GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:58urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:58Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків , а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина , що Його настановив за Наслідника всього , що Ним і віки Він створив . Він був сяєвом слави та образом істоти Його , тримав усе словом сили Своєї , учинив Собою очищення наших гріхів , і засів на правиці величности на висоті . Він остільки був ліпший понад Анголів , оскільки славніше за них успадкував Ім'я . Кому бо коли з Анголів Він промовив : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив ! І знову : Я буду Йому за Отця , а Він Мені буде за Сина ! І коли знов Він уводить на світ Перворідного , то говорить : І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі . А про Анголів Він говорить : Ти чиниш духів Анголами Своїми , а палючий огонь Своїми слугами . А про Сина : Престол Твій , о Боже , навік віку ; берло Твого царювання берло праведности . Ти полюбив праведність , а беззаконня зненавидів ; через це намастив Тебе , Боже , Твій Бог оливою радости більше , ніж друзів Твоїх . І : Ти , Господи , землю колись заклав , а небо то чин Твоїх рук . Загинуть вони , а Ти будеш стояти , всі вони , як той одяг , постаріють . Як одежу , їх зміниш , і минуться вони , а Ти завжди Той Самий , і роки Твої не закінчаться ! Кому з Анголів Він промовив коли : Сядь праворуч Мене , доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм ! Чи не всі вони духи служебні , що їх посилають на службу для тих , хто має спасіння вспадкувати ? Через це подобає нам більше вважати на почуте , щоб ми не відпали коли . Коли бо те слово , що сказали його Анголи , було певне , а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату , то як ми втечемо , коли ми не дбали про таке велике спасіння ? Воно проповідувалося спочатку від Господа , ствердилося нам через тих , хто почув , коли Бог був засвідчив ознаками й чудами , і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї . Бо Він не піддав Анголам світ майбутній , що про нього говоримо . Але хтось десь засвідчив був , кажучи : Що є чоловік , що Ти пам'ятаєш про нього , і син людський , якого відвідуєш ? Ти його вчинив мало меншим від Анголів , і честю й величністю Ти вінчаєш його , і поставив його над ділами рук Своїх , усе піддав Ти під ноги йому ! А коли Він піддав йому все , то не залишив нічого йому непідданого . А тепер ще не бачимо , щоб піддане було йому все . Але бачимо Ісуса , мало чим уменшеним від Анголів , що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю , щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх . Бо належало , щоб Той , що все ради Нього й усе від Нього , Хто до слави привів багато синів , Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання . Бо Хто освячує , і ті , хто освячується усі від Одного . З цієї причини не соромиться Він звати братами їх , кажучи : Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм , буду хвалити Тебе серед Церкви ! І ще : На Нього я буду надіятися ! І ще : Ото Я та діти , яких Бог Мені дав . А що діти стали спільниками тіла та крови , то й Він став учасником їхнім , щоб смертю знищити того , хто має владу смерти , цебто диявола , та визволити тих усіх , хто все життя страхом смерти тримався в неволі . Бо приймає Він не Анголів , але Авраамове насіння . Тому мусів бути Він у всьому подібний братам , щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах , для вблагання за гріхи людей . Бо в чому був Сам постраждав , випробовуваний , у тому Він може й випробовуваним помогти . Отож , святі брати , учасники небесного покликання , уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання , Ісуса , що вірний Тому , Хто настановив Його , як був і Мойсей у всім домі Його , бо гідний Він вищої слави понад Мойсея , поскільки будівничий має більшу честь , аніж дім . Усякий бо дім хтось будує , а Той , хто все збудував , то Бог . І Мойсей вірний був у всім домі Його , як слуга , на свідоцтво того , що сказати повинно було . Христос же , як Син , у Його домі . А дім Його ми , коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця . Тому то , як каже Дух Святий : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець , як під час нарікань , за дня випробовування на пустині , де Мене випробовували отці ваші , Мене випробовували , і бачили працю Мою сорок років . Через це Я розгнівався був на той рід і сказав : Постійно вони блудять серцем , вони не пізнали доріг Моїх , тому Я присягнув був у гніві Своїм , що вони до Мого відпочинку не ввійдуть ! Стережіться , брати , щоб у комусь із вас не було злого серця невірства , що воно відступало б від Бога Живого ! Але кожного дня заохочуйте один одного , доки зветься Сьогодні , щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха . Бо ми стали учасниками Христа , коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця , аж поки говориться : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець , як під час нарікань ! Котрі бо , почувши , розгнівали Бога ? Чи не всі , хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм ? На кого ж Він гнівався був сорок років ? Хіба не на тих , хто згрішив , що їхні кості в пустині полягли ? Проти кого Він був присягався , що не ввійдуть вони до Його відпочинку , як не проти неслухняних ? І ми бачимо , що вони не змогли ввійти за невірство . Отже , біймося , коли зостається обітниця входу до Його відпочинку , щоб не виявилось , що хтось із вас опізнився . Бо Євангелія була звіщена нам , як і тим . Але не принесло пожитку їм слово почуте , бо воно не злучилося з вірою слухачів . Бо до Його відпочинку входимо ми , що ввірували , як Він провістив : Я присяг був у гніві Своїм , що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони , хоч діла Його були вчинені від закладин світу . Бо колись про день сьомий сказав Він отак : І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї . А ще тут : До Мого відпочинку не ввійдуть вони ! Коли ж залишається ото , що деякі ввійдуть до нього , а ті , кому Євангелія була перше звіщена , не ввійшли за непослух , то ще призначає Він деякий день , сьогодні , бо через Давида говорить по такім довгім часі , як вище вже сказано : Сьогодні , як голос Його ви почуєте , не робіть затверділими ваших сердець ! Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок , то про інший день не казав би по цьому . Отож , людові Божому залишається суботство , спочинок . Хто бо ввійшов був у Його відпочинок , то й той відпочив від учинків своїх , як і Бог від Своїх . Отож , попильнуймо ввійти до того відпочинку , щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим . Бо Боже Слово живе та діяльне , гостріше від усякого меча обосічного , проходить воно аж до поділу душі й духа , суглобів та мозків , і спосібне судити думки та наміри серця . І немає створіння , щоб сховалось перед Ним , але все наге та відкрите перед очима Його , Йому дамо звіт ! Отож , мавши великого Первосвященика , що небо перейшов , Ісуса , Сина Божого , тримаймося ісповідання нашого ! Бо ми маємо не такого Первосвященика , що не міг би співчувати слабостям нашим , але випробуваного в усьому , подібно до нас , окрім гріха . Отож , приступаймо з відвагою до престолу благодаті , щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать . Кожен бо первосвященик , що з-між людей вибирається , настановляється для людей на служіння Богові , щоб приносити дари та жертви за гріхи , і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим , бо й сам він перейнятий слабістю . І тому він повинен як за людей , так само й за себе самого приносити жертви за гріхи . А чести цієї ніхто не бере сам собою , а покликаний Богом , як і Аарон . Так і Христос , не Сам Він прославив Себе , щоб Первосвящеником стати , а Той , що до Нього сказав : Ти Мій Син , Я сьогодні Тебе породив . Як і на іншому місці говорить : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим . Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того , хто від смерти Його міг спасти , і був вислуханий за побожність Свою . І хоч Сином Він був , проте навчився послуху з того , що вистраждав був . А вдосконалившися , Він для всіх , хто слухняний Йому , спричинився для вічного спасіння , і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим . Про це нам би треба багато казати , та висловити важко його , бо нездібні ви стали , щоб слухати . Ви бо за віком повинні б бути вчителями , але ви потребуєте ще , щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова . І ви стали такими , яким потрібне молоко , а не страва тверда . Бо хто молока вживає , той недосвідчений у слові правди , бо він немовля . А страва тверда для дорослих , що мають чуття , привчені звичкою розрізняти добро й зло . Тому полишімо початки науки Христа , та й звернімося до досконалости , і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога , науки про хрищення , про покладання рук , про воскресіння мертвих та вічний суд . Зробимо й це , коли Бог дозволить . Не можна бо тих , що раз просвітились були , і скуштували небесного дару , і стали причасниками Духа Святого , і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку , та й відпали , знов відновляти покаянням , коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають . Бо земля , що п'є дощ , який падає часто на неї , і родить рослини , добрі для тих , хто їх і вирощує , вона благословення від Бога приймає . Але та , що приносить терня й будяччя , непотрібна вона та близька до прокляття , а кінець її спалення . Та ми сподіваємось , любі , кращого про вас , що спасіння тримаєтеся , хоч говоримо й так . Та не є Бог несправедливий , щоб забути діло ваше та працю любови , яку показали в Ім'я Його ви , що святим послужили та служите . Ми ж бажаємо , щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця , щоб ви не розлінились , але переймали від тих , хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю . Бо Бог , обітницю давши Авраамові , як не міг ніким вищим поклястися , поклявся Сам Собою , говорячи : Поблагословити Я конче тебе поблагословлю , та розмножити розмножу тебе ! І , терплячи довго отак , Авраам одержав обітницю . Бо люди клянуться вищим , і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку . Тому й Бог , хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї , учинив те при помочі клятви , щоб у двох тих незмінних речах , що в них не можна сказати неправди Богові , мали потіху міцну ми , хто прибіг прийняти надію , що лежить перед нами , що вони для душі як котвиця , міцна та безпечна , що аж до середини входить за заслону , куди , як предтеча , за нас увійшов був Ісус , ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим . Бо цей Мелхиседек , цар Салиму , священик Бога Всевишнього , що був стрів Авраама , як той вертався по поразці царів , і його поблагословив . Авраам відділив йому й десятину від усього , найперше бо він визначає цар правди , а потім цар Салиму , цебто цар миру . Він без батька , без матері , без родоводу , не мав ані початку днів , ані кінця життя , уподобився Божому Сину , пробуває священиком завжди . Побачте ж , який він великий , що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам ! Ті з синів Левієвих , що священство приймають , мають заповідь брати за Законом десятину з народу , цебто з братів своїх , хоч і вийшли вони з Авраамових стегон . Але цей , що не походить з їхнього роду , десятину одержав від Авраама , і поблагословив того , хто обітницю мав . І без усякої суперечки більший меншого благословляє . І тут люди смертельні беруть десятину , а там той , про якого засвідчується , що живе . І , щоб сказати отак , через Авраама і Левій , що бере десятини , дав сам десятини . Бо ще в батькових стегнах він був , коли стрів його Мелхиседек . Отож , коли б досконалість була через священство левитське , бо люди Закона одержали з ним , то яка ще потреба була , щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим , а не зватися за чином Аароновим ? Коли бо священство зміняється , то з потреби буває переміна й Закону . Бо Той , що про Нього говориться це , належав до іншого племени , з якого ніхто не ставав був до жертівника . Бож відомо , що Господь наш походить від Юди , а про це плем'я , про священство його , нічого Мойсей не сказав . І ще більше відомо , коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик , що був не за законом тілесної заповіді , але з сили незнищального життя . Бо свідчить : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим . Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність . Бо не вдосконалив нічого Закон . Запроваджена ж краща надія , що нею ми наближуємось до Бога . І поскільки воно не без клятви , вони бо без клятви були священиками , Цей же з клятвою через Того , Хто говорить до Нього : Клявся Господь і не буде Він каятися : Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим , то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту ! І багато було їх священиків , бо смерть боронила лишатися їм , але Цей , що навіки лишається , безперестанне Священство Він має . Тому може Він завжди й спасати тих , хто через Нього до Бога приходить , бо Він завжди живий , щоб за них заступитись . Отакий бо потрібний нам Первосвященик : святий , незлобивий , невинний , відлучений від грішників , що вищий над небеса , що потреби не має щодня , як ті первосвященики , перше приносити жертви за власні гріхи , а потому за людські гріхи , бо Він це раз назавжди вчинив , принісши Самого Себе . Закон бо людей ставить первосвящениками , що немочі мають , але слово клятви , що воно за Законом , ставить Сина , Який досконалий навіки ! Головна ж річ у тому , про що я говорю : маємо Первосвященика , що засів на небесах , по правиці престолу величности , що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії , що її збудував був Господь , а не людина . Усякий бо первосвященик настановляється , щоб приносити дари та жертви , а тому було треба , щоб і Цей щось мав , що принести . Бо коли б на землі перебував , то не був би Він священиком , бо тут пробувають священики , що дари приносять за Законом . Вони служать образові й тіні небесного , як Мойсеєві сказано , коли мав докінчити скинію : Дивись бо , сказав , зроби все за зразком , що тобі на горі був показаний ! А тепер одержав Він краще служіння , поскільки Він посередник і кращого заповіту , який на кращих обітницях був узаконений . Бо коли б отой перший був бездоганний , не шукалося б місця для другого . Бо їм докоряючи , каже : Ото дні надходять , говорить Господь , коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового , не за заповітом , що його Я склав був з отцями їхніми дня , коли взяв їх за руку , щоб вивести їх із землі єгипетської . А що вони не залишилися в Моїм заповіті , то й Я їх покинув , говорить Господь ! Оце Заповіт , що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим , говорить Господь : Покладу Я Закони Свої в їхні думки , і на їхніх серцях напишу їх , і буду їм Богом , вони ж будуть народом Моїм ! І кожен не буде навчати свого ближнього , і кожен брата свого , промовляючи : Пізнай Господа ! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них ! Буду бо Я милостивий до їхніх неправд , і їхніх гріхів не згадаю Я більш ! Коли ж каже Новий Заповіт , то тим назвав перший старим . А що порохнявіє й старіє , те близьке до зотління . Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню . Була бо уряджена перша скинія , яка зветься святиня , а в ній був свічник , і стіл , і жертвенні хліби . А за другою заслоною скинія , що зветься Святеє Святих . Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту , усюди обкутого золотом , а в нім золота посудина з манною , і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту . А над ним херувими слави , що затінювали престола благодаті , про що говорити докладно тепер не потрібно . При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики , правлячи служби Богові , а до другої раз на рік сам первосвященик , не без крови , яку він приносить за себе й за людські провини . Святий Дух виявляє оцим , що ще не відкрита дорога в святиню , коли ще стоїть перша скинія . Вона образ для часу теперішнього , за якого приносяться дари та жертви , що того не можуть вдосконалити , щодо сумління того , хто служить , що тільки в потравах та в напоях , та в різних обмиваннях , в уставах тілесних , установлено їх аж до часу направи . Але Христос , Первосвященик майбутнього доброго , прийшов із більшою й досконалішою скинією , нерукотворною , цебто не цього втворення , і не з кров'ю козлів та телят , але з власною кров'ю увійшов до святині один раз , та й набув вічне відкуплення . Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок , як покропить нечистих , освячує їх на очищення тіла , скільки ж більш кров Христа , що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом , очистить наше сумління від мертвих учинків , щоб служити нам Богові Живому ! Тому Він Посередник Нового Заповіту , щоб через смерть , що була для відкуплення від переступів , учинених за першого заповіту , покликані прийняли обітницю вічного спадку . Бо де заповіт , там має відбутися смерть заповітника , заповіт бо важливий по мертвих , бо нічого не варт він , як живе заповітник . Тому й перший заповіт освячений був не без крови : Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові , він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом , та й покропив і саму оту книгу , і людей , проказуючи : Це кров заповіту , що його наказав для вас Бог ! Так само і скинію , і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю . І майже все за Законом кров'ю очищується , а без пролиття крови не має відпущення . Отож , треба було , щоб образи небесного очищалися цими , а небесне саме кращими від оцих жертвами . Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню , що була на взір правдивої , але в саме небо , щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас , і не тому , щоб часто приносити в жертву Себе , як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою , бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу , а тепер Він з'явився один раз на схилку віків , щоб власною жертвою знищити гріх . І як людям призначено вмерти один раз , потім же суд , так і Христос один раз був у жертву принесений , щоб понести гріхи багатьох , і не в справі гріха другий раз з'явитися тим , хто чекає Його на спасіння . Бо Закон , мавши тільки тінь майбутнього добра , а не самий образ речей , тими самими жертвами , що завжди щороку приносяться , не може ніколи вдосконалити тих , хто приступає . Інакше вони перестали б приноситись , бо ті , хто служить , очищені раз , уже б не мали жадної свідомости гріхів . Але в них спомин про гріхи буває щороку , бо тож неможливе , щоб кров биків та козлів здіймала гріхи ! Тому то , входячи в світ , Він говорить : Жертви й приношення Ти не схотів , але тіло Мені приготував . Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав . Тоді Я сказав : Ось іду , в звої книжки про Мене написано , щоб волю чинити Твою , Боже ! Він вище сказав , що жертви й приносу , та цілопалення й жертви покутної , які за Законом приносяться , Ти не жадав і Собі не вподобав . Потому сказав : Ось іду , щоб волю Твою чинити , Боже . Відміняє Він перше , щоб друге поставити . У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз . І кожен священик щоденно стоїть , служачи , і часто приносить жертви ті самі , що ніколи не можуть зняти гріхів . А Він за гріхи світу приніс жертву один раз , і назавжди по Божій правиці засів , далі чекаючи , аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг . Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих , хто освячується . Свідкує ж і Дух Святий нам , як говорить : Оце заповіт , що його по цих днях встановляю Я з ними , говорить Господь , Закони вої Я дам в їхні серця , і в їхніх думках напишу їх . А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю ! А де їхнє відпущення , там нема вже жертвоприношення за гріхи . Отож , браття , ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою , новою й живою дорогою , яку нам обновив Він через завісу , цебто через тіло Своє , маємо й Великого Священика над домом Божим , то приступімо з щирим серцем , у повноті віри , окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою ! Тримаймо непохитне визнання надії , вірний бо Той , Хто обіцяв . І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків . Не кидаймо збору свого , як то звичай у деяких , але заохочуймося , і тим більше , скільки більше ви бачите , що зближається день той . Бо як ми грішимо самовільно , одержавши пізнання правди , то вже за гріхи не знаходиться жертви , а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий , що має пожерти противників . Хто відкидає Закона Мойсея , такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках , скільки ж більшої муки , додумуєтеся ? заслуговує той , хто потоптав Сина Божого , і хто кров заповіту , що нею освячений , за звичайну вважав , і хто Духа благодаті зневажив ! Бо знаємо Того , Хто сказав : Мені помста належить , Я відплачу , говорить Господь . І ще : Господь буде судити народа Свого ! Страшна річ упасти в руки Бога Живого ! Згадайте ж про перші дні ваші , як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань . Ви були то видовищем зневаги й знущання , то були учасниками тих , що жили так . Ви бо страждали й з ув'язненими , і грабунок свого майна прийняли з потіхою , відаючи , що маєте в небі для себе майно неминуще та краще . Тож не відкидайте відваги своєї , бо має велику нагороду вона . Бо вам терпеливість потрібна , щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю . Бо ще мало , дуже мало , і Той , хто має прийти , прийде й баритись не буде ! А праведний житиме вірою . І : Коли захитається він , то душа Моя його не вподобає . Ми ж не з тих , хто хитається на загибіль , але віруємо на спасіння душі . А віра то підстава сподіваного , доказ небаченого . Бо нею засвідчені старші були . Вірою ми розуміємо , що віки Словом Божим збудовані , так що з невидимого сталось видиме . Вірою Авель приніс Богові жертву кращу , як Каїн ; нею засвідчений був , що він праведний , як Бог свідчив про дари його ; нею , і вмерши , він ще промовляє . Вірою Енох був перенесений на небо , щоб не бачити смерти ; і його не знайшли , бо Бог переніс його . Бо раніш , як його перенесено , він був засвідчений , що Богові він догодив . Догодити ж без віри не можна . І той , хто до Бога приходить , мусить вірувати , що Він є , а тим , хто шукає Його , Він дає нагороду . Вірою Ной , як дістав був об'явлення про те , чого ще не бачив , побоявшись , зробив ковчега , щоб дім свій спасти ; нею світ засудив він , і став спадкоємцем праведности , що з віри вона . Вірою Авраам , покликаний на місце , яке мав прийняти в спадщину , послухався та й пішов , не відаючи , куди йде . Вірою він перебував на Землі Обіцяній , як на чужій , і проживав у наметах з Ісаком та Яковом , співспадкоємцями тієї ж обітниці , бо чекав він міста , що має підвалини , що Бог його будівничий та творець . Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння , і породила понад час свого віку , бо вірним вважала Того , Хто обітницю дав . Тому й від одного , та ще змертвілого , народилось так багато , як зорі небесні й пісок незчисленний край моря . Усі вони повмирали за вірою , не одержавши обітниць , але здалека бачили їх , і повітали , і вірували в них , та визнавали , що вони на землі чужаниці й приходьки . Бо ті , що говорять таке , виявляють , що шукають батьківщини . І коли б вони пам'ятали ту , що вийшли з неї , то мали б були час повернутись . Та бажають вони тепер кращої , цебто небесної , тому й Бог не соромиться їх , щоб звати Себе їхнім Богом , бо Він приготував їм місто . Вірою Авраам , випробовуваний , привів був на жертву Ісака , і , мавши обітницю , приніс однородженого , що йому було сказано : В Ісакові буде насіння тобі . Бо він розумів , що Бог має силу й воскресити з мертвих , тому й одержав його на прообраз . Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава . Вірою Яків , умираючи , поблагословив кожного сина Йосипового , і схилився на верх свого жезла . Вірою Йосип , умираючи , згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів . Вірою Мойсей , як родився , переховувався батьками своїми три місяці , бо вони бачили , що гарне дитя , і не злякались наказу царевого . Вірою Мойсей , коли виріс , відрікся зватися сином дочки фараонової . Він хотів краще страждати з народом Божим , аніж мати дочасну гріховну потіху . Він наругу Христову вважав за більше багатство , ніж скарби єгипетські , бо він озирався на Божу нагороду . Вірою він покинув Єгипет , не злякавшися гніву царевого , бо він був непохитний , як той , хто Невидимого бачить . Вірою справив він Пасху й покроплення крови , щоб їх не торкнувся той , хто погубив первороджених . Вірою вони перейшли Червоне море , немов суходолом , на що спокусившись єгиптяни , потопились . Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх . Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними , коли з миром прийняла вивідувачів . І що ще скажу ? Бо не стане часу мені , щоб оповідати про Гедеона , Варака , Самсона , Ефтая , Давида й Самуїла та про пророків , що вірою царства побивали , правду чинили , одержували обітниці , пащі левам загороджували , силу огненну гасили , утікали від вістря меча , зміцнялись від слабости , хоробрі були на війні , обертали в розтіч полки чужоземців ; жінки діставали померлих своїх із воскресіння ; а інші бували скатовані , не прийнявши визволення , щоб отримати краще воскресіння ; а інші дізнали наруги та рани , а також кайдани й в'язниці . Камінням побиті бували , допитувані , перепилювані , умирали , зарубані мечем , тинялися в овечих та козячих шкурах , збідовані , засумовані , витерпілі . Ті , що світ не вартий був їх , тинялися по пустинях та горах , і по печерах та проваллях земних . І всі вони , одержавши засвідчення вірою , обітниці не прийняли , бо Бог передбачив щось краще про нас , щоб вони не без нас досконалість одержали . Тож і ми , мавши навколо себе велику таку хмару свідків , скиньмо всякий тягар та гріх , що обплутує нас , та й біжім з терпеливістю до боротьби , яка перед нами , дивлячись на Ісуса , на Начальника й Виконавця віри , що замість радости , яка була перед Ним , перетерпів хреста , не звертавши уваги на сором , і сів по правиці престолу Божого . Тож подумайте про Того , хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних , щоб ви не знемоглись , і не впали на душах своїх . Ви ще не змагались до крови , борючись проти гріха , і забули нагад , що говорить до вас , як синів : Мій сину , не нехтуй Господньої кари , і не знемагай , коли Він докоряє тобі . Бо Господь , кого любить , того Він карає , і б'є кожного сина , якого приймає ! Коли терпите кару , то робить Бог вам , як синам . Хіба є такий син , що батько його не карає ? А коли ви без кари , що спільна для всіх , то ви діти з перелюбу , а не сини . А до того , ми мали батьків , що карали наше тіло , і боялися їх , то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів , щоб жити ? Ті нас за короткого часу карали , як їм до вподоби було , Цей же на користь , щоб ми стали учасниками Його святости . Усяка кара в теперішній час не здається потіхою , але смутком , та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности ! Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте , і чиніть прості стежки ногам вашим , щоб кульгаве не збочило , але краще виправилось . Пильнуйте про мир зо всіма , і про святість , без якої ніхто не побачить Господа . Дивіться , щоб хто не зостався без Божої благодаті , щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою , і щоб багато-хто не опоганились тим . Щоб не був хто блудник чи безбожник , немов той Ісав , що своє перворідство віддав за поживу саму . Бо знаєте ви , що й після , як схотів він успадкувати благословення , відкинутий був , не знайшов бо був можливости до покаяння , хоч його із слізьми шукав . Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню , і до хмари , і до темряви , та до бурі , і до сурмового звуку , і до голосу слів , що його ті , хто чув , просили , щоб більше не мовилось слово до них . Не могли бо вони того витримати , що наказано : Коли й звірина до гори доторкнеться , то буде камінням побита . І таке страшне те видіння було , що Мойсей проказав : Я боюся й тремчу ! . . . Але ви приступили до гори Сіонської , і до міста Бога Живого , до Єрусалиму небесного , і до десятків тисяч Анголів , і до Церкви первороджених , на небі написаних , і до Судді всіх до Бога , і до духів удосконалених праведників , і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса , і до покроплення крови , що краще промовляє , як Авелева . Глядіть , не відвертайтеся від того , хто промовляє . Бо як не повтікали вони , що зреклися того , хто звіщав на землі , то тим більше ми , якщо зрікаємся Того , Хто з неба звіщає , що голос Його захитав тоді землю , а тепер обіцяв та каже : Ще раз захитаю не тільки землею , але й небом . А ще раз визначає заміну захитаного , як створеного , щоб зосталися ті , хто непохитний . Отож ми , що приймаємо царство непохитне , нехай маємо благодать , що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом . Бо наш Бог то палючий огонь ! Братолюбство нехай пробуває між вами ! Не забувайте любови до приходнів , бо деякі нею , навіть не відаючи , гостинно були прийняли Анголів . Пам'ятайте про в'язнів , немов із ними були б ви пов'язані , про тих , хто страждає , як такі , що й самі ви знаходитесь в тілі . Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне , а блудників та перелюбів судитиме Бог . Будьте життям не грошолюбні , задовольняйтеся тим , що маєте . Сам бо сказав : Я тебе не покину , ані не відступлюся від тебе ! Тому то ми сміливо говоримо : Господь мені помічник , і я не злякаюсь нікого : що зробить людина мені ? Спогадуйте наставників ваших , що вам говорили Слово Боже ; і , дивлячися на кінець їхнього життя , переймайте їхню віру . Ісус Христос учора , і сьогодні , і навіки Той Самий ! Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками . Бо річ добра зміцняти серця благодаттю , а не стравами , що користи від них не одержали ті , хто за ними ходив . Маємо жертівника , що від нього годуватися права не мають ті , хто скинії служить , бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи , тих м'ясо палиться поза табором , тому то Ісус , щоб кров'ю Своєю людей освятити , постраждав поза брамою . Тож виходьмо до Нього поза табір , і наругу Його понесімо , бо постійного міста не маємо тут , а шукаємо майбутнього ! Отож , завжди приносьмо Богові жертву хвали , цебто плід уст , що Ім'я Його славлять . Не забувайте ж і про доброчинність та спільність , бо жертви такі вгодні Богові . Слухайтесь ваших наставників та коріться їм , вони бо пильнують душ ваших , як ті , хто має здати справу . Нехай вони роблять це з радістю , а не зідхаючи , бо це для вас не корисне . Моліться за нас , бо надіємося , що ми маємо добре сумління , бо хочемо добре в усьому поводитись . А надто прошу це робити , щоб швидше до вас мене вернено . Бог же миру , що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту , Господа нашого Ісуса , нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі , щоб волю чинити Його , чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа , Якому слава на віки вічні . Амінь . Благаю ж вас , браття , прийміть слово потіхи , бо коротко я написав вам . Знайте , що наш брат Тимофій вже випущений , і я з ним ; коли незабаром він прийде , я вас побачу . Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих . Вітають вас ті , хто в Італії . Благодать зо всіма вами ! Амінь .