GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:1urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:1На початку Бог створив Небо та землю . А земля була пуста та порожня , і темрява була над безоднею , і Дух Божий ширяв над поверхнею води . І сказав Бог : Хай станеться світло ! І сталося світло . І побачив Бог світло , що добре воно , і Бог відділив світло від темряви . І Бог назвав світло : День , а темряву назвав : Ніч . І був вечір , і був ранок , день перший . І сказав Бог : Нехай станеться твердь посеред води , і нехай відділяє вона між водою й водою . І Бог твердь учинив , і відділив воду , що під твердю вона , і воду , що над твердю вона . І сталося так . І назвав Бог твердь Небо . І був вечір , і був ранок день другий . І сказав Бог : Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного , і нехай суходіл стане видний . І сталося так . І назвав Бог суходіл : Земля , а місце зібрання води назвав : Море . І Бог побачив , що добре воно . І сказав Бог : Нехай земля вродить траву , ярину , що насіння вона розсіває , дерево овочеве , що за родом своїм плід приносить , що в ньому насіння його на землі . І сталося так . І земля траву видала , ярину , що насіння розсіває за родом її , і дерево , що приносить плід , що насіння його в нім за родом його . І Бог побачив , що добре воно . І був вечір , і був ранок , день третій . І сказав Бог : Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі , і нехай вони стануть знаками , і часами умовленими , і днями , і роками . І нехай вони стануть на тверді небесній світилами , щоб світити над землею . І сталося так . І вчинив Бог обидва світила великі , світило велике , щоб воно керувало днем , і світило мале , щоб керувало ніччю , також зорі . І Бог умістив їх на тверді небесній , щоб світили вони над землею , і щоб керували днем та ніччю , і щоб відділювали світло від темряви . І Бог побачив , що це добре . І був вечір , і був ранок , день четвертий . І сказав Бог : Нехай вода вироїть дрібні істоти , душу живу , і птаство , що літає над землею під небесною твердю . І створив Бог риби великі , і всяку душу живу плазуючу , що її вода вироїла за їх родом , і всяку пташину крилату за родом її . І Бог побачив , що добре воно . І поблагословив їх Бог , кажучи : Плодіться й розмножуйтеся , і наповнюйте воду в морях , а птаство нехай розмножується на землі ! І був вечір , і був ранок , день п'ятий . І сказав Бог : Нехай видасть земля живу душу за родом її , худобу й плазуюче , і земну звірину за родом її . І сталося так . І вчинив Бог земну звірину за родом її , і худобу за родом її , і все земне плазуюче за родом його . І бачив Бог , що добре воно . І сказав Бог : Створімо людину за образом Нашим , за подобою Нашою , і хай панують над морською рибою , і над птаством небесним , і над худобою , і над усею землею , і над усім плазуючим , що плазує по землі . І Бог на Свій образ людину створив , на образ Божий її Він створив , як чоловіка та жінку створив їх . І поблагословив їх Бог , і сказав Бог до них : Плодіться й розмножуйтеся , і наповнюйте землю , оволодійте нею , і пануйте над морськими рибами , і над птаством небесним , і над кожним плазуючим живим на землі ! І сказав Бог : Оце дав Я вам усю ярину , що розсіває насіння , що на всій землі , і кожне дерево , що на ньому плід деревний , що воно розсіває насіння , нехай буде на їжу це вам ! І земній усій звірині і всьому птаству небесному , і кожному , що плазує по землі , що душа в ньому жива , уся зелень яринна на їжу для них . І сталося так . І побачив Бог усе , що вчинив . І ото , вельми добре воно ! І був вечір , і був ранок , день шостий . І були скінчені небо й земля , і все воїнство їхнє . І скінчив Бог дня сьомого працю Свою , яку Він чинив . І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї , яку був чинив . І поблагословив Бог день сьомий , і його освятив , бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї , яку , чинячи , Бог був створив . Це ось походження неба й землі , коли створено їх , у дні , як Господь Бог создав небо та землю . І не було на землі жодної польової рослини , і жодна ярина польова не росла , бо на землю дощу Господь Бог не давав , і не було людини , щоб порати землю . І пара з землі підіймалась , і напувала всю землю . І створив Господь Бог людину з пороху земного . І дихання життя вдихнув у ніздрі її , і стала людина живою душею . І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході , і там осадив людину , що її Він створив . І зростив Господь Бог із землі кожне дерево , принадне на вигляд і на їжу смачне , і дерево життя посеред раю , і дерево Пізнання добра і зла . І річка з Едену виходить , щоб поїти рай . І звідти розділюється і стає чотирма початками . Імення одному Пішон , оточує він усю землю Хавіла , де є золото . А золото тієї землі добре ; там бделій і камінь онікс . Ім'я ж другої річки Ґіхон , вона оточує ввесь край Етіопії . А ім'я річки третьої Тигр , вона протікає на сході Ашшуру . А річка четверта вона Ефрат . І взяв Господь Бог людину , і в еденському раї вмістив був її , щоб порала його та його доглядала . І наказав Господь Бог Адамові , кажучи : Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти . Але з дерева знання добра й зла не їж від нього , бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш ! І сказав Господь Бог : Не добре , щоб бути чоловіку самотнім . Створю йому поміч , подібну до нього . І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину , і все птаство небесне , і до Адама привів , щоб побачити , як він їх кликатиме . А все , як покличе Адам до них , до живої душі воно ймення йому . І назвав Адам імена всій худобі , і птаству небесному , і всій польовій звірині . Але Адамові помочі Він не знайшов , щоб подібна до нього була . І вчинив Господь Бог , що на Адама спав міцний сон , і заснув він . І Він узяв одне з ребер його , і тілом закрив його місце . І перетворив Господь Бог те ребро , що взяв із Адама , на жінку , і привів її до Адама . І промовив Адам : Оце тепер вона кість від костей моїх , і тіло від тіла мого . Вона чоловіковою буде зватися , бо взята вона з чоловіка . Покине тому чоловік свого батька та матір свою , та й пристане до жінки своєї , і стануть вони одним тілом . І були вони нагі обоє , Адам та жінка його , і вони не соромились . Але змій був хитріший над усю польову звірину , яку Господь Бог учинив . І сказав він до жінки : Чи Бог наказав : Не їжте з усякого дерева раю ? І відповіла жінка змієві : З плодів дерева раю ми можемо їсти , але з плодів дерева , що в середині раю , Бог сказав : Не їжте із нього , і не доторкайтесь до нього , щоб вам не померти . І сказав змій до жінки : Умерти не вмрете ! Бо відає Бог , що дня того , коли будете з нього ви їсти , ваші очі розкриються , і станете ви , немов Боги , знаючи добро й зло . І побачила жінка , що дерево добре на їжу , і принадне для очей , і пожадане дерево , щоб набути знання . І взяла з його плоду , та й з'їла , і разом дала теж чоловікові своєму , і він з'їв . І розкрилися очі в обох них , і пізнали , що нагі вони . І зшили вони фіґові листя , і зробили опаски собі . І почули вони голос Господа Бога , що по раю ходив , як повіяв денний холодок . І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю . І закликав Господь Бог до Адама , і до нього сказав : Де ти ? А той відповів : Почув я Твій голос у раю і злякався , бо нагий я , і сховався . І промовив Господь : Хто сказав тобі , що ти нагий ? Чи ти не їв з того дерева , що Я звелів був тобі , щоб ти з нього не їв ? А Адам відказав : Жінка , що дав Ти її , щоб зо мною була , вона подала мені з того дерева , і я їв . Тоді Господь Бог промовив до жінки : Що це ти наробила ? А жінка сказала : Змій спокусив мене , і я їла . І до змія сказав Господь Бог : За те , що зробив ти оце , то ти проклятіший над усю худобу , і над усю звірину польову ! На своїм череві будеш плазувати , і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя . І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою , між насінням твоїм і насінням її . Воно зітре тобі голову , а ти будеш жалити його в п'яту . До жінки промовив : Помножуючи , помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї . Ти в муках родитимеш діти , і до мужа твого пожадання твоє , а він буде панувати над тобою . І до Адама сказав Він : За те , що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева , що Я наказав був тобі , говорячи : Від нього не їж , проклята через тебе земля ! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя . Тернину й осот вона буде родити тобі , і ти будеш їсти траву польову . У поті свойого лиця ти їстимеш хліб , аж поки не вернешся в землю , бо з неї ти взятий . Бо ти порох , і до пороху вернешся . І назвав Адам ім'я своїй жінці : Єва , бо вона була мати всього живого . І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх . І сказав Господь Бог : Ось став чоловік , немов один із Нас , щоб знати добро й зло . А тепер коли б не простяг він своєї руки , і не взяв з дерева життя , і щоб він не з'їв , і не жив повік віку . І вислав його Господь Бог із еденського раю , щоб порати землю , з якої узятий він був . І вигнав Господь Бог Адама . А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного , який обертався навколо , щоб стерегти дорогу до дерева життя . І пізнав Адам Єву , жінку свою , і вона завагітніла , і породила Каїна , і сказала : Набула чоловіка від Господа . А далі вона породила брата йому Авеля . І був Авель пастух отари , а Каїн був рільник . І сталось по деякім часі , і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі . А Авель , він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою . І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його , а на Каїна й на жертву його не зглянувся . І сильно розгнівався Каїн , і обличчя його похилилось . І сказав Господь Каїнові : Чого ти розгнівався , і чого похилилось обличчя твоє ? Отож , коли ти добре робитимеш , то підіймеш обличчя своє , а коли недобре , то в дверях гріх підстерігає . І до тебе його пожадання , а ти мусиш над ним панувати . І говорив Каїн до Авеля , брата свого . І сталось , як були вони в полі , повстав Каїн на Авеля , брата свого , і вбив його . І сказав Господь Каїнові : Де Авель , твій брат ? А той відказав : Не знаю . Чи я сторож брата свого ? І сказав Господь : Що ти зробив ? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі . А тепер ти проклятий від землі , що розкрила уста свої , щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки . Коли будеш ти порати землю , вона більше не дасть тобі сили своєї . Мандрівником та заволокою будеш ти на землі . І сказав Каїн до Господа : Більший мій гріх , аніж можна знести . Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі , і я буду ховатись від лиця Твого . І я стану мандрівником та заволокою на землі , і буде , кожен , хто стріне мене , той уб'є мене . І промовив до нього Господь : Через те кожен , хто вб'є Каїна , семикратно буде пімщений . І вмістив Господь знака на Каїні , щоб не вбив його кожен , хто стріне його . І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього , й осів у країні Нод , на схід від Едену . І Каїн пізнав свою жінку , і стала вона вагітна , і вродила Еноха . І збудував він місто , і назвав ім'я тому містові , як ім'я свого сина : Енох . І народився в Еноха Ірад , а Ірад породив Мехуяїла , а Мехуяїл породив Метушаїла , а Метушаїл породив Ламеха . І взяв собі Ламех дві жінки , ім'я одній Ада , а ймення другій Цілла . І породила Ада Явала , він був батьком тих , що сидять по наметах і мають череду . А ймення брата його Ювал , він був батьком усім , хто держить у руках гусла й сопілку . А Цілла також породила Тувалкаїна , що кував всіляку мідь та залізо . А сестра Тувалкаїнова Ноема . І промовив Ламех до жінок своїх : Адо й Цілло , послухайте ви мого голосу , жони Ламехові , почуйте ви слова мого ! Бо якби я мужа забив за уразу свою , а дитину за рану свою , і як буде усемеро пімщений Каїн , то Ламех у сімдесятеро й семеро ! І пізнав Адам ще свою жінку , і сина вона породила . І назвала ймення йому : Сиф , бо Бог дав мені інше насіння за Авеля , що забив його Каїн . А Сифові теж народився був син , і він назвав імення йому : Енош . Тоді зачали були призивати Ймення Господнє . Оце книга нащадків Адамових . Того дня , як створив Бог людину , Він її вчинив на подобу Божу . Чоловіком і жінкою Він їх створив , і поблагословив їх . І того дня , як були вони створені , назвав Він їхнє ймення : Людина . І жив Адам сто літ і тридцять , та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм , і назвав ім'я йому : Сиф . І було Адамових днів по тому , як він Сифа породив , вісім сотень літ . І породив він синів і дочок . А всіх Адамових днів було , які жив , дев'ять сотень літ і тридцять літ . Та й помер він . І жив Сиф сто літ і п'ять літ , та й породив він Еноша . І жив Сиф по тому , як Еноша породив , вісім сотень літ і сім літ . І породив він синів і дочок . А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ . І жив Енош дев'ятдесят літ , та й породив він Кенана . І жив Енош по тому , як Кенана породив , вісім сотень літ і п'ятнадцять літ . І породив він синів та дочок . А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ . Та й помер він . І жив Кенан сімдесят літ , та й породив він Магалал'їла . І жив Кенан по тому , як породив Магалал'їла , вісім сотень літ і сорок літ . І породив він синів та дочок . А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ . Та й помер він . І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ , та й породив він Яреда . І жив Магалал'їл по тому , як Яреда породив , вісім сотень літ і тридцять літ . І породив він синів та дочок . А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ . Та й помер він . І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки , та й породив він Еноха . І жив Яред по тому , як породив він Еноха , вісім сотень літ . І породив він синів та дочок . А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки . Та й помер він . І жив Енох шістдесят і п'ять літ , та й породив Метушалаха . І ходив Енох з Богом по тому , як породив він Метушалаха , три сотні літ . І породив він синів та дочок . А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ . І ходив із Богом Енох , і не стало його , бо забрав його Бог . І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ , та й Ламеха породив . І жив Метушалах по тому , як породив він Ламеха , сім сотень літ і вісімдесят і два роки . І породив він синів та дочок . А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ . Та й помер він . І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки , та й сина породив , ім'я йому назвав : Ной , говорячи : Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі , що Господь її викляв . І жив Ламех по тому , як Ноя породив , п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ . І породив він синів та дочок . А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ . Та й помер він . І був Ной віку п'ять сотень літ , та й породив Ной Сима , Хама та Яфета . І сталося , що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі , і їм народилися дочки . І побачили Божі сини людських дочок , що вродливі вони , і взяли собі жінок із усіх , яких вибрали . І промовив Господь : Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки , бо блудить вона . Вона тіло , і дні її будуть сто і двадцять літ . За тих днів на землі були велетні , а також по тому , як стали приходити Божі сини до людських дочок . І вони їм народжували , то були силачі , що славні від віку . І бачив Господь , що велике розбещення людини на землі , і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно . І пожалкував був Господь , що людину створив на землі . І засмутився Він у серці Своїм . І промовив Господь : Зітру Я людину , яку Я створив , з поверхні землі , від людини аж до скотини , аж до плазунів , і аж до птаства небесного . Бо жалкую , що їх Я вчинив . Але Ной знайшов милість у Господніх очах . Це ось оповість про Ноя . Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях . Ной з Богом ходив . І Ной породив трьох синів : Сима , Хама й Яфета . І зіпсулась земля перед Божим лицем , і наповнилась земля насильством . І бачив Бог землю , і ось зіпсулась вона , кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі . І промовив Господь до Ноя : Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм , бо наповнилась земля насильством від них . І ось Я винищу їх із землі . Зроби собі ковчега з дерева ґофер . З перегородками зробиш ковчега , і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору . І отак його зробиш : три сотні ліктів довжина ковчега , п'ятдесят ліктів ширина йому , а тридцять ліктів височина йому . Отвір учиниш в ковчезі , і звузиш на лікоть його від гори , а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його . Зробиш його на поверхи долішні , другорядні й третьорядні . А Я ось наведу потоп , воду на землю , щоб з-під неба винищити кожне тіло , що в ньому дух життя . Помре все , що на землі ! І складу Я заповіта Свойого з тобою , і ввійдеш до ковчегу ти , і сини твої , і жінка твоя , і жінки твоїх синів із тобою . І впровадиш до ковчегу по двоє з усього , з усього живого , із кожного тіла , щоб їх заховати живими з тобою . Вони будуть самець і самиця . Із птаства за родом його , і з худоби за родом її , і з усіх плазунів на землі за родом їх , по двоє з усього увійдуть до тебе , щоб їх зберегти живими . А ти набери собі з кожної їжі , що вона на споживання , і буде для тебе й для них на поживу . І зробив Ной усе , як звелів йому Бог , так зробив він . І сказав Господь Ноєві : Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу , бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді . Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро , самця та самицю її , а з худоби нечистої двоє : самця та самицю її . Також із птаства небесного по семеро , самця та самицю , щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі . Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей , і всяку істоту , яку Я вчинив , зітру з-над поверхні землі ! І зробив Ной усе , як звелів був Господь . А Ной був віку шостисот літ , і стався потоп , вода на землі . І ввійшов Ной , і сини його , і жінка його , і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу . Із чистої худоби та з худоби , що нечиста вона , і з птаства , і всього , що плазує на землі , по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу , самець і самиця , як Бог Ноєві був ізвелів . І сталося по семи днях , і води потопу линули на землю . Року шостої сотні літ життя Ноєвого , місяця другого , сімнадцятого дня місяця , цього дня відкрилися всі джерела великої безодні , і розчинилися небесні розтвори . І був дощ на землі сорок день і сорок ночей . Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной , і Сим , і Хам та Яфет , сини Ноєві , і жінка Ноєва , і три невістки його з ними , вони та всяка звірина за родом її , і всяка худоба за родом її , і всяке плазуюче , що плазує по землі , за родом його , і всяке птаство за родом його , усяка пташка крилата . І ввійшли до Ноя , до ковчегу по двоє із кожного тіла , що в нім дух життя . А те , що ввійшло , самець і самиця з кожного тіла ввійшли , як звелів йому Бог . І замкнув Господь за ним ковчега . І був потоп сорок день на землі , і збільшилась вода , і понесла ковчега . І він високо став над землею . І прибула вода , і сильно збільшилась вона на землі , і пливав ковчег на поверхні води . І дуже-дуже вода на землі прибула , і покрились усі гори високі , що під небом усім . На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула , і покрилися гори . І вимерло всяке тіло , що рухається на землі : серед птаства , і серед скотини , і серед звірини , і серед усіх плазунів , що плазують по землі , і кожна людина . Усе , що в ніздрях його дух життя , з усього , що на суходолі вимерло було . І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі , від людини аж до скотини , аж до плазуна , і аж до птаства небесного , вони стерлись з землі . І зостався тільки Ной та те , що з ним у ковчезі було . І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день . І згадав Бог про Ноя , і про кожну звірину та про всяку худобу , що були з ним у ковчезі . І Бог навів вітра на землю , і вода заспокоїлась . І закрились джерела безодні та небесні розтвори , і дощ з неба спинився . І верталась вода з-над землі , верталась постійно . І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях . А сьомого місяця , на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських . І постійно вода спадала аж до десятого місяця . А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки . І сталося по сорока днях , Ной відчинив вікно ковчегу , що його він зробив . І вислав він крука . І літав той туди та назад , аж поки не висохла вода з-над землі . І послав він від себе голубку , щоб побачити , чи не спала вода з-над землі . Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги , і вернулась до нього до ковчегу , бо стояла вода на поверхні всієї землі . І вистромив руку , і взяв він її , та й до себе в ковчег упустив її . І він зачекав іще других сім день , і знову з ковчегу голубку послав . І голубка вернулась до нього вечірнього часу , і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний . І довідався Ной , що спала вода з-над землі . І він зачекав іще других сім день , і голубку послав . І вже більше до нього вона не вернулась . І сталося , року шістсотого й першого , місяця першого , першого дня місяця висохла вода з-над землі . І Ной зняв даха ковчегу й побачив : аж ось висохла поверхня землі ! А місяця другого , двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля . І промовив Ноєві Господь , кажучи : Вийди з ковчегу ти , а з тобою жінка твоя , і сини твої , і невістки твої . Кожну звірину , що з тобою вона , від кожного тіла з-посеред птаства , і з-посеред скотини , і з-посеред усіх плазунів , що плазують по землі , повиводь із собою . І хай рояться вони на землі , і нехай на землі вони плодяться та розмножуються . І вийшов Ной , а з ним сини його , і жінка його , і невістки його . Кожна звірина , кожен плазун , усе птаство , усе , що рухається на землі , за родами їхніми вийшли з ковчегу вони . І збудував Ной жертівника Господеві . І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства , і приніс на жертівнику цілопалення . І почув Господь пахощі любі , і в серці Своєму промовив : Я вже більше не буду землі проклинати за людину , бо нахил людського серця лихий від віку його молодого . І вже більше не вбиватиму всього живого , як то Я вчинив був . Надалі , по всі дні землі , сівба та жнива , і холоднеча та спека , і літо й зима , і день та ніч не припиняться ! І поблагословив Бог Ноя й синів його , та й промовив : Плодіться й розмножуйтеся , та наповнюйте землю ! І ляк перед вами , і страх перед вами буде між усією звіриною землі , і між усім птаством небесним , між усім , чим роїться земля , і між усіма рибами моря . У ваші руки віддані вони . Усе , що плазує , що живе воно , буде вам на їжу . Як зелену ярину Я віддав вам усе . Тільки м'яса з душею його , цебто з кров'ю його , не будете ви споживати . А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших , з руки кожної звірини буду жадати її , і з руки чоловіка , з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську . Хто виллє кров людську з людини , то виллята буде його кров , бо Він учинив людину за образом Божим . Ви ж плодіться й розмножуйтеся , роїться на землі та розмножуйтесь на ній ! І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним , кажучи : А Я , ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас . І з кожною живою душею , що з вами : серед птаства , серед худоби , і серед усієї земної звірини з вами , від усіх , що виходять з ковчегу , до всієї земної звірини . І Я укладу заповіта Свого з вами , і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу , і більш не буде потопу , щоб землю нищити . І Бог промовляв : Оце знак заповіту , що даю Я його поміж Мною та вами , і поміж кожною живою душею , що з вами , на вічні покоління : Я веселку Свою дав у хмарі , і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею . І станеться , коли над землею Я хмару захмарю , то буде виднітися в хмарі веселка . І згадаю про Свого заповіта , що між Мною й між вами , і між кожною живою душею в кожному тілі . І більш не буде вода для потопу , щоб вигубляти кожне тіло . І буде веселка у хмарі , і побачу її , щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі , що воно на землі . І сказав Бог до Ноя : Це знак заповіту , що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом , що воно на землі . І були сини Ноєві , що вийшли з ковчегу : Сим , і Хам , і Яфет . А Хам він був батько Ханаанів . Оці троє були сини Ноєві , і від них залюднилася вся земля . І зачав був Ной , муж землі , садити виноград . І пив він вино та й упився , й обнажився в середині свого намету . І побачив Хам , батько Ханаанів , наготу батька свого , та й розказав обом браттям своїм надворі . Узяли тоді Сим та Яфет одежину , і поклали обидва на плечі свої , і позадкували , та й прикрили наготу батька свого . Вони відвернули дозаду обличчя свої , і не бачили наготи батька свого . А Ной витверезився від свого вина , і довідався , що йому був учинив його син наймолодший . І сказав він : Проклятий будь Ханаан , він буде рабом рабів своїм браттям ! І сказав він : Благословенний Господь , Симів Бог , і хай Ханаан рабом буде йому ! Нехай Бог розпросторить Яфета , і нехай пробуває в наметах він Симових , і нехай Ханаан рабом буде йому ! А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ . А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ . Та й помер . Оце нащадки синів Ноєвих : Сима , Хама та Яфета . А їм народились сини по потопі : Сини Яфетові : Ґомер , і Маґоґ , і Мадай , і Яван , і Тувал , і Мешех , і Тирас . А сини Ґомерові : Ашкеназ , і Рифат , і Тоґарма . А сини Явана : Еліша , і Таршіш , і китти , і додани . Від них відділилися острови народів у їхніх краях , кожний за мовою своєю , за своїми родами , у народах своїх . А сини Хамові : Куш , і Міцраїм , і Фут , і Ханаан . А сини Кушові : Сева , і Хавіла , і Савта , і Раама , і Савтеха . А сини Раами : Шева та Дедан . Куш же породив Німрода , він розпочав на землі велетнів . Він був дужий мисливець перед Господнім лицем . Тому то говориться : Як Німрод , дужий мисливець перед Господнім лицем . А початком царства його були : Вавилон , і Ерех , і Аккад , і Калне в землі Шінеар . З того краю вийшов Ашшур , та й збудував Ніневію , і Реховот-Ір , і Калах , і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом , він оте місто велике . А Міцраїм породив лудів , і анамів , і легавів , і нафтухів , і патрусів , і каслухів , що звідси пішли филистимляни , і кафторів . А Ханаан породив Сидона , свого перворідного , та Хета , і Евусеянина , і Амореянина , і Ґірґашеянина , і Хіввеянина , і Аркеянина , і Синеянина , і Арвадеянина , і Цемареянина , і Хаматеянина . А потім розпорошилися роди Ханаанеянина . І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару , аж до Ґази , у напрямі аж до Содому , і до Гомори , і до Адми , і до Цевоїму , аж до Лашу . Оце сини Хамові , за їхніми родами , за мовами їхніми , у їхніх країнах , у їхніх народах . А Симові теж народились йому , він батько всіх синів Еверових , брат старший Яфетів . Сини Симові : Елам , і Ашшур , і Арпахшад , і Луд , і Арам . А Арамові сини : Уц , і Хул , і Ґетер , і Маш . А Арпахшад породив Шелаха , а Шелах породив Евера . А Еверові народилося двоє синів : ім'я першому Пелеґ , бо за днів його поділилась земля , а ймення його брата Йоктан . А Йоктан породив Алмодада , і Шелефа , і Хасар-Мавета , і Єраха , і Гадорама , і Узала , і Диклу , і Увала , і Авімаїла , і Шеву , і Офіра , і Хавілу , і Йовава . Усі вони сини Йоктанові . А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару , гори східньої . Оце сини Симові , за їхніми родами , за мовами їхніми , у їхніх країнах , у їхніх народах . Оце роди синів Ноєвих , за нащадками їхніми , у їхніх народах . І народи від них поділились на землі по потопі . І була вся земля одна мова та слова одні . І сталось , як рушали зо Сходу вони , то в Шинеарському краї рівнину знайшли , і оселилися там . І сказали вони один одному : Ану , наробімо цегли , і добре її випалімо ! І сталася цегла для них замість каменя , а смола земляна була їм за вапно . І сказали вони : Тож місто збудуймо собі , та башту , а вершина її аж до неба . І вчинімо для себе ймення , щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі . І зійшов Господь , щоб побачити місто та башту , що людські сини будували її . І промовив Господь : Один це народ , і мова одна для всіх них , а це ось початок їх праці . Не буде тепер нічого для них неможливого , що вони замишляли чинити . Тож зійдімо , і змішаймо там їхні мови , щоб не розуміли вони мови один одного . І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі , і вони перестали будувати те місто . І тому то названо ймення йому : Вавилон , бо там помішав Господь мову всієї землі . І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі . Оце нащадки Симові : Сим був віку ста літ , та й породив Арпахшада , два роки по потопі . І жив Сим по тому , як породив Арпахшада , п'ять сотень літ . І породив він синів і дочок . А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ , та й породив він Шелаха . І жив Арпахшад по тому , як породив він Шелаха , чотири сотні літ та три роки . І породив він синів та дочок . Шелах же жив тридцять літ , та й породив він Евера . І жив Шелах по тому , як породив він Евера , чотири сотні літ і три роки . І породив він синів та дочок . Евер же жив тридцять літ і чотири , та й породив він Пелеґа . І жив Евер по тому , як породив він Пелеґа , чотири сотні літ і тридцять літ . І породив він синів та дочок . Пелеґ же жив тридцять літ , та й породив Реу . І жив Пелеґ по тому , як породив Реу , дві сотні літ і дев'ять літ . І породив він синів та дочок . А Реу жив тридцять і два роки , та й породив Серуґа . І жив Реу по тому , як породив Серуґа , дві сотні літ і сім літ . І породив він синів та дочок . А Серуґ жив тридцять літ , та й породив Нахора . І жив Серуґ по тому , як породив Нахора , дві сотні літ . І породив він синів та дочок . А Нахор жив двадцять літ і дев'ять , та й породив він Тераха . І жив Нахор по тому , як породив він Тераха , сотню літ і дев'ятнадцять літ . І породив він синів та дочок . Терах же жив сімдесят літ , та й породив Аврама , і Нахора , і Гарана . А оце нащадки Терахові : Терах породив Аврама , і Нахора , і Гарана . А Гаран породив Лота . Гаран же помер за життя свого батька , у краї свого народження , в Урі халдейському . І побрали Аврам та Нахор для себе жінок . Ім'я Аврамовій жінці Сара , а ймення Нахоровій жінці Мілка , дочка Гарана , Мілчиного батька і батька Їски . А Сара неплідна була , не мала нащадка вона . І взяв Терах Аврама , сина свого , і Лота , сина Гаранового , сина свого сина , і Сару , невістку свою , жінку Аврама , свого сина , та й вийшов з ними з Уру халдейського , щоб піти до краю ханаанського . І прийшли вони аж до Харану , та й там оселилися . І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ . І Терах помер у Харані . І промовив Господь до Аврама : Вийди зо своєї землі , і від родини своєї , і з дому батька свого до Краю , який Я тобі покажу . І народом великим тебе Я вчиню , і поблагословлю Я тебе , і звеличу ймення твоє , і будеш ти благословенням . І поблагословлю , хто тебе благословить , хто ж тебе проклинає , того прокляну . І благословляться в тобі всі племена землі ! І відправивсь Аврам , як сказав був до нього Господь , і з ним пішов Лот . Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ , як виходив з Харану . І Аврам узяв Сару , свою жінку , та Лота , сина брата свого , і ввесь маєток , який набули , і людей , що їх набули у Харані , та й вийшли , щоб піти до Краю ханаанського . І до Краю ханаанського вони прибули . І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему , аж до дуба Мамре . А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї . І Господь явився Авраму й сказав : Я дам оцей Край потомству твоєму . І він збудував там жертівника Господеві , що явився йому . А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу , і намета свого розіп'яв , Бет-Ел від заходу , а Гай від сходу . І він збудував там Господу жертівника , і прикликав Господнє Ймення . І подавався Аврам усе далі на південь . І стався був голод у Краї . І зійшов Аврам до Єгипту , щоб там перебути , бо голод у Краї тяжкий став . І сталося , як він близько прийшов до Єгипту , то сказав був до жінки своєї Сари : Отож то я знаю , що ти жінка вродлива з обличчя . І станеться , як побачать тебе єгиптяни й скажуть : Це жінка його , то вони мене вб'ють , а тебе позоставлять живою . Скажи ж , що сестра моя ти , щоб добре було через тебе мені , і щоб я позостався живий через тебе . І сталось , як прийшов був Аврам до Єгипту , то єгиптяни побачили жінку , що дуже вродлива вона . І побачили її вельможі фараонові , і хвалили її перед фараоном . І взята була та жінка до дому фараонового . І він для Аврама добро вчинив через неї . І одержав він дрібну та велику худобу , і осли , і раби , і невільниці , і ослиці , верблюди . І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару , Аврамову жінку . І прикликав фараон Аврама й сказав : Що ж то мені ти вчинив ? Чому не сказав мені , що вона твоя жінка ? Для чого сказав ти : Вона моя сестра ? І я собі взяв був за жінку її . А тепер ось жінка твоя , візьми та й іди ! І фараон наказав людям про нього . І вислали його , і жінку його , і все , що в нього було . І піднявся Аврам із Єгипту , сам , і жінка його , і все , що в нього було , і Лот разом із ним , до Неґеву . А Аврам був вельми багатий на худобу , на срібло й на золото . І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу , аж до місця , де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм , до місця жертівника , що його він зробив там напочатку . І Аврам там прикликав Господнє Ймення . Так само й у Лота , що з Аврамом ходив , дрібна та велика худоба була та намети . І не вміщала їх та земля , щоб їм разом пробувати , бо великий був їхній маєток , і не могли вони разом пробувати . І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової . А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю . І промовив до Лота Аврам : Нехай сварки не буде між мною та між тобою , і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми , бо близька ми рідня . Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм ? Відділися від мене ! Коли підеш ліворуч , то я піду праворуч , а як ти праворуч , то піду я ліворуч . І звів Лот свої очі , і побачив усю околицю Йорданську , що наводнена вся вона аж до Цоару , перед тим , як Содом та Гомору був знищив Господь , як Господній , садок , як єгипетський край ! І Лот вибрав собі всю околицю йорданську . І Лот рушив на схід , і вони розлучилися один від одного . Аврам оселився в землі ханаанській , а Лот оселився в рівнинних містах околиці , і наметував аж до Содому . А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом . І промовив Господь до Аврама , коли Лот розлучився із ним : Зведи очі свої , та поглянь із місця , де ти , на північ , і на південь , і на схід , і на захід , бо всю цю землю , яку бачиш , Я її дам навіки тобі та потомству твоєму . І вчиню Я потомство твоє , як той порох землі , так , що коли хто потрапить злічити порох земний , то теж і потомство твоє перелічене буде . Устань , пройдись по Краю вздовж його та вширшки його , бо тобі його дам ! І Аврам став наметувати , і прибув , і осів між дубами Мамре , що в Хевроні вони . І він збудував там жертівника Господеві . І сталось за днів Амрафела , царя Шинеару , Арйоха , царя Елласару , Кедор-Лаомера , царя Еламу , і Тидала , царя Ґоїму , вони вчинили війну з Бераєм , царем Содому , і з Біршаєм , царем Гомори , з Шин'авом , царем Адми , і Шемевером , царем Цевоїму , і з царем Белаю , що Цоар тепер . Усі ці зібрались були до долини Сіддім , вона тепер море Солоне . Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові , а року тринадцятого повстали . А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі , що були з ним , і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі , і Зузів у Гамі , і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі , і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану , що він при пустині . І вернулись вони , і прибули до Ен-Мішпату , воно тепер Кадеш , і звоювали всю землю Амалика , а також Аморея , що сидів у Хаццон-Тамарі . І вийшов цар Содому , і цар Гомори , і цар Адми , і цар Цевоїму , і цар Белаю , тепер він Цоар , і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім , із Кедор-Лаомером , царем Еламу , і Тидалом , царем Ґоїму , і Амрафелом , царем Шинеару , і Арйохом , царем Елласару , чотири царі проти п'ятьох . А долина Сіддім була повна смоляних ям ; і втекли цар Содому й цар Гомори , та й попадали туди , а позосталі повтікали на гору . І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори , і всю їхню поживу , і пішли . І взяли вони Лота , сина брата Аврамового , бо пробував у Содомі , і добро його та й пішли . І прийшов був недобиток , та й розповів єврею Аврамові , а він жив між дубами амореянина Мамре , брата Ешколового й брата Анерового , Аврамових спільників . І почув Аврам , що небіж його взятий у неволю , та й узброїв своїх вправних слуг , що в домі його народились , три сотні й вісімнадцять , і погнався до Дану . І він поділився на гурти вночі , він та раби його , і розбив їх , і гнався за ними аж до Хови , що ліворуч Дамаску . І вернув він усе добро , а також Лота , небожа свого , і добро його повернув , а також жінок та людей . Тоді цар Содому вийшов назустріч йому , як він повертався , розбивши Кедор-Лаомера та царів , що були з ним , до долини Шаве , вона тепер долина Царська . А Мелхиседек , цар Салиму , виніс хліб та вино . А він був священик Бога Всевишнього . І поблагословив він його та й промовив : Благословенний Аврам від Бога Всевишнього , що створив небо й землю . І благословенний Бог Всевишній , що видав у руки твої ворогів твоїх . І Аврам дав йому десятину зо всього . І сказав цар содомський Аврамові : Дай мені людей , а маєток візьми собі . Аврам же сказав цареві содомському : Я звів свою руку до Господа , Бога Всевишнього , Творця неба й землі , що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього , що твоє , щоб ти не сказав : Збагатив я Аврама . Я не хочу нічого , даси тільки те , що слуги поїли , та частину людям , що зо мною ходили : Анер , Ешкол і Мамре , частину свою вони візьмуть . По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке : Не бійся , Авраме , Я тобі щит , нагорода твоя вельми велика . А Аврам відізвався : Господи , Господи , що даси Ти мені , коли я бездітний ходжу , а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску . І сказав Аврам : Отож , Ти не дав нащадка мені , і ото мій керівник спадкоємець мені . І ось слово Господнє до нього таке : Він не буде спадкоємець тобі , але той , хто вийде з твойого нутра , він буде спадкоємець тобі . І Господь його вивів надвір та й сказав : Подивися на небо , та зорі злічи , коли тільки потрапиш ти їх полічити . І до нього прорік : Таким буде потомство твоє ! І ввірував Аврам Господеві , а Він залічив йому те в праведність . І промовив до нього : Я Господь , що вивів тебе з Уру халдейського , щоб дати тобі землю оцю , щоб став ти спадкоємець її . І промовив Аврам : Господи , Господи , з чого я довідаюся , що буду спадкоємець її ? Він же промовив до нього : Візьми трилітнє теля , і трилітню козу , і трилітнього барана , і горлицю , і пташеня голубине . І взяв він для Нього все те , і розсік його пополовині , і дав кожну частину його відповідно до другої , але птаства не розсік . І зліталося хиже птаство на трупи , та Аврам відганяв його . Коли ж сонце схилялось на захід , то спав сон на Аврама . І ось спадає на нього жах темний , великий . І промовив Господь до Аврама : Добре знай , що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй . І будуть служити вони , і будуть їх мучити чотири сотні літ . Але народ , якому служити вони будуть , Я засуджу ; та вони потім вийдуть з великим маєтком . А ти до своєї рідні прийдеш у мирі , у старості добрій похований будеш . А покоління четверте повернеться сюди , бо досі не повний ще гріх амореянина . І сталось , коли зайшло сонце й була темрява , то ось появилась мов димуюча піч , та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви . І того дня склав Господь заповіта з Аврамом , говорячи : Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої , до річки Ефрата : хенеянина , і кенізеянина , і кадмонеянина , і хіттеянина , і періззеянина , і рефаеянина , і амореянина , і ханаанеянина , і ґірґашеянина , і евусеянина . А Сара , Аврамова жінка , не родила йому . І в неї була єгиптянка невільниця , а ймення їй Аґар . І сказала Сара Аврамові : Ось Господь затримав мене від породу . Прийди ж до моєї невільниці , може від неї одержу я сина . І послухався Аврам голосу Сари . І взяла Сара , Аврамова жінка , єгиптянку Аґар , свою невільницю , по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській , і дала її Аврамові , чоловікові своєму , за жінку . І він увійшов до Аґари , і вона зачала . Як вона ж побачила , що зачала , то стала легковажити господиню свою . І сказала Сара Аврамові : Моя кривда на тобі ! Я дала була свою невільницю до лоня твого , а як вона побачила , що зачала , то стала легковажити мене . Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою ! І промовив Аврам до Сари : Таж невільниця твоя в руці твоїй ! Зроби їй те , що вгодне в очах твоїх . І Сара гнобила її . І втекла Аґар від обличчя її . І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині , біля джерела на дорозі до Шур , і сказав : Аґаро , Сарина невільнице , звідки ж то прийшла ти , і куди ти йдеш ? Та відказала : Я втікаю від обличчя Сари , пані моєї . А Ангол Господній промовив до неї : Вернися до пані своєї , і терпи під руками її ! І Ангол Господній промовив до неї : Сильно розмножу потомство твоє , і через безліч буде воно незліченне . І Ангол Господній до неї сказав : Ось ти зачала , і сина породиш , і назвеш ім'я йому Ізмаїл , бо прислухавсь Господь до твоєї недолі . А він буде як дикий осел між людьми , рука його на всіх , а рука всіх на нього . І буде він жити при всіх своїх браттях . І назвала вона Ймення Господа , що мовив до неї : Ти Бог видіння ! Бо сказала вона : Чи й тут я дивилась на Того , Хто бачить мене ? Тому джерело було назване Джерело Живого , Хто бачить мене , воно поміж Кадешем та поміж Баредом . І вродила Аґар Аврамові сина , а Аврам назвав ім'я свого сина , що вродила Аґар : Ізмаїл . А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ , коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла . І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ , коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього : Я Бог Всемогутній ! Ходи перед лицем Моїм , і будь непорочний ! І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою , і дуже-дуже розмножу тебе . І впав Аврам на обличчя своє , а Бог до нього промовляв , говорячи : Я , ось Мій заповіт із тобою , і станеш ти батьком багатьох народів . І не буде вже кликатись ім'я твоє : Аврам , але буде ім'я твоє : Авраам , бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів . І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним , і вчиню , щоб вийшли з тебе народи , і царі з тебе вийдуть . І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою , і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт , що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі . І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого , увесь Край ханаанський , на вічне володіння , і Я буду їм Богом . І сказав Авраамові Бог : А ти заповіта Мого стерегтимеш , ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях . То Мій заповіт , що його ви виконувать будете , поміж Мною й поміж вами , і поміж потомством твоїм по тобі : нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас . І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої , і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами . А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях , як народжений дому , так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних , що він не з потомства твого . Щодо обрізання , нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє , і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним . А необрізаний чоловічої статі , що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті , то стята буде душа та з народу свого , він зірвав заповіта Мого ! І сказав Авраамові Бог : Сара , жінка твоя , нехай свого ймення не кличе вже : Сара , бо ім'я їй : Сарра . І поблагословлю Я її , і теж з неї дам сина тобі . І поблагословлю Я її , і стануться з неї народи , і царі народів будуть із неї . І впав Авраам на обличчя своє , і засміявся . І подумав він у серці своїм : Чи в столітнього буде народжений , і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить ? А до Бога сказав Авраам : Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм ! Бог же сказав : Але Сарра , твоя жінка , сина породить тобі , а ти назвеш ім'я йому Ісак . І Свого заповіта з ним Я складу , щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім . А щодо Ізмаїла , Я послухав тебе : Ось Я поблагословлю його , і вчиню його плідним , і дуже-дуже розмножу його . Він породить дванадцять князів , і великим народом учиню Я його . А Свого заповіта Я складу з Ісаком , що його Сарра вродить тобі на цей час другого року . І Він перестав говорити з ним . І Бог вознісся від Авраама . І взяв Авраам Ізмаїла , сина свого , і всіх уроджених у домі його , і всіх , хто куплений за срібло його , кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому , і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня , як Бог говорив з ним . А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ , як обрізано було тіло крайньої плоті його . А Ізмаїл був віку тринадцяти літ , як обрізано було тіло крайньої плоті його . Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл , син його . І всі мужі дому його , народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних , були обрізані з ним . І явився до нього Господь між дубами Мамре , а він сидів при вході в намет під час денної спеки . І він ізвів очі свої та й побачив : ось три Мужі стоять біля нього . І побачив , і вибіг із входу намету назустріч Їм , і вклонився до землі , та й промовив : Господи , коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх , не проходь повз Свойого раба ! Принесуть трохи води , і ноги Свої помийте , і спочиньте під деревом . І хай хліба шматок принесу я , а Ви підкріпіть серце Ваше . Потому підете , бо на те Ви йдете повз свойого раба . І сказали вони : Зроби так , як сказав . І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав : Візьми швидко три міри пшеничної муки , заміси , і зроби коржі . І побіг Авраам до товару , і взяв молоде та добре теля , і дав слузі , а той швидко його приготовив . І взяв масла й молока , та теля приготовлене , та й поклав перед Ними , а сам став біля Них під деревом . І їли Вони . І сказали до нього : Де Сарра , жінка твоя ? А він відказав : Ось у наметі . І сказав один з Них : Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу . І ось буде син у Сарри , жінки твоєї . . . А Сарра це чула при вході намету , що був за Ним . Авраам же та Сарра старі були , віку похилого . У Сарри перестало бувати звичайне жіноче . І засміялася Сарра в нутрі своїм , говорячи : Коли я зів'яла , то як станеться розкіш мені ? Таж пан мій старий ! І сказав Господь до Авраама : Чого то сміялася Сарра отак : Чи ж справді вроджу , коли я зостарілась ? Чи для Господа є річ занадто трудна ? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу , Сарра ж тоді матиме сина . А Сарра відріклася , говорячи : Не сміялася я , бо боялась . Але Він відказав : Ні , таки сміялася ти ! І повставали звідти ті Мужі , і поглянули на Содом , а Авраам пішов з Ними , щоб Їх відпровадити . А Господь сказав : Чи Я від Авраама втаю , що Я маю зробити ? Бож Авраам справді стане народом великим та дужим , і в ньому поблагословляться всі народи землі ! Бо вибрав Я його , щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі . І будуть вони дотримуватися дороги Господньої , щоб чинити справедливість та право , а то для того , щоб Господь здійснив на Авраамові , що сказав був про нього . І промовив Господь : Через те , що крик Содому й Гомори великий , і що гріх їхній став дуже тяжкий , зійду ж Я та й побачу , чи не вчинили вони так , як крик про них , що доходить до Мене , тоді їм загибіль , а як ні то побачу . І повернулися звідти ті Мужі , і пішли до Содому , а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем . І Авраам підійшов та й промовив : Чи погубиш також праведного з нечестивим ? Може є п'ятдесят праведних у цьому місті , чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних , що в ньому є ? Не можна Тобі чинити так , щоб убити праведного з нечестивим , бо стане праведний як нечестивий , цього ж не можна Тобі ! Чи ж Той , Хто всю землю судить , не вчинить правди ? І промовив Господь : Коли Я в Содомі , у цьому місті , знайду п'ятдесят праведних , то вибачу цілій місцевості ради них . І відповів Авраам та й промовив : Оце я осмілився був говорити до Господа свого , а я порох та попіл . Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти , чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох ? І промовив Господь : Не знищу , коли там знайду сорок і п'ять ! І промовив до Нього він ще , та й сказав : Може сорок там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю й ради сорока ! І сказав Авраам : Хай не гніває це мого Господа , і нехай я скажу : Може тридцять там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю , коли й тридцять знайду там ! І сказав Авраам : Оце я осмілився був говорити до Господа мого : Може двадцять там знайдеться ? А Господь відказав : Не зроблю й ради двадцяти ! І сказав Авраам : Хай не гніває це мого Господа , і нехай я скажу тільки разу цього : Може хоч десять там знайдеться ? А Господь відказав : Не знищу й ради десятьох ! І пішов Господь , як скінчив говорити до Авраама . А Авраам вернувся до свого місця . І прибули обидва Анголи до Содому надвечір , а Лот сидів у брамі содомській . І побачив Лот , і встав їм назустріч , і вклонився обличчям до землі , та й промовив : Ось , панове мої , зайдіть до дому вашого раба , і переночуйте , і помийте ноги свої , а рано встанете й підете на дорогу свою . А вони відказали : Ні , бо будемо ми ночувати на вулиці . А він сильно на них налягав , і вони до нього з дороги зійшли , і ввійшли до дому його . І вчинив він для них прийняття , і напік прісного і їли вони . Ще вони не полягали , а люди того міста , люди Содому від малого аж до старого , увесь народ звідусюди оточили той дім . І вони закричали до Лота , і сказали йому : Де ті мужі , що ночі цієї до тебе прийшли ? Виведи їх до нас , щоб нам їх пізнати ! І Лот вийшов до входу до них , а двері замкнув за собою , і сказав : Браття мої , не чиніть лихого ! Ось у мене дві доньки , що мужа не пізнали . Нехай я їх до вас виведу , а ви їм робіть , що вам до вподоби . . . Тільки мужам оцім не робіть нічого , бо на те вони прийшли під тінь даху мого . А вони закричали : Іди собі геть ! І сказали : Цей один був прийшов , щоб пожити чужинцем , а він став тут суддею ! Тепер ми зло гірше тобі заподієм , ніж їм ! І сильно вони налягали на мужа , на Лота , і підійшли , щоб висадити двері . Тоді вистромили свою руку ті мужі , і впровадили Лота до себе до дому , а двері замкнули . А людей , що при вході до дому зібрались , вони вдарили сліпотою , від малого аж до великого . І ті попомучилися , шукаючи входу . І сказали ті мужі до Лота : Ще хто в тебе тут ? Зятів і синів своїх , і дочок своїх , і все , що в місті твоє , виведи з цього місця , бо ми знищимо це місце , бо збільшився їхній крик перед Господом , і Господь послав нас , щоб знищити його . І вийшов Лот , і промовив до зятів своїх , що мали взяти дочок його , і сказав : Уставайте , вийдіть із цього місця , бо Господь знищить місто . Але в очах зятів він здавався як жартун . А коли зійшла світова зірниця , то Анголи принагляли Лота , говорячи : Уставай , візьми жінку свою та обох дочок своїх , що знаходяться тут , щоб тобі не загинути через гріх цього міста . А що він вагався , то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його , і за руку жінки його , і за руку обох дочок його , і вивели його , і поставили поза містом . І сталося , коли один з них виводив їх поза місто , то промовив : Рятуй свою душу , не оглядайся позад себе , і не затримуйся ніде в околиці . Ховайся на гору , щоб тобі не загинути . А Лот їм відказав : Ні ж бо , Господи ! Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх , і Ти побільшив Свою милість , що зробив її зо мною , щоб зберегти при житті мою душу ; але я не встигну сховатись на гору , щоб бува не спіткало мене зло , і я помру . Ось місто це близьке , щоб утекти туди , а воно маленьке . Нехай сховаюсь я туди , чи ж воно не маленьке ? і буде жити душа моя . І відказав Він до нього : Ось Я прихиливсь до твого прохання , щоб не зруйнувати міста , про яке ти казав . Швидко сховайся туди , бо Я не зможу нічого зробити , аж поки не прийдеш туди . Тому й назвав ім'я тому місту : Цоар . Сонце зійшло над землею , а Лот прибув до Цоару . І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню , від Господа з неба . І поруйнував ті міста , і всю околицю , і всіх мешканців міст , і рослинність землі . А жінка його , Лотова , озирнулася позад нього , і стала стовпом соляним ! . . . І встав Авраам рано вранці , і подався до місця , де стояв був він перед лицем Господнім . І він подивився на Содом та Гомору , і на всю поверхню землі тієї околиці . І побачив : ось здіймається дим від землі , немов дим із вапнярки . . . І сталося , як нищив Бог міста тієї околиці , то згадав Бог Авраама , і вислав Лота з середини руїни , коли руйнував ті міста , що сидів у них Лот . І піднявся Лот із Цоару , і осів на горі , й обидві дочки його з ним , бо боявся пробувати в Цоарі . І осів у печері , він та обидві дочки його . І промовила старша молодшій : Наш батько старий , а чоловіка немає в цім краї , щоб прийшов до нас , як звичайно на цілій землі . Ходи , напіймо свого батька вином , і покладімося з ним . І оживимо нащадків від нашого батька . І ночі тієї вони напоїли вином свого батька . І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм . А він не знав , коли вона лягла й коли встала . . . І сталося другого дня , і старша сказала молодшій : Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком . Напіймо його вином також ночі цієї , і прийди ти , покладися з ним , і оживимо нащадків від нашого батька . І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька . І встала молодша та й поклалася з ним . А він не знав , коли вона лягла й коли встала . . . І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого . І вродила старша сина , і назвала ім'я йому : Моав . Він батько моавів аж до цього дня . А молодша вона вродила також , і назвала ймення йому : Бен-Аммі . Він батько синів Аммону аж до цього дня . І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром , і оселився часово в Ґерарі . І сказав Авраам на Сарру , жінку свою : Вона сестра моя . І послав Авімелех , цар Ґерару , і взяв Сарру . І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім , і сказав до нього : Ось ти вмираєш через жінку , яку взяв , бо вона має чоловіка . А Авімелех не зближався до неї , і сказав : Господи , чи Ти вб'єш також люд праведний ? Чи ж не він був сказав мені : Вона моя сестра , а вона також вона сказала : Він мій брат . Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх . І промовив до нього Бог у сні : І Я знаю , що в чистоті свого серця вчинив ти оце , і Я теж удержав тебе , щоб не згрішив проти Мене . Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї . А тепер верни жінку цього мужа , бо він пророк , і буде молитися за тебе , і живи . А коли ти не вернеш , то знай , що справді помреш ти й усе , що твоє . І встав Авімелех рано вранці , і покликав усіх рабів своїх , та й сказав усі ці слова до їхніх ушей . А люди ті сильно злякалися . І закликав Авімелех Авраама , і промовив до нього : Що ти нам учинив ? І чим згрішив я проти тебе , що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх ? Учинки , яких не роблять , ти зо мною вчинив ! І сказав Авімелех Авраамові : Що ти мав на увазі , що вчинив таку річ ? І сказав Авраам : Бо подумав я : Нема ж страху Божого в місцевості цій , тому вб'ють мене за жінку мою . І притім вона справді сестра моя , вона дочка батька мого , тільки не дочка матері моєї , і стала за жінку мені . І сталося , коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого , то сказав я до неї : То буде твоя ласка , яку вчиниш зо мною : у кожній місцевості , куди прийдем , говори ти на мене : він мій брат . І взяв Авімелех дрібну та велику худобу , і рабів та невільниць , та й дав Авраамові . І вернув йому Сарру , жінку його . І сказав Авімелех : Ось край мій перед обличчям твоїм , осядь там , де тобі до вподоби . А Саррі сказав : Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму . Оце тобі накриття на очі перед усіма , хто з тобою . І перед усіма ти оправдана . І помолився Авраам Богові , і вздоровив Бог Авімелеха , і жінку його , і невільниць його , і почали вони знову роджати . Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру , Авраамову жінку . А Господь згадав Сарру , як сказав був , і вчинив Господь Саррі , як Він говорив . І Сарра зачала , і породила сина Авраамові в старості його на означений час , що про нього сказав йому Бог . І назвав Авраам ім'я синові своєму , що вродився йому , що Сарра йому породила : Ісак . І обрізав Авраам Ісака , сина свого , коли мав він вісім день , як Бог наказав був йому . А Авраам був віку ста літ , як уродився йому Ісак , син його . І промовила Сарра : Сміх учинив мені Бог , кожен , хто почує , буде сміятися з мене . І промовила : Хто б сказав Авраамові : Сарра годує синів ? Бо вродила я сина в старості його . І дитина росла , і була відлучена . І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака . І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки , що вродила була Авраамові , що він насміхається . І сказала вона Авраамові : Прожени ту невільницю та сина її , бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм , із Ісаком . Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його . І промовив Господь Авраамові : Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою . Усе , що скаже тобі Сарра , послухай голосу її , бо Ісаком буде покликане тобі потомство . І також сина невільниці тієї учиню його народом , бо він твоє насіння . І встав рано Авраам , і взяв хліба й бурдюка води , і дав до Аґари на плече її , також дитину , та й послав її . І пішла вона , та й заблудила в пустині Беер-Шева . І скінчилась вода в бурдюці , і покинула вона дитину під одним із кущів . І пішла вона , і сіла собі навпроти , на віддалі як стрілити луком , бо сказала : Нехай я не бачу смерти цієї дитини ! І сіла навпроти , і піднесла свій голос та й заплакала . І почув Бог голос того хлопця . І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба , і сказав їй : Що тобі , Аґаро ? Не бійс , бо почув Бог голос хлопц , де він там . Устань , підійми хлопця , і рукою своєю держи його , бо великим народом зроблю Я його . І відкрив Бог очі її , і вона побачила криницю води . І пішла вона , і наповнила бурдюка водою , та й напоїла хлопця . І з хлопцем був Бог , і він виріс . І осів у пустині , і став він стрілець-лучник . І осів він у пустині Паран , а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю . І сталося часу того , і сказав Авімелех і Піхол , головний провідник його війська , до Авраама , говорячи : Бог із тобою в усьому , що ти робиш ! А тепер присягни ж мені Богом отут , що ти не обманиш мене , і нащадка мого , і онука мого . І яка була ласка , яку я до тебе чинив , ти вчиниш зо мною та з краєм , що ти в нім чужинцем пробуваєш . І сказав Авраам : Я присягаю ! І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води , що її відняли були Авімелехові раби . І сказав Авімелех : Я не знаю , хто вчинив оту річ , ані ти не розповів мені , й ані я не чув , хібащо сьогодні . І взяв Авраам дрібну та велику худобу , та й дав Авімелехові , і обидва вони склали умову . І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно . І сказав Авімелех до Авраама : Що вони , сім овечок отих , що ти їх поставив осібно ? А той відказав : Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш , щоб для мене були на свідоцтво , що я викопав цю криницю . Тому то назвав він це місце Беер-Шева , бо там поклялися вони . І склали умову вони в Беер-Шеві . І встав Авімелех та Піхол , головний провідник його війська , і вернулись вони до краю филистимського . А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві , і кликав там Ім'я Господа , Бога Вічного . І Авраам пробував у филистимській землі багато днів . І сталось після цих випадків , що Бог випробовував Авраама . І сказав Він до нього : Аврааме ! А той відказав : Ось я ! І промовив Господь : Візьми свого сина , свого одинака , що його полюбив ти , Ісака , та й піди собі до краю Морія , і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір , що про неї скажу тобі . І встав Авраам рано вранці , і свого осла осідлав ; і взяв із собою двох слуг та Ісака , сина свого , і для цілопалення дров нарубав . І встав , і пішов він до місця , що про нього сказав йому Бог . А третього дня Авраам звів очі свої , та й побачив те місце здалека . І сказав Авраам своїм слугам : Сідайте собі тут з ослом , а я й хлопець підем аж туди , і поклонимося , і повернемося до вас . І взяв Авраам дрова для цілопалення , і поклав на Ісака , сина свого , і взяв в свою руку огонь та ножа , і пішли вони разом обоє . І сказав Ісак до Авраама , свого батька , говорячи : Батьку мій ! А той відказав : Ось я , сину мій ! І промовив Ісак : Ось огонь та дрова , а де ж ягня на цілопалення ? І відказав Авраам : Бог нагледить ягня Собі на цілопалення , сину мій ! І пішли вони разом обоє . І вони прийшли до місця , що про нього сказав йому Бог . І збудував там Авраам жертівника , і дрова розклав , і зв'язав Ісака , сина свого , і поклав його на жертівника над дровами . І простяг Авраам свою руку , і взяв ножа , щоб зарізати сина свого . . . Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав : Аврааме , Аврааме ! А той відізвався : Ось я ! І Ангол промовив : Не витягай своєї руки до хлопця , і нічого йому не чини , бо тепер Я довідався , що ти богобійний , і не пожалів для Мене сина свого , одинака свого . А Авраам звів очі свої та й побачив , аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами . І пішов Авраам , і взяв барана , і приніс його на цілопалення замість сина свого . І назвав Авраам ім'я місця того : Господь нагледить , що й сьогодні говориться : На горі Господь з'явиться . А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге , і сказав : Клянуся Собою , це слово Господнє , тому , що вчинив ти цю річ , і не пожалів був сина свого , одинака свого , то благословляючи , Я поблагословлю тебе , і розмножуючи , розмножу потомство твоє , немов зорі на небі , і немов той пісок , що на березі моря . І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів . І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те , що послухався ти Мого голосу . І вернувсь Авраам до слуг своїх . І сталося по тих випадках , і сказано Авраамові так : Ось також Мілка вродила синів Нахорові , братові твоєму : Уца , перворідного його , і Буза , брата його , і Кемуїла , батька Арамового , І Кеседа , і Хазо , і Пілдаша , і Їдлафа , і Бетуїла . А Бетуїл породив Ревеку . Цих восьмерох породила Мілка Нахорові , братові Авраамовому . А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама , і Тахаша й Мааху . І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ , літа життя Сарриного . І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі , це Хеврон у Краї ханаанському . І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею . І встав Авраам від обличчя небіжки своєї , та й сказав синам Хетовим , говорячи : Я приходько й захожий між вами . Дайте в себе мені власність для гробу , і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого . І відповіли сини Хетові Авраамові , та й сказали йому : Послухай нас , пане мій , ти Божий князь серед нас ! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою . Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе , щоб поховати небіжку твою . І встав Авраам , і вклонився народу тієї землі , синам Хетовим , та й промовив до них і сказав : Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого , то послухайте мене , і настирливо просіть для мене Ефрона , сина Цохарового , і нехай мені дасть він печеру Махпелу , що його , що в кінці його поля , за гроші повної ваги , хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу . А Ефрон пробував серед Хетових синів . І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові , так що чули сини Хетові й усі , хто входив у браму його міста , говорячи : Ні , пане мій , послухай мене ! Поле віддав я тобі , і печеру , що на нім , віддав я тобі , на очах синів народу мого я віддав її тобі . Поховай небіжку свою . І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі , та й сказав до Ефрона , так що чув був народ тієї землі , говорячи : Коли б тільки мене ти послухав ! Я дам срібло за поле , візьми ти від мене , і хай поховаю небіжку свою . А Ефрон відповів Авраамові , говорячи йому : Пане мій , послухай мене ! Земля чотирьох сотень шеклів срібла , що вона поміж мною та поміж тобою ? А небіжку свою поховай ! І послухав Авраам Ефрона . І відважив Авраам Ефронові срібло , про яке той був сказав , так що чули сини Хетові , чотири сотні шеклів срібла купецької ваги . І стало поле Ефронове , що в Махпелі воно , що перед Мамре , поле й печера , що на ньому , і кожне дерево , що в полі , що в усій границі його навколо , купном Авраамові в присутності синів Хетових , усіх , хто входив до брами міста його . І по цьому Авраам поховав Сарру , жінку свою , в печері поля Махпели , перед Мамре , це Хеврон у землі ханаанській . І стало поле й печера , що на нім , Авраамові на власність для гробу від синів Хетових . А Авраам був старий , у літа ввійшов . І Господь Авраама поблагословив був усім . І сказав Авраам до свого раба , найстаршого дому свого , що рядив над усім , що він мав : Поклади свою руку під стегно моє , і я заприсягну тебе Господом , Богом неба й Богом землі , що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина , серед якого я пробуваю . Бо ти підеш до краю мого , і до місця мого народження , і візьмеш жінку для сина мого , для Ісака . І сказав раб до нього : Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі , то чи справді поверну я твого сина до краю , звідки ти вийшов ? І промовив до нього Авраам : Стережися , щоб ти не вернув мого сина туди ! Господь , що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження , і що промовляв був до мене , і що присягнув мені , кажучи : Твоїм нащадкам Я дам оцю землю , Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм , і ти візьмеш звідти жінку для сина мого ! А коли ота жінка не схоче піти за тобою , то ти будеш очищений з цієї присяги своєї . Тільки сина мого ти туди не вертай . І раб поклав свою руку під стегно Авраама , пана свого , і йому присягнув на цю справу . І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого , та й пішов . І взяв різне добро свого пана в руку свою . І він устав , і пішов в Месопотамію до міста Нахора . І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір , на час , як виходять жінки воду брати , та й промовив : Господи , Боже пана мого Авраама , подай же сьогодні мені це , і милість вчини з паном моїм Авраамом ! Ось я стою над водним джерелом , а дочки мешканців міста виходять воду брати . І станеться , що дівчина , до якої скажу : Нахили но глека свого , я нап'юся , а вона відповість : Пий , і так само верблюди твої я понапуваю , її Ти призначив для раба Свого , для Ісака . І з цього пізнаю , що Ти милість учинив з моїм паном . І сталося , поки він закінчив говорити , аж ось виходить Ревека , що була народжена Бетуїлові , синові Мілки , жінки Нахора , Авраамового брата . А її глек на плечі в неї . А дівчина та вельми вродлива з обличчя ; була дівиця , і чоловік не пізнав ще її . І зійшла вона до джерела , і наповнила глека свого , та й вийшла . І вибіг той раб назустріч їй , та й сказав : Дай но напитись води з твого глека ! А та відказала : Напийся , мій пане ! І вона поспішила , і зняла свого глека на руку свою , і напоїла його . А коли закінчила поїти його , то сказала : Також для верблюдів твоїх наберу я води , аж поки вони не нап'ються . І метнулась вона , і глека свого спорожнила до пійла . І ще до криниці побігла набрати , і набрала води всім верблюдам його . А чоловік той дивувався їй та мовчав , щоб пізнати , чи Господь пощастив дорогу йому , чи ні ? І сталося , як перестали верблюди пити , то взяв той чоловік золоту сережку , пів шекля вага їй , і два наручні на руки її , на десять шеклів золота вага їм , та й сказав : Чия ти дочка ? Скажи ж мені , чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати ? Вона відказала йому : Я дочка Бетуїла , сина Мілки , що його породила вона для Нахора . І сказала до нього : І соломи , і паші багато є в нас , також місце ночувати . І той чоловік нахилився , і вклонився Богові аж до землі , та й сказав : Благословенний Господь , Бог пана мого Авраама , що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого ! Я був у дорозі , Господь припровадив мене до дому братів мого пана . І побігла дівчина , і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду . А в Ревеки був брат , на ймення йому Лаван . І побіг Лаван до того чоловіка надвір , до джерела . І сталося , як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї , і коли почув слова Ревеки , сестри своєї , що говорила : Отак говорив мені той чоловік , то прибув він до того чоловіка , а той ось стоїть при верблюдах біля джерела , і сказав : Увійди , благословенний Господа ! Чого стоятимеш надворі ? А я опорожнив дім і місце для верблюдів . І ввійшов той чоловік до дому . А Лаван порозсідлував верблюди , і дав соломи й паші для верблюдів , і води , щоб умити ноги йому й ноги людям , що були з ним . І поставлено перед ним , щоб він їв . А той відказав : Не буду їсти , аж поки не розкажу своєї справи . А Лаван відказав : Говори ! І той став говорити : Я раб Авраамів . А Господь щедро поблагословив мого пана , і він став великий . І дав Він йому худобу дрібну та велику , і срібло , і золото , і рабів , і невільниць , і верблюди , й осли . А Сарра , жінка пана мого , бувши старою , уродила панові моєму сина . А він йому все дав , що мав . І заприсяг мене пан мій , говорячи : Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина , що я пробуваю в його краю . Але підеш до дому батька мого , і до мого роду , і візьмеш жінку для сина мого . І сказав я до пана свого : Може та жінка не піде за мною ? І сказав він до мене : Господь , що ходив перед обличчям моїм , пошле Свого Ангола з тобою , і дорогу твою пощастить , і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого . Тоді будеш очищений ти від закляття мого , як прийдеш до роду мого , а коли вони не дадуть тобі , то будеш ти чистий від закляття мого . І прибув я сьогодні до джерела , та й сказав : Господи , Боже пана мого Авраама , коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою , що нею ходжу я ! Ось я стою над джерелом води , і станеться , що дівчина , яка вийде води брати , а я їй скажу : Дай но мені напитися трохи води з свого глека , вона ж відкаже мені : Пий і ти , і для верблюдів твоїх наберу я води , то вона та жінка , яку призначив Господь для сина пана мого . І поки скінчив я говорити в своїм серці , аж ось виходить Ревека , а її глек на плечі в неї . І зійшла вона до джерела , та й набрала води . І сказав я до неї : Напій же мене ! І метнулась вона , і свого глека з себе зняла та й сказала : Пий , а я понапуваю й верблюди твої . І я пив , а вона понапувала й ті верблюди . А я запитався її та й сказав : Чия ти дочка ? А вона відказала : Я дочка Бетуїла , сина Нахорового , якого породила йому Мілка . І сережку надів я до носа її , і наручні на руки її . І я нахилився , і вклонився до землі Господеві , і поблагословив Господа , Бога пана мого Авраама , що Він провадив мене дорогою визначеною , щоб узяти дочку брата пана мого для сина його . А тепер , якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм , то скажіть мені ; коли ж ні , то скажіть мені , і я звернуся праворуч або ліворуч . І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали : Від Господа вийшла та річ , ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго . Ось перед тобою Ревека , візьми та й іди , і нехай вона стане за жінку синові пана твого , як Господь говорив був . І сталося , коли їхні слова почув раб Авраамів , то вклонивсь до землі Господеві . І вийняв той раб срібний посуд , і посуд золотий та шати , і дав Ревеці , і дав цінні речі братові її та матері її . І їли й пили він та люди , що з ним , і ночували . А коли рано встали , то він сказав : Відішліть мене до пана мого . І сказав її брат та мати її : Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять , потім підеш . І сказав він до них : Не спізняйте мене , бо Господь пощастив мою путь . Відішліть мене , і нехай я піду до пана свого . А вони відказали : Покличмо дівчину , і запитаймо її саму . І покликали Ревеку , і сказали до неї : Чи ти підеш з оцим чоловіком ? А вона відказала : Піду . І послали вони Ревеку , сестру свою , і няньку її , і раба Авраамового , і людей його . І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї : Ти наша сестра , будь матір'ю для тисячі десятків тисяч , і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів . І встала Ревека й служниці її , і посідали на верблюдів , і поїхала за тим чоловіком . І взяв раб Ревеку й відійшов . А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої , і сидів у краї південному . І вийшов Ісак на прогулянку в поле , як вечір наставав . І він звів свої очі , і побачив , ось верблюди йдуть . І Ревека звела свої очі , та й Ісака побачила , і злізла з верблюда . І сказала вона до раба : Хто отой чоловік , що полем іде нам назустріч ? А раб відповів : То мій пан . І вона покривало взяла , та й накрилась . І раб розповів Ісакові про всі речі , які він учинив . І впровадив її Ісак до намету Сарри , матері своєї . І взяв він Ревеку , і за жінку йому вона стала , і він її покохав . І Ісак був утішений по смерті матері своєї . А Авраам іще взяв жінку , а ймення їй Кетура . А вона породила йому Зімрана , і Йокшана , і Мадана , і Мідіяна , і Їшбака , і Шуаха . А Йокшан породив був Шеву та Дедана . А сини Деданові були : ашшури , і летуші , і леуми . А сини Мідіянові : Ефа , і Ефер , і Ханох , і Авіда , і Елдаа , усі вони сини Кетури . І віддав Авраам усе , що мав , Ісакові . А синам наложниць , що були в Авраама , дав Авраам подарунки , і відіслав їх від Ісака , сина свого , коли сам ще живий був , на схід , до краю східнього . А оце дні літ Авраамового життя , які він прожив : сто літ , і сімдесят літ , і п'ять літ . І спочив та й умер Авраам у старощах добрих , старий і нажившись . І він прилучився до своєї рідні . І поховали його Ісак та Ізмаїл , сини його , у печері Махпелі , на полі Ефрона , сина Цохара хіттеянина , що навпроти Мамре , поле , що його Авраам був купив від синів Хетових , там був похований Авраам і Сарра , жінка його . І сталося по Авраамовій смерті , і поблагословив Бог Ісака , сина його . І осів Ісак при криниці Лахай-Рої . А оце нащадки Ізмаїла , Авраамового сина , що його породила Авраамові єгиптянка Аґар , невільниця Саррина . І оце імена синів Ізмаїла , за їхніми іменами й за нащадками їх : перворідний Ізмаїлів Невайот , і Кедар , і Адбеїл , і Мівсам , І Мішма , і Дума , і Масса , Хадад , і Тема , Єтур , Нафіш , і Кедма . Оце вони , сини Ізмаїлові , і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами , дванадцять начальників для їхніх племен . А оце літа життя Ізмаїлового : сто літ , і тридцять літ , і сім літ . І спочив та й умер він , і був узятий до своєї рідні . І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру , що навпроти Єгипту , як іти до Ашшуру . І він оселився перед усіма своїми братами . А оце оповість про Ісака , Авраамового сина . Авраам породив Ісака . І був Ісак віку сорока літ , як він узяв собі за жінку Ревеку , дочку Бетуїла арамеянина , з Падану арамейського , сестру арамеянина Лавана . І молився Ісак до Господа про жінку свою , бо неплідна була . І Господь був ублаганий ним , і завагітніла Ревека , жінка його . І кидалися діти в утробі її . І сказала вона : Коли так , то для чого я це переношу ? І пішла запитатися Господа . І промовив до неї Господь : Два племена в утробі твоїй , і два народи з твого нутра будуть виділені , і стане сильніший народ від народу , і старший молодшому буде служити . І сповнились дні її , щоб родити , і ось близнюки в утробі її . І вийшов перший червонуватий , увесь він немов плащ волосяний . І назвали ймення йому : Ісав . А потім вийшов його брат , а рука його трималася п'яти Ісава . І назвав ім'я йому : Яків . А Ісак був віку шостидесяти літ , коли народились вони . І виросли хлопці . І став Ісав чоловіком , що знався на вловах , чоловіком поля , а Яків чоловіком мирним , що в наметах сидів . І полюбив Ісак Ісава , бо здобич мисливська його йому смакувала , а Ревека любила Якова . І зварив був Ісак їжу , а з поля прибув Ісав , і змучений був . І сказав Ісав до Якова : Нагодуй мене отим червоним , червоним отим , бо змучений я . Тому то назвали ймення йому : Едом . А Яків сказав : Продай же нині мені своє перворідство . І промовив Ісав : Ось я умираю , то нащо ж мені оте перворідство ? А Яків сказав : Присягни ж мені нині . І той присягнув йому , і продав перворідство своє Якову . І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива . А той з'їв , і випив , і встав та й пішов . І знехтував Ісав перворідство своє . І настав був голод у Краю , окрім голоду першого , що був за днів Авраамових . І пішов Ісак до Авімелеха , царя филистимського , до Ґерару . І явився йому Господь і сказав : Не ходи до Єгипту , оселися в землі , про яку Я скажу тобі . Оселися хвилево в землі тій , і Я буду з тобою , і тебе поблагословлю , бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі . І Я виконаю присягу , що нею поклявся був Авраамові , батьку твоєму . І розмножу нащадків твоїх , немов зорі на небі , і потомству твоєму Я дам усі оці землі . І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі , через те , що Авраам послухав Мого голосу , і виконував те , що виконувати Я звелів : заповіді Мої , постанови й закони Мої . І осів Ісак у Ґерарі . І питалися люди тієї місцевости про жінку його . А він відказав : Вона сестра моя , бо боявся сказати : Вона жінка моя , щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку , бо вродлива з обличчя вона . І сталося , коли він там довго жив , і дивився Авімелех , цар филистимський , через вікно , та й побачив , ось Ісак забавляється з Ревекою , жінкою своєю . І покликав Авімелех Ісака та й сказав : Тож оце вона жінка твоя ! А як ти сказав був : Вона сестра моя ? Ісак же йому відповів : Бо сказав , щоб не вмерти мені через неї ! І сказав Авімелех : Що ж то нам учинив ти ? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою , і ти гріх би спровадив на нас ! І наказав Авімелех усьому народові , говорячи : Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його , той певно буде забитий . І посіяв Ісак у землі тій , і зібрав того року стокротно , і Господь поблагословив був його . І забагатів оцей чоловік , і багатів усе більше , аж поки не став сильно багатий . І була в нього отара овець та кіз , і череда товару , і багато рабів . І заздрили йому филистимляни . І всі криниці , що їх повикопували раби батька його , за днів батька його Авраама , филистимляни позатикали , і понаповнювали їх землею . І сказав Авімелех Ісакові : Іди ти від нас , бо зробився ти значно сильніший за нас ! І пішов Ісак звідти , і в долині Ґерару розтаборився , та й осів там . І знову Ісак повикопував криниці на воду , що їх повикопували були за днів батька його Авраама , а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті . І він назвав їм імення , як імення , що батько його був їм назвав . І копали Ісакові раби в долині , і знайшли там криницю живої води . І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими , кажучи : Це наша вода ! І він назвав ім'я для тієї криниці : Есек , бо сварилися з ним . І викопали вони іншу криницю , і сварилися також за неї . І він назвав для неї ім'я : Ситна . І він пересунувся звідти , і викопав іншу криницю , і не сварились за неї . І він назвав для неї ім'я : Реховот , і сказав : Тепер нам поширив Господь , і в Краю ми розмножимось . А звідти піднявся він до Беер-Шеви . І явився йому Господь тієї ночі й сказав : Я Бог Авраама , батька твого ; не бійся , бо Я з тобою ! І поблагословлю Я тебе , і розмножу нащадків твоїх ради Авраама , Мойого раба . І він збудував там жертівника , і покликав Господнє Ймення . І поставив він там намета свого , а раби Ісакові криницю там викопали . І прийшов до нього з Ґерару Авімелех , і Ахуззат , товариш його , і Піхол , головний начальник війська його . І сказав їм Ісак : Чого ви до мене прийшли ? Ви ж зненавиділи мене , і вислали мене від себе . А ті відказали : Ми бачимо справді , що з тобою Господь . І ми сказали : Нехай буде клятва поміж нами , поміж нами й поміж тобою , і складімо умову з тобою , що не вчиниш нам злого , як і ми не торкнулись до тебе , і як ми робили з тобою тільки добро , і тебе відіслали з миром . Ти тепер благословенний від Господа ! І він учинив для них гостину , і вони їли й пили . А рано вони повставали , і присягли один одному . І відіслав їх Ісак , і вони пішли від нього з миром . І сталося того дня , і прийшли Ісакові раби , і розказали йому про криницю , яку вони викопали . І сказали йому : Ми воду знайшли ! І він назвав її : Шів'а , чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня . І був Ісав віку сорока літ , і взяв жінку Єгудиту , дочку хіттеянина Беері , і Босмату , дочку хіттеянина Елона . І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки . І сталося , що зостарівсь Ісак , і затемнились очі йому , і він не бачив . І покликав він старшого сина свого Ісава , і промовив до нього : Мій сину ! А той відказав йому : Ось я ! І промовив до нього Ісак : Оце я зостарівся , не знаю дня смерти своєї . . . А тепер візьми знаряддя своє , сагайдака свого й лука свого , та й вийди на поле , і злови мені здобич мисливську . І зготуй мені наїдок смачний , як я люблю , і принеси мені , і нехай я з'їм , щоб поблагословила тебе душа моя , поки помру . А Ревека чула , як говорив Ісак до Ісава , сина свого . І пішов Ісав на поле , щоб зловити й принести здобич мисливську . А Ревека сказала Якову , синові своєму , говорячи : Ось я чула , як твій батько казав до Ісава , брата твого , говорячи : Принеси но здобич мисливську мені , і зроби мені наїдок смачний , нехай з'їм , і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю . А тепер , сину мій , послухай мого голосу , те , що я розкажу тобі . Іди до отари , і візьми мені звідти двоє добрих козлят , а я їх приготую , як наїдок смачний для батька твого , як він любить . І принесеш батькові своєму , і буде він їсти , щоб поблагословити тебе перед смертю своєю . І промовив Яків до Ревеки , матері своєї : Таж брат мій Ісав чоловік волохатий , а я чоловік гладенький ! Може обмацає мене батько мій , і я стану в очах його як обманець , і спроваджу на себе прокляття , а не благословення . . . І сказала йому його мати : На мені прокляття твоє , сину мій ! Тільки послухай слів моїх , та йди принеси мені . І пішов він , і взяв , і приніс своїй матері . І зробила мати його наїдок смачний , як любив його батько . І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава , що були в домі з нею , і вбрала молодшого сина свого Якова . А шкури козлят наділа на руки йому , і на гладеньку шию його . І дала смачний наїдок та хліб , що вона спорядила , у руку Якова , сина свого . І прибув він до батька свого та й сказав : Батьку мій ! А той відказав : Ось я . Хто ти , мій сину ? А Яків промовив до батька свого : Я Ісав перворідний . Я зробив , як сказав ти мені . Уставай , сядь і попоїж із здобичі мисливської , щоб душа твоя поблагословила мене . І сказав Ісак до сина свого : Як це ти так швидко знайшов , сину мій ? А той відказав : Бо мені допоміг Господь , Бог твій . І промовив Ісак до Якова : Підійди но , і нехай я обмацаю тебе , сину мій , чи ти це син мій Ісав , чи ні . І підійшов Яків до Ісака , батька свого . А той обмацав його та й сказав : Голос голос Яковів , а руки руки Ісавові . І не впізнав він його , бо були його руки як руки Ісава , брата його , волохаті , і поблагословив він його . І сказав він : То ти син мій Ісав ? А той відказав : Я . І промовив Ісак : Подай же мені , і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого , щоб поблагословила тебе душа моя . І подав він йому , і він їв , і приніс йому вина , і він пив . І промовив до нього Ісак , його батько : Підійди ж , і поцілуй мене , сину мій ! І він підійшов , і поцілував його . А той понюхав запах вбрання його , і поблагословив його , та й сказав : Дивись , запах сина мого немов запах поля , що його Господь благословив ! І хай Бог тобі дасть з роси Неба , і з ситости землі , і збіжжя багато й вина молодого ! Нехай тобі служать народи , і народи нехай тобі кланяються ! Будь паном для братів своїх , і нехай тобі кланяються сини матері твоєї . Хто тебе проклинає проклятий , а хто поблагословить тебе благословенний ! . І сталося , як закінчив був Ісак благословляти Якова , і сталося , тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака , батька свого , аж Ісав , його брат , прийшов з полювання свого . . . І також він приготовив наїдок смачний , і батьку своєму приніс . І сказав він до батька свого : Нехай встане мій батько , і хай їсть із здобичі мисливської сина свого , щоб душа твоя благословила мене ! І озвався до нього Ісак , його батько : Хто ти ? А той відказав : Я син твій , твій перворідний Ісав . І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим , та й сказав : Хто ж тоді той , що мисливську здобич зловив , і до мене приніс , а я попоїв від усього , поки прийшов ти , і я поблагословив його ? І він буде благословенний ! Як Ісав почув слова батька свого , то закричав криком сильним та вельми гірким . І сказав він до батька свого : Поблагослови мене , також мене , батьку мій ! А той відказав : Обманом прийшов був твій брат , та й забрав благословення твоє ! І промовив Ісав : Тому звалось ім'я його : Яків , і він обманив два рази мене : забрав перворідство моє , а це тепер забрав благословення моє . І сказав він : Чи ти не заховав для мене благословення ? А Ісак відповів і промовив до Ісава : Тож я вчинив його паном для тебе , та дав йому всіх братів його за рабів . І я забезпечив його хлібом і молодим вином . А що ж тоді тобі я зроблю , сину мій ? І сказав Ісав до батька свого : Чи в тебе одне те благословення , батьку мій ? Поблагослови мене , також мене , батьку мій ! І підніс Ісав голос свій , та й заплакав . . . І відповів Ісак , батько його , та й промовив до нього : Ото буде садиба твоя без ситости землі , і без роси небесної згори . І зо свого меча будеш жити , і будеш служити ти брату своєму . Та однако коли постараєшся , то зламаєш ярмо його з шиї своєї . . . І зненавидів Ісав Якова через благословення , що поблагословив його батько його . І сказав Ісав у серці своєму : Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму , і я вб'ю Якова , брата свого . І розказано Ревеці слова Ісава , її старшого сина . І послала , і покликала Якова , молодшого сина свого , та й сказала до нього : Ось Ісав , брат твій , тішиться тим , що уб'є тебе . А тепер , сину мій , послухай мого голосу , і встань , і втечи собі до Лавана , брата мого , до Харану . І посидиш у нього кілька часу , аж поки відвернеться лютість твого брата , аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе , і він забуде , що ти зробив був йому . Тоді я пошлю й заберу тебе звідти . Чого маю я стратити вас обох одного дня ? І сказала Ревека Ісакові : Життя мені обридло через дочок Хетових . Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових , як ці , з дочок цього Краю , то нащо й жити мені ? І покликав Ісак Якова , і поблагословив його , і наказав йому та й промовив : Не бери жінки з дочок ханаанських . Устань , піди до Падану арамейського , до дому Бетуїла , батька твоєї матері , і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана , брата матері твоєї . А Бог Всемогутній поблагословить тебе , і розплодить тебе , і розмножить тебе , і ти станеш громадою народів . І дасть тобі благословення Авраамове , тобі та потомству твоєму з тобою , щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання , що Бог дав був її Авраамові . І послав Ісак Якова , і пішов він до Падану арамейського , до Лавана , сина Бетуїлового , арамеянина , брата Ревеки , матері Якова й Ісава . І побачив Ісав , що Ісак поблагословив Якова , і послав його до Падану арамейського , щоб узяв собі звідти жінку , і поблагословив його , кажучи : Не бери жінки з дочок ханаанських , і що послухався Яків батька свого й матері своєї , та й пішов до Падану арамейського . І побачив Ісав , що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака , батька його , і пішов Ісав до Ізмаїла , і взяв Махалату , дочку Ізмаїла , сина Авраамового , сестру Невайотову , до жінок своїх за жінку . І вийшов Яків із Беер-Шеви , і пішов до Харану . І натрапив він був на одне місце , і ночував там , бо сонце зайшло було . І взяв він з каміння того місця , і поклав собі в голови . І він ліг на тім місці . І снилось йому , ось драбина поставлена на землю , а верх її сягав аж неба . І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній . І ото Господь став на ній і промовив : Я Господь , Бог Авраама , батька твого , і Бог Ісака . Земля , на якій ти лежиш , Я дам її тобі та нащадкам твоїм . І буде потомство твоє , немов порох землі . І поширишся ти на захід , і на схід , і на північ , і на південь . І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі . І ось Я з тобою , і буду тебе пильнувати скрізь , куди підеш , і верну тебе до цієї землі , бо Я не покину тебе , аж поки не вчиню , що Я сказав був тобі . І прокинувся Яків зо свого сну , та й сказав : Дійсно , Господь пробуває на цьому місці , а того я й не знав ! І злякався він і сказав : Яке страшне оце місце ! Це ніщо інше , як дім Божий , і це брама небесна . І встав Яків рано вранці , і взяв каменя , що поклав був собі в голови , і поставив його за пам'ятника , і вилив оливу на його верх . І назвав він ім'я тому місцю : Бет-Ел , а ймення того міста напочатку було Луз . І склав Яків обітницю , говорячи : Коли Бог буде зо мною , і буде мене пильнувати на цій дорозі , якою ходжу , і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись , і я з миром вернуся до дому батька свого , то Господь буде мені Богом , і цей камінь , що я поставив за пам'ятника , буде домом Божим . І зо всього , що даси Ти мені , я , щодо десятини , дам десятину Тобі ! І зібрався Яків , і пішов до краю синів Кедему . І побачив , аж ось криниця в полі , і ото там три отарі лежали біля неї , бо з тієї криниці напувають стада . А на отворі криниці лежав великий камінь . І збирались туди всі стада , і скочували каменя з отвору криниці , і напоювали отару , і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце . І сказав до пастухів Яків : Браття мої , звідкіля ви ? А ті відказали : Ми з Харану . І сказав їм : Чи ви знаєте Лавана , сина Нахорового ? І відказали : Знаємо . І сказав їм : Чи гаразд із ним ? І відказали : Гаразд . А ось Рахіль , дочка його , приходить з отарою . І сказав : Тож іще багато дня , не час зганяти худобу . Напійте отару , та йдіть пасіть . А вони відказали : Не можемо , аж поки не будуть зігнані всі стада , і не відкотять каменя з отвору криниці , тоді понапуваємо отару . Іще він говорив із ними , аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого , бо була вона пастушка . І сталося , коли Яків побачив Рахіль , дочку Лавана , брата своєї матері , то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці , і напоїв отару Лавана , брата матері своєї . І поцілував Яків Рахіль , і підніс свій голос , і заплакав . . . І Яків оповів Рахілі , що він брат батька її , і що він син Ревеки . А та побігла , і розповіла батькові своєму . . . І сталося , коли Лаван почув вістку про Якова , сина сестри своєї , то побіг йому назустріч , і обняв його , і поцілував його , і привів його до свого дому . А він розповів Лаванові про всі ті пригоди . І промовив до нього Лаван : Поправді , ти кість моя й тіло моє ! І сидів він із ним місяць часу . І сказав Лаван до Якова : Чи тому , що ти брат мій , то ти будеш служити мені даремно ? Скажи ж мені , яка плата тобі ? А в Лавана було дві дочки : ім'я старшій Лія , а ім'я молодшій Рахіль . Очі ж Ліїні були хворі , а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду . І покохав Яків Рахіль , та й сказав : Я буду сім літ служити тобі за Рахіль , молодшу дочку твою . І промовив Лаван : Краще мені віддати її тобі , аніж віддати мені її іншому чоловікові . Сиди ж зо мною ! І служив Яків за Рахіль сім літ , а вони через любов його до неї були в його очах , як кілька днів . І сказав Яків Лаванові : Дай мені жінку мою , бо виповнилися мої дні , і нехай я до неї ввійду ! І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости , і справив гостину . І сталося ввечері , і взяв він дочку свою Лію , і до нього впровадив її . І Яків із нею зійшовся . А Лаван дав їй Зілпу , невільницю свою , дав Лії , дочці своїй , за невільницю . А вранці виявилося , що то була Лія ! І промовив Яків до Лавана : Що це ти вчинив мені ? Хіба не за Рахіль працював я в тебе ? Нащо ж обманив ти мене ? А Лаван відказав : У нашій місцевості не робиться так , щоб віддавати молодшу перед старшою . Виповни тиждень для цієї , і буде дана тобі також та , за працю , що будеш працювати в мене ще сім літ других . І зробив Яків так , і виповнив тиждень для цієї . І він дав йому Рахіль , дочку свою , дав йому за жінку . І дав Лаван Рахілі , дочці своїй , Білгу , невільницю свою , дав їй за невільницю . І прийшов він також до Рахілі , і покохав також Рахіль , більше , як Лію . І працював у нього ще сім літ других . І побачив Господь , що зненавиджена Лія , і відкрив її утробу , а Рахіль була неплідна . І завагітніла Лія , і сина породила , і назвала ім'я йому : Рувим , бо сказала була : Господь споглянув на недолю мою , бо тепер покохає мене чоловік мій ! І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Господь почув , що я зненавиджена , і дав мені також цього . І назвала ймення йому : Симеон . І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік , бо я трьох синів породила йому . Тому й назвала ім'я йому : Левій . І завагітніла вона ще , і сина породила , і сказала : Тим разом я буду хвалити Господа ! Тому назвала ім'я йому : Юда . Та й перестала роджати . І побачила Рахіль , що вона не вродила Якову . І заздрила Рахіль сестрі своїй , і сказала до Якова : Дай мені синів ! А коли ні , то я вмираю ! І запалився гнів Яковів на Рахіль , і він сказав : Чи я замість Бога , що затримав від тебе плід утроби ? І сказала вона : Ось невільниця моя Білга . Прийди до неї , і нехай вона вродить на коліна мої , і я також буду мати від неї дітей . І вона дала йому Білгу , невільницю свою , за жінку . І ввійшов до неї Яків . І завагітніла Білга , і вродила Якову сина . І сказала Рахіль : Розсудив Бог мене , а також вислухав голос мій , і дав мені сина . Тому назвала ймення йому : Дан . І завагітніла вона ще , і вродила Білга , невільниця Рахілина , другого сина Якову . І сказала Рахіль : Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю , і перемогла . І назвала ймення йому : Нефталим . І побачила Лія , що вона перестала родити , і взяла Зілпу , свою невільницю , і дала її Якову за жінку . І вродила Зілпа , невільниця Ліїна , Якову сина . І сказала Лія : Прийшло щастя , і назвала ймення йому Ґад . І вродила Зілпа , невільниця Ліїна , другого сина Якову . І промовила Лія : То на блаженство моє , бо будуть уважати мене за жінку блаженну . І назвала ймення йому : Асир . І пішов Рувим за тих днів , коли жато пшеницю , і знайшов на полі мандрагорові яблучка , і приніс їх до Лії , матері своєї . І сказала Рахіль до Лії : Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого ! А та відказала їй : Чи мало тобі , що забрала мого чоловіка ? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого ? І сказала Рахіль : Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого ! І прийшов Яків з поля ввечері , а Лія вийшла назустріч і сказала : Увійдеш до мене , бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого . І лежав він із нею ночі тієї . І вислухав Бог Лію , і завагітніла вона , і вродила Якову п'ятого сина . І промовила Лія : Дав Бог заплату мені , що дала я невільницю свою своєму чоловікові . І назвала ймення йому : Іссахар . І завагітніла Лія ще , і вродила Якову шостого сина . І промовила Лія : Обдарував мене Бог добрим подарунком , цим разом замешкає в мене мій чоловік , бо я породила йому шестеро синів . І назвала ймення йому : Завулон . А потому вродила дочку , і назвала ймення їй : Діна . І згадав Бог про Рахіль , і вислухав її Бог , і відчинив їй утробу . І завагітніла вона , і сина вродила , і сказала : Бог забрав мою ганьбу ! І назвала ймення йому : Йосип , кажучи : Додасть Господь мені іншого сина ! І сталося , коли Рахіль породила Йосипа , то сказав Яків до Лавана : Відпусти мене , і нехай я піду до свого місця й до Краю свого . Дай же жінок моїх і дітей моїх , що служив тобі за них , і нехай я піду , бо ти знаєш службу мою , яку я служив був тобі . І промовив до нього Лаван : Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами , бо я зрозумів , що поблагословив мене Господь через тебе . І далі казав : Признач собі заплату від мене , і я дам . А той відказав : Ти знаєш , як я служив тобі , і якою стала худоба твоя зо мною . Бо те мале , що було в тебе до мене , розмножилося на велике , і Господь поблагословив тебе , відколи нога моя в тебе . А тепер , коли ж я буду працювати для власного дому ? І сказав Лаван : Що ж я тобі дам ? А Яків промовив : Не давай мені нічого . Коли зробиш мені оцю річ , то вернуся , буду пасти отару твою , буду пильнувати . Я сьогодні перейду через усю отару твою , щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу , і кожну овечку чорну з-поміж овець , і переполасе й крапчасте з-поміж кіз , і це буде заплата мені . І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні , коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе . Усе , що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець , крадене воно в мене . А Лаван відказав : Так , нехай буде за словом твоїм ! І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих , і всі кози крапчасті й переполасі , усе , що біле було в ньому , і все чорне серед овець , і дав до рук своїх синів . І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом . А Яків пас позосталу Лаванову отару . І взяв собі Яків сирого кия тополевого , і мігдалового , і каштанового , і налупив з них білих лушпин , відкриваючи білість , що на киях була . І поставив кийки , що їх облупив , перед отарою при жолобах при коритах води , куди отара приходить пити . І вони злучувалися , як приходили пити . І злучувалася отара при киях , і котилася овечками та козами пасастими , крапчастими й переполасими . І відділяв Яків тих овечок , і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана . І клав свої стада окремо , і не клав їх до отари Лаванової . І бувало , що кожного разу , коли злучувалася отара міцна , то Яків клав при жолобах киї перед очі отари , щоб вона злучувалася при тих киях . А як отара слаба була , то не клав . І ставалось , що слабе припадало Лаванові , а міцніше Якову . І дуже-дуже зможнів той чоловік . І було в нього багато отар , і невільниці , і раби , і верблюди , і осли . І почув був Яків слова Лаванових синів , що казали : Яків забрав усе , що було в нашого батька . І з того , що було в батька нашого , зробив собі всю оцю честь . . . І побачив Яків Лаванове обличчя , а ото він тепер інший до нього , як був учора , позавчора . І промовив Господь до Якова : Вернися до краю батьків своїх , і до місця твого народження . А Я буду з тобою . І послав Яків , і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї , та й промовив до них : Я бачив обличчя вашого батька , що він тепер інший до мене , як був учора й позавчора . Та Бог батька мого був зо мною . А ви знаєте , що всією силою своєю я служив вашому батькові . І батько ваш сміявся з мене , і десять раз міняв заплату мені , але Бог не дав йому чинити зо мною зле . Коли він говорив був отак : Крапчасте буде заплата твоя , то й котяться всі овечки та кози крапчасті . А коли скаже так : Пасасте буде заплата твоя , то й котяться всі овечки та кози пасасті . І відняв Бог худобу вашого батька , та й дав мені . І сталося в час , коли отара злучувалася , звів був я очі свої та й побачив у сні : аж ось козли , що спинались на овечок та на кіз , були пасасті , крапчасті й рябі . І сказав мені Ангол у сні : Якове ! А я відказав : Ось я ! Він промовив : Зведи свої очі й побач : усі козли , що спинаються на овечок та на кіз , пасасті , крапчасті й рябі , бо Я бачив усе , що Лаван виробляє тобі . Я Бог Бет-Елу , що ти намастив був там пам'ятника , і Мені склав там обітницю . Тепер уставай , вийди з цієї землі , і вертайся до землі твого народження . І відповіла Рахіль та Лія , та й сказали йому : Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька ? Таж він нас полічив за чужинців , бо продав нас , і справді пожер наше срібло . Бож усе багатство , що Бог вирвав від нашого батька , воно наше та наших синів . А тепер зроби все , що Бог наказав був тобі . І встав Яків , і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди . І він забрав усю худобу свою , і все майно своє , що набув , здобуту худобу свою , що набув у Падані арамейськім , щоб прийти до Ісака , батька свого , до землі ханаанської . А Лаван пішов стригти отару свою , а Рахіль покрала домових божків , яких батько мав . І Яків обманив Лавана арамейського , бо не сказав йому , що втікає . І втік він , і все , що його . І встав , і перейшов річку , і прямував до Ґілеядської гори . А третього дня розказано Лаванові , що Яків утік . І взяв він з собою братів своїх , і гнався за ним дорогою семи день , та й догнав його на горі Ґілеядській . І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні , та й до нього сказав : Стережися , щоб ти не говорив з Яковом ані доброго , ані злого . І догнав Лаван Якова . А Яків поставив намета свого на горі , і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській . І промовив Лаван до Якова : Що ти зробив ? Ти обманив мене , і забрав моїх дочок , немов бранок меча ! Чого втік ти таємно , і обікрав мене , і не сказав мені ? А я був би відіслав тебе з радістю , із співами , з бубном , і з гуслами . І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх . Тож ти нерозумно вчинив ! Я маю в руці своїй силу , щоб учинити з вами зле . Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене , говорячи : Стережися , щоб ти не говорив з Яковом ані доброго , ані злого . А тепер справді підеш , бо ти сильно затужив за домом батька свого . Але нащо ти покрав моїх богів ? А Яків відповів і сказав до Лавана : Тому , що боявся , бо я думав : Аби но він не забрав від мене своїх дочок ! При кому ж ти знайдеш своїх богів , не буде він жити . Перед нашими братами пізнай собі , що твого в мене , і візьми собі . А Яків не знав , що Рахіль їх покрала . І ввійшов Лаван до намету Якового , і до намету Ліїного , і до намету обох невільниць , та нічого не знайшов . І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного . А Рахіль узяла божки , і вложила їх до сідла верблюда , та й сіла на них . І обмацав Лаван усього намета , і нічого не знайшов . А вона сказала до батька свого : Нехай не палає гнів в очах батька мого , бо я не можу встати перед обличчям твоїм , бо в мене тепер звичайне жіноче . І перешукав він , та божків не знайшов . І запалав Яків гнівом , і сварився з Лаваном . І відповів Яків , і сказав до Лавана : Яка провина моя , який мій гріх , що ти гнався за мною , що ти обмацав усі мої речі ? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому , положи тут перед моїми братами і братами своїми , і нехай вони розсудять поміж нами двома . Я вже двадцять літ із тобою . Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду , а баранів отари твоєї я не їв . Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе , я сам ніс ту шкоду . Від мене домагався ти того , що було вкрадене вдень , і що було вкрадене вночі . Бувало , що вдень з'їдала мене спекота , а вночі паморозь , а мій сон мандрував від моїх очей . Таке мені двадцять літ у твоїм домі . . . Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх , і шість літ за отару твою , а ти десять раз зміняв мені свою заплату ! Коли б не був при мені Бог батька мого , Бог Авраамів , і не Той , Кого боїться Ісак , то тепер ти відіслав би мене впорожні ! . . . Біду мою й труд рук моїх Бог бачив , і виказав це вчора вночі . І відповів Лаван і сказав до Якова : Дочки дочки мої , а діти мої діти , а отара моя отара , і все , що ти бачиш то моє . А дочкам моїм , що зроблю їм сьогодні , або їхнім дітям , що вони породили їх ? А тепер ходи , я й ти вчинімо умову , і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою . І взяв Яків каменя , і поставив його за пам'ятника . І сказав Яків браттям своїм : Назбирайте каміння . І назбирали каміння вони , та й зробили могилу , і їли там на тій могилі . І назвав її Лаван : Еґар-Сагадута , а Яків її назвав : Ґал-Ед . І промовив Лаван : Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні , тому то й названо ймення її : Ґал-Ед і Міцпа , бо сказав : Нехай дивиться Господь між мною й між тобою , коли ми розійдемося один від одного . Коли ти будеш кривдити дочок моїх , і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх , то не людина з нами , а дивися Бог свідок між мною й між тобою ! А Яків сказав до Лавана : Ось ця могила , й ось той пам'ятник , якого поставив я між собою й між тобою . Свідок ця могила , і свідок цей пам'ятник , що я не перейду цієї могили до тебе , і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле . Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів , Бог їхнього батька . І Яків присягнув Тим , Кого боїться його батько Ісак . І приніс Яків жертву на горі , і покликав братів своїх їсти хліб . І вони їли хліб і ночували на горі . І встав Лаван рано вранці , і поцілував онуків своїх , і дочок своїх , і поблагословив їх . І пішов , та й вернувся Лаван до місця свого . А Яків пішов на дорогу свою . І спіткали його Божі Анголи . І Яків сказав , коли їх побачив : Це Божий табір ! І він назвав ім'я тому місцю : Маханаїм . І послав Яків послів перед собою до Ісава , брата свого , до землі Сеїр , до краю едомського . І наказав їм , говорячи : Скажіть так моєму панові Ісавові : Так сказав раб твій Яків : Я мешкав з Лаваном , і задержався аж дотепер . І маю я вола та осла , і отару , і раба , і невільницю . І я послав розказати панові моєму , щоб знайти милість в очах твоїх . І вернулися посли до Якова , та й сказали : Ми прийшли були до брата твого до Ісава , а він також іде назустріч тобі , і чотири сотні людей з ним . І Яків сильно злякався , і був затурбований . І він поділив народ , що був з ним , і дрібну та велику худобу , і верблюди на два табори . І сказав : Коли прийде Ісав до табору одного , і розіб'є його , то вціліє позосталий табір . І Яків промовив : Боже батька мого Авраама , і Боже батька мого Ісака , Господи , що сказав Ти мені : Вернися до Краю свого , і до місця свого народження , і Я зроблю тобі добре . Я не вартий усіх отих милостей , і всієї вірности , яку Ти чинив був Своєму рабові , бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан , а тепер я стався на два табори . Збережи ж мене від руки мого брата , від руки Ісава , бо боюсь я його , щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми . А Ти ж був сказав : Учинити добро учиню я з тобою добро ; а нащадки твої покладу , як той морський пісок , що його не злічити через безліч . І він переночував там тієї ночі , і взяв із того , що під руку прийшло , дар для Ісава , брата свого : кіз двісті , і козлів двадцятеро , овець двісті , і баранів двадцятеро , верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро , корів сорок , а биків десятеро , ослиць двадцятеро , а ослят десятеро . І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо . І сказав він до рабів своїх : Ідіть передо мною , і позоставте відстань поміж стадом і стадом . І він наказав першому , кажучи : Коли спіткає тебе Ісав , брат мій , і запитає тебе так : Чий ти , і куди ти йдеш , і чиє те , що перед тобою ? то скажеш : Раба твого Якова це подарунок , посланий панові моєму Ісавові . А ото й він сам за нами . І наказав він і другому , і третьому , також усім , що йшли за стадами , говорячи : Таким словом будете говорити до Ісава , коли ви знайдете його , і скажете : Ось і раб твій Яків за нами , бо він сказав : Нехай я вблагаю його оцим дарунком , що йде передо мною , а потім побачу обличчя його , може він підійме обличчя моє . І йшов подарунок перед ним , а він ночував тієї ночі в таборі . І встав він тієї ночі , і взяв обидві жінки свої , і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх , і перейшов брід Яббок . І він узяв їх , і перепровадив через потік , і перепровадив те , що в нього було . І зостався Яків сам . І боровся з ним якийсь Муж , аж поки не зійшла досвітня зоря . І Він побачив , що не подужає його , і доторкнувся до суглобу стегна його . І звихнувся суглоб стегна Якова , як він боровся з Ним . І промовив : Пусти Мене , бо зійшла досвітня зоря . А той відказав : Не пущу Тебе , коли не поблагословиш мене . І промовив до нього : Як твоє ймення ? Той відказав : Яків . І сказав : Не Яків буде називатися вже ймення твоє , але Ізраїль , бо ти боровся з Богом та з людьми , і подужав . І запитав Яків і сказав : Скажи ж Ім'я Своє . А Той відказав : Пощо питаєш про Ймення Моє ? І Він поблагословив його там . І назвав Яків ім'я того місця : Пенуїл , бо бачив був Бога лицем у лице , та збереглася душа моя . І засвітило йому сонце , коли він перейшов Пенуїл . І він кульгав на своє стегно . Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна , що на суглобі стегна , аж до сьогодні , бо Він доторкнувся був до стегна Якового , жили стегна . І звів Яків очі свої , та й побачив , аж ось іде Ісав , а з ним чотири сотні людей . І він поділив своїх дітей на Лію , і на Рахіль , і на обох невільниць своїх . І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді , а Лію й дітей її передостанніми , а Рахіль та Йосипа останніми . А сам пішов перед ними , і вклонився до землі сім раз , аж поки підійшов до брата свого . І побіг Ісав назустріч йому , і обняв його , і впав на шию йому , і цілував його . І вони заплакали . І звів свої очі Ісав , і побачив жінок та дітей . І сказав : Хто то такі ? А той відказав : Діти , якими обдарував Бог твого раба . І підійшли сюди невільниці , і їхні діти , та й вклонилися . І підійшла також Лія та діти її , і вклонилися , а потім підійшов Йосип і Рахіль , та й вклонилися . І сказав Ісав : А що це за цілий табір той , що я спіткав ? А той відказав : Щоб знайти милість в очах мого пана . А Ісав сказав : Я маю багато , мій брате , твоє нехай буде тобі . А Яків сказав : Ні ж бо ! Коли я знайшов милість в очах твоїх , то візьми дарунка мого з моєї руки . Бож я побачив обличчя твоє , ніби побачив Боже лице , і ти собі уподобав мене . Візьми ж благословення моє , що припроваджене тобі , бо Бог був милостивий до мене , та й маю я все . І благав він його , і той узяв . І промовив Ісав : Рушаймо й ходім , а я піду обік тебе . А той відказав : Пан мій знає , що діти молоді , а дрібна та велика худоба в мене дійні . Коли погнати їх один день , то вигине вся отара . Нехай же піде пан мій перед очима свого раба , а я піду поволі за ногою скотини , що передо мною , і за ногою дітей , аж поки не прийду до пана свого до Сеїру . І промовив Ісав : Позоставлю ж з тобою трохи з людей , що зо мною . А той відказав : Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана ? . І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру . А Яків подався до Суккоту , і збудував собі хату , а для худоби своєї поробив курені , тому назвав ім'я тому місцю : Суккот . І Яків , коли він прийшов із Падану арамейського , прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському , і розтаборився перед містом . І купив він кусок поля , де розклав намета свого , з руки синів Гамора , батька Сихема , за сто срібняків . І поставив там жертівника , і назвав його : Ел-Елогей-Ізраїль . І вийшла була Діна , дочка Лії , яка вродила її Якову , щоб подивитися на дочок того краю . І побачив її Сихем , син Гамора хівеянина , начальника того краю , і взяв її , і лежав із нею , і збезчестив її . І пригорнулася душа його до Діни , дочки Якової , і покохав він дівчину , і говорив до серця дівочого . І сказав Сихем до Гамора , батька свого , говорячи : Візьми те дівча за жінку для мене ! А Яків почув , що той збезчестив Діну , дочку його , а сини його були з худобою його на полі . І мовчав Яків , аж поки прибули вони . І вийшов Гамор , Сихемів батько , до Якова , щоб поговорити з ним . І прийшли сини Яковові з поля , коли почули , і засмутились ці люди , і сильно запалав їхній гнів , бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим , що лежав із дочкою Якова , а так не робиться . А Гамор говорив з ними , кажучи : Син мій Сихем , запрагла душа його вашої дочки . Дайте ж її йому за жінку ! І посвоячтеся з нами , дайте нам ваші дочки , а наші дочки візьміть собі . І осядьтеся з нами , а цей край буде перед вами . Сидіть і перемандруйте його , і набувайте на власність у нім . І промовив Сихем до батька її та до братів її : Нехай я знайду милість у ваших очах , і що ви скажете мені я дам . Сильно побільшіть на мене віно та дарунок , а я дам , як мені скажете , та тільки дайте мені дівчину за жінку ! І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові , батькові його , підступом , сказали , бо він збезчестив Діну , сестру їх . І сказали до них : Ми не можемо зробити тієї речі , видати сестру нашу чоловікові , що має крайню плоть , бо то ганьба для нас . Ми тільки за те прихилимось до вас , коли ви станете , як ми , щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі . І дамо вам своїх дочок , а ваших дочок візьмемо собі , й осядемось із вами , і станемо одним народом . А коли ви не послухаєте нас , щоб обрізатися , то ми візьмемо свої дочки , та й підемо . І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема , сина Гаморового . І не загаявся юнак той учинити ту річ , бо полюбив дочку Якова . А він був найповажніший у всім домі батька свого . І прибув Гамор та Сихем , син його , до брами міста , і промовили до людей свого міста , говорячи : Ці люди вони приязні до нас , і нехай осядуть у краю , і нехай перемандрують його , а цей край ось розлогий перед ними . Дочок їхніх візьмімо собі за жінок , а наших дочок даймо їм . Тільки за це прихиляться до нас ці люди , щоб сидіти з нами , і щоб стати одним народом , коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі , як і вони обрізані . Отара їхня , і майно їхнє , і вся їхня худоба хіба не наші вони ? Тільки прихилімося до них , і нехай вони осядуть із нами . І послухали Гамора та Сихема , сина його , усі , хто виходив з брами його міста . І були обрізані всі чоловічої статі , усі , хто виходив з брами міста його . І сталося третього дня , коли вони хворі були , то два сини Яковові , Симеон і Левій , брати Дінині , взяли кожен меча свого , і безпечно напали на місто , і повбивали всіх чоловіків . Також Гамора й Сихема , сина його , забили мечем , і забрали Діну з дому Сихемового , та й вийшли . Сини Якова напали на трупи , і пограбували місто за те , що вони збезчестили їхню сестру . Забрали дрібну й велику худобу їх , і осли їх , і що було в місці , і що на полі , і ввесь маєток їхній , і всіх їхніх дітей , і їхніх жінок забрали в неволю , і пограбували все , що де в домі було . І сказав Яків до Симеона й до Левія : Ви зробили мене нещасливим , бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю , у ханаанеянина й периззеянина . Ми люди нечисленні , а вони зберуться на мене , та й поб'ють мене , і буду знищений я та мій дім . А вони відказали : Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею ? І сказав Бог до Якова : Уставай , вийди до Бет-Елу , і там осядься , і зроби там жертівника Богові , що явився тобі , як ти втікав був перед Ісавом , братом своїм . І сказав Яків до дому свого , до всіх , хто був із ним : Усуньте чужинних богів , які є серед вас , і очистьтеся , і змініть свою одіж . І встаньмо , і підім до Бет-Елу , і зроблю я там жертівника Богові , що відповів мені в день мого утиску , і був зо мною в дорозі , якою ходив я . І вони віддали Якову всіх чужинних богів , що були в їх руках , і сережки , що в їхніх ушах , а Яків сховав їх під дубом , що перед Сихемом . І вирушили вони . І великий жах обгорнув ті міста , що навколо них , і вони не гналися за синами Якова . І прибув Яків до Лузу , що в землі ханаанській , цебто до Бет-Елу , він і ввесь народ , що був з ним . І збудував він там жертівника , та й назвав те місце : Ел Бет-Ел , бо там явився йому Бог , коли він утікав перед своїм братом . І вмерла Девора , мамка Ревеки , і була похована нижче Бет-Елу під дубом , а він назвав ім'я йому : Аллон-Бахут . І ще явився Бог до Якова , коли він прийшов був із Падану арамейського , і поблагословив його . І сказав йому Бог : Ім'я твоє Яків . Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків , але Ізраїль буде ім'я твоє . І назвав ім'я йому : Ізраїль . І сказав йому Бог : Я Бог Всемогутній ! Плодися й розмножуйся , народ і громада народів буде з тебе , і царі вийдуть із стегон твоїх . А той Край , що я дав його Авраамові та Ісакові , дам його тобі , і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край . І вознісся Бог з-понад нього в місці , де з ним говорив . І поставив Яків пам'ятника на тому місці , де Він говорив з ним , пам'ятника кам'яного , і вилив на нього винне лиття , і полив його оливою . І назвав Яків ім'я місцю , що там говорив із ним Бог : Бет-Ел . І він рушив із Бет-Елу . І була ще ківра землі до Ефрати , а Рахіль породила , і були важкі її пологи . І сталося , коли важкі були її пологи , то сказала їй баба-сповитуха : Не бійся , бо й це тобі син . І сталося , коли виходила душа її , бо вмирала вона , то назвала ім'я йому : Бен-Оні , а його батько назвав його : Веніямин . І вмерла Рахіль , і була похована на дорозі до Ефрати , це є Віфлеєм . І поставив Яків пам'ятника на гробі її , це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні . І рушив Ізраїль , і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру . І сталося , коли Ізраїль перебував у тім краї , то Рувим пішов і ліг із Білгою , наложницею батька свого . І почув Ізраїль , і було це злим йому . А в Якова було дванадцятеро синів . Сини Ліїні : перворідний Якова Рувим , і Симеон , і Левій , і Юда , і Іссахар , і Завулон . Сини Рахілині : Йосип і Веніямин . А сини Білги , невільниці Рахілиної : Дан і Нефталим . А сини Зілпи , невільниці Ліїної : Ґад і Асир . Оце сини Якова , що йому народжено в Падані арамейському . І прибув Яків до Ісака , свого батька , до Мамре , до Кир'ят-Арби , цебто Хеврону , що там жив Авраам та Ісак . І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ . І впокоївся Ісак та й помер , і прилучився до своєї рідні , старий та нажившись . І поховали його Ісав та Яків , сини його . А оце нащадки Ісава , цебто Едома . Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських , Аду , дочку Елона хіттеянина , та Оголіваму , дочку Ани , дочку Ців'она хівеянина , та Босмат , дочку Ізмаїлову , сестру Невайотову . І породила Ада Ісавові Еліфаза , а Босмат породила Реуїла , а Оголівама породила Суша , і Ялама , і Кораха . Оце сини Ісавові , що були йому народжені в ханаанській землі . І взяв Ісав жінок своїх , і синів своїх , і дочок своїх , і всі душі дому свого , і худобу свою , і все стадо своє , і все своє майно , що набув у ханаанській землі , та й пішов до Краю від обличчя Якова , брата свого , бо маєток їх був більший , щоб пробувати їм разом , і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу . І осівся Ісав на горі Сеїр , Ісав він Едом . А оце нащадки Ісава , батька Едому на горі Сеїр . Оце ймення синів Ісавових : Еліфаз , син Ади , жінки Ісавової , Реуїл , син Босмати , Ісавової жінки . А сини Еліфазові були : Теман , Омар , Цефо , і Ґатам , і Кеназ . А Тимна була наложниця Еліфаза , Ісавового сина , і породила вона Еліфазові Амалика . Оце сини Ади , Ісавової жінки . А оце сини Реуїлові : Нагат і Зера , Шамма й Мізза . Оце сини Босмати , Ісавової жінки . А оці були сини Оголівами , дочки Ани , дочки Ців'она , Ісавової жінки , і вродила вона Ісаву , Єуша , і Ялама , і Корея . А оце провідники Ісавових синів . Сини Еліфаза , Ісавового перворідного : провідник Теман , провідник Омар , провідник Цефо , провідник Кеназ , провідник Корей , провідник Ґатам , провідник Амалик . Оце провідники Еліфаза в краю Едома , оце сини Ади . А оце сини Реуїла , Ісавового сина : провідник Нагат , провідник Зерах , провідник Шамма , провідник Мізза . Оце провідники Реуїлові в краю едомському , оце сини Босмати , Ісавової жінки . А оце сини Оголівами , жінки Ісава : провідник Еуш , провідник Ялам , провідник Корей , оце провідники Оголівами , дочки Ани , Ісавової жінки . Оце сини Ісава , цебто Едома , і оце їхні провідники . Оце сини Сеїра , хореянина , мешканці цієї землі : Лотан і Шовал , і Ців'он , і Ана , і Дішон , і Ецев , і Дішан , оце провідники хореянина , сини Сеїру , краю едомського . А сини Лотана були : Хорі й Гемам , а Лотанова сестра Тимна . А оце сини Шовалові : Алван і Манахат , і Евал , Шефо , і Онам . А ото сини Ців'онові : і Айя , і Ана , той Ана , що знайшов був в пустині гарячі джерела , коли пас осли Ців'она , свого батька . А оце діти Ани : Дішон , і Оголівама , дочка Ани . А оце сини Дішонові : Хемдан , і Ешбан , і Ітран , і Керан . Ото сини Ецера : Білган , і Зааван , і Акан . Оце сини Дішана : Уц і Аран . Оце провідники хореянина : провідник Лотан , провідник Шовал , провідник Ців'он , провідник Ана , провідник Дішон , провідник Ецер , провідник Дішан , оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр . А оце царі , що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих . І царював в Едомі Бела , син Беора , а ймення його міста Дінгава . І вмер Бела , і зацарював замість нього Йовав , син Зераха з Боцри . І вмер Йовав , і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина . І вмер Хушам , і зацарював замість нього Гадад , син Бедада , що побив мідіян на полі Моава , а ймення його міста Авіт . І вмер Гадад , і зацарював замість нього Самла з Машеку . І вмер Самла , і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного . І вмер Саул , і зацарював замість нього Баал-Ханан , син Ахборів . І вмер Баал-Ханан , син Ахборів , і зацарював замість нього Гадад , а ім'я його міста Пау , а ім'я його жінки Мегетав'іл , дочка Матреди , дочки Ме-Загава . А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами , за місцями їх , їхніми іменами : провідник Тимна , провідник Алва , провідник Етет , провідник Оголівама , провідник Ела , провідник Пінон , провідник Кеназ , провідник Теман , провідник Мівцар , провідник Маґдіїл , провідник Ірам . Оце провідники Едома він же Ісав , батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння . І осівся Яків у Краї мешкання батька свого , в Краї ханаанському . Оце оповість про Якова . Йосип , віку сімнадцяти літ , пас , як юнак , отару з братами своїми , з синами Білги та з синами Зілпи , жінок батька свого . І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька . А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх , бо він був у нього сином старости . І він справив йому квітчасте вбрання . І бачили його браття , що їх батько полюбив його над усіх братів його , і зненавиділи його , і не могли говорити з ним спокійно . І снився був Йосипові сон , і він розповів своїм браттям , а вони ще збільшили ненависть до нього . І сказав він до них : Послухайте но про той сон , що снився мені . А ото ми в'яжемо снопи серед поля , і ось мій сніп зачав уставати , та й став . І ось оточують ваші снопи , та й вклоняються снопові моєму . І сказали йому його браття : Чи справді ти будеш царювати над нами , чи теж справді ти будеш панувати над нами ? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його . І снився йому ще сон інший , і він оповів його братам своїм , та й сказав : Оце снився мені ще сон , і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені . І він розповів це батькові своєму та браттям своїм . І докорив йому батько його , та й промовив до нього : Що то за сон , що снився тобі ? Чи справді прийдемо ми , я та мати твоя та брати твої , щоб уклонитися тобі до землі ? І заздрили йому брати його , а батько його запам'ятав ці слова . І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем . І сказав Ізраїль до Йосипа : Таж брати твої пасуть у Сихемі ! Іди ж , і я пошлю тебе до них ! А той відказав йому : Ось я ! І сказав він до нього : Піди но , побач стан братів твоїх і стан отари , та й дай мені відповідь . І він послав його з долини Хеврону , і той прибув до Сихему . І знайшов його один чоловік , а він ось блукає по полю . І запитав його той чоловік , кажучи : Чого ти шукаєш ? А той відказав : Я шукаю братів своїх . Скажи ж мені , де вони випасають ? І сказав той чоловік : Вони пішли звідси , бо я чув , як казали вони : Ходімо до Дотаїну . І пішов Йосип за своїми братами , і знайшов їх у Дотаїні . А вони побачили його здалека , і поки він наблизився до них , то змовлялися на нього , щоб убити його . І сказали вони один одному : Ось іде той сновидець ! А тепер давайте вбиймо його , і вкиньмо його до однієї з ям , та й скажемо : Дикий звір з'їв його ! І побачимо , що буде з його снами . І почув це Рувим , і визволив його з руки їхньої , і сказав : Не губімо душі його ! І сказав до них Рувим : Не проливайте крови , киньте його до ями тієї , що в пустині , а руки не кладіть на нього , щоб визволити його з їхньої руки , щоб вернути його до батька його . І сталося , коли прийшов Йосип до братів своїх , то вони стягнули з Йосипа вбрання його , вбрання квітчасте , що на ньому було . І взяли його , та й кинули його до ями , а яма та порожня була , не було в ній води . І сіли вони попоїсти хліба . І звели вони очі свої та й побачили , ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду , а верблюди їхні несуть пахощі , і бальзам , і ладан , іде він спровадити це до Єгипту . І сказав Юда до своїх братів : Яка користь , що вб'ємо нашого брата , і затаїмо його кров ? Давайте продамо його ізмаїльтянам , і рука наша нехай не буде на ньому , бо він брат нам , він наше тіло . І послухалися брати його . І коли проходили мідіяніти , купці , то витягли й підняли Йосипа з ями . І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків , а ті повели Йосипа до Єгипту . А Рувим вернувся до ями , аж нема Йосипа в ямі ! І розірвав він одежу свою . . . І вернувся він до братів своїх , та й сказав : Немає хлопця ! А я , куди я піду ? А вони взяли Йосипове вбрання , і зарізали козла , і вмочили вбрання в кров . І послали вони квітчасте вбрання , і принесли до свого батька , та й сказали : Оце ми знайшли . Пізнай но , чи це вбрання твого сина воно , чи ні ? А він пізнав його та й сказав : Вбрання мого сина . . . Дикий звір його з'їв . . . Справді розшарпаний Йосип ! І роздер Яків одіж свою , і зодягнув веретище на стегна свої , і багато днів справляв жалобу по синові своєму . . . І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його . Але він не міг утішитися , та й сказав : У жалобі зійду я до сина мого до шеолу . І плакав за ним його батько . І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту , до Потіфара , царедворця фараонового , начальника царської сторожі . Сталося того часу , і відійшов Юда від братів своїх , і розташувався аж до одного адулламітянина , а ймення йому Хіра . І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина , а ім'я йому Шуа , і взяв її , і з нею зійшовся . І завагітніла вона , і породила сина , а він назвав ім'я йому : Ер . І завагітніла вона ще , і породила сина , і назвала ім'я йому : Онан . І ще знову , і породила сина , і назвала ім'я йому : Шела . А батько був у Кезиві , як вона породила його . І взяв Юда жінку для Ера , свого перворідного , а ім'я їй : Тамара . І був Ер , Юдин перворідний , злий в очах Господа , і Господь його вбив . І сказав Юда до Онана : Увійди до жінки брата свого , і одружися з нею , і встанови насіння для брата свого . А Онан знав , що не його буде насіння те . І сталося , коли він сходився з жінкою брата свого , то марнував насіння на землю , аби не дати його своєму братові . І було зле в очах Господа те , що він чинив , і вбив Він також його . І сказав Юда до Тамари , невістки своєї : Сиди вдовою в домі батька свого , аж поки не виросте Шела , син мій . Бо він був подумав : Аби не вмер також він , як брати його . І пішла Тамара , та й осілася в домі батька свого . І минуло багато днів , і вмерла Шуїна дочка , Юдина жінка . А коли Юда був утішений , то пішов до Тімни , до стрижіїв отари своєї , він і Хіра , товариш його адулламітянин . А Тамарі розповіли , кажучи : Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою . І зняла вона з себе одежу вдівства свого , і покрилася покривалом , і закрилася . І сіла вона при брамі Енаїм , що по дорозі до Тімни . Бо знала вона , що виріс Шела , а вона не віддана йому за жінку . І побачив її Юда , і прийняв її за блудницю , бо закрила вона обличчя своє . І він збочив до неї на дорогу й сказав : А ну но я ввійду до тебе ! Бо він не знав , що вона невістка його . А вона відказала : Що даси мені , коли прийдеш до мене ? А він відказав : Я пошлю козлятко з отари . І сказала вона : Якщо даси заставу , аж поки пришлеш . А він відказав : Яка та застава , що дам я тобі ? Та сказала : Печатка твоя , і шнурок твій , і палиця твоя , що в руці твоїй . І він дав їй , і зійшовся з нею , а вона завагітніла від нього . І встала вона та й пішла , і зняла покривало своє з себе , і зодягнула одежу вдівства свого . А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина , щоб узяти заставу з руки тієї жінки . Та він не знайшов її . І запитав він людей її місця , говорячи : Де та блудниця , що була в Енаїм при дорозі ? Вони відказали : Не була тут блудниця . І вернувся він до Юди й сказав : Не знайшов я її , а також люди місця того говорили : Не була тут блудниця . І сказав Юда : Нехай візьме собі ту заставу , щоб ми не стали на ганьбу . Ось я послав був те козлятко , та її не знайшов ти . І сталося так десь по трьох місяцях , і розповіджено Юді , говорячи : Упала в блуд Тамара , твоя невістка , і ось завагітніла вона через блуд . А Юда сказав : Виведіть її , і нехай буде спалена . Коли її вивели , то послала вона до тестя свого , говорячи : Я завагітніла від чоловіка , що це належить йому . І сказала : Пізнай но , чия то печатка , і шнури , і ця палиця ? І пізнав Юда й сказав : Вона стала справедливіша від мене , бо я не дав її Шелі , синові своєму . І вже більше не знав він її . І сталося в часі , як родила вона , а ось близнята в утробі її . І сталося , як родила вона , показалася рука одного ; і взяла баба-сповитуха , і пов'язала на руку йому нитку червону , говорячи : Цей вийшов найперше . І сталося , що він втягнув свою руку , а ось вийшов його брат . І сказала вона : Нащо ти роздер для себе перепону ? І назвала ім'я йому Перец . А потім вийшов брат його , що на руці його була нитка червона . І вона назвала ім'я йому : Зерах . А Йосип був відведений до Єгипту . І купив його Потіфар , царедворець фараонів , начальник царської сторожі , муж єгиптянин , з руки ізмаїльтян , що звели його туди . І був Господь з Йосипом , а він став чоловіком , що мав щастя . І пробував він у домі свого пана єгиптянина . І побачив його пан , що Господь з ним , і що в усьому , що він робить , Господь щастить у руці його . І Йосип знайшов милість в очах його , і служив йому . А той призначив його над домом своїм , і все , що мав , віддав в його руку . І сталося , відколи він призначив його в домі своїм , і над усім , що він мав , то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа . І було благословення Господнє в усьому , що він мав , у домі й на полі . І він позоставив усе , що мав , у руці Йосиповій . І не знав він при ньому нічого , окрім хліба , що їв . А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду . І сталося по тих пригодах , і звела свої очі на Йосипа жінка пана його . І сказала вона : Ляж зо мною ! А він відмовився , і сказав до жінки пана свого : Тож пан мій не знає при мені нічого у домі , а все , що його , він дав у мою руку . Нема більшого в цім домі від мене , і він не стримав від мене нічого , хібащо тебе , бо ти жінка його . Як же я вчиню це велике зло , і згрішу перед Богом ? І сталося , що вона день-у-день говорила Йосипові , а він не слухав її , щоб лягти при ній і бути з нею . І сталося одного дня , і прийшов він додому робити діло своє , а там у домі не було нікого з людей дому . І схопила вона його за одежу його , кажучи : Лягай же зо мною ! А він позоставив свою одежу в її руці , та й утік , і вибіг надвір . І сталося , як побачила вона , що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір , то покликала людей свого дому , та й сказала їм , говорячи : Дивіться , він припровадив нам якогось єврея , щоб той забавлявся нами ! Він прийшов був до мене , щоб покластись зо мною , та я закричала сильним голосом . І сталося , як почув він , що я підняла свій голос і закричала , то позоставив одежу свою в мене , та й утік , і вибіг надвір . . . І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому . І вона переказала йому цими словами , говорячи : До мене прийшов був оцей раб єврей , що ти його привів до нас , щоб забавлятися мною . І сталося , як підняла я свій голос і закричала , то він позоставив свою одежу при мені , та й утік надвір . І сталося , як почув пан його слова своєї жінки , що оповідала йому , кажучи : Отакі то речі вчинив мені твій раб , то запалився гнів його . І взяв його Йосипів пан , та й віддав його до дому в'язничного , до місця , де були ув'язнені царські в'язні . І пробував він там у тім домі в'язничнім . А Господь був із Йосипом , і прихилив до нього милосердя , та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому . І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів , що були в домі в'язничнім , і все , що там робили , робив він . Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його , бо Бог був із ним , і що він робив , щастив йому Господь . І сталося по тих пригодах , чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму , цареві єгипетському . І розгнівався фараон на двох своїх евнухів , на начальника чашників і на начальника пекарів . І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому , до місця , де Йосип був ув'язнений . А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них , і він їм услуговував . І були вони деякий час під вартою . І снився їм обом сон , кожному свій сон , однієї ночі , кожному за значенням його сна , чашникові й пекареві царя єгипетського , що були ув'язнені у в'язничному домі . І прибув до них Йосип уранці , і побачив їх , а вони ось сумні . І запитав він фараонових евнухів , що були з ним під вартою в домі пана його , говорячи : Чого ваші обличчя сьогодні сумні ? А вони сказали йому : Снився нам сон , а відгадати його немає кому . І сказав до них Йосип : Чи ж не в Бога відгадки ? Розповіджте но мені . І оповів начальник чашників Йосипові свій сон , і сказав йому : Бачив я в сні своїм , ось виноградний кущ передо мною . А в виноградному кущі три виноградні галузки , а він сам ніби розцвів , пустив цвіт , і дозріли грона його ягід . А в моїй руці фараонова чаша . І взяв я ті ягоди , і вичавив їх до фараонової чаші , і дав ту чашу в руку фараона . І сказав йому Йосип : Оце відгадка його : три виноградні галузки це три дні . Ще за три дні підійме фараон твою голову , і верне тебе на твоє становище , і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм , як був ти чашником його . Коли ти згадаєш собі про мене , як буде тобі добре , то вчиниш милість мені , коли згадаєш про мене перед фараоном , і випровадиш мене з цього дому . Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського , а також тут я не вчинив нічого , щоб мене вкинути до цієї ями . І побачив начальник пекарів , що він добре відгадав , і промовив до Йосипа : І я в сні своїм бачив , ось три коші печива на голові моїй . А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження , а птах їв його з коша з-над моєї голови . І відповів Йосип і сказав : Оце відгадка його : три коші то три дні . Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе , і повісить тебе на дереві , і птах поїсть тіло твоє з тебе . І сталося третього дня , у день народження фараона , і вчинив він гостину для всіх своїх рабів . І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів . І вернув він начальника чашників на його місце , і він подав чашу в руку фараонову . А начальника пекарів повісив , як відгадав був їм Йосип . Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа , та й забув за нього . І сталося по закінченні двох літ часу , і сниться фараонові , ось він стоїть над Річкою . І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла , і паслися на лузі . А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших , бридкі виглядом і худі тілом . І вони стали при тих коровах на березі Річки . І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих . І прокинувся фараон . І знову заснув він . І снилося йому вдруге , аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих . А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром . І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних . І прокинувся фараон , а то був сон . І сталося рано , і занепокоївся дух його . І послав він , і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його . І фараон розповів їм свій сон , та ніхто не міг відгадати їх фараонові . І говорив начальник чашників з фараоном , кажучи : Я сьогодні згадую гріхи свої . Розгнівався був фараон на рабів своїх , і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі , мене й начальника пекарів . І однієї ночі снився нам сон , мені та йому , кожному снився сон за своїм значенням . А там з нами був єврейський юнак , раб начальника царської сторожі . І ми розповіли йому , а він відгадав нам наші сни , кожному за сном його відгадав . І сталося , як він відгадав нам , так і трапилося : мене ти вернув на становище моє , а того повісив . І послав фараон , і покликав Йосипа , і його сквапно вивели з в'язниці . І оголився , і змінив одежу свою , і він прибув до фараона . І промовив фараон до Йосипа : Снився мені сон , та нема , хто б відгадав його . А я чув про тебе таке : ти вислухуєш сон , щоб відгадати його . А Йосип сказав до фараона , говорячи : Не я , Бог дасть у відповідь мир фараонові . І сказав фараон до Йосипа : Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки . І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом . І вони паслися на лузі . А ось виходять за ними семеро корів інші , бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом . Таких бридких , як вони , я не бачив у всьому краї єгипетському . І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих . І ввійшли вони до черева їхнього , та не було знати , що ввійшли вони до черева їхнього , і вигляд їх був лихий , як на початку . І я прокинувся . І побачив я в сні своїм знов , аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих . А ось виростає за ними семеро колосків худих , тонких , спалених східнім вітром . І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих . І розповів я те ворожбитам , та не було , хто б мені роз'яснив . І сказав Йосип до фараона : Сон фараонів один він . Що Бог робить , те Він звістив фараонові . Семеро корів добрих то сім літ , і семеро колосків добрих сім літ вони . А сон один він . А сім корів худих і бридких , що вийшли за ними , сім літ вони , і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних . Оце та річ , що я сказав був фараонові : Що Бог робить , те Він показав фараонові . Ось приходять сім літ , великий достаток у всім краї єгипетськім . А по них настануть сім літ голодних , і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі , і голод винищить край . І не буде видно того достатку в краї через той голод , що настане потім , бо він буде дуже тяжкий . А що сон повторився фараонові двічі , це значить , що справа ця постановлена від Бога , і Бог незабаром виконає її . А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого , і нехай поставить його над єгипетською землею . Нехай учинить фараон , і нехай призначить урядників над краєм , і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі . І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років , що приходять , і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову , на їжу по містах , і нехай бережуть . І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних , що настануть в єгипетській землі , і край не буде знищений голодом . І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів . І сказав фараон своїм рабам : Чи знайдеться чоловік , як оцей , що Дух Божий у нім ? І сказав фараон Йосипові : Що Бог відкрив тобі це все , то немає такого розумного й мудрого , як ти . Ти будеш над домом моїм , а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій . Тільки троном я буду вищий від тебе . І сказав фараон Йосипові : Дивись , я поставив тебе над усім краєм єгипетським . І зняв фараон персня свого з своєї руки , та й дав його на руку Йосипову , і зодягнув його в одежу віссонну , а на шию йому повісив золотого ланцюга . І зробив , що він їздив його другим повозом , і кричали перед обличчям його : Кланяйтеся ! І поставив його над усім єгипетським краєм . І сказав фараон Йосипові : Я фараон , а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім . І назвав фараон ім'я Йосипові : Цофнат-Панеах , і дав йому за жінку Оснату , дочку Поті-Фера , жерця Ону . І Йосип піднявся над єгипетським краєм . А Йосип був віку тридцяти літ , коли він став перед лицем фараона , царя єгипетського . І пішов Йосип від лиця фараонового , і перейшов через увесь єгипетський край . А земля в сім літ достатку родила на повні жмені . І зібрав він усю їжу семи літ , що була в єгипетськім краї , і вмістив їжу по містах : їжу поля міста , що навколо нього , вмістив у ньому . І зібрав Йосип збіжжя дуже багато , як морський пісок , аж перестав рахувати , бо не було вже числа . А Йосипові , поки прийшов рік голодний , уродилися два сини , що вродила йому Осната , дочка Поті-Фера , жерця Ону . І назвав Йосип ім'я перворідному : Манасія , бо Бог зробив мені , що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька . А ймення другому назвав : Єфрем , бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї . І скінчилися сім літ достатку , що були в єгипетськім краї . І зачали наступати сім літ голодні , як сказав був Йосип . І був голод по всіх краях , а в усім єгипетськім краї був хліб . Але виголоднів увесь єгипетський край , а народ став кричати до фараона про хліб . І сказав фараон усьому Єгиптові : Ідіть до Йосипа . Що він вам скаже , те робіть . І був той голод на всій поверхні землі . І відчинив Йосип усе , що було в них , і продавав поживу Єгиптові . А голод зміцнявся в єгипетськім краї . І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи , бо голод зміцнявся по всій землі . А Яків побачив , що в Єгипті є хліб . І сказав Яків до синів своїх : Пощо ви споглядаєте один на одного ? І сказав він : Ось чув я , що в Єгипті є хліб ; зійдіть туди , і купіть нам хліба ізвідти , і будемо жити , і не помремо . І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту . А Веніямина , Йосипового брата , Яків не послав із братами його , бо сказав : Щоб не спіткало його яке нещастя ! І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими , що приходили , бо був голод у Краї ханаанськім . А Йосип він володар над тим краєм , він продавав хліб усьому народові тієї землі . І прибули Йосипові брати , та й уклонилися йому обличчям до землі . І побачив Йосип братів своїх , і пізнав їх , та не дав пізнати себе . І говорив із ними суворо , і промовив до них : Звідкіля прибули ви ? А вони відказали : З ханаанського Краю купити їжі . І пізнав Йосип братів своїх , а вони не впізнали його . І згадав Йосип сни , що про них йому снились були . І сказав він до них : Ви шпигуни ! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі . А вони відказали йому : Ні , пане мій , а раби твої прибули купити їжі . Ми всі сини одного чоловіка , ми правдиві . Раби твої не були шпигунами ! Він же промовив до них : Ні , бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі ! А вони відказали : Дванадцятеро твоїх рабів брати ми , сини одного чоловіка в ханаанському Краї . А наймолодший тепер із батьком нашим , а одного нема . І промовив їм Йосип : Оце те , що я сказав був до вас , говорячи : Ви шпигуни . Оцим ви будете випробувані : Клянуся життям фараоновим , що ви не вийдете звідси , якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат ! Пошліть з-поміж себе одного , і нехай візьме вашого брата , а ви будете ув'язнені . І слова ваші будуть піддані пробі , чи правда з вами ; а коли ні , клянуся життям фараоновим , що ви шпигуни ! І він забрав їх під варту на три дні . А третього дня Йосип промовив до них : Зробіть це і живіть . Я Бога боюся , якщо ви правдиві . Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти , а ви йдіть , принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів . А свого наймолодшого брата приведіть до мене , і будуть потверджені ваші слова , а ви не повмираєте . І вони зробили так . І говорили вони один одному : Справді , винні ми за нашого брата , бо ми бачили недолю душі його , коли він благав нас , а ми не послухали . . . Тому то прийшло це нещастя на нас ! І відповів їм Рувим , говорячи : Чи не говорив я вам , кажучи : Не грішіть проти хлопця , та ви не послухали . А оце й кров його жадається . . . А вони не знали , що Йосип їх розуміє , бо був поміж ними перекладач . А він відвернувся від них та й заплакав . . . І вернувся до них , і говорив із ними . І взяв від них Симеона , та й зв'язав його на їхніх очах . А Йосип наказав , щоб наповнили їхні мішки збіжжям , а срібло їхнє вернули кожному до його мішка , і дали їм поживи на дорогу . І їм зроблено так . І понесли вони хліб свій на ослах своїх , і пішли звідти . І відкрив один мішка свого , щоб ослові своєму дати паші на нічлігу , та й побачив срібло своє , а воно ось в отворі мішка його ! І сказав він братам своїм : Повернене срібло моє , і ось воно в мішку моїм ! І завмерло їм серце , і вони затремтіли , говорячи один до одного : Що це Бог нам зробив ? І прибули вони до Якова , батька свого , до Краю ханаанського , і розповіли йому все , що їх спіткало було , говорячи : Той муж , пан того краю , говорив із нами суворо , і прийняв був нас як шпигунів того краю . А ми сказали йому : Ми правдиві , не були ми шпигунами ! Ми дванадцятеро братів , сини нашого батька . Одного нема , а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї . І сказав до нас муж той , пан того краю : З того пізнаю , що правдиві ви , зоставте зо мною одного вашого брата , а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть . І приведіть до мене брата вашого найменшого , і буду я знати , що ви не шпигуни , що ви правдиві . Тоді віддам вам вашого брата , і ви можете переходити цей край для купівлі . І сталося , вони випорожнювали мішки свої , а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку ! І побачили вузлики срібла свого , вони та їх батько , і полякались . . . І сказав до них Яків , їх батько : Ви позбавили мене дітей , Йосипа нема , і Симеона нема , а тепер Веніямина заберете ? Усе те на мене ! І промовив Рувим до батька свого , кажучи : Двох синів моїх уб'єш , коли не приведу його до тебе ! Дай же його на руку мою , а я поверну його до тебе . А той відказав : Не зійде з вами мій син , бо брат його вмер , а він сам позостався . . . А трапиться йому нещастя в дорозі , якою підете , то в смутку зведете мою сивину до шеолу ! . . . А голод став тяжкий у тім Краї . І сталося , як вони скінчили їсти хліб , що привезли були з Єгипту , то сказав до них батько їх : Верніться , купіть нам трохи їжі ! І сказав йому Юда , говорячи : Рішуче освідчив нам той муж , кажучи : Не побачите лиця мого без вашого брата з вами ! Як ти пошлеш брата нашого з нами , то ми зійдемо , і купимо тобі їжі . А коли не пошлеш , не зійдемо , бо муж той сказав нам : Не побачите лиця мого без вашого брата з вами . І промовив Ізраїль : Нащо зло ви вчинили мені , що сказали тому мужеві , що ще маєте брата ? А вони відказали : Розпитуючи , випитував той муж про нас та про місце нашого народження , говорячи : Чи батько ваш іще живий ? Чи є в вас брат ? І ми розповіли йому відповідно до цих слів . Чи могли ми знати , що скаже : Приведіть вашого брата ? І сказав Юда до Ізраїля , батька свого : Пошли ж цього юнака зо мною , і встаньмо , та й ходім , і будемо жити , і не повмираємо і ми , і ти , і наші діти . Я поручуся за нього , з моєї руки будеш його ти жадати ! Коли я не приведу його до тебе , і не поставлю перед лицем твоїм , то буду винним перед тобою по всі дні ! А коли б ми були не відтягалися , то тепер уже б вернулися були два рази . І сказав їм Ізраїль , їх батько : Коли так , то зробіть ви оце . Візьміть із плодів цього Краю , і віднесіть дарунка мужеві тому : трохи бальзаму , і трохи меду , пахощів , і ладану , дактилів , і мигдалів . А срібла візьміть удвоє в руку свою . А срібло , повернене в отвір ваших мішків , верніть своєю рукою , може то помилка . А брата вашого заберіть , і встаньте , ідіть до того мужа . А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа , і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина . А я , певно стратив сина свого ! . . . І взяли ті люди того дарунка , і взяли вдвоє срібла в руку свою , і Веніямина , і встали , та й зійшли до Єгипту . І стали вони перед лицем Йосиповим . І побачив Йосип Веніямина з ними , і сказав до того , що був над його домом : Упровадь цих людей до дому , і нехай заріжуть худобину , і приготуй , бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні . І той чоловік зробив , як Йосип сказав був . І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому . І полякалися ті люди , що були впроваджені до Йосипового дому . І сказали вони : Через срібло , повернене напочатку в наших мішках , ми впроваджені , щоб причепитись до нас , і напасти на нас , і забрати за рабів нас та наші осли . . . І приступили вони до чоловіка , що над домом Йосиповим , та й говорили до нього при вході в дім . І сказали вони : Послухай , о пане мій , ми зійшли були напочатку купити їжі . І сталося , коли ми прийшли на нічліг , і відкрили мішки свої , а ось срібло кожного в отворі мішка його , наше срібло за вагою його ! І ми вертаємо його нашою рукою ! А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло . Ми не знаємо , хто поклав був наше срібло до наших мішків . . . А той відказав : Мир вам ! Не бійтеся ! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків . Срібло ваше прийшло до мене . І вивів до них Симеона . І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому , і дав води , а вони вмили ноги свої , і дав паші їхнім ослам . І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні , бо почули , що там вони їстимуть хліб . І ввійшов Йосип до дому , а вони принесли йому до дому дарунка , що в їхній руці . І вони поклонилися йому до землі . А він запитав їх про мир і сказав : Чи гаразд вашому батькові старому , про якого ви розповідали ? Чи він ще живий ? А вони відказали : Гаразд рабові твоєму , батькові нашому . Ще він живий . І вони схилилися , і вклонилися до землі . І звів він очі свої , та й побачив Веніямина , свого брата , сина матері своєї , і промовив : Чи то ваш наймолодший брат , що ви мені розповідали ? І сказав : Нехай Бог буде милостивий до тебе , мій сину ! І Йосип поспішив , бо порушилася його любов до брата його , і хотів він заплакати . І ввійшов він до іншої кімнати , і заплакав там . . . І вмив він лице своє , і вийшов , і стримався , та й сказав : Покладіть хліба ! І поклали йому окремо , а їм окремо , й єгиптянам , що їли з ним , окремо , бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями , бо це огида для Єгипту . І вони посідали перед ним , перворідний за перворідством своїм , а молодший за молодістю своєю . І здивувалися ці люди один перед одним . І він посилав дари страви від себе до них . А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро . І пили вони , і повпивалися з ним . І наказав він тому , що над домом його , говорячи : Понаповнюй мішки цих людей їжею , скільки зможуть вони нести . І поклади срібло кожного до отвору мішка його . А чашу мою , чашу срібну , поклади до отвору мішка наймолодшого , та срібло за хліб його . І зробив той за словом Йосиповим , яке він сказав був . Розвиднилось рано вранці , і люди ці були відпущені , вони та їхні осли . Вони вийшли з міста , ще не віддалилися , а Йосип сказав до того , що над домом його : Устань , побіжи за тими людьми , і дожени їх , та й скажи їм : Нащо ви заплатили злом за добро ? Хіба це не та чаша , що з неї п'є пан мій , і він , ворожачи , ворожить нею ? І зле ви зробили , що вчинили таке . І той їх догнав , і сказав їм ті слова . А вони відказали йому : Нащо пан мій говорить отакі то слова ? Далеке рабам твоїм , щоб зробити таку річ . . . Таж срібло , що знайшли ми в отворах наших мішків , ми вернули тобі з Краю ханаанського . А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото ? У кого із рабів твоїх вона , чаша , буде знайдена , то помре він , а також ми станемо рабами моєму панові . А той відказав : Тож тепер , як ви сказали , так нехай буде воно ! У кого вона знайдена буде , той стане мені за раба , а ви будете чисті . І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю . І порозв'язували кожен мішка свого . І став він шукати . Розпочав від найстаршого , а скінчив наймолодшим . І знайдена чаша в мішку Веніяминовім ! І пороздирали вони свою одіж ! . . . І кожен нав'ючив осла свого , і вернулись до міста . І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа , а він ще був там . І попадали вони перед лицем його на землю . І сказав до них Йосип : Що це за вчинок , що ви зробили ? Хіба ви не знали , що справді відгадає такий муж , як я ? А Юда промовив : Що ми скажемо панові моєму ? Що будемо говорити ? Чим виправдаємось ? Бог знайшов провину твоїх рабів ! Ось ми раби панові моєму , і ми , і той , що в руці його була знайдена чаша . А Йосип відказав : Далеке мені , щоб зробити оце . Чоловік , що в руці його була знайдена чаша , він буде мені за раба ! А ви йдіть із миром до вашого батька . І приступив до нього Юда та й промовив : О мій пане , нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого , і нехай не палає гнів твій на раба твого , бо ти такий , як фараон . Пан мій запитав був рабів своїх , говорячи : Чи є в вас батько або брат ? І сказали ми до пана мого : Є в нас батько старий та мале дитя його старости , а брат його вмер . І позостався він сам у своєї матері , а батько його любить . А ти був сказав своїм рабам : Зведіть до мене його , і нехай я кину своїм оком на нього . І сказали ми до пана мого : Не може той хлопець покинути батька свого . А покине він батька свого , то помре той . А ти сказав своїм рабам : Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат , не побачите більше лиця мого . І сталося , коли ми зійшли були до раба твого , до нашого батька , то ми розповіли йому слова мого пана . А батько наш сказав : Верніться , купіть нам трохи їжі . А ми відказали : Не можемо зійти . І сказав до нас раб твій , наш батько : Ви знаєте , що двох була породила мені жінка моя . Та пішов від мене один , і я сказав : справді , дійсно розшарпаний він . . . І я не бачив його аж дотепер . А заберете ви також цього від мене , і спіткає його нещастя , то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу . А тепер , коли я прийду до раба твого , мого батька , а юнака не буде з нами , а душа його зв'язана з душею тією , То станеться , коли він побачить , що юнака нема , то помре . І зведуть твої раби сивину раба твого , нашого батька , у смутку до шеолу . . . Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму , кажучи : Коли я не приведу його до тебе , то згрішу перед батьком своїм на всі дні ! А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму . А юнак нехай іде з своїми братами ! . . . Бо як я прийду до батька свого , а юнака зо мною нема ? Щоб не побачити мені того нещастя , що спіткає мого батька . І не міг Йосип здержатися при всіх , що стояли біля нього , та й закричав : Виведіть усіх людей від мене ! І не було з ним нікого , коли Йосип відкрився браттям своїм . І він голосно заплакав , і почули єгиптяни , і почув дім фараонів . І Йосип промовив до браттів своїх : Я Йосип . . . Чи живий ще мій батько ? . . . І не могли його браття йому відповісти , бо вони налякались його . . . А Йосип промовив до братів своїх : Підійдіть же до мене ! І вони підійшли , а він проказав : Я Йосип , ваш брат , якого ви продали були до Єгипту . . . А тепер не сумуйте , і нехай не буде жалю в ваших очах , що ви продали мене сюди , бо то Бог послав мене перед вами для виживлення . Бо ось два роки голод на землі , і ще буде п'ять літ , що не буде орки та жнив . І послав мене Бог перед вами зробити для вас , щоб ви позостались на землі , і щоб утримати для вас при житті велике число спасених . І виходить тепер , не ви послали мене сюди , але Бог . І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його , і володарем усього краю єгипетського . Поспішіть , і йдіть до батька мого , та й скажіть йому : Отак сказав син твій Йосип : Бог зробив мене володарем усього Єгипту . Зійди ж до мене , не гайся . І осядь у землі Ґошен , і будеш близький до мене ти , і сини твої , і сини синів твоїх , і дрібна та велика худоба твоя , і все , що твоє . І прогодую тебе там , бо голод буде ще п'ять років , щоб не збіднів ти , і дім твій , і все , що твоє . І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать , що це мої уста говорять до вас . І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті , та про все , що ви бачили . І поспішіть , і приведіть вашого батька сюди . І впав він на шию Веніямину , братові своєму , та й заплакав , і Веніямин плакав на шиї його . . . І цілував він усіх братів своїх , і плакав над ними . . . А потому говорили брати його з ним . І розголошено в домі фараоновім чутку , говорячи : Прийшли Йосипові брати ! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів . І промовив фараон до Йосипа : Скажи своїм братам : Зробіть оце : Понав'ючуйте худобу свою , та й ідіть , прибудьте до Краю ханаанського . І заберіть вашого батька й доми ваші , та й прийдіть до мене , а я дам вам добра єгипетського краю . І споживайте ситість землі . А ти одержав наказа сказати : Зробіть це : Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок , і привезіть свого батька й прибудьте . А око ваше нехай не жалує ваших речей , бо добро всього єгипетського краю ваше воно . І зробили так Ізраїлеві сини . А Йосип дав їм вози на приказ фараонів , і дав їм поживи на дорогу . І дав усім їм кожному переміни одежі , а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі . А батькові своєму послав він оце : десять ослів , нав'ючених з добра Єгипту , і десять ослиць , нав'ючених збіжжям , і хліб , і поживу для батька його на дорогу . І відпустив він своїх братів , і вони пішли . І сказав він до них : Не сваріться в дорозі ! І вийшли вони з Єгипту , та й прибули до ханаанського Краю , до Якова , батька свого . І розповіли йому , кажучи : Ще Йосип живий , і що він панує над усім єгипетським краєм . І зомліло серце його , бо він не повірив був їм . . . І переказували йому всі слова Йосипові , що говорив він до них . І як побачив він вози , що послав Йосип , щоб везти його , то ожив дух Якова , їхнього батька . І промовив Ізраїль : Досить ! Ще живий Йосип , мій син ! Піду ж та побачу його , поки помру ! І вирушив Ізраїль , і все , що його , і прибув до Беер-Шеви , і приніс жертви Богові батька свого Ісака . І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні , і сказав : Якове , Якове ! А той відказав : Ось я ! І сказав Він : Я Той Бог , Бог батька твого . Не бійся зійти до Єгипту , бо Я вчиню тебе там великим народом . Я зійду з тобою до Єгипту , і Я також , виводячи , виведу тебе , а Йосип закриє рукою своєю очі твої . І встав Яків з Беер-Шеви . І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова , і дітей своїх , і жінок своїх возами , що послав фараон , щоб привезти його . І взяли вони стада свої , і маєток свій , що набули в землі ханаанській , і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним . Він привів із собою до Єгипту синів своїх , і синів своїх синів з собою , дочок своїх , і дочок синів своїх , і ввесь рід свій . А оце ймення синів Ізраїлевих , що прибули до Єгипту : Яків та сини його : перворідний Яковів Рувим . І сини Рувимові : Ханох , і Паллу , і Хецрон , і Кармі . І сини Симеонові : Ємуїл , і Ямін , і Огад , і Яхін , і Цохар , і Саул , син ханаанеянки . І сини Левієві : Ґершон , Кегат і Мерарі . І сини Юдині : Ер , і Онан , і Шела , і Перец , і Зерах . І вмер Ер і Онан у ханаанській землі . А сини Перецеві були : Хецрон і Хамул . І сини Іссахарові : Тола , і Цувва , і Йов , і Шимрон . І сини Завулонові : Серед , і Елон , і Яхлеїл . Оце сини Ліїні , що вродила вона Якову в Падані арамейськім , та дочку його Діну . Усіх душ синів його й дочок його тридцять три . І сини Ґадові : Ціфйон , і Хаґґі , Шуні , і Ецбон , Ері , і Ароді , і Ар'їлі . І сини Асирові : Їмна , і Їшва , і Їшві , і Верія , і Сірах , сестра їх . І сини Верії : Хевер і Малкіїл . Оце сини Зілпи , що Лаван був дав її своїй дочці Лії , а вона вродила їх Якову , шістнадцять душ . Сини Рахілі , жінки Якова : Йосип і Веніямин . І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем , що їх уродила йому Оснат , дочка Поті-Фера , жерця Ону . І сини Веніяминові : Бела , і Бехер , і Ашбел , Ґера , і Нааман , Ехі , і Рош , Муппім , і Хуппім , і Ард . Оце сини Рахілині , що вродилися Якову , усіх душ чотирнадцять . І сини Данові : Хушім . І сини Нефталимові : Яхсеїл , і Ґуні , і Єцер , і Шіллем . Оце сини Білги , що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі . І вона породила їх Якову , усіх душ сім . Усіх душ , що прийшли з Яковом в Єгипет , що походять із стегон його , окрім жінок синів Якова , усіх душ шістдесят і шість . А сини Йосипа , що народилися йому в Єгипті , дві душі . Усіх душ дому Якова , що прийшли були до Єгипту , сімдесят . І послав він перед собою Юду до Йосипа , щоб показував перед ним дорогу до Ґошену . І прибули вони до краю Ґошен . І запріг Йосип свою колесницю , і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену . І він показався йому , і впав йому на шию , та й плакав довго на шиї його . . . І промовив Ізраїль до Йосипа : Нехай тепер помру я , побачивши обличчя твоє , що ти ще живий ! А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого : Піду й розкажу фараонові , та й повім йому : Брати мої й дім батька мого , що були в Краї ханаанськім , прибули до мене . А люди ці пастухи отари , бо були скотарі . І вони припровадили дрібну та велику худобу свою , і все , що їхнє було . І станеться , коли покличе вас фараон і скаже : Яке ваше зайняття ? то ви відкажете : Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер , і ми , і батьки наші , щоб ви осіли в країні Ґошен , бо для Єгипту кожен пастух отари огида . І прийшов Йосип , і розповів фараонові та й сказав : Мій батько , і брати мої , і їхні отари , і худоба їх , і все їхнє прибули з ханаанського Краю . І ось вони в країні Ґошен . І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка , та й поставив їх перед лицем фараоновим . І сказав фараон до братів його : Яке ваше зайняття ? А вони відказали фараонові : Пастухи отари раби твої , і ми , і наші батьки . І сказали вони фараонові : Ми прибули , щоб мешкати в краї цім , нема бо паші для отари , що є в рабів твоїх , бо в ханаанському Краї тяжкий голод . А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен . І промовив фараон до Йосипа , говорячи : Батько твій та брати твої прибули до тебе . Єгипетьський край він перед лицем твоїм . У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх , нехай осядуть у країні Ґошен . А коли знаєш , і між ними є здатні люди , то зроби їх зверхниками моєї череди . І привів Йосип батька свого Якова , та й поставив його перед лицем фараоновим . І Яків поблагословив фараона . І промовив фараон до Якова : Скільки днів часу життя твого ? А Яків сказав до фараона : Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ . Короткі та лихі були дні часу життя мого , і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої . І Яків поблагословив фараона , та й вийшов від обличчя фараонового . І осадив Йосип батька свого та братів своїх , і дав їм володіння в єгипетській країні , у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес , як наказав був фараон . І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх , та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей . А хліба не було в усім тім краї , бо голод став дуже тяжкий . І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод . І зібрав Йосип усе срібло , що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім , за поживу , що вони купували . І Йосип вніс те срібло до фараонового дому . І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім . І прибув увесь Єгипет до Йосипа , говорячи : Дай же нам хліба ! Нащо нам умирати перед тобою , тому що вичерпалося срібло ? А Йосип сказав : Дайте свою худобу , а я дам вам за худобу вашу , коли вичерпалося срібло . І вони припровадили худобу свою до Йосипа . І дав їм Йосип хліба за коні , і за отари , і за череди худоби , і за осли . І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу . І скінчився той рік , і вони прибули до нього другого року , та й сказали йому : Не скажемо неправди перед паном своїм , що вичерпалося срібло , а череди здобутку в нашого пана . Нічого не зосталося перед нашим паном , хібащо наше тіло та наша земля ! Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх , і ми , і наша земля ? Купи нас та нашу землю за хліб , і будемо ми та наша земля рабами фараонові . А ти дай насіння , і будемо жити , і не помремо , а земля не опустіє . . . І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона , бо єгиптяни спродували кожен поле своє , посилився бо був голод між ними . І стала земля фараоновою . А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її . Тільки землі жерців не купив він , бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона . І вони їли свій пай , що давав їм фараон , тому не продали своєї землі . І сказав Йосип до народу : Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу . Ось вам насіння , і засійте землю . А настануть жнива , то дасте п'яту частину фараонові , а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим , хто в домах ваших , та на їжу для ваших дітей . А вони відказали : Ти нас удержав при житті . Нехай же знайдемо милість в очах свого пана , і станемо рабами фараонові . А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня : на п'яту частину для фараона . Сама тільки земля жерців не стала фараоновою . І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен , і набули в нім володіння . І вони розродилися й сильно розмножилися . І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ . І були дні Якова , літа життя його , сто літ і сорок і сім літ . І наблизилися дні Ізраїля до смерти . І кликнув він до сина свого до Йосипа , та й промовив йому : Коли знайшов я милість в очах твоїх , поклади руку свою під стегно моє , і вчини зо мною милість та правду : Не поховай мене в Єгипті ! І ляжу я з батьками своїми , і ти винесеш мене з Єгипту , і поховаєш мене в їхньому гробі . А той відказав : Я вчиню за словом твоїм . А Яків сказав : Присягни ж мені ! І він присягнув йому . І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі . І сталося по тих випадках , і сказано було Йосипові : Ось батько твій хворіє . І він узяв із собою обох своїх синів , Манасію та Єфрема . І промовив він до Якова й сказав : Ось до тебе прийшов твій син Йосип ! І зміцнився Ізраїль , та й сів на постелі . І сказав Яків до Йосипа : Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській , і поблагословив мене . І сказав Він до мене : Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе , і вчиню тебе громадою народів . А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки . А тепер два сини твої , уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту , вони мої ! Єфрем і Манасія , як Рувим і Симеон , будуть мої . А нащадки твої , що породиш по них , вони будуть твої . Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм . А я , коли я прийшов був з Падану , померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі , коли була ще ківра землі , щоб прийти до Ефрати . І я поховав був її там , на дорозі до Ефрати , це Віфлеєм . А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони ? І сказав Йосип до батька свого : Вони мої сини , що Бог дав мені тут . А той відказав : Візьми ж їх до мене , і я їх поблагословлю . А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости , він не міг дивитися . І Йосип підвів їх до нього , а той поцілував їх і пригорнув їх . І сказав Ізраїль до Йосипа : Не сподівався я побачити обличчя твого , а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє . І Йосип відвів їх від колін його , та й упав на обличчя своє до землі . І Йосип узяв їх обох , Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля , а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля , та й до нього підвів . І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема , а він молодший , а лівицю свою на голову Манасії . Він схрестив свої руки , хоч Манасія перворідний . І він поблагословив Йосипа , та й промовив : Бог , що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак , що пасе мене , відколи існую аж до цього дня , Ангол , що рятує мене від усього лихого , нехай поблагословить цих юнаків , і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака , і нехай вони множаться , як та риба , посеред землі . А Йосип побачив , що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову , і було це не до вподоби йому . І він підпер руку батька свого , щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну . І сказав Йосип до батька свого : Не так , батьку мій , бо оцей перворідний , поклади правицю свою на його голову ! А батько його не хотів , і сказав : Знаю , мій сину , знаю ! І він буде народом , і він буде великий , але його менший брат буде більший від нього , а потомство його стане повнею народів . І він поблагословив їх того дня , кажучи : Тобою буде благословляти Ізраїль , говорячи : Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію ! І поставив Єфрема перед Манасією . І сказав Ізраїль до Йосипа : Ось я вмираю . . . А Бог буде з вами , і поверне вас до Краю ваших батьків ! А я тобі дав понад братів твоїх одну частку , яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм . І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив : Зберіться , а я сповіщу вам , що вас спіткає наприкінці днів . Зійдіться та слухайте ви , сини Якова , і прислухайтеся до Ізраїля , вашого батька ! Рувиме , ти мій перворідний , моя міць і початок ти сили моєї , верх величности й верх ти могутности ! Ти пінився був , як вода , та не втримаєшся , бо ти увійшов був на ложе свойого отця , і збезчестив його , на постелю мою ти піднявся ! Симеон і Левій то брати , їхня зброя знаряддя насильства . Хай до їхньої змови не входить душа моя , і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів , бо вони в своїм гніві людину забили , а в своїй самоволі вола копит позбавили . . . Проклятий гнів їхній , бо сильний , та їхня лютість , тяжка бо вона ! Поділю їх я в Якові , і їх розпорошу в Ізраїлі ! О Юдо , похвалять тебе твої браття ! Рука твоя на шиї твоїх ворогів , сини батька твого тобі вклоняться . Юда лев молодий ! Ти , мій сину , вертаєшся з здобичі : прихиливсь він , поклався як лев й як левиця , зведе хто його ? Не відійметься берло від Юди , ані з його стегон законодавець , аж прийде Примиритель , що Йому буде послух народів . Він прив'язує до винограду свого молодого осла , а до вибраної виноградини сина ослиці своєї . Він одежу свою буде прати в вині , а шату свою в виноградній крові ! Від вина він зробивсь мутноокий , а від молока білозубий . Завулон буде мешкать над берегом морським , над берегом тим , де стають кораблі , а границя його до Сидону . Іссахар то костистий осел , що лежить між кошарами . І побачив він спокій , що добрий , та землю , що стала приємна , і він нахилив свої плечі , щоб нести , і став працювать на податок . Дан буде судить свій народ , як один із Ізраїльських родів . Дан буде вужем при дорозі , змією отруйливою при шляху , що п'яти коневі кусає , і його верхівець позад себе впаде . Спасіння від Тебе чекаю , о Господи ! Ґад на нього юрба нападатиме , та він нападе на їх п'яти . Асир його хліб буде ситий , і він буде давати присмаки царські . Нефталим вільна ланя , він прекрасні слова видає . Йосип вітка родюча , вітка родючая над джерелом , її віття по муру спинається . І огірчили його та з луку стріляли , і зненавиділи були стрільці його . Та зостався міцним його лук , і стали пружні рамена його рук , від рук Сильного Якового , звідти Пастир , Твердиня синів Ізраїлевих . Проси ти від Бога , свойого Отця , і Він допоможе тобі , і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес , що на висоті , благословенням безодні , що долі лежить , благословеннями перс та утроби . Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх , аж до пожаданих висот віковічних . Нехай вони будуть на голову Йосипову , на маківку вибраного з-поміж братів своїх ! Веніямин хижий вовк : вранці їсть він ловитву , а на вечір розділює здобич . Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих , і те , що говорив їм батько їх . І він поблагословив їх , кожного за благословенням його поблагословив їх . І він наказав їм , і промовив до них : Я прилучаюся до своєї рідні . . . Поховайте мене при батьках моїх у печері , що на полі Ефрона хіттеянина , у тій печері , що на полі Махпели , що навпроти Мамре в ханаанській землі , яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу . Там поховано Авраама й жінку його Сарру , там поховали Ісака та його жінку Ревеку , і там поховав я Лію . Поле й печера , що на нім , то добуток від синів Хета . І закінчив Яків заповіта синам своїм , і втягнув свої ноги до ліжка , та й спочив . І він прилучився до своєї рідні . І впав Йосип на лице батька свого , та й плакав над ним , і цілував його . І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його . І забальзамували ці лікарі Ізраїля . І сповнилося йому сорок день , бо так сповняються дні бальзамування . І оплакував його Єгипет сімдесят день . А як минули дні оплакування його , то сказав Йосип до дому фараонового , говорячи : Коли знайшов я ласку в очах ваших , то говоріть до ушей фараонових так : Батько мій заприсяг був мене , говорячи : Ось я вмираю . У гробі моїм , що я собі викопав у Країні ханаанській , там поховаєш мене . А тепер нехай я піду , і поховаю батька свого , та й вернуся . І сказав фараон : Піди , і поховай свого батька , як заприсяг він тебе . І пішов Йосип поховати батька свого , а з ним пішли всі раби фараонові , старші дому його , і всі старші єгипетського краю , і ввесь дім Йосипів , і браття його , і дім батька його . Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен . І вирушили з ним також колесниці та комонники . І був табір їх дуже великий . І прийшли вони до Ґорен-Атаду , що по другім боці Йордану , і плакали там великим та дуже ревним плачем . . . І він учинив батькові своєму семиденну жалобу . І побачили мешканці того Краю , ханаанеяни , жалобу в Ґорен-Атаді , та й сказали : І вчинили йому сини його так , як він їм заповів був . І понесли його сини його до ханаанського Краю , та й поховали його в печері поля Махпели , яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона , навпроти Мамре . А Йосип , як поховав він батька свого , вернувся до Єгипту , він і брати його , та всі , хто ходив з ним ховати батька його . І побачили Йосипові брати , що вмер їхній батько , та й сказали : А що як зненавидить нас Йосип , і справді верне нам усе зло , що ми йому були заподіяли ? І переказали вони Йосипові , говорячи : Батько твій заповів був перед своєю смертю , кажучи : Отак скажіть Йосипові : Прошу , вибач гріх братів твоїх та їхню провину , бо вони тобі зло були заподіяли ! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого ! І заплакав Йосип , як вони говорили до нього . . . І пішли також браття його , і впали перед лицем його , та й сказали : Ось ми тобі за рабів ! А Йосип промовив до них : Не бійтеся , бо хіба ж я замість Бога ? Ви задумували були на мене зло , та Бог задумав те на добре , щоб зробити , як вийшло сьогодні , щоб заховати при житті великий народ ! А тепер не лякайтеся , я буду утримувати вас та дітей ваших ! І він потішав їх , і промовляв до їхнього серця . І осівся Йосип в Єгипті , він та дім батька його . І жив Йосип сто і десять літ . І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління . Також сини Махіра , сина Манасіїного , були народилися на Йосипові коліна . І сказав Йосип до братів своїх : Я вмираю , а Бог конче згадає вас , і виведе вас із цієї землі до Краю , якого присягнув був Авраамові , Ісакові та Якову . І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів , говорячи : Конче згадає Бог вас , а ви винесете звідси кості мої ! І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ . І забальзамували його , і він був покладений у труну в Єгипті .