GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:44urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:44Першу книгу я був написав , о Теофіле , про все те , що Ісус від початку чинив та навчав , аж до дня , коли через Духа Святого подав Він накази апостолам , що їх вибрав , і вознісся . А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма , і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав . А зібравшися з ними , Він звелів , щоб вони не відходили з Єрусалиму , а чекали обітниці Отчої , що про неї казав ви чули від Мене . Іван бо водою христив , ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів ! А вони , зійшовшись , питали Його й говорили : Чи не часу цього відбудуєш Ти , Господи , царство Ізраїлеві ? А Він їм відказав : То не ваша справа знати час та добу , що Отець поклав у владі Своїй . Та ви приймете силу , як Дух Святий злине на вас , і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі , і в усій Юдеї та в Самарії , та аж до останнього краю землі . І , прорікши оце , як дивились вони , Він угору возноситись став , а хмара забрала Його сперед їхніх очей . . . А коли вони пильно дивились на небо , як Він віддалявся , то два мужі у білій одежі ось стали при них , та й сказали : Галілейські мужі , чого стоїте й задивляєтесь на небо ? Той Ісус , що вознісся на небо від вас , прийде так , як бачили ви , як ішов Він на небо ! Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори , що Оливною зветься , і що знаходиться поблизько Єрусалиму , на віддаль дороги суботнього дня . А прийшовши , увійшли вони в горницю , де й перебували : Петро та Іван , та Яків та Андрій , Пилип та Фома , Варфоломій та Матвій , Яків Алфеїв та Симон Зилот , та Юда Яковів . Вони всі однодушно були на невпинній молитві , із жінками , і з Марією , матір'ю Ісусовою , та з братами Його . Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив : Мужі-браття ! Належало збутись Писанню тому , що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду , який показав дорогу для тих , хто Ісуса схопив , бо він був зарахований з нами , і жереб служіння оцього прийняв . І він поле набув за заплату злочинства , а впавши сторчма , він тріснув надвоє , і все нутро його вилилось . . . І стало відоме це всім , хто замешкує в Єрусалимі , тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама , що є : Поле крови . Бо написано в книзі Псалмів : Нехай пусткою стане мешкання його , і нехай пожильця в нім не буде , а також : А служіння його забере нехай інший . Отже треба , щоб один із тих мужів , що сходились з нами повсякчас , як Господь Ісус входив і виходив між нами , зачавши від хрищення Іванового аж до дня , коли Він вознісся від нас , щоб той разом із нами був свідком Його воскресення . І поставили двох : Йосипа , що Варсавою зветься , і що Юстом був названий , та Маттія . А молившись , казали : Ти , Господи , знавче всіх сердець , покажи з двох одного , котрого Ти вибрав , щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства , що Юда від нього відпав , щоб іти в своє місце . І дали жеребки їм , і впав жеребок на Маттія , і він зарахований був до одинадцятьох апостолів . Коли ж почався день П'ятдесятниці , всі вони однодушно знаходилися вкупі . І нагло зчинився шум із неба , ніби буря раптова зірвалася , і переповнила ввесь той дім , де сиділи вони . І з'явилися їм язики поділені , немов би огненні , та й на кожному з них по одному осів . Усі ж вони сповнились Духом Святим , і почали говорити іншими мовами , як їм Дух промовляти давав . Перебували ж в Єрусалимі юдеї , люди побожні , від усякого народу під небом . А коли оцей гомін зчинився , зібралася безліч народу , та й диву далися , бо кожен із них тут почув , що вони розмовляли їхньою власною мовою ! . . . Усі ж побентежилися та дивувалися , та й казали один до одного : Хіба ж не галілеяни всі ці , що говорять ? Як же кожен із нас чує свою власну мову , що ми в ній народились ? Парфяни та мідяни та еламіти , також мешканці Месопотамії , Юдеї та Каппадокії , Понту та Азії , і Фріґії та Памфілії , Єгипту й лівійських земель край Кірени , і захожі римляни , юдеї й нововірці , крітяни й араби , усі чуємо ми , що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими ! І всі не виходили з дива , і безрадні були , і говорили один до одного : Що ж то статися має ? А інші казали глузуючи : Вони повпивались вином молодим ! Ставши ж Петро із Одинадцятьма , свій голос підніс та й промовив до них : Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму ! Нехай вам оце стане відоме , і послухайте слів моїх ! Бо не п'яні вони , як ви думаєте , бо третя година дня , а це те , що пророк Йоіл передрік : І буде останніми днями , говорить Господь : Я виллю від Духа Свого на всяке тіло , і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки , юнаки ж ваші бачити будуть видіння , а старим вашим сни будуть снитися . І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого , і пророкувати вони будуть ! І дам чуда на небі вгорі , а внизу на землі ці знамена : кров , і огонь , і куряву диму . Переміниться сонце на темряву , а місяць на кров , перше ніж день Господній настане , великий та славний ! І станеться , що кожен , хто покличе Господнє Ім'я , той спасеться . Мужі ізраїльські , послухайте ви оцих слів : Ісуса Назарянина , Мужа , що Його Бог прославив вам силою , і чудами , і тими знаменами , що Бог через Нього вчинив серед вас , як самі ви те знаєте , Того , що був виданий певною волею та передбаченням Божим , ви руками беззаконників розп'яли та забили . Та Бог воскресив Його , пута смерти усунувши , вона бо тримати Його не могла . Бо каже про Нього Давид : Мав я Господа завсіди перед очима своїми , бо Він по правиці моїй , щоб я не захитався . Тому серце моє звеселилось , і зрадів мій язик , і тіло моє відпочине в надії . Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі , і не даси Ти Своєму Святому побачити тління ! Ти дороги життя об'явив мені , Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм ! Мужі-браття ! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида , що помер і похований , і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня . А бувши ж пророком , та відаючи , що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон , у передбаченні він говорив про Христове воскресення , що не буде зоставлений в аду , ані тіло Його не зазнає зотління . Бог Ісуса Цього воскресив , чого свідки всі ми ! А отож , як правицею Божою був Він вознесений , і обітницю Духа Святого прийняв від Отця , то й злив Він оте , що ви бачите й чуєте . Не зійшов бо на небо Давид , але сам він говорить : Промовив Господь Господеві моєму : Сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Ото ж , нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає , що і Господом , і Христом учинив Бог Його , Того Ісуса , що Його розп'яли ви ! Як почули ж оце , вони серцем розжалобились , та й сказали Петрові та іншим апостолам : Що ж ми маємо робити , мужі-браття ? А Петро до них каже : Покайтеся , і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів , і дара Духа Святого ви приймете ! Бо для вас ця обітниця , і для ваших дітей , і для всіх , що далеко знаходяться , кого б тільки покликав Господь , Бог наш . І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх , говорячи : Рятуйтесь від цього лукавого роду ! Отож ті , хто прийняв його слово , охристилися . І пристало до них того дня душ тисяч зо три ! І вони перебували в науці апостольській , та в спільноті братерській , і в ламанні хліба , та в молитвах . І був острах у кожній душі , бо багато чинили апостоли чуд та знамен . А всі віруючі були вкупі , і мали все спільним . І вони продавали маєтки та добра , і всім їх ділили , як кому чого треба було . І кожного дня перебували вони однодушно у храмі , і , ломлячи хліб по домах , поживу приймали із радістю та в сердечній простоті , вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу . І щоденно до Церкви Господь додавав тих , що спасалися . А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм . І несено там чоловіка одного , що кривий був з утроби своєї матері . Його садовили щоденно в воротях храму , що Красними звалися , просити милостині від тих , хто до храму йшов . Як побачив же він , що Петро та Іван хочуть у храм увійти , став просити в них милостині . Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав : Подивися на нас ! І той подивився на них , сподіваючися щось дістати від них . Та промовив Петро : Срібла й золота в мене нема , але що я маю , даю тобі : У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи ! І , узявши його за правицю , він підвів його . І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його ! . . . І , зірвавшись , він устав та й ходив , і з ними у храм увійшов , ходячи та підскакуючи , і хвалячи Бога ! Народ же ввесь бачив , як ходив він та Бога хвалив . І пізнали його , що це той , що при Красних воротях храму сидів ради милостині . І вони переповнились жахом та подивом із того , що сталось йому ! А тому , що тримався він Петра та Івана , увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок , який Соломоновим зветься . І , побачивши це , промовив Петро до народу : Мужі ізраїльські ! Чого ви дивуєтесь цим , та чого ви на нас позираєте так , ніби те , що він ходить , ми зробили своєю силою чи благочестям ? Бог Авраамів , та Ісаків , та Яковів , Бог наших батьків , Сина Свого прославив , Ісуса , Якого ви видали , і відцуралися перед Пилатом , як він присудив був пустити Його . Але ви відцурались Святого та Праведного , і домагалися видати вам душогубця . Начальника ж життя ви забили , та Його воскресив Бог із мертвих , чого свідками ми ! І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того , кого бачите й знаєте . І віра , що від Нього , принесла йому вздоровлення це перед вами всіма . А тепер , браття , знаю , що вчинили ви це з несвідомости , як і ваші начальники . А Бог учинив так , як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків , щоб терпіти Христові . Покайтеся ж та наверніться , щоб Він змилувався над вашими гріхами , щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього , і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа , що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього , про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх ! Бо Мойсей провіщав : Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів , як мене ; у всім Його слухайтеся , про що тільки Він вам говоритиме ! І станеться , що кожна душа , яка не послухала б того Пророка , знищена буде з народу . Так само всі пророки від Самуїла й наступних , скільки їх говорило , також провіщали ці дні . Сини ви пророків і того заповіту , що Бог вашим батькам заповів , промовляючи до Авраама : І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть ! Воскресивши Свого Отрока , Бог послав Його перше до вас , щоб вас поблагословити , щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків ! А коли промовляли вони до народу оце , до них приступили священики , і влада сторожі храму й саддукеї , обурюючись , що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих . І руки наклали на них , і до в'язниці всадили до ранку , бо вже вечір настав був . І багато-хто з тих , хто слухав слово , увірували ; число ж мужів таких було тисяч із п'ять . І сталось , що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні , і старші та книжники , і Анна первосвященик , і Кайяфа , і Іван , і Олександер , і скільки було їх із роду первосвященичого . І , поставивши їх посередині , запиталися : Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили ? Тоді Петро , переповнений Духом Святим , промовив до них : Начальники люду та старшини Ізраїлеві ! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині , як вона вздоровлена , нехай буде відомо всім вам , і всім людям Ізраїлевим , що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина , що Його розп'яли ви , то Його воскресив Бог із мертвих , Ним поставлений він перед вами здоровий ! Він камінь , що ви , будівничі , відкинули , але каменем став Він наріжним ! І нема ні в кім іншім спасіння . Бо під небом нема іншого Ймення , даного людям , що ним би спастися ми мали . А бачивши сміливість Петра та Івана , і спостерігши , що то люди обидва невчені та прості , дивувалися , і пізнали їх , що вони з Ісусом були . Та бачивши , що вздоровлений чоловік стоїть з ними , нічого навпроти сказати не могли . І , звелівши їм вийти із синедріону , зачали радитися між собою , говорячи : Що робити нам із цими людьми ? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо , що вчинили вони явне чудо , і не можемо того заперечити . Та щоб більш не поширювалось це в народі , то з погрозою заборонімо їм , щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я . І , закликавши їх , наказали їм не говорити , і взагалі не навчати про Ісусове Ймення . І відповіли їм Петро та Іван , та й сказали : Розсудіть , чи це справедливе було б перед Богом , щоб слухатись вас більш , як Бога ? Бо не можемо ми не казати про те , що ми бачили й чули ! А вони пригрозили їм ще , і відпустили їх , не знайшовши нічого , щоб їх покарати , через людей , бо всі славили Бога за теє , що сталось . Бо років більш сорока мав той чоловік , що на нім відбулося це чудо вздоровлення . Коли ж їх відпустили , вони до своїх прибули й сповістили , про що первосвященики й старші до них говорили . Вони ж , вислухавши , однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили : Владико , що небо , і землю , і море , і все , що в них є , Ти створив ! Ти устами Давида , Свого слуги , отця нашого , сказав Духом Святим : Чого люди бунтуються , а народи задумують марне ? Повстають царі земні , і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його . Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса , що Його намастив Ти , Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим , учинити оте , що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були , щоб збулося . І тепер споглянь , Господи , на їхні погрози , і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати , коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення , і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса . Як вони ж помолились , затряслося те місце , де зібрались були , і переповнилися всі Святим Духом , і зачали говорити Слово Боже з сміливістю ! А люди , що ввірували , мали серце одне й одну душу , і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє , але в них усе спільним було . І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа , і благодать велика на всіх них була ! Бо жаден із них не терпів недостачі : бо , хто мав поле чи дім , продавали , і заплату за продаж приносили , та й клали в ногах у апостолів , і роздавалося кожному , хто потребу в чім мав . Так , Йосип , що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів , Левит , родом кіпрянин , мавши поле , продав , а гроші приніс , та й поклав у ногах у апостолів . А один чоловік , на ймення Ананій , із своєю дружиною Сапфірою , продав був маєтка , та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати , а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів . І промовив Петро : Ананію , чого сатана твоє серце наповнив , щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю ? Хіба те , що ти мав , не твоє все було , а продане не в твоїй владі було ? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав ? Ти не людям неправду сказав , але Богові ! Як Ананій зачув ці слова , то впав та й умер . . . І обгорнув жах великий усіх , що це чули ! Юнаки ж повставали , обгорнули його , і винесли та й поховали . І сталось , годин через три прийшла й дружина його , про випадок нічого не знавши . І промовив до неї Петро : Скажи мені , чи за стільки ви землю оту продали ? Вона ж відказала : Так , за стільки . До неї ж Петро : Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа ? Он ті входять у двері , що чоловіка твого поховали , і тебе вони винесуть . . . І вона зараз упала до ніг його , та й умерла . Як ввійшли ж юнаки , то знайшли її мертвою , і , винісши , біля мужа її поховали . І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх , що чули про це . . . А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі . І були однодушно всі в Соломоновім ґанку . А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них , але люд прославляв їх . І все збільшувалось тих , хто вірує в Господа , безліч чоловіків і жінок , так що хворих стали виносити на вулиці , та й клали на ложа та ноші , щоб , як ітиме Петро , то хоч тінь його впала б на кого із них . І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст , і несли недужих та хворих від духів нечистих , і були вони всі вздоровлювані ! А первосвященик , уставши , та й усі , хто був із ним , хто належав до саддукейської єресі , переповнились заздрощами , і руки наклали вони на апостолів , і до в'язниці громадської вкинули їх . Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні , і , вивівши їх , проказав : Ідіть , і , ставши , говоріть до народу у храмі всі слова цього життя . Як це вчули вони , то в храм рано ввійшли і навчали . А первосвященик і ті , хто був із ним , прийшовши , скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів . І послали в в'язницю , щоб їх привели . А служба , прийшовши , не знайшла їх у в'язниці , а вернувшись , сповістила , говорячи : В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену , і сторожу , що при дверях стояла ; а коли відчинили , то нікого всередині ми не знайшли ! Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики , не могли зрозуміти вони , що б то сталося . Та прийшовши один , сповістив їх , говорячи : Ось ті мужі , що ви їх до в'язниці всадили були , у храмі стоять та й навчають народ . Пішов тоді старший сторожі зо службою , та й привів їх без насильства , бо боялись народу , щоб їх не побили камінням . Припровадивши ж їх , поставили перед синедріоном . І спитався їх первосвященик , говорячи : Чи ми не заборонили з погрозою вам , щоб про Те Ім'я не навчати ? І ото , ви своєю наукою переповнили Єрусалим , і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас . . . Відповів же Петро та сказали апостоли : Бога повинно слухатися більш , як людей ! Бог наших отців воскресив нам Ісуса , Якому ви смерть були заподіяли , повісивши на дереві . Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса , щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів . А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух , що Його Бог дав тим , хто слухняний Йому . Як зачули ж оце , запалилися гнівом вони , та й радилися , як їм смерть заподіяти ? . . . І встав у синедріоні один фарисей , Гамаліїл на ймення , учитель Закону , поважаний від усього народу , та й звелів на часинку апостолів вивести . І промовив до них : Мужі ізраїльські ! Поміркуйте собі про людей цих , що з ними робити ви маєте . Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав , що великий він хтось , і до нього пристало з чотириста люда . Він забитий , а всі ті , хто слухав його , розпорошились та обернулись в ніщо . Після нього повстав , під час перепису , Галілеянин Юда , та й багато людей потягнув за собою . Загинув і він , а всі ті , хто слухав його , розпорошились . І тепер кажу вам : Відступіться від цих людей , і занехайте їх ! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде , розпадеться вона . А коли те від Бога , то того зруйнувати не зможете , щоб випадком не стати і вам богоборцями ! І послухались ради його . І , покликавши знов апостолів , вибили їх , наказали їм не говорити про Ісусове Ймення , та й їх відпустили . А вони поверталися з синедріону , радіючи , що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса . І щоденно у храмі й домах безупинно навчали , і звіщали Євангелію Ісуса Христа . Тими ж днями , як учнів намножилось , зачали нарікати на євреїв огречені , що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані . Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали : Нам не личить покинути Боже Слово , і служити при столах . Отож , браття , виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави , повних Духа Святого та мудрости , їх поставимо на службу оцю . А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову . І всім людям сподобалося оце слово , і обрали Степана , мужа повного віри та Духа Святого , і Пилипа , і Прохора та Никанора , і Тимона та Пармена , і нововірця Миколу з Антіохії , їх поставили перед апостолів , і , помолившись , вони руки поклали на них . І росло Слово Боже , і дуже множилося число учнів у Єрусалимі , і дуже багато священиків були слухняні вірі . А Степан , повний віри та сили , чинив між народом великі знамена та чуда . Тому дехто повстав із синагоги , що зветься лібертинська , і кірінейська , і олександрійська , та з тих , хто походить із Кілікії та з Азії , і зачали сперечатись із Степаном . Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа , що він Ним говорив . Тоді вони підмовили людей , що казали , ніби чули , як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога . І людей попідбурювали , і старших та книжників , і , напавши , схопили його , і припровадили в синедріон . Також свідків фальшивих поставили , які говорили : Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону . Бо ми чули , як він говорив , що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї , які передав нам Мойсей . Коли всі , хто в синедріоні сидів , на нього споглянули , то бачили лице його , як лице Ангола ! Запитав тоді первосвященик : Чи це так ? Степан же промовив : Послухайте , мужі-браття й отці ! Бог слави з'явивсь Авраамові , отцеві нашому , як він у Месопотамії був , перше ніж оселився в Харані , і промовив до нього : Вийди із своєї землі та від роду свого , та й піди до землі , що тобі покажу . Тоді він вийшов із землі халдейської , та й оселився в Харані . А звідти , як умер йому батько , Він переселив його в землю оцю , що на ній ви живете тепер . Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок , але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім , хоч дитини не мав він . І сказав Бог отак , що насіння його буде приходьком у краї чужому , і поневолять його , і будуть гнобити чотириста років . Але Я сказав Бог буду судити народ , що його поневолить . Опісля ж вони вийдуть , і будуть служити Мені на цім місці . І дав Він йому заповіта обрізання . І породив так Ісака , і восьмого дня він обрізав його . А Ісак породив Якова , а Яків дванадцятьох патріярхів . А ті патріярхи позаздрили Йосипові , і продали його до Єгипту . Але Бог був із ним , і його визволив від усіх його утисків , і дав йому благодать та мудрість перед фараоном , царем єгипетським , а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом . А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську , та велика біда , то поживи тоді не знаходили наші батьки . Коли ж Яків зачув , що в Єгипті є збіжжя , то послав батьків наших уперше . А як удруге послав , то був пізнаний Йосип братами своїми , і фараонові знаний став Йосипів рід . Тоді Йосип послав , щоб покликати Якова , батька свого , та всю родину свою сімдесят і п'ять душ . І подався Яків в Єгипет , та й умер там він сам та наші батьки . І їх перенесли в Сихем , і поклали до гробу , що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового . А коли наближавсь час обітниці , що нею Бог клявсь Авраамові , розрісся народ і намножився в Єгипті , аж поки настав інший цар ув Єгипті , що не знав уже Йосипа . Він хитро наш люд обманив , і силою змушував наших отців викидати дітей своїх , щоб вони не лишались живі . Того часу родився Мойсей , і гарний він був перед Богом . Він годований був у домі батька свойого три місяці . А коли він був викинений , то дочка фараона забрала його , та й за сина собі його викохала . І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської , і був міцний у словах та в ділах своїх . А коли йому сповнилося сорок років , йому спало на серце відвідати братів своїх , синів Ізраїлевих . Як угледів же він , що одному з них діється кривда , заступився , і відомстив за окривдженого , убивши єгиптянина . Він же думав , що брати розуміють , що рукою його Бог дає їм визволення , та не зрозуміли вони . А наступного дня , як сварились вони , він з'явився й хотів погодити їх , кажучи : Люди , ви браття , чого один одного кривдите ? А той , що ближнього кривдив , його відіпхнув та сказав : Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю ? Чи хочеш убити й мене , як учора вбив ти єгиптянина ? І втік Мойсей через слово оце , і стався приходьком у землі мадіямській , де зродив двох синів . А коли сорок років проминуло , то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори . А Мойсей , як побачив , дивувався з видіння . А коли підійшов , щоб розглянути , був голос Господній до нього : Я Бог отців твоїх , Бог Авраамів , і Бог Ісаків , і Бог Яковів ! І затрусився Мойсей , і не відваживсь поглянути . . . І промовив до нього Господь : Скинь взуття з своїх ніг , бо те місце , на якому стоїш , то святая земля ! Добре бачив Я утиск народу Свого , що в Єгипті , і стогін його Я почув , і зійшов , щоб їх визволити . Тепер ось іди , Я пошлю до Єгипту тебе . Цього Мойсея , що його відцурались вони , сказавши : Хто наставив тебе за старшого й суддю , цього Бог через Ангола , якому з'явився в кущі , послав за старшого й визвольника . Він їх вивів , чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській , і на Червоному морі , і сорок років у пустині . Це той Мойсей , що прорік Ізраїлевим синам : Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів , як мене , Його слухайте ! Це той , що в пустині на зборах був з Анголом , який промовляв йому на Сінайській горі , та з отцями нашими , і що прийняв він живі слова , щоб їх нам передати ; що його не хотіли отці наші слухати , але відіпхнули , і звернулися серцем своїм до Єгипту , промовивши до Аарона : Зроби нам богів , які йшли б перед нами , бо не знаємо , що сталося з тим Мойсеєм , який вивів нас із краю єгипетського . . . І зробили вони тими днями теля , і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук . Але Бог відвернувся від них , і попустив їх вклонятися силі небесній , як написано в книзі Пророків : Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині , о доме Ізраїлів ? Ви ж носили намета Молохового , і зорю вашого бога Ромфана , зображення , що їх ви зробили , щоб вклонятися їм . . . Через те запроваджу вас аж за Вавилон ! У наших отців на пустині була скинія свідоцтва , як Той ізвелів , Хто Мойсею казав , щоб зробив її за зразком , якого він бачив . Її наші отці й узяли , і внесли з Ісусом у землю народів , яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців , аж до часу Давида . Він у Бога знайшов благодать , і просив , щоб оселю знайти для Бога Якова . І Соломон збудував Йому дім . Але не в рукотворнім Всевишній живе , як говорить пророк : Мені небо престол , а земля то підніжок ногам Моїм ! Який Мені дім ви збудуєте , говорить Господь , або місце яке для Мого відпочинку ? Хіба не рука Моя все це створила ? . . . О ви , твердошиї , люди серця й вух необрізаних ! Ви завжди противитесь Духові Святому , як ваші батьки , так і ви ! Котрого з пророків батьки ваші не переслідували ? Вони ж тих повбивали , хто звіщав прихід Праведного , Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками , ви , що Закона одержали через зарядження Анголів , та не зберігали його ! . . . Як зачули ж оце , вони запалилися гнівом у серцях своїх , і скреготали зубами на нього . . . А Степан , повний Духа Святого , на небо споглянув , і побачив Божу славу й Ісуса , що по Божій правиці стояв , і промовив : Ось я бачу відчинене небо , і Сина Людського , що по Божій правиці стоїть ! . . . Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти , та й кинулися однодушно на нього ! . . . І за місто вони його вивели , і зачали побивати камінням його . А свідки плащі свої склали в ногах юнака , який звався Савлом . І побивали камінням Степана , що молився й казав : Господи Ісусе , прийми духа мого ! . . . Упавши ж навколішки , скрикнув голосом гучним : Не залічи їм , о Господи , цього гріха ! І , промовивши це , він спочив . . . А Савл похваляв його вбивство . І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви , і всі , крім апостолів , розпорошилися по краях юдейських та самарійських . І поховали Степана мужі побожні , і плакали ревно за ним . А Савл нищив Церкву , вдирався в доми , витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці . . . Ходили тоді розпорошенці , та Боже Слово благовістили . Ось Пилип прийшов до самарійського міста , і проповідував їм про Христа . А люди вважали на те , що Пилип говорив , і згідно слухали й бачили чуда , які він чинив . Із багатьох бо , що мали їх , духи нечисті виходили з криком великим , і багато розслаблених та кривих уздоровилися . І радість велика в тім місті була ! Був один чоловік , на ім'я йому Симон , що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ , видаючи себе за якогось великого . Його слухали всі , від найменшого аж до найбільшого , кажучи : Він сила Божа , що зветься велика ! Його ж слухалися , бо він їх довший час дивував ворожбитством . Та коли йняли віри Пилипові , що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа , чоловіки й жінки охристилися . Увірував навіть сам Симон , і , охристившись , тримався Пилипа ; а бачивши чуда й знамена великі , він дуже дивувався . Як зачули ж апостоли , які в Єрусалимі були , що Боже Слово прийняла Самарія , то послали до них Петра та Івана . А вони , як прийшли , помолились за них , щоб Духа Святого вони прийняли , бо ще ні на одного з них Він не сходив , а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса . Тоді на них руки поклали , і прийняли вони Духа Святого ! Як побачив же Симон , що через накладання апостольських рук Святий Дух подається , то приніс він їм гроші , і сказав : Дайте й мені таку владу , щоб той , на кого покладу свої руки , одержав би Духа Святого ! Та промовив до нього Петро : Нехай згине з тобою те срібло твоє , бо ти думав набути дар Божий за гроші ! У цім ділі нема тобі частки ні уділу , бо серце твоє перед Богом не слушне . Тож покайся за це лихе діло своє , і проси Господа , може прощений буде тобі замір серця твого ! Бо я бачу , що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди . А Симон озвався й сказав : Помоліться за мене до Господа , щоб мене не спіткало нічого з того , про що ви говорили . . . А вони ж , засвідчивши , і Слово Господнє звістивши , повернулись до Єрусалиму , і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях . А Ангол Господній промовив Пилипові , кажучи : Устань та на південь іди , на дорогу , що від Єрусалиму до Гази спускається , порожня вона . І , вставши , пішов він . І ось муж етіопський , скопець , вельможа Кандаки , цариці етіопської , що був над усіма її скарбами , що до Єрусалиму прибув поклонитись , вертався , і , сидючи на повозі своїм , читав пророка Ісаю . А Дух до Пилипа промовив : Підійди , та й пристань до цього повозу . Пилип же підбіг і почув , що той читає пророка Ісаю , та й спитав : Чи розумієш , що ти читаєш ? А той відказав : Як же можу , як ніхто не напутить мене ? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним . А слово Писання , що його він читав , було це : Як вівцю на заріз Його ведено , і як ягня супроти стрижія безголосе , так Він не відкрив Своїх уст ! У приниженні суд Йому віднятий був , а про рід Його хто розповість ? Бо життя Його із землі забирається . . . Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав : Благаю тебе , це про кого говорить пророк ? Чи про себе , чи про іншого кого ? А Пилип відкрив уста свої , і , зачавши від цього Писання , благовістив про Ісуса йому . І , як шляхом вони їхали , прибули до якоїсь води . І озвався скопець : Ось вода . Що мені заважає христитись ? А Пилип відказав : Якщо віруєш із повного серця свого , то можна . А той відповів і сказав : Я вірую , що Ісус Христос то Син Божий ! І звелів , щоб повіз спинився . І обидва Пилип та скопець увійшли до води , і охристив він його . А коли вони вийшли з води , Дух Господній Пилипа забрав , і скопець уже більше не бачив його . І він їхав , радіючи , шляхом своїм . А Пилип опинився в Азоті , і , переходячи , звіщав Євангелію всім містам , аж поки прийшов у Кесарію . А Савл , іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх , приступивши до первосвященика , попросив від нього листи у Дамаск синагогам , щоб , коли знайде яких чоловіків та жінок , що тієї дороги вони , то зв'язати й привести до Єрусалиму . А коли він ішов й наближався до Дамаску , то ось нагло осяяло світло із неба його , а він повалився на землю , і голос почув , що йому говорив : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? А він запитав : Хто Ти , Пане ? А Той : Я Ісус , що Його переслідуєш ти . Трудно тобі бити ногою колючку ! А він , затрусившися та налякавшися , каже : Чого , Господи , хочеш , щоб я вчинив ? А до нього Господь : Уставай , та до міста подайся , а там тобі скажуть , що маєш робити ! А люди , що йшли з ним , онімілі стояли , бо вони чули голос , та нікого не бачили . Тоді Савл підвівся з землі , і хоч очі розплющені мав , нікого не бачив . . . І за руку його повели й привели до Дамаску . І три дні невидющий він був , і не їв , і не пив . А в Дамаску був учень один , на ймення Ананій . І Господь у видінні промовив до нього : Ананію ! А він відказав : Ось я , Господи ! Господь же до нього : Устань , і піди на вулицю , що Простою зветься , і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення , тарсянина , ось бо він молиться , і мужа в видінні він бачив , на ймення Ананія , що до нього прийшов і руку на нього поклав , щоб став він видющий . . . Відповів же Ананій : Чув я , Господи , від багатьох про цього чоловіка , скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм ! І тут має владу від первосвящеників , щоб в'язати усіх , хто кличе Ім'я Твоє . І промовив до нього Господь : Іди , бо для Мене посудина вибрана він , щоб носити Ім'я Моє перед народами , і царями , і синами Ізраїля . Бо Я покажу йому , скільки має він витерпіти за Ім'я Моє . І Ананій пішов , і до дому ввійшов , і руки поклавши на нього , промовив : Савле брате , Господь Ісус , що з'явився тобі на дорозі , якою ти йшов , послав ось мене , щоб став ти видющий , і наповнився Духа Святого ! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска , і зараз видющий він став . . . І , вставши , охристився , і , прийнявши поживу , на силах зміцнів . І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса , що Він Божий Син , І дивом усі дивувалися , хто чув , і говорили : Хіба це не той , що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я , та й сюди не на те він прибув , щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників ? А Савл іще більше зміцнявся , і непокоїв юдеїв , що в Дамаску жили , удоводнюючи , що Той то Христос . А як часу минуло доволі , юдеї змовилися його вбити , та Савлові стала відома їхня змова . А вони день і ніч чатували в воротях , щоб убити його . Тому учні забрали його вночі , та й із муру спустили в коші . А коли він до Єрусалиму прибув , то силкувався пристати до учнів , та його всі лякалися , не вірячи , що він учень . Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів , і їм розповів , як дорогою той бачив Господа , і як Він йому промовляв , і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення . І він із ними входив і виходив до Єрусалиму , і відважно звіщав в Ім'я Господа . Він також розмовляв й сперечався з огреченими , а вони намагалися вбити його . Тому браття , довідавшися , відвели його до Кесарії , і до Тарсу його відіслали . А Церква по всій Юдеї , і Галілеї , і Самарії мала мир , будуючись і ходячи в страсі Господньому , і сповнялася втіхою Духа Святого . І сталося , як Петро всіх обходив , то прибув і до святих , що мешкали в Лідді . Знайшов же він там чоловіка одного , на ймення Еней , що на ліжку лежав вісім років , він розслаблений був . І промовив до нього Петро : Енею , тебе вздоровляє Ісус Христос . Уставай , і постели собі сам ! І той зараз устав . . . І його оглядали усі , хто мешкав у Лідді й Сароні , які навернулися до Господа . А в Йоппії була одна учениця , на ймення Тавіта , що в перекладі Сарною зветься . Вона повна була добрих вчинків та милостині , що чинила . І трапилося тими днями , що вона занедужала й умерла . Обмили ж її й поклали в горниці . А що Лідда лежить недалеко Йоппії , то учні , прочувши , що в ній пробуває Петро , послали до нього двох мужів , що благали : Не гайся прибути до нас ! І , вставши Петро , пішов із ними . А коли він прибув , то ввели його в горницю . І обступили його всі вдовиці , плачучи та показуючи йому сукні й плащі , що їх Сарна робила , як із ними була . Петро ж із кімнати всіх випровадив , і , ставши навколішки , помолився , і , звернувшись до тіла , промовив : Тавіто , вставай ! А вона свої очі розплющила , і сіла , уздрівши Петра . . . Він же руку подав їй , і підвів її , і закликав святих і вдовиць , та й поставив живою її . А це стало відоме по цілій Йоппії , і багато-хто в Господа ввірували . І сталось , що він багато днів пробув у Йоппії , в одного гарбарника Симона . Проживав же один чоловік у Кесарії , на ймення Корнилій , сотник полку , що звавсь Італійським . З усім домом своїм він побожний був та богобійний , подавав людям щедру милостиню , і завжди Богові молився . Явно він у видінні , десь коло години дев'ятої дня , бачив Ангола Божого , що до нього зійшов і промовив йому : Корнилію ! Він поглянув на нього й жахнувся , й сказав : Що , Господи ? Той же йому відказав : Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися . Тепер же пошли до Йоппії людей , та й приклич Симона , що зветься Петром . Він гостює в одного гарбарника Симона , що дім має при морі . Він скаже тобі , що ти маєш робити . Коли ж Ангол , що йому говорив , відійшов , той закликав двох із своїх слуг домових , і вояка богобійного з тих , що служили при ньому , і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію . А наступного дня , як у дорозі були вони та наближались до міста , Петро вийшов на горницю , щоб помолитись , о годині десь шостій . І став він голодний , і їсти схотів . Як йому ж готували , захоплення на нього найшло , і бачить він небо відкрите , і якуюсь посудину , що сходила , немов простирало велике , яка , за чотири кінці прив'язана , спускалась додолу . У ній же знаходились чотириногі всілякі , і земне гаддя , і небесні пташки . І голос почувся до нього : Устань , заколи , Петре , і їж ! А Петро відказав : Жадним способом , Господи , бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого ! І знов голос удруге до нього : Що від Бога очищене , не вважай за огидне того ! І це сталося тричі , і посудина знов була взята на небо . Як Петро ж у собі бентежився , що б то значило те видіння , що бачив , то ось посланці від Корнилія , розпитавши про Симонів дім , спинилися перед ворітьми , і спиталися , крикнувши : Чи то тут сидить Симон , що зветься Петро ? Як Петро ж над видінням роздумував , Дух промовив до нього : Онде три чоловіки шукають тебе . Але встань і зійди , і піди з ними без жадного сумніву , бо то Я їх послав ! І зійшовши Петро до тих мужів , промовив : Ось я той , що його ви шукаєте . З якої причини прийшли ви ? А вони відказали : Сотник Корнилій , муж праведний та богобійний , слави доброї в усього люду юдейського , святим Анголом був у видінні наставлений , щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх . Тоді він покликав й гостинно прийняв їх . А другого дня він устав та й із ними пішов ; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним . І назавтра прийшли вони до Кесарії . А Корнилій чекав їх , рідню й близьких друзів покликавши . А як увіходив Петро , Корнилій зустрінув його , і до ніг йому впав і вклонився . Та Петро його підвів , промовляючи : Устань , бо й сам я людина ! І , розмовляючи з ним , увійшов , і знайшов багатьох , що зібралися , і промовив до них : Ви знаєте , що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці . Та відкрив мені Бог , щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту . Тому я без вагання прибув , як покликано . Тож питаю я вас : З якої причини ви слали по мене ? А Корнилій сказав : Четвертого дня аж до цієї години я постив , а о дев'ятій годині молився я в домі своїм . І ото , перед мене став муж у блискучій одежі й сказав : Корнилію , почута молитва твоя , і твої милостині перед Богом згадалися . Тож пошли до Йоппії , і приклич Симона , що зветься Петром . Він гостює в гарбарника Симона , у господі край моря , він прийде й розповість тобі . Я зараз по тебе послав , ти добре зробив , що прийшов . Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо , щоб почути все те , що Господь наказав був тобі . А Петро відкрив уста свої та й промовив : Пізнаю я поправді , що не дивиться Бог на обличчя , але в кожнім народі приємний Йому , хто боїться Його й чинить правду . Він слово послав для Ізраїлевих синів , благовістячи мир через Ісуса Христа , що Господь Він усім . Ви знаєте справу , що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї , після хрищення , що Іван проповідував , Ісуса , що був із Назарету , як помазав Його Святим Духом і силою Бог . І ходив Він , добро чинячи й усіх уздоровлюючи , кого поневолив диявол , бо Бог був із Ним . І ми свідки всьому , що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі , та вбили Його , на дереві повісивши . . . Але Бог воскресив Його третього дня , і дав Йому , щоб з'явився , не всьому народові , але наперед Богом вибраним свідкам , нам , що з Ним їли й пили , як воскрес Він із мертвих . І Він нам звелів , щоб народові ми проповідували та засвідчили , що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих . Усі пророки свідкують про Нього , що кожен , хто вірує в Нього , одержить прощення гріхів Його Йменням . Як Петро говорив ще слова ці , злинув Святий Дух на всіх , хто слухав слова . А обрізані віруючі , що з Петром прибули , здивувалися дивом , що дар Духа Святого пролився також на поган ! Бо чули вони , що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували . . . Петро тоді відповів : Чи хто може заборонити христитись водою оцим , що одержали Духа Святого , як і ми ? І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа . Тоді просили його позостатися в них кілька днів . Почули ж апостоли й браття , що в Юдеї були , що й погани прийняли Слово Боже . І , як Петро повернувся до Єрусалиму , з ним стали змагатися ті , хто з обрізання , кажучи : Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними ? Петро ж розпочав і їм розповів за порядком , говорячи : Був я в місті йоппійськім і молився , і бачив в захопленні видіння : якась посудина сходила , немов простирало велике , яка , за чотири кінці прив'язана , спускалася з неба й підійшла аж до мене . Зазирнувши до неї , я поглянув , і побачив там чотириногих землі , і звірів , і гаддя , і небесних пташок . І голос почув я , що мені промовляв : Устань , Петре , заколи та й їж ! А я відказав : Жадним способом , Господи , бо ніколи нічого огидного чи то нечистого в уста мої не ввіходило ! І відповів мені голос із неба вдруге : Що від Бога очищене , не вважай за огидне того ! І це сталося тричі , і все знов було взяте на небо . І ось три чоловіки , посланці з Кесарії до мене , перед домом , де був я , спинилися зараз . І сказав мені Дух іти з ними без жадного сумніву . Зо мною ж пішли й оці шестеро браття , і ввійшли ми до дому того чоловіка . І він нам розповів , як у домі своїм бачив Ангола , який став і сказав : Пошли до Йоппії , та приклич того Симона , що зветься Петром , він слова тобі скаже , якими спасешся і ти , і ввесь дім твій . А як я промовляв , злинув на них Святий Дух , як спочатку й на нас . І я згадав слово Господнє , як Він говорив : Іван ось водою христив , ви ж охрищені будете Духом Святим . Отож , коли Бог дав однаковий дар їм , як і нам , що ввірували в Господа Ісуса Христа , то хто ж я такий , щоб міг заперечити Богові ? І , почувши таке , замовкли вони , і Бога хвалили , говорячи : Отож , і поганам Бог дав покаяння в життя ! А ті , хто розпорошився від переслідування , що знялося було через Степана , перейшли навіть до Фінікії , і Кіпру , і Антіохії , не звістуючи слова нікому , крім юдеїв . А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї , що до Антіохії прийшли , і промовляли й до греків , благовістячи про Господа Ісуса . І Господня рука була з ними ; і велике число їх увірувало , і навернулось до Господа ! І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви , і до Антіохії послали Варнаву . А він , як прийшов і благодать Божу побачив , звеселився , і всіх став просити , щоб серцем рішучим трималися Господа . Бо він добрий був муж , повний Духа Святого та віри . І прилучилось багато народу до Господа ! Після того подався Варнава до Тарсу , щоб Савла шукати . А знайшовши , привів в Антіохію . І збирались у Церкві вони цілий рік , і навчали багато народу , і в Антіохії найперш християнами названо учнів . Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії . І встав один з них , на ймення Агав , і Духом прорік , що голод великий у цілому світі настане , як за Клавдія був . Тоді учні , усякий із своєї спроможности , постановили послати допомогу братам , що в Юдеї жили . Що й зробили , через руки Варнави та Савла , пославши до старших . А Цар Ірод тоді підніс руки , щоб декого з Церкви гнобити . І мечем він стяв Якова , брата Іванового . А бачивши , що подобалося це юдеям , він задумав схопити й Петра . Були ж дні Опрісноків . І , схопивши його , посадив до в'язниці , і передав чотирьом чвіркам вояків , щоб його стерегли , бажаючи вивести людям його по Пасці . Отож , у в'язниці Петра стерегли , а Церква ревно молилася Богові за нього . А як Ірод хотів його вивести , Петро спав тієї ночі між двома вояками , закутий у два ланцюги , і сторожа пильнувала в'язницю при дверях . І ось Ангол Господній з'явився , і в в'язниці засяяло світло . І , доторкнувшись до боку Петрового , він збудив його , кажучи : Мерщій вставай ! І ланцюги йому з рук поспадали . А Ангол до нього промовив : Підпережися , і взуй сандалі свої . І він так учинив . І каже йому : Зодягнися в плаща свого , та й за мною йди . І , вийшовши , він ішов услід за ним , і не знав , чи то правда , що робилось від Ангола , бо думав , що видіння він бачить . Як сторожу минули вони першу й другу , то прийшли до залізної брами , що до міста веде , і вона відчинилась сама їм . І , вийшовши , пройшли одну вулицю , і відступив Ангол зараз від нього . Сказав же Петро , опритомнівши : Тепер знаю правдиво , що Господь послав Свого Ангола , і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського . А зміркувавши , він прийшов до садиби Марії , матері Івана , званого Марком , де багато зібралося й молилося . І як Петро в фіртку брами постукав , то вийшла послухати служниця , що звалася Рода , та голос Петрів розпізнавши , вона з радощів не відчинила воріт , а прибігши , сказала , що Петро при воротях стоїть ! . . . А вони їй сказали : Чи ти навісна ? Та вона запевняла своє , що є так . Вони ж говорили : То Ангол його ! А Петро й далі стукав . Коли ж відчинили , вони його вгледіли та й дивувалися . Махнувши ж рукою до них , щоб мовчали , він їм розповів , як Господь його вивів із в'язниці . І сказав : Сповістіть про це Якова й браттю . І , вийшовши , він до іншого місця пішов . Коли ж настав день , поміж вояками зчинилась велика тривога , що то сталось з Петром . А Ірод , пошукавши його й не знайшовши , віддав варту під суд , і звелів їх стратити . А сам із Юдеї відбув в Кесарію , і там перебував . А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян . І вони однодушно до нього прийшли , і вблагали царського постельника Власта , та й миру просили , бо їхня земля годувалась з царської . Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську , і на підвищенні сів та й до них говорив . А натовп кричав : Голос Божий , а не людський ! І Ангол Господній уразив зненацька його , бо він не віддав слави Богові . І черва його з'їла , і він умер . . . Слово ж Боже росло та помножувалось . А Варнава та Савл , службу виконавши , повернулись із Єрусалиму , узявши з собою Івана , що прозваний Марком . А в Антіохії , у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі : Варнава й Семен , званий Ніґер , і кірінеянин Луцій , і Манаїл , що був вигодуваний із тетрархом Іродом , та ще Савл . Як служили ж вони Господеві та постили , прорік Святий Дух : Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу , до якої покликав Я їх ! Тоді , попостивши та помолившись , вони руки поклали на них , і відпустили . Вони ж , послані бувши від Духа Святого , прийшли в Селевкію , а звідти до Кіпру відплинули . Як були ж в Саламіні , то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських ; до послуг же мали й Івана . А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів , то знайшли ворожбита одного , лжепророка юдеянина , йому на ім'я Варісус . Він був при проконсулі Сергії Павлі , чоловіку розумнім . Той закликав Варнаву та Савла , і прагнув послухати Божого Слова . Але їм опирався Еліма ворожбит той , бо ім'я його перекладається так , і намагавсь відвернути від віри проконсула . Але Савл , що й Павло він , переповнився Духом Святим і на нього споглянув , і промовив : О сину дияволів , повний всякого підступу та всілякої злости , ти ворогу всякої правди ! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг ? І тепер ось на тебе Господня рука , ти станеш сліпий , і сонця бачити не будеш до часу ! І миттю обняв того морок та темрява , і став він ходити навпомацки та шукати поводатора . . . Тоді той проконсул , як побачив , що сталося , увірував , і дивувався науці Господній ! І , як від Пафа Павло й ті , хто з ним був , відпливли , то вони прибули в Памфілійську Пергію . А Іван , відлучившись від них , повернувся до Єрусалиму . А вони , пішовши з Пергії , прийшли до Пісідійської Антіохії , і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали . А по відчитанні Закону й Пророків , старші синагоги послали до них , переказуючи : Мужі-браття , якщо маєте слово потіхи для люду , промовте ! Тоді Павло встав , і давши знака рукою , промовив : Послухайте , мужі ізраїльтяни , та ви , богобійні ! Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших , і підвищив народ , як він перебував у єгипетськім краї , і рукою потужною вивів їх із нього , і літ із сорок Він їх годував у пустині , а вигубивши сім народів в землі ханаанській , поділив жеребком їхню землю між ними , майже що по чотириста й п'ятидесяти роках . Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав . А потім забажали царя , і Бог дав їм Саула , сина Кісового , мужа з Веніяминового племени , на чотири десятки років . А його віддаливши , поставив царем їм Давида , про якого й сказав , засвідчуючи : Знайшов Я Давида , сина Єссеєвого , чоловіка за серцем Своїм , що всю волю Мою він виконувати буде . За обітницею , із його насіння підняв Бог Ісуса , як спасіння Ізраїлеві , як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння . А коли свою путь Іван виконав , то він промовляв : Я не Той , за Кого ви мене вважаєте , але йде он за мною , що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний . Мужі-браття , сини роду Авраамового , та хто богобоязний із вас ! Для вас було послане слово спасіння цього . Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали , а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом , і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли , все ж просили Пилата вбити Його . Коли ж усе виповнилось , що про Нього написане , то зняли Його з дерева , та й до гробу поклали . Але Бог воскресив Його з мертвих ! Він з'являвся багато днів тим , що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму , і що тепер вони свідки Його перед людьми . І ми благовістимо вам ту обітницю , що дана була нашим отцям , що її нам , їхнім дітям , Бог виконав , воскресивши Ісуса , як написано в другім псалмі : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив ! А що Він воскресив Його з мертвих , щоб більш не вернувся в зотління , те так заповів : Я дам вам ті милості , що обіцяні вірно Давиду були ! Тому то й деінде говорить : Не даси Ти Своєму Святому побачити тління ! Бо Давид , що часу свого послужив волі Божій , спочив , і злучився з отцями своїми , і тління побачив . Але Той , що Бог воскресив Його з мертвих , тління не побачив . Отже , мужі-браття , хай відомо вам буде , що прощення гріхів через Нього звіщається вам . І в усім , у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим , через Нього виправдується кожен віруючий . Отож , стережіться , щоб на вас не прийшло , що в Пророків провіщене : Дивіться , погордющі , і дивуйтеся та пощезайте , бо Я діло роблю за днів ваших , те діло , що йому не повірите ви , якби хто розповів вам ! А як стали виходити вони , то їх прошено , щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова . А коли розійшлась синагога , то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою , а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій . А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова . Як юдеї ж побачили натовп , то наповнились заздрощів , і стали перечити мові Павла та богозневажати . Тоді Павло та Варнава мужньо промовили : До вас перших потрібно було говорить Слово Боже ; та коли ви його відкидаєте , а себе вважаєте за недостойних вічного життя , то ось до поган ми звертаємось . Бо так заповів нам Господь : Я світлом поставив Тебе для поган , щоб спасінням Ти був аж до краю землі ! А погани , почувши таке , раділи та Слово Господнє хвалили . І всі ті , хто призначений був в життя вічне , увірували . І ширилось Слово Господнє по цілій країні . Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті , і зняли переслідування на Павла та Варнаву , та й вигнали їх із своєї землі . Вони ж , обтрусивши із ніг своїх порох на них , подалися в Іконію . А учні сповнялися радощів і Духа Святого . І трапилось , що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської , і промовили так , що безліч юдеїв й огречених увірували . Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів . Та проте довгий час пробули вони там , промовляючи мужньо про Господа , що свідоцтво давав слову благодаті Своєї , і робив , щоб знамена та чуда чинились їхніми руками . А в місті народ поділився , і пристали одні до юдеїв , а інші тримались апостолів . Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими , щоб зневажити їх та камінням побити , то , дізнавшись про це , вони повтікали до міст лікаонських , до Лістри та Дервії , та в околиці їхні , і Євангелію там звіщали . А в Лістрі сидів один чоловік , безвладний на ноги , що кривий був з утроби своєї матері , і ніколи ходити не міг . Він слухав , як Павло говорив , який пильно на нього споглянув , і побачив , що має він віру вздоровленим бути , то голосом гучним промовив : Устань просто на ноги свої ! А той скочив , і ходити почав . . . А люди , побачивши , що Павло вчинив , піднесли свій голос , говорячи по-лікаонському : Боги людям вподібнились , та до нас ось зійшли ! . . . І Варнаву вони звали Зевсом , а Гермесом Павла , бо він провід мав у слові . А жрець Зевса , що святиня його перед містом була , припровадив бики та вінки до воріт , та й з народом приносити жертву хотів . Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло , то роздерли одежі свої , та й кинулися між народ , кричачи та говорячи : Що це робите , люди ? Таж і ми такі самі смертельні , подібні вам люди , і благовістимо вам , від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого , що створив небо й землю , і море , і все , що в них є . За минулих родів попустив Він усім народам , щоб ходили стежками своїми , але не зоставив Себе Він без свідчення , добро чинячи : подавав нам із неба дощі та врожайні часи , та наповнював їжею й радощами серця наші . І , говорячи це , заледве спинили народ не приносити їм жертов . А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї , і , підбуривши натовп , камінням побили Павла , та й за місто геть виволікли , мавши думку , що вмер він . . . Коли ж учні його оточили , то він устав , та й вернувся до міста . А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію . І , як звістили Євангелію тому містові , і учнів багато придбали , вони повернулися в Лістру , та в Іконію , та в Антіохію , душі учнів зміцняючи , просячи перебувати в вірі , та навчаючи , що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство . І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах , і помолилися з постом та й їх передали Господеві , в Якого ввірували . Як вони ж перейшли Пісідію , прибули в Памфілію ; і , звістивши Господнє Слово в Пергії , вони в Атталію ввійшли , а звідти поплинули в Антіохію , звідки були благодаті Божій віддані на діло , що його й закінчили . А прибувши та скликавши Церкву , вони розповіли , як багато вчинив Бог із ними , і що відкрив двері і віри поганам . І перебували вони немалий час із учнями . А дехто , що з Юдеї прийшли , навчали братів : Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим , то спастися не можете . Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними , то постановили , щоб Павло та Варнава , та дехто ще інший із них , пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим . Тож вони , відпроваджені Церквою , ішли через Фінікію та Самарію , розповідуючи про поганське навернення , і радість велику чинили всім браттям . Коли ж в Єрусалим прибули вони , були прийняті Церквою , та апостолами , та старшими , і вони розповіли , як багато вчинив Бог із ними . Але дехто , що ввірували з фарисейської партії , устали й сказали , що потрібно поганів обрізувати й наказати , щоб Закона Мойсеєвого берегли . І зібрались апостоли й старші , щоб розглянути справу оцю . Як велике ж змагання повстало , Петро встав і промовив до них : Мужі-браття , ви знаєте , що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене , щоб погани почули слово Євангелії через уста мої , та й увірували . І засвідчив їм Бог Серцезнавець , давши їм Духа Святого , як і нам , і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив , очистивши вірою їхні серця . Отож , чого Бога тепер спокушуєте , щоб учням на шию покласти ярмо , якого ані наші отці , ані ми не здолали понести ? Та ми віруємо , що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само , як і вони . І вся громада замовкла , і слухали пильно Варнаву й Павла , що розповідали , які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами ! Як замовкли ж вони , то Яків озвався й промовив : Мужі-браття , послухайте також мене . Симон ось розповів , як зглянувся Бог від початку , щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого . І пророчі слова з цим погоджуються , як написано : Потому вернуся , і відбудую Давидову скинію занепалу , і відбудую руїни її , і наново поставлю її , щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи , над якими Ім'я Моє кликано , говорить Господь , що чинить це все ! Господеві відвіку відомі всі вчинки Його . Тому думаю я , щоб не турбувати поган , що до Бога навертаються , але написати до них , щоб стримувались від занечищення ідольського , та від блуду , і задушенини , і від крови . Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна , і щосуботи читають його в синагогах . Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них , і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду , що зветься Варсавва , і Силу , мужів проводирів між братами , написавши своїми руками оце : Апостоли й старші брати до братів , що з поган в Антіохії , і Сирії , і Кілікії : Вітаємо вас ! Через те , що ми чули , що деякі з вас , яким ми того не доручували , стурбували наукою вас , і захитали вам душі , то ми постановили однодушно , зібравшися , щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом , людьми тими , що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа . Тож ми Юду та Силу послали , що вияснять усно те саме . Бо зволилось Духові Святому і нам , тягару вже ніякого не накладати на вас , окрім цього необхідного : стримуватися від ідольських жертов та крови , і задушенини , та від блуду . Оберегаючися від того , ви зробите добре . Бувайте здорові ! . . . Посланці ж прийшли в Антіохію , і , зібравши народ , доручили листа . А перечитавши , раділи з потішення того . А Юда та Сила , самі бувши пророками , частим словом підбадьорували та зміцняли братів . А як перебули вони там якийсь час , то брати їх відпустили з миром до тих , хто їх вислав . Але Сила схотів лишитися там , а Юда вернувся до Єрусалиму . А Павло з Варнавою в Антіохії жили , навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє . А по декількох днях промовив Павло до Варнави : Ходімо знов , і відвідаймо наших братів у кожному місті , де ми провіщали Слово Господнє , як вони пробувають . А Варнава хотів був узяти з собою Івана , що званий був Марком . Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того , хто від них відлучився з Памфілії , та з ними на працю не йшов . І повстала незгода , і розлучились вони між собою . Тож Варнава взяв Марка , і поплинув до Кіпру . А Павло вибрав Силу й пішов , Божій благодаті братами доручений . І проходив він Сирію та Кілікію , Церкви зміцнюючи . І прибув він у Дервію й Лістру . І ото був там один учень , на ім'я Тимофій , син наверненої однієї юдеянки , а батько був геллен . Добре свідоцтво про нього давали брати , що були в Лістрі та в Іконії . Павло захотів його взяти з собою , і , взявши , обрізав його через юдеїв , що були в тих місцях , бо всі знали про батька його , що був геллен . Як міста ж переходили , то їм передавали , щоб вони берегли оті постанови , які видали в Єрусалимі апостоли та старші . А Церкви зміцнювалися в вірі , і щоденно зростали кількістю . А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії , то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську . Дійшовши ж до Мізії , хотіли піти до Вітінії , та їм не дозволив Дух Ісусів . Обминувши ж Мізію , прибули до Троади . І Павлові з'явилось видіння вночі : якийсь македонянин став перед ним і благав його , кажучи : Прийди в Македонію , і нам поможи ! Як побачив він це видіння , то ми зараз хотіли піти в Македонію , зрозумівши , що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію . Тож відпливши з Троади , прибули ми навпрост у Самотракію , а другого дня до Неаполя , звідтіля ж у Филипи , що є перше місто-осада в тій частині Македонії . І пробули ми в цім місті днів кілька . Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку , де , за звичаєм , було місце молитви , і , посідавши , розмовляли з жінками , що посходились . Прислухалася й жінка одна , що звалася Лідія , купчиха кармазином з міста Тіятір , що Бога вона шанувала . Господь же їй серце відкрив , щоб уважати на те , що Павло говорив . А коли охристилась вона й її дім , то благала нас , кажучи : Якщо ви признали , що вірна я Господеві , то прийдіть до господи моєї й живіть . І змусила нас . І сталось , як ми йшли на молитву , то нас перестріла служниця одна , що мала віщунського духа , яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм . Вона йшла слідкома за Павлом та за нами , і кричала , говорячи : Оці люди це раби Всевишнього Бога , що вам провіщають дорогу спасіння ! І багато днів вона це робила . І обуривсь Павло , і , обернувшись , промовив до духа : У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї ! І того часу той вийшов . А пани її , бачивши , що пропала надія на їхній прибуток , схопили Павла й Силу , і потягли їх на ринок до старших . Коли ж їх привели до начальників , то сказали : Ці люди , юдеї , наше місто бунтують , і навчають звичаїв , яких нам , римлянам , не годиться приймати , ані виконувати . І натовп піднявся на них . А начальники здерли одежу із них , та звеліли їх різками сікти . І , завдавши багато їм ран , посадили в в'язницю , наказавши в'язничному дозорцеві , щоб їх пильно стеріг . Одержавши такого наказа , той їх повкидав до внутрішньої в'язниці , а їхні ноги забив у колоди . А північної пори Павло й Сила молилися , і Богові співали , а ув'язнені слухали їх . І ось нагло повстало велике трясіння землі , аж основи в'язничні були захиталися ! І повідчинялися зараз усі двері , а кайдани з усіх поспадали . . . Як прокинувся ж сторож в'язничний , і побачив відчинені двері в'язниці , то витяг меча та й хотів себе вбити , мавши думку , що повтікали ув'язнені . А Павло скрикнув голосом гучним , говорячи : Не чини собі жодного зла , бо всі ми ось тут ! Зажадавши ж той світла , ускочив , і тремтячий припав до Павла та до Сили . І вивів їх звідти й спитав : Добродії ! Що треба робити мені , щоб спастися ? А вони відказали : Віруй в Господа Ісуса , і будеш спасений ти сам та твій дім . І Слово Господнє звіщали йому та й усім , хто був у домі його . І сторож забрав їх того ж часу вночі , їхні рани обмив , і охристився негайно він сам та його всі домашні . І він їх запровадив до дому свого , і поживу поставив , і радів із усім домом своїм , що ввірував у Бога . А коли настав день , то прислали начальники слуг поліційних , наказуючи : Відпусти тих людей ! І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові : що прислали начальники , щоб вас відпустити . Отож , вийдіть тепер та й з миром ідіть ! А Павло відказав їм : Нас , римлян , незасуджених , різками сікли прилюдно , і до в'язниці всадили , а тепер нас таємно виводять ? Але ні ! Хай вони самі прийдуть , та й виведуть нас ! Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам . А ті налякались , почувши , що римляни вони . І прийшли , та їх перепросили , а вивівши , благали , щоб із міста пішли . І , вийшовши з в'язниці , прибули вони до Лідії , а з братами побачившись , потішили їх та й пішли . Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію , то прийшли до Солуня , де була синагога юдейська . І Павло , за звичаєм своїм , до них увійшов , і з ними змагавсь три суботі з Писання , виказуючи та доводячи , що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих , і що Христос Той Ісус , про Якого я вам проповідую . І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали , безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок . А невірні юдеї були запалилися заздрістю , і якихсь негідних людей назбирали на вулицях , учинили збіговисько та й бунтували те місто , а набігши на хату Ясонову , шукали апостолів , щоб до натовпу вивести їх . А як їх не знайшли , потягли до начальників міста Ясона та декого з братті , кричачи : Ті , що світ сколотили , і сюди ось вони поприходили ! А Ясон їх до себе прийняв . Вони всі проти наказів кесаря чинять , говорячи , ніби інший є цар Ісус . . . І вони зворохобили народ та начальників міста , що слухали це . Але , узявши поруку з Ясона та з інших , вони їх відпустили . А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії . І , прибувши вони , пішли в синагогу юдейську . Ці були шляхетніші за солунян , і слова прийняли з повним запалом , і Писання досліджували день-у-день , чи так воно є . Тож багато із них тоді ввірували , і з почесних гелленських жінок та немало із мужів . Як солунські ж юдеї довідалися , що Павло проповідує Боже Слово й у Верії , прибули вони , і там баламутили та бунтували народ . Тоді браття негайно Павла відпустили , щоб до моря йшов ; а Сила та Тимофій позосталися там . А ті , що Павла відпроваджували , провели його аж до Атен , а прийнявши наказа про Силу та Тимофія , щоб до нього вернулися якнайшвидше , відбули . Як Павло ж їх чекав ув Атенах , у ньому кипів його дух , як бачив це місто , повне ідолів . Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними , і на ринку щоденно зо стрічними . А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним . Одні говорили : Що то хоче сказати оцей пустомов ? А інші : Здається , він проповідник чужих богів , бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення . І , взявши його , повели в ареопаг та й казали : Чи можемо знати , що то є ця наука нова , яку проповідуєш ти ? Бо чудне щось вкладаєш до наших вух . Отже хочемо знати , що то значити має ? А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися , як аби щось нове говорити чи слухати . Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив : Мужі атенські ! Із усього я бачу , що ви дуже побожні . Бо , проходячи та оглядаючи святощі ваші , я знайшов також жертівника , що на ньому написано : Незнаному Богові . Ось Того , Кого навмання ви шануєте , Того я проповідую вам . Бог , що створив світ і все , що в ньому , бувши Господом неба й землі , проживає не в храмах , рукою збудованих , і Він не вимагає служіння рук людських , ніби в чомусь Він мав би потребу , бо Сам дає всім і життя , і дихання , і все . І ввесь людський рід Він з одного створив , щоб замешкати всю поверхню землі , і призначив окреслені доби й границі замешкання їх , щоб Бога шукали вони , чи Його не відчують і не знайдуть , хоч Він недалеко від кожного з нас . Бо ми в Нім живемо , і рухаємось , і існуємо , як і деякі з ваших поетів казали : Навіть рід ми Його ! Отож , бувши Божим тим родом , не повинні ми думати , що Божество подібне до золота , або срібла , чи до каменю , твору мистецтва чи людської вигадки . Не зважаючи ж Бог на часи невідомости , ось тепер усім людям наказує , щоб скрізь каялися , бо Він визначив день , коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа , що Його наперед Він поставив , і Він подав доказа всім , із мертвих Його воскресивши . Як почули ж вони про воскресення мертвих , то одні насміхатися стали , а інші казали : Про це будемо слухати тебе іншим разом . . . Так вийшов Павло з-поміж них . А деякі мужі пристали до нього й увірували , серед них і Діонисій Ареопагіт , і жінка , Дамара ім'ям , та інші із ними . Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту . І знайшов він одного юдея , на ймення Акилу , родом із Понту , що недавно прибув із Італії , та Прискиллу , його дружину , бо Клавдій звелів усім юдеям , щоб покинули Рим . І до них він прийшов , а що був він того ж ремесла , то в них позостався та працював ; ремесло ж їхнє було виробляти намети . І він щосуботи розмову точив у синагозі , переконуючи юдеїв та гелленів . А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії , Павло слову віддався , і він свідчив юдеям , що Ісус то Христос . Як вони ж спротивлялися та богозневажали , то він обтрусив одежу свою та промовив до них : Ваша кров на голову вашу ! Я чистий . Відтепер я піду до поган . І , вийшовши звідти , він прибув до господи одного , на ім'я Тита Юста , що був богобійний , його ж дім межував із синагогою . А Крисп , старший синагоги , увірував в Господа з усім домом своїм ; і багато з коринтян , почувши , увірували й охристились . Сказав же Павлові Господь у видінні вночі : Не бійся , але говори й не мовчи , бо з тобою ось Я , і на тебе ніхто не накинеться , щоб тобі заподіяти зло , бо Я маю в цім місті багато людей . І позостався він рік і шість місяців , навчаючи в них Слова Божого . А коли Галліон був в Ахаї проконсулом , то проти Павла однодушно повстали юдеї , і на суд привели його , кажучи : Цей людей намовляє , щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом ! Як Павло ж хотів уста відкрити , сказав Галліон до юдеїв : О юдеї , якби сталася кривда яка , або злий учинок , то я б справедливо вас вислухав . Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш , то самі доглядайте , я суддею цього бути не хочу . І прогнав їх від суду . Тоді всі схопили Состена , начальника над синагогою , та й перед судом його били . Галліон же на те зовсім не зважав . А Павло , перебувши доволі ще днів , попрощався з братами , і поплинув у Сирію , і з ним Прискилла й Акила ; він у Кенхреях обстриг собі голову , бо обітницю дав був . І прибув він в Ефес , і там їх позоставив , а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями . Як просили ж його довший час позостатися в них , то він не згодився , але попрощався й сказав : Знов вернуся до вас , коли буде на те воля Божа ! І відплив із Ефесу . І , побувши в Кесарії , він піднявся , і , привіт славши Церкві , відбув в Антіохію . І , пробувши там деякий час , він вибрався в подорож знову , за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію , та всіх учнів зміцняючи . Один же юдей , на ім'я Аполлос , родом з Олександрії , красномовець та сильний в Писанні , прибув до Ефесу . Він був навчений дороги Господньої , і , палаючи духом , промовляв і про Господа пильно навчав , знаючи тільки Іванове хрищення . І він сміливо став промовляти в синагозі . Як Акила й Прискилла почули його , то його прийняли , і докладніш розповіли йому про дорогу Господню . А коли він схотів перейти до Ахаї , брати написали до учнів , нагадуючи , щоб його прийняли . А прибувши , помагав він багато тим , хто ввірував благодаттю , бо він переконував пильно юдеїв , Писанням прилюдно доводячи , що Ісус то Христос . І сталося , що коли Аполлос перебував у Коринті , то Павло , перейшовши горішні країни , прибув до Ефесу , і деяких учнів знайшов , та й спитав їх : Чи ви Духа Святого одержали , як увірували ? А вони відказали йому : Та ми навіть не чули , чи є Дух Святий ! І він запитав : Тож у що ви христились ? Вони ж відказали : В Іванове хрищення . І промовив Павло : Таж Іван христив хрищенням на покаяння , говорячи людям , щоб вірили в Того , Хто прийде по ньому , цебто в Ісуса . Як почули ж оце , то христились вони в Ім'я Господа Ісуса . А коли Павло руки на них поклав , то зійшов на них Дух Святий , і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати ! А всіх їх було чоловіка з дванадцять . А до синагоги ввійшовши , промовляв він відважно , три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи . А коли опиралися дехто й не вірували , і дорогу Господню лихословили перед народом , то він їх покинув і виділив учнів , і щодня проповідував у школі одного Тирана . Це ж два роки продовжувалось , так що всі , хто замешкував в Азії , юдеї та геллени , слухали слово про Господа . І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими , так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим , і хвороби їх кидали , і духи лукаві виходили з них . Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими , хто мав злих духів , проказуючи : Заклинаємо вас Ісусом , Якого Павло проповідує ! Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви . Відповів же злий дух і сказав їм : Я знаю Ісуса , і знаю Павла , а ви хто такі ? І скочив на них чоловік , що в ньому злий дух був , і , перемігши обох , подужав їх так , що втекли вони з дому нагі та поранені . І це стало відоме юдеям та гелленам , усім , що в Ефесі замешкують , і острах напав на всіх їх , і славилося Ім'я Господа Ісуса . І багато-хто з тих , що ввірували , приходили , визнаваючи та відкриваючи вчинки свої . І багато-хто з тих , що займалися чарами , позносили книги свої та й перед усіма попалили . І злічили ціну їх , і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм . Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово ! А як сповнилось це , Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю , та й удатись у Єрусалим , говорячи : Як побуду я там , то треба мені й Рим побачити . Тож він послав у Македонію двох із тих , що служили йому , Тимофія й Ераста , а сам позостався якийсь час ув Азії . І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу . Бо один золотар , Дмитро на ім'я , що робив срібляні Артемідині храмки , та ремісникам заробіток чималий давав , згромадив він їх і ще інших подібних робітників , та й промовив : Ви знаєте , мужі , що з цього ремесла заробіток ми маємо . І ви бачите й чуєте , що не тільки в Ефесі , але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу , говорячи , ніби то не боги , що руками пороблені . І не тільки оце нам загрожує , що прийде зайняття в упадок , а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується , і буде зруйнована й велич тієї , що шанує її ціла Азія та цілий світ . Почувши ж оце , вони переповнились гнівом , та й стали кричати , говорячи : Артеміда ефеська велика ! І місто наповнилось заколотом . І кинулися однодушно до видовища , схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха , македонян . Як Павло ж хотів у народ увійти , то учні його не пустили . Також дехто з азійських начальників , що були йому приятелі , послали до нього й просили , щоб він не вдававсь на видовище . І кожен що інше кричав , бо збори бурхливі були , і багатенно з них навіть не знали , чого ради зібралися . А з народу взяли Олександра , бо юдеї його висували . І Олександер дав знака рукою , і хотів виправдатися перед народом . А коли розпізнали , що юдеянин він , то злилися всі в один голос , і годин зо дві гукали : Артеміда ефеська велика ! А як писар міський заспокоїв народ , то промовив : Мужі ефеські , яка ж то людина не знає , що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу , упалого з неба ? Коли ж цьому перечити не можна , то потрібно вам бути спокійними , і не робити необачно нічого . А ви ж привели цих людей , що ані святокрадці , ані вашої богині не зневажили . Отож , як Дмитро та його ремісники мають справу на кого , то суди є на ринку й проконсули , один одного хай позивають . А коли чогось іншого допоминаєтеся , то те вирішиться на законнім зібранні . Бо ось є небезпека , що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть , і немає жадної причини , якою могли б виправдати це зборище . І , промовивши це , розпустив він громаду . А як заколот стих , то Павло скликав учнів , і , потішивши та попрощавшись із ними , вибрався йти в Македонію . Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом , прибув до Геллади , і прожив там три місяці . А як він захотів був відплинути в Сирію , то змову на нього вчинили юдеї , тому він узяв думку вертатись через Македонію . Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії , Аристарх та Секунд із Солуня , і Гай дерв'янин , і Тимофій , а з азійців Тихик та Трохим . Вони відбули наперед , і нас дожидали в Троаді . А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків , і прибули днів за п'ять у Троаду до них , де сім день прожили . А дня першого в тижні , як учні зібралися на ламання хліба , Павло мав промову до них , бо вранці збирався відбути , і затягнув своє слово до півночі . А в горниці , де зібралися ми , було багато світел . Юнак же один , Євтих на ім'я , сидів на вікні . Його обгорнув міцний сон , бо задовго Павло промовляв , і він сонний хитнувся , і додолу упав із третього поверху , і підняли його мертвого . . . Зійшов же Павло та до нього припав , і , обнявши його , проказав : Заспокойтесь , бо душа його в ньому ! А вернувшись , він хліб переломив і спожив , і бесіду довго точив , аж до досвітку , потім відбув . А хлопця живим привели , і зраділи немало . А ми наперед пішли до корабля , та в Асс попливли , щоб звідти забрати Павла , бо він так ізвелів , сам бажаючи пішки піти . А коли він із нами зійшовся в Ассі , ми взяли його та прибули в Мітілену . І , відплинувши звідти , ми назавтра пристали навпроти Хіосу , а другого дня припливли до Самосу , наступного ж ми прибули до Мілету . Бо Павло захотів поминути Ефес , щоб йому не баритися в Азії , бо він квапився , коли буде можливе , бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці . А з Мілету послав до Ефесу , і прикликав пресвітерів Церкви . І , як до нього вони прибули , він промовив до них : Ви знаєте , як із першого дня , відколи прибув в Азію , я з вами ввесь час перебував , і служив Господеві з усією покорою , і з рясними слізьми та напастями , що спіткали мене від юдейської змови , як нічого корисного я не минув , щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах . І я свідчив юдеям та гелленам , щоб вони перед Богом покаялись , та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа . І ось тепер , побуджений Духом , подаюсь я в Єрусалим , не відаючи , що там трапитись має мені , тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує , кажучи , що кайдани та муки чекають мене . . . Але я ні про що не турбуюсь , і свого життя не вважаю для себе цінним , аби но скінчити дорогу свою та служіння , яке я одержав від Господа Ісуса , щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої . І ось я знаю тепер , що обличчя мого більш не будете бачити всі ви , між якими ходив я , проповідуючи Царство Боже . . . Тому дня сьогоднішнього вам свідкую , що я чистий від крови всіх , бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу ! Пильнуйте себе та всієї отари , в якій Святий Дух вас поставив єпископами , щоб пасти Церкву Божу , яку власною кров'ю набув Він . Бо я знаю , що як я відійду , то ввійдуть між вас вовки люті , що отари щадити не будуть . . . Із вас самих навіть мужі постануть , що будуть казати перекручене , аби тільки учнів тягнути за собою . . . Тому то пильнуйте , пам'ятаючи , що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки . А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його , Який має силу будувати та дати спадщину , серед усіх освячених . Ні срібла , ані золота , ні одежі чиєїсь я не побажав . . . Самі знаєте , що ці руки мої послужили потребам моїм та отих , хто був зо мною . Я вам усе показав , що , працюючи так , треба поміч давати слабим , та пам'ятати слова Господа Ісуса , бо Він Сам проказав : Блаженніше давати , ніж брати ! Проказавши ж оце , він навколішки впав , та й із ними всіма помолився . І знявсь між усіма плач великий , і вони припадали на Павлову шию , і його цілували . . . А найтяжче вони сумували з-за слова , яке він прорік , що не бачитимуть більш обличчя його . І вони провели його до корабля . А як ми розлучилися з ними й відплинули , то дорогою простою в Кос прибули , а другого дня до Родосу , а звідти в Патару . І знайшли корабля , що плив у Фінікію , увійшли та й поплинули . А коли показався нам Кіпр , ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію . І пристали ми в Тирі , бо там корабель вантажа мав скласти . І , учнів знайшовши , перебули тут сім день . Вони через Духа казали Павлові , щоб до Єрусалиму не йшов . І , як дні побуту скінчилися , то ми вийшли й пішли , а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто . І , ставши навколішки , помолились на березі . І , попрощавшись один із одним , ми ввійшли в корабель , а вони повернулись додому . А ми , закінчивши від Тиру плавбу , пристали до Птолемаїди , і , братів привітавши , один день перебули в них . А назавтра в дорогу ми вибрались , і прийшли в Кесарію . І ввійшли до господи благовісника Пилипа , одного з семи , і позосталися в нього . Він мав чотири панні дочки , що пророкували . І коли ми багато днів у них зоставались , то прибув із Юдеї якийсь пророк , Агав на ім'я . І прийшов він до нас , і взяв пояса Павлового , та й зв'язав свої руки та ноги й сказав : Дух Святий так звіщає : Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа , що цей пояс його , і видадуть в руки поган . . . Як почули ж оце , то благали ми та тамтешні Павла , щоб до Єрусалиму не йшов . А Павло відповів : Що робите ви , плачучи та серце мені розриваючи ? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути , а й померти в Єрусалимі ! І не могли ми його вмовити , і замовкли , сказавши : Нехай діється Божая воля ! А після оцих днів приготувались ми , та до Єрусалиму вирушили . А з нами пішли й деякі учні із Кесарії , ведучи якогось кіпрянина Мнасона , давнього учня , що ми в нього спинитися мали . А коли ми прийшли в Єрусалим , то брати прийняли нас гостинно . А другого дня Павло з нами подався до Якова . І всі старші посходились . Поздоровивши ж їх , розповів він докладно , що Бог через служіння його вчинив між поганами . Як вони ж це почули , то славили Бога , а до нього промовили : Бачиш , брате , скільки тисяч серед юдеїв увірувало , і всі вони ревні оборонці Закону ! Вони ж чули про тебе , ніби ти всіх юдеїв , що живуть між поганами , навчаєш відступлення від Мойсея , говорячи , щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв . Що ж почати ? Люд збереться напевно , бо почують , що прибув ти . Отже , зроби це , що порадимо тобі . Ми маємо чотирьох мужів , що обітницю склали на себе . Візьми їх , та й із ними очисться , і видатки за них заплати , щоб постригли їм голови . І пізнають усі , що неправда про тебе їм сказане , та й що сам ти Закона пильнуєш . А про тих із поган , що ввірували , ми писали , розсудивши , щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини , та від блуду . Тоді взяв Павло мужів отих , і назавтра очистився з ними , і ввійшов у храм , і звістив про виконання днів очищення , так , аж за кожного з них була жертва принесена . А коли ті сім день закінчитися мали , то азійські юдеї , як побачили в храмі його , підбурили ввесь народ , та руки на нього наклали , кричачи : Ізраїльські мужі , рятуйте ! Це людина ота , що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає ! . . . А до того у храм упровадив і гелленів , і занечистив це місце святе ! Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина , і гадали про нього , що Павло то його ввів у храм . І порушилося ціле місто , і повстало збіговисько люду . І , схопивши Павла , потягли його поза храм , а двері негайно зачинено . . . Як хотіли ж забити його , то вістка досталась до полкового тисяцього , що ввесь Єрусалим збунтувався ! І він зараз узяв вояків та сотників , і подався до них . А вони , як угледіли тисяцького й вояків , то бити Павла перестали . Приступив тоді тисяцький , та й ухопив його , і двома ланцюгами зв'язати звелів , і допитувати став : хто такий він і що він зробив ? Але кожен що інше викрикував у натовпі . І , не мігши довідатись певного через заколот , він звелів відпровадити його до фортеці . А коли він до сходів прийшов , то трапилося , що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського , бо безліч народу йшла слідкома та кричала : Геть із ним ! А коли Павло входив до фортеці , то тисяцького поспитався : Чи можна мені щось сказати тобі ? А той відказав : То ти вмієш по-грецькому ? Чи не той ти єгиптянин , що перед цими днями призвів був до бунту , і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників ? А Павло відказав : Я юдеянин із Тарсу , громадянин відомого міста в Кілікії . Благаю тебе , дозволь мені до народу промовити ! А коли той дозволив , то Павло став на сходах , і дав знака рукою народові . А як тиша велика настала , промовив єврейською мовою , кажучи : Мужі-браття й батьки ! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами ! Як зачули ж вони , що до них він говорить єврейською мовою , то тиша ще більша настала . А він промовляв : Я юдеянин , що родився в кілікійському Тарсі , а вихований у цім місті , у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців ; горливець я Божий , як і всі ви сьогодні . Переслідував я аж до смерти цю путь , і в'язав , і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок , як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина . Я від них був узяв навіть листи на братів , і пішов до Дамаску , щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару . І сталося , як у дорозі я був , і наближавсь до Дамаску опівдня , то ось мене нагло осяяло світло велике з неба ! І я повалився на землю , і голос почув , що мені говорив : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? А я запитав : Хто Ти , Господи ? А Він мені відказав : Я Ісус Назарянин , що Його переслідуєш ти . . . А ті , що зо мною були , правда , бачили світло , але не почули вони того голосу , що мені говорив . А я запитав : Що я , Господи , маю робити ? Господь же до мене промовив : Уставай та й іди до Дамаску , а там тобі скажуть про все , що тобі призначено робити . А від ясности світла того невидющим я став . . . І присутні зо мною за руку мене повели , і до Дамаску прибув я . А один муж Ананій , у Законі побожний , що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску , до мене прибув , і , ставши , промовив мені : Савле брате , стань видющий ! І я хвилі тієї побачив його . . . І озвавсь він до мене : Бог отців наших вибрав тебе , щоб ти волю Його зрозумів , і щоб бачив ти Праведника , і почув голос із уст Його . Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте , що ти бачив та чув ! А тепер чого гаєшся ? Уставай й охристися , і обмий гріхи свої , прикликавши Ймення Його ! І сталось , як вернувся я в Єрусалим , і молився у храмі , то в захоплення впав я , і побачив Його , що до мене сказав : Поспіши , і піди хутчій з Єрусалиму , бо не приймуть свідоцтва твого про Мене . . . А я відказав : Самі вони , Господи , знають , що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих , хто вірував у Тебе . А коли лилась кров Твого свідка Степана , то сам я стояв та вбивство його похваляв , і одежу вбивців його сторожив . . . Але Він до мене промовив : Іди , бо пошлю Я далеко тебе , до поган ! І аж до слова цього його слухали . Аж ось піднесли вони голос свій , гукаючи : Геть такого з землі , бо жити йому не годиться ! . . . І як вони верещали , і одежу шпурляли , і кидали порох у повітря , то звелів тисяцький у фортецю його відвести , і звелів бичуванням його допитати , щоб довідатися , з якої причини на нього вони так кричали . І як його розтягли для ремінних бичів , то Павло сказав сотникові , що стояв : Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого ? Якже сотник це почув , то подався до тисяцького , і завідомив , говорячи : Що хочеш робити ? Бож римлянин цей чоловік ! Підійшов тоді тисяцький , та й поспитався його : Скажи мені , чи ти римлянин ? А він : Так ! відказав . Відповів на те тисяцький : За великі гроші громадянство оце я набув . . . А Павло відказав : А я в нім і родився ! І відступили негайно від нього оті , що хотіли допитувати його . І злякався тисяцький , довідавшись , що той римлянин , і що він ізв'язав був його . А другого дня , бажавши довідатись правди , у чому юдеї його оскаржають , він звільнив його та звелів , щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон . І він вивів Павла , і поставив його перед ними . І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив : Мужі-браття , я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням ! Але первосвященик Ананій звелів тим , що стояли при ньому , щоб били його по устах . Тоді промовив до нього Павло : Тебе битиме Бог , ти стіно побілена . . . Ти ж сидиш , щоб судити мене за Законом , наказуєш бити мене проти Закону ? А присутні сказали : То ти Божому первосвященикові лихословиш ? І промовив Павло : Не знав я , брати , що то первосвященик . Бо написано : На начальника люду твого не лихослов . І Павло , спостерігши , що частина одна саддукеї , а друга фарисеї , покликнув у синедріоні : Мужі-браття , я фарисей , і син фарисея . За надію на воскресення мертвих мене судять ! Якже він це промовив , колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями , і розділилась юрба . Саддукеї бо твердять , що немає воскресення , ані Ангола , ані духа , фарисеї ж оце визнають . І галас великий зчинився . А деякі книжники , із фарисейської групи , уставши , почали сперечатися , кажучи : У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо ! А коли промовляв Дух до нього , чи Ангол , не противмося Богові . А коли колотнеча велика зчинилась , то тисяцький , боячись , щоб Павла не роздерли , звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них , і відвести в фортецю . А наступної ночі став Господь перед ним і промовив : Будь бадьорий ! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив , так треба тобі свідкувати й у Римі ! А коли настав день , то дехто з юдеїв зібрались , та клятву склали , говорячи , що ні їсти , ні пити не будуть , аж доки Павла не заб'ють ! А тих , що закляття таке поклали , було більш сорока . І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали : Ми клятву склали нічого не їсти , аж поки заб'ємо Павла ! Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому , щоб до вас він привів його , ніби хочете ви докладніш розізнати про нього . А ми , перше ніж він наблизиться , готові забити його . . . Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову , то прибув , і ввійшов у фортецю , і Павла завідомив . Павло ж зараз покликав одного з сотників , та й сказав : Цього юнака запровадь до тисяцького , бо він має йому щось сказати . Той же взяв його , та й запровадив до тисяцького та сказав : Павло в'язень покликав мене , і просив запровадити до тебе цього юнака , що має тобі щось сказати . І взяв тисяцький того за руку , і набік відвів і спитав : Що ти маєш звістити мені ? А той розповів : Змову склали юдеї , просити тебе , щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив , ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього . Отож , не послухайся їх , бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка , що клятву склали ні їсти , ні пити , аж доки його не заб'ють . . . І тепер он готові вони , і чекають твого приречення . Тоді тисяцький відпустив юнака , наказавши йому не розповідати ані одному , що мені ти це виявив . І він закликав котрихсь двох із сотників , і наказа : Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків , щоб іти до Кесарії , і кіннотчиків сімдесят , та дві сотні стрільців . Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть , і здоровим його проведіть до намісника Фелікса . І листа написав він такого ось змісту : Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення ! Цього мужа , що його юдеї схопили були та хотіли забити , урятувава я , із вояками прийшовши , довідавшися , що він римлянин . І хотів я довідатися про причину , що за неї його оскаржали , та й привів був його до їхнього синедріону . Я знайшов , що його винуватять у спірних речах їхнього Закону , і що провини не має він жадної , вартої смерти або ланцюгів . Як донесли ж мені про ту змову , що юдеї вчинили на мужа цього , я зараз до тебе його відіслав , наказавши також позивальникам , щоб перед тобою сказали , що мають на нього . Будь здоровий ! Отож вояки , як наказано їм , забрали Павла , і вночі попровадили в Антипатриду . А другого дня , полишивши кіннотчиків , щоб ішли з ним , у фортецю вони повернулись . А ті прибули в Кесарію , і , листа передавши намісникові , поставили також Павла перед ним . Намісник листа прочитав і спитав , із якого він краю . А довідавшись , що з Кілікії , промовив : Я тебе переслухаю , як прийдуть і твої позивальники . І звелів стерегти його в Іродовому преторії . А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими , та з промовцем якимсь Тертилом , що перед намісником скаржилися на Павла . Коли ж він був покликаний , то Тертил оскаржати зачав , промовляючи : Через тебе великий мир маємо ми , і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою , це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою , вседостойний наш Феліксе ! Та щоб довго тебе не турбувати , то благаю тебе , щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости . Ми переконались , що цей чоловік то зараза , і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі , і що він провідник Назорейської єресі . Він відважився навіть збезчестити храм , і його ми схопили були , і судити хотіли за нашим Законом . Але тисяцький Лісій прибув , і з великим насильством видер його з наших рук , а його винувальникам звелів йти до тебе . Ти сам зможеш від нього , розпитавши , дізнатись про все , у чому його ми винуємо . Юдеї також прилучились до того , говорячи , що то так . І як намісник дав знака йому говорити , то Павло відповів : Я знаю , що від літ багатьох ти суддя для народу цього , тому буду сміліш боронитись . Ти можеш довідатися , що нема більш дванадцяти день , як прийшов я до Єрусалиму вклонитися . І вони ані в храмі , ані в синагогах , ні в місті мене не здибали , щоб я з ким сперечався , або колотнечу в народі здіймав . І не можуть вони довести тобі того , у чому тепер оскаржають мене . Але признаюсь тобі , що в дорозі оцій , яку звуть вони єрессю , я Богові отців служу так , що вірую всьому , що в Законі й у Пророків написане . І маю надію я в Бозі , чого й самі вони сподіваються , що настане воскресення праведних і неправедних . І я пильно дбаю про те , щоб завсіди мати сумління невинне , щодо Бога й людей . А по довгих роках я прибув , щоб подати моєму народові милостиню та приноси . Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі , а не з натовпом чи з колотнечею . Їм належало б ось перед тебе прибути й казати , коли мають вони що на мене . Або самі ці нехай скажуть , чи якусь неправду знайшли на мені , як я в синедріоні стояв , крім отого єдиного виразу , що я його крикнув , стоячи серед них : За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні ! Але Фелікс , дуже добре дорогу цю знавши , відрочив їм справу , говорячи : Розсуджу вашу справу , коли тисяцький Лісій прибуде . І він сотникові наказав сторожити Павла , але мати полегшу , і не боронити нікому з близьких його , щоб служили йому . А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою , що була юдеянка , і покликав Павла , та слухав від нього про віру в Ісуса Христа . І як розповідав він про праведність , і про здержливість , та про майбутній суд , то Фелікса страх обгорнув , і він відповів : Тепер іди собі , відповідного ж часу покличу тебе ! Разом із тим і сподівався він , що дасть Павло грошей йому , тому й часто його прикликав і розмову з ним вів . Як минуло ж два роки , то Фелікс одержав наступника , Порція Феста . А Фелікс бажав догодити юдеям , і в в'язниці Павла залишив . А коли прибув Фест до свого намісництва , то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму . І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв , і благали його , і ніби милости просили для нього , щоб до Єрусалиму його припровадив , вони змову вчинили , щоб смерть заподіяти йому по дорозі . А Фест відповів , що Павла стережуть у Кесарії , і він сам незабаром туди подається . Отже , сказав він , хто спроможен із вас , нехай ті вирушають разом зо мною , і коли є неправда яка в чоловікові цьому , нехай оскаржають його . І , пробувши в них днів не більше як вісім чи десять , він повернувся до Кесарії . А другого дня він засів на суддевім сидінні , і звелів , щоб привести Павла . Як його ж привели , то стали навколо юдеї , що поприходили з Єрусалиму , і Павлу закидали багато тяжких винувачень , що їх не могли довести , бо Павло боронився : Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського , ані проти храму , ані супроти кесаря . Тоді Фест , що бажав догодити юдеям , промовив Павлові на відповідь : Чи ти хочеш до Єрусалиму піти , і там суд прийняти від мене про це ? Та Павло відказав : Я стою перед судом кесаревим , де належить мені суд прийняти . Юдеїв нічим я не скривдив , як і ти дуже добре те знаєш . Бо коли допустився я кривди , або гідне смерти вчинив що , то не відмовляюся вмерти . Як нема ж нічого того , у чім вони винуватять мене , то не може ніхто мене видати їм . Відкликаюсь до кесаря ! Тоді Фест , побалакавши з радою , відповідь дав : Ти відкликавсь до кесаря , до кесаря підеш ! Як минуло ж днів кілька , цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії , щоб Феста вітати . А що там багато днів вони пробули , то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив : Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень , на якого , як в Єрусалимі я був , первосвященики й старші юдейські принесли скаргу , домагаючись його осуду . Я їм відповів , що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу , поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів , і не буде йому дано можности для оборони від закидів . І як зійшлись вони тут , то я , зволікання не роблячи жадного , сів наступного дня на сидіння суддеве , і звелів привести цього мужа . І винувальники стали круг нього , проте не вказали вини ані жадної з тих , яких я сподівався . Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство , і про якогось Ісуса померлого , про Якого Павло твердив , що живий Він . І я був непевний у цьому змаганні й спитав , чи не хоче піти він до Єрусалиму , і там суд прийняти про це ? Через те ж , що Павло заявив , щоб залишений був він на кесарів розсуд , я звелів сторожити його , аж поки його не відправлю до кесаря . А Агріппа промовив до Феста : Хотів би і я цього мужа послухати ! Узавтра сказав той почуєш його . А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою , і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста . І як Фест наказав , то Павло був приведений . І сказав до них Фест : О царю Агріппо , та з нами присутні всі мужі ! Ви бачите того , що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут , кричачи , що йому не повинно більш жити . Я ж дізнавсь , що нічого , вартого смерти , він не вчинив ; а що сам він відкликавсь до Августа , розсудив я послати його . Нічого не маю я певного , що міг би про нього писати до пана . Тому я припровадив його перед вас , а найбільш перед тебе , царю Агріппо , щоб після переслухання мав що писати . Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати , і не означити обвинувачень на нього . А Агріппа сказав до Павла : Дозволяємо тобі говорити про себе самого . Павло тоді простягнув руку , і промовив у своїй обороні : О царю Агріппо ! Уважаю себе за щасливого , що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього , у чім мене винуватять юдеї , особливо ж тому , що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки . Тому я прошу мене вислухати терпляче . А життя моє змалку , що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого , знають усі юдеї , які відають здавна мене , аби тільки схотіли засвідчити , що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри . І тепер я стою отут суджений за надію обітниці , що Бог дав її нашим отцям , а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен , служачи Богові безперестанно вдень та вночі . За цю надію , о царю , мене винуватять юдеї ! Чому ви вважаєте за неймовірне , що Бог воскрешає померлих ? Правда , думав був я , що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина , що я в Єрусалимі й робив , і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув , як отримав був владу від первосвящеників ; а як їх убивали , я голос давав проти них . І часто по всіх синагогах караючи їх , до богозневаги примушував я , а лютуючи вельми на них , переслідував їх навіть по закордонних містах . Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників , то опівдні , о царю , на дорозі побачив я світло із неба , ясніше від світлости сонця , що осяяло мене та тих , хто разом зо мною йшов ! . . . І як ми всі повалились на землю , я голос почув , що мені говорив єврейською мовою : Савле , Савле , чому ти Мене переслідуєш ? Трудно тобі бити ногою колючку ! А я запитав : Хто Ти , Господи ? А Він відказав : Я Ісус , що Його переслідуєш ти . Але підведися , і стань на ноги свої . Бо на те Я з'явився тобі , щоб тебе вчинити слугою та свідком того , що ти бачив та що Я відкрию тобі . Визволяю тебе від твого народу та від поган , до яких Я тебе посилаю , відкрити їм очі , щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога , щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими . Через це я , о царю Агріппо , не був супротивний видінню небесному , але мешканцям перше Дамаску , потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував , щоб покаялися й навернулись до Бога , і чинили діла , гідні покаяння . Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти . Але , поміч від Бога одержавши , я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому , нічого не розповідаючи , окрім того , що сказали Пророки й Мойсей , що статися має , що має Христос постраждати , що Він , як перший воскреснувши з мертвих , проповідувати буде світло народові й поганам ! Коли ж він боронився отак , то Фест проказав гучним голосом : Дурієш ти , Павле ! Велика наука доводить тебе до нерозуму ! А Павло : Не дурію сказав , о Фесте достойний , але провіщаю слова правди та щирого розуму . Цар бо знає про це , до нього з відвагою я й промовляю . Бо не гадаю я , щоб із цього щобудь сховалось від нього , бо не в закутку діялось це . Чи віруєш , царю Агріппо , Пророкам ? Я знаю , що віруєш . Агріппа ж Павлові : Ти малощо не намовляєш мене , щоб я став християнином . . . А Павло : Благав би я Бога , щоб чи мало , чи багато , не тільки но ти , але й усі , хто чує сьогодні мене , зробились такими , як і я , крім оцих ланцюгів . . . І встав цар та намісник , і Верніка та ті , хто з ними сидів . І набік вони відійшли , і розмовляли один до одного й казали : Нічого , вартого смерти або ланцюгів , чоловік цей не робить ! Агріппа ж до Феста сказав : Міг би бути відпущений цей чоловік , якби не відкликавсь був до кесаря . А коли постановлено , щоб відплинули ми до Італії , то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові , Юлієві на ім'я , з полку Августа . І посідали ми на корабля адрамітського , що пливсти мав біля місць азійських , та й відчалили . Із нами був Арістарх македонець із Солуня . А другого дня ми пристали в Сидоні . До Павла ж Юлій ставивсь по-людському , і дозволив до друзів піти , та їхньої опіки зазнати . А вирушивши звідти , припливли ми до Кіпру , бо вітри супротивні були . Коли ж переплинули море , що біля Кілікії й Памфілії , то ми прибули до Лікійської Міри . І там сотник знайшов корабля олександрійського , що плинув в Італію , і всадив нас на нього . І днів багато помалу пливли ми , і насилу насупроти Кніду приплинули , а що вітер нас не допускав , попливли ми додолу на Кріт при Салмоні . І коли ми насилу минули його , то припливли до одного місця , що зветься Доброю Пристанню , недалеко якого знаходиться місто Ласея . А як часу минуло багато , і була вже плавба небезпечна , бо минув уже й піст , то зачав Павло радити , говорячи їм : О мужі ! Я бачу , що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля , але й для наших душ . Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля , ніж тому , що Павло говорив . А що пристань була на зимівлю невигідна , то більшість давала пораду відплинути звідти , щоб , як можна , дістатись до Фініка , і перезимувати в пристані крітській , неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі . А як вітер південний повіяв , то подумали , що бажання вони досягли , тому витягли кітви й попливли покрай Кріту . Але незабаром ударив на них рвачкий вітер , що зветься евроклідон . А коли корабель був підхоплений , і не міг противитись вітрові , то йому віддались ми й понеслися . І наїхали ми на один острівець , що Клавдою зветься , і човна насилу затримати змогли . Коли ж його витягли , то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали . А боявшись , щоб не впасти на Сірт , поспускали вітрила , і носилися так . А коли зачала буря міцно нас кидати , то другого дня стали ми розвантажуватись , а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч . А коли довгі дні не з'являлось ні сонце , ні зорі , і буря чимала на нас напирала , то останню надію ми втратили , щоб нам урятуватись . . . А як довго не їли вони , то Павло став тоді серед них і промовив : О мужі , тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту , і обминули б були ці терпіння та шкоди . А тепер вас благаю триматись на дусі , бо ні одна душа з вас не згине , окрім корабля . Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога , Якому належу й Якому служу , та і прорік : Не бійся , Павле , бо треба тобі перед кесарем стати , і ось Бог дарував тобі всіх , хто з тобою пливе . Тому то тримайтесь на дусі , о мужі , бо я вірую Богові , що станеться так , як було мені сказано . І ми мусимо наткнутись на острів якійсь . А коли надійшла чотирнадцята ніч , і ми носились по Адріятицькому морю , то десь коло півночі стали домислюватись моряки , що наближуються до якоїсь землі . І , запустивши оливницю , двадцять сяжнів знайшли . А від'їхавши трохи , запустити оливницю знову , і знайшли сяжнів п'ятнадцять . І боявшись , щоб не натрапити нам на скелясті місця , ми закинули чотири кітві з корми , і благали , щоб настав день . А коли моряки намагались утекти з корабля , і човна спускали до моря , вдаючи , ніби кітви закинути з носа хочуть , то сказав Павло сотникові й воякам : Як вони в кораблі не зостануться , то спастись ви не зможете ! Тоді вояки перерізали мотузи в човна , і дали йому впасти . А коли розвиднятися стало , то благав Павло всіх , щоб поживу прийняти , і казав : Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте , очікуючи та нічого не ївши . Тому то благаю вас їжу прийняти , бо це на рятунок вам буде , бо жадному з вас не спаде з голови й волосина ! А промовивши це , узяв хліб та подякував Богові перед усіма , і , поламавши , став їсти . Тоді всі піднеслись на дусі , і , стали поживу приймати . А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість . І як наїлись вони , то стали полегшувати корабля , викидаючи збіжжя до моря . А коли настав день , то вони не могли розпізнати землі , одначе затоку якусь там угледіли , що берега плаского мала , до якого й вирішили , як можна , приплисти з кораблем . Підняли тоді кітви , і повкидали до моря , і порозв'язували поворозки в стерна , і вітрило мале за вітром поставили , та й покерували до берега . Та ось ми натрапили на місце , що мало з обох сторін море , і корабель опинивсь на мілкому : ніс загруз й позоставсь нерухомий , а корма розбивалася силою хвиль . . . Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів , щоб котрийсь не поплив і не втік . Але сотник хотів урятувати Павла , і заборонив їхній намір , і звелів усім тим , хто пливати вміє , щоб скакали та перші на берег виходили , а інші хто на дошках , а хто на чімбудь з корабля . І таким чином сталось , що всі врятувались на землю ! А коли врятувалися ми , то довідалися , що острів той зветься Меліта . Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність , бо вони запалили огонь , ішов бо дощ і був холод , і прийняли нас усіх . Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь , змія вискочила через жар , і почепилась на руку йому . . . Як тубільці ж угледіли , що змія почепилась на руку йому , зачали говорити один одному : Либонь цей чоловік душогуб , що йому , від моря врятованому , Помста жити не дозволила ! Він струснув ту звірюку в огонь , і ніякої шкоди не зазнав ! А вони сподівалися , що він спухне або впаде мертвий умить . Коли ж довго чекали того та побачили , що ніякого лиха не сталося з ним , думку змінили й казали , що він бог . . . Навкруги ж того місця знаходились , добра начальника острова , на ім'я Публія , він прийняв нас , і три дні ласкаво гостив . І сталось , що Публіїв батько лежав , слабий на пропасницю та на червінку . До нього Павло ввійшов і помолився , і , руки на нього поклавши , уздоровив його . Якже трапилось це , то й інші на острові , що мали хвороби , приходили та вздоровлялись . Вони нас вшанували й великими почестями , а як ми від'їжджали , понакладали , чого було треба . А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі , що мав знака братів Діоскурів , і що на острові він перезимував . І , як ми допливли в Сіракузи , пробули там три дні . А звідти , пливучи понад берегом , прибули ми до Реґії , а що вітер південний повіяв за день , то другого дня прибули в Путеолі , де знайшли ми братів , вони ж нас ублагали сім день позостатися в них . І ось так прибули ми до Риму . А звідти брати , прочувши про нас , назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни . Побачивши їх , Павло дякував Богові та посмілішав . А коли прибули ми до Риму , Павлові дозволено жити осібно , ураз із вояком , що його сторожив . І сталось , по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв . Як зійшлися ж вони , він промовив до них : Мужі-браття ! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських , та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян . Вони мене вислухали та й хотіли пустити , бож провини смертельної ні однієї в мені не було . Та юдеї противилися , тому змушений був я відкликатися на суд кесарів , але не для того , щоб народ свій у чомусь оскаржити . Тож із цієї причини покликав я вас , щоб побачити й порозмовляти , бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами . . . А вони відказали йому : Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе , ані жоден із братів не прийшов , і не звістив , і не казав чого злого про тебе . Але прагнемо ми , щоб почути від тебе , яку думку ти маєш , бо відомо про секту цю нам , що їй скрізь спротивляються . А коли вони визначили йому день , то дуже багато прийшло їх до нього в господу . А він їм від ранку до вечора розповідав , та про Божеє Царство свідоцтва давав , і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками . І одні вірили в те , про що він говорив , а інші не вірили . Вони між собою незгідні були й повиходили , як промовив Павло одне слово , що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю , промовляючи : Піди до народу цього та й скажи : Ви вухом почуєте , та розуміти не будете , дивитися будете оком , але не побачите ! Затовстіло бо серце людей цих , тяжко чують на вуха вони , і зажмурили очі свої , щоб якось не побачити очима , і не почути вухами , і не зрозуміти їм серцем , і не навернутись , щоб Я їх уздоровив ! Тож нехай для вас буде відоме , що послано Боже спасіння оце до поган , і почують вони ! Як промовив він це , розійшлися юдеї , велику суперечку провадивши поміж собою . І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм , і приймав усіх , хто приходив до нього , і проповідував він Боже Царство , та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа !