GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:10urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:10І сталося по Сауловій смерті , коли Давид вернувся , розбивши Амалика , то він сидів у Ціклаґу два дні . І сталося третього дня , аж ось прийшов чоловік із табору від Саула , а одежа його роздерта , і порох на його голові . І сталося , як прийшов він до Давида , то впав на землю й поклонився . І сказав йому Давид : Звідки це ти приходиш ? А той відказав : Я втік з Ізраїлевого табору . І сказав до нього Давид : Що це сталося , розкажи но мені ! А той відказав : Народ утік із бою , а також багато з народу попадало й повмирало , і теж Саул та син його Йонатан померли . А Давид сказав юнакові , що розповідав йому : Як ти пізнав , що помер Саул та син його Йонатан ? І сказав той юнак , що розповідав йому : Припадком натрапив я на горі Ґілбоа , аж ось Саул , настромлений на списа свого , а колесниці та їздці доганяють його . І він обернувся до мене , і побачив мене , та й покликав мене . А я відповів : Ось я ! І сказав він до мене : Хто ти ? А я відказав йому : Я амаликитянин . І сказав він до мене : Стань надо мною , та й убий мене , бо схопив мене корч , а вся душа ще в мені ! . . . І став я при ньому , та й убив його , бо я знав , що він не буде живий по упадку своїм . І взяв я вінця , що на голові його , та наплечника , що на плечі його , і приніс сюди до пана свого . І схопився Давид за одежі свої , та й роздер їх , і теж усі люди , що були з ним . І голосили вони й плакали , та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном , і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом , що попадали від меча . І сказав Давид юнакові , що розповідав йому : Звідки ти ? А той відказав : Я син одного приходька , амаликитянина . І сказав йому Давид : Як ти не побоявся простягти руку свою , щоб убити Господнього помазанця ? І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав : Підійди , убий його ! І той ударив його , і він помер . І сказав до нього Давид : Кров твоя на голові твоїй , бо уста твої посвідчили проти тебе , говорячи : Я вбив Господнього помазанця . І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею , та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука . Ось вона написана в книзі Праведного : О пишното Ізраїлева , побита із лука на згір'ях своїх , ой попадали лицарі ! Не розказуйте в Ґаті про це , не сповіщайте на вулицях Ашкалону , щоб не тішилися филистимлянські дочки , щоб не раділи дочки необрізаних ! Ґілбоавські гори , щоб на вас не було ні роси , ні дощу , ані поля для жертви принесення ! Бо сплямлений там щит хоробрих , щит Саулів , як ніби оливою він не помазаний ! Від крови забитих , від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів , і не вертався меч Саулів напорожньо ! Саул та Йонатан , ці улюблені й милі за свойого життя , і в смерті своїй нерозлучні , прудкіші були від орлів та сильніші від левів ! Дочки Ізраїлеві , за Саулом заплачте , що вас зодягав у багряницю з прикрасами , що оздоблював золотом вашу одежу ! Ой , попадали лицарі посеред бою ! . . . Йонатан на пагірках твоїх ось забитий ! Скорблю по тобі , Йонатане , мій брате ! Ти для мене був вельми улюблений , кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого ! Ой , попадали лицарі , і загинула зброя військова ! . . . І сталося потому , і запитався Давид Господа , говорячи : Чи йти мені в одне з Юдиних міст ? А Господь відказав йому : Іди ! І сказав Давид : Куди я піду ? А Він відказав : У Хеврон ! І ввійшов туди Давид , а також дві жінки його : їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл , колишня жінка кармелянина Навала . І людей своїх , що були з ним , привів Давид кожного та дім його , і вони осілися по хевронських містах . І посходилися Юдині мужі , і помазали там Давида царем над Юдиним домом . А Давидові розповіли , кажучи : Люди ґілеадського Явешу поховали Саула . І послав Давид людей до ґілеадського Явешу , і сказав до них : Благословенні ви для Господа , що зробили цю милість із своїм паном , із Саулом , та поховали його ! А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду , і я теж зроблю вам те добро за те , що ви зробили цю річ . А тепер нехай зміцняться ваші руки , і будьте мужні , бо помер пан ваш Саул , а також Юдин дім помазав мене царем над собою . А Авнер , Нерів син , провідник Саулового війська , узяв Іш-Бошета , Саулового сина , та й привів його до Маханаїму . І він настановив його царем над Ґілеадом , і над Ашуреянином , і над Їзреелем , і над Єфремом , і над Веніямином , і над усім Ізраїлем . Іш-Бошет , Саулів син , був віку сорока літ , коли зацарював над Ізраїлем , і царював два роки , тільки дім Юди був за Давидом . А число днів , що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом , сім літ і шість місяців . І вийшов Авнер , Нерів син , та слуги Іш-Бошета , Саулового сина , з Маханаїму до Ґів'ону . А Йоав , син Церуї , та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі . І засіли вони ті з того боку ставу , а ті з цього боку ставу . І сказав Авнер до Йоава : Нехай встануть ці юнаки , і побавляться перед нами ! І сказав Йоав : Нехай встануть . І встали , і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета , Саулового сина , та дванадцять із Давидових слуг . І схопили один одного за голову , та й всадили свого меча до боку один одного , і попадали разом . І назвали ім'я тому місцю : Хелкат-Гаццурім , що в Ґів'оні . І знявся того дня дуже жорстокий бій , і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами . І були там три сини Церуї : Йоав , і Авішай , і Асаїл . А Асаїл був легкий в ногах своїх , як польова та газеля . І гнався Асаїл за Авнером , і не збочував , ані праворуч , ані ліворуч із погоні за Авнером . І обернувся Авнер позад себе й сказав : Чи це ти , Асаїле ? А той відказав : Я . І сказав йому Авнер : Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою , і схопи собі одного із слуг , і візьми собі зброю його . Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним . А Авнер знов говорив до Асаїла : Спинися в гонитві за мною ! Нащо я вб'ю тебе ? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава ? А той відмовився спинитися . І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт , і спис вийшов іззаду його ! І впав він там , і помер на місці . . . І сталося , кожен , хто приходив до того місця , де впав Асаїл та помер , то спинявся . І гналися Йоав та Авішай за Авнером . І сонце зайшло , а вони прийшли до згір'я Амма , що навпроти Ґіаху , на дорозі до Ґів'онської пустині . І зібралися Веніяминові сини при Авнері , і склали один відділ , та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я . І кликнув Авнер до Йоава й сказав : Чи завжди меч буде жерти ? Чи ти не знаєш , що гіркота буде наостанку ? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами ? А Йоав відказав : Як живий Бог , коли б ти не сказав був іншого , то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм . І засурмив Йоав у сурму , і спинився ввесь народ , і не гналися вже за Ізраїлем , і більше вже не воювали . А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч , і перейшли Йордан , і пройшли ввесь Бітрон , і прийшли до Маханаїму . І Йоав вернувся з погоні за Авнером , і зібрав увесь народ , і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла . А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера , три сотні й шістдесят чоловіка , що померли . І винесли Асаїла , і поховали його в гробі батька його , що в Віфлеємі . І йшли цілу ніч Йоав та люди його , а розсвіло їм у Хевроні . І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим . А Давид усе зміцнювався , а Саулів дім усе слабнув . І в Хевроні народилися Давидові сини , і був його первісток Амнон , від їзреелітки Ахіноам ; а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл , колишньої жінки кармелянина Навала ; а третій Авесалом , син Маахи , дочки Талмая , царя ґешурського ; а четвертий Адонійя , син Хаґґіт , а п'ятий Шефатія , син Авітал , а шостий Їтреам , від Еґли , Давидової жінки , оці народилися Давидові в Хевроні . І сталося , коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим , то Авнер тримався Саулового дому . І мав Саул наложницю , а ім'я їй Ріцпа , дочка Айї . І сказав Іш-Бошет до Авнера : Чого ти прийшов до наложниці батька мого ? І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові , і він сказав : Чи я псяча юдська голова ? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула , його братам та його приятелям , і не віддав тебе в Давидову руку , а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки ? Нехай так зробить Бог Авнерові , і нехай ще додасть йому , якщо я не зроблю Давидові так , як Господь присягнув був йому , щоб перенести царство від Саулового дому , і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви . І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова , бо боявся його . І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати : Чия це земля ? І ще сказати : Склади ж свою умову зо мною , і ось рука моя буде з тобою , щоб привернути до тебе всього Ізраїля . А Давид відказав : Добре , я складу з тобою умову ! Тільки однієї речі я жадаю від тебе , а саме : ти не побачиш обличчя мого , якщо ти не приведеш Мелхи , Саулової дочки , коли ти прийдеш побачити мене . І послав Давид послів до Іш-Бошета , Саулового сина , говорячи : Віддай жінку мою Мелху , яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських . І послав Іш-Бошет , і взяв її від її чоловіка , від Палтіїла , сина Лаїша . І пішов з нею чоловік її , і все плакав за нею аж до Бахуріму . І сказав до нього Авнер : Іди , вернися ! І той вернувся . А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке : Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою . А тепер зробіть це , бо Господь сказав був до Давида , говорячи : Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій , Ізраїля , від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його . І говорив Авнер також до ушей Веніяминових . І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні , усе , що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового . І прийшов Авнер до Давида до Хеврону , а з ним двадцятеро люда . І Давид зробив прийняття Авнерові та людям , що з ним . І сказав Авнер до Давида : Нехай я встану й піду , і приведу до пана , царя мого , усього Ізраїля , а вони складуть із тобою умову , і ти будеш царювати над усім , чого буде жадати душа твоя . І відпустив Давид Авнера , і він пішов із миром . Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу , і принесли з собою велику здобич . А Авнера не було з Давидом у Хевроні , бо він відпустив його , і той пішов із миром . А Йоав та все військо , що було з ним , прийшли . І розповіли Йоаву , говорячи : Приходив Авнер , син Нерів , до царя , а він відпустив його , і той пішов із миром . І прийшов Йоав до царя та й сказав : Що ти зробив ? Ось приходив до тебе Авнер , нащо ти відпустив його , і він відійшов ? Ти знаєш Авнера , Нерового сина , він приходив , щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій , і щоб вивідати все , що ти робиш . І вийшов Йоав від Давида , і послав посланців за Авнером , і вони завернули його з Бор-Гассіри , а Давид про те не знав . І вернувся Авнер до Хеврону , а Йоав відвів його в середину брами , щоб поговорити з ним таємно , та й ударив його там у живіт , і той помер за кров брата його Асаїла . А потім почув про це Давид і сказав : Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера , Нерового сина . Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька ! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий , і прокажений , і той , хто опирається на кия , і хто падає від меча , і хто не має хліба ! А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те , що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою . І сказав Давид до Йоава та до всього народу , що був з ним : Роздеріть вашу одежу , і опережіться веретищем , та й голосіть за Авнером ! А цар Давид ішов за марами . І поховали Авнера в Хевроні , а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом , і плакав увесь народ . І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав : Чи Авнер мав загинути смертю негідного ? Твої руки були не пов'язані , не забиті були твої ноги в кайдани , ти впав , як від неправедних падають ! І ввесь народ ще більше плакав над ним . І прийшов увесь народ , щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня , та присягнув Давид , говорячи : Нехай так зробить мені Бог , і нехай ще додасть , якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь ! А ввесь народ довідався про це , і це було добре в їхніх очах , як і все , що робив цар , було добре в очах усього народу . І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль , що то не було від царя , щоб забити Авнера , сина Нерового . І сказав цар своїм слугам : Ото ж знайте , що вождь та великий муж упав цього дня ! А я сьогодні слабий , хоч помазаний цар , а ті люди , сини Церуї , сильніші від мене . Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло ! І почув Саулів син , що помер Авнер у Хевроні , і опустилися руки його , а ввесь Ізраїль збентежився . А Саулів син мав двох мужів , керівників відділів , ім'я одному Баана , а ім'я другому Рехав , сини бееротянина Ріммона , а Веніяминових синів , бо й Беерот залічений був на Веніямина . Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму , і мешкали там приходьками , і так є аж до цього дня . А Йонатан , Саулів син , мав кульгавого сина ; він був віку п'яти літ , коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу . А нянька його несла його й утікала ; і сталося , коли вона поспішно втікала , то він упав й окривів . А ім'я його Мефівошет . І пішли сини бееротянина Ріммона , Рехав та Баана , і ввійшли , як була денна спекота , до Іш-Бошетового дому , а він лежав у південному спочинку . І ото ввійшли вони аж до середини дому , ніби взяти пшениці , та й ударили його в живіт . І Рехав та брат його Баана втекли . Отож , увійшли вони до дому , а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні , і вони вдарили його , і вбили його , і зняли йому голову . І взяли вони його голову , і йшли степовою дорогою всю ніч . І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон , та й сказали цареві : Оце голова Іш-Бошета , Саулового сина , твого ворога , що шукав був твоєї душі . І дав Господь цього дня панові моєму , цареві , пімсту над Саулом та над насінням його . І відповів Давид Рехавові та братові його Баані , синам бееротеянина Ріммона , і сказав їм : Як живий Господь , що визволив душу мою від усякого утиску , коли того , хто розповів мені , кажучи : Ось помер Саул , а він був в очах своїх , як приємний вісник , я схопив його , і вбив його в Ціклаґу , замість дати йому нагороду за звістку , тим більше , коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його ! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки , і не вигублю вас із Краю ? І Давид наказав слугам , і вони вбили їх , і відрубали їхні руки та їхні ноги , та й повісили над ставом у Хевроні . А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні . І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому : Оце ми кість твоя та тіло твоє ми ! І давніш , коли Саул був царем над нами , ти водив Ізраїля на війну і приводив назад . І Господь тобі сказав : Ти будеш пасти народа Мого , Ізраїля , і ти будеш володарем над Ізраїлем . І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон , а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем . І помазали вони Давида царем над Ізраїлем . Давид був віку тридцяти літ , коли став царювати , і сорок літ царював він . У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців , а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою . І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина , мешканця того Краю . А той сказав Давидові , говорячи : Ти не ввійдеш сюди , хіба повиганяєш сліпих та кривих ! А це значить : Давид ніколи не ввійде сюди ! Та Давид здобув твердиню Сіон , він став Давидовим Містом . І сказав Давид того дня : Кожен , хто заб'є євусеянина , нехай скине до каналу , а з ним і кривих та сліпих , зненавиджених для Давидової душі . Тому говорять : Сліпий та кривий не ввійде до дому ! І осівся Давид у твердині , і назвав ім'я їй : Давидове Місто . І будував Давид навколо від Мілло й усередині . І Давид ставав усе більшим , а Господь , Бог Саваот , був із ним . І послав Хірам , цар тирський , послів до Давида , та кедрового дерева , і теслів , і каменярів для стін , і вони збудували дім для Давида . І пересвідчився Давид , що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем , і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля . А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону , і народилися Давидові ще сини та дочки . А оце імена народжених йому в Єрусалимі : Шаммуа , і Шовав , і Натан , і Соломон , і Ївхар , і Елішуа , і Нафеґ , і Яфіа , і Елішама , і Еліяда , і Еліфалет . І почули филистимляни , що Давида помазали царем над Ізраїлем , і вийшли всі филистимляни , щоб шукати Давида . І Давид почув про це , і зійшов до твердині . А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм . А Давид запитався Господа , говорячи : Чи виходити мені проти филистимлян ? Чи даси їх у мою руку ? І Господь відказав до Давида : Виходь , бо справді дам филистимлян у руку твою ! І прийшов Давид до Баал-Пераціму . І побив їх там Давид та й сказав : Господь розірвав ворогів моїх передо мною , як розривають води . Тому він назвав ім'я тому місцю : Баал-Перацім . І вони полишили там своїх божків , а їх забрав Давид та люди його . А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм . І запитався Давид Господа , а Він сказав : Не виходь , оточи їх з-позаду , і прийди до них від бальзамового ліска . І станеться , коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска , тоді поспішися , бо то тоді вийшов Господь перед тобою , щоб побити филистимський табір . І Давид зробив так , як наказав йому Господь , і він побив филистимлян від Ґеви аж туди , кудою йти до Ґезера . А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі , тридцять тисяч . І встав та й пішов Давид та ввесь народ , що був з ним з Юдиного Баалу , щоб винести звідти Божого ковчега , що над ним кличеться Ім'я , Ім'я Господа Саваота , що замешкує на херувимах . І вони поставили Божого ковчега на нового воза , і винесли його з Авінадавового дому , що в Ґів'ї . А Узза та Ахйо , сини Авінадавові , провадили того нового воза . І несли його з Авінадавового дому , що в Ґів'ї , і йшли з ковчегом Божим , а Ахйо йшов перед ковчегом . А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями , і на цитрах , і на арфах , і на бубнах , на гуслах , і на цимбалах . І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону , а Узза простяг руку до Божого ковчегу , і схопив його , бо зноровилась була худоба . І запалився Господній гнів на Уззу , і Бог уразив його там за цю провину . І він помер там при Божому ковчезі . І запалився Давидів гнів за те , що Господь покарав Уззу , і він назвав ім'я тому місцю : Перец-Узза , і так воно зветься аж до цього дня . І Давид злякався Господа того дня та й сказав : Як увійде до мене Господній ковчег ? І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе , до Давидового Міста , а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома . І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці , і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім . І донесено цареві Давидові , говорячи : Господь поблагословив дім Овед-Едома та все , що його , ради ковчегу Божого . І пішов Давид , і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю . І сталося , коли ті , хто ніс Господнього ковчега , ступали шість кроків , то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби . А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили . І Давид був оперезаний лляним ефодом . І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми . І сталося , коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста , то Мелхола , Саулова дочка , виглядала через вікно , і побачила царя Давида , що танцював та скакав перед Господнім лицем . І вона погордила ним у серці своєму . І принесли Господнього ковчега , і поставили його на місці його серед намету , що для нього поставив Давид . І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну . А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви , то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота . І він роздав для всього народу , для всього Ізраїлевого натовпу , від чоловіка й аж до жінки , для кожного по одному буханцеві хліба , по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві . І пішов увесь народ кожен до дому свого . І вернувся Давид , щоб поблагословити свій дім . І вийшла Мелхола , Саулова дочка , навпроти Давида й сказала : Який славний був сьогодні Ізраїлів цар , що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів , як обнажується який з пустунів ! І сказав Давид до Мелхоли : Перед лицем Господа , що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його , і наказав мені бути володарем над Господнім народом , над Ізраїлем , буду веселитися перед Господнім лицем ! І коли я буду погорджений ще більш від того , і буду низький у своїх очах , то при невільницях , що ти говорила , і при них я буду шанований ! І в Мелхоли , Саулової дочки , по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її . І сталося , коли цар осів у своєму домі , а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо , то цар сказав до пророка Натана : Подивися , я сиджу в кедровому домі , а Божий ковчег знаходиться під завісою ! І сказав Натан до царя : Усе , що в серці твоїм , іди й зроби , бо Господь з тобою . І сталося тієї ночі , і було Господнє слово до Натана , кажучи : Іди й скажеш до раба Мого , до Давида : Так сказав Господь : Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування ? Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня , але ходив у наметі та в шатрі . Скрізь , де ходив Я поміж Ізраїлевими синами , чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен , якому наказав Я пасти народа Мого , Ізраїля , говорячи : Чому не збудували ви Мені кедрового дому ? А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові : Так сказав Господь Саваот : Я взяв тебе з пасовиська , як ходив ти за отарою , щоб ти став володарем над народом Моїм , над Ізраїлем . І був Я з тобою в усьому , де ти ходив , і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе , і зробив тобі велике ім'я , як ім'я великих на землі . І встановив Я місце для народу Мого , для Ізраїля , і він пробуватиме на своєму місці , і не буде вже непокоєний , і кривдники не будуть більше гнобити його , як перед тим . А від того дня , як Я настановив суддів над народом Моїм , Ізраїлем , то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх . І Господь об'являє тобі , що Господь побудує тобі дім . Коли виповняться твої дні , і ти ляжеш із своїми батьками , то Я поставлю по тобі насіння твоє , що вийде з утроби твоєї , і зміцню його царство . Він збудує дім для Ймення Мого , а Я зміцню престола його царства навіки . Я буду йому за Батька , а він буде Мені за сина . Коли він скривить дорогу свою , то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів . Та милість Моя не відхилиться від нього , як відхилив Я її від Саула , якого Я відкинув перед Тобою . І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою . Престол твій буде міцно стояти аж навіки ! Як усі ці слова , як усе це видіння , так говорив Натан до Давида . Тоді прийшов цар Давид , і сів перед Господнім лицем та й сказав : Хто я , Господи Боже , і що мій дім , що Ти привів мене аж сюди ? Та й це ще було мале в очах Твоїх , Господи Боже , і Ти говорив також про Свого раба в будуччині . А це за законом людським , Господи Боже ! І що ще більше говоритиме Давид Тобі ? Та Ти знаєш Свого раба , Господи Боже ! Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність , звіщаючи це Своєму рабові . Тому Ти великий , Господи Боже , бо немає такого , як Ти , і немає Бога , окрім Тебе , згідно з усім , що ми чули своїми ушима . А який є ще один люд на землі , як Твій народ , Ізраїль , щоб Бог приходив викупити його Собі за народ , і щоб установити йому Своє Ймення , і щоб учинити вам цю величність , та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого , якого викупив Собі з Єгипту , від людей та від богів його ? І Ти зміцнив Собі народ Свій , Ізраїля , Собі за народ аж навіки , і Ти , Господи , став для них за Бога . А тепер , Господи Боже , затверди аж навіки те слово , що Ти говорив про Свого раба та про дім його , і вчини , як Ти говорив ! Нехай буде великим Ім'я Твоє аж навіки , щоб говорити : Господь Саваот Бог над Ізраїлем ! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм ! Бо Ти , Господи Саваоте , Боже Ізраїлів , об'явив Своєму рабові , говорячи : Збудую тобі дім , тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою ! А тепер , Господи Боже , Ти Той Бог , а слова Твої будуть правдою , і Ти говорив Своєму рабові це добро . А тепер зволь поблагословити дім Свого раба , щоб був навіки перед лицем Твоїм , бо Ти , Господи Боже , говорив це , і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого ! І сталося по тому , і побив Давид филистимлян , і поконав їх . І взяв Давид керму влади з руки филистимлян . І побив він Моава , і переміряв їх шнуром , поклав їх на землю , і відміряв два шнури на побиття , а повен шнур на позоставлення при житті . І стали моавитяни Давидовими рабами , які приносили йому данину . І побив Давид Ґадад'езера , сина Рехова , царя Цови , коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті . І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого . А коням усіх тих колесниць Давид попідрізував жили , і позоставив із того сто колесниць . І прийшов Арам дамаський , щоб допомогти Гадад'езерові , цареві Цови , та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка . І настановив Давид залоги в дамаському Арамі , і став Арам для Давида за рабів , що приносили данину йому , а Господь допомагав Давидові в усьому , де він ходив . І забрав Давид золоті щити , що були в рабів Ґадад'езера , і приніс їх до Єрусалиму . А з Бетаху та з Беротаю , міст Гадад'езерових , цар Давид узяв дуже багато міді . А коли почув Тоі , цар Хамоту , що Давид побив усе військо Гадад'езера , то Тоі послав свого сина Йорама до царя Давида , щоб повітати його , та щоб поблагословити його за те , що він завжди воював з Гадад'езером та побив його , бо Тоі воював проти Гадад'езера . А в руці його були речі золоті , і речі срібні , і речі мідяні . Також їх присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом та золотом , що він присвятив був із забраного в усіх народів , яких він здобув : з Араму , і з Моаву , і з синів Аммона , і з филистимлян , і з Амалика , і зо здобичі Гадад'езера , сина Рехова , царя Цови . І здобув Давид собі ім'я , коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах . І він поставив залоги в Едомі , в усьому Едомі поставив залоги . І став увесь Едом за рабів для Давида . І допомагав Господь Давидові в усьому , де він ходив . І царював Давид над усім Ізраїлем , і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого . А Йоав , син Церуї , був над військом , а Йосафат , син Ахілудів , був канцлером . А Садок , син Ахітува , та Ахімелех , син Евіятара , були священики , Серая був писарем . А Беная , син Єгояди , був над Керетянином та над Пелетянином . А Давидові сини були начальниками царського двору . І сказав Давид : Чи є ще хто , хто позостався з Саулового дому ? Я зроблю йому ласку ради Йонатана . А при Сауловім домі був раб , а ім'я йому Ціва . І покликали його до Давида , а цар сказав йому : Чи ти Ціва ? А той відказав : Раб твій ! І сказав цар : Чи нема вже кого з Саулового дому , щоб я зробив йому Божу ласку ? І сказав Ціва до царя : Є ще син Йонатанів , кривий на ноги . І сказав йому цар : Де він ? А Ціва відказав цареві : Ось він у домі Махіра , Амміїлового сина , в Ло-Деварі . І цар Давид послав , і взяв його з дому Махіра , Амміїлового сина , із Ло-Девару . І прийшов Мефівошет , син Йонатана , Саулового сина , до Давида , і впав на обличчя своє й поклонився . І Давид сказав : Мефівошете ! А той відказав : Ось твій раб ! І сказав йому Давид : Не бійся , бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана , і зверну тобі все поле твого батька Саула . А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі . А той уклонився й сказав : Що твій раб , що ти звернувся до такого мертвого пса , як я ? А цар кликнув до Ціви , Саулового слуги , і до нього сказав : Усе , що було Саулове та всього його дому , я дав синові твого пана . І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої . І будеш приносити з урожаю , і буде хліб для сина твого пана , і він буде його їсти . А Мефівошет , син пана твого , буде завжди їсти хліб при моєму столі . А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів . І сказав Ціва до царя : Усе , як накаже мій пан цар своєму рабові , так зробить твій раб . А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі , як один із царських синів . А Мефівошет мав малого сина , а ім'я йому Міха . І всі , хто мешкав у домі Ціви , були раби для Мефівошета . А Мефівошет сидів в Єрусалимі , бо він завжди їв при царському столі . І він був кривий на обидві свої ноги . І сталося по тому , і помер цар аммонітський , а замість нього зацарював син його Ганун . І сказав Давид : Зроблю я ласку Ганунові , Нахашевому синові , як батько його зробив був ласку мені . І послав Давид , щоб його порадувати , щодо батька його , через своїх рабів . І прибули Давидові раби до аммонітського краю . А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна : Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим , що послав тобі потішителів ? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те , щоб оглянули місто та щоб його вивідати , а потім знищити його ? І взяв Ганун Давидових слуг , та й оголив половину їхньої бороди , та обрізав їхню одежу на половину , аж до сидіння їх , та й відпустив їх . І донесли про це Давидові , а він послав назустріч їм , бо ті мужі були дуже осоромлені . І цар їм сказав : Сидіть в Єрихоні , аж поки відросте вам борода , потім повернетесь . І побачили аммонітяни , що вони зненавиджені в Давида . І аммонітяни послали й найняли Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови , двадцять тисяч піхотинців , та царя Маахи , тисячу чоловіка , і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка . А коли Давид прочув про це , то послав Йоава та все лицарське військо . І повиходили аммонітяни , і встановилися до бою при вході до брами . А Арам-Цова , і Рехов , і Тов'янин , і Мааха , вони самі були на полі . І побачив Йоав , що бойовий фронт звернений на нього спереду та позаду , то вибрав Ізраїлевих вибраних , та й установив їх навпроти Арама . А решту народу дав під руку свого брата Авшая , і встановив навпроти аммонітян , і сказав : Якщо Арам буде сильніший від мене , то будеш мені на поміч , а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе , то я піду допомагати тобі . Будь мужній , і станьмо міцно за народ наш та за міста нашого Бога , а Господь нехай зробить , що добре в очах Його ! А коли Йоав та народ , що був із ним , підійшли на бій з Арамом , то ті повтікали перед ним . А аммонітяни побачили , що втік Арам , то й вони повтікали перед Авішаєм , і ввійшли до міста . І вернувся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму . А коли побачив Арам , що він побитий Ізраїлем , то вони позбиралися разом . І послав Гадад'езер , і вивів Арама , що з другого боку Річки , і ввійшли вони до Геламу . А Шовах , провідник Гадад'езерового війська , був перед ними . І було донесено Давидові , і він зібрав усього Ізраїля , і перейшов Йордан , та прийшов до Геламу . А Арам установився навпроти Давида , і воював із ним . І побіг Арам перед Ізраїлем , а Давид повбивав з Араму сім сотень колесниць та сорок тисяч верхівців . І вбив він Шоваха , зверхника війська його , і той там помер . А коли всі царі , підлеглі Гадад'езера , побачили , що вони побиті Ізраїлем , то замирилися з Ізраїлем , і служили йому . І Арам уже боявся допомагати аммонітянам . І сталося по року , у час виходу царів на війну , то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним , та всього Ізраїля , і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу . А Давид сидів в Єрусалимі . І сталося надвечір , і встав Давид із ложа свого , і проходжувався на даху царського дому . І побачив він із даху жінку , що купалася . А та жінка була дуже вродлива . І послав Давид , і запитався про ту жінку . А посланий сказав : Таж то Вірсавія , Еліямова дочка , жінка хіттеянина Урії ! І послав Давид посланців , і взяв її . І вона прийшла до нього , і він поклався з нею . А вона очистилася з нечистости своєї , і вернулася до свого дому . І завагітніла та жінка . І послала вона , і донесла Давидові й сказала : Я завагітніла ! А Давид послав до Йоава : Пошли мені хіттеянина Урію . І Йоав послав Урію до Давида . І прийшов Урія до нього , а Давид запитався про стан Йоава , і про стан народу , і про стан війни . І сказав Давид до Урії : Іди до свого дому та обмий свої ноги . І вийшов Урія з царського дому , а за ним понесли гостинця царського . Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого , а до свого дому не пішов . І донесли Давидові , говорячи : Урія не пішов до дому свого . І сказав Давид до Урії : Чи ж не з дороги ти приходиш ? Чому ти не пішов до свого дому ? І сказав Урія до Давида : Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах , а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі . А я піду до свого дому , щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою ? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї , що не зроблю я такої речі ! І сказав Давид до Урії : Позостанься тут і сьогодні , а взавтра я відпущу тебе . І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого . І покликав його Давид , і той їв та пив перед ним , а він підпоїв його . І вийшов він увечорі , щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого , а до дому свого не пішов . І сталося ранком , і написав Давид листа до Йоава , і послав через Урію . А в листі тому він написав так : Поставте Урію напереді найтяжчого бою , і відступіте від нього , щоб він був ударений , і помер . І сталося , коли Йоав обложував місто , то поставив Урію на те місце , про яке знав , що там хоробрі мужі . І вийшли люди того міста , і воювали з Йоавом , і впали дехто з народу , із Давидових слуг , і повмирали , також хіттеянин Урія . І послав Йоав , і доніс Давидові про всі справи того бою . І наказав він послові , говорячи : Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою , і буде , якщо ти розгніваєш царя , і він скаже тобі : Чого ви так близько підійшли до міста воювати ? Чи ви не знали , що будуть кидати на вас з-над муру ? Хто забив був Авімелеха , Єруббешетового сина ? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру , і він помер у Тевеці ? Чого ви близько підійшли до муру ? То ти скажеш : Помер також хіттеянин Урія . І пішов посол і прийшов , і доніс Давидові все , що послав був Йоав . І сказав посол Давидові : Вони стали сильніші за нас , і вийшли проти нас на поле , та ми були переможцями над ними аж до входу в браму . А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру , і померли дехто з царевих рабів , а також помер твій раб хіттеянин Урія . І сказав Давид до посла : Так скажеш до Йоава : Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ , бо меч пожирає то цього , то того . Підсиль війну свою проти міста , та й розвали його ! І підбадьор його , Йоава ! І прочула Урієва жінка , що помер її чоловік Урія , і голосила за своїм чоловіком . А як минула жалоба , то Давид послав , і забрав її до свого дому , і вона стала йому за жінку , і породила йому сина . Та в Господніх очах була злою та річ , що оце зробив був Давид . І послав Господь Натана до Давида , а він прийшов до нього та й сказав йому : Два чоловіки були в одному місті , один заможний , а один убогий . У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої . А вбогий нічого не мав , окрім однієї малої овечки , яку він набув та утримував при житті . І росла вона з ним та з синами його разом , із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила , та на лоні його лежала , і була йому як дочка . І прийшов до багатого чоловіка подорожній , та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої , щоб спорядити їжу для подорожнього , що до нього прийшов , і він узяв овечку того вбогого чоловіка , і спорядив її для чоловіка , що до нього прийшов . . . І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка , і він сказав до Натана : Як живий Господь , вартий смерти той чоловік , що чинить таке . А овечку він оплатить чотирикротно , за те , що зробив таку річ , і за те , що не змилосердився . І сказав Натан до Давида : Ти той чоловік ! Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я помазав тебе над Ізраїлем , і Я спас тебе з Саулової руки . І дав тобі дім твого пана , та жінок пана твого на лоно твоє , і дав тобі дім Ізраїля та Юди , а якщо цього мало , то додам тобі ще цього та того . І чому ти зневажив Господнє слово , і вчинив це зло в очах Його ? Хіттеянина Урію вбив ти мечем , а його дружину взяв собі за жінку . А його вбив мечем Аммонових синів . А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те , що зневажив ти Мене , і взяв дружину хіттеяника Урії , щоб була тобі за жінку . Так сказав Господь : Ось Я наведу на тебе зло з твого дому , і заберу жінок твоїх на очах твоїх , і дам ближньому твоєму , а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця . Хоч ти вчинив потаємно , а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем . І сказав Давид до Натана : Згрішив я перед Господом ! А Натан сказав до Давида : І Господь зняв твій гріх , не помреш ! Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю , то син твій , народжений тобі , конче помре . І пішов Натан до свого дому , а Господь уразив дитя , що Давидові породила Урієва жінка , і воно захворіло . А Давид молив Бога за дитинку , і постив Давид , і входив до кімнати , і ночував , поклавшись на землю . І прийшли старші його дому до нього , щоб підняти його з землі , та він не хотів , і не підкріпився з ними хлібом . І сталося сьомого дня , і померло те дитя , а Давидові слуги боялися донести йому , що померло те дитя , бо казали : Ось як була та дитина живою , говорили ми до нього , та не слухав він нашого голосу ; а як ми скажемо до нього : Померло це дитя , то ще вчинить щось лихе . А Давид побачив , що слуги його шепочуться поміж собою , і зрозумів Давид , що померло те дитя . І сказав Давид до своїх слуг : Чи не померло те дитя ? А ті відказали : Померло . І звівся Давид із землі , і помився , і намастився , і змінив свою одежу , і ввійшов до Господнього дому та й поклонився . Потому ввійшов до свого дому , і захотів їсти , і поклали йому хліба , і він їв . І сказали йому слуги його : Що це за річ , яку ти вчинив ? Коли те дитя жило , ти постив та плакав ; а як померло те дитя , ти встав та й їв хліб ? А він відказав : Коли те дитя ще жило , я постив та плакав , бо казав : Хто знає , може Господь учинить мені милість , і буде жити дитя те ? А тепер , померло воно . Нащо то я б постив ? Чи зможу ще повернути його ? Я піду до нього , а воно не вернеться до мене . . . І потішив Давид жінку свою Вірсавію , і прийшов до неї , і ліг із нею . І вона вродила сина , а він назвав ім'я йому : Соломон . І Господь полюбив його , і послав пророка Натана , і той назвав ім'я йому : Єдід'я , ради Господа . А Йоав воював з Раббою аммонітян , і здобув царське місто . І послав Йоав послів до Давида , і сказав : Воював я з Раббою , і здобув я місто води . А тепер збери решту народу , і таборуй біля міста , та здобудь його , щоб не здобув те місто я , і щоб не було воно назване моїм ім'ям . І зібрав Давид увесь народ , і пішов до Рабби , і воював із нею , та й здобув її . І взяв він корону з голови їхнього царя , а вага її талант золота , та дорогий камінь , і Давид поклав її на свою голову . І він виніс дуже багато здобичі з того міста . А народ , що був у ньому , він повиводив , і поклав їх під пилку , і під залізні долота та під залізні сокири , і позаганяв їх до цегельняної печі . І так робив він усім аммонітським містам . І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму . І сталося по тому , мав Авесалом , син Давидів , уродливу сестру , а ім'я їй Тамара . І покохав її Амнон , син Давидів . І вболівав Амнон так , що він аж захворів через свою сестру Тамару , бо вона була дівчина , і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити . А Амнон мав товариша , а ім'я йому Йонадав , син Шім'ї , Давидового брата . І Йонадав був чоловік дуже хитрий . І він сказав йому : Чого ти , царевичу , такий марний щоранку ? Чи ж не розповіси мені ? І сказав йому Амнон : Я кохаю Тамару , сестру брата свого Авесалома . І сказав йому Йонадав : Ляж на ложі своєму , і вдавай хворого . А коли прийде твій батько , щоб побачити тебе , то скажи йому : Нехай прийде сестра моя Тамара , і нехай підкріпить мене хлібом , і нехай зробить на моїх очах ту їжу , щоб я бачив та їв із руки її . І поклався Амнон , і вдавав хворого , а цар прийшов побачити його . І сказав Амнон до царя : Нехай прийде сестра моя Тамара , і нехай спече на моїх очах два млинці , і я попоїм з її руки . І послав Давид до Тамари , до дому , говорячи : Іди до дому твого брата Амнона , і приготов йому їжу . І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона , а він лежить . І взяла вона тіста , і замісила , і приготовила на очах його , та й спекла млинці . І взяла вона сковорідку , і виложила перед ним , та він відмовився їсти . І сказав Амнон : Випровадь від мене всіх людей . І повиходили від нього всі люди . І сказав Амнон : Принеси їжу до кімнати , і я з'їм із твоєї руки . І взяла Тамара млинці , що приготовила , та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати . І вона принесла до нього , щоб їв , а він схопив її , та й сказав до неї : Ходи , ляж зо мною , моя сестро ! . . . А вона йому відказала : Ні , брате мій , не безчесть мене , бо не робиться так в Ізраїлі ! Не роби цієї гидоти . І куди я понесу свою ганьбу ? А ти станеш , як один із мерзотників в Ізраїлі . Ти переговори з царем , і він не відмовить віддати мене тобі . . . Та він не хотів слухати її голосу . І був він сильніший від неї , і збезчестив її , і лежав із нею . . . І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю , бо ця ненависть , якою він зненавидів її , була більша від любови , якою любив її . І сказав до неї Амнон : Уставай , іди собі . . . А вона відказав йому : Через це велике зло , по тому , що зробив ти зо мною , хочеш ще вигнати мене ? Та він не хотів її слухати . І покликав він юнака свого , слугу свого , та й сказав : Виженіть оцю від мене геть , і замкни за нею двері . . . А на ній була квітчаста туніка , бо так завжди вбиралися царські дочки , панни . І його слуга випровадив її назовні , і замкнув за нею двері . А Тамара посипала попелом свою голову , а квітчасту туніку , що була на ній , роздерла , і поклала руку свою на голову свою , і все ходила та голосила . . . І сказав до неї брат її Авесалом : Чи брат твій Амнон був із тобою ? А тепер , сестро моя , мовчи , брат же твій він ! Не бери цієї речі до серця свого . . . І осіла Тамара , знівечена , у домі брата свого Авесалома . А цар Давид почув про це все , і сильно розгнівався ! І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре , ні про зле , бо Авесалом зненавидів Амнона за те , що той збезчестив сестру його Тамару . І сталося по двох роках , і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі , що при Єфремі , і Авесалом закликав усіх царських синів . І прийшов Авесалом до царя та й сказав : Ось у раба твого стриження , нехай піде цар та раби його з твоїм рабом . І сказав цар до Авесалома : Ні , сину мій , не підемо ж ми всі , щоб не бути тобі на тяготу . І той сильно просив його , та він не хотів піти , але поблагословив його . І сказав Авесалом : А як ні , нехай піде з нами брат мій Амнон ! І сказав йому цар : Чого від піде з тобою ? Та Авесалом сильно просив його , і він послав з ним Амнона та всіх царських синів . А Авесалом загадав юнакам своїм , говорячи : Дивіться , як Амнон звеселіє на серці від вина , то скажу вам : Ударте Амнона ! і ви вб'єте його . Не бійтеся , чи ж не я загадав вам ? Будьте міцні та відважні ! . . . І зробили Авесаломові юнаки Амнонові , як загадав був Авесалом . А царські сини повставали , і сіли верхи кожен на мула свого , та й повтікали . І сталося , були вони ще в дорозі , а вістка прийшла до Давида така : Авесалом повбивав усіх царських синів , і не позосталося з них ні одного . . . І цар устав , і роздер шати свої , та й упав на землю , і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами . І відповів Йонадав , син Шім'ї , Давидового брата , та й сказав : Нехай не каже мій пан : Усіх юнаків , царських синів , повбивали , бо помер тільки сам Амнон . Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня , як той збезчестив сестру його Тамару . А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого , говорячи : Усі царські сини повмирали , бо помер тільки сам Амнон . І Авесалом утік . А юнак вартівник звів свої очі й побачив , аж ось численний народ іде дорогою , що була за ним , від боку гори . І сказав Йонадав до царя : Ось прийшли царські сини , як слово раба твого , так сталося . І сталося , як скінчив він говорити , аж ось поприходили царські сини , і піднесли свій голос та й плакали . А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем . . . А Авесалом утік , і пішов до Талмая , Амміхурового сина , царя ґешурського . А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні . А Авесалом утік , і пішов до Ґешуру , і пробув там три роки . І перестав цар Давид гніватися на Авесалома , бо він був зчасом потішений за Амнона , що помер . А Йоав , син Церуї , пізнав , що цареве серце прихилилося до Авесалома . І послав Йоав до Текої , і взяв звідти мудру жінку , та й сказав до неї : Удавай жалобу , і вберись у жалобні шати , і не намащуйся оливою , і будеш , як та жінка , що багато днів у жалобі за померлим . І прийдеш ти до царя , та й скажеш до нього таке то слово . І Йоав поклав ці слова в її уста . І говорила та текоїтянка до царя , і впала на обличчя своє на землю , і вклонилася та й сказала : Поможи , царю ! І сказав до неї цар : Що тобі ? А та відказала : Та я жінка вдова , а чоловік мій помер . А в невільниці твоєї двоє синів . І посварилися вони обидва в полі , а рятівника між ними не було , і вдарив один одного , та й убив його . А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть : Видай убійника свого брата , і ми вб'ємо його за душу його брата , якого він убив , і вигубимо також спадкоємця . І погасять вони останню іскру мою , яка позосталася , щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення , ані нащадків на поверхні землі . . . І сказав цар до тієї жінки : Іди до свого дому , а я накажу про тебе . І сказала та текоїтянка до царя : На мене , пане мій царю , той гріх , та на дім мого батька , а цар та трон його невинні . І сказав цар : Того , хто буде говорити на тебе , приведеш його до мене , і він більш уже не займе тебе . Та вона відказала : Нехай згадає цар Господа , Бога свого , щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина . А він відказав : Як живий Господь , не впаде на землю й волосина сина твого ! І сказала та жінка : Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя ! А він відказав : Говори ! І сказала та жінка : А чому ти так думаєш проти Божого народу ? Бо цар , коли сказав таке слово , сам себе обвинуватив , бо цар не вертає свого вигнанця . Бо ми конче помремо , і ми як та вода , вилита на землю , що її не зібрати . Та Бог не знищить душі , і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного . І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу , бо той народ настрашив мене . І сказала твоя невільниця : Нехай скажу я цареві , може виконає цар слово своєї невільниці . Бо цар вислухає , щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка , що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку . І сказала твоя невільниця : Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені , бо мій пан цар як Ангол Божий , і розуміє добре та зле . А Господь , Бог твій , буде з тобою ! А цар відповів та й сказав до тієї жінки : Не заховай передо мною нічого , про що я спитаю тебе . І сказала та жінка : Нехай же говорить пан мій цар ! І цар сказав : Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому ? І відповіла та жінка та й сказала : Як жива душа моя , пане мій царю , не можна відхилитися ані праворуч , ані ліворуч від усього , що говорив мій пан цар , бо твій раб Йоав він наказав мені це , і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова . Щоб змінити вигляд тієї справи , раб твій Йоав зробив оцю річ . А пан мій мудрий , як мудрий Божий Ангол , щоб знати про все , що на землі . І сказав цар до Йоава : Ось зробив ти цю річ , тож піди , поверни того юнака , Авесалома ! І впав Йоав на обличчя своє на землю , і поклонився , та й поблагословив царя . І сказав Йоав : Сьогодні раб твій пізнав , що знайшов ласку в очах твоїх , пане мій царю , бо цар виконав прохання свого раба . І встав Йоав і пішов до Ґешуру , і привів Авесалома до Єрусалиму . А цар сказав : Нехай він вернеться до свого дому , але обличчя мого не побачить . І вернувся Авесалом до дому свого , та царського обличчя не бачив . А такого вродливого мужа , як Авесалом , не було в усьому Ізраїлі , щоб був так дуже хвалений , від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади . А коли він голив свою голову , а голив він щороку , бо тяжке було волосся на ньому , тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги . І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка , а ім'я їй Тамара . Вона була жінка вродлива з вигляду . І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу , а царського обличчя не бачив . І послав Авесалом до Йоава , щоб послати його до царя , та він не хотів прийти до нього . І послав він іще другий раз , та той не хотів прийти . І сказав він до своїх слуг : Погляньте на Йоавову ділянку поля , що поруч мого , а в нього там ячмінь , ідіть і підпаліть його огнем . І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем . Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому , та й сказав йому : Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля ? І сказав Авесалом до Йоава : Я ж посилав до тебе , говорячи : Прийди сюди , і нехай я пошлю тебе до царя сказати : Чого я прийшов із Ґешуру ? Добре було б мені ще лишатися там . А тепер нехай я побачу царське обличчя , а якщо є на мені гріх , то нехай уб'є мене . . . І прийшов Йоав до царя , і розповів йому те . І покликав він Авесалома , а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі . А цар поцілував Авесалома . . . І сталося по тому , і завів собі Авесалом повоза та коні , та п'ятдесят чоловіка , що бігали перед ним . І вставав Авесалом рано , та й ставав при дорозі до брами . І , бувало , кожного чоловіка , що мав суперечку та йшов до царя на суд , то Авесалом кликав його та й питав : З якого ти міста ? І той говорив : З одного з Ізраїлевих племен твій раб . І говорив до нього Авесалом : Дивися , слова твої добрі та слушні , та в царя нема кому тебе вислухати . І говорив Авесалом : Коли б мене настановлено суддею в Краю , то до мене приходив би кожен чоловік , що мав би суперечку чи судову справу , а я виправдував би його . І , бувало , коли хто підходив поклонитися йому , то він простягав свою руку , і хапав його та цілував його . І робив Авесалом , як ось це , усьому Ізраїлеві , хто приходив на суд до царя . І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей ! І сталося в кінці сорока літ , і сказав Авесалом до царя : Піду я та виповню обітницю мою , що я обіцяв був Господеві в Хевроні . Бо раб твій , коли осів був у Ґешурі в Арамі , склав обітницю , говорячи : Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму , то я буду служити Господеві . І сказав йому цар : Іди з миром ! І той устав та й пішов до Хеврону . І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах , говорячи : Коли ви почуєте сурмлення сурми , то скажете : Зацарював Авесалом у Хевроні ! А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму , що були покликані ; а йшли вони в простоті своїй , і нічого не знали . І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела , Давидового дорадника , з його міста з Ґіло , як він мав приносити жертви . І був то сильний бунт , і народ все змножувався з Авесаломом . І прийшов вісник до Давида , говорячи : Серце ізраїльтян стало за Авесаломом . І сказав Давид до всіх своїх слуг , що були з ним в Єрусалимі : Уставайте і втікаймо , а то не зможемо втекти перед Авесаломом . Поспішіть відійти , щоб він не поспішив і не догнав нас , і щоб не було нам від нього лиха , і не побив цього міста вістрям меча . І сказали цареві царські раби : Усе , що вибере наш пан цар , то при тому твої раби ! І вийшов цар та ввесь його дім пішки , а цар позоставив десять жінок наложниць , щоб стерегли дім . І вийшов цар та ввесь народ пішки , і стали вони в Бет-Гамерхаку . А всі його слуги йшли перед ним , а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни , шість сотень чоловіка , що прийшли були пішки з Ґату , ішли перед царем . А цар сказав до ґатянина Іттая : Чого підеш і ти з нами ? Вернися , і сиди з тим царем , бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця . Учора прийшов ти , а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами ? А я йду , куди піду , куди доведеться . Вернися , і забери братів своїх із собою . А Господь учинить тобі милість та правду ! І відповів Іттай до царя та й сказав : Як живий Господь і живий мій пан цар , тільки в тому місці , в якому буде мій пан цар , чи то на смерть , чи то на життя , то там буде твій раб ! І сказав Давид до Іттая : Іди й перейди ! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди , та всі діти , що були з ним . А ввесь той Край плакав ревним голосом , і ввесь народ переходив . А цар переходив потік Кедрон , і ввесь народ переходив дорогою до пустині . А ось ішли й Садок та всі Левити з ним , що несли ковчега Божого заповіту . І вони поставили Божого ковчега , а Евіятар приносив цілопалення , аж поки ввесь народ не вийшов із міста . І сказав цар до Садока : Поверни Божого ковчега до міста . Якщо я знайду милість у Господніх очах , і Він поверне мене , то я побачу Його та мешкання Його . А якщо Він скаже так : Не бажаю тебе , ось я : нехай зробить мені , як добре в очах Його . І сказав цар до священика Садока : Чи ти бачиш це все ? Вернися з миром до міста , а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан , обидва ваші сини будуть із вами . Глядіть , я буду проволікати в степах цієї пустині , аж поки не прийде від вас слово , щоб повідомити мене . І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму , та й осілися там . А Давид сходив узбіччям на гору Оливну , та все плакав . А голова його була покрита , і він ішов босий . А ввесь народ , що був із ним , усі позакривали голову свою , і все йшли та плакали . . . А Давидові донесли , говорячи : Ахітофел серед зрадників з Авесаломом . І Давид сказав : Господи , учини ж нерозумною Ахітофелову раду ! І сталося , коли вийшов Давид на верхів'я , де вклоняються Богові , аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці , а порох на його голові . І сказав йому Давид : Якщо ти підеш зо мною , то будеш мені тягарем . А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові : Я буду раб твій , о царю ! Я був віддавна рабом батька твого , а тепер я твій раб , то зламаєш мені Ахітофелеву раду . І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар ? І станеться , усяку річ , яку ти почуєш із царевого дому , розповіси священикам Садокові та Евіятарові . Ось там із ними двоє їхніх синів : Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово , яке почуєте . І ввійшов Хушай , Давидів друг , до міста . А Авесалом також увійшов до Єрусалиму . А коли Давид пройшов трохи з верхів'я , аж ось Ціва , Мефівошетів слуга назустріч йому , та пара в'ючених ослів , а на них двісті хлібів , і сто в'язок родзинок , і сто літніх плодів , та бурдюк вина . І сказав цар до Ціви : Що це тобі ? А Ціва відказав : Ці осли для царського дому на їзду , а хліб та літні плоди на їду юнакам , а вино на пиття змученому в пустині . І сказав цар : А де син твого пана ? А Ціва відказав цареві : Он він сидить в Єрусалимі , бо сказав : Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька . І сказав цар до Ціви : Ось тобі все , що в Мефівошета . А Ціва відказав , уклонившись : Нехай я знайду ласку в очах твоїх , пане мій царю . І прийшов цар Давид до Бахуріму , аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому , а ім'я йому Шім'ї , син Ґерин . Він ішов і все проклинав . І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида , хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його . І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм : Іди , іди геть , кривавий переступнику та чоловіче негідний ! Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому , що зацарював ти замість нього . І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома , а ти ось у своєму злі , бо ти кривавий переступник ! . . . І сказав до царя Авішай , син Церуї : Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя ? Піду я , і зітну йому голову ! А цар відказав : Що обходить це мене та вас , сини Церуїні ? Що він проклинає , то це Господь йому сказав : Прокляни Давида ! А хто скаже : Нащо ти так зробив ? І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг : Ось син мій , що вийшов з утроби моєї , шукає моєї душі , а що вже говорити про цього веніяминівця ! Дайте йому спокій , і нехай проклинає , бо так наказав йому зробити Господь ! Може зглянеться Господь над моєю бідою , і поверне мені цього дня добром замість його прокляття . . . І йшов Давид та люди його дорогою , а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього . І він ішов та все проклинав , і кидав камінням на нього , та порошив порохом . І прийшов цар та ввесь народ , що був із ним , змучені , і відідхнули там . А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму , а з ними Ахітофел . І сталося , як прийшов аркеянин Хушай , Давидів товариш , до Авесалома , то сказав Хушай до Авесалома : Нехай живе цар , нехай живе цар ! І сказав Авесалом до Хушая : Це така ласка твоя з приятелем твоїм ? Чому не пішов ти з своїм приятелем ? І сказав Хушай до Авесалома : Ні , бо кого вибрав Господь та цей народ , та кожен Ізраїлів муж , то я буду його , і з ним позостануся . А подруге , кому я буду служити ? Чи ж не синові його ? Як служив я батькові твоєму , так буду й тобі . І сказав Авесалом до Ахітофела : Дайте пораду , що маємо робити . І сказав Ахітофел до Авесалома : Прийди до наложниць свого батька , яких він позоставив стерегти дім . І коли почує ввесь Ізраїль , що став ти зненавиджений у свого батька , то зміцняться руки всім , хто з тобою . І розтягли Авесаломові намета на даху , і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля . А Ахітофелова порада , яку він радив тими днями , була така певна , як питати про Боже слово , така була Ахітофелова порада і для Давида , і для Авесалома ! І сказав Ахітофел до Авесалома : Виберу я дванадцять тисяч чоловіка , і встану , і поженуся цієї ночі за Давидом . І нападу я на нього , а він змучений та слабосилий , і він затремтить , і повтікає ввесь народ , що з ним , а я вб'ю й самого царя . І наверну я ввесь народ до тебе ; як не буде чоловіка , якого душі ти шукаєш , то ввесь народ буде мати мир . І була люба ця річ в очах Авесалома та в очах усіх Ізраїлевих старших . І сказав Авесалом : Поклич теж аркеянина Хушая , та нехай послухаємо , що в устах його , нехай скаже також він . І прийшов Хушай до Авесалома , а Авесалом сказав до нього , говорячи : Отак говорив Ахітофел . Чи виконаємо слова його ? Якщо ні , говори ти . І сказав Хушай до Авесалома : Не добра та рада , яку цього разу радив Ахітофел . І сказав Хушай : Ти знаєш батька свого та людей його , що вони лицарі , та розлючені вони , як медведиця , позбавлена на полі дітей . А батько твій вояк , і не буде ночувати з народом . Ось тепер він ховається в одній з ям , або в іншому місці . І коли б сталося , що хтось упаде серед них , нападаючих , напочатку , а хтобудь почує та скаже : Сталася поразка в народі , який за Авесаломом , а хоча б він і хоробрий , якого серце як серце лев'яче , то справді ослабне , бо ввесь Ізраїль знає , що батько твій лицар і хоробрі ті , що з ним . Тому раджу я : нехай конче збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви , многотою як пісок , що над морем , і ти сам підеш до бою . І прийдемо ми проти нього в одне з місць , та й нападемо на нього , як падає роса на землю , і не позоставимо ані при нім , ані між усіма людьми , що з ним , ані одного . А якщо він збереться до якого міста , то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури , та й потягнемо його аж до потоку , так , що не залишиться там ані камінчика . І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі : Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової ! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду , щоб Господь приніс зло на Авесалома . І сказав Хушай до священиків Садока та Евіятара : Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим , а я радив так і так . А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові , говорячи : Не ночуй цієї ночі в степах пустині , але конче перейди на той бік , щоб не був поглинутий цар та ввесь народ , що з ним . А Йонатан та Ахімаац стояли в Ен-Роґелі . І пішла невільниця й розповіла їм , а вони пішли й донесли цареві Давидові , бо не могли ані показатися , ані ввійти до міста . Та їх побачив один юнак та й доніс Авесаломові . І вони обидвоє швидко пішли , та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі , що мав колодязя на своїм подвір'ї , і спустилися туди . А жінка тая взяла й розтягла заслону на верху колодязя , і розложила на ньому зерна , і нічого не було пізнано . І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали : Де Ахімаац та Йонатан ? А жінка та їм сказала : І сталося по їхньому відході , вони вийшли з колодязя , і пішли та донесли Давидові . І сказали вони до Давида : Уставайте , і переходьте швидко воду , бо отак радив на вас Ахітофел . І повставали Давид та ввесь народ , що з ним , та до ранішнього світла перейшли Йордан , і не позосталося ані одного , що не перейшов би Йордану . А коли Ахітофел побачив , що порада його не виконана , то осідлав осла , і встав та й пішов до свого дому , до свого міста . І він зарядив про дім свій , та й повісився , і помер , і був похований у гробі свого батька . . . А Давид прийшов до Маханаїму , а Авесалом перейшов Йордан , він та всі Ізраїлеві мужі із ним . І Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава . А Амаса був син чоловіка , що ім'я йому Їтра , їзрееліт , який увійшов був до Авіґаїл , дочки Нахашової , сестри Церуї , Йоавиної матері . І таборував Ізраїль та Авесалом у ґілеадському краї . І сталося , коли Давид прийшов до Маханаїму , то Шові , Нахашів син з аммонітської Рабби , і Махір , Амміелів син з Ло-Девару , і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму поприносили постелі , і чаші , і ганчарський посуд , і пшениці , і ячменю , і муки , і праженого зерна , і меду , і масла , і худобу дрібну , і товщу з худоби великої , для Давида та для народу , що з ним , щоб їли , бо сказали : Цей народ голодний і змучений та спрагнений у пустині . А Давид переглянув народ , що з ним , і настановив над ними тисячників та сотників . І послав Давид народ , третину під рукою Йоава , і третину під рукою Авішая , сина Церуї , Йоавового брата , а третину під рукою ґатянина Іттая . І сказав цар до народу : Конче піду також і я з вами ! Та народ сказав : Ти не підеш ! Бо якщо ми справді втечемо , вони не звернуть на нас уваги . І якщо половина нас повмирає , вони не звернуть на нас уваги , бо ти як нас десять тисяч . А тепер буде ліпше , як будеш допомагати нам із міста . І сказав до них цар : Що буде добре в очах ваших , зроблю . І став цар при брамі , а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами . А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві , говорячи : Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом ! А ввесь народ чув , як цар наказав усім провідникам про Авесалома . І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля , і був бій в Єфремовому лісі . І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами . І була там того дня велика поразка , полягло двадцять тисяч ! І поширився там бій по всій тій землі , і того дня більш народу пожер ліс , ніж поїв меч . І спіткався Авесалом із Давидовими рабами , а Авесалом їхав на мулі . І підбіг мул під гущавину великого дуба , а його волосся заплуталося в дубі , і він опинився між небом та між землею , а мул , що під ним , перебіг . . . І побачив це один чоловік , і доніс Йоаву та й сказав : Ось я бачив Авесалома , що висить на дубі . І сказав Йоав до чоловіка , що доносив йому : Ось ти бачив , а чому ти не вразив його там на землі , а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса . І сказав той чоловік до Йоава : А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла , не простягну своєї руки на царського сина , бо ми чули на власні вуха , що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві , говорячи : Збережіть мені мого юнака Авесалома ! Або коли б я допустився в душі своїй неправди , а всяка річ не затаїться перед царем ! то й ти став би проти мене . І сказав Йоав : Не буду отак зволікати з тобою ! І він узяв три стрілі в руку свою , і вбив їх у серце Авесалома , що ще живий висів на середині дуба . . . І оточили його десять юнаків , Йоавові зброєноші , і вдарили Авесалома , та й убили його . . . І засурмив Йоав у сурму , а народ повернувся з погоні за Ізраїлем , бо Йоав стримав народ . І взяли вони Авесалома , та й кинули його в лісі до великої ями , і накидали над ним дуже велику могилу з каміння , а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого . А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника , що в царській долині , бо він казав : Нема в мене сина , щоб згадувати про ймення моє . І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я . І звалось його : Яд-Авесалом , і так зветься він аж до цього дня . А Ахімаац , Садоків син , сказав : Побіжу я й сповіщу цареві , що Господь визволив його від руки його ворогів . І сказав йому Йоав : Не ти вісник цього дня , а сповістиш іншого дня . А цього дня не сповістиш тому , що це ж царський син помер . І сказав Йоав до кушита : Іди , донеси цареві , що ти бачив . А кушит уклонився Йоавові , та й побіг . А Ахімаац , син Садока , знову сказав до Йоава : А нехай буде , що буде ! Побіжу й я за кушитом ! Йоав же відказав : Пощо ти побіжиш , мій сину , коли нема доброї вістки ? А нехай буде , що буде , побіжу ! І той сказав йому : Біжи ! І побіг Ахімаац дорогою рівнини , і випередив кушита . А Давид сидів між двома брамами . А вартівник пішов на дах брами на мур , і звів свої очі та й побачив , аж ось біжить самітний чоловік . І кликнув вартівник , і доніс цареві . А цар сказав : Якщо він сам , вістка в устах його ! А чоловік усе йшов та зближався . І побачив вартівник іншого чоловіка , що біг . І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав : Ось біжить самітний чоловік . А цар сказав : І цей зо звісткою ! І сказав вартівник : Я бачу біг першого , як біг Ахімааца , Садокового сина . А цар сказав : То чоловік добрий , і приходить з доброю звісткою . І кликнув Ахімаац , і сказав до царя : Мир ! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав : Благословенний Господь , Бог твій , що видав людей , які піднесли були руку свою проти мого пана царя ! А цар сказав : Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом ? І сказав Ахімаац : Я бачив велике замішання , коли Йоав посилав царського раба та мене , твойого раба , та я не знаю , що то . . . І сказав цар : Відійди набік , стань отут . І той відійшов набік та й став . Аж ось приходить кушит . І сказав кушит : Нехай прийме звістку мій пан цар , бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе . І сказав цар до кушита : Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом ? І сказав кушит : Нехай станетья , як тому юнакові , ворогам мого пана царя та всім , що повстали на тебе на зло ! . . . І затремтів цар , і вийшов на горішній поверх брами , та й заплакав . А коли йшов , то так говорив : Сину мій , Авесаломе , сину мій ! Сину мій , Авесаломе ! О , якби я був помер замість тебе , Авесаломе ! Сину мій , сину мій ! . . . А Йоаву донесено : Ось цар плаче , і зачав жалобу по Авесаломові . І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу , бо того дня народ почув , що казали : Засмутився цар за своїм сином ! І прокрадався народ того дня , щоб увійти до міста , як прокрадається народ , засоромлений своєю втечею з бою . . . А цар закрив своє обличчя . І голосив цар сильним голосом : Сину мій , Авесаломе ! Авесаломе , сину мій ! Сину мій ! . . . І прийшов Йоав до дому царя , та й сказав : Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів , які сьогодні врятували життя твоє , і життя синів твоїх та дочок твоїх , і життя жінок твоїх , і життя наложниць твоїх , через те , що ти любиш тих , хто тебе ненавидить , і ненавидиш тих , хто тебе любить , бож сьогодні ти виявив , що нема в тебе вождів ані слуг . Бо сьогодні я знаю , що коли б Авесалом був живий , а ми всі сьогодні були мертві , то тоді це було б любе в очах твоїх . . . А тепер устань , і говори до серця своїх рабів . Бо присягаю Господом , якщо ти не вийдеш , то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою , і це буде тобі гірше за всяке зло , що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер ! І цар устав та й засів у брамі , а всьому народові донесли , говорячи : Ось цар сидить у брамі ! І посходився ввесь народ перед царське обличчя , а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів . І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах , говорячи : Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів , він же врятував нас із руки филистимлян , а тепер утік із краю перед Авесаломом . А Авесалом , якого ми помазали були над собою , помер на війні . А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя ? І цар Давид послав до священиків , до Садока та до Евіятара , говорячи : Говоріть так до Юдиних старших : Чого ви будете останніми , щоб вернути царя до його дому ? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя , до його дому . Ви браття мої , ви кість моя та тіло моє ! І чого ви будете останніми , щоб вернути царя ? А Амасі скажете : Чи ж ти не кість моя та не тіло моє ? Нехай так зробить мені Бог , і нехай ще додасть , якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава . І прихилив він серце всіх Юдиних мужів , як одного чоловіка . І послали вони до царя : Вернися ти та всі твої слуги ! І вернувся цар , і прийшов аж до Йордану , а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві , щоб перепровадити царя через Йордан . А Шім'ї , Ґерин син , Веніяминівець , що з Бахуріму , поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида . І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина , та Ціва , слуга Саулового дому , і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним . І вони перейшли Йордан перед царем . І перейшов порон , щоб перепровадити царський дім та зробити , що було добре в очах його . А Шім'ї , Ґерин син , упав перед царем , як той переходив Йордан , та й цареві сказав : Нехай пан не порахує мені переступу , і не пам'ятай , що раб твій провинився був того дня , коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму , щоб цар не поклав це до серця свого ! Бо раб твій знає , що згрішив він , і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший , щоб вийти зустріти мого пана царя . А Авішай , син Церуїн , відповів та й сказав : Чи ж не буде забитий Шім'ї за те , що проклинав Господнього помазанця ? А Давид відказав : Що вам до мене , сини Церуїні , що ви сьогодні стаєте мені за сатану ? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі ? Хіба ж я не знаю , що сьогодні я цар над Ізраїлем ? А до Шім'ї цар сказав : Не помреш ! І заприсягнув йому цар . І зійшов спіткати царя й Мефівошет , онук Саулів . А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого , і не оправляв своєї одежі від дня , як цар вийшов , аж до дня , коли він вернувся з миром . І сталося , коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя , то сказав йому цар : Чому ти не пішов зо мною , Мефівошете ? А той відказав : Пане мій царю , раб мій обманив мене ! Бо я , раб твій , сказав : осідлаю собі осла , і сяду на нього , та й поїду з царем , бо раб твій кульгавий . Та він очернив раба твого перед паном моїм царем . А мій пан цар , немов Божий Ангол , тому зроби , що добре в очах твоїх ! Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем ? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу . І яке ж я маю право скаржитися перед царем ? І сказав йому цар : Пощо ти говориш іще оці свої слова ? Я сказав : ти та Ціва поділите поле . І сказав Мефівошет до царя : Нехай він візьме навіть усе по тому , коли мій пан , цар прийшов із миром до дому свого ! . А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму , і перейшов з царем Йордан , щоб провести його за Йордан . А Барзіллай був дуже старий , віку восьмидесяти літ . І він годував царя , як той сидів був у Маханаїмі , бо він був дуже заможна людина . І сказав цар до Барзіллая : Перейди зо мною , і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі . І сказав Барзіллай до царя : Скільки ще часу життя мого , що я піду з царем до Єрусалиму ? Я сьогодні віку восьмидесяти літ . Чи можу я розпізнавати між добрим та злим ? Чи розкуштує твій раб , що буду їсти та що буду пити ? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок ? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя ? Трохи перейде твій раб із царем за Йордан . І чого цар висвідчує мені оце ? Нехай раб твій вернеться , і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері . А ось раб твій , син мій Кімган перейде з паном моїм , із царем , а ти зроби йому , що добре в очах твоїх . І сказав цар : Кімган перейде зо мною , а я зроблю йому , що миле в очах твоїх . І все , що вибереш у мене , я зроблю тобі ! І ввесь народ перейшов Йордан , перейшов і цар . І цар поцілував Барзіллая , та й поблагословив його , і той вернувся на своє місце . І перейшов цар до Ґілґалу , а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ , і вони перепровадили царя , а також перейшла половина Ізраїлевого народу . Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя . І сказали вони цареві : Чому вкрали тебе наші браття , люди Юдині , і перепровадили царя та його дім через Йордан , та всіх Давидових людей з ним ? І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві : Бо близький цар до нас ! І чого то запалився тобі гнів на цю річ ? Чи справді з'їли ми що в царя ? Чи теж справді він роздав нам які дарунки ? І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали : Нас десять частин у царя , а також і в Давида ми ліпші від вас . Чому ж ви злегковажили нас ? Хіба ж не нам було перше слово , щоб вернути царя ? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян . І трапився там негідний чоловік , а ім'я йому Шева , син Біхрі , веніяминівець . І засурмив він у сурму та й сказав : Немає нам частки в Давиді , і нема нам спадщини у сина Єссеєвого ! Ізраїлю , усі до наметів своїх ! І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою , сином Біхрі , а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму . І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим . І взяв цар десять жінок наложниць , яких настановив був пильнувати дім , та й віддав їх до дому сторожі ; і він їх годував , але до них не приходив . І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти , удівство за життя чоловіка . І сказав цар до Амаси : Склич мені юдеян у три дні , а ти стань отут ! І пішов Амаса , щоб скликати Юду , та спізнився від означеного часу , про який він умовився . І сказав Давид до Авішая : Тепер Шева , син Біхрі , зробить нам зло більше від Авесалома . Візьми ти слуг свого пана , та й поженися за ним , щоб він не знайшов собі твердинних міст , і не щез із наших очей . І вийшли за ним Йоавові люди , і керетянин , і пелетянин та всі лицарі , і повиходили вони з Єрусалиму , щоб гнатися за Шевою , сином Біхрі . Вони були при великому камені , що в Ґів'оні , а Амаса вийшов проти них . А Йоав був зодягнений в шату свою , а ній пояс із мечем , прип'ятим на стегні його в піхві , з якої легко виходив і входив . І сказав Йоав до Амаси : Чи гаразд тобі , брате мій ? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду , щоб поцілувати його . А Амаса не остерігся меча , що був у Йоавовій руці . І той ударив його ним у живіт , і вилив нутро його на землю , і не повторив йому , а той помер . . . І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою , сином Біхрі . А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив : Хто жадає Йоава , і хто за Давида , за Йоавом ! А Амасу валявся в крові на середині битої дороги . І побачив той чоловік , що ввесь народ став , то стягнув Амасу з битої дороги на поле , і накинув на нього одежину , бо бачив , що кожен приходив до нього та ставав . Як був він стягнений з битої дороги , пішов кожен чоловік за Йоавом , щоб гнатися за Шевою , сином Біхрі . А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи , і серед усіх береян , і були вони зібрані , і теж пішли за ним . А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи , і насипали при місті вала , що стояв на передмур'ї . А ввесь народ , що був з Йоавом , заходився завалити мура . І покликала мудра жінка з міста : Слухайте , слухайте , скажіть но Йоавові : Підійди сюди , й я буду говорити до тебе ! І він підійшов до неї , а та жінка сказала : Чи ти Йоав ? А він відказав : Я . І вона сказала йому : Послухай слів своєї невільниці ! . А він відказав : Я слухаю . І сказала вона , говорячи : Колись треба було переговорювати , а саме , конче запитатися в Авелі , і так закінчили б справу . Я із спокійних та вірних міст Ізраїля , ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля . Пощо ти нищиш спадщину Господню ? А Йоав відповів та й сказав : Борони Боже , борони мене , Боже ! Присягаю , що не знищу й не вигублю ! Це не так , бо чоловік з Єфремових гір , Шева , син Біхрі , ім'я йому , підніс свою руку на царя на Давида . Дайте його самого , й я піду від міста . І сказала та жінка до Йоава : Ось голову його кинуть тобі через мур ! І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості , і відрубали голову Шеви , сина Біхрі , та й кинули до Йоава . А той засурмив у сурму , і розійшлися від міста кожен до наметів своїх . А Йоав вернувся в Єрусалим до царя . І став Йоав над усім Ізраїлевим військом , а Беная , син Єгоядин , над керітянином та над пелетянином ; а Адорам над даниною , а Йосафат , син Ахілудів , був канцлером ; а Сева писарем , а Садок та Евіятар священиками . А також яірянин Іра був священиком у Давида . І був голод за днів Давида три роки , рік за роком . І шукав Давид Господнього лиця , а Господь сказав : Кров на Саула та на його дім за те , що повбивав він ґів'онітян . І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це . А ґів'онітяни , вони не з Ізраїлевих синів , а з останку амореянина , а Ізраїлеві сини були присягнули їм . Та Саул шукав , щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди . І сказав Давид до ґів'онітян : Що я зроблю вам і чим надолужу , щоб ви поблагословили Господню спадщину ? І сказали йому ґів'онітяни : Не треба нам ані срібла , ані золота від Саула та від дому його , і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі . А він сказав : Що ви скажете , зроблю вам . І сказали вони до царя : Чоловік той , що вигубив нас , і що замишляв на нас , щоб нас винищити , щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі , нехай буде нам дано семеро мужа з синів його , і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула , Господнього вибранця . А цар сказав : Я дам . Та змилосердився цар над Мефівошетом , сином Йонатана , Саулового сина , через Господню присягу , що була поміж ними , між Давидом та між Йонатаном , Сауловим сином . І взяв цар двох синів Ріцпи , дочки Айї , яких вона породила Саулові , Армонія та Мефівошета , і п'ятьох синів Мелхоли , Саулової дочки , що вона породила Адріїлові , синові мехолатянина Барзіллая , та й дав їх у руку ґів'онітян , і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем . І впали семеро разом , а були вони побиті в перших днях жнив , коли початок жнив ячменю . А Ріцпа , дочка Айїна , взяла веретище , і простягла його собі на скелі , і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба , і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень , а польовій звірині вночі . . . І було донесено Давидові , що зробила Ріцпа , Айїна дочка , Саулова наложниця . А Давид пішов , і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу , що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня , коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа . І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана , і зібрали кості повішаних . І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї , в Целі , в гробі батька його Кіша . І зробили все , що наказав був цар , і потому Бог був ублаганий Краєм . І була ще війна филистимлян з Ізраїлем . І зійшов Давид та з ним слуги його , і воювали з филистимлянами . І змучився Давид . І був Ішбі в Нові , що з нащадків Рафи , а вага його списа три сотні шеклів міді , і оперезаний він був новою зброєю . І він сказав , щоб забити Давида . Та поміг йому Авішай , син Церуїн , і він ударив филистимлянина , та й забив його . Тоді Давидові люди присягли йому , говорячи : Ти не вийдеш уже з нами на війну , і не погасиш Ізраїлевого світильника ! І сталося потім , і була ще війна в Нові з филистимлянами . Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа , що з нащадків Рафи . І була ще війна в Нові з филистимлянами , і віфлеємець Елханан , син Яаре , і побив ґатянина Ґоліята , а держак списа його був , як ткацький вал . І була ще війна в Ґаті . А там чоловік великого зросту , що мав на руках та на ногах по шість пальців , числом двадцять і чотири . Також і він був народжений тому Рафі . І зневажав він Ізраїля , та вбив його Йонатан , син Шім'ї , Давидового брата ! Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті , і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг . І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня , як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової , та й сказав : Господь моя скеля й твердиня моя , і для мене Спаситель Він мій ! Мій Бог моя скеля , сховаюсь я в ній , Він щит мій і ріг , Він спасіння мого , Він башта моя та моє пристановище ! Спасителю мій , Ти врятуєш мене від насилля ! Я кличу : Преславний Господь , і я визволений від своїх ворогів ! Бо хвилі смертельні мене оточили , потоки велійяала лякають мене . Тенета шеолу мене оточили , а пастки смертельні мене попередили ! В тісноті своїй кличу до Господа , і до Бога свого я волаю , І Він почує мій голос із храму Свого , і в ушах Його зойк мій . Захиталась земля й затремтіла , затряслися й хитались небесні підвалини , бо Він запалився від гніву ! з ніздер Його бухнув дим , з Його ж уст пожирущий огонь , запаливсь жар від Нього ! Він небо простяг і спустився , а хмара густа під ногами Його . Усівся Він на херувима й летів , і явився на вітряних крилах . А навколо Себе поклав темряву , мов куріні , збір води , густі хмари високі . Від блиску , що був перед Ним , запалилось вугілля горюче . Господь загримів у небесах , і Свій голос Всевишній подав . Він послав Свої стріли та їх розпорошив , послав блискавку й їх побентежив . І показалися річища водні , і відкрились основи вселенної , від свару Твойого , о Господи , від подиху вітру із ніздер Його . Він послав із високости , узяв Він мене , витяг мене з вод великих . Він мене врятував від мойого потужного ворога , від моїх ненависників , бо сильніші від мене вони . Напали на мене вони в день нещастя мого , та Господь був моїм опертям . І на місце широке Він вивів мене , Він мене врятував , бо вподобав мене ! Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості , хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх ! Бо беріг я дороги Господні , і від Бога свойого я не відступив , бо всі Його присуди передо мною , постанови ж Його , не вступлюся від них ! І був я Йому непорочним , і стерігся своєї провини . Господь заплатив був мені по моїй справедливості , за чистотою моєю перед очима Його . З справедливим Ти справедливо поводишся , із чесним по-чесному , із чистим поводишся чисто , а з лукавим за лукавством його ! І народ із біди Ти спасаєш , а очі Твої на зухвалих , яких Ти принижуєш . Бо світильник Ти , Господи , мій , і освітить Господь мою темряву ! Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа , із Богом своїм проберусь через мур ! Бог непорочна дорога Його , слово Господнє очищене , щит Він для всіх , хто вдається до Нього ! Бо хто Бог , окрім Господа ? І хто скеля , крім нашого Бога ? Бог сильне моє пристановище , і дорогу мою Непорочний вивідував . Він чинить ноги мої , як оленячі , і ставить мене на висотах моїх , Мої руки навчає до бою , і на рамена мої лука мідяного напинає . І дав Ти мені щит спасіння Свого , і чинить великим мене Твоя поміч ! Ти чиниш широким мій крок підо мною , і стопи мої не спіткнуться . Жену я своїх ворогів , і повигублюю їх , і не вернуся , аж поки не винищу їх ! Я їх повигублюю й їх потрощу , і не встануть вони , і повпадають під ноги мої . Ти ж для бою мене підперізуєш силою , валиш під мене моїх ворохобників . Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів , моїх ненависників , й я їх понищу ! Озирались вони та немає спасителя , кликали до Господа і не відповів їм ! І я їх зітру , як той порох землі , як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх ! Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш , на голову люду мене стережеш , мені будуть служити народи , яких я й не знав ! Передо мною чужинці підлещуються , на вістку про мене слухняні мені . В'януть чужинці , і тремтять у твердинях своїх . Живий Господь , і благословенна будь , Скеле моя , і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого ! Бог , що помсти за мене дає , і що народи під мене познижував , що рятує мене від моїх ворогів , Ти звеличив мене над повстанців на мене , спасаєш мене від насильника ! Тому то хвалю Тебе , Господи , серед народів , Іменню Твоєму співаю ! Ти башта спасіння Свойого царя , і милість вчиняєш Своєму помазанцеві , Давиду й насінню його аж навіки ! А оце останні Давидові слова : Слово Давида , сина Єссеєвого , і слово мужа високопоставленого , помазаного Богом Якововим , і солодкого піснотворця Ізраїлевого . Дух Господній говорить в мені , а слово Його на моїм язику ! Сказав Бог Ізраїлів , Скеля Ізраїлева говорила мені : пануючий серед людей , справедливий панує у Божім страху ! І він буде , як світло поранку безхмарного , коли сонце виходить уранці , як з блиску трава виростає з землі по дощі ! Чи мій дім не такий перед Богом ? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться , бо він усе спасіння моє й усе жадання ! Хіба Він не дасть , щоб він виріс ? А нечестивий , як терен , відкинений , і вони всі , бо рукою його не беруть . А хто хоче до них доторкнутись , нехай запасеться залізом чи держаком списа , і на місці своїм огнем будуть попалені ! А оце імена Давидових лицарів : Йошев-Башшевет , тахкемонець , голова ґвардії , він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих . По ньому Елеазар , син Додо , сина Ахохі , був серед трьох лицарів з Давидом . Коли филистимляни зневажали ізраїльтян , що зібралися там на війну , і повтікали всі ізраїльтяни , він устав , та й ударив на филистимлян , аж змучилася рука його , і приліпилася рука його до меча . І зробив Господь велике спасіння того дня , а народ вертався за ним тільки на грабування . А по ньому Шамма , син Аґе , гарарянин . І зібралися филистимляни до Лехи , а там була ділянка поля , повна сочевиці , а народ повтікав перед филистимлянами . І став він посередині тієї ділянки та й врятував її , а филистимлян побив . І зробив Господь велике спасіння . І зійшли троє з тридцяти напочатку , і прийшли в жнива до Давида , до твердині Адуллам . А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм . Давид же тоді був у твердині , а залога филистимська була тоді в Віфлеємі . І спрагнув Давид та й сказав : Хто напоїть мене водою з криниці , що в брамі ? І продерлися ці три лицарі до филистимського табору , і зачерпнули води з віфлеємської криниці , що в брамі . І вони винесли , і принесли до Давида , та він не схотів її пити , і вилив її для Господа , та й сказав : Борони мене , Господи , чинити таке ! Чи я буду пити кров тих мужів , що ходили , наражаючи життям своїм ? І не хотів він пити її . . . Оце зробили три ці лицарі . А Авішай , брат Йоава , Церуїного сина , він голова цих тридцяти . І він вимахував своїм списом над трьома сотнями , що побив . І він мав славу серед тих трьох . Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний , і став він їм за провідника . А до тих трьох не належав . А Беная , син Єгоядин , син хороброго мужа , багаточинний , з Кавцеїлу , побив двох синів Аріїла моавського . І він зійшов , і забив лева в середині ями сніжного дня . Також побив він одного єгиптянина , мужа поставного , а в руці цього єгиптянина був спис . І зійшов він до нього з києм , і видер списа з руки того єгиптянина , та й убив його списом його . Оце зробив Беная , син Єгоядин , і його слава була серед тих трьох лицарів . З тих тридцяти він був поважніший , а до тих трьох не належав . І Давид призначив його до своєї таємної ради . Асаїл , Йоавів брат , серед тих тридцяти ; Елханан , син Додів , із Віфлеєму ; Шамма хародянин , Еліка хародянин , Хелец цалтянин ; Іра , син Іквешів , текоїтянин ; Авіезер аннетотянин , Мевуннай хушатянин , Цалмон ахохянин , Магарай нетофатянин , Хелев , син Баанин , нетофатянин ; Іттай , син Ріваїв , міґґів'атянин , сини Веніяминові ; Беная пір'ятонянин , Гіддай з Нахале-Ґаашу , Аві-Алвон арватянин , Азмавет бархум'янин , Ел'яхба шаалвонянин , сини Яшемові , Йонатан , Шамма гарарянин ; Ахіам , син Шарарів , арарянин ; Еліфелет , син Ахасбаїв , сина маахатянина ; Еліям , син Ахітофелів , ґіллонянин ; Хецрав кармелянин , Паарай арб'янин , Їґ'ал , син Натанів , з Цови ; Бані ґадянин , Целек аммонеянин ; Нахарай бееротянин , зброєноша Йоава , сина Церуїного ; Іра їтрянин , Ґарев їтрянин , Урія хіттянин , усіх тридцять і сім . І знову запалився Господній гнів на Ізраїля , і намовив сатана Давида проти них , говорячи : Іди , перелічи Ізраїля та Юду ! І сказав цар до Йоава , вождя війська , що з ним : Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви , і перелічіть народ , і я пізнаю число цього народу . І сказав Йоав до царя : Нехай же Господь , Бог твій , додасть до народу в сто раз стільки , скільки є , а очі мого пана , царя , бачать . Та нащо пан мій , цар , уподобав собі таку річ ? Та цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло . І вийшов Йоав та військові провідники від царя , щоб перелічити Ізраїлів народ . І перейшли вони Йордан , і таборували в Ароері , з правого боку міста , що лежить в середині долини Ґаду та при Язері . І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші . І прийшли до Дан-Яану , і навколо до Сидону . І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина , і вийшли до Юдиного Неґеву , до Беер-Шеви . І мандрували вони по цілому краю , і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму . І дав Йоав цареві число переліку народу . І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів , що витягають меча , а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка . І збентежилося Давидове серце , як перелічив він народ . І сказав Давид до Господа : Я дуже згрішив , що зробив це ! А тепер , Господи , відсунь же провину Свого раба , бо я дуже немудро вчинив ! . . . І встав Давид рано вранці , а Господнє слово було до пророка Ґада , Давидового прозорливця , говорячи : Іди , та й скажеш Давидові : Так сказав Господь : Три карі кладу Я на тебе , вибери собі одну з них , і Я зроблю її тобі . І прийшов Ґад до Давида , і розповів йому та й до нього сказав : Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї , чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми , а вони тебе гнатимуть , чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї ? Подумай тепер та й ріши , яке слово верну я Тому , Хто послав мене . І сказав Давид до Ґада : Сильно скорблю я ! Нехай же впадемо ми до Господньої руки , бо велике Його милосердя , а в руку людську нехай я не впаду ! . . . І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення , і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка . . . І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима , щоб вигубити його , та Господь пожалував щодо того зла . І сказав Він до Ангола , що вигубляв серед народу : Забагато тепер , попусти свою руку ! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни . І сказав Давид до Господа , коли побачив того Ангола , що побивав серед народу , і проказав : Я ось згрішив , і пішов проти Закону . А ці вівці , що зробили вони ? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого ! . . . І прийшов того дня Ґад до Давида , та й сказав йому : Устань , постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни . І пішов Давид за словами Ґадовими , як наказав був Господь . І виглянув Аравна , і побачив царя та його слуг , що йдуть до нього . І вийшов Аравна , і вклонився цареві обличчям своїм до землі . І сказав Аравна : Чого прийшов пан мій , цар , до свого раба ? А Давид відказав : Купити від тебе цього тока , щоб збудувати жертівника для Господа , і буде стримана зараза від народу . І сказав Аравна до Давида : Нехай пан мій , цар , візьме , і нехай принесе жертву , що добре в очах його . Дивися , ось худоба на цілопалення , а молотілки та ярма на дрова . Усе віддає Аравна , о царю , цареві . І сказав Аравна до царя : Господь , Бог твій , нехай уподобає Собі тебе ! І сказав цар до Аравни : Ні , бо тільки куплю від тебе за ціну , і не принесу дармо цілопалень Господеві , Богові моєму . І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів . І Давид збудував там жертівника для Господа , і приніс цілопалення та мирні жертви . І Господь був ублаганий для Краю , і була стримана зараза від Ізраїля .