GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:18urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:18Був чоловік у країні Уц , на ім'я йому Йов . І був чоловік цей невинний та праведний , і він Бога боявся , а від злого втікав . І народилися йому семеро синів та три дочки . А маєток його був : сім тисяч худоби дрібної , і три тисячі верблюдів , і п'ять сотень пар худоби великої , і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів . І був цей чоловік більший від усіх синів сходу . А сини його ходили один до одного , і справляли гостину в домі того , чий був день . І посилали вони , і кликали трьох своїх сестер , щоб їсти та пити із ними . І бувало , як миналося коло бенкетних днів , то Йов посилав за дітьми й освячував їх , і вставав він рано вранці , і приносив цілопалення за числом їх усіх , бо Йов казав : Може згрішили сини мої , і зневажили Бога в серці своєму . Так робив Йов по всі дні . І сталося одного дня , і поприходили Божі сини , щоб стати при Господі . І прийшов поміж ними й сатана . І сказав Господь до сатани : Звідки ти йдеш ? А сатана відповів Господеві й сказав : Я мандрував по землі та й перейшов її . І сказав Господь до сатани : Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова ? Бо немає такого , як він , на землі : муж він невинний та праведний , що Бога боїться , а від злого втікає . І відповів сатана Господеві й сказав : Чи ж Йов дармо боїться Бога ? Чи ж Ти не забезпечив його , і дім його , і все , що його ? Чин його рук Ти поблагословив , а маєток його поширився по краю . Але простягни тільки руку Свою , і доторкнися до всього , що його , чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм ? І сказав Господь до сатани : Ось усе , що його , у твоїй руці , тільки на нього самого не простягай своєї руки ! І пішов сатана від лиця Господнього . І сталося одного дня , коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата , то прибіг до Йова посланець та й сказав : Худоба велика орала , а ослиці паслися при них . Аж тут напали сабеї й позабирали їх , а слуг повбивали вістрям меча . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Він ще говорив , аж прибігає інший та й каже : З неба спав Божий огонь , і спалив отару та слуг , та й пожер їх . . . А втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Він ще говорив , аж біжить ще інший та й каже : Халдеї поділилися на три відділи , і напали на верблюдів , та й позабирали їх , а слуг повбивали вістрям меча . . . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . Поки він говорив , аж надбігає ще інший та й каже : Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата . Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині , та й ударив на чотири роги дому , і він упав на юнаків , і вони повмирали . . . І втік тільки я сам , щоб донести тобі . . . І встав Йов , і роздер плаща свого , й обстриг свою голову , та й упав на землю , і поклонився , та й сказав : Я вийшов нагий із утроби матері своєї , і нагий повернусь туди , в землю ! Господь дав , і Господь узяв . . . Нехай буде благословенне Господнє Ім'я ! При всьому цьому Йов не згрішив , і не сказав на Бога нічого безумного ! І сталося одного дня , і поприходили Божі сини , щоб стати перед Господом : і прийшов також сатана поміж ними , щоб стати перед Господом . І сказав Господь до сатани : Звідки ти йдеш ? А сатана відповів Господеві й сказав : І сказав Господь до сатани : Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова ? Бо немає такого , як він , на землі : муж він невинний та праведний , який Бога боїться , а від злого втікає . І він ще тримається міцно в своїй невинності , а ти намовляв був Мене на нього , щоб без приводу його зруйнувати . . . І відповів сатана Господеві й сказав : Шкіра за шкіру , і все , що хто має , віддасть він за душу свою . Але простягни но Ти руку Свою , і доторкнись до костей його та до тіла його , чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм ? І сказав Господь до сатани : Ось він у руці твоїй , тільки душу його бережи ! І вийшов сатана від лиця Господнього , та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа . . . А той узяв собі черепка , щоб шкребти себе . І він сидів серед попелу . . . І сказала йому його жінка : Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй ? Прокляни Бога і помреш ! . . . А він до неї відказав : Ти говориш отак , як говорить яка з божевільних ! . . . Чи ж ми будем приймати від Бога добре , а злого не приймем ? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами . . . І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя , що прийшло на нього , і поприходили кожен з місця свого : теманянин Еліфаз , шух'янин Біддад та нааматянин Цофар . І вмовилися вони прийти разом , щоб похитати головою над ним та потішити його . І звели вони здалека очі свої , і не пізнали його . . . І піднесли вони голос свій , та й заголосили , і роздерли кожен одежу свою , і кидали порох над своїми головами аж до неба . . . І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей , і ніхто не промовив до нього ні слова , бо вони бачили , що біль його вельми великий . . . По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження . І Йов заговорив та й сказав : Хай загине той день , що я в ньому родився , і та ніч , що сказала : Зачавсь чоловік ! Нехай стане цей день темнотою , нехай Бог з висоти не згадає його , і нехай не являється світло над ним ! . . . Бодай темрява й морок його заступили , бодай хмара над ним пробувала , бодай темнощі денні лякали його ! . . . Оця ніч бодай темність її обгорнула , нехай у днях року не буде названа вона , хай не ввійде вона в число місяців ! . . . Тож ця ніч нехай буде самітна , хай не прийде до неї співання ! Бодай її ті проклинали , що день проклинають , що левіятана готові збудити ! Хай потемніють зорі поранку її , нехай має надію на світло й не буде його , і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої , бо вона не замкнула дверей нутра матернього , і не сховала страждання з очей моїх ! . . . Чому я не згинув в утробі ? Як вийшов , із нутра то чому я не вмер ? Чого прийняли ті коліна мене ? І нащо ті перса , які я був ссав ? Бо тепер я лежав би спокійно , я спав би , та був би мені відпочинок з царями та з земними радниками , що гробниці будують собі , або із князями , що золото мали , що доми свої сріблом наповнювали ! . . . Або чом я не ставсь недоноском прихованим , немов ті немовлята , що світла не бачили ? Там же безбожники перестають докучати , і спочивають там змученосилі , разом з тим мають спокій ув'язнені , вони не почують вже крику гнобителя ! . . . Малий та великий там рівні , а раб вільний від пана свого . . . І нащо Він струдженому дає світло , і життя гіркодухим , що вичікують смерти й немає її , що її відкопали б , як скарби заховані , тим , що радісно тішилися б , веселились , коли б знайшли гроба , мужчині , якому дорога закрита , що Бог тінню закрив перед ним ? . . . Бо зідхання моє випереджує хліб мій , а зойки мої полились , як вода , бо страх , що його я жахався , до мене прибув , і чого я боявся прийшло те мені . . . Не знав я спокою й не був втихомирений , і я не відпочив , та нещастя прийшло ! . . . І відповів теманянин Еліфаз та й сказав : Коли спробувать слово до тебе , чи мука не буде ще більша ? Та хто стримати зможе слова ? Таж ти багатьох був навчав , а руки ослаблі зміцняв , того , хто спотикавсь , підіймали слова твої , а коліна тремткі ти зміцняв ! А тепер , як нещастя на тебе найшло , то ти змучився , тебе досягло воно і ти налякався . . . Хіба не була богобійність твоя за надію твою , за твоє сподівання невинність доріг твоїх ? Пригадай но , чи гинув невинний , і де праведні вигублені ? Як я бачив таких , що орали були беззаконня , та сіяли кривду , то й жали її : вони гинуть від подиху Божого , і від духу гнівного Його погибають ! Левине ричання й рик лютого лева минає , і левчукам вилущаються зуби . Гине лев , як немає здобичі , і левенята левиці втікають . І закрадається слово до мене , і моє ухо почуло ось дещо від нього . у роздумуваннях над нічними видіннями , коли міцний сон обіймає людей , спіткав мене жах та тремтіння , і багато костей моїх він струсонув , і дух перейшов по обличчі моїм , стало дуба волосся на тілі моїм . . . Він стояв , але я не пізнав його вигляду , образ навпроти очей моїх був , і тихий голос почув я : Хіба праведніша людина за Бога , хіба чоловік за свойого Творця є чистіший ? Таж рабам Своїм Він не йме віри , і накладає вину й на Своїх Анголів ! Що ж тоді мешканці глиняних хат , що в поросі їхня основа ? Як міль , вони будуть розчавлені ! Вони товчені зранку до вечора , і без помочі гинуть назавжди . . . Слава їхня минається з ними , вони помирають не в мудрості ! . . . Ану клич , чи є хто , щоб тобі відповів ? І до кого з святих ти вдасися ? Бо гнів побиває безглуздого , а заздрощі смерть завдають нерозумному ! Я бачив безумного , як він розсівся , та зараз оселя його спорохнявіла . . . Від спасіння далекі сини його , вони без рятунку почавлені будуть у брамі ! Його жниво голодний поїсть , і з-між терну його забере , і спрагнені ось поковтають маєток його ! Бо нещастя виходить не з пороху , а горе росте не з землі , бо людина народжується на страждання , як іскри , щоб угору летіти . . . А я б удавався до Бога , і на Бога б поклав свою справу , Він чинить велике та недослідиме , предивне , якому немає числа , бо Він дає дощ на поверхню землі , і на поля посилає Він воду , щоб поставить низьких на високе , і зміцнити спасіння засмучених . Він розвіює задуми хитрих , і не виконують плану їх руки , Він мудрих лукавством їх ловить , і рада крутійська марною стає , вдень знаходять вони темноту , а в полудень мацають , мов уночі ! . . . І Він від меча урятовує бідного , а з міцної руки бідаря , і стається надія нужденному , і замкнула уста свої кривда ! Тож блаженна людина , яку Бог картає , і ти не цурайсь Всемогутнього кари : Бо Він рану завдасть і перев'яже , Він ламає й вигоюють руки Його ! В шістьох лихах спасає тебе , а в сімох не діткне тебе зло : Викупляє тебе Він від смерти за голоду , а в бою з рук меча . Як бич язика запанує , сховаєшся ти , і не будеш боятись руїни , як прийде вона . З насилля та з голоду будеш сміятись , а земної звірини не бійся . Бо з камінням на полі є в тебе умова , і звір польовий примирився з тобою . І довідаєшся , що намет твій спокійний , і переглянеш домівку свою , і не знайдеш у ній недостатку . І довідаєшся , що численне насіння твоє , а нащадки твої як трава на землі ! І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш , як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого ! Отож , дослідили ми це й воно так , послухай цього , й зрозумій собі все ! А Йов відповів та й сказав : Коли б смуток мій вірно був зважений , а з ним разом нещастя моє підняли на вазі , то тепер воно тяжче було б від морського піску , тому нерозважне слова мої кажуть ! . . . Бо в мені Всемогутнього стріли , і їхня отрута п'є духа мого , страхи Божі шикуються в бій проти мене . . . Чи дикий осел над травою реве ? Хіба реве віл , коли ясла повні ? Чи без соли їдять несмачне , чи є смак у білкові яйця ? Чого не хотіла торкнутись душа моя , все те стало мені за поживу в хворобі . . . О , коли б же збулося прохання моє , а моє сподівання дав Бог ! О , коли б зволив Бог розчавити мене , простягнув Свою руку й мене поламав , то була б ще потіха мені , і скакав би я в немилосердному болі , бо я не зрікався слів Святого ! . . . Яка сила моя , що надію я матиму ? І який мій кінець , щоб продовжити життя моє це ? Чи сила камінна то сила моя ? Чи тіло моє мідяне ? Чи не поміч для мене в мені , чи спасіння від мене відсунене ? Для того , хто гине , товариш то ласка , хоча б опустив того страх Всемогутнього . . . Брати мої зраджують , мов той потік , мов річище потоків , минають вони , темніші від льоду вони , в них ховається сніг . Коли сонце їх гріє , вони висихають , у теплі гинуть з місця свого . Каравани дорогу свою відхиляють , уходять в пустиню й щезають . Каравани з Теми поглядають , походи з Шеви покладають надії на них . І засоромилися , що вони сподівались ; до нього прийшли та й збентежились . Так і ви тепер стали ніщо , побачили страх і злякались ! Чи я говорив коли : Дайте мені , а з маєтку свого дайте підкуп за мене , і врятуйте мене з руки ворога , і з рук гнобителевих мене викупіть ? Навчіть ви мене і я буду мовчати , а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені . . . Які гострі слова справедливі , та що то доводить догана від вас ? Чи ви думаєте докоряти словами ? Бо на вітер слова одчайдушного , і на сироту нападаєте ви , і копаєте яму для друга свого ! . . . Та звольте поглянути на мене тепер , а я не скажу перед вами неправди . Верніться ж , хай кривди не буде , і верніться , ще в тім моя правда ! Хіба в мене на язиці є неправда ? чи ж не маю смаку , щоб розпізнати нещастя ? Хіба чоловік на землі не на службі військовій ? І його дні як дні наймита ! . . . Як раб , спрагнений тіні , і як наймит чекає заплати за працю свою , так місяці марности дано в спадок мені , та ночі терпіння мені відлічили . . . Коли я кладусь , то кажу : Коли встану ? І тягнеться вечір , і перевертання із боку на бік їм до ранку . . . Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі , шкіра моя затверділа й бридка . . . А дні мої стали швидчіші за ткацького човника , і в марнотній надії минають вони . . . Пам'ятай , що життя моє вітер , моє око вже більш не побачить добра . . . Не побачить мене око того , хто бачив мене , Твої очі поглянуть на мене та немає мене . . . Як хмара зникає й проходить , так хто сходить в шеол , не виходить , не вертається вже той до дому свого , та й його не пізнає вже місце його . . . Тож не стримаю я своїх уст , говоритиму в утиску духа свого , нарікати я буду в гіркоті своєї душі : Чи я море чи морська потвора , що Ти надо мною сторожу поставив ? Коли я кажу : Нехай постіль потішить мене , хай думки мої ложе моє забере , то Ти снами лякаєш мене , і видіннями страшиш мене . . . І душа моя прагне задушення , смерти хочуть мої кості . Я обридив життям . . . Не повіки ж я житиму ! . . . Відпусти ж Ти мене , бо марнота оці мої дні ! . . . Що таке чоловік , що його Ти підносиш , що серце Своє прикладаєш до нього ? Ти щоранку за ним назираєш , щохвилі його Ти досліджуєш . . . Як довго від мене ще Ти не відвернешся , не пустиш мене проковтнути хоч слину свою ? Я згрішив . . . Що ж я маю робити , о Стороже людський ? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе , і я стався собі тягарем ? І чому Ти не простиш мойого гріха , і не відкинеш провини моєї ? А тепер я до пороху ляжу , і Ти будеш шукати мене , та немає мене . . . І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Аж доки ти будеш таке теревенити ? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим ? Чи Бог скривлює суд , і хіба Всемогутній викривлює правду ? Якщо твої діти згрішили Йому , то Він їх віддав в руку їх беззаконня ! Якщо ти звертатися будеш до Бога , і будеш благати Всемогутнього , якщо чистий ти та безневинний , то тепер Він тобі Свою милість пробудить , і наповнить оселю твою справедливістю , і хоч твій початок нужденний , але твій кінець буде вельми великий ! Поспитай в покоління давнішого , і міцно збагни батьків їхніх , бо ми ж учорашні , й нічого не знаєм , бо тінь наші дні на землі , отож вони навчать тебе , тобі скажуть , і з серця свойого слова подадуть : Чи папірус росте без болота ? Чи росте очерет без води ? Він іще в доспіванні своїм , не зривається , але сохне раніш за всіляку траву : отакі то дороги всіх тих , хто забуває про Бога ! І згине надія безбожного , бо його сподівання як те павутиння , і як дім павуків його певність . . . На свій дім опирається , та не встоїть , тримається міцно за нього , й не вдержиться він . . . Він зеленіє на сонці , й галузки його випинаються понад садка його , на купі каміння сплелося коріння його , воно між каміння вросло : Якщо вирвуть його з його місця , то зречеться його : тебе я не бачило ! . . . Така радість дороги його , а з пороху інші ростуть . Тож невинного Бог не цурається , і не буде тримати за руку злочинців , аж наповнить уста твої сміхом , а губи твої криком радости . . . Твої ненависники в сором зодягнуться , і намету безбожних не буде ! А Йов відповів та й сказав : Справді пізнав я , що так . . . Та як оправдатись людині земній перед Богом ? Якщо вона схоче на прю стати з Ним , Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень . . . Він мудрого серця й могутньої сили ; хто був проти Нього упертий і цілим зостався ? Він гори зриває , й не знають вони , що в гніві Своїм Він їх перевернув . Він землю трясе з її місця , і стовпи її трусяться . Він сонцеві скаже , й не сходить воно , і Він запечатує зорі . Розтягує небо Він Сам , і ходить по морських висотах , Він Воза створив , Оріона та Волосожара , та зорі південні . Він чинить велике та недослідиме , предивне , якому немає числа ! . . . Ось Він надо мною проходить , та я не побачу , і Він перейде , а я не приглянусь до Нього . . . Ось Він схопить кого , хто заверне Його , хто скаже Йому : що Ти робиш ? Бог гніву Свойого не спинить , під Ним гнуться Рагавові помічники , що ж тоді відповім я Йому ? Які я слова підберу проти Нього , я , який коли б був справедливий , то не відповідав би , я , що благаю свойого Суддю ? Коли б я взивав , а Він мені відповідь дав , не повірю , що вчув би мій голос , Він , що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно . . . Не дає Він мені й звести духа мого , бо мене насичає гіркотою . Коли ходить про силу , то Він Всемогутній , коли ж ходить про суд , хто посвідчить мені ? Якщо б справедливим я був , то осудять мене мої уста , якщо я безневинний , то вчинять мене винуватим . . . Я невинний , проте своєї душі я не знаю , і не радий життям своїм я . . . Це одне , а тому я кажу : невинного як і лукавого Він вигубляє . . . Якщо нагло бич смерть заподіює , Він з проби невинних сміється . . . У руку безбожного дана земля , та Він лиця суддів її закриває . . . Як не Він , тоді хто ? А дні мої стали швидкіші , як той скороход , повтікали , не бачили доброго , проминули , немов ті човни очеретяні , мов орел , що несеться на здобич . . . Якщо я скажу : Хай забуду своє нарікання , хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся , то боюся всіх смутків своїх , і я знаю , що Ти не очистиш мене . . . Все одно буду я винуватий , то нащо надармо я мучитися буду ? Коли б я умився сніговою водою , і почистив би лугом долоні свої , то й тоді Ти до гробу опустиш мене , і учинить бридким мене одіж моя . . . Бо Він не людина , як я , й Йому відповіді я не дам , і не підемо разом на суд , поміж нами нема посередника , що поклав би на нас на обох свою руку . . . Нехай забере Він від мене Свойого бича , Його ж страх хай мене не жахає , тоді буду казати , й не буду боятись Його , бо я не такий сам з собою ! . . . Життя моє стало бридке для моєї душі . . . Нехай нарікання своє я на себе пущу , нехай говорю я в гіркоті своєї душі ! Скажу Богові я : Не осуджуй мене ! Повідом же мене , чого став Ти зо мною на прю ? Чи це добре Тобі , що Ти гнобиш мене , що погорджуєш творивом рук Своїх , а раду безбожних освітлюєш ? Хіба маєш Ти очі тілесні ? Чи Ти бачиш так само , як бачить людина людину ? Хіба Твої дні як дні людські , чи літа Твої як дні мужа , що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій , хоч відаєш Ти , що я не беззаконник , та нема , хто б мене врятував від Твоєї руки ? Твої руки створили мене і вчинили мене , потім Ти обернувся і губиш мене . . . Пам'ятай , що мов глину мене обробив Ти , і в порох мене обертаєш . Чи не ллєш мене , мов молоко , і не згустив Ти мене , мов на сир ? Ти шкірою й тілом мене зодягаєш , і сплів Ти мене із костей та із жил . Життя й милість подав Ти мені , а опіка Твоя стерегла мого духа . А оце заховав Ти у серці Своєму , я знаю , що є воно в Тебе : якщо я грішу , Ти мене стережеш , та з провини моєї мене не очищуєш . . . Якщо я провинюся , то горе мені ! А якщо я невинний , не смію підняти свою голову , ситий стидом та напоєний горем своїм ! . . . А коли піднесеться вона , то Ти ловиш мене , як той лев , і знову предивно зо мною поводишся : поновлюєш свідків Своїх проти мене , помножуєш гнів Свій на мене , військо за військом на мене Ти шлеш . . . І нащо з утроби Ти вивів мене ? Я був би помер , і жоднісіньке око мене не побачило б , як нібито не існував був би я , перейшов би з утроби до гробу . . . Отож , дні мої нечисленні , перестань же , й від мене вступись , і нехай не турбуюся я бодай трохи , поки я не піду й не вернуся ! до краю темноти та смертної тіні , до темного краю , як морок , до тьмяного краю , в якому порядків нема , і де світло , як темрява . . . І заговорив нааматянин Цофар та й сказав : Чи має зостатись без відповіді безліч слів ? І хіба язиката людина невинною буде ? Чи мужі замовчать твої теревені , й не буде кому засоромити тебе ? Ось говориш ти : Чисте моє міркування , і я чистий в очах Твоїх , Боже ! О , коли б говорити став Бог , і відкрив Свої уста до тебе , і представив тобі таємниці премудрости , бо вони як ті чуда роздумування ! І знай , вимагає Бог менше від тебе , ніж провини твої того варті ! Чи ти Божу глибінь дослідиш , чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього ? Вона вища від неба , що зможеш зробити ? І глибша вона за шеол , як пізнаєш її ? Її міра довша за землю , і ширша за море вона ! Якщо Він перейде й замкне щось , і згромадить , то хто заборонить Йому ? Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля , і Він не догляне ? Тож людина порожня мудрішає , хоч народжується , як те дике осля ! Якщо ти зміцниш своє серце , і свої руки до Нього простягнеш , якщо є беззаконня в руці твоїй , то прожени ти його , і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває , тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє , і будеш міцний , і не будеш боятись ! Бо забудеш страждання , про них будеш згадувати , як про воду , яка пропливла . . . Від півдня повстане життя , а темрява буде , як ранок . І будеш ти певний , бо маєш надію , і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати , і будеш лежати , й ніхто не сполошить , і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого . . . А очі безбожних минуться , і згине притулок у них , а їхня надія то стогін душі ! А Йов відповів та й сказав : Справді , то ж ви тільки люди , і мудрість із вами помре ! . . . Таж і я маю розум , як ви , я не нижчий від вас ! І в кого немає такого , як це ? Посміховищем став я для друга свого , я , що кликав до Бога , і Він мені відповідав , посміховищем став справедливий , невинний . . . Нещасливцю погорда , на думку спокійного , приготовлена для спотикання ноги ! Спокійні намети грабіжників , і безпечність у тих , хто Бога гнівить , у того , хто ніби то Бога провадить рукою своєю . Але запитай хоч худобу і навчить тебе , і птаство небесне й тобі розповість . Або говори до землі й вона вивчить тебе , і розкажуть тобі риби морські . Хто б із цього всього не пізнав , що Господня рука це вчинила ? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла ? Чи ж не ухо слова розбирає , піднебіння ж смакує для себе поживу ? Мудрість у старших , бо довгість днів розум . Мудрість та сила у Нього , Його рада та розум . Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване , замкне чоловіка й не буде він випущений . Ось Він стримає води і висохнуть , Він їх пустить то землю вони перевернуть . В Нього сила та задум , у Нього заблуджений і той , хто призводить до блуду . Він уводить у помилку радників , і обезумлює суддів , Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна . Він провадить священиків босо , і потужних повалює , Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність . На достойників ллє Він погорду , а пояса можним ослаблює . Відкриває Він речі глибокі із темряви , а темне провадить на світло . Він робить народи потужними й знову їх нищить , Він народи поширює , й потім виводить в неволю . Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі , вони ходять навпомацки в темряві темній , і Він упроваджує їх в блуканину , мов п'яного ! Ось усе оце бачило око моє , чуло ухо моє , та й усе зауважило . . . Як знаєте ви знаю й я , я не нижчий від вас , і я говоритиму до Всемогутнього , і переконувати хочу Бога ! Та неправду куєте тут ви , лікарі непутящі ви всі ! О , коли б ви насправді мовчали , то вам це за мудрість було б ! . . . Послухайте но переконань моїх : і вислухайте заперечення уст моїх . Чи будете ви говорити неправду про Бога , чи будете ви говорити оману про Нього ? Чи будете ви уважати на Нього ? Чи за Бога на прю постаєте ? Чи добре , що вас Він дослідить ? Чи як з людини сміються , так будете ви насміхатися з Нього ? Насправді Він вас покарає , якщо будете ви потурати таємно особі ! Чи ж велич Його не настрашує вас , і не нападає на вас Його страх ? Ваші нагадування це прислів'я із попелу , ваші башти це глиняні башти ! Мовчіть передо мною , а я говоритиму , і нехай щобудь прийде на мене ! Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми , а душу свою покладу в свою руку ? Ось Він мене вб'є , і я надії не матиму , але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду ! І це мені буде спасінням , бо перед обличчя Його не підійде безбожний . Направду послухайте слова мого , а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде . Ось я суд спорядив , бо я справедливий , те знаю ! Хто той , що буде зо мною провадити прю ? Бо тепер я замовк би й помер би . . . Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною , тоді від обличчя Твого я не буду ховатись : віддали Свою руку від мене , а Твій страх хай мене не жахає ! . . . Тоді клич , а я відповідатиму , або я говоритиму , Ти ж мені відповідь дай ! Скільки в мене провин та гріхів ? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій ! Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом ? Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок ? Чи Ти соломину суху будеш гнати ? Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені , і в кайдани заковуєш ноги мої , і всі дороги мої стережеш , назирці ходиш за мною , і він розпадається , мов та трухлявина , немов та одежа , що міль її з'їла ! . . . Людина , що від жінки народжена , короткоденна та повна печалями : вона виходить , як квітка й зів'яне , і втікає , мов тінь , і не зостається . . . І на такого Ти очі Свої відкриваєш , і водиш на суд із Собою його ! Хто чистого вивести може з нечистого ? Ані один ! Якщо визначені його дні , число його місяців в Тебе , якщо Ти призначив для нього мету , що її не перейде , відвернися від нього і він заспокоїться , і буде він тішитися своїм днем , як той наймит . . . Бо дерево має надію : якщо буде стяте , то силу отримає знову , і парост його не загине ; якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень , то від водного запаху знов зацвіте , і пустить галуззя , немов саджанець ! А помре чоловік і зникає , а сконає людина то де ж вона є ? . . . Як вода витікає із озера , а річка спадає та сохне , так і та людина покладеться й не встане , аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого . . . О , якби Ти в шеолі мене заховав , коли б Ти мене приховав , аж поки минеться Твій гнів , коли б час Ти призначив мені , та й про мене згадав ! Як помре чоловік , то чи він оживе ? Буду мати надію по всі дні свойого життя , аж поки не прийде заміна для мене ! Кликав би Ти , то я відповів би Тобі , за чин Своїх рук сумував би , бо кроки мої рахував би тепер , а мойого гріха не стеріг би , провина моя була б запечатана в вузлику , і Ти закрив би моє беззаконня . . . Але гора справді впаде , а скеля зсувається з місця свого , каміння стирає вода , її злива сполощує порох землі , так надію того Ти губиш . . . Ти силою схопиш назавжди його , і відходить , Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його . . . Чи сини його славні , того він не знає , чи в прикрому стані того він не відає . . . Боліє він тільки тоді , коли тіло на ньому , коли в ньому душа тоді тужить . . І відповів теманянин Еліфаз та й сказав : Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним , і східнім вітром наповнить утробу свою ? Буде виправдуватися тим словом , що не надається , чи тими речами , що пожитку немає від них ? Ти страх Божий руйнуєш також , і пустошиш молитву до Бога , бо навчає провина твоя твої уста , і ти вибираєш собі язика хитрунів . Оскаржають тебе твої уста , не я , й твої губи свідкують на тебе : Чи ти народився людиною першою , чи раніше , ніж згір'я , ти створений ? Чи ти слухав у Божій таємній нараді , та мудрість для себе забрав ? Що ти знаєш , чого б ми не знали ? Що ти зрозумів , і не з нами воно ? Поміж нами і сивий , отой і старий , старший днями від батька твого . Чи мало для тебе потішення Божі та слово , яке Він сховав у тобі ? Чого то підносить тебе твоє серце , й які то знаки твої очі дають , що на Бога звертаєш ти духа свого , і з своїх уст випускаєш подібні слова ? Що таке чоловік , щоб оправданим бути , і щоб був справедливим від жінки народжений ? Таж Він навіть святим Своїм не довіряє , і не оправдані в очах Його небеса , що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий , що п'є кривду , як воду ? Я тобі розповім , ти послухай мене , а що бачив , то те розкажу , про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того , їм самим була дана земля , і не приходив чужий поміж них . Безбожний тремтить по всі дні , а насильникові мало років заховано . Вереск жахів у нього в ушах , серед миру приходить на нього грабіжник . Він не вірить , що вернеться від темноти , й він вичікується для меча . Він мандрує за хлібом , та де він ? Знає він , що для нього встановлений день темноти . . . Страшать його утиск та гноблення , хапають його , немов цар , що готовий до бою , бо руку свою простягав він на Бога , і повставав на Всемогутнього , проти Нього твердою він шиєю бігав , товстими хребтами щитів своїх . Бо закрив він обличчя своє своїм салом , і боки обклав своїм жиром , і сидів у містах поруйнованих , у домах тих , що в них не сидять , що на купи каміння призначені . Він не буде багатий , і не встоїться сила його , і по землі не поширяться їхні маєтки . Не вступиться з темности він , полум'я висушить парост його , й духом уст Його буде він схоплений . Хай не вірить в марноту заблуканий , бо марнотою буде заплата йому , вона виповниться не за днів його , а його верховіття не буде зелене ! Поскидає насиллям , немов виноград , недозрілість свою , поронить він квіття своє , як оливка , бо збори безбожних спустошені будуть , а огонь пожере дім хабарника : він злом вагітніє , й породить марноту , й оману готує утроба його . . . А Йов відповів та й сказав : Чув я такого багато , даремні розрадники всі ви ! Чи настане кінець вітряним цим словам ? Або що зміцнило тебе , що так відповідаєш ? І я говорив би , як ви , якби ви на місці моєму були , я додав би словами на вас , і головою своєю кивав би на вас , устами своїми зміцняв би я вас , і не стримав би рух своїх губ на розраду ! Якщо я говоритиму , біль мій не стримається , а якщо перестану , що відійде від мене ? Та тепер ось Він змучив мене : Всю громаду мою Ти спустошив , і поморщив мене , і це стало за свідчення , і змарнілість моя проти мене повстала , і очевидьки мені докоряє ! Його гнів мене шарпає та ненавидить мене , скрегоче на мене зубами своїми , мій ворог вигострює очі свої проти мене . . . Вони пащі свої роззявляють на мене , б'ють ганебно по щоках мене , збираються разом на мене : Бог злочинцеві видав мене , і кинув у руки безбожних мене . . . Спокійний я був , та тремтячим мене Він зробив . . . І за шию вхопив Він мене й розторощив мене , та й поставив мене Собі ціллю : Його стрільці мене оточили , розриває нирки мої Він не жалівши , мою жовч виливає на землю . . . Він робить пролім на проломі в мені , Він на мене біжить , як силач . . . Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову . . . Зашарілось обличчя моє від плачу , й на повіках моїх залягла смертна тінь , хоч насильства немає в долонях моїх , і чиста молитва моя ! Не прикрий , земле , крови моєї , і хай місця не буде для зойку мого , бо тепер ось на небі мій Свідок , Самовидець мій на висоті . . . Глузливці мої , мої друзі , моє око до Бога сльозить , і нехай Він дозволить людині змагання із Богом , як між сином людським і ближнім його , бо почислені роки минуть , і піду я дорогою , та й не вернусь . . . Мій дух заламавсь , мої дні погасають , зостались мені самі гроби ! . . . Дійсно , насмішки зо мною , й моє око в розгірченні їхнім ночує . . . Поклади , дай заставу за мене Ти Сам , хто ж то той , що умову зо мною заб'є по руках ? Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх . Він призначує ближніх на поділ , а очі синів його темніють , Він поставив мене за прислів'я в народів , і став я таким , на якого плюють . . . З безталання потемніло око моє , а всі члени мої як та тінь . . . Праведники остовпіють на це , і невинний встає на безбожного . І праведний буде держатись дороги своєї , а хто чисторукий побільшиться в силі . Але всі ви повернетеся , і приходьте , та я не знаходжу між вами розумного . . . Мої дні проминули , порвалися думи мої , мого серця маєток , вони мені ніч обертають на день , наближують світло при темряві ! Якщо сподіваюсь , то тільки шеолу , як дому свого , в темноті постелю своє ложе . . . До гробу я кличу : О батьку ти мій ! До черви : Моя мамо та сестро моя ! . . . Де ж тоді та надія моя ? А надія моя , хто побачить її ? До шеолових засувів зійде вона , коли зійдемо разом до пороху . . . І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Як довго ви будете пастками класти слова ? Розміркуйте , а потім собі поговоримо ! Чому пораховані ми , як худоба ? Чому в ваших очах ми безумні ? О ти , що розшарпуєш душу свою в своїм гніві , чи для тебе земля опустіє , а скеля осунеться з місця свого ? Таж світильник безбожних погасне , і не буде світитися іскра огню його : його світло стемніє в наметі , і згасне на ньому світильник його , стануть тісні кроки сили його , і вдарить його власна рада ! . . . Бо він кинений в пастку ногами своїми , і на ґраті він буде ходити : пастка схопить за стопу його , зміцниться сітка на ньому , на нього захований шнур на землі , а пастка на нього на стежці . . . Страхіття жахають його звідусіль , і женуться за ним по слідах . Його сила голодною буде , а нещастя при боці його приготовлене . Його шкіра поїджена буде хворобою , поїсть члени його первороджений смерти . Відірвана буде безпека його від намету його , а Ти до царя жахів його приведеш . . . Він перебуває в наметі своєму , який не його , на мешкання його буде кинена сірка . Здолу посохнуть коріння його , а згори його віття зів'яне . Його пам'ять загине з землі , а на вулиці ймення не буде йому . Заженуть його з світла до темряви , і ввесь світ проганяє його . У нього немає в народі нащадка , ні внука , і немає останку в місцях його мешкання . На згадку про день його остовпівали останні , за волосся ж хапались давніші . . . Ось такі то мешкання неправедного , і це місце того , хто Бога не знає ! А Йов відповів та й сказав : Аж доки смутити ви будете душу мою , та душити словами мене ? Десять раз це мене ви соромите , гнобити мене не стидаєтесь ! . . . Якщо справді зблудив я , то мій гріх при мені позостане . Чи ви величаєтесь справді над мною , і виказуєте мою ганьбу на мене ? Знайте тоді , що Бог скривдив мене , і тенета Свої розточив надо мною ! Ось ґвалт ! я кричу , та не відповідає ніхто , голошу , та немає суду ! . . . Він дорогу мою оточив і я не перейду , Він поклав на стежки мої темряву ! Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови ! Звідусіль Він ламає мене , і я йду , надію мою , як те дерево , вивернув Він . . . І на мене Свій гнів запалив , і зарахував Він мене до Своїх ворогів : полки Його разом приходять , і торують на мене дорогу свою , і таборують навколо намету мого . . . Віддалив Він від мене братів моїх , а знайомі мої почужіли для мене , мої ближні відстали , і забули про мене знайомі мої . . . Мешканці дому мого , і служниці мої за чужого вважають мене , чужаком я став в їхніх очах . . . Я кличу свойого раба і він відповіді не дає , хоч своїми устами благаю його . . . Мій дух став бридкий для моєї дружини , а мій запах синам моєї утроби . . . Навіть діти малі зневажають мене , коли я встаю , то глузують із мене . . . Мої всі повірники бридяться мною , а кого я кохав обернулись на мене . . . До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої , ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя . . . Змилуйтеся надо мною , о , змилуйтеся надо мною ви , ближні мої , бо Божа рука доторкнулась мене ! . . . Чого ви мене переслідуєте , немов Бог , і не насичуєтесь моїм тілом ? О , коли б записати слова мої , о , коли б були в книжці вони позазначувані , коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані ! Та я знаю , що мій Викупитель живий , і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою , яка розпадається , і з тіла свойого я Бога побачу , сам я побачу Його , й мої очі побачать , а не очі чужі . . . Тануть нирки мої в моїм нутрі ! . . . Коли скажете ви : Нащо будемо гнати його , коли корень справи знаходиться в ньому ! то побійтесь меча собі ви , бо гнів за провину то меч , щоб ви знали , що є ще Суддя ! . . . І відповів нааматянин Цофар та й сказав : Тому то думки мої відповідати мене навертають , і тому то в мені цей мій поспіх ! Соромливу нагану собі я почув , та дух з мого розуму відповідає мені . Чи знаєш ти те , що від вічности , відколи людина на землі була поставлена , то спів несправедливих короткий , а радість безбожного тільки на хвилю ? Якщо піднесеться величність його аж до неба , а його голова аж до хмари досягне , проте він загине навіки , немов його гній , хто бачив його , запитає : де він ? Немов сон улетить і не знайдуть його , мов видіння нічне , він сполошений буде : його бачило око , та бачити більше не буде , і вже не побачить його його місце . . . Сини його запобігатимуть ласки в нужденних , а руки його позвертають маєток його . . . Повні кості його молодечости , та до пороху з ним вона ляже ! Якщо в устах його зло солодке , його він таїть під своїм язиком , над ним милосердиться та не пускає його , і тримає його в своїх устах , то цей хліб в його нутрощах зміниться , стане він жовчю зміїною в нутрі його ! . . . Він маєток чужого ковтав , але його виблює : Бог виганяє його із утроби його . . . Отруту зміїну він ссатиме , гадючий язик його вб'є ! Він річкових джерел не побачить , струмків меду та молока . Позвертає він працю чужу , і її не ковтне , як і маєток , набутий з виміни своєї , жувати не буде . . . Бо він переслідував , кидав убогих , він дім грабував , хоч не ставив його ! Бо спокою не знав він у нутрі своїм , і свого наймилішого не збереже . Немає останку з обжирства його , тому нетривале добро його все : за повні достатку його буде тісно йому , рука кожного скривдженого прийде на нього ! Хай наповнена буде утроба його , та пошле Він на нього жар гніву Свого , і буде дощити на нього недугами його . . . Він буде втікати від зброї залізної , та прониже його мідний лук . . . Він стане меча витягати , і вийде він із тіла , та держак його вийде із жовчі його , і перестрах на нього впаде ! При скарбах його всі нещастя заховані , його буде жерти огонь не роздмухуваний , позостале в наметі його буде знищене . . . Небо відкриє його беззаконня , а земля проти нього повстане , урожай його дому втече , розпливеться в день гніву Його . . . Оце доля від Бога людині безбожній , і спадщина , обіцяна Богом для неї ! А Йов відповів та й сказав : Уважно послухайте слово моє , і нехай буде мені це розрадою вашою ! Перетерпіть мені , а я промовлятиму , по промові ж моїй насміхатися будеш . Хіба до людини моє нарікання ? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух ? Оберніться до мене й жахніться , та руку на уста свої покладіть . . . І якщо я згадаю про це , то жахаюсь , і морозом проймається тіло моє . . . Чого несправедливі живуть , доживають до віку , й багатством зміцняються ? Насіння їх міцно стоїть перед ними , при них , а їхні нащадки на їхніх очах . . . Доми їхні то спокій від страху , і над ними нема бича Божого . Спинається бик його , і не даремно , зачинає корова його , й не скидає . Вони випускають своїх молодят , як отару , а їх діти вибрикують . Вони голос здіймають при бубні та цитрі , і веселяться при звуку сопілки . Провадять в добрі свої дні , і сходять в спокої в шеол . А до Бога говорять вони : Уступися від нас , ми ж доріг Твоїх знати не хочем ! Що таке Всемогутній , що будем служити Йому ? І що скористаєм , як будем благати Його ? Та не в їхній руці добро їхнє , далека від мене порада безбожних . . . Як часто світильник безбожним згасає , і приходить на них їх нещастя ? Він приділює в гніві Своїм на них пастки ! Вони будуть , немов та солома на вітрі , і немов та полова , що буря схопила її ! Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому , і він знатиме ! Нехай його очі побачать нещастя його , й бодай сам він пив гнів Всемогутнього ! Яке бо старання його про родину по ньому , як для нього число його місяців вже перелічене ? Чи буде хто Бога навчати знання , Його , що й небесних судитиме ? Оцей в повній силі своїй помирає , увесь він спокійний та мирний , діжки його повні були молока , а мізок костей його свіжий . А цей помирає з душею огірченою , і доброго не споживав він , та порохом будуть лежати обоє вони , і черва їх покриє . . . Тож я знаю думки ваші й задуми , що хочете кривдити ними мене . Бож питаєте ви : Де князів дім , і де намет пробування безбожних ? Тож спитайтеся тих , що дорогою йдуть , а їхніх ознак не затаюйте : що буває врятований злий в день загибелі , на день гніву відводиться в захист ! Хто йому розповість у лице про дорогу його ? А коли наробив , хто йому надолужить ? І на кладовище буде проваджений він , і про могилу подбають . . . Скиби долини солодкі йому , і тягнеться кожна людина за ним , а тим , хто попереду нього , немає числа . . . І як ви мене потішаєте марністю , коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш ? . . . І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав : Чи для Бога людина корисна ? Бо мудрий корисний самому собі ! Хіба Всемогутній бажає , щоб ти ніби праведним був ? І що за користь Йому , як дороги свої ти вважаєш невинними сам ? Чи Він буде карати , тебе боячись , і чи піде з тобою на суд ? Хіба твоє зло не велике ? Таж твоїм беззаконням немає кінця ! Таж з братів своїх брав ти заставу даремно , а з нагого одежу стягав ! Не поїв ти водою знеможеного , і від голодного стримував хліб . . . А сильна людина то їй оцей край , і почесний у ньому сидітиме . Ти напорожньо вдів відсилав , і сирітські рамена гнобились , тому пастки тебе оточили , і жахає тебе наглий страх , твоє світло стемніло , нічого не бачиш , і велика вода закриває тебе . . . Чи ж Бог не високий , як небо ? Та на зорі угору поглянь , які стали високі вони ! А ти кажеш : Що відає Бог ? Чи судитиме Він через млу ? Хмари завіса Йому , й Він не бачить , і ходить по крузі небесному . Чи ти будеш триматись дороги відвічної , що нею ступали безбожні , що невчасно були вони згублені , що річка розлита , підвалина їх , що до Бога казали вони : Відступися від нас ! та : Що зробить для нас Всемогутній ? А Він доми їхні наповнив добром ! . . . Але віддалилась від мене порада безбожних ! Справедливі це бачать та тішаться , і насміхається з нього невинний : Справді вигублений наш противник , а останок їх вижер огонь ! Заприязнися із Ним , та й май спокій , цим прийде на тебе добро . Закона візьми з Його уст , а слова Його в серце своє поклади . Якщо вернешся до Всемогутнього , будеш збудований , і віддалиш беззаконня з наметів своїх . І викинь до пороху золото , і мов камінь з потоку офірське те золото , і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі ! Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє , будеш благати Його й Він почує тебе , і ти обітниці свої надолужиш . А що постановиш , то виповниться те тобі , й на дорогах твоїх буде сяяти світло . Бо знижує Він спину пишного , хто ж смиренний , тому помагає . Рятує Він і небезвинного , і той чистотою твоїх рук урятований буде . А Йов відповів та й сказав : Моя мова й сьогодні гірка , тяжче страждання моє за стогнання мої . . . О , якби то я знав , де Його я знайду , то прийшов би до місця Його пробування ! Я б перед обличчям Його свою справу поклав , а уста свої я наповнив би доводами , розізнав би слова , що мені відповість , і я зрозумів би , що скаже мені . Чи зо мною на прю Він з великою силою стане ? О ні , тільки б увагу звернув Він на мене ! Справедливий судився б там з Ним , я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді . Та піду я на схід і немає Його , а на захід удамся Його не побачу , на півночі шукаю Його й не вхоплю , збочу на південь і не добачаю . . . А Він знає дорогу , яка при мені , хай би випробував Він мене , мов те золото , вийду ! Трималась нога моя коло стопи Його , дороги Його я держався й не збочив . Я не відступався від заповідей Його губ , над уставу свою я ховав слова уст Його . Але Він при одному , й хто заверне Його ? Як чого зажадає душа Його , те Він учинить : бо Він виконає , що про мене призначив , і в Нього багато такого , як це ! Тому перед обличчям Його я тремчу , розважаю й жахаюсь Його . . . А Бог пом'якшив моє серце , і Всемогутній мене настрашив , бо не знищений я від темноти , ані від обличчя свого , що темність закрила його ! Для чого часи не заховані від Всемогутнього ? Ті ж , що знають Його , Його днів не побачать ! Пересовують межі безбожні , стадо грабують вони та пасуть , займають осла в сиротини , беруть у заставу вола від удовиць , вони бідних з дороги спихають , разом мусять ховатися збіджені краю . . . Тож вони , бідарі , немов дикі осли на пустині , виходять на працю свою , здобичі шукаючи , степ йому хліба дає для дітей . . . На полі вночі вони жнуть , і збирають собі виноград у безбожного , наго ночують вони , без одежі , і не мають вкриття собі в холоді , мокнуть від зливи гірської , а заслони не маючи , скелю вони обіймають . . . Сироту відривають від перс , і в заставу беруть від убогого . . . Ходять наго вони , без вбрання , і голодними носять снопи . Хоч між мурами їхніми роблять оливу , топчуть чавила , та прагнуть вони ! Стогнуть люди із міста , і кричить душа вбиваних , а Бог на це зло не звертає уваги . . . Вони проти світла бунтують , не знають доріг Його , і на стежках Його не сидять . На світанку встає душогуб , замордовує бідного та злидаря , а ніч він проводить , як злодій . . . А перелюбника око чекає смеркання , говорячи : Не побачить мене жодне око ! і заслону кладе на обличчя . . . Підкопуються під доми в темноті , замикаються вдень , світла не знають вони , бо ранок для них усіх разом то темрява , і знають вони жахи темряви . . . Такий легкий він на поверхні води , на землі їхня частка проклята , не вернеться він на дорогу садів-виноградів . . . Як посуха та спека їдять сніжну воду , так шеол поїсть грішників ! Забуде його лоно матері , буде жерти черва його , мов солодощі , більше не буде він згадуваний , і безбожник поламаний буде , мов дерево ! . . . Чинить зло для бездітної він , щоб вона не родила , і вдовиці не зробить добра . А міццю своєю він тягне могутніх , коли він встає , то ніхто вже не певний свойого життя ! Бог дає йому все на безпеку , і на те він спирається , та очі Його бачать їхні дороги : підіймуться трохи й немає вже їх , бо понижені . . . Як усе , вони гинуть , і зрізуються , немов та колоскова головка . . . Якщо ж ні , то хто зробить мене неправдомовцем , а слово моє на марноту оберне ? І заговорив шух'янин Білдад та й сказав : Панування та острах у Нього , Який на висотах Своїх чинить мир . Чи війську Його є число ? І над ким Його світло не сходить ? І як може людина бути праведною перед Богом , і як може бути чистим , від жінки народжений ? Таж Йому навіть місяць не світить , і в очах Його й зорі не ясні ! Що ж тоді людина ота , червяк , чи син людський хробак ? . . . А Йов відповів та й сказав : Як безсилому ти допоміг , як рамено підпер ти неможному ? Що ти радив немудрому , й яку раду подав багатьом ? Кому ти слова говорив , і чий дух вийшов з тебе ? Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці . Голий шеол перед Ним , і нема покриття Аваддону . Він над порожнечею північ простяг , на нічому Він землю повісив . Він зав'язує воду в Своїх облаках , і не розбивається хмара під ними . Він поставив престола Свого , розтягнув над ним хмару Свою . На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою . Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його . Він міццю Своєю вспокоює море , і Своїм розумом нищить Рагава . Своїм Духом Він небо прикрасив , рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона . Таж це все самі кінці дороги Його , бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього , грім потуги ж Його хто його зрозуміє ? . . . І Йов далі вів мову свою та й казав : Як живий Бог , відкинув Він право моє , і душу мою засмутив Всемогутній , і як довго в мені ще душа моя , і дух Божий у ніздрях моїх , неправди уста мої не говоритимуть , а язик мій не скаже омани ! Борони мене , Боже , признати вас за справедливих ! Доки я не помру , своєї невинности я не відкину від себе , за свою справедливість тримаюся міцно , й її не пущу , моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх , нехай буде мій ворог немов той безбожник , а хто повстає проти мене як кривдник ! Яка ж бо надія лукавому , коли відірве , коли візьме Бог душу його ? Чи Бог вислухає його крик , коли прийде на нього нещастя ? Чи буде втішатися він Всемогутнім ? Буде кликати Бога за кожного часу ? Я вас буду навчати про Божую руку , що є у Всемогутнього я не сховаю , таж самі ви це бачили всі , то чого ж нісенітниці плещете ? Така доля людини безбожної , це спадщина насильників , що отримають від Всемогутнього : Як розмножаться діти його то хіба для меча , а нащадки його не наситяться хлібом ! Позосталих по нім моровиця сховає , і вдовиці його не заплачуть . . . Якщо накопичить він срібла , немов того пороху , і наготує одежі , як глини , то він наготує , а праведний вдягне , а срібло невинний поділить . . . Він будує свій дім , як та міль , й як той сторож , що ставить собі куреня , він лягає багатим , та більше не зробить того : свої очі відкриє й немає його . . . Страхіття досягнуть його , мов вода , вночі буря украде його , східній вітер його понесе і минеться , і бурею схопить його з його місця . . . Оце все Він кине на нього , і не змилосердиться , і від руки Його мусить той спішно втікати ! Своїми долонями сплесне над ним , і свисне над ним з свого місця . . . Отож , має срібло своє джерело , і є місце для золота , де його чистять , залізо береться із пороху , з каменя мідь виплавляється . Людина кладе для темноти кінця , і докраю досліджує все , і шукає каміння у темряві та в смертній тіні : ламає в копальні далеко від мешканця ; забуті ногою людини , висять місця , віддалені від чоловіка . Земля хліб із неї походить , а під нею порито , немов би огнем , місце сапфіру каміння її , й порох золота в ній . Стежка туди не знає її хижий птах , її око орлине не бачило , не ступала по ній молода звірина , не ходив нею лев . Чоловік свою руку по кремінь витягує , гори від кореня перевертає , пробиває у скелях канали , і все дороге бачить око його ! Він загачує ріки від виливу , а заховані речі виводить на світло . Та де мудрість знаходиться , і де місце розуму ? Людина не знає ціни їй , і вона у країні живих не знаходиться . Безодня говорить : Вона не в мені ! і море звіщає : Вона не зо мною ! Щирого золота дати за неї не можна , і не важиться срібло ціною за неї . Не важать за неї офірського золота , ні дорогого оніксу й сапфіру . Золото й скло не рівняються в вартості їй , і її не зміняти на посуд із щирого золота . Коралі й кришталь і не згадуються , а набуток премудрости ліпший за перли ! Не рівняється їй етіопський топаз , і не важиться золото щире за неї . А мудрість ізвідки проходить , і де місце розуму ? Бо вона від очей усього живого захована , і від птаства небесного скрита вона . Аваддон той і смерть промовляють : Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку ! Тільки Бог розуміє дорогу її , й тільки Він знає місце її ! Бо Він аж на кінці землі придивляється , бачить під небом усім . Коли Він чинив вагу вітрові , а воду утворював мірою , коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому , тоді Він побачив її та про неї повів , міцно поставив її та її дослідив ! І сказав Він людині тоді : Таж страх Господній це мудрість , а відступ від злого це розум ! І Йов далі вів мову свою та й сказав : О , коли б я був той , як за місяців давніх , як за днів тих , коли боронив мене Бог , коли над головою моєю світився світильник Його , і при світлі його я ходив в темноті , як був я за днів тих своєї погожої осени , коли Божа милість була над наметом моїм , коли Всемогутній зо мною ще був , а навколо мене мої діти , коли мої кроки купалися в маслі , а скеля оливні струмки біля мене лила ! . . . Коли я виходив до брами при місті , і ставив на площі сидіння своє , як тільки вбачали мене юнаки то ховались , а старші вставали й стояли , зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої , ховався тоді голос володарів , а їхній язик приліпав їм був до піднебіння . . . Бо яке ухо чуло про мене , то звало блаженним мене , і яке око бачило , то свідкувало за мене , бо я рятував бідаря , що про поміч кричав , і сироту та безпомічного . Благословення гинучого на мене приходило , а серце вдовиці чинив я співаючим ! Зодягавсь я у праведність , і вона зодягала мене , немов плащ та завій було право моє . Очима я був для сліпого , а кривому ногами я був . Бідарям я був батьком , суперечку ж , якої не знав , я досліджував . Й я торощив злочинцеві щелепи , і виривав із зубів його схоплене . І я говорив : Умру я в своєму гнізді , і свої дні я помножу , немов той пісок : для води був відкритий мій корень , а роса зоставалась на вітці моїй . . . Моя слава була при мені все нова , і в руці моїй лук мій відновлював силу . Мене слухалися й дожидали , і мовчали на раду мою . По слові моїм уже не говорили , і падала мова моя на них краплями . І чекали мене , як дощу , і уста свої відкривали , немов на весінній той дощик . . . Коли я , бувало , сміявся до них , то не вірили , та світла обличчя мого не гасили . Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі , і пробував , немов цар той у війську , коли тішить засмучених він ! А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами , ті , що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї . . . Та й сила рук їхніх для чого бувала мені ? Повня сил їх минулась ! Самотні були в недостатку та голоді , ссали вони суху землю , зруйновану та опустілу ! рвали вони лободу на кущах , ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом . . . Вони були вигнані з-поміж людей , кричали на них , немов на злодіїв , так що вони пробували в яругах долин , по ямах підземних та скелях , ревіли вони між кущами , збирались під терням , сини нерозумного й діти неславного , вони були вигнані з краю ! А тепер я став піснею їм , і зробився для них поговором . . . Вони обридили мене , віддалились від мене , і від мойого обличчя не стримали слини , бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене , то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм . . . По правиці встають жовтодзюбі , ноги мені підставляють , і топчуть на мене дороги нещастя свого . . . Порили вони мою стежку , хочуть мати користь із мойого життя , немає кому їх затримати , немов через вилім широкий приходять , валяються попід румовищем . . . Обернулось страхіття на мене , моя слава пронеслась , як вітер , і , як хмара , минулося щастя моє . . . А тепер розливається в мене душа моя , хапають мене дні нещастя ! Вночі мої кості від мене віддовбуються , а жили мої не вспокоюються . . . З великої Божої сили змінилося тіло моє , і недуга мене оперізує , мов той хітон . Він укинув мене до болота , і став я подібний до пороху й попелу . Я кличу до Тебе , та Ти мені відповіді не даєш , я перед Тобою стою , Ти ж на мене лише придивляєшся . . . Ти змінився мені на жорстокого , мене Ти женеш силою Своєї руки . . . На вітер підняв Ти мене , на нього мене посадив , і робиш , щоб я розтопивсь на спустошення ! Знаю я : Ти до смерти провадиш мене , і до дому зібрання , якого призначив для всього живого . . . Хіба не простягає руки потопельник , чи він у нещасті своїм не кричить ? Чи ж не плакав я за бідарем ? Чи за вбогим душа моя не сумувала ? Бо чекав я добра , але лихо прийшло , сподівався я світла , та темнота прийшла . . . Киплять мої нутрощі й не замовкають , зустріли мене дні нещастя , ходжу почорнілий без сонця , на зборі встаю та кричу . . . Я став братом шакалам , а струсятам товаришем , моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене , від спекоти спалилися кості мої . . . І стала жалобою арфа моя , а сопілка моя зойком плачливим . . . Умову я склав був з очима своїми , то як буду дивитись на дівчину ? І зверху яка доля від Бога , чи спадщина від Всемогутнього із висот ? Хіба не загибіль для кривдника , і хіба не нещастя злочинцям ? Хіба ж Він не бачить дороги мої , і не лічить усі мої кроки ? Якщо я ходив у марноті , і на оману спішила нога моя , то нехай на вазі справедливости зважить мене , і невинність мою Бог пізнає ! Якщо збочує крок мій з дороги , і за очима моїми пішло моє серце , і до рук моїх нечисть приліпла , то нехай сію я , а їсть інший , а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням ! Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої , і причаювався я при дверях мойого товариша , то хай меле для іншого жінка моя , і над нею нехай нахиляються інші ! Бо гидота оце , й це провина підсудна , бо огонь це , який буде жерти аж до Аваддону , і вирве з корінням увесь урожай мій ! . . . Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною , то що я зроблю , як підійметься Бог ? А коли Він приглянеться , що Йому відповім ? Чи ж не Той , Хто мене учинив у нутрі , учинив і його , і Один утворив нас в утробі ? Чи бажання убогих я стримував , а очі вдовицям засмучував ? Чи я сам поїдав свій шматок , і з нього не їв сирота ? Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене , як в батька , і від утроби матері моєї я провадив його ! Якщо бачив я гинучого без одежі , і вбрання не було в сіромахи , чи ж не благословляли мене його стегна , і руном овечок моїх він не грівся ? Якщо на сироту я порушував руку свою , коли бачив у брамі собі допомогу , хай рамено моє відпаде від свойого плеча , а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана ! Бо острах на мене нещастя від Бога , а перед величчям Його я не можу встояти . . . Чи я золото клав за надію собі , чи до щирого золота я говорив : Ти , безпеко моя ? Чи тішився я , що велике багатство моє , й що рука моя стільки надбала ? Коли бачив я сонце , як сяє воно , а місяць велично пливе , то коли б потаємно повабилось серце моє , і цілунки рукою я їм посилав , це так само провина підсудна була б , бо відрікся б я Бога Всевишнього ! Чи я тішивсь упадком свойого ненависника , чи порушувавсь я , коли зло спотикало його ? Таки ні , не давав я на гріх піднебіння свого , щоб прокляттям жадати душі його . Хіба люди намету мого не казали : Хто покаже такого , хто з м'яса його не наситився ? Чужинець на вулиці не ночував , я двері свої відчиняв подорожньому . Чи ховав свої прогріхи я , як людина , щоб у своєму нутрі затаїти провину свою ? Бо тоді я боявся б великого натовпу , і сором від родів жахав би мене , я мовчав би , й з дверей не виходив . . . О , якби мене вислухав хто ! Оце підпис моєї руки : Нехай Всемогутній мені відповість , а ось звій , зо скаргою , що його написав мій противник . . . Чи ж я не носив би його на своєму плечі , не обвинувся б ним , як вінками ? Число кроків своїх я представлю йому ; мов до князя , наближусь до нього . Якщо проти мене голосить земля моя , й її борозни плачуть із нею , якщо без грошей я їв плоди її , а її власника я стогнати примушував , то замість пшениці хай виросте терен , а замість ячменю кукіль ! . . . Слова Йова скінчилися . І перестали ті троє мужів відповідати Йову , бо він був справедливий в очах своїх . І запалився гнів Елігу , сина Барах'їлового , бузянина , з роду Рамового , на Йова запалився гнів його за те , що той уважав душу свою справедливішою за Бога . Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те , що не знайшли вони відповіді , а зробили тільки Йова винним . А Елігу вичікував Йова та їх із словами , бо вони були старші віком за нього . І побачив Елігу , що нема належної відповіді в устах тих трьох людей , і запалився його гнів ! І відповів бузянин Елігу , син Барах'їлів , та й сказав : Молодий я літами , ви ж старші , тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам . Я подумав : Хай вік промовляє , і хай розуму вчить многоліття ! Справді , дух він у людині , та Всемогутнього подих їх мудрими чинить . Многолітні не завжди розумні , і не все розуміються в праві старі . Тому я кажу : Послухай мене , хай знання своє висловлю й я ! Тож слів ваших вичікував я , наставляв свої уші до вашої мудрости , поки справу ви дослідите . І я приглядався до вас , й ось немає між вами , хто б Йову довів , хто б відповідь дав на слова його ! Щоб ви не сказали : Ми мудрість знайшли : не людина , а Бог переможе його ! Не на мене слова він скеровував , і я не відповім йому мовою вашою . Полякались вони , вже не відповідають , не мають вже слів . . . Я чекав , що не будуть вони говорити , що спинились , не відповідають уже . Відповім також я свою частку , і висловлю й я свою думку . Бо я повний словами , дух мойого нутра докучає мені . . . Ось утроба моя , мов вино невідкрите , вона тріскається , як нові бурдюки ! Нехай я скажу й буде легше мені , нехай уста відкрию свої й відповім ! На особу не буду уваги звертати , не буду підлещуватись до людини , бо не вмію підлещуватись ! Коли ж ні , нехай зараз візьме мене мій Творець ! Але слухай но , Йове , промови мої , і візьми до ушей всі слова мої . Ось я уста свої відкриваю , в моїх устах говорить язик мій . Простота мого серця слова мої , і висловлять ясно знання мої уста . Дух Божий мене учинив , й оживляє мене Всемогутнього подих . Якщо можеш , то дай мені відповідь , вишикуйсь передо мною , постався ! Тож Божий і я , як і ти , з глини витиснений теж і я ! Ото страх мій тебе не настрашить , і не буде тяжкою рука моя на тобі . Отож , говорив до моїх ушей ти , і я чув голос слів : Чистий я , без гріха , я невинний , і немає провини в мені ! Оце Сам Він причини на мене знаходить , уважає мене Собі ворогом . У кайдани закув мої ноги , усі стежки мої Він стереже . . . Ось у цьому ти не справедливий ! Відповім я тобі , бо більший же Бог за людину ! Чого Ти із Ним сперечаєшся , що про всі Свої справи Він відповіді не дає ? Бо Бог промовляє і раз , і два рази , та людина не бачить того : у сні , у видінні нічному , коли міцний сон на людей нападає , в дрімотах на ложі , тоді відкриває Він ухо людей , і настрашує їх осторогою , щоб відвести людину від чину її , і Він гордість від мужа ховає , щоб від гробу повстримати душу його , а живая його щоб не впала на ратище . І карається хворістю він на постелі своїй , а в костях його сварка міцна . І жива його бридиться хлібом , а душа його стравою влюбленою . Гине тіло його , аж не видно його , і вистають його кості , що перше не видні були . І до гробу душа його зближується , а живая його до померлих іде . Якщо ж Ангол-заступник при нім , один з тисячі , щоб представити людині її правоту , то Він буде йому милосердний та й скаже : Звільни ти його , щоб до гробу не йшов він , Я викуп знайшов . Тоді відмолодиться тіло його , поверне до днів його юности . Він благатиме Бога , й його Собі Він уподобає , і обличчя його буде бачити з окликом радости , і чоловікові верне його справедливість . Він дивитиметься на людей й говоритиме : Я грішив був і правду кривив , та мені не відплачено . Він викупив душу мою , щоб до гробу не йшла , і буде бачити світло живая моя . Бог робить це все двічі-тричі з людиною , щоб душу її відвернути від гробу , щоб він був освітлений світлом живих . Уважай , Йове , слухай мене , мовчи , а я промовлятиму ! Коли маєш слова , то дай мені відповідь , говори , бо бажаю твого оправдання . Якщо ні ти послухай мене ; помовчи , й я навчу тебе мудрости ! І говорив Елігу та й сказав : Слухайте , мудрі , слова ці мої , ви ж , розважні , почуйте мене ! Бо ухо слова випробовує , а піднебіння їжу куштує . Виберім право собі , між собою пізнаймо , що добре . Бо Йов говорив : Я був справедливий , та відкинув Бог право моє . Чи буду неправду казати за право своє ? Без вини небезпечна стріла моя . . . Чи є такий муж , як цей Йов , що п'є глузування , як воду , і товаришує з злочинцями , і ходить з людьми беззаконними ? Бо він каже : Нема людині користи , коли її Бог уподобає . Тож вислухайте , ви розумні , мене : Бог далекий від несправедливости , і Всемогутній від кривди ! Бо за чином людини Він їй надолужить , і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату ! Тож поправді , не чинить Бог несправедливого , і Всемогутній не скривлює права . Хто землю довірив Йому , і хто на Нього вселенну поклав ? Коли б Він до Себе забрав Своє серце , Свій дух , і Свій подих до Себе забрав , всяке тіло погинуло б вмить , а людина повернулася б на порох ! . . . Коли маєш ти розум , послухай же це , почуй голос оцих моїх слів : Хіба стримувати може ненависник право ? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного ? Хіба можна сказати цареві : Негідний , а вельможним : Безбожний ? Таж Він не звертає уваги на зверхників , і не вирізнює можного перед убогим , бо всі вони чин Його рук , за хвилину вони помирають , опівночі . . . Доторкнеться Він можних і гинуть вони , сильний усунений буде рукою не людською . Бо очі Його на дорогах людини , і Він бачить всі кроки її , немає темноти , немає і темряви , де б злочинці сховались . Бо людині Він не призначає означений час , щоб ходила до Бога на суд . Він сильних ламає без досліду , і ставить на місце їх інших . Бож знає Він їхні діла , оберне вночі і почавлені будуть ! Як несправедливих уразить Він їх , на видному місці , за те , що вони відступили від Нього , і не розуміли доріг Його всіх , щоб зойк сіромахи спровадити до Нього , бо Він чує благання пригнічених . Коли Він заспокоїть , то хто винуватити буде ? Коли Він закриє лице , хто побачить Його ? А це робиться і над народом , і над людиною разом , щоб не панував чоловік нечестивий із тих , що правлять за пастку народові . Бо Богові треба отак говорити : Несу я заслужене , злого робити не буду ! Чого я не бачу , навчи Ти мене ; коли кривду зробив я , то більше не буду чинити ! Чи на думку твою надолужить Він це , бо відкинув ти те ? Бо вибереш ти , а не я , а що знаєш , кажи ! Мені скажуть розумні та муж мудрий , який мене слухає : Йов говорить немудро , а слова його без розуміння . О , коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді , як злі люди , бо він додає до свойого гріха ще провину , між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої . . . І говорив Елігу та й сказав : Чи це полічив ти за право , як кажеш : Моя праведність більша за Божу ? Бо ти говорив : Що поможе тобі ? Яку користь із цього я матиму більшу , аніж від свойого гріха ? Я тобі відповім , а з тобою і ближнім твоїм . Подивися на небо й побач , і на хмари споглянь , вони вищі за тебе . Як ти будеш грішити , що зробиш Йому ? А стануть численні провини твої , що ти вчиниш Йому ? Коли праведним станеш , що даси ти Йому ? Або що Він візьме з твоєї руки ? Для людини , як ти , беззаконня твоє , і для людського сина твоя справедливість ! . . . Від безлічі гноблення стогнуть вони , кричать від твердого плеча багатьох . . . Та не скаже ніхто : Де ж той Бог , що мене Він створив , що вночі дає співи , що нас над худобу земну Він навчає , і над птаство небесне вчиняє нас мудрими ? Вони там кричать , але через бундючність злочинців Він відповіді не дає . Тільки марноти не слухає Бог , і Всемогутній не бачить її . Що ж тоді , коли кажеш : Не бачив Його ! Та є суд перед Ним , і чекай ти його ! А тепер , коли гнів Його не покарав , і не дуже пізнав про глупоту , то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання . . . І далі Елігу казав : Почекай мені трохи , й тобі покажу , бо ще є про Бога слова . Зачну викладати я здалека , і Творцеві своєму віддам справедливість . Бо справді слова мої не неправдиві , я з тобою безвадний в знанні . Таж Бог сильний , і не відкидає нікого , Він міцний в силі серця . Не лишає безбожного Він при житті , але право для бідних дає . Від праведного Він очей Своїх не відвертає , але їх садовить з царями на троні назавжди , і вони підвищаються . А як тільки вони ланцюгами пов'язані , і тримаються в путах біди , то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини , що багато їх стало . Відкриває Він ухо їх для остороги , та велить , щоб вернулися від беззаконня . Якщо тільки послухаються , та стануть служити Йому , покінчать вони свої дні у добрі , а роки свої у приємнощах . Коли ж не послухаються , то наскочать на ратище , і покінчать життя без знання . А злосерді кладуть гнів на себе , не кричать , коли в'яже Він їх . У молодості помирає душа їх , а їхня живая поміж блудниками . Він визволяє убогого з горя його , а в переслідуванні відкриває їм ухо . Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість , що в ній нема утиску , а те , що на стіл твій поклалося б , повне товщу було б . Та правом безбожного ти переповнений , право ж та суд підпирають людину . Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні , а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе . Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили ? Не квапся до ночі тієї , коли вирвані будуть народи із місця свого . Стережись , не звертайся до зла , яке замість біди ти обрав . Отож , Бог найвищий у силі Своїй , хто навчає , як Він ? Хто дорогу Його Йому вказувати буде ? І хто скаже : Ти кривду зробив ? Пам'ятай , щоб звеличувати Його вчинок , про якого виспівують люди , що його бачить всяка людина , чоловік приглядається здалека . Отож , Бог великий та недовідомий , і недослідиме число Його літ ! Бо стягає Він краплі води , і дощем вони падають з хмари Його , що хмари спускають його , і спадають дощем на багато людей . Також хто зрозуміє розтягнення хмари , грім намету Його ? Отож , розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває , бо ними Він судить народи , багато поживи дає . Він тримає в руках Своїх блискавку , і керує її проти цілі . Її гуркіт звіщає про неї , і прихід її відчуває й худоба . Отож , і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого . Уважливо слухайте гук Його голосу , і грім , що несеться із уст Його , його Він пускає попід усім небом , а світло Своє аж на кінці землі . За Ним грім ричить левом , гримить гуком своєї величности , і його Він не стримує , почується голос Його . Бог предивно гримить Своїм голосом , вчиняє великі діла , яких не розуміємо ми . До снігу говорить Він : Падай на землю ! а дощеві та зливі : Будьте сильні ! Він руку печатає кожній людині , щоб пізнали всі люди про діло Його . І звір входить у сховище , і живе в своїх лігвищах . Із кімнати південної буря приходить , а з вітру північного холод . Від Божого подиху лід повстає , і водна широкість тужавіє . Також Він обтяжує вільгістю тучу , і світло своє розпорошує хмара , і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом , щоб чинити все те , що накаже Він їй на поверхні вселенної , він наводить її чи на кару для краю Свого , чи на милість . Бери , Йове , оце до ушей , уставай і розваж Божі чуда ! Чи ти знаєш , що Бог накладає на них , і заяснює світло із хмари Своєї ? Чи ти знаєш , як носиться хмара в повітрі , про чуда Того , Який має безвадне знання , ти , що шати твої стають теплі , як стишується земля з полудня ? Чи ти розтягав із Ним хмару , міцну , немов дзеркало лите ? Навчи нас , що скажем Йому ? Через темність ми не впорядкуємо слова . Чи Йому оповісться , що буду казати ? Чи зміг хто сказати , що Він знищений буде ? І тепер ми не бачимо світла , щоб світило у хмарах , та вітер перейде і вичистить їх . Із півночі приходить воно , немов золото те , та над Богом величність страшна . Всемогутній , Його не знайшли ми , Він могутній у силі , але Він не мучить нікого судом та великою правдою . Тому нехай люди бояться Його , бо на всіх мудросердих не дивиться Він . Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав : Хто то такий , що затемнює раду словами без розуму ? Підпережи но ти стегна свої , як мужчина , а Я буду питати тебе , ти ж Мені поясни ! Де ти був , коли землю основував Я ? Розкажи , якщо маєш знання ! Хто основи її положив , чи ти знаєш ? Або хто розтягнув по ній шнура ? У що підстави її позапущувані , або хто поклав камінь наріжний її , коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини ? І хто море воротами загородив , як воно виступало , немов би з утроби виходило , коли хмари поклав Я за одіж йому , а імлу за його пелюшки , і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота , і сказав : Аж досі ти дійдеш , не далі , і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих ? Чи за своїх днів ти наказував ранкові ? Чи досвітній зорі показав її місце , щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні ? Земля змінюється , мов та глина печатки , і стають , немов одіж , вони ! І нехай від безбожних їх світло відійметься , а високе рамено зламається ! Чи ти сходив коли аж до морських джерел , і чи ти переходжувався дном безодні ? Чи для тебе відкриті були брами смерти , і чи бачив ти брами смертельної тіні ? Чи широкість землі ти оглянув ? Розкажи , якщо знаєш це все ! Де та дорога , що світло на ній пробуває ? А темрява де її місце , щоб узяти її до границі її , і щоб знати стежки її дому ? Знаєш ти , бо тоді народився ж ти був , і велике число твоїх днів ! Чи доходив коли ти до схованок снігу , і схованки граду ти бачив , які Я тримаю на час лихоліття , на день бою й війни ? Якою дорогою ділиться вітер , розпорошується по землі вітерець ? Хто для зливи протоку провів , а для громовиці дорогу , щоб дощити на землю безлюдну , на пустиню , в якій чоловіка нема , щоб пустиню та пущу насичувати , і щоб забезпечити вихід траві ? Чи є батько в доща , чи хто краплі роси породив ? Із чиєї утроби лід вийшов , а іній небесний хто його породив ? Як камінь , тужавіють води , а поверхня безодні ховається . Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару , чи розв'яжеш віжки в Оріона ? Чи виведеш часу свого Зодіяка , чи Воза з синами його попровадиш ? Чи ти знаєш устави небес ? Чи ти покладеш на землі їхню владу ? Чи підіймеш свій голос до хмар , і багато води тебе вкриє ? Чи блискавки ти посилаєш , і підуть вони , й тобі скажуть Ось ми ? Хто мудрість вкладає людині в нутро ? Або хто дає серцеві розум ? Хто мудрістю хмари зрахує , і хто може затримати небесні посуди , коли порох зливається в зливки , а кавалки злипаються ? Чи здобич левиці ти зловиш , і заспокоїш життя левчуків , як вони по леговищах туляться , на чатах сидять по кущах ? Хто готує для крука поживу його , як до Бога кричать його діти , як без їжі блукають вони ? Хіба ти пізнав час народження скельних козиць ? Хіба ти пильнував час мук породу лані ? Чи на місяці лічиш , що сповнитись мусять , і відаєш час їх народження , коли приклякають вони , випускають дітей своїх , і звільняються від болів породу ? Набираються сил їхні діти , на полі зростають , відходять і більше до них не вертаються . Хто пустив осла дикого вільним , і хто розв'язав ослу дикому пута , якому призначив Я степ його домом , а місцем його пробування солону пустиню ? Він сміється із галасу міста , не чує він крику погонича . Що знаходить по горах , то паша його , і шукає він усього зеленого . Чи захоче служити тобі одноріг ? Чи при яслах твоїх ночуватиме він ? Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям ? Чи буде він боронувати за тобою долини ? Чи повіриш йому через те , що має він силу велику , і свою працю на нього попустиш ? Чи повіриш йому , що він верне насіння твоє , і збере тобі тік ? Крило струсеве радісно б'ється , чи ж крило це й пір'їна лелеки ? Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває , і забува , що нога може їх розчавити , а звір польовий може їх розтоптати . Він жорстокий відносно дітей своїх , ніби вони не його , а що праця його може бути надаремна , того не боїться , бо Бог учинив , щоб забув він про мудрість , і не наділив його розумом . А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря , і сміється з коня та з його верхівця ! Чи ти силу коневі даси , чи шию його ти зодягнеш у гриву ? Чи ти зробиш , що буде скакати він , мов сарана ? Величне іржання його страшелезне ! Б'є ногою в долині та тішиться силою , іде він насупроти зброї , сміється з страху й не жахається , і не вертається з-перед меча , хоч дзвонить над ним сагайдак , вістря списове та ратище ! Він із шаленістю та лютістю землю ковтає , і не вірить , що чути гук рогу . При кожному розі кричить він : І-га ! і винюхує здалека бій , грім гетьманів та крик . Чи яструб літає твоєю премудрістю , на південь простягує крила свої ? Чи з твойого наказу орел підіймається , і мостить кубло своє на висоті ? На скелі замешкує він та ночує , на скельнім вершку та твердині , ізвідти визорює їжу , далеко вдивляються очі його , а його пташенята п'ють кров . Де ж забиті , там він . І говорив Господь Йову й сказав : Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник ? Хто сперечається з Богом , хай на це відповість ! І Йов відповів Господеві й сказав : Оце я знікчемнів , що ж маю Тобі відповісти ? Я кладу свою руку на уста свої . . . Я раз говорив був , і вже не скажу , а вдруге і більш не додам ! . . . І відповів Господь Йову із бурі й сказав : Підпережи но ти стегна свої , як мужчина : Я буду питати тебе , ти ж пояснюй Мені ! Чи ти хочеш порушити право Моє , винуватити Мене , щоб оправданим бути ? Коли маєш рамено , як Бог , і голосом ти загримиш , немов Він , то окрась Ти себе пишнотою й величністю , зодягнися у славу й красу ! Розпорош лютість гніву свого , і поглянь на все горде й принизь ти його ! Поглянь на все горде й його впокори , поспихай нечестивих на їхньому місці , поховай їх у поросі разом , а їхні обличчя обвий в укритті . Тоді й Я тебе славити буду , як правиця твоя допоможе тобі ! А ось бегемот , що його Я створив , як тебе , траву , як худоба велика , він їсть . Ото сила його в його стегнах , його ж міцність у м'язах його живота . Випростовує він , немов кедра , свойого хвоста , жили стегон його посплітались . Його кості немов мідяні оті рури , костомахи його як ті пруття залізні . Голова оце Божих доріг ; і тільки Творець його може зблизити до нього меча . . . Бо гори приносять поживу йому , і там грається вся звірина польова . Під лотосами він вилежується , в укритті очерету й болота . Лотоси тінню своєю вкривають його , тополі поточні його обгортають . Ось підіймається річка , та він не боїться її , він безпечний , хоча б сам Йордан йому в пащу впливав ! Хто може схопити його в його очах , гаками ніздрю продіравити ? Чи левіятана потягнеш гачком , і йому язика стягнеш шнуром ? Чи очеретину вкладеш йому в ніздря , чи терниною щоку йому продіравиш ? Чи він буде багато благати тебе , чи буде тобі говорити лагідне ? Чи складе він умову з тобою , і ти візьмеш його за раба собі вічного ? Чи ним бавитись будеш , як птахом , і прив'яжеш його для дівчаток своїх ? Чи ним спільники торгуватимуть , чи поділять його між купців-хананеїв ? Чи шпильками проколиш ти шкіру його , а острогою риб'ячою його голову ? Поклади ж свою руку на нього , й згадай про війну , і більше того не чини ! Тож надія твоя неправдива , на сам вигляд його упадеш . Нема смільчака , щоб його він збудив , а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати ? Хто вийде навпроти Мене й буде цілий ? Що під небом усім це Моє ! Не буду мовчати про члени його , про стан його сили й красу його складу . Хто відкриє поверхню одежі його ? Хто підійде коли до двійних його щелепів ? Двері обличчя його хто відчинить ? Навколо зубів його жах ! Його спина канали щитів , поєднання їх крем'яная печать . Одне до одного доходить , а вітер між ними не пройде . Одне до одного притверджені , сполучені , і не відділяться . Його чхання засвічує світло , а очі його як повіки зорі світової ! Бухає полум'я з пащі його , вириваються іскри огненні ! Із ніздер його валить дим , немов з того горшка , що кипить та біжить . Його подих розпалює вугіль , і бухає полум'я з пащі його . Сила ночує на шиї його , а страх перед ним утікає . М'ясо нутра його міцно тримається , воно в ньому тверде , не хитається . Його серце , мов з каменя вилите , і тверде , як те долішнє жорно ! Як підводиться він , перелякуються силачі , та й ховаються з жаху . Той меч , що досягне його , не встоїть , ані спис , ані ратище й панцер . За солому залізо вважає , а мідь за гнилу деревину ! Син лука , стріла , не примусит увтікати його , каміння із пращі для нього зміняється в сіно . Булаву уважає він за соломинку , і сміється із посвисту ратища . Під ним гостре череп'я , лягає на гостре , немов у болото . Чинить він , що кипить глибочінь , мов горня , і обертає море в окріп . Стежка світить за ним , а безодня здається йому сивиною . Немає подоби йому на землі , він безстрашним створений , він бачить усе , що високе , він цар над усім пишним звір'ям ! А Йов відповів Господеві й сказав : Я знаю , що можеш Ти все , і не спиняється задум у Тебе ! Хто ж то такий , що ховає пораду немудру ? Тому я говорив , але не розумів . . . Це чудніше від мене , й не знаю його : Слухай же ти , а Я буду казати , запитаю тебе , ти ж Мені поясни . . . Тільки послухом уха я чув був про Тебе , а тепер моє око ось бачить Тебе . . . Тому я зрікаюсь говореного , і каюсь у поросі й попелі ! . . . І сталося по тому , як Господь промовив ці слова до Йова , сказав Господь теманянину Еліфазові : Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів , бо ви не говорили слушного про Мене , як раб Мій Йов . А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів , і йдіть до Мого раба Йова , і принесете цілопалення за себе , а Мій раб Йов помолиться за вас , бо тільки з ним Я буду рахуватися , щоб не вчинити вам злої речі , бо ви не говорили слушного про Мене , як раб Мій Йов . І пішли теманянин Еліфаз , і шух'янин Білдад , та нааматянин Цофар , і зробили , як говорив їм Господь . І споглянув Господь на Йова . І Господь привернув Йова до першого стану , коли він помолився за своїх приятелів . І помножив Господь усе , що Йов мав , удвоє . І поприходили до нього всі брати його , і всі сестри його та всі попередні знайомі його , і їли з ним хліб у його домі . І вони головою хитали над ним , та потішали його за все зле , що Господь був спровадив на нього . І дали вони йому кожен по одній кеситі , і кожен по одній золотій обручці . А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його , і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби , і шість тисяч верблюдів , тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць . І було в нього семеро синів та три дочки . І назвав він ім'я першій : Єміма , і ім'я другій : Кеція , а ім'я третій : Керен-Гаппух . І таких вродливих жінок , як Йовові дочки , не знайшлося по всій землі . І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами . А Йов жив по тому сотню й сорок років , і побачив синів своїх та синів синів своїх , чотири поколінні . І впокоївся Йов старим та насиченим днями .