GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:20urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:20Приповісті Соломона , сина Давидового , царя Ізраїлевого , щоб пізнати премудрість і карність , щоб зрозуміти розсудні слова , щоб прийняти напоумлення мудрости , праведности , і права й простоти , щоб мудрости дати простодушним , юнакові пізнання й розважність . Хай послухає мудрий і примножить науку , а розумний здобуде хай мудрих думок , щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення , слова мудреців та їхні загадки . Страх Господній початок премудрости , нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням . Послухай , мій сину , напучення батька свого , і не відкидай науки матері своєї , вони бо хороший вінок для твоєї голови , і прикраса на шию твою . Мій сину , як грішники будуть тебе намовляти , то з ними не згоджуйся ти ! Якщо скажуть вони : Ходи з нами , чатуймо на кров , безпричинно засядьмо на неповинного , живих поковтаймо ми їх , як шеол , та здорових , як тих , які сходять до гробу ! Ми знайдемо всіляке багатство цінне , переповнимо здобиччю наші хати . Жеребок свій ти кинеш із нами , буде саква одна для всіх нас , сину мій , не ходи ти дорогою з ними , спини ногу свою від їхньої стежки , бо біжать їхні ноги на зло , і поспішають , щоб кров проливати ! Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого : то вони на кров власну чатують , засідають на душу свою ! Такі то дороги усіх , хто заздрий чужого добра : воно бере душу свого власника ! Кличе мудрість на вулиці , на площах свій голос дає , на шумливих місцях проповідує , у місті при входах до брам вона каже слова свої : Доки ви , нерозумні , глупоту любитимете ? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні , а безглузді ненавидіти будуть знання ? Зверніться но ви до картання мого , ось я виллю вам духа свого , сповіщу вам слова свої ! Бо кликала я , та відмовились ви , простягла була руку свою , та ніхто не прислухувався ! І всю раду мою ви відкинули , картання ж мого не схотіли ! Тож у вашім нещасті сміятися буду і я , насміхатися буду , як прийде ваш страх . Коли прийде ваш страх , немов вихор , і привалиться ваше нещастя , мов буря , як прийде недоля та утиск на вас , тоді кликати будуть мене , але не відповім , будуть шукати мене , та не знайдуть мене , за те , що науку зненавиділи , і не вибрали страху Господнього , не хотіли поради моєї , погорджували всіма моїми докорами ! І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї , а з порад своїх хай насищаються , бо відступство безумних заб'є їх , і безпечність безтямних їх вигубить ! А хто мене слухає , той буде жити безпечно , і буде спокійний від страху перед злом ! Сину мій , якщо приймеш слова мої ти , а накази мої при собі заховаєш , щоб слухало мудрости вухо твоє , своє серце прихилиш до розуму , якщо до розсудку ти кликати будеш , до розуму кликатимеш своїм голосом , якщо будеш шукати його , немов срібла , і будеш його ти пошукувати , як тих схованих скарбів , тоді зрозумієш страх Господній , і знайдеш ти Богопізнання , бо Господь дає мудрість , з Його уст знання й розум ! Він спасіння ховає для щирих , мов щит той для тих , хто в невинності ходить , щоб справедливих стежок стерегти , і береже Він дорогу Своїх богобійних ! Тоді ти збагнеш справедливість та право , і простоту , всіляку дорогу добра , бо мудрість увійде до серця твого , і буде приємне знання для твоєї душі ! розважність тоді тебе пильнуватиме , розум тебе стерегтиме , щоб тебе врятувати від злої дороги , від людини , що каже лукаве , від тих , хто стежки простоти покидає , щоб ходити дорогами темряви , що тішаться , роблячи зло , що радіють крутійствами злого , що стежки їхні круті , і відходять своїми путями , щоб тебе врятувати від блудниці , від чужинки , що мовить м'якенькі слова , що покинула друга юнацтва свого , а про заповіт свого Бога забула , вона бо із домом своїм западеться у смерть , а стежки її до померлих , ніхто , хто входить до неї , не вернеться , і стежки життя не досягне , щоб ходив ти дорогою добрих , і стежки справедливих беріг ! Бо замешкають праведні землю , і невинні зостануться в ній , а безбожні з землі будуть вигублені , і повириваються з неї невірні ! Сину мій , не забудь ти моєї науки , і нехай мої заповіді стережуть твоє серце , бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів , і років життя та спокою ! Милість та правда нехай не залишать тебе , прив'яжи їх до шиї своєї , напиши їх на таблиці серця свого , і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини ! Надійся на Господа всім своїм серцем , а на розум свій не покладайся ! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх , і Він випростує твої стежки . Не будь мудрий у власних очах , бійся Господа та ухиляйся від злого ! Це буде ліком для тіла твого , напоєм для костей твоїх . Шануй Господа із маєтку свого , і з початку всіх плодів своїх , і будуть комори твої переповнені ситістю , а чавила твої будуть переливатись вином молодим ! Мій сину , карання Господнього не відкидай , і картання Його не вважай тягарем , бо кого Господь любить , картає того , і кохає , немов батько сина ! Блаженна людина , що мудрість знайшла , і людина , що розум одержала , бо ліпше надбання її від надбання срібла , і від щирого золота ліпший прибуток її , дорожча за перли вона , і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею . Довгість днів у правиці її , багатство та слава в лівиці її . Дороги її то дороги приємности , всі стежки її мир . Вона дерево життя для тих , хто тримається міцно її , і блаженний , хто держить її ! Господь мудрістю землю заклав , небо розумом міцно поставив . Знанням Його порозкривались безодні , і кроплять росою ті хмари . Мій сину , нехай від очей твоїх це не відходить , стережи добрий розум і розважність , і вони будуть життям для твоєї душі , і прикрасою шиї твоєї , Тоді підеш безпечно своєю дорогою , а нога твоя не спотикнеться ! Якщо покладешся не будеш боятись , а ляжеш , то буде приємний твій сон . Не будеш боятися наглого страху , ні бурі безбожних , як прийде , бо твоєю надією буде Господь , і Він пильнуватиме ногу твою , щоб вона не зловилась у пастку ! Не стримуй добра потребуючому , коли в силі твоєї руки це вчинити , не кажи своїм ближнім : Іди , і знову прийди , а взавтра я дам , коли маєш з собою . Не виорюй лихого на свого ближнього , коли він безпечно з тобою сидить . Не сварися з людиною дармо , якщо злого вона не вчинила тобі . Не заздри насильникові , і ні однієї з доріг його не вибирай , бо бридить Господь крутіями , а з праведними в Нього дружба . Прокляття Господнє на домі безбожного , а мешкання праведних Він благословить , з насмішників Він насміхається , а покірливим милість дає . Мудрі славу вспадковують , а нерозумні носитимуть сором . Послухайте , діти , напучення батькового , і прислухайтеся , щоб навчитися розуму , бо даю я вам добру науку : закона мого не кидайте , бо сином у батька свого я був , пещений й єдиний у неньки своєї . І навчав він мене , і мені говорив : Нехай держиться серце твоє моїх слів , стережи мої заповіді та й живи ! Здобудь мудрість , здобудь собі розум , не забудь , і не цурайся слів моїх уст , не кидай її й вона буде тебе стерегти ! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати ! Початок премудрости мудрість здобудь , а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму ! Тримай її високо і підійме тебе , ушанує тебе , як її ти пригорнеш : вона дасть голові твоїй гарний вінок , пишну корону тобі подарує ! Послухай , мій сину , й бери ти слова мої , і помножаться роки твойого життя , дороги премудрости вчу я тебе , стежками прямими проваджу тебе : коли підеш , то крок твій не буде тісний , а коли побіжиш не спіткнешся ! Міцно тримайся напучування , не лишай , його стережи , воно бо життя твоє ! На стежку безбожних не йди , і не ходи на дорогу лихих , покинь ти її , не йди нею , усунься від неї й мини , бо вони не заснуть , якщо злого не вчинять , відійметься сон їм , як не зроблять кому , щоб спіткнувся ! . . . Бо вони хліб безбожжя їдять , і вино грабежу попивають . А путь праведних ніби те світло ясне , що світить все більше та більш аж до повного дня ! Дорога ж безбожних як темність : не знають , об що спотикнуться . . . Мій сину , прислухуйся до моїх слів , до речей моїх ухо своє нахили ! Нехай не відійдуть вони від очей твоїх , бережи їх в середині серця свого ! Бо життя вони тим , хто їх знайде , а для тіла усього його лікування . Над усе , що лише стережеться , серце своє стережи , бо з нього походить життя . Відкинь ти від себе лукавство уст , віддали ти від себе крутійство губ . Нехай дивляться очі твої уперед , а повіки твої нехай перед тобою простують . Стежку ніг своїх вирівняй , і стануть міцні всі дороги твої : не вступайся ні вправо , ні вліво , усунь свою ногу від зла ! Мій сину , на мудрість мою уважай , нахили своє ухо до мого розуму , щоб розважність ти міг стерегти , а пізнання хай уста твої стережуть ! Бо крапають солодощ губи блудниці , а уста її від оливи масніші , та гіркий їй кінець , мов полин , гострий , як меч обосічний , її ноги до смерти спускаються , шеолу тримаються кроки її ! Вона путь життя не урівнює , її стежки непевні , і цього не знає вона . Тож тепер , мої діти , мене ви послухайте , не відходьте від слів моїх уст : віддали ти від неї дорогу свою , і не зближайсь до дверей її дому , щоб слави своєї ти іншим не дав , а роки свої для жорстокого , щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі ! . . . І будеш стогнати при своєму кінці , як знеможеться тіло твоє й твої сили , і скажеш : Як ненавидів я те напучування , а картання те серце моє відкидало ! І не слухав я голосу своїх учителів , і уха свого не схиляв до наставників . . . Трохи не був я при кожному злому , в середині збору й громади ! . . . Пий воду з криниці своєї , і текуче з свого колодязя : чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої , а на площі потоки твоєї води ? Нехай вони будуть для тебе , для тебе самого , а не для чужих із тобою ! Хай твоє джерело буде благословенне , і радій через жінку твоїх юних літ , вона ланя любовна та серна прекрасна , її перса напоять тебе кожночасно , впивайся ж назавжди коханням її ! І нащо , мій сину , ти маєш впиватись блудницею , і нащо ти будеш пригортати груди чужинки ? Бож перед очима Господніми всі дороги людини , і стежки її всі Він рівняє : власні провини безбожного схоплять його , і повороззям свого гріха буде зв'язаний він , помиратиме він без напучування , і буде блукати в великій глупоті своїй ! . . . Мій сину , якщо поручився ти за свого ближнього , дав руку свою за чужого , ти попався до пастки з-за слів своїх уст , схоплений ти із-за слів своїх уст ! Учини тоді це , сину мій , та рятуйсь , бо впав ти до рук свого ближнього : іди , впади в порох , і на ближніх своїх напирай , не дай сну своїм очам , і дрімання повікам своїм , рятуйся , як серна , з руки , і як птах із руки птахолова ! Іди до мурашки , лінюху , поглянь на дороги її й помудрій : нема в неї володаря , ані урядника , ані правителя ; вона заготовлює літом свій хліб , збирає в жнива свою їжу . Аж доки , лінюху , ти будеш вилежуватись , коли ти зо сну свого встанеш ? Ще трохи поспати , подрімати ще трохи , руки трохи зложити , щоб полежати , і прийде , немов волоцюга , твоя незаможність , і злидні твої , як озброєний муж ! . . . Людина нікчемна , чоловік злочинний , він ходить з лукавими устами , він моргає очима своїми , шургає своїми ногами , знаки подає пальцями своїми , в його серці лукавство виорює зло кожночасно , сварки розсіває , тому нагло приходить погибіль його , буде раптом побитий і ліку нема ! Оцих шість ненавидить Господь , а ці сім то гидота душі Його : очі пишні , брехливий язик , і руки , що кров неповинну ллють , серце , що плекає злочинні думки , ноги , що сквапно біжать на лихе , свідок брехливий , що брехні роздмухує , і хто розсіває сварки між братів ! Стережи , сину мій , заповідь батька свого , і не відкидай науки матері своєї ! Прив'яжи їх на серці своєму назавжди , повісь їх на шиї своїй ! Вона буде провадити тебе у ході , стерегтиме тебе , коли будеш лежати , а пробудишся мовити буде до тебе ! Бо заповідь Божа світильник , а наука то світло , дорога ж життя то навчальні картання , щоб тебе стерегти від злосливої жінки , від облесливого язика чужинки . Не жадай її вроди у серці своїм , і тебе хай не візьме своїми повіками , бо вартість розпусної жінки то боханець хліба , а жінка заміжня вловлює душу цінну . . . Чи візьме людина огонь на лоно своє , і одіж її не згорить ? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому , і не попаляться ноги її ? Так і той , хто вчащає до жінки свого ближнього : не буде некараним кожен , хто доторкнеться до неї ! Не погорджують злодієм , якщо він украде , щоб рятувати життя своє , коли він голодує , та як буде він знайдений , всемеро він відшкодує , віддасть все майно свого дому ! Хто чинить перелюб , не має той розуму , він знищує душу свою , побої та сором він знайде , а ганьба його не зітреться , бо заздрощі лютість мужчини , і не змилосердиться він у день помсти : він не зверне уваги на жоден твій викуп , і не схоче , коли ти гостинця прибільшиш ! Сину мій , бережи ти слова мої , мої ж заповіді заховай при собі , бережи мої заповіді та й живи , а наука моя немов в очах твоїх та зіниця , прив'яжи їх на пальцях своїх , напиши на таблиці тій серця свого ! На мудрість скажи : Ти сестра моя ! а розум назви : Мій довірений ! щоб тебе стерегти від блудниці , від чужинки , що мовить м'якенькі слова . Бо я визирав був в вікно свого дому , через ґрати мого вікна , і приглядавсь до невіж , розглядався між молоддю . І юнак ось , позбавлений розуму , проходив по ринку при розі його , і ступив по дорозі до дому її , коли вітерець повівав був увечорі дня , у темряві ночі та мороку . Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому , із серцем підступним , галаслива та непогамована , її ноги у домі своїм не бувають : раз на вулиці , раз на майданах , і при кожному розі чатує вона . . . І вхопила вона його міцно та й поцілувала його , безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому : У мене тепер мирні жертви , виповнила я сьогодні обіти свої ! Тому то я вийшла назустріч тобі , пошукати обличчя твого , і знайшла я тебе ! Килимами я вистелила своє ложе , тканинами різних кольорів з єгипетського полотна , постелю свою я посипала миррою , алоєм та цинамоном . . . Ходи ж , аж до ранку впиватися будем коханням , любов'ю натішимось ми ! Бо вдома нема чоловіка , пішов у далеку дорогу : вузлик срібла він узяв в свою руку , хіба на день повні поверне до дому свого . . . Прихилила його велемовством своїм , облесливістю своїх губ його звабила , він раптом за нею пішов , немов віл , до зарізу проваджений , і немов пес , що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення , як той птах , поспішає до сітки , і не знає , що це на життя його пастка . . . А тепер , мої діти , мене ви послухайте , і на слова моїх уст уважайте : Хай не збочує серце твоє на дороги її , не блукай ти стежками її , бо вона багатьох уже трупами кинула , і численні всі , нею забиті ! Її дім до шеолу дороги , що провадять до смертних кімнат . . . Чи ж мудрість не кличе , і не подає свого голосу розум ? На верхів'ях холмів , при дорозі та на перехрестях стоїть он вона ! При брамах , при вході до міста , де входиться в двері , там голосно кличе вона : До вас , мужі , я кличу , а мій голос до людських синів : Зрозумійте но , неуки , мудрість , зрозумійте ви розум , безглузді ! Послухайте , я бо шляхетне кажу , і відкриття моїх губ то простота . Бо правду говорять уста мої , а лукавство гидота для губ моїх . Всі слова моїх уст справедливі , нема в них крутійства й лукавства . Усі вони прості , хто їх розуміє , і щирі для тих , хто знаходить знання . Візьміть ви картання моє , а не срібло , і знання , добірніше від щирого золота : ліпша бо мудрість за перли , і не рівняються їй всі клейноди ! Я , мудрість , живу разом з розумом , і знаходжу пізнання розважне . Страх Господній лихе все ненавидіти : я ненавиджу пиху та гордість , і дорогу лиху та лукаві уста ! В мене рада й оглядність , я розум , і сила у мене . Мною царюють царі , а законодавці права справедливі встановлюють . Мною правлять владики й вельможні , всі праведні судді . Я кохаю всіх тих , хто кохає мене , хто ж шукає мене мене знайде ! Зо мною багатство та слава , тривалий маєток та правда : ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого , а прибуток мій ліпший за срібло добірне ! Путтю праведною я ходжу , поміж правних стежок , щоб дати багатство в спадщину для тих , хто кохає мене , і я понаповнюю їхні скарбниці ! Господь мене мав на початку Своєї дороги , перше чинів Своїх , спервовіку , відвіку була я встановлена , від початку , від правіку землі . Народжена я , як безодень іще не було , коли не було ще джерел , водою обтяжених . Народжена я , поки гори поставлені ще не були , давніше за пагірки , коли ще землі не вчинив Він , ні піль , ні початкового пороху всесвіту . Коли приправляв небеса я була там , коли круга вставляв на поверхні безодні , коли хмари уміцнював Він нагорі , як джерела безодні зміцняв , коли клав Він для моря устава його , щоб його берегів вода не переходила , коли ставив основи землі , то я майстром у Нього була , і була я веселощами день-у-день , радіючи перед обличчям Його кожночасно , радіючи на земнім крузі Його , а забава моя із синами людськими ! Тепер же , послухайте , діти , мене , і блаженні , хто буде дороги мої стерегти ! Навчання послухайте й мудрими станьте , і не відступайте від нього ! Блаженна людина , яка мене слухає , щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день , щоб одвірки мої берегти ! Хто бо знаходить мене , той знаходить життя , і одержує милість від Господа . А хто проти мене грішить , ограбовує душу свою ; всі , хто мене ненавидить , ті смерть покохали ! Мудрість свій дім збудувала , сім стовпів своїх витесала . Зарізала те , що було на заріз , змішала вино своє , і трапезу свою приготовила . Дівчат своїх вислала , і кличе вона на висотах міських : Хто бідний на розум , хай прийде сюди , а хто нерозумний , говорить йому : Ходіть , споживайте із хліба мого , та пийте з вина , що його я змішала ! Покиньте глупоту і будете жити , і ходіте дорогою розуму ! Хто картає насмішника , той собі ганьбу бере , хто ж безбожникові виговорює , сором собі набуває . Не дорікай пересмішникові , щоб тебе не зненавидів він , викартай мудрого й він покохає тебе . Дай мудрому й він помудріє іще , навчи праведного і прибільшить він мудрости ! Страх Господній початок премудрости , а пізнання Святого це розум , бо мною помножаться дні твої , і додадуть тобі років життя . Якщо ти змудрів то для себе змудрів , а як станеш насмішником , сам понесеш ! Жінка безглузда криклива , нерозумна , і нічого не знає ! Сідає вона на сидінні при вході до дому свого , на високостях міста , щоб кликати тих , хто дорогою йде , хто путтю своєю простує : Хто бідний на розум , хай прийде сюди , а хто нерозумний , то каже йому : Вода крадена солодка , і приємний прихований хліб . . . І не відає він , що самі там мерці , у глибинах шеолу запрошені нею ! . . . Син мудрий потіха для батька , а син нерозумний то смуток для неньки його . Не поможуть неправедні скарби , а справедливість від смерти визволює . Не допустить Господь голодувати душу праведного , а набуток безбожників згине . Ледача рука до убозтва веде , рука ж роботяща збагачує . Хто літом збирає син мудрий , хто ж дрімає в жнива син безпутній . Благословенства на голову праведного , а уста безбожним прикриє насильство . Пам'ять про праведного на благословення , а ймення безбожних загине . Заповіді мудросердий приймає , але дурногубий впаде . Хто в невинності ходить , той ходить безпечно , а хто кривить дороги свої , буде виявлений . Хто оком моргає , той смуток дає , але дурногубий впаде . Уста праведного то джерело життя , а уста безбожним прикриє насильство . Ненависть побуджує сварки , а любов покриває всі вини . В устах розумного мудрість знаходиться , а різка на спину безтямного . Приховують мудрі знання , а уста нерозумного близькі до загибелі . Маєток багатого місто твердинне його , погибіль убогих їхні злидні . Дорібок праведного на життя , прибуток безбожного в гріх . Хто напучування стереже той на стежці життя , а хто нехтує картання , той блудить . Хто ненависть ховає , в того губи брехливі , а хто наклепи ширить , той дурноверхий . Не бракує гріха в многомовності , а хто стримує губи свої , той розумний . Язик праведного то добірне срібло , а розум безбожних мізерний . Пасуть багатьох губи праведного , безглузді ж умирають з нерозуму . Благословення Господнє воно збагачає , і смутку воно не приносить з собою . Нешляхетне робити забава невігласа , а мудрість людині розумній . Чого нечестивий боїться , те прийде на нього , а прагнення праведних сповняться . Як буря , яка пронесеться , то й гине безбожний , а праведний має довічну основу . Як оцет зубам , і як дим для очей , так лінивий для тих , хто його посилає . Страх Господній примножує днів , а роки безбожних вкоротяться . Сподівання для праведних радість , а надія безбожних загине . Дорога Господня твердиня невинним , а загибіль злочинцям . Повік праведний не захитається , а безбожники не поживуть на землі . Уста праведного дають мудрість , а лукавий язик буде втятий . Уста праведного уподобання знають , а уста безбожних лукавство . Обманливі шальки огида для Господа , а повна вага це Його уподоба . Прийде пишність , та прийде і ганьба , а з сумирними мудрість . Невинність простосердих веде їх , а лукавство зрадливих їх вигубить . Не поможе багатство в день гніву , а справедливість від смерти визволює . Справедливість невинного дорогу йому випростовує , безбожний же падає через безбожність свою . Справедливість прямих їх рятує , а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю . При смерті людини безбожної гине надія , зникає чекання людини нікчемної . Виривається праведний з утиску , і замість нього безбожний іде . Свого ближнього нищить лукавий устами , а знанням визволяються праведні . Добром праведних місто радіє , а як гинуть безбожні співає . Благословенням чесних підноситься місто , а устами безбожних руйнується . Хто погорджує ближнім своїм , той позбавлений розуму , а розумна людина мовчить . Виявляє обмовник таємне , вірнодухий же справу ховає . Народ падає з браку розумного проводу , при численності ж радників спасіння буває . Зле робить , як хто за чужого поручується , хто ж поруку ненавидить , той безпечний . Жінка чеснотна осягує слави , і пильні багатства здобудуть . Людина ласкава душі своїй чинить добро , а жорстока замучує тіло своє . Чинить діло безвартне безбожний , хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує . Отак праведність є на життя , хто ж женеться за злом , той до смерти зближається . Серцем лукаві огида для Господа , а хто в неповинності ходить Його уподоба . Ручаюсь : не буде невинним лихий , а нащадок правдивих захований буде . Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна , позбавлена розуму . Жадання у праведних тільки добро , надія безбожних то гнів . Дехто щедро дає , та ще додається йому , а дехто ховає над міру , та тільки бідніє . Душа , яка благословляє , насичена буде , а хто поїть інших , напоєний буде і він . Хто задержує збіжжя , того проклинає народ , хто ж поживу випродує , тому благословення на голову . Хто прагне добра , той шукає вподобання , хто ж лихого жадає , то й прийде на нього воно . Хто надію кладе на багатство своє , той впаде , а праведники зеленіють , як листя . Хто неряд уносить до дому свого , той вітер посяде , а дурноголовий розумному стане рабом . Плід праведного дерево життя , і мудрий життя набуває . Коли праведний ось надолужується на землі , то тим більше безбожний та грішний ! Хто любить навчання , той любить пізнання , а хто докір ненавидить , той нерозумний . Добрий від Господа має вподобання , а людину злих замірів осудить Господь . Не зміцниться людина безбожністю , корінь же праведних не захитається . Жінка чеснотна корона для чоловіка свого , а засоромлююча мов та гниль в його костях . Думки праведних право , підступні заміри безбожних омана . Безбожних слова чатування на кров , а уста невинних урятовують їх . Перевернути безбожних і вже їх нема , а дім праведних буде стояти . Хвалять людину за розум її , а кривосердий стає на погорду . Ліпше простий , але роботящий на себе , від того , хто поважним себе видає , та хліба позбавлений . Піклується праведний життям худоби своєї , а серце безбожних жорстоке . Хто оброблює землю свою , той хлібом насичується , хто ж за марницею гониться , той позбавлений розуму . Безбожний жадає ловити у сітку лихих , а в праведних корень приносить плоди . Пастка злого в гріху його уст , а праведний з утиску вийде . Людина насичується добром з плоду уст , і зроблене рук чоловіка до нього впаде . Дорога безумця пряма в його очах , а мудрий послухає ради . Нерозумного гнів пізнається відразу , розумний же мовчки ховає зневагу . Хто правду говорить , той виявлює праведність , а свідок брехливий оману . Дехто говорить , мов коле мечем , язик же премудрих то ліки . Уста правдиві стоятимуть вічно , а брехливий язик лиш на хвилю . В серці тих , хто зло оре , омана , а радість у тих , хто дораджує мир . Жодна кривда не трапиться праведному , а безбожні наповняться лихом . Уста брехливі огида у Господа , а чинячі правду Його уподоба . Приховує мудра людина знання , а серце безумних глупоту викликує . Роботяща рука пануватиме , а лінива даниною стане . Туга на серці людини чавить її , добре ж слово її веселить . Праведний вивідає свою путь , а дорога безбожних зведе їх самих . Не буде ледачий пекти свого полову , а людина трудяща набуде маєток цінний . В путі праведности є життя , і на стежці її нема смерти . Син мудрий приймає картання від батька , а насмішник докору не слухає . З плоду уст чоловік споживає добро , а жадоба зрадливих насильство . Хто уста свої стереже , той душу свою береже , а хто губи свої розпускає , на того погибіль . Пожадає душа лінюха , та даремно , душа ж роботящих насититься . Ненавидить праведний слово брехливе , безбожний же чинить лихе , і себе засоромлює . Праведність оберігає невинного на дорозі його , а безбожність погублює грішника . Дехто вдає багача , хоч нічого не має , а дехто вдає бідака , хоч маєток великий у нього . Викуп за душу людини багатство її , а вбогий й докору не чує . Світло праведних весело світить , а світильник безбожних погасне . Тільки сварка пихою зчиняється , а мудрість із тими , хто радиться . Багатство , заскоро здобуте , поменшується , хто ж збирає помалу примножує . Задовга надія недуга для серця , а бажання , що сповнюється , це дерево життя . Хто погорджує словом Господнім , той шкодить собі , хто ж страх має до заповіді , тому надолужиться . Наука премудрого криниця життя , щоб віддалитися від пасток смерти . Добрий розум приносить приємність , а дорога зрадливих погуба для них . Кожен розумний за мудрістю робить , а безумний глупоту показує . Безбожний посол у нещастя впаде , а вірний посол немов лік . Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому , а хто береже осторогу шанований він . Виконане побажання приємне душі , а вступитись від зла то огида безумним . Хто з мудрими ходить , той мудрим стає , а хто товаришує з безумним , той лиха набуде . Грішників зло доганяє , а праведним Бог надолужить добром . Добрий лишає спадок і онукам , маєток же грішника схований буде для праведного . Убогому буде багато поживи і з поля невправного , та деякі гинуть з безправ'я . Хто стримує різку свою , той ненавидить сина свого , хто ж кохає його , той шукає для нього картання . Праведний їсть , скільки схоче душа , живіт же безбожників завсіди брак відчуває . Мудра жінка будує свій дім , а безумна своєю рукою руйнує його . Хто ходить в простоті своїй , боїться той Господа , а в кого дороги криві , той погорджує Ним . На устах безумця галузка пихи , а губи премудрих їх стережуть . Де немає биків , там ясла порожні , а щедрість врожаю у силі вола . Свідок правдивий не лже , а свідок брехливий говорить неправду . Насмішник шукає премудрости , та надаремно , пізнання легке для розумного . Ходи здалека від людини безумної , і від того , в кого мудрих уст ти не бачив . Мудрість розумного то розуміння дороги своєї , а глупота дурних то омана . Нерозумні сміються з гріха , а між праведними уподобання . Серце знає гіркоту своєї душі , і в радість його не втручається інший . Буде вигублений дім безбожних , а намет безневинних розквітне . Буває , дорога людині здається простою , та кінець її стежка до смерти . Також іноді і від сміху болить серце , і закінчення радости смуток . Хто підступного серця , насититься той із доріг своїх , а добра людина із чинів своїх . Вірить безглуздий в кожнісіньке слово , а мудрий зважає на кроки свої . Мудрий боїться й від злого вступає , нерозумний же гнівається та сміливий . Скорий на гнів учиняє глупоту , а людина лукава зненавиджена . Нерозумні глупоту вспадковують , а мудрі знанням коронуються . Поклоняться злі перед добрими , а безбожники при брамах праведного . Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм , а в багатого друзі численні . Хто погорджує ближнім своїм , той грішить , а ласкавий до вбогих блаженний . Чи ж не блудять , хто оре лихе ? А милість та правда для тих , хто оре добро . Кожна праця приносить достаток , але праця уст в недостаток веде . Корона премудрих їхня мудрість , а вінець нерозумних глупота . Свідок правдивий визволює душі , а свідок обманливий брехні торочить . У Господньому страхові сильна надія , і Він пристановище дітям Своїм . Страх Господній криниця життя , щоб віддалятися від пасток смерти . У численності люду величність царя , а в браку народу погибіль володаря . Терпеливий у гніві багаторозумний , а гнівливий вчиняє глупоту . Лагідне серце життя то для тіла , а заздрість гнилизна костей . Хто тисне нужденного , той ображає свого Творця , а хто милостивий до вбогого , той поважає Його . Безбожний у зло своє падає , а праведний повний надії й при смерті своїй . Мудрість має спочинок у серці розумного , а що в нутрі безумних , те виявиться . Праведність люд підіймає , а беззаконня то сором народів . Ласка царева рабові розумному , гнів же його проти того , хто соромить його . Лагідна відповідь гнів відвертає , а слово вразливе гнів підіймає . Язик мудрих то добре знання , а уста нерозумних глупоту висловлюють . Очі Господні на кожному місці , позирають на злих та на добрих . Язик лагідний то дерево життя , а лукавство його заламання на дусі . Зневажає безумний напучення батькове , а хто береже осторогу , стає розумніший . Дім праведного скарб великий , а в плоді безбожного безлад . Уста мудрих знання розсівають , а серце безглуздих не так . Жертва безбожних огида для Господа , а молитва невинних Його уподоба . Господеві огида дорога безбожного , а того , хто женеться за праведністю , Він кохає . Люта кара на того , хто путь оставляє , а хто осторогу ненавидить , той умирає . Шеол й Аваддон перед Господом , тим більше серця синів людських ! Насмішник не любить картання собі , він до мудрих не піде . Радісне серце лице веселить , а при смутку сердечному дух приголомшений . Серце розумне шукає знання , а уста безумних глупоту пасуть . Нужденному всі дні лихі , кому ж добре на серці , у того гостина постійно . Ліпше мале у Господньому страху , ані ж скарб великий , та тривога при тому . Ліпша пожива яринна , і при тому любов , аніж тучний віл , та ненависть при тому . Гнівлива людина роздражнює сварку , терпелива ж у гніві вспокоює заколот . Дорога лінивого то терновиння , а путь щирих дорога гладка . Мудрий син тішить батька свого , а людина безумна погорджує матір'ю своєю . Глупота то радість для нерозумного , а людина розумна дорогою простою ходить . Ламаються задуми з браку поради , при численності ж радників сповняться . Радість людині у відповіді його уст , а слово на часі своєму яке воно добре ! Путь життя для премудрого угору , щоб віддалюватись від шеолу внизу . Дім пишних руйнує Господь , але ставить межу для вдови . Думки злого огида для Господа , але чисті для Нього приємні слова . Зажерливий робить нещасним свій дім , хто ж дарунки ненавидить , той буде жити . Серце праведного розмірковує про відповідь , а уста безбожних вибризкують зло . Далекий Господь від безбожних , але справедливих молитву Він чує . Світло очей тішить серце , добра звістка підкріплює кості . Ухо , що навчання життя вислуховує , буде перебувати між мудрими . Хто напучування не приймає , той не дбає про душу свою , а хто слухається остороги , здобуде той розум . Страх Господній навчання премудрости , а перед славою скромність іде . Заміри серця належать людині , та від Господа відповідь язика . Всі дороги людини чисті в очах її , та зважує душі Господь . Поклади свої чини на Господа , і будуть поставлені міцно думки твої . Все Господь учинив ради цілей Своїх , і безбожного на днину зла . Огида для Господа всякий бундючний , ручуся : не буде такий без вини ! Провина викуплюється через милість та правду , і страх Господній відводить від злого . Як дороги людини Господь уподобає , то й її ворогів Він замирює з нею . Ліпше мале справедливе , аніж великі прибутки з безправ'я . Розум людини обдумує путь її , але кроки її наставляє Господь . Вирішальне слово в царя на губах , тому в суді уста його не спроневіряться . Вага й шальки правдиві від Господа , все каміння вагове в торбинці то діло Його . Чинити безбожне огида царям , бо трон зміцнюється справедливістю . Уподоба царям губи праведности , і він любить того , хто правдиве говорить . Гнів царя вісник смерти , та мудра людина злагіднить його . У світлі царського обличчя життя , а його уподоба мов хмара дощева весною . Набування премудрости як же це ліпше від золота , набування ж розуму добірніше від срібла ! Путь справедливих ухилятись від зла ; хто дорогу свою береже , той душу свою охоронює . Перед загибіллю гордість буває , а перед упадком бундючність . Ліпше бути покірливим із лагідними , ніж здобич ділити з бундючними . Хто вважає на слово , той знайде добро , хто ж надію складає на Господа буде блаженний . Мудросердого кличуть розумний , а солодощ уст прибавляє науки . Розум джерело життя власникові його , а картання безумних глупота . Серце мудрого чинить розумними уста його , і на уста його прибавляє навчання . Приємні слова щільниковий то мед , солодкий душі й лік на кості . Буває , дорога людині здається простою , та кінець її стежка до смерти . Людина трудяща працює для себе , бо до того примушує рот її . Нікчемна людина копає лихе , а на устах її як палючий огонь . Лукава людина сварки розсіває , а обмовник розділює друзів . Насильник підмовлює друга свого , і провадить його по недобрій дорозі . Хто прижмурює очі свої , той крутійства видумує , хто губами знаки подає , той виконує зло . Сивизна то пишна корона , знаходять її на дорозі праведности . Ліпший від силача , хто не скорий до гніву , хто ж панує над собою самим , ліпший від завойовника міста . За пазуху жереб вкладається , та ввесь його вирок від Господа . Ліпший черствий кусок зо спокоєм , ніж дім , повний учти м'ясної зо сваркою . Раб розумний панує над сином безпутнім , і серед братів він поділить спадок . Для срібла топильна посудина , а горно для золота , Господь же серця випробовує . Лиходій слухається уст безбожних , слухає неправдомов язика лиходійного . Хто сміється з убогого , той ображає свого Творця , хто радіє з нещастя , не буде такий без вини . Корона для старших онуки , а пишнота дітей їхні батьки . Не пристойна безумному мова поважна , а тим більше шляхетному мова брехлива . Хабар в очах його власника самоцвіт : до всього , до чого повернеться , буде щастити йому . Хто шукає любови провину ховає , хто ж про неї повторює , розгонює друзів . На розумного більше впливає одне остереження , як на глупака сто ударів . Злий шукає лише неслухняности , та вісник жорстокий на нього пошлеться . Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю , що кидається на людину , аніж нерозумного в глупоті його . Хто відплачує злом за добро , не відступить лихе з його дому . Почин сварки то прорив води , тому перед вибухом сварки покинь ти її ! Хто оправдує несправедливого , і хто засуджує праведного , обидва вони Господеві огидні . Нащо ті гроші в руці нерозумного , щоб мудрість купити , як мозку нема ? Правдивий друг любить за всякого часу , в недолі ж він робиться братом . Людина , позбавлена розуму , ручиться , поруку дає за друга свого . Хто сварку кохає , той любить гріх ; хто ж підвищує уста свої , той шукає нещастя . Людина лукавого серця не знайде добра , хто ж лукавить своїм язиком , упаде в зло . Хто родить безумного , родить на смуток собі , і не потішиться батько безглуздого . Серце радісне добре лікує , а пригноблений дух сушить кості . Безбожний таємно бере хабара , щоб зігнути путі правосуддя . З обличчям розумного мудрість , а очі глупця аж на кінці землі . Нерозумний син смуток для батька , для своєї ж родительки гіркість . Не добре карати справедливого , бити шляхетних за щирість ! Хто слова свої стримує , той знає пізнання , і холоднокровний розумна людина . І глупак , як мовчить , уважається мудрим , а як уста свої закриває розумним . Примхливий шукає сваволі , стає проти всього розумного . Нерозумний не хоче навчатися , а тільки свій ум показати . З приходом безбожного й ганьба приходить , а з легковаженням сором . Слова уст людини глибока вода , джерело премудрости бризкотливий потік . Не добре вважати на обличчя безбожного , щоб праведного повалити на суді . Уста нерозумного тягнуть до сварки , а слова його кличуть бійки . Язик нерозумного загибіль для нього , а уста його то тенета на душу його . Слова обмовника мов ті присмаки , і вони сходять у нутро утроби . Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику . Господнє Ім'я сильна башта : до неї втече справедливий і буде безпечний . Маєток багатому місто твердинне його , і немов міцний мур ув уяві його . Перед загибіллю серце людини високо несеться , перед славою ж скромність . Хто відповідає на слово , ще поки почув , то глупота та сором йому ! Дух дійсного мужа виносить терпіння своє , а духа прибитого хто піднесе ? Серце розумне знання набуває , і вухо премудрих шукає знання . Дарунок людини виводить із утиску , і провадить її до великих людей . Перший у сварці своїй уважає себе справедливим , але прийде противник його та й дослідить його . Жереб перериває сварки , та відділює сильних один від одного . Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне , а сварки , немов засуви замку . Із плоду уст людини насичується її шлунок , вона насичується плодом уст своїх . Смерть та життя у владі язика , хто ж кохає його , його плід поїдає . Хто жінку чеснотну знайшов , знайшов той добро , і милість отримав від Господа . Убогий говорить благально , багатий же відповідає зухвало . Є товариші на розбиття , та є й приятель , більше від брата прив'язаний . Ліпший убогий , що ходить в своїй неповинності , ніж лукавий устами та нерозумний . Теж не добра душа без знання , а хто наглить ногами , спіткнеться . Глупота людини дорогу її викривляє , і на Господа гнівається її серце . Маєток примножує друзів численних , а від бідака відпадає й товариш його . . . Свідок брехливий не буде без кари , а хто брехні говорить , не буде врятований . Багато-хто годять тому , хто гостинці дає , і кожен товариш людині , яка не скупиться на дари . Бідаря ненавидять всі браття його , а тимбільш його приятелі відпадають від нього ; а коли за словами поради женеться , нема їх ! Хто ума набуває , кохає той душу свою , а хто розум стереже , той знаходить добро . Свідок брехливий не буде без кари , хто ж неправду говорить , загине . Не лицює пишнота безумному , тим більше рабові панувати над зверхником . Розум людини припинює гнів її , а величність її перейти над провиною . Гнів царя немов рик левчука , а ласкавість його як роса на траву . Син безумний погибіль для батька свого , а жінка сварлива як ринва , що з неї вода тече завжди . Хата й маєток спадщина батьків , а жінка розумна від Господа . Лінощі сон накидають , і лінива душа голодує . Хто заповідь охороняє , той душу свою стереже ; хто дороги свої легковажить , помре . Хто милостивий до вбогого , той позичає для Господа , і чин його Він надолужить йому . Картай свого сина , коли є надія навчити , та забити його не піднось свою душу . Людина великого гніву хай кару несе , бо якщо ти врятуєш її , то вчиниш ще гірше . Слухай ради й картання приймай , щоб мудрим ти став при своєму кінці . У серці людини багато думок , але виповниться тільки задум Господній . Здобуток людині то милість її , але ліпший бідар за людину брехливу . Страх Господній веде до життя , і хто його має , той ситим ночує , і зло не досягне його . У миску стромляє лінюх свою руку , до уст же своїх не підійме її . Як битимеш нерозважного , то помудріє й немудрий , а будеш розумного остерігати , то він зрозуміє поуку . Хто батька грабує , хто матір жене ? Це син , що застиджує та осоромлює , перестань же , мій сину , навчатися від нерозумних , щоб відступитися від слів знання ! Свідок нікчемний висміює суд , а уста безбожних вибризкують кривду . На насмішників кари готові постійно , і вдари на спину безумним . Вино то насмішник , напій п'янкий галасун , і кожен , хто блудить у ньому , немудрий . Страх царя як рик лева ; хто до гніву доводить його , проти свого життя прогрішає . Слава людині , що гнів покидає , а кожен глупак вибухає . Лінивий не оре із осени , а захоче в жнива і нічого нема . Рада в серці людини глибока вода , і розумна людина її повичерпує . Багато людей себе звуть милосердними , та вірну людину хто знайде ? У своїй неповинності праведний ходить , блаженні по ньому сини його ! Цар сидить на суддевім престолі , всяке зло розганяє своїми очима . Хто скаже : Очистив я серце своє , очистився я від свого гріха ? Вага неоднакова , неоднакова міра , обоє вони то огида для Господа . Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх , чи чин його чистий й чи простий . Ухо , що слухає , й око , що бачить , Господь учинив їх обоє . Не кохайся в спанні , щоб не збідніти ; розплющ свої очі та хлібом наситься ! Зле , зле ! каже той , хто купує , а як піде собі , тоді хвалиться купном . Є золото й перел багато , та розумні уста найцінніший то посуд . Візьми його одіж , бо він поручивсь за чужого , і за чужинку візьми його застав . Хліб з неправди солодкий людині , та піском потім будуть наповнені уста її . Тримаються заміри радою , і війну провадь мудрими радами . Виявляє обмовник таємне , а ти не втручайся до того , легко хто розтулює уста свої . Хто кляне свого батька та матір свою , погасне світильник йому серед темряви ! Спадок спочатку заскоро набутий , не буде кінець його поблагословлений ! Не кажи : Надолужу я зло ! май надію на Господа , і Він допоможе тобі . Вага неоднакова то огида для Господа , а оманливі шальки не добрі . Від Господа кроки людини , а людина як вона зрозуміє дорогу свою ? Тенета людині казати святе нерозважно , а згодом свої обітниці досліджувати . Мудрий цар розпорошить безбожних , і зверне на них своє коло для мук . Дух людини світильник Господній , що все нутро обшукує . Милість та правда царя стережуть , і трона свого він підтримує милістю . Окраса юнацтва їхня сила , а пишність старих сивина . Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого , та вдари нутру живота . Водні потоки цареве це серце в Господній руці : куди тільки захоче , його Він скеровує . Всяка дорога людини пряма в її очах , та керує серцями Господь . Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву . Муж гордого ока та серця надутого несправедливий , а світильник безбожних це гріх . Думки пильного лиш на достаток ведуть , а всякий квапливий на збиток . Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти . Насильство безбожних прямує на них , бо права чинити не хочуть . Дорога злочинця крута , а чистий прямий його чин . Ліпше жити в куті на даху , ніж з сварливою жінкою в спільному домі . Лихого жадає душа нечестивого , і в очах його ближній його не отримає милости . Як карають глумливця мудріє безумний , а як мудрого вчать , знання набуває . До дому свого приглядається праведний , а безбожний доводить до зла . Хто вухо своє затикає від зойку убогого , то й він буде кликати , та не отримає відповіді . Таємний дарунок погашує гнів , а неявний гостинець лють сильну . Радість праведному правосуддя чинити , а злочинцеві страх . Людина , що зблуджує від путі розуму , у зборі померлих спочине . Хто любить веселощі , той немаючий , хто любить вино та оливу , той не збагатіє . Безбожний то викуп за праведного , а лукавий за щирого . Ліпше сидіти в пустинній країні , ніж з сварливою та сердитою жінкою . Скарб цінний та олива в мешканні премудрого , та нищить безумна людина його . Хто женеться за праведністю та за милістю , той знаходить життя , справедливість та славу . До міста хоробрих увійде премудрий , і твердиню надії його поруйнує . Хто стереже свої уста й свого язика , той душу свою зберігає від лиха . Надутий пихою насмішник ім'я йому , він робить усе із бундючним зухвальством . Пожадання лінивого вб'є його , бо руки його відмовляють робити , він кожного дня пожадливо жадає , а справедливий дає та не жалує . Жертва безбожних огида , а надто тоді , як за діло безчесне приноситься . Свідок брехливий загине , а людина , що слухає Боже , говоритиме завжди . Безбожна людина жорстока обличчям своїм , а невинний зміцняє дорогу свою . Нема мудрости , ані розуму , ані ради насупроти Господа . Приготовлений кінь на день бою , але перемога від Господа ! Ліпше добре ім'я за багатство велике , і ліпша милість за срібло та золото . Багатий та вбогий стрічаються , Господь їх обох створив . Мудрий бачить лихе і ховається , а безумні йдуть і караються . Заплата покори і страху Господнього , це багатство , і слава , й життя . Тернина й пастки на дорозі лукавого , а хто стереже свою душу , відійде далеко від них . Привчай юнака до дороги його , і він , як постаріється , не уступиться з неї . Багатий панує над бідними , а боржник раб позичальника . Хто сіє кривду , той жатиме лихо , а бич гніву його покінчиться . Хто доброго ока , той поблагословлений буде , бо дає він убогому з хліба свого . Глумливого вижени , й вийде з ним сварка , і суперечка та ганьба припиняться . Хто чистість серця кохає , той має хороше на устах , і другом йому буде цар . Очі Господа оберігають знання , а лукаві слова Він відкине . Лінивий говорить : На вулиці лев , серед майдану я буду забитий ! Уста коханки яма глибока : на кого Господь має гнів , той впадає туди . До юнакового серця глупота прив'язана , та різка картання віддалить від нього її . Хто тисне убогого , щоб собі збагатитись , і хто багачеві дає , той певно збідніє . Нахили своє вухо , і послухай слів мудрих , і серце зверни до мого знання , бо гарне воно , коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти , хай стануть на устах твоїх вони разом ! Щоб надія твоя була в Господі , я й сьогодні навчаю тебе . Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням , щоб тобі завідомити правду , правдиві слова , щоб ти істину міг відповісти тому , хто тебе запитає . Не грабуй незаможнього , бо він незаможній , і не тисни убогого в брамі , бо Господь за їхню справу судитиметься , і грабіжникам їхнім ограбує Він душу . Не дружись із чоловіком гнівливим , і не ходи із людиною лютою , щоб доріг її ти не навчився , і тенета не взяв для своєї душі . Не будь серед тих , хто поруку дає , серед тих , хто поручується за борги : коли ти не матимеш чим заплатити , нащо візьмуть з-під тебе постелю твою ? Не пересувай вікової границі , яку встановили батьки твої . Ти бачив людину , моторну в занятті своїм ? Вона перед царями спокійно стоятиме , та не встоїть вона перед простими . Коли сядеш хліб їсти з володарем , то пильно вважай , що перед тобою , і поклади собі в горло ножа , якщо ти ненажера : не жадай його ласощів , бо вони хліб обманливий ! Не мордуйся , щоб мати багатство , відступися від думки своєї про це , свої очі ти звернеш на нього , й нема вже його : бо конче змайструє воно собі крила , і полетить , мов орел той , до неба . . . Не їж хліба в злоокого , і не пожадай лакоминок його , бо як у душі своїй він обраховує , такий є . Він скаже тобі : Їж та пий ! але серце його не з тобою , той кавалок , якого ти з'їв , із себе викинеш , і свої гарні слова надаремно потратиш ! Не кажи до ушей нерозумному , бо погордить він мудрістю слів твоїх . Не пересувай вікової границі , і не входь на сирітські поля , бо їхній Визволитель міцний , Він за справу їхню буде судитись з тобою ! Своє серце зверни до навчання , а уші свої до розумних речей . Не стримуй напучування юнака , коли різкою виб'єш його , не помре : ти різкою виб'єш його , і душу його від шеолу врятуєш . Мій сину , якщо твоє серце змудріло , то буде радіти також моє серце , і нутро моє буде тішитись , коли уста твої говоритимуть слушне . Нехай серце твоє не завидує грішним , і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього , бо існує майбутнє , і надія твоя не загине . Послухай , мій сину , та й помудрій , і нехай твоє серце ступає дорогою рівною . Не будь поміж тими , що жлуктять вино , поміж тими , що м'ясо собі пожирають , бо п'яниця й жерун збідніють , а сонливий одягне лахміття . Слухай батька свого , він тебе породив , і не гордуй , як постаріла мати твоя . Купи собі й не продавай правду , мудрість , і картання та розум . Буде вельми радіти батько праведного , і родитель премудрого втішиться ним . Хай радіє твій батько та мати твоя , хай потішиться та , що тебе породила . Дай мені , сину мій , своє серце , і очі твої хай кохають дороги мої . Бо блудниця то яма глибока , а криниця тісна чужа жінка . І вона , мов грабіжник , чатує , і примножує зрадників поміж людьми . В кого ой , в кого ай , в кого сварки , в кого клопіт , в кого рани даремні , в кого очі червоні ? У тих , хто запізнюється над вином , у тих , хто приходить попробувати вина змішаного . Не дивись на вино , як воно рум'яніє , як виблискує в келіху й рівненько ллється , кінець його буде кусати , як гад , і вжалить , немов та гадюка , пантруватимуть очі твої на чужі жінки , і серце твоє говоритиме дурощі . . . І ти будеш , як той , хто лежить у середині моря , й як той , хто лежить на щогловім верху . І скажеш : Побили мене , та мені не боліло , мене штурхали , я ж не почув , коли я прокинусь , шукатиму далі того ж . . . Не завидуй злим людям , не бажай бути з ними , бо їхне серце говорить про здирство , а уста їхні мовлять про зло . Дім будується мудрістю , і розумом ставиться міцно . А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним . Мудрий сильніший від сильного , а людина розумна від повносилого . Тому то провадь війну мудрими радами , бо спасіння в численності радників . Для безумного мудрість занадто висока , своїх уст не розкриє при брамі . Хто чинити лихе заміряє , того звуть лукавим . Замір глупоти то гріх , а насмішник огида людині . Якщо ти в день недолі знесилився , то мала твоя сила . Рятуй узятих на смерть , також тих , хто на страчення хилиться , хіба не підтримаєш їх ? Якщо скажеш : Цього ми не знали ! чи ж Той , хто серця випробовує , знати не буде ? Він Сторож твоєї душі , і він знає про це , і поверне людині за чином її . Їж , сину мій , мед , бо він добрий , а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм , отак мудрість пізнай для своєї душі : якщо знайдеш її , то ти маєш майбутність , і надія твоя не понищиться ! Не чатуй на помешкання праведного , ти безбожнику , не ограблюй мешкання його , бо праведний сім раз впаде та зведеться , а безбожний в погибіль впаде ! Не тішся , як ворог твій падає , а коли він спіткнеться , хай серце твоє не радіє , щоб Господь не побачив , і це не було в Його очах лихим , і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе ! Не пались на злочинців , не заздри безбожним , бо злому не буде майбутности , світильник безбожних погасне . Бійся , сину мій , Господа та царя , не водися з непевними , бо погибіль їхня нагло постане , а біду від обох тих хто знає ? І оце ось походить від мудрих : Звертати увагу в суді на обличчя не добре . Хто буде казати безбожному : Праведний ти ! того проклинатимуть люди , і гніватись будуть на того народи . А тим , хто картає його , буде миле оце , і прийде на них благословення добра ! Мов у губи цілує , хто відповідає правдиве . Приготуй свою працю надворі , й оброби собі поле , а потім збудуєш свій дім . Не будь ложним свідком на свого ближнього , і не підговорюй устами своїми . Не кажи : Як зробив він мені , так зроблю я йому , верну людині за чином її ! Я проходив край поля людини лінивої , та край виноградника недоумкуватого , і ось все воно позаростало терням , будяками покрита поверхня його , камінний же мур його був поруйнований . . . І бачив я те , і увагу звернув , і взяв я поуку собі : Ще трохи поспати , подрімати ще трохи , руки трохи зложити , щоб полежати , і приходить , немов мандрівник , незаможність твоя , і нужда твоя , як озброєний муж ! . . . І оце Соломонові приповісті , що зібрали люди Єзекії , Юдиного царя . Слава Божа щоб справу сховати , а слава царів щоб розвідати справу . Небо високістю , і земля глибиною , і серце царів недослідимі . Як відкинути жужель від срібла , то золотареві виходить посудина , коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого , то справедливістю міцно поставиться трон його . Перед царем не пишайся , а на місці великих не стій , бо ліпше , як скажуть тобі : Ходи вище сюди ! аніж тебе знизити перед шляхетним , що бачили очі твої . Не спішися ставати до позову , бо що будеш робити в кінці його , як тебе засоромить твій ближній ? Судися за сварку свою з своїм ближнім , але не виявляй таємниці іншого , щоб тебе не образив , хто слухати буде , і щоб не вернулась на тебе обмова твоя . Золоті яблука на срібнім тарелі це слово , проказане часу свого . Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха . Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих , хто його посилає , і він душу пана свого оживляє . Хмари та вітер , а немає дощу це людина , що чваниться даром , та його не дає . Володар зм'якшується терпеливістю , а м'якенький язик ломить кістку . Якщо мед ти знайшов , то спожий , скільки досить тобі , щоб ним не пересититися та не звернути . Здержуй ногу свою від дому твого товариша , щоб тобою він не переситивсь , і не зненавидів тебе . Молот , і меч , і гостра стріла , людина , що говорить на ближнього свого , як свідок брехливий . Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску . Що здіймати одежу холодного дня , що лити оцет на соду , це співати пісні серцю засмученому . Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом , а як спрагнений він водою напій ти його , бо цим пригортаєш ти жар на його голову , і Господь надолужить тобі ! Вітер північний народжує дощ , а таємний язик сердите обличчя . Ліпше жити в куті на даху , ніж з сварливою жінкою в спільному домі . Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу . Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний , що схиляється перед безбожним . Їсти меду багато не добре , так досліджувати власну славу неслава . Людина , що стриму немає для духу свого , це зруйноване місто без муру . Як літом той сніг , і як дощ у жнива , так не лицює глупцеві пошана . Як пташка літає , як ластівка лине , так невинне прокляття не сповниться . Батіг на коня , оброть на осла , а різка на спину глупців . Нерозумному відповіді не давай за нерозум його , щоб і ти не став рівний йому . Нерозумному відповідь дай за безумством його , щоб він в очах своїх не став мудрим . Хто через глупця посилає слова , той ноги собі обтинає , отруту він п'є . Як волочаться ноги в кульгавого , так у безумних устах приповістка . Як прив'язувати камінь коштовний до пращі , так глупцеві пошану давати . Як терен , що влізе у руку , отак приповістка в устах нерозумного . Як стрілець , що все ранить , так і той , хто наймає глупця , і наймає усяких прохожих . Як вертається пес до своєї блювотини , так глупоту свою повторяє глупак . Чи ти бачив людину , що мудра в очах своїх ? Більша надія глупцеві , ніж їй . Лінивий говорить : Лев на дорозі ! Лев на майдані ! Двері обертаються на своєму чопі , а лінивий на ліжку своїм . Свою руку лінивий стромляє до миски , та піднести до рота її йому тяжко . Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох , що відповідають розумно . Пса за вуха хапає , хто , йдучи , устряває до сварки чужої . Як той , хто вдає божевільного , кидає іскри , стріли та смерть , так і людина , що обманює друга свого та каже : Таж це я жартую ! . . . З браку дров огонь гасне , а без пліткаря мовкне сварка . Вугілля для жару , а дрова огневі , а людина сварлива щоб сварку розпалювати . Слова обмовника мов ті присмаки , й у нутро живота вони сходять . Як срібло з жужелицею , на горшкові накладене , так полум'яні уста , а серце лихе , устами своїми маскується ворог , і ховає оману в своєму нутрі : коли він говорить лагідно не вір ти йому , бо в серці його сім огид ! Як ненависть прикрита оманою , її зло відкривається в зборі . Хто яму копає , той в неї впаде , а хто котить каміння на нього воно повертається . Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних , і уста гладенькі до згуби провадять . Не вихвалюйся завтрішнім днем , бо не знаєш , що день той породить . Нехай інший тебе вихваляє , а не уста твої , чужий , а не губи твої . Каміння тягар , і пісок важка річ , та гнів нерозумного тяжчий від них від обох . Лютість жорстокість , а гнів то затоплення , та хто перед заздрістю встоїть ? Ліпше відкрите картання , ніж таємна любов . Побої коханого вірність показують , а в ненависника поцілунки численні . Сита душа топче й мед щільниковий , а голодній душі все гірке то солодке . Як птах , що гніздо своє кинув , так і людина , що з місця свого мандрує . Олива й кадило потішують серце , і солодкий нам друг за душевну пораду . Друга свого й друга батька свого не кидай , а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого , ліпший сусіда близький за далекого брата ! Будь мудрий , мій сину , й потіш моє серце , і я матиму що відповісти , як мені докорятиме хто . Мудрий бачить лихе і ховається , а безумні йдуть і караються . Візьми його одіж , бо він поручивсь за чужого , і за чужинку заставу візьми . Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша , за прокляття залічується це йому . Ринва , постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове : хто хоче сховати її той вітра ховає , чи оливу пахучу правиці своєї , що видасть себе . Як гострить залізо залізо , так гострить людина лице свого друга . Сторож фіґовниці плоди її споживає , а хто пана свого стереже , той шанований . Як лице до лиця у воді , так серце людини до серця людини . Шеол й Аваддон не наситяться , не наситяться й очі людини . Що для срібла топильна посудина , і горно для золота , те для людини уста , які хвалять її . Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі , не відійде від нього глупота його ! Добре знай вигляд своєї отари , поклади своє серце на череди , бо багатство твоє не навіки , і чи корона твоя з роду в рід ? Появилася зелень , і трава показалась , і збирається сіно із гір , будуть вівці тобі на вбрання , і козли ціна поля , і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі , на їду твого дому , і на життя для служниць твоїх . Безбожні втікають , коли й не женуться за ними , а справедливий безпечний , немов той левчук . Коли край провиниться , то має багато володарів , коли ж є людина розумна й знаюча , то держиться довго . Людина убога , що гнобить нужденних , це злива рвучка , що хліба по ній не буває . Ті , хто Закон залишає , хвалять безбожних , а ті , хто Закон береже , на них буряться . Люди лихі правосуддя не розуміють , а шукаючі Господа все розуміють . Ліпше убогий , що ходить в своїй неповинності , ніж криводорогий , хоч він і багач . Хто Закон береже , розумний той син , а хто водиться із гультяями , засоромлює батька свого . Хто множить лихварським відсотком багатство своє , той для того громадить його , хто ласкавий для бідних . Хто відхилює вухо своє , щоб не слухати Закона , то буде огидна й молитва того . Хто простих доводить блудити дорогою зла , сам до ями своєї впаде , а невинні посядуть добро . Багата людина в очах своїх мудра , та розумний убогий розслідить її . Велика пишнота , як тішаться праведні , коли ж несправедливі зростають , то треба шукати людину . Хто ховає провини свої , тому не ведеться , а хто признається та кидає їх , той буде помилуваний . Блаженна людина , що завжди обачна , а хто ожорсточує серце своє , той впадає в лихе . Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим . Володар , позбавлений розуму , тисне дошкульно , а ненависник зажерливости буде мати дні довгі . Людина , обтяжена за душогубство , втікає до гробу , нехай її не підпирають ! Хто ходить невинний , той буде спасений , а криводорогий впаде на одній із доріг . Хто землю свою обробляє , той насититься хлібом , а хто за марнотним женеться , насититься вбогістю . Вірна людина багата на благословення , а хто спішно збагачується , непокараним той не залишиться . Увагу звертати на особу не добре , бо й за кус хліба людина згрішить . Завидюща людина спішить до багатства , і не знає , що прийде на неї нужда . Хто напоумляє людину , той знаходить вкінці більшу ласку , ніж той , хто лестить язиком . Хто батька свого й свою матір грабує і каже : Це не гріх , той розбійнику друг . Захланний викликує сварку , хто ж має надію на Господа , буде насичений . Хто надію кладе на свій розум , то він нерозумний , а хто мудрістю ходить , той буде врятований . Хто дає немаючому , той недостатку не знатиме , хто ж свої очі ховає від нього , той зазнає багато проклять . Коли підіймаються люди безбожні , людина ховається , а як гинуть вони , то множаться праведні . Чоловік остережуваний , та твердошиїй , буде зламаний нагло , і ліку не буде йому . Коли множаться праведні , радіє народ , як панує ж безбожний то стогне народ . Людина , що мудрість кохає , потішує батька свого , а хто попасає блудниць , той губить маєток . Цар утримує край правосуддям , а людина хабарна руйнує його . Людина , що другові своєму підлещує , на стопах його пастку ставить . У провині людини лихої знаходиться пастка , а справедливий радіє та тішиться . Праведний знає про право вбогих , безбожний же не розуміє пізнання про це . Люди глузливі підбурюють місто , а мудрі утишують гнів . Мудра людина , що правується із нерозумним , то чи гнівається , чи сміється , спокою не знає . Кровожерці ненавидять праведного , справедливі ж шукають спасти його душу . Глупак увесь свій гнів увиявляє , а мудрий назад його стримує . Володар , що слухає слова брехливого , безбожні всі слуги його ! Убогий й гнобитель стрічаються , їм обом Господь очі освітлює . Як цар правдою судить убогих , стоятиме трон його завжди . Різка й поука премудрість дають , а дитина , залишена тільки собі , засоромлює матір свою . Як множаться несправедливі провина розмножується , але праведні бачитимуть їхній упадок . Карай сина свого й він тебе заспокоїть , і приємнощі дасть для твоєї душі . Без пророчих видінь люд розбещений , коли ж стереже він Закона блаженний . Раб словами не буде покараний , хоч він розуміє , але не послухає . Чи бачив людину , квапливу в словах своїх ? Більша надія глупцеві , ніж їй ! Хто розпещує змалку свого раба , то кінець його буде невдячний . Гнівлива людина викликує сварку , а лютий вчиняє багато провин . Гординя людини її понижає , а чести набуває покірливий духом . Хто ділиться з злодієм , той ненавидить душу свою , він чує прокляття , та не виявляє . Страх перед людиною пастку дає , хто ж надію складає на Господа , буде безпечний . Багато шукають для себе обличчя володаря , та від Господа суд для людини . Насильник огида для праведних , а простодорогий огида безбожному . Слова Агура , Якеєвого сина , массеянина : Слово мужчини : Трудився я , Боже , трудився я , Боже , і змучився я ! Бо думаю , що немудріший за кожного я , і не маю я людського розуму , і не навчився я мудрости , і не знаю пізнання святих . . . Хто на небо ввійшов і зійшов ? Хто у жмені свої зібрав вітер ? Хто воду в одежу зв'язав ? Хто поставив усі кінці землі ? Яке ймення його , і яке ймення сина його , коли знаєш ? Кожне Боже слово очищене , щит Він для тих , хто в Нім пристановище має . До слів Його не додавай , щоб тебе не скартав Він , і щоб неправдомовцем не став ти . Двох речей я від Тебе просив , не відмов мені , поки помру : віддали Ти від мене марноту та слово брехливе , убозтва й багатства мені не давай ! Годуй мене хлібом , для мене призначеним , щоб я не переситився та й не відрікся , і не сказав : Хто Господь ? і щоб я не збіднів і не крав , і не зневажив Ім'я мого Бога . Раба не обмовляй перед паном його , щоб тебе не прокляв він , і ти винуватим не став . Оце покоління , що батька свого проклинає , і неньки своєї не благословляє , покоління , що чисте в очах своїх , та від бруду свого не обмите , покоління , які гордісні очі його , а повіки його як піднеслися ! Покоління , що в нього мечі його зуби , а гострі ножі його щелепи , щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі ! Дві дочки в кровожерця : Дай , дай ! Оці три не наситяться , чотири не скажуть досить : шеол та утроба неплідна , водою земля не насититься , і не скаже досить огонь ! Око , що з батька сміється й погорджує послухом матері , нехай видзьобають його круки поточні , і нехай орленята його пожеруть ! Три речі оці дивовижні для мене , і чотири , яких я не знаю : дорога орлина в повітрі , дорога зміїна на скелі , корабельна дорога в середині моря , і дорога мужчини при дівчині ! . . . Така ось дорога блудливої жінки : наїлась та витерла уста свої й повіла : Не вчинила я злого ! . . . Трясеться земля під трьома , і під чотирма , яких знести не може вона : під рабом , коли він зацарює , і під нерозумним , як хліба наїсться , під розпустницею , коли взята за жінку , і невільницею , коли вижене пані свою ! . . . Оці ось чотири малі на землі , та вони вельми мудрі : мурашки , не сильний народ , та поживу свою заготовлюють літом ; борсуки , люд не сильний , та в скелі свій дім вони ставлять ; немає царя в сарани , але вся вона в строї бойовім виходить ; павук тільки лапками пнеться , та він і в палатах царських ! Добре ступають ці троє , і добре ходять чотири : лев , найсильніший поміж звіриною , який не вступається ні перед ким , осідланий кінь , і козел , та той цар , що з ним військо ! Якщо ти допустився глупоти пихою , й якщо заміряєш лихе , то руку на уста ! Бо збивання молока дає масло , і дає кров вдар по носі , тиск же на гнів дає сварку . Слова Лемуїла , царя Масси , що ними навчала його його мати : Що , сину мій , і що , сину утроби моєї , і що , сину обітниць моїх ? Не давай жінкам сили своєї , ні доріг своїх для руйнувальниць царів ! Не царям , Лемуїле , вино , не царям , і напій той п'янкий не князям , щоб не впився він та не забув про Закона , і щоб не змінив для всіх гноблених права ! Дайте напою п'янкого тому , хто гине , а вина гіркодухим : він вип'є й забуде за бідність свою , і муки своєї вже не пам'ятатиме ! Відкривай свої уста немові , для суда всім нещасним . Відкривай свої уста , й суди справедливо , і правосуддя зроби для убогого та для нужденного . Хто жінку чеснотну знайде ? а ціна її більша від перел : довіряє їй серце її чоловіка , і йому не забракне прибутку ! Вона чинить для нього добро , а не зло , по всі дні свого життя . Шукає вона вовни й льону , і робить охоче своїми руками . Вона , немов кораблі ті купецькі , здалека спроваджує хліб свій . І встане вона ще вночі , і видасть для дому свого поживу , а порядок служницям своїм . Про поле вона намишляла , і його набула , із плоду долоней своїх засадила вона виноградника . Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої . Вона розуміє , що добра робота її , і світильник її не погасне вночі . Вона руки свої простягає до прядки , а долоні її веретено тримають . Долоню свою відкриває для вбогого , а руки свої простягає до бідного . Холоду в домі своїм не боїться вона , бо подвійно одягнений ввесь її дім . Килими поробила собі , віссон та кармазин убрання її . Чоловік її знаний при брамах , як сидить він із старшими краю . Тонку туніку робить вона й продає , і купцеві дає пояси . Сила та пишність одежа її , і сміється вона до прийдещнього дня . Свої уста вона відкриває на мудрість , і милостива наука їй на язиці . Доглядає вона ходи дому свого , і хліба з лінивства не їсть . Устають її діти , і хвалять її , чоловік її й він похваляє її : Багато було тих чеснотних дочок , та ти їх усіх перевищила ! Краса то омана , а врода марнота , жінка ж богобоязна вона буде хвалена ! Дайте їй з плоду рук її , і нехай її вчинки її вихваляють при брамах !