GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:22urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:22Соломонова Пісня над піснями . Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх , бо ліпші кохання твої від вина ! На запах оливи твої запашні , твоє ймення неначе олива розлита , тому діви кохають тебе ! Потягни ти мене за собою , біжім ! Цар впровадив мене у палати свої , ми радіти та тішитись будемо тобою , згадаємо кохання твої , від вина приємніші , поправді кохають тебе ! Дочки єрусалимські , я чорна та гарна , немов ті намети кедарські , мов занавіси Соломонові ! Не дивіться на те , що смуглявенька я , бож сонце мене опалило , сини неньки моєї на мене розгнівалися , настановили мене сторожити виноградники , та свого виноградника власного не встерегла я ! . . . Скажи ж мені ти , кого покохала душа моя : Де ти пасеш ? Де даєш ти спочити у спеку отарі ? Пощо біля стад твоїх друзів я буду , немов та причинна ? Якщо ти не знаєш цього , вродливіша посеред жінок , то вийди собі за слідами отари , і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої . Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових , о моя ти подруженько ! Гарні щічки твої поміж шнурами перел , а шийка твоя між разками намиста ! Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками ! Доки цар при своєму столі , то мій нард видає свої пахощі . Мій коханий для мене мов китиця мирри : спочиває між персами в мене ! Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах ! Яка ти прекрасна , моя ти подруженько , яка ти хороша ! Твої очі немов голубині ! Який ти прекрасний , о мій ти коханий , який ти приємний ! а ложе нам зелень ! Бруси наших домів то кедрини , стелі в нас кипариси ! Я саронська троянда , я долинна лілея ! Як лілея між тереном , так подруга моя поміж дівами ! Як та яблуня між лісовими деревами , так мій коханий поміж юнаками , його тіні жадала й сиділа я в ній , і його плід для мого піднебіння солодкий ! Він впровадив мене до винярні , а прапор його надо мною кохання ! Підкріпіте мене виноградовим печивом , освіжіть мене яблуками , бо я хвора з кохання ! Ліва рука його під головою моєю , правиця ж його пригортає мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , газелями чи польовими оленями , щоб ви не сполохали , й щоб не збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! . . . Голос мого коханого ! . . . Ось він іде , ось він скаче горами , по пагірках вистрибує . . . Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя . Он стоїть він у нас за стіною , зазирає у вікна , заглядає у ґрати . . . Мій коханий озвався й промовив до мене : Уставай же , подруго моя , моя красна , й до мене ходи ! Бо оце проминула пора дощова , дощ ущух , перейшов собі він . Показались квітки на землі , пора соловейка настала , і голос горлиці в нашому краї лунає ! Фіґа випустила свої ранні плоди , і розцвілі виноградини пахощі видали . Уставай же , подруго моя , моя красна , й до мене ходи ! Голубко моя у розщілинах скельних , у бескіднім сховку , дай побачити мені твоє личко , дай почути мені голосок твій , бо голос твій милий , а личко твоє уродливе ! Ловіть нам лисиці , лисинята маленькі , що ушкоджують нам виноградники , виноградники ж наші у цвіті ! Мій коханий він мій , я ж його , він пасе між лілеями ! Поки день прохолоду навіє , а тіні втечуть , вернись , мій коханий , стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах ! По ночах на ложі своїм я шукала того , кого покохала душа моя . . . Шукала його , та його не знайшла . . . Хай устану й нехай я пройдуся по місті , хай на вулицях та на майданах того пошукаю , кого покохала душа моя ! Шукала його , та його не знайшла . . . Спіткали мене сторожі , що по місті проходять . . . Чи не бачили часом того , кого покохала душа моя ? Небагато пройшла я від них , та й знайшла я того , кого покохала душа моя : схопила його , й не пустила його , аж поки його не ввела у дім неньки своєї , та в кімнату тієї , що в утробі носила мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , газелями чи польовими оленями , щоб ви не сполохали , щоб не збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! . . . Хто вона , що виходить із пустині , немов стовпи диму , окурена миррою й ладаном , всілякими пахощами продавця ? Ось ложе його , Соломонове , шістдесят лицарів навколо нього , із лицарів славних Ізраїлевих ! Усі вони мають меча , усі вправні в бою , кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного . Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев : стовпці їхні зробив він із срібла , а їхне опертя золоте , пурпурове сидіння , їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських ! . . . Підіть і побачте , о дочки сіонські , царя Соломона в вінку , що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його ! Яка ти прекрасна , моя ти подруженько , яка ти хороша ! Твої оченятка , немов ті голубки , глядять з-за серпанку твого ! Твої коси немов стадо кіз , що хвилями сходять з гори Гілеадської ! Твої зубки немов та отара овець пообстриганих , що з купелю вийшли , що котять близнята , і між ними немає неплідної . . . Твої губки немов кармазинова нитка , твої устонька красні , мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм ! Твоя шия немов та Давидова башта , на зброю збудована : тисяча щитів повішена в ній , усе щити лицарів ! Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі , що випасуються між лілеями . . . Поки день прохолоду навіє , а тіні втечуть , піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану . . . Уся ти прекрасна , моя ти подруженько , і плями нема на тобі ! Зо мною з Лівану , моя наречена , зо мною з Лівану ти підеш ! Споглянеш з вершини Амани , з вершини Сеніру й Гермону , з леговища левів , з леопардових гір . Забрала ти серце мені , моя сестро , моя наречена , забрала ти серце мені самим очком своїм , разочком одненьким намиста свого ! . . . Яке любе кохання твоє , о сестрице моя , наречена ! Скільки ліпше кохання твоє за вино , а запашність олив твоїх за всі пахощі ! . . . Уста твої крапають мед щільниковий , моя наречена , мед і молоко під твоїм язичком , а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі ! Замкнений садок то сестриця моя , наречена моя замкнений садок , джерело запечатане . . . Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим , кипри із нардами , нард і шафран , пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану , мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами , ти джерело садкове , криниця живої води , та тієї , що плине з Ливану ! . . . Прокинься , о вітре з півночі , і прилинь , вітре з полудня , повій на садок мій : нехай потечуть його пахощі ! Хай коханий мій прийде до саду свого , і нехай споживе плід найкращий його ! . . . Прийшов я до саду свого , о сестро моя , наречена ! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм , споживаю свого стільника разом із медом своїм , п'ю вино я своє зо своїм молоком ! . . . Споживайте , співдрузі , пийте до схочу , кохані ! Я сплю , моє ж серце чуває . . . Ось голос мого коханого ! . . . Стукає . . . Відчини мені , сестро моя , о моя ти подруженько , голубко моя , моя чиста , бо росою покрилася вся моя голова , мої кучері краплями ночі ! . . . Зняла я одежу свою , як знову її надягну ? Помила я ніжки свої , як же їх занечищу ? . . . Мій коханий простяг свою руку крізь отвір , і нутро моє схвилювалось від нього ! . . . Встала я відчинити своєму коханому , а з рук моїх капала мирра , і мирра текла на засувки замка з моїх пальців . . . Відчинила своєму коханому , а коханий мій зник , відійшов ! . . . Душі не ставало в мені , як він говорив . . . Я шукала його , та його не знайшла . . . Я гукала його , та він не відізвався до мене . . . Стріли мене сторожі , що ходять по місті , набили мене , завдали мені рани . . . Здерли з мене моє покривало , сторожі міських мурів ! Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , як мого коханого стрінете ви , що йому повісте ? Що я хвора з кохання ! Чим коханий твій кращий від інших коханих , вродливіша з жінок ? Чим коханий твій кращий від інших коханих , що так заклинаєш ти нас ? Коханий мій білий й рум'яний , визначніший він від десяти тисяч інших . . . Голова його щиреє золото , його кучері пальмове віття , чорні , як ворон . . . Його очі немов голубки над джерелами водними , у молоці повимивані , що над повним струмком посідали ! Його личка як грядка бальзаму , немов квітники запашні ! Його губи лілеї , з яких капає мирра текуча ! Його руки стовпці золоті , повисаджувані хризолітом , а лоно його твір мистецький з слонової кости , покритий сапфірами ! Його стегна стовпи мармурові , поставлені на золотії підстави ! Його вигляд немов той Ливан , він юнак як ті кедри ! Уста його солодощі , і він увесь пожадання . . . Оце мій коханий , й оце мій дружок , дочки єрусалимські ! Куди твій коханий пішов , о найвродливіша з жінок ? Куди спрямував твій коханий ? Бо ми пошукаємо його із тобою . Мій коханий пішов до садочка свого , в квітники запашні , щоб пасти в садках і збирати лілеї . Я належу своєму коханому , а мені мій коханий , що пасе між лілеями ! Ти прекрасна , моя ти подруженько , мов та Тірца , ти хороша , як Єрусалим , ти грізна , як війська з прапорами ! Відверни ти свої оченята від мене , бо вони непокоять мене ! Твої коси немов стадо кіз , що хвилями сходять з того Гілеаду ! Твої зуби немов та отара овець , що з купелю вийшли , що котять близнята , і між ними немає неплідної ! Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм ! Шістдесят є цариць , і вісімдесят є наложниць , а дівчатам немає числа , та єдина вона ця голубка моя , моя чиста ! У неньки своєї вона одиначка , обрана вона у своєї родительки ! Як бачили дочки Сіону її , то щасливою звали її , цариці й наложниці то вихваляли її : Хто це така , що вона виглядає , немов та досвітня зоря , прекрасна , як місяць , як сонце ясна , як полки з прапорами грізна ? Зійшла я в оріховий сад , щоб поглянути на пуп'яночки при потоці , щоб побачити там , чи зацвів виноград , чи гранатові яблуні порозцвітали ? І не зчулася я , як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр . . . Вернися , вернись , Суламітко ! Вернися , вернися , нехай ми на тебе надивимось ! Чого вам дивитися на Суламітку , немов би на танець військовий ? Хороші які стали ноги твої в черевичках , князівно моя ! Заокруглення стегон твоїх мов намисто , руками мистецькими виточене ! Твоє лоно немов круглоточена чаша , в якій не забракне вина запашного ! Твій живіт сніп пшениці , оточений тими лілеями ! Два перса твої немов двоє сарняток близнят ! Твоя шия як башта із кости слонової , твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму , в тебе ніс немов башта ливанська , що дивиться все в бік Дамаску ! Голівка твоя на тобі мов Кармел , а коса на голівці твоїй немов пурпур , полонений цар тими кучерями ! Яка ти прекрасна й приємна яка , о кохання в розкошах ! Став подібний до пальми твій стан , твої ж перса до грон виноградних ! Я подумав : виберуся на цю пальму , схоплюся за віття її , і нехай стануть перса твої , немов виноградні ті грона , а пахощ дихання твого як яблука ! . . . А уста твої як найліпше вино : простує воно до мого коханого , чинить промовистими й уста сплячих ! Я належу своєму коханому , а його пожадання до мене ! Ходи ж , мій коханий , та вийдемо в поле , переночуємо в селах ! Устанемо рано , й ходім у сади-виногради , подивимося , чи зацвів виноград , чи квітки розцвілись , чи гранатові яблуні порозцвітали ? . . . Там кохання своє тобі дам ! Видадуть пах мандрагори , при наших же входах всілякі коштовні плоди , нові та старі , що я їх заховала для тебе , коханий ти мій ! О , коли б ти мені був за брата , що перса ссав в нені моєї , коли б стріла тебе я на вулиці , цілувала б тебе , і ніхто мені не докоряв би ! Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї : ти навчав би мене , я б тебе напоїла вином запашним , соком гранатових яблук своїх ! Ліва рука його під головою моєю , правиця ж його пригортає мене ! . . . Заклинаю я вас , дочки єрусалимські , нащо б сполохали , й нащо б збудили кохання , аж доки йому до вподоби ! Хто вона , що виходить із пустині , спираючися на свого коханого ? Під яблунею я збудила тебе , там повила тебе мати твоя , там тебе повила твоя породителька ! Поклади ти мене , як печатку на серце своє , як печать на рамено своє , бо сильне кохання , як смерть , заздрощі непереможні , немов той шеол , його жар жар огню , воно полум'я Господа ! Води великі не зможуть згасити кохання , ані ріки його не заллють ! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому , то ним погордили б зовсім ! . . . Є сестра в нас мала , й перс у неї нема ще . Що зробимо нашій сестричці в той день , коли сватати будуть її ? Якщо вона мур , забороло із срібла збудуємо на ній , а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх . . . Я мур , мої ж перса як башти , тоді я була в його очах мов та , яка спокій провадить . . . Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні , виноградника він віддавав сторожам , щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла . Але мій виноградник , що маю його , при мені ! Тобі , Соломоне , хай буде та тисяча , а сторожам його плоду дві сотні ! О ти , що сидиш у садках , друзі твої прислухаються до твого голосу : дай почути його і мені ! Утікай , мій коханий , і станься подібний до сарни собі , чи до молодого оленя у бальзамових горах !