GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:42urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:42Через те , що багато-хто брались складати оповість про справи , які стались між нами , як нам ті розповіли , хто спочатку були самовидцями й слугами Слова , тому й я , все від першої хвилі докладно розвідавши , забажав описати за порядком для тебе , високодостойний Теофіле , щоб пізнав ти істоту науки , якої навчився . За днів царя юдейського Ірода був один священик , на ім'я Захарій , з денної черги Авія , та дружина його із дочок Ааронових , а ім'я їй Єлисавета . І обоє вони були праведні перед Богом , бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні . А дитини не мали вони , бо Єлисавета неплідна була , та й віку старого обоє були . І ось раз , як у порядку своєї черги він служив перед Богом , за звичаєм священства , жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити . Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору . І з'явивсь йому Ангол Господній , ставши праворуч кадильного жертівника . І стривоживсь Захарій , побачивши , і острах на нього напав . А Ангол до нього промовив : Не бійся , Захаріє , бо почута молитва твоя , і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі , ти ж даси йому ймення Іван . І він буде на радість та втіху тобі , і з його народження багато-хто втішаться . Бо він буде великий у Господа , ні вина , ні п'янкого напою не питиме , і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері . І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога . І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі , щоб серця батьків привернути до дітей , і неслухняних до мудрости праведних , щоб готових людей спорядити для Господа . І промовив Захарій до Ангола : Із чого пізнаю я це ? Я ж старий , та й дружина моя вже похилого віку . . . А Ангол прорік йому в відповідь : Я Гавриїл , що стою перед Богом ; мене послано , щоб говорити з тобою , і звістити тобі про цю Добру Новину . І замовкнеш ось ти , і говорити не зможеш аж до дня , коли станеться це , за те , що ти віри не йняв був словам моїм , які збудуться часу свого ! А люди чекали Захарія , та й дивувались , чого забаривсь він у храмі . Коли ж вийшов , не міг говорити до них , і вони зрозуміли , що видіння він бачив у храмі . А він тільки знаки їм давав , і залишився німий . . . І як дні його служби скінчились , він вернувся до дому свого . А після тих днів зачала його дружина Єлисавета , і таїлась п'ять місяців , кажучи : Так для мене Господь учинив за тих днів , коли зглянувся Він , щоб зняти наругу мою між людьми ! А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто , що йому на ім'я Назарет , до діви , що заручена з мужем була , на ім'я йому Йосип , із дому Давидового , а ім'я діві Марія . І , ввійшовши до неї , промовив : Радій , благодатная , Господь із тобою ! Ти благословенна між жонами ! Вона ж затривожилась словом , та й стала роздумувати , що б то значило це привітання . А Ангол промовив до неї : Не бійся , Маріє , бо в Бога благодать ти знайшла ! І ось ти в утробі зачнеш , і Сина породиш , і даси Йому ймення Ісус . Він же буде Великий , і Сином Всевишнього званий , і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида . І повік царюватиме Він у домі Якова , і царюванню Його не буде кінця . А Марія озвалась до Ангола : Як же станеться це , коли мужа не знаю ? . . . І Ангол промовив у відповідь їй : Дух Святий злине на тебе , і Всевишнього сила обгорне тебе , через те то й Святе , що народиться , буде Син Божий ! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина , і оце шостий місяць для неї , яку звуть неплідною . Бо для Бога нема неможливої жадної речі ! А Марія промовила : Я ж Господня раба : нехай буде мені згідно з словом твоїм ! І відійшов Ангол від неї . Тими днями зібралась Марія й пішла , поспішаючи , у гірську околицю , у місто Юдине . І ввійшла вона в дім Захарія , та й поздоровила Єлисавету . Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт , затріпотала дитина в утробі її . І Єлисавета наповнилась Духом Святим , і скрикнула голосом гучним , та й прорекла : Благословенна Ти між жонами , і благословенний Плід утроби твоєї ! І звідкіля мені це , що до мене прийшла мати мого Господа ? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів , від радощів затріпотала дитина в утробі моїй ! Блаженна ж та , що повірила , бо сповниться проречене їй від Господа ! А Марія промовила : Величає душа моя Господа , і радіє мій дух у Бозі , Спасі моїм , що зглянувся Він на покору Своєї раби , бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть , бо велике вчинив мені Потужний ! Його ж Імення святе , і милість Його з роду в рід на тих , хто боїться Його ! Він показує міць Свого рамена , розпорошує тих , хто пишається думкою серця свого ! Він могутніх скидає з престолів , підіймає покірливих , удовольняє голодних добром , а багатих пускає ні з чим ! Пригорнув Він Ізраїля , Свого слугу , щоб милість згадати , як прорік був Він нашим отцям , Аврааму й насінню його аж повіки ! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три , та й вернулась до дому свого . А Єлисаветі настав час родити , і сина вона породила . І почули сусіди й родина її , що Господь Свою милість велику на неї послав , та й утішалися разом із нею . І сталося восьмого дня , прийшли , щоб обрізати дитя , і хотіли назвати його йменням батька його Захарій . І озвалася мати його та й сказала : Ні , нехай названий буде Іван ! А до неї сказали : Таж у родині твоїй нема жадного , який названий був тим ім'ям ! І кивали до батька його , як хотів би назвати його ? Попросивши ж табличку , написав він слова : Іван імення йому . І всі дивувались . І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому , і він став говорити , благословляючи Бога ! І страх обгорнув усіх їхніх сусідів , і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все . . . А всі , що почули , розважали у серці своїм та казали : Чим то буде дитина оця ? . . . І Господня рука була з нею . Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим , та й став пророкувати й казати : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що зглянувся й визволив люд Свій ! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида , Свого слуги , як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх , що від ворогів наших визволить нас , та з руки всіх наших ненависників , що вчинить Він милість нашим отцям , і буде пригадувати Свій святий заповіт , що дотримає й нам ту присягу , якою Він присягавсь Авраамові , отцю нашому , щоб ми , визволившись із руки ворогів , служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого . Ти ж , дитино , станеш пророком Всевишнього , бо будеш ходити перед Господом , щоб дорогу Йому приготувати , щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів , через велике милосердя нашого Бога , що ним Схід із висоти нас відвідав , щоб світити всім тим , хто перебуває в темряві й тіні смертельній , щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру ! А дитина росла , і скріплялась на дусі , і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем . І трапилося тими днями , вийшов наказ царя Августа переписати всю землю . Цей перепис перший відбувся тоді , коли владу над Сирією мав Квіріній . І всі йшли записатися , кожен у місто своє . Пішов теж і Йосип із Галілеї , із міста Назарету , до Юдеї , до міста Давидового , що зветься Віфлеєм , бо походив із дому та з роду Давидового , щоб йому записатись із Марією , із ним зарученою , що була вагітна . І сталось , як були вони там , то настав їй день породити . І породила вона свого Первенця Сина , і Його сповила , і до ясел поклала Його , бо в заїзді місця не стало для них . . . А в тій стороні були пастухи , які пильнували на полі , і нічної пори вартували отару свою . Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них , і слава Господня осяяла їх . І вони перестрашились страхом великим . . . Та Ангол промовив до них : Не лякайтесь , бо я ось благовіщу вам радість велику , що станеться людям усім . Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель , Який є Христос Господь . А ось вам ознака : Дитину сповиту ви знайдете , що в яслах лежатиме . І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська , що Бога хвалили й казали : Слава Богу на висоті , і на землі мир , у людях добра воля ! І сталось , коли Анголи відійшли від них в небо , пастухи зачали говорити один одному : Ходім до Віфлеєму й побачмо , що сталося там , про що сповістив нас Господь . І прийшли , поспішаючи , і знайшли там Марію та Йосипа , та Дитинку , що в яслах лежала . А побачивши , розповіли про все те , що про Цю Дитину було їм звіщено . І всі , хто почув , дивувались тому , що їм пастухи говорили . . . А Марія оці всі слова зберігала , розважаючи , у серці своїм . Пастухи ж повернулись , прославляючи й хвалячи Бога за все , що почули й побачили , так як їм було сказано . Коли ж виповнились вісім день , щоб обрізати Його , то Ісусом назвали Його , як був Ангол назвав , перше ніж Він в утробі зачався . А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення , то до Єрусалиму принесли Його , щоб поставити Його перед Господом , як у Законі Господнім написано : Кожне дитя чоловічої статі , що розкриває утробу , має бути посвячене Господу , і щоб жертву скласти , як у Законі Господньому сказано , пару горличат або двоє голубенят . І ото був в Єрусалимі один чоловік , йому ймення Семен , людина праведна та благочестива , що потіхи чекав для Ізраїля . І Святий Дух був на ньому . І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити , перше ніж побачить Христа Господнього . І Дух у храм припровадив його . І як внесли Дитину Ісуса батьки , щоб за Нього вчинити звичаєм законним , тоді взяв він на руки Його , хвалу Богу віддав та й промовив : Нині відпускаєш раба Свого , Владико , за словом Твоїм із миром , бо побачили очі мої Спасіння Твоє , яке Ти приготував перед всіма народами , Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля ! І дивувалися батько Його й мати тим , що про Нього було розповіджене . А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії , Його матері : Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі , і на знак сперечання , і меч душу прошиє самій же тобі , щоб відкрились думки сердець багатьох ! Була й Анна пророчиця , дочка Фануїлова з племени Асирового , вона дожила до глибокої старости , живши з мужем сім років від свого дівування , удова років вісімдесяти й чотирьох , що не відлучалась від храму , служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами . І години тієї вона надійшла , Бога славила та говорила про Нього всім , хто визволення Єрусалиму чекав . А як виконали за Законом Господнім усе , то вернулись вони в Галілею , до міста свого Назарету . А Дитина росла та зміцнялася духом , набираючись мудрости . І благодать Божа на Ній пробувала . А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи . І коли мав Він дванадцять років , вони за звичаєм на свято пішли . Як дні ж свята скінчились були , і вертались вони , молодий Ісус в Єрусалимі лишився , а Йосип та мати Його не знали того . Вони думали , що Він із подорожніми йде ; пройшли день дороги , та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими . Але , не знайшовши , вернулися в Єрусалим , та й шукали Його . І сталось , що третього дня відшукали у храмі Його , як сидів серед учителів , і вислухував їх , і запитував їх . Усі ж , хто слухав Його , дивувалися розумові та Його відповідям . І як вони Його вгледіли , то здивувались , а мати сказала до Нього : Дитино , чому так Ти зробив нам ? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе . . . А Він їм відказав : Чого ж ви шукали Мене ? Хіба ви не знали , що повинно Мені бути в тому , що належить Моєму Отцеві ? Та не зрозуміли вони того слова , що Він їм говорив . І пішов Він із ними , і прибув у Назарет , і був їм слухняний . А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці . А Ісус зростав мудрістю , і віком та благодаттю , у Бога й людей . У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря , коли Понтій Пилат панував над Юдеєю , коли в Галілеї тетрархом був Ірод , а Пилип , його брат , був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської , за тетрарха Лісанія в Авіліні , за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові , сину Захарія . І він перейшов усю землю Йорданську , проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів , як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї : Голос того , хто кличе : У пустині готуйте дорогу для Господа , рівняйте стежки Йому ! Нехай кожна долина наповниться , гора ж кожна та пригорок знизиться , що нерівне , нехай випростовується , а дороги вибоїсті стануть гладенькі , і кожна людина побачить Боже спасіння ! А Іван говорив до людей , хто приходив , христитися в нього : Роде зміїний , хто навчив вас тікати від гніву майбутнього ? Отож , учиніть гідний плід покаяння . І не починайте казати в собі : Маємо батька Авраама . Бо кажу вам , що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння . Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена : кожне ж дерево , що доброго плоду не родить , буде зрубане та до огню буде вкинене . А люди питали його й говорили : Що ж нам робити ? І сказав він у відповідь їм : У кого дві сорочці , нехай дасть немаючому ; а хто має поживу , нехай робить так само . І приходили й митники , щоб христитись від нього , і питали його : Учителю , що ми маємо робити ? А він їм казав : Не стягайте нічого над те , що вам звелено . Питали ж його й вояки й говорили : А нам що робити ? І він їм відповів : Нікого не кривдьте , ані не оскаржайте фальшиво , удовольняйтесь платнею своєю . Коли ж усі люди чекали , і в серцях своїх думали всі про Івана , чи то він не Христос , Іван відповідав усім , кажучи : Я хрищу вас водою , але йде ось Потужніший за мене , що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний , Він христитиме вас Святим Духом й огнем ! У руці Своїй має Він віячку , і перечистить Свій тік : пшеницю збере до засіків Своїх , а полову попалить ув огні невгасимім . Тож багато навчав він і іншого , звіщаючи Добру Новину народові . А Ірод тетрарх , що Іван докоряв йому за Іродіяду , дружину брата свого , і за все зло , яке заподіяв був Ірод , до всього додав іще й те , що Івана замкнув до в'язниці . І сталося , як христились усі люди , і як Ісус , охристившись , молився , розкрилося небо , і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді , як голуб , і голос із неба почувся , що мовив : Ти Син Мій Улюблений , що Я вподобав Тебе ! А Сам Ісус , розпочинаючи , мав років із тридцять , бувши , як думано , сином Йосипа , Ілія , сина Маттатового , сина Левіїного , сина Мелхіїного , сина Яннаєвого , сина Йосипового , сина Маттатієвого , сина Амосова , сина Наумового , сина Еслієвого , сина Наггеєвого , сина Маатового , сина Маттатієвого , сина Семенієвого , сина Йосихового , сина Йодаєвого , сина Йоананового , сина Рисаєвого , сина Зоровавелевого , сина Салатіїлового , сина Нирієвого , сина Мелхієвого , сина Аддієвого , сина Косамового , сина Елмадамового , сина Ірового , сина Ісуєвого , сина Еліезерового , сина Йоримового , сина Маттатієвого , сина Левієвого , сина Семенового , сина Юдиного , сина Йосипового , сина Йонамового , сина Еліякимового , сина Мелеаєвого , сина Меннаєвого , сина Маттатаєвого , сина Натамового , сина Давидового , сина Єссеєвого , сина Йовидового , сина Воозового , сина Салаєвого , сина Наассонового , сина Амінадавого , сина Адмінієвого , сина Арнієвого , сина Есромового , сина Фаресового , сина Юдиного , сина Яковлевого , сина Ісакового , сина Авраамового , сина Тариного , сина Нахорового , сина Серухового , сина Рагавового , сина Фалекового , сина Еверового , сина Салиного , сина Каїнамового , сина Арфаксадового , сина Симового , сина Ноєвого , сина Ламехового , сина Матусалового , сина Енохового , сина Яретового , сина Малелеїлового , сина Каїнамового , сина Еносового , сина Ситового , сина Адамового , Сином Божим . А Ісус , повний Духа Святого , вернувсь з-над Йордану , і Дух на пустиню Його попровадив . Сорок день там диявол Його спокушав , і за тих днів Він нічого не їв , а коли закінчились вони , то вкінці зголоднів . І диявол до Нього сказав : Якщо Ти Син Божий , скажи цьому каменеві , щоб хлібом він став ! А Ісус відповів йому : Написано : Не хлібом самим буде жити людина , але кожним Словом Божим ! І він вивів Його на гору високу , і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі . І диявол сказав Йому : Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу , бо мені це передане , і я даю , кому хочу , її . Тож коли Ти поклонишся передо мною , то все буде Твоє ! І промовив Ісус йому в відповідь : Написано : Господеві Богові своєму вклоняйся , і служи Одному Йому ! І повів Його в Єрусалим , і на наріжнику храму поставив , та й каже Йому : Як Ти Син Божий , кинься звідси додолу ! Бо написано : Він накаже про Тебе Своїм Анголам , щоб Тебе берегли ! і : Вони на руках понесуть Тебе , щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги ! А Ісус відказав йому в відповідь : Сказано : Не спокушай Господа Бога свого ! І диявол , скінчивши все цеє спокушування , відійшов від Нього до часу . А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї , і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні . І Він їх навчав по їхніх синагогах , і всі Його славили . І прибув Він до Назарету , де був вихований . І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги , і встав , щоб читати . І подали Йому книгу пророка Ісаї . Розгорнувши ж Він книгу , знайшов місце , де було так написано : На Мені Дух Господній , бо Мене Він помазав , щоб Добру Новину звіщати вбогим . Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення , а незрячим прозріння , відпустити на волю помучених , щоб проповідувати рік Господнього змилування . І , книгу згорнувши , віддав службі й сів . А очі всіх у синагозі звернулись на Нього . І почав Він до них говорити : Сьогодні збулося Писання , яке ви почули ! І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті , що линули з уст Його . І казали вони : Чи ж то Він не син Йосипів ? Він же промовив до них : Ви Мені конче скажете приказку : Лікарю , уздоров самого себе ! Учини те й тут , у вітчизні Своїй , що сталося чули ми у Капернаумі . І сказав Він : Поправді кажу вам : Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй . Та правдиво кажу вам : Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля , коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося , так що голод великий настав був по всій тій землі , а Ілля не до жадної з них не був посланий , тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки . І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі , але жаден із них не очистився , крім Неємана сиріянина . І всі в синагозі , почувши оце , переповнились гнівом . І , вставши , вони Його вигнали за місто , і повели аж до краю гори , на якій їхнє місто було побудоване , щоб скинути додолу Його . . . Але Він перейшов серед них , і віддалився . І прийшов Він у Капернаум , галілейське місто , і там їх навчав по суботах . І дивувались науці Його , бо слово Його було владне . І був чоловік у синагозі , що мав духа нечистого демона , і він закричав гучним голосом : Ах , що нам до Тебе , Ісусе Назарянине ? Ти прийшов погубити нас . Я знаю Тебе , хто Ти , Божий Святий . . . А Ісус заборонив йому , кажучи : Замовчи , і вийди з нього ! І , кинувши демон того насередину , вийшов із нього , нічого йому не пошкодивши . І всіх жах обгорнув , і питали вони один одного , кажучи : Що то за наука , що духам нечистим наказує з владою й силою , і виходять вони ? . . . І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю . А як вийшов Він із синагоги , увійшов у дім Симона . Теща ж Симонова в великій гарячці лежала . І просили за неї Його . І , ставши над нею , Він заборонив тій гарячці , і вона полишила її . І , зараз уставши , теща їм прислуговувала . Коли ж сонце заходило , то всі , хто мав яких хворих на різні недуги , до Нього приводили їх . Він же клав Свої руки на кожного з них , та їх уздоровляв . Із багатьох же виходили й демони , кричачи та говорячи : Ти Син Божий ! Та Він їм забороняв , і не давав говорити , що знали вони , що Христос Він . Коли ж настав день , Він вийшов , і подавсь до самотнього місця . А люди шукали Його . І прийшовши до Нього , Його затримували , щоб від них не відходив . Він же промовив до них : І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство , бо на те Мене послано . І Він проповідував по синагогах Галілеї . І сталось , як тиснувся натовп до Нього , щоб почути Слово Боже , Він стояв біля озера Генісаретського . І Він побачив два човни , що стояли край озера . А рибалки , відійшовши від них , полоскали невода . І Він увійшов до одного з човнів , що був Симонів , і просив , щоб він трохи відплив від землі . І Він сів , та й навчав народ із човна . А коли перестав Він навчати , промовив до Симона : Попливи на глибінь , і закиньте на полов свій невід . А Симон сказав Йому в відповідь : Наставнику , цілу ніч ми працювали , і не вловили нічого , та за словом Твоїм укину невода . А зробивши оце , вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись . . . І кивали вони до товаришів , що були в другім човні , щоб прийшли помогти їм . Ті прийшли , та й наповнили обидва човни , аж стали вони потопати . А як Симон Петро це побачив , то припав до колін Ісусових , кажучи : Господи , вийди від мене , бо я грішна людина ! Бо від полову риби , що зловили вони , обгорнув жах його та й усіх , хто з ним був , також Якова й Івана , синів Зеведеєвих , що були спільниками Симона . І сказав Ісус Симонові : Не лякайсь , від цього часу ти будеш ловити людей ! І вони повитягали на землю човни , покинули все , та й пішли вслід за Ним . А як Він перебував в одному з міст , ось один чоловік , увесь укритий проказою , Ісуса побачивши , упав ницьма , та й благав Його , кажучи : Господи , коли хочеш , Ти можеш очистити мене ! А Він руку простяг , доторкнувся до нього й сказав : Хочу , будь чистий ! І зараз із нього проказа зійшла . . . І звелів Він йому не казати нікому про це . Але йди , покажися священикові , і принеси за своє очищення , як Мойсей наказав , на свідчення їм . А чутка про Нього ще більше пішла , і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх . Він же відходив на місце самотнє й молився . І сталось одного із днів , коли Він навчав , і сиділи фарисеї й законовчителі , що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму , а сила Господня готова була вздоровляти їх , і ось люди на ложі принесли чоловіка , що розслаблений був , і намагалися внести його , і перед Ним покласти . Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу , злізли на дім , і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса . І , побачивши їхню віру , сказав Він йому : Чоловіче , прощаються тобі гріхи твої ! А книжники та фарисеї почали міркувати й казати : Хто ж Оцей , що богозневагу говорить ? Хто може прощати гріхи , окрім Бога Самого ? . . . Відчувши ж Ісус думки їхні , промовив у відповідь їм : Що міркуєте ви в серцях ваших ? Що легше : сказати : Прощаються тобі гріхи твої , чи сказати : Уставай та й ходи ? Але щоб ви знали , що Син Людський має владу на землі прощати гріхи , тож каже Він розслабленому : Кажу Я тобі : Уставай , візьми ложе своє , та й іди у свій дім ! І той зараз устав перед ними , узявши те , на чому лежав , і пішов у свій дім , прославляючи Бога . І всіх жах обгорнув , і славили Бога вони . І переповнились страхом , говорячи : Дивні речі сьогодні ми бачили ! . . . Після цього ж Він вийшов , і побачив митника , на ймення Левія , що сидів на митниці , та й промовив йому : Іди за Мною ! І , покинувши все , той устав , і пішов услід за Ним . І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього . І був натовп великий митників й інших , що сиділи з Ним при столі . Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього , та учням Його говорили : Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте ? А Ісус відповів і промовив до них : Лікаря не потребують здорові , а слабі . Не прийшов Я , щоб праведних кликати до покаяння , а грішних . Вони ж відказали до Нього : Чому учні Іванові часто постять та моляться , також і фарисейські , а Твої споживають та п'ють ? Ісус же промовив до них : Чи ж ви можете змусити , щоб постили гості весільні , поки з ними ще є молодий ? Але прийдуть ті дні , коли заберуть молодого від них , тоді й постити будуть тих днів . . . Розповів же і приказку їм : Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє , а то подере й нову , а латка з нової старій не надасться . І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки , а то попрориває вино молоде бурдюки , і вино розіллється , і бурдюки пропадуть . Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків . І ніхто , старе пивши , молодого не схоче , бо каже : Старе ліпше ! І сталось , як Він переходив ланами , у суботу , Його учні зривали колосся та їли , розтерши руками . А деякі з фарисеїв сказали : Нащо робите те , чого не годиться робити в суботу ? І промовив Ісус їм у відповідь : Хіба ви не читали того , що зробив був Давид , коли сам зголоднів , також ті , хто був із ним ? Як він увійшов був до Божого дому , і , взявши хліби показні , яких їсти не можна було , тільки самим священикам , споживав , і дав тим , хто був із ним ? І сказав Він до них : Син Людський Господь і суботі ! І сталось , як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав , знаходився там чоловік , що правиця йому була всохла . А книжники та фарисеї вважали , чи в суботу того не вздоровить , щоб знайти проти Нього оскарження . А Він знав думки їхні , і сказав чоловікові , що мав суху руку : Підведися , і стань посередині ! Той підвівся і став . Ісус же промовив до них : Запитаю Я вас : Що годиться в суботу робити добре , чи робити лихе , душу спасти , чи згубити ? І , позирнувши на всіх них , сказав чоловікові : Простягни свою руку ! Той зробив , і рука його стала здорова ! А вони переповнились лютістю , і один з одним змовлялись , що робити з Ісусом ? . . . І сталось , що часу того Він вийшов на гору молитися , і перебув цілу ніч на молитві до Бога . А коли настав день , покликав Він учнів Своїх , і обрав із них Дванадцятьох , яких і апостолами Він назвав : Симона , якого й Петром Він назвав , і Андрія , брата його , Якова й Івана , Пилипа й Варфоломія , Матвія й Хому , Якова Алфієвого й Симона , званого Зилотом , Юду Якового , й Юду Іскаріотського , що й зрадником став . Як зійшов Він із ними , то спинився на рівному місці , також натовп густий Його учнів , і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму , і з приморського Тиру й Сидону , що посходилися , щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх , також ті , хто від духів нечистих страждав , і вони вздоровлялися . Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього , бо від Нього виходила сила , і всіх вздоровляла . А Він , звівши очі на учнів Своїх , говорив : Блаженні убогі , Царство Боже бо ваше . Блаженні голодні тепер , бо ви нагодовані будете . Блаженні засмучені зараз , бо втішитесь ви . Блаженні ви будете , коли люди зненавидять вас , і коли проженуть вас , і ганьбитимуть , і знеславлять , як зле , ім'я ваше за Людського Сина . Радійте того дня й веселіться , нагорода бо ваша велика на небесах . Бо так само чинили пророкам батьки їхні . Горе ж вам , багатіям , бо втіху свою ви вже маєте . Горе вам , тепер ситим , бо зазнаєте голоду ви . Горе вам , що тепер потішаєтеся , бо будете ви сумувати та плакати . Горе вам , як усі люди про вас говоритимуть добре , бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні ! А вам , хто слухає , Я кажу : Любіть своїх ворогів , добро робіть тим , хто ненавидить вас . Благословляйте тих , хто вас проклинає , і моліться за тих , хто кривду вам чинить . Хто вдарить тебе по щоці , підстав йому й другу , а хто хоче плаща твого взяти , не забороняй і сорочки . І кожному , хто в тебе просить подай , а від того , хто твоє забирає , назад не жадай . І як бажаєте , щоб вам люди чинили , так само чиніть їм і ви . А коли любите тих , хто любить вас , яка вам за те ласка ? Люблять бо й грішники тих , хто їх любить . І коли добре чините тим , хто добро чинить вам , яка вам за те ласка ? Бо те саме і грішники роблять . А коли позичаєте тим , що й від них сподіваєтесь взяти , яка вам за те ласка ? Позичають бо й грішники грішникам , щоб одержати стільки ж . Тож любіть своїх ворогів , робіть добро , позичайте , не ждучи нічого назад , і ваша за це нагорода великою буде , і синами Всевишнього станете ви , добрий бо Він до невдячних і злих ! Будьте ж милосердні , як і Отець ваш милосердний ! Також не судіть , щоб не суджено й вас ; і не осуджуйте , щоб і вас не осуджено ; прощайте , то простять і вам . Давайте і дадуть вам ; мірою доброю , натоптаною , струснутою й переповненою вам у подолок дадуть . Бо якою ви мірою міряєте , такою відміряють вам . Розповів також приказку їм : Чи ж може водити сліпого сліпий ? Хіба не обидва в яму впадуть ? Учень не більший за вчителя ; але , удосконалившись , кожен буде , як учитель його . Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш , колоди ж у власному оці не чуєш ? Як ти можеш сказати до брата свого : Давай , брате , я заскалку вийму із ока твого , сам колоди , що в оці твоїм , не вбачаючи ? Лицеміре , вийми перше колоду із власного ока , а потім побачиш , як вийняти заскалку з ока брата твого ! Нема доброго дерева , що родило б злий плід , ані дерева злого , що родило б плід добрий . Кожне ж дерево з плоду свого пізнається . Не збирають бо фіґ із тернини , винограду ж на глоду не рвуть . Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить , а лиха із лихої виносить лихе . Бо чим серце наповнене , те говорять уста його ! Що звете ви Мене : Господи , Господи , та не робите того , що Я говорю ? Скажу вам , до кого подібний усякий , хто до Мене приходить та слів Моїх слухає , і виконує їх : Той подібний тому чоловікові , що , будуючи дім , він глибоко викопав , і основу на камінь поклав . Коли ж злива настала , вода кинулася на той дім , та однак не змогла захитати його , бо збудований добре він був ! А хто слухає та не виконує , той подібний тому чоловікові , що свій дім збудував на землі без основи . І наперла на нього ріка , і зараз упав він , і велика була того дому руїна ! А коли Він скінчив усі слова Свої до народу , що слухав Його , то ввійшов у Капернаум . У одного ж сотника тяжко раб занедужав , що був дорогий йому , і вмирати вже мав . А коли про Ісуса почув , то послав він до Нього юдейських старших , і благав Його , щоб прийшов , і вздоровив раба його . Вони ж прибули до Ісуса , та й ревно благали Його й говорили : Він достойний , щоб Ти це зробив йому . Бо він любить народ наш , та й для нас синагогу поставив . І пішов Ісус із ними . І коли недалеко від дому вже був , сотник друзів послав , щоб сказати Йому : Не турбуйся , о Господи , бо я недостойний , щоб зайшов Ти під стріху мою . Тому то й себе не вважав я за гідного , щоб до Тебе прийти . Та промов тільки слово , і раб мій одужає . Бо й я людина підвладна , і вояків під собою я маю ; і одному кажу : піди , то йде він , а тому : прийди , і приходить , а своєму рабові : зроби теє і зробить . Почувши ж таке , Ісус здивувався йому , і , звернувшись до натовпу , що йшов слідком за Ним , промовив : Кажу вам : навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри ! А коли посланці повернулись додому , то знайшли , що одужав той раб ! І сталось , наступного дня Він відправивсь у місто , що зветься Наїн , а з Ним ішли учні Його та багато народу . І ось , як до брами міської наблизився Він , виносили вмерлого , одинака в своєї матері , що вдовою була . І з нею був натовп великий із міста . Як Господь же побачив її , то змилосердивсь над нею , і до неї промовив : Не плач ! І Він підійшов , і доторкнувся до мар , носії ж зупинились . Тоді Він сказав : Юначе , кажу тобі : встань ! І мертвий устав , і почав говорити . І його Він віддав його матері . А всіх острах пройняв , і Бога хвалили вони й говорили : Великий Пророк з'явився між нами , і зглянувся Бог над народом Своїм ! І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї , і по всій тій країні . Про все ж те сповістили Івана учні його . І покликав Іван двох із учнів своїх , і послав їх до Господа з запитом : Чи Ти Той , Хто має прийти , чи чекати нам Іншого ? А мужі , прийшовши до Нього , сказали : Іван Христитель послав нас до Тебе , питаючи : Чи Ти Той , Хто має прийти , чи чекати нам Іншого ? А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук , і від духів злих , і сліпим багатьом вернув зір . І промовив Ісус їм у відповідь : Ідіть , і перекажіть Іванові , що ви бачили й чули : Сліпі прозрівають , криві ходять , очищуються слабі на проказу , і чують глухі , воскресають померлі , убогим звіщається Добра Новина . І блаженний , хто через Мене спокуси не матиме ! А коли відійшли посланці Іванові , Він почав говорити про Івана народові : На що ви дивитись ходили в пустиню ? Чи на очерет , що вітер гойдає його ? Та на що ви дивитись ходили ? Може на чоловіка , у м'які шати одягненого ? Аджеж ті , хто одягається славно , і розкішно живе , по палатах царських . На що ж ви ходили дивитись ? На пророка ? Так , кажу вам , навіть більше , аніж на пророка . Це той , що про нього написано : Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця , який перед Тобою дорогу Твою приготує ! Кажу вам : Між народженими від жінок нема більшого понад Івана . Та найменший у Божому Царстві той більший за нього . І всі люди , що слухали , і митники визнали Божу волю за слушну , і охристились Івановим хрищенням . А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе , і не христились від нього . І промовив Господь : До кого ж уподоблю людей цього роду ? І до кого подібні вони ? Подібні вони до дітей , що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть : Ми вам грали були , а ви не танцювали , ми співали вам жалібно , та не плакали ви . . . Бо прийшов Іван Христитель , що хліба не їсть і вина не п'є , а ви кажете : Має він демона . Прийшов же Син Людський , що їсть і п'є , а ви кажете : Чоловік Цей ласун і п'яниця , Він приятель митників і грішників . І виправдалася мудрість усіма своїми ділами . А один із фарисеїв просив Його , щоб спожив Він із ним . І , прийшовши до дому того фарисея , Він сів при столі . І ось жінка одна , що була в місті , грішниця , як дізналась , що , Він у фарисеєвім домі засів при столі , алябастрову пляшечку мира принесла , і , припавши до ніг Його ззаду , плачучи , почала обливати слізьми Йому ноги , і волоссям своїм витирала , ноги Йому цілувала та миром мастила . . . Побачивши це , фарисей , що покликав Його , міркував собі , кажучи : Коли б був Він пророк , Він би знав , хто ото й яка жінка до Нього торкається , бож то грішниця ! І озвався Ісус та й говорить до нього : Маю , Симоне , дещо сказати тобі . А той відказав : Кажи , Учителю . І промовив Ісус : Були два боржники в одного вірителя ; один був винен п'ятсот динаріїв , а другий п'ятдесят . Як вони ж не могли заплатити , простив він обом . Скажи ж , котрий із них більше полюбить його ? Відповів Симон , говорячи : Думаю , той , кому більше простив . І сказав Він йому : Розсудив ти правдиво . І , обернувшись до жінки , Він промовив до Симона : Чи ти бачиш цю жінку ? Я прибув у твій дім , ти на ноги Мої не подав і води , а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм . Поцілунку не дав ти Мені , а вона , відколи ввійшов Я , Мої ноги цілує невпинно . Голови ти Моєї оливою не намастив , а вона миром ноги мої намастила . . . Ось тому говорю Я тобі : Численні гріхи її прощені , бо багато вона полюбила . Кому ж мало прощається , такий мало любить . А до неї промовив : Прощаються тобі гріхи ! А ті , що сиділи з Ним при столі , почали гомоніти про себе : Хто ж це Такий , що прощає й гріхи ? А до жінки сказав Він : Твоя віра спасла тебе , іди з миром собі ! І сталось , що Він після того проходив містами та селами , проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство . Із ним Дванадцять були , та дехто з жінок , що були вздоровлені від злих духів і хвороб : Марія , Магдалиною звана , що з неї сім демонів вийшло , і Іванна , дружина Худзи , урядника Іродового , і Сусанна , і інших багато , що маєтком своїм їм служили . І , як зібралось багато народу , і з міста до Нього поприходили , то Він промовляти став притчею . Ось вийшов сіяч , щоб посіяти зерно своє . І , як сіяв , упало одне край дороги , і було повитоптуване , а птахи небесні його повидзьобували . Друге ж упало на ґрунт кам'янистий , і , зійшовши , усохло , не мало бо вогкости . А інше упало між терен , і вигнався терен , і його поглушив . Інше ж упало на добрую землю , і , зійшовши , уродило стокротно . Це сказавши , закликав : Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! Запитали ж Його Його учні , говорячи : Що визначає ця притча ? А Він відказав : Вам дано пізнати таємниці Божого Царства , а іншим у притчах , щоб дивились вони і не бачили , слухали і не розуміли . Ось що означає ця притча : Зерно це Боже Слово . А котрі край дороги , це ті , хто слухає , але потім приходить диявол , і забирає слово з їхнього серця , щоб не ввірували й не спаслися вони . А що на кам'янистому ґрунті , це ті , хто тільки почує , то слово приймає з радістю ; та кореня не мають вони , вірують дочасно , і за час випробовування відпадають . А що впало між терен , це ті , хто слухає слово , але , ходячи , бувають придушені клопотами , та багатством , та життьовими розкошами , і плоду вони не дають . А те , що на добрій землі , це оті , хто як слово почує , береже його в щирому й доброму серці , і плід приносять вони в терпеливості . А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною , і не ставить під ліжко , але ставить його на свічник , щоб бачили світло , хто входить . Немає нічого захованого , що не виявиться , ні таємного , що воно не пізнається , і не вийде наяв . Тож пильнуйте , як слухаєте ! Бо хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього і те , що , здається йому , ніби має . До Нього ж прийшли були мати й брати Його , та через народ не могли доступитись до Нього . І сповістили Йому : Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь , і бажають побачити Тебе . А Він відповів і промовив до них : Моя мати й брати Мої це ті , хто слухає Боже Слово , і виконує ! І сталось , одного з тих днів увійшов Він до човна , а з Ним Його учні . І сказав Він до них : Переплиньмо на другий бік озера . І відчалили . А коли вони плинули , Він заснув . І знялася на озері буря велика , аж вода заливати їх стала , і були в небезпеці вони . І вони підійшли , і розбудили Його та й сказали : Учителю , Учителю , гинемо ! Він же встав , наказав бурі й хвилям , і вони вщухнули , і тиша настала ! А до них Він сказав : Де ж ваша віра ? І дивувались вони , перестрашені , і говорили один до одного : Хто ж це такий , що вітрам і воді Він наказує , а вони Його слухають ? І вони припливли до землі Гадаринської , що навпроти Галілеї . І , як на землю Він вийшов , перестрів Його один чоловік із міста , що довгі роки мав він демонів , не вдягався в одежу , і мешкав не в домі , а в гробах . А коли він Ісуса побачив , то закричав , поваливсь перед Ним , і голосом гучним закликав : Що до мене Тобі , Ісусе , Сину Бога Всевишнього ? Благаю Тебе , не муч мене ! Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини . Довгий час він хапав був його , і в'язали його ланцюгами й кайданами , і стерегли його , але він розривав ланцюги , і демон гнав по пустині його . А Ісус запитався його : Як тобі на ім'я ? І той відказав : Леґіон , бо багато ввійшло в нього демонів . І благали Його , щоб Він їм не звелів іти в безодню . Пасся ж там на горі гурт великий свиней . І просилися демони ті , щоб дозволив піти їм у них . І дозволив Він їм . А як демони вийшли з того чоловіка , то в свиней увійшли . І череда кинулась із кручі до озера , і потопилась . Пастухи ж , як побачили теє , що сталось , повтікали , та в місті й по селах звістили . І вийшли побачити , що сталось . І прийшли до Ісуса й знайшли , що той чоловік , що демони вийшли із нього , сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі , і полякались . . . Самовидці ж їм розповіли , як видужав той біснуватий . І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його , щоб пішов Він від них , великий бо страх обгорнув їх . Він же до човна ввійшов і вернувся . А той чоловік , що демони вийшли із нього , став благати Його , щоб бути при Ньому . Та Він відпустив його , кажучи : Вернися до дому свого , і розповіж , які речі великі вчинив тобі Бог ! І той пішов , і по цілому місту звістив , які речі великі для нього Ісус учинив ! А коли повернувся Ісус , то люди Його прийняли , бо всі чекали Його . Аж ось прийшов муж , Яір на ім'я , що був старшим синагоги . Він припав до Ісусових ніг , та й став благати Його завітати до дому його . Бо він мав одиначку дочку , років десь із дванадцять , і вмирала вона . А коли Він ішов , народ тиснув Його . А жінка одна , що дванадцять років хворою на кровотечу була , що ніхто вздоровити не міг її , підійшовши ззаду , доторкнулась до краю одежі Його , і хвилі тієї спинилася їй кровотеча ! А Ісус запитав : Хто доторкнувся до Мене ? Коли ж відмовлялися всі , то Петро відказав : Учителю , народ коло Тебе он товпиться й тисне . Ісус же промовив : Доторкнувсь хтось до Мене , бо Я відчув силу , що вийшла з Мене . . . А жінка , побачивши , що вона не втаїлась , трясучись , підійшла та й упала перед Ним , і призналася перед усіма людьми , чому доторкнулась до Нього , і як хвилі тієї одужала . Він же промовив до неї : Дочко , твоя віра спасла тебе ; іди з миром собі ! Як Він ще промовляв , приходить ось від старшини синагоги один та й говорить : Дочка твоя вмерла , не турбуй же Вчителя ! Ісус же , почувши , йому відповів : Не лякайсь , тільки віруй , і буде спасена вона . Прийшовши ж до дому , не пустив Він нікого з Собою ввійти , крім Петра , та Івана , та Якова , та батька дівчати , та матері . А всі плакали та голосили за нею . . . Він же промовив : Не плачте , не вмерла вона , але спить ! І насміхалися з Нього , бо знали , що вмерла вона . А Він узяв за руку її та й скрикнув , говорячи : Дівчатко , вставай ! І вернувся їй дух , і хвилі тієї вона ожила . . . І звелів дать їй їсти . І здивувались батьки її . А Він наказав їм нікому не розповідати , що сталось . І скликав Він Дванадцятьох , і дав їм силу та владу над усіма демонами , і вздоровляти недуги . І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих . І промовив до них : Не беріть нічого в дорогу : ані палиці , ані торби , ні хліба , ні срібла , ані майте по двоє убрань . І в який дім увійдете , зоставайтеся там , і звідти відходьте . А як хто вас не прийме , то , виходячи з міста того , обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них . І вийшли вони , та й ходили по селах , звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи . А Ірод тетрарх прочув усе , що сталось було , і вагався , бо дехто казали , що Іван це із мертвих устав , а інші , що Ілля то з'явився , а знов інші , що ожив це один із стародавніх пророків . Тоді Ірод сказав : Іванові стяв я голову ; хто ж Оцей , що я чую про Нього речі такі ? І він намагався побачити Його . А коли повернулись апостоли , вони розповіли Йому , що зробили . І Він їх узяв , та й пішов самотою на місце безлюдне , біля міста , що зветься Віфсаіда . А як люди довідалися , то пішли вслід за Ним . І Він їх прийняв , і розповідав їм про Боже Царство , та тих уздоровляв , хто потребував уздоровлення . А день став схилятися . І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому : Відпусти вже людей , нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи , бо ми тут у місці безлюдному ! А Він їм сказав : Дайте їсти їм ви . Вони ж відказали : Немає в нас більше , як п'ятеро хліба й дві рибі . Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього . Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять . І сказав Він до учнів Своїх : Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти . І зробили отак , і всіх їх розсадили . І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі , споглянув на небо , поблагословив їх , і поламав , і дав учням , щоб клали народові . І всі їли й наситились ! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів . . . І сталось , як насамоті Він молився , з Ним учні були . І спитав Він їх , кажучи : За кого Мене люди вважають ? Вони ж відповіли та сказали : За Івана Христителя , а ті за Іллю , а інші , що воскрес один із давніх пророків . А Він запитав їх : А ви за кого Мене маєте ? Петро ж відповів та сказав : За Христа Божого ! Він же їм заказав , і звелів не казати нікому про це . І сказав Він : Синові Людському треба багато страждати , і Його відцураються старші , і первосвященики , і книжники , і буде Він убитий , але третього дня Він воскресне ! А до всіх Він промовив : Коли хоче хто йти вслід за Мною , хай зречеться самого себе , і хай візьме щоденно свого хреста , та й за Мною йде . Бо хто хоче душу свою зберегти , той погубить її , а хто ради Мене згубить душу свою , той її збереже . Яка ж користь людині , що здобуде ввесь світ , але занапастить чи згубить себе ? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися , того посоромиться також Син Людський , як прийде у славі Своїй , і Отчій , і святих Анголів . Правдиво ж кажу вам , що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти , аж поки не побачать Царства Божого . І сталось після оцих слів днів за вісім , узяв Він Петра , і Івана , і Якова , та й пішов помолитись на гору . І коли Він молився , то вигляд лиця Його переобразився , а одежа Його стала біла й блискуча . І ось два мужі з Ним розмовляли , були то Мойсей та Ілля , що з'явилися в славі , і говорили про кінець Його , який в Єрусалимі Він мав докінчити . А Петро та приявні з ним були зморені сном , але , пробудившись , бачили славу Його й обох мужів , що стояли при Ньому . І сталось , як із Ним розлучались вони , то промовив Петро до Ісуса : Учителю , добре нам бути отут ! Поставмо ж отут три шатрі : задля Тебе одне , і Мойсею одне , і одне для Іллі ! Він не знав , що говорить . . . А як він говорив це , насунула хмара та їх заслонила . І вони полякались , як стали ті входити в хмару . І почувся ось голос із хмари , який промовляв : Це Син Мій Улюблений , Його слухайтеся ! А коли оцей голос лунав , Ісус Сам позостався . А вони промовчали , і нікому нічого тих днів не казали , що бачили . А наступного дня , як спустились з гори , перестрів Його натовп великий . І закричав ось один чоловік із народу й сказав : Учителю , благаю Тебе , зглянься над сином моїм , бо одинак він у мене ! А ото дух хапає його , і він нагло кричить , і трясе ним , аж той піну пускає . І , вимучивши він його , насилу відходить . І учнів Твоїх я благав його вигнати , та вони не змогли . А Ісус відповів і промовив : О , роде невірний й розбещений , доки буду Я з вами , і терпітиму вас ? Приведи свого сина сюди ! А як той іще йшов , демон кинув його та затряс . Та Ісус заказав тому духу нечистому , і вздоровив дитину , і віддав її батькові її . І всі дивувалися величі Божій ! А як усі дивувались усьому , що чинив був Ісус , Він промовив до учнів Своїх : Вкладіть до вух своїх ці ось слова : Людський Син буде виданий людям до рук . . . Проте не зрозуміли вони цього слова , було бо закрите від них , щоб його не збагнули , та боялись Його запитати про це слово . І прийшло їм на думку : хто б найбільший з них був ? А Ісус , думку серця їх знавши , узяв дитину , і поставив її біля Себе . І промовив до них : Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє , Мене він приймає , а як хто Мене прийме , приймає Того , Хто послав Мене . Хто бо найменший між вами всіма , той великий ! А Іван відповів і сказав : Учителю , ми бачили одного чоловіка , що Ім'ям Твоїм демонів виганяв , і ми заборонили йому , бо він з нами не ходить . Ісус же йому відказав : Не забороняйте , бо хто не проти вас , той за вас ! І сталось , коли дні вознесення Його наближались , Він постановив піти в Єрусалим . І Він посланців вислав перед Собою . І пішли вони , та й прибули до села самарянського , щоб ночівлю Йому приготовити . А ті не прийняли Його , бо йшов Він у напрямі Єрусалиму . Як побачили ж те учні Яків й Іван , то сказали : Господи , хочеш , то ми скажемо , щоб огонь зійшов з неба та винищив їх , як і Ілля був зробив . А Він обернувся до них , їм докорив та й сказав : Ви не знаєте , якого ви духа . Бо Син Людський прийшов не губить душі людські , а спасати ! І пішли вони в інше село . І сталось , як дорогою йшли , сказав був до Нього один : Я піду за Тобою , хоч би куди Ти пішов . Ісус же йому відказав : Мають нори лисиці , а гнізда небесні пташки , Син же Людський не має ніде й голови прихилити ! І промовив до другого Він : Іди за Мною . А той відказав : Дозволь мені перше піти , і батька свого поховати . Він же йому відказав : Зостав мертвим ховати мерців своїх . А ти йди та звіщай Царство Боже . А інший сказав був : Господи , я піду за Тобою , та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми . Ісус же промовив до нього : Ніхто з тих , хто кладе свою руку на плуга та назад озирається , не надається до Божого Царства ! Після того призначив Господь і інших Сімдесят , і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця , куди Сам мав іти . І промовив до них : Хоч жниво велике , та робітників мало ; тож благайте Господаря жнива , щоб робітників вислав на жниво Своє . Ідіть ! Оце посилаю Я вас , як ягнят між вовки . Не носіть ні калитки , ні торби , ні сандаль , і не вітайте в дорозі нікого . Як до дому ж якого ви ввійдете , то найперше кажіть : Мир дому цьому ! І коли син миру там буде , то спочине на ньому ваш мир , коли ж ні до вас вернеться . Зоставайтеся ж у домі тім самім , споживайте та пийте , що є в них , бо вартий робітник своєї заплати . Не ходіть з дому в дім . А як прийдете в місто яке , і вас приймуть , споживайте , що вам подадуть . Уздоровлюйте хворих , що в нім , промовляйте до них : Наблизилося Царство Боже до вас ! А як прийдете в місто яке , і вас не приймуть , то вийдіть на вулиці його та й кажіть : Ми обтрушуємо вам навіть порох , що прилип до нас із вашого міста . Та знайте оце , що наблизилося Царство Боже ! Кажу вам : того дня легше буде содомлянам , аніж місту тому ! Горе тобі , Хоразіне , горе тобі , Віфсаїдо ! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда , що сталися в вас , то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі ! Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону , як вам . . . А ти , Капернауме , що до неба піднісся , аж до аду ти зійдеш ! Хто слухає вас Мене слухає , хто ж погорджує вами погорджує Мною , хто ж погорджує Мною погорджує Тим , Хто послав Мене . А ті Сімдесят повернулися з радістю , кажучи : Господи , навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє ! Він же промовив до них : Я бачив того сатану , що з неба спадав , немов блискавка . Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів , і на всю силу ворожу , і ніщо вам не зашкодить . Та не тіштеся тим , що вам коряться духи , але тіштесь , що ваші ймення записані в небі ! Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив : Прославляю Тебе , Отче , Господи неба й землі , що втаїв Ти оце від премудрих і розумних , та його немовлятам відкрив . Так , Отче , бо Тобі так було до вподоби ! Передав Мені все Мій Отець . І не знає ніхто , хто є Син , тільки Отець , і хто Отець тільки Син , та кому Син захоче відкрити . І , звернувшись до учнів , наодинці їм сказав : Блаженні ті очі , що бачать , що бачите ви ! Кажу ж вам , що багато пророків і царів бажали побачити , що бачите ви та й не бачили , і почути , що чуєте ви і не чули ! І підвівсь ось законник один , і сказав , Його випробовуючи : Учителю , що робити мені , щоб вічне життя осягнути ? Він же йому відказав : Що в Законі написано , як ти читаєш ? А той відповів і сказав : Люби Господа Бога свого всім серцем своїм , і всією душею своєю , і всією силою своєю , і всім своїм розумом , і свого ближнього , як самого себе . Він же йому відказав : Правильно ти відповів . Роби це , і будеш жити . А той бажав сам себе виправдати , та й сказав до Ісуса : А хто то мій ближній ? А Ісус відповів і промовив : Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону , і попався розбійникам , що обдерли його , і завдали йому рани , та й утекли , покинувши ледве живого його . Проходив випадком тією дорогою священик один , побачив його , і проминув . Так само й Левит надійшов на те місце , поглянув , і теж проминув . Проходив же там якийсь самарянин , та й натрапив на нього , і , побачивши , змилосердився . І він підійшов , і обв'язав йому рани , наливши оливи й вина . Потому його посадив на худобину власну , і приставив його до гостиниці , та й клопотався про нього . А другого дня , від'їжджавши , вийняв він два динарії , та й дав їх господареві й проказав : Заопікуйся ним , а як більше що витратиш , заплачу тобі , як вернуся . Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому , хто попався розбійникам ? А він відказав : Той , хто вчинив йому милість . Ісус же сказав йому : Іди , і роби так і ти ! І сталось , коли вони йшли , Він прийшов до одного села . Одна ж жінка , Марта їй на ім'я , прийняла Його в дім свій . Була ж в неї сестра , що звалась Марія ; вона сіла в ногах у Ісуса , та й слухала слова Його . А Марта великою послугою клопоталась , а спинившись , сказала : Господи , чи байдуже Тобі , що на мене саму полишила служити сестра моя ? Скажи ж їй , щоб мені помогла . Господь же промовив у відповідь їй : Марто , Марто , турбуєшся й журишся ти про багато чого , а потрібне одне . Марія ж обрала найкращу частку , яка не відбереться від неї . . . І сталось , як молився Він у місці одному , і коли перестав , озвався до Нього один із Його учнів : Господи , навчи нас молитися , як і Іван навчив своїх учнів . Він же промовив до них : Коли молитеся , говоріть : Отче наш , що єси на небесах ! Нехай святиться Ім'я Твоє , нехай прийде Царство Твоє , нехай буде воля Твоя , як на небі , так і на землі . Хліба нашого насущного дай нам на кожний день . І прости нам наші гріхи , бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому . І не введи нас у випробовування , але визволи нас від лукавого ! І сказав Він до них : Хто з вас матиме приятеля , і піде до нього опівночі , і скаже йому : Позич мені , друже , три хліби , бо прийшов із дороги до мене мій приятель , я ж не маю , що дати йому . А той із середини в відповідь скаже : Не роби мені клопоту , уже замкнені двері , і мої діти зо мною на ліжкові . Не можу я встати та дати тобі . Кажу вам : коли він не встане , і не дасть ради дружби йому , то за докучання його він устане та й дасть йому , скільки той потребує . І Я вам кажу : просіть , і буде вам дано , шукайте і знайдете , стукайте і відчинять вам ! Бо кожен , хто просить одержує , хто шукає знаходить , а тому , хто стукає відчинять . І котрий з вас , батьків , як син хліба проситиме , подасть йому каменя ? Або , як проситиме риби , замість риби подасть йому гадину ? Або , як яйця він проситиме , дасть йому скорпіона ? Отож , коли ви , бувши злі , потрапите добрі дари своїм дітям давати , скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим , хто проситиме в Нього ? Раз вигонив Він демона , який був німий . І коли демон вийшов , німий заговорив . А народ дивувався . А деякі з них гомоніли : Виганяє Він демонів силою Вельзевула , князя демонів . . . А інші , випробовуючи , хотіли від Нього ознаки із неба . Він же знав думки їхні , і промовив до них : Кожне царство , само проти себе поділене , запустіє , і дім на дім упаде . А коли й сатана поділився сам супроти себе , як стоятиме царство його ? А ви кажете , що Вельзевулом вигоню Я демонів . Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів , то чим виганяють їх ваші сини ? Тому вони стануть вам суддями . А коли перстом Божим вигоню Я демонів , то справді прийшло до вас Боже Царство . Коли сильний збройно свій двір стереже , то в безпеці маєток його . Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе , то всю зброю йому забере , на яку покладався був той , і роздасть свою здобич . Хто не зо Мною , той проти Мене ; і хто не збирає зо Мною , той розкидає ! Коли дух нечистий виходить з людини , то блукає місцями безвідними , відпочинку шукаючи , але , не знаходячи , каже : Вернуся до хати своєї , звідки я вийшов . А як вернеться він , то хату знаходить заметену й прибрану . Тоді він іде та й приводить сімох інших духів , лютіших за себе , і входять вони та й живуть там . І буде останнє людині тій гірше за перше ! І сталось , як Він це говорив , одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього : Блаженна утроба , що носила Тебе , і груди , що Ти ссав їх ! А Він відказав : Так . Блаженні ж і ті , хто слухає Божого Слова і його береже ! А як люди збиралися , Він почав промовляти : Рід цей рід лукавий : він ознаки шукає , та ознаки йому не дадуть , крім ознаки пророка Йони . Бо як Йона ознакою був для ніневітян , так буде й Син Людський для роду цього . Цариця південна на суд стане з мужами роду цього , і їх засудить , бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати . А тут ось Хтось більший , аніж Соломон ! Ніневітяни стануть на суд із цим родом , і засудять його , вони бо покаялися через Йонину проповідь . А тут ось Хтось більший , ніж Йона ! Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить , ані під посудину , але на свічник , щоб бачили світло , хто входить . Око твоє то світильник для тіла ; тому , як око твоє буде дуже , то й усе тіло твоє буде світле . А коли б твоє око нездатне було , то й усе тіло твоє буде темне . Отож , уважай , щоб те світло , що в тобі , не сталося темрявою ! Бо коли твоє тіло все світле , і не має жадної темної частини , то все буде світле , неначе б світильник осяяв блиском тебе . Коли Він говорив , то один фарисей став благати Його пообідати в нього . Він же прийшов та й сів при столі . Фарисей же , побачивши це , здивувався , що перед обідом Він перш не обмився . Господь же промовив до нього : Тепер ви , фарисеї , он чистите зовнішність кухля та миски , а ваше нутро повне здирства та кривди ! Нерозумні , чи ж Той , Хто створив оте зовнішнє , не створив Він і внутрішнє ? Тож милостиню подавайте з унутрішнього , і ось все буде вам чисте . Горе вам , фарисеям , бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля , але обминаєте суд та Божу любов ; це треба робити , і того не лишати ! Горе вам , фарисеям , що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках ! Горе вам , бо ви як гроби непомітні , люди ж ходять по них і не знають того . . . Озвався ж один із законників , і каже Йому : Учителю , кажучи це , Ти і нас ображаєш ! А Він відказав : Горе й вам , законникам , бо ви на людей тягарі накладаєте , які важко носити , а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів ! Горе вам , бо надгробки пророкам ви ставите , ваші ж батьки були їх повбивали . . . Так , визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх : бо вони їх повбивали , а ви їм надгробки будуєте ! Через те й мудрість Божа сказала : Я пошлю їм пророків й апостолів , вони ж декого з них повбивають , а декого виженуть , щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків , що пролита від створення світу , від крови Авеля аж до крови Захарія , що загинув між жертівником і храмом ! Так , кажу вам , відомститься це все на цім роді ! Горе вам , законникам , бо взяли ви ключа розуміння : самі не ввійшли , і тим , хто хотів увійти , боронили ! А коли Він виходив ізвідти , стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей , вони чатували на Нього , щоб зловити що з уст Його ( і щоб оскаржити Його ) . Того часу , як зібралися десятитисячні натовпи народу , аж топтали вони один одного , Він почав промовляти перш до учнів Своїх : Стережіться розчини фарисейської , що є лицемірство ! Бо немає нічого захованого , що не відкриється , ні таємного , що не виявиться . Тому все , що казали ви потемки , при світлі почується , що ж шептали на вухо в коморах , на дахах проповідане буде . Кажу ж вам , Своїм друзям : Не бійтеся тих , хто тіло вбиває , а потім більш нічого не може вчинити ! Але вкажу вам , кого треба боятися : Бійтесь того , хто має владу , убивши , укинути в геєнну . Так , кажу вам : Того бійтеся ! Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші ? Та проте перед Богом із них ні один не забутий . Але навіть волосся вам на голові пораховане все . Не бійтесь : вартніші ви за багатьох горобців ! Кажу ж вам : Кожного , хто перед людьми Мене визнає , того визнає й Син Людський перед Анголами Божими . Хто ж Мене відцурається перед людьми , того відцураються перед Анголами Божими . І кожному , хто скаже слово на Людського Сина , йому проститься ; а хто зневажатиме Духа Святого , не проститься . А коли вас водитимуть до синагог , і до урядів , і до влад , не турбуйтеся , як або що відповідати чи що говорити , Дух бо Святий вас навчить тієї години , що потрібно казати ! І озвався до Нього один із народу : Учителю , скажи братові моєму , щоб він спадщиною поділився зо мною . А Він відказав йому : Чоловіче , хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника ? І промовив до них : Глядіть , остерігайтеся всякої зажерливости , бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його . І Він розповів їм притчу , говорячи : В одного багача гойно нива вродила була . І міркував він про себе й казав : Що робити , що не маю куди зібрати плодів своїх ? І сказав : Оце я зроблю , порозвалюю клуні свої , і просторніші поставлю , і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток . І скажу я душі своїй : Душе , маєш багато добра , на багато років складеного . Спочивай , їж та пий , і веселися ! Бог же до нього прорік : Нерозумний , ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе , і кому позостанеться те , що ти був наготовив ? . . . Так буває і з тим , хто збирає для себе , та не багатіє в Бога . І промовив Він учням Своїм : Через це кажу вам : Не журіться про життя , що ви будете їсти , і ні про тіло , у що ви зодягнетеся . Бо більше від їжі життя , а тіло від одягу . Погляньте на гайвороння , що не сіють , не жнуть , нема в них комори , ні клуні , проте Бог їх годує . Скільки ж більше за птахів ви варті ! Хто ж із вас , коли журиться , добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного ? Тож коли ви й найменшого не подолаєте , то чого ж ви про інше клопочетеся ? Погляньте на ті он лілеї , як вони не прядуть , ані тчуть . Але говорю вам , що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак , як одна з них ! І коли он траву , що сьогодні на полі , а взавтра до печі вкидається , Бог так зодягає , скільки ж краще зодягне Він вас , маловірні ! І не шукайте , що будете їсти , чи що будете пити , і не клопочіться . Бо всього цього й люди світу оцього шукають , Отець же ваш знає , що того вам потрібно . Шукайте отож Його Царства , а це вам додасться ! Не лякайся , черідко мала , бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство . Продавайте достатки свої та милостиню подавайте . Робіть калитки собі не старіючі , невичерпний скарб той у небі , куди не закрадається злодій , і міль де не точить . Бо де скарб ваш , там буде й серце ваше ! Нехай підперезані будуть вам стегна , а світла ручні позасвічувані ! І будьте подібними до людей , що очікують пана свого , коли вернеться він із весілля , щоб , як прийде й застукає , відчинити негайно йому . Блаженні раби ті , що пан , коли прийде , то знайде , що пильнують вони ! Поправді кажу вам : підпережеться він і їх посадовить , і , підійшовши , буде їм послуговувати . І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі , та знайде так само , блаженні вони ! Знайте ж це , що коли б знав господар , о котрій то годині підкрадеться злодій , то він пильнував би , і свого б дому не дав підкопати . Тому будьте готові і ви , бо прийде Син Людський тієї години , коли ви не думаєте ! Озвався ж Петро : Господи , чи до нас кажеш притчу оцю , чи до всіх ? А Господь відказав : Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель , що пан настановить його над своїми челядниками , щоб давати харч визначену своєчасно ? Блаженний той раб , що пан його прийде та знайде , що робить він так ! Поправді кажу вам , що над всім маєтком своїм він поставить його . А коли раб той скаже у серці своїм : Забариться пан мій прийти , і зачне бити слуг та служниць , їсти та пити та напиватися , то прийде раба того пан за дня , якого він не сподівається , і о годині , якої не знає , і розітне його пополовині , і визначить долю йому з невірними ! А раб той , що знав волю свого господаря , але не приготував , ані не вчинив згідно волі його , буде тяжко побитий . Хто ж не знав , а вчинив каригідне , буде мало він битий . Тож від кожного , кому дано багато , багато від нього й жадатимуть . А кому багато повірено , від того ще більше жадатимуть . Я прийшов огонь кинути на землю , і як Я прагну , щоб він уже запалав ! Я ж маю христитися хрищенням , і як Я мучуся , поки те сповниться ! Чи ви думаєте , що прийшов Я мир дати на землю ? Ні , кажу вам , але поділ ! Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть : троє супроти двох , і двоє супроти трьох . Стане батько на сина , а син проти батька , мати проти дочки , а дочка проти матері , свекруха навпроти невістки своєї , а невістка навпроти свекрухи ! . . . Промовив же Він і до народу : Як побачите хмару , що з заходу суне , то кажете зараз : Зближається дощ , і так і буває . А коли віє вітер південний , то кажете : Буде спекота , і буває . Лицеміри , лице неба й землі розпізнати ви вмієте , чому ж не розпізнаєте часу цього ? Чого ж і самі по собі ви не судите , що справедливе ? Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником , попильнуй з ним залагодити по дорозі , щоб тебе до судді не потяг він , а суддя щоб прислужникові не віддав тебе , а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе . Поправді кажу тобі : Не вийдеш ізвідти , поки не віддаси й останнього шеляга ! Того часу прийшли були дехто , та й розповіли Йому про галілеян , що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами . Ісус же сказав їм у відповідь : Чи ви думаєте , що оці галілеяни , що так постраждали , грішніші були від усіх галілеян ? Ні , кажу вам ; та коли не покаєтеся , то загинете всі так ! Або ті вісімнадцять , що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх , чи думаєте , що ті винні були більш за всіх , що в Єрусалимі живуть ? Ні , кажу вам ; та коли не покаєтеся , то загинете всі так ! І Він розповів оцю притчу : Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево . І прийшов він шукати на ньому плоду , але не знайшов . І сказав винареві : Оце третій рік , відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві , але не знаходжу ; зрубай його , нащо й землю марнує воно ? А той йому в відповідь каже : Позостав його , пане , і на цей рік , аж поки його обкопаю довкола , і обкладу його гноєм , чи року наступного плоду не вродить воно . Коли ж ні , то зрубаєш його . І навчав Він в одній з синагог у суботу . І ось там була одна жінка , що вісімнадцять років мала духа немочі , і була скорчена , і не могла ніяк випростатись . А Ісус , як побачив її , то покликав до Себе . І сказав їй : Жінко , звільнена ти від недуги своєї . І Він руки на неї поклав , і вона зараз випросталась , і стала славити Бога ! Озвався ж старший синагоги , обурений , що Ісус уздоровив у суботу , і сказав до народу : Є шість день , коли працювати належить , приходьте тоді та вздоровлюйтеся , а не дня суботнього . А Господь відповів і промовив до нього : Лицеміре , хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел , і не веде напоїти ? Чи ж цю дочку Авраамову , яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років , не належить звільнити її суботнього дня від цих пут ? А як Він говорив це , засоромилися всі Його супротивники . І тішився ввесь народ всіма славними вчинками , які Він чинив ! Він же промовив : До чого подібне Царство Боже , і до чого його прирівняю ? Подібне воно до гірчичного зерна , що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді . І воно виросло , і деревом стало , і кублилось птаство небесне на віттях його . І знову сказав Він : Із чим порівняю Я Божеє Царство ? Подібне до розчини , що її бере жінка , і кладе на три мірки муки , аж поки все вкисне . І проходив містами та селами Він і навчав , до Єрусалиму простуючи . І озвався до Нього один : Господи , хіба буде мало спасених ? А Він відказав їм : Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми , бо кажу вам , багато-хто будуть намагатися ввійти , та не зможуть ! Як устане Господар та двері замкне , ви зачнете вистоювати ізнадвору , та стукати в двері й казати : Господи , відчини нам ! А Він вам у відповідь скаже : Не знаю Я вас , звідки ви ! Тоді станете ви говорити : Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти . . . А Він вам відкаже : Говорю вам , не знаю Я , звідки ви . Відійдіть від Мене всі , хто чинить неправду ! Буде плач там і скрегіт зубів , як побачите ви Авраама , та Ісака та Якова , та пророків усіх в Царстві Божім , себе ж вигнаних геть . . . І прийдуть інші від сходу й заходу , і півночі й півдня , і при столі в Царстві Божім засядуть ! І ось , є останні , що стануть за перших , і є перші , що стануть останніми ! Тієї години підійшли дехто з фарисеїв , і сказали Йому : Вийди собі , і піди звідси , хоче бо Ірод убити Тебе . . . А Він відказав їм : Ідіть і скажіть тому лисові : Ось демонів Я виганяю , і чиню вздоровлення , сьогодні та взавтра , а третього дня закінчу . Однак , Мені треба ходити сьогодні та взавтра , і часу найближчого , бо згинути не може пророк поза Єрусалимом . Єрусалиме , Єрусалиме , що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе ! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх , як та квочка збирає під крила курчаток своїх , та ви не захотіли ! Ось ваш дім зостається порожній для вас ! Говорю бо Я вам : Ви мене не побачите , аж поки не настане , що скажете : Благословенний , Хто йде в Господнє Ім'я ! І сталось , що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин , щоб хліба спожити , а вони назирали за Ним . І ото перед Ним був один чоловік , слабий на водянку . Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв : Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні ? Вони ж мовчали . А Він , доторкнувшись , уздоровив його та відпустив . . . І сказав Він до них : Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці , то хіба він не витягне зараз його дня суботнього ? І вони не могли відповісти на це . А як Він спостеріг , як вони собі перші місця вибирали , то сказав до запрошених притчу : Коли хто покличе тебе на весілля , не сідай на першому місці , щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних , і щоб той , хто покликав тебе та його , не прийшов і тобі не сказав : Поступися цьому місцем ! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє . . . Але як ти будеш запрошений , то приходь , і сідай на останньому місці , щоб той , хто покликав тебе , підійшов і сказав тобі : Приятелю , сідай вище ! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою . Хто бо підноситься буде впокорений , а хто впокоряється той піднесеться . А тому , хто Його був покликав , сказав Він : Коли ти справляєш обід чи вечерю , не клич друзів своїх , ні братів своїх , ані своїх родичів , ні сусідів багатих , щоб так само й вони коли не запросили тебе , і буде взаємна відплата тобі . Але , як справляєш гостину , клич убогих , калік , кривих та сліпих , і будеш блаженний , бо не мають вони чим віддати тобі , віддасться ж тобі за воскресіння праведних ! Як почув це один із отих , що сиділи з Ним при столі , то до Нього сказав : Блаженний , хто хліб споживатиме в Божому Царстві ! Він же промовив до нього : Один чоловік спорядив був велику вечерю , і запросив багатьох . І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним : Ідіть , бо вже все наготовано . І зараз усі почали відмовлятися . Перший сказав йому : Поле купив я , і маю потребу піти та оглянути його . Прошу тебе , вибач мені ! А другий сказав : Я купив собі п'ять пар волів , і йду спробувати їх . Прошу тебе , вибач мені ! І знов інший сказав : Одружився ось я , і через те я не можу прибути . І вернувся той раб і панові своєму про все розповів . Розгнівавсь господар тоді , та й сказав до свого раба : Піди швидко на вулиці та на завулки міські , і приведи сюди вбогих , і калік , і сліпих , і кривих . І згодом раб повідомив : Пане , сталося так , як звелів ти , та місця є ще . І сказав пан рабові : Піди на дороги й на загороди , та й силуй прийти , щоб наповнився дім мій . Кажу бо я вам , що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері . . . Бо багато покликаних , та вибраних мало ! Ішло ж з Ним багато людей . І , звернувшись , сказав Він до них : Коли хто приходить до Мене , і не зненавидить свого батька та матері , і дружини й дітей , і братів і сестер , а до того й своєї душі , той не може буть учнем Моїм ! І хто свого хреста не несе , і не йде вслід за Мною , той не може бути учнем Моїм ! Хто бо з вас , коли башту поставити хоче , перше не сяде й видатків не вирахує , чи має потрібне на виконання , щоб , коли покладе він основу , але докінчити не зможе , усі , хто побачить , не стали б сміятися з нього , говорячи : Чоловік цей почав будувати , але докінчити не міг . . . Або який цар , ідучи на війну супроти царя іншого , перше не сяде порадитися , чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того , хто йде з двадцятьма тисячами проти нього ? Коли ж ні , то , як той ще далеко , шле посольство до нього та й просить про мир . Так ото й кожен із вас , який не зречеться усього , що має , не може бути учнем Моїм . Сіль добра річ . Коли ж сіль несолоною стане , чим приправити її ? Ні на землю , ні на гній не потрібна вона , її геть викидають . Хто має вуха , щоб слухати , нехай слухає ! Наближались до Нього всі митники й грішники , щоб послухати Його . Фарисеї ж та книжники нарікали й казали : Приймає Він грішників та з ними їсть . А Він їм розповів оцю притчу , говорячи : Котрий з вас чоловік , мавши сотню овець і загубивши одну з них , не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти , та й не піде шукати загинулої , аж поки не знайде її ? А знайшовши , кладе на рамена свої та радіє . І , прийшовши додому , скликає він друзів і сусідів , та й каже до них : Радійте зо мною , бо знайшов я вівцю свою тую загублену . Говорю вам , що так само на небі радітимуть більш за одного грішника , що кається , аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників , що не потребують покаяння ! . . . Або яка жінка , що має десять драхм , коли згубить драхму одну , не засвічує світла , і не мете хати , і не шукає уважно , аж поки не знайде ? А знайшовши , кличе приятельок та сусідок та каже : Радійте зо мною , бо знайшла я загублену драхму ! Так само , кажу вам , радість буває в Божих Анголів за одного грішника , який кається . І Він оповів : У чоловіка одного було два сини . І молодший із них сказав батькові : Дай мені , батьку , належну частину маєтку ! І той поділив поміж ними маєток . А по небагатьох днях зібрав син молодший усе , та й подавсь до далекого краю , і розтратив маєток свій там , живучи марнотратно . А як він усе прожив , настав голод великий у тім краї , і він став бідувати . І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі , а той вислав його на поля свої пасти свиней . І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками , що їли їх свині , та ніхто не давав їх йому . Тоді він спам'ятався й сказав : Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір , а я отут з голоду гину ! Устану , і піду я до батька свого , та й скажу йому : Прогрішився я , отче , против неба та супроти тебе . . . Недостойний я вже зватись сином твоїм ; прийми ж мене , як одного з своїх наймитів . . . І , вставши , пішов він до батька свого . А коли він далеко ще був , його батько вгледів його , і переповнився жалем : і побіг він , і кинувсь на шию йому , і зачав цілувати його ! І озвався до нього той син : Прогрішився я , отче , против неба та супроти тебе , і недостойний вже зватися сином твоїм . . . А батько рабам своїм каже : Принесіть негайно одежу найкращу , і його зодягніть , і персня подайте на руку йому , а сандалі на ноги . Приведіть теля відгодоване та заколіть , будемо їсти й радіти , бо цей син мій був мертвий і ожив , був пропав і знайшовся ! І почали веселитись вони . А син старший його був на полі . І коли він ішов й наближався до дому , почув музики та танці . І покликав одного зо слуг , та й спитав : Що це таке ? А той каже йому : То вернувся твій брат , і твій батько звелів заколоти теля відгодоване , бож здоровим його він прийняв . І розгнівався той , і ввійти не хотів . Тоді вийшов батько його й став просити його . А той відповів і до батька сказав : Ото , стільки років служу я тобі , і ніколи наказу твого не порушив , ти ж ніколи мені й козеняти не дав , щоб із приятелями своїми потішився я . . . Коли ж син твій вернувся оцей , що проїв твій маєток із блудницями , ти для нього звелів заколоти теля відгодоване . . . І сказав він йому : Ти завжди зо мною , дитино , і все моє то твоє ! Веселитись та тішитись треба було , бо цей брат твій був мертвий і ожив , був пропав і знайшовся ! Оповів же Він й учням Своїм : Один чоловік був багатий , і мав управителя , що оскаржений був перед ним , ніби він переводить маєток його . І він покликав його , і до нього сказав : Що це чую про тебе ? Дай звіт про своє управительство , бо більше не зможеш рядити . І управитель почав міркувати собі : Що я маю робити , коли пан управительство відійме від мене ? Копати не можу , просити соромлюсь . Знаю , що я зроблю , щоб мене прийняли до домів своїх , коли буду я скинений із управительства . І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана , та й питається першого : Скільки винен ти панові моєму ? А той відказав : Сто кадок оливи . І сказав він йому : Візьми ось розписку свою , швидко сідай та й пиши : п'ятдесят . А потім питається другого : А ти скільки винен ? І той відказав : Сто кірців пшениці . І сказав він йому : Візьми ось розписку свою й напиши : вісімдесят . І пан похвалив управителя цього невірного , що він мудро вчинив . Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші , аніж сини світла . І Я вам кажу : Набувайте друзів собі від багатства неправедного , щоб , коли проминеться воно , прийняли вас до вічних осель . Хто вірний в найменшому , і в великому вірний ; і хто несправедливий в найменшому , і в великому несправедливий . Отож , коли в несправедливім багатстві ви не були вірні , хто вам правдиве довірить ? І коли ви в чужому не були вірні , хто ваше вам дасть ? Жаден раб не може служить двом панам , бо або одного зненавидить , а другого буде любити , або буде триматись одного , а другого знехтує . Не можете Богові й мамоні служити ! Чули все це й фарисеї , що були сріблолюбці , та й стали сміятися з Нього . Він же промовив до них : Ви себе видаєте за праведних перед людьми , але ваші серця знає Бог . Що бо високе в людей , те перед Богом гидота . Закон і Пророки були до Івана ; відтоді Царство Боже благовіститься , і кожен силкується втиснутись в нього . Легше небо й земля проминеться , аніж одна риса з Закону загине . Кожен , хто дружину свою відпускає , і бере собі іншу , той чинить перелюб . І хто побереться з тією , яку хто відпустив , той чинить перелюб . Один чоловік був багатий , і зодягався в порфіру й віссон , і щоденно розкішно бенкетував . Був і вбогий один , на ім'я йому Лазар , що лежав у воріт його , струпами вкритий , і бажав годуватися кришками , що зо столу багатого падали ; пси ж приходили й рани лизали йому . . . Та ось сталось , що вбогий умер , і на Авраамове лоно віднесли його Анголи . Умер же й багатий , і його поховали . І , терплячи муки в аду , звів він очі свої , та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його . І він закричав та сказав : Змилуйся , отче Аврааме , надо мною , і пошли мені Лазаря , нехай умочить у воду кінця свого пальця , і мого язика прохолодить , бо я мучуся в полум'ї цім ! . . . Авраам же промовив : Згадай , сину , що ти вже прийняв за життя свого добре своє , а Лазар так само лихе ; тепер він тут тішиться , а ти мучишся . А крім того всього , поміж нами та вами велика безодня поставлена , так що ті , що хочуть , переходити не можуть ізвідси до вас , ані не переходять ізвідти до нас . А він відказав : Отож , отче , благаю тебе , щоб його ти послав у дім батька мого , бо п'ятьох братів маю , хай він їм засвідчить , щоб і вони не прийшли на це місце страждання ! Авраам же сказав : Вони мають Мойсея й Пророків , нехай слухають їх ! А він відказав : Ні ж бо , отче Аврааме , але коли прийде хто з мертвих до них , то покаються . Йому ж він відказав : Як Мойсея й Пророків не слухають , то коли хто й із мертвих воскресне , не йнятимуть віри ! І сказав Він до учнів Своїх : Неможливо , щоб спокуси не мали прийти ; але горе тому , через кого приходять вони ! Краще б такому було , коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море , аніж щоб спокусив він одного з малих цих ! Уважайте на себе ! Коли провиниться твій брат , докори йому , а коли він покається , то вибач йому . І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе , і сім раз звернувся до тебе , говорячи : Каюся , вибач йому ! І сказали апостоли Господу : Додай Ти нам віри ! А Господь відказав : Коли б мали ви віру , хоч як зерно гірчичне , і сказали шовковиці цій : Вирвися з коренем і посадися до моря , то й послухала б вас ! Хто ж із вас , мавши раба , що оре чи пасе , скаже йому , як він вернеться з поля : Негайно йди та сідай до столу ? Але чи ж не скаже йому : Приготуй що вечеряти , і підпережись , і мені прислуговуй , аж поки я їстиму й питиму , а потому ти сам будеш їсти та пити ? Чи ж він дякує тому рабові , що наказане виконав ? Так і ви , коли зробите все вам наказане , то кажіть : Ми нікчемні раби , бо зробили лиш те , що повинні зробити були ! І сталось , коли Він ішов до Єрусалиму , то проходив поміж Самарією та Галілеєю . І , коли входив до одного села , перестріли Його десять мужів , слабих на проказу , що стали здалека . І голос піднесли вони та й казали : Ісусе , Наставнику , змилуйсь над нами ! І , побачивши їх , Він промовив до них : Підіть і покажіться священикам ! І сталось , коли вони йшли , то очистились . . . Один же з них , як побачив , що видужав , то вернувся , і почав гучним голосом славити Бога . І припав він обличчям до ніг Його , складаючи дяку Йому . А то самарянин був . . . Ісус же промовив у відповідь : Чи не десять очистилось , а дев'ять же де ? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати , крім цього чужинця ? І сказав Він йому : Підведися й іди : твоя віра спасла тебе ! А як фарисеї спитали Його , коли Царство Божеє прийде , то Він їм відповів і сказав : Царство Боже не прийде помітно , і не скажуть : Ось тут , або : Там . Бо Божеє Царство всередині вас ! І сказав Він до учнів : Прийдуть дні , коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського , та не побачите . . . І скажуть до вас : Ось тут , чи : Ось там , не йдіть , і за ним не біжіть ! Бо як блискавка , блиснувши , світить із одного краю під небом до другого краю під небом , так буде Свого дня й Син Людський . А перше належить багато страждати Йому , і відцурається рід цей від Нього . . . І , як було за днів Ноєвих , то буде так само й за днів Сина Людського : їли , пили , женилися , заміж виходили , аж до того дня , коли Ной увійшов до ковчегу ; прийшов же потоп , і всіх вигубив . Так само , як було за днів Лотових : їли , пили , купували , продавали , садили , будували ; того ж дня , як Лот вийшов із Содому , огонь із сіркою з неба линув , і всіх погубив . Так буде й того дня , як Син Людський з'явиться ! Хто буде того дня на домі , а речі його будуть у домі , нехай їх забрати не злазить . Хто ж на полі , так само нехай назад не вертається , пам'ятайте про Лотову дружину ! Хто дбатиме зберегти свою душу , той погубить її , а коли хто погубить , той оживить її . Кажу вам : удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові : один візьметься , а другий полишиться . Дві молотимуть разом , одна візьметься , а друга полишиться . Двоє будуть на полі , один візьметься , а другий полишиться ! І казали вони Йому в відповідь : Де , Господи ? А Він відказав їм : Де труп , там зберуться й орли . . . І Він розповів їм і притчу про те , що треба молитися завжди , і не занепадати духом , говорячи : У місті якомусь суддя був один , що Бога не боявся , і людей не соромився . У тому ж місті вдова перебувала , що до нього ходила й казала : Оборони мене від мого супротивника ! Але він довгий час не хотів . А згодом сказав сам до себе : Хоч і Бога я не боюся , і людей не соромлюся , але через те , що вдовиця оця докучає мені , то візьму в оборону її , щоб вона без кінця не ходила , і не докучала мені . І промовив Господь : Чи чуєте , що говорить суддя цей неправедний ? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх , що голосять до Нього день і ніч , хоч і бариться Він щодо них ? Кажу вам , що Він їм незабаром подасть оборону ! Та Син Людський , як прийде , чи Він на землі знайде віру ? . . . А для деяких , що були себе певні , що вони ніби праведні , і за ніщо мали інших , Він притчу оцю розповів . Два чоловіки до храму ввійшли помолитись , один фарисей , а другий був митник . Фарисей , ставши , так молився про себе : Дякую , Боже , Тобі , що я не такий , як інші люди : здирщики , неправедні , перелюбні , або як цей митник . Я пощу два рази на тиждень , даю десятину з усього , що тільки надбаю ! А митник здалека стояв , та й очей навіть звести до неба не смів , але бив себе в груди й казав : Боже , будь милостивий до мене грішного ! . . . Говорю вам , що цей повернувся до дому свого більш виправданий , аніж той . Бо кожен , хто підноситься , буде понижений , хто ж понижається , той піднесеться . До Нього ж приносили й немовлят , щоб до них доторкнувся , а учні , побачивши , їм докоряли . А Ісус їх покликав та й каже : Пустіте дітей , щоб до Мене приходили , і не забороняйте їм , бо таких Царство Боже . Поправді кажу вам : Хто Божого Царства не прийме , як дитя , той у нього не ввійде ! І запитався Його один із начальників , говорячи : Учителю Добрий , що робити мені , щоб вспадкувати вічне життя ? Ісус же йому відказав : Чого звеш Мене Добрим ? Ніхто не є Добрий , тільки Сам Бог ! Знаєш заповіді : Не чини перелюбу , не вбивай , не кради , не свідкуй неправдиво , шануй свого батька та матір . А він відказав : Усе це я виконав від юнацтва свого ! Як почув це Ісус , то промовив до нього : Одного тобі ще бракує : Розпродай усе , що ти маєш , і вбогим роздай , і матимеш скарб свій на небі . Вертайся тоді , та й іди вслід за Мною ! А він , коли почув це , то засумував , бо був вельми багатий . Як побачив Ісус , що той засумував , то промовив : Як тяжко багатим увійти в Царство Боже ! Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко , ніж багатому в Божеє Царство ввійти . . . Ті ж , що чули , спитали : Хто ж тоді може спастися ? А Він відповів : Неможливеє людям можливе для Бога ! І промовив Петро : От усе ми покинули , та й пішли за Тобою слідом . А Ісус відказав їм : Поправді кажу вам : Немає такого , щоб покинув свій дім , або дружину , чи братів , чи батьків , чи дітей ради Божого Царства , і не одержав би значно більш цього часу , а в віці наступнім життя вічне . І , взявши Дванадцятьох , промовив до них : Оце в Єрусалим ми йдемо , і все здійсниться , що писали Пророки про Людського Сина . Бо Він виданий буде поганам , і буде осміяний , і покривджений , і опльований , і , збичувавши , уб'ють Його , але третього дня Він воскресне ! Та з цього нічого вони не збагнули , і ця річ перед ними закрита була , і сказаного вони не розуміли . І сталось , як Він наближався був до Єрихону , один невидющий сидів при дорозі й просив . А коли він прочув , що проходить народ , то спитався : Що це таке ? А йому відказали , що проходить Ісус Назарянин . І став він кричати й казати : Ісусе , Сину Давидів , змилуйся надо мною ! А ті , що попереду йшли , сварились на нього , щоб він замовк , а він іще більше кричав : Сину Давидів , змилуйся надо мною ! І спинився Ісус , і привести його до Себе звелів . А коли той наблизивсь до Нього , то Він запитався його : Що ти хочеш , щоб зробив Я тобі ? А той відповів : Господи , нехай стану видющим ! Ісус же до нього сказав . Стань видющий ! Твоя віра спасла тебе ! І зараз видющим той став , і пішов вслід за Ним , прославляючи Бога . А всі люди , бачивши це , віддали хвалу Богові . І , ввійшовши Ісус , переходив через Єрихон . І ось чоловік , що звався Закхей , він був старший над митниками , і був багатий , бажав бачити Ісуса , хто Він , але з-за народу не міг , бо малий був на зріст . І , забігши вперед , він виліз на фіґове дерево , щоб бачити Його , бо Він мав побіч нього проходити . А коли на це місце Ісус підійшов , то поглянув угору до нього й промовив : Закхею , зійди зараз додолу , бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм ! І той зараз додолу ізліз , і прийняв Його з радістю . А всі , як побачили це , почали нарікати , і казали : Він до грішного мужа в гостину зайшов ! Став же Закхей та й промовив до Господа : Господи , половину маєтку свого я віддам ось убогим , а коли кого скривдив був чим , верну вчетверо . Ісус же промовив до нього : Сьогодні на дім цей спасіння прийшло , бо й він син Авраамів . Син бо Людський прийшов , щоб знайти та спасти , що загинуло ! Коли ж вони слухали це , розповів Він іще одну притчу , бо Він був недалеко від Єрусалиму , вони ж думали , що об'явиться Боже Царство тепер . Отож Він сказав : Один чоловік , роду славного , відправлявся в далеку країну , щоб царство прийняти й вернутись . І покликав він десятьох своїх рабів , дав їм десять мін , і сказав їм : Торгуйте , аж поки вернуся . Та його громадяни його ненавиділи , і послали посланців услід за ним , кажучи : Не хочемо , щоб він був над нами царем . І сталось , коли він вернувся , як царство прийняв , то звелів поскликати рабів , яким срібло роздав , щоб довідатися , хто що набув . І перший прийшов і сказав : Пане , міна твоя принесла десять мін . І відказав він йому : Гаразд , рабе добрий ! Ти в малому був вірний , володій десятьма містами . І другий прийшов і сказав : Пане , твоя міна п'ять мін принесла . Він же сказав і тому : Будь і ти над п'ятьма містами . І ще інший прийшов і сказав : Пане , ось міна твоя , що я мав її сховану в хустці . Я бо боявся тебе , ти ж бо людина жорстока : береш , чого не поклав , і жнеш , чого не посіяв . І відказав той йому : Устами твоїми , злий рабе , суджу я тебе ! Ти знав , що я жорстока людина , беру , чого не поклав , і жну , чого не посіяв . Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого , і я , повернувшись , узяв би своє із прибутком ? І сказав він присутнім : Візьміть міну від нього , та дайте тому , хто десять мін має . І відказали йому : Пане , він десять мін має . Говорю бо я вам : Кожному , хто має , то дасться йому , хто ж не має , забереться від нього і те , що він має . А тих ворогів моїх , які не хотіли , щоб царював я над ними , приведіте сюди , і на очах моїх їх повбивайте . А як це оповів , Він далі пішов , простуючи в Єрусалим . І ото , як наблизився до Вітфагії й Віфанії , на горі , що Оливною зветься , Він двох учнів послав , наказуючи : Ідіть у село , яке перед вами ; увійшовши до нього , знайдете прив'язане осля , що на нього ніколи ніхто із людей не сідав . Відв'яжіть його , і приведіть . Коли ж вас хто спитає : Нащо відв'язуєте ? , відкажіть тому так : Господь потребує його . Посланці ж відійшли , і знайшли , як Він їм був сказав . А коли осля стали відв'язувати , хазяї його їх запитали : Нащо осля ви відв'язуєте ? Вони ж відказали : Господь потребує його . І вони привели до Ісуса його , і , поклавши одежу свою на осля , посадили Ісуса . Коли ж Він їхав , вони простилали одежу свою по дорозі . А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної , то ввесь натовп учнів , радіючи , почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда , що бачили , кажучи : Благословенний Цар , що йде у Господнє Ім'я ! Мир на небесах , і слава на висоті ! А деякі фарисеї з народу сказали до Нього : Учителю , заборони Своїм учням ! А Він їм промовив у відповідь : Кажу вам , що коли ці замовкнуть , то каміння кричатиме ! І коли Він наблизився , і місто побачив , то заплакав за ним , і сказав : О , якби й ти хоч цього дня пізнало , що потрібне для миру тобі ! Та тепер від очей твоїх сховане це . Бо прийдуть на тебе ті дні , і твої вороги тебе валом оточать , і обляжуть тебе , і стиснуть тебе звідусюди . І зрівняють з землею тебе , і поб'ють твої діти в тобі , і не позоставлять у тобі каменя на камені , бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх . . . А коли Він у храм увійшов , то почав виганяти продавців , до них кажучи : Написано : Дім Мій дім молитви , а ви з нього зробили печеру розбійників . І Він кожного дня у храмі навчав . А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали , щоб Його погубити , але не знаходили , що вчинити Йому , бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його . І сталось одного з тих днів , як навчав Він у храмі людей , та Добру Новину звіщав , прийшли первосвященики й книжники з старшими , та й до Нього промовили , кажучи : Скажи нам , якою владою Ти чиниш оце ? Або хто Тобі владу цю дав ? І промовив до них Він у відповідь : Запитаю й Я вас одну річ , і відповідайте Мені : Іванове хрищення з неба було , чи від людей ? Вони ж міркували собі й говорили : Коли скажемо : З неба , відкаже : Чого ж ви йому не повірили ? А як скажемо : Від людей , то всі люди камінням поб'ють нас , бо були переконані , що Іван то пророк . І вони відповіли , що не знають , ізвідки . . . А Ісус відказав їм : То й Я не скажу вам , якою владою Я це чиню . І Він розповідати почав людям притчу оцю . Один чоловік насадив виноградника , і віддав його винарям , та й відбув на час довший . А певного часу послав він раба до своїх винарів , щоб дали йому частку з плодів виноградника . Та побили його винарі , і відіслали ні з чим . І знову послав він до них раба іншого , а вони й того збили й зневажили , та й відіслали ні з чим . І послав він ще третього , а вони й того зранили й вигнали . Сказав тоді пан виноградника : Що маю робити ? Пошлю свого сина улюбленого , може його посоромляться . . . Винарі ж , як його вгледіли , міркували собі та казали : Це спадкоємець ; ходім , замордуймо його , щоб спадщина наша була . І вони його вивели за виноградника , та й убили . . . Що ж зробить їм пан виноградника ? Він прийде та й вигубить цих винарів , виноградника ж іншим віддасть . Слухачі ж повіли : Нехай цього не станеться ! А Він глянув на них та й сказав : Що ж оце , що написане : Камінь , що його будівничі відкинули , той наріжним став каменем ! Кожен , хто впаде на цей камінь розіб'ється , а на кого він сам упаде , то розчавить його . А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години , але побоялись народу . Бо вони розуміли , що про них Він цю притчу сказав . І вони слідкували за Ним , і підіслали підглядачів , які праведних із себе вдавали , щоб зловити на слові Його , і Його видати урядові й владі намісника . І вони запитали Його та сказали : Учителю , знаємо ми , що Ти добре говориш і навчаєш , і не дивишся на обличчя , але наставляєш на Божу дорогу правдиво . Чи годиться давати податок для кесаря , чи ні ? Знаючи ж їхню хитрість , сказав Він до них : Чого ви Мене випробовуєте ? Покажіте динарія Мені . Чий образ і напис він має ? Вони відказали : Кесарів . А Він їм відказав : Тож віддайте кесареве кесареві , а Богові Боже ! І не могли вони перед людьми зловити на слові Його . І дивувались вони з Його відповіді , та й замовкли . І підійшли дехто із саддукеїв , що твердять , ніби немає воскресіння , і запитали Його , та сказали : Учителю , Мойсей написав нам : Як умре кому брат , який має дружину , а помре бездітний , то нехай його брат візьме дружину , і відновить насіння для брата свого . Було ж сім братів . І перший , узявши дружину , бездітний умер . І другий узяв був ту дружину , та й той вмер бездітний . І третій узяв був її , так само й усі семеро , і вони дітей не позоставили , та й повмирали . А по всіх умерла й жінка . А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде ? Бо семеро мали за дружину її . Ісус же промовив у відповідь їм : Женяться й заміж виходять сини цього віку . А ті , що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих , не будуть ні женитись , ні заміж виходити , ні вмерти вже не можуть , бо рівні вони Анголам , і вони сини Божі , синами воскресіння бувши . А що мертві встають , то й Мойсей показав при кущі , коли він назвав Господа Богом Авраамовим , і Богом Ісаковим , і Богом Якововим . Бог же не є Богом мертвих , а живих , бо всі в Нього живуть . Дехто ж із книжників відповіли та сказали : Учителю , Ти добре сказав ! І вже не насмілювалися питати Його ні про що . І сказав Він до них : Як то кажуть , що Христос син Давидів ? Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів : Промовив Господь Господеві моєму : сядь праворуч Мене , поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Отже , Давид Його Господом зве , як же Він йому син ? І , як увесь народ слухав , Він промовив до учнів Своїх : Стережіться книжників , що хочуть у довгих одежах ходити , і люблять привіти на ринках , і перші лавки в синагогах , і перші місця на бенкетах , що вдовині хати поїдають , і моляться довго напоказ , вони тяжче осудження приймуть ! І поглянув Він угору , і побачив заможних , що кидали дари свої до скарбниці . Побачив і вбогу вдовицю одну , що дві лепті туди вона вкинула . І сказав Він : Поправді кажу вам , що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх ! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові , а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток , що мала . . . Коли ж дехто казав про храм , що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами , тоді Він прорік : Надійдуть ті дні , коли з того , що бачите , не зостанеться й каменя на камені , який не зруйнується . . . І запитали Його та сказали : Учителю , коли ж оце станеться ? І , яка буде ознака , коли має початися це ? Він же промовив : Стережіться , щоб вас хто не звів . Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє , кажучи : Це Я , і Час наблизився . Та за ними не йдіть ! І , як про війни та розрухи почуєте ви , не лякайтесь , бо перш статись належить тому . Але це не кінець ще . Тоді промовляв Він до них : Повстане народ на народ , і царство на царство . І будуть землетруси великі та голод , та помір місцями , і страшні та великі ознаки на небі . Але перед усім тим накладуть на вас руки свої , і переслідувати будуть , і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці , і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє . Але це стане вам на свідоцтво . Отож , покладіть у серця свої наперед не гадати , що будете відповідати , бо дам Я вам мову та мудрість , що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші . І будуть вас видавати і батьки , і брати , і рідня , і друзі , а декому з вас заподіють і смерть . І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти . Але й волосина вам із голови не загине ! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете . А коли ви побачите Єрусалим , військом оточений , тоді знайте , що до нього наблизилося спустошення . Тоді ті , хто в Юдеї , нехай у гори втікають ; хто ж у середині міста , нехай вийдуть ; хто ж в околицях , хай не вертаються в нього ! Бо то будуть дні помсти , щоб виконалося все написане . Горе ж вагітним та тим , хто годує грудьми , у ті дні , бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом ! І поляжуть під гострим мечем , і заберуть до неволі поміж усі народи , і погани топтатимуть Єрусалим , аж поки не скінчиться час тих поган . . . І будуть ознаки на сонці , і місяці , і зорях , і тривога людей на землі , і збентеження від шуму моря та хвиль , коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того , що йде на ввесь світ , бо сили небесні порушаться . І побачать тоді Сина Людського , що йтиме на хмарах із силою й великою славою ! Коли ж стане збуватися це , то випростуйтесь , і підійміть свої голови , бо зближається ваше визволення ! І розповів Він їм притчу : Погляньте на фіґове дерево , і на всілякі дерева : як вони вже розпукуються , то , бачивши це , самі знаєте , що близько вже літо . Так і ви , як побачите , що діється це , то знайте , що Боже Царство вже близько ! Поправді кажу вам : Не перейде цей рід , аж усе оце станеться . Небо й земля проминуться , але не минуться слова Мої ! Уважайте ж на себе , щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством , і життєвими клопотами , і щоб день той на вас не прийшов несподівано , немов сітка ; бо він прийде на всіх , що живуть на поверхні всієї землі . Тож пильнуйте , і кожного часу моліться , щоб змогли ви уникнути всього того , що має відбутись , та стати перед Сином Людським ! За дня ж Він у храмі навчав , а на ніч виходив та перебував на горі , що зветься Оливна . А зранку всі люди до Нього приходили в храм , щоб послухати Його . Наближалося ж свято Опрісноків , що Пасхою зветься . А первосвященики й книжники стали шукати , як би вбити Його , та боялись народу . . . Сатана ж увійшов у Юду , званого Іскаріот , одного з Дванадцятьох . І він пішов , і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками , як він видасть Його . Ті ж зраділи , і погодилися дати йому срібняків . І він обіцяв , і шукав відповідного часу , щоб їм видати Його без народу . . . І настав день Опрісноків , коли пасху приносити в жертву належало . І послав Він Петра та Івана , говорячи : Підіть , і приготуйте нам пасху , щоб її спожили ми . А вони запитали Його : Де Ти хочеш , щоб ми приготували ? А Він їм відказав : Ось , як будете входити в місто , стріне вас чоловік , воду несучи у глекові , ідіть за ним аж до дому , куди він увійде . І скажіть до господаря дому : Учитель питає тебе : Де кімната , в якій споживу зо Своїми учнями пасху ? І він вам покаже велику горницю вистелену : там приготуйте . І вони відійшли , і знайшли , як Він їм говорив , і зачали там готувати пасху . А коли настав час , сів до столу , і апостоли з Ним . І промовив до них : Я дуже бажав спожити цю пасху із вами , перш ніж муки прийму . Бо кажу вам , що вже споживати не буду її , поки сповниться в Божому Царстві вона . Узявши ж чашу , і вчинивши подяку , Він промовив : Візьміть її , і поділіть між собою . Кажу ж вам , що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного , доки Божеє Царство не прийде . Узявши ж хліб і вчинивши подяку , поламав і дав їм , проказуючи : Це тіло Моє , що за вас віддається . Це чиніть на спомин про Мене ! По вечері так само ж і чашу , говорячи : Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові , що за вас проливається . Та однак , за столом ось зо Мною рука Мого зрадника . Бо Син Людський іде , як призначено ; але горе тому чоловікові , хто Його видає ! А вони почали між собою питати , котрий з них мав би це вчинити ? І сталось між ними й змагання , котрий з них уважатися має за більшого . Він же промовив до них : Царі народів панують над ними , а ті , що ними володіють , доброчинцями звуться . Але не так ви : хто найбільший між вами , нехай буде , як менший , а начальник як службовець . Бо хто більший : чи той , хто сидить при столі , чи хто прислуговує ? Чи не той , хто сидить при столі ? А Я серед вас , як службовець . Ви ж оті , що перетривали зо Мною в спокусах Моїх , і Я вам заповітую Царство , як Отець Мій Мені заповів , щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм , і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих . І промовив Господь : Симоне , Симоне , ось сатана жадав вас , щоб вас пересіяти , мов ту пшеницю . Я ж молився за тебе , щоб не зменшилась віра твоя ; ти ж колись , як навернешся , зміцни браттю свою ! А той відказав Йому : Господи , я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть ! Він же прорік : Говорю тобі , Петре , півень не заспіває сьогодні , як ти тричі зречешся , що не знаєш Мене . . . І Він їм сказав : Як Я вас посилав без калитки , і без торби , і без сандаль , чи вам бракувало чого ? Вони ж відказали : Нічого . А тепер каже їм хто має калитку , нехай візьме , теж і торбу ; хто ж не має , нехай продасть одіж свою та й купить меча . Говорю бо Я вам , що виконатися на Мені має й це ось написане : До злочинців Його зараховано . Бо те , що про Мене , виконується . І сказали вони : Господи , ось тут два мечі . А Він їм відказав : Досить ! І Він вийшов , і пішов за звичаєм на гору Оливну . А за Ним пішли учні Його . А прийшовши на місце , сказав їм : Моліться , щоб не впасти в спокусу . А Він Сам , відійшовши від них , як докинути каменем , на коліна припав та й молився , благаючи : Отче , як волієш , пронеси мимо Мене цю чашу ! Та проте не Моя , а Твоя нехай станеться воля ! . . . І Ангол із неба з'явився до Нього , і додавав Йому сили . А як був у смертельній тривозі , ще пильніш Він молився . І піт Його став , немов каплі крови , що спливали на землю . . . І , підвівшись з молитви , Він до учнів прийшов , і знайшов їх , що спали з журби . . . І промовив до них : Чого ви спите ? Уставайте й моліться , щоб не впасти в спокусу ! І , коли Він іще говорив , ось народ з'явився , і один із Дванадцятьох , що Юдою зветься , ішов перед ними . І він підійшов до Ісуса , щоб поцілувати Його . Бо він знака їм дав був : кого я поцілую , то Він ! Ісус же промовив до нього : Чи оце поцілунком ти , Юдо , видаєш Сина Людського ? А ті , що були з Ним , як побачили , що має статись , сказали Йому : Господи , чи мечем нам не вдарити ? І , один із них рубонув раба первосвященикового , та й відтяв праве вухо йому . Та Ісус відізвався й сказав : Лишіть , уже досить ! І , доторкнувшись до вуха його , уздоровив його . А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших , що прийшли проти Нього , промовив Ісус : Немов на розбійника вийшли з мечами та киями . . . Як щоденно Я з вами у храмі бував , не піднесли на Мене ви рук . Та це ваша година тепер , і влада темряви . . . А схопивши Його , повели й привели у дім первосвященика . Петро ж здалека йшов слідкома . Як розклали ж огонь серед двору , і вкупі сиділи , сидів і Петро поміж ними . А служниця одна його вгледіла , як сидів коло світла , і , придивившись до нього , сказала : І цей був із Ним ! І відрікся від Нього він , твердячи : Не знаю я , жінко , Його ! Незабаром же другий побачив його та й сказав : І ти від отих . А Петро відказав : Ні , чоловіче ! . . . І як часу минуло з годину , хтось інший твердив і казав : Поправді , і цей був із Ним , бо він галілеянин . А Петро відказав : Чоловіче , не відаю , про що ти говориш . . . І зараз , як іще говорив він , півень заспівав . І Господь обернувся й подививсь на Петра . А Петро згадав слово Господнє , як сказав Він йому : Перше , ніж заспіває півень , відречешся ти тричі від Мене . І , вийшовши звідти , він гірко заплакав ! А люди , які ув'язнили Ісуса , знущалися з Нього та били . І , закривши Його , вони били Його по обличчі , і питали Його , приговорюючи : Пророкуй , хто то вдарив Тебе ? І багато інших богозневаг говорили на Нього вони . . . А коли настав день , то зібралися старші народу , первосвященики й книжники , і повели Його в синедріон свій , і казали : Коли Ти Христос , скажи нам . А Він їм відповів : Коли Я вам скажу , не повірите ви . А коли й поспитаю вас Я , не дасте Мені відповіді . Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої ! Тоді всі запитали : То Ти Божий Син ? А Він їм відповів : Самі кажете ви , що то Я . . . А вони відказали : Нащо потрібні ще свідки для нас ? Бо ми чули самі з Його уст ! І знялися всі їхні збори , і повели до Пилата Його . І зачали оскаржати Його й говорити : Ми ствердили , що Цей ворохобить народ наш , і забороняє податок давати кесареві , та й говорить , що Він , Христос Цар . І Пилат запитав Його , кажучи : Чи Ти Цар Юдейський ? А Він відказав йому в відповідь : Сам ти кажеш . . . І Пилат сказав первосвященикам та до народу : Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині . А вони намагались , говорячи : Він бунтує народ , навчаючи в усій Юдеї , від Галілеї почавши аж посі . А Пилат , вчувши про Галілею , спитав : Хіба Він галілеянин ? І , дізнавшись , що Він із влади Ірода , відіслав Його Іродові , бо той в Єрусалимі також перебував тими днями . Коли ж Ірод побачив Ісуса , то дуже зрадів , бо він від давнього часу бажав Його бачити , багато за Нього чував , і сподівався побачити чудо яке , що буває від Нього . І багато питався Його , та нічого не відповідав Він йому . І стояли тут первосвященики й книжники , та завзято Його оскаржали . Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся , зодягнувши Його в яснобілу одіж , і відіслав до Пилата Його . І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою , бо давніш ворожнеча між ними була . А Пилат скликав первосвящеників , і старшин , і народ , і промовив до них : Привели ви мені Чоловіка Цього , як того , що бунтує народ . А ось я перед вами розвідав , і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої , про що ви оскаржаєте . Також Ірод , бо він відіслав Його нам . І ось нічого , що на смерть заслуговувало б , Він не вчинив . Отже я покараю Його й відпущу . Бо повинен був їм відпустити одного на свято . А народ став кричати й казати : Візьми Цього , відпусти ж нам Варавву ! А той за повстання одне , яке сталося в місті , і за вбивство посаджений був до в'язниці . І знову сказав їм Пилат , хотячи відпустити Ісуса . Та кричали вони й говорили : Розіпни , розіпни Його ! Він же втретє промовив до них : Яке ж зло вчинив Він ? Я нічого , що на смерть заслуговувало б , на Нім не знайшов . Отже я покараю Його й відпущу . А вони сильним криком свого домагалися , та вимагали розп'ясти Його . І взяв гору крик їхній та первосвящеників . І Пилат присудив , щоб було , як просили вони : відпустив їм Варавву , посадженого за повстання та вбивство в в'язницю , за якого просили вони , а Ісуса віддав їхній волі . . . І як Його повели , то схопили якогось Симона із Кірінеї , що з поля вертався , і поклали на нього хреста , щоб він ніс за Ісусом ! А за Ним ішов натовп великий людей і жінок , які плакали та голосили за Ним . А Ісус обернувся до них та й промовив : Дочки єрусалимські , не ридайте за Мною , за собою ридайте й за дітьми своїми ! Бо ось дні настають , коли скажуть : Блаженні неплідні , та утроби , які не родили , і груди , що не годували . . . Тоді стануть казати горам : Поспадайте на нас , а узгір'ям : Покрийте нас ! Бо коли таке роблять зеленому дереву , то що буде сухому ? І вели з Ним також двох злочинників інших , щоб убити . А коли прибули на те місце , що звуть Череповище , розп'яли тут Його та злочинників , одного праворуч , а одного ліворуч . Ісус же промовив : Отче , відпусти їм , бо не знають , що чинять вони ! . . . А як Його одіж ділили , то кидали жереба . А люди стояли й дивились . . . Насміхалися з ними й старшини , говорячи : Він інших спасав , нехай Сам Себе визволить , коли Він Христос , Божий Обранець ! І вояки глузували з Нього : приступаючи , оцет Йому подавали , і казали : Коли Цар Ти Юдейський , спаси Себе Сам ! Був же й напис над Ним письмом грецьким , латинським і гебрейським написаний : Це Цар Юдейський . А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити : Чи Ти не Христос ? То спаси Себе й нас ! Обізвався ж той другий , і докоряв йому , кажучи : Чи не боїшся ти Бога , коли й сам на те саме засуджений ? Але ми справедливо засуджені , і належну заплату за вчинки свої беремо , Цей же жадного зла не вчинив . І сказав до Ісуса : Спогадай мене , Господи , коли прийдеш у Царство Своє ! І промовив до нього Ісус : Поправді кажу тобі : ти будеш зо Мною сьогодні в раю ! Наближалася шоста година , і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої . . . І сонце затьмилось , і в храмі завіса роздерлась надвоє . . . І , скрикнувши голосом гучним , промовив Ісус : Отче , у руки Твої віддаю Свого духа ! І це прорікши , Він духа віддав . . . Коли ж сотник побачив , що сталось , він Бога прославив , говорячи : Дійсно праведний був Чоловік Цей ! І ввесь натовп , який зійшовсь на видовище це , як побачив , що сталось , бив у груди себе та вертався . . . Усі ж знайомі Його й ті жінки , що прийшли були з Ним із Галілеї , здалека стояли й дивились на це . . . І ось муж , на ім'я йому Йосип , що був радником синедріону , людина шановна і праведна , не пристав він до ради та чину їх , із Ариматеї , юдейського міста , що й сам сподівався Божого Царства , цей прийшов до Пилата , і тіла Ісусового став просити . І Йосип , знявши Його , обгорнув плащаницею , і поклав Його в гробі , що в скелі був висічений , і що в ньому ніколи ніхто не лежав . День той був Приготування , і наставала субота . А жінки , що прийшли були з Ним із Галілеї , ішли слідом , і вони бачили гроба , і як покладене тіло Його . Повернувшись , вони наготували пахощів і мира , а в суботу , за заповіддю , спочивали . А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу , несучи наготовані пахощі , та й застали , що камінь від гробу відвалений був . А ввійшовши , вони не знайшли тіла Господа Ісуса . І сталось , як безрадні були вони в цім , ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них . А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу , ті сказали до них : Чого ви шукаєте Живого між мертвими ? Нема Його тут , бо воскрес ! Пригадайте собі , як Він вам говорив , коли ще перебував в Галілеї . Він казав : Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей , і розп'ятому бути , і воскреснути третього дня . І згадали вони ті слова Його ! А вернувшись від гробу , про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших . То були : Марія Магдалина , і Іванна , і Марія , мати Яковова , і інші з ними , і вони розповіли апостолам це . Та слова їхні здалися їм вигадкою , і не повірено їм . Петро ж устав та до гробу побіг , і , нахилившися , бачить лежать самі тільки покривала . . . І вернувсь він до себе , і дивувався , що сталось . . . І ото , двоє з них того ж дня йшли в село , на ім'я Еммаус , що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят . І розмовляли вони між собою про все те , що сталося . І ото , як вони розмовляли , і розпитували один одного , підійшов Сам Ісус , і пішов разом із ними . Очі ж їхні були стримані , щоб Його не пізнали . І спитався Він їх : Що за речі такі , що про них між собою в дорозі міркуєте , і чого ви сумні ? І озвався один , йому ймення Клеопа , та й промовив до Нього : Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий , що не знає , що сталося в нім цими днями ? І спитався Він їх : Що таке ? А вони розповіли Йому : Про Ісуса Назарянина , що Пророк був , могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом . Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний , і Його розп'яли . . . А ми сподівались були , що Це Той , що має Ізраїля визволити . І до того , оце третій день вже сьогодні , як усе оте сталося . . . А дехто з наших жінок , що рано були коло гробу , нас здивували : вони тіла Його не знайшли , та й вернулися й оповідали , що бачили й з'явлення Анголів , які кажуть , що живий Він . . . І пішли дехто з наших до гробу , і знайшли так , як казали й жінки ; та Його не побачили . . . Тоді Він сказав їм : О , безумні й запеклого серця , щоб повірити всьому , про що сповіщали Пророки ! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було , і ввійти в Свою славу ? І Він почав від Мойсея , і від Пророків усіх , і виясняв їм зо всього Писання , що про Нього було . І наблизились вони до села , куди йшли . А Він удавав , ніби хоче йти далі . А вони не пускали Його й намовляли : Зостанься з нами , бо вже вечоріє , і кінчається день . І Він увійшов , щоб із ними побути . І ото , коли сів Він із ними до столу , то взяв хліб , поблагословив , і , ламаючи , їм подавав . . . Тоді очі відкрилися їм , і пізнали Його . Але Він став для них невидимий . . . І говорили вони один одному : Чи не палало нам серце обом , коли промовляв Він до нас по дорозі , і коли виясняв нам Писання ? . . . І зараз устали вони , і повернулись до Єрусалиму , і знайшли там у зборі Одинадцятьох , і тих , що з ними були , які розповідали , що Господь дійсно воскрес , і з'явився був Симонові . А вони розповіли , що сталось було на дорозі , і як пізнали Його в ламанні хліба . І , як вони говорили оце , Сам Ісус став між ними , і промовив до них : Мир вам ! А вони налякалися та перестрашились , і думали , що бачать духа . Він же промовив до них : Чого ви стривожились ? І пощо ті думки до сердець ваших входять ? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої , це ж Я Сам ! Доторкніться до Мене й дізнайтесь , бо не має дух тіла й костей , а Я , бачите , маю . І , промовивши це , показав Він їм руки та ноги . І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались , Він сказав їм : Чи не маєте тут чогось їсти ? Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового . І , взявши , Він їв перед ними . І промовив до них : Це слова , що казав Я до вас , коли був іще з вами : Потрібно , щоб виконалось усе , що про Мене в Законі Мойсеєвім , та в Пророків , і в Псалмах написане . Тоді розум розкрив їм , щоб вони розуміли Писання . І сказав Він до них : Так написано є , і так потрібно було постраждати Христові , і воскреснути з мертвих дня третього , і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння , і прощення гріхів між народів усіх , від Єрусалиму почавши . А ви свідки того . І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця ; а ви позостаньтеся в місті , аж поки зодягнетесь силою з висоти . І Він вивів за місто їх аж до Віфанії ; і , знявши руки Свої , поблагословив їх . І сталось , як Він благословляв їх , то зачав відступати від них , і на небо возноситись . А вони поклонились Йому , і повернулись до Єрусалиму з великою радістю . І постійно вони перебували в храмі , переславляючи й хвалячи Бога . Амінь .