GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:32urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:32І було слово Господнє до Йони , Аміттаєвого сина , таке : Устань , іди до Ніневії , великого міста , і проповідуй проти нього , бо їхнє зло прийшло перед лице Моє . І встав Йона , щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця . І зійшов він до Яфи , і знайшов корабля , що йшов до Таршішу , і дав заплату його , і ввійшов у нього , щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця . А Господь кинув сильного вітра на море , і знялася на морі велика буря , і вже думали , що корабель буде розбитий . І налякалися моряки , і кликали кожен до своїх богів , і викидали ті речі , що були на кораблі , до моря , щоб полегшити себе . А Йона зійшов до споду корабля , і ліг , і заснув . І приступив до нього керівник корабля , та й сказав йому : Чого ти спиш ? Уставай , заклич до свого Бога , може згадає цей Бог про нас , і ми не згинемо . І сказали вони один до одного : Ідіть , і киньмо жеребки , та й пізнаємо , через кого нам оце лихо . І кинули вони жеребки , і впав жеребок на Йону . І сказали до нього : Об'яви ж нам , через що нам це лихо ? Яке твоє зайняття , і звідки ти йдеш ? Який твій край , і з якого ти народу ? І сказав він до них : Я єврей , і боюся я Господа , Небесного Бога , що вчинив море та суходіл . І налякалися ті люди великим страхом , і сказали до нього : Що це ти наробив ? Бо ці люди довідалися , що він утікає з-перед Господнього лиця , бо він це їм об'явив . І вони сказали до нього : Що ми зробимо тобі , щоб утихомирилось море , щоб не заливало нас ? Бо море бушувало все більше . І сказав він до них : Візьміть мене , і киньте мене до моря , і втихомириться море перед вами ; бо я знаю , що через мене оця велика буря на вас . І міцно гребли ці люди , щоб дістатися до суходолу , та не могли , бо море бушувало все більш проти них . І вони кликнули до Господа та й сказали : О Господи , нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка , і не давай на нас неповинної крови , бо Ти , Господи , чиниш , як бажаєш ! І підняли вони Йону , і кинули його до моря , і спинилося море від своєї лютости . І налякалися ці люди Господа великим страхом , і приносили Господеві жертви , і складали обітниці . І призначив Господь велику рибу , щоб вона проковтнула Йону . І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі . І молився Йона до Господа , Бога свого , з утроби тієї риби , та й казав : Я кликав з нещастя свого до Господа , і відповідь дав Він мені , із нутра шеолу кричав я , і почув Ти мій голос ! І Ти кинув мене в глибочінь , у серце моря , і потік оточив був мене . Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли . І сказав я : Я вигнаний з-перед очей Твоїх , проте ще побачу я храм Твій святий . Вода аж по душу мене обгорнула , безодня мене оточила , очерет обвиває кругом мою голову ! Я зійшов аж до споду гори , а земля її засуви стали за мною навіки ! Та підіймеш із ями життя моє , Господи , Боже Ти мій ! Як у мені омлівала душа моя , Господа я спогадав , і молитва моя ця до Тебе долинула , до храму святого Твого ! Ті , що тримаються марних божків , свого Милосердного кидають . А я голосною подякою принесу Тобі жертву , про що присягав я , те виконаю . Спасіння у Господа ! І Господь звелів рибі , і вона викинула Йону на суходіл . І було Господнє слово до Йони вдруге таке : Устань , іди до Ніневії , великого міста , і проповідуй на нього те слово , що Я говорив був тобі ! І Йона встав , і пішов до Ніневії за Господнім словом . А Ніневія була місто велике-превелике , на три дні ходи . І зачав Йона ходити по місті , на один день ходи , і проповідував і казав : Ще сорок день , і Ніневія буде зруйнована ! І ніневітяни ввірували в Бога , і оголосили піст , і позодягали верети , від найбільшого з них аж до найменшого . І дійшло це слово до царя Ніневії , і він устав зо свого трону , і скинув плаща свого з себе , і покрився веретою , та й сів на попелі . І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож , говорячи : Нехай не покуштують нічого ані людина , ані худоба , худоба велика чи худоба дрібна , нехай вони не пасуться , і нехай не п'ють води ! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба , і нехай сильно кличуть до Бога , і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства , що в їхніх руках . Хто знає , може Бог обернеться й пожалує , і відвернеться з жару гніву Свого , і ми не погинемо ! І побачив Бог їхні вчинки , що звернули зо своєї злої дороги , і пожалував Бог щодо того лиха , про яке говорив , що їм учинить , і не вчинив . І було це для Йони на досаду , досаду велику , і він запалився . І молився він до Господа та й казав : О Господи , чи ж не це моє слово , поки я ще був на своїй землі ? Тому я перед тим утік до Таршішу , бо я знав , що Ти Бог милостивий та милосердий , довготерпеливий та многомилостивий , і Ти жалкуєш за зло . А тепер , Господи , візьми мою душу від мене , бо краще мені смерть від мого життя ! А Господь відказав : Чи слушно ти запалився ? І вийшов Йона з міста , і сів від сходу міста , і поставив собі там куреня , і сів під ним у тіні , аж поки побачить , що буде в місті . І виростив Бог рицинового куща , і він вигнався понад Йону , щоб бути тінню над його головою , щоб урятувати його від його досади . І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю . А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка , і він підточив рицинового куща , і той усох . І сталося , як сонце зійшло , то призначив Бог східнього гарячого вітра , і вдарило сонце на Йонину голову , і він зомлів . І він жадав , щоб йому померти , і казав : Краще мені смерть від мого життя ! І промовив Бог до Йони : Чи слушно запалився ти за рициновий кущ ? А той відказав : Дуже розлютився я , аж на смерть ! І сказав Господь : Ти змилувався над рициновим кущем , над яким не трудився , і не плекав його , який виріс за одну ніч , і за одну ніч згинув . А Я не змилувався б над Ніневією , цим великим містом , що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда , які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці , та численна худоба ?