GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:41urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:41Початок Євангелії Ісуса Христа , Сина Божого . Як у пророка Ісаї написано : Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця , який перед Тобою дорогу Твою приготує . Голос того , хто кличе : У пустині готуйте дорогу для Господа , рівняйте стежки Йому ! виступив був так Іван , що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів . І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни , і в річці Йордані від нього христились вони , і визнавали гріхи свої . А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу , і мав пояс ремінний на стегнах своїх , а їв сарану та мед польовий . І він проповідував , кажучи : Услід за мною йде он Потужніший від мене , що Йому я негідний , нагнувшись , розв'язати ремінця від узуття Його . Я христив вас водою , а Той вас христитиме Духом Святим . І сталося тими днями , прийшов Ісус з Назарету Галілейського , і від Івана христився в Йордані . І зараз , коли Він виходив із води , то побачив Іван небо розкрите , і Духа , як голуба , що сходив на Нього . І голос із неба почувся : Ти Син Мій Улюблений , що Я вподобав Його ! І зараз повів Його Дух у пустиню . І Він був сорок днів у пустині , випробовуваний від сатани , і перебував зо звіриною . І служили Йому Анголи . А коли Іван виданий був , то прийшов Ісус до Галілеї , і проповідував Божу Євангелію , і говорив : Збулися часи , і Боже Царство наблизилось . Покайтеся , і віруйте в Євангелію ! А коли Він проходив біля Галілейського моря , то побачив Симона та Андрія , брата Симонового , що невода в море закидали , бо рибалки були . І сказав їм Ісус : Ідіть услід за Мною , і зроблю , що станете ви ловцями людей . І зараз вони свого невода кинули , та й пішли вслід за Ним . А коли недалеко прийшов , то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана , що й вони в човні невода лагодили . І зараз покликав Він їх . І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками , і пішли вслід за Ним . І приходять вони в Капернаум . І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу , і навчати зачав . І дивувались науці Його , бо навчав Він їх , як можновладний , а не як ті книжники . І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік , що мав духа нечистого , і він закричав , і сказав : Що Тобі до нас , Ісусе Назарянине ? Ти прийшов погубити нас . Я знаю Тебе , хто Ти , Божий Святий . Ісус же йому заказав : Замовчи , і вийди з нього ! І затряс дух нечистий того , і , скрикнувши голосом гучним , вийшов із нього . І жахнулися всі , аж питали вони один одного , кажучи : Що це таке ? Нова наука із потугою ! Навіть духам нечистим наказує Він , і вони Його слухають . І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні . І вийшли вони із синагоги небавом , і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого . А теща Симонова лежала в гарячці ; і зараз сказали про неї Йому . І Він підійшов і підвів її , узявши за руку , і гарячка покинула ту , і вона зачала прислуговувати їм . А як вечір настав , коли сонце зайшло , то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих . І все місто зібралося перед дверима . І Він уздоровив багатьох , на різні хвороби недужих , і багатьох демонів повиганяв . А демонам не дозволяв Він казати , що знають Його . А над ранком , як дуже ще темно було , уставши , Він вийшов і пішов у місце самітне , і там молився . А Симон та ті , що були з ним , поспішили за Ним . І , знайшовши Його , вони кажуть Йому : Усі шукають Тебе . А Він промовляє до них : Ходім в інше місце , до сіл та околишніх міст , щоб і там проповідувати , бо на те Я прийшов . І пішов , і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї . І демонів Він виганяв . І приходить до Нього прокажений , благає Його , і на коліна впадає та й каже Йому : Коли хочеш , Ти можеш очистити мене ! І змилосердився Він , простяг руку Свою , і доторкнувся до нього , та й каже йому : Хочу , будь чистий ! І проказа зійшла з нього хвилі тієї , і чистим він став . А Він , погрозивши йому , зараз вислав його , і йому наказав : Гляди , не оповідай нічого нікому . Але йди , покажися священикові , і принеси за своє очищення , що Мойсей заповів , їм на свідоцтво . А він , вийшовши , став багато оповідати й говорити про подію , так що Він не міг явно ввійти вже до міста , але перебував віддалік по самітних місцях . І сходилися звідусюди до Нього . Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму , то чутка пішла , що Він удома . І зібралось багато , аж вони не вміщалися навіть при дверях . А Він їм виголошував слово . І прийшли ось до Нього , несучи розслабленого , якого несли четверо . А що через народ до Нього наблизитися не могли , то стелю розкрили , де Він був , і пробравши , звісили ложе , що на ньому лежав розслаблений . А Ісус , віру їхню побачивши , каже розслабленому : Відпускаються , сину , гріхи тобі ! Там же сиділи дехто з книжників , і в серцях своїх думали : Чого Він говорить отак ? Зневажає Він Бога . . . Хто може прощати гріхи , окрім Бога Самого ? І зараз Ісус відчув Духом Своїм , що вони так міркують собі , і сказав їм : Що таке ви в серцях своїх думаєте ? Що легше : сказати розслабленому : Гріхи відпускаються тобі , чи сказати : Уставай , візьми ложе своє та й ходи ? Але щоб ви знали , що Син Людський має владу прощати гріхи на землі , каже розслабленому : Тобі Я наказую : Уставай , візьми ложе своє , та й іди у свій дім ! І той устав , і негайно взяв ложе , і вийшов перед усіма , так що всі дивувались і славили Бога , й казали : Ніколи такого не бачили ми ! І вийшов над море Він знов . А ввесь натовп до Нього приходив , і Він їх навчав . А коли Він проходив , то побачив Левія Алфієвого , що сидів на митниці , і каже йому : Іди за Мною ! Той устав , і пішов услід за Ним . Коли ж Він сидів при столі в його домі , то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його ; бо було їх багато , і вони ходили за Ним . Як побачили ж книжники та фарисеї , що Він їсть із грішниками та з митниками , то сказали до учнів Його : Чому то Він їсть із митниками та з грішниками ? А Ісус , як почув , промовляє до них : Лікаря не потребують здорові , а слабі . Я не прийшов кликати праведних , але грішників на покаяння . А учні Іванові та фарисейські постили . І приходять вони , та й говорять до Нього : Чому учні Іванові та фарисейські постять , а учні Твої не постять ? Ісус же промовив до них : Хіба постити можуть гості весільні , поки з ними ще є молодий ? Доки мають вони молодого з собою , то постити не можуть . Але прийдуть ті дні , коли заберуть молодого від них , то й постити будуть вони за тих днів . І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового , а як ні , то край латки нової одірветься там від старого , і дірка стане ще гірша . І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки , а то попрориває вино бурдюки , і вино й бурдюки пропадуть , а вливають вино молоде до нових бурдюків . І сталось , як Він переходив ланами в суботу , Його учні дорогою йшли , та й стали колосся зривати . Фарисеї ж казали Йому : Подивись , чому роблять у суботу вони , чого не годиться ? А Він їм відказав : Чи ж ви не читали ніколи , що зробив був Давид , як потребу він мав та сам зголоднів був і ті , що були з ним ? Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара , і спожив хліби показні , яких їсти не можна було , тільки священикам , і дав він і тим , хто був із ним ? І сказав Він до них : Субота постала для чоловіка , а не чоловік для суботи , а тому то Син Людський Господь і суботі . І Він знову до синагоги ввійшов . І був там один чоловік , який мав суху руку . І , щоб обвинуватити Його , наглядали за Ним , чи Він у суботу того не вздоровить . І говорить Він до чоловіка з сухою рукою : Стань посередині ! А до них промовляє : У суботу годиться робити добре , чи робити лихе , життя зберегти , чи погубити ? Вони ж мовчали . І споглянув Він із гнівом на них , засмучений закам'янілістю їхніх сердець , і сказав чоловікові : Простягни свою руку ! І той простяг , і рука йому стала здорова ! Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього , як Його погубити . А Ісус із Своїми учнями вийшов над море . І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї , і з Єрусалиму , і з Ідумеї , і з-за Йордання , і з Тиру й Сидону . Натовп великий , прочувши , як багато чинив Він , зібрався до Нього . І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому , через натовп , щоб до Нього не тиснулись . Бо Він багатьох уздоровив , так що хто тільки немочі мав , то тислись до Нього , щоб Його доторкнутись . І духи нечисті , як тільки вбачали Його , то падали ницьма перед Ним , і кричали й казали : Ти Син Божий ! А Він їм суворо наказував , щоб вони Його не виявляли . І Він вийшов на гору , і покликав , кого Сам хотів ; вони ж приступили до Нього . І визначив Дванадцятьох , щоб із Ним перебували , і щоб послати на проповідь їх , і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів . І визначив Він оцих Дванадцятьох : Симона , і дав йому ймення Петро , і Якова Зеведеєвого , і Івана , брата Якова , і дав їм імена Воанергес , цебто сини громові , і Андрія , і Пилипа , і Варфоломія , і Матвія , і Хому , і Якова Алфієвого , і Тадея , і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського , що й видав Його . І приходять до дому вони . І знову зібралось народу , що вони не могли навіть хліба з'їсти . І коли Його ближчі почули , то вийшли , щоб узяти Його , бо говорено , ніби Він несамовитий . А книжники , що поприходили з Єрусалиму , казали : Має Він Вельзевула , і виганяє демонів силою князя демонів . І , закликавши їх , Він у притчах до них промовляв : Як може сатана сатану виганяти ? І коли царство поділиться супроти себе , не може встояти те царство . І коли дім поділиться супроти себе , не може встояти той дім . І коли б сатана сам на себе повстав і поділився , то не зможе встояти він , але згине . Ніхто бо не може вдертись у дім дужого , та й пограбувати добро його , якщо перше не зв'яже дужого , і аж тоді пограбує господу його . Поправді кажу вам , що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги , хоч би як вони богозневажали . Але , хто богозневажить Духа Святого , повіки йому не відпуститься , але гріху вічному він підпадає . Бож казали вони : Він духа нечистого має . І поприходили мати Його та брати Його , і , осторонь ставши , послали до Нього і Його викликали . А народ кругом Нього сидів . І сказали Йому : Ото мати Твоя , і брати Твої , і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь . А Він їм відповів і сказав : Хто Моя мати й брати ? І поглянув на тих , що круг Нього сиділи , і промовив : Ось мати Моя та браття Мої ! Бо хто Божу волю чинитиме , той Мені брат , і сестра , і мати . І знову почав Він навчати над морем . І зібралось до Нього багато народу , так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів , а народ увесь був на землі покрай моря . І багато навчав Він їх притчами , і в науці Своїй їм казав : Слухайте , вийшов сіяч ось , щоб сіяти . І як сіяв , упало зерно одне край дороги , і налетіли пташки , і його повидзьобували . Друге ж упало на ґрунт кам'янистий , де не мало багато землі , і негайно зійшло , бо земля неглибока була ; а як сонце зійшло то зів'яло , і , коріння не мавши , усохло . А інше впало між терен , і вигнався терен , і його поглушив , і плоду воно не дало . Інше ж упало на добрую землю , і дало плід , що посходив і ріс ; і видало втридцятеро , у шістдесят і в сто раз . І сказав : Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! І , як остався Він насамоті , Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу . І Він їм відповів : Вам дано пізнати таємниці Божого Царства , а тим , що за вами , усе відбувається в притчах , щоб оком дивились вони і не бачили , вухом слухали і не зрозуміли , щоб коли вони не навернулися , і відпущені будуть гріхи їм ! І Він їх запитав : Ви не розумієте притчі цієї ? І як вам зрозуміти всі притчі ! Сіяч сіє слово . А котрі край дороги , де сіється слово , це ті , що як тільки почують , то зараз приходить до них сатана , і забирає слово , посіяне в них . Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті , вони , як почують те слово , то з радістю зараз приймають його , та коріння не мають у собі й непостійні ; а згодом , як утиск або переслідування наступає за слово , вони спокушаються зараз . А між терен посіяне , це ті , що слухають слово , але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять , та й заглушують слово , і плоду воно не дає . А посіяне в добрую землю це ті , що слухають слово й приймають , і родять утридцятеро , у шістдесят і в сто раз . І сказав Він до них : Чи світильника приносять на те , щоб поставити його під посудину , чи може під ліжко ? А не щоб поставити на свічнику ? Бо немає нічого захованого , що не виявиться , і немає таємного , що не вийде наяв . Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! І сказав Він до них : Уважайте , що чуєте : Якою мірою будете міряти , такою відміряють вам , і додадуть вам . Бо хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього й те , що він має . І сказав Він : Так і Боже Царство , як той чоловік , що кидає в землю насіння , і чи спить , чи встає він удень та вночі , а насіння пускає паростки та росте , хоч не знає він , як . Бо родить земля сама з себе : перше вруна , потім колос , а тоді повне збіжжя на колосі . А коли плід доспіє , зараз він посилає серпа , бо настали жнива . І сказав Він : До чого прирівняємо Царство Боже ? Або в якій притчі представим його ? Воно як те зерно гірчичне , яке , коли сіється в землю , найдрібніше за всі земні насіння . Як посіяне ж буде , виростає , і стає над усі зілля більше , і віття пускає велике таке , що кублитись може в тіні його птаство небесне . І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав , поскільки вони могли слухати . І без притчі нічого Він їм не казав , а учням Своїм самотою вияснював усе . І сказав Він до них того дня , коли вечір настав : Переплиньмо на той бік . І , лишивши народ , узяли із собою Його , як у човні Він був ; і інші човни були з Ним . І знялася ось буря велика , а хвилі вливалися в човен , аж човен водою вже був переповнився ! А Він спав на кормі на подушці . . . І вони розбудили Його та й сказали Йому : Учителю , чи Тобі байдуже , що ми гинемо ? . . . Тоді Він устав , і вітрові заборонив , і до моря сказав : Мовчи , перестань ! І стих вітер , і тиша велика настала . . . І сказав Він до них : Чого ви такі полохливі ? Чому віри не маєте ? А вони налякалися страхом великим , і говорили один до одного : Хто ж це такий , що вітер і море слухняні Йому ? І на другий бік моря вони прибули , до землі Гадаринської . І як вийшов Він із човна , то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер , що мав духа нечистого . Він мешкання мав у гробах , і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його , бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його , але він розривав ланцюги та кайдани торощив , і ніхто не міг угамувати його . І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах , і кричав , і бився об каміння . . . А коли він Ісуса побачив здалека , то прибіг , і вклонився Йому , і закричав гучним голосом , кажучи : Що до мене Тобі , Ісусе , Сину Бога Всевишнього ? Богом Тебе заклинаю , не муч Ти мене ! Бо сказав Він йому : Вийди , душе нечистий , із людини ! І запитав Він його : Як тобі на ім'я ? А той відповів : Леґіон мені ймення багато бо нас . І він Його дуже просив , щоб їх не висилав із тієї землі . Пасся ж там на горі гурт великий свиней . І просилися демони , кажучи : Пошли нас у свиней , щоб у них ми ввійшли . І дозволив Він їм . І повиходили духи нечисті , і в свиней увійшли . І гурт кинувся з кручі до моря , а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі . . . А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили . І повиходили люди побачити , що сталось . І прийшли до Ісуса й побачили , що той біснуватий , що мав леґіона , убраний сидів , і при умі , і полякались вони . . . Самовидці ж їм розповіли , що сталося з тим біснуватим , також про свиней . І вони стали благати Його , щоб пішов Собі з їхнього краю . А як Він сів до човна , то біснуватий став просити Його , щоб залишитися з Ним . Ісус же йому не дозволив , а промовив до нього : Іди до дому свого , до своїх , і їм розповіж , які речі великі Господь учинив тобі , і як змилувався над тобою ! І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати , які речі великі Ісус учинив йому . І всі дивувались ! І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов , то до Нього зібралось багато народу . І був Він над морем . І приходить один із старших синагоги , на ймення Яір , і , як побачив Його , припадає до ніг Йому , і дуже благає Його та говорить : Моя дочка кінчається . Прийди ж , поклади Свої руки на неї , щоб видужала та жила ! . . . І пішов Він із ним . За Ним натовп великий ішов , і тиснувсь до Нього . А жінка одна , що дванадцять років хворою на кровотечу була , що чимало натерпілася від багатьох лікарів , і витратила все добро своє , та ніякої помочі з того не мала , а прийшла ще до гіршого , як зачула вона про Ісуса , підійшла через натовп іззаду , і доторкнулась до одежі Його . . . Бо вона говорила про себе : Коли хоч доторкнусь до одежі Його , то одужаю . . . І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її , і тілом відчула вона , що видужала від недуги ! І в ту мить Ісус вичув у Собі , що вийшла з Нього сила . І Він до народу звернувся й спитав : Хто доторкнувсь до Моєї одежі ? І відказали Йому Його учні : Ти бачиш , що тисне на Тебе народ , а питаєшся : Хто доторкнувся до Мене ? А Він навкруги поглядав , щоб побачити ту , що зробила оце . І жінка злякалась та затрусилась , бо знала , що сталося їй . І вона підійшла , і впала ницьма перед Ним , і всю правду Йому розповіла . . . А Він їй сказав : Твоя віра , о дочко , спасла тебе ; іди з миром , і здоровою будь від своєї недуги ! Як Він ще говорив , приходять ось від старшини синагоги та й кажуть : Дочка твоя вмерла ; чого ще турбуєш Учителя ? . . . А Ісус , як почув слово сказане , промовляє до старшини синагоги : Не лякайсь , тільки віруй ! І Він не дозволив іти за Собою нікому , тільки Петрові та Якову , та Іванові , братові Якова . І приходять у дім старшини синагоги , і Він бачить метушню та людей , що плакали та голосили . А ввійшовши , сказав Він до них : Чого ви метушитеся та плачете ? Не вмерло дівча , але спить ! І вони насміхалися з Нього . А Він усіх випровадив , узяв батька дівчати та матір , та тих , хто був із Ним , і ввійшов , де лежало дівча . І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього : Таліта , кумі що значить : Дівчатко , кажу тобі встань ! І в ту мить підвелося й ходило дівча ; а років мало з дванадцять . І всі зараз жахнулися з дива великого ! . . . А Він наказав їм суворо , щоб ніхто не довідавсь про це . І дати їй їсти звелів . І , вийшовши звідти , Він прийшов до Своєї батьківщини , а за Ним ішли учні Його . Як настала ж субота , Він навчати почав у синагозі . І багато-хто , чувши , дивуватися стали й питали : Звідки в Нього оце ? І що за мудрість , що дана Йому ? І що за чуда , що стаються руками Його ? Хіба ж Він не тесля , син Маріїн , брат же Якову , і Йосипу , і Юді та Симонові ? А сестри Його хіба тут не між нами ? І вони спокушалися Ним . . . А Ісус їм сказав : Пророка нема без пошани , хіба тільки в вітчизні своїй , та в родині своїй , та в домі своїм . І Він тут учинити не міг чуда жадного , тільки деяких хворих , руки поклавши на них , уздоровив . І Він дивувавсь їх невірству . І ходив Він по селах навкруг та навчав . І , закликавши Дванадцятьох , зачав їх по двох посилати , і владу їм дав над нечистими духами . І звелів їм нічого в дорогу не брати , крім палиці тільки самої : ні торби , ні хліба , ані мідяків у свій черес , а ходити в сандалях , і двох убрань не носити . І промовив до них : Коли ви де ввійдете в дім , залишайтеся там , аж поки не вийдете звідти . А як місто яке вас не прийме , і не послухають вас , то , виходячи звідти , обтрусіть порох , що в вас під ногами , на свідчення супроти них . Поправді кажу вам , легше буде Содому й Гоморрі дня судного , аніж місту тому ! І вийшли вони , і проповідували , щоб каялися . І багато вигонили демонів , і оливою хворих багато намащували і вздоровляли . І прочув про Ісуса цар Ірод , бо ім'я Його стало загально відоме , і сказав , що то Іван Христитель із мертвих воскрес , і тому творяться чуда від нього . Інші впевняли , що Ілля Він , а знов інші казали , що пророк , або як один із пророків . А Ірод , прочувши , сказав : Іван , якому я голову стяв був , оце він воскрес ! Той бо Ірод , пославши , схопив був Івана , і в в'язниці закув його , через Іродіяду , дружину брата свого Пилипа , бо він одружився був із нею . Бо Іван казав Іродові : Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого ! А Іродіяда лютилась на нього , і хотіла йому смерть заподіяти , та не могла . Бо Ірод боявся Івана , знавши , що він муж праведний і святий , і беріг його . І , його слухаючи , він дуже бентежився , але слухав його залюбки . Та настав день догідний , коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм , і тисячникам , і галілейській старшині , і коли прийшла дочка тієї Іродіяди , і танцювала , і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі , тоді цар промовив до дівчини : Проси в мене , чого хочеш , і дам я тобі ! І поклявся він їй : Чого тільки від мене попросиш , то дам я тобі , хоча б і півцарства мого ! Вона ж вийшла , і спиталася матері своєї : Чого маю просити ? А та відказала : Голови Івана Христителя . . . І зараз квапливо вернулась вона до царя , і просила , говорячи : Я хочу , щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя ! І засмутився цар , але через клятву й з-за тих , що з ним були при столі , не схотів їй відмовити . І цар зараз послав вояка , і звелів принести Іванову голову . І пішов він , і стяв у в'язниці Івана , і приніс його голову на полумискові , і дівчаті віддав , а дівча віддало її своїй матері . . . А коли його учні зачули , то прийшли , і взяли його тіло , і до гробу поклали його . І посходилися до Ісуса апостоли , і розповіли Йому все , як багато зробили вони , і як багато навчили . І сказав Він до них : Ідіть осібно самі до безлюдного місця , та трохи спочиньте . Бо багато народу приходило та відбувало , аж навіть не мали коли й поживитись . І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного . І побачили їх , коли плинули , і багато-хто їх розпізнали . І пішки побігли туди з усіх міст , та й їх випередили . І , як вийшов Ісус , Він побачив багато народу , і змилувався над ними , бо були , немов вівці , що не мають пастуха . І зачав їх багато навчати . І , як минуло вже часу доволі , підійшли Його учні до Нього та й кажуть : Це місце безлюдне , а година вже пізня . Відпусти їх , нехай підуть в осади та села близькі , і куплять собі чого їсти . А Він відповів і сказав їм : Дайте їсти їм ви . Вони ж відказали Йому : Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв , і дати їм їсти ? А Він їх запитав : Скільки маєте хліба ? Ідіть , побачте ! І розізнавши , сказали : П'ять хлібів та дві рибі . І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного . І розсілись рядами вони , по сто та по п'ятдесят . І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі , споглянув на небо , поблагословив , і поламав ті хліби , і дав учням , щоб клали перед ними , і дві рибі на всіх поділив . І всі їли й наїлися ! А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів . А тих , хто хліб споживав , було тисяч із п'ять чоловіка ! І зараз звелів Своїм учням до човна сідати , і на той бік поплинути до Віфсаїди , раніше Його , поки Сам Він відпустить народ . І Він їх відпустив , та й пішов помолитись на гору . А як вечір настав , човен був серед моря , а Він Сам один на землі . Коли ж Він побачив , як вони веслуванням мордуються , бо вітер їм був супротивний , о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них , по морю йдучи , і хотів їх минути . А вони , як побачили , що йде Він по морю , подумали , що то мара , та й стали кричати , бо Його всі побачили та налякались . А Він зараз до них обізвався й сказав їм : Будьте смілі , це Я , не лякайтесь ! І ввійшов Він у човен до них , і вітер затих . А вони здивувалися дуже в собі , бо не зрозуміли чуда про хліби , бо серце їхнє було затверділе . Перепливши ж вони , прибули в землю Генісаретську й причалили . І , як вони повиходили з човна , люди зараз пізнали Його , і порозбігались по всій тій околиці , і стали на ложах недужих приносити , де тільки прочули були , що Він є . І куди тільки Він прибував до сіл , чи до міст , чи до осель , клали недужих на майданах , і благали Його , щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його . І хто тільки до Нього доторкувався , той був уздоровлений ! І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників , які прибули із Єрусалиму , і побачили , що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими , цебто невмитими . Бо фарисеї й усі юдеї , зберігаючи передання старших , не їдять , як старанно не вимиють рук ; а вернувшися з ринку , вони ні їдять , поки не вмиються . Багато є й іншого , що вони прийняли , щоб додержувати : миття чаш , і глеків , і мідяного посуду . І запитали Його фарисеї та книжники : Чому учні Твої не живуть за переданням старших , але хліб споживають руками нечистими ? А Він їм відказав : Добре пророкував про вас , лицемірів , Ісая , як написано : Оці люди устами шанують Мене , серце ж їхнє далеко від Мене . . . Та однак надаремне шанують Мене , бо навчають наук людських заповідей . Занехаявши заповідь Божу , передань людських ви тримаєтесь : обмиваєте глеки та чаші , і багато такого подібного й іншого робите ви . І сказав Він до них : Спритно відкидаєте ви заповідь Божу , аби зберегти своє передання . Бо Мойсей наказав : Шануй батька свого та матір свою , та : Хто злорічить на батька чи матір , нехай смертю помре . А ви кажете : Коли скаже хто батьку чи матері : Корван , чи дар Богові те , чим би ти скористатись від мене хотів , то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері , порушуючи Боже Слово вашим переданням , що його ви самі встановили . І багато такого ви іншого робите . І Він знову покликав народ і промовив до нього : Послухайте Мене всі , і зрозумійте ! Немає нічого назовні людини , що , увіходячи в неї , могло б опоганити її ; що ж із неї виходить , те людину опоганює . Коли має хто вуха , щоб слухати , нехай слухає ! А коли від народу ввійшов Він до дому , тоді учні Його запиталися в Нього про притчу . І Він їм відказав : Чи ж і ви розуміння не маєте ? Хіба ж не розумієте ви , що все те , що входить іззовні в людину , не може опоганити її ? Бо не входить до серця йому , але до живота , і виходить назовні , очищуючи всяку їжу . А далі сказав Він : Що з людини виходить , те людину опоганює . Бо зсередини , із людського серця виходять лихі думки , розпуста , крадіж , душогубства , перелюби , здирства , лукавства , підступ , безстидства , завидющеє око , богозневага , гордощі , безум . Усе зле це виходить зсередини , і людину опоганює ! І встав Він , і звідти пішов у землю тирську й сидонську . І , ввійшовши до дому , Він хотів , щоб ніхто не довідавсь , та не міг утаїтись . Негайно бо жінка одна , якої дочка мала духа нечистого , прочула про Нього , і прийшла , та й припала до ніг Йому . А ця жінка грекиня була , родом сирофінікіянка . Вона стала благати Його , щоб із дочки її демона вигнав . А Він їй сказав : Дай , щоб перше наїлися діти , не годиться бо хліб забирати в дітей , і кинути щенятам ! А вона Йому в відповідь каже : Так , Господи ! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок . . . І Він їй сказав : За слово оце йди собі , демон вийшов із твоєї дочки ! А коли вона в дім свій вернулась , то знайшла , що дочка на постелі лежала , а демон вийшов із неї . І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських , і подався шляхом на Сидон над море Галілейське , через околиці Десятимістя . І приводять до Нього глухого немову , і благають Його , щоб руку на нього поклав . І взяв Він його від народу самого , і вклав пальці Свої йому в вуха , і , сплюнувши , доторкнувся його язика . І , на небо споглянувши , Він зідхнув і промовив до нього : Еффата ; цебто : Відкрийся ! І відкрилися вуха йому , і путо його язика розв'язалось негайно , і він став говорити виразно ! А Він їм звелів , щоб нікому цього не розповідали . Та що більше наказував їм , то ще більш розголошували . І дуже всі дивувалися та говорили : Він добре все робить : глухим дає чути , а німим говорити ! Тими днями , коли було знову багато народу , а їсти не мали чого , покликав Він учнів Своїх та й промовив до них : Жаль мені тих людей , що вже три дні зо Мною знаходяться , та їсти не мають чого . А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок , то ослабнуть у дорозі , бо деякі з них поприходили здалека . І відказали Йому Його учні : Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині ? А Він їх запитав : Скільки маєте хліба ? Вони ж повідомили : Семеро . Тоді Він народу звелів на землі посідати . І , взявши семеро хліба , віддавши подяку , Він поламав і дав учням Своїм , щоб роздати . А вони роздавали народові . І мали вони трохи рибок ; і Він їх поблагословив , і роздати звелів також їх . І всі їли й наїлися , а з позосталих кусків сім кошів назбирали . . . А їдців було тисяч з чотири ! І всів Він негайно до човна з Своїми учнями , та й прибув до землі Далманутської . І вийшли фарисеї , і почали сперечатися з Ним , і , Його випробовуючи , хотіли від Нього ознаки із неба . А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив : Якої ознаки цей рід вимагає ? Поправді кажу вам , що родові цьому ознака не буде дана ! І покинув Він їх , усів знову до човна , і на той бік відбув . І забули вони взяти хліба , і крім одного буханця , у човні не мали з собою нічого . А Він їм наказував та говорив : Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової ! Вони ж міркували й казали один до одного , що хліба не мають вони . А Ісус , знавши те , промовляє до них : Чого ви міркуєте , що хліба не маєте ? Чи ви ще не знаєте й не розумієте ? Чи ще маєте серце своє затверділим ? Мавши очі не бачите , і мавши вуха не чуєте ? І не пам'ятаєте , коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч , скільки повних кошів із кусків ви зібрали ? Вони кажуть до Нього : Дванадцять . А як сім на чотири тисячі , скільки кошиків повних з кусків ви зібрали ? І відказують : Сім . І сказав Він до них : Ви ще не розумієте ? . . . І приходять вони в Віфсаїду . І приводять до Нього сліпого , і благають Його , щоб доторкнувся до нього . І взяв Він сліпого за руку , та й вивів його за село . І послинивши очі йому , поклав руки на нього , і питався його , чи що бачить . І , зиркнувши , сказав той : Я бачу людей , які ходять , немов би дерева . . . Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому , і прозрів той , і одужав , і виразно став бачити все ! І послав Він додому його й наказав : До села й не заходь , і нікому в селі не розповідай ! Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової , а в дорозі питав Своїх учнів , говорячи їм : За кого Мене люди вважають ? Вони ж відповіли Йому , кажучи : За Івана Христителя , другі за Іллю , а інші за одного з пророків . І Він запитав їх : А ви за кого Мене маєте ? Петро Йому в відповідь каже : Ти Христос ! І Він заборонив їм , щоб нікому про Нього вони не казали ! І почав їх навчати , що Синові Людському треба багато страждати , і Його відцураються старші , і первосвященики , і книжники , і Він буде вбитий , але третього дня Він воскресне . І те слово казав Він відкрито . А Петро узяв набік Його , і Йому став перечити . А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх , та й Петру докорив і сказав : Відступись , сатано , від Мене , бо думаєш ти не про Боже , а про людське ! І Він покликав народ із Своїми учнями , та й промовив до них : Коли хоче хто йти вслід за Мною , хай зречеться самого себе , і хай візьме свого хреста та й за Мною йде ! Бо хто хоче душу свою зберегти , той погубить її , а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії , той її збереже . Яка ж користь людині , що здобуде ввесь світ , але душу свою занапастить ? Або що назамін дасть людина за душу свою ? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім , того посоромиться також Син Людський , як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими . І сказав Він до них : Поправді кажу вам , що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти , аж поки не бачитимуть Царства Божого , що прийшло воно в силі . А через шість день забирає Ісус Петра , і Якова , і Івана , та й веде їх осібно на гору високу самих . І Він переобразивсь перед ними . І стала одежа Його осяйна , дуже біла , як сніг , якої білильник не зміг би так вибілити на землі ! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей , і розмовляли з Ісусом . І озвався Петро та й сказав до Ісуса : Учителю , добре бути нам тут ! Поставмо ж собі три шатрі : для Тебе одне , і одне для Мойсея , і одне для Іллі . . . Бо не знав , що казати , бо були перелякані . Та хмара ось їх заслонила , і голос почувся із хмари : Це Син Мій Улюблений , Його слухайтеся ! І зараз , звівши очі свої , вони вже нікого з собою не бачили , крім Самого Ісуса . А коли з гори сходили , Він їм наказав , щоб нікому того не казали , що бачили , аж поки Син Людський із мертвих воскресне . І вони заховали те слово в собі , сперечаючися , що то є : воскреснути з мертвих . І вони запитали Його та сказали : Що це книжники кажуть , ніби треба Іллі перш прийти ? А Він відказав їм : Тож Ілля , коли прийде попереду , усе приготує . Та як же про Людського Сина написано , що мусить багато Він витерпіти , і буде зневажений ? Але вам кажу , що й Ілля був прийшов , та зробили йому , що тільки хотіли , як про нього написано . . . А коли повернулись до учнів , коло них вони вгледіли безліч народу та книжників , що сперечалися з ними . І негайно ввесь натовп , як побачив Його , сполохнувся із дива , і назустріч побіг , і став вітати Його . І запитався Він їх : Про що сперечаєтесь з ними ? І Йому відповів один із натовпу : Учителю , привів я до Тебе ось сина свого , що духа німого він має . А як він де схопить його , то об землю кидає ним , і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне . Я казав Твоїм учням , щоб прогнали його , та вони не змогли . А Він їм у відповідь каже : О , роде невірний , доки буду Я з вами ? Доки вас Я терпітиму ? Приведіть до Мене його ! І до Нього того привели . І як тільки побачив Його , то дух зараз затряс ним . А той , повалившись на землю , став качатися та заливатися піною . . . І Він запитав його батька : Як давно йому сталося це ? Той сказав : Із дитинства . І почасту кидав він ним і в огонь , і до води , щоб його погубити . Але коли можеш що Ти , то змилуйсь над нами , і нам поможи ! Ісус же йому відказав : Щодо того твого коли можеш , то тому , хто вірує , все можливе ! Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав : Вірую , Господи , поможи недовірству моєму ! А Ісус , як побачив , що натовп збігається , то нечистому духові заказав , і сказав йому : Душе німий і глухий , тобі Я наказую : вийди з нього , і більше у нього не входь ! І , закричавши та міцно затрясши , той вийшов . І він став , немов мертвий , аж багато-хто стали казати , що помер він . . . А Ісус узяв за руку його та й підвів його , і той устав . Коли ж Він до дому прийшов , то учні питали Його самотою : Чому ми не могли його вигнати ? А Він їм сказав : Цей рід не виходить інакше , як тільки від молитви та посту . І вони вийшли звідти , і проходили по Галілеї . А Він не хотів , щоб довідався хто . Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм : Людський Син буде виданий людям до рук , і вони Його вб'ють , але вбитий , воскресне Він третього дня ! Вони ж не зрозуміли цього слова , та боялись Його запитати . І прибули вони в Капернаум . А як був Він у домі , то їх запитав : Про що міркували в дорозі ? І мовчали вони , сперечалися бо проміж себе в дорозі , хто найбільший . А як сів , то покликав Він Дванадцятьох , і промовив до них : Коли хто бути першим бажає , нехай буде найменшим із усіх і слуга всім ! І взяв Він дитину , і поставив її серед них . І , обнявши її , Він промовив до них : Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких , той приймає Мене . Хто ж приймає Мене , не Мене він приймає , а Того , Хто послав Мене ! Обізвався до нього Іван : Учителю , ми бачили одного чоловіка , який з нами не ходить , що виганяє Ім'ям Твоїм демонів ; і ми заборонили йому , бо він із нами не ходить . А Ісус відказав : Не забороняйте йому , бо немає такого , що Ім'ям Моїм чудо зробив би , і зміг би небаром лихословити Мене . Хто бо не супроти нас , той за нас ! І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того , що ви Христові , поправді кажу вам : той не згубить своєї нагороди ! Хто ж спокусить одного з малих цих , що вірять , то краще б такому було , коли б жорно млинове на шию йому почепити , та й кинути в море ! І коли рука твоя спокушає тебе , відітни її : краще тобі ввійти до життя одноруким , ніж з обома руками ввійти до геєнни , до огню невгасимого , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь . І коли нога твоя спокушає тебе , відітни її : краще тобі ввійти до життя одноногим , ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни , до огню невгасимого , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь . І коли твоє око тебе спокушає , вибери його : краще тобі однооким ввійти в Царство Боже , ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної , де їхній червяк не вмирає , і не гасне огонь ! Бо посолиться кожен огнем , і кожна жертва посолиться сіллю . Сіль добра річ . Коли ж сіль несолоною стане , чим поправити її ? Майте сіль у собі , майте й мир між собою ! І , вийшовши звідти , Він приходить у землю Юдейську , на той бік Йордану . І знову зібралися юрби до Нього , і знов Він навчав їх , звичаєм Своїм . І підійшли фарисеї й спитали , Його випробовуючи : Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити ? А Він відповів і сказав їм : Що Мойсей заповів вам ? Вони ж відказали : Мойсей заповів написати листа розводового , та й відпустити . Ісус же промовив до них : То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь . Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх . Покине тому чоловік свого батька та матір , і стануть обоє вони одним тілом , тим то немає вже двох , але одне тіло . Тож , що Бог спарував , людина нехай не розлучує ! А вдома про це учні знов запитали Його . І Він їм відказав : Хто дружину відпустить свою , та й одружиться з іншою , той чинить перелюб із нею . І коли дружина покине свого чоловіка , і вийде заміж за іншого , то чинить перелюб вона . Тоді поприносили діток до Нього , щоб Він доторкнувся до них , учні ж їм докоряли . А коли спостеріг це Ісус , то обурився , та й промовив до них : Пустіть діток до Мене приходити , і не бороніть їм , бо таких Царство Боже ! Поправді кажу вам : Хто Божого Царства не прийме , немов те дитя , той у нього не ввійде . І Він їх пригорнув , і поблагословив , на них руки поклавши . І коли вирушав Він у путь , то швидко наблизивсь один , упав перед Ним на коліна , і спитався Його : Учителю Добрий , що робити мені , щоб вічне життя вспадкувати ? Ісус же йому відказав : Чого звеш Мене Добрим ? Ніхто не є Добрий , крім Бога Самого . Знаєш заповіді : Не вбивай , не чини перелюбу , не кради , не свідкуй неправдиво , не кривди , шануй свого батька та матір . А він відказав Йому : Учителю , це все виконав я ще змалку . Ісус же поглянув на нього з любов'ю , і промовив йому : Одного бракує тобі : іди , розпродай , що маєш , та вбогим роздай , і матимеш скарб ти на небі ! Потому приходь та й іди вслід за Мною , узявши хреста . А він засмутився тим словом , і пішов , зажурившись , бо великі маєтки він мав ! І поглянув довкола Ісус , та й сказав Своїм учням : Як тяжко отим , хто має багатство , увійти в Царство Боже ! І учні жахнулись від слів Його . А Ісус знов у відповідь каже до них : Мої діти , як тяжко отим , хто надію кладе на багатство , увійти в Царство Боже ! Верблюдові легше пройти через голчине вушко , ніж багатому в Божеє Царство ввійти ! А вони здивувалися дуже , і казали один до одного : Хто ж тоді може спастися ? Ісус же поглянув на них і промовив : Неможливе це людям , а не Богові . Бо для Бога можливе все ! А Петро став казати Йому : От усе ми покинули , та й пішли за Тобою слідом . Ісус відказав : Поправді кажу вам : Немає такого , щоб дім полишив , чи братів , чи сестер , або матір , чи батька , або діти , чи поля ради Мене та ради Євангелії , і не одержав би в сто раз більше тепер , цього часу , серед переслідувань , домів , і братів , і сестер , і матерів , і дітей , і піль , а в віці наступному вічне життя . І багато-хто з перших стануть останніми , а останні першими . Були ж у дорозі вони , простуючи в Єрусалим . А Ісус ішов попереду них , аж дуже вони дивувались , а ті , що йшли вслід за Ним , боялись . І , взявши знов Дванадцятьох , почав їм розповідати , що з Ним статися має : Оце в Єрусалим ми йдемо , і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський , і засудять на смерть Його , і поганам Його видадуть , і насміхатися будуть із Нього , і будуть плювати на Нього , і будуть Його бичувати , і вб'ють , але третього дня Він воскресне ! І підходять до Нього Яків та Іван , сини Зеведеєві , та й кажуть Йому : Учителю , ми хочемо , щоб Ти зробив нам , про що будемо просити Тебе . А Він їх поспитав : Чого ж хочете , щоб Я вам зробив ? Вони ж відказали Йому : Дай нам , щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один , і ліворуч один ! А Ісус відказав їм : Не знаєте , чого просите . Чи ж можете ви пити чашу , що Я її п'ю , і христитися хрищенням , що Я ним хрищуся ? Вони відказали Йому : Можемо . А Ісус їм сказав : Чашу , що Я її п'ю , ви питимете , і хрищенням , що Я ним хрищусь , ви охриститеся . А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати , а кому уготовано . Як почули ж це Десятеро , то обурились на Якова та на Івана . А Ісус їх покликав , і промовив до них : Ви знаєте , що ті , що вважають себе за князів у народів , панують над ними , а їхні вельможі їх тиснуть . Не так буде між вами , але хто з вас великим бути хоче , нехай буде він вам за слугу . А хто з вас бути першим бажає , нехай буде всім за раба . Бо Син Людський прийшов не на те , щоб служили Йому , але щоб послужити , і душу Свою дати на викуп за багатьох . І приходять вони в Єрихон . А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду , сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей , син Тимеїв . І , прочувши , що то Ісус Назарянин , почав кликати та говорити : Сину Давидів , Ісусе , змилуйся надо мною ! І сварились на нього багато-хто , щоб мовчав , а він іще більше кричав : Сину Давидів , змилуйся надо мною ! І спинився Ісус та й сказав : Покличте його ! І кличуть сліпого та й кажуть йому : Будь бадьорий , устань , Він кличе тебе . А той скинув плаща свого , і скочив із місця , і прибіг до Ісуса . А Ісус відповів і сказав йому : Що ти хочеш , щоб зробив Я тобі ? Сліпий же Йому відказав : Учителю , нехай я прозрю ! Ісус же до нього промовив : Іди , твоя віра спасла тебе ! І той зараз прозрів , і пішов за Ісусом дорогою . І коли вони наблизились до Єрусалиму , до Вітфагії й Віфанії , на Оливній горі , тоді Він посилає двох учнів Своїх , і каже до них : Ідіть у село , яке перед вами , і , входячи в нього , ви знайдете зараз прив'язане осля , що на нього ніхто ще з людей не сідав . Відв'яжіть його , і приведіть . Коли ж скаже хто вам : Що це ви робите ? відкажіть : Господь потребує його , і відішле його сюди зараз . І вони відійшли , і знайшли те осля , що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі , і відв'язали його . А деякі з тих , що стояли там , сказали до них : Що ви робите ? Пощо осля ви відв'язуєте ? Вони ж їм відказали , як звелів їм Ісус , і відпущено їх . І вони привели до Ісуса осля , і поклали на нього плащі свої , а Він сів на нього . Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі , а інші стелили дорогою зелень , натяту в полях . А ті , що йшли перед Ним і позаду , викрикували : Осанна ! Благословенний , хто йде у Господнє Ім'я ! Благословенне Царство , що надходить , Отця нашого Давида ! Осанна на висоті ! Потому ввійшов Він до Єрусалиму , і в храм . А оглянувши все , як година вже пізня була , Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма . А назавтра , коли вони вийшли з Віфанії , Він зголоднів був . І , побачивши здалека фіґове дерево , вкрите листями , Він підійшов , чи не знайде на ньому чого . І , прийшовши до нього , не знайшов нічого , крім листя самого , не пора бо на фіґи була . І озвався Ісус і промовив до нього : Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки ! А учні Його все те чули . І прийшли вони в Єрусалим . А як Він у храм увійшов , то став виганяти продавців і покупців у храмі , і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів . І Він не дозволяв , щоб хто річ яку носив через храм . І Він їх навчав і казав їм : Хіба не написано : Дім Мій буде домом молитви в народів усіх , ви ж із нього зробили печеру розбійників ! І почули це первосвященики й книжники , і шукали , як Його погубити , бо боялись Його , увесь бо народ дивувався науці Його . А як пізно ставало , вони поза місто виходили . А проходячи вранці , побачили фіґове дерево , усохле від кореня . І , згадавши Петро , говорить Йому : Учителю , глянь фіґове дерево , що прокляв Ти , усохло ! А Ісус їм у відповідь каже : Майте віру Божу ! Поправді кажу вам : Як хто скаже горі цій : Порушся та й кинься до моря , і не матиме сумніву в серці своїм , але матиме віру , що станеться так , як говорить , то буде йому ! Через це говорю вам : Усе , чого ви в молитві попросите , вірте , що одержите , і сповниться вам . І коли стоїте на молитві , то прощайте , як маєте що проти кого , щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші . Коли ж не прощаєте ви , то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших . І знову прийшли вони в Єрусалим . Коли ж Він у храмі ходив , поприходили первосвященики й книжники , і старшини до Нього , і сказали Йому : Якою Ти владою все оце чиниш ? І хто Тобі владу цю дав , щоб Ти це робив ? А Ісус відказав їм : Запитаю й Я вас одне слово , і відповідайте Мені , то й Я відкажу вам , якою Я владою це все чиню . Іванове хрищення з неба було , чи від людей ? Відповідайте Мені ! Вони ж міркували собі й говорили : Коли скажемо : Із неба , відкаже : Чого ж ви йому не повірили ? А як скажемо : Від людей , то боялись народу , бо всі вважали , що Іван був поправді пророк . І сказали Ісусові в відповідь : Не знаємо . . . А Ісус їм відказує : То й Я не скажу вам , якою Я владою це все чиню . І почав Він у притчах до них промовляти : Насадив був один чоловік виноградника , муром обгородив , видовбав у ньому чавило , башту поставив , і віддав його винарям , та й пішов . А певного часу послав він раба до своїх винарів , щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів . Та вони схопили його та й побили , і відіслали ні з чим . І знову послав він до них раба іншого , та й того вони зранили в голову та зневажили . Тоді вислав він іншого , і того вони вбили . І багатьох іще інших , набили одних , а одних повбивали . І він мав ще одного , сина улюбленого . Наостанок послав і того він до них і сказав : Посоромляться сина мого ! А ті винарі міркували собі : Це спадкоємець ; ходім , замордуймо його , і нашою спадщина буде ! І вони схопили його та й убили , і викинули його за виноградник . . . Отож , що пан виноградника зробить ? Він прибуде та й вигубить тих винарів , і віддасть виноградника іншим . Чи ви не читали в Писанні : Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем ! Від Господа сталося це , і дивне воно в очах наших . І шукали Його , щоб схопити , але побоялись народу . Бо вони зрозуміли , що про них Він цю притчу сказав . І , лишивши Його , відійшли . І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього , щоб зловити на слові Його . Ті ж прийшли та й говорять Йому : Учителю , знаємо ми , що Ти справедливий , і не зважаєш зовсім ні на кого , бо на людське обличчя не дивишся , а наставляєш на Божу дорогу правдиво . Чи годиться давати податок для кесаря , чи ні ? Давати нам , чи не давати ? А Ісус , знавши їх лицемірство , сказав їм : Чого ви Мене випробовуєте ? Принесіть Мені гріш податковий , щоб бачити . І принесли вони . А Він каже до них : Чий це образ і напис ? Ті ж Йому відказали : Кесарів . Ісус тоді каже в відповідь їм : Віддайте кесареве кесареві , а Богові Боже ! І дивувалися з Нього вони . . . І прийшли до Нього ті саддукеї , що твердять , ніби нема воскресення , і запитали Його та сказали : Учителю , Мойсей написав нам : Як помре кому брат , і полишить дружину , а дитини не лишить , то нехай його брат візьме дружину його , та й відновить насіння для брата свого . Було сім братів . І перший взяв дружину й умер , не лишивши дітей . Другий теж її взяв та й помер , і він не лишив дітей . Так само і третій . І всі семеро не полишили дітей . А по всіх вмерла й жінка . А в воскресенні , як воскреснуть вони , то котрому із них вона дружиною буде ? Бо семеро мали за дружину її . Ісус їм відказав : Чи ви не тому помиляєтесь , що не знаєте ані Писання , ані Божої сили ? Бо як із мертвих воскреснуть , то не будуть женитись , ані заміж виходити , але будуть , немов Анголи ті на небі . Щождо мертвих , що воскреснуть , чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі , як при кущі сказав йому Бог , промовляючи : Я Бог Авраамів , і Бог Ісаків , і Бог Яковів , Бо Він є Бог не мертвих , а живих ! Тим то ви помиляєтесь дуже . А один із тих книжників , що чув , як вони сперечались , та бачив , як добре Він відповідав їм , приступив та й спитався Його : Котра заповідь перша з усіх ? Ісус відповів : Перша : Слухай , Ізраїлю : наш Господь Бог Бог єдиний . І : Люби Господа , Бога свого , усім серцем своїм , і всією душею своєю , і всім своїм розумом , і з цілої сили своєї ! Це заповідь перша ! А друга однакова з нею : Люби свого ближнього , як самого себе ! Нема іншої більшої заповіді над оці ! І сказав Йому книжник : Добре , Учителю ! Ти поправді сказав , що Один Він , і нема іншого , окрім Нього , і що Любити Його всім серцем , і всім розумом , і всією душею , і з цілої сили , і що Любити свого ближнього , як самого себе , це важливіше за всі цілопалення й жертви ! Ісус же , побачивши , що розумно той відповідь дав , промовив до нього : Ти недалеко від Божого Царства ! І ніхто не насмілювався вже питати Його . Потому Ісус відповів і промовив , у храмі навчаючи : Як то книжники кажуть , що ніби Христос син Давидів ? Адже той Давид Святим Духом сказав : Промовив Господь Господеві моєму : сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Сам Давид Його Господом зве , як же Він йому син ? І багато людей залюбки Його слухали . Він же казав у науці Своїй : Стережіться тих книжників , що люблять у довгих одежах проходжуватись , і привіти на ринках , і перші лавки в синагогах , і перші місця на прийняттях , що вдовині хати поїдають , і моляться довго напоказ , вони тяжче осудження приймуть ! І сів Він навпроти скарбниці , і дививсь , як народ мідяки до скарбниці вкидає . І багато заможних укидали багато . І підійшла одна вбога вдовиця , і поклала дві лепті , цебто гріш . І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них : Поправді кажу вам , що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх , хто клав у скарбницю . Бо всі клали від лишка свого , а вона поклала з убозтва свого все , що мала , свій прожиток увесь . . . І коли Він виходив із храму , говорить Йому один із учнів Його : Подивися , Учителю яке то каміння та що за будівлі ! Ісус же до нього сказав : Чи ти бачиш великі будинки оці ? Не залишиться тут навіть камінь на камені , який не зруйнується ! Коли ж Він сидів на Оливній горі , проти храму , питали Його насамоті Петро , і Яків , і Іван , і Андрій : Скажи нам , коли станеться це ? І яка буде ознака , коли все те виконатись має ? Ісус же почав промовляти до них : Стережіться , щоб вас хто не звів . Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє , кажучи : Це Я . І зведуть багатьох . І як про війни почуєте ви , і про воєнні чутки , не лякайтесь , бо статись належить тому . Та це ще не кінець . Бо повстане народ на народ , і царство на царство , будуть землетруси місцями , буде голод . Це початок терпінь породільних . Пильнуйте ж самі , бо вас на суди видаватимуть , і бичуватимуть вас у синагогах , і поведуть до правителів та до царів ради Мене , на свідчення їм . Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана . Коли ж видадуть вас і поведуть , не турбуйтеся заздалегідь , що вам говорити , а що дане вам буде тієї години , то те говоріть : бо не ви промовлятимете , але Дух Святий . І видасть на смерть брата брат , а батько дитину . І діти повстануть навпроти батьків , і їм смерть заподіють . І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти . А хто витерпить аж до кінця , той буде спасений ! Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення , що про неї звіщав пророк Даниїл , що вона залягла , де не слід , хто читає , нехай розуміє , тоді ті , хто в Юдеї , нехай в гори втікають . І хто на покрівлі , нехай той не сходить , і нехай не входить узяти щось із дому свого . І хто на полі , хай назад не вертається взяти одежу свою . Горе ж вагітним і тим , хто годує грудьми , у ті дні ! Моліться ж , щоб не трапилося це зимою ! Будуть бо ті дні такою скорботою , що її не було з первопочину світу , що його Бог створив , аж досі , і не буде . І коли б Господь не вкоротив був тих днів , не спаслася б ніяка людина ; але ради вибраних , кого вибрав , укоротив Він ті дні . Тоді ж , як хто скаже до вас : Ото , Христос тут , Ото там , не йміть віри . Бо повстануть христи неправдиві , і неправдиві пророки , і будуть чинити ознаки та чуда , щоб спокусити , як можна , і вибраних . Але ви стережіться ! Я сказав вам усе наперед . Але за тих днів , по скорботі отій , сонце затьмиться , і місяць не дасть свого світла . і зорі спадатимуть з неба , і сили небесні порушаться . . . І побачать тоді Сина Людського , що йтиме на хмарах із великою потугою й славою . І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох , від краю землі до край-неба . Від дерева ж фіґового навчіться прикладу : коли віття його вже розпукується , і кинеться листя , то знаєте , що близько літо . Так і ви : коли тільки побачите , що діється це , то знайте , що близько , під дверима . Поправді кажу вам : не перейде цей рід , аж усе оце станеться ! Небо й земля проминуться , але не минуться слова Мої ! Про день же той чи про годину не знає ніхто : ні Анголи на небі , ні Син , тільки Отець . Уважайте , чувайте й моліться : бо не знаєте , коли час той настане ! Як той чоловік , що від'їхав , і залишив свій дім , і дав рабам своїм владу й кожному працю свою , а воротареві звелів пильнувати . Тож пильнуйте , не знаєте бо , коли прийде пан дому : увечорі , чи опівночі , чи як півні співатимуть , чи ранком . Щоб вас не застав , що спите , коли вернеться він несподівано . А що вам Я кажу , те всім Я кажу : Пильнуйте ! За два ж дні була Пасха й Опрісноки . А первосвященики й книжники стали шукати , як би підступом взяти Його та забити . Вони говорили : Та не в свято , щоб бува колотнеча в народі не сталась . Коли ж Ісус був у Віфанії , у домі Симона , на проказу слабого , і сидів при столі , підійшла одна жінка , алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира . І розбила вона алябастрову пляшечку , і вилила миро на голову Йому ! А дехто обурювались між собою й казали : Нащо таке марнотратство на миро ? Бо можна було б це миро продати більше , як за три сотні динаріїв , і вбогим роздати . І нарікали на неї . Ісус же сказав : Залишіть її ! Чого прикрість їй робите ? Вона добрий учинок зробила Мені . Бо вбогих ви маєте завжди з собою , і коли схочете , можете їм робити добро , Мене ж не постійно ви маєте . Що могла , те зробила вона : заздалегідь намастила Моє тіло на похорон . . . Поправді кажу вам : де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі , на пам'ятку їй буде сказане й те , що зробила вона ! Юда ж Іскаріотський , один із Дванадцятьох , подався до первосвящеників , щоб їм Його видати . А вони , як почули , зраділи , і обіцяли йому срібняків за те дати . І він став вишукувати , як би слушного часу їм видати Його . А першого дня Опрісноків , коли пасху приношено в жертву , сказали Йому Його учні : Куди хочеш , щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити ? І посилає Він двох із Своїх учнів , і каже до них : Підіть до міста , і стріне вас чоловік , що нестиме в глекові воду , то йдіть за ним . І там , куди він увійде , скажіть до господаря дому : Учитель питає : Де кімната Моя , в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху ? І він вам покаже великую горницю , вистелену та готову : там приготуйте для нас . І учні пішли , і до міста прийшли , і знайшли , як Він їм сказав , і зачали вони пасху готувати . А коли настав вечір , Він приходить із Дванадцятьма . І як сиділи вони при столі й споживали , промовив Ісус : Поправді кажу вам , що один з-поміж вас , який споживає зо Мною , видасть Мене . . . Вони зачали сумувати , і один по одному питати Його : Чи не я ? А Він їм сказав : Один із Дванадцятьох , що в миску мачає зо Мною . . . Людський Син справді йде , як про Нього написано ; та горе тому чоловікові , що видасть він Людського Сина ! Було б краще тому чоловікові , коли б він не родився ! . . . Як вони ж споживали , Ісус узяв хліб , і поблагословив , поламав , і дав їм , і сказав : Прийміть , споживайте , це тіло Моє ! І взяв Він чашу , і , вчинивши подяку , подав їм , і пили з неї всі . І промовив до них : Це кров Моя Нового Заповіту , що за багатьох проливається . Поправді кажу вам , що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня , як новим буду пити його в Царстві Божім ! А коли відспівали вони , на гору Оливну пішли . Промовляє тоді їм Ісус : Усі ви спокуситесь ночі цієї , як написано : Уражу пастиря , і розпорошаться вівці ! По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї . І відізвався до Нього Петро : Хоч спокусяться й усі , та не я ! Ісус же йому відказав : Поправді кажу тобі , що сьогодні , цієї ось ночі , перше ніж заспіває півень двічі , відречешся ти тричі від Мене ! А він ще сильніш запевняв : Коли б мені й умерти з Тобою , я не відречуся Тебе ! Так же само сказали й усі . . . І приходять вони до місцевости , на ім'я Гефсиманія , і каже Він учням Своїм : Посидьте ви тут , поки Я помолюся . І , взявши з Собою Петра , і Якова та Івана , Він зачав сумувати й тужити . . . І сказав Він до них : Обгорнена сумом смертельним душа Моя ! Залишіться тут і пильнуйте ! І Він відійшов трохи далі , припав до землі , та й благав , щоб , як можна , минула Його ця година . І благав Він : Авва-Отче , Тобі все можливе : пронеси мимо Мене цю чашу ! . . . А проте , не чого хочу Я , але чого Ти . . . І вернувся , і знайшов їх , що спали , та й каже Петрові : Симоне , спиш ти ? Однієї години не зміг попильнувати ? Пильнуйте й моліться , щоб не впасти в спокусу , бадьорий бо дух , але немічне тіло ! І знову пішов і молився , те саме промовивши слово . А вернувшись , ізнову знайшов їх , що спали , бо зважніли їм очі були . І не знали вони , що Йому відказати . . . І вернувсь Він утретє , та й каже до них : Ви ще далі спите й спочиваєте ? Скінчено , надійшла та година : у руки грішникам ось видається Син Людський ! . . . Уставайте , ходім , ось наблизивсь Мій зрадник . . . І зараз , як Він ще говорив , прийшов Юда , один із Дванадцятьох , а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників , і книжників , і старших . А зрадник Його дав був знака їм , кажучи : Кого я поцілую , то Він , беріть Його , і обережно ведіть . І , прийшовши , підійшов він негайно та й каже : Учителю ! І поцілував Його . . . Вони ж руки свої наклали на Нього , і схопили Його . А один із тих , що стояли навколо , меча вихопив та й рубонув раба первосвященика , і відтяв йому вухо . А Ісус їм промовив у відповідь : Немов на розбійника вийшли з мечами та киями , щоб узяти Мене . Я щодня був із вами у храмі , навчаючи , і Мене не взяли ви . Але , щоб збулися Писання . Тоді всі полишили Його й повтікали . . . Один же юнак , по нагому загорнений у покривало , ішов услід за Ним . І хапають його . Але він , покривало покинувши , утік нагий . А Ісуса вони повели до первосвященика . І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники . Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика ; і сидів він із службою , і грівсь при огні . А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса , щоб Йому заподіяти смерть , і не знаходили . Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього , але не було згідних свідчень . Тоді деякі встали , і кривосвідчили супроти Нього й казали : Ми чули , як Він говорив : Я зруйную цей храм рукотворний , і за три дні збудую інший , нерукотворний . Але й так не було їхнє свідчення згідне . Тоді встав насередині первосвященик , та й Ісуса спитав і сказав : Ти нічого не відповідаєш , що свідчать вони проти Тебе ? Він же мовчав , і нічого не відповідав . Первосвященик ізнову спитав Його , до Нього говорячи : Чи Христос Ти , Син Благословенного ? А Ісус відказав : Я ! І побачите ви Сина Людського , що сидітиме по правиці сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме ! Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав : На що нам ще свідки потрібні ? Ви чули цю богозневагу . Як вам здається ? Вони ж усі присудили , що Він умерти повинен . . . Тоді деякі стали плювати на Нього , і закривати обличчя Йому , і бити Його та казати Йому : Пророкуй ! Служба теж Його била по щоках . . . А коли Петро був на подвір'ї надолі , приходить одна із служниць первосвященика , і як Петра вона вгледіла , що грівся , подивилась на нього та й каже : І ти був із Ісусом Назарянином ! Він же відрікся , говорячи : Не відаю , і не розумію , що кажеш . . . І вийшов назовні , на переддвір'я . І заспівав тоді півень . Служниця ж , коли його вгледіла , стала знов говорити приявним : Цей із них ! І він знову відрікся . Незабаром же знов говорили приявні Петрові : Поправді , ти з них , бо ти галілеянин . Та й мова твоя така сама . А він став клястись та божитись : Не знаю Цього Чоловіка , про Якого говорите ви ! І заспівав півень хвилі тієї подруге . І згадав Петро слово , що Ісус був промовив йому : Перше ніж заспіває півень двічі , відречешся ти тричі від Мене . І кинувся він , та й плакати став . . . А первосвященики з старшими й книжниками , та ввесь синедріон , зараз уранці , нараду вчинивши , зв'язали Ісуса , повели та й Пилатові видали . А Пилат запитався Його : Чи Ти Цар Юдейський ? А Він йому в відповідь каже : Сам ти кажеш . . . А первосвященики міцно Його винуватили . Тоді Пилат знову Його запитав і сказав : Ти нічого не відповідаєш ? Дивись , як багато проти Тебе свідкують ! А Ісус більш нічого не відповідав , так що Пилат дивувався . На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів , котрого просили вони . Був же один , що звався Варавва , ув'язнений разом із повстанцями , які за повстання вчинили були душогубство . Коли ж натовп зібрався , він став просити Пилата зробити , як він завжди робив їм . Пилат же сказав їм у відповідь : Хочете , відпущу вам Царя Юдейського ? Бо він знав , що Його через заздрощі видали первосвященики . А первосвященики натовп підмовили , щоб краще пустив їм Варавву . Пилат же промовив ізнов їм у відповідь : А що ж я чинитиму з Тим , що Його ви Юдейським Царем називаєте ? Вони ж стали кричати знов : Розіпни Його ! Пилат же сказав їм : Яке ж зло вчинив Він ? А вони ще сильніше кричали : Розіпни Його ! . . . Пилат же хотів догодити народові , і відпустив їм Варавву . І видав Ісуса , збичувавши , щоб розп'ятий був . Вояки ж повели Його до середини двору , цебто в преторій , і цілий відділ скликають . І вони зодягли Його в багряницю і , сплівши з тернини вінка , поклали на Нього . І вітати Його зачали : Радій , Царю Юдейський ! І тростиною по голові Його били , і плювали на Нього . І навколішки кидалися та вклонялись Йому . . . І коли назнущалися з Нього , зняли з Нього багряницю , і наділи на Нього одежу Його . І Його повели , щоб розп'ясти Його . І одного перехожого , що з поля вертався , Симона Кірінеянина , батька Олександра та Руфа , змусили , щоб хреста Йому ніс . І Його привели на місце Голгофу , що значить Череповище . І давали Йому пити вина , із миррою змішаного , але Він не прийняв . І Його розп'яли , і поділили одежу Його , кинувши жереб про неї , хто що візьме . Була ж третя година , як Його розп'яли . І був написаний напис провини Його : Цар Юдейський . Тоді розп'ято з Ним двох розбійників , одного праворуч , і одного ліворуч Його . І збулося Писання , що каже : До злочинців Його зараховано ! А хто побіч проходив , то Його лихословили , головами своїми хитали й казали : Отак ! Ти , що храма руйнуєш та за три дні будуєш , зійди із хреста , та спаси Самого Себе ! Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали : Він інших спасав , а Самого Себе не може спасти ! Христос , Цар Ізраїлів , нехай зійде тепер із хреста , щоб побачили ми та й увірували . Навіть ті , що разом із Ним були розп'яті , насміхалися з Нього . . . А як шоста година настала , то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі . О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив : Елої , Елої , лама савахтані , що в перекладі значить : Боже Мій , Боже Мій , нащо Мене Ти покинув ? Дехто ж із тих , що стояли навколо , це почули й казали : Ось Він кличе Іллю ! А один із них побіг , намочив губку оцтом , настромив на тростину , і давав Йому пити й казав : Чекайте , побачим , чи прийде Ілля Його зняти ! А Ісус скрикнув голосом гучним , і духа віддав ! . . . І в храмі завіса роздерлась надвоє , від верху аж додолу . А сотник , що насупроти Нього стояв , як побачив , що Він отак духа віддав , то промовив : Чоловік Цей був справді Син Божий ! Були ж і жінки , що дивились здалека , між ними Марія Магдалина , і Марія , мати Якова Молодшого та Йосії , і Саломія , що вони , як Він був у Галілеї , ходили за Ним та Йому прислуговували ; і інших багато , що до Єрусалиму прийшли з Ним . А коли настав вечір , через те , що було Приготовлення , цебто перед суботою , прийшов Йосип із Ариматеї , радник поважний , що сам сподівавсь Царства Божого , і сміливо ввійшов до Пилата , і просив тіла Ісусового . А Пилат здивувався , щоб Він міг уже вмерти . І , покликавши сотника , запитався його , чи давно вже Розп'ятий помер . І , дізнавшись від сотника , він подарував тіло Йосипові . А Йосип купив плащаницю , і , знявши Його , обгорнув плащаницею , та й поклав Його в гробі , що в скелі був висічений . І каменя привалив до могильних дверей . Марія ж Магдалина й Марія , мати Йосієва , дивилися , де ховали Його . Як минула ж субота , Марія Магдалина , і Марія Яковова , і Саломія накупили пахощів , щоб піти й намастити Його . І на світанку дня першого в тижні , як сходило сонце , до гробу вони прибули , і говорили одна одній : Хто відвалить нам каменя від могильних дверей ? А зиркнувши , побачили , що камінь відвалений ; був же він дуже великий . . . І , ввійшовши до гробу , побачили там юнака , що праворуч сидів , і був одягнений в білу одежу , і жахнулись вони . . . А він промовляє до них : Не жахайтесь ! Ви шукаєте Розп'ятого , Ісуса Назарянина . Він воскрес , нема Його тут ! Ось місце , де Його поховали були . Але йдіть , скажіть учням Його та Петрові : Він іде в Галілею попереду вас , там Його ви побачите , як Він вам говорив . А як вийшли вони , то побігли від гробу , бо їх трепет та страх обгорнув . І не сказали нікому нічого , бо боялись . . . Як воскрес Він уранці дня першого в тижні , то з'явився найперше Марії Магдалині , із якої був вигнав сім демонів . Пішовши вона , повідомила тих , що були з Ним , які сумували та плакали . А вони , як почули , що живий Він , і вона Його бачила , не йняли тому віри . По цьому з'явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі , як ішли вони на село . А вони , як вернулися , інших про те сповістили , але не повірено й їм . Нарешті , Він з'явився Одинадцятьом , як сиділи вони при столі , і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя , що вони не йняли віри тим , хто воскреслого бачив Його . І казав Він до них : Ідіть по цілому світові , та всьому створінню Євангелію проповідуйте ! Хто увірує й охриститься , буде спасений , а хто не ввірує засуджений буде . А тих , хто ввірує , супроводити будуть ознаки такі : у Ім'я Моє демонів будуть вигонити , говоритимуть мовами новими , братимуть змій ; а коли смертодійне що вип'ють , не буде їм шкодити ; кластимуть руки на хворих , і добре їм буде ! Господь же Ісус , по розмові із ними , вознісся на небо , і сів по Божій правиці . І пішли вони , і скрізь проповідували . А Господь помагав їм , і стверджував слово ознаками , що його супроводили . Амінь .