GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:21urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:21Книга Проповідника , сина Давидового , царя в Єрусалимі . Наймарніша марнота , сказав Проповідник , наймарніша марнота , марнота усе ! Яка користь людині в усім її труді , який вона робить під сонцем ? Покоління відходить , й покоління приходить , а земля віковічно стоїть ! І сонечко сходить , і сонце заходить , і поспішає до місця свого , де сходить воно . Віє вітер на південь , і на північ вертається , крутиться , крутиться він та й іде , і на круг свій вертається вітер . . . Всі потоки до моря пливуть , але море воно не наповнюється : до місця , ізвідки пливуть , ті потоки вони повертаються , щоб знову плисти ! Повні труду всі речі , людина сказати всього не потрапить ! Не насититься баченням око , і не наповниться слуханням ухо . . . Що було , воно й буде , і що робилося , буде робитись воно , і немає нічого нового під сонцем ! . . . Буває таке , що про нього говорять : Дивись , це нове ! Та воно вже було від віків , що були перед нами ! Нема згадки про перше , а також про наступне , що буде , про них згадки не буде між тими , що будуть потому . . . Я , Проповідник , був царем над Ізраїлем в Єрусалимі . І поклав я на серце своє , щоб шукати й досліджувати мудрістю все , що робилось під небом . Це праця тяжка , яку дав Бог для людських синів , щоб мозолитись нею . Я бачив усі справи , що чинились під сонцем : й ось усе це марнота та ловлення вітру ! . . . Покривленого не направиш , а неіснуючого не полічиш ! Говорив я був з серцем своїм та казав : Ось я велику премудрість набув , Найбільшу за всіх , що до мене над Єрусалимом були . І бачило серце моє всяку мудрість і знання . І поклав я на серце своє , щоб пізнати премудрість , і пізнати безумство й глупоту , і збагнув я , що й це все то ловлення вітру ! . . . Бо при многості мудрости множиться й клопіт , хто ж пізнання побільшує , той побільшує й біль ! . . . Сказав був я в серці своєму : Іди но , хай випробую тебе радістю , і придивись до добра , та й воно ось марнота . . . На сміх я сказав : Нерозумний , а на радість : Що робить вона ? Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло , і провадити мудрістю серце своє , і що буду держатись глупоти , аж поки побачу , що ж добре для людських синів , що робили б під небом за короткого часу свого життя . Поробив я великі діла : поставив для себе доми , задля себе садив виноградники , запровадив для себе садки та гаї , і понасаджував в них усіляких дерев овочевих . Наробив я для себе ставів , щоб поливати із них ліс дерев , що виростали . Набував я для себе рабів та невільниць , були в мене й домівники . А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше , ніж у всіх , що в Єрусалимі до мене були ! Назбирав я собі також срібла та золота , і скарбів царів та провінцій , завів я собі співаків та співачок , і всякі приємнощі людських синів , жінок наложниць . І звеличувавсь я усе більше та більше , над усіх , що в Єрусалимі до мене були , моя мудрість стояла також при мені . І всього , чого очі мої пожадали , я їм не відмовлював : я не стримував серця свого від жодної втіхи , бо тішилось серце моє від усякого труду мого , і це була частка моя від усякого труду свого ! Та коли я звернувся до всіх своїх чинів , що їх поробили були мої руки , і до труду , що я потрудився був , роблячи , й ось усе це марнота та ловлення вітру , і немає під сонцем нічого корисного ! . . . І звернувся я , щоб бачити мудрість , і безум , і дурощі . Бо що зробить людина , що прийде вона по царі ? Тільки те , що вона вже зробила ! І я побачив , що є перевага у мудрости над глупотою , як є перевага у світла над темрявою : у мудрого очі його в голові його , а безглуздий у темряві ходить ; та теж я пізнав , що доля одна всім їм трапиться ! І промовив я в серці своєму : Коли доля , яка нерозумному трапиться , трапиться також мені , то нащо тоді я мудрішим ставав ? І я говорив був у серці своїм , що марнота й оце . . . Не лишається пам'яти про мудрого , як і про нерозумного , на вічні віки , в днях наступних зовсім все забудеться , і мудрий вмирає так само , як і нерозумний . . . І життя я зненавидів , бо противний мені кожен чин , що під сонцем він чиниться , бо все це марнота та ловлення вітру ! . . . І зненавидів я ввесь свій труд , що під сонцем трудився я був , бо його позоставлю людині , що буде вона по мені , а хто знає , чи мудрий той буде чи нерозумний , хто запанує над цілим трудом моїм , над яким я трудився й змудрів був під сонцем ? Це марнота також . . . І я обернувся чинити , щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда , що чинив я під сонцем . . . Бо буває людина , що трудиться з мудрістю , зо знанням та із хистом , та все полишає на долю людині , яка не трудилася в тому : Марнота й оце й зло велике ! Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого , що під сонцем працює вона ? Бо всі дні її муки , а смуток робота її , і навіть вночі її серце спокою не знає , теж марнота й оце ! . . . Нема ліпшого земній людині над те , щоб їсти та пити , і щоб душа її бачила добре із труду свого . Та й оце все , я бачив , воно з руки Бога ! Бо хто буде їсти , і хто споживати спроможе без Нього ? Бо людині , що перед лицем Його добра , дає Він премудрість , і пізнання , і радість ; а грішникові Він роботу дає , щоб збирати й громадити , щоб пізніше віддати тому , хто добрий перед Божим лицем . Марнота і це все та ловлення вітру ! . . . Для всього свій час , і година своя кожній справі під небом : час родитись і час помирати , час садити і час виривати посаджене , час вбивати і час лікувати , час руйнувати і час будувати , час плакати й час реготати , час ридати і час танцювати , час розкидати каміння і час каміння громадити , час обіймати і час ухилятись обіймів , час шукати і час розгубити , час збирати і час розкидати , час дерти і час зашивати , час мовчати і час говорити , час кохати і час ненавидіти , час війні і час миру ! Яка користь трудящому в тім , над чим трудиться він ? Я бачив роботу , що Бог був дав людським синам , щоб трудились над нею , усе Він прегарним зробив свого часу , і вічність поклав їм у серце , хоч не розуміє людина тих діл , що Бог учинив , від початку та аж до кінця . . . Я знаю , немає нічого в них кращого , як тільки радіти й робити добро у своєму житті . І отож , як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром , це дар Божий ! Я знаю , що все , що Бог робить , воно зостається навіки , до того не можна нічого додати , і з того не можна нічого відняти , і Бог так зробив , щоб боялись Його ! Що є , то було вже воно , і що статися має було вже , бо минуле відновлює Бог ! І я бачив під сонцем іще : місце суду , а в нім беззаконня , і місце правди , у ньому ж неправда . . . Я сказав був у серці своєму : Судитиме Бог справедливого й несправедливого , бо для кожної справи є час , і на всяке там діло . Я сказав був у серці своєму : Це для людських синів , щоб Бог випробовував їх , і щоб бачити їм , що вони як ті звірі , бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них : як оці помирають , так само вмирають і ті , і для всіх один подих , і нема над твариною вищости людям , марнота бо все ! . . . Все до місця одного йде : все постало із пороху , і вернеться все знов до пороху . . . Хто те знає , чи дух людських синів підіймається вгору , і чи спускається вділ до землі дух скотини ? І я бачив , нема чоловікові кращого , як ділами своїми радіти , бо це доля його ! Бо хто поведе його глянути , що буде по ньому ? . . . І знов я побачив всі утиски , що чинились під сонцем , і сльоза ось утискуваних , та немає для них потішителя , і насилля з руки , що їх гноблять , і немає для них потішителя . . . І я похвалив тих померлих , що давно повмирали , більш від живих , що живуть дотепер . . . А краще від них від обох тій людині , що досі іще не була , що не бачила чину лихого , що робився під сонцем ! І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку , викликає заздрість одного до одного , і це все марнота та ловлення вітру ! . . . Нерозумний сидить , склавши руки свої , та жере своє тіло , краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру ! . . . І знову я бачив марноту під сонцем : Буває самотній , і не має нікого він іншого , сина чи брата у нього нема , та немає кінця всьому зусиллю його , і не насититься око багатством його , і він не повість : Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу ? Марнота й оце , і даремна робота воно . . . Краще двом , як одному , бо мають хорошу заплату за труд свій , і якби вони впали , підійме одне свого друга ! Та горе одному , як він упаде , й нема другого , щоб підвести його . . . Також коли вдвох покладуться , то тепло їм буде , а як же зогрітись одному ? А коли б хто напав на одного , то вдвох вони стануть на нього , і нитка потрійна не скоро пірветься ! Ліпший убогий та мудрий юнак , аніж цар старий та нерозумний , що вже осторог не приймає , бо виходить юнак і з в'язниці , щоб зацарювати , хоч у царстві своїм народивсь він убогим ! Я бачив усіх живих , що ходять під сонцем , на боці цього юнака , цього другого , що став він на місце його . Немає кінця всьому людові , всьому , що був перед ним , та й наступні не втішаться ним , бо й це теж марнота та ловлення вітру ! . . . Пильнуй за ногою своєю , як до Божого дому йдеш , бо прийти , щоб послухати , це краще за жертву безглуздих , бо не знають нічого вони , окрім чинення зла ! Не квапся своїми устами , і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем , Бог бо на небі , а ти на землі , тому то нехай нечисленними будуть слова твої ! Бо як сон наступає через велику роботу , так багато слів має і голос безглуздого . Коли зробиш обітницю Богові , то не зволікай її виповнити , бо в Нього нема уподобання до нерозумних , а що ти обітуєш , сповни ! Краще не дати обіту , ніж дати обіт і не сповнити ! Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх , і не говори перед Анголом Божим : Це помилка ! Пощо Бог буде гніватися на твій голос , і діла твоїх рук буде нищити ? Бо марнота в численності снів , як і в многості слів , але ти бійся Бога ! Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди , не дивуйся тій речі , бо високий пильнує згори над високим , а над ними Всевишній . І пожиток землі є для всіх , бо поле й сам цар обробляє . Хто срібло кохає , той не насититься сріблом , хто ж кохає багатство з прибутком , це марнота також ! Як маєток примножується , то множаться й ті , що його поїдають , і яка користь його власникові , як тільки , щоб бачили очі його ? Сон солодкий в трудящого , чи багато , чи мало він їсть , а ситість багатого спати йому не дає . Є лихо болюче , я бачив під сонцем його : багатство , яке бережеться його власникові на лихо йому , і гине багатство таке в нещасливім випадку , а родиться син і немає нічого у нього в руці : як він вийшов нагий із утроби матері своєї , так відходить ізнов , як прийшов , і нічого не винесе він з свого труду , що можна б узяти своєю рукою ! . . . І це теж зло болюче : так само , як він був прийшов , так відійде , і яка йому користь , що трудився на вітер ? А до того всі дні свої їв у темноті , і багато мав смутку , й хвороби та люті . . . Оце , що я бачив , як добре та гарне : щоб їла людина й пила , і щоб бачила добре в усьому своєму труді , що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку , які Бог їй дав , бо це доля її ! Також кожна людина , що Бог дав їй багатство й маєтки , і владу їй дав споживати із того , та брати свою частку та тішитися своїм трудом , то це Божий дарунок ! Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме , то Бог в її серце шле радість ! Є ще зло , що я бачив під сонцем , і багато його між людьми : Ось людина , що Бог їй багатство дає , і маєтки та славу , і недостатку ні в чому , чого зажадає , не чує вона для своєї душі , але Бог не дав влади їй те споживати , бо чужа людина те поїсть : Це марнота й недуга тяжка ! . . . Якби сотню дітей наплодив чоловік , і прожив пречисленні літа , і дні віку його були довгі , але не наситилась добрим душа його , а до того не мав би й належного похорону , то кажу : недоноскові краще від нього ! . . . Бо в марноті прийшов він , і в темряву йде , і в темряві сховане буде імення його , ані сонця не бачив він , ані пізнав : йому спокійніше від того ! . . . А коли б він жив двічі по тисячі літ , та не бачив добра , то хіба не до місця одного все йде ? Увесь труд людини для рота її , і пожадання її не виповнюються . Бо що більшого має мудрець , ніж безглуздий , що має убогий над те , що перед живими уміє ходити ? Краще бачити очима , аніж мандрувати жаданнями , і також це марнота та ловлення вітру . . . Що було , тому ймення його вже надане давно , і відоме , що він чоловік , і він не може правуватися з сильнішим від нього , бо багато речей , що марноту примножуть , але яка користь від них для людини ? Бо хто знає , що добре людині в житті , за небагатьох днів марного життя її , які пробуває вона , немов тінь ? Та й що хто розкаже людині , що буде під сонцем по ній ? Краще добре ім'я від оливи хорошої , а день смерти людини від дня її вродження ! Краще ходити до дому жалоби , ніж ходити до дому бенкету , бо то кінець кожній людині , і живий те до серця свого бере ! Кращий смуток від сміху , бо при обличчі сумнім добре серце ! Серце мудрих у домі жалоби , а серце безглуздих у домі веселощів . Краще слухати докір розумного , аніж слухати пісні безумних , бо як тріскот тернини під горщиком , такий сміх нерозумного . Теж марнота й оце ! . . . Коли мудрий кого утискає , то й сам нерозумним стає , а хабар губить серце . Кінець діла ліпший від початку його ; ліпший терпеливий від чванькуватого ! Не спіши в своїм дусі , щоб гніватися , бо гнів спочиває у надрах глупців . Не кажи : Що це сталось , що перші дні були кращі за ці ? бо не з мудрости ти запитався про це . Добра мудрість з багатством , а прибуток для тих , хто ще сонечко бачить , бо в тіні мудрости як у тіні срібла , та користь пізнання у тому , що мудрість життя зберігає тому , хто має її . Розваж Божий учинок , бо хто може те випростати , що Він покривив ? За доброго дня користай із добра , за злого ж розважуй : Одне й друге вчинив Бог на те , щоб людина нічого по собі не знайшла ! В днях марноти своєї я всього набачивсь : буває справедливий , що гине в своїй справедливості , буває й безбожний , що довго живе в своїм злі . Не будь справедливим занадто , і не роби себе мудрим над міру : пощо нищити маєш себе ? Не будь несправедливим занадто , і немудрим не будь : пощо маєш померти в нечасі своїм ? Добре , щоб ти ухопився за це , але й з того своєї руки не спускай , бо богобоязний втече від усього того . Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів , що в місті . Немає людини праведної на землі , що робила б добро й не грішила , тому не клади свого серця на всякі слова , що говорять , щоб не чути свого раба , коли він лихословить тебе , знає бо серце твоє , що багато разів також ти лихословив на інших ! Усе це я в мудрості випробував , і сказав : Стану мудрим ! Та далека від мене вона ! Далеке оте , що було , і глибоке , глибоке , хто знайде його ? Звернувся я серцем своїм , щоб пізнати й розвідати , та шукати премудрість і розум , та щоб пізнати , що безбожність глупота , а нерозум безумство ! І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку , бо пастка вона , її ж серце тенета , а руки її то кайдани ! . . . Хто добрий у Бога врятований буде від неї , а грішного схопить вона ! Подивися , оце я знайшов , сказав Проповідник : рівняймо одне до одного , щоб знайти зрозуміння ! Чого ще шукала душа моя , та не знайшла : я людину знайшов одну з тисячі , але жінки між ними всіма не знайшов ! . . . Крім того , поглянь , що знайшов я : що праведною вчинив Бог людину , та вигадок усяких шукають вони ! . . . Хто , як той мудрий , і значення речі хто знає ? Розсвітлює мудрість людини обличчя її , і суворість лиця її змінюється . Я раджу : Наказа царського виконуй , і то ради присяги перед Богом . Не квапся від нього відходити , не стій при злій справі , бо все , що захоче , він зробить , бо слово цареве то влада , і хто йому скаже : Що робиш ? Хто виконує заповідь , той не пізнає нічого лихого , серце ж мудрого знає час і право . Бо для кожної речі час і право своє , бо лихо людини численне на ній , бо не знає , що буде , і як саме буде , хто їй розповість ? Немає людини , яка панувала б над вітром , щоб стримати вітер , і влади нема над днем смерти , і на війні нема звільнення , і пана свого не врятує безбожність . Усе це я бачив , і серце своє прикладав я до кожного чину , що відбувався під сонцем . І був час , коли запанувала людина над людиною на лихо для неї . І я бачив безбожних похованих , і до їхнього гробу приходили , а ті , що чинили добро , повикидані з місця святого , і в місті забуті . . . Марнота й оце ! Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий , тому серце людських синів повне ними , щоб чинити лихе . Хоч сто раз чинить грішний лихе , а Бог суд відкладає йому , однако я знаю , що тим буде добре , хто Бога боїться , хто перед обличчям Його має страх ! А безбожному добре не буде , і мов тінь , довгих днів він не матиме , бо він перед Божим лицем страху не має ! Є марнота , яка на землі діється , що є справедливі , що лихо спадає на них , мов за вчинок безбожних , а є безбожні , що добро спадає на них , мов за чин справедливих ! Я сказав , що марнота й оце ! . . . І радість я похваляв : що немає людині під сонцем добра , хіба тільки щоб їсти , та пити та тішитися , і оце супроводить її в її праці за часу життя її , що під сонцем Бог дав був їй . Коли я поклав своє серце , щоб мудрість пізнати , і побачити чин , що діється він на землі , бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима , і коли я побачив усякий чин Бога , тоді я пізнав , що не може людина збагнути чину , під сонцем учиненого ! Тому скільки людина не трудиться , щоб дошукатись цього , то не знайде , і коли й мудрий скаже , що знає , не зможе знайти ! . . . Ото ж бо все це я до серця свого взяв , і бачило серце моє все оце , що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці , так само любов чи ненависть : Людина не знає нічого , що є перед нею ! Однакове всім випадає : праведному і безбожному , доброму й чистому та нечистому , і тому , хто жертву приносить , і тому , хто жертви не приносить , як доброму , так і грішникові , тому , хто клянеться , як і тому , хто клятви боїться ! . . . Оце зле у всім , що під сонцем тим діється , що однакове всім випадає , і серце людських синів повне зла , і за життя їхнього безумство в їхньому серці , а по тому до мертвих відходять . . . Хто знаходиться поміж живих , той має надію , бо краще собаці живому , ніж левові мертвому ! Бо знають живі , що помруть , а померлі нічого не знають , і заплати немає вже їм , бо забута і пам'ять про них , і їхнє кохання , і їхня ненависть , та заздрощі їхні загинули вже , і нема вже їм частки навіки ні в чому , що під сонцем тим діється ! . . . Тож іди , їж із радістю хліб свій , та з серцем веселим вино своє пий , коли Бог уподобав Собі твої вчинки ! Нехай кожного часу одежа твоя буде біла , і нехай на твоїй голові не бракує оливи ! Заживай життя з жінкою , яку ти кохаєш , по всі дні марноти твоєї , що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї , бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді , що під сонцем ним трудишся ти ! Все , що всилі чинити рука твоя , теє роби , бо немає в шеолі , куди ти йдеш , ні роботи , ні роздуму , ані знання , ані мудрости ! Знову я бачив під сонцем , що біг не у скорих , і бій не в хоробрих , а хліб не в премудрих , і не в розумних багатство , ні ласка у знавців , а від часу й нагоди залежні вони ! Бо часу свого людина не знає , мов риби , половлені в пагубну сітку , і мов птахи , захоплені в сільце , так хапаються людські сини за час лиха , коли воно нагло спадає на них ! . . . Також оцю мудрість я бачив під сонцем , і велика для мене здавалась вона : Було мале місто , і було в ньому мало людей . І раз прийшов цар великий до нього , й його оточив , і побудував проти нього велику облогу . Але в ньому знайшлася людина убога , та мудра , і вона врятувала те місто своєю премудрістю , та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину ! І я говорив : Краща мудрість за силу ; однако погорджується мудрість бідного , і не слухаються його слів ! Слова мудрих , почуті в спокої , кращі від крику володаря поміж безглуздими . Мудрість краща від зброї військової , але один грішник погубить багато добра . . . Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника , так трохи глупоти псує мудрість та славу . Серце мудрого тягне праворуч , а серце безумного ліворуч . Коли нерозумний і прямою дорогою йде , йому серця бракує , і всім він говорить , що він нерозумний . Коли гнів володаря стане на тебе , не лишай свого місця , бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин . Є зло , що я бачив під сонцем , мов помилка , що повстає від володаря : на великих висотах глупота буває поставлена , а багаті сидять у низині ! Я бачив на конях рабів , князі ж пішки ходили , немов ті раби . . . Хто яму копає , той в неї впаде , а хто валить мура , того гадина вкусить . Хто зносить каміння , пораниться ним ; хто дрова рубає , загрожений ними . Як залізо ступіє , й хтось леза не вигострить , той мусить напружити свою силу , та мудрість зарадить йому ! Коли вкусить гадюка перед закляттям , тоді ворожбит не потрібний . Слова з уст премудрого милість , а губи безумного нищать його : початок слів його уст глупота , а кінець його уст зле шаленство . Нерозумний говорить багато , та не знає людина , що буде ; а що буде по ньому , хто скаже йому ? Втомляє безумного праця його , бо не знає й дороги до міста . Горе , краю , тобі , коли цар твій хлопчина , а владики твої спозаранку їдять ! Щасливий ти , краю , коли син шляхетних у тебе царем , а владики твої своєчасно їдять , як ті мужі , а не як п'яниці ! Від лінощів валиться стеля , а з опущення рук тече дах . Гостину справляють для радощів , і вином веселиться життя , а за срібло все це можна мати . Навіть у думці своїй не злослов на царя , і в спальні своїй не кляни багача , небесний бо птах віднесе твою мову , а крилатий розкаже про слово твоє . . . Хліб свій пускай по воді , бо по багатьох днях знов знайдеш його . Давай частку на сім чи й на вісім , бо не знаєш , яке буде зло на землі . Коли переповняться хмари дощем , то виллють на землю його . А коли деревина на південь впаде чи на північ , залишиться на місці , куди деревина впаде . Хто вважає на вітер , не буде той сіяти , а хто споглядає на хмари , не буде той жати . Як не відаєш ти , яка то путь вітру , як кості зростають в утробі вагітної , так не відаєш ти чину Бога , що робить усе . Сій ранком насіння своє , та й під вечір хай не спочиває рука твоя , не знаєш бо ти , котре вийде на краще тобі , оце чи оте , чи обоє однаково добрі . І світло солодке , і добре очам сонце бачити , і коли б людина жила й довгі роки , хай за всіх їх вона тішиться , і хай пам'ятає дні темряви , бо їх буде багато , усе , що надійде , марнота ! Тішся , юначе , своїм молодецтвом , а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх ! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх , але знай , що за все це впровадить тебе Бог до суду ! Тому жени смуток від серця свого , і віддаляй зле від тіла твого , бо й дитинство , і рання життєва зоря то марнота ! І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця , аж поки не прийдуть злі дні , й не наступлять літа , про які говорити ти будеш : Для мене вони неприємні ! аж поки не стемніє сонце , і світло , і місяць , і зорі , і не вернуться хмари густі за дощем , у день , коли затремтять ті , хто дім стереже , і зігнуться мужні , і спинять роботу свою млинарі , бо їх стане мало , і потемніють ті , хто в вікно визирає , і двері подвійні на вулицю замкнені будуть , як зменшиться гуркіт млина , і голос пташини замовкне , і затихнуть всі дочки співучі , і будуть боятись високого місця , і жахи в дорозі їм будуть , і мигдаль зацвіте , й обтяжіє кобилка , і загине бажання , бо людина відходить до вічного дому свого , а по вулиці будуть ходити довкола голосільники , аж поки не пірветься срібний шнурок , і не зломиться кругла посудина з золота , і при джерелі не розіб'ється глек , і не зламається коло , й не руне в криницю . . . І вернеться порох у землю , як був , а дух вернеться знову до Бога , що дав був його ! Наймарніша марнота , сказав Проповідник , марнота усе ! . . . Крім того , що Проповідник був мудрий , він навчав ще народ знання . Він важив та досліджував , склав багато приповістей . Проповідник пильнував знаходити потрібні слова , і вірно писав правдиві слова . Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі , і мов позабивані цвяхи , складачі ж таких слів , вони дані від одного Пастиря . А понад те , сину мій , будь обережний : складати багато книжок не буде кінця , а багато навчатися мука для тіла ! Підсумок усього почутого : Бога бійся , й чини Його заповіді , бо належить це кожній людині ! Бо Бог приведе кожну справу на суд , і все потаємне , чи добре воно , чи лихе !