GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:7urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:7І сталося по смерті Ісуса , і питалися Ізраїлеві сини Господа , говорячи : Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина , щоб воювати з ним ? І сказав Господь : Юда піде . Оце Я дав Край у його руку . І сказав Юда до Симеона , свого брата : Іди зо мною на мій жеребок , і будемо воювати з ханаанеянином , то піду й я з тобою на твій жеребок . І пішов із ним Симеон . І піднявся Юда , а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку . І вони побили їх у Безеку , десять тисяч чоловіка . І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека , і воювали з ним , і побили ханаанеянина та періззеянина . І втікав Адоні-Безек , а вони гналися за ним , і зловили його , і повідрубували великі пальці його рук та його ніг . І сказав Адоні-Безек : Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм . Як робив я , так відплатив мені Бог ! І воювали Юдині сини з Єрусалимом , і здобули його , і побили його вістрям меча , а місто пустили з огнем . А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином , мешканцем гори , і Неґеву , і Шефелі . І пішов Юда до ханаанеянина , що сидить у Хевроні , а ім'я Хеврону було колись : Кір'ят-Арба , і побили Шешая , й Ахімана та Талмая . А звідти пішов він до мешканців Девіру , а ім'я Девіру колись : Кір'ят-Сефер . І сказав Калев : Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його , то дам йому Ахсу , дочку мою , за жінку . І здобув його Отніїл , син Кенезів , брат Калевів , молодший від нього . І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку . І сталося , коли вона прийшла , то намовила його жадати поля від її батька . І зійшла вона з осла , а Калев сказав їй : Що тобі ? І вона сказала йому : Дай мені дара благословення ! Бо ти дав мені землю суху , то дай мені водні джерела . І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній . А сини Кенея , Мойсеєвого тестя , пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині , що на півдні Араду . І пішов він , і осівся з народом . І пішов Юда з Симеоном , своїм братом , та й побили ханаанеянина , мешканця Цефату , і вчинили його закляттям . І назвав ім'я того міста : Хорма . І здобув Юда Аззу та границю її , й Ашкелон та границю його , і Екрон та границю його . І був Господь з Юдою , і він повиганяв мешканців гори . Та не міг він повиганяти мешканців долини , бо вони мали залізні колесниці . І дали Калевові Хеврон , як говорив був Мойсей , і він вигнав звідти трьох велетнів . А євусеянина , мешканця Єрусалиму , не вигнали Веніяминові сини , і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі , і сидять тут аж до цього дня . І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу , а Господь був з ними . І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі , а ім'я того міста колись було Луз . І побачили сторожі чоловіка , що виходив із того міста , та й сказали до нього : Покажи нам вхід до міста , а ми вчинимо тобі милість ! І він показав їм вхід до міста , і вони побили те місто вістрям меча , а того чоловіка та ввесь його рід відпустили . І пішов той чоловік до краю хіттеян , і збудував місто , та й назвав ім'я йому : Луз , воно ім'я його аж до цього дня . А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст , і Таанаху та його залежних міст , і мешканців Дору та його залежних міст , і мешканців Ївлеаму та його залежних міст , і мешканців Міґіддо та його залежних міст , і ханаанеянин волів сидіти в тому краї . І сталося , коли Ізраїль зміцнився , то він наклав на ханаанеянина данину , але вигнати не вигнав його . І Єфрем не вигнав ханаанеянина , що мешкає в Ґезері , і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері . Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу , і осівся ханаанеянин серед нього , і став за данину . Асир не повиганяв мешканців Акко , і мешканців Сидону , і Ахлаву , і Ахзіву , і Хелби , і Афіку , і Рехову . І осівся асирець серед ханаанеянина , мешканця того Краю , бо він не вигнав його . Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу , і мешканців Бет-Анату , і він осівся серед ханаанеянина , мешканця того Краю , а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину . І тиснув амореянин Данових синів на гору , бо не давав йому сходити на долину . І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі , та стала сильною рука Йосипового дому , він став за данину . А границя аморейська від Маале-Акраббім , і від Сели та вище . І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму , та й сказав : Я вивів вас із Єгипту до того Краю , що присягнув був вашим батькам . І сказав Я : не зламаю Свого заповіту з вами повіки ! А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю , їхні жертівники порозбиваєте , та не слухали ви Мого голосу . Що це ви зробили ? І Я теж сказав : Не прожену їх від вас , і вони стануть вам терням у боки , а їхні боги стануть вам пасткою . І сталося , як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів , то народ підніс свій голос , та й заплакав . І назвали ім'я того місця : Бохім , і приносили там жертви Господеві . А Ісус відпустив народ , і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку , щоб посісти той Край . І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших , які продовжили дні свої по Ісусі , що бачили всякий великий чин Господа , якого зробив Він Ізраїлеві . І вмер Ісус , син Навинів , раб Господній , віку ста й десяти літ . І поховали його в межах спадщини його , у Тімнат-Хересі , в Єфремових горах , на північ від гори Ґааш . І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх , а по них настало інше покоління , що не знало Господа , а також тих діл , які чинив Він Ізраїлеві . І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах , і служили Ваалам . І вони покинули Господа , Бога батьків своїх , що вивів їх із єгипетського краю , та й пішли за іншими богами , за богами тих народів , що були в їхніх околицях , і вклонялися їм , і гнівили Господа . І покинули вони Господа , та й служили Ваалові та Астартам . І запалав Господній гнів на Ізраїля , і Він дав їх у руку грабіжників , і вони їх грабували . І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів , і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами . У всьому , де вони ходили , Господня рука була проти них на зло , як говорив був Господь , і як заприсягнув їм Господь . І Він дуже їх тиснув . І поставив Господь суддів , і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників . Та вони не слухалися також своїх суддів , бо блудили за іншими богами , і вклонялися їм . Вони скоро відхилялися з тієї дороги , якою йшли їхні батьки , щоб слухатися Господніх наказів . Вони так не робили ! А коли Господь ставив їм суддів , то Господь був із суддею , і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді , бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих , що їх переслідували та гнобили їх . І бувало , як умирав той суддя , вони знову псувалися більше від своїх батьків , щоб іти за іншими богами , щоб їм служити та щоб їм вклонятися , і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він сказав : За те , що люд цей переступив Мого заповіта , що Я наказав був їхнім батькам , і не слухалися Мого голосу , тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів , що Ісус позоставив , умираючи , щоб випробувати ними Ізраїля , чи держатимуться вони Господньої дороги , щоб нею ходити , як держалися їхні батьки , чи ні . І Господь позоставив тих людей , щоб їх скоро не виганяти , і не дав їх у руку Ісусову . А оце ті народи , що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля , усі ті , що не знали всіх війн ханаанських , тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів , щоб навчити їх війни , тільки таких , що перед тим не знали їх : п'ять володарів филистимських , і всі ханаанеяни , і сидоняни , і хіввеяни , мешканці гори Ливану , від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату . І були вони залишені на випробування ними Ізраїля , щоб пізнати , чи будуть вони слухатися заповідей Господа , які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея . А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина , хіттеянина , і амореянина , і періззеянина , і хіввеянина , і євусеянина . І вони брали їхніх дочок собі за жінок , а своїх дочок давали їхнім синам , та служили їхнім богам . І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах , і забули Господа , Бога свого , та й служили Ваалам та Астартам . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма , царя Араму двох річок . І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника , і він врятував їх , Отніїла , сина Кеназа , брата Калева , молодшого від нього . І був на ньому Дух Господній , і судив він Ізраїля . І вийшов він на війну , і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма , царя арамського . І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом . І мав Край мир сорок літ , і помер Отніїл , син Кеназа . А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах , і Господь зміцнив Еґлона , царя моавського , над Ізраїлем через те , що вони робили зло в Господніх очах . І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових , та й пішов і підбив Ізраїля . І вони посіли Місто Пальм . І служили Ізраїлеві сини Еґлонові , цареві моавському , вісімнадцять літ . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , і Господь поставив їм рятівника , Егуда , сина Ґерового , сина ємінеянина , чоловіка лівшу , з безвладною правою рукою . І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові , цареві моавському . І зробив собі Егуд меча , а в нього два вістря , ґошед довжина його , він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці . І приніс він того дарунка Еґлонові , цареві моавському . А Еґлон чоловік дуже товстий . І сталося , коли він скінчив підносити того дарунка , то відпустив тих , що несли того дарунка . А він вернувся від бовванів , що при Ґілґалі , та й сказав : У мене таємна справа до тебе , о царю ! А той сказав : Тихо ! І вийшли від нього всі , хто стояв при ньому . І Егуд увійшов до нього , а він сидить у прохолодній горниці , що була для нього самого . І сказав Егуд : Я маю Боже слово для тебе . І той устав із стільця . І простяг Егуд свою лівицю , і витяг меча з-над стегна своєї правиці , та й загнав його йому в живіт . І ввійшла також ручка за вістрям , а сало закрило за вістрям , бо він не витягнув меча з його живота . І ввійшло вістря до міжкроччя . І вийшов Егуд до сіней , і зачинив за собою двері тієї горниці , та й замкнув . І він вийшов . А царські раби ввійшли та й побачили , аж ось двері горниці замкнені . І вони сказали : Певне він для потреби своєї в прохолодному покої . І чекали вони аж допізна , а ото він не відчиняє дверей горниці . І взяли вони ключа , і відчинили , аж ось їхній пан лежить мертвий на землі ! А Егуд утік , поки вони зволікались . І він перейшов ті боввани , і сховався втечею до Сеїру . І сталося , коли він прийшов , то засурмив у сурму на Єфремових горах . І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори , а він перед ними . І сказав він до них : Біжіть за мною , бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів ! І зійшли вони за ним , і захопили йорданські переходи до Моаву , і не дали нікому перейти . І побили вони Моава того часу , близько десяти тисяч чоловіка , кожного кремезного й кожного сильного чоловіка , і ніхто не втік . І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку , а Край мав мир вісімдесят літ . А по ньому був Шамґар , син Аната . І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу . І він теж урятував Ізраїля . А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах , а Егуд умер . І передав їх Господь у руку Явіна , царя ханаанського , що царював у Гацорі . А зверхником його війська був Сісера , і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі . І кликали Ізраїлеві сини до Господа , бо той мав дев'ятсот залізних колесниць , і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ . А Девора пророчиця , жінка Лаппідота , вона судила Ізраїля того часу . І сиділа вона під Девориною Пальмою , між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах , а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд . І вона послала й покликала Барака , Авіноамового сина , з Кедешу Нефталимового . І сказала до нього : Ось наказав Господь , Бог Ізраїлів : Іди , зійдеш на гору фавор , і візьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефталимових та з синів Завулонових . А я приведу до тебе , до Кішонської долини , Сісеру , начальника Явінового війська , і колесниці його , і натовп його , та й дам його в твою руку . І сказав до неї Барак : Якщо ти підеш зо мною , то піду , а якщо не підеш зо мною , не піду . А вона відказала : Піти піду з тобою , тільки не буде твоя слава на тій дорозі , якою ти підеш , бо в руку жінки Господь передасть Сісеру . І встала Девора , і пішла з Бараком до Кедешу . І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу , і пішло за ним десять тисяч чоловіка . І пішла з ним Девора . А кенеянин Хевер відділився від Каїна , з Ховавових синів , Мойсеєвого тестя , і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі , що при Кедеші . І донесли Сісері , що Барак , син Авіноамів , зійшов на гору Фавор . І скликав Сісера всі свої колесниці , дев'ятсот залізних колесниць , та ввесь народ , що з ним , з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини . І сказала Девора до Барака : Уставай , бо це той день , коли Господь дав Сісеру в твою руку . Ось Господь вийшов перед тобою . І зійшов Барак з гори Фавор , а за ним десять тисяч чоловіка . І Господь привів у замішання Сісеру , і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком . І зійшов Сісера з колесниці , і побіг пішки . А Барак гнався за колесницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму . І впав увесь табір Сісерин від вістря меча , не позосталось ані одного . А Сісера втік пішки до намету Яїли , жінки кенеянина Хевера , бо був мир між Явіном , царем Гацору , та між домом кенеянина Хевера . І вийшла Яїл навпроти Сісери , і сказала до нього : Зайди , пане мій , зайди до мене , не бійся ! І він зайшов до неї до намету , і вона накрила його килимом . І сказав він до неї : Напій мене трохи водою , бо я спрагнений . І відкрила вона молочного бурдюка , і напоїла його , та й накрила його . І сказав він до неї : Стань при вході намету . І якщо хто ввійде й запитає тебе та скаже : Чи є тут хто ? то ти відповіси : Нема . І взяла Яїл , жінка Хеверона , наметового кілка , і взяла в свою руку молотка , і підійшла тихо до нього , та й всадила того кілка в його скроню , аж у землю . А він спав , змучений , і він помер . А ось Барак женеться за Сісерою . І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому : Іди , і я покажу тобі того чоловіка , що ти шукаєш . І ввійшов він до неї , а ось Сісера лежить мертвий , а кілок у скроні його ! . . . Так приборкав Бог того дня Явіна , царя ханаанського , перед Ізраїлевими синами . А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном , царем ханаанським , аж поки вони вигубили Явіна , царя ханаанського . І співала Девора й Барак , син Авіноамів , того дня , говорячи : Що в Ізраїлі закнязювали князі , що народ себе жертвувати став , поблагословіте ви Господа ! Почуйте , царі , уші наставте , князі : я Господеві я буду співати , виспівувати буду Господа , Бога Ізраїля ! Господи , як Ти йшов із Сеїру , як виходив із поля едомського , то тремтіла земля , також капало небо , і хмари дощили водою . Перед Господнім лицем розпливалися гори , цей Сінай перед Господом , Богом Ізраїля . За днів Шамґара , сина Анатового , спорожніли дороги , подорожні ж ходили крутими дорогами . Не стало селянства в Ізраїлі , не стало , аж поки я не повстала , Девора , аж поки я не повстала , мати в Ізраїлі . Коли вибрав нових він богів , тоді в брамах війна зачалась . Поправді кажу вам , небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля ! Серце моє до Ізраїлевих тих начальників , що жертвуються для народу , поблагословіте ви Господа ! Ті , хто їздить на білих ослицях , хто сидить на килимах та дорогою ходить , оповідайте ! Через крик при ділінні здобичі між місцями , де воду беруть , там виспівують правди Господні , правди селянства Його у Ізраїлі . Тоді то зійшов був до брам Господній народ . Збудися , збудися , Деворо ! Збудися , збудися , і пісню співай ! Устань , Бараку , і візьми до неволі своїх полонених , сину Авіноамів ! Тоді позосталий зійшов до потужних народу , проти хоробрих Господь був до мене зійшов . Від Єфрема прийшли були ті , що в Амалику їх корень ; Веніямин за тобою , серед народів твоїх ; від Махіра зійшли були провідники ; а від Завулона оті , хто веде пером писаря . І князі Іссахарові разом з Деворою , і Іссахар , як Барак , був відпущений пішки в долину . Великі вивідування у Рувимових відділах ! Чого ти усівсь між кошарами , щоб слухати мекання стад ? Великі вивідування у Рувимових відділах ! Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану , а Дан чому на кораблях буде мешкати він ? На березі моря осівся Асир , і при потоках своїх пробуває . Завулон це народ , що прирік свою душу на смерть , а Нефталим на польових висотах . Царі прибули , воювали , тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда , та здобичі срібла не взяли . Із неба войовано , зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою . Кішонський потік позмітав їх , потік стародавній , Кішонський потік . З силою будеш ступати , о душе моя ! Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого , від бігу його скакунів ! Прокляніте Мероза , каже Ангол Господній , проклясти прокляніть його мешканців , бо вони не прийшли Господеві на поміч , Господеві на поміч з хоробрими ! Нехай буде благословенна між жінками Яїл , жінка кенанеянина Хевера , нехай буде благословенна вона між жінками в наметі . Води він просив подала молока , у царській чаші принесла п'янке молоко . Ліву руку свою до кілка простягає , а правицю свою до молотка робітничого . І вгатила Сісеру , і розбила вона йому голову , і скроню розбила й пробила йому . . Між ноги її він схилився , упав і лежав , між ноги її він схилився , упав , де схиливсь , там забитий упав . Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати : Чому колесниця його припізнилась вернутись ? Чому припізнились колеса запряжок його ? Мудрі княгині її дають відповідь їй , та й вона сама відповідає собі : Ось здобич знаходять та ділять вони , бранка , дві бранці на кожного мужа ! А здобич із шат кольорових Сісері , здобич із шат кольорових , різнобарвна тканина , на два боки гаптована , жінці на шию . Нехай отак згинуть усі вороги Твої , Господи ! А хто любить Його , той як сонце , що сходить у силі своїй ! І Край мав мир сорок літ . А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх , і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ . І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем . Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи , що в горах , і печери , і твердині . І бувало , якщо посіяв Ізраїль , то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему , і йшли на нього . І вони таборували в них , і нищили врожай землі аж до підходу до Гази . І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи , ані штуки дрібної худоби , ані вола , ані осла , бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили , і приходили в такій кількості , як сарана , а їм та їхнім верблюдам не було числа . І вони приходили до Краю , щоб пустошити його . І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів , і Ізраїлеві сини кликали до Господа . І сталося , коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна , то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка , а він сказав їм : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я вивів вас із Єгипту , і випровадив вас із дому рабства . І Я спас вас з руки Єгипту , і з руки всіх , хто вас тиснув . І Я повиганяв їх перед вами , а їхній Край віддав вам . І сказав Я до вас : Я Господь , Бог ваш ! Не будете боятися аморейських богів , що в їхньому краї сидите ви . Та ви не послухалися Мого голосу ! І прийшов Ангол Господній , і всівся під дубом , що в Офрі , який належить аві-езріянину Йоашеві . А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі , щоб заховатися перед мідіянітянами . І явився до нього Ангол Господній , і промовив йому : Господь з тобою , хоробрий мужу ! А Гедеон сказав до нього : О , Пане мій , якщо Господь з нами , то нащо прийшло на нас усе це ? І де всі Його чуда , про які оповідали нам наші батьки , говорячи : Ось з Єгипту вивів нас Господь ? А тепер Господь покинув нас , і віддав нас у руку Мідіяна . І обернувся до нього Господь і сказав : Іди з цією своєю силою , і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки . Оце Я послав тебе . І відказав Йому Гедеон : О , Господи мій , чим я спасу Ізраїля ? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії , а я наймолодший у домі батька свого . І сказав йому Господь : Але Я буду з тобою , і ти поб'єш мідіянітян , як одного чоловіка . А той до Нього сказав : Якщо знайшов я милість в очах Твоїх , то зроби мені ознаку , що Ти говориш зо мною . Не відходь же звідси , аж поки я не прийду до Тебе , і не принесу дарунка мого , і не покладу перед лицем Твоїм . А Той відказав : Я буду сидіти аж до твого повернення . І Гедеон увійшов до хати , і спорядив козеня , і опрісноків з ефи муки , м'ясо поклав до коша , а юшку влив до горщика . І приніс він до Нього під дуб , та й поставив перед Ним . І сказав до нього Ангол Божий : Візьми це м'ясо й ці опрісноки , та й поклади на оцю скелю , а юшку вилий . І той так зробив . І витягнув Ангол Господній кінець палиці , що в руці Його , і доторкнувся до м'яса та до опрісноків , і знявся зо скелі огонь , та й поїв те м'ясо та опрісноки , а Ангол Господній зник з його очей . І побачив Гедеон , що це Ангол Господній . І сказав Гедеон : Ах , Владико , Господи , бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя . І сказав йому Господь : Мир тобі , не бійся , не помреш ! І Гедеон збудував там жертівника для Господа , і назвав ім'я йому : Єгова-Шалом . Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій . І сталося тієї ночі , і сказав йому Господь : Візьми бичка з волів батька свого , і другого бичка семилітнього , і розбий Ваалового жертівника батька свого , а святе дерево , що при ньому , зрубай . І збудуєш жертівника Господеві , Богові своєму , на верху цієї твердині , у порядку . І візьмеш другого бичка , і принесеш цілопалення дровами з святого дерева , яке зрубаєш . І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів , і зробив , як говорив до нього Господь . І сталося , через те , що боявся дому батька свого та людей того міста , щоб робити вдень , то зробив уночі . І встали люди того міста рано вранці , аж ось жертівник Ваалів розбитий , а святе дерево , що при ньому , порубане , а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику . І говорили вони один одному : Хто зробив оцю річ ? І вони вивідували й шукали , та й сказали : Гедеон , син Йоашів , зробив оцю річ . І сказали люди того міста до Йоаша : Виведи сина свого , і нехай він помре , бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево , що при ньому . І сказав Йоаш до всіх , що стояли при ньому : Чи ви будете обставати за Ваалом ? Чи ви допоможете йому ? Хто буде обставати за ним , той буде забитий до ранку . Якщо він Бог , то нехай сам заступається за себе , коли той розбив його жертівника . І він назвав ім'я йому того дня : Єруббаал , говорячи : Нехай змагається з ним Ваал , бо він розбив його жертівника . А всі мідіяніти й амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом , і перейшли Йордан , і таборували в долині Ізреел . А Дух Господній зійшов на Гедеона , і він засурмив у сурму , і був скликаний Авіезер за ним . І він послав послів по всьому Манасії , і був скликаний за ним і він . І послав він послів до Асира , і до Завулона , і до Нефталима , і вони вийшли навперейми них . І сказав Гедеон до Бога : Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою , як говорив , то ось я розстелю на тоці вовняне руно ; якщо роса буде на самім руні , а на всій землі сухо , то я буду знати , що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою , як говорив ! І сталося так . І встав він рано взавтра , і розстелив руно , і вичавив росу з руна , повне горня води . І сказав Гедеон до Бога : Нехай не запалиться гнів Твій на мене , нехай я скажу тільки цей раз , нехай но я спробую руном тільки цей раз : нехай буде сухо на самім руні , а на всій землі нехай буде роса . І Бог зробив так тієї ночі , і було сухо на самім руні , а на всій землі була роса . І встав рано вранці Єруббаал , це Гедеон , та ввесь народ , що з ним , і таборували над Ен-Хародом . А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів'ат-Гамморев долині . І сказав Господь до Гедеона : Численний той народ , що з тобою , щоб Я дав мідіянітян в його руку , щоб не запишався надо Мною Ізраїль , говорячи : Рука моя спасла мене . А тепер поклич до ушей люду , говорячи : Хто боїться й тремтить , нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад . І вернулося з народу двадцять і дві тисячі , а десять тисяч позосталось . І сказав Господь до Гедеона : Ще численний цей народ . Зведи їх до води , і Я там переберу його тобі . І буде , як Я скажу тобі : Цей піде з тобою , той піде з тобою , а кожен , що скажу тобі : Цей не піде з тобою , той не піде . І привів він народ до води . І сказав Господь до Гедеона : Кожен , хто буде хлептати воду язиком своїм , як хлепче пес , поставиш його окремо . А кожен , хто припаде на коліна свої , щоб пити , поставиш його окремо . І було число тих , що хлептали , носячи рукою своєю до уст своїх , три сотні чоловіка , а вся решта народу припали на коліна свої , щоб пити воду . І сказав Господь до Гедеона : Трьома сотнями мужів , що хлептали , спасу тебе , і дам мідіянітян у твою руку , а ввесь народ піде кожен на своє місце . І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми , а всіх інших ізраїльтян він відпустив , кожного до намету свого , а три сотні мужа затримав . А мідіянітянський табір був під ним у долині . І сталося тієї ночі , і сказав до нього Господь : Устань , зійди до табору , бо Я дав його в руку твою . А якщо ти боїшся зійти , зійди ти та Пура , твій слуга , до табору . І почуєш , що вони говорять , а потім зміцняться твої руки , і ти зійдеш до табору . І зійшов він та Пура , слуга його , до краю озброєних у таборі . А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині , як сарана , щодо численности . А верблюдам їх нема числа , як пісок на березі моря , щодо численности . І прийшов Гедеон , аж ось один оповідає другові своєму сон . І він казав : Оце снився мені сон , а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі . І докотився він аж до намету , та й ударив його , а той упав , і перевернув його догори , і намет той бухнув . І відповів його друг та й сказав : Це ніщо інше , як меч Гедеона , Йоашового сина , мужа Ізраїльського , Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір . І сталося , як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його , то вклонився , і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав : Уставайте , бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір ! І поділив він три сотні тих мужів на три відділи , і дав у руку їх усіх сурми , і порожні глеки , та смолоскипи до середини тих глеків . І сказав він до них : Що будете бачити від мене , то й ви так зробите . А ось я піду до краю табору , і буде , як я зроблю , так зробите й ви . І засурмлю в сурму я та всі , що зо мною , то засурмите в сурми й ви навколо всього табору , та й скажете : меч за Господа та за Гедеона ! І прийшов Гедеон та сотня мужів , що з ним , до краю табору , на початку середньої сторожі , коли тільки но поставили сторожу . І засурмили вони в сурми , і побили глеки , що в їхніх руках . І засурмили три відділи в сурми , і поторощили глеки , і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа , а рукою своєї правиці сурми , щоб сурмити . І кричали вони : Меч за Господа та за Гедеона ! І стояли кожен на своїм місці навколо табору , а ввесь табір бігав , і вони кричали й утікали . І засурмили три сотні сурем , а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір . І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери , аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті . І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму , і з Асиру , і з усього Манасії , і вони гналися за мідіянітянами . А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів , говорячи : Зійдіть навперейми мідіянітян , і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан . І скликали всіх Єфремових людей , та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан . І вони захопили двох мідіянітянських князів : Орева та Зеева , і вбили Орева в Цур-Ореві , а Зеева вбили в Екев-Зееві . І гналися за мідіянітянами , а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану . І сказали йому мужі Єфремові : Що це за річ зробив ти нам , що не покликав нас , коли йшов воювати з Мідіяном ? І вони сильно сперечалися з ним . І сказав він до них : Що я зробив тепер таке , як ви ? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання ? У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів , Орева та Зеева , і що міг я зробити , як ви ? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього , як він сказав оце слово . І прийшов Гедеон до Йордану , і перейшов він та три сотні мужів , що з ним , змучені в погоні . І сказав він до людей Суккоту : Дайте но буханців хліба народові , що за мною , бо вони змучені , а я женуся за Зевахом та Цалмунною , царями мідіянітянськими . І сказали суккотські князі : Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці , щоб давати хліб твоєму війську ? І сказав Гедеон : Тому то , коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну , то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками ! І пішов він звідти до Пенуїлу , і говорив до них те саме . А люди Пенуїлу відповіли йому , як відповіли люди Суккоту . І він сказав також до людей Пенуїлу , говорячи : Коли я вертатимусь у мирі , розіб'ю оцю вежу . А Зевах та Цалмунна були в Каркорі , і з ними їхні табори , близько п'ятнадцяти тисяч , усі позосталі з усього табору синів Кедему . А тих , що впали , було сто й двадцять тисяч чоловіка , що витягали меча . А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги . І розбив він табора , коли табір був безпечний . І втікали Зевах та Цалмунна , а він гнався за ними . І він схопив обох мідіянітянських царів , Зеваха та Цалмунну , а на ввесь табір нагнав жаху . І вернувся Гедеон , син Йоашів , із війни з Маале-Гахересу . І захопив він юнака з людей Суккоту , та й запитався його . І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його , сімдесят і сім чоловіка . І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм : Ось Зевах та Цалмунна , що ви ображали мене , говорячи : Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці , що дамо хліба твоїм змученим людям ? І схопив він старших того міста , і пустинне терня та колючки , і побив ними суккотських людей . А пенуїльську вежу розбив , і позабивав людей того міста . І сказав він до Зеваха та до Цалмунни : Які ті люди , що ви повбивали на Фаворі ? А ті сказали : Як ти , так вони одне , мають вигляд царських синів . А він сказав : То брати мої , сини моєї матері . Як живий Господь , коли б ви були позоставили їх при житті , не повбивав би я вас ! І сказав він до Єтера , свого первенця : Устань , забий їх ! Та той юнак не витяг свого меча , бо боявся , бо він був ще малий . І сказав Зевах та Цалмунна : Устань ти , і кинься на нас , бо по чоловікові сила його . І встав Гедеон , і вбив Зеваха та Цалмунну , і забрав оздобні місяці , що були на шиях їхніх верблюдів . І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона : Пануй над нами і ти , і син твій , і син твого сина , бо ти спас нас від руки Мідіяна . І сказав до них Гедеон : Не буду панувати над вами я , і не буде панувати над вами син мій , Господь пануватиме над вами . І сказав до них Гедеон : Попрошу від вас прохання , і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі , бо в них , мідіянітян , були золоті носові сережки , бо ізмаїльтяни вони . І сказали вони : Дати дамо . І розтягнули одежу , і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі . І була вага золотих носових сережок , що він просив , тисяча й сімсот шеклів золота , крім оздобних місяців , і сережок , і пурпурових шат , що були на мідіянітянських царях , і окрім нашийників , що на шиях їхніх верблюдів . А Гедеон зробив із того ефода , і поставив його у своєму місті , в Офрі . І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль , і це стало пасткою для Гедеона та для дому його . І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами , і він більш не підіймав своєї голови . І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів . І пішов Еруббаал , син Йоашів , та й осівся в своїм домі . А в Гедеона було сімдесят синів , що походили зо стегон його , бо він мав багато жінок . А наложниця його , що в Сихемі , породила йому сина й вона , а він назвав ім'я йому : Авімелех . І помер Гедеон , син Йоашів , у добрій сивизні , і був похований у гробі Йоаша , батька свого , в Офрі авіезеровій . І сталося , як помер Гедеон , то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами , і поставили собі Ваал-Берита за бога . І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа , Бога свого , що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів . І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої , як усе те добро , яке він зробив для Ізраїля . І пішов Авімелех , син Єруббаалів , до Сихему , до братів своєї матері , і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері , кажучи : Говоріть голосно до всіх сихемських господарів : Що ліпше для вас : чи панування над вами семидесяти мужів , усіх Єруббаалових синів , чи панування над вами мужа одного ? І пам'ятайте , що я кість ваша та тіло ваше . І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова , і їхнє серце схилилося до Авімелеха , бо вони сказали : Він наш брат . І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта , а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей , і вони пішли за ним . А він прийшов до дому свого батька в Офру , і повбивав своїх братів , синів Єруббаалових , сімдесят чоловіка на однім камені . І позостався тільки Йотам , син Єруббаалів , наймолодший , бо сховався . І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло , і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві , що в Сихемі . І повідомили про це Йотама , і він пішов , і став на верхів'ї гори Ґаріззім , і підвищив свій голос , і закликав та й сказав їм : Почуйте мене , сихемські господарі , і хай почує вас Бог ! Пішли були раз дерева , щоб помазати царя над собою , і сказали вони до оливки : Царюй ти над нами ! А оливка сказала до них : Чи я загубила свій товщ , що Бога й людей ним шанують , і сторожити піду над деревами ? І сказали дерева до фіґи : Іди ти , та й над нами царюй ! І сказала їм фіґа : Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай , і сторожити піду над деревами ? І дерева промовили до винограду : Іди ти , та й над нами царюй ! І промовив до них виноград : Чи я загубив свого сока , що Бога й людей веселити , і сторожити піду над деревами ? Тоді всі дерева сказали тернині : Іди ти , та й над нами царюй ! А тернина сказала деревам : якщо справді мене на царя над собою помазуєте , підійдіть , поховайтеся в тіні моїй ! А як ні , то ось вийде огонь із тернини , та кедри ливанські поїсть ! А тепер , якщо направду й у невинності зробили ви , що настановили Авімелеха царем , і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його , і якщо ви зробили йому за заслугою рук його , бо мій батько воював за вас , і кинув був життя своє на небезпеку , і врятував вас із руки Мідіяна , а ви сьогодні повстали на дім батька мого , та й повбивали синів його , сімдесят люда , на одному камені , і настановили царем Авімелеха , сина його невільниці , над сихемськими господарями , бо він брат ваш , і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня , то радійте Авімелехом , і нехай і він радіє вами ! А як ні , вийде огонь з Авімелеха , та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло , і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло , та й з'їсть Авімелеха . І втік Йотам і збіг , і пішов до Бееру , і сидів там перед братом своїм . І володів Авімелех над Ізраїлем три роки . І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями , і зрадили сихемські господарі Авімелеха , щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів , а їхня кров спала на Авімелеха , їхнього брата , що їх повбивав , та на сихемських господарів , що зміцнили його руки забити братів своїх . І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього , і вони грабували все , що приходило до них на дорозі . І сказано про це Авімелеху . І прийшов Ґаал , Еведів син , та брати його , і вони прийшли до Сихему , і довірилися йому сихемські господарі . І виходили вони в поле , і збирали виноград свій , і вичавлювали , і робили празник . І входили вони до дому свого бога , і їли й пили та проклинали Авімелеха . І говорив Ґаал , син Еведів : Хто Авімелех і хто Сихем , що будемо служити йому ? Чи ж він не син Єруббаалів , а Зевул начальник його ? Служіть людям Гемора , батька Сихема , а чому ми будемо служити йому ? А хто дав би цього народа в мою руку , то я прогнав би Авімелеха . І він скаже до Авімелеха : Помнож своє військо , та й вийди ! І почув Зевул , голова міста , слова Ґаала , сина Еведового , і запалився його гнів . І послав він послів до Авімелеха з хитрістю , говорячи : Ось Ґаал , син Еведів , та брати його приходять до Сихему , і ось вони підбурюють місто проти тебе . А тепер устань уночі ти та той народ , що з тобою , і чатуй на полі . І буде , встанеш рано вранці , як сходитиме сонце , і нападеш на місто . І ось , він та народ той , що з ним , вийдуть до тебе , а ти зробиш йому , як знайде потрібним рука твоя . І встав уночі Авімелех та ввесь народ , що з ним , та й чатували над Сихемом чотири відділи . І вийшов Ґаал , син Еведів , і став при вході міської брами . І встав Авімелех та народ , що з ним , із засідки . А Ґаал побачив той народ , та й сказав до Зевула : Ось народ сходить із верхів гір . І сказав до нього Зевул : Ти бачиш гірську тінь , немов людей ! А Ґаал далі говорив та казав : Ось народ сходить з верхів'я , а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму . І сказав до нього Зевул : Де тоді уста твої , що говорили : Хто Авімелех , що ми будем служити йому ? А оце той народ , що ти погорджував ним . Виходь же тепер , та й воюй з ним ! І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями , та й воював з Авімелехом . І Авімелех погнав його , і він побіг перед ним . І нападало багато трупів аж до входу до брами . І осівся Авімелех в Арумі , а Зевул вигнав Ґаала та братів його , щоб не сиділи в Сихемі . І сталося другого дня , і вийшов народ на поле , а Авімелеху донесли про це . І взяв він людей , і поділив їх на три відділи , та й чатував на полі . І побачив він , аж ось народ виходить із міста , і встав він на них , та й побив їх . А Авімелех та відділи , що з ним , напали й стали при вході міської брами , а два відділи напали на все , що в полі , та й повбивали їх . І Авімелех воював із містом цілий той день , та й здобув місто , а народ , що був у ньому , позабивав . І зруйнував він те місто , та й обсіяв його сіллю . І почули про це всі , хто був у сихемській башті , і ввійшли до твердині , до дому бога Беріта . І було донесено Авімелехові , що зібралися всі господарі сихемської башти . І вийшов Авімелех на гору Цалмон , він та ввесь народ , що з ним . І взяв Авімелех сокири в свою руку , та й настинав галуззя з дерева , і позносив його , і поклав на своє плече . І сказав він до народу , що з ним : Що ви бачили , що зробив я , поспішно зробіть , як я . І настинав також увесь народ кожен галуззя собі , і пішли за Авімелехом , і поскладали над печерою , та й підпалили над ними ту печеру огнем . І повмирали всі люди сихемської вежі , близько тисячі чоловіків та жінок . І пішов Авімелех до Тевецу , і таборував при Тевеці , та й здобув його . А в середині міста була міцна башта , і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста , і замкнули за собою , та й вийшли на дах тієї башти . І прийшов Авімелех аж до башти , та й воював із нею . І підійшов він аж до входу башти , щоб спалити її огнем . Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову , та й розторощила йому черепа . І він зараз кликнув до юнака , свого зброєноші , та й сказав йому : Витягни свого меча , та й забий мене , щоб не сказали про мене : Його жінка забила ! І його юнак проколов його , і він помер . І побачили ізраїльтяни , що Авімелех помер , та й порозходилися кожен на своє місце . І Бог віддав Авімелехові зло , яке він зробив був своєму батькові , що повбивав сімдесят братів своїх . А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову , і прийшло на них прокляття Йотама , Єруббаалового сина . І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола , син Пуї , сина Додового , муж Іссахарів . І він сидів у Шамірі в Єфремових горах . І судив він Ізраїля двадцять і три роки , та й помер , і був похований в Шамірі . І став по ньому Яір ґілеадеянин , і судив Ізраїля двадцять і два роки . І було в нього тридцять синів , що їздили на тридцяти молодих ослах , а в них тридцять міст , їх кличуть аж до цього дня : Яірові села , що в ґілеадському краї . І помер Яір , і був похований в Камоні . А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах , і служили Ваалам та Астартам , і богам арамським , і богам сидонським , і богам моавським , і богам аммонських синів , і богам филистимським . І покинули вони Господа , і не служили Йому . І запалився Господній гнів на Ізраїля , і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових . І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року , і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів , що по той бік Йордану в аморейському краї , що в Ґілеаді . І перейшли Аммонові сини Йордан , щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом . І Ізраїлеві було дуже тісно ! І кликали Ізраїлеві сини до Господа , говорячи : Згрішили ми Тобі , бо ми покинули свого Бога , і служили Ваалам . І сказав Господь до Ізраїлевих синів : Чи ж не спас Я вас від Єгипту , і від амореянина , і від Аммонових синів , і від филистимлян ? А сидоняни , і Амалик , і Маон гнобили вас , і ви кликали до Мене , і Я спас вас від їхньої руки . А ви полишили Мене , і служили іншим богам , тому більше не спасатиму вас . Ідіть , і кличте до тих богів , що ви вибрали їх , вони спасуть вас у часі вашого утиску . І сказали Ізраїлеві сини до Господа : Згрішили ми ! Зроби Ти нам усе , як добре в очах Твоїх . Тільки спаси нас цього дня ! І повикидали вони з-поміж себе чужих богів , та й служили Господеві . І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання . А Аммонові сини були скликані , та й таборували в Ґілеаді . І були зібрані Ізраїлеві сини , та й таборували в Міцпі . І сказали той народ та ґілеадські князі , один до одного : Хто той чоловік , що зачне воювати з Аммоновими синами ? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців . А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк . А він був син блудливої жінки , і з нею Ґілеад породив Їфтаха . І породила Ґілеадова жінка йому синів . І повиростали сини тієї жінки , та й вигнали Їфтаха , і сказали йому : Не будеш володіти в домі нашого батька , бо ти син іншої жінки ! І втік Їфтах перед своїми братами , і осівся в краї Тов . І зібралися до Їфтаха гулящі люди , та й виходили з ним . І сталося по часі , і воювали Аммонові сини з Ізраїлем . І сталося , як воювали Аммонові сини з Ізраїлем , то пішли ґілеадські старші , щоб забрати Їфтаха з краю Тов . І сказали вони до Їфтаха : Іди ж , і будеш нам провідником , і будемо воювати з Аммоновими синами . І сказав Їфтах до ґілеадських старших : Чи ж не ви зненавидили мене , і вигнали мене з дому мого батька ? І чого ви прийшли до мене тепер , коли ви в біді ? І сказали ґілеадські старші до Їфтаха : Зате ми тепер вернулися до тебе ! І ти піди з нами , і будемо воювати з Аммоновими синами , і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських . І сказав Їфтах до ґілеадських старших : Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами , і Господь дасть їх , щоб були побиті передо мною , то чи я стану вам головою ? І сказали ґілеадські старші до Їфтаха : Нехай Господь буде свідком поміж нами , що так , як слово твоє , так зробимо . І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими , і народ настановив його собі за голову та провідника , а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі . І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів , говорячи : Що тобі до мене , що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм ? І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів : Бо Ізраїль забрав мій край , коли він виходив з Єгипту , від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану . А тепер верни ж їх у мирі . А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів , і сказав йому : Так сказав Їфтах : Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів , бо коли йшли вони з Єгипту , то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря , і прийшов до Кадешу . І послав Ізраїль послів до едомського царя , говорячи : Нехай я перейду твоїм краєм , та не послухав едомський цар . І послав він також до царя моавського , та й той не хотів . І осівся Ізраїль у Кадешу . І пішов він пустинею , і обійшов край едомський та край моавський , і прийшов зо сходу сонця до моавського краю , та й таборували по тім боці Арнону , а в моавські границі не входили , бо Арнон границя Моава . І послав Ізраїль послів до Сихона , царя аморейського , царя хешбонського , і сказав йому Ізраїль : Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого . І не вірив Сихон Ізраїлеві , щоб він мирно перейшов його границями . І зібрав Сихон увесь народ свій , та й таборували в Йохці , і воювали з Ізраїлем . І дав Господь , Бог Ізраїля , Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку , вони побили їх . І посів Ізраїль увесь край амореянина , мешканця того краю . І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку , і від пустині та аж до Йордану . А тепер Господь , Бог Ізраїлів , вигнав Амореянина перед народом Своїм , Ізраїлем , а ти посядеш його ? Отож , що дасть тобі на насліддя Кемош , бог твій , те ти посядеш , а все , де вигнав Господь , Бог наш , перед нами , те ми посядемо . А тепер чи справді ти ліпший від Балака , Ціппорового сина , царя моавського ? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем ? Чи воювати воював із ними ? Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його , і в Ар'орі та в підлеглих містах його , і по всіх містах , що над Арноном , три сотні літ , то чому не відібрали ви їх за той час ? А тобі я не згрішив , а ти робиш зо мною зло , щоб воювати зо мною . Нехай розсудить Господь , що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими . Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха , що до нього посилав . І Дух Господній перебував на Їфтахові , і він перейшов Ґілеад та Манасію , і перейшов ґілеадську Міцпе , а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів . І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав : Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку , то станеться , виходячий , що вийде з дверей мого дому навпроти мене , коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів , то буде він для Господа , і я принесу його в цілопалення . І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними , а Господь дав їх у його руку . І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди , де йти до Мінніту , двадцять міст , і аж до Авел-Кераміму . І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими . І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому , аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями ! А вона була в нього тільки одна , не було в нього , окрім неї , ані сина , ані дочки . І сталося , як він побачив її , то роздер одежу свою та й сказав : Ах , дочко моя ! Ти справді повалила мене , і ти стала однією з тих , що нещасливлять мене . Бо я дав Господеві обіта , і не можу відмовитися від нього . А вона відказала йому : Батьку мій , ти дав обітницю Господеві , зроби мені , як вийшло з твоїх уст , коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів , на Аммонових синів . І сказала вона до свого батька : Нехай буде мені зроблена оця річ : відпусти мене на два місяці , і нехай я піду й зійду на гору , і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої . А він сказав : Іди ! І послав її на два місяці . І пішла вона та її приятельки , і оплакувала дівування своє . І сталося в кінці двох місяців , і вернулася вона до батька свого , а він учинив над нею свою обітницю , яку обіцяв був , і вона не пізнала мужа . І сталося це звичаєм в Ізраїлі : рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха , чотири дні в році . І були скликані Єфремові люди , і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха : Чому перейшов ти Йордан , щоб воювати з Аммоновими синами , а нас не покликав піти з собою ? Ми спалимо огнем твій дім із тобою . І сказав їм Їфтах : Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами . І кликав я вас , та ви не спасли мене з його руки . І коли я побачив , що ви не спасете , то поклав я душу свою на небезпеку , і перейшов Йордан до Аммонових синів , а Господь дав їх у мою руку . І чого прийшли ви до мене цього дня , щоб воювати зо мною ? І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей , та й воював з Єфремом . І побили ґілеадські люди Єфрема , бо ті сказали : Ви Єфремові втікачі , Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією . І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема . І сталося , коли говорили Єфремові втікачі : Нехай я перейду , то ґілеадські люди йому говорили : Чи ти єфремівець ? Той казав : Ні . І казали йому : Скажи но шібболет . А той казав : Сібболет , бо не міг вимовити так . І хапали його , і різали при йорданськім переході . І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі . І судив Їфтах Ізраїля шість років . І помер ґілеадянин Їфтах , і був похований у місті Ґілеаді . А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму . І було в нього тридцять синів , а тридцять дочок він відпустив заміж назовні , і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні . І судив він Ізраїля сім літ . І помер Івцан і був похований в Віфлеємі . А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон , і судив Ізраїля десять літ . І помер завулонівець Елон , і був похований в Айялоні , у Завулоновім краї . А по ньому Ізраїля судив Авдон , син Гіллела , пір'атонянин . І було в нього сорок синів та тридцять онуків , що їздили на семидесяти молодих ослах . І судив він Ізраїля вісім літ . І помер Авдон , син Гіллела , пір'атонянин , і був похований в Єфремовім краї , на горі амаликеянина . А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах . І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ . І був один чоловік з Цар'ї , данівець з роду , а ім'я йому Маноах . А жінка його була неплідна , і не родила . І явився Ангол Господній до тієї жінки , та й промовив до неї : Ось ти неплідна , і не роджала , але ти зачнеш і породиш сина . А тепер стережись , і не пий вина та п'янкого напою , і не їж нічого нечистого , бо ось ти зачнеш , і сина породиш , і бритва не торкнеться його голови , бо дитя те буде Божим назореєм від утроби , і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян . І прийшла та жінка , та й сказала до чоловіка свого , говорячи : Божий чоловік приходив до мене , а вигляд його як вигляд Божого Ангола , дуже грізний . І я не питала його , звідки він , а ймення свого він мені не сказав . І сказав він мені : Ось ти зачнеш , і породиш сина , а тепер не пий вина та п'янкого напою , і не їж жодної нечистости , бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї . І благав Маноах Господа , та й сказав : О Господи , Божий чоловік , що його посилав Ти , нехай прийде ще до нас , і нехай нас навчить , що ми зробимо для дитини , що народиться . І вислухав Бог цей Маноахів голос , і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки . А вона сиділа на полі , і Маноаха , чоловіка її , не було з нею . І поспішила та жінка , і побігла та й оповіла чоловікові своєму , і сказала до нього : Ось з'явився мені той чоловік , що приходив був того дня до мене . І встав , і пішов Маноах за своєю жінкою , і прийшов до того чоловіка , та й сказав йому : Чи ти той чоловік , що говорив до цієї жінки ? А той сказав : Я . І сказав Маноах : Тепер нехай сповниться слово твоє . Та як нам виховувати ту дитину , і що чинити з нею ? І сказав Ангол Господній до Маноаха : Усього , що сказав я жінці , нехай вона стережеться . Усього , що виходить із виноградного куща , не буде вона їсти , а вина та напою п'янкого нехай не п'є , і нічого нечистого нехай не їсть . Нехай додержує всього , що я наказав . І сказав Маноах до Ангола Господнього : Нехай ми задержимо тебе , і приготовимо для тебе козля . І сказав Ангол Господній до Маноаха : Якщо ти задержиш мене , я не буду їсти твого хліба . А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його . Бо Маноах не знав , що це Ангол Господній . І сказав Маноах до Господнього Ангола : Яке ім'я твоє ? Коли сповниться твоє слово , то ми вшануємо тебе . І сказав йому Ангол Господній : Чому ти питаєшся про моє ім'я ? Воно дивне . І взяв Маноах козля та жертву хлібну , і на скелі приніс Господеві . І Він учинив чудо , а Маноах та його жінка бачили те . І сталося , коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба , то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника . А Маноах та жінка його бачили це , та й попадали обличчям своїм на землю . І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його . Тоді Маноах пізнав , що це Ангол Господній . І сказав Маноах до своєї жінки : Ми справді помремо , бо ми бачили Бога . І сказала йому жінка його : Коли б Господь хотів був повбивати нас , не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви , і не дав би нам побачити всього цього , і не об'явив би нам цього часу речі , як це . І породила та жінка сина , і назвала ім'я йому : Самсон . І виростав той хлопець , і Господь благословляв його . А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом . І зійшов Самсон до Тімни , і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок . І пішов він , і розповів своєму батькові та своїй матері , та й сказав : Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок , а тепер візьміть її мені за жінку . І сказав йому батько його та мати його : Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу , що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян ? І сказав Самсон до свого батька : Візьми її мені , бо вона люба очам моїм . А батько його та мати його не знали , що це від Господа , бо він шукав зачіпки з филистимлянами . А того часу филистимляни панували над Ізраїлем . І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни , і прийшли аж до тімненських виноградників , аж ось навпроти нього ричить левчук . І зійшов на нього Дух Господній , і він розірвав того левчука , як розривають ягня , а в руці його не було нічого . І він не сказав своєму батькові та своїй матері , що зробив . І він зійшов , і говорив до тієї жінки , і вона стала улюблена в Самсонових очах . А по часі він вертався забрати її , і звернув із дороги побачити падло лева , аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед . І він вишкріб його на свою долоню , і пішов , і їв та й їв . І він пішов до батька свого й до матері своєї , та й дав їм , і вони їли . І він не сказав їм , що той мед він зішкріб із тіла лева . І зійшов його батько до тієї жінки , а Самсон справив там прийняття , бо так роблять юнаки . І сталося , коли вони побачили його , то взяли тридцятеро дружків , і були з ним . І сказав їм Самсон : Нехай но я загадаю вам загадку . Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття , і відгадаєте , то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі . А якщо не зможете розгадати мені , то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі . І вони сказали йому : Загадуй загадку свою , а ми послухаємо її . І він сказав їм : З їдячого вийшло їстивне , а з сильного вийшло солодке . І не могли вони розгадати за три дні . І сталося сьомого дня , і сказали вони до Самсонової жінки : Намов свого чоловіка , і нехай він розгадає нам ту загадку , щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька . Чи ви нас покликали , щоб посісти маєток наш , чи ні ? І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала : Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене . Ти загадав загадку синам мого народу , а мені не розгадав . А він їй сказав : Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я , а розгадаю тобі ? А вона плакала при ньому сім день , коли в них було прийняття . І сталося сьомого дня , і він розгадав їй , бо вона докучала йому . А вона розгадала ту загадку синам свого народу . І сказали йому люди того міста сьомого дня , поки зайшло сонце : Що солодше від меду , і що сильніше від лева ? А він їм відказав : Якби ви не орали моєю телицею , то ви загадки не відгадали б моєї . І зійшов на нього Дух Господній , і він пішов до Ашкелону , та й побив з них тридцятеро чоловіка , і пороздягав їх , і віддав ті зміни одежі тим , що розгадали загадку . І запалився гнів його , і він пішов до дому батька свого . А Самсонова жінка досталася дружкові його , що приятелював із ним . А по часі сталося в днях жнив пшениці , і відвідав Самсон з козлям свою жінку та й сказав : Нехай увійду я до моєї жінки , до кімнати . Та батько її не дав йому ввійти . І сказав її батько : Я дійсно подумав був , що ти справді зненавидів її , а тому я дав її твоєму дружкові . Чи молодша сестра її не ліпша від неї ? Нехай же вона буде тобі замість неї . І сказав їм Самсон : Цього разу я не буду винний перед филистимлянами , коли я зроблю їм зло . І пішов Самсон , та й зловив три сотні лисиць . І взяв він смолоскипи , і обернув хвоста до хвоста , і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости . І запалив він огонь у тих смолоскипах , і пустив лисиць в филистимські жита . І попалив він стирти та жита , і оливкові сади . І сказали филистимляни : Хто це зробив ? А їм відказали : Самсон , зять тімнеянина , бо він забрав його жінку й віддав її дружкові його . І пішли филистимляни , та й спалили огнем її та батька її . І сказав їм Самсон : Хоч ви й зробили так , як це , та проте я конче пімщуся на вас , і аж тоді перестану . І він сильно побив їх дошкульною поразкою . І пішов він , і осівся в щілині скелі Етам . І посходили филистимляни , і таборували в Юди , і розтяглися до Лехі . І сказали Юдині люди : Чого ви посходили проти нас ? А ті відказали : Ми прийшли зв'язати Самсона , щоб зробити йому , як нам він зробив . І пішли три тисячі люда від Юди до щілини скелі Етам . І сказали вони Самсонові : Чи ти не знав , що над нами панують филистимляни ? І що це ти нам учинив ? А він їм сказав : Як вони зробили мені , так я зробив їм . І сказали йому : Ми зійшли зв'язати тебе , щоб віддати тебе в руку филистимлян . І сказав їм Самсон : Присягніть мені , що ви не заб'єте мене . А вони сказали йому , говорячи : Ні , а тільки зв'яжемо тебе та дамо тебе в їхню руку , а забити не заб'ємо тебе . І зв'язали його двома новими шнурами , і звели його зо скелі . Він прийшов аж до Лехі , а филистимляни зняли крик проти нього . І зійшов на нього Дух Господній , і стали ті сукані шнури , що на раменах його , як лляні , що перегоріли в огні , і поспадали з його рук пута його . І знайшов він свіжу ослячу щелепу , і простяг свою руку й узяв його , та й побив ним тисячу чоловіка . І сказав Самсон : Ослячою цією щелепою дійсно поклав їх на купу , ослячою цією щелепою тисячу люда побив я . І сталося , як скінчив він це говорити , то кинув ту щелепу зо своєї руки , і назвав ім'я тому місцю : Рамат-Лехі . І сильно він спрагнув , і кликнув до Господа та й сказав : Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння , а тепер я помру від прагнення , і впаду в руку необрізаних . І пробив Бог джерело , що в Лехі , і вийшла з нього вода , і він напився , і вернувся його дух , і він ожив . Тому назвав він ім'я йому : Ен-Гаккоре , що в Лехі , і так воно зветься аж до цього дня . І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ . І пішов Самсон до Гази , і побачив там жінку блудницю , і ввійшов до неї . А аззеянам донесли , говорячи : Самсон прийшов сюди ! І оточили вони , і чатували на нього всю ніч у міській брамі . І вони тихо поводилися всю ніч , говорячи : Будемо чатувати аж до ранішнього світу , і заб'ємо його . І лежав Самсон аж до півночі . А опівночі встав , і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки , та й вирвав їх разом із засувом , і поклав на свої плечі , і виніс їх на верхів'я гори , що навпроти Хеврону . І сталося потому , і покохав він жінку в долині Сорек , а ім'я їй Деліла . І прийшли до неї филистимські володарі , та й сказали їй : Намов його та й побач , у чому його велика сила , і чим переможемо його та зв'яжемо його , щоб упокорити його ? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла . І сказала Деліла до Самсона : Розкажи мені , у чому твоя велика сила , і чим можна зв'язати , щоб упокорити тебе ? І сказав їй Самсон : Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами , що ще не висушені , то ослабну та й стану , як кожен із людей . І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів , що ще не були висушені , а вона зв'язала його ними . А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті . І вона сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! І він розірвав ті шнури , як розривається нитка з клоччя , коли понюхає огню . І не пізнана була його сила . І сказала Деліла до Самсона : Оце ти обманив мене , і говорив мені лжу . Розкажи ж мені тепер , чим можна зв'язати тебе ? А він їй сказав : Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами , якими не робилася робота , то ослабну й стану , як кожен із людей . І взяла Деліла нові шнури , та й зв'язала його ними , і сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! А засідка сиділа в іншій кімнаті . І він зірвав їх зо своїх плечей , немов нитку . І сказала Деліла Самсонові : Досі ти обманював мене , і говорив мені лжу . Розкажи ж мені , чим можна зв'язати тебе ? А він їй сказав : Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою . І вона прибила їх ткацьким клинком , та й сказала до нього : Филистимляни на тебе , Самсоне ! А він обудився зо сну свого , та й вирвав ткацького клинка тканини та основу . І сказала вона до нього : Як ти говориш : кохаю тебе , а серце твоє не зо мною ? Оце тричі обманив ти мене , і не розповів мені , у чому твоя велика сила . І сталося , коли вона докучала йому своїми словами по всі дні , та напирала на нього , то знетерпеливилася душа його на смерть . І виложив він їй усе серце своє , та й сказав їй : Бритва не торкалась моєї голови , бо я Божий назорей від утроби своєї матері . Якщо я буду оголений , то відступить від мене сила моя , і я ослабну , та й стану , як кожна людина . І побачила Деліла , що він розповів їй усе своє серце , і послала й покликала филистимських володарів , говорячи : Прийдіть і цим разом , бо він розповів мені все своє серце . І прийшли до неї филистимські володарі , і знесли срібло в своїй руці . А вона приспала його на колінах своїх , і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови . І став він слабнути , і відступила від нього сила його . І сказала вона : Филистимляни на тебе , Самсоне ! І збудився він зо сну свого та й сказав : Вийду я , як раз-у-раз , і стрясуся . А він не знав , що Господь відступився від нього . І взяли його филистимляни , та й вибрали очі йому . І вони звели його до Гази , і зв'язали його мідяними ланцюгами , і він молов у домі ув'язнених . А волос голови його зачав рости по тому , як був він оголений . А филистимські володарі зібралися , щоб принести велику жертву Даґонові , своєму богові , та повеселитися . І сказали вони : Наш бог передав у нашу руку Самсона , ворога нашого . І бачив його народ , і хвалили своїх богів , і говорили : Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю , який наші трупи намножив . І сталося , коли їхнє серце звеселилося , то сказали вони : Покличте Самсона , і нехай він посмішить нас . І покликали Самсона з дому ув'язнених , і він витівав жарти перед ними , а вони поставили його поміж стовпами . І сказав Самсон юнакові , що держав його за руку : Пусти мене , і дай доторкнутися мені до тих стовпів , що на них цей дім стоїть міцно , і нехай я обіпруся на них . А той дім був повен чоловіків та жінок , і туди зібралися всі филистимські володарі , а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок , що приглядалися до жартів Самсона . І кликнув Самсон до Господа , та й сказав : Владико Господи , згадай же про мене , та зміцни мене тільки цього разу , Боже , і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх ! І обняв Самсон обидва серединні стовпи , що на них міцно стояв той дім , і обперся на них , на одного правицею своєю , а на одного лівицею своєю . І сказав Самсон : Нехай помру я разом із филистимлянами ! І він з великою силою сперся на стовпи , і впав той дім на володарів та на ввесь той народ , що в ньому . . . І були ті померлі , що він повбивав їх при своїй смерті , численніші за тих , що повбивав їх за свого життя . І зійшли його брати та ввесь дім його батька , і понесли його , і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха , батька його . А він судив Ізраїля двадцять літ . І був чоловік з Єфремових гір , а ім'я йому Миха . І сказав він до своєї матері : Тисяча й сто шеклів срібла , що в тебе взяті , а ти прокляла за них , і також сказала це , щоб і я чув , ось те срібло зо мною , це я його взяв . І сказала мати його : Благословенний син мій у Господа ! І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері . І сказала його мати : Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого , щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого . А тепер звертаю його тобі . Та він вернув те срібло своїй матері . І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві , а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого ; і було це в домі Михи . А цей чоловік Миха мав удома божницю . І зробив він ефода та терафи , і висвятив одного з синів своїх , і він був йому за священика . Того часу не було царя в Ізраїлі , кожен робив , що правдиве було в його очах . І був юнак із Віфлеєму Юдиного , з Юдиного роду , а він Левит , і він був там приходько . І пішов той чоловік з того міста , із Віфлеєму Юдиного , щоб часово пожити , де знайде . І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи , щоб далі йти своєю дорогою . І сказав йому Миха : Звідкіля ти приходиш ? А той йому відказав : Я Левит із Віфлеєму Юдейського , а я йду , щоб часово пожити , де знайду . І сказав йому Миха : Зоставайся ж зо мною , і будь мені за отця та за священика , а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою . І пішов той Левит до нього , і погодився Левит сидіти з тим чоловіком . І був той юнак йому , як один із синів його . І Миха висвятив того Левита , і був йому той юнак за священика , і був у Михиному домі . І сказав Миха : Тепер я знаю , що Господь зробить добро мені , бо цей Левит став мені за священика . Того часу не було царя в Ізраїлі , і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю , бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен . І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових , щоб вони вивідали Край та дослідили його . І сказали до них : Ідіть , дослідіть цей Край . І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому , і переночували там . Коли вони були біля Михиного дому , то вони пізнали голос того юнака Левита , та й знайшли туди й сказали йому : Хто тебе привів сюди , і що ти тут робиш ? І що ти тут маєш ? І сказав він до них : Так і так зробив мені Миха , і він найняв мене , і я став йому за священика . А вони сказали йому : Запитай же Бога , і нехай ми пізнаємо , чи пощаститься наша дорога , якою ми йдемо . І сказав їм священик : Ідіть із миром , перед Господом ваша дорога , якою ви підете . І пішли ті п'ятеро людей , і прийшли в Лаїш та й побачили той народ , що в ньому , він сидить безпечно , за звичаєм сидонян , спокійний та безпечний . І не було нікого , хто робив би їм щось зле в Краю , посів би владу над ними , і вони далеко від сидонян , і нема їм діла ні до кого . І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол . І сказали їм брати їх : Що ви принесли ? А вони відказали : Устаньте , і підемо на них , бо ми бачили той Край , і ось дуже він добрий . А ви мовчите ? Не лініться , щоб піти , щоб прийти та посісти той Край . Як ви підете , то ввійдете до народу безпечного , а Край той широкий , бо Бог дав його в вашу руку , це місце , що там нема недостачі жодної речі , що на землі . І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка , оперезаних зброєю . І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді . Тому вони назвали ім'я тому місцю : Махане-Дан , і так воно зветься аж до цього дня , оце за Кір'ят-Єарімом . І перейшли вони звідти на Єфремові гори , і прийшли аж до Михиного дому . І відповіли п'ятеро тих мужів , що ходили вивідати той Край до Лаїшу , і сказали своїм браттям : Чи ви знаєте , що в цих домах є ефод та терафи , і бовван різьблений та бовван литий ? А тепер знайте , що зробите . І вони зайшли туди до дому того юнака Левита , до Михиного дому , і запитали його про мир . А шість сотень мужа , що з Данових синів , оперезаних своєю зброєю , стояли при вході до брами . І пішли п'ятеро тих мужів , що ходили вивідати той Край , увійшли туди , узяли різьбленого боввана , і ефода та терафи , і боввана литого . А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа , оперезаних зброєю . І ті ввійшли до Михиного дому , і взяли різьбленого боввана , ефода й терафи та боввана литого . І сказав до них той священик : Що ви робите ? А вони відказали йому : Мовчи ! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами , і стань нам за отця та за священика . Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка , чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого ? І стало добре на серці того священика , і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана , і ввійшов поміж народ . І повернулися вони та й пішли , а дітей , і худобу , і тягар пустили перед себе . Коли вони віддалилися від Михиного дому , то люди , що в домах , які разом із домом Михиним , були скликані , та й догнали Данових синів . І кричали вони до Данових синів , а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи : Що тобі , що ти кричиш ? І він сказав : Ви забрали бога мого , що я зробив , та священика , та й пішли . І що мені ще ? І що то ви говорите мені : що тобі ? І сказали до нього Данові сини : Мовчи , щоб не чути нам твого голосу , а то наші люди із злости нападуть на вас , і ти долучиш душу свою до своєї рідні . І Данові сини пішли на свою дорогу . І побачив Миха , що вони сильніші від нього , і обернувся , та й пішов до свого дому . А вони взяли , що зробив був Миха , та священика , що був у нього , та й пішли на Лаїш , на народ спокійний та безпечний . І вони побили їх вістрям меча , а місто спалили огнем . А рятівника не було , бо далеке воно від Сидону , і не було в них діла ні з ким , і воно було в долині , що при Бет-Рехові . А вони збудували місто , та й осілися в ньому . І вони назвали ім'я тому містові : Дан , іменем Дана , їхнього батька , що був уроджений Ізраїлеві , але напочатку ім'я того міста було Лаїш . І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе , а Йонатан , син Ґершома , Манасіїного сина , він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю . І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана , що зробив він , і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло . І сталося тими днями , а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір . І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму . А наложниця його чинила перелюб при ньому , та й пішла від нього до дому свого батька , до Віфлеєму Юдиного , і була там чотири місяці часу . І встав її муж та й пішов за нею , щоб поговорити до серця її , щоб вернути її , а з ним був слуга його та пара ослів . І вона ввела його до дому батька свого . І побачив його батько тієї молодої жінки , та й радісно вийшов назустріч йому . І тримав його тесть його , батько тієї молодої жінки , і сидів із ним три дні , і їли й пили вони та ночували там . І сталося четвертого дня , і повставали вони рано вранці , та й встали , щоб іти . І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого : Підкріпи своє серце кавалком хліба , а потім підете . І сіли вони , і обоє разом їли та пили . А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка : Зволь же й переночуй , і нехай буде добре тобі на серці ! Але встав той чоловік , щоб іти , а тесть його сильно просив його . І вернувся він , і переночував там . І встав він рано вранці п'ятого дня , щоб іти , а батько тієї молодої жінки сказав : Підкріпи ж своє серце ! І зволікали вони аж до схилку дня , і їли обоє вони . І встав той чоловік , щоб іти , він та наложниця його та слуга його . І сказав йому тесть його , батько тієї молодої жінки : Ось день схилився на вечір , переночуй же ! Ось день кладеться , ночуй тут , і нехай буде добре тобі на серці ! І встанете взавтра рано , у дорогу свою , та й підеш до намету свого . Та той чоловік не хотів ночувати . І встав він та й пішов , і прийшов навпроти Євусу , це Єрусалим . А з ним пара нав'ючених ослів , і його наложниця з ним . Вони були при Євусі , а день дуже схилився . І сказав слуга до пана свого : Ходім , і зайдімо до цього євусейського міста , та й переночуємо в ньому . І сказав до нього пан його : Не заходьмо до міста чужинців , бо вони не з Ізраїлевих синів , а перейдімо до Ґів'и . І сказав він до слуги свого : Ходім , і прийдемо до одного з тих міст , і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі . І перейшли вони та й пішли . А сонце зайшло їм при Ґів'ї , що була Веніяминова . І зійшли вони туди , щоб увійти переночувати в Ґів'ї . І він увійшов та й сів на майдані того міста , та ніхто не брав їх до дому переночувати . Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи . А цей чоловік був з Єфремових гір , і він був приходько в Ґів'ї . А люди того місця сини Веніяминові . І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані . І сказав той старий чоловік : Куди ти йдеш та звідки приходиш ? А той до нього сказав : Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір , звідти я . І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму , і йду до Господнього дому , та нема нікого , хто взяв би мене до дому . Є й солома , і паша для наших ослів , є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами , не бракує жодної речі . І сказав той старий чоловік : Мир тобі , нехай уся недостача твоя на мені , тільки на майдані не ночуй ! І він увів його до свого дому , і дав ослам корму , а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили . Коли вони звеселили серце своє , аж ось люди того міста , люди розпусні , оточили той дім та стукали в двері . І казали вони тому старому чоловікові , власникові того дому , говорячи : Виведи чоловіка , що ввійшов до дому твого , і ми пізнаєм його ! І вийшов до них той чоловік , власник того дому , та й сказав їм : Ні , мої браття , не робіть же ви зла ! По тому , як увійшов цей чоловік до мого дому , не зробіть такої гидоти ! Ось дочка моя дівчина , та його наложниця , я їх виведу , а ви візьміть їх , і зробіть їм , що вам до вподоби , а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі ! Та ті люди не хотіли слухати його . І схопив той чоловік свою наложницю , і вивів до них назовні . І вони познали її , і безчестили її цілу ніч аж до ранку , і відпустили її , як зійшла рання зоря . І прийшла та жінка , як ранок вертався , та й упала , і лежала при вході дому того чоловіка , що пан її був там , аж до світу . А пан її встав рано , і відчинив двері дому та й вийшов , щоб іти своєю дорогою , аж ось та жінка , його наложниця , лежить при вході до дому , а руки її на порозі . І сказав він до неї : Уставай і підемо ! Та вона не відповіла , бо вмерла . І взяв він її на осла . І встав той чоловік , і пішов до свого місця . І ввійшов він до дому свого , і взяв ножа , і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків , і порозсилав по всій Ізраїлевій країні . І сталося , кожен , хто це бачив , то говорив : Не бувало й не бачено такого , як це , від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня ! Зверніть увагу на це , радьте та говоріть ! І повиходили всі Ізраїлеві сини , і була зібрана громада , як один чоловік , від Дану аж до Беер-Шеви , а ґілеадський край до Господа в Міцпу . І стали проводирі всього того народу , усі Ізраїлеві племена , на зборах Божого народу , чотириста тисяч пішого люду , хто витягує меча . І почули Веніяминові сини , що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи . І сказали Ізраїлеві сини : Скажіть , як сталося таке зло ? І відповів той чоловік Левит , чоловік тієї замордованої жінки , та й сказав : До Ґів'и , що Веніяминова , увійшов я та наложниця моя , щоб ночувати . І встали на мене господарі Ґів'и , і вночі оточили через мене той дім . Мене замишляли забити , а наложницю мою збезчестили , і померла вона . І схопив я наложницю , і порізав її , та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння , бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля . Ось ви всі Ізраїлеві сини , дайте собі тут слово та раду ! І встав увесь народ , як один муж , говорячи : Не підемо ніхто до намету свого , і не знайдемо ніхто до дому свого ! А тепер оце та річ , що зробимо Ґів'ї : підемо на неї за жеребком ! І візьмемо десятеро людей на сотню , щодо всіх Ізраїлевих племен , і сотню на тисячу , і тисячу на десять тисяч , щоб узяли поживи для народу , щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина , згідно з усією гидотою , що він зробив Ізраїлеві . І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом , як один чоловік . І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах , говорячи : Що це за зло , що сталось між вами ? А тепер давайте тих людей , розпусних синів , що в Ґів'ї , і ми повбиваємо їх , та й вигубимо зло з Ізраїля . Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів , Ізраїлевих синів . І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї , щоб піти на війну з Ізраїлевими синами . І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня , двадцять і шість тисяч чоловіка , що витягують меча , окрім мешканців Ґів'и , із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка . З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка , із нечинною рукою правиці своєї , лівші , кожен той кидав каменем із пращі на волос , і не схибував . І були перелічені ізраїльтяни , окрім Веніямина , чотириста тисяч чоловіка , що витягують меча , кожен військовий . І встали вони , і ввійшли до Бет-Елу , і питалися Бога , та й сказали Ізраїлеві сини : Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами ? І сказав Господь : Юда спереду . І встали Ізраїлеві сини рано вранці , і таборували при Ґів'ї . І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином , і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї . І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и , та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю . І зміцнився народ , Ізраїлеві мужі , і точили бій далі в тому місці , де точили бій першого дня . І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу , та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора . І питалися вони Господа , говорячи : Чи далі піду я на бій з синами Веніямина , мого брата ? І сказав Господь : Ідіть на нього ! І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого . А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них , та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка , усі ті , що витягають меча . І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ , і ввійшли до Бет-Елу , та й плакали , і сиділи там перед Господнім лицем , і постили того дня аж до вечора . І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем . І питалися Ізраїлеві сини Господа ( а за тих днів ковчег Божого заповіту був там . А Пінхас , син Елеазара , Ааронового сина , стояв тими днями перед Його лицем ) , говорячи : Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина , мого брата , чи спинюся ? А Господь сказав : Ідіть , бо взавтра Я дам його в твою руку . І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї . І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня , і сточили бій проти Ґів'ї , як і раніш . І вийшли Веніяминові сини навпроти народу , одірвалися від міста , і зачали класти трупи з народу , як раз-у-раз , на битих дорогах , що одна йде до Бет-Елу , а одна до Ґів'ї , у полі , коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем . І сказали Веніяминові сини : Биті вони перед нами , як перше ! А Ізраїлеві сини сказали : Утікаймо , і відірвемо їх від міста на дороги . І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця , і сточили бій у Баал-Тамарі , а Ізраїлева засідка рушила з свого місця , з Мааре-Ґева . І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка , вибраного з усього Ізраїля , і бій став тяжкий . А вони не знали , що суне на них те зло . І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем , і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка , усі ті , що витягають меча . І побачили Веніяминові сини , що побиті вони , а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові , бо вірили засідці , яку поставили на Ґів'у . А засідка поспішилася , і напала на Ґів'у . І засідка вступилася , і побила все місто вістрям меча . А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака , щоб із міста підняла великий дим . І відступили ізраїльтяни в бою , а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі , близько тридцятеро люда , бо казали вони : Дійсно , справді побитий він перед нами , як за першого бою ! А з міста став підійматися стовп диму . І обернувся Веніямин позад себе , аж ось усе місто піднялося димом до неба ! І обернувся Ізраїльтянин , а Веніяминівець перестрашився , бо побачив , що досягло його те зло . І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню , та бій досягав його , а ті , що з міст , валили його в середині його . Вони оточили Веніямина , гнали його до Менухи , топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця . Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка , усе це люди хоробрі . І повернулися вони , і втікли в пустиню до Села-Ріммону . А ті побили поодиноких утікачів по дорогах , як дозбирюється останній виноград , п'ять тисяч люда . І гналися за ними аж до Ґід'ому , і побили з нього дві тисячі люда . І було всіх , що впали того дня з Веніямина , двадцять і п'ять тисяч чоловіка , що витягають меча , усе це люди хоробрі . І обернулися вони , і повтікали в пустиню до Села-Ріммону , шістсот чоловіка . І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці . А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів , та й повбивали їх вістрям меча , мужчин із міста , і худобу , і все знайдене . А всі міста , що знаходились по дорозі , пустили з огнем . І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі , говорячи : Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку ! І посходився народ до Бет-Елу , та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем . І піднесли вони голос свій , та й плакали плачем великим . І сказали вони : Чому , Господи , Боже Ізраїлів , сталося це між Ізраїлем , щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я ? І сталося назавтра , і встав рано народ , та й збудували жертівника , і принесли цілопалення та мирні жертви . І сказали Ізраїлеві сини : Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа ? Бо та присяга була велика на того , хто не прийшов до Господа , до Міцпи , говорячи : Такий буде конче забитий . І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином , своїм братом , та й сказали : Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я ! Що ми зробимо їм , позосталим , щодо жінок ? А ми присягнули Господом , що не дамо їм із дочок наших за жінок . І сказали вони : Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи ? Аж ось виявилось , що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори . І був переглянений народ , а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського ! І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей , і наказали їм , говорячи : Ідіть , і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча , і жінок і дітей . А це та річ , що ви зробите : Кожного чоловіка та кожну жінку , що пізнала чоловіка , зробите закляттям . І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів , що не пізнали чоловіка , і спровадили їх до табору в Шіло , що в ханаанському Краї . І послала вся та громада , а ті говорили до Веніяминових синів , що в Села-Ріммоні , та й кликнули їм : Мир ! І вернувся Веніямин того часу , і дали їм тих жінок , яких позоставили при житті , із жінок ґілеадського Явешу . Та не знайшли їм досить . А народ той жалував за Веніямином , бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах . І сказали старші громади : Що ми зробимо позосталим щодо жінок ? Бо вигублена жінка з Веніямина . І сказали вони : Останки насліддя для Веніямина , і не буде витерте плем'я з Ізраїля . А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок , бо Ізраїлеві сини присягли , говорячи : Проклятий , хто дає жінку Веніяминові ! І сказали вони : Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло , що на північ від Бет-Елу , на схід сонця від дороги , що провадить з Бет-Елу до Сихему , і з півдня від Левони . І наказали вони Веніяминовим синам , говорячи : Ідіть , і будете чатувати в виноградниках . І побачите , аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці , то ви вийдете з виноградників , та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла , і підете в Веніяминів край . І буде , коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися , то ми скажемо їм : Змилуйтеся над ними , бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні , і ви не дали їж , тому цього часу ви винні . І зробили так Веніяминові сини , і взяли жінок за числом своїм із тих , що танцювали , що їх вони викрали . І пішли вони , і вернулися до наділу свого , і побудували міста , та й осілися в них . І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого , і пішли звідти кожен до спадку свого . Того часу не було царя в Ізраїлі , кожен робив , що здавалося правдивим в його очах !