав над робітниками . І було в Соломона сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч ламачів у горах , окрім трьох тисяч і трьох сотень керівників , що настановив Соломон над працею , вони правили над народом , що робили працю . І цар наказав , і вони ламали велике каміння , каміння дороге , щоб закласти дім із тесаного каміння . І їх отесували будівничі Соломонові й будівничі Хірамові та ґівляни , і наготовили дерева та каміння на збудування храму . І сталося , року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю , четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем , місяця зіва , почав він будувати той храм для Господа . А той храм , що цар Соломон збудував для Господа , шістдесят ліктів довжина його , а двадцять ширина його , а тридцять ліктів вишина його . А притвор перед храмом цього дому двадцять ліктів довжина його , відповідно широкости храму , десять ліктів ширина його перед храмом . І зробив він для храму прозорі вікна , широкі знадвору й вузькі всередині . А до стіни храму збудував він прибудівку навколо , зо стінами дому навколо храму та найсвятішого , і поробив бічні кімнати навколо . Долішня прибудівка ширина її п'ять ліктів , а середня шість ліктів ширина її , а третя сім ліктів ширина її , бо він дав навколо храму знадвору виступи , щоб не тримати їх у стінах храму . А храм , коли був будований , будувався з викінченого каменя з каменоломні , а молотки та сокира , всяке залізне знаряддя не було чуте в храмі , коли його будували . Вхід до середньої бічної кімнати був з правого боку храму , а крученими сходами входили до середньої , а з середньої до третьої . І збудував він той храм та й покінчив його . І покрив він храм дошками та брусками кедрових дерев . І збудував він прибудівку на ввесь храм , п'ять ліктів вишина її , і вона трималася храму кедровими деревинами . І було Господнє слово до Соломона , говорячи : Цей храм , що ти будуєш , якщо ти ходитимеш Моїми уставами й постанови Мої будеш виконувати , і будеш дотримувати всі Мої заповіді , щоб ними ходити , то Я виповню на тобі Своє слово , яке Я говорив був батькові твоєму Давидові . І пробуватиму посеред Ізраїлевих синів , і не покину Свого Ізраїлевого народу . І збудував Соломон той храм та й скінчив його . І побудував він стіни храму зсередини з кедрових дощок , від підлоги храму аж до стін стропу покрив усередині деревом , а підлогу храму покрив кипарисовими дошками . І збудував тих двадцять ліктів стіни з-заду храму з кедрових дощок , від підлоги аж до стін стропу , і це збудував йому зсередини за девіра , за Святеє Святих . А той храм був на сорок ліктів , він той , що перед девіром . А на кедрині всередині храму була різьба огірків та відкритих квітів . Усе кедрина , камінь був невидний . А найсвятіше він приготовив усередині храму , щоб дати туди ковчега Господнього заповіту . А середина найсвятішого двадцять ліктів довжина , і двадцять ліктів ширина , і двадцять ліктів вишина його , і він покрив його щирим золотом , і також покрив кедрового жертівника . І Соломон покрив той храм зсередини щирим золотом , а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюгами , та покрив його золотом . І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього жертівника , що при найсвятішому , покрив золотом . І зробив у найсвятішому двох херувимів з оливкового дерева , десять ліктів вишина його . І п'ять ліктів одне крило херувима , і п'ять ліктів друге крило херувима ; десять ліктів від кінця одного його крила і аж до кінця другого його крила . І десять ліктів був і другий херувим , одна міра й один вид обом херувимам . Височина одного херувима десять ліктів , і так і другого херувима . І дав він тих херувимів усередині внутрішнього храму . І херувими простягали свої крила , і торкалося крило одного однієї стіни , а крило другого херувима торкалося другої стіни . А їхні внутрішні крила дотикалися крило до крила . І він покрив херувимів золотом . А всі стіни храму навколо приоздобив ритими різьбами херувимів і пальм та розкритих квітів , зсередини та від зовнішньої частини . А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зовнішньої частини . А на вхід до найсвятішого зробив двері з оливкового дерева ; стовп , бічні одвірки п'ятикутні . І двоє дверей були з оливкового дерева , і на них були пороблені різьби херувимів і пальм та розкритих квітів , і покрив золотом ; і обклав золотом тих херувимів та ті пальми . І так поробив і одвірки для входу до храму , з оливкового дерева , одвірки чотирикутні . А двоє дверей були з кипарисового дерева . Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі . І повирізував на них херувимів і пальми та розкриті квіти , і покрив золотом , викутим по різьбі . І збудував він унутрішній двір , три ряди тесаного каменя та ряд стятого кедрового брусся . Року четвертого був заложений храм Господній , у місяці зів , а року одинадцятого , у місяці бул , він місяць восьмий був закінчений той храм зо всіма речами його та за всіма планами його . І він будував його сім років . А свій дім Соломон будував тринадцять років , та й скінчив увесь свій дім . І збудував він дім Ливанського Лісу , сто ліктів довжина його , і п'ятдесят ліктів ширина його , і тридцять ліктів вишина його , на чотирьох рядах кедрових стовпів , а кедрові брусся на стовпах . І покритий він був кедриною зверху на бічних кімнатах , що на сорока й п'яти стовпах , по п'ятнадцять на ряд . А лутків було три ряди , вікно до вікна три рази . А всі двері та бічні одвірки чотирикутні , з порогами , а навпроти вікно до вікна три рази . І зробив він сіни зо стовпів , п'ятдесят ліктів довжина їх та тридцять ліктів ширина їх , і інші сіни перед ними , і стовпи , і причілок даху . І зробив він тронову залю , де судив , залю судову , і покрив кедриною від підлоги до стелі . А його дім , де жив , на іншому дворі , зсередини сіней , був такий , як та робота . І зробив він дім для фараонової дочки , яку взяв Соломон , як ті сіни . Усе це з дорогого каміння , тесаного за мірою , обрізаного пилкою зсередини та іззовні , і від основи аж до стелі , а іззовні аж до великого двора . А заснований він був на дорогих каміннях , каміннях великих , каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів . А згори дорогі каміння , тесані за мірою , та кедрина . А навколо великий двір , три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся ; те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму . І послав цар Соломон , і взяв із Тиру Хірама , це син однієї вдови , з племени Нефталимового , а батько його тирянин , що робив на міді . І був він наповнений мудрістю й розумом , та вмінням робити всяку роботу на міді . І прийшов він до царя Соломона , і зробив усю його роботу . І він відлив два мідяні стовпи , вісімнадцять ліктів височина одного стовпа , а шнур дванадцяти ліктів оточив би його ; такий і стовп другий . І зробив він дві маковиці , щоб дати на верхи тих стовпів , відлив їх із міді ; п'ять ліктів височина однієї маковиці , і п'ять ліктів височина маковиці другої . А на тих маковицях , що були на верхах стовпів , було мереживо плетеної роботи та шнурки роботою ланцюжків , сім на маковиці одній і сім на маковиці другій . І поробив він ті стовпи так , що два ряди гранатових яблук були навколо на одному мереживі , щоб покрити маковиці , що на верху ; і так зробив і маковиці другій . А маковиці , що на верху тих стовпів , були зроблені як лілеї , на чотири лікті , у притворі . І маковиці на обох стовпах також зверху , навпроти випуклини , що з боку мережива . А тих гранатових яблук двісті , рядами навколо на маковиці другій . І поставив він ті стовпи до притвору храму . І поставив він правого стовпа , і назвав ім'я йому : Яхін ; і поставив стовпа лівого , і назвав ім'я йому : Боаз . А на верху стовпів зроблено як лілеї . І була скінчена робота стовпів . І зробив він лите море , десять ліктів від краю його аж до краю його , навколо круглясте , і п'ять ліктів височина його . А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо . А здолу на краях його оточували його подоби огірків , по десять у лікті , вони оточували море навколо . Було два ряди тих огірків , вилитих при литті його . Воно стояло на дванадцятьох волах , три обернені на північ , і три обернені на захід , і три обернені на південь , і три обернені на схід . А море на них зверху , а ввесь зад їх до нутра . А грубина його долоня , а краї його подібні до краю келиха , як квітки лілеї . Містило воно дві тисячі батів . І зробив він десять мідяних підстав , чотири лікті довжина однієї підстави , і чотири лікті ширина її , а три лікті вишина її . А оце робота підстави : у них лиштви , а ті лиштви поміж прутами . А на лиштвах , що між прутами , леви , воли та херувими . А на прутах зверху підніжки , а під левами та волами китиці , зроблені розложистими . І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі . А на чотирьох рогах їхні рамена , під мідницею рамена литі , з кожного боку китиці . А гирло його з нутра маковиці й вище лікоть ; а гирло круглясте , роботи підніжка , лікоть і півліктя ; і також на гирлі його різьби , а рамено їх квадратове , не круглясте . І чотири ті кола були під лиштвами , а осі колес у підставі . А вишина одного кола лікоть і півліктя . А робота тих кіл як робота кола возового ; їхні осі , і їхні обіддя , і їхні шпиці , і їхні маточини усе лите . І чотири рамена на чотирьох рогах однієї підстави ; з підстави виходили рамена її . А на верху підстави було округле навкілля , півліктя вишини ; а на верху підстави ручки її та лиштви її з неї . І він повирізував на таблицях ручок її та на лиштвах її херувимів левів та пальми , на кожнім вільнім місці , та китиці навколо . Як це , він зробив десять підстав , лиття одне , міра одна , одна робота для них усіх . І зробив він десять мідяних умивальниць , сорок батів мала кожна вмивальниця ; чотири лікті кожна вмивальниця ; одна вмивальниця на одній підставі , так для десяти підстав . І дав ті підстави п'ять на боці храму з правиці , і п'ять на боці храму з лівиці його , а море дав на правому боці храму , наперед , навпроти полудня . І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці . І покінчив Хірам робити всю ту роботу , що зробив цареві Соломонові для храму Господнього : два стовпи та дві голівки маковиць , що на верху стовпів , і два мережива на покриття двох голівок маковиць , що на верху стовпів ; і чотири сотні гранатових яблук для двох мережив , два ряди гранатових яблук для одного мережива , на покриття обох голівок маковиць , що на верху стовпів ; і підстави десять , і вмивальниці десять ; і одне море , і воли дванадцять під морем ; і горнята , і лопатки , і кропильниці та всі ті речі , що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі , усе виполірувана мідь . На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном . І порозставляв Соломон усі ці речі ; через дуже велику многоту їх не була справджена вага міді . І поробив Соломон усі речі , що в Господньому храмі : золотого жертівника , і золотого стола , що на ньому хліб показний , і свічники , п'ять з правиці та п'ять з лівиці , перед найсвятішим , зо щирого золота ; і квітки , і лямпади , і щипчики , з золота ; і миски , і ножиці , і кропильниці , і ложки , і лопатки , золото щире ; і чопи для дверей внутрішнього храму , для Святого Святих , для дверей дому для храму золото . І була покінчена вся ця праця , яку цар Соломон зробив в Господньому храмі . І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида ; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму . Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен , керівників батьківських домів Ізраїлевих синів , до царя Соломона до Єрусалиму , щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста , воно Сіон . І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім , він місяць сьомий . І поприходили всі Ізраїлеві старші , а священики понесли ковчега . І понесли вони Господнього ковчега , і скинію заповіту та всі святі речі , що в ковчезі ; і понесли їх священики та Левити . А цар Соломон та вся Ізраїлева громада , що зібралися при ньому , були з ним перед ковчегом , і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику , що через многість не була вона ані записувана , ані лічена . І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму , до Святого Святих , під крила херувимів . Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу , і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху . А ті держаки були довгі , і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим , а зназовні не були видні . І вони там аж до цього дня . У ковчезі не було нічого , тільки дві камінні таблиці , що поклав туди Мойсей на Хориві , коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю . І сталося , як священики виходили з святині , то хмара наповнила Господній храм . І не могли священики стояти й служити через ту хмару , бо слава Господня наповнила Господній храм ! Тоді Соломон проказав : Промовив Господь , що Він пробуватиме в мряці . Будуючи , я збудував оцей храм , на оселю Тобі , місце Твого пробування навіки ! І повернув цар обличчя своє , та й поблагословив Ізраїлів збір , увесь же Ізраїлів збір стояв . І він сказав : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом , і рукою Своєю тепер виконав , говорячи : Від того дня , коли Я вивів Свій народ , Ізраїля , з Єгипту , Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен , щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там . І вибрав Я Давида , щоб був над Моїм Ізраїлевим народом . І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа , Бога Ізраїля . Та сказав Господь до мого батька Давида : За те , що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого , ти зробив добре , що було тобі це на серці . Тільки ти не збудуєш цього храму , але син твій , що вийде із стегон твоїх , він збудує цей дім для Ймення Мого ! І виконав Господь Своє слово , що Він говорив . І став я на місце батька мого Давида , та й сів на Ізраїлевому троні , як говорив був Господь , і я збудував оцей храм для Ймення Господа , Бога Ізраїлевого . І встановив я там місце для ковчега , де Господній заповіт , якого Він склав із нашими батьками , коли виводив їх з єгипетського краю . І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору , і простяг руки свої до неба та й сказав : Господи , Боже Ізраїлів ! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі . Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів , що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем . Ти додержав Своєму рабові , Давидові , батькові моєму , те , що говорив йому . І говорив Ти йому Своїми устами , а рукою Своєю виконав , як цього дня . А тепер , Господи , Боже Ізраїлів , додерж для Свого раба Давида , мого батька , те , що говорив був йому , кажучи : Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих , що сидітимуть на Ізраїлевім троні , якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг , щоб ходити перед Моїм лицем , як ти ходив перед лицем Моїм . А тепер , Боже Ізраїлів , нехай буде запевнене слово Твоє , яке Ти говорив рабові Своєму Давидові , моєму батькові . Бо чи ж справді Бог сидить на землі ? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе , що ж тоді храм той , що я збудував ? Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання , Господи , Боже мій , щоб почути спів та молитву , якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні , щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень , на те місце , про яке Ти сказав : Нехай буде Ймення Моє там , щоб почути молитву , якою буде молитися Твій раб на цьому місці ! І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба , та Свого народу , Ізраїля , що будуть молитися на цьому місці . А Ти почуєш на місці Свого пробування , на небесах , і почуєш , і простиш . Як згрішить людина проти свого ближнього , і вимагатимуть від нього клятви , щоб він поклявся , і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі , то Ти почуєш із небес , і зробиш , і розсудиш Своїх рабів , осудиш несправедливого , щоб дати його дорогу на його голову , і всправедливиш праведного , щоб віддати йому за його справедливістю . Коли Твій народ , Ізраїль , буде вдарений ворогом за те , що прогрішив Тобі , і коли вони звернуться до Тебе , і будуть славити Ім'я Твоє , і будуть молитися , і будуть благати Тебе в цьому храмі , то Ти почуєш із небес , і простиш гріх народу Свого , Ізраїля , і вернеш їх до землі , яку дав Ти їхнім батькам . Коли замкнеться небо й не буде дощу , бо прогрішаться Тобі , то коли знову вони помоляться на цьому місці , і будуть славити Ім'я Твоє , і від гріха свого відвернуться , бо Ти будеш їх впокоряти , то Ти почуєш на небесах , і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого , Ізраїля , бо покажеш їм ту добру дорогу , якою вони підуть , і Ти даси дощ на Край Свій , якого Ти дав Своєму народові на спадщину . Голод коли буде в Краю , моровиця коли буде , посуха , жовтачка , сарана , черва коли буде , коли його ворог стане тіснити його в краю міст його , коли буде яка пораза , яка хвороба , усяка молитва , усяке благання , що буде від якої людини чи від усього народу Твого , Ізраїля , коли кожен почує рану свого серця , і простягне руки свої до цього храму , то Ти почуєш із небес , із місця постійного пробування Свого , і простиш , і зробиш , і даси кожному за всіма його дорогами , бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів , щоб вони боялися Тебе по всі дні , доки вони житимуть на поверхні землі , яку Ти дав батькам нашим . Також і чужинця , що він не з народу Твого , Ізраїля , і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого , бо почують і вони про велике Ім'я Твоє , і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє , і прийде він і помолиться в цьому храмі , Ти почуєш це з небес , місця постійного пробування Свого , і зробиш усе , про що буде кликати до Тебе той чужинець , щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє , щоб боялися Тебе , як народ Твій , Ізраїль , і щоб пізнали вони , що Ім'ям Твоїм названо цей храм , що я збудував . Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога , дорогою , якою Ти пошлеш їх , і помоляться вони до Господа в напрямі до міста , що Ти вибрав його , та храму , що я збудував для Ймення Твого , то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання , і вчиниш їм суд ! Коли вони згрішать Тобі , бо немає людини , щоб вона не згрішила , і Ти розгніваєшся на них , і віддаси їх ворогові , а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького , і коли вони прийдуть до розуму в краю , куди взяті в неволю , і навернуться , і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх , говорячи : Ми згрішили , і безбожне чинили , були ми винні ; і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх , що їх поневолили , і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю , що Ти дав їхнім батькам , у напрямі міста , яке Ти вибрав , та храму , що я збудував для Імени Твого , то Ти почуєш на небесах , постійному місті пробування Свого , їхню молитву та їхнє благання , і зробиш їм суд , і пробачиш Своєму народові , що вони згрішили Тобі , і всі їхні провини , що завинили проти Тебе , і нахилиш до любови полонителів їхніх , і вони змилосердяться над ними , бо вони народ Твій та наділ Твій , яке Ти вивів з Єгипту , з середини залізної гутничої печі , щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого , Ізраїля , щоб прислухуватися до них , коли вони кликатимуть до Тебе . Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ , як говорив був через Мойсея , Свого раба , коли Ти виводив наших батьків із Єгипту , Владико мій , Господи ! І сталося , як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа , то він устав від Господнього жертівника , де він стояв на колінах своїх , а руки його були простягнені до неба . І встав він , і поблагословив усі Ізраїлеві збори , говорячи сильним голосом : Благословенний Господь , що дав мир Своєму народові , Ізраїлеві , усе , як обіцяв був , не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів , які Він говорив був через раба Свого Мойсея . Нехай буде Господь , Бог наш , з нами , як був Він із нашими батьками , нехай Він не опустить нас , нехай Він не покине нас , щоб прихиляти наше серце до Себе , щоб ми ходили всіма Його дорогами , щоб ми дотримувалися наказів Його , і уставів Його та постанов Його , як і Він наказав був нашим батькам . І нехай будуть оці слова мої , якими я благав перед Господнім лицем , близькі до Господа вдень та вночі , щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу , Ізраїля , день-у-день , щоб знали всі народи землі , що Господь Він Бог , і нема вже іншого ! І нехай буде все серце ваше з Господом , Богом нашим , щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його , як цього дня ! А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем . І приніс Соломон жертву для мирних жертов , що приносив для Господа : двадцять і дві тисячі худоби великої , а худоби дрібної сто й двадцять тисяч . І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини . Того дня цар освятив середину двору , що перед храмом Господнім , бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов , бо мідяний жертівник , що перед Господнім лицем , був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов . І вчинив Соломон того часу свято , і з ним увесь Ізраїль , збір великий , що зійшовся звідти , де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку , перед лицем Господа , нашого Бога , сім день і сім день , чотирнадцять день . Восьмого дня він відпустив народ , а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх , радісні та веселосерді через усе те добро , що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві . І сталося , як Соломон покінчив будувати храм Господній та дім царський , та все , що було бажанням Соломона , що прагнув він зробити , то Господь явився Соломонові другий раз , як явився йому в Ґів'оні . І сказав Господь до нього : Вислухав Я молитви твої та благання твої , якими благав ти перед лицем Моїм , Я освятив той храм , що ти збудував , щоб покласти Ім'я Моє там аж навіки . І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні . А ти , якщо будеш ходити перед лицем Моїм , як ходив був батько твій Давид , у чистості серця та в правоті , щоб зробити все , що наказав Я тобі , якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх , то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки , як Я говорив був батькові твоєму Давидові , кажучи : Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні . Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від Мене , і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх , що Я дав вам , і підете , і будете служити іншим богам , і буде те вклонятися їм , то Я винищу Ізраїля з поверхні землі , яку дав їм , а цей храм , що Я освятив для Ймення Свого , відкину від лиця Свого . І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів ! І храм цей найвищий , кожен , хто проходитиме біля нього , скам'яніє та свисне від здивування . І скажуть : За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому ? . . . І відкажуть : За те , що вони покинули Господа , Бога свого , Який вивів їхніх батьків з єгипетського краю , і держалися міцно інших богів , і вклонялися їм , і служили їм , тому Господь навів на них усе оце лихо ! І сталося по двадцяти роках , коли Соломон збудував ті два доми , храм Господній та дім царський , а Хірам , цар тирський , достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові , та золото на кожне бажання його , тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл . І вийшов Хірам із Тиру , щоб побачити ті міста , які дав йому Соломон , і не вподобались йому вони . І він сказав : Що це за міста , які ти дав мені , мій брате ? І він назвав ім'я їм : Край Кавулу , і так вони звуться аж до цього дня . І послав Хірам цареві сто й двадцять талантів золота . А оце наказ тих поборів , які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого , і Мілло , і муру єрусалимського , і Хацору , і Меґіддо , і Ґезеру . Фараон , єгипетський цар , прийшов і здобув Ґезер , та й спалив його огнем , а ханаанеянина , що сидів у місті , убив , і віддав його як віно для своєї дочки , Соломонової жінки . І вибудував Соломон Ґезера , і Бет-Горона Долішнього , і Баалата , і Тамара в пустині того краю , і всі міста на запаси , що були Соломонові , і міста на колесниці , і міста на верхівців , і інші бажання Соломонові , що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані , та в усьому Краї панування його . Увесь народ , що позостався з амореян , хіттеян та періззеян , хіввеян та євусеян , що вони не з Ізраїлевих синів , їхні сини , що були позоставлені по них у Краю , яких Ізраїлеві сини не могли вигубити , то взяв їх Соломон за поборових працівників , і так є аж до цього дня . А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба , бо вони вояки , і його раби , і провідники його , і старші над трьома , і провідники над його колесницями та його верхівці . Оце приставлені провідники , що були над Соломоновою роботою , п'ятдесят і п'ять сотень , що правили народом , який робив на праці . Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого дому , якого збудував їй ; тоді збудував він Мілло . І приносив Соломон три рази річно цілопалення та мирні жертви на жертівнику , що збудував Господеві , і кадив на тому , що перед Господнім лицем . І викінчив він той дім . І цар Соломон наробив кораблів в Ецйон-Ґевері , що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краї . І послав Хірам кораблями своїх рабів , моряків , що знають море , з рабами Соломоновими . І прийшли вони до Офіру , і взяли звідти чотири сотні й двадцять талантів золота , та й привезли до царя Соломона . А цариця Шеви , коли почула була про славу Соломона , щодо Господнього Імени , то прийшла випробувати його загадками . І прийшла вона до Єрусалиму з дуже великим багатством , з верблюдами , що несли пахощі , і з дуже численним золотом , і з дорогим камінням . І прийшла вона до Соломона , і говорила йому все , що було на серці її . І Соломон вияснив їй усі її слова , не було речі , незнаної цареві , якої не порішив би він їй . І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість , та дім , що він збудував , і їжу столу його , і мешкання рабів його , і поставу слуг його та їхні одежі , і напої його , і цілопалення , що він приносить у Господньому домі , і не могла вона з дива вийти ! І сказала вона до царя : Правдою було те , що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість . І не повірила я тим словам , аж поки не прийшла та не побачили мої очі , і ось не була представлена мені й половина : ти перевищив мудрість та добро тієї слави , про яку я чула ! Щасливі люди твої , щасливі оці твої слуги , що завжди стоять перед обличчям твоїм , що слухають твою мудрість ! Нехай буде благословенний Господь , Бог твій , що вподобав тебе , щоб посадити тебе на Ізраїлів трон , через Господню любов до Ізраїля навіки . І Він настановив тебе царем , щоб чинити право та справедливість . І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота , і дуже багато пахощів та дорогого каміння . Більш уже ніколи не приходило так багато , як оці пахощі , що цариця Шеви дала цареві Соломонові ! І також Хірамові кораблі , що довозили золото з Офіру , спроваджували з Офіру багато алмуґового дерева та дороге каміння . І поробив цар з алмуґового дерева поруччя для Господнього храму та для дому царського , і гусла , і арфи для співаків . Ніколи не приходило так багато алмуґового дерева , і не бачено аж до цього дня ! А цар Соломон дав цариці Шеви на жадання її все , чого вона бажала , окрім того , що дав їй як царський дарунок Соломонів . І обернулася вона , та й пішла до свого краю , вона та слуги її . І була вага того золота , що приходило для Соломона в одному році , шість сотень шістдесят і шість талантів золота , окрім того , що приходило від купців та з торгівлі ходячих , та від усіх царів Арабії та краєвих намісників . І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота , шість сотень шеклів золота йшло на одного щита , та три сотні щитів менших із кутого золота , три міні золота йшло на одного щита . І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу . І зробив цар великого трона зо слонової кости , і покрив його щирим золотом . У трона було шість ступенів ; а голова в трона кругляста позад його та поруччя з того й з того боку при місці сидіння , та два леви , що стояли при поруччях . І дванадцять левів стояли там на шости ступенях із того й з того боку . По всіх царствах не було так зробленого ! І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото , і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото , нічого із срібла , воно за Соломонових днів не рахувалося за щось . Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими . Раз на три роки приходили таршіські кораблі , що довозили золото , і срібло , і слонову кість , і мавп , і пав . І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів , щодо багатства та щодо мудрости . І вся земля хотіла бачити Соломона , щоб послухати його мудрости , що Бог дав у його серце . І вони приносили кожен свого дара , речі срібні та речі золоті , й одежу , і зброю , і пахощі , коні та мули , із року в рік . І назбирав Соломон колесниць та верхівців , і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців , і він порозміщував їх по колесничних містах та з царем в Єрусалимі . І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла , як каміння , а кедрів наскладав , щодо численности , як сикомори , що в Шефелі ! А коней , що були в Соломона , приводили з Єгипту та з Кеве ; царські купці брали їх із Кеве за встановлені гроші . І входила й виходила колесниця з Єгипту за шість сотень шеклів срібла , а кінь за сто й п'ятдесят . І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царям сирійським . А цар Соломон покохав багато чужинних жінок : і дочку фараонову , моавітянок , аммонітянок , едомітянок , сидонянок , хіттіянок , із тих народів , що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам : Не ввійде те між них , і вони не ввійдуть між вас , бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів . До них прихилився Соломон коханням . І було в нього жінок-княгинь сім сотень , а наложниць три сотні . І жінки його прихилили його серце . І сталося на час Соломонової старости , жінки його прихилили його серце до інших богів ; і серце його не було все з Господом , Богом , як серце його батька Давида . І пішов Соломон за Астартою , богинею сидонською , та за Мілкомом , гидотою аммонітською . І робив Соломон зле в очах Господніх , і не йшов певно за Господом , як його батько Давид . Тоді Соломон збудував жертівника для Кемоша , моавської гидоти , на горі , що навпроти Єрусалиму , та для Молоха , гидоти аммонських синів . І так він зробив для всіх своїх чужинних жінок , що кадили та приносили жертви для своїх богів . І розгнівався Господь на Соломона , бо його серце відхилилося від Господа , Бога Ізраїлевого , що два рази йому являвся , і наказував йому про цю річ , щоб не ходити за іншими богами . Та не виконував він того , що наказав був Господь . І сказав Господь до Соломона : Тому , що було це з тобою , і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх , що Я наказав був тобі , Я конче відберу царство твоє , та й дам його твоєму рабові . Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида , з руки сина твого відберу його ! Та всього царства Я не відберу , одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму , якого Я вибрав . І поставив Господь Соломонові за противника едомлянина Гадада , він із царського насіння в Едомі . І сталося , коли Давид був з Едомом , коли Йоав , начальник війська , пішов поховати трупи , то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі . Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль , аж поки він не вигубив кожного чоловічої статі в Едомі . І втік Гадад , він та з ним мужі едомські , зо слуг його батька , щоб піти до Єгипту ; а Гадад був тоді малим хлопцем . І встали вони з Мідіяну й пішли до Парану ; і набрали вони з собою людей з Парану , та й прийшли до Єгипту , до фараона , царя єгипетського , а той дав йому дім та призначив йому утримання , і дав йому землю . І знайшов Гадад велику милість у фараонових очах , і він дав йому за жінку сестру своєї жінки , сестру цариці Тахпенеси . І породила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата , а Тахпенеса виховала його в фараоновому домі . І був Ґенуват у фараоновому домі серед фараонових синів . І почув Гадад в Єгипті , що Давид спочив із своїми батьками , та що помер Йоав , начальник війська . І сказав Гадад до фараона : Відпусти мене , й я піду до свого Краю ! А фараон йому відказав : Чого тобі бракує при мені , що ти оце хочеш іти до свого краю ? Та той сказав : Ні , таки конче відпусти мене ! І поставив Бог йому , Соломонові , за противника ще й Резона , сина Ел'яди , що втік від Гадад'езера , царя Цови , свого пана . І зібрав він при собі людей , та й став провідником банди , коли Давид розбивав їх . І пішли вони до Дамаску , й осілися в ньому , і панували в Дамаску . І був він противником для Ізраїля за всіх Соломонових днів , а це окрім того лиха , що чинив Гадад . І бридив він Ізраїлем , і запанував над Сирією . А Єровоам , син Неватів , єфремівець , із Цереди , а ім'я його матері Церуа , жінка вдова , був раб Соломонів . І підняв він руку на царя . А оце та причина , що він підняв руку на царя : Соломон будував Мілло , і поправив пролім у Місті Давида , свого батька . А той муж Єровоам був відважний . І побачив Соломон цього юнака , що він роботящий , і призначив його над усіма носіями Йосипового дому . І сталося того часу , і вийшов Єровоам з Єрусалиму . І знайшов його на дорозі шілонянин Ахійя , пророк . Він був одягнений в нову одіж , й обидва вони були самі на полі . І схопив Ахійя за ту нову одежу , що була на ньому , та й подер її на дванадцять кусків . І сказав він до Єровоама : Візьми собі десять кусків , бо так сказав Господь , Бог Ізраїля : Оце Я віддираю царство з Соломонової руки , і дам тобі десять племен . А одне племено буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму , міста , що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племен . Це тому , що вони покинули Мене і вклонялися Астарті , сидонській богині , і Кемошеві , богові моавському , та Мілкомові , богові аммонітському , і не пішли Моїми дорогами , щоб виконувати добре в Моїх очах , і постанови Мої та заповіді Мої , як батько його Давид . Та не візьму Я всього царства з руки його , бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида , що Я вибрав його , який додержував заповідів Моїх та постанов Моїх . І візьму Я царство з руки його сина , та й дам його тобі , оті десять племен . А синові його дам одне племено , щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові , по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі , місці , що Я вибрав Собі , щоб там перебувало Моє Ймення . А тебе Я візьму , і ти будеш царювати над усім , чого пожадає душа твоя , і ти будеш царем над Ізраїлем . І станеться , коли ти слухатимешся всього , що Я накажу тобі , і підеш Моїми дорогами , і робитимеш добре в очах Моїх , щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої , як робив раб Мій Давид , то Я буду з тобою , і побудую тобі міцний дім , як Я збудував був Давидові , і дам тобі Ізраїля . І буду впокоряти Давидове насіння ради того , тільки не по всі дні . І шукав Соломон , щоб забити Єровоама . І встав Єровоам , і втік до Єгипту , до Шішака , єгипетського царя . І пробував він в Єгипті аж до Соломонової смерти . А решта Соломонових діл , і все , що він зробив був , та мудрість його , ото вони написані в книзі Соломонові діла . А днів , коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем , було сорок літ . І спочив Соломон зо своїми батьками , і був похований у Місті Давида , батька свого , а замість нього зацарював син його Рехав'ам . І пішов Рехав'ам до Сихему , бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль , щоб настановити його царем . І сталося , що це почув Єровоам , Неватів син , коли був іще в Єгипті , куди втік від царя Соломона . І осівся Єровоам ув Єгипті . І послали й покликали його . І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори , і вони говорили до Рехав'ама , кажучи : Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо , а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо , що наклав він був на нас , і ми будемо служити тобі . А він відказав їм : Ідіть ще на три дні , і верніться до мене . І пішов той народ . І радився цар Рехав'ам зо старшими , що стояли перед обличчям його батька Соломона , коли був він живий , говорячи : Як ви радите відповісти цьому народові ? І вони говорили йому , кажучи : Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові , і будеш служити їм , і відповіси їм , і говоритимеш їм добрі слова , то вони будуть тобі рабами по всі дні . Та він відкинув пораду старших , що радили йому , і радився з молодиками , що виросли разом із ним , що стояли перед ним . І сказав він до них : Що ви радите , і що відповімо цьому народові , який говорив мені , кажучи : Полегши ярмо , що твій батько наклав був на нас . І говорили до нього ті молодики , що виросли з ним , кажучи : Так скажеш тому народові , що промовляв до тебе , говорячи : Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо , а ти дай полегшу нам . Отак скажеш до них : Мій мізинець грубший за стегна мого батька ! А тепер : мій батько наклав був на вас тяжке ярмо , а я додам до вашого ярма ! Батько мій карав вас бичами , а я каратиму вас скорпіонами ! І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня , як цар говорив , кажучи : Верніться до мене третього дня . І цар жорстоко відповів народові , і відкинув пораду старших , що радили йому . І він говорив до них за порадою тих молодиків , кажучи : Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо , а я додам до вашого ярма . Батько мій карав вас бичами , а я каратиму вас скорпіонами ! . . . І не послухався цар народу , бо причина була від Господа , щоб справдилося слово Його , яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама , Неватового сина . І побачив увесь Ізраїль , що цар не послухався їх , і народ відповів цареві , кажучи : Яка нам частина в Давиді ? І спадщини нема нам у сині Єссея ! До наметів своїх , о Ізраїлю ! Познай тепер дім свій , Давиде ! . . . І пішов Ізраїль до наметів своїх . А Ізраїлеві сини , що сиділи в Юдиних містах , тільки над ними зацарював Рехав'ам . І послав цар Рехав'ам Адонірама , що був над даниною , та ввесь Ізраїль закидав його камінням , і він помер . А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму . І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому , і від нього відпав , і так є аж до цього дня . І сталося , як увесь Ізраїль почув , що вернувся Єровоам , то послали й покликали його на збори , та й настановили його царем над усім Ізраїлем . За домом Давида не було нікого , окрім одного Юдиного племени . І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму , і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено , сто й вісімдесят тисяч вибраних військових , щоб воювати з Ізраїлевим домом , щоб вернути царство Рехав'амові , Соломоновому синові . І було Боже слово до Шемаї , чоловіка Божого , говорячи : Скажи Рехав'амові , Соломоновому синові , цареві Юдиному , та всьому домові Юдиному й Веніяминовому , і решті народу , говорячи : Так говорить Господь : Не йдіть і не воюйте з своїми братами , Ізраїлевими синами ! Верніться кожен до дому свого , бо ця річ сталася від Мене ! І вони послухалися Господнього слова , і вернулися , щоб піти за Господнім словом . І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах , та й осівся в ньому . І вийшов він звідти , і збудував Пенуїла . І сказав Єровоам у своєму серці : Тепер вернеться царство до Давидового дому ! Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму , щоб приносити жертви в Господньому домі , то вернеться серце цього народу до їхнього пана , до Рехав'ама , царя Юдиного . І вони заб'ють мене , та й вернуться до Рехав'ама , царя Юдиного . І порадився цар , і зробив два золоті тельці , і сказав до народу : Досить вам ходити до Єрусалиму ! Оце , Ізраїлю , боги твої , що вивели тебе з єгипетського краю . І поставив він одного в Бет-Елі , а одного в Дані . І була та річ на гріх , бо народ ходив до одного з них аж до Дану . І зробив він жертівне місце на пагірку , і настановив священиків з усього народу , що не були з Левієвих синів . І встановив Єровоам свято в восьмому місяці , п'ятнадцятого для місяця , подібне до свята , що в Юді , і приносив жертву на жертівнику . Так зробив він у Бет-Елі , щоб приносити в жертву тельцям , які він зробив . І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків , що поробив . І приносив він жертви на жертівнику , що зробив у Бет-Елі , п'ятнадцятого дня восьмого місяця , якого вимислив з свого серця . І вчинив він свято для Ізраїлевих синів , і підійшов до жертівника , щоб покадити . . . А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу . А Єровоам стояв при жертівнику , щоб кадити . І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав : Жертівнику , жертівнику , так сказав Господь : Ось у Давидовому домі народиться син , Йосія ім'я йому , і він на тобі принесе в жертву священиків пагірків , що на тобі кадять , і кості людські спаляться на тобі . І дасть він того дня чудо , говорячи : Оце те чудо , про яке говорив Господь : Ось цей жертівник розпадеться , і висиплеться попіл , що на ньому ! . . . І сталося , як цар почув слова цього Божого чоловіка , що кликав до жертівника в Бет-Елі , то Єровоам простяг руку свою від жертівника , говорячи : Схопіть його ! І всохла рука йому , яку він простяг до нього , і він не міг вернути її до себе . . . А жертівник розпався , і попіл висипався з жертівника , за тим чудом , що дав Божий чоловік за словом Господнім . . . А цар відповів і сказав до Божого чоловіка : Умилостив лице Господа , Бога твого , і помолися за мене , і нехай вернеться рука моя до мене ! І чоловік Божий умилостивив Господнє лице , і царська рука вернулася до нього , і була , як перед тим . . . І сказав цар до Божого чоловіка : Увійди зо мною до дому й попоїж , і я дам тобі дара ! А чоловік Божий сказав до царя : Якщо ти даси мені пів дому свого , не ввійду я з тобою , і не їстиму хліба , і не питиму води в цьому місці ! . . . Бо так наказано мені за словом Господнім , говорячи : Ти не їстимеш хліба , і не питимеш води , і не вернешся дорогою , якою пішов ! І пішов він іншою дорогою , і не вернувся тією дорогою , що нею прийшов був до Бет-Елу . А один старий пророк сидів у Бет-Елі . І прийшли його сини , і розповіли йому про ввесь чин , що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі , про ті слова , що він говорив до царя , і оповіли їх своєму батькові . І промовив до них їхній батько : Де ж та дорога , якою він пішов ? А його сини бачили ту дорогу , якою пішов Божий чоловік , що прийшов був з Юди . І сказав він до синів своїх : Осідлайте мені осла ! І вони осідлали йому осла , і він сів на нього . І поїхав він за Божим чоловіком , і знайшов його , як сидів під дубом . І сказав він до нього : Чи ти той Божий чоловік , що прийшов із Юди ? А той відказав : Я . І сказав він до нього : Іди зо мною до дому та з'їж хліба ! А той відказав : Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою , і не їстиму хліба , і не питиму води з тобою в цьому місці ! Бо було мені сказано за словом Господнім : Не їстимеш хліба й не питимеш там води , і не вернешся тією дорогою , якою ти йшов ! А той відказав йому : І я пророк , як ти ! А Ангол говорив мені за Господнім словом , кажучи : Заверни його з собою до дому свого , і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду . Він же говорив йому неправду ! І він вернувся з ним , і їв хліб у його домі та пив воду . . . І сталося , як сиділи вони при столі , то було Господнє слово до пророка , що вернув його . І він кликнув до Божого чоловіка , що прийшов із Юди , говорячи : Так сказав Господь : Тому , що був ти неслухняний Господнім наказам , і не додержував тієї заповіді , що наказав тобі Господь , Бог твій , і ти вернувся , і їв хліб та пив воду в місці , про яке Він говорив тобі : Не їж хліба й не пий води , то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх ! . . . І сталося , як той поїв хліба та напився , то він осідлав йому осла , тому пророкові , що він вернув його . І той подався , та спіткав його на дорозі лев , та й забив його . І був кинений труп його на дорозі , а осел стояв при ньому , а той лев стояв при трупі . . . Аж ось приходять люди , і побачили того трупа , киненого на дорозі , та лева , що стояв при трупі . І вони прийшли й говорили в тім місті , де сидів старий пророк . І почув про це той пророк , що вернув його з дороги , та й сказав : Це той Божий чоловік , що був неслухняний Господнім наказам , і Господь дав його левові , і він роздер його та вбив його за Господнім словом , що говорив йому . І сказав він до синів своїх , говорячи : Осідлайте мені осла ! І осідлали . І поїхав він , і знайшов його трупа , киненого на дорозі , й осла та лева , що стояли при трупі , не з'їв той лев труп а й не роздер осла . І підняв той пророк трупа Божого чоловіка , і поклав його на осла , та й вернув його . І ввійшов старий пророк до міста , щоб оплакати та поховати того . І поклав він його в своїм гробі , і плакали над ним : Ой , брате мій ! І сталося по його похороні , і сказав він до синів своїх , говорячи : Коли я помру , то поховаєте мене в гробі , що в ньому похований цей Божий чоловік . При костях його покладіть мої кості ! Бо конче збудеться те слово , що він кликнув був за Господнім словом над тим жертівником , що в Бет-Елі , та над усіма жертівниковими місцями на пагірках , що в містах самарійських . По цій пригоді Єровоам не зійшов зо своєї злої дороги , і настановляв священиків пагірків з усього народу , хто хотів , той призначався , і ставав священиком пагірків . І стала та річ гріхом для Єровоамового дому , і на вигублення , і на винищення з-над поверхні землі . Того часу заслаб Авійя , Єровоамів син І сказав Єровоам до своєї жінки : Устань та переберися , і не пізнають , що ти Єровоамова жінка . І підеш до Шіло , ото там пророк Ахійя , який говорив про мене , що я буду царем над цим народом . І візьми в свою руку десять хлібів і калачі та дзбанок меду , і ввійдеш до нього . Він скаже тобі , що буде хлопцеві . І зробила так Єровоамова жінка . І встала вона , та й пішла до Шіло , і ввійшла до Ахійєвого дому . А Ахійя не міг бачити , бо очі йому стемніли через його старість . І Господь сказав до Ахійї : Ось приходить Єровоамова жінка , щоб запитати від тебе слово про сина свого , бо він слабий . Отак і так будеш їй говорити . І станеться , коли вона ввійде , то вдаватиме чужу . І сталося , як Ахійя почув шарудіння ніг її , як вона входила до входу , то сказав : Увійди , Єровоамова жінко ! Чому то ти вдаєш чужу ? А я посланий до тебе з твердою звісткою . Іди , скажи Єровоамові : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Тому , що Я підніс тебе з-посеред народу , і дав тебе за князя над Моїм народом , Ізраїлем , і відірвав царство від Давидового дому й дав його тобі , та ти не був , як Мій раб Давид , що додержував заповідей Моїх , і що ходив за Мною всім серцем своїм , щоб робити тільки добре в очах Моїх , і робив ти гірше за всіх , хто був перед тобою , і ти пішов і наробив собі інших богів та литих бовванів , щоб гнівити Мене , а Мене ти відкинув геть , тому ось Я наводжу 935 8688 лихо 7451 на Єровоамів 3379 дім 1004 , і вигублю 3772 8689 в Єровоама 3379 навіть те , що мочить 8366 8688 на стіну 7023 , невільника 6113 8803 й вільного 5800 8803 в Ізраїлі 3478 , і вимету 1197 8765 позостале 310 по Єровоамовім 3379 домі 1004 , як вимітається 1197 8762 сміття 1557 , аж не 8552 8800 0 зостанеться 8552 8800 0 нічого . Померлого в Єровоама в місті поїдять пси , а померлого на полі поїсть птаство небесне . Так сказав Господь . А ти встань , іди до свого дому . Як ноги твої входитимуть до міста , то помре той хлопець . І буде його оплакувати ввесь Ізраїль , і поховають його , бо він один в Єровоама ввійде до гробу , бо тільки в ньому в Єровоамовім домі була знайдена добра річ для Господа , Бога Ізраїлевого . А Господь поставить Собі царя над Ізраїлем , який вигубить Єровоамів дім того дня . Та що станеться тепер ? І поб'є Господь Ізраїля , і він захитається , як хитається очерет на воді ! І вирве Він Ізраїля з-над цієї хорошої землі , яку дав їхнім батькам , і порозкидає їх по той бік Річки за те , що вони поробили собі Астарти , що гнівають Господа . І Він видасть Ізраїля через гріх Єровоама , що грішив сам , і що ввів у гріх Ізраїля . І встала Єровоамова жінка , і пішла , і прийшла до Тірци . Як вона входила до порога дому , то той хлопець помер . . . І поховали його , й оплакував його ввесь Ізраїль за словом Господа , що говорив через раба Свого пророка Ахійю . А решта Єровоамових діл , як він воював та як він царював , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . А час , який царював Єровоам , двадцять і два роки . І спочив він із батьками своїми , а замість нього зацарював син його Надав . А Рехав'ам , син Соломонів , царював у Юді . Рехав'ам був віку сорока й одного року , коли зацарював , а царював він сімнадцять літ в Єрусалимі , у тому місті , яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен , щоб покласти там Своє Ймення . А ім'я його матері : аммонітка Наама . А Юда робив зло в Господніх очах , і вони гнівили Його більш від усього того , що чинили їхні батьки своїм гріхом , яким грішили . І також вони будували собі жертівники на пагірках , і стовпи , і Астарти на кожному високому взгір'ї та під кожним зеленим деревом . І також були блудодії в тому краї , вони чинили всю гидоту тих людей , що Господь прогнав їх від Ізраїлевого обличчя . І сталося п'ятого року царя Рехав'ама , пішов Шушак , єгипетський цар , на Єрусалим . І позабирав він скарби Господнього дому та скарби дому царевого , і все забрав . І забрав він усі золоті щити , що Соломон поробив був . А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити , і віддав їх на руки провідників бігунів , що стерегли вхід до царського дому . І бувало , як тільки цар ішов до Господнього дому , бігуни носили їх , а потім вертали їх до комори бігунів . А решта Рехав'амових діл та все , що він зробив , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні . І спочив Рехав'ам зо своїми батьками , і був він похований зо своїми батьками в Давидовому Місті . А ім'я його матері аммонітянка Наама . А замість нього зацарював його син Авійям . А вісімнадцятого року царя Єровоама , Неватового сина , над Юдою зацарював Авійям . Три роки царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Мааха , Авесаломова дочка . І він ходив в усіх гріхах свого батька , які той робив перед ним , і серце його не було все з Господом , Богом своїм , як серце його батька Давида . Бо Господь , Бог його , ради Давида дав йому світильника в Єрусалимі , щоб поставити сина його по ньому та укріпити Єрусалим . Бо Давид робив добре в Господніх очах , і не відступав від усього що Він наказав був йому , по всі дні життя свого , окрім справи хіттянина Урії . А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точилася по всі дні життя його . А решта Авійямових діл та все , що він зробив , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І війна точилася між Авійямом та між Єровоамом . І спочив Авійям зо своїми батьками , і поховали його в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Аса . А року двадцятого Єровоама , Ізраїлевого царя , зацарював Аса , цар Юдин . І він царював в Єрусалимі сорок і один рік . А ім'я його матері Мааха , Авесаломова дочка . І робив Аса добре в Господніх очах , як батько його Давид . І вигнав він блудодіїв із краю , і повикидав усіх божків , яких поробили були їхні батьки . І навіть матір свою Мааху , і її він позбавив права бути царицею , бо вона зробила була ідола для Астарти . І Аса порубав ідола її , та й спалив у долині Кедрон . А пагірки не минулися ; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні . І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої , срібло , і золото , і посуд . А війна точилася між Асою та між Башою по всі їхні дні . І пішов Баша , цар Ізраїлів , на Юду , і будував Раму , щоб не дати нікому від Аси , царя Юдиного , виходити та входити . І взяв Аса все срібло та золото , позостале в скарбницях храму Господнього та дому царевого , та й дав його до руки своїх слуг . І послав їх цар Аса до Бен-Гадада , сина Тавримонна , сина Хезйонового , сирійського царя , що сидів у Дамаску , говорячи : Є умова між мною та між тобою , між батьком моїм та між батьком твоїм . Ось послав я тобі дара , срібла та золота , іди , зламай умову свою з Башею , царем Ізраїлевим , і нехай він відійде від мене . І послухався Бен-Гаддад царя Аси , і послав провідників свойого війська на Ізраїлеві міста , та й побив Іййона , і Дана , і Авела , Бат-Мааху , і всього Кінерота та всю землю Нефталимову . І сталося , як Баша це почув , то перестав будувати Раму , й осівся в Тірці . А цар Аса закликав до послуху всього Юду , нікого не виключаючи , і вони повиносили каміння Рами та її дерево , що з них будував був Баша . І цар Аса збудував з того Веніяминову Ґеву . А решта діл Аси та вся лицарськість його , і все , що він зробив був , і міста , які побудував , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів ; тільки на час старости своєї він заслаб був на свої ноги . І спочив Аса з батьками своїми , і був похований з батьками своїми в Місті Давида , свого батька . А замість нього зацарював його син Йосафат . А над Ізраїлем зацарював Надав , Єровоамів син , у другому році Аси , царя Юдиного , та й царював над Ізраїлем два роки . І робив він зле в Господніх очах , і ходив дорогою батька свого та в гріху його , що вводив теж у гріх Ізраїля . І змовився на нього Баша , син Ахійї , з Іссахарового дому , та й побив його Баша в Ґіббетоні филистимському . А Надав та ввесь Ізраїль облягали Ґіббетон . І вбив його Баша в третьому році Аси , царя Юдиного , та й зацарював замість нього . І сталося , як зацарював він , то побив увесь Єровоамів дім , не позоставив Єровоамові жодної душі , аж поки не вигубив його , за словом Господа , що говорив через Свого раба шілонянина Ахійю , за гріх Єровоама , що грішив сам і що вводив у гріх Ізраїля , через свій гнів , яким гнівив Господа , Бога Ізраїлевого . А решта діл Надава та все , що він був зробив , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . А війна точилася між Асою та між Башею , Ізраїлевим царем , по всі дні їх . Третього року Аси , царя Юдиного , зацарював Баша , син Ахійїн , над усім Ізраїлем у Тірці , на двадцять і чотири роки . І робив він зло в Господніх очах , і ходив дорогою Єровоама та в гріху його , що вводив у гріх Ізраїля . І було Господнє слово до Єгу , Хананієвого сина , про Башу , говорячи : Тому , що Я підніс тебе з пороху , і настановив тебе володарем над Моїм народом , Ізраїлем , а ти пішов Єровоамовою дорогою та вводив у гріх народ Мій , Ізраїля , щоб гнівити Мене гріхами їх , то ось Я вигублю по Баші та по домі його , зроблю твій дім , як дім Єровоама , Неватового сина . Померлого в Баші в місті з'їдять пси , а померлого йому на полі , поїсть птаство небесне . А решта діл Баші , і що він зробив був , і лицарськість його , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Баша зо своїми батьками , і був похований в Тірці , а замість нього зацарював син його Ела . І було слово Господнє через пророка Єгу , сина Хананієвого , до Баші та до дому його , а то через усе те зло , що коїв він у Господніх очах , щоб гнівити Його чином своїх рук , щоб бути , як Єровоамів дім , що Він побив його . Двадцять і шостого року Аси , царя Юдиного , зацарював Ела , Башин син , над Ізраїлем у Тірці , на два роки . І змовився на нього його раб Зімрі , провідник половини колесниць . І коли він , п'яний , пив у домі Арци , що був над його домом у Тірці , то прийшов Зімрі й убив його , і вбив його в двадцятому й сьомому році Аси , царя Юдиного , та й зацарював замість нього . І сталося , як він зацарював та сів на його троні , то він вибив увесь Башин дім , не позоставив навіть того , що мочить на стіну , ані рідних його , ані друзів його . І вигубив Зімрі ввесь Башин дім , за словом Господа , що промовляв був до Баші через пророка Єгу , за всі гріхи Баші та гріхи Елі , його сина , що грішили самі , і що вводили в гріх Ізраїля , щоб гнівити Господа , Бога Ізраїлевого , своїми гидотами . А решта діл Елі та все , що він робив , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . У році двадцятому й сьомому Аси , царя Юдиного , зацарював Зімрі в Тірці на сім день , коли народ облягав филистимський Ґіббетон . І прочув народ , що облягав , таке : Змовився Зімрі та й убив царя ! І ввесь Ізраїль настановив царем над Ізраїлем Омрі , провідника війська , того дня в таборі . І піднялися Омрі та ввесь Ізраїль із ним із Ґіббетону , і облягли Тірцу . І сталося , як побачив Зімрі , що місто здобуте , то ввійшов до палацу царевого дому , та й спалив над собою царський дім огнем , і помер за гріх свій , що грішив ним , щоб робити зло в Господніх очах , щоб ходити дорогою Єровоама та в гріху його , який він чинив , щоб вводити в гріх Ізраїля . А решта діл Зімрі та змова його , що вчинив був , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . Тоді Ізраїлів народ поділився пополовині : половина народу була за Тівні , Ґінатового сина , щоб настановити його царем , а половина за Омрі . Та був сильніший народ , що стояв за Омрі , від народу , що був за Тівні , Ґінатового сина . І помер Тівні , а зацарював Омрі . У році тридцятому й першому Аси , царя Юдиного , над Ізраїлем зацарював на дванадцять літ Омрі . У Тірці царював він шість років . І купив він від Шемера гору Шомерон за два таланти срібла , і забудував гору , і назвав ім'я міста , яке збудував , іменем пана тієї гори : Шомерон . І робив Омрі зло в Господніх очах , і чинив зло більше від усіх , хто був перед ним . І ходив він усією дорогою Єровоама , сина Неватового , та в гріхах його , якими вводив у гріх Ізраїля , щоб гнівити Господа , Бога Ізраїля , гидотами своїми . А решта діл Омрі , що робив він , та лицарськість його , яку він чинив був , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Омрі з своїми батьками , і був похований у Самарії . А замість нього зацарював його син Ахав . Ахав , син Омрі , зацарював над Ізраїлем у році тридцятому й восьмому Аси , царя Юдиного . І царював Ахав , син Омрі , над Ізраїлем у Самарії двадцять і два роки . І робив Ахав , син Омрі , зло в Господніх очах більше від усіх , хто був перед ним . І було йому мало ходити в гріхах Єровоама , Неватового сина , і він узяв за жінку Єзавель , дочку Етбаала , сидонського царя . І він пішов , і служив Ваалові , і вклонявся йому . І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі , якого збудував у Шомероні . І зробив Ахав Астарту . І Ахав далі чинив , щоб гнівити Господа , Бога Ізраїлевого , більше від усіх Ізраїлевих царів , що були перед ним . За його днів Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихона , на перворіднім своїм Авірамові він заклав його фундаменти , а на наймолодшім своїм Сеґівові повставляв брами його , за словом Господа , що говорив через Ісуса , Навинового сина . І сказав тішб'янин Ілля , з ґілеадських мешканців , до Ахава : Як живий Господь , Бог Ізраїлів , що перед лицем Його я стою , цими роками не буде роси та дощу , але тільки за моїм словом ! І було до нього слово Господнє , говорячи : Іди звідси , й обернешся собі на схід , і сховаєшся при потоці Керіті , що навпроти Йордану . І станеться , будеш ти пити з потоку , а крукам наказав Я годувати тебе там . І він пішов , і зробив за Господнім словом : і пішов , й осівся при потоці Керіті , що навпроти Йордану . А круки приносили йому хліба та м'яса вранці , і хліба та м'яса ввечорі , а з потоку він пив . І сталося на кінці днів , і висох потік , бо в краю не було дощу . І було Господнє слово до нього , говорячи : Устань , іди до Сарепти сидонської , й осядеш там . Ось наказав Я там одній вдові , щоб годувала тебе . І він устав та й пішов до Сарепти . І прибув він до входу міста , аж ось там збирає дрова одна вдова . І він кликнув до неї й сказав : Візьми мені трохи води до посудини , й я нап'юся . І пішла вона взяти . А він кликнув до неї й сказав : Візьми мені й шматок хліба в свою руку ! А та відказала : Як живий Господь , Бог твій , не маю я калача , а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті . А оце я назбираю дві полінці дров , і піду , і приготовлю це собі та синові своєму . І з'їмо ми , та й помремо . . . І сказав до неї Ілля : Не бійся ! Піди , зроби за своїм словом . Тільки спочатку зроби мені з того малого калача , і винесеш мені , а для себе та для сина свого зробиш потім . Бо так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Дзбанок муки не скінчиться , і не забракне в горняті олії аж до дня , як Господь дасть дощу на поверхню землі . І пішла вона , із зробила за словом Іллі , і їла вона й він та її дім довгі дні , дзбанок муки не скінчився , і не забракло в горняті олії , за словом Господа , що говорив через Іллю . І сталося по тих пригодах , заслаб був син тієї жінки , господині того дому . І була його хвороба дуже тяжка , аж духу не позосталося в ньому . І сказала вона до Іллі : Що тобі до мене , чоловіче Божий ? Прийшов ти до мене , щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина ! . . . І сказав він до неї : Дай мені сина свого ! І він узяв його з лоня її , і виніс його в горницю , де він сидів , і поклав його на своєму ліжку . І кликнув він до Господа й сказав : Господи , Боже мій , чи й цій удові , що я в неї мешкаю , учиниш зло , щоб убити її сина ? І витягся він тричі над дитиною , і кликав до Господа та казав : Господи , Боже мій , нехай вернеться душа цієї дитини в неї ! І вислухав Господь голоса Іллі , і вернулася душа дитини в неї , і вона ожила . . . І взяв Ілля дитину , і зніс її з горниці додолу , і віддав її матері її . І сказав Ілля : Дивися , твій син живий ! І сказала та жінка до Іллі : Тепер то я знаю , що ти Божий чоловік , а Господнє слово в устах твоїх правда ! І минуло багато днів , і було Господнє слово до Іллі третього року , говорячи : Іди , покажися до Ахава , а Я дам дощ на поверхню землі . І пішов Ілля показатися до Ахава . А в Асирії був сильний голод . І покликав Ахав Овдія , що був над домом , а Овдій був дуже богобійний . І сталося , коли Єзавель вигублювала Господніх пророків , то Овдій узяв сотню пророків , та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в печері , і годував їх хлібом та водою . І сказав Ахав до Овдія : Іди по Краю до всіх водних джерел та до всіх потоків , може знайдемо трави , і позоставимо при житті коня та мула , і не вигубимо худоби . . І поділили вони собі Край , щоб перейти по ньому , Ахав пішов однією дорогою сам , Овдій пішов сам другою дорогою . І був Овдій у дорозі , аж ось Ілля назустріч йому . І пізнав він його , і впав на обличчя своє та й сказав : Чи то ти , пане мій Іллє ? А той відказав йому : Я . Іди , скажи панові своєму : Ось тут Ілля ! А він сказав : Чим я прогрішив , що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку , щоб він убив мене ? Як живий Господь , Бог твій , немає народу та царства , що туди не посилав би пан мій шукати тебе . А коли говорили : Нема його , то він заприсягав те царство та той народ , що знайдуть тебе . А тепер ти говориш : Іди , скажи своєму панові : Ось тут Ілля ! І станеться , я піду від тебе , а Дух Господній понесе тебе на те місце , якого не знаю . І прийду я , щоб донести Ахаву , а коли він не знайде тебе , то вб'є мене . А раб твій боїться Господа від своєї молодости . Чи ж не було сказано панові моєму те , що зробив я , коли Єзавель побивала Господніх пророків , а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка , по п'ятидесяти чоловіка в печері , і годував їх хлібом та водою ? А тепер ти кажеш : Іди , скажи своєму панові : Ось тут Ілля , і він мене вб'є ! . . . Та Ілля відказав : Як живий Господь Саваот , що я стою перед Його лицем , сьогодні я покажуся йому ! І пішов Овдій назустріч Ахаву , та й доніс йому те . І пішов Ахав навпроти Іллі . І сталося , коли Ахав побачив Іллю , то Ахав сказав до нього : Чи це ти , що непокоїш Ізраїля ? А той відказав : Не я внещасливив Ізраїля , а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей , та й ти пішов за Ваалами . А тепер пошли , збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків , та чотири сотні пророків Астарти , що їдять зо столу Єзавелі . І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах , і зібрав пророків на гору Кармел . І підійшов Ілля до всього народу й сказав : Чи довго ви будете скакати на двох галузках ? Якщо Господь Бог , ідіть за Ним , а якщо Ваал ідіть за ним ! Та не відповів йому народ ані слова . І сказав Ілля до народу : Я сам позостався Господній пророк , а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка . І нехай дадуть нам двох бичків , і нехай вони виберуть собі одного бичка , і нехай заріжуть його , і нехай покладуть на дрова , а огню не покладуть . І я приготую одного бичка , і дам на дрова , а огню не покладу . І ви покличете ім'я бога вашого , а я покличу Ім'я Господа . І станеться , той Бог , що відповість огнем , Він Бог ! І відповів той народ та й сказав : Це добре слово ! І сказав Ілля до Ваалових пророків : Виберіть собі одного бичка , і приготуйте перші , бо ви численніші , і покличте ім'я свого бога , і огню не покладете . І взяли вони того бичка , що він дав їм , і вони приготували й кликали Ваалове ім'я від ранку й аж до полудня , говорячи : Ваале , почуй нас ! Та не було ані голосу , ані відповіді . І скакали вони біля жертівника , що зробили . І сталося опівдні , і сміявся з них Ілля й говорив : Кличте голосом сильнішим , бо він бог ! Може він роздумує , або відлучився , або в дорозі ! Може він спить , то прокинеться ! І стали вони кликати голосом сильнішим , і кололися , за своїм звичаєм , мечами та ратищами , аж лилася з них кров . І сталося , як минувся південь , то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви , та не було ані голосу , ані відповіді , ані слуху . . . І сказав Ілля до всього народу : Підійдіть до мене ! І підійшов увесь народ до нього , а він поправив розбитого Господнього жертівника . І взяв Ілля дванадцятеро каміння , за числом племен синів Якова , до якого було слово Господнє , говорячи : Ізраїль буде ім'я твоє ! і збудував із того каміння жертівника в Ім'я Господнє , і зробив рова , площею на дві саті насіння , навколо жертівника . І наклав дров , і зарізав бичка та й поклав на дровах . І він сказав : Наповніть чотири відрі води , і нехай виллють на цілопалення та на дрова . І сказав : Повторіть ! І повторили . І сказав : Зробіть утретє ! І зробили втретє . І потекла вода навколо жертівника , а також рів наповнився водою . І сталося в час принесення хлібної жертви , що підійшов пророк Ілля та й сказав : Господи , Боже Авраамів , Ісаків та Ізраїлів ! Сьогодні пізнають , що Ти Ізраїлів Бог , а я Твій раб , і що все оце я зробив Твоїм словом . Вислухай мене , Господи , вислухай мене , і нехай пізнає цей народ , що Ти Господь , Бог , і Ти обернеш їхнє серце назад ! І спав Господній огонь , та й пожер цілопалення , і дрова , і каміння , і порох , і вилизав воду , що в рові . . . І побачили це всі люди , та й попадали на обличчя свої й говорили : Господь , Він Бог , Господь , Він Бог ! І сказав до них Ілля : Схопіть Ваалових пророків ! Нехай ніхто не втече з них ! І похапали їх , а Ілля звів їх до потоку Кішон , та й порізав їх . . . І сказав Ілля до Ахава : Увійди , їж і пий , бо ось чути шум дощу . І пішов Ахав , щоб їсти та пити , а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу , і нахилився до землі , і поклав обличчя своє між свої коліна . І сказав він до свого хлопця : Вийди , подивися в напрямі моря ! І той вийшов і подивився та й сказав : Нема нічого . Та він відказав : Вернися сім раз ! І сталося сьомого разу , і він сказав : Ось мала хмара , немов долоня людська , підіймається з моря . А він сказав : Піди , скажи Ахавові : Запрягай і зійди , і не затримає тебе дощ . І сталося по недовгому часі , і потемніло небо від хмар , і зірвався вітер , і пішов великий дощ . А Ахав сів на воза , та й відправився в Їзреел . А Господня рука була на Іллі . І він оперезав свої стегна , та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу . А Ахав доніс Єзавелі все , що зробив був Ілля , і все те , що він повбивав усіх пророків мечем . І послала Єзавель посланця до Іллі , говорячи : Отак нехай зроблять мені боги , і так нехай додадуть , якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй , як зроблено душі кожного з них ! І побачив він це , і встав та й пішов , боячись за душу свою . І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви , і позоставив там свого хлопця . А сам пішов пустинею , дорогою одного дня , і сів під одним ялівцем , і зажадав собі смерти , і сказав : Досить тепер , Господи ! Візьми душу мою , бо я не ліпший від батьків своїх ! . . . І поклався він , і заснув під одним ялівцем . Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому : Устань та попоїж ! І глянув він , аж ось у його головах калач , спечений на вугіллі , та дзбанок води . І він їв та пив , і знову поклався . І вернувся Ангол Господній удруге , і діткнувся його та й сказав : Устань , попоїж , бо дорога тяжка перед тобою . І він устав , і попоїв та напився . І він ішов , підкріплений тією їжею , сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив . І прибув він туди до печери , і переночував там , аж ось Господнє слово до нього . І сказав Він йому : Чого ти тут , Іллє ? А той відказав : Я був дуже горливий для Господа , Бога Саваота , бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої , а пророків Твоїх повбивали мечем , і позостався я сам . І шукали вони душу мою , щоб узяти її . А Він відказав : Вийди , і станеш на горі перед Господнім лицем . Аж ось переходитиме Господь , а перед Господнім лицем вітер великий та міцний , що зриває гори та скелі ламає . Та не в вітрі Господь . А по вітрі трус землі , та не в трусі Господь . А по трусі огонь , і не в огні Господь . А по огні тихий лагідний голос . І сталося , як почув це Ілля , то закрив своє обличчя плащем своїм , та й вийшов , і став у входа печери . Аж ось до нього Голос , що говорив : Чого ти тут , Іллє ? А він відказав : Я був дуже горливий для Господа , Бога Саваота , бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої , а пророків Твоїх повбивали мечем , і позостався я сам . І шукали вони душу мою , щоб узяти її . І сказав до нього Господь : Іди , вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню . І прийдеш , і помажеш Хазаїла на царя над Сирією . А Єгу , Німшієвого сина , помажеш на царя над Ізраїлем , а Єлисея , Шафатового сина з Авел-Мехоли , помажеш на пророка замість себе . І станеться , хто втече від Хазаїлового меча , того вб'є Єгу , а хто втече від меча Єгу , того вб'є Єлисей . А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч , усі коліна , що не схилялися перед Ваалом , та всі уста , що не цілували його . І пішов він ізвідти , і знайшов Єлисея , Шафатового сина , а він оре . Дванадцять запрягів перед ним , а він при дванадцятому . І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща . І позоставив той волів , та й побіг за Іллею й сказав : Нехай поцілую я батька свого та свою матір , та й піду за тобою ! А той відказав йому : Іди , але вернися , бо що я зробив тобі ? І вернувся він від нього , і взяв запряга волів та й приніс його в жертву , а ярмами волів зварив його м'ясо , і дав народові , а ті їли . І він устав , і пішов за Іллею , та й служив йому . А Бен-Гадад , цар сирійский , зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним , і коні , і колесниці . І пішов він , і обліг Самарію та й воював проти неї . І послав він послів до Ахава , царя Ізраїлевого , до міста , та й сказав йому : Так сказав Бен-Гадад : Срібло твоє та золото твоє моє воно , а жінки твої та сини твої , ці найліпші , мої вони ! І відповів Ізраїлів цар та й сказав : Буде за словом твоїм , пане мій царю ! Твій я та все , що моє ! І знову вернулися ті посли та й сказали : Так сказав Бен-Гадад , говорячи : Я посилав до тебе , говорячи : Ти даси мені срібло своє , і золото своє , і жінок своїх , і синів своїх . А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе , і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів . І станеться , на все , що сподобається їм , вони накладуть свої руки , та й заберуть . . . І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав : Довідайтеся й побачите , що він шукає зла , бо послав до мене по жінок моїх , і по синів моїх , і по срібло моє , і по золото моє , і я йому не відмовив . І сказали до нього всі старші та ввесь народ : Не слухай , і не погоджуйся ! І сказав він до послів Бен-Гадада : Скажіть моєму панові цареві : Усе , про що посилав ти до свого раба напочатку , я зроблю , а цієї речі зробити не можу . І пішли посли , і віднесли йому відповідь . І послав до нього Бен-Гадад та й сказав : Нехай так зроблять мені боги , і нехай так додадуть , якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові , що стоїть при мені ! . . . І відповів Ізраїлів цар та й сказав : Кажіть : Хай не хвалиться той , хто меча припинає , а той , хто розв'язує ! І сталося , як почув він цю відповідь , а він пив , він та царі в шатрах , то сказав до своїх рабів : Пустіть тарани ! І вони пустили тарани на місто . Аж ось один пророк підійшов до Ахава , Ізраїлевого царя , та й сказав : Так сказав Господь : Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп ? Ось Я даю його сьогодні в руку твою , і ти пізнаєш , що Я Господь ! І сказав Ахав : Ким ? А той відказав : Так сказав Господь : Слугами начальників округ . І сказав : Хто розпічне війну ? А той відказав : Ти . І перелічив він слуг начальників судових округ , і було дві сотні й тридцять два . А по них перелічив увесь народ , усіх Ізраїлевих синів , сім тисяч . І вийшли вони опівдні , а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах , він та царі , тридцять і два царі , що допомагали йому . І вийшли напочатку слуги начальників округ . І послав Бен-Гадад , і донесли йому , кажучи : Ось повиходили люди з Самарії . А він відказав : Якщо на мир вийшли вони , схопіть їх живих , а якщо на війну повиходили , теж живими схопіть їх у неволю ! А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо , що йшло за ними . І побивали вони один одного , і побігли сиріяни , а Ізраїль їх гнав . Та втік Бен-Гадад , сирійський цар , на коні та з верхівцями . І вийшов Ізраїлів цар , та й побив коні та колесниці , і завдав в Сирії великої поразки . І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому : Іди , тримайся мужньо , і пізнай та побач , що ти зробиш , бо , як мине рік , сирійський цар знову піде на тебе . А слуги сирійського царя сказали йому : Бог гір їхній Бог , тому вони були сильніші від нас . Але воюймо з ними на рівнині , присягаємо , що будемо сильніші від них ! І зроби цю річ : Поскидай тих царів , кожного з його місця , і понаставляй намісників замість них . А ти збереш собі військо , як те , що відпало від тебе , і коней , скільки було коней , і колесниць , скільки було колесниць , і будемо воювати з ними на рівнині . Присягаємо , що ми будемо сильніші від них ! І він послухався їхнього голосу , і зробив так . І сталося по році , і Бен-Гадад переглянув Сирію , і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем . А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю , та й вийшли навпроти них . І таборували Ізраїлеві сини навпроти них , як дві отарі кіз , а сиріяни наповнили Край . І підійшов Божий чоловік , і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав : Так сказав Господь : Тому , що сказали сиріяни : Господь Бог гір , а не Бог долин Він , то дам увесь цей великий натовп у твою руку , і ви пізнаєте , що Я Господь ! І таборували ті навпроти тих сім день . І сталося сьомого дня , і розпалився бій , і побили Ізраїлеві сини Сирію , сто тисяч піхоти , одного дня . А позосталі повтікали до Афеку , до міста , та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка . А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста , до внутрішньої кімнати . І сказали до нього його слуги : Ось ми чули , що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві . Покладім веретища на стегна свої , а шнури на свої голови , і вийдім до Ізраїлевого царя , може він пощадить твою душу . І підперезали вони веретищами стегна свої , а шнури на свої голови , і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали : Твій раб Бен-Гадад сказав : Нехай живе душа моя ! А той відказав : Чи він іще живий ? Він мій брат ! А ті люди взяли це за натяка , і поспішили скористатися з того й сказали : Брат твій Бен-Гадад ! І той відказав : Підіть , приведіть його ! І вийшов до нього Бен-Гадад , а той посадив його на колесницю . І сказав до нього Бен-Гадад : Ті міста , що батько мій був забрав від твого батька , я поверну . І ти урядиш собі в Дамаску вулиці , як мій батько урядив був у Самарії . А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе . І він склав з ним умову , та й відпустив його . Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом : Удар мене ! Та відмовився той чоловік ударити його . І сказав він йому : За те , що ти не послухався Господнього голосу , то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев ! І пішов той від нього , і спіткав його лев та й забив . І знайшов він іншого чоловіка та й сказав : Удар мене ! І той чоловік ударив його , ударив та й зранив . І пішов той пророк , і став цареві на дорозі , і перебрався , і закрив хусткою очі свої . І сталося , цар проходив , а він кричав до царя й говорив : Раб твій ввійшов у середину бою . Аж ось один чоловік відійшов , і підвів до мене мужа й сказав : Пильнуй цього мужа ! Якщо його не стане , то буде твоє життя замість його життя , або відважиш таланта срібла . І сталося , раб твій робив тут та тут , а він зник . І сказав до нього Ізраїлів цар : Такий твій присуд , ти сам проказав . А той спішно зняв хустку з-над очей своїх , і пізнав його Ізраїлів цар , що він із пророків . А той йому сказав : Так сказав Господь : Тому , що ти випустив із руки чоловіка , Мені призначеного , то буде життя твоє за його життя , а народ твій за його народ ! . . . І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний , і прибув у Самарію . І сталося по цих пригодах таке . У їзреелянина Навота , що в Їзреелі , був виноградник при палаті Ахава , самарійського царя . І говорив Ахав до Навота , кажучи : Дай мені свого виноградника , і він буде мені за яринного города , бо він близький до мого дому . А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього . Якщо це добре в очах твоїх , я дам тобі срібла , ціну його . І сказав Навот до Ахава : Заборонено мені від Господа , щоб я дав тобі спадщину моїх батьків . І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово , яке говорив йому їзреелянин Навот , бо той сказав : Не дам тобі спадщини батьків моїх ! І ліг він на ліжку своїм , і відвернув своє обличчя , і не їв хліба . І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому : Чого це твій дух сумний , і ти не їси хліба ? І сказав він до неї : Бо я говорив до їзреелянина Навота . І сказав я йому : Дай мені свого виноградника за срібло , або , якщо ти хочеш , дам тобі замість нього виноградника ліпшого . Та він відказав : Не дам тобі свого виноградника ! І сказала до нього його жінка Єзавель : Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем . Устань , поїж хліба , і нехай буде веселе твоє серце . А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я . І понаписувала вона листи в імені Ахава , і позапечатувала їх його печаткою , та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних , що були в його місті , що сиділи з Навотом . А в тих листах вона понаписувала так : Оголосіть піст , і посадіть Навота на чолі народу . І посадіть двох негідних людей навпроти нього , нехай свідчать на нього , кажучи : Ти зневажив Бога й царя . І виведіть його , і вкаменуйте його , і нехай він помре . . . І зробили мужі його міста , старші та вельможні , що сиділи в його місті , так , як послала до них Єзавель , як було написано в листах , які вона порозсилала до них . Оголосили вони піст , і посадили Навота на чолі народу . І прийшли два чоловіки негідні , і сіли навпроти нього . І ті негідні люди свідчили на нього , на Навота , перед народом , говорячи : Навот зневажив Бога й царя ! І вивели його поза місто , та й укаменували його камінням , і він помер . . . І послали вони до Єзавелі , говорячи : Навот укаменований і помер . І сталося , як почула Єзавель , що Навот укаменований і помер , то сказала Єзавель до Ахава : Устань , посядь виноградника їзреелянина Навота , що відмовив дати його тобі за срібло , бо Навот не живий , а помер . І сталося , як почув Ахав , що Навот помер , то Ахав устав , щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота , щоб посісти його . І було Господнє слово до тішб'янина Іллі , говорячи : Устань , зійди назустріч Ахава , Ізраїлевого царя , що в Сирії , ось він у Навотовому винограднику , куди зійшов , щоб посісти його . І будеш говорити до нього , кажучи : Так сказав Господь : Ти вбив , а тепер хочеш посісти ? І говоритимеш до нього , кажучи : Так сказав Господь : На тому місці , де пси лизали Навотову кров , пси лизатимуть і твою власну кров ! І сказав Ахав до Іллі : Ось ти знайшов мене , вороже мій ! А той відказав : Знайшов , бо ти запродався чинити зло в Господніх очах . Ось Я спроваджую на тебе лихо , і вигублю все за тобою , і вигублю Ахавові навіть те , що мочить на стіну , і невільного та вільного в Ізраїлі ! І зроблю з твоїм домом , як із домом Єровоама , Неватового сина , й як із домом Баші , Ахієвого сина , за той гнів , яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля . І також до Єзавелі говорив Господь , кажучи : Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї Їзреелу . Померлого в Ахава в місті поїдять пси , а померлого на полі поїсть птаство небесне . Бо ще не було такого , як Ахав , що запродався чинити зло в Господніх очах , що його намовила жінка його Єзавель . І він чинив дуже гидке , ідучи за ідолами , усе так , як робили амореяни , що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами . І сталося , як Ахав почув ці слова , то роздер він шати свої , і зодягнув на тіло своє веретище , і постив , і лежав у веретищі , і ходив сумовито . . . І було Господнє слово до тішб'янина Іллі , говорячи : Чи ти спостеріг , що Ахав упокорився перед лицем Моїм ? За те , що він упокорився перед Моїм лицем , не наведу Я лиха за його днів , за днів його сина наведу Я те лихо на його дім . І прожили вони три роки , і не було війни між Сирією та між Ізраїлем . І сталося третього року , і зійшов Йосафат , цар Юдин , до Ізраїлевого царя . І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг : Чи ви знаєте , що ґілеадський Рамот наш ? А ми мовчимо , замість того , щоб забрати його з руки сирійського царя . І сказав він до Йосафата : Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту ? А Йосафат відказав : Я як ти , народ мій як народ твій , мої коні як твої коні ! І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя : Вивідай зараз слово Господнє ! І зібрав Ізраїлів цар пророків , близько чотирьох сотень чоловіка , та й сказав до них : Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот , чи занехати ? А ті відказали : Іди , а Господь дасть його в цареву руку . І сказав Йосафат : Чи нема тут іще Господнього пророка , і вивідаємо від нього . І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Є ще один муж , щоб від нього вивідати Господа . Та я ненавиджу його , бо він не пророкує на мене добре , а тільки зле . Це Міхей , син Їмлин . А Йосафат відказав : Нехай цар не говорить так ! І покликав Ізраїлів цар одного євнуха , і сказав : Приведи скоріш Міхея , Їмлиного сина ! І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм , повбирані в шати при вході до брами Самарії , а всі пророки пророкували перед ними . А Седекія , Кенаанин син , зробив собі залізні роги й сказав : Так сказав Господь : Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх ! І всі пророки пророкували так , говорячи : Виходь до ґілеадського Рамоту , і пощастить тобі , і Господь дасть його в цареву руку . А той посланець , що пішов покликати Міхея , говорив до нього , кажучи : Ось слова тих пророків , одноусто звіщають цареві добро . Нехай же буде слово твоє , як слово кожного з них , і ти говоритимеш добре . І сказав Міхей : Як живий Господь , те , що скаже мені Господь , я те говоритиму ! І прийшов він до царя , а цар сказав до нього : Міхею , чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту , чи занехаємо ? А той відказав йому : Вийди , і пощастить тобі , і Господь дасть у цареву руку . І сказав йому цар : Аж скільки разів я заприсягав тебе , що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім'я Господа ? А той відказав : Я бачив усього Ізраїля , розпорошеного по горах , немов овець , що не мають пастуха . І сказав Господь : Немає в них пана , нехай вернуться з миром кожен до дому свого . І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Чи ж не казав я тобі , він не буде пророкувати мені доброго , а тільки лихе ? А Міхей відказав : Тому послухай Господнього слова : Бачив я Господа , що сидів на престолі Своїм , а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його . І сказав Господь : Хто намовить Ахава , і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті ? І говорив той так , а той говорив так . І вийшов дух , і став перед Господнім лицем та й сказав : Я намовлю його ! І сказав йому Господь : Чим ? А той відказав : Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків . А Господь сказав : Ти намовиш , а також переможеш ; вийди та й зроби так ! А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків , а Господь говорив на тебе лихе . . . І підійшов Седекія , Кенаанин син , і вдарив Міхея по щоці та й сказав : Кудою це перейшов Дух Господній від мене , щоб говорити з тобою ? А Міхей сказав : Ось ти побачиш це , коли вбіжиш до найдальшої кімнати , щоб сховатися . І сказав Ізраїлів цар : Візьми Міхея , і відведи до Амона , начальника міста , та до Йоаша , царевого сина , та й скажеш : Отак сказав цар : Посадіть оцього до в'язничного дому , і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води , аж поки я не вернуся з миром . А Міхей відказав : Якщо справді вернешся ти з миром , то не говорив Господь через мене ! І до того сказав : Слухайте це , всі народи ! І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат , цар Юдин , до ґілеадського Рамоту . І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Я переберуся , і піду на бій , а ти вбери свої царські шати ! І перебрався Ізраїлів цар , і пішов на бій . А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць , тридцятьом і двом , говорячи : Не будете воювати з малим та з великим , а тільки з самим Ізраїлевим царем . І сталося , як керівники колесниць побачили Йосафата , то вони сказали : Це дійсно Ізраїлів цар ! І зайшли на нього , щоб воювати , а Йосафат закричав . І сталося , як керівники колесниць побачили , що це не Ізраїлів цар , то повернули від нього . А один чоловік знехотя натягнув лука , та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем . А той сказав своєму візникові : Поверни назад , і виведи мене з табору , бо я ранений . . . І знявся бій того дня , а цар був поставлений на колесниці проти Сирії , і помер увечорі . І кров із рани текла в колесницю . А як сонце заходило , нісся крик у таборі такий : Кожен до міста свого , і кожен до краю свого ! І помер цар , і був привезений до Самарії . І поховали царя в Самарії . І полоскали колесницю над ставом у Самарії , і пси лизали його кров , а блудниці мили своє тіло , за словом Господнім , що Він говорив . А решта Ахавових діл , і все , що він зробив був , і дім зо слонової кости , що він збудував , і всі міста , які він побудував , отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Ахав із батьками своїми , а замість нього зацарював син його Ахазія . А Йосафат , Асин син , зацарював над Юдою в четвертому році Ахава , царя Ізраїлевого . Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ , коли він зацарював , і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Азува , дочка Шілхи . І ходив він усією дорогою батька свого Аси , і не збочував із неї , щоб чинити добре в Господніх очах . Тільки пагірки не були понищені , народ іще приносив жертви й кадив на пагірках . І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем . А решта Йосафатових діл та лицарськість його , що він чинив був та як воював , отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . А решту блудодіїв , що позоставалися за днів його батька Аси , він вигубив із Краю . А царя не було в Едомі , був намісник царів . А Йосафат наробив був таршіських кораблів , щоб піти до Офіру по золото , та не пішов , бо порозбивалися кораблі при Ецйон-Ґевері . Тоді сказав Ахазія , син Ахавів , до Йосафата : Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми . Та Йосафат не захотів . І спочив Йосафат із своїми батьками . І був він похований в Місті Давида , свого батька , а замість нього зацарював син його Єгорам . Ахазія , Ахавів син , зацарював над Ізраїлем у Самарії , в сімнадцятому році Йосафата , Юдиного царя , і царював над Ізраїлем два роки . І робив він лихе в Господніх очах , і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері , та дорогою Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . І служив він Ваалові , і вклонявся йому , та й гнівив Господа , Бога Ізраїлевого , усе так , як робив його батько . А по смерті Ахава збунтувався Моав на Ізраїля . А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці , що в Самарії , та й захворів . І послав він послів , і сказав до них : Ідіть , запитайте Ваал-Зевува , екронського бога , чи видужаю я з своєї цієї хвороби ? А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі : Устань , вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм : Чи через те , що нема в Ізраїлі Бога , ви йдете питатися Ваал-Зевува , екронського бога ? Тому так сказав Господь : Із того ліжка , що на нього ти ліг , не встанеш із нього , бо напевно помреш ! . . . І пішов Ілля . І вернулися посли до царя , а він сказав до них : Що це ви вернулися ? А вони відказали йому : Назустріч нам вийшов один чоловік , і сказав нам : Ідіть , верніться до царя , що послав вас , і скажіть йому : Так сказав Господь : Чи через те , що нема в Ізраїлі Бога , ти посилаєш вивідати Ваал-Зевува , екронського бога ? Тому те ложе , що на нього ти ліг , не встанеш із нього , бо напевно помреш . . . А він їм сказав : Якого вигляду той чоловік , що вийшов назустріч вас , і говорив вам оці слова ? Вони ж відказали : Це чоловік волохатий , а шкуряний пояс оперезаний на стегнах його . А він сказав : Це тішб'янин Ілля ! І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку . І вийшов він до нього , аж ось він сидить на верхів'ї гори . І сказав він до нього : Чоловіче Божий , цар сказав : Зійди ж ізвідти ! А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника : А якщо я Божий чоловік , нехай зійде з неба огонь , і нехай пожере тебе та п'ятдесятку твою ! І зійшов із неба огонь , і пожер його та його п'ятдесятку . . . І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку . І він відповів і сказав до нього : Чоловіче Божий , отак сказав цар : Зійди ж скоро ! І відповів Ілля та й сказав до нього : Якщо я Божий чоловік , нехай зійде з неба огонь , і нехай пожере тебе та твою п'ятдесятку ! І зійшов із неба Божий огонь , і пожер його та його п'ятдесятку . . . І знову послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку . І вийшов , і прийшов третій п'ятдесятник , та й упав на коліна свої перед Іллею , і благав його та до нього говорив : Чоловіче Божий , нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів , тих п'ятидесяти , в очах твоїх ! Ось зійшов був огонь із неба , та й пожер тих двох перших п'ятдесятників та їхні п'ятдесятки ; а тепер нехай буде дорога душа моя в очах твоїх ! А Ангол Господній сказав до Іллі : Зійди з ним , не бійся його ! І він устав , і зійшов з ним до царя , Та й сказав до нього : Так сказав Господь : Тому , що ти посилав послів , щоб вивідати від Ваал-Зевува , екронського бога , ніби в Ізраїлі нема Бога , щоб вивідати слова Його , тому те ложе , що на нього ти ліг , не встанеш із нього , бо напевно помреш ! І той помер , за словом Господа , що говорив до Іллі , а замість нього зацарював Єгорам , другого року Єгорама , сина Йосафата , Юдиного царя , бо не було в нього сина . А решта діл Ахазії , що він зробив був , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І сталося , коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо , то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу . І сказав Ілля до Єлисея : Сиди тут , бо Господь послав мене аж до Бет-Елу . Та Єлисей відказав : Як живий Господь і жива душа твоя , я не залишу тебе ! І зійшли вони до Бет-Елу . І повиходили бет-ельські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього : Чи ти знаєш , що сьогодні Господь бере пана твого від тебе ? А він відказав : Я також знаю , мовчіть ! І сказав йому Ілля : Єлисею , сиди тут , бо Господь послав мене до Єрихону . Та той відказав : Як живий Господь і жива душа твоя , я не залишу тебе ! І прийшли вони до Єрихону . І підійшли єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього : Чи ти знаєш , що сьогодні Господь бере пана твого від тебе ? А він відказав : Я також знаю , мовчіть ! І сказав йому Ілля : Сиди тут , бо Господь послав мене до Йордану ! Та той відказав : Як живий Господь і жива душа твоя , я не залишу тебе ! І пішли вони обоє . І п'ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли , і стали навпроти здалека , а вони обидва стали над Йорданом . І взяв Ілля плаща свого , і згорнув , і вдарив по воді , і вона розділилась пополовині туди та сюди . . . І сталося , як вони перейшли , то Ілля сказав до Єлисея : Проси , що маю зробити тобі , поки я буду взятий від тебе ! І сказав Єлисей : Нехай же буде на мені подвійний твій дух ! А той відказав : Тяжкого зажадав ти ! Якщо ти побачиш мене , що буду взятий від тебе , буде тобі так , а якщо ні не буде . І сталося , як вони все йшли та говорили , аж ось появився огняний віз та огняні коні , і розлучили їх одного від одного . І вознісся Ілля в вихрі на небо . . . А Єлисей це бачив , і він закричав : Батьку мій , батьку мій , возе Ізраїлів та верхівці його ! Та вже не побачив його . . . І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині . І підняв він Іллевого плаща , що спав із нього , і вернувся , і став на березі Йордану . І взяв він Іллевого плаща , що спав із нього , і вдарив по воді та сказав : Де Господь , Бог Іллі ? І також він ударив по воді , і вона розділилася пополовині туди та сюди ! . . . І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини , та й сказали : На Єлисеї спочив дух Іллів ! І пішли вони назустріч йому , і попадали перед ним до землі , та й сказали до нього : Ось із твоїми рабами є п'ятдесят чоловіка хоробрих , нехай вони підуть та пошукають твого пана , а ну ж забрав його Дух Господній , і кинув його на одну з гір або в одну з долин ! А той відказав : Не посилайте ! Та вони сильно благали його , аж докучили йому , то він сказав : Посилайте ! І послали вони п'ятдесят чоловіка , і шукали три дні , та не знайшли його . І вони вернулися до нього ( а він мешкав в Єрихоні ) . І сказав він до них : Чи ж не казав я вам : Не йдіть ? І сказали люди того міста Єлисеєві : Ось положення цього міста хороше , як пан бачить , та вода нехороша , а земля неплідна . А він сказав : Подайте мені нового дзбанка , і покладіть туди соли . І вони подали йому . І він вийшов до джерела води , і кинув туди соли й сказав : Так сказав Господь : Уздоровив Я цю воду , не буде вже звідти смерти , ані непліддя ! І була вилікувана та вода , і так є аж до цього дня , за словом Єлисея , яке він говорив . І відійшов він звідти до Бет-Елу . А коли він ішов дорогою , то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього , і казали йому : Ходи , лисий ! Ходи , лисий ! І він обернувся назад і побачив їх , та й прокляв їх Іменем Господнім . І вийшли дві ведмедиці з лісу , і розірвали з них сорок і двоє дітей . . . А він пішов звідти до гори Кармел , а звідти вернувся до Самарії . А Єгорам , Ахавів син , зацарював над Ізраїлем у Самарії , у вісімнадцятому році Йосафата , Юдиного царя , і царював дванадцять років . І чинив він лихо в Господніх очах , тільки не так , як батько його та мати його , він викинув Ваалового боввана , що зробив був батько його . Проте гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля , він тримався , і не відставав від них . А Меша , цар моавський , розводив дрібну худобу , і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів . І сталося , як помер Ахав , то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя . І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії , і перелічив усього Ізраїля . І пішов він , і послав до Йосафата , царя Юдиного , говорячи : Збунтувався проти мене цар моавський . Чи підеш зо мною на війну до Моаву ? А той відказав : Вийду . Я як ти , мій народ як твій народ , мої коні як твої коні ! І сказав : Котрою дорогою підемо ? А той відказав : Дорогою едомської пустині . І пішов цар Ізраїлів , і цар Юдин , і цар едомський , і йшли обхідною дорогою сім день . І не було води таборові та худобі , що була при них . І сказав Ізраїлів цар : Ах , Господь викликав трьох оцих царів , щоб віддати їх у руку Моава . І сказав Йосафат : Чи нема тут Господнього пророка , щоб через нього вивідати слово Господа ? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав : Тут є Єлисей , Шафатів син , що служив Іллі . І сказав Йосафат : Слово Господнє з ним ! І зійшли до нього цар Ізраїлів , і Йосафат , і цар едомський . І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя : Що тобі до мене ? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері ! А Ізраїлів цар відказав йому : Ні , бо Господь покликав трьох цих царів , щоб віддати їх у руку Моава . І сказав Єлисей : Як живий Господь Саваот , що я стою перед лицем Його , коли б я не зважав на Йосафата , Юдиного царя , не споглянув би на тебе , і не побачив би я тебе . А тепер приведіть мені гусляра . І сталося , коли грав гусляр , то на Єлисеї була Господня рука , і він сказав : Так сказав Господь : Накопайте на цій долині яму за ямою ! Бо так сказав Господь : Не побачите вітру , і не побачите дощу , а потік цей буде наповнений водою . І будете пити ви , та череди ваші , та ваша худоба . Та буде цього мало в Господніх очах , і Він видасть і Моава в вашу руку . І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране , і всяке добре дерево повалите , і всі водні джерела загатите , і всяку добру полеву ділянку завалите камінням . І сталося ранком , коли приноситься хлібна жертва , аж ось полилася вода з едомської дороги . І наповнилася земля водою . А ввесь Моав почув , що ті царі вийшли воювати з ними . І вони скликали всіх , хто носить пояса й старше , і поставали на границі . І повставали вони рано вранці , і сонце засвітило над водою . І побачили моавляни навпроти воду , червону , як кров . І казали вони : Це кров , рубаючися , порубалися царі мечами , і позабивали один одного . А тепер на здобич , Моаве ! І прийшли вони до Ізраїлевого табору . І встав Ізраїль та й побив моавлян , і ті повтікали перед ними . І вони ввійшли до них , і били моавлян , а міста руйнували , і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її , і всяке джерело води загачували , і валили всяке добре дерево , й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його . І оточили тарани , та й били його . І побачив моавський цар , що бій перемагає його , і взяв він сім сотень чоловіка , що орудують мечем , щоб продертися до едомського царя , та не зміг . І він узяв свого перворідного сина , що мав царювати замість нього , і приніс його цілопаленням на мурі . . . І повстав великий гнів на Ізраїля , і вони відступили від нього , і вернулися до свого краю . А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея , говорячи : Помер раб твій , мій чоловік ! А ти знаєш , що раб твій боявся Господа . А позичальник прийшов ось , щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів . . . І сказав до неї Єлисей : Що я зроблю тобі ? Розкажи мені , що є в тебе в домі . А та відказала : Нічого нема в домі твоєї невільниці , є тільки горня оливи . А він сказав : Іди , позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх , посуд порожній . Не бери мало ! І ввійдеш , і замкнеш двері за собою та за синами своїми , і поналиваєш у всі ті посудини , а повні повідставляй . І пішла вона від нього , і замкнула двері за собою та за синами своїми . Вони подавали їй посуд , а вона наливала . І сталося , коли понаповнювано посуд , то сказала вона до сина свого : Подай мені ще посуду ! А він відказав їй : Нема вже посуду . І спинилася олива . І вона прийшла , і донесла Божому чоловікові . І він сказав : Іди , продай ту оливу , та й заплати своєму позичальникові . А ти та сини твої будете жити на позостале . І сталося певного дня , і прийшов Єлисей до Шунаму , а там була багата жінка , і вона сильно просила його до себе поїсти хліба . І бувало , скільки разів приходив він , заходив туди їсти хліб . І сказала вона до чоловіка свого : Ось я познала , що Божий чоловік , який завжди приходить до нас , він святий . Зробім же малу муровану горницю , і поставимо йому там ліжко , і стола , і стільця , і свічника . І коли він приходитиме до нас , то заходитиме туди . Одного разу прийшов він туди , і зайшов до горниці та й ліг там . І сказав він до свого слуги Ґехазі : Поклич оцю шунамітянку ! І той покликав її , і вона стала перед ним . І сказав він до нього : Скажи їй : Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби . Що зробити тобі за це ? Чи є що , щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська ? А вона відказала : Ні , я сиджу серед народу свого ! І сказав він : Що ж зробити їй ? А Ґехазі відказав : Та вона не має сина , а чоловік її старий . А він сказав : Поклич її . І він покликав її , і вона стала при вході . І він сказав : На цей означений час , коли саме цей час вернеться , ти обійматимеш сина ! А вона відказала : Ні , пане , чоловіче Божий , не говори неправди своїй невільниці ! Та зачала та жінка , і породила сина на той означений час , того саме часу , про який говорив до неї Єлисей . І росло те дитя . А одного разу вийшло воно до свого батька до женців . І сказало воно до свого батька : Голова моя , голова моя ! . . . А той сказав слузі : Занеси його до його матері ! І той поніс його , і приніс його до його матері . І сиділо воно на її колінах аж до полудня , та й померло . . . І ввійшла вона , і поклала його на ліжко Божого чоловіка , і замкнула за ним двері та й вийшла . І покликала вона свого чоловіка та й сказала : Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць , і я поїду до Божого чоловіка й вернуся . А він сказав : Чому ти їдеш до нього ? Сьогодні не новомісяччя й не субота . А вона відказала : Добре ! І осідлала вона ослицю , і сказала до свого слуги : Поганяй та йди . Не затримуй мені в їзді , аж поки не скажу тобі . І поїхала вона , і приїхала до Божого чоловіка , до гори Кармел . І сталося , як Божий чоловік побачив її здалека , то сказав до слуги свого Ґехазі : Ось та шунамітянка ! Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй : Чи все гаразд тобі , чи гаразд чоловікові твоєму , чи гаразд дитині ? А та відказала : Усе гаразд ! І прийшла вона до Божого чоловіка на гору , і сильно схопила за ноги його . А Ґехазі підійшов , щоб відіпхнути її , та Божий чоловік сказав : Позостав її , бо затурбована душа її , а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені . А вона сказала : Чи я жадала сина від пана ? Чи я не говорила : Не впроваджуй мене в обману ? І він сказав до Ґехазі : Опережи стегна свої , і візьми мою палицю в руку свою та й іди . Коли спіткаєш кого , не повітаєш його , а коли хто повітає тебе , не відповіси йому . І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя . А мати того хлопця сказала : Як живий Господь і жива душа твоя , я не полишу тебе ! І він устав і пішов за нею . А Ґехазі пішов перед ними , і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя , та не було ані голосу , ані чуття . І вернувся він навпроти нього , і доніс йому , говорячи : Не збудився той хлопець ! І ввійшов Єлисей у дім , аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його ! . . . І ввійшов він , і замкнув двері за ними обома , та й молився до Господа . І ввійшов він , і ліг на того хлопця , і поклав уста свої на уста його , а очі свої на очі його , і долоні свої на долоні його . І схилився над ним , і стало тепле тіло тієї дитини ! . . . І він знову ходив по дому раз сюди , а раз туди . І ввійшов він , і знову схилився над ним , і чхнув той хлопець аж до семи раз . І розплющив той хлопець очі свої . І покликав він Ґехазі та й сказав : Поклич ту шунамітянку ! І той покликав її . І прийшла вона до нього , і він сказав : Забери свого сина ! І ввійшла вона , і впала до його ніг , і вклонилася до землі . І взяла вона сина свого та й вийшла . . . І вернувся Єлисей до Ґілґалу . А в Краю був голод , і пророчі сини сиділи перед ним . І сказав він до свого хлопця : Пристав великого горшка , і звари їжу для пророчих синів . І вийшов один на поле , щоб назбирати ярини , і знайшов там витку рослину , і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків . І він прийшов , і накришив до горшка їжі , бо вони не знали того . І поналивали вони людям їжі . І сталося , як вони їли ту їжу , то закричали й сказали : Смерть у горшку , чоловіче Божий ! І не могли вони їсти . . . А він сказав : Дайте муки ! І він всипав її до горшка і сказав : Наливай народові , і нехай їдять ! І вже не було нічого злого в горшку . І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу , і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду , двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі . І сказав Єлисей : Дай народові , і нехай вони їдять ! А слуга його сказав : Що оце покладу я перед сотнею чоловіка ? Та він відказав : Дай народові , і нехай їдять , бо так сказав Господь : Їжте й позоставте ! І він поклав перед ними , і вони їли й позоставили , за словом Господнім . А Нааман , начальник війська сирійського царя , був муж великий перед своїм паном , вельмиповажаний , бо через нього Господь дав перемогу Сирії . І був це муж дуже хоробрий , але прокажений . А сирійці вийшли були ордами , і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину , і вона услуговувала жінці Наамана . І сказала вона до своєї пані : Ох , коли б пан мій побував у того пророка , що в Самарії , то він вилікував би його від прокази його ! А Нааман прийшов , і доніс своєму панові , говорячи : Отак і отак говорила та дівчина , що з Ізраїлевого краю . І сказав сирійський цар : Тож піди , а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя . І той пішов , і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота , і десять змін одежі . І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа : Ось тепер , як прийде оцей лист до тебе , то знай : ото послав я до тебе свого раба Наамана , а ти вилікуєш його від прокази його . І сталося , як Ізраїлів цар перечитав цього листа , то роздер свої шати й сказав : Чи я Бог , щоб убивати чи лишати при житті , що той посилає до мене , щоб я вилікував чоловіка від прокази його ? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки . І сталося , як почув Єлисей , Божий чоловік , що Ізраїлів цар роздер шати свої , то послав до царя , говорячи : Нащо роздер ти шати свої ? Нехай той прийде до мене , і пізнає , що є пророк ув Ізраїлі ! І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю , і став при вході Єлисеєвого дому . І послав Єлисей до нього посла , говорячи : Іди , і вимиєшся сім раз у Йордані , і вигоїться тіло твоє тобі , й очистишся . І розгнівався Нааман , і пішов і сказав : Ось я подумав був : він вийде до мене , і стане , і закличе Ім'я Господа , Бога свого , і покладе свою руку на те місце , і вилікує прокаженого . . . Чи ж не ліпші Авана та Парпар , дамаські річки , від усіх Ізраїлевих вод ? Чи не міг я вимитися в них , і стати чистим ? І повернувся він , і пішов у гніві . І підійшли його раби , і говорили до нього , і сказали : Батьку мій , коли б велику річ говорив тобі той пророк , чи ж ти не зробив би ? А що ж , коли він сказав тобі тільки : Умийся і будеш чистий ! І зійшов він , і занурився в Йордані сім раз , за словом Божого чоловіка . І сталося тіло його , як тіло малого хлопця , і став він чистий ! І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його . І прийшов він , і став перед ним та й сказав : Оце пізнав я , що на всій землі нема Бога , а тільки в Ізраїлі ! А тепер візьми дарунка від свого раба . Та Єлисей відказав : Як живий Господь , що стою перед лицем Його , я не візьму ! А той сильно просив його взяти , та він відмовився . І сказав Нааман : А як ні , то нехай буде дано твоєму рабові землі , скільки понесуть два мули , бо твій раб не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам , а тільки Господеві ! Тільки оцю річ нехай простить Господь твоєму рабові : коли мій пан прийде до Ріммонового дому , щоб там поклонятися , і опиратиметься на мою руку , то й я схилюся в Ріммоновім домі . Коли я кланятимуся в Ріммоновім домі , то нехай простить Господь твоєму рабові цю річ ! А той відказав : Іди з миром ! І відійшов від нього на невелику відстань . І сказав Ґехазі , слуга Єлисея , чоловіка Божого : Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана , щоб нічого не взяти з руки його , що він приніс . Як живий Господь , побіжу за ним і візьму щось від нього ! . . . І погнався Ґехазі за Нааманом . І побачив Нааман бігуна за собою , і зіскочив із воза навпроти нього й сказав : Чи все гаразд ? А той відказав : Гаразд ! Пан мій послав мене , говорячи : Ось тепер прийшла до мене з Єфремових гір двоє юнаків , пророчі сини . Дай їм талант срібла та дві зміні одежі ! А Нааман відказав : Будь ласкав , візьми два таланти ! І він упрошував його . І зав'язав він два таланти срібла в дві торбі , та дві зміні одежі , і дав своїм слугам , а вони понесли перед ним . І прийшов він до згір'я , і взяв з їхньої руки , і вмістив у домі , а тих людей відпустив , і вони пішли . А він прийшов та й став перед паном своїм . І сказав до нього Єлисей : Звідки ти , Ґехазі ? А той відказав : Нікуди не ходив твій раб , ані туди , ані сюди . . . І сказав Єлисей до нього : Чи моє серце не ходило з тобою , коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі ? Чи час брати срібло та брати одежі , і оливки , і виноградника , і худобу дрібну та худобу велику , і рабів , і невільниць ? Тож Нааманова проказа нехай приліпиться до тебе та до насіння твого навіки ! І той вийшов від нього прокажений , побілівши , як сніг ! . . . І сказали пророчі сини до Єлисея : Ось те місце , де ми сидимо перед тобою , затісне для нас . Ходім аж до Йордану , і візьмімо звідти кожен по одній деревині , і зробимо собі місце , щоб сидіти там . А він сказав : Ідіть . І сказав один : Будь же ласкавий , і ходи зо своїми рабами ! А він сказав : Я піду . І пішов він із ними , і вони прийшли до Йордану , і рубали дерево . І сталося , коли один валив деревину , то впала сокира до води . А той скрикнув і сказав : Ох , пане мій , таж вона позичена ! І сказав Божий чоловік : Куди вона впала ? А той показав йому те місце . І він відрубав кусок дерева й кинув туди , і випливла сокира ! . . . І він сказав : Витягни собі ! А той простяг свою руку і взяв . . . Сирійський цар воював з Ізраїлем . І радився він зо слугами своїми , говорячи : На такому то й такому то місці буде моє таборування . А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя , говорячи : Стережися переходити оце місце , бо там сходяться сиріяни ! І послав Ізраїлів цар до того місця , про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його ; і він стерігся там не раз і не два . І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ , і він покликав своїх слуг та й сказав до них : Чи не розповісте мені , хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем ? І сказав один з його слуг : Ні , пане мій царю , це не наш , а це Єлисей , той пророк , що в Ізраїлі , доносить Ізраїлевому цареві ті слова , що ти говориш у спальні своїй ! . . . А він відказав : Ідіть , і подивіться , де він , і я пошлю й візьму його ! І донесено йому , кажучи : Ось він у Дотані ! І послав він туди коні , і колесниці та військо . І прийшли вони вночі й оточили те місто . А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов , аж ось військо оточує місто , і коні , і колесниці ! І сказав його слуга до нього : Ох , пане мій , що будемо робити ? А той відказав : Не бійся , бо ті , що з нами , численніші від тих , що з ними . І молився Єлисей і говорив : Господи , розкрий йому очі , і нехай він побачить ! І відкрив Господь очі того слуги , і він побачив , аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея ! . . . І зійшли сирійці до нього , а Єлисей помолився до Господа й сказав : Удар цей люд сліпотою ! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом . . . І сказав до них Єлисей : Це не та дорога й не те місто . Ідіть за мною , й я проведу вас до того чоловіка , якого ви шукаєте . І він завів їх у Самарію . І сталося , як прийшли вони до Самарії , то Єлисей сказав : Господи , відкрий оці очі , і нехай вони побачать ! І Господь відкрив їхні очі , і вони побачили , аж ось вони в середині Самарії ! . . . І сказав Ізраїлів цар до Єлисея , коли побачив їх : Чи побити їх , чи побити , мій батьку ? А той відказав : Не вбивай ! Чи ти повбиваєш тих , кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом ? Поклади хліб та воду перед ними , і нехай вони їдять та п'ють , і нехай ідуть до свого пана . І справив цар для них велику гостину , і вони їли й пили ; і він відпустив їх , і вони пішли до свого пана . І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю . І сталося по тому , і зібрав Бен-Гадад , сирійський цар , увесь свій табір , і він зійшов і обліг Самарію . І був великий голод у Самарії . І ось ті облягали їх , а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла , а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла . І сталося , проходив Ізраїлів цар по мурі , а одна жінка крикнула до нього , говорячи : Поможи , пане царю ! А він відказав : Як тобі не поможе Господь , звідки я поможу тобі ? Чи з току , або з чавила ? І сказав до неї цар : Що тобі ? А та відказала : Оця жінка сказала мені : Дай свого сина , і ми з'їмо його сьогодні , а мого сина з'їмо взавтра . І зварили ми мого сина та й з'їли його . . . І сказала я до неї другого дня : Дай сина свого , і ми з'їмо його , та вона сховала свого сина . І сталося , як цар почув слова цієї жінки , то роздер шати свої , і він ходив по мурі . І народ побачив , аж ось веретище на тілі його зо споду ! І він сказав : Отак нехай зробить мені Бог , і так нехай додасть , якщо позостанеться голова Єлисея , Шафатового сина , на ньому сьогодні ! А Єлисей сидів у своєму домі , а з ним сиділи старші . І послав цар чоловіка від себе . Поки прийшов посол до нього , то він сказав до старших : Чи ви бачите , що цей син убивника послав зняти мою голову ? Глядіть , як прийде цей посол , то замкніть двері , і притиснете його в дверях . Ось і шарудіння ніг пана його за ним . Ще він говорив із ними , аж ось приходить до нього посланець . І він сказав : Отаке зло від Господа ! Чого ще чекати від Господа ? І сказав Єлисей : Послухайте слово Господнє : Так сказав Господь : Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля , і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії . І відповів Божому чоловікові вельможа царя , що він на його руку спирався , і сказав : Якби Господь поробив отвори в небі , чи сталася б ця річ ? А той відказав : Ось ти побачиш своїми очима , та їсти звідти не будеш . І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки . І сказали вони один до одного : Чого ми сидимо тут , аж поки не помремо ? Якщо ми скажемо : Увійдімо до міста , а в місті голод , то помремо там ; а якщо сидітимемо тут , то теж помремо . Отож , ходіть , і перейдімо до сирійського табору , якщо там позоставлять нас при житті , будемо жити , а якщо заб'ють нас , то помремо . . . І встали вони надвечір , щоб іти до сирійського табору . І прибули вони до краю сирійського табору , аж ось нема там нікого ! Бо Господь учинив , що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней , та галас великого війська . І сказали вони один до одного : Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських , щоб пішли на нас ! І встали вони , і повтікали надвечір , і полишили свої намети , й осли свої , і табір , як він був , та й повтікали , спасаючи життя своє ! І прийшли ті прокажені аж до краю табору , і ввійшли до одного намету , і їли й пили , і повиносили звідти срібло й золото та вбрання , і пішли й заховали . І вони знову ввійшли до іншого намету , і повиносили звідти , і пішли та й сховали . І сказали вони один до одного : Неслушно ми робимо . Цей день він день доброї звістки , а ми мовчимо . Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла , то впаде на нас провина . А тепер ходімо , і ввійдімо й донесімо царевому дому ! І прийшли вони , і покликали міських воротарів , та й донесли їм , говорячи : Увійшли ми до сирійського табору , а там нема ані людини , ані людського голосу , а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли , та намети , як вони були ! І воротарі покликали , і донесли про це до самого царського дому . І встав цар уночі й сказав своїм слугам : Розкажу я вам , що нам зробили сирійці . Вони знають , що ми голодні , і повиходили з табору , щоб сховатися на полі , говорячи : Коли ті повиходять із міста , то ми схопимо їх живих , та й увійдемо до міста ! І відповів один із його слуг і сказав : Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней , що лишилися в ньому , у місті . Ось вони , ( із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися , із усього війська Ізраїля , що згинуло ) , і пошлемо , і побачимо . І взяли вони дві колесниці з кіньми , і цар послав їх услід за сирійським табором , говорячи : Ідіть і подивіться . І пішли вони за ними аж до Йордану , аж ось уся дорога повна вбрання та речей , що покидали сирійці , як поспішали ! І вернулися ці посли , і донесли цареві . І вийшов народ , і розграбували сирійський табір . І коштувала сея пшеничної муки по шеклю , і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім ! І цар призначив того вельможу , що на його руку він опирався , доглядати над брамою . Та затоптав його народ у брамі , і він помер , як казав був Божий чоловік , який говорив , коли приходив до нього цар . І сталося , коли Божий чоловік говорив до царя , кажучи : Дві сеї ячменю по шеклю , і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії , то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав : Якби Господь поробив отвори в небі , чи сталася б ця річ ? А той відказав : Ось ти побачиш своїми очима , та їсти звідти не будеш . І сталося йому так , і затоптав його народ у брамі , і він помер . . . А Єлисей говорив до жінки , що її сина він воскресив , кажучи : Устань та й іди ти та дім твій , і мешкай дебудь , бо Господь прикликав голод , і він прийшов до краю на сім літ . І встала та жінка , і зробила за словом Божого чоловіка . І пішла вона та її дім , і замешкала в филистимському краї сім літ . І сталося наприкінці семи років , вернулася та жінка з филистимського краю , і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле . А цар говорив до Ґехазі , слуги Божого чоловіка , кажучи : Розкажи мені про все те велике , що зробив Єлисей . І сталося , як він оповідав цареві , що той воскресив померлого , аж ось та жінка , що він воскресив сина її , благає царя за свій дім та за своє поле . І сказав Ґехазі : Пане мій царю , оце та жінка , і це той син її , що воскресив Єлисей ! І прийшов Єлисей до Дамаску , а Бен-Гадад , сирійський цар , хворий . І донесено йому , кажучи : Божий чоловік прийшов аж сюди ! І сказав цар до Газаїла : Візьми в свою руку подарунка , та й іди зустріти чоловіка Божого . І запитайся Господа через нього , кажучи : Чи видужаю я від оцієї хвороби ? І пішов Газаїл спіткати його , і взяв подарунка в руку свою , та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів . І прийшов , і став перед ним та й сказав : Син твій Бен-Гадад , цар сирійський , послав мене до тебе , питаючи : Чи видужаю я з оцієї хвороби ? І сказав до нього Єлисей : Іди , скажи йому : Жити житимеш , та Господь показав мені , що напевно помре він . І наставив він обличчя своє на нього , і довго вдивлявся , аж той збентежився . І заплакав Божий чоловік . А Газаїл сказав : Чого плаче мій пан ? А той відказав : Бо знаю , що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам : їхні твердині пустиш з огнем , і їхніх вояків позабиваєш мечем , і дітей їхніх порозбиваєш , а їхне вагітне посічеш . . . А Газаїл сказав : Та що таке твій раб , цей пес , що зробить таку велику річ ? І сказав Єлисей : Господь показав мені тебе царем над Сирією ! І пішов він від Єлисея , і прийшов до свого пана . А той сказав йому : Що говорив тобі Єлисей ? І він сказав : Говорив мені : жити житимеш ! І сталося другого дня , і взяв він покривало , і намочив у воді , і поклав на його обличчя , і той помер . І зацарював Газаїл замість нього . А п'ятого року Йорама , Ахавого сина , Ізраїлевого царя , за Йосафата , Юдиного царя , зацарював Єгорам , син Йосафатів , цар Юдин . Він був віку тридцяти й двох літ , коли зацарював , а царював вісім літ в Єрусалимі . І ходив він дорогою Ізраїлевих царів , як робив Ахавів дім , бо Ахавова дочка була йому за жінку . І робив він зло в Господніх очах . Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида , як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні . За його днів збунтувався був Едом , вийшли з-під Юдиної руки , і настановили над собою царя . І пішов Йорам до Цаіру , а з ним усі колесниці . І сталося , коли він уночі встав і побив Едома , що оточив був його , і керівників колесниць , то народ повтікав до наметів своїх . І збунтувався Едом , і вийшов з-під Юдиної руки , і так є аж до цього дня . Тоді того часу збунтувалася й Лівна . А решта діл Йорама , та все , що він зробив , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Йорам із батьками своїми , і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Ахазія . У дванадцятому році Йорама , Ахавого сина , Ізраїлевого царя , зацарював Ахазія , син Єгорама , Юдиного царя . Ахазія був віку двадцяти і двох літ , коли він зацарював , і царював він один рік в Єрусалимі . А ім'я його матері Аталія , дочка Омрі , Ізраїлевого царя . І ходив він дорогою Ахавого дому , і робив зло в Господніх очах , як і Ахавів дім , бо він був зять Ахавого дому . І пішов він з Йорамом , Ахавовим сином , на війну з Газаїлом , сирійським царем , до ґілеадського Рамоту , та побили сиріяни Йорама . І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзреелі від тих ран , що вчинили йому сиріяни в Рамі , як він воював з Газаїлом , сирійським царем . А Ахазія , Єгорамів син , цар Юдин , зійшов побачити Йорама , Ахавового сина , в Їзреелі , бо той був слабий . А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому : Підпережи свої стегна , і візьми це горня оливи в свою руку , і йди до ґілеадського Рамоту . І прийдеш туди , і побач там Єгу , сина Йосафата , Німшієвого сина . І ти ввійдеш , і візьмеш його з-між братів його , і введеш його до внутрішньої кімнати . І візьмеш горня цієї оливи , і виллєш на його голову та й скажеш : Так сказав Господь : Помазую тебе на царя над Ізраїлем ! А по тому відчиниш двері й утечеш , і не будеш чекати . І пішов той слуга , слуга пророка , до ґілеадського Рамоту . І прийшов він , аж ось сидять керівники війська . І він сказав : Слово мені до тебе , о керівнику ! А Єгу відказав : До кого з усіх нас ? І той сказав : До тебе , о керівнику ! І він устав , і вийшов до дому , а той вилив оливу на його голову . І сказав він йому : Так сказав Господь , Бог Ізраїля : Помазую тебе на царя над народом Господнім , над Ізраїлем ! . . . І ти поб'єш дім Ахава , пана свого , і помстиш за кров Моїх рабів пророків , і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі . І згине ввесь Ахавів дім , і вигублю Ахавові навіть те , що мочиться на стіну , і невільного та вільного в Ізраїлі ! І зроблю Ахавів дім , як дім Єровоама , Неватового сина , і як дім Баші , сина Ахійїного . А Єзавелю з'їдять пси в Їзреелевій ділянці , і не буде , хто б її поховав . І відчинив він двері та й утік . . . А Єгу вийшов до слуг свого пана , і вони сказали йому : Чи все гаразд ? Чого приходив той несамовитий до тебе ? А він відказав : Ви знаєте того чоловіка та його мову . А вони відказали : Неправда ! Розкажи ж нам ! І той сказав : Отак і так сказав він до мене , говорячи : Так сказав Господь : Помазую тебе на царя над Ізраїлем ! А ті поспішно взяли кожен шати свої , і постелили під ним на верху сходів . І засурмили вони в сурму , і сказали : Зацарював Єгу ! І змовився Єгу , син Йосафата , Німшієвого сина , проти Йорама . А Йорам стеріг ґілеадського Рамота , він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом , сирійським царем . І вернувся цар Єгорам лікуватися в Їзреелі від ран , що вчинили йому сиріяни , як він воював з Газаїлом , сирійським царем . І сказав Єгу : Якщо згода ваша на те , нехай не вийде жоден утікач із міста , щоб піти донести в Їзреелі . І сів верхи Єгу , і поїхав до Їзреелу , бо Йорам лежав там . А Ахазія , цар Юдин , зійшов побачити Йорама . А на башті в Їзреелі стояв вартовий . І побачив він натовп Єгуїв , як він ішов , і сказав : Я бачу натовп ! А Єгорам відказав : Візьми верхівця , і пошли назустріч їм , і нехай він скаже : Чи все гаразд ? І відправився верхівець назустріч йому , і сказав : Так сказав цар : Чи все гаразд ? А Єгу відказав : Що тобі до того ? Повертай за мною ! І доніс вартовий , говорячи : Прийшов той посол аж до них , та не вернувся . І послав він другого верхівця , і він прийшов до них та й сказав : Так сказав цар : Чи все гаразд ? А Єгу відказав : Що тобі до гаразду ? Повертай за мною ! І доніс вартовий , говорячи : Прийшов він аж до них , та не вернувся . А кінна їзда , як їзда Єгу , Німшієвого сина , бо їде несамовито . І сказав Єгорам : Запрягай ! І запріг його колесницю . І відправився Єгорам , Ізраїлів цар , та Ахазія , Юдин цар , кожен своєю колесницею , щоб зустріти Єгу , і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота . І сталося , як Єгорам побачив Єгу , то сказав : Чи все гаразд , Єгу ? А той відказав : Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів ? І обернув Єгорам руки свої та й утік . І сказав він Ахазії : Зрада , Ахазіє ! А Єгу взяв лука в руку свою , і вдарив Єгорама між його раменами , і пробила стріла його серце , і він похилився на колесниці своїй . . . І сказав Єгу до Бідкара , вельможі свого : Візьми , кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота . Бо пам'ятай , я й ти їхали вдвох за Ахавом , батьком його , а Господь прорік на нього оце пророцтво : Поправді кажу , що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його , говорить Господь , і відплачу тобі на цій же ділянці , говорить Господь . А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім . А Ахазія , Юдин цар , побачив це , і втікав дорогою на Бет-Гаґґан , а Єгу погнався за ним і сказав : Убийте й його на колесниці ! І поранили його в Маале-Ґурі , що при Ївлеамі , а він утік до Меґіддо та й помер там . А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму , та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті . А в одинадцятому році Йорама , Ахавового сина , над Юдою зацарював Ахазія . І прийшов Єгу до Їзрееля , а Єзавель почула про це , і нафарбувала очі свої , і прикрасила голову свою , та й виглянула через вікно . А Єгу входить до брами . І сказала вона : Чи все гаразд , Зімрі , убивце пана свого ? І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав : Хто зо мною , хто ? І виглянули до нього два-три євнухи . А він сказав : Скиньте її ! І викинули її , і бризнула кров її на стіну та на коні . І він топтав її . . . І він увійшов , і їв та пив , та й сказав : Підіть до тієї проклятої , і поховайте її , бо все ж таки вона царева дочка ! І пішли поховати її , та не знайшли з неї нічого , а тільки черепа , та ноги , та долоні рук . . . І вони вернулися , і донесли йому про це . А він відказав : Це слово Господа , що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю , говорячи : В Їзреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло ! І буде Єзавелин труп , як погній на поверхні поля в Їзреелевій ділянці , так що не скажуть : Це Єзавель . . . А Ахав мав сімдесят синів у Самарії . І понаписував Єгу листи , і порозсилав до Самарії , до провідників Їзреелу , до старших і до виховників Ахавових синів , говорячи : Як тільки прийде лист цей до вас , а з вами сини вашого пана , і з вами колесниці , і коні , і твердині , і зброя , то виберіть найліпшого та найвідповіднішого з синів вашого пана , і посадіть його на трон вашого батька , та й воюйте за дім вашого пана ! А вони дуже-дуже налякалися й сказали : Ось два царі не встояли перед ним , якже встоїмо ми ? І послали ті , що були над домом та над тим містом , і старші , і виховники до Єгу , говорячи : Ми раби твої , і зробимо все , що ти нам скажеш . Та ми не настановимо царем нікого , що добре в очах твоїх , те роби ! А він написав до них другого листа , пишучи : Якщо ви мої , і слухняні моєму голосові , візьміть голови мужів , синів вашого пана , і прийдіть до мене цього часу взавтра до Їзреелу ( а царських синів було сімдесят чоловіка , при міських вельможах , що виховали їх ) . І сталося , як прийшов той лист до них , то побрали вони царських синів , та й позабивали сімдесят чоловіка . І поскладали вони їхні голови в кошики , та й послали до нього в Їзреел . . . І прибув посол , і доніс йому , кажучи : Принесли голови царських синів ! А він сказав : Покладіть їх на дві купі при вході до брами до ранку . І сталося вранці , і він вийшов і став , і сказав до всього народу : Ви невинні . Я вчинив змову на свого пана й убив його . А хто повбивав усіх цих ? Знайте ж тепер , що з Господнього слова не проминеться нічого , що Господь говорив на Ахавів дім , і Господь зробив те , що говорив був через раба Свого Іллю . І Єгу повбивав усіх позосталих з Ахавого дому в Їзреелі , і всіх вельмож його , і знайомих його , і священиків його , так , що не позоставив йому і врятованого ! І встав він і відійшов , і пішов до Самарії . А коли він був на дорозі при Бет-Екед-Гароімі , то спіткав братів Ахазії , Юдиного царя , і сказав : Хто ви ? А ті відказали : Ми Ахазієві брати , а йдемо запитати про гаразд царевих синів та синів цариці ! А він сказав : Схопіть їх живих ! І схопили їх живих , і позабивали їх до ями Бет-Екеду , сорок і два чоловіка , і він не позоставив ані одного з них ! І пішов він ізвідти , і спіткав Єгонадава , Рехавового сина , що йшов навпроти нього , і привітав його та й сказав до нього : Чи твоє серце щире до мене , як моє серце до тебе ? А Єгонадав відказав : Так ! Дай же свою руку ! І той дав руку свою , і підняв його до себе до колесниці , і сказав : Іди ж зо мною , і приглянься до моєї запопадливости для Господа ! І посадили його в колесницю його . І прибув він до Самарії , і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії , і вибив аж до кінця його , за словом Господа , що говорив до був Іллі . І зібрав Єгу ввесь народ і сказав до них : Ахав мало служив Ваалові , Єгу служитиме йому більше ! А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала , усіх , хто служить йому , та всіх священиків . Нехай нікого не бракуватиме , бо в мене велика жертва для Ваала . Кожен , хто буде відсутній , не буде живий ! А Єгу зробив це підступом , щоб вигубити тих , хто служить Ваалові . І сказав Єгу : Оголосіть святочні збори для Ваала ! І вони оголосили . І послав Єгу по всьому Ізраїлю . І посходилися всі , хто служить Ваалові , і не позостався ніхто , хто не прийшов би . І прибули вони до Ваалового дому , і переповнився Ваалів дім від входу до входу . І сказав він тому , хто над царською шатнею : Винеси одежу для всіх тих , хто служить Ваалові . І той виніс їм ту одежу . І ввійшов Єгу та Єгонадав , Рехавів син , до Ваалового дому , і сказав до Ваалових служителів : Пошукайте й подивіться , щоб не був тут із вами ніхто з Господніх слуг , а тільки самі ті , хто служить Ваалові . І ввійшли вони , щоб принести жертви та цілопалення . А Єгу поставив собі назовні вісімдесят чоловіка й сказав : Кожен , у кого втече хто з тих людей , що я ввів на ваші руки , життя його буде за життя того ! І сталося , як скінчив він приряджувати цілопалення , то Єгу сказав до бігунів та до старшин : Увійдіть , повбивайте їх , нехай ніхто не вийде ! . . . І повбивали їх вістрям меча , і поскидали їх ті бігуни та старшини . Потому пішли до міста Ваалового дому . І повиносили вони бовванів Ваалового дому , і попалили те . І розбили вони Ваалового боввана , і розбили Ваалів дім , та й зробили з нього нечисте місце , і так є аж до сьогодні . І вигубив Єгу Ваала з Ізраїля . Тільки не відступив він від гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля , від золотих тельців , що в Бет-Елі та що в Дані . І сказав Господь до Єгу : Тому , що ти добре зробив угодне в очах Моїх , зробив Ахавовому домові все , що було на серці Моєму , сидітимуть сини твої на Ізраїлевому троні аж до четвертого покоління . Та Єгу не пильнував ходити за Законом Господа , Бога Ізраїля , усім своїм серцем , не відступив від гріхів Єровоама , що вводив у гріх Ізраїля . За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини , і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні , від Йордану на схід сонця , увесь край Ґілеаду , Ґадів , Рувимів та Манасіїн , від Ароеру , що над потоком Арнон , і Ґілеад та Башан . А решта діл Єгу , і все , що він зробив , і вся лицарськість його , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Єгу зо своїми батьками , і поховали його в Самарії , а замість нього зацарював син його Єгоахаз . А дні , що царював Єгу над Ізраїлем у Самарії , були двадцять і вісім літ . А коли Аталія , мати Ахазії , побачила , що помер її син , то встала та й вигубила все цареве насіння . А Єгошева , дочка царя Йорама , сестра Ахазії , взяла Йоаша , сина Ахазії , та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів , його та няньку його , і сховала в спальній кімнаті . І сховали його від Аталії , і він не був забитий . І ховався він із нею в Господньому домі шість років , а Аталія царювала над краєм . А сьомого року послав Єгояда , і взяв сотників із карійців та бігунів , і привів їх до себе до Господнього дому , і склав із ними умову , і заприсягнув їх у Господньому домі , і показав їм царського сина . І він наказав їм , говорячи : Оце та річ , яку зробите . Третина з вас , що приходите в суботу , будете виконувати сторожу царського дому . А третина буде в брамі Сур , а третина у брамі за бігунами , і будете виконувати сторожу дому на зміну . А дві частині з вас , усі , що відходять у суботу , будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві . І оточите царя навколо , кожен із своєю зброєю в руці своїй ; а хто ввійшов би до рядів , нехай буде забитий . І будете ви з царем при виході його та при вході його . І зробили сотники все , що наказав священик Єгояда . І взяли кожен людей своїх , що приходять у суботу та виходять у суботу , і прийшли до священика Єгояди . І дав священик сотникам списи та щити , що належали цареві Давидові , що були в Господньому домі . І поставали бігуни , кожен зо зброєю своєю в руці своїй , від правого боку дому аж до лівого боку дому , при жертівнику та при домі , навколо біля царя . А він вивів царевого сина , і поклав на нього корону та нараменники . І зробили вони його царем , і помазали його , і вдарили в долоні та й крикнули : Нехай живе цар ! І почула Аталія голос бігунів та народу , і прийшла до народу до Господнього дому . І побачила вона , аж ось цар стоїть за звичаєм на помості , а при царі зверхники та сурми , а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми . І роздерла Аталія шати свої та й крикнула : Зрада , зрада ! А священик Єгояда наказав сотникам , поставленим над військом , і сказав до них : Випровадьте її поза ряди , а хто піде за нею , того забийте мечем ! Бо священик сказав : Нехай вона не буде забита в Господньому домі ! І зробили їй прохід , і вона прийшла Кінським входом до царського дому , і там була забита . І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом , щоб був народом Господнім , і між царем та між народом . І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому , та й порозбивали його та жертівники його , і бовванів його зовсім поламали , а Маттана , Ваалового священика , убили перед жертівниками . А при Господньому домі священик поставив варти . І взяв він сотників і карійців , і бігунів та ввесь народ краю , і вивели царя з Господнього дому . І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому , і той сів на царському троні . І тішився ввесь народ краю , а місто заспокоїлось . А Аталію вбили мечем у царському домі . Єгоаш був віку семи років , коли зацарював . Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш , і сорок років царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Ців'я , з Беер-Шеви . І робив Єгоаш угодне в Господніх очах по всі дні , коли вказував йому священик Єгояда . Тільки пагірки не були понищені , народ ще приносив жертви та кадив на пагірках . І сказав Єгоаш до священика : Усе посвячене срібло , що буде внесене до Господнього дому , срібло перелічених людей , срібло за душі за вартістю їх , усе срібло , скільки людині спаде на серце принести до Господнього дому , візьмуть собі священики , кожен від знайомого свого , і вони зроблять направу Господнього дому в усьому , що буде знайдене там на направу . І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша , священики не направили ушкодження храму . І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків , та й сказав їм : Чому ви не направляєте ушкодження храму ? А тепер не беріть срібла від ваших знайомих , а на направу ушкодження храму віддасте його . І погодилися священики не брати срібла від народу , і не направляти ушкодження храму . І взяв священик Єгояда одну скриньку , і продовбав дірку на віку її , і поставив її при жертівнику праворуч , як входити до Господнього дому . І давали туди священики , що стерегли порога , усе срібло , що приносилося до Господнього дому . І бувало , як вони бачили , що намножилося те срібло в скрині , то приходив царський писар та великий священик , і вони в'язали в мішки та рахували срібло , знайдене в Господньому домі . І давали те перелічене срібло на руки робітникам праці , поставленим до Господнього дому , а вони давали його теслям та будівничим , що робили в Господньому домі . І мулярам , і каменярам , і на закуп дерева та тесаного каменя , та на направу ушкодження Господнього дому , та на все , що йшло на храм для направи . Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші , ножиці , кропильниці , сурми , усяка річ золота та річ срібна з того срібла , що приносилося до Господнього дому , бо його давали робітникам праці та направляли ним дім Господній . І не облічували тих людей , яким давали те срібло до їхніх рук , щоб вони давали робітникам праці , бо ті робили чесно . Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вносилося до Господнього дому , воно було для священиків . Вийшов тоді Газаїл , сирійський цар , та й воював з Ґатом , і здобув його . І намірився Газаїл іти на Єрусалим . І взяв Єгоаш , Юдин цар , усі святі речі , що присвятили були Йосафат , і Єгорам , і Ахазія , батьки його , царі Юдині , та святі речі свої , і все золото , що знайшлося в скарбницях Господнього дому та дому царського , та й послав Газаїлові , цареві сирійському , і той відійшов від Єрусалиму . . . А решта діл Йоаша , і все , що він зробив , он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І встали його слуги , і вчинили змову , та й забили Йоаша в Бет-Мілло , де йдеться до Сілли . Йозахар , Шім'атів син , та Єгозавад , Шомерів син , його слуги , забили його , і він помер . І поховали його з батьками його в Давидовім Місті , а замість нього зацарював син його Амація . Двадцятого й третього року Йоаша , сина Ахазії , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз , син Єгу , на сімнадцять літ . І робив він зло в Господніх очах , і ходив у гріхах Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля , і не відхилявся від того . І запалився гнів Господа на Ізраїля , і Він дав їх у руку Газаїла , царя сирійського , та в руку Бен-Гадада , Газаїлового сина , на всі ті дні . Та вблагав Єгоахаз лице Господнє , і Господь його вислухав , бо бачив Він горе Ізраїля , бо тиснув їх сирійський цар . І дав Господь Ізраїлеві спасителя , і вони вийшли з-під руки Сирії . І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах , як давніш . Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама , що вводив у гріх Ізраїля , і сам у тому ходив , і Астарта стояла в Самарії . А Сирія не позоставила Єгоахазові народу , як тільки п'ятдесят верхівців та десять возів , та десять тисяч піхоти , бо їх вигубив сирійський цар , і зробив їх порохом на топтання . А решта діл Єгоахаза , і все , що він робив , та його лицарськість , он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів . І спочив Єгоахаз з батьками своїми , і поховали його в Самарії , а замість нього зацарював син його Йоаш . Тридцятого й сьомого року Йоаша , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш , Єгоахазів син , на шістнадцять літ . І робив він зле в Господніх очах , і не відходив від усіх гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля , і в тому ходив . А решта діл Йоаша , і все , що він робив , і лицарськість його , як він воював з Амацією , Юдиним царем , он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Йоаш з батьками своїми , а Єровоам сів на троні його . І був похований Йоаш у Самарії , з Ізраїлевими царями . А Єлисей заслаб на недугу , що з неї й помер . І зійшов до нього Йоаш , Ізраїлів цар , і плакав над ним і говорив : Батьку мій , батьку мій , колеснице Ізраїлева та верхівці його ! І сказав йому Єлисей : Візьми лука та стріли . І приніс той до нього лука та стріли . А він сказав Ізраїлевому цареві : Поклади свою руку на лука ! І той поклав свою руку . А Єлисей поклав свої руки на руки цареві . І він сказав : Відчини вікно на схід ! І той відчинив . І сказав Єлисей : Стріляй ! І той вистрілив , а він сказав : Стріла спасіння Господнього , і стріла спасіння проти Сирії . І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця ! І він сказав : Візьми стріли ! І той узяв , а він сказав до Ізраїлевого царя : Удар по землі ! І він ударив три рази та й став . І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав : Щоб ти був ударив п'ять або шість раз , тоді побив би Сирію аж до кінця ! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію . І спочив Єлисей , і поховали його . А моавські орди прийшли до Краю наступного року . І сталося , як ховали одного чоловіка , то погребальники побачили ті орди , та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу . А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей , то воскрес , і встав на ноги свої . . . А Газаїл , сирійський цар , тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза . Та Господь був милостивий до них , і змилувався над ними , і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом , Ісаком та Яковом , і не хотів вигубити їх , і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер . І спочив Газаїл , сирійський цар , а замість нього зацарював син його Бен-Гадад . І Йоаш , Єгоахазів син , узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада , Газаїлового сина , що взяв був із руки Єгоахаза , свого батька , у війні . Три рази побив його Йоаш , і вернув Ізраїлеві міста . Другого року Йоаша , Йоахазового сина , Ізраїлевого царя , зацарював Амація , Йоашів син , цар Юдин . Він був віку двадцяти й п'яти літ , коли зацарював , і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять років . А ім'я його матері Єгоаддан , з Єрусалиму . І робив він угодне в Господніх очах , тільки не так , як його батько Давид , він робив усе , що робив його батько Йоаш . Тільки пагірки не були знищені , народ приносив жертву та кадив на пагірках . І сталося , як зміцнилося царство в руці його , то він повбивав своїх слуг , що забили його батька царя . А синів убійників він не позабивав , як написано в Книзі Мойсеєвого Закону , що наказав був Господь , говорячи : Не будуть забиті батьки за синів , а сини не будуть забиті за батьків , а тільки кожен за гріх свій буде забитий . Він побив Едома в Соляній долині , десять тисяч , і взяв у війні Селу , і назвав ім'я їй : Йоктеїл , і так вона зветься аж до цього дня . Тоді Амація послав послів до Йоаша , сина Єгоахаза , сина Єгу , Ізраїлевого царя , говорячи : Іди ж , поміряємось ! І послав Йоаш , Ізраїлів цар , до Амації , Юдиного царя , говорячи : Терен , що на Ливані , послав до кедрини , що на Ливані , кажучи : Дай же дочку свою моєму синові за жінку ! Та перейшла польова звірина , що на Ливані , і витоптала той терен . Побити побив ти Едома , і піднесло тебе твоє серце . Пишайся собі та сиди в своїм домі ! І пощо будеш ти дрочитися зо злом , бо впадеш ти та Юда з тобою ? Та не послухався Амація . І вийшов Йоаш , Ізраїлів цар , і помірялися він та Амація , цар Юдин , у Юдиному Бет-Шемеші . І був розбитий Юда Ізраїлем , і повтікали кожен до намету свого . А Йоаш , цар Ізраїлів , схопив Амацію , Юдиного царя , сина Йоаша , сина Ахазії , у Бет-Шемеші , і прибув до Єрусалиму , і зруйнував єрусалимський мур від Єфремової брами аж до брами наріжної , чотири сотні ліктів . І забрав він усе золото й срібло , та ввесь посуд , що знаходився в Господньому домі та в скарбницях дому царевого , та запоручників , і вернувся в Самарію . А решта діл Йоаша , що зробив він , та лицарськість його , і як воював з Амацією , Юдиним царем , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Йоаш зо своїми батьками , і був похований у Самарії з Ізраїлевими царями , а замість нього зацарював син його Єровоам . І жив Амація , Йоашів син , цар Юдин , по смерті Йоаша , Єгоахазового сина , Ізраїлевого царя , п'ятнадцять літ . А решта діл Амації , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І вчинили на нього змову в Єрусалимі , та він утік до Лахішу . І послали за ним до Лахішу , і вбили його там . І повезли його на конях , і він був похований з батьками своїми в Давидовому Місті . І взяв ввесь Юдин народ Азарію , а він був віку шістнадцяти літ , і настановили його царем замість батька його Амації . Він збудував Елат , і вернув його Юді , як цар спочив зо своїми батьками . П'ятнадцятого року Амації , сина Йоаша , Юдиного царя , зацарював Єровоам , син Йоаша , Ізраїлевого царя , у Самарії , на сорок і один рік . І робив він зло в Господніх очах , не відступався від усіх гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . Він вернув Ізраїлеву границю відти , де йдеться до Гамату , аж до степового моря , за словом Господа , Бога Ізраїля , що говорив через раба Свого Йону , сина пророка Амміттая , що з Ґат-Гахеферу , бо Господь побачив Ізраїлеву біду , дуже гірку , і не було вже невільного та вільного , і не було помічника Ізраїлеві . Та не говорив Господь знищити Ізраїлеве ім'я з-під неба , і споміг їх рукою Єровоама , Йоашового сина . А решта діл Єровоама та лицарськість його , як воював , і як вернув Юді Дамаск та Хамат в Ізраїлі , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Єровоам із батьками своїми та з Ізраїлевими царями , а замість нього зацарював син його Захарій . Двадцятого й сьомого року Єровоама , Ізраїлевого царя , зацарював Азарія , син Амації , Юдиного царя . Він був віку шістнадцяти літ , коли зацарював , і царював в Єрусалимі п'ятдесят і два роки . А ім'я його матері Єхолія , з Єрусалиму . І робив він угодне в Господніх очах , усе так , як робив його батько Амація . Тільки пагірки не були знищені , народ ще приносив жертву та кадив на пагірках . І вдарив Господь царя , і він був прокажений аж до дня своєї смерти , і сидів ув осібному домі . А над домом був Йотам , царів син , він судив народ Краю . А решта діл Азарії та все , що він робив , ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Азарія з своїми батьками , і його поховали з його батьками в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Йотам . Тридцятого й восьмого року Азарії , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Захарій , син Єровоама , на шість місяців . І робив він зле в Господніх очах , як робили батьки його , не відступився від гріхів Єровоама , Наватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . І вчинив змову на нього Шаллум , Явешів син , і бив його перед народом і вбив його , і зацарював замість нього . А решта діл Захарія , ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . Оце Господнє слово , що Він промовляв до Єгу , говорячи : Сини чотирьох поколінь будуть сидіти тобі на Ізраїлевому троні . І сталося так . Шаллум , Явешів син , зацарював тридцятого й дев'ятого року Уззійї , Юдиного царя , і царював місяць часу в Самарії . І пішов Менахем , Ґадіїв син , з Тірци , і прибув у Самарію , та й побив Шаллума , Явешового сина , в Самарії , і вбив його , і зацарював замість нього . А решта днів Шаллума та змова його , яку він учинив був , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . Тоді побив Менахем місто Тіфсах та все , що в ньому , і границі його від Тірци , бо не відчинило воно брами . І він вибив його , а все вагітне повитинав . Тридцятого й дев'ятого року Азарії , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем , Ґадіїв син , на десять літ . І робив він зле в Господніх очах , не вступився від гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . За його днів прийшов Пул , асирійський цар , на край . І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла , щоб його руки були з ним , щоб зміцнити царство в його руці . А Менахем розклав це срібло на Ізраїля , на всіх вояків , щоб дати асирійському цареві , по п'ятдесят шеклів срібла від кожного чоловіка . І вернувся асирійський цар , і не стояв там у Краю . А решта діл Менахема та все , що він робив , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . І спочив Менахем з батьками своїми , а замість нього зацарював син його Пекахія . П'ятдесятого року Азарії , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Пекахія , син Менахемів , на два роки . І робив він зло в Господніх очах , не відступався від гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . І вчинив на нього змову Пеках , син Ремалії , старшина його , і забив його в палаті царського дому , з Арґовом та з Ар'єм , а з ним було п'ятдесят чоловіка з ґілеадян . І він убив його , і зацарював замість нього . А решта діл Пекахії та все , що він робив , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . П'ятдесятого й другого року Азарії , Юдиного царя , зацарював у Самарії над Ізраїлем Пеках , син Ремалії , на двадцять років . І робив він зло в Господніх очах , ні відступався від гріхів Єровоама , Неватового сина , що вводив у гріх Ізраїля . За днів Пекаха , Ізраїлевого царя , прийшов Тіґлат-Піл'есер , цар асирійський , взяв Іййона , і Авел-Бет-Мааху , і Йоноаха , і Кедеша , і Хацора , і Ґілеада , і Ґаліла , увесь край Нефталимів , та й вигнав їх до Асирії . А Осія , син Елин , склав змову на Пекаха , сина Ремалії , і вдарив його та й убив його , і зацарював замість нього двадцятого року Йотама , Уззійїного сина . А решта діл Пекаха та все , що він зробив , ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів . Другого року Пекаха , сина Ремалії , Ізраїлевого царя , зацарював Йотам , син Уззійї , Юдиного царя . Він був віку двадцяти й п'яти років , коли зацарював , і шістнадцять літ царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Єруша , Садокова дочка . І робив він угодне в Господніх очах , усе , що робив був його батько Уззійя , робив він . Тільки пагірки не були знищені , народ іще приносив жертви та кадив на пагірках . Він збудував горішню браму Господнього дому . А решта діл Йотама та все , що він зробив , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . За тих днів зачав Господь посилати на Юду Реціна , сирійського царя , та Пекаха , сина Ремалії . І спочив Йотам із своїми батьками , і був похований з батьками своїми в Місті Давида , свого батька , а замість нього зацарював син його Ахаз . Сімнадцятого року Пекаха , сина Ремалії , зацарював Ахаз , син Йотама , Юдиного царя . Ахаз був віку двадцяти літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі шістнадцять років , і не робив угодного в очах Господа , Бога свого , як батько його Давид . І ходив він дорогою Ізраїлевих царів , і навіть сина свого провів через огонь для Молоха , за гидотою тих народів , що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами . І приносив він жертву та кадив на пагірках , і на згір'ях , та під усяким зеленим деревом . Тоді прийшов Рецін , сирійський цар , та Пеках , син Ремалії , Ізраїлів цар , на війну до Єрусалиму . І облягли вони Ахаза , та не змогли звоювати . Того часу Рецін , сирійський цар , вернув Едомові Елата , і вигнав юдеїв з Елоту . І едомляни прибули до Елату , й осілися там , і живуть тут аж до цього дня . І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пелесера , асирійського царя , говорячи : Я твій раб та син твій , вийди й спаси мене з руки сирійського царя та з руки царя Ізраїлевого , що повстають на мене . І взяв Ахаз срібло та золото , знайдене в Господньому домі та в скарбницях дому царевого , і послав дарунка до асирійського царя . І послухав його асирійський цар . І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його , а його мешканців вигнав до Кіру , а Реціна вбив . І пішов цар Ахаз назустріч Тіґлат-Піл'есера , асирійського царя , до Дамаску , і побачив дамаського жертівника . І послав цар Ахаз до священика Урії подобу жертівника та взір його всієї його будови . І збудував священик Урія жертівника , як усе , що послав був цар Ахаз із Дамаску , так зробив священик Урія до приходу царя Ахаза з Дамаску . І прибув цар із Дамаску , і побачив цар того жертівника , і приступив цар до жертівника , і приніс на ньому жертву . І спалив він своє цілопалення та свою жертву хлібну , і вилив свою ливну жертву , і покропив кров'ю своїх мирних жертов того жертівника . А мідяного жертівника , що перед Господнім лицем , він переставив із переднього боку храму , з-поміж жертівника та з-поміж Господнього дому , і поставив його на бік жертівника на північ . І наказав цар Ахаз священикові Урії , говорячи : На великому жертівнику пали ранішнє цілопалення та вечірню хлібну жертву , і цілопалення цареве та хлібну його жертву , і цілопалення всього народу Краю та хлібну їхню жертву , і їхні ливні жертви . І всю кров цілопалення та всю кров жертви покропиш на нього . А щодо мідяного жертівника , то я розважу . І зробив священик Урія все так , як наказав був цар Ахаз . А цар Ахаз повідрубував рами підстав , і відсунув із них умивальницю , і зняв море з мідяних волів , що під ним , і поставив його на камінну підлогу . І закритий суботній перехід , що збудували при храмі , і зовнішній царський вхід він обернув до Господнього дому задля асирійського царя . А решта діл Ахаза , що він зробив , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Ахаз із батьками своїми , і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Хізкійя . Дванадцятого року Ахаза , Юдиного царя , зацарював над Ізраїлем у Самарії Осія , син Елин , на дев'ять років . І робив він зле в Господніх очах , тільки не так , як ті Ізраїлеві царі , що були перед ним . На нього вийшов Салманасар , цар асирійський , і Осія став йому за раба , і давав йому данину . Та асирійський цар знайшов в Осії змову , що він посилав послів до Со , єгипетського царя , та не приносив асирійському цареві данини , як рік-у-рік те робив був . І замкнув його асирійський цар , і зв'язав його в в'язничому домі . І вийшов асирійський цар на ввесь Край , і прийшов до Самарії , й облягав її три роки . Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію , та й вигнав Ізраїля до Асирії , і осадив їх у Халаху , і в Хаворі над річкою Ґозан , і в містах Мідії . І сталося , коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа , Бога свого , що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона , єгипетського царя , і боялися інших богів , і ходили уставами тих народів , що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами , та Ізраїлевих царів , які вони встановили , а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа , Бога свого , слова , що не були слушні , і будували собі пагірки по всіх своїх містах , від вартової башти аж до твердинного міста , і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгір'ї та під усяким зеленим деревом , і кадили там на всіх пагірках , як ті люди , що Господь повиганяв перед ними , і робили злі речі , щоб гнівити Господа , і служили бовванам , про яких Господь говорив їм : Не будете робити цієї речі , то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців , говорячи : Верніться з ваших злих доріг , і додержуйте Моїх заповідей , уставів Моїх , згідно зо всім Законом , якого Я наказав був вашим батькам , і якого послав до вас через Моїх рабів пророків . Та не слухали вони , і робили твердою свою шию , як шия їхніх батьків , що не вірили в Господа , Бога свого . І нехтували вони постанови Його , і заповіта Його , що склав з їхніми батьками , і свідоцтва Його , що засвідчив на них , і пішли за гидотою й марнотами , та за народами , що були навколо них , про яких Господь наказав був їм не робити , як вони . І полишили вони всі заповіді Господа , Бога свого , і зробили собі литого боввана , двох телят , і зробили Астарту , і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові . І вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх , і чарували чарами , і ворожили , і віддавалися робити зло в Господніх очах , щоб гнівити Його . І сильно розгнівався Господь на Ізраїля , і відкинув їх від Свого лиця , не позостало нікого , тільки саме Юдине плем'я . Та й Юда не додержував заповідей Господа , Бога свого , і ходили вони Ізраїлевими постановами , які вони встановили . І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння , і впокоряв їх , і давав їх у руку грабіжників , аж поки не кинув їх від лиця Свого , бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом , і вони зробили царем Єровоама , Неватового сина , а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа , і вводив їх у великий гріх . І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах , які він робив , не відступалися з того , аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого , як говорив був через усіх Своїх рабів пророків . І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії , і він там аж до цього дня . І спровадив асирійський цар людей з Вавилону , і з Кути , і з Авви , і з Гамоту , і з Сефарваїму , й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів . І посіли вони Самарію , й осілися по містах її . І сталося , на початку пробування їх там не боялися вони Господа , і Господь послав на них левів , і вони нищили їх . І сказали вони до асирійського царя , говорячи : Ті люди , яких ти вигнав та оселив по містах Самарії , не знають прав Бога цього Краю , і Він послав на них оцих левів , і ось вони нищать їх , бо вони не знають права Бога цього Краю . І наказав асирійський цар , говорячи : Відведіть туди одного зо священиків , яких вигнали звідти , і підуть , і осядуть там , і він навчатиме їх права Бога цього краю . І прибув один із священиків , яких вигнали з Самарії , й осівся в Бет-Елі , і він навчав їх , як мають боятися Господа . Та крім того кожен народ робив свого бога , і ставили їх у пагірковому місці , що робили попередні самаряни , кожен народ по своїх містах , де вони сиділи . А вавилоняни зробили Сукот-Бенота , а кутяни зробили Нереґала , а гаматяни зробили Ашіму , а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака , а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові , сефарваїмським богам . І при тому вони боялися Господа , і настановили собі з-серед себе священиків пагірків , і вони приносили їм жертви в пагірковому місці . Вони боялися Господа , і богам своїм служили за правом тих народів , звідки повиганяли їх . Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом , вони не бояться Господа , і не роблять за уставами своїми та за правом своїм , ані за Законом , ані за заповіддю , як наказав був Господь синам Якова , якому дав ім'я Ізраїля . І склав Господь із ними заповіта , і наказав їм , говорячи : Не будете боятися інших богів , і не будете вклонятися їм , і не будете служити їм , і не будете приносити жертов їм , а тільки Господа , що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом , Його будете боятися , і Йому будете вклонятися , і Йому будете приносити жертви . І устави , і права , і Закона , і заповідь , які написав вам , будете додержувати , щоб виконувати по всі дні , а богів інших не будете боятися . А заповіта , що Я склав із вами , не забудете , і не будете боятися інших богів , а тільки Господа , Бога вашого , будете боятися , і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів . Та не послухали вони , бо все робили за своїм попереднім звичаєм . І ті народи все боялися Господа , але служили бовванам своїм . Так само сини їхні та сини їхніх синів , як робили батьки їхні , так роблять вони аж до цього дня . І сталося третього року Осії , сина Елиного , Ізраїлевого царя , зацарював Єзекія , син Ахазів , цар Юдин . Він був віку двадцяти й п'яти літ , коли зацарював , і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ . А ім'я його матері Аві , дочка Захарія . І робив він угодне в Господніх очах , усе так , як робив був його батько Давид . Він понищив пагірки , і поламав стовпи для богів , і стяв Астарту , і розбив мідяного змія , якого зробив був Мойсей , бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його : Нехуштан . Він надіявся на Господа , Бога Ізраїля , і такого , як він , не було між усіма царями Юдиними , ані між тими , що були перед ним . І міцно тримався він Господа , не відступався від Нього , і додержував заповіді Його , що наказав був Господь Мойсеєві . І був Господь із ним , у всьому , куди він ходив , він мав поводження . І збунтувався він на асирійського царя , і не служив йому . Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста . І сталося четвертого року царя Єзекії , це сьомий рік Осії , Елиного сина , Ізраїлевого царя , пішов Салманасар , цар асирійський , на Самарію , та й обліг її . І здобув він її по трьох роках : шостого року Єзекії , це дев'ятий рік Осії , Ізраїлевого царя , була здобута Самарія . І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії , і попровадив їх у Халах , і в Хавор , над річку Ґазан , та до мідійських міст . Це за те , що не слухалися вони голосу Господа , Бога свого , і переступали заповіта Його ; усього , що наказав був Мойсей , раб Господній , вони ані не слухали , ані не робили . А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів , цар асирійський , на всі укріплені Юдині міста , та й захопив їх . І послав Єзекія , цар Юдин , до царя асирійського , до Лахішу , говорячи : Згрішив я ! Відійди від мене , а що накладеш на мене , понесу . І наклав асирійський цар на Єзекію , Юдиного царя , три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота . І віддав Єзекія все срібло , знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях . Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів , що покрив був Єзекія , Юдин цар , золотом , і дав його асирійському цареві . А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача , і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму . І пішли вони , і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу , що на битій дорозі до поля Валюшників . І кликнули вони до царя , і до них вийшов Еліяким , син Хілкійї , начальник палати , і писар Шевна , та Йоах , син Асафів , канцлер . І сказав до них великий чашник : Скажіть Єзекії : Отак сказав великий цар , цар асирійський : Що це за надія , на яку ти надієшся ? Чи думаєш ти , що слово уст , то вже рада та сила до війни ? На кого тепер надієшся , що збунтувався проти мене ? Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину , на Єгипет , що коли хто опирається на неї , то вона входить у долоню йому й продірявлює її . Отакий фараон , цар єгипетський , для всіх , хто надіється на нього . А коли ви скажете мені : Ми надіємось на Господа , Бога нашого , то чи ж Він не Той , що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його , і сказав Юді та Єрусалимові : перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі ? А тепер піди в заклад із моїм паном , асирійським царем , і я дам тобі дві тисячі коней , якщо ти зможеш собі дати на них верхівців . І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана ? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців ! Тепер же , чи без Господа прийшов я на це місце , щоб знищити його ? Господь сказав був мені : Піди на той край та знищ його ! І сказав Еліяким , син Хілкійї , і Шевна та Йоах до великого чашника : Говори до своїх рабів по-арамейському , бо ми розуміємо , і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей , що на мурі . І сказав до них великий чашник : Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе ? Хіба не до цих людей , що сидять на мурі , щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу ? І став великий чашник , і кликнув гучним голосом по-юдейському , і говорив і сказав : Послухайте слово великого царя , царя асирійського : Так сказав цар : Нехай не дурить вас Єзекія , бо він не зможе врятувати вас від руки його ! І нехай не запевняє вас Єзекія Господом , говорячи : Рятуючи , врятує вас Господь , і не буде дано цього міста в руку царя асирійського . Не слухайте Єзекії , бо так сказав цар асирійський : Примиріться зо мною , та й вийдіть до мене , та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою , і пийте кожен воду зо своєї копанки , аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж , як ваш Край , до краю збіжжя та виноградного соку , до краю хліба та виноградників , до краю оливки , оливного соку та меду , щоб ви жили й не вмирали ! І не слухайте Єзекії , коли він намовляє вас , говорячи : Господь порятує нас ! Чи справді врятували боги тих народів , кожен свій край від руки асирійського царя ? Де боги Гамату та Арпаду ? Де боги Сефарваїму , Гени та Івви ? Чи врятували вони Самарію від моєї руки ? Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки , то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки ? І мовчав той народ , і не відповів йому ані слова , бо це був наказ царя , що сказав : Не відповідайте йому ! І прийшов Еліяким , син Хілкійї , начальник палати , і писар Шевна , і Йоах , Асафів син , канцлер , із роздертими шатами , до Єзекії , і донесли йому слова великого чашника . І сталося , як почув це цар Єзекія , то роздер свої шати та накрився веретою , і ввійшов до Господнього дому . І послав він Еліякима , начальника палати , і писаря Шевну , та старших із священиків , покритих веретами , до пророка Ісаї , Амосового сина . І сказали вони до нього : Так сказав Єзекія : Цей день це день горя й картання та наруги ! Бо підійшли діти аж до виходу утроби , та немає сили породити ! Може почує Господь , Бог твій , всі слова великого чашника , що його послав асирійський цар , пан його , на образу Живого Бога , і Господь , Бог твій , покарає за слова , які чув , а ти принесеш молитву за рештку , що ще знаходиться . І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї . І сказав їм Ісая : Так скажете вашому панові : Так сказав Господь : Не бійся тих слів , що почув ти , якими ображали Мене слуги асирійського царя ! Ось Я дам в нього духа , і він почує звістку , і вернеться до свого краю . І Я вражу його мечем у його краї . І вернувся великий чашник , і знайшов асирійського царя , що воював проти Лівни , бо почув , що той рушив із Лахішу . А коли він почув про Тіргаку , царя етіопського , таке : Ось він вийшов воювати з тобою ! то вернувся , і послав послів до Єзекії , говорячи : Так скажете до Єзекії , Юдиного царя , говорячи : Нехай не зводить тебе Бог твій , що ти надієшся на Нього , кажучи : Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя . Ось ти чув , що зробили асирійські царі всім краям , щоб учинити їх закляттям , а ти будеш урятований ? Чи врятували їх боги тих народів , яких понищили батьки мої : Гозана , і Харана , і Рецефа , і синів Едена , що в Телассарі ? Де він , цар Гамату , і цар Арпаду , і цар міста Сефарваїму , Гени та Івви ? І взяв Єзекія ті листи з руки послів , і прочитав їх , і ввійшов у Господній дім . І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем . І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав : Господи , Боже Ізраїлів , що сидиш на херувимах ! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі , Ти створив небеса та землю ! Нахили , Господи , ухо Своє та й почуй ! Відкрий , Господи , очі Свої та й побач , і почуй слова Санхеріва , що прислав ображати Живого Бога ! Справді , Господи , асирійські царі попустошили ті народи та їхній край . І кинули вони їхніх богів на огонь , бо не боги вони , а тільки чин людських рук , дерево та камінь , і понищили їх . А тепер , Господи , Боже наш , спаси нас від руки його , і нехай знають усі царства землі , що Ти Господь , Бог єдиний ! І послав Ісая , Амосів син , до Єзекії , говорячи : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я почув те , про що ти молився до Мене , про Санхеріва , царя асирійського . Ось те слово , яке Господь говорив про нього : Гордує тобою , сміється із тебе дівиця , сіонська дочка , вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму ! Кого лаяв ти та ображав , і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі ? На Святого Ізраїлевого ! Через послів своїх Господа ти ображав та казав : Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі , на боки Ливану , і позрубую кедри високі його , добірні його кипариси , і вийду аж на вершок його на нічліг , у гущину його саду . Я копаю та п'ю чужу воду , і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки ! Хіба ти не чув , що віддавна зробив Я оце , що за днів стародавніх Я це був створив ? Тепер же спровадив Я це , що ти нищиш міста поукріплювані , на купу румовищ обертаєш їх . . . А мешканці їхні безсилі , настрашені та побентежені . Вони стали , як зілля оте польове , мов трава зеленіюча , як трава на дахах , як попалене збіжжя , яке не доспіло . . . І сидіння твоє , і твій вихід та вхід твій Я знаю , і твоє проти Мене обурення . За твоє проти Мене обурення , що гординя твоя надійшла до ушей Моїх , то на ніздрі твої Я сережку привішу , а вудило Моє в твої уста , і тебе поверну Я тією дорогою , якою прийшов ти ! А оце тобі знак : їжте цього року збіжжя самосійне , а другого року саморосле , а третього року сійте та жніть , і садіть виноградники , та й їжте їх плід . А врятоване Юдиного дому , що лишилося , пустить коріння додолу , і свого плода дасть угору . Бо з Єрусалиму вийде позостале , а рештки від гори Сіону . Ревність Господа Саваота зробить це ! Тому так сказав Господь про асирійського царя : Він не ввійде до міста оцього , і туди він не кине стріли , і щитом її не попередить , і вала на нього не висипле ! Якою дорогою прийде , то нею повернеться , у місто ж оце він не ввійде , говорить Господь ! І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида , Мойого раба ! І сталося тієї ночі , і вийшов Ангол Господній , і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч . І повставали вони рано вранці , аж ось усі мертві трупи ! . . . А Санхерів , асирійський цар , рушив та й пішов , і вернувся й осівся в Ніневії . І сталося , коли він молився в домі Нісроха , свого бога , то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем , а самі втекли до краю Арарат . А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон . Тими днями смертельно захворів був Єзекія . І прийшов до нього Ісая , Амосів син , пророк , і сказав до нього : Так сказав Господь : Заряди своїм домом , бо ти вмреш , а не видужаєш . А той відвернув обличчя своє до стіни , і помолився до Господа , говорячи : О , Господи , згадай же , що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем , і робив я добре в очах Твоїх . І заплакав Єзекія ревним плачем . . . І сталося , Ісая не вийшов ще з середини міста , а до нього було Господнє слово , говорячи : Вернися , і скажеш до Єзекії , володаря Мого народу : Так сказав Господь , Бог батька твого Давида : Почув Я молитву твою , побачив Я сльозу твою ! Ось Я вилікую тебе , третього дня зійдеш ти до Господнього дому ! І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ , і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто , й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида . А Ісая сказав : Візьміть грудку фіґ . І взяли й поклали на того гнояка , і він видужав . . . І сказав Єзекія до Ісаї : Який знак , що Господь мене вилікує , і що я третього дня зійду до Господнього дому ? І сказав Ісая : Ось тобі знак той від Господа , що Господь зробить ту річ , про яку говорив : Чого хочеш , щоб пішла тінь уперед на десять ступенів , чи щоб вернулася на десять ступенів ? І сказав Єзекія : Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів ; ні , а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів ! І кликнув пророк Ісая до Господа , і Він завернув тінь на ступенях , де вона спускалася на ступені Ахазові , на десять ступенів . . . Того часу послав Беродах-Бал'адан , син Бал'аданів , вавилонський цар , листа та дарунка до Єзекії , бо прочув був , що Єзекія захворів . І вислухав їх Єзекія , і показав їм усю скарбницю свою , і срібло , і золото , і пахощі , і добру оливу , і всю зброївню свою , і все , що знаходилося в його скарбницях . Не було речі , якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм . І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього : Що говорили ці люди ? І звідки вони прийшли до тебе ? А Єзекія сказав : Вони прийшли з далекого краю , з Вавилону . І той сказав : Що вони бачили в домі твоїм ? І Єзекія сказав : Усе , що в домі моїм , вони бачили , не було речі , якої не показав би я їм у скарбницях своїх . І сказав Ісая до Єзекії : Послухай Господнього слова : Ось приходять дні , і все , що в домі твоєму , і що були зібрали батьки твої аж до цього дня , буде винесене до Вавилону . Нічого не позостанеться , говорить Господь ! А з синів твоїх , що вийдуть із тебе , яких ти породиш , декого заберуть , і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя ! І сказав Єзекія до Ісаї : Добре Господнє слово , яке ти сказав ! І подумав собі : Так , мир та безпека буде за моїх днів ! А решта діл Єзекії та вся лицарськість його , і як він зробив става та водотяга , і впровадив воду до міста , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Єзекія зо своїми батьками , а замість нього зацарював син його Манасія . Манасія був віку дванадцяти літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ . А ім'я його матері Хевці-Ваг . І робив він зло в Господніх очах , за гидотою тих народів , яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів . І він знову побудував пагірки , що їх винищив був його батько Єзекія , і понаставляв жертівників Ваалові , і зробив Астарту , як зробив був Ахав , Ізраїлів цар , і вклонявся всім небесним світилам та служив їм . І побудував він жертівники в Господньому домі , про якого сказав був Господь : В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє ! І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому . І він перепровадив свого сина через огонь , і гадав , і ворожив , і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих , і багато робив зла в очах Господа , щоб гнівити Його . І поставив він боввана Астарти , якого зробив , у домі , про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона : У цьому домі та в Єрусалимі , що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен , покладу Я Ім'я Своє навіки ! І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі , яку Я дав їхнім батькам , якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так , як наказав Я їм , та ввесь Закон , що наказав їм Мій раб Мойсей . Та не послухалися вони . І Манасія звів їх до того , щоб робити гірше від тих народів , яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів . І говорив Господь через Своїх рабів пророків , кажучи : За те , що Манасія , цар Юдин , зробив ці гидоти , учинив гірше від усього , що робили були амореяни , що були перед ним , і ввів у гріх також Юду божками своїми , тому так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду , що в кожного , хто почує про це , задзвенить в обох вухах ! . . . І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії , та вагу Ахавого дому , і витру Єрусалим , як витирають миску : витер і перевернув її догори дном ! І Я покину останок наділу Мого , і дам їх у руку їхнім ворогам , і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів , тому , що вони робили зло в Моїх очах , і все гнівили Мене від дня , коли вийшли їхні батьки з Єгипту , й аж до дня цього . . . А також Манасія пролив дуже багато невинної крови , аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу , окрім свого гріха , що ввів у гріх Юду , щоб чинити зле в Господніх очах . А решта діл Манасії , та все , що він зробив , і гріх його , яким він грішив , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Манасія з батьками своїми , і був похований в садку свого дому , в Уззиному садку , а замість нього зацарював син його Амон . Амон був віку двадцяти й двох років , коли він зацарював , і царював він в Єрусалимі два роки . А ім'я його матері Мешуллемет , дочка Харуца з Йотви . І робив він зло в Господніх очах , як робив його батько Манасія . І ходив він усією тією дорогою , якою ходив його батько , і служив тим бовванам , яким служив батько його , і вклонявся їм . І покинув він Господа , Бога батьків своїх , і не ходив Господньою дорогою . І вчинили змову слуги Амона на нього , і вбили царя в його домі . Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона . І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію . А решта діл Амона , усе , що робив він , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І поховали його в його гробі в Уззиному садку , а замість нього зацарював син його Йосія . Йосія був віку восьми літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі тридцять і один рік . А ім'я його матері Єдида , дочка Адаї з Боцкату . І робив він угодне в Господніх очах , і ходив усією дорогою свого батька Давида , і не вступався ані праворуч , ані ліворуч . І сталося вісімнадцятого року царя Йосії , послав цар Шафана , сина Ацалії , Мешулламового сина , писаря , до Господнього дому , говорячи : Піди до Хілкійї , первосвященика , і нехай перелічить те срібло , що знесене до Господнього дому , що зібрали від народу сторожі порога . І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи , поставленим у Господньому домі , а ті нехай дадуть його тим , хто працює в Господньому домі , щоб направляти ушкодження храму , теслярам , і будівничим , і мулярам , щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму . Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло , що дане на їхню руку , бо чесно вони роблять . І сказав Хілкійя , первосвященик , до писаря Шафана : Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону ! І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові , і той перечитав її . І ввійшов писар Шафан до царя , і приніс цареві вістку , і сказав : Раби твої висипали те срібло , що знайдене в домі , і дали його на руку виконавцям роботи , поставленим у Господньому домі . І доніс писар Шафан цареві , говорячи : Священик Хілкійя дав мені книгу . І Шафан перечитав її перед царем . І сталося , як цар почув слова Книги Закону , то роздер свої шати . . . І наказав цар священикові Хілкійї , і Ахікамові , Шафановому синові , і Ахборові , Міхаїному синові , і писареві Шафанові , і Асаї , царевому слузі , говорячи : Ідіть , зверніться до Господа про мене й про народ , та про всього Юду , про слова цієї знайденої книги . Великий бо гнів Господній , що запалився на нас за те , що батьки наші не слухалися слів цієї книги , щоб робити все , що написано про нас . І пішов священик Хілкійя , і Ахікам , і Ахбор , і Шафан , і Асая до пророчиці Хулди , жінки Шаллума , сина Тікви , сина Хархасового , сторожа шат , вона сиділа в Єрусалимі , на Новому Місті , і говорили до неї . А вона сказала до них : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Скажіть чоловікові , що послав вас до мене : Так говорить Господь : Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його , усі слова тієї книги , що читав Юдин цар , за те , що вони покинули Мене , і кадили іншим богам , щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук . І розпалився Мій гнів на це місце , і він не погасне ! А Юдиному цареві , що послав вас звернутися до Господа , скажете йому так : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів , ті слова , які ти чув : За те , що зм'якло твоє серце , і ти впокорився перед Господнім лицем , коли почув , що Я говорив про це місце та про мешканців його , що вони стануть спустошенням та прокляттям , і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем , то Я також почув , говорить Господь . Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх , і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі , і очі твої не побачать усього того лиха , що Я наводжу на оце місце . І вони принесли цю вістку цареві . А цар послав , і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму . І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди , а з ним усі мешканці Єрусалиму , і священики , і пророки , і ввесь народ від малого й аж до великого , і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту , знайденої в Господньому домі . І став цар на підвищенні , і склав заповіта перед Господнім лицем , щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його , і свідчення Його , і постанови Його всім серцем та всією душею , щоб виконати слова того заповіту , що написані в тій книзі . І ввесь народ пристав до заповіту . І наказав цар Хілкійї , великому священикові , й іншим священикам та сторожам порога , щоб повиносили з Господнього храму всі речі , зроблені для Ваала та для Астарти , та для всіх небесних світил . І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях , а їхній порох відніс до Бет-Елу . І він поскидав жерців , що їх понаставляли були Юдині царі , і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму , і кадили для Ваала , і для сонця , і для місяця , і для планет , і для всіх небесних світил . І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини , та й спалив її в кедронській долині , і стер на порох , а її порох кинув на гроби звичайних людей . І він порозбивав доми культу блудодійників , що були при Господньому домі , де жінки ткали завісу для Астарти . І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст , і опоганив пагірки , де священики кадили , від Ґеви аж до Беер-Шеви , і порозбивав пагірки брам , що були при вході брами Ісуса , зверхника міста , що ліворуч тому , хто входив до брами міста . Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі , а тільки їли прісне серед своїх братів . І він опоганив місце ставлення на огні , що в долині Гінномового сина , щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха . І він повідставляв коні , яких давали Юдині царі для сонця , від входу до Господнього дому , при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха , що був у Парварімі , а колесниці сонця попалив ув огні . А жертівники , що були на даху Ахазової горниці , що поробили Юдині царі , та жертівники , що поробив Манасія на двох подвір'ях Господнього дому , цар порозбивав . І він звідти побіг , і кинув їхній порох до кедронського потоку . А пагірки , що навпроти Єрусалиму , праворуч гори Згуби , які побудував був Соломон , Ізраїлів цар , для Астарти , гидоти сидонської , і для Кемота , гидоти моавської , і для Мілкома , гидоти Аммонових синів , цар поопоганював . І він порозбивав стовпи для богів , і постинав посвячені дерева , а їхнє місце наповнив людськими кістками . А також жертівника , що в Бет-Елі , пагірка , що зробив був Єровоам , син Неватів , що ввів у гріх Ізраїля , також жертівника цього та цього пагірка він розбив , і спалив того пагірка та стер на порох , і Астарту спалив . І обернувся Йосія , та й побачив гроби , що були там на горі . І послав він , і позабирав кості з гробів , і попалив на жертівнику , і опоганив його , за словом Господнім , яке кликав був Божий чоловік , що прорікав оці речі . І сказав цар : Що це за надгробок , що я бачу ? А люди того міста сказали йому : Це надгробок Божого чоловіка , що прийшов з Юдеї й прорік оці речі , які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі . А він сказав : Дайте йому спокій , нехай ніхто не рухає костей його . І зберегли його кості , кості того пророка , що прийшов був із Самарії . А також усі доми пагірків , що по самарійських містах , що поробили були Ізраїлеві царі , щоб гнівити Господа , Йосія понищив , і зробив з ними те саме , що зробив у Бет-Елі . І порізав він усіх священиків пагірків , що були там , на жертівниках , і попалив на них людські кості , та й вернувся до Єрусалиму . І наказав цар усьому народові , говорячи : Справте Пасху для Господа , вашого Бога , як написано в оцій Книзі Заповіту . Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів , що судили Ізраїля , по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних . І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі . А також викликачів духів померлих , і духів віщих , і домових божків , і бовванів , і всякі гидоти , що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі , повинищував Йосія , щоб поставити слова Закону , написані в книзі , що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі . А такого царя , як він , не було перед ним , що навернувся б до Господа всім своїм серцем , і всією душею своєю , і всією силою своєю , за всім Мойсеєвим Законом , і по ньому не повставав такий , як він . Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву , яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення , якими гнівив Його Манасія . І сказав Господь : Також Юду відкину Я від лиця Свого , як відкинув Я Ізраїля , і відкину це місто , яке вибрав , Єрусалим , та цей храм , про який Я сказав : Ім'я Моє буде там ! А решта діл Йосії та все , що він робив , ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів . За його днів пішов фараон Нехо , єгипетський цар , на асирійського царя , на річку Єфрат . І вийшов цар Йосія навпроти нього , та той убив його в Меґіддо , коли він побачив його . . . І його раби повезли його мертвого з Меґіддо , і привезли його до Єрусалиму , і поховали його в гробівці його . А народ Краю взяв Єгоахаза , сина Йосії , і помазали його , та й настановили його царем замість його батька . Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі три місяці . А ім'я його матері Хамуталь , дочка Єремії , з Лівни . І робив він зло в Господніх очах , усе так , як робили його батьки . І фараон Нехо зв'язав його в Рівлі , в гаматському краї , щоб він не царював в Єрусалимі , і наклав кару на цей край , сто талантів срібла та талант золота . А царем настановив фараон Нехо Ел'якима , сина Йосії , замість батька його Йосії , і змінив ім'я його на Єгояким . А Єгоахаза він узяв , і той прибув до Єгипту та й помер там . І Єгояким давав фараонові срібла та золота ; тільки розклав це на Край , щоб давати те срібло на фараонів наказ , він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного , щоб віддати фараонові Нехо . Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ , коли він зацарював , і одинадцять років царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Зевуда , дочка Педаї , з Руми . І робив він зло в Господніх очах , усе так , як робили батьки його . За його днів прийшов Навуходоносор , цар вавилонський , а Єгояким був йому три роки невільником , та потому збунтувався на нього . А Господь послав на нього орди халдеїв , і орди сирійські , і орди моавські , та орди синів Аммона . І він послав їх на Юду , щоб вигубити їх за словом Господа , що Він говорив через рабів Своїх пророків . Тільки на наказ Господа сталося це на Юду , щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії , за все , що він робив , а також за неповинну кров , яку він пролив , і наповнив Єрусалим неповинною кров'ю ; і не хотів Господь простити . А решта Єгоякимових діл , та все , що він робив , ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів . І спочив Єгояким зо своїми батьками , а замість нього зацарював син його Єгояхін . І більше вже не виходив єгипетський цар зо свого краю , бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефрату , усе , що належало єгипетському цареві . Єгояхін був віку вісімнадцяти літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі три місяці . А ім'я його матері Нехушта , дочка Елнатана , з Єрусалиму . І робив він зло в Господніх очах , усе так , як робив його батько . Того часу прийшли до Єрусалиму раби Навуходоносора , царя вавилонського , і місто попало в облогу . І прийшов Навуходоносор , вавилонський цар , на місто , а його раби облягали його . І вийшов Єгояхін , цар Юдин , до вавилонського царя , він та мати його , і слуги його , і князі його , і євнухи його , і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царювання . І позабирав він звідти всі скарби Господнього дому та скарби дому царевого , і повідрубував всі золоті речі , які поробив був Соломон , цар Ізраїлів , у Господньому храмі , як говорив Господь . І повиводив він увесь Єрусалим , і всіх князів , і всіх лицарів військових , десять тисяч пішло до неволі , і всіх теслів та ковалів . Не позоставив нікого , окрім нужденного народу Краю . . . І він вивів до Вавилону Єгояхіна та цареву матір , і царських жінок , і його євнухів , і видатних у Краї , усіх випровадив у неволю з Єрусалиму до Вавилону . І всіх військових , сім тисяч , і теслів та ковалів тисячу , усіх лицарів , що займалися війною , вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону . А царем настановив вавилонський цар Маттанію , дядька Єгояхіна , замість нього , і перемінив ім'я його на Седекію . Седекія був віку двадцяти й одного року , коли він зацарював , і він царював в Єрусалимі одинадцять років . А ім'я його матері Хамуталь , дочка Єремії з Лівни . І робив він зло в Господніх очах , усе так , як робив був Єгояким . Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду , і Він відкинув їх від Свого лиця . І Седекія збунтувався проти вавилонського царя . І сталося дев'ятого року його царювання , десятого місяця , десятого дня місяця , прийшов Навуходоносор , цар вавилонський , він та все військо його , на Єрусалим , і розтаборився проти нього , і побудували проти нього вала навколо . І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії . Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті , і не було хліба для народу Краю . І пробитий був пролім у мурі міста , і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами , що при царському садку , бо халдеї були при місті навколо . А цар утік дорогою в степ . А халдейське військо погналося за царем , та й догнали його в єрихонських степах , а все його військо розпорошилося від нього . І схопили царя , і відвели його до вавилонського царя до Рівли , і там його той засудив . А синів Седекії зарізали на його очах , а очі Седекії він вибрав , і скував його двома мідяними кайданами , та й відвів його до Вавилону . . . А п'ятого місяця , сьомого дня місяця , це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора , вавилонського царя , прийшов до Єрусалиму Невузар'адан , начальник царської сторожі , слуга вавилонського царя . І він спалив дім Господній та дім царевий , і всі доми в Єрусалимі , і кожен великий дім спалив огнем . І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо , що було з начальником царської сторожі . А решту народу , що позостався в місті , і тих , що перебігли до вавилонського царя , і решту простого люду повиганяв Невузар'адан , начальник царської сторожі . А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників . А мідяні стовпи , що в Господньому домі , і підстави , і мідяне море , що в Господньому домі , халдеї поламали , і віднесли їхню мідь до Вавилону . І горнята , і лопатки , і ножі , і ложки , і ввесь мідяний посуд , що вживається при службі , позабирали . І кадильниці , і чаші , усе , що було золоте забрав золото , а що було срібне срібло взяв начальник царської сторожі . Два стовпи , одне море та ті підстави , що Соломон поробив був для Господнього дому , не було й ваги для всіх цих речей ! Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна маковиця , а високість маковиці три лікті , та мережка , і гранатові яблука на маковиці навколо , усе мідь . І для другого стовпа з мережкою так само . І начальник царської сторожі взяв Сераю , первосвященика , і Цефанію , другого священика , та трьох сторожів порога . А з міста взяв він одного євнуха , що був начальником над військовими , та п'ять чоловіка з тих , що бачать цареве обличчя , що були знайдені в місті , і писаря , зверхника військових відділів , що записував народ Краю до військових відділів , і шістдесят чоловіка з народу Краю , що знаходилися в місті . І позабирав їх Невузар'адан , начальник царської сторожі , і відвів їх до вавилонсього царя , до Рівли . І вдарив їх вавилонський цар , і повбивав їх у Рівлі , у гаматовому краї . І пішов Юда на вигнання з своєї землі . А народ , що позостався в Юдиному краї , якого позоставив Навуходоносор , вавилонський цар , то настановив над ним Ґедалію , сина Ахікама , Шафанового сина . І почули всі військові зверхники , вони та люди , що вавилонський цар настановив Ґедалію , то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл , син Нетаніїн , і Йоханан , син Кареахів , і Серая , син нетофатянина Танхумета , і Яазанія , син маахатянина , вони та їхні люди . І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям , і сказав їм : Не бійтеся бути підданими халдейцям , осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві , і буде вам добре ! І сталося сьомого місяця , прийшов Ізмаїл , син Нетанії , Елішамового сина , з царського насіння , та десять мужів із ним , і вдарили вони Ґедалію , і він помер , і юдеїв , і халдеїв , що були з ними в Міцпі . І знявся ввесь народ , від малого й аж до великого , та зверхники військ , і пішов до Єгипту , бо боявся халдеїв . І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна , Юдиного царя , дванадцятого місяця , двадцять сьомого дня місяця , Евіл-Меродах , цар вавилонський , у році свого зацарювання , змилувався над Єгояхіном , Юдиним царем , і вивів його з дому ув'язнення . І він говорив із ним ласкаво , і поставив трона його понад трона царів , що були з ним у Вавилоні . І змінив в'язничну одежу його , і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя . А їжа його , їжа стала , видавалася йому від царя , щоденне щоденно , по всі дні його життя . Адам 121 , Сиф 8352 , Енош 583 , Кенан 7018 , Магалел'їл 4111 , Яред 3382 , Енох 2585 , Метушелах 4968 , Ламех 3929 , Ной 5146 , Сим 8035 , Хам 2526 та Яфет 3315 . Сини 1121 Яфетові 3315 : Ґомер 1586 , і Маґоґ 4031 , і Мадай 4074 , і Яван 3120 , і Тувал 8422 , і Мешех 4902 , і Тірас 8494 . А сини 1121 Ґомерові 1586 : Ашкеназ 813 і Діфат 7384 , і Тоґарма 8425 . А сини 1121 Яванові 3120 : Еліша 473 й Таршіша 8659 , кіттяни 3794 й роданяни 1721 . Сини 1121 Хамові 2526 : Куш 3568 і Міцраїм 4714 , Пут 6316 і Ханаан 3667 . А сини 1121 Кушеві 3568 : Шева 5434 , і Хавіла 2341 , і Савта 5454 , і Раама 7484 , і Савтеха 5455 . А сини 1121 Рамині 7484 : Шева 7614 й Дедан 1719 . А Куш 3568 породив 3205 8804 Німрода 5248 , він зачав 2490 8689 бути велетом 1368 на землі 776 . А Міцраїм 4714 породив 3205 8804 лудян 3866 , і анам'ян 6047 , і легав'ян 3853 , і нафтух'ян 5320 , і патрусян 6625 , і каслух'ян 3695 , що вийшли 3318 8804 звідти филистимляни 6430 , і кафторян 3732 . А Ханаан породив Сидона , свого первородженого , і Хета , і євусеянина , і амореянина , і ґірґашеянина , і хіввеянина , і аркеянина , і сінеянина , і арвадянина , і цемарянина , і хаматянина . Сини Симові : Елам , і Ашшур , і Арпахшад , і Луд , і Арам . Сини Арамові : і Уц , і Хул , і Ґетер , і Мешех . А Арпахшад породив Шалаха , а Шалах породив Евера . А Еверові народилося двоє синів , ім'я одному Пелеґ , бо за його днів була поділена земля , а ім'я брата його Йоктан . А Йоктан породив Алмодада , і Шелефа , і Хацармавета , і Єраха , і Гадорама , і Узала , і Діклу , і Евала , і Авімаїла , і Шеву , і Офіра , і Хавілу , і Йовава , усі вони сини Йоктанові . Сим , Арпахшад , Шелах , Пелеґ , Реу , Серуґ , Нахор , Терах , Аврам , він же Авраам . Сини Авраамові : Ісак та Ізмаїл . Оце їхні нащадки : первороджений Ізмаїлів Невайот , і Кедар , і Адбеїл , і Мівсам , Мішма , і Дума , Масса , Хадад , і Тема , Єтур , Нафіш , і Кедема , оце вони сини Ізмаїлові . А сини Кетури , Авраамової наложниці : вона породила Зімрана , і Йокшана , і Медана , і Мідіяна , і Їшбака , і Шуаха . А Йокшанові сини : Шева й Дедан . А Мідіянові сини : Ефа , і Ефер , і Ханох , і Авіда , і Елдаа , ці всі сини Кетури . А Авраам породив Ісака . Ісакові сини : Ісав і Ізраїль . Ісавові сини : Еліфаз , Реуїл , і Єуш , і Йалам , і Кора . Сини Еліфазові : Теман і Омар , Цефі й Ґатам , Кеназ і Тімна , і Амалик . Сини Реуїлові : Нахат , Зерах , Шамма й Мізза . А сини Сеїрові : Лотан , і Шовал , і Ців'он , і Ана , і Дішон , і Ецер , і Дішан . А сини Лотанові : Хорі , і Гомам , і Ахот , Лотан , Тімна . Сини Шовалові : Ал'ян , і Манахат , і Евал , Шефі , і Онам . А сини Ців'онові : Айя й Ана . А сини Анині : Дішон . А сини Дішонові : Хамран , і Ешбан , і Їтран , і Керан . Сини Ецерові : Білган , і Зааван , Яакан . Сини Дішонові : Уц та Аран . А оце царі , що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів : Бела , Беорів син , а ім'я його міста Дінгава . І помер Бела , а замість нього зацарював Йовав , Зерахів син з Боцри . І помер Йовав , а замість нього зацарював Хушам із краю теманянина . І помер Хушам , а замість нього зацарював Гадад , Бедадів син , що побив був Мідіяна на Моавському полі , а ім'я місту його Авіт . І помер Гадад , а замість нього зацарював Самла з Масреки . І помер Самла , а замість нього зацарював Саул з Рехевот-Ганнагару . І помер Саул , а замість нього зацарював Баал-Ханан , син Ахборів . І помер Баал-Ханан , а замість нього зацарював Гадад , а ім'я його міста Раї , а ім'я жінки його Мегетав'їл , дочка Матреда , дочки Ме-Загавової . І помер Гадад . І були потому провідники Едому : провідник Тімна , провідник Ал'я , провідник Єтет , провідник Оголівама , провідник Ела , провідник Пінон , провідник Кеназ , провідник Теман , провідник Мівцар , провідник Маґдіїл , провідник Ірам , оце провідники Едому . Оце Ізраїлеві сини : Рувим , Симеон , Левій , і Юда , Іссахар , і Завулон , Дан , Йосип , Веніямин , Нефталим , Ґад і Асир . Юдині сини : Ер , і Онан , і Шела , троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї . І був Ер , Юдин первороджений , нечестивий в очах Господа , і Він забив його . А Тамар , невістка його , породила йому Переца та Зеваха , усіх Юдиних синів п'ятеро . Сини Перецові : Хецрон та Хамул . А сини Зерахові : Зімрі , і Етан , і Геман , і Калкол , і Дера , усіх їх п'ятеро . А Кармієві сини : Ахар , що напровадив біду на Ізраїля , що спроневірився в заклятті . А сини Етанові : Азарія . А сини Хецронові , що народилися йому : Єрахмеїл , і Рам , і Келувай . А Рам породив Аммінадава , а Аммінадав породив Нахшона , начальника синів Юдиних . А Нахшон породив Салму , а Салма породив Боаза , а Боаз породив Оведа , а Овед породив Єссея . А Єссей породив свого первородженого Еліава , і Авінадава другого , і Шім'у третього , Натаніїла четвертого , Раддая п'ятого , Оцема шостого , Давида сьомого . А їхні сестри : Церуя й Авідаїл . А Церуїні сини : Авшай , і Йоав , і Аса-Ел , усіх троє . А Авіґаїл породила Амасу , а батько Амасин їшмеелянин Єтер . А Калев , Хецронів син , породив зо своєю жінкою Азувою та з Еріот дітей . А оце сини її : Єшер , і Шовав , і Ардон . І померла Азува , а Калев узяв собі Ефрату , і вона породила йому Хура . А Хур породив Урі , а Урі породив Бецаліїла . А потому прийшов Хецрон до дочки Махіра , Ґілеадового батька , і він узяв її , а він був віку шостидесяти років , і вона породила йому Сеґува . А Сеґув породив Яіра , і він мав двадцять і три місті в ґілеадському краї . Але Ґешур та Арам забрали від них Яірові оселі , Кенат та залежні від нього міста , шістдесят міст . Усе це сини Махіра , Ґілеадового батька . А по Хецроновій смерті прийшов Калев до Єфрати , і Хецронова жінка Авійя породила йому Ашхура , батька Текої . А сини Єрахмеїла , Хецронового первородженого , були : первороджений Рам , і Буна , і Орен , і Оцем , Ахійя . І була в Єрахмеїла інша жінка , а ім'я їй Атара , вона мати Онама . А сини Рама , Єрахмеїлового первородженого , були : Маац , і Ямін , і Екер . А сини Онамові були : Шаммай , і Яда . А сини Шаммая : Надав та Авішур . А ім'я Авішуровій жінці Авіхаїл , і вона породила йому Ахбана та Моліда . А сини Надавові : Селед та Аппаїм , а Селед помер без дітей . А сини Аппаїмові : Їш'ї . А сини Їш'ї : Шешан . А сини Шешанові : Ахлай . А сини Яди , Шаммаєвого брата : Єтер і Йонатан . І помер Єтер без дітей . А Йонатанові сини : Пелет , і Заза , оце були сини Єрахмеїлові . А в Шешана не було синів , а тільки дочки . Був у Шешана раб єгиптянин , а ім'я йому Ярха . І дав Шешан рабові своєму Ярсі свою дочку за жінку , і вона породила йому Аттая . А Аттай породив Натана , а Натан породив Завада , А Завад породив Ефлала , а Ефлал породив Оведа . А Овед породив Єгу , а Єгу породив Азарію , а Азарія породив Хелеца , а Хелец породив Ел'асу . А Ел'аса породив Сісмая , а Сісмай породив Шаллума . А Шаллум породив Єкамію , а Єкамія породив Елішаму . А сини Калева , Єрахмеїлового брата : Меша , його первороджений , він батько Зіфа . І сини Мареші , Хевронового батька . А Хевронові сини : Корах , і Таппуах , і Рекем , і Шама . А Шама породив Рахама , Єракеамового батька , а Рекем породив Шаммая . А сини Шаммаєві : Маон , а Маон був основник Бет-Цуру . А Ефа , наложниця Калева , породила Харана , і Моцу , і Ґазеза . А Харан породив Ґазеза . А сини Єгдаєві : Реґем , і Йотам , і Ґешан , і Фелет , і Ефа , і Шааф . Калевова наложниця Мааха породила Шевера та Тірхату . І породила вона Шаафа , батька Мадманни , Шеву , батька Махбени , та батька Ґів'и . А дочка Калевова Ахса . Оце були сини Калева , сина Гура , первородженого Ефрати : Шовал , батько Кір'ят-Єаріму , Салма , батько Віфлеєма , Гареф , батько Бе-Ґадеру . У Шовала , батька Кір'ят-Єаріму , були сини : Гарое , Хаці-Гамменухот . А роди Кір'ят-Єаріма : їтряни , путяни , шуматяни , мішраяни , від них пішли цор'атяни та єштауляни . Сини Салмині : Бет-Лехем , і нетофаляни , Атрот , Бет-Йоав , і хаці-гаммонахтяни , цоряни . А роди писарів , мешканців Ябецу , тір'атяни , шім'атяни , сухатяни , вони кіняни , що походять від Хамата , батька Бет-Рехавового . А оце були Давидові сини , що народилися йому в Хевроні : первороджений Амнон , від їзреелітянки Ахіноам ; другий Даниїл , від кармелітянки Авіґаїл ; третій Авесалом , син Маахи , дочки Талмая , царя ґешурського ; четвертий Адонійя , син Хаґґіт ; п'ятий Шефатія , від Авітал ; шостий Їтреам , від жінки його Еґли ; шестеро народжено йому в Хевроні . І царював він там сім років і шість місяців , а тридцять і три роки царював в Єрусалимі . А оці народилися йому в Єрусалимі : Шім'а , і Шовав , і Натан , і Соломон , четверо від Вірсавії , Амміїлової дочки , і Ївхар , і Елішама , і Еліфалет , і Ноґаг , і Нефеґ , і Яфія , і Елішама , і Еліяда , і Еліфелет , дев'ятеро . Усе це Давидові сини , окрім синів наложниць та сестри їх Тамари . А син Соломонів Рехав'ам , його син Авійя , його син Аса , його син Йосафат , його син Йорам , його син Ахазія , його син Йоаш , його син Амація , його син Азарія , його син Йотам , його син Ахаз , його син Хізкійя , його син Манасія , його син Амон , його син Йосія . А сини Йосії : первороджений Йоханан , другий Єгояким , третій Седекія , четвертий Шаллум . А сини Єгоякимові : Єхонія син його , та син його Седекія . А сини Єхонії : Ассір , Шеал'тіїл , син його , і Малкірам , і Педая , і Шен'аццар , Єкам'я , Гошама , і Недав'я . А сини Педаї : Зоровавель і Шім'ї . А сини Зоровавеля : Мешуллам , і Хананія , і сестра їхня Шеломіт , і Хашува , і Огел , і Верех'я , і Хасад'я , Юшав-Хесед , п'ятеро . А сини Хананії : Пелатія та Єшая , сини Рефаї , сини Арнонові , сини Овадії , сини Шеханії . А сини Шеханії : Шемая . А сини Шемаї : Хаттиш , і Їґ'ал , і Баріах , і Неарія , і Шафат , шестеро . А сини Неарії : Ел'йоенай , і Хізкійя , і Азрікам , троє . А сини Ел'йоенаєві : Годав'я , і Ел'яшів , і Пелая , і Аккув , і Йоханан , і Делая , і Анані , семеро . Сини Юдині : Перец , Хецрон , і Кармі , і Хур , і Шовал . А Реая , син Шовалів , породив Яхата , а Яхат породив Ахумая та Лахада , оце роди цор'атян . А оці Аві-Етамові : Їзреел , і Їшма , і Їдбаш , а ім'я їхній сестрі Гаццелелпоні . А Пенуїл батько Ґедора , а Езер батько Хуші . Оце сини Хура , Єфремового первородженого , батька Віфлеєму . А в Ашхура , батька Текої , були дві жінки : Хел'а та Наара . І породила йому Наара Ахуззама , і Хефера , і Темені , і Ахаштарі , оце сини Наарині . А сини Хел'ині : Церет , і Цохар , і Етнан . А Коц породив Анува , і Гаццовеву , і роди Ахархела , сина Гарумового . А Ябец був поважаний більше від своїх братів , і мати його назвала йому ім'я Ябец , говорячи : Я породила його в болісті . кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого , говорячи : Коли б Ти , благословляючи , поблагословив мене , і побільшив границю мою , і рука Твоя була зо мною , і зробив охорону від лиха , щоб не засмучувати мене ! І Бог послав , чого він просив . А Келув , брат Шухи , породив Мехіра , він батько Ештона . А Ештон породив Бет-Рафу , і Пасеаха , і Техінну , батька міста Нахаша . Це люди Рехи . А сини Кеназа : Отніїл та Серая . А сини Отніїлові : Хатат . А Меонотай породив Офру , а Серая породив Яава , батька Ремісничої Долини , бо вони були ремісники . А сини Калева , Єфуннеєвого сина : Іру , Ела та Наам . А Елин син Кеназ . А сини Єгаллел'їлові : Зіф і Зіфа , Тір'я й Асар'їл . А сини Езри : Єтер , і Меред , і Ефер , і Ялон . А оце сини Біт'ї , фараонової дочки , що взяв Меред ; і вона зачала й породила Мір'яма , і Шаммая , і Їшбаха , батька Ештемої . А жінка його юдеянка породила Єреда , батька Ґедору , і Хевера , батька Сохо , і Єкутіїла , батька Заноаха . А сини жінки Годійї , сестри Нахама , батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа , а сини Симеонові : Амнон , і Рінна , Бен-Ханан , і Тілон . А сини Їш'ї : Зохет та Бен-Зохет . Сини Шели , Юдиного сина : Ер , батько Лехи , і Лада , батько Мареші , і роди дому робітників віссону , з дому Ашбеа . І Йокін , і люди Козеви , і Йоаш , і Сараф , що володіли Моавом , і Яшуві-Лехем . Та це справи стародавні . Вони були ганчарі , і замешкували садки та городи ; вони жили там у царя для його роботи . Сини Симеонові : Немуїл , і Ямім , Ярів , Зерах , Саул , його син Шаллум , його син Мівсам , його син Мішма . А сини Мішми : Хаммуїл син його , його син Заккур , його син Шім'ї . А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочок , а брати його не мали багатьох синів , і не помножили ввесь свій рід так , як сини Юдині . І осілися вони в Беер-Шеві , і в Моладі , і в Хацар-Шуалі , і в Білзі , і в Ецемі , і в Толаді , і в Бетуїлі , і в Хормі , і в Ціклаґу , і в Бет-Маркавоті , і в Хацар-Сусімі , і в Бет-Бір'і , і в Шаараїмі , оце їхні міста аж до зацарювання Давидового . А їхні осади : Етам , і Аїн , Ріммон , і Тохен , і Ашан , п'ятеро міст . А всі їхні осади , що навколо тих міст , аж до Баалу ; це місця їх оселення та родоводи їх про них . А Мешовав , і Ямлех , і Йоша , син Амації , і Йоїл , і Єгу , син Йошів'ї , сина Сераї , сина Асіїлового , і Елйоенай , і Якова , і Шохая , і Асая , і Адіїл , і Єсіміїл , і Беная , і Зіза , син Шіф'і , сина Аллона , сина Єдаї , сина Шімрі , сина Шемаї . Це ті , що входять в імена князів у свої роди , а дім своїх батьків сильно розмножили . І пішли вони до Мево-Ґедору , аж до східнього боку долини , щоб пошукати пасовиська для своїх отар . І знайшли вони пасовисько сите та добре , а той край був просторий , і тихий та спокійний , бо від Хама походили ті , що сиділи там колись . І пішли ці , записані іменами за днів Єзекії , царя Юдиного , і розбили їхні намети там , і побили меінітів , що були знайдені там , що їх учинили закляттям аж до цього дня , й осілися замість них , бо там пасовисько для їхньої дрібної худоби . А з них , з Симеонових синів , пішли на гору Сеїр п'ять сотень чоловіка , а Пелатія , і Неарія , і Рефая , і Уззіїл , сини Їш'ї , були на чолі їх . І вони побили останок урятованих Амалика , й осілися там аж до цього дня . А сини Рувима , Ізраїлевого первородженого , бо він первороджений , та за збезчещення ним ложа свого батька перворідство було дане синам Йосипа , сина Ізраїлевого , та вони не могли приписатися до перворідства . Бо Юда став найсильнішим серед братів своїх , і князем , сильнішим від нього , а перворідство дісталося Йосипові . Сини Рувима , Ізраїлевого первородженого : Ханох і Паллу , Хецрон і Кармі . Йоїлові сини : Шемая син його , його син Ґоґ , син його Шім'ї , син його Міха , син його Реая , син його Баал , син його Беера , якого вигнав Тіллеґат-Пілнеесер , цар асирійський . Він був начальником Рувимівців . А брати його , за його родами , у приписуванні за потомством їх , були : голова Єіїл , і Захарій , і Бела , син Азаза , сина Шеми , Йоїлового сина , він сидів в Ароері й аж по Нево та Баал-Меон . А на схід він сидів аж до виходу на пустиню від річки Ефрат , бо їхні череди в ґілеадському краї стали численні . А за Саулових днів вони провадили війну з агарянами , і ті впали в їхні руки , а вони сиділи в їхніх наметах на всім просторі на схід від Ґілеаду . А Ґадові сини сиділи навпроти них у башанському краї аж до Салхи . Йоїл голова , а Шафам другий , і Янай , і Шафат у Башані . А їхні браття за домами своїх батьків : Михаїл , і Мешуллам , і Шева , і Йорай , і Якан , і Зія , і Евер , семеро . Оце сини Авіхаїла , сина Хурі , сина Яроаха , сина Ґілеада , сина Михаїла , сина Єшішая , сина Єхдо , сина Буза . Ахі , син Авдіїла , сина Ґунієвого , голови дому батьків їх . І сиділи вони в Ґілеаді , в Башані та в залежних від нього містах , та в усіх пасовиськах Шарону , на місцях виходу їх . Усі вони були переписані в днях Йотама , Юдиного царя , та в днях Єровоама , царя Ізраїлевого . Синів Рувима , і ґадян , і половини Манасіїного племени , людей військових , що носять щита й меча та натягують лука , та випрактикуваних у війні було сорок і чотири тисячі і сім сотень і шістдесят , що виходили з військом . І провадили вони війну з агарянами , і з Ітуром , і з Нафішем , і з Нодавом . І дана була їм поміч на них , і віддані були в їхню руку ті агаряни та всі , що з ними , бо вони кликали до Бога в бою , і Він був ублаганий , бо вони надіялися на Нього . І вони зайняли їхні череди : їхніх верблюдів п'ятдесят тисяч , і дрібної худоби двісті й п'ятдесят тисяч , і ослів дві тисячі , а людських душ сто тисяч . Бо трупів попадало багато , бо від Бога була ця війна . І сиділи вони на своєму місці аж до неволі . А сини половини Манасіїного племени сиділи в краю від Башану аж до Баал-Хермону й Сеніру та гори Гермону . Вони розмножилися . А оце голови домів їхніх батьків : і Ефер , і Їш'ї , і Еліїл , і Азріїл , і Їрмея , і Годавія , і Яхдіїл , мужі відважні , мужі славні , голови домів їхніх батьків . Та спроневірилися вони Богові своїх батьків , і блудили за богами народів Краю , яких Бог вигубив перед ними . І Бог Ізраїлів збудив духа Пула , царя асирійського , і духа Тілленат-Піл'несера , царя асирійського , і він виселив їх , Рувимівців і Ґадівців та половину Манасіїного племени , і запровадив їх у Халах , і Хавор , і Хару , та до річки Ґозан , і вони там аж до цього дня . Левієві сини : Ґершон , Кегат і Мерарі . А сини Кегатові : Амрам , Їцхар , Хеврон , і Уззіїл . А сини Амрамові : Аарон , і Мойсей , і Міріям . А сини Ааронові : Надав і Авігу , Елеазар і Ітамар . Елеазар породив Пінхаса , Пінхас породив Авішую , а Авішуя породив Буккі , а Буккі породив Уззі . А Уззі породив Зерахію , а Зерахія породив Мерайота . Мерайот породив Амарію , а Амарія породив Ахітува . А Ахітув породив Садока , а Садок породив Ахімааца . А Ахімаац породив Азарію , а Азарія породив Йоханана . А Йоханан породив Азарію , це той , що був священиком у Господньому домі , якого вибудував Соломон в Єрусалимі . І Азарія породив Амарію , а Амарія породив Ахітува . А Ахітув породив Садока , а Садок породив Шаллума . А Шаллум породив Хілкійю , а Хілкійя породив Азарію . А Азарія породив Сераю , а Серая породив Єгоцадака . А Єгоцадак пішов до неволі , коли Господь вивів Юду та Єрусалим через Навуходоносора . Сини Левієві : Ґершом , Кегат та Мерарі . А оце ймення Ґершомових синів : Лівні та Шім'ї . А сини Кегатові : Амрам , і Їцхар , і Хеврон , і Уззіїл . Сини Мерарієві : Махлі та Муші . А оце Левієві роди за їхніми батьками : у Ґершома : Лівні його син , син його Яхат , його син Зімма , його син Йоах , його син Іддо , його син Зерах , його син Єатрай . Сини Кегатові : Аммінадав син його , його син Корах , син його Ассір , син його Елкана , син його Ев'ясаф , син його Ассір , син його Тахат , син його Уріїл , син його Уззійя та Саул син його . А сини Елкани : Амасай та Ахімот . Елкана його син , Цофай син його , і Нахат син його , Еліяв син його , Єрохам син його , Елкана син його . А Самуїлові сини : первороджений Йоїл , а другий Авійя . Сини Мерарієві : Махлі , його син Лівні , його син Шім'ї , його син Узза , син його Шім'а , син його Хаґґійя , син його Асая . А оце ті , яких Давид поставив для співання в Господньому домі , від часу миру ковчега . І вони служили перед скинією , скинією заповіту , піснею , аж поки Соломон не збудував Господнього дому в Єрусалимі . І вони ставали , за уставом своїм , на свою службу . А оце ті , що стояли , та їхні сини : співак Геман , син Йоїла , сина Самуїла , сина Елкани , сина Єрохама , сина Еліїла , сина Тоаха , сина Цуфа , сина Елкани , сина Махата , сина Амасая , сина Елкани , сина Йоїла , сина Азарії , сина Цефанії , сина Тахата , сина Ассіра , сина Ев'ясафа , сина Кораха , сина Їцхара , сина Кегата , сина Леві , сина Ізраїля . А брат його Асаф , що стояв на правиці його : Асаф був сином Берехії , сина Шім'ї , сина Михаїла , сина Баасеї , сина Малкійї , сина Етні , сина Зераха , сина Адаї , сина Етана , сина Зіммі , сина Шім'ї , сина Йахата , сина Ґершома , сина Леві . А сини Мерарі , брати їхні на лівиці : Етам , син Кіші , сина Авді , сина Маллуха , сина Хашав'ї , сина Амації , сина Хілкійї , сина Амці , сина Бані , сина Шамері сина Махті , сина Муші , сина Мерарі , сина Леві . А брати їх Левити дані на всяку роботу скинії Божого дому . А Аарон та сини його палили на жертівнику цілопалення та на кадильному жертівнику , і були на всяку роботу Святого Святих , та на очищення Ізраїля , згідно зо всім тим , що наказав був Мойсей , раб Божий . А оце Ааронові сини : Елеазар син його , його син Пінхас , його син Авішуя , його син Буккі , його син Уззі , його син Зерахія , його син Мерайот , його син Амарія , його син Ахітув , його син Садок , його син Ахімаац . А оце місце їхнього сидіння за їхніми осадами , в їхніх границях , синам Аароновим , з роду Кегатівців , бо для них був такий жеребок . І дали їм Хеврон в Юдиному краї , та пасовиська його навколо нього . А міське поле та осади його дали Калеву , синові Ефунне . А Аароновим синам дали міста сховища : Хеврон , і Лівну та її пасовиська , і Яттір , і Ештемоа та пасовиська його , і Хілен та пасовиська його , Девір та пасовиська його , і Ашон та пасовиська його , і Бет-Шемеш та пасовиська його . А з племени Веніяминового : Ґеву та пасовиська її , і Алемет та пасовиська його , і Анатот та пасовиська його , усіх їхніх міст в їхніх родах тринадцять міст . А Кегатовим синам , позосталим із роду племени , дано з половини племени , племени Манасіїного , жеребком десять міст . А Ґершомовим синам , за їхніми родами , з племени Іссахарового , і з племени Асирового , і з племени Нефталимового , і з племени Манасіїного в Башані дано тринадцять міст . Синам Мерарієвим за родами їх із племени Рувимового , і з племени Ґадового , і з племени Завулонового дано за жеребком дванадцять міст . І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасовиська . Вони дали жеребком із племени Юдиних синів , і з племени Симеонових синів , і з племени Веніяминових синів ті міста , що їх вони назвали іменами . А щодо тих , що з родів Кегатових синів , то міста границь їх були від Єфремового племени . І дали їм міста сховища : Сихем та пасовиська його , в Єфремових горах , і Ґезер та пасовиська його , і Йокмеам та пасовиська його , і Бет-Хорон та пасовиська його , і Айялон та пасовиська його , і Ґат-Ріммон та пасовиська його . А з половини Манасіїного племени : Анер та пасовиська його , і Біл'ам та пасовиська його , за родами позосталих Кегатових синів . Ґершомовим синам із роду половини Манасіїного племени : Ґолан у Башані та пасовиська його , і Аштарот та пасовиська його . А з Іссахарового племени : Кедеш та пасовиська його , і Доврат та пасовиська його , і Рамот та пасовиська його , і Анем та пасовиська його . А з Асирового племени : Машал та пасовиська його , і Авдон та пасовиська його , і Хукок та пасовиська його , і Рехов та пасовиська його . А з племени Нефталимового : Кедеш у Ґалілі та пасовиська його , і Хаммон та пасовиська його , і Кір'ятаїм та пасовиська його . А позосталим Мерарієвим синам із Завулонового племени : Ріммон та пасовиська його , Фавор та пасовиська його . А з другого боку Йордану при Єрихоні , на схід від Йордану , з Рувимового племени : Бецер на пустині та пасовиська його , і Ягца та пасовиська її , і Кедемот та пасовиська його , і Мефаат та пасовиська його . А з Ґадового племени : Рамот у Ґілеаді та пасовиська його , і Маханаїм та пасовиська його , і Хешбон та пасовиська його , і Яазір та пасовиська його . А Іссахарові сини : Тола , і Пуа , Яшув і Шімрон , четверо . А Толині сини : Уззі , і Рефая , і Єріїл , і Яхмай , і Ївсам , і Самуїл , голови їхніх батьківських домів Толи , хоробрі вояки своїх родів . Число їх за Давидових днів двадцять і дві тисячі і шість сотень . А сини Уззі : Їзрахія . А сини Їзрахії : Михаїл , і Овадія , і Йоїл , Їшшійя , п'ятеро , вони всі голови . А в них , за їхніми нащадками , за домом їхніх батьків , були бойові військові ватаги , тридцять і шість тисяч , бо вони мали багато жінок та синів . А їхніх братів по всіх Іссахарових родах , хоробрих вояків , було вісімдесят і сім тисяч , усі вони переписані . Веніямин : Бела , і Бекер , і Єдіяїл , троє . А сини Белині : Ецбон , і Уззі , і Уззіїл , і Єрімот , і Ірі , п'ятеро голів батьківських домів , хоробрі вояки . А в родоводах їх двадцять і дві тисячі тридцять і чотири . А сини Бехерові : Земіра , і Йоаш , і Еліезер , і Елйоенай , і Омрі , і Єремот , і Авійя , і Анатот , і Алемет , усе це Бехерові сини . А в родоводах їх , за їхніми нащадками , головами дому їхніх батьків , хоробрих вояків , двадцять тисяч і двісті . А сини Єдіяїлові : Білган . А сини Білганові : Єуш , і Веніямин , і Егуд , і Кенаана , і Зетан , і Таршіш , і Ахішахар . Усіх цих Едіяїлових синів , за головами дому батьків , хоробрих вояків , було сімнадцять тисяч і двісті , що виходили з військовим відділом на війну . І Шуппім , і Хуппім , сини Іра , Хушім син Ахера . Сини Нефталимові : Яхціїл , і Ґуні , і Єцер , і Шаллум , сини Білги . Сини Манасіїні : Асріїл , якого породила його наложниця арамітка ; вона породила й Махіра , Ґілеадового батька . А Махір узяв жінку для Хуппіма та Шуппіма , а ім'я його сестрі Мааха , а ім'я другому Целофхад . А в Целофхада були тільки дочки . І породила Мааха , Махірова жінка , сина , і назвала ім'я йому Переш , а ім'я братові його Шареш . А його сини Улам і Рекем . А Уламові сини : Бедан . Оце сини Ґілеада , сина Махіра , сина Манасіїного . А сестра його Молехет породила Ішгода , і Авіезера , і Махлу . А сини Шеміди були : Ахіян , і Шехем , і Лікхі , і Аніям . А сини Єфремові : Шутелах , і Веред , син його , і син його Тахат , і син його Ел'ада , і син його Тахат , і син його Завад , і син його Шутелах , і Езер , і Ел'ад . І повбивали їх люди Ґату , народжені в Краю , бо вони зійшли були забрати їхні череди . І був у жалобі їх батько Єфрем численні дні , а брати його приходили розважати його . І ввійшов він до жінки своєї , і зачала вона , і породила сина , а він назвав ім'я йому : Берія , бо зло було в домі його . А дочка його Шеера . І вона збудувала Бет-Хорон долішній і горішній та Уззен-Шееру . І син його Рефах , і Решеф , і син його Телах , і син його Тахан , син його Ладан , син його Аммігуд , син його Елішама , син його Нон , син його Ісус . А їхня посілість та місця їхнього оселення Бет-Ел та належні йому міста , а на схід Нааран , а на захід Ґезер та належні йому міста , і Сихем та належні йому міста , аж до Айї та належних йому міст . А на руки Манасіїних синів : Бет-Шеан та належні йому міста , Танах та належні йому міста , Меґіддо та належні йому міста , Дор та належні йому міста , у них сиділи сини Йосипа , Ізраїлевого сина . Сини Асирові : Їмна , і Їшва , і Їшві , і Берія , та сестра їх Серах . А сини Беріїні : Хевер і Малкіїл , він батько Бірзаіта . А Хевер породив Яфлета , і Шомера , і Хотама , і сестру їх Шую . А сини Яфлетові : Пасах , і Бімхал , і Ашват , оце сини Яфлетові . А сини Шемерові : Ахі і Рогаґґа , Яхебба та Арам . А сини Гелема , його брата : Цофах , і Їмна , і Шелеш , і Амал . Сини Цофахові : Суах , і Харнефер , і Шуал , і Бері , і Їмра , Бецер , і Год , і Шамма , і Шілша , і Їтран , і Беера . А сини Єтерові : Єфунне , і Піспа , і Ара . А сини Улли : Арах , і Ханніїл , і Ріція . Усе це Асирові сини , голови батьківських домів , вибрані лицарі вояки , голови начальників . А в родовідних книгах військових записано , число їхніх людей було двадцять і шість тисяч . А Веніямин породив первородженого свого Белу , другого Ашбелу , і третього Ахраха , четвертого Наху , і п'ятого Рафу . А в Бели були сини : Аддар , і Ґера , і Авігуд , і Авішуя , і Нааман , і Ахоах , і Ґера , і Шефуфан , і Хурам . А оце сини Ехудові , вони були голови дому батьків , мешканців Ґеви , та переселено їх до Манахату : і Нааман , і Ахійя , і Ґера , він їх переселив , і породив Уззу та Ахіхуда . А Шахараїм породив дітей на моавському полі по тому , як він відіслав своїх жінок Хушім та Баару . І породив він від Ходеш , своєї жінки : Йовава , і Цівію , і Мешу , і Малкам , і Єуц , і Сохію , і Мірму , це сини його , голови батьківських домів . А від Хушім він породив Авітува та Елпаала . А сини Елпаалові : Евер , і Міш'ам , і Шемер , він збудував Оно й Лод та належні йому міста . А Берія та Шема вони голови дому батьків , мешканців Айялону ; вони вигнали мешканців Ґату . А Ахйо , Шашак і Єремот , і Зевадія , і Арад , і Адер , і Михаїл , і Їшпа , і Йоха сини Берії . А Зевадія , і Мешуллам , і Хізкі , і Хевер , і Їшмерай , і Їзлія , і Йовав , сини Елпаалові . А Яким , і Зіхрі , і Завді , і Еліенай , і Ціллетай , і Еліїл , і Адая , і Берая , і Шімрат , сини Шімеієві . А Їшпан , і Евер , і Еліїл , і Авдон , і Зіхрі , і Ханан , і Хананія , і Елам , і Антотійя , і Їфдея , і Пенуїл , сини Шашакові . А Шамшерай , і Шехарія , і Аталія , і Яарешія , і Елійя , і Зіхрі , сини Єрохамові . Оце голови дому батьків за їхніми нащадками , голови , що вони сиділи в Єрусалимі . А в Ґів'оні сиділи : батько Ґів'ону , а ім'я його жінці Мааха , і первороджений син його Авдон , і Цур , і Кіш , і Баал , і Надав , і Ґедор , і Ахйо , і Зехер . А Міклот породив Шім'у . І вони теж сиділи в Єрусалимі , при братах своїх , зо своїми братами . А Нер породив Кіша . А Кіш породив Саула , а Саул породив Йонатана , і Малкі-Шуя , і Авінадава , і Ешбаала . А син Йонатанів Мерів-Баал , а Мерів-Баал породив Міху . А сини Міхи : Пітон , і Мелех , і Тареа , і Ахаз . А Ахаз породив Єгоадду , а Єгоадда породив Алемета , і Азмавета , і Зімрі : а Зімрі породив Моцу . А Моца породив Бін'ю , його син Рафа , його син Ел'аса , його син Ацел . А в Ацела було шестеро синів , а оце їхні імена : Азрікам , Бохеру , і Ізмаїл , і Шеар'я , і Овадія , і Ханан , усі вони сини Ацелові . А сини Ешека , брата його : первороджений його Улам , другий Єуш , третій Еліфелет . А Уламові сини були мужі хоробрі вояки , що натягували лука й що мали багато синів та онуків , сотню й п'ятдесят . Усі вони з Веніяминових синів . А ввесь Ізраїль був переписаний , й ось вони були записані в книзі Ізраїлевих царів . А Юда був переселений до Вавилону за своє спроневірення . А перші мешканці , що сиділи в своїй посілості , по своїх містах , були : Ізраїль , священики , Левити та слуги храму . А в Єрусалимі сиділи з Юдиних синів , і з Веніяминових синів , і з синів Єфремових та Манасіїних : Утай , син Аммігуда , сина Омрі , сина Імрі , сина Бані , з синів Переца , Юдиного сина . А з шілонян : первороджений Асая та сини його . А з синів Зерахових : Єуїл , та брати їх , шість сотень і дев'ятдесят . А з синів Веніяминових : Саллу , син Мешуллама , сина Годавії , сина Сенуї , і Ївнея , син Єрохамів ; і Ела , син Уззі , сина Міхрі , і Мешуллам , син Шефатії , сина Реуїла , сина Ївнійї , і брати їхні за їхніми нащадками , дев'ять сотень і п'ятдесят і шість . Усі ці мужі голови батьків , дому батьків своїх . А із священиків : Єдая , і Єгоярів , і Яхін . А Азарія , син Хілкійї , сина Мешуллама , сина Садока , сина Мерайота , сина Ахітава , управитель Божого дому ; і Адая , син Єрохама , сина Пашхура , сина Малкійї ; і Масай , син Адіїла , сина Яхзери , сина Мешуллама , сина Мешіллеміта , сина Іммера ; і брати їх , голови дому своїх батьків тисяча й сім сотень і шістдесят , дуже добрі мужі на працю в ділі Божого дому . А з Левитів : Шемая , син Хассува , сина Азрікама , сина Хашав'ї , з синів Мерарі ; і Бакбаккар , Хереш , і Балал , і Маттанія , син Міхи , сина Зіхрі , сина Асафа ; і Авадія , син Шемаї , сина Ґалала , сина Єдутуна ; і Берехія , син Аси , сина Елкани , що сидів в осадах нетоф'ян . А придверні : Шаллум , і Аккув , і Талмон , і Ахіман , і брати їхні ; Шаллум був голова . І аж дотепер вони в царській брамі на схід , вони придверні таборів Левієвих синів . А Шаллум , син Коре , сина Ев'ясафа , сина Кораха , і брати його з дому його батька , корахівці , на праці служби , стерегли пороги скинії , а їхні батьки були над Господнім табором , стерегли вхід . І Пінхас , син Елеазарів , був над ними колись зверхником , і Господь був із ним . Захарій , син Мешелемії , був придверний при вході скинії заповіту . Усіх їх , вибраних на придверних при порогах , було двісті й дванадцять . Вони переписані по своїх осадах . Їх поставив Давид та прозорливець Самуїл за їх вірність . І вони та їхні сини були при брамах Господнього дому , дому скинії , за вартами . На чотири боки були придверні : на схід , на захід , на північ , на південь . А брати їхні були по селах , мусіли приходити на сім день , від часу до часу , щоб бути з ними на службі , бо в службі були чотири перші придверні , вони Левити ; вони ж доглядали помешкань та скарбів Божого дому . І вони всю ніч перебували навколо Божого дому , бо на них був обов'язок варти , і вона щоранку відмикали двері . І з них були дехто коло службового посуду , бо за числом його приносили , і за числом його виносили . І з них дехто були призначені до посуду та до всяких святих речей : і над пшеничною мукою , і над вином , і над оливою , і над ладаном , і над пахощами . А з священичих синів були ті , що мішали запашне на кадило . А Маттітія з Левитів , він первороджений корахівця Шаллума , був у службі над справою сковорід . А з синів кегатівців , з їхніх братів , були над хлібом показним , щоб приготовляти щосуботи . А оце співаки , голови батьківських домів Левитів , по кімнатах , були вільні від іншої праці , бо вдень та вночі були вони при своїй роботі . Оце голови батьківських домів Левитів за їхніми нащадками , голови , що сиділи в Єрусалимі . А в Ґів'оні сиділи : батько Ґів'ону Єіїл , а ім'я його жінці Мааха , і первороджений син його Авдон , і Цур , і Кіш , і Баал , і Нер , і Надав , і Ґедор , і Ахйо , і Захарій , і Міклот . А Міклот породив Шім'ама . І вони теж сиділи в Єрусалимі при братах своїх , зо своїми братами . А Нер породив Кіша , а Кіш породив Саула , а Саул породив Йонатана , і Малкі-Шую , і Авінадава , і Ешбаала . А син Йонатанів Мерів-Баал , а Мерів-Баал породив Міху . А сини Міхи : Пітон , і Мелех , і Тахрея . А Ахаз породив Яру , а Яра породив Алмета , і Азмавета , і Зімрі . А Зімрі породив Моцу . А Моца породив Бін'ю , його син Рефая , його син Ел'аса , його син Ацел . А в Ацела було шестеро синів , а оце їхні імена : Азрікам , Бохеру , і Ізмаїл , і Шеар'я , і Овадія , і Ханан , оце сини Ацелові . А филистимляни воювали з Ізраїлем . І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами , і падали трупами на горі Ґілбоа . І гналися филистимляни за Саулом та за його синами . І повбивали филистимляни Йонатана , і Авінадава , і Малкі-Шуя , Саулових синів . . . І став бій тяжкий для Саула , і лучники кинулися на нього , і він злякався тих лучників . І сказав Саул до свого зброєноші : Витягни меча свого , і пробий мене ним , щоб не прийшли ці необрізані , і не знущалися надо мною ! Та не хотів зброєноша , бо дуже боявся . Тоді взяв Саул меча та й упав на нього . . . І побачив зброєноша , що помер Саул , і впав і він на меча , та й помер . . . І помер Саул і троє синів його , та ввесь його дім померли разом . І побачили всі ізраїльтяни , що мешкали в долині , що всі втікають , та що помер Саул та сини його , то покидали свої міста й повтікали , а филистимляни поприходили , й осілися в них . . . І сталося другого дня , і прийшли филистимляни , щоб пообдирати трупи , та й знайшли Саула та синів його , що лежали на горі Ґілбоа . І вони пообдирали його , і понесли голову його та зброю його , і послали в филистимські краї навколо , щоб сповістити в домах своїх божків та народові . І вони поклали зброю його в домі свого бога , а голову його прибили в домі Даґона . І почув увесь ґілеадський Явеш про все , що филистимляни зробили Саулові , і встали всі хоробрі , і понесли Саулове тіло та тіла синів його , і принесли до Явешу , та й поховали їхні кості під дубом в Явеші , і постили сім день . І помер Саул за своє беззаконня , що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово , якого не тримався , а також через те , що питався віщого духа , щоб вивідати , а не вивідував від Господа . І Він убив його , а царство його передав Давидові , Єссеєвому синові . І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон , говорячи : Оце ми кість твоя та тіло твоє ! І давніш , коли Саул був царем , ти водив та приводив Ізраїля на війну . І сказав Господь , Бог твій , тобі : Ти будеш пасти народа Мого , Ізраїля , і ти будеш князем над народом Моїм , Ізраїлем . І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон , а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем . І помазали вони Давида царем над Ізраїлем , за Господнім словом через Самуїла . І пішов Давид та ввесь Ізраїль до Єрусалиму , він Євус , і там були євусеяни , мешканці того краю . І сказали мешканці Євусу до Давида : Ти не ввійдеш сюди ! Та здобув Давид твердиню Сіон , він Місто Давида . І сказав Давид : Кожен , хто найперше поб'є євусеянина , той стане за голову та за зверхника . І ввійшов найперше Йоав , син Церуїн , і став за голову . І осівся Давид у твердині , тому назвав ім'я їй : Давидове Місто . І він збудував місто навколо , від Мілло й аж навколо , а Йоав відновив решту міста . І Давид ставав усе більшим , а Господь Саваот був із ним . А оце голови Давидових лицарів , що хоробро трудилися з ним у його царстві , з усім Ізраїлем , щоб настановити його царем , за Господнім словом , над Ізраїлем . А оце число Давидових лицарів : Яшов'ам , син Гахмоні , голова тридцяти , він махнув своїм списом і побив за один раз три сотні ! А за ним Елеазар , син Додо , ахох'янин , він один із трьох лицарів . Він був із Давидом у Пас-Дамімі , а филистимляни зібралися там на бій . І була там ділянка поля , повна ячменю , а народ утікав перед филистимлянами . Та вони стали посеред ділянки , і врятували її та й побили филистимлян . І Господь подав велику перемогу ! І зійшли троє з тих тридцяти на переді на скелю до Давида , до печери Адуллам . А филистимський табір таборував у долині Рефаїм . Давид же був тоді в твердині , а филистимська залога була тоді в Віфлеємі . І спрагнув Давид та й сказав : Хто напоїть мене водою з віфлеємської криниці , що в брамі ? І продерлися ці троє до филистимського табору , і зачерпнули води з віфлеємської криниці , що в брамі . І вони винесли й принесли до Давида , та Давид не схотів її пити , і вилив її для Господа , та й сказав : Борони мене , Боже мій , чинити таке ! Чи я буду пити кров цих мужів , що ходили , наражаючи життя своє ? Бо життям своїм вони принесли її ! І не хотів він пити її . Оце зробили троє цих лицарів . А Авшай , Йоавів брат , він голова тих трьох . І він махнув своїм списом і побив три сотні ! І він мав найславніше ім'я серед трьох . З тих трьох серед двох він був найшановніший , і став їм за провідника . А до тих трьох не досяг . Беная , син Єгоядин , син хороброго мужа , великий у ділах , з Кавцеїлу , він побив двох синів Аріїла моавського . І він зійшов і забив лева в середині ями сніжного дня . І він побив одного єгиптянина , мужа поставного , на п'ять ліктів , а в руці єгиптянина був спис , як ткацький вал . І зійшов він до нього з києм , і вирвав списа з руки того єгиптянина , та й його забив його списом . Оце зробив Беная , син Єгоядин , і його ім'я було серед тих трьох хоробрих . З тих тридцяти він був найповажніший , а до тих трьох не досяг . І Давид призначив його до своєї прибічної сторожі . А хоробрі мужі були ці : Асаїл , Йоавів брат , Елханан , син Додо , із Віфлеєму , гарор'янин Шаммот , пелонянин Хелес , Іра , син Іккешів , текоянин , антотянин Авіезер , хушатянин Сіббехай , ахох'янин Ілай , нетофатянин Магарай , Хелед , син Баанин , нетофатянин , Ітай , син Ріваїв , з Ґів'ї Веніяминової , пір'атонянин Беная , Хурай з Нахале-Ґаашу , арв'янин Авіїл , бахарум'янин Азмавет , шаалвонянин Ел'яхба , сини ґізонянина Гашема , Йонатан , син Шаґе , гарар'янин , Ахійям , син Сахарів , гарар'янин , Еліфал , син Урів , мехар'янин Хефер , пелонянин Ахійя , кармелянин Хіцро , Наарай , син Езлаїв , Йоїл , брат Натанів , Мівхар , син Ґаґрі , аммонітянин Целек , беротянин Нахрай , зброєноша Йоава , Церуїного сина , їтрянин Іра , їтрянин Ґарев , хіттеянин Урійя , Завад , син Ахлая , Адіна , син Шізин , Рувимівець , голова Рувимівців і над тридцятьма , Ханан , син Маахин , і мітнянин Йосафат , аштерянин Уззійя , Шама , і Еуїл , сини ароерянина Хотама , Єдіаїл , син Шімрі , і Йоха , його брат , тіцянин , махав'янин Еліїл , і Єрівай , і Йошав'я , сини Ел'наамові , і моавітянин Їтма , Етіїл , і Овед , і Яасіїл із Цови . А це ті , що поприходили до Давида в Ціклаґ , коли він ще ховався перед Саулом , сином Кішевим , і вони були серед лицарів , що допомагали в війні , що були озброєні луком , що кидали правицею та лівицею каміння та стріли з лука , з Саулових братів , від Веніямина : голова Ахіезер та Йоаш , сини ґів'янина Шемаї , і Єзіїл та Пелет , Азмаветові сини , і Бераха , і аннетотянин Єгу , і ґів'онянин Їшмая , лицар серед тридцятьох та старший над тридцятьма , і Їрмея , і Яхазіїл , і Йоханан , і ґедерянин Йозавад , Ел'узай , і Єрімот , і Беал'я , і Шемарія , і гаріф'янин Шефатія , Елкана , і Їшшійя , і Азареїл , і Йоезер , і Яхов'ам , хорх'яни , і Йоїла та Зевадія , сини Єрохамові , з Ґедору . А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки , мужі відважні , на війні , озброєні великим щитом та списом . А їхні обличчя то обличчя лев'ячі , а щодо швидкости вони були , як сарни на горах . Голова Езер , другий Овадія , третій Еліав , четвертий Мішманна , п'ятий Їрмея , шостий Аттай , сьомий Еліїл , восьмий Йоханан , дев'ятий Елзавад , десятий Єремія , одинадцятий Махбанай . Оці були з Ґадових синів , голови військових відділів , малий один на сотню , а великий на тисячу . Це ті , що перейшли Йордан першого місяця , коли він був переповнений понад усі береги свої , і порозганяли всіх мешканців долин на схід та на захід . І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида . А Давид вийшов перед них , і , відповідаючи , сказав їм : Якщо ви прийшли до мене з миром , щоб допомагати мені , буде моє серце з вами за одне , а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх , коли нема обмани в руках моїх , то побачить це Бог наших батьків , і покарає ! І зійшов Дух на Амасая , голову тридцяти , і він проказав : Мир , Давиде , тобі , і з тобою , о сину Єссеїв ! Мир тобі , і мир тому , хто тобі помагає , бо тобі помагає твій Бог ! І прийняв їх Давид , і поставив на чолі війська . І з Манасії перебігли до Давида , коли він ішов із филистимлянами проти Саула на війну , а він не поміг їм , бо филистимські князі , порадившись , відіслали його , говорячи : За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула ! Коли він ішов до Ціклаґу , збігли до нього з Манасії : Аднах , і Йозавад , і Єдіаїл , і Михаїл , і Йозавад , і Елігу , і Ціллетай , голови Манасіїних тисячок . І вони допомагали Давидові проти юрби , бо вони всі хоробрі вояки , і поставали провідниками військових відділів . Бо день-у-день приходили вони до Давида помагати йому , аж став табір великий , як табір Божий . А оце число головних озброєних військових відділів , вони прийшли до Давида в Хеврон , щоб передати Саулове царство йому , за Господнім словом : Юдиних синів , що носили великого щита та списа , шість тисяч і вісім сотень озброєного війська . З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто . З Левієвих синів чотири тисячі й шість сотень . І Єгояда , проводир синів Ааронових , а з ним три тисячі й сім сотень . І юнак Садок , хоробрий вояк , та дім його батька , зверхників двадцять і два . А з Веніяминових синів , Саулових братів , три тисячі , а більша частина їх аж дотепер трималися Саулового дому . А з Єфремових синів двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих вояків , мужів славних дому їхніх батьків . А з половини Манасіїного племени вісімнадцять тисяч , що були докладно зазначені за іменем , щоб прийти настановити Давида царем . А з Іссахарових синів , що мали розуміння часу , щоб знати , що буде робити Ізраїль , їх голів було двісті , а всі їхні брати робили за їхнім наказом . Із Завулона тих , що виходять на війну , що ставляться в бойовому порядку зо всякими військовими речами , п'ятдесят тисяч , щоб допомагати з цілим серцем . А з Нефталиму тисяча зверхників , а при них зо щитом та списом тридцять і сім тисяч . А з Данян тих , що ставляться в бойовому порядку двадцять і вісім тисяч і шість сотень . А з Асира тих , що виходять на війну , щоб ставитися в бойовім порядку , сорок тисяч . А з того боку Йордану з Рувимівців , і Ґадівців , і з половини Манасії , зо всякими військовими знаряддями для бою сто й двадцять тисяч . Усі ці люди військові , що ставилися в бойовому порядку , цілим серцем поприходили до Хеврону , щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем . Та й решта Ізраїля були односерді , щоб настановити Давида царем . І були вони там із Давидом три дні , їли та пили , бо їхні брати наготовили їм . А також ті , що були близькі до них , аж до Іссахара , і Завулона , і Нефталима , спроваджували хліб ослами , і верблюдами , і мулами , і худобою великою , їжу мучну , спресовані фіґі , і родзинки , і вино , і оливу , і худобу велику , і худобу дрібну , дуже багато , бо радість була в Ізраїлі . І радився Давид із тисячниками та з сотниками , зо всіма значними . І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади : Якщо вам це добре , а від Господа , Бога нашого вподобане , пошлімо до наших братів , позосталих по всіх Ізраїлевих краях , а з ними до священиків та Левитів , по містах та по їхніх пасовиськах , і нехай зберуться до нас . І вернімо ковчега нашого Бога до нас , бо не зверталися ми до нього за Саулових днів . І сказала вся громада , щоб зробити так , бо слушна була та річ в очах усього народу . І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди , де йдеться до Хамату , щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму . І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу , в Юдин Кір'ят-Єарім , щоб винести звідти ковчега Бога , Господа , що сидить на херувимах , що ім'я Його прикликається . І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому , а Узза та Ахйо провадили того воза . А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили , і з піснями , і на цитрах , і на арфах , і на бубнах , і на цимбалах , і на сурмах . І прийшли вони аж до Кідонового току , і простяг Узза свою руку , щоб підхопити ковчега , бо воли нахилили його . І запалився на Уззу гнів Господній , і Він убив його за те , що простяг руку свою до ковчега . І помер він там перед Господнім лицем . . . І зажурився Давид тим , що Господь убив Уззу , і він назвав ім'я тому місцю : Перец-Узза , і так воно зветься аж до цього дня . І того дня Давид злякався Бога , говорячи : Як я внесу до себе Божого ковчега ? І не повіз Давид ковчега до себе , до Давидового Міста , а направив його до дому ґатянина Овед-Едома . І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці . А Господь поблагословив дім Овед-Едома , та все , що було його . А Хірам , цар тирський , послав до Давида послів , і кедрового дерева , каменярів та теслярів , щоб збудувати йому дім . І пізнав Давид , що Господь міцно поставив його царем над Ізраїлем , бо царство його було піднесене високо ради народу його , Ізраїля . І взяв Давид іще жінок в Єрусалимі , і Давид породив іще синів та дочок . А оце імена народжених йому в Єрусалимі : Шаммуа і Шовав , Натан і Соломон , і Ївхар , і Елішуя , і Елпелет , і Ноґах , і Нефеґ , і Яфія , і Елішама , і Ел'яда , і Еліфелет . І почули филистимляни , що Давид був помазаний на царя над усім Ізраїлем , і піднялися всі филистимляни , щоб шукати Давида . А Давид почув про це , і вийшов проти них . А филистимляни прийшли й стали таборами в долині Рефаїм . І питався Давид у Бога , говорячи : Чи виходити на филистимлян , і чи даси Ти їх в руку мою ? І відказав йому Господь : Вийди , і Я дам їх у руку твою . І зійшли вони до Баал-Пераціму , і Давид побив їх там . І сказав Давид : Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю , як прорив води ! Тому назвали ім'я того місця : Баал-Перацім ! А вони позоставили там богів своїх , і Давид наказав , і вони були спалені в огні . А филистимляни ще отаборилися в долині . А Давид іще питався Бога , і Бог йому сказав : Не підеш за ними , а поверни від них , і прибудеш до них з-навпроти бальзамового ліска . І станеться , як ти почуєш шелест ніби кроків на верховіттях бальзамових дерев , тоді вийдеш на бій , бо то вийшов Бог перед тебе , щоб побити филистимський табір . І зробив Давид так , як наказав йому Бог , і вони побили филистимський табір від Ґів'ону аж до Ґезеру . І неслося Давидове ім'я по всіх краях , а Господь дав , що всі народи боялись його . І поробив він собі доми в Давидовому Місті , і приготовив місце на Божого ковчега , і розтягнув для нього скинію . Тоді Давид сказав , щоб ніхто не носив Божого ковчега , окрім Левитів , бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому аж навіки . І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму , щоб винести Господнього ковчега на його місце , яке приготовив йому він . І зібрав Давид Ааронових синів та Левитів . Від Кегатових синів : зверхник Уріїл , а братів його сотня й двадцять . Від синів Мерарі : зверхник Асая , а братів його двісті й двадцять . Від Ґершомових синів : зверхник Йоїл , а братів його сотня й тридцять . Від Еліцафанових синів : зверхник Шемая , а братів його двісті . Від Хевронових синів : зверхник Еліїл , а братів його вісімдесят . Від Уззіїлових синів : зверхник Аммінадав , а братів його сотня й дванадцять . І покликав Давид священиків Садока та Евіятара , та Левитів : Уріїла , Асаю , і Йоїла , Шемаю і Еліїла , і Аммінадава та й сказав до них : Ви голови родів Левитів . Освятіться ви та ваші брати , і перенесете ковчега Господа , Бога Ізраїлевого , до місця , яке приготовив я йому . Бо через те , що спочатку не ви це робили , то вдарив нас Господь , Бог наш , бо ми не шукали Його так , як належало . І освятилися священики та Левити , щоб перенести ковчега Господа , Бога Ізраїлевого . І понесли сини Левитів Божого ковчега , як наказав був Мойсей за Господнім словом , на плечах своїх , на держаках , на собі . І сказав Давид зверхникам Левитів , щоб поставили своїх братів співаків на приладдях пісні , на цитрах , арфах , та тих , що грають на цимбалах , щоб піднести голос на радість . І поставили Левити Гемана , Йоїлового сина , а з братів його Асафа , сина Берехії , а з синів Мерарі , їхніх братів Етана , сина Кушаї . А з ними їхніх братів других : Захарія , і Яазіїла , і Шемірамота , і Єхіїла , і Унні , Еліава , і Бенаю , і Маасею , і Маттітію , і Еліфлея , і Мікнею , і Овед-Едома , і Єіїла , придверних . А співаків : Гемана , Асафа та Етана грати на мідяних цимбалах . А Захарія , і Азіїла , і Шемірамота , і Єхіїла , і Унні , і Еліава , і Маасею , і Бенаю на цитрах , на аламот . А Маттітію , і Еліфелегу , і Мікнею , і Овед-Едома , і Єїла , і Азазію на арфах , на октаві , щоб починати гру . А Кенанію , зверхника Левитів , над ношенням ; він навчав носити , бо вмів того . А Берехія та Елкана придверні при ковчезі . А Шеванія , І Йосафат , і Натанаїл , і Амасай , і Захарій , і Беная , і Еліезер , священики , сурмили в сурми перед Божим ковчегом , а Овед-Едом та Єхійя придверні для ковчега . І пішов Давид і Ізраїлеві старші та тисячники , щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю . І сталося , коли Бог допомагав Левитам , що несли ковчега Господнього заповіту , то вони принесли в жертву сім биків та сім баранів . А Давид був зодягнений в одежу з вісону , як і всі Левити , що несли ковчега , і співаки , і Кенанія , зверхник ношення і співаків , а на Давиді був ще й льняний ефод . І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком , і зо звуком рога , і з сурмами , і з цимбалами , граючи на цитрах та на арфах . І сталося , коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста , то Мелхола , Саулова дочка , виглядала через вікно . І побачила вона царя Давида , що танцював та грав , і зневажила його в своєму серці . І принесли вони Божого ковчега , і поставили його в середині скинії , що розтягнув для нього Давид , і принесли цілопалення та мирні жертви перед Божим лицем . І покінчив Давид приносити цілопалення та мирні жертви , та й поблагословив народ Ім'ям Господнім . І він поділив для всякого Ізраїлевого мужа , від чоловіка й аж до жінки , кожному по буханцеві хліба , і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві . І він попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих , щоб вони визнавали , і прославляли , і хвалили Господа , Бога Ізраїлевого : Асаф був головою , а другий по ньому Захарій , Єіїл , і Шемірамот , і Хіїл , і Маттітія , і Еліяв , і Беная , і Овед-Едом , і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах , а Асаф голосно грав на цимбалах . А священики Беная та Яхазіїл на сурмах , завжди перед ковчегом Божого заповіту . Того дня , тоді Давид дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його : Дякуйте Господу , кличте Ім'я Його , серед народів звіщайте про вчинки Його ! Співайте Йому , грайте Йому , говоріть про всі чуда Його ! Хваліться святим Його Йменням , хай тішиться серце шукаючих Господа ! Пошукуйте Господа й силу Його , лице Його завжди шукайте ! Пам'ятайте про чуда Його , які Він учинив , про ознаки Його та про присуди уст Його ви , насіння Ізраїля , раба Його , сини Яковові , вибранці Його ! Він Господь , Бог наш , по цілій землі Його присуди ! Пам'ятайте навіки Його заповіта , слово , яке наказав Він на тисячу родів , що склав Він Його з Авраамом , і присягу Його для Ісака . І Він поставив його за Закона для Якова , Ізраїлеві заповітом навіки , говорячи : Дам тобі край ханаанський , як наділ спадщини для вас ! Тоді їх було невелике число , нечисленні були та приходьки на іншій землі , і від народу ходили вони до народу , і від царства до іншого люду . Не дозволив нікому Він кривдити їх , і за них Він царям докоряв : Не доторкуйтеся до Моїх помазанців , а пророкам Моїм не робіте лихого ! Господеві співайте , вся земле , з дня-на-день сповіщайте спасіння Його ! Розповідайте про славу Його між поганами , про чуда Його між усіма народами . Бо великий Господь і прославлений вельми , і Він найгрізніший над богів усіх ! Бо всі боги народів божки , а Господь небеса сотворив ! Слава та велич перед лицем Його , сила та радість на місці Його . Дайте Господу , роди народів , дайте Господу славу та силу , дайте Господу славу Ймення Його , приносьте дарунка й приходьте перед лице Його ! Кланяйтеся Господеві в величчі святому ! Перед лицем Його затремти , уся земле , бо міцно поставлений всесвіт , щоб не захитався ! Хай небо радіє , і хай веселиться земля , і хай серед народів говорять : Царює Господь ! Нехай гримить море й його повнота , нехай поле радіє та все , що на ньому ! Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають , бо землю судити йде Він . Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! І промовте : Спаси нас , о Боже спасіння нашого , і збери нас , і нас урятуй від народів , щоб дякувати Йменню святому Твоєму , щоб Твоєю хвалитися славою ! Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , від віку й навіки ! А народ увесь сказав : Амінь і Хвала Господеві ! І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його , щоб завжди служили перед ковчегом , що в якій день треба було , і Овед-Едома та братів його , шістдесят і вісьмох ; а Овед-Едома , Єдутунового сина , та Хоса за придверних ; а священика Садока та братів його священиків перед Господнім наметом на пагірку , що в Ґів'оні , щоб приносити цілопалення для Господа на жертівнику цілопалення , завжди ранком та ввечорі , та на все інше , що написане в Законі Господа , що наказав був Ізраїлеві . А з ними Геман та Єдутун , та решта вибраних , що були докладно зазначені поіменно , щоб Дякувати Господеві , бо навіки Його милосердя ! А з ними сурми та цимбали для тих , що грають , та знаряддя для Божої пісні . А сини Єдутунові сторожі до брами . І порозходився ввесь народ , кожен до дому свого . А Давид вернувся , щоб поблагословити свій дім . І сталося , як Давид сидів був у домі своїм , то сказав Давид до пророка Натана : Ось я сиджу в кедровому домі , а ковчег Господнього заповіту під занавісами ! . . . І сказав Натан до Давида : Зроби все , що в серці твоєму , бо Бог із тобою ! І сталося тієї ночі , і було Боже слово до Натана , говорячи : Іди , і скажеш Моєму рабові Давидові : Так сказав Господь : Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування . Бо Я не сидів у храмі від дня , коли вивів Ізраїля , аж до дня цього , і ходив від шатра до шатра , і від намету до намету . Скрізь , де тільки ходив Я між усім Ізраїлем , чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів , яким наказав Я пасти народа Мого : Чому ви не збудували Мені кедрового храма ? А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові : Так сказав Господь Саваот : Я взяв тебе з пасовиська від отари , щоб став ти володарем над Моїм народом , Ізраїлем . І був Я з тобою скрізь , де ти ходив , і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою , і зробив Я тобі ім'я , як ім'я тих великих , що на землі . І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві , і посадив його так , що він перебуватиме на тому самому місці . І він уже не тремтітиме , а кривдники не будуть нищити його , як перше . А від днів , коли Я настановив суддів над Своїм народом , Ізраїлем , то понизив усіх ворогів твоїх . І звіщаю тобі , що Господь збудує тобі дім . І станеться , коли виповняться твої дні , щоб піти до батьків своїх , то Я поставлю по тобі твоє насіння , що буде з синів твоїх , і поставлю міцно його царство . Він збудує Мені храм , а Я поставлю його трона міцно аж навіки . Я буду йому за батька , а він буде Мені за сина , а милости Своєї Я не відійму від нього , як відняв Я від того , що був перед тобою . І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки , і трон його буде міцно стояти навіки . За всіма цими словами , за всім цим видінням , так говорив Натан до Давида . І прийшов цар Давид , і сів перед Господнім лицем та й промовив : Хто я , Господи , Боже , і що таке дім мій , що Ти довів мене аж сюди ? Та й це було мале в очах Твоїх , Боже , і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє , і Ти показав мені покоління людське , і підніс мене , Господи Боже ! Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба ? А Ти Свого раба знаєш ! Господи , ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике , щоб завідомити про всі ті великі речі . Господи , нема Такого , як Ти , і нема Бога , окрім Тебе , за всім тим , що ми чули своїми ушима . І який є ще один люд на землі , як Твій народ , Ізраїль , щоб Бог приходив викупити його Собі за народа , і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей , щоб вигнати народи перед народом Своїм , якого Ти викупив із Єгипту ? І зробив Ти народ Свій , Ізраїля , Собі за народа аж навіки , і Ти , Господи , став йому за Бога ! А тепер , Господи , нехай стане певним аж навіки те слово , яке говорив Ти про Свого раба , і зроби , як говорив ! А Твоє Ім'я нехай буде міцне , і нехай буде велике аж навіки , щоб казали : Господь Саваот , Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля , а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм . Бо Ти , Боже мій , об'явив Своєму рабові , що Ти збудуєш йому дім , тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм . А тепер , Господи , Ти Той Бог , і сказав про Свого раба оце добре . А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба , щоб бути навіки перед лицем Твоїм , бо Ти , Господи , поблагословив , і він поблагословлений навіки ! І сталося по тому , і побив Давид филистимлян та поконав їх ; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян . І побив він Моава , і стали моавітяни Давидовими рабами , що приносили дари . І побив Давид Гадад'езера , царя цовського , в Хаматі , коли той ішов , щоб поставити владу свою на річці Ефраті . І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду . І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць , і позоставив із них тільки сотню для колесниць . І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові , цареві цовському , та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка . І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу , і сиріяни стали для Давида рабами , що приносили дари . А Господь допомагав Давидові скрізь , де він ходив . І позабирав Давид золоті щити , що були на Гадад'езерових рабах , і позносив їх до Єрусалиму . А з Тівхату та з Куну , Гадад'езерових міст , позабирав Давид дуже багато міді , з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи , та мідяні речі . І прочув Тоу , цар хамотський , що Давид побив усе військо Гадад'езера , царя цовського . І послав він сина свого Гадорама до царя Давида , щоб привітати його , та щоб поблагословити його за те , що воював із Гадад'езером та й побив його , бо Гадад'езер провадив війну з Тоу , а з ним послав всякі речі золоті , і срібні , і мідяні . І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом , що повиносив від усіх народів з Едому , і з Моаву , і від Аммонових синів та від Амалика . А Авшай , син Церуїн , побив Едома в Соляній долині , вісімнадцять тисяч . І поставив він в Едомі залогу , і став увесь Едом Давидовими рабами . А Господь допомагав Давидові скрізь , де він ходив . І царював Давид над усім Ізраїлем , і чинив суд та справедливість усьому своєму народові . А Йоав , син Церуїн , був над військом , а Йосафат , син Ахілудів , канцлер . А Садок , син Ахітувів , та Авімелех , син Ев'ятарів , були священики , а Шавша писар . А Беная , син Єгоядин , був над керетянином та над пелетянином , а Давидові сини перші при царевій руці . І сталося по тому , і помер Нахаш , цар аммонітський , а замість нього зацарював син його Ханун . І сказав Давид : Зроблю я милість Ханунові , Нахашевому синові , як батько його зробив був милість мені . І Давид послав послів , щоб потішити його за його батька . І прибули Давидові раби до аммонітського краю , до Хануна , щоб потішити його . А начальники аммонітян сказали до Хануна : Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим , що послав тобі потішителів ? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те , щоб вивідати , і щоб знищити , і щоб вишпигувати край ? І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх , й обрізав їхню одежу в половині аж до сидіння , та й відпустив їх . . . І пішли й донесли Давидові про тих мужів , а він послав навпроти них , бо ті мужі були дуже осоромлені . І цар їм сказав : Сидіть в Єрихоні , аж поки відросте вам борода , потім повернетесь . І побачили аммонітяни , що вони зненавиджені в Давида . І послав Ханун та аммонітяни тисячу талантів срібла , щоб винайняти собі колесниці та верхівців з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови . І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесниць , і царя Маахи та народ його , і прийшли й таборували перед Медевою . Також аммонітяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бою . А коли Давид прочув про це , то послав Йоава та все військо лицарів . І повиходили аммонітяни , і вставилися до бою при вході до міста . А царі , що прийшли , вони самі були на полі . І побачив Йоав , що бойовий фронт став на нього спереду та позаду , то вибрав зо всього вибраного в Ізраїлі , та й установив їх навпроти сиріян . А решту народу дав під руку свого брата Ав'шая , й їх установили навпроти аммонітян , і сказав : Якщо сиріяни будуть сильніші від мене , то будеш мені на поміч , а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе , то допоможу тобі . Будь мужній , і стіймо міцно за народ наш та за міста нашого Бога , а Господь нехай зробить , що добре в очах Його ! А коли Йоав та народ , що був із ним , підійшов перед сиріян до бою , то ті повтікали перед ним . А аммонітяни побачили , що повтікали сиріяни , то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм , і ввійшли до міста , а Йоав прибув до Єрусалиму . А коли побачили сиріяни , що вони побиті Ізраїлем , то послали послів , і привели сиріян , що з другого боку Річки , а Шофах , зверхник Гадад'езерового війська , був перед ними . І було донесено Давидові , і він зібрав усього Ізраїля , і перейшов Йордан та прийшов до них , і вставився проти них . І встановився Давид на бій проти сиріян , і вони воювали з ним . І побігли сиріяни перед Ізраїлем , а Давид повбивав із сиріян сім тисяч колесниць та сорок тисяч пішого люду . І вбив він Шофаха , зверхника війська . . . А коли Гадад'езерові раби побачили , що вони побиті Ізраїлем , то замирилися з Давидом і служили йому . І сиріяни вже не хотіли допомагати аммонітянам . І сталося по році , того часу , як царі виходили на війну , то Йоав повів військову силу , та й нищив аммонітський край . І прийшов він і обліг Раббу , а Давид сидів в Єрусалимі . І побив Йоав Раббу , і зруйнував її . І зняв Давид корону їхнього царя з голови його , і знайшов , що вага її талант золота , а на ній каміння дорогоцінне , і була покладена вона на голову Давидову ! І він виніс дуже багато здобичі з того міста . А народ , що був у ньому , повиводив , і перетинав їх пилками , і забивав залізними долотами та сокирами . . . І так робив Давид усім аммонітським містам . І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму . І сталося по тому , і була війна в Ґезері з филистимлянами . Тоді хушанин Сіббехай убив Сіппая , з Рефаєвих нащадків , і вони були поконані . І була ще війна з филистимлянами , і Елханан , син Яірів , побив Лахмі , брата ґатянина Ґоліята , а держак списа його був , як ткацький вал ! І була ще війна в Ґаті . А там був чоловік великого зросту , що мав по шість пальців , усього двадцять і чотири . І він також був із нащадків Рефая . І зневажав він Ізраїля , та забив його Йонатан , син Шім'ї , Давидового брата . Ці також походили від Рефая в Ґаті , і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг . І повстав сатана на Ізраїля , і намовив Давида перелічити Ізраїля . І сказав Давид до Йоава та до начальників народу : Ідіть , перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану , і донесіть мені , і я знатиму число їх ! І сказав Йоав : Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки , скільки є ! Чи не всі вони , пане мій царю , раби мого пана ? Нащо буде шукати цього пан мій , нащо це буде за провину для Ізраїля ? Та цареве слово перемогло Йоава . І вийшов Йоав , і ходив по всьому Ізраїлі , і вернувся до Єрусалиму . І дав Йоав Давидові число переліку народу . І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка , що витягають меча , а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка , що витягають меча . А Левія та Веніямина він не перерахував серед них , бо царське слово було огидою для Йоава . . . І було зло в Божих очах на ту річ , і Він ударив Ізраїля ! І сказав Давид до Бога : Я дуже згрішив , що зробив оцю річ ! А тепер прости ж гріх Свого раба , бо я зробив дуже нерозумно ! . . . І сказав Господь до Ґада , Давидового прозорливця , говорячи : Іди , і будеш говорити Давидові , кажучи : Так говорить Господь : Три карі кладу Я на тебе , вибери собі одну з них , і Я зроблю тобі . І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому : Так сказав Господь : Вибери собі : чи три роки голоду , чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми , а меч ворогів твоїх доганятиме тебе , чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю , і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі . А тепер розваж , яке слово верну Я Тому , Хто послав мене . . . І сказав Давид до Ґада : Тяжко мені дуже ! Нехай же впаду я в руку Господа , бо дуже велике Його милосердя , а в руку людську нехай я не впаду ! . . . І дав Господь моровицю в Ізраїлі , і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка ! І послав Бог Ангола до Єрусалиму , щоб знищити його . А коли він нищив , Господь побачив і пожалував про це лихо . І сказав Він до Ангола , що вигублював : Забагато тепер ! Попусти свою руку ! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана . І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола , що стояв між землею та між небом , а в руці його був витягнений меч , скерований на Єрусалим . І впав Давид та ті старші , покриті веретами , на обличчя свої . . . І сказав Давид до Бога : Чи ж не я сказав рахувати в народі ? І я той , хто згрішив , і вчинити зло я вчинив зло , а ці вівці що зробили вони , Господи , Боже мій ? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого , а не на народі Твоєму , щоб погубити його . . . А Ангол Господній говорив до Ґада , сказати Давидові , щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана . І пішов Давид за словом Ґада , що говорив в Господньому Імені . І обернувся Орнан , і побачив Ангола , а чотири сини його , що були з ним , поховалися . А Орнан молотив пшеницю . І прийшов Давид до Орнана . І виглянув Орнан , і побачив Давида , і вийшов із току , і поклонився Давидові обличчям до землі . І сказав Давид до Орнана : Дай же мені місце цього току , й я збудую на ньому жертівника для Господа . Дай мені його за срібло повної ваги , і буде стримана моровиця від народу . І сказав Орнан до Давида : Візьми собі , і нехай зробить мій пан цар , що добре в очах його . Дивися , я даю цю худобу на цілопалення , а молотарки на дрова , а пшеницю на хлібну жертву . Усе я даю ! І сказав цар Давид до Орнана : Ні , бо купуючи , куплю за срібло повної ваги , бо не піднесу твого в жертві для Господа , і не спалю цілопалення дармо ! І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів . І збудував там Давид жертівника для Господа , і приніс цілопалення та мирні жертви . І кликнув він до Господа , і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення . І сказав Господь до Ангола , і він уклав меча свого до піхов його . Того часу , як Давид побачив , що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана , то приносив там жертву . А Господня скинія , яку зробив був Мойсей у пустині , та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні . Та не міг Давид піти перед нього , щоб запитатися в Бога , бо настрашився меча Господнього Ангола . І Давид сказав : Це той дім Господа Бога , і це жертівник на цілопалення для Ізраїля ! І сказав Давид , щоб зібрати приходьків , що були в Ізраїлевому Краї , і поставив каменярів тесати брили каміння , щоб збудувати Божого дома . І заготовив Давид силу заліза на цвяхи для брамних дверей та на клямри , і таку силу міді , що їй не було ваги , і кедрового дерева без числа , бо сидоняни та тиряни спровадили Давидові силу кедрового дерева . І сказав Давид : Мій син Соломон ще юнак та тендітний , приготую ж йому все на цей храм на збудування для Господа , щоб піднести його високо на славу та на велич для всіх країв . Приготую ж я все для нього ! І Давид заготовив безліч усього перед своєю смертю . І він покликав сина свого Соломона , і наказав йому збудувати храм для Господа , Бога Ізраїля . І сказав Давид до Соломона : Сину мій , я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа , Бога мого . Та було про мене Господнє слово , кажучи : Безліч крови пролив ти та війни великі провадив . Не збудуєш ти храма для Мого Ймення , бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм ! Ось народиться тобі син , він буде муж мирний , і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо , бо Соломон буде ім'я йому , і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу . Він збудує храм для Мого Ймення , і він буде Мені за сина , а Я йому за Батька , і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки ! Тепер , сину мій , нехай Господь буде з тобою , і буде щастити тобі , і збудуєш ти дім для Господа , Бога свого , як говорив Він про тебе . Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність , і нехай поставить тебе над Ізраїлем , і ти будеш стерегти Закон Господа , Бога свого . Тоді буде щастити тобі , якщо будеш додержувати , щоб чинити устави та права , які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля . Будь сильний та міцний , не бійся й не страхайся ! І ось я в скудоті своїй заготовив для Господнього дому сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла , а для міді та для заліза нема ваги , бо безліч того ; і дерева , і каміння заготовив я , а ти до них додаси . А в тебе безліч робітників для праці , теслярів і каменярів та дереворубів , та всяких здібних на всяку роботу . Золоту , сріблу , і міді та залізу нема числа . Стань і зроби , і нехай Господь буде з тобою ! І наказав Давид усім Ізраїлевим князям , щоб допомагали синові його Соломонові : Чи Господь , Бог ваш , не з вами ? І Він дав вам мир навколо , бо дав у мою руку мешканців цієї землі , і була здобута ця земля перед лицем Господа та перед народом Його . Тепер прихиліть серце ваше та душу вашу , щоб шукати Господа , Бога вашого . І встаньте , і збудуйте святиню Господа Бога , щоб перенести ковчега Господнього заповіту та святі Божі речі до храму , збудованого для Господнього Ймення . А коли Давид постарів і наситився днями , то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона . І зібрав він усіх Ізраїлевих князів , і священиків та Левитів . І були перелічені Левити від віку тридцяти років і вище , і було число їх , за їхніми головами , за мужчинами тридцять і вісім тисяч . Із них для керування над роботою Господнього дому двадцять і чотири тисячі , а урядників та суддів шість тисяч , і чотири тисячі придверних , і чотири тисячі тих , що славлять Господа на музичних знаряддях , які я зробив на славлення . І поділив їх Давид на черги за синами Левія , для Ґершона , Кегата та Мерарі . З Ґершонівців Ладан і Шім'ї . Ладанові сини : голова Єгіїл , і Зетам , і Йоїл , троє . Сини Шім'ї : Шеломіт , і Хазаїл , і Гаран , троє , вони голови батьківських домів Ладана . А сини Шім'ї : Яхат , Зіза , і Єуш , і Берія , оце сини Шім'ї , четверо . І був Яхат головою , а Зіза другий , а Єуш та Берія не мали багато синів , і стали за один батьківський дім при переліченні . Кегатові сини : Амрам , Іцгар , Хеврон та Уззіїл , четверо . Амрамові сини : Аарон та Мойсей . І був відділений Аарон , щоб посвятити його до Святого Святих , його та синів його аж навіки , щоб кадити перед лицем Господа , щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки . А Мойсей Божий чоловік , сини його полічені до Левієвого племени . Сини Мойсеєві : Ґершом та Еліезер . Сини Ґершомові : Шевуїл , голова . А сини Еліезерові були : Рехавія , голова ; і не було в Еліезера інших синів , а сини Рехавії сильно помножились . Сини Їцгарові : Шеломіт , голова . Сини Хевронові : Єрійя голова , Амарія другий , Яхазіїл третій , і Єкам'ам четвертий . Сини Уззіїлові : Міхал голова , а Їшшійя другий . Сини Мерарієві : Махлі й Муші . Сини Махлі : Елеазар і Кіш . І помер Елеазар , і не було в нього синів , бо тільки дочки , і їх побрали собі Кішові сини , їхні брати . Сини Мушієві : Махлі , і Едер , і Єремот , троє . Оце сини Левієві за домом батьків їх , голови дому батьків за перегляненням їхнім , числом імен за особами їх , що чинили роботу для будови Господнього дому , від віку двадцяти років і вище . Бо Давид сказав : Господь , Бог Ізраїля , дав мир Своєму народові , і він осівся в Єрусалимі аж навіки . І також Левитам не треба носити скинії та всіх речей її для служби їй , бо за останніми наказами Давида вони становлять число Левієвих синів від віку двадцяти літ і вище . Бо їхнє становище при руці Ааронових синів для служби Господнього дому над подвір'ями , і над кімнатами , і над чистістю усіх святощів та роботи служби Господнього дому , і при хлібі виставнім , і при пшеничній муці на хлібну жертву та на прісні коржі , і при сковородах , і при праженні , і при всякій мірі ваги та мірі довжини . І щоб ставати щоранку на подяку та на хвалу Господа , і так і на вечір . І при всякому спаленні цілопалень для Господа на суботи , на молодики , і на свята в числі за правом на них , завжди перед лицем Господнім . І чинили вони охорону скинії заповіту , і сторожу святині , і охорону Ааронових синів , своїх братів , при службі Господнього дому . А в Ааронових синів такі їхні черги : Ааронові сини : Надав і Авігу , Елеазар і Ітамар . Та повмирали Надав та Авігу за життя їхнього батька , і не мали вони синів , тому священнодіяли Елеазар та Ітамар . І поділив їх Давид і Садок , з Елеазарових синів , та Ахімелех , з Ітамарових синів , за їхнім урядом в їхній службі . І були знайдені Елеазарові сини численнішими , щодо голів чоловіків , від синів Ітамарових . І вони поділили їх : для Елеазарових синів голів дому батьків було шістнадцять , а для Ітамарових синів для дому батьків їх вісім . І поділили їх жеребками , тих з тими , бо головними в святині та головними перед Богом були з синів Елеазарових та серед синів Ітамарових . І записав їх Шемая , син Натанаїлів , писар із Левитів , перед царем , і головними , і священиком Садоком , і Ахімелехом , сином Евіятаровим , і головами дому батьків священиків та Левитів . Один батьківський дім був узятий для Елеазара , а один був узятий для Ітамара . І вийшов перший жеребок для Єгояріва , другий для Єдаї , третій для Харіма , четвертий для Сеоріма , п'ятий для Малкійї , шостий для Мійяміна , сьомий для Гаккоца , восьмий для Авійї , дев'ятий для Єшуї , десятий для Шеханії , одинадцятий для Ел'яшіва , дванадцятий для Якіма , тринадцятий для Хуппи , чотирнадцятий для Єшев'ава , п'ятнадцятий для Білґи , шістнадцятий для Іммера , сімнадцятий для Хезіра , вісімнадцятий для Гаппіццеца , дев'ятнадцятий для Петах'ї , двадцятий для Єхезкела , двадцять і перший для Яхіна , двадцять і другий для Ґамула , двадцять і третій для Делаї , двадцять і четвертий для Маазії . Оце порядок їхньої служби , щоб приходити до Господнього дому за їхньою постановою через Аарона , їхнього батька , як йому наказав був Господь , Бог Ізраїлів . А від позосталих Левієвих синів : від Амрамових синів Шуваїл , від синів Шуваїлових Єхедія . Від Рехавії , від синів Рехавії : голова Їшшійя . Від Їцгарівців : Шеломот , від Шеломотових синів : Яхат . А сини Хевронові : Єрійя , другий Амарія , третій Яхазіїл , четвертий Єкам'ам . Сини Уззіїлові : Міха , сини Міхині : Шамір . Брат Міхи Їшшійя , сини Їшшійїні Захарій . Сини Мерарієві : Махлі та Муші , сини Яазійї Бено . Сини Мерарієві , від Яазійї : Бено , і Шогам , і Заккур , і Іврі . У Махлі : Елеазар , у нього не було синів . Від Кіша , сини Кішові : Єрахмеїл . А сини Мушієві : Махлі , і Едер , і Єрімот . Оце сини Левитів , за домом їхніх батьків . І кидали жеребки і вони відповідно до братів своїх , Ааронових синів , перед царем Давидом , і Садоком , і Ахімелехом , і головами дому батьків священиків та Левитів , голови родин нарівні зо своїм меншим братом . І відділив Давид та зверхники війська на службу синів Асафа , і Гемана , і Єдутуна , що провіщували на цитрах , і на арфах , і на цимбалах . А число їх , людей праці до служби , було таке : від Асафових синів : Заккур , і Йосип , і Нетанія , і Асар'їла , Асафові сини , при Асафі , що пророкував при царі . Від Єдутуна , Єдутунові сини : Ґедалія , і Цері , і Ісая , Хашавія , і Маттітія , шестеро при своєму батькові Єдутуні , що пророкував на цитрі на дяку та на хвалу Господеві . Від Гемана , Геманові сини : Буккійя , Маттанія , Уззіїл , Шевуїл , і Єрімот , Хананія , Ханані , Еліата , Ґіддалті , і Ромамті , Езер , Йошбекаша , Маллоті , Готір , Махазіот . Усі ці сини Гемана , царського прозорливця в Божих словах , щоб підвищувати силу . І дав Бог Геманові чотирнадцять синів та три дочки . Усі вони були при своєму батькові , на співі Господнього дому , на цимбалах , на арфах та цитрах для служби в Божому домі ; при царі Асаф , Єдутун та Геман . І було їхнє число з їхніми братами , вивченими співу для Господа , усіх розуміючих , двісті й вісімдесят і вісім . І кинули вони жеребки , черга відповідно черзі , як малий , так і великий , учитель з учнем . І вийшов перший жеребок від Асафа для Йосипа , другий Ґедалія , він і брати його та сини його , дванадцять . Третій Заккур , сини його та брати його , дванадцять . Четвертий для Їцрі , сини його та брати його , дванадцять . П'ятий Нетанія , сини його та брати його , дванадцять . Шостий Буккійя , сини його та брати його , дванадцять . Сьомий Єсар'їла , сини його та брати його , дванадцять . Восьмий Ісая , сини його та брати його , дванадцять . Дев'ятий Маттанія , сини його та брати його , дванадцять . Десятий Шім'ї , сини його та брати його , дванадцять . Одинадцятий Азаріїл , сини його та брати його , дванадцять . Дванадцятий для Хашав'ї , сини його та брати його , дванадцять . Тринадцятий для Шуваїла , сини його та брати його , дванадцять . Чотирнадцятий для Маттітії , сини його та брати його , дванадцять . П'ятнадцятий для Єремота , сини його та брати його , дванадцять . Шістнадцятий для Хананії , сини його брати його , дванадцять . Сімнадцятий для Йошбекаші , сини його та брати його , дванадцять . Вісімнадцятий для Ханані , сини його та брати його , дванадцять . Дев'ятнадцятий для Маллоті , сини його та брати його , дванадцять . Двадцятий для Елійяти , сини його та брати його , дванадцять . Двадцять і перший для Готіра , сини його та брати його , дванадцять . Двадцять і другий для Ґіддалті , сини його та брати його , дванадцять . Двадцять і третій для Махазіота , сини його та брати його , дванадцять . Двадцять і четвертий для Ромамті-Езера , сини його та брати його , дванадцять . Черги придверних , від Корахівців : Мешелемія , син Коре , з Асафових синів . А в Мешелемії сини : первороджений Захарій , другий Єдіаїл , третій Зевадія , четвертий Ятніїл , п'ятий Елам , шостий Єгоханан , сьомий Ел'єгоенай . А в Овед-Едома сини : первороджений Шемая , другий Єгозавад , третій Йоах , четвертий Сахар , і п'ятий Натанаїл , шостий Амміїл , сьомий Іссахар , восьмий Пеуллетай , бо поблагословив його Бог . У сина його Шемаї народилися сини , що панували над домом їхнього батька , бо вони хоробрі вояки . Сини Шемаї : Отні , і Рефаїл , і Овед , Елзавад ; його брати , мужі хоробрі , Елігу та Шемахія . Усі ці з Оведових синів ; вони й сини та брати їхні кожен хоробрий муж у силі до праці , шістдесят і два для Овед-Едома . А в Мешелемії було синів та братів , мужів хоробрих , вісімнадцять . А в Хоси , з синів Мерарі , сини : голова Шімрі , бо хоч не був він первороджений , та батько його настановив його за голову : другий Хілкійя , третій Тевалія , четвертий Захарій ; усіх синів та братів у Хоси тринадцять . У цих були черги придверних , за головами мужчин , черги відповідно до їхніх братів на служення в Господньому домі . І кинули вони жеребки , як малий , так і великий , за домом їхніх батьків , для кожної брами . І впав жеребок на схід для Шелемії . І кинули жеребки для сина його Захарія , мудрого дорадника , і вийшов жеребок його на північ , для Овед-Едома , на південь , а для синів його комори . Для Шуппіма та для Хоси на захід , разом із брамою Шаллехет , де підіймається битий шлях , варта навпроти варти . На схід шість Левитів , на північ четверо на день , на південь четверо на день , а для комори по двоє . Для Парбару на захід четверо для битого шляху , двоє для Парбару . Оце черги придверних із синів Корахівців та з синів Мерарі . А Левити : Ахійя був над скарбами Божого дому та до скарбів святині . Сини Ладана , сини Ґершонівців , від Ладана , голови дому батьків , від Ладана Ґершонівця : Єхіїлі . Сини Єхіїлі : Зетам та Йоїл , брат його , над скарбами Господнього дому . Для Амрамівців , для Їцгарівців , для Хевронівців , для Аззіїлівців : Шевуїл , син Ґершома , сина Мойсея , володар над скарбами . А брати його від Еліезера : його син Рехавія , і його син Ісая , і його син Йорам , і його син Зіхрі , і його син Шеломіт . Цей Шеломіт та брати його були над усіма скарбами святині , які посвятив цар Давид та голови дому батьків , і тисячники , і сотники та зверхники війська , з воєн та зо здобичі вони присвячували на підтримання Господнього дому , і все , що посвятив прозорливець Самуїл , і Саул , син Кішів , і Авнер , син Нерів , і Йоав , син Церуїн , усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його . Від Їцгарівців : Кенанія та сини його на зовнішню роботу над Ізраїлем , на писарів та на суддів . Від Хевронівців : Хашавія та брати його , мужі хоробрі , тисяча й сім сотень , над переглядом Ізраїля з другого боку Йордану на захід , для всякої Господньої праці та для роботи царської . Від Хевронівців : Єрійя голова для Хевронівця , для його нащадків , за домом батьків . У сороковому році Давидового царювання вони були досліджені , і серед них знайдено хоробрих мужів в гілеадському Язері . А брати його мужі хоробрі , дві тисячі й сім сотень , голови дому батьків . І цар Давид настановив їх над Рувимівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царської . А Ізраїлеві сини , за їхнім числом , голови батьківських родів і тисячники , і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів , що приходив та відходив місяць у місяць для всіх місяців року ; один відділ мав двадцять і чотири тисячі . Над першим відділом , на перший місяць Яшов'ам , син Завдіїлів , а на відділ його двадцять і чотири тисячі . Він був з Перецових синів , голова всіх військових зверхників на перший місяць . А над відділом другого місяця Ахохівець Додай , а володар його відділу Міклот ; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі . Третій зверхник війська на третій місяць священик Беная , голова , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Цей Беная лицар із тридцяти й над тридцятьма ; а над його відділом був син його Аммізавад . Четвертий на місяць четвертий Асаїл , брат Йоавів , а по ньому син його Зевадія ; а на його відділ двадцять і чотири тисячі . П'ятий на місяць п'ятий зверхник ізрах'янин Шамут , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Шостий на місяць шостий Іра , син текоянина Іккеша , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Сьомий на місяць сьомий пелонянин Хелец з Єфремових синів , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Восьмий на місяць восьмий хушанин Сіббехай з Зерахівців , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Дев'ятий на місяць дев'ятий анатонянин Авіезер з Веніяминівців , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Десятий на місяць десятий нетоф'янин Магарай з Зерахівців , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Одинадцятий на одинадцятий місяць пір'атонянин Беная з Єфремових синів , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . Дванадцятий на дванадцятий місяць нетоф'янин Хелдай з Отніїла , а на його відділ двадцять і чотири тисячі . А над Ізраїлевими племенами були : для Рувимівців володар Еліезер , син Зіхрі ; для Симеонівців Шефатія , син Маахи . Для Левія Хашавія , син Кемуїла , для Аарона Садок . Для Юди Елігу , з Давидових братів , для Іссахара Омрі , син Михаїлів . Для Завулона Їшмая , син Овадії , для Нефталима Єрімот син Азріїлів . Для Єфремових синів Осія , син Азазії , для половини Манасіїного племени Йоїл , син Педаї . Для половини Манасії в Ґілеаді Їддо , син Захарія , для Веніямина Яасіїл , син Авнерів . Для Дана Азаріїл , син Єрохамів . Оце зверхники Ізраїлевих племен . А Давид не перелічив їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче , бо Господь сказав був , що розмножить Ізраїля , як зорі небесні . Йоав , син Церуїн , зачав був лічити , та не скінчив . І був за те гнів на Ізраїля , і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида . А над скарбами царськими Азмавет , Адіїлів син , а над скарбами на полі , у містах , і в селах та в баштах Єгонатан , син Уззійї . А над тими , що робили польову роботу , для праці , на землі Езрі , син Келувів . А над виноградниками рам'янин Шім'ї , а над тим , що в виноградниках для запасів вина шефам'янин Завді . А над оливками та над сикоморами , що в Шефелі , ґедерянин Баал-Ханан ; а над скарбами оливи Йоаш . А над великою худобою , що пасеться в Шароні , шаронянин Шітрай , а над великою худобою в долинах Шафат , син Адлаїв . А над верблюдами їзмаїльтянин Овіл , а над ослицями меронотянин Єхдея . А над дрібною худобою гаґрянин Язіз . Усі оці зверхники маєтку , що мав цар Давид . А Йонатан , Давидів дядько , був радник , він чоловік розумний та писар . А Єхіїл , син Нахмоніїв , був із царськими синами . А Ахітофель радник цареві , а арк'янин Хушай приятель царів . А по Ахітофелю Єгояда , син Бенаї , та Евіятар , а зверхник царського війська Йоав . І зібрав Давид усіх Ізраїлевих князів , зверхників племен , і зверхників відділів , що служать цареві , і тисячників , і сотників , і зверхників усякого маєтку та добутку царя та синів його разом з евнухами та лицарями , та всякого хороброго вояка до Єрусалиму . І встав цар Давид на ноги свої та й сказав : Послухайте мене , брати мої та народе мій ! Я серцем своїм був за те , щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підніжок ніг нашого Бога , й я приготовив потрібне на збудування . А Бог сказав мені : Ти не збудуєш храма для Мого Ймення , бо ти муж воєн і кров проливав . Та вибрав Господь , Бог Ізраїлів , мене з усього дому батька мого , щоб бути царем над Ізраїлем навіки , бо Юду вибрав Він на володаря , а серед Юдиного дому дім батька мого , а серед синів мого батька мене уподобав Собі , щоб настановити царем над усім Ізраїлем . А зо всіх моїх синів , бо багатьох синів дав мені Господь то Він вибрав сина мого Соломона , щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем . І Він сказав мені : Соломон , син твій , він збудує храма Мого та двори Мої , бо його Я вибрав Собі за сина , а Я буду йому за Отця . І міцно поставлю Я царство його аж навіки , якщо він буде сильний , щоб виконувати заповіді Мої та постанови Мої , як цього дня . А тепер на очах усього Ізраїля , Господнього збору , та в ушах нашого Бога говорю вам : Додержуйте й досліджуйте всі заповіді Господа , Бога вашого , щоб ви посіли цей добрий Край і віддали його в спадщину по собі синам вашим аж навіки . А тепер , сину мій Соломоне , знай Бога , Отця твого , і служи Йому всім серцем та всією душею , бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок . Якщо будеш шукати Його , то ти знайдеш Його , а якщо залишиш Його , Він залишить тебе назавжди . Тепер дивися , що Господь вибрав тебе збудувати дім на святиню . Будь міцний та роби ! І Давид дав своєму синові Соломонові взори Господнього дому : притвору , і домів його , і скарбниць його , і горниць його , і кімнат його внутрішніх , і дому для ковчегу , і взір усього , що було в дусі його для подвір'я Господнього дому , і для всіх кімнат навколо , для скарбів Божого дому та для скарбів святині , і для відділів священиків та Левитів , і для всякої праці служби Господнього дому , і для всяких речей для служби Господнього дому . І дав він золота вагою для золота , для всіх речей кожної служби ; і срібла для всіх срібних речей вагою , для всіх речей кожної служби ; і вагу для золотих свічників та золотих їхніх лямпадок , вагою кожного свічника та лямпадок його , і для срібних свічників , вагою для свічника та лямпадок його , за роботою кожного свічника . І дав золота вагою для столів хлібів показних , для кожного столу і срібла для срібних столів , і видельця , і кропильниці , і чарки чисте золото , і для золотих келіхів вагою для кожного келіха , і для келіхів срібних , вагою для кожного келіха . А для кадильного жертівника дав очищеного золота вагою , і на подобу воза , для золотих херувимів , що простягають крила свої й покривають над ковчегом Господнього заповіту . Усе це він зрозумів із письма з Господньої руки , що була над ним , усі роботи взору . І сказав Давид до сина свого Соломона : Будь сильний і будь відважний , і роби , не бійся та не лякайся , бо Господь Бог , Бог мій , з тобою , Він не покине тебе й не позоставить тебе аж до закінчення всієї праці роботи Господнього дому . . . А оце черги священиків та Левитів для всякої служби Божого дому . І будуть з тобою в усякій праці ревні люди , здібні на всяку службу , а начальники та ввесь народ , на всі накази твої . І сказав цар Давид до всього збору : Син мій Соломон , що його одного Бог вибрав , ще молодий та тендітний , а ця праця велика , бо не для людини ця будова , а для Господа Бога . А Я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога золото на золоті речі , і срібло на срібні , і мідь на мідяні , і залізо на залізні , і дерево на дерев'яні , каміння шогамське та до оправ , каміння нофехське та кольорове , і всякий дорогий камінь та безліч мармурового каміння . І ще , через моє замилування до дому Бога мого , є в мене скарб власного золота та срібла , і його я віддав для дому свого Бога , понад усе , що я заготовив для святого храму : три тисячі талантів золота , офірського золота , і сім тисяч очищеного срібла на покриття стін тих домів ; на кожну золоту річ та на кожну срібну , і на всяку працю рукою майстрів . І хто ще жертвує , щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа ? І стали жертвувати начальники батьківських родів та начальники Ізраїлевих племен , і тисячники та сотники , і начальники праці для царя . І дали вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч талантів та десять тисяч дарейків , і срібла десять тисяч талантів , і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів , а заліза сто тисяч талантів . А в кого знайшлося при ньому дорогоцінне каміння , ті дали його до скарбниці Господнього дому , до руки Ґершонівця Єхіїла . І радів народ за їхню жертву , бо вони жертвували Господеві з цілого серця , а також цар Давид радів великою радістю . І поблагословив Давид Господа на очах усього збору . І сказав Давид : Благословенний Ти , Господи , Боже Ізраїля , нашого батька , від віку й аж до віку ! Твоя , Господи , могутність і сила , і велич , і вічність , і слава , і все на небесах та на землі ! Твої , Господи , царства , і Ти піднесений над усім за Голову ! І багатство та слава від Тебе , і Ти пануєш над усім , і в руці Твоїй сила та хоробрість , і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все . А тепер , Боже наш , ми дякуємо Тобі , і славимо Ім'я Твоєї величі . І хто бо я , і хто народ мій , що маємо силу так жертвувати , як це ? Бо все це від Тебе , і з Твоєї руки дали ми Тобі . Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці , як усі наші батьки ! Наші дні на землі мов та тінь , і немає тривалого ! Господи , Боже наш , уся ця безліч , яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости , із Твоєї руки вона , і все це Твоє ! І я знаю , Боже мій , що Ти вивідуєш серце й любиш щирість . У щирості серця свого я пожертвував це все , а тепер бачу я з радістю народ Твій , який знаходиться тут , що жертвує себе Тобі . Господи , Боже Авраама , Ісака та Якова , наших батьків , збережи ж навіки цей напрямок думок серця народу Твого , і міцно скеруй їхнє серце до Себе ! А моєму синові Соломонові дай серце ціле , щоб виконувати заповіді Твої , свідоцтва Твої та устави Твої , і щоб чинити все , і щоб збудувати цю твердиню , яку я приготовив ! І сказав Давид до всього збору : Поблагословіть же Господа , вашого Бога ! І ввесь збір поблагословив Господа , Бога своїх батьків , і нахилилися , і вклонилися всі до землі Господеві й цареві ! І принесли вони для Господа жертви , і спалили цілопалення для Господа другого дня від того дня , тисячу бичків , тисячу баранів , тисячу овечок , і ливні їхні жертви , і безліч жертов за всього Ізраїля . І вони їли й пили перед Господом того дня з великою радістю , і вдруге настановили Соломона , Давидового сина , і помазали його Господеві на володаря , а Садока на священика . І сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида , і щастило йому , і його слухався ввесь Ізраїль . І всі князі та лицарі , а також усі сини царя Давида піддалися під Соломона . І Господь високо звеличив Соломона на очах усього Ізраїля , і дав на нього величність царства , якої не було перед ним ані на жодному цареві над Ізраїлем . І Давид , син Єссеїв , царював над усім Ізраїлем . А дні , що він царював над Ізраїлем , були сорок літ : у Хевроні царював він сім років , а в Єрусалимі царював тридцять і три . І помер він у добрій сивині , ситий днями , багатством та славою , а замість нього зацарював син його Соломон . А діла царя Давида , перші й останні , ось вони описані в історії провидця Самуїла , і в історії пророка Натана , і в історії прозорливця Ґада , разом з усім царством його , і лицарськістю його та часами , що перейшли над ним і над Ізраїлем , та над усіма царствами тих країв . І зміцнився Соломон , син Давидів , над царством своїм , а Господь , Бог його , був із ним та високо звеличив його . І сказав Соломон до всього Ізраїля , до тисячників та сотників , і до суддів , і до всіх начальників , до всього Ізраїля , до голів батьківських родів . І пішли Соломон та ввесь збір із ним до пагірка , що в Ґів'оні , бо там була скинія Божого заповіту , яку зробив Мойсей , раб Господній , у пустині . Але Божого ковчега Давид переніс із Кір'ят-Єаріму туди , де приготовив йому місце Давид , бо він поставив йому скинію в Єрусалимі . А мідяного жертівника , що зробив був Веселіїл , син Урії , сина Хурового , він поставив перед скинією Господньою . І звертався до нього Соломон та збір . І зійшов Соломон туди перед Господнє лице на мідяний жертівник , що належав до скинії заповіту , і приніс на ньому тисячу цілопалень . Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому : Зажадай , чого дати тобі ! І сказав Соломон до Бога : Ти зробив був велику милість з батьком моїм Давидом , і настановив царем мене замість нього . Тепер , Господи , Боже , нехай буде виповнене слово Твоє до батька мого Давида , бо Ти настановив мене царем над народом численним , як порох землі . Дай тепер мені мудрість та знання , щоб умів я виходити й входити перед цим народом , бо хто зможе судити цей великий Твій народ ? І сказав Бог до Соломона : За те , що оце було на серці твоїм , і ти не жадав багатства , маєтків та слави , ані душі ворогів своїх , а також довгих днів не жадав ти , а жадав для себе мудрости та знання , щоб судити народ Мій , над яким Я настановив тебе царем , то дасться тобі мудрість та знання , а багатство , і маєтки та славу Я дам тобі такі , яких не було між царями перед тобою , і по тобі не буде таких ! І прийшов Соломон із пагірка , що в Ґів'оні , до Єрусалиму , від скинії заповіту , і зацарював над Ізраїлем . І зібрав Соломон колесниць та верхівців , і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців , і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі . І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота , мов каміння , а кедрів зібрав , щодо численности , як сикомор , що в Шефелі . А коней , що були в Соломона , приводили з Єгипту та з Кеве ; царські купці купували їх з Кеве . І ходили вони , і вивозили з Єгипту колесницю за шість сотень срібла , а коня за сотню й п'ятдесят . І так вони вивозили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царів сирійських . І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царський для себе . І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах , а керівників над ними три тисячі й шість сотень . І послав Соломон до Хірама , царя тирського , говорячи : Як зробив ти з батьком моїм Давидом , і послав був йому кедри на будову дому його , щоб сидіти в ньому , так зроби й мені . Ось я будую храм для Ймення Господа , Бога мого , щоб присвятити Йому , щоб кадити перед Його лицем запашне кадило , і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір , на суботи й на молодики та на свята Господа , Бога нашого . Навіки це над Ізраїлем ! А храм , якого я будую , великий , бо Бог наш більший від усіх богів ! А хто має силу збудувати Йому храма , коли небо й небеса небес не обіймають Його ? І хто я , що збудую Йому храма ? Хіба тільки на кадіння перед лицем Його ! А тепер пошли мені чоловіка , здібного до роботи в золоті , і в сріблі , і в міді , і в залізі , і в пурпурі , і в червені , і в блакиті , і що вміє вирізувати різьби , разом із тими мистцями , що зо мною в Юді та в Єрусалимі , яких приготовив батько мій Давид . І пошли мені з Ливану дерева кедрового , кипарисового та сандалового , бо я знаю , що твої раби вміють рубати дерева ливанські . І оце мої раби будуть рабами твоїми , щоб наготовити мені безліч дерева , бо цей храм , що я будую , буде великий та пишний ! А ось дереворубам , що стинають дерева , рабам твоїм , дав я пшениці , як поживи , двадцять тисяч корів , та ячменю двадцять тисяч корів , і вина двадцять тисяч батів , і оливи двадцять тисяч батів . І сказав Хірам , цар тирський , листом і послав до Соломона : Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя . І сказав Хірам : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що вчинив небеса та землю , що дав цареві Давидові сина мудрого , який має розум та багатий на знання , що збудує дім Господній та дім царський для себе ! А тепер я посилаю мудрого чоловіка , що має знання , Хурам-Аві , сина жінки з Данових дочок , а батько його тирянин , що вміє робити в золоті та в сріблі , в міді , в залізі , в каміннях та в деревах , у пурпурі й у блакиті , і в віссоні , і в червені , і різати всяку різьбу , і виконувати всяку думку , що буде дана йому з мистцями твоїми та з мистцями пана мого Давида , батька твого . А тепер пшеницю й ячмінь , оливу та вино , про які казав мій пан , нехай посилає своїм рабам . А ми нарубаємо дерев із Ливану за всякою твоєю потребою , і спровадимо їх тобі плотами морем до Яфи , а ти спровадиш їх до Єрусалиму . І перелічив Соломон усіх людей приходьків , що в Ізраїлевому Краї , за переліком , що перелічив був їх його батько Давид , і було знайдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень . І він зробив із них сімдесят тисяч носіїв та вісімдесят тисяч каменотесів у горах , та тридцять тисяч і шість сотень керівників , що спонукували той народ до праці . І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морійя , що вказана була батькові його Давидові , на місці , яке приготовив Давид на тоці євусеянина Орнана . І зачав він будувати другого місяця , другого дня , четвертого року свого царювання . А це основа будови Божого дому : довжина шістдесят ліктів старою мірою , а ширина двадцять ліктів . А притвор , щодо довжини , був за шириною храму , двадцять ліктів , а вишина сто й двадцять . І покрив він його зсередини чистим золотом . А великий храм він покрив кипарисовим деревом , і покрив його добрим золотом , і наробив на ньому пальм та ланцюгів . І покрив він той храм дорогим каменем на оздобу , а золото золото було з Парваїму . І покрив він золотом храм , балки , пороги , і стіни його та його двері , а на стінах повирізував херувимів . І зробив дім Святого Святих : довжина його за шириною храму двадцять ліктів , і ширина його двадцять ліктів . І покрив він його добрим золотом , на таланти шість сотень . А вага цвяхів на шеклі золота п'ятдесят ; і горниці покрив золотом . І зробив він у домі Святого Святих двох херувимів різьб'яною роботою , і покрив їх золотом . А крила херувимів : довжина їх двадцять ліктів , крило одного на п'ять ліктів , дотикалося стіни храму , а крило інше п'ять ліктів , дотикалося крила другого херувима . А крило другого херувима п'ять ліктів , дотикалося стіни храму , а крило інше п'ять ліктів , прилягало до крила іншого херувима . Розтягнені крила цих херувимів двадцять ліктів ; і вони стояли на ногах своїх , а їхні обличчя до храму . І зробив він завісу , блакить , і пурпур , і червень , і віссон , і наробив на ній херувимів . І зробив він перед храмом два стовпи , тридцять і п'ять ліктів завдовжки , а маковиці , що на верху його , п'ять ліктів . І поробив ланцюги , як у девірі , і дав їх на верхи тих стовпів . І зробив сотню гранатових яблук , і дав на ланцюги . І поставив стовпи перед храмом , один з правиці , а один з лівиці . І назвав ім'я правому : Яхін , а ім'я лівому Боаз . І зробив мідяного жертівника , двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому , і десять ліктів височина йому . І зробив він лите море , десять на міру ліктем від краю його до краю його , навколо круглясте , і п'ять на міру ліктем височина йому . А шнур тридцять на міру ліктем оточував його навколо . А під ним постать волів , що зо всіх сторін оточують його , на десять ліктів на міру ліктем оточують море навколо ; два ряди волів відлиті при відливанні його . Воно стояло на дванадцятьох волах , три обернені на північ , і три обернені на захід , і три обернені на південь , і три обернені на схід . А море на них зверху , а всі зади їх до нутра . А грубина його долоня , а край його як робота краю келіха , квітки лілеї . Містило воно три тисячі батів . І зробив десять умивальниць , і поставив п'ять з правиці , а п'ять з лівиці , щоб мити в них , приготовлене на цілопалення полощуть у них , а море для священиків , щоб митися в ньому . І зробив десять золотих свічників , як належалося , і поставив їх у храмі п'ять з правиці , а п'ять з лівиці . І зробив десять столів , і поставив у храмі , п'ять з правиці , а п'ять з лівиці . І зробив сто золотих кропильниць . І зробив священиче подвір'я та подвір'я велике , і двері до подвір'я , і їхні двері покрив міддю . А море поставив з правого боку на південний схід . І поробив Хурам горнята , і лопатки , і кропильниці . І покінчив Хурам робити працю , яку зробив для царя Соломона в Божому домі : два стовпи , і кулі , і дві маковиці на верху тих стовпів , і дві мережки на покриття обидвох куль маковиць , що на верхах стовпів , і чотири сотні гранатових яблук для обох мережок , два ряди гранатових яблук для однієї мережки , щоб покрити обидві кулі маковиць , що на переді тих стовпів . І поробив підстави , і поробив умивальниці на тих підставах , одне море , і дванадцять волів під ним , і горнята , і лопатки , і видельця , і всі їхні речі поробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господнього дому з виполіруваної міді . На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та між Цередою . І наробив Соломон усіх цих речей дуже багато , бо не досліджена була вага міді . І поробив Соломон усі речі , що в Божому домі , та золотого жертівника й столи , а на них хліб показний , і свічники , і їхні лямпадки , щоб запалювати їх за постановою перед девіром , зо щирого золота . А квітки , і лямпадки , і щипчики із золота , з досконалого золота . А ножиці , і кропильниці , і ложки , і кадильниці зо щирого золота ; а вхід до дому , його внутрішні двері до Святого Святих та двері дому до храму із золота . І була закінчена вся праця , яку зробив Соломон для Господнього дому . І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида , і срібло , і золото , і всі ці речі дав до скарбниці Божого дому . Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старших , і всіх голів племен , начальників батьківських родів Ізраїлевих синів , щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста , воно Сіон . І були зібрані до царя всі ізраїльтяни в свято , воно сьомого місяця . І поприходили всі Ізраїлеві старші , і Левити понесли ковчега . І понесли ковчега та скинію заповіту , і всі святі речі , що в скинії , несли їх священики та Левити . А цар Соломон та вся Ізраїлева громада , що зібралася при ньому перед ковчегом , приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику , що через многоту не була ані записувана , ані лічена ! І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця , до девіру дому , до Святого Святих , під крила херувимів . А херувими простягали крила над місцем ковчега , і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху . А ті держаки були довгі , і головки тих держаків були видні з ковчегу , що перед девіром , а назовні не були видні . І були вони там аж до цього дня . У ковчезі не було нічого , тільки дві таблиці , що поклав Мойсей на Хориві , коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту . І сталося , як священики виходили із святині , а всі священики , що були там , освятилися , без додержання черг , а Левити співаки , усі вони , аж до Асафа , Гемана , Єдутуна , і синів їхніх та братів їхніх , убрані в віссон , з цимбалами , із арфами та з цитрами , стояли на схід від жертівника , а з ними сто й двадцять священиків , що сурмили на сурмах , і було воно для сурмачів та співаків як одне , щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві , і як загримів голос на сурмах , і на цимбалах , і на музичних знаряддях , і як хвалили Господа : Добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! то дім , дім Господній наповнився хмарою ! . . . І не могли священики стояти й служити через ту хмару , бо слава Господня наповнила дім Божий ! . . . Тоді Соломон проказав : Промовив Господь , що Він пробуватиме в мряці . А я збудував храм оселі Твоєї , і місце Твого пробування навіки ! І повернув цар обличчя своє , та й поблагословив увесь Ізраїлів збір , увесь же Ізраїлів збір стояв . А він сказав : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом , і руками Своїми виконав , кажучи : Від того дня , коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю , Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен , щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там . І не вибрав Я нікого , щоб був володарем над народом Моїм , Ізраїлем . Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там , і вибрав Я Давида , щоб був над народом Моїм , Ізраїлем . І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа , Бога Ізраїлевого . Та сказав Господь до мого батька Давида : За те , що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого , ти зробив добре , що було тобі на серці . Тільки ти не збудуєш цього храму , але син твій , що вийде із стегон твоїх , він збудує цей храм для Ймення Мого ! І сповнив Господь Своє слово , що Він говорив . І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні , як говорив був Господь , і я збудував оцей храм для Ймення Господа , Бога Ізраїлевого . І поставив я там ковчега , що в ньому Господній заповіт , якого Він склав з Ізраїлевими синами . І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору , і простяг свої руки . А Соломон зробив був мідяне стояло , і поставив його на середину подвір'я , п'ять ліктів довжина йому , і п'ять ліктів ширина йому , а три лікті вишина йому . І став він на ньому , і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору , і простяг свої руки до неба , та й сказав : Господи , Боже Ізраїлів ! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі ! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів , що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем . Ти сповнив Своєму рабові Давидові , батькові моєму , те , що говорив йому . І говорив Ти йому Своїми устами , а рукою Своєю виповнив , як цього дня . А тепер , Господи , Боже Ізраїлів , сповни для Свого раба Давида , мого батька , те , що говорив Ти йому , кажучи : Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих , що мають сидіти на Ізраїлевому троні , якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг , щоб ходити в Законі Моїм , як ти ходив перед лицем Моїм . А тепер , Господи , Боже Ізраїлів , нехай буде запевнене слово Твоє , яке Ти говорив рабові Своєму Давидові . Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі ? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе , що ж тоді храм цей , що я збудував ? І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання , Господи , Боже мій , щоб почути поклик та молитву , якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм , щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі , на те місце , про яке Ти сказав , що покладеш Ім'я Своє там , щоб почути молитву , якою буде молитися Твій раб на цьому місці . І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу , Ізраїля , що будуть молитися на цьому місці . І Ти почуєш із місця Свого пробування , із небес і почуєш , і пробачиш . Якщо згрішить людина про ти свого ближнього , і буде примушена принести клятву , щоб присягнути , і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі , то Ти почуєш із небес , і зробиш , і розсудиш Своїх рабів , обвинуватиш несправедливого , щоб дати його дорогу на його голову , й усправедливиш справедливого , щоб дати йому за його справедливістю . А якщо Твій народ , Ізраїль , буде вдарений ворогом , бо прогрішив Тобі , і коли вони звернуться , і будуть хвалити Ім'я Твоє , і будуть молитися , і будуть благати Тебе в цьому храмі , то Ти почуєш із небес , і простиш гріх народу Свого , Ізраїля , і вернеш їх до землі , яку дав Ти їм та їхнім батькам ! Коли затримається небо , і не буде дощу , бо прогрішаться Тобі , то вони помоляться на цьому місці , і будуть славити Ім'я Твоє , і з гріха свого навернуться , бо Ти будеш їх впокоряти , то Ти почуєш на небесах , і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого , Ізраїля , бо покажеш їм ту добру дорогу , якою вони підуть , і Ти даси дощ на Край Свій , якого Ти дав Своєму народові на спадщину ! Голод коли буде в Краю , моровиця коли буде , посуха , жовтачка , сарана , черва коли буде , коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його , коли буде яка пораза , яка хвороба , усяка молитва , усяке благання , що буде від якої людини чи від усього народу Твого , Ізраїля , коли кожен буде знати поразу свою та горе своє , і простягне руки свої до цього храму , то Ти почуєш із небес , із місця постійного пробування Свого , і пробачиш , і даси тому чоловікові за всіма його дорогами , бо Ти знаєш серце його , бо Ти один знаєш серце людських синів , щоб вони боялися Тебе , і ходили Твоїми дорогами по всі дні , які вони житимуть на поверхні землі , яку Ти дав батькам нашим ! Також і чужинця , який не з народу Твого , Ізраїля , і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого , і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого , і прийде , і помолиться в цьому храмі , то Ти почуєш це з небес , місця постійного пробування Свого , і зробиш усе , про що буде кликати до Тебе той чужинець , щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє , та щоб боялися Тебе , як народ Твій , Ізраїль , і щоб пізнали вони , що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом , що я збудував ! Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів , дорогою , якою Ти пошлеш їх , і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста , що Ти вибрав його , та храму , що я збудував для Ймення Твого , то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання , і вчиниш їм суд ! Коли вони згрішать Тобі , бо немає людини , щоб вона не згрішила , і Ти розгніваєшся на них , і даси їх ворогові , а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького , і коли вони прийдуть до розуму в краю , куди взяті до неволі , і навернуться , і будуть благати Тебе в краю своєї неволі , говорячи : Ми згрішили , скривили дорогу свою , і були ми несправедливі , і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі , куди їх поневолили , і помоляться в напрямі до свого Краю , що Ти дав їхнім батькам , і в напрямі міста , яке Ти вибрав , та храму , що я збудував для Ймення Твого , то Ти почуєш із небес , із постійного місця пробування Свого , їхню молитву та їхні благання , і вчиниш їм суд , і простиш Своєму народові , що вони згрішили Тобі ! Тепер , Боже мій , благаю , нехай будуть очі Твої відкриті , а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця ! А тепер , Устань же , о Господи , Боже , на Свій відпочинок , Ти й ковчег сили Твоєї ! Священики Твої , о Господи Боже , нехай у спасіння зодягнуться , а побожні Твої хай добром веселяться ! Господи Боже , не відвертай лиця від Свого помазанця , згадай же про милість Своєму рабові Давиду ! А коли Соломон закінчив молитися , то зійшов огонь із небес , поїв цілопалення та жертви , а слава Господня наповнила храм той ! І священики не могли ввійти до Господнього дому , бо слава Господня наповнила дім Господній ! А всі Ізраїлеві сини бачили , як сходив огонь та Господня слава на храм той , і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит , і вклонилися до землі , і дякували Господеві : Добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем . І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі , а худоби дрібної сто й двадцять тисяч . І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ . А священики стояли на вартах своїх , а Левити зо знаряддями Господньої пісні , що поробив цар Давид на подяку Господеві , Бо навіки Його милосердя , коли Давид хвалив ними ; і священики сурмили навпроти них , а ввесь Ізраїль стояв . . . І посвятив Соломон середину подвір'я , що перед Господнім домом , бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв , бо мідяний жертівник , якого зробив Соломон , не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою . І справив Соломон того часу те свято на сім день , а ввесь Ізраїль був з ним , дуже великий збір , що зійшовся звідти , де йдеться до Хамату , аж до єгипетського потоку . А восьмого дня справили віддання свята , бо обряд освячення жертівника справляли сім день , і свято сім день . А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів , радісних та веселосердих через усе те добро , що Господь учинив Давидові й Соломонові , та народові Своєму Ізраїлеві . І закінчив Соломон дім Господній та дім царський , та все , що приходило Соломонові на серце , щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму , пощастило йому . І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому : Вислухав Я молитви твої , та вибрав оце місце для Себе на храм жертви . Якщо Я замкну небеса , і не буде дощу , і якщо накажу сарані поїсти землю , і якщо нашлю моровицю на народ Мій , і впокоряться люди Мої , що над ними кличеться Ім'я Моє , і помоляться , і будуть шукати Ім'я Мого , і повернуть зо злих своїх доріг , то Я вислухаю з небес , і прощу їхній гріх , та й вилікую їхній Край ! Тепер очі Мої будуть відкриті , а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця . І тепер Я вибрав , і освятив цей храм , щоб Ім'я Моє було там аж навіки , Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні . А тепер , якщо будеш ходити перед лицем Моїм , як ходив був батько твій Давид , щоб зробити все , що наказав Я тобі , і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх , то поставлю певно трона царства твого , як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом , говорячи : Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі ! А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої , що Я дав вам , і підете , і будете служити іншим богам , і будете вклонятися їм , то Я повириваю їх з Моєї землі , яку дав їм , а цей храм , що Я освятив для Ймення Свого , відкину від лиця Свого , і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів ! А храм цей , що був найвищий , кожен , хто проходитиме біля нього , скам'яніє та й скаже : За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому ? . . . І відкажуть : За те , що вони покинули Господа , Бога батьків своїх , Який вивів їх з єгипетського краю , і держалися міцно інших богів , і вклонялися їм , і служили їм , тому Він навів на них усе оце лихо ! . . . І сталося по двадцятьох роках , коли Соломон будував дім Господній та свій дім , то міста , які дав Хурам Соломонові , Соломон розбудував їх , і осадив там Ізраїлевих синів . І пішов Соломон до Хават-Цови , і переміг її . І збудував він Тадмора в пустині , та всі міста для запасів , що побудував у Хаматі . І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній , твердинні міста , мури , двері та засуви , і Баалат , і всі міста для запасів , що були в Соломона , і всі міста для колесниць , і міста для верхівців , і всяке пожадання Соломона , що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані , та в усьому Краї його панування . Увесь народ , позосталий з хіттеян , і з амореян , і з періззеян , і з хіввеян , і з євусеян , що вони не з Ізраїля , з їхніх синів , що зосталися по них у Краї , що їх не повигублювали Ізраїлеві сини , то їх Соломон узяв на данину , і це позосталося аж до цього дня . А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці , але вони були військові , і зверхники сторожі його , і зверхники колесниць його та його верхівців . І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона , двісті і п'ятдесят , що панували над народом . А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому , що збудував для неї , як сказав : Не буде сидіти мені жінка в домі Давида , Ізраїлевого царя , бо святий він , бо Господній ковчег увійшов у нього . Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику , якого він збудував перед притвором , щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом , на суботи , і на молодики , і на свята три рази в році : в свято Опрісноків , і в свято Тижнів , і в свято Кучок . І поставив він , за розпорядком Давида , батька свого , черги священиків на їхню службу , і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня , і придверних в їхніх чергах для кожної брами , бо такий був наказ Давида , Божого чоловіка . І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів , щодо всякої речі й щодо скарбів . І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня , від заложення Господнього дому й аж до закінчення його , коли був закінчений дім Господній . Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї . І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів , що знали море . І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру , і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота , і привезли до царя Соломона . А цариця Шеви почула була про славу Соломонову , і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі . Прийшла вона з дуже великим багатством , із верблюдами , що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння . І прийшла вона до Соломона , і говорила з ним про все , що було на серці її . І Соломон вияснив їй усі її запити , і не було запиту , незнаного Соломонові , якого не порішив би він їй . І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім , що він збудував , і їжу столу його , і мешкання рабів його , і поставу слуг його та їхні одежі , і чашників його , та їхні одежі , і вхід його , яким він уходить до Господнього дому , і не могла вона з дива вийти ! І сказала вона до царя : Правдою було те , що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість . І не повірила я їхнім словам , аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі , і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости : ти перевищив славу , про яку я чула ! Щасливі люди твої , і щасливі оці твої слуги , що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість ! Нехай буде благословенний Господь , Бог твій , що вподобав тебе , щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа , Бога твого , через любов Бога твого до Ізраїля , щоб утвердити його навіки . І Він настановив тебе над ними царем , щоб чинити право та справедливість ! І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота , і дуже багато пахощів та дороге каміння . І більш уже не було таких пахощів , як ті , що цариця Шеви дала цареві Соломонові ! І також Хурамові раби та раби Соломонові , що довозили золото з Офіру , спроваджували алмуґове дерево та дороге каміння . І поробив цар з алмуґового дерева сходи для Господнього дому та для дому царського , і гусла , і арфи для співаків . І такі речі , як вони , не бачені перед тим в юдейському Краї ! А цар Соломон дав цариці Шеви все бажання її , чого вона бажала , окрім такого , що вона привезла до царя . І пішла вона назад до свого краю , вона та слуги її . І була вага того золота , що приходило для Соломона в одному році , шість сотень і шістдесят і шість талантів золота , окрім того , що приходило від купців та з торговлі ходячих . І всі царі арабські та намісники Краю довозили золото й срібло Соломонові . І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота , шість сотень шеклів кутого золота йшло на одного щита , та три сотні щитів менших із кутого золота , три сотні шеклів золота йшло на одного щита . І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу . І зробив цар великого трона зо слонової кости , і покрив його чистим золотом . У трона було шість східців та підніжжя з золота позад трону , та поруччя з цього й з того боку при місці сидіння , та два леви , що стояли при поруччях . І дванадцять левів стояли там на шости ступенях з того й з того боку . По всіх царствах не було так зробленого ! І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото , і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото , нічого з срібла , воно за Соломонових днів не рахувалося за щось . Бо цареві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами . Раз на три роки приходили таршіські кораблі , що довозили золото та срібло , слонову кість , і мавп та пав . І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів , щодо багатства та щодо мудрости . І всі земні царі хотіли бачити Соломона , щоб послухати його мудрости , що Бог дав у його серце . І вони приносили кожен свого дара , речі срібні та речі золоті , й одежу , зброю та пахощі , коні та мули , що на рік припадало . І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць , і дванадцять тисяч верхівців , і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі . І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян , і аж до єгипетської границі . І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла , мов того каміння , а кедрів наскладав , щодо численности , як сикомори , що в Шефелі ! А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв . А решта Соломонових діл , перших та останніх , ото вони описані в історії пророка Натана , і в пророцтві шілонянина Ахійї , і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама , Неватового сина . І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ . І спочив Соломон за своїми батьками , і поховали його в Місті Давида , батька його , а замість нього зацарював син його Рехав'ам . І пішов Рехав'ам до Сихему , бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль , щоб настановити його царем . І сталося , як почув це Єровоам , Неватів син , він був в Єгипті , куди втік від царя Соломона , то вернувся Єровоам з Єгипту . І послали й покликали його . І прийшов Єровоам та ввесь Ізраїль , і вони говорили до Рехав'ама , кажучи : Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо , а ти полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо , що наклав він був на нас , і ми будемо служити тобі . А він відказав їм : Ідіть ще на три дні , і верніться до мене . І пішов той народ . І радився цар Рехав'ам зо старшими , що стояли перед обличчям його батька Соломона , коли він був живий , говорячи : Як ви радите відповісти цьому народові ? І вони говорили йому , кажучи : Якщо ти будеш добрим для цього народу , і зробиш за волею їх , і говоритимеш їм добрі слова , то вони будуть тобі рабами по всі дні . Та він відкинув пораду старших , що радили йому , і радився з молодиками , що виросли разом із ним , що стояли перед ним . І сказав він до них : Що ви радите , і що відповімо цьому народові , який говорив мені , кажучи : Полегши ярмо , яке твій батько наклав був на нас . І говорили з ним ті молодики , що виросли з ним , кажучи : Так скажеш тому народові , що промовляв до тебе , говорячи : Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо , а ти дай полегшу нам . Отак скажеш до них : Мій мізинець грубший за стегна мого батька ! А тепер : мій батько наклав був на вас тяжке ярмо , а я добавлю до вашого ярма ! Батько мій карав вас бичами , а я битиму скорпіонами . . . І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня , як цар говорив , кажучи : Верніться до мене третього дня . І цар жорстоко відповів їм . І відкинув цар Рехав'ам пораду старших , і говорив до них за порадою тих молодиків , кажучи : Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо , а я добавлю до нього ! Батько мій карав вас бичами , а я скорпіонами ! . . . І не послухався цар народу , бо це спричинене було від Бога , щоб справдити Господеві слово Своє , яке Він говорив був через шілонянина Ахійю , Неватового сина . І побачив увесь Ізраїль , що цар не послухався їх , і народ відповів цареві , кажучи : Яка нам частина в Давиді ? І спадщини нема нам у сині Єссея ! Усі до наметів своїх , о Ізраїлю ! Познай тепер дім свій , Давиде ! І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх . . . А Ізраїлеві сини , що сиділи в Юдиних містах , то над ними зацарював Рехав'ам . І послав цар Рехав'ам Гадорама , що був над даниною , та Ізраїлеві сини закидали його камінням , і він помер . А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму . . . І відпав Ізраїль від Давидового дому , і так є аж до цього дня . І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму , і зібрав дім Юдин та Веніяминів , сто й вісімдесят тисяч вибраних військових , щоб воювати з Ізраїлем , щоб вернути царство Рехав'амові . І було Господнє слово до Шемаї , чоловіка Божого , говорячи : Скажи Рехав'амові , Соломонову синові , цареві Юдиному , та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині , говорячи : Так сказав Господь : Не йдіть і не воюйте з своїми братами ! Верніться кожен до дому свого , бо ця річ сталася від Мене ! І вони послухалися Господніх слів , і вернулися з походу на Єровоама . І осівся Рехав'ам в Єрусалимі , і побудував твердинні міста в Юді . І збудував він Віфлеєма , і Етама , і Текою , і Бет-Цура , і Сохо , і Адуллама , і Ґата , і Марешу , і Зіфа , і Адораїма , і Лахіша , і Азеку , і Цор'у , і Айялона , і Хеврона , що в Юді та в Веніямині , міста твердинні . І зміцнив він ті твердині , і дав у них начальників , і запаси , і оливи , і вина , а до кожного окремого міста великі щити та ратища , і дуже сильно їх позміцнював . І був його Юда та Веніямин . А священики та Левити , що були в усьому Ізраїлі , зібралися до нього з усієї їхньої границі . Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою , і приходили до Юди та до Єрусалиму , бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві , і понаставляли собі священиків для пагірків та демонів , та для тельців , що він понароблював . А за ними , зо всіх Ізраїлевих племен ті , що віддавали своє серце шукати Господа , Бога Ізраїля , приходили до Єрусалиму приносити жертви Господеві , Богові батьків своїх . І зміцнили вони Юдине царство , і підсилили Рехав'ама , Соломонового сина , на три роки , бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона . І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат , дочку Єрімота , Давидового сина , та Авіхаїл , дочку Еліава , Ісаєвого сина . І вона породила йому синів : Єуша , і Шемарію , Загама . А по ній він узяв Мааху , дочку Авесаломову , і вона породила йому Авійю , і Аттая , і Зізу , і Шеломіта . І покохав Рехав'ам Мааху , Авесаломову дочку , над усіх жінок своїх та наложниць своїх , бо він узяв вісімнадцять жінок та шістдесят наложниць , і породив двадцять і вісім синів та шістдесят дочок . А за голову Рехав'ам поставив Авійю , Маахиного сина , за володаря серед братів його , бо він хотів настановити його царем . І мудро він чинив , і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина , до всіх твердинних міст , і дав їм багате утримання , і підшукав їм багато жінок . І сталося , як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний , то покинув він , і ввесь Ізраїль із ним , Господнього Закона . І сталося п'ятого року царя Рехав'ама , пішов Шішак , єгипетський цар , на Єрусалим , бо вони спроневірилися Господеві , з тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців : і не було числа для народу , що прийшов із ним з Єгипту , ливіянам , суккійянам та кушанам . І здобув він твердинні міста , що в Юді , і прийшов аж до Єрусалиму . А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників , що зібралися до Єрусалиму , утікаючи перед Шішаком , та й сказав до них : Так сказав Господь : Ви залишили Мене , а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку ! І впокорилися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали : Справедливий Господь ! А коли Господь побачив , що вони впокорилися , то було Господнє слово до Шемаї , говорячи : Упокорилися вони , не нищитиму їх , але дам їм трохи людей на порятунок , і не виллється гнів Мій на Єрусалим через Шішака . Бо вони стануть йому за рабів , та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним . І вийшов Шішак , єгипетський цар , на Єрусалим , і забрав скарби Господнього дому та скарби дому царевого , і все позабирав . І забрав він золоті щити , що Соломон поробив був . А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити , і склав їх на руки зверхника сторожів , що стерегли вхід до царського дому . І бувало , як тільки цар ішов до Господнього дому , приходили бігуни , та й носили їх , а потім вертали їх до комори бігунів . А коли він впокорився , то відвернувся від нього Господній гнів , і не знищив його аж до вигублення . Та й у Юдеї були ще справи добрі . І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював . А Рехав'ам був віку сорока й одного року , коли зацарював , і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі , у тому місті , яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен , щоб покласти там Своє Ймення . А ім'я його матері аммонітка Наама . І робив він лихе , бо не схиляв свого серця , щоб звертатися до Господа . А Рехав'амові діла , перші й останні , ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо : Родословні книги . І точилися війни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні . І спочив Рехав'ам зо своїми батьками , і був він похований у Давидовому Місті , а замість нього зацарював його син Авійя . Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою . Три роки царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Міхая , дочка Уріїла з Ґів'ї . І війна точилася між Авійєю та між Єровоамом . І зачав Авійя війну з військом хоробрих вояків , чотири сотні тисяч вибраних мужів , а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома сотнями тисяч вибраних мужів , хоробрих вояків . І встав Авійя з-над гори Цемараїм , що в Єфремових горах , та й сказав : Послухайте мене , Єровоаме , та ввесь Ізраїлю ! Чи ж не вам знати , що Господь , Бог Ізраїлів , дав Давидові царство над Ізраїлем навіки , йому та синам його , соляною умовою ? Та встав Єровоам , Неватів син , раб Соломона , Давидового сина , і збунтувався на пана свого . І зібралися до нього люди пусті , нікчемні , і стали міцніші від Рехав'ама , Соломонового сина . А Рехав'ам був юнак та м'якосердий , і не був сильним проти них . А тепер ви говорите , щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів , а вас велика кількість , і з вами золоті тельці , яких Єровоам понароблював вам за богів . Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків , Ааронових синів , та Левитів ? І понаставляли ви собі священиків , як ставлять народи цих країв , кожен , хто прийде , щоб посвятитися молодим бичком та сімома баранами , то стає священиком для того , що не є Богом . А ми , Бог наш Господь , і ми не полишили Його , а наші священики , що служать Господеві , це Ааронові сини , а Левити при службі . І ми приносимо Господеві цілопалення кожного ранку та кожного вечора , і запашне кадило , і укладання хліба на чистому столі , і золотий свічник та лямпади його , щоб запалювати кожного вечора , бо ми стережемо службу Господа , нашого Бога , а ви полишили Його ! І ось з нами на чолі Бог , і священики Його , і голосні сурми , щоб сурмити на вас . Ізраїлеві сини , не воюйте з Господом , Богом вашим , бо вам не поведеться ! А Єровоам вирядив засідку , щоб пішла позад них , і були вони перед Юдою , а засідка позад них . І обернулися юдеї , аж ось у них бій спереду та ззаду ! І кликали вони до Господа , а священики сурмили в сурми . . . І закричали юдеї . І сталося , як юдеї закричали , то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою . І повтікали ізраїльтяни перед Юдою , і Бог дав їх в їхню руку . І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою , і попадали трупи з Ізраїля , п'ять сотень тисяч вибраних мужів ! І впокорилися Ізраїлеві сини того часу , а Юдині сини зміцніли , бо опиралися на Господа , Бога їхніх батьків . І гнався Авійя за Єровоамом , і здобув від нього міста : Бет-Ел та залежні його міста , і Єшану та залежні її міста , і Ефрон та залежні його міста . І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї . І вдарив його Господь , і він помер . І зміцнився Авійя , і взяв собі чотирнадцять жінок , і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочок . А решта Авійєвих діл , і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо . І спочив Авійя зо своїми батьками , і поховали його в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Аса . За його днів заспокоївся Край на десять літ . І робив Аса добре та вгодне в очах Господа , Бога свого . І повсував він жертівники чужих богів та пагірки , і порозбивав камінні стовпи для божків , і постинав святі дерева . І наказав він Юді звертатися до Господа , Бога батьків своїх , і виконувати Його Закона та заповідь . І повсував він зо всіх Юдиних міст пагірки та подоби сонця . І заспокоїлося царство при ньому . І побудував він твердинні міста в Юді , бо заспокоївся Край , і не було на нього війни за тих років , бо Господь дав йому мир . І сказав він до Юди : Побудуймо ці міста , й оточімо муром та баштами , ворітьми та засувами . Іще він , цей Край , наш , бо зверталися ми до Господа , нашого Бога . Зверталися ми , і Він дав нам мир навколо . І побудували , і їм щастило . І було в Аси війська : носіїв великих щитів та ратищ з Юди три сотні тисяч , а з Веніямина таких , що носять малого щита , та лучників двісті й вісімдесят тисяч . Усі вони хоробрі вояки . І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома сотнями колесниць , і прибув аж до Мареші . І вийшов Аса проти нього , і вони вставилися до бою в долині Цефат при Мареші . І кликнув Аса до Господа . Бога свого , та й сказав : Господи , нема кому , крім Тебе , допомогти численному або безсилому . Допоможи нам , Господи , Боже наш , бо ми на Тебе опираємося , і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч . Господи , Ти Бог наш , нехай людина не має сили проти Тебе ! І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою , і кушеяни повтікали . І гнав їх Аса та народ , що був з ним , аж до Ґерару . І попадало з кушеян багато , так що ніхто з них не залишився живий , бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його . І понесли вони дуже багато здобичі . І побили вони всі міста навколо Ґерару , бо Господній страх був на них . І пограбували вони всі ті міста , бо в них було багато здобичі . Порозбивали вони також намети чередників , і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів , та й вернулися до Єрусалиму . А Азарія , син Оведів , злинув на нього Дух Божий . І вийшов він перед Асу та й сказав йому : Послухайте мене , Асо та ввесь Юдо й Веніямине ! Господь з вами , якщо будете з Ним , і якщо будете Його шукати , дасть вам знайти Себе . А якщо ви полишите Його , полишить Він вас ! У Ізраїля було багато днів , коли був він без правдивого Бога , і без священика-вчителя та без Закону . І вернувся він в утиску своєму до Господа , Бога Ізраїлевого , і вони шукали Його , і Він дав їм знайти Себе . А тими часами не було спокою ані тому , хто виходить , ані тому , хто входить , бо були великі неспокої в усіх мешканців Краю . І воював народ проти народу та місто проти міста , бо Бог побентежив їх усяким лихом . А ви будьте міцні , і нехай не слабнуть ваші руки , бо є нагорода для вашої чинности ! А коли Аса почув оці слова та пророцтво , яке говорив пророк Азарія , син Оведів , то зміцнився , і повикидав поганські гидоти зо всього краю Юдиного та Веніяминового , та з міст , які він здобув з Єфремових гір , і відновив Господнього жертівника , що перед Господнім притвором . І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих , що мешкали часово з ними з Єфрему , і з Манасії , і з Симеона , бо дуже багато поперебігали до нього з Ізраїля , коли побачили , що з ним Господь , його Бог . І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця , п'ятнадцятого року царювання Аси . І принесли вони того дня в жертву для Господа зо здобичі , яку поприводили : худоби великої сім сотень , а худоби дрібної сім тисяч . І ввійшли вони в умову , щоб звертатися до Господа , Бога їхніх батьків , усім своїм серцем та всією своєю душею . А кожен , хто не буде звертатися до Господа , Бога Ізраїля , буде забитий від малого й аж до великого , від чоловіка й аж до жінки . І заприсяглися вони Господеві голосом сильним , і окликом , і сурмами , і рогами . І тішився ввесь Юда тією присягою , бо вони заприсяглися всім серцем своїм , і всією своєю волею шукали Його , і Він дав їм знайти Себе . І Господь дав їм мир навколо . І навіть Мааху , матір царя Аси , й її він позбавив права бути царицею , бо вона зробила була ідола Астарти . І Аса порубав боввана її , і розтер , і спалив у долині Кедрон . Та пагірки не минулися в Ізраїля , але Асине серце було все з Господом по всі його дні . І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої , срібло , і золото , і посуд . А війни не було аж до тридцять й п'ятого року царювання Аси . Тридцятого й шостого року царювання Аси пішов Баша , Ізраїлів цар , проти Юди , і будував Раму , щоб не дати нікому від Аси , царя Юдиного , виходити та входити . І виніс Аса срібло та золото із скарбниць Господнього дому та дому царевого , і послав до Бен-Гадада , царя сирійського , що сидів у Дамаску , говорячи : Є умова між мною та між тобою , і між батьком моїм та батьком твоїм . Ось послав я тобі срібла та золота , іди , зламай умову свою з Башею , царем Ізраїлевим , і нехай він відійде від мене . І послухався Бен-Гадад царя Аси , і послав зверхників свого війська на Ізраїлеві міста , і вони поруйнували Іййона , і Дана , і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефталимових . І сталося , як Баша це почув , то перестав будувати Раму , і спинив свою працю . А цар Аса взяв усього Юду , і вони повиносили каміння Рами та її дерево , що з них будував був Баша , і побудував з того Ґеву та Міцпу . А того часу прийшов прозорливець Ханані до Аси , Юдиного царя , та й сказав до нього : Через те , що ти спирався на сирійського царя , а не сперся на Господа , Бога свого , тому втекло з твоєї руки військо сирійського царя . Чи ж не були кушеяни та ливіяни військом дуже великим , колесницями й верхівцями дуже численними ? Та коли ти сперся на Господа , Він дав їх у твою руку . Бо очі Господні дивляться по всій землі , щоб зміцнити тих , у кого все їхнє серце до Нього . Тому зробив ти нерозумно , бо відтепер будуть у тебе війни ! І розгнівався Аса на прозорливця , і дав його до в'язниці , бо був у гніві на нього за це . І Аса тиснув декого з народу того часу . І оце Асині діла , перші та останні , ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів . І занедужав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царювання на свої ноги , і хвороба його була тяжка . Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа , але до лікарів . І спочив Аса з своїми батьками , і помер сорокового й першого року свого царювання . І поховали його в його гробницях , які він викопав собі в Давидовому Місті . І поклали його на ложі , що він наповнив пахощами та різними , по-містецькому зробленими , мастями . І спалили йому дуже велике паління . А замість нього зацарював син його Йосафат , та зміцнився над Ізраїлем . І поставив він військо по всіх укріплених Юдиних містах , і дав залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах , які був здобув його батько Аса . І був Господь з Йосафатом , бо він ходив першими дорогами батька свого Давида , і не шукав Ваалів . Бо він звертався до Бога свого батька , і ходив за Його заповідями , а не за чином Ізраїля . І Господь зміцнив його царство в руці його , і вся Юдея давала дарунка Йосафатові , і було в нього багато багатства та слави . І повищилось серце його на Господніх дорогах , і він іще повсовував пагірки та Астарти з Юди . А третього року свого царювання послав він до своїх зверхників , до Бен-Хаїла , і до Овадії , і до Захарія , і до Натанаїла , і до Міхаї , щоб вони навчали в Юдиних містах . А з ними були Левити : Шемая , і Натанія , і Зевадія , і Асаїл , і Шемірамот , і Єгонатан , і Адонійя , і Товійя , і Тов-Адонійя , Левити , а з ними Елішама та Єгорам , священики . І навчали вони в Юдеї , а з ними була книга Закону Господнього . І ходили вони довкола по всіх Юдиних містах , і навчали серед народу . І був страх Господній на всіх царствах краю , що навколо Юди , і вони не воювали з Йосафатом . А від филистимлян приносили Йосафатові дари та срібло данини ; також араби приводили йому дрібну худобу : сім тисяч і сім сотень баранів та сім тисяч і сім сотень козлів . І Йосафат усе зростав угору . І побудував він в Юді твердині та міста на запаси . І мав він багато добра по Юдиних містах , і мужів військових , хоробрих вояків в Єрусалимі . А оце їхній перегляд , за домами їхніх батьків . Від Юди тисячники : зверхник Адна , а з ним три сотні тисяч хоробрих вояків . А при ньому зверхник Єгоханан , а з ним двісті й вісімдесят тисяч . А при ньому Амасія , син Зіхрі , що присвятив себе Господеві , а з ним двісті тисяч хоробрих вояків . А від Веніямина : хоробрий вояк Ел'яда , а з ним двісті тисяч узброєних луком та щитом . А при ньому Єгозавад , а з ним сто й вісімдесят тисяч узброєного війська . Оці служили цареві , опріч тих , яких цар умістив по твердинних містах по всьому Юді . І було в Йосафата багато багатства та слави , і він посвоячився з Ахавом . А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії . І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові , що з ним , і намовив його піти на ґілеадський Рамот . І сказав Ахав , цар Ізраїлів , до Йосафата , царя Юдиного : Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту ? А той відказав йому : Я як ти , народ мій як твій народ , і буду з тобою на війні . І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя : Вивідай зараз слово Господнє ! І зібрав Ізраїлів цар пророків , чотири сотні чоловіка , та й сказав до них : Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот , чи занехати ? А ті сказали : Іди , і Бог дасть його в цареву руку ! І сказав Йосафат : Чи нема тут іще Господнього пророка , і звернімось до нього . І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Є ще один муж , щоб через нього звернутися до Господа . Та я ненавиджу його , бо він не пророкує на мене добре , а по всі дні свої тільки лихе . Це Міхей , син Їмлин . А Йосафат відказав : Нехай цар не говорить таке ! І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав : Приведи скоріше Міхея , Їмлиного сина ! А цар Ізраїлів та Йосафат , цар Юдин , сиділи кожен на троні своїм , повбирані в шати ; а сиділи вони при вході брами Самарії , а всі пророки пророкували перед ними . А Цідкійя , Кенаанин син , зробив собі залізні роги й сказав : Так сказав Господь : Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх ! І всі пророки пророкували так , говорячи : Виходь до ґілеадського Рамоту , і май успіх , і Господь дасть його в цареву руку ! А той посланець , що пішов покликати Міхея , говорив до нього , кажучи : Ось слова тих пророків , одноусно звіщають цареві добро . Нехай же буде слово твоє таке , як кожного з них , і ти говоритимеш добре . І сказав Міхей : Як живий Господь , те , що скаже Господь , тільки те говоритиму ! І прийшов він до царя , а цар сказав до нього : Міхею , чи йти на війну до ґілеадського Рамоту , чи занехати ? А той відказав : Вийдіть , і будете мати успіх , і вони будуть дані в вашу руку . І сказав йому цар : Аж скільки разів я заприсягав тебе , що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім'я Господа ? А той відказав : Я бачив усього Ізраїля , розпорошеного по горах , немов вівці , що не мають пастуха . І сказав Господь : Немає в них пана , нехай вернуться з миром кожен до дому свого ! І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Чи ж не казав я тобі , він не буде пророкувати мені доброго , а тільки лихе ? А Міхей відказав : Тому послухайте Господнього слова : Бачив я Господа , що сидів на престолі Своїм , а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його . І сказав Господь : Хто намовить Ахава , Ізраїлевого царя , і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті ? І говорили : той говорив так , а той говорив так . І вийшов дух , і став перед Господнім лицем та й сказав : Я намовлю його ! І сказав йому Господь : Чим ? А той відказав : Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків . А Господь сказав : Ти намовиш , а також переможеш ; вийди та й зроби так ! А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків , і Господь говорив на тебе недобре . . . І підійшов Цідкійя , Кенаанин син , і вдарив Міхея по щоці та й сказав : Кудою це перейшов Дух Господній від мене , щоб говорити з тобою ? А Міхей відказав : Ось ти побачиш це того дня , коли ввійдеш до внутрішньої кімнати , щоб сховатися . . . І сказав Ізраїлів цар : Візьміть Міхея , і відведіть його до Амона , зверхника міста , та до Йоаша , царевого сина , та й скажете : Отак сказав цар : Посадіть оцього до в'язничного дому , і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води , аж поки я не вернуся з миром . А Міхей відказав : Якщо справді вернешся ти з миром , то не говорив Господь через мене . І до того сказав : Слухайте це , усі люди ! І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат , цар Юдин , до ґілеадського Рамоту . І сказав Ізраїлів цар до Йосафата : Я переберуся й піду на бій , а ти вбери свої шати ! І перебрався Ізраїлів цар , і пішли на бій . А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць , говорячи : Не воюйте ні з малим , ні з великим , а тільки з самим Ізраїлевим царем ! І сталося , як зверхники колесниць побачили Йонатана , то вони сказали : Це Ізраїлів цар ! І вони оточили його , щоб воювати . І закричав Йосафат , і Господь допоміг йому , і Бог звабив їх від нього . І сталося , як зверхники колесниць побачили , що це не Ізраїлів цар , то повернули від нього . А один чоловік знехотя натягнув лука , та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем . А той сказав візникові : Заверни назад , і випровадь мене від війська , бо я ранений . . . І збільшився бій того дня , а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора . І помер він під час заходу сонця . . . І вернувся Йосафат , цар Юдин , із миром до дому свого до Єрусалиму . І вийшов перед нього прозорливець Єгу , син Ханані , та й сказав до царя Йосафата : Чи будеш допомагати несправедливому , а тих , хто ненавидить Господа , будеш любити ? І за це на тобі гнів від Господнього лиця . Але й добрі речі знайшлися при тобі , бо ти повигублював Астарти з Краю , і нахилив своє серце , щоб шукати Господа . І осівся Йосафат в Єрусалимі , і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір , і навертав їх до Господа , Бога їхніх батьків . І понаставляв він суддів у Краю , по всіх укріплених Юдиних містах , для кожного міста . І сказав він до суддів : Дивіться , що ви робите , бо не для людини ви судите , але для Господа , і Він з вами в справі суду . А тепер нехай буде Господній страх на вас . Стережіться й робіть , бо нема в Господа , Бога нашого , кривди , ані огляду на особу , ані брання дарунка . А також в Єрусалимі понаставляв Йосафат з Левитів і з священиків та з голів батьківських домів Ізраїля для Господнього суду та для суперечок . І вернулися вони до Єрусалиму . І він наказав їм , говорячи : Отак чиніть у страху Господньому , вірністю та цілим серцем . А щодо всякої суперечки , що прийде до вас від ваших братів , що сидять по містах своїх , де треба розсудити чи то за кров , чи то за Закон , чи то за заповідь , устави , чи за права , то остережете їх , і вони не згрішать Господеві , і не буде гніву на вас та на ваших братів . Так робіть , і не згрішите ! А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей , а Завадія , син Ізмаїлів , володар Юдиного дому , до всякої царевої речі , і писарі Левити перед вами . Будьте міцні й зробіть , і нехай буде Господь з добрим ! І сталося по тому , пішли моавітяни та аммонітяни , а з ними деякі з меунян , проти Йосафата на війну . І прийшли , і донесли Йосафатові , говорячи : Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря , з Сирії , і ось вони в Хаццон-Тамарі , воно Ен-Ґеді . І злякався Йосафат , і постановив звернутися до Господа . І він проголосив піст на всю Юдею . І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа , також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа . І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі , перед новим подвір'ям , та й сказав : Господи , Боже батьків наших ! Чи ж не Ти Бог на небесах ? І Ти пануєш над усіма царствами народів , і в руці Твоїй сила та міць , і немає такого , хто б став проти Тебе ! Чи ж не Ти , Боже наш , повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм , Ізраїлем , і дав його Авраамовому насінню , Твоєму приятелеві навіки ? І вони осілися в ньому , і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого , говорячи : Якщо прийде на нас зло , меч укарання , чи моровиця , чи голод , то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм , бо Ім'я Твоє в цьому храмі , і будемо кликати до Тебе з нашого утиску , і Ти почуєш , і спасеш . А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр , що через них Ти не дав ізраїльтянам іти , коли вони виходили були з єгипетського краю , і вони минули їх , і не вигубили їх , і оце вони відплачують нам навалою , щоб вигнати нас із спадку Твого , який Ти віддав нам . Боже наш , чи ж Ти не осудиш їх ? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною , що приходить на нас , і ми не знаємо , що зробимо , бо наші очі на Тебе ! А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем , також діти їхні , жінки їхні та їхні сини . А Яхазіїл , син Захарія , сина Бенаї , Єіїла , сина Маттанії , Левит із Асафових синів , був на ньому Дух Господній серед збору , і він сказав : Послухайте , ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате ! Так говорить до вас Господь : Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою , бо не ваша ця війна , але Божа ! Узавтра зійдіть на них , ось вони входять збіччям Ціцу , і ви їх знайдете на кінці долини , навпроти пустині Єруїл . Не вам воювати в цьому , поставтеся й станьте , і побачите , що Господнє спасіння з вами , Юдо й Єрусалиме ! Не бійтеся й не жахайтеся , узавтра виходьте перед них , а Господь буде з вами ! І вклонився Йосафат обличчям до землі , а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем , щоб уклонитися Господеві . І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців , щоб хвалити Господа , Бога Ізраїлевого сильним голосом , високим . І повставали вони рано вранці , і вийшли до пустині Текоя . А як вони виходили , став Йосафат та й сказав : Послухайте мене , Юда та мешканці Єрусалиму ! Віруйте в Господа , вашого Бога , і будете запевнені , вірте пророкам Його , і пощаститься вам ! І радився він з народом , і поставив співаків для Господа , і вони хвалили величність святости , коли йшли перед озброєними , і говорили : Дякуйте Господу , бо навіки Його милосердя ! А того часу , коли зачали вони співати та хвалити , дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр , що прийшли були проти Юди , і були вони побиті , бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр , щоб учинити їх закляттям , і щоб вигубити . А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру , стали помагати один проти одного , щоб вигубити себе . І коли Юда прийшов на вартівню до пустині , і поглянули вони на натовп , аж ось трупи , що попадали на землю , і не було урятованого ! І прийшов Йосафат та народ його , щоб пограбувати їхню здобич , і знайшли серед них дуже багато і маєтку , і одежі , і коштовностей , і понабирали собі стільки , що не могли нести . І вони три дні все грабували ту здобич , бо численна була вона ! А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха , бо там благословляли Господа ; тому назвали ім'я тому місцю : долина Бераха , і так воно зветься аж до сьогодні . І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни , а Йосафат на чолі їх , щоб вернутися до Єрусалиму з радістю , бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів . І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому . І був Божий страх на всі царства країв , коли вони почули , що Господь воював з Ізраїлевими ворогами . . . І заспокоїлося Йосафатове царство , і дав йому його Бог мир навколо . І царював Йосафат над Юдою . Він був віку тридцяти й п'яти років , коли зацарював , а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Азува , дочка Шілхи . І ходив він дорогою свого батька Аси , і не уступався з неї , щоб робити вгодне в Господніх очах . Тільки пагірки не минулися , і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків . А решта Йосафатових діл , перші й останні , ото вони описані в записах Єгу , сина Ханані , що внесене до книги Ізраїлевих царів . А по тому поєднався Йосафат , цар Юдин , з Ахазією , Ізраїлевим царем , що робив несправедливо . І поєднався він із ним , щоб поробити кораблі , щоб ходити до Таршішу . І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері . Та Елієзер , син Додави , з Мареші , пророкував на Йосафата , говорячи : За те , що ти поєднався з Ахазією , поруйнував Господь чини твої ! І порозбивалися ті кораблі , і не могли йти до Таршішу . . . І спочив Йосафат із своїми батьками . І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Єгорам . І були в нього брати , Йосафатові сини : Азарія , і Єхіїл , і Захарій , і Азарія , і Михаїл , і Шефатія , усі вони сини Йосафата , Ізраїлевого царя . І дав їм їхній батько великі подарунки срібла , і золота , і коштовності з твердинними містами в Юді , а царство дав Єгорамові , бо він первороджений . І став Єгорам на царстві батька . І зміцнився він , і позабивав усіх братів своїх мечем , а також декого з Ізраїлевих зверхників . Єгорам був віку тридцяти й двох літ , коли зацарював , і царював вісім літ в Єрусалимі . І ходив він дорогою Ізраїлевих царів , як робив Ахавів дім , бо Ахавова дочка була йому за жінку . І робив він зло в Господніх очах . Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту , що склав був із Давидом , і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні . За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки , і настановили над собою царя . І пішов Єгорам зо своїми зверхниками , і всі колесниці з ним . І сталося , що він устав уночі та й побив Едома , що оточив був його , та зверхників колесниць . І відпав Едом з-під Юдиної руки , і так є аж до цього дня . Тоді того часу відпала й Лівна з-під руки його , бо він покинув Господа , Бога своїх батьків . Також він наробив пагірків по Юдиних містах , і вчинив перелюбами єрусалимських мешканців , а Юду звів . І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту : Так говорить Господь , Бог Давида , твого батька : За те , що не ходив ти дорогами Йосафата , свого батька , і дорогами Аси , Юдиного царя , а ходив дорогою Ізраїлевого царя , і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму , як чинив перелюбниками дім Ахавів , а також братів своїх , дім свого батька , ліпших від тебе , ти позабивав , то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм , і в синах твоїх , і в жінках твоїх , і в усьому маєтку твоєму . А ти будеш у великих хворобах , у хворобі нутра свого , аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу . І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів , що при етіопах . І вийшли вони на Юду , і ввірвалися до нього , і позабирали ввесь маєток , що знаходився в царському домі , а також синів його та жінок його . І не позосталося в нього сина , окрім Єгоахаза , наймолодшого з синів його . А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою . І сталося по певному часі , коли надійшов кінець двох років , вийшли його нутрощі від хвороби його , і він помер у тяжких болях . А народ його не зробив для нього спалення пахощів , як робили спалення батькам його . Він був віку тридцяти й двох літ , коли зацарював , а царював вісім літ в Єрусалимі . І відійшов він , і ніхто за ним не жалував ; і поховали його в Давидовому Місті , та не в царських гробах . А мешканці Єрусалиму настановили царем замість нього Ахазію , його найменшого сина , бо всіх перших позабивала та ватага , що приходила з арабами на табір . І зацарював Ахазія , син Єгорама , Юдиного царя . Ахазія був віку сорока й двох літ , коли зацарював , і царював він в Єрусалимі один рік . А ім'я його матері Аталія , дочка Омрієва . Також він ходив дорогою Ахавого дому , бо його мати була йому дорадниця , щоб чинити беззаконня . І чинив він зло в Господніх очах , як Ахавів дім , бо вони були йому дорадниками по смерті його батька , на погибіль йому . Також за їхньою порадою він ходив . І пішов він з Єгорамом , сином Ахава , Ізраїлевого царя , на війну на Хазаїла , сирійського царя , в ґілеадський Рамот . І побили сиріяни Йорама . І вернувся він лікуватися в Їзреелі від тих ран , що завдали йому в Рамі , як він воював із Хазаїлом , сирійським царем . А Азарія , Єгорамів син , цар Юдин , зійшов побачити Єгорама , Ахавого сина , в Їзреелі , бо він був слабий . І від Бога було на погибіль Ахазії , щоб прийти до Єгорама , бо як прийшов , вийшов з Єгорамом на Єгу , сина Німші , що Господь помазав його вигубити Ахавів дім . І сталося , коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом , то знайшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів , що служили Ахазієві , і позабивав їх . І відшукав він Ахазію , і схопили його , а він ховався в Самарії . І привели його до Єгу та й забили його ; і поховали його , бо сказали : Він син Йосафата , що всім серцем своїм звертався до Господа . І не було в домі Ахазії нікого , хто мав би силу царювати . А коли Аталія , мати Ахазії , побачила , що помер її син , то встала й вигубила все цареве насіння Юдиного дому . . . А Єгосав'ат , дочка царя , взяла Йоаша , сина Ахазії , та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів , і дала його та няньку його до спальної кімнати . І сховала його Єгосав'ат , дочка царя Єгорама , жінка священика Єгояди , бо вона була сестра Ахазії , перед Аталією , і та не забила його . І він був з ними в Божому домі , ховаючися шість років , а Аталія царювала над Краєм . А сьомого року зміцнився Єгояда й прийняв сотників : Азарію , Єрохамового сина , і Ізмаїла , сина Єгохананового , і Азарію , сина Оведового , і Маасею , сина Адаї , і Елісафата , сина Зіхрієвого , в умову з собою . І обійшли вони Юду , і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів , і прийшли до Єрусалиму . І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем . І сказав їм Єгояда : Оце царський син буде царювати , як говорив Господь про Давидових синів . Оце та річ , яку зробите : третина з вас , що приходите в суботу , із священиків та з Левитів , будете за придверних біля порогів . А третина при царському домі , а третина при брамі Єсод , а ввесь народ у подвір'ях Господнього дому . І нехай не входить до Господнього йому ніхто , окрім священиків та тих , хто прислуговує із Левитів , вони ввійдуть , бо освячені вони , а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторожі . І оточать Левити царя навколо , кожен із своєю зброєю в руці своїй ; а хто чужий увійшов би до дому , нехай буде забитий ! І будете ви з царем при вході його та при виході його . І зробили Левити та ввесь Юда все , що наказав священик Єгояда . І взяли кожен людей своїх , що приходять у суботу та відходять у суботу , бо священик Єгояда не звільнив черг . І дав священик Єгояда сотникам ратища , і малі щити , і інші щити , що належали цареві Давидові , що були в Божому домі . І поставив він увесь народ , а кожен мав свою зброю в руці своїй , від правого боку дому аж до лівого боку дому , при жертівнику та при домі , навколо біля царя . І вивели вони царського сина , і поклали на нього корону та звої Закону . І зробили вони його царем , і помазали його Єгояда та сини його , та й крикнули : Нехай живе цар ! І почула Аталія голос народу , що бігав та славив царя , і прийшла до народу до Господнього дому . І побачила вона , аж ось цар стоїть на помості своїм при вході , а при царі зверхники та сурми , а ввесь народ Краю радіє та сурмить у сурми , а співаки з музичними знаряддями , що подавали до відома знаки на хвалу . І роздерла Аталія шати свої та й крикнула : Змова , змова ! А священик Єгояда наказав сотникам , поставленим над військом , і сказав до них : Виведіть її поміж шереги , а хто інший піде за нею , нехай буде забитий мечем ! Бо священик сказав : Не заб'єте її в Господньому домі ! І зробили їй прохід , і вона вийшла входом Кінської брами до царського дому , і там забили її . І склав Єгояда умову між собою й між усім народом та між царем , щоб бути народом Господнім . І ввійшов увесь народ до Ваалового дому , та й порозбивали його та жертівники його , і бовванів його зовсім поламали , а Маттана , Ваалового священика , убили перед жертівниками . А в Господньому домі Єгояда віддав уряди на руку священиків та Левитів , яких поділив Давид над Господнім домом , щоб приносити Господні цілопалення , як написано в Мойсеєвім Законі , з радістю та зо співом , за уставом Давидовим . А при брамах Господнього дому поставив він придверних , щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий . І взяв він сотників , і вельмож , і тих , що старшинують над народом , та ввесь народ Краю , і відвели царя з Господнього дому . І ввійшли вони через горішню браму до царського дому , і посадили царя на троні царства . І радів увесь народ Краю , а місто заспокоїлося . А Аталію вбили мечем . Йоаш був віку семи років , коли зацарював , і сорок років царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Цівія , з Беер-Шеви . І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні священика Єгояди . І взяв йому Єгояда дві жінки , а той породив синів та дочок . І сталося по тому , було в Йоашевому серці відновити Господній дім . І зібрав він священиків та Левитів , і сказав до них : Підіть по Юдиних містах , і збирайте з усього Ізраїля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно , і ви будете спішити в цій справі ! Та не спішилися Левити . І покликав цар Єгояду , голову священиків , і сказав до нього : Чому ти не жадаєш від Левитів , щоб приносили з Юди та з Єрусалиму дарунки , за постановою Мойсея , раба Господнього , та Ізраїлевого збору на скинію свідоцтва ? Бо сини нечестивої Аталії вломилися були до Божого дому , і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів . І сказав цар , і зробили одну скриньку , і поставили її в брамі Господнього дому назовні . І проголосили в Юді та в Єрусалимі приносити для Господа даток , що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей , Божий раб . І раділи всі зверхники та ввесь народ , і приносили й кидали до скриньки , аж поки вона наповнилася . І бувало того часу , коли Левити приносили скриньку на царський перегляд , і як вони бачили , що численне те срібло , то приходив царський писар та призначений від священика-голови , і вони випорожнювали скриньку . Потім відносили її , і повертали її на її місце . Так робили вони день-у-день , і зібрали дуже багато срібла . А цар та Єгояда давали його тим , що робили працю роботи Господнього дому , і все наймали каменярів та теслів , щоб відновлювати дім Господній , а також тим , що обробляли залізо та мідь на зміцнення Господнього дому . І працювали робітники , і чинилася направа працею їхньої руки . І поставили вони Божий дім на міру його , і зміцнили його . А коли покінчили , вони принесли перед царя та Єгояду решту срібла . І поробили вони з нього речі для Господнього дому , речі для служби та для жертвоприношення , і ложки , і посуд золотий та срібний . І приносили цілопалення в Господньому домі завжди , по всі дні Єгояди . І постарів Єгояда , і наситився днями й помер . Він був віку ста й тридцяти літ , коли помер . І поховали його в Давидовому Місті з царями , бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога , і для Його храму . А по Єгоядиній смерті прийшли князі Юдині , і поклонилися цареві . Тоді цар їх послухав . І покинули вони дім Господа , Бога своїх батьків , та й служили Астартам та божкам . І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину . І послав Він між них пророків , щоб привернути їх до Господа , і вони свідчили проти них , та ті не слухались . А Дух Господній огорнув Захарія , сина священика Єгояди , і він став перед народом та й сказав до них : Так сказав Бог : Чому ви переступаєте Господні заповіти ? Ви не матимете успіху , бо ви покинули Господа , то й Він покинув вас ! . . . І змовилися вони на нього , і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому . . . І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости , яку зробив був із ним батько того Єгояда , але вбив сина його . А як той умирав , то сказав : Нехай побачить Господь , і нехай покарає ! . . . І сталося наприкінці року , прийшло на нього сирійське військо , і прибули до Юди та до Єрусалиму , і позабивали всіх зверхників народу , а всю здобич із них послали цареві в Дамаск . Хоч з малою кількістю людей прийшло сирійське військо , проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу , бо ті покинули Господа , Бога батьків своїх . А над Йоашем вони виконали присуд . А коли вони відійшли від нього , позоставивши його в тяжких хворобах , змовилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди , і забили його на ліжку його , і він помер . . . І поховали його в Давидовому Місті , та не поховали його в гробах царських . А оце змовники на нього : Завад , син аммонітянки Шім'ат , і Єгозавад , син моавітянки Шімріт . А сини його , і великість тягару , покладеного на нього , і відбудова Божого дому , ото вони описані в викладі Книги Царів . А замість нього зацарював син його Амація . У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація , і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Єгоаддан , з Єрусалиму . І робив він угодне в Господніх очах , тільки не з цілим серцем . І сталося , як зміцнилося царство за ним , то він повбивав своїх рабів , що забили царя свого , його батька . А синів їх він не позабивав , як написано в книзі Мойсеєвого Закону , що наказав був Господь , говорячи : Не помруть батьки за синів , а сини не помруть за батьків , бо кожен за гріх свій помре . І зібрав Амація Юду , і поставив їх за домом їхніх батьків , за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина ; і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище , і знайшов їх три сотні тисяч вибраного , здатного до війська , хто тримає ратище та великого щита . І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла . І прийшов до нього Божий чоловік , говорячи : О царю , нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо , бо Господь не з Ізраїлем , ні з жодним із синів Єфрема . Але йди тільки ти , роби , будь відважний на війні ! Інакше вчинить Бог , що ти спіткнешся перед ворогом , бо в Бога є сила допомагати , або робити , щоб спіткнутися . І сказав Амація до Божого чоловіка : А що робити з тією сотнею талантів , що я дав Ізраїлевому війську ? А Божий чоловік відказав : Господь може дати тобі більше від цього ! І відділив Амація їх , те військо , що прийшло з краю Єфремового , щоб ішло на своє місце . І дуже запалився їхній гнів на Юду , і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві . А Амація зміцнився , і попровадив свій народ , і пішов до Соляної долини , і побив десять тисяч Сеїрових синів , а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі . І привели їх на верхів'я скелі , і поскидали їх з верхів'я тієї скелі , і всі вони позабивалися . . . А люди того війська , що Амація вернув , щоб не йшли з ним на війну , розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону , і повбивали з них три тисячі , і пограбували велику здобич . І сталося по тому , як прийшов Амація , побивши едомлян , то він приніс богів Сеїрових синів , і поставив їх собі за богів , і перед ними вклонявся , і їм кадив . І запалився Господній гнів на Амацію , і Він послав до нього пророка , а той сказав йому : Нащо ти звертався до богів цього народу , богів , що не врятували народу свого від твоєї руки ? І сталося , як він говорив це до нього , сказав йому цар : Чи я поставив тебе за царевого дорадника ? Перестань собі , нащо вбивати тебе ? І перестав той пророк , але сказав : Я знаю , що Бог постановив погубити тебе , бо зробив ти це , і не слухав моєї поради . . . І радився Амація , цар Юдин , і послав до Йоаша , сина Єгоахаза , сина Єгу , Ізраїлевого царя , говорячи : Іди но , поміряємось ! І послав Йоаш , Ізраїлів цар , до Амації , Юдиного царя , говорячи : Тернина , що на Ливані , послала до кедрини , що на Ливані , кажучи : Дай но дочку свою моєму синові за жінку ! Та перейшла польова звірина , що на Ливані , і витоптала ту тернину . . . Ти сказав : Ось побив ти Едома , і піднесло тебе серце твоє , щоб пишатися . Тепер сиди ж у своєму домі . Нащо будеш дрочитися зо злом , і впадеш ти та Юда з тобою ? Та не послухався Амація , бо від Бога було це , щоб віддати їх у руку ворога , бо зверталися вони до едомських богів . І вийшов Йоаш , Ізраїлів цар , і зустрілися він та Амація , цар Юдин , у Юдиному Бет-Шемеші . І був побитий Юда перед Ізраїлем , і повтікали кожен до намету свого . А Йоаш , цар Ізраїлів , схопив Амацію , Юдиного царя , сина Йоаша , сина Єгоахаза , у Бет-Шемеші , і привів його до Єрусалиму , і зробив пролім в єрусалимському мурі , від Єфремової брами аж до брами Наріжної , чотири сотні ліктів . І забрав він усе золото й срібло , та ввесь посуд , що знаходився в Божому домі в Овед-Едома , та скарби царевого дому , та закладників , і вернувся в Самарію . І жив Амація , Йоашів син , цар Юдин , по смерті Йоаша , Єгоахазового сина , Ізраїлевого царя , п'ятнадцять літ . А решта діл Амації , перші та останні , ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих . А від часу , коли Амація відступив від Господа , то склали на нього змову в Єрусалимі , та він утік до Лахішу . І послали за ним до Лахішу , і вбили його там . І повезли його на конях , і поховали його з батьками його в Давидовому Місті . І взяв увесь Юдин народ Уззійю , а він був шістнадцяти літ , і настановили його царем замість батька його Амації . Він збудував Елота , і вернув його Юді , як цар спочив зо своїми батьками . Уззійя був віку шістнадцяти літ , коли він зацарював , а п'ятдесят і два роки царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Єхолія , з Єрусалиму . І робив він угодне в Господніх очах , усе , що робив батько його Амація . І став він звертатися до Бога за днів Захарія , що розумів Божі видіння . А за днів , коли він звертався до Господа , Бог давав йому успіх . І він вийшов , і воював із филистимлянами , і поруйнував мур міста Ґату , і мур Явне , і мур Асдоду , і побудував міста в Асдоді та в филистимлян . І допоміг йому Бог над филистимлянами , і над арабами , що живуть у Ґур-Баалі , та над мецнітами . І давали аммонітяни данину для Уззійї , а ім'я його пронеслося аж туди , де йдеться до Єгипту , бо він сильно зміцнився . І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна , і над брамою Ґай , і над Мікцоа , і позміцнював їх . І побудував він башти в пустині , і повисікував багато ям для води , бо мав великі череди і на долині , і на рівнині , рільників , і виноградарів у горах , і садки , бо він любив хліборобство . І було в Уззійї військо , що провадило війну , яке виходило на війну відділом за числом їхнього переліку через писаря Єіїла та урядника Маасею , під рукою Хананії з царевих зверхників . Усе число голів батьківських родів , хоробрих вояків , дві тисячі й шість сотень . А при них війська , три сотні тисяч і сім тисяч і п'ять сотень тих , що провадять війну великою силою , щоб допомагати цареві на ворога . І наготовив для них Уззійя для всього війська щити малі й ратища , і шоломи , і панцери , і луки , і пращного каміння . І наробив він в Єрусалимі військових машин , майстерно придуманих , щоб були вони на баштах і на рогах на стріляння стрілами та великим камінням . І пронеслося ім'я його аж надто далеко , бо він дивно зробив , щоб допомогти собі , так що став сильним . А як він зміцнів , запишалося його серце аж до зіпсуття , і він спроневірився Господеві , Богові своєму . І ввійшов він до храму Господнього , щоб кадити на кадильному жертівнику . А за ним пішов священик Азарія , а з ним Господні священики , вісімдесят хоробрих мужів . І стали вони проти царя Узійї та й сказали йому : Не тобі , Уззійє , кадити для Господа , а священикам , синам Аароновим , посвяченим на кадіння . . . Вийди зо святині , бо ти спроневірився , і не за честь це буде тобі від Господа Бога ! І розгнівався Уззійя , а в руці його була кадильниця на кадіння . А коли він розгнівався на священиків , то на чолі його показалася проказа , перед священиками в Господньому домі , при кадильному жертівнику . . . І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики , аж ось він прокажений на чолі своїм ! І вони поспішно вигнали його звідти , та й сам він поспішив вийти , бо вразив його Господь ! І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерти , і сидів в осібному домі прокажений , бо був вилучений від Господнього дому . А над царським домом був син його Йотам , він судив народ Краю . А решту діл Уззійї , перші й останні , описав пророк Ісая , син Амосів . І спочив Уззійя з своїми батьками , і поховали його з батьками його на погребовому царському полі , бо сказали : Він прокажений . А замість нього зацарював син його Йотам . Йотам був віку двадцяти й п'яти років , коли зацарював , і шістнадцять літ царював в Єрусалимі . А ім'я його матері Єруша , Садокова дочка . І робив він угодне в Господніх очах , усе , що робив був його батько Уззійя . Тільки він не входив до Господнього храму , та народ іще грішив . Він збудував горішню браму Господнього дому , і багато побудував на мурі Офел . І побудував він міста в Юдиних горах , а в лісах побудував твердині та башти . І він воював з царем аммонітян , і був сильніший від них . І дали йому аммонітяни того року сотню талантів срібла , і десять тисяч корів пшениці та десять тисяч ячменю . Це давали йому аммонітяни й року другого та третього . І став сильний Йотам , бо поправив дороги свої перед лицем Господа , Бога свого . А решта Йотамових діл , і всі війни його та дороги його , ось вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних . Він був віку двадцяти й п'яти літ , коли зацарював , і шістнадцять літ царював в Єрусалимі . І спочив Йотам із своїми батьками , і поховали його в Давидовому Місті , а замість нього зацарював син його Ахаз . Ахаз був віку двадцяти літ , коли він зацарював , і шістнадцять літ царював в Єрусалимі . І ходив він дорогами Ізраїлевих царів , а також робив литих бовванів Ваалів . І він кадив у долині Бен-Гіннома , і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів , що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами . І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах , та під кожним зеленим деревом . І дав його Господь , Бог його , в руку сирійського царя , і вони повбивали з його війська та взяли до неволі від нього багатьох полонених , і спровадили до Дамаску . Крім того , він був виданий і в руку Ізраїлевого царя , і той уразив його великою поразою . І побив Пеках , син Ремалії , в Юді сто й двадцять тисяч одного дня , все мужів хоробрих , за те , що залишили вони Господа , Бога їхніх батьків . А Зіхрі , лицар Єфремів , забив Маасею , царського сина , й Азрікама , володаря дому , й Елкану , другого по царі . І Ізраїлеві сини взяли до неволі зо своїх братів двісті тисяч жінок , синів та дочок , а також пограбували від них велику здобич , і спровадили ту здобич до Самарії . А там був Господній пророк , Одед ім'я йому . І він вийшов перед військо , що входило до Самарії , та й сказав їм : Ось Господь , Бог ваших батьків , у гніві на Юду , віддав їх у вашу руку , а ви повибивали між ними з лютістю , яка досягла аж до небес . А тепер ви задумуєте здобути собі за рабів та за невільниць дітей Юди та Єрусалиму . Чи ж за вами самими нема провин проти Господа , Бога вашого ? Отож , послухайте мене тепер , і верніть тих полонених , яких взяли ви до неволі з ваших братів , бо на вас ревність Господнього гніву ! І встали дехто з голів Єфремових синів : Азарія , син Єгоханана , Берехія , син Мешіллемотів , і Єхізкійя , син Шаллумів , і Амаса , син Хадлаїв , проти тих , що приходили з війська , та й сказали до них : Не приводьте цих полонених сюди , бо на провину нам проти Господа ви задумуєте додати це до наших гріхів та до нашої провини . Бо велика наша провина та жар гніву Господнього на Ізраїля ! І озброєні покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та всім збором . І встали ті мужі , що були означені іменами , і взяли полонених , і всіх їхніх нагих позодягали зо здобичі , і зодягнули їх , і обули їх , і нагодували їх , і напоїли їх , і намастили їх , і кожного слабого з них повезли на ослах . І припровадили їх до Єрихону , міста пальм , до їхніх братів , а самі вернулися до Самарії . Того часу послав цар Ахаз до асирійських царів , щоб допомогли йому . Прийшли ще й едомляни , і побили багатьох між Юдою , і взяли до неволі полонених . А филистимляни розсипалися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву , і здобули Бет-Шемеш , і Айялон , і Ґедерот , і Сохо та залежні міста його , і Тімну та залежні міста її , і Ґімзо та залежні міста його , й осілися там . Бо Господь принизив Юду через Ахаза , Ізраїлевого царя , бо завільно поступав він щодо Юди , і спроневірився великим гріхом проти Господа . І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер , цар асирійський , й утискав його , і не допоміг йому . Бо Ахаз пограбував був Господній дім , і дім царів , і зверхників , і дав це асирійському цареві , та не було це на поміч йому . А в часі утиску його , то продовжував спроневірюватися Господеві він , той цар Ахаз . І приносив він жертви дамаським богам , що його побили , і говорив : Через те , що боги сирійських царів допомагають їм , то буду приносити їм жертви , вони будуть допомагати мені ! А вони були йому на те , щоб спотикався він та ввесь Ізраїль ! І Ахаз зібрав посуд Божого дому , і порубав посуд Божого дому . І позамикав він двері Господнього дому , і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі . . . І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки , щоб кадити іншим богам , і розгнівав Господа , Бога батьків своїх . А решта його діл та всі дороги його , перші й останні , ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих . І спочив Ахаз зо своїми батьками , і поховали його в місті , в Єрусалимі , бо не внесли його до гробів Ізраїлевих царів , а замість нього зацарював син його Єзекія . Єзекія зацарював у віці двадцяти й п'яти літ , а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі . А ім'я його матері Авійя , дочка Захарії . І робив він угодне в Господніх очах , як усе , що робив був його батько Давид . Він першого року свого царювання , місяця першого відчинив двері Господнього дому , і поправив їх . І привів він священиків та Левитів , і зібрав їх на східню площу , та й сказав їм : Послухайте мене , Левити ! Освятіться тепер , і освятіть дім Господа , Бога ваших батьків , і винесіть нечисть із святині . Бо наші батьки спроневірилися , і робили лихе в очах Господа , Бога нашого , і залишили Його , і відвернули своє обличчя від Господньої скинії , й обернулися спиною до неї . Також замкнули вони двері притвору , і погасили лямпадки , а кадила не кадили , і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога . І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим , і Він дав їх на ганьбу , і на спустошення , і на посміховище , як ви бачите своїми очима . І ось попадали наші батьки від меча , а наші сини , і наші дочки , і жінки наші в неволі за це ! Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом , Ізраїлевим Богом , і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого . Сини мої , не будьте недбалі тепер , бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому , та щоб служити Йому й кадити Йому ! І встали Левити : Махат , син Амасаїв , і Йоїл , син Азарії , від синів Кегатових ; а від синів Мерарієвих : Кіш , син Авдіїв , і Азарія , син Єгаллел'їлів ; а від Ґершонівців : Йоах , син Зіммин , і Еден , син Йоахів ; а від синів Еліцафанових : Шімрі , і Єіїл ; а від синів Асафових : Захарій та Маттанія . А від Геманових синів : Єхіїл , і Шім'ї ; а від синів Єдутунових : Шемая та Уззіїл . І зібрали вони братів своїх , і освятилися , і пішли за наказом царським у справах Господніх , щоб очистити Господній дім . І повходили священики до середини Господнього дому на очищення . І повиносили вони всю нечистість , яку знайшли в Господньому храмі , до подвір'я Господнього дому , а Левити взяли це , щоб винести назовні до долини Кедрон . І зачали вони першого дня першого місяця освящати , а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору . І освятили вони Господній дім за вісім день , а шістнадцятого дня першого місяця закінчили . І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали : Очистили ми ввесь Господній дім , і жертівника цілопалення , та всі його речі , і стіл укладання хлібів та всі його речі . А всі ті речі , які цар Ахаз занехав був за свого царювання , коли спроневірився , ми приготовили та освятили , і ось вони перед Господнім жертівником . І встав рано цар Єзекія , і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому . І привели вони сім биків , і сім баранів , і сім овечок , і сім козлів на жертву за гріх : за царство , і за святиню , і за Юду , а він звелів Аароновим синам , священикам , принести це в жертву на Господньому жертівнику . І порізали ту велику худобу , а священики прийняли кров і покропили на жертівника ; і порізали баранів , і покропили ту кров на жертівника ; і порізали овечок , і покропили ту кров на жертівника . І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори , і вони поклали свої руки на них . І зарізали їх священики , а їхньою кров'ю очистили жертівника , щоб очистити всього Ізраїля , бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх . І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами , з арфами та з цитрами , за наказом Давида та Ґада , царевого прозорливця , та пророка Натана , бо в руці Господа наказ , що йде через пророків Його . І поставали Левити з Давидовим знаряддям , а священики із сурмами . І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника . А коли розпочали цілопалення , зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида , Ізраїлевого царя . І ввесь збір вклонився , і співаки співали , а сурми сурмили , це все аж до кінця цілопалення ! А як скінчили приносити жертву , попадали навколішки цар та всі , що були з ним , і вклонилися . І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів , щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа , і вони хвалили з великою радістю , і схилялися , і вклонялися до землі . І відповів Єзекія й сказав : Тепер ви освячені для Господа . Підійдіть , і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому . І привів збір жертви та приноси вдячні , і кожен , хто мав жертвенне серце , приносив цілопалення . І було число цілопалення , що спровадив збір : худоби великої сімдесят , баранів сотня , овечок двісті , для цілопалення Господеві все це . А для святости : худоби великої шість сотень , а худоби дрібної три тисячі . Тільки священиків було мало , і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень ; і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці , і поки освятилися священики , бо Левити були простосердіші на освячення , аніж священики . І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення . І так була відновлена служба Господнього дому . І радів Єзекія та ввесь народ тим , що Бог приготовив для народу , бо та річ сталася несподівано ! І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї , а також написав листи до країв Єфрема та Манасії , щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі , щоб справити Пасху для Господа , Ізраїлевого Бога . І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі , щоб справити Пасху другого місяця . Бо не могли справити її того часу , бо священики не освятилися в потрібному числі , а народ не зібрався до Єрусалиму . І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору . І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана , щоб приходили справити Пасху для Господа , Ізраїлевого Бога , в Єрусалим , бо не часто робили її так , як написано . І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї , та за наказом царя говорили : Ізраїлеві сини , верніться до Господа , Бога Авраамового , Ісакового та Ізраїлевого , і Він повернеться до останку , позосталого вам із руки асирійських царів . І не будьте такі , як ваші батьки та як ваші брати , що спроневірилися Господеві , Богові їхніх батьків , і Він дав їх на спустошення , як ви бачите . Тепер не будьте твердошиї , як ваші батьки . Покоріться Господеві , і ввійдіть до святині Його , яку Він освятив навіки , і служіть Господеві , Богові вашому , і Він відверне від вас жар гніву Свого . Бо як ви навернетесь до Господа , то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників , і зможуть вернутися до цього Краю , бо милостивий і милосердний Господь , Бог ваш , і Він не відверне лиця від вас , якщо ви навернетеся до Нього . І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона . Та люди глузували з них , і висміювали їх . Тільки люди з Асира , і Манасії та з Завулона впокорилися , і поприходили до Єрусалиму . Також в Юдеї була Божа рука , щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом . І зібрався до Єрусалиму численний народ , щоб справити свято Опрісноків другого місяця , збір дуже численний . І встали вони , і повикидали ідольські жертівники , що були в Єрусалимі , і повикидали всі кадильниці , та й повкидали до долини Кедрон . І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця , а священики та Левити засоромилися й освятилися , і принесли цілопалення до Господнього дому . І поставали вони на своєму місці за їхнім правом , за Законом Мойсея , чоловіка Божого . Священики кропили кров , беручи з руки Левитів . Багато бо було в зборі , що не освятилися , тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого , щоб посвятити для Господа . Бо безліч народу , багато з Єфрема та Манасії , Іссахара та Завулона не очистилися , але їли Пасху , не так , як написано . Та Єзекія молився за них , говорячи : Добрий Господь простить кожному , хто все своє серце міцно встановив , щоб звертатися до Бога , Господа , Бога батьків своїх , хоч не зробив він за правилами чистости святині . І послухав Господь Єзекію , і простив народ . І справляли Ізраїлеві сини , що знаходилися в Єрусалимі , свято Опрісноків сім день з великою радістю , а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою . І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів , що мали добре розуміння для Господа . І їли святкову жертву сім день , і приносили мирні жертви , і сповідалися Господеві , Богові батьків своїх . І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день , і справляли сім день в радості . Бо Єзекія , цар Юдин , дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної , а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної . І освятилося багато священиків . І радів увесь Юдин збір , і священики та Левити , і ввесь збір , що прийшов з Ізраїля , і приходьки , що поприходили з Ізраїлевого Краю , та ті , що сиділи в Юдеї . І була велика радість в Єрусалимі , бо від днів Соломона , Давидового сина , Ізраїлевого царя , не було такого , як оце в Єрусалимі ! І встали священики та Левити , і поблагословили народ . І почутий був їхній голос , а їхня молитва дійшла до оселі святости Його , до небес ! А коли це все скінчилося , вийшов увесь Ізраїль , що знаходився там , до Юдиних міст , і поламали стовпи для божків , і постинали посвячені дерева , і порозбивали пагірки та жертівники в усьому Юді й Веніямині , і в Єфремі та Манасії аж до кінця . Потому вернулися всі Ізраїлеві сини , кожен до своєї посілости , до своїх міст . І Єзекія поставив черги священиків та Левитів за їхніми відділами , кожного за його служенням , зо священиків та з Левитів , на цілопалення , і на мирні жертви , на служення й на подяку , і на хвалу в брамах Господніх таборів . А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення : на цілопалення ранішні та вечірні , і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята , як написано в Законі Господньому . І наказав він народові , мешканцям Єрусалиму , давати частку священичу та левитську , щоб вони були ревними з Законі Господньому . А як поширився той наказ , поназносили Ізраїлеві сини багато первоплодів збіжжя , виноградного соку , і нової оливи , і меду , і всякого полевого врожаю ; і як десятину того всього багато поназносили . А Ізраїлеві та Юдині сини , що сиділи по Юдиних містах , також вони поприносили десятину худоби великої та худоби дрібної , і десятину святих речей , посвячених Господеві , їхньому Богові , і понадавали того багато куп . Третього місяця зачали складати ті купи , а місяця сьомого закінчили . І прийшли Єзекія та зверхники , і побачили ті купи , і поблагословили Господа та народ Його , Ізраїля . І вивідував Єзекія священиків та Левитів про ті купи . І говорив до нього священик Азарія , голова Садокового дому , і сказав : Відколи зачали приносити приношення до Господнього дому , ми їли й були ситі , і багато позосталося , бо Господь поблагословив народ Свій . А з останків складено оцю многоту . Тоді Єзекія наказав приготовити комори в Господньому домі , і приготовили . І вірно перенесли туди приношення , і десятину , і святощі , а над ними володарем був Левит Конанія , а брат його Шім'ї другим . А Єхіїл , і Азазія , і Нахат , і Асагел , і Єрімот , і Йозавад , і Еліїл , і Їсмахія , і Махат , і Беная були урядовцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї , призначені царем та Азарієм , володарем при Божому домі . А Коре , син Їмни , Левит , придверний зо східнього боку , був над добровільними жертвами Богові , щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші . А при ньому були : Еден , і Мін'ямін , і Єшуа , і Шемая , Амарія , і Шеханія по священичих містах , щоб вірно роздавати їхнім братам за чергами , як великому , так і малому , окрім їхніх позаписуваних : для мужчин від віку трьох літ і вище , для кожного , хто приходив до Господнього дому на щоденне діло , на їхнє служення , за їхніми сторожами та за їхніми чергами , і приписаним священикам до дому їхніх батьків , та Левитам від віку двадцяти літ і вище , у сторожах їхніх та в чергах їхніх , і їхнім приписаним з усіма їхніми дітьми , їхніми жінками , і їхніми синами , і їхніми дочками , для всього збору , бо вони в вірності своїй посвящаються на святість . А синам священика Аарона , на полях пасовиська їхніх міст , у кожному місті поставлені були мужі , що зазначені поіменно , щоб давати частки кожному мужчині серед священиків та всякому приписаному серед Левитів . І зробив Єзекія так , як це , по всій Юдеї . І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа , Бога свого . І в усякому ділі , яке він зачинав , у роботі Божого дому , і в Законі , і в заповіді , щоб звертатися до Бога свого , робив він усім своїм серцем , і мав успіх . По цих справах та по цій вірності прийшов Санхерів , цар асирійський , і ввійшов в Юдею , і розклався табором проти укріплених міст , і думав здобути їх собі . І побачив Єзекія , що прийшов Санхерів , і що він задумує війну на Єрусалим , то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води , що назовні міста . І вони допомогли йому . І було зібрано багато народу , і вони позатикали всі джерела й потік , що плив у Краю , говорячи : Нащо б мали так багато води асирійські царі , коли прийдуть ? І він підбадьорився , і забудував увесь виломаний мур , і поставив на нього башту , а поза тим муром інший мур , і зміцнив Мілло в Давидовому Місті , і наробив багато ратищ та щитів . І понаставляв він над народом військових зверхників , і зібрав їх до себе , на майдан біля міської брами , і промовляв до їхнього серця , говорячи : Будьте міцні та будьте мужні , не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом , що з ним , бо з нами більше , ніж із ним . З ним рамено тілесне , а з нами Господь , Бог наш , щоб допомагати нам та воювати наші війни ! І оперся народ на слова Єзекії , Юдиного царя . По цьому послав Санхерів , асирійський цар , своїх рабів до Єрусалиму , а він сам таборував проти Лахішу , і вся сила його була з ним , до Єзекії , Юдиного царя , і до всього Юди , що в Єрусалимі , сказати : Так говорить Санхерів , цар асирійський : На що ви сподіваєтесь і сидите в облозі в Єрусалимі ? Оце Єзекія намовляє вас , щоб дати вас на смерть від голоду та від спраги , кажучи : Господь , Бог наш , урятує нас від руки асирійського царя . Чи ж не він , Єзекія , поруйнував пагірки його та жертівники його , і сказав до Юди та до Єрусалиму , говорячи : Перед одним жертівником будете вклонятися й на ньому будете кадити ? Чи ж ви не знаєте , що зробив я та батьки мої всім народом земель ? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки ? Хто з-поміж усіх богів цих народів , яких мої батьки вчинили закляттям , міг урятувати свій народ від моєї руки ? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки ? А тепер нехай не обманює вас Єзекія , і нехай не зводить вас , як оце . І не вірте йому , бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх , то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки ! І ще говорили його раби на Господа , Бога , та на Його раба Єзекію . І писав він листи з лайкою на Господа , Ізраїлевого Бога , і говорив на Нього таке : Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки , так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки ! І кликали вони сильним голосом по-юдейському до єрусалимського народу , що був на мурі , щоб настрашити їх та налякати їх , щоб здобути місто . І говорили вони на Бога єрусалимського , як на богів землі , чин людських рук . І молився цар Єзекія та пророк Ісая , син Амосів , про це , і кликали до неба . І послав Господь Ангола , і він вигубив кожного хороброго вояка , і володаря , і зверхника в таборі царя асирійського , і той вернувся з соромом обличчя до краю свого . А коли він прийшов до дому бога свого , то дехто з тих , що вийшли з нутра його , вбили його там мечем . . . І спас Господь Єзекію та єрусалимських мешканців від руки Санхеріва , царя асирійського , та від руки всякого , і дав їм мир навколо . І багато-хто приносили дара для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії , Юдиного царя . І він по цьому піднісся в очах усіх народів ! Тими днями занедужав Єзекія смертельно . І він молився до Господа , і Він відповів йому , і дав йому знака . Та Єзекія не віддав так , як було зроблено йому , бо запишнилося серце його . І був гнів Божий на нього , і на Юдею , та на Єрусалим . Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого , він та мешканці Єрусалиму , і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії . І було в Єзекії дуже багато багатства та слави , і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото , та на камінь дорогий , і на пахощі , і на щити , і на всякі дорогі речі , і клуні на врожай збіжжя , і виноградного соку , і свіжої оливи , і жолоби для всякої худоби , і жолоби для черід . І побудував він собі міста , і мав великий набуток худоби дрібної та худоби великої , бо Бог дав йому дуже великий маєток . І він , Єзекія , заткнув вихід води горішнього Ґіхону , і вивів її вдолину на захід від Давидового Міста . І мав Єзекія успіх в усіх своїх ділах . Тільки при послах вавилонських зверхників , посланих до нього , щоб вивідати про чудо , що було в Краю , залишив був його Бог , щоб випробувати його , щоб пізнати все в його серці . А решта діл Єзекії та його чесноти , ото вони описані в видіннях пророка Ісаї , Амосового сина , у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих . І спочив Єзекія з батьками своїми , і поховали його на узбіччях гробів Давидових синів , і віддали йому честь по смерті його , уся Юдея та мешканці Єрусалиму . А замість нього зацарював син його Манасія . Манасія був віку дванадцяти літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ . І робив він лихе в Господніх очах , за поганською гидотою тих народів , яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів . І він знову побудував пагірки , які порозбивав був його батько Єзекія , і понаставляв жертівники для Ваалів , і поробив Астарти , і вклонявся всім небесним силам , і служив їм . І побудував він жертівники в Господньому домі , про якого сказав був Господь : В Єрусалимі буде Ім'я Моє навіки ! І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього дому . І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина , і гадав , і ворожив , і чарував , і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих , і багато робив зла в очах Господа , щоб гнівити Його . І поставив він різаного боввана , якого зробив , у Божому домі , про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона : У цьому домі та в Єрусалимі , що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен , покладу Я Ім'я Своє навіки ! І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі , яку Я дав вашим батькам , якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так , як наказав Я їм , увесь Закон , і устави , і постанови , дані через Мойсея . Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму , щоб робити гірше від тих народів , яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів . І говорив Господь до Манасії та до народу його , та не слухались вони . І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя , а вони схопили Манасію на повід , і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону . А як був він утискуваний , благав він лице Господа , Бога свого , і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків . І молився він до Нього , і Він був ублаганий , і вислухав благання його , і вернув його до Єрусалиму , до царства його . І пізнав Манасія , що Господь Він Бог ! По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону , в долині , до входу в Рибну браму , й оточив Офела й дуже високо підняв його . І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї . І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому , і всі жертівники , що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі , і викинув те поза місто . І збудував він Господнього жертівника , і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних , і звелів юдеям служити Господеві , Богові Ізраїлевому . Але народ приносив жертви ще на пагірках , тільки вже Господеві , Богові своєму . А решта діл Манасії , і його молитва до Бога його , і слова прозорливців , що говорили до нього Ім'ям Господа , Бога Ізраїлевого , ото вони описані в історії Ізраїлевих царів . А молитва його , і як Він був ублаганий , і ввесь його гріх та його спроневірення , і місця , що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням , ось вони описані в словах його прозорливців . І спочив Манасія з батьками своїми , і поховали його в домі його , а замість нього зацарював син його Амон . Амон був віку двадцяти й двох років , коли він зацарював , і царював він в Єрусалимі два роки . І робив він зло Господніх очах , як робив його батько Манасія . А всім бовванам , яких наробив його батько Манасія , Амон приносив жертви та служив їм . І не впокорився він перед Господнім лицем , як упокорився був його батько Манасія , і він , Амон , побільшив провину . І змовилися раби його на нього , і забили його в його домі . Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона . І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію . Йосія був віку восьми літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі тридцять і один рік . І робив він угодне в Господніх очах , і ходив дорогами свого батька Давида , і не вступався ані праворуч , ані ліворуч . І восьмого року царювання свого , бувши ще юнаком , розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида , а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків , і Астарт , і бовванів різаних та литих . І порозбивали перед ним Ваалові жертівники , а стовпи сонця , що були на них , він повирубував , а Астарти , і боввани різані та литі поламав і розтер , і розкидав на гроби тих , хто приносив їм жертви . А кості жерців попалив на їхніх жертівниках , і очистив Юдею та Єрусалим . А по містах Манасії , і Єфрема , і Симеона , і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо порозбивав жертівники та Астарти , і потовк боввани на порох , а всі ідоли сонця повирубував в усьому Ізраїлевому краї , і вернувся до Єрусалиму . А вісімнадцятого року царювання його , по очищенні Краю та Божого дому , послав він Шафана , сина Ацалії , і Маасею , зверхника міста , та Йоаха , та канцлера Йоаха , сина Йохазового , щоб направити дім Господа , Бога його . І прийшли вони до первосвященика Хілкійї , і дали срібло , що було знесене до Господнього дому , яке зібрали Левити , що стерегли порога , з руки Манасії й Єфрема , та з усієї решти Ізраїля , і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму . І дали на руку робітників праці , приставлених до Господнього дому , а робітники тієї праці , що робили в Господньому домі , віддали на відбудову та на направу Божого дому . І дали вони теслям , і будівничим , щоб купувати тесане каміння та дерева на зв'язування та на покриття домів , що їх понищили Юдині царі . А ті люди чесно виконували працю , а над ними були поставлені Яхат та Овадія , Левити з синів Мерарієвих , і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керування . А всі ті Левіти , що розумілися на музичних знаряддях , були над носіями , і керували всіма робітниками на кожну роботу ; а з Левитів були писарі й урядники та придверні . А коли вони виймали срібло , принесене до Господнього дому , священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону , даного через Мойсея . І відповів Хілкійя й сказав до писаря Шафана : Я знайшов у Господньому домі книгу Закону ! І дав Хілкійя ту книгу Шафанові . І приніс Шафан ту книгу до царя , і приніс цареві ще відповідь , говорячи : Усе , що дано через твоїх рабів , вони роблять . І вони висипали те срібло , що знайдене в Господньому домі , і дали його на руку приставлених та на руку робітників праці . І доніс писар Шафан цареві , говорячи : Священик Хілкійя дав мені книгу . І Шафан перечитав з неї перед царем . І сталося , як цар почув слова книги Закону , то роздер свої шати . . . І наказав цар Хілкійї , і Ахікамові , Шафановому синові , і Авдонові , Міхиному синові , і писареві Шафанові , і Асаї , царевому рабові , говорячи : Ідіть , зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї , про слова цієї книги , що знайдена . Великий бо гнів Господній , що вилився на нас за те , що батьки наші це дотримували Господнього слова , щоб робити все , як написано в цій книзі . І пішов Хілкійя та ті , кому звелів цар , до пророчиці Хулди , жінки Шаллума , сина Токегата , сина Хасриного , сторожа шат , а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті , і говорили до неї про це . А вона сказала до них : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Скажіть чоловікові , що послав вас до мене : Так говорить Господь : Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його , усі ті прокляття , що написані в книзі , яку читали перед Юдиним царем , за те , що вони покинули Мене й кадили іншим богам , щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук . І вилився гнів Мій на це місце , і він не погасне . . . А Юдиному цареві , що послав вас звернутися до Господа , скажете йому так : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів , про ті слова , які ти чув : За те , що зм'якло твоє серце , і ти впокорився перед лицем Бога свого , коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його , і ти впокорився перед лицем Моїм , і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем , то Я також почув , говорить Господь . Ось Я прилучу тебе до батьків твоїх , і ти будеш прилучений до гробів своїх у спокої , і очі твої не побачать усього того лиха , що Я наведу на оце місце та на мешканців його ! І вони принесли відповідь цареві . А цар послав , і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму . І ввійшов до Господнього дому цар , і кожен муж Юдеї , і мешканці Єрусалиму , і священики , і Левити , і ввесь народ від великого й аж до малого , і він прочитав уголос слова книги Заповіту , знайденої в Господньому домі . І став цар на своєму місці , і склав заповіта перед Господнім лицем , щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його , і свідчення Його , і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм , щоб виконувати слова того заповіту , що написані в тій книзі . І наставив він кожного , хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині , до того . І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога , Бога своїх батьків . І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв , що в Ізраїлевих синів , і змусив кожного , хто знаходився в Ізраїлі , служити Господеві , їхньому Богові . За всіх днів його вони не відступали від Господа , Бога своїх батьків . І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа , і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця . І поставив він священиків на їхні становища , і підбадьорував їх на службу Господнього дому . І сказав він Левитам , наставникам усього Ізраїля , посвяченим для Господа : Дайте святого ковчега до храму , що його збудував Соломон , син Давидів , цар Ізраїлів . Нема пощо вам носити його на раменах , служіть тепер Господеві , вашому Богові , та Його народові , Ізраїлеві . І приготуйтеся за родом ваших батьків , за вашими чергами , за писанням Давида , Ізраїлевого царя , та за писанням його сина Соломона . І станьте в святині за відділами батьківських родів ваших братів , синів народу , а поділ за батьківськими домами в Левитів . І заріжте пасхальне ягня , й освятіться , і приготуйте для ваших братів , щоб робити за Господнім словом , даним через Мойсея . І дав Йосія для людських синів худоби дрібної , овечок та молодих кіз , це все на пасхальне ягня для кожного , хто знаходився в Єрусалимі , числом тридцять тисяч , а худоби великої три тисячі . Це з набутку царевого . А його зверхники дали на жертву для народу , для священиків та для Левитів : Хілкійя , і Захарій , і Єхіїл , старші в Божому домі , дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі й шість сотень худоби дрібної , а худоби великої три тисячі . А Конанія , і Шемая , і брат його Натанаїл , і Хашавія , і Єіїл , і Йозавад , зверхники Левитів , дали для Левитів на пасхальні жертви п'ять тисяч худоби дрібної , а худоби великої п'ять сотень . І була міцно встановлена служба , і стали священики на своїм становищі , а Левити при своїх чергах , за наказом царя . І різали пасхальне ягня , а священики кропили кров'ю , беручи з їхньої руки , а Левити здирали шкуру . І відділили , що було на цілопалення , щоб дати їх за відділами , по батьківських домах синам народу на приношення Господеві , як написано в Мойсеєвій книзі . І так зробили й з худобою великою . І пекли пасхальне ягня на огні , за постановою , а святі жертви варили в горшках , і в котлах , і в горнятах , і швидко несли всім синам народу . А потім наварили собі та священикам , бо священики , Ааронові сини , були зайняті приношенням цілопалення та лою аж до ночі , то Левити наготовили їжі собі та священикам , Аароновим синам . А співаки , Асафові сини , були на своїх місцях за наказом Давида , і Асафа , і Гемана , і Єдутуна , царевого прозорливця , а придверні були при кожній брамі , їм не треба було відходити від своїх робіт , бо їхні брати Левити наготовили їм . І була міцно встановлена вся Господня служба того дня , щоб справити Пасху й принести цілопалення на Господньому жертівнику , за наказом царя Йосії . І Ізраїлеві сини , що знаходилися там , справляли того часу Пасху та свято Опрісноків сім день . І не справлялася Пасха , як ця , в Ізраїлі від днів пророка Самуїла , а всі Ізраїлеві царі не справляли такої , як ця Пасха , що справив Йосія , і священики , і Левити , і ввесь Юда та Ізраїль , що знаходився там , та мешканці Єрусалиму . Вісімнадцятого року царювання Йосії справлялася ця Пасха . По всьому цьому , коли Йосія приготовив дім Божий , прийшов Нехо , цар єгипетський , щоб воювати в Каркеміші над Ефратом , а Йосія вийшов навпроти нього . І послав той до нього послів , говорячи : Що мені до тебе , царю Юдин ? Не проти тебе приходжу я сьогодні , але проти дому , що воює зо мною . А Бог наказав мені спішити . Не протився Богові , що зо мною , і нехай Він не знищить тебе ! Та Йосія не відвернувся від нього , але перебрався , щоб воювати з ним , і не послухався слів Нехо , що були з Божого наказу , і прийшов воювати в долині Меґіддо . І вистрілили стрільці на царя Йосію . І сказав цар до своїх рабів : Відведіть мене , бо я сильно ранений . . . І перевели його його раби з військової колесниці на його другий повіз , і відвезли його до Єрусалиму . І помер він , і був похований у гробах своїх батьків , а вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії . І Єремія співав жалобну пісню по Йосії . А всі співаки та співачки оповідали в жалобних своїх піснях про Йосію , і так є аж до сьогодні , і дали їх за уставу для Ізраїля , і ось вони написані в Жалобних Піснях . А решта діл Йосії та його чесноти , за написаним у Господнім Законі , і дії його перші та останні , ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних . А народ Краю взяв Йоахаза , сина Йосії , і настановив його царем в Єрусалимі замість батька його . Йоахаз був віку двадцяти й трьох літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі три місяці . І скинув його єгипетський цар в Єрусалимі , і наклав кару на цей Край , сто талантів срібла та талант золота . І єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима , і змінив ім'я йому на Єгояким . А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту . Єгояким був віку двадцяти й п'яти літ , коли він зацарював , і одинадцять років царював в Єрусалимі . І робив він зло в очах Господа , Бога свого . На нього пішов Навуходоносор , цар вавилонський , і він закував його в мідяні кайдани , щоб відвести його до Вавилону . А дещо з посуду Господнього дому Навуходоносор відправив до Вавилону , і дав його до храму свого в Вавилоні . А решта Єгоякимових діл та гидоти його , які він робив , і що знайдено проти нього , ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних . А замість нього зацарював син його Єгояхін . Єгояхін був віку восьми літ , коли він зацарював , і царював в Єрусалимі три місяці й десять день . І робив він лихе в Господніх очах . А по році послав цар Навуходоносор , і привів його до Вавилону з дорогим посудом Господнього дому , а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекію . Седекія був віку двадцяти й одного року , коли він зацарював , і він царював в Єрусалимі одинадцять років . І робив він зло в очах Господа , Бога свого , не впокорився перед пророком Єремією , що говорив із наказу Господнього . І він також відкинувся від царя Навуходоносора , що був заприсягнув його Господом , і вчинив твердою свою шию , і став запеклим , щоб не навертатися до Господа , Бога Ізраїлевого . Також усі зверхники священиків та народу ще більше грішили , шануючи гидоти поган , і вони занечистили Господній дім , якого Він освятив в Єрусалимі . А Господь , Бог їхніх батьків , усе посилав до них через Своїх послів слова остороги , бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю . Та вони соромили Божих послів , і погорджували їхніми словами , і насміхалися з Його пророків , аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так , що не було вже ліку . І Він навів на них халдейського царя , і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині , і не змилосердився ані над юнаком , ані над дівчиною , ані над старим , ані над старезним , усе дав в його руку . . . І всі речі Божого дому , великі та малі , і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників , усе переніс до Вавилону . І спалили вони Божий дім , і порозбивали мур Єрусалиму , і всі палати його попалили огнем , а всі дорогі речі його понищили . . . І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча , і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства , щоб виповнилося Господнє слово , проречене Єреміїними устами , аж поки вподобає собі земля свої суботи , по всі дні її спустошення святкувала вона суботи , щоб сповнилися сімдесят літ . А першого року Кіра , царя перського , коли сповнилось слово Господнє , проречене устами Єреміїними , збудив Господь духа Кіра , царя перського , і він оголосив по всьому царству своєму , а також на письмі , говорячи : Так говорить Кір , цар перський : Усі земні царства дав мені Господь , Бог Небесний , і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі , що в Юдеї . Хто між вами з усього Його народу , нехай буде Господь , Бог його , з ним , і нехай він іде до Єрусалиму ! А першого року Кіра , царя перського , щоб сповнилось слово Господнє , проречене устами Єреміїними , збудив Господь духа Кіра , царя перського , і він оголосив по всьому царству своєму , а також на письмі , говорячи : Так говорить Кір , цар перський : Усі земні царства дав мені Господь , Бог Небесний , і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі , що в Юдеї . Хто між вами з усього Його народу , нехай буде Бог його з ним , і нехай він іде до Єрусалиму , що в Юдеї , і нехай будує дім Господа , Бога Ізраїлевого . Це той Бог , що в Єрусалимі . А кожному позосталому по всіх тих містах , хто мешкає там , нехай допоможуть йому люди його місця сріблом , і золотом , і маєтком , і худобою , з добровільною жертвою для дому Божого , що в Єрусалимі . І повставали голови батьківських родів Юди та Веніямина , і священики , і Левити , аж до всякого , що Бог збудив духа його , щоб піти будувати дім Господа , що в Єрусалимі . А все їхнє довкілля зміцнило їм руки речами срібними та золотими , маєтком , і худобою , і коштовностями , окрім того , що хто пожертвував був добровільно . А цар Кір повиносив речі Господнього дому , які забрав був Навуходоносор з Єрусалиму , і дав їх до дому бога свого , і повиносив їх Кір , цар перський , рукою скарбника Мітредата , а той відрахував їх Шешбаццарові , Юдиному начальникові . І оце їхнє число : мисок золотих тридцять , мисок срібних тисяча , ножів двадцять і дев'ять , келіхів золотих тридцять , келіхів срібних подвійних чотири сотні й десять , посуду іншого тисяча . Усього золотого й срібного посуду п'ять тисяч і чотири сотні . Усе це завіз Шешбаццар , коли вигнанці верталися з Вавилону до Єрусалиму . А оце виходьки з округи , що прийшли з полону вигнання , яких вигнав був Навуходоносор , цар вавилонський , до Вавилону , і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї , кожен до міста свого , ті , що прийшли були з Зоровавелем , Ісусом , Неємією , Сераєю , Реелаєю , Мордехаєм , Білшаном , Міспаром , Біґваєм , Рехумом , Бааною . Число людей Ізраїлевого народу : синів Пар'ошових дві тисячі сто сімдесят і два , синів Шефатіїних три сотні сімдесят і два , синів Арахових сім сотень сімдесят і п'ять , синів Пахат-Моавових , із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі вісім сотень і дванадцять , синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири , синів Заттуєвих дев'ять сотень і сорок і п'ять , синів Заккеєвих сім сотень і шістдесят , синів Банієвих шість сотень сорок і два , синів Беваєвих шість сотень двадцять і три , синів Азґадових тисяча двісті двадцять і два , синів Адонікамових шість сотень шістдесят і шість , синів Біґваєвих дві тисячі п'ятдесят і шість , синів Адінових чотири сотні п'ятдесят і чотири , синів Атерових , від Єзекії дев'ятдесят і вісім , синів Бецаєвих три сотні двадцять і три , синів Йориних сто й дванадцять , синів Хашумових двісті двадцять і три , синів Ґіббарових дев'ятдесят і п'ять , виходьків з Віфлеєму сто двадцять і три , людей з Нетофи п'ятдесят і шість , людей з Анатоту сто двадцять і вісім , виходьків з Азмавету сорок і два , виходьків з Кір'ят-Аріму , Кефіри та Беероту сім сотень і сорок і три , виходьків з Рами та Ґеви : шість сотень двадцять і один , людей з Міхмасу сто двадцять і два , людей з Бет-Елу та Аю двісті двадцять і три , виходьків з Нево п'ятдесят і два , виходьків з Маґбішу сто п'ятдесят і шість , виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири , виходьків з Харіму три сотні й двадцять , виходьків з Лоду , Хадіду та Оно сім сотень двадцять і п'ять , виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять , виходьків з Сенаї три тисячі і шість сотень і тридцять . Священиків : синів Єдаєвих з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три , синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два , синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім , синів Харімових тисяча й сімнадцять . Левитів : синів Ісусових і Кадміїлових , з синів Гадавії сімдесят і чотири . Співаків : синів Асафових сто двадцять і вісім . Синів придверних : синів Шаллумових , синів Атерових , синів Талмонових , синів Аккувових , синів Хатітиних , синів Шоваєвих , усіх сто тридцять і дев'ять . Храмових підданців : синів Ціхіних , синів Хасуфіних , синів Таббаотових , синів Керосових , синів Сіагіних , синів Падонових , синів Леваниних , синів Хаґавиних , синів Аккувових , синів Хаґавових , синів Самлаєвих , синів Хананових , синів Ґідделових , синів Ґахарових , синів Реаїних , синів Рецінових , синів Некодиних , синів Ґаззамових , синів Уззиних , синів Пасеахових , синів Бесаєвих , синів Асниних , синів Меунімових , синів Нефусімових , синів Бакбукових , синів Хакуфиних , синів Хархурових , синів Бацлутових , синів Мехідиних , синів Харшиних , синів Баркосових , синів Сісриних , синів Темахових , синів Незіхових , синів Хатіфиних , синів Соломонових рабів : синів Сотаєвих , синів Соферетових , синів Терудиних , Синів Яалиних , синів Дарконових , синів Ґідделових , синів Шефатіїних , синів Хаттілових , синів Похерет-Гаццеваїмових , синів Амієвих , усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два . А оце ті , що прийшли з Тел-Мелаху , з Тел-Харші , Керув-Аддану та Іммеру , та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння , чи вони з Ізраїля : синів Делаїних , синів Товійїних , синів Некодиних шість сотень п'ятдесят і два . І з синів священичих : сини Ховайїні , сини Коцові , сини Барзіллая , що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая , і звався їхнім ім'ям . Вони шукали свого запису родоводу , та не знайшли , і були вони вилучені зо священства , а намісник сказав їм , щоб вони не їли зо Святого Святих , аж поки не стане священик до уріму та тумміму . Усього збору разом сорок дві тисячі три сотні шістдесят , окрім їхніх рабів та невільниць , цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім ; а їхніх співаків та співачок двісті . Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість , їхніх мулів двісті сорок і п'ять , їхніх верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять , ослів шість тисяч сім сотень і двадцять . А з голів батьківських родів , коли вони прийшли до Господнього дому , що в Єрусалимі , то вони жертвували до Божого дому , щоб поставити його на його становищі . За своєю спроможністю вони дали до скарбу на працю : золота шістдесят одну тисячу дарейків , а срібла п'ять тисяч мін , а священичих убрань сто . І осілися священики й Левити , та з народу , і співаки , і придверні , і храмові підданці по своїх містах , і ввесь Ізраїль по своїх містах . А коли настав сьомий місяць , і Ізраїлеві сини були по містах , то зібрався народ , як один чоловік , до Єрусалиму . І встав Ісус , син Йоцадаків , та брати його священики , і Зоровавель , син Шеалтіїлів , та брати його , і збудували жертівника Бога Ізраїля , щоб приносити на ньому цілопалення , як написано в Законі Мойсея , Божого чоловіка . І поставили міцно жертівника на його основі , бо були вони в страху від народів країв , і приносили на ньому цілопалення для Господа , цілопалення на ранок та на вечір . І справили свято Кучок , як написано , і щоденні цілопалення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день , а по тому цілопалення стале , і на молодики , і на всі присвячені Господеві свята , і для кожного , хто жертвує добровільну жертву для Господа . Від першого дня сьомого місяця зачали приносити цілопалення для Господа . А під Господній храм не були ще покладені основи . І дали срібла каменярам та теслям , і їжі , і питва та оливи , сидонянам та тирянам , щоб достачали кедрові дерева з Ливану до Яфського моря за дозволом їм Кіра , царя перського . А другого року по своєму приході до Божого дому до Єрусалиму , другого місяця , почали робити Зоровавель , син Шеалтіїлів , і Ісус , син Йоцадаків , і решта їхніх братів , священики та Левити , і всі , хто поприходив з неволі в Єрусалим , а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керувати над працею Господнього дому . І став Ісус , сини його та брати його , Кадміїл та сини його , сини Юдині , як один чоловік , на догляд над робітниками праці в Божому домі , сини Хенададові , сини їх та їхні брати , Левити . А коли клали основу Господнього храму , то поставили облаченних священиків із сурмами , а Левитів , Асафових синів , із цимбалами , щоб славити Господа за уставом Давида , Ізраїлевого царя . І відповіли вони хвалою та подякою Господеві , Добрий бо Він , бо навіки Його милосердя на Ізраїля . А ввесь народ викликував гучним покликом , славлячи Господа за основу Господнього дому ! А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів , старші , що бачили перший храм , при заснуванні його , того храму , своїми очима , плакали ревним голосом , а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості . . . І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу , бо народ сильно викликував , а голос був чутий аж далеко . . . І почули Юдині та Веніяминові вороги , що вигнанці будують храма Господеві , Богові Ізраїля . І прийшли вони до Зоровавеля та до голів батьківських родів , та й сказали їм : І ми будемо будувати з вами , бо ми звертаємось , як ви , до вашого Бога , і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона , царя асирійського , що привів нас сюди . І сказав їм Зоровавель і Ісус , та решта голів батьківських родів Ізраїлевих : Не вам і нам разом будувати храм для Бога ! Самі бо ми будемо будувати для Господа , Бога Ізраїлевого , як наказав нам цар Кір , цар перський . І став народ тієї землі ослаблювати руки Юдиного народу та страхати їх при будуванні . І підкуплювали вони проти них дорадників царських , щоб заламати їхній задум , по всі дні Кіра , царя перського , й аж до царювання Дарія , царя перського . А за царя Ахашвероша , на початку його царювання , написали вони оскарження на мешканців Юдеї та Єрусалиму . А за днів Артаксеркса написав Бішлам , Мітредат , Товеїл та решта товаришів його до Артаксеркса , царя перського . А лист був написаний по-арамейськи , а перекладений по-перськи . Начальник Рехум та писар Шімай написали одного листа проти Єрусалиму до царя Артаксеркса отак . Тоді начальник Рехум та писар Шімшай та решта товаришів його , судді й урядники , писарчуки , писарі , аркев'яни , вавилоняни , шушаняни , цебто еламіти , та решта народів , яких повиганяв Аснаппар , великий та славний , й осадив їх у місті Самарії та в решті Заріччя . Оце відпис листа , що послали до нього : До царя Артаксеркса твої раби , люди Заріччя . І ось щоб було відоме цареві , що Юдеї , які вийшли від тебе до нас , прибули до Єрусалиму . Вони будують місто бунтівниче та шкідливе , і вдосконалюють мури , а підвалини поліпшили . А тепер щоб було відоме цареві , що коли тільки це місто буде збудоване , а мури закінчаться , вони не будуть давати ані данини , ані податку , ані мита , а це буде шкодити царському прибуткові . І ото , беручи на увагу , що сіль царського палацу сіль наша , а царський сором не випадає нам бачити , тому ми посилаємо й завідомляємо царя , щоб пошукали в книзі споминів батьків твоїх , і ти знайдеш у книзі споминів , і знатимеш , що місто це місто бунтівниче та шкідливе царям та округам , і що в ньому підіймали бунт від правіку , чому місто це було зруйноване . Ми сповіщаємо царя , що коли тільки місто це буде добудоване , а мури закінчаться , то через те не буде тобі частки в Заріччі . Цар послав відповідь : Начальникові Рехумові , і писареві Шімшаєві , та решті їхніх товаришів , що сидять у Самарії , і решта Заріччя : Мир вам ! А тепер , лист , якого ви послали до нас , виразно прочитаний передо мною . І був виданий від мене наказ , і шукали та й знайшли , що місто це з давніх-давен підіймалося на царів , і повстання та бунт робилися в ньому . І могутні царі були над Єрусалимом , і панували в усьому Заріччі , а данина , податок та мито давалися їм . А тепер видайте наказа , щоб спинилися ці люди , а місто це не будувалося , поки від мене не буде виданий новий наказ . І будьте бережні , щоб через це не зробити помилки . Нащо ростиме зло на шкоду царям ? Тоді , як тільки був прочитаний відпис листа царя Артаксеркса перед Рехумом і писарем Шімшаєм та їхніми товаришами , пішли вони поспішно до Єрусалиму , і спинили роботу їх зброєю та насиллям ! Тим спинилася робота Божого дому , що в Єрусалимі , і спинилася вона аж до другого року царювання Дарія , царя перського . . . І пророкував пророк Огій та Захарій , син Іддо , пророки , на юдеїв , що в Юдеї та в Єрусалимі , в Ім'я Бога Ізраїля , що над ними . Тоді встали Зоровавель , син Шеалтіїлів , та Ісус , син Йоцадаків , і зачали будувати Божий дім , що в Єрусалимі , а з ними Божі пророки , що допомагали їм . Того часу прийшов до них Таттенай , намісник Заріччя , і Шетар-Бозенай та їхні товариші , і сказали їм так : Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю будову ? Тоді ми сказали їм імена тих мужів , що будують цього будинка . Та око їхнього Бога було на юдейських старших , і вони не спинили їх , аж поки не піде донесення до Дарія , і тоді дадуть писемну відповідь про це . Ось відпис листа , що послав Таттенай , намісник Заріччя , і Шетар-Бозенай , та товариство його , і перси , що в Заріччі , до царя Дарія , вони послали йому донесення , а в ньому писано так : Цареві Дарієві усякого миру ! Щоб було відоме цареві , що ми ходили до Юдейської округи , до дому великого Бога , а він будується з великого каменя , і дерево кладеться в стіни . А робота та робиться докладно , і успіх у їхній руці . Тоді ми питалися тих старших , і сказали їм так : Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю святиню ? А також питалися ми їх про їхні імена , щоб повідомити тебе , що запишемо ім'я тих мужів , які за голову в них . А вони так відповіли нам та сказали : Ми то раби Бога небес та землі , і будуємо храма , що був збудований за багато літ перед цим , а збудував його й докінчив його великий Ізраїлів цар . Але згодом , коли наші батьки розгнівили були Бога небес , Він віддав їх у руку Навуходоносора , царя вавилонського , халдея , а храм той він зруйнував його , а народ вигнав до Вавилону . Але першого року Кіра , царя вавилонського , цар Кір видав наказа будувати цей дім Божий . А також посуд Божого дому , золотий та срібний , що Навуходоносор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського , виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві , ім'я його Шешбаццар , якого він настановив намісником . І сказав він йому : Візьми цей посуд , іди , віднеси його до храму , що в Єрусалимі , а дім Божий нехай будується на своєму місці . Тоді той Шешбаццар прийшов , заклав підвалини Божого дому в Єрусалимі , і відтоді й аж до цього часу він будується , і не скінчений . І ось , якщо це цареві добре , нехай пошукається в домі царських скарбів там , у Вавилоні , чи справді від царя Кіра виданий був наказ будувати цей Божий дім в Єрусалимі , а царську волю про це нехай пошлють до нас . Тоді цар Дарій видав наказа , і шукали в домі , де складають скарби книжок у Вавилоні . І був знайдений один звій в замку Ахметі , що в мідійській окрузі , а в ньому написано так : На пам'ять . Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа : Дім Божий в Єрусалимі дім той нехай будується на місці , де приносять жертви , а його підвалини заложені . Вишина його шістдесят ліктів , ширина його шістдесят ліктів . Три ряди з великого каменю , й один ряд з дерева , а видатки будуть дані з царського дому . А посуд Божого дому , золотий та срібний , що Навуходоносор виніс був із храму , що в Єрусалимі , і переніс до Вавилону , нехай повернуть , і нехай він піде до храму , що в Єрусалимі , на своє місце , і покладеш те в Божому домі . . . Тепер же ти , Таттенаю , наміснику Заріччя , ти , Шетор-Бозенаю з товаришами своїми , перси , що в Заріччі , віддаліться звідти ! Позоставте працю цього Божого дому , юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці . А від мене даний наказ про те , що ви будете робити з тими юдейськими старшими , щоб збудувати цей Божий дім , а з царського добра , з данини Заріччя , нехай докладно дається видаток тим людям , щоб не спиняти роботи . А що буде потрібне , чи телят , чи баранів , чи овечок на принесення Небесному Богові , пшеницю , сіль , вино та оливу , що скажуть священики , які в Єрусалимі , щоб без омани видавалося їм день-у-день , щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його . А від мене виданий наказ , що коли який чоловік змінить це моє слово , то буде вирване дерево з дому його , і буде поставлене , а він буде прибитий на ньому , а дім його буде обернений за це в руїну ! А Бог , що вчинив , щоб там пробувало Ім'я Його , знищить кожного царя та народ , що простягне свою руку , щоб змінити це , щоб ушкодити той Божий дім , що в Єрусалимі ! Я , Дарій , видав цього наказа , нехай він докладно буде виконаний ! Тоді Таттенай , намісник Заріччя , Шетар-Бозенай та їхні товариші докладно зробили згідно з тим , як послав цар Дарій . А юдейські старші будували , і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія , сина Іддо . І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра , і Дарія , і Артаксеркса , царя перського . І закінчений був цей храм до третього місяця адара , що він місяць дванадцятий , шостого року царювання царя Дарія . І справили Ізраїлеві сини , священики й Левити та решта вигнанців свято відновлення того Божого дому з радістю . І принесли в жертву на свято відновлення того Божого дому : волів сотню , баранів двісті , ягнят чотири сотні , а козлят у жертву за гріх за всього Ізраїля дванадцять , за числом Ізраїлевих племен . І поставили священиків за їхніми частинами , а Левитів за чергами їхніми на службу Божого дому , що в Єрусалимі , як написано в книзі Мойсея . А поверненці справили Пасху чотирнадцятого дня першого місяця , бо очистилися священики та Левити , як один , усі вони чисті . І вони зарізали пасхальне ягня для всіх поверненців , для своїх братів священиків та для себе . І їли Ізраїлеві сини , що вернулися з вигнання , і також усі , хто відділився до них від нечистости народів землі , щоб звертатися до Господа , Бога Ізраїлевого . І справляли вони свято Опрісноків сім день у радості , бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя , щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога , Бога Ізраїлевого . А по цих пригодах , за царювання Артаксеркса , царя перського , Ездра , син Азарії , сина Хійлкійї , сина Шаллуна , сина Садока , сина Ахітуви , сина Амарії , сина Азарії , сина Мерайота , сина Захарія , сина Уззі , сина Буккі , сина Авішуї , сина Пінхаса , сина Елеазара , сина Аарона , первосвященика , цей Ездра вийшов із Вавилону , а він був учитель , знавець Мойсеєвого Закону , що його дав Господь , Бог Ізраїлів . І дав йому цар згідно з тим , як була на ньому рука Господа , Бога його , всяке його пожадання . І пішли з ним дехто з Ізраїлевих синів , і з священиків , і Левитів , і співаків , і придверних , і храмових підданців до Єрусалиму сьомого року царя Артаксеркса . І прибув він до Єрусалиму п'ятого місяця , а то сьомий рік царювання . Бо першого дня місяця першого був початок виходу з Вавилону , а першого дня п'ятого місяця він прийшов до Єрусалиму , бо рука його Бога була добра на ньому . Бо Ездра приготовив своє серце досліджувати Господнього Закона , і виконувати його , і навчати в Ізраїлі устава та права . А оце відпис писання , що цар Артаксеркс дав священикові Ездрі , учителеві , що пише слова заповідей Господа та Його устави над Ізраїлем : Артаксеркс , цар над царями , до священика Ездри , досконалого вчителя Закону Бога Небесного , і так далі . А ось виданий від мене наказ , щоб кожен , хто в моїм царстві з Ізраїлевого народу , і їхніх священиків , і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою , нехай іде , через те , що ти посланий від царя та семи його дорадників , щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога , правом , що в руці твоїй , і щоб відправити срібло та золото , що цар та дорадники його пожертвували для Бога Ізраїлевого , Якого місце перебування в Єрусалимі , і все срібло та золото , яке ти знайдеш у всій вавилонській окрузі разом із пожертвами народу та священиків , які жертвують для дому їхнього Бога , що в Єрусалимі . Тому ти невідкладно купиш за це срібло биків , баранів , овечок , і їх жертви хлібні та їх жертви ливні , і принесеш їх на жертівнику дому вашого Бога , що в Єрусалимі . А що тобі та браттям твоїм буде добре вчинити з рештою срібла та золота , те зробіть за вподобанням вашого Бога . А посуд , що даний тобі на служення дому твого Бога , віддай у цілості перед Богом Єрусалиму . А решта потрібного для дому Бога твого , що випаде тобі дати , буде дана з дому царських скарбів . А від мене я цар Артаксеркс виданий наказ для всіх скарбників , що в Заріччі , що все , чого зажадає від вас священик Ездра , учитель Закону Бога Небесного , нехай буде докладно зроблене : срібла аж до сотні талантів , і пшениці аж до сотні корів , і вина аж до сотні батів , і оливи аж до сотні батів , за соли без запису . Усе , що з наказу Небесного Бога , нехай буде горливо зроблене для дому Небесного Бога , бо нащо був би гнів на царство царя та на синів його ? І вас завідомляємо , що всі священики та Левити , співаки , придверні , храмові підданці та працівники того Божого дому вільні , данини , податку , чи мита не належить накладати на них ! А ти , Ездро , за мудрістю Бога твого , яка в руці твоїй , попризначай суддів та виконавців Закону , щоб судили для всього народу , що в Заріччі , для всіх , хто знає закони твого Бога , а хто не знає , тих навчите . А кожен , хто не буде виконувати Закона твого Бога та закона царського докладно , щоб чинився над ним суд : чи то на смерть , чи то на вигнання , чи то на кару маєткову , чи то на ув'язнення . Благословенний Господь , Бог наших батьків , що вклав у цареве серце , щоб оздобити дім Господній , що в Єрусалимі , а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками , та всіма хоробрими царевими зверхниками ! А я зміцнився , бо рука Господа , Бога , була надо мною , і я зібрав провідних людей з Ізраїля , щоб вони пішли зо мною . А оце голови їхніх батьків та їх родовід , що пішли зо мною , за царювання царя Артаксеркса , з Вавилону : з Пінхасових синів : Ґершом , з Ітамарових синів : Даніїл , з Давидових синів : Хаттуш . З Шеханіїних синів , з Пар'ошових синів : Захарій , а з ним за родоводом сто й п'ятдесят мужчин . З Пахат-Моавових синів : Ел'єгоенай , син Зерахіїн , а з ним двісті мужчин . З синів Затту : Шеханія , син Яхазіїлів , а з ним три сотні мужчин . А з Адінових синів : Евед , син Йонатанів , а з ним п'ятдесят мужчин . А з Еламових синів : Єшая , син Аталіїн , а з ним сімдесят мужчин . А з Шефатіїних синів : Зевадія , син Михаїлів , а з ним вісімдесят мужчин . З Йоавових синів : Овадія , син Єгіїлів , а з ним двісті й вісімнадцять мужчин . А з синів Бані : Шеломіт , син Йосіфіїн , а з ним сотня й шістдесят мужчин . А з Беваєвих синів : Захарій , син Беваїв , а з ним двадцять і вісім мужчин . А з Азґадових синів : Йоханан , син Катанів , а з ним сотня й десять мужчин . А з Адонікамових синів останні , а оце їхні імена : Еліфелет , Єіїл , і Шемая , а з ними шістдесят мужчин . А з Біґваєвих синів : Утай і Заввуд , а з ними сімдесят мужчин . І зібрав я їх до річки , що впадає до Агави , і ми таборували там три дні . І переглянув я народ та священиків , і не знайшов там нікого з Левієвих синів . І послав я по Еліезера , по Аріїла , по Шемаю , по Елнатана , і по Яріва , і по Елнатана , і по Натана , і по Захарія , і по Мешуллама , голів , і по Йойаріва , і по Елнатана , учителів . І відправив я їх до Іддо , голови в місцевості Касіф'я , і вклав в їхні уста слова , щоб говорити до Іддо та братів його , підданих у місцевості Касіф'я , щоб вони привели нам служителів для дому нашого Бога . І привели вони нам , бо рука нашого Бога була добра до нас , чоловіка розумного з синів Махлі , сина Левія , Ізраїлевого сина , та Шеревею й синів його та братів його , вісімнадцять , та Хашавію , а з ним Єшаю , з синів Мерарієвих , братів його та синів його двадцять , а з підданців храму , яких дав Давид та зверхники на роботу Левитам , двісті й двадцять підданців : усі вони були означені поіменно . І проголосив я там піст , над річкою Агавою , щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога , щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку , бо я соромився просити від царя війська та верхівців , щоб помагали нам у дорозі проти ворога , бо сказали ми цареві , говорячи : Рука нашого Бога на добро для всіх , хто шукає Його , а сила Його та гнів Його на всіх , хто кидає Його ! І постили ми , і просили нашого Бога про це , і Він дав нам ублагати Себе . І я відділив із священичих зверхників дванадцять до Шеревеї , Хашавії , і до десятьох їхніх братів з ними . І відважив я їм срібло й золото та посуд принесення нашого Божого дому , що принесли цар , і його дорадники , і його зверхники та ввесь Ізраїль , що знаходився там . І відважив я на їхню руку шість сотень і п'ятдесят талантів срібла , а срібних речей сто талантів , золота сто талантів , а золотих чаш двадцять на тисячу дарейків , а посудин з золоченої й доброї міді дві , дорогі , як золото . І сказав я до них : Ви святість для Господа , і цей посуд святість , а те срібло та золото добровільна жертва для Господа , Бога ваших батьків . Пильнуйте й бережіть це , аж поки не відважите його перед зверхниками священиків і Левитів та зверхниками батьківських родів Ізраїлевих в Єрусалимі до кімнат Господнього дому . І прийняли священики та Левити вагу того срібла та золота та того посуду , щоб віднести до Єрусалиму , до дому нашого Бога . І рушили ми з річки Агави двадцятого дня першого місяця , щоб іти до Єрусалиму . А рука нашого Бога була над нами , і Він урятував нас з руки ворога та чатівника на дорозі . І прийшли ми до Єрусалиму , і сиділи там три дні . А четвертого дня відважили ми те срібло й золото та той посуд у домі нашого Бога на руку священика Меремота , сина Урійїного , а з ним був Елеазар , син Пінхасів , а з ними Йозавад , син Єшуїн , та Ноадія , син Біннуїв , Левити , за числом , за вагою на все . І того часу була записана вся та вага . Ті , що прийшли з полону , сини вигнання , принесли цілопалення для Бога Ізраїля : дванадцять биків за всього Ізраїля , дев'ятдесят і шість баранів , сімдесят і сім овець , дванадцять козлів на жертву за гріх , це все цілопалення для Господа . І віддали цареві накази царським сатрапам та намісникам Заріччя , а ті підтримували народ та Божий дім . А як скінчилося це , підійшли до мене зверхники , говорячи : Цей народ , Ізраїль , і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами , від хананеян , періззеян , євусеян , аммонеян , моавітян , єгиптян та амореян , бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам , змішалося святе насіння з народами цих країв , а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні . А коли я почув це слово , то роздер я одежу свою та плаща свого , і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї , і сидів остовпілий . . . І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців , а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої . А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого , і , роздерши шату свою та плаща свого , упав я на коліна свої , і простягнув руки свої до Господа , Бога мого . . . І сказав я : Боже мій , соромлюся я та стидаюся піднести , Боже мій , обличчя своє до Тебе , бо беззаконня наші помножилися понад голову , а наша провина виросла аж до неба ! . . . Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього , а за наші беззаконня були віддані ми , наші царі , наші священики в руку царів цих країв на меча , на полон , і на грабіж , і на посоромлення обличчя , як цього дня . А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа , Бога нашого , щоб позоставити нам останок , і дати нам затвердитися на місці святині Його , щоб освітити очі наші , Боже наш , і дати нам трохи ожити в нашій неволі ! Бо раби ми , та в нашій неволі не покинув нас Бог наш , і прихилив до нас милість перед перськими царями , щоб дати нам ожити , щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його , та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі . А тепер що скажемо , Боже наш , по цьому ? Бо ми покинули заповіді Твої , які Ти наказав через Своїх рабів пророків , говорячи : Цей Край , що ви йдете посісти , він край нечистий через нечистість народу цих країв , через їхні гидоти , що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю . А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам , а їхніх дочок не беріть для своїх синів , і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки , щоб ви стали сильні , та споживали добро цієї землі , і віддали на спадок вашим синам аж навіки . А по тому всьому , що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину , бо Ти , Боже наш , стримав кару більше від гріха нашого , і дав нам таку рештку , чи знову ми ламатимемо заповіді Твої , і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами ? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас , так що ніхто не позостався б і не врятувався ? Господи , Боже Ізраїлів , Ти праведний , бо ми позосталися останком , як цього дня . Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм , бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм ! . . . А коли Ездра молився та сповідався , плакав та припадав перед Божим домом , зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір , чоловіки , і жінки та діти , бо народ плакав ревним плачем . . . І відповів Шеханія , Єхіїлів син , з Еламових синів , та й сказав до Ездри : Ми спроневірилися нашому Богові , бо взяли ми чужинок із народів цього краю за жінок . Але є ще надія для Ізраїля в цьому ! А тепер складімо заповіта нашому Богові , що випровадимо від себе всіх жінок та народжене від них , за радою пана нашого , та тих , хто тремтить перед заповіддю нашого Бога , і буде зроблене за Законом . Устань , бо на тобі ця річ , а ми з тобою . Будь мужній і дій ! І встав Ездра , і заприсяг зверхників , священиків і Левитів та всього Ізраїля , щоб робити за цим словом . І вони заприсягли . І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімнати Єгохонана , Ел'яшівового сина , і ночував там . Хліба він не їв і води не пив , бо був у жалобі за спроневірення поверненців . І оголосили в Юдеї та в Єрусалимі до всіх поверненців , щоб зібратися до Єрусалиму . А кожен , хто не прийде до трьох день , за порадою зверхників та старших , увесь маєток того буде зроблений закляттям , а він буде вилучений із громади поверненців . І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день , це був дев'ятий місяць , двадцятого дня місяця . І сидів увесь народ на площі Божого дому , тремтячи від цієї справи та від дощу . І встав священик Ездра та й сказав до них : Ви спроневірилися , і взяли чужинних жінок , щоб побільшити Ізраїлеву провину . А тепер повиніться Господеві , Богові ваших батьків , і чиніть Його волю ! І віддаліться від народів цього Краю та від тих чужих жінок ! І відповіла вся громада , і сказали гучним голосом : Так , за словом твоїм , ми повинні зробити ! Але народ численний , і час дощів , і нема сили стояти на вулиці . Та й праці не на один день і не на два , бо ми багато нагрішили в цій справі . Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір , а кожен , хто є в наших містах , хто взяв чужинних жінок , нехай прийде на означені часи , а з ними старші кожного міста та судді його , аж поки не відвернеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ . Особливо стали над цим Йонатан , син Асагелів , та Яхзея , син Тіквин , а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм . І зробили так поверненці . І відділив собі священик Ездра людей , голів батьків за родом їхніх батьків , і всі вони поіменно . І сіли вони першого дня десятого місяця , щоб дослідити цю справу . І скінчили до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей , що взяли були чужинних жінок . І знайшлися поміж священичими синами , що взяли чужинних жінок , із синів Єшуї , сина Йоцадакового , та братів його : Моасея , і Еліезер , і Ярів , і Ґедалія . І дали вони руку свою , що повипроваджують жінок своїх , а винні принесли в жертву барана з отари за провину свою . А з синів Іммерових : Ханані та Зевадія . І з синів Харімових : Массея , і Елійя , і Шемая , і Єхіїл , і Уззійя . І з синів Пашхурових : Ел'йоенай , Маасея , Ізмаїл , Натанаїл , Йозавад та Ел'аса . А з Левитів : Йозавад , і Шім'ї , і Келая , він Келіта , Петахія , Юда та Еліезер . А з співаків : Ел'яшів . А з придверних : Шаллум , і Телем , та Урі . А з Ізраїля , з синів Пар'ошових : Рам'я , і Їззійя , і Малкійя , і Мійямін , і Елеазар , і Малкійя та Беная . А з синів Еламових : Маттанія , Захарій , і Єхіїл , і Авді , і Єремот , і Елійя . І з синів Затту : Ел'йоенай , Ел'яшів , Маттанія , і Еремот , і Завад та Азіза . А з синів Беваєвих : Єгоханан , Хананія , Заббай , Атлай . І з синів Банієвих : Мешуллам , Маллух , і Адая , Яшув , і Шеал та Рамот . І з синів Пахатових : Моав , Адна , і Хелал , Беная , Маасея , Маттанія , Веселіїл , і Біннуй та Манасія . І з синів Харімових : Еліезер , Їшшійя , Малкійя , Шемая , Шімон , Веніямин , Маллух , Шемарія . З синів Хашумових : Маттенай , Маттатта , Завад , Еліфелет , Єремай , Манасія , Шім'ї . З синів Банаєвих : Маадай , Амрам , і Уїл , Беная , Бедея , Келугу , Ванія , Меремот , Ел'ятів , Маттанія , Маттенай , і Яасай , і Бані , і Біннуй , Шім'ї , і Шелемія , і Натан , і Адая , Махнадвай , Шашай , Шарай , Азаріїл , і Шелемія , Шемарія , Шаллум , Амарія , Йосип . А з синів Нево : Єіїл , Маттітія , Завад , Зевіна , Яддай , і Йоїл , Беная . Усі оці взяли були чужинних жінок , а деякі з цих жінок і дітей породили . Слова Неемії , Гахаліїного сина : І сталося в місяці кіслеві двадцятого року , і був я в замку Шушан . І прийшов Ханані , один із братів моїх , він та люди з Юдеї . І запитався я їх про юдеїв , що врятувалися , що позостали від полону , та про Єрусалим . А вони сказали мені : Позосталі , що лишилися з полону , там в окрузі , живуть у великій біді та в ганьбі , а мур Єрусалиму поруйнований , а брами його попалені огнем . . . І сталося , як почув я ці слова , сів я та й плакав , і був у жалобі кілька днів , і постив , і молився перед лицем Небесного Бога . І сказав я : Молю Тебе , Господи , Боже Небесний , Боже великий та грізний , що дотримуєш заповіта та милість для тих , хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої , нехай же буде ухо Твоє чутке , а очі Твої відкриті , щоб прислухуватися до молитви раба Твого , якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів , Твоїх рабів , і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів , якими грішили ми проти Тебе , і я і дім батька мого грішили ! Ми сильно провинилися перед Тобою , і не дотримували заповідей , і уставів , і прав , які наказав Ти Мойсеєві , рабові Своєму . Пам'ятай же те слово , що Ти наказав був Мойсеєві , Своєму рабові , говорячи : як ви спроневіритеся , Я розпорошу вас поміж народами ! Та коли навернетеся до Мене , і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх , то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес , то й звідти позбираю їх , і приведу до того місця , яке Я вибрав , щоб там перебувало Ім'я Моє ! А вони раби Твої та народ Твій , якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою . Молю Тебе , Господи , нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів , що прагнуть боятися Ймення Твого ! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові , і дай знайти милосердя перед оцим мужем ! А я був чашником царевим . І сталося в місяці нісані , двадцятого року царя Артаксеркса , було раз вино перед ним . І взяв я те вино й дав цареві . І я , здавалося , не був сумний перед ним . Та сказав мені цар : Чому обличчя твоє сумне , чи ти не хворий ? Це не інше що , як тільки сум серця . . . І я вельми сильно злякався ! І сказав я до царя : Нехай цар живе навіки ! Чому не буде сумне обличчя моє , коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване , а брами його попалені огнем ! . . . І сказав мені цар : Чого ж ти просиш ? І я помолився до Небесного Бога , і сказав цареві : Якщо це цареві вгодне , і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм , то пошли мене до Юдеї , до міста гробів батьків моїх , і я відбудую його ! І сказав мені цар ( а цариця сиділа при ньому ) : Скільки часу буде дорога твоя , і коли ти повернешся ? І сподобалось це цареві , і він послав мене , а я призначив йому час . І сказав я цареві : Якщо це цареві вгодне , нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя , щоб провадили мене , аж поки не прийду до Юдеї , і листа до Асафа , дозорця царевого лісу , щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам , що належать до Божого дому , і для міського муру , і для дому , що до нього ввійду . І дав мені цар в міру того , як добра була Божа рука надо мною . І прибув я до намісників Заріччя , і дав їм цареві листи . А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців . І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія , і було їм прикро , дуже прикро , що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів . І прийшов я до Єрусалиму , і був там три дні . І встав я вночі , я та трохи людей зо мною , і не розповів я нікому , що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму . А худоби не було зо мною , окрім тієї худоби , що я нею їздив . І вийшов я Долинною брамою вночі , і пішов до джерела Таннін , і до брами Смітникової . І я докладно оглянув мури Єрусалиму , що були поруйновані , а брами його були попалені огнем . І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу , та там не було місця для переходу худоби , що була підо мною . І йшов я долиною вночі , і докладно оглядав мура . Потім я вернувся , і ввійшов Долинною брамою , і вернувся . А заступники не знали , куди я пішов та що я роблю , а юдеям , і священикам , і шляхті , і заступникам , і решті тих , що робили працю , я доти нічого не розповідав . І сказав я до них : Ви бачите біду , що ми в ній , що Єрусалим зруйнований , а брами його попалені огнем . Ідіть , і збудуйте мура Єрусалиму , і вже не будемо ми ганьбою ! . . . І розповів я їм про руку Бога мого , що вона добра до мене , а також слова царя , які сказав він мені . І сказали вони : Станемо й збудуємо ! І зміцнили вони руки свої на добре діло . І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія , і араб Ґешем , і сміялися з нас , і погорджували нами й говорили : Що це за річ , яку ви робите ? Чи проти царя ви бунтуєтесь ? А я їм відповів і сказав до них : Небесний Бог Він дасть нам успіх , а ми , Його раби , станемо й збудуємо ! А вам нема ані частки , ані права , ані пам'ятки в Єрусалимі ! І встав Еліяшів , первосвященик , та брати його священики , і збудували Овечу браму . Вони освятили її , і повставляли її двері , й аж до башти Меа освятили її , аж до башти Ханан'їла . А поруч нього будували єрихоняни , а поруч них будував Заккур , син Імріїв . А браму Рибну збудували сини Сенаїні , і вони покрили її бруссями , і повставляли двері її , замки її та засуви її . А поруч них направляв Меремот , син Урії , Коцового сина , а поруч них направляв Мешуллам , син Берехії , Мешав'їлового сина , а поруч них направляв Садок , Баанин син . А поруч них направляли текояни , але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа . А браму Стару направляли Йояда , син Пасеахів , та Мешуллам , син Бесодеїн , вони покривали бруссями , і вставляли двері її , і замки її та засуви її . А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон , люди Ґів'ону та Міцпи , що належали до володіння намісника Заріччя . Поруч нього направляв Уззіїл , син Хархаїн , з золотарів , а поруч нього направляв Хананія , син Раккахімів , і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру . А поруч нього направляв Рефая , син Хурів , зверхник половини єрусалимської округи . А поруч нього направляв Єдая , син Харумафів , а то навпроти дому свого , а при його руці направляв Хаттуш , син Хашавнеїн . Другу міру направляв Малкійя , син Харімів , та Хашшув , син Пахат-Моавів , та башту Печей . А поруч нього направляв Шаллум , син Лохеша , зверхник половини єрусалимської округи , він та дочка його . Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху , вони збудували її , і повставляли двері її , замки її та засуви її , і тисячу ліктів у мурі аж до Смітникової брами . А Смітникову браму направив Малкійя , син Рехавів , зверхник бет-керемської округи , він збудував її , і повставляв її двері , замки її та засуви її . А Джерельну браму направив Шаллум , син Кол-Хезеїв , зверхник округи Міцпи , він збудував її , і покрив її , і повставляв її двері , замки її та засуви її , і направив мура ставу Шелах до царського садка , і аж до ступенів , що спускаються з Давидового Міста . За ним направляв Неемія , син Азбуків , зверхник половини бетцурської округи аж до місця навпроти Давидових гробів і аж до зробленого ставу , і аж до дому Лицарів . За ним направляли Левити : Рехум , син Баніїв , поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла , для своєї округи . За ним направляли їхні брати : Баввай , син Хенададів , зверхник половини округи Кеїла . І направляв поруч нього Езер , син Єшуїн , зверхник округи , міру другу , від місця навпроти виходу до зброярні наріжника . За ним ревно направляв Барух , Заббаїв син , міру другу , від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва . За ним направляв Меремот , син Урійї , сина Коцового , міру другу , від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому . А за ним направляли священики , люди йорданської округи . За ним направляв Веніямин , син Хашшувів , навпроти свого дому ; за ним направляв Азарія , син Маасеї , сина Ананіїного , при своєму домі . За ним направляв Біннуй , син Хенададів , міру другу , від Азаріїного дому аж до наріжника й аж до рогу . Палал , син Узаїв , від місця навпроти наріжника та в горішній башті , що виходить із царського дому , що при в'язничному подвір'ї . За ним Педая , син Пар'ошів . А підданці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти . За ним направляли техояни , міру другу , від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру . З-над Кінської брами направляли священики , кожен навпроти дому свого . За ними направляв Садок , син Іммерів , навпроти свого дому , а за ним направляв Шемая , син Шеханіїн , сторож Східньої брами . За ним направляв Хананія , син Шелеміїн , та Ханун , шостий син Цалафів , міру другу ; за ним направляв Мешуллам , син Берехіїн , навпроти своєї кімнати . За ним направляв Малкійя , син золотаря , аж до дому храмових підданців та крамарів , навпроти брами Міфкад і аж до наріжної горниці . А між наріжною горницею до Овечої брами направляли золотарі та крамарі . І сталося , як почув Санваллат , що ми будуємо того мура , то він запалився гнівом , і дуже розгнівався , і сміявся з юдеїв . І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав : Що це роблять ці мізерні юдеї ? Чи їм це позоставлять ? Чи будуть вони приносити жертву ? Чи закінчать цього дня ? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху , а вони ж попалені ? А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав : Та й що вони будують ? Якщо вийде лисиця , то вона зробить дірку в їхній камінній стіні ! . . . Почуй , Боже наш , що ми стали погордою , і поверни їхню ганьбу на голову їхню , і дай їх на здобич у край полону ! І не закрий їхньої провини , а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого , бо вони образили будівничих ! І збудували ми того мура , і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його . А серце народу було , щоб далі робити ! І сталося , як почув Санваллат , і Товійя , і араби , і аммонітяни , і ашдодяни , що направляється єрусалимський мур , що виломи в стіні стали затарасовуватися , то дуже запалилися гнівом . І змовилися вони всі разом , щоб іти воювати з Єрусалимом , та щоб учинити йому замішання . І ми молилися до нашого Бога , і поставили проти них сторожу вдень та вночі , перед ними . І сказав Юда : Ослабла сила носія , а звалищ багато , і ми не зможемо далі будувати мура ! . . . А наші ненависники говорили : Вони не знатимуть і не побачать , як ми прийдемо до середини їх , і позабиваємо їх , та й спинимо працю ! І сталося , як приходили ті юдеяни , що сиділи при них , то говорили нам про це разів десять , зо всіх місць , де вони пробували . Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах . І поставив я народ за їхніми родами , з їхніми мечами , їхніми ратищами та їхніми луками . І розглянув я це , і встав і сказав я до шляхетних , і до заступників , і до решти народу : Не бійтеся перед ними ! Згадайте Господа великого та грізного , і воюйте за ваших братів , ваших синів , дочок ваших , жінок ваших та за доми ваші ! І сталося , як почули наші вороги , що нам те відоме , то Господь зламав їхній задум , і всі ми вернулися до муру , кожен до праці своєї . І було від того дня , що половина моїх юнаків робили працю , а половина їх міцно тримала списи , щити , і луки та панцері , а зверхники стояли позад Юдиного дому . Будівничі працювали на мурі , а носії наладовували тягар , вони однією рукою робили працю , а однією міцно тримали списа . . . А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його , і так вони будували , а біля мене був сурмач . І сказав я до шляхетних , до заступників та до решти народу : Праця велика й простора , а ми повідділювані на мурі , далеко один від одного . Тому то в місце , де почуєте голос сурми , туди негайно збирайтеся до нас . Бог наш буде воювати для нас ! І так ми робили працю , і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір . Також того часу сказав я до народу : Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму , і будуть вони для нас уночі сторожею , а вдень на працю . І ні я , ані брати мої , ані юнаки мої , ані сторожі , що були за мною , ми не здіймали своєї одежі , кожен мав свою зброю при своєму стегні . І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв . І були такі , що говорили : Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх , і беремо збіжжя , і їмо й живемо ! І були такі , що говорили : Ми заставляємо поля свої , і виноградники свої , і доми свої , і беремо збіжжя в цьому голоді ! І були такі , що говорили : Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники . А наше ж тіло таке , як тіло наших братів , наші сини як їхні сини . А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів , і є з наших дочок утискувані . Ми не в силі робити , а поля наші та виноградники наші належать іншим . . . І сильно запалав у мені гнів , коли я почув їхній крик та ці слова ! А моє серце дало мені раду , і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм : Ви заставою тиснете один одного ! І скликав я на них великі збори . І сказав я до них : Ми викуповуємо своїх братів юдеїв , проданих поганам , за нашою спромогою , а ви будете продавати своїх братів , і вони продаються нам ? І мовчали вони , і не знаходили слова . . . І сказав я : Не добра це річ , що ви робите ! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити , через ганьбу від тих поганів , наших ворогів ? Також і я , брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя . Опустімо ж ми оцей борг ! Верніть їм зараз їхні поля , їхні виноградники , їхні оливки , й їхні доми та відсоток срібла , і збіжжя , виноградний сік та нову оливу , що ви дали їм у заставу за них ! І вони сказали : Повернемо , і не будемо жадати від них ! Зробимо так , як ти говориш ! І покликав я священиків , і заприсягнув їх зробити за цим словом . Витрусив я й свою пазуху та й сказав : Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка , хто не сповнить цього слова , з дому його та з труду його , і нехай буде такий витрушений та порожній ! І сказали всі збори : Амінь ! І славили вони Господа , і народ зробив за цим словом . Також від дня , коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса , дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я , ані брати мої . А намісники попередні , що були передо мною , чинили тяжке над народом , і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла ; також їхні слуги панували над народом . А я не робив так через страх Божий . також у праці того муру я підтримував , і поля не купували ми , а всі мої слуги були зібрані там над працею . А за столом моїм були юдеї та заступники , сто й п'ятдесят чоловіка , та й ті , хто приходив до нас із народів , що навколо нас . А що готовилося на один день , було : віл один , худоби дрібної шестеро вибраних , і птиця готувалася в мене , а за десять день виходило багато всякого вина . А при тому я не жадав намісничого хліба , бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі . Запам'ятай же мені , Боже мій , на добре все те , що я робив для цього народу ! І сталося , коли почув Санваллат , і Товійя , і араб Ґешем та решта наших ворогів , що я збудував мура , і що не позосталося в ньому вилому , але до цього часу дверей у брамах я не повставляв , то послав Санваллат та Ґешем до мене , говорячи : Приходь , і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно ! А вони замишляли зробити мені зло . . . І послав я до них послів , говорячи : Я роблю велику працю , і не можу прийти . Нащо буде перервана ця праця , як кину її та піду до вас ? І посилали до мене так само чотири рази , а я відповідав їм так само . І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого , а в руці його був відкритий лист . А в ньому написане : Чується серед народів , і Ґашму говорить : Ти та юдеї замишляєте відділитися , тому то ти будуєш того мура , і хочеш бути їм за царя , за тими словами . Та й пророків ти понаставляв , щоб викрикували про тебе в Єрусалимі , говорячи : Цар в Юді ! А тепер цар почує оці речі . Отож , приходь , і порадьмося разом ! І послав я до нього , говорячи : Не було таких речей , про які ти говориш , бо з серця свого ти їх повимишляв ! . . . Бо всі вони лякали нас , говорячи : Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці , і не буде вона зроблена ! Та тепер , о Боже , зміцни мої руки ! І я ввійшов до дому Шемаї , сина Делаї , Мегетав'їлового сина , а він був задержаний . І він сказав : Умовмося піти до Божого дому , до середини храму , і замкнемо храмові двері , бо прийдуть забити тебе , власне вночі прийдуть забити тебе . . . Та я відказав : Чи такий чоловік , як я , має втікати ? І хто є такий , як я , що ввійде до храму й буде жити ? Не ввійду ! І пізнав я , що то не Бог послав його , коли він говорив на мене те пророцтво , а то Товійя та Санваллат підкупили його . . . Бо він був підкуплений , щоб я боявся , і зробив так , і згрішив . Це було для них на злий поговір , щоб образити мене . Запам'ятай же , Боже мій , Товійї та Санваллатові за цими вчинками його , а також пророчиці Ноадії та решті пророків , що страхали мене ! І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула , за п'ятдесят і два дні . І сталося , як почули про це всі наші вороги , та побачили всі народи , що були навколо нас , то вони впали в очах своїх та й пізнали , що ця праця була зроблена від нашого Бога ! Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів , що йшли до Товійї , а Товійїні приходили до них . Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому , бо він був зять Шеханії , Арахового сина , а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама , Берехіїного сина . І говорили передо мною добре про нього , а слова мої передавали йому . Товійя посилав листи , щоб настрахати мене . І сталося , як був збудований мур , то повставляв я двері , і були понаставлювані придверні , співаки та Левити . І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію , бо він був чоловік правдивий , і Бога боявся більше від багатьох інших . І сказав я до них : Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця . І поки вони самі стоять , нехай позамикають двері , і так тримайте . І поставити варти з єрусалимських мешканців , кожного на його сторожі , і кожного навпроти його дому ! А місто було широко-просторе й велике , та народу в ньому мало , і доми не були побудовані . І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних , і заступників та народ , щоб переписати . І знайшов я книжку перепису тих , хто прийшов перше , а в ній я знайшов написане таке : Оце виходьки з округи , що прийшли з полону вигнання , яких вигнав був Навуходоносор , цар вавилонський , і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї , кожен до міста свого , ті , що прийшли були з Зоровавелем , Ісусом , Неемією , Азарією , Раамією , Нахаманієм , Мордехаєм , Білшаном , Місперетом , Біґваєм , Нехумом , Бааною . Число людей Ізраїлевого народу : синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два , синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два , синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два , синів Пахат-Моавових , із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять , синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири , синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять , синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят , синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім , синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім , синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два , синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім , синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім , синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять , синів Атерових , з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім , синів Хашумових три сотні двадцять і вісім , синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири , синів Харіфових сто дванадцять , синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять , людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім , людей з Анототу сто двадцять і вісім , людей з Бет-Азмавету сорок і два , людей з Кір'ят-Єаріму , Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три , людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один , людей з Міхмасу сто двадцять і два , людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три , людей з Нево Другого п'ятдесят і два , виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири , виходьків з Харіму три сотні й двадцять , виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять , виходьків з Лоду , Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один , виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять . Священиків : синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три , синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два , синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім , синів Харімових тисяча сімнадцять . Левитів : синів Ісусових з Кадміїлового дому , з Годевиних синів сімдесят і чотири . Співаків : синів Асафових сто сорок і вісім . Придверних : синів Шаллумових , синів Атерових , синів Талмонових , синів Аккувових , синів Хатітиних , синів Шоваєвих сто тридцять і вісім . Храмових підданців : сини Ціхині , сини Хасуфині , сини Таббаотові , сини Керосові , сини Сіїні , сини Падонові , сини Леванині , сини Хаґавині , сини Салмаєві , сини Хананові , сини Ґідделові , сини Ґахарові , сини Реаїні , сини Рецінові , сини Некодині , сини Ґаззамові , сини Уззині , сини Пасеахові , сини Бесаєві , сини Меунімові , сини Нефішесінові , сини Бакбутові , сини Хакуфині , сини Хархурові , сини Бацлітові , сини Мехидині , сини Харшині , сини Баркосові , сини Сісерині , сини Темахові , сини Неціяхові , сини Хатіфині . Синів Соломонових рабів : сини Сотаєві , сини Соферетові , сини Перідині , сини Яалині , сини Дарконові , сини Ґідделові , сини Шефатіїні , сини Хаттілові , сини Похерет-Гаццеваїмові , сини Амонові , усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два . А оце ті , що прийшли з Тел-Мелаху , з Тел-Харші , Керув-Аддону та Іммеру , та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння , чи вони з Ізраїля : синів Делаїних , синів Товійїних , синів Некодиних шість сотень сорок і два . А з священиків : сини Ховаїні , сини Коцові , сини Барзіллая , що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая , і став зватися їхнім ім'ям . Вони шукали запису свого родоводу , але він не знайшовся , і були вони вилучені зо священства , а намісник сказав їм , щоб вони не їли зо Святого Святих , аж поки не стане священик до уріму та тумміму . Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят , окрім їхніх рабів та їхніх невільниць , цих було сім тисяч триста тридцять і сім ; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять . Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість , їхніх мулів двісті сорок і п'ять , верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять , ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять . А частина голів батьківських родів дали на працю : намісник дав до скарбниці : золота тисячу дарейків , кропильниць п'ятдесят , священичих шат п'ятсот і тридцять . А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю : золота двадцять тисяч дарейків , а срібла дві тисячі й двісті мін . А що дала решта народу : золота двадцять тисяч дарейків , а срібла дві тисячі мін , а священичих шат шістдесят і сім . І осілися священики , і Левити , і придверні , і співаки , і дехто з народу , і храмові підданці , і ввесь Ізраїль по своїх містах . Як настав сьомий місяць , то Ізраїлеві сини були по своїх містах . І зібрався ввесь народ , як один чоловік , на майдан , що перед Водною брамою , і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону , що наказав був Господь Ізраїлеві . І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок , і всіх , хто розумів чуте , першого дня сьомого місяця . І читав він у нім на майдані , що перед Водною брамою , від світанку аж до полудня , перед чоловіками й жінками та тими , хто розуміє , а уші всього народу були звернені до книги Закону . І стояв учитель Ездра на дерев'яному підвищенні , що зробили для цієї справи , а при ньому стояв Маттітія , і Шема , і Аная , і Урійя , і Хілкійя , і Маасея на правиці його , а на лівиці його : Педая , і Мішаїл , і Малкійя , і Хашум , і Хашбаддана , Захарій , Мешуллам . І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу , бо він був вище від усього народу , а коли він розгорнув , увесь народ устав . І поблагословив Ездра Господа , Бога великого , а ввесь народ відповів : Амінь , Амінь ! з піднесенням своїх рук . І всі схилялися , і вклонялися Господеві обличчям до землі ! А Ісус , і Бані , і Шеревея , Ямін , Аккув , Шаббетай , Годійя , Маасея , Келіта , Азарія , Йозавад , Ханан , Пелая та Левити пояснювали народові Закона , а народ був на своєму місці . І читали в книзі , у Божому Законі виразно , і вияснювали значення , і робили зрозумілим читане . І сказав намісник Неемія , і священик учитель Ездра й Левити , що вияснювали народові , до всього народу : День цей святий він для Господа , Бога вашого , не будьте в жалобі й не плачте ! Бо плакав увесь народ , як почув слова Закону . . . І сказав він до них : Ідіть , їжте сите та пийте солодке , і посилайте частки тому , в кого нема наготовленого . Бо святий цей день для нашого Господа , і не сумуйте , бо радість у Господі це ваша сила ! І Левити потішали ввесь народ , говорячи : Мовчіть , бо цей день святий , і не сумуйте ! І пішов увесь народ їсти та пити , і посилати частки та чинити велику радість , бо розумів ті слова , що розповіли йому . А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу , священики та Левити , до вчителя Ездри , щоб він виясняв їм слова Закону . І знайшли написане в Законі , що наказав був Господь через Мойсея , щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця , і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі , говорячи : Вийдіть на гору , і понаносьте галуззя оливкового , і галуззя дерева оливкового , і галуззя миртового , і галуззя пальмового , і галуззя густолистого дерева , щоб поробити кучки , як написано . І вийшов народ , і поназношували , і поробили собі кучки кожен на даху своїм , і в подвір'ях своїх , і в подвір'ях Божого дому , і на майдані Водної брами , і на майдані брами Єфремової . І поробила кучки вся громада , що вернулася з полону , і сиділа в кучках , бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса , Навинового сина , аж до дня цього . І була дуже велика радість ! І читали в книзі Божого Закону щоденно , від першого дня аж до дня останнього . І справляли свято сім день ; а восьмого дня віддання , за уставом . А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах , а на них порох . А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців , і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків . І стали на місті своїм , і чверть дня читали з книги Закону Господа , Бога свого , а чверть сповідалися і вклонялися Господеві , Богові своєму . І стали не левитському підвищенні Ісус , і Бані , Кадміїл , Шеванія , Бунні , Шеревея , Бані , Кенані , і кликали сильним голосом до Господа , Бога свого . І сказали Левити : Ісус , і Кадміїл , Бані , Хашавнея , Шеревея , Годійя , Шеванія , Петахія : Устаньте , поблагословіть Господа , Бога свого , від віку аж до віку ! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї , і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу ! Ти Господь єдиний ! Ти вчинив небо , небеса небес , і все їхнє військо , землю та все , що на ній , моря та все , що в них , і Ти оживляєш їх усіх , а небесне військо Тобі вклоняється ! Ти то Господь , Бог , що вибрав Аврама , і вивів його з халдейського Уру , і дав йому ім'я Авраам . І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм , і склав був із ним заповіта , щоб дати Край хананеян , хіттеян , амореян , періззеян , євусеян , ґірґасеян , щоб дати насінню його . І Ти виконав слова Свої , бо Ти праведний ! І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті , а їхній зойк Ти почув над Червоним морем . І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах , і на всім народі краю його , бо пізнав Ти , що вони гордо поводилися з ними , і зробив Ти Собі Ім'я , як видно цього дня . І море Ти розсік перед ними , і вони перейшли серед моря по суходолу , а тих , хто гнався за ними , Ти кинув до глибин , як камінь до бурхливої води . І Ти провадив їх стовпом хмари вдень , а стовпом огню вночі , щоб освітлювати їм ту дорогу , якою мали йти . І Ти зійшов був на гору Сінай , і говорив з ними з небес , і дав їм справедливі права та правдиві закони , устави та заповіді добрі . І святу Свою суботу Ти вказав їм , а заповіді , й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея . І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод , і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу . І Ти сказав їм , щоб ішли посісти Край , який Ти присягнув дати їм . Та вони й наші батьки були вперті , і робили твердою свою шию , і не слухали Твоїх заповідей . І відмовлялися вони слухати , і не пам'ятали чуд Твоїх , які Ти чинив був із ними , і стали твердошиї , і настановили собі голову , щоб вернутися до своєї неволі в непослуху . Та Ти Бог , що прощаєш , Ти ласкавий та милосердний , довготерпеливий та багатомилостивий , і Ти не покинув їх ! Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали : Оце бог твій , що вивів тебе з Єгипту , і робили великі образи , та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині , стовп хмари не відходив від них удень , щоб вести їх дорогою , а стовп огню вночі , щоб освітлювати їм дорогу , якою мали йти . І Духа Свого доброго Ти давав , щоб зробити їх мудрими , і манни Своєї не стримував від їхніх уст , і воду Ти їм давав на їхнє прагнення . І сорок літ живив Ти їх у пустині . Не було недостатку ні в чому , одежі їхні не дерлися , а ноги їхні не пухли . І дав Ти їм царства та народи , які призначив на поділ , і вони посіли край Сигона , і край царя хешбонського , і край Оґа , царя башанського . А їхніх синів Ти помножив , як зорі небесні , і ввів їх до Краю , що про нього казав Ти їхнім батькам , щоб ішли посісти . І ввійшли сини , і посіли той Край , і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян , і дав у їхню руку їх та царів їхніх , та народи того Краю , щоб чинити з ними за своєю волею . І поздобували вони міста укріплені , та землю ситу , і посіли доми , повні всякого добра , повитесувані в скелях водозбори , виноградники , і оливки , і багато овочевих дерев . І вони їли й наситилися , і поставали товсті , і насолоджувалися Твоїм великим добром . І стали вони неслухняні , і побунтувалися проти Тебе , і кинули Закона Твого геть за свою спину , і позабивали пророків Твоїх , що свідчили між ними , щоб навернути їх до Тебе . І чинили вони великі образи . І дав Ти їх у руку їхніх ворогів , а ті утискали їх . А в часі горя свого вони кликали до Тебе , а Ти з неба чув , і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів , і вони спасали їх з руки їхніх ворогів . Та коли був їм мир , вони знову чинили зло перед лицем Твоїм , і Ти давав їх у руку їхніх ворогів , і ті панували над ними . І вони знову кликали до Тебе , а Ти з неба їх вислуховував , і спасав їх за милосердям Своїм довгий час . І свідчив Ти проти них , щоб навернути їх до Закону Твого , та вони чинили лихе , і не слухалися заповідей Твоїх , і грішили проти Твоїх прав , які коли б людина чинила , то жила б ними , і ставало рамено їх неслухняне , а шию свою робили твердою , і не слухалися . І зволікав Ти їм довгі роки , і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків , та вони не слухали того , і Ти дав їх у руку народів цих країв . І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх , бо Ти Бог ласкавий та милосердний ! А тепер , Боже наш , Боже великий , сильний та страшний , що бережеш заповіта та милість , нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука , що спіткала нас , наших царів , наших зверхників , і священиків наших , і пророків наших , і батьків наших , і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня ! А ти справедливий у всьому , що приходить на нас , бо Ти правду робив , а ми були несправедливі . А наші царі , наші зверхники , наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого , і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх , що Ти свідчив проти них . І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм , яке Ти їм давав , і в тому просторому та ситому Краї , що Ти дав перед ними , не служили Тобі , і не відвернулися від своїх злих чинів . Ось ми сьогодні раби , а цей Край , що Ти дав його нашим батькам , щоб їсти плід його та добро його , ось ми раби в ньому ! І він множить свій урожай для царів , яких Ти дав над нами за наші гріхи , і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням , і ми в великому утискові ! Через те все ми складаємо певну умову , і підписуємо , а печатки кладуть наші зверхники , наші Левити , наші священики . А між тих , що поклали печатки , були : намісник Неемія , син Хахаліїн , і Цідкійя , Серая , Азарія , Єремія , Пашхур , Амарія , Малкійя , Хаттуш , Шеванія , Маллух , Харім , Меремот , Овадія , Даніїл , Ґіннетон , Барух , Мешуллам , Авійя , Мійямін , Маазія , Білґай , Шемая , оце священики . А Левити : Ісус , син Азаніїн , Біннуй , з Хенададових синів , Кадміїл . А їхні брати : Шеванія , Годійя , Келіта , Пелая , Ханан , Міха , Рехов , Хашавія , Заккур , Шеревія , Шеванія , Годійя , Бані , Беніну . Голови народу : Пар'ош , Пахат-Моав , Елам , Затту , Бані , Бунні , Аз'дад , Бевай , Адонійя , Біґвай , Адін , Атер , Хізкійя , Аззур , Годійя , Хашум , Бецай , Харіф , Анатот , Невай , Маґпіяш , Мешуллам , Хезір , Мешезав'їл , Садок , Яддуя , Пелатія , Ханан , Аная , Осія , Хананія , Хашшув , Галлохеш , Пілха , Шовек , Рехум , Хашавна , Маасея , і Ахійя , Ханан , Анан , Маллух , Харім , Баана . І решта народу , священики , Левити , придверні , співаки , храмові підданці , і кожен , відділений від народів краю до Божого Закону , їхні жінки , їхні сини , та їхні дочки , кожен знаючий та розуміючий , зміцняють присягу при браттях своїх , при своїх шляхетних , і вступили в клятву та присягу , щоб ходити в Божому Законі , що був даний через Мойсея , Божого раба , і щоб дотримуватися , і щоб виконувати всі заповіді Господа , нашого Бога , і права Його , і постанови Його , і що не дамо наших синів народам Краю , а їхніх дочок не візьмемо для наших синів . А від народів цього Краю , що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж , не візьмемо від них у суботу та в святі дні , і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги . І поставили ми собі за обов'язок , щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога , на хліб показний , і на постійний дар , і на постійне цілопалення , на суботи , на молодики , на свята , і на освячені речі , і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля , і на всяку працю дому нашого Бога . І кинули ми жеребки про пожертву дров , священики , Левити та народ , щоб приносити до дому нашого Бога , за домом наших батьків , на означені часи рік-річно , щоб палити на жертівнику Господа , нашого Бога , як написано в Законі , і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому , і первороджених синів наших та нашої худоби , як написано в Законі , і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної , щоб приносити до дому нашого Бога до священиків , що служать у домі нашого Бога , і первопочаток наших діж , і наші приношення , і плід усякого дерева , молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога , а десятину нашої землі Левитам . А вони , Левити , будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи . І буде священик , син Ааронів , із Левитами , коли Левити будуть збирати десятину , і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір , до скарбниці . Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя , молодого вина та оливи , і там є речі святині , служачі священики , і придверні , і співаки . І ми не опустимо дому нашого Бога ! І сиділи зверхники народу в Єрусалимі , а решта народу кинули жеребки , щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі , місті святому , а дев'ять частин зостаються по інших містах . І поблагословив народ усіх тих людей , що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі . А оце голови округи , що сиділи в Єрусалимі , а по Юдиних містах сиділи , кожен у своїй посілості , по своїх містах , Ізраїль , священики , і Левити , і храмові підданці , і сини Соломонових рабів . А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових . Із синів Юдиних : Атая , син Уззійї , сина Захарія , сина Амарії , сина Шефатії , сина Магаліїла , із синів Перецових . І Маасея , син Баруха , сина Кол-Хозе , сина Хазаї , сина Адаї , сина Йояріва , сина Захарія , сина Шілоні . Усіх синів Перецових , що сиділи в Єрусалимі , було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей . А оце Веніяминові сини : Саллу , син Мешуллама , сина Йоеда , сина Педаї , сина Кадаї , сина Маасеї , сина Ітіїла , сина Ісаї . А по ньому : Ґаббай , Саллай , дев'ять сотень двадцять і вісім . А Йоїл , син Зіхрі , був провідником над ними , а Юда , син Сенуїн , другий над містом . Із священиків : Єдая , син Йоярів , Яхін , Серая , син Хілкійї , сина Мешуллама , сина Садока , сина Мерайота , сина Ахітува , начальник у Божому домі . А їхніх братів , що робили службу для Божого дому , вісім сотень і двадцять і два . І Адая , син Єрохама , сина Пелалії , сина Амці , сина Захарія , сина Пашхура , сина Малкійї , а їхніх братів , голів батьківських родів , двісті сорок і два . І Амашсай , син Азаріїла , сина Ахезая , сина Мешіллемота , сина Іммера , а їхніх братів , хоробрих вояків , сто двадцять і вісім , а провідник над ними Завдіїл , син Ґедоліма . А з Левитів : Шемая , син Хашшува , сина Азрікама , сина Хашавії , сина Бунні . А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому , з голів Левитів . А Матанія , син Міхи , сина Завді , сина Асафового , був головою , що починав славословити при молитві , і Бакбукія , другий з братів його , і Авда , син Шаммуї , сина Ґалала , сина Єдутунового . Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири . А придверні : Аккув , Талмон та їхні брати , що сторожили при брамах , сто сімдесят і два . А решта Ізраїля , священики , Левити були по всіх Юдиних містах , кожен у наділі своїм . А храмові підданці сиділи в Офелі , а Ціха та Ґішпа були над підданцями . А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі , син Бані , сина Хашавії , сина Маттанії , сина Міхи , з Асафових синів , співаків при службі Божого дому , бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день . А Петахія , син Мешезав'їла , із синів Зераха , сина Юдиного , був при руці царя для всіх справ народу . А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи : в Кір'ят-Арбі та залежних її містах , і в Дівоні та залежних його містах , і в Єкавцеїлі та залежних його містах , і в Єшуї , і в Моладі , і в Бет-Пелеті , і в Хасар-Шуалі , і в Беер-Шеві та залежних його містах , і в Ціклаґу , і в Мехоні та в залежних її містах , і в Ен-Ріммоні , і в Цор'ї , і в Ярмуті , Заноаху , Адулламі та дворах її , в Лахішу та полях його , в Азці та залежних її містах . І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном . А Веніяминові сини , починаючи від Ґеви , заселили оці міста : Міхмаш , і Айя , і Бет-Ел та залежні його міста , Анатот , Нов , Ананія , Хацор , Рама , Ґіттаїм , Хадід , Цевоїм , Неваллат , Лод і Оно , долина Харашім . А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина . А оце священики та Левити , що прийшли з Зоровавелем , сином Шеалтіїловим , та з Ісусом : Серая , Їрмея , Ездра , Амарія , Маллух , Хаттуш , Шеханія , Рехум , Меремот , Іддо , Ґіннетой , Авійя , Мійямін , Маадія , Білґа , Шемая , і Йоярів , Єдая , Саллу , Амок , Хілкійя , Єдая . Це голови священиків та брати їхні за днів Ісуса . А Левити : Ісус , Біннуй , Кадміїл , Шеревея , Юда , Матанія , головний над славослов'ям він та брати його . І Бакбукія та Унні , їхні брати , були навпроти них на сторожі . А Ісус породив Йоякима , а Йояким породив Ел'яшіва , а Ел'яшів породив Йояду , а Йояда породив Йонатана , а Йонатан породив Яддуя . А за Йоякимових днів були священики , голови батьківських родів : з роду Сераїного Мерая , з Їрмеїного Хананія , з Ездриного Мешуллам , з Амаріїного Єгоханан , з Меліхового Йонатан , з Шеваніїного Йосип , з Харімового Адна , з Мерайотового Хелкай , з Іддового Захарій , з Ґіннетонового Мешуллам , з Авійїного Зіхрі , з Мін'ямінового та з Моадеїного Пілтай , з Білґиного Шаммуя , з Шемаїного Йонатан , а з Йоярівового Маттенай , з Єдаїного Уззі , з Саллаєвого Каллай , з Амокового Евер , з Хілкійїного Хашавія , з Єдаїного Натанаїл . Левити , голови батьківських родів , були записані за днів Ел'яшіва , Йояди , і Йоханана , і Яддуя , а священики за царювання Дарія перського . Сини Левія , голови батьківських родів , записані в Книгу Хронік , і аж до днів Йоханана , сина Ел'яшівового . А голови Левитів : Хашавія , Шеревія , і Ісус , син Кадміїлів , та брати їхні були навпроти них , щоб хвалити та славити за наказом Давида , Божого чоловіка , черга за чергою . Матанія , і Бакбукія , Овадія , Мешуллам , Талмон , Аккув , придверні , сторожа в брамних складах . Вони були за днів Йоякима , сина Ісуса , сина Йоцадакового , та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри . А в свято освячення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місцях , щоб привести їх до Єрусалиму справити свято освячення та радости з похвалами , із піснею , цимбалами , арфами та з цитрами . І позбиралися сини співаків та з округи навколо Єрусалиму та з осель нетофатян , і з Бет-Гаґґілґала , і з піль Ґеви та Азмавету , бо співаки побудували собі двори навколо Єрусалиму . І очистилися священики та Левити , і вони очистили народ , і брами та мур . І повводив я Юдиних зверхників на мур , і поставив два великі збори славословників та походи , з них один пішов праворуч по муру до Смітникової брами . А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників , і Азарія , Ездра , і Мешуллам , Юда , і Веніямин , Шемая , і Ірмея . А з священичих синів із сурмами : Захарій , син Йонатана , сина Шемаї , сина Маттанії , сина Міхаї , сина Заккура , сина Асафового , а брати його : Шемая , і Азаріїл , Мілай , Ґілалай , Маай , Натанаїл , і Юда , Ханані з музичними знаряддями Давида , Божого чоловіка , а вчитель Ездра перед ними . А при Джерельній брамі , навпроти них , вони йшли ступенями Давидового Міста , входом на стіну над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід . А другий збір славословників ішов ліворуч , а за ним я та половина народу , зверху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру , і від Єфремової брами та до брами Старої , і до брами Рибної , і башти Ханан'їла , і башти Меа , і аж до брами Овечої , і спинилися біля брами Ув'язнення . І стали обидва збори славословників біля Божого дому , і я , і половина заступників зо мною , і священики : Ел'яким , Маасея , Мін'ямин , Міхая , Елйоенай , Захарій , Хананія з сурмами , і Маасея , і Шемая , і Елеазар , і Уззі , і Єгоханан , і Малкійя , і Елам , і Езер . І співаки співали , а Їзрахія був провідником . І вони приносили того дня великі жертви та раділи , бо Бог порадував їх великою радістю . І раділи також жінки та діти , і аж далеко чута була радість Єрусалиму ! І того дня були попризначувані люди над коморами для скарбів , для приношень , для первоплодів та для десятин , щоб зносити в них з міських піль законні частки священикам та Левитам , бо радість Юдеї була дивитися на священиків та на Левитів , що стояли ! І вони стерегли постанови свого Бога , і постанови про очищення , і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона . Бо віддавна , за днів Давида та Асафа , були голови співаків та пісні хвали й збори славословників для Бога . І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав частки співацькі та придверничі , щодня належне , і освячував це Левитам , а Левити освячували Аароновим синам . Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу , і було знайдене написане в ній , що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади , і так буде аж навіки , бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою , і найняли були на нього Валаама проклясти його , та Бог наш обернув те прокляття на благословення . І сталося , як почули вони Закон , то відділили від Ізраїля все чуже . А перед тим священик Ел'яшів , призначений до комори дому нашого Бога , близький Товійїн , то зробив йому велику комору , а туди давали колись жертву хлібну , ладан , і посуд , і десятину збіжжя , молоде вино та оливу , призначені заповіддю для Левитів , і співаків , і придверних , і священичі принесення . А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі , бо в тридцять другому році Артаксеркса , царя вавилонського , я прийшов був до царя , та по певному часі випросився я від царя . І прийшов я до Єрусалиму , і розглянувся в тому злі , що зробив Єл'яшів Товійї , роблячи йому комору на подвір'ях Божого дому . І було мені дуже зле , й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори . І я сказав , і очистили комори , а я вернув туди посуд Божого дому , хлібну жертву та ладан . І довідався я , що левитські частки не давалися , а вони повтікали кожен на поле своє , ті Левити та співаки , що робили свою працю . І докоряв я заступникам та й сказав : Чого опущений дім Божий ? І зібрав я їх , і поставив їх на їхніх місцях . І вся Юдея приносила десятину збіжжя , і молодого вина , і оливи до скарбниць . І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів , а на їхню руку Ханана , сина Заккура , сина Маттаніїного , бо вони були уважані за вірних . І на них покладено ділити частки для їхніх братів . Пам'ятай же мене , Боже , за це , і не зітри моїх добродійств , які я зробив у Божому домі та в сторожах ! Тими днями бачив я в Юдеї таких , що топтали в суботу чавила , і носили снопи , і нав'ючували на ослів вино , виноград , і фіґі , і всілякий тягар , і везли до Єрусалиму суботнього дня . І я при свідках остеріг їх того дня , коли вони продавали живність . А тиряни мешкали в ньому , і постачали рибу й усе на продаж , і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі . І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм : Що це за річ , яку ви робите , і безчестите суботній день ? Чи ж не так робили ваші батьки , а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто ? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи . І бувало , як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою , то я наказував , і були замикувані брами . І звелів я , щоб не відчиняли їх , а тільки аж по суботі . А біля брам я поставив слуг своїх , щоб тягар не входив суботнього дня ! І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом . І остеріг я їх при свідках та й сказав їм : Чого ви ночуєте навпроти муру ? Якщо ви повторите це , я простягну руку на вас ! Від того часу вони не приходили в суботу . І сказав я Левитам , щоб вони очистилися й приходили стерегти брами , щоб освятити суботній день . Також це запам'ятай мені , Боже мій , і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї ! Тими днями бачив я також юдеїв , що брали собі за жінок ашдодянок , аммонітянок , моавітянок . А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському , і не вміли говорити по-юдейському , а говорили мовою того чи того народу . І докоряв я їм , і проклинав їх , і бив декого з них , і рвав їм волосся , і заприсягав їх Богом , кажучи : Не давайте ваших дочок їхнім синам , і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас . Чи ж не цим згрішив був Соломон , Ізраїлів цар , а між багатьма народами не було такого царя , як він , і був уподобаний Богові своєму , і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем , і його ввели в гріх ті чужі жінки ? І тому чи ж чуте було таке , щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога , щоб брати чужих жінок ? А один із синів Йояди , сина Ел'яшіва , великого священика , був зятем хоронянина Санваллата , і я вигнав його від себе ! Запам'ятай же їм , Боже мій , за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського ! І очистив я їх від усього чужого , і встановив черги для священиків та для Левитів , кожного в службі їх , і для пожертви дров в означених часах , і для первоплодів . Запам'ятай же мене , боже мій , на добро ! І сталося за днів Ахашвероша , це той Ахашверош , що царював від Індії аж до Етіопії , сто й двадцять і сім округ , за тих днів , коли цар Ахашверош засів на троні свого царства , на замку Сузи . Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського , старших та правителів округ , показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні , сто й вісімдесят день . А по скінченні цих днів справив цар для всього народу , що знаходився в замку Сузи , від великого й аж до малого , гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу . Біла , зелена та блакитна тканина , тримана віссоновими та пурпуровими шнурами , висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах . Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого , білого , жовтого й чорного мармуру . А напої подавали в золотому посуді , в посуді все різному , і царського вина було вельми щедро , за великою спроможністю царя . А пиття було за встановленим порядком , ніхто не примушував , бо цар так установив усім значним свого дому , щоб чинили за вподобою кожного . Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша . Сьомого дня , коли цареві стало весело на серці від вина , він сказав Мегуманові , Біззеті , Харвоні , Біґті , і Аваґті , Зетарові та Каркасові , сімом евнухам , які служили перед обличчям царя Ахашвероша , привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській , щоб показати народам та зверхникам її красу , бо була вона вродливого вигляду . Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом , що було передане їй через евнухів . І сильно загнівався цар , і в ньому горіла його лютість ! І сказав цар до мудреців , що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма , що знали закона та право , а близькими до нього були : Каршена , Шетар , Адмата , Паршіш , Мерес , Марсена , Мемухан , сім князів перських та мідійських , які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві : Як велить закон , щоб зробити з царицею Вашті за те , що не виконала слова царя Ахашвероша , переданого їй через евнухів ? І сказав Мемухан перед царем та князями : Не перед самим царем провинилася цариця Вашті , але й перед усіма князями та перед усіма народами , що по всіх округах царя Ахашвероша . Бо царицин учинок дійде до всіх жінок , і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах , бо будуть говорити : Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє , та вона не прийшла ! І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські , що почують про царицин учинок , до всіх царських князів , і буде багато погорди та гніву ! Якщо цареві це добре , нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії , і нехай не поминеться , щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша , а її царювання цар дасть іншій , ліпшій від неї . А коли почується царський наказ , який цар зробить відомим у всім своїм царстві , хоч яке велике воно , то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам , від великого й аж до малого . І була приємна ця рада в очах царя та князів , і цар зробив за Мемухановим словом . І порозсилав він листи до всіх царських округ , до кожної округи письмом її , і до кожного народу мовою його , щоб кожен чоловік був паном у домі своєму , і говорив про це мовою свого народу . По цих подіях , коли затихла лютість царя Ахашвероша , згадав він про Вашті , і що вона зробила , і що було заряджене про неї . І сказали царські отроки , його слуги : Нехай пошукають для царя дівчат , уродливих на вигляд паннів , і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства , і нехай вони зберуть усіх дівчат , паннів уродливого вигляду , до замку Сузи , до дому жінок під руку Геґая , царського євнуха , сторожа жінок , і дати їм потрібне для їхнього причепурення . А та дівчина , що буде найкраща в царських очах , буде царювати замість Вашті . І була приємна ця рада у царевих очах , і він зробив так . А в замку Сузи був один юдеянин , а ім'я йому Мордехай , син Яіра , сина Шім'ї , сина Кішового , муж Веніяминівець , що був узятий з Єрусалиму з тим полоном , який був узятий разом з Єхонією , царем Юдиним , якого взяв був Навуходоносор , цар вавилонський . І він виховував Гадассу , вона ж Естер , дочку свого дядька , бо не мала вона ні батька , ні матері . А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду , а коли помер її батько та мати її , Мордехай узяв її собі за дочку . І сталося , коли був оголошений царський наказ та закон його , і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая , то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая , сторожа жінок . І була та дівчина хороша в його очах , і мала ласку перед ним , і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки , та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому . І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок . Естер не виявила ні про народ свій , ні про місце свого народження , бо Мордехай наказав їй , щоб цього вона не виявляла . А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок , щоб довідатись , як мається Естер та що вона робить . А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша , коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок , бо так виповнялися дні їхнього причепурювання : шість місяців мирровою оливою , а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок , то з тим дівчина приходила до царя : давалося їй усе , що вона скаже , щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського . Ввечорі вона приходила , а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза , царського евнуха , сторожа наложниць . Вона вже не входила до царя , хіба б що цар пожадав її , і вона була покликана за ім'ям . А коли настала черга для Естери , дочки Авіхая , Мордехаєвого дядька , що взяв її собі за дочку , щоб іти до царя , вона нічого не жадала , як тільки того , що казав Геґай , царський евнух , сторож жінок . І Естер мала ласку в очах усіх , хто її бачив ! І була взята Естер до царя Ахашвероша , до царського дому його , десятого місяця , він місяць тевет , сьомого року царювання його . І цар покохав Естер понад усіх жінок , і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат , і він поклав царську корону на її голову , і зробив її царицею замість Вашті . І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг , гостину для Естери , і зробив полегшення для округ , і дав дарунка за царською спроможністю . А коли збирали дівчат другий раз , то Мордехай сидів при царській брамі . Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого , як наказав був їй Мордехай , бо Естер виконувала Мордехаєве слово так , як коли була в нього на вихованні . Тими днями , коли Мордехай сидів у царській брамі , розгнівалися Біґтан та Тереш , два царські евнухи зо сторожів порогів , і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша . І стала відома ця річ Мордехаєві , і він доніс про це цариці Естер , а Естер переказала цареві в імені Мордехая . І була розвідана ця справа , і знайдено так , і ті обоє були повішені на шибениці . І було записане це в хроніці перед обличчям царським . По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана , сина Гаммедатового , аґаґ'янина , і повищив його , і поставив його крісло понад усіх князів , що були з ним . А всі цареві раби , що були в царській брамі , падали на коліна та вклонялися Гаманові , бо так про нього наказав цар . А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся . І сказали царські раби , що були в царській брамі , до Мордехая : Чого ти переступаєш царевого наказа ? І сталося , як вони говорили до нього день-у-день , а він не слухався їх , то вони донесли Гаманові , щоб побачити , чи втримається Мордехай у своїм слові , бо він виявив їм , що він юдеянин . І побачив Гаман , що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому , і Гаман переповнився лютістю . . . І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая , самого його , бо донесли йому про Мордехаїв народ , і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян , що були в усьому Ахашверошевому царстві , народ Мордехаїв . Першого місяця , він місяць нісан , дванадцятого року царя Ахашвероша , кидано пура , цебто жеребка , перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць , і жереб упав на дванадцятий місяць , він місяць адар . І сказав Гаман до царя Ахашвероша : Є один народ , розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства , а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують , і цареві не варто позоставляти їх . Якщо це цареві вгодне , нехай буде написано вигубити їх , а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників , щоб унесли до царських скарбниць ! І зняв цар персня свого зо своєї руки , і дав його Гаманові , синові Гаммедатовому , аґаґ'янинові , ненависникові юдеїв . І сказав цар до Гамана : Це срібло віддаю тобі , і дається тобі й той народ , щоб робити з ним , як угодно в очах твоїх ! І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому , і було написано все так , як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників , що були над кожною скругою , і до князів кожного народу , до кожної округи письмом його , і до кожного народу мовою його ; в імені царя Ахашвероша було написано , і припечатано було царським перснем . І були послані листи через гінців до всіх царських округ , щоб були повигублювані , побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого , діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого , він місяць адар , а здобич по них пограбувати . Відпис із цього листа щоб був виданий як закон , у кожній окрузі , і оголошений для всіх народів , щоб були готові на цей день . Гінці вийшли , пігнані царевим словом . А закон був виданий в замку Сузи . А цар та Гаман сіли до пиття , а місто Сузи було в замішанні . А Мордехай довідався про все , що було зроблено . І роздер Мордехай одежу свою , і зодягнув веретище та посипався попелом , і вийшов на середину міста , та й кричав криком сильним та гірким ! І прийшов він аж під царську браму , бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні . А в кожній окрузі та місці , куди доходило слово царя та його закон , були для юдеїв велика жалоба , і піст , і плач , і голосіння , а веретище та попел були ложем для багатьох . . . І прийшли дівчата Естерині й евнухи її , та й донесли їй про це . І дуже затремтіла цариця , і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище , та він не прийняв . І покликала Естер Гатаха , одного з евнухів царя , якого він приставив до неї , і наказала йому довідатися про Мордехая , що то з ним , і чого то жалоба ? І вийшов Гатах на міську площу , що перед царською брамою . І виявив йому Мордехай усе , що спіткало його , і про суму срібла , яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв , щоб вигубити їх . І він дав йому відписа листа закону , що був виданий у Сузах на вигублення їх , щоб показав Естері , та щоб доніс їй , і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ . І прийшов Гатах , і доніс Естері Мордехаєві слова . І сказала Естер до Гатаха , і наказала йому переказати Мордехаєві : Усі царські раби та народ царських округ знають , що кожен чоловік та жінка , що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний , один йому закон , убити його , окрім того , кому цар простягне золоте берло , і буде він жити . А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день . . . І переказали Мордехаєві Естерині слова . І сказав Мордехай відповісти Естері : Не думай в душі своїй , що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв . . . Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу , то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця , а ти та дім твого батька погинете . А хто знає , чи не на час , як оцей , досягла ти царства ! . . . І сказала Естер відповісти Мордехаєві : Іди , збери всіх юдеїв , що знаходяться в Сузах , і постіть за мене , і не їжте й не пийте три дні , ніч та день . Також я та дівчата мої будемо постити так , і так прийду до царя , хоч це не буде за законом . А якщо я загину , то загину . . . І пішов Мордехай , і зробив усе , як звеліла йому Естер . І сталося третього дня , і вбрала Естер царські шати , та й стала на внутрішньому подвір'ї царського дому , навпроти царського дому . А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому . І сталося , як цар побачив царицю Естер , що стоїть у брамі , то знайшла вона ласку в очах його . І цар простягнув Естері золоте берло , що в руці його , а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла . І сказав до неї цар : Що тобі , царице Естер ? І яке прохання твоє ? Якщо побажаєш аж до половини царства , то буде дане тобі ! А Естер відказала : Якщо це цареві вгодне , нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину , яку я вчиню йому ! І сказав цар : Скоріше покличте Гамана , щоб виконати Естерині слова ! І прийшов цар та Гаман у гостину , що вчинила Естер . І сказав цар до Естери при питті вина : Яке жадання твоє ? І буде тобі дане . І яке прохання твоє ? Якщо побажаєш аж до половини царства , то буде зроблене ! І відповіла Естер та й сказала : Моє жадання та моє прохання таке : Якщо знайшла я ласку в царевих очах , і якщо це цареві вгодне , щоб вволити жадання моє й щоб виконати прохання моє , нехай прийде цар та Гаман на гостину , що зроблю їм , і взавтра я зроблю за царевим словом . І вийшов Гаман того дня радісний та добросердий . Та коли Гаман побачив Мордехая в царській брамі , і він не встав і не затремтів перед ним , то Гаман переповнився лютістю на Мордехая . Та стримався Гаман , і прийшов до свого дому . І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зереш . І розповів їм Гаман про славу свого багатства , та про численність синів своїх , та про все , як звеличив його цар , і як підняв його понад князів та слуг царевих . І сказав Гаман : А цариця Естер не привела з царем на гостину , яку зробила , нікого , крім мене . І також назавтра я покликаний до неї з царем ! Та все це нічого не варте мені цього часу , доки я бачу того юдея Мордехая , що сидить у царській брамі ! . . . І сказала до нього жінка його Зереш та всі його приятелі : Нехай приготують шибеницю , високу на п'ятдесят ліктів , а ранком скажи цареві , і нехай повісять на ній Мордехая , і підеш з царем радісний на гостину ! І була приємна та рада для Гамана , і зробив він ту шибеницю . Тієї ночі втік був сон від царя , і він сказав принести Книгу пам'яток , Хроніки , і вони читалися перед обличчям царським . І знайдене було написане , що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша , двох царських евнухів , зо сторожів порога , що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша . І сказав цар : Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це ? І сказали цареві отроки , що прислуговували йому : Нічого йому не зроблено . . . І спитав цар : Хто на подвір'ї ? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому , щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці , яку приготовив для нього . І сказали отроки царя до нього : Ось Гаман стоїть на подвір'ї . І сказав цар : Нехай увійде ! І Гаман увійшов , а цар йому сказав : Що зробити з чоловіком , якому цар хоче чести ? І подумав Гаман у серці своїм : Кому ж цар зажадає вчинити честь більше , як мені ? І відповів Гаман цареві : Тому чоловікові , якому цар жадає чести , нехай принесуть цареву одежу , яку цар зодягав , та коня , що цар їздив на ньому , і щоб була дана царська корона на його голову . І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих . І нехай зодягнуть того чоловіка , якому цар жадає чести , і нехай возять його на коні на міській площі , і нехай кличуть перед ним : Так робиться мужеві , якому цар жадає чести ! І сказав цар до Гамана : Поспіши , візьми одежу та коня , як казав ти , і зроби так юдеєві Мордехаєві , що сидить у царській брамі . Не пропусти нічого зо всього , що ти говорив ! І взяв Гаман одежу та коня , і зодягнув Мордехая , і возив його на міській площі , і кричав перед ним : Так робиться мужеві , якому цар жадає чести ! І вернувся Мордехай до царської брами , а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову . . . І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе , що спіткало його . І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш : Якщо з юдейського насіння Мордехай , перед яким зачав ти падати , то не переможеш його , бо дійсно впадеш перед ним ! . . . Ще вони говорили з ним , а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину , яку зробила Естер . І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер . І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина : Яке жадання твоє ? І буде тобі дане . І яке прохання твоє ? Якщо побажаєш аж до половини царства , то буде зроблено ! І відповіла цариця Естер та й сказала : Якщо знайшла я ласку в очах твоїх , о царю , і якщо це цареві вгодне , нехай буде дане мені життя моє на жадання моє , а народ мій на прохання моє ! Бо продані ми , я та народ мій , на вигублення , на забій та на погибіль . . . Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць , мовчала б я , бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння . . . Тоді сказав цар Ахашверош , і повів до цариці Естери : Хто то він , і де той , що його серце наповнило його відвагою чинити так ? І сказала Естер : Ненависник та ворог це злий Гаман ! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці . . . А цар у своїй лютості устав від гостини , і вийшов до палацового саду . А Гаман став просити царицю Естер за життя своє , бо побачив , що загрожує йому лихо від царя . . . І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина , а Гаман припав до ліжка , що на ньому була Естер . І цар сказав : Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі ? Як тільки це слово вийшло з царевих уст , то закрили Гаманове обличчя . . . І сказав Харвона , один з евнухів перед царевим обличчям : Та ось шибениця , яку зробив Гаман для Мордехая , що говорив добре на царя , яка стоїть у Гамановому домі , висока на п'ятдесят ліктів . І сказав цар : Повісьте його на ній ! І повісили Гамана на шибениці , яку він приготовив був для Мордехая , а лютість царева втихла . . . Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естері дім Гамана , ненависника юдеїв , а Мордехай став перед цареве обличчя , бо Естер виявила , хто він для неї . І зняв цар свого персня , що забрав від Гамана , та й дав його Мордехаєві , а Естер настановила Мордехая над Гамановим домом . І Естер далі говорила перед обличчям царя . І впала вона перед його ногами , і плакала та благала його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та задуми його , які задумував був на юдеїв . . . І простягнув цар до Естери золоте берло , а Естер устала й стала перед царевим обличчям , та й сказала : Якщо це цареві вгодне , й якщо знайшла я ласку перед обличчям його , і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в очах його , нехай буде написано , щоб були повернені ті листи задумів аґаґ'янина Гамана , Гаммедатового сина , що написав був повигублювати юдеїв , які є в царевих округах . Бо як я могла б дивитися на лихо , що спіткає народ мій , і як я могла б дивитися на загибіль роду свого ? І сказав цар Ахашверош до цариці Естери та до юдеянина Мордехая : Ось я дав Естері дім Гамана , а його повісили на шибениці за те , що простяг був руку свою на юдеїв . А ви пишіть до юдеїв , як добре в ваших очах , в імені царя , і припечатайте царським перснем , бо листа , що був написаний в імені царя та був припечатаний царським перснем , не можна відмінити . І були покликані царські писарі того часу , місяця третього , він місяць сіван , двадцять і третього дня в ньому , і було написане все , як наказав був Мордехай , до юдеїв , і до сатрапів , і намісників , і зверхників округ , що від Году й аж до Кушу , сто й двадцять і сім округ , і до кожної округи письмом її , і до кожного народу мовою його , та до юдеїв їхнім письмом та їхньою мовою . І понаписував він листи в імені царя Ахашвероша , і поприпечатував перснем царським , і послав через гінців на конях , які їздять на державних конях , конях баских , що цар дав право юдеям , які живуть у кожному місті , зібратися й стати за своє життя , вигубити , забити та погубити всяке військо народу та округи , що ненавидять їх , дітей та жінок , а здобич по них розграбувати , одного дня по всіх округах царя Ахашвероша , тринадцятого дня дванадцятого місяця , він місяць адар . Відпис цього листа щоб був виданий , як закон , у кожній окрузі , посланий був відкритий для всіх народів , і щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах . Гінці , що поїхали верхи на швидких конях , вийшли , приспішені та пігнані царським словом . А цей наказ був даний у замку Сузи . А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі , блакитній та білій , а на ньому велика золота корона та віссонний і пурпуровий завій . І місто Сузи раділо та тішилося ! Юдеям було тоді світло , і радість , і веселість , і честь ! І в кожній окрузі та в кожному місті , куди досягає слово царя та закон його , була юдеям радість та веселість , бенкет та свято ! І багато-хто з народів краю стали юдеями , бо на них напав страх перед юдеям . А дванадцятого місяця , він місяць адар , тринадцятого дня в ньому , коли наказ царя та закон його мали бути виконані , дня , коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними , повернулося те так , що вони , юдеї , запанували над ненависниками своїми , зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша , щоб простягнути руку на тих , що задумували їм лихо , та ніхто не став перед ними , бо страх перед ними напав на всі народи . А всі зверхники округ , і сатрапи , і намісники , і виконавці царської праці підтримували юдеїв , бо напав на них страх перед Мордехаєм . Бо Мордехай став великим у царському домі , а вістка про нього покотилась по всіх округах , бо той чоловік , Мордехай , усе ріс . І били юдеї всіх своїх ворогів , побиваючи мечем , і забиваючи та вигублюючи їх , і робили з своїми ворогами за своєю волею . А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка , і Паршандату , і Далфона , і Аспату , і Пората , і Адалію , і Арідата , і Пармашту , і Арісая , і Арідая , і Вайзата , десятьох синів Гамана , Гаммедатового сина , ненависника юдеїв , забили , а на грабунок не простягли своєї руки . Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя . І сказав цар до цариці Естери : У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів . Що вони зробили в решті царевих округ ? І яке жадання твоє ? І буде тобі вволене . І яке ще прохання твоє ? І буде зроблене . І відповіла Естер : Якщо це цареві вгодне , нехай буде дане юдеям , що в Сузах , також узавтра вчинити за законом цього дня , а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці . І сказав цар , щоб було зроблено так , і був даний закон у Сузах , а десятьох Гаманових синів повісили . І зібралися юдеї , що в Сузах , також чотирнадцятого дня місяця адар , і вибили в Сузах три сотні чоловіка , а на грабунок не простягли своєї руки . А решта юдеїв , що жили по царських округах , зібралися та й стали до бою за своє життя , і відпочили від ворогів своїх . І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч , а на грабунок не простягли своєї руки . Це було тринадцятого дня місяця адара , а чотирнадцятого в ньому настав мир , і зробили його днем гостини та радости . А юдеї , що в Сузах , збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому , а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому , і зробили його днем гостини та радости . Тому то юдеї неогороджених селищ , що сидять по неогороджених містах , роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята , та днем посилання дарунків один одному . А Мордехай описав ці події , і порозсилав листи до всіх юдеїв , що по всіх округах царя Ахашвероша , до близьких та далеких , щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року , які ті дні , коли юдеї відпочили від ворогів своїх , і як той місяць , коли їм сум обернувся на радість , жалоба на свято , щоб зробити їх днями гостини та радости , і посилання дарунків один одному та дарунків убогим . І прийняли юдеї це , що зачали робити , і про що написав їм Мордехай , що аґаґ'янин Гаман , син Гаммедатів , ненависник усіх юдеїв , замишляв був на юдеїв , щоб вигубити їх , і кидав пура , цебто жеребка , на збентеження їх та на згубу їхню . Та коли прийшла вона , Естер , перед обличчя , царя він наказав листом : Нехай обернеться його злий задум , якого він задумав був на юдеїв , на його голову ! І повісили його та синів його на шибениці . Тому то й назвали ці дні : Пурім , від імени пур . Тому то згідно зо всіма словами цього листа , і що вони бачили про це й що трапилося з ними , юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх , та на всіх , хто поєднається з ними , і не відступлять , але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом . А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні , у кожному роді , у кожній окрузі , у кожному місті . А ці дні , Пурім , не минуться між юдеями , а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння . І написала цариця Естер , дочка Авіхаїлова , та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те , щоб виконувати цього листа про Пурім . І порозсилав він листи до всіх юдеїв , до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства , зо словами миру та правди , щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах , як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер , і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння . А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім , і було це записане в книгу . І наклав цар Ахашверош данину на землю та на морські острови . А ввесь чин його сили та його лицарських діл , і виразний опис величности Мордехая , що звеличив його цар , ось вони описані в Книзі Хронік царів мідійських та перських . Бо юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші , і великий для юдеїв , і милий для багатьох братів своїх , який шукав добра для народу свого й говорив мир ! для всіх нащадків своїх . Був чоловік у країні Уц , на ім'я йому Йов . І був чоловік цей невинний та праведний , і він Бога боявся , а від злого втікав . І народилися йому семеро синів та три дочки . А маєток його був : сім тисяч худоби дрібної , і три тисячі верблюдів , і п'ять сотень пар худоби великої , і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів . І був цей чоловік більший від усіх синів сходу . А сини його ходили один до одного , і справляли гостину в домі того , чий був день . І посилали вони , і кликали трьох своїх сестер , щоб їсти та пити із ними . І бувало , як миналося коло бенкетних днів , то Йов посилав за дітьми й освячував їх , і вставав він рано вранці , і приносив цілопалення за числом їх усіх , бо Йов казав : Може згрішили сини мої , і зневажили Бога в серці своєму . Так робив Йов по всі дні . І сталося одного дня , і поприходили Божі сини , щоб стати при Господі . І прийшов поміж ними й сатана . І сказав Господь до сатани : Звідки ти йдеш ? А сатана відповів Господеві й сказав : Я мандрував по землі та й перейшов її . І сказав Господь до сатани : Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова ? Бо немає такого , як він , на землі : муж він невинний та праведний , що Бога боїться , а від злого втікає . І відповів сатана Господеві й сказав : Чи ж Йов дармо боїться Бога ? Чи ж Ти не забезпечив його , і дім його , і все , що його ? Чин його рук Ти поблагословив , а маєток його поширився по краю . Але простягни тільки руку Свою , і доторкнися до всього , що його , чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм ? І сказав Господь до сатани : Ось усе , що його , у твоїй руці , тільки на нього самого не простягай своєї руки ! І пішов сатана від лиця Господнього . І сталося одного дня , коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата , то прибіг до Йова посланець та й сказав : Худоба велика орала , а ослиці паслися при них . Аж тут напали сабеї й позабирали їх , а слуг повбивали вістрям меча . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Він ще говорив , аж прибігає інший та й каже : З неба спав Божий огонь , і спалив отару та слуг , та й пожер їх . . . А втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Він ще говорив , аж біжить ще інший та й каже : Халдеї поділилися на три відділи , і напали на верблюдів , та й позабирали їх , а слуг повбивали вістрям меча . . . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Поки він говорив , аж надбігає ще інший та й каже : Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата . Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині , та й ударив на чотири роги дому , і він упав на юнаків , і вони повмирали . . . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . І встав Йов , і роздер плаща свого , й обстриг свою голову , та й упав на землю , і поклонився , та й сказав : Я вийшов нагий із утроби матері своєї , і нагий повернусь туди , в землю ! Господь дав , і Господь узяв . . . Нехай буде благословенне Господнє Ім'я ! При всьому цьому Йов не згрішив , і не сказав на Бога нічого безумного ! І сталося одного дня , і поприходили Божі сини , щоб стати перед Господом : і прийшов також сатана поміж ними , щоб стати перед Господом . І сказав Господь до сатани : Звідки ти йдеш ? А сатана відповів Господеві й сказав : І сказав Господь до сатани : Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова ? Бо немає такого , як він , на землі : муж він невинний та праведний , який Бога боїться , а від злого втікає . І він ще тримається міцно в своїй невинності , а ти намовляв був Мене на нього , щоб без приводу його зруйнувати . . . І відповів сатана Господеві й сказав : Шкіра за шкіру , і все , що хто має , віддасть він за душу свою . Але простягни но Ти руку Свою , і доторкнись до костей його та до тіла його , чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм ? І сказав Господь до сатани : Ось він у руці твоїй , тільки душу його бережи ! І вийшов сатана від лиця Господнього , та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа . . . А той узяв собі черепка , щоб шкребти себе . І він сидів серед попелу . . . І сказала йому його жінка : Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй ? Прокляни Бога і помреш ! . . . А він до неї відказав : Ти говориш отак , як говорить яка з божевільних ! . . . Чи ж ми будем приймати від Бога добре , а злого не приймем ? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами . . . І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя , що прийшло на нього , і поприходили кожен з місця свого : теманянин Еліфаз , шух'янин Біддад та нааматянин Цофар . І вмовилися вони прийти разом , щоб похитати головою над ним та потішити його . І звели вони здалека очі свої , і не пізнали його . . . І піднесли вони голос свій , та й заголосили , і роздерли кожен одежу свою , і кидали порох над своїми головами аж до неба . . . І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей , і ніхто не промовив до нього ні слова , бо вони бачили , що біль його вельми великий . . . По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження . І Йов заговорив та й сказав : Хай загине той день , що я в ньому родився , і та ніч , що сказала : Зачавсь чоловік ! Нехай стане цей день темнотою , нехай Бог з висоти не згадає його , і нехай не являється світло над ним ! . . . Бодай темрява й морок його заступили , бодай хмара над ним пробувала , бодай темнощі денні лякали його ! . . . Оця ніч бодай темність її обгорнула , нехай у днях року не буде названа вона , хай не ввійде вона в число місяців ! . . . Тож ця ніч нехай буде самітна , хай не прийде до неї співання ! Бодай її ті проклинали , що день проклинають , що левіятана готові збудити ! Хай потемніють зорі поранку її , нехай має надію на світло й не буде його , і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої , бо вона не замкнула дверей нутра матернього , і не сховала страждання з очей моїх ! . . . Чому я не згинув в утробі ? Як вийшов , із нутра то чому я не вмер ? Чого прийняли ті коліна мене ? І нащо ті перса , які я був ссав ? Бо тепер я лежав би спокійно , я спав би , та був би мені відпочинок з царями та з земними радниками , що гробниці будують собі , або із князями , що золото мали , що доми свої сріблом наповнювали ! . . . Або чом я не ставсь недоноском прихованим , немов ті немовлята , що світла не бачили ? Там же безбожники перестають докучати , і спочивають там змученосилі , разом з тим мають спокій ув'язнені , вони не почують вже крику гнобителя ! . . . Малий та великий там рівні , а раб вільний від пана свого . . . І нащо Він струдженому дає світло , і життя гіркодухим , що вичікують смерти й немає її , що її відкопали б , як скарби заховані , тим , що радісно тішилися б , веселились , коли б знайшли гроба , мужчині , якому дорога закрита , що Бог тінню закрив перед ним ? . . . Бо зідхання моє випереджує хліб мій , а зойки мої полились , як вода , бо страх , що його я жахався , до мене прибув , і чого я боявся прийшло те мені . . . Не знав я спокою й не був втихомирений , і я не відпочив , та нещастя прийшло ! . . . І відповів теманянин Еліфаз та й сказав : Коли спробувать слово до тебе , чи мука не буде ще більша ? Та хто стримати зможе слова ? Таж ти багатьох був навчав , а руки ослаблі зміцняв , того , хто спотикавсь , підіймали слова твої , а коліна тремткі ти зміцняв ! А тепер , як нещастя на тебе найшло , то ти змучився , тебе досягло воно і ти налякався . . . Хіба не була богобійність твоя за надію твою , за твоє сподівання невинність доріг твоїх ? Пригадай но , чи гинув невинний , і де праведні вигублені ? Як я бачив таких , що орали були беззаконня , та сіяли кривду , то й жали її : вони гинуть від подиху Божого , і від духу гнівного Його погибають ! Левине ричання й рик лютого лева минає , і левчукам вилущаються зуби . Гине лев , як немає здобичі , і левенята левиці втікають . І закрадається слово до мене , і моє ухо почуло ось дещо від нього . у роздумуваннях над нічними видіннями , коли міцний сон обіймає людей , спіткав мене жах та тремтіння , і багато костей моїх він струсонув , і дух перейшов по обличчі моїм , стало дуба волосся на тілі моїм . . . Він стояв , але я не пізнав його вигляду , образ навпроти очей моїх був , і тихий голос почув я : Хіба праведніша людина за Бога , хіба чоловік за свойого Творця є чистіший ? Таж рабам Своїм Він не йме віри , і накладає вину й на Своїх Анголів ! Що ж тоді мешканці глиняних хат , що в поросі їхня основа ? Як міль , вони будуть розчавлені ! Вони товчені зранку до вечора , і без помочі гинуть назавжди . . . Слава їхня минається з ними , вони помирають не в мудрості ! . . . Ану клич , чи є хто , щоб тобі відповів ? І до кого з святих ти вдасися ? Бо гнів побиває безглуздого , а заздрощі смерть завдають нерозумному ! Я бачив безумного , як він розсівся , та зараз оселя його спорохнявіла . . . Від спасіння далекі сини його , вони без рятунку почавлені будуть у брамі ! Його жниво голодний поїсть , і з-між терну його забере , і спрагнені ось поковтають маєток його ! Бо нещастя виходить не з пороху , а горе росте не з землі , бо людина народжується на страждання , як іскри , щоб угору летіти . . . А я б удавався до Бога , і на Бога б поклав свою справу , Він чинить велике та недослідиме , предивне , якому немає числа , бо Він дає дощ на поверхню землі , і на поля посилає Він воду , щоб поставить низьких на високе , і зміцнити спасіння засмучених . Він розвіює задуми хитрих , і не виконують плану їх руки , Він мудрих лукавством їх ловить , і рада крутійська марною стає , вдень знаходять вони темноту , а в полудень мацають , мов уночі ! . . . І Він від меча урятовує бідного , а з міцної руки бідаря , і стається надія нужденному , і замкнула уста свої кривда ! Тож блаженна людина , яку Бог картає , і ти не цурайсь Всемогутнього кари : Бо Він рану завдасть і перев'яже , Він ламає й вигоюють руки Його ! В шістьох лихах спасає тебе , а в сімох не діткне тебе зло : Викупляє тебе Він від смерти за голоду , а в бою з рук меча . Як бич язика запанує , сховаєшся ти , і не будеш боятись руїни , як прийде вона . З насилля та з голоду будеш сміятись , а земної звірини не бійся . Бо з камінням на полі є в тебе умова , і звір польовий примирився з тобою . І довідаєшся , що намет твій спокійний , і переглянеш домівку свою , і не знайдеш у ній недостатку . І довідаєшся , що численне насіння твоє , а нащадки твої як трава на землі ! І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш , як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого ! Отож , дослідили ми це й воно так , послухай цього , й зрозумій собі все ! А Йов відповів та й сказав : Коли б смуток мій вірно був зважений , а з ним разом нещастя моє підняли на вазі , то тепер воно тяжче було б від морського піску , тому нерозважне слова мої кажуть ! . . . Бо в мені Всемогутнього стріли , і їхня отрута п'є духа мого , страхи Божі шикуються в бій проти мене . . . Чи дикий осел над травою реве ? Хіба реве віл , коли ясла повні ? Чи без соли їдять несмачне , чи є смак у білкові яйця ? Чого не хотіла торкнутись душа моя , все те стало мені за поживу в хворобі . . . О , коли б же збулося прохання моє , а моє сподівання дав Бог ! О , коли б зволив Бог розчавити мене , простягнув Свою руку й мене поламав , то була б ще потіха мені , і скакав би я в немилосердному болі , бо я не зрікався слів Святого ! . . . Яка сила моя , що надію я матиму ? І який мій кінець , щоб продовжити життя моє це ? Чи сила камінна то сила моя ? Чи тіло моє мідяне ? Чи не поміч для мене в мені , чи спасіння від мене відсунене ? Для того , хто гине , товариш то ласка , хоча б опустив того страх Всемогутнього . . . Брати мої зраджують , мов той потік , мов річище потоків , минають вони , темніші від льоду вони , в них ховається сніг . Коли сонце їх гріє , вони висихають , у теплі гинуть з місця свого . Каравани дорогу свою відхиляють , уходять в пустиню й щезають . Каравани з Теми поглядають , походи з Шеви покладають надії на них . І засоромилися , що вони сподівались ; до нього прийшли та й збентежились . Так і ви тепер стали ніщо , побачили страх і злякались ! Чи я говорив коли : Дайте мені , а з маєтку свого дайте підкуп за мене , і врятуйте мене з руки ворога , і з рук гнобителевих мене викупіть ? Навчіть ви мене і я буду мовчати , а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені . . . Які гострі слова справедливі , та що то доводить догана від вас ? Чи ви думаєте докоряти словами ? Бо на вітер слова одчайдушного , і на сироту нападаєте ви , і копаєте яму для друга свого ! . . . Та звольте поглянути на мене тепер , а я не скажу перед вами неправди . Верніться ж , хай кривди не буде , і верніться , ще в тім моя правда ! Хіба в мене на язиці є неправда ? чи ж не маю смаку , щоб розпізнати нещастя ? Хіба чоловік на землі не на службі військовій ? І його дні як дні наймита ! . . . Як раб , спрагнений тіні , і як наймит чекає заплати за працю свою , так місяці марности дано в спадок мені , та ночі терпіння мені відлічили . . . Коли я кладусь , то кажу : Коли встану ? І тягнеться вечір , і перевертання із боку на бік їм до ранку . . . Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі , шкіра моя затверділа й бридка . . . А дні мої стали швидчіші за ткацького човника , і в марнотній надії минають вони . . . Пам'ятай , що життя моє вітер , моє око вже більш не побачить добра . . . Не побачить мене око того , хто бачив мене , Твої очі поглянуть на мене та немає мене . . . Як хмара зникає й проходить , так хто сходить в шеол , не виходить , не вертається вже той до дому свого , та й його не пізнає вже місце його . . . Тож не стримаю я своїх уст , говоритиму в утиску духа свого , нарікати я буду в гіркоті своєї душі : Чи я море чи морська потвора , що Ти надо мною сторожу поставив ? Коли я кажу : Нехай постіль потішить мене , хай думки мої ложе моє забере , то Ти снами лякаєш мене , і видіннями страшиш мене . . . І душа моя прагне задушення , смерти хочуть мої кості . Я обридив життям . . . Не повіки ж я житиму ! . . . Відпусти ж Ти мене , бо марнота оці мої дні ! . . . Що таке чоловік , що його Ти підносиш , що серце Своє прикладаєш до нього ? Ти щоранку за ним назираєш , щохвилі його Ти досліджуєш . . . Як довго від мене ще Ти не відвернешся , не пустиш мене проковтнути хоч слину свою ? Я згрішив . . . Що ж я маю робити , о Стороже людський ? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе , і я стався собі тягарем ? І чому Ти не простиш мойого гріха , і не відкинеш провини моєї ? А тепер я до пороху ляжу , і Ти будеш шукати мене , та немає мене . . . І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Аж доки ти будеш таке теревенити ? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим ? Чи Бог скривлює суд , і хіба Всемогутній викривлює правду ? Якщо твої діти згрішили Йому , то Він їх віддав в руку їх беззаконня ! Якщо ти звертатися будеш до Бога , і будеш благати Всемогутнього , якщо чистий ти та безневинний , то тепер Він тобі Свою милість пробудить , і наповнить оселю твою справедливістю , і хоч твій початок нужденний , але твій кінець буде вельми великий ! Поспитай в покоління давнішого , і міцно збагни батьків їхніх , бо ми ж учорашні , й нічого не знаєм , бо тінь наші дні на землі , отож вони навчать тебе , тобі скажуть , і з серця свойого слова подадуть : Чи папірус росте без болота ? Чи росте очерет без води ? Він іще в доспіванні своїм , не зривається , але сохне раніш за всіляку траву : отакі то дороги всіх тих , хто забуває про Бога ! І згине надія безбожного , бо його сподівання як те павутиння , і як дім павуків його певність . . . На свій дім опирається , та не встоїть , тримається міцно за нього , й не вдержиться він . . . Він зеленіє на сонці , й галузки його випинаються понад садка його , на купі каміння сплелося коріння його , воно між каміння вросло : Якщо вирвуть його з його місця , то зречеться його : тебе я не бачило ! . . . Така радість дороги його , а з пороху інші ростуть . Тож невинного Бог не цурається , і не буде тримати за руку злочинців , аж наповнить уста твої сміхом , а губи твої криком радости . . . Твої ненависники в сором зодягнуться , і намету безбожних не буде ! А Йов відповів та й сказав : Справді пізнав я , що так . . . Та як оправдатись людині земній перед Богом ? Якщо вона схоче на прю стати з Ним , Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень . . . Він мудрого серця й могутньої сили ; хто був проти Нього упертий і цілим зостався ? Він гори зриває , й не знають вони , що в гніві Своїм Він їх перевернув . Він землю трясе з її місця , і стовпи її трусяться . Він сонцеві скаже , й не сходить воно , і Він запечатує зорі . Розтягує небо Він Сам , і ходить по морських висотах , Він Воза створив , Оріона та Волосожара , та зорі південні . Він чинить велике та недослідиме , предивне , якому немає числа ! . . . Ось Він надо мною проходить , та я не побачу , і Він перейде , а я не приглянусь до Нього . . . Ось Він схопить кого , хто заверне Його , хто скаже Йому : що Ти робиш ? Бог гніву Свойого не спинить , під Ним гнуться Рагавові помічники , що ж тоді відповім я Йому ? Які я слова підберу проти Нього , я , який коли б був справедливий , то не відповідав би , я , що благаю свойого Суддю ? Коли б я взивав , а Він мені відповідь дав , не повірю , що вчув би мій голос , Він , що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно . . . Не дає Він мені й звести духа мого , бо мене насичає гіркотою . Коли ходить про силу , то Він Всемогутній , коли ж ходить про суд , хто посвідчить мені ? Якщо б справедливим я був , то осудять мене мої уста , якщо я безневинний , то вчинять мене винуватим . . . Я невинний , проте своєї душі я не знаю , і не радий життям своїм я . . . Це одне , а тому я кажу : невинного як і лукавого Він вигубляє . . . Якщо нагло бич смерть заподіює , Він з проби невинних сміється . . . У руку безбожного дана земля , та Він лиця суддів її закриває . . . Як не Він , тоді хто ? А дні мої стали швидкіші , як той скороход , повтікали , не бачили доброго , проминули , немов ті човни очеретяні , мов орел , що несеться на здобич . . . Якщо я скажу : Хай забуду своє нарікання , хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся , то боюся всіх смутків своїх , і я знаю , що Ти не очистиш мене . . . Все одно буду я винуватий , то нащо надармо я мучитися буду ? Коли б я умився сніговою водою , і почистив би лугом долоні свої , то й тоді Ти до гробу опустиш мене , і учинить бридким мене одіж моя . . . Бо Він не людина , як я , й Йому відповіді я не дам , і не підемо разом на суд , поміж нами нема посередника , що поклав би на нас на обох свою руку . . . Нехай забере Він від мене Свойого бича , Його ж страх хай мене не жахає , тоді буду казати , й не буду боятись Його , бо я не такий сам з собою ! . . . Життя моє стало бридке для моєї душі . . . Нехай нарікання своє я на себе пущу , нехай говорю я в гіркоті своєї душі ! Скажу Богові я : Не осуджуй мене ! Повідом же мене , чого став Ти зо мною на прю ? Чи це добре Тобі , що Ти гнобиш мене , що погорджуєш творивом рук Своїх , а раду безбожних освітлюєш ? Хіба маєш Ти очі тілесні ? Чи Ти бачиш так само , як бачить людина людину ? Хіба Твої дні як дні людські , чи літа Твої як дні мужа , що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій , хоч відаєш Ти , що я не беззаконник , та нема , хто б мене врятував від Твоєї руки ? Твої руки створили мене і вчинили мене , потім Ти обернувся і губиш мене . . . Пам'ятай , що мов глину мене обробив Ти , і в порох мене обертаєш . Чи не ллєш мене , мов молоко , і не згустив Ти мене , мов на сир ? Ти шкірою й тілом мене зодягаєш , і сплів Ти мене із костей та із жил . Життя й милість подав Ти мені , а опіка Твоя стерегла мого духа . А оце заховав Ти у серці Своєму , я знаю , що є воно в Тебе : якщо я грішу , Ти мене стережеш , та з провини моєї мене не очищуєш . . . Якщо я провинюся , то горе мені ! А якщо я невинний , не смію підняти свою голову , ситий стидом та напоєний горем своїм ! . . . А коли піднесеться вона , то Ти ловиш мене , як той лев , і знову предивно зо мною поводишся : поновлюєш свідків Своїх проти мене , помножуєш гнів Свій на мене , військо за військом на мене Ти шлеш . . . І нащо з утроби Ти вивів мене ? Я був би помер , і жоднісіньке око мене не побачило б , як нібито не існував був би я , перейшов би з утроби до гробу . . . Отож , дні мої нечисленні , перестань же , й від мене вступись , і нехай не турбуюся я бодай трохи , поки я не піду й не вернуся ! до краю темноти та смертної тіні , до темного краю , як морок , до тьмяного краю , в якому порядків нема , і де світло , як темрява . . . І заговорив нааматянин Цофар та й сказав : Чи має зостатись без відповіді безліч слів ? І хіба язиката людина невинною буде ? Чи мужі замовчать твої теревені , й не буде кому засоромити тебе ? Ось говориш ти : Чисте моє міркування , і я чистий в очах Твоїх , Боже ! О , коли б говорити став Бог , і відкрив Свої уста до тебе , і представив тобі таємниці премудрости , бо вони як ті чуда роздумування ! І знай , вимагає Бог менше від тебе , ніж провини твої того варті ! Чи ти Божу глибінь дослідиш , чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього ? Вона вища від неба , що зможеш зробити ? І глибша вона за шеол , як пізнаєш її ? Її міра довша за землю , і ширша за море вона ! Якщо Він перейде й замкне щось , і згромадить , то хто заборонить Йому ? Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля , і Він не догляне ? Тож людина порожня мудрішає , хоч народжується , як те дике осля ! Якщо ти зміцниш своє серце , і свої руки до Нього простягнеш , якщо є беззаконня в руці твоїй , то прожени ти його , і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває , тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє , і будеш міцний , і не будеш боятись ! Бо забудеш страждання , про них будеш згадувати , як про воду , яка пропливла . . . Від півдня повстане життя , а темрява буде , як ранок . І будеш ти певний , бо маєш надію , і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати , і будеш лежати , й ніхто не сполошить , і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого . . . А очі безбожних минуться , і згине притулок у них , а їхня надія то стогін душі ! А Йов відповів та й сказав : Справді , то ж ви тільки люди , і мудрість із вами помре ! . . . Таж і я маю розум , як ви , я не нижчий від вас ! І в кого немає такого , як це ? Посміховищем став я для друга свого , я , що кликав до Бога , і Він мені відповідав , посміховищем став справедливий , невинний . . . Нещасливцю погорда , на думку спокійного , приготовлена для спотикання ноги ! Спокійні намети грабіжників , і безпечність у тих , хто Бога гнівить , у того , хто ніби то Бога провадить рукою своєю . Але запитай хоч худобу і навчить тебе , і птаство небесне й тобі розповість . Або говори до землі й вона вивчить тебе , і розкажуть тобі риби морські . Хто б із цього всього не пізнав , що Господня рука це вчинила ? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла ? Чи ж не ухо слова розбирає , піднебіння ж смакує для себе поживу ? Мудрість у старших , бо довгість днів розум . Мудрість та сила у Нього , Його рада та розум . Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване , замкне чоловіка й не буде він випущений . Ось Він стримає води і висохнуть , Він їх пустить то землю вони перевернуть . В Нього сила та задум , у Нього заблуджений і той , хто призводить до блуду . Він уводить у помилку радників , і обезумлює суддів , Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна . Він провадить священиків босо , і потужних повалює , Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність . На достойників ллє Він погорду , а пояса можним ослаблює . Відкриває Він речі глибокі із темряви , а темне провадить на світло . Він робить народи потужними й знову їх нищить , Він народи поширює , й потім виводить в неволю . Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі , вони ходять навпомацки в темряві темній , і Він упроваджує їх в блуканину , мов п'яного ! Ось усе оце бачило око моє , чуло ухо моє , та й усе зауважило . . . Як знаєте ви знаю й я , я не нижчий від вас , і я говоритиму до Всемогутнього , і переконувати хочу Бога ! Та неправду куєте тут ви , лікарі непутящі ви всі ! О , коли б ви насправді мовчали , то вам це за мудрість було б ! . . . Послухайте но переконань моїх : і вислухайте заперечення уст моїх . Чи будете ви говорити неправду про Бога , чи будете ви говорити оману про Нього ? Чи будете ви уважати на Нього ? Чи за Бога на прю постаєте ? Чи добре , що вас Він дослідить ? Чи як з людини сміються , так будете ви насміхатися з Нього ? Насправді Він вас покарає , якщо будете ви потурати таємно особі ! Чи ж велич Його не настрашує вас , і не нападає на вас Його страх ? Ваші нагадування це прислів'я із попелу , ваші башти це глиняні башти ! Мовчіть передо мною , а я говоритиму , і нехай щобудь прийде на мене ! Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми , а душу свою покладу в свою руку ? Ось Він мене вб'є , і я надії не матиму , але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду ! І це мені буде спасінням , бо перед обличчя Його не підійде безбожний . Направду послухайте слова мого , а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде . Ось я суд спорядив , бо я справедливий , те знаю ! Хто той , що буде зо мною провадити прю ? Бо тепер я замовк би й помер би . . . Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною , тоді від обличчя Твого я не буду ховатись : віддали Свою руку від мене , а Твій страх хай мене не жахає ! . . . Тоді клич , а я відповідатиму , або я говоритиму , Ти ж мені відповідь дай ! Скільки в мене провин та гріхів ? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій ! Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом ? Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок ? Чи Ти соломину суху будеш гнати ? Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені , і в кайдани заковуєш ноги мої , і всі дороги мої стережеш , назирці ходиш за мною , і він розпадається , мов та трухлявина , немов та одежа , що міль її з'їла ! . . . Людина , що від жінки народжена , короткоденна та повна печалями : вона виходить , як квітка й зів'яне , і втікає , мов тінь , і не зостається . . . І на такого Ти очі Свої відкриваєш , і водиш на суд із Собою його ! Хто чистого вивести може з нечистого ? Ані один ! Якщо визначені його дні , число його місяців в Тебе , якщо Ти призначив для нього мету , що її не перейде , відвернися від нього і він заспокоїться , і буде він тішитися своїм днем , як той наймит . . . Бо дерево має надію : якщо буде стяте , то силу отримає знову , і парост його не загине ; якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень , то від водного запаху знов зацвіте , і пустить галуззя , немов саджанець ! А помре чоловік і зникає , а сконає людина то де ж вона є ? . . . Як вода витікає із озера , а річка спадає та сохне , так і та людина покладеться й не встане , аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого . . . О , якби Ти в шеолі мене заховав , коли б Ти мене приховав , аж поки минеться Твій гнів , коли б час Ти призначив мені , та й про мене згадав ! Як помре чоловік , то чи він оживе ? Буду мати надію по всі дні свойого життя , аж поки не прийде заміна для мене ! Кликав би Ти , то я відповів би Тобі , за чин Своїх рук сумував би , бо кроки мої рахував би тепер , а мойого гріха не стеріг би , провина моя була б запечатана в вузлику , і Ти закрив би моє беззаконня . . . Але гора справді впаде , а скеля зсувається з місця свого , каміння стирає вода , її злива сполощує порох землі , так надію того Ти губиш . . . Ти силою схопиш назавжди його , і відходить , Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його . . . Чи сини його славні , того він не знає , чи в прикрому стані того він не відає . . . Боліє він тільки тоді , коли тіло на ньому , коли в ньому душа тоді тужить . . І відповів теманянин Еліфаз та й сказав : Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним , і східнім вітром наповнить утробу свою ? Буде виправдуватися тим словом , що не надається , чи тими речами , що пожитку немає від них ? Ти страх Божий руйнуєш також , і пустошиш молитву до Бога , бо навчає провина твоя твої уста , і ти вибираєш собі язика хитрунів . Оскаржають тебе твої уста , не я , й твої губи свідкують на тебе : Чи ти народився людиною першою , чи раніше , ніж згір'я , ти створений ? Чи ти слухав у Божій таємній нараді , та мудрість для себе забрав ? Що ти знаєш , чого б ми не знали ? Що ти зрозумів , і не з нами воно ? Поміж нами і сивий , отой і старий , старший днями від батька твого . Чи мало для тебе потішення Божі та слово , яке Він сховав у тобі ? Чого то підносить тебе твоє серце , й які то знаки твої очі дають , що на Бога звертаєш ти духа свого , і з своїх уст випускаєш подібні слова ? Що таке чоловік , щоб оправданим бути , і щоб був справедливим від жінки народжений ? Таж Він навіть святим Своїм не довіряє , і не оправдані в очах Його небеса , що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий , що п'є кривду , як воду ? Я тобі розповім , ти послухай мене , а що бачив , то те розкажу , про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того , їм самим була дана земля , і не приходив чужий поміж них . Безбожний тремтить по всі дні , а насильникові мало років заховано . Вереск жахів у нього в ушах , серед миру приходить на нього грабіжник . Він не вірить , що вернеться від темноти , й він вичікується для меча . Він мандрує за хлібом , та де він ? Знає він , що для нього встановлений день темноти . . . Страшать його утиск та гноблення , хапають його , немов цар , що готовий до бою , бо руку свою простягав він на Бога , і повставав на Всемогутнього , проти Нього твердою він шиєю бігав , товстими хребтами щитів своїх . Бо закрив він обличчя своє своїм салом , і боки обклав своїм жиром , і сидів у містах поруйнованих , у домах тих , що в них не сидять , що на купи каміння призначені . Він не буде багатий , і не встоїться сила його , і по землі не поширяться їхні маєтки . Не вступиться з темности він , полум'я висушить парост його , й духом уст Його буде він схоплений . Хай не вірить в марноту заблуканий , бо марнотою буде заплата йому , вона виповниться не за днів його , а його верховіття не буде зелене ! Поскидає насиллям , немов виноград , недозрілість свою , поронить він квіття своє , як оливка , бо збори безбожних спустошені будуть , а огонь пожере дім хабарника : він злом вагітніє , й породить марноту , й оману готує утроба його . . . А Йов відповів та й сказав : Чув я такого багато , даремні розрадники всі ви ! Чи настане кінець вітряним цим словам ? Або що зміцнило тебе , що так відповідаєш ? І я говорив би , як ви , якби ви на місці моєму були , я додав би словами на вас , і головою своєю кивав би на вас , устами своїми зміцняв би я вас , і не стримав би рух своїх губ на розраду ! Якщо я говоритиму , біль мій не стримається , а якщо перестану , що відійде від мене ? Та тепер ось Він змучив мене : Всю громаду мою Ти спустошив , і поморщив мене , і це стало за свідчення , і змарнілість моя проти мене повстала , і очевидьки мені докоряє ! Його гнів мене шарпає та ненавидить мене , скрегоче на мене зубами своїми , мій ворог вигострює очі свої проти мене . . . Вони пащі свої роззявляють на мене , б'ють ганебно по щоках мене , збираються разом на мене : Бог злочинцеві видав мене , і кинув у руки безбожних мене . . . Спокійний я був , та тремтячим мене Він зробив . . . І за шию вхопив Він мене й розторощив мене , та й поставив мене Собі ціллю : Його стрільці мене оточили , розриває нирки мої Він не жалівши , мою жовч виливає на землю . . . Він робить пролім на проломі в мені , Він на мене біжить , як силач . . . Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову . . . Зашарілось обличчя моє від плачу , й на повіках моїх залягла смертна тінь , хоч насильства немає в долонях моїх , і чиста молитва моя ! Не прикрий , земле , крови моєї , і хай місця не буде для зойку мого , бо тепер ось на небі мій Свідок , Самовидець мій на висоті . . . Глузливці мої , мої друзі , моє око до Бога сльозить , і нехай Він дозволить людині змагання із Богом , як між сином людським і ближнім його , бо почислені роки минуть , і піду я дорогою , та й не вернусь . . . Мій дух заламавсь , мої дні погасають , зостались мені самі гроби ! . . . Дійсно , насмішки зо мною , й моє око в розгірченні їхнім ночує . . . Поклади , дай заставу за мене Ти Сам , хто ж то той , що умову зо мною заб'є по руках ? Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх . Він призначує ближніх на поділ , а очі синів його темніють , Він поставив мене за прислів'я в народів , і став я таким , на якого плюють . . . З безталання потемніло око моє , а всі члени мої як та тінь . . . Праведники остовпіють на це , і невинний встає на безбожного . І праведний буде держатись дороги своєї , а хто чисторукий побільшиться в силі . Але всі ви повернетеся , і приходьте , та я не знаходжу між вами розумного . . . Мої дні проминули , порвалися думи мої , мого серця маєток , вони мені ніч обертають на день , наближують світло при темряві ! Якщо сподіваюсь , то тільки шеолу , як дому свого , в темноті постелю своє ложе . . . До гробу я кличу : О батьку ти мій ! До черви : Моя мамо та сестро моя ! . . . Де ж тоді та надія моя ? А надія моя , хто побачить її ? До шеолових засувів зійде вона , коли зійдемо разом до пороху . . . І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Як довго ви будете пастками класти слова ? Розміркуйте , а потім собі поговоримо ! Чому пораховані ми , як худоба ? Чому в ваших очах ми безумні ? О ти , що розшарпуєш душу свою в своїм гніві , чи для тебе земля опустіє , а скеля осунеться з місця свого ? Таж світильник безбожних погасне , і не буде світитися іскра огню його : його світло стемніє в наметі , і згасне на ньому світильник його , стануть тісні кроки сили його , і вдарить його власна рада ! . . . Бо він кинений в пастку ногами своїми , і на ґраті він буде ходити : пастка схопить за стопу його , зміцниться сітка на ньому , на нього захований шнур на землі , а пастка на нього на стежці . . . Страхіття жахають його звідусіль , і женуться за ним по слідах . Його сила голодною буде , а нещастя при боці його приготовлене . Його шкіра поїджена буде хворобою , поїсть члени його первороджений смерти . Відірвана буде безпека його від намету його , а Ти до царя жахів його приведеш . . . Він перебуває в наметі своєму , який не його , на мешкання його буде кинена сірка . Здолу посохнуть коріння його , а згори його віття зів'яне . Його пам'ять загине з землі , а на вулиці ймення не буде йому . Заженуть його з світла до темряви , і ввесь світ проганяє його . У нього немає в народі нащадка , ні внука , і немає останку в місцях його мешкання . На згадку про день його остовпівали останні , за волосся ж хапались давніші . . . Ось такі то мешкання неправедного , і це місце того , хто Бога не знає ! А Йов відповів та й сказав : Аж доки смутити ви будете душу мою , та душити словами мене ? Десять раз це мене ви соромите , гнобити мене не стидаєтесь ! . . . Якщо справді зблудив я , то мій гріх при мені позостане . Чи ви величаєтесь справді над мною , і виказуєте мою ганьбу на мене ? Знайте тоді , що Бог скривдив мене , і тенета Свої розточив надо мною ! Ось ґвалт ! я кричу , та не відповідає ніхто , голошу , та немає суду ! . . . Він дорогу мою оточив і я не перейду , Він поклав на стежки мої темряву ! Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови ! Звідусіль Він ламає мене , і я йду , надію мою , як те дерево , вивернув Він . . . І на мене Свій гнів запалив , і зарахував Він мене до Своїх ворогів : полки Його разом приходять , і торують на мене дорогу свою , і таборують навколо намету мого . . . Віддалив Він від мене братів моїх , а знайомі мої почужіли для мене , мої ближні відстали , і забули про мене знайомі мої . . . Мешканці дому мого , і служниці мої за чужого вважають мене , чужаком я став в їхніх очах . . . Я кличу свойого раба і він відповіді не дає , хоч своїми устами благаю його . . . Мій дух став бридкий для моєї дружини , а мій запах синам моєї утроби . . . Навіть діти малі зневажають мене , коли я встаю , то глузують із мене . . . Мої всі повірники бридяться мною , а кого я кохав обернулись на мене . . . До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої , ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя . . . Змилуйтеся надо мною , о , змилуйтеся надо мною ви , ближні мої , бо Божа рука доторкнулась мене ! . . . Чого ви мене переслідуєте , немов Бог , і не насичуєтесь моїм тілом ? О , коли б записати слова мої , о , коли б були в книжці вони позазначувані , коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані ! Та я знаю , що мій Викупитель живий , і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою , яка розпадається , і з тіла свойого я Бога побачу , сам я побачу Його , й мої очі побачать , а не очі чужі . . . Тануть нирки мої в моїм нутрі ! . . . Коли скажете ви : Нащо будемо гнати його , коли корень справи знаходиться в ньому ! то побійтесь меча собі ви , бо гнів за провину то меч , щоб ви знали , що є ще Суддя ! . . . І відповів нааматянин Цофар та й сказав : Тому то думки мої відповідати мене навертають , і тому то в мені цей мій поспіх ! Соромливу нагану собі я почув , та дух з мого розуму відповідає мені . Чи знаєш ти те , що від вічности , відколи людина на землі була поставлена , то спів несправедливих короткий , а радість безбожного тільки на хвилю ? Якщо піднесеться величність його аж до неба , а його голова аж до хмари досягне , проте він загине навіки , немов його гній , хто бачив його , запитає : де він ? Немов сон улетить і не знайдуть його , мов видіння нічне , він сполошений буде : його бачило око , та бачити більше не буде , і вже не побачить його його місце . . . Сини його запобігатимуть ласки в нужденних , а руки його позвертають маєток його . . . Повні кості його молодечости , та до пороху з ним вона ляже ! Якщо в устах його зло солодке , його він таїть під своїм язиком , над ним милосердиться та не пускає його , і тримає його в своїх устах , то цей хліб в його нутрощах зміниться , стане він жовчю зміїною в нутрі його ! . . . Він маєток чужого ковтав , але його виблює : Бог виганяє його із утроби його . . . Отруту зміїну він ссатиме , гадючий язик його вб'є ! Він річкових джерел не побачить , струмків меду та молока . Позвертає він працю чужу , і її не ковтне , як і маєток , набутий з виміни своєї , жувати не буде . . . Бо він переслідував , кидав убогих , він дім грабував , хоч не ставив його ! Бо спокою не знав він у нутрі своїм , і свого наймилішого не збереже . Немає останку з обжирства його , тому нетривале добро його все : за повні достатку його буде тісно йому , рука кожного скривдженого прийде на нього ! Хай наповнена буде утроба його , та пошле Він на нього жар гніву Свого , і буде дощити на нього недугами його . . . Він буде втікати від зброї залізної , та прониже його мідний лук . . . Він стане меча витягати , і вийде він із тіла , та держак його вийде із жовчі його , і перестрах на нього впаде ! При скарбах його всі нещастя заховані , його буде жерти огонь не роздмухуваний , позостале в наметі його буде знищене . . . Небо відкриє його беззаконня , а земля проти нього повстане , урожай його дому втече , розпливеться в день гніву Його . . . Оце доля від Бога людині безбожній , і спадщина , обіцяна Богом для неї ! А Йов відповів та й сказав : Уважно послухайте слово моє , і нехай буде мені це розрадою вашою ! Перетерпіть мені , а я промовлятиму , по промові ж моїй насміхатися будеш . Хіба до людини моє нарікання ? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух ? Оберніться до мене й жахніться , та руку на уста свої покладіть . . . І якщо я згадаю про це , то жахаюсь , і морозом проймається тіло моє . . . Чого несправедливі живуть , доживають до віку , й багатством зміцняються ? Насіння їх міцно стоїть перед ними , при них , а їхні нащадки на їхніх очах . . . Доми їхні то спокій від страху , і над ними нема бича Божого . Спинається бик його , і не даремно , зачинає корова його , й не скидає . Вони випускають своїх молодят , як отару , а їх діти вибрикують . Вони голос здіймають при бубні та цитрі , і веселяться при звуку сопілки . Провадять в добрі свої дні , і сходять в спокої в шеол . А до Бога говорять вони : Уступися від нас , ми ж доріг Твоїх знати не хочем ! Що таке Всемогутній , що будем служити Йому ? І що скористаєм , як будем благати Його ? Та не в їхній руці добро їхнє , далека від мене порада безбожних . . . Як часто світильник безбожним згасає , і приходить на них їх нещастя ? Він приділює в гніві Своїм на них пастки ! Вони будуть , немов та солома на вітрі , і немов та полова , що буря схопила її ! Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому , і він знатиме ! Нехай його очі побачать нещастя його , й бодай сам він пив гнів Всемогутнього ! Яке бо старання його про родину по ньому , як для нього число його місяців вже перелічене ? Чи буде хто Бога навчати знання , Його , що й небесних судитиме ? Оцей в повній силі своїй помирає , увесь він спокійний та мирний , діжки його повні були молока , а мізок костей його свіжий . А цей помирає з душею огірченою , і доброго не споживав він , та порохом будуть лежати обоє вони , і черва їх покриє . . . Тож я знаю думки ваші й задуми , що хочете кривдити ними мене . Бож питаєте ви : Де князів дім , і де намет пробування безбожних ? Тож спитайтеся тих , що дорогою йдуть , а їхніх ознак не затаюйте : що буває врятований злий в день загибелі , на день гніву відводиться в захист ! Хто йому розповість у лице про дорогу його ? А коли наробив , хто йому надолужить ? І на кладовище буде проваджений він , і про могилу подбають . . . Скиби долини солодкі йому , і тягнеться кожна людина за ним , а тим , хто попереду нього , немає числа . . . І як ви мене потішаєте марністю , коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш ? . . . І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав : Чи для Бога людина корисна ? Бо мудрий корисний самому собі ! Хіба Всемогутній бажає , щоб ти ніби праведним був ? І що за користь Йому , як дороги свої ти вважаєш невинними сам ? Чи Він буде карати , тебе боячись , і чи піде з тобою на суд ? Хіба твоє зло не велике ? Таж твоїм беззаконням немає кінця ! Таж з братів своїх брав ти заставу даремно , а з нагого одежу стягав ! Не поїв ти водою знеможеного , і від голодного стримував хліб . . . А сильна людина то їй оцей край , і почесний у ньому сидітиме . Ти напорожньо вдів відсилав , і сирітські рамена гнобились , тому пастки тебе оточили , і жахає тебе наглий страх , твоє світло стемніло , нічого не бачиш , і велика вода закриває тебе . . . Чи ж Бог не високий , як небо ? Та на зорі угору поглянь , які стали високі вони ! А ти кажеш : Що відає Бог ? Чи судитиме Він через млу ? Хмари завіса Йому , й Він не бачить , і ходить по крузі небесному . Чи ти будеш триматись дороги відвічної , що нею ступали безбожні , що невчасно були вони згублені , що річка розлита , підвалина їх , що до Бога казали вони : Відступися від нас ! та : Що зробить для нас Всемогутній ? А Він доми їхні наповнив добром ! . . . Але віддалилась від мене порада безбожних ! Справедливі це бачать та тішаться , і насміхається з нього невинний : Справді вигублений наш противник , а останок їх вижер огонь ! Заприязнися із Ним , та й май спокій , цим прийде на тебе добро . Закона візьми з Його уст , а слова Його в серце своє поклади . Якщо вернешся до Всемогутнього , будеш збудований , і віддалиш беззаконня з наметів своїх . І викинь до пороху золото , і мов камінь з потоку офірське те золото , і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі ! Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє , будеш благати Його й Він почує тебе , і ти обітниці свої надолужиш . А що постановиш , то виповниться те тобі , й на дорогах твоїх буде сяяти світло . Бо знижує Він спину пишного , хто ж смиренний , тому помагає . Рятує Він і небезвинного , і той чистотою твоїх рук урятований буде . А Йов відповів та й сказав : Моя мова й сьогодні гірка , тяжче страждання моє за стогнання мої . . . О , якби то я знав , де Його я знайду , то прийшов би до місця Його пробування ! Я б перед обличчям Його свою справу поклав , а уста свої я наповнив би доводами , розізнав би слова , що мені відповість , і я зрозумів би , що скаже мені . Чи зо мною на прю Він з великою силою стане ? О ні , тільки б увагу звернув Він на мене ! Справедливий судився б там з Ним , я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді . Та піду я на схід і немає Його , а на захід удамся Його не побачу , на півночі шукаю Його й не вхоплю , збочу на південь і не добачаю . . . А Він знає дорогу , яка при мені , хай би випробував Він мене , мов те золото , вийду ! Трималась нога моя коло стопи Його , дороги Його я держався й не збочив . Я не відступався від заповідей Його губ , над уставу свою я ховав слова уст Його . Але Він при одному , й хто заверне Його ? Як чого зажадає душа Його , те Він учинить : бо Він виконає , що про мене призначив , і в Нього багато такого , як це ! Тому перед обличчям Його я тремчу , розважаю й жахаюсь Його . . . А Бог пом'якшив моє серце , і Всемогутній мене настрашив , бо не знищений я від темноти , ані від обличчя свого , що темність закрила його ! Для чого часи не заховані від Всемогутнього ? Ті ж , що знають Його , Його днів не побачать ! Пересовують межі безбожні , стадо грабують вони та пасуть , займають осла в сиротини , беруть у заставу вола від удовиць , вони бідних з дороги спихають , разом мусять ховатися збіджені краю . . . Тож вони , бідарі , немов дикі осли на пустині , виходять на працю свою , здобичі шукаючи , степ йому хліба дає для дітей . . . На полі вночі вони жнуть , і збирають собі виноград у безбожного , наго ночують вони , без одежі , і не мають вкриття собі в холоді , мокнуть від зливи гірської , а заслони не маючи , скелю вони обіймають . . . Сироту відривають від перс , і в заставу беруть від убогого . . . Ходять наго вони , без вбрання , і голодними носять снопи . Хоч між мурами їхніми роблять оливу , топчуть чавила , та прагнуть вони ! Стогнуть люди із міста , і кричить душа вбиваних , а Бог на це зло не звертає уваги . . . Вони проти світла бунтують , не знають доріг Його , і на стежках Його не сидять . На світанку встає душогуб , замордовує бідного та злидаря , а ніч він проводить , як злодій . . . А перелюбника око чекає смеркання , говорячи : Не побачить мене жодне око ! і заслону кладе на обличчя . . . Підкопуються під доми в темноті , замикаються вдень , світла не знають вони , бо ранок для них усіх разом то темрява , і знають вони жахи темряви . . . Такий легкий він на поверхні води , на землі їхня частка проклята , не вернеться він на дорогу садів-виноградів . . . Як посуха та спека їдять сніжну воду , так шеол поїсть грішників ! Забуде його лоно матері , буде жерти черва його , мов солодощі , більше не буде він згадуваний , і безбожник поламаний буде , мов дерево ! . . . Чинить зло для бездітної він , щоб вона не родила , і вдовиці не зробить добра . А міццю своєю він тягне могутніх , коли він встає , то ніхто вже не певний свойого життя ! Бог дає йому все на безпеку , і на те він спирається , та очі Його бачать їхні дороги : підіймуться трохи й немає вже їх , бо понижені . . . Як усе , вони гинуть , і зрізуються , немов та колоскова головка . . . Якщо ж ні , то хто зробить мене неправдомовцем , а слово моє на марноту оберне ? І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Панування та острах у Нього , Який на висотах Своїх чинить мир . Чи війську Його є число ? І над ким Його світло не сходить ? І як може людина бути праведною перед Богом , і як може бути чистим , від жінки народжений ? Таж Йому навіть місяць не світить , і в очах Його й зорі не ясні ! Що ж тоді людина ота , червяк , чи син людський хробак ? . . . А Йов відповів та й сказав : Як безсилому ти допоміг , як рамено підпер ти неможному ? Що ти радив немудрому , й яку раду подав багатьом ? Кому ти слова говорив , і чий дух вийшов з тебе ? Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці . Голий шеол перед Ним , і нема покриття Аваддону . Він над порожнечею північ простяг , на нічому Він землю повісив . Він зав'язує воду в Своїх облаках , і не розбивається хмара під ними . Він поставив престола Свого , розтягнув над ним хмару Свою . На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою . Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його . Він міццю Своєю вспокоює море , і Своїм розумом нищить Рагава . Своїм Духом Він небо прикрасив , рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона . Таж це все самі кінці дороги Його , бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього , грім потуги ж Його хто його зрозуміє ? . . . І Йов далі вів мову свою та й казав : Як живий Бог , відкинув Він право моє , і душу мою засмутив Всемогутній , і як довго в мені ще душа моя , і дух Божий у ніздрях моїх , неправди уста мої не говоритимуть , а язик мій не скаже омани ! Борони мене , Боже , признати вас за справедливих ! Доки я не помру , своєї невинности я не відкину від себе , за свою справедливість тримаюся міцно , й її не пущу , моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх , нехай буде мій ворог немов той безбожник , а хто повстає проти мене як кривдник ! Яка ж бо надія лукавому , коли відірве , коли візьме Бог душу його ? Чи Бог вислухає його крик , коли прийде на нього нещастя ? Чи буде втішатися він Всемогутнім ? Буде кликати Бога за кожного часу ? Я вас буду навчати про Божую руку , що є у Всемогутнього я не сховаю , таж самі ви це бачили всі , то чого ж нісенітниці плещете ? Така доля людини безбожної , це спадщина насильників , що отримають від Всемогутнього : Як розмножаться діти його то хіба для меча , а нащадки його не наситяться хлібом ! Позосталих по нім моровиця сховає , і вдовиці його не заплачуть . . . Якщо накопичить він срібла , немов того пороху , і наготує одежі , як глини , то він наготує , а праведний вдягне , а срібло невинний поділить . . . Він будує свій дім , як та міль , й як той сторож , що ставить собі куреня , він лягає багатим , та більше не зробить того : свої очі відкриє й немає його . . . Страхіття досягнуть його , мов вода , вночі буря украде його , східній вітер його понесе і минеться , і бурею схопить його з його місця . . . Оце все Він кине на нього , і не змилосердиться , і від руки Його мусить той спішно втікати ! Своїми долонями сплесне над ним , і свисне над ним з свого місця . . . Отож , має срібло своє джерело , і є місце для золота , де його чистять , залізо береться із пороху , з каменя мідь виплавляється . Людина кладе для темноти кінця , і докраю досліджує все , і шукає каміння у темряві та в смертній тіні : ламає в копальні далеко від мешканця ; забуті ногою людини , висять місця , віддалені від чоловіка . Земля хліб із неї походить , а під нею порито , немов би огнем , місце сапфіру каміння її , й порох золота в ній . Стежка туди не знає її хижий птах , її око орлине не бачило , не ступала по ній молода звірина , не ходив нею лев . Чоловік свою руку по кремінь витягує , гори від кореня перевертає , пробиває у скелях канали , і все дороге бачить око його ! Він загачує ріки від виливу , а заховані речі виводить на світло . Та де мудрість знаходиться , і де місце розуму ? Людина не знає ціни їй , і вона у країні живих не знаходиться . Безодня говорить : Вона не в мені ! і море звіщає : Вона не зо мною ! Щирого золота дати за неї не можна , і не важиться срібло ціною за неї . Не важать за неї офірського золота , ні дорогого оніксу й сапфіру . Золото й скло не рівняються в вартості їй , і її не зміняти на посуд із щирого золота . Коралі й кришталь і не згадуються , а набуток премудрости ліпший за перли ! Не рівняється їй етіопський топаз , і не важиться золото щире за неї . А мудрість ізвідки проходить , і де місце розуму ? Бо вона від очей усього живого захована , і від птаства небесного скрита вона . Аваддон той і смерть промовляють : Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку ! Тільки Бог розуміє дорогу її , й тільки Він знає місце її ! Бо Він аж на кінці землі придивляється , бачить під небом усім . Коли Він чинив вагу вітрові , а воду утворював мірою , коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому , тоді Він побачив її та про неї повів , міцно поставив її та її дослідив ! І сказав Він людині тоді : Таж страх Господній це мудрість , а відступ від злого це розум ! І Йов далі вів мову свою та й сказав : О , коли б я був той , як за місяців давніх , як за днів тих , коли боронив мене Бог , коли над головою моєю світився світильник Його , і при світлі його я ходив в темноті , як був я за днів тих своєї погожої осени , коли Божа милість була над наметом моїм , коли Всемогутній зо мною ще був , а навколо мене мої діти , коли мої кроки купалися в маслі , а скеля оливні струмки біля мене лила ! . . . Коли я виходив до брами при місті , і ставив на площі сидіння своє , як тільки вбачали мене юнаки то ховались , а старші вставали й стояли , зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої , ховався тоді голос володарів , а їхній язик приліпав їм був до піднебіння . . . Бо яке ухо чуло про мене , то звало блаженним мене , і яке око бачило , то свідкувало за мене , бо я рятував бідаря , що про поміч кричав , і сироту та безпомічного . Благословення гинучого на мене приходило , а серце вдовиці чинив я співаючим ! Зодягавсь я у праведність , і вона зодягала мене , немов плащ та завій було право моє . Очима я був для сліпого , а кривому ногами я був . Бідарям я був батьком , суперечку ж , якої не знав , я досліджував . Й я торощив злочинцеві щелепи , і виривав із зубів його схоплене . І я говорив : Умру я в своєму гнізді , і свої дні я помножу , немов той пісок : для води був відкритий мій корень , а роса зоставалась на вітці моїй . . . Моя слава була при мені все нова , і в руці моїй лук мій відновлював силу . Мене слухалися й дожидали , і мовчали на раду мою . По слові моїм уже не говорили , і падала мова моя на них краплями . І чекали мене , як дощу , і уста свої відкривали , немов на весінній той дощик . . . Коли я , бувало , сміявся до них , то не вірили , та світла обличчя мого не гасили . Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі , і пробував , немов цар той у війську , коли тішить засмучених він ! А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами , ті , що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї . . . Та й сила рук їхніх для чого бувала мені ? Повня сил їх минулась ! Самотні були в недостатку та голоді , ссали вони суху землю , зруйновану та опустілу ! рвали вони лободу на кущах , ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом . . . Вони були вигнані з-поміж людей , кричали на них , немов на злодіїв , так що вони пробували в яругах долин , по ямах підземних та скелях , ревіли вони між кущами , збирались під терням , сини нерозумного й діти неславного , вони були вигнані з краю ! А тепер я став піснею їм , і зробився для них поговором . . . Вони обридили мене , віддалились від мене , і від мойого обличчя не стримали слини , бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене , то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм . . . По правиці встають жовтодзюбі , ноги мені підставляють , і топчуть на мене дороги нещастя свого . . . Порили вони мою стежку , хочуть мати користь із мойого життя , немає кому їх затримати , немов через вилім широкий приходять , валяються попід румовищем . . . Обернулось страхіття на мене , моя слава пронеслась , як вітер , і , як хмара , минулося щастя моє . . . А тепер розливається в мене душа моя , хапають мене дні нещастя ! Вночі мої кості від мене віддовбуються , а жили мої не вспокоюються . . . З великої Божої сили змінилося тіло моє , і недуга мене оперізує , мов той хітон . Він укинув мене до болота , і став я подібний до пороху й попелу . Я кличу до Тебе , та Ти мені відповіді не даєш , я перед Тобою стою , Ти ж на мене лише придивляєшся . . . Ти змінився мені на жорстокого , мене Ти женеш силою Своєї руки . . . На вітер підняв Ти мене , на нього мене посадив , і робиш , щоб я розтопивсь на спустошення ! Знаю я : Ти до смерти провадиш мене , і до дому зібрання , якого призначив для всього живого . . . Хіба не простягає руки потопельник , чи він у нещасті своїм не кричить ? Чи ж не плакав я за бідарем ? Чи за вбогим душа моя не сумувала ? Бо чекав я добра , але лихо прийшло , сподівався я світла , та темнота прийшла . . . Киплять мої нутрощі й не замовкають , зустріли мене дні нещастя , ходжу почорнілий без сонця , на зборі встаю та кричу . . . Я став братом шакалам , а струсятам товаришем , моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене , від спекоти спалилися кості мої . . . І стала жалобою арфа моя , а сопілка моя зойком плачливим . . . Умову я склав був з очима своїми , то як буду дивитись на дівчину ? І зверху яка доля від Бога , чи спадщина від Всемогутнього із висот ? Хіба не загибіль для кривдника , і хіба не нещастя злочинцям ? Хіба ж Він не бачить дороги мої , і не лічить усі мої кроки ? Якщо я ходив у марноті , і на оману спішила нога моя , то нехай на вазі справедливости зважить мене , і невинність мою Бог пізнає ! Якщо збочує крок мій з дороги , і за очима моїми пішло моє серце , і до рук моїх нечисть приліпла , то нехай сію я , а їсть інший , а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням ! Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої , і причаювався я при дверях мойого товариша , то хай меле для іншого жінка моя , і над нею нехай нахиляються інші ! Бо гидота оце , й це провина підсудна , бо огонь це , який буде жерти аж до Аваддону , і вирве з корінням увесь урожай мій ! . . . Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною , то що я зроблю , як підійметься Бог ? А коли Він приглянеться , що Йому відповім ? Чи ж не Той , Хто мене учинив у нутрі , учинив і його , і Один утворив нас в утробі ? Чи бажання убогих я стримував , а очі вдовицям засмучував ? Чи я сам поїдав свій шматок , і з нього не їв сирота ? Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене , як в батька , і від утроби матері моєї я провадив його ! Якщо бачив я гинучого без одежі , і вбрання не було в сіромахи , чи ж не благословляли мене його стегна , і руном овечок моїх він не грівся ? Якщо на сироту я порушував руку свою , коли бачив у брамі собі допомогу , хай рамено моє відпаде від свойого плеча , а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана ! Бо острах на мене нещастя від Бога , а перед величчям Його я не можу встояти . . . Чи я золото клав за надію собі , чи до щирого золота я говорив : Ти , безпеко моя ? Чи тішився я , що велике багатство моє , й що рука моя стільки надбала ? Коли бачив я сонце , як сяє воно , а місяць велично пливе , то коли б потаємно повабилось серце моє , і цілунки рукою я їм посилав , це так само провина підсудна була б , бо відрікся б я Бога Всевишнього ! Чи я тішивсь упадком свойого ненависника , чи порушувавсь я , коли зло спотикало його ? Таки ні , не давав я на гріх піднебіння свого , щоб прокляттям жадати душі його . Хіба люди намету мого не казали : Хто покаже такого , хто з м'яса його не наситився ? Чужинець на вулиці не ночував , я двері свої відчиняв подорожньому . Чи ховав свої прогріхи я , як людина , щоб у своєму нутрі затаїти провину свою ? Бо тоді я боявся б великого натовпу , і сором від родів жахав би мене , я мовчав би , й з дверей не виходив . . . О , якби мене вислухав хто ! Оце підпис моєї руки : Нехай Всемогутній мені відповість , а ось звій , зо скаргою , що його написав мій противник . . . Чи ж я не носив би його на своєму плечі , не обвинувся б ним , як вінками ? Число кроків своїх я представлю йому ; мов до князя , наближусь до нього . Якщо проти мене голосить земля моя , й її борозни плачуть із нею , якщо без грошей я їв плоди її , а її власника я стогнати примушував , то замість пшениці хай виросте терен , а замість ячменю кукіль ! . . . Слова Йова скінчилися . І перестали ті троє мужів відповідати Йову , бо він був справедливий в очах своїх . І запалився гнів Елігу , сина Барах'їлового , бузянина , з роду Рамового , на Йова запалився гнів його за те , що той уважав душу свою справедливішою за Бога . Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те , що не знайшли вони відповіді , а зробили тільки Йова винним . А Елігу вичікував Йова та їх із словами , бо вони були старші віком за нього . І побачив Елігу , що нема належної відповіді в устах тих трьох людей , і запалився його гнів ! І відповів бузянин Елігу , син Барах'їлів , та й сказав : Молодий я літами , ви ж старші , тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам . Я подумав : Хай вік промовляє , і хай розуму вчить многоліття ! Справді , дух він у людині , та Всемогутнього подих їх мудрими чинить . Многолітні не завжди розумні , і не все розуміються в праві старі . Тому я кажу : Послухай мене , хай знання своє висловлю й я ! Тож слів ваших вичікував я , наставляв свої уші до вашої мудрости , поки справу ви дослідите . І я приглядався до вас , й ось немає між вами , хто б Йову довів , хто б відповідь дав на слова його ! Щоб ви не сказали : Ми мудрість знайшли : не людина , а Бог переможе його ! Не на мене слова він скеровував , і я не відповім йому мовою вашою . Полякались вони , вже не відповідають , не мають вже слів . . . Я чекав , що не будуть вони говорити , що спинились , не відповідають уже . Відповім також я свою частку , і висловлю й я свою думку . Бо я повний словами , дух мойого нутра докучає мені . . . Ось утроба моя , мов вино невідкрите , вона тріскається , як нові бурдюки ! Нехай я скажу й буде легше мені , нехай уста відкрию свої й відповім ! На особу не буду уваги звертати , не буду підлещуватись до людини , бо не вмію підлещуватись ! Коли ж ні , нехай зараз візьме мене мій Творець ! Але слухай но , Йове , промови мої , і візьми до ушей всі слова мої . Ось я уста свої відкриваю , в моїх устах говорить язик мій . Простота мого серця слова мої , і висловлять ясно знання мої уста . Дух Божий мене учинив , й оживляє мене Всемогутнього подих . Якщо можеш , то дай мені відповідь , вишикуйсь передо мною , постався ! Тож Божий і я , як і ти , з глини витиснений теж і я ! Ото страх мій тебе не настрашить , і не буде тяжкою рука моя на тобі . Отож , говорив до моїх ушей ти , і я чув голос слів : Чистий я , без гріха , я невинний , і немає провини в мені ! Оце Сам Він причини на мене знаходить , уважає мене Собі ворогом . У кайдани закув мої ноги , усі стежки мої Він стереже . . . Ось у цьому ти не справедливий ! Відповім я тобі , бо більший же Бог за людину ! Чого Ти із Ним сперечаєшся , що про всі Свої справи Він відповіді не дає ? Бо Бог промовляє і раз , і два рази , та людина не бачить того : у сні , у видінні нічному , коли міцний сон на людей нападає , в дрімотах на ложі , тоді відкриває Він ухо людей , і настрашує їх осторогою , щоб відвести людину від чину її , і Він гордість від мужа ховає , щоб від гробу повстримати душу його , а живая його щоб не впала на ратище . І карається хворістю він на постелі своїй , а в костях його сварка міцна . І жива його бридиться хлібом , а душа його стравою влюбленою . Гине тіло його , аж не видно його , і вистають його кості , що перше не видні були . І до гробу душа його зближується , а живая його до померлих іде . Якщо ж Ангол-заступник при нім , один з тисячі , щоб представити людині її правоту , то Він буде йому милосердний та й скаже : Звільни ти його , щоб до гробу не йшов він , Я викуп знайшов . Тоді відмолодиться тіло його , поверне до днів його юности . Він благатиме Бога , й його Собі Він уподобає , і обличчя його буде бачити з окликом радости , і чоловікові верне його справедливість . Він дивитиметься на людей й говоритиме : Я грішив був і правду кривив , та мені не відплачено . Він викупив душу мою , щоб до гробу не йшла , і буде бачити світло живая моя . Бог робить це все двічі-тричі з людиною , щоб душу її відвернути від гробу , щоб він був освітлений світлом живих . Уважай , Йове , слухай мене , мовчи , а я промовлятиму ! Коли маєш слова , то дай мені відповідь , говори , бо бажаю твого оправдання . Якщо ні ти послухай мене ; помовчи , й я навчу тебе мудрости ! І говорив Елігу та й сказав : Слухайте , мудрі , слова ці мої , ви ж , розважні , почуйте мене ! Бо ухо слова випробовує , а піднебіння їжу куштує . Виберім право собі , між собою пізнаймо , що добре . Бо Йов говорив : Я був справедливий , та відкинув Бог право моє . Чи буду неправду казати за право своє ? Без вини небезпечна стріла моя . . . Чи є такий муж , як цей Йов , що п'є глузування , як воду , і товаришує з злочинцями , і ходить з людьми беззаконними ? Бо він каже : Нема людині користи , коли її Бог уподобає . Тож вислухайте , ви розумні , мене : Бог далекий від несправедливости , і Всемогутній від кривди ! Бо за чином людини Він їй надолужить , і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату ! Тож поправді , не чинить Бог несправедливого , і Всемогутній не скривлює права . Хто землю довірив Йому , і хто на Нього вселенну поклав ? Коли б Він до Себе забрав Своє серце , Свій дух , і Свій подих до Себе забрав , всяке тіло погинуло б вмить , а людина повернулася б на порох ! . . . Коли маєш ти розум , послухай же це , почуй голос оцих моїх слів : Хіба стримувати може ненависник право ? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного ? Хіба можна сказати цареві : Негідний , а вельможним : Безбожний ? Таж Він не звертає уваги на зверхників , і не вирізнює можного перед убогим , бо всі вони чин Його рук , за хвилину вони помирають , опівночі . . . Доторкнеться Він можних і гинуть вони , сильний усунений буде рукою не людською . Бо очі Його на дорогах людини , і Він бачить всі кроки її , немає темноти , немає і темряви , де б злочинці сховались . Бо людині Він не призначає означений час , щоб ходила до Бога на суд . Він сильних ламає без досліду , і ставить на місце їх інших . Бож знає Він їхні діла , оберне вночі і почавлені будуть ! Як несправедливих уразить Він їх , на видному місці , за те , що вони відступили від Нього , і не розуміли доріг Його всіх , щоб зойк сіромахи спровадити до Нього , бо Він чує благання пригнічених . Коли Він заспокоїть , то хто винуватити буде ? Коли Він закриє лице , хто побачить Його ? А це робиться і над народом , і над людиною разом , щоб не панував чоловік нечестивий із тих , що правлять за пастку народові . Бо Богові треба отак говорити : Несу я заслужене , злого робити не буду ! Чого я не бачу , навчи Ти мене ; коли кривду зробив я , то більше не буду чинити ! Чи на думку твою надолужить Він це , бо відкинув ти те ? Бо вибереш ти , а не я , а що знаєш , кажи ! Мені скажуть розумні та муж мудрий , який мене слухає : Йов говорить немудро , а слова його без розуміння . О , коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді , як злі люди , бо він додає до свойого гріха ще провину , між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої . . . І говорив Елігу та й сказав : Чи це полічив ти за право , як кажеш : Моя праведність більша за Божу ? Бо ти говорив : Що поможе тобі ? Яку користь із цього я матиму більшу , аніж від свойого гріха ? Я тобі відповім , а з тобою і ближнім твоїм . Подивися на небо й побач , і на хмари споглянь , вони вищі за тебе . Як ти будеш грішити , що зробиш Йому ? А стануть численні провини твої , що ти вчиниш Йому ? Коли праведним станеш , що даси ти Йому ? Або що Він візьме з твоєї руки ? Для людини , як ти , беззаконня твоє , і для людського сина твоя справедливість ! . . . Від безлічі гноблення стогнуть вони , кричать від твердого плеча багатьох . . . Та не скаже ніхто : Де ж той Бог , що мене Він створив , що вночі дає співи , що нас над худобу земну Він навчає , і над птаство небесне вчиняє нас мудрими ? Вони там кричать , але через бундючність злочинців Він відповіді не дає . Тільки марноти не слухає Бог , і Всемогутній не бачить її . Що ж тоді , коли кажеш : Не бачив Його ! Та є суд перед Ним , і чекай ти його ! А тепер , коли гнів Його не покарав , і не дуже пізнав про глупоту , то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання . . . І далі Елігу казав : Почекай мені трохи , й тобі покажу , бо ще є про Бога слова . Зачну викладати я здалека , і Творцеві своєму віддам справедливість . Бо справді слова мої не неправдиві , я з тобою безвадний в знанні . Таж Бог сильний , і не відкидає нікого , Він міцний в силі серця . Не лишає безбожного Він при житті , але право для бідних дає . Від праведного Він очей Своїх не відвертає , але їх садовить з царями на троні назавжди , і вони підвищаються . А як тільки вони ланцюгами пов'язані , і тримаються в путах біди , то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини , що багато їх стало . Відкриває Він ухо їх для остороги , та велить , щоб вернулися від беззаконня . Якщо тільки послухаються , та стануть служити Йому , покінчать вони свої дні у добрі , а роки свої у приємнощах . Коли ж не послухаються , то наскочать на ратище , і покінчать життя без знання . А злосерді кладуть гнів на себе , не кричать , коли в'яже Він їх . У молодості помирає душа їх , а їхня живая поміж блудниками . Він визволяє убогого з горя його , а в переслідуванні відкриває їм ухо . Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість , що в ній нема утиску , а те , що на стіл твій поклалося б , повне товщу було б . Та правом безбожного ти переповнений , право ж та суд підпирають людину . Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні , а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе . Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили ? Не квапся до ночі тієї , коли вирвані будуть народи із місця свого . Стережись , не звертайся до зла , яке замість біди ти обрав . Отож , Бог найвищий у силі Своїй , хто навчає , як Він ? Хто дорогу Його Йому вказувати буде ? І хто скаже : Ти кривду зробив ? Пам'ятай , щоб звеличувати Його вчинок , про якого виспівують люди , що його бачить всяка людина , чоловік приглядається здалека . Отож , Бог великий та недовідомий , і недослідиме число Його літ ! Бо стягає Він краплі води , і дощем вони падають з хмари Його , що хмари спускають його , і спадають дощем на багато людей . Також хто зрозуміє розтягнення хмари , грім намету Його ? Отож , розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває , бо ними Він судить народи , багато поживи дає . Він тримає в руках Своїх блискавку , і керує її проти цілі . Її гуркіт звіщає про неї , і прихід її відчуває й худоба . Отож , і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого . Уважливо слухайте гук Його голосу , і грім , що несеться із уст Його , його Він пускає попід усім небом , а світло Своє аж на кінці землі . За Ним грім ричить левом , гримить гуком своєї величности , і його Він не стримує , почується голос Його . Бог предивно гримить Своїм голосом , вчиняє великі діла , яких не розуміємо ми . До снігу говорить Він : Падай на землю ! а дощеві та зливі : Будьте сильні ! Він руку печатає кожній людині , щоб пізнали всі люди про діло Його . І звір входить у сховище , і живе в своїх лігвищах . Із кімнати південної буря приходить , а з вітру північного холод . Від Божого подиху лід повстає , і водна широкість тужавіє . Також Він обтяжує вільгістю тучу , і світло своє розпорошує хмара , і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом , щоб чинити все те , що накаже Він їй на поверхні вселенної , він наводить її чи на кару для краю Свого , чи на милість . Бери , Йове , оце до ушей , уставай і розваж Божі чуда ! Чи ти знаєш , що Бог накладає на них , і заяснює світло із хмари Своєї ? Чи ти знаєш , як носиться хмара в повітрі , про чуда Того , Який має безвадне знання , ти , що шати твої стають теплі , як стишується земля з полудня ? Чи ти розтягав із Ним хмару , міцну , немов дзеркало лите ? Навчи нас , що скажем Йому ? Через темність ми не впорядкуємо слова . Чи Йому оповісться , що буду казати ? Чи зміг хто сказати , що Він знищений буде ? І тепер ми не бачимо світла , щоб світило у хмарах , та вітер перейде і вичистить їх . Із півночі приходить воно , немов золото те , та над Богом величність страшна . Всемогутній , Його не знайшли ми , Він могутній у силі , але Він не мучить нікого судом та великою правдою . Тому нехай люди бояться Його , бо на всіх мудросердих не дивиться Він . Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав : Хто то такий , що затемнює раду словами без розуму ? Підпережи но ти стегна свої , як мужчина , а Я буду питати тебе , ти ж Мені поясни ! Де ти був , коли землю основував Я ? Розкажи , якщо маєш знання ! Хто основи її положив , чи ти знаєш ? Або хто розтягнув по ній шнура ? У що підстави її позапущувані , або хто поклав камінь наріжний її , коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини ? І хто море воротами загородив , як воно виступало , немов би з утроби виходило , коли хмари поклав Я за одіж йому , а імлу за його пелюшки , і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота , і сказав : Аж досі ти дійдеш , не далі , і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих ? Чи за своїх днів ти наказував ранкові ? Чи досвітній зорі показав її місце , щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні ? Земля змінюється , мов та глина печатки , і стають , немов одіж , вони ! І нехай від безбожних їх світло відійметься , а високе рамено зламається ! Чи ти сходив коли аж до морських джерел , і чи ти переходжувався дном безодні ? Чи для тебе відкриті були брами смерти , і чи бачив ти брами смертельної тіні ? Чи широкість землі ти оглянув ? Розкажи , якщо знаєш це все ! Де та дорога , що світло на ній пробуває ? А темрява де її місце , щоб узяти її до границі її , і щоб знати стежки її дому ? Знаєш ти , бо тоді народився ж ти був , і велике число твоїх днів ! Чи доходив коли ти до схованок снігу , і схованки граду ти бачив , які Я тримаю на час лихоліття , на день бою й війни ? Якою дорогою ділиться вітер , розпорошується по землі вітерець ? Хто для зливи протоку провів , а для громовиці дорогу , щоб дощити на землю безлюдну , на пустиню , в якій чоловіка нема , щоб пустиню та пущу насичувати , і щоб забезпечити вихід траві ? Чи є батько в доща , чи хто краплі роси породив ? Із чиєї утроби лід вийшов , а іній небесний хто його породив ? Як камінь , тужавіють води , а поверхня безодні ховається . Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару , чи розв'яжеш віжки в Оріона ? Чи виведеш часу свого Зодіяка , чи Воза з синами його попровадиш ? Чи ти знаєш устави небес ? Чи ти покладеш на землі їхню владу ? Чи підіймеш свій голос до хмар , і багато води тебе вкриє ? Чи блискавки ти посилаєш , і підуть вони , й тобі скажуть Ось ми ? Хто мудрість вкладає людині в нутро ? Або хто дає серцеві розум ? Хто мудрістю хмари зрахує , і хто може затримати небесні посуди , коли порох зливається в зливки , а кавалки злипаються ? Чи здобич левиці ти зловиш , і заспокоїш життя левчуків , як вони по леговищах туляться , на чатах сидять по кущах ? Хто готує для крука поживу його , як до Бога кричать його діти , як без їжі блукають вони ? Хіба ти пізнав час народження скельних козиць ? Хіба ти пильнував час мук породу лані ? Чи на місяці лічиш , що сповнитись мусять , і відаєш час їх народження , коли приклякають вони , випускають дітей своїх , і звільняються від болів породу ? Набираються сил їхні діти , на полі зростають , відходять і більше до них не вертаються . Хто пустив осла дикого вільним , і хто розв'язав ослу дикому пута , якому призначив Я степ його домом , а місцем його пробування солону пустиню ? Він сміється із галасу міста , не чує він крику погонича . Що знаходить по горах , то паша його , і шукає він усього зеленого . Чи захоче служити тобі одноріг ? Чи при яслах твоїх ночуватиме він ? Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям ? Чи буде він боронувати за тобою долини ? Чи повіриш йому через те , що має він силу велику , і свою працю на нього попустиш ? Чи повіриш йому , що він верне насіння твоє , і збере тобі тік ? Крило струсеве радісно б'ється , чи ж крило це й пір'їна лелеки ? Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває , і забува , що нога може їх розчавити , а звір польовий може їх розтоптати . Він жорстокий відносно дітей своїх , ніби вони не його , а що праця його може бути надаремна , того не боїться , бо Бог учинив , щоб забув він про мудрість , і не наділив його розумом . А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря , і сміється з коня та з його верхівця ! Чи ти силу коневі даси , чи шию його ти зодягнеш у гриву ? Чи ти зробиш , що буде скакати він , мов сарана ? Величне іржання його страшелезне ! Б'є ногою в долині та тішиться силою , іде він насупроти зброї , сміється з страху й не жахається , і не вертається з-перед меча , хоч дзвонить над ним сагайдак , вістря списове та ратище ! Він із шаленістю та лютістю землю ковтає , і не вірить , що чути гук рогу . При кожному розі кричить він : І-га ! і винюхує здалека бій , грім гетьманів та крик . Чи яструб літає твоєю премудрістю , на південь простягує крила свої ? Чи з твойого наказу орел підіймається , і мостить кубло своє на висоті ? На скелі замешкує він та ночує , на скельнім вершку та твердині , ізвідти визорює їжу , далеко вдивляються очі його , а його пташенята п'ють кров . Де ж забиті , там він . І говорив Господь Йову й сказав : Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник ? Хто сперечається з Богом , хай на це відповість ! І Йов відповів Господеві й сказав : Оце я знікчемнів , що ж маю Тобі відповісти ? Я кладу свою руку на уста свої . . . Я раз говорив був , і вже не скажу , а вдруге і більш не додам ! . . . І відповів Господь Йову із бурі й сказав : Підпережи но ти стегна свої , як мужчина : Я буду питати тебе , ти ж пояснюй Мені ! Чи ти хочеш порушити право Моє , винуватити Мене , щоб оправданим бути ? Коли маєш рамено , як Бог , і голосом ти загримиш , немов Він , то окрась Ти себе пишнотою й величністю , зодягнися у славу й красу ! Розпорош лютість гніву свого , і поглянь на все горде й принизь ти його ! Поглянь на все горде й його впокори , поспихай нечестивих на їхньому місці , поховай їх у поросі разом , а їхні обличчя обвий в укритті . Тоді й Я тебе славити буду , як правиця твоя допоможе тобі ! А ось бегемот , що його Я створив , як тебе , траву , як худоба велика , він їсть . Ото сила його в його стегнах , його ж міцність у м'язах його живота . Випростовує він , немов кедра , свойого хвоста , жили стегон його посплітались . Його кості немов мідяні оті рури , костомахи його як ті пруття залізні . Голова оце Божих доріг ; і тільки Творець його може зблизити до нього меча . . . Бо гори приносять поживу йому , і там грається вся звірина польова . Під лотосами він вилежується , в укритті очерету й болота . Лотоси тінню своєю вкривають його , тополі поточні його обгортають . Ось підіймається річка , та він не боїться її , він безпечний , хоча б сам Йордан йому в пащу впливав ! Хто може схопити його в його очах , гаками ніздрю продіравити ? Чи левіятана потягнеш гачком , і йому язика стягнеш шнуром ? Чи очеретину вкладеш йому в ніздря , чи терниною щоку йому продіравиш ? Чи він буде багато благати тебе , чи буде тобі говорити лагідне ? Чи складе він умову з тобою , і ти візьмеш його за раба собі вічного ? Чи ним бавитись будеш , як птахом , і прив'яжеш його для дівчаток своїх ? Чи ним спільники торгуватимуть , чи поділять його між купців-хананеїв ? Чи шпильками проколиш ти шкіру його , а острогою риб'ячою його голову ? Поклади ж свою руку на нього , й згадай про війну , і більше того не чини ! Тож надія твоя неправдива , на сам вигляд його упадеш . Нема смільчака , щоб його він збудив , а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати ? Хто вийде навпроти Мене й буде цілий ? Що під небом усім це Моє ! Не буду мовчати про члени його , про стан його сили й красу його складу . Хто відкриє поверхню одежі його ? Хто підійде коли до двійних його щелепів ? Двері обличчя його хто відчинить ? Навколо зубів його жах ! Його спина канали щитів , поєднання їх крем'яная печать . Одне до одного доходить , а вітер між ними не пройде . Одне до одного притверджені , сполучені , і не відділяться . Його чхання засвічує світло , а очі його як повіки зорі світової ! Бухає полум'я з пащі його , вириваються іскри огненні ! Із ніздер його валить дим , немов з того горшка , що кипить та біжить . Його подих розпалює вугіль , і бухає полум'я з пащі його . Сила ночує на шиї його , а страх перед ним утікає . М'ясо нутра його міцно тримається , воно в ньому тверде , не хитається . Його серце , мов з каменя вилите , і тверде , як те долішнє жорно ! Як підводиться він , перелякуються силачі , та й ховаються з жаху . Той меч , що досягне його , не встоїть , ані спис , ані ратище й панцер . За солому залізо вважає , а мідь за гнилу деревину ! Син лука , стріла , не примусит увтікати його , каміння із пращі для нього зміняється в сіно . Булаву уважає він за соломинку , і сміється із посвисту ратища . Під ним гостре череп'я , лягає на гостре , немов у болото . Чинить він , що кипить глибочінь , мов горня , і обертає море в окріп . Стежка світить за ним , а безодня здається йому сивиною . Немає подоби йому на землі , він безстрашним створений , він бачить усе , що високе , він цар над усім пишним звір'ям ! А Йов відповів Господеві й сказав : Я знаю , що можеш Ти все , і не спиняється задум у Тебе ! Хто ж то такий , що ховає пораду немудру ? Тому я говорив , але не розумів . . . Це чудніше від мене , й не знаю його : Слухай же ти , а Я буду казати , запитаю тебе , ти ж Мені поясни . . . Тільки послухом уха я чув був про Тебе , а тепер моє око ось бачить Тебе . . . Тому я зрікаюсь говореного , і каюсь у поросі й попелі ! . . . І сталося по тому , як Господь промовив ці слова до Йова , сказав Господь теманянину Еліфазові : Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів , бо ви не говорили слушного про Мене , як раб Мій Йов . А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів , і йдіть до Мого раба Йова , і принесете цілопалення за себе , а Мій раб Йов помолиться за вас , бо тільки з ним Я буду рахуватися , щоб не вчинити вам злої речі , бо ви не говорили слушного про Мене , як раб Мій Йов . І пішли теманянин Еліфаз , і шух'янин Білдад , та нааматянин Цофар , і зробили , як говорив їм Господь . І споглянув Господь на Йова . І Господь привернув Йова до першого стану , коли він помолився за своїх приятелів . І помножив Господь усе , що Йов мав , удвоє . І поприходили до нього всі брати його , і всі сестри його та всі попередні знайомі його , і їли з ним хліб у його домі . І вони головою хитали над ним , та потішали його за все зле , що Господь був спровадив на нього . І дали вони йому кожен по одній кеситі , і кожен по одній золотій обручці . А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його , і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби , і шість тисяч верблюдів , тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць . І було в нього семеро синів та три дочки . І назвав він ім'я першій : Єміма , і ім'я другій : Кеція , а ім'я третій : Керен-Гаппух . І таких вродливих жінок , як Йовові дочки , не знайшлося по всій землі . І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами . А Йов жив по тому сотню й сорок років , і побачив синів своїх та синів синів своїх , чотири поколінні . І впокоївся Йов старим та насиченим днями . Блажен муж , що за радою несправедливих не ходить , і не стоїть на дорозі грішних , і не сидить на сидінні злоріків , та в Законі Господнім його насолода , і про Закон Його вдень та вночі він роздумує ! І він буде , як дерево , над водним потоком посаджене , що родить свій плід своєдчасно , і що листя не в'яне його , і все , що він чинить , щаститься йому ! Не так ті безбожні , вони як полова , що вітер її розвіває ! Ось тому то не встоять безбожні на суді , ані грішники у зборі праведних , дорогу бо праведних знає Господь , а дорога безбожних загине ! Чого то племена бунтують , а народи задумують марне ? Земні царі повстають , і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця : Позриваймо ми їхні кайдани , і поскидаймо із себе їхні пута ! Але Той , Хто на небесах пробуває посміється , Владика їх висміє ! Він тоді в Своїм гніві промовить до них , і настрашить їх Він у Своїм пересерді : Я ж помазав Свого Царя на Сіон , святу гору Свою . Я хочу звістити постанову : Промовив до Мене Господь : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив . Жадай Ти від Мене , і дам Я народи Тобі , як спадщину Твою , володіння ж Твоє аж по кінці землі ! Ти їх повбиваєш залізним жезлом , потовчеш їх , як посуд ганчарський . . . А тепер помудрійте , царі , навчіться ви , судді землі : Служіть Господеві зо страхом , і радійте з тремтінням ! Шануйте Сина , щоб Він не розгнівався , і щоб вам не загинути в дорозі , бо гнів Його незабаром запалиться . Блаженні усі , хто на Нього надіється ! Псалом Давидів , як він утікав був від перед Авесаломом , своїм сином . Господи , як багато моїх ворогів , як багато стають проти мене ! Багато-хто кажуть про душу мою : Йому в Бозі спасіння нема ! Села . Але , Господи , щит Ти для мене та слава моя , і мою голову Ти підіймаєш ! Своїм голосом кличу до Господа , і Він озветься зо святої Своєї гори . Села . Я лягаю і сплю , і пробуджуюся , бо Господь підпирає мене , і я не побоюсь десяти тисяч люду , які проти мене навколо отаборились ! Устань же , о Господи ! Спаси мене , Боже мій , бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку , зуби грішникам крушиш ! Спасіння від Господа , і над народом Твоїм Твоє благословення ! Села . Для дириґетна хору . На струнніх знаряддях . Псалом Давидів . Коли кличу , озвися до мене , Боже правди моєї , Ти простір для мене робив у тісноті . . . Помилуй мене , і почуй молитву мою ! Людські сини , доки слава моя буде ганьбитись ? Доки будете марне любити , шукати неправди ? Села . і знайте , що святого для Себе Господь відділив , почує Господь , як я кликати буду до Нього ! Гнівайтеся , та не грішіть ; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях , та й мовчіть ! Села . Жертви правди приносьте , і надійтесь на Господа . Багато-хто кажуть : Хто нам покаже добро ? Підійми ж на нас , Господи , світло Свого лиця ! Ти даєш більшу радість у серці моїм , ніж у них , як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде . У спокої я ляжу , і засну , бо Ти , Господи , єдиний даєш мені жити безпечно ! Для дириґетна хору . До флейти . Псалом Давидів . Почуй , Господи , мову мою , стогнання моє зрозумій . Прислухайсь до голосу зойку мого , о мій Царю та Боже Ти мій , як до Тебе молитися буду ! Ти слухаєш , Господи , ранком мій голос , ранком молитися буду до Тебе та буду чекати , бо Бог Ти не той , що несправедливости хоче , зло не буде в Тобі пробувати ! Перед очима Твоїми не втримаються гультяї , всіх злочинців ненавидиш Ти . Погубиш Ти неправдомовців , кровожерну й підступну людину обридить Господь . А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду , до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм . Провадь мене , Господи , в правді Своїй задля моїх ворогів , і вирівняй передо мною дорогу Свою , бо в їхніх устах нема правди , нутро їхнє приносить нещастя , гріб відкритий їхнє горло , свій язик вони роблять гладеньким ! Признай їх за винних , о Боже , через свої заміри хай упадуть , за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе , бо вони проти Тебе бунтують ! А всі , хто надію на Тебе складають , хай тішаться , будуть вічно співати вони , і Ти їх охорониш , і будуть радіти Тобою , хто любить ім'я Твоє ! Бо Ти , Господи , благословлятимеш праведного , милістю вкриєш його , як щитом ! Для дириґетна хору . На струнніх знаряддях . На октаву . Псалом Давидів . Не карай мене , Господи , в гніві Своїм , не завдавай мені кари в Своїм пересерді ! Помилуй мене , Господи , я ж бо слабий , уздоров мене , Господи , бо тремтять мої кості , і душа моя сильно стривожена , а ти , Господи , доки ? Вернися , о Господи , визволи душу мою , ради ласки Своєї спаси Ти мене ! Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе , у шеолі ж хто буде хвалити Тебе ? Змучився я від стогнання свого , щоночі постелю свою обмиваю слізьми , сльозами своїми окроплюю ложе своє ! . . . Моє око зів'яло з печалі , постаріло через усіх ворогів моїх . . . Відступіться від мене , усі беззаконники , бо почув Господь голос мого плачу ! Благання моє Господь вислухає , молитву мою Господь прийме , усі мої вороги посоромлені будуть , і будуть настрашені дуже : хай вернуться , і будуть вони посоромлені зараз ! Жалібна пісня Давидова , яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща . щоб ворог моєї душі не розшарпав , як лев , що кості ламає , й ніхто не рятує ! Господи , Боже мій , коли я таке учинив , коли є беззаконня в долонях моїх , коли я доброчинцеві злом відплатив , і без причини ограбував свого противника , ворог нехай переслідує душу мою , і нехай дожене , і нехай до землі він потопче життя моє , і хай мою славу оберне на порох ! Села . Устань же , о Господи , в гніві Своїм , понесися на лютість моїх ворогів , і до мене скеруй постанову Свою , яку Ти заповів ! і громада народів оточить Тебе , і над нею вернися на висоту ! Господь судить людей , суди ж мене , Господи , за моєю правотою й за моєю невинністю . Нехай злоба безбожних скінчиться , а Ти зміцни праведного , бо вивідуєш Ти серця й нирки , о праведний Боже ! Щит мій у Бозі , Який чистих серцем спасає . Бог Суддя справедливий , і щоденно на злого Бог гнівається , коли хто не навернеться , буде гострити меча Свого Він , Свого лука натягне й наставить його , і йому приготовив смертельні знаряддя , Він зробить огнистими стріли Свої . Ото , беззаконня зачне нечестивий , і завагітніє безправ'ям , і породить неправду . Він рова копав , і його викопав , і впав сам до ями , яку приготовив , обернеться зло його на його голову , і на маківку зійде його беззаконня ! Я ж Господа буду хвалити за Його правдою , і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа ! Для дириґетна хору . На інструменті ґатійськім . Псалом Давидів . Господи , Владико наш , яке то величне на цілій землі Твоє Ймення , Слава Твоя понад небесами ! З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів , щоб знищити противника й месника . Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх , місяця й зорі , що Ти встановив , то що є людина , що Ти пам'ятаєш про неї , і син людський , про якого Ти згадуєш ? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога , і славою й величчю Ти коронуєш його ! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх , все під ноги йому вмістив : худобу дрібну та биків , їх усіх , а також степових звірів диких , птаство небесне та риби морські , і все , що морськими дорогами ходить ! Господи , Боже наш , яке то величне на цілій землі Твоє Ймення ! Для дириґетна хору . На спів : „ На смерть сина " . Псалом Давидів . Хвалитиму Господа усім серцем своїм , розповім про всі чуда Твої ! Я буду радіти , і тішитись буду Тобою , і буду виспівувати Ймення Твоє , о Всевишній ! Як будуть назад відступати мої вороги , то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм ! Бо суд мій і справу мою розсудив Ти , Ти на троні суддевім сидів , Судде праведний ! Докорив Ти народам , безбожного знищив , ім'я їхнє Ти витер на вічні віки ! О вороже мій , руйнування твої закінчились на вічність , ти й міста повалив був , і згинула з ними їхня пам'ять ! Та буде Господь пробувати навіки , Він для суду поставив престола Свого , і вселенну Він буде судити по правді , справедливістю буде судити народи . і твердинею буде Господь для пригніченого , в час недолі притулком . і на Тебе надіятись будуть усі , що ім'я Твоє знають , бо не кинув Ти , Господи , тих , хто шукає Тебе ! Співайте Господеві , що сидить на Сіоні , між народами розповідайте про чини Його , бо карає Він вчинки криваві , про них пам'ятає , і не забуває Він зойку убогих ! Помилуй мене , Господи , поглянь на страждання моє від моїх ненависників , Ти , що мене підіймаєш із брам смерти , щоб я розповідав про всю славу Твою , у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм ! Народи попадали в яму , яку самі викопали , до пастки , яку заховали , нога їхня схоплена . Господь знаний , Він суд учинив , спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки ! Гра на струнах . Села . Попрямують безбожні в шеол , всі народи , що Бога забули , бож не навіки забудеться бідний , надія убогих не згине назавжди ! Устань же , о Господи , хай людина не перемагає , нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи ! Накинь , Господи , пострах на них , нехай знають народи , що вони тільки люди ! Села . Для чого стоїш Ти , о Господи , здалека , в час недолі ховаєшся ? Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим , хай схоплені будуть у підступах , які замишляли вони ! Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається , а ласун проклинає , зневажає він Господа . У гордощах каже безбожний , що Він не слідкує , бо Бога нема , оце всі його помисли ! . . . Сильні дороги його повсякчасно , від нього суди Твої високо , тим то віддмухує він ворогів своїх . . . Сказав він у серці своєму : Я не захитаюсь , бо лиха навіки не буде мені . . . Уста його повні прокляття й обмани та зради , під його язиком злочинство й переступ . Причаївшись , сидить на подвір'ях , мордує невинного , його очі слідкують за вбогим . . . В укритті він чатує , як лев той у зарості , чатує схопити убогого , хапає убогого й тягне його в свою сітку . . . Припадає , знижається він , і попадають убогі в його міцні кігті . . . Безбожний говорить у серці своїм : Бог забув , заховав Він обличчя Своє , не побачить ніколи . Устань же , о Господи Боже , руку Свою підійми , не забудь про убогих ! Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм , що Ти не слідкуєш ? Але Ти все бачиш , бо спостерігаєш злочинство та утиск , щоб віддати Своєю рукою ! На Тебе слабий опирається , Ти сироті помічник . Зламай же рамено безбожному , і злого скарай за неправду його , аж більше не знайдеш його ! Господь Цар на вічні віки , із землі Його згинуть погани ! Бажання понижених чуєш Ти , Господи , серця їх зміцняєш , їх вислуховує ухо Твоє , щоб дати суд сироті та пригніченому , щоб більш не страшив чоловік із землі ! Для дириґетна хору . Давидів . Я надіюсь на Господа , як же кажете ви до моєї душі : Відлітай ти на гору свою , немов птах ? Бо ось , нечестиві натягують лука , міцно ставлять стрілу свою на тятиву , щоб у темряві до простосердих стріляти . . . Як основи зруйновано , що тоді праведний зробить ? Господь у святім Своїм храмі , Господь престол Його на небесах , бачать очі Його , повіки Його випробовують людських синів ! Господь випробовує праведного , а безбожного й того , хто любить насилля , ненавидить душа Його ! Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля , огонь , і сірку , і вітер гарячий , це частка їхньої чаші . Бо Господь справедливий , кохає Він правду , праведний бачить обличчя Його ! Для дириґетна хору . На октаву . Псалом Давидів . Спаси мене , Господи , бо нема вже побожного , з-поміж людських синів позникали вже вірні ! Марноту говорять один до одного , їхні уста облесні , і серцем подвійним говорять . . . Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого тим , хто говорить : Своїм язиком будем сильні , наші уста при нас , хто ж буде нам пан ? Через утиск убогих , ради стогону бідних тепер Я повстану , говорить Господь , поставлю в безпеці того , на кого розтягують сітку ! Господні слова слова чисті , як срібло , очищене в глинянім горні , сім раз перетоплене ! Ти , Господи , їх пильнуватимеш , і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим ! Безбожні кружляють навколо , бо нікчемність між людських синів підіймається . Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Доки , Господи , будеш мене забувати назавжди , доки будеш ховати від мене обличчя Своє ? Як довго я буду складати в душі своїй болі , у серці своїм щодня смуток ? Як довго мій ворог підноситись буде над мене ? Зглянься , озвися до мене , о Господи , Боже мій ! Просвітли мої очі , щоб на смерть не заснув я ! Щоб мій неприятель не сказав : Я його переміг ! Щоб мої вороги не раділи , як я захитаюсь ! Я надію на милість Твою покладаю , моє серце радіє спасінням Твоїм ! Я буду співати Господеві , бо Він добродійство для мене вчинив . . . Для дириґетна хору . Давидів . Безумний говорить у серці своїм : Нема Бога ! Зіпсулись вони , і обридливий чинять учинок , нема доброчинця ! . . . Господь дивиться з неба на людських синів , щоб побачити , чи є там розумний , що Бога шукає . Усе повідступало , разом стали бридкими вони , нема доброчинця , нема ні одного ! . . . Чи ж не розуміють всі ті , хто чинить безправ'я , хто мій люд поїдає ? Вони хліб Господній їдять , та не кличуть Його . . . Тоді настрашилися страхом вони , бо Бог в праведнім роді . Раду вбогого ганьбите ви , та Господь охорона йому . Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві ! Як долю Своєму народу поверне Господь , то радітиме Яків , втішатися буде ізраїль ! Псалом Давидів . Господи , хто може перебувати в наметі Твоїм ? Хто мешкати може на святій Твоїй горі ? Той , хто в невинності ходить , і праведність чинить , і правду говорить у серці своїм , хто не обмовляє своїм язиком , і злого не чинить для друга свого , і свого ближнього не зневажає ! Обридливий погорджений в очах його , і він богобійних шанує , присягає , для себе хоча б і на зло , і дотримує ; не дає свого срібла на лихву , і не бере на невинного підкупу . Хто чинить таке , ніколи той не захитається ! Золота пісня Давадова . Хорони мене , Боже , я бо до Тебе вдаюся ! Я сказав Господеві : Ти Бог мій , добро моє тільки в Тобі ! До святих , які на землі , що шляхетні вони , до них все жадання моє ! Нехай множаться смутки для тих , хто набув собі інших богів , я не буду приносить їм ливної жертви із крови , і їхніх імен не носитиму в устах своїх ! Господь то частина спадку мого та чаші моєї , Ти долю мою підпираєш ! Частки припали для мене в хороших місцях , і гарна для мене спадщина моя ! Благословляю я Господа , що радить мені , навіть ночами навчають мене мої нирки . Уявляю я Господа перед собою постійно , бо Він по правиці моїй , й я не буду захитаний ! Через те моє серце радіє та дух веселиться , і тіло моє спочиває безпечно ! Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу , не попустиш Своєму святому побачити тління ! Дорогу життя Ти покажеш мені : радість велика з Тобою , завжди блаженство в правиці Твоїй ! Молитва Давидова . Вислухай , Господи , правду мою , послухай благання моє ! Почуй молитву мою із уст необлудних ! Від Твого лиця нехай вирок мій вийде , а очі Твої нехай бачать мою правоту ! Ти випробував моє серце , навістив уночі , перетопив Ти мене , й не знайшов чогось злого . і роздумував я , щоб лихе з моїх уст не виходило , а в людських ділах , за словом уст Твоїх , я стерігся доріг гнобителя . Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх , щоб кроки мої не хиталися ! Я кличу до Тебе , бо відповіси мені , Боже , нахили Своє ухо до мене , вислухай мову мою , покажи дивну милість Свою , Спасителю тих , хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї . Хорони Ти мене , як зіницю Свою , дочку ока , у тіні Своїх крил заховай Ти мене від безбожних , що гублять мене , смертельні мої вороги оточили мене ! Товщем замкнули вони своє серце , уста їхні говорять бундючно . Вороги оточили тепер наші кроки , наставили очі свої , щоб мене повалити на землю . . . із них кожен подібний до лева , що шарпати прагне , й як левчук , що сидить в укритті . . . Устань же , о Господи , його попередь , кинь його на коліна ! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного , від людей рукою Своєю , Господи , від людей цього світу , що частка їхня в цьому житті , що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево ! Ситі їхні сини , останок же свій для дітей вони лишать . А я в правді побачу обличчя Твоє , і , збудившись , насичусь Твоєю подобою ! Для дириґента хору . Раба Господнього Давида , коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня , як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула , то він проказав : Полюблю Тебе , Господи , сило моя , Господь моя скеля й твердиня моя , і Він мій Спаситель ! Мій Бог моя скеля , сховаюсь я в ній , Він щит мій , і ріг Він спасіння мого , Він башта моя ! Я кличу : Преславний Господь , і я визволений від своїх ворогів ! Тенета смертельні мене оточили , і потоки велійяала лякають мене ! Тенета шеолу мене оточили , і пастки смертельні мене попередили . В тісноті своїй кличу до Господа , і до Бога свого я взиваю , Він почує мій голос із храму Свого , і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому ! Захиталась земля й затремтіла , і затряслись і хитались підвалини гір , бо Він запалився від гніву : із ніздер Його бухнув дим , з Його ж уст пожирущий огонь , і жар запалився від Нього ! Він небо простяг і спустився , а хмара густа під ногами Його . Усівся Він на херувима й летів , і на вітрових крилах понісся . . . Поклав темряву Він як заслону Свою , довкілля Його то темрява вод , а мешкання Його густі хмари ! Від блиску , що був перед Ним , град і жар огняний пройшли хмари Його . . . і Господь загримів у небесах , і Всевишній Свій голос подав , град і жар огняний ! Він послав Свої стріли , та їх розпорошив , і стрілив Він блискавками , та їх побентежив . Показалися річища водні , і відкрились основи вселенної , від сваріння Твого , о Господи , від подиху вітру із ніздер Твоїх . . . Він простяг з висоти Свою руку , узяв Він мене , витяг мене з вод великих , він мене врятував від мого потужного ворога , і від моїх ненависників , бо сильніші від мене вони ! Напали на мене вони в день нещастя мого , та Господь був моїм опертям , і на місце розлоге Він вивів мене , Він мене врятував , бо вподобав мене ! Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю , хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх , бо беріг я дороги Господні , і від Бога свого я не відступив , бо всі Його присуди передо мною , і не відкидав я від себе Його постанов ! і був я із Ним непорочний , і стерігся своєї провини , і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю , згідно з чистістю рук моїх перед очима Його . із справедливим поводишся Ти справедливо , із чесним по-чесному , із чистим поводишся чисто , а з лукавим за лукавством його , бо народ із біди Ти спасаєш , а очі зухвалі принижуєш , бо Ти світиш мого світильника , Господь Бог мій , освітлює Він мою темряву ! Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа , і з Богом своїм проберусь через мур . Бог непорочна дорога Його , слово Господнє очищене , щит Він для всіх , хто вдається до Нього ! Бо хто Бог , окрім Господа ? і хто скеля , крім нашого Бога ? Цей Бог мене силою оперезав , і дорогу мою учинив непорочною , Він зробив мої ноги , мов у лані , і ставить мене на висотах моїх , мої руки навчає до бою , і на рамена мої лука мідяного напинає . і дав Ти мені щит спасіння Свого , а правиця Твоя підпирає мене , і чинить великим мене Твоя поміч . Ти чиниш широким мій крок підо мною , і стопи мої не спіткнуться . Женуся я за ворогами своїми , і їх дожену , і не вернуся , аж поки не винищу їх , я їх потрощу , й вони встати не зможуть , повпадають під ноги мої ! Ти ж для бою мене підперізуєш силою , валиш під мене моїх ворохобників . Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів , і понищу ненависників я своїх ! Кричали вони , та немає спасителя , взивали до Господа , і не відповів їм . і я їх зітру , як той порох на вітрі , як болото на вулицях , їх потопчу ! Ти від бунту народу мене бережеш , Ти робиш мене головою племенам , мені будуть служити народи , яких я не знав ! На вістку про мене слухняні мені , до мене чужинці підлещуються , в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх . . . Живий Господь , і благословенна будь , скеле моя , і нехай Бог спасіння мойого звеличиться , Бог , що помсти за мене дає , і що народи під мене підбив , що рятує мене від моїх ворогів , Ти звеличив мене над повстанців на мене , спасаєш мене від насильника ! Тому то хвалю Тебе , Господи , серед народів , і Йменню Твоєму співаю ! Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш , і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки . Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Небо звіщає про Божую славу , а про чин Його рук розказує небозвід . Оповіщує день дневі слово , а ніч ночі показує думку , без мови й без слів , не чутний їхній голос , та по цілій землі пішов відголос їхній , і до краю вселенної їхні слова ! Для сонця намета поставив у них , а воно , немов той молодий , що виходить із-під балдахину свого , воно тішиться , мов той герой , щоб пробігти дорогу ! Вихід його з краю неба , а обіг його аж на кінці його , і від спеки його ніщо не заховається . Господній Закон досконалий , він зміцнює душу . Свідчення Господа певне , воно недосвідченого умудряє . Справедливі Господні накази , бо серце вони звеселяють . Заповідь Господа чиста , вона очі просвітлює . Страх Господа чистий , він навіки стоїть . Присуди Господа правда , вони справедливі всі разом , дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота , і солодші за мед і за сік щільниковий , і раб Твій у них бережкий , а в дотриманні їх нагорода велика . А помилки хто зрозуміє ? Від таємних очисть Ти мене , і від свавільців Свого раба заховай , нехай не панують вони надо мною , тоді непорочним я буду , і від провини великої буду очищений . Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст , а думки мого серця перед лицем Твоїм , Господи , скеле моя й мій Спасителю ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . В день недолі озветься до тебе Господь , ім'я Бога Якового зробить сильним тебе ! Він пошле тобі поміч із святині , і з Сіону тебе підіпре ! Усі жертви твої пам'ятати Він буде , і буде вважати твоє цілопалення ситим . Села . Він дасть тобі , як твоє серце бажає , і виповнить цілий твій задум ! Ми будем радіти спасінням Твоїм , і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого , нехай Господь виконає всі прохання твої ! Тепер я пізнав , що спасає Господь помазанця Свого , дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї . Одні колесницями хваляться , а інші кіньми , а ми будем хвалитись ім'ям Господа , нашого Бога : вони похилились і впали , а ми стоїмо та ростемо на силах ! Господи , спаси ! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Господи , силою Твоєю веселиться цар , і спасінням Твоїм як він сильно радіє ! Ти йому дав бажання серця його , і прохання уст його не відмовив . Села . Бо Ти його випередив благословеннями добра , на голову йому поклав корону зо щирого золота . Життя він у Тебе просив , і дав Ти йому довголіття на вічні віки ! Слава велика його при Твоїй допомозі , хвалу та величність кладеш Ти на нього , бо Ти вчиниш його благословенням вічним , звеселиш його радістю , як буде він разом з Тобою ! Цар має надію на Господа , у ласці Всевишнього не захитається він . Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх , знайде правиця Твоя Твоїх ненависників . На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю , Господь гнівом Своїм їх понищить , і огонь пожере їх . Ти вигубиш плід їхній із землі , а їхнє насіння з-поміж синів людських . Бо нещастя на Тебе вони простягли , замишляли злу думку , якої здійснити не зможуть , бо Ти їх обернеш плечима до нас , на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них . Піднесися ж , о Господи , в силі Своїй , а ми будем співати й хвалити могутність Твою ! Для дириґетна хору . На спів : „ Ланя зорі досвітньої " . Псалом Давидів . Боже мій , Боже мій , нащо мене Ти покинув ? Далекі слова мого зойку від спасіння мого ! . . . Мій Боже , взиваю я вдень , та Ти не озвешся , і кличу вночі , і спокою немає мені ! Та Ти Святий , пробуваєш на хвалах ізраїлевих ! На Тебе надіялись наші батьки , надіялися і Ти визволив їх . До Тебе взивали вони і спасені були , на Тебе надіялися і не посоромились . А я червяк , а не чоловік , посміховище людське й погорда в народі . Всі , хто бачить мене , насміхаються з мене , розкривають роти , головою хитають ! Покладався на Господа він , хай же рятує його , нехай Той його визволить , він бо Його уподобав ! Бо з утроби Ти вивів мене , Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї ! На Тебе з утроби я зданий , від утроби матері моєї Ти мій Бог ! Не віддаляйся від мене , бо горе близьке , бо нема мені помічника ! Багато биків оточили мене , башанські бугаї обступили мене , на мене розкрили вони свої пащі , як лев , що шматує й ричить ! Я розлитий , немов та вода , і всі кості мої поділились , стало серце моє , немов віск , розтопилось в моєму нутрі . Висохла сила моя , як лушпиння , і прилип мій язик до мого піднебіння , і в порох смертельний поклав Ти мене . Бо пси оточили мене . . . обліг мене натовп злочинців , прокололи вони мої руки та ноги мої . . . Я висох , рахую всі кості свої , а вони придивляються й бачать нещастя в мені ! Вони ділять для себе одежу мою , а про шату мою жеребка вони кидають . . . А Ти , Господи , не віддаляйся , Допомого моя , поспіши ж мені на оборону ! Від меча збережи мою душу , одиначку мою з руки пса ! Спаси мене від пащі лев'ячої , а вбогу мою від рогів буйволів . Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям , буду хвалити Тебе серед збору ! Хто боїться Господа , прославляйте Його , увесь Яковів роде шануйте Його , страхайтесь Його , все насіння ізраїлеве , бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого , і від нього обличчя Свого не сховав , а почув , як він кликав до Нього ! Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім , принесу свої жертви в присутності тих , хто боїться Його , будуть їсти покірні і ситими стануть , хвалитимуть Господа ті , хто шукає Його , буде жить серце ваше навіки ! Усі кінці землі спам'ятають , і до Господа вернуться , і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів , бо царство Господнє , і Він Пан над народами ! Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі , перед обличчям Його на коліна попадають всі , хто до пороху сходить і не може себе оживити ! Буде потомство служити Йому , й залічене буде навіки у Господа . Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові , який буде народжений , що Він це вчинив ! Псалом Давидів . Господь то мій Пастир , тому в недостатку не буду , на пасовиськах зелених оселить мене , на тихую воду мене запровадить ! Він душу мою відживляє , провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости . Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви , то не буду боятися злого , бо Ти при мені , Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать ! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах , мою голову Ти намастив був оливою , моя чаша то надмір пиття ! Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя , а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи ! Псалом Давидів . Господня земля , і все , що на ній , вселенна й мешканці її , бо заклав Він її на морях , і на річках її встановив . Хто зійде на гору Господню , і хто буде стояти на місці святому Його ? У кого чисті руки та щиреє серце , і хто не нахиляв на марноту своєї душі , і хто не присягав на обману , нехай носить він благословення від Господа , а праведність від Бога спасіння свого ! Таке покоління усіх , хто шукає Його , хто прагне обличчя Твого , Боже Яковів ! Села . Піднесіте верхи свої , брами , і будьте відчинені , входи відвічні , і ввійде Цар слави ! Хто ж то Цар слави ? Господь сильний й могутній , Господь , що потужний в бою ! Піднесіте верхи свої , брами , і піднесіте , входи відвічні , і ввійде Цар слави ! Хто ж то Він , той Цар слави ? Господь Саваот Він Цар слави ! Села . Давидів . До Тебе підношу я , Господи , душу свою , Боже мій , я на Тебе надіюсь , нехай же я не засоромлюсь , нехай не радіють мої вороги ради мене ! Не будуть також посоромлені всі , хто на Тебе надіється , та нехай посоромляться ті , хто на Тебе встає надаремно ! Дороги Твої дай пізнати мені , Господи , стежками Своїми мене попровадь , провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене , бо Ти Бог спасіння мого , кожен день я на Тебе надіюсь ! Пам'ятай милосердя Своє , о мій Господи , і ласки Свої , бо відвічні вони ! Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй , пам'ятай мене , Господи , в ласці Своїй через добрість Свою ! Господь добрий та праведний , тому грішних навчає в дорозі , Він провадить покірних у правді , і лагідних навчає дороги Своєї ! Всі Господні стежки милосердя та правда для тих , хто Його заповіта й свідоцтва додержує . Ради Ймення Свого , о Господи , прости мені прогріх , великий бо він ! Хто той чоловік , що боїться він Господа ? Він наставить його на дорогу , котру має вибрати : душа його житиме в щасті , і насіння його вспадку землю ! Приязнь Господня до тих , хто боїться Його , і Свій заповіт Він звістить їм . Мої очі постійно до Господа , бо Він з пастки витягує ноги мої . Обернися до мене й помилуй мене , я ж бо самітний та бідний ! Муки серця мого поширились , визволь мене з моїх утисків ! Подивися на горе моє та на муку мою , і прости всі гріхи мої ! Подивись на моїх ворогів , як їх стало багато , вони лютою ненавистю ненавидять мене ! . . . Пильнуй же моєї душі та мене хорони , щоб не бути мені засоромленим , бо надіюсь на Тебе ! Невинність та правда нехай оточають мене , бо надіюсь на Тебе ! Визволи , Боже , ізраїля від усіх його утисків ! Давидів . Суди мене , Господи , бо ходив я в своїй непорочності , і надіявсь на Господа , тому не спіткнуся ! Перевір мене , Господи , і випробуй мене , перетопи мої нирки та серце моє , бо перед очима моїми Твоє милосердя , і в правді Твоїй я ходив . Не сидів я з людьми неправдивими , і не буду ходити з лукавими , я громаду злочинців зненавидів , і з грішниками я сидіти не буду . Умию в невинності руки свої , й обійду Твого , Господи , жертівника , щоб хвалу Тобі голосно виголосити , та звістити про всі чуда Твої . Господи , полюбив я оселю дому Твого , і місце перебування слави Твоєї . Не губи Ти моєї душі з нечестивими , та мого життя з кровожерами , що в руках їх злодійство , що їхня правиця наповнена підкупом . А я буду ходити в своїй непорочності , визволь мене та помилуй мене ! Нога моя стала на рівному місці , на зборах я благословлятиму Господа ! Давидів . Господь моє світло й спасіння моє , кого буду боятись ? Господь то твердиня мого життя , кого буду лякатись ? Коли будуть зближатись до мене злочинці , щоб жерти їм тіло моє , мої напасники та мої вороги , вони спотикнуться й попадають ! . . . коли проти мене розложиться табір , то серце моє не злякається , коли проти мене повстане війна , я надіятись буду на те , на поміч Його ! Одного прошу я від Господа , буду жадати того , щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя , щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати ! бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії , сховає мене потаємно в Своєму наметі , на скелю мене проведе ! А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене , і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм , і я буду співати та грати Господеві ! Почуй , Господи , голос мій , коли кличу , і помилуй мене , і озвися до мене ! За Тебе промовило серце моє : Шукайте Мого лиця ! тому , Господи , буду шукати обличчя Твого : не ховай же від мене обличчя Свого , у гніві Свого раба не відкинь ! Ти був мені поміч , не кидай мене , і не лишай мене , Боже спасіння мого , бо мій батько та мати моя мене кинули , та Господь прийме мене ! Дорогу Свою покажи мені , Господи , і провадь мене стежкою рівною , ради моїх ворогів ! Не видай мене на сваволю моїх ворогів , бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці , немов би не вірував я , що в країні життя я побачу Господнє добро ! Надійся на Господа , будь сильний , і хай буде міцне твоє серце , і надійся на Господа ! Давидів . До Тебе я кличу , о Господи скеле моя , не будь же безмовним до мене , бо коли Ти замовкнеш до мене , я стану подібний до тих , що сходять до гробу . . . Почуй голос благання мого , як я кличу до Тебе , коли руки свої я підношу до храму святого Твого ! Не хапай мене з грішними й тими , хто чинить безправство , хто плете своїм ближнім про мир , але зло в їхнім серці ! Віддай їм за їхнім учинком , і за злом їхніх учинків , згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай , верни їм заслужене ними , бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук , нехай їх поруйнує , й нехай не будує Він їх ! Благословенний Господь , бо Він почув голос благання мого ! Господь моя сила та щит мій , на нього надіялось серце моє , й Він мені допоміг , і втішилося моє серце , і співом своїм я прославлю Його ! Господь сила народу Свого , і захист спасіння Свого помазанця ! Спаси Свій народ , і поблагослови спадщину Свою , і спаси їх , і піднось їх навіки ! Псалом Давидів . Дайте Господу , Божі сини , дайте Господу славу та силу ! Дайте Господу славу імення Його , у препишній святині впадіть перед Господом ! Голос Господній над водами , Бог слави гримить , Господь над великими водами ! Голос Господній із силою , голос Господній з величністю . Голос Господній ламає кедрини , голос Господній торощить кедрини ливанські . Він примусить скакати Ливан як теля , та Сиріон , мов молоду антилопу . Голос Господній викрешує полум'я огняне , голос Господній пустиню тремтіти примушує , Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою . Голос Господній примушує лані тремтіти , й ліси обнажає , а в храмі Його все належне Йому виголошує : Слава ! Господь пробував в час потопу , і буде Господь пробувати повік віку Царем ! Господь подасть силу народу Своєму , Господь поблагословить миром народ Свій ! Псалом Давидів . Пісня освячення дому . Буду тебе величати , о Господи , бо Ти з глибини мене витяг , і не потішив моїх ворогів ради мене ! Господи , Боже мій , я кликав до Тебе , і мене вздоровив Ти . Господи , вивів Ти душу мою із шеолу , Ти мене оживив , щоб в могилу не сходити мені ! Співайте Господеві , святії Його , й славте пам'ять святині Його ! Бо хвилю триває Він у гніві Своїм , все життя в Своїй ласці : буває увечорі плач , а радість на ранок ! А я говорив був у мирі своєму : Я не захитаюсь навіки ! Господи , в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил . Як лице Своє Ти заховав , то збентежився я . До Тебе я кличу , о Господи , і благаю я Господа : Яка користь із крови моєї , коли я до гробу зійду ? Чи хвалити Тебе буде порох ? Чи він виявить правду Твою ? Почуй , Господи , і помилуй мене , Господи , будь мені помічником ! Ти перемінив мені плач мій на радість , жалобу мою розв'язав , і підперезав мене радістю , щоб славу співала людина Тобі й не замовкла ! Господи , Боже мій , повік славити буду Тебе ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . На Тебе надіюсь я , Господи , хай не буду повік засоромлений , визволь мене в Своїй правді ! Нахили Своє ухо до мене , скоро мене порятуй , стань для мене могутньою скелею , домом твердині , щоб спас Ти мене ! Бо ти скеля моя та твердиня моя , і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене ! Ти витягнеш з пастки мене , що на мене таємно поставили , бо Ти сила моя ! У руку Твою доручаю я духа свого , і Ти мене визволиш , Господи , Боже правди ! Я зненавидив всіх , хто шанує бовванів марних , я ж надіюсь на Господа . Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості , що побачив Ти горе моє , що приглянувся Ти до скорботи моєї душі , і мене не віддав в руку ворога , на місці розлогім поставив Ти ноги мої ! Помилуй мене , Господи , бо тісно мені , від горя вже виснажилось моє око , душа моя й нутро моє , бо скінчилось життя моє в смутку , а роки мої у квилінні , моя сила спіткнулася через мій гріх , і виснажились мої кості ! Я в усіх ворогів своїх став посміховищем , надто сусідам своїм , і страхіттям знайомим моїм , хто бачить надворі мене утікають від мене ! Я забутий у серці , немов той небіжчик , став я немов та розбита посудина . . . Бо чую багато шептання , страхання навколо , як змовляються разом на мене , вони замишляють забрати мою душу , а я покладаю надію на Тебе , о Господи , я кажу : Ти мій Бог ! В Твою руку кладу свою долю , Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників ! Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба , та спаси мене в ласці Своїй , Господи , щоб не бути мені посоромленим , що кличу до Тебе ! Нехай посоромлені будуть безбожні , хай замовкнуть та йдуть до шеолу , нехай заніміють облудні уста , що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою ! Яка величезна Твоя доброта , яку заховав Ти для тих , хто боїться Тебе , яку приготовив для тих , хто на Тебе надіється перед людськими синами ! Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет , Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш ! Благословенний Господь , що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті ! А я говорив у своїм побентеженні : Я відрізаний з-перед очей Твоїх ! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого , коли я до Тебе взивав . . . Любіть Господа , усі святії Його , стереже Господь вірних , а гордому з лишком відплачує . Будьте сильні , і хай буде міцне ваше серце , усі , хто надію покладає на Господа ! Давидів . Пісня навчальна . Блаженний , кому подарований злочин , кому гріх закрито , блаженна людина , що Господь їй гріха не залічить , що нема в її дусі лукавства ! Коли я мовчав , спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму , бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить , і волога моя обернулась на літню посуху ! Села . Я відкрив Тобі гріх свій , і не сховав був провини своєї . Я сказав був : Признаюся в проступках своїх перед Господом ! і провину мого гріха Ти простив . Села . Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе , і навіть велика навала води не досягне до нього ! Ти покрова моя , Ти від утиску будеш мене стерегти , Ти обгорнеш мене радістю спасіння ! Села . Я зроблю тебе мудрим , і буду навчати тебе у дорозі , якою ти будеш ходити , Я дам тобі раду , Моє око вважає на тебе ! Не будьте , як кінь , як той мул нерозумні , що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою , як до тебе вони не зближаються . Багато хворіб на безбожного , хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує ! Веселітесь у Господі , і тіштеся , праведні , і співайте із радістю , всі щиросерді ! Співайте із радістю , праведні в Господі , бо щирим лицює хвала ! Хваліть Господа гуслами , співайте Йому з десятиструнною арфою , заспівайте Йому нову пісню , гарно заграйте Йому з гуком сурем , бо щире Господнєє слово , і кожен чин Його вірний ! Правду та суд Він кохає , і Господньої милости повна земля ! Словом Господнім учинене небо , а подихом уст Його все його військо . Воду морську збирає Він , мов би до міху , безодні складає в коморах . Буде боятися Господа ціла земля , всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його , бо сказав Він і сталось , наказав і з'явилось . Господь раду поганів понищить , понівечить мислі народів , а задум Господній навіки стоятиме , думки Його серця на вічні віки ! Блаженний той люд , що Богом у нього Господь , блаженний народ , що Він вибрав його на спадок Собі ! Господь споглядає з небес , і бачить усіх синів людських , приглядається з місця оселі Своєї до всіх , хто замешкує землю : Хто створив серце кожного з них , наглядає всі їхні діла ! Немає царя , що його многість війська спасає , не врятується велетень великістю сили , для спасіння той кінь ненадійний , і великістю сили своєї він не збереже , ось око Господнє на тих , хто боїться Його , хто надію на милість Його покладає , щоб рятувати життя їхнє від смерти , і щоб за час голоду їх оживляти ! Душа наша надію складає на Господа , Він наша поміч і щит наш , бо Ним радується наше серце , бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо ! Нехай Твоя милість , о Господи , буде на нас , коли покладаємо надію на Тебе ! Давидів , коли він удавав був причинного перед Авімелехом , що вигнав його , і той пішов . Я благословлятиму Господа кожного часу , хвала Йому завсіди в устах моїх ! Душа моя буде хвалитися Господом , хай це почують слухняні , і нехай звеселяться ! Зо мною звеличуйте Господа , і підносьте ім'я Його разом ! Шукав я був Господа , і Він озвався до мене , і від усіх небезпек мене визволив . Приглядайтесь до Нього й засяєте , і не посоромляться ваші обличчя ! Цей убогий взивав , і Господь його вислухав , і від усіх його бід його визволив . Ангол Господній табором стає кругом тих , хто боїться його , і визволює їх . Скуштуйте й побачте , який добрий Господь , блаженна людина , що надію на Нього кладе ! Бійтеся Господа , всі святії Його , бо ті , що бояться Його , недостатку не мають ! Левчуки бідні й голодні , а ті , хто пошукує Господа , недостатку не чують в усьому добрі . Ходіть , діти , послухайте мене , страху Господнього я вас навчу ! Хто та людина , що хоче життя , що любить дні довгі , щоб бачити добро ? Свого язика бережи від лихого , а уста свої від говорення підступу . Відступися від злого і добре чини , миру шукай і женися за ним ! Очі Господні на праведних , уші ж Його на їхній зойк , Господнє лице на злочинців , щоб винищити їхню пам'ять з землі . Коли праведні кличуть , то їх чує Господь , і з усіх утисків їхніх визволює їх . Господь зламаносердим близький , і впокорених духом спасає . Багато лихого для праведного , та його визволяє Господь з них усіх : Він пильнує всі кості його , із них жодна не зламається ! Зло безбожному смерть заподіє , і винними будуть усі , хто ненавидить праведного . Господь визволить душу рабів Своїх , і винні не будуть усі , хто вдається до Нього ! Давидів . Судися , о Господи , з тими , хто судиться зо мною воюй з тими , хто зо мною воює , візьми малого й великого щита , і встань мені на допомогу ! Дістань списа , і дорогу замкни моїм напасникам , скажи до моєї душі : Я спасіння твоє ! Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті , хто чатує на душу мою ; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті , хто лихо мені замишляє . Бодай вони стали , немов та полова на вітрі , і Ангол Господній нехай їх жене ; нехай буде дорога їхна темна й сковзька , і Ангол Господній нехай їх жене , бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене , яму копають безвинно на душу мою ! Нехай нагла загибіль , якої не знає , на нього спаде , і сітка його , яку він наставив , хай зловить його у нагле нещастя , бодай він до нього упав ! А душа моя в Господі буде радіти , звеселиться Його допомогою ! Скажуть усі мої кості : Господи , хто подібний до Тебе ? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього , покірного та бідаря від його дерія . Свідки встають неправдиві , чого я не знав питають мене , віддають мені злом за добро , осирочують душу мою ! А я , як вони хворували були , зодягався в верету , душу свою мучив постом , молитва ж моя поверталась на лоно моє . . . Як приятель , буцім то брат він для мене , так я ходив , ніби був я в жалобі по матері , був я засмучений , схилений . . . А вони , як упав я , радіють та сходяться , напасники проти мене збираються , я ж не знаю про те ; кричать , і не вмовкають , з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами . . . Господи , чи довго Ти будеш дивитись на це ? Відверни мою душу від їхніх зубів , від отих левчуків одиначку мою ! Я буду Тебе прославляти на зборах великих , буду Тебе вихваляти в численнім народі ! Нехай з мене не тішаться ті , хто ворогує на мене безвинно , нехай ті не моргають очима , хто мене без причини ненавидить , бо говорять вони не про мир , але на спокійних у краї облудні слова вимишляють , свої уста на мене вони розкривають , говорять : Ага , ага ! Наші очі це бачили ! Ти бачив це , Господи , не помовчи ж , Господи , не віддаляйся від мене ! Устань , і збудися на суд мій , Боже мій і Господи мій , на суперечку мою , розсуди Ти мене до Своїй справедливості , Господи , Боже мій , і нехай через мене не тішаться , нехай не говорять у серці своїм : Ага , його маємо ми , хай не кажуть вони : Ми його проковтнули . . . Нехай посоромляться та застидаються разом , хто з мого нещастя радіє , бодай вбрались у сором та в ганьбу , хто рота свого розкриває на мене ! Хай співають та звеселяються ті , хто бажає мені правоти , і нехай кажуть завжди : Хай буде великий Господь , що миру бажає Своєму рабові ! А язик мій звіщатиме правду Твою , славу Твою кожен день ! Для диригенту хору . Раба Господнього Давида . Грішне слово безбожного в серці моїм : Нема страху Божого перед очима його , бо в очах своїх він до себе підлещується , щоб буцім то гріх свій знайти , щоб зненавидіти . Слова його уст то марнота й обмана , перестав він бути мудрим , щоб чинити добро . Беззаконство задумує він на постелі своїй , стає на дорозі недобрій , не цурається злого . Господи , аж до небес милосердя Твоє , аж до хмар Твоя вірність , Твоя справедливість немов гори Божі , Твої суди безодня велика , людину й худобу спасаєш Ти , Господи ! Яка дорога Твоя милість , о Боже , і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил : вони з ситости дому Твого напоюються , і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів , бо в Тебе джерело життя , в Твоїм світлі побачимо світло ! Продовж Свою милість на тих , хто знає Тебе , а правду Свою на людей щиросердих ! Нога пишних нехай не наступить на мене , і безбожна рука нехай не викидає мене ! Попадали там беззаконники , повалено їх і встати не зможуть . Давидів . Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців , не май заздрости до беззаконних , бо вони , як трава , будуть скоро покошені , і мов та зелена билина пов'януть ! Надійся на Господа й добре чини , землю замешкуй та правди дотримуй ! Хай Господь буде розкіш твоя , і Він сповнить тобі твого серця бажання ! На Господа здай дорогу свою , і на Нього надію клади , і Він зробить , і Він випровадить , немов світло , твою справедливість , а правду твою немов південь . Жди Господа мовчки й на Нього надійся , не розпалюйся гнівом на того , хто щасливою чинить дорогу свою , на людину , що виконує задуми злі . Повстримайсь від гніву й покинь пересердя , не розпалюйся лютістю , щоб чинити лиш зло , бо витяті будуть злочинці , а ті , хто вповає на Господа землю вспадкують ! А ще трохи й не буде безбожного , і будеш дивитись на місце його і не буде його , а покірні вспадкують землю , і зарозкошують миром великим ! Лихе замишляє безбожний на праведного , і скрегоче на нього своїми зубами , та Господь посміється із нього , бачить бо Він , що наближується його день ! Безбожні меча добувають та лука свого натягають , щоб звалити нужденного й бідного , щоб порізати людей простої дороги , та ввійде їхній меч до їхнього власного серця , і поламані будуть їхні луки ! Краще мале справедливого , ніж велике багатство безбожних , і то багатьох , бо зламані будуть рамена безбожних , а справедливих Господь підпирає ! Знає Господь дні невинних , а їхня спадщина пробуде навіки , за лихоліття не будуть вони посоромлені , і за днів голоду ситими будуть . Бо загинуть безбожні , і Господні вороги , як овечий той лій , заникнуть , у димі заникнуть вони ! Позичає безбожний і не віддає , а праведний милість висвідчує та роздає , бо благословенні від Нього вспадкують землю , а прокляті від Нього понищені будуть ! Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно , і Він любить дорогу її ; коли ж упаде , то не буде покинена , бо руку її підпирає Господь . Я був молодий і постарівся , та не бачив я праведного , щоб опущений був , ні нащадків його , щоб хліба просили . Кожен день виявляє він милість та позичає , і над потомством його благословення . Ухиляйся від злого та добре чини , та й навіки живи ! Бо любить Господь справедливість , і Він богобійних Своїх не покине , вони будуть навіки бережені , а насіння безбожних загине ! Успадкують праведні землю , і повік будуть жити на ній . Уста праведного кажуть мудрість , язик же його промовляє про право , Закон Бога його в його серці , кроки його не спіткнуться . А безбожний чатує на праведного , і пильнує забити його , та Господь не зоставить його в руках того , і несправедливим не вчинить його , коли буде судити його . Надійся на Господа , та держися дороги Його , і піднесе Він тебе , щоб успадкувати землю , ти бачитимеш , як понижені будуть безбожні . Я бачив безбожного , що збуджував пострах , що розкоренився , немов саморосле зелене те дерево , та він проминув , й ось немає його , і шукав я його , й не знайшов ! Бережи неповинного та дивися на праведного , бо людині спокою належить майбутність , переступники ж разом понищені будуть , майбутність безбожних загине ! А спасіння праведних від Господа , Він їхня твердиня за час лихоліття , і Господь їм поможе та їх порятує , визволить їх від безбожних і їх збереже , бо вдавались до Нього вони ! Псалом Давидів . На пам'ятку . Господи , не карай мене в гніві Своїм , і не завдавай мені кари в Своїм пересерді , бо прошили мене Твої стріли , і рука Твоя тяжко спустилась на мене . . . Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм , немає спокою в костях моїх через мій гріх , бо провини мої переросли мою голову , як великий тягар , вони тяжчі над сили мої , смердять та гниють мої рани з глупоти моєї . . . Скорчений я , і над міру похилений , цілий день я тиняюсь сумний , бо нутро моє повне запалення , і в тілі моїм нема цілого місця . . . Обезсилений я й перемучений тяжко , ридаю від стогону серця свого . . . Господи , всі бажання мої перед Тобою , зідхання ж моє не сховалось від Тебе . Сильно тріпочеться серце моє , опустила мене моя сила , навіть ясність очей моїх і вона не зо мною . . . Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди , а ближні мої поставали оподаль . . . Тенета розставили ті , хто чатує на душу мою , а ті , хто бажає нещастя мені , говорять прокляття , і ввесь день вимишляють зрадливе ! А я , мов глухий , вже не чую , і мов той німий , який уст своїх не відкриває . . . і я став , мов людина , що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має , бо на Тебе надіюся я , Господи , Ти відповіси , Господи , Боже мій ! Бо сказав я : Нехай не потішаться з мене , нехай не несуться вони понад мене , коли послизнеться нога моя ! Бо я до упадку готовий , і передо мною постійно недуга моя , бо провину свою визнаю , журюся гріхом своїм я ! А мої вороги проживають , міцніють , і без причини помножилися мої недруги . . . Ті ж , хто відплачує злом за добро , обчорнюють мене , бо женусь за добром . . . Не покинь мене , Господи , Боже мій , не віддаляйся від мене , поспіши мені на допомогу , Господи , Ти спасіння моє ! Для дириґетна хору . Єдутуна . Псалом Давидів . Я сказав : Пильнувати я буду дороги свої , щоб своїм язиком не грішити , накладу я вуздечку на уста свої , поки передо мною безбожний . Занімів я в мовчанні , замовк про добро , а мій біль був подражнений . Розпалилося серце моє у моєму нутрі , палає огонь від мого роздумування . . . Я став говорити своїм язиком : Повідоми мене , Господи , про кінець мій та про днів моїх міру , яка то вона , нехай знаю , коли я помру ! Ось відміряв долонею Ти мої дні , а мій вік як ніщо проти Тебе , і тільки марнота сама кожна людина жива ! Села . У темноті лиш ходить людина , клопочеться тільки про марне : громадить вона , та не знає , хто звозити буде оте ! А тепер на що маю надіятись , Господи ? Надія моя на Тебе вона ! Від усіх моїх прогріхів визволи мене , не чини мене посміхом для нерозумного ! Занімів я та уст своїх не відкриваю , бо Ти те вчинив , забери Ти від мене Свій доторк , від порази Твоєї руки я кінчаюсь . . . Ти караєш людину докорами за беззаконня , Ти знищив , як міль , привабність її , кожна людина направду марнота ! Села . Вислухай , Господи , молитву мою , і почуй благання моє , не будь мовчазний до моєї сльози , бо приходько я в Тебе , мандрівник , як батьки мої всі ! Відверни гнів від мене і я підкріплюся , перше ніж відійду , і не буде мене ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Непохитно надіюсь на Господа , і Він прихилився до мене , і благання моє Він почув . Витяг мене Він із згубної ями , із багна болотистого , і поставив на скелі ноги мої , і зміцнив мої стопи , і дав пісню нову в мої уста , для нашого Бога хвалу , нехай бачать багато-хто й пострах хай мають , і хай вони мають надію , на Господа ! Блаженна людина , що Бога вчинила своєю твердинею , і не зверталась до пишних та тих , що вони до неправди схиляються ! Багато вчинив Ти , о Господи , Боже мій , Твої чуда й думки Твої тільки про нас , нема Тобі рівного ! Я хотів би все це показати й про це розказати , та воно численніше , щоб можна його розповісти . Жертви й приношення Ти не схотів , Ти розкрив мені уші , цілопалення й жертви покутної Ти не жадав . Тоді я сказав : Ось я прийшов із звоєм книжки , про мене написаної . Твою волю чинити , мій Боже , я хочу , і Закон Твій у мене в серці . Я проповідував правду в великому зборі , ото , своїх уст не ув'язнюю я , Господи , знаєш Ти , справедливість Твою не ховав я в середині серця свого , про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав , не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні . Тому , Господи , не ув'язни милосердя Свого від мене , а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть , бо нещастя без ліку мене оточили , беззаконня мої досягли вже мене , так що й бачити не можу , вони численнішими стали за волосся на моїй голові , і серце моє опустило мене . . . Зволь спасти мене , Господи , Господи , поспіши ж бо на поміч мені , нехай посоромлені будуть , і хай зганьблені будуть усі , хто шукає моєї душі , щоб схопити її ! Нехай подадуться назад , і нехай посоромлені будуть , хто бажає для мене лихого ! Бодай скам'яніли від сорому ті , хто говорить до мене : Ага ! Ага ! Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті , хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє , нехай завжди говорять : Хай буде великий Господь ! А я вбогий та бідний , за мене подбає Господь : моя поміч і мій оборонець то Ти , Боже мій , не спізняйся ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Блаженний , хто дбає про вбогого , в день нещастя Господь порятує його ! Господь берегтиме його та його оживлятиме , буде блаженний такий на землі , і Він не видасть його на поталу його ворогам ! На ложі недуги подасть йому сили Господь , усе ложе йому перемінить в недузі його . Я промовив був : Господи , май же Ти милість до мене , вилікуй душу мою , бо я перед Тобою згрішив ! Вороги мої кажуть на мене лихе : Коли вмре та загине імення його ? А коли хто приходить відвідати , мовить марне : його серце збирає для себе лихе , і як вийде надвір , то говорить про те . . . Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене , на мене лихе замишляють : Негідна річ тисне його , а що він поклався то більше не встане ! . . . Навіть приятель мій , на якого надіявся я , що мій хліб споживав , підняв проти мене п'яту ! Але , Господи , помилуй мене , і мене підійми , і я їм відплачу , із того довідаюся , що Ти любиш мене , коли надо мною сурмити не буде мій ворог . А я через невинність мою Ти підсилиш мене , і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене ! Благословенний Господь , Бог ізраїлів , від віку й до віку ! Амінь і амінь ! Для дириґетна хору . Псалом навчальний , синів Кореєвих . Як лине той олень до водних потоків , так лине до Тебе , о Боже , душа моя , душа моя спрагнена Бога , Бога Живого ! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем ? Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі , коли кажуть мені цілий день : Де твій Бог ? Як про це пригадаю , то душу свою виливаю , як я многолюдді ходив , і водив їх до Божого дому , із голосом співу й подяки святкового натовпу . . . Чого , душе моя , ти сумуєш , і чого ти в мені непокоїшся ? Май надію на Бога , бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його ! Мій Боже , душа моя тужить в мені , бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону , із гори із Міц'ар . Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів , усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною . Удень виявляє Господь Свою милість , уночі ж Його пісня зо мною , молитва до Бога мого життя ! Повім я до Бога : Ти Скеле моя , чому Ти про мене забув ? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий ? Ніби кості ламають мені , коли вороги мої лають мене , коли кажуть мені цілий день : Де твій Бог ? Чого , душе моя , ти сумуєш , і чого ти в мені непокоїшся ? Май надію на Бога , бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його , мого Бога ! Розсуди мене , Боже , й справуйся за справу мою із людьми небогобійними , визволь мене від людини обмани та кривди ! Бож Бог Ти моєї твердині , чого ж Ти покинув мене ? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий ? Пошли Своє світло та правду Свою , вони мене будуть провадити , вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого . і нехай я дістанусь до Божого жертівника , до Бога розради й потіхи моєї , і буду на арфі хвалити Тебе , Боже , Боже Ти мій ! Чого , душе моя , ти сумуєш , і чого ти в мені непокоїшся ? Май надію на Бога , бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його , мого Бога ! Для дириґетна хору . Синів Кореєвих . Псалом навчальний . Боже , своїми ушима ми чули , наші батьки нам оповідали : велике Ти діло вчинив за їхніх днів , за днів стародавніх : Ти вигнав поганів Своєю рукою , а їх осадив , понищив народи , а їх Ти поширив ! Не мечем бо своїм вони землю посіли , і їхнє рамено їм не помогло , а правиця Твоя та рамено Твоє , та Світло обличчя Твого , бо Ти їх уподобав ! Ти Сам Цар мій , о Боже , звели ж про спасіння для Якова : Тобою поб'ємо своїх ворогів , ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас , бо я буду надіятися не на лука свого , і мій меч не поможе мені , але Ти нас спасеш від противників наших , і наших ненависників засоромиш ! Ми хвалимось Богом щодня , і повіки ім'я Твоє славимо , Села , та однак Ти покинув і нас засоромив , і вже не виходиш із нашими військами : Ти вчинив , що від ворога ми обернулись назад , а наші ненависники грабували собі наш маєток . . . Ти віддав нас на поїд , немов тих овечок , і нас розпорошив посеред народів , Ти за безцін продав Свій народ , і ціни йому не побільшив ! Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу , на наругу та посміх для наших околиць , Ти нас учинив за прислів'я поганам , і головою хитають народи на нас . . . Передо мною щоденно безчестя моє , і сором вкриває обличчя моє , через голос того , хто лає мене й проклинає , через ворога й месника . . . Прийшло було все це на нас , та ми не забули про Тебе , й заповіту Твого не порушили , не вступилось назад наше серце , і не відхилився наш крок від Твоєї дороги ! Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас , і прикрив був нас смертною тінню , чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого , і руки свої простягнули до Бога чужого ? Таж про те Бог довідається , бо Він знає таємності серця , що нас побивають за Тебе щоденно , пораховано нас , як овечок жертовних . . . Прокинься ж , для чого Ти , Господи , спиш ? Пробудися , не кидай назавжди ! Для чого обличчя Своє Ти ховаєш , забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту ? Бо душа наша знижилася аж до пороху , а живіт наш приліг до землі . . . Устань же , о Помоче наша , і викупи нас через милість Свою ! Для дириґетна хору . На „ Лілеї " . Синів Кореєвих . Псалом навчальний . Пісня любови . Моє серце бринить добрим словом , проказую я : Для Царя мої твори , мій язик мов перо скорописця ! Ти кращий від людських синів , в Твоїх устах розлита краса та добро , тому благословив Бог навіки Тебе . Прив'яжи до стегна Свого , Сильний , Свого меча , красу Свою та величність Свою , і в величності Своїй сідай , та й верхи помчися за справи правди , і лагідности та справедливости , і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя ! Твої стріли нагострені , а від них під Тобою народи попадають , у серце Царських ворогів . Престол Твій , о Боже , на вічні віки , берло правди берло Царства Твого . Ти полюбив справедливість , а беззаконня зненавидів , тому намастив Тебе Бог , Твій Бог , оливою радости понад друзів Твоїх . Миро , алое й кассія всі шати Твої , а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили . Серед скарбів Твоїх царські дочки , по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті . Слухай , дочко , й побач , і нахили своє ухо , і забудь свій народ і дім батька свого ! А Цар буде жадати твоєї краси , бо Він твій Господь , а ти до землі Йому кланяйся . А Тирська дочка прийде з даром , будуть благати тебе найбагатші з народу . Вся оздоба царської дочки усередині , шата ж її погаптована золотом . У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя , за нею дівчата , подруги її , до Тебе проваджені . Провадять їх з радощами та потіхою , у палату царську вони війдуть . Замість батьків Твоїх будуть сини Твої , їх по цілій землі Ти поставиш володарями . Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях , тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть ! Для дириґетна хору . Синів Кореєвих . На спів „ Аламот " . Пісня . Бог для нас охорона та сила , допомога в недолях , що часто трапляються , тому не лякаємось ми , як трясеться земля , і коли гори зсуваються в серце морів ! Шумлять і киплять Його води , через велич Його тремтять гори . Села . Річка , відноги її веселять місто Боже , найсвятіше із місць пробування Всевишнього . Бог серед нього , нехай не хитається , Бог поможе йому , коли ранок настане . Шуміли народи , хиталися царства , а Він голос подав Свій і земля розпливлася . З нами Господь Саваот , наша твердиня Бог Яковів . Села . ідіть , оглядайте Господні діла , які руйнування вчинив на землі ! Аж до краю землі припиняє Він війни , ламає Він лука й торощить списа , палить огнем колесниці ! Вгамуйтесь та знайте , що Бог Я , піднесусь між народами , піднесусь на землі ! З нами Господь Саваот , наша твердиня Бог Яковів ! Села . Для дириґетна хору . Синів Кореєвих . Псалом . Всі народи , плещіть у долоні , покликуйте Богові голосом радости , грізний бо Всевишній Господь , Цар великий всієї землі ! Він народи під нас підбиває , а поган нам під ноги , Він нашу спадщину для нас вибирає , величність для Якова , що його полюбив . Села . Бог виступає при радісних окриках , Господь при голосі рога . Співайте Богові нашому , співайте , співайте Цареві нашому , співайте , бо Бог Цар усієї землі , співайте навчальний псалом ! Бог зацарював над народами , Бог сів на святому Своєму престолі ! Зібрались владики народів , народ Бога Авраамового , як Божі щити на землі , між ними Він сильно звеличений ! Пісня . Псалом синів Кореєвих . Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога , на святій Своїй горі ! Препишна країна , розрада всієї землі , то Сіонська гора , на північних околицях , місто Царя можновладного ! Бог у храмах Своїх , за твердиню Він знаний . Бо царі ось зібрались , ішли вони разом , але , як побачили , то здивувались , полякалися та й розпорошились . . . Обгорнув їх там страх , немов біль породіллю ; Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські . Як ми чули , так бачили в місті Господа Саваота , у місті нашого Бога , Бог міцно поставить навіки його ! Села . Розмишляли ми , Боже , про милість Твою серед храму Твого . Як ім'я Твоє , Боже , так слава Твоя аж по кінці землі , справедливости повна правиця Твоя ! Нехай веселиться Сіонська гора , Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя . Оточіте Сіон й обступіте його , полічіть його башти , зверніте увагу на вала його , високість палати його пообмірюйте , щоб розповісти поколінню наступному , бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки , Він буде провадити нас аж до смерти ! Для дириґетна хору . Синів Кореєвих . Псалом . Слухайте це , всі народи , візьміть до ушей , усі мешканці всесвіту , і людські сини й сини мужів , разом багатий та вбогий , мої уста казатимуть мудрість , думка ж серця мого розумність , нахилю своє ухо до приказки , розв'яжу свою загадку лірою ! Чому маю боятись у день лихоліття , як стане круг мене неправда моїх ошуканців , які на багатство своє покладають надію , і своїми достатками хваляться ? Але жодна людина не викупить брата , не дасть його викупу Богові , бо викуп їхніх душ дорогий , і не перестане навіки , щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу ! Та люди побачать , що мудрі вмирають так само , як гинуть невіглас та неук , і лишають для інших багатство своє . . . Вони думають , ніби доми їхні навіки , місця їхнього замешкання з роду до роду , іменами своїми звуть землі , та не зостається в пошані людина , подібна худобі , що гине ! Така їхня дорога глупота для них , та за ними йдуть ті , хто кохає їхню думку . Села . Вони зійдуть в шеол , і смерть їх пасе , немов вівці , а праведники запанують над ними від рання ; подоба їхня знищиться , шеол буде мешканням для них . . . Та визволить Бог мою душу із влади шеолу , бо Він мене візьме ! Села . Не лякайся , коли багатіє людина , коли збільшується слава дому її , бо , вмираючи , не забере вона всього , її слава не піде за нею ! Хоч вона свою душу за життя свого хвалить , і славлять тебе , як для себе ти чиниш добро , вона прийде до роду батьків своїх , що світла вони не побачать навіки ! Людина в пошані , але нерозумна , подібна худобі , що гине ! Псалом Асафів . Прорік Бог над Богами Господь , і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його . із Сіону , корони краси , Бог явився в промінні ! Приходить наш Бог , і не буде мовчати : палючий огонь перед Ним , а круг Нього все буриться сильно ! Він покличе згори небеса , і землю народ Свій судити : Позбирайте для Мене побожних Моїх , що над жертвою склали заповіта зо Мною . і небеса звістять правду Його , що Бог Він суддя . Села . Слухай же ти , Мій народе , бо буду ось Я говорити , ізраїлеві , і буду свідчить на тебе : Бог , Бог твій Я ! Я буду картати тебе не за жертви твої , бо все передо Мною твої цілопалення , не візьму Я бичка з твого дому , ні козлів із кошар твоїх , бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір , Я знаю все птаство гірське , і звір польовий при Мені ! Якби був Я голодний , тобі б не сказав , бо Моя вся вселенна й усе , що на ній ! Чи Я м'ясо бичків споживаю , і чи п'ю кров козлів ? Принось Богові в жертву подяку , і виконуй свої обітниці Всевишньому , і до Мене поклич в день недолі , Я тебе порятую , ти ж прославиш Мене ! А до грішника Бог промовляє : Чого про устави Мої розповідаєш , і чого заповіта Мого на устах своїх носиш ? Ти ж науку зненавидів , і поза себе слова Мої викинув . Як ти злодія бачив , то бігав із ним , і з перелюбниками накладав . Свої уста пускаєш на зло , і язик твій оману плете . Ти сидиш , проти брата свого наговорюєш , поголоски пускаєш про сина своєї матері . . . Оце ти робив , Я ж мовчав , і ти думав , що Я такий самий , як ти . Тому буду картати тебе , і виложу все перед очі твої ! Зрозумійте ж це ви , що забуваєте Бога , щоб Я не схопив , бо не буде кому рятувати ! Хто жертву подяки приносить , той шанує Мене ; а хто на дорогу Свою уважає , Боже спасіння йому покажу ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Помилуй мене , Боже , з великої милости Твоєї , і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої ! Обмий мене зовсім з мого беззаконня , й очисти мене від мого гріха , бо свої беззаконня я знаю , а мій гріх передо мною постійно . Тобі , одному Тобі я згрішив , і перед очима Твоїми лукаве вчинив , тому справедливий Ти будеш у мові Своїй , бездоганний у суді Своїм . Отож я в беззаконні народжений , і в гріху зачала мене мати моя . Ото , полюбив єси правду в глибинах , і в таємних речах виявляєш премудрість мені . Очисти ісопом мене , і буду я чистий , обмий Ти мене і я стану біліший від снігу . Дай почути мені втіху й радість , і радітимуть кості , що Ти покрушив . Обличчя Своє заховай від гріхів моїх , і всі беззаконня мої позагладжуй . Серце чисте створи мені , Боже , і тривалого духа в моєму нутрі віднови . Не відкинь мене від Свого лиця , й не бери Свого Духа Святого від мене . Верни мені радість спасіння Твого , і з лагідним духом підтримай мене . Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх , і навернуться грішні до Тебе . Визволь мене від переступу кровного , Боже , Боже спасіння мого , мій язик нехай славить Твою справедливість ! Господи , відкрий мої уста , і язик мій звістить Тобі хвалу , бо Ти жертви не прагнеш , а дам цілопалення , то не любе воно Тобі буде . Жертва Богові зламаний дух ; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш , Боже ! Ущаслив Своїм благоволінням Сіон , збудуй мури для Єрусалиму , тоді Ти полюбиш Собі жертви правди , цілопалення та приношення , тоді покладуть на Твій вівтар тельців ! Для дириґетна хору . Псалом навчальний Давидів . Чого хвалишся злом , о могутній ? Цілий день Божа милість зо мною . Замишляє лукавство язик твій , як та бритва нагострена ти , що чиниш обману ! Ти зло полюбив над добро , а неправду більш , як правду казати , Села , ти любиш усякі шкідливі слова , ти язику обманний ! Отож , Бог зруйнує назавжди тебе , тебе викине й вирве з намету тебе , й тебе викоренить із країни життя . Села . і побачать це праведні , й будуть боятись , і будуть сміятися з нього : Ось муж , що Бога не чинить своєю твердинею , та на великість багатства свого покладає надію , втікає до злого свого . . . А я як зелена оливка у Божому домі , надіюсь на Божую милість на вічні віки ! Буду славити вічно Тебе , що вчинив Ти оце , і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм , що добре воно ! Для дириґетна хору . На „ Махалат " . Навчальний псалом . Давидів . Безумний говорить у серці своїм : Нема Бога ! Зіпсулись вони , і несправедливість обридливу чинять , нема доброчинця ! . . . Бог зорить із неба на людських синів , щоб побачити , чи є там розумний , що Бога шукає . Усі повідступали , разом стали огидними , нема доброчинця , нема ні одного ! . . . Чи ж не розуміють оті , хто беззаконня вчиняє , що мій люд поїдають ? Вони споживають хліб Божий , та не кличуть Його ! Тоді настрашилися страхом вони , хоч страху не було , бо розсипав Бог кості того , хто тебе оточив був , ти їх посоромив , бо ними погордував Бог ! Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві ! Як долю Свого народу поверне Господь , то радітиме Яків , утішатися буде ізраїль ! Для дириґетна хору . На неґінах . Псалом навчальний Давидів , як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові : „ Ось Давид поміж нами ховається ! " Спаси мене , Боже , іменням Своїм , і міццю Своєю мене оправдай ! Вислухай , Боже , молитву мою , нахили Своє ухо до слів моїх уст , бо чужинці повстали на мене , розбишаки ж шукають моєї душі , вони Бога не ставили перед собою . Села . Ось Бог помагає мені , Господь серед тих , хто підтримує душу мою . Хай повернеться зло на моїх ворогів , Своєю правдою винищи їх . В добровільному дарі я жертву Тобі принесу , ім'я Твоє , Господи , славити буду , що добре воно , бо мене воно визволило від усяких нещасть , і я бачу занепад моїх ворогів ! Для дириґетна хору . На неґінах . Псалом навчальний Давидів . Вислухай , Боже , молитву мою й від благання мого не ховайся ! Прислухайсь до мене й подай мені відповідь , я блукаю у смутку своїм і стогну , від крику ворожого , від утисків грішного , бо гріх накидають на мене вони , і в гніві мене переслідують . . . Тремтить моє серце в мені , і страхи смертельні напали на мене , страх та тремтіння на мене найшли , і тривога мене обгорнула . . . казав я : Коли б я мав крила , немов та голубка , то я полетів би й спочив ! Отож , помандрую далеко , пробуватиму я на пустині . Села . Поспішу собі , щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею . . . Вигуби , Господи , та погуби язика їхнього , бо в місті я бачив насильство та сварку , вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його , а гріх та неправда всередині в ньому , нещастя всередині в ньому , а з вулиць його не виходять насилля й обмана , бож не ворог злорічить на мене , це я переніс би , і не ненависник мій побільшивсь надо мною , я сховався б від нього , але ти , чоловік мені рівня , мій приятель близький і знайомий мені , з яким солодко щиру розмову провадимо , і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу . . . Нехай же впаде на них смерть , нехай зійдуть вони до шеолу живими , бо зло в їхнім мешканні , у їхній середині ! Я кличу до Бога , і Господь урятує мене : увечорі , вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю , і Він вислухає мого голосу ! У мирі Він викупить душу мою , щоб до мене вони не зближались , бо багато було їх на мене ! Бог вислухає , і їм Той відповість , Хто відвіку сидить на престолі , Села , бо немає у них перемін , і Бога вони не бояться , ворог витягнув руки свої проти тих , що в спокої жили з ним , він зганьбив заповіта свого , його уста гладенькі , як масло , та сварка у серці його , від оливи м'якіші слова його , та вони як мечі ті оголені ! . . . Свого тягара поклади ти на Господа , і тебе Він підтримає , Він ніколи не дасть захитатися праведному ! А Ти їх , Боже мій , поскидаєш до ями погибелі ! Люди чинів кривавих й обмани , бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини , а я покладаю надію на Тебе ! Для дириґетна хору . На „ Німа голубка в далечині " . Золотий Давидів псалом , коли филистимляни захопили були його в Ґаті . Помилуй мене , Боже , бо топче мене чоловік , цілий день він воює та тисне мене ! Чатують мої вороги цілий день , бо багато таких , що воюють завзято на мене ! Того дня , коли страх обгортає мене , я надію на Тебе кладу , я в Бозі хвалитиму слово Його , на Бога надію кладу , й не боюся , що тіло учинить мені ? Цілий день біль приносять слова мої , усі їхні думки проти мене на зло : слідкують , ховаються , пильнують вони мої стопи . . . Як чатують на душу мою , так Ти через гріх віджени їх , пониж , Боже , людей в Своїм гніві ! Полічив Ти тиняння моє , помісти ж мої сльози перед Собою , чи ж вони не записані в книзі Твоїй ? Тоді то мої вороги повтікають назад , того дня , як я кликати буду . Те я знаю , що Бог при мені , і в Бозі я справу свою докінчу , докінчу я в Господі справу ! На Бога надію кладу й не боюсь , що людина учинить мені ? На мені зостаються , о Боже , присяги Тобі , та для Тебе я виповню жертви хвали . Як Ти спас мою душу від смерти , то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння , щоб у світлі життя я ходив перед Богом ? Для дириґетна хору . На спів : „ Не вигуби " . Золотий псалом Давидів , коли він утікав від Саула в печеру . Помилуй мене , Боже , помилуй мене , бо до Тебе вдається душа моя , і в тіні Твоїх крил я сховаюсь , аж поки нещастя мине ! Я кличу до Бога Всевишнього , до Бога , що чинить для мене добро . Він пошле з небес і врятує мене , Він поганьбить того , хто чатує на мене . Села . Бог пошле Свою милість та правду Свою на душу мою . Знаходжуся я серед левів , що людських синів пожирають , їхні зуби як спис той та стріли , а їхній язик гострий меч . Піднесися ж , о Боже , над небо , а слава Твоя над всією землею ! Вороги приготовили пастку для стіп моїх , душу мою нахилили , вони викопали вовчу яму для мене , і попадали в неї самі ! Села . Моє серце зміцнилося , Боже , зміцнилося серце моє , я буду співати та славити Тебе ! Збудися ж ти , хвало моя , пробудися ж ти , арфо та цитро , я буду будити досвітню зорю ! Я буду Тебе вихваляти , о Господи , серед народів , я буду співати Тобі між племенами , бо Твоє милосердя велике воно аж до неба , а правда Твоя аж до хмар ! Піднесися ж , о Боже , над небо , а слава Твоя над всією землею ! Для дириґетна хору . На спів : „ Не вигуби " . Золотий псалом Давидів . Чи ж то справді ви , можні , говорите правду , чи людських синів слушно судите ? Отже , у серці ви чините кривди , дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі . Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі , з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці , їхня отрута така , як отрута зміїна , як отрута глухої гадюки , що ухо своє затуляє , що не слухає голосу заклиначів , чарівника , в чарах вправного ! Поруйнуй , Боже , зуби їхні в їхніх устах , левчукам розбий , Господи , щелепи , нехай розпливуться , немов та вода , що собі розтікається , хай пов'януть вони , як трава по дорозі , бодай стали , немов той слимак , що в своїй слизоті розпускається , щоб сонця не бачили , як мертвий отой плід у жінки ! Поки почують тернину запалену ваші горшки , нехай буря її рознесе , чи свіжу , чи спалену ! А праведний тішитись буде , бо помсту побачить , у крові безбожного стопи свої він обмиє ! і скаже людина : Поправді є плід справедливому , справді є Бог , суддя на землі ! Для дириґетна хору . На спів : „ Не вигуби " . Золотий псалом Давидів , коли послав був Саул , і стерегли його дім . щоб убити його . Визволь мене від моїх ворогів , о мій Боже , від напасників моїх охорони Ти мене ! Визволь мене від злочинців , і спаси мене від кровожерних , бо ось причаїлись на душу мою , на мене збираються сильні , не моя в тім провина , о Господи , і не мій гріх ! Без моєї провини вони он збігаються та готуються , устань же назустріч мені та побач ! і Ти , Господи , Боже Саваоте , Боже ізраїлів , збудися , щоб покарати всіх поган , і не помилуй нікого із зрадників злих ! Села . Надвечір вони повертаються , скиглять , як пес , і перебігають по місту , й ось слова вивергають устами своїми , мечі в їхніх губах , та хто це почує . . . Але посмієшся з них , Господи , і всіх поган засоромиш ! Твердине моя , я Тебе пильнуватиму , бо Бог оборона моя ! Мій Бог , Його милість мене попередила , Бог учинить мені , що побачу падіння своїх ворогів ! Не вбивай їх , щоб народ мій цього не забув , міццю Своєю розвій їх і зниж їх , о щите наш , Господи ! Гріх їхніх уст слово губ їхніх , і нехай вони схоплені будуть своєю пихою , і за клятву й брехню , яку кажуть ! У гніві їх знищ , знищ і хай їх не буде , і хай знають вони , що царює Бог в Якові , аж до кінців землі ! Села . А надвечір вони повертаються , скиглять , як пес , і перебігають по місту . Вони вештатись будуть , щоб їсти , коли ж не наїдяться , то скаржитись будуть . А я буду співати про силу Твою , буду радісно вранці хвалити Твою милість , бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом ! Твердине моя , до Тебе співати я буду , бо Бог оборона моя , милостивий мій Боже ! Для дириґетна хору . На спів : „ Лілея свідчення " . Золотий псалом Давидів для навчання , коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови , і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині , дванадцять тисяч . Боже , покинув Ти нас , розпорошив Ти нас , Ти нагнівався був , повернися ж до нас ! Ти землею затряс , і її розірвав , уздоров же уламки її , бо вона захиталась ! Ти вчинив , що народ Твій побачив тяжке , напоїв нас отрутним вином . . . Ти дав прапора тим , хто боїться Тебе , щоб збирались вони перед правдою . Села . Щоб любі Твої були визволені , Своєю правицею допоможи , й обізвися до нас ! У святині Своїй Бог промовив : Нехай розвеселюсь , розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю ! Належить Мені Ґілеад , Мені Манасія , а Єфрем охорона Моїй голові , Юда берло Моє . Моав то мідниця Мого миття , на Едом узуттям Своїм кину , филистею , вигукуй для Мене із радістю ! Хто мене запровадить до міста твердинного , хто до Едому мене попровадить ? Хіба ж Ти покинув нас , Боже , і серед нашого війська не вийдеш вже , Боже ? Подай же нам поміч на ворога , людська бо поміч марнота ! Ми мужність виявимо в Бозі , і Він потопче противників наших ! Для дириґетна хору . На струннім інструменті . Псалом Давидів . Вислухай , Боже , благання моє , почуй же молитву мою , я кличу до Тебе від краю землі , коли серце моє омліває ! На скелю , що вища від мене , мене попровадь , бо для мене Ти став пристановищем , баштою сильною супроти ворога ! Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм , в укритті Твоїх крил заховаюся , Села , бо Ти , Боже , почув обітниці мої , Ти дав спадщину тим , хто Ймення Твого боїться ! Цареві примнож дні до днів , продовж роки йому немов вічні віки , нехай він перед Божим лицем пробуває навіки , хай милість та правда його стережуть ! Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє , виконувати буду щоденно обіти свої ! Для дириґетна хору . Для Єдутуна . Псалом Давидів . Тільки від Бога чекай у мовчанні , о душе моя , від Нього спасіння моє ! Тільки Він моя скеля й спасіння моє , Він твердиня моя , тому не захитаюся дуже ! Доки будете ви нападати на людину ? Усі хочете ви розтрощити її , немов мур той похилений , мов би паркан той валющий ! Вони тільки й думають , як би зіпхнути її з висоти , вони полюбили неправду : благословляють своїми устами , в своєму ж нутрі проклинають ! . . . Села . Тільки від Бога чекай у мовчанні , о душе моя , бо від Нього надія моя ! Тільки Він моя скеля й спасіння моє , Він твердиня моя , тому не захитаюсь ! У Бозі спасіння моє й моя слава , скеля сили моєї , моє пристановище в Бозі ! Мій народе , кожного часу надійтесь на Нього , серце своє перед Ним виливайте , Бог для нас пристановище ! Села . Справді , людські сини як та пара , сини й вищих мужів обмана : як узяти на вагу вони легші від пари всі разом ! Не надійтесь на утиск , і не пишайтесь грабунком ; як багатство росте , не прикладайте свого серця до нього ! Один раз Бог сказав , а двічі я чув , що сила у Бога ! і в Тебе , о Господи , милість , бо відплачуєш кожному згідно з ділами його ! Псалом Давидів , коли був він у пустині юдейській . Боже Ти Бог мій , я шукаю від рання Тебе , душа моя прагне до Тебе , тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води . . . Я так приглядався до Тебе в святині , щоб бачити силу Твою й Твою славу , ліпша бо милість Твоя над життя , й мої уста Тебе прославляють ! Так я буду в житті своїм благословляти Тебе , ради Ймення Твого буду руки свої підіймати ! Насичується , ніби лоєм і товщем , душа моя , а уста мої хвалять губами співними . Як згадаю Тебе на постелі своїй , розмишляю про Тебе в сторожах нічних : що став Ти на поміч для мене , в тіні ж Твоїх крил я співатиму ! Пригорнулась до Тебе душа моя , правиця Твоя підпирає мене . Вороги ж мою душу шукають для згуби , нехай западуться до споду землі , нехай помордовані будуть мечем , бодай стали шакалам поживою ! А цар звеселиться у Бозі , буде хвалений кожен , хто йому присягає , будуть бо замкнені уста лжемовцям ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Вислухай , Боже , мій голос , як скаржуся я , від страху ворожого душу мою хорони ! Заховай мене від потаємного збору злочинців , від крику свавільців , які нагострили свого язика , як меча , натягнули стрілу свою словом гірким , щоб таємно стріляти в невинного , вони нагло стрілятимуть в нього , і не будуть боятись ! . . . У злій справі зміцняють себе , змовляються пастки таємно розставити , кажуть : Хто буде їх бачити ? Вони кривди ховають . . . Загинемо , як задум їхній сповниться , бо нутро чоловіка та серце глибоке ! Але вчинить Бог , що стріла на них стрілить , і нагло поранені будуть , і вчинить , що їхній язик допадеться до них , і будуть хитати головою усі , хто спогляне на них ! . . . і всі люди боятися будуть , і будуть розказувати про чин Бога , і діло Його зрозуміють ! і праведний Господом буде радіти , і буде вдаватись до Нього , і будуть похвалені всі простосерді ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Пісня . Уся земле , покликуйте Богові : Тобі , Боже , належиться слава в Сіоні , і Тобі має відданий бути обіт ! Ти , що молитви вислухуєш , всяке тіло до Тебе приходить ! Справи грішні зробились сильніші від нас , Ти наші гріхи пробачаєш ! Блаженний , кого вибираєш Ти та наближаєш , в оселях Твоїх спочивати той буде ! наситимось ми добром дому Твого , найсвятішим із храму Твого ! Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою , Боже , Спасителю наш , надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі , що гори ставиш Своєю силою , підперезаний міццю , що втихомирюєш гуркіт морів , їхніх хвиль та галас народів . . . і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі . Ти розвеселяєш країну , де вихід поранку й де вечір . Ти відвідуєш землю та поїш її , Ти збагачуєш щедро її , повний води потік Божий , Ти збіжжя готуєш її , бо Ти так приготовив її ! Ти ріллю її насичуєш вогкістю , вирівнюєш груддя її , розпускаєш дощами її , Ти благословляєш рослинність її ! Ти добром Своїм рік вкороновуєш , і стежки Твої краплями товщу течуть ! Пасовиська пустині спливаються краплями , і радістю підперезались узгір'я ! Луги зодягнулись отарами , а долини покрилися збіжжям , гукають вони та співають ! Для дириґетна хору . Пісня . Псалом . Уся земле , покликуйте Богові , виспівуйте честь Його Йменню , честь для слави Його покладіть ! Скажіть Богу : Які Твої вчинки грізні ! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі , вся земля буде падати до ніг Твоїх , і співати Тобі буде , оспівувати Ймення Твоє ! Села . ідіть і погляньте на Божі діла , Він грізний у ділах проти людських синів ! Він на суходіл змінив море , й переходили річку ногою , там раділи ми в Ньому ! Він царює навіки Своєю могутністю , очі Його між народами зорять , нехай не несуться відступники ! Села . Благословляйте , народи , нашого Бога , і голос слави Його розголошуйте , що зберіг при житті нашу душу , і не дав нозі нашій спіткнутись , бо Ти , Боже , нас випробовував , Ти нас перетопив , як срібло перетоплюється . . . Ти нас до в'язниці впровадив , Ти пута поклав нам на стегна , Ти їздити дав був людині по головах наших , ми ввійшли до огню й до води , але на широкі місця Ти нас вивів ! Увійду я до дому Твого з цілопаленнями , обіти свої Тобі виплачу ті , що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй ! Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим , приготую биків із козлами . Села . ідіть , і послухайте , всі богобійні , а я розкажу , що Він учинив для моєї душі : До Нього я кликав устами своїми , і хвали Йому під моїм язиком ! Коли б беззаконня я бачив у серці своїм , то Господь не почув би мене , але Бог почув , і вислухав голос моєї молитви ! Благословенний Бог , Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене ! Для дириґетна хору . На струнних знаряддях . Псалом . Пісня . Нехай Бог помилує нас , і хай поблагословить , хай засяє над нами обличчям Своїм , Села , щоб пізнати дорогу Твою на землі , посеред народів усіх спасіння Твоє ! Хай Тебе вихваляють народи , о Боже , хай славлять Тебе всі народи ! Нехай веселяться й співають племена , бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі ! Села . Хай Тебе вихваляють народи , о Боже , хай славлять Тебе всі народи ! Земля врожай свій дала , Бог поблагословив нас , наш Бог ! Нехай благословляє нас Бог , і всі кінці землі хай бояться Його ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Пісня . Нехай воскресне Бог , і розпорошаться вороги Його , і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники ! Як дим розвівається , так їх розвій , як топиться віск від огню , отак несправедливі загинуть перед Божим лицем ! А праведні будуть радіти , і будуть тішитися перед Богом , і веселитися в радості будуть ! Співайте Богові , виспівуйте Йменню Його , рівняйте дорогу Тому , Хто їде на хмарах , Господь Йому Ймення , та перед Ним веселіться ! Сиротам батько й вдовицям суддя , то Бог у святому мешканні Своїм ! Бог самітних уводить до дому , витягує в'язнів з кайданів , тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі ! Боже , коли перед народом Своїм Ти виходив , коли йшов Ти пустинею , Села , то тряслася земля , також капало небо було перед Богом , Сінай затремтів перед Богом , Богом ізраїля ! Дощ добродійний спускаєш Ти краплями , Боже , на спадок Свій перемучений міцно поставив його . У ньому сиділо Твоє многолюддя , у Своїй доброті все готуєш Ти бідному , Боже ! Господь дає слово ; провісниць велика многота : Царі військ утікають , утікають , пані ж дому розділює здобич . Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом , а пера її зеленкавістю золота . Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї , то сніг Ти спускав на Цалмоні . Гора Божа Башанська гора , гора верхогір'я гора та Башанська . Верхогір'я , чого заздрісно дивитеся на ту гору , що Бог зажадав на мешкання Своє , і Господь буде мешкати там завжди ? Колесниць Божих дві десятьтисячки , тисячі багатократні , Господь із Сінаю прибув до святині . Ти піднявся був на висоту , полонених набрав , узяв дари ради людини , і відступники мешкати будуть у Господа Бога також . Благословенний Господь , тягарі Він щоденно нам носить , Бог наше спасіння ! Села . Бог для нас Бог спасіння , і в Господа Владики виходи смерти ! Але розторощить Бог голову Своїх ворогів , маківку , вкриту волоссям , того , хто в гріхах своїх ходить ! Промовив Господь : Я спроваджу з Башану тебе , з глибин моря спроваджу , щоб ти ногу свою мив у крові , щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів ! Походи Твої , Боже , бачено , походи Бога мого у святині мого Царя : Попереду йшли співаки , потому грачі , посеред дівчат , що бряжчали на бубнах : Благословляйте на зборах Бога , Господа , ви , хто від джерел ізраїля ! Там Веніямин молодий , їхній володар , князі Юди , їхні полки , князі Завулона , князі Нефталима . Твій Бог наказав тобі силу , будь силою , Боже , того , кого нам учинив ! із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара . Погрози звірині в очереті , череді волів разом з телятами людськими , понищ тих , хто кавалками срібла милується , розпорош ті народи , що воєн бажають ! Прийдуть з Єгипту посли , і руки свої Куш простягне до Бога . Царства землі , співайте Богові , виспівуйте Господа , Села , що їздить в відвічному небі небес . Ось Він загримить Своїм голосом , голосом сильним . Визнайте Богові силу , величність Його над ізраїлем , а в хмарах потуга Його ! Бог грізний у святинях Своїх , Бог ізраїлів Він , що народові дає силу й міць , Бог благословенний ! Для дириґетна хору . На спів : „ Лелії " . Давидів . Спаси мене , Боже , бо води вже аж до душі підійшли ! Я загруз у глибокім багні , і нема на чім стати , ввійшов я до водних глибин , і мене залила течія ! Я змучився в крику своїм , висохло горло моє , очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого ! . . . Тих , хто мене без причини ненавидить , стало більш , як волосся на моїй голові , набралися сили мої вороги , що безвинно мене переслідують , чого не грабував , те вертаю ! Боже , Ти знаєш глупоту мою , а гріхи мої перед Тобою не сховані ! Нехай через мене не матимуть стиду оті , хто на Тебе надіється , Господи , Господи Саваоте ; нехай через мене не матимуть сорому ті , хто шукає Тебе , Боже ізраїлів , бо я ради Тебе зневагу ношу , ганьба покрила обличчя моє ! . . . Для братів своїх став я відчужений , і чужий для синів своєї матері , бо ревність до дому Твойого з'їдає мене , і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене , і постом я виплакав душу свою , а це сталось мені на зневагу . . . За одежу надів я верету , і за приказку став я для них : про мене балакають ті , хто в брамі сидить , і пісні тих , хто п'янке попиває . . . А я молитва моя до Тебе , Господи , в часі Твоєї зичливости ; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого , визволь з болота мене , щоб я не втопився , щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод ! Хай мене не заллє водяна течія , і хай глибінь мене не проковтне , і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня ! Обізвися до мене , о Господи , в міру доброї ласки Своєї , в міру великости Свого милосердя звернися до мене , і обличчя Свого не ховай від Свого раба , бо тісно мені , озвися ж небаром до мене , наблизись до моєї душі , порятуй же її , ради моїх ворогів відкупи Ти мене ! . . . Ти знаєш наругу мою , і мій сором та ганьбу мою , перед Тобою всі мої вороги ! Моє серце зламала наруга , і невигойний мій сором : я чекав співчуття та немає його , і потішителів та не знайшов ! і жовчі поклали у мій хліб потішення , а в спразі моїй оцтом мене напували . . . Бодай пасткою стала їм їхня трапеза , а їхні учти тенетами , бодай їхні очі потемніли , щоб їм не бачити , а їхні клуби хай завжди хитаються ! Вилий на них Свою ревність , а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє ! Нехай їхнє село опустошене буде , хай мешканця в їхніх наметах не буде ! Бо кого Ти був збив , вони ще переслідують , і побільшують муки раненим Тобою . . . Додай же гріха на їхній гріх , щоб вони не ввійшли в справедливість Твою , нехай скреслені будуть із книги життя , і хай не будуть записані з праведними ! . . . А я бідний та хворий , але , Боже , спасіння Твоє мене чинить могутнім , і я піснею буду хвалити ім'я Боже , співом вдячним Його величатиму ! і буде для Господа краща вона від вола , від бика , що роги він має , що копита роздвоєні має . Побачать слухняні , і будуть радіти , хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце , бо до вбогих Господь прислухається , і в'язнями Своїми не гордує Він ! Нехай хвалять Його небеса та земля , море й усе , що в них рухається , бо спасе Бог Сіона , і збудує для Юди міста , і замешкають там , і вспадкують його , і нащадки рабів Його посядуть його , й ті , хто любить ім'я Його , житимуть в нім ! Для дириґетна хору . Давидів . На пам'ятку . Поквапся спасти мене , Боже , Господи , поспішися ж на поміч мені ! Нехай посоромлені будуть , і хай застидаються ті , хто шукає моєї душі , щоб схопити її ! Нехай подадуться назад , і нехай посоромлені будуть усі , хто бажає для мене лихого ! Бодай повернулися з соромом ті , хто говорить на мене : Ага ! Ага ! Нехай тішаться та веселяться Тобою усі , хто шукає Тебе , та хто любить спасіння Твоє , і хай завжди говорять : Хай буде великий Господь ! А я вбогий та бідний , поспіши ж Ти до Мене , о Боже : моя поміч і мій оборонець то Ти , Боже мій , не спізняйся ! До Тебе вдаюся я , Господи , хай же не буду повік засоромлений ! визволь мене через правду Свою , і звільни мене , нахили Своє ухо до мене , й спаси мене , стань для мене за скелю мешкальну , куди міг би я завжди ховатись ! Ти наказав рятувати мене , бо Ти скеля моя та твердиня моя ! Боже мій , визволь мене від руки беззаконного , від руки того , хто кривдить та гнобить мене , Ти бо , Владико , надія моя , Господи , Ти охорона моя від юнацького віку мого ! На Тебе оперся я був від народження , від утроби моєї матері Ти охорона моя , в Тобі моя слава постійно ! Я став багатьом , як дивовище , та Ти сильна моя охорона ! Уста мої повні Твоєї хвали , увесь день Твоєї величности ! Не кидай мене на час старости , коли зменшиться сила моя , не лиши Ти мене , бо мої вороги проти мене змовляються , а ті , що чатують на душу мою нараджаються разом , говорячи : Бог покинув його , доганяйте й хапайте його , бо нема , хто б його врятував ! . . . Не віддалюйся , Боже , від мене , Боже мій поспішися ж на поміч мені ! Нехай посоромляться , хай позникають усі , хто ненавидить душу мою , бодай зодяглися в наругу та в сором усі , хто прагне для мене лихого ! А я буду постійно надіятись , і славу Твою над усе я помножу ! Уста мої оповідатимуть правду Твою , про спасіння Твоє увесь день , бо числа їх не знаю , буду славити вчинки великі всевладного Господа , згадаю про правду Твою , єдино Твою ! Боже , навчав Ти мене від юнацтва мого , і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої . А Ти , Боже , не кидай мене аж до старости та сивини , поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню , і кожному , хто тільки прийде про чини великі Твої ! Бо Твоя справедливість , о Боже , сягає аж до високости , Боже , що речі великі вчинив , хто рівний Тобі ? Ти мені показав був великі та люті нещастя , та знов Ти оживиш мене , і з безодень землі мене знову Ти витягнеш , Ти збільшиш величність мою , і знову потішиш мене ! А я буду на арфі хвалити Тебе , Твою правду , мій Боже , із гуслами буду співати Тобі , Святий Ти ізраїлів ! Нехай співом радіють уста мої , бо буду співати Тобі я та душа моя , яку Ти врятував ! Шепоче про правду Твою мій язик цілий день , бо посоромлені , бо поганьблені всі , хто шукає лихого для мене ! Соломонів . Боже , Свої суди цареві подай , а Свою справедливість для сина царевого , хай він правдою судить народа Твого , а вбогих Твоїх справедливістю ! Нехай гори приносять народові мир , а пагірки правду . Він судитиме вбогих народу , помагатиме бідним , і тиснути буде гнобителя ! Будуть боятися Тебе , поки сонця , і поки місяця , з роду до роду ! Він зійде , як дощ на покіс , немов краплі , що зрошують землю ! Праведний буде цвісти в його дні , а спокій великий аж поки світитиме місяць , і він запанує від моря до моря , і від Ріки аж до кінців землі ! Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його , а його вороги будуть порох лизати . . . Царі Таршішу та островів дадуть дари , принесуть царі Шеви та Севи дарунки ! і впадуть перед ним усі царі , і будуть служити йому всі народи , бо визволить він бідаря , що голосить , та вбогого , що немає собі допомоги ! Він змилується над убогим та бідним , і спасе душу бідних , від кривди й насилля врятує їхню душу , їхня кров дорога буде в очах його ! і буде він жити , і дасть йому з золота Шеви , і завжди молитися буде за нього , буде благословляти його кожен день ! На землі буде збіжжя багато , на гірському верху зашумить , як Ливан , його плід , і народ зацвіте по містах , як трава на землі ! Хай ім'я його буде навіки , хай росте , поки сонця , наймення його , нехай благословляються ним , будуть хвалити його всі народи ! Благословен Господь Бог , Бог ізраїлів , єдиний , що чуда вчиняє , і благословенне навіки ім'я Його слави , і хай Його слава всю землю наповнить ! Амінь і амінь ! Скінчились молитви Давида , сина Єссея . Псалом Асафів . Поправді Бог добрий ізраїлеві , Бог для щиросердих ! А я , мало не послизнулися ноги мої , мало не посковзнулися стопи мої , бо лихим я завидував , бачивши спокій безбожних , бо не мають страждання до смерти своєї , і здорове їхнє тіло , на людській роботі нема їх , і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів . Тому то пиха їхню шию оздоблює , зодягає їх шата насилля , вилазять їм очі від жиру , бажання їхнього серця збулися , сміються й злосливо говорять про утиск , говорять бундючно : свої уста до неба підносять , а їхній язик по землі походжає ! . . . Тому то туди Його люди звертаються , і щедро беруть собі воду та й кажуть : Хіба Бог те знає , і чи має Всевишній відомість , як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє ? Направду , надармо очистив я серце своє , і в невинності вимив руки свої , і ввесь день я побитий , і щоранку покараний . . . Коли б я сказав : Буду так говорить , як вони , то спроневірився б я поколінню синів Твоїх . і роздумував я , щоб пізнати оте , та трудне воно в очах моїх , аж прийшов я в Божу святиню , і кінець їхній побачив : направду , Ти їх на слизькому поставив , на спустошення кинув Ти їх ! Як вони в одній хвилі спустошені , згинули , пощезали від страхів ! Немов сном по обудженні , Господи , образом їхнім погордиш , мов сном по обудженні ! Бо болить моє серце , і в нутрі моїм коле , а я немов бидло й не знаю , я перед Тобою худобою став ! . . . Та я завжди з Тобою , Ти держиш мене за правицю , Ти Своєю порадою водиш мене , і потому до слави Ти візьмеш мене ! Хто є мені на небесах , окрім Тебе ? А я при Тобі на землі не бажаю нічого ! Гине тіло моє й моє серце , та Бог скеля серця мого й моя доля навіки , бо погинуть ось ті , хто бокує від Тебе , понищиш Ти кожного , хто відступить від Тебе ! А я , близькість Бога для мене добро , на Владику , на Господа свою певність складаю , щоб звіщати про всі Твої чини ! Псалом навчальний , Асафів . Нащо , Боже , назавжди Ти нас опустив , чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська ? Спогадай про громаду Свою , яку Ти віддавна набув , про племено спадку Свого , що його Ти був викупив , про ту гору Сіон , що на ній оселився , підійми ж Свої стопи до вічних руїн , бо ворог усе зруйнував у святині ! . . . Ревіли Твої вороги у святині Твоїй , умістили знаки за ознаки свої , виглядало то так , якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева . . . А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами , Святиню Твою на огонь віддали , оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили . . . Сказали вони в своїм серці : Зруйнуймо їх разом ! і спалили в краю всі місця Божих зборів . . . Наших ознак ми не бачимо , нема вже пророка , і між нами немає такого , хто знає , аж доки це буде . . . Аж доки , о Боже , гнобитель знущатися буде , зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє ? Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою ? З середини лоня Свого їх понищ ! А Ти , Боже , віддавна мій Цар , Ти чиниш спасіння посеред землі ! Розділив Ти був море Своєю потугою , побив голови зміям на водах , Ти левіятанові голову був поторощив , його Ти віддав був на їжу народові пустині , Ти був розділив джерело та потік , Ти висушив ріки великі ! Твій день , а також Твоя ніч , приготовив Ти світло та сонце , всі границі землі Ти поставив , Ти літо та зиму створив ! Пам'ятай же про це : ворог знущається з Господа , а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє ! Не віддай звірині душі Своєї горлиці , живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди ! Споглянь же на Свій заповіт , бо темноти землі повні мешкань насилля ! Нехай не відходить пригноблений посоромленим , бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє ! Встань же , о Боже , судися за справу Свою , пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного ! Не забудь же про вереск Своїх ворогів , про галас бунтівників проти Тебе , що завжди зростає ! Для дириґетна хору . „ Не вигуби ! " Псалом Асафів . Пісня . Прославляємо , Боже , Тебе , прославляєм , бо близьке Твоє Ймення ! Оповідають про чуда Твої . Коли прийде година означена , то Я буду судити справедливо . Розтопилась земля , і всі її мешканці , та стовпи її зміцнюю Я . Села . Я сказав до лихих : Не шалійте , а безбожним : Не підіймайте ви рога ! Не підіймайте ви рога свого догори , не говоріть твердошийно , бо не від сходу , і не від заходу , і не від пустині надійде повищення , але судить Бог : того Він понижує , а того повищує , бо чаша в Господній руці , а шумливе вино повне мішаного , і наливає Він з нього , усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її ! А я буду звіщати навіки , співатиму Богові Якова , відрубаю всі роги безбожних , роги праведного піднесуться ! Для дириґетна хору . На неґінах . Псалом Асафів . Пісня . Бог знаний у Юді , Його Ймення велике в ізраїлі ! У Салимі намет Його , а мешкання Його на Сіоні , Він там поламав стріли луку , щита та меча , та війну ! Села . Ти осяйний , потужніший за гори відвічні . Обдерто людей сильносердих , задрімали вони своїм сном , і не знайшли своїх рук усі мужі військові . . . Від сваріння Твого , Боже Яковів , оглушується колесниця та кінь : Ти Ти грізний , і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого ? . . . Як звіщаєш Ти суд із небес , то боїться й стихає земля , як встає Бог на суд , щоб спасти всіх покірних землі ! Села . Бо й гнів людський Тебе вихваляє , решту ж гніву Ти поясом в'яжеш . Присягайте й виконуйте Господу , Богові вашому , усі , хто Його оточає , хай приносять дарунка Грізному : Він духа вельмож впокоряє , страшний Він для земних царів ! Для дириґетна хору . Псалом Асафів . Мій голос до Бога , й я кликати буду , мій голос до Бога , й почує мене ! В день недолі моєї шукаю я Господа , до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє , не хоче душа моя бути потішена : згадаю про Бога й зідхаю , розважаю й мій дух омліває ! Села . Ти держиш повіки очей моїх , я побитий і не говорю . . . Пригадую я про дні давні , про роки відвічні , свою пісню вночі я пригадую , говорю з своїм серцем , а мій дух розважає : Чи навіки покине Господь , і вже більш не вподобає ? Чи навіки спинилася милість Його ? Чи скінчилося слово Його в рід і рід ? Чи Бог милувати позабув ? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя ? Села . і промовив був я : То страждання моє переміна правиці Всевишнього . Пригадаю я вчинки Господні , як чудо Твоє я згадаю віддавна , і буду я думати про кожен Твій чин , і про вчинки Твої оповім ! Боже , святая дорога Твоя , котрий бог великий , як Бог наш ? Ти Той Бог , що чуда вчиняє , Ти виявив силу Свою між народами , Ти визволив люд Свій раменом , синів Якова й Йосипа ! Села . Тебе бачили води , о Боже , Тебе бачили води й тремтіли , затряслися й безодні . Лилася струмком вода з хмар , тучі видали грім , також там і сям Твої стріли літали . Гуркіт грому Твого на небесному колі , й блискавки освітили вселенну , тремтіла й тряслася земля ! Через море дорога Твоя , а стежка Твоя через води великі , і не видно було Твоїх стіп . Ти провадив народ Свій , немов ту отару , рукою Мойсея та Аарона . Пісня навчальна Асафова . Послухай , мій люду , науки моєї , нахиліть своє ухо до слів моїх уст , нехай я відкрию уста свої приказкою , нехай стародавні прислів'я я висловлю ! Що ми чули й пізнали , і що розповідали батьки наші нам , того не сховаємо від їхніх синів , будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього , і про силу Його та про чуда Його , які Він учинив ! Він поставив засвідчення в Якові , а Закона поклав ув ізраїлі , про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх , щоб знало про це покоління майбутнє , сини , що народжені будуть , устануть і будуть розповідати своїм дітям . і положать на Бога надію свою , і не забудуть діл Божих , Його ж заповіді берегтимуть . і не стануть вони , немов їхні батьки , поколінням непокірливим та бунтівничим , поколінням , що серця свого не поставило міцно , і що дух його Богу невірний . Сини Єфрема , озброєні лучники , повернулися взад у день бою : вони не берегли заповіту Божого , а ходити в Законі Його відреклися , і забули вони Його чини та чуда Його , які їм показав . Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї , на полі Цоанськім : Він море розсік , і їх перепровадив , а воду поставив , як вал ; і провадив їх хмарою вдень , а сяйвом огню цілу ніч ; на пустині Він скелі розсік , і щедро усіх напоїв , як з безодні . Він витягнув із скелі потоки , і води текли , немов ріки . Та грішили вони проти Нього ще далі , і в пустині гнівили Всевишнього , і Бога вони випробовували в своїм серці , для душ своїх їжі бажаючи . і вони говорили насупроти Бога й казали : Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити ? Тож ударив у скелю і води линули , і полилися потоки ! Чи Він зможе також дати хліба ? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму ? Тому то почув це Господь та й розгнівався , і огонь запалав проти Якова , і проти ізраїля теж знявся гнів , бо не вірували вони в Бога , і на спасіння Його не надіялись . А Він хмарам згори наказав , і відчинив двері неба , і спустив , немов дощ , на них манну для їжі , і збіжжя небесне їм дав : Хліб ангольський їла людина , Він послав їм поживи до ситости ! Крім цього , Він східнього вітра порушив на небі , і міццю Своєю привів полудневого вітра , і дощем на них м'ясо пустив , немов порох , а птаство крилате , як морський пісок , і спустив його серед табору його , коло наметів його . і їли вони та й наситились дуже , Він їм їхнє бажання приніс ! Та ще не вдовольнили жадання свого , ще їхня їжа була в їхніх устах , а гнів Божий піднявся на них , та й побив їхніх ситих , і вибранців ізраїлевих повалив . . . Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його , і Він докінчив у марноті їхні дні , а їхні літа у страху . Як Він їх побивав , то бажали Його , і верталися , й Бога шукали , і пригадували , що Бог їхня скеля , і Бог Всевишній то їхній Викупитель . і своїми устами влещували Його , а своїм язиком лжу сплітали Йому , бо їхнє серце не міцно стояло при Нім , і не були вони вірні в Його заповіті . . . Та він , Милосердний , гріх прощав і їх не губив , і часто відвертав Свій гнів , і не будив усю Свою лютість , і Він пам'ятав , що вони тільки тіло , вітер , який переходить і не повертається ! Скільки вони прогнівляли Його на пустині , зневажали Його на степу ! і все знову та знов випробовували вони Бога , і зневажали Святого ізраїлевого , вони не пам'ятали руки Його з дня , як Він вибавив їх із недолі , як в Єгипті чинив Він знамена Свої , а на полі Цоанському чуда Свої , і в кров обернув річки їхні та їхні потоки , щоб вони не пили . . . Він послав був на них рої мух , і їх жерли вони , і жаб і вони їх губили . А врожай їхній віддав був Він гусені , а їхню працю сарані . Виноград їхній Він градом побив , а приморозком їхні шовковиці . і Він градові віддав їхній скот , а блискавкам череди їхні . Він послав був на них Свій гнів запальний , і лютість , й обурення , й утиск , наслання злих анголів . Він дорогу зрівняв був для гніву Свого , їхні душі не стримав від смерти , життя ж їхнє віддав моровиці . і побив Він усіх перворідних в Єгипті , первістків сили в наметах Хамових . і повів Він , немов ту отару , народ Свій , і їх попровадив , як стадо , в пустині . і провадив безпечно Він їх , і вони не боялись , а море накрило було ворогів їхніх . і Він їх привів до границі святині Своєї , до тієї гори , що правиця Його набула . і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям , і кинув для них жеребка про спадок , і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив . Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога , і Його постанов не додержували , і відступали та зраджували , немов їхні батьки відвернулись , як обманливий лук . і жертівниками своїми гнівили Його , і дрочили Його своїми фіґурами . Бог почув усе це і розгнівався , і сильно обридивсь ізраїлем , і покинув оселю в Шіло , скинію ту , що вмістив був посеред людей , і віддав до неволі Він силу Свою , а величність Свою в руку ворога . . . і віддав для меча Свій народ , і розгнівався був на спадщину Свою : його юнаків огонь пожирав , а дівчатам його не співали весільних пісень , його священики від меча полягли , і не плакали вдови його . Та небавом збудився Господь , немов зо сну , як той велет , що ніби вином був підкошений , і вдарив Своїх ворогів по озадку , вічну ганьбу їм дав ! Та Він погордив намет Йосипів , і племена Єфремового не обрав , а вибрав Собі плем'я Юдине , гору Сіон , що її полюбив ! і святиню Свою збудував Він , як місце високе , як землю , що навіки її вґрунтував . і вибрав Давида , Свого раба , і від кошар його взяв , від кітних овечок його Він привів , щоб Якова пас він , народа Свого , та ізраїля , спадок Свій , і він пас їх у щирості серця свого , і провадив їх мудрістю рук своїх ! Псалом Асафів . Боже , погани ввійшли до спадку Твого , занечистили храм Твій святий , Єрусалим на руїни змінили ! Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного , тіло Твоїх богобійних звірині земній . . . Вони розливали їхню кров , немов воду , в околицях Єрусалиму , і не було погребальників ! . . . Ми стали за ганьбу для наших сусідів , за наругу та посміх для наших околиць . . . Аж доки , о Господи , гніватись будеш назавжди , доки буде палати Твій гнів , як огонь ? Вилий Свій гнів на людей , що Тебе не пізнали , і на царства , що Ймення Твого не кличуть , бо вони з'їли Якова , а мешкання його опустошили ! Не пам'ятай гріхів предківських нам , нехай попередить нас скоро Твоє милосердя , бо ми зовсім ослабли ! . . . Поможи нам , Боже нашого спасіння , ради слави Ймення Твого , і збережи нас , і прости наші гріхи ради Ймення Свого ! Чого будуть казати погани : Де їхній Бог ? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів , нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня ! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих ! А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу , якою Тебе зневажали , о Господи ! А ми , Твій народ і отара Твого пасовиська , будем дякувати Тобі вічно , будем оповідати про славу Твою з роду в рід ! Для дириґетна хору . На „ Лілеї " . Свідоцтво . Псалом Асафів . Пастирю ізраїлів , послухай же , Ти , що провадиш , немов ту отару , Йосипа , що на Херувимах сидиш , появися перед обличчям Єфрема , і Веніямина , і Манасії ! Пробуди Свою силу , і прийди , щоб спасти нас ! Боже , приверни нас , і хай засяє обличчя Твоє , й ми спасемось ! Господи , Боже Саваоте , доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого ? Ти вчинив був , що їли вони слізний хліб , і їх напоїв Ти сльозами великої міри . . . Ти нас положив суперечкою нашим сусідам , і насміхаються з нас неприятелі наші . . . Боже Саваоте , приверни нас , і хай засяє обличчя Твоє , й ми спасемось ! Виноградину Ти переніс із Єгипту , Ти вигнав народи й її посадив , Ти випорожнив перед нею , і закоренила коріння своє , й переповнила край , гори покрилися тінню її , а віття її Божі кедри , аж до моря галузки її посилаєш , а парості її до ріки ! Але нащо вилім зробив Ти в горожі її , і всі нищать її , хто проходить дорогою ? Гризе її вепр лісовий , і звірина польова виїдає її ! Боже Саваоте , вернися ж , споглянь із небес і побач , і відвідай цього виноградника , і охорони його , якого насадила правиця Твоя , і галузку , яку Ти для Себе зміцнив ! В огні виноградина спалена , відтята , гинуть від свару обличчя Твого , нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці , на людському сині , якого зміцнив Ти Собі ! А ми не відступимо від Тебе , Ти нас оживиш , і ми будемо ім'я Твоє кликати ! Господи , Боже Саваоте , приверни нас , і хай засяє обличчя Твоє , й ми спасемось ! Для дириґетна хору . На ґітійськім знарядді . Асафів . Співайте Богові , нашій твердині , покликуйте Богові Якова , заспівайте пісню , і заграйте на бубні , на цитрі приємній із гуслами , засурміть у сурму в новомісяччя , на повні в день нашого свята , бо це право ізраїлеві , Закон Бога Якова ! На свідчення в Йосипі Він учинив його , як пішов був на землю єгипетську . Почув був там мову , якої не знав : Рамена його Я звільнив з тягару , від коша його руки звільнились . Ти був кликав у недолі , й я видер тебе , Я відповідаю тобі в укритті громовім , Я випробував був тебе над водою Мериви . Села . Слухай же ти , Мій народе , і хай Я засвідчу тобі , о ізраїлю , коли б ти послухав Мене : нехай бога чужого у тебе не буде , і не кланяйся богу сторонньому ! Я Господь , Бог твій , що з краю єгипетського тебе вивів , відчини свої уста і Я їх наповню ! Але Мій народ не послухався був Мого голосу , не згодився зо Мною ізраїль , і Я їх пустив ради впертости їхнього серця , нехай вони йдуть за своїми порадами ! Коли б Мій народ був послухав Мене , коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх , ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів , і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх ! Ненависники Господа йому б покорились , і був би навіки їхній час , і Я жиром пшениці його годував би , і медом із скелі тебе б насищав ! Псалом Асафів . Бог на Божім зібранні стоїть , серед богів Він судить : Аж доки ви будете несправедливо судити , і доки будете ви підіймати обличчя безбожних ? Села . Розсудіте нужденного та сироту , оправдайте убогого та бідаря , порятуйте нужденного та бідака , збережіть з руки несправедливих ! Не пізнали та не зрозуміли , у темряві ходять вони . . . Всі основи землі захитались . . . Я сказав був : Ви боги , і сини ви Всевишнього всі , та однак повмираєте ви , як людина , і попадаєте , як кожен із вельмож . Устань же , о Боже , та землю суди , бо у владі Твоїй всі народи ! Пісня . Псалом Асафів . Боже , не будь мовчазним , не мовчи , і не будь Ти спокійним , о Боже , бо ось зашуміли Твої вороги , а Твої ненависники голови попідіймали ! Вони проти народу Твого хитрий задум видумують , і нараджуються проти тих , кого Ти бережеш ! Вони кажуть : Ходіть но , та знищимо їх з-між народів , і згадуватись більш не буде імення ізраїля ! Бо вони однодушно нарадилися , проти Тебе умови складають , намети Едома й ізмаїльтян , Моав та агаряни , Ґевал і Аммон , і Амалик , Филистея з мешканцями Тиру . і Ашшур поєднався був з ними , вони синам Лотовим стали раменом . Села . Зроби їм , як Мідіянові , як Сісері , як Явінові в долині Кішон , при Ен-Дорі вони були знищені , стали погноєм землі ! Поклади їх та їхніх вельмож , як Орева , й як Зеева , й як Зеваха , й як Цалмунну , усіх їхніх князів , що казали були : Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже ! Боже мій , бодай стали вони , немов порох у вихрі , як солома на вітрі ! Як огонь палить ліс , й як запалює полум'я гори , так Ти їх пожени Своїм вихром , і настраш Своєю бурею ! Наповни обличчя їхнє соромом , і хай шукають вони Твоє Ймення , о Господи ! Нехай будуть вони засоромлені , й завжди хай будуть настрашені , і хай застидаються , й хай вони згинуть ! і нехай вони знають , що Ти , Твоє Ймення Господь , Сам Ти , Всевишній , на цілій землі ! Для дириґетна хору . На ґітійськомім знарядді . Синів Кореєвих . Псалом . Які любі оселі Твої , Господи Саваоте ! Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа , моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого ! і пташка знаходить домівку , і кубло собі ластівка , де кладе пташенята свої , при жертівниках Твоїх , Господи Саваоте , Царю мій і Боже мій ! Блаженні , хто мешкає в домі Твоїм , вони будуть повіки хвалити Тебе ! Села . Блаженна людина , що в Тобі має силу свою , блаженні , що в їхньому серці дороги до Тебе , ті , що через долину Плачу переходять , чинять її джерелом , і дощ ранній дає благословення ! Вони ходять від сили до сили , і показуються перед Богом у Сіоні . Господи , Боже Саваоте , послухай молитву мою , почуй , Боже Яковів ! Села . Щите наш , поглянь же , о Боже , і придивись до обличчя Свого помазанця ! Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх , аніж тисяча в іншому місці , я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого , аніж жити в наметах безбожности ! Бо сонце та щит Господь , Бог ! Господь дає милість та славу , добра не відмовляє усім , хто в невинності ходить . Господи Саваоте , блаженна людина , що на Тебе надіється ! Для дириґетна хору . Синів Кореєвих . Псалом . Ти вподобав Собі Свою землю , о Господи , долю Якову Ти повернув , Ти провину народу Свого простив , увесь гріх їхній покрив ! Села . Ти гнів Свій увесь занехав , Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости ! Поверни нас до Себе , о Боже нашого спасіння , а Свій гнів проти нас поторощ ! Чи навіки Ти гніватись будеш на нас , і протягнеш Свій гнів з роду в рід ? Отож , Ти оживиш нас знову , і буде радіти народ Твій Тобою ! Покажи нам , о Господи , милість Свою , і подай нам спасіння Своє , нехай я почую , що каже Бог , Господь , бо говорить Він Мир ! народові Своєму й Своїм святим , і нехай до безумства вони не вертаються ! Справді , спасіння Його близьке тим , хто боїться Його , щоб слава Його була в нашій землі . Милість та правда спіткаються , справедливість та мир поцілуються , правда з землі виростає , а справедливість із небес визирає . і Господь дасть добро , а земля наша дасть урожай свій . Справедливість ходитиме перед обличчям Його , і кроки свої на дорогу поставить . Молитва Давидова . Нахили , Господи , ухо Своє і вислухай мене , бо я бідний та вбогий ! Бережи мою душу , бо я богобійний , спаси Ти , мій Боже , Свого раба , що на Тебе надію кладе ! Змилосердься до мене , о Господи , бо я кличу до Тебе ввесь день , потіш душу Свого раба , бо до Тебе підношу я , Господи , душу мою , бо Ти , Господи , добрий і вибачливий , і многомилостивий для всіх , хто кличе до Тебе ! Почуй же , о Господи , молитву мою , і вислухай голос благання мого , в день недолі своєї я кличу до Тебе , бо Ти обізвешся до мене ! Нема , Господи , поміж богами такого , як Ти , і чинів нема , як чини Твої ! Всі народи , яких Ти створив , поприходять і попадають перед лицем Твоїм , Господи , та ім'я Твоє славити будуть , великий бо Ти , та чуда вчиняєш , Ти Бог єдиний ! Дорогу Свою покажи мені , Господи , і я буду ходити у правді Твоїй , приєднай моє серце боятися Ймення Твого ! Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе , Господи , Боже Ти мій , і славити буду повіки ім'я Твоє , велика бо милість Твоя надо мною , і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого ! Боже , злочинці повстали на мене , а натовп гнобителів прагне моєї душі , і перед собою не ставлять Тебе . . . А Ти , Господи , Бог щедрий і милосердний , довготерпеливий і многомилостивий , і справедливий , зглянься на мене , й помилуй мене , подай же Своєму рабові Свою силу , і спаси сина Своєї невільниці ! Учини мені знака на добре , і нехай це побачать мої ненависники , і хай засоромлені будуть , бо Ти , Господи , мені допоміг та мене звеселив ! Синів Кореєвих . Псалом . Пісня . Основа його на горах святих , Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові . Славне розповідають про тебе , місто Боже ! Села . Тим , хто знає мене , нагадаю про Рагав та про Вавилон ; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть : Отой народився був там . і про Сіон говоритимуть : Той і той народився був у ньому , й Сам Всевишній зміцняє його ! Господь буде лічити у книзі народів : Оцей народився був там ! Села . і співають у танку вони : У Тобі всі джерела мої ! Пісня . Псалом . Синів Кореєвих . Для дириґетна хору . На „ Махалат лефннот " . Пісня навчальна Гемана езрахеяннина . Господи , Боже спасіння мого , вдень я кличу й вночі я перед Тобою : хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє , нахили Своє ухо до зойку мого , душа бо моя наситилась нещастями , а життя моє зблизилося до шеолу ! Я до тих прирахований став , що в могилу відходять , я став , немов муж той безсилий . . . Я кинений серед померлих , немов оті трупи , що в гробі лежать , що про них Ти не згадуєш більш , і потяті вони від Твоєї руки . . . Умістив Ти мене в глибочезну могилу , до пітьми в глибинах . На мене лягла Твоя лють , і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене . . . Села . Віддалив Ти від мене знайомих моїх , учинив Ти мене за огиду для них . . . Я замкнений і не виходжу , стемніло з біди моє око . . . Я кожного дня Тебе кличу , о Господи , простягаю до Тебе руки свої ! . . . Чи Ти чудо вчиниш померлим ? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе ? Села . Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись , а вірність Твоя в аввадоні ? Чи познається в темряві чудо Твоє , а в краю забуття справедливість Твоя ? Та я кличу до Тебе , о Господи , і вранці молитва моя Тебе випереджує . . . Для чого , о Господи , кидаєш душу мою , ховаєш від мене обличчя Своє ? Нужденний я та помираю відмалку , переношу страхіття Твої , я ослаблений став . . . Перейшли надо мною Твої пересердя , страхіття Твої зруйнували мене , вони оточають мене , як вода , увесь день , вони разом мене облягають . . . друга й приятеля віддалив Ти від мене , знайомі мої як та темрява ! . . . Навчальна пісня Етана езрахеяннина . Про милості Господа буду співати повіки , я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід ! Бо я був сказав : Буде навіки збудована милість , а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім . Я склав заповіта з вибранцем Своїм , присягнув Я Давидові , Моєму рабові : Встановлю Я навіки насіння твоє , а твій трон Я збудую на вічні віки ! Села . і небо хвалитиме , Господи , чудо Твоє , також вірність Твою на зібранні святих , бо хто в небі подібний до Господа ? Хто подібний до Господа серед Божих синів ? Бог дуже страшний у зібранні святих , і грізний Він на ціле довкілля Своє ! Господи , Боже Саваоте , хто сильний , як Ти , Господи ? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм ! Ти пануєш над силою моря , коли підіймаються хвилі , Ти їх втихомирюєш . Ти стиснув Рагава , як трупа , і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів . Твої небеса , Твоя теж земля , вселенна і все , що на ній , Ти їх заложив ! Північ та південє Ти їх створив , Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє . Могутнє рамено Твоє , рука Твоя сильна , висока правиця Твоя ! Справедливість та право підстава престолу Твого , милість та правда обличчя Твоє випереджують ! Блаженний народ , що знає він поклик святковий , Господи , вони ходять у світлі обличчя Твого ! Радіють вони цілий день Твоїм іменням , і підвищуються Твоєю справедливістю , бо окраса їхньої сили то Ти , а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься , бо щит наш Господній , а цар наш від Святого ізраїлевого ! Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив : Я поклав допомогу на сильного , Я вибранця підніс із народу : знайшов Я Давида , Свого раба , Я його намастив Своєю святою оливою , щоб із ним була сильна рука Моя , а рамено Моє вміцнило його ! Ворог на нього не нападе , а син беззаконня не буде його переслідувати , його ворогів поб'ю перед обличчям його , і вдарю його ненависників ! із ним Моя вірність та милість Моя , а Йменням Моїм його ріг піднесеться , і Я покладу його руку на море , і на ріки правицю його . Він Мене буде звати : Отець Ти мій , Бог мій , і скеля спасіння мого ! Я вчиню його теж перворідним , найвищим над земних царів . Свою милість для нього навіки сховаю , і Мій заповіт йому вірний , і насіння його покладу Я навіки , а трона його як дні неба ! Коли ж його діти покинуть Закона Мого , і не будуть держатись наказів Моїх , коли ізневажать Мої постанови , і не будуть держатись наказів Моїх , тоді палицею навіщу їхню провину , та поразами їхнє беззаконня ! А ласки Своєї від нього Я не заберу , і не зраджу його в Своїй вірності , не збезчещу Свого заповіту , а що було з уст Моїх вийшло , того не зміню ! Одне в Своїй святості Я присягнув , не повім Я неправди Давидові : повік буде насіння його , а престол його передо Мною як сонце , як місяць , він буде стояти повіки , і Свідок на хмарі правдивий . . . Села . А Ти опустив та обридив , розгнівався Ти на Свого помазанця , Ти неважливим зробив заповіта Свого раба , Ти скинув на землю корону його , всю горожу його поламав , твердині його обернув на руїну ! . . . Всі грабують його , хто проходить дорогою , він став для сусідів своїх посміховищем . . . Підніс Ти правицю його переслідувачів , усіх його ворогів Ти потішив , і Ти відвернув вістря шаблі його . . . у війні ж не підтримав його . . . Ти слави позбавив його , а трона його повалив був на землю , скоротив Ти був дні його молодости , розтягнув над ним сором ! Села . Доки , Господи , будеш ховатись назавжди , доки буде палати Твій гнів , як огонь ? Пам'ятай же про мене , яка довгота життя людського ? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо ? Котрий чоловік буде жити , а смерти на бачитиме , збереже свою душу від сили шеолу ? Села . Де Твої перші милості , Господи , що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності ? Згадай , Господи , про ганьбу рабів Своїх , яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів , якою Твої вороги зневажають , о Господи , і кроки Твого помазанця безславлять ! Благословенний навіки Господь ! Амінь і амінь ! Молитва Мойсея , чоловіка Божого . Господи , пристановищем нашим Ти був з роду в рід ! Перше ніж гори народжені , і поки Ти витворив землю та світ , то від віку й до віку Ти Бог ! Ти людину вертаєш до пороху , і кажеш : Вернітеся , людські сини ! Бо в очах Твоїх тисяча літ , немов день той вчорашній , який проминув , й як сторожа нічна . . . Пустив Ти на них течію , вони стали , як сон , вони , як трава , що минає : уранці вона розцвітає й росте , а на вечір зів'яне та сохне ! Бо від гніву Твого ми гинемо , і пересердям Твоїм перестрашені , Ти наші провини поклав перед Себе , гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця ! Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм , скінчили літа ми свої , як зідхання . . . Дні літ наших у них сімдесят літ , а при силах вісімдесят літ , і гордощі їхні страждання й марнота , бо все швидко минає , і ми відлітаємо . . . Хто відає силу гніву Твого ? А Твоє пересердя як страх перед Тобою ! Навчи нас лічити отак наші дні , щоб ми набули серце мудре ! Привернися ж , о Господи , доки терпітимемо ? і пожалій Своїх рабів ! Насити нас уранці Своїм милосердям , і ми будемо співати й радіти по всі наші дні ! Порадуй же нас за ті дні , коли Ти впокоряв нас , за ті роки , що в них ми зазнали лихого ! Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм , а величність Твоя їхнім синам , і хай буде над нами благовоління Господа , Бога нашого , і діло рук наших утверди нам , і діло рук наших утверди його ! Хто живе під покровом Всевишнього , хто в тіні Всемогутнього мешкає , той скаже до Господа : Охороно моя та твердине моя , Боже мій , я надіюсь на Нього ! Бо Він тебе вирве з тенет птахолова , з моровиці згубної , Він пером Своїм вкриє тебе , і під крильми Його заховаєшся ти ! Щит та лук Його правда . Не будеш боятися страху нічного , ані стріли , що вдень пролітає , ані зарази , що в темряві ходить , ані моровиці , що нищить опівдні , впаде тисяча з боку від тебе , і десять тисяч праворуч від тебе , до тебе ж не дійде ! . . . Тільки своїми очима подивишся , і заплату безбожним попобачиш , бо Господа , охорону мою , Всевишнього ти учинив за своє пристановище ! Тебе зло не спіткає , і до намету твого вдар не наблизиться , бо Своїм Анголам Він накаже про тебе , щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх , на руках вони будуть носити тебе , щоб не вдарив об камінь своєї ноги ! На лева й вужа ти наступиш , левчука й крокодила ти будеш топтати ! Що бажав він Мене , то його збережу , зроблю його сильним , бо знає ім'я Моє він ; як він Мене кликатиме , то йому відповім , Я з ним буду в недолі , врятую його та прославлю його , і довгістю днів Я насичу його , і він бачити буде спасіння Моє ! Псалом . Пісня на день суботній . То добре , щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє , о Всевишній , вранці розповідати про милість Твою , а ночами про правду Твою на десятиструнній й на арфі , на лютні та гуслах , бо потішив мене Ти , о Господи , вчинком Своїм , про діла Твоїх рук я співаю ! Які то величні діла Твої , Господи , дуже глибокі думки Твої , нерозумна людина не знає , а недоумок не зрозуміє того ! Коли несправедливі ростуть , як трава , і цвітуть всі злочинці , то на те , щоб навіки були вони знищені , а Ти , Господи , на висоті повік-віку ! Бо ось вороги Твої , Господи , бо ось вороги Твої згинуть , розпорошаться всі беззаконники ! і Ти рога мого підніс немов в однорожця , мене намастив Ти оливою свіжою . і дивилося око моє на занепад моїх ворогів , тих злочинців , що на мене встають , почують про це мої уші ! Зацвіте справедливий , як пальма , і виженеться , немов кедр на Ливані , посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір'ях нашого Бога , іще в сивині вони будуть цвісти , будуть ситі та свіжі , щоб розповідати , що щирий Господь , моя скеля , і в Ньому неправди нема ! Царює Господь , зодягнувся у велич , зодягнувся Господь , оперезався Він силою , і міцно поставлений всесвіт , щоб не захитався ! Престол Твій поставлений міцно спрадавна , від вічности Ти ! Ріки піднесли , о Господи , ріки піднесли свій гуркіт , ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль , та над гуркіт великих тих вод , над морські потужнії хвилі , могутніший Господь у висоті ! Свідоцтва Твої дуже певні , а дому Твоєму належиться святість , о Господи , на довгії дні ! Бог помсти Господь , Бог помсти з'явився , піднесися , о Судде землі , бундючним заплату віддай ! Аж доки безбожні , о Господи , аж доки безбожні втішатися будуть ? Доки будуть верзти , говорити бундючно , доки будуть пишатись злочинці ? Вони тиснуть народ Твій , о Господи , а спадок Твій вони мучать . . . Вдову та чужинця вбивають вони , і мордують сиріт та й говорять : Не бачить Господь , і не завважить Бог Яковів . . . Зрозумійте це ви , нерозумні в народі , а ви , убогі на розум , коли наберетеся глузду ? Хіба Той , що ухо щепив , чи Він не почує ? Хіба Той , що око створив , чи Він не побачить ? Хіба Той , що карає народи , чи Він не скартає , Він , що навчає людину знання ? Господь знає всі людські думки , що марнота вони ! Блаженний той муж , що його Ти караєш , о Господи , і з Закону Свого навчаєш його , щоб його заспокоїти від лиходення , аж поки не викопана буде яма безбожному , бо Господь не опустить народу Свого , а спадку Свого не полишить , бо до праведности суд повернеться , а за ним всі невинного серця ! Хто встане зо мною навпроти злостивих , хто встане зо мною навпроти злочинців ? Коли б не Господь мені в поміч , то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти ! . . . Коли я кажу : Похитнулась нога моя , то , Господи , милість Твоя підпирає мене ! Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться , то розради Твої веселять мою душу ! Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається , той , що гріх учиняє над право ? Збираються проти душі справедливого , і чисту кров винуватять . і Господь став для мене твердинею , і мій Бог став за скелю притулку мого , і Він їхню силу на них повернув , і злом їхнім їх нищить , їх нищить Господь , Бог наш ! Ходіть , заспіваймо Господеві , покликуймо радісно скелі спасіння нашого , хвалою обличчя Його випереджуймо , співаймо для Нього пісні , бо Господь Бог великий , і великий Він Цар над богами всіма , що в Нього в руці глибини землі , і Його верхогір'я гірські , що море Його , і вчинив Він його , і руки Його суходіл уформували ! Прийдіть , поклонімося , і припадім , на коліна впадім перед Господом , що нас учинив ! Він наш Бог , а ми люди Його пасовиська й отара руки Його . Сьогодні , коли Його голос почуєте , не робіте твердим серця вашого , мов при Мериві , немов на пустині в день спроби , коли ваші батьки Мене брали на спробу , Мене випробовували , також бачили діло Моє . Сорок літ був огидним Мені оцей рід , й Я сказав : Цей народ блудосерді вони , й не пізнали доріг Моїх , тому заприсягся Я в гніві Своїм , що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони ! Співайте для Господа пісню нову , уся земле , співайте для Господа ! Співайте для Господа , благословляйте ім'я Його , з дня на день сповіщайте спасіння Його ! Розповідайте про славу Його між поганами , про чуда Його між усіми народами , бо великий Господь і прославлений вельми , Він грізний понад богів усіх ! Бо всі боги народів божки , а Господь створив небеса , перед лицем Його слава та велич , сила й краса у святині Його ! Дайте Господу , роди народів , дайте Господу славу та силу , дайте Господу славу ймення Його , жертви приносьте і входьте в подвір'я Його ! Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом , тремтіть перед обличчям Його , уся земле , сповістіть між народами : Царює Господь ! Він вселенну зміцнив , щоб не захиталась , Він буде судити людей справедливо ! Хай небо радіє , і хай веселиться земля , нехай гримить море й усе , що у нім , нехай поле радіє та все , що на ньому ! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні , перед Господнім лицем , бо гряде Він , бо землю судити гряде , Він за справедливістю буде судити вселенну , і народи по правді Своїй ! Царює Господь : хай радіє земля , нехай веселяться численні острови ! Хмара та морок круг Нього , справедливість та право підстава престолу Його . Огонь іде перед лицем Його , і ворогів Його палить навколо . Освітили вселенну Його блискавиці , те бачить земля та тремтить ! Гори , як віск , розтопилися перед обличчям Господнім , перед обличчям Господа всієї землі . Небо розповідає про правду Його , й бачать славу Його всі народи . Нехай посоромлені будуть усі , хто ідолам служить , хто божками вихвалюється ! Додолу впадіть перед Ним , усі боги ! Почув і звеселився Сіон , і потішились Юдині дочки через Твої присуди , Господи , бо над усією землею Найвищий Ти , Господи , над богами всіма Ти піднесений сильно ! Хто Господа любить , ненавидьте зло ! Хто рятує душі святих Своїх , Той визволить їх із руки несправедливих . Світло сіється для справедливого , а для простосердих розрада . Радійте , праведні , Господом , і славте Його святу пам'ять ! Псалом . Співайте для Господа пісню нову , бо Він чуда вчинив ! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його . Спасіння Своє Господь виявив , перед очима народів відкрив Свою правду . Пам'ятає Він Якову милість Свою , й Свою вірність для дому ізраїля . Бачать всі кінці землі те спасіння , що чинить наш Бог . Уся земле , викликуйте Господу , покликуйте радісно , і співайте та грайте ! Грайте Господеві на гуслах , на гуслах і піснопінням , на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа ! Нехай шумить море й усе , що у ньому , вселенна й мешканці її , ріки хай плещуть в долоні , разом радіють хай гори перед обличчям Господнім , бо Він землю судити гряде : Він за справедливістю буде судити вселенну , і народи по правді ! Царює Господь , і народи тремтять , сидить на Херувимах , і трясеться земля ! Великий Господь на Сіоні , і піднесений Він над усіма народами ! Хай ім'я Твоє славлять , велике й грізне воно ! А сила Царя любить право , справедливість Ти міцно поставив , Ти Якову право та правду вчинив ! Звеличуйте Господа , нашого Бога , і вклоняйтесь підніжкові ніг Його , Він бо Святий ! Мойсей й Аарон серед священиків Його , а Самуїл серед тих , що кличуть імення Його . Вони кликали до Господа , і Він вислухав їх , у стовпі хмари до них говорив . Вони зберігали свідоцтва Його й постанови , що Він дав був для них . Господи , Боже наш , Ти вислуховував їх , Ти був для них Богом вибачливим , але мстився за їхні діла . Звеличуйте Господа , нашого Бога , і вклоняйтеся перед горою святою Його , бо Святий Господь , Бог наш ! Вдячний псалом . Уся земле , покликуйте Господу ! Служіть Господеві із радістю , перед обличчя Його підійдіте зо співом ! Знайте , що Господь Бог Він , Він нас учинив , і Його ми , Його ми народ та отара Його пасовиська . Увійдіть в Його брами з подякуванням , на подвір'я Його з похвалою ! Виславляйте Його , ім'я Його благословляйте , бо добрий Господь , Його милість навіки , а вірність Його з роду в рід ! Псалом Давидів . Я виспівувати буду про милість та суд , я буду співати до Тебе , о Господи , придивлятимуся до дороги невинного . Коли прийдеш до мене ? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого , не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної , діло відступства ненавиджу , не приляже до мене воно , перекірливе серце відходить від мене , лихого не знаю ! Хто таємно обчорнює ближнього свого , я знищу того , високоокого й гордосердого , його не стерплю ! Мої очі на вірних землі , щоб сиділи зо мною . Хто ходить дорогою невинного , той буде служити мені . Обманець не сяде в середині дому мого , і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець ! Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку , щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців ! Молитва вбогого , коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою . Господи , вислухай молитву мою , і благання моє нехай дійде до Тебе ! Не ховай від мене обличчя Свого , в день недолі моєї схили Своє ухо до мене , в день благання озвися небавом до мене ! Бо минають , як дим , мої дні , а кості мої немов висохли в огнищі . . . Як трава та побите та висохло серце моє , так що я забував їсти хліб свій . . . Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості . . . Уподобився я пеликанові пустині , я став , як той пугач руїн ! Я безсонний , і став , немов пташка самотня на дасі . . . Увесь день ображають мене вороги мої , ті , хто з мене кепкує , заприсяглись проти мене ! і попіл я їм , немов хліб , а напої свої із плачем перемішую , через гнів Твій та лютість Твою , бо підняв був мене Ти та й кинув мене . . . Мої дні як похилена тінь , а я сохну , немов та трава ! А Ти , Господи , будеш повік пробувати , а пам'ять Твоя з роду в рід . Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном , бо час учинити йому милосердя , бо прийшов речінець , бо раби Твої покохали й каміння його , і порох його полюбили ! і будуть боятись народи Господнього Ймення , а всі земні царі слави Твоєї . Бо Господь побудує Сіона , появиться в славі Своїй . До молитви забутих звернеться Він , і молитви їхньої не осоромить . Запишеться це поколінню майбутньому , і народ , який створений буде , хвалитиме Господа , бо споглянув Він із високости святої Своєї , Господь зорив на землю з небес , щоб почути зідхання ув'язненого , щоб на смерть прирокованих визволити , щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні , а в Єрусалимі про славу Його , коли разом зберуться народи й держави служити Господеві . Мою силу в дорозі Він виснажив , дні мої скоротив . . . Я кажу : Боже мій , не бери Ти мене в половині днів моїх ! Твої роки на вічні віки . Колись землю Ти був заклав , а небо то чин Твоїх рук , позникають вони , а Ти будеш стояти . . . і всі вони , як одежа , загинуть , Ти їх зміниш , немов те вбрання , і минуться вони . . . Ти ж Той Самий , а роки Твої не закінчаться ! Сини Твоїх рабів будуть жити , а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм ! Давидів . Благослови , душе моя , Господа , і все нутро моє святе Ймення Його ! Благослови , душе моя , Господа , і не забувай за всі добродійства Його ! Всі провини Твої Він прощає , всі недуги твої вздоровляє . Від могили життя твоє Він визволяє , Він милістю та милосердям тебе коронує . Він бажання твоє насичає добром , відновиться , мов той орел , твоя юність ! Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних . Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві , діла Свої дітям ізраїлевим . Щедрий і милосердний Господь , довготерпеливий і многомилостивий . Не завжди на нас ворогує , і не навіки заховує гнів . Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами , і відплачує нам не за провинами нашими . Бо як високо небо стоїть над землею , велика така Його милість до тих , хто боїться Його , як далекий від заходу схід , так Він віддалив від нас наші провини ! Як жалує батько дітей , так Господь пожалівся над тими , хто боїться Його , бо знає Він створення наше , пам'ятає , що ми порох : чоловік як трава дні його , немов цвіт польовий так цвіте він , та вітер перейде над ним і немає його , і вже місце його не пізнає його . . . А милість Господня від віку й до віку на тих , хто боїться Його , і правда Його над синами синів , що Його заповіта додержують , і що пам'ятають накази Його , щоб виконувати їх ! Господь міцно поставив на Небі престола Свого , а Царство Його над усім володіє . Благословіть Господа , Його Анголи , велетні сильні , що виконуєте Його слово , щоб слухати голосу слів Його ! Благословіть Господа , усі сили небесні Його , слуги Його , що чините волю Його ! Благословіть Господа , всі діла Його , на всіх місцях царювання Його ! Благослови , душе моя , Господа ! Благослови , душе моя , Господа ! Господи , Боже мій , Ти вельми великий , зодягнувся Ти в велич та в славу ! Зодягає Він світло , як шати , небеса простягає , немов би завісу . Він ставить на водах палати Свої , хмари кладе за Свої колесниці , ходить на крилах вітрових ! Він чинить вітри за Своїх посланців , палючий огонь за Своїх слуг . Землю Ти вґрунтував на основах її , щоб на вічні віки вона не захиталась , безоднею вкрив Ти її , немов шатою . Стала вода над горами , від погрози Твоєї вона втекла , від гуркоту грому Твого побігла вона , виходить на гори та сходить в долини , на місце , що Ти встановив був для неї . Ти границю поклав , щоб її вона не перейшла , щоб вона не вернулася землю покрити . Він джерела пускає в потоки , що пливуть між горами , напувають вони всю пільну звірину , ними дикі осли гасять спрагу свою . Птаство небесне над ними живе , видає воно голос з-посеред галузок . Він напоює гори з палаців Своїх , із плоду чинів Твоїх земля сититься . Траву для худоби вирощує , та зеленину для праці людині , щоб хліб добувати з землі , і вино , що серце людині воно звеселяє , щоб більш від оливи блищало обличчя , і хліб , що серце людині зміцняє . Насичуються Господні дерева , ті кедри ливанські , що Ти насадив , що там кубляться птахи , бузько , кипариси мешкання його . Гори високі для диких козиць , скелі сховище скельним звіринам . і місяця Він учинив для означення часу , сонце знає свій захід . Темноту Ти наводиш і ніч настає , в ній порушується вся звірина лісна , ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи . Сонце ж засвітить вони повтікають , та й кладуться по норах своїх . Людина виходить на працю свою , й на роботу свою аж до вечора . Які то численні діла Твої , Господи , Ти мудро вчинив їх усіх , Твого творива повна земля ! Ось море велике й розлогошироке , там повзюче , й числа їм немає , звірина мала та велика ! Ходять там кораблі , там той левіятан , якого створив Ти , щоб бавитися йому в морі . Вони всі чекають Тебе , щоб Ти часу свого поживу їм дав . Даєш їм збирають вони , руку Свою розкриваєш добром насичаються . Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані , забираєш їм духа вмирають вони , та й вертаються до свого пороху . Посилаєш Ти духа Свого вони творяться , і Ти відновляєш обличчя землі . Нехай буде слава Господня навіки , хай ділами Своїми радіє Господь ! Він погляне на землю й вона затремтить , доторкнеться до гір і димують вони ! Я буду співати Господеві в своєму житті , буду грати для Бога мого , аж поки живу ! Буде приємна Йому моя мова , я Господом буду радіти ! Нехай згинуть грішні з землі , а безбожні немає вже їх ! Благослови , душе моя , Господа ! Алілуя ! Дякуйте Господу , кличте ім'я Його , серед народів звіщайте про чини Його ! Співайте Йому , грайте Йому , говоріть про всі чуда Його ! Хваліться святим Його Йменням , хай тішиться серце шукаючих Господа ! Пошукуйте Господа й силу Його , лице Його завжди шукайте ! Пам'ятайте про чуда Його , які Він учинив , про ознаки Його та про присуди уст Його , ви , насіння Авраама , раба Його , сини Яковові , вибранці Його ! Він Господь , Бог наш , по цілій землі Його присуди ! Він пам'ятає навіки Свого заповіта , те слово , яке наказав був на тисячу родів , що склав Він його з Авраамом , і присягу Свою для ісака . Він поставив її за Закона для Якова , ізраїлеві заповітом навіки , говорячи : Я дам тобі Край ханаанський , частину спадщини для вас ! Тоді їх було невелике число , нечисленні були та приходьки на ній , і ходили вони від народу до народу , від царства до іншого люду . Не дозволив нікому Він кривдити їх , і за них Він царям докоряв : Не доторкуйтеся до Моїх помазанців , а пророкам Моїм не робіте лихого ! і покликав Він голод на землю , всяке хлібне стебло поламав . Перед їхнім обличчям Він мужа послав , за раба Йосип проданий був . Кайданами мучили ноги його , залізо пройшло в його тіло , аж до часу виповнення слова Його , слово Господнє його було виявило . Цар послав і його розв'язав , володар народів і його був звільнив . Він настановив його паном над домом своїм , і володарем над усім маєтком своїм , щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй , а старших його умудряв . і ізраїль прибув до Єгипту , і Яків замешкав у Хамовім краї . А народ Свій Він сильно розмножив , і зробив був ряснішим його від його ворогів . Він перемінив їхнє серце , щоб народа Його ненавиділи , щоб брались на хитрощі проти рабів Його . Він послав був Мойсея , Свого раба , Аарона , що вибрав його , вони положили були серед них Його речі знаменні , та чуда у Хамовім краї . Він темноту наслав і потемніло , і вони не противились слову Його . Він перемінив їхню воду на кров , і вморив їхню рибу . Їхній край зароївся був жабами , навіть в покоях царів їхніх . Він сказав й прибули рої мух , воші в цілому обширі їхньому . Він градом зробив їхній дощ , палючий огонь на їхню землю . і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє , і деревину на обширі їхньому повиломлював . Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку , усю ярину в їхнім краї пожерла , і плід землі їхньої з'їла . і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї , початок усякої їхньої сили . і Він випровадив їх у сріблі та в золоті , і серед їхніх племен не було , хто б спіткнувся . Єгипет радів , коли вийшли вони , бо страх перед ними напав був на них . Він хмару простяг на заслону , а огонь на освітлення ночі . Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав , і хлібом небесним Він їх годував . Відчинив був Він скелю й линула вода , потекли були ріки в пустинях , бо Він пам'ятав за святе Своє слово , за Авраама , Свого раба . і Він з радістю вивів народ Свій , зо співом вибранців Своїх , і їм землю народів роздав , і посіли вони працю людів , щоб виконували Його заповіді , та закони Його берегли ! Алілуя ! Алілуя ! Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! Хто розкаже про велич Господню , розповість усю славу Його ? Блаженні , хто держиться права , хто чинить правду кожного часу ! Згадай мене , Господи , в ласці Своїй до народу Свого , відвідай мене спасінням Своїм , щоб побачити добре вибранців Твоїх , щоб я тішився радощами Твого народу , і хвалився зо спадком Твоїм ! Ми згрішили з батьками своїми , скривили , неправдиве чинили . . . Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті , многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем , над морем Червоним . Та Він ради Ймення Свого їх спас , щоб виявити Свою силу . Він кликнув на море Червоне і висохло , і Він їх повів через морські глибини , немов по пустині ! . . . і Він спас їх з руки неприятеля , визволив їх з руки ворога , і закрила вода супротивників їхніх , жоден з них не зостався ! Тоді то в слова Його ввірували , виспівували Йому славу . Та скоро забули вони Його чин , не чекали поради Його , і палали в пустині жаданням , і Бога в пустині ізнов випробовували , і Він їхнє жадання їм дав , але худість послав в їхню душу . . . Та Мойсею позаздрили в таборі , й Ааронові , святому Господньому . Розкрилась земля і Датана поглинула , Авіронові збори накрила , і огонь запалав на їхніх зборах , і полум'я те попалило безбожних . . . Зробили тельця на Хориві , і били поклони бовванові вилитому , і змінили вони свою славу на образ вола , що траву пожирає , забули про Бога , свого Спасителя , що велике в Єгипті вчинив , у землі Хамовій чуда , страшні речі над морем Червоним . . . і сказав Він понищити їх , коли б не Мойсей , вибранець Його , що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів , щоб не шкодив ! Погордили землею жаданою , не повірили слову Його , і ремствували по наметах своїх , неслухняні були до Господнього голосу . і Він підійняв Свою руку на них , щоб їх повалити в пустині , і щоб повалити їхнє потомство посеред народів , та щоб розпорошити їх по країнах ! і служили Ваалові пеорському , й їли вони жертви мертвих , і ділами своїми розгнівали Бога , тому вдерлась зараза між них ! і встав тоді Пінхас та й розсудив , і зараза затрималась , і йому пораховано в праведність це , з роду в рід аж навіки . і розгнівали Бога вони над водою Меріви , і через них стало зле для Мойсея , бо духа його засмутили , і він говорив нерозважно устами своїми . . . Вони не познищували тих народів , що Господь говорив їм про них , і помішались з поганами , та їхніх учинків навчились . і божищам їхнім служили , а ті пасткою стали для них . . . і приносили в жертву синів своїх , а дочок своїх демонам , і кров чисту лили , кров синів своїх і дочок своїх , що їх у жертву приносили божищам ханаанським . і через кривавий переступ земля посквернилась , і стали нечисті вони через учинки свої , і перелюб чинили ділами своїми . . . і проти народу Свого запалав гнів Господній , і спадок Його Йому став огидним , і віддав їх у руку народів , і їхні ненависники панували над ними , і їхні вороги їх гнобили , і вони впокорилися під їхню руку . . . Багато разів Він визволював їх , але вони вперті були своїм задумом , і пригноблено їх через їхню провину ! Та побачив Він їхню тісноту , коли почув їхні благання , і Він пригадав їм Свого заповіта , і пожалував був за Своєю великою милістю , і збудив милосердя до них між усіма , що їх полонили ! Спаси нас , о Господи , Боже наш , і нас позбирай з-між народів , щоб дякувати Йменню святому Твоєму , щоб Твоєю хвалитися славою ! Благословенний Господь , Бог ізраїлів звіку й навіки ! і ввесь народ нехай скаже : Амінь ! Алілуя ! Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! хай так скажуть ті всі , що Господь урятував їх , що визволив їх з руки ворога , і з країв їх зібрав , від сходу й заходу , від півночі й моря ! Блудили вони по пустині дорогою голою , осілого міста не знаходили , голодні та спрагнені , і в них їхня душа омлівала . . . і в недолі своїй вони Господа кликали , і Він визволяв їх від утисків їхніх ! і Він їх попровадив дорогою простою , щоб до міста осілого йшли . Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його , та за чуда Його синам людським , бо наситив Він спрагнену душу , а душу голодну наповнив добром ! Ті , хто перебував був у темряві та в смертній тіні , то в'язні біди та заліза , бо вони спротивлялися Божим словам , і відкинули раду Всевишнього . Та Він упокорив їхнє серце терпінням , спіткнулись вони і ніхто не поміг , і в недолі своїй вони Господа кликали , і Він визволяв їх від утисків їхніх ! і Він вивів їх з темряви й мороку , їхні ж кайдани сторощив . Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його , та за чуда Його синам людським , бо Він поламав мідні двері , і засуви залізні зрубав ! Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня . Душа їхня від усякої їжі відверталася , і дійшли вони аж до брам смерти , і в недолі своїй вони Господа кликали , і Він визволяв їх від утисків їхніх , Він послав Своє слово та їх уздоровив , і їх урятував з їхньої хвороби ! Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським , і хай жертви подяки приносять , і хай розповідають зо співом про чини Його ! Ті , хто по морю пливе кораблями , хто чинить зайняття своє на великій воді , вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині ! Він скаже і буря зривається , і підносяться хвилі Його , до неба вони підіймаються , до безодні спадають , у небезпеці душа їхня хвилюється ! Вони крутяться й ходять вперед та назад , як п'яний , і вся їхня мудрість бентежиться ! Та в недолі своїй вони Господа кликали , і Він визволяв їх від утисків їхніх ! Він змінює бурю на тишу , і стихають їхні хвилі , і раділи , що втихли вони , і Він їх привів до бажаної пристані . Нехай же подяку складуть Господеві за милість , та за чуда Його синам людським ! Нехай величають Його на народньому зборі , і нехай вихваляють Його на засіданні старших ! Він обертає річки в пустиню , а водні джерела на суходіл , плодючу землю на солончак через злобу мешканців її . Він пустиню обертає в водне болото , а землю суху в джерело , і голодних садовить Він там , а вони ставлять місто на мешкання , і поля засівають , і виноградники садять , і отримують плід урожаю ! і благословляє Він їх , і сильно розмножуються , і одержують плід урожаю ! Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку . Виливає Він ганьбу на можних , і блудять вони без дороги в пустині , а вбогого Він підіймає з убозтва , і розмножує роди , немов ту отару . Це бачать правдиві й радіють , і закриває уста свої всяке безправ'я . Хто мудрий , той все це завважить , і познають вони милосердя Господнє ! Пісня . Псалом Давидів . Моє серце зміцнилося , Боже , я буду співати та славити разом з своєю хвалою ! Збудися ж ти , арфо та цитро , я буду будити досвітню зорю ! Я буду Тебе вихваляти , о Господи , серед народів , і буду співати Тобі між племенами , бо більше від неба Твоє милосердя , а правда Твоя аж до хмар ! Піднесися ж , о Боже , над небо , а слава Твоя над усією землею ! Щоб любі Твої були визволені , Своєю правицею допоможи й обізвися до нас ! У святині Своїй Бог промовив : Нехай Я звеселюся , розділю Я Сихем , і долину Суккотську поміряю . Належить Мені Ґілеад , і Мені Манасія , а Єфрем охорона Моєї голови , Юда берло Моє . Моав то мідниця Мого миття , на Едом узуттям Своїм кину , над Филистеєю буду погукувати ! Хто мене запровадить до міста твердинного , хто до Едому мене приведе ? Хіба ж Ти покинув нас , Боже , і серед нашого війська не вийдеш вже , Боже ? Подай же нам поміч на ворога , людська бо поміч марнота ! Ми мужність покажемо в Бозі , і Він потопче противників наших ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Боже слави моєї , не будь мовчазливий , бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві , язиком неправдивим говорять зо мною ! і вони оточили мене словами ненависти , і без причини на мене воюють , обмовляють мене за любов мою , а я молюся за них , вони віддають мені злом за добро , і ненавистю за любов мою ! Постав же над ним нечестивого , і по правиці його сатана нехай стане ! Як буде судитись нехай вийде винним , молитва ж його бодай стала гріхом ! Нехай дні його будуть короткі , хай інший маєток його забере ! Бодай діти його стали сиротами , а жінка його удовою ! і хай діти його все мандрують та жебрають , і нехай вони просять у тих , хто їх руйнував ! Бодай їм тенета розставив лихвар на все , що його , і нехай розграбують чужі його працю ! Щоб до нього ніхто милосердя не виявив , і бодай не було його сиротам милости ! Щоб на знищення стали нащадки його , бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє ! Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа , і хай не стирається гріх його матері ! Нехай будуть вони перед Господом завжди , а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять , ворог бо не пам'ятав милосердя чинити , і напастував був людину убогу та бідну , та серцем засмучену , щоб убивати її ! Полюбив він прокляття , бодай же на нього воно надійшло ! і не хотів благословення , щоб воно віддалилось від нього ! Зодягнув він прокляття , немов свою одіж , просякло воно , як вода , в його нутро , та в кості його , мов олива ! Бодай воно стало йому за одежу , в яку зодягнеться , і за пояс , що завжди він ним підпережеться ! Це заплата від Господа тим , хто мене обмовляє , на душу мою наговорює зло ! А Ти Господи , Владико , зо мною зроби ради Ймення Свого , що добре Твоє милосердя , мене порятуй , бо я вбогий та бідний , і зранене серце моє в моїм нутрі ! . . . Я ходжу , мов та тінь , коли хилиться день , немов сарана я відкинений ! Коліна мої знесилилися з посту , і вихудло тіло моє з недостачі оливи , і я став для них за посміховище , коли бачать мене , головою своєю хитають . . . Поможи мені , Господи , Боже мій , за Своїм милосердям спаси Ти мене ! і нехай вони знають , що Твоя це рука , що Ти , Господи , все це вчинив ! Нехай проклинають вони , Ти ж поблагослови ! Вони повстають , та нехай засоромлені будуть , а раб Твій радітиме ! Хай зодягнуться ганьбою ті , хто мене обмовляє , і хай вони сором свій вдягнуть , як шату ! Я устами своїми хвалитиму голосно Господа , і між багатьма Його славити буду , бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих , хто осуджує душу його ! Псалом Давидів . Промовив Господь Господеві моєму : Сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм ! Господь із Сіону пошле берло сили Своєї , пануй Ти поміж ворогами Своїми ! Народ Твій готовий у день військового побору Твого , в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе , немов та роса , Твоя молодість . Поклявся Господь , і не буде жаліти : Ти священик навіки за чином Мелхиседековим . По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого , Він буде судити між народами , землю виповнить трупами , розторощить Він голову в краї великім . . . Буде пити з струмка на дорозі , тому то підійме Він голову ! Алілуя ! Буду славити Господа з повного серця , в колі праведних та на згромадженні ! Великі Господні діла , вони пожадані для всіх , хто їх любить ! Його діло краса та величність , а правда Його пробуває навіки ! Він пам'ятку чудам Своїм учинив , милостивий та щедрий Господь ! Поживу дає Він для тих , хто боїться Його , заповіта Свого пам'ятає повік ! Силу чинів Своїх об'явив Він народові Своєму , щоб спадщину народів їм дати . Діла рук Його правда та право , всі накази Його справедливі , вони кріпкі на вічні віки , вони зроблені вірністю і правотою ! Послав Він Своєму народові визволення , заповіта Свого поставив навіки , святе та грізне Його Ймення ! Початок премудрости страх перед Господом , добрий розум у тих , хто виконує це , Його слава навіки стоїть ! Алілуя ! Блажен муж , що боїться Господа , що заповіді Його любить ! Буде сильним насіння його на землі , буде поблагословлений рід безневинних ! Багатство й достаток у домі його , а правда його пробуває навіки ! Світло сходить у темряві для справедливих , Він ласкавий , і милостивий , і праведний ! Добрий муж милостивий та позичає , удержує справи свої справедливістю , і навіки він не захитається , у вічній пам'яті праведний буде ! Не боїться він звістки лихої , його серце міцне , надію складає на Господа ! Уміцнене серце його не боїться , бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми ! Він щедро убогим дає , його правда навіки стоїть , його ріг підіймається в славі ! Це бачить безбожний та гнівається , скрегоче зубами своїми та тане . . . Бажання безбожних загине ! Алілуя ! Хваліте , Господні раби , хваліть ім'я Господа ! Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки ! Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я ! Господь підіймається над усі народи , Його слава понад небеса ! Хто подібний до Господа , нашого Бога , що мешкає на висоті , та знижується , щоб побачити те , що на небесах і на землі ? Бідаря Він підводить із пороху , зо сміття підіймає нужденного , щоб його посадити з вельможними , з вельможними люду Його ! Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей ! Алілуя ! Як виходив ізраїль з Єгипту , від народу чужого дім Яковів , Юда став за святиню Йому , а ізраїль Його пануванням ! Побачило море все це і побігло , Йордан повернувся назад ! Гори скакали , немов баранці , а пагірки немов ті ягнята ! Що тобі , море , що ти втікаєш ? Йордане , що ти повернувся назад ? Чого скачете , гори , немов баранці , а пагірки мов ті ягнята ? Тремти , земле , перед Господнім лицем , перед лицем Бога Якова , що скелю обертає в озеро водне , а кремінь на водне джерело ! Не нам , Господи , не нам , але Йменню Своєму дай славу за милість Твою , за правду Твою ! Пощо мають казати народи : Де ж то їхній Бог ? А Бог наш на небі , усе , що хотів , учинив . Їхні божки срібло й золото , діло рук людських : вони мають уста й не говорять , очі мають вони і не бачать , мають уші й не чують , мають носа й без нюху , мають руки та не дотикаються , мають ноги й не ходять , своїм горлом вони не говорять ! Нехай стануть такі , як вони , ті , хто їх виробляє , усі , хто надію на них покладає ! ізраїлю , надію складай лиш на Господа : Він їм поміч та щит їм ! Аароновий доме , надійтесь на Господа : Він їм поміч та щит їм ! Ті , що Господа боїтеся , надійтесь на Господа : Він їм поміч та щит їм ! Господь пам'ятає про нас , нехай поблагословить ! Нехай поблагословить ізраїлів дім , нехай поблагословить Він дім Ааронів ! Нехай поблагословить Він тих , хто має до Господа страх , малих та великих ! Нехай вас розмножить Господь , вас і ваших дітей ! Благословенні ви в Господа , що вчинив небо й землю ! Небо , небо для Господа , а землю віддав синам людським ! Не мертві хвалитимуть Господа , ані ті всі , хто сходить у місце мовчання , а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки ! Алілуя ! Люблю я Господа , бо Він почув голос мій у благаннях моїх , бо Він нахилив Своє ухо до мене , і я кликатиму в свої дні ! Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу , нещастя та смуток знайшов я ! А я в ім'я Господа кличу : О Господи , визволи ж душу мою ! Господь милостивий та справедливий , і наш Бог милосердний ! Пильнує Господь недосвідчених , став я нужденний , та Він допоможе мені ! Вернися , о душе моя , до свого відпочинку , бо Господь робить добре тобі , бо від смерти Ти визволив душу мою , від сльози моє око , ногу мою від спотикання . Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих ! Я вірив , коли говорив : Я сильно пригнічений ! Я сказав був у поспіху : Кожна людина говорить неправду ! Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені ? Я чашу спасіння прийму , і прикличу Господнє ім'я ! Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його ! Дорога в очах Господа смерть богобійних Його ! О Господи , я бо Твій раб , я Твій раб , син Твоєї невільниці , Ти кайдани мої розв'язав ! Я жертву подяки Тобі принесу , і Господнім ім'ям буду кликати ! Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його , на подвір'ях Господнього дому , посеред тебе , о Єрусалиме ! Алілуя ! Хваліть Господа , всі племена , прославляйте Його , всі народи , бо зміцнилось Його милосердя над нами , а правда Господня навіки ! Алілуя ! Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! Нехай скаже ізраїль , бо навіки Його милосердя ! Нехай скаже дім Ааронів , бо навіки Його милосердя ! Нехай скажуть ті , хто боїться Господа , бо навіки Його милосердя ! У тісноті я кликав до Господа , і простором озвався до мене Господь ! Зо мною Господь не боюся нікого , що зробить людина мені ? Господь серед тих , що мені помагають , і побачу загибіль своїх ненависників . Краще вдаватись до Господа , ніж надіятися на людину , краще вдаватись до Господа , ніж надіятися на вельможних ! Всі народи мене оточили , я ж Господнім ім'ям їх понищив ! Оточили мене й обступили мене , я ж Господнім ім'ям їх понищив ! Оточили мене немов бджоли , та погасли вони , як терновий огонь , я бо Господнім ім'ям їх понищив ! Дошкульно попхнув ти мене на падіння , та Господь спас мене ! Господь моя сила та пісня , і став Він спасінням мені ! Голос співу й спасіння в наметах між праведників : Господня правиця виконує чуда ! Правиця Господня підноситься , правиця Господня виконує чуда ! Не помру , але житиму , і буду звіщати про чини Господні ! Покарати мене покарав був Господь , та смерти мені не завдав . Відчиніте мені брами правди , я ними ввійду , буду славити Господа ! Це брама Господня , праведники в неї входять . Я буду хвалити Тебе , бо озвався до мене , і став Ти спасінням мені ! Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем , від Господа сталося це , і дивне воно в очах наших ! Це день , що його створив Господь , радіймо та тішмося в нім ! Просимо , Господи , спаси ! Просимо , Господи , пощасти ! Благословен , хто гряде у Господнє ім'я ! Благословляємо вас із Господнього дому ! Господь Бог , і засяяв Він нам . Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника ! Ти мій Бог , і я буду Тебе прославляти , мій Боже , я буду Тебе величати ! Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! Блаженні непорочні в дорозі , що ходять Законом Господнім ! Блаженні , хто держить свідоцтва Його , хто шукає Його всім серцем , і хто кривди не робить , хто ходить путями Його ! Ти видав накази Свої , щоб виконувати пильно . Коли б же дороги мої були певні , щоб держатись Твоїх постанов , не буду тоді засоромлений я , як буду дивитись на всі Твої заповіді ! Щирим серцем я буду Тебе прославляти , як навчуся законів Твоїх справедливих . Я буду держатись Твоїх постанов , не кидай же зовсім мене ! Чим додержить юнак у чистоті свою стежку ? Як держатиметься Твоїх слів ! Цілим серцем своїм я шукаю Тебе , не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей ! Я в серці своїм заховав Твоє слово , щоб мені не грішити проти Тебе . Благословен єси , Господи , навчи мене постанов Своїх ! Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх . З дороги свідоцтв Твоїх радію я , як маєтком великим . Про накази Твої розмовлятиму я , і на стежки Твої буду дивитись . Я буду радіти Твоїми постановами , слова Твого не забуду ! Своєму рабові пощасти , щоб я жив , і я буду держатися слова Твого ! Відкрий мої очі , і хай чуда Закону Твого я побачу ! На землі я приходько , Своїх заповідей не ховай Ти від мене ! Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу . . . Насварив Ти проклятих отих гордунів , що вхиляються від Твоїх заповідей . Відверни Ти від мене зневагу та сором , бо держуся свідоцтв Твоїх я ! Теж вельможі сидять та на мене змовляються , та Твій раб про постанови Твої розмовляє , і свідоцтва Твої то потіха моя , то для мене дорадники ! Душа моя гнеться до пороху , за словом Своїм оживи Ти мене ! Про дороги свої я казав , і почув Ти мене , навчи Ти мене постанов Своїх ! Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх , і про чуда Твої я звіщатиму . Розпливає зо смутку душа моя , постав мене згідно зо словом Своїм ! Дорогу неправди від мене відсунь , і дай мені з ласки Своєї Закона ! Я вибрав путь правди , закони Твої біля себе поставив . До свідоцтв Твоїх я приєднався , Господи , не посором же мене ! Буду бігти шляхом Твоїх заповідей , бо пошириш Ти серце моє . Путь Своїх постанов покажи мені , Господи , і я буду держатись її до кінця ! Дай мені зрозуміти , і нехай я держуся Закону Твого , і всім серцем я буду триматись його ! Провадь мене стежкою Твоїх заповідей , бо в ній я знайшов уподобу . Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх , а не до користи . Відверни мої очі , щоб марноти не бачили , на дорозі Своїй оживи Ти мене ! Для Свого раба сповни слово Своє , що на страх Твій воно . Відверни Ти від мене зневагу , якої боюся , бо добрі закони Твої . Ось я прагну наказів Твоїх , оживи мене правдою Своєю ! і хай зійде на мене , о Господи , милість Твоя , спасіння Твоє , згідно з словом Твоїм , і нехай відповім я тому , хто словом ганьбить мене , бо надіюсь на слово Твоє ! і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи , бо я жду Твоїх присудів ! А я буду держатися завжди Закону Твого , на вічні віки ! і буду ходити в широкості , бо наказів Твоїх я шукаю . і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої , й не зазнаю я сорому ! і буду я розкошувати Твоїми заповідями , бо їх полюбив , і я руки свої простягну до Твоїх заповідей , бо їх полюбив , і буду роздумувати про Твої постанови ! Пам'ятай про те слово Своєму рабові , що його наказав Ти чекати мені . Це розрада моя в моїм горі , як слово Твоє оживляє мене . Гордуни насміхалися з мене занадто , та я не відступив від Закону Твого ! Твої присуди я пам'ятаю відвіку , о Господи , і радію ! Буря мене обгорнула через нечестивих , що Закона Твого опускають ! Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки . Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє , Господи , і держуся Закону Твого ! Оце сталось мені , бо наказів Твоїх я держуся . Я сказав : Моя доля , о Господи , щоб держатись мені Твоїх слів . Я благаю Тебе цілим серцем : Учини мені милість за словом Своїм ! Я розважив дороги свої , й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув . Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді . Тенета безбожних мене оточили , та я не забув про Закона Твого . Опівночі встаю я , щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї . Я приятель всім , хто боїться Тебе , й хто накази Твої береже ! Милосердя Твого , о Господи , повна земля , навчи Ти мене Своїх постанов ! Ти з рабом Своїм добре зробив , Господи , за словом Своїм . Навчи мене доброго розуму та познавання , бо в заповіді Твої вірую я ! Доки я не страждав , блудив був , та тепер я держусь Твого слова . Ти добрий , і чиниш добро , навчи Ти мене Своїх постанов ! Гордуни вимишляють на мене неправду , а я цілим серцем держуся наказів Твоїх . Зробилось нечуле , як лій , їхнє серце , а я розкошую з Закону Твого . Добре мені , що я змучений був , щоб навчитися Твоїх постанов ! Ліпший для мене Закон Твоїх уст , аніж тисячі золота й срібла . Руки Твої створили мене й збудували мене , подай мені розуму , й хай я навчусь Твоїх заповідей ! Хто боїться Тебе , ті побачать мене та й зрадіють , бо я Твого слова чекаю ! Знаю я , Господи , що справедливі були Твої присуди , і справедливо мене понижав Ти . Нехай буде милість Твоя на розраду мені , за словом Твоїм до Свого раба . Нехай зійде на мене Твоє милосердя , й я житиму , бо Закон Твій розрада моя . Нехай гордуни посоромлені будуть , бо робили нечесно , а я буду роздумувати про накази Твої . До мене повернуться ті , хто боїться Тебе , і пізнають свідоцтва Твої . Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах , щоб я не посоромився ! Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм , чекаю я слова Твого ! За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають : Коли Ти потішиш мене ? . . . Хоч я став , як той міх у диму , та Твоїх постанов не забув . Скільки днів для Твого раба ? Коли присуда зробиш моїм переслідникам ? Гордуни покопали були мені ями , що не за Законом Твоїм . Усі Твої заповіді справедливі ; неправдиво мене переслідують , допоможи Ти мені ! Малощо не погубили мене на землі , та я не покинув наказів Твоїх ! Оживи Ти мене за Своїм милосердям , і я буду триматися свідчення уст Твоїх ! Навіки , о Господи , слово Твоє в небесах пробуває . З роду в рід Твоя правда ; Ти землю поставив і стала вона , усі за Твоїми судами сьогодні стоять , бо раби Твої всі . Коли б не Закон Твій , розрада моя , то я був би загинув в недолі своїй ! Я повік не забуду наказів Твоїх , бо Ти ними мене оживляєш . Твій я , спаси Ти мене , бо наказів Твоїх я шукаю ! Чекають безбожні забити мене , а я про свідоцтва Твої розважаю . Я бачив кінець усього досконалого , але Твоя заповідь вельми широка ! Як я кохаю Закона Твого , цілий день він розмова моя ! Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів , вона бо навіки моя ! Я став розумніший за всіх своїх учителів , бо свідоцтва Твої то розмова моя ! Став я мудріший за старших , бо держуся наказів Твоїх ! Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої , щоб держатися слова Твого . Я не ухиляюся від Твоїх присудів , Ти бо навчаєш мене . Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння , солодше від меду воно моїм устам ! Від наказів Твоїх я мудріший стаю , тому то ненавиджу всяку дорогу неправди ! Для моєї ноги Твоє слово світильник , то світло для стежки моєї . Я присяг і дотримаю , що буду держатися присудів правди Твоєї . Перемучений я аж занадто , за словом Своїм оживи мене , Господи ! Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх , Господи , і навчи Ти мене Своїх присудів ! У небезпеці душа моя завжди , але я Закону Твого не забув . Безбожні поставили пастку на мене , та я не зблудив від наказів Твоїх . Я навіки свідоцтва Твої вспадкував , бо вони радість серця мого . Я серце своє нахилив , щоб чинити Твої постанови , повік , до кінця . Сумнівне ненавиджу я , а Закона Твого покохав . Ти моя охорона та щит мій , чекаю я слова Твого . Відступіться від мене , злочинці , і я буду держатися заповідей мого Бога ! За словом Своїм підіпри Ти мене , і я житиму , і в надії моїй не завдай мені сорому ! Підкріпи Ти мене і спасуся , і я буду дивитися завжди в Твої постанови ! Ти погорджуєш усіма , хто від Твоїх постанов відступає , бо хитрощі їхні неправда . Всіх безбожних землі відкидаєш , як жужель , тому покохав я свідоцтва Твої . Зо страху Твого моє тіло тремтить , й я боюсь Твоїх присудів ! Я право та правду чиню , щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам . Поручи Ти на добре Свого раба , щоб мене гордуни не гнобили . Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї . Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям , і навчи Ти мене Своїх постанов ! Я раб Твій , і зроби мене мудрим , і свідоцтва Твої буду знати ! Це для Господа час , щоб діяти : Закона Твого уневажнили . Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота . Тому всі накази Твої уважаю за слушні , а кожну дорогу неправди ненавиджу ! Чудові свідоцтва Твої , тому то душа моя держиться їх . Вхід у слова Твої світло дає , недосвідчених мудрими робить . Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю , бо чую жадобу до Твоїх заповідей . Обернися до мене та будь милостивий мені , Як чиниш Ти тим , хто кохає імення Твоє . Своїм словом зміцни мої кроки , і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові . Від людського утиску визволь мене , і нехай я держуся наказів Твоїх ! Хай засяє лице Твоє на Твого раба , і навчи Ти мене уставів Своїх ! Пливуть водні потоки з очей моїх , бо Твого Закону не додержують . . . Ти праведний , Господи , і прямі Твої присуди , бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду ! Нищить мене моя ревність , бо мої вороги позабували слова Твої . Вельми очищене слово Твоє , і Твій раб його любить . Я малий і погорджений , та не забуваю наказів Твоїх . Правда Твоя правда вічна , а Закон Твій то істина . Недоля та утиск мене обгорнули , але Твої заповіді моя розкіш ! Правда свідоцтв Твоїх вічна , подай мені розуму , й буду я жити ! Цілим серцем я кличу : почуй мене , Господи , і я буду держатись уставів Твоїх ! Я кличу до Тебе , спаси Ти мене , і я буду держатись свідоцтв Твоїх ! Світанок я випередив та й вже кличу , Твого слова чекаю . Мої очі сторожі нічні випереджують , щоб про слово Твоє розмовляти . Почуй же мій голос з Свого милосердя , о Господи , оживи Ти мене з Свого присуду ! Наближаться ті , що за чином ганебним ганяють , від Закону Твого далекі , та близький Ти , о Господи , а всі Твої заповіді справедливість ! Віддавна я знаю свідоцтва Твої , бо навіки Ти їх заклав ! Подивись на недолю мою та мене порятуй , бо я не забуваю Закону Твого ! Вступися за справу мою й мене визволи , за словом Своїм оживи Ти мене ! Від безбожних спасіння далеке , бо вони не шукають Твоїх постанов . Велике Твоє милосердя , о Господи , оживи Ти мене з Свого присуду ! Багато моїх переслідників та ворогів моїх , але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь ! Бачив я зрадників й бридився ними , бо не держать вони Твого слова . Подивися : люблю я накази Твої , за милосердям Своїм оживи мене , Господи ! Правда підвалина слова Твого , а присуди правди Твоєї навіки . Безневинно вельможі мене переслідують , та серце моє Твого слова боїться . Радію я словом Твоїм , ніби здобич велику знайшов . Я неправду ненавиджу й бриджуся нею , покохав я Закона Твого ! Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї . Мир великий для тих , хто кохає Закона Твого , і не мають вони спотикання . На спасіння Твоє я надіюся , Господи , і Твої заповіді виконую . Душа моя держить свідоцтва Твої , і я сильно люблю їх . Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх , бо перед Тобою мої всі дороги ! Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє , Господи , за словом Своїм подай мені розуму ! Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє , за словом Своїм мене визволь ! Нехай уста мої вимовляють хвалу , бо уставів Своїх Ти навчаєш мене . Хай язик мій звіщатиме слово Твоє , бо всі Твої заповіді справедливість . Нехай буде рука Твоя в поміч мені , бо я вибрав накази Твої . Я прагну спасіння Твого , о Господи , а Закон Твій то розкіш моя ! Хай душа моя буде жива , і хай славить Тебе , а Твій присуд нехай допоможе мені ! Я блукаю , немов та овечка загублена , пошукай же Свого раба , бо я не забув Твоїх заповідей ! . . . Пісня прочан . Я кликав до Господа в горі своїм , і Він мене вислухав , Господи , визволь же душу мою від губи неправдивої , від язика зрадливого ! Що Тобі дасть , або що для Тебе додасть лукавий язик ? Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям ! Горе мені , що замешкую в Мешеху , що живу із шатрами Кедару ! Довго душа моя перебувала собі разом з тими , хто ненавидить мир : я за мир , та коли говорю , то вони за війну ! Пісня прочан . Свої очі я зводжу на гори , звідки прийде мені допомога , мені допомога від Господа , що вчинив небо й землю ! Він не дасть захитатись нозі твоїй , не здрімає твій Сторож : оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів ! Господь то твій Сторож , Господь твоя тінь при правиці твоїй , удень сонце не вдарить тебе , ані місяць вночі ! Господь стерегтиме тебе від усякого зла , стерегтиме Він душу твою , Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки ! Пісня прочан . Давидова . Я радів , як казали мені : Ходімо до дому Господнього ! Ноги наші стояли в воротях Твоїх , Єрусалиме . Єрусалиме , збудований ти як те місто , що злучене разом , куди сходять племена , племена Господні , щоб свідчити ізраїлеві , щоб іменню Господньому дякувати ! Бо то там на престолах для суду сидять , на престолах дому Давидового . Миру бажайте для Єрусалиму : Нехай будуть безпечні , хто любить тебе ! Нехай буде мир у твоїх передмур'ях , безпека в палатах твоїх ! Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати : Мир тобі ! Ради дому Господа , нашого Бога , я буду шукати для тебе добра ! Пісня прочан . Свої очі я зводжу до Тебе , що на небесах пробуваєш ! Ото бо , як очі рабів до руки їх панів , як очі невільниці до руки її пані , отак наші очі до Господа , нашого Бога , аж поки не змилується Він над нами ! Помилуй нас , Господи , помилуй нас , бо погорди ми досить наситились ! Душа наша наситилась досить собі : від безпечних наруги , від пишних погорди ! . . . Пісня прочан . Давидова . Коли б не Господь , що був з нами нехай но ізраїль повість ! коли б не Господь , що був з нами , як повстала була на нас людина , то нас поковтали б живцем , коли розпалився на нас їхній гнів , то нас позаливала б вода , душу нашу потік перейшов би , душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода ! Благословенний Господь , що не дав нас на здобич для їхніх зубів ! Душа наша , як птах , урятувалась із сільця птахоловів , сільце розірвалось , а ми врятувались ! Наша поміч ув імені Господа , що вчинив небо й землю ! Пісня прочан . Ті , хто надію складає на Господа , вони як Сіонська гора , яка не захитається , яка буде стояти повік ! Єрусалим , гори круг нього , а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки ! Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних , щоб праведні не простягли своїх рук до неправди . Зроби ж , Господи , добре для добрих , та для простосердих ! Тих же , що збочують на свої манівці , нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями ! Мир на ізраїля ! Пісня прочан . Як вертався Господь із полоном Сіону , то були ми немов би у сні . . . Наші уста тоді були повні веселощів , а язик наш співання ! Казали тоді між народами : Велике вчинив Господь з ними ! Велике вчинив Господь з нами , були радісні ми ! Вернися ж із нашим полоном , о Господи , немов ті джерела , на південь ! Хто сіє з слізьми , зо співом той жне : все ходить та плаче , хто носить торбину насіння на посів , та вернеться з співом , хто носить снопи свої ! Пісня прочан . Соломонова . Коли дому Господь не будує , даремно працюють його будівничі при ньому ! Коли міста Господь не пильнує , даремно сторожа чуває ! Даремно вам рано вставати , допізна сидіти , їсти хліб загорьований , Він і в спанні подасть другові Своєму ! Діти спадщина Господнє , плід утроби нагорода ! Як стріли в руках того велетня , так і сини молоді : блаженний той муж , що сагайдака свого ними наповнив , не будуть такі посоромлені , коли в брамі вони говоритимуть із ворогами ! Пісня прочан . Блажен кожен , хто боїться Господа , хто ходить путями Його ! Коли труд своїх рук будеш їсти , блажен ти , і добре тобі ! Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна , твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові ! Оце так буде поблагословлений муж , що боїться він Господа ! Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону , і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя , і побачиш онуків своїх ! Мир на ізраїля ! Пісня прочан . Багато гнобили мене від юнацтва мого , нехай но ізраїль повість ! Багато гнобили мене від юнацтва мого , та мене не подужали ! Орали були на хребті моїм плугатарі , поклали вони довгі борозни , та Господь справедливий , Він шнури безбожних порвав ! Нехай посоромлені будуть , і хай повідступають назад усі ті , хто Сіона ненавидить ! Бодай стали вони , як трава на дахах , що всихає вона , поки виросте , що нею жмені своєї жнець не наповнить , ані оберемка свого в'язальник , і не скаже прохожий до них : Благословення Господнє на вас , благословляємо вас ім'ям Господа ! Пісня прочан . З глибини я взиваю до Тебе , о Господи : Господи , почуй же мій голос ! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого ! Якщо , Господи , будеш зважати на беззаконня , хто встоїть , Владико ? Бо в Тебе пробачення , щоб боятись Тебе . . . Я надіюсь на Господа , має надію душа моя , і на слово Його я вповаю . Виглядає душа моя Господа більш , ніж поранку сторожа , що до ранку вона стереже . Хай надію складає ізраїль на Господа , бо з Господом милість , і велике визволення з Ним , і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів ! Пісня прочан . Давидова . Господи , серце моє не пишнилось , і очі мої не підносились , і я не ганявсь за речами , що більші й дивніші над мене ! Таж я втихомирював і заспокоював душу свою , як дитя , від перс мами своєї відлучене , як дитина відлучена в мене душа моя ! Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки ! Пісня прочан . Згадай , Господи , про Давида , про всі його муки , що клявсь Господеві , присягався був Сильному Якова : Не ввійду я в намет свого дому , не зійду я на ложе постелі своєї , не дам сну своїм очам , дрімання повікам своїм , аж поки не знайду я для Господа місця , місця перебування для Сильного Якова ! Ось ми чули про Нього в Ефрафі , на Яарських полях ми знайшли Його . Увійдім же в мешкання Його , поклонімось підніжкові ніг Його ! Встань же Господи , йди до Свого відпочинку , Ти й ковчег сили Твоєї ! Священики Твої хай зодягнуться в правду , і будуть співати Твої богобійні ! Ради Давида , Свого раба , не відвертай лиця від Свого помазанця . Господь присягнув був Давидові правду , і не відступить від неї : Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм ! Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого , що його Я навчатиму їх , то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм ! Бо вибрав Сіона Господь , уподобав його на оселю Собі : То місце Мого відпочинку на вічні віки , пробуватиму тут , бо його уподобав , поживу його щедро благословлю , і хлібом убогих його нагодую ! Священиків його зодягну у спасіння , а його богобійні співатимуть радісно . Я там вирощу рога Давидового , для Свого помазанця вготую світильника , ворогів його соромом позодягаю , а на ньому корона його буде сяяти ! Пісня прочан . Давидова . Оце яке добре та гарне яке , щоб жити братам однокупно ! Воно як та добра олива на голову , що спливає на бороду , Ааронову бороду , що спливає на кінці одежі його ! Воно як хермонська роса , що спадає на гори Сіону , бо там наказав Господь благословення , повіквічне життя ! Пісня прочан . Поблагословіть оце Господа , всі раби Господні , що по ночах у домі Господньому ви стоїте ! Ваші руки здійміть до святині , і Господа благословіть ! Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь , що вчинив небо й землю ! Алілуя ! Хваліте Господнє ім'я , хваліте , Господні раби , що стоїте в домі Господньому , на подвір'ях дому нашого Бога ! Хваліть Господа , бо добрий Господь , співайте іменню Його , бо приємне воно , бо вибрав Господь собі Якова , ізраїля на власність Свою ! Знаю бо я , що Господь і Владика наш більший від богів усіх ! Все , що хоче Господь , те Він чинить на небі та на землі , на морях та по всяких глибинах ! Підіймає Він хмари від краю землі , блискавиці вчинив для дощу , випроваджує вітер з запасів Своїх . Він позабивав перворідних Єгипту , від людини аж до скотини . Він послав між Єгипет ознаки та чуда , на фараона і на рабів всіх його . Він уразив багато народів , і потужних царів повбивав : Сигона , царя амореян , і Оґа , Башану царя , та всіх ханаанських царів . і Він дав їхню землю спадщиною , на спадок ізраїлеві , Своєму народові . Господи , Ймення Твоє віковічне , Господи , пам'ять Твоя з роду в рід ! Бо буде судити Господь Свій народ , та змилосердиться Він над Своїми рабами . Божки людів то срібло та золото , діло рук людських : вони мають уста й не говорять , очі мають вони і не бачать , мають уші й не чують , в їхніх устах нема віддиху ! Нехай стануть такі , як вони , ті , хто їх виробляє , усі , хто надію на них покладає ! Доме ізраїлів , благословіть Господа ! Аароновий доме , благословіть Господа ! Доме Левіїв , благословіть Господа ! Хто боїться Господа , благословіть Господа ! Благословенний Господь від Сіону , що мешкає в Єрусалимі ! Алілуя ! Дякуйте Господу , добрий бо Він , бо навіки Його милосердя ! Дякуйте Богу богів , бо навіки Його милосердя ! Дякуйте Владиці владик , бо навіки Його милосердя ! Тому , хто чуда великі Єдиний вчиняє , бо навіки Його милосердя ! Хто розумом небо вчинив , бо навіки Його милосердя ! Хто землю простяг над водою , бо навіки Його милосердя ! Хто світила великі вчинив , бо навіки Його милосердя ! сонце , щоб вдень панувало воно , бо навіки Його милосердя ! місяця й зорі , щоб вони панували вночі , бо навіки Його милосердя ! Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних , бо навіки Його милосердя ! і ізраїля вивів з-між них , бо навіки Його милосердя ! рукою міцною й раменом простягненим , бо навіки Його милосердя ! Хто море Червоне розтяв на частини , бо навіки Його милосердя ! і серед нього ізраїля перепровадив , бо навіки Його милосердя ! і фараона та війська його вкинув у море Червоне , бо навіки Його милосердя ! Хто провадив народ Свій в пустині , бо навіки Його милосердя ! Хто великих царів повбивав , бо навіки Його милосердя ! і потужних царів перебив , бо навіки Його милосердя ! Сигона , царя амореян , бо навіки Його милосердя ! і Оґа , Башану царя , бо навіки Його милосердя ! і Хто землю їхню дав на спадщину , бо навіки Його милосердя ! на спадок ізраїлеві , Своєму рабові , бо навіки Його милосердя ! Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім , бо навіки Його милосердя ! і від ворогів наших визволив нас , бо навіки Його милосердя ! Хто кожному тілові хліба дає , бо навіки Його милосердя ! Дякуйте Богу небесному , бо навіки Його милосердя ! Над річками Вавилонськими , там ми сиділи та й плакали , коли згадували про Сіона ! На вербах у ньому повісили ми свої арфи , співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші , а веселощів наші мучителі : Заспівайте но нам із Сіонських пісень ! Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця ? Якщо я забуду за тебе , о Єрусалиме , хай забуде за мене правиця моя ! Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне , якщо я не буду тебе пам'ятати , якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою ! . . . Пам'ятай же , о Господи , едомським синам про день Єрусалиму , як кричали вони : Руйнуйте , руйнуйте аж до підвалин його ! . . . Вавилонськая дочко , що маєш і ти ограбована бути , блажен , хто заплатить тобі за твій чин , що ти нам заподіяла ! Блажен , хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята ! . . . Давидів . Прославляю Тебе цілим серцем своїм , перед богами співаю Тобі ! Вклоняюсь до храму святого Твого , і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою , бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє ! Удень , як взиваю , почуєш мене , підбадьорюєш силою душу мою ! Усі земні царі прославлять Тебе , Господи , будуть , бо почують вони слово уст Твоїх , і будуть співати про Господні дороги , бо слава Господня велика , бо високий Господь , але бачить низького , а гордого Він пізнає іздалека ! Якщо серед тісноти піду , Ти оживиш мене , на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою , і правиця Твоя допоможе мені , для мене Господь оце виконає ! Твоя милість , о Господи , вічна , чинів Своєї руки не полиш ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Господи , випробував Ти мене та й пізнав , Ти знаєш сидіння моє та вставання моє , думку мою розумієш здалека . Дорогу мою та лежання моє виміряєш , і Ти всі путі мої знаєш , бо ще слова нема на моїм язиці , а вже , Господи , знаєш те все ! Оточив Ти мене ззаду й спереду , і руку Свою надо мною поклав . Дивне знання над моє розуміння , високе воно , я його не подолаю ! Куди я від Духа Твого піду , і куди я втечу від Твого лиця ? Якщо я на небо зійду , то Ти там , або постелюся в шеолі ось Ти ! Понесуся на крилах зірниці , спочину я на кінці моря , то рука Твоя й там попровадить мене , і мене буде тримати правиця Твоя ! Коли б я сказав : Тільки темрява вкриє мене , і ніч світло для мене , то мене не закриє від Тебе і темрява , і ніч буде світити , як день , і темнота як світло ! Бо Ти вчинив нирки мої , Ти виткав мене в утробі матері моєї , Прославляю Тебе , що я дивно утворений ! Дивні діла Твої , і душа моя відає вельми про це ! і кості мої не сховались від Тебе , бо я вчинений був в укритті , я витканий був у глибинах землі ! Мого зародка бачили очі Твої , і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні , що в них були вчинені , коли жодного з них не було . . . Які дорогі мені стали думки Твої , Боже , як побільшилося їх число , перелічую їх , численніші вони від піску ! Як пробуджуюся , то я ще з Тобою . Якби , Боже , вразив Ти безбожника , а ви , кровожерці , відступітесь від мене ! Вони називають підступно Тебе , Твої вороги на марноту пускаються ! Отож , ненавиджу Твоїх ненависників , Господи , і Твоїх заколотників бриджусь : повною ненавистю я ненавиджу їх , вони стали мені ворогами ! . . . Випробуй , Боже , мене , і пізнай моє серце , досліди Ти мене , і пізнай мої задуми , і побач , чи не йду я дорогою злою , і на вічну дорогу мене попровадь ! Для дириґетна хору . Псалом Давидів . Визволь мене від людини лихої , о Господи , бережи мене від насильника , що в серці своїм замишляють злі речі , що війни щодня викликають ! Вони гострять свого язика , як той вуж , отрута гадюча під їхніми устами ! Села . Пильнуй мене , Господи , від рук нечестивого , бережи мене від насильника , що задумали стопи мої захитати . . . Чванливі сховали на мене тенета та шнури , розтягли свою сітку при стежці , сільця розмістили на мене ! Села . Я сказав Господеві : Ти Бог мій , почуй же , о Господи , голос благання мого ! Господи , Владико мій , сило мого спасіння , що в день бою покрив мою голову , не виконай , Господи , бажань безбожного , не здійсни його задуму ! Села . Бодай голови не піднесли всі ті , хто мене оточив , бодай зло їхніх уст їх покрило ! Хай присок на них упаде , нехай кине Він їх до огню , до провалля , щоб не встали вони ! . . . Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі , людина насильства бодай лихо спіймало її , щоб попхнути на погибіль ! Я знаю , що зробить Господь правосуддя убогому , присуд правдивий для бідних , тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму , невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм ! Псалом Давидів . Господи , кличу до Тебе , поспішися до мене , почуй же мій голос , як кличу до Тебе ! Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм , підношення рук моїх як жертва вечірня ! Поклади , Господи , сторожу на уста мої , стережи двері губ моїх ! Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої , щоб учинки робити безбожністю , із людьми , що чинять переступ , і щоб не ласувався я їхніми присмаками ! Як праведний вразить мене , то це милість , а докорить мені , це олива на голову , її не відкине моя голова , бо ще і молитва моя проти їхнього зла . Їхні судді по скелі розкидані , та слова мої вчують , бо приємні вони . . . Як дрова рубають й розколюють їх на землі , так розкидані наші кістки над отвором шеолу . Бо до Тебе , о Господи , Владико , мої очі , на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя ! Бережи Ти від пастки мене , що на мене поставили , та від тенет переступників ! Хай безбожні попадають разом до сітки своєї , а я промину ! Псалом навчальний , Давида , коли був у печері . Молитва . Мій голос до Господа , я кличу , мій голос до Господа , я благаю ! Перед обличчям Його виливаю я мову свою , про недолю свою я розказую перед обличчям Його , коли омліває мій дух у мені . А Ти знаєш дорогу мою : на дорозі , якою ходжу , пастку для мене сховали ! Праворуч поглянь і побач : немає нікого знайомого , загинув притулок від мене , ніхто не питає за душу мою . . . Я кличу до Тебе , о Господи , я кажу : Ти моє пристановище , доля моя у країні живих ! Прислухайся ж Ти до благання мого , бо зробився я зовсім нужденний ! Визволь мене від моїх переслідників , бо стали сильніші від мене вони ! Виведи душу мою із в'язниці , щоб славити Ймення Твоє ! Праведні оточать мене , як учиниш добро надо мною ! Псалом Давидів . Господи , вислухай молитву мою , почуй благання моє в Своїй вірності , у правді Своїй обізвися до мене ! і на суд не вступай із рабом Своїм , бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде ! Бо неприятель переслідує душу мою , топче живую мою до землі . . . Посадив мене в темряву , як мерців цього світу ! Омліває мій дух у мені , кам'яніє в нутрі моїм серце моє . . . Я згадую дні стародавні , над усіми Твоїми чинами роздумую , говорю про діла Твоїх рук . Я руки свої простягаю до Тебе , душа моя прагне Тебе , як води пересохла земля ! Села . Поспіши мене вислухати , Господи , дух мій кінчається ! Не ховай Ти від мене обличчя Свого , і нехай я не буду подібний до тих , хто сходить до гробу ! Об'яви мені вранці Своє милосердя , бо на Тебе надіюсь , повідом Ти мене про дорогу , якою я маю ходити , бо до Тебе підношу я душу свою ! Урятуй мене , Господи , від моїх ворогів , бо до Тебе вдаюся ! Навчи мене волю чинити Твою , бо Ти Бог мій , добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі ! Ради Ймення Свого , о Господи , оживи мене , Своєю правдою виведи душу мою від недолі ! А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів , і вигуби всіх , хто ненавидить душу мою , бо я раб Твій ! Давидів . Благословенний Господь , моя скеля , що руки мої Він навчає до бою , пальці мої до війни ! Він моє милосердя й твердиня моя , фортеця моя та моя охорона мені , Він мій щит , і я до Нього вдаюся , Він мій народ підбиває під мене ! Господи , що то людина , що знаєш її , що то син людський , що зважаєш на нього ? Людина стала до пари подібна , її дні як та тінь проминуща ! Господи , нахили Своє небо , й зійди , доторкнися до гір , і вони задимують ! Заблищи блискавицею , й їх розпорош , пошли Свої стріли , і їх побентеж ! Пошли з висоти Свою руку , й мене порятуй , і визволь мене з вод великих , від руки чужинців , що їхні уста промовляють неправду , а їхня правиця правиця зрадлива ! Боже , я пісню нову заспіваю Тобі , на арфі десятиструнній заграю Тобі , що Ти перемогу царям подаєш , що рятуєш Давида , Свого раба , від лихого меча ! Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців , що їхні уста промовляють марноту , а їхня правиця правиця зрадлива , щоб були сини наші , немов саджанці , виплекані в їхній молодості , наші дочки немов ті наріжні стовпи , витесані на окрасу палати ! Повні наші комори , вони видають найрізніше , котяться тисячами наші вівці та кози , десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються ! Ситі наші бики , немає пригод і немає хвороби , і на вулицях наших нема нарікань ! Блаженний народ , що йому так ведеться , блаженний народ , що Господь йому Бог ! Хвала Давидова . Я буду Тебе величати , о Боже мій , Царю , і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку ! Я кожного дня Тебе благословлятиму , і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку ! Великий Господь і прославлений вельми , і недослідиме величчя Його ! Рід родові буде хвалити діла Твої , і будуть могутність Твою виявляти ! Про пишну славу величчя Твого , про справи чудовні Твої розповім ! Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів , а про велич Твою розповім я про неї . Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть , і будуть співати про правду Твою ! Щедрий і милосердний Господь , довготерпеливий й многомилостивий , Господь добрий до всіх , а Його милосердя на всі Його творива ! Тебе , Господи , славити будуть усі Твої творива , а святі Твої Тебе благословлятимуть , про славу Царства Твого звіщатимуть , про могутність Твою говоритимуть , щоб людським синам об'явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його ! Царство Твоє царство всіх віків , а влада Твоя по всі роди ! Господь підпирає всіх падаючих , усіх зігнутих Він випростовує ! Очі всіх уповають на Тебе , і Ти їм поживу даєш своєчасно , Ти руку Свою відкриваєш , і все , що живе , Ти зичливо годуєш ! Господь справедливий на кожній дорозі Своїй , і милостивий у всіх Своїх учинках , Господь близький всім , хто взиває до Нього , хто правдою кличе Його ! Волю тих , хто боїться Його , Він сповняє , і благання їх чує та їм помагає , Господь береже тих усіх , хто любить Його , а безбожних усіх Він понищить ! Славу Господню уста мої будуть звіщати , і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків ! Алілуя ! Хвали , душе моя , Господа , хвалитиму Господа , поки живу , співатиму Богу моєму , аж поки існую ! Не надійтесь на князів , на людського сина , бо в ньому спасіння нема : вийде дух його і він до своєї землі повертається , того дня його задуми гинуть ! Блаженний , кому його поміч Бог Яковів , що надія його на Господа , Бога його , що небо та землю вчинив , море й усе , що є в них , що правди пильнує навіки , правосуддя вчиняє покривдженим , що хліба голодним дає ! Господь в'язнів розв'язує , Господь очі сліпим відкриває , Господь випростовує зігнутих , Господь милує праведних ! Господь обороняє приходьків , сироту та вдовицю підтримує , а дорогу безбожних викривлює ! Хай царює навіки Господь , Бог твій , Сіоне , із роду у рід ! Алілуя ! Хваліть Господа , добрий бо Він , виспівуйте нашому Богу , приємний бо Він , Йому подобає хвала ! Господь Єрусалима будує , збирає вигнанців ізраїлевих . Він зламаносердих лікує , і їхні рани болючі обв'язує , вираховує Він число зорям , і кожній із них дає ймення . Великий Господь наш , та дужий на силі , Його мудрости міри нема ! Господь підіймає слухняних , безбожних понижує аж до землі . Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею , заграйте для нашого Бога на гуслах : Він хмарами небо вкриває , приготовлює дощ для землі , оброщує гори травою , худобі дає її корм , воронятам чого вони кличуть ! Не в силі коня уподоба Його , і не в членах людини Його закохання , Господь любить тих , хто боїться Його , хто надію складає на милість Його ! Хвали Господа , Єрусалиме , прославляй Свого Бога , Сіоне , бо зміцняє Він засуви брам твоїх , синів твоїх благословляє в тобі , чинить мир у границі твоїй , годує тебе пшеницею щирою , посилає на землю наказа Свого , дуже швидко летить Його Слово ! Дає сніг , немов вовну , розпорошує паморозь , буцім то порох , Він кидає лід Свій , немов ті кришки , і перед морозом Його хто устоїть ? Та Він пошле Своє слово , та й розтопить його , Своїм вітром повіє , вода потече ! Своє слово звіщає Він Якову , постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю : для жодного люду Він так не зробив , той не знають вони правосуддя Його ! Алілуя ! Алілуя ! Хваліте Господа з небес , хваліте Його в висоті ! Хваліте Його , всі Його Анголи , хваліте Його , усі війська Його : Хваліте Його , сонце й місяцю , хваліте Його , усі зорі ясні ! Хваліте Його , небеса із небес , та води , що над небесами ! Нехай Господа хвалять вони , бо Він наказав , і створились вони , Він їх поставив на вічні віки , дав наказа , і не переступлять його ! Хваліть Господа також з землі : риби великі й безодні усі , огонь та град , сніг та туман , вітер бурхливий , що виконує слово Його , гори та пагірки всі , плідне дерево та всі кедрини , звірина й вся худоба , все плазуюче та птаство крилате , земні царі й всі народи , князі та всі судді землі , юнаки та дівиці , старі разом із дітьми , нехай усі хвалять Господнє ім'я , бо Його тільки Ймення звеличилось , величність Його на землі й небесах ! Він рога народу Своєму підніс ! Слава всім богобійним Його , дітям ізраїлевим , народові , що до Нього близький ! Алілуя ! Алілуя ! Заспівайте для Господа пісню нову , Йому слава на зборах святих ! Хай ізраїль радіє Творцем своїм , хай Царем своїм тішаться діти Сіону ! Нехай славлять ім'я Його танцем , нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах , бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм , прикрашає покірних спасінням ! Хай радіють у славі святі , хай співають на ложах своїх , прославлення Бога на їхніх устах , а меч обосічний ув їхніх руках , щоб чинити між племенами помсту , між народами кари , щоб їхніх царів пов'язати кайданами , а їхніх вельмож ланцюгами , щоб між ними чинити суд написаний ! Він величність для всіх богобійних ! Алілуя ! Алілуя ! Хваліть Бога в святині Його , хваліте Його на могутнім Його небозводі ! Хваліте Його за чини могутні Його , хваліте Його за могутню величність Його ! Хваліте Його звуком трубним , хваліте Його на арфі та гуслах ! Хваліте Його на бубні та танцем , хваліте Його на струнах та флейті ! Хваліте Його на цимбалах дзвінких , хваліте Його на цимбалах гучних ! Все , що дихає , хай Господа хвалить ! Алілуя ! Приповісті Соломона , сина Давидового , царя Ізраїлевого , щоб пізнати премудрість і карність , щоб зрозуміти розсудні слова , щоб прийняти напоумлення мудрости , праведности , і права й простоти , щоб мудрости дати простодушним , юнакові пізнання й розважність . Хай послухає мудрий і примножить науку , а розумний здобуде хай мудрих думок , щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення , слова мудреців та їхні загадки . Страх Господній початок премудрости , нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням . Послухай , мій сину , напучення батька свого , і не відкидай науки матері своєї , вони бо хороший вінок для твоєї голови , і прикраса на шию твою . Мій сину , як грішники будуть тебе намовляти , то з ними не згоджуйся ти ! Якщо скажуть вони : Ходи з нами , чатуймо на кров , безпричинно засядьмо на неповинного , живих поковтаймо ми їх , як шеол , та здорових , як тих , які сходять до гробу ! Ми знайдемо всіляке багатство цінне , переповнимо здобиччю наші хати . Жеребок свій ти кинеш із нами , буде саква одна для всіх нас , сину мій , не ходи ти дорогою з ними , спини ногу свою від їхньої стежки , бо біжать їхні ноги на зло , і поспішають , щоб кров проливати ! Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого : то вони на кров власну чатують , засідають на душу свою ! Такі то дороги усіх , хто заздрий чужого добра : воно бере душу свого власника ! Кличе мудрість на вулиці , на площах свій голос дає , на шумливих місцях проповідує , у місті при входах до брам вона каже слова свої : Доки ви , нерозумні , глупоту любитимете ? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні , а безглузді ненавидіти будуть знання ? Зверніться но ви до картання мого , ось я виллю вам духа свого , сповіщу вам слова свої ! Бо кликала я , та відмовились ви , простягла була руку свою , та ніхто не прислухувався ! І всю раду мою ви відкинули , картання ж мого не схотіли ! Тож у вашім нещасті сміятися буду і я , насміхатися буду , як прийде ваш страх . Коли прийде ваш страх , немов вихор , і привалиться ваше нещастя , мов буря , як прийде недоля та утиск на вас , тоді кликати будуть мене , але не відповім , будуть шукати мене , та не знайдуть мене , за те , що науку зненавиділи , і не вибрали страху Господнього , не хотіли поради моєї , погорджували всіма моїми докорами ! І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї , а з порад своїх хай насищаються , бо відступство безумних заб'є їх , і безпечність безтямних їх вигубить ! А хто мене слухає , той буде жити безпечно , і буде спокійний від страху перед злом ! Сину мій , якщо приймеш слова мої ти , а накази мої при собі заховаєш , щоб слухало мудрости вухо твоє , своє серце прихилиш до розуму , якщо до розсудку ти кликати будеш , до розуму кликатимеш своїм голосом , якщо будеш шукати його , немов срібла , і будеш його ти пошукувати , як тих схованих скарбів , тоді зрозумієш страх Господній , і знайдеш ти Богопізнання , бо Господь дає мудрість , з Його уст знання й розум ! Він спасіння ховає для щирих , мов щит той для тих , хто в невинності ходить , щоб справедливих стежок стерегти , і береже Він дорогу Своїх богобійних ! Тоді ти збагнеш справедливість та право , і простоту , всіляку дорогу добра , бо мудрість увійде до серця твого , і буде приємне знання для твоєї душі ! розважність тоді тебе пильнуватиме , розум тебе стерегтиме , щоб тебе врятувати від злої дороги , від людини , що каже лукаве , від тих , хто стежки простоти покидає , щоб ходити дорогами темряви , що тішаться , роблячи зло , що радіють крутійствами злого , що стежки їхні круті , і відходять своїми путями , щоб тебе врятувати від блудниці , від чужинки , що мовить м'якенькі слова , що покинула друга юнацтва свого , а про заповіт свого Бога забула , вона бо із домом своїм западеться у смерть , а стежки її до померлих , ніхто , хто входить до неї , не вернеться , і стежки життя не досягне , щоб ходив ти дорогою добрих , і стежки справедливих беріг ! Бо замешкають праведні землю , і невинні зостануться в ній , а безбожні з землі будуть вигублені , і повириваються з неї невірні ! Сину мій , не забудь ти моєї науки , і нехай мої заповіді стережуть твоє серце , бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів , і років життя та спокою ! Милість та правда нехай не залишать тебе , прив'яжи їх до шиї своєї , напиши їх на таблиці серця свого , і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини ! Надійся на Господа всім своїм серцем , а на розум свій не покладайся ! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх , і Він випростує твої стежки . Не будь мудрий у власних очах , бійся Господа та ухиляйся від злого ! Це буде ліком для тіла твого , напоєм для костей твоїх . Шануй Господа із маєтку свого , і з початку всіх плодів своїх , і будуть комори твої переповнені ситістю , а чавила твої будуть переливатись вином молодим ! Мій сину , карання Господнього не відкидай , і картання Його не вважай тягарем , бо кого Господь любить , картає того , і кохає , немов батько сина ! Блаженна людина , що мудрість знайшла , і людина , що розум одержала , бо ліпше надбання її від надбання срібла , і від щирого золота ліпший прибуток її , дорожча за перли вона , і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею . Довгість днів у правиці її , багатство та слава в лівиці її . Дороги її то дороги приємности , всі стежки її мир . Вона дерево життя для тих , хто тримається міцно її , і блаженний , хто держить її ! Господь мудрістю землю заклав , небо розумом міцно поставив . Знанням Його порозкривались безодні , і кроплять росою ті хмари . Мій сину , нехай від очей твоїх це не відходить , стережи добрий розум і розважність , і вони будуть життям для твоєї душі , і прикрасою шиї твоєї , Тоді підеш безпечно своєю дорогою , а нога твоя не спотикнеться ! Якщо покладешся не будеш боятись , а ляжеш , то буде приємний твій сон . Не будеш боятися наглого страху , ні бурі безбожних , як прийде , бо твоєю надією буде Господь , і Він пильнуватиме ногу твою , щоб вона не зловилась у пастку ! Не стримуй добра потребуючому , коли в силі твоєї руки це вчинити , не кажи своїм ближнім : Іди , і знову прийди , а взавтра я дам , коли маєш з собою . Не виорюй лихого на свого ближнього , коли він безпечно з тобою сидить . Не сварися з людиною дармо , якщо злого вона не вчинила тобі . Не заздри насильникові , і ні однієї з доріг його не вибирай , бо бридить Господь крутіями , а з праведними в Нього дружба . Прокляття Господнє на домі безбожного , а мешкання праведних Він благословить , з насмішників Він насміхається , а покірливим милість дає . Мудрі славу вспадковують , а нерозумні носитимуть сором . Послухайте , діти , напучення батькового , і прислухайтеся , щоб навчитися розуму , бо даю я вам добру науку : закона мого не кидайте , бо сином у батька свого я був , пещений й єдиний у неньки своєї . І навчав він мене , і мені говорив : Нехай держиться серце твоє моїх слів , стережи мої заповіді та й живи ! Здобудь мудрість , здобудь собі розум , не забудь , і не цурайся слів моїх уст , не кидай її й вона буде тебе стерегти ! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати ! Початок премудрости мудрість здобудь , а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму ! Тримай її високо і підійме тебе , ушанує тебе , як її ти пригорнеш : вона дасть голові твоїй гарний вінок , пишну корону тобі подарує ! Послухай , мій сину , й бери ти слова мої , і помножаться роки твойого життя , дороги премудрости вчу я тебе , стежками прямими проваджу тебе : коли підеш , то крок твій не буде тісний , а коли побіжиш не спіткнешся ! Міцно тримайся напучування , не лишай , його стережи , воно бо життя твоє ! На стежку безбожних не йди , і не ходи на дорогу лихих , покинь ти її , не йди нею , усунься від неї й мини , бо вони не заснуть , якщо злого не вчинять , відійметься сон їм , як не зроблять кому , щоб спіткнувся ! . . . Бо вони хліб безбожжя їдять , і вино грабежу попивають . А путь праведних ніби те світло ясне , що світить все більше та більш аж до повного дня ! Дорога ж безбожних як темність : не знають , об що спотикнуться . . . Мій сину , прислухуйся до моїх слів , до речей моїх ухо своє нахили ! Нехай не відійдуть вони від очей твоїх , бережи їх в середині серця свого ! Бо життя вони тим , хто їх знайде , а для тіла усього його лікування . Над усе , що лише стережеться , серце своє стережи , бо з нього походить життя . Відкинь ти від себе лукавство уст , віддали ти від себе крутійство губ . Нехай дивляться очі твої уперед , а повіки твої нехай перед тобою простують . Стежку ніг своїх вирівняй , і стануть міцні всі дороги твої : не вступайся ні вправо , ні вліво , усунь свою ногу від зла ! Мій сину , на мудрість мою уважай , нахили своє ухо до мого розуму , щоб розважність ти міг стерегти , а пізнання хай уста твої стережуть ! Бо крапають солодощ губи блудниці , а уста її від оливи масніші , та гіркий їй кінець , мов полин , гострий , як меч обосічний , її ноги до смерти спускаються , шеолу тримаються кроки її ! Вона путь життя не урівнює , її стежки непевні , і цього не знає вона . Тож тепер , мої діти , мене ви послухайте , не відходьте від слів моїх уст : віддали ти від неї дорогу свою , і не зближайсь до дверей її дому , щоб слави своєї ти іншим не дав , а роки свої для жорстокого , щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі ! . . . І будеш стогнати при своєму кінці , як знеможеться тіло твоє й твої сили , і скажеш : Як ненавидів я те напучування , а картання те серце моє відкидало ! І не слухав я голосу своїх учителів , і уха свого не схиляв до наставників . . . Трохи не був я при кожному злому , в середині збору й громади ! . . . Пий воду з криниці своєї , і текуче з свого колодязя : чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої , а на площі потоки твоєї води ? Нехай вони будуть для тебе , для тебе самого , а не для чужих із тобою ! Хай твоє джерело буде благословенне , і радій через жінку твоїх юних літ , вона ланя любовна та серна прекрасна , її перса напоять тебе кожночасно , впивайся ж назавжди коханням її ! І нащо , мій сину , ти маєш впиватись блудницею , і нащо ти будеш пригортати груди чужинки ? Бож перед очима Господніми всі дороги людини , і стежки її всі Він рівняє : власні провини безбожного схоплять його , і повороззям свого гріха буде зв'язаний він , помиратиме він без напучування , і буде блукати в великій глупоті своїй ! . . . Мій сину , якщо поручився ти за свого ближнього , дав руку свою за чужого , ти попався до пастки з-за слів своїх уст , схоплений ти із-за слів своїх уст ! Учини тоді це , сину мій , та рятуйсь , бо впав ти до рук свого ближнього : іди , впади в порох , і на ближніх своїх напирай , не дай сну своїм очам , і дрімання повікам своїм , рятуйся , як серна , з руки , і як птах із руки птахолова ! Іди до мурашки , лінюху , поглянь на дороги її й помудрій : нема в неї володаря , ані урядника , ані правителя ; вона заготовлює літом свій хліб , збирає в жнива свою їжу . Аж доки , лінюху , ти будеш вилежуватись , коли ти зо сну свого встанеш ? Ще трохи поспати , подрімати ще трохи , руки трохи зложити , щоб полежати , і прийде , немов волоцюга , твоя незаможність , і злидні твої , як озброєний муж ! . . . Людина нікчемна , чоловік злочинний , він ходить з лукавими устами , він моргає очима своїми , шургає своїми ногами , знаки подає пальцями своїми , в його серці лукавство виорює зло кожночасно , сварки розсіває , тому нагло приходить погибіль його , буде раптом побитий і ліку нема ! Оцих шість ненавидить Господь , а ці сім то гидота душі Його : очі пишні , брехливий язик , і руки , що кров неповинну ллють , серце , що плекає злочинні думки , ноги , що сквапно біжать на лихе , свідок брехливий , що брехні роздмухує , і хто розсіває сварки між братів ! Стережи , сину мій , заповідь батька свого , і не відкидай науки матері своєї ! Прив'яжи їх на серці своєму назавжди , повісь їх на шиї своїй ! Вона буде провадити тебе у ході , стерегтиме тебе , коли будеш лежати , а пробудишся мовити буде до тебе ! Бо заповідь Божа світильник , а наука то світло , дорога ж життя то навчальні картання , щоб тебе стерегти від злосливої жінки , від облесливого язика чужинки . Не жадай її вроди у серці своїм , і тебе хай не візьме своїми повіками , бо вартість розпусної жінки то боханець хліба , а жінка заміжня вловлює душу цінну . . . Чи візьме людина огонь на лоно своє , і одіж її не згорить ? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому , і не попаляться ноги її ? Так і той , хто вчащає до жінки свого ближнього : не буде некараним кожен , хто доторкнеться до неї ! Не погорджують злодієм , якщо він украде , щоб рятувати життя своє , коли він голодує , та як буде він знайдений , всемеро він відшкодує , віддасть все майно свого дому ! Хто чинить перелюб , не має той розуму , він знищує душу свою , побої та сором він знайде , а ганьба його не зітреться , бо заздрощі лютість мужчини , і не змилосердиться він у день помсти : він не зверне уваги на жоден твій викуп , і не схоче , коли ти гостинця прибільшиш ! Сину мій , бережи ти слова мої , мої ж заповіді заховай при собі , бережи мої заповіді та й живи , а наука моя немов в очах твоїх та зіниця , прив'яжи їх на пальцях своїх , напиши на таблиці тій серця свого ! На мудрість скажи : Ти сестра моя ! а розум назви : Мій довірений ! щоб тебе стерегти від блудниці , від чужинки , що мовить м'якенькі слова . Бо я визирав був в вікно свого дому , через ґрати мого вікна , і приглядавсь до невіж , розглядався між молоддю . І юнак ось , позбавлений розуму , проходив по ринку при розі його , і ступив по дорозі до дому її , коли вітерець повівав був увечорі дня , у темряві ночі та мороку . Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому , із серцем підступним , галаслива та непогамована , її ноги у домі своїм не бувають : раз на вулиці , раз на майданах , і при кожному розі чатує вона . . . І вхопила вона його міцно та й поцілувала його , безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому : У мене тепер мирні жертви , виповнила я сьогодні обіти свої ! Тому то я вийшла назустріч тобі , пошукати обличчя твого , і знайшла я тебе ! Килимами я вистелила своє ложе , тканинами різних кольорів з єгипетського полотна , постелю свою я посипала миррою , алоєм та цинамоном . . . Ходи ж , аж до ранку впиватися будем коханням , любов'ю натішимось ми ! Бо вдома нема чоловіка , пішов у далеку дорогу : вузлик срібла він узяв в свою руку , хіба на день повні поверне до дому свого . . . Прихилила його велемовством своїм , облесливістю своїх губ його звабила , він раптом за нею пішов , немов віл , до зарізу проваджений , і немов пес , що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення , як той птах , поспішає до сітки , і не знає , що це на життя його пастка . . . А тепер , мої діти , мене ви послухайте , і на слова моїх уст уважайте : Хай не збочує серце твоє на дороги її , не блукай ти стежками її , бо вона багатьох уже трупами кинула , і численні всі , нею забиті ! Її дім до шеолу дороги , що провадять до смертних кімнат . . . Чи ж мудрість не кличе , і не подає свого голосу розум ? На верхів'ях холмів , при дорозі та на перехрестях стоїть он вона ! При брамах , при вході до міста , де входиться в двері , там голосно кличе вона : До вас , мужі , я кличу , а мій голос до людських синів : Зрозумійте но , неуки , мудрість , зрозумійте ви розум , безглузді ! Послухайте , я бо шляхетне кажу , і відкриття моїх губ то простота . Бо правду говорять уста мої , а лукавство гидота для губ моїх . Всі слова моїх уст справедливі , нема в них крутійства й лукавства . Усі вони прості , хто їх розуміє , і щирі для тих , хто знаходить знання . Візьміть ви картання моє , а не срібло , і знання , добірніше від щирого золота : ліпша бо мудрість за перли , і не рівняються їй всі клейноди ! Я , мудрість , живу разом з розумом , і знаходжу пізнання розважне . Страх Господній лихе все ненавидіти : я ненавиджу пиху та гордість , і дорогу лиху та лукаві уста ! В мене рада й оглядність , я розум , і сила у мене . Мною царюють царі , а законодавці права справедливі встановлюють . Мною правлять владики й вельможні , всі праведні судді . Я кохаю всіх тих , хто кохає мене , хто ж шукає мене мене знайде ! Зо мною багатство та слава , тривалий маєток та правда : ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого , а прибуток мій ліпший за срібло добірне ! Путтю праведною я ходжу , поміж правних стежок , щоб дати багатство в спадщину для тих , хто кохає мене , і я понаповнюю їхні скарбниці ! Господь мене мав на початку Своєї дороги , перше чинів Своїх , спервовіку , відвіку була я встановлена , від початку , від правіку землі . Народжена я , як безодень іще не було , коли не було ще джерел , водою обтяжених . Народжена я , поки гори поставлені ще не були , давніше за пагірки , коли ще землі не вчинив Він , ні піль , ні початкового пороху всесвіту . Коли приправляв небеса я була там , коли круга вставляв на поверхні безодні , коли хмари уміцнював Він нагорі , як джерела безодні зміцняв , коли клав Він для моря устава його , щоб його берегів вода не переходила , коли ставив основи землі , то я майстром у Нього була , і була я веселощами день-у-день , радіючи перед обличчям Його кожночасно , радіючи на земнім крузі Його , а забава моя із синами людськими ! Тепер же , послухайте , діти , мене , і блаженні , хто буде дороги мої стерегти ! Навчання послухайте й мудрими станьте , і не відступайте від нього ! Блаженна людина , яка мене слухає , щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день , щоб одвірки мої берегти ! Хто бо знаходить мене , той знаходить життя , і одержує милість від Господа . А хто проти мене грішить , ограбовує душу свою ; всі , хто мене ненавидить , ті смерть покохали ! Мудрість свій дім збудувала , сім стовпів своїх витесала . Зарізала те , що було на заріз , змішала вино своє , і трапезу свою приготовила . Дівчат своїх вислала , і кличе вона на висотах міських : Хто бідний на розум , хай прийде сюди , а хто нерозумний , говорить йому : Ходіть , споживайте із хліба мого , та пийте з вина , що його я змішала ! Покиньте глупоту і будете жити , і ходіте дорогою розуму ! Хто картає насмішника , той собі ганьбу бере , хто ж безбожникові виговорює , сором собі набуває . Не дорікай пересмішникові , щоб тебе не зненавидів він , викартай мудрого й він покохає тебе . Дай мудрому й він помудріє іще , навчи праведного і прибільшить він мудрости ! Страх Господній початок премудрости , а пізнання Святого це розум , бо мною помножаться дні твої , і додадуть тобі років життя . Якщо ти змудрів то для себе змудрів , а як станеш насмішником , сам понесеш ! Жінка безглузда криклива , нерозумна , і нічого не знає ! Сідає вона на сидінні при вході до дому свого , на високостях міста , щоб кликати тих , хто дорогою йде , хто путтю своєю простує : Хто бідний на розум , хай прийде сюди , а хто нерозумний , то каже йому : Вода крадена солодка , і приємний прихований хліб . . . І не відає він , що самі там мерці , у глибинах шеолу запрошені нею ! . . . Син мудрий потіха для батька , а син нерозумний то смуток для неньки його . Не поможуть неправедні скарби , а справедливість від смерти визволює . Не допустить Господь голодувати душу праведного , а набуток безбожників згине . Ледача рука до убозтва веде , рука ж роботяща збагачує . Хто літом збирає син мудрий , хто ж дрімає в жнива син безпутній . Благословенства на голову праведного , а уста безбожним прикриє насильство . Пам'ять про праведного на благословення , а ймення безбожних загине . Заповіді мудросердий приймає , але дурногубий впаде . Хто в невинності ходить , той ходить безпечно , а хто кривить дороги свої , буде виявлений . Хто оком моргає , той смуток дає , але дурногубий впаде . Уста праведного то джерело життя , а уста безбожним прикриє насильство . Ненависть побуджує сварки , а любов покриває всі вини . В устах розумного мудрість знаходиться , а різка на спину безтямного . Приховують мудрі знання , а уста нерозумного близькі до загибелі . Маєток багатого місто твердинне його , погибіль убогих їхні злидні . Дорібок праведного на життя , прибуток безбожного в гріх . Хто напучування стереже той на стежці життя , а хто нехтує картання , той блудить . Хто ненависть ховає , в того губи брехливі , а хто наклепи ширить , той дурноверхий . Не бракує гріха в многомовності , а хто стримує губи свої , той розумний . Язик праведного то добірне срібло , а розум безбожних мізерний . Пасуть багатьох губи праведного , безглузді ж умирають з нерозуму . Благословення Господнє воно збагачає , і смутку воно не приносить з собою . Нешляхетне робити забава невігласа , а мудрість людині розумній . Чого нечестивий боїться , те прийде на нього , а прагнення праведних сповняться . Як буря , яка пронесеться , то й гине безбожний , а праведний має довічну основу . Як оцет зубам , і як дим для очей , так лінивий для тих , хто його посилає . Страх Господній примножує днів , а роки безбожних вкоротяться . Сподівання для праведних радість , а надія безбожних загине . Дорога Господня твердиня невинним , а загибіль злочинцям . Повік праведний не захитається , а безбожники не поживуть на землі . Уста праведного дають мудрість , а лукавий язик буде втятий . Уста праведного уподобання знають , а уста безбожних лукавство . Обманливі шальки огида для Господа , а повна вага це Його уподоба . Прийде пишність , та прийде і ганьба , а з сумирними мудрість . Невинність простосердих веде їх , а лукавство зрадливих їх вигубить . Не поможе багатство в день гніву , а справедливість від смерти визволює . Справедливість невинного дорогу йому випростовує , безбожний же падає через безбожність свою . Справедливість прямих їх рятує , а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю . При смерті людини безбожної гине надія , зникає чекання людини нікчемної . Виривається праведний з утиску , і замість нього безбожний іде . Свого ближнього нищить лукавий устами , а знанням визволяються праведні . Добром праведних місто радіє , а як гинуть безбожні співає . Благословенням чесних підноситься місто , а устами безбожних руйнується . Хто погорджує ближнім своїм , той позбавлений розуму , а розумна людина мовчить . Виявляє обмовник таємне , вірнодухий же справу ховає . Народ падає з браку розумного проводу , при численності ж радників спасіння буває . Зле робить , як хто за чужого поручується , хто ж поруку ненавидить , той безпечний . Жінка чеснотна осягує слави , і пильні багатства здобудуть . Людина ласкава душі своїй чинить добро , а жорстока замучує тіло своє . Чинить діло безвартне безбожний , хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує . Отак праведність є на життя , хто ж женеться за злом , той до смерти зближається . Серцем лукаві огида для Господа , а хто в неповинності ходить Його уподоба . Ручаюсь : не буде невинним лихий , а нащадок правдивих захований буде . Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна , позбавлена розуму . Жадання у праведних тільки добро , надія безбожних то гнів . Дехто щедро дає , та ще додається йому , а дехто ховає над міру , та тільки бідніє . Душа , яка благословляє , насичена буде , а хто поїть інших , напоєний буде і він . Хто задержує збіжжя , того проклинає народ , хто ж поживу випродує , тому благословення на голову . Хто прагне добра , той шукає вподобання , хто ж лихого жадає , то й прийде на нього воно . Хто надію кладе на багатство своє , той впаде , а праведники зеленіють , як листя . Хто неряд уносить до дому свого , той вітер посяде , а дурноголовий розумному стане рабом . Плід праведного дерево життя , і мудрий життя набуває . Коли праведний ось надолужується на землі , то тим більше безбожний та грішний ! Хто любить навчання , той любить пізнання , а хто докір ненавидить , той нерозумний . Добрий від Господа має вподобання , а людину злих замірів осудить Господь . Не зміцниться людина безбожністю , корінь же праведних не захитається . Жінка чеснотна корона для чоловіка свого , а засоромлююча мов та гниль в його костях . Думки праведних право , підступні заміри безбожних омана . Безбожних слова чатування на кров , а уста невинних урятовують їх . Перевернути безбожних і вже їх нема , а дім праведних буде стояти . Хвалять людину за розум її , а кривосердий стає на погорду . Ліпше простий , але роботящий на себе , від того , хто поважним себе видає , та хліба позбавлений . Піклується праведний життям худоби своєї , а серце безбожних жорстоке . Хто оброблює землю свою , той хлібом насичується , хто ж за марницею гониться , той позбавлений розуму . Безбожний жадає ловити у сітку лихих , а в праведних корень приносить плоди . Пастка злого в гріху його уст , а праведний з утиску вийде . Людина насичується добром з плоду уст , і зроблене рук чоловіка до нього впаде . Дорога безумця пряма в його очах , а мудрий послухає ради . Нерозумного гнів пізнається відразу , розумний же мовчки ховає зневагу . Хто правду говорить , той виявлює праведність , а свідок брехливий оману . Дехто говорить , мов коле мечем , язик же премудрих то ліки . Уста правдиві стоятимуть вічно , а брехливий язик лиш на хвилю . В серці тих , хто зло оре , омана , а радість у тих , хто дораджує мир . Жодна кривда не трапиться праведному , а безбожні наповняться лихом . Уста брехливі огида у Господа , а чинячі правду Його уподоба . Приховує мудра людина знання , а серце безумних глупоту викликує . Роботяща рука пануватиме , а лінива даниною стане . Туга на серці людини чавить її , добре ж слово її веселить . Праведний вивідає свою путь , а дорога безбожних зведе їх самих . Не буде ледачий пекти свого полову , а людина трудяща набуде маєток цінний . В путі праведности є життя , і на стежці її нема смерти . Син мудрий приймає картання від батька , а насмішник докору не слухає . З плоду уст чоловік споживає добро , а жадоба зрадливих насильство . Хто уста свої стереже , той душу свою береже , а хто губи свої розпускає , на того погибіль . Пожадає душа лінюха , та даремно , душа ж роботящих насититься . Ненавидить праведний слово брехливе , безбожний же чинить лихе , і себе засоромлює . Праведність оберігає невинного на дорозі його , а безбожність погублює грішника . Дехто вдає багача , хоч нічого не має , а дехто вдає бідака , хоч маєток великий у нього . Викуп за душу людини багатство її , а вбогий й докору не чує . Світло праведних весело світить , а світильник безбожних погасне . Тільки сварка пихою зчиняється , а мудрість із тими , хто радиться . Багатство , заскоро здобуте , поменшується , хто ж збирає помалу примножує . Задовга надія недуга для серця , а бажання , що сповнюється , це дерево життя . Хто погорджує словом Господнім , той шкодить собі , хто ж страх має до заповіді , тому надолужиться . Наука премудрого криниця життя , щоб віддалитися від пасток смерти . Добрий розум приносить приємність , а дорога зрадливих погуба для них . Кожен розумний за мудрістю робить , а безумний глупоту показує . Безбожний посол у нещастя впаде , а вірний посол немов лік . Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому , а хто береже осторогу шанований він . Виконане побажання приємне душі , а вступитись від зла то огида безумним . Хто з мудрими ходить , той мудрим стає , а хто товаришує з безумним , той лиха набуде . Грішників зло доганяє , а праведним Бог надолужить добром . Добрий лишає спадок і онукам , маєток же грішника схований буде для праведного . Убогому буде багато поживи і з поля невправного , та деякі гинуть з безправ'я . Хто стримує різку свою , той ненавидить сина свого , хто ж кохає його , той шукає для нього картання . Праведний їсть , скільки схоче душа , живіт же безбожників завсіди брак відчуває . Мудра жінка будує свій дім , а безумна своєю рукою руйнує його . Хто ходить в простоті своїй , боїться той Господа , а в кого дороги криві , той погорджує Ним . На устах безумця галузка пихи , а губи премудрих їх стережуть . Де немає биків , там ясла порожні , а щедрість врожаю у силі вола . Свідок правдивий не лже , а свідок брехливий говорить неправду . Насмішник шукає премудрости , та надаремно , пізнання легке для розумного . Ходи здалека від людини безумної , і від того , в кого мудрих уст ти не бачив . Мудрість розумного то розуміння дороги своєї , а глупота дурних то омана . Нерозумні сміються з гріха , а між праведними уподобання . Серце знає гіркоту своєї душі , і в радість його не втручається інший . Буде вигублений дім безбожних , а намет безневинних розквітне . Буває , дорога людині здається простою , та кінець її стежка до смерти . Також іноді і від сміху болить серце , і закінчення радости смуток . Хто підступного серця , насититься той із доріг своїх , а добра людина із чинів своїх . Вірить безглуздий в кожнісіньке слово , а мудрий зважає на кроки свої . Мудрий боїться й від злого вступає , нерозумний же гнівається та сміливий . Скорий на гнів учиняє глупоту , а людина лукава зненавиджена . Нерозумні глупоту вспадковують , а мудрі знанням коронуються . Поклоняться злі перед добрими , а безбожники при брамах праведного . Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм , а в багатого друзі численні . Хто погорджує ближнім своїм , той грішить , а ласкавий до вбогих блаженний . Чи ж не блудять , хто оре лихе ? А милість та правда для тих , хто оре добро . Кожна праця приносить достаток , але праця уст в недостаток веде . Корона премудрих їхня мудрість , а вінець нерозумних глупота . Свідок правдивий визволює душі , а свідок обманливий брехні торочить . У Господньому страхові сильна надія , і Він пристановище дітям Своїм . Страх Господній криниця життя , щоб віддалятися від пасток смерти . У численності люду величність царя , а в браку народу погибіль володаря . Терпеливий у гніві багаторозумний , а гнівливий вчиняє глупоту . Лагідне серце життя то для тіла , а заздрість гнилизна костей . Хто тисне нужденного , той ображає свого Творця , а хто милостивий до вбогого , той поважає Його . Безбожний у зло своє падає , а праведний повний надії й при смерті своїй . Мудрість має спочинок у серці розумного , а що в нутрі безумних , те виявиться . Праведність люд підіймає , а беззаконня то сором народів . Ласка царева рабові розумному , гнів же його проти того , хто соромить його . Лагідна відповідь гнів відвертає , а слово вразливе гнів підіймає . Язик мудрих то добре знання , а уста нерозумних глупоту висловлюють . Очі Господні на кожному місці , позирають на злих та на добрих . Язик лагідний то дерево життя , а лукавство його заламання на дусі . Зневажає безумний напучення батькове , а хто береже осторогу , стає розумніший . Дім праведного скарб великий , а в плоді безбожного безлад . Уста мудрих знання розсівають , а серце безглуздих не так . Жертва безбожних огида для Господа , а молитва невинних Його уподоба . Господеві огида дорога безбожного , а того , хто женеться за праведністю , Він кохає . Люта кара на того , хто путь оставляє , а хто осторогу ненавидить , той умирає . Шеол й Аваддон перед Господом , тим більше серця синів людських ! Насмішник не любить картання собі , він до мудрих не піде . Радісне серце лице веселить , а при смутку сердечному дух приголомшений . Серце розумне шукає знання , а уста безумних глупоту пасуть . Нужденному всі дні лихі , кому ж добре на серці , у того гостина постійно . Ліпше мале у Господньому страху , ані ж скарб великий , та тривога при тому . Ліпша пожива яринна , і при тому любов , аніж тучний віл , та ненависть при тому . Гнівлива людина роздражнює сварку , терпелива ж у гніві вспокоює заколот . Дорога лінивого то терновиння , а путь щирих дорога гладка . Мудрий син тішить батька свого , а людина безумна погорджує матір'ю своєю . Глупота то радість для нерозумного , а людина розумна дорогою простою ходить . Ламаються задуми з браку поради , при численності ж радників сповняться . Радість людині у відповіді його уст , а слово на часі своєму яке воно добре ! Путь життя для премудрого угору , щоб віддалюватись від шеолу внизу . Дім пишних руйнує Господь , але ставить межу для вдови . Думки злого огида для Господа , але чисті для Нього приємні слова . Зажерливий робить нещасним свій дім , хто ж дарунки ненавидить , той буде жити . Серце праведного розмірковує про відповідь , а уста безбожних вибризкують зло . Далекий Господь від безбожних , але справедливих молитву Він чує . Світло очей тішить серце , добра звістка підкріплює кості . Ухо , що навчання життя вислуховує , буде перебувати між мудрими . Хто напучування не приймає , той не дбає про душу свою , а хто слухається остороги , здобуде той розум . Страх Господній навчання премудрости , а перед славою скромність іде . Заміри серця належать людині , та від Господа відповідь язика . Всі дороги людини чисті в очах її , та зважує душі Господь . Поклади свої чини на Господа , і будуть поставлені міцно думки твої . Все Господь учинив ради цілей Своїх , і безбожного на днину зла . Огида для Господа всякий бундючний , ручуся : не буде такий без вини ! Провина викуплюється через милість та правду , і страх Господній відводить від злого . Як дороги людини Господь уподобає , то й її ворогів Він замирює з нею . Ліпше мале справедливе , аніж великі прибутки з безправ'я . Розум людини обдумує путь її , але кроки її наставляє Господь . Вирішальне слово в царя на губах , тому в суді уста його не спроневіряться . Вага й шальки правдиві від Господа , все каміння вагове в торбинці то діло Його . Чинити безбожне огида царям , бо трон зміцнюється справедливістю . Уподоба царям губи праведности , і він любить того , хто правдиве говорить . Гнів царя вісник смерти , та мудра людина злагіднить його . У світлі царського обличчя життя , а його уподоба мов хмара дощева весною . Набування премудрости як же це ліпше від золота , набування ж розуму добірніше від срібла ! Путь справедливих ухилятись від зла ; хто дорогу свою береже , той душу свою охоронює . Перед загибіллю гордість буває , а перед упадком бундючність . Ліпше бути покірливим із лагідними , ніж здобич ділити з бундючними . Хто вважає на слово , той знайде добро , хто ж надію складає на Господа буде блаженний . Мудросердого кличуть розумний , а солодощ уст прибавляє науки . Розум джерело життя власникові його , а картання безумних глупота . Серце мудрого чинить розумними уста його , і на уста його прибавляє навчання . Приємні слова щільниковий то мед , солодкий душі й лік на кості . Буває , дорога людині здається простою , та кінець її стежка до смерти . Людина трудяща працює для себе , бо до того примушує рот її . Нікчемна людина копає лихе , а на устах її як палючий огонь . Лукава людина сварки розсіває , а обмовник розділює друзів . Насильник підмовлює друга свого , і провадить його по недобрій дорозі . Хто прижмурює очі свої , той крутійства видумує , хто губами знаки подає , той виконує зло . Сивизна то пишна корона , знаходять її на дорозі праведности . Ліпший від силача , хто не скорий до гніву , хто ж панує над собою самим , ліпший від завойовника міста . За пазуху жереб вкладається , та ввесь його вирок від Господа . Ліпший черствий кусок зо спокоєм , ніж дім , повний учти м'ясної зо сваркою . Раб розумний панує над сином безпутнім , і серед братів він поділить спадок . Для срібла топильна посудина , а горно для золота , Господь же серця випробовує . Лиходій слухається уст безбожних , слухає неправдомов язика лиходійного . Хто сміється з убогого , той ображає свого Творця , хто радіє з нещастя , не буде такий без вини . Корона для старших онуки , а пишнота дітей їхні батьки . Не пристойна безумному мова поважна , а тим більше шляхетному мова брехлива . Хабар в очах його власника самоцвіт : до всього , до чого повернеться , буде щастити йому . Хто шукає любови провину ховає , хто ж про неї повторює , розгонює друзів . На розумного більше впливає одне остереження , як на глупака сто ударів . Злий шукає лише неслухняности , та вісник жорстокий на нього пошлеться . Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю , що кидається на людину , аніж нерозумного в глупоті його . Хто відплачує злом за добро , не відступить лихе з його дому . Почин сварки то прорив води , тому перед вибухом сварки покинь ти її ! Хто оправдує несправедливого , і хто засуджує праведного , обидва вони Господеві огидні . Нащо ті гроші в руці нерозумного , щоб мудрість купити , як мозку нема ? Правдивий друг любить за всякого часу , в недолі ж він робиться братом . Людина , позбавлена розуму , ручиться , поруку дає за друга свого . Хто сварку кохає , той любить гріх ; хто ж підвищує уста свої , той шукає нещастя . Людина лукавого серця не знайде добра , хто ж лукавить своїм язиком , упаде в зло . Хто родить безумного , родить на смуток собі , і не потішиться батько безглуздого . Серце радісне добре лікує , а пригноблений дух сушить кості . Безбожний таємно бере хабара , щоб зігнути путі правосуддя . З обличчям розумного мудрість , а очі глупця аж на кінці землі . Нерозумний син смуток для батька , для своєї ж родительки гіркість . Не добре карати справедливого , бити шляхетних за щирість ! Хто слова свої стримує , той знає пізнання , і холоднокровний розумна людина . І глупак , як мовчить , уважається мудрим , а як уста свої закриває розумним . Примхливий шукає сваволі , стає проти всього розумного . Нерозумний не хоче навчатися , а тільки свій ум показати . З приходом безбожного й ганьба приходить , а з легковаженням сором . Слова уст людини глибока вода , джерело премудрости бризкотливий потік . Не добре вважати на обличчя безбожного , щоб праведного повалити на суді . Уста нерозумного тягнуть до сварки , а слова його кличуть бійки . Язик нерозумного загибіль для нього , а уста його то тенета на душу його . Слова обмовника мов ті присмаки , і вони сходять у нутро утроби . Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику . Господнє Ім'я сильна башта : до неї втече справедливий і буде безпечний . Маєток багатому місто твердинне його , і немов міцний мур ув уяві його . Перед загибіллю серце людини високо несеться , перед славою ж скромність . Хто відповідає на слово , ще поки почув , то глупота та сором йому ! Дух дійсного мужа виносить терпіння своє , а духа прибитого хто піднесе ? Серце розумне знання набуває , і вухо премудрих шукає знання . Дарунок людини виводить із утиску , і провадить її до великих людей . Перший у сварці своїй уважає себе справедливим , але прийде противник його та й дослідить його . Жереб перериває сварки , та відділює сильних один від одного . Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне , а сварки , немов засуви замку . Із плоду уст людини насичується її шлунок , вона насичується плодом уст своїх . Смерть та життя у владі язика , хто ж кохає його , його плід поїдає . Хто жінку чеснотну знайшов , знайшов той добро , і милість отримав від Господа . Убогий говорить благально , багатий же відповідає зухвало . Є товариші на розбиття , та є й приятель , більше від брата прив'язаний . Ліпший убогий , що ходить в своїй неповинності , ніж лукавий устами та нерозумний . Теж не добра душа без знання , а хто наглить ногами , спіткнеться . Глупота людини дорогу її викривляє , і на Господа гнівається її серце . Маєток примножує друзів численних , а від бідака відпадає й товариш його . . . Свідок брехливий не буде без кари , а хто брехні говорить , не буде врятований . Багато-хто годять тому , хто гостинці дає , і кожен товариш людині , яка не скупиться на дари . Бідаря ненавидять всі браття його , а тимбільш його приятелі відпадають від нього ; а коли за словами поради женеться , нема їх ! Хто ума набуває , кохає той душу свою , а хто розум стереже , той знаходить добро . Свідок брехливий не буде без кари , хто ж неправду говорить , загине . Не лицює пишнота безумному , тим більше рабові панувати над зверхником . Розум людини припинює гнів її , а величність її перейти над провиною . Гнів царя немов рик левчука , а ласкавість його як роса на траву . Син безумний погибіль для батька свого , а жінка сварлива як ринва , що з неї вода тече завжди . Хата й маєток спадщина батьків , а жінка розумна від Господа . Лінощі сон накидають , і лінива душа голодує . Хто заповідь охороняє , той душу свою стереже ; хто дороги свої легковажить , помре . Хто милостивий до вбогого , той позичає для Господа , і чин його Він надолужить йому . Картай свого сина , коли є надія навчити , та забити його не піднось свою душу . Людина великого гніву хай кару несе , бо якщо ти врятуєш її , то вчиниш ще гірше . Слухай ради й картання приймай , щоб мудрим ти став при своєму кінці . У серці людини багато думок , але виповниться тільки задум Господній . Здобуток людині то милість її , але ліпший бідар за людину брехливу . Страх Господній веде до життя , і хто його має , той ситим ночує , і зло не досягне його . У миску стромляє лінюх свою руку , до уст же своїх не підійме її . Як битимеш нерозважного , то помудріє й немудрий , а будеш розумного остерігати , то він зрозуміє поуку . Хто батька грабує , хто матір жене ? Це син , що застиджує та осоромлює , перестань же , мій сину , навчатися від нерозумних , щоб відступитися від слів знання ! Свідок нікчемний висміює суд , а уста безбожних вибризкують кривду . На насмішників кари готові постійно , і вдари на спину безумним . Вино то насмішник , напій п'янкий галасун , і кожен , хто блудить у ньому , немудрий . Страх царя як рик лева ; хто до гніву доводить його , проти свого життя прогрішає . Слава людині , що гнів покидає , а кожен глупак вибухає . Лінивий не оре із осени , а захоче в жнива і нічого нема . Рада в серці людини глибока вода , і розумна людина її повичерпує . Багато людей себе звуть милосердними , та вірну людину хто знайде ? У своїй неповинності праведний ходить , блаженні по ньому сини його ! Цар сидить на суддевім престолі , всяке зло розганяє своїми очима . Хто скаже : Очистив я серце своє , очистився я від свого гріха ? Вага неоднакова , неоднакова міра , обоє вони то огида для Господа . Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх , чи чин його чистий й чи простий . Ухо , що слухає , й око , що бачить , Господь учинив їх обоє . Не кохайся в спанні , щоб не збідніти ; розплющ свої очі та хлібом наситься ! Зле , зле ! каже той , хто купує , а як піде собі , тоді хвалиться купном . Є золото й перел багато , та розумні уста найцінніший то посуд . Візьми його одіж , бо він поручивсь за чужого , і за чужинку візьми його застав . Хліб з неправди солодкий людині , та піском потім будуть наповнені уста її . Тримаються заміри радою , і війну провадь мудрими радами . Виявляє обмовник таємне , а ти не втручайся до того , легко хто розтулює уста свої . Хто кляне свого батька та матір свою , погасне світильник йому серед темряви ! Спадок спочатку заскоро набутий , не буде кінець його поблагословлений ! Не кажи : Надолужу я зло ! май надію на Господа , і Він допоможе тобі . Вага неоднакова то огида для Господа , а оманливі шальки не добрі . Від Господа кроки людини , а людина як вона зрозуміє дорогу свою ? Тенета людині казати святе нерозважно , а згодом свої обітниці досліджувати . Мудрий цар розпорошить безбожних , і зверне на них своє коло для мук . Дух людини світильник Господній , що все нутро обшукує . Милість та правда царя стережуть , і трона свого він підтримує милістю . Окраса юнацтва їхня сила , а пишність старих сивина . Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого , та вдари нутру живота . Водні потоки цареве це серце в Господній руці : куди тільки захоче , його Він скеровує . Всяка дорога людини пряма в її очах , та керує серцями Господь . Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву . Муж гордого ока та серця надутого несправедливий , а світильник безбожних це гріх . Думки пильного лиш на достаток ведуть , а всякий квапливий на збиток . Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти . Насильство безбожних прямує на них , бо права чинити не хочуть . Дорога злочинця крута , а чистий прямий його чин . Ліпше жити в куті на даху , ніж з сварливою жінкою в спільному домі . Лихого жадає душа нечестивого , і в очах його ближній його не отримає милости . Як карають глумливця мудріє безумний , а як мудрого вчать , знання набуває . До дому свого приглядається праведний , а безбожний доводить до зла . Хто вухо своє затикає від зойку убогого , то й він буде кликати , та не отримає відповіді . Таємний дарунок погашує гнів , а неявний гостинець лють сильну . Радість праведному правосуддя чинити , а злочинцеві страх . Людина , що зблуджує від путі розуму , у зборі померлих спочине . Хто любить веселощі , той немаючий , хто любить вино та оливу , той не збагатіє . Безбожний то викуп за праведного , а лукавий за щирого . Ліпше сидіти в пустинній країні , ніж з сварливою та сердитою жінкою . Скарб цінний та олива в мешканні премудрого , та нищить безумна людина його . Хто женеться за праведністю та за милістю , той знаходить життя , справедливість та славу . До міста хоробрих увійде премудрий , і твердиню надії його поруйнує . Хто стереже свої уста й свого язика , той душу свою зберігає від лиха . Надутий пихою насмішник ім'я йому , він робить усе із бундючним зухвальством . Пожадання лінивого вб'є його , бо руки його відмовляють робити , він кожного дня пожадливо жадає , а справедливий дає та не жалує . Жертва безбожних огида , а надто тоді , як за діло безчесне приноситься . Свідок брехливий загине , а людина , що слухає Боже , говоритиме завжди . Безбожна людина жорстока обличчям своїм , а невинний зміцняє дорогу свою . Нема мудрости , ані розуму , ані ради насупроти Господа . Приготовлений кінь на день бою , але перемога від Господа ! Ліпше добре ім'я за багатство велике , і ліпша милість за срібло та золото . Багатий та вбогий стрічаються , Господь їх обох створив . Мудрий бачить лихе і ховається , а безумні йдуть і караються . Заплата покори і страху Господнього , це багатство , і слава , й життя . Тернина й пастки на дорозі лукавого , а хто стереже свою душу , відійде далеко від них . Привчай юнака до дороги його , і він , як постаріється , не уступиться з неї . Багатий панує над бідними , а боржник раб позичальника . Хто сіє кривду , той жатиме лихо , а бич гніву його покінчиться . Хто доброго ока , той поблагословлений буде , бо дає він убогому з хліба свого . Глумливого вижени , й вийде з ним сварка , і суперечка та ганьба припиняться . Хто чистість серця кохає , той має хороше на устах , і другом йому буде цар . Очі Господа оберігають знання , а лукаві слова Він відкине . Лінивий говорить : На вулиці лев , серед майдану я буду забитий ! Уста коханки яма глибока : на кого Господь має гнів , той впадає туди . До юнакового серця глупота прив'язана , та різка картання віддалить від нього її . Хто тисне убогого , щоб собі збагатитись , і хто багачеві дає , той певно збідніє . Нахили своє вухо , і послухай слів мудрих , і серце зверни до мого знання , бо гарне воно , коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти , хай стануть на устах твоїх вони разом ! Щоб надія твоя була в Господі , я й сьогодні навчаю тебе . Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням , щоб тобі завідомити правду , правдиві слова , щоб ти істину міг відповісти тому , хто тебе запитає . Не грабуй незаможнього , бо він незаможній , і не тисни убогого в брамі , бо Господь за їхню справу судитиметься , і грабіжникам їхнім ограбує Він душу . Не дружись із чоловіком гнівливим , і не ходи із людиною лютою , щоб доріг її ти не навчився , і тенета не взяв для своєї душі . Не будь серед тих , хто поруку дає , серед тих , хто поручується за борги : коли ти не матимеш чим заплатити , нащо візьмуть з-під тебе постелю твою ? Не пересувай вікової границі , яку встановили батьки твої . Ти бачив людину , моторну в занятті своїм ? Вона перед царями спокійно стоятиме , та не встоїть вона перед простими . Коли сядеш хліб їсти з володарем , то пильно вважай , що перед тобою , і поклади собі в горло ножа , якщо ти ненажера : не жадай його ласощів , бо вони хліб обманливий ! Не мордуйся , щоб мати багатство , відступися від думки своєї про це , свої очі ти звернеш на нього , й нема вже його : бо конче змайструє воно собі крила , і полетить , мов орел той , до неба . . . Не їж хліба в злоокого , і не пожадай лакоминок його , бо як у душі своїй він обраховує , такий є . Він скаже тобі : Їж та пий ! але серце його не з тобою , той кавалок , якого ти з'їв , із себе викинеш , і свої гарні слова надаремно потратиш ! Не кажи до ушей нерозумному , бо погордить він мудрістю слів твоїх . Не пересувай вікової границі , і не входь на сирітські поля , бо їхній Визволитель міцний , Він за справу їхню буде судитись з тобою ! Своє серце зверни до навчання , а уші свої до розумних речей . Не стримуй напучування юнака , коли різкою виб'єш його , не помре : ти різкою виб'єш його , і душу його від шеолу врятуєш . Мій сину , якщо твоє серце змудріло , то буде радіти також моє серце , і нутро моє буде тішитись , коли уста твої говоритимуть слушне . Нехай серце твоє не завидує грішним , і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього , бо існує майбутнє , і надія твоя не загине . Послухай , мій сину , та й помудрій , і нехай твоє серце ступає дорогою рівною . Не будь поміж тими , що жлуктять вино , поміж тими , що м'ясо собі пожирають , бо п'яниця й жерун збідніють , а сонливий одягне лахміття . Слухай батька свого , він тебе породив , і не гордуй , як постаріла мати твоя . Купи собі й не продавай правду , мудрість , і картання та розум . Буде вельми радіти батько праведного , і родитель премудрого втішиться ним . Хай радіє твій батько та мати твоя , хай потішиться та , що тебе породила . Дай мені , сину мій , своє серце , і очі твої хай кохають дороги мої . Бо блудниця то яма глибока , а криниця тісна чужа жінка . І вона , мов грабіжник , чатує , і примножує зрадників поміж людьми . В кого ой , в кого ай , в кого сварки , в кого клопіт , в кого рани даремні , в кого очі червоні ? У тих , хто запізнюється над вином , у тих , хто приходить попробувати вина змішаного . Не дивись на вино , як воно рум'яніє , як виблискує в келіху й рівненько ллється , кінець його буде кусати , як гад , і вжалить , немов та гадюка , пантруватимуть очі твої на чужі жінки , і серце твоє говоритиме дурощі . . . І ти будеш , як той , хто лежить у середині моря , й як той , хто лежить на щогловім верху . І скажеш : Побили мене , та мені не боліло , мене штурхали , я ж не почув , коли я прокинусь , шукатиму далі того ж . . . Не завидуй злим людям , не бажай бути з ними , бо їхне серце говорить про здирство , а уста їхні мовлять про зло . Дім будується мудрістю , і розумом ставиться міцно . А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним . Мудрий сильніший від сильного , а людина розумна від повносилого . Тому то провадь війну мудрими радами , бо спасіння в численності радників . Для безумного мудрість занадто висока , своїх уст не розкриє при брамі . Хто чинити лихе заміряє , того звуть лукавим . Замір глупоти то гріх , а насмішник огида людині . Якщо ти в день недолі знесилився , то мала твоя сила . Рятуй узятих на смерть , також тих , хто на страчення хилиться , хіба не підтримаєш їх ? Якщо скажеш : Цього ми не знали ! чи ж Той , хто серця випробовує , знати не буде ? Він Сторож твоєї душі , і він знає про це , і поверне людині за чином її . Їж , сину мій , мед , бо він добрий , а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм , отак мудрість пізнай для своєї душі : якщо знайдеш її , то ти маєш майбутність , і надія твоя не понищиться ! Не чатуй на помешкання праведного , ти безбожнику , не ограблюй мешкання його , бо праведний сім раз впаде та зведеться , а безбожний в погибіль впаде ! Не тішся , як ворог твій падає , а коли він спіткнеться , хай серце твоє не радіє , щоб Господь не побачив , і це не було в Його очах лихим , і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе ! Не пались на злочинців , не заздри безбожним , бо злому не буде майбутности , світильник безбожних погасне . Бійся , сину мій , Господа та царя , не водися з непевними , бо погибіль їхня нагло постане , а біду від обох тих хто знає ? І оце ось походить від мудрих : Звертати увагу в суді на обличчя не добре . Хто буде казати безбожному : Праведний ти ! того проклинатимуть люди , і гніватись будуть на того народи . А тим , хто картає його , буде миле оце , і прийде на них благословення добра ! Мов у губи цілує , хто відповідає правдиве . Приготуй свою працю надворі , й оброби собі поле , а потім збудуєш свій дім . Не будь ложним свідком на свого ближнього , і не підговорюй устами своїми . Не кажи : Як зробив він мені , так зроблю я йому , верну людині за чином її ! Я проходив край поля людини лінивої , та край виноградника недоумкуватого , і ось все воно позаростало терням , будяками покрита поверхня його , камінний же мур його був поруйнований . . . І бачив я те , і увагу звернув , і взяв я поуку собі : Ще трохи поспати , подрімати ще трохи , руки трохи зложити , щоб полежати , і приходить , немов мандрівник , незаможність твоя , і нужда твоя , як озброєний муж ! . . . І оце Соломонові приповісті , що зібрали люди Єзекії , Юдиного царя . Слава Божа щоб справу сховати , а слава царів щоб розвідати справу . Небо високістю , і земля глибиною , і серце царів недослідимі . Як відкинути жужель від срібла , то золотареві виходить посудина , коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого , то справедливістю міцно поставиться трон його . Перед царем не пишайся , а на місці великих не стій , бо ліпше , як скажуть тобі : Ходи вище сюди ! аніж тебе знизити перед шляхетним , що бачили очі твої . Не спішися ставати до позову , бо що будеш робити в кінці його , як тебе засоромить твій ближній ? Судися за сварку свою з своїм ближнім , але не виявляй таємниці іншого , щоб тебе не образив , хто слухати буде , і щоб не вернулась на тебе обмова твоя . Золоті яблука на срібнім тарелі це слово , проказане часу свого . Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха . Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих , хто його посилає , і він душу пана свого оживляє . Хмари та вітер , а немає дощу це людина , що чваниться даром , та його не дає . Володар зм'якшується терпеливістю , а м'якенький язик ломить кістку . Якщо мед ти знайшов , то спожий , скільки досить тобі , щоб ним не пересититися та не звернути . Здержуй ногу свою від дому твого товариша , щоб тобою він не переситивсь , і не зненавидів тебе . Молот , і меч , і гостра стріла , людина , що говорить на ближнього свого , як свідок брехливий . Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску . Що здіймати одежу холодного дня , що лити оцет на соду , це співати пісні серцю засмученому . Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом , а як спрагнений він водою напій ти його , бо цим пригортаєш ти жар на його голову , і Господь надолужить тобі ! Вітер північний народжує дощ , а таємний язик сердите обличчя . Ліпше жити в куті на даху , ніж з сварливою жінкою в спільному домі . Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу . Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний , що схиляється перед безбожним . Їсти меду багато не добре , так досліджувати власну славу неслава . Людина , що стриму немає для духу свого , це зруйноване місто без муру . Як літом той сніг , і як дощ у жнива , так не лицює глупцеві пошана . Як пташка літає , як ластівка лине , так невинне прокляття не сповниться . Батіг на коня , оброть на осла , а різка на спину глупців . Нерозумному відповіді не давай за нерозум його , щоб і ти не став рівний йому . Нерозумному відповідь дай за безумством його , щоб він в очах своїх не став мудрим . Хто через глупця посилає слова , той ноги собі обтинає , отруту він п'є . Як волочаться ноги в кульгавого , так у безумних устах приповістка . Як прив'язувати камінь коштовний до пращі , так глупцеві пошану давати . Як терен , що влізе у руку , отак приповістка в устах нерозумного . Як стрілець , що все ранить , так і той , хто наймає глупця , і наймає усяких прохожих . Як вертається пес до своєї блювотини , так глупоту свою повторяє глупак . Чи ти бачив людину , що мудра в очах своїх ? Більша надія глупцеві , ніж їй . Лінивий говорить : Лев на дорозі ! Лев на майдані ! Двері обертаються на своєму чопі , а лінивий на ліжку своїм . Свою руку лінивий стромляє до миски , та піднести до рота її йому тяжко . Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох , що відповідають розумно . Пса за вуха хапає , хто , йдучи , устряває до сварки чужої . Як той , хто вдає божевільного , кидає іскри , стріли та смерть , так і людина , що обманює друга свого та каже : Таж це я жартую ! . . . З браку дров огонь гасне , а без пліткаря мовкне сварка . Вугілля для жару , а дрова огневі , а людина сварлива щоб сварку розпалювати . Слова обмовника мов ті присмаки , й у нутро живота вони сходять . Як срібло з жужелицею , на горшкові накладене , так полум'яні уста , а серце лихе , устами своїми маскується ворог , і ховає оману в своєму нутрі : коли він говорить лагідно не вір ти йому , бо в серці його сім огид ! Як ненависть прикрита оманою , її зло відкривається в зборі . Хто яму копає , той в неї впаде , а хто котить каміння на нього воно повертається . Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних , і уста гладенькі до згуби провадять . Не вихвалюйся завтрішнім днем , бо не знаєш , що день той породить . Нехай інший тебе вихваляє , а не уста твої , чужий , а не губи твої . Каміння тягар , і пісок важка річ , та гнів нерозумного тяжчий від них від обох . Лютість жорстокість , а гнів то затоплення , та хто перед заздрістю встоїть ? Ліпше відкрите картання , ніж таємна любов . Побої коханого вірність показують , а в ненависника поцілунки численні . Сита душа топче й мед щільниковий , а голодній душі все гірке то солодке . Як птах , що гніздо своє кинув , так і людина , що з місця свого мандрує . Олива й кадило потішують серце , і солодкий нам друг за душевну пораду . Друга свого й друга батька свого не кидай , а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого , ліпший сусіда близький за далекого брата ! Будь мудрий , мій сину , й потіш моє серце , і я матиму що відповісти , як мені докорятиме хто . Мудрий бачить лихе і ховається , а безумні йдуть і караються . Візьми його одіж , бо він поручивсь за чужого , і за чужинку заставу візьми . Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша , за прокляття залічується це йому . Ринва , постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове : хто хоче сховати її той вітра ховає , чи оливу пахучу правиці своєї , що видасть себе . Як гострить залізо залізо , так гострить людина лице свого друга . Сторож фіґовниці плоди її споживає , а хто пана свого стереже , той шанований . Як лице до лиця у воді , так серце людини до серця людини . Шеол й Аваддон не наситяться , не наситяться й очі людини . Що для срібла топильна посудина , і горно для золота , те для людини уста , які хвалять її . Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі , не відійде від нього глупота його ! Добре знай вигляд своєї отари , поклади своє серце на череди , бо багатство твоє не навіки , і чи корона твоя з роду в рід ? Появилася зелень , і трава показалась , і збирається сіно із гір , будуть вівці тобі на вбрання , і козли ціна поля , і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі , на їду твого дому , і на життя для служниць твоїх . Безбожні втікають , коли й не женуться за ними , а справедливий безпечний , немов той левчук . Коли край провиниться , то має багато володарів , коли ж є людина розумна й знаюча , то держиться довго . Людина убога , що гнобить нужденних , це злива рвучка , що хліба по ній не буває . Ті , хто Закон залишає , хвалять безбожних , а ті , хто Закон береже , на них буряться . Люди лихі правосуддя не розуміють , а шукаючі Господа все розуміють . Ліпше убогий , що ходить в своїй неповинності , ніж криводорогий , хоч він і багач . Хто Закон береже , розумний той син , а хто водиться із гультяями , засоромлює батька свого . Хто множить лихварським відсотком багатство своє , той для того громадить його , хто ласкавий для бідних . Хто відхилює вухо своє , щоб не слухати Закона , то буде огидна й молитва того . Хто простих доводить блудити дорогою зла , сам до ями своєї впаде , а невинні посядуть добро . Багата людина в очах своїх мудра , та розумний убогий розслідить її . Велика пишнота , як тішаться праведні , коли ж несправедливі зростають , то треба шукати людину . Хто ховає провини свої , тому не ведеться , а хто признається та кидає їх , той буде помилуваний . Блаженна людина , що завжди обачна , а хто ожорсточує серце своє , той впадає в лихе . Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим . Володар , позбавлений розуму , тисне дошкульно , а ненависник зажерливости буде мати дні довгі . Людина , обтяжена за душогубство , втікає до гробу , нехай її не підпирають ! Хто ходить невинний , той буде спасений , а криводорогий впаде на одній із доріг . Хто землю свою обробляє , той насититься хлібом , а хто за марнотним женеться , насититься вбогістю . Вірна людина багата на благословення , а хто спішно збагачується , непокараним той не залишиться . Увагу звертати на особу не добре , бо й за кус хліба людина згрішить . Завидюща людина спішить до багатства , і не знає , що прийде на неї нужда . Хто напоумляє людину , той знаходить вкінці більшу ласку , ніж той , хто лестить язиком . Хто батька свого й свою матір грабує і каже : Це не гріх , той розбійнику друг . Захланний викликує сварку , хто ж має надію на Господа , буде насичений . Хто надію кладе на свій розум , то він нерозумний , а хто мудрістю ходить , той буде врятований . Хто дає немаючому , той недостатку не знатиме , хто ж свої очі ховає від нього , той зазнає багато проклять . Коли підіймаються люди безбожні , людина ховається , а як гинуть вони , то множаться праведні . Чоловік остережуваний , та твердошиїй , буде зламаний нагло , і ліку не буде йому . Коли множаться праведні , радіє народ , як панує ж безбожний то стогне народ . Людина , що мудрість кохає , потішує батька свого , а хто попасає блудниць , той губить маєток . Цар утримує край правосуддям , а людина хабарна руйнує його . Людина , що другові своєму підлещує , на стопах його пастку ставить . У провині людини лихої знаходиться пастка , а справедливий радіє та тішиться . Праведний знає про право вбогих , безбожний же не розуміє пізнання про це . Люди глузливі підбурюють місто , а мудрі утишують гнів . Мудра людина , що правується із нерозумним , то чи гнівається , чи сміється , спокою не знає . Кровожерці ненавидять праведного , справедливі ж шукають спасти його душу . Глупак увесь свій гнів увиявляє , а мудрий назад його стримує . Володар , що слухає слова брехливого , безбожні всі слуги його ! Убогий й гнобитель стрічаються , їм обом Господь очі освітлює . Як цар правдою судить убогих , стоятиме трон його завжди . Різка й поука премудрість дають , а дитина , залишена тільки собі , засоромлює матір свою . Як множаться несправедливі провина розмножується , але праведні бачитимуть їхній упадок . Карай сина свого й він тебе заспокоїть , і приємнощі дасть для твоєї душі . Без пророчих видінь люд розбещений , коли ж стереже він Закона блаженний . Раб словами не буде покараний , хоч він розуміє , але не послухає . Чи бачив людину , квапливу в словах своїх ? Більша надія глупцеві , ніж їй ! Хто розпещує змалку свого раба , то кінець його буде невдячний . Гнівлива людина викликує сварку , а лютий вчиняє багато провин . Гординя людини її понижає , а чести набуває покірливий духом . Хто ділиться з злодієм , той ненавидить душу свою , він чує прокляття , та не виявляє . Страх перед людиною пастку дає , хто ж надію складає на Господа , буде безпечний . Багато шукають для себе обличчя володаря , та від Господа суд для людини . Насильник огида для праведних , а простодорогий огида безбожному . Слова Агура , Якеєвого сина , массеянина : Слово мужчини : Трудився я , Боже , трудився я , Боже , і змучився я ! Бо думаю , що немудріший за кожного я , і не маю я людського розуму , і не навчився я мудрости , і не знаю пізнання святих . . . Хто на небо ввійшов і зійшов ? Хто у жмені свої зібрав вітер ? Хто воду в одежу зв'язав ? Хто поставив усі кінці землі ? Яке ймення його , і яке ймення сина його , коли знаєш ? Кожне Боже слово очищене , щит Він для тих , хто в Нім пристановище має . До слів Його не додавай , щоб тебе не скартав Він , і щоб неправдомовцем не став ти . Двох речей я від Тебе просив , не відмов мені , поки помру : віддали Ти від мене марноту та слово брехливе , убозтва й багатства мені не давай ! Годуй мене хлібом , для мене призначеним , щоб я не переситився та й не відрікся , і не сказав : Хто Господь ? і щоб я не збіднів і не крав , і не зневажив Ім'я мого Бога . Раба не обмовляй перед паном його , щоб тебе не прокляв він , і ти винуватим не став . Оце покоління , що батька свого проклинає , і неньки своєї не благословляє , покоління , що чисте в очах своїх , та від бруду свого не обмите , покоління , які гордісні очі його , а повіки його як піднеслися ! Покоління , що в нього мечі його зуби , а гострі ножі його щелепи , щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі ! Дві дочки в кровожерця : Дай , дай ! Оці три не наситяться , чотири не скажуть досить : шеол та утроба неплідна , водою земля не насититься , і не скаже досить огонь ! Око , що з батька сміється й погорджує послухом матері , нехай видзьобають його круки поточні , і нехай орленята його пожеруть ! Три речі оці дивовижні для мене , і чотири , яких я не знаю : дорога орлина в повітрі , дорога зміїна на скелі , корабельна дорога в середині моря , і дорога мужчини при дівчині ! . . . Така ось дорога блудливої жінки : наїлась та витерла уста свої й повіла : Не вчинила я злого ! . . . Трясеться земля під трьома , і під чотирма , яких знести не може вона : під рабом , коли він зацарює , і під нерозумним , як хліба наїсться , під розпустницею , коли взята за жінку , і невільницею , коли вижене пані свою ! . . . Оці ось чотири малі на землі , та вони вельми мудрі : мурашки , не сильний народ , та поживу свою заготовлюють літом ; борсуки , люд не сильний , та в скелі свій дім вони ставлять ; немає царя в сарани , але вся вона в строї бойовім виходить ; павук тільки лапками пнеться , та він і в палатах царських ! Добре ступають ці троє , і добре ходять чотири : лев , найсильніший поміж звіриною , який не вступається ні перед ким , осідланий кінь , і козел , та той цар , що з ним військо ! Якщо ти допустився глупоти пихою , й якщо заміряєш лихе , то руку на уста ! Бо збивання молока дає масло , і дає кров вдар по носі , тиск же на гнів дає сварку . Слова Лемуїла , царя Масси , що ними навчала його його мати : Що , сину мій , і що , сину утроби моєї , і що , сину обітниць моїх ? Не давай жінкам сили своєї , ні доріг своїх для руйнувальниць царів ! Не царям , Лемуїле , вино , не царям , і напій той п'янкий не князям , щоб не впився він та не забув про Закона , і щоб не змінив для всіх гноблених права ! Дайте напою п'янкого тому , хто гине , а вина гіркодухим : він вип'є й забуде за бідність свою , і муки своєї вже не пам'ятатиме ! Відкривай свої уста немові , для суда всім нещасним . Відкривай свої уста , й суди справедливо , і правосуддя зроби для убогого та для нужденного . Хто жінку чеснотну знайде ? а ціна її більша від перел : довіряє їй серце її чоловіка , і йому не забракне прибутку ! Вона чинить для нього добро , а не зло , по всі дні свого життя . Шукає вона вовни й льону , і робить охоче своїми руками . Вона , немов кораблі ті купецькі , здалека спроваджує хліб свій . І встане вона ще вночі , і видасть для дому свого поживу , а порядок служницям своїм . Про поле вона намишляла , і його набула , із плоду долоней своїх засадила вона виноградника . Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої . Вона розуміє , що добра робота її , і світильник її не погасне вночі . Вона руки свої простягає до прядки , а долоні її веретено тримають . Долоню свою відкриває для вбогого , а руки свої простягає до бідного . Холоду в домі своїм не боїться вона , бо подвійно одягнений ввесь її дім . Килими поробила собі , віссон та кармазин убрання її . Чоловік її знаний при брамах , як сидить він із старшими краю . Тонку туніку робить вона й продає , і купцеві дає пояси . Сила та пишність одежа її , і сміється вона до прийдещнього дня . Свої уста вона відкриває на мудрість , і милостива наука їй на язиці . Доглядає вона ходи дому свого , і хліба з лінивства не їсть . Устають її діти , і хвалять її , чоловік її й він похваляє її : Багато було тих чеснотних дочок , та ти їх усіх перевищила ! Краса то омана , а врода марнота , жінка ж богобоязна вона буде хвалена ! Дайте їй з плоду рук її , і нехай її вчинки її вихваляють при брамах ! Книга Проповідника , сина Давидового , царя в Єрусалимі . Наймарніша марнота , сказав Проповідник , наймарніша марнота , марнота усе ! Яка користь людині в усім її труді , який вона робить під сонцем ? Покоління відходить , й покоління приходить , а земля віковічно стоїть ! І сонечко сходить , і сонце заходить , і поспішає до місця свого , де сходить воно . Віє вітер на південь , і на північ вертається , крутиться , крутиться він та й іде , і на круг свій вертається вітер . . . Всі потоки до моря пливуть , але море воно не наповнюється : до місця , ізвідки пливуть , ті потоки вони повертаються , щоб знову плисти ! Повні труду всі речі , людина сказати всього не потрапить ! Не насититься баченням око , і не наповниться слуханням ухо . . . Що було , воно й буде , і що робилося , буде робитись воно , і немає нічого нового під сонцем ! . . . Буває таке , що про нього говорять : Дивись , це нове ! Та воно вже було від віків , що були перед нами ! Нема згадки про перше , а також про наступне , що буде , про них згадки не буде між тими , що будуть потому . . . Я , Проповідник , був царем над Ізраїлем в Єрусалимі . І поклав я на серце своє , щоб шукати й досліджувати мудрістю все , що робилось під небом . Це праця тяжка , яку дав Бог для людських синів , щоб мозолитись нею . Я бачив усі справи , що чинились під сонцем : й ось усе це марнота та ловлення вітру ! . . . Покривленого не направиш , а неіснуючого не полічиш ! Говорив я був з серцем своїм та казав : Ось я велику премудрість набув , Найбільшу за всіх , що до мене над Єрусалимом були . І бачило серце моє всяку мудрість і знання . І поклав я на серце своє , щоб пізнати премудрість , і пізнати безумство й глупоту , і збагнув я , що й це все то ловлення вітру ! . . . Бо при многості мудрости множиться й клопіт , хто ж пізнання побільшує , той побільшує й біль ! . . . Сказав був я в серці своєму : Іди но , хай випробую тебе радістю , і придивись до добра , та й воно ось марнота . . . На сміх я сказав : Нерозумний , а на радість : Що робить вона ? Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло , і провадити мудрістю серце своє , і що буду держатись глупоти , аж поки побачу , що ж добре для людських синів , що робили б під небом за короткого часу свого життя . Поробив я великі діла : поставив для себе доми , задля себе садив виноградники , запровадив для себе садки та гаї , і понасаджував в них усіляких дерев овочевих . Наробив я для себе ставів , щоб поливати із них ліс дерев , що виростали . Набував я для себе рабів та невільниць , були в мене й домівники . А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше , ніж у всіх , що в Єрусалимі до мене були ! Назбирав я собі також срібла та золота , і скарбів царів та провінцій , завів я собі співаків та співачок , і всякі приємнощі людських синів , жінок наложниць . І звеличувавсь я усе більше та більше , над усіх , що в Єрусалимі до мене були , моя мудрість стояла також при мені . І всього , чого очі мої пожадали , я їм не відмовлював : я не стримував серця свого від жодної втіхи , бо тішилось серце моє від усякого труду мого , і це була частка моя від усякого труду свого ! Та коли я звернувся до всіх своїх чинів , що їх поробили були мої руки , і до труду , що я потрудився був , роблячи , й ось усе це марнота та ловлення вітру , і немає під сонцем нічого корисного ! . . . І звернувся я , щоб бачити мудрість , і безум , і дурощі . Бо що зробить людина , що прийде вона по царі ? Тільки те , що вона вже зробила ! І я побачив , що є перевага у мудрости над глупотою , як є перевага у світла над темрявою : у мудрого очі його в голові його , а безглуздий у темряві ходить ; та теж я пізнав , що доля одна всім їм трапиться ! І промовив я в серці своєму : Коли доля , яка нерозумному трапиться , трапиться також мені , то нащо тоді я мудрішим ставав ? І я говорив був у серці своїм , що марнота й оце . . . Не лишається пам'яти про мудрого , як і про нерозумного , на вічні віки , в днях наступних зовсім все забудеться , і мудрий вмирає так само , як і нерозумний . . . І життя я зненавидів , бо противний мені кожен чин , що під сонцем він чиниться , бо все це марнота та ловлення вітру ! . . . І зненавидів я ввесь свій труд , що під сонцем трудився я був , бо його позоставлю людині , що буде вона по мені , а хто знає , чи мудрий той буде чи нерозумний , хто запанує над цілим трудом моїм , над яким я трудився й змудрів був під сонцем ? Це марнота також . . . І я обернувся чинити , щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда , що чинив я під сонцем . . . Бо буває людина , що трудиться з мудрістю , зо знанням та із хистом , та все полишає на долю людині , яка не трудилася в тому : Марнота й оце й зло велике ! Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого , що під сонцем працює вона ? Бо всі дні її муки , а смуток робота її , і навіть вночі її серце спокою не знає , теж марнота й оце ! . . . Нема ліпшого земній людині над те , щоб їсти та пити , і щоб душа її бачила добре із труду свого . Та й оце все , я бачив , воно з руки Бога ! Бо хто буде їсти , і хто споживати спроможе без Нього ? Бо людині , що перед лицем Його добра , дає Він премудрість , і пізнання , і радість ; а грішникові Він роботу дає , щоб збирати й громадити , щоб пізніше віддати тому , хто добрий перед Божим лицем . Марнота і це все та ловлення вітру ! . . . Для всього свій час , і година своя кожній справі під небом : час родитись і час помирати , час садити і час виривати посаджене , час вбивати і час лікувати , час руйнувати і час будувати , час плакати й час реготати , час ридати і час танцювати , час розкидати каміння і час каміння громадити , час обіймати і час ухилятись обіймів , час шукати і час розгубити , час збирати і час розкидати , час дерти і час зашивати , час мовчати і час говорити , час кохати і час ненавидіти , час війні і час миру ! Яка користь трудящому в тім , над чим трудиться він ? Я бачив роботу , що Бог був дав людським синам , щоб трудились над нею , усе Він прегарним зробив свого часу , і вічність поклав їм у серце , хоч не розуміє людина тих діл , що Бог учинив , від початку та аж до кінця . . . Я знаю , немає нічого в них кращого , як тільки радіти й робити добро у своєму житті . І отож , як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром , це дар Божий ! Я знаю , що все , що Бог робить , воно зостається навіки , до того не можна нічого додати , і з того не можна нічого відняти , і Бог так зробив , щоб боялись Його ! Що є , то було вже воно , і що статися має було вже , бо минуле відновлює Бог ! І я бачив під сонцем іще : місце суду , а в нім беззаконня , і місце правди , у ньому ж неправда . . . Я сказав був у серці своєму : Судитиме Бог справедливого й несправедливого , бо для кожної справи є час , і на всяке там діло . Я сказав був у серці своєму : Це для людських синів , щоб Бог випробовував їх , і щоб бачити їм , що вони як ті звірі , бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них : як оці помирають , так само вмирають і ті , і для всіх один подих , і нема над твариною вищости людям , марнота бо все ! . . . Все до місця одного йде : все постало із пороху , і вернеться все знов до пороху . . . Хто те знає , чи дух людських синів підіймається вгору , і чи спускається вділ до землі дух скотини ? І я бачив , нема чоловікові кращого , як ділами своїми радіти , бо це доля його ! Бо хто поведе його глянути , що буде по ньому ? . . . І знов я побачив всі утиски , що чинились під сонцем , і сльоза ось утискуваних , та немає для них потішителя , і насилля з руки , що їх гноблять , і немає для них потішителя . . . І я похвалив тих померлих , що давно повмирали , більш від живих , що живуть дотепер . . . А краще від них від обох тій людині , що досі іще не була , що не бачила чину лихого , що робився під сонцем ! І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку , викликає заздрість одного до одного , і це все марнота та ловлення вітру ! . . . Нерозумний сидить , склавши руки свої , та жере своє тіло , краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру ! . . . І знову я бачив марноту під сонцем : Буває самотній , і не має нікого він іншого , сина чи брата у нього нема , та немає кінця всьому зусиллю його , і не насититься око багатством його , і він не повість : Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу ? Марнота й оце , і даремна робота воно . . . Краще двом , як одному , бо мають хорошу заплату за труд свій , і якби вони впали , підійме одне свого друга ! Та горе одному , як він упаде , й нема другого , щоб підвести його . . . Також коли вдвох покладуться , то тепло їм буде , а як же зогрітись одному ? А коли б хто напав на одного , то вдвох вони стануть на нього , і нитка потрійна не скоро пірветься ! Ліпший убогий та мудрий юнак , аніж цар старий та нерозумний , що вже осторог не приймає , бо виходить юнак і з в'язниці , щоб зацарювати , хоч у царстві своїм народивсь він убогим ! Я бачив усіх живих , що ходять під сонцем , на боці цього юнака , цього другого , що став він на місце його . Немає кінця всьому людові , всьому , що був перед ним , та й наступні не втішаться ним , бо й це теж марнота та ловлення вітру ! . . . Пильнуй за ногою своєю , як до Божого дому йдеш , бо прийти , щоб послухати , це краще за жертву безглуздих , бо не знають нічого вони , окрім чинення зла ! Не квапся своїми устами , і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем , Бог бо на небі , а ти на землі , тому то нехай нечисленними будуть слова твої ! Бо як сон наступає через велику роботу , так багато слів має і голос безглуздого . Коли зробиш обітницю Богові , то не зволікай її виповнити , бо в Нього нема уподобання до нерозумних , а що ти обітуєш , сповни ! Краще не дати обіту , ніж дати обіт і не сповнити ! Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх , і не говори перед Анголом Божим : Це помилка ! Пощо Бог буде гніватися на твій голос , і діла твоїх рук буде нищити ? Бо марнота в численності снів , як і в многості слів , але ти бійся Бога ! Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди , не дивуйся тій речі , бо високий пильнує згори над високим , а над ними Всевишній . І пожиток землі є для всіх , бо поле й сам цар обробляє . Хто срібло кохає , той не насититься сріблом , хто ж кохає багатство з прибутком , це марнота також ! Як маєток примножується , то множаться й ті , що його поїдають , і яка користь його власникові , як тільки , щоб бачили очі його ? Сон солодкий в трудящого , чи багато , чи мало він їсть , а ситість багатого спати йому не дає . Є лихо болюче , я бачив під сонцем його : багатство , яке бережеться його власникові на лихо йому , і гине багатство таке в нещасливім випадку , а родиться син і немає нічого у нього в руці : як він вийшов нагий із утроби матері своєї , так відходить ізнов , як прийшов , і нічого не винесе він з свого труду , що можна б узяти своєю рукою ! . . . І це теж зло болюче : так само , як він був прийшов , так відійде , і яка йому користь , що трудився на вітер ? А до того всі дні свої їв у темноті , і багато мав смутку , й хвороби та люті . . . Оце , що я бачив , як добре та гарне : щоб їла людина й пила , і щоб бачила добре в усьому своєму труді , що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку , які Бог їй дав , бо це доля її ! Також кожна людина , що Бог дав їй багатство й маєтки , і владу їй дав споживати із того , та брати свою частку та тішитися своїм трудом , то це Божий дарунок ! Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме , то Бог в її серце шле радість ! Є ще зло , що я бачив під сонцем , і багато його між людьми : Ось людина , що Бог їй багатство дає , і маєтки та славу , і недостатку ні в чому , чого зажадає , не чує вона для своєї душі , але Бог не дав влади їй те споживати , бо чужа людина те поїсть : Це марнота й недуга тяжка ! . . . Якби сотню дітей наплодив чоловік , і прожив пречисленні літа , і дні віку його були довгі , але не наситилась добрим душа його , а до того не мав би й належного похорону , то кажу : недоноскові краще від нього ! . . . Бо в марноті прийшов він , і в темряву йде , і в темряві сховане буде імення його , ані сонця не бачив він , ані пізнав : йому спокійніше від того ! . . . А коли б він жив двічі по тисячі літ , та не бачив добра , то хіба не до місця одного все йде ? Увесь труд людини для рота її , і пожадання її не виповнюються . Бо що більшого має мудрець , ніж безглуздий , що має убогий над те , що перед живими уміє ходити ? Краще бачити очима , аніж мандрувати жаданнями , і також це марнота та ловлення вітру . . . Що було , тому ймення його вже надане давно , і відоме , що він чоловік , і він не може правуватися з сильнішим від нього , бо багато речей , що марноту примножуть , але яка користь від них для людини ? Бо хто знає , що добре людині в житті , за небагатьох днів марного життя її , які пробуває вона , немов тінь ? Та й що хто розкаже людині , що буде під сонцем по ній ? Краще добре ім'я від оливи хорошої , а день смерти людини від дня її вродження ! Краще ходити до дому жалоби , ніж ходити до дому бенкету , бо то кінець кожній людині , і живий те до серця свого бере ! Кращий смуток від сміху , бо при обличчі сумнім добре серце ! Серце мудрих у домі жалоби , а серце безглуздих у домі веселощів . Краще слухати докір розумного , аніж слухати пісні безумних , бо як тріскот тернини під горщиком , такий сміх нерозумного . Теж марнота й оце ! . . . Коли мудрий кого утискає , то й сам нерозумним стає , а хабар губить серце . Кінець діла ліпший від початку його ; ліпший терпеливий від чванькуватого ! Не спіши в своїм дусі , щоб гніватися , бо гнів спочиває у надрах глупців . Не кажи : Що це сталось , що перші дні були кращі за ці ? бо не з мудрости ти запитався про це . Добра мудрість з багатством , а прибуток для тих , хто ще сонечко бачить , бо в тіні мудрости як у тіні срібла , та користь пізнання у тому , що мудрість життя зберігає тому , хто має її . Розваж Божий учинок , бо хто може те випростати , що Він покривив ? За доброго дня користай із добра , за злого ж розважуй : Одне й друге вчинив Бог на те , щоб людина нічого по собі не знайшла ! В днях марноти своєї я всього набачивсь : буває справедливий , що гине в своїй справедливості , буває й безбожний , що довго живе в своїм злі . Не будь справедливим занадто , і не роби себе мудрим над міру : пощо нищити маєш себе ? Не будь несправедливим занадто , і немудрим не будь : пощо маєш померти в нечасі своїм ? Добре , щоб ти ухопився за це , але й з того своєї руки не спускай , бо богобоязний втече від усього того . Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів , що в місті . Немає людини праведної на землі , що робила б добро й не грішила , тому не клади свого серця на всякі слова , що говорять , щоб не чути свого раба , коли він лихословить тебе , знає бо серце твоє , що багато разів також ти лихословив на інших ! Усе це я в мудрості випробував , і сказав : Стану мудрим ! Та далека від мене вона ! Далеке оте , що було , і глибоке , глибоке , хто знайде його ? Звернувся я серцем своїм , щоб пізнати й розвідати , та шукати премудрість і розум , та щоб пізнати , що безбожність глупота , а нерозум безумство ! І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку , бо пастка вона , її ж серце тенета , а руки її то кайдани ! . . . Хто добрий у Бога врятований буде від неї , а грішного схопить вона ! Подивися , оце я знайшов , сказав Проповідник : рівняймо одне до одного , щоб знайти зрозуміння ! Чого ще шукала душа моя , та не знайшла : я людину знайшов одну з тисячі , але жінки між ними всіма не знайшов ! . . . Крім того , поглянь , що знайшов я : що праведною вчинив Бог людину , та вигадок усяких шукають вони ! . . . Хто , як той мудрий , і значення речі хто знає ? Розсвітлює мудрість людини обличчя її , і суворість лиця її змінюється . Я раджу : Наказа царського виконуй , і то ради присяги перед Богом . Не квапся від нього відходити , не стій при злій справі , бо все , що захоче , він зробить , бо слово цареве то влада , і хто йому скаже : Що робиш ? Хто виконує заповідь , той не пізнає нічого лихого , серце ж мудрого знає час і право . Бо для кожної речі час і право своє , бо лихо людини численне на ній , бо не знає , що буде , і як саме буде , хто їй розповість ? Немає людини , яка панувала б над вітром , щоб стримати вітер , і влади нема над днем смерти , і на війні нема звільнення , і пана свого не врятує безбожність . Усе це я бачив , і серце своє прикладав я до кожного чину , що відбувався під сонцем . І був час , коли запанувала людина над людиною на лихо для неї . І я бачив безбожних похованих , і до їхнього гробу приходили , а ті , що чинили добро , повикидані з місця святого , і в місті забуті . . . Марнота й оце ! Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий , тому серце людських синів повне ними , щоб чинити лихе . Хоч сто раз чинить грішний лихе , а Бог суд відкладає йому , однако я знаю , що тим буде добре , хто Бога боїться , хто перед обличчям Його має страх ! А безбожному добре не буде , і мов тінь , довгих днів він не матиме , бо він перед Божим лицем страху не має ! Є марнота , яка на землі діється , що є справедливі , що лихо спадає на них , мов за вчинок безбожних , а є безбожні , що добро спадає на них , мов за чин справедливих ! Я сказав , що марнота й оце ! . . . І радість я похваляв : що немає людині під сонцем добра , хіба тільки щоб їсти , та пити та тішитися , і оце супроводить її в її праці за часу життя її , що під сонцем Бог дав був їй . Коли я поклав своє серце , щоб мудрість пізнати , і побачити чин , що діється він на землі , бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима , і коли я побачив усякий чин Бога , тоді я пізнав , що не може людина збагнути чину , під сонцем учиненого ! Тому скільки людина не трудиться , щоб дошукатись цього , то не знайде , і коли й мудрий скаже , що знає , не зможе знайти ! . . . Ото ж бо все це я до серця свого взяв , і бачило серце моє все оце , що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці , так само любов чи ненависть : Людина не знає нічого , що є перед нею ! Однакове всім випадає : праведному і безбожному , доброму й чистому та нечистому , і тому , хто жертву приносить , і тому , хто жертви не приносить , як доброму , так і грішникові , тому , хто клянеться , як і тому , хто клятви боїться ! . . . Оце зле у всім , що під сонцем тим діється , що однакове всім випадає , і серце людських синів повне зла , і за життя їхнього безумство в їхньому серці , а по тому до мертвих відходять . . . Хто знаходиться поміж живих , той має надію , бо краще собаці живому , ніж левові мертвому ! Бо знають живі , що помруть , а померлі нічого не знають , і заплати немає вже їм , бо забута і пам'ять про них , і їхнє кохання , і їхня ненависть , та заздрощі їхні загинули вже , і нема вже їм частки навіки ні в чому , що під сонцем тим діється ! . . . Тож іди , їж із радістю хліб свій , та з серцем веселим вино своє пий , коли Бог уподобав Собі твої вчинки ! Нехай кожного часу одежа твоя буде біла , і нехай на твоїй голові не бракує оливи ! Заживай життя з жінкою , яку ти кохаєш , по всі дні марноти твоєї , що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї , бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді , що під сонцем ним трудишся ти ! Все , що всилі чинити рука твоя , теє роби , бо немає в шеолі , куди ти йдеш , ні роботи , ні роздуму , ані знання , ані мудрости ! Знову я бачив під сонцем , що біг не у скорих , і бій не в хоробрих , а хліб не в премудрих , і не в розумних багатство , ні ласка у знавців , а від часу й нагоди залежні вони ! Бо часу свого людина не знає , мов риби , половлені в пагубну сітку , і мов птахи , захоплені в сільце , так хапаються людські сини за час лиха , коли воно нагло спадає на них ! . . . Також оцю мудрість я бачив під сонцем , і велика для мене здавалась вона : Було мале місто , і було в ньому мало людей . І раз прийшов цар великий до нього , й його оточив , і побудував проти нього велику облогу . Але в ньому знайшлася людина убога , та мудра , і вона врятувала те місто своєю премудрістю , та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину ! І я говорив : Краща мудрість за силу ; однако погорджується мудрість бідного , і не слухаються його слів ! Слова мудрих , почуті в спокої , кращі від крику володаря поміж безглуздими . Мудрість краща від зброї військової , але один грішник погубить багато добра . . . Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника , так трохи глупоти псує мудрість та славу . Серце мудрого тягне праворуч , а серце безумного ліворуч . Коли нерозумний і прямою дорогою йде , йому серця бракує , і всім він говорить , що він нерозумний . Коли гнів володаря стане на тебе , не лишай свого місця , бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин . Є зло , що я бачив під сонцем , мов помилка , що повстає від володаря : на великих висотах глупота буває поставлена , а багаті сидять у низині ! Я бачив на конях рабів , князі ж пішки ходили , немов ті раби . . . Хто яму копає , той в неї впаде , а хто валить мура , того гадина вкусить . Хто зносить каміння , пораниться ним ; хто дрова рубає , загрожений ними . Як залізо ступіє , й хтось леза не вигострить , той мусить напружити свою силу , та мудрість зарадить йому ! Коли вкусить гадюка перед закляттям , тоді ворожбит не потрібний . Слова з уст премудрого милість , а губи безумного нищать його : початок слів його уст глупота , а кінець його уст зле шаленство . Нерозумний говорить багато , та не знає людина , що буде ; а що буде по ньому , хто скаже йому ? Втомляє безумного праця його , бо не знає й дороги до міста . Горе , краю , тобі , коли цар твій хлопчина , а владики твої спозаранку їдять ! Щасливий ти , краю , коли син шляхетних у тебе царем , а владики твої своєчасно їдять , як ті мужі , а не як п'яниці ! Від лінощів валиться стеля , а з опущення рук тече дах . Гостину справляють для радощів , і вином веселиться життя , а за срібло все це можна мати . Навіть у думці своїй не злослов на царя , і в спальні своїй не кляни багача , небесний бо птах віднесе твою мову , а крилатий розкаже про слово твоє . . . Хліб свій пускай по воді , бо по багатьох днях знов знайдеш його . Давай частку на сім чи й на вісім , бо не знаєш , яке буде зло на землі . Коли переповняться хмари дощем , то виллють на землю його . А коли деревина на південь впаде чи на північ , залишиться на місці , куди деревина впаде . Хто вважає на вітер , не буде той сіяти , а хто споглядає на хмари , не буде той жати . Як не відаєш ти , яка то путь вітру , як кості зростають в утробі вагітної , так не відаєш ти чину Бога , що робить усе . Сій ранком насіння своє , та й під вечір хай не спочиває рука твоя , не знаєш бо ти , котре вийде на краще тобі , оце чи оте , чи обоє однаково добрі . І світло солодке , і добре очам сонце бачити , і коли б людина жила й довгі роки , хай за всіх їх вона тішиться , і хай пам'ятає дні темряви , бо їх буде багато , усе , що надійде , марнота ! Тішся , юначе , своїм молодецтвом , а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх ! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх , але знай , що за все це впровадить тебе Бог до суду ! Тому жени смуток від серця свого , і віддаляй зле від тіла твого , бо й дитинство , і рання життєва зоря то марнота ! І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця , аж поки не прийдуть злі дні , й не наступлять літа , про які говорити ти будеш : Для мене вони неприємні ! аж поки не стемніє сонце , і світло , і місяць , і зорі , і не вернуться хмари густі за дощем , у день , коли затремтять ті , хто дім стереже , і зігнуться мужні , і спинять роботу свою млинарі , бо їх стане мало , і потемніють ті , хто в вікно визирає , і двері подвійні на вулицю замкнені будуть , як зменшиться гуркіт млина , і голос пташини замовкне , і затихнуть всі дочки співучі , і будуть боятись високого місця , і жахи в дорозі їм будуть , і мигдаль зацвіте , й обтяжіє кобилка , і загине бажання , бо людина відходить до вічного дому свого , а по вулиці будуть ходити довкола голосільники , аж поки не пірветься срібний шнурок , і не зломиться кругла посудина з золота , і при джерелі не розіб'ється глек , і не зламається коло , й не руне в криницю . . . І вернеться порох у землю , як був , а дух вернеться знову до Бога , що дав був його ! Наймарніша марнота , сказав Проповідник , марнота усе ! . . . Крім того , що Проповідник був мудрий , він навчав ще народ знання . Він важив та досліджував , склав багато приповістей . Проповідник пильнував знаходити потрібні слова , і вірно писав правдиві слова . Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі , і мов позабивані цвяхи , складачі ж таких слів , вони дані від одного Пастиря . А понад те , сину мій , будь обережний : складати багато книжок не буде кінця , а багато навчатися мука для тіла ! Підсумок усього почутого : Бога бійся , й чини Його заповіді , бо належить це кожній людині ! Бо Бог приведе кожну справу на суд , і все потаємне , чи добре воно , чи лихе ! Соломонова Пісня над піснями . Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх , бо ліпші кохання твої від вина ! На запах оливи твої запашні , твоє ймення неначе олива розлита , тому діви кохають тебе ! Потягни ти мене за собою , біжім ! Цар впровадив мене у палати свої , ми радіти та тішитись будемо тобою , згадаємо кохання твої , від вина приємніші , поправді кохають тебе ! Дочки єрусалимські , я чорна та гарна , немов ті намети кедарські , мов занавіси Соломонові ! Не дивіться на те , що смуглявенька я , бож сонце мене опалило , сини неньки моєї на мене розгнівалися , настановили мене сторожити виноградники , та свого виноградника власного не встерегла я ! . . . Скажи ж мені ти , кого покохала душа моя : Де ти пасеш ? Де даєш ти спочити у спеку отарі ? Пощо біля стад твоїх друзів я буду , немов та причинна ? Якщо ти не знаєш цього , вродливіша посеред жінок , то вийди собі за слідами отари , і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої . Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових , о моя ти подруженько ! Гарні щічки твої поміж шнурами перел , а шийка твоя між разками намиста ! Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками ! Доки цар при своєму столі , то мій нард видає свої пахощі . Мій коханий для мене мов китиця мирри : спочиває між персами в мене ! Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах ! Яка ти прекрасна , моя ти подруженько , яка ти хороша ! Твої очі немов голубині ! Який ти прекрасний , о мій ти коханий , який ти приємний ! а ложе нам зелень ! Бруси наших домів то кедрини , стелі в нас кипариси ! Я саронська троянда , я долинна лілея ! Як лілея між тереном , так подруга моя поміж дівами ! Як та яблуня між лісовими деревами , так мій коханий поміж юнаками , його тіні жадала й сиділа я в ній , і його плід для мого піднебіння солодкий ! Він впровадив мене до винярні , а прапор його надо мною кохання ! Підкріпіте мене виноградовим печивом , освіжіть мене яблуками , бо я хвора з кохання ! Ліва рука його під головою моєю , правиця ж його пригортає мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , газелями чи польовими оленями , щоб ви не сполохали , й щоб не збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! . . . Голос мого коханого ! . . . Ось він іде , ось він скаче горами , по пагірках вистрибує . . . Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя . Он стоїть він у нас за стіною , зазирає у вікна , заглядає у ґрати . . . Мій коханий озвався й промовив до мене : Уставай же , подруго моя , моя красна , й до мене ходи ! Бо оце проминула пора дощова , дощ ущух , перейшов собі він . Показались квітки на землі , пора соловейка настала , і голос горлиці в нашому краї лунає ! Фіґа випустила свої ранні плоди , і розцвілі виноградини пахощі видали . Уставай же , подруго моя , моя красна , й до мене ходи ! Голубко моя у розщілинах скельних , у бескіднім сховку , дай побачити мені твоє личко , дай почути мені голосок твій , бо голос твій милий , а личко твоє уродливе ! Ловіть нам лисиці , лисинята маленькі , що ушкоджують нам виноградники , виноградники ж наші у цвіті ! Мій коханий він мій , я ж його , він пасе між лілеями ! Поки день прохолоду навіє , а тіні втечуть , вернись , мій коханий , стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах ! По ночах на ложі своїм я шукала того , кого покохала душа моя . . . Шукала його , та його не знайшла . . . Хай устану й нехай я пройдуся по місті , хай на вулицях та на майданах того пошукаю , кого покохала душа моя ! Шукала його , та його не знайшла . . . Спіткали мене сторожі , що по місті проходять . . . Чи не бачили часом того , кого покохала душа моя ? Небагато пройшла я від них , та й знайшла я того , кого покохала душа моя : схопила його , й не пустила його , аж поки його не ввела у дім неньки своєї , та в кімнату тієї , що в утробі носила мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , газелями чи польовими оленями , щоб ви не сполохали , щоб не збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! . . . Хто вона , що виходить із пустині , немов стовпи диму , окурена миррою й ладаном , всілякими пахощами продавця ? Ось ложе його , Соломонове , шістдесят лицарів навколо нього , із лицарів славних Ізраїлевих ! Усі вони мають меча , усі вправні в бою , кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного . Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев : стовпці їхні зробив він із срібла , а їхне опертя золоте , пурпурове сидіння , їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських ! . . . Підіть і побачте , о дочки сіонські , царя Соломона в вінку , що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його ! Яка ти прекрасна , моя ти подруженько , яка ти хороша ! Твої оченятка , немов ті голубки , глядять з-за серпанку твого ! Твої коси немов стадо кіз , що хвилями сходять з гори Гілеадської ! Твої зубки немов та отара овець пообстриганих , що з купелю вийшли , що котять близнята , і між ними немає неплідної . . . Твої губки немов кармазинова нитка , твої устонька красні , мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм ! Твоя шия немов та Давидова башта , на зброю збудована : тисяча щитів повішена в ній , усе щити лицарів ! Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі , що випасуються між лілеями . . . Поки день прохолоду навіє , а тіні втечуть , піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану . . . Уся ти прекрасна , моя ти подруженько , і плями нема на тобі ! Зо мною з Лівану , моя наречена , зо мною з Лівану ти підеш ! Споглянеш з вершини Амани , з вершини Сеніру й Гермону , з леговища левів , з леопардових гір . Забрала ти серце мені , моя сестро , моя наречена , забрала ти серце мені самим очком своїм , разочком одненьким намиста свого ! . . . Яке любе кохання твоє , о сестрице моя , наречена ! Скільки ліпше кохання твоє за вино , а запашність олив твоїх за всі пахощі ! . . . Уста твої крапають мед щільниковий , моя наречена , мед і молоко під твоїм язичком , а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі ! Замкнений садок то сестриця моя , наречена моя замкнений садок , джерело запечатане . . . Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим , кипри із нардами , нард і шафран , пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану , мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами , ти джерело садкове , криниця живої води , та тієї , що плине з Ливану ! . . . Прокинься , о вітре з півночі , і прилинь , вітре з полудня , повій на садок мій : нехай потечуть його пахощі ! Хай коханий мій прийде до саду свого , і нехай споживе плід найкращий його ! . . . Прийшов я до саду свого , о сестро моя , наречена ! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм , споживаю свого стільника разом із медом своїм , п'ю вино я своє зо своїм молоком ! . . . Споживайте , співдрузі , пийте до схочу , кохані ! Я сплю , моє ж серце чуває . . . Ось голос мого коханого ! . . . Стукає . . . Відчини мені , сестро моя , о моя ти подруженько , голубко моя , моя чиста , бо росою покрилася вся моя голова , мої кучері краплями ночі ! . . . Зняла я одежу свою , як знову її надягну ? Помила я ніжки свої , як же їх занечищу ? . . . Мій коханий простяг свою руку крізь отвір , і нутро моє схвилювалось від нього ! . . . Встала я відчинити своєму коханому , а з рук моїх капала мирра , і мирра текла на засувки замка з моїх пальців . . . Відчинила своєму коханому , а коханий мій зник , відійшов ! . . . Душі не ставало в мені , як він говорив . . . Я шукала його , та його не знайшла . . . Я гукала його , та він не відізвався до мене . . . Стріли мене сторожі , що ходять по місті , набили мене , завдали мені рани . . . Здерли з мене моє покривало , сторожі міських мурів ! Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , як мого коханого стрінете ви , що йому повісте ? Що я хвора з кохання ! Чим коханий твій кращий від інших коханих , вродливіша з жінок ? Чим коханий твій кращий від інших коханих , що так заклинаєш ти нас ? Коханий мій білий й рум'яний , визначніший він від десяти тисяч інших . . . Голова його щиреє золото , його кучері пальмове віття , чорні , як ворон . . . Його очі немов голубки над джерелами водними , у молоці повимивані , що над повним струмком посідали ! Його личка як грядка бальзаму , немов квітники запашні ! Його губи лілеї , з яких капає мирра текуча ! Його руки стовпці золоті , повисаджувані хризолітом , а лоно його твір мистецький з слонової кости , покритий сапфірами ! Його стегна стовпи мармурові , поставлені на золотії підстави ! Його вигляд немов той Ливан , він юнак як ті кедри ! Уста його солодощі , і він увесь пожадання . . . Оце мій коханий , й оце мій дружок , дочки єрусалимські ! Куди твій коханий пішов , о найвродливіша з жінок ? Куди спрямував твій коханий ? Бо ми пошукаємо його із тобою . Мій коханий пішов до садочка свого , в квітники запашні , щоб пасти в садках і збирати лілеї . Я належу своєму коханому , а мені мій коханий , що пасе між лілеями ! Ти прекрасна , моя ти подруженько , мов та Тірца , ти хороша , як Єрусалим , ти грізна , як війська з прапорами ! Відверни ти свої оченята від мене , бо вони непокоять мене ! Твої коси немов стадо кіз , що хвилями сходять з того Гілеаду ! Твої зуби немов та отара овець , що з купелю вийшли , що котять близнята , і між ними немає неплідної ! Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм ! Шістдесят є цариць , і вісімдесят є наложниць , а дівчатам немає числа , та єдина вона ця голубка моя , моя чиста ! У неньки своєї вона одиначка , обрана вона у своєї родительки ! Як бачили дочки Сіону її , то щасливою звали її , цариці й наложниці то вихваляли її : Хто це така , що вона виглядає , немов та досвітня зоря , прекрасна , як місяць , як сонце ясна , як полки з прапорами грізна ? Зійшла я в оріховий сад , щоб поглянути на пуп'яночки при потоці , щоб побачити там , чи зацвів виноград , чи гранатові яблуні порозцвітали ? І не зчулася я , як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр . . . Вернися , вернись , Суламітко ! Вернися , вернися , нехай ми на тебе надивимось ! Чого вам дивитися на Суламітку , немов би на танець військовий ? Хороші які стали ноги твої в черевичках , князівно моя ! Заокруглення стегон твоїх мов намисто , руками мистецькими виточене ! Твоє лоно немов круглоточена чаша , в якій не забракне вина запашного ! Твій живіт сніп пшениці , оточений тими лілеями ! Два перса твої немов двоє сарняток близнят ! Твоя шия як башта із кости слонової , твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму , в тебе ніс немов башта ливанська , що дивиться все в бік Дамаску ! Голівка твоя на тобі мов Кармел , а коса на голівці твоїй немов пурпур , полонений цар тими кучерями ! Яка ти прекрасна й приємна яка , о кохання в розкошах ! Став подібний до пальми твій стан , твої ж перса до грон виноградних ! Я подумав : виберуся на цю пальму , схоплюся за віття її , і нехай стануть перса твої , немов виноградні ті грона , а пахощ дихання твого як яблука ! . . . А уста твої як найліпше вино : простує воно до мого коханого , чинить промовистими й уста сплячих ! Я належу своєму коханому , а його пожадання до мене ! Ходи ж , мій коханий , та вийдемо в поле , переночуємо в селах ! Устанемо рано , й ходім у сади-виногради , подивимося , чи зацвів виноград , чи квітки розцвілись , чи гранатові яблуні порозцвітали ? . . . Там кохання своє тобі дам ! Видадуть пах мандрагори , при наших же входах всілякі коштовні плоди , нові та старі , що я їх заховала для тебе , коханий ти мій ! О , коли б ти мені був за брата , що перса ссав в нені моєї , коли б стріла тебе я на вулиці , цілувала б тебе , і ніхто мені не докоряв би ! Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї : ти навчав би мене , я б тебе напоїла вином запашним , соком гранатових яблук своїх ! Ліва рука його під головою моєю , правиця ж його пригортає мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , нащо б сполохали , й нащо б збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! Хто вона , що виходить із пустині , спираючися на свого коханого ? Під яблунею я збудила тебе , там повила тебе мати твоя , там тебе повила твоя породителька ! Поклади ти мене , як печатку на серце своє , як печать на рамено своє , бо сильне кохання , як смерть , заздрощі непереможні , немов той шеол , його жар жар огню , воно полум'я Господа ! Води великі не зможуть згасити кохання , ані ріки його не заллють ! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому , то ним погордили б зовсім ! . . . Є сестра в нас мала , й перс у неї нема ще . Що зробимо нашій сестричці в той день , коли сватати будуть її ? Якщо вона мур , забороло із срібла збудуємо на ній , а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх . . . Я мур , мої ж перса як башти , тоді я була в його очах мов та , яка спокій провадить . . . Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні , виноградника він віддавав сторожам , щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла . Але мій виноградник , що маю його , при мені ! Тобі , Соломоне , хай буде та тисяча , а сторожам його плоду дві сотні ! О ти , що сидиш у садках , друзі твої прислухаються до твого голосу : дай почути його і мені ! Утікай , мій коханий , і станься подібний до сарни собі , чи до молодого оленя у бальзамових горах ! Видіння 2377 Ісаї 3470 , Амосового 531 сина 1121 , яке він був бачив 2372 8804 про Юдею 3063 та про Єрусалим 3389 за днів 3117 Уззії 5818 , Йотама 3147 , Ахаза 271 та Єзекії 3169 , Юдиних 3063 царів 4428 . Послухайте ви , небеса , і ти , земле , почуй , бо говорить Господь : Синів Собі виховав й викохав Я , а вони зняли бунт проти Мене ! . . . Віл знає свого власника , а осел ясла пана свого , а Ізраїль не знає Мене , не звертає уваги народ Мій на Мене . . . О люду ти грішний , народе тяжкої провини , лиходійське насіння , сини-шкідники , ви покинули Господа , ви Святого Ізраїлевого понехтували , обернулись назад ! У що будете биті ще , коли неслухняними далі ви будете ? Хвора ваша вся голова , і все серце боляще . . . Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому : рани й ґудзі , та свіжі порази невичавлені , і не позав'язувані , і оливою не порозм'якшувані . . . Земля ваша спустошена , огнем спалені ваші міста , поле ваше , на ваших очах поїдають чужинці його , з того всього пустиня , немов з руйнування чужинців ! . . . І позосталась Сіонська дочка , мов курінь в винограднику , мов шатро на ночліг в огірковому полі , як місто обложене . . . Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого , ми були б як Содом , до Гоморри ми стали б подібні . . . Послухайте слова Господнього , содомські князі , почуйте Закон Бога нашого , народе гоморський , нащо Мені многота ваших жертов ? говорить Господь . Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят , а крови биків та овець і козлів не жадаю ! Як приходите ви , щоб явитися перед обличчям Моїм , хто жадає того з руки вашої , щоб топтали подвір'я Мої ? Не приносьте ви більше марнотного дару , ваше кадило огида для Мене воно ; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів , не можу знести Я марноти цієї ! . . . Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх : вони стали Мені тягарем , Я змучений зносити їх . . . Коли ж руки свої простягаєте , Я мружу від вас Свої очі ! Навіть коли ви молитву примножуєте , Я не слухаю вас , ваші руки наповнені кров'ю . . . Умийтесь , очистьте себе ! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх , перестаньте чинити лихе ! Навчіться чинити добро , правосуддя жадайте , карайте грабіжника , дайте суд сироті , за вдову заступайтесь ! Прийдіть , і будемо правуватися , говорить Господь : коли ваші гріхи будуть як кармазин , стануть білі , мов сніг ; якщо будуть червоні , немов багряниця , то стануть мов вовна вони ! Як захочете ви та послухаєтесь , то будете добра землі споживати . А коли ви відмовитеся й неслухняними будете , меч пожере вас , бо уста Господні сказали оце ! Як стало розпусницею вірне місто : було повне воно правосуддя , справедливість у нім пробувала , тепер же розбійники ! Срібло твоє стало жужелицею , твоє питво водою розпущене . . . Князі твої вперті і друзі злодіям вони , хабара вони люблять усі та женуться за дачкою , не судять вони сироти , удовина справа до них не доходить . . . Тому то говорить Господь , Господь Саваот , Сильний Ізраїлів : О , буду Я тішитися над Своїми супротивниками , і помщусь на Своїх ворогах ! І на тебе Я руку Свою оберну , і твою жужелицю немов лугом витоплю , і все твоє оливо повідкидаю ! І верну твоїх суддів , як перше було , і твоїх радників , як напочатку . По цьому тебе будуть звати : місто справедливости , місто вірне ! Правосуддям Сіон буде викуплений , а той , хто навернеться в нім , справедливістю . А знищення грішників та винуватців відбудеться разом , і ті , що покинули Господа , будуть понищені . І будете ви посоромлені за ті дуби , що їх пожадали , і застидаєтеся за садки , які вибрали ви . Бо станете ви , як той дуб , що листя всихає йому , і як сад , що не має води . І станеться сильний кострицею , його ж діло за іскру , і вони обоє попаляться разом , і не буде нікого , хто б те погасив ! Слово , що його бачив Ісая , син Амосів , про Юдею та про Єрусалим : І станеться на кінці днів , міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір , і піднята буде вона понад згір'я , і полинуть до неї всі люди . І підуть численні народи та й скажуть : Ходіть та зберімось на гору Господню , до дому Бога Якового , і доріг Своїх Він нас навчить , і ми підемо стежками Його ! Бо вийде з Сіону Закон , і слово Господнє з Єрусалиму . І Він буде судити між людьми , і буде численні народи розсуджувати . І мечі свої перекують вони на лемеші , а списи свої на серпи . Не підійме меча народ проти народу , і більше не будуть навчатись війни ! Доме Яковів , ідіть , і попростуємо в світлі Господньому ! Бо Ти був покинув народа Свого , дім Яковів , бо повні безладдя зо сходу вони , та ворожбитів , немов филистимляни , і накладають із дітьми чужинців . І наповнився край його сріблом та золотом , і немає кінця його скарбам . І наповнився край його кіньми , і немає кінця колесницям його . І наповнився край його ідолами , він кланяється ділу рук своїх , тому , що зробили були його пальці , і поклонилась людина , і чоловік упокорився . . . А Ти їм не даруй ! Іди в скелю , і сховайся у порох від страху Господнього , і від пишноти Його величі ! Горді очі людини поникнуть , і буде обнижена людська високість , і буде високим Сам тільки Господь того дня ! Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе , і на все висунене , і понижене буде воно , і на всі кедри ливанські , високі та висунені , і на всілякі башанські дуби , і на всі гори високі , і на всі згір'я піднесені , і на всі башти високі , і на всі мури стрімкі , і на всі кораблі із Таршішу , і на все , на що дивимося пожадливо ! І понизиться гордість людини , й обнижена буде високість людей , і буде високим Сам тільки Господь того дня , а божища зовсім минуться ! І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі , коли прийде Він острах збудити на землі ! Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих , що собі наробила була , щоб вклонятись кротам і кажанам , щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його , коли прийде Він острах збудити на землі ! Відкинься ж собі від людини , що віддих у носі її , бо защо її поважати ? Бо Господь ось , Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору : усяку підпору від хліба , і всяку підпору води , лицаря та вояка , суддю та пророка , і чарівника та старого , п'ятдесятника та родовитого , і радника , і в мистецтві премудрого , і в закляттях умілого , і за правителів дам юнаків , і дітваки запанують над ними ! І буде чавити народ один одного , і кожен свого ближнього ! Повстане хлопчак на старого , а легковажений на поважаного . . . Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже : Ти маєш одежу , то будь нашим правителем , і під рукою твоєю хай буде руїна оця ! Того дня він підійме свій голос та й скаже : Не буду я рани обв'язувати вам , бо в домі моєму немає ні хліба , ні одягу , не настановляйте мене за правителя люду ! Бо рухнув Єрусалим , і впала Юдея , бо їхній язик та їхній чин проти Господа , щоб упертими бути очам Його слави . . . Проти них свідчить вираз лиця їхнього , а гріх свій вони виявляють , немов той Содом , не перечать . Горе їхній душі , бо вчинили вони собі зло ! Скажіте про праведного : Буде добре йому , бо вони споживуть плід учинків своїх . Та горе безбожному , зле , бо йому буде зроблений чин його рук ! Народ Мій , дітиська його утискають , а жінки мають гору над ним . . . Народе ти Мій , твої провідники вчинили блудячим тебе , і дорогу стежок твоїх сплутали ! Господь став на прю , і стоїть , щоб судити народи . Господь іде на суд , щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його : Ви виноградника знищили , грабунок з убогого в ваших домах ! Що це сталося вам , що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих ? Так говорить Господь , Бог Саваот . І промовив Господь : Зате , що дочки Сіонські загорділи , і ходять витягненошиї , і моргають очима , і все ходять дрібними крочками , і дзвонять спряжками на ногах своїх , тому вчинить Господь тім'я Сіонських дочок паршивим , і їхній сором обнажить Господь ! . . . Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах , і чільця , і місяці , сережки , нараменники , і серпанки , і завої , і ланцюжки на ногах , і пояски , і пляшечки з пахощами , і чарівничі привіски , персні , і сережки носові , чудові убрання , і окриття , і намітки та торби , дзеркала й льняні хитони та турбани , і прозорі покривала . І станеться , замість бальзаму сморід буде , і замість пояса шнур , а замість мистецько укладених кучерів лисина , і замість хитона цінного верета з паском , а замість краси спаленина ! Попадають мужі твої від меча , а лицарство твоє на війні , і будуть стогнати та плакати ворота її , і буде спустошена , й сяде на землю Сіонська дочка . . . І того дня сім жінок схоплять мужа одного , говорячи : Ми будемо їсти свій хліб , і зодягатимем одіж свою , тільки йменням твоїм хай нас кличуть , забери ти наш сором ! Того дня буде парость Господня красою та славою , плід же земний величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїля . І буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі , святим буде зватися він , кожен , хто жити записаний в Єрусалимі , коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок , а кров Єрусалиму сполоще з-посеред його духом права та духом очищення . І створить Господь над усяким житлом на Сіонській горі та над місцем зібрання удень хмару , вночі ж дим і блиск огню полум'яного , бо над всякою славою буде покрова . . . І буде шатро удень тінню від спеки , і захистом та укриттям від негоди й дощу ! Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника ! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель . І обкопав Він його , й від каміння очистив його , і виноградом добірним його засадив , і башту поставив посеред його , і витесав у ньому чавило , і чекав , що родитиме він виноград , та він уродив дикі ягоди ! Тепер же ти , єрусалимський мешканче та мужу юдейський , розсудіть но між Мною й Моїм виноградником : що ще можна вчинити було для Мого виноградника , але Я не зробив того в ньому ? Чому Я чекав , що родитиме він виноград , а він уродив дикі ягоди ? А тепер завідомлю Я вас , що зроблю для Свого виноградника : живопліт його викину , і він буде на знищення , горожу його розвалю , і він на потоптання буде , зроблю Я загубу йому , він не буде обтинаний ані підсапуваний , і виросте терня й будяччя на ньому , а хмарам звелю , щоб дощу не давали на нього ! Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім , а муж Юди коханий Його саджанець . Сподівавсь правосуддя , та ось кроволиття , сподівавсь справедливости Він , та ось зойк . . . Горе тим , що долучують дома до дому , а поле до поля приточують , аж місця бракує для інших , так ніби самі сидите серед краю ! В мої уші сказав був Господь Саваот : Направду , багато домів попустошені будуть , великі та добрі , і не буде мешканця для них . Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять , а насіння одного хомера породить ефу . Горе тим , що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким , і тривають при нім аж до вечора , щоб вином розпалятись ! І сталася цитра та арфа , бубон та сопілка й вино за їхню гулянку , а на діло Господнє не дивляться , не вбачають Його чину рук . Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено , і вельможі його голодуватимуть , а натовп його висохне з прагнення . . . Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу , і зійде до нього його пишнота , і його натовп , і гуркіт його , й ті , що тішаться в ньому . І людина понижиться , і упокориться муж , а очі високих поникнуть , а Господь Саваот возвеличиться в суді , і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості ! І пастися будуть овечки , немов би на луці своїй , а зоставлене з ситих чужі поїдять . Горе тим , що вину притягають до себе шнурами марноти , а гріх як мотуззям від воза , та кажуть : Хай квапиться Він , хай принаглить Свій чин , щоб ми бачили , а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми ! Горе тим , що зло називають добром , а добро злом , що ставлять темноту за світло , а світло за темряву , що ставлять гірке за солодке , а солодке за гірке ! Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим ! Горе тим , що хоробрі винце попивати , і силачі на мішання п'янкого напою , що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим , а праведність праведного усувають від нього . . . Тому , як огненний язик пожирає стерню , а від полум'я никне трава , отак спорохнявіє корінь у них , і рознесеться їхній цвіт , немов курява , бо від себе відкинули Закон Господа Саваота , і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого ! Тому запалився гнів Господа на народ Його , і на нього Він витягнув руку Свою , та й уразив його : і захиталися гори , і сталось їхнього трупу , як сміття серед вулиць ! . . . При цьому всьому не відвернувсь Його гнів , і витягнена ще рука Його ! І підійме прапора народу здалека , і засвище йому з кінця краю , і прийде він хутко та легко , немає між ними утомленого та такого , який би спіткнувся ! Не дримає ніхто і не спить , а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його . Його стріли погострені , і всі луки його понатягувані . Копита у коней його немов кремінь вважаються , а колеса його немов вихор . Його рик як левиці , і він заричить , немов ті левчуки , і він загарчить , і здобич ухопить , й її понесе , і ніхто не врятує ! І на нього ревітиме він того дня , як те море реве . . . І погляне на землю , а там густа темрява , і світло померкло у хмарах її . . . Року смерти царя Озії бачив я Господа , що сидів на високому та піднесеному престолі , а кінці одежі Його переповнювали храм . Серафими стояли зверху Його , по шість крил у кожного : двома закривав обличчя своє , і двома закривав ноги свої , а двома літав . І кликав один до одного й говорив : Свят , свят , свят Господь Саваот , уся земля повна слави Його ! І захиталися чопи порогів від голосу того , хто кликав , а храм переповнився димом ! Тоді я сказав : Горе мені , бо я занапащений ! Бо я чоловік нечистоустий , і сиджу посеред народу нечистоустого , а очі мої бачили Царя , Господа Саваота ! І прилетів до мене один з Серафимів , а в руці його вугіль розпалений , якого він узяв щипцями з-над жертівника . І він доторкнувся до уст моїх та й сказав : Ось доторкнулося це твоїх уст , і відійшло беззаконня твоє , і гріх твій окуплений . І почув я голос Господа , що говорив : Кого Я пошлю , і хто піде для Нас ? А я відказав : Ось я , пошли Ти мене ! А Він проказав : Іди , і скажеш народові цьому : Ви будете чути постійно , та не зрозумієте , і будете бачити завжди , але не пізнаєте . Учини затужавілим серце народу цього , і тяжкими зроби його уші , а очі йому позаклеюй , щоб не бачив очима своїми , й ушима своїми не чув , і щоб не зрозумів своїм серцем , і не навернувся , і не був уздоровлений він ! І сказав я : Аж доки , о Господи ? А Він відказав : Аж доки міста спустіють без мешканця , і доми без людей , а земля спустошена буде зовсім . . . І віддалить людину Господь , і буде велике опущення серед землі . . . І коли позостанеться в ній ще десята частина , вона знову спустошена буде . . . Але мов з теребинту й мов з дубу , зостанеться в них пень по зрубі , насіння бо святости пень їхній ! І сталося за днів Ахаза , сина Йотама , Уззіїного сина , царя Юди , вийшов Рецін , цар сирійський , і Пеках , син Ремаліїн , цар Ізраїлів , до Єрусалиму на війну на нього , та не міг звоювати його . І сповіщено Давидів дім , і сказано : Став табором Арам у землі Єфремовій . І захиталося серце його й серце народу його , як хитаються лісові дерева від вітру ! І сказав Господь до Ісаї : Вийди навпроти Ахаза , ти та твій син Шеар-Яшув , до кінця водоводу горішнього ставу , на биту дорогу Поля-Валюшників . І скажеш до нього : Стережися й будь спокійний , не бійся , а серце твоє нехай не м'якне через два залишки тих димлячих головешок , від полум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного , за те , що Арам , Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе , говорячи : Ходім на Юдею та її налякаємо , і здобудемо для себе , і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина . Так сказав Господь Бог : Цього не станеться й не буде ! Бо голова Араму Дамаск , а голова Дамаску Рецін , та ще шістдесят і п'ять літ , і буде зламаний Єфрем , так що перестане бути народом ! А голова Єфрему Самарія , а голова Самарії син Ремаліїн . Якщо ви не повірите , то не встоїте . І Господь далі говорив до Ахаза й казав : Зажадай собі знака від Господа , Бога твого , і зійди глибоко до шеолу , або зійди високо догори ! А Ахаз відказав : Не пожадаю я , і не буду спокушувати Господа . І він сказав : Послухайте , доме Давидів , чи мало вам трудити людей , що трудите також Бога мого ? Тому Господь Сам дасть вам знака : Ось Діва в утробі зачне , і Сина породить , і назвеш ім'я Йому : Еммануїл . Масло та мед буде Він споживати , аж поки не пізнає того , як зло відкидати та добро вибирати . Бо поки пізнає Та Дитина , як зло відкидати та добро вибирати , буде покинена та земля , що ти лякаєшся перед двома царями її . Спровадить Господь на тебе , і на народ твій , і на дім батька твого дні , які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди , спровадить царя асирійського . І станеться в день той , привабить Господь муху , що в кінці рік Єгипту , та бджолу , що в асирійському краї , і вони прилетять , та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних , і в усіх терновиннях , та на луках усіх . . . Дня того оголить Господь немов бритвою , найнятою по тім боці ріки , царем асирійським , голову та волосся ніг , забере також бороду . І буде дня того , що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної , то станеться , що від многоти молока , що надоїть , споживатиме масло , бо масло та мед буде їсти всякий , хто зостанеться серед землі . І буде дня того : кожне місце , що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла , стане терниною та будяком ! Зо стрілами й з луком він буде ходити туди , бо стане терниною та будяком уся земля . . . А на всі гори , що заступом копано їх , ти не зійдеш туди , бо будеш боятись тернини й будяччя , і стануться місцем вони , куди волів посилатимуть , і топтатимуть вівці його . . . І промовив до мене Господь : Візьми собі велику таблицю , і напиши на ній людським письмом : Квапиться здобич , скорий грабіж . І взяв я за свідків собі свідків вірних , священика Урію та Захарія , Єверехіїного сина . І зблизився я до пророчиці , і вона зачала , і породила сина . Господь же до мене промовив : Назви ім'я йому : Квапиться здобич , скорий грабіж . Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій , та : Мамо моя , понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського . І Господь ще далі говорив до мене й казав : За те , що народ цей знехтував воду Сілоамську , яка тихо пливе , і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним , то тому ось Господь піднесе на них воду ріки , сильну й велику , царя асирійського та всю славу його . І підійметься вона понад усі свої річища , і піде понад усі береги свої . І перейде по Юді вона , заллє та затопить , аж до шиї досягне , і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю , о Еммануїле ! Озлобляйтесь народи , й збентежені будете , почуй , уся земле далека ! Озбройтесь , і збентежені будете , озбройтесь , і збентежені будете ! Радьте раду і буде вона поруйнована , слово кажіть і не збудеться , бо з нами Бог ! Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною , й остерігав мене , щоб не ходити дорогою цього народу , і казав : Не кажіть змова на все , на що каже змова цей народ , і не бійтесь того , чого він боїться , і не лякайтеся ! Господа Саваота Його свято шануйте , і Його вам боятись , Його вам лякатись ! І буде Він за святиню , і за камінь спотикання , і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля , за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму . І спіткнуться об них багатохто , і попадають , і будуть поламані , і заплутаються , і будуть схоплені . Зв'яжи свідоцтво , запечатай Закона між Моїми учнями . І я буду чекати Господа , що ховає лице Своє від Якового дому , і буду надіятись на Нього . Ось я та ті діти , що дав мені Господь , вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота , що пробуває на горі Сіон . А коли вам скажуть : Запитуйте духів померлих та чародіїв , що цвірінькають та муркають , то відповісте : Чи ж народ не звертається до свого Бога ? За живих питатися мертвих ? До Закону й свідоцтва ! Як вони не так кажуть , як це , то немає для них зорі ранньої ! І буде блукати утискуваний та голодний . І станеться , коли він зголодніє , то запіниться , і прокляне царя свого та Бога свого , і погляне догори , і подивиться він на землю , аж ось тут горе та темнота , темрява утиску , і він буде пхнутий у темність . . . Бо не буде темноти для того , хто утискуваний . Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів , а остання прославить дорогу приморську , другий бік Йордану , округу поганів . Народ , який в темряві ходить , Світло велике побачить , і над тими , хто сидить у краю тіні смерти , Світло засяє над ними ! Ти помножиш народ цей , Ти збільшиш йому радість . Вони перед лицем Твоїм будуть радіти , як радіють в жнива , як тішаться в час , коли ділять здобич ! Бо зламав Ти ярмо тягару його , і кия з рамена його , жезло його пригнобителя , як за днів Мадіяма . Усякий бо чобіт військовий , що гупає гучно , та одежа , поплямлена кров'ю , стане все це пожежею , за їжу огню ! Бо Дитя народилося нам , даний нам Син , і влада на раменах Його , і кликнуть ім'я Йому : Дивний Порадник , Бог сильний , Отець вічности , Князь миру . Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його , щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки , ревність Господа Саваота це зробить ! Проти Якова слово послав був Господь , а впало воно на Ізраїля , і пізнає народ , увесь він , Єфрем та мешканець Самарії , що говорять з пихою й надутістю серця : Попадали цегли , а ми побудуємо з каменя тесаного , сікомори позрубувано , та замінимо їх кедрами ! Та над ним Господь зміцнив противників Реціна , а його ворогів нацькував : Арама попереду , а филистимлян позаду , і пожерли Ізраїля цілою пащею . . . При цьому всьому не відвернувсь Його гнів , і витягнена ще рука Його ! Та народ не звернувся до Того , Хто вразив його , і не шукали Господа Саваота . . . Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст , пальму й очеретину за одного дня . Старий та поважаний це та голова , а пророк , що навчає неправди , це хвіст . І сталося , що поводатарі цього народу зробилися звідниками , і гинуть проваджені ними . Тому то його юнаками радіти не буде Господь , а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме , бо кожен безбожний й злочинець , і злобне всі уста говорять . При цьому всьому не відвернувсь Його гнів , і витягнена ще рука Його ! . . . Бо злоба горить , як огонь , пожирає тернину й будяччя , і палає по запустах лісу , і крутяться вверх стовпи диму . . . Від лютости Господа Саваота земля загориться , і стане народ , як пожива огню , і не пощадить жоден брата свого ! . . . І різати буде праворуч , та буде голодний , і жертиме зліва , але не насититься , кожен жертиме тіло рамена свого : Манасія Єфрема , а Єфрем Манасію , разом обоє на Юду . . . При цьому всьому не відвернувсь Його гнів , і витягнена ще рука Його ! . . . Горе законодавцям несправедливим , та писарям , які пишуть на лихо , щоб від правосуддя усунути бідних , і щоб відняти права від убогих народу Мого , щоб стали вдовиці здобичею їм , і пограбувати сиріт . . . А що ви чинитимете в день навіщення , і наглої згуби , що прийде здалека , до кого втечете за поміччю , і де позоставите славу свою ? Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими , і попадати між позабиваними . . . При цьому всьому не відвернувсь Його гнів , і витягнена ще рука Його ! . . . Біда асирійцеві , жезлові гніву Мого , а кий у руках його це пересердя Моє ! На люд нечестивий пошлю Я його , про народ Мого гніву йому накажу , щоб набрати здобичі й вчинити грабунок , і щоб потоптати його , як болото на вулицях . Та не так він собі розуміє , а серце його не так мислить , бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити ! Бо говорить : Хіба мої провідники разом усі не царі ? Чи ж Кално не такий , як Кархеміш ? Чи ж Хамат не такий , як Арпад ? Хіба ж не така Самарія , як Дамаск ? Тому що рука моя царства божків досягла , а в них більші боввани , як в Єрусалимі та в Самарії , то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його , як зробив я був для Самарії й божків її ? І станеться , як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі , то скаже : Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його ! Бо він каже : Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом , я бо розумний , і відміняю границі народів , а їхній маєток грабую , й як сильний , скидаю пануючих ! І досягла , мов кубло те , багатства народів рука моя , й як збирають покинені яйця , я всю землю зібрав , і ніхто не порушив крилом , і дзюбка не відкрив , і не зацвірінькав . . . Чи буде сокира пишатися понад свого рубача ? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка ? Ніби жезло повищує тих , хто його підіймає , ніби підносить кий того , хто не є дерево ! Зате Господь , Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його , і під його славою полум'я буде палати , немов би пожар ! І Світло Ізраїля стане огнем , а Святий його полум'ям , і запалить воно , й пожере його терня й будяччя його в один день ! І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла , і буде , що знидіє він , мов той хворий , і буде останок дерев його лісу такий нечисленний , що й хлопець їх спише ! І станеться в день той , останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того , хто б'є їх , й обіпруться у правді на Господа , Святого Ізраїлевого . Рештки навернуться , рештки Якова , до Сильного Бога . Бо коли б був народ твій , Ізраїль , як морський пісок , тільки рештки із нього навернуться ! Загибіль призначена є , щоб виповнилась справедливість , бо виконає Господь , Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі . Тому так промовляє Господь , Бог Саваот : Мій народе , мешканче Сіону , не бійсь асирійця ! Він палицею тебе вдарить , і кия свого підійме на тебе , як колись на дорозі єгипетській . Бо мало ще , трохи побуде , та й скінчиться лють , і звернеться гнів Мій на знищення їх ! І збудить на нього бича Господь Саваот , як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев , і кий Його буде на морі , і його Він простягне , як колись на Єгипет ! І станеться в день той , з твого рамена тягар його здійметься , а з-над шиї твоєї ярмо його , і через ситість ярмо буде знищене ! Він прийде навпроти Айяту , перейде в Мігрон , свої речі складе до Міхмашу . Перейдуть провалля , Гева ночліг нам , затремтіла Рама , утекла Саулова Гів'а . Заголоси ти , о дочко Галліму , послухай , Лаїше , о бідний Анатоте ! Мадмена розбіглась , мешканці Гевіму втікають . . . Ще сьогодні зостанеться він у Нові ; своєю рукою грозить горі дочки Сіону , пагірку Єрусалиму . Ось Господь , Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою , і найвищі поставою будуть постинані , а високі будуть понижені . І буде обтята навколо залізом гущавина лісу , і Ліван упаде від Могутнього ! І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого , і Галузка дасть плід із коріння його . І спочине на Нім Дух Господній , дух мудрости й розуму , дух поради й лицарства , дух пізнання та страху Господнього . Його уподобання в страху Господньому , і Він не на погляд очей своїх буде судити , і не на послух ушей Своїх буде рішати , але буде судити убогих за правдою , і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі . І вдарить Він землю жезлом Своїх уст , а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному . І станеться поясом клубів Його справедливість , вірність же поясом стегон Його ! І замешкає вовк із вівцею , і буде лежати пантера з козлям , і будуть разом телятко й левчук , та теля відгодоване , а дитина мала їх водитиме ! А корова й ведмідь будуть пастися разом , разом будуть лежати їхні діти , і лев буде їсти солому , немов та худоба ! І буде бавитися немовлятко над діркою гада , і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки , не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі , бо земля буде повна пізнання Господнього так , як море вода покриває ! І станеться в день той : до Кореня Єссеєвого , що стане прапором народам , погани звертатися будуть до Нього , і буде славою місце спочинку Його ! І станеться в день той , і знову подруге простягне Господь Свою руку , щоб набути останок народу Свого , що полишиться з Ашшуру й з Єгипту , і з Патросу та з Етіопії , і з Еламу й з Шін'ару , і з Хамату , та з морських островів . І поганам підійме Він прапора , і згромадить вигнанців Ізраїля , і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу ! І спиниться заздрість Єфрема , і витяті будуть супротивники Юди , не буде вже заздрити Юді Єфрем , а Юда не буде гнобити Єфрема . І вони полетять на плече филистимлян до моря , пограбують гуртом синів сходу , на Едома й Моава вони накладуть свою руку , і діти Аммона їх слухати будуть . І вчинить закляттям Господь затоку моря Єгипетського , і руку Свою простягне на ріку в сильнім вітрі Своїм , і на сім потоків розділить її , й буде можна її у взутті переходити . І буде широка дорога для решти народу Його , що з Ашшуру зостанеться , як була для Ізраїля в день , коли він виходив із краю єгипетського . І ти скажеш дня того : Хвалю Тебе , Господи , бо Ти гнівавсь на мене , та гнів Твій вщухає , й мене Ти порадуєш , оце , Бог спасіння моє ! Безпечний я , і не боюсь , бо Господь , Господь сила моя та мій спів , і спасінням для мене Він став ! І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел ! І скажете ви того дня : Дякуйте Господу , кличте Імення Його , сповістіть між народів про вчинки Його , пригадайте , що Ймення Його превеличне ! Співайте для Господа , Він бо величне вчинив , і хай це буде знане по цілій землі ! Радій та співай , ти мешканко Сіону , бо серед тебе Великий , Святий Ізраїлів ! Пророцтво про Вавилон , що бачив Ісая , син Амосів . Підійміте прапора на лисую гору , кличте їх голосніш , помахайте рукою , щоб ішли у ворота ! Я звелів був Своїм посвяченим , теж покликав лицарство Своє на Мій гнів , що зухвало радіють . Чути гамір у горах , як народу численного , чути гомін згромаджених тут царств народів : це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо ! Приходять з далекого краю , із кінців небес , Господь і знаряддя гніву Його , щоб усю землю понищити ! Голосіть , бо близький день Господній , він від Всемогутнього прийде , немов зруйнування . . . Тому то ослабнуть всі руки , і кожне серце людини зневіриться . І вони налякаються , болі та муки їх схоплять , немов породілля та , будуть тремтіти . . . Остовпіють один перед одним , полум'яні обличчя то їхні обличчя . . . Оце день Господній приходить , суворий , і лютість , і полум'я гніву , щоб землю зробити спустошенням , а грішних її повигублювати з неї ! Бо зорі небесні та їхні сузір'я не дадуть свого світла , сонце затьмиться при сході своєму , а місяць не буде вже сяяти світлом своїм . . . І Я покараю всесвіт за зло , а безбожних за їхню провину , бундючність злочинця спиню , а гордість насильників знижу ! Я зроблю людину дорожчою від щирого золота , і смертну людину від офірського золота . Тому небеса захитаю , і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота , у День , як палатиме гнів Його . . . І буде народ , як та сарна сполошена чи як отара , якої зібрати немає кому . . . До народу свого кожен звернеться , і кожен до краю свого втікатиме . Кожен знайдений буде заколеним , і кожен узятий впаде від меча . . . А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть , їхні доми пограбовані будуть , а їхніх жінок побезчестять ! Оце Я збуджу на них мідян , що срібла не лічать , а золото не чують бажання до нього , і будуть вбивати юнаків їхні луки , і над плодом утроби вони милосердя не матимуть , їхнє око над дітьми не матиме милости . . . І стане тоді Вавилон , краса царств , пишнота халдейської гордости , таким , як Бог зруйнував був Содом та Гоморру ! Не буде назавжди заселений він , нізамешкалий з роду в рід , і араб там не стане наметом , і там пастухи не спочинуть з своєю отарою . . . Але будуть барложити там звірі пустині , і будуть доми їхні совами повні , і там пробуватимуть струсі , і волохаті демони там танцюватимуть . . . І завиють шакали в порожніх хоромах його , а гієни в веселих палацах ! І близьке вже наступлення часу його , і не забаряться ці його дні ! Бо Господь змилосердиться над Яковом , і вибере знову Ізраїля , і на їхній землі їх поселить . І чужинець долучений буде до них , і приєднані будуть до дому Якового . І народи їх візьмуть , і їх попровадять до їхнього місця , а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину . І візьмуть вони до неволі тих , хто їх поневолив , і вони над своїми гнобителями запанують ! І буде в той день , як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого , та з праці тяжкої , яку ти був мусів робити , то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш : Як гнобитель минувся , минулося гноблення ! Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих , що народи постійним ударом у лютості бив , що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним . Спочила була , заспокоїлася вся земля , і виспівує голосно . Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть : Відколи ти ліг , не приходить на нас дроворуб ! Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу ; померлих тобі побудив , усіх проводирів на землі , і підняв з їхніх тронів всіх людських царів . Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі : І ти ослабів , як і ми , став подібний до нас ! Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф ; вистелено під тобою червою , і червяк накриває тебе . . . Як спав ти з небес , о сину зірниці досвітньої , ясная зоре , ти розбився об землю , погромнику людів ! Ти ж сказав був у серці своєму : Зійду я на небо , повище зір Божих поставлю престола свого , і сяду я на горі збору богів , на кінцях північних , підіймуся понад гори хмар , уподібнюсь Всевишньому ! Та скинений ти до шеолу , до найглибшого гробу ! Ті , що на тебе дивитися будуть , приглядатися будуть до тебе , звернути увагу на тебе : Чи то той чоловік , що змушував землю тремтіти , що зневолював царства труситись , що він обертав у пустиню вселенну , а міста її бурив , що в'язнів своїх не пускав він додому ? Усі царі людів , вони всі у славі лягли , кожен у своїй усипальні , ти ж від гробу свого відкинений геть , мов галузка бридка , оточений вбитими та мечем перешитими , що до гробу між камінь спускаються , як потоптаний труп . . . Ти не будеш поєднаний з ними у гробі , бо землю свою зруйнував , свій народ повбивав . . . Насіння злочинців повік не згадається ! Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків , щоб вони не повстали , і землі не вспадкували , і не наповнили світу містами . І на них Я повстану , говорить Господь Саваот , і витну ім'я Вавилону й останок його , і нащадка й онука , говорить Господь ! І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном , і мітлою вигублення позамітаю його , говорить Господь Саваот ! Присягав був Господь Саваот та казав : Поправді , як мислив собі Я , так станеться , й як Я був врадив те сповниться , щоб стовкти асирійця в країні Моїй , і на горах Моїх розтопчу Я його ! І ярмо його здійметься з них , і тягар його скинеться з їхніх рамен ! Це та рада , яка про всю землю ураджена , і це та рука , що простягнена на всі народи . Бо врадив Господь Саваот , і хто Його раду відмінить ? А рука Його витягнена , й хто відверне її ? У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво : Не тішся , уся филистимськая земле , що зламане жезло , яке тебе вдарило , бо з гадючого кореня виповзе люта змія , і огнистий летючий дракон буде плодом її ! І пастися будуть перворідні бідних , і вбогі безпечно лежатимуть , а твій корень Я голодом виморю , і рештки твої він доб'є ! Плач же , брамо , ти ж місто , кричи , розпливлася ти , вся филистимськая земле , бо приходить із півночі дим , і не буде нікого , хто відстав би з його вояків ! І що відповісться народнім послам ? Що Сіона Господь заложив , і сховаються в ньому убогі з народу Його ! Пророцтво про Моава . Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений , справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений . Він пішов до святині , а Дивон на верхів'я , щоб плакати ; на Нево й на Медеву голосить Моав . На всіх головах його лисина , обстрижена кожна його борода , на всіх його вулицях підперезались веретою , на дахах його та на площах його всі голосять , з плачу розпливаються . . . І кричали Ешбон та Ел'але , аж до Ягацу був чутий їхній голос , тому то голосять вояки Моава , і душа його в ньому тремтить . Моє серце кричить про Моава , втікачі його аж до Цоару , до Еглат-Шелішійї , бо з плачем ходять збіччям Лухіту , бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі , бо води Німріму спустошенням будуть , бо посохла трава , мурава позникала , немає нічого зеленого . . . Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий . Бо країну Моава той крик оточив , по Еглаїм його голосіння , і по Беер-Елім голосіння його . Бо наповнилась кров'ю димонська вода , бо Я покладу на Димон додаткове : лева для втікачів із Моава , і на останок землі . Овечки пошліть власникові землі , із Сели на пустиню , на гору Сіонської дочки . І станеться , мов те сполошене птаство , з кубла повигонене , будуть дочки Моавські при бродах Арнону : Подай раду , зроби присуд , учини нічну тінь свою повного полудня , сховай вигнаних , біженця не видавай . . . Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву , стань їм захистом перед грабіжником , бо не стало насильника , скінчився грабунок , загинув топтач із землі . . . І буде утверджений милістю трон , і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя , що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний . Ми чули про гордість Моава , що гордий він дуже , про сваволю його й його гордість , про лютість його , про неслушні його нісенітниці . . . Буде тому голосити Моав над Моавом , увесь голосити він буде ! За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті , бо посохли хешбонські поля , і виноградник Сівми ; володарі народів понищили грозна добірні , які до Язеру сягали й зникали в пустині ; галузки ж його розтягалися , і море вони перейшли . Тому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми . Сльозою своєю тебе орошу , о Хешбоне й Ел'але , бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє . І буде забрана радість та втіха із саду , а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик . Вина по чавилах не буде топтати чавильник , окрик радости Я припинив ! Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі , мов би та арфа , а нутро моє про Кір-Херес . І буде , як виявиться , що змучивсь на взгір'ї Моав , і ввійде молитись у святиню свою , та він не осягне нічого . Оце слово , яке говорив був віддавна Господь про Моава . А тепер Господь каже , говорячи : За три роки , однакові з літами наймита , буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його , а позосталість мала та дрібна , невелика ! Пророцтво про Дамаск . Ось Дамаск вилучається з міст , і стається , як купа руїн . Покинені будуть міста Ароеру , для черід вони будуть , і ті будуть лежати , і не буде кому їх сполошити . . . Заникне твердиня з Єфрема , і царство з Дамаску , і решта Араму будуть , як слава синів Ізраїля , говорить Господь Саваот ! І станеться в день той , слава Якова знидіє , і вихудне товщ його тіла . І буде , немов би жнець збирає збіжжя , а рамено його жне колосся ; і буде , немов би збирають колосся в долині Рефаїм . І на ньому зостануться залишки з плодів , як при оббиванні оливки : дві-три ягідки на верховітті , чотири-п'ять на галузках плідної деревини , говорить Господь , Бог Ізраїлів . Того дня зверне людина зір до свого Творця , а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть . І не буде звертатись людина до жертівників , чину рук своїх , і не буде дивитись на те , що зробили були її пальці , ні на ашери , ані на стовпи на честь сонця . Того дня її сильні міста будуть , мов ті опустілі місця лісу та верхів'я гір , що їх позоставлено перед синами Ізраїля , і руїною станеться те . Бо забула ти , дочко Ізраїля , Бога спасіння свого , і не пам'ятала про Скелю сили своєї . Тому то садиш розсадника приємного , і пересаджуєш туди чужу виноградину . Того дня , як садила , ти обгородила його , і про посів свій подбала , щоб рано зацвіло . Але жниво минулося в день слабости невигойного болю ! . . . Біда , рев численних народів , гуркочуть , як гуркіт морів , і галас племен , вони галасують , як гуркіт міцної води . Галасують племена , як гуркіт міцної води , та Він їм погрозить , і кожен далеко втече , і буде гнаний , немов та полова на горах за вітром , і мов перед вихром перекотиполе . . . Як вечір насуне то й жах ось , поки ранок настане не буде його . Це талан наших грабівників , і це доля дерилюдів наших ! . . . Горе тобі , дзвінкокрилий ти краю , що з другого боку річок етіопських , що морем послів посилаєш на човнах папірусових по поверхні води ! Ідіть , скороходні посли , до народу високого й блискучезбройного , до народу страшного віддавна й аж досі , до люду пресильного , що топче усе , що річки його землю поперетинали . Усі мешканці всесвіту , що на землі пробуваєте , дивіться , коли піднесеться прапор на горах , слухайте , чи не затрублять у ріг . Бо Господь так промовив до мене : Я буду спокійний , і буду дивитися з місця Свого пробування , як тепло те при світлі ясному , як та хмара роси в спеку жнив ! Бо перед жнивами , як скінчиться цвіт , недозріле ж усе стане зрілими грознами , то Він зріже серпами галуззя м'які , а галузки , що стеляться , повідкидає , повідрубує Він . Будуть вони позоставлені разом для хижого птаха гірського й звірини земної , і літо над ним проведе хижий птах , і вся земна звірина над ним перезимує . Того часу принесений буде дарунок для Господа Саваота від народу високого й блискучезбройного , і від народу страшного віддавна й аж досі , від люду пресильного , що топче усе , що річки його землю поперетинали , до місця Ймення Господа Саваота на Сіонській горі . Пророцтво про Єгипет . Ось на хмарі легенькій несеться Господь і прибуде в Єгипет , і затремтять перед лицем Його боввани Єгипту , і серце Єгипту розтане посеред нього . І підбурю єгиптянина на єгиптянина , і будуть точити війну кожен з братом своїм , і кожен із ближнім своїм , місто з містом , а царство із царством . І Єгипет на дусі поникне в своєму нутрі , а раду його Я поплутаю , і вони будуть питати бовванів своїх , і заклиначів духів та духів померлих і своїх ворожбитів . І віддам Я Єгипет у руку жорстокого пана , і цар лютий над ним запанує , говорить Господь , Господь Саваот ! І зникне із Моря вода , і висохне Річка , та й стане суха . І засмердяться річки та нужденними стануть , і повисихають притоки Єгипту , пов'яне комиш та очерет . Луги над рікою , над берегом річки , і все , що при річці посіяне , повисихає , розвіється все , і не буде його . І заплачуть рибалки , і будуть ридати всі ті , що гачка закидають до річки , а ті , що розтягують невід на воду , стратять надію . А ті , що працюють при чесанім льоні та тчуть полотно , засоромляться . І будуть основи Єгипту розбиті , всі ж працюючі за плату на дусі впадуть . Дійсно , вельможі Цоану безумні , і нерозумною стала рада мудрих фараонових радників . І як фараонові скажете : Я син мудреців , я син давніх царів ? Де ж вони , де твої мудреці ? І хай розкажуть тобі й хай пізнають , що порадив Господь Саваот на Єгипет . Стали немудрі вельможі Цоану , вельможі Мемфісу обманені , учинили блудячим Єгипет головніші з племен його . Господь влив у нього дух одуру , і вони вчинили блудячим Єгипет в усякому чині його , як блудить п'яниця в блювоті своїй . . . І Єгипет не матиме діла , що вміли б вчинити його голова або хвіст , пальмова галузка чи очеретина . Того дня стане Єгипет , немов ті жінки , і тремтітиме , і буде лякатись помаху руки Господа Саваота , що Він нею над ним помахає . І стане юдейська земля для Єгипту за пострах : кожен , кому пригадають про неї , злякається перед задумом Господа Саваота , якого повзяв Він на нього . Того дня буде п'ять міст в єгипетськім краї , що говоритимуть ханаанською мовою й присягатимуть Господом Саваотом . Одне буде зватися Ір-Гахерес . Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу , і стовп при границі його Господеві . І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота , коли будуть взивати до Господа перед гнобителями , то пошле їм спасителя та оборонця , який їх спасе . І стане знаний Господь для Єгипту , і того дня познають єгиптяни Господа , і будуть служити жертвою й жертвою хлібною , і присягнуть обітницю Господеві , і виповнять . І вразить єгиптян Господь , буде бити їх та лікувати , і до Господа звернуться , і Він дасться їм ублагати Себе , і їх вилікує . Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію , і прийдуть асирійці до єгиптян , а єгиптяни до асирійців , і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господеві . Того дня буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії , благословенням серед землі , бо Господь Саваот його поблагословив та й сказав : Благословенний народ мій Єгипет , і Ашшур , чин Моїх рук , та Ізраїль , спадщина Моя ! Того року , коли Тартан прийшов до Ашдоду , як його послав був Сарґон , цар асирійський , і він воював був з Ашдодом і здобув його , того часу казав був Господь через Ісаю , Амосового сина , говорячи : Іди , і розв'яжеш верету з-над стегон своїх , і здіймеш взуття зо своєї ноги ! І він зробив так , ходив нагий та босий . І Господь говорив : Як ходив Мій раб Ісая нагий та босий три роки , це ознака та чудо про Єгипет та про Етіопію , так поведе цар асирійський полонених Єгипту й вигнанців Етіопії , юнаків та старих , нагих та босих , навіть з озадком відкритим . Сором Єгипту ! І будуть збентежені та засоромлені за Етіопію , куди звернений зір їхній , та за Єгипет , їхню пишноту . І скаже того дня мешканець того побережжя : Оце таке місце , куди звернений зір наш , куди ми втікали за поміччю , щоб урятуватися перед асирійським царем . І як ми втечемо ? Пророцтво про пустиню надморську . Як носяться бурі на півдні , так ворог іде із пустині , із краю страшного . Видіння грізне мені явлене : Грабує грабіжник , пустошник пустошить . Прийди , о Еламе , Мадай обложи , усяким зідханням зробив Я кінець . Тому то наповнилися мої стегна тремтінням , і болі схопили мене , немов породільні ті болі . Я скривився від того , що чув , я від баченого перестрашивсь . Забилося серце моє , тремтіння напало мене несподівано ; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття . Поставлений стіл , килимами накрито , їсться та п'ється . Уставайте , правителі , щити намастіть ! Бо до мене сказав Господь так : Іди , вартового постав , що побачить , нехай донесе . І коли він похода побачив , по парі їздців , поїзд ослів , поїзд верблюдів , і прислухується він з увагою , із увагою пильною . І він крикнув , як лев : Я завжди стою вдень на варті , о Господи , і стою на сторожі своїй усі ночі ! Аж ось іще похід мужів , по двоє їздців . І він відповів та сказав : Упав , упав Вавилон , а всі статуї богів його порозбивані об землю ! О мій помолочений ти , сину току мого ! Я звістив вам , що чув був від Господа Саваота , Бога Ізраїлевого . Пророцтво про Думу . До мене кричить із Сеїру : Стороже , яка пора ночі ? Стороже , яка пора ночі ? А сторож сказав : Настав ранок , а все ж іще ніч . Якщо ви питатимете , то питайте та знову прийдіть ! Пророцтво про Арабію . У лісі в степу ночувати , ви будете каравани деданів . Мешканці Теманського краю , винесіть воду назустріч для спрагненого , втікача зустрічайте із хлібом ! Бо втекли вони перед мечами , перед голим мечем , і перед натягненим луком , і перед тяготою війни . Бо до мене Господь сказав так : Ще за рік , як рік наймита , і вся слава Кедару покінчиться . А понадто полишиться невелике число лучників з лицарів кедарських синів , бо Господь , Бог Ізраїлів , це говорив . Пророцтво про долину Видіння . Що це сталось тобі , що ти висипав увесь на дахи ? Місто сповнене галасом , місто гучне , місто веселе ! Побиті твої не побиті мечем , і не повмирали в війні . Усі разом утекли твої проводирі , без вистрілу луку пов'язані усі , хто з тобою знайшовся , пов'язані разом , хоч вони повтікали далеко . Тому я сказав : Відверніться від мене , я гірко заплачу ! Не силуйтеся потішати мене , що народу мого дочка поруйнована , бо це день збентеження , і стоптання , і заколоту , день Господа , Бога Саваота , у долині Видіння , день розвалення муру та зойку на горах ! А Елам узяв сагайдака , у поході мужів з верхівцями , Кір же витяг щита . І сталось , найкращі долини твої понаповнювались колесницями , а при брамі їздці понаставлені . І відкрив він заслону із Юди , і ти поглянув того дня на зброю дому лісу . І побачили в Місті Давидовім щілини , що багато їх стало , і зібрали води з ставу долішнього ; і порахували доми в Єрусалимі , і порозбивали доми ті на зміцнення муру ; і зробили ви між двома мурами збір для старого ставка , але ви не дивились на Того , Хто це зробив , Хто це віддавна створив , ви не бачили . І Господь , Бог Саваот того дня був покликав на плач , і на голосіння , і на обстригання волосся , і щоб оперезатись веретою . Та ось радість і втіха : забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну , їдять м'ясо й вино попивають , викрикуючи : Будем їсти та пити , бо взавтра помрем ! І відкрив Господь Саваот в мої уші : Напевно не проститься вам беззаконство оце , аж поки ви не помрете , промовив Господь , Бог Саваот . Так промовив Господь , Бог Саваот : Іди , увійди до того управителя , до Шевни , що над домом , та й скажеш : Що ти тут маєш , і хто тут у тебе , що гроба для себе тут видовбав ? Ти вирубав на висоті свого гроба , ти видовбав в скелі оселю собі , та Господь тебе з силою викине , лицарю , і хапаючи , схопить тебе , звиваючи , звине тебе на клубок , і кине , як кулю , у землю простору , і там ти помреш , і підуть туди й вози славні твої , о ганьбо ти дому свого господаря ! І попхну тебе з стану твого , і скину тебе з того місця , на якому стоїш . І станеться в день той , і покличу Свого раба Еліякима , сина Хілкійїного , і на нього хітона твого одягну , і підпережу Я його твоїм поясом , панування твоє дам у руку його , і стане він батьком для мешканця Єрусалиму та для Юдиного дому ! І дам ключа дому Давидового на рамено його , і коли він відчинить , не буде кому замикати , коли ж він замкне , то не буде кому відчиняти . І його Я заб'ю , мов кілка , в певне місце , і стане він домові батька свого троном слави . І повісять на ньому всю славу отцівського дому його , нащадки та дикі відростки , увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного ! Того дня , говорить Господь Саваот , похитнеться кілок , що був в певне місце забитий , і буде відрубаний та й упаде , і знищений буде тягар , що на ньому , бо так каже Господь ! . . . Пророцтво про Тир . Голосіть , кораблі Таршішу , бо Тир поруйнований : без домів і без входу з кіттейського краю . . . Так було їм відкрито . Замовчіте , мешканці надмор'я ! Сидонські купці , які морем пливуть , тебе переповнили . І насіння Шіхору у водах великих , жниво Ріки то набуток його , і народам він став за торговицю . Соромся , Сидоне , сказало бо море , морська твердиня , говорячи : я не терпіла з породу та не породила , і не виховала юнаків , і дівчат я не викохала . Коли до Єгипту ця звістка прибуде , вони затремтять , як на звістку про Тир . Перейдіть до Таршішу , ридайте , мешканці надмор'я ! Чи це ваше місто веселе , що початок його з давен-давна ? Його ноги несуть його в далечину оселитися . Хто це постановив був про Тир , що корони давав , що князями бували купці його , а його торговці на землі були в шані ? Господь Саваот це призначив , щоб збезчестити пиху всякій славі , щоб усіх славних землі злегковажити . Перейди ти свій край , мов Ріка , дочко Таршішу , вже нема перепони Свою руку простяг Він на море , і царства затряс ! Господь про Ханаан наказав , щоб твердиню його зруйнувати , і сказав : Не будеш ти більше радіти , збезчещена дівчино , дочко Сидону ! Уставай , перейди до Кіттіму , але й там ти спочинку не матимеш . Це земля ханаанська : на ніщо обернувсь цей народ , Ашшур для пустинних звірів влаштував був її . Вони збудували тут башти вартові , і палаци її повалили , у руїну її обернули . Голосіть , кораблі Таршішу , бо спустошена ваша твердиня ! І станеться в день той , Тир буде забутий на сімдесят літ , як дні панування одного царя . По семидесяти літах станеться Тирові , як у тій пісні блудниці : Візьми гусла , і пройдися по місті , забута блуднице ! Приємно заграй , багато пісень заспівай , щоб тебе пригадали ! І буде , як сімдесят літ покінчиться , згадає про Тира Господь , і знову він братиме плату за блудодійство , і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі . І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим . Не буде збиратися він і не буде ховатись , бо набуток його буде тим , хто сидітиме перед обличчям Господнім , щоб їсти досита та мати розкішну одежу . Ось Господь нищить землю й пустошить її , й обертає поверхню її , а мешканців її розпорошує . І стане священик як і народ , а пан немов раб , пані , як невільниця її , продавець немов той покупець , боргувальник немов винуватець , віритель як довжник . Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся , бо це слово Господь проказав , засумує , зів'яне земля , ослабіє й зів'яне вселенна , ослабіють вельможі народу землі . . . Й осквернилась земля під своїми мешканцями , бо переступили закони , постанову порушили , зламали вони заповіта відвічного . . . Тому землю прокляття поїло , й одержали кару мешканці її , тому то згоріли мешканці землі , і небагато людей позосталося . . . Сумує вино молоде , виноградина в'яне , усі радісносерді зідхають , спинилися радощі бубнів , галас веселунів перестав , затихла потіха від гусел ! При пісні вина вже не п'ють , став гірким п'янкий напій для тих , хто його попиває . . . Зруйноване місто спустошене , всі доми позамикані , щоб не ввійти . . . На вулицях крик за вином , усяка радість померкла , веселість землі на вигнання пішла , позосталося в місті спустошення , і розбита на звалище брама . . . Бо так буде посеред землі , посеред народів , як при оббиванні оливки , немов при визбируванні , коли збір винограду скінчився . Свій голос підіймуть і будуть радіти , через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря . Тому Господа славте на сході , на морських островах Ім'я Господа , Бога Ізраїлевого ! Ми чуємо співи від краю землі : Слава Праведному ! Але я сказав : Гину , гину , ой горе мені : Грабіжники граблять , і грабуючи , граблять грабіжно ! Страх і яма та пастка на тебе , мешканче землі ! І станеться , той , хто втікатиме від крику жаху , до ями впаде , хто ж із ями виходить , буде схоплений в пастку , бо відкриті розтвори згори , а підстави землі затремтіли . . . Земля поруйнована зовсім , земля поторощена , вся земля захиталась . . . Захиталась земля , немов п'яний , і рухається , мов нічліжний курінь , і вчинився над нею тяжким її гріх , і впала вона , й більш не встане ! І станеться в день той , Господь навістить військо висоти на висоті , і земних царів на землі , і будуть зібрані разом , мов в'язні до ями , й у в'язницю вони будуть замкнені , а по днях багатьох будуть навіщені ! Місяць тоді засоромиться та застидається сонце , бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі , а перед старішими слава Його ! Господи , Ти мій Бог ! Я буду Тебе величати , хвалитиму Ймення Твоє , бо Ти чудо вчинив , виконав давні приречення , певную правду ! Бо Ти купою каменя місто вчинив , укріплене місто руїною , чужинецький палац перестав бути містом , навіки не буде воно відбудоване ! Тому буде хвалити Тебе народ сильний , місто людів насильників буде боятись Тебе , бо твердинею став Ти нужденному , твердинею став для убогого в час його утиску , охороною від хуртовини , тінню від спеки , і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну ! Як спекоту в пустині , Ти крики чужинців приборкав ; як тінню від хмари спекоту , спів насильників так Він приглушить . І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих , гостину із вин молодих , із шпікового товщу , із очищених вин молодих . І Він на горі цій понищить заслону , заслону над усіма народами , та покриття , що розтягнене над усіма людами . Смерть знищена буде назавжди , і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого , і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі , бо Господь це сказав . І скажуть в той день : Це наш Бог , що на Нього ми мали надію і Він спас нас ! Це Господь , що на Нього ми мали надію , тішмося ж ми та радіймо спасінням Його ! Бо Господня рука на горі цій спочине , Моав же на місці своєму потоптаний буде , як солома витоптується у гноївці , і простягне він руки свої серед неї , немов той пливак простягає , щоб пливати , і принизить пиху його Він разом з підступами його рук . А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить , понизить , на землю їх кине , у порох ! Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку : У нас сильне місто ! Він чинить спасіння за мури й примурки . Відчиняйте ворота , і хай ввійде люд праведний , хто вірність хоронить ! Думку , оперту на Тебе , збережеш Ти у повнім спокої , бо на Тебе надію вона покладає . Надійтеся завжди на Господа , бо в Господі , в Господі вічна твердиня ! Бо знизив Він тих , хто замешкує на висоті , неприступне те місто понизив його , Він понизив його до землі , повалив аж у порох його ! Його топче нога , ноги вбогого , стопи нужденних . . . Проста дорога для праведного , путь праведного Ти вирівнюєш . І на дорозі судів Твоїх , Господи , маємо надію на Тебе : За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі , за Тобою душа моя тужить вночі , також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе , бо коли на землі Твої суди , то мешканці світу навчаються правди ! Хоч буде безбожний помилуваний , то проте справедливости він не навчиться : у краю правоти він чинитиме лихо , а величности Господа він не побачить ! Господи , піднялася рука Твоя високо , та не бачать вони ! Нехай же побачать горливість Твою до народу , і нехай посоромляться , хай огонь пожере ворогів твоїх ! Ти , Господи , вчиниш нам мир , бо й усі чини наші нам Ти доконав ! Господи , Боже наш , панували над нами пани окрім Тебе , та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє . Померлі вони не оживуть , мертві не встануть вони , тому Ти навідав та вигубив їх , і затер всяку згадку про них . Розмножив Ти , Господи , люд , розмножив Ти люд , і прославив Себе , всі границі землі Ти далеко посунув . Господи , в горі шукали Тебе , шепіт прохання лили , коли Ти їх картав . Як жінка вагітна до породу зближується , в своїх болях тремтить та кричить , так ми стали , о Господи , перед обличчям Твоїм : ми були вагітними та корчилися з болю , немов би родили ми вітер , ми спасіння землі не вчинили , і мешканці всесвіту не народились . . . Померлі твої оживуть , воскресне й моє мертве тіло . тому пробудіться й співайте , ви мешканці пороху , бо роса Твоя це роса зцілень , і земля викине мертвих ! Іди , мій народе , ввійди до покоїв своїх , і свої двері замкни за собою , сховайся на хвилю малу , поки лютість перейде ! Бо Господь ось виходить із місця Свого , навідати провини мешканців землі , кожного з них , і відкриє земля свою кров , і вже не закриє забитих своїх ! У той день навідає Господь Своїм твердим , і дужим та сильним мечем левіятана , змія прудкого , і левіятана , змія звивкого , і дракона , що в морі , заб'є . У той день заспівайте про нього , про виноградник принадний : Я Господь , його Сторож , щохвилі його Я напоюю ; щоб хто не навідав його , стережу його вдень та вночі , Я гніву не маю . Хто Мені дасть тернину й будяччя , на бій Я піду проти них , і спалю їх усіх ! . . . Хіба буде держатися міцно Мого він захисту , щоб мир учинити зо Мною , зо Мною щоб мир учинити ! Яків у майбутньому пустить коріння , розцвітеться Ізраїль і пуп'янки пустить , і поверхню вселенної плодом наповнять . Чи Він уразив його , як уразив того , хто бив був його ? Чи він був забитий , як забиті були його вбивники ? Ти вигнав його , відіслав його й судишся з ним , вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру . Тому вина Якова буде окуплена цим , а це плід увесь : усунення з нього гріха , коли він учинить каміння все жертівника побитим , немов грудки крейди , і не стоятимуть більше Астарти , і стовпи на честь сонця . Бо місто укріплене буде самотнє , мешкання покинене та позоставлене , мов би пустиня , там пастися буде теля , і там буде лежати воно , та понищить галузки його . Коли висохнуть віття його , то поламане буде , жінки прийдуть і спалять його . . . А що це нерозумний народ , тому милосердя до нього Творець його мати не буде , і не буде ласкавий до нього Створитель його . . . І станеться в день той , плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського , а ви по одному позбирані будете , синове Ізраїля ! І станеться в день той , і буде засурмлено в велику сурму , і прийдуть , хто гинув у краї асирійському , і вигнанці до краю єгипетського , і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві . Горе тобі , Самарії , короні пишноти Єфремлян п'яних , квітці зів'ялій краси його гордости , що лежить на верхів'ї долини врожайної , від вина поп'янілих ! Ось потужний та сильний у Господа , мов злива із градом , мов буря руїнна , мов повідь сильна , заливна , його кине на землю із силою ! Ногами потоптана буде корона пишноти Єфремлян п'яних , і станеться квітка зів'яла краси його гордости , що на верхів'ї долини врожайної , немов передчасно дозріла та смоква , що її як побачить людина , ковтає її , як вона ще в долоні його ! Стане Господь Саваот того дня за прекрасну корону , і за пишний вінок для останку народу Його , і духом права тому , хто сидить у суді , і хоробрістю тим , хто до брами повертає бій ! І ось ці від вина позбивались з дороги , і від п'янкого напою хитаються : священик і пророк позбивались з дороги напоєм п'янким , від вина збаламутились , від напою п'янкого хитаються , блудять вони у видіннях , у постановах своїх спотикаються . . . Бо всі столи повні блювотою калу , аж місця нема ! . . . Кого буде навчати пізнання , і кому виясняти об'явлення буде ? Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних ? Бо на заповідь заповідь , заповідь на заповідь , правило на правило , правило на правило , трохи тут , трохи там . Тому незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому Отой , Хто до них говорив : Це спочинок ! Дайте змученому відпочити , і це відпочинок , та вони не хотіли послухати . І станеться їм слово Господа : заповідь на заповідь , заповідь на заповідь , правило на правило , правило на правило , трохи тут , трохи там , щоб пішли та попадали навзнак , і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися ! . . . Тому то послухайте слова Господнього , ганьбителі , що пануєте над тим народом , що в Єрусалимі ! Бо кажете ви : Заповіта ми склали зо смертю і з шеолом зробили умову . Як перейде той бич , мов вода заливна , то не прийде до нас , бо брехню ми зробили притулком своїм , і в брехні ми сховались ! Тому Господь Бог сказав так : Оце поклав каменя Я на Сіоні , каменя випробуваного , наріжного , дорогого , міцно закладеного . Хто вірує в нього , не буде той засоромлений ! І право за мірило Я покладу , а справедливість вагою ; і притулок брехні град понищить , а сховище води заллють ! І заповіт ваш із смертю поламаний буде , а ваша умова з шеолом не втримається : як перейде нищівна кара , то вас вона стопче ! Коли тільки перейде вона , вона вас забере , бо щоранку вона переходити буде , удень та вночі , і станеться , тільки з тремтінням ви будете слухати звістку про це . . . Бо буде постеля коротка , щоб на ній розтягнутись , а покривало вузьке , щоб накритися ним . . . Бо повстане Господь , немов на горі Перацім ; затремтить Він у гніві , немов у долині в Гів'оні , щоб Свій чин учинити , предивний Свій чин , щоб зробити роботу Свою , незвичайну роботу Свою ! Тож не насміхайтесь тепер , щоб не стали міцнішими ваші кайдани , бо призначене знищення чув я від Господа , Бога Саваота , про всю землю . . . Візьміть це до ушей і почуйте мій голос , послухайте пильно й почуйте мій голос ! Чи кожного дня оре ратай на посів , ралить землю свою й боронує ? Чи ж , як рівною зробить поверхню її , він не сіє чорнуху й не кидає кмин , не розсіває пшеницю та просо й ячмінь на означенім місці , а жито в межах її ? І за правом напутив його , його Бог його вивчив цього : Бож не бороною чорнуха молотиться , і коло возове не ходить по кмині , а палицею б'ють чорнуху та києм той кмин . Розтирається збіжжя ? Ні , бо його не назавжди молотиться конче , і підганяють коло возове та коні на нього , а не розтирають його . І це вийшло від Господа Саваота , чудова порада Його , і велика премудрість Його ! Горе Аріїлу , Аріїлу , місту , що Давид у нім таборував ! Рік до року додайте , хай свята закінчать свій круг ! І притисну Аріїла , і станеться лемент та плач , і він стане на мене , як огнище Боже . І отаборюся проти тебе навколо , і сторожею стисну тебе , і башти поставлю на тебе . І ти будеш понижений , і будеш з землі говорити , і приглушено буде звучати твоє слово . І стане твій голос з землі , мов померлого дух , і шепотітиме з пороху слово твоє . І буде юрба ворогів твоїх , мов тонкий пил , юрба ж насильників мов полова зниклива , і це станеться нагло , раптовно . . Господь Саваот тебе громом та трусом навідає , і шумом великим , вихром та бурею , та огняним їдким полум'ям . І буде , як сон , як видіння нічне та юрба всіх народів , що на Аріїла воюють , і всі , хто воює на нього , і проти твердині його , і хто йому докучає . І буде , мов бачить голодний у сні , ніби їсть , а прокинеться він і порожня душа його , і мов спрагнений бачить у сні , ніби п'є , а прокинеться він і ось змучений , а душа його спрагнена ! Так буде натовпові всіх народів , що підуть війною на гору Сіон . Одубійте й дивуйтесь , заліпіть собі очі й осліпніть ! Вони повпивалися , та не вином , захитались , та не від п'янкого напою , бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі , затьмарив пророків і ваших голів та провидців ! І буде вам кожне видіння , немов би слова запечатаної книжки , що дають її тому , хто вміє читати , та кажуть : Читай но оце , та відказує той : Не можу , вона ж запечатана . І дають оту книжку тому , хто не вміє читати , та кажуть : Читай но оце , та відказує той : Я не вмію читати . І промовив Господь : За те , що народ цей устами своїми наближується , і губами своїми шанує Мене , але серце своє віддалив він від Мене , а страх їхній до Мене заучена заповідь людська , тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом , вчиню чудо й диво , і загине мудрість премудрих його , а розум розумних його заховається . Горе тим , що глибоко задум ховають від Господа , і чиняться в темряві їхні діла , і що говорять вони : Хто нас бачить , і хто про нас знає ? О , ваша фальшивосте ! Чи ганчар уважається рівним до глини ? Чи зроблене скаже про майстра свого : Він мене не зробив , а твір про свого творця говоритиме : Він не розуміє цього ? Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться , а садок порахований буде за ліс ? І в той день слова книжки почують глухі , а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть , і сумирні побільшать у Господі радість свою , а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть ! Бо скінчився насильник , і минувся насмішник , і понищені всі ті , хто дбає про кривду , хто судить людину за слово одне , на того ж , хто судить у брамі , вони ставлять пастку , і праведного випихають обманою . Тому то Господь , що викупив Авраама , сказав домові Якова так : Не буде тепер засоромлений Яків , й обличчя його не поблідне тепер , бо як він серед себе побачить дітей своїх , чин Моїх рук , вони будуть святити Моє Ймення , і посвятять Святого Якового , і будуть боятися Бога Ізраїля ! Тоді то хто блудить у дусі , ті розум пізнають , а хто ремствує , ті поуки навчаться ! Горе синам неслухняним , говорить Господь , що чинять наради , які не від Мене , і складають умови , та без духу Мого , щоб додати гріх на гріх , що йдуть , щоб зійти до Єгипту , але Моїх уст не питали , щоб захисту у фараона шукати , і щоб сховатися в тіні Єгипту ! І стане вам соромом захист отой фараонів , а ховання у тіні Єгипту за ганьбу , бо в Цоані були його провідники , і його посланці до Ханесу прийшли . Вони посоромлені будуть усі за народ , що не буде корисний для них , що не буде на поміч і не на пожиток , а на сором та ганьбу . . . Пророцтво 4853 про Бегемота 929 півдня 5045 . В краю 776 утиску 6869 та переслідування 6695 , звідки левиця 3833 та лев 3918 , гадюка 660 й огнистий 8314 0 летючий 5774 8789 дракон 8314 0 , носять 5375 8799 багатство 2428 своє на хребті 3802 молодих 5895 0 ослюків 5895 0 , і скарби 214 свої на верблюжім 1581 горбі 1707 до народу 5971 , який не поможе 3276 8686 . А Єгипет 4714 , його поміч 5826 8799 марна 1892 та пуста 7385 , тому то я кликнув 7121 8804 на теє 2063 : Рагав 7293 , сидіти 7674 0 спокійно 7674 0 ! Тепер увійди , напиши на таблиці для них , і в книжці спиши це , і нехай на пізніші часи воно буде і свідком навіки . Бо це неслухняний народ , це брехливі сини , сини , що не хочуть послухати науки Господньої , що говорять провидцям : Не бачте ! а пророкам : Не пророкуйте правдивого нам , говоріть нам гладеньке , передбачте оманливе , уступіться з дороги , збочте з путі , заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого ! Тому промовляє Святий Ізраїлів так : За те , що ви нехтуєте оцим словом , і надію кладете на тиск та крутійство , і на це опираєтеся , тому буде для вас ця провина , як вилім , що має впасти , що зяє на мурі високім , що нагло , раптовно приходить руїна його ! І Він поруйнує його , як руйнується посуд ганчарський , розбиваючи без милосердя його , і в уламках його не знайдеться ані черепка , щоб із огнища взяти огню чи води зачерпнути з кринички . . . Бо так промовляє Господь , Бог , Святий Ізраїлів : Коли ви навернетесь та спочинете , то врятовані будете , сила вам буде в утишенні та в сподіванні . Та ви не хотіли , і казали : О ні , бо на конях втечемо , тому то втікати ви будете , На баских ми поїдемо , тому стануть баскими погоничі ваші ! . . . Від крику одного полине одна тисяча , від крику п'ятьох дременете ви всі , аж зостанетеся , немов щогла ота на вершечку гори , і немов прапор на взгір'ї ! І проте Господь буде чекати , щоб помилувати вас , і тому Він підійметься , щоб милосердя вчинити над вами . Бо Господи то Бог правосуддя : блаженні всі ті , хто надію на Нього кладе ! Бо ти , о народе в Сіоні , що в Єрусалимі сидиш , плакати не будеш ти плакати : милостивим поправді Він буде до тебе на голос благання твого , і як почує його , відповість Він тобі . І дасть вам Господь хліба в утиску і воду в гнобительстві , та твої вчителі вже не будуть ховатись , і очі твої вчителів твоїх бачити будуть . А коли ви відхилитесь праворуч , чи підете ліворуч , то вуха твої будуть чути те слово , яке позад тебе казатиме : Це та дорога , простуйте ви нею ! І нечистим учините ви поволоку бовванів своїх із срібла й покриття на божка золотого свого , розпорошиш ти їх , як нечисте , і геть скажеш йому . І Він пошле дощ на насіння твоє , яким будеш обсіювати землю , та хліб урожаю землі , і поживний та ситий він буде . Того дня на широкім пасовиську пастися буде твоя череда , а воли й віслюки , що оброблюють землю , будуть мішанку їсти солону , лопатою й віялкою перечищену . І на кожній високій горі та на кожному взгір'ї високому будуть струмки та потоки води в день великого бою , коли башти попадають . І світло місяця стане , немов світло сонця , світло ж сонця усемеро буде ясніше , як сімох днів , у той день , як Господь перев'яже зламання народу Свого та загоїть поранення вдару Свого ! Ось Імення Господнє приходить здалека , палахкотить Його гнів , і здіймається тяжко : Його уста обурення повні , язик же Його , як жерущий огонь , Його ж дух , як потоп заливний , що до шиї сягає , щоб просіяти люди на ситі погибелі . . . І буде на щелепах людів вуздечка , що тягне до блуду . Буде пісня для вас , як за ночі освячення свята , і радість сердечна , мов у того , хто ходить з сопілкою , щоб вийти на гору Господню до Скелі Ізраїля . І Господь дасть почути велич голосу Свого , опускання ж рамена Свого покаже у гніві бурхливому та в огняному жерущому полум'ї , у бурі й дощі , та в камінному граді ! Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшур , що жезлом буде битий . І станеться , кожне ударення кия карання Його , що на нього Господь покладе , буде з бубнами й арфою , і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боях . Бо давно приготовлений Тофет , приготовлений він і для царя , глибоким , широким учинений ; на багатті огню його й дров багатенно , запалить його дух Господній , немов би потока сірчаного ! Горе тим , що в Єгипет по поміч ідуть , що на коней спираються , і на колесниці надію свою покладають , вони бо численні ! та на верхівців , бо вони дуже сильні ! але на Святого Ізраїлевого не дивляться , і до Господа не звертаються ! Та мудрий і Він , і спровадить лихе , і Своїх слів не відмінить , і підійметься Він проти дому безбожних , і проти помочі несправедливих . А Єгипет не Бог , а людина , а коні їхні тіло , не дух : як простягне Господь Свою руку , то спіткнеться помагач , впаде і підпомаганий , і разом вони всі погинуть ! Бо до мене Господь сказав так : Як муркає лев чи левчук над своєю здобиччю , хоч покликана буде на нього юрба пастухів , він голосу їхнього не лякається , та не боїться їхнього крику , так зійде Господь Саваот воювати на Сіонській горі та на взгір'ї її ! Як птахи летючі пташат , так Єрусалима Господь Саваот охоронить , охоронить літаючи , та збереже , пощадить та врятує ! Верніться до Того , від Кого далеко відпали , синове Ізраїлеві ! Бо дня того обридить собі чоловік божків срібних своїх та бовванів своїх золотих , що вам наробили на гріх руки ваші . І Ашшур упаде від меча того нелюда , і його пожере меч нелюдський ; і він побіжить не перед мечем , і стануть його юнаки кріпаками . . . А скеля його проминеться від страху , і владики його затривожаться перед прапором . . . Так говорить Господь , що має огонь на Сіоні , а в Єрусалимі у Нього горнило . Тож за праведністю царюватиме цар , а князі володітимуть за правосуддям . І станеться кожен , як захист від вітру , і немов та заслона від зливи , як потоки води на пустині , як тінь скелі тяжкої на спраглій землі . . . І не будуть заплющені очі видющих , і слухатимуть вуха тих , які слухають ! І знання розумітиме серце нерозважних , а язик недорікуватих поспішить говорити виразно . Не будуть вже кликати достойним глупця , а на обманця не скажуть шляхетний , бо глупоту говорить безумний , а серце його беззаконня вчиняє , щоб робити лукавство , та щоб говорити до Господа слово облудне , щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого ! А лукавий лихі його чини : він лихе замишляє , щоб нищити скромних словами брехливими , як убогий говорить про право , а шляхетний міркує шляхетне , і стоїть при шляхетному . Устаньте , безжурні жінки , почуйте мій голос , дочки безтурботні , послухайте слова мого ! Днів багато на рік ви , безтурботні , тремтітимете , бо збір винограду скінчився , а згромадження плоду не прийде ! Тремтіть , ви безжурні , дрижіть , безтурботні , роздягніться , себе обнажіть , опережіться по стегнах ! За принадні поля будуть битися в груди , за виноградник урожайний . . . На землі цій народу мого зійде терен й будяччя , по всіх домах радости спаленина , на місті веселому . . . Бо палац опущений буде , міський гомін замовкне , Офел та башта навік стануть ямами , радістю диких ослів , пасовиськом черід , аж Дух з височини проллється на нас , а пустиня в садок обернеться , а садок порахований буде за ліс ! Тоді пробуватиме право в пустині , на ниві ж родючій сидітиме правда . І буде роботою істини мир , а працею правди спокійність й безпека навіки . І осяде народ мій у мешканні спокійнім , і в безпечних місцях , і в спокійних місцях відпочинку . І буде падати град на повалений ліс , і знизиться місто в долину . . . Блаженні ви , сівачі понад всякими водами , що відпускаєте ногу волові й ослові на волю ! Горе тобі , що пустошиш , хоч сам не спустошений , тобі , що грабуєш , хоч тебе й не грабовано ! Коли ти пустошити скінчиш , опустошений будеш , коли грабувати скінчиш , тебе пограбують . . . Господи , змилуйсь над нами , на Тебе надіємось ми ! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням ! Від сильного голосу Твого народи втікатимуть , від Твого вивищення розпорошаться люди . І ваша здобич збереться , як збирають тих коників , як літає ота сарана , так кидатись будуть на неї . Величний Господь , бо на височині пробуває ; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою . І буде безпека за часу твого , щедрота спасіння , мудрости та пізнання . Страх Господній буде він скарбом його . Тож по вулицях їхні хоробрі кричать , гірко плачуть провісники миру . Биті дороги порожніми стали , нема мандрівця на дорозі ! Він зламав заповіта , зневажив міста , злегковажив людину . . . Сумує та слабне земля , засоромився й в'яне Ливан , став Сарон немов пуща , Башан та Кармел своє листя зронили . . . Нині воскресну , говорить Господь , нині прославлюсь , нині буду вознесений ! Заваготієте сіном , стерню ви породите ; дух ваш огонь , який вас пожере . . . І стануть народи за місце паління вапна , за тернину потяту , і будуть огнем вони спалені . . . Почуйте , далекі , що Я був зробив , і пізнайте , близькі , Мою силу ! Затривожились грішні в Сіоні , і трепет безбожних обняв . . . Хто з нас мешкатиме при жерущім огні ? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу ? Хто ходить у правді й говорить правдиве , хто бридиться зиском насилля , хто долоні свої випорожнює , щоб хабара не тримати , хто ухо своє затикає , щоб не чути про кровопролиття , і зажмурює очі свої , щоб не бачити зла , той перебуватиме на високостях , скельні твердині його недоступна оселя , його хліб буде даний йому , вода йому завжди запевнена ! Твої очі побачать Царя в Його пишній красі , будуть бачити землю далеку . Твоє серце роздумувати буде про страх : Де Той , Хто рахує ? Де Той , Хто все важить ? Де Той , Хто обчислює башти ? Уже не побачиш народу зухвалого , народу глибокомовного , якого не можна було б розібрати , незрозумілоязикого , якого не можна було б зрозуміти . Подивись на Сіон , на місто наших святкових зібрань , очі твої вгледять Єрусалим , мешкання спокійне , скинію ту незрушиму , кілля її не порушаться ввік , а всі шнури її не порвуться . Бо величний Господь для нас тільки отам , місце потоків й просторих річок , не ходить по ньому весловий байдак , і міцний корабель не перейде його . Бо Господь наш суддя , Господь законодавець для нас , Господь то наш цар , і Він нас спасе ! Опустилися шнури твої , не зміцняють підвалини щогли своєї , вітрил не натягують . Тоді будуть ділити награбовану здобич , і навіть криві грабуватимуть . І не скаже мешканець Я хворий ! І прощені будуть провини народу , що в ньому живе . Наблизьтеся , люди , щоб чути , народи ж , послухайте ! Хай почує земля та все те , що на ній , вселенна й нащадки її ! Господній бо гнів на всі люди , а лютість на все їхнє військо : Він їх учинив за закляття , віддав їх на різь ! І їхні побиті розкидані будуть , а з трупів їхніх здійметься сморід , розтопляться гори від їхньої крови . . . І небесні світила усі позникають , а небо , як звій книжковий , буде звинене , і всі його зорі попадають , як спадає оте виноградове листя , й як спадає з фіґовниці плід недозрілий ! . . . Бо на небі напоєний меч Мій , оце він на Едома спускається та на заклятий народ Мій на суд : меч Господній наповнився кров'ю , став ситий від лою , від крови телят та козлів , від лою баранячих нирок , бо Господу жертва в Боцрі й різанина велика в едомській землі . . . І буйволи зійдуть із ними , і телиці з биками , і напоїться кров'ю їхній край і насититься туком їхній порох , бо це буде день помсти Господньої , рік заплати за заколот проти Сіону ! І переміняться в смолу потоки його , його ж порох у сірку , і смолою палючою стане їхній край . . . Не погасне вночі ані вдень , дим його підійматися буде повік , з роду в рід опустошений буде , на віки віків не перейде по ньому ніхто . І посяде його пелікан та їжак , і перебуватимуть в ньому сова та ворона , і над ним Він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення . . . Не буде шляхетних у ньому , щоб царство там проголосити , і стануть нічим усі князі його . І буде тернина рости по палатах його , кропива й будяччя в твердинях його , і він стане мешканням шакалів , подвір'ям для струсів . . . І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами , а польовик буде кликати друга свого ; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок ! Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця , і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої . . . Там теж яструби будуть збиратись один до одного . . . Пошукайте у книзі Господній й читайте : Із них не забракне ні одного , не будуть шукати один одного , бо уста Його то вони наказали , а Дух Його Він їх зібрав ! І Він кинув для них жеребка , а рука Його шнуром мірильним його поділила для них , і посядуть його аж повік , з роду в рід будуть в нім пробувати ! Звеселиться пустиня та пуща , і радітиме степ , і зацвіте , мов троянда , розцвітаючи , буде цвісти та радіти , буде втіха також та співання , бо дана йому буде слава Лівану , пишнота Кармелу й Сарону , вони бачитимуть славу Господа , велич нашого Бога ! Зміцніть руки охлялі , і підкріпіть спотикливі коліна ! Скажіть тим , що вони боязливого серця : Будьте міцні , не лякайтесь ! Ось ваш Бог , помста прийде , як Божа відплата , Він прийде й спасе вас ! Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим , Тоді буде скакати кривий , немов олень , і буде співати безмовний язик , бо води в пустині заб'ють джерелом , і потоки в степу ! І місце сухе стане ставом , а спрагнений край збірником вод джерельних ; леговище шакалів , в якім спочивали , стане місцем тростини й папірусу . І буде там бита дорога та путь , і будуть її називати : дорога свята , не ходитиме нею нечистий , і вона буде належати народові його ; не заблудить також нерозумний , як буде тією дорогою йти . Не буде там лева , і дика звірина не піде на неї , не знайдеться там , а будуть ходити лиш викуплені . І Господні викупленці вернуться та до Сіону зо співом увійдуть , і радість довічна на їхній голові ! Веселість та радість осягнуть вони , а журба та зідхання втечуть ! І сталося , чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів , цар асирійський , на всі укріплені Юдині міста , та й захопив їх . І послав асирійський цар великого чашника з Лахішу до Єрусалиму , до царя Єзекії , з великим військом , і він став при водоводі горішнього ставу , на битій дорозі поля Валюшників . І вийшов до нього Еліяким , син Хілкійїн , начальник палати , і писар Шевна , та Йоах , син Асафів , канцлер . І сказав їм великий чашник : Скажіть Єзекії : Отак сказав великий цар , цар асирійський : Що це за надія , на яку ти надієшся ? Чи думаєш ти , що слово уст , то вже рада та сила до війни ? На кого тепер надієшся , що збунтувався проти мене ? Ось ти надіявся опертися на оту поламану очеретину , на Єгипет , що коли хто опирається на неї , то вона входить у долоню йому , і продірявлює її . Отакий фараон , цар єгипетський , для всіх , хто надіється на нього ! А коли ти скажеш мені : Ми надіємось на Господа , Бога нашого , то чи ж Він не той , що Єзекія повсовував пагірки його та жертівники його , і сказав Юді та Єрусалимові : перед оцим тільки жертівником будете вклонятися ? А тепер увійди но в союз з моїм паном , асирійським царем , і я дам тобі дві тисячі коней , якщо ти зможеш собі дати на них верхівців . І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана ? А ти собі надіявся на Єгипет ради колесниць та верхівців ! Тепер же , чи без волі Господа прийшов я на цей край , щоб знищити його ? Господь сказав був мені : Піди на той край та й знищ його ! І сказав Еліяким , і Шевна та Йоах до великого чашника : Говори до своїх рабів по-арамейському , бо ми розуміємо , і не говори до нас по-юдейському в голос при тих людях , що на мурі . І сказав великий чашник : Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе ? Хіба не до цих людей , що сидять на мурі , щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу ? І став великий чашник , і кликнув гучним голосом по-юдейському , і сказав : Послухайте слів великого царя , царя асирійського ! Так сказав цар : Нехай не дурить вас Єзекія , бо він не зможе врятувати вас ! І нехай не запевняє вас Єзекія Господом , говорячи : Рятуючи , врятує вас Господь , і не буде дано цього міста в руку царя асирійського . Не слухайте Єзекії , бо так сказав цар асирійський : Примиріться зо мною , та й вийдіть до мене , та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою , і пийте кожен воду зо своєї копанки , аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж , як ваш край , до краю збіжжя та виноградного соку , до краю хліба та виноградників . Щоб не намовив вас Єзекія , говорячи : Господь порятує нас ! Чи врятували боги тих народів , кожен свій край від руки асирійського царя ? Де боги Хамату та Арпаду ? Де боги Сефарваїму ? І чи врятували вони Самарію від моєї руки ? Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки , то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки ? І мовчали вони , і не відповіли ані слова , бо це був наказ царя , що сказав Не відповідайте йому ! І прийшов Еліяким , син Хілкійїн , начальник палати , і писар Шевна , і Йоах , Асафів син , канцлер , з роздертими шатами , до Єзекії , і донесли йому слова великого чашника . І сталося , як почув це цар Єзекія , то роздер свої шати та накрився веретою , і ввійшов до Господнього дому . . . І послав він Еліякима , керівника палати , і писаря Шевну , та старших із священиків , покритих веретами , до пророка Ісаї , Амосового сина . І сказали вони до нього : Так сказав Єзекія : Цей день це день горя й картання та наруги ! Бо підійшли діти аж до виходу утроби , та немає сили породити ! Може почує Господь , Бог твій , слова великого чашника , що його послав асирійський цар , пан його , на образу Живого Бога , і Господь , Бог твій , покарає за слова , які чув , а ти принесеш молитву за решту , що ще знаходиться . . . І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї . І сказав їм Ісая Так скажете вашому панові : Так сказав Господь : Не бійся тих слів , що почув ти , якими ображали Мене слуги асирійського царя . Ось Я дам в нього духа , і він почує звістку , і вернеться до свого краю . І Я вражу його мечем у його краї ! І вернувся великий чашник , і знайшов асирійського царя , що воював проти Лівни , бо почув , що той рушив із Лахішу . І він почув про Тіргаку , царя етіопського , таке : Він вийшов воювати з тобою ! І почув він , і послав послів до Єзекії , говорячи : Так скажете до Єзекії , Юдиного царя , говорячи : Нехай не зводить тебе Бог твій , на Якого ти надієшся , кажучи : Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя . Ось ти чув , що зробили асирійські царі всім краям , щоб учинити їх закляттям , а ти будеш урятований ? Чи їх урятували боги тих народів , яких понищили батьки мої : Ґозана , і Харана , і Рецефа , і синів Едена , що в Телассарі ? Де він , цар Хамату , і цар Арпаду , і цар міста Сефарваїму , Гени та Івви ? І взяв Єзекія ті листи з руки послів , і прочитав їх , і ввійшов у Господній дім . І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем . І Єзекія молився перед Господнім лицем , говорячи : Господи Саваоте , Боже Ізраїлів , що сидиш на Херувимах ! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі , Ти створив небеса та землю ! Нахили , Господи , ухо Своє та й почуй ! Відкрий , Господи , очі Свої та й побач , і почуй всі слова Санхеріва , що прислав ображати Живого Бога . Справді , Господи , асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї . І кинули вони їхніх богів на огонь , бо не боги вони , а тільки чин людських рук , дерево та камінь , і понищили їх . А тепер , Господи , Боже наш , спаси нас від руки його , і нехай знають усі царства землі , що Ти Господь , Бог єдиний ! І послав Ісая , Амосів син , до Єзекії , говорячи : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я почув те , про що ти молився до Мене , про Санхеріва , царя асирійського . Ось те слово , яке Господь говорив про нього : Гордує тобою , сміється із тебе дівиця , сіонська дочка , вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму ! Кого лаяв ти та ображав , і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі ? На Святого Ізраїлевого ! Через рабів своїх Господа ти ображав та казав : Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі , на боки Лівану , і позрубую кедри високі його , добірні його кипариси , і зберусь на вершок його височини , в гущину його саду , я копаю та п'ю чужу воду , і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки ! Хіба ти не чув , що віддавна зробив Я оце , що за днів стародавніх Я це був створив ? Тепер же спровадив Я це , що ти нищиш міста поукріплювані , на купу румовищ обертаєш їх . А мешканці їхні безсилі , настрашені та побентежені , вони стали , як зілля оте польове , мов трава зеленіюча , як трава на дахах , як попалене збіжжя , яке не доспіло . . . І сидіння твоє , і твій вихід та вхід твій Я знаю , і твоє проти Мене обурення . За твоє проти Мене обурення , що гординя твоя надійшла до вух Моїх , то на ніздрі твої Я сережку привішу , а вудило Моє в твої уста , і тебе поверну Я тією дорогою , якою прийшов ти ! А оце тобі знак : їжте цього року збіжжя самосійне , а другого року саморосле , а третього року сійте та жніть , і садіть виноградники , та й їжте їхній плід . А врятоване Юдиного дому , що лишилося , пустить коріння додолу , і свого плода дасть угору . Бо з Єрусалиму вийде позостале , а рештки з гори Сіон . Ревність Господа Саваота зробить це . Тому так сказав Господь про асирійського царя : Він не ввійде до міста цього , і туди він не кине стріли , і щитом її не попередить , і вала на нього не висипле . Якою дорогою прийде , то нею й повернеться , у місто ж оце він не ввійде , говорить Господь ! І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида , Мого раба ! І вийшов Ангол Господній , і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч . І повставали рано вранці , аж ось усі тіла мертві . . . А Санхерів , асирійський цар , рушив та й пішов , і вернувся , й осівся в Ніневії . І сталося , коли він молився в домі Нісроха , свого бога , то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем , а самі втекли до краю Арарат . . . А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон . Тими днями смертельно захворів був Єзекія . І прийшов до нього Ісая , Амосів син , пророк , і сказав до нього : Так сказав Господь : Заряди своєму домові , бо ти вмираєш і не будеш жити . . . І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни , і помолився до Господа , та й сказав : О , Господи , згадай же , що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем , і робив я добре в очах Твоїх ! І заплакав Єзекія ревним плачем ! І було Господнє слово до Ісаї , говорячи : Іди й скажеш до Єзекії : Так сказав Господь , Бог батька твого Давида : Почув Я молитву твою , побачив Я сльозу твою ! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ , і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто , й обороню це місто . І оце тобі знак від Господа , що Господь зробить ту річ , про яку говорив : ось я вертаю тінь ступеня , що від сонця зійшла на ступені Ахазові , назад на десять ступенів . І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями , якими зійшло було . Ось писання Єзекії , Юдиного царя , коли він був захворів та видужав з своєї хвороби : Я сказав був : Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам , решти років своїх я не матиму . . . Я сказав : Не побачу я Господа , Господа в краї живих , уже між мешканцями царства померлих не побачу людини . . . Домівка моя вже розібрана , і від мене відібрана , немов той пастуший намет ; я життя своє звинув , мов ткач , від основи мене Він відірве , покінчить мене з дня до ночі . . . Я кричав аж до ранку . . . Він , як лев , поторощить всі кості мої , з дня до ночі покінчить зо мною . . . Пищу я , мов ластівка чи журавель , воркочу , мов той голуб ; заниділи очі мої , визираючи до високости . . . Господи , причавлений я , поручися за мене ! Що маю сказати ? А що Він сказав був мені , те й вчинив . Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі ! Господи , на них , на словах Твоїх , житимуть люди , і в усьому цьому життя моєї душі , уздоров же мене й оживи Ти мене ! Ось терпіння це вийшло мені на добро , Ти стримав від гробу гниття мою душу , бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої , бо не буде ж шеол прославляти Тебе , смерть не буде Тебе вихваляти . . . Не мають надії на правду Твою ті , хто сходить до гробу . Живий , тільки живий Тебе славити буде , як я ось сьогодні , батько синам розголосить про правду Твою ! Господь на спасіння мені , і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя ! А Ісая сказав : Нехай візьмуть грудку фіґ , і нехай розітруть на тому гнояку , і видужає ! А Єзекія промовив : Який знак , що я ввійду до Господнього дому ? Того часу послав Меродах-Бал'адан , син Бал'аданів , вавилонський цар , листи та дарунка до Єзекії , бо прочув був , що той захворів та видужав . І радів ними Єзекія , і показав їм скарбницю свою , срібло , і золото , і пахощі , і добру оливу , і всю зброївню свою , і все , що знаходилося в його скарбницях . Не було речі , якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм . І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього : Що говорили ці люди ? І звідки вони прийшли до тебе ? А Єзекія сказав : Вони прийшли до мене з далекого краю , з Вавилону . І той сказав : Що вони бачили в домі твоїм ? І Єзекія сказав : Усе , що в домі моїм , вони бачили , не було речі , якої не показав би я їм у скарбницях своїх . І сказав Ісая до Єзекії : Послухай же слова Господа Саваота : Ось приходять дні , і все , що в домі твоєму , і що були зібрали батьки твої аж до цього дня , буде винесене аж до Вавилону . Нічого не позостанеться , говорить Господь . . . А з синів твоїх , що вийдуть із тебе , яких ти породиш , заберуть , і вони будуть евнухами в палатах вавилонського царя ! . . . І сказав Єзекія до Ісаї : Добре Господнє слово , яке ти сказав ! І подумав собі : Так , мир та безпека буде за моїх днів ! . . . Утішайте , втішайте народа Мого , говорить ваш Бог ! Промовляйте до серця Єрусалиму , і закличте до нього , що виповнилась його доля тяжка , що вина йому вибачена , що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа ! Голос кличе : На пустині вготуйте дорогу Господню , в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому ! Хай підійметься всяка долина , і хай знизиться всяка гора та підгірок , і хай стане круте за рівнину , а пасма гірські за долину ! І з'явиться слава Господня , і разом побачить її кожне тіло , бо уста Господні оце прорекли ! Голос кличе : Звіщай ! Я ж спитав : Про що буду звіщати ? Всяке тіло трава , всяка ж слава як цвіт польовий : трава засихає , а квітка зів'яне , як подих Господній повіє на неї ! . . . Справді , народ то трава : Трава засихає , а квітка зів'яне , Слово ж нашого Бога повіки стоятиме ! На гору високу зберися собі , благовіснику Сіону , свого голоса сильно підвищ , благовіснику Єрусалиму ! Підвищ , не лякайся , скажи містам Юди : Ось Бог ваш ! Ось прийде Господь , Бог , як сильний , і буде рамено Його панувати для Нього ! Ось із Ним нагорода Його , а перед обличчям Його відплата Його . Він отару Свою буде пасти , як Пастир , раменом Своїм позбирає ягнята , і на лоні Своєму носитиме їх , дійняків же провадити буде ! Хто води поміряв своєю долонею , а п'ядею виміряв небо , і третиною міри обняв пил землі , і гори ті зважив вагою , а взгір'я шальками ? Хто Господнього Духа збагнув , і де та людина , що ради свої подавала Йому ? З ким радився Він , і той напоумив Його , та навчав путі права , і пізнання навчив був Його , і Його напоумив дороги розумної ? Таж народи як крапля з відра , а важать як порох на шальках ! Таж Він острови підіймає , немов ту пилинку ! І Ливана не вистачить на запаління жертовне , не стане й звір'я його на цілопалення ! Насупроти Нього всі люди немов би ніщо , пораховані в Нього марнотою та порожнечею . І до кого вподобите Бога , і подобу яку ви поставите поруч із Ним ? Майстер божка відливає , золотар же його криє золотом , та виливає йому срібляні ланцюжки . Убогий на дара такого бере собі дерево , що не гниє , розшукує вправного майстра , щоб поставив божка , який не захитається . Хіба ви не знаєте , чи ви не чули , чи вам не сповіщено здавна було , чи ви не зрозуміли підвалин землі ? Він Той , Хто сидить понад кругом землі , а мешканці її немов та сарана . Він небо простяг , мов тканину тонку , і розтягнув Він його , мов намета на мешкання . Він Той , Хто князів обертає в ніщо , робить суддів землі за марноту : вони не були ще посаджені , і не були ще посіяні , і пень їхній в землі ще не закорінився , та як тільки на них Він дмухнув , вони повсихали , і буря понесла їх , мов ту солому ! І до кого Мене прирівняєте , і йому буду рівний ? говорить Святий . Підійміть у височину ваші очі й побачте , хто те все створив ? Той , Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх ! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його . Пощо говориш ти , Якове , і кажеш , Ізраїлю : Закрита дорога моя перед Господом , і від Бога мого відійшло моє право . Хіба ж ти не знаєш , або ти не чув : Бог відвічний Господь , що кінці землі Він створив ? Він не змучується та не втомлюється , і не збагненний розум Його . Він змученому дає силу , а безсилому міць . І помучаться хлопці й потомляться , і юнаки спотикнутись спіткнуться , а ті , хто надію складає на Господа , силу відновлять , крила підіймуть , немов ті орли , будуть бігати і не потомляться , будуть ходити і не помучаться ! Послухайте мовчки Мене , острови , а народи , чекайте навчання Мого ! Хай підійдуть і скажуть : Приступімо всі разом на суд ! Хто зо сходу того пробудив , що його супроводить в ході перемога ? Він народи дає перед ним та царів на топтання , їхнього меча обертає на порох , його лука в солому розвіяну . Він жене їх , спокійно дорогою йде , якою він не переходив ногами своїми . Хто вчинив та зробив це ? Той , хто роди покликав віддавна : Я , Господь , перший , і з останніми Я той же Самий ! Бачили це острови та жахалися , кінці землі трипотіли , наближувались та приходили . Один одному допомагає і говорить до брата свого : Будь міцний ! І підбадьорує майстер золотаря , а той , хто молотом гладить , того , хто б'є на ковадлі , і каже про споєння : Добре воно ! і його зміцнює цвяхами , щоб не хиталось . Та ти , о Ізраїлю , рабе Мій , Якове , що Я тебе вибрав , насіння Авраама , друга Мого , ти , якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її , і сказав був до тебе : Ти раб Мій , Я вибрав тебе й не відкинув тебе , не бійся , з тобою бо Я , і не озирайсь , бо Я Бог твій ! Зміцню Я тебе , і тобі поможу , і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю . Отож , засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені , стануть нічим та погинуть твої супротивники . Шукатимеш їх , але їх ти не знайдеш , своїх супротивників ; стануть нічим та марнотою ті , хто провадить війну проти тебе . Бо Я Господь , Бог твій , що держить тебе за правицю й говорить до тебе : Не бійся , Я тобі поможу ! Не бійся , ти Яковів черве , ти жменько Ізраїлева : Я тобі поможу , говорить Господь , і твій Викупитель Святий Ізраїлів ! Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою , новою , зубчастою , помолотиш ти гори та їх поторощиш , а підгірки половою вчиниш ! Перевієш їх ти , й вітер їх рознесе , і буря їх розпорошить , і ти будеш утішатися Господом , будеш хвалитись Святим Ізраїлевим . Убогі та бідні шукають води , та нема , язик їхній від прагнення висох , Я , Господь , і їх вислухаю , Бог Ізраїлів , не лишу їх ! Я ріки відкрию на лисих горах , а джерела посеред долин , оберну Я пустиню на озеро водне , а землю суху на джерела ! На пустиню дам кедра , акацію , мирта й маслину , поставлю Я разом в степу кипариса та явора й бука , щоб разом побачили й знали , і пересвідчились та зрозуміли , що Господня рука це зробила , і створив це Святий Ізраїлів ! Принесіть свою справу , говорить Господь , припровадьте Мені свої докази , каже Цар Яковів . Хай підійдуть і хай нам розкажуть , що трапиться ! Виясніть справи минулі , що вони є , а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець , або сповістіть про майбутнє . Розкажіть наперед про майбутнє , і пізнаємо ми , що ви боги . Отож , учиніть ви добро чи зробіть що лихе , щоб ми здивувались і разом побачили . Та ви менш від нічого , і менший ваш чин від марноти , гидота , хто вас вибирає ! Я з півночі мужа збудив і прийшов він , зо схід сонця в Ім'я Моє кличе , і він буде чавити князів , мов ту грязюку , й як ганчар глину топче ! Хто сказав це віддавна , щоб знали те ми , і щоб наперед ми сказали : Це правда ? Та ніхто не сказав , і ніхто не повів , і ніхто не почув ваших слів . . . Я перший сказав до Сіону : Оце , то вони ! А Єрусалимові дам благовісника . І Я дивлюсь , та нікого нема , і немає між ними порадника , щоб відповіли , коли їх запитаю . Тож ніщо всі вони , їхні чини марнота , вітер та порожнеча їхні ідоли ! Оце Отрок Мій , що Я підпираю Його , Мій Обранець , що Його полюбила душа Моя . Я злив Свого Духа на Нього , і Він правосуддя народам подасть . Він не буде кричати , і кликати не буде , і на вулицях чути не дасть Свого голосу . Він очеретини надломленої не доломить , і ґнота тліючого не погасить , буде суд видавати за правдою . Не втомиться Він , і не знеможеться , поки присуду не покладе на землі , і будуть чекати Закона Його острови . Говорить отак Бог , Господь , що створив небеса і їх розтягнув , що землю простяг та все те , що із неї виходить , що народові на ній Він дихання дає , і духа всім тим , хто ходить по ній . Я , Господь , покликав Тебе в справедливості , і буду міцно тримати за руки Тебе , і Тебе берегтиму , і дам Я Тебе заповітом народові , за Світло поганам , щоб очі відкрити незрячим , щоб вивести в'язня з в'язниці , а з темниці тих мешканців темряви ! Я Господь , оце Ймення Моє , і іншому слави Своєї не дам , ні хвали Своєї божкам . Речі давні прийшли ось , нові ж Я повім , дам почути вам про них , поки виростуть . Заспівайте для Господа пісню нову , від краю землі Йому хвалу ! Нехай шумить море , і все , що є в ньому , острови та їхні мешканці ! Хай голосно кличуть пустиня й міста її , оселі , що в них проживає Кедар ! Хай виспівують мешканці скелі , хай кричать із вершини гірської ! Нехай Господу честь віддадуть , і на островах Його славу звіщають ! Господь вийде , як лицар , розбудить завзяття Своє , як вояк , підійме Він окрик та буде кричати , переможе Своїх ворогів ! Я відвіку мовчав , мовчазний був та стримувався , а тепер Я кричатиму , мов породілля ! буду тяжко зідхати й хапати повітря ! Спустошу Я гори й підгірки , і всі їхні зілля посушу , і річки оберну в острови , і стави повисушую ! І Я попроваджу незрячих дорогою , якої не знають , стежками незнаними їх поведу , оберну перед ними темноту на світло , а нерівне в рівнину . Оце речі , які Я зроблю , і їх не покину ! Відступлять назад , посоромляться соромом ті , хто надію складав на божка , хто бовванам казав : Ви наші боги ! Почуйте , глухі , а незрячі , прозріте , щоб бачити ! Хто сліпий , як не раб Мій , а глухий , як посол Мій , що Я посилаю його ? Хто сліпий , як довірений , і сліпий , як раб Господа ? Ти бачив багато , але не зберіг , мав вуха відкриті , але не почув . Господь захотів був того ради правди Своєї , збільшив та прославив Закона . Але він народ попустошений та поплюндрований ; усі вони по печерах пов'язані та по в'язницях поховані ; стали вони за грабіж , і немає визвольника , за здобич , й немає того , хто б сказав : Поверни ! Хто з вас візьме оце до вух , на майбутнє почує й послухає ? Хто Якова дав на здобич , а Ізраїля грабіжникам ? Хіба ж не Господь , що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його , а Закона Його ми не слухали ? І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни , що палахкотіло навколо його , та він не пізнав , і в ньому горіло воно , та не брав він до серця цього ! А тепер отак каже Господь , що створив тебе , Якове , і тебе вформував , о Ізраїлю : Не бійся , бо Я тебе викупив , Я покликав ім'я твоє , Мій ти ! Коли переходитимеш через води , Я буду з тобою , а через річки не затоплять тебе , коли будеш огонь переходити , не попечешся , і не буде палити тебе його полум'я . Бо Я Господь , Бог твій , Святий Ізраїлів , твій Спаситель ! Дав Я на викуп за тебе Єгипта , Етіопію й Севу замість тебе . Через те , що ти став дорогий в Моїх очах , шанований став , й Я тебе покохав , то людей замість тебе віддам , а народи за душу твою . Не бійся , бо Я ж із тобою ! Зо сходу згромаджу насіння твоє , і з заходу тебе позбираю . Скажу півночі : Дай , а до півдня : Не стримуй ! Поприводь ти синів моїх здалека , а дочки мої від окраїн землі , і кожного , хто тільки зветься Іменням Моїм , і кого Я на славу Свою був створив , кого вформував та кого Я вчинив . Приведи ти народа сліпого , хоч очі він має , і глухих , хоч вуха в них є ! Нехай разом зберуться всі люди і народи згромадяться : хто поміж ними розкаже про це , і хто розповість про минуле ? Нехай дадуть свідків своїх і оправдані будуть , і хай вони чують та скажуть : Це правда ! Ви свідки Мої , говорить Господь , та раб Мій , якого Я вибрав , щоб пізнали й Мені ви повірили , та зрозуміли , ще це Я . До Мене не зроблено Бога , і не буде цього по Мені ! Я , Я Господь , і крім Мене немає Спасителя ! Я розказав , і споміг , і звістив , і Бога чужого немає між вами , ви ж свідки Мої , говорить Господь , а Я Бог ! І Я здавна Той Самий , і ніхто не врятує з Моєї руки , як що Я вчиню , то хто це перемінить ? Так говорить Господь , ваш Відкупитель , Святий Ізраїлів : Ради вас Я послав у Вавилон , і зганяю усіх втікачів , а халдеїв кораблі їх утіхи . Я Господь , ваш Святий , Творець Ізраїля , Цар ваш ! Так говорить Господь , що дорогу на морі дає , а стежку в могутній воді , що випровадив колесницю й коня , військо та силу , що разом лягли і не встали , зотліли , як льон , та погасли . . . Не згадуйте вже про минуле , і про давнє не думайте ! Ось зроблю Я нове , тепер виросте . Чи ж про це ви не знаєте ? Теж зроблю Я дорогу в степу , а в пустині річки . Буде славити Мене польова звірина , шакали та струсі , бо воду Я дам на степу , а в пустині річки , щоб напувати народ Мій , вибранця Мого . Цей народ Я Собі вформував , він буде звіщати про славу Мою . Та Мене ти не кликав , о Якове , не змагався за Мене , Ізраїлю . Ти Мені не приводив ягнят цілопалень своїх , і своїми жертвами не шанував ти Мене . . . Я тебе не силував , щоб приносити жертву хлібну , і кадилом не мучив тебе . Очерету запашного не купував ти за срібло Мені , і не напував ти Мене лоєм жертов своїх , тільки своїми гріхами Мене ти турбував та своїми провинами мучив Мене ! . . . Я , Я є Той , Хто стирає провини твої ради Себе , а гріхів твоїх не пам'ятає ! Пригадай ти Мені і судімося разом , розкажи ти Мені , щоб тобі оправдатись ! Твій батько був перший згрішив , і відпали від Мене твої посередники , тому Я позбавив священства священиків , і Якова дав на прокляття , і на зневагу Ізраїля ! А тепер ось послухай , о Якове , рабе Мій , та Ізраїлю , якого Я вибрав . Так говорить Господь , що тебе учинив і тебе вформував від утроби , і тобі помагає : Не бійся , рабе Мій , Якове , і Єшуруне , якого Я вибрав ! Бо виллю Я воду на спрагнене , а текучі потоки на суходіл , виллю Духа Свого на насіння твоє , а благословення Моє на нащадків твоїх , і будуть вони виростати , немов між травою , немов ті тополі при водних потоках ! Цей буде казати : Я Господній , а той зватиметься йменням Якова , інший напише своєю рукою : для Господа я , і буде зватися йменням Ізраїля . Так говорить Господь , Цар Ізраїлів та Викупитель його , Господь Саваот : Я перший , і Я останній , і Бога нема , окрім Мене ! І хто зветься , як Я ? Хай розкаже про те , й хай звістить те Мені з того часу , коли Я заклав у давнині народ , і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє . Не бійтеся та не лякайтесь ! Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив ? А ви свідки Мої ! Чи є Бог , окрім Мене ? І Скелі немає , не знаю ні жодної ! Всі , що роблять бовванів , марнота вони , і їхні улюбленці не помагають , а свідками того самі : не бачать вони та не знають , щоб застидатись ! Хто бога зробив та ідола вилив , що він не помагає ? Тож друзі його посоромлені будуть усі , майстрі ж вони тільки з людей . Хай вони всі зберуться та стануть : вони полякаються та посоромляться разом ! Коваль тне з заліза сокиру , і в горючім вугіллі працює , і формує божка молотками та робить його своїм сильним раменом , а при тім той голодний й безсилий , не п'є води й мучиться . . . А тесля витягує шнура , визначує штифтом його , того ідола , гемблями робить його та окреслює циркулем це , і робить його на подобу людини , як розкішний зразок чоловіка , щоб у домі поставити . Настинає кедрин він собі , і візьме граба й дуба , і міцне собі викохає між лісними деревами , ясен посадить , а дощик вирощує . І стане людині оце все на паливо , і візьме частину із того й зогріється , теж підпалить в печі й спече хліб . Також виробить бога й йому поклоняється , ідолом зробить його , і перед ним на коліна впадає . Половину його він попалить в огні , на половині його варить м'ясо та їсть , печеню пече й насичається , також гріється та приговорює : Як добре , нагрівся , відчув я огонь . . . А останок його він за бога вчинив , за боввана свого , перед ним на коліна впадає та кланяється , йому молиться й каже : Рятуй же мене , бо ти бог мій ! Не знають і не розуміють вони , бо їхні очі зажмурені , щоб не побачити , і стверділи їхні серця , щоб не розуміти ! І не покладе він до серця свого , і немає знання ані розуму , щоб проказати : Половину його попалив я в огні , і на вугіллі його я пік хліб , смажив м'ясо та їв . А решту його за огиду вчиню , буду кланятися дерев'яній колоді ? Він годується попелом ! Звело його серце обманене , і він не врятує своєї душі , та не скаже : Хіба не брехня у правиці моїй ? Пам'ятай про це , Якове та Ізраїлю , бо ти раб Мій ! Я тебе вформував був для Себе рабом , Мій Ізраїлю , ти не будеш забутий у Мене ! Провини твої постирав Я , мов хмару , і немов мряку гріхи твої , навернися ж до Мене , тебе бо Я викупив ! Радійте , небеса , бо Господь це зробив ; викликуйте радісно , глибини землі ; втішайтеся співом , о гори та лісе , та в нім всяке дерево , бо Господь викупив Якова , і прославивсь в Ізраїлі ! Так говорить Господь , твій Відкупитель , та Той , що тебе вформував від утроби : Я , Господь , Той , Хто чинить усе : Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив , хто при тім був зо Мною ? Хто ознаки ламає брехливим , і робить безглуздими чарівників , Хто з нічим мудреців відсилає , і їхні знання обертає в нерозум , Хто сповнює слово Свого раба , і виконує раду Своїх посланців , Хто Єрусалимові каже : Ти будеш заселений ! а юдейським містам : Забудовані будете ви , а руїни його відбудую ! Хто глибіні проказує : Висохни , а річки твої Я повисушую , Хто до Кіра говорить : Мій пастирю , і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже : Збудований будеш ! а храмові : Будеш закладений ! Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра : Я міцно тримаю тебе за правицю , щоб перед обличчям твоїм повалити народи , і з стегон царів розв'яжу пояси , щоб відчинити двері перед тобою , а брами не будуть замикані . Я перед тобою піду й повирівнюю висунене , двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви . І дам тобі скарби , що в темряві , та багатства заховані , щоб пізнав ти , що Я то Господь , Який кличе тебе за йменням твоїм , Бог Ізраїлів , ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля , і кличу тебе твоїм іменням , тебе називаю , хоч ти не знаєш Мене . Я Господь , і нема вже нікого , нема іншого Бога , крім Мене . Я тебе підперізую , хоч ти не знаєш Мене , щоб дізналися зо сходу сонця й з заходу , що крім Мене немає нічого ; Я Господь , і нема вже нікого , Я , що світло формую та темність творю , чиню мир і недолю творю , Я Господь , Який робить це все ! Спустіть росу згори , небеса , а із хмар хай спливе справедливість ! Хай земля відкривається , і хай породить спасіння та правду , хай разом ростуть ! Я , Господь , це вчинив ! Горе тому , хто з Творцем своїм свариться , черепок із земних черепків ! Чи глина повість ганчареві своєму : Що робиш ? а діло його : Ти без рук ! Горе тому , хто патякає батькові : Пощо ти плодиш ? а жінці : Пощо ти родиш ? Так говорить Господь , Святий Ізраїлів , і Той , Хто його вформував : Питайте Мене про майбутнє , а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені ! Я землю вчинив і створив людину на ній , небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів . Я збудив його в правді , і зрівняю йому всі дороги . Він місто Моє побудує і відпустить вигнанців Моїх не за викуп і не за дарунка , говорить Господь Саваот . Так говорить Господь : Праця Єгипту й торгівля Етіопії та високі севаїтяни перейдуть до тебе та будуть твої . Підуть вони за тобою , у кайданах перейдуть , і будуть вклонятись тобі та благати тебе : Тільки в тебе є Бог , і нема більш , нема іншого Бога ! Справді Ти Бог таємничий , Бог Ізраїлів , Спаситель ! Всі вони засоромляться й зніяковіють , майстрі ідолів підуть у соромі разом , Ізраїль же буде спасений від Господа вічним спасінням : не будете ви засоромлені ані знеславлені аж на вічні віки ! Бо так промовляє Господь , Творець неба . Він той Бог , що землю вформував та її вчинив , і міцно поставив її ; не як порожнечу її створив , на проживання на ній Він її вформував . Я Господь , і нема більше іншого Бога ! Я не говорив в укритті , на темному місці землі . Я не говорив до насіння Якова : Шукаєте дармо Мене ! Я Господь , говорю справедливість , звіщаю правдиве ! Зберіться й прийдіть , наблизьтеся разом , урятовані всі із поганів ! Не знає нічого , хто дерево носить , боввана свого , та що молиться богові , який не поможе . Розкажіть та наблизьте , і хай разом нарадяться : Хто розповів це віддавна , із давніх часів це звістив ? Чи ж не Я , ваш Господь ? Бож немає вже Бога , крім Мене , окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя ! Зверніться до Мене й спасетесь , всі кінці землі , бо Я Бог , і нема більше іншого Бога ! Я Собою Самим присягав , справедливість із уст Моїх вийшла , те слово , яке не повернеться : усяке коліно вклонятися буде Мені , усякий язик присягне й Мені скаже : Тільки в Господі правда та сила ! Прийдуть до Нього та засоромляться всі , що на Нього запалюються . Через Господа усправедливляться , і буде прославлене всяке насіння Ізраїля ! Бел упав на коліна , зігнувся Нево , стали ідоли їхні для звірини й худоби . Те , що колись ви носили , накладене , мов той тягар на худобу помучену . Зігнулися й разом упали вони на коліна ; не могли врятувати тягара , і самі до полону пішли . . . Почуйте Мене , доме Яковів , та ввесь залишку дому Ізраїлевого , яких від живота Я підняв , носив від утроби , і Я буду Той Самий до старости вашої , і до сивини вас носитиму , Я вчинив , і Я буду носити , й Я двигатиму й порятую ! До кого Мене ви вподобите та прирівняєте , до кого подібним Мене ви учините , щоб схожому бути ? Ті , що золото сиплють з киси , срібло ж важать вагою , винаймлюють золотаря , щоб із того їм бога зробив , і перед ним вони падають та поклоняються , носять його на плечі , підіймають його , і ставлять його на місці його . І стоїть , і з місця свого він не рухається ; коли ж хто до нього кричить , то він не відповість , і не врятує його від недолі . Пам'ятайте про це та змужнійте , візьміть це на розум , провинники ! Пам'ятайте про давнє , відвічне , бо Я Бог , і немає більш Бога , й нікого , як Я , що звіщаю кінець від початку , і наперед що не сталося ще , і що говорю : Мій замір відбудеться , і всяке жадання Своє Я вчиню , що хижого птаха зо сходу прикликую , з краю далекого мужа Своєї поради ! Так , Я сказав те й спроваджу , що Я задумав був теє зроблю ! Почуйте Мене , твердосерді , далекі від справедливости ! Я Свою справедливість наблизив , вона недалеко , а спасіння Моє не припізниться , і дам на Сіоні спасіння , дам Ізраїлеві Свою велич ! Зійди й сядь у порох , о діво , дочко Вавилону ! Сядь на землю , без трону , о дочко халдеїв ! Бо кликати більше не будуть на тебе : тендитна та випещена ! Візьми жорна й муки намели , намітку свою відхили , закачай но подолка та стегна відкрий , і бреди через ріки , і буде твій сором відкритий , і стид твій покажеться ! Я помсту вчиню , і не буду щадити людини ! Наш Відкупитель , Господь Саваот Йому Ймення , Святий Ізраїлів . Сиди мовчки й ввійди до темноти , о дочко халдеїв , бо кликати більше не будуть тебе : Пані царств ! Розлютився Я на народ Свій , збезчестив спадщину Своєю , та й віддав їх у руку твою . Ти не виявила милосердя до них : ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким , та й сказала : Навіки я панею буду ! І до серця собі не взяла тих речей , не подумала про свій кінець . . . А тепер це послухай , розпещена , що безпечно сидиш , що говориш у серці своїм : Я , і більше ніхто ! Не буду сидіти вдовою , і не знатиму страти дітей ! Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день , страта дітей та вдівство , вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів , при силі великій твоїх заклинань ! . . . Ти ж бо надію складала на злобу свою , говорила : Ніхто не побачить мене ! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє , і сказала ти в серці своїм : Я , і більше ніхто ! І прийде на тебе лихе , що відворожити його ти не зможеш , і на тебе нещастя впаде , що не зможеш його окупити , і прийде на тебе раптовно спустошення , про яке ти не знаєш . . . Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх , якими ти мучилася від юнацтва свого , може зможеш ти допомогти , може ти настрахаєш ! Змучилась ти від великої кількости рад своїх , хай же стануть і хай допоможуть тобі ті , хто небо розрізує , хто до зір придивляється , хто провіщує кожного місяця , що має на тебе прийти ! Ось стали вони , мов солома : огонь їх попалить , не врятують своєї душі з руки полум'я , це не жар , щоб погріти себе , ані полум'я , щоб сидіти біля нього . . . Такими тобі стануть ті , що співпрацювала ти з ними , ворожбити твої від юнацтва твого , кожен буде блудити на свій бік , немає нікого , хто б тебе врятував ! Послухайте це , доме Яковів , що зветесь іменням Ізраїлевим , і що вийшли із Юдиних вод , що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте , хоч не в правді та не в справедливості ! Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються , Йому Ймення Господь Саваот ! Я віддавна звіщав про минуле , із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього , раптовно зробив , і прийшло . Тому , що Я знав , що впертий ти є , твоя ж шия то м'язи залізні , а чоло твоє мідяне , то звіщав Я віддавна тобі , іще поки прийшло , розповів Я тобі , щоб ти не говорив : Мій божок це зробив , а про це наказав мій бовван та мій ідол . Ти чув , переглянь усе це ; і ви хіба не визнаєте цього ? Тепер розповів Я тобі новини й таємниці , яких ти не знав . Тепер вони створені , а не віддавна , а перед цим днем ти не чув був про них , щоб не сказати : Оце я їх знав . Та не чув ти й не знав , і віддавна ти не відкривав свого вуха , бо Я знав , що напевно ти зрадиш , і звано тебе від утроби : перевертень . Ради Ймення Свого Я спиняю Свій гнів , і ради слави Своєї Я стримуюся проти тебе , щоб не знищити тебе . Оце перетопив Я тебе , але не як те срібло , у горні недолі тебе дослідив . Ради Себе , ради Себе роблю , бо як буде збезчещене Ймення Моє ? А іншому слави Своєї не дам . Почуй Мене , Якове та Ізраїлю , Мій покликаний : Це Я , Я перший , також Я останній ! Теж рука Моя землю заклала , і небо напнула правиця Моя , Я закличу до них і вони стануть разом . Зберіться ви всі та й послухайте : Хто серед вас розповів був про те ? Кого Господь любить , вчинить волю Його в Вавилоні , рамено ж Його на халдеях . Я , Я говорив і покликав його , спровадив його , і він на дорозі своїй буде мати поводження . Наблизьтесь до Мене , послухайте це : Споконвіку Я не говорив потаємно ; від часу , як діялось це , Я був там . А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух . Так говорить Господь , твій Відкупитель , Святий Ізраїлів : Я Господь , Бог твій , що навчає тебе про корисне , що провадить тебе по дорозі , якою ти маєш ходити . О , коли б ти прислухувався до Моїх заповідей , то був би твій спокій , як річка , а твоя справедливість , немов морські хвилі ! А насіння твого було б , як піску , а нащадків твого живота немов зернят його , і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого ! Вирушіть із Вавилону , втечіть від халдеїв , радісним співом звістіть , оце розголосіть , аж до краю землі рознесіть це , скажіть : Господь викупив раба Свого Якова ! І спраги не знали вони на пустинях , якими провадив Він їх : воду з скелі пустив їм , Він скелю розбив і вода потекла ! Для безбожних спокою немає , говорить Господь . Почуйте Мене , острови , і народи здалека , вважайте : Господь із утроби покликав Мене , Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї . І Мої уста вчинив Він , як той гострий меч , заховав Мене в тіні Своєї руки , і Мене вчинив за добірну стрілу , в Своїм сагайдаці заховав Він Мене . І до Мене прорік : Ти раб Мій , Ізраїлю , Яким Я прославлюсь ! І Я відповів : Надаремно трудивсь Я , на порожнечу й марноту зужив Свою силу : Справді ж з Господом право Моє , і нагорода Моя з Моїм Богом . Тепер же промовив Господь , що Мене вформував Собі від живота за раба , щоб навернути Собі Якова , і щоб Ізраїль для Нього був зібраний . І був Я шанований в очах Господніх , а Мій Бог стався міццю Моєю . І Він сказав : Того мало , щоб був Ти Мені за раба , щоб відновити племена Якова , щоб вернути врятованих Ізраїля , але Я вчиню Тебе світлом народів , щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі ! Так говорить Господь , Відкупитель Ізраїлів , Святий його , до погордженого на душі , до обридженого від людей , до раба тих володарів : Побачать царі , і князі повстають , і поклоняться ради Господа , що вірний , ради Святого Ізраїлевого , що вибрав Тебе . Так говорить Господь : За часу вподобання Я відповів Тобі , в день спасіння Тобі допоміг , і стерегтиму Тебе , і дам Я Тебе заповітом народові , щоб край обновити , щоб поділити спадки спустошені , щоб в'язням сказати : Виходьте , а тим , хто в темноті : З'явіться ! При дорогах вони будуть пастися , і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська . Не будуть голодні вони , ані спрагнені , і не вдарить їх спека , ні сонце , бо Той , Хто їх милує , їх попровадить і до водних джерел поведе їх . І вчиню Я всі гори Свої за дорогу , і підіймуться биті шляхи Мої . Ось ці здалека прийдуть , а ці ось із півночі й з заходу , а ці з краю Сінім . Радійте , небеса , звеселися ти , земле , ви ж , гори , втішайтеся співом , бо Господь звеселив Свій народ , і змилувався над Своїми убогими ! І сказав був Сіон : Господь кинув мене , і Господь мій про мене забув . . . Чи ж жінка забуде своє немовля , щоб не пожаліти їй сина утроби своєї ? Та коли б вони позабували , то Я не забуду про тебе ! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я , твої мури позавсіди передо Мною . Синове твої поспішаться до тебе , а ті , хто руйнує тебе й ті , хто нищить тебе , повідходять від тебе . Здійми свої очі навколо й побач : всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе ! Як живий Я , говорить Господь : усіх їх , як оздобу , зодягнеш , та підв'яжешся ними , немов наречена . Бо руїни твої та пустині твої , і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців , і будуть віддалені ті , хто тебе руйнував . Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого : Тісне мені місце оце , посунься для мене , й я сяду ! І ти скажеш у серці своїм : Хто мені їх зродив , як була осирочена я та самітна , була вигнана та заблудила ? І хто виховав їх ? Я зосталась сама , а ці , звідки вони ? Так сказав Господь Бог : Ось Я підійму Свою руку до людів , і піднесу до народів прапора Свого , і позносять синів твоїх в пазусі , а дочок твоїх поприносять на плечах . І будуть царі за твоїх вихователів , а їхні цариці за няньок твоїх . Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг , і ти пізнаєш , що Я то Господь , що не посоромляться ті , хто на Мене надіється ! Чи ж від сильного буде віднята здобич , і чи награбоване гвалтівником урятоване буде ? Бо Господь каже так : Полонені відібрані будуть від сильного , і врятована буде здобич насильника , і Я стану на прю із твоїми суперечниками , синів же твоїх Я спасу . І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє , і вони повпиваються власною кров'ю , немов би вином молодим . . . І пізнає тоді кожне тіло , що Я то Господь , твій Спаситель та твій Відкупитель , Потужний Яковів ! Так говорить Господь : Де вашої матері лист розводовий , з яким Я її відпустив ? Або хто є з Моїх боргувальників , якому Я вас був продав ? Тож за ваші провини ви продані , і за ваші гріхи ваша мати відпущена . Чому то нікого немає , коли Я приходжу , і не відповідає ніхто , коли кличу ? Чи рука Моя справді короткою стала , щоб викупляти , і хіба рятувати нема в Мені сили ? Таж докором Своїм Я висушую море , обертаю ріки в пустиню , їхня риба гниє без води й умирає із прагнення ! Небеса зодягаю Я в темряву , і покриттям їхнім верету чиню . Господь Бог Мені дав мову вправну , щоб уміти зміцнити словом змученого , Він щоранку пробуджує , збуджує вухо Мені , щоб слухати , мов учні . Господь Бог відкрив вухо Мені , й Я не став неслухняним , назад не відступив . Підставив Я спину Свою тим , хто б'є , а щоки Свої щипачам , обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання . Але Господь Бог допоможе Мені , тому не соромлюся Я , тому Я зробив був обличчя Своє , немов кремінь , і знаю , що не буду застиджений Я . Близько Той , Хто Мене всправедливлює , хто ж стане зо Мною на прю ? Станьмо разом , хто Мій супротивник ? Хай до Мене підійде ! Отож , Господь Бог допоможе Мені , хто ж отой , що признає Мене винуватим ? Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає ? Хто ходить у темряві , світла ж немає йому , хай надіється він на Господнє Ім'я , і хай на Бога свого опирається ! Тож усі , що огонь ви запалюєте , що огненними стрілами ви поузброювані , ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних , які розпалили ! З Моєї руки оце станеться вам , і ви будете в муках лежати ! Почуйте Мене , хто женеться за правдою , хто пошукує Господа ! Погляньте на скелю , з якої ви витесані , і на каменоломню , з якої ви видовбані . Гляньте на Авраама , батька свого , та на Сарру , що вас породила , бо тільки одного його Я покликав , але благословив був його та розмножив його . Бо Сіона Господь потішає , всі руїни його потішає , й обертає пустині його на Еден , його ж степ на Господній садок ! Пробуватимуть в ньому утіха та радість , хвала й пісноспіви . Послухай Мене , Мій народе , і візьми до вух , ти племено Моє , бо вийде від Мене Закон , а Своє правосуддя поставлю за світло народам ! Близька правда Моя : вийде спасіння Моє , а рамена Мої будуть суд видавати народам . Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє . Здійміть свої очі до неба , і погляньте на землю додолу ! Бо небо , як дим , продереться , а земля розпадеться , мов одіж , мешканці ж її , як та воша , погинуть , спасіння ж Моє буде вічне , а правда Моя не зламається ! Почуйте Мене , знавці правди , народе , що в серці його Мій Закон : Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь , бо поточить їх міль , мов одежу , й як вовну , черва їх зжере , а правда Моя буде вічна , і спасіння моє з роду в рід ! Збудися , збудись , зодягнися у силу , рамено Господнє ! Збудися , як у давнину , як за покоління віків ! Хіба це не ти Рагава зрубало , крокодила здіравило ? Хіба це не ти море висушило , води безодні великої , що морську глибину вчинило дорогою , щоб викуплені перейшли ? Отак визволенці Господні повернуться та до Сіону зо співом увійдуть , і на їхній голові буде радість відвічна , веселість та втіху осягнуть вони , а журба та зідхання втечуть ! Я , Я ваш Той Утішитель ! Хто ж то ти , що боїшся людини смертельної й людського сина , що до трави він подібний ? І ти забуваєш про Господа , що вчинив був тебе , що напнув небеса Він та землю заклав , і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя , що готовий тебе погубити . Але де той гнобителів гнів ? Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде , і не помре він у ямі , і не забракне йому його хліба . Бо Я Господь , Бог твій , що збурює море , й ревуть його хвілі , Господь Саваот Йому Ймення ! І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх , щоб небо напнути та землю закласти , і сказати Сіонові : Ти Мій народ ! Збудися , збудися , устань , дочко Єрусалиму , що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його , чашу-келіха одуру випила , вицідила . . . Зо всіх тих синів , що вона породила , нікого нема , хто б провадив її ; зо всіх тих синів , яких виховала , нікого нема , хто б підтримав її . . . Ці дві речі спіткали тебе , але хто пожаліє тебе ? Руїна й недоля , і голод та меч , хто розважить тебе ? Синове твої повмлівали , лежали на розі всіх вулиць , мов олень у тенетах , повні гніву Господнього , крику Бога твого . . . Тому то послухай оцього , убога й сп'яніла , але не з вина : Так говорить Господь твій , Господь і твій Бог , що на прю за народ Свій стає : Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки , чашу-келіха гніву Мого , більше пити його вже не будеш ! І дам Я його в руку тих , що гнобили тебе , що вони до твоєї душі говорили : Схились , і по тобі ми перейдемо ! І поклала ти спину свою , немов землю , й як вулицю для перехожих . . . Збудися , збудись , зодягнися , Сіоне , у силу свою , зодягнися у щати пишноти своєї , о Єрусалиме , о місто святе , бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе ! Обтруси з себе порох , устань та сідай , Єрусалиме ! Розв'яжи пута шиї своєї , о бранко , о дочко Сіону ! Бо Господь каже так : Задармо були ви попродані , тому будете викуплені не за срібло . Бо так Господь Бог промовляє : До Єгипту зійшов був народ Мій впочатку , щоб мешкати там , а Ашшур за ніщо його тиснув . А тепер що Мені тут , говорить Господь , коли взятий даремно народ Мій ? Шаліють володарі їхні , говорить Господь , і постійно ввесь день Моє Ймення зневажене . . . Тому Моє Ймення пізнає народ Мій , тому того дня він пізнає , що Я то Отой , що говорить : Ось Я ! Які гарні на горах ноги благовісника , що звіщає про мир , що добро провіщає , що спасіння звіщає , що говорить Сіонові : Царює твій Бог ! Слухай , твої сторожі зняли голос , укупі співають , бо бачать вони око-в-око , коли до Сіону Господь повертається . Радійте , співайте сумісно , о єрусалимські руїни , бо народа Свого Господь звеселив , викупив Єрусалима ! Господь обнажив на очах усіх народів святеє рамено Своє , і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі ! Уступіться , вступіться та вийдіть ізвідти , нечистого не доторкайтеся , вийдіть з середини його , очистьтеся ви , що носите посуд Господній ! Бо не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете , бо піде Господь перед вами , за вами ж Ізраїлів Бог . Ось стане розумне робити Мій Отрок , підійметься й буде повищений , і височенним Він стане ! Як багато-хто Ним дивувались , такий то був змінений образ Його , що й не був людиною , а вигляд Його , що й не був сином людським ! так Він здивує численних народів , царі свої уста замкнуть перед Ним , бо побачать , про що не говорено їм , і зрозуміють , чого не чували вони ! . . . Хто нашій спасенній тій звістці повірив , і над ким відкривалось рамено Господнє ? Бо Він виріс перед Ним , мов галузка , і мов корінь з сухої землі , не мав Він принади й не мав пишноти ; і ми Його бачили , та краси не було , щоб Його пожадати ! Він погорджений був , Його люди покинули , страдник , знайомий з хоробами , і від Якого обличчя ховали , погорджений , і ми не цінували Його . . . Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс , а ми уважали Його за пораненого , ніби Бог Його вдарив поразами й мучив . . . А Він був ранений за наші гріхи , за наші провини Він мучений був , кара на Ньому була за наш мир , Його ж ранами нас уздоровлено ! Усі ми блудили , немов ті овечки , розпорошились кожен на власну дорогу , і на Нього Господь поклав гріх усіх нас ! Він гноблений був та понижуваний , але уст Своїх не відкривав . Як ягня був проваджений Він на заколення , й як овечка перед стрижіями своїми мовчить , так і Він не відкривав Своїх уст . . . Від утиску й суду Він забраний був , і хто збагне Його рід ? Бо з краю живих Він відірваний був , за провини Мого народу на смерть Його дано . . . І з злочинцями визначили Йому гроба Його , та Його поховали в багатого , хоч провини Він не учинив , і не було в Його устах омани . . . Та зволив Господь , щоб побити Його , щоб муки завдано Йому . Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх , то побачить насіння , і житиме довгії дні , і замір Господній рукою Його буде мати поводження ! Він через муки Своєї душі буде бачити плід , та й насититься . Справедливий , Мій Отрок , оправдає пізнанням Своїм багатьох , і їхні гріхи понесе . Тому то дам уділ Йому між великими , і з потужними буде ділити здобич за те , що на смерть віддав душу Свою , і з злочинцями був порахований , хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців ! Веселися ж , неплідна , яка не родила , співанням утішайся й радій , що мук породільних не мала , бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої , говорить Господь ! Пошир місце намету свого , а завіси наметні помешкань твоїх повитягай , не затримуй ! Свої шнури продовж , а кілочки свої позміцняй ! Бо праворуч і ліворуч поширишся ти , а насіння твоє одідичать народи , і заселять міста опустошені . Не бійся , бо сорому ти не зазнаєш , і не соромся , бо не будеш застиджена , бо про сором свого юнацтва забудеш , а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати ! . . . Бо Муж твій , Творець твій , Господь Саваот йому Ймення , а твій Викупитель Святий Ізраїлів , Він Богом усієї землі буде званий ! Бо Господь був покликав тебе , як покинуту жінку й засмучену духом , й як жінку юнацтва Свого , як була ти відкинена , каже твій Бог . На хвильку малу Я тебе був покинув , але з милосердям великим тебе позбираю . У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе , та вічною милістю змилуюся над тобою , каже твій Викупитель , Господь . Бо для Мене оце мов ті Ноєві води : як Я присягнув був , що Ноєві води не прийдуть уже над землею , так Я присягнув , щоб на тебе не гніватися й не картати тебе ! Бо зрушаться гори й холми захитаються , та милість Моя не відійде від тебе , і заповіт Мого миру не захитається , каже твій милостивець , Господь . Моя дочко убога та бурею гнана , невтішна , ось каміння твої покладу в малахіті , основи ж твої закладу із сапфірів ! І пороблю із рубіну карнізи твої , твої ж брами з каміння карбункула , а всю горожу твою з дорогого каміння . Всі сини твої стануть за учнів Господніх , і спокій глибокий настане синам твоїм ! Будеш міцно поставлена правдою , стань далеко від утиску , бо не боятимешся , і від страху , бо до тебе не зблизиться він . Коли хто чіплятися буде до тебе , то це не від Мене , хто чіплятися буде до тебе , той перед тобою впаде . Отож , Я створив коваля , який дме на огонь із вугілля , і вироблює зброю свого ремесла ; і вигубника теж Я створив , який нищить ту зброю . Жодна зброя , що зроблена буде на тебе , не матиме успіху , і кожнісінького язика , який стане з тобою до суду , осудиш . Це спадщина Господніх рабів , а їхнє оправдання від Мене , говорить Господь ! О , всі спрагнені , йдіть до води , а ви , що не маєте срібла , ідіть , купіть живности , й їжте ! І йдіть , без срібла купіть живности , і без платні вина й молока ! Нащо будете важити срібло за те , що не хліб , і працю вашу за те , що не ситить ? Послухайте пильно Мене , й споживайте добро , і нехай розкошує у наситі ваша душа ! Нахиліть своє вухо , й до Мене прийдіть , послухайте , й житиме ваша душа ! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості . Отож , Його дав Я за свідка народам , за проводиря та владику народам . Тож покличеш народ , що не знаєш його , і той люд , що не знає тебе , і вони поспішаться до тебе , ради Господа , Бога твого , і ради Святого Ізраїлевого , що прославив тебе . Шукайте Господа , доки можна знайти Його , кличте Його , як Він близько ! Хай безбожний покине дорогу свою , а крутій свої задуми , і хай до Господа звернеться , і його Він помилує , і до нашого Бога , бо Він пробачає багато ! Бо ваші думки не Мої це думки , а дороги Мої то не ваші дороги , говорить Господь . Бо наскільки небо вище за землю , настільки вищі дороги Мої за ваші дороги , а думки Мої за ваші думки . Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається , аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її , і насіння дає сівачеві , а хліб їдунові , так буде і Слово Моє , що виходить із уст Моїх : порожнім до Мене воно не вертається , але зробить , що Я пожадав , і буде мати поводження в тому , на що Я його посилав ! Бо з радістю вийдете ви , і з миром проваджені будете . Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням , і всі польові дерева будуть плескати в долоні . На місце тернини зросте кипарис , а замість кропиви появиться мирт . І стане усе Господеві на славу , на вічну ознаку , яка не понищиться ! Так говорить Господь : Бережіть правосуддя й чиніть справедливість , незабаром бо прийде спасіння Моє , і появиться правда Моя . Блаженна людина , що робить таке , і син людський , що міцно тримається цього , що хоронить суботу , щоб її не безчестити , та береже свою руку , щоб жодного зла не вчинити ! І нехай не повість чужинець , який прилучився до Господа , кажучи : Насправді мене відділив від народу Свого Господь , і скопець хай не скаже : Таж я сухе дерево ! Бо так каже Господь про скопців , що суботи Мої бережуть , і вибирають завгодне Мені , і що тримаються міцно Мого заповіту : Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення , що краще воно за синів та дочок , Я дам йому вічне ім'я , яке не понищиться ! А тих чужинців , що пристали до Господа , щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я , щоб бути Йому за рабів , усіх , хто хоронить суботу , щоб її не збезчестити , і тих , що тримаються міцно Мого заповіту , їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї ! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику , бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів ! Слово Господа Бога , що збирає вигнанців Ізраїля : Я ще позбираю до нього , до його зібраних ! Польова вся звірино , прибудьте спожити , також лісова вся звірино ! Його вартівники всі сліпі , не знають нічого , всі вони пси німі , які гавкати не можуть , мрійники , лежні , що люблять дрімати ! І це пси ненажери , що не знають насичення , і це пастирі ті , що не вміють уважати : усі вони ходять своєю дорогою , кожен з свого кінця до своєї здобичі . . . Прийдіть но , говорять , візьму я вина , та напою п'янкого нажлуктимось , і буде і цей день , і завтрішній день далеко щедріший ! . . . Праведний умирає , і немає нікого , хто б узяв це до серця , і мужі побожні беруться зо світу , і немає такого , хто б те зрозумів , що від зла забирається праведний з світу ! Він відходить із миром ; на ложах своїх спочивають , хто ходить прямою дорогою . Та наблизьтесь сюди , ви сини чарівниці , насіння чужоложникове та блудниці , над ким розкошуєте ви , над ким розкриваєте рота , висовуєте язика ? Хіба ви не діти переступу , насіння брехні , ви , що палитесь пристрастю серед дубів , під деревом кожним зеленим , що дітей над потоками ріжете , під скельними щілинами ? У гладеньких каміннях потоку твій уділ , вони , вони доля твоя ! І їм ти лила жертву литу , хлібну жертву приносила ! Чи цим Я заспокоєний буду ? На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє , і туди ти приходиш приносити жертви . І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового , бо ти відступила від Мене , обнажаєшся й входиш , поширюєш ложе своє , і складаєш умову собі з одним з тих , що з ними ти любиш лежати , де місце нагледиш . І ти до Молоха з оливою ходиш , і намножуєш масті свої ; і посилаєш далеко своїх посланців , і знижаєшся аж до шеолу . Ти змучувалась на численних дорогах своїх , але не казала : Зрікаюсь ! Знайшла ти оживлення сили своєї , тому не ослабла . І за ким побивалася ти та лякалась , що невірною стала й Мене не згадала , не клала на серці своєму ? Хіба не тому , що мовчав Я від віку , то ти не боїшся Мене ? Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої , та вони не поможуть тобі ! Як ти будеш кричати , нехай порятує тебе твоя зграя божків . Але вітер усіх їх розвіє , схопить подих ; хто ж на Мене надіється , землю вспадкує й гору святую Мою одідичить ! І Він каже : Будуйте дорогу , будуйте дорогу , почистьте дорогу , заберіть перешкоди з дороги народу Мого ! Бо так промовляє Високий і Піднесений , повіки Живущий , і Святий Його Ймення : Пробуваю Я на Височині та в святині , і з зламаним та з упокореним , щоб оживляти духа скромних , і щоб оживляти серця згноблених ! Бож не вічно Я буду судитись , і не завжди Я гніватись буду , бо дух з-від обличчя Мого зомлів би , та й душі , які Я вчинив . Я гнівався був за гріх користолюбства його , та й уразив його , заховав Я обличчя Своє й лютував , та пішов він , відступний , дорогою серця свого . Я бачив дороги його , і вздоровлю його , і його поведу й дам потіху для нього й для тих , що сумують із ним . Створю Я плід уст : Спокій , спокій далекому та близькому ! говорить Господь , і вздоровлю його . А ті несправедливі як море розбурхане , коли бути спокійним не може воно , і коли води його багно й мул викидають . Для безбожних спокою немає , говорить Господь ! Кричи на все горло , не стримуйсь , свій голос повищ , мов у сурму , й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ , а домові Якова їхні гріхи ! Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої , мов народ той , що праведне чинить , і права свого Бога не кидає . Питаються в Мене вони про права справедливости , жадають наближення Бога : Нащо ми постимо , коли Ти не бачиш , мучимо душу свою , Ти ж не знаєш того ? Отак , у день посту свого ви чините волю свою , і всіх ваших робітників тиснете ! Тож на сварку та заколот постите ви , та щоб кулаком бити нахабно . . . Тепер ви не постите так , щоб ваш голос почутий був на височині ! Хіба ж оце піст , що Я вибрав його , той день , коли морить людина душу свою , свою голову гне , як та очеретина , і стелить верету та попіл ? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа ? Чи ж ось це не той піст , що Я вибрав його : розв'язати кайдани безбожности , пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених , і всяке ярмо розірвати ? Чи ж не це , щоб вламати голодному хліба свого , а вбогих бурлаків до дому впровадити ? Що як побачиш нагого , щоб вкрити його , і не сховатися від свого рідного ? Засяє тоді , мов досвітня зоря , твоє світло , і хутко шкірою рана твоя заросте , і твоя справедливість ходитиме перед тобою , а слава Господня сторожею задньою ! Тоді кликати будеш і Господь відповість , будеш кликати і Він скаже : Ось Я ! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо , не будеш підносити пальця й казати лихого , і будеш давати голодному хліб свій , і знедолену душу наситиш , тоді то засвітить у темряві світло твоє , і твоя темрява ніби як полудень стане , і буде Господь тебе завжди провадити , і душу твою нагодує в посуху , кості твої позміцняє , і ти станеш , немов той напоєний сад , і мов джерело те , що води його не всихають ! І руїни відвічні сини твої позабудовують , поставиш основи довічні , і будуть тебе називати : Замуровник пролому , направник шляхів для поселення ! Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою , щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий , і будеш звати суботу приємністю , днем Господнім святим та шанованим , і її пошануєш , не підеш своїми дорогами , діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова , тоді в Господі розкошувати ти будеш , і Він посадовить тебе на висотах землі , та зробить , що будеш ти споживати спадщину Якова , батька твого , бо уста Господні сказали оце ! Ото ж бо , Господня рука не скоротшала , щоб не помагати , і Його вухо не стало тяжким , щоб не чути , бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога , і ваші провини ховали обличчя Його від вас , щоб Він не почув , бо ваші долоні заплямлені кров'ю , ваші ж пальці беззаконням , уста ваші говорять неправду , язик ваш белькоче лихе ! Немає нікого , хто б кликав на суд , і нікого нема , хто судився б поправді , кожен надію кладе не марноту й говорить неправду , вагітніє бідою й породжує злочин ! Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння : хто з'їсть з їхніх яєць , помирає , а з розбитого гадина вийде . . . Нитки їхні не стануть одежею , і виробами своїми вони не покриються : їхні діла діла кривди , і в їхніх руках чин насильства . . . Їхні ноги біжать на лихе , і спішать проливати невинну кров , їхні думки думки кривдні , руїна й погибіль на їхніх дорогах ! Дороги спокою не знають , і правосуддя немає на їхніх стежках , вони покрутили собі свої стежки , і кожен , хто нею ступає , не знає спокою . Тому віддалилося право від нас , і не сягає до нас справедливість ! чекаємо світла , та ось темнота , чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо ! Ми мацаємо , мов невидющі , за стіну , навпомацки ходимо , мов ті безокі ; спотикаємося ми опівдні , немов би смерком , між здоровими ми , як померлі ! . . . Усі ми ревемо , як ведмеді , і мов голуби ті постійно воркочемо , чекаємо права й немає , спасіння й від нас віддалилось воно . . . Бо помножились наші переступи перед Тобою , і свідкують на нас гріхи наші , бо з нами переступи наші , а наші провини ми знаємо їх ! Ми зраджували й говорили неправду на Господа , і повідступали від нашого Бога , казали про утиск та відступ , вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві . . . І правосуддя назад відступилося , а справедливість здалека стоїть , бо на майдані спіткнулася істина , правда ж не може прийти , і істина зникла , а той , хто від злого відходить , грабований . . . І це бачить Господь , і лихе в Його очах , що права нема ! І Він бачив , що немає нікого , і дивувавсь , що немає заступника . . . Та рамено Його Йому допомогло , і Його справедливість підперла Його , і Він зодягнув справедливість , як панцер , а шолома спасіння на Свою голову , і зодягнув шати помсти , як одяг , і покрився горливістю , мов би плащем ! Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми , Своїм супротивним заплатою , островам надолужить заплату . І будуть боятися Ймення Господнього з заходу , а слави Його зо схід сонця , бо прийде , як річка рвучка , вітер Господній її пожене , і прийде Викупитель Сіонові й тим , хто вернувся із прогріху в Якові , каже Господь . А Я ось із ними умова Моя , говорить Господь : Мій Дух , який на тобі , та слова Мої , що поклав Я до уст твоїх , не уступлять вони з твоїх уст , і з уст нащадків твоїх , і з уст нащадків потомства твого , говорить Господь , відтепер й аж навіки ! Уставай , світися , Єрусалиме , бо прийшло твоє світло , а слава Господня над тобою засяла ! Бо темрява землю вкриває , а морок народи , та сяє Господь над тобою , і слава Його над тобою з'являється ! І підуть народи за світлом твоїм , а царі за ясністю сяйва твого . Здійми свої очі навколо й побач : усі вони зібрані , і до тебе ідуть ; сини твої йдуть іздалека , а дочок твоїх на руках он несуть ! Побачиш тоді і роз'яснишся ти , сполохнеться й поширшає серце твоє , бо звернеться морське багатство до тебе , і прийде до тебе багатство народів ! Безліч верблюдів закриє тебе , молоді ті верблюди з Мідіяну й Ефи , усі вони прийдуть із Шеви , носитимуть золото й ладан та хвали Господні звіщатимуть . Всі отари кедарські зберуться до тебе , барани невайотські послужать тобі , вони підуть усі на Мій вівтар , як жертва приємна , і Я прославлю дім слави Своєї ! Хто вони , що летять , як та хмара , і немов голуби до своїх голубників ? Бо до Мене збираються мореплавці , і найперше пливуть кораблі із Таршішу , щоб привести синів твоїх здалека , з ними їхнє срібло та їхнє золото для Імені Господа , Бога твого , і для Святого Ізраїля , Він бо прославив тебе . І мури твої побудують чужинці , а їхні царі тобі будуть служити , бо в запалі гніву Свого Я був уразив тебе , а в Своїм уподобанні змилуюся над тобою ! І будуть постійно відкритими брами твої , ані вдень , ні вночі не замкнуться вони , щоб приносити до тебе багатство народів , і їхні царі щоб були припроваджені . Бо погинуть народ та те царство , що не схочуть служити тобі , і ці народи понищені будуть зовсім ! Слава ліванська прибуде до тебе , кипарис , сосна й бук будуть разом , щоб приоздобити місце святині Моєї , і місце ніг Своїх Я пошаную . І зігнуті прийдуть до тебе сини твоїх кривдників , і кланятись будуть до стіп твоїх ніг усі ненависники , і тебе будуть кликати : Місто Господнє , Сіон Святого Ізраїлевого ! За те , що була ти покинута та осоружна , о дочко Сіону , і через тебе ніхто не ходив , то вчиню тебе славою вічною , радістю з роду в рід ! І будеш ти ссати молоко із народів , і груди царів будеш ссати , і пізнаєш , що Я то Господь , твій Спаситель , а твій Викупитель Потужний Яковів ! Замість міді впроваджу Я золото , і замість заліза впроваджу срібло , і замість дерева мідь , а замість каміння залізо , і дозором твоїм зроблю мир , твоїми ж начальниками справедливість ! В твоїм краї не буде вже чуте насилля , руїна й спустошення в межах твоїх , і назвеш свої мури спасінням , а брами свої похвалою ! Удень сонце не буде тобі вже за світло , і не буде світити тобі місяць за сяйво , бо буде тобі вічним світлом Господь , а твій Бог за окрасу твою ! Не зайде вже сонце твоє , і місяць твій вже не сховається , бо буде тобі вічним світлом Господь , і дні жалоби твоєї покінчаться ! А народ твій усі справедливі вони , землю вспадкують навіки , парость Моїх саджанців , чин Моїх рук на прославлення ! Цей малий стане тисячею , і наймолодший народом міцним ! Я , Господь , цього часу оце приспішу ! Дух Господа Бога на мені , бо Господь помазав Мене благовістити сумирним , послав Мене перев'язати зламаних серцем , полоненим звіщати свободу , а в'язням відчинити в'язницю , щоб проголосити рік уподобання Господу , та день помсти для нашого Бога , щоб потішити всіх , хто в жалобі , щоб радість вчинити сіонським жалобникам , щоб замість попелу дати їм оздобу , оливу радости замість жалоби , одежу хвали замість темного духа ! І будуть їх звати дубами праведности , саджанцями Господніми , щоб прославивсь Господь ! І вони забудують руїни відвічні , відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані , з роду в рід попустошені . І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари , і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями ! І будуть вас кликати : Господні , священики будуть казати на вас : слуги нашого Бога ! Ви будете їсти багатство народів , і їхньою славою будете славитись . За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток , ваш уділ , тому то посядуть вони в своїм краї подвійне , радість вічна їм буде ! Бо Господь Я , і правосуддя кохаю , і ненавиджу розбій та кривду , і дам їм заплату за чин їхній поправді , і з ними складу заповіта довічного ! І буде насіння їхнє знане між людами , і між народами їхні нащадки , усі , хто бачити їх буде , пізнають їх , що вони те насіння , яке благословив був Господь ! Я радісно буду втішатися Господом , нехай звеселиться душа моя Богом моїм , бо Він зодягнув мене в шату спасіння , і в одежу праведности мене вбрав , немов молодому , поклав Він на мене вінця , і мов молоду , приоздобив красою мене ! Бо так як земля та виводить рослинність свою , й як насіння своє родить сад , так Господь Бог учинить , що виросте правда й хвала перед усіма народами ! Не буду мовчати я ради Сіону , і ради Єрусалиму не буду спокійний , аж поки не вийде , як сяйво , його справедливість , а спасіння його як горючий світильник ! І побачать народи твою справедливість , а славу твою всі царі , і йменням новим будуть звати тебе , що уста Господні докладно означать його . І ти станеш короною слави в Господній руці й діядемою царства в долоні Бога свого ! Вже не скажуть на тебе покинута , а на край твій не будуть казати вже пустиня , бо тебе будуть кликати в ній моя втіха , а край твій заміжня , бо Господь пожадає тебе , і твій край буде взятий за жінку ! Як юнак бере панну за жінку , так з тобою одружиться Сам Будівничий , і як тішиться той молодий нареченою , так радітиме Бог твій тобою ! На мурах твоїх , Єрусалиме , Я поставив сторожу , ніколи не буде мовчати вона цілий день та всю ніч . Ви , хто пригадує Господа , не замовкніть , і перед Ним не вмовкайте , аж поки не зміцнить , і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі ! Господь присягнув був Своєю правицею й потужним раменом Своїм : Направду , не дам уже збіжжя твого ворогам твоїм , і пити не будуть чужинці твого виноградного соку , що ти працював біля нього ! Бо ті , хто збирає його , будуть їсти його та й хвалитимуть Господа , і ті , хто громадить його , будуть пити його на подвір'ях святині Моєї ! Проходьте , проходьте ви брамами , чистьте дорогу народові ! Будуйте дорогу , будуйте дорогу , дорогу ту биту , очистьте від каменя , підійміть над народами прапора ! Ось звіщає Господь аж до краю землі : Розкажіте сіонській дочці : Ось приходить Спасіння твоє , ось із Ним нагорода Його , і заплата Його перед Ним ! І будуть їх звати народом святим , викупленцями Господа , а на тебе закличуть жадана , незалишене місто ! Хто це гряде із Едому , у шатах червоних із Боцри ? Хто Той пишний в убранні Своїм , що в величі сили Своєї врочисто гряде ? Це Я , що говорить у правді , що владний спасати ! Чого то червона одежа Твоя , а шати Твої як у того , хто топче в чавилі ? Сам один Я чавило топтав , і не було із народів зо Мною нікого ! І Я топтав їх у гніві Своїм , і чавив їх у люті Своїй , і бризкав їх сік на одежу Мою , і Я поплямив всі шати Свої . . . Бо день помсти у серці Моїм , і надійшов рік Мого викуплення ! Я дививсь , але помічника не було , і дивувавсь , бо підпори Мені бракувало , та рамено Моє Мені допомогло , а Мій гнів він підтримав Мене ! І топтав Я народи у гніві Своїм , і ламав їх у люті Своїй , і вилив на землю їхню кров ! Буду згадувати ласки Господні , Господні хвали за все те , що вчинив нам Господь , за велике добро те для дому Ізраїля , що вчинив Він для них у Своїм милосерді , і в ласці великій Своїй ! І сказав : Вони справді народ Мій , сини , що неправди не кажуть , і став Він для них за Спасителя . В усякому утиску їхньому тісно було і Йому , і Ангол обличчя Його їх спасав . Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх , і їх підніс і носив їх усі дні в давнину . Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили , і Він обернувся на ворога їм , Він Сам воював проти них . . . Тоді то народ Його згадає дні давні , Мойсея : Де Той , що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї ? Де Той , що в нього поклав Свого Духа Святого ? Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого , що Він перед ними розділював воду , щоб зробити Собі вічне Ім'я ? Що провадив безоднями їх , як коня на пустині , і вони не спіткнулись ? Як сходить у долину худоба , так їх Дух Господній водив до спочинку , так і Ти вів народ Свій , щоб зробити Собі славне Ім'я ! Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї : Де горливість Твоя та Твої могутні чини ? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї , що супроти мене затрималися ? Тільки Ти наш Отець , бо Авраам нас не знає , а Ізраїль нас не пізнає ! Ти , Господи , Отець наш , від віку Ім'я Твоє : наш Викупитель ! Нащо , Господи , Ти попустив , що ми блудимо з доріг Твоїх , нащо робиш твердим наше серце , щоб ми не боялись Тебе ? Вернися ради рабів Своїх , ради племен спадку Свого ! Спадщину займав час короткий святий Твій народ , противники наші святиню Твою потоптали ! Ми стали такими , немов би відвіку Ти не панував був над нами , немов би не кликалося Твоє Ймення над нами ! О , коли б небеса Ти роздер і зійшов , перед обличчям Твоїм розтопилися б гори , як хворост горить від огню , як кипить та вода на огні , отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам , щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи ! Коли Ти чинив страшні речі , ми їх не чекали , коли б Ти зійшов , то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори ! І відвіку не чули , до ушей не доходило , око не бачило Бога , крім Тебе , Який би зробив так тому , хто надію на Нього кладе ! Ти стрічаєш того , хто радіє та праведність чинить , отих , що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе . Та розгнівався Ти , бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали ! І стали всі ми , як нечистий , а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж , і в'янемо всі ми , мов листя , а наша провина , як вітер , несе нас . . . І немає нікого , хто кликав би Ймення Твоє , хто збудився б триматися міцно за Тебе , бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти . . . Тепер же , о Господи , Ти наш Отець , ми глина , а Ти наш ганчар , і ми всі чин Твоєї руки ! Не гнівайся , Господи , сильно , і не пам'ятай повсякчасно провини ! Тож споглянь , ми народ Твій усі ! Святі міста Твої стали пустинею , Сіон став пустелею , степом став Єрусалим . . . Дім святощі нашої й нашої слави , в якім батьки наші хвалили Тебе , погорілищем став , а все наше любе руїною стало . . . Чи й на це ще Себе будеш стримувати , Господи ? Будеш мовчати , й занадто карати нас будеш ? Я прихилявся до тих , що Мене не питали , Я знайдений тими , що Мене не шукали . Я казав : Оце Я , оце Я ! до народу , що Йменням Моїм не був званий . Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого , що він , за своїми думками , дорогою ходить недоброю , до народу , що в очі Мене прогнівляє постійно , що жертви приносить в садках та що палить кадило на цеглах , що сидить у гробах та ночує по ямах , їсть свинину , і в їхньому посуді юшка нечиста , що говорить : Спинись , не зближайся до мене , бо святий я для тебе ! Оце дим в Моїй ніздрі , огонь , що палає ввесь день ! Ось написане перед обличчям Моїм : Я не буду мовчати , але відплачу , і надолужу на їхньому лоні ! Укупі переступи ваші й переступи ваших батьків , говорить Господь , що кадили на горах і на взгір'ях Мене зневажали , і заплату їм виміряю Я найперше до їхнього лоня ! . . . Так говорить Господь : Коли в гроні знаходиться сік виноградний , і хтось скаже : Не псуй ти його , бо благословення у ньому , отак Я зроблю ради рабів Своїх , щоб усього не нищити ! І насіння Я виведу з Якова , а з Юди спадкоємця гір Моїх , і вибранці Мої одідичать її , і раби Мої житимуть там . І стане Шарон пасовиськом отари , а долина Ахор за ліжницю худоби великої , для народу Мого , що шукали Мене . А ви , що Господа кидаєте , забуваєте гору святу Мою , що ставите Ґаду трапезу , а для Мені виповнюєте жертву литу , то вас відраховую Я для меча , й на коліна впадете ви всі на заріз , бо кликав Я вас , та ви відповіді не дали , говорив був , але ви не чули й робили лихе в Моїх очах , і чого не хотів , вибирали собі ! . . . Тому Господь Бог каже так : Ось будуть раби Мої їсти , а ви будете голодувати , ось будуть раби Мої пити , а ви будете спрагнені , ось будуть раби Мої радіти , а ви посоромлені будете . . . Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого , ви ж кричатимете від сердечного болю , і від скрушення духа заводити будете . . . І ви своє ймення дасте на прокляття вибранцям Моїм , і Господь Бог тебе вб'є , а рабам Своїм дасть інше ймення , так що хто на землі благословлений буде , буде поблагословлений він вірним Богом , а хто на землі присягає , вірним Богом присягне , бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей Моїх ! Бо ось Я створю нове небо та землю нову , і не згадаються речі колишні , і не прийдуть на серце ! Тож навіки радійте та тіштеся тим , що творю Я , бо ось Я створю Єрусалима на радість , а народа його на веселість ! І буду Я Єрусалимом радіти , і втішатися буду народом Своїм , і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку ! З цього часу не буде вже юного днями й старого , який своїх днів не поповнить , бо сторокий помре як юнак , а грішник і в віці ста літ буде проклятий ! І доми побудують , і мешкати будуть , і засадять вони виноградники , і будуть їхній плід споживати . Не будуть вони будувати , щоб інший сидів , не будуть садити , щоб інший спожив , дні бо народу Мого як дні дерева , і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук ! Не будуть вони працювати надармо , і не будуть родити на страх , вони бо насіння , благословлене Господом , і нащадки їхні з ними . І станеться , поки покличуть , то Я відповім , вони будуть іще говорити , а Я вже почую ! Вовк та вівця будуть пастися разом , і лев буде їсти солому , немов та худоба , а гадові хлібом його буде порох ! . . . Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі , говорить Господь . Так говорить Господь : Небеса Мій престол , а земля то підніжок для ніг Моїх : який же то храм , що для Мене збудуєте ви , і яке ото місце Його відпочинку ? Таж усе це створила рука Моя , і так все це сталось , говорить Господь ! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом , і на тремтячого над Моїм словом . Інакше хто ріже вола одночасно вбиває людину , приносить у жертву ягня переломлює шию собаці , дарунка приносить вживає свинячої крови , складає з кадила частину пригадувальну , одночасно божка благословить . . . Отак як дороги свої вони повибирали , і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня , так виберу й Я їх на зведення , і предмета їхнього страху на них наведу , за те , що Я кликав і ніхто відповіді не давав , говорив Я й не чули вони , та чинили лихе в Моїх очах , і вибрали те , чого Я не жадав ! . . . Послухайте слова Господнього ті , що на слово Його тремтите : Кажуть ваші брати , що ненавидять вас , що вас ради Ймення Мого виганяють : Хай прославлений буде Господь , і ми вашу радість побачимо ! Та будуть вони посоромлені ! Голос гомону з міста , голос із храму , це голос Господа , що заплату дає для Своїх ворогів ! Поки зазнала дрижання породу , вона породила , і поки прийшов її біль , то сина легенько вона привела . . . Хто таке коли чув , і хто бачив таке ? Чи зроджена буде земля в один день , чи народжений буде народ за одним разом ? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання , то синів своїх вже породила . . . Чи Я допроваджу до породу , і не вчиню , щоб вона породила ? говорить Господь . Чи Я , що чиню , щоб родила , і стримаю ? каже твій Бог . Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним , хто його покохав ! Втішайтесь ним радістю всі , що з-за нього в жалобі були ! Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його , щоб ви ссали та розкошували із перс його слави ! Бо Господь каже так : Ось керую до нього Я мир , немов річку , і славу народів , немов той потік заливний : і ви будете ссати , і на руках вас носитимуть , і бавитимуть на колінах ! Як когось його ненька втішає , так вас Я потішу , і ви втішені будете Єрусалимом . І побачите це , й серце ваше радітиме , й як трава молода , розцвітуть ваші кості ! І в рабах Його пізнана буде Господня рука , і буде Він гніватися на Своїх ворогів . Бо ось прийде Господь ув огні , а Його колесниці мов буря , щоб відплатити жаром гніву Свого , а погрози Свої полум'яним огнем ! Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом , і буде багато побитих від Господа . . . А ті , хто освячується й очищає себе у поганських садках , один по одному , всередині , їдять м'ясо свиняче й гидоти та мишу , вони разом загинуть , говорить Господь ! . . . І Я знаю їхні вчинки та їхні думки , і прийду , щоб зібрати всі народи й язики , і прийдуть вони й Мою славу побачать ! І знака на них покладу , і пошлю урятованих з них до народів , у Таршіш , Пул , і Лул , в Мешех і Кос , у Тувал та Яван , в острови предалекі , що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї , і звістять мою славу вони між народами ! І вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях , і на фурах та мулах , та на верблюдах , на гору святу Мою , до Єрусалиму , говорить Господь , як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього . І візьму Я із них за священиків та за Левитів , говорить Господь . Бо як небо нове та нова та земля , що вчиню , стануть перед обличчям Моїм , говорить Господь , так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я ! І станеться , кожного новомісяччя в часі його , і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме , щоб вклонятися перед обличчям Моїм , говорить Господь . І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей , що відпали від Мене , бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній , і стануть вони за гидоту для кожного тіла ! Слова Єремії , сина Хілкійїного , з священиків , що в Анатоті , у Веніяминовому краї , що було до нього Господнє слово за днів Йосії , Амонового сина , Юдиного царя , тринадцятого року його царювання . І було воно й за днів Єгоякима , сина Йосіїного , Юдиного царя , аж до кінця одинадцятого року Седекії , сина Йосіїного , Юдиного царя , аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці . І прийшло мені слово Господнє , говорячи : Ще поки тебе вформував в утробі матерній , Я пізнав був тебе , і ще поки ти вийшов із нутра , тебе посвятив , дав тебе за пророка народам ! А я відповів : О , Господи , Боже , таж я промовляти не вмію , бо я ще юнак ! . . . Господь же мені відказав : Не кажи : Я юнак , бо ти підеш до всіх , куди тільки пошлю Я тебе , і скажеш усе , що тобі накажу . Не лякайсь перед ними , бо Я буду з тобою , щоб тебе рятувати , говорить Господь ! І простяг Господь руку Свою , і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав : Ось Я дав в твої уста слова Мої ! Дивись , Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами , щоб виривати та бурити , і щоб губити та руйнувати , щоб будувати й насаджувати ! І було мені слово Господнє , говорячи : Що ти бачиш , Єреміє ? А я відказав : Я бачу мигдалеву галузку . І сказав мені Господь : Ти добре бачиш , бо Я пильную Свого слова , щоб справдилось воно . І було мені слово Господнє подруге таке : Що ти бачиш ? А я відказав : Я бачу кипляче горня , а перед його звернений з півночі на південь . І сказав мені Господь : З півночі відкриється зло на всіх мешканців землі . Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі , говорить Господь , і вони поприходять , і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам , і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах . І буду судитися з ними за всю їхню безбожність , що вони покинули Мене , і кадили іншим богам , і вклонялись чинам своїх рук . А ти підпережеш стегна свої та й устанеш , і будеш говорити їм усе , що Я накажу тобі ; не бійся перед ними , щоб Я не злякав тебе перед ними ! Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним , і залізним стовпом , і мідяними мурами проти всієї цієї землі , проти царів Юди , проти його князів , проти його священиків та проти народу цієї землі . І будуть вони воювати з тобою , та не переможуть тебе , бо Я із тобою , говорить Господь , щоб тебе рятувати ! І було мені слово Господнє , говорячи : Іди , і проголоси до вух дочки Єрусалиму , говорячи : Так говорить Господь : Я згадав тобі ласку юнацтва твого , ту любов , коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині , в землі незасіяній . Ізраїль то святість для Господа , початок врожаю Його . Всі , що їли його , завинили , зло прийде на них , говорить Господь . Послухайте слова Господнього , доме Яковів та всі роди дому Ізраїля ! Так говорить Господь : яку кривду знайшли батьки ваші в Мені , що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою , і стали марними ? І не спитали вони : де Господь , що нас вивів із краю єгипетського , що провадив Він нас по пустині , по землі степовій , повній ям , по краю сухому та темному , по краю , що в ньому ніхто не ходив , і що там не осілась людина ? І впровадив Я вас до родючого Краю , щоб їсти плоди його й добра його . І ви прибули й занечистили землю Мою , і зробили гидотою спадщину Мою . . . Священики не повіли : де Господь ? А ті , хто тримає Закона , Мене не пізнали , і пастирі повідпадали від Мене , а пророки Ваалом пророкували , та за тими пішли , хто вам не допоможе . . . Тому то судитися буду ще з вами , говорить Господь , і з синами синів ваших буду судитись ! Бо перейдіть острови хіттеян , і побачте , і до Кедару пошліть , та пригляньтеся добре й побачте , чи було там таке , як оце ? Чи змінив люд богів , хоч не Бог вони ? А народ Мій змінив свою славу на те , що не помагає ! . . . Здивуйтеся цим , небеса , і затремтіть , і злякайтесь над міру , говорить Господь ! Бо дві речі лихі Мій народ учинив : покинули Мене , джерело живої води , щоб собі подовбати водозбори , водозбори поламані , що води не тримають . Чи Ізраїль Мій раб ? Чи він теж кріпак , народжений вдома ? Чому ж здобиччю він ? На нього ревуть левчуки , видають голос свій , і його Край обернули в пустиню , спалили міста його , так що немає мешканця . . . Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе . Чи ж зробило тобі це не те , що покинув ти Господа , Бога свого , що провадив тебе по дорозі ? І тепер що тобі до дороги в Єгипет ? Щоб пити воду з Шіхору ? І що тобі до дороги в Ашшур ? Щоб пити воду з Ріки ? Хай карає тебе твоє зло , і відступства твої хай картають тебе , і пізнай та побач , що лихе та гірке це , що кинув ти Господа , Бога свого , і страху Мого над тобою нема , говорить Господь , Бог Саваот . Бо віддавна зламала ти , дочко Сіону , ярмо своє , пірвала свої поворозки й сказала : Не буду служити ! Бо на кожному взгір'ї високому , і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею . . . А Я ж посадив був тебе виноградом добірним , увесь він насіння правдиве ! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого ? Тому то хоч би ти й помилася лугом , і мила багато собі зажила б , проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм , говорить Господь Бог ! Як ти зможеш сказати : Я не стала нечистою , за Ваалами я не ходила ? Подивись на дорогу свою , у долині , чого ти наробила , пустотлива верблюдко , що крутиш дороги свої ! Ти як дика ослиця , яка до пустині привикла , що вітер втягає в жаданні своєї душі , хто заверне її в час її похотливости ? Усі , хто шукає її , не помучаться , знайдуть її в її місяці ! Стримуй ногу свою , щоб не бути їй босою , і від прагнення горло своє . А ти кажеш : Пропало , вже ні , бо я покохала чужих і за ними піду . . . Як для злодія сором , коли буде зловлений , так себе осоромив Ізраїлів дім , вони та царі їхні , їхні зверхники , й їхні священики , й їхні пророки , що говорять до дерева : Ти батько мій , а до каменя : Ти мене породив . Бо до Мене вони повернулись плечима , а не обличчям , а за час свого лиха говорять : Устань та спаси нас ! А де ж твої боги , яких наробив ти собі ? Хай устануть вони , якщо можуть спасти тебе в час твого лиха , бож в тебе богів , скільки міст твоїх , Юдо ! Чого вам зо Мною змагатися ? Усі ви відпали від Мене , говорить Господь . Надармо Я бив синів ваших , науки вони не взяли , а ваших пророків ваш меч поз'їдав , немов лев той винищувач ! О ви , покоління , почуйте це слово Господнє : Чи пустинею був для Ізраїля Я ? Чи може землею великої темряви ? Чому ж каже народ Мій : Ми вільно буяємо , вже не прийдемо до Тебе ? Чи панна забуде оздобу свою , наречена про стрічки свої ? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні ! Як ти вправно дорогу свою повела , щоб шукати кохання ! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства , і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних , яких не зловила на вчинку гарячому , але понад усім тим ти кажеш : Невинна я , Його гнів відвернувся від мене направду . . . Ось Я буду змагатись з тобою за те , що ти кажеш : Я не прогрішила ! Нащо тиняєшся ти , і міняєш дорогу свою ? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом , як ти посоромлена від Асирії ! І звідти ти вийдеш , заламуючи свої руки на своїй голові , бо повідкидав Господь тих , на кого ти надіялася , і не будеш ти мати в них успіху . . . І було мені слово Господнє , говорячи : Як відпустить хто жінку свою , й вона піде від нього , та стане за жінку для іншого чоловіка , чи вернеться ще він до неї ? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка ? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома , і тобі повертатись до Мене ? говорить Господь . Зведи свої очі на гори порожні й дивися , де перелюбу ти не чинила ? Ти для них по дорогах сиділа , немов той араб на пустині , і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм ! І дощі були стримувані , і не було дощу пізнього , проте мала ти чоло блудниці , і стратила сором . . . Чи ж кликати віднині не будеш до Мене : Отче мій , Ти юнацтва мого Провідник ! Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів , чи назавжди його стерегтиме ? Таке ти говориш , і безмежно зло чиниш . . . І сказав до мене Господь за днів царя Йосії : Чи ти бачив , що зробила невірна дочка Ізраїлева ? Вона ходила на кожну високу гору , і під кожне зелене дерево , і блудодіяла там . . . Я думав : Як зробить вона все оце , то до Мене повернеться ; та вона не вернулась , і бачила це сестра її зрадниця , Юдея . І побачила Юдея , що за все те , що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева , відпустив Я її , і дав їй листа розводового . Та зрадлива сестра її , дочка Юдина , не побоялася й пішла , і блудливою стала й вона . . . І сталось від розголосу про перелюб її , збезчестила вона землю , і перелюб чинила з камінням та з деревом . І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її , дочка Юди , усім своїм серцем , а тільки вдавала , говорить Господь . . . І промовив до мене Господь : Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди . Піди , і проголосиш слова ці на північ та й скажеш : Вернися , відступна дочко Ізраїлева ! говорить Господь . Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас , бо Я милостивий , говорить Господь , і не буду повік стерегти Свого гніву . Тільки пізнай же провину свою , бо ти проти Господа , Бога свого повстала , і грішила з чужими під деревом кожним зеленим , і Мого голосу ви не почули , говорить Господь . Верніться , діти невірні , говорить Господь , бо Я вам Господар , та візьму вас по одному з міста , а з роду по два , і вас поведу до Сіону ! І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм , і вони будуть пасти вас умінням та розумом . І буде , коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів , говорить Господь , не скажуть уже : ковчег заповіту Господнього , і він вже не прийде на серце , і його пам'ятати не будуть , і більше не буде він зроблений . . . Того часу назвуть Єрусалима : Господній престол , і до нього , до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього , і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого . . . Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю , що вашим батькам на спадок Я дав . І Я був подумав : як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий , найкращу спадщину народів ? І Я думав : ви будете звати Мене : Мій Отче , і не відвернетеся ви від Мене . Справді , як зраджує жінка свого чоловіка , так ви Мене зрадили , доме Ізраїлів ! каже Господь . Чути голос на лисих горах , плач благальний синів Ізраїлевих , вони бо скривили дорогу свою , забули про Господа , Бога свого : Верніться , невірні сини , усі ваші відступства Я вилікую ! Ось прийшли ми до Тебе , бо Ти Господь , Бог наш ! Справді , неправда ті пагірки , той гомін на горах , справді , в Господі , Богові нашім , спасіння Ізраїлеве ! А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости , їхню худобу дрібну й їхню худобу велику , синів їхніх та їхніх дочок . Лежимо ми у соромі нашому , і нас покриває ця наша неслава , бо ми прогрішилися Господу , Богові нашому , ми й батьки наші , від нашої молодости й до сьогодні , і не слухали голосу Господа , нашого Бога ! . . . Якщо ти , Ізраїлю , вернешся , каже Господь , до Мене ти вернешся , і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої , то не будеш тинятись ! І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю , то будуть Ним благословлятись народи , і хвалитись Ним будуть . Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму : Оріть собі на цілині , і не сійте в тернину ! Обрізуйтеся Господеві , й усуньте із ваших сердець крайні плоті , юдеї та мешканці Єрусалиму , щоб не вийшла , немов той огонь , Моя лютість , і буде палати вона , і не буде кому погасити через злі ваші вчинки ! Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть : Засурміте в сурму у краю ! Кричіть гучним голосом та говоріть : Зберіться та підемо до міст до твердинних ! Підійміте прапор до Сіону , поспішайте , не станьте , бо з півночі зло приведу , і велике нещастя . . . Лев виходить із своєї гущавини , і той , хто нищить народи , вирушає із місця свого , щоб твій край обернути на руїну , і спустошені будуть міста твої , так що забракне і мешканця ! . . . Отож , опережіться веретами , плачте та голосіть , бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться ! І станеться в день той , говорить Господь , згине розум царя і розум князів , і остовпіють священики , а пророки здивуються й скажуть : О Господи , Боже , справді обманений сильно народ цей та Єрусалим , коли казано : Буде вам мир , а меч доторкнувся ось аж до душі ! . . . Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде : Ось вітер палкий з лисих гір на пустині , на дорозі дочки Мого люду , не на віяння й не на очищення він ! Та вітер сильніший від цього прибуде Мені , і над ними Я суд прокажу . . . Ось він прийде , як хмари , й як буря його колесниці , від орлів швидші коні його : Горе нам , бо спустошені будемо ми ! . . . Обмий серце своє від лихого , о Єрусалиме , щоб був ти врятований ! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї ? Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір . . . Пригадайте народам оце , сповістіть ось про Єрусалим : Приходять з далекого краю його облягати , і здіймають свій крик на юдейські міста ! Як сторожа полів , навколо оточать його , бо він Мені був неслухняний , говорить Господь ! Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили , це лихо твоє : бо гірке , бо торкнуло воно аж до серця твого . . . Ой , утробо моя , ти утробо моя , я тремчу ! Біль серце стискає мені , і трепоче мені моє серце ! . . . Не можу мовчати , бо вчула душа моя голос сурми , гук війни ! Біда на біду прикликається , вся бо земля поруйнована буде , спустошені будуть зненацька намети мої , вмить завіси мої . . . Аж доки я бачити прапора буду , буду чути голос сурми ? Тому , що народ мій безглуздий , він не знає Мене : вони нерозумні сини й нерозважні вони , мудрі вони , щоб чинити лихе , та не вміють чинити добра ! Дивлюся на землю , аж ось порожнеча та пустка , і на небо й нема його світла ! Дивлюся на гори , аж ось вони трусяться , і всі згір'я хитаються ! Дивлюся , аж ось вже немає людини , і порозліталось все птаство небесне . Дивлюся , аж ось край родючий пустинею став , а міста його знищені всі від обличчя Господнього , від полум'я гніву Його . . . Бо Господь так прорік : Спустошенням стане ввесь край , та кінця йому ще не вчиню ! І буде в жалобі земля через це , і затьмариться небо вгорі , бо Я говорив , що задумав , і не пожалую , і не відступлюся від того . . . Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто , повтікають в гущавини й злізуть на скелі . . . Всі міста покинуті , і немає нікого , хто мешкав би в них . . . А ти , поруйнована , дочко Сіону , що будеш робити ? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин , хоч прикрашуєшся золотою оздобою , хоч очі свої підмальовуєш фарбою , та надаремно прикрашуєшся : обридили тобою коханці твої , на життя твоє важать вони ! Бо чую Я крик , немов породіллі , чую стогін , мов первістки , голос Сіонської дочки , вона стогне , заломлює руки свої та голосить : Ой , горе мені , бо попало життя моє вбивникам ! . . . Помандруйте по вулицях Єрусалиму , і розгляньтеся та розпізнайте , і на майданах його пошукайте : чи не знайдете там людини , чи нема там такого , що чинить за правом , що правди шукає , то Я їм пробачу ! Коли ж вони кажуть : Як живий Господь , то справді клянуться неправдою . Хіба ж очі Твої не для правди , о Господи ? Уразив Ти їх , але їм не болить , понищив Ти їх , та відмовились узяти поуку вони , обличчя свої поробили від скелі твердішими , відмовилися навернутись ! А Я думав : Це прості лиш люди , безглузді , вони бо не знають дороги Господньої , права Бога свого . Піду но собі до вельможних і з ними помовлю , бо знають дорогу Господню вони , право Бога свого , та й вони усі разом зламали ярмо , а шлеї пірвали ! Тому лев лісовий їх поб'є , погубить їх вовк степовий , пантера чигає на їхні міста : кожен , хто вийде із них , пошматований буде , бо помножились їхні гріхи , їхні відступства численними стали ! Хіба через це Я пробачу тобі : твої діти Мене полишили , і присягаються тим , хто не Бог . Я їх нагодував , а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці , волочаться , мов жеребці відгодовані : кожен ірже до жони свого ближнього . . . Чи ж оцього Я не покараю ? говорить Господь . І хіба над народом , як цей , не помститься душа Моя ? Зберіться на мури його та й понищте , але не вчиняйте кінця їм ! Усуньте підпори його , бо вони не для Господа , бо зраджуючи , Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин , говорить Господь . Вони відцуралися Господа та говорили : Немає Його , й зло не прийде на нас , ні меча , ані голоду ми не побачимо ! А пророки поробляться вітром , і немає в них слова Господнього , отак їм пороблено буде ! Тому вирікає отак Господь Бог Саваот : За те , що говорите слово таке , ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь , а народ цей то дрова , і він пожере їх ! Ось Я приведу іздалека народа на вас , о доме Ізраїлів , каже Господь , це сильний народ , стародавній це люд , люд , що мови його ти не знаєш , і не зрозумієш , що він говоритиме . Його сагайдак , як відчинений гріб , усі хоробрі вони . І він пожере твоє жниво та хліб твій , поїсть він синів твоїх та дочок твоїх , худобу дрібну та худобу велику твою пожере , з'їсть твого виноградника й фіґу твою , понищить мечем твердинні міста твої , на які ти надієшся . . . Та й за тих днів , говорить Господь , не зроблю Я із вами кінця ! І буде , як скажуть : За що Господь , Бог наш зробив нам усе це ? то ти скажеш до них : Як Мене ви покинули , і служите в вашому краї богам чужоземним , так чужинцям служити ви будете в краї не вашому ! . . . Сповістіть в домі Якова це , та оголосіть це в Юдеї , говорить Господь . Почуй же оце , ти народе безумний й безсердий , який має очі й не бачить , має вуха й не чує ! Чи Мене ви боятись не будете , каже Господь , чи тремтіти не будете перед лицем Моїм ? Мене , що пісок поклав за границю для моря , за вічну межу , якої воно не перейде : хоч повстануть , та не переможуть , і шумітимуть хвилі його , але не переступлять її ! А серце в народа цього неслухняне та непокірне , відпали вони та й пішли . І не сказали вони в своїм серці : Біймося ж Господа , нашого Бога , який дає дощ , дощ ранній та пізній часу його , стереже нам уставлені тижні для жнив . Ваші провини оце відхилили , а ваші гріхи від вас стримали цеє добро . Бо в народі Моєму безбожники є , чигають вони , немов той птахолов , вони сітки розставили , хапають людей . . . Як клітка , наповнена птахами , так доми їхні повні омани , тому повиростали та збагатились вони ! Потовстіли вони та погладшали , переступають також міру злого , справедливо вони не судили сирітського суду , і мають поводження ! і не помагають убогим у їхній справі . Чи ж оцього Я не покараю ? говорить Господь . І хіба над народом , як цей , не помститься душа Моя ? Чудне та страшне стало в краї : пророки віщують неправду , при помочі їхній панують священики , і народ Мій оце так кохає ! І що зробите ви , як кінець тому прийде ? Утікайте , сини Веніямина , з середини Єрусалиму , і засурміте в сурму у Текої , і знак підійміть на Бет-Гаккерем , бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя ! І викореню Я Сіонську дочку , вродливу та випещену . Пастухи поприходять до неї з своїми стадами , понапинають намети навколо при ній , кожен місце своє випасатиме . Приготуйте війну проти неї , вставайте та вдармо опівдні ! Горе нам , бо минає вже день , бо вже тягнуться тіні вечірні ! Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її ! Бо так промовляє Господь Саваот : Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі ! Він те місто , що має зруйноване бути , в ньому повно насильства : як виприскує воду свою джерело , так виприскує він своє зло . . . Насилля й грабіж чуті в ньому , перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана . . . Будь навчений , Єрусалиме , щоб душа Моя не відвернулась від тебе , щоб тебе не вчинив Я спустошенням , незаселеним краєм ! Так говорить Господь Саваот : Позбирають дорешти останки Ізраїля , мов виноградові рештки , простягни свою руку , немов виноградар по грона ! До кого я буду казати та свідчити буду , і слухатимуть ? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони , ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його ! І гніву Господнього повен я став , змучився я , його стримуючи , на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно , бо схоплені будуть чоловік із жінкою , старий із віджилим літа , і дістануться іншим доми їхні , теж поля та жінки . . . Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі , говорить Господь . Бо вони від малого свого й до великого , усі пожадливі на зиски , і від пророка та аж до священика роблять неправду . . . І рани народу Мого легковажно лікують , говорячи : Мир , мир , а миру нема ! Чи вони засоромилися , що гидоту робили ? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють . . . Тому то впадуть між упалими в часі , коли їх навіщу Я , спіткнуться , говорить Господь . Так говорить Господь : На дорогах спиніться та гляньте , і спитайте про давні стежки , де то добра дорога , то нею ідіть , і знайдете мир для своєї душі ! Та вони відказали : Не підемо ! І Я сторожів був поставив над вами , говорячи : Прислухайтесь до голосу сурми ! Та вони відказали : Не будем прислухуватись ! Тому слухайте , люди , і пізнай , ти громадо , що станеться з ними . Послухай , ти земле : Ось Я веду на народ цей лихе , плід їхніх думок , бо до слів Моїх не прислухались вони , а Законом Моїм погордили ! Навіщо Мені те кадило , що з Шеви приходить , запашний очерет із далекого краю ? Цілопалення ваші не любі Мені , ваші ж жертви Мені не приємні ! Тому то Господь каже так : Ось Я дам спотикання оцьому народові , і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини , сусід та приятель його , і загинуть ! Так говорить Господь : Ось приходить народ із північного краю , і збуджується люд великий із кінців землі . Лука та ратище міцно тримають , жорстокі вони й милосердя не мають , їхній голос , як море реве , і гарцюють на конях вони . . . Ушикований , мов чоловік той до бою , на тебе , о дочко Сіону ! Як почули ми звістку про нього , омліли нам руки , обняла нас тривога та біль , немов в породіллі . . . Не виходьте на поле й не йдіте дорогою , бо в ворога меч та страхіття навколо ! Дочко народу Мого , веретою підпережись та качайся у попелі ! Справ жалобу собі , немов над однородженим , голосіння гірке , бо прийде зненацька руїнник на нас ! Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм , за твердиню , щоб ти знав і випробовував їхню дорогу . Вони всі відступники над відступниками , чинять наклепи , усі вони мідь та залізо , вони згубники ! . . . Спалилося духало , від огню зникло оливо , надармо старанно розтоплювано , бо злих не відділено . . . Сріблом відкиненим названо їх , бо Господь їх відкинув . Слово , що було до Єремії від Господа , говорячи : Стань у брамі Господнього дому , і прокажеш там слово оце та промовиш : Послухайте слово Господнє , ввесь Юдо , що ходите брамами цими вклонятися Господу . Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Поправте дороги свої й свої вчинки , й Я зроблю , що ви житимете на цім місці ! Не надійтесь собі на слова неправдиві , щоб казати : Храм Господній , храм Господній , храм Господній отут ! Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла , якщо один одному будете справді чинити справедливо , не будете тиснути чужинця , сироту та вдову , не будете лити невинної крови на місці цьому , і за іншими богами вслід не підете собі на біду , то зроблю , що ви пробуватимете на цім місці , у Краю , що його дав Я вашим батькам відвіку навіки ! Ось собі ви надієтеся на слова неправдиві , які не допоможуть : Чи ви будете красти , вбивати й перелюб чинити , і присягати фальшиво , й кадити Ваалові , і ходити за іншими богами , яких ви не знаєте , а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі , що зветься Ім'ям Моїм , і скажете : Урятовані ми , щоб чинити гидоти всі ці ? Чи вертепом розбійників став оцей дім , що Ім'я Моє кличеться в ньому , на ваших очах ? І Я оце бачу , говорить Господь . . . Бо підіть но до місця Мого , що в Шіло , де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого , і побачите , що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого . . . Тепер же за те , що ви робите всі оці вчинки , говорить Господь , і що Я говорив був до вас , промовляючи пильно , але ви не слухали , і кликав Я вас , та ви не відказали , то зроблю цьому домові , що кликалось в ньому Ім'я Моє , що на нього надієтесь ви , і місцю цьому , що Я дав його вам та вашим батькам , так само , як Я був зробив для Шіло , і відкину Я вас від обличчя Свого , як відкинув усіх ваших братів , усе насіння Єфремове ! . . . А ти не молись за народ цей , і благання й молитви за них не здіймай , і Мене не проси , бо не вислухаю Я тебе ! Хіба ти не бачиш , що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму : Діти дрова збирають , а батьки розкладають огонь , жінки ж місять тісто , щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці , і ллють литі жертви для інших богів , на досаду Мені . . . Та хіба ображають Мене , говорить Господь ? Хіба не себе самих , щоб сором покрив їхні обличчя ? Тому Господь Бог промовляє отак : Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце , на людину й худобу , і на польові дерева та на земні плоди , і палатиме він , і не згасне ! Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Додайте свої цілопалення до жертов ваших , і їжте м'ясо , бо Я не говорив батькам вашим , і не наказував їм того дня , як виводив їх із краю єгипетського , про справи цілопалення й жертви . Бо лиш справу оцю Я звелів їм , говорячи : Слухайтеся Мого голосу , і Я буду вам Богом , а ви будете народом Моїм , і ходіть усією дорогою , про яку накажу вам , щоб вам було добре . Та не слухали й не нахилили вони свого вуха , а ходили за радами та за упертістю серця лихого свого , і стали до Мене плечима , а не обличчям . Від того дня , коли ваші батьки вийшли з краю єгипетського , аж до дня цього , посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків , посилав щодня пильно . Та вони не слухалися Мене , і вуха свого не схиляли , і показали себе твердошийними , зло чинили ще більш від батьків своїх . . . І ти будеш казати їм ці всі слова , та не будуть вони тебе слухати , і будеш ти кликати до них , та вони тобі відповіді не дадуть . . . І скажеш до них : Оце той народ , що не слухався голосу Господа , Бога свого , і поуки не брав , загинула правда , і зникла з їхніх уст . . . Обстрижи ти волосся своє та й відкинь , на лисих горах здійми жалісний спів , бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву ! Бо Юдині сини чинять зло в Моїх очах , говорить Господь , поклали гидоти свої в тому домі , що в нім кликалося Моє Ймення , щоб збезчестити його . . . І побудували ті жертовні пагірки Тофета , що в долині Бен-Гіннома , щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні , чого Я не наказував , і що на серце Мені не приходило . . . Тому то приходять ось дні , говорить Господь , що не буде вже кликатись Тофет місце це чи Долина Бен-Гіннома , а тільки Долина вбивства , і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб . І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині , і не буде , хто б їх відстрашив ! . . . І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий , голос молодого та голос молодої , бо руїною стане цей Край ! Того часу , говорить Господь , повитягують кості царів Юди та кості його князів , і кості священиків , і кості пророків , і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів , і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем , та перед усіма небесними світилами , яких вони кохали та служили їм , і що йшли за ними , і що зверталися до них , і що вклонялися їм . Не будуть вони зібрані й не будуть поховані , гноєм стануть вони на поверхні землі ! І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позосталих зо злого цього роду , по всіх цих місцях позосталих , куди Я їх повиганяв , говорить Господь Саваот . І скажеш до них : Так говорить Господь : Хіба падають і не встають ? Хіба хто відступить , то вже не вертається ? Чому відступив оцей єрусалимський народ усевічним відступленням ? Міцно схопились вони за оману , не хочуть навернутись . Прислухався Я й слухав : неправду говорять , немає нікого , хто б каявсь у своєму лукавстві , говорячи : Що я зробив ? Кожен з них обертається до свого бігу , мов той кінь , що женеться у бій . . . І відає бусел у повітрі умовлений час свій , а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого , а народ Мій не знає Господнього права ! . . . Як ви скажете : Ми мудреці , і з нами Господній Закон ? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце ! Засоромлені ці мудреці , збентежилися й були схоплені . Ось вони слово Господнє відкинули , що ж за мудрість ще мають вони ? Тому їхніх жінок віддам іншим , а їхні поля здобувцям , бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству , від пророка та аж до священика чинять неправду ! . . . І легенько лікують нещастя народу Мого , говорячи : Мир , мир , а миру нема ! Чи вони засоромилися , що гидоту робили ? Ні трохи вони не засоромилися , і застидатись не вміють , тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх , спіткнуться , говорить Господь . . . Зберу їх дощенту , говорить Господь : не буде ягід у них на винограді , і не буде на фіґовім дереві фіґ , а їхнє листя пов'яне , і пошлю їм таких , що їх поїдять . . . Пощо ми сидимо ? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там , бо Господь , Бог наш , учинив , що ми згинемо , і напоїв нас водою трійливою , бо ми Господеві згрішили . . . Ми миру чекали , й немає добра , часу вилікування й ось жах ! Чути фиркання коней його аж від Дану , від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла ! І прийдуть вони , й пожеруть усю землю та повню її , місто й тих , хто замешкує в ньому . . . Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк , що немає закляття на них , і вони вас кусатимуть , каже Господь ! Яка моя втіха у смутку ? Болить мені серце моє . . . Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю : Чи Господь не в Сіоні ? Чи не в нім його Цар ? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами , тими чужими марнотами ? Минули жнива , покінчилося літо , а ми не спасені . . . Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я , і міцно страхіття мене обняло . . . Чи немає бальзаму в Ґілеаді ? Чи ж немає там лікаря ? Чому нема вилікування для доньки народу Мого ? Ой , коли б голова моя стала водою , а око моє за джерело сльози , то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого ! . . . Ой , коли б на пустині нічліг подорожніх я мав , тоді б я покинув народа свого , і пішов би від них , бо вони перелюбники всі , збори зрадників ! Вони напинають свого язика , немов лука свого , для неправди , міцніють вони на землі не для правди , бо від злого до злого ідуть і не знають Мене , говорить Господь ! Один одного остерігайтесь , і не покладайтесь на жодного брата , кожен бо брат обманити обманить , і приятель кожен обмовник ! Один одного зводить , і правди не кажуть , привчили свого язика говорити неправду , помучилися , лихо чинячи ! Серед омани твоє проживання , через оману не хочуть пізнати Мене , говорить Господь . Тому так промовляє Господь Саваот : Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх , бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду ? Їхній язик смертоносна стріла , він оману говорить : устами своїми говорить із ближнім про мир , а в нутрі своєму кладе свою засідку . . . Чи ж за це Я їх не покараю ? говорить Господь . Хіба ж над народом , як цей , непомститься душа Моя ? Я плач та ридання здійму над оцими горами , і спів жалобний понад степовими лугами , вони бо попалені так , що ними не ходить ніхто , і реву худоби не чути : від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все , відійшло ! І Я Єрусалим на руїни віддам , на мешкання шакалів , а юдські міста на спустошення дам , і не буде мешканця у них ! Хто муж мудрий , який зрозумів би оце , і до кого Господні уста промовляли , щоб вияснить те , за що згинув цей Край , за що спалений він , як пустиня , і що нею не ходить ніхто ? А Господь відказав : За те , що вони покинули Закона Мого , що Я дав перед ними , і не слухалися Мого голосу , і не ходили за ним , за Законом , а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами , що навчили про них їхні батьки . . . Тому так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я їх , цей народ , полином нагодую й водою отруйною їх напою ! І розпорошу Я їх серед народів , яких ні вони , ні батьки їхні не знали , і пошлю Я за ними меча , аж поки не вигублю їх ! Так говорить Господь Саваот : Розгляньтеся та голосільниць покличте , і нехай вони прийдуть , і пошліте до мудрих жінок , і вони поприходять ! І хай поспішають , і хай спів жалоби над ними підіймуть , і хай наші очі зайдуться сльозою , а з наших повіків вода хай тече ! Бо почується голос жалобного співу з Сіону : Як ми попустошені , як посоромлені дуже ! . . . Бо ми покинули свій край , бо покинули місце свого пробування . . . Тож почуйте , жінки , слово Господа , і хай ваше ухо візьме слово уст Його , і навчіть дочок ваших жалобного співу , й одна одну жалобної пісні ! Бо смерть увійшла в наші вікна , до наших палат увійшла , щоб вирізати дітей з вулиці , із площ юнаків . . . Кажи так : Говорить Господь : І нападає людського трупа , мов гною на полі , і мов тих снопів за женцем , і не буде кому позбирати ! . . . Так говорить Господь : Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю , і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю , багатий багатством своїм хай не хвалиться ! Бо хто буде хвалитись , хай хвалиться тільки оцим : що він розуміє та знає Мене , що Я то Господь , Який на землі чинить милість , правосуддя та правду , бо в цьому Моє уподобання , каже Господь ! Ось дні наступають , говорить Господь , і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних , Єгипет та Юду , й Едома та Аммонових синів , і Моава та всіх , хто волосся довкола стриже , хто сидить на пустині , бо всі оці люди необрізані , а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий ! . . . Послухайте слова того , що вам каже Господь , о доме Ізраїлів ! Так говорить Господь : Не навчайтесь доріг цих народів , і небесних ознак не лякайтесь , бо тільки погани лякаються їх ! Бо устави народів марнота вони , божок бо це дерево , з лісу вирубане , і це діло рук майстра сокирою ! Сріблом та злотом його прикрашають , цвяхами та молотками прикріплюють їх , і він не захитається . Вони , як опудало на огірковім городі , й безмовні , і конче їх носять , бо не ходять вони . Не бійтеся їх , бо не вчинять лихого , і також учинити добро це не в їхній силі ! Такого , як Ти , нема , Господи : Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю ! Хто не буде боятись Тебе , Царю народів ? Бо Тобі це належить , бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого , як Ти ! Вони стали всі разом безумні й безглузді , наука марна оце дерево ! Срібна бляха з Таршішу привезена , злото ж з Офіру , праця майстра й руки золотарської , блакить та пурпура їхня одіж , усі вони праця мистців . А Господь Бог правдивий , Він Бог Живий та Цар вічний ! Від гніву Його затрясеться земля , і не знесуть Його гніву народи . Отак їм скажіть : боги , що неба й землі не вчинили , погинуть з землі та з-під неба цього ! Своєю Він силою землю вчинив , Своєю премудрістю міцно поставив вселенну , і небо напнув Своїм розумом . Як голос Його забринить , у небесах шумлять води , а коли підіймає Він хмари із краю землі , коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх , тоді кожна людина дуріє в своєму знанні , усяк золотар посоромлений через боввана , бо відлив його це неправда , і немає в них духа ! . . . Марнота вони , вони праця на сміх , в час навіщення їх вони згинуть ! Не така , як оці , частка Яковова , бо Він все вформував , а Ізраїль племено спадку Його , Господь Саваот Його Ймення ! Забери із землі свій товар , ти , що сидиш ув облозі ! Бо Господь каже так : Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі , мов із пращі , і притисну їх так , щоб пізнання знайшли . . . Ой , горе мені з-за нещастя мого , моя рана болюча ! А я говорив : це хвороба моя , і знесу я її . Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури . Розійшлись мої діти від мене й нема їх , нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої . . . Бо пастирі стали безглузді , і вони не звертались до Господа , тому не щастилося їм , і розпорошене все їхнє стадо . . . Голос звістки : Іде ось , і гуркіт великий з північного краю , щоб юдські міста обернути в спустошення , на мешкання шакалів . . . Знаю , Господи , я , що не в волі людини дороги її , не в силі людини , коли вона ходить , кермувати своїм кроком . Карай мене , Господи , тільки ж за судом , не гнівом Своїм , щоб не знищити мене ! Вилий лютість Свою на народи , що не знають Тебе , та на роди , що Ймення Твого не кликали , що Якова з'їли й пожерли його , і погубили його , а мешкання його опустошили ! . . . Слово , що було до Єремії від Господа , кажучи : Послухайте слів заповіту оцього , і будете їх говорити юдеям і мешканцям Єрусалиму , і скажеш ти їм : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Проклята та людина , що не слухає слів заповіту цього , що його наказав був Я вашим батькам того дня , коли їх виводив із краю єгипетського , із залізного горна , говорячи : Слухайтеся Мого голосу , і робіть усе те , що Я накажу вам , і будете ви народом Моїм , а Я буду вам Богом , щоб Я виповнив присягу ту , якою Я вашим батькам присягав дати їм Край , що тече молоком , як сьогодні ! А я відповів та сказав : Амінь , Господи ! І промовив до мене Господь : Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму , говорячи : Слухайтесь слів заповіту цього , і виконуйте їх ! Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня , як виводив їх з краю єгипетського , і до сьогодні Я пильно засвідчую , кажучи : Слухайтеся Мого голосу ! Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха , і кожен ходив за упертістю злісного серця свого . . . І Я спровадив на них усі слова заповіту цього , що Я наказав був робити , вони ж не робили . І промовив до мене Господь : Знайдений бунт між юдеями та між мешканцями Єрусалиму ! Повернулись вони до гріхів своїх давніх батьків , що слухатися Моїх слів не хотіли , і пішли за богами чужими , щоб їм служити . Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта , якого Я склав з їхніми батьками . Тому так промовляє Господь : Ось Я лихо на них наведу , що вийти із нього не зможуть , і кликати будуть до Мене , але не почую Я їх ! І підуть юдейські міста та єрусалимські мешканці , і будуть кричати до богів , що їм кадять вони , але ті помогти не поможуть їм за часу їхнього лиха ! Бо богів твоїх за числом твоїх міст , Юдо , і за числом вулиць Єрусалиму наставлено жертівників для Молоха , жертівників , щоб кадити Ваалові . А ти не молися за цього народа , і благання й молитви за них не здіймай , бо Я не почую за часу того , коли кликати будуть до Мене з-за лиха свого ! Пощо Моєму коханому в домі Моєму чинити злі заміри ? Чи товсті куски і м'ясо посвятне відвернуть від тебе нещастя твоє ? Тоді б ти радів ! Оливка зелена , гарна плодом хорошим , так кликнув Господь твоє ймення . Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї , і галузки її поламаються ! А Господь Саваот , що тебе посадив , говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди , що робили собі , щоб гнівити Мене , щоб кадити Ваалові . А Господь дав пізнати мені й я пізнав , і тоді Ти вчинив , що побачив я їхні діла . А я був , мов лагідна вівця , що провадять її на заколення , і не знав , що на мене вони вимишляли затії : Понищмо це дерево з плодом його , і з краю живих його витнім , і ймення його не згадається більше ! Але , Господи Саваоте , Ти Суддя справедливий , що досліджуєш нирки та серце , хай над ними побачу я помсту Твою , бо справу свою я довірив Тобі ! Тому так промовляє Господь на людей Анатоту , що пошукують душу твою та говорять : Не пророкуй Ім'ям Господа , щоб не померти тобі від рук наших ! Тому так промовляє Господь Саваот : Ось Я навіщу їх : від меча юнаки повмирають , а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть ! І останку не буде по них , бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх ! . . . Справедливий Ти , Господи , будеш , коли б я судився з Тобою , проте правуватися буду з Тобою : чому то дорога безбожним щаститься , чому то спокійні всі зрадники ? Ти їх посадив і вони вкоренились , ростуть і приносять плоди . Ти близький в устах їхніх , та далекий від їхніх сердець . А Ти , Господи , знаєш мене , Ти бачив мене й дослідив моє серце , що з Тобою воно . Відлучи їх , немов на заріз ту отару , і признач їх на день побиття ! Аж доки в жалобі земля пробуватиме , і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців ? Гине худоба та птаство , бо сказали вони : кінця нашого Він не побачить ! Як ти з пішими бігав , і вони тебе змучили , то як будеш змагатися з кіньми ? Ти в спокійному краї безпечний , та що будеш робити в повідді Йордану ? Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують , і криком кричать за тобою , не вір їм , коли й добре тобі говоритимуть ! Покинув Я Свій дім , залишив спадок Свій ; миле Моєї душі Я віддав у долоню її ворогів . Спадок Мій Мені став , мов лев той у лісі , свій голос дав проти Мене , тому то його Я зненавидив . . . Чи для Мене спадок Мій , хижий птах різнобарвний , що хижі птахи позлітались круг нього ? Ідіть , позбирайте усю польову звірину , спровадьте , щоб жерли ! Численні пастирі попсували Мого виноградника , потоптали Мій уділ , Мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню ! Обернули його на спустошення , він при Мені у жалобі , спустошений , увесь Край опустілий , бо нікого нема , хто б поклав це на серце собі ! Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники , бо меч Господа все позжирає від краю землі й аж до краю землі , миру не буде для всякого тіла ! . . . Пшеницю посіяли , терня ж пожали , намучилися , та не мали користи . . . І буде вам сором за ваші плоди через лютість Господнього гніву ! Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх , що вони дотикаються того спадку , що Я дав на спадщину народу Моєму Ізраїлеві : Ось Я повириваю їх з їхньої землі , і вирву дім Юдин з середини їхньої . І станеться , як Я їх повириваю , то вернуся й помилую їх , і кожного з них приверну до спадщини його , і кожного до краю його . І буде , якщо вони справді навчаться доріг народу Мого , щоб присягатися Йменням Моїм : Як живий Господь , як вони присягати навчили народ Мій Ваалом , то збудуються серед народу Мого ! А якщо не послухають , то вирву народ цей , вириваючи та вигубляючи , каже Господь ! Так промовив до мене Господь : Іди й купи собі льняного пояса , і підпережи ним свої стегна , але в воду не клади його . І купив я того пояса за Господнім словом , та й підперезав свої стегна . І було мені слово Господнє удруге , говорячи : Візьми того пояса , якого купив , що на стегнах твоїх , і встань , іди до Ефрату , та й сховай його там у розщілині скелі . І пішов я , і сховав його в Ефраті , як Господь наказав був мені . І сталося по багатьох днях , і сказав мені Господь : Устань , іди до Ефрату , і візьми звідти того пояса , що Я наказав був тобі сховати його там . І пішов я до Ефрату , і викопав , і взяв того пояса з місця , де я сховав був його , аж ось той пояс нездатний ! І було мені слово Господнє , говорячи : Так говорить Господь : Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму , цього злого народа , що не хоче він слухатися Моїх слів , що ходить за впертістю серця свого ! І пішов він в сліди інших богів , щоб служити їм та поклонятися їм . І станеться він , як цей пояс , до нічого нездатний ! . . . Бо як прилягає цей пояс до стегон чоловіка , так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім , говорить Господь , щоб стали народом Мені і йменням , і хвалою та пишнотою , та вони не послухались ! І скажеш до них оце слово : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : усякий бурдюк вином наповняється . І відкажуть тобі : Чи ми справді не знаєм , що всякий бурдюк вином наповняється ? І скажеш до них : Так говорить Господь : Ось наповню Я п'янством усіх мешканців Краю цього , і царів , що сидять на Давидовім троні , і священиків , і пророків , і всіх мешканців Єрусалиму . І розіб'ю їх одного об одного , разом батьків та синів , говорить Господь , Не змилуюся , і не змилосерджусь , і не пожалію , щоб їх не понищити ! Послухайте ви та візьміть до ушей , не вивищуйтеся , бо Господь це сказав ! Дайте Господу , Богові вашому , славу , поки не зробить Він темно , і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги ! І будете ви сподіватися світла , а Він зробить це темрявою та вчинить імлою . . . А коли ви цього не послухаєте , буде плакати таємно душа моя з вашої гордости , й око моє проливатиме сльози , і зайдеться сльозою , бо стадо Господнє займуть у полон ! . . . Скажіть до царя й до царевої матері : Сідайте додолу , бо з голів ваших спала корона вашої слави ! Південні міста позамикані будуть , і не буде , хто б їх відчинив , вигнаний буде ввесь Юда , вигнаний буде цілком ! Зведіть ваші очі , й побачте отих , що приходять із півночі : де череда та , що дана тобі , отара пишноти твоєї ? Що ти скажеш , о дочко Сіону , як Він над тобою панами поставить отих , яких ти навчила була за довірених бути , чи ж муки не схоплять тебе , немов ту породіллю ? коли ж скажеш у серці своєму : Чому такі речі спіткали мене ? за численні провини твої відкриті подолки твої , оголені ноги твої силоміць ! Чи мурин відмінить коли свою шкіру , а пантера ті плями свої ? Тоді зможете й ви чинити добре , навчені чинити лихе ! Тому розпорошу їх , мов ту полову , що з вітром з пустині летить : Оце жеребок твій , це уділ , який Я відміряв тобі , говорить Господь , бо забула Мене та надіялася на неправду ! І закочу теж подолки твої над обличчя твоє , і покажеться ганьба твоя : твої перелюбства й іржання твої , сором блуду твого на полі на пагірках , Я бачив гидоти твої . . . Горе тобі , Єрусалиме , що не очистишся ! Доки ж іще ? Слово Господнє до Єремії , що було в справі посухи . Упала в жалобу Юдея , а брами її ослабіли , насупилися на землі , і знявся крик Єрусалиму . А вельможі її своїх слуг посилають по воду , вони йдуть до криниці й води не знаходять , їхній посуд порожній вертається . . . Засоромляться та зашаріють вони , і свої голови понакривають . Тому , що земля стала спрагла , бо дощу не було на землі , засоромилися рільники , свої голови понакривали . Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине , бо немає трави . . . Навіть дикі осли поставали на голих горах , вітер втягують , мов ті шакали , і меркнуть їм очі , бо немає трави . . . Якщо проти нас свідчать наші провини , о Господи , то зроби ради Ймення Свого , бо намножились наші відступники , ми Тобі нагрішили ! О надіє Ізраїлева , о Спасителю в часі недолі , нащо будеш Ти в Краї , як той чужаниця , й як той подорожній , що намета лише на ночліг розтягає ? Нащо будеш Ти , мов людина остовпіла , немов той силач , що не може спасти ? Таж Ти в нашій середині , Господи , Ймення ж Твоє на нас кличеться , не залишай нас ! Так говорить Господь до народу цього : Так люблять вони волочитись , а не стримувати своїх ніг , тому то не має Господь уподобання в них , Він тепер їхню провину згадає , і їхній гріх покарає ! І промовив до мене Господь : Не молись за народ цей на добре йому : Як вони будуть постити , Я не послухаю їхніх благань , а коли принесуть цілопалення й дар , Я їх не прийму , бо Я повигублюю всіх їх мечем , і голодом , і моровицею ! . . . А я відказав : О Господи , Боже ! Ось пророки говорять до них : Ви не будете бачити меча , і не буде вам голоду , правдивий бо мир в цьому місці вам дам ! Та промовив до мене Господь : Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують : Я їх не посилав , і не наказував їм , і їм не говорив ! Вони вам пророкують невірні видіння та чари , нікчемність й оману свого серця . . . Тому так промовляє Господь на пророків , які пророкують Іменням Моїм , хоч Я не посилав їх , та що кажуть вони : Меч та голод не буде в цім Краї : від меча та від голоду згинуть пророки такі ! А народ , що таке пророкують йому , розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча , і не буде кому поховати його , вони й їхні жінки , й їхні сини та їхні дочки , і виллю на них їхнє зло ! І ти скажеш до них оце слово : Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми , і нехай не затихнуть , бо дівчина , доня народу мого , буде побита великим нещастям , дуже болючим ударом ! Якщо вийду на поле ось побиті мечем , й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду , і навіть пророк та священик шмигляють по краю , якого не знають . . . Чи насправді покинув Ти Юду ? Чи й Сіоном гидує душа Твоя ? Чому вразив Ти нас і немає нам ліку ? Ми чекаємо миру й немає добра , і часу вздоровлення та ось тільки жах ! . . . Знаємо , Господи , нашу безбожність , вину наших батьків , бо ми проти Тебе згрішили , та не відкидай нас ради Ймення Свого , не безчесть трону слави Своєї , пам'ятай , не зламай заповіту Свого із нами ! Хіба є між марними божками поганів такі , що спускають дощі ? І чи небо саме дає зливу ? Чи ж не Ти Господь Бог наш ? Тому то на Тебе надіємось ми , бо Ти це все чиниш ! І промовив до мене Господь : Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм , то душа Моя до народу цього не звернулася б ! Віджени їх із-перед Мого лиця , і нехай повиходять ! І буде , як скажуть до тебе вони : Куди підемо ? то скажеш до них : Так говорить Господь : Хто на смерть ті на смерть , і хто на меча на меча , і хто на голод на голод , а хто до полону в полон . . . І Я навіщу їх чотирьома способами , говорить Господь : мечем , щоб побити , і псами , щоб їх волочити , і птаством небесним , і земною звіриною , щоб жерли та нищили . . . І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію , Єзекіїного сина , царя Юдиного , за те , що зробив був він в Єрусалимі . Бо хто змилується над тобою , о Єрусалиме ? І хто співчуття тобі виявить ? І хто зверне з путі , щоб тебе запитати про поводження ? Ти покинув Мене , промовляє Господь , відступився назад , тому Я простягнув Свою руку на тебе , і знищив тебе , утомився Я жалувати ! І віячкою їх розвіяв по брамах землі , позбавив дітей , і погубив Свій народ , бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх , у Мене більше було його вдів , як морського піску ! А на матір юнацтва , спровадив опівдні грабіжника їм , нагло кинув на неї страхіття та жах , зомліла вона , що сімох породила , видихнула свою душу , зайшло сонце її , коли був іще день , засоромилася та збентежилась . . . А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами , говорить Господь . . . Горе мені , моя мати , що ти породила такого мене , чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі ! Нікому я не позичав , і ніхто мені не боргував , та всі проклинають мене . . . Промовив Господь : Я справді підсилю на добре тебе , Я справді вчиню , що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску ! Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь ? Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам , і не за ціну , але за гріхи твої всі , у всіх границях твоїх . І вчиню , що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї , якого не знаєш , бо огонь запалав в Моїм гніві , і над вами палатиме він ! Ти , Господи , знаєш усе , згадай же мене й заступися за мене , і помстися над тими , що гонять мене ! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери , знай , що сором носив я за Тебе ! Як тільки слова Твої знаходилися , то я їх поїдав , і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого , бо кликалось Ймення Твоє надо мною , о Господи , Боже Саваоте ! Не сидів я на зборі веселому та не радів , через руку Твою я самітний сидів , бо Ти гнівом наповнив мене . Чому біль мій став вічний , а рана моя невигойна , що не хоче загоїтись ? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік , що води його висихають ? Тому Господь так відказав : Якщо ти навернешся , то тебе приверну , і перед лицем Моїм станеш , а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного , будеш як уста Мої : до тебе самі вони звернуться , а не ти до них звернешся ! І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді , і будуть вони воювати з тобою , та не переможуть тебе : бо Я буду з тобою , щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати , говорить Господь ! І врятую тебе з руки злих , і з рук насильників тих тебе визволю ! І було слово Господнє до мене , промовляючи : Не бери собі жінки , і хай у тебе не буде синів , ні дочок у цьому місці . Бо так промовляє Господь про синів і про дочок , що народжені в місці цьому , і про їхніх матерів , що народжують їх , і про їхніх батьків , що їх родять у Краї цьому : Від жахливих хворіб повмирають вони , не будуть оплакувані , і не будуть поховані , гноєм стануть вони на поверхні землі . . . Від меча та від голоду згинуть вони , і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині . . . Бо так промовляє Господь : Не заходь у дім смутку , і не ходи голосити , і не співчувай їм , бо від цього народу забрав Я Свій мир , говорить Господь , ласку та милість . І повимирають великі й малі в цьому Краї , не будуть поховані , і голосити не будуть за ними , і не будуть робити нарізів , і не будуть робити собі лисини . . . І не будуть ламати їм хліба в жалобі , щоб потішити їх над померлим , і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір'ю . . . І до дому бенкету не входь , щоб сидіти із ними , щоб їсти й щоб пити . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий , голос молодого та голос молодої ! І буде , коли перекажеш народові цьому ці слова , то скажуть тобі : За що Господь говорив проти нас все велике це лихо ? І яка вина наша , й який то наш гріх , яким ми прогрішилися Господу , Богові нашому ? І відкажеш до них : За те , що Мене батьки ваші покинули , каже Господь , і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм , а Мене полишили й Закона Мого не виконували ! А ви робите гірше від ваших батьків , і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого , щоб Мені не служити . . . Тому викину вас з цього Краю до краю , якого не знали ні ви , ані ваші батьки . І будете там богам іншим служити удень та вночі , бо не дам Я вам милости . Тому наступають ось дні , говорить Господь , і не будуть уже говорити : Як живий Господь , що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського , а тільки : Як живий Господь , що вивів синів Ізраїлевих із північного краю , і зо всіх тих країв , куди був розігнав їх . . . Та Я їх верну на їхню землю , яку Я був дав батькам їхнім . Оце Я пошлю по численних рибалок , говорить Господь , і виловлять їх , немов рибу , а потому пошлю по численних мисливців , і повиловлюють їх з усіх гір , і з усякого взгір'я , і зо скельних розщілин . Бо очі Мої на всі їхні дороги : вони не сховалися з-перед Мого лиця , і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина . І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній , за теє , що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій , а їхні гидоти спадок Мій переповнили . . . О Господи , сило моя та твердине моя , і захисте мій в день недолі ! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять : Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту , пожитку ж від них не було . . . Чи зробить людина для себе богів , а вони не боги ? Тому то ось Я учиню , що познають цим разом вони , учиню , що познають вони Мою руку та силу Мою , і познають , що Ймення Моє це Господь ! Гріх Юдин написаний рильцем залізним , діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця , і на рогах жертовників їхніх . Як про синів своїх , так пам'ятають про жертовники своїх та своїх Ашер при зеленому дереві , на високих підгірках , про гору на полі . Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам , пагірки жертовні твої за гріх по всіляких границях твоїх . І опустиш ти руку свою спадку свого , що Я дав був тобі . . . І вчиню , що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї , якого не знаєш , бо огонь запалили ви в гніві Моїм , й аж навіки палатиме він ! Так говорить Господь : Проклятий той муж , що надію кладе на людину , і робить раменом своїм слабу плоть , а від Господа серце його відступає ! І він буде , як голий той кущ у степу , і не побачить , щоб добре прийшло , і він пробуватиме в краї сухому в пустині , у краї солоному та незамешканому . . . Благословенний той муж , що покладається на Господа , що Господь то надія його ! І він буде , як дерево те , над водою посаджене , що над потоком пускає коріння своє , і не боїться , як прийде спекота , і його листя зелене , і в році посухи не буде журитись , і не перестане приносити плоду ! Людське серце найлукавіше над все та невигойне , хто пізнає його ? Я Господь , що досліджує серце , що випробовує нирки , щоб кожному дати згідно з путтю його , за плодом учинків його . Куропатва висиджує яйця , яких не принесла , це той , хто багатство набув , та неправдою : він покине його в половині днів своїх , і стане безумним при своєму кінці . . . Трон слави , високий від віку , це місце нашої святині ! Надіє Ізраїлева , Господи , посоромлені будуть усі , хто Тебе залишає ! Ті , що Мене покидають , на піску будуть списані , бо вони покинули Господа , джерело живої води . Уздоров мене , Господи , і буду вздоровлений я , спаси Ти мене , і я буду спасений , бо Ти слава моя ! Ось вони мені кажуть : Де слово Господнє ? Нехай воно прийде ! А я не відтягавсь бути пастирем в Тебе , не жадав злого дня , Ти це знаєш , що виходило з уст моїх , те перед лицем Твоїм явне було . Не будь Ти для мене страхіттям , на день зла Ти моє пристановище ! Бодай посоромились ті , хто мене переслідує , а я щоб не був посоромлений , нехай побентежені будуть вони , а я хай не буду збентежений , день злого на них наведи та зламай їх подвійним зламанням ! Так промовив до мене Господь : Іди , і станеш у брамі синів народу , що юдські царі входять нею та нею виходять , та по всіх брамах Єрусалиму . І скажеш до них : Послухайте слова Господнього , царі юдські й уся Юдеє , та всі мешканці Єрусалиму , що входите брамами тими . Так говорить Господь : Стережіться за душі свої , і не носіть тягару за суботнього дня , і не носіть його брамами Єрусалиму . І не носіть тягару з домів ваших суботнього дня , і жодної праці робити не будете , і день суботній освятите , як Я вашим батькам наказав був ! Та вони не послухали , й вуха свого не схилили , і вчинили себе тугошиїми , щоб не слухатися та не брати навчання . І буде , якщо Мене справді ви будете слухатись , каже Господь , щоб тягару не носити в брами міста цього за суботнього дня , і щоб освятити день суботній , і щоб жодної праці в цей день не робити , то ходитимуть брамами міста цього царі та князі , що будуть сидіти на троні Давидовім , що їздити будуть колесницями й кіньми , вони й їхні правителі , юдеї та мешканці Єрусалиму , і це місто стоятиме вічно ! І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму , і з краю Веніяминового , і з рівнини , і з гір , і з півдня , і цілопалення й жертви приносити будуть , та жертву хлібну , і ладан , і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього . А якщо ви Мене не послухаєтесь , щоб святити день суботній і щоб тягару не носити , і щоб брамами Єрусалиму суботнього дня не ходити , то огонь підпалю в їхніх брамах , і він поїсть єрусалимські палати , і не погасне ! Оце слово , що було до Єремії від Господа , говорячи : Устань , і зійди до дому ганчара , і там почуєш слова Мої . І зійшов я до дому ганчара , аж ось він робить працю на кружалі . І в руках ганчара попсулась посудина , яку він із глини робив . І він знову зробив з неї іншу посудину , як сподобалося ганчареві зробити . І було мені слово Господнє , говорячи : Чи не міг би зробити й Я вам , як ганчар цей , о доме Ізраїлів ? каже Господь . Ось як глина в руці ганчара , так в руці Моїй , доме Ізраїля , й ви ! Я часом кажу про народ та про царство , щоб вирвати його , і щоб розбити та вигубити , та коли цей народ , що про нього казав Я , повернеться від свого зла , то пожалую Я щодо того зла , яке думав чинити йому . А часом кажу про народ та про царство , щоб його збудувати та щоб посадити , та як він зробить зле в Моїх очах , щоб не слухатися Мого голосу , то пожалую щодо того добра , про яке говорив , що вчиню Я його . А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму , говорячи : Так говорить Господь : Ось готую лихе проти вас , і задумую задум на вас , верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої , і поліпшіть дороги свої й свої вчинки ! Та вони відказали : Пропало ! бо ми будем ходити за своїми думками , і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого . Тому так промовляє Господь : Поспитайте но ви між народами , чи хто чув , як оце ? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева ! Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі ? Чи висохнуть води чужі та холодні , текучі ? Бо про Мене забув Мій народ : вони кадять марноті , а та робить їм так , що вони на дорогах своїх спотикаються , на давніх путях , щоб ходити стежками , по дорозі невбитій , щоб свій Край учинити страхіттям , посміховищем вічним . . . Кожен , хто буде проходити ним , остовпіє та буде хитати головою своєю . . . Мов вітер зо сходу , розвію Я їх перед ворогом ; потилицю , а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя ! І сказали вони : Ходіть , і обміркуємо заміри на Єремію , бо не згинув Закон у священика , і рада в премудрого , а слово в пророка . Ходіть , і удармо його язиком його власним , і не зважаймо на жодні слова його ! Послухай мене , о мій Господи , і почуй голос моїх супротивників ! Хіба замість доброго злим надолужено буде ? Бо яму копають вони для моєї душі . . . Згадай же , що перед обличчям Твоїм я стояв , щоб добре про них говорити , щоб гнів Твій від них відвернути ! Тому їхніх синів віддай голодові , і міццю меча викинь їх з Краю , і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали , а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть , юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні ! Нехай чується крик з їхніх домів , бо орду Ти зненацька спровадиш на них , бо яму копали вони , щоб схопити мене , і для ніг моїх пастки поставили . . . А Ти , Господи , знаєш увесь їхній замір на мене на смерть , не прости їм провин , а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри , і хай перед Тобою спіткнуться вони , зроби поміж ними оце під час гніву Свого ! Господь сказав так : Іди , і купиш баньку в ганчара , і візьми собі з старших народу та з старших священиків . І вийдеш до долини Бен-Гіннома , що при вході до Череп'яної брами , і будеш там оголошувати ті слова , що до тебе Я їх говоритиму . І скажеш : Послухайте слова Господнього , царі Юди та мешканці Єрусалиму ! Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я зло наведу на це місце , так що всякому , хто почує про нього , задзвенить в його вухах ! Це за те , що вони залишили Мене , і вчинили чужим оце місце , і кадили у ньому для інших богів , що не знали їх ані вони , ні батьки їхні , ані юдейські царі , і кров'ю невинних наповнили місце оце , і пагірки побудували Ваалові , щоб палити дітей своїх на огні цілопалення для Ваала , чого не велів Я і не говорив , і що на серце Мені не приходило ! Тому наступають ось дні , говорить Господь , що не буде вже зватися місце це Тофет і Долина Бен-Гіннома , а тільки Долина Убивства . І знищу на місці цьому раду Юдину та Єрусалиму , і впадуть від меча перед їхніми ворогами та від руки тих , хто шукає їхньої душі , і дам падло їхнє на стерво для птаства небесного та для земної звірини . . . І вчиню оце місце страхіттям і посміхом , кожен , хто буде проходити ним , остовпіє й засвище , побачивши всі його врази . . . І вчиню , що вони будуть їсти тіло синів своїх й тіло дочок своїх , і тіло один одного їсти вони будуть в облозі та в утискові , яким будуть тиснути їх вороги їхні та ті , хто буде шукати їхню душу . . . І розіб'єш баньку на очах тих людей , що ходять з тобою , та й скажеш до них : Так говорить Господь Саваот : Отак розіб'ю Я народ цей та місто оце , як розбивається посуд ганчарський , що не може вже бути направленим , і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб . . . Так зроблю цьому місцю , говорить Господь , та мешканцям його , щоб зробити це місто , як Тофет . . . І стануть доми Єрусалиму та доми царів Юди , як місце те Тофет , нечисті усі ті доми , що кадили на їхніх дахах усім небесним світилам , та лили жертви литі для інших богів ! І прийшов Єремія з Тофету , куди посилав його Господь пророкувати , і став у дворі Господнього дому , і сказав до всього народу : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось спроваджу до міста цього та до всіх його міст усе те лихо , що Я говорив був на нього , бо вчинили вони свою шию твердою , щоб не слухатися Моїх слів ! І почув Пашхур , Іммерів син , священик , що був старшим наглядачем , начальник Господнього дому , Єремію , що пророкував ці слова . І Пашхур набив пророка Єремію , і посадив його у в'язницю , що була в горішній брамі Веніяминовій , що в Господньому домі . . . І сталося наступного дня , і вивів Пашхур Єремію з в'язниці , а Єремія промовив до нього : Не Пашхур Господь дав ім'я тобі , а тільки Маґор-Міссавів . Бо так промовляє Господь : Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів , і вони попадають від меча ворогів своїх , а очі твої будуть бачити це . А всього Юду віддам у руку царя вавилонського , і він нажене їх до Вавилону , і позабиває їх мечем . І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток , і всю коштовність його , та всі скарби юдських царів , усе це дам у руку їхніх ворогів , і вони пограбують їх , і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону . . . А ти , Пашхуре , та всі мешканці дому твого підете до полону . І прийдеш ти до Вавилону , і помреш там , і будеш похований ти та всі твої приятелі , яким ти неправдиво пророкував . Намовляв мене , Господи , і був я намовлений , Ти взяв міцно мене й переміг ! Я став цілий день посміховищем , кожен глузує із мене . . . Бо коли тільки я говорю , то кричу , кличу : Ґвалт ! та Грабіж ! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище . . . І я був сказав : Не буду Його споминати , і не буду вже Йменням Його говорити ! І стало це в серці моїм , як огонь той палючий , замкнений у костях моїх , і я змучивсь тримати його й більш не можу ! Бо чув я обмову численних , ось острах навколо : Розкажіть , донесемо на нього ! Кожен муж , який в мирі зо мною , чатує мого упадку та каже : Може буде обманений і переможемо його , і помстимося над ним ! Та зо мною Господь , як потужний силач , тому ті , хто женеться за мною , спіткнуться та не переможуть ! Будуть сильно вони посоромлені , бо робили без розуму , вічний сором їм буде , який не забудеться ! А Господь Саваот випробовує праведного , бачить нирки та серце . Хай над ними побачу я помсту Твою , бо Тобі я відкрив свою справу ! Співайте пісні Господеві , усі хваліть Господа , бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв ! Проклятий той день , коли я народився , день , коли породила мене моя мати , хай благословенний не буде ! Проклятий той муж , який сповістив мого батька , говорячи : Народилось тобі дитя-хлопець , а тим справді потішив його ! І бодай стався муж той , немов ті міста , що Господь зруйнував й не пожалував їх , і нехай чує крик він уранці , а лемент військовий у часі полудня , за те , що в утробі мене не забив , і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій , а утроба її вагітною навіки була б ! . . . Чого то з утроби я вийшов , щоб бачити клопіт й скорботу , і нащо кінчаються в соромі ці мої дні ? . . . Слово , що було до Єремії від Господа , коли цар Седекія послав був до нього Пашхура , сина Малкійїного , та священика Цефанію , сина Маасеїного , говорячи : Звернися , за нас до Господа , бо Навуходоносор , цар вавилонський , воює проти нас . Може Господь зробить з нами за всіма Своїми чудами , і той відійде від нас ! І сказав Єремія до них : Так скажіть до Седекії : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Ось Я назад оберну військові знаряддя , що в вашій руці , що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халдеями , які облягають вас , і позбираю їх до середини цього міста . І буду Я воювати з вами рукою витягненою та сильним раменом , і в гніві , і в люті , і в великому пересерді ! І вражу мешканців цього міста , і чоловіка , і худобу , від великої моровиці повмирають вони ! А потому говорить Господь Я віддам Седекію , Юдиного царя , і його рабів , і народ , і врятованих у цьому місті від моровиці , від меча та від голоду в руку Навуходоносора , царя вавилонського , та в руку ворогів їхніх , що шукають їхньої душі , і він ударить їх вістрям меча , не змилується над ними й не змилосердиться , і не матиме любови ! А цьому народові скажеш : Так говорить Господь : Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти . Хто сидітиме в цьому місті , той помре від меча , і від голоду та від моровиці ; а той , хто перейде і прийде до халдеїв , що вас облягають , буде жити , і стане йому душа його за здобич . Бо Я обернув лице Своє на це місто на зле , а не на добре , говорить Господь , воно буде дане в руку царя вавилонського , а він спалить його огнем ! . . . А домові царя Юди скажи так : Послухайте слова Господнього : Доме Давидів , отак промовляє Господь : Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника , щоб не вийшла , немов той огонь , Моя лють , і вона запалає за зло ваших учинків , і не буде кому погасити ! Ось Я проти тебе , мешканко долини , о скеле рівнини , говорить Господь , на вас , що говорите : Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші ? Бо Я покараю вас згідно із плодом ваших учинків , говорить Господь , і огонь запалю в його лісі , і він пожере всі довкілля його ! Так говорить Господь : Зійди в дім Юдиного царя , і будеш казати там оце слово , та й промовиш : Послухай Господнього слова , о царю юдейський , що сидиш на Давидовім троні , ти й раби твої та народ твій , що входите в брами оці . Так говорить Господь : Чиніть правосуддя та правду , і рятуйте грабованого від руки гнобителя , чужинця ж , сироту та вдову не гнобіть , не грабуйте , і крови невинної не проливайте на місці цьому ! Бо коли оце слово насправді ви виконаєте , то ходитимуть брамами дому оцього царі , що будуть сидіти на троні Давида , що їздити будуть колесницями й кіньми , він і раб його та народ його . А якщо не послухаєтесь оцих слів , то клянуся Собою говорить Господь : руїною станеться дім цей ! Бо так промовляє Господь про дім царя Юди : Ти для Мене Ґілеад , щит Лівану , та поправді кажу Я , тебе оберну на пустиню , на міста незаселені ! І приготую на тебе отих , що руйнують людину та зброю її , і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь ! І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного : Защо Господь зробив так цьому місту великому ? І відкажуть : За те , що вони покинули заповіта Господа , Бога Свого , і вклонялися іншим богам , і служили їм . Не плачте за вмерлим , і не жалкуйте за ним , але плакати плачте за тим , хто відходить в полон , бо вже не повернеться , і не побачить землі , де він народився . . . Бо так промовляє Господь до Шаллума , сина Йосіїного , царя Юдиного , що царював замість Йосії , свого батька , що вийшов із місця цього : Він сюди вже не вернеться ! Бо помре він у місці , куди його полонили , Краю ж цього не побачить уже . . . Горе тому , хто несправедливістю дім свій будує , а верхні кімнати безправ'ям , хто каже своєму ближньому працювати даремно , і платні його йому не дає , що говорить : Збудую собі дім великий , і верхні кімнати широкі ! І вікна собі повирубує , й криє кедриною , і малює червоною фарбою . Чи ти зацарюєш тому , що в кедрах ти мешкаєш ? Чи ж твій батько не їв та не пив ? І коли правосуддя та правду чинив він , тоді було добре йому , він розсуджував справу нужденного й бідного , й тоді добре було ! Чи не це Мене знати ? говорить Господь . Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою , та щоб проливати кров невинну , і щоб гніт та насилля чинити ? . . . Тому так промовляє Господь про Єгоякима , Йосіїного сина , царя Юдиного : Не будуть за ним голосити : О мій брате ! й О сестро ! Не будуть за ним голосити : О пане й О величносте його ! Поховають його , немов того осла , волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму . . . Зійди на Ливан та й кричи , і в Башані свій голос подай , і кричи з Аваріму , бо понищені всі твої друзі . . . Говорив Я тобі в час гаразду твого , але ти казала : Не слухатиму ! Це дорога твоя від юнацтва твого , бо не слухалась ти Мого голосу . . . Усіх твоїх пастирів буря розкидає , а коханці твої підуть до полону , справді , тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло ! . . . О ти , що сидиш на Ливані , що кублишся в кедрах , як ти будеш стогнати , як болі й дрижання на тебе спадуть , мов на ту породіллю ! Як живий Я , говорить Господь , коли б був Конія , син Єгоякимів , цар Юдин , печаткою-перснем на правій руці Моїй , справді Я й звідти тебе зірву ! І дам Я тебе в руку тих , хто шукає твоєї душі , і в руку тих , що боїшся ти їх , і в руку Навуходоносора , царя вавилонського , і в руку халдеїв . . . І кину тебе й твою матір , яка породила тебе , до іншого краю , де ви не зродились , і там ви повмираєте ! А до Краю , куди вони прагнуть душею своєю вернутись , туди не повернуться ! Чи муж цей , Конія , це глиняний посуд , погорджений та розпорошений ? Хіба він посудина та непотрібна ? Чом відкинені він та насіння його , та й закинені в землю , якої не знають ? О Краю , мій Краю , о Краю , послухай Господнього слова : Так говорить Господь : Запишіть людину оцю самітною , мужем , якому не буде щаститись у днях його , бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді ! Горе пастирям тим , що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська , говорить Господь ! Тому так промовляє Господь , Бог Ізраїлів , про пастирів тих , що пасуть Мій народ : Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали , та не наглядали за ними . Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки , говорить Господь ! А Я позбираю останок отари Своєї зо всіх тих країв , куди Я їх повиганяв був , і їх поверну на пасовиська їхні , і вони порозплоджуються та розмножаться . І над ними поставлю Я пастирів тих , які пастимуть їх , і не будуть боятися вже й не злякаються , і не будуть загублені , каже Господь ! Ось дні наступають , говорить Господь , і поставлю Давидові праведну Парость , і Цар зацарює , і буде Він мудрий , і правосуддя та правду в Краю запровадить . За днів Його Юда спасеться , Ізраїль же буде безпечний . А це Його Ймення , яким Його кликати будуть : Господь праведність наша . Тому наступають ось дні , говорить Господь , і не будуть уже говорити : Як живий Господь , що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського , а тільки : Як живий Господь , що вивів і випровадив насіння дому Ізраїлевого з північного краю , і зо всіх тих країв , куди їх був повиганяв ! І осядуть вони на своїй землі . Про пророків . Розривається серце моє в моїм нутрі , тріпочуть всі кості мої , я став , як п'яний , як той муж , що по ньому вино перейшло , через Господа й ради святих Його слів . . . Бо земля перелюбниками стала повна , бо через прокляття потрапила в жалобу земля , повисихали в степах пасовиська , бо стався лихим їхній біг , їхня сила це кривда . . . Бо й пророк та священик грішать , їхнє зло Я знайшов теж у домі Своїм , говорить Господь . Тому буде для них їхня дорога , мов сковзанка в темряві , вони будуть попхнені й впадуть через неї , бо зло Я спроваджу на них року навіщення їх , говорить Господь . . . А в тих самарійських пророків Я бачив безглуздя , вони пророкували Ваалом собі , і вчинили блудячим народ Мій , Ізраїля ! А в єрусалимських пророків Я бачив гидоту : перелюбство й ходіння в неправді , і руки злочинців зміцнили вони , щоб ніхто з свого зла не вернувся . . . Всі вони Мені стали , немов той Содом , а мешканці його , як Гомора . . . Тому так промовляє Господь Саваот про пророків оцих : Ось Я їх полином нагодую , і водою отруйною їх напою , бо від єрусалимських пророків безбожність пішла для всієї землі ! Так говорить Господь Саваот : Не слухайте слів цих пророків , що вам пророкують , вони роблять безглуздими вас , висловлюють привиди серця свого , а не слово з уст Господніх . Вони справді говорять до тих , що Мене ображають : Господь говорив : Мир вам буде ! А кожному , хто ходить в упертості серця свого , говорять вони : Зло не прийде на вас ! А хто ж то стояв на таємній Господній нараді , і бачив та чув Його слово ? Хто до слова Його прислухався й почув ? Ось буря Господня , як лютість , виходить , а вихор крутливий на голову несправедливих впаде . . . Гнів Господній не вернеться , поки не зробить , і поки не виконає Він замірів серця Свого ; наприкінці днів зрозумієте добре все це ! Цих пророків Я не посилав , вони побігли самі , Я їм не говорив , та вони пророкують . А якби в Моїй раді таємній стояли вони , то вони об'являли б народові Моєму слова Мої , і їх відвертали б від їхньої злої дороги , та від зла їхніх учинків . Чи Я Бог тільки зблизька , говорить Господь , а не Бог і здалека ? Якщо заховається хто у криївках , то Я не побачу Його ? говорить Господь . Чи Я неба й землі не наповнюю ? каже Господь . Я чув , що говорять пророки , що Йменням Моїм пророкують неправду й говорять : Мені снилося , снилось мені ! . . . Як довго це буде у серці пророків , які пророкують неправду , та пророкують оману свого серця ? Вони замишляють зробити , щоб народ Мій забув Моє Ймення , їхніми снами , які один одному розповідають , як через Ваала забули були їхні батьки Моє Ймення . Той пророк , що йому снився сон , нехай розповідає про сон , а з яким Моє слово , хай каже про слово правдиве Моє , що соломі до збіжжя ? говорить Господь . Хіба слово Моє не таке , як огонь , говорить Господь , і як молот , що скелю розлупує ? Тому то ось Я на пророків , говорить Господь , що слова Мої крадуть один від одного . Ось Я на пророків , говорить Господь , що вживають свого язика , але кажуть : Це мова Господня ! Оце Я на тих , що сни неправдиві звіщають , говорить Господь , вони розповідають про них та впроваджують в блуд Мій народ своєю неправдою й глумом своїм , хоч Я не посилав їх і їм не наказував , і вони помогти не поможуть народові цьому , говорить Господь . . . . А коли запитає тебе цей народ , чи пророк , чи священик , говорячи : Яке то Господнє пророцтво ? то скажеш до них : Ви тягар , і Я вас поскидаю , говорить Господь . А пророка й священика та той народ , який скаже : Господній тягар , то Я мужа того й його дім покараю ! Отак скажете ви один одному й кожен до брата свого : Що Господь відповів , й що Господь говорив ? А про Господній тягар не згадуйте більш , бо кожному слово його стане за тягара , і ви перекрутили б слова Бога Живого , Господа Саваота , нашого Бога . Так пророкові скажеш : Що Господь тобі відповів , і Що Господь говорив ? Якщо ж будете ви говорити : Господній тягар , тому так промовляє Господь : За те , що ви кажете слово оце : Господній тягар , хоч Я посилав до вас , кажучи : Не говоріте Господній тягар , тому конче Я вас підійму , немов тягара , та й викину вас і те місто , що дав був Я вам та вашим батькам , від Свого лиця . . . І дам Я на вас сором вічний та вічну ганьбу , що не буде забута ! . . . Господь показав мені , і ось два коші фіґ стояли перед храмом Господнім , потому , як Навуходоносор , цар вавилонський , вигнав Єхонію , Єгоякимового сина , царя Юдиного , та правителів Юдських , і майстра , і слюсаря з Єрусалиму , та й привів їх до Вавилону . Один кіш фіґи дуже добрі , як фіґи першого врожаю , а один кіш фіґи дуже злі , яких не їдять через їхню непридатність . І промовив до мене Господь : Що ти бачиш , Єреміє ? А я відказав : Фіґи . Фіґи добрі дуже добрі , а злі дуже злі , яких не їдять через їхню непридатність . І було мені слово Господнє , говорячи : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Як фіґи ці добрі , так оберну Я на добре вигнанців Юдиних , яких Я послав із цього місця до краю халдейського . І зверну Я Своє око на них на добро , і поверну їх до цього Краю , і збудую їх , а не розіб'ю , і засаджу їх , а не вирву . І дам Я їм серце пізнати Мене , що Я Господь . І вони Мені будуть народом , а Я буду їм Богом , бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм ! А як фіґи ті злі , яких не їдять через їхню непридатність , то так говорить Господь : За такого Я дам Седекію , царя Юдиного , і його правителів та решту Єрусалиму , що залишилися в цьому Краї та що сидять у краї єгипетському . І дам їх за острах , на зло для всіх царств землі , на ганьбу та за притчу , на глум та на прокляття в усіх тих місцях , куди вижену їх . І пошлю на них меча , і голод та моровицю , аж поки не вигублені будуть на землі , яку Я був дав їм та їхнім батькам ! . . . Слово , що було до Єремії про ввесь народ Юдин за четвертого року Єгоякима , сина Йосіїного , царя Юдиного це перший рік Навуходоносора , царя вавилонського , що його сказав пророк Єремія про ввесь Юдин народ та до всіх мешканців Єрусалиму , говорячи : Від тринадцятого року Йосії , Амонового сина , царя Юдиного , і аж до цього дня , це вже двадцять і три роки , було слово Господнє до мене . І говорив я до вас , говорячи пильно , та не слухали ви . І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків , рано та пізно , та не слухали ви , і не нахилили свого уха , щоб послухати . А вони говорили : Верніться кожен зо своєї злої дороги та зо зла ваших учинків , і сидіть на тій землі , яку Господь дав вам та вашим батькам відвіку й аж навіки . І не ходіть за іншими богами , щоб служити їм та щоб вклонятися їм , і не гнівіть Мене роботою ваших рук , і Я не вчиню вам лихого . Та ви не прислухалися до Мене , говорить Господь , щоб не гнівити Мене чином рук своїх , на зло собі . Тому так промовляє Господь Саваот : За те , що ви не слухалися слів Моїх , ось Я пошлю й позбираю всі північні роди , говорить Господь , пошлю до Навуходоносора , царя вавилонського , Мого раба , і наведу їх на Край цей , і на мешканців його та на всіх цих народів навколо , і вчиню їх закляттям , і оберну їх на страхіття , і на посміховище , і на вічні руїни . І Я вигублю в них голос радісний та голос веселий , голос молодого та голос молодої , гуркіт жорен та світло світильника . . . І стане цей край руїною , спустошенням , а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ ! І станеться , як сповниться сімдесят літ , покараю Я вавилонського царя та цей люд , говорить Господь , за їхню провину , та халдейський край , й оберну його на вічне спустошення . І спроваджу на цей край всі Мої слова , що Я говорив був проти нього , усе , що написане в цій книзі , що пророкував Єремія про всі народи . Бо їх поневолять численні народи та великі царі , і Я надолужу їм за їхнім чином та за ділом їхніх рук . Бо так промовляє до мене Господь , Бог Ізраїлів : Візьми з Моєї руки келіха вина цього гніву , і напоїш ним усі народи , до яких посилаю тебе . І будуть вони пити , і будуть хитатися , стратять розум через меча , що Я посилаю між них . . . І взяв я келіха з Господньої руки , і напоїв усі народи , до яких Господь висилав мене : Єрусалим та міста Юди , і царів його та правителів його , щоб віддати їх на руїну , на страхіття , на посміховище та на прокляття , як цього дня , фараона , царя єгипетського , і рабів його , і правителів його , та ввесь його народ , і всю мішанину народів Єгипту , і всіх царів краю Уц , і всіх царів филистимського краю , і Ашкелон , і Аззу , і Екрон , і решту Ашдоду , Едома й Моава та синів Аммона , і всіх царів Тиру , і всіх царів Сидону , і всіх царів островів , що на тому боці моря , і Дедана , і Тему , і Буза , і всіх , що волосся довкола стрижуть , і всіх царів Арабії , і всіх царів мішаних народів , що пробувають у пустині , і всіх царів Зімрі , і всіх царів Еламу , і всіх царів Мідії , і всіх царів півночі , близьких та далеких один від одного , і всі царства землі , що на земній поверхні , а цар Шешаху буде пити по них . І скажеш до них : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Пийте й впивайтеся , і виметуйте , і падайте та не вставайте перед мечем , що Я посилаю між вас . І буде , коли не захочуть вони взяти келіха з твоєї руки на пиття , то промовиш до них : Так говорить Господь Саваот : Конче будете пити ! Бо ось у місті , що там було кликане Ймення Моє , зачинаю чинити лихе , а чи ви не покарані будете ? Покарані будете , бо Я кличу меча на всіх мешканців Краю , говорить Господь Саваот ! А ти пророкувати їм будеш усі ці слова , й до них скажеш : Господь загримить з височини , і з мешкання святого Свого Свій голос подасть ! Загримить на оселю Свою , кликне Він , мов чавильники ті винограду , відповість усім мешканцям земним ! Дійде гомін до краю землі , бо в Господа пря із народами , Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мечеві , говорить Господь . Так говорить Господь Саваот : Ось лихо виходить від люду до люду , і буря велика пробудиться з кінців землі , і будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі : не будуть оплакувані , і не будуть позбирані , і не будуть поховані , гноєм стануть вони на поверхні землі ! . . . Ридайте , о пастирі , та голосіть , і валяйтесь у попелі , проводирі ви отари , бо виповнились ваші дні для зарізу , і вас розпорошу , і впадете , немов дорога та посудина ! . . . І не матимуть пастирі захисту , а проводирі череди утікання . . . І чути крик пастирів , і лемент тих проводирів череди , бо пустошить Господь їхню череду , і попустошені мирні пасовиська через палання Господнього гніву . . . Він покинув , як лев свою пущу , бо стався страхіттям їхній Край через меча гнобителя , і через запал гніву Його . . . На початку царювання Єгоякима , сина Йосіїного , царя Юдиного , було оце слово від Господа , кажучи : Так говорить Господь : Стань на подвір'ї Господнього дому , і будеш говорити всім Юдиним містам , що приходять на поклін до Господнього дому , усі ті слова , що Я наказав був тобі , щоб до них говорити , не вбав ані слова . Може почують вони , і вернуться кожен зо своєї злої дороги , й Я пожалую щодо зла , яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки ! І скажеш до них : Так говорить Господь : Якщо ви не будете прислухуватися до Мене , щоб ходити за Законом Моїм , якого Я дав вам , щоб прислухуватися до слів Моїх рабів пророків , яких Я посилаю до вас рано та пізно , та не слухали ви , то вчиню з оцим домом , як з Шіло , а місто це дам на прокляття для всіх народів землі . . . І чули священики , і пророки , і ввесь народ Єремію , що говорив ці слова в Господньому домі . І сталося , як Єремія закінчив говорити все , що наказав був Господь сказати до всього народу , то схопили його священики , і пророки , і ввесь народ , говорячи : Ти конче помреш ! Нащо пророкував ти Господнім Ім'ям , кажучи : Як Шіло , буде дім цей , а місто це буде зруйноване , так що не буде в ньому мешканця ? І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі . І почули ці слова Юдині князі , і відійшли з царського дому до дому Господнього , і сіли при вході до нової Господньої брами . І сказали священики та пророки до князів та до всього народу , говорячи : Присуд смерти цьому чоловікові , бо він пророкував проти цього міста , як ви чули своїми вухами ! І сказав Єремія до всіх князів і до всього народу , говорячи : Господь послав мене пророкувати проти цього дому , і проти цього міста всі ті слова , що ви чули . А тепер поліпшіть ваші дороги та ваші чини , і слухайтеся голосу Господа , вашого Бога , то пожалує Господь щодо зла , яке говорив був на вас . А я ось я в вашій руці : робіть мені як добре , і як правдиве в ваших очах ! Тільки справді пізнаєте ви , якщо ви вб'єте мене , що ви невинну кров спровадите на себе й на це місто та на мешканців його , бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші вуха всі ці слова . І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків : Цей чоловік не підлягає присуду смерти , бо він говорив до нас Ім'ям Господа , нашого Бога ! І встали люди зо старших Краю , і сказали до всього збору народу , говорячи : Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії , царя Юдиного , і сказав до всього юдейського народу , говорячи : Так говорить Господь Саваот : Сіон , як те поле , заораний буде , а Єрусалим за румовища стане , а гора цього храму підгірками лісу . . . Чи справді забив його Єзекія , цар Юдин , та ввесь Юда ? Чи ж він не побоявся Господа , і не злагодив Господнього лиця ? І Господь пожалував щодо того зла , яке говорив був на них . А ми вчинимо таке велике зло на свої душі ? І також пророкував був Господнім Ім'ям один чоловік , Урійя , син Шемаї , з Кір'ят-Єаріму , і пророкував проти цього міста та проти цього Краю всі ті слова , як Єремія . І почув був слова його цар Єгояким , і всі лицарі його та всі князі ; і шукав цар способу забити його . І почув це Урійя , і злякався , й утік прийшов до Єгипту . І послав цар Єгояким людей до Єгипту , Елнатана , Ахборового сина , і людей з ним до Єгипту . І вони вивели Урійю з Єгипту , і привели його до царя Єгоякима , а той ударив його мечем , а трупа його кинув до гробів простих людей . . . Але рука Ахикама , Шаханового сина , була з Єремією , щоб не дати його в руку народу забити його . На початку царювання Єгоякима , сина Йосіїного , царя Юди , було оце слово до Єремії від Господа , кажучи : Так сказав був до мене Господь : Зроби собі поворозки та ярма , і надінь їх на шию свою . І пошлеш їх до царя Едому , і до царя Моаву , і до царя синів Аммону , і до царя Тиру , і до царя Сидону через послів , що приходять до Єрусалиму до Седекії , царя Юдиного . І накажеш їм , щоб до своїх володарів говорили : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Так скажете вашим володарям : Я вчинив землю й людину , і скотину , що на поверхні землі , Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм , і дав її тому , хто сподобався в очах Моїх . А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора , царя вавилонського , раба Мого , а також польову звірину дав Я йому , щоб служила йому . І будуть служити всі народи йому та синові його , і синові сина його , аж поки не прийде час також його власному краєві , і поневолять його численні народи та великі царі . І станеться , той народ і те царство , що не будуть служити йому , Навуходоносорові , цареві вавилонському , і того , хто не дасть шиї своєї в ярмо вавилонського царя , покараю Я народ цей мечем , і голодом , і заразою , говорить Господь , аж поки не зроблю їм кінця рукою його ! А ви не прислухайтесь до ваших пророків , і до ваших ворожбитів , і до ваших сновидців , і до ваших знахарів , і до ваших чарівників , що говорять до вас , кажучи : Не служіть вавилонському цареві ! Бо вони пророкують вам неправду , щоб віддалити вас з вашої землі , і Я вас вижену , і ви погинете . А народ , що вкладе свою шию в ярмо вавилонського царя й буде служити йому , то залишу його на його землі , говорить Господь , і він буде її обробляти , і буде сидіти на ній . І до Седекії , царя Юдиного , говорив Я згідно з усіма цими словами , кажучи : Вкладіть ваші шиї в ярмо вавилонського царя , і служіть йому та його народові , і будете жити . Пощо помрете ти та народ твій від меча , голоду та моровиці , як говорив був Господь про той люд , що не буде служити вавилонському цареві ? І не прислухуйтеся до слів пророків , що кажуть до вас , говорячи : Не будете служити вавилонському цареві , бо неправду вони вам пророкують . Бо Я не посилав їх , говорить Господь , і вони пророкують неправду в Ім'я Моє , щоб Я вигнав вас , і погинете ви та пророки , що вам те пророкують ! . . . А до священиків та до всього цього народу говорив я , кажучи : Так говорить Господь : Не прислухуйтеся до слів ваших пророків , що пророкують вам , кажучи : Ось тепер незабаром вертається з Вавилону посуд Господнього дому , бо лжу вони пророкують . Не прислухуйтеся до них , служіть цареві вавилонському , то будете жити , нащо буде це місто руїною ? А якщо вони пророки , і якщо слово Господнє з ними , нехай же просять вони Господа Саваота , щоб не перейшов посуд , позосталий в Господньому домі , і в домі царя Юди , і в Єрусалимі до Вавилону . Бо так промовляє Господь Саваот про стовпи , і про море , і про підстави , і про решту посуду , позосталого в цьому місті , що не забрав їх Навуходоносор , цар вавилонський , коли виганяв був в неволю Єхонію , Єгоякимового сина , царя Юди , з Єрусалиму до Вавилону , та всіх шляхетних Юди та Єрусалиму . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів , про посуд , позосталий в Господньому домі та в домі царя Юди та Єрусалиму : До Вавилону буде він спроваджений , і там пробуватиме аж до дня Моїх відвідин їх , говорить Господь , тоді випроваджу його , і верну його до цього місця . . . І сталося того року на початку царювання Седекії , царя Юди , четвертого року , п'ятого місяця , сказав до мене Ананія , син Аззурів , пророк , що з Ґів'ону , у Господньому домі , на очах священиків та всього народу , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , кажучи : Зламаю ярмо царя вавилонського ! За два роки часу Я верну до цього місця ввесь посуд Господнього дому , що забрав був Навуходоносор , цар вавилонський , з цього місця , і спровадив його до Вавилону . І Єхонію , Єгоякимового сина , царя Юди , і всіх Юдиних вигнанців , що прийшли до Вавилону , Я верну до цього місця , говорить Господь , бо зламаю ярмо царя вавилонського ! І говорив пророк Єремія до пророка Ананії на очах священиків і на очах усього народу , що стояли в Господньому домі . І сказав пророк Єремія : Амінь ! Нехай так зробить Господь , нехай виконає Господь слова твої , що ти пророкував про поворот посуду Господнього дому та всього вигнання в неволю з Вавилону до цього місця . Тільки послухай це слово , що я говорю в вуха твої та в вуха всього народу : Ті пророки , що від віків були передо мною і перед тобою , пророкували про численні краї та про царства великі , про війни , і про голод та про моровицю . Пророк , що пророкує про мир , коли справдиться слово пророче , буде пізнаний цей пророк , що його справді послав Господь . І взяв пророк Ананія ярмо з шиї пророка Єремії , і поламав його . І сказав Ананія на очах усього народу , говорячи : Так говорить Господь : Отак поламаю ярмо Навуходоносора , царя вавилонського , за два роки часу , з шиї всіх народів ! І пішов пророк Єремія своєю дорогою . І було слово Господнє до Єремії по тому , як пророк Ананія поламав ярмо з шиї пророка Єремії , говорячи : Іди , і скажеш до Ананії , говорячи : Так говорить Господь : Ти поламав дерев'яне ярмо , але Я зроблю замість нього ярмо залізне . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Я дав на шию всіх цих народів залізне ярмо , щоб вони служили Навуходоносорові , цареві вавилонському , і вони будуть служити йому , і навіть польову звірину віддам Я йому ! І сказав пророк Єремія до пророка Ананії : Послухай же , Ананіє : Не посилав тебе Господь , але ти доводиш , що народ цей довіряє неправді . Тому так промовляє Господь : Ось Я викидаю тебе з поверхні землі , цього року ти помреш , бо про відступство від Господа говорив ти ! . . . І помер пророк Ананія того року сьомого місяця . . . А оце слова листа , якого пророк Єремія послав з Єрусалиму до залишку старших , і до священиків , і до пророків , і до всього народу , що його вигнав Навуходоносор з Єрусалиму до Вавилону , в неволю , по виході царя Єхонії й матері царя та евнухів , князів Юди та Єрусалиму , і майстрів та слюсарів Єрусалиму , через Ел'асу , Шафанового сина , та Ґемарію , сина Хілкійїного , яких послав Седекія , цар Юди , до Навуходоносора , царя вавилонського , до Вавилону , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , до всього вигнання в неволю , що Я вигнав з Єрусалиму до Вавилону : Будуйте доми , і осядьте , і засадіть садки , і споживайте їхній плід ! Поберіть жінок , і зродіть синів та дочок , і візьміть для ваших синів жінок , а свої дочки віддайте людям , і нехай вони породять синів та дочок , і помножтеся там , і не малійте ! І дбайте про спокій міста , куди Я вас вигнав , і моліться за нього до Господа , бо в спокої його буде і ваш спокій . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Нехай не зводять вас ваші пророки , що серед вас , та ваші чарівники , і не прислухуйтеся до ваших снів , що вам сняться . Бо лжу вони вам пророкують Ім'ям Моїм , Я їх не посилав , говорить Господь . Бо так промовляє Господь : По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю , і справджу Своє добре слово про вас , щоб вернути вас до цього місця . Бо Я знаю ті думки , які думаю про вас , говорить Господь , думки спокою , а не на зло , щоб дати вам будучність та надію . І ви кликатимете до Мене , і підете , і будете молитися Мені , а Я буду прислуховуватися до вас . І будете шукати Мене , і знайдете , коли шукатимете Мене всім своїм серцем . І Я дамся вам знайти Себе , говорить Господь , і верну вас , і зберу вас зо всіх народів та зо всіх місць , куди Я вигнав був вас , говорить Господь , верну вас до того місця , звідки вас Я був вигнав . Якщо ви кажете : Господь поставив нам пророків і в Вавилоні , то так говорить Господь до царя , що сидить на Давидовому троні , та до всього народу , що сидить у цьому місті , до ваших братів , що не вийшли з вами на вигнання : Так говорить Господь Саваот : Ось Я пошлю на вас меча , голод та моровицю , і дам їх , як обридливі фіґи , яких не їдять через їхню непридатність . І буду гнатися за ними мечем , голодом та моровицею , і дам їх на пострах для всіх земних царств , на прокляття , і на остовпіння , і на посміховище , і на ганьбу серед усіх народів , куди Я їх був повиганяв , за те , що не слухалися слів Моїх , говорить Господь , що посилав Я до них рабів Моїх пророків , рано та пізно , та не слухали ви , говорить Господь . А ви , все вигнання , що послав Я з Єрусалиму до Вавилону , послухайте слова Господнього : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , про Ахава , сина Колаїного , і про Седекію , сина Маасеїного , що неправду пророкують вам Моїм Ім'ям : Ось Я віддам їх у руку Навуходоносора , царя вавилонського , і він повбиває їх на ваших очах ! І візьметься від них прокляття для всього Юдиного вигнання , що в Вавилоні , говорячи : Нехай учинить тебе Господь , як Седекію та як Ахава , яких вавилонський цар пік на огні , за те , що вони зробили огиду в Ізраїлі , і перелюб чинили з жінками своїх ближніх , і говорили ложне слово Ім'ям Моїм , чого Я не звелів їм , а Я відаю це , і Я свідок цьому , говорить Господь . А до Шемаї нехеламітянина скажеш , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , кажучи : За те , що ти своїм ім'ям посилав листи до всього народу , що в Єрусалимі , і до священика Цефанії , Маасеїного сина , і до всіх священиків , говорячи : Господь тебе дав за священика замість священика Єгояди , щоб бути наглядачем у Господньому домі для кожного чоловіка , що божевільний і що вдає пророка , і даси його до в'язниці , а на шию кайдани надінеш . А тепер , чому ти не скартав Єремію з Анатоту , що вдає з себе пророка ? Бо він послав до нас , до Вавилону , говорячи : Довге воно , вигнання ! Будуйте доми , і осядьте , і засадіть садки , і споживайте їхній плід ! І священик Цефанія прочитав цього листа вголос пророкові Єремії . І було слово Господнє до Єремії , говорячи : Пошли всьому вигнанню , говорячи : Так говорить Господь про нехеламітянина Шемаю : За те , що вам пророкував Шемая , хоч Я не посилав його , і зробив , щоб ви надіялись на неправду , тому так промовляє Господь : Ось Я покараю нехеламітянина Шемаю та насіння його : не буде в нього нікого , хто сидів би серед цього народу , і не побачить він добра , яке Я зроблю для народу Свого , говорить Господь , бо про відступство від Господа говорив він ! Слово , що було до Єремії від Господа , говорячи : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів , кажучи : Напиши собі всі ті слова , що тобі говорив Я , до книги . Бо приходять ось дні , говорить Господь , і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин , каже Господь , і верну їх до Краю , що їхнім батькам Я був дав , і вони посядуть його . А оце ті слова , що Господь говорив про Ізраїля й Юду : Бо так промовляє Господь : Почули ми голос страху , переляку , й немає спокою . . . Запитайте й побачте , чи родить мужчина ? Чому ж це Я бачу , що в кожного мужа он руки його на стегнах його , немов у породіллі , і всяке обличчя поблідло ? Ой горе , бо це день великий , немає такого , як він ! А це час недолі для Якова , та з нього він буде врятований ! І буде в той день , говорить Господь Саваот , поламаю ярмо Я із шиї твоєї , а пута твої розірву , і не будуть чужі поневолювати більше його ! І будуть служити вони тільки Господеві , Богові своєму , і цареві своєму Давидові , якого поставлю Я їм . А ти не лякайся , рабе Мій Якові , каже Господь , і не страшися , Ізраїлю , бо Я ось врятую тебе із далекого краю , і нащадків твоїх з краю їхнього полону ! І вернеться Яків , і буде спокійний , і буде безпечний , і не буде того , хто б його настрашив , бо Я із тобою , говорить Господь , щоб спасати тебе ! Бо зроблю Я кінець всім народам , між якими тебе розпорошив , та з тобою кінця не зроблю , і тебе покараю за правом , бо не полишу тебе непокараним ! Бо так промовляє Господь : Невилічальна пораза твоя , рана твоя невигойна ! Немає того , хто б справу твою розсудив для твоєї болячки , нема в тебе ліків таких , щоб над раною м'ясо зросло ! Забули про тебе всі друзі твої , до тебе вони не звертаються , бо ворожим ударом Я вразив тебе , жорстокою карою за численні провини твої , за те , що зміцніли гріхи твої . . . Чого ти кричиш про поразу свою , про свій біль невигойний ? За численні твої беззаконства , за те , що зміцніли гріхи твої , Я зробив тобі це . . . Тому всі , що тебе поїдають , поїджені будуть , а всі вороги твої всі вони підуть в полон , і стануть здобиччю ті , хто тебе обдирає , а всіх , хто грабує тебе , на грабунок віддам ! Бо вирощу шкурку на рані тобі , і з пораз тебе вилікую , говорить Господь , бо відкинута звано тебе , ти , Сіонська дочка , якої ніхто не шукає . Так говорить Господь : Ось Я поверну з полону шатра Яковові , і змилуюся над місцями його пробування , і на пагірку своїм побудується місто , а палац осядеться на відповідному місці своїм . І вийде подяка із них та голос радіючих , і Я їх помножу , і не буде їх мало , і прославлю Я їх і не будуть принижені ! І сини його стануть , як перше , а збір його буде міцний перед лицем Моїм , і Я покараю всіх тих , хто його переслідує ! І буде із нього Потужний його , і постане Володар його з-поміж нього , й Я наближу Його , й Він підійде до Мене ! Бо хто є такий , що наразить життя своє на небезпеку , щоб до Мене наблизитись ? каже Господь . І станете ви народом Мені , а Я буду вам Богом ! Ось буря Господня , лютість виходить , а вихор крутливий на голову безбожних упаде . Не спиниться полум'я гніву Господнього , поки Свого не зробить , і поки не виконає замірів серця Свого , ви наприкінці днів зрозумієте це ! Того часу , говорить Господь , для всіх родів Ізраїля стану Я Богом , вони ж Мені стануть народом ! Так говорить Господь : Знайшов милість в пустині народ , від меча врятований , Ізраїль іде на свій спочин . Здалека Господь з'явився мені та й промовив : Я вічним коханням тебе покохав , тому милість тобі виявляю ! Ще буду тебе будувати й збудована будеш , о діво Ізраїлева ! Ти знов приоздобишся в бубни свої , та й підеш у танок тих , хто бавиться , на горах самарійських ще будеш садити виноградники , виноградарі будуть садити й споживати законно собі ! Настане бо день , коли кликати буде сторожа на Єфремових горах : Уставайте , та підемо ми на Сіон , до Господа , нашого Бога ! Бо так промовляє Господь : Співайте для Якова з радістю , та головою народів утішайтесь ! Розголосіть , вихваляйте й скажіть : Спаси , Господи , народ Свій , останок Ізраїлів ! Ось Я їх приведу із північного краю , і зберу їх із кінців землі , з ними разом сліпий та кульгавий , важка й породілля , сюди повертаються збори великі ! Вони прийдуть з плачем , та Я їх попроваджу в утіхах . Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою , не спіткнуться на ній , бо Ізраїлеві Я став Отцем , а Єфрем , перворідний він Мій ! Народи , послухайте слова Господнього , і далеко звістіть аж на островах та скажіть : Хто розсіяв Ізраїля , Той позбирає його , і стерегтиме його , як пастир отару свою ! Бо Господь викупив Якова , і визволив його від руки сильнішого від нього . І вони поприходять , і будуть співати на вершині Сіону , і до добра до Господнього будуть горнутись , до збіжжя , і до виноградного соку , і до оливи , і до молодої дрібної худоби та до товару великого ! І стане душа їхня , немов той напоєний сад , і не відчують уже більше стомлення ! Тоді дівчина тішитись буде в танку , і разом юнацтво та старші , бо Я оберну їхню жалобу на радість , і Я їх потішу , і їх звеселю в їхнім смутку ! І душу священиків ситістю Я напою , а народ Мій добром Моїм буде насичений , каже Господь ! Так говорить Господь : Чути голос у Рамі , плач та ридання гірке : Рахиль плаче за дітьми своїми , не хоче потішена бути за діти свої , бо нема їх . . . Так говорить Господь : Стримай голос свій від голосіння , і від сльози свої очі , бо є нагорода для чину твого , говорить Господь , і вони вернуться з краю ворожого ! І для твого майбутнього є сподівання , говорить Господь , і до границь твоїх вернуться діти твої ! Добре Я чую Єфрема , як він головою похитує , плачучи : Покарав Ти мене і покараний я , мов теля те ненавчене ! Наверни Ти мене і вернуся , бо Ти Господь Бог мій ! Бо як я навернувся , то каявся , коли ж я пізнав , то вдарив по стегнах своїх . . . Засоромився я та збентежений був , бо я ганьбу ношу молодощів своїх . Чи Єфрем не Мій син дорогий , чи не люба дитина Моя ? То скільки Я не говорю проти нього , завжди сильно його пам'ятаю ! Тому то за нього хвилюється нутро Моє , змилосерджуся справді над ним , говорить Господь ! Постав собі дороговкази , стовпи собі порозставляй , зверни своє серце на биту дорогу , якою ти йшла , і вернися , о діво Ізраїлева , вернися до цих своїх міст ! Аж доки тинятися будеш , о дочко невірна ? Господь бо новину створив на землі : жінка спасатиме мужа ! Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Оце слово прокажуть іще в краї Юдиному й по містах його , коли Я верну їх : Хай Господь благословить тебе , оселе ти правди , о горо свята ! І осядуть на ній Юда та міста його разом усі , селяни та ті , хто ходить з отарою . Бо напоюю Я душу змучену , і кожну душу скорботну насичую . На це я збудився й побачив , і був мені сон мій приємний . Ось дні настають , говорить Господь , і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням людини й насінням скотини . І буде , як Я пильнував був над ними , щоб їх виривати та бурити , і щоб руйнувати , і губити , і чинити лихе , так Я попильную над ними , щоб їх будувати й садити , говорить Господь ! Тими днями не скажуть уже : Батьки їли неспіле , а оскома в синів на зубах ! бо кожен за власну провину помре , і кожній людині , що їсть недоспіле , оскома впаде їй на зуби ! Ось дні наступають , говорить Господь , і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт . Не такий заповіт , що його з їхніми батьками Я склав був у той день , коли міцно за руку їх узяв , щоб їх вивести з краю єгипетського . Та вони поламали Мого заповіта , і Я їх відкинув , говорить Господь ! Бо це ось отой Заповіт , що його по цих днях складу з домом Ізраїля , каже Господь : Дам Закона Свого в середину їхню , і на їхньому серці його напишу , і Я стану їм Богом , вони ж Мені будуть народом ! І більше не будуть навчати вони один одного , і брат свого брата , говорячи : Пізнайте Господа ! Бо всі будуть знати Мене , від малого їхнього й аж до великого їхнього , каже Господь , бо їхню провину прощу , і не буду вже згадувати їм гріха ! Так говорить Господь , що сонце дає вдень на світло , і порядок місяцеві й зорям на світло вночі , що порушує море й шумлять його хвилі , Господь Саваот Йому Ймення ! Як відійдуть устави ці з-перед обличчя Мого , говорить Господь , то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні . Так говорить Господь : Так як небо вгорі незміриме , і не будуть досліджені долі основи землі , то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те , що зробили , говорить Господь ! Ось дні настають , говорить Господь , і збудується місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної . І піде мірничий шнурок той ще далі , прямо аж до Ґареву , й обернеться він до Ґої . І долина вся трупів та попелу , і всі поля аж до долини Кедрону , аж до рогу Кінської брами на схід , усе це буде святість для Господа , не знищиться та не зруйнується ввіки вона ! Слово , що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії , царя Юдиного , це вісімнадцятий рік Навуходоносора . А тоді військо вавилонського царя облягало Єрусалим , а пророк Єремія був ув'язнений в подвір'ї в'язниці , що була при домі царя Юдиного , що ув'язнив його Седекія , цар Юдин , говорячи : Нащо ти пророкуєш отак : Так говорить Господь : Ось Я видам це місто в руку вавилонського царя , і він здобуде його . . . А Седекія , цар Юдин , не втече від руки халдеїв , бо конче буде він даний в руку вавилонського царя , і будуть говорити уста його з його устами , а очі його будуть бачити очі його . . . І заведе він Седекію до Вавилону , і він буде там , аж поки Я відвідаю його , говорить Господь . Коли ж будете воювати з халдеями , не пощаститься вам . . . А Єремія відказав : Було мені слово Господнє таке : Ось Ганамеїл , син Шаллума , твого дядька , іде до тебе сказати : Купи собі моє поле , що в Анатоті , бо ти маєш викупне право купити . І прийшов до мене Ганамеїл , син дядька мого , за Господнім словом , до подвір'я в'язниці , та й сказав мені : Купи моє поле , що в Анатоті , що в Веніяминовому краї , бо твоє право спадщини й твій викуп , купи собі ! І пізнав я , що це слово Господнє . І купив я це поле від Ганамеїла , сина дядька мого , що в Анатоті , і відважив йому десять і сім шеклів срібла . А написав я купчу , і запечатав , і засвідчив свідками , та й зважив срібло вагою . І взяв я купчого листа запечатаного , за законом та уставами , і відкритого . І дав я купчого листа Барухові , синові Нерійї , Махсеїного сина , на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків , що написані в купчому листі , на очах усіх юдеїв , що сиділи в подвір'ї в'язниці . І наказав я Барухові на їхніх очах , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Візьми ці листи , цього купчого листа , і запечатаного , і того листа відкритого , і даси його в глиняний посуд , щоб заховались на довгий час . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї ! І молився я до Господа потому , як дав був купчого листа Барухові , Нерейїному синові , промовляючи : О Господи , Боже ! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом , нічого для Тебе нема неможливого ! Милість Ти тисячам чиниш , і за провину батьків після них віддаєш в лоно їхніх синів , Боже великий та могутній , Господь Саваот Йому Ймення ! Великий в пораді й могутній у чинах , що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів , щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів , що знаки та чуда чинив Ти в єгипетськім краї , і чиниш їх аж по цей день , і між Ізраїлем , і між народом , і зробив Собі Ймення , як цього дня ! І Ти вивів народ Свій Ізраїля з краю єгипетського знаками та чудами , і рукою потужною , і раменом витягненим та страхом великим . І дав Ти їм Край цей , який їхнім батькам заприсяг був , щоб дати їм Край цей , що тече молоком він та медом . І прийшли , і посіли його , та не слухалися Твого голосу , і Законом Твоїм не ходили ; усього , що Ти наказав їм робити , вони не робили , і Ти вчинив , що спіткало їх все оце лихо . . . Ось доходять до міста вали , щоб здобути його , й місто віддане буде у руку халдеїв , що воюють із ним , через меч , і голод , і моровицю . . . І що говорив Ти , стається , і ось Ти це бачиш . А Ти ж був сказав мені , Господи Боже : Купи собі поле за срібло , і засвідч купівлю свідками . ось місто віддане буде у руку халдеїв . . . І було Господнє слово до Єремії , говорячи : Ось Я Господь , Бог кожного тіла : чи для Мене є щось неможливе ? Тому так промовляє Господь : Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора , царя вавилонського , і він здобуде його ! І прийдуть халдеї , що воюють з цим містом , і підпалять це місто огнем , та й спалять його й ті доми , що приносились жертви Ваалові на їхніх дахах , і лилися литі жертви для інших богів , щоб Мене прогнівити . . . Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиняли на очах Моїх від юнацтва свого , сини бо Ізраїлеві лиш гнівили Мене чином рук своїх , каже Господь . . . Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лютість Мою з того дня , як його збудували , та аж до дня цього , щоб відкинути його від Мого лиця за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних , яке учинили , щоб гнівити Мене , вони , їхні царі , князі , їхні священики й їхні пророки , і юдеяни й мешканці Єрусалиму . . . І вони обернулись до Мене потилицею , а не обличчям , хоч Я їх навчав рано й пізно , та не слухалися , щоб прийняти науку . . . І поклали гидоти свої в тому храмі , в якому Ім'я Моє кликалося , щоб його занечистити . . . І побудували жертовні пагірки Ваалові , що в долині Бен-Гіннома , щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові , чого їм не наказував Я , й що не входило в серце Мені , щоб чинити ту гидоту , щоб уводити Юду у гріх . Тому так промовляє Господь , Бог Ізраїлів , до міста цього , про яке ви говорите : Воно віддане буде у руку царя вавилонського мечем , і голодом , і моровицею : Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв , куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересердям , і верну їх до місця цього , і посаджу їх безпечно , і вони Мені стануть народом , а Я буду їм Богом ! І дам Я їм серце одне та дорогу одну , щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них . І складу з ними вічного заповіта , що не відвернуся від них , щоб їм не чинити Свого добра , і дам їм у серце Свій страх , щоб не відступали від Мене ! І буду Я тішитись ними , щоб чинити їм добро , і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю . Бо так промовляє Господь : Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей , так спроваджу на них все добро , яке провіщав Я про них ! І купуватимуть поле в цім Краї , про якого ви кажете : Він спустошення , так що немає людини й скотини , він відданий в руку халдеїв . І будуть вони купувати поля за срібло , і писати про це у листі , й запечатувати , і свідчити свідками , у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму , і в містах Юдиних , і в містах гірських , і в містах долішніх , і в містах південних , бо верну їх із полону , говорить Господь ! І було Єремії Господнє слово вдруге , коли він ще замкнений був на подвір'ї в'язниці , говорячи : Так говорить Господь , що чинить оце , Господь , що вформовує це , щоб поставити міцно оце , Господь Його Ймення : Покликуй до Мене і тобі відповім , і тобі розповім про велике та незрозуміле , чого ти не знаєш ! Бо так промовляє Господь , Бог Ізраїлів , про доми цього міста й про доми царів Юди , що їх поруйновано на оборонні вали , приходять вони воювати з халдеями , щоб доми понаповнювати людськими трупами , що вразив Я гнівом Своїм та люттю Своєю , і сховав Я від міста оцього обличчя Своє за все їхнє зло : Ось Я йому вирощу шкурку на рані , й дам ліки , та їх уздоровлю , і відкрию багатство спокою та правди для них ! І Я поверну долю Юди , і долю Ізраїля , і їх розбудую , немов напочатку . І очищу Я їх з їхньої провини всілякої , що нагрішили Мені , і пробачу всі їхні провини , якими нагрішили Мені , та відпали від Мене . І Єрусалим Мені стане за радісне ймення , за хвалу та пишноту всім людям землі , що почують про все те добро , що зробив Я для них ! І вони полякаються та затремтять через все те добро та ввесь спокій , який Я для нього вчинив ! Так говорить Господь : Ще буде почутий на місці оцьому , про яке ви говорите : Воно поруйноване , так що немає людини й немає скотини , у містах Юди й на вулицях Єрусалиму , спустошених так , що немає людини , й немає мешканця , й немає скотини , радісний голос та голос веселий , голос молодого та голос молодої , голос тих , що говорять : Хваліть Господа Саваота , бо добрий Господь , бо навіки Його милосердя ! що жертву хвали до Господнього дому приносять , бо Я поверну долю Краю цього , як було напочатку , говорить Господь ! Так говорить Господь Саваот : Ще буде на місці оцьому спустошеному , що немає нічого воно від людини та аж до скотини , та по містах його всіх ще буде пасовисько для пастухів , куди приведуть вони череду на відпочинок ! У містах у горішніх , у містах долішніх , і в південних містах , і в Веніяминовому краї , і в околицях Єрусалиму , і в містах Юдиних ще проходитиме череда через руки рахуючого , говорить Господь ! Ось дні настають , говорить Господь , і Я виповню добре те слово , що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин : тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости , Він буде чинити на землі правосуддя та правду ! Юда буде спасений в тих днях , а Єрусалим буде жити безпечно , і його будуть кликати так : Господь наша правда ! Бо так промовляє Господь : Нема переводу Давидовим мужам , що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого , і нема переводу в Левитів священиків перед обличчям Моїм тому мужеві , що буде приносити цілопалення , і спалювати хлібну жертву , і приносити жертву всі дні ! І було слово Господа до Єремії таке : Так говорить Господь : Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі , щоб не було дня та ночі в їхньому часі , то знищений буде також заповіт Мій з Давидом , рабом Моїм , щоб він сина не мав , який не царював би на троні його , і з Левитами-священиками , слугами Моїми ! І як незчисленні ті зорі небесні , а морський пісок незміренний , так помножу насіння Давида , Мого раба , та Левитів , що служать Мені ! І було слово Господа до Єремії таке : Хіба ж ти не завважив , як народ цей казав був , говорячи : Обидва ті роди , яких Господь вибрав , відкинув Він їх ? І народом Моїм вони нехтують , наче б не був він уже перед ними народом . Так говорить Господь : Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема , якщо Я уставів для неба й землі не поклав , то відкину й насіння Якова та раба Мого Давида , щоб не брати володарів із насіння його для насіння Авраама , Ісака та Якова . . . Та не буде того , бо верну їхню долю , й помилую їх ! Слово , що було Єремії від Господа , коли Навуходоносор , цар вавилонський , і все військо його , і всі царства землі , панування руки його , та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його , кажучи : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Іди , і скажеш до Седекії , царя Юдиного , і звістиш йому : Так говорить Господь : Ось Я віддам оце місто в руку вавилонського царя , та й спалю його огнем . А ти не втечеш із руки його , бо справді будеш схоплений ти , і в руку його будеш відданий , і очі твої побачать очі вавилонського царя , і уста його говоритимуть з устами твоїми , і до Вавилону ти прийдеш . Але послухай Господнього слова , Седекіє , царю Юдин : Так про тебе говорить Господь : Не помреш від меча ! У мирі помреш ти ; і як палили на погребі батькам твоїм , першим царям , що були перед тобою , так будуть палити й тобі , й О пане будуть голосити тобі , бо Я говорив тобі слово , каже Господь . І говорив пророк Єремія до Седекії , царя Юдиного , всі оці слова в Єрусалимі . А військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними , з Лахішем та з Азекою , бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними . Слово , що було до Єремії від Господа по тому , як цар Седекія склав був заповіта з усім народом , що в Єрусалимі , щоб оголосити їм волю , щоб кожен відпустив раба свого , і кожен свою невільницю , єврея та єврейку , вільними , щоб ніхто не поневолював свого брата юдея . І послухалися всі князі та ввесь народ , що пристали до заповіту , щоб кожен відпустив свого раба , і кожен свою невільницю , вільними , щоб більш не неволити їх . І вони послухалися , і повідпускали . Але потому вони знову вернули тих рабів та тих невільниць , яких повідпускали були вільними , і примусили їх стати за рабів та невільниць . І було слово Господнє до Єремії від Господа , кажучи : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів : Я склав був заповіта з вашими батьками того дня , коли виводив їх із єгипетського краю , з дому рабства , кажучи : З кінцем семи років відпустите кожен свого брата єврея , що буде проданий тобі й послужить тобі шість років , і відпустиш його вільним від себе . Та не слухалися Мене ваші батьки , і не прихилили свого уха до цього . А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх , щоб оголосити волю кожен своєму ближньому , і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі , в якому кликалось Ім'я Моє . Та ви знову збезчестили Ім'я Моє , і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою , яких відпустили були на волю , і примусили їх , щоб були вам рабами та невільницями . Тому так промовляє Господь : Ви не послухалися Мене , щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього , тому то ось Я говорить Господь оголошу вам волю до меча , до моровиці й до голоду , і віддам вас на пострах для всіх царств землі ! . . . І віддам цих людей , що переступають Мого заповіта , що не додержують слів заповіту , якого були склали перед лицем Моїм , що вони розрізали надвоє теля та перейшли між його кавалками , також князів Юди та князів Єрусалиму , евнухів і священиків , та ввесь народ Краю , що проходили поміж кавалками цього теляти , то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих , хто шукає їхню душу , і стане падло їхнє стервом для птаства небесного та для земної звірини . . . А Седекію , царя Юдиного , та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих , хто шукає їхню душу , та в руку війська вавилонського царя , що відходить від вас . Ось Я накажу , говорить Господь , і верну їх до цього міста , і вони воюватимуть з ним , і здобудуть його та й спалять його огнем , а Юдині міста віддам на спустошення , і не буде в них мешканця ! . . . Слово , що було до Єремії від Господа за днів Єгоякима , сина Йосії , царя Юди , говорячи : Іди до дому Рехавітів , і будеш говорити з ними , і введеш їх до Господнього дому , до однієї з кімнат , і напоїш їх вином . І взяв я Яазанію , Єреміїного сина , сина Хаваццініїного , і братів його , і всіх синів його та ввесь дім Рехавітів . І ввів я їх до Господнього дому , до кімнати синів Ханана , сина Їґдаліїного , Божого чоловіка , що була при кімнаті князів , що над кімнатою Маасеї , Шаллумового сина , який пильнував порога . І поставив я перед синами дому Рехавітів келіхи , повні вина , та чаші , та й сказав до них : Пийте вино ! А вони відказали : Не будемо пити вина , бо наш батько Йонадав , син Рехавів , наказав нам , говорячи : Не пийте вина ані ви , ані ваші сини аж навіки ! І не будуйте дому , і не сійте , і не засаджуйте виноградника , і не майте їх , але сидіть у наметах по всі ваші дні , щоб жити довгі дні на поверхні землі , де ви мандруєте ! І послухалися ми голосу нашого батька Єгонадава , Рехавового сина , про все , що він наказав був нам , щоб не пили вина по всі наші дні ми , наші жінки , наші сини та дочки наші , і щоб ні будувати домів для нашого пробування , а виноградник і поле та насіння не будуть наші . І осіли ми в наметах , і послухалися , та й зробили все , що наказав нам наш батько Йонадав . І сталося , коли Навуходоносор , цар вавилонський , прийшов був на цей Край , то ми сказали : Ходіть , і ввійдемо до Єрусалиму перед військом халдеїв та перед військом Араму . І осілися ми в Єрусалимі . І було слово Господа до Єремії таке : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Іди , і скажеш до юдеянина та до мешканців Єрусалиму : Чи з цього не витягнете науки , щоб слухатися Моїх слів ? говорить Господь . Додержано слова Єгонадава , Рехавового сина , що наказав був синам своїм не пити вина , і не пили вони аж до дня цього , бо послухалися наказу свого батька ; а Я говорив до вас рано та пізно , та не слухалися ви Мене ! І посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно , говорячи : Верніться но кожен зо своєї злої дороги , та виправте вчинки свої , і не ходіть за іншими богами , щоб служити їм , і сидіть на тій землі , що Я дав вам та вашим батькам ! Та не схилили ви свого уха , і не послухались Мене . Бо додержали сини Єгонадава , сина Рехавового , наказа свого батька , що наказав був їм , а народ цей не послухався Мене . Тому так промовляє Господь Бог Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я спроваджую на Юду та на всіх мешканців Єрусалиму все те зло , що Я провіщав був про них . Бо Я говорив до них , та вони не слухали , і кликав Я їх , та вони не відповідали . . . А до дому Рехавітів Єремія сказав : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : За те , що ви слухалися наказа вашого батька Єгонадава , та держитеся всіх наказів його , і зробили те все , що Я заповів вам , тому так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Нема переводу в Йонадава , Рехавового сина , мужеві , що стоятиме перед лицем Моїм по всі дні ! І сталося четвертого року Єгоякима , Йосіїного сина , царя Юдиного , було оце слово до Єремії від Господа , кажучи : Візьми собі книжкового звоя , і напиши на ньому всі ті слова , що Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду , та про всі народи від дня , коли Я почав говорити тобі , від днів Йосії та аж до цього дня . Може почує дім Юдин усе те зло , що Я думаю вчинити їм , щоб вернулися кожен зо своєї злої дороги , а Я прощу їхню провину та їхній гріх . І покликав Єремія Баруха , Нерійїного сина , і Барух написав з уст Єремії всі Господні слова , що Він говорив йому , на книжковий звій . І наказав Єремія Барухові , кажучи : Я задержаний , не можу ввійти до Господнього дому . Тому піди сам , прочитай зо звою , що написав ти з моїх уст , Господні слова в вуха народу в Господньому домі в дні посту , а також в вуха всього Юди , що приходить зо своїх міст , відчитаєш їх . Може впаде їхнє благання перед Господнє лице , і вони вернуться кожен зо своєї злої дороги , бо великий гнів та лютість , що Господь говорив проти народу цього ! І зробив Барух , син Нерійїн , усе , що наказав був йому пророк Єремія , щоб прочитати з книги Господні слова в Господньому домі . І сталося п'ятого року Єгоякима , Йосіїного сина , царя Юдиного , дев'ятого місяця , оголосили піст перед Господнім лицем для всього народу в Єрусалимі та для всього того народу , що поприходив з Юдиних міст до Єрусалиму . І прочитав Барух з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Ґемарії , Шафанового сина , на горішньому подвір'ї , при вході до нової брами Господнього дому , в вуха всього народу . І почув Михей , син Ґемарії , Шафанового сина , всі Господні слова з книги , і зійшов до царського дому , до кімнати писаря , аж ось там сидять усі зверхники : писар Елішама , і Делая , син Шемаїн , і Елнатан , син Ахборів , і Ґемарія , син Шафанів , і Седекія , син Хананії , і всі зверхники . І розповів їм Михей всі ті слова , які він почув був , коли Барух читав із книги в вуха народу . І всі зверхники послали до Баруха Єгудія , сина Нетанії , сина Шелемії , сина Кушіїного , говорячи : Того звоя , що читав ти з нього в вуха народу , візьми його в свою руку та й прийди ! І взяв Барух , син Нерійїн , звоя в свою руку та й прийшов до них . А ті сказали до нього : Сідай же , і прочитай його в наші вуха ! І прочитав Барух в їхні вуха . І сталося , коли вони почули всі ці слова , жахнулися один перед одним , та й сказали Барухові : Конче перекажімо цареві всі ці слова ! І запитали вони Баруха , говорячи : Розкажи нам , як ти писав усі ці слова з його уст ? І сказав їм Барух : Він проказував мені з своїх уст усі ці слова , а я писав у книзі чорнилом . І сказали зверхники до Баруха : Іди , сховайся , ти та Єремія , і нехай ніхто не знає , де ви ! І прийшли вони до царя на подвір'я , а звоя поклали в кімнаті писаря Елішами , і розповіли в вуха царя всі ті слова . І послав цар Єгудія взяти звоя , і той узяв його з кімнати писаря Елішами . І Єгудій прочитав його в вуха царя та в вуха всіх зверхників , що стояли при царі . А цар сидів у зимовому домі , дев'ятого місяця , і перед ним був розпалений коминок . І сталося , коли Єгудій перечитував три чи чотири стовпці , то цар відрізував це писарським ножем та й кидав до огню , що в коминку , аж поки не згорів увесь звій на огні , що в коминку . . . Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби , що слухали всі ці слова . І хоч Елнатан , і Делая , і Ґемарія просили царя не палити того звою , та не послухався він їх . І наказав цар Єрахмеїлові , синові царевому , і Сераї , синові Азріїловому , і Шелемії , синові Авдіїловому , взяти писаря Баруха й пророка Єремію , та Господь їх сховав . І було Господнє слово до Єремії потому , як цар спалив був звоя та ті слова , що Барух написав з Єреміїних уст , говорячи : Візьми собі знову іншого звоя , і напиши на ньому всі перші слова , що були на першому звої , якого спалив Єгояким , цар Юдин . А про Єгоякима , царя Юдиного , скажеш : Так говорить Господь : Ти спалив цього звоя , говорячи : Нащо написав ти на ньому таке : Конче прийде цар вавилонський і знищить оцей Край , і вигубить в ньому людину й скотину . Тому так говорить Господь про Єгоякима , Юдиного царя : Не буде від нього сидячого на Давидовому троні , а його труп буде кинений на спекоту вдень та на холод вночі . . . І навіщу його та насіння його , і його рабів за їхні провини , і спроваджу на них та на мешканців Єрусалиму й на юдеянина все те зло , що Я говорив до них , та вони не послухали . . . І Єремія взяв іншого звоя , і дав його писареві Барухові , синові Нерійїному , і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тієї книги , яку спалив був Єгояким , цар Юдин , в огні , і до них було додано ще багато подібних слів . І зацарював цар Седекія , син Йосійїн , замість Конії , сина Єгоякимового , якого зробив царем Навуходоносор , цар вавилонський , в Юдиному краї . Та не послухався ані він , ані його раби , ані народ Краю слів Господа , які Він говорив через пророка Єремію . І послав цар Седекія Єгухала , сина Шелеміїного , і священика Цефанію , сина Маасеїного , до пророка Єремії , говорячи : Помолися за нас до Господа , Бога нашого ! А Єремія тоді ще вільно ходив серед народу , бо не дали його ще до в'язниці . А фараонове військо вийшло з Єгипту . І почули вістку про них халдеї , що облягали Єрусалим , і відійшли від Єрусалиму . І було слово Господнє до пророка Єремії , говорячи : Так промовив Господь , Бог Ізраїлів : Так скажете до Юдиного царя , що послав вас до мене поспитати мене : Ось фараонове військо , що вийшло вам на поміч , вернеться до свого краю , до Єгипту . А халдеї знову вернуться , і будуть воювати з цим містом , і здобудуть його , та й спалять його огнем . Так говорить Господь : Не обманюйте своїх душ , говорячи : Халдеї конче підуть від нас , бо не підуть вони . Бо якщо б ви побили все халдейське військо , що з вами воює , а з них залишилися б тільки ранені , то встане кожен із намету свого , і спалять це місто огнем . . . І сталося , коли халдейське військо відступило від Єрусалиму перед фараоновим військом , то вийшов Єремія з Єрусалиму , щоб піти до Веніяминового краю , і щоб сховатися там серед народу . Та коли він був біля Веніяминової брами , то був там начальник сторожі , а ім'я йому Їрійя , син Шелемеї , сина Хананіїного . І схопив він пророка Єремію , говорячи : Ти переходиш до халдеїв ! А Єремія відказав : Неправда , я не переходжу до халдеїв ! Та не послухав той його ; і схопив Їрійя Єремію , і попровадив його до зверхників . І розгнівалися зверхники на Єремію , і побили його , та й віддали його до в'язниці в домі писаря Єгонатана , бо його зробили за в'язничний дім . І зійшов Єремія до темничної ями та до підвалу , і сидів там Єремія багато днів . . . І послав цар Седекія , і взяв його . І спитав його цар у своїм домі таємно й сказав : Чи є слово від Господа ? І Єремія відказав : Є . І далі сказав : Ти будеш відданий в руку вавилонського царя . . . І сказав Єремія до царя Седекії : Що я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому народові , що ви віддали мене до в'язниці ? І де ваші пророки , що вам пророкували , говорячи : Цар вавилонський не прийде на вас та на Край цей ? А тепер послухай , пане мій царю : хай упаде моє благання перед обличчя твоє , і не вертай мене до дому писаря Єгонатана , щоб не помер я там ! . . . І наказав цар Седекія , й Єремію вмістили в подвір'ї в'язниці , і давали йому буханець хліба на день з вулиці пекарів , аж поки не скінчився ввесь хліб у місті . І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці . І почув Шефатія , син Маттанів , і Ґедалія , син Пашхурів , і Юхал , син Шелемеїн , і Пашхур , син Малкійїн , ті слова , що Єремія говорив до всього народу , кажучи : Так говорить Господь : Хто сидітиме в цьому місті , той помре від меча , голоду та від моровиці , а хто вийде до халдеїв , той буде жити , і стане йому душа його за здобич , і він житиме ! Так говорить Господь : Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя , і він здобуде його ! І сказали зверхники до царя : Нехай же уб'ють цього чоловіка , бо він ослаблює руки вояків , позосталих у цьому місті , та руки всього народу , говорячи їм слова , як оці . Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра , а тільки зла ! . . . І сказав цар Седекія : Ось він у ваших руках , бо цар нічого не вдіє супроти вас . І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї , царевого сина , що в подвір'ї в'язниці , і спустили Єремію шнурами . А в ямі була не вода , а тільки багно , і загруз Єремія в багні ! І почув мурин Евед-Мелех , евнух , який був у царському домі , що Єремію кинули до ями , а цар сидів у Веніяминовій брамі . І вийшов Евед-Мелех з царського дому , та й сказав цареві , говорячи : Пане мій царю , ці люди вчинили зло в усьому , що зробили пророкові Єремії , якого кинули до ями , і помре він на своєму місці через голод , бо в місті нема вже хліба . . . І наказав цар муринові Евед-Мелехові , говорячи : Візьми з собою звідси троє люда , і витягнеш пророка Єремію з ями , поки він ще не вмер ! І взяв Евед-Мелех тих людей з собою , і прийшов до царського дому під скарбницею , і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів , і спустив їх до Єремії до ями шнурами . І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії : Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури ! І зробив Єремія так . І потягнули Єремію шнурами , і витягли його з ями . І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці . І послав цар Седекія , і взяв пророка Єремію до себе , до третього входу , що в домі Господньому . І сказав цар до Єремії : Запитаю я тебе про щось , не заховуй від мене нічого ! І сказав Єремія до Седекії : Коли я провіщу тобі , то чи справді не вб'єш ти мене ? А коли пораджу тобі , то мене не послухаєш . . . І присягнув цар Седекія Єремії таємно , говорячи : Як живий Господь , що створив нам цю душу : не вб'ю тебе , і не дам тебе в руку тих людей , що шукають твоєї душі ! І сказав Єремія до Седекії : Так говорить Господь , Бог Саваот , Бог Ізраїлів : Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя , то житиме душа твоя , а місто це не буде спалене огнем , і будеш жити ти та дім твій . А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя , то це місто буде дане в руку халдеїв , і вони спалять його огнем , і ти не втечеш з їхньої руки . . . І сказав цар Седекія до Єремії : Я боюся юдеїв , що перейшли до халдеїв , щоб не дали мене в їхню руку , і щоб не насміялися з мене . . . І сказав Єремія : Не дадуть ! Послухай Господнього голосу до того , що я говорю тобі , і буде добре тобі , і буде жити душа твоя ! А якщо ти не схочеш вийти , то ось слово , що Господь мені виявив : І ось усі жінки , що залишилися в домі Юдиного царя , будуть відведені до зверхників вавилонського царя , і вони скажуть : Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі ; погрузили в багно твої ноги , та вони назад відійшли . А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв , і ти не втечеш з їхньої руки , бо рукою вавилонського царя будеш схоплений , а місто це буде спалене огнем . . . І сказав Седекія до Єремії : Нехай ніхто не знає про ці слова , і ти не помреш . Бо коли почують зверхники , що я говорив з тобою , то прийдуть до тебе та й скажуть тобі : Розкажи но нам , що говорив ти цареві ! Не ховай перед нами , і не вб'ємо тебе . І що ж говорив тобі цар ? то скажеш до них : Я склав своє благання перед царське обличчя , щоб не вертали мене до Єгонатанового дому , щоб там не померти . І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його , і він розказав їм згідно зо всіма тими словами , що звелів був цар . І вони мовчки відійшли від нього , бо не довідались про обговорену річ . І сидів Єремія на подвір'ї в'язниці аж до дня , коли був здобутий Єрусалим . І сталося , як був здобутий Єрусалим : Дев'ятого року Седекії , царя Юдиного , місяця десятого , прийшов Навуходоносор , цар вавилонський , та все його військо до Єрусалиму та й облягли його . Одинадцятого року Седекії , місяця четвертого , дев'ятого дня місяця , був пробитий пролім до міста . . . І поприходили всі зверхники вавилонського царя , і посідали в Середущій брамі : Нерґал-Сар'ецер , Самгар , Нево , Сарсехім , старший евнух , Нерґал-Сар'ецер , старший маг , і вся решта зверхників вавилонського царя . І сталося , як побачив їх Седекія , цар Юдин , та всі вояки , то вони повтікали , і повиходили вночі з міста дорогою царського садка , брамою між обома мурами , і вийшли дорогою в степ . І погналося халдейське військо за ними , і догнали Седекію в єрихонських степах . . . І взяли вони його , і завели його до Навуходоносора , царя вавилонського , до Рівли , в краю Хамат , і той засудив його . І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його ; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар . . . А очі Седекії він вибрав , і скував його мідяними кайданами , щоб відвести його до Вавилону . . . А дім царя та дому народу халдеї попалили огнем , і порозбивали мури Єрусалиму . А решту народу , позосталих у місті , та перебіжців , що попереходили до нього , і решту народу , що позосталися , вигнав Невузар'адан , начальник царської сторожі , до Вавилону . А з бідноти народу , що не мали нічого , Невузар'адан , начальник царської сторожі , позоставив декого в Юдиному краї , і дав їм того дня виноградники та поля . І наказав Навуходоносор , цар вавилонський , про Єремію , через начальника царської сторожі , говорячи : Візьми його , і зверни на нього свої очі , і не зроби йому нічого злого , і тільки як він скаже тобі , так з ним зроби ! І послав Невузар'адан , начальник царської сторожі , і Невушазбан , старший евнух , і Нерґал-Сар'ецер , старший маг , та всі начальники вавилонського царя , і послали вони , і взяли Єремію з подвір'я в'язниці , і дали його до Ґедалії , сина Ахікама , сина Шафанового , щоб вивести його до дому . І осівся він серед народу . А до Єремії було Господнє слово , коли він був затриманий в подвір'ї в'язниці , таке : Іди , і скажеш до мурина Евед-Мелеха , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я наводжу Свої слова на це місто на зло , а не на добро , і вони будуть діятися перед тобою цього дня . Але тебе врятую цього дня , говорить Господь , і ти не будеш відданий в руку цих людей , яких ти боїшся . Бо конче врятую тебе , і від меча не впадеш ти , і буде тобі душа твоя за здобич , бо ти надіявся на Мене , говорить Господь . Слово , що було до Єремії від Господа по тому , як Невузар'адан , начальник царської сторожі , відпустив його з Рами , коли його він узяв , а він був закутий кайданами серед усього вигнання Єрусалиму та Юди , вигнаних до Вавилону . І взяв начальник царської сторожі Єремію , та й сказав до нього : Господь , Бог твій , говорив оце зло на це місце . І навів , і зробив Господь , як говорив був , бо ви згрішили Господеві , і не слухалися Його голосу , і сталася вам ця річ . А тепер ось я сьогодні розковую тебе з кайданів , що на твоїх руках . Якщо в очах твоїх добре піти зо мною до Вавилону , іди , і зверну я своє око на тебе . А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону , то залишись . Дивися , увесь Край перед тобою : куди тобі видається за добре й за справедливе піти , туди йди ! І коли той не навертався на це , сказав далі : То вернися до Ґедалії , сина Ахікама , сина Шафанового , якого вчинив начальником вавилонський цар над Юдиними містами , і живи з ним серед народу ; або куди тобі подобається , туди йди . І дав йому начальник царської сторожі їжі на дорогу та дарунка , і відпустив його . І прийшов Єремія до Ґедалії , сина Ахікамового , до Міцпи , й осівся з ним серед народу , позосталого в Краю . А коли всі військові зверхники , що були в полі , вони та їхні люди , прочули , що цар вавилонський учинив начальником над краєм Ґедалію , сина Ахікамового , і доручив йому мужчин і жінок та дітей , і тих з бідних Краю , що не були вигнані до Вавилону , то поприходили до Ґедалії до Міцпи : і Ізмаїл , син Нетаніїн , і Йоханан , та Йонатан , сини Кареахові , і Серая , син Танхуметів , і сини нетофеянина Ефая , і Єзанія , син маахеянина , вони та їхні люди . І Ґедалія , син Ахікама , сина Шафанового , заприсягнувся їм та їхнім людям , говорячи : Не бійтеся служити халдеям ! Сидіть у Краї й служіть вавилонському цареві , і буде вам добре ! А я ось сидітиму в Міцпі , щоб заступатися за вас перед халдеями , що прийдуть до нас . А ви збирайте вино й літні плоди та оливу , і складайте в ваш посуд , і сидіть у ваших містах , які ви зайняли ! І також усі юдеї , що в Моаві й серед Аммонових синів , і в Едомі , і що в усіх краях , чули , що цар вавилонський полишив частину в Юді , і що вчинив над ними начальником Ґедалію , сина Ахікама , сина Шафанового . І вернулися всі юдеї зо всіх тих місць , куди були порозігнані , і прийшли до Юдиного краю , до Ґедалії до Міцпи , і зібрали вина та літніх плодів дуже багато . А Йоханан , син Кареахів , та всі військові зверхники , що були на полі , прийшли до Ґедалії до Міцпи , та й сказали до нього : Чи справді ти знаєш , що Бааліс , цар Аммонових синів , послав Ізмаїла , сина Нетаніїного , щоб убити тебе ? Та не повірив їм Ґедалія , син Ахікамів . А Йоханан , син Кареахів , сказав таємно до Ґедалії в Міцпі , говорячи : Нехай я піду й уб'ю Ізмаїла , сина Нетаніїного , і ніхто про це не довідається . Нащо мають забити тебе , і буде розпорошений увесь Юда , зібраний до тебе , і погине останок Юди ? І сказав Ґедалія , син Ахікамів , до Йоханана , сина Кареахового : Не роби цієї речі , бо лжу ти говориш на Ізмаїла ! І сталося сьомого місяця , прийшов Ізмаїл , син Нетанії , сина Елішамового , з насіння царського , і вельможі царя , та десять люда з ним , до Ґедалії , Ахікамового сина , до Міцпи , і їли там разом хліб у Міцпі . І встав Ізмаїл , син Нетаніїн , і десять люда , що були з ним , та й ударили Ґедалію , сина Ахікама , сина Шафанового , мечем ! І вбив він того , кого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм . . . І повбивав Ізмаїл усіх юдеїв , що були з ним , з Ґедалією , у Міцпі , і халдеїв вояків , що знаходилися там . І сталося другого дня по вбивстві Ґедалії , а ніхто про це не знав , і поприходили люди з Сихему , з Шіло та з Самарії , вісімдесят люда оголенобородих , і в подертій одежі та з нарізаними знаками на тілі , а в їхній руці хлібна жертва та ладан , як принесення для Господнього дому . І вийшов Ізмаїл , син Нетаніїн , навпроти них з Міцпи , ідучи та плачучи . І сталося , коли він спіткав їх , то промовив до них : Прийдіть до Ґедалії , Ахікамового сина ! І сталося , як прийшли вони до середини міста , то їх порізав Ізмаїл , син Нетаніїн , і повкидав їх до середини ями , він та ті люди , що були з ним . . . Та знайшлося між ними десять люда , і вони сказали до Ізмаїла : Не вбивай нас , бо ми маємо заховані в полі скарби : пшеницю , і ячмінь , і оливу , і мед . І той спинився , і не повбивав їх серед їхніх братів . А та яма , куди повкидав Ізмаїл усі трупи тих людей , була яма велика , яку зробив був цар Аса проти Баеші , Ізраїльського царя , її наповнив Ізмаїл , син Нетаніїн , трупами . І Ізмаїл узяв у полон усю решту народу , що був у Міцпі , царських дочок та ввесь народ , що зостався в Міцпі , якого Невузар'адан , начальник царської сторожі , доручив був Ґедалії , синові Ахікамовому . І забрав їх у полон Ізмаїл , син Нетаніїн , і пішов , щоб перейти до Аммонових синів . І почув Йоханан , син Кареахів , та всі військові зверхники , що були з ним , про все те зло , що зробив Ізмаїл , син Нетаніїн . І взяли вони всіх тих людей , і пішли воювати з Ізмаїлом , сином Нетаніїним , і знайшли його при великій воді , що в Ґів'оні . І сталося , як увесь народ , що був з Ізмаїлом , побачив Йоханана , сина Кареахового , та всіх військових зверхників , що були з ним , то зрадів . І відвернувся ввесь народ , якого взяв був до полону Ізмаїл з Міцпи , і вернулися , і пішли до Йоханана , сина Кареахового . А Ізмаїл , син Нетаніїн , утік з вісьмома людьми від Йоханана , і пішов до Аммонових синів . І взяв Йоханан , син Кареахів , та всі військові зверхники , що були з ним , усю решту народу , яку він вернув від Ізмаїла , сина Нетаніїного , з Міцпи , по тому , як той убив Ґедалію , сина Ахікамового , мужів вояків , і жінок , і дітей , і евнухів , що вернув з Ґів'ону . І пішли вони й стали на нічліг в Ґерут-Кімгамі , що при Віфлеємі , щоб піти й утікти до Єгипту від халдеїв , бо вони боялися їх , бо Ізмаїл , син Нетаніїв , убив Ґедалію , сина Ахікамового , якого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм . І підійшли всі військові зверхники та Йоаханан , син Кареахів , і Єзанія , син Гошаїн , та ввесь народ від малого й аж до великого , та й сказали до пророка Єремії : Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє , і молися за нас до Господа , Бога твого , за всю оцю решту , бо залишилося нас мало з багатьох , як бачать твої очі нас . . . І нехай виявить нам Господь , Бог твій , ту дорогу , якою ми підемо , та те діло , яке ми зробимо . І промовив до них пророк Єремія : Чую я ! Ось я помолюся до Господа , вашого Бога , за вашими словами . І станеться , кожне слово , що Господь відповість вам , звіщу вам , нічого не затаю від вас . А вони сказали до Єремії : Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного , якщо ми не зробимо так , як усе те , з чим пошле тебе до нас Господь , Бог твій . Чи добре й чи зле , ми послухаємося голосу Господа , Бога нашого , що до Нього ми посилаємо тебе , щоб було нам добре , коли будемо слухатися голосу Господа , Бога нашого . І сталося з кінцем десятьох днів , і було Господнє слово до Єремії . І він покликав Йоханана , сина Кареахового , і всіх військових зверхників , що були з ним , та ввесь народ від малого й аж до великого , та й сказав до них : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів , що ви послали мене до Нього скласти ваше благання перед Його лице : Якщо ви будете сидіти в цьому Краї , то збудую вас , а не розіб'ю , і засаджу вас , а не вирву , бо пожалував Я щодо того зла , що зробив був вам . Не бійтеся вавилонського царя , якого ви боїтеся , не бійтеся його , говорить Господь , бо з вами Я , щоб вас спасати , і щоб вас рятувати від його руки ! І дам Я вам милість , і змилуюся над вами , і він верне вас до вашої землі . А якщо ви скажете : Не будемо сидіти в цьому Краї , щоб не слухатися голосу Господа , Бога вашого , кажучи : Ні , ми підемо до єгипетського краю , де не побачимо війни , і не почуємо звуку сурми , і на хліб не будемо голодні , і там будемо сидіти , то тому послухайте тепер Господнього слова , решто Юдина ! Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Якщо ви справді скеруєте своє обличчя , щоб іти до Єгипту , і ввійдете , щоб чужинцями замешкати там , то станеться : той меч , що ви боїтеся його , досягне вас там , ув єгипетськім краї , а голод , якого ви лякаєтесь , пристане до вас в Єгипті , і там ви повмираєте . . . І станеться , всі люди , що звернули своє обличчя на мандрівку до Єгипту , щоб чужинцями замешкати там , повмирають від меча , від голоду та від моровиці , і жоден з них не позостанеться й не втече через те зло , що Я спроваджу на них . . . Бо так каже Господь , Саваот , Бог Ізраїлів : Як вилився гнів Мій та лютість Моя на мешканців Єрусалиму , так виллється лютість Моя на вас , коли ви прийдете до Єгипту , і будете там на клятьбу , і на застрашення , і на прокляття , і на ганьбу , і ви вже не побачите цього місця . . . Господь говорить до вас , Юдина решто : Не ходіть до Єгипту ! Добре знайте , що сьогодні Я вас остеріг ! Бо ви зблудилися в душах своїх , що послали мене до Господа , вашого Бога , говорячи : Молися за нас до Господа , Бога нашого , і все , що скаже Господь , Бог наш , так перекажи нам , і ми зробимо . І переказав я вам сьогодні , та не послухалися ви голосу Господа , Бога вашого , та всього того , з чим послав Він мене до вас . А тепер знайте напевно , що повмираєте від меча , голоду та від зарази в тому місці , куди хочете йти , щоб жити там чужинцями . . . І сталося , як Єремія скінчив говорити до всього народу всі слова Господа , Бога їхнього , всі ті слова , з якими послав його до них Господь , Бог їхній , то сказав Азарія , син Гошаїн , і Йоханан , син Кареахів , та всі бундючні люди , кажучи до Єремії : Брехню ти говориш ! Не послав тебе Господь , Бог наш , сказати : Не входьте до Єгипту , щоб чужинцями замешкати там , то тебе намовив проти нас Барух , син Нерійїн , щоб віддати нас у руку халдеїв , щоб повбивати нас , і щоб вигнати нас до Вавилону . . . І не послухався Йоханан , син Кареахів , і всі військові зверхники та ввесь народ Господнього голосу , щоб сидіти в Юдиному краї . І взяв Йоханан , син Кареахів , та всі військові зверхники всю Юдину решту , що вернулися від усіх народів , куди були вигнані , щоб замешкати в Юдиному краї , мужчин та жінок , і дітей та царських дочок , і всяку душу , що Невузар'адан , начальник царської сторожі , позоставив був із Ґедалією , сином Ахікама , сина Шафанового , і з пророком Єремією та з Барухом , сином Нерійїним , і прийшли до єгипетського краю , бо не послухалися Господнього голосу , і прийшли до Тахпанхесу . І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі таке : Візьми в свою руку великі каміння , і сховай їх у глині на цегляному майдані , що при вході до фараонового дому в Тахпанхесі , на очах юдейських людей . І скажеш до них : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я пошлю й візьму Навуходоносора , царя вавилонського , Мого раба , і поставлю його трона над тими каміннями , що Я поховав , і він своє царське шатро розтягне над ними . І він прийде , і вдарить єгипетський край : що призначене на смерть піде на смерть , а що до полону до полону , а що на меча піде на меча . . . І підпалю огонь у домах єгипетських богів , і він попалить їх , і забере їх у полон , і він очистить єгипетський край , як чистить пастух свою одіж , і вийде звідти в спокої . . . І він поламає посвячені стовпи Бет-Шемеша , що в єгипетському краї , а доми єгипетських богів попалить огнем . Слово , що було до Єремії про всіх юдеїв , що сиділи в єгипетському краї , що сиділи в Міґдолі , і в Тахпанхесі , і в Нофі , і в краю Патрос , говорячи : Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ви бачили все те зло , що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста , і ось вони цього дня руїна , і немає в них мешканця . . . Це через їхнє зло , яке вони зробили , щоб гнівити Мене , ходячи кадити , служити іншим богам , яких не знали ані вони , ані ви , ані ваші батьки . І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків , рано та пізно , кажучи : Не робіть цієї обридливої речі , яку Я зненавидив ! Та не слухали вони , і не нахилили уха свого , щоб відвернутися від свого зла , щоб не кадити іншим богам . І вилилась лютість Моя та Мій гнів , і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму , і стали вони руїною та пустинею , як бачите цього дня . . . А тепер так говорить Господь , Бог Саваот , Бог Ізраїлів : Нащо ви робите велике зло своїм душам , вигублюючи собі чоловіка та жінку , дитину й немовля з-серед Юди , щоб не залишилася вам решта ? Нащо ви робите , щоб гнівити Мене чинами рук своїх , щоб кадити іншим богам в єгипетському краї , куди ви прийшли чужинцями замешкати там , щоб погубити себе , і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі ? Чи забули ви зло ваших батьків , та зло Юдиних царів , і зло жінок його , і зло ваше та зло ваших жінок , що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму ? Не були вони впокорені аж до цього дня , і не бояться , і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами , що Я дав вам та вашим батькам . Тому так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло , щоб викоренити всього Юду ! І візьму Я залишок Юди , що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край , щоб чужинцями замешкати там , і погинуть усі в єгипетському краї , попадають від меча та від голоду , погинуть від малого й аж до великого , повмирають від меча та від голоду , і стануть клятьбою , застрашенням , і прокляттям та ганьбою . . . І покараю замешкалих в єгипетському краї , як покарав Я Єрусалим , мечем , голодом та моровицею . . . І не буде втікача та врятованих із решти Юди , що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї , щоб вернутися до Юдиного краю , куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там . Але не вернуться вони , хіба тільки поодинокі втікачі ! І відповіли Єремії всі ті люди , що знали , що їхні жінки кадять іншим богам , і всі ті жінки , що стояли там , великий збір , і ввесь народ , що сидів в єгипетському краї в Патросі , говорячи : Щодо слова , що ти говорив до нас Господнім Ім'ям , ми не слухаємо тебе . Бо напевно виконаємо кожне те слово , що виходить із наших уст , щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви , як робили ми та батьки наші , царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму . І насичувалися ми хлібом , і було нам добре , а зла ми не бачили . А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви , брак нам усього , і ми гинемо від меча та голоду ! А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви , то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням , і ллємо їй литі жертви ? І сказав Єремія до всього народу , до чоловіків та до жінок , та до всього народу , що відповідали йому таке , говорячи : Хіба не кадило , яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки , ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю , хіба не згадав це Господь , і не ввійшло воно до серця Його ? І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів , та ті гидоти , що ви наробили , тому став ваш Край руїною , і застрашенням та прокляттям , так що немає мешканця , як бачите цього дня . . . За те , що кадили ви , і що грішили Господеві , і не слухалися Господнього голосу , і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його , тому спіткало вас оце зло , як бачите цього дня . І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок : Послухайте Господнього слова , ввесь Юдо , що в єгипетському краї ! Так говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , кажучи : Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували , кажучи : Конче виконаємо свої присяги , що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви , тому напевно здійсніте ваші присяги , і конче виконайте обітниці ваші . Тому то послухайте Господнього слова , ввесь Юдо , що сидиш в єгипетському краї : Ось Я присягнув великим Своїм Ім'ям , говорить Господь , що не буде вже Ім'я Моє кликатися устами жодного юдеянина , кажучи : Живий Господь Бог ! у всьому єгипетському краї . Ось Я пильную вас на зло , а не на добро , і загине кожен юдеянин , що в єгипетському краї , від меча та від голоду , аж до їх скону . А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними . І пізнає ввесь останок Юди , що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там , чиє слово виконається : Моє чи їхнє ? А оце вам той знак , говорить Господь , що Я відвідаю вас у цьому місці , щоб ви пізнали , що конче справдяться Мої слова на вас на зло . Так говорить Господь : Ось Я видам фараона Хофру , єгипетського царя , в руку його ворогів та в руку тих , що шукають душі його , як дав Я Седекію , Юдиного царя , у руку Навуходоносора , вавилонського царя , його ворога , що шукав душі його ! Слово , що говорив пророк Єремія до Баруха , Нерійїного сина , коли той писав ці слова в книзі з Єреміїних уст , за четвертого року Єгоякима , сина Йосіїного , царя Юдиного , кажучи : Так говорить Господь , Бог Ізраїлів , про тебе , Баруху : Ти сказав був : Ой горе мені , бо додав Господь смутку до болю мого ! Я змучивсь зідханням своїм , і не знайшов відпочинку ! Так скажеш йому : Так говорить Господь : Ось Я поруйную , що Я збудував , а що Я насадив , те Я вирву , також усю землю Свою . А ти ось шукаєш для себе великого . Не шукай , бо ось Я наведу зло на кожне тіло , говорить Господь , а тобі дам душу твою за здобич на всіх тих місцях , де ти будеш ходити ! Слово Господнє , що було пророкові Єремії про народи . На Єгипет . На військо фараона Нехо , єгипетського царя , що був над річкою Ефратом у Каркеміші , якого побив Навуходоносор , вавилонський цар , за четвертого року Єгоякима , сина Йосіїного , царя Юдиного : Приготуйте щитка та щита , і приступіть до війни ! Запрягайте но коні й сідайте , верхівці , і поставайте в шоломах ! Вичистіть ратища та зодягніться в кольчуги ! Що то бачу : вони полякались й назад відступають ? А лицарі їхні подолані та втікають і не оглядаються . . . Страхіття навколо , говорить Господь ! Швидкий не втече , і не врятується лицар , на півночі , при річці Ефраті спіткнуться вони та й попадають ! Хто то такий підіймається , мов та Ріка , як річки , його води хвилюються ? Єгипет , немов та Ріка , підіймається він , мов річки , його води хвилюються , і каже : Підіймуся , покрию я землю , і вигублю місто й мешканців його ! Сідайте на коні й шалійте , колесниці ! І хай лицарі вийдуть , Куш та Пут , що хапають щита , та людійці , що хапають , натягують лука ! А день цей Господа , Бога Саваота , день помсти , щоб помститися над ворогами Своїми , і меч буде жерти й насититься , і досить нап'ється їхньої крови , бо це буде жертва для Господа , Бога Саваота , в північному краї при річці Ефраті ! Піди до Ґілеаду , й бальзаму візьми , дівчино , дочко Єгипту ! Надармо вживаєш ти ліків багато , своїх ран не загоїш ! Почули народи про ганьбу твою , а крику твого стала повна земля , бо спіткнулися лицар об лицаря , разом упали обоє вони ! Слово , що говорив Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора , царя вавилонського , щоб побити єгипетську землю : Розкажіте в Єгипті , і розголосіте в Міґдолі , і розголосіте в Нофі й Тахпанхесі ! Скажіть : стань , і собі приготуйся , бо меч пожирає круг тебе ! Чому твої лицарі впали ? Не втрималися , бо пхнув їх Господь ! . . . Стало багато таких , що спіткнулися , навіть падають один на одного й говорять : Уставай , і до свого народу вернімось , і до краю народження нашого , перед згубним мечем ! Назвіте ім'я фараону , цареві єгипетському : Загибіль , пропустив він усталений час ! Як живий Я , каже Цар , що Господь Саваот Йому Ймення , він прийде , немов би Фавор у горах , й як при морі Кармел ! Приготуй необхідне собі на мандрівки , мешканко , о дочко Єгипту , бо стане спустошенням Ноф , і він спалений буде , і в ньому не буде мешканця ! Єгипет теля гарноусте , та летить он із півночі ґедзь ! . . . Серед нього й його наймити , мов телята вгодовані , та й вони повернулись назад , повтікали разом , не спинились , бо день їхнього нещастя прийшов ось на них , час навіщення їх . . . Розлягається голос його , як гадюче сичання , бо йдуть вони з військом , і прийдуть до нього з сокирами , мов дроворуби . . . Вони ліс його витнуть , говорить Господь , хоч він непрохідний , бо стануть вони більш численні , як та сарана , і не буде числа їм . Засоромлена буде єгипетська донька , буде видана в руку народу північного . . . Говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я покараю Амона із Но , і фараона , і Єгипет , і богів його , і царів його , і фараона , і тих , що на нього надіються . І дам їх у руку всіх тих , хто шукає їхню душу , і в руку Навуходоносора , царя вавилонського , і в руку рабів його , а потому він буде заселений , як за днів давніх , говорить Господь ! А ти не лякайся , рабе Мій Якове , і не страшися , Ізраїлю , бо Я ось врятую тебе здалека , і насіння твоє з краю їхнього полону ! І вернеться Яків , і буде спокійний , і буде безпечний , і не буде того , хто б його настрашив ! А ти не лякайся , рабе Мій Якове , каже Господь , бо Я з тобою , бо зроблю Я кінець всім народам , куди тебе вигнав , та з тобою кінця не зроблю , і тебе покараю за правом , і тебе непокараним не полишу ! Слово Господнє , що було пророкові Єремії на филистимлян , перше як фараон побив Аззу . Так говорить Господь : Ось підіймаються води із півночі , і стануть вони за потік заливний , і заллють вони землю та все , що на ній , місто й замешкалих в ньому , і буде кричати людина , і кожен мешканець землі заголосить . . . Через гук тупотіння копит баских коней його , через гуркіт його колесниць , через скрип його кіл не звернулись батьки до синів , бо зомліли їм руки , бо настав це той день , щоб понищити всіх филистимлян , щоб Тиру й Сидонові вигубити помічну всяку рештку . . . Бо понищить Господь филистимлян , рештку острова Кафтора , шолудивою стане Азза , згине Ашкелон , решта долини їхньої . . . Як довго ти будеш нарізи робити собі у жалобі ? О мечу Господній , аж доки ти не заспокоїшся ? Вернися до піхви своєї , заспокойся й замовкни ! Але як заспокоїться він , коли наказав йому це Сам Господь ? До Ашкелону й до берегу моря , туди Він призначив його ! . . . На Моава . Так каже Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Горе місту Нево , бо воно поруйноване ; Кір'ятаїм посоромлений , здобутий ; посоромлений Замок високий , заляканий . . . Нема більше слави Моаву ! У Хешбоні лихе вимишляють на нього : Ходімо , і витнім його із народу ! Теж , Мадмене , замовкнеш і ти : за тобою йде меч ! Чути крик із Горонаїму : Руїна й нещастя велике ! Моав поруйнований , крик підняли аж до Цоару , бо ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем , бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну . . . Утікайте , рятуйте хоч душу свою , і станете , мов отой верес в пустині ! Бо за те , що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої , ти також будеш узятий , і піде Кемош до полону , а разом із ним його священики та його зверхники . . . І прийде руїна до кожного міста , і не буде врятоване жодне із них , і загине долина , й погублена буде рівнина , бо так говорив був Господь ! . . . Дайте крила Моаву , і він відлетить , і міста його стануть спустошенням , так що не буде мешканця у них . . . Проклятий , хто робить роботу Господню недбало , і проклятий , хто від крови на меча свого стримує ! Спокійний Моав від юнацтва свого , і мирний на дріжджах своїх , і не лито із посуду в посуд його , і він на вигнання не йшов , тому в нім його смак позостався , а запах його не змінився . Тому то ось дні настають , говорить Господь , і пошлю Я на нього розливачів , і його розіллють , і посуд його опорожнять , і дзбанки його порозбивають ! . . . І за Кемоша Моав посоромлений буде , як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел , за місце надії своєї . Як говорите ви : Ми хоробрі та сильні до бою ? Попустошений буде Моав , і до міст його ворог підійметься , і підуть добірні його юнаки на заріз , каже Цар , що Господь Саваот Йому Ймення . . . Близький похід нещастя Моава , а лихо його дуже квапиться . . . Співчувайте йому , всі довкілля його , і всі , хто ім'я його знає , скажіть : Як зламалося сильне це берло , ця палиця пишна ! Спустися зо слави своєї , і всядься в пустині , о мешканко , дочко Дівону , бо спустошник Моава до тебе прийшов , і понищив твердині твої ! Стань на дорозі й чекай , мешканко Ароеру , питай втікача та врятовану , кажи : Що це сталося ? Моав посоромлений , бо розтрощений він , ридайте та плачте , і звістіте в Арноні , що Моав попустошений ! І суд ось прийшов на рівнинний цей край , на Холон й на Ягцу , і на Мефаат , і на Дівон , і на Нево , і на Бет-Дівдатаїм , і на Кір'ятаїм , і на Бет-Ґамул , і на Бет-Меон , і на Керіййот , і на Боцру , і на всі міста моавського краю , далекі й близькі . . . І відтятий Моавові ріг , і рамено його розтрощене , говорить Господь . Упійте його , бо пишавсь проти Господа він , і він з плюскотом упаде до блювоти своєї , і станеться й він посміховиськом ! . . . І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим ? Хіба серед злодіїв був знайдений він , що ти скільки говориш про нього , то все головою хитаєш ? Покиньте міста , й пробувайте на скелі , мешканці Моава , і будьте , немов та голубка , що над краєм безодні гніздиться ! Ми чули про гордість Моава , що чванливий він дуже , про надутість його і його гордування , про бундючність його та пиху його серця . Я знаю , говорить Господь , про зухвальство його , і про його балачки безпідставні , робили вони неслухняне ! Ридаю тому над Моавом , і кричу за Моавом усім , зідхаю над людьми Кір-Хересу . . . Більш як за Язером Я плакав , Я плакатиму за тобою , винограднику Сівми ! Галузки твої перейшли аж за море , досягли аж до моря Язера . Спустошник напав на осінній твій плід , і на винобрання твоє , і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава , і вино із чавила спиню ! Не буде топтати топтач , радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання . . . Від крику Хешбону аж до Ел'але , аж до Ягацу нестися буде їхній голос , від Цоару аж до Горонаїму , до Еґлат-Шелішійї , бо й вода із Німріму пустинею стане . . . І вигублю Я із Моава , говорить Господь , того , хто для жертов виходить на пагірок , і богові кадить своєму . Тому стогне серце Моє за Моавом , немов та сопілка , і стогне серце Моє , як сопілка , за людьми Кір-Хересу , бо погинули ті , хто багатство набув ! . . . Тому кожна голова облисіла , і кожна борода обстрижена , на руках у всіх порізи жалоби , і на стегнах верета . . . На всіх дахах Моава й на площах його самий лемент , бо розбив Я Моава , мов посуд , якого не люблять , говорить Господь . . . Як він розтощений плачуть , як ганебно Моав утікав , і як він посоромлений ! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його ! Бо так промовляє Господь : Ось він , як орел , прилетить , і крила свої над Моавом розгорне , міста будуть взяті , й твердині захоплені . . . І того дня стане серце лицарства Моава , як серце жони-породіллі ! І з народів Моав буде вигублений , бо пишавсь проти Господа він . . . Страх , та безодня , та пастка на тебе , мешканче Моава ! говорить Господь . Хто від страху втече , той в безодню впаде , хто ж з безодні підійметься , той буде схоплений в пастку . . . Бо спроваджу на нього , на того Моава , рік їхньої кари , говорить Господь . Втікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону , бо вийде огонь із Хешбону , а полум'я з-поміж Сигону , і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих . . . Горе , Моаве , тобі ! Загинув Кемошів народ , бо сини твої взяті в полон , твої ж дочки в неволю ! . . . І верну Я Моавові долю наприкінці днів , говорить Господь . Аж досі суд на Моава . На Аммонових синів . Так говорить Господь : Чи немає синів у Ізраїля ? Чи немає спадкоємця в нього ? Чому Ґада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його ? Тому настають ось дні , говорить Господь , і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів , і вона стане за купу руїн , а підлеглі міста її спалені будуть огнем , і знов одідичить Ізраїль спадок свій , говорить Господь . Ридай , о Хешбоне , бо місто зруйноване ! Кричіть , дочки Рабби , опережіться веретою , лементуйте й блукайте по обійстях , бо Мілком до полону іде , його священики й його зверхники разом ! Чого ти долинами хвалишся ? Долина твоя розпливається кров'ю , о дочко невірна , що на скарби свої покладаєш надію та кажеш : Хто прийде до мене ? Ось Я страх припроваджу на тебе , говорить Господь , Бог Саваот , із усього довкілля твого , і ви повтікаєте кожен наперед себе , і не буде кому втікачів позбирати ! . . . А потім верну Я долю Аммонових синів , говорить Господь . На Едома . Так говорить Господь Саваот : Чи в Темані немає вже мудрости ? Чи згинула рада розумних ? Хіба зіпсувалась їхня мудрість ? Утікайте , оберніться плечима , сядьте глибше , мешканці Дедану , бо привів Я нещастя Ісава на нього , той час , коли покараю його ! Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду , вони не полишать останків , якщо ж прийдуть злодії вночі , напсують , скільки схочуть . Бо обнажив Я Ісава , повідкривав усі криївки його , і він сховатись не зможе , спустошене буде насіння його , й його браття , і сусіди його , і не буде його ! Залиши свої сироти , Я утримаю їх при житті , а вдови твої хай надію на Мене кладуть ! Бо так промовляє Господь : Ось і ті , що не мали б пити чаші цієї , пити будуть напевне , а ти непокараним будеш ? Не будеш без кари , бо справді ти питимеш чашу ! Бо Собою присяг Я , говорить Господь , що Боцра за спустошення стане , за ганьбу , пустиню й прокляття , і руїнами вічними стануть міста її всі ! Я звістку від Господа чув , і відправлений вісник між люди : Зберіться й прийдіть проти неї , і встаньте на бій , бо тебе Я зробив ось малим між народами , погордженим серед людей ! Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого , тебе , що в розщілинах скелі живеш , що високих підгірків тримаєшся . Та коли б ти кубло своє й високо звив , мов орел , то й ізвідти Я скину тебе , промовляє Господь . І стане Едом за страхіття , кожен , хто буде проходити ним , остовпіє й засвище , як порази його всі побачить . . . Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано , каже Господь , так ніхто там не буде сидіти , і не буде в нім мешкати чужинцем син людський . Ось підійметься він , немов лев , із темного лісу Йордану на водяні луки , і Я вмент зроблю , що він побіжить геть від них , а хто вибраний буде , того Я поставлю над ними . Бо хто є подібний Мені , і хто покличе Мене перед суд , і хто пастир такий , що перед обличчям Моїм устоїть ? Тому то послухайте задум Господній , що Він на Едома задумав , і думки Його ті , які Він на мешканців Теману замислив : Направду , найменших з отари потягнуть , і попустошать пасовисько їхнє при них ! Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля , буде зойк , аж на морі Червоному чути їхній голос . Ось підійметься він , як орел , і літатиме , й крила свої над Боцрою розгорне : і стане серце хоробрих едомлян в той день , немов серце жони-породіллі . . . На Дамаск . Засоромивсь Хамаш та Арпад , бо злу звістку почули ; в неспокої тривожнім вони , як те море , що не може вспокоїтись . Дамаск сторопів , обернувся втікати , і страх його міцно охопив , біль та муки його обгорнули , немов породіллю . . . Як спорожніло славне це місто , місто втіхи Моєї ! Тому юнаки його падати будуть на площах його , і всі військові погинуть того дня , говорить Господь Саваот . І під муром Дамаску огонь запалю , і він пожере Бен-Гададські палаци ! . . . На Кедар та на царства Хацору , що їх побив Навуходоносор , цар вавилонський . Так говорить Господь : Уставайте , ідіть на Кедар , і нехай попустошать війська синів сходу ! Заберуть їхні намети та їхню отару , їхні покрови та всі їхні речі , та їхніх верблюдів собі заберуть , і над ними кричатимуть : Жах звідусіль ! Утікайте , мандруйте скоріш , сховайтесь в глибоке , мешканці Хацору , говорить Господь , бо раду нарадив на вас Навуходоносор , цар вавилонський , і задум задумав на вас ! Уставайте , ідіть на народ , що спокійно , безпечно живе , промовляє Господь , немає воріт , і нема в нього засувів , самітно живуть . І стануть верблюди їхні здобиччю , а їхні череда грабежем , і на всі вітри розвію Я їх , хто волосся довкола стриже , і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль , говорить Господь . . . І стане Хацор за мешкання шакалів , за вічне спустошення , не замешкає там людина , і син людський не спиниться в ньому ! . . . Слово Господнє , що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії , Юдиного царя , таке : Так говорить Господь Саваот : Ось Я зламаю еламського лука , головну їхню силу ! І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу , і їх розпорошу на всі ці вітри , і не буде такого народу , куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу . . . І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма , хто їхню душу шукає , і лихо на них наведу , лютість гніву Мого , говорить Господь , і пошлю Я за ними меча , аж поки не вигублю їх ! І поставлю Престола Свого в Еламі , і вигублю звідти царя й його зверхників , каже Господь . . . Але буде наприкінці днів , поверну Я Еламові долю , говорить Господь . Слово , що Господь говорив на Вавилон , на землю халдеїв через пророка Єремію : Звістіть між народами й розголосіть , підійміте прапора та розголосіть , не затайте , скажіть : Здобутий уже Вавилон , засоромлений Бел , зламаний Меродах , боввани його посоромлені , порозбивані всі його божища ! Бо на нього із півночі вийшов народ , що оберне в спустошення землю його , і не буде мешканця у нім : від людини та аж до скотини , усі помандрують та підуть ! . . . За тих днів і того часу , говорить Господь , поприходять сини Ізраїлеві , разом вони й сини Юди , усе плачучи , будуть ходити та Господа , Бога свого шукати . . . Вони будуть питати про Сіона , куди їхні обличчя повернені , щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом , який не забудеться ! Мій народ це отара загинула : пастирі їхні вчинили блудячими їх , їх загнали на гори , й ходили вони від гори до підгір'я , забули про ложе своє . . . Усі , що знаходили їх , жерли їх , і противники їхні говорили : Не завинимо за те , бо вони прогрішилися Господу , Пасовиську правди й надії батьків їхніх , Господеві . Біжіть з Вавилону , і виходьте із краю халдеїв , і будьте , як козлята ті перед отарою ! Бо ось Я позбуджую , і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю , і вони проти нього шикуються , звідти здобутий він буде ! Його стріли , мов лицар , якому щастить , не вертаються дармо , і здобиччю стане Халдея , наситяться всі , хто пустошить її , промовляє Господь . . . Бо радієте ви , бо втішаєтесь ви , що спадщину Мою розграбовуєте , бо ви скачете , мов те теля по траві , та іржете , немов румаки . . . Збентежилася ваша мати занадто , застидалась родителька ваша . . . Оце для народів кінець : пустиня , сухоземля й степ ! Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся . . . Кожен , хто буде проходити повз Вавилон , остовпіє й засвище , як побачить усі ці порази його ! Ушикуйтеся на Вавилон навкруги , всі , хто лука натягує ! Стріляйте на нього , стріли не шкодуйте , бо він Господеві згрішив ! Здійміть крик проти нього навколо ! Він дав руку піддатись , стовпи його впали , зруйновані мури його , бо це помста Господня . . . Помстіться над ним : як зробив він зробіть так йому ! Повигублюйте і сівача з Вавилону , і того , хто хапає серпа в часі жнив ! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого , і кожен до краю свого втече . Ізраїль вівця розпорошена , що леви погнали її : перший жер його цар асирійський , а останній цей Навуходоносор , цар вавилонський , розтрощив йому кості . . . Тому так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Ось Я покараю царя вавилонського й землю його , як Я покарав був царя асирійського . І верну Я Ізраїля на пасовисько його , і він пастися буде на Кармелі й Башані , і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде . За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву , та не буде її , і прогріхи Юди , одначе не знайдені будуть вони , бо пробачу тому , кого Я позоставлю ! На край Чварів подвійних , на нього піди й на мешканців Покарання ! Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними , говорить Господь , і зроби так усе , як тобі наказав ! Гуркіт бою в краю та велике спустошення ! Як побитий й поламаний молот всієї землі ! Яким жахом зробивсь Вавилон для народів ! Я пастку поставив на тебе , і схоплений ти , Вавилоне , хоча ти й не знав ! Ти знайдений й схоплений був , бо ставав ти на прю проти Господа ! Господь відчинив Своє сховище , і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого , це бо зайняття для Господа , Бога Саваота в халдейському краї . Ідіть ви на нього із краю землі , відчиніть його клуні , порозкладайте його , як снопи , і вчиніте закляттям його , хай не буде йому позосталого ! Його всіх волів повбивайте , хай підуть вони на заріз ! Горе їм , бо настав їхній день , час навіщення їх ! Голос тих , що втікають і рятуються із вавилонського краю , щоб звістити на Сіоні про помсту Господа , нашого Бога , про помсту за храма Його . Скличте на Вавилона стрільців , усіх , хто лука натягує , табором станьте при ньому навколо , нехай йому втечі не буде ! Відплатіте йому згідно з чином його , як зробив він зробіть так йому , бо гордим він став проти Господа , проти Святого Ізраїлевого ! Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його , а військові його того дня всі погинуть , говорить Господь . Ось Я проти тебе , о пихо , говорить Господь , Бог Саваот , бо день твій прийшов , час тебе покарати ! І спіткнеться пиха й упаде , і не буде того , хто б підніс її . І огонь по містах його Я запалю , і він пожере всі довкілля його . . . Так говорить Господь Саваот : Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані , і всі , що в полон їх забрали , тримають їх міцно , не хочуть їх випустити . Але Викупитель їх сильний , Господь Саваот Йому Ймення ! Він конче розсудить їхню справу , щоб землю вспокоїти , а вавилонських мешканців стривожити . Меч на халдеїв , говорить Господь , і на мешканців Вавилону , і на князів його , і на його мудреців ! Меч на ворожбитів і безглуздими стануть , меч на лицарство його і вони полякаються ! Меч на коні його й на його колесниці , та на всю мішанину народів , яка серед нього , і стануть вони як жінки ! Меч на скарби його й пограбовані будуть ! Посуха на води його , й вони повисихають , бо це край божків , і шаліють вони від бовванів . . . Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами , і струсі будуть у ньому сидіти , і не буде заселений він вже навіки , і не буде замешканий він з роду в рід . . . Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував , говорить Господь , так ніхто там не буде сидіти , і не буде в нім мешкати чужинцем син людський ! Ось із півночі прийде народ , і люд великий , і численні царі , вони збуджені будуть із кінців землі : Лук та ратище міцно тримають , жорстокі вони й милосердя не мають , їхній голос , як море реве , вони їдуть на конях , на тебе вони вшикувались , як муж на війну , вавилонськая дочко ! Почув цар вавилонський відомість про них , й опустилися руки йому , обхопив його страх і тремтіння , немов породіллю ! . . . Ось підіймається він , немов лев , із темного лісу Йордану на водяні луки , і Я вмент зроблю , що він побіжить геть від них , а хто вибраний буде , того Я поставлю над ними ! Бо хто є подібний Мені , і хто покличе Мене перед суд , і хто пастир такий , що перед обличчям Моїм він устоїть ? Тому то послухайте задум Господній , що на Вавилон Він задумав , і думки Його ті , що на землю халдейську замислив : Поправді кажу вам , найменших з отари потягнуть , і попустошать пасовисько їхнє при них ! Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить , і почується крик між народами ! . . . Так говорить Господь : Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене . І на Вавилон Я пошлю віяча , і розвіють його , і випорожнять його край , бо оточать його у день зла . Нехай лука свого напинає стрілець проти того , хто й собі напинає , проти того , хто своїм панцерем чваниться ! І не змилуйтеся над його юнаками , закляттям учиніть усе військо його ! І попадають вбиті в халдейському краї , і попробивані на його вулицях . . . Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму , по Господу Саваоту , та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого . Утікайте з-серед Вавилону , і кожен урятовуйте душу свою ! За провину його не погиньте , бо це Господеві час помсти , Він дасть відповідну заплату йому ! Вавилон у Господній руці золотая це чаша , що всю землю напоювала : народи впивались вином тим його , тому пошаліли народи ! Несподівано впав Вавилон і зруйнований він ! Візьміте бальзаму для болю його , може буде загоєний він ! Вавилон лікували , та він не був вилікуваний , покиньте його , і підемо кожен до краю свого , бо присуд його досягнув до небес , і дійшов аж до хмар ! . . . Вивів Господь справедливості наші , прийдіть , і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа , нашого Бога ! Вигостріть стріли , візьміте щити ! Збудив Господь духа мідійських царів , бо на Вавилон Його задум , понищити його , бо це помста Господня , помста за храма Його ! Проти мурів Вавилону підійміте прапора , сторожу зміцніть , сторожів порозставляйте , і чати поставте , бо Господь і задумав , і зробив , що Він говорив був на мешканців Вавилону . О ти , що живеш над великими водами , що маєш скарбів багатенно , кінець твій прийшов , міра твоєї захланности ! Господь Саваот присягав був душею Своєю : наповню людьми тебе , мов сараною , і на тебе вони крик військовий підіймуть ! Своєю Він силою землю вчинив , Своєю премудрістю міцно поставив вселенну , і небо розтяг Своїм розумом . Як голос Його забринить , у небесах шумлять води , а коли підіймає Він хмари із краю землі , коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зо сховищ Своїх , тоді кожна людина в знанні туманіє , усяк золотар посоромлений через боввана , бо відлив його це неправда , і немає в них духа ! Марнота вони , вони праця на сміх , в час навіщення їх вони згинуть ! Не така , як оці , частка Яковова , бо все це Він створив , і Ізраїль племено спадщини Його , Господь Саваот Йому Ймення ! Ти Мій молот , знаряддя військове , тобою поб'ю Я народи , і тобою Я вигублю царства ! І тобою поб'ю Я коня й верхівця , і тобою поб'ю колесницю й її візника ! І тобою поб'ю чоловіка та жінку , старого та хлопця тобою поб'ю , і тобою поб'ю юнака та дівчину ! І тобою поб'ю пастуха й його стадо , і тобою поб'ю селянина та запряг його , і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників ! І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло , що зробили в Сіоні на ваших очах , промовляє Господь ! Оце Я на тебе , о горо ти згубна , говорить Господь , що всю землю ти губиш ! І руку Свою простягну над тобою , і зо скель тебе скину , і зроблю горою горючою ! І не братимуть з тебе наріжного каменя , ані каменя на підвалини , бо спустошенням вічним ти станеш , говорить Господь . . . Підійміте прапор на землі , засурміть у сурму між народами , приготуйте народи на бій проти нього , покличте на нього царства Арарату , Мінні та Ашкеназу , призначте гетьмана над ними , коней спровадьте , немов ту шорстку сарану ! Приготуйте на бій проти нього народи , царів Мідії , намісників її та всіх її заступників , та ввесь край панування її ! І затряслася земля , і корчитись стала від болю , бо здійснилися задуми Господа на Вавилон , щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця . . . Силачі вавилонські воювати перестали , у твердинях осілись , загинула вся їхня сила , зробились , неначе жінки , оселі його попідпалювані , його засуви зламані . . . Бігун бігунові назустріч біжить , а посол назустріч послові , щоб звістити царю вавилонському , що з кінця до кінця взяте місто його , і броди захоплені , і фортеці огнем попалили , вояки перестрашені . . . Бо так промовляє Господь Саваот , Бог Ізраїлів : Дочка вавилонська мов тік в час топтання його : іще трохи й настане для неї час жнив ! Пожер мене й стер мене Навуходоносор , цар вавилонський , поставив мене , як той посуд порожній , ковтнув він мене , немов змій , моїми розкошами сповнив свого живота , випхнув мене . . . Насилля моє й моє тіло на Вавилон , говорить мешканка Сіону , кров же моя на мешканців халдеїв , говорить Єрусалим ! Тому так промовляє Господь : Оце Я змагаюсь за справу твою , і помщу твою помсту , і висушу море його , і джерело його висушу . І стане руїною цей Вавилон , мешканням шакалів , страхіттям та посміхом , і в ньому мешканця не буде ! . . . Заревуть вони разом , немов левчуки , загарчать , немов ті левенята . . . Як вони порозпалюються , то зроблю їм бенкета та їх упою , щоб раділи й заснули сном вічним , і вже не пробудяться , каже Господь ! Поспускаю Я їх , мов овець до зарізу , немов баранів із козлами . Як здобутий Шешах , і як схоплена слава всієї землі ! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів ! На Вавилон вийшло море , і вкрився він безліччю хвиль тих його . Міста його стануть спустошенням , краєм пустині та степу , тим краєм , що в ньому сидіти не буде ніяка людина , і не буде ходити по ньому син людський ! І Я навіщу Бела в Вавилоні , і витягну з уст його те , що він був ковтнув , і вже народи до нього не будуть плисти , немов ріки , і мур вавилонський впаде ! Мій народе , виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою ! І щоб серце ваше не слабло , а ви не злякалися вістки , почутої в краї , бо прийде цього року ця звістка , а потім того року та звістка , і буде насилля в краю , і повстане пануючий проти пануючого . . . Тому то ось дні настають , і навіщу Я божків Вавилону , і ввесь його край посоромлений буде , і всі його вбиті попадають в ньому ! І над Вавилоном співатимуть небо й земля , і все , що є в них , бо на нього приходять спустошники з півночі , каже Господь . Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих , як за Вавилон впали вбиті всієї землі . . . Хто втік від меча , ідіть , не ставайте ! Пам'ятайте й здалека про Господа , а Єрусалим нехай буде на вашому серці ! Застидалися ми , як почули цю ганьбу , сором покрив нам обличчя , бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому . . . Тому то ось дні настають , говорить Господь , і бовванів його навіщу , і буде стогнати поранений по всім краї його ! Коли б Вавилон аж до неба піднісся , і коли б уміцнив свою силу він на височині , то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники , каже Господь ! Чується крик з Вавилону , і велике понищення з краю халдеїв , бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому , і шумлять їхні хвилі , як води великі , і розлягається гуркіт їхнього голосу . . . Бо прийде спустошник на нього , на Вавилон , і схоплене буде лицарство його , їхній лук поламається , бож Бог відплати Господь , Він напевно заплатить ! І впою його зверхників та мудреців його , намісників його та заступників його , і його лицарів , і сном вічним заснуть , і не збудяться , каже Цар , Господь Саваот Йому Ймення . . . Так говорить Господь Саваот : Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений , і брами високі його огнем будуть спалені , і мучились дармо народи , і для огню мордувались племена ! . . . Слово , яке пророк Єремія наказав був Сераї , сину Нерійї , сина Махсеїного , коли він ішов з Седекією , Юдиним царем , до Вавилону , за четвертого року царювання його . А Серая був головним царським постельником . І написав Єремія все те лихо , що прийде на Вавилон , до однієї книги , усі ті слова , що написані на Вавилон . Я сказав Єремія до Сераї : Як прийдеш ти до Вавилону , то гляди , прочитай усі ці слова . І скажи : Господи , Ти провіщав на це місце , щоб вигубити його так , що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини , бо буде воно спустошенням вічним . І станеться , як ти скінчиш читати цю книгу , прив'яжеш до неї каменя , і кинеш її до середини Ефрату , та й скажеш : Так потоне Вавилон , і не встане через те лихо , що Я на нього наведу , і вони попомучаться ! . . . Аж досі слова Єремієні . Седекія був віку двадцяти й одного року , коли зацарював . А царював він в Єрусалимі одинадцять років ; ім'я ж його матері Хамутал , дочка Єремії з Лівни . І робив він зло в Господніх очах , усе так , як робив був Єгояким . Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду , аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя . А Седекія відпав від вавилонського царя . І сталося за дев'ятого року його царювання , десятого місяця , десятого дня місяця прийшов Навуходоносор , цар вавилонський , він та все військо його , на Єрусалим , і розтаборилися проти нього , і побудували проти нього вала навколо . І ввійшло місто в облогу аж до одинадцятого року царя Седекії . Четвертого місяця , дев'ятого дня місяця настав великий голод у місті , і не було хліба для народу краю . І пробитий був пролім у стіні міста , і всі вояки повтікали , і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами , що при царському садку , бо халдеї були при місті навколо . І пішли вони дорогою в степ . А халдейське військо погналося за царем , та й догнали Седекію в єрихонських степах , а все його військо розпорошилося від нього . . . І схопили царя , і відвели його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата , і там його той засудив . І цар вавилонський порізав Седекіїних синів на очах його , а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі . . . А очі Седекії він вибрав , і зв'язав його ланцюгами . І відвів його вавилонський цар до Вавилону , і посадив його до в'язниці аж до дня його смерти . . . А п'ятого місяця , десятого дня місяця , це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора , вавилонського царя , прийшов до Єрусалиму Невузар'адан , начальник царської сторожі , що ставав перед обличчям вавилонського царя . І він спалив Господнього дома та дома царевого , і всі доми в Єрусалимі , і спалив кожного великого дома огнем . І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо , що було з начальником царської сторожі . А з бідноти народу та решту народу , що позостався в місті , і перебіжників , що перебігли до вавилонського царя , і решту простого люду повиганяв Невузар'адан , начальник царської сторожі . А з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винарів та за рільників . А мідяні стовпи , що в Господньому домі , і підстави , і мідяне море , що в Господньому домі , халдеї поламали , і понесли всю їхню мідь до Вавилону . І горнята , і лопатки , і ножиці , і кропильниці , і ложки , і ввесь мідяний посуд , що ним служать , позабирали . І миски , і кадильниці , і кропильниці , і горнята , і свічники , і ложки , і жертовні миски , і що було золоте забрав золото , а що срібне срібло взяв начальник царської сторожі . Два стовпи , одне море , дванадцять мідяних волів , що під підставами , що цар Соломон поробив був для Господнього дому , не було й ваги для міді всіх цих речей ! А стовпи вісімнадцять ліктів високість одного стовпа , і шнурок на дванадцять ліктів оточував його , а грубина його чотири пальці , всередині порожнявий . І маковиця на ньому мідяна , а високість однієї маковиці п'ять ліктів та мережка , і гранатові яблука на маковиці навколо , усе мідь . І для другого стовпа так само , і гранатові яблука . І було гранатових яблук дев'ятдесят і шість на кожну сторону , усіх гранатових яблук на мережці навколо сто . начальник царської сторожі взяв Сераю , головного священика , і Цефанію , другого священика , та трьох сторожів порога . А з міста взяв він одного евнуха , що був начальником над військовими , та семеро чоловіка з тих , що бачать цареве обличчя , що були знайдені в місті , і писаря , зверхника військового відділу , що записував народ краю до військового відділу , і шістдесят чоловіка з народу краю , що знаходилися в місті . І позабирав їх Невузар'адан , начальник царської сторожі , і відвів їх до вавилонського царя , до Рівли . І вдарив їх вавилонський цар , і позабивав їх у Рівлі , у хаматовому краї . І пішов Юда на вигнання з своєї землі ! Оце той народ , що вигнав Навуходоносор : у сьомому році три тисячі й двадцять і три юдеї . У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі . У році двадцятому й третьому вигнав Невузар'адан , начальник царської сторожі , сім сотень сорок і п'ять душ юдеїв . Усіх душ чотири тисячі й шість сотень . І сталося за тридцятого й сьомого року вигнання Єгоякима , Юдиного царя , дванадцятого місяця , двадцятого й п'ятого дня місяця , Евіл-Меродах , цар вавилонський , у році свого зацарювання , змилувався над Єгоякимом , Юдиним царем , і вивів його з дому ув'язнення . І він говорив з ним добре , і поставив трона його понад трона царів , що були з ним у Вавилоні . І змінив в'язничну одежу його , і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя . А їжа його , їжа стала , видавалася йому від вавилонського царя , щоденне кожного дня , аж до дня його смерти , по всі дні його життя . Як самітно сидить колись велелюдне це місто , немов удова воно стало ! Могутнє посеред народів , княгиня посеред країн воно стало данницею ! . . . Гірко плаче по ночах вона , і сльози гарячі на щоках у неї . . . Нема потішителя в неї зо всіх , що кохали її , її зрадили всі її друзі , вони ворогами їй стали ! Юдея пішла на вигнання з біди та з роботи тяжкої , вона оселилася поміж поганами , спочинку собі не знайшла ! Догнали її всі її переслідники серед тіснот . . . Дороги сіонської доньки сумні , бо немає на свято прочан ! Усі брами її попустіли , зідхає священство її , посумнілі дівчата її , а вона гірко їй ! Її грабівники взяли гору над нею , і добре ведеться її ворогам , бо їй завдав смутку Господь за численність у неї гріхів : Немовлята її до полону пішли перед ворогом . . . І відійшла від сіонської доньки вся величність її . . . Її князі стали , немов олені ті , що паші собі не знаходять , і йдуть у безсиллі перед переслідником . . . У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби , що були від днів давніх , як народ її впав був у руку ворожу , і не було , хто б їй поміч подав . . . Вороги споглядали на неї , і сміялись з руїни її . . . Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась , тому то нечистою стала , усі , що її шанували , погорджують нею , наготу бо її вони бачили ! І зідхає вона , й відвертається взад . . . Нечистість її на подолках у неї . Вона не згадала свого кінця , та й упала предивно , і нікого нема , хто б потішив її . . . Побач , Господи , горе моє , бо звеличився ворог ! Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби , і бачить вона , що в святиню її увіходять погани , про яких наказав Ти : Не ввійдуть вони в твої збори ! Увесь народ її стогне , шукаючи хліба , свої скарби коштовні за їжу дають , аби тільки душу свою проживити . . . Зглянься , Господи , і подивися , яка стала погорджена я ! Не вам кажучи , гляньте й побачте , усі , хто дорогою йде : чи є такий біль , як мій біль , що завданий мені , що Господь засмутив ним мене у день лютого гніву Свого ? . . . Із височини Він послав в мої кості огонь , і над ними він запанував ! Розтяг сітку на ноги мої , повернув мене взад , учинив Він мене спустошілою , увесь день болящою . . . Ярмо моїх прогріхів зв'язане міцно рукою Його , плетуться вони та приходять на шию мою ! Він зробив , що спіткнулася сила моя , Господь передав мене в руки такого , що й звестись не можу . . . Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене , мов на свято зібрання , Він скликав на мене , щоб моїх юнаків поторощити , як у чавилі , стоптав Господь дівчину , Юдину доньку . . . За оцим плачу я , око моє , моє око слізьми запливає ! бо далеко від мене втішитель , що душу мою оживив би ; мої діти понехтувані , бо посилився ворог ! Сіонська дочка простягла свої руки , немає розрадника їй : Господь наказав проти Якова довкола нього його ворогам , донька єрусалимська нечистою стала між ними . . . Справедливий Господь , а я слову Його неслухняна була . . . Послухайте но , всі народи , і побачте мій біль : дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли ! Взивала до друзів своїх , та вони обманули мене ! Священство моє й мої старші вмирають у місті , шукаючи їжі собі , щоб душу свою поживити . . . Зглянься , Господи , тісно мені ! Моє нутро бентежиться , перевертається серце моє у мені , бо була зовсім неслухняна . . . На вулиці меч осирочував , а в домі смерть . . . Почули , що я ось стогну , й немає мені потішителя , вчули про лихо моє всі мої вороги , та й зраділи , що Ти це зробив . . . Спровадив Ти день , що його заповів , бодай сталося їм , як мені ! Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо , і вчини їм , як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі , бо численні стогнання мої , моє ж серце боляще . . . Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку ! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля , і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм , понищив Господь , не помилував житла всі Яковові . . . Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині , на землю звалив , збезчестив Він царство й князів усіх його . . . В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг , правицю Свою відвернув Він від ворога , та й запалав проти Якова , мов той палючий огонь , що навколо жере ! Він нап'яв Свого лука , як ворог , противником стала правиця Його , і Він вибив усе , що для ока було пожадане , у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою , як огонь . . . Господь став , як той ворог , понищив Ізраїля Він , всі палати його зруйнував , твердині його попустошив , і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін ! Понищив горожу Свою , немов у садка , місце зборів Своїх попустошив , Господь учинив , що забули в Сіоні про свято й суботу , і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого . . . Покинув Господь Свого жертівника , допустив побезчестити святиню Свою , передав в руку ворога мури палаців її , вороги зашуміли в Господньому домі , немов би святкового дня ! Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки , Він витягнув шнура , Своєї руки не вернув , щоб не нищити , сумними вчинив передмур'я та мур , вони разом ослабли . . . Її брами запалися в землю , понищив Він та поламав її засуви . . . Її цар і князі її серед поганів . . . Немає навчання Закону , і пророки її не знаходять видіння від Господа . . . Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської , порох посипали на свою голову , підперезались веретами , аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили . . . Повипливали від сліз мої очі , моє нутро клекоче , на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду , коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських . Вони квилять своїм матерям : Де пожива й вино ? І скулюються , як ранений , на площах міських , коли душі свої випускають на лоні своїх матерів . . . Що засвідчу тобі , що вподоблю до тебе , о єрусалимськая дочко ? Що вчиню тобі рівним , щоб тебе звеселити , о діво , о дочко сіонська ? Бо велика , як море , руїна твоя , хто тебе полікує ? Пророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве , і не відкривали твого гріха , щоб долю твою відвернути , для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання . . . Усі , що проходять дорогою , плещуть у долоні на тебе , і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть : Хіба це те місто , що про нього казали : Корона пишноти , розрада всієї землі ? Усі вороги твої пащу на тебе роззявлюють , свищуть й зубами скрегочуть та кажуть : Ми пожерли її . . . Оце справді той день , що чекали його , знайшли ми і бачимо його ! . . . Учинив Господь те , що задумав , Він виповнив слово Своє , що його наказав від днів давніх : усе зруйнував , і милосердя не мав , і ворога втішив тобою , Він рога підійняв супротивних твоїх . . . Їхнє серце до Господа крик підіймає , о муре , о дочко Сіону ! Проливай , як потік , сльози вдень та вночі , не давай відпочинку собі , нехай не спочине зіниця твоя ! Уставай , голоси уночі на початку сторожі ! Виливай своє серце , мов воду , навпроти обличчя Господнього ! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят , що від голоду мліють на розі всіх вулиць ! . . . Споглянь , Господи , і подивися , кому Ти зробив отаке ? Чи конечним було , щоб жінки їли плід свій , своїх немовлят , яких виплекали ? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк ? Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий . . . Попадали діви мої та мої парубки від меча , Ти побив їх в день гніву Свого , порізав , не мав милосердя . . . Ти викликував , мов на день свята , жахоти мої із довкілля , і врятованого не було , і позостальця в день гніву Господнього , повигублював ворог мій тих , кого виплекала та зростила була . . . Я той муж , який бачив біду від жезла Його гніву , Він провадив мене й допровадив до темряви , а не до світла . . . Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день . . . Він виснажив тіло моє й мою шкіру , мої кості сторощив , обгородив Він мене , і мене оточив гіркотою та мукою , у темноті мене посадив , мов померлих давно . . . Обгородив Він мене і не вийду , тяжкими вчинив Він кайдани мої . . . І коли я кричу й голошу , затикає Він вуха Свої на молитву мою . . . Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої , повикривлював стежки мої . . . Він для мене ведмедем чатуючим став , немов лев той у сховищі ! Поплутав дороги мої та розшарпав мене , учинив Він мене опустошеним ! Натягнув Свого лука й поставив мене , наче ціль для стріли , пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака . . . Для всього народу свого я став посміховиськом , глумливою піснею їхньою цілий день . . . Наситив мене гіркотою , мене напоїв полином . . . І стер мені зуби жорствою , до попелу кинув мене , і душа моя спокій згубила , забув я добро . . . І сказав я : Загублена сила моя , та моє сподівання на Господа . . . Згадай про біду мою й муку мою , про полин та отруту , душа моя згадує безперестанку про це , і гнеться в мені . . . Оце я нагадую серцеві своєму , тому то я маю надію : Це милість Господня , що ми не погинули , бо не покінчилось Його милосердя , нове воно кожного ранку , велика бо вірність Твоя ! Господь це мій уділ , говорить душа моя , тому я надію на Нього складаю ! Господь добрий для тих , хто надію на Нього кладе , для душі , що шукає Його ! Добре , коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє . Добре для мужа , як носить ярмо в своїй молодості , нехай він самітно сидить і мовчить , як поклав Він на нього його ; хай закриє він порохом уста свої , може є ще надія ; хай щоку тому підставляє , хто його б'є , своєю ганьбою насичується . . . Бо Господь не навіки ж покине ! Бо хоч Він і засмутить кого , проте змилується за Своєю великою милістю , бо не мучить Він з серця Свого , і не засмучує людських синів . Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі , щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути , щоб гнобити людину у справі судовій його , оцього не має на оці Господь ! Хто то скаже і станеться це , як Господь того не наказав ? Хіба не виходить усе з уст Всевишнього , зле та добре ? Чого ж нарікає людина жива ? Нехай скаржиться кожен на гріх свій . Пошукаймо доріг своїх та дослідімо , і вернімось до Господа ! підіймімо своє серце та руки до Бога на небі ! Спроневірились ми й неслухняними стали , тому не пробачив Ти нам , закрився Ти гнівом і гнав нас , убивав , не помилував , закрив Себе хмарою , щоб до Тебе молитва моя не дійшла . . . Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами , наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота , страх та яма на нас поприходили , руїна й погибіль . . . Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду . . . Виливається око моє безупинно , нема бо перерви , аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес , моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста . . . Ловлячи , ловлять мене , немов птаха , мої вороги безпричинно , життя моє в яму замкнули вони , і каміннями кинули в мене . . . Пливуть мені води на голову , я говорю : Вже погублений я ! . . . Кликав я , Господи , Ймення Твоє із найглибшої ями , Ти чуєш мій голос , не заховуй же вуха Свого від зойку мого , від благання мого ! Ти близький того дня , коли кличу Тебе , Ти говориш : Не бійся ! За душу мою Ти змагався , о Господи , життя моє викупив Ти . Ти бачиш , о Господи , кривду мою , розсуди ж Ти мій суд ! Усю їхню помсту Ти бачиш , всі задуми їхні на мене , Ти чуєш , о Господи , їхні наруги , всі задуми їхні на мене , мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день . . . Побач їхнє сидіння та їхнє вставання , як завжди глумлива їхня пісня ! Заплати їм , о Господи , згідно з чином їхніх рук ! Подай їм темноту на серце , прокляття Твоє нехай буде на них ! Своїм гнівом жени їх , і вигуби їх з-під Господніх небес ! Як потемніло золото , як відмінилося щире те золото добре , як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане ! Коштовні сіонські сини , щирим золотом важені , як тепер ось за глиняний посуд полічені , за чин рук ганчарських ! Навіть шакали витягують перса , годують своїх молодят , а доня народу мого жорстока , мов струсі в пустині : язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип . . . Хліба жадають собі немовлята , й немає нікого , хто б їм відломив . . . Ті , що їли присмаки , на вулицях з голоду мліють ; ті , що виплекані на пурпурі , тепер смітники обіймають . . . І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому , що був перевернений вмить , і не торкалися руки до нього . . . Її можновладці чистіші від снігу були , біліші від молока , їхнє тіло червоне , мов перли , їхній вигляд сапфір , а тепер їхній вигляд чорніший за сажу , не розпізнають їх на вулицях , їхня шкіра стягнулась на їхній кості , зробилась сухою , як дерево . . . Забитим мечем стало ліпше , ніж повбиваним голодом , що гинуть проколені , за браком плодів польових . . . Руки жінок милосердних варили своїх діточок , які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду . . . Закінчив Господь лютість Свою , вилив жар Свого гніву , і запалив на Сіоні огонь , і пожер він основи його ! Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу , що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму . . . Усе сталося це за провини пророків його , за неправду священства його , що кров праведників серед нього лили . . . По вулицях бродять , немов ті сліпці , поплямовані кров'ю , так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього . Уступіться , нечисті ! кричали до них , уступіться , збочуйте , не доторкуйтеся ! . . . І повтікали вони й мандрували , і казали між людьми : Мешкати в нас більш не будуть ! Господнє лице розпорошило їх , не дивиться більше на них , бо вони не звертали уваги на обличчя священиків , до старих вони ласки не мали . . . Уже прогляділи ми очі свої , даремно чекавши на поміч собі , на варті своїй ми чекали народу , який нас не спас . . . Чатують вони наші кроки , щоб ходити не могли ми по площах своїх . Кінець наш наблизився , сповнилися наші дні , бо прийшов нам кінець . . . Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних , вони уганялись за нами по горах , на нас чатували в пустині . . . Попав в ями живущий наш дух , Господній помазанець , що ми говорили про нього : Ми будемо жити в тіні його серед народів . Веселися та тішся , о дочко Едому , що сидиш в краю Уц , також над тобою перейде злий келіх , уп'єшся й оголишся й ти ! Скінчилася кара твоя , дочко Сіону , не буде Він більше тебе виганяти , та твоє беззаконня скарає Він , дочко Едому , відкриє провини твої ! Згадай , Господи , що з нами сталося , зглянься й побач нашу ганьбу , наша спадщина дісталась чужим , доми наші чужинцям ! Поставали ми сиротами : нема батька , а матінки наші неначе ті вдови ! . . . Свою воду за срібло ми п'ємо , наші дрова за гроші одержуємо . . . У потилицю нас поганяють , помучені ми , і спокою не маємо ! До Єгипту й Асирії руку витягуємо , щоб насититись хлібом ! Батьки наші грішили , але їх нема , а ми двигаємо їхні провини ! Раби запанували над нами , і немає нікого , хто б вирятував з їхньої руки . . . Наражуючи свою душу на меч у пустині , достаємо свій хліб . . . Шкіра наша , мов піч , попалилась з пекучого голоду . . . Жінок на Сіоні безчестили , дівчат по Юдейських містах . . . Князі їхньою рукою повішені , лиця старих не пошановані . . . Юнаки носять камінь млиновий , а хлопці під ношею дров спотикаються . . . Перестали сидіти старші в брамі , юнаки свою пісню співати , втіха нашого серця спинилась , наш танець змінивсь на жалобу . . . Спала корона у нас з голови , о горе , бо ми прогрішились , тому наше серце боляще , тому наші очі потемніли , через гору Сіон , що спустошена , бродять лисиці по ній . . . Пробуваєш Ти , Господи , вічно , Твій престол з роду в рід : Нащо ж нас забуваєш навік , покидаєш на довгі дні нас ? Приверни нас до Себе , о Господи , і вернемось ми , віднови наші дні , як давніше було ! Хіба Ти цілком нас відкинув , прогнівавсь занадто на нас ? . . . І сталося тридцятого року , четвертого місяця , п'ятого дня місяця , коли я був серед полонених над річкою Кевар , відкрилося небо , і побачив я Божі видіння . П'ятого дня місяця , це п'ятий рік полону царя Єгоякима , сталося Господнє слово до Єзекіїля , сина Бузі , священика , у халдейському краї над річкою Кевар , і була там над ним Господня рука . І побачив я , аж ось бурхливий вітер насував із півночі , велика хмара та палючий огонь ; а навколо неї сяйво , а з середини його ніби блискуча мідь , з-посеред огню . А з середини його подоба чотирьох живих істот , а оце їхній вид : вони мали подобу людини . І кожна мала чотири обличчі , і кожна з них мала чотири крилі . А їхня нога нога проста , а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги , і вони сяяли , як ніби блискуча мідь . А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх , і вони четверо мали свої обличчя та свої крила . Їхні крила прилягали одне до одного , не оберталися в ході своїй , кожне ходило просто наперед себе . А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці , а обличчя вола мали вони четверо з лівиці , і обличчя орла мали вони четверо . А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі ; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним , і двоє закривали їхнє тіло . І кожна ходила просто перед себе . Туди , куди бажав дух ходити , вони йшли , не оберталися в ході своїй . А подоба тих істот була на вид вугілля з огню , вони палали на вигляд смолоскипів ; той огонь проходжувався поміж істотами . І огонь мав сяйво , і з огню виходила блискавка . І ті живі істоти бігали й верталися , немов блискавка . І придивився я до тих істот , аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах , при чотирьох їхніх обличчях . Вид тих колес та їхній виріб як вигляд хризоліту , й одна подоба їм чотирьом , а їхній вид та їхній виріб ніби колесо в колесі . Вони ходили в ході своїй на чотири боки , не оберталися в ході своїй . А їхні обіддя були високі та страшні ; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей . І коли ходили ті живі істоти , ходили й ті колеса при них ; а коли ті істоти підіймалися з-над землі , підіймалися й ті колеса . Куди бажав дух ходити , ішли , куди мав той дух іти ; і ті колеса підіймалися з ними , бо в колесах був дух істот . Коли ті йшли , ходили й вони ; а коли ті стояли стояли й вони ; а коли ті підіймалися з-над землі , підіймалися з ними й ті колеса , бо був дух істот у тих колесах . А на головах тих живих істот була подоба небозводу , ніби грізний кришталь , розтягнений над їхніми головами згори . А під цим небозводом були їхні прості крила , звернені одне до одного . У кожної було по двоє крил , що закривали їм їхні тіла . А коли вони йшли , чув я шум їхніх крил , як шум великої води , як голос Всемогутнього , звук гамору , як табору . А коли вони ставали , опадали їхні крила . І розлягався голос з-над небозводу , що над їхньою головою . І коли вони ставали , опадали їхні крила . А згори небозводу , що над їхньою головою , була подоба трону на вигляд каменя сапфіру ; а на подобі трону була подоба на вигляд людини , на ньому згори . І бачив я ніби блискучу мідь , на вид огню в середині його навколо , від виду стегон його й вище , а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього . Як вигляд веселки , що буває в хмарі в дощовий день , такий був вигляд сяйва навколо . Це був вигляд подоби Господньої слави ! І коли я це побачив , я впав на обличчя своє , і почув голос , що говорив . І сказав Він до мене : Сину людський , зведися на ноги свої , і Я буду говорити з тобою ! І ввійшов в мене дух , коли Він говорив до мене , і звів мене на мої ноги , і я чув Того , Хто говорив до мене . І сказав Він до мене : Сину людський , Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів , до людей бунтівників , що бунтуються проти Мене . Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня ! А ці сини , що Я посилаю тебе до них , зухвалого обличчя та твердого серця . І ти скажеш до них : Так говорить Господь Бог ! А вони чи послухаються , чи занехають , бо вони дім ворохобний , то пізнають , що пророк був серед них . А ти , сину людський , не бійся їх , і не бійся їхніх слів , хоч вони для тебе будяччя та тернина , і ти сидиш між скорпіонами . Слів їхніх не бійся , а їхнього вигляду не лякайся , бо вони дім ворохобний . І будеш говорити до них Мої слова , чи вони послухаються , чи занехають , бо вони ворохобні . А ти , сину людський , послухай , що кажу Я тобі : Не будь ворохобний , як цей дім ворохобности , відкрий свої уста та з'їж , що Я тобі дам . І побачив я , аж ось до мене простягнена рука , а в ній звій книжковий . І Він розгорнув його перед моїм обличчям , а він пописаний спереду та ззаду . І було на ньому написано пісні плачу , стогін та горе . . . І сказав Він до мене : Сину людський , з'їж , що знайдеш ! З'їж цього звоя , і йди , говори до Ізраїлевого дому ! І відкрив я свої уста , і Він дав мені з'їсти цього звоя . І сказав Він до мене : Сину людський , нагодуй свого живота , і наповни своє нутро тим звоєм , що даю Я тобі ! І я з'їв . І був він в устах моїх солодкий , як мед . І сказав Він до мені : Сину людський , іди , ввійди до Ізраїлевого дому , і говори до них Моїми словами . Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика , але до Ізраїлевого дому , не до численних народів чужої мови та тяжкого язика , що ти не розумієш їхніх слів . Та коли б і до них послав тебе , вони будуть слухати тебе ! Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе , бо вони не хочуть слухатися Мене , бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони ! Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя , і чоло твоє твердим проти лоба їхнього . Як той діямант , твердішим від скелі , зробив Я чоло твоє , не бійся їх , і не лякайся перед ними , бо вони дім ворохобности ! І сказав Він до мене : Сину людський , усі Мої слова , які говорю Я до тебе , візьми в своє серце та слухай вухами своїми . І йди , піди до вигнанців , до синів твого народу , і будеш говорити до них і скажеш їм : Так говорить Господь Бог , а вони чи послухаються , чи занехають . І підійняв мене Дух , і я почув за собою гуркіт громового голосу : Благословенна слава Господня ! із свого місця , і шум крил живих істот , що дотикались одне об одне , і цокіт коліс рівночасно з ними , і гуркіт громового голосу ! . . . І Дух підійняв мене , і взяв мене , і йшов я огірчений в лютості духа свого , а Господня рука була надо мною сильна ! І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві , що сидять при річці Кевар , і там , де вони сидять , сидів і я там серед них сім день остовпілий . І сталося в кінці семи день , і було слово Господнє до мене таке : Сину людський , Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому , і як почуєш ти слово з уст Моїх , то остережи їх від Мене . Коли Я скажу безбожному : Конче помреш , а ти не остережеш його й не будеш говорити , щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги , щоб він жив , то цей безбожний помре за свою провину , а його кров Я зажадаю з твоєї руки ! Але ти , коли остережеш несправедливого , а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги , він помре за свою провину , а ти душу свою врятував . А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду , то я покладу спотикання перед ним , і він помре , бо ти не остеріг його . Він за гріх свій помре , і не згадаються його праведні вчинки , які він робив , і кров його з твоєї руки Я буду жадати ! А ти , коли остережеш справедливого , щоб справедливий не грішив , і він не згрішив , то жити буде він жити , бо був остережений , а ти душу свою врятував . І була там надо мною Господня рука , і сказав Він до мене : Устань , вийди до долини , і там Я буду говорити з тобою . І встав я , і вийшов до долини , аж ось там стояла слава Господня , як та слава , яку я бачив над річкою Кевар . І впав я на обличчя своє . . . Та ввійшов у мене Дух , і звів мене на ноги мої . І Він говорив зо мною й сказав мені : Увійди , замкнися в середині свого дому ! А ти , сину людський , ось дадуть на тебе шнури , і зв'яжуть тебе ними , і ти не вийдеш з-поміж них ! А язик твій приліплю до твого піднебіння , і ти занімієш , і не будеш їм більш докоряти , бо вони дім ворохобний . А коли Я говоритиму з тобою , то відкрию твої уста , і ти скажеш до них : Так говорить Господь Бог . Хто хоче слухати нехай слухає , а хто хоче занехати нехай занехає , бо вони дім ворохобний ! А ти , сину людський , візьми собі цеглину , і поклади її перед собою , і накреслиш на ній місто Єрусалим . І постав проти нього облогу , і збудуй проти нього башту , і висип вала навколо нього , і постав проти нього табори війська , і постав проти нього муроломи . І візьми собі залізну сковороду , і постав її ніби залізною стіною поміж собою та між тим містом , і зверни своє обличчя до нього , і буде воно в облозі , і ти обляжеш його . Це ознака для Ізраїлевого дому ! А ти лягай на лівий свій бік , і поклади на нього провину Ізраїлевого дому . За числом днів , що будеш лежати на ньому , ти будеш носити їхню провину . І Я призначив тобі роки їхньої провини за числом днів , три сотні й дев'ятдесят днів , і ти будеш носити провину Ізраїлевого дому . А коли ти це скінчиш , то ляжеш удруге , на правий свій бік , і будеш носити провину Юдиного дому сорок день , один день за один рік Я тобі призначив . І на облогу Єрусалиму зверни своє обличчя та відкрите рамено своє , і будеш пророкувати на нього . І ось Я накладу на тебе шнури , і ти не повернешся з боку одного на інший бік , аж поки ти не закінчиш днів своєї облоги . А ти візьми собі пшениці та ячменю , і бобів та сочевиці , і проса та вики , і даси їх до одного посуду , і зробиш із них собі хліб , за кількістю днів , що лежатимеш на боці своєму , три сотні й дев'ятдесят день будеш те їсти . А їжа твоя , яку будеш ти їсти , буде вагою двадцять шеклів на день , час від часу будеш це їсти . І воду будеш пити мірою , шоста частина гіна , час від часу будеш пити . І їстимеш це , як ячмінного калача , і будеш пекти це на кавалках людського калу , перед їхніми очима . . . І сказав Господь : Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих народів , куди Я їх вижену . . . А я відказав : О Господи , Боже , ось душа моя не занечищена , і падла та розшматованого звірями я не їв від молодости своєї й аж дотепер , і м'ясо нечисте не входило в мої уста . І сказав Він до мене : Дивися , Я дав тобі товарячий гній замість людського калу , і ти зроби на ньому свій хліб ! І сказав Він до мене : Сину людський , ось Я поламаю підпору хліба в Єрусалимі , і будуть їсти хліб за вагою та в страху , а воду будуть пити за мірою та зо смутком , щоб відчули вони брак хліба та води , і жахнулися один з одним , і вони знидіють за свій гріх ! А ти , сину людський , візьми собі гострого меча , як бритву стрижіїв ; візьми його собі , і проведи ним по голові своїй та по бороді своїй . І візьми собі вагові шальки , і поділи те волосся . Третину спали в огні посеред міста , коли виповняться дні облоги ; і візьми другу третину , і посічи мечем навколо нього , а третину розпороши на вітер , і Я витягну меча за ними . І візьми звідти мале число волосся , і зав'яжи його в своїх полах . І візьми із нього ще , і кинь його до середини огню , і спали його в огні , з нього вийде огонь на ввесь Ізраїлів дім . . . Так говорить Господь Бог : Цей Єрусалим Я поставив його в середині народів , а довкілля його країни . Та він став проти постанов Моїх більше від поганів , а проти устав Моїх більше від тих країн , що навколо нього , бо права Мої вони відкинули , а устави Мої не ходили вони ними . Тому так говорить Господь Бог : За те , що ви ворохобилися більше від тих поган , що навколо вас , й уставами Моїми не ходили , і постанов Моїх не виконували , а робили за постановами тих поган , що навколо вас , тому так говорить Господь Бог : Ось Я проти тебе , Сам Я , і зроблю серед тебе суди перед очима тих поган ! І зроблю на тобі те , чого Я не робив , і нічого подібного вже не зроблю , за гидоти твої . Тому серед тебе батьки будуть їсти синів , а сини будуть їсти батьків своїх , і виконаю над тобою присуди , і розпорошу ввесь останок твій на всі вітри ! . . . Тому , як живий Я , говорить Господь Бог , за те , що ти занечистив святиню Мою всіма гидотами своїми та всіма обридженнями своїми , то теж Я відкину тебе , й око Моє не матиме милосердя , і Сам Я не змилосерджуся ! Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе , а третина попадає від меча в твоїх околицях , а третину розпорошу на всі вітри , і витягну за ними меча ! І докінчиться гнів Мій , і Я заспокою Свою лють проти них , і задовольнюся . І пізнають вони , що Я , Господь , говорив у горливості Своїй , коли доконаю Свою лютість на них ! І зроблю тебе руїною та ганьбою серед людів , що навколо тебе , перед очима кожного , хто буде проходити . . . І станеш ганьбою та посміховиськом , осторогою та остовпінням для народів , що навколо тебе , коли буду виконувати на тобі присуди гнівом та люттю , та лютими картаннями . Я , Господь , оце говорив ! Коли Я пошлю на них злі стріли голоду , що будуть нищівними , що пошлю їх понищити вас та примножу голод на вас , то Я зламаю вам підпору хліба , і пошлю на вас голод та злу звірину , і позбавлю тебе дітей , і моровиця та кров перейде серед тебе , і спроваджу на тебе меча . Я , Господь , оце говорив ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір , і пророкуй на них , та й скажеш : Гори Ізраїлеві , послухайте слова Господа Бога ! Так говорить Господь Бог горам та підгіркам , і річищам та долинам : Ось Я спроваджу на вас меча , і вигублю ваші пагірки , і будуть опустошені ваші жертівники , і будуть розбиті ваші фіґури сонця , і кину Я ваших побитих перед вашими божками ! І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божками , і розпорошу ваші кості навколо ваших жертівників . . . По всіх місцях вашого перебування міста будуть поруйновані , а пагірки попустошені , щоб ваші жертівники були поруйновані та побезчещені , і щоб були розтрощені й перестали існувати ваші божки , і були розбиті ваші фіґури сонця , і були стерті ваші діла . . . І впаде забитий між вами , і ви пізнаєте , що Я Господь ! А Я позоставлю з вас решту , бо будете мати врятованих від меча серед народів , коли ви будете розпорошені серед країн . І ваші врятовані згадають про Мене серед народів , куди будуть забрані до полону , коли Я зламаю їхнє блудне серце , що відпало від Мене , та їхні очі , що перелюб чинили з своїми божками , і вони самі будуть бридитися тих злих речей , що робили , щодо всіх їхніх гидот . І пізнають вони , що Я Господь , і що Я не надармо говорив , що вчиню їм оцю злу річ ! Так говорить Господь Бог : Удар своєю долонею й тупни ногою своєю , і скажи : Горе за всі злі вчинки Ізраїлевого дому , за які вони попадають від меча , голоду та моровиці ! Той , хто далекий , помре від моровиці , а хто близький впаде від меча , а хто позостане та буде врятований помре від голоду . І так Я викінчу Свою лютість на них ! І пізнаєте ви , що Я Господь , коли їхні забиті будуть лежати серед їхніх божків навколо їхніх жертівників на всякім високім підгір'ї , на всіх щитах гір , і під усяким зеленим деревом , і під усяким густим дубом , на місці , де вони приносили приємні пахощі для всіх своїх божків . І Я витягну руку Свою на них , і зроблю цей Край спустошенням та пусткою , від пустині аж до Рівли , по всіх місцях їхнього сидіння . . . І пізнають вони , що Я Господь ! І було мені слово Господнє таке : А ти , сину людський , послухай : Отак Господь Бог промовляє до Краю Ізраїлевого : Кінець , надійшов той кінець на чотири окрайки землі ! На тебе тепер цей кінець , і пошлю Я на тебе Свій гнів , і тебе розсуджу за твоїми дорогами , і на тебе складу всі гидоти твої . І око Моє над тобою не змилується , і милосердя не буду Я мати , бо дороги твої Я на тебе складу , а гидоти твої серед тебе зостануть , і пізнаєте ви , що Я то Господь ! Отак Господь Бог промовляє : Ось приходить біда на біду ! Приходить кінець , приходить кінець , він збудився на тебе , приходить ось він ! Надійшла твоя доля для тебе , о мешканче Краю , приходить цей час , близький той день заколоту , нема на горах крику радости . . . Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе , і Свій гнів докінчу проти тебе , і тебе осуджу за твоїми дорогами , і на тебе складу всі гидоти твої ! І око Моє над тобою не змилується , і милосердя не буду Я мати , бо дороги твої Я на тебе складу , а гидоти твої серед тебе залишаться , і пізнаєте ви , що Я Господь , що карає ! Ось той день , ось приходить , доля виходить , виростає кий , розцвітає пиха , розвилося насильство для кия безбожности ! Нічого із них не залишиться : ані з численности їхньої , ані з їхнього заворушення , ані з їхньої пишноти . . . Надходить той час , наближається день . . . Хто купує , нехай не радіє , а хто продає , хай не буде в жалобі , бо сунеться лютість на все многолюддя його ! Бо до проданого не повернеться вже продавець , хоча б залишився при житті між живими , бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться , і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя . . . Засурмлять у сурму та все приготують , та не піде ніхто на війну , бо на все многолюддя його Моя лютість ! На вулиці меч , моровиця ж та голод у домі , хто на полі помре від меча , з хто в місті зжере того голод та мор . . . І врятовані з них повтікають , і будуть на горах , немов голуби із долин , всі будуть стогнати , кожен за гріх свій . . . Усі руки ослабнуть , затремтять , як вода , всі коліна , і веретами попідперізуються , і покриє їх страх , і на кожнім лиці буде сором , а на всіх головах їхніх жалобна та лисина . . . Вони повикидають на вулицю срібло своє , і за ніщо їхнє золото стане , їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього , ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять , бо їхня провина була перешкодою ! А гордість вчинили за славну оздобу свою , у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх , тому їм оберну Я її на нечистість , і віддам її в руку чужих на грабунок , а нечестивим землі на здобич . . . І обличчя Своє відверну Я від них , і вони побезчестять Мій скарб , і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його . . . Зроби ланцюга , бо земля переповнилась правом кривавим , а місто насильством наповнилось . . . І наведу Я найзліших із народів , і посядуть вони доми їхні , і гордість вельможних спиню , і святощі їхні побезчещені будуть ! Загибіль іде , й вони будуть шукати спокою та не буде його . . . Прийде біда до біди , й буде звістка до звістки , і будуть шукати пророцтва в пророка , та згине Закон у священиків і рада у старших . . . Цар буде в жалобі , і страхом зодягнеться князь , а руки народу землі затремтять . . . За дорогами їхніми їм учиню , і судитиму їх їхніми судами , і пізнають , що Я то Господь ! І сталося за шостого року , шостого місяця , п'ятого дня місяця сидів я в своєму домі , а Юдині старші сиділи передо мною , то впала там на мене рука Господа Бога . І побачив я , аж ось подоба , на вигляд чоловіка : від виду стегон його й додолу огонь , а від стегон його й догори на вигляд сяйва , ніби палаюча мідь . І витягнув Він подобу руки , і взяв мене за волосся моєї голови , а Дух підійняв мене між землею та між небом , і впровадив мене до Єрусалиму в Божих видіннях , до входу внутрішньої брами , зверненої на північ , де місце перебування ідола , що викликує заздрість . І ось була там слава Ізраїлевого Бога , як той вид , що я бачив у долині ! І сказав Він до мене : Сину людський , зведи очі свої в напрямі на північ ! І звів я очі свої в напрямі на північ , аж ось з півночі , від брами жертівника , був той ідол заздрости при вході . І сказав Він до мене : Сину людський , чи ти бачиш , що вони роблять ! Це великі гидоти , що Ізраїлів дім робить тут , щоб віддалитися від Моєї святині ! Та ти знову побачиш іще більші гидоти . І привів мене до входу подвір'я , і побачив я , аж ось дірка в стіні ! І сказав Він мені : Сину людський , прокопай дірку в стіні ! І прокопав я в стіні , аж ось вхід ! І сказав Він до мене : Увійди , і побач ті злі гидоти , які вони роблять отут ! І ввійшов я й побачив , аж ось усякий вид плазуна та огидливої звірини , і всякі божки Ізраїлевого дому , накреслені на стіні навколо кругом . . . А сімдесят чоловіка зо старших Ізраїлевого дому та Яазанія , Шафанів син , що стояв посеред них , стояли перед ними , і кожен мав у своїй руці свою кадильницю , і підіймалися пахощі з хмари кадила . І сказав Він до мене : Чи бачив ти , сину людський , що роблять Ізраїлеві старші в темноті , кожен у кімнатах своїх ідолів ? Бо говорять вони : Господь нас не бачить , Господь покинув цей Край . . . І сказав Він до мене : Ти знову побачиш ще більші гидоти , які вони роблять . І Він запровадив мене до входу до брами Господнього дому що на півночі , аж ось там сидять жінки , що оплакували Таммуза . І сказав Він до мене : Чи ти бачив , сину людський ? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих ! І Він запровадив мене до внутрішнього подвір'я Господнього дому . Аж ось при вході до Господнього храму , між притвором та між жертівником , було біля двадцяти й п'яти чоловіка : спини їхні до Господнього храму , а їхні обличчя на схід , і вони кланялися до сходу , до сонця . І сказав Він до мене : Чи ти бачив , сину людський ? Чи легко Юдиному дому , щоб не робити тих гидот , які вони роблять отут ? Бо вони наповнили Край насильством , і знову гнівають Мене , й ось вони держать зелені галузки при носі своїм . Тому то й Я зроблю з лютістю : око Моє не змилується , і милосердя не буду Я мати . І вони будуть кликати сильним голосом в вуха Мої , та Я їх не почую ! . . . І кликнув Він в уші мої сильним голосом , кажучи : Наблизьте карателів міста , і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя . І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами , що звернена на північ , і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання , а серед них один чоловік був одягнений в льняне , а писарський каламар був при стегнах його . І вони прийшли , і стали при мідяному жертівнику . А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима , що була над ним , до порога дому . І закликав Він чоловіка , одягненого в льняне , що писарський каламар був при стегнах його . І сказав Господь до нього : Перейди серединою міста , серединою Єрусалиму , і зроби знака на чолах людей , що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами , що робляться в його середині . А до інших Він сказав при мені : Ходіть за ним у місті , і вбивайте ; нехай ваше око не має милосердя , і ви не змилуйтеся ! Старого , юнака , і дівчину , і дітей та жінок позабивайте дощенту , а до кожної людини , що на ній цей знак , не підійдете ; а зачнете від Моєї святині . . . І зачали вони від тих старих людей , що були перед домом . І сказав Він до них : Занечистіть цей дім , і наповніть подвір'я трупами , і вийдіть ! І вони повиходили , і вбивали в місті . І сталося , коли вони вбивали , то я позостався , і впав на своє обличчя , і кликав та казав : О Господи , Боже , чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів , виливаючи гнів Свій на Єрусалим ? І сказав Він до мене : Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика , і земля наповнена душогубствами , а місто повне кривди . Бо вони кажуть : Господь покинув цей Край , і Господь не бачить . . . І також Я , не змилосердиться око Моє , і не змилуюсь Я , їхню дорогу Я дам на їхню голову ! І ось чоловік , одягнений в льняне , що каламар був при стегнах його , приніс відповідь , кажучи : Я зробив , як мені наказав Ти ! І побачив я , аж ось на небозводі , що на голові Херувимів , було щось , як камінь сапфір , на вигляд подоби трону бачилося на них . І Він промовив до того чоловіка , одягненого в льняне , та й сказав : Увійди поміж колеса під Херувимом , і наповни свої жмені вуглинами огню з-поміж Херувимів , і кинь на місто ! І він увійшов перед моїми очима . А Херувими стояли з правого боку дому , коли входив чоловік , і хмара наповнила внутрішнє подвір'я . І піднялася слава Господня з-над Херувима на поріг дому , і наповнився дім хмарою , а подвір'я наповнилося сяйвом Господньої слави . А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подвір'я , як голос Бога Всемогутнього , коли Він говорить . І сталося , коли Він наказав чоловікові , одягненому в льняне , кажучи : Візьми огонь поміж колесами з-під Херувимів , то той прийшов і став при колесі . І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню , що поміж Херувимами , і взяв , і дав до жмені одягненого в льняне , а той узяв і вийшов . І показалася в Херувимів подоба людської руки під їхніми крилами . І я побачив , аж ось чотири колесі при Херувимах , по одному колесі при кожному Херувимі , а вид тих колес , ніби вигляд каменя хризоліта . А їхній вигляд подоба одна чотирьом їм , як коли б колесо було в колесі . В ході своїй вони йшли на чотири свої боки , не оберталися в ході своїй , бо до того місця , куди обернеться голова , за нею йшли вони , не оберталися в ході своїй . А все їхнє тіло , і їхня спина , і їхні руки , і їхні крила , і ті колеса були повні очей навколо , всі чотири мали колеса . А ці колеса були кликані при мені Ґалґал . А в кожного чотири обличчі : обличчя одного обличчя Херувима , обличчя другого обличчя людини , а третій обличчя лева , а четвертий обличчя орла . І піднялися ті Херувими . Це та жива істота , яку я бачив на річці Кевар . А коли йшли ті Херувими , то йшли й ті колеса при них , а коли ті Херувими підіймають свої крила , щоб знятись із землі , не відвертаються також ті колеса від них . Коли ті ставали , ставали й вони , а коли ті підіймалися , підіймалися й вони , бо в них був дух живої істоти . І вийшла слава Господня з-над порога дому , і стала над Херувимами . І підняли Херувими свої крила , і знялися з землі на моїх очах , коли вони йшли , а ті колеса побіч них , і стали при вході до східньої брами Господнього дому , а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними . Це та жива істота , яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кевар . І я пізнав , що це Херувими . У кожного було по чотири обличчі , у кожного чотири крилі , а під їхніми крилами подоба людських рук . А подоба їхнього обличчя це ті обличчя , які я бачив над річкою Кевар , їхній вигляд та вони самі . Кожен ішов просто вперед . І підійняв мене Дух , і привів мене до східньої брами Господнього дому , що обернена на схід . І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка , а серед них бачив я Яазанію , сина Аззурового , та Пелатію , сина Бенаїного , князів народу . І сказав Він до мене : Сину людський , оце ті люди , що задумують кривду , і радять злу раду в цьому місті , що говорять : Не скоро будувати доми . Воно казан , а ми м'ясо . Тому пророкуй на них , пророкуй , сину людський ! І зійшов на мене Дух Господній , та й до мене сказав : Скажи : Так говорить Господь : Отак кажете , доме Ізраїлів , і заміри вашого духа Я знаю їх . Ви намножили своїх забитих у цьому місті , і наповнили його вулиці трупами . Тому так говорить Господь Бог : Ваші забиті , що ви їх поклали серед нього , вони те м'ясо , а воно той казан . Та Я випроваджу вас із нього ! Ви боїтеся меча і меча наведу Я на вас , говорить Господь Бог . І випроваджу вас із нього , і дам вас у руку чужих , і зроблю між вами присуди ! Від меча ви попадаєте ; на границі Ізраїля розсуджу вас , і ви пізнаєте , що Я то Господь ! Воно не буде вам казаном , і ви не станете в ньому м'ясом . При границі Ізраїля розсуджу вас ! І пізнаєте ви , що Я Господь , бо за уставами Його ви не ходили , а постанов Моїх не виконували , але виконували за постановами тих народів , що навколо вас . І сталося , коли я пророкував , то Пелатія , син Бенаніїн , помер . І впав я на своє обличчя , і закричав сильним голосом та й сказав : О Господи Боже , Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком ! . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , брати твої , брати твої мужі рідні тобі , а ввесь Ізраїлів дім увесь той , що до них говорили мешканці Єрусалиму : Віддаліться від Господа , нам даний цей Край на володіння , тому скажи : Так говорить Господь Бог : Хоч Я віддалив їх поміж народи , і хоч розпорошив їх по краях , проте буду для них хоч малою святинею в тих краях , куди вони ввійшли . Тому скажи : Так говорить Господь Бог : І позбираю Я вас із народів , зберу з тих країв , серед яких ви розпорошені , і дам вам Ізраїлеву землю . І вони ввійдуть туди , і викинуть з неї усі мерзоти її та всі гидоти її . І дам їм одне серце , і нового духа дам у вас , і вийму з їхнього тіла серце камінне , і дам їм серце із м'яса , щоб вони ходили за уставами Моїми , і додержували Мої постанови та виконували їх . І вони стануть Мені народом , а Я буду їм Богом ! А щодо тих , що їхнє серце ходить за гидотами своїми та мерзотами своїми , то поверну їхню дорогу на їхню голову , говорить Господь Бог . . . І попідіймали Херувими крила свої , а колеса при них , і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними . І піднялася слава Господня з-над середини міста , і стала на горі , що зо сходу міста . І дух підніс мене , і ввів мене в Халдею до полонян у видінні , Духом Божим . І підійнялося від мене те видіння , яке я бачив . І я говорив до полонян усі Господні слова , які Він наказав був мені . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , ти живеш серед дому ворохобного , вони мають очі , щоб бачити , та не бачать , мають вуха , щоб слухати , та не чують , бо вони дім ворохобний . А ти , сину людський , пороби собі речі для мандрівки , і йди на вигнання вдень на їхніх очах , і підеш на вигнання з свого місця до іншого місця на їхніх очах , може побачать вони , що вони дім ворохобности . І повиносиш свої речі , як речі для мандрівки , удень на їхніх очах , а ти вийдеш увечорі на їхніх очах , як виходять вигнанці . На їхніх очах пробий собі дірку в стіні , і повиносиш нею . На їхніх очах на рамені повиносиш , винесеш потемки , закриєш обличчя своє , і не побачиш землі , бо Я поставив тебе знаком для Ізраїлевого дому . І зробив я так , як наказано мені : речі свої я повиносив удень , а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні , потемки повиносив , на рамені носив на їхніх очах . А ранком було мені слово Господнє таке : Сину людський , чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів , дім ворохобности : Що ти робиш ? Скажи до них : Так сказав Господь Бог : Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім , що в ньому вони . Скажи : Я ваш знак . Як зробив Я , так буде зроблено їм , підуть на вигнання в полон ! А той начальник , що серед них , на рамені буде нести потемки й вийде ; у стіні проб'ють дірку , щоб вивести його ; обличчя своє він закриє , щоб не бачити землі очима . І розтягну на нього сітку Свою , і він буде схоплений в пастку Мою , і відведу його до Вавилону , до халдейського краю , та його він не побачить , і там помре . А все , що навколо нього , його помічники та всі війська його , розпорошу на всі вітри , і витягну за ними меча . . . І пізнають вони , що Я Господь , коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах ! А нечисленних з них людей збережу від меча , від голоду та від зарази , щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів , куди поприходять . І вони пізнають , що Я Господь ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , їж свій хліб у дрижанні , а воду свою пий у тремтінні та в журбі . І скажеш до народу цього Краю : Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму , на Ізраїлеву землю : Вони хліб свій в журбі будуть їсти , а воду свою будуть пити в остовпінні , бо спустошів їхній Край від своєї повні за насилля всіх , що мешкають у ньому . І поруйнуються населені міста , а Край стане спустошенням , і пізнаєте ви , що Я Господь ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі : Продовжаться дні , і зникне всіляке видіння ? Тому скажи їм : Так говорить Господь Бог : Припиню Я цю приповістку , і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі , але говори їм : Наблизилися оті дні й слово всякого видіння . Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі . Бо Я , Господь , буду говорити , а яке слово говоритиму , то буде воно здійснене , не відтягнеться вже , бо за ваших днів , доме ворохобности , буду говорити слово , і його виконаю , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , ось говорить Ізраїлів дім : Те видіння , яке він бачить , воно про далекі дні , і про далекі часи він пророкує . Тому їм скажи : Так говорить Господь Бог : Не відтягнуться вже всі слова Мої , яке слово говоритиму , те буде виконане , говорить Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , пророкуй на Ізраїлевих пророків , що пророкують , і скажи пророкам , що провіщають із власного серця : Послухайте Господнього слова ! Так говорить Господь Бог : Горе на пророків безумних , що ходять за своїм духом та за тим , чого не бачили ! Твої пророки , Ізраїлю , як ті лисиці в руїнах ! Не ввійшли ви в проломи , і не загородили загороди над Ізраїлевим домом , щоб стати на бій Господнього дня . Вони бачать марноту та фальшиве чарування , говорячи : Говорить Господь , а Господь не посилав їх , та вони мають надію , що сповниться слово . Хіба ж не марне видіння ви бачили , і не фальшиве чарування ви говорили ? А ви кажете : Говорить Господь , а Я не говорив ! Тому так говорить Господь Бог : За те , що ви говорите марноту , і бачите лжу , тому ось Я проти вас , говорить Господь Бог . І буде рука Моя проти пророків , що бачать марноту й чарують ілжею . Вони не будуть на раді народу Мого , і в перепису Ізраїлевого дому не будуть записані , і до землі Ізраїлевої не ввійдуть . І пізнаєте ви , що Я Господь Бог ! Саме за те , що вони впровадили народ Мій у помилку , говорячи мир , а миру нема . І він будує мура , а вони тинкують його будьяким тинком . Скажи до тих , що тинкують будьяким тинком , що мур упаде . Буде дощ заливний , і ви , каміння великого граду , впадете , і вітер бурхливий розвалить мура . І ось стіна впаде . Чи ж не скажуть вам : Де той тинк , яким ви тинкували ? Тому так говорить Господь Бог : Я вчиню , що бурхливий вітер валитиме в лютості Моїй , і буде дощ заливний в Моїм гніві , і каміння великого граду в лютості на вигублення . І розіб'ю Я ту стіну , яку ви обтинкували будьяким тинком , і повалю її до землі , й оголиться підвалина її , і впаде , і ви загинете в середині його , Єрусалима , і пізнаєте , що Я Господь ! І докінчу Я лютість Свою на стіні та на тих , що тинкують її якимбудь тинком , і скажу вам : Немає стіни та її тинкувальників , Ізраїлевих пророків , що пророкували на Єрусалим і бачили для нього видіння миру , та немає миру , говорить Господь ! А ти , сину людський , зверни своє обличчя до дочок свого народу , що пророкують з власного серця , і пророкуй на них , та й скажи : Так говорить Господь Бог : Горе тим , що шиють чародійні обв'язки на суглоби рук , і роблять хустки на голову всякого зросту , щоб ловити душі . Невже , ловлячи душі Мого народу , ви свої душі спасете ? І ви безчестите Мене в Мого народу за жмені ячменю та за кришки хліба , забиваючи душі , що не повинні б умирати , та лишаючи при житті душі , що не повинні б жити , своїми обманами Моєму народові , що слухають лжу . Тому так говорить Господь Бог : Ось Я проти ваших чародійних обв'язок , ув які ви ловите душі . І позриваю їх із ваших рамен , і повипускаю ті душі , ті душі , що ви ловите , щоб були вільні , як птахи . І позриваю ваші хустки , і врятую народ Свій з вашої руки , і не будуть вони вже в вашій руці за здобич , і пізнаєте ви , що Я Господь . За те , що ви лжею заподіяли біль серцю праведного , хоч Я не зробив йому болю , і за те , що ви зміцнюєте руки безбожного , щоб він не відвернувся від своєї злої дороги , щоб спасти його при житті , тому більш не будете бачити марноти та не будете віщувати , і Я врятую народ Свій з вашої руки , і ви пізнаєте , що Я Господь ! І прийшли до мене мужі з Ізраїлевих старших , і посідали передо мною . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , ці мужі допустили своїх божків у своє серце , а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм . Чи ж можуть вони запитувати Мене ? Тому говори з ними , та й скажеш до них : Так говорить Господь Бог : Кожен чоловік з Ізраїлевого дому , що допустить своїх божків у своє серце , а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм , і прийде до пророка , тому Я , Господь , відповім , згідно з цим , згідно з многотою його божків , щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце , бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків ! Тому скажи до Ізраїлевого дому : Так говорить Господь Бог : Наверніться , і відступіть від ваших божків , і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя ! Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців , що мешкають серед Ізраїля , коли відступить від Мене , і допустить своїх божків у своє серце , і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм , і прийде до пророка , щоб запитати Мене , тому Я , Господь , відповім від Себе . І зверну Я лице Своє проти цього чоловіка , і вчиню його за знака та за приповістку , і вигублю його з-посеред Свого народу , і пізнаєте ви , що Я Господь ! А пророк , коли б був зведений , і говорив би слово , Я , Господь , зведу цього пророка , і простягну руку Свою на нього , і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого ! І понесуть вони свою провину , яка провина того , хто питається , така буде провина пророка , щоб не блудив уже Ізраїлів дім від Мене , і не занечищувався вже всіма своїми гріхами . І будуть вони Мені народом , а Я буду їм Богом , говорить Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , коли згрішить проти Мене земля , спроневірюючи , то Я простягну Свою руку на неї , і зламаю їй хлібну підпору , і пошлю на неї голод , і вигублю з неї людину й скотину . А коли б серед неї були три мужі : Ной , Даниїл та Йов , вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу , говорить Господь Бог . Коли б Я перепровадив по землі люту звірину , й обезлюдніла б вона , і стала б вона спустошенням , так що ніхто не проходив би нею через ту звірину , той й ці три мужі серед неї , як живий Я , говорить Господь Бог , не врятують вони ні синів , ні дочок ! Самі вони будуть врятовані , а Край стане спустошенням . . . Або коли б Я спровадив на цю землю меча , та й мечеві сказав : Пройди по Краю , і вигуби з нього людину й скотину , то ці три мужі серед нього , як живий Я ! говорить Господь Бог , не врятують синів , ні дочок , бо врятуються самі тільки вони ! Або коли б Я моровицю послав до цієї землі , і вилив би на неї свою лютість у крові , щоб вигубити з неї людину й скотину , а Ной , Даниїл та Йов були б серед неї , як живий Я ! говорить Господь Бог , ані сина , ані дочки не врятували б вони ! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу . Бо так говорить Господь Бог : Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди : меча , і голод , і люту звірину та моровицю , щоб вигубити з нього людину та скотину , то все таки залишаться в ньому рештки , що будуть випроваджені , сини та дочки . Ось вони вийдуть до вас , і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки , і будете потішені за те лихо , що Я навів на Єрусалим , за все , що Я навів був на нього . І потішать вони вас , коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки , і пізнаєте , що не надармо зробив Я все , що зробив серед нього , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , чим краще виноградове дерево від усякого дерева , та виноградна галузка , що була серед дерев лісових ? Чи візьметься з нього кусок дерева , щоб зробити яку роботу ? Чи візьмуть із нього кілка , щоб повісити на ньому всяку річ ? Ось воно дане огневі на пожертя . . . Обидва кінці його пожер огонь , а середина його надгоріла , чи надається воно до роботи ? Як було воно непорушним воно не надавалося на роботу , що ж тепер , коли огонь пожер його , і воно надгоріло , то ще буде надаватися на роботу ? Тому так говорить Господь Бог : Як виноградове дерево між лісними деревами , що Я дав його огневі на пожертя , так дам Я мешканців Єрусалиму ! І оберну Я лице Своє проти них , з одного огню вони вийшли , та пожере їх другий огонь . І пізнаєте , ви , що Я Господь , коли зверну Своє лице проти них ! І віддам цей Край на спустошення , за те , що вони спроневірилися , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , повідом Єрусалим про його гидоти , та й скажи : Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму : Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського , твій батько амореєць , а мати твоя хіттеянка . При твоєму народженні , того дня , як ти народилася , не був обрізаний пупок твій , і водою не була ти обмита на очищення , ані не була ти посолена , ані не була ти сповита . Не змилувалося над тобою жодне око , щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою , але була ти викинена на відкрите поле , так мало ціновано душу твою в день твойого народження ! І проходив Я повз тебе , і бачив тебе , як ти валялася в своїй крові , і сказав Я до тебе : Живи в своїй крові ! Так , Я сказав тобі : Живи в своїй крові ! Рости ж , зробив Я тебе , як польову ростину , і ти зросла та стала велика , і дійшла ти до найвродливішої вроди : перса випростались , волос твій виріс , а ти була зовсім нага ! І проходив Я повз тебе , і побачив тебе , аж ось час твій наспів , час кохання . І простягнув Я полу Свою над тобою , і закрив твою наготу , і присягнув тобі , і ввійшов з тобою в заповіт , говорить Господь Бог , і стала ти Моєю . І обмив Я тебе водою , і сполоскав Я кров твою з тебе , і натер тебе оливою . І зодягнув тебе різнокольоровим , взув тебе в тахаш , і сповив тебе в віссон , і покрив тебе шовком . І приоздобив тебе оздобою , і дав нараменники на руки твої , а ланцюга на шию твою . І дав Я носову сережку до носа твого , і сережки на вуха твої , а пишну корону на твою голову . І приоздобилась ти золотом та сріблом , а одіж твоя віссон та шовк , і різнокольорове ; булку й мед та оливу ти їла , і стала ти гарна-прегарна , і вдалося тобі досягти царської гідности ! І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу , бо досконала вона , через пишноту Мою , яку Я на тебе поклав , говорить Господь Бог ! І покладалася ти на красу свою , і стала розпусною через славу свою , і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого , його ти була . І брала ти з шат своїх , і робила собі різнокольорові пагірки , і чинила розпусту на них , як не бувало й не буде . І брала ти речі з пишноти своєї , з Мого золота та зо срібла Мого , що дав тобі Я , і наробила собі подоб чоловічої статі , і чинила розпусту із ними . І брала ти свою різнокольорову одіж , і покривала їх , а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними . А Мій хліб , що давав Я тобі , булку й оливу та мед , що ними годував Я тебе , то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі . І сталося це , говорить Господь Бог . І брала ти синів своїх та дочок своїх , що породила Мені , і приносила їх на їжу їм . Чи мало було розпусти твоєї , що ти різала дітей Моїх і давала їм , перепроваджуючи через огонь для них ? І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости , коли була нагою-пренагою , коли валялася в крові своїй . . . І сталося по всьому тому твоєму злі , горе , горе тобі ! говорить Господь Бог , і побудувала ти собі місця розпусти , і поробила собі підвищення на кожному майдані . На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення , і знеславила красу свою , і розхиляла ноги свої для кожного перехожого , і побільшувала свою розпусту . . . І чинила ти розпусту з синами Єгипту , з своїми сусідами великотелесими , і побільшувала свою розпусту , щоб гнівити Мене . І ось простягнув Я Свою руку на тебе , і відняв належну частину твою , і дав тебе на волю твоїх ненависниць , филистимських дочок , засоромлених твоєю нечистою дорогою . Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими , і не могла насититись , і блудила з ними , і теж не наситилась . І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв , та теж цим не наситилася . Як змучилося серце твоє , говорить Господь Бог , коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки ! Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі , а підвищення своє робила на кожному майдані , то не була ти , як блудниця , щоб збирати заплату за розпусту , але як перелюбна жінка , що замість свого чоловіка бере собі чужих . Усім блудницям дають дарунка , а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм , і підкуповувала їх , щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою . І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок , бо не волочились за тобою , а через те , що ти давала заплату за розпусту , і заплата за розпусту не давалась тобі , то сталось тобі навпаки . Тому то , розпуснице , послухай Господнього слова : Так говорить Господь Бог : За те , що виливалась твоя розпуста , і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї , і за кров синів твоїх , яких ти давала їм , тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх , яким була ти приємна , і всіх , кого ти кохала , разом з тими , кого ти зненавиділа , і зберу їх коло тебе знавкола , і відкрию їм наготу твою , і вони побачать увесь твій сором ! І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих , що кров проливають , і дам тебе на кров лютости та заздрости . . . І віддам тебе в їхню руку , і вони зруйнують твоє місце розпусти , і порозвалюють підвищення твої , і постягають з тебе шати твої , і позабирають пишні вбрання твої , і покладуть тебе зовсім нагою . . . І зберуть проти тебе збори , і закидають тебе камінням , і порубають тебе своїми мечами . . . І попалять доми твої огнем , і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок . І зроблю Я кінець , щоб не була ти розпусницею , і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту ! І заспокоїться Моя лютість на тебе , і відійде від тебе Моя заздрість , і я заспокоюся , і не буду вже гніватися . За те , що ти не пам'ятала про дні своєї молодости , і гнівила Мене всім тим , то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову , говорить Господь Бог , щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх ! . . . Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку , кажучи : Яка мати така її донька ! Ти дочка своєї матері , що покинула свого чоловіка та своїх синів , і ти сестра своїх сестер , що покидали своїх чоловіків та своїх синів . Мати ваша хіттейка , а ваш батько амореєць ! А старша сестра твоя Самарія та дочки її , що сидять по лівиці твоїй , а сестра твоя , менша від тебе , що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її . А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами ? Мало бракувало , і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах ! Як живий Я , говорить Господь Бог , не зробила Содома , сестра твоя , вона та дочки її , як зробила ти та твої дочки ! Ось оце була провина твоєї сестри Содоми : пиха , ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок , а руки вбогого та бідного вона не зміцняла . І запишались вони , і робили гидоти перед Моїм обличчям . І Я їх відкинув , як побачив оце . А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх , та ти побільшила гидоти свої більш від них , і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами , які ти зробила . Тож носи свою ганьбу ти , що чинила її для своїх сестер , через твої гріхи , якими гидоти чинила ти більше за них , вони будуть справедливіші за тебе ! І також посоромся , і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер ! І поверну Я їхню долю , долю Содоми та дочок її , і Самарію та дочок її , і поверну долю твою серед них , щоб носила ти свій сором , і соромилася всього того , що ти наробила , потішаючи їх . А твої сестри , Содома та дочки її , вернуться до свого попереднього стану , і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану , і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану . І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів , поки не відкрилося зло твоє , коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його , і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль . Свою розпусту та гидоти свої , ти їх понесеш , говорить Господь . Бо так говорить Господь Бог : І зроблю Я з тобою , як робила ти , що погордила присягою , щоб зламати заповіта . І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости , і поставлю тобі заповіта вічного . І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся , коли ти візьмеш сестер своїх , старших від тебе , разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок , але не з твого заповіту . І відновлю Я Свого заповіта з тобою , і ти пізнаєш , що Я Господь , щоб згадала ти й засоромилася , і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю , коли прощу тобі все , що ти наробила , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , загадай загадку , і склади притчу Ізраїлевому домові , та й скажи : Так говорить Господь Бог : великий орел великокрилий , з широко розгорненими крилами , повний різнокольорового пір'я , прилетів до Ливану , і взяв верховіття кедру . Чубка галузок його обірвав , і приніс його до купецького краю , у місті гандлярів поклав його . І взяв він з насіння тієї землі , і посіяв його до насінневого поля , узяв і засадив його над великими водами , немов ту вербу . І воно виросло , і стало гіллястим виноградом , низькорослим , що обертав свої галузки до нього , а його коріння були під ним . І стало воно виноградом , і вигнало віття , і пустило галузки . Та був ще один великий орел , великокрилий та густоперий . І ось той виноград витянув пожадливо своє коріння на нього , і свої галузки пустив до нього , щоб він напоїв його з грядок свого засадження . Він був посаджений на доброму полі при великих водах , щоб пустив галузки та приніс плід , щоб став пишним виноградом . Скажи : Так говорить Господь Бог : Чи поведеться йому ? Чи не вирвуть коріння його , і не позривають плоду його , так що він засохне ? Усе зелене галуззя його посохне , і не треба великого рамена та численного народу , щоб вирвати його з його коріння . І ось хоч він засаджений , чи поведеться йому ? Чи всихаючи , не всохне він , як тільки доторкнеться його східній вітер ? Він усохне на грядках , де посаджений . . . І було мені слово Господнє таке : Скажи ж домові ворохобному : чи ви не пізнали , що це ? Скажи : Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму , і взяв його царя та його князів , і відвів їх до себе до Вавилону . І взяв із царського насіння , і склав з ним умову , і ввів його в присягу , і забрав потужних землі , щоб це було царство низьке , щоб воно не підіймалося , щоб дотримувало його умову , і було їй вірним . Але той збунтувався проти нього , послав своїх послів до Єгипту , щоб дали йому коней та багато народу . Чи йому поведеться ? Чи втече той , хто робить таке ? А коли зламає умову , то чи врятується він ? Як живий Я , говорить Господь Бог , у місці царя , який поставив його царем , той , що погордив його присягою та зламав свою умову з ним , помре в нього в Вавилоні ! І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народом , коли насиплють вала та збудують башту , щоб вигубити багато душ . І погордив він присягою , щоб зламати умову , хоч дав був свою руку , і все те зробив , тому він не врятується . Тому так говорить Господь Бог : Як живий Я , присягу Мою , якою він погордив , та умову Мою , яку він зламав , дам це на його голову ! І розтягну над ним Свою сітку , і буде він схоплений в пастку Мою , і спроваджу його до Вавилону , і розсуджуся з ним там за його спроневірення , яке він спроневірив проти Мене . І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча , а позосталі будуть розпорошені на всі вітри . І пізнаєте ви , що Я , Господь , говорив ! Так говорить Господь Бог : І візьму Я з верховіття високого кедру , і дам до землі . З чубка галузок його вирву тендітну , і Сам посаджу на високій та стрімкій горі . На високій горі Ізраїлевій посаджу її , і вона випустить галузку й принесе плід , і стане сильною кедриною . І буде пробувати під ними усяке птаство , усяке крилате буде перебувати в тіні його галузок . І пізнають усі польові дерева , що Я , Господь , понизив високе дерево , повищив дерево низьке , висушив дерево зелене , і дав розцвістися дереву сухому . Я , Господь , говорив і вчинив ! І було мені слово Господнє таке : Що це вам , що ви складаєте приповістку на Ізраїлеву землю , говорячи : Батьки їли неспіле , а оскома в синів на зубах ! Як живий Я , говорить Господь Бог , не будете вже складати тієї приповістки в Ізраїлі ! Тож усі душі Мої : як душа батькова , так і душа синова Мої вони ! Душа , що грішить , вона помре . А чоловік , коли він справедливий , і робить право та справедливість , на горах жертвенного не їсть , і очей своїх не зводить до божків Ізраїлевого дому , і жінки свого ближнього не занечищує , а до жінки в часі її нечистоти не наближується , і нікого не тисне , боржникові заставу його конче звертає , грабунку не чинить , хліб свій дає голодному , а голого покриває одежею , на лихву не дає , а відсотків не бере , від кривди відвертає руку свою , чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком , уставами Моїми ходить , а прав Моїх дотримує , щоб чинити правду , справедливий такий конче буде жити , говорить Господь Бог ! А як породить він сина насильника , що кров проливає , і робить хоч тільки одне з того , чого він усього того не робив , а також на горах жертвенне їв , і жінку свого ближнього занечищував , убогого й бідаря утискав , грабунки чинив , застави боржникові не звертав , і до божків зводив свої очі , гидоту робив , на лихву давав , і відсоток брав , то чи буде він жити ? Не буде він жити ! Він усі ті гидоти чинив , він мусить конче померти , кров його буде на ньому ! А ось породив він сина , і той побачив усі гріхи свого батька , які той робив , і хоч бачив , та не робив , як той : на горах жертвенного не їв , і очей своїх до божків Ізраїлевого дому не зводив , жінки свого ближнього не занечищував , і нікого не утискав , застави у застав не брав , і грабунку не чинив , хліб свій голодному давав , а голого одежею покривав , від кривди свою руку відвертав , лихви та відсотків не брав , права Мої чинив , уставами Моїми ходив , такий не помре за провину свого батька , він конче буде жити ! Батько ж його , за те , що утиском тиснув , грабунком грабував брата , і що недобре чинив серед народу свого , то ось він помре за провину свою ! А скажете ви : Чому той син не поніс провину за батька ? Але ж син той чинив право та справедливість , дотримував усі устави Мої й виконував їх , він конче буде жити ! Та душа , що грішить , вона помре . Син не понесе кари за батькову провину , а батько не понесе за провину синову , справедливість справедливого буде на ньому , а несправедливість несправедливого на тому буде . А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх , яких наробив , і виконував усі устави Мої , і робив право та справедливість , буде конче він жити , не помре ! Усі його гріхи , які наробив він , не згадаються йому , він буде жити в своїй справедливості , яку чинив ! Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого ? говорить Господь Бог , чи ж не в тому , щоб він повернувся з доріг своїх та й жив ? А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду , усі ті гидоти , які робить несправедливий , то чи такий буде жити ? Усі справедливості його , які він робив , не згадаються , за своє спроневірення , що він спроневірив , і за гріх свій що згрішив , за них він помре ! А ви кажете : Неправа Господня дорога ! Послухайте но , доме Ізраїлів , чи ж дорога Моя неправа ? Чи не ваші дороги неправі ? Коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й чинив кривду , і за те помер , то він помре за кривду свою , яку він чинив . А коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости , яку він чинив , і чинив би право та справедливість , він душу свою при житті збереже . І коли б він побачив , і відвернувся від усіх своїх гріхів , які він чинив , то конче буде він жити , не помре ! А Ізраїлів дім каже : Неправа Господня дорога ! Чи ж Мої дороги неправі , доме Ізраїлів ? Чи ж то не ваші дороги неправі ? Тому буду судити вас , доме Ізраїлів , кожного за дорогами його , говорить Господь Бог . Покайтеся , і відверніться від усіх ваших гріхів , і не буде вам провина на спотикання ! Поскидайте з себе всі ваші гріхи , якими ви грішили , і створіть собі нове серце та нового духа ! І нащо маєте померти , Ізраїлів доме ? Бо не жадаю Я смерти помираючого , говорить Господь Бог , але покайтеся та й живіть ! А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих , та й скажи : Яка твоя мати левиця : Лягла поміж левів , серед левчуків вона викохала левенят ! І одне із своїх левенят вона вигодувала , левчуком воно стало , і здобич ловити навчився , людину він жер ! І похід розголосили народи на нього , в їхню яму він схоплений був , і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели . . . Як левиця побачила , що надаремно чекає , що пропала надія її , то взяла вона знову одне із своїх левенят , і вчинила його левчуком . І ходив він між левами й став левчуком , і здобич ловити навчився , людину він жер ! І він розбивав їхні палати , і руйнував їхні міста , і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній ! Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ , і свою сітку на нього розкинули , і він схоплений був в їхню яму ! І кинули в клітку його в ланцюгах , і його відвели до царя вавилонського , і в твердиню його запроторили , щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих . . . Твоя мати , як той виноград у винограднику , посадженому над водою , плодюча й гілляста була через води великі . І виросли пруття міцні , й надавались на берла володарів , і височів між гущавинами його зріст , і він показався в своїй висоті , у численних галузках своїх ! Та була вона вирвана в лютості , об землю кинена , і вітер зо сходу зсушив її плід , поламалися й повисихали вони , а її міцний прут огонь його зжер . . . А тепер посадили її на пустині , у краї сухому й безвідному , і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід , і немає у неї міцного прута , берла на панування . . . Це пісня жалобна , і буде за пісню жалоби вона . І сталося за сьомого року , в п'ятому місяці , у десятому дні місяця , поприходили люди з Ізраїлевих старших , щоб запитатися в Господа , і посідали передо мною . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , говори з Ізраїлевими старшими та й скажеш до них : Так говорить Господь Бог : Чи ви прийшли , щоб запитатися в Мене ? Як живий Я , не відповім вам , говорить Господь Бог ! Чи ти розсудиш їх , чи ти їх розсудиш , сину людський ? Завідом їх про гидоти їхніх батьків , та й скажеш до них : Так говорить Господь Бог : Того дня , коли Я був вибрав Ізраїля , і підніс Свою руку до насіння Якового дому , і відкрився їм в єгипетському краї , і підніс Свою руку до них , говорячи : Я Господь , Бог ваш , того дня Я підніс Свою руку до них , щоб вивести їх з єгипетського краю до Краю , що Я вислідив для них , що тече молоком та медом , що він окраса для всіх країв . І сказав Я до них : Відкидайте кожен гидоти від очей своїх , і не занечищуйтеся божками Єгипту . Я Господь , Бог ваш ! Та були вони ворохобні проти Мене , і не хотіли слухатися Мене , не відкидали кожен гидот від очей своїх , і не покинули єгипетських божків . І подумав Я , що виллю на них Свою лютість , що докінчу на них Свій гнів посеред єгипетського краю . І зробив Я ради Свого Ймення , щоб воно не безчестилося на очах тих народів , що вони серед них , що Я відкрився їм на їхніх очах , щоб вивести їх з єгипетського краю . І вивів Я їх з єгипетського краю , і спровадив їх до пустині . І дав їм постанови Свої , і познайомив їх з постановами Моїми , які коли чинитиме людина , то житиме ними . І також дав Я їм Свої суботи , щоб були вони знаком поміж Мною та між ними , щоб пізнати , що Я Господь , що освячує їх . Та став ворохобним проти мене Ізраїлів дім на пустині , уставами Моїми не ходили вони , і повідкидали Мої постанови , які коли чинить людина , то житиме ними , а суботи Мої дуже зневажали . Тому Я сказав був , що виллю лютість Свою на них на пустині , щоб вигубити їх . Та зробив Я ради Ймення Свого , щоб воно не зневажалося на очах тих народів , що на їхніх очах Я вивів їх . Але й Я , прирікаючи , підніс їм Свою руку на пустині , що не впроваджу їх до Краю , якого Я дав , що тече молоком та медом , що окраса він для всіх країв , за те , що постанови Мої вони відкинули , а устави Мої не ходили вони ними , і суботи Мої зневажали , бо за своїми божками ходило їхнє серце . . . І змилувалось Моє око над ними , щоб не нищити їх , і не зробив Я з ними кінця на пустині . І сказав Я їхнім синам на пустині : Уставами ваших батьків не ходіть , і постанов їхніх не перестерігайте , і божками їхніми не занечищуйтесь ! Я Господь , Бог ваш , уставами Моїми ходіть , і постанови Мої перестерігайте й виконуйте їх . І святіть суботи Мої , і вони стануть знаком поміж Мною та між вами , щоб пізнати , що Я Господь , Бог ваш ! Та стали ворохобні ті сини проти Мене , уставами Моїми не ходили , а постанов Моїх не перестерігали , щоб виконувати їх , які коли робить людина , то житиме ними , і суботи Мої зневажали . І подумав Я був , що виллю лютість Свою на них , щоб заспокоїти гнів Мій на них на пустині . І відвернув Я Свою руку , і зробив ради Ймення Свого , щоб не зневажати його на очах тих народів , що на їхніх очах Я їх вивів . Та й Я , прирікаючи , підніс їм Свою руку на пустині , щоб розпорошити їх серед народів і порозсипати їх по краях , за те , що постанов Моїх не чинили , і устави Мої відкинули , а суботи Мої зневажали , і до божків своїх батьків були їхні очі . І тому Я дав їм мати устави недобрі , і постанови , що не будуть вони жити ними . І занечистив Я їх їхніми дарунками , перепровадженням через огонь кожного , хто відкриває утробу , щоб спустошити їх , щоб пізнали вони , що Я Господь ! Тому говори до Ізраїлевого дому , сину людський , і скажи до них : Так говорить Господь Бог : Ще оцим зневажали Мене батьки ваші , коли спроневірилися проти Мене : коли Я ввів їх до Краю , що про нього , прирікаючи , підносив Я Свою руку дати його їм , то коли вони бачили всякий високий пагірок і всяке густе дерево , то приносили там свої жертви , і давали там свої дари , що гнівили Мене , і складали там свої любі пахощі , і приносили там свої литі жертви . І сказав Я до них : Що це за висота , що ви ходите туди ? І зветься вона Бама аж до цього дня . Тому скажи до Ізраїлевого дому : Так говорить Господь Бог : Чи ви будете занечищуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидотами їхніми ? А приношенням ваших дарів , перепровадженням ваших синів через огонь ви занечищуєтеся при всіх ваших божках аж до сьогодні . А ви хочете питати Мене , Ізраїлів доме ? Як живий Я , говорить Господь Бог , не дам Я вам відповіді ! А що входить вам на серце , зовсім не станеться те , що ви говорите : Будемо , як інші народи , як племена Краю , служити дереву та каменю . Як живий Я , говорить Господь Бог , рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю буду царювати над вами ! І виведу вас із тих народів , і позбираю вас із тих країв , де ви розпорошені рукою потужною й витягненим раменом та виливаною лютістю . І заведу вас до пустині народів , і буду там судитися з вами лицем до лиця , як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського краю , так буду судитися з вами , говорить Господь Бог ! І проведу вас під палицею , і введу вас у зв'язок заповіту . І повибираю з вас бунтівників та тих , що грішать проти Мене , повипроваджую їх з краю їхнього пробування , і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони ! І пізнаєте ви , що Я Господь ! А ви , Ізраїлів доме , так говорить Господь Бог : Кожен ідіть , служіть своїм божкам ! Але потім ви напевно будете слухатися Мене , і святого Ймення Мого ви вже не зневажите своїми дарунками та своїми божками . . . Бо на Моїй святій горі , на високій Ізраїлевій горі , говорить Господь Бог , там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім , увесь він , що в Краю , там Я їх уподобаю Собі , і там зажадаю ваших приношень і первоплодів ваших приношень у всіх ваших святощах ! Любими пахощами вподобаю Собі вас , коли вас виведу з народів , і зберу вас із тих країв , де ви розпорошені , і буду Я святитися між вами на очах усіх поган . І пізнаєте ви , що Я Господь , коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі , до того Краю , що про нього , прирікаючи , підніс Я Свою руку дати його вашим батькам . І згадаєте там свої дороги , і всі свої вчинки , якими ви занечистилися , і почуєте огидження перед самими собою за всі ваші лиха , які наробили . . . І пізнаєте , що я Господь , коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого , а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчинками , доме Ізраїлів , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни обличчя своє в напрямі на південь , і крапай словами на полудень , і пророкуй на ліс південного поля . І скажи до південного лісу : Послухай Господнього слова : Так говорить Господь Бог : Ось у тобі запалю Я огонь , і поїсть він у тебе кожне дерево зелене , і кожне дерево сухе ; полум'яний огонь не погасне , і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі . І побачить кожне тіло , що Я , Господь , розпалив його , і він не погасне ! І сказав я : О Господи , Боже , вони мені кажуть : Чи він не говорить самі тільки притчі ? І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни ти обличчя своє до Єрусалиму , і крапай словами на святині , і пророкуй на землю Ізраїлеву . І скажи Ізраїлевій землі : Так говорить Господь : Ото Я проти тебе , і меча Свого витягну з піхви його , і витну з тебе справедливого й несправедливого . Через те , що Я витну з тебе справедливого й несправедливого , тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ . І кожне тіло пізнає , що Я Господь , витяг меча Свого з піхви його , уже не вернеться він ! А ти , сину людський , стогни , ніби мав би ти зламані стегна , і гірко стогни на їхніх очах ! І буде , коли тобі скажуть : Чого то ти стогнеш ? то скажеш : На звістку , що йде , і кожне серце розтане , і всякі руки ослабнуть , і погасне всякий дух , і всі коліна зайдуться водою ! Оце прийде та станеться , каже Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , пророкуй і кажи : Так говорить Господь : Скажи : Меч , меч , нагострений він та блискучий ! Щоб приносити жертву нагострений він , щоб блищати він був полірований . Хіба будемо радіти ? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево ? І дали його виполірувати , щоб узяти в долоню . Це нагострений меч , і він полірований , щоб дати його в руку вбивця . . . Кричи та реви , сину людський , бо він проти народу Мого , він проти всіх князів Ізраїлевих , їх віддано мечеві з народом Моїм , тому вдарся по стегнах ! Та він уже випробуваний . Та що ж тепер , коли йому жезло обридло ? Він не встоїть , каже Господь Бог . А ти , сину людський , пророкуй , і вдар долонею об долоню , і нехай меч подвоїться та потроїться ! Це меч побитих , великий меч забитого , що кружляє довкола них . Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах , Я дам різанину меча . О горе , він справді зроблений блискучим , виполіруваним на різанину ! Об'єднайся , праворуч іди , зверни ліворуч , іди , куди тільки звернене буде вістря твоє . . . І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою , і Свою лють заспокою . Я , Господь , це прорік ! І було мені слово Господнє таке : А ти , сину людський , признач собі дві дорозі , якими прибуде меч вавилонського царя . Вони вийдуть обидві із краю одного , а ти вистругай дороговказну руку , на початку дороги до міста її вистругай . Признач дорогу , якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим . Бо цар вавилонський став на роздоріжжі , на початку двох доріг . Щоб ворожити чарами , трясе він стрілами , питає домашніх божків , розглядає печінку . У правиці його був чар на Єрусалим , щоб поставити муроломи , щоб відкрити уста на крик , щоб підняти голос окриком , щоб поставити муроломи на брами , щоб насипати вала , щоб збудувати башту . Але буде це їм в їхніх очах , як чарування марнотне , буде для них заприсяження присягами , та він згадає провину , щоб були вони схоплені . Тому так говорить Господь Бог : За те , що ви згадуєте свої провини , що відкриваєте ваші гріхи , щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків , за те , що ви пригадуєте , у ворожі руки схоплені будете ! А ти , недостойний , несправедливий князю Ізраїлів , що надійшов його день у час провини кінцевої , так говорить Господь Бог : Зняти завоя й скинути корону ! Це не зостанеться так , піднесеться низьке , а високе понизиться ! Руїною , руїною , руїною покладу його ! Та цього не станеться , аж поки не прийде Той , Хто має право , і Я Йому дам ! А ти , сину людський , пророкуй та й скажеш : Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу : І скажеш : Меч , меч відкритий на різанину , блискучий , щоб блищав , як та блискавка , для тебе бачили обманні видіння , пророкували для тебе неправду , щоб посадити його на шию недостойних злочинців , яких день прийде в час кари кінцевої . Верни ж меча до піхви його ! У місці , де створений ти , у краю походження твого осуджу Я тебе ! І виллю на тебе Свій гнів , в огні пересердя Свого на тебе дмухну , і дам тебе в руку людей зухвалих , які знищення замишляють ! Ти станеш огневі на їжу , твоя кров буде серед землі , не згадають про тебе , бо Я , Господь , говорив це ! І було мені слово Господнє таке : А ти , сину людський , чи будеш судити , чи судитимеш ти місто крови ? І завідом його про всі гидоти його , та й скажеш : Так говорить Господь Бог : Місто проливає кров у своїй середині , щоб прийшов його час , і робить божків собі , щоб занечищуватися ! Кров'ю , що ти проливала , о дочко Єрусалиму , грішила ти , а божками , яких ти робила , занечистилася , і наблизила свої дні , і прийшла аж до своїх років . Тому дам тебе народам на ганьбу , і на посміховисько для всіх країв ! Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе , нечистойменна , багатозаколотна ! Ось Ізраїлеві князі , кожен за раменом своїм , були в тебе , щоб кров проливати . Батька та матір у тебе легковажать , чужинцеві роблять утиск серед тебе , сироту та вдову пригнічуть у тебе . Моїми святощами ти погорджуєш , а суботи Мої зневажаєш . У тебе є наклепники , щоб кров проливати , і на пагірках їдять у тебе , розпусту чинять серед тебе . Наготу батька в тебе відкривають , жінку , у часі її місячної нечистоти , безчестять у тебе . І один робить гидоту з жінкою свого ближнього , а той занечищує розпустою невістку свою , а той безчестить у тебе сестру свою , дочку батька свого . . . Підкуп беруть у тебе , щоб кров проливати , лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх . А Мене ти забуваєш , говорить Господь Бог . . . І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду , яку ти робила , та за кровопролиття твої , що були в тебе . Чи встоїть твоє серце , чи будуть міцні твої руки на ті дні , що Я буду з тобою чинити ? Я , Господь , говорив це й зробив ! І розпорошу тебе серед народів , і розсиплю тебе по краях , і викину твою нечистість із тебе . І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів , і пізнаєш , що Я Господь ! . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , дім Ізраїлів став мені за жужелицю ; усі вони мідь , і цина , і залізо , і оливо в середині горна , жужелицею срібла сталися . Тому так говорить Господь Бог : За те , що всі ви стали жужелицею , тому ось Я позбираю вас до середині Єрусалиму . Як збирають срібло , і мідь , і залізо , і оливо , і цину до середини горна , щоб дмухати на нього огнем , щоб розтопити , так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй , і покладу , і розтоплю вас ! І позбираю вас , і дмухну на вас огнем Свого гніву , і ви будете розтоплені в середині його . . . Як розтоплюється срібло в середині горна , так будете розтоплені ви в середині його , і пізнаєте , що Я , Господь , вилив гнів Свій на вас ! . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , скажи до неї : Ти земля неочищена , у дні гніву дощем не политая ! Змова її пророків серед нього , як ревучий лев , що здобич шматує : жеруть душу , маєток та багатство забирають , прибільшують удів її в середині її . Священики її ламають Закона Мого , і зневажають Мої святощі , не розрізняють між святим та несвятим , і не оголошують різниці між нечистим та чистим , від субіт Моїх закривають свої очі . І був Я зневажений серед них . Князі її в середині її , немов ті вовки , що здобич шматують , щоб розливати кров , щоб губити душі ради користи . А пророки її все замазують болотом , бачать марноту , і чарують собі неправдою , вони кажуть : Так говорить Господь Бог , а Господь не говорив . . . Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком , а вбогого та бідака гноблять , а чужинця тиснуть у безправ'ї . . . І шукав Я між ними чоловіка , що поставив би загороду , і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край , щоб Я не знищив його , та Я не знайшов ! І Я вилив на них Свій гнів , огнем пересердя Свого повигублював їх , їхню дорогу Я дав на їхню голову , каже Господь Бог . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , були собі дві жінки , дочки однієї матері . І чинили вони в Єгипті розпусту , у своїй молодості чинили розпусту , там почавлені їхні груди , там замацані їхні перса дівочі . А їхні імена : Огола старша та Оголива сестра її . І стали вони Мої , і породили синів та дочок . А їхні імена : Самарія Огола , а Єрусалим Оголива . І стала розпусною Огола , бувши Моєю , і кохалася з своїми коханцями , з асиріянами , хто був їй близький , що їхнє убрання блакить , намісники та заступники вони , усі вони юнаки вродливі , вершники , що гарцюють на конях . І дала вона свою розпусту їм , що всі вони добірні Ашшурові сини , і всіма , яких кохала , і всіма своїми божками була вона занечищена . Та не відкидала вона своєї розпусти й від єгиптян , бо вони лежали з нею в її молодості , і вони стискали дівочі її перса , і виливали свою розпусту на неї . . . Тому й дав Я її в руку її коханків , у руку Ашшурових синів , що з ними кохалась вона . Вони відкрили її наготу , позабирали синів її та дочок її , а її забили мечем . . . І стала вона неславним ім'ям для жінок , і присуди зробили на ній . А сестра її Оголива бачила це , але вчинила любов свою гіршою від неї , а розпусту свою більшою від розпусти своєї сестри . Вона кохалася з синами Ашшуровими , з близькими їй намісниками та заступниками , досконало зодягненими , з верхівцями , що гарцюють на конях , усі вони юнаки вродливі . І побачив Я , що вона обезчещена , що дорога одна їм обом . Та вона ще додала до розпусти своєї , бо коли побачила мужів , вирізьблених на стіні , зображення халдеїв , креслених і запущених червонилом , підперезаних поясом по стегнах своїх , вони з опадаючим завоєм на голові їхній , усі вони на вигляд військові старшини , подоба синів вавилонських , Халдея край народження їхнього , то пожадала вона їх через сам погляд очей своїх , і послала посланців по них , до Халдеї . І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне , і занечистили її своєю розпустою , і вона занечистилася ними , і відвернулася душа її від них . . . І відкрила вона розпусту свою , і відкрила свою наготу , тому відвернулася душа Моя від неї , як відвернулася душа Моя від її сестри . І побільшила вона розпусту свою на згадку днів своєї молодости , коли чинила розпусту в єгипетському краї . І жадала вона собі на коханців тих , що їхня плоть плоть ослина , а їхня похіть похіть жеребця . І згадала ти розпусту своєї молодости , коли єгиптяни стискали груди твої ради перс твоєї молодости . Тому , Оголиво , так говорить Господь Бог : Ось Я збуджу коханців твоїх на тебе , що від них відвернулася душа твоя , і спроваджу їх на тебе з довкілля , синів Вавилону , і всіх халдеїв , Пекод , і Шоа , і Коа , і всіх синів Ашшурових з ними , уродливі то юнаки , усі вони начальники та заступники , військові старшини та славні , усі вони гарцюють на конях . І прийдуть на тебе з півночі , з колесницями та з колесами , та зо збором народів ; щита великого й щита малого та шоломи покладуть проти тебе навколо . І дам їм право , і вони засудять тебе за своїми правами . І зверну Я лютість Свою на тебе , і вони зроблять з тобою в гніві : пообтинають носа твого та вуха твої , а що полишиться в тебе , від меча упаде . Вони позабирають синів твоїх та дочок твоїх , а що залишиться в тебе , буде пожерте огнем . . . І постягають із тебе шати твої , і позабирають речі пишноти твоєї . І спиню Я розпусту твою в тебе , і розпусту твою з єгипетського краю , і ти не зведеш очей своїх на них , а про Єгипта вже не згадаєш . Бо так говорить Господь Бог : Ось Я даю тебе в руку того , кого ти зненавиділа , у руку тих , що від них відвернулася душа твоя . І зроблять з тобою в ненависті , і візьмуть здобуток твій , і поставлять тебе нагою та голою , і буде відкрита нагота перелюбу твого , і розпуста твоя та твій блуд . . . Будуть робити це тобі за твоє ходіння в розпусті з народами , за те , що ти збезчестилась їхніми божками . Дорогою своєї сестри ти ходила , тому дам її келіха в твою руку . Так говорить Господь Бог : Келіха своєї сестри ти вип'єш , глибокого та широкого ; станеш за жарт та за посміховисько , це багатомісткий келіх . П'янством та смутком будеш наповнена , буде це келіх спустошення й розруху , келіх твоєї сестри Самарії . І ти вип'єш його , і витягнеш усе , а череп'я його порозбиваєш , і перса свої порозриваєш , бо це Я говорив , каже Господь Бог . Тому так говорить Господь Бог : Через те , що ти забула Мене , і кинула мене за спину свою , то й ти носи розпусту свою та свій блуд ! І сказав Господь до мене : Сину людський , чи будеш судити Оголу та Оголиву ? То викажи їм їхні гидоти ! Бо вони перелюб чинили , і кров на їхніх руках , і з божками своїми перелюб чинили , і також синів своїх , яких породили Мені , перепроваджували через огонь для них на їжу . . . Ще оце чинили Мені : Занечистили святиню Мою того дня , і суботи Мої зневажили . А коли вони різали синів своїх для своїх божків , то приходили до Моєї святині того дня , щоб збезчестити її , і оце так робили вони в середині Мого дому . . . А що більше , посилали до мужів , що здалека приходять , що до них був посланий посланець , і ось поприходили ті , що для них ти вмилася , нафарбувала блакитом очі свої й оздобою приоздобилася . І сіла ти на дорогоцінному ліжку , а перед ним накритий стіл , і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою . І голос заспокоєної товпи лунав при ньому , і до мужів тієї товпи спроваджували ще п'яних з пустині , і давали нараменники на їхні руки та пишні корони на їхні голови . І сказав Я до тієї , що в'янула від перелюбу : Буде тепер вона ще далі чинити розпусту ? І прийшли до неї , як приходять до блудниці , так приходили до Оголи та Оголиви , розпусних жінок . А люди справедливі вони розсудять їх правом про тих , що чинять перелюб , та правом про тих , що кров проливають , бо вони чинять перелюб , і кров на їхніх руках . Бо так говорить Господь Бог : Скликати б на них збори , і дати їх на страх та на здобич ! І збори закидають їх камінням , і порозсікають їх своїми мечами , синів їхніх та їхніх дочок повбивають , а їхні доми попалять огнем . . . І спиню Я розпусту в Краю , і буде наука всім жінкам , і вони не будуть робити такого , як ваша розпуста ! І покладуть вони вашу розпусту на вас , і ви будете носити гріхи ваших божків . І ви пізнаєте , що Я Господь Бог ! А за дев'ятого року , десятого місяця , десятого дня місяця було мені слово Господнє таке : Сину людський , напиши собі ім'я цього дня , цього самого дня , бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим . І розкажи притчу на дім ворохобности , та й скажеш їм : Так говорить Господь Бог : Пристав ти котла , пристав та й налий води в нього . Повкладай його кусні до нього , усякий добрий кусок , стегно та лопатку , наповни кістками добірними . Візьми добірніше з отари , розклади під ним дрова , звари його кусні , і щоб у ньому зварилися кості його . Тому так Господь Бог промовляє : Горе місту цьому душогубному , котлові , що іржа його в ньому , і що його іржа не сходить із нього ! Кусок за куском повитягуй це з нього ; на нього нехай не впаде жеребок ! Кров бо його серед нього , він на голу скелю її помістив , не вилив на землю її , щоб порохом вкрити її . Щоб лютість підійняти , щоб помститися , Я дам його кров на голу скелю , щоб вона непокрита була . Тому так Господь Бог промовляє : Горе місту цьому душогубному , збільшу огнище й Я ! Підклади дров , розпали цей огонь , довари м'ясо , і вилий росіл , а кості хай спалені будуть . І постав його порожнім на вугілля його , щоб він розігрівся , і щоб мідь його розпалилась , і щоб розтопилась у ньому нечистість його , щоб іржа його зникла . Увесь труд надармо пішов , і не зійшла з нього його велика іржа , в огонь його з його іржею ! У твоїй нечистоті є розпуста . За те , що Я чистив тебе , але чистим не став ти , ти з своєї нечистости вже не відчистишся , аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі . Я , Господь , це казав , і надійде воно ! І зроблю , не звільню , і не змилуюся , за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе , це Господь Бог промовляє ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх , а ти не голоси й не плач , і нехай не виступить сльоза твоя . Стогни собі тихо , жалоби по померлих не роби , прикрасу голови своєї обвий на себе , а взуття своє взуй на ноги свої , і не закривай вусів , і не їж жалобного хліба . І говорив я до народу рано , а ввечері померла мені жінка . . . І зробив я рано , як наказано мені . І сказав мені той народ : Чи не розповіси нам , що це нам таке , що ти робиш ? І я їм сказав : Було мені слово Господнє таке : Скажи Ізраїлевому дому : Так говорить Господь Бог : Ось Я збезчещу святиню Мою , опору вашої сили , утіху ваших очей та любе вашій душі . А ваші сини та ваші дочки , що ви покинули їх , попадають від меча . . . І ви зробите , як зробив я : вусів не закриєте , і хліба жалобного не будете їсти . . . А прикраси ваші будуть на ваших головах , і взуття ваше на ваших ногах , не будете голосити , і не будете плакати , а будете сохнути через свої гріхи , і будете стогнати один до одного . . . І стане Єзекіїль вам за знака : усе , що робив він , будете робити і ви . І коли те прийде , то пізнаєте ви , що Я Господь Бог . А ти , сину людський , того дня , коли візьму від них їхню силу , радість пишноти їхньої , утіху очей їхніх , прагнення їхньої душі , їхніх синів та дочок їхніх , того дня прийде до тебе врятований , щоб сповістити про це в твої вуха . Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим , і будеш говорити , і не будеш уже німий , і станеш для них знаком . І пізнають , що Я Господь ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до Аммонових синів , і пророкуй на них . І скажеш Аммоновим синам : Послухайте слова Господа Бога : Так говорить Господь Бог : За те , що ти говориш Ага ! про Мою святиню , бо вона збезчещена , і про Ізраїлеву землю , бо спустошена , і про Юдин дім , бо пішов у полон , тому ось Я дам тебе синам сходу на спадок , і поставлять вони в тебе шатра свої , і зроблять у тебе місця свого пробування . Вони будуть їсти твій плід , і вони будуть пити твоє молоко . І дам я Раббу на стайню для верблюдів , а Аммонових синів на лігво отари , і ви пізнаєте , що Я Господь ! Бо так Господь Бог промовляє : За твоє плескання рукою , і твоє тупотіння ногою , і що в душі тішишся ти всією своєю погордою до Ізраїлевої землі , тому ось Я витягну Свою руку на тебе , і дам тебе на здобич для народів , і витну тебе з народів , і вигублю тебе з країв , знищу тебе , і пізнаєш , що Я Господь ! Так сказав Господь Бог : За те , що Моав та Сеїр говорять : Ось Юдин дім як усі народи , тому ось Я відкрию Моавове збіччя від міст , від його міст , від його кінця , пишноту землі : Бен-Гаєшімот , Баал-Меон аж до Кір'ятаїму . Я дам його на спадок для синів сходу разом з синами Аммоновими , щоб не згадувались Аммонові сини серед народів . А над Моавом зроблю присуди , і пізнають вони , що Я Господь ! Так говорить Господь Бог : За те , що Едом мстився мстою над Юдиним домом , і тяжко грішили , через те , що мстилися над ними , тому так говорить Господь Бог : І витягну Я руку Свою на Едома , і витну з нього людину й скотину , і вчиню його руїною , від Теману й аж до Дедану вони попадають від меча ! І дам Я Свою помсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля , і вчиню в Едомі за гнівом Своїм , за лютістю Своєю , і зазнають вони Моєї помсти , говорить Господь Бог ! Так говорить Господь Бог : За те , що филистимляни чинили в помсті , і мстилися мстою через погорду в душі , щоб нищити в вічній ненависті , тому так говорить Господь Бог : Ось Я витягну Свою руку на филистимлян , і витну керетян , і вигублю останок морського берега , і вчиню над ними жорстокі помсти лютими карами . І пізнають вони , що Я Господь , коли Я вчиню Свою помсту серед них ! І сталося одинадцятого року , першого дня місяця , було слово Господнє до мене таке : Сину людський , за те , що Тир говорить на Єрусалим : Ага ! зламалися це двері народів , він звертається до мене , і я насичуся , бо він знищений , тому так говорить Господь Бог : Ось Я на тебе , Тире , і підійму на тебе багато народів , як море підіймає свої хвилі . . . І понищать вони мури Тиру , і повалять башти його , і вимету з нього порох його , і оберну його на голу скелю . . . Він буде серед моря місцем розтягнення неводу , бо Я сказав це , говорить Господь Бог , і стане він за здобич для народів , а його дочки , що на полі , будуть побиті мечем , і пізнають вони , що Я Господь ! Бо так говорить Господь Бог : Ось Я спроваджу до Тиру Навуходоносора , вавилонського царя , з півночі , царя над царями , з конем і колесницею та з верхівцями , і з ними натовп , і численний народ . Він позабиває на полі дочок твоїх мечем , і зробить на тебе башту , і насипле на тебе вала , і поставить проти тебе щита . . . І дасть муролома на мури твої , і порозбиває мечами своїми він башти твої ! Від надміру коней його закриє тебе їхня курява , від цокоту вершника , колеса та колесниці затремтять твої мури , як буде він входити в брами твої , як входять до міста з розламаним муром . . . Копитами коней своїх він потопче усі твої вулиці , позабиває мечем твій народ , і на землю попадають пам'ятники твоєї могутности . . . І вони розграбують багатство твоє , і пограбують товари твої , і порозвалюють мури твої , і порозбивають доми твої пишні , а каміння твоє , і дерева твої , і навіть твій порох вони поскидають у воду ! . . . І Я припиню розлягання пісень твоїх , і бренькіт гусел твоїх більше чутий не буде . . . І зроблю тебе голою скелею , станеш місцем розтягнення сітки , і більше не будеш збудований , бо я , Господь , це сказав , Господь Бог промовляє ! Отак Господь Бог промовляє до Тиру : Чи ж від шуму падіння твого , коли будуть стогнати ранені , коли забиватимуть посеред тебе , не затремтять острови ? І всі князі моря посходять із тронів своїх , і поздіймають вони свої мантії , і постягають свої кольорові одежі , і зодягнуться страхом , посідають на землю , і будуть тремтіти щохвилі , і стовпом постають над тобою . . . І пісню жалобну про тебе вони заспівають , і скажуть тобі : Як загинуло ти , як одірване ти від морів , славне місто , що сильним на морі було , воно й його мешканці , що наводили страх свій на всіх його мешканців ! Тепер затремтять острови в дні упадку твого , і жахнуться всі ті острови , що на морі , твоєю загубою . . . Бо так Господь Бог промовляє : Коли Я тебе оберну на спустошене місто , немов ті міста , що вони не замешкані , коли підійму Я безодню на тебе , і велика вода тебе вкриє , то знижу тебе разом з тими , що сходять в могилу , до предавнього люду , і в підземній землі осаджу я тебе , як руїни відвічні , із тими , що сходять в могилу , щоб ізнову ти не заселився , і в країні живих більш не жив ! . . . За пострах тебе учиню , і не буде тебе , і будуть шукати тебе , та вже більше не знайдуть навіки , говорить оце Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : А ти , сину людський , здійми пісню жалобну про Тир ! І скажеш до Тиру : Ти , що при входах морських пробуваєш , що торгуєш з народами на численних островах : Так говорить Господь Бог : Тире , ти сказав : я то корона краси ! У серці морів границі твої ; будівничі твої довершили твою красу ! З кипарису з Сеніру вони збудували для тебе всі дошки подвійні , взяли кедра з Ливану , щоб щоглу зробити на тобі . З башанських дубів твої весла зробили , твій поклад зробили із кости слонової , із смереки з островів тих Кіттійських . Сорокатий з Єгипту віссон був вітрилом твоїм , щоб за прапора бути тобі ; блакить та пурпура з островів Еліші стали твоїм покриттям . Мешканці Сидону й Арваду були веслярами тобі , мудреці твої , Тире , у тебе були , вони мореплавці твої . Старші із Ґевалу й його мудреці були в тебе за тих , що латали проломи твої . Всі морські кораблі й мореплавці їхні в тебе були , щоб міняти крам твій . Перс , і Луд , і Пут були в війську твоїм вояками твоїми , вішали в тебе щита та шолома , вони то давали тобі пишноту . Синове Арваду та військо твоє навколо на мурах твоїх , а Ґаммадеї на баштах твоїх пробували , щити свої вішали навколо на мурах твоїх , вони довершили окрасу твою . Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого ; сріблом , залізом , циною й оливом платили вони за крам твій . Яван , Тувал та Мешех це купці твої , людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій . З дому Тоґарми давали коні , і верхівців , і мулів за крам твій . Синове Дедану твої покупці ; численні острови торгували з тобою , рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою . Арам твій купець через многість виробів твоїх ; рубин , пурпуру , і квітчасту тканину , і віссон , і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій . Юда й Ізраїлів Край це купці твої ; пшеницю з Мінніту , солодощі , і мед , і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій . Дамаск твій купець через многість виробів твоїх , через многість багатства усякого , вином із Хелбону та білою вовною . Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене , бальзам та очерет , було це замінним крамом твоїм . Дедан твій купець килимками до сідел при їждженні . Арабія та всі кедарські князі покупці це твоєї руки ; ягнятами , і баранами , і козлами , ними торгівля твоя . Купці Шеви й Рами покупці це твої , коштовним бальзамом , і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій . Харан , і Ханне , і Еден , купці Шеви , Ашшур та Кілмад це твої покупці . Це твої покупці коштовним убранням : покривалами блакитними , і квітчастими , і багатокольоровими тканими виробами , міцними шнурами пов'язаними за крам твій . Кораблі із Таршішу твої каравани , для краму твого замінного , і став ти багатим , і став дуже славним у серці морів . На воду велику тебе завели твої веслярі , і в серці морів східній вітер розіб'є тебе . Багатство твоє та крам твій , і вироби твої замінні , мореплавці твої і твої щоглярі , ті , що латають пробої твої , і ті , що міняють замінний крам твій , і всі твої вояки , які в тебе , і всі збори твої , що серед тебе , попадають в серці морів в дні упадку твого ! На лемент твоїх щоглярів затремтять вали морські , і посходять з своїх кораблів усі веслярі , мореплавці , всі морські щоглярі , на землі постають . І заголосять за тебе вони тужним голосом , і кричатимуть гірко , і свої голови порохом пообсипають , у попелі будуть качатись ! І зроблять собі ради тебе жалобную лисину , і себе опережуть веретами , і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням . . . . І пісню жалоби сини їхні здіймуть про тебе , і над тобою співатимуть жалібно : Хто інший , як Тир , посередині моря зруйнований ? Коли припливали вироби твої із морів , насищав ти численні народи ; многотою багатства твого та виробів замінних твоїх ти збагачував земських царів ! Тепер же , коли ти розбитий на морі , у водних глибинах , то замінний виріб твій і всі збори твої серед тебе попадали . . . Над тобою стовпіють усі остров'яни , а їхні царі затремтіли від жаху , засльозилися їхні обличчя ! Купці серед народів глузливо свистять над тобою , ти пострахом став , і не буде навіки тебе ! . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , скажи князеві Тиру : Так говорить Господь Бог : за те , що повищилось серце твоє й ти сказав : Я Бог , сиджу на Божому престолі в серці морів , а ти тільки людина , а не Бог , хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим . . . Ось ти мудріший від Даниїла , кожен мудрець не прилучиться до тебе . Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство , і назгромадив золота та срібла в скарбницях своїх . Великою своєю мудрістю та торгівлею свою помножив ти багатство своє , і повищилось твоє серце багатством своїм ! Тому так говорить Господь Бог : За те , що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим , тому ось Я спроваджу на тебе чужих , насильників поміж народами , і вони повитягають мечі свої на красу твоєї мудрости , і зневажать красу твою . Вони скинуть тебе в могилу , і помреш ти смертю пробитого в серці морів . Чи справді ти скажеш : Я бог ! перед убивником своїм , а ти ж тільки людина , а не Бог , у руці тих , що зневажають тебе ? Ти помреш смертю необрізанців , від руки чужих , бо Я це сказав , говорить Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , здійми жалобну пісню на тирського царя , та й скажеш йому : Так говорить Господь Бог : Ти печать досконалости , повен мудрости , і корона краси . Ти пробував ув Едені , садку Божому : усякий дорогий камінь на одежі твоїй : карнеоль , топаз і яспіс , хризоліт , согам , і онікс , сапфір , рубін і смарагд , і золото ; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня , коли був ти створений , були вони наготовлені . Ти помазаний Херувим хоронитель , і Я дав тебе на святу гору Божу , ти ходив посеред огнистого каміння . Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення , аж поки не знайшлася на тобі несправедливість . Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям , і ти прогрішив . Тому Я зневажив тебе , щоб не був ти на Божій горі , і погубив тебе , хоронителю Херувиме , з середини огнистого каміння . Стало високим твоє серце через красу твою , ти занапастив свою мудрість через свою красу . Кинув Я тебе на землю , дав тебе перед царями , щоб дивились на тебе . Многотою провин своїх , через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої . І вивів Я огонь з твоєї середини , і він пожер тебе , і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх , хто бачить тебе . Усі , хто знає тебе серед народів , остовпіють над тобою ; ти пострахом станеш , і не буде тебе аж навіки ! . . . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до Сидону , і пророкуй на нього , та й скажеш : так говорить Господь Бог : Ось Я на тебе , Сидоне , і буду шанований серед тебе , і пізнають , що Я Господь , коли робитиму на нього присуди , і коли покажу Свою святість серед нього . І пошлю на нього моровицю та кров на його вулиці , і впаде серед нього пробитий , що прийде на нього знавкола , і пізнають , що Я Господь . І не буде вже для Ізраїлевого дому колючої тернини та будяччя , що приносить біль зо всіх їхніх околиць , що погорджують ними , і пізнають вони , що Я Господь Бог . Так говорить Господь Бог : Коли Я позбираю Ізраїлів дім із народів , між якими вони розпорошені , то Я покажу на ньому Свою святість на очах народів , і вони осядуть на землі своїй , яку Я дав Своєму рабові Якову . І осядуть вони на ній безпечно , і будуватимуть доми та садитимуть виноградники , і будуть сидіти безпечно , коли Я чинитиму присуди на всіх тих , що погорджують ними з їхнього довкілля . І пізнають вони , що Я Господь , їхній Бог ! За десятого року , десятого місяця , дванадцятого дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до фараона , єгипетського царя , і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет . Говори та й скажеш : Так говорить Господь Бог : Ось Я на тебе , фараоне , царю єгипетський , крокодиле великий , що лежиш серед своїх рік , що говориш : Моя річка моя , і я утворив її для себе ! І вкладу гачки в щелепи твої , і поприліплюю рибу твоїх річок до твоєї луски , і підійму тебе з середини твоїх річок , і всі риби твоїх річок поприліплюються до твоєї луски ! І вирву тебе й кину в пустиню , тебе та всі риби річок твоїх ; ти впадеш на поверхні поля , не будеш згромаджений і не будеш позбираний , для земної звірини та для птаства небесного дам Я на їжу тебе . . . І пізнають усі мешканці Єгипту , що Я Господь , бо вони були для Ізраїлевого дому очеретяною палицею . Коли вони хапались за тебе долонею , ти ламався й роздирав їм усе рамено ; а коли вони опиралися на тебе , ти ламався й чинив , що їм тряслися всі стегна . Тому так говорить Господь Бог : Ось Я наведу на тебе меча , і витну з-між тебе людину й скотину . І стане єгипетський край спустошенням та руїною , і пізнають вони , що Я Господь , за те , що він говорив : Річка моя , і то я її утворив ! Тому ось Я проти тебе та проти річок твоїх , і оберну єгипетський край на поруйновані руїни , на спустошення від Міґдолу аж до Севене , і аж до границі Етіопії , не перейде по ньому нога людська , і нога звірини не перейде по ньому , і не буде він замешканий сорок років . . . І оберну Я єгипетський край на спустошення серед спустошених країв , а його міста серед поруйнованих міст будуть спустошенням сорок років , і розпорошу Єгипет серед народів , і порозсипаю їх по краях . . . Бо так говорить Господь Бог : Наприкінці сорока років позбираю Єгипет з-між народів , де вони були розпорошені . І верну долю Єгипту , і верну їх до краю Патрос , до краю їхнього походження , і вони будуть там царством слабим . З-поміж царств воно буде найнижче , і не підійметься вже понад народами , і поменшу їх , щоб не панували над народами . І не буде вже воно для Ізраїлевого дому надією , яка пригадувала б беззаконня , коли вони , зверталися до нього . І пізнають вони що Я Господь Бог ! І сталося за двадцятого й сьомого року , першого місяця , першого дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , Навуходоносор , цар вавилонський , змусив своє військо робити велику працю проти Тиру . Кожна голова вилисіла , і всяке рамено витерте , та нема нагороди ані йому , ані війську його від Тиру за ту працю , яку він робив проти нього . Тому так говорить Господь Бог : Ось Я дам Навуходоносорові , цареві вавилонському , єгипетську землю , і він забере багатство її , і ограбує грабунком її , і забере її здобиччю , і вона стане нагородою для війська його . За працю його , яку він робив у ній , Я даю йому єгипетську землю , бо вони це зробили Мені , говорить Господь Бог . Того дня вирощу рога Ізраїлевому домові , а тобі відкрию уста серед них . І вони пізнають , що Я Господь . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , пророкуй , і скажеш : Так говорить Господь Бог : Голосіть Ой ! цього дня ! Бо близький день , і близький день Господній , день хмарний , настає час народів ! І прийде меч на Єгипет , і буде тремтіння в Етіопії , коли будуть падати забиті в Єгипті , і заберуть багатство його , і будуть розбиті основи його . Куш , і Пут , і Луд , і ввесь помішаний народ , і Кув , і сини землі заповіту попадають з ними від меча . Так говорить Господь : І попадають підпори Єгипту , і так упаде гординя сили його , від Міґдолу аж до Севене , від меча попадають у ньому , говорить Господь Бог . І буде він спустошений серед попустошених країв , а міста його будуть серед міст поруйнованих . І пізнають вони , що Я Господь , коли Я дам огонь на Єгипет , і будуть поторощені всі , хто йому помагає . Того дня повиходять посланці з-перед Мого лиця на кораблях , щоб налякати безпечну Етіопію , і буде через них жах , як у день Єгипту , бо це ось надходить ! Так говорить Господь Бог : І Я зроблю кінець єгипетському многолюдству рукою Навуходоносора , вавилонського царя . Він та народ його з ним , насильники людів , будуть спроваджені знищити землю , і вони повитягують мечі свої на Єгипет , і наповнять край побитими ! І оберну Я річки на суходіл , і передам землю в руку злочинців , і спустошу край та все , що в ньому , рукою чужих . Я , Господь , це сказав ! Так говорить Господь Бог : І повигублюю божків , і зроблю кінець бовванам з Нофу , і не буде вже князів в єгипетському краї , і дам пострах на єгипетську землю . І Патрос спустошу , і дам огонь у Цоан , і буду виконувати присуди в Но . І виллю Я гнів Свій на Сіна , твердиню єгипетську , і витну многолюдство Но . І пошлю Я огонь на Єгипет , сильно буде корчитись Сін , а Но буде проламаний , а на Ноф нападуть вороги вдень . Юнаки Авену та Пі-Весету попадають від меча , а інші підуть у полон . А в Тахпанхесі потемніє день , коли Я ламатиму там єгипетські ярма , і скінчиться в ньому пиха сили його . Самого його хмара закриє , а його дочки підуть у полон . . . І буду виконувати присуди над Єгиптом , і вони пізнають , що Я Господь ! І сталося , за одинадцятого року , першого місяця , сьомого дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , Я зламав рамено фараона , єгипетського царя , і ось воно не буде перев'язане , щоб дати ліки , щоб покласти пов'язку , щоб обвинути його , і щоб зміцнити його вхопитися за меча . Тому так говорить Господь Бог : Ось Я на фараона , єгипетського царя , і поламаю рамена його , те дуже та те зламане , і викину меча з його руки . І розпорошу Єгипет серед народів , і порозсипаю їх по краях . І зміцню рамена вавилонського царя , і дам меча Свого в його руку , і зламаю Я фараонові рамена , і він буде стогнати стогоном проколеного перед ним . І зміцню Я рамена вавилонського царя , а фараонові рамена опадуть . І пізнають вони , що Я Господь , коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя , і простягну його на єгипетську землю . І розпорошу Єгипет серед народів , і порозсипаю їх по краях . І пізнають вони , що Я Господь ! І сталося за одинадцятого року , третього місяця , першого дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , скажи фараонові , цареві єгипетському , та до його многолюдства : До кого ти вподоблюєшся в своїй величі ? Ось Ашшур , кедр на Ливані , з прекрасними галузками , з тінистою гущавиною , і високорослий , і аж між хмарами буде верховіття його . Води його виховали , безодня його викохала , він річки свої попровадив навколо свого насадження , а канали свої посилав до всіх дерев польових . Тому його зріст став вищий від усіх польових дерев , і помножилися галузки його , і від великої води його віття повидовжувалось , коли вигнався він . В його віттях кублилося все птаство небесне , а під його галузками родилася всяка польова звірина , а в його тіні сиділи всі численні народи . І був він уродливий висотою свого зросту , довготою галузок своїх , бо його корінь був при великих водах . Кедри в Божому садку не були рівні йому , кипариси не були подібні до галузок його , а платани не були , як його віття . Жодне дерево в Божому садку не було подібне до нього красою своєю ! Я оздобив його ряснотою галузок його , і йому заздрили всі еденські дерева , що в Божому садку . Тому так сказав Господь Бог : За те , що ти повищився зростом , і дав верховіття своє аж між хмари , і повищилося серце його , коли він став високим , то дай його в руку сильного з народів , він конче зробить йому за його беззаконня , за це Я вигнав його ! І витяли його чужі , насильники народів , і повідкидали його . На гори й на всі долини попадали галузки його , і було поламане віття його по всіх потоках землі , а всі народи землі повиходили з тіні його й покинули його . Над його руїнами пробувало все небесне птаство , а при галуззях його була всяка польова звірина , щоб не повищувалися своїм зростом усі дерева при воді , і не давали свого верховіття поміж хмари , і не ставали у своїй величі сильні між ними , що п'ють воду , бо всі вони віддані смерті до підземного краю серед людських синів , до тих , хто сходить до могили . Так говорить Господь Бог : Того дня , коли він зійшов до шеолу , учинив Я жалобу , закрив над ними безодню , затримав його річки , і була стримана велика вода , і затемнив над ним Лівана , а всі польові дерева помліли над ним . Від гуку упадку його Я вчинив тремтячими народи , коли Я знизив його до шеолу з тими , що сходять до гробу . І потішилися в підземному краї всі еденські дерева , добірне та добре Ливанське , всі , що п'ють воду . Також вони зійшли з ними до шеолу , до побитих мечем , що сиділи , як його помічники , в його тіні серед народів . До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев ? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю , посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем . Це фараон та все многолюдство його , говорить Господь Бог . І сталося за дванадцятого року , дванадцятого місяця , третього дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , здійми пісню жалобную на фараона , єгипетського царя , та й скажеш йому : Левчукові з народів подібний ти був , а тепер ти мов морська потвора , виприскуєш воду по ріках своїх , і скаламучуєш воду ногами своїми , болотиш ти їхні річки ! Отак Господь Бог промовляє : Але сітку Свою розтягну Я на тебе через збори численних народів , і тебе Своїм неводом витягну ! І викину зразу на землю тебе , і кину тебе Я на поле широке , і над тобою спочине всяке птаство небесне , і тобою насичу звірину всієї землі . . . І дам твоє м'ясо на гори , а трупом твоїм Я долини наповню . . . І землю , де пливаєш ти , аж до гір напою її кров'ю твоєю , тобою наповняться річища . . . А коли Я тебе погашу , то небо закрию , а зорі його позатемнюю , сонце хмарою вкрию його , а місяць не буде світити свого світла . . . Всі світила , що світять на небі , позатемнюю їх над тобою , і дам темноту понад краєм твоїм , говорить Господь Бог ! І занепокою Я серце численних народів , коли вість рознесу про руїну твою між народами аж до країв , яких ти не знав . І остовпіють численні народи з-за тебе , а їхні царі затремтять через тебе в страху , як буду махати мечем Своїм Я перед їхнім обличчям , і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого . . . Бо так Господь Бог промовляє : Меч царя вавилонського прийде на тебе ! Мечами хоробрих Я порозкидаю твоє многолюдство . Усі вони насильники народів , і гордість Єгипту понищать вони , і все многолюдство його буде вигублене . . . І вигублю ввесь його скот при водах великих , і не буде вже їх каламутити людська нога , і копито скотини не буде вже їх каламутити . Тоді їхні води очищу , а їхні річки попроваджу , неначе оливу , говорить Господь Бог . Коли оберну Я єгипетський край на спустошення , і край опустошений буде від усього , що в нім , коли Я поб'ю всіх тих , що замешкують в ньому , то пізнають вони , що Я то Господь ! . . . Оце пісня жалобна , і будуть жалобно співати її , дочки народів будуть співати жалобно її , про Єгипет та про все многолюдство його будуть жалобно співати її , говорить Господь Бог . І сталося за дванадцятого року , п'ятнадцятого дня місяця , було мені слово Господнє таке : Сину людський , жалобно заголоси про многолюдство Єгипту , і скинь його , його та дочок потужних народів до підземного краю із тими , хто сходить в могилу ! Від кого ти став приємніший ? Зійди й покладись з необрізанцями ! Попадають серед пробитих мечем , меч даний на те , із ним ляжуть його всі народи . . . Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посеред шеолу із помічниками : Посходили , полягали ці необрізанці , побиті мечем : Там Ашшур і всі збори його , навколо нього гроби його , всі побиті вони , від меча всі попадали , що були його гроби найглибше в могилі , і був його полк біля гробу його , всі побиті вони , від меча всі попадали , що ширили жах по краю живих . . . Там Елам та ввесь натовп його коло гробу його , всі побиті вони , від меча всі попадали , що зійшли необрізанцями до підземного краю , що ширили жах свій по краю живих , і понесли ганьбу свою з тими , хто сходить в могилу . . . Дали йому ложе посеред побитих зо всім многолюдством його , гроби його коло нього , всі вони необрізанці , побиті мечем , бо ширили жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими , хто сходить в могилу , посеред побитих покладений він . . . Там Мешех , Тувал та все многолюдство його , гроби його коло нього , всі вони необрізанці , побиті мечем , бо ширили жах свій по краю живих . . . І не будуть лежати із лицарями , що попадали із необрізанців , що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм , і поклали свої мечі під свої голови , і їхня провина на їхніх костях , бо жах перед лицарями був у краї живих , а ти розпорошений між необрізанцями , і поляжеш із тими , хто побитий мечем . . . Там Едом , і царі його , і князі всі його , що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами , вони ляжуть з необрізанцями та з тими , хто сходить в могилу . . . Там північні князі , всі вони й всі сидоняни , що посходили разом з побитими , хоч був жах від їхньої міці , були посоромлені , і полягали вони , необрізанці , з побитими мечем , і свою ганьбу понесли із тими , хто сходить в могилу . . . Фараон їх побачить , і потішиться всім многолюдством своїм , мечем побитий фараон та все його військо , говорить Господь Бог ! . . . Бо поширю Я жах Свій на землю живих , і буде покладений серед необрізанців з побитими мечем фараон та усе многолюдство його , говорить Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , говори синам свого народу , та й скажеш до них : Коли б Я спровадив на який край меча , і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе , і поставив би його собі вартовим , і коли б він побачив меча , що йде на цей край , і засурмив би в сурму , й остеріг народ , і почув би хто голос сурми , та не був би обережний , і прийшов би меч та й захопив би його , то кров його на голові його буде ! Голос сурми він чув , та не був обережний , кров його буде на ньому , а він , коли б був обережний , урятував би свою душу . А той вартовий , коли б побачив меча , що йде , і не засурмив би в сурму , а народ не був би обережний , і прийшов би меч , і захопив би одного з них , то він був би узятий за гріх свій , а його кров Я зажадаю з руки вартового . А ти , сину людський , Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому , і ти почуєш з уст Моїх слово , й остережеш їх від Мене . Коли б Я сказав до безбожного : Безбожнику , ти конче помреш ! , а ти не говорив би , щоб остерегти безбожного від дороги його , то він , несправедливий , помре за свій гріх , а його кров Я вимагатиму з твоєї руки . А ти , коли остережеш несправедливого від дороги його , щоб вернувся з неї , і він не вернеться з своєї дороги , він помре за гріх свій , а ти душу свою врятував . А ти , сину людський , скажи до Ізраїлевого дому : Ви кажете так , говорячи : Коли наші провини та наші гріхи на нас , і через них ми гинемо , то як будемо жити ? Скажи їм Як живий Я , говорить Господь Бог , не прагну смерти несправедливого , а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його , і буде він жити ! Наверніться , наверніться з ваших злих доріг , і нащо вам умирати , доме Ізраїлів ? А ти , сину людський , скажи до синів свого народу : Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його , а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости , а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха . Коли Я скажу справедливому : Буде конче він жити , а він надіявся б на свою справедливість , та робив би кривду , то вся його справедливість не буде згадана , і за кривду свою , що зробив , він помре ! А коли Я скажу до несправедливого : Конче помреш ти , а він навернеться від свого гріха , і робитиме право та справедливість : заставу поверне несправедливий , грабунок відшкодує , ходитиме уставами життя , щоб не чинити кривди , то конче буде він жити , не помре ! Усі гріхи його , які він нагрішив , не будуть йому згадані , право та справедливість робив він , конче буде він жити ! І кажуть сини твого народу : Несправедлива Господня дорога ! тоді як несправедлива їхня власна дорога . Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости , і робитиме кривду , то помре він за те ! А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости , і чинитиме право та справедливість , то на них він буде жити ! А ви кажете : Несправедлива Господня дорога ! Кожного з вас Я буду судити , Ізраїлів доме , за його дорогами ! І сталося за дванадцятого року , десятого місяця , п'ятого дня місяця від нашого вигнання , прийшов був до мене втікач з Єрусалиму , говорячи : Побите це місто ! . . . А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача , і Він відкрив мої уста , поки прийшов той до мене вранці . І були відкриті мої уста , і не був уже я більше німий ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так : Авраам був один , та проте посів цей Край , а нас багато , нам даний цей Край на спадщину ! Тому скажи їм : Так сказав Господь Бог : Ви на крові їсте , а свої очі зводите до бовванів своїх , і кров проливаєте , і цей Край посядете ви ? Ви спираєтесь на свого меча , робите гидоту , і кожен безчестить жінку свого ближнього , і цей Край посядете ви ? Так скажеш до них : Так говорить Господь Бог : Як живий Я , ті , хто в руїнах , попадають від меча , а той , хто на широкім полі , того віддам звірині , щоб пожерла його , а ті , хто в твердинях та в печерах , помруть від моровиці ! І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування , і скінчиться пиха сили його , і опустошіють Ізраїлеві гори , так що не буде й перехожого . . . І пізнають вони , що Я Господь , коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти , що зробили вони . А ти , сину людський , сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів , і говорять один з одним , кожен зо своїм братом , кажучи : Увійдіть та послухайте , що це за слово , що виходить від Господа ? І прийдуть до тебе , як приходить народ , і сядуть перед тобою як Мій народ , і послухають твоїх слів , але їх не виконають , бо що приємне в устах їхніх , те вони зроблять , а серце їхнє ходить за захланністю їхньою . І ось ти для них , як пісня кохання , красноголосий і добрий грач , і вони слухають слова твої , але їх не виконують ! А коли оце прийде , ось воно вже приходить ! то пізнають вони , що серед них був пророк . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , пророкуй на Ізраїлевих пастирів , пророкуй та й скажеш до них , до тих пастирів : Так говорить Господь Бог : Горе Ізраїлевим пастирям , які пасуть самих себе ! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі ? Жир ви їсте , та вовну вдягаєте , ситу вівцю ріжете , але отари не пасете ! Слабих не зміцняєте , а хворої не лікуєте , і пораненої не перев'язуєте , сполошеної не вертаєте , і загинулої не шукаєте , але пануєте над ними силою та жорстокістю ! І порозпорошувалися вони з браку пастиря , і стали за їжу для всякої польової звірини , і порозбігалися . . . Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір'ях , і по всій широкій землі розпорошена отара Моя , і немає нікого , хто турбувався б про них , і немає нікого , хто б їх шукав ! . . . Тому , пастирі , послухайте слова Господнього : Як живий Я , говорить Господь Бог , за те , що отара Моя полишена на здобич , і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря , і пастирі Мої не шукають Моєї отари , а себе самих пасуть пастирі Мої , а отари Моєї не пасуть , тому , пастирі , послухайте слова Господнього : Так говорить Господь Бог : Ось Я на тих пастирів , і зажадаю з їхньої руки отари Моєї , і відірву їх від пасіння отари , і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе , й Я врятую Свою отару з їхніх уст , і вони не будуть їм за їжу . Бо так Господь Бог промовляє : Ось Я Сам , і зажадаю отару Мою , і перегляну їх . Як пастух переглядає своє стадо того дня , коли він серед своєї розпорошеної отари , так Я перегляну отару Свою , і вирятую їх зо всіх тих місць , куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня . І випроваджу їх від народів , і позбираю їх із країв , і приведу їх до їхньої землі , і буду їх пасти на Ізраїлевих горах , при річищах та по всіх оселях Краю . На пасовищі доброму пастиму їх , і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас , там вони будуть лежати на випасі доброму , і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах ! Я буду пасти отару Свою , і Я їх покладу на спочинок , говорить Господь Бог . Загинулу вівцю відшукаю , а сполошену поверну , а поранену перев'яжу , а хвору зміцню , а ситу та сильну погублю , буду пасти її правосуддям ! А ви , отаро Моя , так говорить Господь Бог : Ось Я буду судити між вівцею й вівцею , між бараном і козлами . Чи мало вам того , що ви спасуєте хороше пасовище , а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами ? І воду чисту ви п'єте , а позосталу ногами своїми каламутите ? І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами , і пити скаламучене вашими ногами ! Тому так Господь Бог промовляє до них : Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою . За те , що ви боком і раменом попихаєте , і рогами вашими колете всіх слабих , аж поки не порозпорошуєте їх геть , то Я спасу отару Свою , і вона не буде вже за здобич , і Я розсуджу між вівцею та вівцею ! І поставлю над ними одного пастиря , і він буде їх пасти , раба Мого Давида , він їх буде пасти , і він їм буде за пастиря ! А Я , Господь , буду їм Богом , а раб Мій Давид князем серед них . Я , Господь , це сказав ! І складу Я з ними заповіта миру , і прикінчу на землі злу звірину , і вони пробуватимуть в пустині безпечно , і будуть спати по лісах . І вчиню їх та довкілля Мого взгір'я благословенням , і спущу дощ в його часі , будуть це дощі благословенні . І польове дерево видасть свій плід , а земля видасть свій урожай , і будуть вони безпечні на своїй землі , і пізнають , що Я Господь , коли зламаю занози їхнього ярма , і врятую їх від руки тих , хто їх поневолив . І не будуть уже вони за здобич для народів , і звірина земна не жертиме їх , і будуть вони сидіти безпечно , і не буде нікого , хто б їх настрашив . І викохаю їм саджанця на славу , і не будуть вони вже забрані голодом із землі , і не понесуть уже ганьби народів . І пізнають вони , що Я Господь , Бог їхній , з ними , а вони народ Мій , дім Ізраїлів , говорить Господь Бог . А ви отара Моя , отара Мого випасу , ви люди , а Я Бог ваш , говорить Господь Бог . І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до гори Сеїр , і пророкуй на неї та й скажеш їй : Так говорить Господь Бог : Ось Я на тебе , горо Сеїре , і витягну руку Свою на тебе , й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування . Міста твої оберну на руїну , а ти будеш спустошенням , і пізнаєте ви , що Я Господь ! За те , що ти маєш вічну ворожнечу , і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя , в часі загибелі кінцевої , тому як живий Я , говорить Господь Бог , на кров оберну тебе , і кров буде гнати тебе . Отож кров ти зненавиділа , то кров буде гнати тебе ! Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування , і витну з неї того , хто йде та вертається . І наповню його гори трупами його ! Згір'я твої й долини твої та всі твої річища , побиті мечем попадають у них ! На вічні руїни оберну Я тебе , а міста твої не заселяться , і пізнаєте ви , що Я Господь ! За те , що ти кажеш : Два ці народи , і два ці краї будуть мої , і ми посядемо те , де Господь був , тому , як живий Я , говорить Господь Бог , зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю , які ти робив із своєї ненависти до них , і вони пізнають Мене , коли буду судити тебе . І пізнаєш ти , що Я Господь , чув усі образи твої , які ти казав на Ізраїлеві гори , говорячи : Вони опустошілі , дані нам на їжу ! І ви величалися проти Мене своїми устами , і збільшували проти Мене слова свої , Я це чув ! Так говорить Господь Бог : Коли буде радіти вся земля , тоді вчиню її тобі спустошенням ! Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те , що опустошіло воно , так зроблю Я й тобі . Спустошенням станеш , горо Сеїре , та ввесь Едом , увесь він , і пізнають вони , що Я Господь ! А ти , сину людський , пророкуй на Ізраїлеві гори , та й скажеш : Ізраїлеві гори , послухайте слова Господнього ! Так говорить Господь Бог : За те , що ворог говорить на вас Ага ! і вічні пагірки стали вам за спадщину , тому пророкуй та й скажеш : Так говорить Господь Бог : За те , що пустошено й топтано вас знавкола , щоб були ви спадком для останку народів , і були ви взяті на кінчик язика й на балаканину народу , тому , Ізраїлеві гори , послухайте слова Господа Бога : Так говорить Господь Бог до гір та до згір'їв , до річищ та до долин , і до спустошілих руїн , і до опущених міст , що стали за здобич та за посміховисько для решти тих народів , що навколо . Так говорить Господь Бог : Поправді кажу , що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих народів та на ввесь Едом , що взяли собі Мій Край за спадок у радості всього серця , у погорді душі , щоб вигнати його на здобич . Тому пророкуй на Ізраїлеву землю , та й скажеш до гір , до згір'їв , до річищ та до долин : Так говорить Господь Бог : Ось Я говорив у ревності Своїй та в гніві Своїм за те , що ви носили ганьбу народів . Тому так говорить Господь Бог : Прирікаючи , Я підняв Свою руку , що ті люди , які навколо вас , вони понесуть свою ганьбу ! А ви , Ізраїлеві гори , розпустіть ваше віття , і будете приносити плід свій для Мого народу Ізраїля , бо вони зблизилися , щоб прийти . Бо ось Я прийду до вас , і звернуся до вас , і ви будете оброблені та обсіяні . І розмножу на вас людину , увесь Ізраїлів дім , усього його , і будуть заселені ці міста , а руїни будуть забудовані . І розмножу на вас людину та скотину , і вони помножаться та розплодяться , і позаселюю вас , як за вашої давнини , і буду чинити вам краще , як за ваших початків , і ви пізнаєте , що Я Господь ! І попроваджу на вас людину , мій народ Ізраїлів , і вони посядуть тебе , і станеш ти їм на спадок , і не будеш уже більше позбавляти їх дітей . Так говорить Господь Бог : За те , що говорять про вас : Ти їси людину , і позбавляєш народ свій дітей , тому ти не будеш уже їсти людини , і більше не позбавиш свій народ дітей , говорить Господь Бог ! І не почуєш уже ти більше ганьби від поган , і наруги народів не будеш більше носити , і не вчиниш більше , щоб народ твій спотикався , говорить Господь Бог ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , Ізраїлів дім вони жили на землі своїй , та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками , як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем ! І вилив Я гнів Свій на них за ту кров , яку вилили вони на землю , та бовванами своїми занечистили її . І розсіяв Я їх серед народів , і вони були розпорошені по країнах . За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх . І коли прийшли вони до тих народів , куди поприходили , то зневажили святе Моє Ймення , коли стали до них говорити : Вони народ Господа , та з землі Його повиходили ! І змилувався Я над Своїм святим Ім'ям , що його зневажив Ізраїлів дім серед народів , куди вони поприходили . Тому скажи до Ізраїлевого дому : Так говорить Господь Бог : Не для вас Я роблю це , Ізраїлів доме , а тільки для святого Свого Ймення , яке ви зневажили серед народів , куди ви поприходили . І освячу Я велике Ім'я Своє , зневажене серед народів , що ви зневажили серед них , і пізнають ті люди , що Я Господь , говорить Господь Бог , коли Я покажу Свою святість серед вас на їхніх очах . І візьму вас із тих народів , і позбираю вас зо всіх країв , і приведу вас до вашої землі . І покроплю вас чистою водою , і станете чисті ; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас . І дам вам нове серце , і нового духа дам у ваше нутро , і викину камінне серце з вашого тіла , і дам вам серце із плоті . І духа Свого дам Я до вашого нутра , і зроблю Я те , що уставами Моїми будете ходити , а постанови Мої будете стерегти та виконувати . І ви будете сидіти в Краю , якого Я дав вашим батькам , і будете Мені народом , а Я буду вам Богом ! І спасу вас від усіх ваших нечистот , і покличу збіжжя , і помножу його , і не дам на вас голоду . І намножу плід дерева та врожай поля , щоб ви більше не набиралися сорому через голод між народами . І згадаєте ви про ваші дороги лихі та про ваші вчинки , що не добрі , і будете бридитися самих себе за свої провини та за гидоти свої . Не для вас Я це робитиму , говорить Господь Бог , нехай буде це вам відоме ! Зашарійтеся та посоромтеся ваших доріг , Ізраїлів доме ! Так говорить Господь Бог : Того дня , коли Я очищу вас зо всіх ваших провин , то позаселюю ці міста , і будуть забудовані руїни . А спустошена земля буде оброблювана за те , що була спустошенням на очах кожного перехожого . І скажуть : Цей опустошілий Край став як той еденський садок , а ці міста , повалені й попустошені та поруйновані , тепер укріплені та замешкані ! І пізнають народи , які зостануться навколо вас , що Я , Господь , забудував поруйноване , засадив спустошіле . Я , Господь , говорив це і зробив ! Так говорить Господь Бог : Ще на це прихилюся до Ізраїлевого дому , щоб зробити їм : помножу їх , як людську отару ! Як освячена отара , як отара Єрусалиму в його свята , такі будуть ці поруйновані міста , повні отари людської , і пізнають вони , що Я Господь ! Була надо мною Господня рука , і Дух Господній випровадив мене , і спинив мене серед долини , а вона повна кісток ! І Він обвів мене біля них навколо , аж ось їх дуже багато на поверхні долини , і ось вони стали дуже сухі ! І сказав Він мені : Сину людський , чи оживуть оці кості ? А я відказав : Господи Боже , Ти знаєш ! І сказав Він мені : Пророкуй про ці кості , та й скажеш до них : Сухі кості , послухайте слова Господнього ! Так говорить Господь Бог до цих кісток : Ось Я введу у вас духа і ви оживете ! І дам на вас жили , і виросте на вас тіло , і простягну на вас шкіру , і дам у вас духа , і ви оживете . І пізнаєте ви , що Я Господь ! І пророкував я , як наказано . І знявся шум , коли я пророкував , і ось гуркіт , а кості зближалися , кістка до кістки своєї . І побачив я , аж ось на них жили , і виросло тіло , і була натягнена на них шкіра зверху , та духа не було в них . І сказав Він мені : Пророкуй до духа , пророкуй , сину людський , та й скажеш до духа : Так говорить Господь Бог : Прилинь , духу , з чотирьох вітрів , і дихни на цих забитих , і нехай оживуть ! І я пророкував , як Він наказав був мені , і ввійшов у них дух , і вони ожили , і поставали на ноги свої , військо дуже-дуже велике ! . . . І сказав Він мені : Сину людський , ці кості вони ввесь Ізраїлів дім . Ось вони кажуть : Повисихали наші кості , і загинула наша надія , нам кінець ! Тому пророкуй та й скажеш до них : Так говорить Господь Бог : Ось Я повідчиняю ваші гроби , і позводжу вас із ваших гробів , мій народе , і введу вас до Ізраїлевої землі ! І пізнаєте ви , що Я Господь , коли Я повідчиняю ваші гроби , і коли позводжу вас із ваших гробів , Мій народе ! І дам Я в вас Свого Духа , і ви оживете , і вміщу вас на вашій землі , і пізнаєте ви , що Я , Господь , сказав це й зробив , говорить Господь ! І було мені слово Господнє таке : А ти , сину людський , візьми собі один кусок дерева , і напиши на ньому : Юді та синам Ізраїля , його друзям . І візьми ще один кусок дерева , і напиши на ньому : Йосипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля , друзям його . І зблизь їх собі одне до одного на один кусок дерева , і вони стануть за одне в твоїй руці ! І як скажуть до тебе сини твого народу , говорячи : Чи не оголосиш нам , що це в тебе таке ? то скажи їм : Так говорить Господь Бог : Ось Я візьму дерево Йосипа , що в Єфремовій руці , та племена Ізраїлеві , його друзів , і дам на нього дерево Юди , і вчиню їх за одне дерево , і стануть вони одним у Моїй руці ! І будуть ці дерева , що напишеш на них , у руці твоїй на їхніх очах . І скажи до них : Так говорить Господь Бог : Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів , куди вони пішли , і позбираю їх знавкола , і введу їх до їхньої землі . І зроблю їх за один народ у Краї на Ізраїлевих горах , і буде для всіх них один цар за царя , і не будуть уже двома народами , і не будуть уже більш поділені на двоє царств . І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами , спасу їх зо всіх їхніх осель , де вони грішили , й очищу їх . І будуть вони мені народом , а Я буду їм Богом ! А раб Мій Давид буде царем над ними , і один пастир буде для всіх них , і постановами Моїми вони будуть ходити , а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх . І осядуть вони на тій землі , яку Я дав був Моєму рабові Яковові , що сиділи на ній їхні батьки , і осядуть на ній вони та їхні сини , та сини синів їхніх аж навіки , а Мій раб Давид буде їм князем навіки ! І складу з ними заповіта миру , це буде вічний заповіт із ними . І зміцню їх , і намножу їх , і дам Свою святиню серед них на віки ! І буде місце Мого пробування над ними , і Я буду їм Богом , а вони Мені будуть народом . І пізнають ці народи , що Я Господь , що освятив Ізраїля , коли буде Моя святиня серед них навіки ! І було мені слово Господнє таке : Сину людський , зверни своє обличчя до Ґоґа , краю Маґоґа , князя Рошу , Мешеху та Тувалу , і пророкуй на нього та й скажеш : Так сказав Господь : Ось Я проти тебе , Ґоґу , княже Рошу , Мешеху та Тувалу ! І заверну тебе , і вкладу гачки в щелепи твої , і виведу тебе та все військо твоє , коней та верхівців , усі вони досконало озброєні , велике зборище , зо щитами та щитками , усі озброєні мечами . Парас , Куш і Пут із ними , усі вони зо щитом та з шоломом . Ґомер і всі орди його , дім Тоґарми , кінці північні та всі відділи його , численні народи з тобою . Приготуйся , і приготуй собі ти та все зборище твоє , зібрані при тобі , і будеш для них сторожею . По багатьох днях ти будеш потрібний , у кінці років прийдеш до Краю , що повернений від меча , що зібраний від численних народів , на Ізраїлеві гори , що завжди були руїною , а він був виведений від народів , і всі вони сидять безпечно . І вийдеш , прийдеш як буря , будеш як хмара , щоб покрити землю , ти та всі відділи твої , та численні народи з тобою . Так говорить Господь Бог : І станеться того дня , увійдуть слова на твоє серце , і ти будеш думати злу думку , та й скажеш : Піду на неукріплений край , знайду спокійних , що безпечно сидять , усі вони сидять в осадах без муру , і нема в них засува та воріт , щоб набрати здобичі , і чинити грабунок , щоб повернути свою руку на заселені руїни , і на народ , зібраний з народів , що набувають добуток та маєток , що сидять посеред землі . Шева та Дедан , і купці Таршішу , і всі левчуки його скажуть тобі : Чи ти прийшов набрати здобичі , чи ти зібрав своє зборище , щоб чинити грабунок , щоб винести срібло та золото , щоб набрати добутку та маєтку , щоб набрати великої здобичі ? Тому пророкуй , сину людський , та й скажеш до Ґоґа : Так говорить Господь Бог : Чи того дня , коли народ Мій сидітиме безпечно , ти не довідаєшся про це ? І прийдеш із свого місця , із північних кінців , ти та численні народи з тобою , всі вони гарцюють на конях , зборище велике й військо численне ! І здіймешся на народ Мій Ізраїлів , як хмара , щоб покрити землю . Буде це на кінці днів , і виведу тебе на Мій Край , щоб народи пізнали Мене , коли Я покажу Свою святість тобі , Ґоґу , на їхніх очах . Так говорить Господь Бог : Чи ти той , що про нього говорив Я за давніх днів через Моїх рабів , Ізраїлевих пророків , що пророкували за тих днів про роки , щоб привести тебе на них ? І станеться того дня , у дні приходу Ґоґа на Ізраїлеву землю , говорить Господь Бог , увійде ревність Моя в ніздрі Мої . І в ревності своїй , в огні Свого гніву Я сказав : цього дня буде великий трус на Ізраїлевій землі . І затремтять перед Моїм лицем морські риби та птаство небесне , і польова звірина , всяке гаддя , що плазує по землі , і всяка людина , що на поверхні землі , і будуть поруйновані гори , і поваляться урвища , і всякий мур на землю впаде . І покличу проти нього меча на всіх горах Моїх , говорить Господь Бог , меч кожного буде на брата його ! І буду судитися з ними моровицею та кров'ю , і пущу заливний дощ та камінний град , огонь та сірку на нього та на відділи його , та на численні народи , що з ним . І звеличуся , і покажу Свою святість , і буду пізнаний на очах численних народів , і вони пізнають , що Я Господь ! А ти , сину людський , пророкуй на Ґоґа та й скажеш : Так говорить Господь Бог : Ото Я на тебе , княже Рошу , Мешеху та Тувалу ! І верну тебе , і попроваджу тебе , і підійму тебе з північних кінців , і впроваджу тебе на Ізраїлеві гори . І виб'ю лука твого з твоєї лівиці , а твої стріли кину з твоєї правиці . Упадеш на Ізраїлевих горах ти й усі відділи твої та народи , що з тобою ; віддам тебе на з'їдження хижому птаству , усякому крилатому та польовій звірині . На відкритому полі впадеш ти , бо це Я говорив , говорить Господь Бог ! І пошлю Я огонь на Маґоґа та на тих , що безпечно замешкують острови , і пізнають вони , що Я Господь ! А Своє святе Ім'я розголошу посеред Мого народу Ізраїля , і більше не дам зневажити святе Моє Ймення , і народи пізнають , що Я Господь , Святий Ізраїлів ! Ось прийде і станеться , говорить Господь Бог , це той день , що Я говорив . І повиходять мешканці Ізраїлевих міст , і накладуть огонь , і палитимуть зброю та щитка й щита , лука та стріли , і ручноно кия та ратище , і будуть ними палити огонь сім років . І не будуть носити дров з поля , і не будуть рубати з лісів , бо зброєю будуть палити огонь , і візьмуть здобич із тих , хто брав здобич із них , і пограбують тих , хто їх грабував , говорить Господь Бог . І станеться того дня , дам Я там Ґоґові місце гробу в Ізраїлі , Долину Перехожих , на схід від моря , і що замикає дорогу перехожим . І поховають там Ґоґа й усе його многолюдство , та й назвуть : Долина Многолюдства Ґоґа . І буде ховати їх Ізраїлів дім , щоб очистити землю , сім місяців . І буде ховати ввесь народ краю , і він стане для них за пам'ятку , того дня , коли Я прославлю Себе , говорить Господь Бог . І відділять людей , які без перерви ходитимуть по краю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на поверхні землі , щоб її очистити . По семи місяцях вони ще будуть вишукувати . І перейдуть ті обхідники по краю , і коли хто побачить людську кістку , то поставить при ній знака , аж поки не поховають її похоронники в Долині Многолюдства Ґоґа . А ім'я міста Гамона . І очистять землю . А ти , сину людський , так говорить Господь Бог : Скажи птахові , усякому крилатому , та всій польовій звірині : Згромадьтеся й прийдіть , зберіться навколо над жертвою , що Я принесу для вас , велика жертва на Ізраїлевих горах , і ви будете їсти м'ясо , і будете пити кров . Ви будете їсти тіло лицарів , а кров князів землі будете пити , барани , і вівці , і козли , бики , ситі башанські бики всі вони . І будете їсти лій аж до ситости , і будете пити кров аж до впоєння з Моєї жертви , яку Я приніс для вас , і насититеся при Моєму столі кіньми та верхівцями , лицарями та всякими вояками , говорить Господь Бог ! І дам Свою славу між народами , і побачать усі народи Мій суд , що зроблю Я , та Мою руку , що на них покладу . І пізнає Ізраїлів дім , що Я Господь , їхній Бог , від цього дня й далі . І пізнають народи , що Ізраїлів дім пішов на вигнання за провини свої , за те , що спроневірилися Мені , а Я сховав був від них лице Своє , і віддав їх у руку їхніх неприятелів , і всі вони попадали від меча . За їхньою нечистістю та за їхнє беззаконня зробив Я це з ними , і сховав від них лице Своє . Тому так говорить Господь Бог : Тепер поверну долю Якова , і змилуюся над усім Ізраїлевим домом , і буду ревний за Своє святе Ймення . І відчують вони свою ганьбу та все своє спроневірення , яким спроневірилися Мені , коли сядуть безпечно на своїй землі , і не буде вже нікого , хто б їх страшив , коли поверну їх з народів , і позбираю їх із країв їхніх ворогів , і покажу Свою святість у них на очах численних народів . І пізнають вони , що Я Господь , Бог їхній , коли вижену їх у полон до народів , а потому позбираю їх на їхню землю , і більш не позоставлю там нікого з них . І не сховаю вже від них Свого лиця , бо виллю Духа Свого на Ізраїлів дім , говорить Господь Бог ! Двадцятого й п'ятого року нашого вигнання , на початку року , десятого дня місяця , чотирнадцятого року по тому , як було зруйноване місто , того самого дня була на мені Господня рука , і Він упровадив мене туди . У Божих видіннях упровадив Він мене до Ізраїлевого Краю , і дав спочити мені на дуже високій горі , а на ній була ніби будова міста , з полудня . І привів мене туди , і ось чоловік , що його вид , ніби вид блискучої міді , а в його руці льняна нитка та мірнича палиця , і він стояв у брамі . І сказав мені цей чоловік : Сину людський , дивися своїми очима й слухай своїми вухами , і зверни своє серце на все , що я покажу тобі , бо ти приведений сюди , щоб показати тобі . Усе , що ти побачиш , об'яви Ізраїлевому домові . І ось мур назовні храму навколо , а в руці того чоловіка мірнича палиця на шість ліктів , на міру ліктем та долонею . І зміряв він ширину тієї будівлі одна палиця , і заввишки одна палиця . І прийшов він до брами , що її перед у напрямі до сходу , і ввійшов її сходами , і зміряв порога тієї брами одна палиця завширшки , і другий поріг одна палиця завширшки . А вартівня одна палиця завдовжки й одна палиця завширшки , а поміж вартівнями п'ять ліктів ; а поріг брами з боку сінечок тієї брами , зсередини одна палиця . І зміряв він сіни тієї брами зсередини одна палиця . І зміряв сіни брами вісім ліктів , а стовпи її два лікті , а сіни брами зсередини . А брамні вартівні в напрямі на схід три звідси й три звідти , і міра одна їм трьом , і міра одна стовпам звідси та звідти . І зміряв він ширину входу до брами десять ліктів , довжина брами тринадцять ліктів . А розмежування перед вартівнями один лікоть , і один лікоть звідти , а вартівня шість ліктів звідси й шість ліктів звідти . І зміряв браму з даху вартівні до даху її , завширшки двадцять і п'ять ліктів , двері навпроти дверей . І поробив стовпи , шістдесят ліктів , і до стовпів підходить подвір'я , навколо брами . А від переду брамного входу аж до переду сіней внутрішньої брами п'ятдесят ліктів . І були вікна , широкі знадвору й вузькі в середині , до вартівень та до їхніх стовпів у середині брами навколо , і так до сіней , і вікна навколо до середини , а на стовпах вирізьблені пальми . І він впровадив мене до зовнішнього подвір'я . І ось комори та підлога , викладена з каміння , зроблена для подвір'я навколо , тридцять комір на підлозі . А ця підлога була позад брам , по довжині брам , долішня підлога . І зміряв він ширину від переду долішньої брами до переду внутрішнього подвір'я назовні , сто ліктів , на схід та на північ . А та брама , що перед її в напрямі на північ до зовнішнього подвір'я , він зміряв довжину її та ширину її . І вартівні її три звідси й три звідти , і стовпи її , і сіни її були за мірою першої брами , п'ятдесят ліктів довжина її , а ширина двадцять і п'ять на міру ліктем . А вікна її , і сіни її та вирізьблені пальми її за мірою брами , що перед її в напрямі на схід , а сімома східцями входять у неї , а її сіни перед ними . І брама внутрішнього подвір'я навпроти брами на північ та на схід . І зміряв він від брами до брами сто ліктів . І він попровадив мене в напрямі на південь , аж ось брама в напрямі на південь . І він зміряв стовпи її та сіни її за тими мірами . А в неї вікна та сіни її навколо , які ті вікна , п'ятдесят ліктів завдовжки , а завширшки двадцять і п'ять ліктів . А семеро східців вхід до неї , і сіни її перед ними , а вирізьблені пальми її одна звідси , а одна звідти при стовпах її . А брама внутрішнього подвір'я у напрямі на південь , і він зміряв від брами до брами в напрямі на південь сто ліктів . І впровадив мене до внутрішнього подвір'я південною брамою , і зміряв південну браму за тими мірами . І вартівні її , і стовпи її , і сіни її за тими мірами , і вікна її , і в сінях її навколо п'ятдесят ліктів завдовжки , а завширшки двадцять і п'ять ліктів . А сіни її навколо завдовжки двадцять і п'ять ліктів , а завширшки п'ять ліктів . І сіни її при зовнішньому подвір'ї , і пальми при стовпах її , а вісім сходів її вхід . І він упровадив мене до внутрішнього подвір'я в напрямі на схід , і зміряв брами за тими мірами . І вартівні її , і стовпи її , і сіни її за тими мірами , а в неї вікна та в її сінях навколо , завдовжки п'ятдесят ліктів , а завширшки двадцять і п'ять ліктів . А її сіни були до зовнішнього подвір'я , а пальми її при її стовпах звідси й звідти , а вісім східців її вхід . І впровадив мене до північної брами , і зміряв тими мірами . Вартівні її , стовпи її , і її сіни та вікна в неї навколо , завдовжки п'ятдесят ліктів , а завширшки двадцять і п'ять ліктів . А стовпи її до зовнішнього подвір'я , а пальми при стовпах її з цього й з того боку , а вісім сходів її вхід . І комора , і її вхід у стовпах брам , там полощуть цілопалення . А в сінях брами два столи звідси й два столи звідти , щоб різати на них цілопалення й жертви за гріх та жертви за провину . А при зовнішньому боці , що підіймається до входу північної брами , два столи , і при боці іншому , що при сінях брами , два столи . Чотири столи звідси й чотири столи звідти при боці брами , вісім столів , що на них ріжуть . І чотири столи на цілопалення , каміння тесане , завдовжки лікоть один і і пів , а заввишки один лікоть ; на них кладуть знаряддя , що ними ріжуть цілопалення та жертву . І гаки , на одну долоню , були приготовлені в домі навколо , а на столах жертовне м'ясо . А назовні внутрішньої брами були дві кімнаті у внутрішньому подвір'ї , що при північному боці брами , а їхній перед у напрямі на південь , одна при боці східньої брами , перед її у напрямі на північ . І сказав він до мене : Ця кімната , що перед її в напрямі на південь , для священиків , що стережуть сторожу храму . А та кімната , що перед її в напрямі на північ , для священиків , що виконують сторожу жертівника . Це Садокові сини , що з Левієвих синів наближуються до Господа , щоб служити Йому . І зміряв подвір'я завдовжки сто ліктів , і завширшки сто ліктів , чотирикутнє , а жертівник був перед храмом . І впровадив мене до сіней храму , і зміряв стовпа сіней , п'ять ліктів звідси , і п'ять ліктів звідти , а ширина брами три лікті звідси й три лікті звідти . Довжина сіней двадцять ліктів , а завширшки одинадцять ліктів , а десятьма сходами ходять до нього ; а стовпи при стовпах , один звідси , а один звідти . І впровадив мене до храму , і він зміряв стовпи , шість ліктів завширшки звідси , і шість ліктів завширшки звідти , ширина скинії . А ширина входу десять ліктів , а боки входу п'ять ліктів звідси й п'ять ліктів звідти ; і зміряв довжину його сорок ліктів , а завширшки двадцять ліктів . І ввійшов він до середини , і зміряв входового стовпа два лікті , а вхід шість ліктів , а ширина входу сім ліктів . І зміряв довжину його двадцять ліктів , а завширшки двадцять ліктів на переді храму . І сказав він мені : Це Святеє Святих ! І зміряв він стіну храму шість ліктів , а ширина бічної кімнати чотири лікті кругом навколо храму . А кімнати бічні , кімната при кімнаті , тридцять в трьох поверхах , і входили в стіну , що храм мав для бічних кімнат навколо кругом , щоб держалися , і не держалися в стіні того храму . І він ставав ширший , і обертався все більше вгору до бічних кімнат , бо той храм був обернений більше вгору , кругом навколо храму , тому храм був ширший вгору , і так долішній поверх входить на горішній через середній . І бачив я вишину храму навколо , підвалини бічних кімнат повна палиця , шість ліктів . Ширина стіни , що в бічній кімнаті назовні , п'ять ліктів , а вільне місце між бічними кімнатами , що належить до храму . І поміж коморами завширшки двадцять ліктів кругом навколо храму . А вхід з бічної кімнати до вільного місця вхід один у напрямі на північ , і вхід один на південь , а ширина вільного місця п'ять ліктів кругом навколо . А будівля , що перед відгородженим майданом у напрямі на захід , завширшки сімдесят ліктів , а стіна будівлі п'ять ліктів , ширина кругом навколо , а довжина її дев'ятдесят ліктів . І він зміряв той храм , завдовжки сто ліктів , а відгороджений майдан і будівля та стіни її , завдовжки сто ліктів . А ширина передньої частини храму та відгородженого майдану на схід сто ліктів . І зміряв він довжину будівлі до переду відгородженого майдану , що позад неї , ґалерія звідси й звідти , сто ліктів , і так внутрішній храм і сінечки подвір'я . Пороги та вікна , широкі знадвору , і вузькі всередині , ґалерія навколо них трьох , навпроти порогу дерев'яний обклад навколо й земля до вікон , а вікна зачинені . Усе понад входом і аж до внутрішнього храму , і назовні при кожній стіні кругом навколо , у внутрішньому й у зовнішньому , вирізьблене , і було зроблене херувимами та пальмами , і пальма була між херувимом та херувимом , два обличчя в херувима . І людське обличчя мали пальми звідси , а обличчя левчука мали пальми звідти , пороблені при всьому домі навколо . Від землі аж понад вхід пороблені херувими та пальми на стіні храму . Храм мав чотирикутні одвірки , а перед святині мав такий самий вигляд . Жертівник був із дерева , три лікті високий , а довжина його два лікті , а в нього його кути й підніжжя його та стіни його дерево . І сказав він мені : Це той стіл , що перед Господнім лицем ! А в храмі та в святині було двоє дверей . І в тих дверях було по дві дошці , обидві дошки оберталися , дві в одних дверях , і дві в інших дверях . І були зроблені на них , на дверях храму , херувими та пальми , як пороблені були в стінах , а дерев'яний ґанок при переді сіней назовні . І вікна , широкі знадвору й вузькі всередині , і пальми звідси та звідти при боках сіней , і такі бічні кімнати храму та стріхи . І він вивів мене до зовнішнього подвір'я дорогою в напрямі на північ , і ввів мене до кімнат , що навпроти відгородженої площі , і що навпроти будівлі на північ . Навпроти завдовжки сто ліктів , вхід північний , а завширшки п'ятдесят ліктів . Навпроти двадцять ліктів , що у внутрішньому подвір'ї , і навпроти викладеної підлоги , що в зовнішньому подвір'ї , ґалерія до переду ґалерії на три поверхи . А перед кімнатами був хід на десять ліктів ширини до внутрішнього подвір'я , дорогою ста ліктів , а виходи їхні на північ . А горішні кімнати були коротші , бо ґалерії забирали від них більше місця , ніж з долішніх та з середніх тієї будівлі . Бо вони були триповерхові , і не було в них стовпів , як стовпи подвір'я , тому вони були вужчі від долішніх та від середніх на землі . А мур , що назовні навпроти кімнат , у напрямі зовнішнього подвір'я , до переду кімнат довжина його п'ятдесят ліктів . Бо довжина тих кімнат , що в зовнішнього подвір'я , п'ятдесят ліктів , і ось на переді храму сто ліктів . А під тими кімнатами хід від сходу , коли входити до них з зовнішнього подвір'я . По ширині муру подвір'я в напрямі на схід до переду вільного місця й до переду будівлі кімнати . А дорога перед ними як вид кімнат , що в напрямі на північ ; яка довжина , така ширина їхня , а всі виходи були за їхніми способами та за їхніми виходами . І як входи кімнат , що в напрямі півдня , такий був вхід на початку дороги , дороги перед відповідним муром у напрямі на схід , коли йти до них . І сказав він мені : Кімнати північні і кімнати південні , що на переді вільного місця , це кімнати священні , де їдять священики , що наближуються до Господа , найсвятіше , там складають найсвятіше , і жертву хлібну , і жертву за гріх , і жертву за провину , бо це місце святе . Коли священики ввійдуть , то не сміють виходити зо святині до зовнішнього подвір'я , і мають там складати свої шати , в яких служать , бо вони святощі . І зодягнуть вони інші шати , і тоді тільки можуть зближатися до того , що належить народові . І скінчив він вимірювання внутрішнього храму , і випровадив мене в напрямі брами , що перед її в напрямі на схід , і зміряв те кругом навколо . Він зміряв мірничою палицею східній бік , п'ять сотень палиць мірничою палицею навколо . Зміряв північний бік , п'ять сотень палиць мірничною палицею навколо . Зміряв південний бік , п'ять сотень палиць мірничою палицею . Обернувся до західнього боку , наміряв п'ять сотень палиць мірничою палицею . На чотири сторони відміряв те . Мало воно мур кругом навколо , завдовжки п'ять сотень , і завширшки п'ять сотень , щоб відділити між святим та звичайним . І попровадив мене до брами , до брами , що звернена в напрямі сходу . І ось слава Ізраїлевого Бога йшла в напрямі від сходу , а голос Його був , як шум великої води , а земля засвітилася від слави Його ! І вид був такий же , як я бачив : як те видиво , що я бачив , коли я приходив руйнувати місто , і види були , як той вид , що я бачив при річці Кевар . І впав я на обличчя своє ! І слава Господня ввійшла в храм у напрямі брами , що перед її в напрямі сходу ! І підняв мене Дух , і впровадив мене до внутрішнього подвір'я , і ось слава Господня наповнила храм ! І почув я Промовляючого до мене з храму , а той муж стояв при мені . І сказав Він мені : Сину людський , це місце престолу Мого , і місце стіп Моїх ніг , де Я буду перебувати навіки посеред Ізраїлевих синів , не занечистить уже Ізраїлів дім святе Ім'я Моє , вони та їхні царі розпустою своєю та трупами їхніх царів при їхньому вмиранні ! Вони ставили свого порога при Моєму порозі , і свої одвірки при одвірках Моїх , так що тільки стіна була між Мною та між ними , і вони занечистили святе Ім'я Моє своїми гидотами , яких наробили , і Я вигубив їх у Своїм гніві . . . Тепер нехай вони віддалять від Мене розпусту свою та трупи своїх царів , і Я буду пробувати між ними навіки . Ти , сину людський , об'яви Ізраїлевому домові про цей храм , і вони посоромляться від своїх провин , і зміряють міру . А якщо вони засоромляться від усього , чого наробили , то виясни їм вигляд храму , і план його , і виходи його та його входи , і всі устави його , і всі начерки його , і всі закони його , і напиши це на очах їх , і нехай вони стережуть усякий начерк його , і всі устави його , і нехай вони роблять їх ! Оце закон храму : на вершині гори вся границя його кругом навколо має бути Святеє Святих . Ось це закон храму . А оце міри жертівника ліктями , лікоть це лікоть та долоня . І основа жертівника лікоть , і лікоть завширшки , а його границя до його краю навколо одна п'ядь , і це задня сторона жертівника . А від основи на землі аж до долішнього обкладу жертівника два лікті , а завширшки один лікоть , а від малого відступу жертівника аж до великого чотири лікті , а завширшки лікоть . А жертівник чотири лікті високий , а від жертівника й вище чотири роги . А огнище дванадцять ліктів завдовжки на дванадцять завширшки , чотирикутнє при чотирьох своїх боках . А долішній обклад чотирнадцять ліктів завдовжки на чотирнадцять завширшки при чотирьох боках її , а границя навколо нього півліктя , а основа його лікоть навколо , а сходи його звернені на схід . І сказав Він мені : Сину людський , так говорить Господь Бог : Оце устави жертівника на день , коли він буде зроблений , щоб приносити на ньому цілопалення , і кропити на нього кров . І даси священикам-Левитам , що вони з Садокового насіння , що наближуються до Мене , говорить Господь Бог , щоб служили Мені , молодого бика з великої худоби на жертву за гріх . І візьмеш з його крови , і покропи на чотири його роги й до чотирьох кутів оправи та до границі навколо , і очисти його та освяти його . І візьмеш бика тієї жертви за гріх , і спалять його на означеному місці храму назовні святині . А другого дня принесеш у жертву козла безвадного на жертву за гріх , і очистять жертівника , як очистили биком . А коли покінчиш очищати , принесеш у жертву молодого бика з великої худоби , безвадного , і безвадного барана з отари . І приведи їх перед Господнє лице , і кинуть священики на них сіль , і принесуть їх цілопаленням для Господа . Сім день будеш приготовляти козла жертви за гріх на кожен день , і молодого бика з великої худоби , і барана з отари , безвадних приготовлять . Сім день будуть очищати того жертівника , і очистять його , і освятять його . І скінчаться ті дні , і станеться , восьмого дня й далі приготовлять священики на жертівнику ваші цілопалення та ваші жертви мирні , і вподобаю Собі вас , говорить Господь Бог ! І вернув мене в напрямі брами зовнішньої святині , що обернена на схід , а вона замкнена . І сказав мені Господь : Брама ця буде замкнена , не буде відчинена , і ніхто не ввійде в неї , бо в неї ввійшов Господь , Бог Ізраїлів , і вона буде замкнена . Князь , сам князь буде сидіти в ній , щоб їсти хліб перед Господнім лицем ; сіньми брами він увійде , і сіньми вийде . І випровадив мене в напрямі північної брами до переду храму , і побачив я , аж ось слава Господня наповнила Господній дім ! І впав я на обличчя своє . . . І сказав мені Господь : Сину людський , зверни своє серце , і побач своїми очима , а своїми вухами послухай усе , що Я говоритиму з тобою щодо всіх постанов Господнього дому , і щодо всяких законів його , і звернеш своє серце до входу того храму в усіх виходах святині . І скажеш до ворохобників , до Ізраїлевого дому : Так говорить Господь Бог : Досить вам усіх ваших гидот , Ізраїлів доме , що ви вводили чужинців , необрізаносердих та необрізанотілих , щоб були в Моїй святині , щоб зневажити його , Мій храм , коли приносили Мій хліб , лій та кров , і , крім усіх ваших гидот , зламали Мого заповіта . І ви не несли сторожі святощів Моїх , але поставили їх собі за сторожів Моєї варти в Моїй святині . Так говорить Господь Бог : Кожен чужинець , необрізаносердий та необрізанотілий не ввійде до Моєї святині ; це і про всякого чужинця , що живе серед Ізраїлевих синів . І навіть Левити , що були віддалилися від Мене , коли блукав Ізраїль , що були зблудили від Мене за своїми божками , і вони понесуть кару за свою вину , і будуть вони в святині Моїй служити сторожами при брамах храму , і обслуговувати храм , вони будуть приносити цілопалення й жертву народові , і вони будуть ставати перед ними , щоб служити їм . За те , що вони служили їм перед їхніми бовванами , і стали для Ізраїлевого дому за спотикання на провину , тому підняв Я Свою руку на них , говорить Господь Бог , і вони понесуть провину свою ! І вони не підійдуть до Мене , щоб бути священиками Мені , і щоб підходити до всіх святощів Моїх , до Святого Святих , і будуть носити ганьбу свою та гидоти свої , які наробили . . . І дам Я їх сторожами варти храму щодо всієї його праці , і щодо всього , що робиться в ньому . А священики-Левити , Садокові сини , що несли сторожу Моєї святині , коли Ізраїлеві сини зблудили були від Мене , вони наблизяться до Мене на службу Мені , і будуть стояти перед Моїм лицем , щоб приносити Мені лій та кров , говорить Господь Бог . Вони ввійдуть до Моєї святині , і вони наблизяться до Мого столу на службу Мені , і будуть нести Мої сторожі . І станеться , коли вони входитимуть до брами внутрішнього подвір'я , то зодягатимуть льняну одіж , і не ввійде на них вовна , коли вони служитимуть у брамах внутрішнього подвір'я та назовні . Льняні завої будуть на їхній голові , а льняна спідня одежа буде на їхніх стегнах ; не будуть оперізуватися тим , що викликає піт . А коли вони будуть виходити до зовнішнього подвір'я , до народу , здійматимуть шати свої , в яких служили , і поскладають їх у священних кімнатах , і зодягнуть іншу одежу , щоб своїми священними шатами не торкатися народу . А голови своєї вони не будуть голити , і волосся не запустять , конче будуть стригти волосся своє . І вина не будуть пити кожен із священиків , коли мають входити до внутрішнього подвір'я . А вдів та розвідок не братимуть собі за жінок , а братимуть тільки дівчат із насіння Ізраїлевого дому , та вдову , що буде вдовою по священикові . А народ Мій будуть вони навчати розрізняти між святим та звичайним , і зроблять їх знаючими різницю між нечистим та чистим . А в суперечці вони стануть , щоб судити , правосуддям Моїм розсудять її , і будуть стерегти Закони Мої , і устави Мої при всіх святах Моїх , і суботи Мої будуть святити ! І до мертвої людини не підійдуть , щоб не занечистити себе , а тільки ради батька й матері , і ради сина , і дочки , і ради брата й сестри , що не належала чоловікові , занечистяться . А по його очищенні прирахують йому ще сім день . А того дня , коли він входить до святині , до внутрішнього подвір'я , щоб служити в святині , він принесе свою жертву за гріх , говорить Господь Бог . І оце буде їм за спадщину : Я їхня спадщина , а володіння не дасте їм в Ізраїлі , Я їхнє володіння ! Жертву хлібну , і жертву за гріх , і жертву за провину , оце будуть вони їсти , і все закляте в Ізраїлі буде їхнє . І перше з усяких первонароджених зо всього , і всякі приношення всього зо всіх ваших приношень буде священикам , і початок ваших діж дасте священикові , щоб він поклав благословення на вашому домі . Усякого падла та пошматованого з птаства та скотини священики не будуть їсти . А коли ви будете кидати жеребка про землю в спадщину , то дасте приношення Господеві , святе із землі , двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовжки , а десять тисяч завширшки йому . Це буде святе в усій його границі навколо . З того буде для святині чотирикутнє місце довкола , п'ять сотень на п'ять сотень , і п'ятдесят ліктів вигін йому навколо . А з цієї міри відміряєш двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж та десять тисяч завшир , і в цьому буде святиня , Святеє Святих . Це святість із землі ; вона буде для священиків , що служать святині , для тих , що наближуються , щоб служити Господеві , і буде їм місцем для домів і святим місцем . А двадцять і п'ять тисяч ліктів завдовж і десять тисяч завшир буде для Левитів , що служать храмові , їм на володіння , міста на сидіння . А на володіння місту дасте п'ять тисяч завшир і двадцять і п'ять тисяч завдовж , навпроти святого приношення ; воно буде для всього Ізраїлевого дому . А для князя буде з того й з того боку святого приношення й володіння міста , навпроти святого приношення й на переді володіння міста від західнього краю на захід , і від східнього краю на схід , а завдовж відповідно одній частині племена від західньої границі до границі східньої землі ; це буде йому за володіння в Ізраїлі , і Мої князі не будуть уже тиснути народу Мого , а Край дадуть Ізраїлевому домові , їхнім племенам . Так говорить Господь Бог : Досить вам , Ізраїлеві князі ! Насильство та утиски відсуньте , а робіть правосуддя та правду , перестаньте випихати народ Мій з його землі , говорить Господь Бог ! Майте справедливу вагу , і справедливу ефу та справедливого бата . Ефа й бат буде однакова міра , щоб бат виносив десяту частину хомеру , а десята частина хомеру ефа ; згідно з хомером буде міра його . А шекель двадцять ґерів ; двадцять шеклів , двадцять і п'ять шеклів , та п'ятнадцять шеклів буде вам міна . Оце те приношення , що ви принесете : шоста частина ефи з хомеру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячменю . А постанова про оливу з бата оливи : десята частина бата з кору , десять батів хомер , бо десять батів хомер . І одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасовиська Ізраїлевого на жертву хлібну , і на цілопалення , і на жертви мирні , щоб очистити їх , говорить Господь Бог . Увесь народ цього Краю повинен давати приношення для князя в Ізраїлі . А на обов'язку князя буде : цілопалення , і жертва хлібна та жертва лита в свята , і в новомісяччя та в суботи , в усі свята Ізраїлевого дому , він приготує жертву за гріх , і жертву хлібну , і цілопалення , і жертви мирні на очищення за Ізраїлів дім . Так говорить Господь Бог : У першому місяці , першого дня місяця візьмеш молодого бика з великої худоби , безвадного , й очистиш святиню . І візьме священик з крови жертви за гріх , і покропить на одвірок храму та на чотири кути відступу жертівника , і на одвірок брами внутрішнього подвір'я . І так зробиш сьомого дня першого місяця за кожного , хто прогрішиться через помилку або з глупоти , і очистите храма . У першому місяці , чотирнадцятого дня місяця буде вам Пасха , свято семиденне ; будете їсти опрісноки . І приготує того дня князь за себе та за ввесь народ Краю бика на жертву за гріх . І сім день свята буде він приготовлювати цілопалення для Господа , сім биків і сім баранів безвадних на день , сім день , і жертву за гріх , козла на день . І приготовить жертву хлібну , ефу на бика й ефу на барана , а оливи гін на ефу . Сьомого місяця , п'ятнадцятого дня місяця в свято буде він приготовлювати те саме , сім день , як жертву за гріх , як цілопалення , так і жертву хлібну , так і оливу . Так говорить Господь Бог : Брама внутрішнього подвір'я , що звернена на схід , буде замкнена шість день праці , а суботнього дня буде відчинена , і в день новомісяччя буде відчинена . І ввійде князь ходом сіней брами ззовні , і стане при одвірку брами , а священики приготують його цілопалення та його мирну жертву , і він поклониться на порозі брами . А брама не буде замкнена аж до вечора . І буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем . А те цілопалення , що князь принесе Господеві суботнього дня , це шість безвадних овець та безвадний баран . А жертва мучна ефа на барана , а на овець жертва хлібна , скільки дасть рука його , а оливи гін на ефу . А в день новомісяччя молодий бик з великої худоби , безвадний , і шестеро овець та баран будуть безвадні . І ефу на бика , і ефу на барана приготує він хлібну жертву , а на овець як сягне рука його , а оливи гін на ефу . А коли приходитиме князь , то він увійде ходом сіней брами , і тим же ходом своїм вийде . А коли народ Краю буде приходити перед Господнє лице в свята , то хто входить ходом північної брама , щоб поклонитися , вийде ходом брами південної , а хто входить ходом брами південної , вийде ходом брами північної , не вернеться ходом тієї брами , яким увійшов , але вийде протилеглою йому . А князь буде серед них : при вході їх ввійде , і при виході їх вийде . А в свята та в урочисті дні буде хлібна жертва , ефа на бика й ефа на барана , а на вівці скільки дасть рука його , а оливи гін на ефу . А коли князь приготує добровільного дара , цілопалення або мирні жертви , дар для Господа , то відчинять йому браму , що звернена на схід , і приготує своє цілопалення та свої мирні жертви , як готує за суботи , і вийде , і замкнуть браму по його виході . А вівцю однорічну , безвадну , приготовиш на цілопалення кожен день для Господа , щоранку приготовиш його . А жертву хлібну приготовиш до нього щоранку , шосту частину ефи , а оливи третину гіна , щоб покропити пшеничну муку , це хлібна жертва для Господа , постанови вічні назавжди . І приготують вівцю й жертву хлібну та оливу щоранку на стале цілопалення . Так говорить Господь Бог : Коли князь дасть кому зо своїх синів дара зо спадку свого , це буде належати його синам , як їхнє володіння в спадщині . А коли він дасть дара з свого спадку одному з своїх рабів , то це буде належати йому аж до року волі його , та й вернеться князеві , бо це його спадок , тільки синам його він належатиме . А князь не візьме зо спадку народу , витискаючи їх з їхнього володіння , із свого володіння дасть своїм синам спадок , щоб ніхто з народу Мого не розпорошився зо свого володіння . І впровадив мене входом , що при боці брами , до священних кімнат для священиків , що звернені на північ ; і ось там є місце на їхньому задньому боці на захід . І сказав він мені : Оце місце , де священики будуть варити жертву за провину та жертву за гріх , де будуть пекти жертву хлібну , щоб не виносити до зовнішнього подвір'я , і не посвятити народа . І він вивів мене до зовнішнього подвір'я , і провів мене по чотирьох рогах подвір'я , і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я . На чотирьох рогах подвір'я були малі подвір'я , сорок ліктів завдовж і тридцять завшир , міра одна для них чотирьох , простокутні . І був ряд каміння навколо них , навколо них чотирьох , і пороблені кухні під горожею навколо . І сказав він мені : Оце дім кухарів , що там варять слуги храму жертву народові . І він вернув мене до дверей храму , аж ось виходить вода з-під порога храму на схід , бо перед того храму на схід . А вода сходила здолу , з правого боку храму , з півдня від жертівника . І він випровадив мене в напрямі брами на північ , і провів мене навколо зовнішньою дорогою до зовнішньої брами , дорогою , зверненою на схід ; і ось вода виприскувала з правого боку . І вийшов цей чоловік на схід , а шнур був у його руці , і він відміряв тисячу ліктів , і перепровадив мене водою , водою по кістки . І відміряв ще тисячу , і перепровадив мене водою , водою по коліна ; і відміряв ще тисячу , і перепровадив мене водою по стегна . І відміряв він ще тисячу , і був потік , якого я не міг перейти , бо стала великою та вода на пливання , потік , що був неперехідний . І сказав він мені : Чи ти бачив це , сину людський ? І повів мене , і вернув мене на берег цього потоку . А коли я вернувся , то ось на березі потоку дуже багато дерев з цього й з того боку . І сказав він до мене : Ця вода виходить до східньої округи , і сходить на степ , і сходить до моря , до води солоної , і вздоровиться вода . І станеться , всяка жива душа , що роїться скрізь , куди приходить той потік , буде жити , і буде дуже багато риби , бо ввійшла туди та вода , і буде вздоровлена , і буде жити все , куди пройде той потік . І станеться , стануть при ньому рибаки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Еґлаїму ; вода буде місцем розтягнення неводу , їхня риба буде за родом своїм , як риба Великого моря , дуже численна . Його ж багна та калюжі його не будуть уздоровлені , на сіль вони дані . А над потоком виросте на його березі з цього й з того боку всяке дерево їстивне ; не опаде його листя , і не перестане плід його , кожного місяця буде давати первоплоди , бо вода його вона зо святині виходить , і буде плід його на їжу , а його листя на лік . Так говорить Господь Бог : Оце границя , що ви посядете собі цю землю для дванадцяти Ізраїлевих племен ; Йосип матиме два уділи . І посядете її як один , так і другий , бо , прирікаючи , підняв Я був руку Свою дати її вашим батькам , і припаде цей Край вам у спадщину . А оце границя Краю : на північному кінці від Великого моря напрямець до Хетлону , як іти до Цедаду , Хамат , Берота , Сівраїм , що між границею Дамаску та між границею Хамату , середущий Хацар , що при границі Хаврану . І буде границя від моря : Хацар-Енон , границя Дамаску на північ , і границя Хамату . Це північний кінець . А східній кінець , з-між Хаврану та з-між Дамаску , і з-між Ґілеаду та з-між Ізраїлевого краю Йордан ; від границі аж до східнього моря відміряєте . Це східній кінець . А південний кінець , на південь : від Тамару аж до води Мерівот-Кадешу , потоку , до Великого моря . Це південний кінець , на південь . А західній кінець Велике море , від границі аж навпроти того , де йти на Хамат . Це західній кінець . І поділите цю землю собі , Ізраїлевим племенам . І станеться , поділите її жеребком на спадок собі та чужинцям , що мешкають серед вас , що породили синів серед вас , і стануть вам , як тубільці між синами Ізраїлевими ; з вами вони кинуть жеребка про спадок серед Ізраїлевих племен . І станеться , у тому племені , де мешкатиме з ним той чужинець , там дасте його спадок , говорить Господь Бог . А оце імена племен : Від північного кінця по боці дороги до Хетлону , де йти до Хамату , Хацар-Енан , на границі Дамаску на північ , по боці Хамату , і будуть вони йому від східнього кінця аж до моря , один уділ Данові . А при границі Дана від східнього кінця й аж до кінця західнього , один уділ Ассирові . А при границі Ассира від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Нефталимові . А при границі Нефталима від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Манасії . А при границі Манасії від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Єфремові . А при границі Єфрема від східнього кінця й аж до кінця західнього , один уділ Рувимові . А при границі Рувима від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Юді . А при границі Юди від східнього кінця аж до кінця західнього буде те приношення , що ви принесете , ділянка на двадцять і п'ять тисяч завшир , а завдовж як одна з частин племен зо східнього кінця аж до кінця західнього , і буде в ній святиня . Те приношення , що принесете Господеві , ділянка буде завдовж двадцять і п'ять тисяч , а завшир двадцять тисяч . А святе приношення буде для оцих : ділянка священикам на північ двадцять і п'ять тисяч , а на захід завшир десять тисяч , а на схід завшир десять тисяч , а на південь завдовж двадцять і п'ять тисяч , і Господня святиня буде серед того . Священиками , посвяченим із синів Садока , що виконували Мою сторожу , що не блукали блуканиною Ізраїлевих синів , як блукали Левити , то буде їм приношення з приношення цієї землі , найсвятіша святість , при границі Левитів . А Левити відповідно границі священиків , ділянка їм на двадцять і п'ять тисяч завдовж , а завшир десять тисяч , уся довжина двадцять і п'ять тисяч , а ширина десять тисяч . І вони не продадуть із цього , і не виміняють , і первоплід землі ні до кого не перейде , бо це святість для Господа . А ділянка на п'ять тисяч завширшки й на двадцять і п'ять тисяч завдовжки призначається на оселення й на пасовиська , а саме те місто буде всередині . А оце розміри його : північний край чотири тисячі й п'ять сотень , і південний край чотири тисячі й п'ять сотень , і від східнього краю чотири тисячі й п'ять сотень , а західній край чотири тисячі й п'ять сотень . І буде пасовисько для міста , на північ двісті й п'ятдесят , і на південь двісті й п'ятдесят , і на схід двісті й п'ятдесят , і на захід двісті й п'ятдесят . А позостале на довжину навпроти святого приношення десять тисяч на схід і десять тисяч на захід , і буде воно навпроти святого приношення , і буде плід його на хліб робітникам міста . А робітники міста будуть оброблювати його зо всіх Ізраїлевих племен . Усе приношення ділянка на двадцять і п'ять тисяч завдовж і на двадцять і п'ять тисяч завшир , чотирикутнє , і піднесене святе приношення понад володіння міста . А позостале для князя , з цього й з того боку святого приношення та володіння міста перед тими двадцятьма й п'ятьма тисячами приношення аж до границі на схід та на захід , навпроти тих двадцяти й п'яти тисяч аж до границі на захід , навпроти частин племен , це князеві , і буде святе приношення , а святиня дому серед них . А з володіння Левитів і з володіння міста серед того , що буде князеві , між границею Юди й між границею Веніямина , буде це князеві . А решта племен від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Веніяминові . А при границі Веніямина від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Симеонові . А при границі Симеона від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Іссахарові . А при границі Іссахара від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Завулонові . А при границі Завулона від східнього кінця аж до кінця західнього , один уділ Ґадові . А при границі Ґада до границі південної , на півдні , то буде границя від Тамару до води Меріват-Кадешу , потоку , до Великого моря . Оце Край , що поділите жеребком у спадок Ізраїлевим племенам , і це їхні уділи , говорить Господь Бог . А оце виходи міста : з північного кінця чотири тисячі й п'ять сотень міри . А міські брами на імена Ізраїлевих племен , три брамі на північ : одна брама Рувимова , одна брама Юдина , одна брама Левієва . А при східньому кінці чотири тисячі й п'ять сотень , а брам троє : одна брама Йосипова , одна брама Веніяминова , одна брама Данова . І південний край чотири тисячі й п'ять сотень міри , а брам троє : одна брама Симеонова , одна брама Іссахарова , одна брама Завулонова . Західній кінець чотири тисячі й п'ятьсот , три їхні брамі : одна брама Ґадова , одна брама Ассирова , одна брама Нефталимова . Навколо вісімнадцять тисяч . А ім'я міста з того дня : Тут Господь . За третього року царювання Йоякима , Юдиного царя , прийшов Навуходоносор , цар вавилонський , до Єрусалиму , та й обліг його . І дав Господь в його руку Йоякима , Юдиного царя , та частину посуду Божого дому , і він вірправив їх до краю вавилонського , до дому свого бога , а посуд відправив до скарбничного дому свого бога . І сказав цар до Ашпеназа , начальника його евнухів , щоб привести з Ізраїлевих синів , і з царського , і з шляхетського роду , юнаків , що нема в них жодної вади , і вони вродливого вигляду та розумні в усякій мудрості , і здібні до знання , і розуміють науку , і щоб у них була моторність служити в царському палаці , і щоб навчати їх книг та мови халдеїв . І призначив їм цар щоденну поживу , з царської їжі та з вина , що сам його пив , а на їхнє виховання три роки , а по закінченні їх стануть вони перед царським обличчям . І були серед них з Юдиних синів Даниїл , Ананія , Мисаїл та Азарія . А начальник евнухів дав їм інші імена , і дав Даниїлові ім'я Валтасар , а Ананії Шадрах , а Мисаїлові Мешах , а Азарії Авед-Неґо . І поклав Даниїл собі на серце , що він не оскверниться їжею царя та питвом , що той сам його пив , і просив від начальника евнухів , щоб не осквернитися . І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником евнухів . І сказав начальник евнухів до Даниїла : Боюсь я свого пана царя , бо він визначив вашу їжу та ваше питво . Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим , ніж у тих юнаків , що вашого віку , то ви зробите мою голову винуватою перед царем . І сказав Даниїл до старшого , якого начальник евнухів призначив над Даниїлом , Ананією , Мисаїлом та Азарією : Випробуй но своїх рабів десять день , і нехай дають нам із ярини , і ми будемо їсти , та воду і будемо пити . І нехай з'являться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнаків , що їдять царську їжу , і згідно з тим , що побачиш , зроби зо своїми рабами . І той послухався їх у цьому , і випробовував їх десять день . А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим , і вони були здоровіші на тілі , аніж усі ті юнаки , що їли царську їжу . І цей старший відносив їхню їжу та вино їхнього пиття , а давав їм ярину . А ці четверо юнаків , дав їм Бог пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості , а Даниїл розумівся на всякому видінні та снах . А на кінець тих днів , коли цар сказав привести їх , то начальник евнухів привів їх перед обличчя Навуходоносорове . І цар розмовляв з ними , і зо всіх них жоден не був знайдений таким , як Даниїл , Ананія , Мисаїл та Азарія . І вони ставали перед царським обличчям . А всяку справу мудрости та розуму , що шукав від них цар , то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів , що були в усьому його царстві . І був Даниїл там аж до першого року царя Кіра . А за другого року Навуходоносорового царювання приснилися Навуходоносорові сни . І занепокоївся дух його , і сон його утік від нього . І сказав цар покликати чарівників та заклиначів , і чаклунів та халдеїв , щоб розповіли цареві його сни . І вони поприходили , і поставали перед царським обличчям . І сказав до них цар : Снився мені сон , і занепокоївся дух мій , щоб пізнати той сон . А халдеї говорили цареві по-арамейському : Царю , живи навіки ! Розкажи перше сон своїм рабам , а ми об'явимо розв'язку . Цар відповів та й сказав до халдеїв : Моє слово невідкличне : якщо ви не розповісте мені сна та його розв'язку , будете почетвертовані , а ваші доми обернуться в руїни . А якщо ви розповісте сон та його розв'язку , одержите від мене дари й нагороду та велику честь ; тому об'явіть мені сон та його розв'язку . Вони відповіли вдруге та й сказали : Цар перше розкаже сон своїм рабам , а ми об'явимо розв'язку . Цар відповів та й сказав : Я знаю напевно , що ви хочете виграти час , бо бачите , що слово моє невідкличне . Якщо ви не розкажете мені сна , то один у вас задум , бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду , аж поки зміниться час . Тому розкажіть мені сон , і я пізнаю , що ви об'явите мені , і його розв'язку . Халдеї відповіли перед царем та й сказали : Нема на суходолі людини , що могла б об'явити цареву справу , бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея . А справа , про яку питається цар , тяжка , і немає таких , що об'явили б її перед царем , окрім богів , що не мають своїх мешкань разом із тілом . За це цар розгнівався , та сильно розпінився , і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців . І вийшов наказ , і вбивали мудреців , і шукано Даниїла та його товаришів , щоб повбивати . Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові , начальникові царської сторожі , що вийшов був побивати вавилонських мудреців . Він заговорив та й сказав Арйохові , царському владиці : Чому такий жорстокий наказ від царя ? Тоді Арйох розповів Даниїлові справу . І Даниїл увійшов , і просив просити від царя , щоб дав йому часу , і він об'явить цареві розв'язку сна . Тоді Даниїл пішов до свого дому , і завідомив про справу товаришів своїх , Ананію , Мисаїла та Азарію , щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю , щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців . Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні , і Даниїл прославив Небесного Бога . Даниїл заговорив та й сказав : Нехай буде благословенне Боже Ім'я від віку й аж до віку , бо Його мудрість та сила . І Він зміняє часи та пори року , скидає царів і настановляє царів , дає мудрість мудрим , і пізнання розумним . Він відкриває глибоке та сховане , знає те , що в темряві , а світло спочиває з Ним . Тобі , Боже батьків моїх , я дякую та славлю Тебе , що Ти дав мені мудрість та силу , а тепер відкрив мені , що я від Тебе просив , бо Ти відкрив нам справу цареву . Потому Даниїл пішов до Арйоха , якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців . Пішов він та й так йому сказав : Не губи вавилонських мудреців ! Заведи мене перед царя , і я об'явлю цареві розв'язку сна . Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя , та й сказав йому так : Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання , що об'явить цареві розв'язку сна . Цар заговорив та й сказав Даниїлові , що йому було ймення Валтасар : Чи ти можеш об'явити мені сон , якого я бачив , та його розв'язку ? Даниїл відповів перед царем та й сказав : Таємниці , про яку питається цар , не можуть об'явити цареві ані мудреці , ані заклиначі , ані чарівники , ані віщуни . Але є на небесах Бог , що відкриває таємниці , і Він завідомив царя Навуходоносора про те , що буде в кінці днів . Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм оце вони : Тобі царю , приходили на ложе твоє думки твої про те , що буде потім , а Той , Хто відкриває таємницю , показав тобі те , що буде . А мені ця таємниця відкрита не через мудрість , що була б у мені більша від мудрости всіх живих , а тільки на те , щоб об'явити цареві розв'язку , і ти пізнаєш думки свого серця . Ти , царю , бачив , аж ось один великий бовван , бовван цей величезний , а блиск його дуже сильний ; він стояв перед тобою , а вигляд його був страшний . Цей бовван такий : голова його з чистого золота , груди його та рамена його зо срібла , нутро його та стегно його з міді , голінки його з заліза , ноги його частинно з заліза , а частинно з глини . Ти бачив , аж ось одірвався камінь сам , не через руки , і вдарив боввана по ногах його , що з заліза та з глини , і розторощив їх . Того часу розторощилося , як одне , залізо , глина , мідь , срібло та золото , і вони стали , немов та полова з току жнив , а вітер їх розвіяв , і не знайшлося по них жодного сліду ; а камінь , що вдарив того боввана , став великою горою , і наповнив усю землю . Оце той сон , а його розв'язку зараз скажемо перед царем . Ти , царю , цар над царями , якому Небесний Бог дав царство , владу й міць та славу . І скрізь , де мешкають людські сини , польова звірина та птаство небесне , Він дав їх у твою руку , та вчинив тебе пануючим над усіма ними . Ти голова , що з золота . А по тобі постане інше царство , нижче від тебе , і царство третє , інше , що з міді , яке буде панувати над усією землею . А царство четверте буде сильне , як залізо , бо залізо товче й розбиває все , так і воно стовче й розіб'є , як залізо , що все розбиває . А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини , частинно з заліза , то це буде поділене царство , і в ньому буде трохи залізної міці , бо ти бачив залізо , змішане з глейкою глиною . А пальці ніг частинно з заліза , а частинно з глини , то й частина царства буде сильна , а частина буде ламлива . А що бачив ти залізо , змішане з глейкою глиною , то вони змішані будуть людським насінням , а не будуть прилягати одне до одного , як залізо не змішується з глиною . А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство , що навіки не зруйнується , і те царство не буде віддане іншому народові . Воно потовче й покінчить усі ті царства , а само буде стояти навіки . Бо ти бачив , що з гори відірвався камінь сам , не руками , і потовк залізо , мідь , глину , срібло та золото . Великий Бог об'явив цареві те , що станеться потім . А сон цей певний , і певна його розв'язка ! Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові , і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі ! Цар відповів Даниїлові та й сказав : Направду , що ваш Бог це Бог над богами та Пан над царями , і Він відкриває таємниці , коли міг ти відкрити оцю таємницю ! Тоді цар звеличив Даниїла , і дав йому численні дарунки , і вчинив його паном над усім вавилонським краєм , і великим провідником над усіма вавилонськими мудрецями . А Даниїл просив від царя , і він призначив над справами вавилонського краю Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , а Даниїл був при царському дворі . Цар Навуходоносор зробив був золотого боввана , заввишки йому шістдесят ліктів , завширшки йому шість ліктів . Він поставив його в долині Дура в вавилонській окрузі . І цар Навуходоносор послав зібрати сатрапів , заступників , підсатрапів , радників , суддів , вищих урядників та всіх округових володарів , щоб прийшли на посвячення боввана , якого поставив цар Навуходоносор . Того часу зібралися сатрапи , заступники , підсатрапи , радники , скарбники , судді , вищі урядники та всі округові володарі , щоб посвятити боввана , якого поставив цар Навуходоносор , і поставали навпроти боввана , якого поставив Навуходоносор . А оповісник закликав лунким Голосом : До вас говориться , народи , люди та язики ! Того часу , коли ви почуєте голос рога , сопілки , гітари , гусел , псалтиря , флейти та всілякого роду музику , падайте й поклоніться золотому бовванові , якого поставив цар Навуходоносор . А той , хто не впаде й не поклониться , тієї хвилі буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі . Тому того часу , як усі народи почують голос рога , сопілки , гітари , гусел , псалтиря та всілякого роду музику , попадають всі народи , люди та язики , і поклоняться золотому бовванові , якого поставив цар Навуходоносор . А цього часу наблизилися халдейські мужі , і доносили на юдеїв . Вони заговорили та й сказали цареві Навуходоносорові : Царю , живи навіки ! Ти царю , видав наказа , щоб кожен чоловік , хто почує голос рога , сопілки , гітари , гусел , псалтиря й флейти та всілякої музики , упав і поклонився золотому бовванові . А той , хто не впаде й не поклониться , буде вкинений до середини палахкотючої огненної печі . Є юдейські мужі , яких ти призначив над справами вавилонської округи , Шадрах , Мешах та Авед-Неґо , ці мужі не звернули на тебе , царю , уваги : богам твоїм не служать , і золотому бовванові , якого ти поставив , не вклоняються . Тоді Навуходоносор у гніві та в лютості наказав привести Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , і того часу цих людей привели перед царя . Навуходоносор заговорив та й сказав їм : Шадраху , Мешаху та Авед-Неґо , чи це правда , що ви моїм богам не служите , а золотому бовванові , якого я поставив , не вклоняєтеся ? Тепер , якщо ви готові , щоб того часу , коли почуєте голос рога , сопілки , гітари , гусел , псалтиря й флейти та всіляких родів музику , попадали й кланялися бовванові , якого я зробив . А якщо ви не поклонитеся , тієї години будете вкинені до середини палахкотючої огненної печі , і хто той Бог , що врятує вас від моїх рук ? Шадрах , Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові : Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово . Якщо наш Бог , Якому ми служимо , може врятувати нас з палахкотючої огненної печі , то Він урятує й з твоєї руки , о царю ! А якщо ні , нехай буде тобі , о царю , знане , що богам твоїм ми не служимо , а золотому бовванові , якого ти поставив , не будемо вклонятися ! Тоді Навуходоносор переповнився лютістю , і вигляд його обличчя змінився проти Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо . Він відповів , і наказав напалити піч усемеро понад те , як повинно було напалити її . І він наказав хоробрим військовим мужам , що були в його війську , зв'язати Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , щоб укинути до палахкотючої огненної печі . Того часу ці мужі були пов'язані в своїх плащах , у своїх сорочках і в своїх шапках , і в своїх убраннях , і були повкидані до середини палахкотючої огненної печі . А що слово царя було гостре , то піч напалена була надзвичайно сильно , так що тих мужів , що підіймали , щоб укинути Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , забило їх огняне полум'я . А ці три мужі , Шадрах , Мешах та Авед-Неґо , упали до середини палахкотючої огненної печі пов'язані . Тоді цар Навуходоносор здивувався , і поспішно встав , заговорив та й сказав до своїх радників : Чи ж не трьох зв'язаних мужів ми кинули до середини огню ? Ті відповіли та й сказали цареві : Певне , царю ! Він відповів та й сказав : Таж я бачу чотирьох мужів непов'язаних , що ходять посеред огню , і шкоди їм нема , а вигляд того четвертого подібний до Божого сина ! Тоді Навуходоносор наблизився до челюстів палахкотючої огненної печі , заговорив та й сказав : Шадраху , Мешаху та Авед-Неґо , раби Його , Бога Всевишнього , вийдіть і прийдіть ! Тоді Шадрах , Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини огню . І зібралися сатрапи , заступники , і підсатрапи , і цареві радники , та й побачили тих мужів , що огонь не мав сили над їхнім тілом , і не опалився волос їхньої голови , і їхні плащі не змінилися , і запах огню не ввійшов у них . Навуходоносор заговорив та й сказав : Благословенний Бог Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , що послав Свого Ангола , і врятував Своїх рабів , які надіялися на Нього . І вони не послухалися царського слова , і дали свої тіла на огонь , аби не служити й не кланятися іншому богові , крім Бога свого . А тепер від мене видається наказ , що кожен з народу , люду та язика , який скаже що згірдливе на Бога Шадраха , Мешаха та Авед-Неґо , буде почетвертований , а дім його обернений буде на сміття , бо немає іншого Бога , що міг би так урятувати , як оце . Того часу цар зробив , щоб добре велося Шадрахові , Мешахові та Авед-Неґові в вавилонській окрузі . Цар Навуходоносор , до всіх народів , племен та язиків , що мешкають на всій землі : Нехай вам примножиться мир ! Знаки та чуда , які зробив зо мною Всевишній Бог , уважаю за відповідне об'явити . Які великі Його знаки , й які потужні Його чуда ! Царство Його царство вічне , а Його панування з покоління в покоління ! Я , Навуходоносор , був спокійний в своєму домі , і щасливий у палаті своїй . Я бачив сон , і він настрашив мене , а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене . І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців , щоб вони об'явили мені розв'язку сна . Того часу поприходили чарівники , заклиначі , халдеї та віщуни , і я розповів перед ними сон , та вони не об'явили мені його розв'язки . І аж останній прийшов перед мене Даниїл , якому ім'я Валтасар , як ім'я мого бога , і що в ньому дух Святого Бога . І я розповів йому сон та й сказав : Валтасаре , начальнику чарівників , я знаю , що в тобі дух Святого Бога , і всяка таємниця не тяжка тобі . Скажи видіння мого сну , що я бачив , та його розв'язку . А видіння моєї голови на моєму ложі такі . Я бачив , аж ось дерево серед землі , а вишина його велика . Це дерево стало велике та сильне , і вишина його сягала до Неба , а його обвід до кінця всієї землі . Віття його гарне , плід його великий , а в ньому пожива для всіх . Під ним знаходила собі тінь польова звірина , а на його галуззях мешкали птахи небесні , і з нього живилося кожне тіло . Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі , аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий . І він кликнув із силою , і так проказав : Зрубайте це дерево , і повідрубуйте галуззя його , позривайте віття його , і порозсипайте його плід . Нехай розійдеться з-під нього звірина , а птахи з галуззя його ! Та позоставте в землі пня його кореня , але в путах залізних та мідяних , на зеленій польовій траві . І небесною росою нехай він зрошується , а його частка зо звіриною на польовій траві . Його людське серце змінять , і буде дане йому серце звірине , і сім часів перейдуть над ним . Через постанову Сторожів Божих це слово , а повідженням Святих ця річ , аж прийде до того , що пізнають живі , що над людським царством панує Всевишній , і кому схоче , дає його , і низького з людей ставить над ним . Оцей сон бачив я , цар Навуходоносор , а ти , Валтасаре , скажи його розв'язку , бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв'язки , а ти можеш , бо в тобі дух Святого Бога . Тоді Даниїл , що ім'я йому Валтасар , остовпів на одну годину , і думки його перестрашили його . Цар заговорив та й сказав : Валтасаре , нехай не страшить тебе цей сон та його розв'язка ! Валтасар відповів та й сказав : Мій пане , на ворогів би твоїх цей сон , а його розв'язка на твоїх би неприятелів ! Дерево , яке ти бачив , що було велике та міцне , і вишина його сягала до неба , а обвід його на всю землю , а віття його гарне , і плід його великий , і в ньому пожива для всіх , під ним мешкала польова звірина , а на його галуззях перебували птахи небесні , ти , царю , той , що став великий та потужний , і твоя великість побільшилася , і сягнула аж до небес , а панування твоє до кінців землі . А що цар бачив Божого Сторожа та Святого , який сходив із небес , і сказав : Зрубайте це дерево , і знищте його , та позоставте в землі пня його кореня , але в путах залізних та мідяних , на зеленій польовій траві ; і небесною росою нехай він зрошується , а його частка з польовою звіриною , аж поки перейдуть над ним сім часів , то ось розв'язка , царю , і це постанова Всевишнього , що сягає на мого пана царя : І тебе виженуть від людей , і з польовою звіриною буде пробування твоє , і дадуть тобі їсти траву , як волам , і з небесної роси тебе зросять , і сім часів перейдуть над тобою , аж поки пізнаєш , що над людським царством панує Всевишній , і дає його тому , кому хоче . А що сказали позоставити пня кореня дерева , твоє царство позостанеться тобі , якщо ти пізнаєш , що панує небо . Тому , царю , нехай буде до вподоби моя рада тобі , зламай же свої гріхи справедливістю , а свої провини милістю для вбогих , щоб твій мир був довготривалий . Усе це сталося над царем Навуходоносором . На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні . Цар заговорив та й сказав : Чи ж це не величний Вавилон , що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти ? Ще це слово було в устах царських , коли з неба впав голос : Тобі говорять , царю Навуходоносоре : Оце царство відходить від тебе ! І від людей тебе відлучать , і з польовою звіриною буде пробування твоє , тобі дадуть на їжу траву , як волам , і сім часів перейдуть над тобою , аж поки не пізнаєш , що над людським царством панує Всевишній , і дає його тому , кому хоче . Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором , і він був відлучений від людей , і їв траву , як воли , і його тіло зрошувалося з небесної роси , аж його волос став великий , як пір'я орлине , а його пазурі як у птахів . А на кінці тих днів я , Навуходоносор , звів свої очі до неба , і мій розум вернувся до мене , й я поблагословив Всевишнього , і вічно Живого хвалив я та славив , що Його панування панування вічне , а царство Його з покоління в покоління . А всі мешканці землі пораховані за ніщо , і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі , і немає нікого , хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому : Що Ти робиш ? Того часу вернувся мій розум до мене , і я вернувся до слави царства свого , і ясність моя вернулася на мене . І шукали мене мої радники та вельможі мої , і над царством своїм я був поставлений знову , і мені була додана дуже велика величність . Тепер я , Навуходоносор , хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя , що всі чини Його правда , а дорога Його правосуддя , а тих , хто ходить у гордощах , Він може понизити . Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож , і на очах тієї тисячі пив вино . Коли вино опанувало розум , Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд , який виніс був його батько Навуходоносор із храму , що в Єрусалимі , щоб із нього пили цар та вельможі його , його жінки та його наложниці . Тоді принесли золотий посуд , що винесли з храму божого дому , що в Єрусалимі , і пили з них цар та вельможі його , жінки його та його наложниці . Пили вони вино й славили богів золотих та срібних , мідяних , залізних , дерев'яних та камінних . Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки , і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу , і цар бачив зарис руки , що писала . Тоді змінилася ясність царя , і думки його настрашили його , ослабіли суглоби крижів його , і билися коліна його одне об одне . Цар сильно закричав привести заклиначів , халдеїв та віщунів . Цар заговорив та й сказав вавилонським мудрецям : Кожен муж , що прочитає це писання й об'явить мені його розв'язку , той зодягне пурпуру й золотого ланцюга на свою шию , і буде панувати третім у царстві . Тоді поприходили всі царські мудреці , та не могли прочитати писання й об'явити цареві його розв'язку . Тоді цар Валтасар сильно перестрашився , а його ясність змінилася на ньому , і його вельможі були безрадні . На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця . Цариця заговорила та й сказала : Царю , живи навіки ! Нехай не страшать тебе думки твої , а ясність твоя нехай не міняється ! Є в твоєму царстві муж , що в ньому дух святих богів , а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість , рівна мудрості богів . І цар Навуходоносор , твій батько , настановив його начальником чарівників , заклиначів , халдеїв , віщунів , батько твій цар , бо в ньому , в Даниїлові , якому цар дав ім'я Валтасар , знаходився надмірний дух , і знання та розум розв'язувати сни , і висловлювати загадки та розплутувати вузли . Нехай буде покликаний тепер Даниїл , і нехай він оголосить розв'язку ! Того часу Даниїл був приведений перед царя . Цар заговорив та й сказав до Даниїла : Чи ти той Даниїл , що з Юдиних синів вигнання , яких вивів цар , мій батько , з Юдеї ? І чув я про тебе , що в тобі дух богів , і що в тобі знаходиться ясність , і розум та надмірна мудрість . А тепер були приведені перед мене мудреці , заклиначі , щоб прочитали оце писання , і розповіли мені його розв'язку , та не могли вони висловити розв'язки цієї речі . А я чув про тебе , що ти можеш розв'язувати недовідоме , і розплутувати вузли . Тож тепер , якщо можеш прочитати це писання , і розповісти мені його розв'язку , то зодягнеш пурпуру , а золотий ланцюг на твою шию , і ти будеш панувати третім у царстві . Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем : Твої дари нехай будуть тобі , а дарунки свої давай іншим . Це писання я прочитаю цареві , і розповім тобі його розв'язку . Ти , царю , Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство , і велич , і славу та пишноту . А через велич , яку Він дав був йому , всі народи , племена та язики тремтіли та лякалися перед ним , бо кого він хотів забивав , а кого хотів лишав при житті , і кого хотів підіймав , а кого хотів понижував . А коли загордилося його серце , а дух його ще більше запишнів , він був скинений з трону свого царства , і його слава була взята від нього . І він був вигнаний з-поміж людських синів , і серце його було зрівняне зо звіриним , а пробування його було з дикими ослами . Годували його травою , як волів , а небесною росою зрошувалося його тіло , аж поки він не пізнав , що в людському царстві панує Всевишній Бог , і Він ставить над ним того , кого хоче . А ти , сину його Валтасаре , не смирив свого серця , хоч усе це знав . І ти піднісся понад Небесного Господа , і посуд храму Його принесли перед тебе , а ти та вельможі твої , жінки твої та наложниці твої пили з них вино , і ти хвалив богів срібних та золотих , мідяних , залізних , дерев'яних та камінних , що не бачать , і не чують та не знають , а Бога , що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої , ти не прославляв . Того часу від Нього посланий зарис руки , і написане оце писання . А оце писання , що написане : Мене , мене , текел упарсін . Ось розв'язка цієї речі : Мене порахував Бог царство твоє , і покінчив його . Текел ти зважений на вазі , і знайдений легеньким . Перес поділене царство твоє , і віддане мідянам та персам . Тоді наказав Валтасар , і надягли на Даниїла пурпуру , а золотого ланцюга на шию його , і розголосили про нього , що він буде третім пануючим у царстві . Тієї ж ночі був забитий Валтасар , цар халдейський . А мідянин Дарій одержав царство в віці шостидесяти й двох років . Сподобалося Дарієві , і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів , щоб були над усім царством . А вище від них три найвищі урядники , що одним із них був Даниїл , яким ці сатрапи здавали звіт , а цар щоб не був пошкодований . Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами , бо в ньому був високий дух , і цар задумував поставити його над усім царством . Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства , але жодної причини чи вади знайти не могли , бо той був вірний , і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього . Тоді ці люди сказали : Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини , якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога . Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя , і так йому говорили : Царю Даріє , живи навіки ! Нарадилися всі найвищі урядники царства , заступники та сатрапи , радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону , щоб аж до тридцяти день кожен , хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини , крім від тебе , о царю , був укинений до лев'ячої ями . Тепер , царю , затверди цю заборону , і напиши це писання , яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів , що не міг би бути відмінений . Тому цар Дарій написав це писання та заборону . А Даниїл , коли довідався , що було написане те писання , пішов до свого дому , а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму , і в три усталені порі на день він падав на свої коліна , і молився та славив свого Бога , бо робив так і перед тим . Тоді ці мужі поспішили до нього , і знайшли Даниїла , що він просив та благав свого Бога . Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону : Чи ж не написав ти заборони , що кожна людина , яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини , окрім від тебе , царю , буде вкинена до лев'ячої ями ? Цар відповів та й сказав : Це слово певне , як право мідян та персів , що не може бути відмінене . Тоді вони відповіли та й сказали перед царем : Даниїл , що з вигнання Юдиних синів , не звернув уваги на тебе , о царю , та на заборону , яку написав ти , і в три усталені порі на день приносить свою молитву . Тоді цар , як почув це слово , сильно засмутився , і звернув свою думку на Даниїла , щоб його врятувати , і аж до заходу сонця силувався визволити його . Того часу ці мужі поспішили до царя , і говорили цареві : Знай , царю , що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова , яку цар установить , не може буде змінена . Тоді цар звелів , і привели Даниїла , та й кинули до лев'ячої ями . Цар заговорив і сказав Даниїлові : Твій Бог , що ти Йому служиш , Він завжди врятує тебе ! І принесений був один камінь , і був покладений на отвір ями , а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож , що не буде змінена Даниїлова справа . Тоді цар пішов до свого палацу , і провів ніч у пості , і до нього не впроваджено наложниці , а сон його помандрував від нього . Того часу цар устав за зірниці на світанку , і в поспіху пішов до лев'ячої ями . А як цар наближався до ями , до Даниїла , то кликнув сумним голосом . Цар заговорив та й сказав до Даниїла : Даниїле , рабе Бога Живого , чи твій Бог , Якому ти завжди служиш , міг урятувати тебе від левів ? Тоді Даниїл заговорив із царем : Царю , навіки живи ! Мій Бог послав Свого Ангола , і позамикав пащі левів , і вони не пошкодили мені , бо перед Ним знайдено було мене невинним , а також перед тобою , царю , я не зробив шкоди . Тоді цар сильно зрадів , і сказав вивести Даниїла з ями . І Даниїл був виведений з ями , і жодної шкоди не знайдено на ньому , бо він вірував у Бога свого . І сказав цар , і привели тих мужів , що донесли на Даниїла , і повкидали до лев'ячої ями їх , їхніх дітей та їхніх жінок . І вони не сягнули ще до дна ями , як леви вже похапали їх , і поторощили всі їхні кості . Того часу цар Дарій написав до всіх народів , племен та язиків , що мешкали по всій землі : Нехай мир вам примножиться ! Від мене виданий наказ , щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом , бо Він Бог Живий і існує повіки , і царство Його не буде зруйноване , а панування Його аж до кінця . Він рятує та визволяє , і чинить знаки та чуда на небі та на землі , Він урятував Даниїла від лев'ячої сили . І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського . За першого року Валтасара , царя вавилонського , бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі . Того часу записав він сон , сказавши з нього головне . Даниїл заговорив та й сказав : Бачив я в своєму видінні вночі , аж ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море . І чотири великі звірі піднялися з моря , різні один від одного . Передній був , як лев , а крила в нього орлині . Я бачив , аж ось були вирвані йому крила , і він був піднятий від землі , і поставлений на ноги , як людина , і серце людське було йому дане . А ось звір інший , другий , подібний до ведмедя , і був поставлений на одному боці , і було три ребрі в його пащі між зубами його . І йому сказали так : Уставай , їж багато м'яса ! Потому я бачив , аж ось звір інший , мов пантера , а в нього на спині чотири пташині крилі . Цей звір мав чотири голові , і була йому дана влада . Потому я бачив у видіннях тієї ночі , аж ось четвертий звір , страшний і грізний , та надмірно міцний , і в нього великі залізні зуби . Він жер та торощив , а решту ногами своїми топтав , і він різнився від усіх звірів , що були перед ним , і мав десять рогів . Я приглядався до тих рогів , аж ось поміж ними піднісся ріг інший , малий , а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним . І ось у того рога очі , як очі людські , і уста , що говорили про великі речі . Я бачив , аж ось поставили престоли , і всівся Старий днями . Одежа Його біла , як сніг , а волосся голови Його немов чиста вовна , а престол Його огняне полум'я , колеса Його палахкотючий огонь . Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього ; тисяча тисяч служили Йому , і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним ; суд усівся , і розгорнулися книги . Я бачив того часу , що від голосу великих слів , які цей ріг говорив , я бачив , аж ось був забитий той звір , і було погублене тіло його , і було віддане на спалення огню . А решті тих звірів відняли їхнє панування , а довгота в житті була їм дана аж до усталеного часу та години . Я бачив у видіннях ночі , аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський , і прийшов аж до Старого днями , і Його підвели перед Нього . І Йому було дане панування й слава та царство , і всі народи , племена та язики будуть служити Йому . Панування Його панування вічне , яке не спиниться , а царство Його не буде зруйноване . Дух мій , Даниїлів , був засумований через це , і видіння голови моєї стурбували мене . Я наблизився до одного з тих , що стояли , і поспитався від нього про істоту всього того . І він сказав мені , і познайомив мене з розв'язкою цих речей . Ці великі звірі , що їх чотири , це чотири царі встануть з землі . І приймуть царство святі Всевишнього , і будуть міцно держати царювання аж навіки , і аж на віки віків . Тоді хотів я знати певне про четвертого звіра , що різнився від їх усіх , він страшний , надмірний , зуби його залізні , а пазурі його мідяні , він жер та торощив , а решту ногами своїми топтав , і про десять рогів , що на його голові , і про іншого , що піднісся , а три через нього випали , і про цього рога , що мав очі , а уста говорили про великі речі , а вид його більший від його друзів . Я бачив , що цей ріг учинив бій зо святими , і переміг їх . Аж ось прийшов Старий днями , і даний був суд святим Всевишнього , і надійшов умовлений час , і царство взяли святі . Він так сказав : Четвертий звір четверте царство буде на землі , яке буде різнитися від усіх царств , і пожере всю землю , і вимолотить її та розторощить її . А десять рогів визначають , що з того царства встане десять царів , а по них встане інший , що буде різнитися від попередніх , і скине трьох царів . І він буде говорити слова проти Всевишнього , і пригнобить святих Всевишнього , і буде думати позмінювати свята та права , і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу , і часів і половини часу . Та засяде суд , і скинуть його панування , щоб його знищити та вигубити аж до кінця . А царство , і панування , і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього . Його царство буде царство вічне , а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні . Аж поти кінець цього слова . Мене , Даниїла , сильно лякали думки мої , і змінилася ясність моя , але це слово я заховав у своїм серці . За третього року царювання царя Валтасара з'явилося мені , Даниїлові , видіння по тому , що з'явилося мені перше . І бачив я в видінні , і сталося в моєму видінні , а я був у твердині Шушані , що в окрузі Еламі , і бачив я в видінні , ніби я був над потоком Улай . І звів я очі свої та й побачив , аж ось один баран стоїть перед потоком , і в нього два роги . А обидва ці роги високі , і один вищий від другого , а той вищий виріс наостанку . Я бачив барана , що колов на захід , і на північ , і на південь , і жоден звір не міг стати проти нього , і не було нікого , хто б урятував від його руки . І він робив за своїм уподобанням , і став величний . І я придивлявся , аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі , і не дотикається до землі . А той козел мав подобу рога між своїми очима . І прийшов він до того барана , що мав ті два роги , якого я бачив , що стояв перед потоком , і помчав на нього в лютості своєї сили . І я бачив його , що він добіг аж до барана , і роз'ярився на нього , та й ударив того барана , і зламав йому ті два роги , а в барана не було сили стати проти нього . І той кинув його на землю , і потоптав його , і не було нікого , хто б вирятував барана від його руки . А козел з кіз став аж надто великий . А коли він зміцнився , то був зламаний той великий ріг , а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба . А з одного з них вийшов один малий ріг , і з малого став дуже великий до півдня , і до сходу , і до Пишноти . І він побільшився аж до війська небесного , і скинув на землю декого з війська , із зір , і потоптав їх . І він побільшився аж до Вождя того війська , і від Нього була віднята стала жертва , і покинене місце святині Його . І буде віддане йому військо враз із щоденною службою через гріхи , і він кине правду на землю , і зробить , і матиме успіх . І почув я одного святого , що говорив . А інший святий сказав до того , що говорив : Аж доки це видіння про сталу жертву та про нищівний гріх , доки святиня й військо віддані на топтання ? І відказав він мені : Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків , тоді буде визнана очищеною святиня . І сталося , коли я , Даниїл , бачив те видіння , і шукав значення його , ось став передо мною ніби муж . І почув я поміж берегами Улаю людський голос , що кликнув і сказав : Гавриїле , виясни йому це видіння ! І він прийшов туди , де я стояв , а коли він прийшов , я настрашився й упав на обличчя своє . І сказав він мені : Зрозумій , сину людський , бо на час кінця це видіння ! А коли він говорив зо мною , я зомлів , і припав своїм обличчям до землі , але він діткнувся до мене , і поставив мене на моєму місці , та й сказав : Ось я об'являю тобі , що буде в кінці гніву , бо на кінець призначеного часу це видіння . Той козел , якого ти бачив , що мав ті два роги , це царі мідян та персів . А козел , той волохатий , це цар Греції , а той великий ріг , що між очима його , це перший цар . А той зламаний ріг , і що стали на його місці чотири , це чотири царства постануть із цього народу , але вже не в його силі . А в кінці їхнього царства , коли покінчать своє ті грішники , постане цар нахабний та вправний у підступах . І зміцніє його сила , але не його власною силою , і дивно винищить він , і буде мати успіх , і діятиме . І винищить він сильних і народ святих . А через свою мудрість буде мати успіх , омана буде в його руці , і він звеличиться в своєму серці . І в часі миру він понищить багатьох , і повстане на Владику над владиками , але без руки буде зламаний . А видіння вечора та ранку , про яке було сказано , це правда , та ти сховай це видіння , бо воно відноситься на далекі часи . А я , Даниїл , знемігся й заслаб на кілька днів . І встав я , і робив цареву працю , і остовпів з того видіння , але ніхто того не завважив . За першого року Дарія , Ахашверошового сина , з насіння мідян , що зацарював над халдейським царством , за першого року його царювання я , Даниїл , бачив у книгах число тих років , про які було Господнє слово до пророка Єремії , що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років . І звернув я своє обличчя до Господа Бога , прохати з молитвою та з благаннями , у пості , у веретищі та в попелі . І молився я Господеві , Богові своєму , і сповідався й казав : О мій Господи , Боже великий і грізний , що стережеш заповіта та милість для тих , хто кохає Тебе , та для тих , хто виконує Твої заповіді ! Ми прогрішилися та чинили беззаконня , і були несправедливі , і бунтувалися , і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх . І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків , що говорили в Твоїм Імені до наших царів , наших начальників та наших батьків , і до всього народу землі . Тобі , Господи , справедливість , а нам сором на обличчя , як цього дня для юдея , і для мешканців Єрусалиму , і для всього Ізраїля , близьких та далеких , по всіх тих краях , куди Ти їх вигнав за їхнє спроневірення , що допустилися його перед Тобою . Господи , сором на обличчя нам , нашим царям , князям нашим та нашим батькам , що згрішили перед Тобою ! А Господеві , нашому Богові , милість та прощення , бо ми бунтувалися проти Нього , і не слухалися голосу Господа , нашого Бога , щоб ходити законами Його , які Він дав нам через Своїх рабів пророків . І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого , і відвернулися , щоб не слухатися Твого голосу , і було вилите на нас те прокляття й та присяга , що написана в Законі Мойсея , Божого раба , бо ми прогрішилися Йому . І Він сповнив Своє слово , яке говорив на нас та на наших суддів , що судили нас , щоб спровадити на нас велике зло , такого не було вчинено під цілим небом , яке було вчинене в Єрусалимі ! Як написано в Мойсеєвому Законі , усе те лихо прийшло на нас , та ми не вблагали Господа , нашого Бога , щоб вернутися нам від свого гріха , і щоб порозумнішати в Твоїй правді . І Господь пильнував того лиха , і спровадив його на нас , бо справедливий Господь , Бог наш , у всіх Своїх чинах , які Він зробив , та ми не слухали Його голосу . А тепер , Господи , Боже наш , що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою , і зробив Собі славне Ім'я , як цього дня , згрішили ми , стали несправедливі ! Господи , у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму , Твоєї святої гори , бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць . І нині прислухайся , Боже наш , до молитви Твого раба та до його благань , і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею , ради Господа ! Нахили , Боже мій , вухо Своє та й послухай , відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто , де кликалося Ім'я Твоє в ньому , бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості , але через велику Твою милість . Господи , вислухай ! Господи , прости ! Господи , прислухайся й зроби ! Не опізняйся ради Себе , мій Боже , бо Ім'я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом ! А ще я говорив і молився , та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля , і клав свою молитву перед лице Господа , мого Бога , за святу гору мого Бога , і ще я говорив на цій молитві , а той муж Гавриїл , якого я бачив у видінні напочатку , швидко прилетів , і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви . І він напучував мене , і говорив зо мною та й сказав : Даниїле , я тепер вийшов , щоб умудрити тебе в розумінні . На початку молитов твоїх вийшло слово , і я прийшов об'явити його тобі , бо ти улюблений , і приглянься до цього слова , і придивися до видіння . Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині , аж поки переступ буде докінчений , і міра гріха буде повна , аж поки вина буде спокутувана , і вічна правда приведена , аж поки будуть потверджені видіння й пророк , і щоб помазати Святеє Святих . Та знай і розумій : від виходу наказу , щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим , аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні . І вернеться народ , і відбудований буде майдан і вулиця , і то буде за тяжкого часу . І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія , хоч не буде на Ньому вини . А це місто й святиню знищить народ володаря , що прийде , а кінець його у повідді . І аж до кінця буде війна , гострі спустошення . І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень , а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну . І на святиню прийде гидота спустошення , поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя . За третього року Кіра , перського царя , було відкрите слово Даниїлові , що звався ім'ям Валтасар , а слово це правда та великий труд ; і він зрозумів те слово , і мав зрозуміння того видіння . Тими днями я , Даниїл , був у жалобі три тижні часу . Любої страви я не їв , а м'ясо й вино не входило до моїх уст , і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу . А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці , це Хіддекел . І звів я свої очі та й побачив , аж ось один чоловік , одягнений у льняну одіж , а стегна його оперезані золотом з Уфазу . А тіло його як топаз , а обличчя його як вид блискавки , а очі його як огняне полум'я , а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь , а звук слів його як гук натовпу . А я , Даниїл , сам бачив це видіння , а люди , що були разом зо мною , не бачили цього видіння , але велике тремтіння спало на них , і вони повтікали в укриття . А я зостався сам , і бачив це велике видіння , і не зосталося в мені сили , а краса обличчя мого змінилася й знищилася , і я не задержав у собі сили . . . І почув я голос його слів . А як почув я голос його слів , то я зомлів , і припав своїм обличчям до землі . І ось рука доторкнулася до мене , і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук . І сказав він до мене : Даниїле , мужу любий , зрозумій ті слова , що я скажу тобі , і стань на своєму місці , бо тепер я посланий до тебе ! А коли він говорив зо мною це слово , устав я й тремтів . А він промовив до мене : Не бійся , Даниїле , бо від першого дня , коли ти дав своє серце , щоб зрозуміти видіння , і щоб упокоритися перед лицем твого Бога , були почуті слова твої , і я прийшов ради твоїх слів . Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день , і ось Михаїл , один із перших начальників , прийшов допомогти мені , а я позоставив його там при начальниках перських царів . І прийшов я , щоб ти зрозумів , що станеться твоєму народові в кінці днів , бо це видіння ще на наступні дні . А коли він говорив зо мною оці слова , я схилив своє обличчя до землі , і занімів . І ось хтось , як подоба до людських синів , доторкнувся до губ моїх , і я відкрив свої уста , і говорив та й сказав тому , хто стояв передо мною : Мій пане , у цьому видінні обернулися на мене болі мої , і я не задержав сили в собі . І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном , коли в мені тепер нема сили , і не залишилося й духу ? І знов доторкнувся до мене хтось , як вид людини , і зміцнив мене , та й сказав : Не бійся , любий мужу , мир тобі ! Будь міцний і будь сильний ! А коли він говорив зо мною , я зміцнився й сказав : Нехай говорить мій пан , бо я зміцнився ! І він сказав : Чи ти знаєш , чого я до тебе прийшов ? Та тепер я вертаюсь , щоб воювати з перським князем , а коли вийду , то ось прийде грецький князь . Але об'являю тобі записане в книзі правди . І немає нікого , хто зміцняв би мене проти них , окрім вашого князя Михаїла . А я в першому році мідянина Дарія стояв , щоб зміцнити й посилити його . А тепер об'явлю тобі правду . Ось іще три царі повстануть для Персії , а четвертий збагатиться багатством , більшим від усіх , а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства . І повстане хоробрий цар , і запанує великим пануванням , і робитиме за своїм уподобанням . Та коли він повстане , буде зруйноване його царство , і буде розділене на чотири небесні вітри , а не на його нащадків , і не за його пануванням , яким він панував , бо царство його буде вирване й дане іншим , а не їм . І зміцниться південний цар , але один з його князів пересилить його й запанує , його панування панування велике . Але по роках вони поєднаються , і дочка південного царя прийде до царя північного , щоб зробити мир . Але не затримає він сили свого рамена , і не встане потомство його , але буде видана вона й ті , що вели її , і та , що її породила , і той , що міцно тримав її за тих часів . І повстане один із галузки її кореня на його місце , і він вийде проти війська , і ввійде в твердиню північного царя , і буде діяти проти них , і опанує їх . І їхніх богів з їхніми литими бовванами , разом з їхнім улюбленим посудом , золотом та сріблом поведе в неволю до Єгипту , і він роки стоятиме більше від північного царя . І він увійде в царство південного царя , але вернеться до своєї землі . А сини його озброються , і зберуть натовп численних войовників , і один із них конче піде , і все позаливає , і перейде край , і вернеться , і воюватиме аж до його твердині . І розлютиться південний цар , і вийде та й воюватиме з ним , з царем північним , і виставить велике многолюдство , і цей натовп буде відданий у його руку . І буде знищений той натовп , і повищиться його серце , і він кине десятитисячки , та не буде сильний . І вернеться північний цар , і виставить натовп , більший від першого , а на кінець часів та років він конче прийде з великим військом та з численним маєтком . І за того часу багато-хто повстануть на південного царя , а сини насильників твого народу підіймуться , щоб справдилось видіння , і вони спіткнуться . І прийде північний цар , і насипле вала , і здобуде твердинне місто , і не встоять рамена півдня та його добірний народ , і не буде сили встояти . І робитиме той , хто прийде на нього , за своєю вподобою , і не буде того , хто встояв би перед ним . І стане він у Пишному Краї , і буде погибель у його руці . І зверне він своє обличчя , щоб прийти з потугою всього свого царства , і складе договора з ним . І дасть йому молоду дочку за жінку , щоб знищити землю , та це не вдасться , і не станеться йому . І зверне він обличчя своє на острови , і здобуде багато . Але вождь спинить йому наругу його , всемеро заплатить йому за наруги його . І зверне він своє обличчя до твердинь свого краю , і спіткнеться й упаде , і не буде знайдений . А на його місці стане той , що скаже побірникові податків перейти пишноту царства , та за кілька днів від загине , але не від гніву й не від бою . І стане на його місці погорджуваний , та не дадуть йому царської пошани , але він прийде непомітно , й опанує царство лестощами . А війська , що затоплювали , він затопить і знищить , і навіть самого володаря , що з ним поєднався . А від часу поєднання з ним він робитиме оману , і підійметься , і зміцниться малим народом . Він увійде непомітно в ситу округу , і зробить те , чого не робили батьки його та батьки його батьків . Він порозкидає їм награбоване , і здобич , і маєток , і на твердині буде замишляти свої задуми , але до часу . І він збудить свою силу та своє серце на південного царя з великим військом . А південний цар підготовиться до війни з військом великим та дуже міцним , та не встоїть , бо замишляють на нього задуми . А ті , що їдять його поживу , поб'ють його , і його військо позаливає край , і попадають численні забиті . А серце обох цих царів буде на лихе , і при одному столі вони будуть говорити неправду , але не буде успіху , бо кінець буде ще відкладений на означений час . І він вернеться до свого краю з великим маєтком , а його серце буде проти святого заповіту ; і він зробить , і вернеться до свого краю . На умовлений час він повернеться , і прийде на південь , але останнє не буде , як перше . І прийдуть на нього кіттейські кораблі , і він налякається , і вернеться , і буде чинити опір святому заповітові , і зробить своє . І він вернеться , і погодиться з тими , хто покинув святий заповіт . І повстануть його війська та й зневажать святиню , твердиню , і спинять сталу жертву , і поставлять гидоту спустошення . А тих , хто чинить несправедливе на заповіт , він прихилить через лестощі . А народ , що знає свого Бога , зміцніє та й діятиме . А розумні з народу навчать багатьох , але спіткнуться об меча та полум'я , об полон та грабіж якийсь час . А коли вони спіткнуться , будуть споможені малою поміччю , хоч до них прилучаться багато-хто лестощами . А дехто з тих розумних спіткнуться , щоб очистити себе , і щоб вибрати , і щоб вибілитися аж до кінцевого часу , бо ще час до умовленого часу . І буде робити той цар за своїм уподобанням , і підійметься , і повищиться понад усякого бога , і на Бога богів говоритиме дивні речі , і матиме успіх , аж поки не довершиться гнів , бо виконається те , що було вирішене . І він не буде придивлятися до богів своїх батьків , і на пожадливість жінок , і на всякого бога не буде дивитися , бо він звеличить себе понад кожного . Але він буде віддавати честь богові твердинь на його місці , та богові , якого не знали батьки його , віддаватиме честь золотом , і сріблом , і дорогоцінним камінням , і речами коштовними . І він посадить у твердині народа чужого бога . Тому , хто пізнає його , примножить славу , і вчинить їх панами над багатьма , і поділить землю на заплату . А в кінцевому часі зудариться з ним південний цар . І кинеться на нього північний цар колесницями , і верхівцями , і численними кораблями , і прийде на краї , і позаливає та перейде їх . І він прийде до Пишного Краю , і багато-хто спіткнуться , та оці втечуть від його руки : Едом , і Моав , і останок Аммонових синів . І він простягне свою руку на краї , і не втече єгипетський край . І він запанує над скарбами золота й срібла , та над усіма коштовними речами Єгипту . А лівійці та етіопляни підуть за ним . Але його налякають вістки зо сходу та з півночі , і він вийде з великою лютістю , щоб багатьох погубити та зробити закляттям . І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині . Та він прийде до свого кінця , але не буде йому помічника . І повстане того часу Михаїл , великий той князь , що стоїть при синах твого народу , і буде час утиску , якого не було від існування люду аж до цього часу . І того часу буде врятований із народу твого кожен , хто буде знайдений записаним у книзі . І багато-хто з тих , що сплять у земному поросі , збудяться , одні на вічне життя , а одні на наруги , на вічну гидоту . А розумні будуть сяяти , як світила небозводу , а ті , хто привів багатьох до праведности , немов зорі , навіки віків . А ти , Даниїле , заховай ці слова , і запечатай цю книгу аж до часу кінця . Багато-хто дослідять її , і так розмножиться знання . І побачив я , Даниїл , аж ось стоять два інші Анголи , один тут при цьому березі річки , а один там при тому березі річки . І сказав він до мужа , одягненого в льняну одіж , що був над водою річки : Коли буде кінець цим дивним речам ? І почув я того мужа , одягненого в льняну одіж , що був над водою річки . І звів він до неба свою правицю та свою лівицю , і присягнув вічно Живим : це буде за час , за часи і за пів часу , і коли скінчиться розбивання сили святого народу , все це сповниться . А я це слухав і не розумів . І сказав я : Мій пане , який цьому кінець ? І він сказав : Іди , Даниїле , бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця . Багато-хто будуть очищені , і вибіляться , і будуть перетоплені ; і будуть несправедливі несправедливими , і цього не зрозуміють усі несправедливі , а розумні зрозуміють . А від часу , коли буде припинена стала жертва , щоб була поставлена гидота спустошення , мине тисяча двісті й дев'ятдесят день . Благословенний той , хто чекає , і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день ! А ти йди до кінця , і відпочинеш , і встанеш на свою долю під кінець тих днів ! Слово Господнє , що було до Осії , Беерового сина , за днів Уззійї , Йотама , Ахаза , Єзекії , Юдиних царів , та за днів Єровоама , Йоашового сина , Ізраїлевого царя . Початок того , що Господь говорив через Осію . І сказав Господь до Осії : Іди , візьми собі жінку блудливу , і вона породить дітей блуду , бо сильно блудодіє цей Край , відступивши від Господа . І він пішов , і взяв Ґомер , дочку Дівлаїма , і вона зачала , і породила йому сина . І сказав Господь до нього : Назви ім'я йому Їзреел , бо ще трохи , і покараю кров Їзреелу на домі Єгу , і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому . І станеться того дня , і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел . І зачала вона ще , і породила дочку . І сказав Він йому : Назви ім'я їй Ло-Рухама , бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом , бо вже більше не прощу Я їм . А над Юдиним домом Я змилуюся , і допоможу їм через Господа , їхнього Бога , але не допоможу їм ані луком , ані мечем , ані війною , кіньми чи верхівцями . І відлучила вона Ло-Рухаму , і зачала знову , і породила сина . А Він сказав : Назви ім'я йому Ло-Аммі , бо ви не народ Мій , і Я не буду ваш ! І буде число Ізраїлевих синів , як морський пісок , що його не можна ані зміряти , ані злічити . І станеться , замість того , що говориться їм : Ви не народ Мій , буде їм сказано : Ви сини Бога Живого . І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві , і настановлять собі одного голову , і повиходять з землі , бо великий день Їзреелу . Скажіть своїм братам : Народ Мій , а своїм сестрам : Помилувана . Судіться з вашою матір'ю , судіться , бо вона не жінка Моя , а Я не її чоловік , і нехай вона відкине від себе свій блуд , і з-поміж своїх перс свій перелюб , щоб Я не роздягнув її до нага , і не поставив її такою , як у день її народження , і щоб не зробив Я її пустинею , і не обернув її на суху землю , і не забив її спрагою . Над синами ж її Я не змилуюся , бо вони сини блуду , бо їхня мати блудлива була , та , що ними була вагітна , сором чинила , бо казала вона : Я піду за своїми полюбовниками , що дають мені хліб мій та воду мою , мою вовну та льон мій , оливу мою та напої мої . Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями , і обгороджу її огорожею , і стежок своїх не знайде вона . І буде вона гнатися за своїми полюбовниками , але не дожене їх , і буде шукати їх , та не знайде . І скаже вона : Піду я , і вернуся до мого першого чоловіка , бо краще було мені тоді , як тепер . А вона не знає , що то Я давав їй збіжжя , і виноградний сік , і свіжу оливу , і примножив їй срібло та золото , яке вони звернули на Ваала . Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі , а Мій сік виноградний в його умовленому часі , і заберу Свою вовну та Свій льон , що був на покриття її наготи . А тепер відкрию її наготу на очах її коханців , і ніхто не врятує її від Моєї руки . І зроблю кінець усякій радості її , святу її , новомісяччю її , і суботі її , та всякому святковому часові . І спустошу її виноградника та її фіґове дерево , про які вона говорила : Це мені дар за блудодійство , що дали мені мої полюбовники . А Я оберну їх на ліс , і їх пожере польова звірина ! І навіщу її за дні Ваалів , коли вона кадила . І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником , і ходила за своїми полюбовниками , а Мене забувала , говорить Господь . Тому то ось Я намовлю її , і попроваджу її до пустині , і буду говорити до серця її . І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії , і вона буде там співати , як за днів своєї молодости , як за дня виходу її з єгипетського краю . І станеться , того дня говорить Господь ти кликатимеш : Чоловіче мій , і не будеш більше кликати Мене : Мій ваале . І усуну імена Ваалів з її уст , і вони не будуть більше згадувані своїм іменем . І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною , і з птаством небесним , та з плазуючим по землі , і лука й меча та війну знищу з землі , і покладу їх безпечно . І заручуся з тобою навіки , і заручуся з тобою справедливістю , і правосуддям , і милістю та любов'ю . І заручуся з тобою вірністю , і ти пізнаєш Господа . І станеться того дня , Я почую , говорить Господь , почую небо , а воно почує землю , а земля задоволить збіжжя , і виноградний сік , і оливу , а вони задовольнять Їзреела . І обсію її Собі на землі , і змилуюся над Ло-Рухамою , і скажу до Ло-Амі : Ти народ Мій , а він скаже : Мій Боже ! І сказав Господь мені ще : Іди , покохай жінку , кохану приятелем , але перелюбну , подібно , як любить Господь Ізраїлевих синів , а вони звертаються до інших богів , і кохаються у виноградних коржиках . І я купив її собі за п'ятнадцять шеклів срібла й хомер ячменю та летех ячменю . І сказав я до неї : Сиди довгі дні в мене , не будь блудлива , і не будь нічия , також і я буду такий до тебе . Бо Ізраїлеві сини будуть сидіти довгі дні без царя та без князя , і без жертви та без камінного стовпа , і без ефода та без домашніх божків . Потому Ізраїлеві сини навернуться , і будуть шукати Господа , Бога свого , та царя свого Давида , і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра . Послухайте слова Господнього , Ізраїлеві сини , бо Господь має прю із мешканцями земними , бо нема на землі ані правди , ні милости , ані богопізнання . Клянуть та неправду говорять , і вбивають та крадуть , і чинять перелюб , поставали насильниками , а кров доторкається крови . Тому то в жалобу земля упаде , і стане нещасним усякий мешканець на ній з польовою звіриною й з птаством небесним , і також морські риби погинуть . Та тільки ніхто хай не свариться , і хай не плямує ніхто ! А народ Мій як суперечник з священиком . І спіткнешся ти вдень , і спіткнеться з тобою й пророк уночі , і знищу Я матір твою ! Погине народ Мій за те , що не має знання : тому , що знання ти відкинув , відкину й тебе , щоб не був ти для Мене священиком . А тому , що забув ти Закон свого Бога , забуду синів твоїх й Я ! Що більше розмножуються , то більше грішать проти Мене . Їхню славу зміню Я на ганьбу ! Вони жертву за прогріх народу Мого їдять , і до провини його свою душу схиляють . І буде священикові , як і народові , і дороги його навіщу Я на нім , і йому відплачу згідно вчинків його . І вони будуть їсти , але не наситяться , чинитимуть блуд , та не розмножаться , бо покинули дбати про Господа . Блуд і вино та сік виноградний володіють їхнім серцем . Народ Мій допитується в свого дерева , і об'являє йому його палиця , бо дух блудодійства заводить до блуду , і вони заблудили від Бога свого . На верховинах гірських вони жертви приносять , і кадять на взгір'ях під дубом , і тополею та теребінтом , бо хороша їхня тінь , тому ваші дочки блудливими стали , а ваші невістки вчиняють перелюб . Та не покараю ще ваших дочок , що вони блудодіють , та ваших невісток , що чинять перелюб , як відходять вони з блудодійками і жертви приносять з розпусницями . А народ без знання загибає ! Якщо ти блудливий , Ізраїлю , нехай Юда не буде провинний ! І не ходіть до Ґілґалу , і не приходьте до Бет-Авену , і не присягайте : Як живий Господь ! Бо Ізраїль зробився упертий , немов та уперта корова . Та тепер Господь пастиме їх , як вівцю на привіллі ! Прилучивсь до бовванів Єфрем , покинь ти його ! Збір п'яниць звироднілих учинився розпусним , їхні провідники покохали нечистість . Вітер їх похапає на крила свої , і вони посоромляться жертов своїх . Послухайте цього , священики , і почуйте , Ізраїлів доме , а ви , царський доме , візьміть до вух , бо вам буде суд , бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою , розтягненою на Фавор . І глибоко вгрузли в розпусті вони , та Я поплямую всіх їх . Я знаю Єфрема , а Ізраїль не схований передо Мною , бо тепер блудодійним , Єфреме , ти став , занечистивсь Ізраїль . Не дають їхні вчинки вернутись до Бога , бо дух блудодійства в середині їхній , і не відають Господа . І гордість Ізраїлева засвідчиться перед обличчям його . А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою , також Юда із ними впаде . З своєю отарою та з своєю худобою вони Господа підуть шукати , але не знайдуть , Він від них віддалився . Вони зрадили Господа , бо породили сторонніх дітей , тепер їх пожере молодик разом із частками їхнього поля . Засурміте у рога в Ґів'ї , сурмою в Рамі , закричіть у Бет-Авені за тобою , Веніямине ! В день картання Єфрем за спустошення стане ; поміж племенами Ізраїля Я завідомив про певне . Стали зверхники Юди , мов ті , що межу переносять , на них виллю , як воду , Свій гнів ! Єфрем став пригноблений , судом розбитий , бо він намагався ходити за марнотою . І Я буду , як міль , для Єфрема , і мов та гнилизна для дому Юди . І побачив Єфрем свою хворість , а Юда свого чиряка , і Єфрем відійшов до Ашшура і послав до царя до великого . Та він вилікувати вас не зможе , і не вигоїть вам чиряка ! Бо Я немов лев для Єфрема , і немов той левчук дому Юди . Я , Я розшматую й піду , і ніхто не врятує ! Піду , повернуся до місця Свого , аж поки провини своєї вони не признають , і не стануть шукати Мого лиця . Та в утиску будуть шукати Мене ! Ходіть , і вернімось до Господа , бо Він пошматував і нас вилікує , ударив і нас перев'яже ! Оживить він нас до двох день , а третього дня нас поставить , і будемо жити ми перед обличчям Його . І пізнаймо , намагаймось пізнати ми Господа ! Міцно поставлений прихід Його , мов зірниці , і Він прийде до нас , немов дощ , немов дощ весняний , що напоює землю . Що , Єфреме , зроблю Я тобі , що зроблю тобі , Юдо ? Бо ваша любов , немов хмара поранку , і мов та роса , що зникає уранці , тому Я тесав їх пророками , позабивав їх прореченням уст Своїх , і суд Мій , як світло те , вийде . Бо Я милости хочу , а не жертви , і Богопізнання більше від цілопалень . Вони заповіта Мого порушили , мов той Адам , вони там Мене зрадили . Ґілеад , місто злочинців , повне кривавих слідів . І як той розбишака чигає , так ватага священиків на дорозі в Сихем учиняють розбій , бо злочин учиняють вони . У домі Ізраїля бачу жахливе , там блуд у Єфрема , занечистивсь Ізраїль . Також , Юдо , для тебе жнива приготовлені , як Я долю народу Свого поверну ! Коли Я лікую Ізраїля , то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії , бо роблять вони неправдиве , і злодій приходить , грабує на вулиці банда . І не думають в серці своєму , що Я пам'ятаю про все їхнє зло . Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали . Вони злістю своєю втішають царя , а своїми обманами зверхників . Усі вони чинять перелюб , мов піч , яку пекар розпалює , що напалювати перестає , як тісто замісить та вкисне воно . У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина , і він простяг до насмішників руку свою . Бо їхнє нутро , як піч , у них палає їхнє серце : всю ніч спить їхній гнів , а на ранок горить , як палючий огонь . Вони всі гарячі , як піч , і суддів своїх пожирають . Усі царі їхні попадали , між ними нікого нема , хто б кликав до Мене . Змішався Єфрем із народами , Єфрем став млинцем , що печеться неперевернений . Його силу чужі пожирають , та про те він не знає , вже й волосся посивіло в нього , а того він не знає . І гордість Ізраїля свідчить на нього , і до Господа , Бога свого вони не вертаються , і не шукають Його у всім цім . А Єфрем став , як голуб , нерозумний , немудрий : закликають в Єгипет , а йдуть в Асирію . Як підуть вони , розтягну Свою сітку над ними , стягну їх додолу , мов птаство небесне , за злобою їхньою Я їх караю . Горе їм , бо від Мене вони відійшли , погуба на них , бо повстали вони проти Мене ! Хоч Я викупив їх , та вони проти Мене говорять неправду . І вони в своїм серці не кличуть до Мене , як виють на ложах своїх , точать сварку за хліб та вино , і відступають від Мене . А Я їх картав , їхні рамена зміцняв , а вони зло на Мене задумують . . . Вони навертаються , та не до Всевишнього , стали , немов той обманливий лук . . . Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика , це їхня наруга в єгипетськім краї ! Рога до уст своїх , та й засурми : на дім Божий спадає неначе орел , бо переступили вони заповіта Мого , і на Закона Мого повстали . До Мене взивають вони : Мій Боже , познали Тебе ми , Ізраїлю ! Покинув Ізраїль добро , ворог його пожене ! Вони ставлять царя , але не від Мене , вони князя ставлять , але Я не знаю ! Вони з срібла свого та із золота свого божків наробили собі , щоб загинути , відкинув теля твоє Я , Самаріє ! Мій гнів запалився на них , аж доки не можуть вони від провини очиститись ? Бо й воно від Ізраїля . Зробив його майстер , і воно то не Бог , бо теля самарійське на кавалки обернеться . А що вітер вони засівають , то бурю пожнуть , в них не буде й колосся , а зерно не видасть муки , коли ж видасть , чужі поковтають її . Ізраїль проковтнений , став між народами він як та річ , що до неї немає замилування . Бо вони відійшли до Ашшуру , як дикий осел , що самітний собі , а Єфрем за любов дає дари любовні . І хоч вони здобувають прихильників серед поганів , Я їх позбираю тепер , і незабаром вони перестануть помазувати царя , і князів . Бо жертівників був намножив Єфрем , щоб грішити , на провину йому стали ці жертівники ! Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів , як чуже пораховане буде ! Вони ж жертви кохають , ріжуть м'ясо й їдять , та Господь не вподобує їх . Тепер Він згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає , вони до Єгипту повернуться ! Ізраїль забув про свого Творця та й будує палати , а Юда намножив твердинні міста , та пошлю Я огонь на його ці міста , і пожере він палати його ! Не тішся , Ізраїлю , радістю , як ті народи , бо ти чиниш блуд , відступаючи від свого Бога , дар блудодійний кохаєш на всіх токах збіжжевих . Годувати не буде їх тік та чавило , а сік виноградний зведе їх . Не будуть сидіти в Господньому Краї вони , і Єфрем до Єгипту повернеться , і вони будуть їсти нечисте в Асирії . Господеві вина вони лити не будуть , і жертви не будуть приємні Йому ; це буде для них , немов хліб похоронний , усі , що будуть його споживати , занечистяться , бо їхній хліб для насичення їх , не для дому Господнього . Що зробите ви на день урочистий та на день свята Господнього ? Бо йдуть ось вони до Асирії , їх збирає Єгипет , Мемфіс їх ховає , коштовність їхнього срібла посяде кропива , будяччя по їхніх наметах . Прийшли дні навіщення , прийшли дні заплати , Ізраїль пізнає оце : Нерозумний пророк цей , шалений муж духа , за численність провин твоїх і велике зненавидження ! Єфрем сторож із Богом моїм , пророк пастка птахолова на всіх дорогах його , ненависть у домі Бога його . Глибоко зіпсулись вони , як за днів тих Ґів'ї , Він згадає за їхні провини , Він їхні гріхи покарає ! Немов виноград на пустині , знайшов Я Ізраїля , як фіґу поранню на фіґовім дереві , Я бачив був ваших батьків на початку його , та вони до Баал-Пеору прийшли , і себе присвятили для Бошета , і стали гидотою , як полюблене ними . Єфремова слава , як птах , відлетить : не буде народження , ані зачаття , ані вагітности . Бо якщо вони викохають свої діти , то їх повбиваю , так що не буде людини , бо горе їм , як відступлю Я від них . Єфрем , як Я бачу , для вловів йому подали його власних дітей , і Єфрем поведе своїх власних дітей на заріз . . . Дай їм , Господи , що ж Ти даси ? дай їм утробу неплідну та висохлі груди ! Усе їхнє зло у Ґілґалі , бо там Я зненавидів їх ; за зло їхніх учинків Я вижену їх з Свого дому . Не буду їх більше любити , всі їхні князі ворохобники ! Побитий Єфрем , їхній корень посох , він плоду не зродить . А коли вони зродять , то Я повбиваю улюблених їхнього лона . Відкине їх Бог мій , бо вони неслухняні для Нього були , і будуть вони мандрувати між народами . Ізраїль буйний виноград , що родить подібне собі . Та за многістю плоду свого він намножує жертівники , за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає . Облудне їхнє серце , тому винні тепер вони будуть , Він їхні жертівники понищить поруйнує стовпи їхні . Бо тепер вони кажуть : Нема в нас царя , бо ми не боялися Господа , а цар що нам зробить ? Говорять порожні слова , клянуться фальшиво , коли заповіта складають , і на грядках польових цвіте їхнє правосуддя , немов той полин . За телят Бет-Авену бояться мешканці Самарії , бо в жалобі опинився через нього народ його , а жерці будуть плакати над ним , за славу його , що пішла на вигнання від нього . Запроваджений буде і він в Асирію цареві великому в дар . Прийме сором Єфрем , і посоромлений буде Ізраїль за раду свою . Самарія загине ; її цар немов тріска ота на поверхні води ! І поруйновані будуть висоти Авена , Ізраїлів гріх , тернина й будяччя зросте на їхніх жертівниках , і до гір вони скажуть : Накрийте ви нас ! а до взгір'їв : На нас упадіть ! Від днів Ґів'ї грішив ти , Ізраїлю ! Там вони полишились були , чи ж їх не досягне в Ґів'ї війна проти синів беззаконних ? За жаданням Своїм покараю Я їх , і зберуться народи на них , і покарані будуть вони за подвійні провини свої . А Єфрем це привчена телиця , що звикла вона молотити , Сам ярмо накладу на її товсту шию , запряжу Я Єфрема , Юда буде орати , Яків буде собі скородити . Сійте собі на справедливість , за милістю жніть , оріте собі переліг , бо час навернутись до Господа , ще поки Він прийде і правду лине вам дощем . Ви беззаконня орали , пожали ви кривду , плід брехні споживали , бо надіявся ти на дорогу свою , на многість лицарства свого . І станеться шум по народах твоїх , і всі твердині твої поруйновані будуть , як Шалман зруйнував Бет-Арбел в час війни , була мати з синами убита . Отак вам учинить Бет-Ел за зло вашого зла , конче згине Ізраїлів цар на світанку ! Як Ізраїль був хлопцем , Я його покохав , і з Єгипту покликав Я сина Свого . Як часто їх кликав , так вони йшли від Мене , приносили жертви Ваалам , і кадили бовванам . Я ж Єфрема ходити навчав , Я їх брав на рамена Свої , та не знали вони , що Я їх лікував . Я тягнув їх шнурками , що людям лицюють , шнурками любови , і був Я для них немов ті , що здіймають ярмо з-над їхньої шиї , і Я їх годував . До краю єгипетського він не вернеться , та Ашшур він буде для нього царем , бо вони не хотіли вернутись до Мене . А містами його ґрасуватиме меч , і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні . А народ Мій схильний відпадати від Мене , і хоч кличуть його догори , він не підіймається разом . Як тебе Я , Єфреме , віддам , як видам тебе , о Ізраїлю ? Як тебе Я віддам , як Адму , учиню тебе , мов Цевоїм ? У Мені перевернулося серце Моє , розпалилася разом і жалість Моя ! Не вчиню жару гніву Свого , більше нищити Єфрема не буду , бо Бог Я , а не людина , серед тебе Святий , і не прийду в люті гніву . За Господом підуть вони , а Він заричить , немов лев , і Він заричить , і від заходу прийдуть в тремтінні сини . Вони прийдуть в тремтінні , як птах із Єгипту , і як голуб із краю Ашшура , і Я посаджу їх по їхніх домах , говорить Господь . Єфрем оточив Мене лжею , лукавством Ізраїлів дім , а Юда держався ще з Богом і з святими був вірний . Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із сходу . Неправду й руїну розмножує він кожного дня , умову складають з Ашшуром , олива ж несеться в Єгипет . Та в Господа з Юдою пря , і Якова Він навістить за путями його , за ділами його йому зверне . Він в утробі тримав за п'яту свого брата , а в силі своїй він боровся із Богом , і боровся він з Анголом , та й переміг . Плакав він , і благав він Його , у Бет-Елі знайшов Він його , і там з нами говорить . А Господь Бог Саваот , Його Ймення Господь . А ти через Бога свого навернешся , стережи милість та суд , і завжди надійся на Бога свого ! Немов Ханаан , у нього в руці неправдива вага , любить він кривду чинити . І каже Єфрем : Справді я збагатився , знайшов я маєток собі ! У всіх моїх чинах не знайдуть провини мені , що гріхом би була . А Я Господь , Бог твій від краю єгипетського , ще в наметах тебе посаджу , немов за днів свята . І Я говорив до пророків , і видіння розмножив , і через пророків Я притчі казав . Хіба беззаконня лишив Ґілеад , і марнотою стались лиш там ? У Ґілґалі приносили в жертву волів , а їхні жертівники мов ті купи каміння на борознах пільних . І втік Яків на поле Арама , а Ізраїль за жінку робив , і за жінку отару стеріг . І через пророка Господь із Єгипту Ізраїля вивів , і пророком стережений був він . Єфрем Господа гірко розгнівав , і тому його вчинки криваві Він лишить на ньому , і поверне йому його сором . Як Єфрем говорив , то тремтіли , він піднесений був ув Ізраїлі , та через Ваала згрішив і помер . А тепер іще більше грішать , бо зробили собі вони відлива з срібла свого , божків за своєю подобою ; робота майстрів усе те , розмовляють із ними вони ; ті люди , що жертву приносять , цілують телят . Тому вони стануть , як хмара поранку , і мов та роса , що зникає вранці , немов та полова , що з току виноситься бурею , і наче із комина дим . А Я Господь , Бог твій від краю єгипетського , і Бога , крім Мене , не будеш ти знати , і крім Мене немає Спасителя . Я тебе на пустині пізнав , у пересохлому краї . Мали добрі пасовиська й ситі були , наситилися і загордилось їхнє серце , тому то забули про Мене вони ! І став Я для них , немов лев , на дорозі чигаю , немов та пантера . Нападу Я на них , немов та ведмедиця , що дітей загубила , і те розірву , у що серце їхнє замкнене , і їх , як левчук , пожеру там , шматуватиме їх польова звірина . Погубив ти себе , о Ізраїлю , бо ти був проти Мене , спасіння свого . Де цар твій тоді ? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх ! А де судді твої , що про них ти сказав : Дай нам царя та князів ? Я тобі дав царя в Своїм гніві , і забрав у Своїй ревності . Провина Єфремова зв'язана , схований прогріх його . Болі , немов породіллі , надійдуть на нього . Не мудрий він син , бо інакше не був би так довго у матернім нутрі . З рук шеолу Я викуплю їх , від смерти їх вибавлю . Де , смерте , жало твоє ? Де , шеоле , твоя перемога ? Жаль сховається перед очима Моїми ! Хоч він дає плід між братами , але прийде вітер зо сходу , вітер Господній , що зійде з пустині , і всохне його джерело , і пересохне криничка його , понищить він скарб всіх коштовних речей ! Завинить Самарія , бо стала уперта до Бога свого , поляжуть вони від меча ! Порозбивані будуть їхні діти , вагітні їхні розпороті будуть ! Вернися , Ізраїлю , до Господа , Бога свого , бо спіткнувся ти через провину свою ! Візьміть із собою слова , та й зверніться до Господа , до Нього промовте : Прости нам усяку провину , та добре прийми , і ми принесемо у жертву плода своїх уст ! Ашшур не спасе нас , не будемо їздити ми на коні , і не скажемо вже чинові рук наших : боже наш , бо тільки Тобою помилуваний сирота . Ворохобність їхню вилікую , добровільно любитиму їх , бо Мій гнів відвернувся від нього . Я буду Ізраїлеві , як роса , розцвіте він , неначе лілея , і пустить коріння своє , мов Ліван . Розійдуться його пагінці , і буде його пишнота , мов оливне те дерево , а пахощ його мов Ліван . Навернуться ті , що сиділи під тінню його , збіжжя оживлять вони й зацвітуть , немов той виноград , будуть згадки про нього , немов про ліванське вино . Єфрем , що йому до бовванів іще ? Я вислухав вже та побачив його , Я для нього немов кипарис той зелений : з Мене знайдений буде твій плід . Хто мудрий , то це зрозуміє , розумний і пізнає , бо прості Господні дороги , і праведні ходять по них , а грішні спіткнуться на них ! Слово Господнє , що було до Йоіла , Петуїлового сина . Послухайте це , ви старші , і візьміть до вух , усі мешканці землі : чи бувало таке за днів ваших , або за днів ваших батьків ? Оповідайте про це синам вашим , а ваші сини своїм дітям , а їхні сини поколінню наступному . Що лишилось по гусені , зжерла те все сарана , що ж зосталося по сарані пожер коник , а решту по конику зжерла черва . Пробудіться , п'яниці , і плачте й ридайте за виноградовим соком усі , хто вина напивається , бо віднятий він від уст ваших ! Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний , його зуби як лев'ячі зуби , а паща його як в левиці . Виноград Мій зробив він спустошенням , Моє ж фіґове дерево геть поламав , дощенту його оголив та й покинув , галузки його побіліли . Голоси , як та дівчина , веретою оперезана , за нареченим юнацтва свого . Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому , впали в жалобу священики , слуги Господні . Опустошене поле , упала в жалобу земля , бо спустошене збіжжя , вино молоде пересохло , зів'яла оливка . Засоромилися рільники , голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь , бо вигинуло жниво поля . Усох виноград , а фіґа зів'яла , гранатове дерево , й пальма та яблуня , і повсихали всі пільні дерева , бо Він висушив радість від людських синів . Опережіться веретою , і ридайте , священики , голосіть , слуги жертівника , входьте , ночуйте в веретах , служителі Бога мого , бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога ! Оголосіть святий піст , скличте збори , позбирайте старших , всіх мешканців землі до дому Господа , вашого Бога , і кличте до Господа . Горе дневі тому ! Бо близький день Господній , і прийде він від Всемогутнього , мов те спустошення ! Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа , з дому нашого Бога веселість та втіха ? Покорчились зерна під своїми грудами , спорожніли комори , поруйновані клуні , бо висохло збіжжя . Як стогне товар , поголомшені череди , бо немає їм паші , отари спустошені ! До тебе я кличу , о Господи , пожер бо огонь пасовища пустині , а жар попалив усі дерева на полі . Навіть пільна худоба прагне до Тебе , бо водні джерела посохли , огонь же пожер пасовища пустині ! Засурміть на Сіоні в сурму , здійміть крик на святій горі Моїй ! Затремтіть , всі мешканці землі , бо прийшов день Господній , бо близько вже він , день темноти та темряви , день хмари й імли ! Як несеться досвітня зоря по горах , так народ цей великий й міцний . Такого , як він , не бувало відвіку , і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід ! Перед ним пожирає огонь , і палахкотить за ним полум'я ! Земля перед ним , як еденський садок , а за ним опустіла пустиня , і рятунку від нього нема ! Його вигляд ніби коні , гарцюють вони , наче ті верхівці ! Як гуркіт військових возів , вони скачуть гірськими верхів'ями , як вереск огнистого полум'я , що солому жере , наче потужний народ , що до бою поставлений . Народи тремтять перед ним , всі обличчя поблідли . Як лицарі , мчаться вони , немов вояки вибігають на мур , і кожен своєю дорогою йдуть , і з стежок своїх не позбиваються , не пхають вони один одного , ходять своєю дорогою битою , а коли на списа упадуть , то не зраняться . По місті хурчать , по мурі біжать , увіходять в доми , через вікна пролазять , як злодій . Трясеться земля перед ним , тремтить небо , сонце та місяць темніють , а зорі загублюють сяйво своє . І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм , бо табір Його величезний , бо міцний виконавець слова Його , бо великий день Господа й вельми страшний , і хто зможе його перенести ? Тому то тепер промовляє Господь : Верніться до Мене всім серцем своїм , і постом святим , і плачем та риданням ! І деріть своє серце , а не свою одіж , і наверніться до Господа , вашого Бога , бо ласкавий Він та милосердний , довготерпеливий та многомилостивий , і жалкує за зло ! Хто знає , чи Він не повернеться та не пожалує , і по Собі не залишить благословення , жертву хлібну та жертву ту литу для Господа , вашого Бога . Засурміть на Сіоні в сурму , оголосіть святий піст , скличте зібрання ! Зберіте народ , оголосіть святі збори , старців згромадьте , позбирайте дітей та грудних немовлят , нехай вийде з кімнати своєї також молодий , молода ж з-під свого накриття ! Між притвором та жертівником нехай плачуть священики , слуги Господні , хай молять вони : Змилуйся , Господи , над народом Своїм , і не видай на ганьбу спадку Свого , щоб над ним панували погани . Нащо будуть казати між народами : Де їхній Бог ? І заздрісним стане Господь за Свій Край , і змилується над народом Своїм . І Господь відповів і сказав до народу Свого : Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу , і насититесь нею , і більше не дам вас на наругу народам . А цього північного ворога віддалю Я від вас , і його в край сухий та спустошений вижену , його перед до східнього моря , його ж край до того моря заднього . І вийде злий запах його , і підійметься сморід його , бо він лихо велике чинив . Не бійся ти , земле , а тішся й радій , бо велике Господь учинив ! Не бійтеся , ти пільна худобо , бо пустинні пасовиська зазеленіють , бо дерево видасть свій плід , фіґовниця та виноград свою силу дадуть . А ви , сіонські сини , радійте та тіштеся Господом , Богом своїм , бо вам їжі Він дасть на спасіння , і найперше зішле вам дощу , дощу раннього й пізнього . І токи наповняться збіжжям , чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою . І надолужу Я вам за ті роки , що пожерла була сарана , коник і черва та гусінь , Моє військо велике , що Я посилав проти вас . А їсти ви будете їсти й насичуватись , і хвалитимете Ім'я Господа , вашого Бога , що з вами на подив зробив , і посоромлений більше не буде народ Мій навіки ! І пізнаєте ви , що Я серед Ізраїля , і що Я Господь , Бог ваш , і немає вже іншого , і посоромлений більше не буде народ Мій навіки ! І буде потому , виллю Я Духа Свого на кожне тіло , і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки , а вашим старим будуть снитися сни , юнаки ваші бачити будуть видіння . І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого . І дам Я ознаки на небі й землі , кров та огонь , та стовпи диму . Заміниться сонце на темність , а місяць на кров перед приходом Господнього дня , великого та страшного ! І станеться , кожен , хто кликати буде Господнє Ім'я , той спасеться , бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння , як Господь говорив , та для тих позосталих , що Господь їх покличе . Бо ось тими днями та часу того , коли долю Юді та Єрусалиму верну , то зберу всі народи , зведу їх у долину Йосафатову , і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою , за Ізраїля , що його розпорошили поміж народами , а Мій Край поділили . І за народ Мій вони кидали жереба , і юнака за блудницю давали , а дівчину за вино продавали , і пили . І що вам до Мене , Тире й Сидоне , та всі филистимські довкілля ? Чи свій чин на Мені надолужите ? Може хочете щось учинити Мені , то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову , що срібло Моє й Моє золото позабирали , а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили . . . А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали , щоб їх віддалити від їхніх границь . . . Ось Я їх позбуджую з місця того , куди їх продали , ваш чин поверну вам на голову ! І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів , а вони віддадуть їх шев'янам , до люду далекого , бо Господь так сказав . Кличте про це між народами , оголосіте святую війну , збудіте лицарство , хай сходяться , нехай підіймаються всі вояки . Перекуйте свої лемеші на мечі , а ваші серпи на списи , хай навіть безсилий говорить : Я лицар ! Поспішіть і прийдіть , всі народи з довкілля , й зберіться , туди , Господи , спустиш лицарство Своє . Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову , бо сяду Я там , щоб судити всі народи з довкілля . Пошліть на роботу серпа , бо жниво дозріло , приходьте , зійдіть , бо чавило наповнене , кадки переливаються , бо зло їхнє розмножилось ! Натовпи , натовпи у вирішальній долині , бо близький день Господній у вирішальній долині . Сонце та місяць стемніють , а зорі загублять свій блиск , і Господь загримить із Сіону , та з Єрусалиму Свій голос подасть , і небо й земля затремтять , та Господь охорона Своєму народові , і твердиня синам Ізраїлевим ! І пізнаєте ви , що Я Господь , Бог ваш , Який пробуває в Сіоні , на святій Своїй горі . І станеться Єрусалим за святиню , і чужі вже не будуть ходити по ньому . І станеться в день той , гори будуть кропити виноградовий сік , а підгірки стоятимуть у молоці , і всі Юдські потоки водою заб'ють , а з дому Господнього вийде джерело , і напоїть долину Шіттім . Єгипет спустошенням стане , і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди , за те , що лили кров невинну у їхньому Краї . А Юдея жити буде повіки , і Єрусалим з роду в рід , і помщу за їхню кров , що за неї Я ще не помстив , і буде Господь пробувати на Сіоні ! Слова Амоса , що був між вівчарями з Текої , які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї , Юдиного царя , та за днів Єровоама , Йоашового сина , Ізраїлевого царя , за два роки перед землетрусом . І він проказав : Загримить із Сіону Господь , і з Єрусалиму Свій голос подасть , і впадуть пасовища пастуші в жалобу та всохне вершина Кармелу ! Так говорить Господь : За три переступи Дамаску й за чотири цього не прощу : за те , що вони молотили Ґілеада ціпами залізними . І пошлю Я огонь на дім Хазаїла , і пожере він палати Бен-Гадада . І зламаю засува Дамаску , і мешканця витну з долини Авен , і того , хто держатиме берло з Бет-Едене , і арамський народ піде в Кір на вигнання , говорить Господь . Так говорить Господь : За три переступи Аззи й за чотири цього не прощу : що всіх гнали в полон , щоб віддати Едомові . І пошлю Я огонь на мур Ґази , і поїсть він палати її . І мешканця витну з Ашдоду , і берлодержця з Ашкелону , і зверну Свою руку на Екрон , і вигинуть рештки филистимлян , говорить Господь . Так говорить Господь : За три переступи Тиру й за чотири цього не прощу : за те , що він видав усіх на вигнання в Едом , і не пам'ятав заповіту братів . І пошлю Я огонь на мур Тиру , і пожере він палати його ! Так говорить Господь : За три переступи Едому й за чотири цього не прощу : за те , що мечем він гнав брата свого , і знищив своє милосердя , свій гнів завжди стеріг , а лютість свою пильнував повсякчасно . І пошлю Я огонь до Теману і пожере він палати Боцри ! Так говорить Господь : За три переступи Аммонових синів й за чотири цього не прощу : за те , що пороли ґілеадських вагітних , щоб поширити границі свої ! І огонь запалю Я на мурі Рабби , і пожере він палати її , із криком в день бою , із вихром в день бурі . І піде їхній цар на вигнання , він і князі його разом , говорить Господь . Так говорить Господь : За три переступи Моава й за чотири цього не прощу : за те , що спалив на вапно кості едомського царя ! І пошлю Я огонь на Моава , і пожере він палати Керіййоту , і загине Моав серед галасу , серед крику , при голосі рога . І витну суддю з-серед нього , а з ним позабиваю князів його всіх , говорить Господь . Так говорить Господь : За три прогріхи Юди й за чотири цього не прощу : за те , що повідкидали Господній Закон , і постанов Його не стерегли , і що на манівці їх звели їхні лжебоги , за якими пішли їхні батьки . І пошлю Я на Юду огонь , і пожере він палати Єрусалиму ! Так говорить Господь : За три переступи Ізраїлеві й за чотири цього не прощу : за те , що за срібло вони продають справедливого , а за чоботи вбогого ! Вони топчуть у земному поросі голову бідних , а дорогу сумирних викривлюють . А син й його батько вчащають до однієї блудниці , щоб святе Моє Ймення зневажити . І вони стелять одіж заставлену , щоб півлежати при кожному жертівнику , і п'ють в домі Бога свого вино від покараних . І Я вигубив був з-перед них Аморея , що його височінь , як високий той кедр , і він міцний , як дуб . Та Я плід його знищив згори , а здолу коріння його . А вас Я був вивів із краю єгипетського , і сорок років провадив пустинею вас , щоб ви Край аморейський успадкували . І пророків Я збуджував з ваших синів , а з ваших юнців назореїв . Хіба ж то не так , синове Ізраїлеві ? говорить Господь . А ви назореїв поїли вином , а пророкам наказували й говорили : Не пророкуйте ! Отож Я потисну на вас , як тисне снопами наповнений віз , і згине й в моторного втеча , і потужний не втримає сили своєї , а лицар свого життя не врятує . І не встоїть із лука стрілець , і своїми ногами прудкий не втече , і верхівець не врятує свого життя . І наймужніший з лицарства нагим утече того дня , говорить Господь . Послухайте слова того , що Господь говорив проти вас , синове Ізраїлеві , на ввесь оцей рід , що його Я підніс був із краю єгипетського , промовляючи : Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі , тому вас навіщу за всі ваші провини ! Чи йдуть двоє разом , якщо не умовились ? Чи реве в лісі лев , як нема йому здобичі ? Чи левчук видає голос свій із своєї нори , якщо він не зловив ? Чи впаде на землі пташка в сітку , як немає сільця ? Чи підійметься сітка з землі , як нічого не зловить ? Чи в місті засурмлять у сурму , а народ не тремтітиме ? Чи станеться в місті нещастя , що його не Господь допустив ? Бо не чинить нічого Господь Бог , не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам . Лев зареве , хто того не злякається ? Господь Бог заговорить , хто пророкувати не буде ? Розголосіть над палацами в Ашдоді , і над палатами в краї єгипетському , та й скажіть : Позбирайтеся на горах Самарії , і побачте велике збентеження в ній , та утиск у ній ! І правдиво не вміють робити вони , говорить Господь , насильство громадять та грабунок в палатах своїх . Тому так Господь Бог промовляє : Ворог обляже навколо цієї землі , і скине із тебе він силу твою , і пограбовані будуть палати твої . Так говорить Господь : Як часом рятує пастух з пащі лев'ячої дві коліні , або пипку вуха , так будуть врятовані діти Ізраїлеві , що сидять в Самарії в закуточку ліжка , та на адамашку постелі . Послухайте ви та й засвідчіть ув Якововім домі , говорить Господь Бог , Бог Саваот . Бо в той день , коли Я покараю Ізраїля за провини його , то Я покараю за жертівники Бет-Елу , і будуть відрубані роги жертівника , і на землю попадають . І Я розіб'ю дім зимовий разом з домом літнім , і загинуть доми із слонової кости , і не стане багато домів , говорить Господь . Послухайте слова оцього , корови башанські , які на горі самарійській , що тиснете бідних , торощите вбогих , що своїм хазяям ви говорите : Принеси , і ми будемо пити ! Присягав Господь Бог Своєю святістю , що ось дні настають на вас , і будуть тягти вас гаками , а ваших нащадків гачками для ловлення риби ! І ви повиходите виломами , кожна окремо собі , і кинетеся до Хермону , говорить Господь . Прийдіть до Бет-Елу й грішіть , до Ґілґалу примножте грішити . І свої жертви приносьте щоранку , на три дні ваші десятини . І з димом пустіть жертву вдячну квасну , і сповістіть добровільні дарунки , розголосіть , бо ви любите так , синове Ізраїлеві , говорить Господь Бог . І тому Я вам дав чистоту зубів по всіх ваших містах , і брак хліба по всіх ваших місцях , та ви не вернулись до Мене , говорить Господь . . . І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами , і дощ посилав на одне місто , а на друге місто не посилав ; одна ділянка була побита дощем , а ділянка , на яку не пустив Я дощу , висихала . І два-три міста рушали до міста одного напитись води , але не насичувались , та ви не вернулись до Мене , говорить Господь . . . Я бив вас посухою та зеленячкою , сарана жерла безліч ваших садків й виноградників ваших , і ваших фіґовниць та ваших олив , та ви не вернулись до Мене , говорить Господь . . . Я на вас посилав моровицю , немов на Єгипет , мечем побивав ваших хлопців , полонячи разом і коней у вас , підіймав до ніздер сморід ваших таборів , та ви не вернулись до Мене , говорить Господь . . . Я винищив вас , як Содом та Гоморру Бог винищив , і ви стали , немов головешка , з пожару врятована , та ви не вернулись до Мене , говорить Господь . . . Тому то зроблю тобі так , о Ізраїлю , а що Я зроблю тобі це , приготуйся , Ізраїлю , до зустрічі Бога свого ! Бо це Той , що вформовує гори , і що створює вітра , що людині показує задум її , що робить зірницю темнотою , і ступає по згір'ях землі , Господь Бог Саваот Йому Ймення ! Послухайте слова цього , що я ним голосіння підношу за вас , о доме Ізраїлів ! Упала , і більше не встане та діва Ізраїлева ! Вона кинена на свою землю , немає , хто звів би її ! Бо так Господь Бог промовляє : Місто , що виходило тисячею , позоставить лиш сотню , а те , що виходило сотнею , позоставить десятку для дому Ізраїля . Бо так промовляє Господь до дому Ізраїлевого : Наверніться до Мене й живіть ! І не звертайтеся до Бет-Елу , і до Ґілґалу не приходьте , а через Беер-Шеву не переходьте , бо на вигнання Ґілґал конче піде , і марнотою стане Бет-Ел . Наверніться до Господа , і будете жити , щоб Він не ввійшов , як огонь до Йосипового дому , і буде він жерти , та не буде кому погасити в Бет-Елі , вони змінюють суд на полин , і кидають правду на землю . Той , хто Волосожара й Оріона створив , Хто смертну темноту зміняє на ранок , а день затемняє на ніч , хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі , Господь Ймення Йому ! Він наводить погибіль на сильного , і прийде погибіль твердині ! Вони ненавидять того , хто у брамі картає , і обриджують тим , хто говорить правдиве . Тому , що нужденного топчете ви , і дарунки збіжеві берете від нього , що ви набудували будинків із каменя тесаного , то сидіти не будете в них ; понасаджували винограду улюбленого , та не будете пити із нього вина ! Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи : тиснете ви справедливого , берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі . Тому то розумний мовчить цього часу , бо це час лихий . Шукайте добра , а не зла , щоб вам жити , і буде із вами Господь , Бог Саваот , так , як кажете ви . Ненавидьте зло й покохайте добро , і правосуддя поставте у брамі , може змилується Господь , Бог Саваот над решткою Йосипа . Тому так промовляє Господь , Бог Саваот , Вседержитель : На майданах усіх голосіння , на всіх вулицях крики : ой , ой ! І покличуть хліборобів на жалобу , і голосільниць , що вміють плачливі пісні , і стане ридання по всіх виноградниках , бо Я перейду серед тебе , говорить Господь ! Горе тим , що жадають Господнього дня , нащо це вам день Господній ? Він не світло , а темрява ! Це так , коли хто утікає від лева , і ведмідь спотикає його ! І він убігає до дому , і оперся своєю рукою об стіну , аж гадюка кусає його . . . Чи ж не є день Господній темнота , а не світло , і хіба він не темний , і сяйва немає у ньому ? Зненавидів Я , обридив Собі ваші свята , і не нюхаю жертов ваших зборів . . . І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої , Я Собі не вподобаю їх , а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну . . . Усунь же від Мене пісень своїх гук , і не почую Я рокоту гусел твоїх , і хай тече правосуддя , немов та вода , а справедливість як сильний потік ! Чи ж жертви та хлібні приноси за тих сорок літ на пустині Мені ви приносили , доме Ізраїлів ? Ви ж носили Саккута , свойого царя , та Кевана , свої виображення , зорю ваших богів , що собі поробили . Тому Я вас вижену геть за Дамаск , говорить Господь , що Бог Саваот Йому Ймення ! Горе безпечним на Сіоні , тим , хто надіється на самарійськую гору , тим шляхетним першого з народів , до яких прибуває Ізраїлів дім ! Перейдіть до Калне та й побачте , і звідти підіть до Гамату великого , і зійдіть до Ґату филистимлян ! Чи ліпші вони від цих царств ? Чи їхня границя більша за вашу границю ? День нещастя вважаєте ви за далекий , а час насильства зближаєте ! Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх , і їсте баранів із отари та ситих телят із обори . Під гусла співаєте ви , мов Давид , ви музичні знаряддя собі видумляєте . Ви вино попиваєте чашами , і намащуєтесь добірною оливою , і над спустошенням Йосипа не вболіваєте . Тому вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених , і перестане крик випещених . Господь присягнув був Своєю душею , говорить Господь , Бог Саваот : Пишнотою Якова бриджу , і палати його Я ненавиджу , і видам те місто та все , що є в ньому . І буде , якщо десять люда зостануться в домі одному , то й вони повмирають . І його візьме родич та й спалить його , щоб винести кості із дому , і скаже до того , хто буде в середині дому : Чи ще є хто з тобою ? А той відповість : Вже немає нікого ! і скаже той : Тихше , бо не згадується Ймення Господа ! Бо Господь ось накаже , і ворог розіб'є великий той дім на відламки , а дім малий на тріски . Чи бігають коні по скелі ? Чи хто виоре море худобою ? Таж ви суд обернули на гіркість , а плід справедливости на полин ! Ви марнотою тішитеся та говорите : Хіба ж ми не власною силою набули собі роги ? Бо ось Я поставлю народ проти вас , доме Ізраїлів , каже Господь , Бог Саваот , і вони вас потиснуть ізвідти , де йдуть до Гамату , аж до степового потоку ! Господь Бог учинив , що я бачив таке : Ось Він утворив сарану , коли почала виростати отава , і ось отава як по сінокосі царському ! І сталось , як вона вже пожерла траву на землі , я сказав : Господи , Боже , прости ! Як же Яків устояти може , бо такий він малий ? І Господь пожалів був про те . Не станеться це , промовив Господь . Господь Бог учинив , що я бачив таке : Ось Господь Бог покликав судитись огнем , і пожер той велику безодню , і частку пожер . І сказав я : О , Господи , Боже , спини ! Як же Яків устояти може , бо такий він малий ? І Господь пожалів був про те . Не станеться й це ! сказав Господь Бог ! І Він знов учинив , що я бачив таке : Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог , а в руці Його висок . І промовив до мене Господь : Що ти бачиш , Амосе ? А я відказав : Виска . І промовив Господь : Ось Я цього виска покладу посеред народу Мого , Ізраїля , уже більше йому не прощу ! І спустошіють жертовні підгірки Ісакові , і поруйновані будуть святині Ізраїлеві , і Я стану з мечем на дім Єровоамів . І послав Амація , священик Бет-Елу , до Єровоама , царя Ізраїлевого , кажучи : Амос змовлюється на тебе серед Ізраїлевого дому , не може земля змістити всіх його слів ! Бо так говорить Амос : Єровоам помре від меча , а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі ! І сказав Амація до Амоса : Ясновидче , іди , утікай собі до Юдиного краю , і їж там хліб , і там пророкуй . А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати , бо він святиня царя та дім царства . І відповів Амос і сказав до Амації : Я не пророк , і не син я пророків , я пастух та оброблювач диких фіґовниць . І взяв мене Господь від отари , і промовив до мене Господь : Іди , пророкуй Моєму народові Ізраїлеві ! А тепер послухай Господнього слова : Ти кажеш : Не будеш пророкувати на Ізраїля , і не будеш проповідувати на Ісаків дім . Тому так промовляє Господь : Твоя жінка в місті буде блудлива , і сини твої та дочки твої попадають від меча , а земля твоя буде поділена шнуром , і ти помреш на нечистій землі , а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі ! Господь Бог учинив , що я бачив таке : Ось кіш доспілих плодів . І сказав Він : Що бачиш , Амосе ? А я відказав : Кіш доспілих плодів . І промовив до мене Господь : Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві , уже більше йому не прощу ! І обернуться пісні в палатах на зойк того дня , говорить Господь Бог : буде трупів багато , бо ворог на кожному місці накидає їх ! Послухайте це , ви , що топчете бідного , і що прагнете винищити всіх убогих з землі , кажучи : Коли то мине новомісяччя , щоб нам збіжжя продати ? і субота , щоб нам відчинити збіжеві комори ? Щоб зменшити ефу , і щоб шекля побільшити , і щоб викривляти обманну вагу , щоб купувати за срібло нужденних , а вбогого за взуття , і попродати послід збіжевий ? Господь присягнув славою Якова : Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків ! Чи не затрясеться від цього земля , і всі мешканці її не впадуть у жалобу ? Вся вона захвилюється , мов та Ріка , і бурхливо поплине й обнизиться знов , немов річка Єгипту . І станеться в день той , говорить Господь Бог , і вчиню захід сонця опівдні , і для землі серед світлого дня воно стемніє . І оберну ваші свята в жалобу , а всі ваші пісні в голосіння , і на всі стегна спроваджу верету , а на всякую голову лисину , і вчиню це , немов та жалоба по одинакові , кінець же отого , немов гіркий день ! Ось дні настають , говорить Господь Бог , і голод пошлю Я на землю , не голод на хліб , і не спрагу на воду , але спрагу почути Господні слова ! І будуть ходити від моря до моря , і з півночі до сходу блукатимуть , щоб знайти слово Господа , та не знайдуть його ! Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці , що клянуться гріхом самарійським та кажуть : Як живий твій Бог , Дане , і як жива дорога до Беер-Шеви ! Та вони всі попадають , і більше не встануть . . . Я бачив Господа , що стояв над жертівником , і Він сказав : Удар но по маковиці цих воріт , щоб затряслися пороги , і порозбивай їх на всіх їхніх головах , а їхній останок заб'ю Я мечем . Не втече їм втікач , і гонець не врятується в них ! Якщо б закопались вони до шеолу , то й звідти рука Моя їх забере , і якщо б піднялися на небо , то й звідти їх скину ! А якщо б поховались вони на верховині Кармелу , звідти вишукаю й заберу їх , а якщо на дні моря вони поховаються з-перед очей Моїх , то й там Я гадюці звелю , і вона їх покусає ! А якщо вони підуть в полон перед своїми ворогами , то й там накажу Я мечеві і він їх повбиває , і на них Я зверну Своє око на зле , а не на добре . Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі , то розтане вона , і в жалобу впадуть всі мешканці її . І вся вона вийде , немов та Ріка , і мов річка Єгипту обнизиться . Він будує на небі чертоги Свої , а Свій небозвід заклав над землею , воду морську Він кличе , і виливає її на поверхню землі , Господь Йому Ймення ! Хіба ж ви , Ізраїлеві сини , Мені не такі , як сини етіоплян ? говорить Господь . Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського , а филистимлян з Кафтору , а Арама із Кіру ? Ось очі Господа Бога на грішне це царство , і з поверхні землі його вигублю , та вигублюючи , не погублю дому Якового , говорить Господь . Бо ось Я звелів , і серед народів усіх пересію Ізраїлів дім , як пересівається решетом , і жодне зеренце на землю не випаде ! Упадуть усі грішні народу Мого від меча , що говорять : Не досягне до нас і не стріне оце нас нещастя ! Того дня Я поставлю упалу Давидову скинію і проломи в ній загороджу , і поставлю руїни його , і відбудую його , як за днів стародавніх , щоб решту Едому посіли вони , і всі ті народи , що в них кликалося Моє Ймення , говорить Господь , Який чинить оце . Ось дні настають , говорить Господь , і орач із женцем зустрінеться , а топтач винограду із сіячем , і гори закрапають виноградовим соком , а всі взгір'я добром потечуть . І долю народу Свого , Ізраїля , Я поверну , і побудую міста попустошені , і осядуть вони , і засадять вони виноградники , й питимуть їхнє вино , і порозводять садки , і будуть їсти їхній овоч . І Я посаджу їх на їхній землі , і не будуть їх більш виривати з своєї землі , яку Я їм дав , говорить Господь , Бог твій ! Видіння Овдія . Так сказав Господь Бог на Едом : Почули ми вістку від Господа , і посланий був між народів посол , щоб сказати : Уставайте , і станьмо на нього до бою ! Оце Я малим тебе дав між народи , ти дуже погорджений . Гордість серця твого обманила тебе , який перебуваєш по щілинах скельних , у високім сидінні своїм , що говориш у серці своєму : Хто скине на землю мене ? Якщо б ти піднісся , немов той орел , і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями , то й звідти Я скину тебе , промовляє Господь ! Чи ж до тебе злодії приходили , чи нічні ті грабіжники , такий ти понищений ! чи ж вони не накрали б собі скільки треба ? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду , чи ж вони не лишили б хоч вибірків ? Як Ісав перешуканий , як криївки його переглянені ! Аж до границі прогнали тебе , обманять тебе твої всі союзники , переможуть тебе твої приятелі ! Ті , що хліб твій їдять , пастку розставлять на тебе , нема в тому розуму ! Чи ж не станеться це того дня , промовляє Господь , і вигублю Я мудреців із Едому , а розум з гори Ісавової ? І настрашене буде лицарство твоє , о Темане , щоб був витятий кожен з Ісава убивством . Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе , і ти витятий будеш навіки . Того дня , коли став ти навпроти , того дня , як чужі полонили були його військо , і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим , то й ти був , як один з них ! І тому не дивися на день свого брата , на день лиха його , і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби , і не розкривай своїх уст у день утиску . І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його , і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його , і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його ! І на роздоріжжі не стій , щоб витинати його втікачів , і в день утиску не видавай його решток ! Бо близький день Господній над усіма народами , як зробив ти , то так і тобі буде зроблено : вернеться на твою голову чин твій ! Бо як ви пили на святій Моїй горі , так народи усі завжди питимуть ! І будуть пити вони , і будуть хлептати , і стануть вони , немов їх не було . А на Сіонській горі буде спасіння , і буде святою вона , і спадки свої вже посяде дім Яковів . І дім Якова стане огнем , і дім Йосипа полум'ям , а дім Ісава соломою , і будуть палати вони проти них , і їх пожеруть , і останку не буде із дому Ісава , бо Господь це сказав . І посядуть південні Ісавову гору , а мешканці долин филистимлян , і посядуть Єфремове поле та поле самарійське , а Веніямин Ґілеад . А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим , що хананейське аж до Цорфату , а єрусалимські вигнанці в неволі , що в Сефараді , посядуть міста полудневі . І спасителі прийдуть на гору Сіон , щоб гору Ісава судити , і царство Господнє настане ! І було слово Господнє до Йони , Аміттаєвого сина , таке : Устань , іди до Ніневії , великого міста , і проповідуй проти нього , бо їхнє зло прийшло перед лице Моє . І встав Йона , щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця . І зійшов він до Яфи , і знайшов корабля , що йшов до Таршішу , і дав заплату його , і ввійшов у нього , щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця . А Господь кинув сильного вітра на море , і знялася на морі велика буря , і вже думали , що корабель буде розбитий . І налякалися моряки , і кликали кожен до своїх богів , і викидали ті речі , що були на кораблі , до моря , щоб полегшити себе . А Йона зійшов до споду корабля , і ліг , і заснув . І приступив до нього керівник корабля , та й сказав йому : Чого ти спиш ? Уставай , заклич до свого Бога , може згадає цей Бог про нас , і ми не згинемо . І сказали вони один до одного : Ідіть , і киньмо жеребки , та й пізнаємо , через кого нам оце лихо . І кинули вони жеребки , і впав жеребок на Йону . І сказали до нього : Об'яви ж нам , через що нам це лихо ? Яке твоє зайняття , і звідки ти йдеш ? Який твій край , і з якого ти народу ? І сказав він до них : Я єврей , і боюся я Господа , Небесного Бога , що вчинив море та суходіл . І налякалися ті люди великим страхом , і сказали до нього : Що це ти наробив ? Бо ці люди довідалися , що він утікає з-перед Господнього лиця , бо він це їм об'явив . І вони сказали до нього : Що ми зробимо тобі , щоб утихомирилось море , щоб не заливало нас ? Бо море бушувало все більше . І сказав він до них : Візьміть мене , і киньте мене до моря , і втихомириться море перед вами ; бо я знаю , що через мене оця велика буря на вас . І міцно гребли ці люди , щоб дістатися до суходолу , та не могли , бо море бушувало все більш проти них . І вони кликнули до Господа та й сказали : О Господи , нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка , і не давай на нас неповинної крови , бо Ти , Господи , чиниш , як бажаєш ! І підняли вони Йону , і кинули його до моря , і спинилося море від своєї лютости . І налякалися ці люди Господа великим страхом , і приносили Господеві жертви , і складали обітниці . І призначив Господь велику рибу , щоб вона проковтнула Йону . І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі . І молився Йона до Господа , Бога свого , з утроби тієї риби , та й казав : Я кликав з нещастя свого до Господа , і відповідь дав Він мені , із нутра шеолу кричав я , і почув Ти мій голос ! І Ти кинув мене в глибочінь , у серце моря , і потік оточив був мене . Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли . І сказав я : Я вигнаний з-перед очей Твоїх , проте ще побачу я храм Твій святий . Вода аж по душу мене обгорнула , безодня мене оточила , очерет обвиває кругом мою голову ! Я зійшов аж до споду гори , а земля її засуви стали за мною навіки ! Та підіймеш із ями життя моє , Господи , Боже Ти мій ! Як у мені омлівала душа моя , Господа я спогадав , і молитва моя ця до Тебе долинула , до храму святого Твого ! Ті , що тримаються марних божків , свого Милосердного кидають . А я голосною подякою принесу Тобі жертву , про що присягав я , те виконаю . Спасіння у Господа ! І Господь звелів рибі , і вона викинула Йону на суходіл . І було Господнє слово до Йони вдруге таке : Устань , іди до Ніневії , великого міста , і проповідуй на нього те слово , що Я говорив був тобі ! І Йона встав , і пішов до Ніневії за Господнім словом . А Ніневія була місто велике-превелике , на три дні ходи . І зачав Йона ходити по місті , на один день ходи , і проповідував і казав : Ще сорок день , і Ніневія буде зруйнована ! І ніневітяни ввірували в Бога , і оголосили піст , і позодягали верети , від найбільшого з них аж до найменшого . І дійшло це слово до царя Ніневії , і він устав зо свого трону , і скинув плаща свого з себе , і покрився веретою , та й сів на попелі . І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож , говорячи : Нехай не покуштують нічого ані людина , ані худоба , худоба велика чи худоба дрібна , нехай вони не пасуться , і нехай не п'ють води ! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба , і нехай сильно кличуть до Бога , і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства , що в їхніх руках . Хто знає , може Бог обернеться й пожалує , і відвернеться з жару гніву Свого , і ми не погинемо ! І побачив Бог їхні вчинки , що звернули зо своєї злої дороги , і пожалував Бог щодо того лиха , про яке говорив , що їм учинить , і не вчинив . І було це для Йони на досаду , досаду велику , і він запалився . І молився він до Господа та й казав : О Господи , чи ж не це моє слово , поки я ще був на своїй землі ? Тому я перед тим утік до Таршішу , бо я знав , що Ти Бог милостивий та милосердий , довготерпеливий та многомилостивий , і Ти жалкуєш за зло . А тепер , Господи , візьми мою душу від мене , бо краще мені смерть від мого життя ! А Господь відказав : Чи слушно ти запалився ? І вийшов Йона з міста , і сів від сходу міста , і поставив собі там куреня , і сів під ним у тіні , аж поки побачить , що буде в місті . І виростив Бог рицинового куща , і він вигнався понад Йону , щоб бути тінню над його головою , щоб урятувати його від його досади . І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю . А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка , і він підточив рицинового куща , і той усох . І сталося , як сонце зійшло , то призначив Бог східнього гарячого вітра , і вдарило сонце на Йонину голову , і він зомлів . І він жадав , щоб йому померти , і казав : Краще мені смерть від мого життя ! І промовив Бог до Йони : Чи слушно запалився ти за рициновий кущ ? А той відказав : Дуже розлютився я , аж на смерть ! І сказав Господь : Ти змилувався над рициновим кущем , над яким не трудився , і не плекав його , який виріс за одну ніч , і за одну ніч згинув . А Я не змилувався б над Ніневією , цим великим містом , що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда , які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці , та численна худоба ? Слово Господнє , що було до морешетського Михея за днів Йотама , Ахаза та Єзекії , Юдиних царів , яке він бачив на Самарію та Єрусалим . Почуйте оце , всі народи , послухай , ти земле та все , що на ній ! і хай буде за свідка на вас Господь Бог , Господь з храму святого Свого ! Бо Господь ось виходить із місця Свого , і Він сходить і ступає по висотах землі . І топляться гори під Ним , і тануть долини , мов віск від огню , мов ті води , що ллються з узбіччя . Усе це за провинення Якова , за гріхи дому Ізраїля . Хто провинення Якова , чи ж не Самарія ? А хто гріх дому Юдиного , чи ж не Єрусалим ? І зроблю Самарію руїною в полі , за місце садити виноград , і повикидаю в долину каміння її , і відкрию основи її . І потовчені будуть усі її ідоли , всі ж дарунки її за розпусту попалені будуть в огні , і всіх бовванів її Я віддам на спустошення . Бо зібрала вона від дарунків за блуд , і на подарунки за блуд це повернеться . Над оцим голоситиму я та ридатиму , ходитиму босий й нагий , заводити буду , немов ті шакали , і буду тужити , як струсі ! Бо рани її невигойні , бо це аж до Юди прийшло , воно досягло аж до брами народу Мого , аж до Єрусалиму . Цього не оголошуйте в Ґаті , і плакати не плачте , качайтесь по поросі в Бет-Леафрі . Переходь собі ти , о мешканко Шафіру , нага , осоромлена , вже бо не вийде мешканка Цаанану , голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам спинитися в ньому . Бо мешканка Мароту чекала добра , та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа . Запряжи баскі коні до воза , мешканко Лахішу ! Ти початок гріха для сіонської доньки , бо знайшлись серед тебе провини Ізраїлеві , тому то даси розводові листи на Морешет-Ґат . Доми Ахзіва омана для Ізраїлевих царів . Спроваджу тобі ще спадкоємця Я , о мешканко Мареші , Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля . Зроби собі лисину та острижися за синів своїх любих , пошир свою лисину , мов ув орла , бо пішли на вигнання від тебе вони ! Горе тим , що задумують кривду і на ложах своїх учиняють лихе ! За світла поранку виконують це , бо їхня рука має силу . Якщо піль жадають , то грабують вони , а домів то хапають . І вони переслідують мужа та дома його , і чоловіка й спадки його . Тому так промовляє Господь : Ось Я замишляю на цей рід лихе , що ший своїх з нього не визволите , і ходити не будете гордо , бо це час лихий . Того дня проголосять на вас приповістку , і співатимуть пісню жалобну , говорячи : Сталось ! До пня опустошені ми , уділ народу мого змінився , як це діткнуло мене ! Наше поле поділене буде чужинцями , тому в тебе не буде нікого , хто кидав би шнура мірничого , як жеребка на Господнім зібранні . Не проповідуйте , та вони проповідують ! Хай нам не проповідують , не досягне нас ганьба . О ти , що звешся Яковів дім , чи змалів Дух Господній ? Чи ці чини Його ? Хіба добре не роблять слова Мої тому , хто ходить правдиво ? Ще вчора були ви народом Моїм , тепер же стаєте за ворога , з одежі верхньої плаща ви стягаєте з тих , хто проходить безпечно , як здобич війни . Жінок Мого народу з приємного дому її виганяєте кожну , з дітей славу Мою ви берете навіки . Устаньте й ідіть , бо тут не спочинок , це за занечищення ваше , що загладу для вас принесе , вирішальну загладу . Коли б чоловік , який ходить за вітром , і брехню набрехав , говорячи : Буду тобі проповідувати про вино та про напій п'янкий , то був би він любим пророком оцьому народові . Невідмінно зберу тебе всього , о Якове , невідмінно згромаджу останок Ізраїлів , разом поставлю його , як отару в Боцрі , як ту череду на пасовищі , і будуть гомоніти вони від многолюдства ! Перед ними виламувач піде , вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї . І піде їхній цар перед ними , а Господь на чолі їх ! А я відказав : Послухайте ж , голови Якова та начальники дому Ізраїля , чи ж не вам знати право ? Добро ви ненавидите та кохаєте зло , шкіру їхню здираєте з них , а їхнє тіло з костей їхніх . Ви останок народу Мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру , а їхні кості ламаєте , і січете , немов до горняти , і мов м'ясо в котел . Вони тоді кликати будуть до Господа , та Він відповіді їм не дасть , і заховає обличчя Своє того часу від них , коли будуть робити лихі свої вчинки . Так говорить Господь на пророків , що вводять народ Мій у блуд , що зубами своїми гризуть та покликують : Мир ! А на того , хто їм не дає що до рота , на нього святую війну оголошують . Тому буде вам ніч , щоб не стало видіння , і стемніє вам , щоб не чарувати . І над тими пророками сонце закотиться , і над ними потемніє день . І посоромлені будуть такі прозорливці , і будуть застиджені чарівники , і всі вони свої уста закриють , бо не буде їм Божої відповіді . А я повний сили й Господнього Духа , і правди й відваги , щоб представити Якову прогріх його , а Ізраїлеві його гріх . Почуйте ж це , голови дому Якового та начальники дому Ізраїля , які нехтують справедливість , а все просте викривлюють , вони кров'ю будують Сіона , а кривдою Єрусалима . Його голови судять за хабара , і навчають за плату його ті священики , і за срібло ворожать пророки його , хоч на Господа вони опираються , кажучи : Хіба не Господь серед нас ? Зло не прийде на нас ! О так , через вас Сіон буде на поле заораний , а Єрусалим на руїни обернеться , а гора храмова стане взгір'ями лісу . . . Та буде наприкінці днів , гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір , і піднесена буде вона понад узгір'я , і будуть народи до неї пливсти . І підуть численні народи та й скажуть : Ходімо , і вийдім на гору Господню та до дому Якового , і Він буде навчати доріг Своїх нас , і ми будемо ходити стежками Його . Бо вийде Закон із Сіону , а слово Господнє із Єрусалиму . І Він буде судити численні племена , і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині . І вони перекують мечі свої на лемеші , а списи свої на серпи . Не підійме меча народ на народ , і більше не будуть навчатись війни ! І буде кожен сидіти під своїм виноградником , і під своєю фіґовницею , і не буде того , хто б страшив , бо уста Господа Саваота оце прорекли . Усі бо народи ходитимуть кожен ім'ям свого бога , а ми будем ходити Ім'ям Господа , нашого Бога , на віки віків ! Того дня промовляє Господь позбираю кульгаве й згромаджу розігнане , і те , що на нього навів коли лихо . І зроблю Я кульгаве останком , а віддалене потужним народом , і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепер й аж навіки ! А ти , башто Черідна , підгірку Сіонської доньки , прийде до тебе і дійде старе панування , царювання для донечки Єрусалиму . Тепер нащо здіймаєш ти окрик ? Чи в тебе немає царя ? Чи ж загинув твій радник , що ти корчишся , мов породілля ? Вийся та корчся , о дочко Сіону , немов породілля , бо тепер вийдеш із міста та перебуватимеш у полі , і прийдеш аж до Вавилону . Та будеш ти там урятована , там Господь тебе викупить з рук твоїх ворогів ! А зараз зібрались на тебе численні народи , говорячи : Нехай він зневажений буде , і нехай наше око побачить нещастя Сіону ! Та не знають вони Господніх думок , і не розуміють поради Його , бо Він їх позбирав , як до клуні снопи . Ставай та молоти , дочко Сіону , бо Я ріг твій залізом учиню , а копита твої вчиню міддю , і ти розпорошиш численні народи та вчиниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск , а їхнє багатство Владиці всієї землі . І згромаджуйсь тепер , дочко товпищ ! Облогу вчинили на нас , тростиною б'ють по щоці Ізраїлевого суддю . . . А ти , Віфлеєме-Єфрате , хоч малий ти у тисячах Юди , із тебе Мені вийде Той , що буде Владика в Ізраїлі , і віддавна постання Його , від днів віковічних . Тому Він їх видасть до часу , аж поки ота не породить , що має родити , а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів . І стане , і буде Він пасти Господньою силою , величністю Ймення Господа Бога Свого . І осядуть вони , бо Він стане великий тепер аж до кінців землі ! І Він буде миром . Як прийде до нашого краю Ашшур , і буде топтатись по наших палатах , то поставимо на нього сім пастирів та восьмеро людських княжат . І вони будуть пасти мечем край Ашшура , край же Німрода у воротях його . Та Він від Ашшура врятує , як той прийде в наш Край , і коли буде топтатись по наших границях . І Яковів залишок буде посеред численних народів , як роса та від Господа , як той дощ на траві , і він надії не кластиме на чоловіка , і не буде надії складати на людських синів . І Яковів залишок буде між людами , серед численних народів , як лев між лісною худобою , як левчук між отарами овець , що як він переходить , то топче й шматує , і немає нікого , хто б зміг урятувати . Хай зведеться рука твоя на твоїх ненависників , і хай всі вороги твої витяті будуть ! І станеться в день той , говорить Господь , і витну Я коні твої з-серед тебе , і колесниці твої повигублюю . І понищу міста твого Краю , і всі твердині твої порозвалюю . І повиполюю чари з твоєї руки , і ворожбитів у тебе не буде . І понищу боввани твої та жертовні стовпи твої з-посеред тебе , і ти чинові рук своїх більше не будеш вклонятися . І повитинаю дерева жертовні твої з-серед тебе , і міста твої вигублю . І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами , що Мене не послухались ! Послухайте , що промовляє Господь : Устань , сперечайсь перед горами , і хай узгір'я почують твій голос ! Послухайте , гори , Господнього суду , і візьміть до вух , ви , основи землі , бо в Господа пря із народом Своїм , і з Ізраїлем буде судитися Він ! Народе ти Мій , що тобі Я зробив і чим мучив тебе , свідчи на Мене ! Бо Я з краю єгипетського тебе вивів , і тебе викупив з дому рабів , і перед тобою послав Я Мойсея , Аарона та Маріям . Мій народе , згадай , що Балак , цар моавський , задумував був , і що йому відповів Валаам , син Беорів , від Шіттіму аж по Ґілґал , щоб пізнати тобі справедливості Господа . З чим піду перед Господа , схилюсь перед Богом Високости ? Чи піду перед Нього з цілопаленнями , з річними телятами ? Чи Господь уподобає тисячі баранів , десятитисячки потоків оливи ? Чи дам за свій гріх свого первенця , плід утроби моєї за гріх моєї душі ? Було тобі виявлено , о людино , що добре , і чого пожадає від тебе Господь , нічого , а тільки чинити правосуддя , і милосердя любити , і з твоїм Богом ходити сумирно . Голос Господній кличе до міста , а хто мудрий , боїться той Ймення Твого : Послухайте жезла й Того , Хто призначив його : Чи є ще у домі безбожного коштовності несправедливі , та неповна й неправна ефа ? Чи Я всправедливлю вагу неправдиву , і калитку з важками обманними ? Що повні насильства його багачі , мешканці ж його говорили неправду , а їхній язик в їхніх устах омана , то теж бити зачну Я тебе , пустошити тебе за гріхи твої . Будеш ти їсти , але не наситишся , і буде голод у нутрі твоїм , і станеш ховати , але не врятуєш , а що ти врятуєш мечеві віддам . Ти сіяти будеш , але не пожнеш , ти будеш оливку топтати , та не будеш маститись оливою , і молодий виноград , та вина ти не питимеш ! Бо ще переховуються всі устави Омрі та всі вчинки дому Ахава , і за їхніми радами ходите ви , тому то Я видам тебе на спустошення , і на посміх мешканців його , і ви ганьбу народу Мого понесете ! Горе мені , бо я став , мов недобірки літні , як залишки по винобранні ; нема грона на їжу , немає доспілої фіґи , якої жадає душа моя ! Згинув побожний з землі , і нема поміж людьми правдивого . Вони всі чатують на кров , один одного ловлять у сітку . Наставлені руки на зло , щоб вправно чинити його , начальник жадає дарунків , суддя ж судить за плату , а великий говорить жадання своєї душі , і викривлюють все . Найліпший із них як будяк , найправдивіший гірший від терену . Настає день Твоїх сторожів , Твоїх відвідин , тепер буде збентеження їхнє ! І другові не довіряйте , не надійтесь на приятеля , від тієї , що при лоні твоєму лежить , пильнуй двері уст своїх ! Бо гордує син батьком своїм , дочка повстає проти неньки своєї , невістка проти свекрухи своєї , вороги чоловіку домашні його ! А я виглядаю на Господа , надіюсь на Бога спасіння мого , Бог мій почує мене ! Не тішся , моя супротивнице , з мене , хоч я впала , Сіонська дочка , проте встану , хоч сиджу в темноті , та Господь мені світло ! Буду зносити я гнів Господній , бо згрішила Йому , аж поки не вирішить справи моєї , та суду не вчинить мені . Він на світло мене попровадить , побачу Його справедливість ! І побачить оце все моя супротивниця , і сором покриє її , бо казала мені : Де Він , Господь , Бог твій ? Приглядатимуться мої очі до неї , її топчуть тепер , як болото на вулицях . Настане той день , щоб мури твої будувати , тоді віддалиться границя твоя цього дня ! Це той день , коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту , і від Єгипту та аж до Ріки , і від моря до моря , і від гори до гори . І спустошенням стане земля на мешканців її , через плід їхніх учинків . Паси Мій народ своїм берлом , отару спадку Твого ; що пробуває в лісі самотно , у середині саду , хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді , як за днів стародавніх . Як за днів твого виходу з краю єгипетського , покажу йому чуда . Народи побачать оце , і посоромлені будуть при всій своїй силі , руку покладуть на уста , їхні вуха оглухнуть . Будуть порох лизати вони , як той гад , як плазюче землі , повилазять з дрижанням з укріплень своїх , вони будуть тремтіти перед Господом , Богом нашим , і будуть боятись Тебе ! Хто Бог інший , як Ти , що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого , Свого гніву не держить назавжди , бо кохається в милості ? Знов над нами Він змилується , наші провини потопче , Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи . Ти даси правду Яковові , Авраамові милість , яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх . Пророцтво на Ніневію . Книга видіння елкошейця Наума . Палкий Бог , і мстивий Господь , Господь мстивий та лютий , Господь мстивий до тих , хто Його ненавидить , і пам'ятає про кривду Своїх ворогів . Господь довготерпеливий і великої потуги , та очистити винного Він не очистить . Господь у бурі та в вихрі дорога Його , а хмара від стіп Його курява . Як загнівається Він на море , то сушить його , і всі ріки висушує , в'яне Башан та Кармел , і в'яне та квітка Лівану . Гори тремтять перед Ним , а підгірки топніють , перед обличчям Його трясеться земля та вселенна , та всі її мешканці . Хто встоїть перед гнівом Його , і хто стане у полум'ї люті Його ? Його шал виливається , мов той огонь , і розпадаються скелі від Нього ! Добрий Господь , пристановище Він у день утиску , і знає Він тих , хто на Нього надіється ! Але в зливі навальній Він зробить кінця між Його заколотниками , і ворогів зажене у темноту . Що ви думаєте проти Господа ? Бо Він зробить кінця , не постане два рази насильство . Бо вони переплутані , наче той терен , і повпивались , немов би вином , вони будуть пожерті зовсім , мов солома суха ! З тебе вийшов задумуючий проти Господа лихо , радник нікчемний . Так говорить Господь : Хоч були б найсильніші і дуже численні , та постинані будуть вони , та й минуться ! І хоч Я тебе мучив , та мучити більше тебе вже не буду ! А тепер Я зламаю ярмо його , яке на тобі , і пута твої позриваю . І накаже на тебе , Ашшуре , Господь : Більш не буде вже сіятися з твого ймення ! З дому бога твого Я боввана та ідола витну , зроблю тобі гроба із них , бо ти став легковажений . Ось на горах ноги благовісника , що звіщає про мир : Святкуй , Юдо , свята свої , виконуй присяги свої , бо більше не буде нікчемний ходити по тобі , він витятий ввесь ! На тебе йде розпорошувач , твердині свої стережи , виглядай на дорогу , зміцняй свої стегна , міцно скріпи свою потугу , бо верне Господь велич Якова , як велич Ізраїля , що їхні спустошителі поруйнували , і понищили їхні виноградні галузки . Щит хоробрих його зачервонений , вояки в кармазині ; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях , хвилюються ратища . Колесниці шалено по вулицях мчать , по майданах гуркочуть , їхній вид немов полум'я те смолоскипів , літають вони , як ті блискавки . Він згадає шляхетних своїх , та спіткнуться вони у ході своїй ; вони поспішають на мури її , і поставлена міцно будівля облоги . Брами річок відчиняються , а палата руйнується . І постановлено : буде оголена , відведеться в полон , а рабині її голоситимуть , мов ті голубки , що воркують на персах своїх . І Ніневія як саджавка водна , що води її відпливають . Стійте , стійте ! Та немає нікого , хто б їх завернув ! Розграбовуйте срібло , розграбовуйте золото , немає кінця наготовленому , багатству коштовних речей . Знищення та зруйнування й спустошення буде . . . І серце розтопиться , і ноги дрижатимуть , і корчі по крижах усіх , а обличчя їх всіх на червоно розпаляться . Де леговище левів , і для левчуків пасовище , що там ходив лев та левиця , та левеня , і ніхто не лякав ? Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він , і печери свої переповнював здобиччю , а лігва свої награбованим . Ось Я проти тебе , говорить Господь Саваот , і попалю серед диму твої колесниці , а твоїх левчуків поїсть меч , і повитинаю з землі грабування твої , і вже не почується голос твого посла . Горе місту цьому кровожерному , воно все неправда , воно повне насилля , грабіж не виходить із нього ! Чути свист батога , гуркіт колеса , і чвал коней , і колеснична гуркотнява , і гін верхівця , і полум'я меча , і блиск ратища , і багато побитих , і мертвих велике число , і трупу немає кінця , і спотикатимуться об їхній труп , це за многоту блудодійства розпусниці , привабно ласкавої , вправної в чарах , що народи за блуд свій вона продавала , а роди за чари свої . Ось Я проти тебе , говорить Господь Саваот , і подолка твого підійму на обличчя твоє , і покажу Я твій сором народам , а царствам твій стид ! І кину на тебе огиди , і погордженою вчиню Я тебе , і зроблю Я тебе , мов позорище ! І станеться , кожен , хто вгледить тебе , від тебе втече та й прокаже : Пограбована Ніневія ! Хто висловить їй співчуття ? Звідки буду шукати тобі потішителів ? Чи краща ти від Но-Амона , що сидить серед рік , вода коло нього , що вал його море , від моря його мур ? Етіопія сила його , і Єгипет , і не має кінця . Пут та лівійці були тобі в поміч , та й він на вигнання пішов , у полон . . . А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць , і кидали жереб про славних його , й всі вельможі його у кайдани закуті . Уп'єшся і ти , будеш схована , твердині від ворога будеш шукати і ти ! Всі фортеці твої , мов ті фіґи з доспілими овочами : коли затрясуться , то падають в уста того , хто їх їсть . Ось народ твій немов ті жінки серед тебе : вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого , огонь пожере твої засуви . Води на облогу собі набери , твердині свої позміцняй , увійди до болота та в глині топчись , форму на цеглу візьми міцно в руку . Там огонь тебе з'їсть , посіче тебе меч , пожеруть тебе , наче та гусінь . Стань численна , як гусінь , стань численна , немов сарана , понамножуй купців своїх більше від зірок небесних , але гусінь та знищить тебе й полетить ! Вельможні твої немов та сарана , гетьмани твої мов мошва , що гніздиться по стінах в день холоду , але сонце засвітить і вони помандрують , і не пізнане буде те місце , де вони пробували . Твої пастирі , царю асирійський , поснули , лежать вельможі твої , твій народ розпорошивсь по горах , і немає кому позбирати його . Нема ліку для лиха твого , рана твоя невигойна ! Всі , що звістку про тебе почують , заплещуть у долоні на тебе , бо над ким твоє зло не ходило постійно ? Пророцтво , яке бачив пророк Авакум . Аж доки я , Господи , кликати буду , а Ти не почуєш ? До тебе я кличу : Насильство ! та Ти не спасаєш ! Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку ? А передо мною грабіж та насильство , і суперечка стається , і носиться сварка . Тому то Закон припиняється , і не виходить до чину назавсіди право , бо несправедливий вигублює праведного , тому правосуддя виходить покривленим . Пригляньтеся ви до народів , і дивіться , і дуже здивуйтесь , бо вчиню Я за ваших днів діло , про яке не повірите ви , коли буде розказане . Бо оце Я поставлю халдеїв , народ лютий та скорий , що ґрасує по широкій землі , щоб захопити оселі , які не його . Страшний та грізний він , від нього самого виходить і право його , і великість його . І від пантер його коні швидші , і від вовків вечерових лютіші . Він приходить увесь на насильство , а ціль їх обличчя вперед , і набере полонених , як того піску . І він глузує з царів , а князі сміх для нього . Він сміється з твердині усякої , бо на вал насипає землі , і її здобуває ! Тоді він несеться , як вітер , і перейде , і згрішить , бо зробить за бога свого оцю силу свою . Хіба ж Ти не віддавна , о Господи ? Боже Ти мій , мій Святий , не помремо ! Господи , Ти для суду поставив його , і , о Скеле , призначив його на карання ! Твої очі занадто пречисті , щоб міг Ти дивитись на зло , і на насильство дивитись не можеш . Чому ж дивишся Ти на грабіжників , мовчиш , коли несправедливий винищує справедливішого від себе ? Ти ж маєш людей , як у морі тих риб , немов ту черву , що пана над нею нема . Усе це грабіжник витягує вудкою , своїм неводом тягне оце , та збирає оце в свою сітку , тому тішиться він та радіє . Тому жертву приносить він неводові , і кадить для сітки своєї , бо від них ситий уділ його та добірна пожива його ! Чи на це випорожнює він свого невода , і завжди готов убивати народи без милости ? Нехай я стою на сторожі своїй , і нехай на облозі я стану , і хай виглядаю , щоб бачити , що він буде казати мені , і що відповість на жалобу мою . А Господь відповів та й сказав : Напиши це видіння і поясни на таблицях , щоб читач його легко читав . Бо ще на умовлений час це видіння , і приспішає кінець , і не обмане . Якщо б протягнулось , чекай ти його , бо воно конче прийде , не спізниться . Ось надута , не проста душа його в ньому , а праведний житиме вірою своєю . І що ж , як зрадливе вино , так горда людина спокою не знає : він роззявлює пащу свою , як шеол , і не насичується , як та смерть , і всіх людей він до себе збирає , і всі народи до себе згромаджує . Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть : Горе тому , хто для себе розмножує те , що не його ! Аж доки це буде ? Горе тому , хто чинить тяжкою заставу на себе ! Хіба нагло не встануть оті , хто тебе буде гризти , і збудяться ті , хто тебе попихає , і за здобич ти станеш для них ? За те , що ти грабував був багато народів , вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров , і за насильство над краєм , над містом та над усіма , хто мешкає в ньому . Горе тому , хто неправедний зиск побирає для дому свого , щоб покласти гніздо своє на висоті , і тим із рук злого врятованим бути ! Нарадив ти сором для дому свого , щоб кінець учинити численним народам , і ти прогрішився за душу свою . Бо камінь з стіни буде кликати , і йому відповість сволок із дерева . Горе тому , хто кров'ю місто будує , хто беззаконням встановлює город ! Чи ж оце не від Господа Саваота , що народи трудяться для огню , і мучаться люди на марність ? Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля , як море вода покриває . Горе тому , хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого , і поїть , щоб бачити сором його ! Ти наситишся ганьбою більше , як славою . Пий також ти , та показуй свій сором ! На тебе обернеться келіх правиці Господньої , ганьба ж на славу твою ! Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде , а грабунок худоби зламає тебе за кров людську , та за насилля над краєм , над містом та над усіма , хто мешкає в ньому . Який дасть пожиток бовван , що його вирізьбив творець його , і відлив , і вчитель неправди , що творець його мав охоту чинити богів цих німих ? Горе тому , хто дереву каже : Збудись , мовчазливому каменю : Зрушся ! Чи він буде навчати ? Ось він сріблом та золотом викладений , але жодного духу в ньому нема ! А Господь у Своїм храмі святім , мовчи перед обличчям Його , уся земле ! Молитва пророка Авакума , для співу на струнному приладі : Господи , звістку Твою я почув та й злякався ! Господи , оживи Своє діло в середині років , у середині літ об'яви , у гніві про милість згадай ! Бог іде від Теману , і Святий від Парану гори . Села . Велич Його вкрила небо , і слави Його стала повна земля ! А сяйво було , наче соняшне світло , проміння при боці у Нього , і там укриття Його потуги . Перед обличчям Його моровиця іде , а по стопах Його пнеться полум'я . Став , і землю Він зміряв , поглянув і народи затряс , і попадали гори довічні , вікові похилились узгір'я . Путі Його вічні . Я бачив намети Кушана під кривдою , тремтять покривала мідіянського краю . Чи на ріки , о Господи , Ти запалав , чи на ріки Твій гнів ? Чи Твоє пересердя на море , що їздиш на конях Своїх , на спасенних Своїх колесницях ? Лук твій голий , нагий , наповнений стріл сагайдак . Села . Ти річками землю розсік . Тебе вгледівши , гори дрижали , водяна течія потекла , безодня свій голос дала , зняла високо руки свої . Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл , що літають при сяйві блискучого списа Твого . У люті ступав Ти землею , у гніві людей молотив . Ти вийшов спасти Свій народ , спасти Помазанця Свого . Ти з дому безбожного голову збив , обнажив Ти основу по шию . Села . Ти пробив його списами голову князя його , як вони піднялись , щоб мене розпорошити ; вони тішилися , немов мали пожерти таємно убогого . Ти кіньми Своїми по морю топтав , по водній великій громаді . Я почув і затремтіла утроба моя , задзвеніли на голос цей губи мої , гнилизна ввійшла в мої кості , і тремчу я на місці своїм , бо маю чекати в спокої день утиску , коли прийде народ , який має на вас наступати . Коли б фіґове дерево не зацвіло , і не було б урожаю в виноградниках , обманило зайняття оливкою , а поле їжі не вродило б , позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби , то я Господом тішитись буду й тоді , радітиму Богом спасіння свого ! Бог Господь моя сила , і чинить Він ноги мої , як у лані , і водить мене по висотах ! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях . Слово Господнє , що було до Софонії , сина Куші , сина Ґедалії , сина Амарії , сина Єзекії , за днів Йосії , Амонового сина , Юдиного царя . Забираючи , все заберу з-над поверхні землі , промовляє Господь . Заберу Я людину й худобу , заберу птаство небесне і риби морські , і спокуси з безбожними , і витну людину з поверхні землі , промовляє Господь . І руку Свою простягну Я на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму , і вигублю з місця оцього останок Ваала , імення жерців зо священиками , і тих , хто вклоняється на дахах світилам небесним , і тих , хто вклоняється , хто присягає Господом , і хто присягає царем своїм , і тих , хто відступає від Господа , і хто не шукає Господа , і не звертається до Нього . Замовчи перед Господом Богом , бо близький день Господній , бо жертву Господь приготовив , посвятив Своїх покликаних . І станеться в день Господньої жертви , і навіщу Я князів , і синів царя , і всіх , хто зодягає одежу чужинну . І навіщу Я кожного , хто перескакує через поріг того дня , тих , хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою . І буде в дні тому , говорить Господь , голос крику із Рибної брами , і завивання із Міста Нового , і велика руїна із пагірків . Ридайте , мешканці Махтешу , бо понищений буде ввесь купецький народ , будуть вигублені всі , хто важить срібло . І станеться часу того , і перешукаю Я з лямпами Єрусалим , і навіщу Я тих мужів , які задубіли на дріжджах своїх , що говорять у серці своєму : Господь не вчинить добра , і лиха не зробить . І здобиччю стане все їхнє багатство , а їхні доми за спустошення , і будуть вони будувати доми , але в них не сидітимуть , і виноградники будуть садити , та вина їхнього не питимуть . Близький день Господній великий , він близький й дуже швидко настане . Ось голос Господнього дня , тоді гірко кричатиме навіть хоробрий ! День гніву цей день , день смутку й насилля , день збурення та зруйнування , день темноти та темряви , день хмари й імли , день сурмлення й окрику проти укріплених міст та проти високих міських заборолів . І буду чинити Я утиск людині , і будуть ходити вони , як сліпі , бо згрішили вони проти Господа . І виллється кров їхня , немов той пісок , а їхнє тіло , як гній . Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло , ані золото їхнє , і огнем Його заздрощів буде поїджена ціла земля , бо скінчення тільки приспішене зробить зо всіми мешканцями Краю цього . Посоромтеся та застидайтесь , народе без сорому , поки народиться установлене , мине день , як полова ! поки не прийде на вас лютість гніву Господнього , поки не прийде на вас день Господнього гніву ! Шукайте Господа , всі покірні землі , хто виконує право Його ! Шукайте правди , шукайте смирення , може будете сховані ви в день Господнього гніву ! Бо покинута буде Азза , а Ашкелон опустошенням стане , Ашдод опівдня його виженуть , а Екрон буде вирваний . Горе мешканцям довкілля морського , народові критському ! Слово Господнє на вас , хананеї , краю филистимлян , Я тебе вигублю так , що не буде мешканця ! І буде довкілля морське пасовищами , повними ям пастухів та кошар для отари , і буде оце побережжя останкові дому Юдиного , на них пасти будуть , у домах Ашкелону ввечорі будуть лягати , бо їх відвідає Господь , їхній Бог , і Він їхню долю приверне . Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів , які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою . Тому як живий Я ! говорить Господь Саваот , Бог Ізраїлів , стане Моав як Содом , а Аммонові сини як Гоморра : землею тернини , і солончаком , і навіки спустошенням ! Пограбує їх решта народу Мого , а залишок люду Мого їх посяде . Оце їм за їхню пиху , бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота . Господь буде грізний проти них , бо Він знищить всіх богів землі , і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого , усі острови тих народів . Також ви , етіопляни , побиті мечем Моїм будете . І на північ простягне Він руку Свою , та й погубить Ашшура , і Ніневію учинить спустошенням , суходолом , мов ту пустелю . І будуть лежати серед неї стада , усяка польова звірина , і пелікан , і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її , сова буде кричати в вікні , на порозі ворона , бо віддерто кедрину його . Оце оте радісне місто , що безпечно живе , що говорить у серці своєму : Я , і немає вже більше нікого ! Як стало воно опустошенням , леговищем для звірини ! Кожен , хто буде проходить повз нього , засвище , своєю рукою махне ! Горе місту тому ворохобному та занечищеному , місту насильникові ! Не слухається воно голосу , не приймає картання , не складає надії на Господа , до Бога свого не зближається . Його зверхники посеред нього то леви ревучі , його судді вечірні вовки , які не лишають до ранку нічого . Пророки його чванькуваті , зрадливі , його священики зневажають святиню , ламають Закона . Серед нього Господь справедливий , Він кривди не чинить , щоранку дає Своє право на соняшне світло , не бракне його , але кривдник не відає сорому . Народи Я вигубив , попустошені їхні заборола , Я вулиці їхні зруйнував , і нема перехожого , їхні міста поруйновані , так що немає й людини , немає й мешканця ! Я йому говорив : Тільки будеш боятись Мене , тільки приймеш картання , і не витяте буде мешкання його , усе , що про нього Я постановив , та вони ревно псули всі чини свої ! Тому то чекайте Мене , промовляє Господь , на той день , коли встану , як свідок , бо право Моє позбирати народи , згромадити царства , щоб вилити на них Свою лють , увесь жар Свого гніву , бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля ! Бо тоді уста чисті народам Я дам , щоб усі вони кликали Ймення Господнє , щоб раменом одним послужити Йому . З другого боку річок Етіопії Моїх поклонників , Моїх розпорошених дарунком Мені принесуть . Того дня ти не будеш соромитись всіма своїми ділами , якими грішив проти Мене , бо тоді Я відкину з твоєї середини тих , хто радіє твоєю пишнотою , і ти високо більш не стоятимеш вже на святій Моїй горі . І серед тебе зоставлю убогий й нужденний народ , і будуть шукати пристановища в Іменні Господнім вони . Останок Ізраїлів кривди не буде робити , і не будуть казати неправди , і облудний язик в їхніх устах не знайдеться , бо пастися будуть вони та вилежуватись , і не буде такого , хто б їх настрашив . Співай , дочко Сіону ! Втішайся , Ізраїлю ! Радій та втішайся всім серцем , дочко Єрусалиму ! Відкинув Господь твої присуди , усунув у кут твого ворога ! Серед тебе Господь , цар Ізраїлів , уже ти не будеш боятися зла ! Того дня буде сказане Єрусалимові : Не бійся ! Сіонові : Нехай не опустяться руки твої ! Господь , Бог твій , серед тебе , Велет спасе ! Він у радості буде втішатись тобою , обновить любов Свою , зо співом втішатися буде тобою ! Тих , що сумують за святами , Я позбираю , від тебе вони , тягарем над ними був сором . Ось Я вчиню зо всіма мучителями твоїми кінець того часу , і спасу кульгаве , і позбираю розігнане , і зроблю їх хвалою та йменням у цілому Краї їхнього сорому . Того часу спроваджу Я вас , і того часу Я вас позбираю , бо на ймення й на славу віддам вас поміж усіх народів землі , коли долю верну вам на ваших очах , промовляє Господь . Другого року царя Дарія , шостого місяця , першого дня місяця , було Господнє слово через пророка Огія до Зоровавеля , Шеалтіїлового сина , Юдиного намісника , та до Ісуса , Єгосадакового сина , великого священика , кажучи : Так говорить Господь Саваот , промовляючи : Народ цей говорить : Не прийшов тепер час дому Господнього , щоб бути збудованим ! І було Господнє слово через пророка Огія , говорячи : Чи час вам сидіти по ваших домах , покритих кафлями , хоч дім цей збурений ? А тепер отак промовляє Господь Саваот : Зверніть ваше серце до ваших доріг ! Багато ви сієте , та збираєте мало , їсте , та не насичуєтеся , п'єте та не напиваєтеся , зодягаєтеся та не тепло вам , а той , хто заробляє , заробляє для дірявого гаманця . Так говорить Господь Саваот : Зверніть ваше серце до ваших доріг ! Виходьте на гору , і спроваджуйте дерево , і храм цей будуйте , і в ньому знайду Я вподобу , та буду шанований , каже Господь . Звертаєтесь до численного , та виходить ось мало , і що приносите в дім , то розвіюю те . Защо ? питає Господь Саваот . За храм Мій , що збурений він , а ви кожен женете до дому свого . Тому то над вами затрималось небо давати росу , а земля урожай свій задержала . І Я кликав посуху на Край , і на гори , і на збіжжя , і на сік виноградний , і на молоду оливку , і на те , що земля видає , і на людину , і на худобу , і на всю працю рук . І Зоровавель , син Шалтіелів , та Ісус , син Єгосадака , великого священика , та вся решта народу послухалися голосу Господа , Бога свого , і слів пророка Огія , як послав його Господь , їхній Бог . І боявся народ лиця Господнього . І сказав Огій , посол Господній , від Господа посланий до народу , говорячи : Я з вами , говорить Господь ! І збудив Господь духа Зоровавеля , сина Шалтіїлового , намісника Юдиного , і духа Ісуса , сина Єгосадака , великого священика , і духа всієї решти народу , і вони поприходили , і зробили роботу в домі Господа Саваота , їхнього Бога , двадцятого й четвертого дня шостого місяця , другого року царя Дарія . Сьомого місяця , двадцятого й першого дня місяця було слово Господнє через пророка Огія таке : Скажи но до Зоровавеля , сина Шалтіїлового , намісника Юдиного , і до Ісуса , сина Єгосадакового , великого священика , та до решти народу , говорячи . Хто серед вас позостався , що бачив цей дім у першій його славі ? А яким ви бачите його тепер ? Чи ж не є він супроти того , як ніщо в ваших очах ? А тепер будь мужній , Зоровавелю , говорить Господь , і зміцнися , Ісусе , сину Єгосадаків , священику великий , і зміцнися , ввесь народе землі , говорить Господь , і робіть , бо Я з вами , говорить Господь Саваот . Слова , яким Я склав з вами заповіта , коли ви виходили з Єгипту , а дух Мій пробуває серед вас , не бійтеся ! Бо так промовляє Господь Саваот : Ще раз , а станеться це незабаром , і Я затрясу небо та землю , і море та суходіл ! І затрясу всіма народами , і прийдуть коштовності всіх народів , і наповню цей дім славою , говорить Господь Саваот . Моє срібло й Моє золото , говорить Господь Саваот . Більша буде слава цього останнього дому від першого , говорить Господь Саваот , і на цьому місці Я дам мир , говорить Господь Саваот . Двадцятого й четвертого дня , дев'ятого місяця , другого року Дарія було слово Господнє через пророка Огія таке : Так говорить Господь Саваот : Запитай но священиків про Закона , говорячи : Ось несе хтось освячене м'ясо в полі своєї одежі , і доторкнеться полою своєю до хліба , чи до потрави , чи до вина , чи до оливи , чи до якої поживи , чи стане те освяченим ? І священики відповіли та й сказали : Ні ! Тоді Огій сказав : Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього , чи стане воно нечистим ? І відповіли священики та й сказали : Стане нечистим ! І відповів Огій та й сказав : Отакий народ цей , і такий цей люд перед Моїм лицем , говорить Господь , і такий усякий чин їхніх рук , і що вони складають там , нечисте воно ! А тепер зверніть но своє серце на час від цього дня й далі , ще поки не був покладений камінь до каменя в Господньому храмі . Відколи то було , що приходив бувало до копиці набирати двадцять мір , а було тільки десять , приходив до чавила набрати п'ятдесят мір , а було двадцять . Бив Я вас посухою й зеленячкою та градом , усі чини ваших рук , та не кликали ви до Мене , говорить Господь . Зверніть ваші серця на час від цього дня й далі , від дня двадцятого й четвертого , дев'ятого місяця , від того дня , коли був заснований Господній храм , зверніть ваше серце на це . Чи є ще насіння в коморі ? Бо ще виноград , і фіґове дерево , і дерево гранатове , і дерево оливкове , ніщо не приносило плоду . Від цього дня Я поблагословлю їх . І було слово Господнє до Огія вдруге двадцятого й четвертого дня того ж місяця таке : Скажи Зоровавелю , намісникові Юдиному , говорячи : Я затрясу небо та землю , і поперевертаю трони царств , і повигублюю силу поганських царств , і поперевертаю колесниці та тих , хто їздить у них , і попадають коні та їхні верхівці , один мечем одного . Того дня , говорить Господь Саваот , візьму Я тебе , Зоровавелю , сину Шеалтіїлів , Мій рабе , говорить Господь , і покладу тебе , немов ту печатку , бо Я тебе вибрав , говорить Господь Саваот . Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія , сина Берехії , сина Іддового , таке : Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом . І скажи їм : Так говорить Господь Саваот : Верніться до Мене , говорить Господь Саваот , і вернуся до вас , говорить Господь Саваот . Не будьте , як ваші батьки , що до них кликали стародавні пророки , говорячи : Так говорить Господь Саваот : Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих ! Та не слухали ви й не прислухались до Мене , говорить Господь . Де вони , батьки ваші ? А пророки чи ж навіки живуть ? Та слова Мої й постанови Мої , що Я наказав рабам Моїм пророкам , чи ж не досягли вони до ваших батьків ? І вернулись вони та й сказали : Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами , так зробив Він із нами . Двадцятого й четвертого дня , одинадцятого місяця , це місяць шеват , за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія , сина Берехії , сина Іддового , таке : Бачив я цієї ночі , аж ось на червоному коні їде муж , і він стоїть між миртами , що в глибині , а за ним коні червоні , руді та білі . І сказав я : Що це , мій пане ? І відказав мені той Ангол , що говорив зо мною : Я тобі покажу , що це таке . І відповів той муж , що стояв між миртами , та й сказав : Це ті , що Господь їх послав обійти землю . І відповіли вони Господньому Анголові , що стояв між миртами , та й сказали : Перейшли ми землю , і ось уся земля сидить спокійно . І відповів Ангол Господній та й сказав : Господи Саваоте , аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами , на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ ? І відповів Господь Анголові , що говорив зо мною , слова добрі , слова втішливі . І сказав до мене той Ангол , що говорив зо мною : Клич , говорячи : Так говорить Господь Саваот : Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням . І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи , на яких Я мало гнівався , а вони допомогли злому . Тому так промовляє Господь : Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям , храм Мій буде збудований у ньому , говорить Господь Саваот , а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом . Ще клич та й скажи : Так говорить Господь Саваот : Знов добром переповняться міста Мої , і Господь ще потішить Сіона , і ще вибере Єрусалима ! І звів я очі свої , та й побачив , аж ось чотири роги . І запитав я Ангола , що говорив зо мною : Що це ? А він відказав мені : Це ті роги , що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим . І Господь показав мені чотирьох майстрів . І запитав я : Що вони приходять зробити ? А Він відказав , говорячи : Це ті роги , що розпорошили Юду , так що ніхто не підвів голови . А ці прийшли настрашити їх , щоб скинути роги тих народів , що підносять рога проти Юдиного краю , щоб його розпорошити . І звів Я очі свої та й побачив , аж ось муж , а в його руці мірничий шнур . І сказав я : Куди ти йдеш ? А він відказав мені : Щоб зміряти Єрусалим , щоб побачити , яка ширина його та яка довжина його . Аж ось Ангол , що говорив зо мною , виходить , а навпроти нього виходить Ангол інший . І сказав він до нього : Біжи , говори цьому юнакові , кажучи : Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його . А Я стану для нього , говорить Господь , огняним муром навколо , і стану славою в середині його . Горе , горе , втікайте з північного краю , говорить Господь , бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас , промовляє Господь . Горе , втікай до Сіону , мешканко дочки Вавилону ! Бо так промовляє Господь Саваот : Для слави послав Він мене до народів , що вас грабували , бо хто вас доторкується , той доторкується до зірця Його ока . Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них , і для їхніх рабів вони здобиччю стануть , і пізнаєте ви , що Господь Саваот мене вислав . Співай же та тішся , о дочко Сіону , бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе , говорить Господь ! І дня того прилучаться люди численні до Господа , і стануть народом Мені , а Я перебуватиму посеред тебе , і довідаєшся , що Господь Саваот мене вислав до тебе . І Юду , спадок Свій , посяде Господь на святій землі , і вибере Єрусалима Він ще ! Замовчи ж , всяке тіло , перед Господнім лицем , бо Він пробудився з мешкання святого Свого ! І показав Він мені Ісуса , великого священика , що стояв перед лицем Господнього Ангола , а сатана стояв по правиці його , щоб противитися йому . І сказав Господь сатані : Господь буде картати тебе , сатано , і буде картати тебе Господь , Який вибрав Собі Єрусалима ! Чи ж він не головешка , що вціліла від огню ? А Ісус одягнений був у брудну одежу , і стояв перед лицем Ангола . І він заговорив та й сказав до тих , що стояли перед його лицем , говорячи : Здійміть з нього цю брудну одежу ! І сказав він йому : Я зняв з тебе провину твою , і зодягну тебе в шати коштовні . І він сказав : Нехай покладуть чистого завоя на його голову ! І поклали чистого завоя на його голову , і зодягли його в шати , а Ангол Господній стояв . І освідчив Ангол Господній Ісусові , промовляючи : Так говорить Господь Саваот : Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами , і якщо стерегтимеш сторожу Мою , тоді й ти будеш судити Мій дім , і також будеш стерегти Мої подвір'я , і дам тобі ходити поміж тими , що стоять тут . Послухай но , Ісусе , великий священику , ти та ближні твої , що сидять перед тобою , бо вони мужі знаменні , бо ось Я приведу Свого раба Пагінця . Бо оце той камінь , що його Я поклав перед Ісусом . На одному камені сім очей . Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його , говорить Господь Саваот , і відкину вину цієї землі за один день . Того дня , говорить Господь Саваот , ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево . І вернувся той Ангол , що говорив зо мною , і збудив мене , як чоловіка , якого будять зо сну його . І сказав він до мене : Що ти бачиш ? А я відказав : Бачу я , ось світильник , увесь із золота , і чаша на верху його , і сім лямпад його на ньому , і по сім рурочок для лямпад , що на верху його . І дві оливки на ньому , одна з правиці чаші , а одна на лівиці її . І говорив я й сказав до Ангола , що говорив зо мною , кажучи : Що це , мій пане ? І відповів Ангол , що говорив зо мною , та й сказав мені : Чи ж ти не знаєш , що це таке ? А я відказав : Ні , пане ! І відповів він , і сказав мені , говорячи : Оце таке Господнє слово до Зоровавеля : Не силою й не міццю , але тільки Моїм Духом , говорить Господь Саваот . Хто ти , горо велика ? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною . І він винесе наріжного каменя при криках : Милість , милість йому ! І було мені слово Господнє таке : Зоровавелеві руки заклали цей дім , і руки його викінчать , і ти пізнаєш , що Господь Саваот послав мене до вас . Бо хто буде погорджувати днем малих речей ? Але будуть тішитися , і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро , Господні очі , що ходять по всій землі . І заговорив я та й до нього сказав : Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його ? І заговорив я вдруге , та й до нього сказав : Що це за дві галузки оливок , що через дві золоті рурки виливають з себе золото ? І сказав він до мене , говорячи : Хіба ти не знаєш , що це ? А я відказав : Ні , пане ! І він сказав : Це два Помазанці , що стоять перед Господом всієї землі . І знову підніс я свої очі , та й побачив , аж ось летить звій . І сказав він до мене : Що ти бачиш ? А я відказав : Я бачу летючого звоя . Довжина його двадцять мірою ліктем , а ширина його десять ліктів . І сказав він мені : Це те прокляття , що виходить на поверхню всієї землі . Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим , що з цього боку звою написане , і кожен , хто присягає ложно , буде безкарний згідно з тим , що з того боку звою написане . І привів Я його , прокляття , говорить Господь Саваот , і прийде воно до дому злодія , і до дому того , хто ложно присягає Йменням Моїм , і воно міцно осядеться в середині дому його , і вигубить його , і дерева його та каміння його . І вийшов той Ангол , що говорив зо мною , та й до мене сказав : Зведи но свої очі й побач , що це виходить ? І сказав я : Що це таке ? А він відказав : Це ефа , що виходить . І ще він сказав : Це їхнє око в усьому Краї . Аж ось піднялася олив'яна покришка , а це була одна жінка , що сиділа посеред ефи . І він сказав : Це та несправедливість . І кинув її до середини ефи , і кинув олив'яного куска до її отвору . І звів я очі свої та й побачив , аж ось дві жінки виходять , і вітер гудів в їхніх крилах , а їхні крила як крила чорногуза . І підняли вони ефу між землею та між небом . І сказав я до Ангола , що зо мною говорив : Куди вони несуть цю ефу ? І сказав він до мене : Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар . А коли він буде поставлений , то буде покладена там на місці своєму . І знову звів я очі свої та й побачив , аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір , а ті гори гори з міді . В колесниці першій коні червоні , а в колесниці другій коні чорні , а в колесниці третій коні білі , а в колесниці четвертій коні пасасті , міцні . І відповів я та й сказав до Ангола , що говорив зо мною : Що це таке , мій пане ? І Ангол відповів та й сказав до мене : Це чотири небесні вітри , що виходять після стояння перед Господом усієї землі . У котрім коні чорні , ті виходять до північного краю , а ті білі вийшли за ними , а ті пасасті вийшли до південного краю , а ті сильні вийшли й шукали ходи , щоб перейти по землі . І він сказав : Ідіть , ходіть по землі ! І ходили вони по землі . І кликнув він до мене й казав мені , говорячи : Побач , ті , що вийшли до північного краю , заспокоїли духа мого в північному краї . І було мені слово Господнє таке : Візьми від вигнання , від Хелдая , і від Товійї , і від Єдаї , і прийдеш ти того дня , і ввійдеш до дому Йошійї , Цефанієвого сина , що прийшли з Вавилону . І візьмеш срібло та золото , і зробиш корону , і покладеш на голову Ісуса , Єгосадакового сина , великого священика . І скажеш до нього , говорячи : Так говорить Господь Саваот , промовляючи : Оце муж , Цема ім'я йому , і зо свого місця виросте він , і збудує храма Господнього . І він збудує храма Господнього , і він буде носити величність , і сяде , і буде панувати на троні своєму , і він стане священиком на троні своєму , і рада миру буде поміж ними обома . А ті корони будуть Хелдаєві , і Товійї , і Єдаї , і Хенові , сину Цефанії , на пам'ятку в храмі Господньому . І далекі прийдуть , і побудують у храмі Господньому , і ви пізнаєте , що Господь Саваот послав мене до вас . І це станеться , якщо ви конче будете слухати голосу Господа , вашого Бога ! І сталося , у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця , кіслева . І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його , щоб Господа вблагати , щоб сказати священикам , які в домі Господа Саваота , та пророкам , говорячи : Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити , як я робив це багато років ? І було слово Господа Саваота таке : Говори до всього народу землі й до священиків , кажучи : Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця , і то сімдесят років чи то ви постили для Мене ? А коли ви їсте та коли ви п'єте , чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте ? Чи ж це не ті слова , які Господь виголошував через давніх пророків , коли Єрусалим був населений та спокійний , і його міста навколо нього , і південь , і рівнина були населені ? І було до Захарія слово Господнє таке : Так говорить Господь Саваот , промовляючи : Судіть суд по правді , і чиніть один одному милосердя та милість . А вдови й сироти , чужинця та вбогого не гнобіть , і не думайте зла один одному в серці своєму ! Та вони не хотіли слухати , і відвернули своє рамено від Мене , а вуха свої вчинили тяжкими , щоб не слухати , і серце своє зробили кременем , щоб не слухати Закону , та тих слів , що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків . І був великий гнів від Господа Саваота . І сталося , як Я кликав , то вони не слухалися , так вони будуть кликати , та не буду Я слухати , каже Господь Саваот . І розвіяв Я їх по всіх народах , які не знали їх , а Край був спустошений по них , так що не було такого , хто б переходив чи вертався , і вони зробили улюблений Край спустошенням . І було мені слово Господнє таке : Так говорить Господь Саваот : Заздрю Я за Сіон великою заздрістю , і великою ревністю Я заздрю за нього . Так говорить Господь : Вернуся Я до Сіону , і буду пробувати в середині Єрусалиму , і буде зватися Єрусалим Містом Правди , а гора Господа Саваота горою святою . Так говорить Господь Саваот : Ще будуть сидіти на єрусалимських майданах діди та баби , і кожен з палицею в своїй руці через довгий вік . А міські майдани будуть переповнені хлопцями та дівчатами , що будуть бавитися на майданах його . Так говорить Господь Саваот : Коли дивне це в очах останку народу цього за цих днів , чи ж воно буде дивне в очах Моїх ? промовляє Господь Саваот . Так говорить Господь Саваот : Ото Я спасу Свій народ із східнього краю та з краю заходу сонця . І спроваджу Я їх , і вони будуть пробувати в середині Єрусалиму , і стануть народом Моїм , а Я стану їм Богом у правді та в праведності . Так говорить Господь Саваот : Нехай стануть сильними ваші руки , ви , що слухаєте цими днями слова ці з уст пророків , що були в день закладин дому Господа Саваота , храму , щоб був побудований . Бо перед цими днями не було нагороди для людини , ані нагороди для худоби , і для того , хто виходив , і для того , хто входив не було спокою від ворога , і пускав Я всіх людей одного проти одного . Тому Я тепер для останку оцього народу не буду такий , як за тих давніх днів , промовляє Господь Саваот . Бо буде насіння миру : виноград дасть свій плід , а земля урожай свій подасть , а небо дасть росу свою , і вчиню Я , що решта оцього народу це все посяде . І станеться , як були ви прокляттям серед народів , доме Юдин та доме Ізраїлів , так Я вас спасу , і ви станете благословенням . Не бійтесь , хай зміцніють ваші руки ! Бо так промовляє Господь Саваот : Як Я думав зробити вам зле , коли ваші батьки прогнівляли Мене , промовляє Господь Саваот , і не жалував Я , так знову задумав Я днями оцими вчинити добро Єрусалимові та Юдиному домові . Не бійтесь ! Оце речі , які будете робити : Говоріть правду один одному , правду та суд миру судіть у ваших брамах . І не думайте зла в своїм серці один проти одного , і не любіть неправдивої присяги , бо це все оте , що зненавидив Я , промовляє Господь . І було мені слово Господнє таке : Так говорить Господь Саваот : Піст четвертого , і піст п'ятого , і піст сьомого , і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху , та на веселі свята , але правду та мир кохайте ! Так говорить Господь Саваот : Ще прийдуть народи та мешканці численних міст . І прийдуть мешканці одного міста до другого , кажучи : Ходімо , ходімо вблагати Господа , шукати Господа Саваота ! Піду також я . І поприходять численні народи та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі , і благати Господа . Так говорить Господь Саваот : І станеться тими днями , що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів , і схоплять за полу юдея , говорячи : Ходімо з вами , бо ми чули : Бог з вами ! Пророцтво Господнього слова на землю Хадрах та Дамаск , місця спочинку його , бо око Господнє на Арам та на всі Ізраїлеві племена , а також на Гамат , що межує із ним , на Тир та Сидон , бо він став дуже мудрий . І Тир твердиню собі збудував , і срібла нагромадив , як пороху , а щирого золота як багна на вулицях . Ось Господь зробить бідним його , і на морі поб'є його потугу , і він сам буде пожертий огнем . Побачить це Ашкелон , та й злякається , і Азза , і дуже настрашиться , і Екрон , бо надія його засоромиться . І згине цар із Аззи , а Ашкелон не буде заселений . І буде в Ашдоді сидіти байстрюк , і Я вигублю гордість филистимлян . І викину кров його з його уст , а гидоту його з-між зубів його , і для нашого Бога достанеться й він , і він буде , як князь той у Юді , а Екрон як євусей . І стану табором біля Свого дому проти війська , проти того , хто переходить і хто вертається ; і вже не перейде гнобитель повз них , бо тепер Я це бачив Своїми очима . Радій вельми , о дочко Сіону , веселись , дочко Єрусалиму ! Ось Цар твій до тебе гряде , справедливий і повний спасіння , покірний , і їде на ослі , і на молодім віслюкові , сині ослиці . І вигублю Я колесниці з Єфрема , і коня з Єрусалиму , і військовий лук знищений буде . І народам Він мир сповістить , а Його панування від моря до моря , і від Ріки аж до кінців землі . Також ти , за кров заповіту твого Я пустив твоїх в'язнів із ями , в якій немає води . До твердині верніться , о в'язні надії ! І сьогодні звіщаю : Подвійно тобі поверну ! Бо Юду собі натягну , немов лука , наповню Єфремом його , і збуджу твоїх синів , Сіоне , на синів твоїх , Яване , і вчиню Я тебе за меча для лицарства . А Господь з'явиться над ними , і стріла Його вийде , як блискавка , і Господь Бог засурмить у сурму , і піде південними бурями . І Господь Саваот берегтиме всіх їх , і вони поїдять та потопчуть каміння , що кидається , і вони будуть пити та будуть шуміти , немов те вино , і будуть повні , як чаша жертовна , неначе ті роги жертівника . І спасе їх Господь , їхній Бог , того дня , Свій народ , як отару , бо вони , як каміння корони , засяють у Краї Його . і що за добро Його буде , і що за краса Його ! Збіжжя поможе рости юнакам , а дівчатам вино молоде . Просіть від Господа дощу часу весняного пізнього дощу , Господь чинить блискавки , і зливний дощ посилає їм , кожному траву на полі . Бо говорять марноту домові божки , і віщуни бачать лжу , і розказують сни неправдиві , потішають марнотою . Тому вони бродять , немов та отара , мандрують вони , бо без пастиря . На пастирів гнів Мій палає , а козлів навіщу , бо стадо Своє , Юдин дім покарає Господь Саваот , і вчинить Він їх , немов Своїм славним конем на війні . З нього буде наріжник , із нього кілок , з нього лук бойовий , з нього вийдуть керманичі разом усі , І будуть , немов те лицарство , що топче воно на війні , як болото на вулицях , і будуть вони воювати , бо з ними Господь , і кіннотних їздців засоромляться . І вчиню Я лицарським дім Юдин , а дім Йосипів спасу , і верну їх , бо змилосердивсь над ними , і стануть вони , ніби Я їх не кидав , Бо Я Господь Бог їхній , і буду Я їх вислуховувати . І стане лицарським Єфрем , і звеселіє їхнє серце , немов від вина , а їхні сини це побачать та будуть радіти , потішиться серце їхнє Господом . Я їм дам знака та їх позбираю , бо Я викупив їх , і множитись будуть , як множились . І розсію Я їх між народами , і в далеких краях вони будуть Мене згадувати , і житимуть з дітьми своїми , і вернуться . І верну їх із краю єгипетського , і позгромаджую їх із Ашшуру , і введу їх до краю Ґілеаду й Лівану , і місця не вистачить їм . І прийде по морі нещастя , і хвилі на морі ударить , і повисихають усі глибини Ріки , і буде понижена гордість Ашшуру , і від Єгипту відійметься берло . І зміцню їх у Господі , і Йменням Його вони будуть ходити , говорить Господь ! Ліване , відкрий свої двері , і огонь пожере з твоїх кедрів ! Голоси , кипарисе , бо кедр он упав , пограбовані пишні ! Голосіте , башанські дуби , бо ліс неприступний звалився ! Чути голос виття пастухів , бо гордощі їхні пограбовані ! Чути рик левчуків , бо йорданська краса попустошена . . . Так говорить Господь , мій Бог : Паси ти отару , яка на заріз , що ріжуть їх їхні купці і не винні , а їхні продавці промовляють : Благословенний Господь , що я збагатів ! А їхні пастухи не помилують їх ! . . . Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі , промовляє Господь . І ось передам Я людину , одного одному до рук , та до рук царя їхнього , і землю вони потовчуть , і Я з їхніх рук не врятую нікого ! І пас Я отару , яка на заріз тим , хто торгує отарою . І взяв Я Собі два киї , і одного назвав : Милість , а одного назвав : Згода , і пас Я отару . І знищив Я трьох пастухів за один місяць . І Я втратив терпіння до них , бо душа їхня обридила Мене . Тому Я сказав : Не пастиму вас ! Та вівця , що має померти , нехай умре , а що має погублена бути хай буде погублена , а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять ! І Я взяв Свого кия Милість , і його поламав , щоб зламати Свого заповіта , якого Я склав був зо всіма народами . І він зламаний був того дня , і пізнали покупці отари , які на Мене вважають , що це слово Господнє . І сказав Я до них : Якщо добре це в ваших очах , дайте платню Мою , а як ні , перестаньте ! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків . І промовив до мене Господь : Кинь її ганчареві , ту славну ціну , що вони оцінили Мене ! І Я взяв оті тридцять срібняків , і те кинув до дому Господнього , до ганчаря . І зламав Я Свого кия другого , Згоду , щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем . І промовив до мене Господь : Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного . Бо ось Я настановлю пастиря на землі , він загублених не відвідає , розпорошеного не буде шукати , і зламаної не вилікує , стоячої не годуватиме , а м'ясо ситої їстиме , і ратиці їхні поламає . Горе негідному пастиреві , який покидає отару ! Меч на рамено його та в його праве око : конче всохне рамено йому , і конче стемніє його праве око ! Пророцтво Господнього слова на Ізраїля . Говорить Господь , що небо напнув та землю заклав , і вформував дух людині у нутрі її : Ось Я Єрусалим учиню за келіха оп'яніння всім народам навколо , і на Юду також , коли буде в облозі на Єрусалим . І буде в той день , Я зроблю Єрусалима за камінь тяжкий всім народам : усі , хто буде його порушати , будуть конче поранені , і зберуться на нього всі народи землі . Того дня , промовляє Господь , ударю всіх коней сполошенням , і шаленством його верхівця , а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої , і всіх коней народів поб'ю сліпотою . І скажуть тоді князі Юдині в серці своєму : Моя потуга то мешканці Єрусалиму у Господі Саваоті , їхньому Бозі ! Того дня Я вчиню князів Юди , немов ту жаровню з огнем між дровами , і як палаючий смолоскип між снопами , і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч всі довкільні народи . І знову осяде на місці своєму Єрусалим , у Єрусалимі . І Господь допоможе найперше Юдиним наметам , щоб не збільшилась слава Давидового дому та єрусалимського мешканця понад Юду . Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця , і буде того дня той , хто спотикається серед них , як Давид , а дім Давидів як Бог , як Ангол Господній перед ними . І станеться в день той , і Я буду шукати , щоб понищити всі ті народи , що приходять на Єрусалим . А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви . І будуть дивитись на Мене , Кого прокололи , і будуть за Ним голосити , як голоситься за одинцем , і гірко заплачуть за Ним , як плачуть за первенцем . Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі , як голосіння Гададріммона в Меґіддонській долині . І буде земля голосити , кожен рід окремо : окремо рід дому Давида , і окремо жінки їх , окремо рід дому Натана , й окремо жінки їх , окремо рід дому Левія , і окремо жінки їх , окремо рід Шім'ї , і окремо жінки їх . Усі роди , які позостали , кожен рід окремо , і окремо жінки їх . Того дня відкриється джерело для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту . І станеться в день той , говорить Господь Саваот , повигублюю ймення бовванів з землі , і не будуть вони більше згадуватись , бо й пророків та духа нечистого виведу Я із землі ! І станеться , коли буде хто пророкувати ще , то скажуть йому його батько та мати його , що його породили : Не будеш ти жити , бо ложне говориш Господнім Ім'ям ! І заколють його його батько та мати його , що його породили , за те , що неправду він пророкував . І станеться в день той , посоромлені будуть пророки оті , кожен видінням своїм , коли пророкував він , і волосяниці не будуть вони зодягати , щоб обманювати . І скаже він : Я не пророк , я людина , що порає землю , бо земля мій набуток з юнацтва мого . А коли йому скаже хто : Що це за рани на твоїх руках ? то відкаже : Побито мене в домі тих , хто кохає мене . . . О мечу , збудися на Мого пастиря та на мужа , Мого товариша , каже Господь Саваот ! Удар пастиря і розпорошаться вівці , і Я оберну на малих Свою руку . І станеться в цілому Краї , говорить Господь , дві частині в нім витяті будуть , помруть , а третя частина зоставлена буде у ньому . І цю третю частину введу на огонь , і очищу їх , як очищається срібло , і їх випробую , як випробовується оте золото . Він кликати буде Ймення Моє , і Я йому відповім і скажу : Це народ Мій , а він скаже : Господь то мій Бог ! Ось день настає для Господа , і серед тебе поділена буде здобич . І зберу всі народи до Єрусалиму на бій , і буде здобуте це місто , і пограбовані будуть доми , а жінки побезчещені . І вийде півміста в полон на вигнання , а решта народу не буде погублена з міста . І вийде Господь , і стане на прю із народами цими , як дня боротьби Його , за дня бою . І того дня стануть ноги Його на Оливній горі , що перед Єрусалимом зо сходу , а Оливна гора на свої половини роздвоїться , на схід і на захід , на дуже велику долину . І на північ осунеться половина гори , а половина її на південь . І втікати ви будете в долину Моїх гір , бо долина гірська сягатиме по Ацал . І втікати ви будете , як утікали перед землетрусом за днів Уззійї , царя Юдиного . І прийде Господь , Бог мій , і з Ним усі святі . І станеться в день той , світла не буде , і буде холод та замерзання . І буде єдиний то день , Господу знаний , то буде не день , і не ніч , і буде , на час вечора станеться світло . І станеться в день той , вийде з Єрусалиму живая вода , половина її до східнього моря , а половина її до моря західнього . Літом і зимою це буде . І стане Господь за царя над землею всією , Господь буде один того дня , і одне Ймення Його . Уся ця земля стане степом від Ґеви до Ріммону , на південь Єрусалиму , який стане високим , і пробуватиме на місці своєму від брами Веніямина аж до місця Першої брами , аж до брами Наріжинків , і від башти Хананеїла аж до царського чавила . І осядуть у ньому , і закляття вже більше не буде , і безпечно сидітиме Єрусалим . А оце буде рана , що нею поранить Господь всі народи , хто піде війною на Єрусалим : згниє тіло його , хоч він на ногах своїх буде стояти , і очі йому погниють в своїх ямках , і язик його погниє в своїх устах . І станеться в день той , між ними настане велике збентеження , і схопить один руку одного , і підійметься рука його понад руку свого ближнього . І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі , і буде згромаджений маєток всіх навкільних народів , золото й срібло та одіж , дуже багато . І буде такий самий удар на коня , мула , верблюда й осла , та на всяку худобу , що буде в таборах у них , як пораза оця . І станеться , що позосталі з усіх тих народів , що приходили на Єрусалим , то будуть приходити з року на рік , щоб вклонятись Цареві , Господу Саваоту , і щоб святкувати свято Кучок . І станеться , хто від земних племен до Єрусалиму не прийде , щоб вклонятись Цареві , Господу Саваоту , то не буде дощу в них . А якщо не прийде племено єгипетське , і не ввійде всередину , то буде на них та пораза , якою народи ударить Господь , хто святкувати свято Кучок не прийде . Оце гріх Єгиптові буде , і гріх всім народам , хто святкувати свято Кучок не прийде . Буде того дня на кінських дзвінках : Святе Господеві , і будуть горнята в Господньому домі , немов ті кропильниці перед жертовником . І буде усяке горня в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота , і будуть приходити всі , хто жертву приносить , і будуть з них брати й варитимуть в них . І того дня не буде вже більше купця в домі Господа Саваота . Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахію . Я вас покохав , говорить Господь , а ви кажете : Як Ти нас покохав ? Чи ж не брат Ісав Якову ? каже Господь , а Я Якова був покохав , а Ісава зненавидів , і зробив його гори спустошенням , а спадок його для шакалів пустині . Коли скаже Едом : Ми зруйновані , та знову збудуємо руїни , то так промовляє Господь Саваот : Вони побудують , а Я розвалю ! І звати їх будуть : Країна безбожности , і народ , на якого навіки розгнівавсь Господь ! І ваші очі побачать оце , і ви скажете : Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву ! Шанує син батька , а раб свого пана ; та якщо Я вам батько , де пошана Моя ? А якщо Я вам пан , де страх передо Мною ? говорить Господь Саваот вам , священики , що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете : Чим ми погордили Йменням Твоїм ? На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете : Чим Тебе ми зневажили ? Тим , що кажете ви : Трапеза Господня вона погорджена ! І коли ви проносите в жертву сліпе , це не зле ? І як кульгаве та хворе приносите , чи ж це не зле ? Принеси но подібне своєму намісникові , чи тебе він вподобає , чи підійме обличчя твоє ? промовляє Господь Саваот . А тепер ублагайте ви Боже лице , і хай стане для нас милостивим . З ваших рук це було , то хіба кому з вас Він обличчя підійме ? говорить Господь Саваот . Нехай хто серед вас замкне двері святині , і не буде надармо освічувати Мого жертівника ! Я не маю вподоби до вас , говорить Господь Саваот , і з ваших рук не вподобаю дару ! Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами , і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий , бо звеличиться Ймення Моє між народами , каже Господь Саваот . Ви ж Його зневажаєте , кажучи : Трапеза Господня вона занечищена , й дохід її , обриджена страва її . І до того говорите : Ось стільки праці ! і ним нехтуєте , говорить Господь Саваот , і приносите крадене , і кульгаве та хворе , і таку жертву хлібну приносите . Чи буде воно Мені миле з рук ваших ? говорить Господь . І проклятий обманець , що в стаді його є самець , а він обіцяє та в жертву дає Господеві зіпсуте , а Я Цар великий , говорить Господь , і серед народів грізне Моє Ймення ! А тепер до вас заповідь цяя , священики ! Якщо ви не послухаєтесь , і не покладете на серце собі , щоб Іменню Моєму давати хвалу , говорить Господь Саваот , то пошлю Я прокляття на вас , і прокляну благословення ваші , і вже проклинаю , бо ви не берете до серця цього ! Ось Я обітну вам рамено , і розпорошу нечистість на ваших обличчях , нечистість свят ваших , і до неї вас винесуть . І пізнаєте ви , що Я заповідь вам цю послав , щоб був заповіт Мій з Левієм , каже Господь Саваот . Заповіт Мій з ним був для життя та для миру , і Я дав йому страх , і він налякався Мене , та боявсь перед Іменням Моїм . Закон правди в устах його був , і не знайшлась на губах його кривда , у мирі й простоті ходив він зо Мною , і багато-кого відвернув від вини . Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його , бо він Ангол Господа Саваота . А ви відхилились з дороги , вчинили таке , що багато спіткнулись в Законі , Левієвого заповіта понищили , говорить Господь Саваот . Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу , бо не стережете доріг Моїх ви , та не безсторонні в Законі . Чи Отець нам усім не один ? Хіба Бог не один нас створив ? Чому ж один одного зраджуємо ми , щоб нам зневажати заповіт батьків наших ? Зраджує Юда , і робиться нечисть серед Ізраїля та в Єрусалимі , бо Юда зневажив святиню Господню , яку покохав був , і дочку бога чужого за жінку узяв . Нехай Господь вигубить кожного , хто таке робить , того , хто чуває та відповідає з наметів Якова , і хто дар приносить Господу Саваоту . І робите й друге таке : Господнього жертівника ви слізьми покриваєте , плачем та стогнанням , бо до дарів уже Він не звернеться більше , і милої жертви з рук ваших не візьме . А ви ще й говорите : Защо ? За те , що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого , якій ти невірність вчинив , а вона ж твоя подруга , і дружина умови твоєї ! Хіба Бог не один нас учинив ? І залишок духу Його . А що цей один ? Насіння від Бога шукав . Тому свого духа пильнуйте , і дружину юнацтва свойого не зраджуйте ! Бо ненавиджу розвід , говорить Господь , Бог Ізраїлів , і того , хто вкриває насильством одежу свою , промовляє Господь Саваот . Тому свого духа пильнуйте , і не зраджуйте ! Словами своїми ви мучите Господа , та й питаєте ще : Чим ми мучимо ? Говоренням вашим : Кожен , хто чинить лихе , той добрий у Господніх очах , і Він у них уподобання має , або : Де Бог правосуддя ? Ось Я посилаю Свого Ангола , і він перед обличчям Моїм приготує дорогу . І нагло прибуде до храму Свого Господь , Якого шукаєте ви , і Ангол заповіту , Якого жадаєте . Ось іде Він , говорить Господь Саваот ! І хто витерпить день Його прибуття , і хто встоїть , коли Він з'явиться ? Бо Він , як огонь той у золотаря , і як у пральників луг . І Він сяде топити та чистити срібло , і очистить синів Левія , і їх перечистить , як золото й срібло , і будуть для Господа жертву приносити в правді . Тоді буде дар Юди та Єрусалиму приємний для Господа , як за днів віковічних і за років стародавніх . І прибуду до вас Я на суд , і буду свідком швидким проти чарівників , і на перелюбників , і проти тих , хто присягу складає на лжу , і проти тих , хто заплатою наймита тисне , вдову й сироту , хто відхилює право чужинця , Мене ж не боїться , говорить Господь Саваот . Бо Я , Господь , не змінююся , тому ви , сини Яковові , не будете знищені . Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків , і їх не стерегли . Верніться ж до Мене , і вернусь Я до вас ! промовляє Господь Саваот . Та говорите ви : У чому повернемось ? Чи Бога людина обманить ? Мене ж ви обманюєте , ще й говорите : Чим ми Тебе обманили ? Десятиною та приносами ! Прокляттям ви прокляті , а Мене обманили , о люду ти ввесь ! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці , щоб страва була в Моїм храмі , і тим Мене випробуйте , промовляє Господь Саваот : чи небесних отворів вам не відчиню , та не виллю вам благословення аж надмір ? І ради вас насварю Я все те , що жере , і воно не понищить вам земного плоду , і не заб'є винограду вам на полі , говорить Господь Саваот . І будуть всі люди вважати вас блаженними , бо будете ви любим Краєм , говорить Господь Саваот . Жорсткі ваші слова проти Мене , говорить Господь , а ви кажете : Що ми на Тебе сказали ? Ви кажете : Марність служити для Бога ! І що за користь , що ми стережемо Його службу , та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота ? А тепер ми вважаємо пишних щасливими , і ті , хто вчиняє безбожне , будуються та випробовують Бога , і втікають . . . Змовлялись тоді один з одним і ті , хто страх перед Господом має , і прислухавсь Господь , і почув , і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих , хто страх перед Господом має , і хто поважає Ймення Його . І будуть Мені вони власністю , каже Господь Саваот , на той день , що вчиню , і змилосерджусь над ними , як змилосерджується чоловік над синами своїми , що служать йому . І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим , між тим , хто Богові служить , та тим , хто не служить Йому . Бо ось наступає той день , що палає , як піч , і стануть всі пишні та кожен , хто чинить безбожне , соломою , і спалить їх день той , який наступає , говорить Господь Саваот , Який не позоставить їм кореня , ані галузки . А для вас , хто Ймення Мойого боїться , зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його , і ви вийдете та поскакаєте , мов ті ситі телята ! І безбожних топтати ви будете , бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день , що його Я вчиню , промовляє Господь Саваот . Згадайте Закона Мойсея , Мого раба , що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля . Ось Я пошлю вам пророка Іллю , перше ніж день Господній настане , великий й страшний ! І приверне він серце батьків до синів , і серце синівське до їхніх батьків , щоб Я не прийшов , і не вразив цей Край прокляттям ! Книга родоводу Ісуса Христа , Сина Давидового , Сина Авраамового : Авраам породив Ісака , а Ісак породив Якова , а Яків породив Юду й братів його . Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари . Фарес же породив Есрома , а Есром породив Арама . А Арам породив Амінадава , Амінадав же породив Наассона , а Наассон породив Салмона . Салмон же породив Вооза від Рахави , а Вооз породив Йовіда від Рути , Йовід же породив Єссея . А Єссей породив царя Давида , Давид же породив Соломона від Урієвої . Соломон же породив Ровоама , а Ровоам породив Авію , а Авія породив Асафа . Асаф же породив Йосафата , а Йосафат породив Йорама , Йорам же породив Озію . Озія ж породив Йоатама , а Йоатам породив Ахаза , Ахаз же породив Єзекію . А Єзекія породив Манасію , Манасія ж породив Амоса , а Амос породив Йосію . Йосія ж породив Йоякима , Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення . А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля , а Салатіїль породив Зоровавеля . Зоровавель же породив Авіюда , а Авіюд породив Еліякима , а Еліяким породив Азора . Азор же породив Садока , а Садок породив Ахіма , а Ахім породив Еліюда . Еліюд же породив Елеазара , а Елеазар породив Маттана , а Маттан породив Якова . А Яків породив Йосипа , мужа Марії , що з неї родився Ісус , званий Христос . А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь , і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь , і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять . Народження ж Ісуса Христа сталося так . Коли Його матір Марію заручено з Йосипом , то перш , ніж зійшлися вони , виявилося , що вона має в утробі від Духа Святого . А Йосип , муж її , бувши праведний , і не бажавши ославити її , хотів тайкома відпустити її . Коли ж він те подумав , ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні , промовляючи : Йосипе , сину Давидів , не бійся прийняти Марію , дружину свою , бо зачате в ній то від Духа Святого . І вона вродить Сина , ти ж даси Йому йменна Ісус , бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів . А все оце сталось , щоб збулося сказане пророком від Господа , який провіщає : Ось діва в утробі зачне , і Сина породить , і назвуть Йому Ймення Еммануїл , що в перекладі є : З нами Бог . Як прокинувся ж Йосип зо сну , то зробив , як звелів йому Ангол Господній , і прийняв він дружину свою . І не знав він її , аж Сина свого первородженого вона породила , а він дав Йому ймення Ісус . Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім , за днів царя Ірода , то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу , і питали : Де народжений Цар Юдейський ? Бо на сході ми бачили зорю Його , і прибули поклонитись Йому . І , як зачув це цар Ірод , занепокоївся , і з ним увесь Єрусалим . І , зібравши всіх первосвящеників і книжників людських , він випитував у них , де має Христос народитись ? Вони ж відказали йому : У Віфлеємі Юдейськім , бо в пророка написано так : І ти , Віфлеєме , земле Юдина , не менший нічим між осадами Юдиними , бо з тебе з'явиться Вождь , що буде Він пасти народ Мій ізраїльський . Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців , і докладно випитував їх про час , коли з'явилась зоря . І він відіслав їх до Віфлеєму , говорячи : Ідіть , і пильно розвідайтеся про Дитятко ; а як знайдете , сповістіть мене , щоб і я міг піти й поклонитись Йому . Вони ж царя вислухали й відійшли . І ось зоря , що на сході вони її бачили , ішла перед ними , аж прийшла й стала зверху , де Дитятко було . А бачивши зорю , вони надзвичайно зраділи . І , ввійшовши до дому , знайшли там Дитятко з Марією , Його матір'ю . І вони впали ницьма , і вклонились Йому . І , відчинивши скарбниці свої , піднесли Йому свої дари : золото , ладан та смирну . А вві сні остережені , щоб не вертатись до Ірода , відійшли вони іншим шляхом до своєї землі . Як вони ж відійшли , ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав : Уставай , візьми Дитятко та матір Його , і втікай до Єгипту , і там зоставайся , аж поки скажу тобі , бо Дитятка шукатиме Ірод , щоб Його погубити . І він устав , узяв Дитятко та матір Його вночі , та й пішов до Єгипту . І він там зоставався аж до смерти Іродової , щоб збулося сказане від Господа пророком , який провіщає : Із Єгипту покликав Я Сина Свого . Спостеріг тоді Ірод , що ті мудреці насміялися з нього , та й розгнівався дуже , і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше , за часом , що його в мудреців він був випитав . Тоді справдилось те , що сказав Єремія пророк , промовляючи : Чути голос у Рамі , плач і ридання та голосіння велике : Рахиль плаче за дітьми своїми , і не дається розважити себе , бо нема їх . . . Коли ж Ірод умер , ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові , та й промовив : Уставай , візьми Дитятко та матір Його , та йди в землю Ізраїлеву , бо вимерли ті , хто шукав був душу Дитини . І він устав , узяв Дитятко та матір Його , і прийшов у землю Ізраїлеву . Та прочувши , що царює в Юдеї Архелай , замість Ірода , батька свого , побоявся піти туди він . А вві сні остережений , відійшов до країв галілейських . А прибувши , оселився у місті , на ім'я Назарет , щоб збулося пророками сказане , що Він Назарянин буде званий . Тими ж днями приходить Іван Христитель , і проповідує в пустині юдейській , та й каже : Покайтесь , бо наблизилось Царство Небесне ! Бо він той , що про нього сказав був Ісая пророк , промовляючи : Голос того , хто кличе : В пустині готуйте дорогу для Господа , рівняйте стежки Йому ! Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу , і пояс ремінний на стегнах своїх ; а пожива для нього була сарана та мед польовий . Тоді до нього виходив Єрусалим , і вся Юдея , і вся йорданська околиця , і в річці Йордані христились від нього , і визнавали гріхи свої . Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв , що приходять на хрищення , то промовив до них : Роде зміїний , хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього ? Отож , учиніть гідний плід покаяння ! І не думайте говорити в собі : Ми маємо отця Авраама . Кажу бо я вам , що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння ! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена : кожне ж дерево , що доброго плоду не родить , буде зрубане та й в огонь буде вкинене . Я хрищу вас водою на покаяння , але Той , Хто йде по мені , потужніший від мене : я недостойний понести взуття Йому ! Він христитиме вас Святим Духом й огнем . У руці Своїй має Він віячку , і перечистить Свій тік : пшеницю Свою Він збере до засіків , а полову попалить ув огні невгасимім . Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана , щоб христитись від нього . Але перешкоджав він Йому й говорив : Я повинен христитись від Тебе , і чи Тобі йти до мене ? А Ісус відповів і сказав йому : Допусти це тепер , бо так годиться нам виповнити усю правду . Тоді допустив він Його . І охристившись Ісус , зараз вийшов із води . І ось небо розкрилось , і побачив Іван Духа Божого , що спускався , як голуб , і сходив на Нього . І ось голос почувся із неба : Це Син Мій Улюблений , що Його Я вподобав ! Потому Ісус був поведений Духом у пустиню , щоб диявол Його спокушав . І постив Він сорок день і сорок ночей , а вкінці зголоднів . І ось приступив до Нього спокусник , і сказав : Коли Ти Син Божий , скажи , щоб каміння це стало хлібами ! А Він відповів і промовив : Написано : Не хлібом самим буде жити людина , але кожним словом , що походить із уст Божих . Тоді забирає диявол Його в святе місто , і ставить Його на наріжника храму , та й каже Йому : Коли Ти Син Божий , то кинься додолу , бож написано : Він накаже про Тебе Своїм Анголам , і вони на руках понесуть Тебе , щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги . Ісус відказав йому : Ще написано : Не спокушуй Господа Бога свого ! Знов диявол бере Його на височезную гору , і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу , та й каже до Нього : Це все Тобі дам , якщо впадеш і мені Ти поклонишся ! Тоді каже до нього Ісус : Відійди , сатано ! Бож написано : Господеві Богові своєму вклоняйся , і служи Одному Йому ! Тоді позоставив диявол Його . І ось Анголи приступили , і служили Йому . Як довідавсь Ісус , що Івана ув'язнено , перейшов у Галілею . І , покинувши Він Назарета , прийшов й оселився в Капернаумі приморськім , на границі країн Завулонової й Нефталимової , щоб справдилось те , що сказав був Ісая пророк , промовляючи : Завулонова земле , і Нефталимова земле , за Йорданом при морській дорозі , Галілеє поганська ! Народ , що в темноті сидів , світло велике побачив , а тим , хто сидів у країні смертельної тіні , засяяло світло . Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти : Покайтеся , бо наблизилось Царство Небесне ! Як проходив же Він поблизу Галілейського моря , то побачив двох братів : Симона , що зветься Петром , та Андрія , його брата , що невода в море закидали , бо рибалки були . І Він каже до них : Ідіть за Мною , Я зроблю вас ловцями людей ! І вони зараз покинули сіті , та й пішли вслід за Ним . І , далі пішовши звідти , Він побачив двох інших братів , Зеведеєвого сина Якова та Івана , його брата , із Зеведеєм , їхнім батьком , що лагодили свого невода в човні , і покликав Він їх . Вони зараз залишили човна та батька свого , та й пішли вслід за Ним . І ходив Він по всій Галілеї , по їхніх синагогах навчаючи , та Євангелію Царства проповідуючи , і вздоровлюючи всяку недугу , і всяку неміч між людьми . А чутка про Нього пішла по всій Сирії . І водили до Нього недужих усіх , хто терпів на різні хвороби та муки , і біснуватих , і сновид , і розслаблених , і Він їх уздоровляв . І багато людей ішло за Ним і з Галілеї , і з Десятимістя , і з Єрусалиму , і з Юдеї , і з Зайордання . І , побачивши натовп , Він вийшов на гору . А як сів , підійшли Його учні до Нього . І , відкривши уста Свої , Він навчати їх став , промовляючи : Блаженні вбогі духом , бо їхнєє Царство Небесне . Блаженні засмучені , бо вони будуть утішені . Блаженні лагідні , бо землю вспадкують вони . Блаженні голодні та спрагнені правди , бо вони нагодовані будуть . Блаженні милостиві , бо помилувані вони будуть . Блаженні чисті серцем , бо вони будуть бачити Бога . Блаженні миротворці , бо вони синами Божими стануть . Блаженні вигнані за правду , бо їхнє Царство Небесне . Блаженні ви , як ганьбити та гнати вас будуть , і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене . Радійте та веселіться , нагорода бо ваша велика на небесах ! Бо так гнали й пророків , що були перед вами . Ви сіль землі . Коли сіль ізвітріє , то чим насолити її ? Не придасться вона вже нінащо , хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми . Ви світло для світу . Не може сховатися місто , що стоїть на верховині гори . І не запалюють світильника , щоб поставити його під посудину , але на свічник , і світить воно всім у домі . Отак ваше світло нехай світить перед людьми , щоб вони бачили ваші добрі діла , та прославляли Отця вашого , що на небі . Не подумайте , ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов , Я не руйнувати прийшов , але виконати . Поправді ж кажу вам : доки небо й земля не минеться , ані йота єдина , ані жаден значок із Закону не минеться , аж поки не збудеться все . Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей , та й людей так навчить , той буде найменшим у Царстві Небеснім ; а хто виконає та й навчить , той стане великим у Царстві Небеснім . Кажу бо Я вам : коли праведність ваша не буде рясніша , як книжників та фарисеїв , то не ввійдете в Царство Небесне ! Ви чули , що було стародавнім наказане : Не вбивай , а хто вб'є , підпадає він судові . А Я вам кажу , що кожен , хто гнівається на брата свого , підпадає вже судові . А хто скаже на брата свого : рака , підпадає верховному судові , а хто скаже дурний , підпадає геєнні огненній . Тому , коли принесеш ти до жертівника свого дара , та тут ізгадаєш , що брат твій щось має на тебе , залиши отут дара свого перед жертівником , і піди , примирись перше з братом своїм , і тоді повертайся , і принось свого дара . Зо своїм супротивником швидко мирися , доки з ним на дорозі ще ти , щоб тебе супротивник судді не віддав , а суддя щоб прислужникові тебе не передав , і щоб тебе до в'язниці не вкинули . Поправді кажу тобі : Не вийдеш ізвідти , поки не віддаси ти й останнього шеляга ! Ви чули , що сказано : Не чини перелюбу . А Я вам кажу , що кожен , хто на жінку подивиться із пожадливістю , той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм . Коли праве око твоє спокушає тебе , його вибери , і кинь від себе : бо краще тобі , щоб загинув один із твоїх членів , аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене . І як правиця твоя спокушає тебе , відітни її й кинь від себе : бо краще тобі , щоб загинув один із твоїх членів , аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене . Також сказано : Хто дружину свою відпускає , нехай дасть їй листа розводового . А Я вам кажу , що кожен , хто пускає дружину свою , крім провини розпусти , той доводить її до перелюбу . І хто з відпущеною побереться , той чинить перелюб . Ще ви чули , що було стародавнім наказане : Не клянись неправдиво , але виконуй клятви свої перед Господом . А Я вам кажу не клястися зовсім : ані небом , бо воно престол Божий ; ні землею , бо підніжок для ніг Його це ; ані Єрусалимом , бо він місто Царя Великого ; не клянись головою своєю , бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною . Ваше ж слово хай буде : так-так , ні-ні . А що більше над це , то те від лукавого . Ви чули , що сказано : Око за око , і зуб за зуба . А Я вам кажу не противитись злому . І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою , підстав йому й другу . А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою , віддай і плаща йому . А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну , іди з ним навіть дві . Хто просить у тебе то дай , а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього . Ви чули , що сказано : Люби свого ближнього , і ненавидь свого ворога . А Я вам кажу : Любіть ворогів своїх , благословляйте тих , хто вас проклинає , творіть добро тим , хто ненавидить вас , і моліться за тих , хто вас переслідує , щоб вам бути синами Отця вашого , що на небі , що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими , і дощ посилає на праведних і на неправедних . Коли бо ви любите тих , хто вас любить , то яку нагороду ви маєте ? Хіба не те саме й митники роблять ? І коли ви вітаєте тільки братів своїх , то що ж особливого робите ? Чи й погани не чинять отак ? Отож , будьте досконалі , як досконалий Отець ваш Небесний ! Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми , щоб бачили вас ; а як ні , то не матимете нагороди від Отця вашого , що на небі . Отож , коли чиниш ти милостиню , не сурми перед себе , як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях , щоб хвалили їх люди . Поправді кажу вам : вони мають уже нагороду свою ! А як ти чиниш милостиню , хай не знатиме ліва рука твоя , що робить правиця твоя , щоб таємна була твоя милостиня , а Отець твій , що бачить таємне , віддасть тобі явно . А як молитеся , то не будьте , як ті лицеміри , що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях , щоб їх бачили люди . Поправді кажу вам : вони мають уже нагороду свою ! А ти , коли молишся , увійди до своєї комірчини , зачини свої двері , і помолися Отцеві своєму , що в таїні ; а Отець твій , що бачить таємне , віддасть тобі явно . А як молитеся , не проказуйте зайвого , як ті погани , бо думають , ніби вони будуть вислухані за своє велемовство . Отож , не вподобляйтеся їм , бо знає Отець ваш , чого потребуєте , ще раніше за ваше прохання ! Ви ж моліться отак : Отче наш , що єси на небесах ! Нехай святиться Ім'я Твоє , нехай прийде Царство Твоє , нехай буде воля Твоя , як на небі , так і на землі . Хліба нашого насущного дай нам сьогодні . І прости нам довги наші , як і ми прощаємо винуватцям нашим . І не введи нас у випробовування , але визволи нас від лукавого . Бо Твоє є царство , і сила , і слава навіки . Амінь . Бо як людям ви простите прогріхи їхні , то простить і вам ваш Небесний Отець . А коли ви не будете людям прощати , то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших . А як постите , то не будьте сумні , як оті лицеміри : вони бо зміняють обличчя свої , щоб бачили люди , що постять вони . Поправді кажу вам : вони мають уже нагороду свою ! А ти , коли постиш , намасти свою голову , і лице своє вмий , щоб ти посту свого не виявив людям , а Отцеві своєму , що в таїні ; і Отець твій , що бачить таємне , віддасть тобі явно . Не складайте скарбів собі на землі , де нищить їх міль та іржа , і де злодії підкопуються й викрадають . Складайте ж собі скарби на небі , де ні міль , ні іржа їх не нищить , і де злодії до них не підкопуються та не крадуть . Бо де скарб твій , там буде й серце твоє ! Око то світильник для тіла . Тож як око твоє буде здорове , то й усе тіло твоє буде світле . А коли б твоє око лихе було , то й усе тіло твоє буде темне . Отож , коли світло , що в тобі , є темрява , то яка ж то велика та темрява ! Ніхто двом панам служити не може , бо або одного зненавидить , а другого буде любити , або буде триматись одного , а другого знехтує . Не можете Богові служити й мамоні . Через те вам кажу : Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити , ні про тіло своє , у що зодягнетеся . Чи ж не більше від їжі життя , а від одягу тіло ? Погляньте на птахів небесних , що не сіють , не жнуть , не збирають у клуні , та проте ваш Небесний Отець їх годує . Чи ж ви не багато вартніші за них ? Хто ж із вас , коли журиться , зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного ? І про одяг чого ви клопочетесь ? Погляньте на польові лілеї , як зростають вони , не працюють , ані не прядуть . А Я вам кажу , що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак , як одна з них . І коли польову ту траву , що сьогодні ось є , а взавтра до печі вкидається , Бог отак зодягає , скільки ж краще зодягне Він вас , маловірні ! Отож , не журіться , кажучи : Що ми будемо їсти , чи : Що будемо пити , або : У що ми зодягнемось ? Бож усього того погани шукають ; але знає Отець ваш Небесний , що всього того вам потрібно . Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його , а все це вам додасться . Отож , не журіться про завтрашній день , бо завтра за себе само поклопочеться . Кожний день має досить своєї турботи ! Не судіть , щоб і вас не судили ; бо яким судом судити будете , таким же осудять і вас , і якою мірою будете міряти , такою відміряють вам . І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш , колоди ж у власному оці не чуєш ? Або як ти скажеш до брата свого : Давай вийму я заскалку з ока твого , коли он колода у власному оці ? Лицеміре , вийми перше колоду із власного ока , а потім побачиш , як вийняти заскалку з ока брата твого . Не давайте святого псам , і не розсипайте перел своїх перед свиньми , щоб вони не потоптали їх ногами своїми , і , обернувшись , щоб не розшматували й вас . . . Просіть і буде вам дано , шукайте і знайдете , стукайте і відчинять вам ; бо кожен , хто просить одержує , хто шукає знаходить , а хто стукає відчинять йому . Чи ж то серед вас є людина , що подасть своєму синові каменя , коли хліба проситиме він ? Або коли риби проситиме , то подасть йому гадину ? Тож як ви , бувши злі , потрапите добрі дари своїм дітям давати , скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим , хто проситиме в Нього ! Тож усе , чого тільки бажаєте , щоб чинили вам люди , те саме чиніть їм і ви . Бо в цьому Закон і Пророки . Увіходьте тісними ворітьми , бо просторі ворота й широка дорога , що веде до погибелі , і нею багато-хто ходять . Бо тісні ті ворота , і вузька та дорога , що веде до життя , і мало таких , що знаходять її ! Стережіться фальшивих пророків , що приходять до вас ув одежі овечій , а всередині хижі вовки . По їхніх плодах ви пізнаєте їх . Бо хіба ж виноград на тернині збирають , або фіґи із будяків ? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре , а дерево зле плоди родить лихі . Не може родить добре дерево плоду лихого , ані дерево зле плодів добрих родити . Усяке ж дерево , що доброго плоду не родить , зрубується та в огонь укидається . Ото ж бо , по їхніх плодах ви пізнаєте їх ! Не кожен , хто каже до Мене : Господи , Господи ! увійде в Царство Небесне , але той , хто виконує волю Мого Отця , що на небі . Багато-хто скажуть Мені того дня : Господи , Господи , хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували , хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли , або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили ? І їм оголошу Я тоді : Я ніколи не знав вас . . . Відійдіть від Мене , хто чинить беззаконня ! Отож , кожен , хто слухає цих Моїх слів і виконує їх , подібний до чоловіка розумного , що свій дім збудував на камені . І линула злива , і розлилися річки , і буря знялася , і на дім отой кинулась , та не впав , бо на камені був він заснований . А кожен , хто слухає цих Моїх слів , та їх не виконує , подібний до чоловіка того необачного , що свій дім збудував на піску . І линула злива , і розлилися річки , і буря знялася й на дім отой кинулась , і він упав . І велика була та руїна його ! І ото , як Ісус закінчив ці слова , то народ дивувався з науки Його . Бо навчав Він їх , як можновладний , а не як ті книжники їхні . А коли Він зійшов із гори , услід за Ним ішов натовп великий . І ось підійшов прокажений , уклонився Йому та й сказав : Коли , Господи , хочеш , Ти можеш очистити мене ! А Ісус простяг руку , і доторкнувся до нього , говорячи : Хочу , будь чистий ! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази . І говорить до нього Ісус : Гляди , не розповідай нікому . Але йди , покажися священикові , та дар принеси , якого Мойсей заповів , їм на свідоцтво . А коли Він до Капернауму ввійшов , то до Нього наблизився сотник , та й благати зачав Його , кажучи : Господи , мій слуга лежить удома розслаблений , і тяжко страждає . Він говорить йому : Я прийду й уздоровлю його . А сотник Йому відповів : Недостойний я , Господи , щоб зайшов Ти під стріху мою . . . Та промов тільки слово , і видужає мій слуга ! Бо й я людина підвладна , і вояків під собою я маю ; і одному кажу : піди то йде він , а тому : прийди і приходить , або рабові своєму : зроби те і він зробить . Почувши таке , Ісус здивувався , і промовив до тих , хто йшов услід за Ним : Поправді кажу вам : навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри ! Кажу ж вам , що багато-хто прийдуть від сходу та заходу , і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом , Ісаком та Яковом . Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів ! . . . І сказав Ісус сотникові : Іди , і як повірив ти , нехай так тобі й станеться ! І тієї ж години одужав слуга його . Як прийшов же Ісус до Петрового дому , то побачив тещу його , що лежала в гарячці . І Він доторкнувся руки її , і гарячка покинула ту . . . І встала вона , та й Йому прислуговувала ! А коли настав вечір , привели багатьох біснуватих до Нього , і Він словом Своїм вигнав духів , а недужих усіх уздоровив , щоб справдилося , що сказав був Ісая пророк , промовляючи : Він узяв наші немочі , і недуги поніс . А як угледів Ісус навколо Себе багато народу , наказав переплинути на той бік . І приступив один книжник та й до Нього сказав : Учителю , я піду за Тобою , хоч би куди ти пішов ! Промовляє до нього Ісус : Мають нори лисиці , а гнізда небесні пташки , Син же Людський не має де й голови прихилити . . . А інший із учнів промовив до Нього : Дозволь мені , Господи , перше піти та батька свого поховати . А Ісус йому каже : Іди за Мною , і зостав мертвим ховати мерців своїх ! І коли Він до човна вступив , за Ним увійшли Його учні . І ось буря велика зірвалась на морі , аж човен зачав заливатися хвилями . А Він спав . . . І кинулись учні , і збудили Його та й благали : Рятуй , Господи , гинемо ! А Він відповів їм : Чого полохливі ви , маловірні ? Тоді встав , заказав бурі й морю , і тиша велика настала . . . А народ дивувався й казав : Хто ж це такий , що вітри та море слухняні Йому ? І , як прибув Він на той бік , до землі Гадаринської , перестріли Його два біснуваті , що вийшли з могильних печер , дуже люті , так що ніхто не міг переходити тією дорогою . І ось , вони стали кричати , говорячи : Що Тобі , Сину Божий , до нас ? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити ? А оподаль від них пасся гурт великий свиней . І просилися демони , кажучи : Коли виженеш нас , то пошли нас у той гурт свиней . А Він відповів їм : Ідіть . І вийшли вони , і пішли в гурт свиней . І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт , і потопився в воді . Пастухи ж повтікали ; а коли прибули вони в місто , то про все розповіли , і про біснуватих . І ось , усе місто вийшло назустріч Ісусові . Як Його ж угледіли , то стали благати , щоб пішов Собі з їхнього краю ! . . І , сівши до човна , Він переплинув , і до міста Свого прибув . І ото , принесли до Нього розслабленого , що на ложі лежав . І , як побачив Ісус їхню віру , сказав розслабленому : Будь бадьорий , сину ! Прощаються тобі гріхи твої ! І ось , дехто із книжників стали казати про себе : Він богозневажає . Ісус же думки їхні знав і сказав : Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх ? Що легше , сказати : Прощаються тобі гріхи , чи сказати : Уставай та й ходи ? Але щоб ви знали , що прощати гріхи на землі має владу Син Людський , тож каже Він розслабленому : Уставай , візьми ложе своє , та й іди у свій дім ! Той устав і пішов у свій дім . А натовп , побачивши це , налякався , і славив Бога , що людям Він дав таку владу ! . . . А коли Ісус звідти проходив , побачив чоловіка , на ймення Матвія , що сидів на митниці , та й каже йому : Іди за Мною ! Той устав , і пішов услід за Ним . І сталось , як Ісус сидів при столі у домі , ось зійшлося багато митників і грішників , і вони посідали з Ним та з Його учнями . Як побачили ж те фарисеї , то сказали до учнів Його : Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками ? А Він це почув та й сказав : Лікаря не потребують здорові , а слабі ! Ідіть же , і навчіться , що то є : Милости хочу , а не жертви . Бо Я не прийшов кликати праведних , але грішників до покаяння . Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть : Чому постимо ми й фарисеї , а учні Твої не постять ? Ісус же промовив до них : Хіба можуть гості весільні сумувати , поки з ними ще є молодий ? Але прийдуть ті дні , коли заберуть молодого від них , тоді й постити будуть вони . До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового , бо збіжиться воно , і дірка стане ще гірша . І не вливають вина молодого в старі бурдюки , а то бурдюки розірвуться , і вино розіллється , і бурдюки пропадуть ; а вливають вино молоде до нових бурдюків , і одне й друге збережено буде . Коли Він говорив це до них , підійшов ось один із старших , уклонився Йому та й говорить : Дочка моя хвилі цієї померла . Та прийди , поклади Свою руку на неї , і вона оживе . І підвівся Ісус , і пішов услід за ним , також учні Його . І ото одна жінка , що дванадцять літ хворою на кровотечу була , приступила ззаду , і доторкнулась до краю одежі Його . Бо вона говорила про себе : Коли хоч доторкнуся одежі Його , то одужаю . Ісус , обернувшись , побачив її та й сказав : Будь бадьорою , дочко , твоя віра спасла тебе ! І одужала жінка з тієї години . А Ісус , як прибув до господи старшого , і вздрів дударів та юрбу голосільників , то сказав : Відійдіть , бо не вмерло дівча , але спить . І насміхалися з Нього . А коли народ випроваджено , Він увійшов , узяв за руку її , і дівчина встала ! І вістка про це розійшлася по всій тій країні . Коли ж Ісус звідти вертався , ішли за Ним два сліпці , що кричали й казали : Змилуйсь над нами , Сину Давидів ! І коли Він додому прийшов , приступили до Нього сліпці . А Ісус до них каже : Чи ж вірите ви , що Я можу вчинити оце ? Говорять до Нього вони : Так , Господи . Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав : Нехай станеться вам згідно з вашою вірою ! І очі відкрилися їм . А Ісус наказав їм суворо , говорячи : Глядіть , щоб ніхто не довідавсь про це ! А вони відійшли , та й розголосили про Нього по всій тій країні . Коли ж ті виходили , то ось привели до Нього чоловіка німого , що був біснуватий . І як демон був вигнаний , німий заговорив . І дивувався народ і казав : Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля ! Фарисеї ж казали : Виганяє Він демонів силою князя демонів . І обходив Ісус всі міста та оселі , навчаючи в їхніх синагогах , та Євангелію Царства проповідуючи , і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку . А як бачив людей , змилосерджувався Він над ними , бо були вони змучені та розпорошені , як ті вівці , що не мають пастуха . Тоді Він казав Своїм учням : Жниво справді велике , та робітників мало ; тож благайте Господаря жнива , щоб на жниво Своє Він робітників вислав . І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів , і владу їм дав над нечистими духами , щоб їх виганяли вони , і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку . А ймення апостолів дванадцятьох отакі : перший Симон , що Петром прозивається , і Андрій , брат його ; Яків , син Зеведеїв , та Іван , брат його ; Пилип і Варфоломій , Хома й митник Матвій ; Яків , син Алфеїв , і Тадей ; Симон Кананіт , та Юда Іскаріотський , що й видав Його . Цих Дванадцятьох Ісус вислав , і їм наказав , промовляючи : На путь до поган не ходіть , і до самарянського міста не входьте , але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого . А ходячи , проповідуйте та говоріть , що наблизилось Царство Небесне . Уздоровляйте недужих , воскрешайте померлих , очищайте прокажених , виганяйте демонів . Ви дармо дістали , дармо й давайте . Не беріть ані золота , ані срібла , ані мідяків до своїх поясів , ані торби в дорогу , ані двох одеж , ні сандаль , ані палиці . Бо вартий робітник своєї поживи . А як зайдете в місто якесь чи в село , то розвідайте , хто там достойний , і там перебудьте , аж поки не вийдете . А входячи в дім , вітайте його , промовляючи : Мир дому цьому ! І коли буде достойний той дім , нехай зійде на нього ваш мир ; а як недостойний він буде , то мир ваш нехай до вас вернеться . А як хто вас не прийме , і ваших слів не послухає , то , виходячи з дому чи з міста того , обтрусіть порох із ніг своїх . Поправді кажу вам : легше буде країні содомській й гоморській дня судного , аніж місту тому ! Оце посилаю Я вас , як овець між вовки . Будьте ж мудрі , як змії , і невинні , як голубки . Стережіться ж людей , бо вони на суди видаватимуть вас , та по синагогах своїх бичувати вас будуть . І до правителів та до царів поведуть вас за Мене , на свідчення їм і поганам . А коли видаватимуть вас , не журіться , як або що говорити : тієї години буде вам дане , що маєте ви говорити , бо не ви промовлятимете , але Дух Отця вашого в вас промовлятиме . І видасть на смерть брата брат , а батько дитину . І діти повстануть супроти батьків , і їх повбивають . І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти . А хто витерпить аж до кінця , той буде спасений . А коли будуть вас переслідувати в однім місті , утікайте до іншого . Поправді кажу вам , не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих , як прийде Син Людський . Учень не більший за вчителя , а раб понад пана свого . Доволі для учня , коли буде він , як учитель його , а раб як господар його . Коли Вельзевулом назвали господаря дому , скільки ж більше назвуть так домашніх його ! Але не лякайтеся їх . Немає нічого захованого , що воно не відкриється , ані потаємного , що не виявиться . Що кажу Я вам потемки , говоріть те при світлі , що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах . І не лякайтеся тих , хто тіло вбиває , а душі вбити не може ; але бійтеся більше того , хто може й душу , і тіло вам занапастити в геєнні . Чи не два горобці продаються за гріш ? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого . А вам і волосся все на голові пораховано . Отож , не лякайтесь , бо вартніші ви за багатьох горобців . Отже , кожного , хто Мене визнає перед людьми , того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я . Хто ж Мене відцурається перед людьми , того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм . Не думайте , що Я прийшов , щоб мир на землю принести , Я не мир принести прийшов , а меча . Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його , дочку з її матір'ю , і невістку з свекрухою її . І : вороги чоловікові домашні його ! Хто більш , як Мене , любить батька чи матір , той Мене недостойний . І хто більш , як Мене , любить сина чи дочку , той Мене недостойний . І хто не візьме свого хреста , і не піде за Мною слідом , той Мене недостойний . Хто душу свою зберігає , той погубить її , хто ж за Мене погубить душу свою , той знайде її . Хто вас приймає приймає Мене , хто ж приймає Мене , приймає Того , Хто послав Мене . Хто приймає пророка , як пророка , той дістане нагороду пророчу , хто ж приймає праведника , як праведника , той дістане нагороду праведничу . І хто напоїть , як учня , кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної , поправді кажу вам , той не згубить нагороди своєї . І сталось , коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів , Він звідти пішов , щоб учити , і по їхніх містах проповідувати . Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові , послав через учнів своїх , щоб Його запитати : Чи Ти Той , Хто має прийти , чи чекати нам Іншого ? Ісус же промовив у відповідь їм : Ідіть , і перекажіть Іванові , що ви чуєте й бачите : Сліпі прозрівають , і криві ходять , стають чистими прокажені , і чують глухі , і померлі встають , а вбогим звіщається Добра Новина . . . І блаженний , хто через Мене спокуси не матиме ! Як вони ж відійшли , Ісус про Івана почав говорити народові : На що ви ходили в пустиню дивитися ? Чи на очерет , що вітер гойдає його ? Та на що ви дивитись ходили ? Може на чоловіка , у м'які шати одягненого ? Аджеж ті , хто носить м'яке , по палатах царських . По що ж ви ходили ? Може бачити пророка ? Так , кажу вам , навіть більш , як пророка . Бо це ж той , що про нього написано : Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця , який перед Тобою дорогу Твою приготує ! Поправді кажу вам : Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя ! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього ! Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою , і ті , хто вживає зусилля , хапають його . Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували . Коли ж хочете знати , то Ілля він , що має прийти . Хто має вуха , нехай слухає ! До кого ж цей рід прирівняю ? До хлоп'ят він подібний , що на ринку сидять та вигукують іншим , і кажуть : Ми вам грали , а ви не танцювали , ми співали вам жалібно , та не плакали ви . . . Бо прийшов був Іван , що не їв і не пив , вони ж кажуть : Він демона має . Прийшов же Син Людський , що їсть і п'є , вони ж кажуть : Чоловік ось , ласун і п'яниця , Він приятель митників і грішників . І виправдалася мудрість своїми ділами . Ісус тоді став докоряти містам , де відбулося найбільш Його чуд , що вони не покаялись : Горе тобі , Хоразіне , горе тобі , Віфсаїдо ! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда , що сталися в вас , то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі . Але кажу вам : Легше буде дня судного Тиру й Сидону , ніж вам ! А ти , Капернауме , що до неба піднісся , аж до аду ти зійдеш . Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда , що в тобі вони стались , то лишився б він був по сьогоднішній день . Але кажу вам , що содомській землі буде легше дня судного , аніж тобі ! . . . Того часу , навчаючи , промовив Ісус : Прославляю Тебе , Отче , Господи неба й землі , що втаїв Ти оце від премудрих і розумних , та його немовлятам відкрив . Так , Отче , бо Тобі так було до вподоби ! Передав Мені все Мій Отець . І Сина не знає ніхто , крім Отця , і Отця не знає ніхто , окрім Сина , та кому Син захоче відкрити . Прийдіть до Мене , усі струджені та обтяжені , і Я вас заспокою ! Візьміть на себе ярмо Моє , і навчіться від Мене , бо Я тихий і серцем покірливий , і знайдете спокій душам своїм . Бож ярмо Моє любе , а тягар Мій легкий ! Того часу Ісус переходив ланами в суботу . А учні Його зголодніли були , і стали зривати колосся та їсти . Побачили ж це фарисеї , та й кажуть Йому : Он учні Твої роблять те , чого не годиться робити в суботу . . . А Він відповів їм : Чи ж ви не читали , що зробив був Давид , коли сам зголоднів і ті , хто був із ним ? Як він увійшов до Божого дому , і спожив хліби показні , яких їсти не можна було ні йому , ані тим , хто був із ним , а тільки самим священикам ? Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі , і невинні вони ? А Я вам кажу , що тут Більший , як храм ! Коли б знали ви , що то є : Милости хочу , а не жертви , то ви не судили б невинних . . . Бо Син Людський Господь і суботі ! І , вийшовши звідти , прибув Він до їхньої синагоги . І ото , був там чоловік , що мав суху руку . І , щоб обвинити Ісуса , запитали Його : Чи вздоровляти годиться в суботу ? А Він їм сказав : Чи знайдеться між вами людина , яка , одну мавши вівцю , не піде по неї , і не врятує її , як вона впаде в яму в суботу ? А скільки ж людина вартніша за тую овечку ! Тому можна чинити добро й у суботу ! І каже тоді чоловікові : Простягни свою руку ! Той простяг , і стала здорова вона , як і друга . . . Фарисеї ж пішли , і зібрали нараду на Нього , як би Його погубити ? . . . А Ісус , розізнавши , пішов Собі звідти . І багато пішло вслід за Ним , і Він їх уздоровив усіх . А Він наказав їм суворо Його не виявляти , щоб справдилось те , що сказав був Ісая пророк , промовляючи : Ото Мій Отрок , що Я вибрав Його , Мій Улюблений , що Його полюбила душа Моя ! Вкладу Свого Духа в Нього , і Він суд проголосить поганам . Він не буде змагатися , ані кричати , і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу . Він очеретини надломленої не доломить , і ґнота догасаючого не погасить , поки не допровадить присуду до перемоги . . . І погани надіятись будуть на Ймення Його ! Тоді привели до Нього німого сліпця , що був біснуватий , і Він уздоровив його , так що німий став говорити та бачити . І дивувались усі люди й казали : Чи ж не Син це Давидів ? Фарисеї ж , почувши , сказали : Він демонів не виганяє інакше , тільки як Вельзевулом , князем демонів . А Він знав думки їхні , і промовив до них : Кожне царство , поділене супроти себе , запустіє . І кожне місто чи дім , поділені супроти себе , не втримаються . І коли сатана сатану виганяє , то ділиться супроти себе ; як же втримається царство його ? І коли Вельзевулом виганяю Я демонів , то ким виганяють сини ваші ? Тому вони стануть вам суддями . А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів , то настало для вас Царство Боже . Або як то хто може вдертися в дім дужого , та пограбувати добро його , якщо перше не зв'яже дужого ? І аж тоді він господу його пограбує . Хто не зо Мною , той супроти Мене ; і хто не збирає зо Мною , той розкидає . Тому то кажу вам : усякий гріх , навіть богозневага , проститься людям , але богозневага на Духа не проститься ! І як скаже хто слово на Людського Сина , то йому проститься те ; а коли скаже проти Духа Святого , не проститься того йому ані в цім віці , ані в майбутнім ! Або виростіть дерево добре , то й плід його добрий , або виростіть дерево зле , то й плід його злий . Пізнається бо дерево з плоду ! Роде зміїний ! Як ви можете мовити добре , бувши злі ? Бо чим серце наповнене , те говорять уста . Добра людина з доброго скарбу добре виносить , а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе . Кажу ж вам , що за кожне слово пусте , яке скажуть люди , дадуть вони відповідь судного дня ! Бо зо слів своїх будеш виправданий , і зо слів своїх будеш засуджений . Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали : Учителю , хочемо побачити ознаку від Тебе . А Ісус відповів їм : Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки , та ознаки йому не дадуть , окрім ознаки пророка Йони . Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі , так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі . Ніневітяни стануть на суд із цим родом , і осудять його , вони бо покаялися через Йонину проповідь . А тут ото Більший , ніж Йона ! Цариця з півдня на суд стане з родом оцим , і засудить його , бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати . А тут ото Більший , аніж Соломон ! А коли дух нечистий виходить із людини , то блукає місцями безвідними , відпочинку шукаючи , та не знаходить . Тоді він говорить : Вернуся до дому свого , звідки вийшов . А як вернеться він , то хату знаходить порожню , заметену й прибрану . Тоді він іде , та й приводить сімох духів інших , лютіших за себе , і входять вони та й живуть тут . І буде останнє людині тій гірше за перше . . . Так буде й лукавому родові цьому ! Коли Він іще промовляв до народу , аж ось мати й брати Його осторонь стали , бажаючи з Ним говорити . І сказав хтось Йому : Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь , і говорити з Тобою бажають . А Він відповів тому , хто Йому говорив , і сказав : Хто мати Моя ? І хто браття Мої ? І , показавши рукою Своєю на учнів Своїх , Він промовив : Ото Моя мати та браття Мої ! Бо хто волю Мого Отця , що на небі , чинитиме , той Мені брат , і сестра , і мати ! Того ж дня Ісус вийшов із дому , та й сів біля моря . І безліч народу зібралась до Нього , так що Він увійшов був до човна та й сів , а ввесь натовп стояв понад берегом . І багато навчав Він їх притчами , кажучи : Ось вийшов сіяч , щоб посіяти . І як сіяв він зерна , упали одні край дороги , і пташки налетіли , та їх повидзьобували . Другі ж упали на ґрунт кам'янистий , де не мали багато землі , і негайно посходили , бо земля неглибока була ; а як сонце зійшло , то зів'яли , і коріння не мавши , посохли . А інші попадали в терен , і вигнався терен , і їх поглушив . Інші ж упали на добрую землю і зродили : одне в сто раз , друге в шістдесят , а те втридцятеро . Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! І учні Його приступили й сказали до Нього : Чому притчами Ти промовляєш до них ? А Він відповів і промовив : Тому , що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного , їм же не дано . Бо хто має , то дасться йому та додасться , хто ж не має , забереться від нього й те , що він має . Я тому говорю до них притчами , що вони , дивлячися , не бачать , і слухаючи , не чують , і не розуміють . І над ними збувається пророцтво Ісаї , яке промовляє : Почуєте слухом , і не зрозумієте , дивитися будете оком , і не побачите . . . Затовстіло бо серце людей цих , тяжко чують вухами вони , і зажмурили очі свої , щоб коли не побачити очима й не почути вухами , і не зрозуміти їм серцем , і не навернутись , щоб Я їх уздоровив ! Очі ж ваші блаженні , що бачать , і вуха ваші , що чують . Бо поправді кажу вам , що багато пророків і праведних бажали побачити , що бачите ви , та не бачили , і почути , що чуєте ви , і не чули . Послухайте ж притчу про сіяча . До кожного , хто слухає слово про Царство , але не розуміє , приходить лукавий , і краде посіяне в серці його ; це те , що посіяне понад дорогою . А посіяне на кам'янистому ґрунті , це той , хто слухає слово , і з радістю зараз приймає його ; але кореня в ньому нема , тому він непостійний ; коли ж утиск або переслідування настають за слово , то він зараз спокушується . А між терен посіяне , це той , хто слухає слово , але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово , і воно зостається без плоду . А посіяне в добрій землі , це той , хто слухає слово й його розуміє , і плід він приносить , і дає один у сто раз , другий у шістдесят , а той утридцятеро . Іншу притчу подав Він їм , кажучи : Царство Небесне подібне до чоловіка , що посіяв був добре насіння на полі своїм . А коли люди спали , прийшов ворог його , і куколю між пшеницю насіяв , та й пішов . А як виросло збіжжя та кинуло колос , тоді показався і кукіль . І прийшли господареві раби , та й кажуть йому : Пане , чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм ? Звідки ж узявся кукіль ? А він їм відказав : Чоловік супротивник накоїв оце . А раби відказали йому : Отож , чи не хочеш , щоб пішли ми і його повиполювали ? Але він відказав : Ні , щоб , виполюючи той кукіль , ви не вирвали разом із ним і пшеницю . Залишіть , хай разом обоє ростуть аж до жнив ; а в жнива накажу я женцям : Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки , щоб їх попалити ; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї . Іншу притчу подав Він їм , кажучи : Царство Небесне подібне до зерна гірчичного , що взяв чоловік і посіяв на полі своїм . Воно найдрібніше з увсього насіння , але , коли виросте , більше воно за зілля , і стає деревом , так що птаство небесне злітається , і кублиться в віттях його . Іншу притчу Він їм розповів : Царство Небесне подібне до розчини , що її бере жінка , і кладе на три мірі муки , аж поки все вкисне . Це все в притчах Ісус говорив до людей , і без притчі нічого Він їм не казав , щоб справдилось те , що сказав був пророк , промовляючи : Відкрию у притчах уста Свої , розповім таємниці від почину світу ! Тоді відпустив Він народ і додому прийшов . І підійшли Його учні до Нього й сказали : Поясни нам притчу про кукіль польовий . А Він відповів і промовив до них : Хто добре насіння посіяв був , це Син Людський , а поле це світ , добре ж насіння це сини Царства , а кукіль сини лукавого ; а ворог , що всіяв його це диявол , жнива кінець віку , а женці Анголи . І як збирають кукіль , і як палять в огні , так буде й наприкінці віку цього . Пошле Людський Син Своїх Анголів , і вони позбирають із Царства Його всі спокуси , і тих , хто чинить беззаконня , і їх повкидають до печі огненної , буде там плач і скрегіт зубів ! Тоді праведники , немов сонце , засяють у Царстві свого Отця . Хто має вуха , нехай слухає ! Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу , що людина , знайшовши , ховає його , і з радости з того йде , та й усе , що має , продає та купує те поле . Подібне ще Царство Небесне до того купця , що пошукує перел добрих , а як знайде одну дорогоцінну перлину , то йде , і все продає , що має , і купує її . Подібне ще Царство Небесне до невода , у море закиненого , що зібрав він усячину . Коли він наповниться , тягнуть на берег його , і , сівши , вибирають до посуду добре , непотріб же геть викидають . Так буде й наприкінці віку : Анголи повиходять , і вилучать злих з-поміж праведних , і їх повкидають до печі огненної , буде там плач і скрегіт зубів ! Чи ви зрозуміли це все ? Так ! відказали Йому . І Він їм сказав : Тому кожен книжник , що навчений про Царство Небесне , подібний до того господаря , що з скарбниці своєї виносить нове та старе . І сталось , як скінчив Ісус притчі оці , Він звідти пішов . І прийшов Він до Своєї батьківщини , і навчав їх у їхній синагозі , так що стали вони дивуватися й питати : Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні ? Чи ж Він не син теслі ? Чи ж мати Його не Марією зветься , а брати Його Яків , і Йосип , і Симон та Юда ? І чи ж сестри Його не всі з нами ? Звідки ж Йому все оте ? І вони спокушалися Ним . А Ісус їм сказав : Пророка нема без пошани , хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм ! І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру . Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса , і сказав своїм слугам : Це Іван Христитель , він із мертвих воскрес , і тому чуда творяться ним . . . Бо Ірод схопив був Івана , і зв'язав його , і посадив у в'язницю через Іродіяду , дружину брата свого Пилипа . Бо до нього Іван говорив : Не годиться тобі її мати ! І хотів Ірод смерть заподіяти йому , та боявся народу , бо того за пророка вважали . А як був день народження Ірода , танцювала посеред гостей дочка Іродіядина , та й Іродові догодила . Тому під присягою він обіцявся їй дати , чого тільки попросить вона . А вона , за намовою матері своєї : Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя ! . . . І цар засмутився , але через клятву та тих , хто сидів при столі з ним , звелів дати . І послав стяти Івана в в'язниці . І принесли на полумискові його голову , та й дали дівчині , а та віднесла її своїй матері . . . А учні його прибули , взяли тіло , і поховали його , та прийшли й сповістили Ісуса . Як Ісус те почув , Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє . І , прочувши , народ із міст пішов пішки за Ним . І , як вийшов Ісус , Він побачив багато народу , і змилосердивсь над ними , і їхніх слабих уздоровив . А коли настав вечір , підійшли Його учні до Нього й сказали : Тут місце пустинне , і година вже пізня ; відпусти народ , хай по селах розійдуться , і куплять поживи собі . А Ісус їм сказав : Непотрібно відходити їм , нагодуйте їх ви ! Вони ж кажуть Йому : Не маємо чим тут , тільки п'ятеро хліба й дві рибі . А Він відказав : Принесіть Мені їх сюди . І , звелівши натовпові посідати на траві , Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі , споглянув на небо , поблагословив й поламав ті хліби , і дав учням , а учні народові . І всі їли й наситились , а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів . . . Їдців же було мужа тисяч із п'ять , крім жінок і дітей . І зараз звелів Ісус учням до човна сідати , і переплисти на той бік раніше Його , аж поки народ Він відпустить . Відпустивши ж народ , Він на гору пішов помолитися насамоті ; і як вечір настав , був там Сам . А човен вже був на середині моря , і кидали хвилі його , бо вітер зірвавсь супротивний . А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них , ідучи по морю . Як побачили ж учні , що йде Він по морю , то настрашилися та й казали : Мара ! І від страху вони закричали . . . А Ісус до них зараз озвався й сказав : Заспокойтесь , це Я , не лякайтесь ! Петро ж відповів і сказав : Коли , Господи , Ти це , то звели , щоб прийшов я до Тебе по воді . А Він відказав йому : Іди . І , вилізши з човна , Петро став іти по воді , і пішов до Ісуса . Але , бачачи велику бурю , злякався , і зачав потопати , і скричав : Рятуй мене , Господи ! . . . І зараз Ісус простяг руку й схопив його , і каже до нього : Маловірний , чого усумнився ? Як до човна ж вони ввійшли , буря вщухнула . А приявні в човні вклонились Йому та сказали : Ти справді Син Божий ! Перепливши ж вони , прибули в землю Генісаретську . А люди тієї місцевости , пізнавши Його , сповістили по всій тій околиці , і до Нього принесли всіх хворих . І благали Його , щоб бодай доторкнутися краю одежі Його . А хто доторкавсь , уздоровлений був . Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали : Чого Твої учні ламають передання старших ? Бо не миють вони своїх рук , коли хліб споживають . А Він відповів і промовив до них : А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого ? Бо Бог заповів : Шануй батька та матір , та : Хто злорічить на батька чи матір , хай смертю помре . А ви кажете : Коли скаже хто батьку чи матері : Те , чим би ви скористатись від мене хотіли , то дар Богові , то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою . Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово . Лицеміри ! Про вас добре Ісая пророкував був , говорячи : Оці люди устами шанують Мене , серце ж їхнє далеко від Мене ! Та однак надаремне шанують Мене , бо навчають наук людських заповідей . . . І Він покликав народ , і промовив до нього : Послухайте та зрозумійте ! Не те , що входить до уст , людину сквернить , але те , що виходить із уст , те людину сквернить . Тоді учні Його приступили й сказали Йому : Чи Ти знаєш , що фарисеї , почувши це слово , спокусилися ? А Він відповів і сказав : Усяка рослина , яку насадив не Отець Мій Небесний , буде вирвана з коренем . Залишіть ви їх : це сліпі поводатарі для сліпих . А коли сліпий водить сліпого , обоє до ями впадуть . . . А Петро відповів і до Нього сказав : Поясни нам цю притчу . А Він відказав : Чи ж і ви розуміння не маєте ? Чи ж ви не розумієте , що все те , що входить до уст , вступає в живіт , та й назовні виходить ? Що ж виходить із уст , те походить із серця , і воно опоганює людину . Бо з серця виходять лихі думки , душогубства , перелюби , розпуста , крадіж , неправдиві засвідчення , богозневаги . Оце те , що людину опоганює . А їсти руками невмитими , не опоганює це людини ! І , вийшовши звідти , Ісус відійшов у землі тирські й сидонські . І ось жінка одна хананеянка , із тих околиць прийшовши , заголосила до Нього й сказала : Змилуйся надо мною , Господи , Сину Давидів , демон тяжко дочку мою мучить ! А Він їй не казав ані слова . Тоді учні Його , підійшовши , благали Його та казали : Відпусти її , бо кричить услід за нами ! А Він відповів і сказав : Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого . . . А вона , підійшовши , уклонилась Йому та й сказала : Господи , допоможи мені ! А Він відповів і сказав : Не годиться взяти хліб у дітей , і кинути щенятам . . . Вона ж відказала : Так , Господи ! Але ж і щенята їдять ті кришки , що спадають зо столу їхніх панів . Тоді відповів і сказав їй Ісус : О жінко , твоя віра велика , нехай буде тобі , як ти хочеш ! І тієї години дочка її видужала . І , відійшовши звідти , Ісус прибув до Галілейського моря , і , зійшовши на гору , сів там . І приступило до Нього багато народу , що мали з собою кривих , калік , сліпих , німих і інших багато , і клали їх до Ісусових ніг . І Він уздоровлював їх . А народ не виходив із дива , бо бачив , що говорять німі , каліки стають здорові , криві ходять , і бачать сліпі , і славив він Бога Ізраїлевого ! А Ісус Своїх учнів покликав і сказав : Жаль Мені цих людей , що вже три дні зо Мною знаходяться , але їсти не мають чого ; відпустити їх без їжі не хочу , щоб вони не ослабли в дорозі . А учні Йому відказали : Де нам узяти стільки хліба в пустині , щоб нагодувати стільки народу ? А Ісус запитав їх : Скільки маєте хліба ? Вони ж відказали : Семеро , та трохи рибок . І Він ізвелів на землі посідати народові . І , взявши сім хлібів і риби , віддавши Богу подяку , поламав і дав учням Своїм , а учні народові . І всі їли й наситилися , а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних . . . Їдців же було чотири тисячі мужа , окрім жінок та дітей . І , відпустивши народ , усів Він до човна , і прибув до землі Магдалинської . І підійшли фарисеї та саддукеї , і , випробовуючи , просили Його показати ознаку їм із неба . А Він відповів і промовив до них : Ви звечора кажете : Буде погода , червоніє бо небо . А ранком : Сьогодні негода , червоніє бо небо похмуре . Розпізнати небесне обличчя ви вмієте , ознак часу ж не можете ! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки , та ознаки йому не дадуть , окрім ознаки пророка Йони . І , їх полишивши , Він відійшов . А учні Його , перейшовши на той бік , забули взяти хліба . Ісус же промовив до них : Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини ! Вони ж міркували собі й говорили : Ми ж хлібів не взяли . А Ісус , знавши те , запитав : Чого між собою міркуєте ви , маловірні , що хлібів не взяли ? Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч , і скільки кошів ви зібрали ? Ані про сім хлібів на чотири тисячі , і скільки кошиків ви назбирали ? Як ви не розумієте , що Я не про хліб вам сказав ? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської ! Тоді зрозуміли вони , що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної , але фарисейської та саддукейської науки . Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової , питав Своїх учнів і казав : За кого народ уважає Мене , Сина Людського ? Вони ж відповіли : Одні за Івана Христителя , одні за Іллю , інші ж за Єремію або за одного з пророків . Він каже до них : А ви за кого Мене маєте ? А Симон Петро відповів і сказав : Ти Христос , Син Бога Живого ! А Ісус відповів і до нього промовив : Блаженний ти , Симоне , сину Йонин , бо не тіло і кров тобі оце виявили , але Мій Небесний Отець . І кажу Я тобі , що ти скеля , і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою , і сили адові не переможуть її . І ключі тобі дам від Царства Небесного , і що на землі ти зв'яжеш , те зв'язане буде на небі , а що на землі ти розв'яжеш , те розв'язане буде на небі ! Тоді наказав Своїм учням , щоб нікому не казали , що Він Христос . Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням , що Він мусить іти до Єрусалиму , і постраждати багато від старших , і первосвящеників , і книжників , і вбитому бути , і воскреснути третього дня . І , набік відвівши Його , Петро став Йому докоряти й казати : Змилуйся , Господи , такого Тобі хай не буде ! А Він обернувся й промовив Петрові : Відступися від Мене , сатано , ти спокуса Мені , бо думаєш не про Боже , а про людське ! Промовив тоді Ісус учням Своїм : Коли хоче хто йти вслід за Мною , хай зречеться самого себе , і хай візьме свого хреста , та й іде вслід за Мною . Бо хто хоче спасти свою душу , той погубить її , хто ж за Мене свою душу погубить , той знайде її . Яка ж користь людині , що здобуде ввесь світ , але душу свою занапастить ? Або що дасть людина взамін за душу свою ? Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми , і тоді віддасть кожному згідно з ділами його . Поправді кажу вам , що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти , аж поки не побачать Сина Людського , що йде в Царстві Своїм . А через шість день забирає Ісус Петра , і Якова , і Івана , брата його , та й веде їх осібно на гору високу . І Він перед ними переобразився : обличчя Його , як те сонце , засяло , а одежа Його стала біла , як світло . І ось з'явились до них Мойсей та Ілля , і розмовляли із Ним . І озвався Петро та й сказав до Ісуса : Господи , добре бути нам тут ! Коли хочеш , поставлю отут три шатрі : для Тебе одне , і одне для Мойсея , і одне для Іллі . Як він ще говорив , ось хмара ясна заслонила їх , і ось голос із хмари почувсь , що казав : Це Син Мій Улюблений , що Його Я вподобав . Його слухайтеся ! А почувши , попадали учні долілиць , і полякалися сильно . . . А Ісус підійшов , доторкнувся до них і промовив : Уставайте й не бійтесь ! Звівши ж очі свої , нікого вони не побачили , окрім Самого Ісуса . А коли з гори сходили , заповів їм Ісус і сказав : Не кажіть нікому про цеє видіння , аж поки Син Людський із мертвих воскресне . І запитали Його учні , говорячи : Що це книжники кажуть , ніби треба Іллі перш прийти ? А Він відповів і сказав : Ілля , правда , прийде , і все приготує . Але кажу вам , що Ілля вже прийшов був , та його не пізнали , але з ним зробили , що тільки хотіли . . . Так і Син Людський має страждати від них . Учні тоді зрозуміли , що Він їм говорив про Івана Христителя . І як вони до народу прийшли , то до Нього один чоловік приступив , і навколішки впав перед Ним , і сказав : Господи , змилуйсь над сином моїм , що біснується у новомісяччі , і мучиться тяжко , бо почасту падає він ув огонь , і почасту в воду . Я його був привів до учнів Твоїх , та вони не могли вздоровити його . А Ісус відповів і сказав : О роде невірний й розбещений , доки буду Я з вами ? Доки вас Я терпітиму ? Приведіть до Мене сюди його ! Потому Ісус погрозив йому , і демон вийшов із нього . І видужав хлопець тієї години ! Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали : Чому ми не могли його вигнати ? А Він їм відповів : Через ваше невірство . Бо поправді кажу вам : коли будете ви мати віру , хоч як зерно гірчичне , і горі оцій скажете : Перейди звідси туди , то й перейде вона , і нічого не матимете неможливого ! Цей же рід не виходить інакше , як тільки молитвою й постом . Коли пробували вони в Галілеї , то сказав їм Ісус : Людський Син буде виданий людям до рук , і вони Його вб'ють , але третього дня Він воскресне . І тяжко вони зажурились . . . Як прийшли ж вони в Капернаум , до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм , та й сказали : Чи не заплатить ваш учитель дидрахми ? Він відказує : Так . І як він увійшов до дому , то Ісус попередив його та сказав : Як ти думаєш , Симоне : царі земні з кого беруть мито або податки : від синів своїх , чи чужих ? А як той відказав : Від чужих , то промовив до нього Ісус : Тож вільні сини ! Та щоб їх не спокусити , піди над море , та вудку закинь , і яку першу рибу ізловиш , візьми , і рота відкрий їй , і знайдеш статира ; візьми ти його , і віддай їм за Мене й за себе . . . Підійшли до Ісуса тоді Його учні , питаючи : Хто найбільший у Царстві Небеснім ? Він же дитину покликав , і поставив її серед них , та й сказав : Поправді кажу вам : коли не навернетесь , і не станете , як ті діти , не ввійдете в Царство Небесне ! Отже , хто впокориться , як дитина оця , той найбільший у Царстві Небеснім . І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення , той приймає Мене . Хто ж спокусить одне з цих малих , що вірують в Мене , то краще б такому було , коли б жорно млинове на шию йому почепити , і його потопити в морській глибині . . . Від спокус горе світові , бо мусять спокуси прийти ; надто горе людині , що від неї приходить спокуса ! Коли тільки рука твоя , чи нога твоя спокушає тебе , відітни її й кинь від себе : краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим , ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний . І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе : краще тобі однооким ввійти в життя , ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної . Стережіться , щоб ви не погордували ані одним із малих цих ; кажу бо Я вам , що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця , що на небі . Син бо Людський прийшов , щоб спасти загинуле . Як вам здається : коли має який чоловік сто овець , а одна з них заблудить , то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах , і не піде шукати заблудлої ? І коли пощастить відшукати її , поправді кажу вам , що радіє за неї він більше , аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих . Так волі нема Отця вашого , що на небі , щоб загинув один із цих малих . А коли прогрішиться твій брат проти тебе , іди й йому викажи поміж тобою та ним самим ; як тебе він послухає , ти придбав свого брата . А коли не послухає він , то візьми з собою ще одного чи двох , щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків . А коли не послухає їх , скажи Церкві ; коли ж не послухає й Церкви , хай буде тобі , як поганин і митник ! Поправді кажу вам : Що тільки зв'яжете на землі , зв'язане буде на небі , і що тільки розв'яжете на землі , розв'язане буде на небі . Ще поправді кажу вам , що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ , то коли вони будуть просити за неї , станеться їм від Мого Отця , що на небі ! Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані , там Я серед них . Петро приступив тоді та запитався Його : Господи , скільки разів брат мій може згрішити проти мене , а я маю прощати йому ? Чи до семи раз ? Ісус промовляє до нього : Не кажу тобі до семи раз , але аж до семидесяти раз по семи ! Тим то Царство Небесне подібне одному цареві , що захотів обрахунок зробити з своїми рабами . Коли ж він почав обраховувати , то йому привели одного , що винен був десять тисяч талантів . А що він не мав із чого віддати , наказав пан продати його , і його дружину та діти , і все , що він мав , і заплатити . Тоді раб той упав до ніг , і вклонявся йому та благав : Потерпи мені , я віддам тобі все ! І змилосердився пан над рабом тим , і звільнив його , і простив йому борг . А як вийшов той раб , то спіткав він одного з своїх співтоваришів , що був винен йому сто динаріїв . І , схопивши його , він душив та казав : Віддай , що ти винен ! А товариш його впав у ноги йому , і благав його , кажучи : Потерпи мені , і я віддам тобі ! Та той не схотів , а пішов і всадив до в'язниці його , аж поки він боргу не верне . Як побачили ж товариші його те , що сталося , то засмутилися дуже , і прийшли й розповіли своєму панові все , що було . Тоді пан його кличе його , та й говорить до нього : Рабе лукавий , я простив був тобі ввесь той борг , бо просив ти мене . Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем , як і я над тобою був змилувався ? І прогнівався пан його , і катам його видав , аж поки йому не віддасть всього боргу . Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами , коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів . І сталось , як Ісус закінчив ці слова , то Він вирушив із Галілеї , і прибув до країни Юдейської , на той бік Йордану . А за Ним ішла безліч народу , і Він уздоровив їх тут . І підійшли фарисеї до Нього , і , випробовуючи , запитали Його : Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої ? А Він відповів і сказав : Чи ви не читали , що Той , Хто створив споконвіку людей , створив їх чоловіком і жінкою ? І сказав : Покине тому чоловік батька й матір , і пристане до дружини своєї , і стануть обоє вони одним тілом , тому то немає вже двох , але одне тіло . Тож , що Бог спарував , людина нехай не розлучує ! Вони кажуть Йому : А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового , та й відпускати ? Він говорить до них : То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших , спочатку ж так не було . А Я вам кажу : Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу , і одружиться з іншою , той чинить перелюб . І хто одружиться з розведеною , той чинить перелюб . Учні говорять Йому : Коли справа така чоловіка із дружиною , то не добре одружуватись . А Він їм відказав : Це слово вміщають не всі , але ті , кому дано . Бо бувають скопці , що з утроби ще матерньої народилися так ; є й скопці , що їх люди оскопили , і є скопці , що самі оскопили себе ради Царства Небесного . Хто може вмістити , нехай вмістить . Тоді привели Йому діток , щоб поклав на них руки , і за них помолився , учні ж їм докоряли . Ісус же сказав : Пустіть діток , і не бороніть їм приходити до Мене , бо Царство Небесне належить таким . І Він руки на них поклав , та й пішов звідтіля . І підійшов ось один , і до Нього сказав : Учителю Добрий , що маю зробити я доброго , щоб мати життя вічне ? Він же йому відказав : Чого звеш Мене Добрим ? Ніхто не є Добрий , крім Бога Самого . Коли ж хочеш ввійти до життя , то виконай заповіді . Той питає Його : Які саме ? А Ісус відказав : Не вбивай , не чини перелюбу , не кради , не свідкуй неправдиво . Шануй батька та матір , і : Люби свого ближнього , як самого себе . Говорить до Нього юнак : Це я виконав все . Чого ще бракує мені ? Ісус каже йому : Коли хочеш бути досконалим , піди , продай добра свої та й убогим роздай , і матимеш скарб ти на небі . Потому приходь та й іди вслід за Мною . Почувши ж юнак таке слово , відійшов , зажурившись , бо великі маєтки він мав . Ісус же сказав Своїм учням : Поправді кажу вам , що багатому трудно ввійти в Царство Небесне . Іще вам кажу : Верблюдові легше пройти через голчине вушко , ніж багатому в Боже Царство ввійти ! Як учні ж Його це зачули , здивувалися дуже й сказали : Хто ж тоді може спастися ? А Ісус позирнув і сказав їм : Неможливе це людям , та можливе все Богові . Тоді відізвався Петро та до Нього сказав : От усе ми покинули , та й пішли за Тобою слідом ; що ж нам буде за це ? А Ісус відказав їм : Поправді кажу вам , що коли , при відновленні світу , Син Людський засяде на престолі слави Своєї , тоді сядете й ви , що за Мною пішли , на дванадцять престолів , щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих . І кожен , хто за Ймення Моє кине дім , чи братів , чи сестер , або батька , чи матір , чи діти , чи землі , той багатокротно одержить і успадкує вічне життя . І багато-хто з перших останніми стануть , а останні першими . Бо Царство Небесне подібне одному господареві , що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник . Згодившися ж він із робітниками по динарію за день , послав їх до свого виноградника . А вийшовши коло години десь третьої , побачив він інших , що стояли без праці на ринку , та й каже до них : Ідіть і ви до мого виноградника , і що буде належати , дам вам . Вони ж відійшли . І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій , і те саме зробив . А вийшовши коло години одинадцятої , знайшов інших , що стояли без праці , та й каже до них : Чого тут стоїте цілий день безробітні ? Вони кажуть до нього : Бо ніхто не найняв нас . Відказує їм : Ідіть і ви в виноградник . Коли ж вечір настав , то говорить тоді до свого управителя пан виноградника : Поклич робітників , і дай їм заплату , почавши з останніх до перших . І прийшли ті , що з години одинадцятої , і взяли по динарію . Коли ж прийшли перші , то думали , що вони візьмуть більше . Та й вони по динару взяли . А взявши , вони почали нарікати на господаря , кажучи : Ці останні годину одну працювали , а ти прирівняв їх до нас , що витерпіли тягар дня та спекоту . . . А він відповів і сказав до одного із них : Не кривджу я , друже , тебе , хіба не за динарія згодився зо мною ? Візьми ти своє та й іди . Але я хочу дати й цьому ось останньому , як і тобі . Чи ж не вільно мені зо своїм , що я хочу , зробити ? Хіба око твоє заздре від того , що я добрий ? Отак будуть останні першими , а перші останніми ! Побажавши ж піти до Єрусалиму , Ісус взяв осібно Дванадцятьох , і на дорозі їм сповістив : Оце в Єрусалим ми йдемо , і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський , і засудять на смерть Його . . . І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування , і на розп'яття , але третього дня Він воскресне ! Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих , і вклонилась , і просила від Нього чогось . А Він їй сказав : Чого хочеш ? Вона каже Йому : Скажи , щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один , і ліворуч від Тебе один . А Ісус відповів і сказав : Не знаєте , чого просите . Чи ж можете ви пити чашу , що Я її питиму або христитися хрищенням , що я ним хрищуся ? Вони кажуть Йому : Можемо . Він говорить до них : Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням , що Я ним хрищуся . А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати , а кому від Мого Отця те вготовано . Як почули це десятеро , стали гніватися на обох тих братів . А Ісус їх покликав і промовив : Ви знаєте , що князі народів панують над ними , а вельможі їх тиснуть . Не так буде між вами , але хто великим із вас хоче бути , хай буде слугою він вам . А хто з вас бути першим бажає , нехай буде він вам за раба . Так само й Син Людський прийшов не на те , щоб служили Йому , а щоб послужити , і душу Свою дати на викуп за багатьох ! Як вони ж з Єрихону виходили , за Ним ішов натовп великий . І ось двоє сліпих , що сиділи при дорозі , почувши , що переходить Ісус , стали кричати , благаючи : Змилуйсь над нами , Господи , Сину Давидів ! Народ же сварився на них , щоб мовчали , вони ж іще більше кричали , благаючи : Змилуйсь над нами , Господи , Сину Давидів ! Ісус же спинився , покликав їх та й сказав : Що хочете , щоб Я вам зробив ? Вони Йому кажуть : Господи , нехай нам розкриються очі ! І змилосердивсь Ісус , доторкнувся до їхніх очей , і зараз прозріли їм очі , і вони подалися за Ним . А коли вони наблизились до Єрусалиму , і прийшли до Вітфагії , до гори до Оливної , тоді Ісус вислав двох учнів , до них , кажучи : Ідіть у село , яке перед вами , і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля ; відв'яжіть , і Мені приведіть їх . А як хто вам що скаже , відкажіть , що їх потребує Господь , і він зараз пошле їх . А це сталось , щоб справдилось те , що сказав був пророк , промовляючи : Скажіте Сіонській доньці : Ось до тебе йде Цар твій ! Він покірливий , і всів на осла , на осля , під'яремної сина . А учні пішли та й зробили , як звелів їм Ісус . Вони привели до Ісуса ослицю й осля , і одежу поклали на них , і Він сів на них . І багато народу стелили одежу свою по дорозі , інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою . А народ , що йшов перед Ним і позаду , викрикував , кажучи : Осанна Сину Давидовому ! Благословенний , хто йде у Господнє Ім'я ! Осанна на висоті ! А коли увійшов Він до Єрусалиму , то здвигнулося ціле місто , питаючи : Хто це такий ? А народ говорив : Це Пророк , Ісус із Назарету Галілейського ! Потому Ісус увійшов у храм Божий , і вигнав усіх продавців і покупців у храмі , і поперевертав грошомінам столи , та ослони продавцям голубів . І сказав їм : Написано : Дім Мій буде домом молитви , а ви робите з нього печеру розбійників . І приступили у храмі до Нього сліпі та криві , і Він їх уздоровив . А первосвященики й книжники , бачивши чуда , що Він учинив , і дітей , що в храмі викрикували : Осанна Сину Давидовому , обурилися , та й сказали Йому : Чи ти чуєш , що кажуть вони ? А Ісус відказав їм : Так . Чи ж ви не читали ніколи : Із уст немовлят , і тих , що ссуть , учинив Ти хвалу ? І покинувши їх , Він вийшов за місто в Віфанію , і там ніч перебув . А вранці , до міста вертаючись , Він зголоднів . І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево , і до нього прийшов , та нічого , крім листя самого , на нім не знайшов . І до нього Він каже : Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки ! І фіґове дерево зараз усохло . А учні , побачивши це , дивувалися та говорили : Як швидко всохло це фіґове дерево ! . . . Ісус же промовив у відповідь їм : Поправді кажу вам : Коли б мали ви віру , і не мали сумніву , то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом , а якби й цій горі ви сказали : Порушся та кинься до моря , то й станеться те ! І все , чого ви в молитві попросите з вірою , то одержите . А коли Він прийшов у храм і навчав , поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали : Якою Ти владою чиниш оце ? І хто Тобі владу цю дав ? Ісус же промовив у відповідь їм : Запитаю й Я вас одне слово . Як про нього дасте Мені відповідь , то й Я вам скажу , якою владою Я це чиню . Іванове хрищення звідки було : із неба , чи від людей ? Вони ж міркували собі й говорили : Коли скажемо : Із неба , відкаже Він нам : Чого ж ви йому не повірили ? А як скажемо : Від людей , боїмося народу , бо Івана вважають усі за пророка . І сказали Ісусові в відповідь : Ми не знаємо . Відказав їм і Він : То й Я вам не скажу , якою владою Я це чиню . А як вам здається ? Один чоловік мав двох синів . Прийшовши до першого , він сказав : Піди но , дитино , сьогодні , працюй у винограднику ! А той відповів і сказав : Готовий , панотче , і не пішов . І , прийшовши до другого , так само сказав . А той відповів і сказав : Я не хочу . А потім покаявся , і пішов . Котрий же з двох учинив волю батькову ? Вони кажуть : Останній . Ісус промовляє до них : Поправді кажу вам , що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство . Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван , та йому не повірили ви , а митники та блудодійки йняли йому віри . А ви бачили , та проте не покаялися й опісля , щоб повірити йому . Послухайте іншої притчі . Був господар один . Насадив виноградника він , обгородив його муром , видовбав у ньому чавило , башту поставив , і віддав його винарям , та й пішов . Коли ж надійшов час плодів , він до винарів послав рабів своїх , щоб прийняти плоди свої . Винарі ж рабів його похапали , і одного побили , а другого замордували , а того вкаменували . Знов послав він інших рабів , більш як перше , та й їм учинили те саме . Нарешті послав до них сина свого і сказав : Посоромляться сина мого . Але винарі , як побачили сина , міркувати собі стали : Це спадкоємець ; ходім , замордуймо його , і заберемо його спадщину ! І , схопивши його , вони вивели за виноградник його , та й убили . Отож , як прибуде той пан виноградника , що зробить він тим винарям ? Вони кажуть Йому : Злочинців погубить жорстоко , виноградника ж віддасть іншим винарям , що будуть плоди віддавати йому своєчасно . Ісус промовляє до них : Чи ви не читали ніколи в Писанні : Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем ; від Господа сталося це , і дивне воно в очах наших ! Тому кажу вам , що від вас Царство Боже відійметься , і дасться народові , що плоди його буде приносити . І хто впаде на цей камінь розіб'ється , а на кого він сам упаде то розчавить його . А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його , то вони зрозуміли , що про них Він говорить . І намагались схопити Його , але побоялись людей , бо вважали Його за Пророка . А Ісус , відповідаючи , знов почав говорити їм притчами , кажучи : Царство Небесне подібне одному цареві , що весілля справляв був для сина свого . І послав він своїх рабів покликати тих , хто був на весілля запрошений , та ті не хотіли прийти . Знову послав він інших рабів , наказуючи : Скажіть запрошеним : Ось я приготував обід свій , закололи бики й відгодоване , і все готове . Ідіть на весілля ! Та вони злегковажили та порозходились , той на поле своє , а той на свій торг . А останні , похапавши рабів його , знущалися , та й повбивали їх . І розгнівався цар , і послав своє військо , і вигубив тих убійників , а їхнє місто спалив . Тоді каже рабам своїм : Весілля готове , але недостойні були ті покликані . Тож підіть на роздоріжжя , і кого тільки спіткаєте , кличте їх на весілля . І вийшовши раби ті на роздоріжжя , зібрали всіх , кого тільки спіткали , злих і добрих . І весільна кімната гістьми переповнилась . Як прийшов же той цар на гостей подивитись , побачив там чоловіка , в одежу весільну не вбраного , та й каже йому : Як ти , друже , ввійшов сюди , не мавши одежі весільної ? Той же мовчав . Тоді цар сказав своїм слугам : Зв'яжіть йому ноги та руки , та й киньте до зовнішньої темряви , буде плач там і скрегіт зубів . . . Бо багато покликаних , та вибраних мало . Тоді фарисеї пішли й умовлялись , як зловити на слові Його . І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами , і кажуть : Учителю , знаємо ми , що Ти справедливий , і наставляєш на Божу дорогу правдиво , і не зважаєш ні на кого , бо на людське обличчя не дивишся Ти . Скажи ж нам , як здається Тобі : чи годиться давати податок для кесаря , чи ні ? А Ісус , знавши їхнє лукавство , сказав : Чого ви , лицеміри , Мене випробовуєте ? Покажіть Мені гріш податковий . І принесли динарія Йому . А Він каже до них : Чий це образ і напис ? Ті відказують : Кесарів . Тоді каже Він їм : Тож віддайте кесареве кесареві , а Богові Боже . А почувши таке , вони диву далися . І , лишивши Його , відійшли . Того дня приступили до Нього саддукеї , що твердять , ніби нема воскресення , і запитали Його , та й сказали : Учителю , Мойсей наказав : Коли хто помре , не мавши дітей , то нехай його брат візьме вдову його , і відновить насіння для брата свого . Було ж у нас сім братів . І перший , одружившись , умер , і , не мавши насіння , зоставив дружину свою братові своєму . Так само і другий , і третій , аж до сьомого . А по всіх вмерла й жінка . Отож , у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде ? Бо всі мали її . Ісус же промовив у відповідь їм : Помиляєтесь ви , не знавши писання , ні Божої сили . Бо в воскресенні ні женяться , ані заміж виходять , але як Анголи ті на небі . А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога , що каже : Я Бог Авраамів , і Бог Ісаків , і Бог Яковів ; Бог не є Богом мертвих , а живих . А народ , чувши це , дивувався науці Його . Фарисеї ж , почувши , що Він уста замкнув саддукеям , зібралися разом . І спитався один із них , учитель Закону , Його випробовуючи й кажучи : Учителю , котра заповідь найбільша в Законі ? Він же промовив йому : Люби Господа Бога свого всім серцем своїм , і всією душею своєю , і всією своєю думкою . Це найбільша й найперша заповідь . А друга однакова з нею : Люби свого ближнього , як самого себе . На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять . Коли ж фарисеї зібрались , Ісус їх запитав , і сказав : Що ви думаєте про Христа ? Чий Він син ? Вони Йому кажуть : Давидів . Він до них промовляє : Як же то силою Духа Давид Його Господом зве , коли каже : Промовив Господь Господеві моєму : сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм . Тож , коли Давид зве Його Господом , як же Він йому син ? І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова . . . І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його . Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх , і сказав : На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї . Тож усе , що вони скажуть вам , робіть і виконуйте ; та за вчинками їхніми не робіть , бо говорять вони та не роблять того ! Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі , і кладуть їх на людські рамена , самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити . . . Усі ж учинки свої вони роблять , щоб їх бачили люди , і богомілля свої розширяють , і здовжують китиці . І люблять вони передніші місця на бенкетах , і передніші лавки в синагогах , і привіти на ринках , і щоб звали їх люди : Учителю ! А ви вчителями не звіться , бо один вам Учитель , а ви всі брати . І не називайте нікого отцем на землі , бо один вам Отець , що на небі . І не звіться наставниками , бо один вам Наставник , Христос . Хто між вами найбільший , хай слугою вам буде ! Хто бо підноситься , буде понижений , хто ж понижується , той піднесеться . Горе ж вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що перед людьми зачиняєте Царство Небесне , бо й самі ви не входите , ані тих , хто хоче ввійти , увійти не пускаєте ! Горе ж вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що вдовині хати поїдаєте , і напоказ молитесь довго , через те осуд тяжчий ви приймете ! Горе вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що обходите море та землю , щоб придбати нововірця одного ; а коли те стається , то робите його сином геєнни , вдвоє гіршим від вас ! Горе вам , проводирі ви сліпі , що говорите : Коли хто поклянеться храмом , то нічого ; а хто поклянеться золотом храму , то той винуватий . Нерозумні й сліпі , що бо більше : чи золото , чи той храм , що освячує золото ? І : Коли хто поклянеться жертівником , то нічого , а хто поклянеться жертвою , що на нім , то він винуватий . Нерозумні й сліпі , що бо більше : чи жертва , чи той жертівник , що освячує жертву ? Отож , хто клянеться жертівником , клянеться ним та всім , що на ньому . І хто храмом клянеться , клянеться ним та Тим , Хто живе в нім . І хто небом клянеться , клянеться Божим престолом і Тим , Хто на ньому сидить . Горе вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що даєте десятину із м'яти , і ганусу й кмину , але найважливіше в Законі покинули : суд , милосердя та віру ; це треба робити , і того не кидати . Проводирі ви сліпі , що відціджуєте комаря , а верблюда ковтаєте ! Горе вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що чистите зовнішність кухля та миски , а всередині повні вони здирства й кривди ! Фарисею сліпий , очисти перше середину кухля , щоб чистий він був і назовні ! Горе вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що подібні до гробів побілених , які гарними зверху здаються , а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости ! Так і ви , назовні здаєтеся людям за праведних , а всередині повні лицемірства та беззаконня ! Горе вам , книжники та фарисеї , лицеміри , що пророкам надгробники ставите , і праведникам прикрашаєте пам'ятники , та говорите : Якби ми жили за днів наших батьків , то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків . Тим самим на себе свідкуєте , що сини ви убивців пророків . Доповніть і ви міру провини ваших батьків ! О змії , о роде гадючий , як ви втечете від засуду до геєнни ? І ось тому посилаю до вас Я пророків , і мудрих , і книжників ; частину їх ви повбиваєте та розіпнете , а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх , і будете гнати з міста до міста . Щоб спала на вас уся праведна кров , що пролита була на землі , від крови Авеля праведного , аж до крови Захарія , Варахіїного сина , що ви замордували його між храмом і жертівником ! Поправді кажу вам : Оце все спаде на рід цей ! Єрусалиме , Єрусалиме , що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе ! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої , як та квочка збирає під крила курчаток своїх , та ви не захотіли ! Ось ваш дім залишається порожній для вас ! Говорю бо Я вам : Відтепер ви Мене не побачите , аж поки не скажете : Благословенний , Хто йде у Господнє Ім'я ! І вийшов Ісус і від храму пішов . І підійшли Його учні , щоб Йому показати будинки храмові . Він же промовив у відповідь їм : Чи бачите ви все оце ? Поправді кажу вам : Не залишиться тут навіть камінь на камені , який не зруйнується ! . . . Коли ж Він сидів на Оливній горі , підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали : Скажи нам , коли станеться це ? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку ? Ісус же промовив у відповідь їм : Стережіться , щоб вас хто не звів ! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє , кажучи : Я Христос . І зведуть багатьох . Ви ж про війни почуєте , і про воєнні чутки , глядіть , не лякайтесь , бо статись належить тому . Але це не кінець ще . Бо повстане народ на народ , і царство на царство , і голод , мор та землетруси настануть місцями . А все це початок терпінь породільних . На муки тоді видаватимуть вас , і вбиватимуть вас , і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє . І багато-хто в той час спокусяться , і видавати один одного будуть , і один одного будуть ненавидіти . Постане багато фальшивих пророків , і зведуть багатьох . І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне . А хто витерпить аж до кінця , той буде спасений ! І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові , на свідоцтво народам усім . І тоді прийде кінець ! Тож , коли ви побачите ту гидоту спустошення , що про неї звіщав був пророк Даниїл , на місці святому , хто читає , нехай розуміє , тоді ті , хто в Юдеї , нехай в гори втікають . Хто на покрівлі , нехай той не сходить узяти речі з дому свого . І хто на полі , хай назад не вертається взяти одежу свою . Горе ж вагітним і тим , хто годує грудьми , за днів тих ! Моліться ж , щоб ваша втеча не сталась зимою , ані в суботу . Бо скорбота велика настане тоді , якої не було з первопочину світу аж досі й не буде . І коли б не вкоротились ті дні , не спаслася б ніяка людина ; але через вибраних дні ті вкоротяться . Тоді , як хто скаже до вас : Ото , Христос тут чи Отам , не йміть віри . Бо постануть христи неправдиві , і неправдиві пророки , і будуть чинити великі ознаки та чуда , що звели б , коли б можна , і вибраних . Оце Я наперед вам сказав . А коли скажуть вам : Ось Він у пустині не виходьте , Ось Він у криївках не вірте ! Бо як блискавка та вибігає зо сходу , і з'являється аж до заходу , так буде і прихід Сина Людського . Бо де труп , там зберуться орли . І зараз , по скорботі тих днів , сонце затьмиться , і місяць не дасть свого світла , і зорі попадають з неба , і сили небесні порушаться . І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського , і тоді заголосять всі земні племена , і побачать вони Сина Людського , що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою . І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком , і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох , від кінців неба аж до кінців його . Від дерева ж фіґового навчіться прикладу : коли віття його вже розпукується , і кинеться листя , то ви знаєте , що близько вже літо . Так і ви : коли все це побачите , знайте , що близько , під дверима ! Поправді кажу вам : не перейде цей рід , аж усе оце станеться . Небо й земля проминеться , але не минуться слова Мої ! А про день той й годину не знає ніхто : ані Анголи небесні , ані Син , лише Сам Отець . Як було за днів Ноєвих , так буде і прихід Сина Людського . Бо так само , як за днів до потопу всі їли й пили , женилися й заміж виходили , аж до дня , коли Ной увійшов до ковчегу , і не знали , аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав , так буде і прихід Сина Людського . Будуть двоє на полі тоді , один візьметься , а другий полишиться . Дві будуть молоти на жорнах , одна візьметься , а друга полишиться . Тож пильнуйте , бо не знаєте , котрого дня прийде Господь ваш . Знайте ж це , що коли б знав господар , о котрій сторожі прийде злодій , то він пильнував би , і підкопати свого дому не дав би . Тому будьте готові й ви , бо прийде Син Людський тієї години , коли ви не думаєте ! Хто ж вірний і мудрий раб , якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них ? Блаженний той раб , що пан його прийде та знайде , що робить він так ! Поправді кажу вам , що над цілим маєтком своїм він поставить його . А як той злий раб скаже у серці своїм : Забариться пан мій прийти , і зачне бити товаришів своїх , а їсти та пити з п'яницями , то пан того раба прийде дня , якого він не сподівається , і о годині , якої не знає . І він пополовині розітне його , і визначить долю йому з лицемірами , буде плач там і скрегіт зубів ! Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів , що побрали каганці свої , та й пішли зустрічати молодого . П'ять же з них нерозумні були , а п'ять мудрі . Нерозумні ж , узявши каганці , не взяли із собою оливи . А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями . А коли забаривсь молодий , то всі задрімали й поснули . А опівночі крик залунав : Ось молодий , виходьте назустріч ! Схопились тоді всі ті діви , і каганці свої наготували . Нерозумні ж сказали до мудрих : Дайте нам із своєї оливи , бо наші каганці ось гаснуть . Мудрі ж відповіли та сказали : Щоб , бува , нам і вам не забракло , краще вдайтеся до продавців , і купіть собі . І як вони купувати пішли , то прибув молодий ; і готові ввійшли на весілля з ним , і замкнені двері були . А потім прийшла й решта дів і казала : Пане , пане , відчини нам ! Він же в відповідь їм проказав : Поправді кажу вам , не знаю я вас ! Тож пильнуйте , бо не знаєте ні дня , ні години , коли прийде Син Людський ! Так само ж один чоловік , як відходив , покликав своїх рабів і передав їм добро своє . І одному він дав п'ять талантів , а другому два , а тому один , кожному за спроможністю його . І відійшов . А той , що взяв п'ять талантів , негайно пішов і орудував ними , і набув він п'ять інших талантів . Так само ж і той , що взяв два і він ще два інших набув . А той , що одного взяв , пішов та й закопав його в землю , і сховав срібло пана свого . По довгому ж часі вернувся пан тих рабів , та й від них зажадав обрахунку . І прийшов той , що взяв п'ять талантів , приніс іще п'ять талантів і сказав : Пане мій , п'ять талантів мені передав ти , ось я здобув інші п'ять талантів . Сказав же йому його пан : Гаразд , рабе добрий і вірний ! Ти в малому був вірний , над великим поставлю тебе , увійди до радощів пана свого ! Підійшов же й той , що взяв два таланти , і сказав : Два таланти мені передав ти , ось іще два таланти здобув я . казав йому пан його : Гаразд , рабе добрий і вірний ! Ти в малому був вірний , над великим поставлю тебе , увійди до радощів пана свого ! Підійшов же і той , що одного таланта взяв , і сказав : Я знав тебе , пане , що тверда ти людина , ти жнеш , де не сіяв , і збираєш , де не розсипав . І я побоявся , пішов і таланта твого сховав у землю . Ото маєш своє . . . І відповів його пан і сказав йому : Рабе лукавий і лінивий ! Ти знав , що я жну , де не сіяв , і збираю , де не розсипав ? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам , і , вернувшись , я взяв би з прибутком своє . Візьміть же від нього таланта , і віддайте тому , що десять талантів він має . Бо кожному , хто має , дасться йому та й додасться , хто ж не має , забереться від нього й те , що він має . А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви , буде плач там і скрегіт зубів ! Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй , і всі Анголи з Ним , тоді Він засяде на престолі слави Своєї . І перед Ним усі народи зберуться , і Він відділить одного від одного їх , як відділяє вівчар овець від козлів . І поставить Він вівці праворуч Себе , а козлята ліворуч . Тоді скаже Цар тим , хто праворуч Його : Прийдіть , благословенні Мого Отця , посядьте Царство , уготоване вам від закладин світу . Бо Я голодував був і ви нагодували Мене , прагнув і ви напоїли Мене , мандрівником Я був і Мене прийняли ви . Був нагий і Мене зодягли ви , слабував і Мене ви відвідали , у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене . Тоді відповідять Йому праведні й скажуть : Господи , коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували , або спрагненого і напоїли ? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли , чи нагим і зодягли ? Коли то Тебе ми недужого бачили , чи в в'язниці і до Тебе прийшли ? Цар відповість і промовить до них : Поправді кажу вам : що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих , те Мені ви вчинили . Тоді скаже й тим , хто ліворуч : Ідіть ви від Мене , прокляті , у вічний огонь , що дияволові та його посланцям приготований . Бо Я голодував був і не нагодували Мене , прагнув і ви не напоїли Мене , мандрівником Я був і не прийняли ви Мене , був нагий і не зодягли ви Мене , слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви . Тоді відповідять і вони , промовляючи : Господи , коли то Тебе ми голодного бачили , або спрагненого , або мандрівником , чи нагого , чи недужого , чи в в'язниці і не послужили Тобі ? Тоді Він відповість їм і скаже : Поправді кажу вам : чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили , Мені не вчинили ! І ці підуть на вічную муку , а праведники на вічне життя . І сталось , коли закінчив Ісус усі ці слова , Він сказав Своїм учням : Ви знаєте , що через два дні буде Пасха , і Людський Син буде виданий на розп'яття . Тоді первосвященики , і книжники , і старші народу зібралися в домі первосвященика , званого Кайяфою , і радилися , щоб підступом взяти Ісуса й забити . І вони говорили : Та не в свято , щоб бува колотнеча в народі не сталась . Коли ж Ісус був у Віфанії , у домі Симона прокаженого , підійшла одна жінка до Нього , маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира , і вилила на Його голову , як сидів при столі Він . Як побачили ж учні це , то обурилися та й сказали : Нащо таке марнотратство ? Бо дорого можна було б це продати , і віддати убогим . Зрозумівши Ісус , промовив до них : Чого прикрість ви робите жінці ? Вона ж добрий учинок зробила Мені . Бо вбогих ви маєте завжди з собою , а Мене не постійно ви маєте . Бо , виливши миро оце на тіло Моє , вона те вчинила на похорон Мій . Поправді кажу вам : де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі , на пам'ятку їй буде сказане й те , що зробила вона ! Тоді один із Дванадцятьох , званий Юдою Іскаріотським , подався до первосвящеників , і сказав : Що хочете дати мені , і я вам Його видам ? І вони йому виплатили тридцять срібняків . І він відтоді шукав слушного часу , щоб видати Його . А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому : Де хочеш , щоб ми приготували пасху спожити Тобі ? А Він відказав : Ідіть до такого то в місто , і перекажіть йому : каже Вчитель : час Мій близький , справлю Пасху з Своїми учнями в тебе . І учні зробили , як звелів їм Ісус , і зачали пасху готувати . А коли настав вечір , Він із дванадцятьма учнями сів за стіл . І , як вони споживали , Він сказав : Поправді кажу вам , що один із вас видасть Мене . . . А вони засмутилися тяжко , і кожен із них став питати Його : Чи не я то , о Господи ? А Він відповів і промовив : Хто руку свою вмочить у миску зо Мною , той видасть Мене . Людський Син справді йде , як про Нього написано ; але горе тому чоловікові , що видасть Людського Сина ! Було б краще йому , коли б той чоловік не родився ! Юда ж , зрадник Його , відповів і сказав : Чи не я то , Учителю ? Відказав Він йому : Ти сказав . . . Як вони ж споживали , Ісус узяв хліб , і поблагословив , поламав , і давав Своїм учням , і сказав : Прийміть , споживайте , це тіло Моє . А взявши чашу , і подяку вчинивши , Він подав їм і сказав : Пийте з неї всі , бо це кров Моя Нового Заповіту , що за багатьох проливається на відпущення гріхів ! Кажу ж вам , що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня , коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця . А коли відспівали вони , то на гору Оливну пішли . Промовляє тоді їм Ісус : Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї . Бо написано : Уражу пастиря , і розпорошаться вівці отари . По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї . А Петро відповів і сказав Йому : Якби й усі спокусились про Тебе , я не спокушуся ніколи . Промовив до нього Ісус : Поправді кажу тобі , що ночі цієї , перше ніж заспіває півень , відречешся ти тричі від Мене . . . Говорить до Нього Петро : Коли б мені навіть умерти з Тобою , я не відречуся від Тебе ! Так сказали й усі учні . Тоді з ними приходить Ісус до місцевости , званої Гефсиманія , і промовляє до учнів : Посидьте ви тут , аж поки піду й помолюся отам . І , взявши Петра й двох синів Зеведеєвих , зачав сумувати й тужити . Тоді промовляє до них : Обгорнена сумом смертельним душа Моя ! Залишіться тут , і попильнуйте зо Мною . . . І , трохи далі пройшовши , упав Він долілиць , та молився й благав : Отче Мій , коли можна , нехай обмине ця чаша Мене . . . Та проте , не як Я хочу , а як Ти . . . І , вернувшись до учнів , знайшов їх , що спали , і промовив Петрові : Отак , не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною ? . . . Пильнуйте й моліться , щоб не впасти на спробу , бадьорий бо дух , але немічне тіло . Відійшовши ще вдруге , Він молився й благав : Отче Мій , як ця чаша не може минути Мене , щоб не пити її , нехай станеться воля Твоя ! І , прийшовши , ізнову знайшов їх , що спали , бо зважніли їм очі були . І , залишивши їх , знов пішов , і помолився втретє , те саме слово промовивши . Потому приходить до учнів і їм промовляє : Ви ще далі спите й спочиваєте ? Ось година наблизилась , і до рук грішникам виданий буде Син Людський . . . Уставайте , ходім , ось наблизився Мій зрадник ! І коли Він іще говорив , аж ось прийшов Юда , один із Дванадцятьох , а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями . А зрадник Його дав був знака їм , кажучи : Кого поцілую , то Він , беріть Його . І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав : Радій , Учителю ! І поцілував Його . Ісус же йому відказав : Чого , друже , прийшов ти ? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса , і схопили Його . А ось один із тих , що з Ісусом були , витягнув руку , і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика , і відтяв йому вухо . Тоді промовляє до нього Ісус : Сховай свого меча в його місце , бо всі , хто візьме меча , від меча і загинуть . Чи ти думаєш , що не можу тепер упросити Свого Отця , і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів ? Але як має збутись Писання , що так статися мусить ? Тієї години промовив Ісус до народу : Немов на розбійника вийшли з мечами та киями , щоб узяти Мене ! Я щоденно у храмі сидів і навчав , і Мене не взяли ви . Це ж сталось усе , щоб збулися писання пророків . Усі учні тоді залишили Його й повтікали . . . А вони схопили Ісуса , і повели до первосвященика Кайяфи , де зібралися книжники й старші . Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика , і , ввійшовши всередину , сів із службою , щоб бачити кінець . А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення , щоб смерть заподіяти Йому , і не знаходили , хоч кривосвідків багато підходило . Аж ось накінець з'явилися двоє , і сказали : Він говорив : Я можу зруйнувати храм Божий , і за три дні збудувати його . Тоді первосвященик устав і до Нього сказав : Ти нічого не відповідаєш на те , що свідчать супроти Тебе ? Ісус же мовчав . І первосвященик сказав Йому : Заприсягаю Тебе Живим Богом , щоб нам Ти сказав , чи Христос Ти , Син Божий ? Промовляє до нього Ісус : Ти сказав . . . А навіть повім вам : відтепер ви побачите Людського Сина , що сидітиме праворуч сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме ! Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав : Він богозневажив ! Нащо нам іще свідки потрібні ? Ось ви чули тепер Його богозневагу ! Як вам іздається ? Вони ж відповіли та сказали : Повинен умерти ! Тоді стали плювати на обличчя Йому , та бити по щоках Його , інші ж киями били , і казали : Пророкуй нам , Христе , хто то вдарив Тебе ? . . . А Петро перед домом сидів на подвір'ї . І приступила до нього служниця одна та й сказала : І ти був з Ісусом Галілеянином ! А він перед всіма відрікся , сказавши : Не відаю я , що ти кажеш . . . А коли до воріт він підходив , побачила інша його та й сказала приявним там людям : Оцей був з Ісусом Назарянином ! І він знову відрікся та став присягатись : Не знаю Цього Чоловіка ! . . . Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові : І ти справді з отих , та й мова твоя виявляє тебе . Тоді він став клястись та божитись : Не знаю Цього Чоловіка ! І заспівав півень хвилі тієї . . . І згадав Петро сказане слово Ісусове : Перше ніж заспіває півень , відречешся ти тричі від Мене . І , вийшовши звідти , він гірко заплакав . . . А коли настав ранок , усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса , щоб Йому заподіяти смерть . І , зв'язавши Його , повели , та й Понтію Пилату намісникові віддали . Тоді Юда , що видав Його , як побачив , що Його засудили , розкаявся , і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим , та й сказав : Я згрішив , невинну кров видавши . Вони ж відказали : А нам що до того ? Дивись собі сам . . . І , кинувши в храм срібняки , відійшов , а потому пішов , та й повісився . . . А первосвященики , як взяли срібняки , то сказали : Цього не годиться покласти до сховку церковного , це ж бо заплата за кров . А порадившись , купили на них поле ганчарське , щоб мандрівників ховати , чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні . Тоді справдилось те , що сказав був пророк Єремія , промовляючи : І взяли вони тридцять срібняків , заплату Оціненого , що Його оцінили сини Ізраїлеві , і дали їх за поле ганчарське , як Господь наказав був мені . Ісус же став перед намісником . І намісник Його запитав і сказав : Чи Ти Цар Юдейський ? Ісус же йому відказав : Ти кажеш . Коли ж первосвященики й старші Його винуватили , Він нічого на те не відказував . Тоді каже до Нього Пилат : Чи не чуєш , як багато на Тебе свідкують ? А Він ні на одне слово йому не відказував , так що намісник був дуже здивований . Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного , котрого хотіли вони . Був тоді в'язень відомий , що звався Варавва . І , як зібрались вони , то сказав їм Пилат : Котрого бажаєте , щоб я вам відпустив : Варавву , чи Ісуса , що зветься Христос ? Бо він знав , що Його через заздрощі видали . Коли ж він сидів на суддевім сидінні , його дружина прислала сказати йому : Нічого не май з отим Праведником , бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього . . . А первосвященики й старші попідмовляли народ , щоб просити за Варавву , а Ісусові смерть заподіяти . Намісник тоді відповів і сказав їм : Котрого ж із двох ви бажаєте , щоб я вам відпустив ? Вони ж відказали : Варавву . Пилат каже до них : А що ж маю зробити з Ісусом , що зветься Христос ? Усі закричали : Нехай розп'ятий буде ! . . . А намісник спитав : Яке ж зло Він зробив ? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати : Нехай розп'ятий буде ! І , як побачив Пилат , що нічого не вдіє , а неспокій ще більший стається , набрав він води , та й перед народом умив свої руки й сказав : Я невинний у крові Його ! Самі ви побачите . . . А ввесь народ відповів і сказав : На нас Його кров і на наших дітей ! . . . Тоді відпустив їм Варавву , а Ісуса , збичувавши , він видав , щоб розп'ятий був . Тоді то намісникові вояки , до преторія взявши Ісуса , зібрали на Нього ввесь відділ . І , роздягнувши Його , багряницю наділи на Нього . І , сплівши з тернини вінка , поклали Йому на голову , а тростину в правицю Його . І , навколішки падаючи перед Ним , сміялися з Нього й казали : Радій , Царю Юдейський ! І , плювавши на Нього , хапали тростину , та й по голові Його били . . . А коли назнущалися з Нього , зняли з Нього плаща , і зодягнули в одежу Його . І повели Його на розп'яття . А виходячи , стріли одного кірінеянина , Симон на ймення , його змусили нести для Нього хреста . І , прибувши на місце , що зветься Голгофа , цебто сказати Череповище , дали Йому пити вина , із гіркотою змішаного , та , покуштувавши , Він пити не схотів . А розп'явши Його , вони поділили одежу Його , кинувши жереба . І , посідавши , стерегли Його там . І напис провини Його помістили над Його головою : Це Ісус , Цар Юдейський . Тоді розп'ято з Ним двох розбійників : одного праворуч , а одного ліворуч . А хто побіч проходив , Його лихословили та головами своїми хитали , і казали : Ти , що храма руйнуєш та за три дні будуєш , спаси Самого Себе ! Коли Ти Божий Син , то зійди з хреста ! Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими , насміхаючися , говорили : Він інших спасав , а Самого Себе не може спасти ! Коли Цар Він Ізраїлів , нехай зійде тепер із хреста , і ми повіримо Йому ! Покладав Він надію на Бога , нехай Той Його тепер визволить , якщо Він угодний Йому . Бо Він говорив : Я Син Божий . . . Також насміхалися з Нього й розбійники , що з Ним були розп'яті . А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі ! А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом , кажучи : Елі , Елі , лама савахтані ? цебто : Боже Мій , Боже Мій , нащо Мене Ти покинув ? . . . Дехто ж із тих , що стояли там , це почули й казали , що Він кличе Іллю . А один із них зараз побіг і взяв губку та , оцтом її наповнивши , настромив на тростину й давав Йому пити . Інші казали : Чекай но , побачмо , чи прийде Ілля визволяти Його . А Ісус знову голосом гучним іскрикнув , і духа віддав . . . І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу , і земля потряслася , і зачали розпадатися скелі , і повідкривались гроби , і повставало багато тіл спочилих святих , а з гробів повиходивши , по Його воскресенні , до міста святого ввійшли , і багатьом із'явились . А сотник та ті , що Ісуса з ним стерегли , як землетруса побачили , і те , що там сталося , налякалися дуже й казали : Він був справді Син Божий ! Було там багато й жінок , що дивилися здалека , і що за Ісусом прийшли з Галілеї , і Йому прислуговували . Між ними була Марія Магдалина , і Марія , мати Якова й Йосипа , і мати синів Зеведеєвих . А коли настав вечір , то прийшов муж багатий із Ариматеї , на ім'я Йосип , що й сам був навчався в Ісуса . Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового . Пилат ізвелів тоді видати . І взяв Йосип Ісусове тіло , обгорнув його плащаницею чистою , і поклав його в гробі новому своїм , що був висік у скелі . До дверей гробових привалив він великого каменя , та й відійшов . Була ж там Марія Магдалина та інша Марія , що сиділи насупроти гробу . А наступного дня , що за п'ятницею , до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї , і сказали : Пригадали ми , пане , собі , що обманець отой , як живий іще був , то сказав : По трьох днях Я воскресну . Звели ж гріб стерегти аж до третього дня , щоб учні Його не прийшли , та й не вкрали Його , і не сказали народові : Він із мертвих воскрес ! І буде остання обмана гірша за першу . . . Відказав їм Пилат : Сторожу ви маєте , ідіть , забезпечте , як знаєте . І вони відійшли , і , запечатавши каменя , біля гробу сторожу поставили . Як минула ж субота , на світанку дня першого в тижні , прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб . І великий ось ставсь землетрус , бо зійшов із неба Ангол Господній , і , приступивши , відвалив від гробу каменя , та й сів на ньому . Його ж постать була , як та блискавка , а шати його були білі , як сніг . І від страху перед ним затряслася сторожа , та й стала , як мертва . А Ангол озвався й промовив жінкам : Не лякайтеся , бо я знаю , що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте . Нема Його тут , бо воскрес , як сказав . Підійдіть , подивіться на місце , де знаходився Він . Ідіть же хутко , і скажіть Його учням , що воскрес Він із мертвих , і ото випереджує вас в Галілеї , там Його ви побачите . Ось , вам я звістив ! І пішли вони хутко від гробу , зо страхом і великою радістю , і побігли , щоб учнів Його сповістити . Аж ось перестрів їх Ісус і сказав : Радійте ! Вони ж підійшли , обняли Його ноги і вклонились Йому до землі . Промовляє тоді їм Ісус : Не лякайтесь ! Ідіть , повідомте братів Моїх , нехай вони йдуть у Галілею , там побачать Мене ! Коли ж вони йшли , ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все , що сталось . І , зібравшись зо старшими , вони врадили раду , і дали сторожі чимало срібняків , і сказали : Розповідайте : Його учні вночі прибули , і вкрали Його , як ми спали . Як почує ж намісник про це , то його ми переконаємо , і від клопоту визволимо вас . І , взявши вони срібняки , зробили , як навчено їх . І пронеслося слово оце між юдеями , і тримається аж до сьогодні . Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору , куди звелів їм Ісус . І як вони Його вгледіли , поклонились Йому до землі , а дехто вагався . А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав : Дана Мені всяка влада на небі й на землі . Тож ідіть , і навчіть всі народи , христячи їх в Ім'я Отця , і Сина , і Святого Духа , навчаючи їх зберігати все те , що Я вам заповів . І ото , Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку ! Амінь Початок Євангелії Ісуса Христа , Сина Божого . Як у пророка Ісаї написано : Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця , який перед Тобою дорогу Твою приготує . Голос того , хто кличе : У пустині готуйте дорогу для Господа , рівняйте стежки Йому ! виступив був так Іван , що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів . І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни , і в річці Йордані від нього христились вони , і визнавали гріхи свої . А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу , і мав пояс ремінний на стегнах своїх , а їв сарану та мед польовий . І він проповідував , кажучи : Услід за мною йде он Потужніший від мене , що Йому я негідний , нагнувшись , розв'язати ремінця від узуття Його . Я христив вас водою , а Той вас христитиме Духом Святим . І сталося тими днями , прийшов Ісус з Назарету Галілейського , і від Івана христився в Йордані . І зараз , коли Він виходив із води , то побачив Іван небо розкрите , і Духа , як голуба , що сходив на Нього . І голос із неба почувся : Ти Син Мій Улюблений , що Я вподобав Його ! І зараз повів Його Дух у пустиню . І Він був сорок днів у пустині , випробовуваний від сатани , і перебував зо звіриною . І служили Йому Анголи . А коли Іван виданий був , то прийшов Ісус до Галілеї , і проповідував Божу Євангелію , і говорив : Збулися часи , і Боже Царство наблизилось . Покайтеся , і віруйте в Євангелію ! А коли Він проходив біля Галілейського моря , то побачив Симона та Андрія , брата Симонового , що невода в море закидали , бо рибалки були . І сказав їм Ісус : Ідіть услід за Мною , і зроблю , що станете ви ловцями людей . І зараз вони свого невода кинули , та й пішли вслід за Ним . А коли недалеко прийшов , то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана , що й вони в човні невода лагодили . І зараз покликав Він їх . І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками , і пішли вслід за Ним . І приходять вони в Капернаум . І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу , і навчати зачав . І дивувались науці Його , бо навчав Він їх , як можновладний , а не як ті книжники . І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік , що мав духа нечистого , і він закричав , і сказав : Що Тобі до нас , Ісусе Назарянине ? Ти прийшов погубити нас . Я знаю Тебе , хто Ти , Божий Святий . Ісус же йому заказав : Замовчи , і вийди з нього ! І затряс дух нечистий того , і , скрикнувши голосом гучним , вийшов із нього . І жахнулися всі , аж питали вони один одного , кажучи : Що це таке ? Нова наука із потугою ! Навіть духам нечистим наказує Він , і вони Його слухають . І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні . І вийшли вони із синагоги небавом , і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого . А теща Симонова лежала в гарячці ; і зараз сказали про неї Йому . І Він підійшов і підвів її , узявши за руку , і гарячка покинула ту , і вона зачала прислуговувати їм . А як вечір настав , коли сонце зайшло , то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих . І все місто зібралося перед дверима . І Він уздоровив багатьох , на різні хвороби недужих , і багатьох демонів повиганяв . А демонам не дозволяв Він казати , що знають Його . А над ранком , як дуже ще темно було , уставши , Він вийшов і пішов у місце самітне , і там молився . А Симон та ті , що були з ним , поспішили за Ним . І , знайшовши Його , вони кажуть Йому : Усі шукають Тебе . А Він промовляє до них : Ходім в інше місце , до сіл та околишніх міст , щоб і там проповідувати , бо на те Я прийшов . І пішов , і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї . І демонів Він виганяв . І приходить до Нього прокажений , благає Його , і на коліна впадає та й каже Йому : Коли хочеш , Ти можеш очистити мене ! І змилосердився Він , простяг руку Свою , і доторкнувся до нього , та й каже йому : Хочу , будь чистий ! І проказа зійшла з нього хвилі тієї , і чистим він став . А Він , погрозивши йому , зараз вислав його , і йому наказав : Гляди , не оповідай нічого нікому . Але йди , покажися священикові , і принеси за своє очищення , що Мойсей заповів , їм на свідоцтво . А він , вийшовши , став багато оповідати й говорити про подію , так що Він не міг явно ввійти вже до міста , але перебував віддалік по самітних місцях . І сходилися звідусюди до Нього . Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму , то чутка пішла , що Він удома . І зібралось багато , аж вони не вміщалися навіть при дверях . А Він їм виголошував слово . І прийшли ось до Нього , несучи розслабленого , якого несли четверо . А що через народ до Нього наблизитися не могли , то стелю розкрили , де Він був , і пробравши , звісили ложе , що на ньому лежав розслаблений . А Ісус , віру їхню побачивши , каже розслабленому : Відпускаються , сину , гріхи тобі ! Там же сиділи дехто з книжників , і в серцях своїх думали : Чого Він говорить отак ? Зневажає Він Бога . . . Хто може прощати гріхи , окрім Бога Самого ? І зараз Ісус відчув Духом Своїм , що вони так міркують собі , і сказав їм : Що таке ви в серцях своїх думаєте ? Що легше : сказати розслабленому : Гріхи відпускаються тобі , чи сказати : Уставай , візьми ложе своє та й ходи ? Але щоб ви знали , що Син Людський має владу прощати гріхи на землі , каже розслабленому : Тобі Я наказую : Уставай , візьми ложе своє , та й іди у свій дім ! І той устав , і негайно взяв ложе , і вийшов перед усіма , так що всі дивувались і славили Бога , й казали : Ніколи такого не бачили ми ! І вийшов над море Він знов . А ввесь натовп до Нього приходив , і Він їх навчав . А коли Він проходив , то побачив Левія Алфієвого , що сидів на митниці , і каже йому : Іди за Мною ! Той устав , і пішов услід за Ним . Коли ж Він сидів при столі в його домі , то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його ; бо було їх багато , і вони ходили за Ним . Як побачили ж книжники та фарисеї , що Він їсть із грішниками та з митниками , то сказали до учнів Його : Чому то Він їсть із митниками та з грішниками ? А Ісус , як почув , промовляє до них : Лікаря не потребують здорові , а слабі . Я не прийшов кликати праведних , але грішників на покаяння . А учні Іванові та фарисейські постили . І приходять вони , та й говорять до Нього : Чому учні Іванові та фарисейські постять , а учні Твої не постять ? Ісус же промовив до них : Хіба постити можуть гості весільні , поки з ними ще є молодий ? Доки мають вони молодого з собою , то постити не можуть . Але прийдуть ті дні , коли заберуть молодого від них , то й постити будуть вони за тих днів . І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового , а як ні , то край латки нової одірветься там від старого , і дірка стане ще гірша . І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки , а то попрориває вино бурдюки , і вино й бурдюки пропадуть , а вливають вино молоде до нових бурдюків . І сталось , як Він переходив ланами в суботу , Його учні дорогою йшли , та й стали колосся зривати . Фарисеї ж казали Йому : Подивись , чому роблять у суботу вони , чого не годиться ? А Він їм відказав : Чи ж ви не читали ніколи , що зробив був Давид , як потребу він мав та сам зголоднів був і ті , що були з ним ? Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара , і спожив хліби показні , яких їсти не можна було , тільки священикам , і дав він і тим , хто був із ним ? І сказав Він до них : Субота постала для чоловіка , а не чоловік для суботи , а тому то Син Людський Господь і суботі . І Він знову до синагоги ввійшов . І був там один чоловік , який мав суху руку . І , щоб обвинуватити Його , наглядали за Ним , чи Він у суботу того не вздоровить . І говорить Він до чоловіка з сухою рукою : Стань посередині ! А до них промовляє : У суботу годиться робити добре , чи робити лихе , життя зберегти , чи погубити ? Вони ж мовчали . І споглянув Він із гнівом на них , засмучений закам'янілістю їхніх сердець , і сказав чоловікові : Простягни свою руку ! І той простяг , і рука йому стала здорова ! Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього , як Його погубити . А Ісус із Своїми учнями вийшов над море . І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї , і з Єрусалиму , і з Ідумеї , і з-за Йордання , і з Тиру й Сидону . Натовп великий , прочувши , як багато чинив Він , зібрався до Нього . І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому , через натовп , щоб до Нього не тиснулись . Бо Він багатьох уздоровив , так що хто тільки немочі мав , то тислись до Нього , щоб Його доторкнутись . І духи нечисті , як тільки вбачали Його , то падали ницьма перед Ним , і кричали й казали : Ти Син Божий ! А Він їм суворо наказував , щоб вони Його не виявляли . І Він вийшов на гору , і покликав , кого Сам хотів ; вони ж приступили до Нього . І визначив Дванадцятьох , щоб із Ним перебували , і щоб послати на проповідь їх , і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів . І визначив Він оцих Дванадцятьох : Симона , і дав йому ймення Петро , і Якова Зеведеєвого , і Івана , брата Якова , і дав їм імена Воанергес , цебто сини громові , і Андрія , і Пилипа , і Варфоломія , і Матвія , і Хому , і Якова Алфієвого , і Тадея , і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського , що й видав Його . І приходять до дому вони . І знову зібралось народу , що вони не могли навіть хліба з'їсти . І коли Його ближчі почули , то вийшли , щоб узяти Його , бо говорено , ніби Він несамовитий . А книжники , що поприходили з Єрусалиму , казали : Має Він Вельзевула , і виганяє демонів силою князя демонів . І , закликавши їх , Він у притчах до них промовляв : Як може сатана сатану виганяти ? І коли царство поділиться супроти себе , не може встояти те царство . І коли дім поділиться супроти себе , не може встояти той дім . І коли б сатана сам на себе повстав і поділився , то не зможе встояти він , але згине . Ніхто бо не може вдертись у дім дужого , та й пограбувати добро його , якщо перше не зв'яже дужого , і аж тоді пограбує господу його . Поправді кажу вам , що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги , хоч би як вони богозневажали . Але , хто богозневажить Духа Святого , повіки йому не відпуститься , але гріху вічному він підпадає . Бож казали вони : Він духа нечистого має . І поприходили мати Його та брати Його , і , осторонь ставши , послали до Нього і Його викликали . А народ кругом Нього сидів . І сказали Йому : Ото мати Твоя , і брати Твої , і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь . А Він їм відповів і сказав : Хто Моя мати й брати ? І поглянув на тих , що круг Нього сиділи , і промовив : Ось мати Моя та браття Мої ! Бо хто Божу волю чинитиме , той Мені брат , і сестра , і мати . І знову почав Він навчати над морем . І зібралось до Нього багато народу , так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів , а народ увесь був на землі покрай моря . І багато навчав Він їх притчами , і в науці Своїй їм казав : Слухайте , вийшов сіяч ось , щоб сіяти . І як сіяв , упало зерно одне край дороги , і налетіли пташки , і його повидзьобували . Друге ж упало на ґрунт кам'янистий , де не мало багато землі , і негайно зійшло , бо земля неглибока була ; а як сонце зійшло то зів'яло , і , коріння не мавши , усохло . А інше впало між терен , і вигнався терен , і його поглушив , і плоду воно не дало . Інше ж упало на добрую землю , і дало плід , що посходив і ріс ; і видало втридцятеро , у шістдесят і в сто раз . І сказав : Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! І , як остався Він насамоті , Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу . І Він їм відповів : Вам дано пізнати таємниці Божого Царства , а тим , що за вами , усе відбувається в притчах , щоб оком дивились вони і не бачили , вухом слухали і не зрозуміли , щоб коли вони не навернулися , і відпущені будуть гріхи їм ! І Він їх запитав : Ви не розумієте притчі цієї ? І як вам зрозуміти всі притчі ! Сіяч сіє слово . А котрі край дороги , де сіється слово , це ті , що як тільки почують , то зараз приходить до них сатана , і забирає слово , посіяне в них . Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті , вони , як почують те слово , то з радістю зараз приймають його , та коріння не мають у собі й непостійні ; а згодом , як утиск або переслідування наступає за слово , вони спокушаються зараз . А між терен посіяне , це ті , що слухають слово , але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять , та й заглушують слово , і плоду воно не дає . А посіяне в добрую землю це ті , що слухають слово й приймають , і родять утридцятеро , у шістдесят і в сто раз . І сказав Він до них : Чи світильника приносять на те , щоб поставити його під посудину , чи може під ліжко ? А не щоб поставити на свічнику ? Бо немає нічого захованого , що не виявиться , і немає таємного , що не вийде наяв . Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! І сказав Він до них : Уважайте , що чуєте : Якою мірою будете міряти , такою відміряють вам , і додадуть вам . Бо хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього й те , що він має . І сказав Він : Так і Боже Царство , як той чоловік , що кидає в землю насіння , і чи спить , чи встає він удень та вночі , а насіння пускає паростки та росте , хоч не знає він , як . Бо родить земля сама з себе : перше вруна , потім колос , а тоді повне збіжжя на колосі . А коли плід доспіє , зараз він посилає серпа , бо настали жнива . І сказав Він : До чого прирівняємо Царство Боже ? Або в якій притчі представим його ? Воно як те зерно гірчичне , яке , коли сіється в землю , найдрібніше за всі земні насіння . Як посіяне ж буде , виростає , і стає над усі зілля більше , і віття пускає велике таке , що кублитись може в тіні його птаство небесне . І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав , поскільки вони могли слухати . І без притчі нічого Він їм не казав , а учням Своїм самотою вияснював усе . І сказав Він до них того дня , коли вечір настав : Переплиньмо на той бік . І , лишивши народ , узяли із собою Його , як у човні Він був ; і інші човни були з Ним . І знялася ось буря велика , а хвилі вливалися в човен , аж човен водою вже був переповнився ! А Він спав на кормі на подушці . . . І вони розбудили Його та й сказали Йому : Учителю , чи Тобі байдуже , що ми гинемо ? . . . Тоді Він устав , і вітрові заборонив , і до моря сказав : Мовчи , перестань ! І стих вітер , і тиша велика настала . . . І сказав Він до них : Чого ви такі полохливі ? Чому віри не маєте ? А вони налякалися страхом великим , і говорили один до одного : Хто ж це такий , що вітер і море слухняні Йому ? І на другий бік моря вони прибули , до землі Гадаринської . І як вийшов Він із човна , то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер , що мав духа нечистого . Він мешкання мав у гробах , і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його , бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його , але він розривав ланцюги та кайдани торощив , і ніхто не міг угамувати його . І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах , і кричав , і бився об каміння . . . А коли він Ісуса побачив здалека , то прибіг , і вклонився Йому , і закричав гучним голосом , кажучи : Що до мене Тобі , Ісусе , Сину Бога Всевишнього ? Богом Тебе заклинаю , не муч Ти мене ! Бо сказав Він йому : Вийди , душе нечистий , із людини ! І запитав Він його : Як тобі на ім'я ? А той відповів : Леґіон мені ймення багато бо нас . І він Його дуже просив , щоб їх не висилав із тієї землі . Пасся ж там на горі гурт великий свиней . І просилися демони , кажучи : Пошли нас у свиней , щоб у них ми ввійшли . І дозволив Він їм . І повиходили духи нечисті , і в свиней увійшли . І гурт кинувся з кручі до моря , а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі . . . А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили . І повиходили люди побачити , що сталось . І прийшли до Ісуса й побачили , що той біснуватий , що мав леґіона , убраний сидів , і при умі , і полякались вони . . . Самовидці ж їм розповіли , що сталося з тим біснуватим , також про свиней . І вони стали благати Його , щоб пішов Собі з їхнього краю . А як Він сів до човна , то біснуватий став просити Його , щоб залишитися з Ним . Ісус же йому не дозволив , а промовив до нього : Іди до дому свого , до своїх , і їм розповіж , які речі великі Господь учинив тобі , і як змилувався над тобою ! І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати , які речі великі Ісус учинив йому . І всі дивувались ! І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов , то до Нього зібралось багато народу . І був Він над морем . І приходить один із старших синагоги , на ймення Яір , і , як побачив Його , припадає до ніг Йому , і дуже благає Його та говорить : Моя дочка кінчається . Прийди ж , поклади Свої руки на неї , щоб видужала та жила ! . . . І пішов Він із ним . За Ним натовп великий ішов , і тиснувсь до Нього . А жінка одна , що дванадцять років хворою на кровотечу була , що чимало натерпілася від багатьох лікарів , і витратила все добро своє , та ніякої помочі з того не мала , а прийшла ще до гіршого , як зачула вона про Ісуса , підійшла через натовп іззаду , і доторкнулась до одежі Його . . . Бо вона говорила про себе : Коли хоч доторкнусь до одежі Його , то одужаю . . . І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її , і тілом відчула вона , що видужала від недуги ! І в ту мить Ісус вичув у Собі , що вийшла з Нього сила . І Він до народу звернувся й спитав : Хто доторкнувсь до Моєї одежі ? І відказали Йому Його учні : Ти бачиш , що тисне на Тебе народ , а питаєшся : Хто доторкнувся до Мене ? А Він навкруги поглядав , щоб побачити ту , що зробила оце . І жінка злякалась та затрусилась , бо знала , що сталося їй . І вона підійшла , і впала ницьма перед Ним , і всю правду Йому розповіла . . . А Він їй сказав : Твоя віра , о дочко , спасла тебе ; іди з миром , і здоровою будь від своєї недуги ! Як Він ще говорив , приходять ось від старшини синагоги та й кажуть : Дочка твоя вмерла ; чого ще турбуєш Учителя ? . . . А Ісус , як почув слово сказане , промовляє до старшини синагоги : Не лякайсь , тільки віруй ! І Він не дозволив іти за Собою нікому , тільки Петрові та Якову , та Іванові , братові Якова . І приходять у дім старшини синагоги , і Він бачить метушню та людей , що плакали та голосили . А ввійшовши , сказав Він до них : Чого ви метушитеся та плачете ? Не вмерло дівча , але спить ! І вони насміхалися з Нього . А Він усіх випровадив , узяв батька дівчати та матір , та тих , хто був із Ним , і ввійшов , де лежало дівча . І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього : Таліта , кумі що значить : Дівчатко , кажу тобі встань ! І в ту мить підвелося й ходило дівча ; а років мало з дванадцять . І всі зараз жахнулися з дива великого ! . . . А Він наказав їм суворо , щоб ніхто не довідавсь про це . І дати їй їсти звелів . І , вийшовши звідти , Він прийшов до Своєї батьківщини , а за Ним ішли учні Його . Як настала ж субота , Він навчати почав у синагозі . І багато-хто , чувши , дивуватися стали й питали : Звідки в Нього оце ? І що за мудрість , що дана Йому ? І що за чуда , що стаються руками Його ? Хіба ж Він не тесля , син Маріїн , брат же Якову , і Йосипу , і Юді та Симонові ? А сестри Його хіба тут не між нами ? І вони спокушалися Ним . . . А Ісус їм сказав : Пророка нема без пошани , хіба тільки в вітчизні своїй , та в родині своїй , та в домі своїм . І Він тут учинити не міг чуда жадного , тільки деяких хворих , руки поклавши на них , уздоровив . І Він дивувавсь їх невірству . І ходив Він по селах навкруг та навчав . І , закликавши Дванадцятьох , зачав їх по двох посилати , і владу їм дав над нечистими духами . І звелів їм нічого в дорогу не брати , крім палиці тільки самої : ні торби , ні хліба , ані мідяків у свій черес , а ходити в сандалях , і двох убрань не носити . І промовив до них : Коли ви де ввійдете в дім , залишайтеся там , аж поки не вийдете звідти . А як місто яке вас не прийме , і не послухають вас , то , виходячи звідти , обтрусіть порох , що в вас під ногами , на свідчення супроти них . Поправді кажу вам , легше буде Содому й Гоморрі дня судного , аніж місту тому ! І вийшли вони , і проповідували , щоб каялися . І багато вигонили демонів , і оливою хворих багато намащували і вздоровляли . І прочув про Ісуса цар Ірод , бо ім'я Його стало загально відоме , і сказав , що то Іван Христитель із мертвих воскрес , і тому творяться чуда від нього . Інші впевняли , що Ілля Він , а знов інші казали , що пророк , або як один із пророків . А Ірод , прочувши , сказав : Іван , якому я голову стяв був , оце він воскрес ! Той бо Ірод , пославши , схопив був Івана , і в в'язниці закув його , через Іродіяду , дружину брата свого Пилипа , бо він одружився був із нею . Бо Іван казав Іродові : Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого ! А Іродіяда лютилась на нього , і хотіла йому смерть заподіяти , та не могла . Бо Ірод боявся Івана , знавши , що він муж праведний і святий , і беріг його . І , його слухаючи , він дуже бентежився , але слухав його залюбки . Та настав день догідний , коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм , і тисячникам , і галілейській старшині , і коли прийшла дочка тієї Іродіяди , і танцювала , і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі , тоді цар промовив до дівчини : Проси в мене , чого хочеш , і дам я тобі ! І поклявся він їй : Чого тільки від мене попросиш , то дам я тобі , хоча б і півцарства мого ! Вона ж вийшла , і спиталася матері своєї : Чого маю просити ? А та відказала : Голови Івана Христителя . . . І зараз квапливо вернулась вона до царя , і просила , говорячи : Я хочу , щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя ! І засмутився цар , але через клятву й з-за тих , що з ним були при столі , не схотів їй відмовити . І цар зараз послав вояка , і звелів принести Іванову голову . І пішов він , і стяв у в'язниці Івана , і приніс його голову на полумискові , і дівчаті віддав , а дівча віддало її своїй матері . . . А коли його учні зачули , то прийшли , і взяли його тіло , і до гробу поклали його . І посходилися до Ісуса апостоли , і розповіли Йому все , як багато зробили вони , і як багато навчили . І сказав Він до них : Ідіть осібно самі до безлюдного місця , та трохи спочиньте . Бо багато народу приходило та відбувало , аж навіть не мали коли й поживитись . І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного . І побачили їх , коли плинули , і багато-хто їх розпізнали . І пішки побігли туди з усіх міст , та й їх випередили . І , як вийшов Ісус , Він побачив багато народу , і змилувався над ними , бо були , немов вівці , що не мають пастуха . І зачав їх багато навчати . І , як минуло вже часу доволі , підійшли Його учні до Нього та й кажуть : Це місце безлюдне , а година вже пізня . Відпусти їх , нехай підуть в осади та села близькі , і куплять собі чого їсти . А Він відповів і сказав їм : Дайте їсти їм ви . Вони ж відказали Йому : Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв , і дати їм їсти ? А Він їх запитав : Скільки маєте хліба ? Ідіть , побачте ! І розізнавши , сказали : П'ять хлібів та дві рибі . І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного . І розсілись рядами вони , по сто та по п'ятдесят . І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі , споглянув на небо , поблагословив , і поламав ті хліби , і дав учням , щоб клали перед ними , і дві рибі на всіх поділив . І всі їли й наїлися ! А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів . А тих , хто хліб споживав , було тисяч із п'ять чоловіка ! І зараз звелів Своїм учням до човна сідати , і на той бік поплинути до Віфсаїди , раніше Його , поки Сам Він відпустить народ . І Він їх відпустив , та й пішов помолитись на гору . А як вечір настав , човен був серед моря , а Він Сам один на землі . Коли ж Він побачив , як вони веслуванням мордуються , бо вітер їм був супротивний , о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них , по морю йдучи , і хотів їх минути . А вони , як побачили , що йде Він по морю , подумали , що то мара , та й стали кричати , бо Його всі побачили та налякались . А Він зараз до них обізвався й сказав їм : Будьте смілі , це Я , не лякайтесь ! І ввійшов Він у човен до них , і вітер затих . А вони здивувалися дуже в собі , бо не зрозуміли чуда про хліби , бо серце їхнє було затверділе . Перепливши ж вони , прибули в землю Генісаретську й причалили . І , як вони повиходили з човна , люди зараз пізнали Його , і порозбігались по всій тій околиці , і стали на ложах недужих приносити , де тільки прочули були , що Він є . І куди тільки Він прибував до сіл , чи до міст , чи до осель , клали недужих на майданах , і благали Його , щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його . І хто тільки до Нього доторкувався , той був уздоровлений ! І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників , які прибули із Єрусалиму , і побачили , що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими , цебто невмитими . Бо фарисеї й усі юдеї , зберігаючи передання старших , не їдять , як старанно не вимиють рук ; а вернувшися з ринку , вони ні їдять , поки не вмиються . Багато є й іншого , що вони прийняли , щоб додержувати : миття чаш , і глеків , і мідяного посуду . І запитали Його фарисеї та книжники : Чому учні Твої не живуть за переданням старших , але хліб споживають руками нечистими ? А Він їм відказав : Добре пророкував про вас , лицемірів , Ісая , як написано : Оці люди устами шанують Мене , серце ж їхнє далеко від Мене . . . Та однак надаремне шанують Мене , бо навчають наук людських заповідей . Занехаявши заповідь Божу , передань людських ви тримаєтесь : обмиваєте глеки та чаші , і багато такого подібного й іншого робите ви . І сказав Він до них : Спритно відкидаєте ви заповідь Божу , аби зберегти своє передання . Бо Мойсей наказав : Шануй батька свого та матір свою , та : Хто злорічить на батька чи матір , нехай смертю помре . А ви кажете : Коли скаже хто батьку чи матері : Корван , чи дар Богові те , чим би ти скористатись від мене хотів , то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері , порушуючи Боже Слово вашим переданням , що його ви самі встановили . І багато такого ви іншого робите . І Він знову покликав народ і промовив до нього : Послухайте Мене всі , і зрозумійте ! Немає нічого назовні людини , що , увіходячи в неї , могло б опоганити її ; що ж із неї виходить , те людину опоганює . Коли має хто вуха , щоб слухати , нехай слухає ! А коли від народу ввійшов Він до дому , тоді учні Його запиталися в Нього про притчу . І Він їм відказав : Чи ж і ви розуміння не маєте ? Хіба ж не розумієте ви , що все те , що входить іззовні в людину , не може опоганити її ? Бо не входить до серця йому , але до живота , і виходить назовні , очищуючи всяку їжу . А далі сказав Він : Що з людини виходить , те людину опоганює . Бо зсередини , із людського серця виходять лихі думки , розпуста , крадіж , душогубства , перелюби , здирства , лукавства , підступ , безстидства , завидющеє око , богозневага , гордощі , безум . Усе зле це виходить зсередини , і людину опоганює ! І встав Він , і звідти пішов у землю тирську й сидонську . І , ввійшовши до дому , Він хотів , щоб ніхто не довідавсь , та не міг утаїтись . Негайно бо жінка одна , якої дочка мала духа нечистого , прочула про Нього , і прийшла , та й припала до ніг Йому . А ця жінка грекиня була , родом сирофінікіянка . Вона стала благати Його , щоб із дочки її демона вигнав . А Він їй сказав : Дай , щоб перше наїлися діти , не годиться бо хліб забирати в дітей , і кинути щенятам ! А вона Йому в відповідь каже : Так , Господи ! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок . . . І Він їй сказав : За слово оце йди собі , демон вийшов із твоєї дочки ! А коли вона в дім свій вернулась , то знайшла , що дочка на постелі лежала , а демон вийшов із неї . І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських , і подався шляхом на Сидон над море Галілейське , через околиці Десятимістя . І приводять до Нього глухого немову , і благають Його , щоб руку на нього поклав . І взяв Він його від народу самого , і вклав пальці Свої йому в вуха , і , сплюнувши , доторкнувся його язика . І , на небо споглянувши , Він зідхнув і промовив до нього : Еффата ; цебто : Відкрийся ! І відкрилися вуха йому , і путо його язика розв'язалось негайно , і він став говорити виразно ! А Він їм звелів , щоб нікому цього не розповідали . Та що більше наказував їм , то ще більш розголошували . І дуже всі дивувалися та говорили : Він добре все робить : глухим дає чути , а німим говорити ! Тими днями , коли було знову багато народу , а їсти не мали чого , покликав Він учнів Своїх та й промовив до них : Жаль мені тих людей , що вже три дні зо Мною знаходяться , та їсти не мають чого . А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок , то ослабнуть у дорозі , бо деякі з них поприходили здалека . І відказали Йому Його учні : Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині ? А Він їх запитав : Скільки маєте хліба ? Вони ж повідомили : Семеро . Тоді Він народу звелів на землі посідати . І , взявши семеро хліба , віддавши подяку , Він поламав і дав учням Своїм , щоб роздати . А вони роздавали народові . І мали вони трохи рибок ; і Він їх поблагословив , і роздати звелів також їх . І всі їли й наїлися , а з позосталих кусків сім кошів назбирали . . . А їдців було тисяч з чотири ! І всів Він негайно до човна з Своїми учнями , та й прибув до землі Далманутської . І вийшли фарисеї , і почали сперечатися з Ним , і , Його випробовуючи , хотіли від Нього ознаки із неба . А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив : Якої ознаки цей рід вимагає ? Поправді кажу вам , що родові цьому ознака не буде дана ! І покинув Він їх , усів знову до човна , і на той бік відбув . І забули вони взяти хліба , і крім одного буханця , у човні не мали з собою нічого . А Він їм наказував та говорив : Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової ! Вони ж міркували й казали один до одного , що хліба не мають вони . А Ісус , знавши те , промовляє до них : Чого ви міркуєте , що хліба не маєте ? Чи ви ще не знаєте й не розумієте ? Чи ще маєте серце своє затверділим ? Мавши очі не бачите , і мавши вуха не чуєте ? І не пам'ятаєте , коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч , скільки повних кошів із кусків ви зібрали ? Вони кажуть до Нього : Дванадцять . А як сім на чотири тисячі , скільки кошиків повних з кусків ви зібрали ? І відказують : Сім . І сказав Він до них : Ви ще не розумієте ? . . . І приходять вони в Віфсаїду . І приводять до Нього сліпого , і благають Його , щоб доторкнувся до нього . І взяв Він сліпого за руку , та й вивів його за село . І послинивши очі йому , поклав руки на нього , і питався його , чи що бачить . І , зиркнувши , сказав той : Я бачу людей , які ходять , немов би дерева . . . Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому , і прозрів той , і одужав , і виразно став бачити все ! І послав Він додому його й наказав : До села й не заходь , і нікому в селі не розповідай ! Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової , а в дорозі питав Своїх учнів , говорячи їм : За кого Мене люди вважають ? Вони ж відповіли Йому , кажучи : За Івана Христителя , другі за Іллю , а інші за одного з пророків . І Він запитав їх : А ви за кого Мене маєте ? Петро Йому в відповідь каже : Ти Христос ! І Він заборонив їм , щоб нікому про Нього вони не казали ! І почав їх навчати , що Синові Людському треба багато страждати , і Його відцураються старші , і первосвященики , і книжники , і Він буде вбитий , але третього дня Він воскресне . І те слово казав Він відкрито . А Петро узяв набік Його , і Йому став перечити . А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх , та й Петру докорив і сказав : Відступись , сатано , від Мене , бо думаєш ти не про Боже , а про людське ! І Він покликав народ із Своїми учнями , та й промовив до них : Коли хоче хто йти вслід за Мною , хай зречеться самого себе , і хай візьме свого хреста та й за Мною йде ! Бо хто хоче душу свою зберегти , той погубить її , а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії , той її збереже . Яка ж користь людині , що здобуде ввесь світ , але душу свою занапастить ? Або що назамін дасть людина за душу свою ? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім , того посоромиться також Син Людський , як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими . І сказав Він до них : Поправді кажу вам , що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти , аж поки не бачитимуть Царства Божого , що прийшло воно в силі . А через шість день забирає Ісус Петра , і Якова , і Івана , та й веде їх осібно на гору високу самих . І Він переобразивсь перед ними . І стала одежа Його осяйна , дуже біла , як сніг , якої білильник не зміг би так вибілити на землі ! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей , і розмовляли з Ісусом . І озвався Петро та й сказав до Ісуса : Учителю , добре бути нам тут ! Поставмо ж собі три шатрі : для Тебе одне , і одне для Мойсея , і одне для Іллі . . . Бо не знав , що казати , бо були перелякані . Та хмара ось їх заслонила , і голос почувся із хмари : Це Син Мій Улюблений , Його слухайтеся ! І зараз , звівши очі свої , вони вже нікого з собою не бачили , крім Самого Ісуса . А коли з гори сходили , Він їм наказав , щоб нікому того не казали , що бачили , аж поки Син Людський із мертвих воскресне . І вони заховали те слово в собі , сперечаючися , що то є : воскреснути з мертвих . І вони запитали Його та сказали : Що це книжники кажуть , ніби треба Іллі перш прийти ? А Він відказав їм : Тож Ілля , коли прийде попереду , усе приготує . Та як же про Людського Сина написано , що мусить багато Він витерпіти , і буде зневажений ? Але вам кажу , що й Ілля був прийшов , та зробили йому , що тільки хотіли , як про нього написано . . . А коли повернулись до учнів , коло них вони вгледіли безліч народу та книжників , що сперечалися з ними . І негайно ввесь натовп , як побачив Його , сполохнувся із дива , і назустріч побіг , і став вітати Його . І запитався Він їх : Про що сперечаєтесь з ними ? І Йому відповів один із натовпу : Учителю , привів я до Тебе ось сина свого , що духа німого він має . А як він де схопить його , то об землю кидає ним , і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне . Я казав Твоїм учням , щоб прогнали його , та вони не змогли . А Він їм у відповідь каже : О , роде невірний , доки буду Я з вами ? Доки вас Я терпітиму ? Приведіть до Мене його ! І до Нього того привели . І як тільки побачив Його , то дух зараз затряс ним . А той , повалившись на землю , став качатися та заливатися піною . . . І Він запитав його батька : Як давно йому сталося це ? Той сказав : Із дитинства . І почасту кидав він ним і в огонь , і до води , щоб його погубити . Але коли можеш що Ти , то змилуйсь над нами , і нам поможи ! Ісус же йому відказав : Щодо того твого коли можеш , то тому , хто вірує , все можливе ! Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав : Вірую , Господи , поможи недовірству моєму ! А Ісус , як побачив , що натовп збігається , то нечистому духові заказав , і сказав йому : Душе німий і глухий , тобі Я наказую : вийди з нього , і більше у нього не входь ! І , закричавши та міцно затрясши , той вийшов . І він став , немов мертвий , аж багато-хто стали казати , що помер він . . . А Ісус узяв за руку його та й підвів його , і той устав . Коли ж Він до дому прийшов , то учні питали Його самотою : Чому ми не могли його вигнати ? А Він їм сказав : Цей рід не виходить інакше , як тільки від молитви та посту . І вони вийшли звідти , і проходили по Галілеї . А Він не хотів , щоб довідався хто . Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм : Людський Син буде виданий людям до рук , і вони Його вб'ють , але вбитий , воскресне Він третього дня ! Вони ж не зрозуміли цього слова , та боялись Його запитати . І прибули вони в Капернаум . А як був Він у домі , то їх запитав : Про що міркували в дорозі ? І мовчали вони , сперечалися бо проміж себе в дорозі , хто найбільший . А як сів , то покликав Він Дванадцятьох , і промовив до них : Коли хто бути першим бажає , нехай буде найменшим із усіх і слуга всім ! І взяв Він дитину , і поставив її серед них . І , обнявши її , Він промовив до них : Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких , той приймає Мене . Хто ж приймає Мене , не Мене він приймає , а Того , Хто послав Мене ! Обізвався до нього Іван : Учителю , ми бачили одного чоловіка , який з нами не ходить , що виганяє Ім'ям Твоїм демонів ; і ми заборонили йому , бо він із нами не ходить . А Ісус відказав : Не забороняйте йому , бо немає такого , що Ім'ям Моїм чудо зробив би , і зміг би небаром лихословити Мене . Хто бо не супроти нас , той за нас ! І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того , що ви Христові , поправді кажу вам : той не згубить своєї нагороди ! Хто ж спокусить одного з малих цих , що вірять , то краще б такому було , коли б жорно млинове на шию йому почепити , та й кинути в море ! І коли рука твоя спокушає тебе , відітни її : краще тобі ввійти до життя одноруким , ніж з обома руками ввійти до геєнни , до огню невгасимого , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь . І коли нога твоя спокушає тебе , відітни її : краще тобі ввійти до життя одноногим , ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни , до огню невгасимого , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь . І коли твоє око тебе спокушає , вибери його : краще тобі однооким ввійти в Царство Боже , ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь ! Бо посолиться кожен огнем , і кожна жертва посолиться сіллю . Сіль добра річ . Коли ж сіль несолоною стане , чим поправити її ? Майте сіль у собі , майте й мир між собою ! І , вийшовши звідти , Він приходить у землю Юдейську , на той бік Йордану . І знову зібралися юрби до Нього , і знов Він навчав їх , звичаєм Своїм . І підійшли фарисеї й спитали , Його випробовуючи : Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити ? А Він відповів і сказав їм : Що Мойсей заповів вам ? Вони ж відказали : Мойсей заповів написати листа розводового , та й відпустити . Ісус же промовив до них : То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь . Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх . Покине тому чоловік свого батька та матір , і стануть обоє вони одним тілом , тим то немає вже двох , але одне тіло . Тож , що Бог спарував , людина нехай не розлучує ! А вдома про це учні знов запитали Його . І Він їм відказав : Хто дружину відпустить свою , та й одружиться з іншою , той чинить перелюб із нею . І коли дружина покине свого чоловіка , і вийде заміж за іншого , то чинить перелюб вона . Тоді поприносили діток до Нього , щоб Він доторкнувся до них , учні ж їм докоряли . А коли спостеріг це Ісус , то обурився , та й промовив до них : Пустіть діток до Мене приходити , і не бороніть їм , бо таких Царство Боже ! Поправді кажу вам : Хто Божого Царства не прийме , немов те дитя , той у нього не ввійде . І Він їх пригорнув , і поблагословив , на них руки поклавши . І коли вирушав Він у путь , то швидко наблизивсь один , упав перед Ним на коліна , і спитався Його : Учителю Добрий , що робити мені , щоб вічне життя вспадкувати ? Ісус же йому відказав : Чого звеш Мене Добрим ? Ніхто не є Добрий , крім Бога Самого . Знаєш заповіді : Не вбивай , не чини перелюбу , не кради , не свідкуй неправдиво , не кривди , шануй свого батька та матір . А він відказав Йому : Учителю , це все виконав я ще змалку . Ісус же поглянув на нього з любов'ю , і промовив йому : Одного бракує тобі : іди , розпродай , що маєш , та вбогим роздай , і матимеш скарб ти на небі ! Потому приходь та й іди вслід за Мною , узявши хреста . А він засмутився тим словом , і пішов , зажурившись , бо великі маєтки він мав ! І поглянув довкола Ісус , та й сказав Своїм учням : Як тяжко отим , хто має багатство , увійти в Царство Боже ! І учні жахнулись від слів Його . А Ісус знов у відповідь каже до них : Мої діти , як тяжко отим , хто надію кладе на багатство , увійти в Царство Боже ! Верблюдові легше пройти через голчине вушко , ніж багатому в Божеє Царство ввійти ! А вони здивувалися дуже , і казали один до одного : Хто ж тоді може спастися ? Ісус же поглянув на них і промовив : Неможливе це людям , а не Богові . Бо для Бога можливе все ! А Петро став казати Йому : От усе ми покинули , та й пішли за Тобою слідом . Ісус відказав : Поправді кажу вам : Немає такого , щоб дім полишив , чи братів , чи сестер , або матір , чи батька , або діти , чи поля ради Мене та ради Євангелії , і не одержав би в сто раз більше тепер , цього часу , серед переслідувань , домів , і братів , і сестер , і матерів , і дітей , і піль , а в віці наступному вічне життя . І багато-хто з перших стануть останніми , а останні першими . Були ж у дорозі вони , простуючи в Єрусалим . А Ісус ішов попереду них , аж дуже вони дивувались , а ті , що йшли вслід за Ним , боялись . І , взявши знов Дванадцятьох , почав їм розповідати , що з Ним статися має : Оце в Єрусалим ми йдемо , і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський , і засудять на смерть Його , і поганам Його видадуть , і насміхатися будуть із Нього , і будуть плювати на Нього , і будуть Його бичувати , і вб'ють , але третього дня Він воскресне ! І підходять до Нього Яків та Іван , сини Зеведеєві , та й кажуть Йому : Учителю , ми хочемо , щоб Ти зробив нам , про що будемо просити Тебе . А Він їх поспитав : Чого ж хочете , щоб Я вам зробив ? Вони ж відказали Йому : Дай нам , щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один , і ліворуч один ! А Ісус відказав їм : Не знаєте , чого просите . Чи ж можете ви пити чашу , що Я її п'ю , і христитися хрищенням , що Я ним хрищуся ? Вони відказали Йому : Можемо . А Ісус їм сказав : Чашу , що Я її п'ю , ви питимете , і хрищенням , що Я ним хрищусь , ви охриститеся . А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати , а кому уготовано . Як почули ж це Десятеро , то обурились на Якова та на Івана . А Ісус їх покликав , і промовив до них : Ви знаєте , що ті , що вважають себе за князів у народів , панують над ними , а їхні вельможі їх тиснуть . Не так буде між вами , але хто з вас великим бути хоче , нехай буде він вам за слугу . А хто з вас бути першим бажає , нехай буде всім за раба . Бо Син Людський прийшов не на те , щоб служили Йому , але щоб послужити , і душу Свою дати на викуп за багатьох . І приходять вони в Єрихон . А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду , сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей , син Тимеїв . І , прочувши , що то Ісус Назарянин , почав кликати та говорити : Сину Давидів , Ісусе , змилуйся надо мною ! І сварились на нього багато-хто , щоб мовчав , а він іще більше кричав : Сину Давидів , змилуйся надо мною ! І спинився Ісус та й сказав : Покличте його ! І кличуть сліпого та й кажуть йому : Будь бадьорий , устань , Він кличе тебе . А той скинув плаща свого , і скочив із місця , і прибіг до Ісуса . А Ісус відповів і сказав йому : Що ти хочеш , щоб зробив Я тобі ? Сліпий же Йому відказав : Учителю , нехай я прозрю ! Ісус же до нього промовив : Іди , твоя віра спасла тебе ! І той зараз прозрів , і пішов за Ісусом дорогою . І коли вони наблизились до Єрусалиму , до Вітфагії й Віфанії , на Оливній горі , тоді Він посилає двох учнів Своїх , і каже до них : Ідіть у село , яке перед вами , і , входячи в нього , ви знайдете зараз прив'язане осля , що на нього ніхто ще з людей не сідав . Відв'яжіть його , і приведіть . Коли ж скаже хто вам : Що це ви робите ? відкажіть : Господь потребує його , і відішле його сюди зараз . І вони відійшли , і знайшли те осля , що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі , і відв'язали його . А деякі з тих , що стояли там , сказали до них : Що ви робите ? Пощо осля ви відв'язуєте ? Вони ж їм відказали , як звелів їм Ісус , і відпущено їх . І вони привели до Ісуса осля , і поклали на нього плащі свої , а Він сів на нього . Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі , а інші стелили дорогою зелень , натяту в полях . А ті , що йшли перед Ним і позаду , викрикували : Осанна ! Благословенний , хто йде у Господнє Ім'я ! Благословенне Царство , що надходить , Отця нашого Давида ! Осанна на висоті ! Потому ввійшов Він до Єрусалиму , і в храм . А оглянувши все , як година вже пізня була , Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма . А назавтра , коли вони вийшли з Віфанії , Він зголоднів був . І , побачивши здалека фіґове дерево , вкрите листями , Він підійшов , чи не знайде на ньому чого . І , прийшовши до нього , не знайшов нічого , крім листя самого , не пора бо на фіґи була . І озвався Ісус і промовив до нього : Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки ! А учні Його все те чули . І прийшли вони в Єрусалим . А як Він у храм увійшов , то став виганяти продавців і покупців у храмі , і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів . І Він не дозволяв , щоб хто річ яку носив через храм . І Він їх навчав і казав їм : Хіба не написано : Дім Мій буде домом молитви в народів усіх , ви ж із нього зробили печеру розбійників ! І почули це первосвященики й книжники , і шукали , як Його погубити , бо боялись Його , увесь бо народ дивувався науці Його . А як пізно ставало , вони поза місто виходили . А проходячи вранці , побачили фіґове дерево , усохле від кореня . І , згадавши Петро , говорить Йому : Учителю , глянь фіґове дерево , що прокляв Ти , усохло ! А Ісус їм у відповідь каже : Майте віру Божу ! Поправді кажу вам : Як хто скаже горі цій : Порушся та й кинься до моря , і не матиме сумніву в серці своїм , але матиме віру , що станеться так , як говорить , то буде йому ! Через це говорю вам : Усе , чого ви в молитві попросите , вірте , що одержите , і сповниться вам . І коли стоїте на молитві , то прощайте , як маєте що проти кого , щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші . Коли ж не прощаєте ви , то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших . І знову прийшли вони в Єрусалим . Коли ж Він у храмі ходив , поприходили первосвященики й книжники , і старшини до Нього , і сказали Йому : Якою Ти владою все оце чиниш ? І хто Тобі владу цю дав , щоб Ти це робив ? А Ісус відказав їм : Запитаю й Я вас одне слово , і відповідайте Мені , то й Я відкажу вам , якою Я владою це все чиню . Іванове хрищення з неба було , чи від людей ? Відповідайте Мені ! Вони ж міркували собі й говорили : Коли скажемо : Із неба , відкаже : Чого ж ви йому не повірили ? А як скажемо : Від людей , то боялись народу , бо всі вважали , що Іван був поправді пророк . І сказали Ісусові в відповідь : Не знаємо . . . А Ісус їм відказує : То й Я не скажу вам , якою Я владою це все чиню . І почав Він у притчах до них промовляти : Насадив був один чоловік виноградника , муром обгородив , видовбав у ньому чавило , башту поставив , і віддав його винарям , та й пішов . А певного часу послав він раба до своїх винарів , щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів . Та вони схопили його та й побили , і відіслали ні з чим . І знову послав він до них раба іншого , та й того вони зранили в голову та зневажили . Тоді вислав він іншого , і того вони вбили . І багатьох іще інших , набили одних , а одних повбивали . І він мав ще одного , сина улюбленого . Наостанок послав і того він до них і сказав : Посоромляться сина мого ! А ті винарі міркували собі : Це спадкоємець ; ходім , замордуймо його , і нашою спадщина буде ! І вони схопили його та й убили , і викинули його за виноградник . . . Отож , що пан виноградника зробить ? Він прибуде та й вигубить тих винарів , і віддасть виноградника іншим . Чи ви не читали в Писанні : Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем ! Від Господа сталося це , і дивне воно в очах наших . І шукали Його , щоб схопити , але побоялись народу . Бо вони зрозуміли , що про них Він цю притчу сказав . І , лишивши Його , відійшли . І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього , щоб зловити на слові Його . Ті ж прийшли та й говорять Йому : Учителю , знаємо ми , що Ти справедливий , і не зважаєш зовсім ні на кого , бо на людське обличчя не дивишся , а наставляєш на Божу дорогу правдиво . Чи годиться давати податок для кесаря , чи ні ? Давати нам , чи не давати ? А Ісус , знавши їх лицемірство , сказав їм : Чого ви Мене випробовуєте ? Принесіть Мені гріш податковий , щоб бачити . І принесли вони . А Він каже до них : Чий це образ і напис ? Ті ж Йому відказали : Кесарів . Ісус тоді каже в відповідь їм : Віддайте кесареве кесареві , а Богові Боже ! І дивувалися з Нього вони . . . І прийшли до Нього ті саддукеї , що твердять , ніби нема воскресення , і запитали Його та сказали : Учителю , Мойсей написав нам : Як помре кому брат , і полишить дружину , а дитини не лишить , то нехай його брат візьме дружину його , та й відновить насіння для брата свого . Було сім братів . І перший взяв дружину й умер , не лишивши дітей . Другий теж її взяв та й помер , і він не лишив дітей . Так само і третій . І всі семеро не полишили дітей . А по всіх вмерла й жінка . А в воскресенні , як воскреснуть вони , то котрому із них вона дружиною буде ? Бо семеро мали за дружину її . Ісус їм відказав : Чи ви не тому помиляєтесь , що не знаєте ані Писання , ані Божої сили ? Бо як із мертвих воскреснуть , то не будуть женитись , ані заміж виходити , але будуть , немов Анголи ті на небі . Щождо мертвих , що воскреснуть , чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі , як при кущі сказав йому Бог , промовляючи : Я Бог Авраамів , і Бог Ісаків , і Бог Яковів , Бо Він є Бог не мертвих , а живих ! Тим то ви помиляєтесь дуже . А один із тих книжників , що чув , як вони сперечались , та бачив , як добре Він відповідав їм , приступив та й спитався Його : Котра заповідь перша з усіх ? Ісус відповів : Перша : Слухай , Ізраїлю : наш Господь Бог Бог єдиний . І : Люби Господа , Бога свого , усім серцем своїм , і всією душею своєю , і всім своїм розумом , і з цілої сили своєї ! Це заповідь перша ! А друга однакова з нею : Люби свого ближнього , як самого себе ! Нема іншої більшої заповіді над оці ! І сказав Йому книжник : Добре , Учителю ! Ти поправді сказав , що Один Він , і нема іншого , окрім Нього , і що Любити Його всім серцем , і всім розумом , і всією душею , і з цілої сили , і що Любити свого ближнього , як самого себе , це важливіше за всі цілопалення й жертви ! Ісус же , побачивши , що розумно той відповідь дав , промовив до нього : Ти недалеко від Божого Царства ! І ніхто не насмілювався вже питати Його . Потому Ісус відповів і промовив , у храмі навчаючи : Як то книжники кажуть , що ніби Христос син Давидів ? Адже той Давид Святим Духом сказав : Промовив Господь Господеві моєму : сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Сам Давид Його Господом зве , як же Він йому син ? І багато людей залюбки Його слухали . Він же казав у науці Своїй : Стережіться тих книжників , що люблять у довгих одежах проходжуватись , і привіти на ринках , і перші лавки в синагогах , і перші місця на прийняттях , що вдовині хати поїдають , і моляться довго напоказ , вони тяжче осудження приймуть ! І сів Він навпроти скарбниці , і дививсь , як народ мідяки до скарбниці вкидає . І багато заможних укидали багато . І підійшла одна вбога вдовиця , і поклала дві лепті , цебто гріш . І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них : Поправді кажу вам , що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх , хто клав у скарбницю . Бо всі клали від лишка свого , а вона поклала з убозтва свого все , що мала , свій прожиток увесь . . . І коли Він виходив із храму , говорить Йому один із учнів Його : Подивися , Учителю яке то каміння та що за будівлі ! Ісус же до нього сказав : Чи ти бачиш великі будинки оці ? Не залишиться тут навіть камінь на камені , який не зруйнується ! Коли ж Він сидів на Оливній горі , проти храму , питали Його насамоті Петро , і Яків , і Іван , і Андрій : Скажи нам , коли станеться це ? І яка буде ознака , коли все те виконатись має ? Ісус же почав промовляти до них : Стережіться , щоб вас хто не звів . Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє , кажучи : Це Я . І зведуть багатьох . І як про війни почуєте ви , і про воєнні чутки , не лякайтесь , бо статись належить тому . Та це ще не кінець . Бо повстане народ на народ , і царство на царство , будуть землетруси місцями , буде голод . Це початок терпінь породільних . Пильнуйте ж самі , бо вас на суди видаватимуть , і бичуватимуть вас у синагогах , і поведуть до правителів та до царів ради Мене , на свідчення їм . Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана . Коли ж видадуть вас і поведуть , не турбуйтеся заздалегідь , що вам говорити , а що дане вам буде тієї години , то те говоріть : бо не ви промовлятимете , але Дух Святий . І видасть на смерть брата брат , а батько дитину . І діти повстануть навпроти батьків , і їм смерть заподіють . І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти . А хто витерпить аж до кінця , той буде спасений ! Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення , що про неї звіщав пророк Даниїл , що вона залягла , де не слід , хто читає , нехай розуміє , тоді ті , хто в Юдеї , нехай в гори втікають . І хто на покрівлі , нехай той не сходить , і нехай не входить узяти щось із дому свого . І хто на полі , хай назад не вертається взяти одежу свою . Горе ж вагітним і тим , хто годує грудьми , у ті дні ! Моліться ж , щоб не трапилося це зимою ! Будуть бо ті дні такою скорботою , що її не було з первопочину світу , що його Бог створив , аж досі , і не буде . І коли б Господь не вкоротив був тих днів , не спаслася б ніяка людина ; але ради вибраних , кого вибрав , укоротив Він ті дні . Тоді ж , як хто скаже до вас : Ото , Христос тут , Ото там , не йміть віри . Бо повстануть христи неправдиві , і неправдиві пророки , і будуть чинити ознаки та чуда , щоб спокусити , як можна , і вибраних . Але ви стережіться ! Я сказав вам усе наперед . Але за тих днів , по скорботі отій , сонце затьмиться , і місяць не дасть свого світла . і зорі спадатимуть з неба , і сили небесні порушаться . . . І побачать тоді Сина Людського , що йтиме на хмарах із великою потугою й славою . І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох , від краю землі до край-неба . Від дерева ж фіґового навчіться прикладу : коли віття його вже розпукується , і кинеться листя , то знаєте , що близько літо . Так і ви : коли тільки побачите , що діється це , то знайте , що близько , під дверима . Поправді кажу вам : не перейде цей рід , аж усе оце станеться ! Небо й земля проминуться , але не минуться слова Мої ! Про день же той чи про годину не знає ніхто : ні Анголи на небі , ні Син , тільки Отець . Уважайте , чувайте й моліться : бо не знаєте , коли час той настане ! Як той чоловік , що від'їхав , і залишив свій дім , і дав рабам своїм владу й кожному працю свою , а воротареві звелів пильнувати . Тож пильнуйте , не знаєте бо , коли прийде пан дому : увечорі , чи опівночі , чи як півні співатимуть , чи ранком . Щоб вас не застав , що спите , коли вернеться він несподівано . А що вам Я кажу , те всім Я кажу : Пильнуйте ! За два ж дні була Пасха й Опрісноки . А первосвященики й книжники стали шукати , як би підступом взяти Його та забити . Вони говорили : Та не в свято , щоб бува колотнеча в народі не сталась . Коли ж Ісус був у Віфанії , у домі Симона , на проказу слабого , і сидів при столі , підійшла одна жінка , алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира . І розбила вона алябастрову пляшечку , і вилила миро на голову Йому ! А дехто обурювались між собою й казали : Нащо таке марнотратство на миро ? Бо можна було б це миро продати більше , як за три сотні динаріїв , і вбогим роздати . І нарікали на неї . Ісус же сказав : Залишіть її ! Чого прикрість їй робите ? Вона добрий учинок зробила Мені . Бо вбогих ви маєте завжди з собою , і коли схочете , можете їм робити добро , Мене ж не постійно ви маєте . Що могла , те зробила вона : заздалегідь намастила Моє тіло на похорон . . . Поправді кажу вам : де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі , на пам'ятку їй буде сказане й те , що зробила вона ! Юда ж Іскаріотський , один із Дванадцятьох , подався до первосвящеників , щоб їм Його видати . А вони , як почули , зраділи , і обіцяли йому срібняків за те дати . І він став вишукувати , як би слушного часу їм видати Його . А першого дня Опрісноків , коли пасху приношено в жертву , сказали Йому Його учні : Куди хочеш , щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити ? І посилає Він двох із Своїх учнів , і каже до них : Підіть до міста , і стріне вас чоловік , що нестиме в глекові воду , то йдіть за ним . І там , куди він увійде , скажіть до господаря дому : Учитель питає : Де кімната Моя , в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху ? І він вам покаже великую горницю , вистелену та готову : там приготуйте для нас . І учні пішли , і до міста прийшли , і знайшли , як Він їм сказав , і зачали вони пасху готувати . А коли настав вечір , Він приходить із Дванадцятьма . І як сиділи вони при столі й споживали , промовив Ісус : Поправді кажу вам , що один з-поміж вас , який споживає зо Мною , видасть Мене . . . Вони зачали сумувати , і один по одному питати Його : Чи не я ? А Він їм сказав : Один із Дванадцятьох , що в миску мачає зо Мною . . . Людський Син справді йде , як про Нього написано ; та горе тому чоловікові , що видасть він Людського Сина ! Було б краще тому чоловікові , коли б він не родився ! . . . Як вони ж споживали , Ісус узяв хліб , і поблагословив , поламав , і дав їм , і сказав : Прийміть , споживайте , це тіло Моє ! І взяв Він чашу , і , вчинивши подяку , подав їм , і пили з неї всі . І промовив до них : Це кров Моя Нового Заповіту , що за багатьох проливається . Поправді кажу вам , що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня , як новим буду пити його в Царстві Божім ! А коли відспівали вони , на гору Оливну пішли . Промовляє тоді їм Ісус : Усі ви спокуситесь ночі цієї , як написано : Уражу пастиря , і розпорошаться вівці ! По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї . І відізвався до Нього Петро : Хоч спокусяться й усі , та не я ! Ісус же йому відказав : Поправді кажу тобі , що сьогодні , цієї ось ночі , перше ніж заспіває півень двічі , відречешся ти тричі від Мене ! А він ще сильніш запевняв : Коли б мені й умерти з Тобою , я не відречуся Тебе ! Так же само сказали й усі . . . І приходять вони до місцевости , на ім'я Гефсиманія , і каже Він учням Своїм : Посидьте ви тут , поки Я помолюся . І , взявши з Собою Петра , і Якова та Івана , Він зачав сумувати й тужити . . . І сказав Він до них : Обгорнена сумом смертельним душа Моя ! Залишіться тут і пильнуйте ! І Він відійшов трохи далі , припав до землі , та й благав , щоб , як можна , минула Його ця година . І благав Він : Авва-Отче , Тобі все можливе : пронеси мимо Мене цю чашу ! . . . А проте , не чого хочу Я , але чого Ти . . . І вернувся , і знайшов їх , що спали , та й каже Петрові : Симоне , спиш ти ? Однієї години не зміг попильнувати ? Пильнуйте й моліться , щоб не впасти в спокусу , бадьорий бо дух , але немічне тіло ! І знову пішов і молився , те саме промовивши слово . А вернувшись , ізнову знайшов їх , що спали , бо зважніли їм очі були . І не знали вони , що Йому відказати . . . І вернувсь Він утретє , та й каже до них : Ви ще далі спите й спочиваєте ? Скінчено , надійшла та година : у руки грішникам ось видається Син Людський ! . . . Уставайте , ходім , ось наблизивсь Мій зрадник . . . І зараз , як Він ще говорив , прийшов Юда , один із Дванадцятьох , а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників , і книжників , і старших . А зрадник Його дав був знака їм , кажучи : Кого я поцілую , то Він , беріть Його , і обережно ведіть . І , прийшовши , підійшов він негайно та й каже : Учителю ! І поцілував Його . . . Вони ж руки свої наклали на Нього , і схопили Його . А один із тих , що стояли навколо , меча вихопив та й рубонув раба первосвященика , і відтяв йому вухо . А Ісус їм промовив у відповідь : Немов на розбійника вийшли з мечами та киями , щоб узяти Мене . Я щодня був із вами у храмі , навчаючи , і Мене не взяли ви . Але , щоб збулися Писання . Тоді всі полишили Його й повтікали . . . Один же юнак , по нагому загорнений у покривало , ішов услід за Ним . І хапають його . Але він , покривало покинувши , утік нагий . А Ісуса вони повели до первосвященика . І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники . Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика ; і сидів він із службою , і грівсь при огні . А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса , щоб Йому заподіяти смерть , і не знаходили . Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього , але не було згідних свідчень . Тоді деякі встали , і кривосвідчили супроти Нього й казали : Ми чули , як Він говорив : Я зруйную цей храм рукотворний , і за три дні збудую інший , нерукотворний . Але й так не було їхнє свідчення згідне . Тоді встав насередині первосвященик , та й Ісуса спитав і сказав : Ти нічого не відповідаєш , що свідчать вони проти Тебе ? Він же мовчав , і нічого не відповідав . Первосвященик ізнову спитав Його , до Нього говорячи : Чи Христос Ти , Син Благословенного ? А Ісус відказав : Я ! І побачите ви Сина Людського , що сидітиме по правиці сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме ! Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав : На що нам ще свідки потрібні ? Ви чули цю богозневагу . Як вам здається ? Вони ж усі присудили , що Він умерти повинен . . . Тоді деякі стали плювати на Нього , і закривати обличчя Йому , і бити Його та казати Йому : Пророкуй ! Служба теж Його била по щоках . . . А коли Петро був на подвір'ї надолі , приходить одна із служниць первосвященика , і як Петра вона вгледіла , що грівся , подивилась на нього та й каже : І ти був із Ісусом Назарянином ! Він же відрікся , говорячи : Не відаю , і не розумію , що кажеш . . . І вийшов назовні , на переддвір'я . І заспівав тоді півень . Служниця ж , коли його вгледіла , стала знов говорити приявним : Цей із них ! І він знову відрікся . Незабаром же знов говорили приявні Петрові : Поправді , ти з них , бо ти галілеянин . Та й мова твоя така сама . А він став клястись та божитись : Не знаю Цього Чоловіка , про Якого говорите ви ! І заспівав півень хвилі тієї подруге . І згадав Петро слово , що Ісус був промовив йому : Перше ніж заспіває півень двічі , відречешся ти тричі від Мене . І кинувся він , та й плакати став . . . А первосвященики з старшими й книжниками , та ввесь синедріон , зараз уранці , нараду вчинивши , зв'язали Ісуса , повели та й Пилатові видали . А Пилат запитався Його : Чи Ти Цар Юдейський ? А Він йому в відповідь каже : Сам ти кажеш . . . А первосвященики міцно Його винуватили . Тоді Пилат знову Його запитав і сказав : Ти нічого не відповідаєш ? Дивись , як багато проти Тебе свідкують ! А Ісус більш нічого не відповідав , так що Пилат дивувався . На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів , котрого просили вони . Був же один , що звався Варавва , ув'язнений разом із повстанцями , які за повстання вчинили були душогубство . Коли ж натовп зібрався , він став просити Пилата зробити , як він завжди робив їм . Пилат же сказав їм у відповідь : Хочете , відпущу вам Царя Юдейського ? Бо він знав , що Його через заздрощі видали первосвященики . А первосвященики натовп підмовили , щоб краще пустив їм Варавву . Пилат же промовив ізнов їм у відповідь : А що ж я чинитиму з Тим , що Його ви Юдейським Царем називаєте ? Вони ж стали кричати знов : Розіпни Його ! Пилат же сказав їм : Яке ж зло вчинив Він ? А вони ще сильніше кричали : Розіпни Його ! . . . Пилат же хотів догодити народові , і відпустив їм Варавву . І видав Ісуса , збичувавши , щоб розп'ятий був . Вояки ж повели Його до середини двору , цебто в преторій , і цілий відділ скликають . І вони зодягли Його в багряницю і , сплівши з тернини вінка , поклали на Нього . І вітати Його зачали : Радій , Царю Юдейський ! І тростиною по голові Його били , і плювали на Нього . І навколішки кидалися та вклонялись Йому . . . І коли назнущалися з Нього , зняли з Нього багряницю , і наділи на Нього одежу Його . І Його повели , щоб розп'ясти Його . І одного перехожого , що з поля вертався , Симона Кірінеянина , батька Олександра та Руфа , змусили , щоб хреста Йому ніс . І Його привели на місце Голгофу , що значить Череповище . І давали Йому пити вина , із миррою змішаного , але Він не прийняв . І Його розп'яли , і поділили одежу Його , кинувши жереб про неї , хто що візьме . Була ж третя година , як Його розп'яли . І був написаний напис провини Його : Цар Юдейський . Тоді розп'ято з Ним двох розбійників , одного праворуч , і одного ліворуч Його . І збулося Писання , що каже : До злочинців Його зараховано ! А хто побіч проходив , то Його лихословили , головами своїми хитали й казали : Отак ! Ти , що храма руйнуєш та за три дні будуєш , зійди із хреста , та спаси Самого Себе ! Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали : Він інших спасав , а Самого Себе не може спасти ! Христос , Цар Ізраїлів , нехай зійде тепер із хреста , щоб побачили ми та й увірували . Навіть ті , що разом із Ним були розп'яті , насміхалися з Нього . . . А як шоста година настала , то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі . О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив : Елої , Елої , лама савахтані , що в перекладі значить : Боже Мій , Боже Мій , нащо Мене Ти покинув ? Дехто ж із тих , що стояли навколо , це почули й казали : Ось Він кличе Іллю ! А один із них побіг , намочив губку оцтом , настромив на тростину , і давав Йому пити й казав : Чекайте , побачим , чи прийде Ілля Його зняти ! А Ісус скрикнув голосом гучним , і духа віддав ! . . . І в храмі завіса роздерлась надвоє , від верху аж додолу . А сотник , що насупроти Нього стояв , як побачив , що Він отак духа віддав , то промовив : Чоловік Цей був справді Син Божий ! Були ж і жінки , що дивились здалека , між ними Марія Магдалина , і Марія , мати Якова Молодшого та Йосії , і Саломія , що вони , як Він був у Галілеї , ходили за Ним та Йому прислуговували ; і інших багато , що до Єрусалиму прийшли з Ним . А коли настав вечір , через те , що було Приготовлення , цебто перед суботою , прийшов Йосип із Ариматеї , радник поважний , що сам сподівавсь Царства Божого , і сміливо ввійшов до Пилата , і просив тіла Ісусового . А Пилат здивувався , щоб Він міг уже вмерти . І , покликавши сотника , запитався його , чи давно вже Розп'ятий помер . І , дізнавшись від сотника , він подарував тіло Йосипові . А Йосип купив плащаницю , і , знявши Його , обгорнув плащаницею , та й поклав Його в гробі , що в скелі був висічений . І каменя привалив до могильних дверей . Марія ж Магдалина й Марія , мати Йосієва , дивилися , де ховали Його . Як минула ж субота , Марія Магдалина , і Марія Яковова , і Саломія накупили пахощів , щоб піти й намастити Його . І на світанку дня першого в тижні , як сходило сонце , до гробу вони прибули , і говорили одна одній : Хто відвалить нам каменя від могильних дверей ? А зиркнувши , побачили , що камінь відвалений ; був же він дуже великий . . . І , ввійшовши до гробу , побачили там юнака , що праворуч сидів , і був одягнений в білу одежу , і жахнулись вони . . . А він промовляє до них : Не жахайтесь ! Ви шукаєте Розп'ятого , Ісуса Назарянина . Він воскрес , нема Його тут ! Ось місце , де Його поховали були . Але йдіть , скажіть учням Його та Петрові : Він іде в Галілею попереду вас , там Його ви побачите , як Він вам говорив . А як вийшли вони , то побігли від гробу , бо їх трепет та страх обгорнув . І не сказали нікому нічого , бо боялись . . . Як воскрес Він уранці дня першого в тижні , то з'явився найперше Марії Магдалині , із якої був вигнав сім демонів . Пішовши вона , повідомила тих , що були з Ним , які сумували та плакали . А вони , як почули , що живий Він , і вона Його бачила , не йняли тому віри . По цьому з'явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі , як ішли вони на село . А вони , як вернулися , інших про те сповістили , але не повірено й їм . Нарешті , Він з'явився Одинадцятьом , як сиділи вони при столі , і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя , що вони не йняли віри тим , хто воскреслого бачив Його . І казав Він до них : Ідіть по цілому світові , та всьому створінню Євангелію проповідуйте ! Хто увірує й охриститься , буде спасений , а хто не ввірує засуджений буде . А тих , хто ввірує , супроводити будуть ознаки такі : у Ім'я Моє демонів будуть вигонити , говоритимуть мовами новими , братимуть змій ; а коли смертодійне що вип'ють , не буде їм шкодити ; кластимуть руки на хворих , і добре їм буде ! Господь же Ісус , по розмові із ними , вознісся на небо , і сів по Божій правиці . І пішли вони , і скрізь проповідували . А Господь помагав їм , і стверджував слово ознаками , що його супроводили . Амінь . Через те , що багато-хто брались складати оповість про справи , які стались між нами , як нам ті розповіли , хто спочатку були самовидцями й слугами Слова , тому й я , все від першої хвилі докладно розвідавши , забажав описати за порядком для тебе , високодостойний Теофіле , щоб пізнав ти істоту науки , якої навчився . За днів царя юдейського Ірода був один священик , на ім'я Захарій , з денної черги Авія , та дружина його із дочок Ааронових , а ім'я їй Єлисавета . І обоє вони були праведні перед Богом , бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні . А дитини не мали вони , бо Єлисавета неплідна була , та й віку старого обоє були . І ось раз , як у порядку своєї черги він служив перед Богом , за звичаєм священства , жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити . Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору . І з'явивсь йому Ангол Господній , ставши праворуч кадильного жертівника . І стривоживсь Захарій , побачивши , і острах на нього напав . А Ангол до нього промовив : Не бійся , Захаріє , бо почута молитва твоя , і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі , ти ж даси йому ймення Іван . І він буде на радість та втіху тобі , і з його народження багато-хто втішаться . Бо він буде великий у Господа , ні вина , ні п'янкого напою не питиме , і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері . І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога . І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі , щоб серця батьків привернути до дітей , і неслухняних до мудрости праведних , щоб готових людей спорядити для Господа . І промовив Захарій до Ангола : Із чого пізнаю я це ? Я ж старий , та й дружина моя вже похилого віку . . . А Ангол прорік йому в відповідь : Я Гавриїл , що стою перед Богом ; мене послано , щоб говорити з тобою , і звістити тобі про цю Добру Новину . І замовкнеш ось ти , і говорити не зможеш аж до дня , коли станеться це , за те , що ти віри не йняв був словам моїм , які збудуться часу свого ! А люди чекали Захарія , та й дивувались , чого забаривсь він у храмі . Коли ж вийшов , не міг говорити до них , і вони зрозуміли , що видіння він бачив у храмі . А він тільки знаки їм давав , і залишився німий . . . І як дні його служби скінчились , він вернувся до дому свого . А після тих днів зачала його дружина Єлисавета , і таїлась п'ять місяців , кажучи : Так для мене Господь учинив за тих днів , коли зглянувся Він , щоб зняти наругу мою між людьми ! А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто , що йому на ім'я Назарет , до діви , що заручена з мужем була , на ім'я йому Йосип , із дому Давидового , а ім'я діві Марія . І , ввійшовши до неї , промовив : Радій , благодатная , Господь із тобою ! Ти благословенна між жонами ! Вона ж затривожилась словом , та й стала роздумувати , що б то значило це привітання . А Ангол промовив до неї : Не бійся , Маріє , бо в Бога благодать ти знайшла ! І ось ти в утробі зачнеш , і Сина породиш , і даси Йому ймення Ісус . Він же буде Великий , і Сином Всевишнього званий , і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида . І повік царюватиме Він у домі Якова , і царюванню Його не буде кінця . А Марія озвалась до Ангола : Як же станеться це , коли мужа не знаю ? . . . І Ангол промовив у відповідь їй : Дух Святий злине на тебе , і Всевишнього сила обгорне тебе , через те то й Святе , що народиться , буде Син Божий ! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина , і оце шостий місяць для неї , яку звуть неплідною . Бо для Бога нема неможливої жадної речі ! А Марія промовила : Я ж Господня раба : нехай буде мені згідно з словом твоїм ! І відійшов Ангол від неї . Тими днями зібралась Марія й пішла , поспішаючи , у гірську околицю , у місто Юдине . І ввійшла вона в дім Захарія , та й поздоровила Єлисавету . Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт , затріпотала дитина в утробі її . І Єлисавета наповнилась Духом Святим , і скрикнула голосом гучним , та й прорекла : Благословенна Ти між жонами , і благословенний Плід утроби твоєї ! І звідкіля мені це , що до мене прийшла мати мого Господа ? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів , від радощів затріпотала дитина в утробі моїй ! Блаженна ж та , що повірила , бо сповниться проречене їй від Господа ! А Марія промовила : Величає душа моя Господа , і радіє мій дух у Бозі , Спасі моїм , що зглянувся Він на покору Своєї раби , бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть , бо велике вчинив мені Потужний ! Його ж Імення святе , і милість Його з роду в рід на тих , хто боїться Його ! Він показує міць Свого рамена , розпорошує тих , хто пишається думкою серця свого ! Він могутніх скидає з престолів , підіймає покірливих , удовольняє голодних добром , а багатих пускає ні з чим ! Пригорнув Він Ізраїля , Свого слугу , щоб милість згадати , як прорік був Він нашим отцям , Аврааму й насінню його аж повіки ! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три , та й вернулась до дому свого . А Єлисаветі настав час родити , і сина вона породила . І почули сусіди й родина її , що Господь Свою милість велику на неї послав , та й утішалися разом із нею . І сталося восьмого дня , прийшли , щоб обрізати дитя , і хотіли назвати його йменням батька його Захарій . І озвалася мати його та й сказала : Ні , нехай названий буде Іван ! А до неї сказали : Таж у родині твоїй нема жадного , який названий був тим ім'ям ! І кивали до батька його , як хотів би назвати його ? Попросивши ж табличку , написав він слова : Іван імення йому . І всі дивувались . І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому , і він став говорити , благословляючи Бога ! І страх обгорнув усіх їхніх сусідів , і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все . . . А всі , що почули , розважали у серці своїм та казали : Чим то буде дитина оця ? . . . І Господня рука була з нею . Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим , та й став пророкувати й казати : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що зглянувся й визволив люд Свій ! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида , Свого слуги , як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх , що від ворогів наших визволить нас , та з руки всіх наших ненависників , що вчинить Він милість нашим отцям , і буде пригадувати Свій святий заповіт , що дотримає й нам ту присягу , якою Він присягавсь Авраамові , отцю нашому , щоб ми , визволившись із руки ворогів , служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого . Ти ж , дитино , станеш пророком Всевишнього , бо будеш ходити перед Господом , щоб дорогу Йому приготувати , щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів , через велике милосердя нашого Бога , що ним Схід із висоти нас відвідав , щоб світити всім тим , хто перебуває в темряві й тіні смертельній , щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру ! А дитина росла , і скріплялась на дусі , і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем . І трапилося тими днями , вийшов наказ царя Августа переписати всю землю . Цей перепис перший відбувся тоді , коли владу над Сирією мав Квіріній . І всі йшли записатися , кожен у місто своє . Пішов теж і Йосип із Галілеї , із міста Назарету , до Юдеї , до міста Давидового , що зветься Віфлеєм , бо походив із дому та з роду Давидового , щоб йому записатись із Марією , із ним зарученою , що була вагітна . І сталось , як були вони там , то настав їй день породити . І породила вона свого Первенця Сина , і Його сповила , і до ясел поклала Його , бо в заїзді місця не стало для них . . . А в тій стороні були пастухи , які пильнували на полі , і нічної пори вартували отару свою . Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них , і слава Господня осяяла їх . І вони перестрашились страхом великим . . . Та Ангол промовив до них : Не лякайтесь , бо я ось благовіщу вам радість велику , що станеться людям усім . Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель , Який є Христос Господь . А ось вам ознака : Дитину сповиту ви знайдете , що в яслах лежатиме . І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська , що Бога хвалили й казали : Слава Богу на висоті , і на землі мир , у людях добра воля ! І сталось , коли Анголи відійшли від них в небо , пастухи зачали говорити один одному : Ходім до Віфлеєму й побачмо , що сталося там , про що сповістив нас Господь . І прийшли , поспішаючи , і знайшли там Марію та Йосипа , та Дитинку , що в яслах лежала . А побачивши , розповіли про все те , що про Цю Дитину було їм звіщено . І всі , хто почув , дивувались тому , що їм пастухи говорили . . . А Марія оці всі слова зберігала , розважаючи , у серці своїм . Пастухи ж повернулись , прославляючи й хвалячи Бога за все , що почули й побачили , так як їм було сказано . Коли ж виповнились вісім день , щоб обрізати Його , то Ісусом назвали Його , як був Ангол назвав , перше ніж Він в утробі зачався . А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення , то до Єрусалиму принесли Його , щоб поставити Його перед Господом , як у Законі Господнім написано : Кожне дитя чоловічої статі , що розкриває утробу , має бути посвячене Господу , і щоб жертву скласти , як у Законі Господньому сказано , пару горличат або двоє голубенят . І ото був в Єрусалимі один чоловік , йому ймення Семен , людина праведна та благочестива , що потіхи чекав для Ізраїля . І Святий Дух був на ньому . І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити , перше ніж побачить Христа Господнього . І Дух у храм припровадив його . І як внесли Дитину Ісуса батьки , щоб за Нього вчинити звичаєм законним , тоді взяв він на руки Його , хвалу Богу віддав та й промовив : Нині відпускаєш раба Свого , Владико , за словом Твоїм із миром , бо побачили очі мої Спасіння Твоє , яке Ти приготував перед всіма народами , Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля ! І дивувалися батько Його й мати тим , що про Нього було розповіджене . А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії , Його матері : Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі , і на знак сперечання , і меч душу прошиє самій же тобі , щоб відкрились думки сердець багатьох ! Була й Анна пророчиця , дочка Фануїлова з племени Асирового , вона дожила до глибокої старости , живши з мужем сім років від свого дівування , удова років вісімдесяти й чотирьох , що не відлучалась від храму , служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами . І години тієї вона надійшла , Бога славила та говорила про Нього всім , хто визволення Єрусалиму чекав . А як виконали за Законом Господнім усе , то вернулись вони в Галілею , до міста свого Назарету . А Дитина росла та зміцнялася духом , набираючись мудрости . І благодать Божа на Ній пробувала . А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи . І коли мав Він дванадцять років , вони за звичаєм на свято пішли . Як дні ж свята скінчились були , і вертались вони , молодий Ісус в Єрусалимі лишився , а Йосип та мати Його не знали того . Вони думали , що Він із подорожніми йде ; пройшли день дороги , та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими . Але , не знайшовши , вернулися в Єрусалим , та й шукали Його . І сталось , що третього дня відшукали у храмі Його , як сидів серед учителів , і вислухував їх , і запитував їх . Усі ж , хто слухав Його , дивувалися розумові та Його відповідям . І як вони Його вгледіли , то здивувались , а мати сказала до Нього : Дитино , чому так Ти зробив нам ? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе . . . А Він їм відказав : Чого ж ви шукали Мене ? Хіба ви не знали , що повинно Мені бути в тому , що належить Моєму Отцеві ? Та не зрозуміли вони того слова , що Він їм говорив . І пішов Він із ними , і прибув у Назарет , і був їм слухняний . А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці . А Ісус зростав мудрістю , і віком та благодаттю , у Бога й людей . У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря , коли Понтій Пилат панував над Юдеєю , коли в Галілеї тетрархом був Ірод , а Пилип , його брат , був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської , за тетрарха Лісанія в Авіліні , за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові , сину Захарія . І він перейшов усю землю Йорданську , проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів , як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї : Голос того , хто кличе : У пустині готуйте дорогу для Господа , рівняйте стежки Йому ! Нехай кожна долина наповниться , гора ж кожна та пригорок знизиться , що нерівне , нехай випростовується , а дороги вибоїсті стануть гладенькі , і кожна людина побачить Боже спасіння ! А Іван говорив до людей , хто приходив , христитися в нього : Роде зміїний , хто навчив вас тікати від гніву майбутнього ? Отож , учиніть гідний плід покаяння . І не починайте казати в собі : Маємо батька Авраама . Бо кажу вам , що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння . Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена : кожне ж дерево , що доброго плоду не родить , буде зрубане та до огню буде вкинене . А люди питали його й говорили : Що ж нам робити ? І сказав він у відповідь їм : У кого дві сорочці , нехай дасть немаючому ; а хто має поживу , нехай робить так само . І приходили й митники , щоб христитись від нього , і питали його : Учителю , що ми маємо робити ? А він їм казав : Не стягайте нічого над те , що вам звелено . Питали ж його й вояки й говорили : А нам що робити ? І він їм відповів : Нікого не кривдьте , ані не оскаржайте фальшиво , удовольняйтесь платнею своєю . Коли ж усі люди чекали , і в серцях своїх думали всі про Івана , чи то він не Христос , Іван відповідав усім , кажучи : Я хрищу вас водою , але йде ось Потужніший за мене , що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний , Він христитиме вас Святим Духом й огнем ! У руці Своїй має Він віячку , і перечистить Свій тік : пшеницю збере до засіків Своїх , а полову попалить ув огні невгасимім . Тож багато навчав він і іншого , звіщаючи Добру Новину народові . А Ірод тетрарх , що Іван докоряв йому за Іродіяду , дружину брата свого , і за все зло , яке заподіяв був Ірод , до всього додав іще й те , що Івана замкнув до в'язниці . І сталося , як христились усі люди , і як Ісус , охристившись , молився , розкрилося небо , і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді , як голуб , і голос із неба почувся , що мовив : Ти Син Мій Улюблений , що Я вподобав Тебе ! А Сам Ісус , розпочинаючи , мав років із тридцять , бувши , як думано , сином Йосипа , Ілія , сина Маттатового , сина Левіїного , сина Мелхіїного , сина Яннаєвого , сина Йосипового , сина Маттатієвого , сина Амосова , сина Наумового , сина Еслієвого , сина Наггеєвого , сина Маатового , сина Маттатієвого , сина Семенієвого , сина Йосихового , сина Йодаєвого , сина Йоананового , сина Рисаєвого , сина Зоровавелевого , сина Салатіїлового , сина Нирієвого , сина Мелхієвого , сина Аддієвого , сина Косамового , сина Елмадамового , сина Ірового , сина Ісуєвого , сина Еліезерового , сина Йоримового , сина Маттатієвого , сина Левієвого , сина Семенового , сина Юдиного , сина Йосипового , сина Йонамового , сина Еліякимового , сина Мелеаєвого , сина Меннаєвого , сина Маттатаєвого , сина Натамового , сина Давидового , сина Єссеєвого , сина Йовидового , сина Воозового , сина Салаєвого , сина Наассонового , сина Амінадавого , сина Адмінієвого , сина Арнієвого , сина Есромового , сина Фаресового , сина Юдиного , сина Яковлевого , сина Ісакового , сина Авраамового , сина Тариного , сина Нахорового , сина Серухового , сина Рагавового , сина Фалекового , сина Еверового , сина Салиного , сина Каїнамового , сина Арфаксадового , сина Симового , сина Ноєвого , сина Ламехового , сина Матусалового , сина Енохового , сина Яретового , сина Малелеїлового , сина Каїнамового , сина Еносового , сина Ситового , сина Адамового , Сином Божим . А Ісус , повний Духа Святого , вернувсь з-над Йордану , і Дух на пустиню Його попровадив . Сорок день там диявол Його спокушав , і за тих днів Він нічого не їв , а коли закінчились вони , то вкінці зголоднів . І диявол до Нього сказав : Якщо Ти Син Божий , скажи цьому каменеві , щоб хлібом він став ! А Ісус відповів йому : Написано : Не хлібом самим буде жити людина , але кожним Словом Божим ! І він вивів Його на гору високу , і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі . І диявол сказав Йому : Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу , бо мені це передане , і я даю , кому хочу , її . Тож коли Ти поклонишся передо мною , то все буде Твоє ! І промовив Ісус йому в відповідь : Написано : Господеві Богові своєму вклоняйся , і служи Одному Йому ! І повів Його в Єрусалим , і на наріжнику храму поставив , та й каже Йому : Як Ти Син Божий , кинься звідси додолу ! Бо написано : Він накаже про Тебе Своїм Анголам , щоб Тебе берегли ! і : Вони на руках понесуть Тебе , щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги ! А Ісус відказав йому в відповідь : Сказано : Не спокушай Господа Бога свого ! І диявол , скінчивши все цеє спокушування , відійшов від Нього до часу . А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї , і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні . І Він їх навчав по їхніх синагогах , і всі Його славили . І прибув Він до Назарету , де був вихований . І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги , і встав , щоб читати . І подали Йому книгу пророка Ісаї . Розгорнувши ж Він книгу , знайшов місце , де було так написано : На Мені Дух Господній , бо Мене Він помазав , щоб Добру Новину звіщати вбогим . Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення , а незрячим прозріння , відпустити на волю помучених , щоб проповідувати рік Господнього змилування . І , книгу згорнувши , віддав службі й сів . А очі всіх у синагозі звернулись на Нього . І почав Він до них говорити : Сьогодні збулося Писання , яке ви почули ! І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті , що линули з уст Його . І казали вони : Чи ж то Він не син Йосипів ? Він же промовив до них : Ви Мені конче скажете приказку : Лікарю , уздоров самого себе ! Учини те й тут , у вітчизні Своїй , що сталося чули ми у Капернаумі . І сказав Він : Поправді кажу вам : Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй . Та правдиво кажу вам : Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля , коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося , так що голод великий настав був по всій тій землі , а Ілля не до жадної з них не був посланий , тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки . І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі , але жаден із них не очистився , крім Неємана сиріянина . І всі в синагозі , почувши оце , переповнились гнівом . І , вставши , вони Його вигнали за місто , і повели аж до краю гори , на якій їхнє місто було побудоване , щоб скинути додолу Його . . . Але Він перейшов серед них , і віддалився . І прийшов Він у Капернаум , галілейське місто , і там їх навчав по суботах . І дивувались науці Його , бо слово Його було владне . І був чоловік у синагозі , що мав духа нечистого демона , і він закричав гучним голосом : Ах , що нам до Тебе , Ісусе Назарянине ? Ти прийшов погубити нас . Я знаю Тебе , хто Ти , Божий Святий . . . А Ісус заборонив йому , кажучи : Замовчи , і вийди з нього ! І , кинувши демон того насередину , вийшов із нього , нічого йому не пошкодивши . І всіх жах обгорнув , і питали вони один одного , кажучи : Що то за наука , що духам нечистим наказує з владою й силою , і виходять вони ? . . . І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю . А як вийшов Він із синагоги , увійшов у дім Симона . Теща ж Симонова в великій гарячці лежала . І просили за неї Його . І , ставши над нею , Він заборонив тій гарячці , і вона полишила її . І , зараз уставши , теща їм прислуговувала . Коли ж сонце заходило , то всі , хто мав яких хворих на різні недуги , до Нього приводили їх . Він же клав Свої руки на кожного з них , та їх уздоровляв . Із багатьох же виходили й демони , кричачи та говорячи : Ти Син Божий ! Та Він їм забороняв , і не давав говорити , що знали вони , що Христос Він . Коли ж настав день , Він вийшов , і подавсь до самотнього місця . А люди шукали Його . І прийшовши до Нього , Його затримували , щоб від них не відходив . Він же промовив до них : І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство , бо на те Мене послано . І Він проповідував по синагогах Галілеї . І сталось , як тиснувся натовп до Нього , щоб почути Слово Боже , Він стояв біля озера Генісаретського . І Він побачив два човни , що стояли край озера . А рибалки , відійшовши від них , полоскали невода . І Він увійшов до одного з човнів , що був Симонів , і просив , щоб він трохи відплив від землі . І Він сів , та й навчав народ із човна . А коли перестав Він навчати , промовив до Симона : Попливи на глибінь , і закиньте на полов свій невід . А Симон сказав Йому в відповідь : Наставнику , цілу ніч ми працювали , і не вловили нічого , та за словом Твоїм укину невода . А зробивши оце , вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись . . . І кивали вони до товаришів , що були в другім човні , щоб прийшли помогти їм . Ті прийшли , та й наповнили обидва човни , аж стали вони потопати . А як Симон Петро це побачив , то припав до колін Ісусових , кажучи : Господи , вийди від мене , бо я грішна людина ! Бо від полову риби , що зловили вони , обгорнув жах його та й усіх , хто з ним був , також Якова й Івана , синів Зеведеєвих , що були спільниками Симона . І сказав Ісус Симонові : Не лякайсь , від цього часу ти будеш ловити людей ! І вони повитягали на землю човни , покинули все , та й пішли вслід за Ним . А як Він перебував в одному з міст , ось один чоловік , увесь укритий проказою , Ісуса побачивши , упав ницьма , та й благав Його , кажучи : Господи , коли хочеш , Ти можеш очистити мене ! А Він руку простяг , доторкнувся до нього й сказав : Хочу , будь чистий ! І зараз із нього проказа зійшла . . . І звелів Він йому не казати нікому про це . Але йди , покажися священикові , і принеси за своє очищення , як Мойсей наказав , на свідчення їм . А чутка про Нього ще більше пішла , і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх . Він же відходив на місце самотнє й молився . І сталось одного із днів , коли Він навчав , і сиділи фарисеї й законовчителі , що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму , а сила Господня готова була вздоровляти їх , і ось люди на ложі принесли чоловіка , що розслаблений був , і намагалися внести його , і перед Ним покласти . Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу , злізли на дім , і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса . І , побачивши їхню віру , сказав Він йому : Чоловіче , прощаються тобі гріхи твої ! А книжники та фарисеї почали міркувати й казати : Хто ж Оцей , що богозневагу говорить ? Хто може прощати гріхи , окрім Бога Самого ? . . . Відчувши ж Ісус думки їхні , промовив у відповідь їм : Що міркуєте ви в серцях ваших ? Що легше : сказати : Прощаються тобі гріхи твої , чи сказати : Уставай та й ходи ? Але щоб ви знали , що Син Людський має владу на землі прощати гріхи , тож каже Він розслабленому : Кажу Я тобі : Уставай , візьми ложе своє , та й іди у свій дім ! І той зараз устав перед ними , узявши те , на чому лежав , і пішов у свій дім , прославляючи Бога . І всіх жах обгорнув , і славили Бога вони . І переповнились страхом , говорячи : Дивні речі сьогодні ми бачили ! . . . Після цього ж Він вийшов , і побачив митника , на ймення Левія , що сидів на митниці , та й промовив йому : Іди за Мною ! І , покинувши все , той устав , і пішов услід за Ним . І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього . І був натовп великий митників й інших , що сиділи з Ним при столі . Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього , та учням Його говорили : Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте ? А Ісус відповів і промовив до них : Лікаря не потребують здорові , а слабі . Не прийшов Я , щоб праведних кликати до покаяння , а грішних . Вони ж відказали до Нього : Чому учні Іванові часто постять та моляться , також і фарисейські , а Твої споживають та п'ють ? Ісус же промовив до них : Чи ж ви можете змусити , щоб постили гості весільні , поки з ними ще є молодий ? Але прийдуть ті дні , коли заберуть молодого від них , тоді й постити будуть тих днів . . . Розповів же і приказку їм : Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє , а то подере й нову , а латка з нової старій не надасться . І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки , а то попрориває вино молоде бурдюки , і вино розіллється , і бурдюки пропадуть . Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків . І ніхто , старе пивши , молодого не схоче , бо каже : Старе ліпше ! І сталось , як Він переходив ланами , у суботу , Його учні зривали колосся та їли , розтерши руками . А деякі з фарисеїв сказали : Нащо робите те , чого не годиться робити в суботу ? І промовив Ісус їм у відповідь : Хіба ви не читали того , що зробив був Давид , коли сам зголоднів , також ті , хто був із ним ? Як він увійшов був до Божого дому , і , взявши хліби показні , яких їсти не можна було , тільки самим священикам , споживав , і дав тим , хто був із ним ? І сказав Він до них : Син Людський Господь і суботі ! І сталось , як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав , знаходився там чоловік , що правиця йому була всохла . А книжники та фарисеї вважали , чи в суботу того не вздоровить , щоб знайти проти Нього оскарження . А Він знав думки їхні , і сказав чоловікові , що мав суху руку : Підведися , і стань посередині ! Той підвівся і став . Ісус же промовив до них : Запитаю Я вас : Що годиться в суботу робити добре , чи робити лихе , душу спасти , чи згубити ? І , позирнувши на всіх них , сказав чоловікові : Простягни свою руку ! Той зробив , і рука його стала здорова ! А вони переповнились лютістю , і один з одним змовлялись , що робити з Ісусом ? . . . І сталось , що часу того Він вийшов на гору молитися , і перебув цілу ніч на молитві до Бога . А коли настав день , покликав Він учнів Своїх , і обрав із них Дванадцятьох , яких і апостолами Він назвав : Симона , якого й Петром Він назвав , і Андрія , брата його , Якова й Івана , Пилипа й Варфоломія , Матвія й Хому , Якова Алфієвого й Симона , званого Зилотом , Юду Якового , й Юду Іскаріотського , що й зрадником став . Як зійшов Він із ними , то спинився на рівному місці , також натовп густий Його учнів , і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму , і з приморського Тиру й Сидону , що посходилися , щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх , також ті , хто від духів нечистих страждав , і вони вздоровлялися . Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього , бо від Нього виходила сила , і всіх вздоровляла . А Він , звівши очі на учнів Своїх , говорив : Блаженні убогі , Царство Боже бо ваше . Блаженні голодні тепер , бо ви нагодовані будете . Блаженні засмучені зараз , бо втішитесь ви . Блаженні ви будете , коли люди зненавидять вас , і коли проженуть вас , і ганьбитимуть , і знеславлять , як зле , ім'я ваше за Людського Сина . Радійте того дня й веселіться , нагорода бо ваша велика на небесах . Бо так само чинили пророкам батьки їхні . Горе ж вам , багатіям , бо втіху свою ви вже маєте . Горе вам , тепер ситим , бо зазнаєте голоду ви . Горе вам , що тепер потішаєтеся , бо будете ви сумувати та плакати . Горе вам , як усі люди про вас говоритимуть добре , бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні ! А вам , хто слухає , Я кажу : Любіть своїх ворогів , добро робіть тим , хто ненавидить вас . Благословляйте тих , хто вас проклинає , і моліться за тих , хто кривду вам чинить . Хто вдарить тебе по щоці , підстав йому й другу , а хто хоче плаща твого взяти , не забороняй і сорочки . І кожному , хто в тебе просить подай , а від того , хто твоє забирає , назад не жадай . І як бажаєте , щоб вам люди чинили , так само чиніть їм і ви . А коли любите тих , хто любить вас , яка вам за те ласка ? Люблять бо й грішники тих , хто їх любить . І коли добре чините тим , хто добро чинить вам , яка вам за те ласка ? Бо те саме і грішники роблять . А коли позичаєте тим , що й від них сподіваєтесь взяти , яка вам за те ласка ? Позичають бо й грішники грішникам , щоб одержати стільки ж . Тож любіть своїх ворогів , робіть добро , позичайте , не ждучи нічого назад , і ваша за це нагорода великою буде , і синами Всевишнього станете ви , добрий бо Він до невдячних і злих ! Будьте ж милосердні , як і Отець ваш милосердний ! Також не судіть , щоб не суджено й вас ; і не осуджуйте , щоб і вас не осуджено ; прощайте , то простять і вам . Давайте і дадуть вам ; мірою доброю , натоптаною , струснутою й переповненою вам у подолок дадуть . Бо якою ви мірою міряєте , такою відміряють вам . Розповів також приказку їм : Чи ж може водити сліпого сліпий ? Хіба не обидва в яму впадуть ? Учень не більший за вчителя ; але , удосконалившись , кожен буде , як учитель його . Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш , колоди ж у власному оці не чуєш ? Як ти можеш сказати до брата свого : Давай , брате , я заскалку вийму із ока твого , сам колоди , що в оці твоїм , не вбачаючи ? Лицеміре , вийми перше колоду із власного ока , а потім побачиш , як вийняти заскалку з ока брата твого ! Нема доброго дерева , що родило б злий плід , ані дерева злого , що родило б плід добрий . Кожне ж дерево з плоду свого пізнається . Не збирають бо фіґ із тернини , винограду ж на глоду не рвуть . Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить , а лиха із лихої виносить лихе . Бо чим серце наповнене , те говорять уста його ! Що звете ви Мене : Господи , Господи , та не робите того , що Я говорю ? Скажу вам , до кого подібний усякий , хто до Мене приходить та слів Моїх слухає , і виконує їх : Той подібний тому чоловікові , що , будуючи дім , він глибоко викопав , і основу на камінь поклав . Коли ж злива настала , вода кинулася на той дім , та однак не змогла захитати його , бо збудований добре він був ! А хто слухає та не виконує , той подібний тому чоловікові , що свій дім збудував на землі без основи . І наперла на нього ріка , і зараз упав він , і велика була того дому руїна ! А коли Він скінчив усі слова Свої до народу , що слухав Його , то ввійшов у Капернаум . У одного ж сотника тяжко раб занедужав , що був дорогий йому , і вмирати вже мав . А коли про Ісуса почув , то послав він до Нього юдейських старших , і благав Його , щоб прийшов , і вздоровив раба його . Вони ж прибули до Ісуса , та й ревно благали Його й говорили : Він достойний , щоб Ти це зробив йому . Бо він любить народ наш , та й для нас синагогу поставив . І пішов Ісус із ними . І коли недалеко від дому вже був , сотник друзів послав , щоб сказати Йому : Не турбуйся , о Господи , бо я недостойний , щоб зайшов Ти під стріху мою . Тому то й себе не вважав я за гідного , щоб до Тебе прийти . Та промов тільки слово , і раб мій одужає . Бо й я людина підвладна , і вояків під собою я маю ; і одному кажу : піди , то йде він , а тому : прийди , і приходить , а своєму рабові : зроби теє і зробить . Почувши ж таке , Ісус здивувався йому , і , звернувшись до натовпу , що йшов слідком за Ним , промовив : Кажу вам : навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри ! А коли посланці повернулись додому , то знайшли , що одужав той раб ! І сталось , наступного дня Він відправивсь у місто , що зветься Наїн , а з Ним ішли учні Його та багато народу . І ось , як до брами міської наблизився Він , виносили вмерлого , одинака в своєї матері , що вдовою була . І з нею був натовп великий із міста . Як Господь же побачив її , то змилосердивсь над нею , і до неї промовив : Не плач ! І Він підійшов , і доторкнувся до мар , носії ж зупинились . Тоді Він сказав : Юначе , кажу тобі : встань ! І мертвий устав , і почав говорити . І його Він віддав його матері . А всіх острах пройняв , і Бога хвалили вони й говорили : Великий Пророк з'явився між нами , і зглянувся Бог над народом Своїм ! І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї , і по всій тій країні . Про все ж те сповістили Івана учні його . І покликав Іван двох із учнів своїх , і послав їх до Господа з запитом : Чи Ти Той , Хто має прийти , чи чекати нам Іншого ? А мужі , прийшовши до Нього , сказали : Іван Христитель послав нас до Тебе , питаючи : Чи Ти Той , Хто має прийти , чи чекати нам Іншого ? А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук , і від духів злих , і сліпим багатьом вернув зір . І промовив Ісус їм у відповідь : Ідіть , і перекажіть Іванові , що ви бачили й чули : Сліпі прозрівають , криві ходять , очищуються слабі на проказу , і чують глухі , воскресають померлі , убогим звіщається Добра Новина . І блаженний , хто через Мене спокуси не матиме ! А коли відійшли посланці Іванові , Він почав говорити про Івана народові : На що ви дивитись ходили в пустиню ? Чи на очерет , що вітер гойдає його ? Та на що ви дивитись ходили ? Може на чоловіка , у м'які шати одягненого ? Аджеж ті , хто одягається славно , і розкішно живе , по палатах царських . На що ж ви ходили дивитись ? На пророка ? Так , кажу вам , навіть більше , аніж на пророка . Це той , що про нього написано : Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця , який перед Тобою дорогу Твою приготує ! Кажу вам : Між народженими від жінок нема більшого понад Івана . Та найменший у Божому Царстві той більший за нього . І всі люди , що слухали , і митники визнали Божу волю за слушну , і охристились Івановим хрищенням . А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе , і не христились від нього . І промовив Господь : До кого ж уподоблю людей цього роду ? І до кого подібні вони ? Подібні вони до дітей , що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть : Ми вам грали були , а ви не танцювали , ми співали вам жалібно , та не плакали ви . . . Бо прийшов Іван Христитель , що хліба не їсть і вина не п'є , а ви кажете : Має він демона . Прийшов же Син Людський , що їсть і п'є , а ви кажете : Чоловік Цей ласун і п'яниця , Він приятель митників і грішників . І виправдалася мудрість усіма своїми ділами . А один із фарисеїв просив Його , щоб спожив Він із ним . І , прийшовши до дому того фарисея , Він сів при столі . І ось жінка одна , що була в місті , грішниця , як дізналась , що , Він у фарисеєвім домі засів при столі , алябастрову пляшечку мира принесла , і , припавши до ніг Його ззаду , плачучи , почала обливати слізьми Йому ноги , і волоссям своїм витирала , ноги Йому цілувала та миром мастила . . . Побачивши це , фарисей , що покликав Його , міркував собі , кажучи : Коли б був Він пророк , Він би знав , хто ото й яка жінка до Нього торкається , бож то грішниця ! І озвався Ісус та й говорить до нього : Маю , Симоне , дещо сказати тобі . А той відказав : Кажи , Учителю . І промовив Ісус : Були два боржники в одного вірителя ; один був винен п'ятсот динаріїв , а другий п'ятдесят . Як вони ж не могли заплатити , простив він обом . Скажи ж , котрий із них більше полюбить його ? Відповів Симон , говорячи : Думаю , той , кому більше простив . І сказав Він йому : Розсудив ти правдиво . І , обернувшись до жінки , Він промовив до Симона : Чи ти бачиш цю жінку ? Я прибув у твій дім , ти на ноги Мої не подав і води , а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм . Поцілунку не дав ти Мені , а вона , відколи ввійшов Я , Мої ноги цілує невпинно . Голови ти Моєї оливою не намастив , а вона миром ноги мої намастила . . . Ось тому говорю Я тобі : Численні гріхи її прощені , бо багато вона полюбила . Кому ж мало прощається , такий мало любить . А до неї промовив : Прощаються тобі гріхи ! А ті , що сиділи з Ним при столі , почали гомоніти про себе : Хто ж це Такий , що прощає й гріхи ? А до жінки сказав Він : Твоя віра спасла тебе , іди з миром собі ! І сталось , що Він після того проходив містами та селами , проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство . Із ним Дванадцять були , та дехто з жінок , що були вздоровлені від злих духів і хвороб : Марія , Магдалиною звана , що з неї сім демонів вийшло , і Іванна , дружина Худзи , урядника Іродового , і Сусанна , і інших багато , що маєтком своїм їм служили . І , як зібралось багато народу , і з міста до Нього поприходили , то Він промовляти став притчею . Ось вийшов сіяч , щоб посіяти зерно своє . І , як сіяв , упало одне край дороги , і було повитоптуване , а птахи небесні його повидзьобували . Друге ж упало на ґрунт кам'янистий , і , зійшовши , усохло , не мало бо вогкости . А інше упало між терен , і вигнався терен , і його поглушив . Інше ж упало на добрую землю , і , зійшовши , уродило стокротно . Це сказавши , закликав : Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! Запитали ж Його Його учні , говорячи : Що визначає ця притча ? А Він відказав : Вам дано пізнати таємниці Божого Царства , а іншим у притчах , щоб дивились вони і не бачили , слухали і не розуміли . Ось що означає ця притча : Зерно це Боже Слово . А котрі край дороги , це ті , хто слухає , але потім приходить диявол , і забирає слово з їхнього серця , щоб не ввірували й не спаслися вони . А що на кам'янистому ґрунті , це ті , хто тільки почує , то слово приймає з радістю ; та кореня не мають вони , вірують дочасно , і за час випробовування відпадають . А що впало між терен , це ті , хто слухає слово , але , ходячи , бувають придушені клопотами , та багатством , та життьовими розкошами , і плоду вони не дають . А те , що на добрій землі , це оті , хто як слово почує , береже його в щирому й доброму серці , і плід приносять вони в терпеливості . А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною , і не ставить під ліжко , але ставить його на свічник , щоб бачили світло , хто входить . Немає нічого захованого , що не виявиться , ні таємного , що воно не пізнається , і не вийде наяв . Тож пильнуйте , як слухаєте ! Бо хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього і те , що , здається йому , ніби має . До Нього ж прийшли були мати й брати Його , та через народ не могли доступитись до Нього . І сповістили Йому : Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь , і бажають побачити Тебе . А Він відповів і промовив до них : Моя мати й брати Мої це ті , хто слухає Боже Слово , і виконує ! І сталось , одного з тих днів увійшов Він до човна , а з Ним Його учні . І сказав Він до них : Переплиньмо на другий бік озера . І відчалили . А коли вони плинули , Він заснув . І знялася на озері буря велика , аж вода заливати їх стала , і були в небезпеці вони . І вони підійшли , і розбудили Його та й сказали : Учителю , Учителю , гинемо ! Він же встав , наказав бурі й хвилям , і вони вщухнули , і тиша настала ! А до них Він сказав : Де ж ваша віра ? І дивувались вони , перестрашені , і говорили один до одного : Хто ж це такий , що вітрам і воді Він наказує , а вони Його слухають ? І вони припливли до землі Гадаринської , що навпроти Галілеї . І , як на землю Він вийшов , перестрів Його один чоловік із міста , що довгі роки мав він демонів , не вдягався в одежу , і мешкав не в домі , а в гробах . А коли він Ісуса побачив , то закричав , поваливсь перед Ним , і голосом гучним закликав : Що до мене Тобі , Ісусе , Сину Бога Всевишнього ? Благаю Тебе , не муч мене ! Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини . Довгий час він хапав був його , і в'язали його ланцюгами й кайданами , і стерегли його , але він розривав ланцюги , і демон гнав по пустині його . А Ісус запитався його : Як тобі на ім'я ? І той відказав : Леґіон , бо багато ввійшло в нього демонів . І благали Його , щоб Він їм не звелів іти в безодню . Пасся ж там на горі гурт великий свиней . І просилися демони ті , щоб дозволив піти їм у них . І дозволив Він їм . А як демони вийшли з того чоловіка , то в свиней увійшли . І череда кинулась із кручі до озера , і потопилась . Пастухи ж , як побачили теє , що сталось , повтікали , та в місті й по селах звістили . І вийшли побачити , що сталось . І прийшли до Ісуса й знайшли , що той чоловік , що демони вийшли із нього , сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі , і полякались . . . Самовидці ж їм розповіли , як видужав той біснуватий . І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його , щоб пішов Він від них , великий бо страх обгорнув їх . Він же до човна ввійшов і вернувся . А той чоловік , що демони вийшли із нього , став благати Його , щоб бути при Ньому . Та Він відпустив його , кажучи : Вернися до дому свого , і розповіж , які речі великі вчинив тобі Бог ! І той пішов , і по цілому місту звістив , які речі великі для нього Ісус учинив ! А коли повернувся Ісус , то люди Його прийняли , бо всі чекали Його . Аж ось прийшов муж , Яір на ім'я , що був старшим синагоги . Він припав до Ісусових ніг , та й став благати Його завітати до дому його . Бо він мав одиначку дочку , років десь із дванадцять , і вмирала вона . А коли Він ішов , народ тиснув Його . А жінка одна , що дванадцять років хворою на кровотечу була , що ніхто вздоровити не міг її , підійшовши ззаду , доторкнулась до краю одежі Його , і хвилі тієї спинилася їй кровотеча ! А Ісус запитав : Хто доторкнувся до Мене ? Коли ж відмовлялися всі , то Петро відказав : Учителю , народ коло Тебе он товпиться й тисне . Ісус же промовив : Доторкнувсь хтось до Мене , бо Я відчув силу , що вийшла з Мене . . . А жінка , побачивши , що вона не втаїлась , трясучись , підійшла та й упала перед Ним , і призналася перед усіма людьми , чому доторкнулась до Нього , і як хвилі тієї одужала . Він же промовив до неї : Дочко , твоя віра спасла тебе ; іди з миром собі ! Як Він ще промовляв , приходить ось від старшини синагоги один та й говорить : Дочка твоя вмерла , не турбуй же Вчителя ! Ісус же , почувши , йому відповів : Не лякайсь , тільки віруй , і буде спасена вона . Прийшовши ж до дому , не пустив Він нікого з Собою ввійти , крім Петра , та Івана , та Якова , та батька дівчати , та матері . А всі плакали та голосили за нею . . . Він же промовив : Не плачте , не вмерла вона , але спить ! І насміхалися з Нього , бо знали , що вмерла вона . А Він узяв за руку її та й скрикнув , говорячи : Дівчатко , вставай ! І вернувся їй дух , і хвилі тієї вона ожила . . . І звелів дать їй їсти . І здивувались батьки її . А Він наказав їм нікому не розповідати , що сталось . І скликав Він Дванадцятьох , і дав їм силу та владу над усіма демонами , і вздоровляти недуги . І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих . І промовив до них : Не беріть нічого в дорогу : ані палиці , ані торби , ні хліба , ні срібла , ані майте по двоє убрань . І в який дім увійдете , зоставайтеся там , і звідти відходьте . А як хто вас не прийме , то , виходячи з міста того , обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них . І вийшли вони , та й ходили по селах , звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи . А Ірод тетрарх прочув усе , що сталось було , і вагався , бо дехто казали , що Іван це із мертвих устав , а інші , що Ілля то з'явився , а знов інші , що ожив це один із стародавніх пророків . Тоді Ірод сказав : Іванові стяв я голову ; хто ж Оцей , що я чую про Нього речі такі ? І він намагався побачити Його . А коли повернулись апостоли , вони розповіли Йому , що зробили . І Він їх узяв , та й пішов самотою на місце безлюдне , біля міста , що зветься Віфсаіда . А як люди довідалися , то пішли вслід за Ним . І Він їх прийняв , і розповідав їм про Боже Царство , та тих уздоровляв , хто потребував уздоровлення . А день став схилятися . І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому : Відпусти вже людей , нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи , бо ми тут у місці безлюдному ! А Він їм сказав : Дайте їсти їм ви . Вони ж відказали : Немає в нас більше , як п'ятеро хліба й дві рибі . Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього . Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять . І сказав Він до учнів Своїх : Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти . І зробили отак , і всіх їх розсадили . І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі , споглянув на небо , поблагословив їх , і поламав , і дав учням , щоб клали народові . І всі їли й наситились ! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів . . . І сталось , як насамоті Він молився , з Ним учні були . І спитав Він їх , кажучи : За кого Мене люди вважають ? Вони ж відповіли та сказали : За Івана Христителя , а ті за Іллю , а інші , що воскрес один із давніх пророків . А Він запитав їх : А ви за кого Мене маєте ? Петро ж відповів та сказав : За Христа Божого ! Він же їм заказав , і звелів не казати нікому про це . І сказав Він : Синові Людському треба багато страждати , і Його відцураються старші , і первосвященики , і книжники , і буде Він убитий , але третього дня Він воскресне ! А до всіх Він промовив : Коли хоче хто йти вслід за Мною , хай зречеться самого себе , і хай візьме щоденно свого хреста , та й за Мною йде . Бо хто хоче душу свою зберегти , той погубить її , а хто ради Мене згубить душу свою , той її збереже . Яка ж користь людині , що здобуде ввесь світ , але занапастить чи згубить себе ? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися , того посоромиться також Син Людський , як прийде у славі Своїй , і Отчій , і святих Анголів . Правдиво ж кажу вам , що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти , аж поки не побачать Царства Божого . І сталось після оцих слів днів за вісім , узяв Він Петра , і Івана , і Якова , та й пішов помолитись на гору . І коли Він молився , то вигляд лиця Його переобразився , а одежа Його стала біла й блискуча . І ось два мужі з Ним розмовляли , були то Мойсей та Ілля , що з'явилися в славі , і говорили про кінець Його , який в Єрусалимі Він мав докінчити . А Петро та приявні з ним були зморені сном , але , пробудившись , бачили славу Його й обох мужів , що стояли при Ньому . І сталось , як із Ним розлучались вони , то промовив Петро до Ісуса : Учителю , добре нам бути отут ! Поставмо ж отут три шатрі : задля Тебе одне , і Мойсею одне , і одне для Іллі ! Він не знав , що говорить . . . А як він говорив це , насунула хмара та їх заслонила . І вони полякались , як стали ті входити в хмару . І почувся ось голос із хмари , який промовляв : Це Син Мій Улюблений , Його слухайтеся ! А коли оцей голос лунав , Ісус Сам позостався . А вони промовчали , і нікому нічого тих днів не казали , що бачили . А наступного дня , як спустились з гори , перестрів Його натовп великий . І закричав ось один чоловік із народу й сказав : Учителю , благаю Тебе , зглянься над сином моїм , бо одинак він у мене ! А ото дух хапає його , і він нагло кричить , і трясе ним , аж той піну пускає . І , вимучивши він його , насилу відходить . І учнів Твоїх я благав його вигнати , та вони не змогли . А Ісус відповів і промовив : О , роде невірний й розбещений , доки буду Я з вами , і терпітиму вас ? Приведи свого сина сюди ! А як той іще йшов , демон кинув його та затряс . Та Ісус заказав тому духу нечистому , і вздоровив дитину , і віддав її батькові її . І всі дивувалися величі Божій ! А як усі дивувались усьому , що чинив був Ісус , Він промовив до учнів Своїх : Вкладіть до вух своїх ці ось слова : Людський Син буде виданий людям до рук . . . Проте не зрозуміли вони цього слова , було бо закрите від них , щоб його не збагнули , та боялись Його запитати про це слово . І прийшло їм на думку : хто б найбільший з них був ? А Ісус , думку серця їх знавши , узяв дитину , і поставив її біля Себе . І промовив до них : Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє , Мене він приймає , а як хто Мене прийме , приймає Того , Хто послав Мене . Хто бо найменший між вами всіма , той великий ! А Іван відповів і сказав : Учителю , ми бачили одного чоловіка , що Ім'ям Твоїм демонів виганяв , і ми заборонили йому , бо він з нами не ходить . Ісус же йому відказав : Не забороняйте , бо хто не проти вас , той за вас ! І сталось , коли дні вознесення Його наближались , Він постановив піти в Єрусалим . І Він посланців вислав перед Собою . І пішли вони , та й прибули до села самарянського , щоб ночівлю Йому приготовити . А ті не прийняли Його , бо йшов Він у напрямі Єрусалиму . Як побачили ж те учні Яків й Іван , то сказали : Господи , хочеш , то ми скажемо , щоб огонь зійшов з неба та винищив їх , як і Ілля був зробив . А Він обернувся до них , їм докорив та й сказав : Ви не знаєте , якого ви духа . Бо Син Людський прийшов не губить душі людські , а спасати ! І пішли вони в інше село . І сталось , як дорогою йшли , сказав був до Нього один : Я піду за Тобою , хоч би куди Ти пішов . Ісус же йому відказав : Мають нори лисиці , а гнізда небесні пташки , Син же Людський не має ніде й голови прихилити ! І промовив до другого Він : Іди за Мною . А той відказав : Дозволь мені перше піти , і батька свого поховати . Він же йому відказав : Зостав мертвим ховати мерців своїх . А ти йди та звіщай Царство Боже . А інший сказав був : Господи , я піду за Тобою , та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми . Ісус же промовив до нього : Ніхто з тих , хто кладе свою руку на плуга та назад озирається , не надається до Божого Царства ! Після того призначив Господь і інших Сімдесят , і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця , куди Сам мав іти . І промовив до них : Хоч жниво велике , та робітників мало ; тож благайте Господаря жнива , щоб робітників вислав на жниво Своє . Ідіть ! Оце посилаю Я вас , як ягнят між вовки . Не носіть ні калитки , ні торби , ні сандаль , і не вітайте в дорозі нікого . Як до дому ж якого ви ввійдете , то найперше кажіть : Мир дому цьому ! І коли син миру там буде , то спочине на ньому ваш мир , коли ж ні до вас вернеться . Зоставайтеся ж у домі тім самім , споживайте та пийте , що є в них , бо вартий робітник своєї заплати . Не ходіть з дому в дім . А як прийдете в місто яке , і вас приймуть , споживайте , що вам подадуть . Уздоровлюйте хворих , що в нім , промовляйте до них : Наблизилося Царство Боже до вас ! А як прийдете в місто яке , і вас не приймуть , то вийдіть на вулиці його та й кажіть : Ми обтрушуємо вам навіть порох , що прилип до нас із вашого міста . Та знайте оце , що наблизилося Царство Боже ! Кажу вам : того дня легше буде содомлянам , аніж місту тому ! Горе тобі , Хоразіне , горе тобі , Віфсаїдо ! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда , що сталися в вас , то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі ! Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону , як вам . . . А ти , Капернауме , що до неба піднісся , аж до аду ти зійдеш ! Хто слухає вас Мене слухає , хто ж погорджує вами погорджує Мною , хто ж погорджує Мною погорджує Тим , Хто послав Мене . А ті Сімдесят повернулися з радістю , кажучи : Господи , навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє ! Він же промовив до них : Я бачив того сатану , що з неба спадав , немов блискавка . Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів , і на всю силу ворожу , і ніщо вам не зашкодить . Та не тіштеся тим , що вам коряться духи , але тіштесь , що ваші ймення записані в небі ! Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив : Прославляю Тебе , Отче , Господи неба й землі , що втаїв Ти оце від премудрих і розумних , та його немовлятам відкрив . Так , Отче , бо Тобі так було до вподоби ! Передав Мені все Мій Отець . І не знає ніхто , хто є Син , тільки Отець , і хто Отець тільки Син , та кому Син захоче відкрити . І , звернувшись до учнів , наодинці їм сказав : Блаженні ті очі , що бачать , що бачите ви ! Кажу ж вам , що багато пророків і царів бажали побачити , що бачите ви та й не бачили , і почути , що чуєте ви і не чули ! І підвівсь ось законник один , і сказав , Його випробовуючи : Учителю , що робити мені , щоб вічне життя осягнути ? Він же йому відказав : Що в Законі написано , як ти читаєш ? А той відповів і сказав : Люби Господа Бога свого всім серцем своїм , і всією душею своєю , і всією силою своєю , і всім своїм розумом , і свого ближнього , як самого себе . Він же йому відказав : Правильно ти відповів . Роби це , і будеш жити . А той бажав сам себе виправдати , та й сказав до Ісуса : А хто то мій ближній ? А Ісус відповів і промовив : Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону , і попався розбійникам , що обдерли його , і завдали йому рани , та й утекли , покинувши ледве живого його . Проходив випадком тією дорогою священик один , побачив його , і проминув . Так само й Левит надійшов на те місце , поглянув , і теж проминув . Проходив же там якийсь самарянин , та й натрапив на нього , і , побачивши , змилосердився . І він підійшов , і обв'язав йому рани , наливши оливи й вина . Потому його посадив на худобину власну , і приставив його до гостиниці , та й клопотався про нього . А другого дня , від'їжджавши , вийняв він два динарії , та й дав їх господареві й проказав : Заопікуйся ним , а як більше що витратиш , заплачу тобі , як вернуся . Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому , хто попався розбійникам ? А він відказав : Той , хто вчинив йому милість . Ісус же сказав йому : Іди , і роби так і ти ! І сталось , коли вони йшли , Він прийшов до одного села . Одна ж жінка , Марта їй на ім'я , прийняла Його в дім свій . Була ж в неї сестра , що звалась Марія ; вона сіла в ногах у Ісуса , та й слухала слова Його . А Марта великою послугою клопоталась , а спинившись , сказала : Господи , чи байдуже Тобі , що на мене саму полишила служити сестра моя ? Скажи ж їй , щоб мені помогла . Господь же промовив у відповідь їй : Марто , Марто , турбуєшся й журишся ти про багато чого , а потрібне одне . Марія ж обрала найкращу частку , яка не відбереться від неї . . . І сталось , як молився Він у місці одному , і коли перестав , озвався до Нього один із Його учнів : Господи , навчи нас молитися , як і Іван навчив своїх учнів . Він же промовив до них : Коли молитеся , говоріть : Отче наш , що єси на небесах ! Нехай святиться Ім'я Твоє , нехай прийде Царство Твоє , нехай буде воля Твоя , як на небі , так і на землі . Хліба нашого насущного дай нам на кожний день . І прости нам наші гріхи , бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому . І не введи нас у випробовування , але визволи нас від лукавого ! І сказав Він до них : Хто з вас матиме приятеля , і піде до нього опівночі , і скаже йому : Позич мені , друже , три хліби , бо прийшов із дороги до мене мій приятель , я ж не маю , що дати йому . А той із середини в відповідь скаже : Не роби мені клопоту , уже замкнені двері , і мої діти зо мною на ліжкові . Не можу я встати та дати тобі . Кажу вам : коли він не встане , і не дасть ради дружби йому , то за докучання його він устане та й дасть йому , скільки той потребує . І Я вам кажу : просіть , і буде вам дано , шукайте і знайдете , стукайте і відчинять вам ! Бо кожен , хто просить одержує , хто шукає знаходить , а тому , хто стукає відчинять . І котрий з вас , батьків , як син хліба проситиме , подасть йому каменя ? Або , як проситиме риби , замість риби подасть йому гадину ? Або , як яйця він проситиме , дасть йому скорпіона ? Отож , коли ви , бувши злі , потрапите добрі дари своїм дітям давати , скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим , хто проситиме в Нього ? Раз вигонив Він демона , який був німий . І коли демон вийшов , німий заговорив . А народ дивувався . А деякі з них гомоніли : Виганяє Він демонів силою Вельзевула , князя демонів . . . А інші , випробовуючи , хотіли від Нього ознаки із неба . Він же знав думки їхні , і промовив до них : Кожне царство , само проти себе поділене , запустіє , і дім на дім упаде . А коли й сатана поділився сам супроти себе , як стоятиме царство його ? А ви кажете , що Вельзевулом вигоню Я демонів . Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів , то чим виганяють їх ваші сини ? Тому вони стануть вам суддями . А коли перстом Божим вигоню Я демонів , то справді прийшло до вас Боже Царство . Коли сильний збройно свій двір стереже , то в безпеці маєток його . Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе , то всю зброю йому забере , на яку покладався був той , і роздасть свою здобич . Хто не зо Мною , той проти Мене ; і хто не збирає зо Мною , той розкидає ! Коли дух нечистий виходить з людини , то блукає місцями безвідними , відпочинку шукаючи , але , не знаходячи , каже : Вернуся до хати своєї , звідки я вийшов . А як вернеться він , то хату знаходить заметену й прибрану . Тоді він іде та й приводить сімох інших духів , лютіших за себе , і входять вони та й живуть там . І буде останнє людині тій гірше за перше ! І сталось , як Він це говорив , одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього : Блаженна утроба , що носила Тебе , і груди , що Ти ссав їх ! А Він відказав : Так . Блаженні ж і ті , хто слухає Божого Слова і його береже ! А як люди збиралися , Він почав промовляти : Рід цей рід лукавий : він ознаки шукає , та ознаки йому не дадуть , крім ознаки пророка Йони . Бо як Йона ознакою був для ніневітян , так буде й Син Людський для роду цього . Цариця південна на суд стане з мужами роду цього , і їх засудить , бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати . А тут ось Хтось більший , аніж Соломон ! Ніневітяни стануть на суд із цим родом , і засудять його , вони бо покаялися через Йонину проповідь . А тут ось Хтось більший , ніж Йона ! Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить , ані під посудину , але на свічник , щоб бачили світло , хто входить . Око твоє то світильник для тіла ; тому , як око твоє буде дуже , то й усе тіло твоє буде світле . А коли б твоє око нездатне було , то й усе тіло твоє буде темне . Отож , уважай , щоб те світло , що в тобі , не сталося темрявою ! Бо коли твоє тіло все світле , і не має жадної темної частини , то все буде світле , неначе б світильник осяяв блиском тебе . Коли Він говорив , то один фарисей став благати Його пообідати в нього . Він же прийшов та й сів при столі . Фарисей же , побачивши це , здивувався , що перед обідом Він перш не обмився . Господь же промовив до нього : Тепер ви , фарисеї , он чистите зовнішність кухля та миски , а ваше нутро повне здирства та кривди ! Нерозумні , чи ж Той , Хто створив оте зовнішнє , не створив Він і внутрішнє ? Тож милостиню подавайте з унутрішнього , і ось все буде вам чисте . Горе вам , фарисеям , бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля , але обминаєте суд та Божу любов ; це треба робити , і того не лишати ! Горе вам , фарисеям , що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках ! Горе вам , бо ви як гроби непомітні , люди ж ходять по них і не знають того . . . Озвався ж один із законників , і каже Йому : Учителю , кажучи це , Ти і нас ображаєш ! А Він відказав : Горе й вам , законникам , бо ви на людей тягарі накладаєте , які важко носити , а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів ! Горе вам , бо надгробки пророкам ви ставите , ваші ж батьки були їх повбивали . . . Так , визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх : бо вони їх повбивали , а ви їм надгробки будуєте ! Через те й мудрість Божа сказала : Я пошлю їм пророків й апостолів , вони ж декого з них повбивають , а декого виженуть , щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків , що пролита від створення світу , від крови Авеля аж до крови Захарія , що загинув між жертівником і храмом ! Так , кажу вам , відомститься це все на цім роді ! Горе вам , законникам , бо взяли ви ключа розуміння : самі не ввійшли , і тим , хто хотів увійти , боронили ! А коли Він виходив ізвідти , стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей , вони чатували на Нього , щоб зловити що з уст Його ( і щоб оскаржити Його ) . Того часу , як зібралися десятитисячні натовпи народу , аж топтали вони один одного , Він почав промовляти перш до учнів Своїх : Стережіться розчини фарисейської , що є лицемірство ! Бо немає нічого захованого , що не відкриється , ні таємного , що не виявиться . Тому все , що казали ви потемки , при світлі почується , що ж шептали на вухо в коморах , на дахах проповідане буде . Кажу ж вам , Своїм друзям : Не бійтеся тих , хто тіло вбиває , а потім більш нічого не може вчинити ! Але вкажу вам , кого треба боятися : Бійтесь того , хто має владу , убивши , укинути в геєнну . Так , кажу вам : Того бійтеся ! Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші ? Та проте перед Богом із них ні один не забутий . Але навіть волосся вам на голові пораховане все . Не бійтесь : вартніші ви за багатьох горобців ! Кажу ж вам : Кожного , хто перед людьми Мене визнає , того визнає й Син Людський перед Анголами Божими . Хто ж Мене відцурається перед людьми , того відцураються перед Анголами Божими . І кожному , хто скаже слово на Людського Сина , йому проститься ; а хто зневажатиме Духа Святого , не проститься . А коли вас водитимуть до синагог , і до урядів , і до влад , не турбуйтеся , як або що відповідати чи що говорити , Дух бо Святий вас навчить тієї години , що потрібно казати ! І озвався до Нього один із народу : Учителю , скажи братові моєму , щоб він спадщиною поділився зо мною . А Він відказав йому : Чоловіче , хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника ? І промовив до них : Глядіть , остерігайтеся всякої зажерливости , бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його . І Він розповів їм притчу , говорячи : В одного багача гойно нива вродила була . І міркував він про себе й казав : Що робити , що не маю куди зібрати плодів своїх ? І сказав : Оце я зроблю , порозвалюю клуні свої , і просторніші поставлю , і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток . І скажу я душі своїй : Душе , маєш багато добра , на багато років складеного . Спочивай , їж та пий , і веселися ! Бог же до нього прорік : Нерозумний , ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе , і кому позостанеться те , що ти був наготовив ? . . . Так буває і з тим , хто збирає для себе , та не багатіє в Бога . І промовив Він учням Своїм : Через це кажу вам : Не журіться про життя , що ви будете їсти , і ні про тіло , у що ви зодягнетеся . Бо більше від їжі життя , а тіло від одягу . Погляньте на гайвороння , що не сіють , не жнуть , нема в них комори , ні клуні , проте Бог їх годує . Скільки ж більше за птахів ви варті ! Хто ж із вас , коли журиться , добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного ? Тож коли ви й найменшого не подолаєте , то чого ж ви про інше клопочетеся ? Погляньте на ті он лілеї , як вони не прядуть , ані тчуть . Але говорю вам , що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак , як одна з них ! І коли он траву , що сьогодні на полі , а взавтра до печі вкидається , Бог так зодягає , скільки ж краще зодягне Він вас , маловірні ! І не шукайте , що будете їсти , чи що будете пити , і не клопочіться . Бо всього цього й люди світу оцього шукають , Отець же ваш знає , що того вам потрібно . Шукайте отож Його Царства , а це вам додасться ! Не лякайся , черідко мала , бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство . Продавайте достатки свої та милостиню подавайте . Робіть калитки собі не старіючі , невичерпний скарб той у небі , куди не закрадається злодій , і міль де не точить . Бо де скарб ваш , там буде й серце ваше ! Нехай підперезані будуть вам стегна , а світла ручні позасвічувані ! І будьте подібними до людей , що очікують пана свого , коли вернеться він із весілля , щоб , як прийде й застукає , відчинити негайно йому . Блаженні раби ті , що пан , коли прийде , то знайде , що пильнують вони ! Поправді кажу вам : підпережеться він і їх посадовить , і , підійшовши , буде їм послуговувати . І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі , та знайде так само , блаженні вони ! Знайте ж це , що коли б знав господар , о котрій то годині підкрадеться злодій , то він пильнував би , і свого б дому не дав підкопати . Тому будьте готові і ви , бо прийде Син Людський тієї години , коли ви не думаєте ! Озвався ж Петро : Господи , чи до нас кажеш притчу оцю , чи до всіх ? А Господь відказав : Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель , що пан настановить його над своїми челядниками , щоб давати харч визначену своєчасно ? Блаженний той раб , що пан його прийде та знайде , що робить він так ! Поправді кажу вам , що над всім маєтком своїм він поставить його . А коли раб той скаже у серці своїм : Забариться пан мій прийти , і зачне бити слуг та служниць , їсти та пити та напиватися , то прийде раба того пан за дня , якого він не сподівається , і о годині , якої не знає , і розітне його пополовині , і визначить долю йому з невірними ! А раб той , що знав волю свого господаря , але не приготував , ані не вчинив згідно волі його , буде тяжко побитий . Хто ж не знав , а вчинив каригідне , буде мало він битий . Тож від кожного , кому дано багато , багато від нього й жадатимуть . А кому багато повірено , від того ще більше жадатимуть . Я прийшов огонь кинути на землю , і як Я прагну , щоб він уже запалав ! Я ж маю христитися хрищенням , і як Я мучуся , поки те сповниться ! Чи ви думаєте , що прийшов Я мир дати на землю ? Ні , кажу вам , але поділ ! Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть : троє супроти двох , і двоє супроти трьох . Стане батько на сина , а син проти батька , мати проти дочки , а дочка проти матері , свекруха навпроти невістки своєї , а невістка навпроти свекрухи ! . . . Промовив же Він і до народу : Як побачите хмару , що з заходу суне , то кажете зараз : Зближається дощ , і так і буває . А коли віє вітер південний , то кажете : Буде спекота , і буває . Лицеміри , лице неба й землі розпізнати ви вмієте , чому ж не розпізнаєте часу цього ? Чого ж і самі по собі ви не судите , що справедливе ? Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником , попильнуй з ним залагодити по дорозі , щоб тебе до судді не потяг він , а суддя щоб прислужникові не віддав тебе , а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе . Поправді кажу тобі : Не вийдеш ізвідти , поки не віддаси й останнього шеляга ! Того часу прийшли були дехто , та й розповіли Йому про галілеян , що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами . Ісус же сказав їм у відповідь : Чи ви думаєте , що оці галілеяни , що так постраждали , грішніші були від усіх галілеян ? Ні , кажу вам ; та коли не покаєтеся , то загинете всі так ! Або ті вісімнадцять , що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх , чи думаєте , що ті винні були більш за всіх , що в Єрусалимі живуть ? Ні , кажу вам ; та коли не покаєтеся , то загинете всі так ! І Він розповів оцю притчу : Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево . І прийшов він шукати на ньому плоду , але не знайшов . І сказав винареві : Оце третій рік , відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві , але не знаходжу ; зрубай його , нащо й землю марнує воно ? А той йому в відповідь каже : Позостав його , пане , і на цей рік , аж поки його обкопаю довкола , і обкладу його гноєм , чи року наступного плоду не вродить воно . Коли ж ні , то зрубаєш його . І навчав Він в одній з синагог у суботу . І ось там була одна жінка , що вісімнадцять років мала духа немочі , і була скорчена , і не могла ніяк випростатись . А Ісус , як побачив її , то покликав до Себе . І сказав їй : Жінко , звільнена ти від недуги своєї . І Він руки на неї поклав , і вона зараз випросталась , і стала славити Бога ! Озвався ж старший синагоги , обурений , що Ісус уздоровив у суботу , і сказав до народу : Є шість день , коли працювати належить , приходьте тоді та вздоровлюйтеся , а не дня суботнього . А Господь відповів і промовив до нього : Лицеміре , хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел , і не веде напоїти ? Чи ж цю дочку Авраамову , яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років , не належить звільнити її суботнього дня від цих пут ? А як Він говорив це , засоромилися всі Його супротивники . І тішився ввесь народ всіма славними вчинками , які Він чинив ! Він же промовив : До чого подібне Царство Боже , і до чого його прирівняю ? Подібне воно до гірчичного зерна , що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді . І воно виросло , і деревом стало , і кублилось птаство небесне на віттях його . І знову сказав Він : Із чим порівняю Я Божеє Царство ? Подібне до розчини , що її бере жінка , і кладе на три мірки муки , аж поки все вкисне . І проходив містами та селами Він і навчав , до Єрусалиму простуючи . І озвався до Нього один : Господи , хіба буде мало спасених ? А Він відказав їм : Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми , бо кажу вам , багато-хто будуть намагатися ввійти , та не зможуть ! Як устане Господар та двері замкне , ви зачнете вистоювати ізнадвору , та стукати в двері й казати : Господи , відчини нам ! А Він вам у відповідь скаже : Не знаю Я вас , звідки ви ! Тоді станете ви говорити : Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти . . . А Він вам відкаже : Говорю вам , не знаю Я , звідки ви . Відійдіть від Мене всі , хто чинить неправду ! Буде плач там і скрегіт зубів , як побачите ви Авраама , та Ісака та Якова , та пророків усіх в Царстві Божім , себе ж вигнаних геть . . . І прийдуть інші від сходу й заходу , і півночі й півдня , і при столі в Царстві Божім засядуть ! І ось , є останні , що стануть за перших , і є перші , що стануть останніми ! Тієї години підійшли дехто з фарисеїв , і сказали Йому : Вийди собі , і піди звідси , хоче бо Ірод убити Тебе . . . А Він відказав їм : Ідіть і скажіть тому лисові : Ось демонів Я виганяю , і чиню вздоровлення , сьогодні та взавтра , а третього дня закінчу . Однак , Мені треба ходити сьогодні та взавтра , і часу найближчого , бо згинути не може пророк поза Єрусалимом . Єрусалиме , Єрусалиме , що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе ! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх , як та квочка збирає під крила курчаток своїх , та ви не захотіли ! Ось ваш дім зостається порожній для вас ! Говорю бо Я вам : Ви мене не побачите , аж поки не настане , що скажете : Благословенний , Хто йде в Господнє Ім'я ! І сталось , що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин , щоб хліба спожити , а вони назирали за Ним . І ото перед Ним був один чоловік , слабий на водянку . Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв : Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні ? Вони ж мовчали . А Він , доторкнувшись , уздоровив його та відпустив . . . І сказав Він до них : Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці , то хіба він не витягне зараз його дня суботнього ? І вони не могли відповісти на це . А як Він спостеріг , як вони собі перші місця вибирали , то сказав до запрошених притчу : Коли хто покличе тебе на весілля , не сідай на першому місці , щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних , і щоб той , хто покликав тебе та його , не прийшов і тобі не сказав : Поступися цьому місцем ! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє . . . Але як ти будеш запрошений , то приходь , і сідай на останньому місці , щоб той , хто покликав тебе , підійшов і сказав тобі : Приятелю , сідай вище ! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою . Хто бо підноситься буде впокорений , а хто впокоряється той піднесеться . А тому , хто Його був покликав , сказав Він : Коли ти справляєш обід чи вечерю , не клич друзів своїх , ні братів своїх , ані своїх родичів , ні сусідів багатих , щоб так само й вони коли не запросили тебе , і буде взаємна відплата тобі . Але , як справляєш гостину , клич убогих , калік , кривих та сліпих , і будеш блаженний , бо не мають вони чим віддати тобі , віддасться ж тобі за воскресіння праведних ! Як почув це один із отих , що сиділи з Ним при столі , то до Нього сказав : Блаженний , хто хліб споживатиме в Божому Царстві ! Він же промовив до нього : Один чоловік спорядив був велику вечерю , і запросив багатьох . І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним : Ідіть , бо вже все наготовано . І зараз усі почали відмовлятися . Перший сказав йому : Поле купив я , і маю потребу піти та оглянути його . Прошу тебе , вибач мені ! А другий сказав : Я купив собі п'ять пар волів , і йду спробувати їх . Прошу тебе , вибач мені ! І знов інший сказав : Одружився ось я , і через те я не можу прибути . І вернувся той раб і панові своєму про все розповів . Розгнівавсь господар тоді , та й сказав до свого раба : Піди швидко на вулиці та на завулки міські , і приведи сюди вбогих , і калік , і сліпих , і кривих . І згодом раб повідомив : Пане , сталося так , як звелів ти , та місця є ще . І сказав пан рабові : Піди на дороги й на загороди , та й силуй прийти , щоб наповнився дім мій . Кажу бо я вам , що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері . . . Бо багато покликаних , та вибраних мало ! Ішло ж з Ним багато людей . І , звернувшись , сказав Він до них : Коли хто приходить до Мене , і не зненавидить свого батька та матері , і дружини й дітей , і братів і сестер , а до того й своєї душі , той не може буть учнем Моїм ! І хто свого хреста не несе , і не йде вслід за Мною , той не може бути учнем Моїм ! Хто бо з вас , коли башту поставити хоче , перше не сяде й видатків не вирахує , чи має потрібне на виконання , щоб , коли покладе він основу , але докінчити не зможе , усі , хто побачить , не стали б сміятися з нього , говорячи : Чоловік цей почав будувати , але докінчити не міг . . . Або який цар , ідучи на війну супроти царя іншого , перше не сяде порадитися , чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того , хто йде з двадцятьма тисячами проти нього ? Коли ж ні , то , як той ще далеко , шле посольство до нього та й просить про мир . Так ото й кожен із вас , який не зречеться усього , що має , не може бути учнем Моїм . Сіль добра річ . Коли ж сіль несолоною стане , чим приправити її ? Ні на землю , ні на гній не потрібна вона , її геть викидають . Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! Наближались до Нього всі митники й грішники , щоб послухати Його . Фарисеї ж та книжники нарікали й казали : Приймає Він грішників та з ними їсть . А Він їм розповів оцю притчу , говорячи : Котрий з вас чоловік , мавши сотню овець і загубивши одну з них , не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти , та й не піде шукати загинулої , аж поки не знайде її ? А знайшовши , кладе на рамена свої та радіє . І , прийшовши додому , скликає він друзів і сусідів , та й каже до них : Радійте зо мною , бо знайшов я вівцю свою тую загублену . Говорю вам , що так само на небі радітимуть більш за одного грішника , що кається , аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників , що не потребують покаяння ! . . . Або яка жінка , що має десять драхм , коли згубить драхму одну , не засвічує світла , і не мете хати , і не шукає уважно , аж поки не знайде ? А знайшовши , кличе приятельок та сусідок та каже : Радійте зо мною , бо знайшла я загублену драхму ! Так само , кажу вам , радість буває в Божих Анголів за одного грішника , який кається . І Він оповів : У чоловіка одного було два сини . І молодший із них сказав батькові : Дай мені , батьку , належну частину маєтку ! І той поділив поміж ними маєток . А по небагатьох днях зібрав син молодший усе , та й подавсь до далекого краю , і розтратив маєток свій там , живучи марнотратно . А як він усе прожив , настав голод великий у тім краї , і він став бідувати . І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі , а той вислав його на поля свої пасти свиней . І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками , що їли їх свині , та ніхто не давав їх йому . Тоді він спам'ятався й сказав : Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір , а я отут з голоду гину ! Устану , і піду я до батька свого , та й скажу йому : Прогрішився я , отче , против неба та супроти тебе . . . Недостойний я вже зватись сином твоїм ; прийми ж мене , як одного з своїх наймитів . . . І , вставши , пішов він до батька свого . А коли він далеко ще був , його батько вгледів його , і переповнився жалем : і побіг він , і кинувсь на шию йому , і зачав цілувати його ! І озвався до нього той син : Прогрішився я , отче , против неба та супроти тебе , і недостойний вже зватися сином твоїм . . . А батько рабам своїм каже : Принесіть негайно одежу найкращу , і його зодягніть , і персня подайте на руку йому , а сандалі на ноги . Приведіть теля відгодоване та заколіть , будемо їсти й радіти , бо цей син мій був мертвий і ожив , був пропав і знайшовся ! І почали веселитись вони . А син старший його був на полі . І коли він ішов й наближався до дому , почув музики та танці . І покликав одного зо слуг , та й спитав : Що це таке ? А той каже йому : То вернувся твій брат , і твій батько звелів заколоти теля відгодоване , бож здоровим його він прийняв . І розгнівався той , і ввійти не хотів . Тоді вийшов батько його й став просити його . А той відповів і до батька сказав : Ото , стільки років служу я тобі , і ніколи наказу твого не порушив , ти ж ніколи мені й козеняти не дав , щоб із приятелями своїми потішився я . . . Коли ж син твій вернувся оцей , що проїв твій маєток із блудницями , ти для нього звелів заколоти теля відгодоване . . . І сказав він йому : Ти завжди зо мною , дитино , і все моє то твоє ! Веселитись та тішитись треба було , бо цей брат твій був мертвий і ожив , був пропав і знайшовся ! Оповів же Він й учням Своїм : Один чоловік був багатий , і мав управителя , що оскаржений був перед ним , ніби він переводить маєток його . І він покликав його , і до нього сказав : Що це чую про тебе ? Дай звіт про своє управительство , бо більше не зможеш рядити . І управитель почав міркувати собі : Що я маю робити , коли пан управительство відійме від мене ? Копати не можу , просити соромлюсь . Знаю , що я зроблю , щоб мене прийняли до домів своїх , коли буду я скинений із управительства . І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана , та й питається першого : Скільки винен ти панові моєму ? А той відказав : Сто кадок оливи . І сказав він йому : Візьми ось розписку свою , швидко сідай та й пиши : п'ятдесят . А потім питається другого : А ти скільки винен ? І той відказав : Сто кірців пшениці . І сказав він йому : Візьми ось розписку свою й напиши : вісімдесят . І пан похвалив управителя цього невірного , що він мудро вчинив . Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші , аніж сини світла . І Я вам кажу : Набувайте друзів собі від багатства неправедного , щоб , коли проминеться воно , прийняли вас до вічних осель . Хто вірний в найменшому , і в великому вірний ; і хто несправедливий в найменшому , і в великому несправедливий . Отож , коли в несправедливім багатстві ви не були вірні , хто вам правдиве довірить ? І коли ви в чужому не були вірні , хто ваше вам дасть ? Жаден раб не може служить двом панам , бо або одного зненавидить , а другого буде любити , або буде триматись одного , а другого знехтує . Не можете Богові й мамоні служити ! Чули все це й фарисеї , що були сріблолюбці , та й стали сміятися з Нього . Він же промовив до них : Ви себе видаєте за праведних перед людьми , але ваші серця знає Бог . Що бо високе в людей , те перед Богом гидота . Закон і Пророки були до Івана ; відтоді Царство Боже благовіститься , і кожен силкується втиснутись в нього . Легше небо й земля проминеться , аніж одна риса з Закону загине . Кожен , хто дружину свою відпускає , і бере собі іншу , той чинить перелюб . І хто побереться з тією , яку хто відпустив , той чинить перелюб . Один чоловік був багатий , і зодягався в порфіру й віссон , і щоденно розкішно бенкетував . Був і вбогий один , на ім'я йому Лазар , що лежав у воріт його , струпами вкритий , і бажав годуватися кришками , що зо столу багатого падали ; пси ж приходили й рани лизали йому . . . Та ось сталось , що вбогий умер , і на Авраамове лоно віднесли його Анголи . Умер же й багатий , і його поховали . І , терплячи муки в аду , звів він очі свої , та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його . І він закричав та сказав : Змилуйся , отче Аврааме , надо мною , і пошли мені Лазаря , нехай умочить у воду кінця свого пальця , і мого язика прохолодить , бо я мучуся в полум'ї цім ! . . . Авраам же промовив : Згадай , сину , що ти вже прийняв за життя свого добре своє , а Лазар так само лихе ; тепер він тут тішиться , а ти мучишся . А крім того всього , поміж нами та вами велика безодня поставлена , так що ті , що хочуть , переходити не можуть ізвідси до вас , ані не переходять ізвідти до нас . А він відказав : Отож , отче , благаю тебе , щоб його ти послав у дім батька мого , бо п'ятьох братів маю , хай він їм засвідчить , щоб і вони не прийшли на це місце страждання ! Авраам же сказав : Вони мають Мойсея й Пророків , нехай слухають їх ! А він відказав : Ні ж бо , отче Аврааме , але коли прийде хто з мертвих до них , то покаються . Йому ж він відказав : Як Мойсея й Пророків не слухають , то коли хто й із мертвих воскресне , не йнятимуть віри ! І сказав Він до учнів Своїх : Неможливо , щоб спокуси не мали прийти ; але горе тому , через кого приходять вони ! Краще б такому було , коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море , аніж щоб спокусив він одного з малих цих ! Уважайте на себе ! Коли провиниться твій брат , докори йому , а коли він покається , то вибач йому . І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе , і сім раз звернувся до тебе , говорячи : Каюся , вибач йому ! І сказали апостоли Господу : Додай Ти нам віри ! А Господь відказав : Коли б мали ви віру , хоч як зерно гірчичне , і сказали шовковиці цій : Вирвися з коренем і посадися до моря , то й послухала б вас ! Хто ж із вас , мавши раба , що оре чи пасе , скаже йому , як він вернеться з поля : Негайно йди та сідай до столу ? Але чи ж не скаже йому : Приготуй що вечеряти , і підпережись , і мені прислуговуй , аж поки я їстиму й питиму , а потому ти сам будеш їсти та пити ? Чи ж він дякує тому рабові , що наказане виконав ? Так і ви , коли зробите все вам наказане , то кажіть : Ми нікчемні раби , бо зробили лиш те , що повинні зробити були ! І сталось , коли Він ішов до Єрусалиму , то проходив поміж Самарією та Галілеєю . І , коли входив до одного села , перестріли Його десять мужів , слабих на проказу , що стали здалека . І голос піднесли вони та й казали : Ісусе , Наставнику , змилуйсь над нами ! І , побачивши їх , Він промовив до них : Підіть і покажіться священикам ! І сталось , коли вони йшли , то очистились . . . Один же з них , як побачив , що видужав , то вернувся , і почав гучним голосом славити Бога . І припав він обличчям до ніг Його , складаючи дяку Йому . А то самарянин був . . . Ісус же промовив у відповідь : Чи не десять очистилось , а дев'ять же де ? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати , крім цього чужинця ? І сказав Він йому : Підведися й іди : твоя віра спасла тебе ! А як фарисеї спитали Його , коли Царство Божеє прийде , то Він їм відповів і сказав : Царство Боже не прийде помітно , і не скажуть : Ось тут , або : Там . Бо Божеє Царство всередині вас ! І сказав Він до учнів : Прийдуть дні , коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського , та не побачите . . . І скажуть до вас : Ось тут , чи : Ось там , не йдіть , і за ним не біжіть ! Бо як блискавка , блиснувши , світить із одного краю під небом до другого краю під небом , так буде Свого дня й Син Людський . А перше належить багато страждати Йому , і відцурається рід цей від Нього . . . І , як було за днів Ноєвих , то буде так само й за днів Сина Людського : їли , пили , женилися , заміж виходили , аж до того дня , коли Ной увійшов до ковчегу ; прийшов же потоп , і всіх вигубив . Так само , як було за днів Лотових : їли , пили , купували , продавали , садили , будували ; того ж дня , як Лот вийшов із Содому , огонь із сіркою з неба линув , і всіх погубив . Так буде й того дня , як Син Людський з'явиться ! Хто буде того дня на домі , а речі його будуть у домі , нехай їх забрати не злазить . Хто ж на полі , так само нехай назад не вертається , пам'ятайте про Лотову дружину ! Хто дбатиме зберегти свою душу , той погубить її , а коли хто погубить , той оживить її . Кажу вам : удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові : один візьметься , а другий полишиться . Дві молотимуть разом , одна візьметься , а друга полишиться . Двоє будуть на полі , один візьметься , а другий полишиться ! І казали вони Йому в відповідь : Де , Господи ? А Він відказав їм : Де труп , там зберуться й орли . . . І Він розповів їм і притчу про те , що треба молитися завжди , і не занепадати духом , говорячи : У місті якомусь суддя був один , що Бога не боявся , і людей не соромився . У тому ж місті вдова перебувала , що до нього ходила й казала : Оборони мене від мого супротивника ! Але він довгий час не хотів . А згодом сказав сам до себе : Хоч і Бога я не боюся , і людей не соромлюся , але через те , що вдовиця оця докучає мені , то візьму в оборону її , щоб вона без кінця не ходила , і не докучала мені . І промовив Господь : Чи чуєте , що говорить суддя цей неправедний ? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх , що голосять до Нього день і ніч , хоч і бариться Він щодо них ? Кажу вам , що Він їм незабаром подасть оборону ! Та Син Людський , як прийде , чи Він на землі знайде віру ? . . . А для деяких , що були себе певні , що вони ніби праведні , і за ніщо мали інших , Він притчу оцю розповів . Два чоловіки до храму ввійшли помолитись , один фарисей , а другий був митник . Фарисей , ставши , так молився про себе : Дякую , Боже , Тобі , що я не такий , як інші люди : здирщики , неправедні , перелюбні , або як цей митник . Я пощу два рази на тиждень , даю десятину з усього , що тільки надбаю ! А митник здалека стояв , та й очей навіть звести до неба не смів , але бив себе в груди й казав : Боже , будь милостивий до мене грішного ! . . . Говорю вам , що цей повернувся до дому свого більш виправданий , аніж той . Бо кожен , хто підноситься , буде понижений , хто ж понижається , той піднесеться . До Нього ж приносили й немовлят , щоб до них доторкнувся , а учні , побачивши , їм докоряли . А Ісус їх покликав та й каже : Пустіте дітей , щоб до Мене приходили , і не забороняйте їм , бо таких Царство Боже . Поправді кажу вам : Хто Божого Царства не прийме , як дитя , той у нього не ввійде ! І запитався Його один із начальників , говорячи : Учителю Добрий , що робити мені , щоб вспадкувати вічне життя ? Ісус же йому відказав : Чого звеш Мене Добрим ? Ніхто не є Добрий , тільки Сам Бог ! Знаєш заповіді : Не чини перелюбу , не вбивай , не кради , не свідкуй неправдиво , шануй свого батька та матір . А він відказав : Усе це я виконав від юнацтва свого ! Як почув це Ісус , то промовив до нього : Одного тобі ще бракує : Розпродай усе , що ти маєш , і вбогим роздай , і матимеш скарб свій на небі . Вертайся тоді , та й іди вслід за Мною ! А він , коли почув це , то засумував , бо був вельми багатий . Як побачив Ісус , що той засумував , то промовив : Як тяжко багатим увійти в Царство Боже ! Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко , ніж багатому в Божеє Царство ввійти . . . Ті ж , що чули , спитали : Хто ж тоді може спастися ? А Він відповів : Неможливеє людям можливе для Бога ! І промовив Петро : От усе ми покинули , та й пішли за Тобою слідом . А Ісус відказав їм : Поправді кажу вам : Немає такого , щоб покинув свій дім , або дружину , чи братів , чи батьків , чи дітей ради Божого Царства , і не одержав би значно більш цього часу , а в віці наступнім життя вічне . І , взявши Дванадцятьох , промовив до них : Оце в Єрусалим ми йдемо , і все здійсниться , що писали Пророки про Людського Сина . Бо Він виданий буде поганам , і буде осміяний , і покривджений , і опльований , і , збичувавши , уб'ють Його , але третього дня Він воскресне ! Та з цього нічого вони не збагнули , і ця річ перед ними закрита була , і сказаного вони не розуміли . І сталось , як Він наближався був до Єрихону , один невидющий сидів при дорозі й просив . А коли він прочув , що проходить народ , то спитався : Що це таке ? А йому відказали , що проходить Ісус Назарянин . І став він кричати й казати : Ісусе , Сину Давидів , змилуйся надо мною ! А ті , що попереду йшли , сварились на нього , щоб він замовк , а він іще більше кричав : Сину Давидів , змилуйся надо мною ! І спинився Ісус , і привести його до Себе звелів . А коли той наблизивсь до Нього , то Він запитався його : Що ти хочеш , щоб зробив Я тобі ? А той відповів : Господи , нехай стану видющим ! Ісус же до нього сказав . Стань видющий ! Твоя віра спасла тебе ! І зараз видющим той став , і пішов вслід за Ним , прославляючи Бога . А всі люди , бачивши це , віддали хвалу Богові . І , ввійшовши Ісус , переходив через Єрихон . І ось чоловік , що звався Закхей , він був старший над митниками , і був багатий , бажав бачити Ісуса , хто Він , але з-за народу не міг , бо малий був на зріст . І , забігши вперед , він виліз на фіґове дерево , щоб бачити Його , бо Він мав побіч нього проходити . А коли на це місце Ісус підійшов , то поглянув угору до нього й промовив : Закхею , зійди зараз додолу , бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм ! І той зараз додолу ізліз , і прийняв Його з радістю . А всі , як побачили це , почали нарікати , і казали : Він до грішного мужа в гостину зайшов ! Став же Закхей та й промовив до Господа : Господи , половину маєтку свого я віддам ось убогим , а коли кого скривдив був чим , верну вчетверо . Ісус же промовив до нього : Сьогодні на дім цей спасіння прийшло , бо й він син Авраамів . Син бо Людський прийшов , щоб знайти та спасти , що загинуло ! Коли ж вони слухали це , розповів Він іще одну притчу , бо Він був недалеко від Єрусалиму , вони ж думали , що об'явиться Боже Царство тепер . Отож Він сказав : Один чоловік , роду славного , відправлявся в далеку країну , щоб царство прийняти й вернутись . І покликав він десятьох своїх рабів , дав їм десять мін , і сказав їм : Торгуйте , аж поки вернуся . Та його громадяни його ненавиділи , і послали посланців услід за ним , кажучи : Не хочемо , щоб він був над нами царем . І сталось , коли він вернувся , як царство прийняв , то звелів поскликати рабів , яким срібло роздав , щоб довідатися , хто що набув . І перший прийшов і сказав : Пане , міна твоя принесла десять мін . І відказав він йому : Гаразд , рабе добрий ! Ти в малому був вірний , володій десятьма містами . І другий прийшов і сказав : Пане , твоя міна п'ять мін принесла . Він же сказав і тому : Будь і ти над п'ятьма містами . І ще інший прийшов і сказав : Пане , ось міна твоя , що я мав її сховану в хустці . Я бо боявся тебе , ти ж бо людина жорстока : береш , чого не поклав , і жнеш , чого не посіяв . І відказав той йому : Устами твоїми , злий рабе , суджу я тебе ! Ти знав , що я жорстока людина , беру , чого не поклав , і жну , чого не посіяв . Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого , і я , повернувшись , узяв би своє із прибутком ? І сказав він присутнім : Візьміть міну від нього , та дайте тому , хто десять мін має . І відказали йому : Пане , він десять мін має . Говорю бо я вам : Кожному , хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього і те , що він має . А тих ворогів моїх , які не хотіли , щоб царював я над ними , приведіте сюди , і на очах моїх їх повбивайте . А як це оповів , Він далі пішов , простуючи в Єрусалим . І ото , як наблизився до Вітфагії й Віфанії , на горі , що Оливною зветься , Він двох учнів послав , наказуючи : Ідіть у село , яке перед вами ; увійшовши до нього , знайдете прив'язане осля , що на нього ніколи ніхто із людей не сідав . Відв'яжіть його , і приведіть . Коли ж вас хто спитає : Нащо відв'язуєте ? , відкажіть тому так : Господь потребує його . Посланці ж відійшли , і знайшли , як Він їм був сказав . А коли осля стали відв'язувати , хазяї його їх запитали : Нащо осля ви відв'язуєте ? Вони ж відказали : Господь потребує його . І вони привели до Ісуса його , і , поклавши одежу свою на осля , посадили Ісуса . Коли ж Він їхав , вони простилали одежу свою по дорозі . А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної , то ввесь натовп учнів , радіючи , почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда , що бачили , кажучи : Благословенний Цар , що йде у Господнє Ім'я ! Мир на небесах , і слава на висоті ! А деякі фарисеї з народу сказали до Нього : Учителю , заборони Своїм учням ! А Він їм промовив у відповідь : Кажу вам , що коли ці замовкнуть , то каміння кричатиме ! І коли Він наблизився , і місто побачив , то заплакав за ним , і сказав : О , якби й ти хоч цього дня пізнало , що потрібне для миру тобі ! Та тепер від очей твоїх сховане це . Бо прийдуть на тебе ті дні , і твої вороги тебе валом оточать , і обляжуть тебе , і стиснуть тебе звідусюди . І зрівняють з землею тебе , і поб'ють твої діти в тобі , і не позоставлять у тобі каменя на камені , бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх . . . А коли Він у храм увійшов , то почав виганяти продавців , до них кажучи : Написано : Дім Мій дім молитви , а ви з нього зробили печеру розбійників . І Він кожного дня у храмі навчав . А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали , щоб Його погубити , але не знаходили , що вчинити Йому , бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його . І сталось одного з тих днів , як навчав Він у храмі людей , та Добру Новину звіщав , прийшли первосвященики й книжники з старшими , та й до Нього промовили , кажучи : Скажи нам , якою владою Ти чиниш оце ? Або хто Тобі владу цю дав ? І промовив до них Він у відповідь : Запитаю й Я вас одну річ , і відповідайте Мені : Іванове хрищення з неба було , чи від людей ? Вони ж міркували собі й говорили : Коли скажемо : З неба , відкаже : Чого ж ви йому не повірили ? А як скажемо : Від людей , то всі люди камінням поб'ють нас , бо були переконані , що Іван то пророк . І вони відповіли , що не знають , ізвідки . . . А Ісус відказав їм : То й Я не скажу вам , якою владою Я це чиню . І Він розповідати почав людям притчу оцю . Один чоловік насадив виноградника , і віддав його винарям , та й відбув на час довший . А певного часу послав він раба до своїх винарів , щоб дали йому частку з плодів виноградника . Та побили його винарі , і відіслали ні з чим . І знову послав він до них раба іншого , а вони й того збили й зневажили , та й відіслали ні з чим . І послав він ще третього , а вони й того зранили й вигнали . Сказав тоді пан виноградника : Що маю робити ? Пошлю свого сина улюбленого , може його посоромляться . . . Винарі ж , як його вгледіли , міркували собі та казали : Це спадкоємець ; ходім , замордуймо його , щоб спадщина наша була . І вони його вивели за виноградника , та й убили . . . Що ж зробить їм пан виноградника ? Він прийде та й вигубить цих винарів , виноградника ж іншим віддасть . Слухачі ж повіли : Нехай цього не станеться ! А Він глянув на них та й сказав : Що ж оце , що написане : Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем ! Кожен , хто впаде на цей камінь розіб'ється , а на кого він сам упаде , то розчавить його . А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години , але побоялись народу . Бо вони розуміли , що про них Він цю притчу сказав . І вони слідкували за Ним , і підіслали підглядачів , які праведних із себе вдавали , щоб зловити на слові Його , і Його видати урядові й владі намісника . І вони запитали Його та сказали : Учителю , знаємо ми , що Ти добре говориш і навчаєш , і не дивишся на обличчя , але наставляєш на Божу дорогу правдиво . Чи годиться давати податок для кесаря , чи ні ? Знаючи ж їхню хитрість , сказав Він до них : Чого ви Мене випробовуєте ? Покажіте динарія Мені . Чий образ і напис він має ? Вони відказали : Кесарів . А Він їм відказав : Тож віддайте кесареве кесареві , а Богові Боже ! І не могли вони перед людьми зловити на слові Його . І дивувались вони з Його відповіді , та й замовкли . І підійшли дехто із саддукеїв , що твердять , ніби немає воскресіння , і запитали Його , та сказали : Учителю , Мойсей написав нам : Як умре кому брат , який має дружину , а помре бездітний , то нехай його брат візьме дружину , і відновить насіння для брата свого . Було ж сім братів . І перший , узявши дружину , бездітний умер . І другий узяв був ту дружину , та й той вмер бездітний . І третій узяв був її , так само й усі семеро , і вони дітей не позоставили , та й повмирали . А по всіх умерла й жінка . А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде ? Бо семеро мали за дружину її . Ісус же промовив у відповідь їм : Женяться й заміж виходять сини цього віку . А ті , що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих , не будуть ні женитись , ні заміж виходити , ні вмерти вже не можуть , бо рівні вони Анголам , і вони сини Божі , синами воскресіння бувши . А що мертві встають , то й Мойсей показав при кущі , коли він назвав Господа Богом Авраамовим , і Богом Ісаковим , і Богом Якововим . Бог же не є Богом мертвих , а живих , бо всі в Нього живуть . Дехто ж із книжників відповіли та сказали : Учителю , Ти добре сказав ! І вже не насмілювалися питати Його ні про що . І сказав Він до них : Як то кажуть , що Христос син Давидів ? Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів : Промовив Господь Господеві моєму : сядь праворуч Мене , поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Отже , Давид Його Господом зве , як же Він йому син ? І , як увесь народ слухав , Він промовив до учнів Своїх : Стережіться книжників , що хочуть у довгих одежах ходити , і люблять привіти на ринках , і перші лавки в синагогах , і перші місця на бенкетах , що вдовині хати поїдають , і моляться довго напоказ , вони тяжче осудження приймуть ! І поглянув Він угору , і побачив заможних , що кидали дари свої до скарбниці . Побачив і вбогу вдовицю одну , що дві лепті туди вона вкинула . І сказав Він : Поправді кажу вам , що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх ! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові , а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток , що мала . . . Коли ж дехто казав про храм , що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами , тоді Він прорік : Надійдуть ті дні , коли з того , що бачите , не зостанеться й каменя на камені , який не зруйнується . . . І запитали Його та сказали : Учителю , коли ж оце станеться ? І , яка буде ознака , коли має початися це ? Він же промовив : Стережіться , щоб вас хто не звів . Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє , кажучи : Це Я , і Час наблизився . Та за ними не йдіть ! І , як про війни та розрухи почуєте ви , не лякайтесь , бо перш статись належить тому . Але це не кінець ще . Тоді промовляв Він до них : Повстане народ на народ , і царство на царство . І будуть землетруси великі та голод , та помір місцями , і страшні та великі ознаки на небі . Але перед усім тим накладуть на вас руки свої , і переслідувати будуть , і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці , і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє . Але це стане вам на свідоцтво . Отож , покладіть у серця свої наперед не гадати , що будете відповідати , бо дам Я вам мову та мудрість , що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші . І будуть вас видавати і батьки , і брати , і рідня , і друзі , а декому з вас заподіють і смерть . І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти . Але й волосина вам із голови не загине ! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете . А коли ви побачите Єрусалим , військом оточений , тоді знайте , що до нього наблизилося спустошення . Тоді ті , хто в Юдеї , нехай у гори втікають ; хто ж у середині міста , нехай вийдуть ; хто ж в околицях , хай не вертаються в нього ! Бо то будуть дні помсти , щоб виконалося все написане . Горе ж вагітним та тим , хто годує грудьми , у ті дні , бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом ! І поляжуть під гострим мечем , і заберуть до неволі поміж усі народи , і погани топтатимуть Єрусалим , аж поки не скінчиться час тих поган . . . І будуть ознаки на сонці , і місяці , і зорях , і тривога людей на землі , і збентеження від шуму моря та хвиль , коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того , що йде на ввесь світ , бо сили небесні порушаться . І побачать тоді Сина Людського , що йтиме на хмарах із силою й великою славою ! Коли ж стане збуватися це , то випростуйтесь , і підійміть свої голови , бо зближається ваше визволення ! І розповів Він їм притчу : Погляньте на фіґове дерево , і на всілякі дерева : як вони вже розпукуються , то , бачивши це , самі знаєте , що близько вже літо . Так і ви , як побачите , що діється це , то знайте , що Боже Царство вже близько ! Поправді кажу вам : Не перейде цей рід , аж усе оце станеться . Небо й земля проминуться , але не минуться слова Мої ! Уважайте ж на себе , щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством , і життєвими клопотами , і щоб день той на вас не прийшов несподівано , немов сітка ; бо він прийде на всіх , що живуть на поверхні всієї землі . Тож пильнуйте , і кожного часу моліться , щоб змогли ви уникнути всього того , що має відбутись , та стати перед Сином Людським ! За дня ж Він у храмі навчав , а на ніч виходив та перебував на горі , що зветься Оливна . А зранку всі люди до Нього приходили в храм , щоб послухати Його . Наближалося ж свято Опрісноків , що Пасхою зветься . А первосвященики й книжники стали шукати , як би вбити Його , та боялись народу . . . Сатана ж увійшов у Юду , званого Іскаріот , одного з Дванадцятьох . І він пішов , і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками , як він видасть Його . Ті ж зраділи , і погодилися дати йому срібняків . І він обіцяв , і шукав відповідного часу , щоб їм видати Його без народу . . . І настав день Опрісноків , коли пасху приносити в жертву належало . І послав Він Петра та Івана , говорячи : Підіть , і приготуйте нам пасху , щоб її спожили ми . А вони запитали Його : Де Ти хочеш , щоб ми приготували ? А Він їм відказав : Ось , як будете входити в місто , стріне вас чоловік , воду несучи у глекові , ідіть за ним аж до дому , куди він увійде . І скажіть до господаря дому : Учитель питає тебе : Де кімната , в якій споживу зо Своїми учнями пасху ? І він вам покаже велику горницю вистелену : там приготуйте . І вони відійшли , і знайшли , як Він їм говорив , і зачали там готувати пасху . А коли настав час , сів до столу , і апостоли з Ним . І промовив до них : Я дуже бажав спожити цю пасху із вами , перш ніж муки прийму . Бо кажу вам , що вже споживати не буду її , поки сповниться в Божому Царстві вона . Узявши ж чашу , і вчинивши подяку , Він промовив : Візьміть її , і поділіть між собою . Кажу ж вам , що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного , доки Божеє Царство не прийде . Узявши ж хліб і вчинивши подяку , поламав і дав їм , проказуючи : Це тіло Моє , що за вас віддається . Це чиніть на спомин про Мене ! По вечері так само ж і чашу , говорячи : Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові , що за вас проливається . Та однак , за столом ось зо Мною рука Мого зрадника . Бо Син Людський іде , як призначено ; але горе тому чоловікові , хто Його видає ! А вони почали між собою питати , котрий з них мав би це вчинити ? І сталось між ними й змагання , котрий з них уважатися має за більшого . Він же промовив до них : Царі народів панують над ними , а ті , що ними володіють , доброчинцями звуться . Але не так ви : хто найбільший між вами , нехай буде , як менший , а начальник як службовець . Бо хто більший : чи той , хто сидить при столі , чи хто прислуговує ? Чи не той , хто сидить при столі ? А Я серед вас , як службовець . Ви ж оті , що перетривали зо Мною в спокусах Моїх , і Я вам заповітую Царство , як Отець Мій Мені заповів , щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм , і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих . І промовив Господь : Симоне , Симоне , ось сатана жадав вас , щоб вас пересіяти , мов ту пшеницю . Я ж молився за тебе , щоб не зменшилась віра твоя ; ти ж колись , як навернешся , зміцни браттю свою ! А той відказав Йому : Господи , я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть ! Він же прорік : Говорю тобі , Петре , півень не заспіває сьогодні , як ти тричі зречешся , що не знаєш Мене . . . І Він їм сказав : Як Я вас посилав без калитки , і без торби , і без сандаль , чи вам бракувало чого ? Вони ж відказали : Нічого . А тепер каже їм хто має калитку , нехай візьме , теж і торбу ; хто ж не має , нехай продасть одіж свою та й купить меча . Говорю бо Я вам , що виконатися на Мені має й це ось написане : До злочинців Його зараховано . Бо те , що про Мене , виконується . І сказали вони : Господи , ось тут два мечі . А Він їм відказав : Досить ! І Він вийшов , і пішов за звичаєм на гору Оливну . А за Ним пішли учні Його . А прийшовши на місце , сказав їм : Моліться , щоб не впасти в спокусу . А Він Сам , відійшовши від них , як докинути каменем , на коліна припав та й молився , благаючи : Отче , як волієш , пронеси мимо Мене цю чашу ! Та проте не Моя , а Твоя нехай станеться воля ! . . . І Ангол із неба з'явився до Нього , і додавав Йому сили . А як був у смертельній тривозі , ще пильніш Він молився . І піт Його став , немов каплі крови , що спливали на землю . . . І , підвівшись з молитви , Він до учнів прийшов , і знайшов їх , що спали з журби . . . І промовив до них : Чого ви спите ? Уставайте й моліться , щоб не впасти в спокусу ! І , коли Він іще говорив , ось народ з'явився , і один із Дванадцятьох , що Юдою зветься , ішов перед ними . І він підійшов до Ісуса , щоб поцілувати Його . Бо він знака їм дав був : кого я поцілую , то Він ! Ісус же промовив до нього : Чи оце поцілунком ти , Юдо , видаєш Сина Людського ? А ті , що були з Ним , як побачили , що має статись , сказали Йому : Господи , чи мечем нам не вдарити ? І , один із них рубонув раба первосвященикового , та й відтяв праве вухо йому . Та Ісус відізвався й сказав : Лишіть , уже досить ! І , доторкнувшись до вуха його , уздоровив його . А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших , що прийшли проти Нього , промовив Ісус : Немов на розбійника вийшли з мечами та киями . . . Як щоденно Я з вами у храмі бував , не піднесли на Мене ви рук . Та це ваша година тепер , і влада темряви . . . А схопивши Його , повели й привели у дім первосвященика . Петро ж здалека йшов слідкома . Як розклали ж огонь серед двору , і вкупі сиділи , сидів і Петро поміж ними . А служниця одна його вгледіла , як сидів коло світла , і , придивившись до нього , сказала : І цей був із Ним ! І відрікся від Нього він , твердячи : Не знаю я , жінко , Його ! Незабаром же другий побачив його та й сказав : І ти від отих . А Петро відказав : Ні , чоловіче ! . . . І як часу минуло з годину , хтось інший твердив і казав : Поправді , і цей був із Ним , бо він галілеянин . А Петро відказав : Чоловіче , не відаю , про що ти говориш . . . І зараз , як іще говорив він , півень заспівав . І Господь обернувся й подививсь на Петра . А Петро згадав слово Господнє , як сказав Він йому : Перше , ніж заспіває півень , відречешся ти тричі від Мене . І , вийшовши звідти , він гірко заплакав ! А люди , які ув'язнили Ісуса , знущалися з Нього та били . І , закривши Його , вони били Його по обличчі , і питали Його , приговорюючи : Пророкуй , хто то вдарив Тебе ? І багато інших богозневаг говорили на Нього вони . . . А коли настав день , то зібралися старші народу , первосвященики й книжники , і повели Його в синедріон свій , і казали : Коли Ти Христос , скажи нам . А Він їм відповів : Коли Я вам скажу , не повірите ви . А коли й поспитаю вас Я , не дасте Мені відповіді . Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої ! Тоді всі запитали : То Ти Божий Син ? А Він їм відповів : Самі кажете ви , що то Я . . . А вони відказали : Нащо потрібні ще свідки для нас ? Бо ми чули самі з Його уст ! І знялися всі їхні збори , і повели до Пилата Його . І зачали оскаржати Його й говорити : Ми ствердили , що Цей ворохобить народ наш , і забороняє податок давати кесареві , та й говорить , що Він , Христос Цар . І Пилат запитав Його , кажучи : Чи Ти Цар Юдейський ? А Він відказав йому в відповідь : Сам ти кажеш . . . І Пилат сказав первосвященикам та до народу : Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині . А вони намагались , говорячи : Він бунтує народ , навчаючи в усій Юдеї , від Галілеї почавши аж посі . А Пилат , вчувши про Галілею , спитав : Хіба Він галілеянин ? І , дізнавшись , що Він із влади Ірода , відіслав Його Іродові , бо той в Єрусалимі також перебував тими днями . Коли ж Ірод побачив Ісуса , то дуже зрадів , бо він від давнього часу бажав Його бачити , багато за Нього чував , і сподівався побачити чудо яке , що буває від Нього . І багато питався Його , та нічого не відповідав Він йому . І стояли тут первосвященики й книжники , та завзято Його оскаржали . Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся , зодягнувши Його в яснобілу одіж , і відіслав до Пилата Його . І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою , бо давніш ворожнеча між ними була . А Пилат скликав первосвящеників , і старшин , і народ , і промовив до них : Привели ви мені Чоловіка Цього , як того , що бунтує народ . А ось я перед вами розвідав , і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої , про що ви оскаржаєте . Також Ірод , бо він відіслав Його нам . І ось нічого , що на смерть заслуговувало б , Він не вчинив . Отже я покараю Його й відпущу . Бо повинен був їм відпустити одного на свято . А народ став кричати й казати : Візьми Цього , відпусти ж нам Варавву ! А той за повстання одне , яке сталося в місті , і за вбивство посаджений був до в'язниці . І знову сказав їм Пилат , хотячи відпустити Ісуса . Та кричали вони й говорили : Розіпни , розіпни Його ! Він же втретє промовив до них : Яке ж зло вчинив Він ? Я нічого , що на смерть заслуговувало б , на Нім не знайшов . Отже я покараю Його й відпущу . А вони сильним криком свого домагалися , та вимагали розп'ясти Його . І взяв гору крик їхній та первосвящеників . І Пилат присудив , щоб було , як просили вони : відпустив їм Варавву , посадженого за повстання та вбивство в в'язницю , за якого просили вони , а Ісуса віддав їхній волі . . . І як Його повели , то схопили якогось Симона із Кірінеї , що з поля вертався , і поклали на нього хреста , щоб він ніс за Ісусом ! А за Ним ішов натовп великий людей і жінок , які плакали та голосили за Ним . А Ісус обернувся до них та й промовив : Дочки єрусалимські , не ридайте за Мною , за собою ридайте й за дітьми своїми ! Бо ось дні настають , коли скажуть : Блаженні неплідні , та утроби , які не родили , і груди , що не годували . . . Тоді стануть казати горам : Поспадайте на нас , а узгір'ям : Покрийте нас ! Бо коли таке роблять зеленому дереву , то що буде сухому ? І вели з Ним також двох злочинників інших , щоб убити . А коли прибули на те місце , що звуть Череповище , розп'яли тут Його та злочинників , одного праворуч , а одного ліворуч . Ісус же промовив : Отче , відпусти їм , бо не знають , що чинять вони ! . . . А як Його одіж ділили , то кидали жереба . А люди стояли й дивились . . . Насміхалися з ними й старшини , говорячи : Він інших спасав , нехай Сам Себе визволить , коли Він Христос , Божий Обранець ! І вояки глузували з Нього : приступаючи , оцет Йому подавали , і казали : Коли Цар Ти Юдейський , спаси Себе Сам ! Був же й напис над Ним письмом грецьким , латинським і гебрейським написаний : Це Цар Юдейський . А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити : Чи Ти не Христос ? То спаси Себе й нас ! Обізвався ж той другий , і докоряв йому , кажучи : Чи не боїшся ти Бога , коли й сам на те саме засуджений ? Але ми справедливо засуджені , і належну заплату за вчинки свої беремо , Цей же жадного зла не вчинив . І сказав до Ісуса : Спогадай мене , Господи , коли прийдеш у Царство Своє ! І промовив до нього Ісус : Поправді кажу тобі : ти будеш зо Мною сьогодні в раю ! Наближалася шоста година , і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої . . . І сонце затьмилось , і в храмі завіса роздерлась надвоє . . . І , скрикнувши голосом гучним , промовив Ісус : Отче , у руки Твої віддаю Свого духа ! І це прорікши , Він духа віддав . . . Коли ж сотник побачив , що сталось , він Бога прославив , говорячи : Дійсно праведний був Чоловік Цей ! І ввесь натовп , який зійшовсь на видовище це , як побачив , що сталось , бив у груди себе та вертався . . . Усі ж знайомі Його й ті жінки , що прийшли були з Ним із Галілеї , здалека стояли й дивились на це . . . І ось муж , на ім'я йому Йосип , що був радником синедріону , людина шановна і праведна , не пристав він до ради та чину їх , із Ариматеї , юдейського міста , що й сам сподівався Божого Царства , цей прийшов до Пилата , і тіла Ісусового став просити . І Йосип , знявши Його , обгорнув плащаницею , і поклав Його в гробі , що в скелі був висічений , і що в ньому ніколи ніхто не лежав . День той був Приготування , і наставала субота . А жінки , що прийшли були з Ним із Галілеї , ішли слідом , і вони бачили гроба , і як покладене тіло Його . Повернувшись , вони наготували пахощів і мира , а в суботу , за заповіддю , спочивали . А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу , несучи наготовані пахощі , та й застали , що камінь від гробу відвалений був . А ввійшовши , вони не знайшли тіла Господа Ісуса . І сталось , як безрадні були вони в цім , ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них . А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу , ті сказали до них : Чого ви шукаєте Живого між мертвими ? Нема Його тут , бо воскрес ! Пригадайте собі , як Він вам говорив , коли ще перебував в Галілеї . Він казав : Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей , і розп'ятому бути , і воскреснути третього дня . І згадали вони ті слова Його ! А вернувшись від гробу , про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших . То були : Марія Магдалина , і Іванна , і Марія , мати Яковова , і інші з ними , і вони розповіли апостолам це . Та слова їхні здалися їм вигадкою , і не повірено їм . Петро ж устав та до гробу побіг , і , нахилившися , бачить лежать самі тільки покривала . . . І вернувсь він до себе , і дивувався , що сталось . . . І ото , двоє з них того ж дня йшли в село , на ім'я Еммаус , що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят . І розмовляли вони між собою про все те , що сталося . І ото , як вони розмовляли , і розпитували один одного , підійшов Сам Ісус , і пішов разом із ними . Очі ж їхні були стримані , щоб Його не пізнали . І спитався Він їх : Що за речі такі , що про них між собою в дорозі міркуєте , і чого ви сумні ? І озвався один , йому ймення Клеопа , та й промовив до Нього : Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий , що не знає , що сталося в нім цими днями ? І спитався Він їх : Що таке ? А вони розповіли Йому : Про Ісуса Назарянина , що Пророк був , могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом . Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний , і Його розп'яли . . . А ми сподівались були , що Це Той , що має Ізраїля визволити . І до того , оце третій день вже сьогодні , як усе оте сталося . . . А дехто з наших жінок , що рано були коло гробу , нас здивували : вони тіла Його не знайшли , та й вернулися й оповідали , що бачили й з'явлення Анголів , які кажуть , що живий Він . . . І пішли дехто з наших до гробу , і знайшли так , як казали й жінки ; та Його не побачили . . . Тоді Він сказав їм : О , безумні й запеклого серця , щоб повірити всьому , про що сповіщали Пророки ! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було , і ввійти в Свою славу ? І Він почав від Мойсея , і від Пророків усіх , і виясняв їм зо всього Писання , що про Нього було . І наблизились вони до села , куди йшли . А Він удавав , ніби хоче йти далі . А вони не пускали Його й намовляли : Зостанься з нами , бо вже вечоріє , і кінчається день . І Він увійшов , щоб із ними побути . І ото , коли сів Він із ними до столу , то взяв хліб , поблагословив , і , ламаючи , їм подавав . . . Тоді очі відкрилися їм , і пізнали Його . Але Він став для них невидимий . . . І говорили вони один одному : Чи не палало нам серце обом , коли промовляв Він до нас по дорозі , і коли виясняв нам Писання ? . . . І зараз устали вони , і повернулись до Єрусалиму , і знайшли там у зборі Одинадцятьох , і тих , що з ними були , які розповідали , що Господь дійсно воскрес , і з'явився був Симонові . А вони розповіли , що сталось було на дорозі , і як пізнали Його в ламанні хліба . І , як вони говорили оце , Сам Ісус став між ними , і промовив до них : Мир вам ! А вони налякалися та перестрашились , і думали , що бачать духа . Він же промовив до них : Чого ви стривожились ? І пощо ті думки до сердець ваших входять ? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої , це ж Я Сам ! Доторкніться до Мене й дізнайтесь , бо не має дух тіла й костей , а Я , бачите , маю . І , промовивши це , показав Він їм руки та ноги . І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались , Він сказав їм : Чи не маєте тут чогось їсти ? Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового . І , взявши , Він їв перед ними . І промовив до них : Це слова , що казав Я до вас , коли був іще з вами : Потрібно , щоб виконалось усе , що про Мене в Законі Мойсеєвім , та в Пророків , і в Псалмах написане . Тоді розум розкрив їм , щоб вони розуміли Писання . І сказав Він до них : Так написано є , і так потрібно було постраждати Христові , і воскреснути з мертвих дня третього , і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння , і прощення гріхів між народів усіх , від Єрусалиму почавши . А ви свідки того . І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця ; а ви позостаньтеся в місті , аж поки зодягнетесь силою з висоти . І Він вивів за місто їх аж до Віфанії ; і , знявши руки Свої , поблагословив їх . І сталось , як Він благословляв їх , то зачав відступати від них , і на небо возноситись . А вони поклонились Йому , і повернулись до Єрусалиму з великою радістю . І постійно вони перебували в храмі , переславляючи й хвалячи Бога . Амінь . Споконвіку було Слово , а Слово в Бога було , і Бог було Слово . Воно в Бога було споконвіку . Усе через Нього повстало , і ніщо , що повстало , не повстало без Нього . І життя було в Нім , а життя було Світлом людей . А Світло у темряві світить , і темрява не обгорнула його . Був один чоловік , що від Бога був посланий , йому ймення Іван . Він прийшов на свідоцтво , щоб засвідчити про Світло , щоб повірили всі через нього . Він тим Світлом не був , але свідчити мав він про Світло . Світлом правдивим був Той , Хто просвічує кожну людину , що приходить на світ . Воно в світі було , і світ через Нього повстав , але світ не пізнав Його . До свого Воно прибуло , та свої відцурались Його . А всім , що Його прийняли , їм владу дало дітьми Божими стати , тим , що вірять у Ймення Його , що не з крови , ані з пожадливости тіла , ані з пожадливости мужа , але народились від Бога . І Слово сталося тілом , і перебувало між нами , повне благодаті та правди , і ми бачили славу Його , славу як Однородженого від Отця . Іван свідчить про Нього , і кликав , говорячи : Це був Той , що про Нього казав я : Той , Хто прийде за мною , існував передо мною , бо був перше , ніж я . А з Його повноти ми одержали всі , а то благодать на благодать . Закон бо через Мойсея був даний , а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа . Ніхто Бога ніколи не бачив , Однороджений Син , що в лоні Отця , Той Сам виявив був . А це ось свідоцтво Іванове , як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів , щоб спитали його : Хто ти такий ? І він визнав , і не зрікся , а визнав : Я не Христос . І запитали його : А хто ж ? Чи Ілля ? І відказує : Ні ! Чи пророк ? І дав відповідь : Ні ! Сказали ж йому : Хто ж ти такий ? щоб дати відповідь тим , хто послав нас . Що ти кажеш про себе самого ? Відказав : Я голос того , хто кличе : В пустині рівняйте дорогу Господню , як Ісая пророк заповів . Посланці ж із фарисеїв були . І вони запитали його та сказали йому : Для чого ж ти христиш , коли ти не Христос , ні Ілля , ні пророк ? Відповів їм Іван , промовляючи : Я водою хрищу , а між вами стоїть , що Його ви не знаєте . Він Той , Хто за мною йде , Хто до мене був , Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний . Це в Віфанії діялося , на тім боці Йордану , де христив був Іван . Наступного дня Іван бачить Ісуса , що до нього йде , та й каже : Оце Агнець Божий , що на Себе гріх світу бере ! Це Той , що про Нього казав я : За мною йде Муж , що передо мною Він був , бо був перше , ніж я . І не знав я Його ; та для того прийшов я , христивши водою , щоб Ізраїлеві Він з'явився . І свідчив Іван , промовляючи : Бачив я Духа , що сходив , як голуб , із неба , та зоставався на Ньому . І не знав я Його , але Той , Хто христити водою послав мене , мені оповів : Над Ким Духа побачиш , що сходить і зостається на Ньому , це Той , Хто христитиме Духом Святим . І я бачив , і засвідчив , що Він Божий Син ! Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його . І , поглянувши на Ісуса , що проходив , Він сказав : Ото Агнець Божий ! І почули два учні , як він говорив , та й пішли за Ісусом . А Ісус обернувся й побачив , що вони йшли за Ним , та й каже до них : Чого ви шукаєте ? А вони відказали Йому : Равві перекладене це визначає : Учителю , де Ти живеш ? Він говорить до них : Ходіть і побачте ! Ті пішли та й побачили , де Він жив , і в Нього той день перебули . Було ж коло години десятої . А один із тих двох , що чули від Івана та йшли вслід за Ним , був Андрій , брат Симона Петра . Він знайшов перше Симона , брата свого , та й говорить до нього : Знайшли ми Месію , що визначає : Христос . І привів він його до Ісуса . На нього ж споглянувши , промовив Ісус : Ти Симон , син Йонин ; будеш званий ти Кифа , що визначає : скеля . Наступного дня захотів Він піти в Галілею . І знайшов Він Пилипа та й каже йому : Іди за Мною ! А Пилип із Віфсаїди походив , із міста Андрія й Петра . Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому : Ми знайшли Того , що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки , Ісуса , сина Йосипового , із Назарету . І сказав йому Нафанаїл : Та хіба ж може бути з Назарету що добре ? Пилип йому каже : Прийди та побач . Ісус , угледівши Нафанаїла , що до Нього йде , говорить про нього : Ото справді ізраїльтянин , що немає в нім підступу ! Говорить Йому Нафанаїл : Звідки знаєш мене ? Ісус відповів і до нього сказав : Я бачив тебе ще давніш , ніж Пилип тебе кликав , як під фіґовим деревом був ти . Відповів Йому Нафанаїл : Учителю , Ти Син Божий , Ти Цар Ізраїлів ! Ісус відповів і до нього сказав : Через те віриш ти , що сказав Я тобі , що під фіґовим деревом бачив тебе ? Більш від цього побачиш ! І Він каже йому : Поправді , поправді кажу вам : Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих , що на Людського Сина підіймаються та спускаються . А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській , і була там Ісусова мати . На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його . Як забракло ж вина , то мати Ісусова каже до Нього : Не мають вина ! Ісус же відказує їй : Що тобі , жоно , до Мене ? Не прийшла ще година Моя ! А мати Його до слуг каже : Зробіть усе те , що Він вам скаже ! Було тут шість камінних посудин на воду , що стояли для очищення юдейського , що відер по дві чи по три вміщали . Ісус каже до слуг : Наповніть водою посудини . І їх поналивали вщерть . І Він каже до них : Тепер зачерпніть , і занесіть до весільного старости . І занесли . Як весільний же староста скуштував воду , що сталась вином , а він не знав , звідки воно , знали ж слуги , що води наливали , то староста кличе тоді молодого та й каже йому : Кожна людина подає перше добре вино , а як понапиваються , тоді гірше ; а ти добре вино аж на досі зберіг . . . Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській , і виявив славу Свою . І ввірували в Нього учні Його . Після цього відправивсь Він Сам , і мати Його , і брати Його , і Його учні до Капернауму , і там перебули небагато днів . А зближалася Пасха юдейська , і до Єрусалиму подався Ісус . І знайшов Він , що продавали у храмі волів , і овець , і голубів , та сиділи міняльники . І , зробивши бича з мотузків , Він вигнав із храму всіх , вівці й воли , а міняльникам гроші розсипав , і поперевертав їм столи . І сказав продавцям голубів : Заберіть оце звідси , і не робіть із дому Отця Мого дому торгового ! Тоді учні Його згадали , що написано : Ревність до дому Твого з'їдає Мене ! І обізвались юдеї й сказали Йому : Яке нам знамено покажеш , що Ти можеш робити таке ? Ісус відповів і промовив до них : Зруйнуйте цей храм , і за три дні Я поставлю його ! Відказали ж юдеї : Сорок шість літ будувався цей храм , а Ти за три дні поставиш його ? А Він говорив про храм тіла Свого . Коли ж Він із мертвих воскрес , то учні Його згадали , що Він говорив це , і ввірували в Писання та в слово , що сказав був Ісус . А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи , то багато-хто ввірували в Його Ймення , побачивши чуда Його , що чинив . Але Сам Ісус їм не звірявся , бо Сам знав усіх , і потреби не мав , щоб хто свідчив Йому про людину , бо знав Сам , що в людині було . Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я , начальник юдейський . Він до Нього прийшов уночі , та й промовив Йому : Учителю , знаємо ми , що прийшов Ти від Бога , як Учитель , бо не може ніхто таких чуд учинити , які чиниш Ти , коли Бог із ним не буде . Ісус відповів і до нього сказав : Поправді , поправді кажу Я тобі : Коли хто не народиться згори , то не може побачити Божого Царства . Никодим Йому каже : Як може людина родитися , бувши старою ? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись ? Ісус відповів : Поправді , поправді кажу Я тобі : Коли хто не родиться з води й Духа , той не може ввійти в Царство Боже . Що вродилося з тіла є тіло , що ж уродилося з Духа є дух . Не дивуйся тому , що сказав Я тобі : Вам необхідно родитись згори . Дух дихає , де хоче , і його голос ти чуєш , та не відаєш , звідкіля він приходить , і куди він іде . Так буває і з кожним , хто від Духа народжений . Відповів Никодим і до Нього сказав : Як це статися може ? Ісус відповів і до нього сказав : Ти учитель ізраїльський , то чи ж цього не знаєш ? Поправді , поправді кажу Я тобі : Ми говоримо те , що ми знаємо , а свідчимо про те , що ми бачили , але свідчення нашого ви не приймаєте . Коли Я говорив вам про земне , та не вірите ви , то як же повірите ви , коли Я говоритиму вам про небесне ? І не сходив на небо ніхто , тільки Той , Хто з неба зійшов , Людський Син , що на небі . І , як Мойсей підніс змія в пустині , так мусить піднесений бути й Син Людський , щоб кожен , хто вірує в Нього , мав вічне життя . Так бо Бог полюбив світ , що дав Сина Свого Однородженого , щоб кожен , хто вірує в Нього , не згинув , але мав життя вічне . Бо Бог не послав Свого Сина на світ , щоб Він світ засудив , але щоб через Нього світ спасся . Хто вірує в Нього , не буде засуджений ; хто ж не вірує , той вже засуджений , що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого . Суд же такий , що світло на світ прибуло , люди ж темряву більш полюбили , як світло , лихі бо були їхні вчинки ! Бо кожен , хто робить лихе , ненавидить світло , і не приходить до світла , щоб не зганено вчинків його . А хто робить за правдою , той до світла йде , щоб діла його виявились , бо зроблені в Бозі вони . По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської , і з ними Він там проживав та христив . А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму , бо було там багато води ; і приходили люди й христились , бо Іван до в'язниці не був ще посаджений . І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення . І прийшли до Івана вони та й сказали йому : Учителю , Той , Хто був із тобою по той бік Йордану , про Якого ти свідчив , ото христить і Він , і до Нього всі йдуть . Іван відповів і сказав : Людина нічого приймати не може , як їй з неба не дасться . Ви самі мені свідчите , що я говорив : я не Христос , але посланий я перед Ним . Хто має заручену , той молодий . А дружко молодого , що стоїть і його слухає , дуже тішиться з голосу молодого . Така радість моя оце здійснилась ! Він має рости , я ж маліти . Хто зверху приходить , Той над усіма . Хто походить із землі , то той земний , і говорить поземному . Хто приходить із неба , Той над усіма , і що бачив і чув , те Він свідчить , та свідоцтва Його не приймає ніхто . Хто ж прийняв свідоцтво Його , той ствердив тим , що Бог правдивий . Бо Кого Бог послав , Той Божі слова промовляє , бо Духа дає Бог без міри . Отець любить Сина , і дав усе в Його руку . Хто вірує в Сина , той має вічне життя ; а хто в Сина не вірує , той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває . Як Господь же довідався , що почули фарисеї , що Ісус учнів більше збирає та христить , як Іван , хоч Ісус не христив Сам , а учні Його , Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею . І потрібно було Самарію Йому переходити . Отож , прибуває Він до самарійського міста , що зветься Сіхар , недалеко від поля , яке Яків був дав своєму синові Йосипові . Там же була Яковова криниця . І Ісус , дорогою зморений , сів отак край криниці . Було коло години десь шостої . Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води . Ісус каже до неї : Дай напитись Мені ! Бо учні Його відійшли були в місто , щоб купити поживи . Тоді каже Йому самарянка : Як же Ти , юдеянин бувши , та просиш напитись від мене , самарянки ? Бо юдеї не сходяться із самарянами . Ісус відповів і промовив до неї : Коли б знала ти Божий дар , і Хто Той , Хто говорить тобі : Дай напитись Мені , ти б у Нього просила , і Він тобі дав би живої води . Каже жінка до Нього : І черпака в Тебе , Пане , нема , а криниця глибока , звідки ж маєш Ти воду живу ? Чи Ти більший за нашого отця Якова , що нам дав цю криницю , і він сам із неї пив , і сини його , і худоба його ? Ісус відповів і сказав їй : Кожен , хто воду цю п'є , буде прагнути знову . А хто питиме воду , що Я йому дам , прагнути не буде повік , бо вода , що Я йому дам , стане в нім джерелом тієї води , що тече в життя вічне . Каже жінка до Нього : Дай мені , Пане , цієї води , щоб я пити не хотіла , і сюди не приходила брати . Говорить до неї Ісус : Іди , поклич чоловіка свого та й вертайся сюди . Жінка відповіла та й сказала : Чоловіка не маю . . . Відказав їй Ісус : Ти добре сказала : Чоловіка не маю . Бо п'ятьох чоловіків ти мала , а той , кого маєш тепер , не муж він тобі . Це ти правду сказала . Каже жінка до Нього : Бачу , Пане , що Пророк Ти . Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі , а ви твердите , що в Єрусалимі те місце , де потрібно вклонятись . Ісус промовляє до неї : Повір , жінко , Мені , що надходить година , коли ні на горі цій , ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви . Ви вклоняєтесь тому , чого ви не знаєте , ми вклоняємось тому , що знаємо , бо спасіння від юдеїв . Але наступає година , і тепер вона є , коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді , бо Отець Собі прагне таких богомільців . Бог є Дух , і ті , що Йому вклоняються , повинні в дусі та в правді вклонятись . Відказує жінка Йому : Я знаю , що прийде Месія , що зветься Христос , як Він прийде , то все розповість нам . Промовляє до неї Ісус : Це Я , що розмовляю з тобою . . . І тоді надійшли Його учні , і дивувались , що з жінкою Він розмовляв . Проте жаден із них не спитав : Чого хочеш ? або : Про що з нею говориш ? Покинула жінка тоді водоноса свого , і побігла до міста , та й людям говорить : Ходіть но , побачте Того Чоловіка , що сказав мені все , що я вчинила . Чи Він не Христос ? І вони повиходили з міста , і до Нього прийшли . Тим часом же учні просили Його та й казали : Учителю , їж ! А Він їм відказав : Я маю поживу на їдження , якої не знаєте ви . Питали тоді один одного учні : Хіба хто приніс Йому їсти ? Ісус каже до них : Пожива Моя чинити волю Того , Хто послав Мене , і справу Його довершити . Чи не кажете ви : Ще чотири от місяці , і настануть жнива ? А Я вам кажу : Підійміть свої очі , та гляньте на ниви , як для жнив уже пополовіли вони ! А хто жне , той заплату бере , та збирає врожай в життя вічне , щоб хто сіє й хто жне разом раділи . Бо про це поговірка правдива : Хто інший сіє , а хто інший жне . Я вас жати послав , де ви не працювали : працювали інші , ви ж до їхньої праці ввійшли . З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки , що свідчила : Він сказав мені все , що я вчинила була ! А коли самаряни до Нього прийшли , то благали Його , щоб у них позостався . І Він перебув там два дні . Значно ж більш вони ввірували через слово Його . А до жінки казали вони : Не за слово твоє ми вже віруємо , самі бо ми чули й пізнали , що справді Спаситель Він світу ! Як минуло ж два дні , Він ізвідти пішов в Галілею . Сам бо свідчив Ісус , що не має пошани пророк у вітчизні своїй . А коли Він прийшов в Галілею , Його прийняли галілеяни , побачивши все , що вчинив Він в Єрусалимі на святі , бо ходили на свято й вони . Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську , де перемінив був Він воду на вино . І був там один царедворець , що син його хворів у Капернаумі . Він , почувши , що Ісус із Юдеї прибув в Галілею , до Нього прийшов і благав Його , щоб пішов і сина йому вздоровив , бо мав той умерти . Ісус же промовив до нього : Як знамен тих та чуд не побачите , не ввіруєте ! Царедворець говорить до Нього : Піди , Господи , поки не вмерла дитина моя ! Промовляє до нього Ісус : Іди , син твій живе ! І повірив той слову , що до нього промовив Ісус , і пішов . А коли ще в дорозі він був , то раби його перестріли його й сповістили , говорячи : Син твій живе . А він їх запитав про годину , о котрій стало легше йому . Вони ж відказали до нього : Учора о сьомій годині гарячка покинула його . Зрозумів тоді батько , що була то година , о котрій до нього промовив Ісус : Син твій живе . І ввірував сам і ввесь його дім . Це знов друге знамено Ісус учинив , як вернувся до Галілеї з Юдеї . Після того юдейське Свято було , і до Єрусалиму Ісус відійшов . А в Єрусалимі , біля брами Овечої , є купальня , Віфесда по-єврейському зветься , що мала п'ять ґанків . У них лежало багато слабих , сліпих , кривих , сухих , що чекали , щоб воду порушено . Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні , і порушував воду , і хто перший улазив , як воду порушено , той здоровим ставав , хоч би яку мав хворобу . А був там один чоловік , що тридцять і вісім років був недужим . Як Ісус його вгледів , що лежить , та , відаючи , що багато він часу слабує , говорить до нього : Хочеш бути здоровим ? Відповів Йому хворий : Пане , я не маю людини , щоб вона , як порушено воду , до купальні всадила мене . А коли я приходжу , то передо мною вже інший улазить . Говорить до нього Ісус : Уставай , візьми ложе своє та й ходи ! І зараз одужав оцей чоловік , і взяв ложе своє та й ходив . Того ж дня субота була , тому то сказали юдеї вздоровленому : Є субота , і не годиться тобі брати ложа свого . А він відповів їм : Хто мене вздоровив , Той до мене сказав : Візьми ложе своє та й ходи . А вони запитали його : Хто Той Чоловік , що до тебе сказав : Візьми ложе своє та й ходи ? Та не знав уздоровлений , Хто то Він , бо Ісус ухиливсь від народу , що був на тім місці . Після того Ісус стрів у храмі його , та й промовив до нього : Ось видужав ти . Не гріши ж уже більше , щоб не сталось тобі чого гіршого ! Чоловік же пішов і юдеям звістив , що Той , Хто вздоровив його , то Ісус . І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса , що таке Він чинив у суботу . А Ісус відповів їм : Отець Мій працює аж досі , працюю і Я . І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його , що не тільки суботу порушував Він , але й Бога Отцем Своїм звав , тим роблячись Богові рівним . Відповів же Ісус і сказав їм : Поправді , поправді кажу вам : Син нічого робити не може Сам від Себе , тільки те , що Він бачить , що робить Отець ; бо що робить Він , те так само й Син робить . Бо Отець любить Сина , і показує все , що Сам робить , Йому . І покаже Йому діла більші від цих , щоб ви дивувались . Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює , так і Син , кого хоче , оживлює . Бо Отець і не судить нікого , а ввесь суд віддав Синові , щоб усі шанували і Сина , як шанують Отця . Хто не шанує Сина , не шанує Отця , що послав Його . Поправді , поправді кажу вам : Хто слухає слова Мого , і вірує в Того , Хто послав Мене , життя вічне той має , і на суд не приходить , але перейшов він від смерти в життя . Поправді , поправді кажу вам : Наступає година , і тепер уже є , коли голос Божого Сина почують померлі , а ті , що почують , оживуть . Бо як має Отець життя Сам у Собі , так і Синові дав життя мати в Самому Собі . І Він дав Йому силу чинити і суд , бо Він Людський Син . Не дивуйтесь цьому , бо надходить година , коли всі , хто в гробах , Його голос почують , і повиходять ті , що чинили добро , на воскресення життя , а котрі зло чинили , на воскресення Суду . Я нічого не можу робити Сам від Себе . Як Я чую , суджу , і Мій суд справедливий , не шукаю бо волі Своєї , але волі Отця , що послав Мене . Коли свідчу про Себе Я Сам , то свідоцтво Моє неправдиве . Є Інший , Хто свідчить про Мене , і Я знаю , що правдиве свідоцтво , яким свідчить про Мене . Ви послали були до Івана , і він свідчив про правду . Та Я не від людини свідоцтва приймаю , але це говорю , щоб були ви спасені . Він світильником був , що горів і світив , та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його . Але Я маю свідчення більше за Іванове , бо ті справи , що Отець Мені дав , щоб Я виконав їх , ті справи , що Я їх чиню , самі свідчать про Мене , що Отець Мене послав ! Та й Отець , що послав Мене , Сам засвідчив про Мене ; але ви ані голосу Його не чули ніколи , ані виду Його не бачили . Навіть слова Його ви не маєте , щоб у вас перебувало , бо не вірите в Того , Кого Він послав . Дослідіть но Писання , бо ви думаєте , що в них маєте вічне життя , вони ж свідчать про Мене ! Та до Мене прийти ви не хочете , щоб мати життя . Від людей не приймаю Я слави , але вас Я пізнав , що любови до Бога в собі ви не маєте . Я прийшов у Ймення Свого Отця , та Мене не приймаєте ви . Коли ж прийде інший у ймення своє , того приймете ви . Як ви можете вірувати , коли славу один від одного приймаєте , а слави тієї , що від Бога Єдиного , не прагнете ви ? Не думайте , що Я перед Отцем буду вас винуватити , є , хто вас винуватити буде , Мойсей , що на нього надієтесь ви ! Коли б ви Мойсеєві вірили , то й Мені б ви повірили , бо про Мене писав він . Якщо писанням його ви не вірите , то як віри поймете словам Моїм ? Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря . А за Ним ішла безліч народу , бо бачили чуда Його , що чинив над недужими . Ісус же на гору зійшов , і сидів там зо Своїми учнями . Наближалася ж Пасха , свято юдейське . А Ісус , звівши очі Свої та побачивши , яка безліч народу до Нього йде , говорить Пилипові : Де ми купимо хліба , щоб вони поживились ? Він же це говорив , його випробовуючи , бо знав Сам , що Він має робити . Пилип Йому відповідь дав : І за двісті динаріїв їм хліба не стане , щоб кожен із них бодай трохи дістав . Говорить до Нього Андрій , один з учнів Його , брат Симона Петра : Є тут хлопчина один , що має п'ять ячних хлібів та дві рибі , але що то на безліч таку ! А Ісус відказав : Скажіть людям сідати ! А була на тім місці велика трава . І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч . А Ісус узяв хліби , і , подяку вчинивши , роздав тим , хто сидів . Так само і з риб , скільки хотіли вони . І , як наїлись вони , Він говорить до учнів Своїх : Позбирайте куски позосталі , щоб ніщо не загинуло . І зібрали вони . І дванадцять повних кошів наклали кусків , що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів . А люди , що бачили чудо , яке Ісус учинив , гомоніли : Це Той справді Пророк , що повинен прибути на світ ! Спостерігши ж Ісус , що вони мають замір прийти та забрати Його , щоб настановити царем , знов на гору пішов Сам один . А як вечір настав , то зійшли Його учні над море . І , ввійшовши до човна , на другий бік моря вони попливли , до Капернауму . І темрява вже наступила була , а Ісус ще до них не приходив . Від великого ж вітру , що віяв , хвилювалося море . Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять , то Ісуса побачили , що йде Він по морю , і до човна зближається , і їх страх обгорнув . . . Він же каже до них : Це Я , не лякайтесь ! І хотіли вони взяти до човна Його ; та човен зараз пристав до землі , до якої пливли . А наступного дня той народ , що на тім боці моря стояв , побачив , що там іншого човна , крім одного того , що до нього ввійшли були учні Його , не було , і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями , але відпливли самі учні . А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того , де вони їли хліб , як Господь учинив був подяку . Отож , як побачили люди , що Ісуса та учнів Його там нема , то в човни посідали самі й прибули до Капернауму , і шукали Ісуса . І , на тім боці моря знайшовши Його , сказали Йому : Коли Ти прибув сюди , Учителю ? Відповів їм Ісус і сказав : Поправді , поправді кажу вам : Мене не тому ви шукаєте , що бачили чуда , а що їли з хлібів і наситились . Пильнуйте не про поживу , що гине , але про поживу , що зостається на вічне життя , яку дасть нам Син Людський , бо відзначив Його Бог Отець . Сказали ж до Нього вони : Що ми маємо почати , щоб робити діла Божі ? Ісус відповів і сказав їм : Оце діло Боже , щоб у Того ви вірували , Кого Він послав . А вони відказали Йому : Яке ж знамено Ти чиниш , щоб побачили ми й поняли Тобі віри ? Що Ти робиш ? Наші отці їли манну в пустині , як написано : Хліб із неба їм дав на поживу . А Ісус їм сказав : Поправді , поправді кажу вам : Не Мойсей хліб із неба вам дав , Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба . Бо хліб Божий є Той , Хто сходить із неба й дає життя світові . А вони відказали до Нього : Давай , Господи , хліба такого нам завжди ! Ісус же сказав їм : Я хліб життя . Хто до Мене приходить , не голодуватиме він , а хто вірує в Мене , ніколи не прагнутиме . Але Я вам сказав , що Мене хоч ви й бачили , та не віруєте . Усе прийде до Мене , що Отець дає Мені , а того , хто до Мене приходить , Я не вижену геть . Бо Я з неба зійшов не на те , щоб волю чинити Свою , але волю Того , Хто послав Мене . Оце ж воля Того , Хто послав Мене , щоб з усього , що дав Мені Він , Я нічого не стратив , але воскресив те останнього дня . Оце ж воля Мого Отця , щоб усякий , хто Сина бачить та вірує в Нього , мав вічне життя , і того воскрешу Я останнього дня . Тоді стали юдеї ремствувати на Нього , що сказав : Я той хліб , що з неба зійшов . І казали вони : хіба Він не Ісус , син Йосипів , що ми знаємо батька та матір Його ? Як же Він каже : Я з неба зійшов ? А Ісус відповів і промовив до них : Не ремствуйте ви між собою ! Ніхто бо не може до Мене прийти , як Отець , що послав Мене , не притягне його , і того воскрешу Я останнього дня . У Пророків написано : І всі будуть від Бога навчені . Кожен , хто від Бога почув і навчився , приходить до Мене . Це не значить , щоб хтось Отця бачив , тільки Той Отця бачив , Хто походить від Бога . Поправді , поправді кажу Вам : Хто вірує в Мене , життя вічне той має . Я хліб життя ! Отці ваші в пустині їли манну , і померли . То є хліб , Який сходить із неба , щоб не вмер , хто Його споживає . Я хліб живий , що з неба зійшов : коли хто споживатиме хліб цей , той повік буде жити . А хліб , що дам Я , то є тіло Моє , яке Я за життя світові дам . Тоді між собою змагатися стали юдеї , говорячи : Як же Він може дати нам тіла спожити ? І сказав їм Ісус : Поправді , поправді кажу вам : Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його , то в собі ви не будете мати життя . Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є , той має вічне життя , і того воскрешу Я останнього дня . Бо тіло Моє то правдиво пожива , Моя ж кров то правдиво пиття . Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є , той в Мені перебуває , а Я в ньому . Як Живий Отець послав Мене , і живу Я Отцем , так і той , хто Мене споживає , і він житиме Мною . То є хліб , що з неба зійшов . Не як ваші отці їли манну й померли , хто цей хліб споживає , той жити буде повік ! Оце Він говорив , коли в Капернаумі навчав у синагозі . А багато-хто з учнів Його , як почули оце , гомоніли : Жорстока це мова ! Хто слухати може її ? А Ісус , Сам у Собі знавши це , що учні Його на те ремствують , промовив до них : Чи оце вас спокушує ? А що ж , як побачите Людського Сина , що сходить туди , де перше Він був ? То дух , що оживлює , тіло ж не помагає нічого . Слова , що їх Я говорив вам , то дух і життя . Але є дехто з вас , хто не вірує . Бо Ісус знав спочатку , хто ті , хто не вірує , і хто видасть Його . І сказав Він : Я тому й говорив вам , що до Мене прибути не може ніхто , як не буде йому від Отця дане те . Із того часу відпали багато-хто з учнів Його , і не ходили вже з Ним . І сказав Ісус Дванадцятьом : Чи не хочете й ви відійти ? Відповів Йому Симон Петро : До кого ми підемо , Господи ? Ти маєш слова життя вічного . Ми ж увірували та пізнали , що Ти Христос , Син Бога Живого ! Відповів їм Ісус : Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав ? Та один із вас диявол . . . Це сказав Він про Юду , сина Симонового , Іскаріота . Бо цей мав Його видати , хоч він був один із Дванадцятьох . Після цього Ісус ходив по Галілеї , не хотів бо ходити по Юдеї , бо юдеї шукали нагоди , щоб убити Його . А надходило свято юдейське Кучки . І сказали до Нього брати Його : Піди звідси , і йди до Юдеї , щоб і учні Твої побачили вчинки Твої , що Ти робиш . Тайкома бо не робить нічого ніхто , але сам прагне бути відомий . Коли Ти таке чиниш , то з'яви Себе світові . Бо не вірували в Нього навіть брати Його ! А Ісус промовляє до них : Не настав ще Мій час , але завжди готовий час ваш . Вас ненавидіти світ не може , а Мене він ненавидить , бо Я свідчу про нього , що діла його злі . Ідіть на це свято , Я ж іще не піду на це свято , бо не виповнився ще Мій час . Це сказавши до них , Він зоставсь у Галілеї . Коли ж вийшли на свято брати Його , тоді й Сам Він пішов , не відкрито , але ніби потай . А юдеї за свята шукали Його та питали : Де Він ? І поголоска велика про Нього в народі була . Одні говорили : Він добрий , а інші казали : Ні , Він зводить з дороги народ . . . Та відкрито про Нього ніхто не казав , бо боялись юдеїв . У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав . І дивувались юдеї й казали : Як Він знає Писання , не вчившись ? Відповів їм Ісус і сказав : Наука Моя не Моя , а Того , Хто послав Мене . Коли хоче хто волю чинити Його , той довідається про науку , чи від Бога вона , чи від Себе Самого кажу Я . Хто говорить від себе самого , той власної слави шукає , а Хто слави шукає Того , Хто послав Його , Той правдивий , і в Ньому неправди нема . Чи ж Закона вам дав не Мойсей ? Та ніхто з вас Закона того не виконує . Нащо хочете вбити Мене ? Народ відповів : Чи Ти демона маєш ? Хто Тебе хоче вбити ? Ісус відповів і сказав їм : Одне діло зробив Я , і всі ви дивуєтесь . Через це Мойсей дав обрізання вам , не тому , що воно від Мойсея , але від отців , та ви й у суботу обрізуєте чоловіка . Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання , щоб Закону Мойсеєвого не порушити , чого ж ремствуєте ви на Мене , що Я всю людину в суботу вздоровив ? Не судіть за обличчям , але суд справедливий чиніть ! Дехто ж з єрусалимлян казали : Хіба це не Той , що Його шукають убити ? Бо говорить відкрито ось Він , і нічого не кажуть Йому . Чи то справді дізналися старші , що Він дійсно Христос ? Та ми знаєм Цього , звідки Він . Про Христа ж , коли прийде , ніхто знати не буде , звідки Він . І скликнув у храмі Ісус , навчаючи й кажучи : І Мене знаєте ви , і знаєте , звідки Я . А Я не прийшов Сам від Себе ; правдивий же Той , Хто послав Мене , що Його ви не знаєте . Я знаю Його , Я бо від Нього , і послав Мене Він ! Тож шукали вони , щоб схопити Його , та ніхто не наклав рук на Нього , бо то ще не настала година Його . А багато з народу в Нього ввірували та казали : Коли прийде Христос , чи ж Він чуда чинитиме більші , як чинить Оцей ? Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі . Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу , щоб схопити Його . Ісус же сказав : Ще недовго побуду Я з вами , та й до Того піду , Хто послав Мене . Ви будете шукати Мене , і не знайдете ; а туди , де Я є , ви прибути не можете . . . Тоді говорили юдеї між собою : Куди це Він хоче йти , що не знайдемо Його ? Чи не хоче йти до виселенців між греки , та й греків навчати ? Що за слово , яке Він сказав : Ви будете шукати Мене , і не знайдете ; а туди , де Я є , ви прибути не можете ? А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав , говорячи : Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є ! Хто вірує в Мене , як каже Писання , то ріки живої води потечуть із утроби його . Це ж сказав Він про Духа , що мали прийняти Його , хто ввірував у Нього . Не було бо ще Духа на них , не був бо Ісус ще прославлений . А багато з народу , почувши слова ті , казали : Він справді пророк ! Інші казали : Він Христос . А ще інші казали : Хіба прийде Христос із Галілеї ? Чи ж не каже Писання , що Христос прийде з роду Давидового , і з села Віфлеєму , звідкіля був Давид ? Так повстала незгода в народі з-за Нього . А декотрі з них мали замір схопити Його , та ніхто не поклав рук на Нього . І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв , а ті їх запитали : Чому не привели ви Його ? Відказала та служба : Чоловік ще ніколи так не промовляв , як Оцей Чоловік . . . А їм відповіли фарисеї : Чи й вас із дороги не зведено ? Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього ? Та проклятий народ , що не знає Закону ! Говорить до них Никодим , що приходив до Нього вночі , і що був один із них : Хіба судить Закон наш людину , як перше її не вислухає , і не дізнається , що вона робить ? Йому відповіли та сказали вони : Чи й ти не з Галілеї ? Досліди та побач , що не прийде Пророк із Галілеї . І до дому свого пішов кожен . Ісус же на гору Оливну пішов . А над ранком прийшов знов у храм , і всі люди збігались до Нього . А Він сів і навчав їх . І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку , і посередині ставлять її , та й говорять Йому : Оцю жінку , Учителю , зловлено на гарячому вчинку перелюбу . . . Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням . А Ти що говориш ? Це ж казали вони , Його спокушуючи , та щоб мати на Нього оскарження . А Ісус , нахилившись додолу , по землі писав пальцем . . . А коли ті не переставали питати Його , Він підвівся й промовив до них : Хто з вас без гріха , нехай перший на неї той каменем кине ! . . . І Він знов нахилився додолу , і писав по землі . . . А вони , це почувши й сумлінням докорені , стали один по одному виходити , почавши з найстарших та аж до останніх . І зоставсь Сам Ісус і та жінка , що стояла всередині . . . І підвівся Ісус , і нікого , крім жінки , не бачивши , промовив до неї : Де ж ті , жінко , що тебе оскаржали ? Чи ніхто тебе не засудив ? А вона відказала : Ніхто , Господи . . . І сказав їй Ісус : Не засуджую й Я тебе . Іди собі , але більш не гріши ! І знову Ісус промовляв до них , кажучи : Я Світло для світу . Хто йде вслід за Мною , не буде ходити у темряві той , але матиме світло життя . Фарисеї ж Йому відказали : Ти Сам свідчиш про Себе , тим свідоцтво Твоє неправдиве . Відповів і сказав їм Ісус : Хоч і свідчу про Себе Я Сам , та правдиве свідоцтво Моє , бо Я знаю , звідкіля Я прийшов і куди Я йду . Ви ж не відаєте , відкіля Я приходжу , і куди Я йду . Ви за тілом судите , Я не суджу нікого . А коли Я суджу , то правдивий Мій суд , бо не Сам Я , а Я та Отець , що послав Він Мене ! Та й у вашім Законі написано , що свідчення двох чоловіків правдиве . Я Сам свідчу про Себе Самого , і свідчить про Мене Отець , що послав Він Мене . І сказали до Нього вони : Де Отець Твій ? Ісус відповів : Не знаєте ви ні Мене , ні Мого Отця . Якби знали Мене , то й Отця Мого знали б . Ці слова Він казав при скарбниці , у храмі навчаючи . І ніхто не схопив Його , бо то ще не настала година Його . . . І сказав Він їм знову : Я відходжу , ви ж шукати Мене будете , і помрете в гріху своїм . Куди Я йду , туди ви прибути не можете . . . А юдеї казали : Чи не вб'є Він Сам Себе , коли каже : Куди Я йду , туди ви прибути не можете ? І сказав Він до них : Ви від долу , Я звисока , і ви зо світу цього , Я не з цього світу . Тому Я сказав вам , що помрете в своїх гріхах . Бо коли не ввіруєте , що то Я , то помрете в своїх гріхах . А вони запитали Його : Хто Ти такий ? І Ісус відказав їм : Той , Хто спочатку , як і говорю Я до вас . Я маю багато про вас говорити й судити ; правдивий же Той , Хто послав Мене , і Я світові те говорю , що від Нього почув . Але не зрозуміли вони , що то Він про Отця говорив їм . Тож Ісус їм сказав : Коли ви підіймете Людського Сина , тоді зрозумієте , що то Я , і що Сам Я від Себе нічого не дію , але те говорю , як Отець Мій Мене був навчив . А Той , Хто послав Мене , перебуває зо Мною ; Отець не зоставив Самого Мене , бо Я завжди чиню , що Йому до вподоби . Коли Він говорив це , то багато-хто в Нього увірували . Тож промовив Ісус до юдеїв , що в Нього ввірували : Як у слові Моїм позостанетеся , тоді справді Моїми учнями будете , і пізнаєте правду , а правда вас вільними зробить ! Вони відказали Йому : Авраамів ми рід , і нічиїми невільниками не були ми ніколи . То як же Ти кажеш : Ви станете вільні ? Відповів їм Ісус : Поправді , поправді кажу вам , що кожен , хто чинить гріх , той раб гріха . І не зостається раб у домі повік , але Син зостається повік . Коли Син отже зробить вас вільними , то справді ви будете вільні . Знаю Я , що ви рід Авраамів , але хочете смерть заподіяти Мені , бо наука Моя не вміщається в вас . Я те говорю , що Я бачив в Отця , та й ви робите те , що ви бачили в батька свого . Сказали вони Йому в відповідь : Наш отець Авраам . Відказав їм Ісус : Коли б ви Авраамові діти були , то чинили б діла Авраамові . А тепер ось ви хочете вбити Мене , Чоловіка , що вам казав правду , яку чув Я від Бога . Цього Авраам не робив . Ви робите діла батька свого . Вони ж відказали Йому : Не родилися ми від перелюбу , одного ми маєм Отця то Бога . А Ісус їм сказав : Якби Бог був Отець ваш , ви б любили Мене , бо від Бога Я вийшов і прийшов , не від Себе ж Самого прийшов Я , а Мене Він послав . Чому мови Моєї ви не розумієте ? Бо не можете чути ви слова Мого . Ваш батько диявол , і пожадливості батька свого ви виконувати хочете . Він був душогуб споконвіку , і в правді не встояв , бо правди нема в нім . Як говорить неправду , то говорить зо свого , бо він неправдомовець і батько неправді . А Мені ви не вірите , бо Я правду кажу . Хто з вас може Мені докорити за гріх ? Коли ж правду кажу , чом Мені ви не вірите ? Хто від Бога , той слухає Божі слова ; через те ви не слухаєте , що ви не від Бога . Відізвались юдеї й сказали Йому : Чи ж не добре ми кажемо , що Ти самарянин і демона маєш ? Ісус відповів : Не маю Я демона , та шаную Свого Отця , ви ж Мене зневажаєте . Не шукаю ж Я власної слави , є Такий , Хто шукає та судить . Поправді , поправді кажу вам : Хто слово Моє берегтиме , не побачить той смерти повік ! І сказали до Нього юдеї : Тепер ми дізнались , що демона маєш : умер Авраам і пророки , а Ти кажеш : Хто науку Мою берегтиме , не скуштує той смерти повік . Чи ж Ти більший , аніж отець наш Авраам , що помер ? Та повмирали й пророки . Ким Ти робиш Самого Себе ? Ісус відповів : Як Я славлю Самого Себе , то ніщо Моя слава . Мене прославляє Отець Мій , про Якого ви кажете , що Він Бог ваш . І ви не пізнали Його , а Я знаю Його . А коли Я скажу , що не знаю Його , буду неправдомовець , подібний до вас . Та Я знаю Його , і слово Його зберігаю . Отець ваш Авраам прагнув із радістю , щоб побачити день Мій , і він бачив , і тішився . А юдеї ж до Нього сказали : Ти й п'ятидесяти років не маєш іще , і Авраама Ти бачив ? Ісус їм відказав : Поправді , поправді кажу вам : Перш , ніж був Авраам , Я є . І схопили каміння вони , щоб кинути на Нього . Та сховався Ісус , і з храму пішов . А коли Він проходив , побачив чоловіка , що сліпим був з народження . І спитали Його учні Його , говорячи : Учителю , хто згрішив : чи він сам , чи батьки його , що сліпим він родився ? Ісус відповів : Не згрішив ані він , ні батьки його , а щоб діла Божі з'явились на ньому . Ми мусимо виконувати діла Того , Хто послав Мене , аж поки є день . Надходить он ніч , коли жаден нічого не зможе виконувати . Доки Я в світі , Я Світло для світу . Промовивши це , Він сплюнув на землю , і з слини грязиво зробив , і очі сліпому помазав грязивом , і до нього промовив : Піди , умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий . Тож пішов той і вмився , і вернувся видющим . . . А сусіди та ті , що бачили перше його , як був він сліпий , говорили : Чи ж не той це , що сидів та просив ? Говорили одні , що це він , а інші казали : Ні , подібний до нього . А він відказав : Це я ! І питали його : Як же очі відкрились тобі ? А той оповідав : Чоловік , що Його звуть Ісусом , грязиво зробив , і очі помазав мені , і до мене сказав : Піди в Сілоам та й умийся . Я ж пішов та й умився , і став бачити . І сказали до нього : Де Він ? Відказує той : Я не знаю . Ведуть тоді до фарисеїв того , що був перше незрячий . А була то субота , як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі . І знов запитали його й фарисеї , як видющим він став . А він розповів їм : Грязиво поклав Він на очі мені , а я вмився , та й бачу . Тоді деякі з фарисеїв казали : Не від Бога Оцей Чоловік , бо суботи не держить . А інші казали : Як же чуда такі може грішна людина чинити ? І незгода між ними була . Тому знову говорять сліпому : Що ти кажеш про Нього , коли очі відкрив Він тобі ? А той відказав : Він Пророк ! Юдеї проте йому не повірили , що незрячим він був і прозрів , аж поки не покликано батьків того прозрілого . І запитали їх , кажучи : Чи ваш оце син , про якого ви кажете , ніби родився сліпим ? Як же він тепер бачить ? А батьки його відповіли та сказали : Ми знаєм , що цей то наш син , і що він народився сліпим . Але як тепер бачить , не знаємо , або хто йому очі відкрив , ми не відаємо . Поспитайте його , він дорослий , хай сам скаже про себе . . . Таке говорили батьки його , бо боялись юдеїв : юдеї бо вже були змовились , як хто за Христа Його визнає , щоб той був відлучений від синагоги . Ось тому говорили батьки його : Він дорослий , його поспитайте . І покликали вдруге того чоловіка , що був сліпим , і сказали йому : Віддай хвалу Богові . Ми знаємо , що грішний Отой Чоловік . Але він відповів : Чи Він грішний не знаю . Одне тільки знаю , що я був сліпим , а тепер бачу ! . . . І спитали його : Що тобі Він зробив ? Як відкрив тобі очі ? Відповів він до них : Я вже вам говорив , та не слухали ви . Що бажаєте знову почути ? Може й ви Його учнями хочете стати ? А вони його вилаяли та й сказали : То ти Його учень , а ми учні Мойсеєві . Ми знаємо , що Бог говорив до Мойсея , звідки ж узявся Оцей , ми не відаємо . Відповів чоловік і сказав їм : То ж воно й дивно , що не знаєте ви , звідки Він , а Він мені очі відкрив ! Та ми знаємо , що грішників Бог не послухає ; хто ж богобійний , і виконує волю Його , того слухає Він . Відвіку не чувано , щоб хто очі відкрив був сліпому з народження . Коли б не від Бога був Цей , Він нічого не міг би чинити . Вони відповіли та й сказали йому : Ти ввесь у гріхах народився , і чи тобі нас учити ? І геть його вигнали . Дізнався Ісус , що вони того вигнали геть , і , знайшовши його , запитав : Чи віруєш ти в Сина Божого ? Відповів той , говорячи : Хто ж то , Пане , Такий , щоб я вірував у Нього ? Промовив до нього Ісус : І ти бачив Його , і Той , Хто говорить з тобою то Він ! . . . А він відказав : Я вірую , Господи ! І вклонився Йому . І промовив Ісус : На суд Я прийшов у цей світ , щоб бачили темні , а видющі щоб стали незрячі . І почули це деякі з тих фарисеїв , що були з Ним , та й сказали Йому : Чи ж і ми невидющі ? Відказав їм Ісус : Якби ви невидющі були , то не мали б гріха ; а тепер ви говорите : Бачимо , то й ваш гріх зостається при вас ! Поправді , поправді кажу вам : Хто не входить дверима в кошару , але перелазить деінде , той злодій і розбійник . А хто входить дверима , той вівцям пастух . Воротар відчиняє йому , і його голосу слухають вівці ; і свої вівці він кличе по йменню , і випроваджує їх . А як вижене всі свої вівці , він іде перед ними , і вівці слідом за ним ідуть , бо знають голос його . За чужим же не підуть вони , а будуть утікати від нього , бо не знають вони чужого голосу . Оцю притчу повів їм Ісус , але не зрозуміли вони , про що їм говорив . І знову промовив Ісус : Поправді , поправді кажу вам , що Я двері вівцям . Усі , скільки їх перше Мене приходило , то злодії й розбійники , але вівці не слухали їх . Я двері : коли через Мене хто ввійде , спасеться , і той ввійде та вийде , і пасовисько знайде . Злодій тільки на те закрадається , щоб красти й убивати та нищити . Я прийшов , щоб ви мали життя , і подостатком щоб мали . Я Пастир Добрий ! Пастир добрий кладе життя власне за вівці . А наймит , і той , хто не вівчар , кому вівці не свої , коли бачить , що вовк наближається , то кидає вівці й тікає , а вовк їх хапає й полошить . А наймит утікає тому , що він наймит , і не дбає про вівці . Я Пастир Добрий , і знаю Своїх , і Свої Мене знають . Як Отець Мене знає , так і Я Отця знаю , і власне життя Я за вівці кладу . Також маю Я інших овець , які не з цієї кошари , Я повинен і їх припровадити . І Мій голос почують вони , і буде отара одна й Один Пастир ! Через те Отець любить Мене , що Я власне життя віддаю , щоб ізнову прийняти його . Ніхто в Мене його не бере , але Я Сам від Себе кладу його . Маю владу віддати його , і маю владу прийняти його знову , Я цю заповідь взяв від Свого Отця . З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася . І багато-хто з них говорили : Він демона має , і несамовитий . Чого слухаєте ви Його ? Інші казали : Ці слова не того , хто демона має . Хіба демон може очі сліпим відкривати ? . . . Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі . Стояла зима . А Ісус у храмі ходив , у Соломоновім ґанку . Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому : Доки будеш тримати в непевності нас ? Якщо Ти Христос , то відкрито скажи нам ! Відповів їм Ісус : Я вам був сказав , та не вірите ви . Ті діла , що чиню їх у Ймення Свого Отця , вони свідчать про Мене . Та не вірите ви , не з Моїх бо овець ви . Мого голосу слухають вівці Мої , і знаю Я їх , і за Мною слідком вони йдуть . І Я життя вічне даю їм , і вони не загинуть повік , і ніхто їх не вихопить із Моєї руки . Мій Отець , що дав їх Мені , Він більший за всіх , і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки . Я й Отець Ми одне ! Знов каміння схопили юдеї , щоб укаменувати Його . Відповів їм Ісус : Від Отця показав Я вам добрих учинків багато , за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати ? Юдеї Йому відказали : Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати , а за богозневагу , бо Ти , бувши людиною , за Бога Себе видаєш . . . Відповів їм Ісус : Хіба не написано в вашім Законі : Я сказав : ви боги ? Коли тих Він богами назвав , що до них слово Боже було , а Писання не може порушене бути , то Тому , що Отець освятив і послав Його в світ , закидаєте ви : Зневажаєш Ти Бога , через те , що сказав Я : Я Син Божий ? Коли Я не чиню діл Свого Отця , то не вірте Мені . А коли Я чиню , то хоч ви Мені віри й не ймете , повірте ділам , щоб пізнали й повірили ви , що Отець у Мені , а Я ув Отці ! Тоді знову шукали вони , щоб схопити Його , але вийшов із рук їхніх Він . І Він знову на той бік Йордану пішов , на те місце , де Іван найперше христив , та й там перебував . І багато до Нього приходили та говорили , що хоч жадного чуда Іван не вчинив , але все , що про Нього Іван говорив , правдиве було . І багато-хто ввірували в Нього там . Був же хворий один , Лазар у Віфанії , із села Марії й сестри її Марти . А Марія , що брат її Лазар був хворий , була та , що помазала Господа миром , і волоссям своїм Йому ноги обтерла . Тоді сестри послали до Нього , говорячи : Ось нездужає , Господи , той , що кохаєш його ! . . . Як почув же Ісус , то промовив : Не на смерть ця недуга , а на Божу славу , щоб Син Божий прославився нею . А Ісус любив Марту , і сестру її , і Лазаря . А коли Він почув , що нездужає той , то зостався два дні на тім місці , де був . Після ж того говорить до учнів : Ходімо знову в Юдею . Йому учні сказали : Учителю , таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе , а Ти знов туди підеш ? Ісус відповів : Хіба дня не дванадцять годин ? Як хто ходить за дня , не спіткнеться , цьогосвітнє бо світло він бачить . А хто ходить нічної пори , той спіткнеться , бо немає в нім світла . Оце Він сказав , а по тому говорить до них : Друг наш Лазар заснув , та піду розбудити Його . А учні сказали Йому : Як заснув , то він , Господи , видужає . Та про смерть його мовив Ісус , вони ж думали , що про сонний спочинок Він каже . Тоді просто сказав їм Ісус : Умер Лазар . І Я тішусь за вас , що там Я не був , щоб повірили ви . Та ходімо до нього . Сказав же Хома , називаний Близнюк , до співучнів : Ходімо й ми , щоб із Ним повмирати . Як прибув же Ісус , то знайшов , що чотири вже дні той у гробі . А Віфанія поблизу Єрусалиму була , яких стадій з п'ятнадцять . І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли , щоб за брата розважити їх . Тоді Марта , почувши , що надходить Ісус , побігла зустріти Його , Марія ж удома сиділа . І Марта сказала Ісусові : Коли б , Господи , був Ти отут , то не вмер би мій брат . . . Та й тепер , знаю я , що чого тільки в Бога попросиш , то дасть Тобі Бог ! Промовляє до неї Ісус : Воскресне твій брат ! Відказує Марта Йому : Знаю , що в воскресення останнього дня він воскресне . Промовив до неї Ісус : Я воскресення й життя . Хто вірує в Мене , хоч і вмре , буде жити . І кожен , хто живе та хто вірує в Мене , повіки не вмре . Чи ти віруєш в це ? Вона каже Йому : Так , Господи ! Я вірую , що Ти Христос , Син Божий , що має прийти на цей світ . І промовивши це , відійшла , та й покликала нишком Марію , сестру свою , кажучи : Учитель тут , і Він кличе тебе ! А та , як зачула , квапливо встала й до Нього пішла . А Ісус не ввійшов був іще до села , а знаходивсь на місці , де Марта зустріла Його . Юдеї тоді , що були з нею в домі й її розважали , як побачили , що Марія квапливо встала й побігла , подалися за нею , гадаючи , що до гробу пішла вона , плакати там . Як Марія ж прийшла туди , де був Ісус , і Його вгледіла , то припала до ніг Йому та й говорила до Нього : Коли б , Господи , був Ти отут , то не вмер би мій брат ! А Ісус , як побачив , що плаче вона , і плачуть юдеї , що з нею прийшли , то в дусі розжалобився та й зворушився Сам , і сказав : Де його ви поклали ? Говорять Йому : Іди , Господи , та подивися ! І закапали сльози Ісусові . . . А юдеї казали : Дивись , як кохав Він його ! А з них дехто сказали : Чи не міг же зробити Отой , Хто очі сліпому відкрив , щоб і цей не помер ? Ісус же розжалобивсь знову в Собі , і до гробу прийшов . Була ж то печера , і камінь на ній налягав . Промовляє Ісус : Відваліть цього каменя ! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього : Уже , Господи , чути , бо чотири вже дні він у гробі . . . Ісус каже до неї : Чи тобі не казав Я , що як будеш ти вірувати , славу Божу побачиш ? І зняли тоді каменя . А Ісус ізвів очі до неба й промовив : Отче , дяку приношу Тобі , що Мене Ти почув . Та Я знаю , що Ти завжди почуєш Мене , але ради народу , що довкола стоїть , Я сказав , щоб увірували , що послав Ти Мене . І , промовивши це , Він скричав гучним голосом : Лазарю , вийди сюди ! І вийшов померлий , по руках і ногах обв'язаний пасами , а обличчя у нього було перев'язане хусткою . . . Ісус каже до них : Розв'яжіть його та й пустіть , щоб ходив . . . І багато з юдеїв , що посходилися до Марії , та бачили те , що Він учинив , у Нього ввірували . А деякі з них пішли до фарисеїв , і їм розповіли , що Ісус учинив . Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали : Що маємо робити , бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить ? Якщо так позоставимо Його , то всі в Нього ввірують , і прийдуть римляни , та й візьмуть нам і Край , і народ ! А один із них , Кайяфа , що був первосвящеником року того , промовив до них : Ви нічого не знаєте , і не поміркуєте , що краще для вас , щоб один чоловік прийняв смерть за людей , аніж щоб увесь народ мав загинути ! А того не сказав сам від себе , але , первосвящеником бувши в тім році , пророкував , що Ісус за народ мав умерти , і не лише за народ , але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей . Отож , від того дня вони змовилися , щоб убити Його . І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно , але звідти вдавсь до околиць поближче пустині , до міста , що зветься Єфрем , і тут залишався з Своїми учнями . Наближалася ж Пасха юдейська , і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим , щоб очистити себе . І шукали Ісуса вони , а в храмі стоявши , гомоніли один до одного : А як вам здається ? Хіба Він не прийде на свято ? А первосвященики та фарисеї наказа дали : як дізнається хто , де Він перебуватиме , нехай донесе , щоб схопити Його . Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії , де жив Лазар , що його воскресив Ісус із мертвих . І для Нього вечерю там справили , а Марта прислуговувала . Був же й Лазар одним із тих , що до столу з Ним сіли . А Марія взяла літру мира , з найдорожчого нарду пахучого , і намастила Ісусові ноги , і волоссям своїм Йому ноги обтерла . . . І пахощі мира наповнили дім ! І говорить один з Його учнів , Юда Іскаріотський , що мав Його видати : Чому мира оцього за триста динарів не продано , та й не роздано вбогим ? А це він сказав не тому , що про вбогих журився , а тому , що був злодій : він мав скриньку на гроші , і крав те , що вкидали . І промовив Ісус : Позостав її ти , це вона на день похорону заховала Мені . . . Бо вбогих ви маєте завжди з собою , а Мене не постійно ви маєте ! А натовп великий юдеїв довідався , що Він там , та й поприходили не з-за Ісуса Самого , але щоб побачити й Лазаря , що його воскресив Він із мертвих . А первосвященики змовилися , щоб і Лазареві смерть заподіяти , бо багато з юдеїв з-за нього відходили , та в Ісуса ввірували . А другого дня , коли безліч народу , що зібрався на свято , прочула , що до Єрусалиму надходить Ісус , то взяли вони пальмове віття , і вийшли назустріч Йому та й кричали : Осанна ! Благословенний , хто йде у Господнє Ім'я ! Цар Ізраїлів ! Ісус же , знайшовши осля , сів на нього , як написано : Не бійся , дочко Сіонська ! Ото Цар твій іде , сидячи на ослі молодому ! А учні Його спочатку того не зрозуміли були , але , як прославивсь Ісус , то згадали тоді , що про Нього було так написано , і що цеє вчинили Йому . Тоді свідчив народ , який був із Ним , що Він викликав Лазаря з гробу , і воскресив його з мертвих . Через це й зустрів натовп Його , бо почув , що Він учинив таке чудо . Фарисеї тоді між собою казали : Ви бачите , що нічого не вдієте : ось пішов увесь світ услід за Ним ! А між тими , що в свято прийшли поклонитись , були й деякі геллени . І вони підійшли до Пилипа , що з Віфсаїди Галілейської , і просили його та казали : Ми хочемо , пане , побачити Ісуса . Іде Пилип та Андрієві каже ; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають . Ісус же їм відповідає , говорячи : Надійшла година , щоб Син Людський прославивсь . Поправді , поправді кажу вам : коли зерно пшеничне , як у землю впаде , не помре , то одне зостається ; як умре ж , плід рясний принесе . Хто кохає душу свою , той погубить її ; хто ж ненавидить душу свою на цім світі , збереже її в вічне життя . Як хто служить Мені , хай іде той за Мною , і де Я , там буде й слуга Мій . Як хто служить Мені , того пошанує Отець . Затривожена зараз душа Моя . І що Я повім ? Заступи Мене , Отче , від цієї години ! Та на те Я й прийшов на годину оцю . . . Прослав , Отче , Ім'я Своє ! Залунав тоді голос із неба : І прославив , і знову прославлю ! А народ , що стояв і почув , говорив : Загреміло ! Інші казали : Це Ангол Йому говорив ! Ісус відповів і сказав : Не для Мене цей голос лунав , а для вас . Тепер суд цьому світові . Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер . І , як буду піднесений з землі , то до Себе Я всіх притягну . А Він це говорив , щоб зазначити , якою то смертю Він має померти . А народ відповів Йому : Ми чули з Закону , що Христос перебуває повік , то чого ж Ти говориш , що Людському Сину потрібно піднесеному бути ? Хто такий Цей Син Людський ? І сказав їм Ісус : Короткий ще час світло з вами . Ходіть , поки маєте світло , щоб вас темрява не обгорнула . А хто в темряві ходить , не знає , куди він іде . . . Аж доки ви маєте світло , то віруйте в світло , щоб синами світла ви стали . Промовивши це , Ісус відійшов , і сховався від них . І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був , та в Нього вони не ввірували , щоб справдилось слово пророка Ісаї , який провіщав : Хто повірив тому , що ми , Господи , чули , а Господнє рамено кому об'явилось ? Тому не могли вони вірити , що знову Ісая прорік : Засліпив їхні очі , і скам'янив їхнє серце , щоб очима не бачили , ані серцем щоб не зрозуміли , і не навернулись , щоб Я їх уздоровив ! Це Ісая сказав , коли бачив славу Його , і про Нього звіщав . Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували , та не признавались через фарисеїв , щоб не вигнано їх із синагоги . Бо любили вони славу людську більше , аніж славу Божу . А Ісус підняв голос , та й промовляв : Хто вірує в Мене , не в Мене він вірує , але в Того , Хто послав Мене . А хто бачить Мене , той бачить Того , хто послав Мене . Я , Світло , на світ прийшов , щоб кожен , хто вірує в Мене , у темряві не зоставався . Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував , Я того не суджу , бо Я не прийшов світ судити , але щоб спасти світ . Хто цурається Мене , і Моїх слів не приймає , той має для себе суддю : те слово , що Я говорив , останнього дня воно буде судити його ! Бо від Себе Я не говорив , а Отець , що послав Мене , то Він Мені заповідь дав , що Я маю казати та що говорити . І відаю Я , що Його ота заповідь то вічне життя . Тож що Я говорю , то так говорю , як Отець Мені розповідав . Перед святом же Пасхи Ісус , знавши , що настала година Йому перейти до Отця з цього світу , полюбивши Своїх , що на світі були , до кінця полюбив їх . Під час же вечері , як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському , щоб він видав Його , то Ісус , знавши те , що Отець віддав все Йому в руки , і що від Бога прийшов Він , і до Бога відходить , устає від вечері , і здіймає одежу , бере рушника й підперізується . Потому налив Він води до вмивальниці , та й зачав обмивати ноги учням , і витирати рушником , що ним був підперезаний . І підходить до Симона Петра , а той каже Йому : Ти , Господи , митимеш ноги мені ? Ісус відказав і промовив йому : Що Я роблю , ти не знаєш тепер , але опісля зрозумієш . Говорить до Нього Петро : Ти повік мені ніг не обмиєш ! Ісус відповів йому : Коли Я не вмию тебе , ти не матимеш частки зо Мною . До Нього проказує Симон Петро : Господи , не самі мої ноги , а й руки та голову ! Ісус каже йому : Хто обмитий , тільки ноги обмити потребує , бо він чистий увесь . І ви чисті , та не всі . Бо Він знав Свого зрадника , тому то сказав : Ви чисті не всі . Коли ж пообмивав їхні ноги , і одежу Свою Він надів , засів знову за стіл і промовив до них : Чи знаєте ви , що Я зробив вам ? Ви Мене називаєте : Учитель і Господь , і добре ви кажете , бо Я є . А коли обмив ноги вам Я , Господь і Вчитель , то повинні й ви один одному ноги вмивати . Бо то Я вам приклада дав , щоб і ви те чинили , як Я вам учинив . Поправді , поправді кажу вам : Раб не більший за пана свого , посланець же не більший від того , хто вислав його . Коли знаєте це , то блаженні ви , якщо таке чините ! Не про всіх вас кажу . Знаю Я , кого вибрав , але щоб збулося Писання : Хто хліб споживає зо Мною , підняв той на Мене п'яту свою ! Уже тепер вам кажу , перше ніж те настане , щоб як станеться , ви ввірували , що то Я . Поправді , поправді кажу вам : Хто приймає Мого посланця , той приймає Мене ; хто ж приймає Мене , той приймає Того , Хто послав Мене ! Промовивши це , затривожився духом Ісус , і освідчив , говорячи : Поправді , поправді кажу вам , що один із вас видасть Мене ! . . . І озиралися учні один на одного , непевними бувши , про кого Він каже . При столі , при Ісусовім лоні , був один з Його учнів , якого любив Ісус . От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув : Запитай , хто б то був , що про нього Він каже ? І , пригорнувшись до лоня Ісусового , той говорить до Нього : Хто це , Господи ? Ісус же відказує : Це той , кому , умочивши , подам Я куска . І , вмочивши куска , подав синові Симона , Юді Іскаріотському ! . . . За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана . А Ісус йому каже : Що ти робиш роби швидше . . . Але жаден із тих , хто був при столі , того не зрозумів , до чого сказав Він йому . А тому , що тримав Юда скриньку на гроші , то деякі думали , ніби каже до нього Ісус : Купи , що потрібно на свято для нас , або щоб убогим подав що . А той , узявши кусок хліба , зараз вийшов . Була ж ніч . Тоді , як він вийшов , промовляє Ісус : Тепер ось прославивсь Син Людський , і в Ньому прославився Бог . Коли в Ньому прославився Бог , то і Його Бог прославить у Собі , і зараз прославить Його ! Мої дітоньки , не довго вже бути Мені з вами ! Ви шукати Мене будете , але як сказав Я юдеям : Куди Я йду , туди ви прибути не можете , те й вам говорю Я тепер . Нову заповідь Я вам даю : Любіть один одного ! Як Я вас полюбив , так любіть один одного й ви ! По тому пізнають усі , що ви учні Мої , як будете мати любов між собою . А Симон Петро Йому каже : Куди , Господи , ідеш Ти ? Ісус відповів : Куди Я йду , туди ти тепер іти за Мною не можеш , але потім ти підеш за Мною . Говорить до Нього Петро : Чому , Господи , іти за Тобою тепер я не можу ? За Тебе я душу свою покладу ! Ісус відповідає : За Мене покладеш ти душу свою ? Поправді , поправді кажу Я тобі : Півень не заспіває , як ти тричі зречешся Мене . . . Нехай серце вам не тривожиться ! Віруйте в Бога , і в Мене віруйте ! Багато осель у домі Мого Отця ; а коли б то не так , то сказав би Я вам , що йду приготувати місце для вас ? А коли відійду й приготую вам місце , Я знову прийду й заберу вас до Себе , щоб де Я були й ви . А куди Я йду дорогу ви знаєте . Говорить до Нього Хома : Ми не знаємо , Господи , куди йдеш ; як же можемо знати дорогу ? Промовляє до нього Ісус : Я дорога , і правда , і життя . До Отця не приходить ніхто , якщо не через Мене . Коли б то були ви пізнали Мене , ви пізнали були б і Мого Отця . Відтепер Його знаєте ви , і Його бачили . Говорить до Нього Пилип : Господи , покажи нам Отця , і вистачить нам ! Промовляє до нього Ісус : Стільки часу Я з вами , ти ж не знаєш , Пилипе , Мене ? Хто бачив Мене , той бачив Отця , то як же ти кажеш : Покажи нам Отця ? Чи не віруєш ти , що Я в Отці , а Отець у Мені ? Слова , що Я вам говорю , говорю не від Себе , а Отець , що в Мені перебуває , Той чинить діла ті . Повірте Мені , що Я в Отці , а Отець у Мені ! Коли ж ні , то повірте за вчинки самі . Поправді , поправді кажу вам : Хто вірує в Мене , той учинить діла , які чиню Я , і ще більші від них він учинить , бо Я йду до Отця . І коли що просити ви будете в Імення Моє , те вчиню , щоб у Сині прославивсь Отець . Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення , то вчиню . Якщо Ви Мене любите , Мої заповіді зберігайте ! І вблагаю Отця Я , і Втішителя іншого дасть вам , щоб із вами повік перебував , Духа правди , що Його світ прийняти не може , бо не бачить Його та не знає Його . Його знаєте ви , бо при вас перебуває , і в вас буде Він . Я не кину вас сиротами , Я прибуду до вас ! Ще недовго , і вже світ Мене не побачить , але ви Мене бачити будете , бо живу Я і ви жити будете ! Того дня пізнаєте ви , що в Своїм Я Отці , а ви в Мені , і Я в вас . Хто заповіді Мої має та їх зберігає , той любить Мене . А хто любить Мене , то полюбить його Мій Отець , і Я полюблю Його , і об'явлюсь йому Сам . Запитує Юда , не Іскаріотський , Його : Що то , Господи , що Ти нам об'явитися маєш , а не світові ? Ісус відповів і до нього сказав : Як хто любить Мене , той слово Моє берегтиме , і Отець Мій полюбить його , і Ми прийдемо до нього , і оселю закладемо в нього . Хто не любить Мене , той не береже Моїх слів . А слово , що чуєте ви , не Моє , а Отця , що послав Мене . Говорив це Я вам , бувши з вами . Утішитель же , Дух Святий , що Його Отець пошле в Ім'я Моє , Той навчить вас усього , і пригадає вам усе , що Я вам говорив . Зоставляю вам мир , мир Свій вам даю ! Я даю вам не так , як дає світ . Серце ваше нехай не тривожиться , ані не лякається ! Чули ви , що Я вам говорив : Я відходжу , і вернуся до вас . Якби ви любили Мене , то ви б тішилися , що Я йду до Отця , бо більший за Мене Отець . І тепер Я сказав вам , передніше , ніж сталося , щоб ви вірували , коли станеться . Небагато вже Я говоритиму з вами , бо надходить князь світу цього , а в Мені він нічого не має , та щоб світ зрозумів , що люблю Я Отця , і як Отець наказав Мені , так роблю . Уставайте , ходім звідсіля ! Я правдива Виноградина , а Отець Мій Виноградар . Усяку галузку в Мене , що плоду не приносить , Він відтинає , але всяку , що плід родить , обчищає її , щоб рясніше родила . Через Слово , що Я вам говорив , ви вже чисті . Перебувайте в Мені , а Я в вас ! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе , коли не позостанеться на виноградині , так і ви , як в Мені перебувати не будете . Я Виноградина , ви галуззя ! Хто в Мені перебуває , а Я в ньому , той рясно зароджує , бо без Мене нічого чинити не можете ви . Коли хто перебувати не буде в Мені , той буде відкинений геть , як галузка , і всохне . І громадять їх , і кладуть на огонь , і згорять . Коли ж у Мені перебувати ви будете , а слова Мої позостануться в вас , то просіть , чого хочете , і станеться вам ! Отець Мій прославиться в тому , якщо рясно зародите й будете учні Мої . Як Отець полюбив Мене , так і Я полюбив вас . Перебувайте в любові Моїй ! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді , то в любові Моїй перебуватимете , як і Я зберіг Заповіді Свого Отця , і перебуваю в любові Його . Це Я вам говорив , щоб радість Моя була в вас , і щоб повна була ваша радість ! Оце Моя заповідь , щоб любили один одного ви , як Я вас полюбив ! Ніхто більшої любови не має над ту , як хто свою душу поклав би за друзів своїх . Ви друзі Мої , якщо чините все , що Я вам заповідую . Я вже більше не буду рабами вас звати , бо не відає раб , що пан його чинить . А вас назвав друзями Я , бо Я вам об'явив усе те , що почув від Мого Отця . Не ви Мене вибрали , але Я вибрав вас , і вас настановив , щоб ішли ви й приносили плід , і щоб плід ваш зостався , щоб дав вам Отець , чого тільки попросите в Імення Моє . Це Я вам заповідую , щоб любили один одного ви ! Коли вас світ ненавидить , знайте , що Мене він зненавидів перше , як вас . Коли б ви зо світу були , то своє світ любив би . А що ви не зо світу , але Я вас зо світу обрав , тому світ вас ненавидить . Пригадайте те слово , яке Я вам сказав : Раб не більший за пана свого . Як Мене переслідували , то й вас переслідувати будуть ; як слово Моє зберігали , берегтимуть і ваше . Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє , бо не знають Того , хто послав Мене . Коли б Я не прийшов і до них не казав , то не мали б гріха , а тепер вимовки не мають вони за свій гріх . Хто Мене ненавидить , і Мого Отця той ненавидить . Коли б Я серед них не вчинив був тих діл , яких не чинив ніхто інший , то не мали б гріха . Та тепер вони бачили , і зненавиділи і Мене , і Мого Отця . Та щоб справдилось слово , що в їхнім Законі написане : Мене безпідставно зненавиділи ! А коли Втішитель прибуде , що Його від Отця Я пошлю вам , Той Дух правди , що походить від Отця , Він засвідчить про Мене . Та засвідчте і ви , бо ви від початку зо Мною . Оце Я сказав вам , щоб ви не спокусились . Вас виженуть із синагог . Прийде навіть година , коли кожен , хто вам смерть заподіє , то думатиме , ніби службу приносить він Богові ! А це вам учинять , бо вони не пізнали Отця , ні Мене . Але Я це сказав вам , щоб згадали про те , про що говорив був Я вам , як настане година . Цього вам не казав Я спочатку , бо з вами Я був . Тепер же до Того Я йду , Хто послав Мене , і ніхто з вас Мене не питає : Куди йдеш ? Та від того , що це Я сказав вам , серце ваше наповнилось смутком . Та Я правду кажу вам : Краще для вас , щоб пішов Я , бо як Я не піду , Утішитель не прийде до вас . А коли Я піду , то пошлю вам Його . А як прийде , Він світові виявить про гріх , і про правду , і про суд : тож про гріх , що не вірують у Мене ; а про правду , що Я до Отця Свого йду , і Мене не побачите вже ; а про суд , що засуджений князь цього світу . Я ще маю багато сказати вам , та тепер ви не можете знести . А коли прийде Він , Той Дух правди , Він вас попровадить до цілої правди , бо не буде казати Сам від Себе , а що тільки почує , казатиме , і що має настати , звістить вам . Він прославить Мене , бо Він візьме з Мого та й вам сповістить . Усе , що має Отець , то Моє ; через те Я й сказав , що Він візьме з Мого та й вам сповістить . Незабаром , і Мене вже не будете бачити , і знов незабаром і Мене ви побачите , бо Я йду до Отця . А деякі з учнів Його говорили один до одного : Що таке , що сказав Він до нас : Незабаром , і Мене вже не будете бачити , і знов незабаром і Мене ви побачите , та : Я йду до Отця ? . . . Гомоніли також : Що таке , що говорить : Незабаром ? Про що каже , не знаємо . . . Ісус же пізнав , що хочуть поспитати Його , і сказав їм : Чи про це між собою міркуєте ви , що сказав Я : Незабаром , і вже Мене бачити не будете ви , і знов незабаром і Мене ви побачите ? Поправді , поправді кажу вам , що ви будете плакати та голосити , а світ буде радіти . Сумувати ви будете , але сум ваш обернеться в радість ! Журиться жінка , що родить , бо настала година її . Як дитинку ж породить вона , то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів , що людина зродилась на світ . . . Так сумуєте й ви ось тепер , та побачу вас знову , і серце ваше радітиме , і ніхто радости вашої вам не відійме ! Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте . Поправді , поправді кажу вам : Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення , Він дасть вам . Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє . Просіть і отримаєте , щоб повна була ваша радість . Оце все Я в притчах до вас говорив . Настає година , коли притчами Я вже не буду до вас промовляти , але явно звіщу про Отця вам . Того дня ви проситимете в Моє Ймення , і Я вам не кажу , що вблагаю Отця Я за вас , бо Отець любить Сам вас за те , що ви полюбили Мене та й увірували , що Я вийшов від Бога . Від Отця вийшов Я , і на світ Я прийшов . І знов покидаю Я світ та й іду до Отця . Його учні відказують : Ось тепер Ти говориш відкрито , і жадної притчі не кажеш . Тепер відаємо ми , що Ти знаєш усе , і потреби не маєш , щоб Тебе хто питав . Тому віруємо , що Ти вийшов від Бога ! Ісус їм відповів : Тепер віруєте ? Ото настає година , і вже настала , що ви розпорошитесь кожен у власне своє , а Мене ви Самого покинете . . . Та не Сам Я , бо зо Мною Отець ! Це Я вам розповів , щоб мали ви мир у Мені . Страждання зазнаєте в світі , але будьте відважні : Я світ переміг ! По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив : Прийшла , Отче , година , прослав Сина Свого , щоб і Син Твій прославив Тебе , бо Ти дав Йому владу над тілом усяким , щоб Він дав життя вічне всім їм , яких дав Ти Йому . Життя ж вічне це те , щоб пізнали Тебе , єдиного Бога правдивого , та Ісуса Христа , що послав Ти Його . Я прославив Тебе на землі , довершив Я те діло , що Ти дав Мені виконати . І тепер прослав , Отче , Мене Сам у Себе тією славою , яку в Тебе Я мав , поки світ не постав . Я Ім'я Твоє виявив людям , що Мені Ти із світу їх дав . Твоїми були вони , і Ти дав їх Мені , і вони зберегли Твоє слово . Тепер пізнали вони , що все те , що Ти Мені дав , від Тебе походить , бо слова , що дав Ти Мені , Я їм передав , і вони прийняли й зрозуміли правдиво , що Я вийшов від Тебе , і ввірували , що послав Ти Мене . Я благаю за них . Не за світ Я благаю , а за тих , кого дав Ти Мені , Твої бо вони ! Усе бо Моє то Твоє , а Твоє то Моє , і прославивсь Я в них . І не на світі вже Я , а вони ще на світі , а Я йду до Тебе . Святий Отче , заховай в Ім'я Своє їх , яких дав Ти Мені , щоб як Ми , єдине були ! Коли з ними на світі Я був , Я беріг їх у Ймення Твоє , тих , що дав Ти Мені , і зберіг , і ніхто з них не згинув , крім призначеного на загибіль , щоб збулося Писання . Тепер же до Тебе Я йду , але це говорю Я на світі , щоб мали вони в собі радість Мою досконалу . Я їм дав Твоє слово , але світ їх зненавидів , бо вони не від світу , як і Я не від світу . Не благаю , щоб Ти їх зо світу забрав , але щоб зберіг їх від злого . Не від світу вони , як і Я не від світу . Освяти Ти їх правдою ! Твоє слово то правда . Як на світ Ти послав Мене , так і Я на світ послав їх . А за них Я посвячую в жертву Самого Себе , щоб освячені правдою стали й вони . Та не тільки за них Я благаю , а й за тих , що ради їхнього слова ввірують у Мене , щоб були всі одно : як Ти , Отче , в Мені , а Я у Тобі , щоб одно були в Нас і вони , щоб увірував світ , що Мене Ти послав . А ту славу , що дав Ти Мені , Я їм передав , щоб єдине були , як єдине і Ми . Я у них , а Ти у Мені , щоб були досконалі в одно , і щоб пізнав світ , що послав Мене Ти , і що їх полюбив Ти , як Мене полюбив . Бажаю Я , Отче , щоб і ті , кого дав Ти Мені , там зо Мною були , де знаходжуся Я , щоб бачили славу Мою , яку дав Ти Мені , бо Ти полюбив Мене перше закладин світу . Отче Праведний ! Хоча не пізнав Тебе світ , та пізнав Тебе Я . І пізнали вони , що послав Мене Ти . Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму , щоб любов , що Ти нею Мене полюбив , була в них , а Я в них ! . . . Промовивши це , Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону , де був сад , до якого ввійшов Він та учні Його . Але й Юда , що видав Його , знав те місце , бо там часто збирались Ісус й Його учні . Отож Юда , узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв , приходить туди із смолоскипами , та з ліхтарями , та з зброєю . А Ісус , усе відавши , що з Ним статися має , виходить та й каже до них : Кого ви шукаєте ? Йому відповіли : Ісуса Назарянина . Він говорить до них : Це Я . . . А стояв із ними й Юда , що видав Його . І як тільки сказав їм : Це Я , вони подалися назад , та й на землю попадали . . . І Він знов запитав їх : Кого ви шукаєте ? Вони ж відказали : Ісуса Назарянина . Ісус відповів : Я сказав вам , що це Я . . . Отож , як Мене ви шукаєте , то дайте оцим відійти , щоб збулося те слово , що Він був сказав : Я не втратив нікого із тих , кого дав Ти Мені . Тоді Симон Петро , меча мавши , його вихопив , і рубонув раба первосвященика , і відтяв праве вухо йому . А рабу на ім'я було Малх . Та промовив Ісус до Петра : Всунь у піхви меча ! Чи ж не мав би Я пити ту чашу , що Отець дав Мені ? Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса , і зв'язали Його , і повели Його перше до Анни , бо тестем доводивсь Кайяфі , що первосвящеником був того року . Це ж був той Кайяфа , що порадив юдеям , що ліпше померти людині одній за народ . А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом . Той же учень відомий був первосвященикові , і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом . А Петро за ворітьми стояв . Тоді вийшов той учень , що відомий був первосвященикові , і сказав воротарці , і впровадив Петра . І питає Петра воротарка служниця : Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка ? Той відказує : Ні ! А раби й служба , розклавши огонь , стояли та й грілися , бо був холод . І Петро стояв із ними та грівся . А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його , і про науку Його . Ісус Йому відповідь дав : Я світові явно казав . Я постійно навчав у синагозі й у храмі , куди всі юдеї збираються , а таємно нічого Я не говорив . Чого ти питаєш Мене ? Поспитайся тих , що чули , що Я їм говорив . Отже , знають вони , про що Я говорив . А як Він це сказав , то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку , говорячи : То так відповідаєш первосвященикові ? Ісус йому відповідь дав : Якщо зле Я сказав , покажи , що то зле ; коли ж добре , за що Мене б'єш ? І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі . А Симон Петро стояв , гріючись . І сказали до нього : Чи й ти не з учнів Його ? Він відрікся й сказав : Ні ! Говорить один із рабів первосвященика , родич тому , що йому Петро вухо відтяв : Чи тебе я не бачив у саду з Ним ? І знову відрікся Петро , і заспівав півень хвилі тієї . . . А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій . Був же ранок . Та вони не ввійшли до преторія , щоб не опоганитись , а щоб їсти пасху . Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав : Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка ? Вони відповіли та й сказали йому : Коли б Цей злочинцем не був , ми б Його тобі не видавали . А Пилат їм сказав : Візьміть Його , та й за вашим Законом судіть Його . Юдеї сказали йому : Нам не вільно нікого вбивати , щоб збулося Ісусове слово , що його Він прорік , зазначаючи , якою то смертю Він має померти . Тоді знову Пилат увійшов у преторій , і покликав Ісуса , і до Нього сказав : Чи Ти Цар Юдейський ? Ісус відповів : Чи від себе самого питаєш ти це , чи то інші тобі говорили про Мене ? Пилат відповів : Чи ж юдеянин я ? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали . Що таке Ти вчинив ? Ісус відповів : Моє Царство не із світу цього . Якби із цього світу було Моє Царство , то служба Моя воювала б , щоб не виданий був Я юдеям . Та тепер Моє Царство не звідси . . . Сказав же до Нього Пилат : Так Ти Цар ? Ісус відповів : Сам ти кажеш , що Цар Я . Я на те народився , і на те прийшов у світ , щоб засвідчити правду . І кожен , хто з правди , той чує Мій голос . Говорить до Нього Пилат : Що є правда ? І сказавши оце , до юдеїв знов вийшов , та й каже до них : Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої . Та ви маєте звичай , щоб я випустив вам одного на Пасху . Чи хочете отже , відпущу вам Царя Юдейського ? Та знову вони зняли крик , вимагаючи : Не Його , а Варавву ! А Варавва був злочинець . От тоді взяв Ісуса Пилат , та й звелів збичувати Його . Вояки ж , сплівши з терну вінка , Йому поклали на голову , та багряницю наділи на Нього , і приступали до Нього й казали : Радій , Царю Юдейський ! І били по щоках Його . . . Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них : Ось Його я виводжу назовні до вас , щоб ви переконались , що провини ніякої в Нім не знаходжу . І вийшов назовні Ісус , у терновім вінку та в багрянім плащі . А Пилат до них каже : Оце Чоловік ! Як зобачили ж Його первосвященики й служба , то закричали , говорячи : Розіпни , розіпни ! Пилат каже до них : То візьміть Його ви й розіпніть , бо провини я в Нім не знаходжу ! Відказали юдеї йому : Ми маємо Закона , а за Законом Він мусить умерти , бо за Божого Сина Себе видавав ! Як зачув же Пилат оце слово , налякався ще більш , і вернувся в преторій ізнову , і питає Ісуса : Звідки Ти ? Та Ісус йому відповіді не подав . І каже до Нього Пилат : Не говориш до мене ? Хіба ж Ти не знаєш , що маю я владу розп'ясти Тебе , і маю владу Тебе відпустити ? Ісус відповів : Надо Мною ти жадної влади не мав би , коли б тобі зверху не дано було ; тому більший гріх має той , хто Мене тобі видав . . . Після цього Пилат намагався пустити Його , та юдеї кричали , говорячи : Якщо Його пустиш , то не кесарів приятель ти ! Усякий , хто себе за царя видає , противиться кесареві . Як зачув же Пилат оце слово , то вивів назовні Ісуса , і засів на суддеве сидіння , на місці , що зветься літостротон , по-гебрейському ж гаввата . Був то ж день Приготовлення Пасхи , година була близько шостої . І він каже юдеям : Ось ваш Цар ! Та вони закричали : Геть , геть із Ним ! Розіпни Його ! Пилат каже до них : Царя вашого маю розп'ясти ? Первосвященики відповіли : Ми не маєм царя , окрім кесаря ! Ось тоді він їм видав Його , щоб розп'ясти . . . І взяли Ісуса й повели . . . І , нісши Свого хреста , Він вийшов на місце , Череповищем зване , по-гебрейському Голгофа . Там Його розп'яли , а з Ним разом двох інших , з одного та з другого боку , а Ісуса всередині . А Пилат написав і написа , та й умістив на хресті . Було ж там написано : Ісус Назарянин , Цар Юдейський . І багато з юдеїв читали цього написа , бо те місце , де Ісус був розп'ятий , було близько від міста . А було по-гебрейському , по-грецькому й по-римському написано . Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики : Не пиши : Цар Юдейський , але що Він Сам говорив : Я Цар Юдейський . Пилат відповів : Що я написав написав ! Розп'явши ж Ісуса , вояки взяли одіж Його , та й поділили на чотири частині , по частині для кожного вояка , теж і хітона . А хітон був не шитий , а витканий цілий відверху . Тож сказали один до одного : Не будемо дерти його , але жереба киньмо на нього , кому припаде . Щоб збулося Писання : Поділили одежу Мою між собою , і метнули про шату Мою жеребка . Вояки ж це й зробили . . . Під хрестом же Ісуса стояли Його мати , і сестра Його матері , Марія Клеопова , і Марія Магдалина . Як побачив Ісус матір та учня , що стояв тут , якого любив , то каже до матері : Оце , жоно , твій син ! Потім каже до учня : Оце мати твоя ! І з тієї години той учень узяв її до себе . Потім , знавши Ісус , що вже все довершилось , щоб збулося Писання , проказує : Прагну ! Тут стояла посудина , повна оцту . Вояки ж , губку оцтом наповнивши , і на тростину її настромивши , піднесли до уст Його . А коли Ісус оцту прийняв , то промовив : Звершилось ! . . . І , голову схиливши , віддав Свого духа . . . Був же день Приготовлення , тож юдеї , щоб тіла на хресті не зосталися в суботу , був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим , і зняти . Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому , що розп'ятий з Ним був . Коли ж підійшли до Ісуса й побачили , що Він уже вмер , то голінок Йому не зламали , та один з вояків списом бока Йому проколов , і зараз витекла звідти кров та вода . І самовидець засвідчив , і правдиве свідоцтво його ; і він знає , що правду говорить , щоб повірили й ви . о це сталось тому , щоб збулося Писання : Йому кості ламати не будуть ! І знов друге Писання говорить : Дивитися будуть на Того , Кого прокололи . Потім Йосип із Аріматеї , що був учень Ісуса , але потайний , бо боявся юдеїв , став просити Пилата , щоб тіло Ісусове взяти . І дозволив Пилат . Тож прийшов він , і взяв тіло Ісусове . Прибув також і Никодим , що давніше приходив вночі до Ісуса , і смирну приніс , із алоєм помішану , щось літрів із сто . Отож , узяли вони тіло Ісусове , та й обгорнули його плащаницею із пахощами , як є звичай ховати в юдеїв . На тім місці , де Він був розп'ятий , знаходився сад , а в саду новий гріб , що в ньому ніколи ніхто не лежав . Тож отут , з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса , бо поблизу був гріб . А дня першого в тижні , рано вранці , як ще темно було , прийшла Марія Магдалина до гробу , та й бачить , що камінь від гробу відвалений . Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра , та до другого учня , що Ісус його любив , та й каже до них : Взяли Господа з гробу , і ми не знаємо , де поклали Його ! Тоді вийшов Петро й другий учень , і до гробу пішли . Вони ж бігли обидва укупі , але другий той учень попереду біг , хутчіш від Петра , і перший до гробу прибув . І , нахилившися , бачить лежить плащаниця . . . Але він не ввійшов . Прибуває і Симон Петро , що слідком за ним біг , і входить до гробу , і плащаницю оглядає , що лежала , і хустка , що була на Його голові , лежить не з плащаницею , але осторонь , згорнена , в іншому місці . . . Тоді ж увійшов й інший учень , що перший до гробу прибув , і побачив , і ввірував . Бо ще не розуміли з Писання вони , що Він має воскреснути з мертвих . І учні вернулися знову до себе . А Марія стояла при гробі назовні та й плакала . Плачучи , нахилилась до гробу . І бачить два Анголи , що в білім сиділи , один у головах , а другий у ніг , де лежало Ісусове тіло . . . І говорять до неї вони : Чого плачеш ти , жінко ? Та відказує їм : Узяли мого Господа , і я не знаю , де Його поклали . . . І , сказавши оце , обернулась назад , і бачить Ісуса , що стояв , та вона не пізнала , що то Ісус . . . Промовляє до неї Ісус : Чого плачеш ти , жінко ? Кого ти шукаєш ? Вона ж , думаючи , що то садівник , говорить до Нього : Якщо , пане , узяв ти Його , то скажи мені , де поклав ти Його , і Його я візьму ! Ісус мовить до неї : Маріє ! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому : Раббуні ! цебто : Учителю мій ! Говорить до неї Ісус : Не торкайся до Мене , бо Я ще не зійшов до Отця . Але йди до братів Моїх та їм розповіж : Я йду до Свого Отця й Отця вашого , і до Бога Мого й Бога вашого ! Іде Марія Магдалина , та й учням звіщає , що бачила Господа , і Він це їй сказав . . . Того ж дня дня першого в тижні , коли вечір настав , а двері , де учні зібрались були , були замкнені , бо боялись юдеїв , з'явився Ісус , і став посередині , та й промовляє до них : Мир вам ! І , сказавши оце , показав Він їм руки та бока . А учні зраділи , побачивши Господа . Тоді знову сказав їм Ісус : Мир вам ! Як Отець послав Мене , і Я вас посилаю ! Сказавши оце , Він дихнув , і говорить до них : Прийміть Духа Святого ! Кому гріхи простите , простяться їм , а кому затримаєте , то затримаються ! А Хома , один з Дванадцятьох , званий Близнюк , із ними не був , як приходив Ісус . Інші ж учні сказали йому : Ми бачили Господа ! . . . А він відказав їм : Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу , і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани , і своєї руки не вкладу до боку Його , не ввірую ! За вісім же день знов удома були Його учні , а з ними й Хома . І , як замкнені двері були , прийшов Ісус , і став посередині та й проказав : Мир вам ! Потім каже Хомі : Простягни свого пальця сюди , та на руки Мої подивись . Простягни й свою руку , і вклади до боку Мого . І не будь ти невіруючий , але віруючий ! А Хома відповів і сказав Йому : Господь мій і Бог мій ! Промовляє до нього Ісус : Тому ввірував ти , що побачив Мене ? Блаженні , що не бачили й увірували ! Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх , що в книзі оцій не записані . Це ж написано , щоб ви ввірували , що Ісус є Христос , Божий Син , і щоб , віруючи , життя мали в Ім'я Його ! Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським . А з'явився отак . Укупі були Симон Петро , і Хома , званий Близнюк , і Нафанаїл , із Кани Галілейської , і обидва сини Зеведеєві , і двоє інших із учнів Його . Говорить їм Симон Петро : Піду риби вловити . Вони кажуть до нього : І ми підемо з тобою . І пішли вони , і всіли до човна . Та ночі тієї нічого вони не вловили . А як ранок настав , то Ісус став над берегом , але учні не знали , що то був Ісус . Ісус тоді каже до них : Чи не маєте , діти , якоїсь поживи ? Ні , вони відказали . А Він їм сказав : Закиньте невода праворуч від човна , то й знайдете ! Вони кинули , і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби . . . Тоді учень , якого любив був Ісус , говорить Петрові : Це ж Господь ! . . . А Симон Петро , як зачув , що Господь то , накинув на себе одежину , бо він був нагий , та й кинувся в море . . . Інші ж учні , що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником , тягнучи невода з рибою . А коли вони вийшли на землю , то бачать розложений жар , а на нім рибу й хліб . Ісус каже до них : Принесіть тієї риби , що оце ви вловили ! Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода , повного риби великої , сто п'ятдесят три . І хоч стільки було її , не продерся проте невід . Ісус каже до учнів : Ідіть , снідайте ! А з учнів ніхто не наважився спитати Його : Хто Ти такий ? Бо знали вони , що Господь то . . . Тож підходить Ісус , бере хліб і дає їм , так само ж і рибу . Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням , як із мертвих воскрес . Як вони вже поснідали , то Ісус промовляє до Симона Петра : Симоне , сину Йонин , чи ти любиш мене більше цих ? Той каже Йому : Так , Господи , відаєш Ти , що кохаю Тебе ! Промовляє йому : Паси ягнята Мої ! І говорить йому Він удруге : Симоне , сину Йонин , чи ти любиш Мене ? Той каже Йому : Так , Господи , відаєш Ти , що кохаю Тебе ! Промовляє йому : Паси вівці Мої ! Утретє Він каже йому : Симоне , сину Йонин , чи кохаєш Мене ? Засмутився Петро , що спитав його втретє : Чи кохаєш Мене ? І він каже Йому : Ти все відаєш , Господи , відаєш Ти , що кохаю Тебе ! Промовляє до нього Ісус : Паси вівці Мої ! Поправді , поправді кажу Я тобі : Коли був ти молодший , то ти сам підперізувався , і ходив , куди ти бажав . А коли постарієш , свої руки простягнеш , і інший тебе підпереже , і поведе , куди не захочеш . . . А оце Він сказав , щоб зазначити , якою то смертю той Бога прославить . Сказавши таке , Він говорить йому : Іди за Мною ! Обернувся Петро , та й ось бачить , що за ним слідкома йде той учень , якого любив Ісус , який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав : Хто , Господи , видасть Тебе ? Петро , як побачив того , говорить Ісусові : Господи , цей же що ? Промовляє до нього Ісус : Якщо Я схотів , щоб він позостався , аж поки прийду , що до того тобі ? Ти йди за Мною ! І це слово рознеслось було між братами , що той учень не вмре . Проте Ісус не сказав йому , що не вмре , а : Якщо Я схотів , щоб він позостався , аж поки прийду , що до того тобі ? Це той учень , що свідчить про це , що й оце написав . І знаємо ми , що правдиве свідоцтво його ! Багато є й іншого , що Ісус учинив . Але думаю , що коли б написати про все те зокрема про кожне , то й сам світ не вмістив би написаних книг ! Амінь . Першу книгу я був написав , о Теофіле , про все те , що Ісус від початку чинив та навчав , аж до дня , коли через Духа Святого подав Він накази апостолам , що їх вибрав , і вознісся . А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма , і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав . А зібравшися з ними , Він звелів , щоб вони не відходили з Єрусалиму , а чекали обітниці Отчої , що про неї казав ви чули від Мене . Іван бо водою христив , ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів ! А вони , зійшовшись , питали Його й говорили : Чи не часу цього відбудуєш Ти , Господи , царство Ізраїлеві ? А Він їм відказав : То не ваша справа знати час та добу , що Отець поклав у владі Своїй . Та ви приймете силу , як Дух Святий злине на вас , і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі , і в усій Юдеї та в Самарії , та аж до останнього краю землі . І , прорікши оце , як дивились вони , Він угору возноситись став , а хмара забрала Його сперед їхніх очей . . . А коли вони пильно дивились на небо , як Він віддалявся , то два мужі у білій одежі ось стали при них , та й сказали : Галілейські мужі , чого стоїте й задивляєтесь на небо ? Той Ісус , що вознісся на небо від вас , прийде так , як бачили ви , як ішов Він на небо ! Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори , що Оливною зветься , і що знаходиться поблизько Єрусалиму , на віддаль дороги суботнього дня . А прийшовши , увійшли вони в горницю , де й перебували : Петро та Іван , та Яків та Андрій , Пилип та Фома , Варфоломій та Матвій , Яків Алфеїв та Симон Зилот , та Юда Яковів . Вони всі однодушно були на невпинній молитві , із жінками , і з Марією , матір'ю Ісусовою , та з братами Його . Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив : Мужі-браття ! Належало збутись Писанню тому , що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду , який показав дорогу для тих , хто Ісуса схопив , бо він був зарахований з нами , і жереб служіння оцього прийняв . І він поле набув за заплату злочинства , а впавши сторчма , він тріснув надвоє , і все нутро його вилилось . . . І стало відоме це всім , хто замешкує в Єрусалимі , тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама , що є : Поле крови . Бо написано в книзі Псалмів : Нехай пусткою стане мешкання його , і нехай пожильця в нім не буде , а також : А служіння його забере нехай інший . Отже треба , щоб один із тих мужів , що сходились з нами повсякчас , як Господь Ісус входив і виходив між нами , зачавши від хрищення Іванового аж до дня , коли Він вознісся від нас , щоб той разом із нами був свідком Його воскресення . І поставили двох : Йосипа , що Варсавою зветься , і що Юстом був названий , та Маттія . А молившись , казали : Ти , Господи , знавче всіх сердець , покажи з двох одного , котрого Ти вибрав , щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства , що Юда від нього відпав , щоб іти в своє місце . І дали жеребки їм , і впав жеребок на Маттія , і він зарахований був до одинадцятьох апостолів . Коли ж почався день П'ятдесятниці , всі вони однодушно знаходилися вкупі . І нагло зчинився шум із неба , ніби буря раптова зірвалася , і переповнила ввесь той дім , де сиділи вони . І з'явилися їм язики поділені , немов би огненні , та й на кожному з них по одному осів . Усі ж вони сповнились Духом Святим , і почали говорити іншими мовами , як їм Дух промовляти давав . Перебували ж в Єрусалимі юдеї , люди побожні , від усякого народу під небом . А коли оцей гомін зчинився , зібралася безліч народу , та й диву далися , бо кожен із них тут почув , що вони розмовляли їхньою власною мовою ! . . . Усі ж побентежилися та дивувалися , та й казали один до одного : Хіба ж не галілеяни всі ці , що говорять ? Як же кожен із нас чує свою власну мову , що ми в ній народились ? Парфяни та мідяни та еламіти , також мешканці Месопотамії , Юдеї та Каппадокії , Понту та Азії , і Фріґії та Памфілії , Єгипту й лівійських земель край Кірени , і захожі римляни , юдеї й нововірці , крітяни й араби , усі чуємо ми , що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими ! І всі не виходили з дива , і безрадні були , і говорили один до одного : Що ж то статися має ? А інші казали глузуючи : Вони повпивались вином молодим ! Ставши ж Петро із Одинадцятьма , свій голос підніс та й промовив до них : Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму ! Нехай вам оце стане відоме , і послухайте слів моїх ! Бо не п'яні вони , як ви думаєте , бо третя година дня , а це те , що пророк Йоіл передрік : І буде останніми днями , говорить Господь : Я виллю від Духа Свого на всяке тіло , і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки , юнаки ж ваші бачити будуть видіння , а старим вашим сни будуть снитися . І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого , і пророкувати вони будуть ! І дам чуда на небі вгорі , а внизу на землі ці знамена : кров , і огонь , і куряву диму . Переміниться сонце на темряву , а місяць на кров , перше ніж день Господній настане , великий та славний ! І станеться , що кожен , хто покличе Господнє Ім'я , той спасеться . Мужі ізраїльські , послухайте ви оцих слів : Ісуса Назарянина , Мужа , що Його Бог прославив вам силою , і чудами , і тими знаменами , що Бог через Нього вчинив серед вас , як самі ви те знаєте , Того , що був виданий певною волею та передбаченням Божим , ви руками беззаконників розп'яли та забили . Та Бог воскресив Його , пута смерти усунувши , вона бо тримати Його не могла . Бо каже про Нього Давид : Мав я Господа завсіди перед очима своїми , бо Він по правиці моїй , щоб я не захитався . Тому серце моє звеселилось , і зрадів мій язик , і тіло моє відпочине в надії . Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі , і не даси Ти Своєму Святому побачити тління ! Ти дороги життя об'явив мені , Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм ! Мужі-браття ! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида , що помер і похований , і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня . А бувши ж пророком , та відаючи , що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон , у передбаченні він говорив про Христове воскресення , що не буде зоставлений в аду , ані тіло Його не зазнає зотління . Бог Ісуса Цього воскресив , чого свідки всі ми ! А отож , як правицею Божою був Він вознесений , і обітницю Духа Святого прийняв від Отця , то й злив Він оте , що ви бачите й чуєте . Не зійшов бо на небо Давид , але сам він говорить : Промовив Господь Господеві моєму : Сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Ото ж , нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає , що і Господом , і Христом учинив Бог Його , Того Ісуса , що Його розп'яли ви ! Як почули ж оце , вони серцем розжалобились , та й сказали Петрові та іншим апостолам : Що ж ми маємо робити , мужі-браття ? А Петро до них каже : Покайтеся , і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів , і дара Духа Святого ви приймете ! Бо для вас ця обітниця , і для ваших дітей , і для всіх , що далеко знаходяться , кого б тільки покликав Господь , Бог наш . І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх , говорячи : Рятуйтесь від цього лукавого роду ! Отож ті , хто прийняв його слово , охристилися . І пристало до них того дня душ тисяч зо три ! І вони перебували в науці апостольській , та в спільноті братерській , і в ламанні хліба , та в молитвах . І був острах у кожній душі , бо багато чинили апостоли чуд та знамен . А всі віруючі були вкупі , і мали все спільним . І вони продавали маєтки та добра , і всім їх ділили , як кому чого треба було . І кожного дня перебували вони однодушно у храмі , і , ломлячи хліб по домах , поживу приймали із радістю та в сердечній простоті , вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу . І щоденно до Церкви Господь додавав тих , що спасалися . А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм . І несено там чоловіка одного , що кривий був з утроби своєї матері . Його садовили щоденно в воротях храму , що Красними звалися , просити милостині від тих , хто до храму йшов . Як побачив же він , що Петро та Іван хочуть у храм увійти , став просити в них милостині . Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав : Подивися на нас ! І той подивився на них , сподіваючися щось дістати від них . Та промовив Петро : Срібла й золота в мене нема , але що я маю , даю тобі : У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи ! І , узявши його за правицю , він підвів його . І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його ! . . . І , зірвавшись , він устав та й ходив , і з ними у храм увійшов , ходячи та підскакуючи , і хвалячи Бога ! Народ же ввесь бачив , як ходив він та Бога хвалив . І пізнали його , що це той , що при Красних воротях храму сидів ради милостині . І вони переповнились жахом та подивом із того , що сталось йому ! А тому , що тримався він Петра та Івана , увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок , який Соломоновим зветься . І , побачивши це , промовив Петро до народу : Мужі ізраїльські ! Чого ви дивуєтесь цим , та чого ви на нас позираєте так , ніби те , що він ходить , ми зробили своєю силою чи благочестям ? Бог Авраамів , та Ісаків , та Яковів , Бог наших батьків , Сина Свого прославив , Ісуса , Якого ви видали , і відцуралися перед Пилатом , як він присудив був пустити Його . Але ви відцурались Святого та Праведного , і домагалися видати вам душогубця . Начальника ж життя ви забили , та Його воскресив Бог із мертвих , чого свідками ми ! І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того , кого бачите й знаєте . І віра , що від Нього , принесла йому вздоровлення це перед вами всіма . А тепер , браття , знаю , що вчинили ви це з несвідомости , як і ваші начальники . А Бог учинив так , як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків , щоб терпіти Христові . Покайтеся ж та наверніться , щоб Він змилувався над вашими гріхами , щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього , і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа , що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього , про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх ! Бо Мойсей провіщав : Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів , як мене ; у всім Його слухайтеся , про що тільки Він вам говоритиме ! І станеться , що кожна душа , яка не послухала б того Пророка , знищена буде з народу . Так само всі пророки від Самуїла й наступних , скільки їх говорило , також провіщали ці дні . Сини ви пророків і того заповіту , що Бог вашим батькам заповів , промовляючи до Авраама : І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть ! Воскресивши Свого Отрока , Бог послав Його перше до вас , щоб вас поблагословити , щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків ! А коли промовляли вони до народу оце , до них приступили священики , і влада сторожі храму й саддукеї , обурюючись , що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих . І руки наклали на них , і до в'язниці всадили до ранку , бо вже вечір настав був . І багато-хто з тих , хто слухав слово , увірували ; число ж мужів таких було тисяч із п'ять . І сталось , що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні , і старші та книжники , і Анна первосвященик , і Кайяфа , і Іван , і Олександер , і скільки було їх із роду первосвященичого . І , поставивши їх посередині , запиталися : Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили ? Тоді Петро , переповнений Духом Святим , промовив до них : Начальники люду та старшини Ізраїлеві ! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині , як вона вздоровлена , нехай буде відомо всім вам , і всім людям Ізраїлевим , що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина , що Його розп'яли ви , то Його воскресив Бог із мертвих , Ним поставлений він перед вами здоровий ! Він камінь , що ви , будівничі , відкинули , але каменем став Він наріжним ! І нема ні в кім іншім спасіння . Бо під небом нема іншого Ймення , даного людям , що ним би спастися ми мали . А бачивши сміливість Петра та Івана , і спостерігши , що то люди обидва невчені та прості , дивувалися , і пізнали їх , що вони з Ісусом були . Та бачивши , що вздоровлений чоловік стоїть з ними , нічого навпроти сказати не могли . І , звелівши їм вийти із синедріону , зачали радитися між собою , говорячи : Що робити нам із цими людьми ? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо , що вчинили вони явне чудо , і не можемо того заперечити . Та щоб більш не поширювалось це в народі , то з погрозою заборонімо їм , щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я . І , закликавши їх , наказали їм не говорити , і взагалі не навчати про Ісусове Ймення . І відповіли їм Петро та Іван , та й сказали : Розсудіть , чи це справедливе було б перед Богом , щоб слухатись вас більш , як Бога ? Бо не можемо ми не казати про те , що ми бачили й чули ! А вони пригрозили їм ще , і відпустили їх , не знайшовши нічого , щоб їх покарати , через людей , бо всі славили Бога за теє , що сталось . Бо років більш сорока мав той чоловік , що на нім відбулося це чудо вздоровлення . Коли ж їх відпустили , вони до своїх прибули й сповістили , про що первосвященики й старші до них говорили . Вони ж , вислухавши , однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили : Владико , що небо , і землю , і море , і все , що в них є , Ти створив ! Ти устами Давида , Свого слуги , отця нашого , сказав Духом Святим : Чого люди бунтуються , а народи задумують марне ? Повстають царі земні , і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його . Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса , що Його намастив Ти , Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим , учинити оте , що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були , щоб збулося . І тепер споглянь , Господи , на їхні погрози , і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати , коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення , і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса . Як вони ж помолились , затряслося те місце , де зібрались були , і переповнилися всі Святим Духом , і зачали говорити Слово Боже з сміливістю ! А люди , що ввірували , мали серце одне й одну душу , і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє , але в них усе спільним було . І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа , і благодать велика на всіх них була ! Бо жаден із них не терпів недостачі : бо , хто мав поле чи дім , продавали , і заплату за продаж приносили , та й клали в ногах у апостолів , і роздавалося кожному , хто потребу в чім мав . Так , Йосип , що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів , Левит , родом кіпрянин , мавши поле , продав , а гроші приніс , та й поклав у ногах у апостолів . А один чоловік , на ймення Ананій , із своєю дружиною Сапфірою , продав був маєтка , та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати , а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів . І промовив Петро : Ананію , чого сатана твоє серце наповнив , щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю ? Хіба те , що ти мав , не твоє все було , а продане не в твоїй владі було ? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав ? Ти не людям неправду сказав , але Богові ! Як Ананій зачув ці слова , то впав та й умер . . . І обгорнув жах великий усіх , що це чули ! Юнаки ж повставали , обгорнули його , і винесли та й поховали . І сталось , годин через три прийшла й дружина його , про випадок нічого не знавши . І промовив до неї Петро : Скажи мені , чи за стільки ви землю оту продали ? Вона ж відказала : Так , за стільки . До неї ж Петро : Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа ? Он ті входять у двері , що чоловіка твого поховали , і тебе вони винесуть . . . І вона зараз упала до ніг його , та й умерла . Як ввійшли ж юнаки , то знайшли її мертвою , і , винісши , біля мужа її поховали . І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх , що чули про це . . . А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі . І були однодушно всі в Соломоновім ґанку . А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них , але люд прославляв їх . І все збільшувалось тих , хто вірує в Господа , безліч чоловіків і жінок , так що хворих стали виносити на вулиці , та й клали на ложа та ноші , щоб , як ітиме Петро , то хоч тінь його впала б на кого із них . І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст , і несли недужих та хворих від духів нечистих , і були вони всі вздоровлювані ! А первосвященик , уставши , та й усі , хто був із ним , хто належав до саддукейської єресі , переповнились заздрощами , і руки наклали вони на апостолів , і до в'язниці громадської вкинули їх . Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні , і , вивівши їх , проказав : Ідіть , і , ставши , говоріть до народу у храмі всі слова цього життя . Як це вчули вони , то в храм рано ввійшли і навчали . А первосвященик і ті , хто був із ним , прийшовши , скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів . І послали в в'язницю , щоб їх привели . А служба , прийшовши , не знайшла їх у в'язниці , а вернувшись , сповістила , говорячи : В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену , і сторожу , що при дверях стояла ; а коли відчинили , то нікого всередині ми не знайшли ! Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики , не могли зрозуміти вони , що б то сталося . Та прийшовши один , сповістив їх , говорячи : Ось ті мужі , що ви їх до в'язниці всадили були , у храмі стоять та й навчають народ . Пішов тоді старший сторожі зо службою , та й привів їх без насильства , бо боялись народу , щоб їх не побили камінням . Припровадивши ж їх , поставили перед синедріоном . І спитався їх первосвященик , говорячи : Чи ми не заборонили з погрозою вам , щоб про Те Ім'я не навчати ? І ото , ви своєю наукою переповнили Єрусалим , і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас . . . Відповів же Петро та сказали апостоли : Бога повинно слухатися більш , як людей ! Бог наших отців воскресив нам Ісуса , Якому ви смерть були заподіяли , повісивши на дереві . Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса , щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів . А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух , що Його Бог дав тим , хто слухняний Йому . Як зачули ж оце , запалилися гнівом вони , та й радилися , як їм смерть заподіяти ? . . . І встав у синедріоні один фарисей , Гамаліїл на ймення , учитель Закону , поважаний від усього народу , та й звелів на часинку апостолів вивести . І промовив до них : Мужі ізраїльські ! Поміркуйте собі про людей цих , що з ними робити ви маєте . Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав , що великий він хтось , і до нього пристало з чотириста люда . Він забитий , а всі ті , хто слухав його , розпорошились та обернулись в ніщо . Після нього повстав , під час перепису , Галілеянин Юда , та й багато людей потягнув за собою . Загинув і він , а всі ті , хто слухав його , розпорошились . І тепер кажу вам : Відступіться від цих людей , і занехайте їх ! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде , розпадеться вона . А коли те від Бога , то того зруйнувати не зможете , щоб випадком не стати і вам богоборцями ! І послухались ради його . І , покликавши знов апостолів , вибили їх , наказали їм не говорити про Ісусове Ймення , та й їх відпустили . А вони поверталися з синедріону , радіючи , що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса . І щоденно у храмі й домах безупинно навчали , і звіщали Євангелію Ісуса Христа . Тими ж днями , як учнів намножилось , зачали нарікати на євреїв огречені , що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані . Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали : Нам не личить покинути Боже Слово , і служити при столах . Отож , браття , виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави , повних Духа Святого та мудрости , їх поставимо на службу оцю . А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову . І всім людям сподобалося оце слово , і обрали Степана , мужа повного віри та Духа Святого , і Пилипа , і Прохора та Никанора , і Тимона та Пармена , і нововірця Миколу з Антіохії , їх поставили перед апостолів , і , помолившись , вони руки поклали на них . І росло Слово Боже , і дуже множилося число учнів у Єрусалимі , і дуже багато священиків були слухняні вірі . А Степан , повний віри та сили , чинив між народом великі знамена та чуда . Тому дехто повстав із синагоги , що зветься лібертинська , і кірінейська , і олександрійська , та з тих , хто походить із Кілікії та з Азії , і зачали сперечатись із Степаном . Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа , що він Ним говорив . Тоді вони підмовили людей , що казали , ніби чули , як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога . І людей попідбурювали , і старших та книжників , і , напавши , схопили його , і припровадили в синедріон . Також свідків фальшивих поставили , які говорили : Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону . Бо ми чули , як він говорив , що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї , які передав нам Мойсей . Коли всі , хто в синедріоні сидів , на нього споглянули , то бачили лице його , як лице Ангола ! Запитав тоді первосвященик : Чи це так ? Степан же промовив : Послухайте , мужі-браття й отці ! Бог слави з'явивсь Авраамові , отцеві нашому , як він у Месопотамії був , перше ніж оселився в Харані , і промовив до нього : Вийди із своєї землі та від роду свого , та й піди до землі , що тобі покажу . Тоді він вийшов із землі халдейської , та й оселився в Харані . А звідти , як умер йому батько , Він переселив його в землю оцю , що на ній ви живете тепер . Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок , але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім , хоч дитини не мав він . І сказав Бог отак , що насіння його буде приходьком у краї чужому , і поневолять його , і будуть гнобити чотириста років . Але Я сказав Бог буду судити народ , що його поневолить . Опісля ж вони вийдуть , і будуть служити Мені на цім місці . І дав Він йому заповіта обрізання . І породив так Ісака , і восьмого дня він обрізав його . А Ісак породив Якова , а Яків дванадцятьох патріярхів . А ті патріярхи позаздрили Йосипові , і продали його до Єгипту . Але Бог був із ним , і його визволив від усіх його утисків , і дав йому благодать та мудрість перед фараоном , царем єгипетським , а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом . А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську , та велика біда , то поживи тоді не знаходили наші батьки . Коли ж Яків зачув , що в Єгипті є збіжжя , то послав батьків наших уперше . А як удруге послав , то був пізнаний Йосип братами своїми , і фараонові знаний став Йосипів рід . Тоді Йосип послав , щоб покликати Якова , батька свого , та всю родину свою сімдесят і п'ять душ . І подався Яків в Єгипет , та й умер там він сам та наші батьки . І їх перенесли в Сихем , і поклали до гробу , що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового . А коли наближавсь час обітниці , що нею Бог клявсь Авраамові , розрісся народ і намножився в Єгипті , аж поки настав інший цар ув Єгипті , що не знав уже Йосипа . Він хитро наш люд обманив , і силою змушував наших отців викидати дітей своїх , щоб вони не лишались живі . Того часу родився Мойсей , і гарний він був перед Богом . Він годований був у домі батька свойого три місяці . А коли він був викинений , то дочка фараона забрала його , та й за сина собі його викохала . І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської , і був міцний у словах та в ділах своїх . А коли йому сповнилося сорок років , йому спало на серце відвідати братів своїх , синів Ізраїлевих . Як угледів же він , що одному з них діється кривда , заступився , і відомстив за окривдженого , убивши єгиптянина . Він же думав , що брати розуміють , що рукою його Бог дає їм визволення , та не зрозуміли вони . А наступного дня , як сварились вони , він з'явився й хотів погодити їх , кажучи : Люди , ви браття , чого один одного кривдите ? А той , що ближнього кривдив , його відіпхнув та сказав : Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю ? Чи хочеш убити й мене , як учора вбив ти єгиптянина ? І втік Мойсей через слово оце , і стався приходьком у землі мадіямській , де зродив двох синів . А коли сорок років проминуло , то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори . А Мойсей , як побачив , дивувався з видіння . А коли підійшов , щоб розглянути , був голос Господній до нього : Я Бог отців твоїх , Бог Авраамів , і Бог Ісаків , і Бог Яковів ! І затрусився Мойсей , і не відваживсь поглянути . . . І промовив до нього Господь : Скинь взуття з своїх ніг , бо те місце , на якому стоїш , то святая земля ! Добре бачив Я утиск народу Свого , що в Єгипті , і стогін його Я почув , і зійшов , щоб їх визволити . Тепер ось іди , Я пошлю до Єгипту тебе . Цього Мойсея , що його відцурались вони , сказавши : Хто наставив тебе за старшого й суддю , цього Бог через Ангола , якому з'явився в кущі , послав за старшого й визвольника . Він їх вивів , чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській , і на Червоному морі , і сорок років у пустині . Це той Мойсей , що прорік Ізраїлевим синам : Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів , як мене , Його слухайте ! Це той , що в пустині на зборах був з Анголом , який промовляв йому на Сінайській горі , та з отцями нашими , і що прийняв він живі слова , щоб їх нам передати ; що його не хотіли отці наші слухати , але відіпхнули , і звернулися серцем своїм до Єгипту , промовивши до Аарона : Зроби нам богів , які йшли б перед нами , бо не знаємо , що сталося з тим Мойсеєм , який вивів нас із краю єгипетського . . . І зробили вони тими днями теля , і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук . Але Бог відвернувся від них , і попустив їх вклонятися силі небесній , як написано в книзі Пророків : Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині , о доме Ізраїлів ? Ви ж носили намета Молохового , і зорю вашого бога Ромфана , зображення , що їх ви зробили , щоб вклонятися їм . . . Через те запроваджу вас аж за Вавилон ! У наших отців на пустині була скинія свідоцтва , як Той ізвелів , Хто Мойсею казав , щоб зробив її за зразком , якого він бачив . Її наші отці й узяли , і внесли з Ісусом у землю народів , яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців , аж до часу Давида . Він у Бога знайшов благодать , і просив , щоб оселю знайти для Бога Якова . І Соломон збудував Йому дім . Але не в рукотворнім Всевишній живе , як говорить пророк : Мені небо престол , а земля то підніжок ногам Моїм ! Який Мені дім ви збудуєте , говорить Господь , або місце яке для Мого відпочинку ? Хіба не рука Моя все це створила ? . . . О ви , твердошиї , люди серця й вух необрізаних ! Ви завжди противитесь Духові Святому , як ваші батьки , так і ви ! Котрого з пророків батьки ваші не переслідували ? Вони ж тих повбивали , хто звіщав прихід Праведного , Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками , ви , що Закона одержали через зарядження Анголів , та не зберігали його ! . . . Як зачули ж оце , вони запалилися гнівом у серцях своїх , і скреготали зубами на нього . . . А Степан , повний Духа Святого , на небо споглянув , і побачив Божу славу й Ісуса , що по Божій правиці стояв , і промовив : Ось я бачу відчинене небо , і Сина Людського , що по Божій правиці стоїть ! . . . Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти , та й кинулися однодушно на нього ! . . . І за місто вони його вивели , і зачали побивати камінням його . А свідки плащі свої склали в ногах юнака , який звався Савлом . І побивали камінням Степана , що молився й казав : Господи Ісусе , прийми духа мого ! . . . Упавши ж навколішки , скрикнув голосом гучним : Не залічи їм , о Господи , цього гріха ! І , промовивши це , він спочив . . . А Савл похваляв його вбивство . І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви , і всі , крім апостолів , розпорошилися по краях юдейських та самарійських . І поховали Степана мужі побожні , і плакали ревно за ним . А Савл нищив Церкву , вдирався в доми , витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці . . . Ходили тоді розпорошенці , та Боже Слово благовістили . Ось Пилип прийшов до самарійського міста , і проповідував їм про Христа . А люди вважали на те , що Пилип говорив , і згідно слухали й бачили чуда , які він чинив . Із багатьох бо , що мали їх , духи нечисті виходили з криком великим , і багато розслаблених та кривих уздоровилися . І радість велика в тім місті була ! Був один чоловік , на ім'я йому Симон , що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ , видаючи себе за якогось великого . Його слухали всі , від найменшого аж до найбільшого , кажучи : Він сила Божа , що зветься велика ! Його ж слухалися , бо він їх довший час дивував ворожбитством . Та коли йняли віри Пилипові , що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа , чоловіки й жінки охристилися . Увірував навіть сам Симон , і , охристившись , тримався Пилипа ; а бачивши чуда й знамена великі , він дуже дивувався . Як зачули ж апостоли , які в Єрусалимі були , що Боже Слово прийняла Самарія , то послали до них Петра та Івана . А вони , як прийшли , помолились за них , щоб Духа Святого вони прийняли , бо ще ні на одного з них Він не сходив , а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса . Тоді на них руки поклали , і прийняли вони Духа Святого ! Як побачив же Симон , що через накладання апостольських рук Святий Дух подається , то приніс він їм гроші , і сказав : Дайте й мені таку владу , щоб той , на кого покладу свої руки , одержав би Духа Святого ! Та промовив до нього Петро : Нехай згине з тобою те срібло твоє , бо ти думав набути дар Божий за гроші ! У цім ділі нема тобі частки ні уділу , бо серце твоє перед Богом не слушне . Тож покайся за це лихе діло своє , і проси Господа , може прощений буде тобі замір серця твого ! Бо я бачу , що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди . А Симон озвався й сказав : Помоліться за мене до Господа , щоб мене не спіткало нічого з того , про що ви говорили . . . А вони ж , засвідчивши , і Слово Господнє звістивши , повернулись до Єрусалиму , і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях . А Ангол Господній промовив Пилипові , кажучи : Устань та на південь іди , на дорогу , що від Єрусалиму до Гази спускається , порожня вона . І , вставши , пішов він . І ось муж етіопський , скопець , вельможа Кандаки , цариці етіопської , що був над усіма її скарбами , що до Єрусалиму прибув поклонитись , вертався , і , сидючи на повозі своїм , читав пророка Ісаю . А Дух до Пилипа промовив : Підійди , та й пристань до цього повозу . Пилип же підбіг і почув , що той читає пророка Ісаю , та й спитав : Чи розумієш , що ти читаєш ? А той відказав : Як же можу , як ніхто не напутить мене ? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним . А слово Писання , що його він читав , було це : Як вівцю на заріз Його ведено , і як ягня супроти стрижія безголосе , так Він не відкрив Своїх уст ! У приниженні суд Йому віднятий був , а про рід Його хто розповість ? Бо життя Його із землі забирається . . . Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав : Благаю тебе , це про кого говорить пророк ? Чи про себе , чи про іншого кого ? А Пилип відкрив уста свої , і , зачавши від цього Писання , благовістив про Ісуса йому . І , як шляхом вони їхали , прибули до якоїсь води . І озвався скопець : Ось вода . Що мені заважає христитись ? А Пилип відказав : Якщо віруєш із повного серця свого , то можна . А той відповів і сказав : Я вірую , що Ісус Христос то Син Божий ! І звелів , щоб повіз спинився . І обидва Пилип та скопець увійшли до води , і охристив він його . А коли вони вийшли з води , Дух Господній Пилипа забрав , і скопець уже більше не бачив його . І він їхав , радіючи , шляхом своїм . А Пилип опинився в Азоті , і , переходячи , звіщав Євангелію всім містам , аж поки прийшов у Кесарію . А Савл , іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх , приступивши до первосвященика , попросив від нього листи у Дамаск синагогам , щоб , коли знайде яких чоловіків та жінок , що тієї дороги вони , то зв'язати й привести до Єрусалиму . А коли він ішов й наближався до Дамаску , то ось нагло осяяло світло із неба його , а він повалився на землю , і голос почув , що йому говорив : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? А він запитав : Хто Ти , Пане ? А Той : Я Ісус , що Його переслідуєш ти . Трудно тобі бити ногою колючку ! А він , затрусившися та налякавшися , каже : Чого , Господи , хочеш , щоб я вчинив ? А до нього Господь : Уставай , та до міста подайся , а там тобі скажуть , що маєш робити ! А люди , що йшли з ним , онімілі стояли , бо вони чули голос , та нікого не бачили . Тоді Савл підвівся з землі , і хоч очі розплющені мав , нікого не бачив . . . І за руку його повели й привели до Дамаску . І три дні невидющий він був , і не їв , і не пив . А в Дамаску був учень один , на ймення Ананій . І Господь у видінні промовив до нього : Ананію ! А він відказав : Ось я , Господи ! Господь же до нього : Устань , і піди на вулицю , що Простою зветься , і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення , тарсянина , ось бо він молиться , і мужа в видінні він бачив , на ймення Ананія , що до нього прийшов і руку на нього поклав , щоб став він видющий . . . Відповів же Ананій : Чув я , Господи , від багатьох про цього чоловіка , скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм ! І тут має владу від первосвящеників , щоб в'язати усіх , хто кличе Ім'я Твоє . І промовив до нього Господь : Іди , бо для Мене посудина вибрана він , щоб носити Ім'я Моє перед народами , і царями , і синами Ізраїля . Бо Я покажу йому , скільки має він витерпіти за Ім'я Моє . І Ананій пішов , і до дому ввійшов , і руки поклавши на нього , промовив : Савле брате , Господь Ісус , що з'явився тобі на дорозі , якою ти йшов , послав ось мене , щоб став ти видющий , і наповнився Духа Святого ! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска , і зараз видющий він став . . . І , вставши , охристився , і , прийнявши поживу , на силах зміцнів . І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса , що Він Божий Син , І дивом усі дивувалися , хто чув , і говорили : Хіба це не той , що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я , та й сюди не на те він прибув , щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників ? А Савл іще більше зміцнявся , і непокоїв юдеїв , що в Дамаску жили , удоводнюючи , що Той то Христос . А як часу минуло доволі , юдеї змовилися його вбити , та Савлові стала відома їхня змова . А вони день і ніч чатували в воротях , щоб убити його . Тому учні забрали його вночі , та й із муру спустили в коші . А коли він до Єрусалиму прибув , то силкувався пристати до учнів , та його всі лякалися , не вірячи , що він учень . Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів , і їм розповів , як дорогою той бачив Господа , і як Він йому промовляв , і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення . І він із ними входив і виходив до Єрусалиму , і відважно звіщав в Ім'я Господа . Він також розмовляв й сперечався з огреченими , а вони намагалися вбити його . Тому браття , довідавшися , відвели його до Кесарії , і до Тарсу його відіслали . А Церква по всій Юдеї , і Галілеї , і Самарії мала мир , будуючись і ходячи в страсі Господньому , і сповнялася втіхою Духа Святого . І сталося , як Петро всіх обходив , то прибув і до святих , що мешкали в Лідді . Знайшов же він там чоловіка одного , на ймення Еней , що на ліжку лежав вісім років , він розслаблений був . І промовив до нього Петро : Енею , тебе вздоровляє Ісус Христос . Уставай , і постели собі сам ! І той зараз устав . . . І його оглядали усі , хто мешкав у Лідді й Сароні , які навернулися до Господа . А в Йоппії була одна учениця , на ймення Тавіта , що в перекладі Сарною зветься . Вона повна була добрих вчинків та милостині , що чинила . І трапилося тими днями , що вона занедужала й умерла . Обмили ж її й поклали в горниці . А що Лідда лежить недалеко Йоппії , то учні , прочувши , що в ній пробуває Петро , послали до нього двох мужів , що благали : Не гайся прибути до нас ! І , вставши Петро , пішов із ними . А коли він прибув , то ввели його в горницю . І обступили його всі вдовиці , плачучи та показуючи йому сукні й плащі , що їх Сарна робила , як із ними була . Петро ж із кімнати всіх випровадив , і , ставши навколішки , помолився , і , звернувшись до тіла , промовив : Тавіто , вставай ! А вона свої очі розплющила , і сіла , уздрівши Петра . . . Він же руку подав їй , і підвів її , і закликав святих і вдовиць , та й поставив живою її . А це стало відоме по цілій Йоппії , і багато-хто в Господа ввірували . І сталось , що він багато днів пробув у Йоппії , в одного гарбарника Симона . Проживав же один чоловік у Кесарії , на ймення Корнилій , сотник полку , що звавсь Італійським . З усім домом своїм він побожний був та богобійний , подавав людям щедру милостиню , і завжди Богові молився . Явно він у видінні , десь коло години дев'ятої дня , бачив Ангола Божого , що до нього зійшов і промовив йому : Корнилію ! Він поглянув на нього й жахнувся , й сказав : Що , Господи ? Той же йому відказав : Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися . Тепер же пошли до Йоппії людей , та й приклич Симона , що зветься Петром . Він гостює в одного гарбарника Симона , що дім має при морі . Він скаже тобі , що ти маєш робити . Коли ж Ангол , що йому говорив , відійшов , той закликав двох із своїх слуг домових , і вояка богобійного з тих , що служили при ньому , і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію . А наступного дня , як у дорозі були вони та наближались до міста , Петро вийшов на горницю , щоб помолитись , о годині десь шостій . І став він голодний , і їсти схотів . Як йому ж готували , захоплення на нього найшло , і бачить він небо відкрите , і якуюсь посудину , що сходила , немов простирало велике , яка , за чотири кінці прив'язана , спускалась додолу . У ній же знаходились чотириногі всілякі , і земне гаддя , і небесні пташки . І голос почувся до нього : Устань , заколи , Петре , і їж ! А Петро відказав : Жадним способом , Господи , бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого ! І знов голос удруге до нього : Що від Бога очищене , не вважай за огидне того ! І це сталося тричі , і посудина знов була взята на небо . Як Петро ж у собі бентежився , що б то значило те видіння , що бачив , то ось посланці від Корнилія , розпитавши про Симонів дім , спинилися перед ворітьми , і спиталися , крикнувши : Чи то тут сидить Симон , що зветься Петро ? Як Петро ж над видінням роздумував , Дух промовив до нього : Онде три чоловіки шукають тебе . Але встань і зійди , і піди з ними без жадного сумніву , бо то Я їх послав ! І зійшовши Петро до тих мужів , промовив : Ось я той , що його ви шукаєте . З якої причини прийшли ви ? А вони відказали : Сотник Корнилій , муж праведний та богобійний , слави доброї в усього люду юдейського , святим Анголом був у видінні наставлений , щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх . Тоді він покликав й гостинно прийняв їх . А другого дня він устав та й із ними пішов ; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним . І назавтра прийшли вони до Кесарії . А Корнилій чекав їх , рідню й близьких друзів покликавши . А як увіходив Петро , Корнилій зустрінув його , і до ніг йому впав і вклонився . Та Петро його підвів , промовляючи : Устань , бо й сам я людина ! І , розмовляючи з ним , увійшов , і знайшов багатьох , що зібралися , і промовив до них : Ви знаєте , що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці . Та відкрив мені Бог , щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту . Тому я без вагання прибув , як покликано . Тож питаю я вас : З якої причини ви слали по мене ? А Корнилій сказав : Четвертого дня аж до цієї години я постив , а о дев'ятій годині молився я в домі своїм . І ото , перед мене став муж у блискучій одежі й сказав : Корнилію , почута молитва твоя , і твої милостині перед Богом згадалися . Тож пошли до Йоппії , і приклич Симона , що зветься Петром . Він гостює в гарбарника Симона , у господі край моря , він прийде й розповість тобі . Я зараз по тебе послав , ти добре зробив , що прийшов . Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо , щоб почути все те , що Господь наказав був тобі . А Петро відкрив уста свої та й промовив : Пізнаю я поправді , що не дивиться Бог на обличчя , але в кожнім народі приємний Йому , хто боїться Його й чинить правду . Він слово послав для Ізраїлевих синів , благовістячи мир через Ісуса Христа , що Господь Він усім . Ви знаєте справу , що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї , після хрищення , що Іван проповідував , Ісуса , що був із Назарету , як помазав Його Святим Духом і силою Бог . І ходив Він , добро чинячи й усіх уздоровлюючи , кого поневолив диявол , бо Бог був із Ним . І ми свідки всьому , що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі , та вбили Його , на дереві повісивши . . . Але Бог воскресив Його третього дня , і дав Йому , щоб з'явився , не всьому народові , але наперед Богом вибраним свідкам , нам , що з Ним їли й пили , як воскрес Він із мертвих . І Він нам звелів , щоб народові ми проповідували та засвідчили , що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих . Усі пророки свідкують про Нього , що кожен , хто вірує в Нього , одержить прощення гріхів Його Йменням . Як Петро говорив ще слова ці , злинув Святий Дух на всіх , хто слухав слова . А обрізані віруючі , що з Петром прибули , здивувалися дивом , що дар Духа Святого пролився також на поган ! Бо чули вони , що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували . . . Петро тоді відповів : Чи хто може заборонити христитись водою оцим , що одержали Духа Святого , як і ми ? І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа . Тоді просили його позостатися в них кілька днів . Почули ж апостоли й браття , що в Юдеї були , що й погани прийняли Слово Боже . І , як Петро повернувся до Єрусалиму , з ним стали змагатися ті , хто з обрізання , кажучи : Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними ? Петро ж розпочав і їм розповів за порядком , говорячи : Був я в місті йоппійськім і молився , і бачив в захопленні видіння : якась посудина сходила , немов простирало велике , яка , за чотири кінці прив'язана , спускалася з неба й підійшла аж до мене . Зазирнувши до неї , я поглянув , і побачив там чотириногих землі , і звірів , і гаддя , і небесних пташок . І голос почув я , що мені промовляв : Устань , Петре , заколи та й їж ! А я відказав : Жадним способом , Господи , бо ніколи нічого огидного чи то нечистого в уста мої не ввіходило ! І відповів мені голос із неба вдруге : Що від Бога очищене , не вважай за огидне того ! І це сталося тричі , і все знов було взяте на небо . І ось три чоловіки , посланці з Кесарії до мене , перед домом , де був я , спинилися зараз . І сказав мені Дух іти з ними без жадного сумніву . Зо мною ж пішли й оці шестеро браття , і ввійшли ми до дому того чоловіка . І він нам розповів , як у домі своїм бачив Ангола , який став і сказав : Пошли до Йоппії , та приклич того Симона , що зветься Петром , він слова тобі скаже , якими спасешся і ти , і ввесь дім твій . А як я промовляв , злинув на них Святий Дух , як спочатку й на нас . І я згадав слово Господнє , як Він говорив : Іван ось водою христив , ви ж охрищені будете Духом Святим . Отож , коли Бог дав однаковий дар їм , як і нам , що ввірували в Господа Ісуса Христа , то хто ж я такий , щоб міг заперечити Богові ? І , почувши таке , замовкли вони , і Бога хвалили , говорячи : Отож , і поганам Бог дав покаяння в життя ! А ті , хто розпорошився від переслідування , що знялося було через Степана , перейшли навіть до Фінікії , і Кіпру , і Антіохії , не звістуючи слова нікому , крім юдеїв . А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї , що до Антіохії прийшли , і промовляли й до греків , благовістячи про Господа Ісуса . І Господня рука була з ними ; і велике число їх увірувало , і навернулось до Господа ! І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви , і до Антіохії послали Варнаву . А він , як прийшов і благодать Божу побачив , звеселився , і всіх став просити , щоб серцем рішучим трималися Господа . Бо він добрий був муж , повний Духа Святого та віри . І прилучилось багато народу до Господа ! Після того подався Варнава до Тарсу , щоб Савла шукати . А знайшовши , привів в Антіохію . І збирались у Церкві вони цілий рік , і навчали багато народу , і в Антіохії найперш християнами названо учнів . Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії . І встав один з них , на ймення Агав , і Духом прорік , що голод великий у цілому світі настане , як за Клавдія був . Тоді учні , усякий із своєї спроможности , постановили послати допомогу братам , що в Юдеї жили . Що й зробили , через руки Варнави та Савла , пославши до старших . А Цар Ірод тоді підніс руки , щоб декого з Церкви гнобити . І мечем він стяв Якова , брата Іванового . А бачивши , що подобалося це юдеям , він задумав схопити й Петра . Були ж дні Опрісноків . І , схопивши його , посадив до в'язниці , і передав чотирьом чвіркам вояків , щоб його стерегли , бажаючи вивести людям його по Пасці . Отож , у в'язниці Петра стерегли , а Церква ревно молилася Богові за нього . А як Ірод хотів його вивести , Петро спав тієї ночі між двома вояками , закутий у два ланцюги , і сторожа пильнувала в'язницю при дверях . І ось Ангол Господній з'явився , і в в'язниці засяяло світло . І , доторкнувшись до боку Петрового , він збудив його , кажучи : Мерщій вставай ! І ланцюги йому з рук поспадали . А Ангол до нього промовив : Підпережися , і взуй сандалі свої . І він так учинив . І каже йому : Зодягнися в плаща свого , та й за мною йди . І , вийшовши , він ішов услід за ним , і не знав , чи то правда , що робилось від Ангола , бо думав , що видіння він бачить . Як сторожу минули вони першу й другу , то прийшли до залізної брами , що до міста веде , і вона відчинилась сама їм . І , вийшовши , пройшли одну вулицю , і відступив Ангол зараз від нього . Сказав же Петро , опритомнівши : Тепер знаю правдиво , що Господь послав Свого Ангола , і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського . А зміркувавши , він прийшов до садиби Марії , матері Івана , званого Марком , де багато зібралося й молилося . І як Петро в фіртку брами постукав , то вийшла послухати служниця , що звалася Рода , та голос Петрів розпізнавши , вона з радощів не відчинила воріт , а прибігши , сказала , що Петро при воротях стоїть ! . . . А вони їй сказали : Чи ти навісна ? Та вона запевняла своє , що є так . Вони ж говорили : То Ангол його ! А Петро й далі стукав . Коли ж відчинили , вони його вгледіли та й дивувалися . Махнувши ж рукою до них , щоб мовчали , він їм розповів , як Господь його вивів із в'язниці . І сказав : Сповістіть про це Якова й браттю . І , вийшовши , він до іншого місця пішов . Коли ж настав день , поміж вояками зчинилась велика тривога , що то сталось з Петром . А Ірод , пошукавши його й не знайшовши , віддав варту під суд , і звелів їх стратити . А сам із Юдеї відбув в Кесарію , і там перебував . А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян . І вони однодушно до нього прийшли , і вблагали царського постельника Власта , та й миру просили , бо їхня земля годувалась з царської . Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську , і на підвищенні сів та й до них говорив . А натовп кричав : Голос Божий , а не людський ! І Ангол Господній уразив зненацька його , бо він не віддав слави Богові . І черва його з'їла , і він умер . . . Слово ж Боже росло та помножувалось . А Варнава та Савл , службу виконавши , повернулись із Єрусалиму , узявши з собою Івана , що прозваний Марком . А в Антіохії , у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі : Варнава й Семен , званий Ніґер , і кірінеянин Луцій , і Манаїл , що був вигодуваний із тетрархом Іродом , та ще Савл . Як служили ж вони Господеві та постили , прорік Святий Дух : Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу , до якої покликав Я їх ! Тоді , попостивши та помолившись , вони руки поклали на них , і відпустили . Вони ж , послані бувши від Духа Святого , прийшли в Селевкію , а звідти до Кіпру відплинули . Як були ж в Саламіні , то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських ; до послуг же мали й Івана . А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів , то знайшли ворожбита одного , лжепророка юдеянина , йому на ім'я Варісус . Він був при проконсулі Сергії Павлі , чоловіку розумнім . Той закликав Варнаву та Савла , і прагнув послухати Божого Слова . Але їм опирався Еліма ворожбит той , бо ім'я його перекладається так , і намагавсь відвернути від віри проконсула . Але Савл , що й Павло він , переповнився Духом Святим і на нього споглянув , і промовив : О сину дияволів , повний всякого підступу та всілякої злости , ти ворогу всякої правди ! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг ? І тепер ось на тебе Господня рука , ти станеш сліпий , і сонця бачити не будеш до часу ! І миттю обняв того морок та темрява , і став він ходити навпомацки та шукати поводатора . . . Тоді той проконсул , як побачив , що сталося , увірував , і дивувався науці Господній ! І , як від Пафа Павло й ті , хто з ним був , відпливли , то вони прибули в Памфілійську Пергію . А Іван , відлучившись від них , повернувся до Єрусалиму . А вони , пішовши з Пергії , прийшли до Пісідійської Антіохії , і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали . А по відчитанні Закону й Пророків , старші синагоги послали до них , переказуючи : Мужі-браття , якщо маєте слово потіхи для люду , промовте ! Тоді Павло встав , і давши знака рукою , промовив : Послухайте , мужі ізраїльтяни , та ви , богобійні ! Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших , і підвищив народ , як він перебував у єгипетськім краї , і рукою потужною вивів їх із нього , і літ із сорок Він їх годував у пустині , а вигубивши сім народів в землі ханаанській , поділив жеребком їхню землю між ними , майже що по чотириста й п'ятидесяти роках . Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав . А потім забажали царя , і Бог дав їм Саула , сина Кісового , мужа з Веніяминового племени , на чотири десятки років . А його віддаливши , поставив царем їм Давида , про якого й сказав , засвідчуючи : Знайшов Я Давида , сина Єссеєвого , чоловіка за серцем Своїм , що всю волю Мою він виконувати буде . За обітницею , із його насіння підняв Бог Ісуса , як спасіння Ізраїлеві , як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння . А коли свою путь Іван виконав , то він промовляв : Я не Той , за Кого ви мене вважаєте , але йде он за мною , що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний . Мужі-браття , сини роду Авраамового , та хто богобоязний із вас ! Для вас було послане слово спасіння цього . Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали , а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом , і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли , все ж просили Пилата вбити Його . Коли ж усе виповнилось , що про Нього написане , то зняли Його з дерева , та й до гробу поклали . Але Бог воскресив Його з мертвих ! Він з'являвся багато днів тим , що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму , і що тепер вони свідки Його перед людьми . І ми благовістимо вам ту обітницю , що дана була нашим отцям , що її нам , їхнім дітям , Бог виконав , воскресивши Ісуса , як написано в другім псалмі : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив ! А що Він воскресив Його з мертвих , щоб більш не вернувся в зотління , те так заповів : Я дам вам ті милості , що обіцяні вірно Давиду були ! Тому то й деінде говорить : Не даси Ти Своєму Святому побачити тління ! Бо Давид , що часу свого послужив волі Божій , спочив , і злучився з отцями своїми , і тління побачив . Але Той , що Бог воскресив Його з мертвих , тління не побачив . Отже , мужі-браття , хай відомо вам буде , що прощення гріхів через Нього звіщається вам . І в усім , у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим , через Нього виправдується кожен віруючий . Отож , стережіться , щоб на вас не прийшло , що в Пророків провіщене : Дивіться , погордющі , і дивуйтеся та пощезайте , бо Я діло роблю за днів ваших , те діло , що йому не повірите ви , якби хто розповів вам ! А як стали виходити вони , то їх прошено , щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова . А коли розійшлась синагога , то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою , а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій . А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова . Як юдеї ж побачили натовп , то наповнились заздрощів , і стали перечити мові Павла та богозневажати . Тоді Павло та Варнава мужньо промовили : До вас перших потрібно було говорить Слово Боже ; та коли ви його відкидаєте , а себе вважаєте за недостойних вічного життя , то ось до поган ми звертаємось . Бо так заповів нам Господь : Я світлом поставив Тебе для поган , щоб спасінням Ти був аж до краю землі ! А погани , почувши таке , раділи та Слово Господнє хвалили . І всі ті , хто призначений був в життя вічне , увірували . І ширилось Слово Господнє по цілій країні . Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті , і зняли переслідування на Павла та Варнаву , та й вигнали їх із своєї землі . Вони ж , обтрусивши із ніг своїх порох на них , подалися в Іконію . А учні сповнялися радощів і Духа Святого . І трапилось , що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської , і промовили так , що безліч юдеїв й огречених увірували . Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів . Та проте довгий час пробули вони там , промовляючи мужньо про Господа , що свідоцтво давав слову благодаті Своєї , і робив , щоб знамена та чуда чинились їхніми руками . А в місті народ поділився , і пристали одні до юдеїв , а інші тримались апостолів . Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими , щоб зневажити їх та камінням побити , то , дізнавшись про це , вони повтікали до міст лікаонських , до Лістри та Дервії , та в околиці їхні , і Євангелію там звіщали . А в Лістрі сидів один чоловік , безвладний на ноги , що кривий був з утроби своєї матері , і ніколи ходити не міг . Він слухав , як Павло говорив , який пильно на нього споглянув , і побачив , що має він віру вздоровленим бути , то голосом гучним промовив : Устань просто на ноги свої ! А той скочив , і ходити почав . . . А люди , побачивши , що Павло вчинив , піднесли свій голос , говорячи по-лікаонському : Боги людям вподібнились , та до нас ось зійшли ! . . . І Варнаву вони звали Зевсом , а Гермесом Павла , бо він провід мав у слові . А жрець Зевса , що святиня його перед містом була , припровадив бики та вінки до воріт , та й з народом приносити жертву хотів . Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло , то роздерли одежі свої , та й кинулися між народ , кричачи та говорячи : Що це робите , люди ? Таж і ми такі самі смертельні , подібні вам люди , і благовістимо вам , від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого , що створив небо й землю , і море , і все , що в них є . За минулих родів попустив Він усім народам , щоб ходили стежками своїми , але не зоставив Себе Він без свідчення , добро чинячи : подавав нам із неба дощі та врожайні часи , та наповнював їжею й радощами серця наші . І , говорячи це , заледве спинили народ не приносити їм жертов . А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї , і , підбуривши натовп , камінням побили Павла , та й за місто геть виволікли , мавши думку , що вмер він . . . Коли ж учні його оточили , то він устав , та й вернувся до міста . А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію . І , як звістили Євангелію тому містові , і учнів багато придбали , вони повернулися в Лістру , та в Іконію , та в Антіохію , душі учнів зміцняючи , просячи перебувати в вірі , та навчаючи , що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство . І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах , і помолилися з постом та й їх передали Господеві , в Якого ввірували . Як вони ж перейшли Пісідію , прибули в Памфілію ; і , звістивши Господнє Слово в Пергії , вони в Атталію ввійшли , а звідти поплинули в Антіохію , звідки були благодаті Божій віддані на діло , що його й закінчили . А прибувши та скликавши Церкву , вони розповіли , як багато вчинив Бог із ними , і що відкрив двері і віри поганам . І перебували вони немалий час із учнями . А дехто , що з Юдеї прийшли , навчали братів : Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим , то спастися не можете . Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними , то постановили , щоб Павло та Варнава , та дехто ще інший із них , пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим . Тож вони , відпроваджені Церквою , ішли через Фінікію та Самарію , розповідуючи про поганське навернення , і радість велику чинили всім браттям . Коли ж в Єрусалим прибули вони , були прийняті Церквою , та апостолами , та старшими , і вони розповіли , як багато вчинив Бог із ними . Але дехто , що ввірували з фарисейської партії , устали й сказали , що потрібно поганів обрізувати й наказати , щоб Закона Мойсеєвого берегли . І зібрались апостоли й старші , щоб розглянути справу оцю . Як велике ж змагання повстало , Петро встав і промовив до них : Мужі-браття , ви знаєте , що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене , щоб погани почули слово Євангелії через уста мої , та й увірували . І засвідчив їм Бог Серцезнавець , давши їм Духа Святого , як і нам , і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив , очистивши вірою їхні серця . Отож , чого Бога тепер спокушуєте , щоб учням на шию покласти ярмо , якого ані наші отці , ані ми не здолали понести ? Та ми віруємо , що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само , як і вони . І вся громада замовкла , і слухали пильно Варнаву й Павла , що розповідали , які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами ! Як замовкли ж вони , то Яків озвався й промовив : Мужі-браття , послухайте також мене . Симон ось розповів , як зглянувся Бог від початку , щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого . І пророчі слова з цим погоджуються , як написано : Потому вернуся , і відбудую Давидову скинію занепалу , і відбудую руїни її , і наново поставлю її , щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи , над якими Ім'я Моє кликано , говорить Господь , що чинить це все ! Господеві відвіку відомі всі вчинки Його . Тому думаю я , щоб не турбувати поган , що до Бога навертаються , але написати до них , щоб стримувались від занечищення ідольського , та від блуду , і задушенини , і від крови . Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна , і щосуботи читають його в синагогах . Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них , і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду , що зветься Варсавва , і Силу , мужів проводирів між братами , написавши своїми руками оце : Апостоли й старші брати до братів , що з поган в Антіохії , і Сирії , і Кілікії : Вітаємо вас ! Через те , що ми чули , що деякі з вас , яким ми того не доручували , стурбували наукою вас , і захитали вам душі , то ми постановили однодушно , зібравшися , щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом , людьми тими , що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа . Тож ми Юду та Силу послали , що вияснять усно те саме . Бо зволилось Духові Святому і нам , тягару вже ніякого не накладати на вас , окрім цього необхідного : стримуватися від ідольських жертов та крови , і задушенини , та від блуду . Оберегаючися від того , ви зробите добре . Бувайте здорові ! . . . Посланці ж прийшли в Антіохію , і , зібравши народ , доручили листа . А перечитавши , раділи з потішення того . А Юда та Сила , самі бувши пророками , частим словом підбадьорували та зміцняли братів . А як перебули вони там якийсь час , то брати їх відпустили з миром до тих , хто їх вислав . Але Сила схотів лишитися там , а Юда вернувся до Єрусалиму . А Павло з Варнавою в Антіохії жили , навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє . А по декількох днях промовив Павло до Варнави : Ходімо знов , і відвідаймо наших братів у кожному місті , де ми провіщали Слово Господнє , як вони пробувають . А Варнава хотів був узяти з собою Івана , що званий був Марком . Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того , хто від них відлучився з Памфілії , та з ними на працю не йшов . І повстала незгода , і розлучились вони між собою . Тож Варнава взяв Марка , і поплинув до Кіпру . А Павло вибрав Силу й пішов , Божій благодаті братами доручений . І проходив він Сирію та Кілікію , Церкви зміцнюючи . І прибув він у Дервію й Лістру . І ото був там один учень , на ім'я Тимофій , син наверненої однієї юдеянки , а батько був геллен . Добре свідоцтво про нього давали брати , що були в Лістрі та в Іконії . Павло захотів його взяти з собою , і , взявши , обрізав його через юдеїв , що були в тих місцях , бо всі знали про батька його , що був геллен . Як міста ж переходили , то їм передавали , щоб вони берегли оті постанови , які видали в Єрусалимі апостоли та старші . А Церкви зміцнювалися в вірі , і щоденно зростали кількістю . А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії , то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську . Дійшовши ж до Мізії , хотіли піти до Вітінії , та їм не дозволив Дух Ісусів . Обминувши ж Мізію , прибули до Троади . І Павлові з'явилось видіння вночі : якийсь македонянин став перед ним і благав його , кажучи : Прийди в Македонію , і нам поможи ! Як побачив він це видіння , то ми зараз хотіли піти в Македонію , зрозумівши , що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію . Тож відпливши з Троади , прибули ми навпрост у Самотракію , а другого дня до Неаполя , звідтіля ж у Филипи , що є перше місто-осада в тій частині Македонії . І пробули ми в цім місті днів кілька . Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку , де , за звичаєм , було місце молитви , і , посідавши , розмовляли з жінками , що посходились . Прислухалася й жінка одна , що звалася Лідія , купчиха кармазином з міста Тіятір , що Бога вона шанувала . Господь же їй серце відкрив , щоб уважати на те , що Павло говорив . А коли охристилась вона й її дім , то благала нас , кажучи : Якщо ви признали , що вірна я Господеві , то прийдіть до господи моєї й живіть . І змусила нас . І сталось , як ми йшли на молитву , то нас перестріла служниця одна , що мала віщунського духа , яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм . Вона йшла слідкома за Павлом та за нами , і кричала , говорячи : Оці люди це раби Всевишнього Бога , що вам провіщають дорогу спасіння ! І багато днів вона це робила . І обуривсь Павло , і , обернувшись , промовив до духа : У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї ! І того часу той вийшов . А пани її , бачивши , що пропала надія на їхній прибуток , схопили Павла й Силу , і потягли їх на ринок до старших . Коли ж їх привели до начальників , то сказали : Ці люди , юдеї , наше місто бунтують , і навчають звичаїв , яких нам , римлянам , не годиться приймати , ані виконувати . І натовп піднявся на них . А начальники здерли одежу із них , та звеліли їх різками сікти . І , завдавши багато їм ран , посадили в в'язницю , наказавши в'язничному дозорцеві , щоб їх пильно стеріг . Одержавши такого наказа , той їх повкидав до внутрішньої в'язниці , а їхні ноги забив у колоди . А північної пори Павло й Сила молилися , і Богові співали , а ув'язнені слухали їх . І ось нагло повстало велике трясіння землі , аж основи в'язничні були захиталися ! І повідчинялися зараз усі двері , а кайдани з усіх поспадали . . . Як прокинувся ж сторож в'язничний , і побачив відчинені двері в'язниці , то витяг меча та й хотів себе вбити , мавши думку , що повтікали ув'язнені . А Павло скрикнув голосом гучним , говорячи : Не чини собі жодного зла , бо всі ми ось тут ! Зажадавши ж той світла , ускочив , і тремтячий припав до Павла та до Сили . І вивів їх звідти й спитав : Добродії ! Що треба робити мені , щоб спастися ? А вони відказали : Віруй в Господа Ісуса , і будеш спасений ти сам та твій дім . І Слово Господнє звіщали йому та й усім , хто був у домі його . І сторож забрав їх того ж часу вночі , їхні рани обмив , і охристився негайно він сам та його всі домашні . І він їх запровадив до дому свого , і поживу поставив , і радів із усім домом своїм , що ввірував у Бога . А коли настав день , то прислали начальники слуг поліційних , наказуючи : Відпусти тих людей ! І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові : що прислали начальники , щоб вас відпустити . Отож , вийдіть тепер та й з миром ідіть ! А Павло відказав їм : Нас , римлян , незасуджених , різками сікли прилюдно , і до в'язниці всадили , а тепер нас таємно виводять ? Але ні ! Хай вони самі прийдуть , та й виведуть нас ! Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам . А ті налякались , почувши , що римляни вони . І прийшли , та їх перепросили , а вивівши , благали , щоб із міста пішли . І , вийшовши з в'язниці , прибули вони до Лідії , а з братами побачившись , потішили їх та й пішли . Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію , то прийшли до Солуня , де була синагога юдейська . І Павло , за звичаєм своїм , до них увійшов , і з ними змагавсь три суботі з Писання , виказуючи та доводячи , що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих , і що Христос Той Ісус , про Якого я вам проповідую . І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали , безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок . А невірні юдеї були запалилися заздрістю , і якихсь негідних людей назбирали на вулицях , учинили збіговисько та й бунтували те місто , а набігши на хату Ясонову , шукали апостолів , щоб до натовпу вивести їх . А як їх не знайшли , потягли до начальників міста Ясона та декого з братті , кричачи : Ті , що світ сколотили , і сюди ось вони поприходили ! А Ясон їх до себе прийняв . Вони всі проти наказів кесаря чинять , говорячи , ніби інший є цар Ісус . . . І вони зворохобили народ та начальників міста , що слухали це . Але , узявши поруку з Ясона та з інших , вони їх відпустили . А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії . І , прибувши вони , пішли в синагогу юдейську . Ці були шляхетніші за солунян , і слова прийняли з повним запалом , і Писання досліджували день-у-день , чи так воно є . Тож багато із них тоді ввірували , і з почесних гелленських жінок та немало із мужів . Як солунські ж юдеї довідалися , що Павло проповідує Боже Слово й у Верії , прибули вони , і там баламутили та бунтували народ . Тоді браття негайно Павла відпустили , щоб до моря йшов ; а Сила та Тимофій позосталися там . А ті , що Павла відпроваджували , провели його аж до Атен , а прийнявши наказа про Силу та Тимофія , щоб до нього вернулися якнайшвидше , відбули . Як Павло ж їх чекав ув Атенах , у ньому кипів його дух , як бачив це місто , повне ідолів . Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними , і на ринку щоденно зо стрічними . А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним . Одні говорили : Що то хоче сказати оцей пустомов ? А інші : Здається , він проповідник чужих богів , бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення . І , взявши його , повели в ареопаг та й казали : Чи можемо знати , що то є ця наука нова , яку проповідуєш ти ? Бо чудне щось вкладаєш до наших вух . Отже хочемо знати , що то значити має ? А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися , як аби щось нове говорити чи слухати . Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив : Мужі атенські ! Із усього я бачу , що ви дуже побожні . Бо , проходячи та оглядаючи святощі ваші , я знайшов також жертівника , що на ньому написано : Незнаному Богові . Ось Того , Кого навмання ви шануєте , Того я проповідую вам . Бог , що створив світ і все , що в ньому , бувши Господом неба й землі , проживає не в храмах , рукою збудованих , і Він не вимагає служіння рук людських , ніби в чомусь Він мав би потребу , бо Сам дає всім і життя , і дихання , і все . І ввесь людський рід Він з одного створив , щоб замешкати всю поверхню землі , і призначив окреслені доби й границі замешкання їх , щоб Бога шукали вони , чи Його не відчують і не знайдуть , хоч Він недалеко від кожного з нас . Бо ми в Нім живемо , і рухаємось , і існуємо , як і деякі з ваших поетів казали : Навіть рід ми Його ! Отож , бувши Божим тим родом , не повинні ми думати , що Божество подібне до золота , або срібла , чи до каменю , твору мистецтва чи людської вигадки . Не зважаючи ж Бог на часи невідомости , ось тепер усім людям наказує , щоб скрізь каялися , бо Він визначив день , коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа , що Його наперед Він поставив , і Він подав доказа всім , із мертвих Його воскресивши . Як почули ж вони про воскресення мертвих , то одні насміхатися стали , а інші казали : Про це будемо слухати тебе іншим разом . . . Так вийшов Павло з-поміж них . А деякі мужі пристали до нього й увірували , серед них і Діонисій Ареопагіт , і жінка , Дамара ім'ям , та інші із ними . Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту . І знайшов він одного юдея , на ймення Акилу , родом із Понту , що недавно прибув із Італії , та Прискиллу , його дружину , бо Клавдій звелів усім юдеям , щоб покинули Рим . І до них він прийшов , а що був він того ж ремесла , то в них позостався та працював ; ремесло ж їхнє було виробляти намети . І він щосуботи розмову точив у синагозі , переконуючи юдеїв та гелленів . А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії , Павло слову віддався , і він свідчив юдеям , що Ісус то Христос . Як вони ж спротивлялися та богозневажали , то він обтрусив одежу свою та промовив до них : Ваша кров на голову вашу ! Я чистий . Відтепер я піду до поган . І , вийшовши звідти , він прибув до господи одного , на ім'я Тита Юста , що був богобійний , його ж дім межував із синагогою . А Крисп , старший синагоги , увірував в Господа з усім домом своїм ; і багато з коринтян , почувши , увірували й охристились . Сказав же Павлові Господь у видінні вночі : Не бійся , але говори й не мовчи , бо з тобою ось Я , і на тебе ніхто не накинеться , щоб тобі заподіяти зло , бо Я маю в цім місті багато людей . І позостався він рік і шість місяців , навчаючи в них Слова Божого . А коли Галліон був в Ахаї проконсулом , то проти Павла однодушно повстали юдеї , і на суд привели його , кажучи : Цей людей намовляє , щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом ! Як Павло ж хотів уста відкрити , сказав Галліон до юдеїв : О юдеї , якби сталася кривда яка , або злий учинок , то я б справедливо вас вислухав . Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш , то самі доглядайте , я суддею цього бути не хочу . І прогнав їх від суду . Тоді всі схопили Состена , начальника над синагогою , та й перед судом його били . Галліон же на те зовсім не зважав . А Павло , перебувши доволі ще днів , попрощався з братами , і поплинув у Сирію , і з ним Прискилла й Акила ; він у Кенхреях обстриг собі голову , бо обітницю дав був . І прибув він в Ефес , і там їх позоставив , а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями . Як просили ж його довший час позостатися в них , то він не згодився , але попрощався й сказав : Знов вернуся до вас , коли буде на те воля Божа ! І відплив із Ефесу . І , побувши в Кесарії , він піднявся , і , привіт славши Церкві , відбув в Антіохію . І , пробувши там деякий час , він вибрався в подорож знову , за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію , та всіх учнів зміцняючи . Один же юдей , на ім'я Аполлос , родом з Олександрії , красномовець та сильний в Писанні , прибув до Ефесу . Він був навчений дороги Господньої , і , палаючи духом , промовляв і про Господа пильно навчав , знаючи тільки Іванове хрищення . І він сміливо став промовляти в синагозі . Як Акила й Прискилла почули його , то його прийняли , і докладніш розповіли йому про дорогу Господню . А коли він схотів перейти до Ахаї , брати написали до учнів , нагадуючи , щоб його прийняли . А прибувши , помагав він багато тим , хто ввірував благодаттю , бо він переконував пильно юдеїв , Писанням прилюдно доводячи , що Ісус то Христос . І сталося , що коли Аполлос перебував у Коринті , то Павло , перейшовши горішні країни , прибув до Ефесу , і деяких учнів знайшов , та й спитав їх : Чи ви Духа Святого одержали , як увірували ? А вони відказали йому : Та ми навіть не чули , чи є Дух Святий ! І він запитав : Тож у що ви христились ? Вони ж відказали : В Іванове хрищення . І промовив Павло : Таж Іван христив хрищенням на покаяння , говорячи людям , щоб вірили в Того , Хто прийде по ньому , цебто в Ісуса . Як почули ж оце , то христились вони в Ім'я Господа Ісуса . А коли Павло руки на них поклав , то зійшов на них Дух Святий , і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати ! А всіх їх було чоловіка з дванадцять . А до синагоги ввійшовши , промовляв він відважно , три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи . А коли опиралися дехто й не вірували , і дорогу Господню лихословили перед народом , то він їх покинув і виділив учнів , і щодня проповідував у школі одного Тирана . Це ж два роки продовжувалось , так що всі , хто замешкував в Азії , юдеї та геллени , слухали слово про Господа . І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими , так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим , і хвороби їх кидали , і духи лукаві виходили з них . Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими , хто мав злих духів , проказуючи : Заклинаємо вас Ісусом , Якого Павло проповідує ! Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви . Відповів же злий дух і сказав їм : Я знаю Ісуса , і знаю Павла , а ви хто такі ? І скочив на них чоловік , що в ньому злий дух був , і , перемігши обох , подужав їх так , що втекли вони з дому нагі та поранені . І це стало відоме юдеям та гелленам , усім , що в Ефесі замешкують , і острах напав на всіх їх , і славилося Ім'я Господа Ісуса . І багато-хто з тих , що ввірували , приходили , визнаваючи та відкриваючи вчинки свої . І багато-хто з тих , що займалися чарами , позносили книги свої та й перед усіма попалили . І злічили ціну їх , і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм . Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово ! А як сповнилось це , Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю , та й удатись у Єрусалим , говорячи : Як побуду я там , то треба мені й Рим побачити . Тож він послав у Македонію двох із тих , що служили йому , Тимофія й Ераста , а сам позостався якийсь час ув Азії . І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу . Бо один золотар , Дмитро на ім'я , що робив срібляні Артемідині храмки , та ремісникам заробіток чималий давав , згромадив він їх і ще інших подібних робітників , та й промовив : Ви знаєте , мужі , що з цього ремесла заробіток ми маємо . І ви бачите й чуєте , що не тільки в Ефесі , але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу , говорячи , ніби то не боги , що руками пороблені . І не тільки оце нам загрожує , що прийде зайняття в упадок , а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується , і буде зруйнована й велич тієї , що шанує її ціла Азія та цілий світ . Почувши ж оце , вони переповнились гнівом , та й стали кричати , говорячи : Артеміда ефеська велика ! І місто наповнилось заколотом . І кинулися однодушно до видовища , схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха , македонян . Як Павло ж хотів у народ увійти , то учні його не пустили . Також дехто з азійських начальників , що були йому приятелі , послали до нього й просили , щоб він не вдававсь на видовище . І кожен що інше кричав , бо збори бурхливі були , і багатенно з них навіть не знали , чого ради зібралися . А з народу взяли Олександра , бо юдеї його висували . І Олександер дав знака рукою , і хотів виправдатися перед народом . А коли розпізнали , що юдеянин він , то злилися всі в один голос , і годин зо дві гукали : Артеміда ефеська велика ! А як писар міський заспокоїв народ , то промовив : Мужі ефеські , яка ж то людина не знає , що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу , упалого з неба ? Коли ж цьому перечити не можна , то потрібно вам бути спокійними , і не робити необачно нічого . А ви ж привели цих людей , що ані святокрадці , ані вашої богині не зневажили . Отож , як Дмитро та його ремісники мають справу на кого , то суди є на ринку й проконсули , один одного хай позивають . А коли чогось іншого допоминаєтеся , то те вирішиться на законнім зібранні . Бо ось є небезпека , що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть , і немає жадної причини , якою могли б виправдати це зборище . І , промовивши це , розпустив він громаду . А як заколот стих , то Павло скликав учнів , і , потішивши та попрощавшись із ними , вибрався йти в Македонію . Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом , прибув до Геллади , і прожив там три місяці . А як він захотів був відплинути в Сирію , то змову на нього вчинили юдеї , тому він узяв думку вертатись через Македонію . Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії , Аристарх та Секунд із Солуня , і Гай дерв'янин , і Тимофій , а з азійців Тихик та Трохим . Вони відбули наперед , і нас дожидали в Троаді . А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків , і прибули днів за п'ять у Троаду до них , де сім день прожили . А дня першого в тижні , як учні зібралися на ламання хліба , Павло мав промову до них , бо вранці збирався відбути , і затягнув своє слово до півночі . А в горниці , де зібралися ми , було багато світел . Юнак же один , Євтих на ім'я , сидів на вікні . Його обгорнув міцний сон , бо задовго Павло промовляв , і він сонний хитнувся , і додолу упав із третього поверху , і підняли його мертвого . . . Зійшов же Павло та до нього припав , і , обнявши його , проказав : Заспокойтесь , бо душа його в ньому ! А вернувшись , він хліб переломив і спожив , і бесіду довго точив , аж до досвітку , потім відбув . А хлопця живим привели , і зраділи немало . А ми наперед пішли до корабля , та в Асс попливли , щоб звідти забрати Павла , бо він так ізвелів , сам бажаючи пішки піти . А коли він із нами зійшовся в Ассі , ми взяли його та прибули в Мітілену . І , відплинувши звідти , ми назавтра пристали навпроти Хіосу , а другого дня припливли до Самосу , наступного ж ми прибули до Мілету . Бо Павло захотів поминути Ефес , щоб йому не баритися в Азії , бо він квапився , коли буде можливе , бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці . А з Мілету послав до Ефесу , і прикликав пресвітерів Церкви . І , як до нього вони прибули , він промовив до них : Ви знаєте , як із першого дня , відколи прибув в Азію , я з вами ввесь час перебував , і служив Господеві з усією покорою , і з рясними слізьми та напастями , що спіткали мене від юдейської змови , як нічого корисного я не минув , щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах . І я свідчив юдеям та гелленам , щоб вони перед Богом покаялись , та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа . І ось тепер , побуджений Духом , подаюсь я в Єрусалим , не відаючи , що там трапитись має мені , тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує , кажучи , що кайдани та муки чекають мене . . . Але я ні про що не турбуюсь , і свого життя не вважаю для себе цінним , аби но скінчити дорогу свою та служіння , яке я одержав від Господа Ісуса , щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої . І ось я знаю тепер , що обличчя мого більш не будете бачити всі ви , між якими ходив я , проповідуючи Царство Боже . . . Тому дня сьогоднішнього вам свідкую , що я чистий від крови всіх , бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу ! Пильнуйте себе та всієї отари , в якій Святий Дух вас поставив єпископами , щоб пасти Церкву Божу , яку власною кров'ю набув Він . Бо я знаю , що як я відійду , то ввійдуть між вас вовки люті , що отари щадити не будуть . . . Із вас самих навіть мужі постануть , що будуть казати перекручене , аби тільки учнів тягнути за собою . . . Тому то пильнуйте , пам'ятаючи , що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки . А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його , Який має силу будувати та дати спадщину , серед усіх освячених . Ні срібла , ані золота , ні одежі чиєїсь я не побажав . . . Самі знаєте , що ці руки мої послужили потребам моїм та отих , хто був зо мною . Я вам усе показав , що , працюючи так , треба поміч давати слабим , та пам'ятати слова Господа Ісуса , бо Він Сам проказав : Блаженніше давати , ніж брати ! Проказавши ж оце , він навколішки впав , та й із ними всіма помолився . І знявсь між усіма плач великий , і вони припадали на Павлову шию , і його цілували . . . А найтяжче вони сумували з-за слова , яке він прорік , що не бачитимуть більш обличчя його . І вони провели його до корабля . А як ми розлучилися з ними й відплинули , то дорогою простою в Кос прибули , а другого дня до Родосу , а звідти в Патару . І знайшли корабля , що плив у Фінікію , увійшли та й поплинули . А коли показався нам Кіпр , ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію . І пристали ми в Тирі , бо там корабель вантажа мав скласти . І , учнів знайшовши , перебули тут сім день . Вони через Духа казали Павлові , щоб до Єрусалиму не йшов . І , як дні побуту скінчилися , то ми вийшли й пішли , а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто . І , ставши навколішки , помолились на березі . І , попрощавшись один із одним , ми ввійшли в корабель , а вони повернулись додому . А ми , закінчивши від Тиру плавбу , пристали до Птолемаїди , і , братів привітавши , один день перебули в них . А назавтра в дорогу ми вибрались , і прийшли в Кесарію . І ввійшли до господи благовісника Пилипа , одного з семи , і позосталися в нього . Він мав чотири панні дочки , що пророкували . І коли ми багато днів у них зоставались , то прибув із Юдеї якийсь пророк , Агав на ім'я . І прийшов він до нас , і взяв пояса Павлового , та й зв'язав свої руки та ноги й сказав : Дух Святий так звіщає : Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа , що цей пояс його , і видадуть в руки поган . . . Як почули ж оце , то благали ми та тамтешні Павла , щоб до Єрусалиму не йшов . А Павло відповів : Що робите ви , плачучи та серце мені розриваючи ? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути , а й померти в Єрусалимі ! І не могли ми його вмовити , і замовкли , сказавши : Нехай діється Божая воля ! А після оцих днів приготувались ми , та до Єрусалиму вирушили . А з нами пішли й деякі учні із Кесарії , ведучи якогось кіпрянина Мнасона , давнього учня , що ми в нього спинитися мали . А коли ми прийшли в Єрусалим , то брати прийняли нас гостинно . А другого дня Павло з нами подався до Якова . І всі старші посходились . Поздоровивши ж їх , розповів він докладно , що Бог через служіння його вчинив між поганами . Як вони ж це почули , то славили Бога , а до нього промовили : Бачиш , брате , скільки тисяч серед юдеїв увірувало , і всі вони ревні оборонці Закону ! Вони ж чули про тебе , ніби ти всіх юдеїв , що живуть між поганами , навчаєш відступлення від Мойсея , говорячи , щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв . Що ж почати ? Люд збереться напевно , бо почують , що прибув ти . Отже , зроби це , що порадимо тобі . Ми маємо чотирьох мужів , що обітницю склали на себе . Візьми їх , та й із ними очисться , і видатки за них заплати , щоб постригли їм голови . І пізнають усі , що неправда про тебе їм сказане , та й що сам ти Закона пильнуєш . А про тих із поган , що ввірували , ми писали , розсудивши , щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини , та від блуду . Тоді взяв Павло мужів отих , і назавтра очистився з ними , і ввійшов у храм , і звістив про виконання днів очищення , так , аж за кожного з них була жертва принесена . А коли ті сім день закінчитися мали , то азійські юдеї , як побачили в храмі його , підбурили ввесь народ , та руки на нього наклали , кричачи : Ізраїльські мужі , рятуйте ! Це людина ота , що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає ! . . . А до того у храм упровадив і гелленів , і занечистив це місце святе ! Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина , і гадали про нього , що Павло то його ввів у храм . І порушилося ціле місто , і повстало збіговисько люду . І , схопивши Павла , потягли його поза храм , а двері негайно зачинено . . . Як хотіли ж забити його , то вістка досталась до полкового тисяцього , що ввесь Єрусалим збунтувався ! І він зараз узяв вояків та сотників , і подався до них . А вони , як угледіли тисяцького й вояків , то бити Павла перестали . Приступив тоді тисяцький , та й ухопив його , і двома ланцюгами зв'язати звелів , і допитувати став : хто такий він і що він зробив ? Але кожен що інше викрикував у натовпі . І , не мігши довідатись певного через заколот , він звелів відпровадити його до фортеці . А коли він до сходів прийшов , то трапилося , що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського , бо безліч народу йшла слідкома та кричала : Геть із ним ! А коли Павло входив до фортеці , то тисяцького поспитався : Чи можна мені щось сказати тобі ? А той відказав : То ти вмієш по-грецькому ? Чи не той ти єгиптянин , що перед цими днями призвів був до бунту , і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників ? А Павло відказав : Я юдеянин із Тарсу , громадянин відомого міста в Кілікії . Благаю тебе , дозволь мені до народу промовити ! А коли той дозволив , то Павло став на сходах , і дав знака рукою народові . А як тиша велика настала , промовив єврейською мовою , кажучи : Мужі-браття й батьки ! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами ! Як зачули ж вони , що до них він говорить єврейською мовою , то тиша ще більша настала . А він промовляв : Я юдеянин , що родився в кілікійському Тарсі , а вихований у цім місті , у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців ; горливець я Божий , як і всі ви сьогодні . Переслідував я аж до смерти цю путь , і в'язав , і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок , як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина . Я від них був узяв навіть листи на братів , і пішов до Дамаску , щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару . І сталося , як у дорозі я був , і наближавсь до Дамаску опівдня , то ось мене нагло осяяло світло велике з неба ! І я повалився на землю , і голос почув , що мені говорив : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? А я запитав : Хто Ти , Господи ? А Він мені відказав : Я Ісус Назарянин , що Його переслідуєш ти . . . А ті , що зо мною були , правда , бачили світло , але не почули вони того голосу , що мені говорив . А я запитав : Що я , Господи , маю робити ? Господь же до мене промовив : Уставай та й іди до Дамаску , а там тобі скажуть про все , що тобі призначено робити . А від ясности світла того невидющим я став . . . І присутні зо мною за руку мене повели , і до Дамаску прибув я . А один муж Ананій , у Законі побожний , що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску , до мене прибув , і , ставши , промовив мені : Савле брате , стань видющий ! І я хвилі тієї побачив його . . . І озвавсь він до мене : Бог отців наших вибрав тебе , щоб ти волю Його зрозумів , і щоб бачив ти Праведника , і почув голос із уст Його . Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте , що ти бачив та чув ! А тепер чого гаєшся ? Уставай й охристися , і обмий гріхи свої , прикликавши Ймення Його ! І сталось , як вернувся я в Єрусалим , і молився у храмі , то в захоплення впав я , і побачив Його , що до мене сказав : Поспіши , і піди хутчій з Єрусалиму , бо не приймуть свідоцтва твого про Мене . . . А я відказав : Самі вони , Господи , знають , що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих , хто вірував у Тебе . А коли лилась кров Твого свідка Степана , то сам я стояв та вбивство його похваляв , і одежу вбивців його сторожив . . . Але Він до мене промовив : Іди , бо пошлю Я далеко тебе , до поган ! І аж до слова цього його слухали . Аж ось піднесли вони голос свій , гукаючи : Геть такого з землі , бо жити йому не годиться ! . . . І як вони верещали , і одежу шпурляли , і кидали порох у повітря , то звелів тисяцький у фортецю його відвести , і звелів бичуванням його допитати , щоб довідатися , з якої причини на нього вони так кричали . І як його розтягли для ремінних бичів , то Павло сказав сотникові , що стояв : Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого ? Якже сотник це почув , то подався до тисяцького , і завідомив , говорячи : Що хочеш робити ? Бож римлянин цей чоловік ! Підійшов тоді тисяцький , та й поспитався його : Скажи мені , чи ти римлянин ? А він : Так ! відказав . Відповів на те тисяцький : За великі гроші громадянство оце я набув . . . А Павло відказав : А я в нім і родився ! І відступили негайно від нього оті , що хотіли допитувати його . І злякався тисяцький , довідавшись , що той римлянин , і що він ізв'язав був його . А другого дня , бажавши довідатись правди , у чому юдеї його оскаржають , він звільнив його та звелів , щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон . І він вивів Павла , і поставив його перед ними . І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив : Мужі-браття , я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням ! Але первосвященик Ананій звелів тим , що стояли при ньому , щоб били його по устах . Тоді промовив до нього Павло : Тебе битиме Бог , ти стіно побілена . . . Ти ж сидиш , щоб судити мене за Законом , наказуєш бити мене проти Закону ? А присутні сказали : То ти Божому первосвященикові лихословиш ? І промовив Павло : Не знав я , брати , що то первосвященик . Бо написано : На начальника люду твого не лихослов . І Павло , спостерігши , що частина одна саддукеї , а друга фарисеї , покликнув у синедріоні : Мужі-браття , я фарисей , і син фарисея . За надію на воскресення мертвих мене судять ! Якже він це промовив , колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями , і розділилась юрба . Саддукеї бо твердять , що немає воскресення , ані Ангола , ані духа , фарисеї ж оце визнають . І галас великий зчинився . А деякі книжники , із фарисейської групи , уставши , почали сперечатися , кажучи : У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо ! А коли промовляв Дух до нього , чи Ангол , не противмося Богові . А коли колотнеча велика зчинилась , то тисяцький , боячись , щоб Павла не роздерли , звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них , і відвести в фортецю . А наступної ночі став Господь перед ним і промовив : Будь бадьорий ! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив , так треба тобі свідкувати й у Римі ! А коли настав день , то дехто з юдеїв зібрались , та клятву склали , говорячи , що ні їсти , ні пити не будуть , аж доки Павла не заб'ють ! А тих , що закляття таке поклали , було більш сорока . І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали : Ми клятву склали нічого не їсти , аж поки заб'ємо Павла ! Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому , щоб до вас він привів його , ніби хочете ви докладніш розізнати про нього . А ми , перше ніж він наблизиться , готові забити його . . . Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову , то прибув , і ввійшов у фортецю , і Павла завідомив . Павло ж зараз покликав одного з сотників , та й сказав : Цього юнака запровадь до тисяцького , бо він має йому щось сказати . Той же взяв його , та й запровадив до тисяцького та сказав : Павло в'язень покликав мене , і просив запровадити до тебе цього юнака , що має тобі щось сказати . І взяв тисяцький того за руку , і набік відвів і спитав : Що ти маєш звістити мені ? А той розповів : Змову склали юдеї , просити тебе , щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив , ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього . Отож , не послухайся їх , бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка , що клятву склали ні їсти , ні пити , аж доки його не заб'ють . . . І тепер он готові вони , і чекають твого приречення . Тоді тисяцький відпустив юнака , наказавши йому не розповідати ані одному , що мені ти це виявив . І він закликав котрихсь двох із сотників , і наказа : Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків , щоб іти до Кесарії , і кіннотчиків сімдесят , та дві сотні стрільців . Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть , і здоровим його проведіть до намісника Фелікса . І листа написав він такого ось змісту : Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення ! Цього мужа , що його юдеї схопили були та хотіли забити , урятувава я , із вояками прийшовши , довідавшися , що він римлянин . І хотів я довідатися про причину , що за неї його оскаржали , та й привів був його до їхнього синедріону . Я знайшов , що його винуватять у спірних речах їхнього Закону , і що провини не має він жадної , вартої смерти або ланцюгів . Як донесли ж мені про ту змову , що юдеї вчинили на мужа цього , я зараз до тебе його відіслав , наказавши також позивальникам , щоб перед тобою сказали , що мають на нього . Будь здоровий ! Отож вояки , як наказано їм , забрали Павла , і вночі попровадили в Антипатриду . А другого дня , полишивши кіннотчиків , щоб ішли з ним , у фортецю вони повернулись . А ті прибули в Кесарію , і , листа передавши намісникові , поставили також Павла перед ним . Намісник листа прочитав і спитав , із якого він краю . А довідавшись , що з Кілікії , промовив : Я тебе переслухаю , як прийдуть і твої позивальники . І звелів стерегти його в Іродовому преторії . А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими , та з промовцем якимсь Тертилом , що перед намісником скаржилися на Павла . Коли ж він був покликаний , то Тертил оскаржати зачав , промовляючи : Через тебе великий мир маємо ми , і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою , це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою , вседостойний наш Феліксе ! Та щоб довго тебе не турбувати , то благаю тебе , щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости . Ми переконались , що цей чоловік то зараза , і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі , і що він провідник Назорейської єресі . Він відважився навіть збезчестити храм , і його ми схопили були , і судити хотіли за нашим Законом . Але тисяцький Лісій прибув , і з великим насильством видер його з наших рук , а його винувальникам звелів йти до тебе . Ти сам зможеш від нього , розпитавши , дізнатись про все , у чому його ми винуємо . Юдеї також прилучились до того , говорячи , що то так . І як намісник дав знака йому говорити , то Павло відповів : Я знаю , що від літ багатьох ти суддя для народу цього , тому буду сміліш боронитись . Ти можеш довідатися , що нема більш дванадцяти день , як прийшов я до Єрусалиму вклонитися . І вони ані в храмі , ані в синагогах , ні в місті мене не здибали , щоб я з ким сперечався , або колотнечу в народі здіймав . І не можуть вони довести тобі того , у чому тепер оскаржають мене . Але признаюсь тобі , що в дорозі оцій , яку звуть вони єрессю , я Богові отців служу так , що вірую всьому , що в Законі й у Пророків написане . І маю надію я в Бозі , чого й самі вони сподіваються , що настане воскресення праведних і неправедних . І я пильно дбаю про те , щоб завсіди мати сумління невинне , щодо Бога й людей . А по довгих роках я прибув , щоб подати моєму народові милостиню та приноси . Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі , а не з натовпом чи з колотнечею . Їм належало б ось перед тебе прибути й казати , коли мають вони що на мене . Або самі ці нехай скажуть , чи якусь неправду знайшли на мені , як я в синедріоні стояв , крім отого єдиного виразу , що я його крикнув , стоячи серед них : За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні ! Але Фелікс , дуже добре дорогу цю знавши , відрочив їм справу , говорячи : Розсуджу вашу справу , коли тисяцький Лісій прибуде . І він сотникові наказав сторожити Павла , але мати полегшу , і не боронити нікому з близьких його , щоб служили йому . А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою , що була юдеянка , і покликав Павла , та слухав від нього про віру в Ісуса Христа . І як розповідав він про праведність , і про здержливість , та про майбутній суд , то Фелікса страх обгорнув , і він відповів : Тепер іди собі , відповідного ж часу покличу тебе ! Разом із тим і сподівався він , що дасть Павло грошей йому , тому й часто його прикликав і розмову з ним вів . Як минуло ж два роки , то Фелікс одержав наступника , Порція Феста . А Фелікс бажав догодити юдеям , і в в'язниці Павла залишив . А коли прибув Фест до свого намісництва , то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму . І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв , і благали його , і ніби милости просили для нього , щоб до Єрусалиму його припровадив , вони змову вчинили , щоб смерть заподіяти йому по дорозі . А Фест відповів , що Павла стережуть у Кесарії , і він сам незабаром туди подається . Отже , сказав він , хто спроможен із вас , нехай ті вирушають разом зо мною , і коли є неправда яка в чоловікові цьому , нехай оскаржають його . І , пробувши в них днів не більше як вісім чи десять , він повернувся до Кесарії . А другого дня він засів на суддевім сидінні , і звелів , щоб привести Павла . Як його ж привели , то стали навколо юдеї , що поприходили з Єрусалиму , і Павлу закидали багато тяжких винувачень , що їх не могли довести , бо Павло боронився : Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського , ані проти храму , ані супроти кесаря . Тоді Фест , що бажав догодити юдеям , промовив Павлові на відповідь : Чи ти хочеш до Єрусалиму піти , і там суд прийняти від мене про це ? Та Павло відказав : Я стою перед судом кесаревим , де належить мені суд прийняти . Юдеїв нічим я не скривдив , як і ти дуже добре те знаєш . Бо коли допустився я кривди , або гідне смерти вчинив що , то не відмовляюся вмерти . Як нема ж нічого того , у чім вони винуватять мене , то не може ніхто мене видати їм . Відкликаюсь до кесаря ! Тоді Фест , побалакавши з радою , відповідь дав : Ти відкликавсь до кесаря , до кесаря підеш ! Як минуло ж днів кілька , цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії , щоб Феста вітати . А що там багато днів вони пробули , то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив : Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень , на якого , як в Єрусалимі я був , первосвященики й старші юдейські принесли скаргу , домагаючись його осуду . Я їм відповів , що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу , поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів , і не буде йому дано можности для оборони від закидів . І як зійшлись вони тут , то я , зволікання не роблячи жадного , сів наступного дня на сидіння суддеве , і звелів привести цього мужа . І винувальники стали круг нього , проте не вказали вини ані жадної з тих , яких я сподівався . Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство , і про якогось Ісуса померлого , про Якого Павло твердив , що живий Він . І я був непевний у цьому змаганні й спитав , чи не хоче піти він до Єрусалиму , і там суд прийняти про це ? Через те ж , що Павло заявив , щоб залишений був він на кесарів розсуд , я звелів сторожити його , аж поки його не відправлю до кесаря . А Агріппа промовив до Феста : Хотів би і я цього мужа послухати ! Узавтра сказав той почуєш його . А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою , і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста . І як Фест наказав , то Павло був приведений . І сказав до них Фест : О царю Агріппо , та з нами присутні всі мужі ! Ви бачите того , що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут , кричачи , що йому не повинно більш жити . Я ж дізнавсь , що нічого , вартого смерти , він не вчинив ; а що сам він відкликавсь до Августа , розсудив я послати його . Нічого не маю я певного , що міг би про нього писати до пана . Тому я припровадив його перед вас , а найбільш перед тебе , царю Агріппо , щоб після переслухання мав що писати . Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати , і не означити обвинувачень на нього . А Агріппа сказав до Павла : Дозволяємо тобі говорити про себе самого . Павло тоді простягнув руку , і промовив у своїй обороні : О царю Агріппо ! Уважаю себе за щасливого , що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього , у чім мене винуватять юдеї , особливо ж тому , що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки . Тому я прошу мене вислухати терпляче . А життя моє змалку , що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого , знають усі юдеї , які відають здавна мене , аби тільки схотіли засвідчити , що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри . І тепер я стою отут суджений за надію обітниці , що Бог дав її нашим отцям , а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен , служачи Богові безперестанно вдень та вночі . За цю надію , о царю , мене винуватять юдеї ! Чому ви вважаєте за неймовірне , що Бог воскрешає померлих ? Правда , думав був я , що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина , що я в Єрусалимі й робив , і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув , як отримав був владу від первосвящеників ; а як їх убивали , я голос давав проти них . І часто по всіх синагогах караючи їх , до богозневаги примушував я , а лютуючи вельми на них , переслідував їх навіть по закордонних містах . Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників , то опівдні , о царю , на дорозі побачив я світло із неба , ясніше від світлости сонця , що осяяло мене та тих , хто разом зо мною йшов ! . . . І як ми всі повалились на землю , я голос почув , що мені говорив єврейською мовою : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? Трудно тобі бити ногою колючку ! А я запитав : Хто Ти , Господи ? А Він відказав : Я Ісус , що Його переслідуєш ти . Але підведися , і стань на ноги свої . Бо на те Я з'явився тобі , щоб тебе вчинити слугою та свідком того , що ти бачив та що Я відкрию тобі . Визволяю тебе від твого народу та від поган , до яких Я тебе посилаю , відкрити їм очі , щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога , щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими . Через це я , о царю Агріппо , не був супротивний видінню небесному , але мешканцям перше Дамаску , потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував , щоб покаялися й навернулись до Бога , і чинили діла , гідні покаяння . Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти . Але , поміч від Бога одержавши , я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому , нічого не розповідаючи , окрім того , що сказали Пророки й Мойсей , що статися має , що має Христос постраждати , що Він , як перший воскреснувши з мертвих , проповідувати буде світло народові й поганам ! Коли ж він боронився отак , то Фест проказав гучним голосом : Дурієш ти , Павле ! Велика наука доводить тебе до нерозуму ! А Павло : Не дурію сказав , о Фесте достойний , але провіщаю слова правди та щирого розуму . Цар бо знає про це , до нього з відвагою я й промовляю . Бо не гадаю я , щоб із цього щобудь сховалось від нього , бо не в закутку діялось це . Чи віруєш , царю Агріппо , Пророкам ? Я знаю , що віруєш . Агріппа ж Павлові : Ти малощо не намовляєш мене , щоб я став християнином . . . А Павло : Благав би я Бога , щоб чи мало , чи багато , не тільки но ти , але й усі , хто чує сьогодні мене , зробились такими , як і я , крім оцих ланцюгів . . . І встав цар та намісник , і Верніка та ті , хто з ними сидів . І набік вони відійшли , і розмовляли один до одного й казали : Нічого , вартого смерти або ланцюгів , чоловік цей не робить ! Агріппа ж до Феста сказав : Міг би бути відпущений цей чоловік , якби не відкликавсь був до кесаря . А коли постановлено , щоб відплинули ми до Італії , то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові , Юлієві на ім'я , з полку Августа . І посідали ми на корабля адрамітського , що пливсти мав біля місць азійських , та й відчалили . Із нами був Арістарх македонець із Солуня . А другого дня ми пристали в Сидоні . До Павла ж Юлій ставивсь по-людському , і дозволив до друзів піти , та їхньої опіки зазнати . А вирушивши звідти , припливли ми до Кіпру , бо вітри супротивні були . Коли ж переплинули море , що біля Кілікії й Памфілії , то ми прибули до Лікійської Міри . І там сотник знайшов корабля олександрійського , що плинув в Італію , і всадив нас на нього . І днів багато помалу пливли ми , і насилу насупроти Кніду приплинули , а що вітер нас не допускав , попливли ми додолу на Кріт при Салмоні . І коли ми насилу минули його , то припливли до одного місця , що зветься Доброю Пристанню , недалеко якого знаходиться місто Ласея . А як часу минуло багато , і була вже плавба небезпечна , бо минув уже й піст , то зачав Павло радити , говорячи їм : О мужі ! Я бачу , що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля , але й для наших душ . Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля , ніж тому , що Павло говорив . А що пристань була на зимівлю невигідна , то більшість давала пораду відплинути звідти , щоб , як можна , дістатись до Фініка , і перезимувати в пристані крітській , неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі . А як вітер південний повіяв , то подумали , що бажання вони досягли , тому витягли кітви й попливли покрай Кріту . Але незабаром ударив на них рвачкий вітер , що зветься евроклідон . А коли корабель був підхоплений , і не міг противитись вітрові , то йому віддались ми й понеслися . І наїхали ми на один острівець , що Клавдою зветься , і човна насилу затримати змогли . Коли ж його витягли , то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали . А боявшись , щоб не впасти на Сірт , поспускали вітрила , і носилися так . А коли зачала буря міцно нас кидати , то другого дня стали ми розвантажуватись , а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч . А коли довгі дні не з'являлось ні сонце , ні зорі , і буря чимала на нас напирала , то останню надію ми втратили , щоб нам урятуватись . . . А як довго не їли вони , то Павло став тоді серед них і промовив : О мужі , тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту , і обминули б були ці терпіння та шкоди . А тепер вас благаю триматись на дусі , бо ні одна душа з вас не згине , окрім корабля . Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога , Якому належу й Якому служу , та і прорік : Не бійся , Павле , бо треба тобі перед кесарем стати , і ось Бог дарував тобі всіх , хто з тобою пливе . Тому то тримайтесь на дусі , о мужі , бо я вірую Богові , що станеться так , як було мені сказано . І ми мусимо наткнутись на острів якійсь . А коли надійшла чотирнадцята ніч , і ми носились по Адріятицькому морю , то десь коло півночі стали домислюватись моряки , що наближуються до якоїсь землі . І , запустивши оливницю , двадцять сяжнів знайшли . А від'їхавши трохи , запустити оливницю знову , і знайшли сяжнів п'ятнадцять . І боявшись , щоб не натрапити нам на скелясті місця , ми закинули чотири кітві з корми , і благали , щоб настав день . А коли моряки намагались утекти з корабля , і човна спускали до моря , вдаючи , ніби кітви закинути з носа хочуть , то сказав Павло сотникові й воякам : Як вони в кораблі не зостануться , то спастись ви не зможете ! Тоді вояки перерізали мотузи в човна , і дали йому впасти . А коли розвиднятися стало , то благав Павло всіх , щоб поживу прийняти , і казав : Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте , очікуючи та нічого не ївши . Тому то благаю вас їжу прийняти , бо це на рятунок вам буде , бо жадному з вас не спаде з голови й волосина ! А промовивши це , узяв хліб та подякував Богові перед усіма , і , поламавши , став їсти . Тоді всі піднеслись на дусі , і , стали поживу приймати . А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість . І як наїлись вони , то стали полегшувати корабля , викидаючи збіжжя до моря . А коли настав день , то вони не могли розпізнати землі , одначе затоку якусь там угледіли , що берега плаского мала , до якого й вирішили , як можна , приплисти з кораблем . Підняли тоді кітви , і повкидали до моря , і порозв'язували поворозки в стерна , і вітрило мале за вітром поставили , та й покерували до берега . Та ось ми натрапили на місце , що мало з обох сторін море , і корабель опинивсь на мілкому : ніс загруз й позоставсь нерухомий , а корма розбивалася силою хвиль . . . Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів , щоб котрийсь не поплив і не втік . Але сотник хотів урятувати Павла , і заборонив їхній намір , і звелів усім тим , хто пливати вміє , щоб скакали та перші на берег виходили , а інші хто на дошках , а хто на чімбудь з корабля . І таким чином сталось , що всі врятувались на землю ! А коли врятувалися ми , то довідалися , що острів той зветься Меліта . Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність , бо вони запалили огонь , ішов бо дощ і був холод , і прийняли нас усіх . Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь , змія вискочила через жар , і почепилась на руку йому . . . Як тубільці ж угледіли , що змія почепилась на руку йому , зачали говорити один одному : Либонь цей чоловік душогуб , що йому , від моря врятованому , Помста жити не дозволила ! Він струснув ту звірюку в огонь , і ніякої шкоди не зазнав ! А вони сподівалися , що він спухне або впаде мертвий умить . Коли ж довго чекали того та побачили , що ніякого лиха не сталося з ним , думку змінили й казали , що він бог . . . Навкруги ж того місця знаходились , добра начальника острова , на ім'я Публія , він прийняв нас , і три дні ласкаво гостив . І сталось , що Публіїв батько лежав , слабий на пропасницю та на червінку . До нього Павло ввійшов і помолився , і , руки на нього поклавши , уздоровив його . Якже трапилось це , то й інші на острові , що мали хвороби , приходили та вздоровлялись . Вони нас вшанували й великими почестями , а як ми від'їжджали , понакладали , чого було треба . А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі , що мав знака братів Діоскурів , і що на острові він перезимував . І , як ми допливли в Сіракузи , пробули там три дні . А звідти , пливучи понад берегом , прибули ми до Реґії , а що вітер південний повіяв за день , то другого дня прибули в Путеолі , де знайшли ми братів , вони ж нас ублагали сім день позостатися в них . І ось так прибули ми до Риму . А звідти брати , прочувши про нас , назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни . Побачивши їх , Павло дякував Богові та посмілішав . А коли прибули ми до Риму , Павлові дозволено жити осібно , ураз із вояком , що його сторожив . І сталось , по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв . Як зійшлися ж вони , він промовив до них : Мужі-браття ! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських , та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян . Вони мене вислухали та й хотіли пустити , бож провини смертельної ні однієї в мені не було . Та юдеї противилися , тому змушений був я відкликатися на суд кесарів , але не для того , щоб народ свій у чомусь оскаржити . Тож із цієї причини покликав я вас , щоб побачити й порозмовляти , бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами . . . А вони відказали йому : Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе , ані жоден із братів не прийшов , і не звістив , і не казав чого злого про тебе . Але прагнемо ми , щоб почути від тебе , яку думку ти маєш , бо відомо про секту цю нам , що їй скрізь спротивляються . А коли вони визначили йому день , то дуже багато прийшло їх до нього в господу . А він їм від ранку до вечора розповідав , та про Божеє Царство свідоцтва давав , і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками . І одні вірили в те , про що він говорив , а інші не вірили . Вони між собою незгідні були й повиходили , як промовив Павло одне слово , що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю , промовляючи : Піди до народу цього та й скажи : Ви вухом почуєте , та розуміти не будете , дивитися будете оком , але не побачите ! Затовстіло бо серце людей цих , тяжко чують на вуха вони , і зажмурили очі свої , щоб якось не побачити очима , і не почути вухами , і не зрозуміти їм серцем , і не навернутись , щоб Я їх уздоровив ! Тож нехай для вас буде відоме , що послано Боже спасіння оце до поган , і почують вони ! Як промовив він це , розійшлися юдеї , велику суперечку провадивши поміж собою . І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм , і приймав усіх , хто приходив до нього , і проповідував він Боже Царство , та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа ! Павло , раб Ісуса Христа , покликаний апостол , вибраний для звіщання Євангелії Божої , яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях , про Сина Свого , що тілом був із насіння Давидового , і об'явився Сином Божим у силі , за духом святости , через воскресення з мертвих , про Ісуса Христа , Господа нашого , що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами , між якими й ви , покликані Ісуса Христа , усім , хто знаходиться в Римі , улюбленим Божим , вибраним святим , благодать вам та мир від Бога , Отця нашого , і Господа Ісуса Христа ! Отже , насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас , що віра ваша звіщається по всьому світові . Бо свідок мені Бог , Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина , що я безперестанно згадую про вас , і в молитвах своїх завжди молюся , щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас . Бо прагну вас бачити , щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас , цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою , і моєю . Не хочу ж , щоб ви не знали , браття , що багато разів мав я замір прийти до вас , але мені перешкоджувано аж досі , щоб мати який плід і в вас , як і в інших народів . А гелленам і чужоземцям , розумним і немудрим я боржник . Отже , щодо мене , я готовий і вам , хто знаходиться в Римі , звіщати Євангелію . Бо я не соромлюсь Євангелії , бож вона сила Божа на спасіння кожному , хто вірує , перше ж юдеєві , а потім гелленові . Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру , як написано : А праведний житиме вірою . Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей , що правду гамують неправдою , тому , що те , що можна знати про Бога , явне для них , бо їм Бог об'явив . Бо Його невидиме від створення світу , власне Його вічна сила й Божество , думанням про твори стає видиме . Так що нема їм виправдання , бо , пізнавши Бога , не прославляли Його , як Бога , і не дякували , але знікчемніли своїми думками , і запаморочилось нерозумне їхнє серце . Називаючи себе мудрими , вони потуманіли , і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини , і птахів , і чотириногих , і гадів . Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість , щоб вони самі знеславляли тіла свої . Вони Божу правду замінили на неправду , і честь віддавали , і служили створінню більш , як Творцеві , що благословенний навіки , амінь . Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну , бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне . Так само й чоловіки , позоставивши природне єднання з жіночою статтю , розпалилися своєю пожадливістю один до одного , і чоловіки з чоловіками сором чинили . І вони прийняли в собі відплату , відповідну їхньому блудові . А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні , видав їх Бог на розум перевернений , щоб чинили непристойне . Вони повні всякої неправди , лукавства , зажерливости , злоби , повні заздрости , убивства , суперечки , омани , лихих звичаїв , обмовники , наклепники , богоненавидники , напасники , чваньки , пишні , винахідники зла , неслухняні батькам , нерозумні , зрадники , нелюбовні , немилостиві . Вони знають присуд Божий , що ті , хто чинить таке , варті смерти , а проте не тільки самі чинять , але й хвалять тих , хто робить таке . Ось тому без виправдання ти , кожний чоловіче , що судиш , бо в чому осуджуєш іншого , сам себе осуджуєш , бо чиниш те саме й ти , що судиш . А ми знаємо , що суд Божий поправді на тих , хто чинить таке . Чи ти думаєш , чоловіче , судячи тих , хто чинить таке , а сам робиш таке саме , що ти втечеш від суду Божого ? Або погорджуєш багатством Його добрости , лагідности та довготерпіння , не знаючи , що Божа добрість провадить тебе до покаяння ? Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога , що кожному віддасть за його вчинками : тим , хто витривалістю в добрім ділі шукає слави , і чести , і нетління , життя вічне , а сварливим та тим , хто противиться правді , але кориться неправді , лютість та гнів . Недоля та утиск на всяку душу людини , хто чинить зле , юдея ж перше та геллена , а слава , і честь , і мир усякому , хто чинить добре , юдеєві ж перше та гелленові . Бо не дивиться Бог на обличчя ! Котрі бо згрішили без Закону , без Закону й загинуть , а котрі згрішили в Законі , приймуть суд за Законом . Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом , але виконавці Закону виправдані будуть . Бо коли погани , що не мають Закону , з природи чинять законне , вони , не мавши Закону , самі собі Закон , що виявляють діло Закону , написане в серцях своїх , як свідчить їм сумління та їхні думки , що то осуджують , то виправдують одна одну , дня , коли Бог , згідно з моїм благовістям , буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа . Ось ти звешся юдеєм , і спираєшся на Закона , і хвалишся Богом , і знаєш волю Його , і розумієш , що краще , навчившись із Закону , і маєш певність , що ти провідник для сліпих , світло для тих , хто знаходиться в темряві , виховник нерозумним , учитель дітям , що ти маєш зразок знання й правди в Законі . Отож , ти , що іншого навчаєш , себе самого не вчиш ! Проповідуєш не красти , а сам крадеш ! Наказуючи не чинити перелюбу , чиниш перелюб ! Гидуючи ідолами , чиниш святокрадство ! Ти , що хвалишся Законом , зневажаєш Бога переступом Закону ! Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган , як написано . Обрізання корисне , коли виконуєш Закона ; а коли ти переступник Закону , то обрізання твоє стало необрізанням . Отож , коли необрізаний зберігає постанови Закону , то чи не порахується його необрізання за обрізання ? І необрізаний з природи , виконуючи Закона , чи не осудить тебе , переступника Закону з Писанням і обрізанням ? Бо не той юдей , що є ним назовні , і не то обрізання , що назовні на тілі , але той , що є юдей потаємно , духово , і обрізання серця духом , а не за буквою ; і йому похвала не від людей , а від Бога . Отож , що має більшого юдей , або яка користь від обрізання ? Багато , на всякий спосіб , а насамперед , що їм довірені були Слова Божі . Бо що ж , що не вірували деякі ? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу ? Зовсім ні ! Бож Бог правдивий , а кожна людина неправдива , як написано : Щоб був Ти виправданий у словах Своїх , і переміг , коли будеш судитися . А коли наша неправда виставляє правду Божу , то що скажемо ? Чи ж Бог несправедливий , коли гнів виявляє ? Говорю по-людському . Зовсім ні ! Бож як Бог судитиме світ ? Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому , пощо судити ще й мене , як грішника ? І чи не так , як нас лають , і як деякі говорять , ніби ми кажемо : Робімо зле , щоб вийшло добре ? Справедливий осуд на таких ! То що ж ? Маємо перевагу ? Анітрохи ! Бож ми перед тим довели , що юдеї й геллени усі під гріхом , як написано : Нема праведного ані одного ; нема , хто розумів би ; немає , хто Бога шукав би , усі повідступали , разом стали непотрібні , нема доброчинця , нема ні одного ! Гріб відкритий їхнє горло , язиком своїм кажуть неправду , отрута зміїна на їхніх губах , уста їхні повні прокляття й гіркоти ! Швидкі їхні ноги , щоб кров проливати , руїна та злидні на їхніх дорогах , а дороги миру вони не пізнали ! Нема страху Божого перед очима їхніми . . . А ми знаємо , що скільки говорить Закон , він говорить до тих , хто під Законом , щоб замкнути всякі уста , і щоб став увесь світ винний Богові . Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним , Законом бо гріх пізнається . А тепер , без Закону , правда Божа з'явилась , про яку свідчать Закон і Пророки . А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх , хто вірує , бо різниці немає , бо всі згрішили , і позбавлені Божої слави , але дарма виправдуються Його благодаттю , через відкуплення , що в Ісусі Христі , що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру , щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів , за довготерпіння Божого , щоб виявити Свою правду за теперішнього часу , щоб бути Йому праведним , і виправдувати того , хто вірує в Ісуса . Тож де похвальба ? Виключена . Яким законом ? Законом діл ? Ні , але законом віри . Отож , ми визнаємо , що людина виправдується вірою , без діл Закону . Хіба ж Бог тільки для юдеїв , а не й для поган ? Так , і для поган , бо є один тільки Бог , що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру . Тож чи не нищимо ми Закона вірою ? Зовсім ні , але зміцнюємо Закона . Що ж , скажемо , знайшов Авраам , наш отець за тілом ? Бо коли Авраам виправдався ділами , то він має похвалу , та не в Бога . Що бо Писання говорить ? Увірував Авраам Богові , і це йому залічено в праведність . А заплата виконавцеві не рахується з милости , але з обов'язку . А тому , хто не виконує , але вірує в Того , Хто виправдує нечестивого , віра його порахується в праведність . Як і Давид називає блаженною людину , якій рахує Бог праведність без діл : Блаженні , кому прощені беззаконня , і кому прикриті гріхи . Блаженна людина , якій Господь не порахує гріха ! Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання ? Бо говоримо , що віра залічена Авраамові в праведність . Як же залічена ? Як був в обрізанні , чи в необрізанні ? Не в обрізанні , але в необрізанні ! І прийняв він ознаку обрізання , печать праведности через віру , що її в необрізанні мав , щоб йому бути отцем усіх віруючих , хоч були необрізані , щоб і їм залічено праведність , і отцем обрізаних , не тільки тих , хто з обрізання , але й тих , хто ходить по слідах віри , що її в необрізанні мав наш отець Авраам . Бо обітницю Авраамові чи його насінню , що бути йому спадкоємцем світу , дано не Законом , але праведністю віри . Бо коли спадкоємці ті , хто з Закону , то спорожніла віра й знівечилась обітниця . Бо Закон чинить гнів ; де ж немає Закону , немає й переступу . Через це з віри , щоб було з милости , щоб обітниця певна була всім нащадкам , не тільки тому , хто з Закону , але й тому , хто з віри Авраама , що отець усім нам , як написано : Отцем багатьох народів Я поставив тебе , перед Богом , Якому він вірив , Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче , як існуюче . Він проти надії увірував у надії , що стане батьком багатьох народів , за сказаним : Таке численне буде насіння твоє ! І не знеміг він у вірі , і не вважав свого тіла за вже омертвіле , бувши майже сторічним , ні утроби Сариної за змертвілу , і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство , але зміцнився в вірі , і віддав славу Богові , і був зовсім певний , що Він має силу й виконати те , що обіцяв . Тому й залічено це йому в праведність . Та не написано за нього одного , що залічено йому , а за нас , залічиться й нам , що віруємо в Того , Хто воскресив із мертвих Ісуса , Господа нашого , що був виданий за наші гріхи , і воскрес для виправдання нашого . Отож , виправдавшись вірою , майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа , через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті , що в ній стоїмо , і хвалимось надією слави Божої . І не тільки нею , але й хвалимося в утисках , знаючи , що утиски приносять терпеливість , а терпеливість досвід , а досвід надію , а надія не засоромить , бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом , даним нам . Бо Христос , коли ми були ще недужі , своєї пори помер за нечестивих . Бо навряд чи помре хто за праведника , ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти . А Бог доводить Свою любов до нас тим , що Христос умер за нас , коли ми були ще грішниками . Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер , коли кров'ю Його ми виправдані . Бо коли ми , бувши ворогами , примирилися з Богом через смерть Сина Його , то тим більше , примирившися , спасемося життям Його . І не тільки це , але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа , що через Нього одержали ми тепер примирення . Тому то , як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх , а гріхом смерть , так прийшла й смерть у всіх людей через те , що всі згрішили . Гріх бо був у світі й до Закону , але гріх не ставиться в провину , коли немає Закону . Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими , хто не згрішив , подібно переступу Адама , який є образ майбутнього . Але не такий дар благодаті , як переступ . Бо коли за переступ одного померло багато , то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини , Ісуса Христа , щедро спливли на багатьох . І дар не такий , як те , що сталось від одного , що згрішив ; бо суд за один прогріх на осуд , а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів . Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного , то тим більше ті , хто приймає рясноту благодаті й дар праведности , запанують у житті через одного Ісуса Христа . Ось тому , як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд , так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей . Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними , так і через послух Одного багато-хто стануть праведними . Закон же прийшов , щоб збільшився переступ . А де збільшився гріх , там зарясніла благодать , щоб , як гріх панував через смерть , так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом , Господом нашим . Що ж скажемо ? Позостанемся в гріху , щоб благодать примножилась ? Зовсім ні ! Ми , що вмерли для гріха , як ще будемо жити в нім ? Чи ви не знаєте , що ми всі , хто христився у Христа Ісуса , у смерть Його христилися ? Отож , ми поховані з Ним хрищенням у смерть , щоб , як воскрес Христос із мертвих славою Отця , так щоб і ми стали ходити в обновленні життя . Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його , то з'єднаємось і подобою воскресення , знаючи те , що наш давній чоловік розп'ятий із Ним , щоб знищилось тіло гріховне , щоб не бути нам більше рабами гріха , бо хто вмер , той звільнивсь від гріха ! А коли ми померли з Христом , то віруємо , що й жити з Ним будемо , знаючи , що Христос , воскреснувши з мертвих , уже більш не вмирає , смерть над Ним не панує вже більше ! Бо що вмер Він , то один раз умер для гріха , а що живе , то для Бога живе . Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі , Господі нашім . Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі , щоб вам слухатись його пожадливостей , і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности , але віддавайте себе Богові , як ожилих із мертвих , а члени ваші Богові за знаряддя праведности . Бо хай гріх не панує над вами , ви бо не під Законом , а під благодаттю . Що ж ? Чи будемо грішити , бо ми не під Законом , а під благодаттю ? Зовсім ні ! Хіба ви не знаєте , що кому віддаєте себе за рабів на послух , то ви й раби того , кого слухаєтесь , або гріха на смерть , або послуху на праведність ? Тож дяка Богові , що ви , бувши рабами гріха , від серця послухались того роду науки , якому ви себе віддали . А звільнившися від гріха , стали рабами праведности . Говорю я по-людському , через неміч вашого тіла . Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня , так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення . Бо коли були ви рабами гріха , то були вільні від праведности . Який же плід ви мали тоді ? Такі речі , що ними соромитесь тепер , бо кінець їх то смерть . А тепер , звільнившися від гріха й ставши рабами Богові , маєте плід ваш на освячення , а кінець життя вічне . Бо заплата за гріх смерть , а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі , Господі нашім ! Чи ви не знаєте , браття , бо говорю тим , хто знає Закона , що Закон панує над людиною , поки вона живе ? Бо заміжня жінка , поки живе чоловік , прив'язана до нього Законом ; а коли помре чоловік , вона звільняється від закону чоловіка . Тому то , поки живе чоловік , вона буде вважатися перелюбницею , якщо стане дружиною іншому чоловікові ; коли ж чоловік помре , вона вільна від Закону , і не буде перелюбницею , якщо стане за дружину іншому чоловікові . Так , мої браття , і ви вмерли для Закону через тіло Христове , щоб належати вам іншому , Воскреслому з мертвих , щоб приносити плід Богові . Бо коли ми жили за тілом , то пристрасті гріховні , що походять від Закону , діяли в наших членах , щоб приносити плід смерти . А тепер ми звільнились від Закону , умерши для того , чим були зв'язані , щоб служити нам обновленням духа , а не старістю букви . Що ж скажемо ? Чи Закон то гріх ? Зовсім ні ! Але я не пізнав гріха , як тільки через Закон , бо я не знав би пожадливости , коли б Закон не наказував : Не пожадай . Але гріх , узявши привід від заповіді , зробив у мені всяку пожадливість , бо без Закону гріх мертвий . А я колись жив без Закону , але , коли прийшла заповідь , то гріх ожив , а я вмер ; і сталася мені та заповідь , що для життя , на смерть , бо гріх , узявши причину від заповіді , звів мене , і нею вмертвив . Тому то Закон святий , і заповідь свята , і праведна , і добра . Тож чи добре стало мені смертю ? Зовсім ні ! Але гріх , щоб стати гріхом , приніс мені смерть добром , щоб гріх став міцно грішний через заповідь . Бо ми знаємо , що Закон духовний , а я тілесний , проданий під гріх . Бо що я виконую , не розумію ; я бо чиню не те , що хочу , але що ненавиджу , те я роблю . А коли роблю те , чого я не хочу , то згоджуюсь із Законом , що він добрий , а тому вже не я це виконую , але гріх , що живе в мені . Знаю бо , що не живе в мені , цебто в тілі моїм , добре ; бо бажання лежить у мені , але щоб виконати добре , того не знаходжу . Бо не роблю я доброго , що хочу , але зле , чого не хочу , це чиню . Коли ж я роблю те , чого не хочу , то вже не я це виконую , але гріх , що живе в мені . Тож знаходжу закона , коли хочу робити добро , що зло лежить у мені . Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком , та бачу інший закон у членах своїх , що воює проти закону мого розуму , і полонить мене законом гріховним , що знаходиться в членах моїх . Нещасна я людина ! Хто мене визволить від тіла цієї смерти ? Дякую Богові через Ісуса Христа , Господа нашого . Тому то я сам служу розумом Законові Божому , але тілом закону гріховному . . . Тож немає тепер жадного осуду тим , хто ходить у Христі Ісусі не за тілом , а за духом , бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти . Бо що було неможливе для Закону , у чому був він безсилий тілом , Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла , і за гріх осудив гріх у тілі , щоб виконалось виправдання Закону на нас , що ходимо не за тілом , а за духом . Бо ті , хто ходить за тілом , думають про тілесне , а хто за духом про духовне . Бо думка тілесна то смерть , а думка духовна життя та мир , думка бо тілесна ворожнеча на Бога , бо не кориться Законові Божому , та й не може . І ті , хто ходить за тілом , не можуть догодити Богові . А ви не в тілі , але в дусі , бо Дух Божий живе в вас . А коли хто не має Христового Духа , той не Його . А коли Христос у вас , то хоч тіло мертве через гріх , але дух живий через праведність . А коли живе в вас Дух Того , Хто воскресив Ісуса з мертвих , то Той , хто підняв Христа з мертвих , оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа , що живе в вас . Тому то , браття , ми не боржники тіла , щоб жити за тілом ; бо коли живете за тілом , то маєте вмерти , а коли духом умертвляєте тілесні вчинки , то будете жити . Бо всі , хто водиться Духом Божим , вони сини Божі ; бо не взяли ви духа неволі знов на страх , але взяли ви Духа синівства , що через Нього кличемо : Авва , Отче ! Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим , що ми діти Божі . А коли діти , то й спадкоємці , спадкоємці ж Божі , а співспадкоємці Христові , коли тільки разом із Ним ми терпимо , щоб разом із Ним і прославитись . Бо я думаю , що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави , що має з'явитися в нас . Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих , бо створіння покорилось марноті не добровільно , але через того , хто скорив його , в надії , що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих . Бо знаємо , що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі . Але не тільки воно , але й ми самі , маючи зачаток Духа , і ми самі в собі зідхаємо , очікуючи синівства , відкуплення нашого тіла . Надією бо ми спаслися . Надія ж , коли бачить , не є надія , бо хто що бачить , чому б того й надіявся ? А коли сподіваємось , чого не бачимо , то очікуємо того з терпеливістю . Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах ; бо ми не знаємо , про що маємо молитись , як належить , але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями . А Той , Хто досліджує серця , знає , яка думка Духа , бо з волі Божої заступається за святих . І знаємо , що тим , хто любить Бога , хто покликаний Його постановою , усе допомагає на добре . Бо кого Він передбачив , тих і призначив , щоб були подібні до образу Сина Його , щоб Він був перворідним поміж багатьма братами . А кого Він призначив , тих і покликав , а кого покликав , тих і виправдав , а кого виправдав , тих і прославив . Що ж скажем на це ? Коли за нас Бог , то хто проти нас ? Той же , Хто Сина Свого не пожалів , але видав Його за всіх нас , як же не дав би Він нам із Ним і всього ? Хто оскаржувати буде Божих вибранців ? Бог Той , що виправдує . Хто ж той , що засуджує ? Христос Ісус є Той , що вмер , надто й воскрес , Він праворуч Бога , і Він і заступається за нас . Хто нас розлучить від любови Христової ? Чи недоля , чи утиск , чи переслідування , чи голод , чи нагота , чи небезпека , чи меч ? Як написано : За Тебе нас цілий день умертвляють , нас уважають за овець , приречених на заколення . Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим , Хто нас полюбив . Бо я пересвідчився , що ні смерть , ні життя , ні Анголи , ні влади , ні теперішнє , ні майбутнє , ні сили , ні вишина , ні глибина , ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої , яка в Христі Ісусі , Господі нашім ! Кажу правду в Христі , не обманюю , як свідчить мені моє сумління через Духа Святого , що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого ! Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх , рідних мені тілом ; вони ізраїльтяни , що їм належить синівство , і слава , і заповіти , і законодавство , і Богослужба , і обітниці , що їхні й отці , і від них же тілом Христос , що Він над усіма Бог , благословенний , навіки , амінь . Не так , щоб Слово Боже не збулося . Бо не всі ті ізраїльтяни , хто від Ізраїля , і не всі діти Авраамові , хто від насіння його , але : в Ісаку буде насіння тобі . Цебто , не тілесні діти то діти Божі , але діти обітниці признаються за насіння . А слово обітниці таке : На той час прийду , і буде син у Сари . І не тільки це , але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака , бо коли вони ще не народились , і нічого доброго чи злого не вчинили , щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків , але від Того , Хто кличе , сказано їй : Більший служитиме меншому , як і написано : Полюбив Я Якова , а Ісава зненавидів . Що ж скажемо ? Може в Бога неправда ? Зовсім ні ! Бо Він каже Мойсеєві : Помилую , кого хочу помилувати , і змилосерджуся , над ким хочу змилосердитись . Отож , не залежить це ні від того , хто хоче , ні від того , хто біжить , але від Бога , що милує . Бо Писання говорить фараонові : Власне на те Я поставив тебе , щоб на тобі показати Свою силу , і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення . Отож , кого хоче Він милує , і кого хоче ожорсточує . А ти скажеш мені : Чого ж іще Він докоряє , бо хто може противитись волі Його ? Отже , хто ти , чоловіче , що ти сперечаєшся з Богом ? Чи скаже твориво творцеві : Пощо ти зробив мене так ? Чи ганчар не має влади над глиною , щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь , а одну на нечесть ? Тож Бог , бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою , щадив із великим терпінням посудини гніву , що готові були на погибіль , і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя , що їх приготував на славу , на нас , що їх і покликав не тільки від юдеїв , але й від поган . Як і в Осії Він говорить : Назву Своїм народом не людей Моїх , і не улюблену улюбленою , і на місці , де сказано їм : Ви не Мій народ , там названі будуть синами Бога Живого ! А Ісая взиває про Ізраїля : Коли б число синів Ізраїлевих було , як морський пісок , то тільки останок спасеться , бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі ! І як Ісая віщував : Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння , то ми стали б , як Содом , і подібні були б до Гоморри ! Що ж скажемо ? Що погани , які не шукали праведности , досягли праведности , тієї праведности , що від віри , а Ізраїль , що шукав Закона праведности , не досяг Закону праведности . Чому ? Бо шукали не з віри , але якби з учинків Закону ; вони бо спіткнулись об камінь спотикання , як написано : Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси , і кожен , хто вірує в Нього , не посоромиться ! Браття , бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння . Бо я свідчу їм , що вони мають ревність про Бога , але не за розумом . Вони бо , не розуміючи праведности Божої , і силкуючись поставити власну праведність , не покорились праведності Божій . Бо кінець Закону Христос на праведність кожному , хто вірує . Мойсей бо пише про праведність , що від Закону , що людина , яка його виконує , буде ним жити . А про праведність , що від віри , говорить так : Не кажи в своїм серці : Хто вийде на небо ? цебто звести додолу Христа , або : Хто зійде в безодню ? цебто вивести з мертвих Христа . Але що каже ще ? Близько тебе слово , в устах твоїх і в серці твоїм , цебто слово віри , що його проповідуємо . Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа , і будеш вірувати в своїм серці , що Бог воскресив Його з мертвих , то спасешся , бо серцем віруємо для праведности , а устами ісповідуємо для спасіння . Каже бо Писання : Кожен , хто вірує в Нього , не буде засоромлений . Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом , бо той же Господь є Господом усіх , багатий для всіх , хто кличе Його . Бо кожен , хто покличе Господнє Ім'я , буде спасений . Але як покличуть Того , в Кого не ввірували ? А як увірують у Того , що про Нього не чули ? А як почують без проповідника ? І як будуть проповідувати , коли не будуть послані ? Як написано : Які гарні ноги благовісників миру , благовісників добра . Але не всі послухались Євангелії . Бо Ісая каже : Господи , хто повірив тому , що почув був від нас ? Тож віра від слухання , а слухання через Слово Христове . Та кажу : Чи не чули вони ? Отож : По всій землі їхній голос пішов , і їхні слова в кінці світу ! Але кажу : Чи Ізраїль не знав ? Перший Мойсей говорить : Я викличу заздрість у вас ненародом , роздражню вас нерозумним народом . А Ісая сміливо говорить : Знайшли Мене ті , хто Мене не шукав , відкрився Я тим , хто не питався про Мене ! А про Ізраїля каже : Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних ! Отож я питаю : Чи ж Бог відкинув народа Свого ? Зовсім ні ! Бо й я ізраїльтянин , із насіння Авраамового , Веніяминового племени . Не відкинув Бог народа Свого , що його перше знав . Чи ви не знаєте , що говорить Писання , де про Іллю , як він скаржиться Богові на Ізраїля , кажучи : Господи , вони повбивали пророків Твоїх , і Твої жертівники поруйнували , і лишився я сам , і шукають моєї душі . Та що каже йому Божа відповідь : Я для Себе зоставив сім тисяч мужа , що перед Ваалом колін не схилили . Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті . А коли за благодаттю , то не з учинків , інакше благодать не була б благодаттю . А коли з учинків , то це більше не благодать , інакше вчинок не є вже вчинок . Що ж ? Чого Ізраїль шукає , того не одержав , та одержали вибрані , а останні затверділи , як написано : Бог дав їм духа засипання , очі , щоб не бачили , і вуха , щоб не чули , аж до сьогоднішнього дня . А Давид каже : Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку , і на спокусу , та їм на заплату ; нехай потемніють їхні очі , щоб не бачили , хай назавжди зігнеться хребет їхній ! Тож питаю : Чи ж спіткнулись вони , щоб упасти ? Зовсім ні ! Але з їхнього занепаду спасіння поганам , щоб викликати заздрість у них . А коли їхній занепад багатство для світу , а їхнє упокорення багатство поганам , скільки ж більш повнота їхня ? Кажу бо я вам , поганам : через те , що я апостол поганів , я хвалю свою службу , може як викличу заздрість у своїх за тілом , і спасу декого з них . Коли ж відкинення їх то примирення світу , то що їхнє прийняття , як не життя з мертвих ? А коли святий первісток , то й тісто святе ; а коли святий корінь , то й віття святе . Коли ж деякі з галузок відломилися , а ти , бувши дике оливне дерево , прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня , то не вихваляйся перед галузками ; а коли вихваляєшся , то знай , що не ти носиш кореня , але корінь тебе . Отже скажеш : Галузки відломилися , щоб я прищепився . Добре . Вони відломились невірством , а ти тримаєшся вірою ; не величайся , але бійся . Бо коли Бог природних галузок не пожалував , то Він і тебе не пожалує ! Отже , бач добрість і суворість Божу , на відпалих суворість , а на тебе добрість Божа , коли перебудеш у добрості , коли ж ні , то й ти будеш відтятий . Та й вони , коли не зостануться в невірстві , прищепляться , бо має Бог силу їх знов прищепити . Бо коли ти відтятий з оливки , дикої з природи , і проти природи защеплений до доброї оливки , то скільки ж більше ті , що природні , прищепляться до своєї власної оливки ? Бо не хочу я , браття , щоб ви не знали цієї таємниці , щоб не були ви високої думки про себе , що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти , аж поки не ввійде повне число поган , і так увесь Ізраїль спасеться , як написано : Прийде з Сіону Спаситель , і відверне безбожність від Якова , і це заповіт їм від Мене , коли відійму гріхи їхні ! Тож вони за Євангелією вороги ради вас , а за вибором улюблені ради отців . Бо дари й покликання Божі невідмінні . Бо як і ви були колись неслухняні Богові , а тепер помилувані через їхній непослух , так і вони тепер спротивились для помилування вас , щоб і самі були помилувані . Бо замкнув Бог усіх у непослух , щоб помилувати всіх . О глибино багатства , і премудрости , і знання Божого ! Які недовідомі присуди Його , і недосліджені дороги Його ! Бо хто розум Господній пізнав ? Або хто був дорадник Йому ? Або хто давніш Йому дав , і йому буде віддано ? Бо все з Нього , через Нього і для Нього ! Йому слава навіки . Амінь . Тож благаю вас , браття , через Боже милосердя , повіддавайте ваші тіла на жертву живу , святу , приємну Богові , як розумну службу вашу , і не стосуйтесь до віку цього , але перемініться відновою вашого розуму , щоб пізнати вам , що то є воля Божа , добро , приємність та досконалість . Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш , ніж належить думати , але думати скромно , у міру віри , як кожному Бог наділив . Бо як в однім тілі маємо багато членів , а всі члени мають не однакове діяння , так багато нас є одне тіло в Христі , а зосібна ми один одному члени . І ми маємо різні дари , згідно з благодаттю , даною нам : коли пророцтво то виконуй його в міру віри , а коли служіння будь на служіння , коли вчитель на навчання , коли втішитель на потішання , хто подає у простоті , хто головує то з пильністю , хто милосердствує то з привітністю ! Любов нехай буде нелицемірна ; ненавидьте зло та туліться до доброго ! Любіть один одного братньою любов'ю ; випереджайте один одного пошаною ! У ревності не лінуйтеся , духом палайте , служіть Господеві , тіштесь надією , утиски терпіть , перебувайте в молитві , беріть уділ у потребах святих , будьте гостинні до чужинців ! Благословляйте тих , хто вас переслідує ; благословляйте , а не проклинайте ! Тіштеся з тими , хто тішиться , і плачте з отими , хто плаче ! Думайте між собою однаково ; не величайтеся , але наслідуйте слухняних ; не вважайте за мудрих себе ! Не платіть нікому злом за зло , дбайте про добре перед усіма людьми ! Коли можливо , якщо це залежить від вас , живіть у мирі зо всіма людьми ! Не мстіться самі , улюблені , але дайте місце гніву Божому , бо написано : Мені помста належить , Я відплачу , говорить Господь . Отож , як твій ворог голодний , нагодуй його ; як він прагне , напій його , бо , роблячи це , ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову . Не будь переможений злом , але перемагай зло добром ! Нехай кожна людина кориться вищій владі , бо немає влади , як не від Бога , і влади існуючі встановлені від Бога . Тому той , хто противиться владі , противиться Божій постанові ; а ті , хто противиться , самі візьмуть осуд на себе . Бо володарі пострах не на добрі діла , а на злі . Хочеш не боятися влади ? Роби добро , і матимеш похвалу від неї , бо володар Божий слуга , тобі на добро . А як чиниш ти зле , то бійся , бо недармо він носить меча , він бо Божий слуга , месник у гніві злочинцеві ! Тому треба коритися не тільки ради страху кари , але й ради сумління . Через це ви й податки даєте , бо вони служителі Божі , саме тим завжди зайняті . Тож віддайте належне усім : кому податок податок , кому мито мито , кому страх страх , кому честь честь . Не будьте винні нікому нічого , крім того , щоб любити один одного . Бо хто іншого любить , той виконав Закона . Бо заповіді : Не чини перелюбу , Не вбивай , Не кради , Не свідкуй неправдиво , Не пожадай й які інші , вони містяться всі в цьому слові : Люби свого ближнього , як самого себе ! Любов не чинить зла ближньому , тож любов виконання Закону . І це тому , що знаєте час , що пора нам уже пробудитись від сну . Бо тепер спасіння ближче до нас , аніж тоді , коли ми ввірували . Ніч минула , а день наблизився , тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла . Як удень , поступаймо доброчесно , не в гульні та п'янстві , не в перелюбі та розпусті , не в сварні та заздрощах , але зодягніться Господом Ісусом Христом , а догодження тілу не обертайте на пожадливість ! Слабого в вірі приймайте , але не для суперечок про погляди . Один бо вірує , що можна їсти все , а немічний споживає ярину . Хто їсть , нехай не погорджує тим , хто не їсть . А хто не їсть , нехай не осуджує того , хто їсть , Бог бо прийняв його . Ти хто такий , що судиш чужого раба ? Він для пана свого стоїть або падає ; але він устоїть , бо має Бог силу поставити його . Один вирізнює день від дня , інший же про кожен день судить однаково . Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання . Хто вважає на день , для Господа вважає , а хто не вважає на день , для Господа не вважає . Хто їсть , для Господа їсть , бо дякує Богові . А хто не їсть , для Господа не їсть , і дякує Богові . Бо ніхто з нас не живе сам для себе , і не вмирає ніхто сам для себе . Бо коли живемо для Господа живемо , і коли вмираємо для Господа вмираємо . І чи живемо , чи вмираємо ми Господні ! Бо Христос на те й умер , і ожив , щоб панувати і над мертвими , і над живими . А ти нащо осуджуєш брата свого ? Чи чого ти погорджуєш братом своїм ? Бо всі станемо перед судним престолом Божим . Бо написано : Я живу , каже Господь , і схилиться кожне коліно передо Мною , і визнає Бога кожен язик ! Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові . Отож , не будемо більше осуджувати один одного , але краще судіть про те , щоб не давати братові спотикання та спокуси . Я знаю , і пересвідчений у Господі Ісусі , що нема нічого нечистого в самому собі ; тільки коли хто вважає що за нечисте , тому воно нечисте . Коли ж через поживу сумує твій брат , то вже не за любов'ю поводишся ти , не губи своєю поживою того , за кого Христос був умер . Нехай ваше добре не зневажається . Бо Царство Боже не пожива й питво , але праведність , і мир , і радість у Дусі Святім . Хто цим служить Христові , той Богові милий і шанований поміж людьми . Отож , пильнуймо про мир , та про те , що на збудування один одного ! Не руйнуй діла Божого ради поживи , усе бо чисте , але зле людині , що їсть на спотикання . Добре не їсти м'яса , ані пити вина , ані робити такого , від чого брат твій гіршиться , або спокушується , або слабне . Ти маєш віру ? Май її сам про себе перед Богом . Блаженний той , хто не осуджує самого себе за те , про що випробовується ! А хто має сумнів , коли їсть , буде осуджений , бо не робить із віри , а що не від віри , те гріх . Ми , сильні , повинні нести слабості безсилих , а не собі догоджати . Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування . Бо й Христос не Собі догоджав , але як написано : Зневаги тих , хто Тебе зневажає , упали на Мене . А все , що давніше написане , написане нам на науку , щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію . А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом , щоб ви однодушно , одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа . Приймайте тому один одного , як і Христос прийняв нас до Божої слави . Кажу ж , що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди , щоб отцям потвердити обітниці , а для поган щоб славили Бога за милосердя , як написано : Тому я хвалитиму Тебе , Господи , серед поган , і Ім'я Твоє буду виспівувати ! І ще каже : Тіштесь , погани , з народом Його ! І ще : Хваліть , усі погани , Господа , виславляйте Його , усі люди ! І ще каже Ісая : Буде корінь Єссеїв , що постане , щоб панувати над поганами , погани на Нього надіятись будуть ! Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі , щоб ви збагатились надією , силою Духа Святого ! І я про вас сам пересвідчений , браття мої , що й самі ви повні добрости , наповнені всяким знанням , і можете й один одного навчати . А писав я вам почасти трохи сміліше , якби вам нагадуючи благодаттю , що дана мені від Бога , щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами , і виконував святу службу Євангелії Божої , щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим . Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі , щодо Божих речей , бо не смію казати того , чого не зробив через мене Христос на послух поган , словом і чином , силою ознак і чудес , силою Духа Божого , так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка . При тому пильнував я звіщати Євангелію не там , де Христове Ім'я було знане , щоб не будувати на основі чужій , але як написано : Кому не звіщалось про Нього , побачать , і ті , хто не чув , зрозуміють ! Тому часто я мав перешкоди , щоб прибути до вас . А тепер , не маючи більше місця в країнах оцих , але з давніх літ мавши бажання прибути до вас , коли тільки піду до Еспанії , прибуду до вас . Бо маю надію , як буду проходити , побачити вас , і що ви проведете мене туди , коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути . А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим , бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим , що в Єрусалимі живуть . Бо визнали за добре , та й боржники вони їхні . Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім , то повинні й у тілеснім послужити їм . Як це докінчу та достачу їм плід цей , тоді через ваше місто я піду до Еспанії . І знаю , що коли прийду до вас , то прийду в повноті Христового благословення . Благаю ж вас , браття , Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа , помагайте мені в молитвах за мене до Бога , щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї , і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим , щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами ! А Бог миру нехай буде зо всіма вами . Амінь . Поручаю ж вам сестру нашу Фіву , служебницю Церкви в Кенхреях , щоб ви прийняли її в Господі , як личить святим , і допомагайте їй , у якій речі буде вона чого потребувати від вас , бо й вона опікунка була багатьом і самому мені . Вітайте Прискиллу й Акилу , співробітників моїх у Христі Ісусі , що голови свої за душу мою клали , яким не я сам дякую , але й усі Церкви з поган , і їхню домашню Церкву . Вітайте улюбленого мого Епенета , він первісток Ахаї для Христа . Вітайте Марію , що напрацювалася багато для вас . Вітайте Андроніка й Юнія , родичів моїх і співв'язнів моїх , що славні вони між апостолами , що й у Христі були перше мене . Вітайте Амплія , мого улюбленого в Господі . Вітайте Урбана , співробітника нашого в Христі , і улюбленого мого Стахія . Вітайте Апеллеса , випробуваного в Христі . Вітайте Аристовулових . Вітайте мого родича Іродіона . Вітайте Наркисових , що в Господі . Вітайте Трифену й Трифосу , що працюють у Господі . Вітайте улюблену Персиду , що багато попрацювала в Господі . Вітайте вибраного в Господі Руфа , і матір його та мою . Вітайте Асинкрита , Флегонта , Єрма , Патрова , Єрмія і братів , що з ними . Вітайте Філолога та Юлію , Нірея й сестру його , і Олімпіяна , і всіх святих , що з ними . Вітайте один одного святим поцілунком . Вітають вас усі Церкви Христові ! Благаю ж вас , браття , щоб ви остерігалися тих , хто чинить розділення й згіршення проти науки , якої ви навчилися , і уникайте їх , бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу , але власному череву ; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних . Ваша ж слухняність дійшла до всіх . І я тішусь за вас , але хочу , щоб були ви мудрі в доброму , а прості в злому . А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги . Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами ! Амінь . Вітає вас мій співробітник Тимофій , і Лукій , і Ясон , і Сосипатр , мої родичі . Вітаю вас у Господі й я , Тертій , що цього листа написав . Вітає вас Гай , гостинний для мене й цілої Церкви . Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт . Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами ! Амінь . А Тому , хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа , за об'явленням таємниці , що від вічних часів була замовчана , а тепер виявлена , і через пророцькі писання , з наказу вічного Бога , на послух вірі по всіх народах провіщена , єдиному мудрому Богові , через Ісуса Христа , слава навіки ! Амінь . Павло , волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа , і брат Состен , Божій Церкві , що в Коринті , посвяченим у Христі Ісусі , покликаним святим , зо всіма , що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа , їхнього і нашого , благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа ! Я завжди дякую моєму Богові за вас , через Божу благодать , що була вам дана в Христі Ісусі , бо ви всім збагатилися в Ньому , словом усяким і всяким знанням , бо свідоцтво Христове між вами утвердилось , так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви , що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа . Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа ! Вірний Бог , що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа , Господа нашого . Тож благаю вас , браття , Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа , щоб ви всі говорили те саме , і щоб не було поміж вами поділення , але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній ! Бо стало відомо мені про вас , мої браття , від Хлоїних , що між вами суперечки . А кажу я про те , що з вас кожен говорить : я ж Павлів , а я Аполлосів , а я Кифин , а я Христів . Чи ж Христос поділився ? Чи ж Павло був розп'ятий за вас ? Чи в Павлове ім'я ви христились ? Дякую Богові , що я ані одного з вас не христив , окрім Кріспа та Гая , щоб ніхто не сказав , ніби я охристив був у ймення своє . Охристив же був я й дім Степанів ; більш не знаю , чи христив кого іншого я . Бо Христос не послав мене , щоб христити , а звіщати Євангелію , і то не в мудрості слова , щоб безсилим не став хрест Христа . Бож слово про хреста тим , що гинуть , то глупота , а для нас , що спасаємось , Сила Божа ! Бо написано : Я погублю мудрість премудрих , а розум розумних відкину ! Де мудрий ? Де книжник ? Де дослідувач віку цього ? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту ? Через те ж , що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій , то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді . Бо й юдеї жадають ознак , і греки пошукують мудрости , а ми проповідуємо Христа розп'ятого , для юдеїв згіршення , а для греків безумство , а для самих покликаних юдеїв та греків Христа , Божу силу та Божую мудрість ! Бо Боже й немудре розумніше воно від людей , а Боже немічне сильніше воно від людей ! Дивіться бо , браття , на ваших покликаних , що небагато-хто мудрі за тілом , небагато-хто сильні , небагато-хто шляхетні . Але Бог вибрав немудре світу , щоб засоромити мудрих , і немічне світу Бог вибрав , щоб засоромити сильне , і простих світу , і погорджених , і незначних вибрав Бог , щоб значне знівечити , так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло . А з Нього ви в Христі Ісусі , що став нам мудрістю від Бога , праведністю ж , і освяченням , і відкупленням , щоб було , як написано : Хто хвалиться , нехай хвалиться Господом ! А я , як прийшов до вас , браття , не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю , бо я надумавсь нічого між вами не знати , крім Ісуса Христа , і Того розп'ятого . . . І я в вас був у немочі , і в страху , і в великім тремтінні . І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости , але в доказі духа та сили , щоб була віра ваша не в мудрості людській , але в силі Божій ! А ми говоримо про мудрість між досконалими , але мудрість не віку цього , ані володарів цього віку , що гинуть , але ми говоримо Божу мудрість у таємниці , приховану , яку Бог перед віками призначив нам на славу , яку ніхто з володарів цього віку не пізнав ; коли б бо пізнали були , то не розп'яли б вони Господа слави ! Але , як написано : Чого око не бачило й вухо не чуло , і що на серце людині не впало , те Бог приготував був тим , хто любить Його ! А нам Бог відкрив це Своїм Духом , усе бо досліджує Дух , навіть Божі глибини . Хто бо з людей знає речі людські , окрім людського духа , що в нім проживає ? Так само не знає ніхто й речей Божих , окрім Духа Божого . А ми прийняли духа не світу , але Духа , що з Бога , щоб знати про речі , від Бога даровані нам , що й говоримо не вивченими словами людської мудрости , але вивченими від Духа Святого , порівнюючи духовне до духовного . А людина тілесна не приймає речей , що від Божого Духа , бо їй це глупота , і вона зрозуміти їх не може , бо вони розуміються тільки духовно . Духовна ж людина судить усе , а її судити не може ніхто . Бо хто розум Господній пізнав , який би його міг навчати ? А ми маємо розум Христів ! І я , браття , не міг говорити до вас , як до духовних , але як до тілесних , як до немовлят у Христі . Я вас годував молоком , а не твердою їжею , бо ви не могли її їсти , та й тепер ще не можете , бо ви ще тілесні . Бо коли заздрість та суперечки між вами , то чи ж ви не тілесні , і хіба не полюдському робите ? Бо коли хто каже : Я ж Павлів , а інший : Я Аполлосів , то чи ж ви не тілесні ? Бо хто ж Аполлос ? Або хто то Павло ? Вони тільки служителі , що ви ввірували через них , і то скільки кому дав Господь . Я посадив , Аполлос поливав , Бог же зростив , тому ані той , хто садить , ані хто поливає , є щось , але Бог , що родить ! І хто садить , і хто поливає одне , і кожен одержить свою нагороду за працею своєю ! Бо ми співробітники Божі , а ви Боже поле , Божа будівля . Я за благодаттю Божою , що дана мені , як мудрий будівничий , основу поклав , а інший будує на ній ; але нехай кожен пильнує , як він будує на ній ! Ніхто бо не може покласти іншої основи , окрім покладеної , а вона Ісус Христос . А коли хто на цій основі будує з золота , срібла , дорогоцінного каміння , із дерева , сіна , соломи , то буде виявлене діло кожного , бо виявить день , тому що він огнем об'являється , і огонь діло кожного випробує , яке воно є . І коли чиє діло , яке збудував хто , устоїть , то той нагороду одержить ; коли ж діло згорить , той матиме шкоду , та сам він спасеться , але так , як через огонь . Чи не знаєте ви , що ви Божий храм , і Дух Божий у вас пробуває ? Як хто нівечить Божого храма , того знівечить Бог , бо храм Божий святий , а храм той то ви ! Хай не зводить ніхто сам себе . Як кому з вас здається , що він мудрий в цім віці , нехай стане нерозумним , щоб бути премудрим . Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота , бо написано : Він ловить премудрих у хитрощах їхніх ! І знову : Знає Господь думки мудрих , що марнотні вони ! Тож нехай ніхто не хвалиться людьми , бо все ваше : чи Павло , чи Аполлос , чи Кифа , чи світ , чи життя , чи смерть , чи теперішнє , чи майбутнє усе ваше , ви ж Христові , а Христос Божий ! Нехай кожен нас так уважає , якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць ; а що ще шукається в доморядниках , щоб кожен був знайдений вірним . А для мене то найменше , щоб судили мене ви чи суд людський , бо я й сам не суджу себе . Я бо проти себе нічого не знаю , але цим не виправдуюсь ; Той же , Хто судить мене , то Господь . Тому не судіть передчасно нічого , аж поки не прийде Господь , що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець , і тоді кожному буде похвала від Бога . Оце ж усе , браття , приклав я до себе й Аполлоса ради вас , щоб від нас ви навчилися думати не більш , як написано , щоб ви не чванились один за одним перед іншим . Хто бо тебе вирізняє ? Що ти маєш , чого б ти не взяв ? А коли ж бо ти взяв , чого чванишся , ніби не взяв ? Ви вже нагодовані , ви вже збагатилися , без нас ви царюєте . І коли б то ви стали царювати , щоб і ми царювали з вами ! Бо я думаю , що Бог нас , апостолів , поставив за найостанніших , мов на смерть засуджених , бо ми стали дивовищем світові , і Анголам , і людям . Ми нерозумні Христа ради , а ви мудрі в Христі ; ми слабі , ви ж міцні ; ви славні , а ми безчесні ! Ми до цього часу і голодуємо , і прагнемо , і нагі ми , і катовані , і тиняємось , і трудимось , працюючи своїми руками . Коли нас лихословлять , ми благословляємо ; як нас переслідують , ми терпимо ; як лають , ми молимось ; ми стали , як сміття те для світу , аж досі ми всім , як ті викидки ! Не пишу це для того , щоб вас осоромити , але остерігаю , як своїх любих дітей . Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі , та отців не багато ; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію . . . Тож благаю я вас : будьте наслідувачами мене ! Для цього послав я до вас Тимофія , що для мене улюблений і вірний син у Господі , він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі , як навчаю я скрізь у кожній Церкві . Деякі згорділи , так немов би не мав я прийти до вас . Та небавом прийду до вас , як захоче Господь , і пізнаю не слово згорділих , але силу . Бо Царство Боже не в слові , а в силі . Чого хочете ? Чи прийти до вас з києм , чи з любов'ю та з духом лагідности ? Всюди чути , що між вами перелюб , і то такий перелюб , який і між поганами незнаний , що хтось має за дружину собі дружину батькову . . . І ви завеличалися , а не засмутились радніш , щоб був вилучений з-поміж вас , хто цей учинок зробив . Отож я , відсутній тілом , та присутній духом , уже розсудив , як присутній між вами : того , хто так учинив це , у Ім'я Господа Ісуса , як зберетеся ви та мій дух , із силою Господа нашого Ісуса , віддати такого сатані на погибіль тіла , щоб дух спасся Господнього дня ! Величання ваше не добре . Хіба ви не знаєте , що мала розчина все тісто заквашує ? Отож , очистьте стару розчину , щоб стати вам новим тістом , бо ви прісні , бо наша Пасха , Христос , за нас у жертву принесений . Тому святкуймо не в давній розчині , ані в розчині злоби й лукавства , але в опрісноках чистости та правди ! Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками , але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками , чи з користолюбцями , чи з хижаками , чи з ідолянами , бо ви мусіли були б відійти від світу . А тепер я писав вам не єднатися з тим , хто зветься братом , та є перелюбник , чи користолюбець , чи ідолянин , чи злоріка , чи п'яниця , чи хижак , із такими навіть не їсти ! Бо що ж мені судити й чужих ? Чи ви не судите своїх ? А чужих судить Бог . Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих ! Чи посміє хто з вас , маючи справу до іншого , судитися в неправедних , а не в святих ? Хіба ви не знаєте , що святі світ судитимуть ? Коли ж будете ви світ судити , то чи ж ви негідні судити незначні справи ? Хіба ви не знаєте , що ми будем судити Анголів , а не тільки життєве ? А ви , коли маєте суд за життєве , то ставите суддями тих , хто нічого не значить у Церкві . Я на сором це вам говорю . Чи ж між вами немає ні одного мудрого , щоб він міг розсудити між братами своїми ? Та брат судиться з братом , і то перед невірними ! Тож уже для вас сором зовсім , що суди між собою ви маєте . Чому краще не терпите кривди ? Чому краще не маєте шкоди ? Але ви самі кривду чините та обдираєте , та ще братів . . . Хіба ви не знаєте , що неправедні не вспадкують Божого Царства ? Не обманюйте себе : ні розпусники , ні ідоляни , ні перелюбники , ні блудодійники , ні мужоложники , ні злодії , ні користолюбці , ні п'яниці , ні злоріки , ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони ! І такими були дехто з вас , але ви обмились , але освятились , але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога . Усе мені можна , та не все на пожиток . Усе мені можна , але мною ніщо володіти не повинно . Їжа для черева , і черево для їжі , але Бог одне й друге понищить . А тіло не для розпусти , але для Господа , і Господь для тіла . Бог же й Господа воскресив , воскресить Він і нас Своєю силою ! Хіба ви не знаєте , що ваші тіла то члени Христові ? Отож , узявши члени Христові , зроблю їх членами розпусниці ? Зовсім ні ! Хіба ви не знаєте , що той , хто злучується з розпусницею , стає одним тілом із нею ? Бо каже : Обидва ви будете тілом одним . А хто з Господом злучується , стає одним духом із Ним . Утікайте від розпусти . Усякий бо гріх , що його чинить людина , є поза тілом . А хто чинить розпусту , той грішить проти власного тіла . Хіба ви не знаєте , що ваше тіло то храм Духа Святого , що живе Він у вас , якого від Бога ви маєте , і ви не свої ? Бо дорого куплені ви . Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму , що Божі вони ! А про що ви писали мені , то добре було б чоловікові не дотикатися жінки . Але щоб уникнути розпусти , нехай кожен муж має дружину свою , і кожна жінка хай має свого чоловіка . Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов , так же само й чоловікові дружина . Дружина не володіє над тілом своїм , але чоловік ; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм , але дружина . Не вхиляйтесь одне від одного , хібащо дочасно за згодою , щоб бути в пості та молитві , та й сходьтеся знову докупи , щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням . А це говорю вам як раду , а не як наказа . Бо хочу , щоб усі чоловіки були , як і я ; але кожен має від Бога свій дар , один так , інший так . Говорю ж неодруженим і вдовам : добре їм , як вони позостануться так , як і я . Коли ж не втримаються , нехай одружуються , бо краще женитися , ніж розпалятися . А тим , що побрались , наказую не я , а Господь : Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком ! А коли ж і розлучиться , хай зостається незаміжня , або з чоловіком своїм хай помириться , і не відпускати чоловікові дружини ! Іншим же я говорю , не Господь : коли який брат має дружину невіруючу , і згідна вона жити з ним , нехай він не лишає її . І жінка , як має чоловіка невіруючого , а той згоден жити з нею , нехай не лишає його . Чоловік бо невіруючий освячується в дружині , а дружина невіруюча освячується в чоловікові . А інакше нечисті були б ваші діти , тепер же святі . А як хоче невіруючий розлучитися , хай розлучиться , не неволиться брат чи сестра в такім разі , бо покликав нас Бог до миру . Звідки знаєш ти , дружино , чи не спасеш чоловіка ? Або звідки знаєш , чоловіче , чи не спасеш дружини ? Нехай тільки так ходить кожен , як кому Бог призначив , як Господь покликав його . І так усім Церквам я наказую . Хто покликаний був в обрізанні , нехай він того не цурається ; чи покликаний хто в необрізанні , нехай не обрізується . Обрізання ніщо , і ніщо необрізання , а важливе дотримування Божих заповідей . Нехай кожен лишається в стані такому , в якому покликаний був . Чи покликаний був ти рабом ? Не турбуйся про те . Але коли й можеш стати вільним , то використай краще це . Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній ; так само покликаний і визволенець він раб Христа . Ви дорого куплені , тож не ставайте рабами людей ! Браття , кожен із вас , в якім стані покликаний був , хай у тім перед Богом лишається ! Про дівчат же не маю наказу Господнього , але даю раду як той , хто одержав від Господа милість буть вірним . Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те , що чоловікові добре лишатися так . Ти зв'язаний з дружиною ? Не шукай розв'язання . Розв'язався від дружини ? Не шукай дружини . А коли ти й оженишся , то не згрішив ; і як дівчина заміж піде , вона не згрішить . Та муку тілесну такі будуть мати , а мені шкода вас . А це , браття , кажу я , бо час позосталий короткий , щоб і ті , що мають дружин , були , як ті , що не мають , а хто плаче , як ті , хто не плаче , а хто тішиться , як ті , хто не тішиться ; і хто купує , як би не набули , а хто цьогосвітнім користується , як би не користувались , бо минає стан світу цього . А я хочу , щоб ви безклопітні були . Неодружений про речі Господні клопочеться , як догодити Господеві , а одружений про речі життєві клопочеться , як догодити своїй дружині , і він поділений . Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться , щоб бути святою ті тілом , і духом . А заміжня про речі життєві клопочеться , як догодити чоловікові . А це я кажу вам самим на пожиток , а не щоб сильце вам накинути , але щоб пристойно й горливо держались ви Господа . А як думає хто про дівчину свою , що соромно , як вона переросте , і так мала б лишатись , нехай робить , що хоче , не згрішить : нехай заміж виходять . А хто в серці своїм стоїть міцно , не має конечности , владу ж має над своєю волею , і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину , той робить добре . Тому й той , хто віддає свою дівчину заміж , добре робить , а хто не віддає робить краще . Дружина законом прив'язана , поки живе чоловік її ; коли ж чоловік її вмре , вона вільна виходити заміж , за кого захоче , аби тільки в Господі . Блаженніша вона , коли так позостанеться за моєю порадою , бо міркую , що й я маю Божого Духа . А щодо ідольських жертов , то ми знаємо , що всі маємо знання . Знання ж надимає , любов же будує ! Коли хто думає , ніби щось знає , той нічого не знає ще так , як знати повинно . Коли ж любить хто Бога , той пізнаний Ним . Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо , що ідол у світі ніщо , і що іншого Бога нема , окрім Бога Одного . Бо хоч і існують так звані боги чи на небі , чи то на землі , як існує багато богів і багато панів , та для нас один Бог Отець , що з Нього походить усе , ми ж для Нього , і один Господь Ісус Христос , що все сталося Ним , і ми Ним . Та не всі таке мають знання , бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі , і їдять , як ідольську жертву , і їхнє сумління , бувши недуже , споганюється . Їжа ж нас до Бога не зближує : бо коли не їмо , то нічого не тратимо , а коли ми їмо , то не набуваєм нічого . Але стережіться , щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим ! Коли бо хто бачить тебе , маючого знання , як ти в ідольській божниці сидиш за столом , чи ж сумління його , бувши слабе , не буде спонукане їсти ідольські жертви ? І через знання твоє згине недужий твій брат , що за нього Христос був умер ! Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління , ви проти Христа грішите . Ось тому , коли їжа спокушує брата мого , то повік я не їстиму м'яса , щоб не спокусити брата свого ! Хіба ж я не вільний ? Чи ж я не апостол ? Хіба я не бачив Ісуса Христа , Господа нашого ? Хіба ви , то не справа моя перед Господом ? Коли я не апостол для інших , то для вас я апостол , ви бо печать мого апостольства в Господі . Оце оборона моя перед тими , хто судить мене . Чи ми права не маємо їсти та пити ? Чи ми права не маємо водити з собою сестру , дружину , як і інші апостоли , і Господні брати , і Кифа ? Хіба я один і Варнава не маємо права , щоб не працювати ? Хто коштом своїм коли служить у війську ? Або хто виноградника садить , і не їсть з його плоду ? Або хто отару пасе , і не їсть молока від отари ? Чи я тільки по-людському це говорю ? Хіба ж і Закон не говорить цього ? Бо в Законі Мойсеєвім писано : Не в'яжи рота волові , що молотить . Хіба за волів Бог турбується ? Чи говорить Він зовсім для нас ? Для нас , бо написано , що з надією мусить орати орач , а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні . Коли ми сіяли вам духовне , чи ж велика то річ , як пожнемо ми ваше тілесне ? Як право на вас мають інші , то тим більше ми . Але ми не вжили цього права , та все терпимо , аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили . Хіба ви не знаєте , що священнослужителі від святині годуються ? Що ті , хто служить вівтареві , із вівтаря мають частку ? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії . Але з того нічого не вжив я . А цього не писав я для того , щоб для мене так було . Бо мені краще вмерти , аніж щоб хто знівечив хвалу мою ! Бо коли я звіщаю Євангелію , то нема чим хвалитись мені , це бо повинність моя . І горе мені , коли я не звіщаю Євангелії ! Тож коли це роблю добровільно , я маю нагороду ; коли ж недобровільно , то виконую службу доручену . Яка ж нагорода мені ? Та , що , благовістячи , я безкорисливо проповідував Христову Євангелію , не використовуючи особистих прав щодо благовістя . Від усіх бувши вільний , я зробився рабом для всіх , щоб найбільше придбати . Для юдеїв я був , як юдей , щоб юдеїв придбати ; для підзаконних був , як підзаконний , хоч сам підзаконним не бувши , щоб придбати підзаконних . Для тих , хто без Закону , я був беззаконний , не бувши беззаконний Богові , а законний Христові , щоб придбати беззаконних . Для слабих , як слабий , щоб придбати слабих . Для всіх я був усе , щоб спасти бодай деяких . А це я роблю для Євангелії , щоб стати її спільником . Хіба ви не знаєте , що ті , хто на перегонах біжить , усі біжать , але нагороду приймає один ? Біжіть так , щоб одержали ви ! І кожен змагун від усього стримується ; вони ж щоб тлінний прийняти вінок , але ми щоб нетлінний . Тож біжу я не так , немов на непевне , борюся не так , немов би повітря б'ючи . Але вмертвляю й неволю я тіло своє , щоб , звіщаючи іншим , не стати самому негідним . Не хочу я , браття , щоб ви не знали , що під хмарою всі отці наші були , і всі перейшли через море , і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея , і всі їли ту саму поживу духовну , і пили всі той самий духовний напій , бо пили від духовної скелі , що йшла вслід за ними , а та скеля був Христос ! Але їх багатьох не вподобав був Бог , бо понищив Він їх у пустині . А це були приклади нам , щоб ми пожадливі на зле не були , як були пожадливі й вони . Не будьте також ідолянами , як деякі з них , як написано : Люди сіли , щоб їсти та пити , і встали , щоб грати . Не станьмо чинити блуду , як деякі з них блудодіяли , і полягло їх одного дня двадцять три тисячі . Ані не випробовуймо Христа , як деякі з них випробовували , та й від зміїв загинули . Ані не нарікайте , як деякі з них нарікали , і загинули від погубителя . Усе це трапилось з ними , як приклади , а написане нам на науку , бо за нашого часу кінець віку прийшов . Тому то , хто думає , ніби стоїть він , нехай стережеться , щоб не впасти ! Досягла вас спроба не інша , тільки людська ; але вірний Бог , Який не попустить , щоб ви випробовувалися більше , ніж можете , але при спробі й полегшення дасть , щоб знести могли ви її . Тому , мої любі , утікайте від служіння ідолам . Кажу , як розумним ; судіть самі , що кажу я . Чаша благословення , яку благословляємо , чи не спільнота то крови Христової ? Хліб , який ломимо , чи не спільнота він тіла Христового ? Тому що один хліб , тіло одне нас багато , бо ми всі спільники хліба одного . Погляньте на Ізраїля за тілом : чи ж ті , що жертви їдять , не спільники вівтаря ? Тож що я кажу ? Що ідольська жертва є щось ? Чи що ідол є щось ? Ні , але те , що в жертву приносять , демонам , а не Богові в жертву приносять . Я ж не хочу , щоб ви спільниками для демонів стали . Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської ; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського . Чи ми дратуватимем Господа ? Хіба ми потужніші за Нього ? Усе мені можна , та не все на пожиток . Усе мені можна , та будує не все ! Нехай не шукає ніхто свого власного , але кожен для ближнього ! Їжте все , що на ятках м'ясних продається , за сумління зовсім не турбуючись , Бо Господня земля , і все , що на ній ! Як покличе вас хтось із невіруючих , і ви захочете піти , їжте все , що дадуть вам , за сумління зовсім не турбуючись . Коли ж скаже вам хтось : Це ідольська жертва , не їжте тоді через того , хто сказав , та через сумління ! Говорю ж не про власне сумління , але іншого , чого б моя воля судилась сумлінням чужим ? Коли я стаю спільником їжі з подякою , чому мене зневажають за те , за що дякую я ? Тож , коли ви їсте , чи коли ви п'єте , або коли інше що робите , усе на Божу славу робіть ! Не робіть спокуси юдеям та гелленам , та Церкві Божій , як догоджую й я всім у всьому , не шукаючи в тому пожитку свого , але пожитку для багатьох , щоб спаслися вони . Будьте наслідувачами мене , як і я Христа ! Похваляю ж вас , браття , що ви все моє пам'ятаєте , і заховуєте так передання , як я вам передав . Хочу ж я , щоб ви знали , що всякому чоловікові голова Христос , а жінці голова чоловік , голова ж Христові Бог . Кожен чоловік , що молиться чи пророкує з головою покритою , осоромлює він свою голову . І кожна жінка , що молиться чи пророкує з головою відкритою , осоромлює тим свою голову , бо це є те саме , як була б вона виголена . Бо коли жінка не покривається , хай стрижеться вона ; коли ж жінці сором стригтися чи голитися , нехай покривається ! Отож , чоловік покривати голови не повинен , бо він образ і слава Бога , а жінка чоловікові слава . Бо чоловік не походить від жінки , але жінка від чоловіка , не створений бо чоловік ради жінки , але жінка ради чоловіка . Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею , ради Анголів . Одначе в Господі ані чоловік без жінки , ані жінка без чоловіка . Бо як жінка від чоловіка , так і чоловік через жінку ; а все від Бога . Поміркуйте самі між собою , чи пристойне воно , щоб жінка молилася Богові непокрита ? Чи ж природа сама вас не вчить , що коли чоловік запускає волосся , то безчестя для нього ? Коли ж жінка косу запускає , це слава для неї , бо замість покривала дана коса їй . Коли ж хто сперечатися хоче , ми такого звичаю не маємо , ані Церкви Божі . Пропонуючи це вам , я не хвалю , що збираєтесь ви не на ліпше , а на гірше . Бо найперше , я чую , що як сходитесь ви на збори , то між вами бувають поділення , у що почасти я й вірю . Бо мусять між вами й поділи бути , щоб відкрились між вами й досвідчені . А далі , коли ви збираєтесь разом , то не на те , щоб їсти Господню Вечерю . Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю , і один голодує , а другий впивається . Хіба ж ви не маєте хат , щоб їсти та пити ? Чи ви зневажаєте Божу Церкву , і осоромлюєте немаючих ? Що маю сказати вам ? Чи за це похвалю вас ? Не похвалю ! Бо прийняв я від Господа , що й вам передав , що Господь Ісус ночі тієї , як виданий був , узяв хліб , подяку віддав , і переломив , і сказав : Прийміть , споживайте , це тіло Моє , що за вас ломається . Це робіть на спомин про Мене ! Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав : Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові . Це робіть , коли тільки будете пити , на спомин про Мене ! Бо кожного разу , як будете їсти цей хліб та чашу цю пити , смерть Господню звіщаєте , аж доки Він прийде . Тому то , хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно , буде винний супроти тіла та крови Господньої ! Нехай же людина випробовує себе , і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є . Бо хто їсть і п'є негідно , не розважаючи про тіло , той суд собі їсть і п'є ! Через це поміж вами багато недужих та хворих , і багато-хто заснули . Бо коли б ми самі судили себе , то засуджені ми не були б . Та засуджені від Господа , караємося , щоб нас не засуджено з світом . Ось тому , мої браття , сходячись на поживу , чекайте один одного . А коли хто голодний , нехай вдома він їсть , щоб не сходилися ви на осуд . А про інше , як прийду , заряджу . А щодо духовних дарів , то не хочу я , браття , щоб не відали ви . Знаєте , що коли ви поганами були , то ходили до німих ідолів , ніби воджено вас . Тому то кажу вам , що ніхто , хто говорить Духом Божим , не скаже : Нехай анатема буде на Ісуса , і не може сказати ніхто : Ісус то Господь , як тільки Духом Святим . Є різниця між дарами милости , Дух же той Самий . Є й різниця між служіннями , та Господь той же Самий . Є різниця й між діями , але Бог той же Самий , що в усіх робить усе . І кожному дається виявлення Духа на користь . Одному бо Духом дається слово мудрости , а другому слово знання тим же Духом , а іншому віра тим же Духом , а іншому дари вздоровлення тим же Духом , а іншому роблення чуд , а іншому пророкування , а іншому розпізнавання духів , а тому різні мови , а іншому вияснення мов . А все оце чинить один і той Самий Дух , уділяючи кожному осібно , як Він хоче . Бо як тіло одне , але має членів багато , усі ж члени тіла , хоч їх багато , то тіло одне , так і Христос . Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне , чи то юдеї , чи геллени , чи раби , чи то вільні , і всі ми напоєні Духом одним . Бо тіло не є один член , а багато . Коли скаже нога , що я не від тіла , бо я не рука , то хіба через це не від тіла вона ? І коли скаже вухо , що я не від тіла , бо я не око , то хіба через це не від тіла воно ? Коли б оком було ціле тіло , то де був би слух ? А коли б усе слух , то де був би нюх ? Та нині Бог розклав члени в тілі , кожного з них , як хотів . Якби всі одним членом були , то де тіло було б ? Отож , тепер членів багато , та тіло одне . Бо око не може сказати руці : Ти мені непотрібна ; або голова знов ногам : Ви мені непотрібні . Але члени тіла , що здаються слабіші , значно більше потрібні . А тим , що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі , таким честь найбільшу приносимо , і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу , а нашим пристойним того не потрібно . Та Бог змішав тіло , і честь більшу дав нижчому членові , щоб поділення в тілі не було , а щоб члени однаково дбали один про одного . І коли терпить один член , то всі члени з ним терплять ; і коли один член пошанований , то всі члени з ним тішаться . І ви тіло Христове , а зосібна ви члени ! А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами , подруге пророками , потретє учителями , потім дав сили , також дари вздоровлення , допомоги , управління , різні мови . Чи ж усі апостоли ? Чи ж усі пророки ? Чи ж усі вчителі ? Чи ж усі сили чудодійні ? Чи ж усі мають дари вздоровлення ? Чи ж мовами всі розмовляють ? Чи ж усі виясняють ? Тож дбайте ревно про ліпші дари , а я вам покажу путь іще кращу ! Коли я говорю мовами людськими й ангольськими , та любови не маю , то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий ! І коли маю дара пророкувати , і знаю всі таємниці й усе знання , і коли маю всю віру , щоб навіть гори переставляти , та любови не маю , то я ніщо ! І коли я роздам усі маєтки свої , і коли я віддам своє тіло на спалення , та любови не маю , то пожитку не матиму жадного ! Любов довготерпить , любов милосердствує , не заздрить , любов не величається , не надимається , не поводиться нечемно , не шукає тільки свого , не рветься до гніву , не думає лихого , не радіє з неправди , але тішиться правдою , усе зносить , вірить у все , сподівається всього , усе терпить ! Ніколи любов не перестає ! Хоч пророцтва й існують , та припиняться , хоч мови існують , замовкнуть , хоч існує знання , та скасується . Бо ми знаємо частинно , і пророкуємо частинно ; коли ж досконале настане , тоді зупиниться те , що частинне . Коли я дитиною був , то я говорив , як дитина , як дитина я думав , розумів , як дитина . Коли ж мужем я став , то відкинув дитяче . Отож , тепер бачимо ми ніби у дзеркалі , у загадці , але потім обличчям в обличчя ; тепер розумію частинно , а потім пізнаю , як і пізнаний я . А тепер залишаються віра , надія , любов , оці три . А найбільша між ними любов ! Дбайте про любов , і про духовне пильнуйте , а найбільше щоб пророкувати . Як говорить хто чужою мовою , той не людям говорить , а Богові , бо ніхто його не розуміє , і він духом говорить таємне . А хто пророкує , той людям говорить на збудування , і на умовлення , і на розраду . Як говорить хто чужою мовою , той будує тільки самого себе , а хто пророкує , той Церкву будує . Я ж хочу , щоб мовами говорили всі , а ліпше щоб пророкували : більший бо той , хто пророкує , аніж той , хто говорить мовами , хібащо пояснює , щоб будувалася Церква . А тепер , як прийду я до вас , браття , і до вас говорити буду чужою мовою , то який вам пожиток зроблю , коли не поясню вам чи то відкриттям , чи знанням , чи пророцтвом , чи наукою ? Бо навіть і речі бездушні , що звук видають , як сопілка чи лютня , коли б не видавали вони різних звуків , як пізнати б тоді , що бринить або грає ? Бо коли сурма звук невиразний дає , хто до бою готовитись буде ? Так і ви , коли мовою не подасте зрозумілого слова , як пізнати , що кажете ? Ви говоритимете на вітер ! Як багато , наприклад , різних мов є на світі , і жадна з них не без значення ! І коли я не знатиму значення слів , то я буду чужинцем промовцеві , і промовець чужинцем мені . Так і ви , що пильнуєте про духовні дари , дбайте , щоб збагачуватись через них на збудування Церкви ! Ось тому , хто говорить чужою мовою , нехай молиться , щоб умів виясняти . Бо коли я молюся чужою мовою , то молиться дух мій , а мій розум без плоду ! Ну , то що ж ? Буду молитися духом , і буду молитися й розумом , співатиму духом , і співатиму й розумом . Бо коли благословлятимеш духом , то як той , що займає місце простої людини , промовить амінь на подяку твою ? Не знає бо він , що ти кажеш . Ти дякуєш добре , але не будується інший . Дякую Богові моєму , розмовляю я мовами більше всіх вас . Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати , щоб і інших навчити , аніж десять тисяч слів чужою мовою ! Браття , не будьте дітьми своїм розумом , будьте в лихому дітьми , а в розумі досконалими будьте ! У Законі написано : Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим , та Мене вони й так не послухають , каже Господь . Отож , мови існують на знак не для віруючих , але для невіруючих , а пророцтво для віруючих , а не для невіруючих . А як зійдеться Церква вся разом , і всі говоритимуть чужими мовами , і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі , чи ж не скажуть вони , що біснуєтесь ви ? Коли ж усі пророкують , а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній , то всі докоряють йому , усі судять його , і так таємниці серця його виявляються , і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже : Бог справді між вами ! То що ж , браття ? Коли сходитесь ви , то кожен із вас псалом має , має науку , має мову , об'явлення має , має вияснення , нехай буде все це на збудування ! Як говорить хто чужою мовою , говоріть по двох , чи найбільше по трьох , і то за чергою , а один нехай перекладає ! А коли б не було перекладача , то нехай він у Церкві мовчить , а говорить нехай собі й Богові ! А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох , а інші нехай розпізнають . Коли ж відкриття буде іншому з тих , хто сидить , нехай перший замовкне ! Бо можете пророкувати ви всі по одному , щоб училися всі й усі тішилися ! І коряться духи пророчі пророкам , бо Бог не є Богом безладу , але миру . Як по всіх Церквах у святих , нехай у Церкві мовчать жінки ваші ! Бо їм говорити не позволено , тільки коритись , як каже й Закон . Коли ж вони хочуть навчитись чогось , нехай вдома питають своїх чоловіків , непристойно бо жінці говорити в Церкві ! Хіба вийшло від вас Слово Боже ? Чи прийшло воно тільки до вас ? Коли хто вважає себе за пророка або за духовного , нехай розуміє , що я пишу вам , бо Господня це заповідь ! Коли б же хто не розумів , нехай не розуміє ! Отож , браття мої , майте ревність пророкувати , та не бороніть говорити й мовами ! Але все нехай буде добропристойно і статечно ! Звіщаю ж вам , браття , Євангелію , яку я вам благовістив , і яку прийняли ви , в якій і стоїте , Якою й спасаєтесь , коли пам'ятаєте , яким словом я благовістив вам , якщо тільки ви ввірували не наосліп . Бо я передав вам найперш , що й прийняв , що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням , і що Він був похований , і що третього дня Він воскрес за Писанням , і що з'явився Він Кифі , потім Дванадцятьом . А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям , що більшість із них живе й досі , а дехто й спочили . Потому з'явився Він Якову , опісля усім апостолам . А по всіх Він з'явився й мені , мов якому недородкові . Я бо найменший з апостолів , що негідний зватись апостолом , бо я переслідував був Божу Церкву . Та благодаттю Божою я те , що є , і благодать Його , що в мені , не даремна була , але я працював більше всіх їх , правда не я , але Божа благодать , що зо мною вона . Тож чи я , чи вони , ми так проповідуємо , і так ви ввірували . Коли ж про Христа проповідується , що воскрес Він із мертвих , як же дехто між вами говорять , що немає воскресення мертвих ? Як немає ж воскресення мертвих , то й Христос не воскрес ! оли ж бо Христос не воскрес , то проповідь наша даремна , даремна також віра ваша ! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими , бо про Бога ми свідчили , що воскресив Він Христа , Якого Він не воскресив , якщо не воскресають померлі . Бо як мертві не воскресають , то й Христос не воскрес ! Коли ж бо Христос не воскрес , тоді віра ваша даремна , ви в своїх ще гріхах , тоді то загинули й ті , що в Христі упокоїлись ! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті , то ми найнещасніші від усіх людей ! Та нині Христос воскрес із мертвих , первісток серед покійних . Смерть бо через людину , і через Людину воскресення мертвих . Бо так , як в Адамі вмирають усі , так само в Христі всі оживуть , кожен у своєму порядку : первісток Христос , потім ті , що Христові , під час Його приходу . А потому кінець , коли Він передасть царство Богові й Отцеві , коли Він зруйнує всякий уряд , і владу всяку та силу . Бо належить Йому царювати , аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми ! Як ворог останній смерть знищиться , бо під ноги Його Він усе впокорив . Коли ж каже , що впокорено все , то ясно , що все , окрім Того , Хто впокорив Йому все . А коли Йому все Він упокорить , тоді й Сам Син упокориться Тому , Хто все впокорив Йому , щоб Бог був у всьому все . Бо що зроблять ті , хто христяться ради мертвих ? Коли мертві не воскресають зовсім , то нащо вони ради мертвих і христяться ? Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки ? Я щодень умираю . Так свідчу , браття , вашою хвалою , що маю її в Христі Ісусі , Господі нашім . Коли я зо звірами боровся в Ефесі , яка мені по-людському користь , коли мертві не воскресають ? Будем їсти та пити , бо ми взавтра вмрем ! . . . Не дайте себе звести , товариство лихе псує добрі звичаї ! Протверезіться правдиво , та й не грішіть , бо деякі Бога не знають , говорю вам на сором ! Але дехто скаже : Як мертві воскреснуть ? І в якім тілі прийдуть ? Нерозумний , що ти сієш , те не оживе , як не вмре . І коли сієш , то сієш не тіло майбутнє , але голе зерно , яке трапиться , пшениці або чого іншого , і Бог йому тіло дає , як захоче , і кожному зерняті тіло його . Не кожне тіло однакове тіло , але ж інше в людей , та інше тіло в скотини , та інше тіло в пташок , та інше у риб . Є небесні тіла й тіла земні , але ж інша слава небесним , а інша земним . Інша слава для сонця , та інша слава для місяця , та інша слава для зір , бо зоря від зорі відрізняється славою ! Так само й воскресення мертвих : сіється в тління , в нетління встає , сіється в неславу , у славі встає , сіється в немочі , у силі встає , сіється тіло звичайне , встає тіло духовне . Є тіло звичайне , є й тіло духовне . Так і написано : Перша людина Адам став душею живою , а останній Адам то дух оживляючий . Та не перше духовне , але звичайне , а потім духовне . Перша людина з землі , земна , друга Людина із неба Господь . Який земний , такі й земні , і Який небесний , такі й небесні . І , як носили ми образ земного , так і образ небесного будемо носити . І це скажу , браття , що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть , ані тління нетління не посяде . Ось кажу я вам таємницю : не всі ми заснемо , та всі перемінимось , раптом , як оком змигнути , при останній сурмі : бо засурмить вона і мертві воскреснуть , а ми перемінимось ! . . . Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління , а смертне оце зодягтися в безсмертя . А коли оце тлінне в нетління зодягнеться , і оце смертне в безсмертя зодягнеться , тоді збудеться слово написане : Поглинута смерть перемогою ! Де , смерте , твоя перемога ? Де твоє , смерте , жало ? Жало ж смерти то гріх , а сила гріха то Закон . А Богові дяка , що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав . Отож , брати любі мої , будьте міцні , непохитні , збагачуйтесь завжди в Господньому ділі , знаючи , що ваша праця не марнотна у Господі ! А щодо складок на святих , то й ви робіть так , як я постановив для Церков галатійських . А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає , згідно з тим , як ведеться йому , щоб складок не робити тоді , аж коли я прийду . А коли я прийду , тоді тих , кого виберете , тих пошлю я з листами , щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму . А коли ж і мені випадатиме йти , то зо мною підуть . Я прибуду до вас , коли перейду Македонію , бо проходжу через Македонію . А в вас , коли трапиться , я поживу або й перезимую , щоб мене провели ви , куди я піду . Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь , але сподіваюся деякий час перебути у вас , як дозволить Господь . А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці , бо двері великі й широкі мені відчинилися , та багато противників . . . Коли ж прийде до вас Тимофій , то пильнуйте , щоб він був безпечний у вас , бо діло Господнє він робить , як і я . Тому то нехай ним ніхто не погорджує , але відпровадьте його з миром , щоб прийшов він до мене , бо чекаю його з братами . А щодо брата Аполлоса , то я дуже благав був його , щоб прийшов до вас з братами , та охоти не мав він прибути тепер , але прийде , як матиме час відповідний . Пильнуйте , стійте у вірі , будьте мужні , будьте міцні , хай з любов'ю все робиться в вас ! Благаю ж вас , браття , знаєте ви дім Степанів , що в Ахаї він первісток , і що службі святим присвятились вони , і ви підкоряйтесь таким , також кожному , хто помагає та працює . Я тішусь з приходу Степана , і Фортуната , і Ахаїка , бо вашу відсутність вони заступили , бо вони заспокоїли духа мого й вашого . Тож шануйте таких ! Вітають вас азійські Церкви ; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас . Вітають вас усі брати . Вітайте один одного святим поцілунком . Привітання моєю рукою Павловою . Коли хто не любить Господа , нехай буде проклятий ! Марана та ! Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами ! Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі , амінь ! Павло , з волі Божої апостол Христа Ісуса , та брат Тимофій , до Божої Церкви в Коринті , з усіма святими в цілій Ахаї , благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа ! Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа , Отець милосердя й Бог потіхи всілякої , що в усякій скорботі Він нас потішає , щоб змогли потішати й ми тих , що в усякій скорботі знаходяться , тією потіхою , якою потішує Бог нас самих . Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові , так через Христа й потішення наше намножується . Бо як терпимо скорботи , то на вашу потіху й спасіння ; коли потішаємось , то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань , які терпимо й ми . А наша надія певна про вас , бо ми знаємо , що ви спільники як у терпіннях , так само і в потісі . Бо не хочемо , браття , щоб не відали ви про нашу скорботу , що в Азії трапилась нам , бо над міру й над силу були ми обтяжені , так що ми не надіялися навіть жити . Та самі ми в собі мали присуд на смерть , щоб нам не покладати надії на себе , а на Бога , що воскрешує мертвих , що від смерти такої нас визволив і визволяє , і на Нього й покладаємося , що й ще визволить Він , як поможете разом і ви молитвою за нас , щоб за дар ласки , що нам виявлений багатьма , багато-хто дяку складали за нас . Бо це нам хвала , свідчення нашого сумління , що в святості й чистості Божій , не в тілесній мудрості , але в Божій благодаті жили ми на світі , особливо ж у вас . Бо іншого вам ми не пишемо , тільки те , що читаєте та розумієте , а сподіваюсь , що ви й до кінця зрозумієте , як частинно нас ви й зрозуміли , що ми вам похвала , як і ви нам , у день Господа нашого Ісуса . І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас , щоб мали ви благодать удруге , і через вас перейти в Македонію , а з Македонії знову прибути до вас , а ви щоб в Юдею мене відпровадили . Маючи задум такий , чи я чинив легковажно ? Чи те , що задумую , за тілом задумую , щоб було в мене і Так , так , і Ні , ні ? Але вірний Бог , що наше слово до вас не було Так і Ні . Бо Син Божий Ісус Христос , що ми Його вам проповідували , я й Силуан , і Тимофій , не був Так і Ні , але в Нім було Так . Скільки бо Божих обітниць , то в Ньому Так , і в Ньому Амінь , Богові на славу через нас . А Той , Хто нас із вами в Христа утверджує , і Хто нас намастив , то Бог , Який і назнаменував нас , і в наші серця дав завдаток Духа . А я кличу Бога на свідка на душу мою , що я , щадячи вас , не прийшов у Коринт дотепер , не тому , ніби ми беремо владу над вашою вірою , але вашої радости помічники ми , бо ви встояли вірою ! А я постановив у собі те , щоб до вас не прийти знов у смутку . Бо коли я засмучую вас , то хто той , хто потішить мене , як не той , кого я засмутив ? І це саме писав я до вас , щоб , прийшовши , я смутку не мав би від тих , що від них мені тішитися належало , про всіх вас бувши певний , що радість моя то радість усіх вас ! Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те , щоб були ви засмучені , але щоб пізнали любов , що в мене її пребагато до вас ! А як хто засмутив , не мене засмутив , а почасти щоб не пригнітити і всіх вас . Досить такому карання того , що від багатьох , через те навпаки , краще простити й потішити , щоб смуток великий його не пожер . Через те вас благаю : зміцніть до нього любов ! Бо на це я й писав , щоб пізнати ваш досвід , чи в усім ви слухняні . А кому ви прощаєте що , тому й я ; бо й я , як простив що кому , то кому я простив , зробив те через вас від Особи Христа , щоб нас сатана не перехитрував , відомі бо нам його задуми ! А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію , і були двері для мене відчинені в Господі , не мав я спокою для духа свого , бо я не знайшов був свого брата Тита ; але , попрощавшися з ними , я пішов в Македонію . А Богові подяка , що Він постійно чинить нас переможцями в Христі , і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці ! Ми бо для Бога Христова запашність серед тих , хто спасається , і тих , які гинуть , для одних бо смертельна запашність на смерть , а для других запашність життєва в життя . І хто здатен на це ? Бо ми не такі , як багато-хто , що Боже Слово фальшують , але ми провіщаємо , як із щирости , як від Бога , перед Богом , у Христі ! Чи нам знов зачинати доручувати самих себе ? Чи ми потребуємо , як дехто , листів доручальних до вас чи від вас ? Ви наш лист , написаний у наших серцях , якого всі люди знають і читають ! Виявляєте ви , що ви лист Христів , нами вислужений , що написаний не чорнилом , але Духом Бога Живого , не на таблицях камінних , але на тілесних таблицях серця . Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа , не тому , що ми здібні помислити щось із себе , як від себе , але наша здібність від Бога . І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту , не букви , а духа , бо буква вбиває , а дух оживляє . Коли ж служіння смерті , вирізане на каменях буквами , було таке славне , що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея , через славу минущу обличчя його , скільки ж більш буде в славі те служіння духа ! Бо як служіння осуду слава , то служіння праведности тим більше багате на славу ! Не прославилося бо прославлене , у цій частині , ради слави , що вона переважує , бо коли славне те , що минає , то багато більш у славі те , що триває ! Тож , мавши надію таку , ми вживаємо великої сміливости , а не як Мойсей , що покривало клав на обличчя своє , щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того , що минає . Але засліпилися їхні думки , бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту , бо зникає воно Христом . Але аж до сьогодні , як читають Мойсея , на їхньому серці лежить покривало , коли ж вони навернуться до Господа , тоді покривало здіймається . Господь же то Дух , а де Дух Господній , там воля . Ми ж відкритим обличчям , як у дзеркало , дивимося всі на славу Господню , і зміняємося в той же образ від слави на славу , як від Духа Господнього . Ось тому , мавши за милосердям Божим таке служіння , ми не тратимо відваги , але ми відреклися тайного сорому , не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова , але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом . Коли ж наша Євангелія й закрита , то закрита для тих , хто гине , для невіруючих , яким бог цього віку засліпив розум , щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа , а Він образ Божий . Бо ми не себе самих проповідуємо , але Христа Ісуса , Господа , ми ж самі раби ваші ради Ісуса . Бо Бог , що звелів був світлу засяяти з темряви , у серцях наших засяяв , щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій . А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних , щоб велич сили була Божа , а не від нас . У всьому нас тиснуть , та не потиснені ми ; ми в важких обставинах , але не впадаємо в розпач . Переслідують нас , але ми не полишені ; ми повалені , та не погублені . Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову , щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове . Бо завсіди нас , що живемо , віддають на смерть за Ісуса , щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі . Тому то смерть діє в нас , а життя у вас . Та мавши того ж духа віри , за написаним : Вірував я , через те говорив , і ми віруємо , тому то й говоримо , знавши , що Той , Хто воскресив Господа Ісуса , воскресить з Ісусом і нас , і поставить із вами . Усе бо для вас , щоб благодать , розмножена через багатьох , збагатила подяку на Божу славу . Через те ми відваги не тратимо , бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік , зате день-у-день відновляється внутрішній . Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги , коли ми не дивимося на видиме , а на невидиме . Бо видиме дочасне , невидиме ж вічне ! Знаємо бо , коли земний мешкальний намет наш зруйнується , то маємо будівлю від Бога на небі , дім нерукотворний та вічний . Тому то й зідхаємо , бажаючи приодягтися будівлею нашею , що з неба , коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі ! Бо ми , знаходячися в цьому наметі , зідхаємо під тягарем , бо не хочемо роздягтися , але одягтися , щоб смертне пожерлось життям . А Той , Хто на це саме й створив нас , то Бог , що й дав нам завдаток Духа . Отож , бувши відважні постійно , та знаючи , що , мавши дім у тілі , ми не перебуваємо в домі Господньому , бо ходимо вірою , а не видінням , ми ж відважні , і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа . Тому ми й пильнуємо , чи зостаємося в домі тіла , чи виходимо з дому , бути Йому любими . Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим , щоб кожен прийняв згідно з тим , що в тілі робив він , чи добре , чи лихе . Отже , відаючи страх Господній , ми людей переконуємо , а Богові явні ; але маю надію , що й у ваших сумліннях ми явні . Бо не знову себе ми доручуємо вам , але даємо вам привід хвалитися нами , щоб мали ви що проти тих , що хваляться обличчям , а не серцем . Коли бо ми з розуму сходимо , то Богові , коли ж при здоровому розумі , то для вас . Бо Христова любов спонукує нас , що думають так , що коли вмер Один за всіх , то всі померли . А вмер Він за всіх , щоб ті , хто живе , не жили вже для себе самих , а для Того , Хто за них був умер і воскрес . Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом ; коли ж і знали за тілом Христа , то тепер ми не знаємо вже ! Тому то , коли хто в Христі , той створіння нове , стародавнє минуло , ото сталось нове ! Усе ж від Бога , що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення , бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим , не зважавши на їхні провини , і поклав у нас слово примирення . Оце ми як посли замість Христа , ніби Бог благає через нас , благаємо замість Христа : примиріться з Богом ! Бо Того , Хто не відав гріха , Він учинив за нас гріхом , щоб стали ми Божою правдою в Нім ! А ми , як співробітники , благаємо , щоб ви Божої благодаті не брали надармо . Бо каже : Приємного часу почув Я тебе , і поміг Я тобі в день спасіння ! Ось тепер час приємний , ось тепер день спасіння ! Ні в чому ніякого спотикання не робимо , щоб служіння було бездоганне , а в усьому себе виявляємо , як служителів Божих , у великім терпінні , у скорботах , у бідах , у тіснотах , у вдарах , у в'язницях , у розрухах , у працях , у недосипаннях , у постах , у чистості , у розумі , у лагідності , у добрості , у Дусі Святім , у нелицемірній любові , у слові істини , у силі Божій , зо зброєю правди в правиці й лівиці , через славу й безчестя , через ганьбу й хвалу , як обманці , але ми правдиві ; як незнані , та познані , як умираючі , та ось ми живі ; як карані , та не забиті ; як сумні , але завжди веселі ; як убогі , але багатьох ми збагачуємо ; як ті , що нічого не мають , але всім володіємо . Уста наші відкрились до вас , коринтяни , серце наше розширене ! У нас вам не тісно , але тісно вам у ваших серцях ! Такою ж відплатою говорю , немов дітям розширені будьте й ви ! До чужого ярма не впрягайтесь з невірними ; бо що спільного між праведністю та беззаконням , або яка спільність у світла з темрявою ? Яка згода в Христа з белійяаром ? Або яка частка вірного з невірним ? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами ? Бо ви храм Бога Живого , як Бог прорік : Поселюсь серед них і ходитиму , і буду їм Богом , а вони будуть народом Моїм ! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться , каже Господь , і не торкайтесь нечистого , і Я вас прийму , і буду Я вам за Отця , а ви за синів і дочок Мені будете , говорить Господь Вседержитель ! Отож , мої любі , мавши ці обітниці , очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа , і творімо святиню у Божім страху ! Дайте місце для нас ! Ми нікого не скривдили , нікого не зіпсували , нікого не ошукали ! Говорю не на осуд , бо я перед тим був сказав , що ви в серцях наших , щоб нам із вами чи померти чи жити . У мене велика сміливість до вас , велика мені похвала з вас , я повний потіхи , збагачаюся радістю при всякому нашому горі . Бо коли ми прийшли в Македонію , тіло наше не мало спочинку ніякого , у всьому бідуючи : назовні бої , страхіття всередині . Але Бог , що тішить принижених , потішив нас приходом Тита , і не тільки його прибуттям , а й потішенням , що ним він потішився з вас , коли розповідав нам про вашу журбу , про ваш смуток , про вашу горливість до мене , так що я більше тішився . Коли я й засмутив вас листом , то не каюся , хоч і каявся був , бо бачу , що той лист засмутив вас , хоч і часово . Я радію тепер не тому , що ви засмутились , а що ви засмутилися на покаяння , бо ви засмутились для Бога , щоб ні в чому не мати втрати від нас . Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння , а про нього не жалуємо , а смуток світський чинить смерть . Бо ось саме це , що ви засмутились для Бога , яку пильність велику воно вам зробило , яку оборону , яке обурення , який страх , яке бажання , яку горливість , яку помсту ! Ви в усім показали , що чисті ви в справі . А коли я й писав вам , то не через того , хто кривдить , і не через покривдженого , а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом . Тому то потіхою вашою втішились ми , а ще більше зраділи ми радістю Тита , що ви всі заспокоїли духа його . Бо коли я про вас йому чим похвалився , то не осоромився ; але як ми вам говорили все правду , так і наша хвала перед Титом правдива була ! І серце його прихильніше до вас , коли згадує він про покору всіх вас , як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням . Отож , тішуся я , що можу покластись у всьому на вас ! Повідомляємо ж вас , браття , про Божу благодать , що дана Церквам македонським , що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну , і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости ; бо вони добровільні в міру сил своїх , і над силу , засвідчую , із ревним благанням вони нас просили , щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим . І не так , як надіялись ми , але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої , щоб ми благали Тита , щоб він , як був перше зачав , так і скінчив би в вас оце добре діло . А ви , як у всім , збагачуєтесь : вірою , і словом , і розумом , і всякою пильністю , і вашою любов'ю до нас , щоб збагачувались ви і в благодаті оцій . Не кажу це , як наказа , але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої . Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа , Який , бувши багатий , збіднів ради вас , щоб ви збагатились Його убозтвом . І раду даю вам про це , бо це вам на пожиток , що не тільки чинили , але перші ви стали й бажати з минулого року . А тепер закінчіть роботу , щоб ви , як горливо бажали , так і виконали б у міру можности . Бо коли є охота , то приємна вона згідно з тим , що хто має , а не з тим , чого хто не має . Хай не буде для інших полегша , а тягар для вас , але рівність для всіх . Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе , щоб і їхній достаток був на ваш нестаток , щоб рівність була , як написано : Хто мав багато , той не мав зайвини , а хто мало , не мав недостачі . Та Богові дяка , що Він таку пильність про вас дав у Титове серце , бо благання прийняв він , але , бувши горливий , удався до вас добровільно . А з ним разом послали ми брата , якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію , і не тільки оце , але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї , якій служимо ми на хвалу Самого Господа , остерігаючись того , щоб хто не дорікав нам цим достатком , що ним служимо ми , дбаючи про добро не тільки перед Богом , але й перед людьми . А ми з ними послали були брата нашого , про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох , який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас . Щодо Тита , то він мій товариш , а ваш співробітник ; щождо наших братів вони посланці від Церков , вони слава Христова ! Отож , дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами ! А про службу святим мені зайво писати до вас , бо відаю вашу охоту , і нею хвалюся за вас македонянам , що Ахая готова з минулого року , а ваша ревність заохотила багатьох . А я послав братів , щоб моя похвала , щодо вас , не даремна була в цім випадкові , але , як казав , щоб були ви приготовані , щоб , коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть , що ви неготові , щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі . Отож , я надумався , що треба вблагати братів , щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар , щоб був він приготований , як щедрий дар , а не річ примусова . А до цього кажу : Хто скупо сіє , той скупо й жатиме , а хто сіє щедро , той щедро й жатиме ! Нехай кожен дає , як серце йому призволяє , не в смутку й не з примусу , бо Бог любить того , хто з радістю дає ! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити , щоб ви , мавши завжди в усьому всілякий достаток , збагачувалися всяким добрим учинком , як написано : Розсипав та вбогим роздав , Його справедливість триває навіки ! А Той , Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу , нехай дасть і примножить ваше насіння , і нехай Він зростить плоди праведности вашої , щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість , яка через нас чинить Богові дяку . Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих , але й багатіє багатьма подяками Богові . Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії , що ви визнаєте її , та за щирість учасництва з ними й усіма , вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас . Дяка Богові за невимовний дар Його ! А я сам , Павло , благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою ; я , коли присутній слухняний між вами , а не бувши між вами сміливий я супроти вас . І благаю , щоб я , прибувши , не осмілився надією , що нею я думаю сміливим бути проти деяких , що про нас вони гадають , ніби ми поступаєм за тілом . Бо ходячи в тілі , не за тілом воюємо ми , зброя бо нашого воювання не тілесна , але міцна Богом на зруйнування твердинь , ми руйнуємо задуми , і всяке винесення , що підіймається проти пізнання Бога , і полонимо всяке знання на послух Христові , і покарати ми готові всякий непослух , коли здійсниться послух ваш . Чи на обличчя ви дивитеся ? Як хто певний про себе , що Христовий він , нехай думає знов по собі , що як сам він Христовий , так само Христові й ми . Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою , яку дав нам Господь на збудування , а не на зруйнування ваше , то не осоромлюсь . Та щоб не здавалось , ніби хочу лякати вас листами . Бо листи його кажуть важкі та міцні , але особисто присутній слабий , а мова його незначна , такий нехай знає оце , що які ми на слові в листах , неприсутніми бувши , такі ми й на ділі , присутніми бувши . Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших , що самі себе хвалять , вони нерозумно самі себе міряють собою , і рівняють з собою себе . Ми ж не будем хвалитись над міру , а в міру мірила , що його Бог призначив на міру для нас , щоб і до нас досягти . Бо ми не розтягуємося над міру , ніби не досягли ми до вас , бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою . Ми не хвалимось над міру у чужих працях , але маємо надію , що як буде рости ваша віра , то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами , щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію , а не хвалитись готовим , як це чужі твердять . А хто хвалиться , нехай хвалиться в Господі ! Бо достойний не той , хто сам себе хвалить , але кого хвалить Господь ! О , коли б потерпіли ви трохи безумство моє ! Але й терпите ви мене . Бо пильную про вас пильністю Божою , заручив бо я вас одному чоловікові , щоб Христові привести вас чистою дівою . Та боюсь я , як змій звів був Єву лукавством своїм , щоб так не попсувалися ваші думки , і ви не вхилилися від простоти й чистости , що в Христі . Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого , про якого ми не проповідували , або приймете іншого Духа , якого ви не прийняли , або іншу Євангелію , якої ви не прийняли , то радо терпіли б ви те ! Та думаю я , що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів . Хоч і неук я словом , але не знанням , та всюди в усьому ми виявлені поміж вами . Чи я гріх учинив , себе впокоряючи , щоб підвищити вас , бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо ? Оббирав я інші Церкви , приймаючи плату для служіння вам . А коли я прийшов до вас і терпів недостачу , то нікого я не обтяжив . Бо мій нестаток поповнили брати , що прийшли з Македонії ; і в усьому беріг я себе , щоб не бути для вас тягарем , і збережу . Як правда Христова в мені , так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї . Для чого ? Тому , що я вас не люблю ? Відомо те Богові ! А що я роблю , те й робитиму , щоб відтяти причину для тих , хто шукає причини , щоб у тому , чим хваляться , показались такі , як і ми . Такі бо фальшиві апостоли , лукаві робітники , що підроблюються на Христових апостолів . І не дивно , бо сам сатана прикидається анголом світла ! Отож , не велика це річ , якщо й слуги його прикидаються слугами правди . Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми ! Знову кажу : хай ніхто не вважає мене за безумного ! А як ні , то прийміть мене бодай як безумного , щоб хоч трохи й я похвалився ! А що я кажу , не кажу того в Господі , але ніби в безумстві у цій частині хвали . Через те ж , що тілом багато-хто хваляться , то й я похвалюся . Бо ви терпите радо безумних , самі мудрими бувши . Бо ви терпите , коли вас хто неволить , коли хто об'їдає , коли хто обдирає , коли хто підвищується , коли хто по щоках вас б'є . На безчестя кажу , що ми ніби стратили сили . Коли хто відважиться чим , то скажу нерозумно відважуюся й я . Євреї вони ? То й я . Ізраїльтяни вони ? То й я . Насіння вони Авраамове ? То й я ! Слуги Христові вони ? Говорю нерозумне : більш я ! Я був більш у працях , у ранах над міру , частіш у в'язницях , часто при смерті . Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного , тричі киями бито мене , один раз мене каменували , тричі розбивсь корабель , ніч і день я пробув у глибочині морській ; у мандрівках я часто бував , бував у небезпеках на річках , у небезпеках розбійничих , у небезпеках свого народу , у небезпеках поган , у небезпеках по містах , у небезпеках на пустині , у небезпеках на морі , у небезпеках між братами фальшивими , у виснажуванні та в праці , часто в недосипанні , у голоді й спразі , часто в пості , у холоді та в наготі . Окрім зовнішнього , налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви . Хто слабує , а я не слабую ? Хто спокушується , а я не палюся ? Коли треба хвалитись , то неміччю я похвалюся . Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа , а Він благословенний навіки , що я не говорю неправди . У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск , щоб схопити мене , але по мурі мене спущено в коші віконцем , і я з рук його втік ! Не корисно хвалитись мені , бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх . Я знаю чоловіка в Христі , що він чотирнадцять років тому чи в тілі , не знаю , чи без тіла , не знаю , знає Бог був узятий до третього неба . І чоловіка я знаю такого , чи в тілі , чи без тіла , не знаю , знає Бог , що до раю був узятий , і чув він слова невимовні , що не можна людині їх висловити . Отаким похвалюся , а собою хвалитись не буду , хіба тільки своїми немочами . Бо коли я захочу хвалитись , то безумний не буду , бо правду казатиму ; але стримуюсь я , щоб про мене хто більш не подумав , ніж бачить у мені або чує від мене . А щоб я через пребагато об'явлень не величався , то дано мені в тіло колючку , посланця сатани , щоб бив в обличчя мене , щоб я не величався . Про нього три рази благав я Господа , щоб він відступився від мене . І сказав Він мені : Досить тобі Моєї благодаті , бо сила Моя здійснюється в немочі . Отож , краще я буду хвалитись своїми немочами , щоб сила Христова вселилася в мене . Тому любо мені перебувати в недугах , у прикростях , у бідах , у переслідуваннях , в утисках через Христа . Коли бо я слабий , тоді я сильний . Хвалячися , я став нерозумний , до того мене ви примусили . Бо хвалити мене мали б ви , бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів , хоч я й ніщо . А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні , у знаменах і чудах та в силах . Що бо є , що ним ви понизилися більше від інших Церков ? Хіба те , що я сам тягарем вам не був ? Даруйте мені цю провину ! Ось утретє готовий прийти я до вас , і не буду для вас тягарем , не шукаю бо вашого я , тільки вас . Не діти повинні збирати маєток батькам , але дітям батьки . Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші , хоч що більше люблю вас , то менше я люблений . Та нехай буде так , тягара я на вас не поклав , але , бувши хитрий , я лукавством від вас брав . Чи я використовував вас через когось із тих , кого до вас посилав ? Ублагав я був Тита , і з ним послав брата . Чи Тит використав вас чим ? Хіба ми ходили не в одному дусі ? Хіба не одними стопами ? Чи ви знову не думаєте , що виправдуємось перед вами ? Перед Богом , у Христі ми говоримо , а все , любі , на вашу будову ! Я ж боюся , щоб , прийшовши , не знайшов вас такими , якими не хочу , і щоб мене не знайшли ви таким , якого не хочете , хай не будуть між вами суперечка , заздрість , гніви , обмани , свари , нашепти , пихи , безладдя , щоб знову , коли я прийду , не принизив мене поміж вами мій Бог , і щоб мені не оплакувати багатьох , що перше згрішили були , і не покаялися в нечистості , і в перелюбі , і в розпусті , що коїли їх . Оце втретє до вас я йду . Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків . Попереджував я й попередую , як у вас був удруге , так тепер неприсутній , отих , що згрішили перед тим , і всіх інших , що коли прийду знову , то я не помилую , через те , що шукаєте доказу , що в мені промовляє Христос , Який не безсилий до вас , але сильний у вас . Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі , та живий із сили Божої . Так і ми , хоча немічні в Нім , та з Ним будемо жити з Божої сили у вас . Випробовуйте самих себе , чи ви в вірі , пізнавайте самих себе . Хіба ви не знаєте самих себе , що Ісус Христос у вас ? Хіба тільки , що ви не такі , якими мали б бути . Але маю надію , що пізнаєте ви , що ми такі , якими мали б бути . І ми молимо Бога , щоб ви не чинили ніякого лиха , не для того , щоб виявились ми досвідчені , а щоб учинили ви добре , а ми будем немов негідні . Бо нічого не можемо ми проти правди , а за правду . Ми тішимося , коли ми слабі , а ви сильні . Про це й молимось щоб були досконалими ви ! Ось тому то , відсутній , пишу це , щоб прийшовши , не мав я вчинити суворо за владою , якої Господь мені дав на будування , а не на руйнування . А накінець , браття , радійте , удосконалюйтесь , тіштеся , будьте однодумні , майте мир , і Бог любови та миру буде з вами ! Вітайте один одного святим поцілунком ! Усі святі вас вітають ! Благодать Господа нашого Ісуса Христа , і любов Бога й Отця , і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами ! Амінь . Апостол Павло , поставлений ні від людей , ані від чоловіка , але від Ісуса Христа й Бога Отця , що з мертвих Його воскресив , і присутня зо мною вся браття , до Церков галатійських : благодать вам і мир від Бога , Отця нашого , і Господа Ісуса Христа , що за наші гріхи дав Самого Себе , щоб від злого сучасного віку нас визволити , за волею Бога й Отця нашого , Йому слава на віки вічні , амінь ! Дивуюся я , що ви так скоро відхилюєтесь від того , хто покликав Христовою благодаттю вас , на іншу Євангелію , що не інша вона , але деякі є , що вас непокоять , і хочуть перевернути Христову Євангелію . Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те , що ми вам благовістили , нехай буде проклятий ! Як ми перше казали , і тепер знов кажу : коли хто вам не те благовістить , що ви прийняли , нехай буде проклятий ! Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога ? Чи людям дбаю я догоджати ? Бо коли б догоджав я ще людям , я не був би рабом Христовим . Звіщаю ж вам , браття , що Євангелія , яку я благовістив , вона не від людей . Бо я не прийняв , ні навчився її від людини , але відкриттям Ісуса Христа . Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі , що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її . І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого , бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань . Коли ж Бог , що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю , уподобав виявити мною Сина Свого , щоб благовістив я Його між поганами , я не радився зараз із тілом та кров'ю , і не відправився в Єрусалим до апостолів , що передо мною були , а пішов я в Арабію , і знову вернувся в Дамаск . По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу , і в нього пробув днів із п'ятнадцять . А іншого з апостолів я не бачив , крім Якова , брата Господнього . А що вам пишу , ось кажу перед Богом , що я не обманюю ! Потому пішов я до сирських та кілікійських країн . Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто , тільки чули вони , що той , що колись переслідував їх , благовістить тепер віру , що колись руйнував був її . І славили Бога вони через мене ! Потому , по чотирнадцяти роках , я знову ходив в Єрусалим із Варнавою , взявши й Тита з собою . А пішов я за відкриттям . І подав їм Євангелію , що її проповідую між поганами , особливо знатнішим , чи не дарма змагаюся я чи змагався . Але й Тит , що зо мною , бувши греком , не був до обрізання змушений . А щодо прибулих фальшивих братів , що прийшли підглядати нашу вільність , яку маємо в Христі Ісусі , щоб нас поневолити , то ми їх не послухали ані на хвилю , і не піддалися були , щоб тривала в вас правда Євангелії . Щождо тих , що за щось уважають себе , та якими колись вони були , то ні в чому різниці для мене нема , не дивиться Бог на особу людини ! Бо ті , що за щось уважають себе , нічого мені не додали , але навпаки , побачивши , що мені припоручена Євангелія для необрізаних , як Петрові для обрізаних , бо Той , хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними , помагав і мені між поганами , і , пізнавши ту благодать , що дана мені , Яків , і Кифа , і Іван , що стовпами вважаються , подали мені та Варнаві правиці спільноти , щоб ми для поган працювали , вони ж для обрізаних , тільки щоб ми пам'ятали про вбогих , що я й пильнував був чинити таке . Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії , то відкрито я виступив супроти нього , заслуговував бо він на осуд . Бо він перед тим , як прийшли були дехто від Якова , споживав із поганами . А коли прибули , став ховатися та відлучатися , боячися обрізаних . А з ним лицемірили й інші юдеї , так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства . А коли я побачив , що не йдуть вони рівно за євангельською правдою , то перед усіма сказав Кифі : Коли ти , бувши юдеєм , живеш по-поганському , а не по-юдейському , то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському ? Ми юдеї природою , а не грішники з поган . . . А коли ми дізнались , що людина не може бути виправдана ділами Закону , але тільки вірою в Христа Ісуса , то ми ввірували в Христа Ісуса , щоб нам виправдатися вірою в Христа , а не ділами Закону . Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана ! Коли ж , шукаючи виправдання в Христі , ми й самі показалися грішниками , то хіба Христос слуга гріху ? Зовсім ні ! Бо коли я будую знов те , що був зруйнував , то самого себе роблю злочинцем . Бо Законом я вмер для Закону , щоб жити для Бога . Я розп'ятий з Христом . І живу вже не я , а Христос проживає в мені . А що я живу в тілі тепер , живу вірою в Божого Сина , що мене полюбив , і видав за мене Самого Себе . Божої благодаті я не відкидаю . Бо коли набувається правда Законом , то надармо Христос був умер ! О , ви нерозумні галати ! Хто вас звів не коритися правді , вас , яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був , як ніби між вами розп'ятий ? Це одне хочу знати від вас : чи ви прийняли Духа ділами Закону , чи із проповіді про віру ? Чи ж ви аж такі нерозумні ? Духом почавши , кінчите тепер тілом ? Чи ви так багато терпіли надармо ? Коли б тільки надармо ! Отже , Той , Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами , чи чинить ділами Закону , чи із проповіді про віру ? Так як Авраам був увірував в Бога , і це залічено за праведність йому . Тож знайте , що ті , хто від віри , то сини Авраамові . І Писання , передбачивши , що вірою Бог виправдає поган , благовістило Авраамові : Благословляться в тобі всі народи ! Тому ті , хто від віри , будуть поблагословлені з вірним Авраамом . А всі ті , хто на діла Закону покладається , вони під прокляттям . Бо написано : Проклятий усякий , хто не триває в усьому , що написано в книзі Закону , щоб чинити оте ! А що перед Богом Законом ніхто не виправдується , то це ясно , бо праведний житиме вірою . А Закон не від віри , але хто чинитиме те , той житиме ним . Христос відкупив нас від прокляття Закону , ставши прокляттям за нас , бо написано : Проклятий усякий , хто висить на дереві , щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган , щоб обітницю Духа прийняти нам вірою . Браття , кажу я по-людському : навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає . А обітниці дані були Авраамові й насінню його . Не говориться : і насінням , як про багатьох , але як про одного : і Насінню твоєму , яке є Христос . А я кажу це , що заповіту , від Бога затвердженого , Закон , що прийшов по чотириста тридцяти роках , не відкидає , щоб обітницю він зруйнував . Бо коли від Закону спадщина , то вже не з обітниці ; Авраамові ж Бог дарував із обітниці . Що ж Закон ? Він був даний з причини переступів , аж поки прийде Насіння , якому обітниця дана була ; він учинений був Анголами рукою посередника . Але посередник не є для одного , Бог же один . Отож , чи ж Закон проти Божих обітниць ? Зовсім ні ! Якби бо був даний Закон , щоб він міг оживляти , то праведність справді була б від Закону ! Та все зачинило Писання під гріх , щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа . Але поки прийшла віра , під Законом стережено нас , замкнених до приходу віри , що мала об'явитись . Тому то Закон виховником був до Христа , щоб нам виправдатися вірою . А як віра прийшла , то вже ми не під виховником . Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса ! Бо ви всі , що в Христа охристилися , у Христа зодягнулися ! Нема юдея , ні грека , нема раба , ані вільного , нема чоловічої статі , ані жіночої , бо всі ви один у Христі Ісусі ! А коли ви Христові , то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці . Тож кажу я : поки спадкоємець дитина , він нічим від раба не різниться , хоч він пан над усім , але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу , що визначив батько . Так і ми , поки дітьми були , то були поневолені стихіями світу . Як настало ж виповнення часу , Бог послав Свого Сина , що родився від жони , та став під Законом , щоб викупити підзаконних , щоб усиновлення ми прийняли . А що ви сини , Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого , що викликує : Авва , Отче ! Тому ти вже не раб , але син . А як син , то й спадкоємець Божий через Христа . Та тоді , не знаючи Бога , служили ви тим , що з істоти богами вони не були . А тепер , як пізнали ви Бога , чи краще як Бог вас пізнав , як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій , яким хочете знов , як давніше , служити ? Ви вважаєте пильно на дні та на місяці , і на пори та роки . Я боюся за вас , чи не дармо я працював коло вас ? . . . Прошу я вас , браття , будьте , як я , бо й я такий самий , як ви . Нічим ви мене не покривдили ! І знаєте ви , що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію , ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували , і мене не відкинули , але , немов Ангола Божого , ви прийняли мене , як Христа Ісуса ! Тож де ваше тодішнє блаженство ? Свідкую бо вам , що якби було можна , то ви вибрали б очі свої та мені віддали б ! Чи ж я став для вас ворогом , правду говорячи вам ? Недобре пильнують про вас , але вас відлучити хочуть , щоб ви пильнували про них . То добре , пильнувати про добре постійно , а не тільки тоді , як приходжу до вас . Дітки мої , я знову для вас терплю муки породу , поки образ Христа не відіб'ється в вас ! Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос , бо маю я сумнів за вас . Скажіть мені ви , що хочете бути під Законом : чи не слухаєтесь ви Закону ? Бо написано : Мав Авраам двох синів , одного від рабині , а другого від вільної . Але той , хто був від рабині , народився за тілом , а хто був від вільної , за обітницею . Розуміти це треба інакше , бо це два заповіти : один від гори Сінай , що в рабство народжує , а він то Аґар . Бо Аґар то гора Сінай в Арабії , а відповідає сучасному Єрусалимові , який у рабстві з своїми дітьми . А вишній Єрусалим вільний , він мати всім нам ! Бо написано : Звеселися , неплідна , ти , що не родиш ! Гукай та викликуй ти , що в породі не мучилась , бо в полишеної значно більше дітей , ніж у тієї , що має вона чоловіка ! А ви , браття , діти обітниці за Ісаком ! Але як і тоді , хто родився за тілом , переслідував тих , хто родився за духом , так само й тепер . Та що каже Писання ? Прожени рабиню й сина її , бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної . Тому , браття , не сини ми рабині , але вільної ! Христос для волі нас визволив . Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства ! Ось я , Павло , кажу вам , що коли ви обрізуєтесь , то нема вам тоді жадної користи від Христа . І свідкую я знову всякому чоловікові , який обрізується , що повинен він виконати ввесь Закон . Ви , що Законом виправдуєтесь , полишилися без Христа , відпали від благодаті ! Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности . Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання , ані необрізання , але віра , що чинна любов'ю . Бігли ви добре . Хто заборонив вам коритися правді ? Таке переконання не від Того , Хто вас покликав . Трохи розчини квасить усе тісто ! Я в Господі маю надію на вас , що нічого іншого думати не будете ви . А хто вас непокоїть , осуджений буде , хоч би він хто був ! Чого ж , браття , мене ще переслідують , коли я обрізання ще проповідую ? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається ! О , коли б були навіть відсічені ті , хто підбурює вас ! Бо ви , браття , на волю покликані , але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу , а любов'ю служити один одному ! Бо ввесь Закон в однім слові міститься : Люби свого ближнього , як самого себе ! Коли ж ви гризете та їсте один одного , то глядіть , щоб не знищили ви один одного ! І кажу : ходіть за духом , і не вчините пожадливости тіла , бо тіло бажає противного духові , а дух противного тілу , і супротивні вони один одному , щоб ви чинили не те , чого хочете . Коли ж дух вас провадить , то ви не під Законом . Учинки тіла явні , то є : перелюб , нечистість , розпуста , ідолослуження , чари , ворожнечі , сварка , заздрість , гнів , суперечки , незгоди , єресі , завидки , п'янство , гулянки й подібне до цього . Я про це попереджую вас , як і попереджав був , що хто чинить таке , не вспадкують вони Царства Божого ! А плід духа : любов , радість , мир , довготерпіння , добрість , милосердя , віра , лагідність , здержливість : Закону нема на таких ! А ті , що Христові Ісусові , розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями . Коли духом живемо , то й духом ходімо ! Не будьмо чванливі , не дражнімо один одного , не завидуймо один одному ! Браття , як людина й упаде в який прогріх , то ви , духовні , виправляйте такого духом лагідности , сам себе доглядаючи , щоб не спокусився й ти ! Носіть тягарі один одного , і так виконаєте закона Христового . Коли бо хто думає , що він щось , бувши ніщо , сам себе той обманює . Нехай кожен досліджує діло своє , і тоді матиме тільки в собі похвалу , а не в іншому ! Бо кожен нестиме свій власний тягар ! А хто слова навчається , нехай ділиться всяким добром із навчаючим . Не обманюйтеся , Бог осміяний бути не може . Бо що тільки людина посіє , те саме й пожне ! Бо хто сіє для власного тіла свого , той від тіла тління пожне . А хто сіє для духа , той від духа пожне життя вічне . А роблячи добре , не знуджуймося , бо часу свого пожнемо , коли не ослабнемо . Тож тому , поки маємо час , усім робімо добро , а найбільш одновірним ! Погляньте , якими великими буквами я написав вам своєю рукою ! Усі ті , хто бажає хвалитися тілом , змушують вас обрізуватись , щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового . Бо навіть і ті , хто обрізується , самі не зберігають Закона , а хочуть , щоб ви обрізувались , щоб хвалитися їм вашим тілом . А щодо мене , то нехай нічим не хвалюся , хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа , що ним розп'ятий світ для мене , а я для світу . Бо сили немає ані обрізання , ані необрізання , а створіння нове . А всі ті , хто піде за цим правилом , мир та милість на них , і на Ізраїля Божого ! Зрештою , хай ніхто не турбує мене , бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм ! . . . Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим , браття ! Амінь . Павло , з волі Божої апостол Христа Ісуса , святим , що в Ефесі , і вірним у Христі Ісусі , нехай буде вам благодать та мир від Бога , Отця нашого , і Господа Ісуса Христа ! Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа , що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах , так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу , щоб були перед Ним ми святі й непорочні , у любові , призначивши наперед , щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом , за вподобанням волі Своєї , на хвалу слави благодаті Своєї , якою Він обдарував нас в Улюбленім , що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його , прощення провин , через багатство благодаті Його , яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності , об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням , яке постановив у Самому Собі , для урядження виповнення часів , щоб усе об'єднати в Христі , що на небі , і що на землі . У Нім , що в Нім стали ми й спадкоємцями , бувши призначені наперед постановою Того , Хто все чинить за радою волі Своєї , щоб на хвалу Його слави були ми , що перше надіялися на Христа . У Ньому й ви , як почули були слово істини , Євангелію спасіння свого , та в Нього й увірували , запечатані стали Святим Духом обітниці , Який є завдаток нашого спадку , на викуп здобутого , на хвалу Його слави ! Тому й я , прочувши про вашу віру в Господа Ісуса , і про любов до всіх святих , не перестаю за вас дякувати , і в молитвах своїх за вас згадую , щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа , Отець слави , дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його , просвітив очі вашого серця , щоб ви зрозуміли , до якої надії Він вас закликає , і який багатий Його славний спадок у святих , і яка безмірна велич Його сили в нас , що віруємо за виявленням потужної сили Його , яку виявив Він у Христі , воскресивши із мертвих Його , і посадивши на небі праворуч Себе , вище від усякого уряду , і влади , і сили , і панування , і всякого ймення , що назване не тільки в цім віці , але й у майбутньому . І все впокорив Він під ноги Йому , і Його дав найвище за все за Голову Церкви , а вона Його тіло , повня Того , що все всім наповняє ! І вас , що мертві були через ваші провини й гріхи , в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього , за волею князя , що панує в повітрі , духа , що працює тепер у неслухняних , між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла , як чинили волю тіла й думок , і з природи були дітьми гніву , як і інші , Бог же , багатий на милосердя , через Свою превелику любов , що нею Він нас полюбив , і нас , що мертві були через прогріхи , оживив разом із Христом , спасені ви благодаттю , і разом із Ним воскресив , і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі , щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі . Бо спасені ви благодаттю через віру , а це не від вас , то дар Божий , не від діл , щоб ніхто не хвалився . Бо ми Його твориво , створені в Христі Ісусі на добрі діла , які Бог наперед приготував , щоб ми в них перебували . Отож , пам'ятайте , що ви , колись тілом погани , що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними , що ви того часу були без Христа , відлучені від громади ізраїльської , і чужі заповітам обітниці , не мавши надії й без Бога на світі . А тепер у Христі Ісусі ви , що колись далекі були , стали близькі Христовою кров'ю . Він бо наш мир , що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду , ворожнечу , Своїм тілом , Він Своєю наукою знищив Закона заповідей , щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка , мир чинивши , і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі , ворожнечу на ньому забивши . І , прийшовши , Він благовістив мир вам , далеким , і мир близьким , бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця . Отже , ви вже не чужі й не приходьки , а співгорожани святим , і домашні для Бога , збудовані на основі апостолів і пророків , де наріжним каменем є Сам Ісус Христос , що на ньому вся будівля , улад побудована , росте в святий храм у Господі , що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу . Через це я , Павло , є в'язень Ісуса Христа за вас , поган , якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті , що для вас мені дана . Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця , як писав я вам коротко вище , з чого можете ви , читаючи , пізнати моє розуміння таємниці Христової . А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам , як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам , що погани співспадкоємці , і одне тіло , і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію , якій служителем я став через дар благодаті Божої , що дана мені чином сили Його . Мені , найменшому від усіх святих , дана була оця благодать , благовістити поганам недосліджене багатство Христове , та висвітлити , що то є зарядження таємниці , яка від віків захована в Бозі , Який створив усе , щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа , за відвічної постанови , яку Він учинив у Христі Ісусі , Господі нашім , в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього . Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас , бо воно ваша слава . Для того схиляю коліна свої перед Отцем , що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі , щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім , щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях , щоб ви , закорінені й основані в любові , змогли зрозуміти зо всіма святими , що то ширина й довжина , і глибина й вишина , і пізнати Христову любов , яка перевищує знання , щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою . А Тому , Хто може зробити значно більш над усе , чого просимо або думаємо , силою , що діє в нас , Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки . Амінь . Отож , благаю вас я , в'язень у Господі , щоб ви поводилися гідно покликання , що до нього покликано вас , зо всякою покорою та лагідністю , з довготерпінням , у любові терплячи один одного , пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру . Одне тіло , один дух , як і були ви покликані в одній надії вашого покликання . Один Господь , одна віра , одне хрищення , один Бог і Отець усіх , що Він над усіма , і через усіх , і в усіх . А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового . Тому й сказано : Піднявшися на висоту , Ти полонених набрав і людям дав дари ! А те , що піднявся був , що то , як не те , що перше й зійшов був до найнижчих місць землі ? Хто зійшов був , Той саме й піднявся високо над усі небеса , щоб наповнити все . І Він , отож , настановив одних за апостолів , одних за пророків , а тих за благовісників , а тих за пастирів та вчителів , щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового , аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого , Мужа досконалого , у міру зросту Христової повноти , щоб більш не були ми малолітками , що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду , щоб були ми правдомовні в любові , і в усьому зростали в Нього , а Він Голова , Христос . А з Нього все тіло , складене й зв'язане всяким допомічним суглобом , у міру чинности кожного окремого члена , чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю . Отже , говорю я це й свідкую в Господі , щоб ви більш не поводилися , як поводяться погани в марноті свого розуму , вони запаморочені розумом , відчужені від життя Божого за неуцтво , що в них , за стверділість їхніх сердець , вони отупіли й віддалися розпусті , щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю . Але ви не так пізнали Христа , якщо ви чули про Нього , і навчилися в Нім , бо правда в Ісусі , щоб відкинути , за першим поступованням , старого чоловіка , який зотліває в звабливих пожадливостях , та відновлятися духом вашого розуму , і зодягнутися в нового чоловіка , створеного за Богом у справедливості й святості правди . Тому то , неправду відкинувши , говоріть кожен правду до свого ближнього , бо ми члени один для одного . Гнівайтеся , та не грішіть , сонце нехай не заходить у вашому гніві , і місця дияволові не давайте ! Хто крав , нехай більше не краде , а краще нехай працює та чинить руками своїми добро , щоб мати подати нужденному . Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших , але тільки таке , що добре на потрібне збудування , щоб воно подало благодать тим , хто чує . І не засмучуйте Духа Святого Божого , Яким ви запечатані на день викупу . Усяке подратування , і гнів , і лютість , і крик , і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою . А ви один до одного будьте ласкаві , милостиві , прощаючи один одному , як і Бог через Христа вам простив ! Отже , будьте наслідувачами Богові , як улюблені діти , і поводьтеся в любові , як і Христос полюбив вас , і видав за нас Самого Себе , як дар і жертву Богові на приємні пахощі . А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами , як личить святим , і гидота , і марнословство або жарти , що непристойні вам , але краще дякування . Знайте бо це , що жаден розпусник , чи нечистий , або зажерливий , що він ідолянин , не має спадку в Христовому й Божому Царстві ! Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними , бо гнів Божий приходить за них на неслухняних , тож не будьте їм спільниками ! Ви бо були колись темрявою , тепер же ви світло в Господі , поводьтеся , як діти світла , бо плід світла знаходиться в кожній добрості , і праведності , і правді . Допевняйтеся , що приємне для Господа , і не беріть участи в неплідних ділах темряви , а краще й докоряйте . Бо соромно навіть казати про те , що роблять вони потаємно ! Усе ж те , що світлом докоряється , стає явне , бо все , що явне стає , то світло . Через це то й говорить : Сплячий , вставай , і воскресни із мертвих , і Христос освітлить тебе ! Отож , уважайте , щоб поводитися обережно , не як немудрі , але як мудрі , використовуючи час , дні бо лукаві ! Через це не будьте нерозумні , але розумійте , що є воля Господня . І не впивайтесь вином , в якому розпуста , але краще наповнюйтесь Духом , розмовляючи поміж собою псалмами , і гімнами , і піснями духовними , співаючи й граючи в серці своєму для Господа , дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа , корячися один одному у Христовім страху . Дружини , коріться своїм чоловікам , як Господеві , бо чоловік голова дружини , як і Христос Голова Церкви , Сам Спаситель тіла ! І як кориться Церква Христові , так і дружини своїм чоловікам у всьому . Чоловіки , любіть своїх дружин , як і Христос полюбив Церкву , і віддав за неї Себе , щоб її освятити , очистивши водяним купелем у слові , щоб поставити її Собі славною Церквою , що не має плями чи вади , чи чогось такого , але щоб була свята й непорочна ! Чоловіки повинні любити дружин своїх так , як власні тіла , бо хто любить дружину свою , той любить самого себе . Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла , а годує та гріє його , як і Христос Церкву , бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його ! Покине тому чоловік батька й матір , і пристане до дружини своєї , і будуть обоє вони одним тілом . Ця таємниця велика , а я говорю про Христа та про Церкву ! Отже , нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину , як самого себе , а дружина нехай боїться свого чоловіка ! Діти , слухайтеся своїх батьків у Господі , бо це справедливе ! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею , щоб добре велося тобі , і щоб ти був на землі довголітній ! А батьки , не дратуйте дітей своїх , а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому ! Раби , слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого , як Христа ! Не працюйте тільки про людське око , немов чоловіковгодники , а як раби Христові , чиніть від душі волю Божу , служіть із зичливістю , немов Господеві , а не людям ! Знайте , що кожен , коли зробить що добре , те саме одержить від Господа , чи то раб , чи то вільний . А пани , чиніть їм те саме , занехаюйте погрози , знайте , що для вас і для них є на небі Господь , а Він на обличчя не дивиться ! Нарешті , мої брати , зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його ! Зодягніться в повну Божу зброю , щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських . Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла , але проти початків , проти влади , проти світоправителів цієї темряви , проти піднебесних духів злоби . Через це візьміть повну Божу зброю , щоб могли ви дати опір дня злого , і , все виконавши , витримати . Отже , стійте , підперезавши стегна свої правдою , і зодягнувшись у броню праведности , і взувши ноги в готовість Євангелії миру . А найбільш над усе візьміть щита віри , яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого . Візьміть і шолома спасіння , і меча духовного , який є Слово Боже . Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом , а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих , і за мене , щоб дане було мені слово відкрити уста свої , і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії , для якої посол я в кайданах , щоб сміливо про неї звіщати , як належить мені . А щоб знали і ви щось про мене , та що я роблю , то все вам розповість Тихик , улюблений брат і в Господі вірний служитель , якого послав я до вас на це саме , щоб довідалися ви про нас , і щоб ваші серця він потішив . Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа ! Благодать зо всіма , що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа ! Амінь . Павло й Тимофій , раби Христа Ісуса , до всіх святих у Христі Ісусі , що знаходяться в Филипах , з єпископами та дияконами : благодать вам і мир від Бога , Отця нашого , і Господа Ісуса Христа ! Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас , і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами , за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер . Я певний того , що той , хто в вас розпочав добре діло , виконає його аж до дня Христа Ісуса . Бо то справедливо мені думати це про всіх вас , бо я маю вас у серці , а ви всі в кайданах моїх , і в обороні , і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті . Бо Бог мені свідок , що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса . І молюсь я про те , щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні , щоб ви досліджували те , що краще , щоб чисті та цілі були Христового дня , наповнені плодів праведности через Ісуса Христа , на славу та на хвалу Божу . Бажаю ж я , браття , щоб відали ви , що те , що сталось мені , вийшло більше на успіх Євангелії , бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа . А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно . Одні , правда , і через заздрощі та колотнечу , другі ж із доброї волі Христа проповідують ; а інші з любови , знаючи , що я поставлений на оборону Євангелії ; а інші через підступ звіщають Христа нещиро , думаючи , що додадуть тягару до кайданів моїх . Але що ж ? У всякому разі , чи облудно , чи щиро , Христос проповідується , а тим я радію та й буду радіти . Бо знаю , що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа , через чекання й надію мою , що я ні в чому не буду посоромлений , але цілою сміливістю , як завжди , так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм , чи то життям , чи то смертю . Бо для мене життя то Христос , а смерть то надбання . А коли життя в тілі то для мене плід діла , то не знаю , що вибрати . Тягнуть мене одне й друге , хоч я маю бажання померти та бути з Христом , бо це значно ліпше . А щоб полишатися в тілі , то це потрібніш ради вас . І оце знаю певно , що залишусь я , і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі , щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі , коли знову прийду я до вас . Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією , щоб , чи прийду я й побачу вас , чи й не бувши почув я про вас , що ви стоїте в однім дусі , борючись однодушно за віру євангельську , і ні в чому не боячися противників ; це їм доказ загибелі , вам же спасіння . А це від Бога ! Бо вчинено вам за Христа добродійство , не тільки вірувати в Нього , але і страждати за Нього , маючи таку саму боротьбу , яку ви бачили в мені , а тепер чуєте про мене . Отож , коли є в Христі яка заохота , коли є яка потіха любови , коли є яка спільнота духа , коли є яке серце та милосердя , то доповніть радість мою : щоб думали ви одне й те , щоб мали ту саму любов , одну згоду й один розум ! Не робіть нічого підступом або з чванливости , але в покорі майте один одного за більшого від себе . Нехай кожен дбає не про своє , але кожен і про інших . Нехай у вас будуть ті самі думки , що й у Христі Ісусі ! Він , бувши в Божій подобі , не вважав за захват бути Богові рівним , але Він умалив Самого Себе , прийнявши вигляд раба , ставши подібним до людини ; і подобою ставши , як людина , Він упокорив Себе , бувши слухняний аж до смерти , і то смерти хресної . . . Тому й Бог повищив Його , та дав Йому Ім'я , що вище над кожне ім'я , щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних , і земних , і підземних , і щоб кожен язик визнавав : Ісус Христос то Господь , на славу Бога Отця ! Отож , мої любі , як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності , але значно більше тепер , у моїй відсутності , зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння . Бо то Бог викликає в вас і хотіння , і чин за доброю волею Своєю . Робіть усе без нарікання та сумніву , щоб були ви бездоганні та щирі , невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду , що в ньому ви сяєте , як світла в світі , додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа , що я біг не надармо , що я працював не надармо . Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри , я радію та тішуся разом із вами всіма . Тіштесь тим самим і ви , і тіштеся разом зо мною ! Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія , щоб і я зміцнів духом , розізнавши про вас . Бо я однодумця не маю ні одного , щоб щиріше подбав він про вас . Усі бо шукають свого , а не Христового Ісусового . Та ви знаєте досвід його , бо він , немов батькові син , зо мною служив для Євангелії . Отже , маю надію негайно послати цього , як тільки довідаюся , що буде зо мною . Але в Господі маю надію , що й сам незабаром прибуду до вас . Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита , свого співробітника та співбойовника , вашого апостола й служителя в потребі моїй , бо він побивався за вами всіма , і сумував через те , що ви чули , що він хворував . Бо смертельно він був хворував . Але змилувався Бог над ним , і не тільки над ним , але й надо мною , щоб я смутку на смуток не мав . Отож , тим швидше послав я його , щоб тішились ви , його знову побачивши , і щоб без смутку я був . Тож прийміть його в Господі з повною радістю , і майте в пошані таких , бо за діло Христове наблизився був аж до смерти , наражаючи на небезпеку життя , щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене . Зрештою , браття мої , радійте у Господі ! Писати вам те саме не прикро мені , а для вас це навчальне . Стережіться собак , стережіться працівників лихих , стережіться обрізання ! Бо обрізання то ми , що служимо Богові духом , а хвалимося Христом Ісусом , і не кладемо надії на тіло , хоч і я міг би мати надію на тіло . Як хто інший на тіло надіятись думає , то тим більше я , обрізаний восьмого дня , з роду Ізраїля , з племени Веніяминового , єврей із євреїв , фарисей за Законом . Через горливість я був переслідував Церкву , бувши невинний , щодо правди в Законі . Але те , що для мене було за надбання , те ради Христа я за втрату вважав . Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса , мого Господа , що я ради Нього відмовився всього , і вважаю все за сміття , щоб придбати Христа , щоб знайтися в Нім не з власною праведністю , яка від Закону , але з тією , що з віри в Христа , праведністю від Бога за вірою , щоб пізнати Його й силу Його воскресення , та участь у муках Його , уподоблюючись Його смерті , аби досягнути якось воскресення з мертвих . Не тому , що я вже досягнув , або вже вдосконалився , але прагну , чи не досягну я того , чим і Христос Ісус досягнув був мене . Браття , я себе не вважаю , що я досягнув . Та тільки , забуваючи те , що позаду , і спішачи до того , що попереду , я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі . Тож усі , хто досконалий , думаймо це ; коли ж думаєте ви щось інше , то Бог вам відкриє й це . Та до чого дійшли ми , поступаймо в тім самім далі . Будьте до мене подібні , браття , і дивіться на тих , хто поводиться так , як маєте ви за взір нас . Багато бо хто , що про них я вам часто казав , а тепер говорю навіть плачучи , поводяться , як вороги хреста Христового . Їхній кінець то загибіль , шлунок їхній бог , а слава в їхньому соромі . . . Вони думають тільки про земне ! Життя ж наше на небесах , звідки ждемо й Спасителя , Господа Ісуса Христа , Який перемінить тіло нашого пониження , щоб стало подібне до славного тіла Його , силою , якою Він може і все підкорити Собі . Отож , мої браття улюблені , за якими так сильно тужу , моя радосте й вінче , так у Господі стійте , улюблені ! Благаю Еводію , благаю й Синтихію думати однаково в Господі . Так , благаю й тебе , товаришу вірний , допомагай тим , хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам , яких імення записані в Книзі Життя . Радійте в Господі завсіди , і знову кажу : радійте ! Ваша лагідність хай буде відома всім людям . Господь близько ! Ні про що не турбуйтесь , а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою . І мир Божий , що вищий від усякого розуму , хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі . Наостанку , браття , що тільки правдиве , що тільки чесне , що тільки праведне , що тільки чисте , що тільки любе , що тільки гідне хвали , коли яка чеснота , коли яка похвала , думайте про це ! Чого ви від мене й навчилися , і прийняли , і чули та бачили , робіть те ! І Бог миру буде з вами ! Я вельми потішився в Господі , що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене ; ви й давніш піклувались , та часу сприятливого ви не мали . Не за нестатком кажу , бо навчився я бути задоволеним із того , що маю . Умію я й бути в упокоренні , умію бути й у достатку . Я привчився до всього й у всім : насищатися й голод терпіти , мати достаток і бути в недостачі . Я все можу в Тім , Хто мене підкріпляє , в Ісусі Христі . Тож ви добре зробили , що участь узяли в моїм горі . І знаєте й ви , филип'яни , що на початку благовістя , коли я з Македонії вийшов , не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене , самі тільки ви , що і раз , і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня . Кажу це не тому , щоб шукав я давання , я шукаю плоду , що примножується на річ вашу . Та все я одержав , і маю достаток . Маю повно , прийнявши від Епафродита , що ви послали , як пахощі запашні , жертву приємну , Богові вгодну . А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі , у Христі Ісусі . А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків . Амінь . Вітайте кожного святого у Христі Ісусі . Вітають вас браття , присутні зо мною . Вітають вас усі святі , а найбільше ті , хто з кесаревого дому . Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами ! Амінь . Павло , із волі Божої апостол Христа Ісуса , і брат Тимофій до святих і вірних братів у Христі , що в Колосах : благодать вам і мир від Бога , Отця нашого ! Ми дякуємо Богові , Отцеві Господа нашого Ісуса Христа , завжди за вас молячись , прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов , яку маєте до всіх святих через надію , приготовану в небі для вас , що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії , що до вас прибула , і на цілому світі плодоносна й росте , як і в вас , з того дня , коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді . Отак ви і навчилися від Епафра , улюбленого співробітника нашого , що за вас він вірний служитель Христа , що й виявив нам про вашу духовну любов . Через це то й ми з того дня , як почули , не перестаємо молитись за вас та просити , щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним , щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні , в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога , зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю , дякуючи Отцеві , що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі , що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина , в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів . Він є образ невидимого Бога , роджений перш усякого творива . Бо то Ним створено все на небі й на землі , видиме й невидиме , чи то престоли , чи то господства , чи то влади , чи то начальства , усе через Нього й для Нього створено ! А Він є перший від усього , і все Ним стоїть . І Він Голова тіла , Церкви . Він початок , первороджений з мертвих , щоб у всьому Він мав першенство . Бо вгодно було , щоб у Нім перебувала вся повнота , і щоб Ним поєднати з Собою все , примиривши кров'ю хреста Його , через Нього , чи то земне , чи то небесне . І вас , що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках , тепер же примирив смертю в людськім тілі Його , щоб учинити вас святими , і непорочними , і неповинними перед Собою , якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі , і не відпадаєте від надії Євангелії , що ви чули її , яка проповідана всьому створінню під небом , якій я , Павло , став служителем . Тепер я радію в стражданнях своїх за вас , і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його , що воно Церква ; якій я став служителем за Божим зарядженням , що для вас мені дане , щоб виконати Слово Боже , Таємницю , заховану від віків і поколінь , а тепер виявлену Його святим , що їм Бог захотів показати , яке багатство слави цієї таємниці між поганами , а вона Христос у вас , надія слави ! Його ми проповідуємо , нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости , щоб учинити кожну людину досконалою в Христі . У тому й працюю я , борючися силою Його , яка сильно діє в мені . Я хочу , щоб ви знали , яку велику боротьбу я маю за вас і за тих , хто в Лаодикії , і за всіх , хто не бачив мого тілесного обличчя . Хай потішаться їхні серця , у любові поєднані , для всякого багатства повного розуміння , для пізнання таємниці Бога , Христа , в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані . А це говорю , щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці . Бо хоч тілом я й неприсутній , та духом я з вами , і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа . Отже , як ви прийняли були Христа Ісуса Господа , так і в Ньому ходіть , бувши вкорінені й збудовані на Ньому , та зміцнені в вірі , як вас навчено , збагачуючись у ній з подякою . Стережіться , щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським , за стихіями світу , а не за Христом , бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества . І ви маєте в Нім повноту , а Він Голова всякої влади й начальства . Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням , скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні . Ви були з Ним поховані у хрищенні , у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога , що Він з мертвих Його воскресив . І вас , що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла , Він оживив разом із Ним , простивши усі гріхи , знищивши рукописання на нас , що наказами було проти нас , Він із середини взяв його та й прибив його на хресті , роззброївши влади й начальства , сміливо їх вивів на посміховисько , перемігши їх на хресті ! Тож , хай ніхто вас не судить за їжу , чи за питво , чи за чергове свято , чи за новомісяччя , чи за суботи , бо це тінь майбутнього , а тіло Христове . Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам , вдаючися до того , чого не бачив , нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом , а не тримачись Голови , від Якої все тіло , суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене , росте зростом Божим . Отож , як ви вмерли з Христом для стихій світу , то чого ви , немов ті , хто в світі живе , пристаєте на постанови : не дотикайся , ані їж , ані рухай , бо то все знищиться , як уживати його , за приказами та наукою людською . Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла , та не має якогось значення , хіба щодо насичення тіла . Отож , коли ви воскресли з Христом , то шукайте того , що вгорі , де сидить Христос по Божій правиці . Думайте про те , що вгорі , а не про те , що на землі . Бож ви вмерли , а життя ваше сховане в Бозі з Христом . Коли з'явиться Христос , наше життя , тоді з'явитеся з Ним у славі і ви . Отож , умертвіть ваші земні члени : розпусту , нечисть , пристрасть , лиху пожадливість та зажерливість , що вона ідолослуження , бо гнів Божий приходить за них на неслухняних . І ви поміж ними ходили колись , як жили поміж ними . Тепер же відкиньте і ви все оте : гнів , лютість , злобу , богозневагу , безсоромні слова з ваших уст . Не кажіть неправди один на одного , якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками , та зодягнулися в нову , що відновлюється для пізнання за образом Створителя її , де нема ані геллена , ані юдея , обрізання та необрізання , варвара , скита , раба , вільного , але все та в усьому Христос ! Отож , зодягніться , як Божі вибранці , святі та улюблені , у щире милосердя , добротливість , покору , лагідність , довготерпіння . Терпіть один одного , і прощайте собі , коли б мав хто на кого оскарження . Як і Христос вам простив , робіть так і ви ! А над усім тим зодягніться в любов , що вона союз досконалости ! І нехай мир Божий панує у ваших серцях , до якого й були ви покликані в одному тілі . І вдячними будьте ! Слово Христове нехай пробуває в вас рясно , у всякій премудрості . Навчайте та напоумляйте самих себе ! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми , гімни , духовні пісні ! І все , що тільки робите словом чи ділом , усе робіть у Ім'я Господа Ісуса , дякуючи через Нього Богові й Отцеві . Дружини , слухайтеся чоловіків своїх , як лицює то в Господі ! Чоловіки , любіть дружин своїх , і не будьте суворі до них ! Діти , будьте слухняні в усьому батькам , бо це Господеві приємне ! Батьки , не дратуйте дітей своїх , щоб на дусі не впали вони ! Раби , слухайтеся в усьому тілесних панів , і не працюйте тільки про людське око , немов підлещуючись , але в простоті серця , боячися Бога ! І все , що тільки чините , робіть від душі , немов Господеві , а не людям ! Знайте , що від Господа приймете в нагороду спадщину , бо служите ви Господеві Христові . А хто кривдить , той одержить за свою кривду . Бо не дивиться Бог на особу ! Пани , виявляйте до рабів справедливість та рівність , і знайте , що й для вас є на небі Господь ! Будьте тривалі в молитві , і пильнуйте з подякою в ній ! Моліться разом і за нас , щоб Бог нам відчинив двері слова , звіщати таємницю Христову , що за неї я й зв'язаний , щоб з'явив я її , як звіщати належить мені . Поводьтеся мудро з чужими , використовуючи час . Слово ваше нехай буде завжди ласкаве , приправлене сіллю , щоб ви знали , як ви маєте кожному відповідати . Що зо мною , то все вам розповість Тихик , улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі . Я саме на те його вислав до вас , щоб довідались ви про нас , і щоб ваші серця він потішив , із Онисимом , вірним та улюбленим братом , який з-поміж вас . Вони все вам розповідять , що діється тут . Поздоровлює вас Аристарх , ув'язнений разом зо мною , і Марко , небіж Варнавин , що про нього ви дістали накази ; як прийде до вас , то прийміть його , теж Ісус , на прізвище Юст , вони із обрізаних . Для Божого Царства єдині вони співробітники , що були мені втіхою . Поздоровлює вас Епафрас , що з ваших , раб Христа Ісуса . Він завжди обстоює вас у молитвах , щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею . І я свідчу за нього , що він має велику горливість про вас та про тих , що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі . Вітає вас Лука , улюблений лікар , та Димас . Привітайте братів , що в Лаодикії , і Німфана , і Церкву домашню його . І як буде прочитаний лист цей у вас , то зробіть , щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській , а того , що написаний з Лаодикії , прочитайте і ви . Та скажіть Архіпові : Доглядай того служіння , що прийняв його в Господі , щоб ти його виконав ! Привітання моєю рукою Павловою . Пам'ятайте про пута мої ! Благодать Божа нехай буде з вами ! Амінь . Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі : благодать вам і мир ! Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас , згадуючи вас у наших молитвах . Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри , і про працю любови , і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа , перед Богом і Отцем нашим , знаючи , Богом улюблені браття , про ваше обрання . Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові , а й у силі , і в Дусі Святім , і з великим упевненням , як знаєте ви , які ми були поміж вами для вас . І ви стали наслідувачі нам і Господеві , слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого , так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї . Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї , а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога , так що вам непотрібно казати чогось . Вони бо звіщають про нас , який був прихід наш до вас , і як ви навернулись до Бога від ідолів , щоб служити живому й правдивому Богові , і з неба очікувати Сина Його , що Його воскресив Він із мертвих , Ісуса , що визволює нас від майбутнього гніву . Самі бо ви знаєте , браття , прихід наш до вас , що не марний він був . Та хоч ми натерпілися перед тим , і дізнали зневаги в Филипах , як знаєте , проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою . Бо покликання наше було не з обмани , ані з нечистости , ані від лукавства , але , як Бог визнав нас гідними , щоб нам доручити Євангелію , ми говоримо так , не людям догоджуючи , але Богові , що випробовує наші серця . Ми слова підлесливого не вживали ніколи , як знаєте , і не винні в зажерливості . Бог свідок тому ! Не шукаємо ми слави в людей , ані в вас , ані в інших . Хоч могли ми потужними бути , як Христові апостоли , але ми серед вас були тихі , немов годувальниця та , яка доглядає дітей своїх . Так бувши ласкаві до вас , хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію , але й душі свої , бо були ви улюблені нам . Бо ви пам'ятаєте , браття , наше струднення й утому : день і ніч ми робили , щоб жадного з вас не обтяжити , і проповідували вам Божу Євангелію . Ви свідки та Бог , як свято , і праведно , і бездоганно поводилися ми між вами , віруючими ! Бож знаєте ви , як кожного з вас , немов батько дітей своїх власних , просили ми вас , і намовлювали та показували , щоб ви гідно поводилися перед Богом , що покликав вас у Своє Царство та в славу . Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку , що , прийнявши почуте від нас Слово Боже , прийняли ви не як слово людське , але як правдиво то є Слово Боже , що й діє в вас , віруючих . Бо стали ви , браття , наслідувачами Церквам Божим , що в Юдеї в Христі Ісусі , бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків , як і ті від юдеїв , що вбили вони й Господа Ісуса , і пророків Його , і вигнали нас , і Богові не догоджають , і супротивні всім людям . Вони забороняють нам говорити поганам , щоб спаслися , щоб тим доповняти їм завжди провини свої . Але Божий гнів їх спіткає вкінці ! А ми , браття , на короткий часок розлучившися з вами лицем , а не серцем , тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице . Тим то до вас ми хотіли прийти , я , Павло , раз і двічі , але сатана перешкодив був нам . Бо хто нам надія , чи радість , чи вінок похвали ? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході ? Бо ви наша слава та радість ! Тому то , не стерпівши більше , ми схотіли зостатися в Атенах самі , і послали Тимофія , нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії , щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі , щоб ані один не хитався в цім горі . Самі бо ви знаєте , що на те нас призначено . Бо коли ми були в вас , то казали вам наперед , що маємо страждати , як і сталось , і знаєте ви . Тому й я , не стерпівши більше , послав довідатись про вашу віру , щоб часом спокусник вас не спокусив , і труд наш не стався б даремний . А тепер , як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов , і що завжди ви маєте добру пам'ять про нас , і бажаєте бачити нас , як і ми вас , через те ми потішились , браття , за вас , у всякому горі та в нашій нужді , ради вашої віри . Бо тепер ми живемо , якщо в Господі ви стоїте ! Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас , за всю радість , що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом ? Ми вдень та вночі ревно молимося , щоб побачити ваше лице та доповнити те , чого не вистачає вашій вірі . Сам же Бог і Отець наш , і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас ! А в вас хай примножить Господь , і нехай збагатить вашу любов один до одного , і до всіх , як і наша є до вас ! Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем , при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його ! А далі , браття , просимо вас та благаємо в Господі Ісусі , щоб , як прийняли ви від нас , як належить поводитись вам та догоджувати Богові , як ви й поводитеся , щоб у тому ще більше зростали ! Бо ви знаєте , які вам накази дали ми Господом Ісусом . Бо це воля Божа , освячення ваше : щоб ви береглись від розпусти , щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі , а не в пристрасній похоті , як і погани , що Бога не знають . Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі , бо месник Господь за все це , як і перше казали ми вам та засвідчили . Бо покликав нас Бог не на нечистість , але на освячення . Отож , хто оце відкидає , зневажає не людину , а Бога , що нам також дав Свого Духа Святого . А про братолюбство немає потреби писати до вас , бо самі ви від Бога навчені любити один одного , бо чините те всім братам у всій Македонії . Благаємо ж , браття , ми вас , щоб у цьому ще більш ви зростали , і пильно дбали жити спокійно , займатися своїми справами та заробляти своїми руками , як ми вам наказували , щоб ви перед чужими пристойно поводилися , і щоб ні від кого не залежали ! Не хочу ж я , браття , щоб не відали ви про покійних , щоб ви не сумували , як і інші , що надії не мають . Коли бо ми віруємо , що Ісус був умер і воскрес , так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним . Бо це ми вам кажемо словом Господнім , що ми , хто живе , хто полишений до приходу Господнього , ми не попередимо покійних . Сам бо Господь із наказом , при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба , і перше воскреснуть умерлі в Христі , потім ми , що живемо й зостались , будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі , і так завсіди будемо з Господом . Отож , потішайте один одного цими словами ! А про часи та про пори , брати , не потрібно писати до вас , бо самі ви докладно те знаєте , що прийде день Господній так , як злодій вночі . Бо коли говоритимуть : Мир і безпечність , тоді несподівано прийде загибіль на них , як мука тієї , що носить в утробі , і вони не втечуть ! А ви , браття , не в темряві , щоб той день захопив вас , як злодій . Бо ви всі сини світла й сини дня . Не належимо ми ночі , ні темряві . Тож не будемо спати , як інші , а пильнуймо та будьмо тверезі ! Ті бо , що сплять сплять уночі , а ті , що напиваються вночі напиваються . А ми , що належимо дневі , будьмо тверезі , зодягнувшися в броню віри й любови , та в шолом надії спасіння , бо Бог нас не призначив на гнів , але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом , що помер був за нас , щоб , чи пильнуємо ми чи спимо , укупі з Ним ми жили . Утішайте тому один одного , і збудовуйте один одного , як і чините ви ! Благаємо ж , браття , ми вас , шануйте тих , що працюють між вами , і в вас старшинують у Господі , і навчають вас вони , і в великій любові їх майте за їхню працю . Між собою заховуйте мир ! Благаємо ж , браття , ми вас : напоумляйте непорядних , потішайте малодушних , підтримуйте слабих , усім довготерпіть ! Глядіть , щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло , але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх ! Завжди радійте ! Безперестанку моліться ! Подяку складайте за все , бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі . Духа не вгашайте ! Не гордуйте пророцтвами ! Усе досліджуючи , тримайтеся доброго ! Стережіться лихого в усякому вигляді ! А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало , а непорушений дух ваш , і душа , і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа ! Вірний Той , Хто вас кличе , Він і вчинить оте ! Браття , моліться за нас ! Привітайте всю браттю святим поцілунком ! Заклинаю вас Господом , цього листа прочитати перед усіма братами ! Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами . Амінь ! Павло , і Силуан , і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі : благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа ! Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові , браття , як і годиться , бо сильно росте віра ваша , і примножується любов кожного з усіх вас один до одного . Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках , що їх переносите ви . А це доказ праведного Божого суду , щоб стали ви гідні Божого Царства , що за нього й страждаєте ви ! Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим , хто вас утискає , а вам , хто утиски терпить , відпочинок із нами , коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї , в огні полум'яному , що даватиме помсту на тих , хто Бога не знає , і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса . Вони кару приймуть , вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його , як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих , і стати дивним у всіх віруючих , бо свідчення наше знайшло віру між вами . За це ми й молимось завжди за вас , щоб наш Бог учинив вас гідними покликання , і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри , щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас , а ви в Ньому , за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа . Благаємо ж , браття , ми вас , щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього , щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа , ані через слово , ані через листа , що він ніби від нас , ніби вже настав день Господній . Хай ніхто жадним способом вас не зведе ! Бо той день не настане , аж перше прийде відступлення , і виявиться беззаконник , призначений на погибіль , що противиться та несеться над усе , зване Богом чи святощами , так що в Божому храмі він сяде , як Бог , і за Бога себе видаватиме . Чи ви не пам'ятаєте , як , ще в вас живши , я це вам говорив був ? І тепер ви знаєте , що саме не допускає з'явитись йому своєчасно . Бо вже діється таємниця беззаконня ; тільки той , хто тримає тепер , буде тримати , аж поки не буде усунений він із середини . І тоді то з'явиться той беззаконник , що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого . Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами , і з усякою обманою неправди між тими , хто гине , бо любови правди вони не прийняли , щоб їм спастися . І за це Бог пошле їм дію обмани , щоб у неправду повірили , щоб стали засуджені всі , хто не вірив у правду , але полюбив неправду . А ми завжди повинні дякувати Богові за вас , улюблені Господом браття , що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду , до чого покликав Він вас через нашу Євангелію , щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа . Отже , браття , стійте й тримайтеся передань , яких ви навчились чи то словом , чи нашим посланням . Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш , що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію , нехай ваші серця Він потішить , і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові ! Наостанку , моліться , браття , за нас , щоб ширилось Слово Господнє та славилось , як і в вас , і щоб ми визволилися від злих та лукавих людей , бо віра не в усіх . І вірний Господь , що зміцнить вас і збереже від лукавого . А про вас покладаємо надію на Господа , що й чините ви , і чинити будете те , що наказуємо вам . Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову ! А ми вам наказуємо , браття , Ім'ям Господа Ісуса Христа , щоб ви цуралися кожного брата , що живе по-ледачому , а не за переданням , яке прийняли ви від нас . Самі бо ви знаєте , як належить наслідувати нас . Бо ми поміж вами не сидні справляли , і хліба не їли ні в кого даремно , але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали , щоб не бути нікому із вас тягарем , не тому , щоб ми влади не мали , але щоб себе за взірця дати вам , щоб нас ви наслідували . Бо коли ми в вас перебували , то це вам наказували , що як хто працювати не хоче , нехай той не їсть ! Бо ми чуємо , що дехто між вами живуть по-ледачому , нічого не роблять , а тільки вдають , ніби роблять . Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом , щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли . А ви , браття , не втомлюйтеся , коли чините добре . Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа , зауважте того , і не майте з ним зносин , щоб він був посоромлений . Та не майте його за неприятеля , а навчайте , як брата . А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом . Господь з вами всіма ! Привіт вам моєю рукою Павловою , це править за знака в усякім листі . Так пишу я . Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма ! Амінь . Павло , апостол Христа Ісуса , з волі Бога , Спасителя нашого й Христа Ісуса , надії нашої , до Тимофія , щирого сина за вірою : благодать , милість , мир від Бога Отця і Христа Ісуса , Господа нашого ! Як я йшов у Македонію , я тебе вблагав був позостатися в Ефесі , щоб ти декому наказав не навчати іншої науки , і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї , що викликують більше сварки , ніж збудування Боже , що в вірі воно . Ціль же наказу любов від чистого серця , і доброго сумління , і нелукавої віри . Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність , вони забажали бути вчителями Закону , та не розуміли ні того , що говорять , ні про що запевняють . А ми знаємо , що добрий Закон , коли хто законно вживає його , та відає те , що Закон не покладений для праведного , але для беззаконних та для неслухняних , нечестивих і грішників , безбожних та нечистих , для зневажників батька та зневажників матері , для душогубців , розпусників , мужоложників , розбійників , неправдомовців , кривоприсяжників , і для всього іншого , що противне здоровій науці , за славною Євангелією блаженного Бога , яка мені звірена . Я дяку складаю Тому , Хто зміцнив мене , Христу Ісусу , Господу нашому , що мене за вірного визнав і поставив на службу , мене , що давніше був богозневажник , і гнобитель , і напасник , але був помилуваний , бо я те чинив нетямучий у невірстві . І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі . Вірне це слово , і гідне всякого прийняття , що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних , із яких перший то я . Але я тому був помилуваний , щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння , для прикладу тим , що мають увірувати в Нього на вічне життя . А Цареві віків , нетлінному , невидимому , єдиному Богові честь і слава на вічні віки . Амінь . Цього наказа я передаю тобі , сину мій Тимофіє , за тими пророцтвами , що про тебе давніше були , щоб ними провадив ти добру війну , маючи віру та добре сумління , якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі . Серед них Гіменей та Олександер , яких я передав сатані , щоб навчились вони не зневажати Бога . Отже , перш над усе я благаю чинити молитви , благання , прохання , подяки за всіх людей , за царів та за всіх , хто при владі , щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості . Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові , що хоче , щоб усі люди спаслися , і прийшли до пізнання правди . Один бо є Бог , і один Посередник між Богом та людьми , людина Христос Ісус , що дав Самого Себе на викуп за всіх . Таке було свідоцтво часу свого , на що я поставлений був за проповідника та за апостола , правду кажу , не обманюю , за вчителя поганів у вірі та в правді . Отож , хочу я , щоб мужі чинили молитви на кожному місці , підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву . Так само й жінки , у скромнім убранні , з соромливістю та невинністю , нехай прикрашають себе не плетінням волосся , не коштовними шатами , але добрими вчинками , як то личить жінкам , що присвячуються на побожність . Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі . А жінці навчати я не дозволяю , ані панувати над мужем , але бути в мовчанні . Адам бо був створений перше , а Єва потому . І Адам не був зведений , але , зведена бувши , жінка попала в переступ . Та спасеться вона дітородженням , якщо пробуватиме в вірі й любові , та в посвяті з розвагою . Вірне це слово : коли хто єпископства хоче , доброго діла він прагне . А єпископ має бути бездоганний , муж однієї дружини , тверезий , невинний , чесний , гостинний до приходнів , здібний навчати , не п'яниця , не заводіяка , але тихий , несварливий , не сріблолюбець , щоб добре рядив власним домом , що має дітей у слухняності з повною чесністю , бо хто власним домом рядити не вміє , як він зможе пильнувати про Божу Церкву ? не новонавернений , щоб він не запишався , і не впав у ворожий осуд . Треба , щоб мав він і добре засвідчення від чужинців , щоб не впасти в догану та в сітку диявольську . Так само диякони мають бути поважні , не двомовці , не багато віддані вину , не соромнозахланні , такі , що мають таємницю віри при чистім сумлінні . Отже , і вони нехай перш випробовуються , а потому хай служать , якщо будуть бездоганні . Так само жінки нехай будуть поважні , не обмовливі , тверезі та вірні в усьому . Диякони мусять бути мужі однієї дружини , що добре рядять дітьми й своїми домами . Бо хто добре виконує службу , той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса . Це пишу я тобі , і сподіваюсь до тебе прийти незабаром . А коли я спізнюся , то щоб знав ти , як треба поводитися в Божому домі , що ним є Церква Бога Живого , стовп і підвалина правди . Безсумнівно , велика це таємниця благочестя : Хто в тілі з'явився , Той оправданий Духом , Анголам показався , проповіданий був між народами , увірувано в Нього в світі , Він у славі вознісся ! А Дух ясно говорить , що від віри відступляться дехто в останні часи , ті , хто слухає духів підступних і наук демонів , хто в лицемірстві говорить неправду , і спалив сумління своє , хто одружуватися забороняє , наказує стримуватися від їжі , яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим , хто правду пізнав . Кожне бо Боже твориво добре , і ніщо не негідне , що приймаємо з подякою , воно бо освячується Божим Словом і молитвою . Як будеш оце подавати братам , то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса , годований словами віри та доброї науки , що за нею слідом ти пішов . Цурайся нечистих та бабських байок , а вправляйся в благочесті . Бо вправа тілесна мало корисна , а благочестя корисне на все , бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього . Вірне це слово , і гідне всякого прийняття ! Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу , що надію кладемо на Бога Живого , Який усім людям Спаситель , найбільше ж для вірних . Наказуй оце та навчай ! Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує , але будь зразком для вірних у слові , у житті , у любові , у дусі , у вірі , у чистості ! Поки прийду я , пильнуй читання , нагадування та науки ! Не занедбуй благодатного дара в собі , що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів . Про це піклуйся , у цім пробувай , щоб успіх твій був явний для всіх ! Уважай на самого себе та на науку , тримайся цього . Бо чинячи так , ти спасеш і самого себе , і тих , хто тебе слухає ! Старшого не докоряй , але вмовляй , немов батька , а молодших як братів , старших жінок немов матірок , молодших як сестер , зо всякою чистістю . Шануй вдів , удів правдивих . А як має вдовиця яка дітей чи внучат , нехай учаться перше побожно шанувати родину свою , і віддячуватися батькам , бо це Богові вгодно . А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога , та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях . А котра у розкошах живе , та живою померла . І це наказуй , щоб були непорочні . Коли ж хто про своїх , особливо ж про домашніх не дбає , той вирікся віри , і він гірший від невірного . А вдову вносити до списку не менше , як шістдесятлітню , що була за дружину одному чоловікові , засвідчену в добрих ділах , якщо дітей виховала , якщо подорожніх приймала , якщо ноги святим умивала , якщо помагала обездоленим , якщо всякий добрий учинок виконувала . Але вдів молодих не приймай , бо вони , розпалившися , хочуть , наперекір Христові , заміж виходити , через що мають осуд , бо від першої віри відкинулись . А разом із тим неробітні вони , бо вчаться ходити по домах , і не тільки неробітні , але й лепетливі , і занадто цікаві , і говорять , чого не годиться . Отож бо , я хочу , щоб молодші заміж виходили , родили дітей , домом рядили , не давали противникові ані жадного поводу для лихомовства . Бо вже дехто пішли слідом за сатаною . А коли має вдів який вірний , нехай їх утримує , а Церква нехай не обтяжується , щоб могла вона втримувати вдів правдивих . А пресвітери , які добре пильнують діла , нехай будуть наділені подвійною честю , а надто ті , хто працює у слові й науці . Бо каже Писання : Не в'яжи рота волові , що молотить , та : Вартий працівник своєї нагороди . Не приймай скарги проти пресвітера , хібащо при двох чи трьох свідках . А тих , хто грішить , картай перед усіма , щоб і інші страх мали . Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та вибраними Анголами , щоб ти заховав це без лицемірства , нічого не роблячи з упередженням . Не рукополагай скоро нікого , і не приставай до чужих гріхів . Бережи себе чистим ! Води більше не пий , але трохи вина заживай ради шлунка твого та частих недугів твоїх . У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд , а за іншими йдуть слідкома . Явні так само й добрі діла , а ті , хто інакший , сховатись не можуть . Усі раби , які під ярмом , нехай уважають панів своїх гідними всякої чести , щоб не зневажалися Боже Ім'я та наука . А ті , хто має панів віруючих , не повинні недбати про них через те , що браття вони , але нехай служать їм тим більше , що вони віруючі та улюблені , що вони добродійства Божі приймають . Оцього навчай та нагадуй ! А коли хто навчає інакше , і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки , що вона за правдивою вірою , той згордів , нічого не знає , але захворів на суперечки й змагання , що від них повстають заздрість , сварки , богозневаги , лукаві здогади , постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди , які думають , ніби благочестя то зиск . Цурайся таких ! Великий же зиск то благочестя із задоволенням . Бо ми не принесли в світ нічого , то нічого не можемо й винести . А як маєм поживу та одяг , то ми задоволені будьмо з того . А ті , хто хоче багатіти , упадають у спокуси та в сітку , та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості , що втручають людей на загладу й загибіль . Бо корень усього лихого то грошолюбство , якому віддавшись , дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання . Але ти , о Божа людино , утікай від такого , а женися за правдою , благочестям , вірою , любов'ю , терпеливістю , лагідністю ! Змагай добрим змагом віри , ухопися за вічне життя , до якого й покликаний ти , і визнав був добре визнання перед свідками багатьома . Наказую перед Богом , що оживлює все , і перед Христом Ісусом , Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата , щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа , що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний , Цар над царями та Пан над панами , Єдиний , що має безсмертя , і живе в неприступному світлі , Якого не бачив ніхто із людей , ані бачити не може . Честь Йому й вічна влада , амінь ! Наказуй багатим за віку теперішнього , щоб не неслися високо , і щоб надії не клали на багатство непевне , а на Бога Живого , що щедро дає нам усе на спожиток , щоб робили добро , багатилися в добрих ділах , були щедрі та пильні , щоб збирали собі скарб , як добру основу в майбутньому , щоб прийняти правдиве життя . О Тимофію , бережи передання , стережися марного базікання та суперечок знання , неправдиво названого так . Дехто віддався йому , та й від віри відпав . Благодать з тобою . Амінь . Павло , з волі Божої апостол Христа Ісуса , за обітницею життя , що в Христі Ісусі , до Тимофія , сина улюбленого : благодать , милість , мир від Бога Отця й Христа Ісуса , Господа нашого ! Дякую Богові , Якому служу від предків чистим сумлінням , що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч . Я бажаю побачити тебе , пам'ятаючи сльози твої , щоб наповнитись радістю . Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру , що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії ; певен же я , що й у тобі вона оселилась . З цієї причини я нагадую тобі , що ти розгрівав Божого дара , який у тобі через покладання рук моїх . Бо не дав нам Бог духа страху , але сили , і любови , і здорового розуму . Тож , не соромся засвідчення Господа нашого , ні мене , Його в'язня , але страждай з Євангелією за силою Бога , що нас спас і покликав святим покликом , не за наші діла , але з волі Своєї та з благодаті , що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів . А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса , що й смерть зруйнував , і вивів на світло життя та нетління Євангелією , що для неї я був настановлений за проповідника , апостола й учителя . З цієї причини й терплю я оце , але не соромлюсь , бо знаю , в Кого я ввірував та впевнився , що має Він силу заховати на той день заставу мою . Май же за взір здорових слів ті , які від мене почув ти у вірі й любові , що в Христі Ісусі вона . Добро припоручене стережи Святим Духом , що в нас пробуває . Ти знаєш оце , що відвернулись від мене всі , хто в Азії , а між ними Фігел та Гермоген . Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому , бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився . А коли він до Риму прибув , шукав мене пильно й знайшов , хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той , скільки ж він послужив був в Ефесі мені , ти відаєш краще ! Отож , сину мій , зміцняйся в благодаті , що в Христі Ісусі вона ! А що чув ти від мене при багатьох свідках , те передай вірним людям , що будуть спроможні й інших навчити . А ти терпи лихо , як добрий вояк Христа Ісуса ! Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя , аби догодити тому , хто військо збирає . А як хто йде на змаги , то вінка не одержує , якщо незаконно змагається . Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду . Розумій , що я говорю . А Господь нехай дасть тобі розум у всьому . Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового , що воскрес із мертвих , за моєю Євангелією , за яку я терплю муки аж до ув'язнення , як той злочинець . Але Слова Божого не ув'язнити ! Через це переношу я все ради вибраних , щоб і вони доступили спасіння , що в Христі Ісусі , зо славою вічною . Вірне слово : коли разом із Ним ми померли , то й житимемо разом із Ним ! А коли терпимо , то будемо разом також царювати . А коли відцураємось , то й Він відцурається нас ! А коли ми невірні , зостається Він вірним , бо не може зректися Самого Себе ! Нагадуй про це й заклинай перед Богом , щоб не сперечались словами , бо нінащо воно , хіба слухачам на руїну . Силкуйся поставити себе перед Богом гідним , працівником бездоганним , що вірно навчає науки правди . Стережися ж базікань марних , бо вони ще більше провадять до безбожности , а їхнє слово , як рак , буде ширитися . Від таких Гіменей і Філіт , що вони погрішилися в правді , казавши , що воскресіння було вже , і віру деяких руйнують . Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю : Господь знає тих , хто Його , та : Нехай від неправди відступиться всякий , хто Господнє Ім'я називає ! А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний , але й дерев'яний та глиняний , і одні посудини на честь , а другі на нечесть . Отож , хто від цього очистить себе , буде посуд на честь , освячений , потрібний Володареві , приготований на всяке добре діло . Стережися молодечих пожадливостей , тримайся правди , віри , любови , миру з тими , хто Господа кличе від чистого серця . А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся , знавши , що вони родять сварки . А раб Господній не повинен сваритись , але бути привітним до всіх , навчальним , до лиха терплячим , що навчав би противників із лагідністю , чи Бог їм не дасть покаяння , щоб правду пізнати , щоб визволитися від сітки диявола , що він уловив їх для роблення волі своєї . Знай же ти це , що останніми днями настануть тяжкі часи . Будуть бо люди тоді самолюбні , грошолюбні , зарозумілі , горді , богозневажники , батькам неслухняні , невдячні , непобожні , нелюбовні , запеклі , осудливі , нестримливі , жорстокі , ненависники добра , зрадники , нахабні , бундючні , що більше люблять розкоші , аніж люблять Бога , вони мають вигляд благочестя , але сили його відреклися . Відвертайсь від таких ! До них бо належать і ті , хто пролазить до хат та зводить жінок , гріхами обтяжених , ведених усякими пожадливостями , що вони завжди вчаться , та ніколи не можуть прийти до пізнання правди . Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві , так і ці протиставляться правді , люди зіпсутого розуму , неуки щодо віри . Та більше не матимуть успіху , бо всім виявиться їхній безум , як і з тими було . Ти ж пішов услід за мною наукою , поступованням , заміром , вірою , витривалістю , любов'ю , терпеливістю , переслідуваннями та стражданнями , що спіткали були мене в Антіохії , в Іконії , у Лістрах , такі переслідування переніс я , та Господь від усіх мене визволив . Та й усі , хто хоче жити побожно у Христі Ісусі , будуть переслідувані . А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому , зводячи й зведені бувши . А ти в тім пробувай , чого тебе навчено , і що тобі звірено , відаючи тих , від кого навчився був ти . І ти знаєш з дитинства Писання святе , що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса . Усе Писання Богом надхнене , і корисне до навчання , до докору , до направи , до виховання в праведності , щоб Божа людина була досконала , до всякого доброго діла готова . Отже , я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом , що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства . Проповідуй Слово , допоминайся вчасно-невчасно , докоряй , забороняй , переконуй з терпеливістю та з наукою . Настане бо час , коли здорової науки не будуть триматись , але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів , щоб вони їхні вуха влещували . Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться . Але ти будь пильний у всьому , терпи лихо , виконуй працю благовісника , сповняй свою службу . Бо я вже за жертву стаю , і час відходу мого вже настав . Я змагався добрим змагом , свій біг закінчив , віру зберіг . Наостанку мені призначається вінок праведности , якого мені того дня дасть Господь , Суддя праведний ; і не тільки мені , але й усім , хто прихід Його полюбив . Подбай незабаром прибути до мене . Бо Димас мене кинув , цей вік полюбивши , і пішов до Солуня , Крискент до Галатії , Тит до Далматії . Зо мною сам тільки Лука . Візьми Марка , і приведи з собою , бо мені він потрібний для служби . А Тихика послав я в Ефес . Як будеш іти , то плаща принеси , що його я в Троаді зоставив у Карпа , і книжки , особливо пергаменові . Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені . . . Нехай Господь йому віддасть за його вчинками ! Стережись його й ти , бо він міцно противився нашим словам ! При першій моїй обороні жаден не був при мені , але всі покинули мене . . . Хай Господь їм того не полічить ! Але Господь став при мені та й мене підкріпив , щоб проповідь виконалась через мене , та щоб усі погани почули її . І я визволився з пащі лев'ячої . . . А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства . Йому слава на віки вічні , амінь ! Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора . Ераст позостався в Коринті , а Трохима лишив я слабого в Мілеті . Попильнуй прийти до зими . Вітає тебе Еввул , і Пуд , і Лин , і Клавдія , і вся браття . Господь з твоїм духом ! Благодать з вами ! Амінь . Павло , раб Божий , а апостол Ісуса Христа , по вірі вибраних Божих і пізнанні правди , що за благочестям , в надії вічного життя , яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог , і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні , що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога , до Тита , щирого сина за спільною вірою : благодать , милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса , Спасителя нашого ! Я для того тебе полишив був у Кріті , щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах , як тобі я звелів , коли хто бездоганний , муж єдиної дружини , має вірних дітей , недокорених за блуд або неслухняність . Бо єпископ мусить бути бездоганний , як Божий доморядник , не самолюбний , не гнівливий , не п'яниця , не заводіяка , не корисливий , але гостинний до приходнів , добролюбець , поміркований , справедливий , побожний , стриманий , що тримається вірного слова згідно з наукою , щоб мав силу й навчати в здоровій науці , і переконувати противних . Багато бо є неслухняних , марнословців , зводників , особливо ж з обрізаних , їм треба уста затуляти : вони цілі доми баламутять , навчаючи , чого не належить , для зиску брудного . Сказав один з них , їхній власний пророк : Крітяни завжди брехливі , люті звірі , черевані ліниві ! . . . Це свідоцтво правдиве . Ради цієї причини докоряй їм суворо , щоб у вірі здорові були , і на юдейські байки не вважали , ані на накази людей , що від правди відвертаються . Для чистих все чисте , а для занечищених та для невірних не чисте ніщо , але занечистилися і розум їхній , і сумління . Вони твердять , немов знають Бога , але відкидаються вчинками , бувши бридкі й неслухняні , і до всякого доброго діла нездатні . А ти говори , що відповідає здоровій науці . Щоб старі чоловіки тверезі були , поважні , помірковані , здорові у вірі , у любові , у терпеливості . Щоб старі жінки в своїм стані так само були , як належить святим , не обмовниці , не віддані п'янству , навчали добра , щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків , любити дітей , щоб були помірковані , чисті , господарні , добрі , слухняні своїм чоловікам , щоб не зневажалося Боже Слово . Так само благай юнаків , щоб були помірковані . У всім сам себе подавай за зразка добрих діл , у навчанні непорушеність , повагу , слово здорове , неосудливе , щоб противник був засоромлений , не мавши нічого лихого казати про нас . Раби щоб корилися панам своїм , щоб догоджали , не перечили , не крали , але виявляли всяку добру вірність , щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога . Бо з'явилася Божа благодать , що спасає всіх людей , і навчає нас , щоб ми , відцуравшись безбожности та світських пожадливостей , жили помірковано та праведно , і побожно в теперішнім віці , і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса , що Самого Себе дав за нас , щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних , у добрих ділах запопадливих . Оце говори та нагадуй , та з усяким наказом картай . Хай тобою ніхто не погордує ! Нагадуй їм , щоб слухали влади верховної та корилися їй , і до всякого доброго діла готові були , щоб не зневажали нікого , щоб були не сварливі , а тихі , виявляючи повну лагідність усім людям . Бо колись були й ми нерозсудні , неслухняні , зведені , служили різним пожадливостям та розкошам , жили в злобі та в заздрощах , бридкими були , ненавиділи один одного . А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя , нашого Бога , Він нас спас не з діл праведности , що ми їх учинили були , а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим , Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса , Спасителя нашого , щоб ми виправдались Його благодаттю , і стали спадкоємцями за надією на вічне життя . Вірне слово , і я хочу , щоб ти і про це впевняв , щоб ті , хто ввірував у Бога , дбали про добрі діла пильнувати . Для людей оце добре й корисне ! Вистерігайсь нерозумних змагань , і родоводів , і спорів , і суперечок про Закон , бо вони некорисні й марні . Людини єретика , по першім та другім наставленні , відрікайся , знавши , що зіпсувся такий та грішить , і він сам себе засудив . Як пришлю я до тебе Артема або Тихика , поквапся прибути до мене в Нікополь , бо думаю там перезимувати . Законника Зину та Аполлоса вишли квапливо вперед , щоб для них не забракло нічого . Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах , щоб безплодні вони не були . Вітають тебе всі , хто зо мною . Вітай тих , хто любить нас у вірі . Благодать з вами всіма ! Амінь . Павло , в'язень Христа Ісуса , та брат Тимофій , улюбленому Филимонові й співробітникові нашому , і сестрі любій Апфії , і співвойовникові нашому Архипові , і Церкві домашній твоїй : благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа ! Я завсіди дякую Богові моєму , коли тебе згадую в молитвах своїх . Бо я чув про любов твою й віру , яку маєш до Господа Ісуса , і до всіх святих , щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра , що в нас для Христа . Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй , серця бо святих заспокоїв ти , брате . Через це , хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне , але більше з любови благаю я , як Павло , старий , тепер же ще й в'язень Христа Ісуса . Благаю тебе про сина свого , про Онисима , що його породив я в кайданах своїх . Колись то для тебе він був непотрібний , тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний . Тобі я вертаю його , того , хто є неначе серце моє . Я хотів був тримати його при собі , щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію , та без волі твоєї нічого робити не хотів я , щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений , але добровільний . Бо може для того він був розлучився на час , щоб навіки прийняв ти його , і вже не як раба , але вище від раба , як брата улюбленого , особливо для мене , а тим більше для тебе , і за тілом , і в Господі . Отож , коли маєш за друга мене , то прийми його , як мене . Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі , полічи це мені . Я , Павло , написав це рукою своєю : Я віддам , щоб тобі не казати , що ти навіть самого себе мені винен . Так , брате , нехай я одержу те , що від тебе прохаю в Господі . Заспокой моє серце в Христі ! Пересвідчений я про слухняність твою , і тобі написав оце , відаючи , що ти зробиш і більше , ніж я говорю . А разом мені приготуй і помешкання , бо надіюся я , що за ваші молитви я буду дарований вам . Вітає тебе Епафрас , мій співв'язень у Христі Ісусі , Марко , Аристарх , Димас , Лука , мої співробітники . Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом ! Амінь . Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків , а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина , що Його настановив за Наслідника всього , що Ним і віки Він створив . Він був сяєвом слави та образом істоти Його , тримав усе словом сили Своєї , учинив Собою очищення наших гріхів , і засів на правиці величности на висоті . Він остільки був ліпший понад Анголів , оскільки славніше за них успадкував Ім'я . Кому бо коли з Анголів Він промовив : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив ! І знову : Я буду Йому за Отця , а Він Мені буде за Сина ! І коли знов Він уводить на світ Перворідного , то говорить : І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі . А про Анголів Він говорить : Ти чиниш духів Анголами Своїми , а палючий огонь Своїми слугами . А про Сина : Престол Твій , о Боже , навік віку ; берло Твого царювання берло праведности . Ти полюбив праведність , а беззаконня зненавидів ; через це намастив Тебе , Боже , Твій Бог оливою радости більше , ніж друзів Твоїх . І : Ти , Господи , землю колись заклав , а небо то чин Твоїх рук . Загинуть вони , а Ти будеш стояти , всі вони , як той одяг , постаріють . Як одежу , їх зміниш , і минуться вони , а Ти завжди Той Самий , і роки Твої не закінчаться ! Кому з Анголів Він промовив коли : Сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Чи не всі вони духи служебні , що їх посилають на службу для тих , хто має спасіння вспадкувати ? Через це подобає нам більше вважати на почуте , щоб ми не відпали коли . Коли бо те слово , що сказали його Анголи , було певне , а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату , то як ми втечемо , коли ми не дбали про таке велике спасіння ? Воно проповідувалося спочатку від Господа , ствердилося нам через тих , хто почув , коли Бог був засвідчив ознаками й чудами , і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї . Бо Він не піддав Анголам світ майбутній , що про нього говоримо . Але хтось десь засвідчив був , кажучи : Що є чоловік , що Ти пам'ятаєш про нього , і син людський , якого відвідуєш ? Ти його вчинив мало меншим від Анголів , і честю й величністю Ти вінчаєш його , і поставив його над ділами рук Своїх , усе піддав Ти під ноги йому ! А коли Він піддав йому все , то не залишив нічого йому непідданого . А тепер ще не бачимо , щоб піддане було йому все . Але бачимо Ісуса , мало чим уменшеним від Анголів , що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю , щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх . Бо належало , щоб Той , що все ради Нього й усе від Нього , Хто до слави привів багато синів , Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання . Бо Хто освячує , і ті , хто освячується усі від Одного . З цієї причини не соромиться Він звати братами їх , кажучи : Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм , буду хвалити Тебе серед Церкви ! І ще : На Нього я буду надіятися ! І ще : Ото Я та діти , яких Бог Мені дав . А що діти стали спільниками тіла та крови , то й Він став учасником їхнім , щоб смертю знищити того , хто має владу смерти , цебто диявола , та визволити тих усіх , хто все життя страхом смерти тримався в неволі . Бо приймає Він не Анголів , але Авраамове насіння . Тому мусів бути Він у всьому подібний братам , щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах , для вблагання за гріхи людей . Бо в чому був Сам постраждав , випробовуваний , у тому Він може й випробовуваним помогти . Отож , святі брати , учасники небесного покликання , уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання , Ісуса , що вірний Тому , Хто настановив Його , як був і Мойсей у всім домі Його , бо гідний Він вищої слави понад Мойсея , поскільки будівничий має більшу честь , аніж дім . Усякий бо дім хтось будує , а Той , хто все збудував , то Бог . І Мойсей вірний був у всім домі Його , як слуга , на свідоцтво того , що сказати повинно було . Христос же , як Син , у Його домі . А дім Його ми , коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця . Тому то , як каже Дух Святий : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець , як під час нарікань , за дня випробовування на пустині , де Мене випробовували отці ваші , Мене випробовували , і бачили працю Мою сорок років . Через це Я розгнівався був на той рід і сказав : Постійно вони блудять серцем , вони не пізнали доріг Моїх , тому Я присягнув був у гніві Своїм , що вони до Мого відпочинку не ввійдуть ! Стережіться , брати , щоб у комусь із вас не було злого серця невірства , що воно відступало б від Бога Живого ! Але кожного дня заохочуйте один одного , доки зветься Сьогодні , щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха . Бо ми стали учасниками Христа , коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця , аж поки говориться : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець , як під час нарікань ! Котрі бо , почувши , розгнівали Бога ? Чи не всі , хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм ? На кого ж Він гнівався був сорок років ? Хіба не на тих , хто згрішив , що їхні кості в пустині полягли ? Проти кого Він був присягався , що не ввійдуть вони до Його відпочинку , як не проти неслухняних ? І ми бачимо , що вони не змогли ввійти за невірство . Отже , біймося , коли зостається обітниця входу до Його відпочинку , щоб не виявилось , що хтось із вас опізнився . Бо Євангелія була звіщена нам , як і тим . Але не принесло пожитку їм слово почуте , бо воно не злучилося з вірою слухачів . Бо до Його відпочинку входимо ми , що ввірували , як Він провістив : Я присяг був у гніві Своїм , що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони , хоч діла Його були вчинені від закладин світу . Бо колись про день сьомий сказав Він отак : І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї . А ще тут : До Мого відпочинку не ввійдуть вони ! Коли ж залишається ото , що деякі ввійдуть до нього , а ті , кому Євангелія була перше звіщена , не ввійшли за непослух , то ще призначає Він деякий день , сьогодні , бо через Давида говорить по такім довгім часі , як вище вже сказано : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець ! Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок , то про інший день не казав би по цьому . Отож , людові Божому залишається суботство , спочинок . Хто бо ввійшов був у Його відпочинок , то й той відпочив від учинків своїх , як і Бог від Своїх . Отож , попильнуймо ввійти до того відпочинку , щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим . Бо Боже Слово живе та діяльне , гостріше від усякого меча обосічного , проходить воно аж до поділу душі й духа , суглобів та мозків , і спосібне судити думки та наміри серця . І немає створіння , щоб сховалось перед Ним , але все наге та відкрите перед очима Його , Йому дамо звіт ! Отож , мавши великого Первосвященика , що небо перейшов , Ісуса , Сина Божого , тримаймося ісповідання нашого ! Бо ми маємо не такого Первосвященика , що не міг би співчувати слабостям нашим , але випробуваного в усьому , подібно до нас , окрім гріха . Отож , приступаймо з відвагою до престолу благодаті , щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать . Кожен бо первосвященик , що з-між людей вибирається , настановляється для людей на служіння Богові , щоб приносити дари та жертви за гріхи , і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим , бо й сам він перейнятий слабістю . І тому він повинен як за людей , так само й за себе самого приносити жертви за гріхи . А чести цієї ніхто не бере сам собою , а покликаний Богом , як і Аарон . Так і Христос , не Сам Він прославив Себе , щоб Первосвящеником стати , а Той , що до Нього сказав : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив . Як і на іншому місці говорить : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим . Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того , хто від смерти Його міг спасти , і був вислуханий за побожність Свою . І хоч Сином Він був , проте навчився послуху з того , що вистраждав був . А вдосконалившися , Він для всіх , хто слухняний Йому , спричинився для вічного спасіння , і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим . Про це нам би треба багато казати , та висловити важко його , бо нездібні ви стали , щоб слухати . Ви бо за віком повинні б бути вчителями , але ви потребуєте ще , щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова . І ви стали такими , яким потрібне молоко , а не страва тверда . Бо хто молока вживає , той недосвідчений у слові правди , бо він немовля . А страва тверда для дорослих , що мають чуття , привчені звичкою розрізняти добро й зло . Тому полишімо початки науки Христа , та й звернімося до досконалости , і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога , науки про хрищення , про покладання рук , про воскресіння мертвих та вічний суд . Зробимо й це , коли Бог дозволить . Не можна бо тих , що раз просвітились були , і скуштували небесного дару , і стали причасниками Духа Святого , і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку , та й відпали , знов відновляти покаянням , коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають . Бо земля , що п'є дощ , який падає часто на неї , і родить рослини , добрі для тих , хто їх і вирощує , вона благословення від Бога приймає . Але та , що приносить терня й будяччя , непотрібна вона та близька до прокляття , а кінець її спалення . Та ми сподіваємось , любі , кращого про вас , що спасіння тримаєтеся , хоч говоримо й так . Та не є Бог несправедливий , щоб забути діло ваше та працю любови , яку показали в Ім'я Його ви , що святим послужили та служите . Ми ж бажаємо , щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця , щоб ви не розлінились , але переймали від тих , хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю . Бо Бог , обітницю давши Авраамові , як не міг ніким вищим поклястися , поклявся Сам Собою , говорячи : Поблагословити Я конче тебе поблагословлю , та розмножити розмножу тебе ! І , терплячи довго отак , Авраам одержав обітницю . Бо люди клянуться вищим , і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку . Тому й Бог , хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї , учинив те при помочі клятви , щоб у двох тих незмінних речах , що в них не можна сказати неправди Богові , мали потіху міцну ми , хто прибіг прийняти надію , що лежить перед нами , що вони для душі як котвиця , міцна та безпечна , що аж до середини входить за заслону , куди , як предтеча , за нас увійшов був Ісус , ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим . Бо цей Мелхиседек , цар Салиму , священик Бога Всевишнього , що був стрів Авраама , як той вертався по поразці царів , і його поблагословив . Авраам відділив йому й десятину від усього , найперше бо він визначає цар правди , а потім цар Салиму , цебто цар миру . Він без батька , без матері , без родоводу , не мав ані початку днів , ані кінця життя , уподобився Божому Сину , пробуває священиком завжди . Побачте ж , який він великий , що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам ! Ті з синів Левієвих , що священство приймають , мають заповідь брати за Законом десятину з народу , цебто з братів своїх , хоч і вийшли вони з Авраамових стегон . Але цей , що не походить з їхнього роду , десятину одержав від Авраама , і поблагословив того , хто обітницю мав . І без усякої суперечки більший меншого благословляє . І тут люди смертельні беруть десятину , а там той , про якого засвідчується , що живе . І , щоб сказати отак , через Авраама і Левій , що бере десятини , дав сам десятини . Бо ще в батькових стегнах він був , коли стрів його Мелхиседек . Отож , коли б досконалість була через священство левитське , бо люди Закона одержали з ним , то яка ще потреба була , щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим , а не зватися за чином Аароновим ? Коли бо священство зміняється , то з потреби буває переміна й Закону . Бо Той , що про Нього говориться це , належав до іншого племени , з якого ніхто не ставав був до жертівника . Бож відомо , що Господь наш походить від Юди , а про це плем'я , про священство його , нічого Мойсей не сказав . І ще більше відомо , коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик , що був не за законом тілесної заповіді , але з сили незнищального життя . Бо свідчить : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим . Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність . Бо не вдосконалив нічого Закон . Запроваджена ж краща надія , що нею ми наближуємось до Бога . І поскільки воно не без клятви , вони бо без клятви були священиками , Цей же з клятвою через Того , Хто говорить до Нього : Клявся Господь і не буде Він каятися : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим , то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту ! І багато було їх священиків , бо смерть боронила лишатися їм , але Цей , що навіки лишається , безперестанне Священство Він має . Тому може Він завжди й спасати тих , хто через Нього до Бога приходить , бо Він завжди живий , щоб за них заступитись . Отакий бо потрібний нам Первосвященик : святий , незлобивий , невинний , відлучений від грішників , що вищий над небеса , що потреби не має щодня , як ті первосвященики , перше приносити жертви за власні гріхи , а потому за людські гріхи , бо Він це раз назавжди вчинив , принісши Самого Себе . Закон бо людей ставить первосвящениками , що немочі мають , але слово клятви , що воно за Законом , ставить Сина , Який досконалий навіки ! Головна ж річ у тому , про що я говорю : маємо Первосвященика , що засів на небесах , по правиці престолу величности , що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії , що її збудував був Господь , а не людина . Усякий бо первосвященик настановляється , щоб приносити дари та жертви , а тому було треба , щоб і Цей щось мав , що принести . Бо коли б на землі перебував , то не був би Він священиком , бо тут пробувають священики , що дари приносять за Законом . Вони служать образові й тіні небесного , як Мойсеєві сказано , коли мав докінчити скинію : Дивись бо , сказав , зроби все за зразком , що тобі на горі був показаний ! А тепер одержав Він краще служіння , поскільки Він посередник і кращого заповіту , який на кращих обітницях був узаконений . Бо коли б отой перший був бездоганний , не шукалося б місця для другого . Бо їм докоряючи , каже : Ото дні надходять , говорить Господь , коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового , не за заповітом , що його Я склав був з отцями їхніми дня , коли взяв їх за руку , щоб вивести їх із землі єгипетської . А що вони не залишилися в Моїм заповіті , то й Я їх покинув , говорить Господь ! Оце Заповіт , що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим , говорить Господь : Покладу Я Закони Свої в їхні думки , і на їхніх серцях напишу їх , і буду їм Богом , вони ж будуть народом Моїм ! І кожен не буде навчати свого ближнього , і кожен брата свого , промовляючи : Пізнай Господа ! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них ! Буду бо Я милостивий до їхніх неправд , і їхніх гріхів не згадаю Я більш ! Коли ж каже Новий Заповіт , то тим назвав перший старим . А що порохнявіє й старіє , те близьке до зотління . Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню . Була бо уряджена перша скинія , яка зветься святиня , а в ній був свічник , і стіл , і жертвенні хліби . А за другою заслоною скинія , що зветься Святеє Святих . Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту , усюди обкутого золотом , а в нім золота посудина з манною , і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту . А над ним херувими слави , що затінювали престола благодаті , про що говорити докладно тепер не потрібно . При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики , правлячи служби Богові , а до другої раз на рік сам первосвященик , не без крови , яку він приносить за себе й за людські провини . Святий Дух виявляє оцим , що ще не відкрита дорога в святиню , коли ще стоїть перша скинія . Вона образ для часу теперішнього , за якого приносяться дари та жертви , що того не можуть вдосконалити , щодо сумління того , хто служить , що тільки в потравах та в напоях , та в різних обмиваннях , в уставах тілесних , установлено їх аж до часу направи . Але Христос , Первосвященик майбутнього доброго , прийшов із більшою й досконалішою скинією , нерукотворною , цебто не цього втворення , і не з кров'ю козлів та телят , але з власною кров'ю увійшов до святині один раз , та й набув вічне відкуплення . Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок , як покропить нечистих , освячує їх на очищення тіла , скільки ж більш кров Христа , що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом , очистить наше сумління від мертвих учинків , щоб служити нам Богові Живому ! Тому Він Посередник Нового Заповіту , щоб через смерть , що була для відкуплення від переступів , учинених за першого заповіту , покликані прийняли обітницю вічного спадку . Бо де заповіт , там має відбутися смерть заповітника , заповіт бо важливий по мертвих , бо нічого не варт він , як живе заповітник . Тому й перший заповіт освячений був не без крови : Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові , він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом , та й покропив і саму оту книгу , і людей , проказуючи : Це кров заповіту , що його наказав для вас Бог ! Так само і скинію , і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю . І майже все за Законом кров'ю очищується , а без пролиття крови не має відпущення . Отож , треба було , щоб образи небесного очищалися цими , а небесне саме кращими від оцих жертвами . Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню , що була на взір правдивої , але в саме небо , щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас , і не тому , щоб часто приносити в жертву Себе , як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою , бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу , а тепер Він з'явився один раз на схилку віків , щоб власною жертвою знищити гріх . І як людям призначено вмерти один раз , потім же суд , так і Христос один раз був у жертву принесений , щоб понести гріхи багатьох , і не в справі гріха другий раз з'явитися тим , хто чекає Його на спасіння . Бо Закон , мавши тільки тінь майбутнього добра , а не самий образ речей , тими самими жертвами , що завжди щороку приносяться , не може ніколи вдосконалити тих , хто приступає . Інакше вони перестали б приноситись , бо ті , хто служить , очищені раз , уже б не мали жадної свідомости гріхів . Але в них спомин про гріхи буває щороку , бо тож неможливе , щоб кров биків та козлів здіймала гріхи ! Тому то , входячи в світ , Він говорить : Жертви й приношення Ти не схотів , але тіло Мені приготував . Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав . Тоді Я сказав : Ось іду , в звої книжки про Мене написано , щоб волю чинити Твою , Боже ! Він вище сказав , що жертви й приносу , та цілопалення й жертви покутної , які за Законом приносяться , Ти не жадав і Собі не вподобав . Потому сказав : Ось іду , щоб волю Твою чинити , Боже . Відміняє Він перше , щоб друге поставити . У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз . І кожен священик щоденно стоїть , служачи , і часто приносить жертви ті самі , що ніколи не можуть зняти гріхів . А Він за гріхи світу приніс жертву один раз , і назавжди по Божій правиці засів , далі чекаючи , аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг . Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих , хто освячується . Свідкує ж і Дух Святий нам , як говорить : Оце заповіт , що його по цих днях встановляю Я з ними , говорить Господь , Закони вої Я дам в їхні серця , і в їхніх думках напишу їх . А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю ! А де їхнє відпущення , там нема вже жертвоприношення за гріхи . Отож , браття , ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою , новою й живою дорогою , яку нам обновив Він через завісу , цебто через тіло Своє , маємо й Великого Священика над домом Божим , то приступімо з щирим серцем , у повноті віри , окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою ! Тримаймо непохитне визнання надії , вірний бо Той , Хто обіцяв . І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків . Не кидаймо збору свого , як то звичай у деяких , але заохочуймося , і тим більше , скільки більше ви бачите , що зближається день той . Бо як ми грішимо самовільно , одержавши пізнання правди , то вже за гріхи не знаходиться жертви , а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий , що має пожерти противників . Хто відкидає Закона Мойсея , такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках , скільки ж більшої муки , додумуєтеся ? заслуговує той , хто потоптав Сина Божого , і хто кров заповіту , що нею освячений , за звичайну вважав , і хто Духа благодаті зневажив ! Бо знаємо Того , Хто сказав : Мені помста належить , Я відплачу , говорить Господь . І ще : Господь буде судити народа Свого ! Страшна річ упасти в руки Бога Живого ! Згадайте ж про перші дні ваші , як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань . Ви були то видовищем зневаги й знущання , то були учасниками тих , що жили так . Ви бо страждали й з ув'язненими , і грабунок свого майна прийняли з потіхою , відаючи , що маєте в небі для себе майно неминуще та краще . Тож не відкидайте відваги своєї , бо має велику нагороду вона . Бо вам терпеливість потрібна , щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю . Бо ще мало , дуже мало , і Той , хто має прийти , прийде й баритись не буде ! А праведний житиме вірою . І : Коли захитається він , то душа Моя його не вподобає . Ми ж не з тих , хто хитається на загибіль , але віруємо на спасіння душі . А віра то підстава сподіваного , доказ небаченого . Бо нею засвідчені старші були . Вірою ми розуміємо , що віки Словом Божим збудовані , так що з невидимого сталось видиме . Вірою Авель приніс Богові жертву кращу , як Каїн ; нею засвідчений був , що він праведний , як Бог свідчив про дари його ; нею , і вмерши , він ще промовляє . Вірою Енох був перенесений на небо , щоб не бачити смерти ; і його не знайшли , бо Бог переніс його . Бо раніш , як його перенесено , він був засвідчений , що Богові він догодив . Догодити ж без віри не можна . І той , хто до Бога приходить , мусить вірувати , що Він є , а тим , хто шукає Його , Він дає нагороду . Вірою Ной , як дістав був об'явлення про те , чого ще не бачив , побоявшись , зробив ковчега , щоб дім свій спасти ; нею світ засудив він , і став спадкоємцем праведности , що з віри вона . Вірою Авраам , покликаний на місце , яке мав прийняти в спадщину , послухався та й пішов , не відаючи , куди йде . Вірою він перебував на Землі Обіцяній , як на чужій , і проживав у наметах з Ісаком та Яковом , співспадкоємцями тієї ж обітниці , бо чекав він міста , що має підвалини , що Бог його будівничий та творець . Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння , і породила понад час свого віку , бо вірним вважала Того , Хто обітницю дав . Тому й від одного , та ще змертвілого , народилось так багато , як зорі небесні й пісок незчисленний край моря . Усі вони повмирали за вірою , не одержавши обітниць , але здалека бачили їх , і повітали , і вірували в них , та визнавали , що вони на землі чужаниці й приходьки . Бо ті , що говорять таке , виявляють , що шукають батьківщини . І коли б вони пам'ятали ту , що вийшли з неї , то мали б були час повернутись . Та бажають вони тепер кращої , цебто небесної , тому й Бог не соромиться їх , щоб звати Себе їхнім Богом , бо Він приготував їм місто . Вірою Авраам , випробовуваний , привів був на жертву Ісака , і , мавши обітницю , приніс однородженого , що йому було сказано : В Ісакові буде насіння тобі . Бо він розумів , що Бог має силу й воскресити з мертвих , тому й одержав його на прообраз . Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава . Вірою Яків , умираючи , поблагословив кожного сина Йосипового , і схилився на верх свого жезла . Вірою Йосип , умираючи , згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів . Вірою Мойсей , як родився , переховувався батьками своїми три місяці , бо вони бачили , що гарне дитя , і не злякались наказу царевого . Вірою Мойсей , коли виріс , відрікся зватися сином дочки фараонової . Він хотів краще страждати з народом Божим , аніж мати дочасну гріховну потіху . Він наругу Христову вважав за більше багатство , ніж скарби єгипетські , бо він озирався на Божу нагороду . Вірою він покинув Єгипет , не злякавшися гніву царевого , бо він був непохитний , як той , хто Невидимого бачить . Вірою справив він Пасху й покроплення крови , щоб їх не торкнувся той , хто погубив первороджених . Вірою вони перейшли Червоне море , немов суходолом , на що спокусившись єгиптяни , потопились . Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх . Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними , коли з миром прийняла вивідувачів . І що ще скажу ? Бо не стане часу мені , щоб оповідати про Гедеона , Варака , Самсона , Ефтая , Давида й Самуїла та про пророків , що вірою царства побивали , правду чинили , одержували обітниці , пащі левам загороджували , силу огненну гасили , утікали від вістря меча , зміцнялись від слабости , хоробрі були на війні , обертали в розтіч полки чужоземців ; жінки діставали померлих своїх із воскресіння ; а інші бували скатовані , не прийнявши визволення , щоб отримати краще воскресіння ; а інші дізнали наруги та рани , а також кайдани й в'язниці . Камінням побиті бували , допитувані , перепилювані , умирали , зарубані мечем , тинялися в овечих та козячих шкурах , збідовані , засумовані , витерпілі . Ті , що світ не вартий був їх , тинялися по пустинях та горах , і по печерах та проваллях земних . І всі вони , одержавши засвідчення вірою , обітниці не прийняли , бо Бог передбачив щось краще про нас , щоб вони не без нас досконалість одержали . Тож і ми , мавши навколо себе велику таку хмару свідків , скиньмо всякий тягар та гріх , що обплутує нас , та й біжім з терпеливістю до боротьби , яка перед нами , дивлячись на Ісуса , на Начальника й Виконавця віри , що замість радости , яка була перед Ним , перетерпів хреста , не звертавши уваги на сором , і сів по правиці престолу Божого . Тож подумайте про Того , хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних , щоб ви не знемоглись , і не впали на душах своїх . Ви ще не змагались до крови , борючись проти гріха , і забули нагад , що говорить до вас , як синів : Мій сину , не нехтуй Господньої кари , і не знемагай , коли Він докоряє тобі . Бо Господь , кого любить , того Він карає , і б'є кожного сина , якого приймає ! Коли терпите кару , то робить Бог вам , як синам . Хіба є такий син , що батько його не карає ? А коли ви без кари , що спільна для всіх , то ви діти з перелюбу , а не сини . А до того , ми мали батьків , що карали наше тіло , і боялися їх , то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів , щоб жити ? Ті нас за короткого часу карали , як їм до вподоби було , Цей же на користь , щоб ми стали учасниками Його святости . Усяка кара в теперішній час не здається потіхою , але смутком , та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности ! Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте , і чиніть прості стежки ногам вашим , щоб кульгаве не збочило , але краще виправилось . Пильнуйте про мир зо всіма , і про святість , без якої ніхто не побачить Господа . Дивіться , щоб хто не зостався без Божої благодаті , щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою , і щоб багато-хто не опоганились тим . Щоб не був хто блудник чи безбожник , немов той Ісав , що своє перворідство віддав за поживу саму . Бо знаєте ви , що й після , як схотів він успадкувати благословення , відкинутий був , не знайшов бо був можливости до покаяння , хоч його із слізьми шукав . Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню , і до хмари , і до темряви , та до бурі , і до сурмового звуку , і до голосу слів , що його ті , хто чув , просили , щоб більше не мовилось слово до них . Не могли бо вони того витримати , що наказано : Коли й звірина до гори доторкнеться , то буде камінням побита . І таке страшне те видіння було , що Мойсей проказав : Я боюся й тремчу ! . . . Але ви приступили до гори Сіонської , і до міста Бога Живого , до Єрусалиму небесного , і до десятків тисяч Анголів , і до Церкви первороджених , на небі написаних , і до Судді всіх до Бога , і до духів удосконалених праведників , і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса , і до покроплення крови , що краще промовляє , як Авелева . Глядіть , не відвертайтеся від того , хто промовляє . Бо як не повтікали вони , що зреклися того , хто звіщав на землі , то тим більше ми , якщо зрікаємся Того , Хто з неба звіщає , що голос Його захитав тоді землю , а тепер обіцяв та каже : Ще раз захитаю не тільки землею , але й небом . А ще раз визначає заміну захитаного , як створеного , щоб зосталися ті , хто непохитний . Отож ми , що приймаємо царство непохитне , нехай маємо благодать , що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом . Бо наш Бог то палючий огонь ! Братолюбство нехай пробуває між вами ! Не забувайте любови до приходнів , бо деякі нею , навіть не відаючи , гостинно були прийняли Анголів . Пам'ятайте про в'язнів , немов із ними були б ви пов'язані , про тих , хто страждає , як такі , що й самі ви знаходитесь в тілі . Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне , а блудників та перелюбів судитиме Бог . Будьте життям не грошолюбні , задовольняйтеся тим , що маєте . Сам бо сказав : Я тебе не покину , ані не відступлюся від тебе ! Тому то ми сміливо говоримо : Господь мені помічник , і я не злякаюсь нікого : що зробить людина мені ? Спогадуйте наставників ваших , що вам говорили Слово Боже ; і , дивлячися на кінець їхнього життя , переймайте їхню віру . Ісус Христос учора , і сьогодні , і навіки Той Самий ! Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками . Бо річ добра зміцняти серця благодаттю , а не стравами , що користи від них не одержали ті , хто за ними ходив . Маємо жертівника , що від нього годуватися права не мають ті , хто скинії служить , бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи , тих м'ясо палиться поза табором , тому то Ісус , щоб кров'ю Своєю людей освятити , постраждав поза брамою . Тож виходьмо до Нього поза табір , і наругу Його понесімо , бо постійного міста не маємо тут , а шукаємо майбутнього ! Отож , завжди приносьмо Богові жертву хвали , цебто плід уст , що Ім'я Його славлять . Не забувайте ж і про доброчинність та спільність , бо жертви такі вгодні Богові . Слухайтесь ваших наставників та коріться їм , вони бо пильнують душ ваших , як ті , хто має здати справу . Нехай вони роблять це з радістю , а не зідхаючи , бо це для вас не корисне . Моліться за нас , бо надіємося , що ми маємо добре сумління , бо хочемо добре в усьому поводитись . А надто прошу це робити , щоб швидше до вас мене вернено . Бог же миру , що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту , Господа нашого Ісуса , нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі , щоб волю чинити Його , чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа , Якому слава на віки вічні . Амінь . Благаю ж вас , браття , прийміть слово потіхи , бо коротко я написав вам . Знайте , що наш брат Тимофій вже випущений , і я з ним ; коли незабаром він прийде , я вас побачу . Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих . Вітають вас ті , хто в Італії . Благодать зо всіма вами ! Амінь . Яків , раб Бога й Господа Ісуса Христа , дванадцятьом племенам , які в Розпорошенні , вітаю я вас ! Майте , брати мої , повну радість , коли впадаєте в усілякі випробовування , знаючи , що досвідчення вашої віри дає терпеливість . А терпеливість нехай має чин досконалий , щоб ви досконалі та бездоганні були , і недостачі ні в чому не мали . А якщо кому з вас не стачає мудрости , нехай просить від Бога , що всім дає просто , та не докоряє , і буде вона йому дана . Але нехай просить із вірою , без жадного сумніву . Бо хто має сумнів , той подібний до морської хвилі , яку жене й кидає вітер . Нехай бо така людина не гадає , що дістане що від Господа . Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх . А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю , а багатий пониженням своїм , бо він промине , як той цвіт трав'яний , бо сонце зійшло зо спекотою , і траву посушило , і відпав цвіт її , і зникла краса її виду . . . Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх ! Блаженна людина , що витерпить пробу , бо , бувши випробувана , дістане вінця життя , якого Господь обіцяв тим , хто любить Його . Випробовуваний , хай не каже ніхто : Я від Бога спокушуваний . Бо Бог злом не спокушується , і нікого Він Сам не спокушує . Але кожен спокушується , як надиться й зводиться пожадливістю власною . Пожадливість потому , зачавши , народжує гріх , а зроблений гріх народжує смерть . Не обманюйтесь , брати мої любі ! Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил , що в Нього нема переміни чи тіні відміни . Захотівши , Він нас породив словом правди , щоб ми стали якимсь первопочином творів Його . Отож , мої брати любі , нехай буде кожна людина швидка послухати , забарна говорити , повільна на гнів . Бо гнів людський не чинить правди Божої . Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби , і прийміть із лагідністю всіяне слово , що може спасти ваші душі . Будьте ж виконавцями слова , а не слухачами самими , що себе самих обманюють . Бо хто слухач слова , а не виконавець , той подібний людині , що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі , бо розгляне себе та й відійде , і зараз забуде , яка вона є . А хто заглядає в закон досконалий , закон волі , і в нім пробуває , той не буде забудько слухач , але виконавець діла , і він буде блаженний у діянні своїм ! Коли ж хто гадає , що він побожний , і свого язика не вгамовує , та своє серце обманює , марна побожність того ! Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця : зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх , себе берегти чистим від світу . Брати мої , не зважаючи на обличчя , майте віру в нашого Господа слави , Ісуса Христа . Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем , у шаті блискучій , увійде й бідар у вбогім вбранні , і ви поглянете на того , хто в шаті блискучій , і скажете йому : Ти сідай вигідно отут , а бідареві прокажете : Ти стань там , чи сідай собі тут на підніжку моїм , то чи не стало між вами поділення , і не стали ви злодумними суддями ? Послухайте , мої брати любі , чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства , яке обіцяв Він тим , хто любить Його ? А ви бідаря зневажили ! Хіба не багачі переслідують вас , хіба не вони тягнуть вас на суди ? Хіба не вони зневажають те добре ім'я , що ви ним називаєтесь ? Коли ви Закона Царського виконуєте , за Писанням : Люби свого ближнього , як самого себе , то ви робите добре . Коли ж дивитеся на обличчя , то чините гріх , бо Закон удоводнює , що ви винуватці . Бо хто всього Закона виконує , а згрішить в одному , той винним у всьому стає . Бо Той , Хто сказав : Не чини перелюбства , також наказав : Не вбивай . А хоч ти перелюбства не чиниш , а вб'єш , то ти переступник Закону . Отак говоріть і отак чиніть , як такі , що будете суджені законом волі . Бо суд немилосердний на того , хто не вчинив милосердя . Милосердя бо ставиться вище за суд . Яка користь , брати мої , коли хто говорить , що має віру , але діл не має ? Чи може спасти його віра ? Коли ж брат чи сестра будуть нагі , і позбавлені денного покорму , а хтонебудь із вас до них скаже : Ідіть з миром , грійтесь та їжте , та не дасть їм потрібного тілу , що ж то поможе ? Так само й віра , коли діл не має , мертва в собі ! Але скаже хтонебудь : Маєш ти віру , а я маю діла ; покажи мені віру свою без діл твоїх , а я покажу тобі віру свою від діл моїх . Чи віруєш ти , що Бог один ? Добре робиш ! Та й демони вірують , і тремтять . Чи хочеш ти знати , о марна людино , що віра без діл мертва ? Авраам , отець наш , чи він не з діл виправданий був , як поклав був на жертівника свого сина Ісака ? Чи ти бачиш , що віра помогла його ділам , і вдосконалилась віра із діл ? І здійснилося Писання , що каже : Авраам же ввірував Богові , і це йому зараховане в праведність , і був названий він другом Божим . Отож , чи ви бачите , що людина виправдується від діл , а не тільки від віри ? Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась , коли прийняла посланців , і дорогою іншою випустила ? Бо як тіло без духа мертве , так і віра без діл мертва ! Не багато-хто ставайте , брати мої , учителями , знавши , що більший осуд приймемо . Бо багато ми всі помиляємось . Коли хто не помиляється в слові , то це муж досконалий , спроможний приборкувати й усе тіло . От і коням вкладаєм уздечки до рота , щоб корилися нам , і ми всім їхнім тілом керуємо . От і кораблі , хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими , проте найменшим стерном скеровуються , куди хоче стерничий . Так само й язик , малий член , але хвалиться вельми ! Ось маленький огонь , а запалює величезного ліса ! І язик то огонь . Як світ неправости , поставлений так поміж нашими членами , язик сквернить усе тіло , запалює круг життя , і сам запалюється від геєнни . Бо всяка природа звірів і пташок , гадів і морських потвор приборкується , і приборкана буде природою людською , та не може ніхто із людей язика вгамувати , він зло безупинне , він повний отрути смертельної ! Ним ми благословляємо Бога й Отця , і ним проклинаєм людей , що створені на Божу подобу . Із тих самих уст виходить благословення й прокляття . Не повинно , брати мої , щоб так це було ! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка ? Хіба може , брати мої , фіґове дерево родити оливки , або виноград фіґи ? Солодка вода не тече з солонця . Хто мудрий і розумний між вами ? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням ! Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму , то не величайтесь та не говоріть неправди на правду , це не мудрість , що ніби зверху походить вона , але земна , тілесна та демонська . Бо де заздрість та сварка , там безлад та всяка зла річ ! А мудрість , що зверху вона , насамперед чиста , а потім спокійна , лагідна , покірлива , повна милосердя та добрих плодів , безстороння та нелукава . А плід правди сіється творцями миру . Звідки війни та свари між вами ? Чи не звідси , від ваших пожадливостей , які в ваших членах воюють ? Бажаєте ви та й не маєте , убиваєте й заздрите та досягнути не можете , сваритеся та воюєте та не маєте , бо не прохаєте , прохаєте та не одержуєте , бо прохаєте на зле , щоб ужити на розкоші свої . Перелюбники та перелюбниці , чи ж ви не знаєте , що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога ? Бо хто хоче бути світові приятелем , той ворогом Божим стається . Чи ви думаєте , що даремно Писання говорить : Жадає аж до заздрости дух , що в нас пробуває ? Та ще більшу благодать дає , через що й промовляє : Бог противиться гордим , а смиренним дає благодать . Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові , то й утече він від вас . Наблизьтесь до Бога , то й Бог наблизиться до вас . Очистьте руки , грішні , та серця освятіть , двоєдушні ! Журіться , сумуйте та плачте ! Хай обернеться сміх ваш у плач , а радість у сум ! Упокоріться перед Господнім лицем , і Він вас підійме ! Не обмовляйте , брати , один одного ! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата , той Закона обмовляє та судить Закона . А коли ти Закона осуджуєш , то ти не виконавець Закона , але суддя . Один Законодавець і Суддя , що може спасти й погубити . А ти хто такий , що осуджуєш ближнього ? А ну тепер ви , що говорите : Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто , і там рік проживемо , та будемо торгувати й заробляти , ви , що не відаєте , що трапиться взавтра , яке ваше життя ? Бо це пара , що на хвильку з'являється , а потім зникає ! . . . Замість того , щоб вам говорити : Як схоче Господь та будемо живі , то зробимо це або те . А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах , лиха всяка подібна хвальба ! Отож , хто знає , як чинити добро , та не чинить , той має гріх ! А ну ж тепер ви , багачі , плачте й ридайте над лихом своїм , що вас має спіткати : ваше багатство згнило , а ваші вбрання міль поїла ! Золото ваше та срібло поіржавіло , а їхня іржа буде свідчити проти вас , і поїсть ваше тіло , немов той огонь ! Ви скарби зібрали собі на останні дні ! Ось голосить заплата , що ви затримали в робітників , які жали на ваших полях , і голосіння женців досягли вух Господа Саваота ! Ви розкошували на землі й насолоджувались , серця свої вигодували , немов би на день заколення . Ви Праведного засудили й убили , Він вам не противився ! Отож , браття , довготерпіть аж до приходу Господа ! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі , довготерпить за нього , аж поки одержить дощ ранній та пізній . Довготерпіть же й ви , зміцніть серця ваші , бо наблизився прихід Господній ! Не нарікайте один на одного , браття , щоб вас не засуджено , он Суддя стоїть перед дверима ! Візьміть , браття , пророків за приклад страждання та довготерпіння , вони промовляли Господнім Ім'ям ! Отож , за блаженних ми маємо тих , хто витерпів . Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його , що вельми Господь милостивий та щедрий . А найперше , браття мої , не кляніться ні небом , ані землею , і ніякою іншою клятвою ! Слово ж ваше хай буде : Так , так та Ні , ні , щоб не впасти вам в осуд . Чи страждає хто з вас ? Нехай молиться ! Чи тішиться хтось ? Хай співає псалми ! Чи хворіє хто з вас ? Хай покличе пресвітерів Церкви , і над ним хай помоляться , намастивши його оливою в Господнє Ім'я , і молитва віри вздоровить недужого , і Господь його підійме , а коли він гріхи був учинив , то вони йому простяться . Отже , признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах , і моліться один за одного , щоб вам уздоровитись . Бо дуже могутня ревна молитва праведного ! Ілля був людина , подібна до нас пристрастями , і він помолився молитвою , щоб дощу не було , і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців . . . І він знов помолився , і дощу дало небо , а земля вродила свій плід ! Браття мої , коли хто з-поміж вас заблудить від правди , і його хто наверне , хай знає , що той , хто грішника навернув від його блудної дороги , той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває ! Петро , апостол Ісуса Христа , захожанам Розпорошення : Понту , Галатії , Каппадокії , Азії й Віфінії , вибраним із передбачення Бога Отця , посвяченням Духа , на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа : нехай примножиться вам благодать та мир ! Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа , що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа , на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу , заховану в небі для вас , що ви бережені силою Божою через віру на спасіння , яке готове з'явитися останнього часу . Тіштеся з того , засмучені трохи тепер , якщо треба , всілякими випробовуваннями , щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото , яке гине , хоч і огнем випробовується , на похвалу , і честь , і славу при з'явленні Ісуса Христа . Ви Його любите , не бачивши , і віруєте в Нього , хоч тепер не бачите , а вірувавши , радієте невимовною й славною радістю , бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам . Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки , що звіщали про благодать , призначену вам . Вони досліджували , на котрий чи на який час показував Дух Христів , що в них був , коли Він сповіщав про Христові страждання та славу , що прийдуть по них . Їм відкрито було , що вони не для себе самих , а для вас служили тим , що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим , із неба посланим , на що бажають дивитися Анголи . Тому то , підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі , майте досконалу надію на благодать , що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа . Як слухняні , не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання , але за Святим , що покликав вас , будьте й самі святі в усім вашім поводженні , бо написано : Будьте святі , Я бо святий ! І коли ви Отцем звете Того , Хто кожного , не зважаючи на особу , судить за вчинок , то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання . І знайте , що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя , що передане вам від батьків , але дорогоцінною кров'ю Христа , як непорочного й чистого Ягняти , що призначений був іще перед закладинами світу , але був з'явлений вам за останнього часу . Через Нього ви віруєте в Бога , що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому , щоб була ваша віра й надія на Бога . Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов , і ревно від щирого серця любіть один одного , бо народжені ви не з тлінного насіння , але з нетлінного , Словом Божим живим та тривалим . Бо кожне тіло немов та трава , і всяка слава людини як цвіт трав'яний : засохне трава то й цвіт опаде , а Слово Господнє повік пробуває ! А це те Слово , яке звіщене вам в Євангелії . Отож , відкладіть усяку злобу , і всякий підступ , і лицемірство , і заздрість , і всякі обмови , і , немов новонароджені немовлята , жадайте щирого духовного молока , щоб ним вирости вам на спасіння , якщо ви спробували , що добрий Господь . Приступайте до Нього , до Каменя живого , дорогоцінного , що відкинули люди Його , але вибрав Бог . І самі , немов те каміння живе , будуйтеся в дім духовий , на священство святе , щоб приносити жертви духовні , приємні для Бога через Ісуса Христа . Бо стоїть у Писанні : Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного , наріжного , дорогоцінного , і хто вірує в Нього , той не буде осоромлений ! Отож бо , для вас , хто вірує , Він коштовність , а для тих , хто не вірує камінь , що його занедбали були будівничі , той наріжним став каменем , і камінь спотикання , і скеля спокуси , і об нього вони спотикаються , не вірячи слову , на що й призначені були . Але ви вибраний рід , священство царське , народ святий , люд власности Божої , щоб звіщали чесноти Того , Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого , колись ненарод , а тепер народ Божий , колись непомилувані , а тепер ви помилувані ! Благаю вас , любі , як приходьків та подорожніх , щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей , що воюють проти душі . Поводьтеся поміж поганами добре , щоб за те , за що вас обмовляють вони , немов би злочинців , побачивши добрі діла , славили Бога в день відвідання . Отож , коріться кожному людському творінню ради Господа , чи то цареві , як найвищому , чи то володарям , як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців . Бо така Божа воля , щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей , як вільні , а не як ті , що мають волю на прикриття лихого , але як раби Божі . Шануйте всіх , братство любіть , Бога бійтеся , царя поважайте . Раби , коріться панам із повним страхом , не тільки добрим та тихим , але й прикрим . Бо то вгодне , коли хто , через сумління перед Богом , терпить недолю , непоправді страждаючи . Бо яка похвала , коли терпите ви , як вас б'ють за провини ? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки , то це вгодне Богові ! Бо на це ви покликані . Бо й Христос постраждав за нас , і залишив нам приклада , щоб пішли ми слідами Його . Не вчинив Він гріха , і не знайшлося в устах Його підступу ! Коли був лихословлений , Він не лихословив взаємно , а коли Він страждав , не погрожував , але передав Тому , Хто судить справедливо . Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево , щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили ; Його ранами ви вздоровилися . Ви бо були як ті вівці заблукані , та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ . Так само дружини , коріться своїм чоловікам , щоб і деякі , хто не кориться слову , були приєднані без слова поводженням дружин , як побачать ваше поводження чисте в страху . А окрасою їм нехай буде не зовнішнє , заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж , але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа , що дорогоцінне перед Богом . Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки , що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам . Так Сара корилась Авраамові , і паном його називала . А ви її діти , коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху . Чоловіки , так само живіть разом із дружинами за розумом , як зо слабішою жіночою посудиною , і виявляйте їм честь , бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя , щоб не спинялися ваші молитви . Нарешті ж , будьте всі однодумні , спочутливі , братолюбні , милосердні , покірливі . Не платіть злом за зло , або лайкою за лайку , навпаки , благословляйте , знавши , що на це вас покликано , щоб ви вспадкували благословення . Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні , нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу . Ухиляйся від злого та добре чини , шукай миру й женися за ним ! Бо очі Господні до праведних , а вуха Його до їхніх прохань , а Господнє лице проти тих , хто чинить лихе ! І хто заподіє вам зле , коли будете ви оборонцями доброго ? А коли ви за правду й страждаєте , то ви блаженні ! А їхнього страху не бійтеся , і не тривожтеся ! А Господа Христа святіть у ваших серцях , і завжди готовими будьте на відповідь кожному , хто в вас запитає рахунку про надію , що в вас , із лагідністю та зо страхом . Майте добре сумління , щоб тим , за що вас обмовляють , немов би злочинців , були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі . Бо ліпше страждати за добрі діла , коли хоче того Божа воля , аніж за лихі . Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи , щоб привести нас до Бога , Праведний за неправедних , хоч умертвлений тілом , але Духом оживлений , Яким Він і духам , що в в'язниці були , зійшовши , звіщав ; вони колись непокірливі були , як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів , коли будувався ковчег , що в ньому мало , цебто вісім душ , спаслось від води . Того образ , хрищення не тілесної нечистости позбуття , але обітниця Богові доброго сумління , спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа , що , зійшовши на небо , пробуває по Божій правиці , а Йому підкорилися Анголи , влади та сили . Отож , коли тілом Христос постраждав за нас , то озбройтеся й ви тією самою думкою , бо хто тілом постраждав , той перестав грішити , щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських , а для Божої волі . Бо досить минулого часу , коли ви чинили волю поган , ходили в розпусті , у пожадливостях , у піяцтві , у гулянках , у піятиках , у беззаконних ідолослужбах . Вони з того дивуються , що ви разом із ними не берете участи в розпусті , та зневажають . Вони дадуть відповідь Тому , Хто судитиме живих та мертвих ! Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію , щоб вони прийняли суд по-людському тілом , але жили по-Божому духом . Кінець же всьому наблизився . Отже , будьте мудрі й пильнуйте в молитвах ! Найперше майте щиру любов один до одного , бо любов покриває багато гріхів ! Будьте гостинні один до одного без нехоті ! Служіть один одному , кожен тим даром , якого отримав , як доморядники всілякої Божої благодаті . Коли хто говорить , говори , як Божі слова . Коли хто служить , то служи , як від сили , яку дає Бог , щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом , що Йому слава та влада на віки вічні , амінь . Улюблені , не дивуйтесь огневі , що вам посилається на випробовування , немов би чужому випадку для вас . Але через те , що берете ви участь у Христових стражданнях , то тіштеся , щоб і в з'явленні слави Його раділи ви й звеселялись . Коли ж вас ганьблять за Христове Ім'я , то ви блаженні , бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий . Ніхто з вас хай не страждає , як душогуб , або злодій , або злочинець , або ворохобник , а коли як християнин , то нехай не соромиться він , але хай прославляє Бога за те . Бо час уже суд розпочати від Божого дому ; а коли він почнеться перше з нас , то який кінець тих , хто противиться Божій Євангелії ? А коли праведний ледве спасеться , то безбожний та грішний де зможе з'явитись ? Тому й ті , хто з Божої волі страждає , нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому , як Створителю вірному . Тож благаю між вами пресвітерів , співпресвітер та свідок Христових страждань , співучасник слави , що повинна з'явитись : пасіть стадо Боже , що у вас , наглядайте не з примусу , але добровільно по-Божому , не для брудної наживи , а ревно , не пануйте над спадком Божим , але будьте для стада за взір . А коли Архипастир з'явиться , то одержите ви нев'янучого вінка слави . Також молоді , коріться старшим ! А всі майте покору один до одного , бо Бог противиться гордим , а смиренним дає благодать ! Тож покоріться під міцну Божу руку , щоб Він вас Свого часу повищив . Покладіть на Нього всю вашу журбу , бо Він опікується вами ! Будьте тверезі , пильнуйте ! Ваш супротивник диявол ходить , ричучи , як лев , що шукає пожерти кого . Противтесь йому , тверді в вірі , знавши , що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі . А Бог усякої благодаті , що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі , нехай Сам удосконалить вас , хто трохи потерпів , хай упевнить , зміцнить , уґрунтує . Йому слава та влада на вічні віки , амінь . Я коротко вам написав через Силуяна , як гадаю вірного брата . Закликаю та свідчу , що це Божа благодать правдива , що ви в ній стоїте . Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні , і Марко , мій син . Вітайте один одного поцілунком любови . Мир вам усім у Христі ! Амінь . Симеон Петро , раб та апостол Ісуса Христа , до тих , хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа : благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса , Господа нашого ! Усе , що потрібне для життя та побожности , подала нам Його Божа сила пізнанням Того , Хто покликав нас славою та чеснотою . Через них даровані нам цінні та великі обітниці , щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти , утікаючи від пожадливого світового тління . Тому докладіть до цього всю пильність , і покажіть у вашій вірі чесноту , а в чесноті пізнання , а в пізнанні стримання , а в стриманні терпеливість , а в терпеливості благочестя , а в благочесті братерство , а в братерстві любов . Бо коли це в вас є та примножується , то воно зробить вас нелінивими , ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа . А хто цього не має , той сліпий , короткозорий , він забув про очищення з своїх давніх гріхів . Тому , браття , тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання , бо , роблячи так , ви ніколи не спіткнетесь . Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа . Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати , хоч ви й знаєте , і впевнені в теперішній правді . Бо вважаю я за справедливе , доки я в цій оселі , спонукувати вас нагадуванням , знаючи , що я незабаром повинен покинути оселю свою , як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені . А я пильнуватиму , щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті . Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа , не йдучи за хитро видуманими байками , але бувши самовидцями Його величі . Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця , як до Нього прийшов від величної слави голос такий : Це Син Мій Улюблений , що Його Я вподобав ! І цей голос , що з неба зійшов , ми чули , як із Ним були на святій горі . І ми маємо слово пророче певніше . І ви добре робите , що на нього вважаєте , як на світильника , що світить у темному місці , аж поки зачне розвиднятися , і світова зірниця засяє у ваших серцях , бо ви знаєте перше про те , що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить . Бо пророцтва ніколи не було з волі людської , а звіщали його святі Божі мужі , проваджені Духом Святим . А між людом були й неправдиві пророки , як і будуть між вас учителі неправдиві , що впровадять згубні єресі , відречуться від Владики , що викупив їх , і стягнуть на себе самі скору погибіль . І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою , а через них дорога правдива зневажиться . І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними . Суд на них віддавна не бариться , а їхня загибіль не дрімає ! Бо як Бог Анголів , що згрішили , не помилував був , а в кайданах темряви вкинув до аду , і передав зберігати на суд ; і Він не помилував першого світу , а зберіг самовосьмого Ноя , проповідника праведности , і навів потопа на світ безбожних ; і міста Содом і Гоморру спопелив , засудивши на знищення , і дав приклада для майбутніх безбожників , а врятував праведного Лота , змученого поводженням розпусних людей , бо цей праведник , живши між ними , день-у-день мучив свою праведну душу , бачачи й чуючи вчинки безбожні , то вміє Господь рятувати побожних від спокуси , а неправедних берегти на день суду для кари , а надто тих , хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою ; зухвалі свавільці , що не бояться зневажати слави , хоч Анголи , бувши міццю та силою більші за них , не несуть до Господа зневажливого суду на них . Вони , немов звірина нерозумна , зроджена природою на зловлення та загибіль , зневажають те , чого не розуміють , і в тлінні своїм будуть знищені , і приймуть заплату за лихі вчинки . Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш ; самі бруд та неслава , вони насолоджуються своїми оманами , бенкетуючи з вами . Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним ; вони зваблюють душі незміцнені ; вони , діти прокляття , мають серце , привчене до зажерливости . Вони покинули просту дорогу та й заблудили , і пішли слідом за Валаамом Беоровим , що полюбив нагороду несправедливости , але був докорений у своїм беззаконні : німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом , та й безум пророка спинила . Вони джерела безводні , хмари , бурею гнані ; для них приготований морок темряви ! Бо , висловлюючи марне базікання , вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих , хто ледве втік від тих , хто живе в розпусті . Вони волю обіцюють їм , самі бувши рабами тління . Бо хто ким переможений , той тому й раб . Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа , а потому знов заплутуються ними та перемагаються , то останнє буває для них гірше першого . Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности , аніж , пізнавши , вернутись назад від переданої їм святої заповіді ! Бо їм трапилося за правдивою приказкою : Вертається пес до своєї блювотини , та : Помита свиня йде валятися в калюжу . . . Це вже другого листа пишу я до вас , улюблені . У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку , щоб ви пам'ятали слова , що святі пророки давніше звістили їх вам , і заповідь Господа й Спасителя , що одержали через ваших апостолів . Насамперед знайте оце , що в останні дні прийдуть із насмішками глузії , що ходитимуть за своїми пожадливостями , та й скажуть : Де обітниця Його приходу ? Бо від того часу , як позасинали наші батьки , усе залишається так від початку творіння . Бо сховане від тих , хто хоче цього , що небо було напочатку , а земля із води та водою складена словом Божим , тому тодішній світ , водою потоплений , згинув . А теперішні небо й земля заховані тим самим словом , і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей . Нехай же одне це не буде заховане від вас , улюблені , що в Господа один день немов тисяча років , а тисяча років немов один день ! Не бариться Господь із обітницею , як деякі вважають це барінням , але вам довготерпить , бо не хоче , щоб хто загинув , але щоб усі навернулися до каяття . День же Господній прибуде , як злодій вночі , коли з гуркотом небо мине , а стихії , розпечені , рунуть , а земля та діла , що на ній , погорять . . . А коли все оце поруйнується , то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви , що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня , в якім небо , палючися , зникне , а розпалені стихії розтопляться ? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі , що правда на них пробуває . Тож , улюблені , чекаючи цього , попильнуйте , щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі . А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння , як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю , як і по всіх посланнях , що в них він говорить про це . У них є дещо тяжко зрозуміле , що неуки та незміцнені перекручують , як і інші Писання , на власну загибіль свою . Тож ви , улюблені , знаючи це наперед , стережіться , щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування , але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа . Йому слава і тепер , і дня вічного ! Амінь . Що було від початку , що ми чули , що бачили власними очима , що розглядали , і чого руки наші торкалися , про Слово життя , а життя з'явилось , і ми бачили , і свідчимо , і звіщаємо вам життя вічне , що в Отця перебувало й з'явилося нам , що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам , щоб і ви мали спільність із нами . Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом . А це пишемо вам , щоб повна була ваша радість ! А це звістка , що ми її чули від Нього і звіщаємо вам : Бог є світло , і немає в Нім жадної темряви ! Коли ж кажемо , що маємо спільність із Ним , а ходимо в темряві , то неправду говоримо й правди не чинимо ! Коли ж ходимо в світлі , як Сам Він у світлі , то маємо спільність один із одним , і кров Ісуса Христа , Його Сина , очищує нас від усякого гріха . Коли ж кажемо , що не маєм гріха , то себе обманюємо , і немає в нас правди ! Коли ми свої гріхи визнаємо , то Він вірний та праведний , щоб гріхи нам простити , та очистити нас від неправди всілякої . А як кажемо , що ми не згрішили , то чинимо з Нього неправдомовця , і слова Його нема в нас ! Діточки мої , це пишу я до вас , щоб ви не грішили ! А коли хто згрішить , то маємо Заступника перед Отцем , Ісуса Христа , Праведного . Він ублагання за наші гріхи , і не тільки за наші , але й за гріхи всього світу . А що ми пізнали Його , пізнаємо це з того , коли заповіді Його додержуємо . Хто говорить : Пізнав я Його , але не додержує Його заповідів , той неправдомовець , і немає в нім правди ! А хто додержує Його слово , у тому Божа любов справді вдосконалилась . Із того ми пізнаємо , що в Нім пробуваємо . А хто каже , що в Нім пробуває , той повинен поводитись так , як поводився Він . Улюблені , не пишу я для вас нову заповідь , але заповідь давню , яку мали від початку : заповідь давня , то слово , що чули його від початку . Але нову заповідь я вам пишу , що справді вона в Нім та в вас , що минається темрява , і світло правдиве вже світить . Хто говорить , що він пробуває у світлі , та ненавидить брата свого , той у темряві досі . А хто любить брата свого , той пробуває у світлі , і в ньому спотикання немає . Хто ж ненавидить брата свого , пробуває той у темряві й ходить у темряві , і не знає , куди він іде , бо темрява очі йому осліпила . Пишу я вам , дітоньки , що гріхи вам прощаються ради Ймення Його . Пишу вам , батьки , бо ви пізнали Того , Хто від початку . Пишу вам , юнаки , бо перемогли ви лукавого . Пишу , діти , вам , бо ви пізнали Отця . Я писав вам , батьки , бо ви пізнали Того , Хто від початку . Писав я до вас , юнаки , бо міцні ви , і Слово Боже в вас пробуває , і лукавого перемогли ви . Не любіть світу , ані того , що в світі . Коли любить хто світ , у тім немає любови Отцівської , бо все , що в світі : пожадливість тілесна , і пожадливість очам , і пиха життєва , це не від Отця , а від світу . Минається і світ , і його пожадливість , а хто Божу волю виконує , той повік пробуває ! Діти остання година ! А що чули були , що антихрист іде , а тепер з'явилось багато антихристів , з цього ми пізнаємо , що остання година настала ! Із нас вони вийшли , та до нас не належали . Коли б були належали до нас , то залишилися б з нами ; але вийшли , щоб відкрилось , що не всі вони наші . А ви маєте помазання від Святого , і знаєте все . Я не писав вам , немов ви не знаєте правди , але що знаєте її , і що всяка лжа не від правди . Хто неправдомовець , як не той , хто відкидає , що Ісус є Христос ? Це антихрист , що відрікається Отця й Сина ! Кожен , хто відрікається Сина , не має Отця ; хто визнає Сина , той має Отця . Тож , що ви чули з початку , нехай в вас пробуває воно ; якщо в вас пробуватиме те , що ви чули з початку , то й ви пробуватимете в Сині й Отці . А оце та обітниця , яку Він Сам обіцяв нам : вічне життя . Це я написав вам про тих , хто обманює вас . А помазання , яке прийняли ви від Нього , воно в вас залишається , і ви не потребуєте , щоб вас хто навчав . А що те помазання само вас навчає про все , воно бо правдиве й нехибне , то як вас навчило воно , у тім пробувайте . А тепер , діточки , залишайтеся в Нім , щоб , як з'явиться Він , то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу . Коли знаєте , що Він праведний , то знайте , що всякий , хто чинить справедливість , народився від Нього . Подивіться , яку любов дав нам Отець , щоб ми були дітьми Божими , і ними ми є . Світ нас не знає тому , що Його не пізнав . Улюблені , ми тепер Божі діти , але ще не виявилось , що ми будемо . Та знаємо , що , коли з'явиться , то будем подібні до Нього , бо будемо бачити Його , як Він є . І кожен , хто має на Нього надію оцю , очищає себе так же само , як чистий і Він . Кожен , хто чинить гріх , чинить і беззаконня . Бо гріх то беззаконня . І ви знаєте , що Він був з'явився , щоб гріхи наші взяти , а гріха в Нім нема . Кожен , хто в Нім пробуває , не грішить ; усякий , хто грішить , не бачив Його , і не пізнав Його . Діточки , хай ніхто вас не зводить ! Хто чинить правду , той праведний , як праведний Він ! Хто чинить гріх , той від диявола , бо диявол грішить від початку . Тому то з'явився Син Божий , щоб знищити справи диявола . Кожен , хто родився від Бога , не чинить гріха , бо в нім пробуває насіння Його . І не може грішити , бо від Бога народжений він . Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові : Кожен , хто праведности не чинить , той не від Бога , як і той , хто брата свого не любить ! Бо це та звістка , яку від початку ви чули , щоб любили один одного , не так , як той Каїн , що був від лукавого , і брата свого забив . А за що він забив його ? Бо лукаві були його вчинки , а брата його праведні . Не дивуйтеся , браття мої , коли світ вас ненавидить ! Ми знаємо , що ми перейшли від смерти в життя , бо любимо братів . А хто брата не любить , пробуває той в смерті . Кожен , хто ненавидить брата свого , той душогуб . А ви знаєте , що жаден душогуб не має вічного життя , що в нім перебувало б . Ми з того пізнали любов , що душу Свою Він поклав був за нас . І ми мусимо класти душі за братів ! А хто має достаток на світі , і бачить брата свого в недостачі , та серце своє зачиняє від нього , то як Божа любов пробуває в такому ? Діточки , любімо не словом , ані язиком , але ділом та правдою ! Із цього довідуємось , що ми з правди , і впокорюєм наші серця перед Ним , бо коли винуватить нас серце , то Бог більший від нашого серця та відає все ! Улюблені , коли не винуватить нас серце , то маємо відвагу до Бога , і чого тільки попросимо , одержимо від Нього , бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього . І оце Його заповідь , щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа , і щоб любили один одного , як Він нам заповідь дав ! А хто Його заповіді береже , той у Нім пробуває , а Він у ньому . А що в нас пробуває , пізнаємо це з того Духа , що Він нам Його дав . Улюблені , не кожному духові вірте , але випробовуйте духів , чи від Бога вони , бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ . Духа Божого цим пізнавайте : кожен дух , який визнає , що Ісус Христос прийшов був у тілі , той від Бога . А кожен дух , який не визнає Ісуса , той не від Бога , але він антихристів , про якого ви чули , що йде , а тепер уже він у світі . Ви від Бога , дітки , і ви перемогли їх , більший бо Той , Хто в вас , аніж той , хто в світі . Вони від світу , тому то говорять від світу , а світ слухає їх . Ми від Бога , хто знає Бога , той слухає нас , хто не від Бога , той не слухає нас . Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани . Улюблені , любім один одного , бо від Бога любов , і кожен , хто любить , родився від Бога та відає Бога ! Хто не любить , той Бога не пізнав , бо Бог є любов ! Любов Божа до нас з'явилася тим , що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ , щоб ми через Нього жили . Не в тому любов , що ми полюбили Бога , а що Він полюбив нас , і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи . Улюблені , коли Бог полюбив нас отак , то повинні любити і ми один одного ! Бога не бачив ніколи ніхто . Коли один одного любимо , то Бог в нас пробуває , а любов Його в нас удосконалилась . Що ми пробуваємо в Ньому , а Він у нас , пізнаємо це тим , що Він дав нам від Духа Свого . І ми бачили й свідчимо , що Отець послав Сина Спасителем світу . Коли хто визнає , що Ісус то Син Божий , то в нім Бог пробуває , а він у Бозі . Ми познали й увірували в ту любов , що Бог її має до нас . Бог є любов , і хто пробуває в любові , пробуває той в Бозі , і в нім Бог пробуває ! Любов удосконалюється з нами так , що ми маємо відвагу на день судний , бо який Він , такі й ми на цім світі . Страху немає в любові , але досконала любов проганяє страх геть , бо страх має муку . Хто ж боїться , той не досконалий в любові . Ми любимо Його , бо Він перше нас полюбив . Як хто скаже : Я Бога люблю , та ненавидить брата свого , той неправдомовець . Бо хто не любить брата свого , якого бачить , як може він Бога любити , Якого не бачить ? І ми оцю заповідь маємо від Нього , щоб , хто любить Бога , той і брата свого любив ! Кожен , хто вірує , що Ісус то Христос , той родився від Бога . І кожен , хто любить Того , Хто породив , любить і Того , Хто народився від Нього . Що ми любимо Божих дітей , дізнаємося з того , коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо . Бо то любов Божа , щоб ми додержували Його заповіді , Його ж заповіді не тяжкі . Бо кожен , хто родився від Бога , перемагає світ . А оце перемога , що світ перемогла , віра наша . А хто світ перемагає , як не той , хто вірує , що Ісус то Син Божий ? То Той , що прийшов був водою та кров'ю , Ісус Христос . І не тільки водою , а водою та кров'ю . І Дух свідчить , бо Дух то правда . Бо троє свідкують на небі : Отець , Слово й Святий Дух , і ці Троє Одно . І троє свідкують на землі : дух , і вода , і кров , і троє в одно . Коли ми приймаємо свідчення людське , то свідчення Боже вартніше , бо це свідчення Бога , яким свідчив про Сина Свого . Хто вірує в Божого Сина , той свідчення має в собі . Хто не вірує Богові , той учинив Його неправдомовцем , бо не вірив у свідчення , яким Бог свідчив про Сина Свого . А це свідчення , що Бог життя вічне нам дав , а життя це у Сині Його . Хто має Сина , той має життя ; хто не має Сина Божого , той не має життя . Оце написав я до вас , що віруєте в Ім'я Божого Сина , щоб ви знали , що ви віруючи в Ім'я Божого Сина , маєте вічне життя . І оце та відвага , що ми маємо до Нього , що коли чого просимо згідно волі Його , то Він слухає нас . А як знаємо , що Він слухає нас , чого тільки ми просимо , то знаємо , що одержуємо те , чого просимо від Нього . Коли хто бачить брата свого , що грішить гріхом не на смерть , нехай молиться за нього , і Він життя йому дасть , тим , хто грішить не на смерть . Є й гріх на смерть , не про нього кажу , щоб молився . Усяка неправда то гріх . Та є гріх не на смерть . Ми знаємо , що кожен , хто народився від Бога , не грішить , бо хто народився від Бога , той себе береже , і лукавий його не торкається . Ми знаємо , що ми від Бога , і що ввесь світ лежить у злі . Ми знаємо , що Син Божий прийшов , і розум нам дав , щоб пізнати Правдивого , і щоб бути в правдивому Сині Його , Ісусі Христі . Він Бог правдивий і вічне життя ! Дітоньки , бережіться від ідолів ! Амінь . Старець вибраній пані та дітям її , яких я поправді люблю , і не тільки я , але й усі , хто правду пізнав , за правду , що в нас пробуває й повік буде з нами : нехай буде з вами благодать , милість , мир від Бога Отця та Ісуса Христа , Сина Отцевого , у правді та в любові ! Я дуже зрадів , що між дітьми твоїми знайшов таких , що ходять у правді , як заповідь ми прийняли від Отця . І тепер я благаю тебе , пані , не так , ніби пишу тобі нову заповідь , але ту , яку маємо від початку , щоб ми любили один одного ! А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями . Це та заповідь , яку ви чули від початку , щоб ви згідно з нею жили . Бо в світ увійшло багато обманців , які не визнають Ісуса Христа , що прийшов був у тілі . Такий то обманець та антихрист ! Пильнуйте себе , щоб ви не згубили того , над чим працювали , але щоб прийняли повну нагороду . Кожен , хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій , той Бога не має . А хто пробуває в науці Його , той має і Отця , і Сина . Коли хто приходить до вас , але не приносить науки цієї , не приймайте до дому його , і не вітайте його ! Хто бо вітає його , той участь бере в лихих учинках його . Багато я мав написати до вас , але не схотів на папері й чорнилом . Та маю надію прибути до вас , і говорити устами до уст , щоб повна була ваша радість ! Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї . Амінь . Старець улюбленому Гаєві , якого я направду люблю . Улюблений , я молюся , щоб добре велося в усьому тобі , і щоб був ти здоровий , як добре ведеться душі твоїй . Бо я дуже зрадів , як прийшли були браття , і засвідчили правду твою , як ти живеш у правді . Я не маю більшої радости від цієї , щоб чути , що діти мої живуть у правді . Улюблений , вірно ти чиниш , як що робиш для братті та для чужинців , вони про любов твою свідчили Церкві ; добре ти зробиш , як їх випровадиш , як достойно для Бога , бо вийшли вони ради Ймення Його , нічого не взявши від поган . Отож , ми повинні приймати таких , щоб бути співробітниками правді . Я до Церкви писав був , але Діотреф , що любить бути першим у них , нас не приймає . Тому то , коли я прийду , то згадаю про вчинки його , що їх робить , словами лихими обмовляючи нас . І він тим не задовольнюється , а й сам не приймає братів , і тим , що бажають приймати , боронить , і вигонить із Церкви . Улюблений , не робися подібним до лихого , а до доброго : доброчинець від Бога , а злочинець Бога не бачив . Про Димитрія свідчили всі й сама правда . І свідчимо й ми , а ви знаєте , що свідчення наше правдиве . Багато хотів я писати , та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою , але маю надію побачити тебе незабаром , і говорити устами до уст . Мир тобі ! Друзі вітають тебе . Привітай друзів пойменно ! Амінь . Юда , раб Ісуса Христа , а брат Якова , покликаним , улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом : милість вам , і мир , і любов хай примножиться ! Улюблені , всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння , я признав за потрібне писати до вас , благаючи боротись за віру , раз дану святим . Бо крадькома повходили деякі люди , на цей осуд віддавна призначені , безбожні , що благодать нашого Бога обертають у розпусту , і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа . А я хочу нагадати вам , що раз усе знаєте , що Господь визволив людей від землі єгипетської , а згодом вигубив тих , хто не вірував . І Анголів , що не зберегли початкового стану свого , але кинули житло своє , Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня . Як Содом і Гоморра та міста коло них , що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом , понесли кару вічного огню , і поставлені в приклад , так само буде й цим сновидам , що опоганюють тіло , погорджують владами , зневажають слави . І сам Архангол Михаїл , коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло , не наважився винести суду зневажливого , а сказав : Хай Господь докорить тобі ! А ці зневажають , чого не знають ; а що знають із природи , як німа звірина , то й у тому псуються . Горе їм , бо пішли вони дорогою Каїновою , і попали в обману Валаамової заплати , і загинули в бунті Корея ! Вони скелі підводні на ваших вечерях любови , бо з вами без страху їдять та себе попасають ; хмари безводні , що носяться вітром ; осінні дерева безплідні , двічі померлі , викорінені ; люті хвилі морські , що з піною викидають власний сором ; зорі блудні , що для них морок темряви бережеться повік . Про них же звіщав був Енох , сьомий від Адама , і казав : Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих , щоб суд учинити над усіма , і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої , що безбожно накоїли , та за всі жорстокі слова , що їх говорили на Нього безбожні грішники . Це ремствувачі , незадоволені з долі своєї , що ходять у своїх пожадливостях , а уста їхні говорять чванливе ; вони вихваляють особи для зиску ! А ви , улюблені , згадуйте слова , що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа , які вам говорили : За останнього часу будуть глузії , що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю . Це ті , хто відлучується від єдности , тілесні , що духа не мають . А ви , улюблені , будуйте себе найсвятішою вашою вірою , моліться Духом Святим , бережіть себе самих у Божій любові , і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя . І до одних , хто вагається , будьте милостиві , спасайте і виривайте з огню , а до інших будьте милосердні зо страхом , і ненавидьте навіть одежу , опоганену від тіла ! А Тому , Хто може вас зберегти від упадку , і поставити перед Своєю славою непорочними в радості , Єдиному премудрому Богові , Спасителеві нашому через Ісуса Христа , Господа нашого , слава , могутність , сила та влада перше всього віку , і тепер , і на всі віки ! Амінь . Об'явлення Ісуса Христа , яке дав Йому Бог , щоб показати Своїм рабам , що незабаром статися має . І Він показав , і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові , який свідчив про Слово Боже , і про свідчення Ісуса Христа , і про все , що він бачив . Блаженний , хто читає , і ті , хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому , час бо близький ! Іван до семи Церков , що в Азії : благодать вам і мир від Того , Хто є , Хто був і Хто має прийти ; і від семи духів , що перед престолом Його , та від Ісуса Христа , а Він Свідок вірний , Первенець з мертвих і Владика земних царів . Йому , що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів , що вчинив нас царями , священиками Богові й Отцеві Своєму , Тому слава та сила на вічні віки ! Амінь . Ото Він із хмарами йде , і побачить Його кожне око , і ті , що Його прокололи були , і всі племена землі будуть плакати за Ним . Так , амінь ! Я Альфа й Омега , говорить Господь , Бог , Той , Хто є , і Хто був , і Хто має прийти , Вседержитель ! Я , Іван , ваш брат і спільник у біді , і в царстві , і в терпінні в Ісусі , був на острові , що зветься Патмос , за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа . Я був у дусі Господнього дня , і почув за собою голос гучний , немов сурми , який говорив : Що бачиш , напиши те до книги , і пошли до сімох Церков : до Ефесу , і до Смірни , і до Пергаму , і до Тіятирів , і до Сард , і до Філядельфії , і до Лаодикії . І я оглянувся , щоб побачити голос , що говорив зо мною . І , оглянувшись , я побачив сім свічників золотих ; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина , одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом . А Його голова та волосся білі , немов біла вовна , як сніг ; а очі Його немов полум'я огняне . А ноги Його подібні до міді , розпалені , наче в печі ; а голос Його немов шум великої води . І сім зір Він держав у правиці Своїй , а з уст Його меч обосічний виходив , а обличчя Його , немов сонце , що світить у силі своїй . І коли я побачив Його , то до ніг Йому впав , немов мертвий . І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені : Не лякайся ! Я Перший і Останній , і Живий . І був Я мертвий , а ось Я Живий на вічні віки . І маю ключі Я від смерти й від аду . Отже , напиши , що ти бачив , і що є , і що має бути по цьому ! Таємниця семи зір , що бачив ти їх на правиці Моїй , і семи свічників золотих : сім зір , то Анголи семи Церков , а сім свічників , що ти бачив , то сім Церков . До Ангола Церкви в Ефесі напиши : Оце каже Той , Хто тримає сім зір у правиці Своїй , Хто ходить серед семи свічників золотих : Я знаю діла твої , і працю твою , і твою терпеливість , і що не можеш терпіти лихих , і випробував тих , хто себе називає апостолами , але ними не є , і знайшов , що фальшиві вони . І ти маєш терпіння , і працював для Ймення Мого , але не знемігся . Але маю на тебе , що ти покинув свою першу любов . Отож , пам'ятай , звідки ти впав , і покайся , і вчинки давніші роби . Коли ж ні , то до тебе прийду незабаром , і зрушу твого свічника з його місця , якщо не покаєшся . Але маєш оце , що ненавидиш учинки Николаїтів , яких і Я ненавиджу . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам : переможцеві дам їсти від дерева життя , яке в раю Божім . А до Ангола Церкви в Смірні напиши : Оце каже Перший й Останній , що був мертвий й ожив : Я знаю діла твої , і біду , і убозтво , але ти багатий , і зневагу тих , що говорять про себе , ніби юдеї вони , та ними не є , але вони зборище сатани . Не бійся того , що маєш страждати ! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць , щоб вас випробувати . І будете мати біду десять день . Будь вірний до смерти , і Я тобі дам вінця життя ! Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам : переможець не буде пошкоджений від другої смерти . А до Ангола Церкви в Пергамі напиши : Оце каже Той , що має меча обосічного : Я знаю діла твої , і що де ти живеш , там престол сатани . І тримаєш ти Ймення Моє , і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів , коли в вас , де живе сатана , був убитий Антипа , свідок Мій вірний . Але трохи Я маю на тебе , бо маєш там тих , хто тримається науки Валаама , що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля , щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили . Так маєш і ти таких , що тримаються науки Николаїтської так само . Тож покайся ! Коли ж ні , то до тебе прийду незабаром , і воюватиму з ними мечем Своїх уст . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам : переможцеві дам їсти приховану манну , і дам йому білого каменя , а на камені написане ймення нове , якого не знає ніхто , тільки той , хто приймає його . І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши : Оце каже Син Божий , що має очі Свої , як полум'я огняне , а ноги Його подібні до міді : Я знаю діла твої , і любов , і віру , і службу , і твою терпеливість , і останні вчинки твої , що більші за перші . Але маю на тебе , що жінці Єзавелі , яка каже , ніби вона пророкиня , ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх , чинити розпусту та їсти ідольські жертви . І Я дав був їй часу , щоб покаялася , та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй . Ось Я кину її на ложе , а тих , що чинять із нею розпусту , у велику біду , коли тільки в учинках своїх не покаються , а діти її поб'ю смертю . І пізнають усі Церкви , що Я Той , Хто нирки й серця вивіряє , і Я кожному з вас дам за вчинками вашими . А вам , та іншим , що в Тіятирах , що не мають науки цієї , і як кажуть не розуміють так званих глибин сатани , кажу : не накладу на вас іншого тягару , тільки те , що ви маєте , тримайте , аж поки прийду . А переможцеві , і тому , хто аж до кінця додержує Мої вчинки , Я дам йому владу над поганами , і буде пасти їх залізним жезлом ; вони , немов глиняний посуд , покрушаться , як і Я одержав владу від Свого Отця , і дам Я йому зорю досвітню . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам ! А до Ангола Церкви в Сардах напиши : Оце каже Той , Хто має сім Божих духів і сім зір : Я знаю діла твої , що маєш ім'я , ніби живий , а ти мертвий . Будь чуйний та решту зміцняй , що мають померти . Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм . Отож , пам'ятай , як ти взяв і почув , і бережи , і покайся . А коли ти не чуйний , то на тебе прийду , немов злодій , і ти знати не будеш , якої години на тебе прийду . Та ти маєш і в Сардах кілька імен , що одежі своєї вони не споганили , і в білій зо Мною ходитимуть , бо гідні вони . Переможець зодягнеться в білу одежу , а ймення його Я не змию із книги життя , і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам ! І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши : Оце каже Святий , Правдивий , що має ключа Давидового , що Він відчиняє , і ніхто не зачинить , що Він зачиняє , і ніхто не відчинить . Я знаю діла твої . Ось Я перед тобою дверей не зачинив , і їх зачинити не може ніхто . Хоч малу маєш силу , але слово Моє ти зберіг , і від Ймення Мого не відкинувся . Ось Я зроблю , що декого з зборища сатани , із тих , що себе називають юдеями , та ними не є , але кажуть неправду , ось Я зроблю , що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми , і пізнають , що Я полюбив тебе . А що ти зберіг слово терпіння Мого , то й Я тебе збережу від години випробовування , що має прийти на ввесь всесвіт , щоб випробувати мешканців землі . Я прийду незабаром . Тримай , що ти маєш , щоб твого вінця ніхто не забрав . Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого , і він вже не вийде назовні , і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого , Єрусалиму Нового , що з неба сходить від Бога Мого , та нове Ім'я Своє . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам ! І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши : Оце каже Амінь , Свідок вірний і правдивий , початок Божого творива : Я знаю діла твої , що ти не холодний , ані гарячий . Якби то холодний чи гарячий ти був ! А що ти літеплий , і ні гарячий , ані холодний , то виплюну тебе з Своїх уст . . . Бо ти кажеш : Я багатий , і збагатів , і не потребую нічого . А не знаєш , що ти нужденний , і мізерний , і вбогий , і сліпий , і голий ! Раджу тобі купити в Мене золота , в огні перечищеного , щоб збагатитись , і білу одежу , щоб зодягтися , і щоб ганьба наготи твоєї не видна була , а мастю на очі намасти свої очі , щоб бачити . Кого Я люблю , тому докоряю й караю того . Будь же ревний і покайся ! Ось Я стою під дверима та стукаю : коли хто почує Мій голос і двері відчинить , Я до нього ввійду , і буду вечеряти з ним , а він зо Мною . Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною , як і Я переміг був , і з Отцем Своїм сів на престолі Його . Хто має вухо , хай чує , що Дух промовляє Церквам ! По цьому я поглянув , і ось двері на небі відчинені , і перший голос , що я чув його , як сурму , що зо мною говорив , сказав : Іди сюди , і Я тобі покажу , що статися має по цьому ! І зараз у дусі я був . І ось престол стояв на небі , а на престолі Сидячий . А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса , а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду . А навколо престолу двадцять чотири престоли , а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців , що сиділи , у шати білі одягнені , а на головах своїх мали вінці золоті . А від престолу виходили блискавки , і голоси , і громи . А перед престолом горіли сім свічників огняних , а вони сім духів Божих . І перед престолом як море скляне , до кришталю подібне . А серед престолу й навколо престолу четверо тварин , повні очей спереду й ззаду . І перша тварина подібна до лева , а друга тварина подібна до теляти , а третя тварина мала лице , як людина , а четверта тварина подібна до орла , що летить . І ті чотири тварині , кожна з них мала навколо по шість крил , а всередині повна очей . І спокою не мають вони день і ніч , промовляючи : Свят , свят , свят Господь , Бог Вседержитель , що Він був , і що є , і що має прийти ! І коли ті тварини складають славу , і честь , і подяку Тому , Хто сидить на престолі й живе віки вічні , тоді падають двадцять чотири старці перед Тим , Хто сидить на престолі , і вклоняються Тому , Хто живе віки вічні , і складають вінці свої перед престолом та кажуть : Достойний Ти , Господи й Боже наш , прийняти славу , і честь , і силу , бо все Ти створив , і з волі Твоєї існує та створене все ! І я бачив в правиці Того , Хто сидить на престолі , книгу , написану всередині й назовні , і запечатану сімома печатками . І бачив я потужного Ангола , який гучним голосом кликав : Хто гідний розгорнути книгу , і зламати печатки її ? І не міг ніхто ні на небі , ні на землі , ані під землею розгорнути книги , ані навіть зазирнути в неї . І плакав я гірко , що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу , ані навіть зазирнути в неї . А один із старців промовив до мене : Не плач ! Ось Лев , що з племени Юдиного , корень Давидів , переміг так , що може розгорнути книгу , і зламати сім печаток її . І я глянув , і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець , як заколений , що має сім рогів і сім очей , а це сім Божих духів , посланих на всю землю . І Він підійшов , і взяв книгу з правиці Того , Хто сидить на престолі . А коли Він узяв книгу , то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем , а кожен мав гусла й золоті чаші , повні пахощів , а вони молитви святих . І нову пісню співають вони , промовляючи : Ти достойний узяти цю книгу , і розкрити печатки її , бо Ти був заколений , і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени , і язика , і народу , і люду . І Ти їх зробив для нашого Бога царями , і священиками , і вони на землі царюватимуть ! І я бачив , і чув голос багатьох Анголів навколо престолу , і тварин , і старців , і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч . І казали вони гучним голосом : Достойний Агнець , що заколений , прийняти силу , і багатство , і мудрість , і міць , і честь , і славу , і благословення ! І кожне створіння , що воно на небі , і на землі , і під землею , і на морі , і все , що в них , чув я , говорило : Тому , Хто сидить на престолі , і Агнцеві благословення , і честь , і слава , і сила на вічні віки ! А чотири тварині казали : Амінь ! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому , Хто живе повік віку ! І я бачив , що Агнець розкрив одну з семи печаток , і почув я одну з чотирьох тих тварин , яка говорила , як голосом грому : Підійди ! І я глянув , і ось кінь білий , а той , хто на ньому сидів , мав лука . І вінця йому дано , і він вийшов , немов переможець , і щоб перемогти . І коли другу печатку розкрив , я другу тварину почув , що казала : Підійди ! І вийшов кінь другий , червоний . А тому , хто на ньому сидів , було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного . І меч великий був даний йому . І коли третю печатку розкрив , я третю тварину почув , що казала : Підійди ! І я глянув , і ось кінь вороний . А той , хто на ньому сидів , мав вагу в своїй руці . І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин , що казав : Ківш пшениці за динарія , і три ковші ячменю за динарія , а оливи й вина не марнуй ! А коли Він четверту печатку розкрив , я четверту тварину почув , що казала : Підійди ! І я глянув , і ось кінь чалий . А той , хто на ньому сидів , на ім'я йому Смерть , за ним же слідом ішов Ад . І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем , і голодом , і мором , і земними звірми . І коли п'яту печатку розкрив , я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово , і за свідчення , яке вони мали . І кликнули вони гучним голосом , кажучи : Аж доки , Владико святий та правдивий , не будеш судити , і не мститимеш тим , хто живе на землі , за кров нашу ? І кожному з них дано білу одежу , і сказано їм іще трохи спочити , аж поки доповнять число їхні співслуги , і брати їхні , що будуть побиті , як і вони . І коли шосту печатку розкрив , я поглянув , і ось сталось велике трясіння землі , і сонце зчорніло , як міх волосяний , і ввесь місяць зробився , як кров . . . І на землю попадали зорі небесні , як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди , коли потрясе сильний вітер . . . І небо сховалось , згорнувшись , немов той сувій пергамену , і кожна гора , і кожен острів порушилися з своїх місць . . . І земні царі , і вельможі та тисячники , і багаті та сильні , і кожен раб та кожен вільний , поховались у печери та в скелі гірські , та й кажуть до гір та до скель : Поспадайте на нас , і позакривайте ви нас від лиця Того , Хто сидить на престолі , і від гніву Агнця ! . . . Бо прийшов це великий день гніву Його , і хто встояти може ? А по цьому я бачив чотирьох Анголів , що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри , щоб вітер не віяв на землю , ані на море , ані на жодне дерево . І бачив я іншого Ангола , що від схід сонця виходив , і мав печатку Бога Живого . І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів , що їм дано пошкодити землі та морю , говорячи : Не шкодьте ані землі , ані морю , ані дереву , аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах ! І почув я число попечатаних : сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів : з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних , з племени Рувимового дванадцять тисяч , з племени Ґадового дванадцять тисяч , з племени Асирового дванадцять тисяч , з племени Нефталимового дванадцять тисяч , з племени Манасіїного дванадцять тисяч , з племени Симеонового дванадцять тисяч , з племени Левіїного дванадцять тисяч , з племени Іссахарового дванадцять тисяч , з племени Завулонового дванадцять тисяч , з племени Йосипового дванадцять тисяч , з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних . Потому я глянув , і ось натовп великий , що його зрахувати не може ніхто , з усякого люду , і племен , і народів , і язиків , стояв перед престолом і перед Агнцем , зодягнені в білу одежу , а в їхніх руках було пальмове віття . І взивали вони гучним голосом , кажучи : Спасіння нашому Богові , що сидить на престолі , і Агнцеві ! А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин . І вони на обличчя попадали перед престолом , і вклонилися Богові , кажучи : Амінь ! Благословення , і слава , і мудрість , і хвала , і честь , і сила , і міць нашому Богу на вічні віки ! Амінь ! І відповів один із старців , і до мене сказав : Оці , що зодягнені в білу одежу , хто вони й звідкіля поприходили ? І сказав я йому : Мій пане , ти знаєш ! Він же мені відказав : Це ті , що прийшли від великого горя , і випрали одіж свою , та вибілили її в крові Агнця . . . Тому то вони перед Божим престолом , і в храмі Його день і ніч Йому служать . А Той , Хто сидить на престолі , розтягне намета над ними . Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже , і не буде палити їх сонце , ані спека яка . Бо Агнець , що серед престолу , буде їх пасти , і водитиме їх до джерел вод життя . І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре ! І коли сьому печатку розкрив , німа тиша настала на небі десь на півгодини . І я бачив сімох Анголів , що стояли перед Богом . І дано було їм сім сурем . І прийшов другий Ангол , та й став перед жертівником із золотою кадильницею . І було йому дано багато кадила , щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника , що перед престолом . І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога . А Ангол кадильницю взяв , і наповнив її огнем із жертівника , та й кинув на землю . І зчинилися громи , і гуркотнява , і блискавиці та трясіння землі . . . І сім Анголів , що мали сім сурем , приготувалися , щоб сурмити . І засурмив перший Ангол , і вчинилися град та огонь , перемішані з кров'ю , і впали на землю . І спалилась третина землі , і згоріла третина дерев , і всіляка зелена трава погоріла . . . І засурмив другий Ангол , і немов би велика гора , розпалена огнем , була вкинена в море . І третина моря зробилася кров'ю , і померла третина морського створіння , що мають життя , і загинула третина кораблів . . . І засурмив третій Ангол , і велика зоря спала з неба , палаючи , як смолоскип . І спала вона на третину річок та на водні джерела . А ймення зорі тій Полин . І стала третина води , як полин , і багато з людей повмирали з води , бо згіркла вона . . . І засурмив Ангол четвертий , і вдарено третину сонця , і третину місяця , і третину зір , щоб затьмилася їхня третина , щоб третина дня не світила , так само ж і ніч . . . І бачив , і чув я одного орла , що летів серед неба і кликав гучним голосом : Горе , горе , горе тим , хто живе на землі , від голосів сурмових позосталих трьох Анголів , що мають сурмити ! . . . І засурмив п'ятий Ангол , і я бачив зорю , що спала із неба додолу . І їй даний був ключ від криниці безодньої . І вона відімкнула криницю безодню , і дим повалив із криниці , мов дим із великої печі . І затьмилося сонце й повітря від криничного диму . . . А з диму на землю вийшла сарана , і дано їй міць , як мають міць скорпіони земні . І наказано їй , щоб вона не шкодила земній траві , ані жадному зіллю , ані жадному дереву , але тільки тим людям , які на чолах не мають печатки Божої . І було дано їй , щоб їх не вбивати , але мучити п'ять місяців ; а мука від неї , як мука від скорпіона , коли вкусить людину . І в ті дні люди смерти шукатимуть , та не знайдуть її ! Померти вони захотять , та втече від них смерть ! . . . А вигляд сарани був подібний до коней , на війну приготованих ; а на головах у неї немов би вінки , подібні на золото , а обличчя її немов людські обличчя . І мала волосся як волосся жіноче , а її зуби були немов лев'ячі . І мала вона панцери , немов панцери залізні ; а шум її крил немов шум колесниць , коли коней багато біжить на війну . І мала хвости , подібні до скорпіонових , та жала , а в неї в хвостах її влада п'ять місяців шкодити людям . І мала вона над собою царя , ангола безодні ; йому по-єврейському ім'я Аваддон , а по-грецькому звався він Аполліон ! Одне горе минуло ! Ось за ним ще два горя надходять ! І засурмив шостий Ангол , і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника , який перед Богом , що казав шостому Анголові , який мав сурму : Розв'яжи чотирьох Анголів , що пов'язані при великій річці Ефраті . І були порозв'язувані чотири Анголи , приготовані на годину , і на день , і на місяць , і на рік , щоб убили третину людей . А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч ; і я чув їхнє число . І так бачив я коней в видінні , а на них верхівців , що панцери мали огняні , і гіяцинтові , і сірчані . А голови в коней немов голови лев'ячі , а з їхнього рота виходив огонь , і дим , і сірка . І побита була третина людей від цих трьох поразок , від огню , і від диму , і від сірки , що виходили з їхніх ротів . Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах . А хвости їхні подібні до вужів , що мають голови , і ними вони шкоду чинять . А решта людей , що не вбита була цими поразками , не покаялася за діла своїх рук , щоб не кланятись демонам , ані ідолам золотим , і срібним , і мідяним , і кам'яним , і дерев'яним , що не можуть вони ані бачити , ані чути , ані ходити . І вони не покаялися в своїх убивствах , ані в чарах своїх , ні в розпусті своїй , ні в крадіжках своїх . . . І бачив я іншого потужного Ангола , що сходив із неба . Був одягнений в хмару , і над його головою веселка була , а обличчя його як стовпи огняні , і мав у руці своїй книжку розгорнену . І він поставив свою праву ногу на море , а ліву на землю , і закричав гучним голосом , як лев той ричить . І як він закричав , то заговорили сім громів голосами своїми . А як заговорили сім громів голосами своїми , я хотів був писати . Та я почув голос із неба , що до мене казав : Запечатай оте , що сім громів казали , і того не пиши ! А Ангол , що я бачив його , як стояв він на морі й землі , зняв до неба правицю свою та й поклявся Живучим по вічні віки , Який створив небо та те , що на ньому , і землю та те , що на ній , і море й що в нім , що вже часу не буде , а дня голосу сьомого Ангола , коли він засурмить , довершиться Божа таємниця , як Він благовістив був Своїм рабам пророкам . І голос , що я чув його з неба , став знов говорити зо мною й казати : Піди , та візьми розгорнену книжку з руки Ангола , що стоїть на морі й землі . І пішов я до Ангола та й промовив йому , щоб дав мені книжку . А він мені каже : Візьми , і з'їж її ! І гіркість учинить вона для твого живота , та в устах твоїх буде солодка , як мед . І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її . І була вона в устах моїх , немов мед той , солодка . Та коли її з'їв , вона гіркість зробила в моїм животі . . . І сказали мені : Ти мусиш знову пророкувати про народи , і поган , і язики , і про багато царів . І дано тростину мені , подібну до палиці , і сказано : Устань , і зміряй храма Божого й жертівника , і тих , хто вклоняється в ньому . А двір , що за храмом , лиши та не міряй його , бо він даний поганам , і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто . І звелю Я двом свідкам Своїм , і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день , зодягнені в волосяницю . Вони дві оливі та два свічники , що стоять перед Богом землі . І коли б хто схотів учинити їм кривду , то вийде огонь з їхніх уст , і поїсть ворогів їхніх . А коли хто захоче вчинити їм кривду , той отак мусить бути забитий . Вони мають владу небо замкнути , щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ . І мають владу вони над водою , у кров обертати її , і вдарити землю всілякою карою , скільки разів вони схочуть . А коли вони скінчать свідоцтво своє , то звірина , що з безодні виходить , із ними війну поведе , і вона їх переможе та їх повбиває . І їхні трупи полишить на майдані великого міста , що зветься духовно Содом і Єгипет , де й Господь наш був розп'ятий . І багато з народів , і з племен , і з язиків , і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи , не дозволять покласти в гроби їхніх трупів . А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними , і дарунки пошлють один одному , бо мучили ці два пророки мешканців землі . А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога , і вони повставали на ноги свої . І напав жах великий на тих , хто дивився на них ! І почули вони гучний голос із неба , що їм говорив : Зійдіть сюди ! І на небо зійшли вони в хмарі , і вороги їхні дивились на них . І тієї години зчинився страшний землетрус , і десята частина міста того завалилась . . . І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен , а решта обгорнена жахом була , і вони віддали славу Богу Небесному ! . . . Друге горе минуло ! Ото незабаром настане за ним третє горе ! І засурмив сьомий Ангол , і на небі зчинились гучні голоси , що казали : Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його , і Він зацарює на вічні віки ! І двадцять чотири старці , що на престолах своїх перед Богом сидять , попадали на обличчя свої , та й уклонилися Богові , кажучи : Дяку складаємо Тобі , Господи , Боже Вседержителю , що Ти є й що Ти був , що прийняв Свою силу велику та й зацарював ! А погани розлютилися , та гнів Твій прийшов , і час настав мертвих судити , і дати заплату рабам Твоїм , пророкам і святим , і тим , хто Ймення Твого боїться малим і великим , і знищити тих , хто нищить землю . І розкрився храм Божий на небі , і ковчег заповіту Його в Його храмі з'явився . І зчинилися блискавки , і гуркіт , і громи , і землетрус , і великий град . . . І з'явилась на небі велика ознака : Жінка , зодягнена в сонце , а під ногами її місяць , а на її голові вінок із дванадцяти зір . І вона мала в утробі , і кричала від болю , та муки терпіла від породу . І з'явилася інша ознака на небі , ось змій червоноогняний , великий , що мав сім голів та десять рогів , а на його головах сім вінців . Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу . І змій стояв перед жінкою , що мала вродити , щоб з'їсти дитину її , коли вродить . . . І дитину вродила вона чоловічої статі , що всі народи має пасти залізним жезлом . І дитина її була взята до Бога , і до престолу Його . А жінка втекла на пустиню , де вона мала місце , від Бога для неї вготоване , щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день . І сталась на небі війна : Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну . І змій воював та його анголи , та не втрималися , і вже не знайшлося їм місця на небі . І скинений був змій великий , вуж стародавній , що зветься диявол і сатана , що зводить усесвіт , і скинений був він додолу , а з ним і його анголи були скинені . І я почув гучний голос на небі , який говорив : Тепер настало спасіння , і сила , і царство нашого Бога , і влада Христа Його , бо скинений той , хто братів наших скаржив , хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч ! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення , і не полюбили життя свого навіть до смерти ! Через це звеселися ти , небо , та ті , хто на нім пробуває ! Горе землі та морю , до вас бо диявол зійшов , маючи лютість велику , знаючи , що короткий час має ! А коли змій побачив , що додолу він скинений , то став переслідувати жінку , що вродила хлоп'я . І жінці дані були дві крилі великого орла , щоб від змія летіла в пустиню до місця свого , де будуть її годувати час , і часи , і півчасу . І пустив змій за жінкою з уст своїх воду , як річку , щоб річка схопила її . Та жінці земля помогла , і розкрила земля свої уста , та й випила річку , яку змій був пустив із своїх уст . . . І змій розлютувався на жінку , і пішов воювати з останком насіння її , що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове . І я став на морському піску . І я бачив звірину , що виходила з моря , яка мала десять рогів та сім голів , а на рогах її було десять вінців , а на її головах богозневажні імена . А звірина , що я її бачив , подібна до рися була , а ноги її як ведмежі , а паща її немов лев'яча паща . І змій дав їй свою силу , і престола свого , і владу велику . А одна з її голів була ніби забита на смерть , але рана смертельна її вздоровилась . І вся земля дивувалась , слідкуючи за звіриною ! І вклонилися змієві , що дав владу звірині . І вклонились звірині , говорячи : Хто до звірини подібний , і хто воювати з нею може ? І їй дано уста , що говорили зухвале та богозневажне . І їй дано владу діяти сорок два місяці . І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога , щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його , та тих , хто на небі живе . І їй дано провадити війну зо святими , та їх перемогти . І їй дана влада над кожним племенем , і народом , і язиком , і людом . І їй вклоняться всі , хто живе на землі , що їхні імена не написані в книгах життя Агнця , заколеного від закладин світу . Коли має хто вухо , нехай слухає : Коли хто до полону веде , сам піде в полон . Коли хто мечем убиває , такий мусить сам бути вбитий мечем ! Отут терпеливість та віра святих ! І бачив я іншу звірину , що виходила з землі . І вона мала два роги , подібні ягнячим , та говорила , як змій . І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею , і робила , щоб земля та ті , хто живе на ній , вклонилися першій звірині , що в неї вздоровлена була її рана смертельна . І чинить вона великі ознаки , так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми . І зводить вона мешканців землі через ознаки , що їх дано їй чинити перед звіриною , намовляючи мешканців землі зробити образа звірини , що має рану від меча , та живе . І дано їй вкласти духа образові звірини , щоб заговорив образ звірини , і зробити , щоб усі , хто не поклониться образові звірини , побиті були . І зробить вона , щоб усім малим і великим , багатим і вбогим , вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола , щоб ніхто не міг ані купити , ані продати , якщо він не має знамена ймення звірини , або числа ймення його . . . Тут мудрість ! Хто має розум , нехай порахує число звірини , бо воно число людське . А число її шістсот шістдесят шість . І я глянув , і ось Агнець стоїть на Сіонській горі , а з Ним сто сорок чотири тисячі , що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його , написане на своїх чолах . І почув я голос із неба , немов шум великої води , і немов гук міцного грому . І почув я голос гуслярів , що грали на гуслах своїх , і співали , як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями . І ніхто не міг навчитися пісні , окрім цих ста сорока чотирьох тисяч , викуплених від землі . Це ті , хто не осквернився з жінками , бо чисті вони . Вони йдуть за Агнцем , куди Він іде . Вони викуплені від людей , первістки Богові й Агнцеві , не знайшлося бо підступу в їхніх устах , бо вони непорочні ! І побачив я іншого Ангола , що летів серед неба , і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі , і кожному людові , і племені , і язику , і народові . І він говорив гучним голосом : Побійтеся Бога та славу віддайте Йому , бо настала година суду Його , і вклоніться Тому , Хто створив небо , і землю , і море , і водні джерела ! А інший , другий Ангол летів слідом і казав : Упав , упав Вавилон , город великий , бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи ! А інший , третій Ангол летів услід за ним , гучним голосом кажучи : Коли хто вклоняється звірині та образу її , і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй , то той питиме з вина Божого гніву , вина незмішаного в чаші гніву Його , і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем . А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки . І не мають спокою день і ніч усі ті , хто вклоняється звірині та образу її , і приймає знамено ймення його . Тут терпеливість святих , що додержують заповіді Божі та Ісусову віру ! І почув я голос із неба , що до мене казав : Напиши : Блаженні ті мертві , хто з цього часу вмирає в Господі ! Так , каже Дух , вони від праць своїх заспокояться , бо їхні діла йдуть за ними слідом . І я глянув , і ото біла хмара , а на хмарі сидить подібний до Людського Сина . Він мав на своїй голові золотого вінця , а в руці його гострий серп . І інший Ангол вийшов із храму , і гучним голосом кликнув до того , хто на хмарі сидів : Пошли серпа свого й жни , бо настала година пожати , дозріло бо жниво землі ! І той , хто на хмарі сидів , скинув додолу серпа свого , і земля була вижата . І інший Ангол вийшов із храму , що на небі , і він мав гострого серпа . І інший Ангол , що мав владу над огнем , вийшов від жертівника . І він гучним голосом кликнув до того , що мав гострого серпа , говорячи : Пошли свого гострого серпа , і позбирай грона земної виноградини , бо грона її вже доспіли . І Ангол кинув додолу серпа свого , і зібрав виноград на землі , і вкинув в велике чавило Божого гніву . І потовчене було чавило за містом , і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок , на тисячу шістсот стадій . . . І бачив я інше знамено на небі , велике та дивне , сім Анголів , що сім кар вони мали , бо ними кінчався гнів Божий . І я бачив щось , ніби як море скляне , з огнем перемішане . А ті , що перемогли звірину та образа його , і знамено його , і число його ймення , стояли на морі склянім , та мали гусла Божі . І співали вони пісню Мойсея , раба Божого , і пісню Агнця , говорячи : Великі та дивні діла Твої , о Господи , Боже Вседержителю ! Справедливі й правдиві дороги Твої , о Царю святих ! Хто Тебе , Господи , не побоїться , та Ймення Твого не прославить ? Бо один Ти святий , бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою , бо з'явилися суди Твої ! А по цьому я глянув , і ось відчинився храм скинії свідчення в небі , і сім Анголів вийшли з храму , і сім кар вони мали . Вони були вдягнені в шати льняні , чисті й ясні , і підперезані довкола грудей золотими поясами . І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих , наповнених гніву Бога , що живе повік віку . І храм переповнився димом від Божої слави , і від сили Його . Та до храму ніхто не спромігся ввійти , аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів . І я почув гучний голос із храму , що казав до семи Анголів : Ідіть , і вилийте на землю сім чаш гніву Божого ! І пішов перший Ангол , і вилив на землю чашу свою . І шкідливі та люті болячки обсіли людей , хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу . А другий Ангол вилив свою чашу до моря . І сталася кров , немов у мерця , і кожна істота жива вмерла в морі . Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела , і сталася кров . І почув я Ангола вод , який говорив : Ти праведний , що Ти є й що Ти був , і святий , що Ти це присудив ! Бо вони пролили кров святих та пророків , і Ти дав їм напитися крови . Вони варті того ! І я чув , як жертівник говорив : Так , Господи , Боже Вседержителю ! Правдиві й справедливі суди Твої ! А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце . І дано йому палити людей огнем . І спека велика палила людей , і зневажали вони Ім'я Бога , що має владу над карами тими , і вони не покаялися , щоб славу віддати Йому . А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини . І затьмилося царство її , і люди від болю кусали свої язики , і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок , та в учинках своїх не покаялись ! Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат , і вода її висохла , щоб приготовити дорогу царям , які від схід сонця . І я бачив , що виходили з уст змія , і з уст звірини , і з уст неправдивого пророка три духи нечисті , як жаби , це духи демонські , що чинять ознаки . Вони виходять до царів усього всесвіту , щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога . Ось іду , немов злодій ! Блаженний , хто чуйний , і одежу свою береже , щоб нагим не ходити , і щоб не бачили ганьби його ! І зібрав їх на місце , яке по-єврейському зветься Армагеддон . Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря . І голос гучний залунав від небесного храму з престолу , говорячи : Сталося ! І сталися блискавки й гуркіт та громи , і сталось велике трясіння землі , якого не було , відколи людина живе на землі . . . Великий такий землетрус , такий міцний ! І місто велике розпалося на три частині , і попадали людські міста . . . І великий Вавилон був згаданий перед Богом , щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву . . . І зник кожен острів , і не знайдено гір ! . . . І великий град , як важкі тягарі , падав із неба на людей . І люди зневажали Бога за покарання градом , бо кара Його була дуже велика ! . . . І прийшов один із семи Анголів , що мають сім чаш , і говорив зо мною , кажучи : Підійди , я покажу тобі засудження великої розпусниці , що сидить над багатьма водами . З нею розпусту чинили земні царі , і вином розпусти її впивались мешканці землі . І в дусі повів він мене на пустиню . І побачив я жінку , що сиділа на червоній звірині , переповненій іменами богозневажними , яка мала сім голів і десять рогів . А жінка була одягнена в порфіру й кармазин , і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами . У руці своїй мала вона золоту чашу , повну гидоти та нечести розпусти її . А на чолі її було написане ім'я , таємниця : Великий Вавилон , мати розпусти й гидоти землі . І бачив я жінку , п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових , і , бачивши її , дивувався я дивом великим . А Ангол промовив до мене : Чого ти дивуєшся ? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини , яка носить її , яка має сім голів і десять рогів . Звірина , яку бачив я , була і нема , і має вийти з безодні і піде вона на погибіль . А мешканці землі , що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу , дивуватися будуть , як побачать , що звірина була і нема , і з'явиться . Тут розум , що має він мудрість . Сім голів це сім гір , що на них сидить жінка . І сім царів , п'ять їх упало , один є , другий іще не прийшов , а як прийде , то мусить він трохи пробути . І звірина , що була і нема , і вона сама восьма й з сімох , і йде на погибіль . А десять тих рогів , що бачив ти їх , то десять царів , що ще не прийняли царства , але приймуть владу царську із звіриною на одну годину . Вони мають одну думку , а силу та владу свою віддадуть звірині . Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх , бо Він Господь над панами та Цар над царями . А ті , хто з Ним , покликані , і вибрані , і вірні . І говорить до мене : Води , що бачив ти їх , де сидить та розпусниця , то народи та люди , і племена та язики . А десять рогів , що ти бачив їх , та звірина , вони зненавидять розпусницю , спустошать її й обнажать , і з'їдять її тіло , і огнем її спалять . Бо Бог дав їм до серця , щоб волю чинили Його , маючи одну думку , і щоб царство своє віддали звірині , аж поки не виповняться слова Божі . А жінка , яку ти бачив , то місто велике , що панує над царями земними . Після цього побачив я іншого Ангола , що сходив із неба , і що владу велику він мав . І земля освітилась від слави його . І він гучним голосом кликнув , говорячи : Упав , упав великий Вавилон ! Став він оселею демонів , і сховищем усякому духові нечистому , і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних , бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи ! І земні царі з ним розпусту чинили , а земні купці збагатіли від сили розкоші його ! І почув я інший голос із неба , який говорив : Вийдіть із нього , люди мої , щоб не сталися ви спільниками гріхів його , і щоб не потрапили в карання його . Гріхи бо його досягли аж до неба , і Бог ізгадав про неправди його . Відплатіть ви йому , як і він вам платив , і вдвоє подвойте йому за вчинки його ! Удвоє налийте до чаші , що нею він вам наливав ! Скільки він славив себе та розкошував , стільки муки та смутку завдайте йому ! Бо в серці своєму говорить : Сиджу , як цариця , і я не вдова , і бачити смутку не буду ! Через це одного дня прийдуть кари його , смерть , і плач , і голод , і спалений буде огнем , бо міцний Господь , Бог , що судить його ! І будуть плакати та голосити за ним царі земні , що з ним розпусту чинили та розкошували , коли побачать дим пожежі його . Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть : Горе , горе , о місто велике , Вавилоне , місто могутнє , бо суд твій прийшов однієї години ! І земні купці будуть плакати та голосити за ним , бо ніхто не купує вже їхнього вантажу , вантажу золота , і срібла , і каміння дорогоцінного , і перел , і віссону , і порфіри , і шовку , і кармазину , і всякого дерева запашного , і всякого посуду з слонової кости , і всякого посуду з дорогоцінного дерева , і мідяного , і залізного , і мармурового , і кориці , і шафрану , і пахощів , і мирри , і ливану , і вина , і оливи , і тонкої муки , і пшениці , і товару , і вівців , і коней , і возів , і рабів , і душ людських . І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе , і все сите та світле пропало для тебе , і вже їх ти не знайдеш ! Купці цими речами , що вони збагатилися з нього , від страху мук його стануть здалека , і будуть плакати та голосити , і казати : Горе , горе , місто велике , зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин , і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами , бо за одну годину згинуло таке велике багатство . . . І кожен стерник , і кожен , хто пливає на кораблях , і моряки , і всі , хто працює на морі , стали здалека , і , бачивши дим від пожежі його , кричали й казали : Котре до великого міста подібне ? І вони посипали порохом голови свої , і закричали , плачучи та голосячи , і кажучи : Горе , горе , місто велике , що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі , хто має кораблі на морі , бо за одну годину воно спорожніло ! Радій з цього , небо , і святі апостоли та пророки , бо Бог виконав суд ваш над ним ! І один сильний Ангол узяв великого каменя , як жорно , і кинув до моря , говорячи : З таким розгоном буде кинений Вавилон , місто велике , і вже він не знайдеться ! І голос гуслярів , і співаків , і сопільників , і сурмачів уже не буде чутий в тобі ! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва , і шум жорен уже не буде чутий в тобі ! І світло свічника вже не буде світити в тобі , і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі . Бо купці твої були земні вельможі , бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи ! Бо в нім знайдена кров пророків , і святих , і побитих усіх на землі . . . По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі , який говорив : Алілуя ! Спасіння , і слава , і сила Господеві нашому , правдиві бо та справедливі суди Його , бо Він засудив ту велику розпусницю , що землю зіпсула своєю розпустою , і помстив за кров Своїх рабів з її рук ! І вдруге сказали вони : Алілуя ! І з неї дим виступає на вічні віки ! І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині , і поклонилися Богові , що сидить на престолі , говорячи : Амінь , алілуя ! А від престолу вийшов голос , що кликав : Хваліть Бога нашого , усі раби Його , і всі , хто боїться Його , і малі , і великі ! І почув я ніби голос великого натовпу , і наче шум великої води , і мов голос громів гучних , що вигукували : Алілуя , бо запанував Господь , наш Бог Вседержитель ! Радіймо та тішмося , і даймо славу Йому , бо весілля Агнця настало , і жона Його себе приготувала ! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон , бо віссон то праведність святих . І сказав він мені : Напиши : Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця ! І сказав він мені : Це правдиві Божі слова ! І я впав до його ніг , щоб вклонитись йому . І він каже мені : Таж ні ! Я співслуга твій та братів твоїх , хто має засвідчення Ісусове , Богові вклонися ! Бо засвідчення Ісусове , то дух пророцтва . І побачив я небо відкрите . І ось білий кінь , а Той , Хто на ньому сидів , зветься Вірний і Правдивий , і Він справедливо судить і воює . Очі Його немов полум'я огняне , а на голові Його багато вінців . Він ім'я мав написане , якого не знає ніхто , тільки Він Сам . І зодягнений був Він у шату , покрашену кров'ю . А Йому на ім'я : Слово Боже . А війська небесні , зодягнені в білий та чистий віссон , їхали вслід за Ним на білих конях . А з Його уст виходив гострий меч , щоб ним бити народи . І Він пастиме їх залізним жезлом , і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя ! І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення : Цар над царями , і Господь над панами . І бачив я одного Ангола , що на сонці стояв . І він гучним голосом кликнув , кажучи до всіх птахів , що серед неба літали : Ходіть , і зберіться на велику Божу вечерю , щоб ви їли тіла царів , і тіла тисячників , і тіла сильних , і тіла коней і тих , хто сидить на них , і тіла всіх вільних і рабів , і малих , і великих . . . І я побачив звірину , і земних царів , і війська їхні , зібрані , щоб учинити війну з Тим , Хто сидить на коні , та з військом Його . І схоплена була звірина , а з нею неправдивий пророк , що ознаки чинив перед нею , що ними звів тих , хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її . Обоє вони були вкинені живими до огняного озера , що сіркою горіло . . . А решта побита була мечем Того , Хто сидів на коні , що виходив із уст Його . І все птаство наїлося їхніми трупами . . . І бачив я Ангола , що сходив із неба , що мав ключа від безодні , і кайдани великі в руці своїй . І схопив він змія , вужа стародавнього , що диявол він і сатана , і зв'язав його на тисячу років , та й кинув його до безодні , і замкнув його , і печатку над ним поклав , щоб народи не зводив уже , аж поки не скінчиться тисяча років . А по цьому він розв'язаний буде на короткий час . І бачив я престоли та тих , хто сидів на них , і суд їм був даний , і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже , які не вклонились звірині , ані образові її , і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою . І вони ожили , і царювали з Христом тисячу років . А інші померлі не ожили , аж поки не скінчиться тисяча років . Це перше воскресіння . Блаженний і святий , хто має частку в першому воскресінні ! Над ними друга смерть не матиме влади , але вони будуть священиками Бога й Христа , і царюватимуть з Ним тисячу років . Коли ж скінчиться тисяча років , сатана буде випущений із в'язниці своєї . І вийде він зводити народи , що вони на чотирьох краях землі , Ґоґа й Маґоґа , щоб зібрати їх до бою , а число їхнє як морський пісок . І вийшли вони на ширину землі , і оточили табір святих та улюблене місто . І зійшов огонь з неба , і пожер їх . А диявол , що зводив їх , був укинений в озеро огняне та сірчане , де звірина й пророк неправдивий . І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки . І я бачив престола великого білого , і Того , Хто на ньому сидів , що від лиця Його втекла земля й небо , і місця для них не знайшлося . І бачив я мертвих малих і великих , що стояли перед Богом . І розгорнулися книги , і розгорнулась інша книга , то книга життя . І суджено мертвих , як написано в книгах , за вчинками їхніми . І дало море мертвих , що в ньому , і смерть і ад дали мертвих , що в них , і суджено їх згідно з їхніми вчинками . Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне . Це друга смерть , озеро огняне . А хто не знайшовся написаний в книзі життя , той укинений буде в озеро огняне . . . І бачив я небо нове й нову землю , перше бо небо та перша земля проминули , і моря вже не було . І я , Іван , бачив місто святе , Новий Єрусалим , що сходив із неба від Бога , що був приготований , як невіста , прикрашена для чоловіка свого . І почув я гучний голос із престолу , який кликав : Оце оселя Бога з людьми , і Він житиме з ними ! Вони будуть народом Його , і Сам Бог буде з ними , і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре , і не буде вже смерти . Ані смутку , ані крику , ані болю вже не буде , бо перше минулося ! І сказав Той , Хто сидить на престолі : Ось нове все творю ! І говорить : Напиши , що слова ці правдиві та вірні ! І сказав Він мені : Сталося ! Я Альфа й Омега , Початок і Кінець . Хто прагне , тому дармо Я дам від джерела живої води . Переможець наслідить усе , і Я буду Богом для нього , а він Мені буде за сина ! А лякливим , і невірним , і мерзким , і душогубам , і розпусникам , і чарівникам , і ідолянам , і всім неправдомовцям , їхня частина в озері , що горить огнем та сіркою , а це друга смерть ! І прийшов до мене один із семи Анголів , що мають сім чаш , наповнених сімома останніми карами , та й промовив до мене , говорячи : Ходи , покажу я тобі невісту , жону Агнця . І заніс мене духом на гору велику й високу , і місто велике мені показав , святий Єрусалим , що сходив із неба від Бога . Славу Божу він має . А світлість його подібна до каменя дорогоцінного , як каменя ясписа , що блищить , як кришталь . Мур воно мало великий і високий , мало дванадцять брам , а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані , а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля . Від сходу три брамі , і від півночі три брамі , і від півдня три брамі , і від заходу три брамі . І міський мур мав дванадцять підвалин , а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця . А той , хто зо мною говорив , мав міру , золоту тростину , щоб зміряти місто , і брами його і його мур . А місто чотирикутнє , а довжина його така , як і ширина . І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій ; довжина , і ширина , і вишина його рівні . І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської , яка й міра Ангола . Його мур був збудований з яспису , а місто було щире золото , подібне до чистого скла . Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням . Перша підвалина яспис , друга сапфір , третя халкидон , четверта смарагд , п'ята сардонікс , шоста сардій , сьома хризоліт , восьма берил , дев'ята топаз , десята хрисопрас , одинадцята якинт , дванадцята аметист . А дванадцять брам то дванадцять перлин , і кожна брама зокрема була з однієї перлини . А вулиці міста щире золото , прозорі , як скло . А храму не бачив я в ньому , бо Господь , Бог Вседержитель то йому храм і Агнець . І місто не має потреби ні в сонці , ні в місяці , щоб у ньому світили , слава бо Божа його освітила , а світильник для нього Агнець . І народи ходитимуть у світлі його , а земські царі принесуть свою славу до нього . А брами його зачинятись не будуть удень , бо там ночі не буде . І принесуть до нього славу й честь народів . І не ввійде до нього ніщо нечисте , ані той , хто чинить гидоту й неправду , але тільки ті , хто записаний у книзі життя Агнця . І показав він мені чисту ріку живої води , ясну , мов кришталь , що випливала з престолу Бога й Агнця . Посеред його вулиці , і по цей бік і по той бік ріки дерево життя , що родить дванадцять раз плоди , кожного місяця приносячи плід свій . А листя дерев на вздоровлення народів . І жадного прокляття більше не буде . І буде в ньому Престол Бога та Агнця , а раби Його будуть служити Йому , і побачать лице Його , а Ймення Його на їхніх чолах . А ночі вже більше не буде , і не буде потреби в світлі світильника , ані в світлі сонця , бо освітлює їх Господь , Бог , а вони царюватимуть вічні віки . І сказав він до мене : Це вірні й правдиві слова , а Господь , Бог духів пророчих , послав Свого Ангола , щоб він показав своїм рабам , що незабаром статися мусить . Ото , незабаром приходжу . Блаженний , хто зберігає пророчі слова цієї книги ! І я , Іван , чув і бачив оце . А коли я почув та побачив , я впав до ніг Ангола , що мені це показував , щоб вклонитись йому . І сказав він до мене : Таж ні ! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків , і тих , хто зберігає слова цієї книги . Богові вклонися ! І сказав він до мене : Не запечатуй слів пророцтва цієї книги . Час бо близький ! Неправедний нехай чинить неправду ще , і поганий нехай ще опоганюється . А праведний нехай ще чинить правду , а святий нехай ще освячується ! Ото , незабаром приходжу , і зо Мною заплата Моя , щоб кожному віддати згідно з ділами його . Я Альфа й Омега , Перший і Останній , Початок і Кінець . Блаженні , хто випере шати свої , щоб мати право на дерево життя , і ввійти брамами в місто ! А поза ним будуть пси , і чарівники , і розпусники , і душогуби , і ідоляни , і кожен , хто любить та чинить неправду . Я , Ісус , послав Свого Ангола , щоб засвідчити вам це у Церквах . Я корінь і рід Давидів , зоря ясна і досвітня ! А Дух і невіста говорять : Прийди ! А хто чує , хай каже : Прийди ! І хто прагне , хай прийде , і хто хоче , хай воду життя бере дармо ! Свідкую я кожному , хто чує слова пророцтва цієї книги : Коли хто до цього додасть що , то накладе на нього Бог кари , що написані в книзі оцій . А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього , то відійме Бог частку його від дерева життя , і від міста святого , що написане в книзі оцій . Той , Хто свідкує , говорить оце : Так , незабаром прийду ! Амінь . Прийди , Господи Ісусе ! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами ! Амінь .