GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:8urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:8І сталось за часу , коли судді судили , то був голод у Краю . І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях , він і жінка та двоє синів його . А ім'я тому чоловікові Елімелех , а ім'я жінці його Ноомі ; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон , ефратяни з Віфлеєму Юдиного . І прийшли вони на моавські поля , та й залишилися . І помер Елімелех , муж Ноомі , і зосталася вона та два їхні сини . І взяли вони собі за жінок моавітянок , ім'я одній Орпа , а ім'я другій Рут . І сиділи вони там близько десяти літ . І повмирали й вони обоє , Махлон та Кілйон . І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму . І встала вона та невістки її , і вернулися з моавських піль , бо почула на моавському полі , що Господь згадав про народ Свій , даючи їм хліба . І вийшла вона з того місця , де була там , та обидві невістки з нею , та й пішли дорогою , щоб вернутися до Юдиного краю . І сказала Ноомі до двох своїх невісток : Ідіть , верніться кожна до дому своєї матері . І нехай Господь зробить із вами милість , як ви зробили з померлими та зо мною . Нехай Господь дасть вам , і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа ! І вона поцілувала їх , а вони підняли свій голос та плакали . І вони сказали до неї : Ні , з тобою ми вернемось до народу твого ! А Ноомі сказала : Вертайтеся , дочки мої , чого ви підете зо мною ? Чи я маю ще в утробі своїй синів , а вони стануть вам за чоловіків ? Верніться , дочки мої , ідіть , бо я занадто стара , щоб бути для мужа . А коли б я й сказала : Маю надію , і коли б цієї ночі була з мужем , і також породила синів , чи ж ви чекали б їх , аж поки повиростають ? Чи ж ви зв'язалися б з ними , щоб не бути замужем ? Ні , дочки мої , бо мені значно гірше , як вам , бо Господня рука знайшла мене . І підняли вони голос свій , і заплакали ще . І поцілувала Орпа свою свекруху , а Рут пригорнулася до неї . І сказала Ноомі : Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх , вернися й ти за зовицею своєю ! А Рут відказала : Не силуй мене , щоб я покинула тебе , щоб я вернулася від тебе , бо куди підеш ти , туди піду й я , а де житимеш ти , там житиму й я . Народ твій буде мій народ , а Бог твій мій Бог . Де помреш ти , там помру й я , і там буду похована . Нехай Господь зробить мені так , і так нехай додасть , і тільки смерть розлучить мене з тобою . І побачила Ноомі , що вона настоює йти за нею , і перестала вговорювати її . І пішли вони вдвох , аж прийшли до Віфлеєму . І сталося , коли вони входили до Віфлеєму , то зашуміло все місто про них , і говорили : Чи це Ноомі ? А вона сказала їм : Не кличте мене : Ноомі , кличте мене : Мара , бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній . Я заможною пішла була , та порожньою вернув мене Господь . Чого кличете мене : Ноомі , коли Господь свідчив проти мене , а Всемогутній послав мені горе ? І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут , невістка її , що верталася з моавських піль . І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю . А Ноомі мала родича свого чоловіка , мужа багатого , з Елімелехового роду , а ім'я йому Боаз . І сказала моавітянка Рут до Ноомі : Піду но я на поле , і назбираю колосся за тим , у кого в очах знайду милість . А та їй сказала : Іди , моя дочко ! І пішла вона , і прийшла та й збирала за женцями . А припадок навів її на ділянку поля Боаза , що з Елімелехового роду . Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз , та й сказав до женців : Господь з вами ! А вони відказали йому : Нехай поблагословить тебе Господь ! І сказав Боаз до слуги свого , поставленого над женцями : Чия це дівчина ? І відповів той слуга , поставлений над женцями , і сказав : Дівчина моавітянка вона , що вернулася з Ноомі з моавських піль . А вона сказала : Нехай я збиратиму , та назбираю між снопами за женцями ! І прийшла вона , і стала від самого ранку й аж дотепер ; а вдома вона була мало . І сказав Боаз до Рут : Ото чуєш , дочко моя , не ходи збирати на іншому полі , і не йди звідси , і так пристань до моїх дівчат . Доглядай цього поля , де будуть жати , і ти підеш за ними . Ось я наказав слугам не займати тебе . А як спрагнеш , то підеш до начинь , та й нап'єшся з того , що поначерпують слуги ! І впала вона на обличчя своє , та й вклонилася до землі , і сказала йому : Чому знайшла я милість в очах твоїх , що ти прихилився до мене , хоч я чужа ? І відповів Боаз і сказав їй : Докладно розповіджено мені все , що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка , і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження , і пішла до народу , якого не знала вчора-позавчора . Нехай Господь заплатить за чин твій , і нехай буде нагорода твоя повна від Господа , Бога Ізраїлевого , що ти прийшла сховатися під крильми Його ! А вона сказала : Нехай я знайду милість в очах твоїх , пане мій , бо ти потішив мене , і говорив до серця своєї невільниці . А я не є навіть як одна з твоїх невільниць ! І сказав їй Боаз у час їди : Підійди сюди , та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій . І сіла вона збоку женців , а він подав їй праженого зерна . І їла вона й наситилася , і ще й позоставила . І встала вона збирати . А Боаз наказав слугам своїм , говорячи : І між снопами нехай збирає , і не кривдьте її . І також конче киньте їй зо снопів , і позоставте , і буде вона збирати , а ви не лайте її . І збирала вона на полі аж до вечора , і вимолотила те , що назбирала , і було близько ефи ячменю . І понесла вона , і ввійшла до міста , і її свекруха побачила , що вона назбирала . А вона вийняла , і дала їй , що позоставила по своїй їжі . І сказала їй свекруха її : Де ти збирала сьогодні , і де ти робила ? Нехай буде благословенний , хто прийняв тебе ! І вона розповіла своїй свекрусі , у кого працювала , та й сказала : Ім'я того чоловіка , що я сьогодні робила в нього , Боаз . І сказала Ноомі до невістки своєї : Благословенний він у Господа , що не позбавив милости своєї ані живих , ані померлих . І сказала їй Ноомі : Близький нам той чоловік , він із наших родичів . І сказала моавітянка Рут : Він також сказав мені : Пристань до моїх слуг , аж поки не скінчать моїх жнив . І сказала Ноомі до своєї невістки Рут : Добре , дочко моя , що ти вийдеш з його служницями , щоб не чіпали тебе на іншому полі . І вона пристала до Боазових служниць , щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці . І вона жила з своєю свекрухою . І сказала їй свекруха її Ноомі : Дочко моя , ось я пошукаю для тебе місця спочинку , що буде добре тобі . А тепер ось Боаз , наш родич , що була ти з його служницями , ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току . А ти вмийся , і намастися , і надягни на себе кращу одежу свою , та й зійди на тік . Але не показуйся на очі тому чоловікові , аж поки він не скінчить їсти та пити . І станеться , коли він ляже , то ти зауваж те місце , де він лежить . І ти прийдеш , і відкриєш приніжжя його та й ляжеш , а він скаже тобі , що маєш робити . А та відказала до неї : Усе , що ти кажеш мені , я зроблю . І зійшла вона на тік , і зробила все , як наказала їй свекруха її . А Боаз з'їв та випив , та й стало весело йому на серці , і прийшов він покластися біля копиці . А вона тихо прийшла , і відкрила його приніжжя та й лягла . І сталося опівночі , і затремтів той чоловік , та й звівся , аж ось жінка лежить у приніжжі його ! І він сказав : Хто ти ? А вона відказала : Я невільниця твоя Рут . Простягни ж крило над своєю невільницею , бо ти мій родич . А він сказав : Благословенна ти в Господа , дочко моя ! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої , що не пішла ти за юнаками , чи вони бідні , чи вони багаті . А тепер , дочко моя , не бійся ! Усе , що скажеш , я зроблю тобі , бо все місто народу мого знає , що ти жінка чеснотна ! А тепер справді , що я родич , та є родич ще , ближчий від мене . Ночуй цю ніч , а ранком , якщо він викупить тебе добре , нехай викупить . А якщо він не схоче викупити тебе , то викуплю тебе я , як живий Господь ! Лежи тут аж до ранку . І лежала вона у приніжжі його аж до ранку , і встала , перше ніж можна розпізнати один одного . А він сказав : Нехай не пізнають , що жінка приходила на тік . І він сказав : Дай хустку , що на тобі , і подерж її . І держала вона її , а він відміряв шість мір ячменю , і поклав на неї , та й пішов до міста . А вона прийшла до своєї свекрухи . А та сказала : Як справа , дочко моя ? А вона розповіла їй усе , що зробив їй той чоловік . І сказала : Ці шість мір ячменю він дав мені , бо сказав : Не приходь порожньо до своєї свекрухи . А та сказала : Почекай , моя дочко , аж поки довідаєшся , як випаде справа , бо той чоловік не заспокоїться , доки не викінчить цієї справи сьогодні . А Боаз прийшов до брами , та й сів там . Аж ось проходить родич , про якого говорив був Боаз . І він сказав йому : Зайди сюди , послухай , і сядь отут ! І той зайшов і сів . А Боаз узяв десять мужа зо старших того міста та й сказав : Сідайте тут ! І вони посідали . І сказав він до родича : Ділянку поля , що нашого брата Елімелеха , продала Ноомі , яка вернулася з моавського поля . А я постановив : Подам тобі до ушей твоїх , говорячи : Купи при тих , що сидять тут , та при старших мого народу . Якщо викупиш викупи , а якщо не викупиш скажи мені , і нехай я знаю , бо окрім тебе нема кому викупити , а я за тобою . А той сказав : Я викуплю . І сказав Боаз : Того дня , коли набудеш поле з руки Ноомі , то набудеш також моавитянку Рут , жінку померлого , щоб поставити ім'я померлому на наділі його . А родич сказав : Не можу я викупити собі , щоб не понищити свого наділу . Викупи собі мого викупа , бо я не можу викупити . А оце було колись серед Ізраїля на викуп , і на заміну , і на ствердження кожної справи : чоловік здіймав сандалю свою , і давав своєму ближньому , і це було свідоцтвом серед Ізраїля . І сказав родич до Боаза : Купи собі ! І зняв свою сандалю . І сказав Боаз до старших та до всього народу : Ви свідки сьогодні , що я набув усе , що Елімелехове , і все , що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі . А також моавітянку Рут , Махлонову жінку , набув я собі за жінку , щоб поставити ім'я померлому на спадкові його , і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця . Ви сьогодні свідки на це ! І сказав увесь народ , що були в брамі , та старші , свідки : Нехай дасть Господь цю жінку , що входить до дому твого , як Рахиль та як Лію , що вони обидві збудували Ізраїлів дім . І розбагатій в Ефраті , і здобуть собі славне ім'я в Віфлеємі . А з насіння , що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки , нехай стане дім твій , як дім Переца , що Тамар породила була Юді . І взяв Боаз Рут , і вона стала йому за жінку . І він увійшов до неї , а Господь дав їй вагітність , і вона породила сина . І сказали жінки до Ноомі : Благословенний Господь , що не позбавив тебе сьогодні родича ! І буде славним ім'я його серед Ізраїля . І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини , бо породила його твоя невістка , що любить тебе , що ліпша тобі за сімох синів . І взяла Ноомі ту дитину , і поклала її на коліна свої , і була їй за няньку . А сусідки назвали ім'я йому , говорячи : Народився син для Ноомі ! І назвали ім'я йому : Овед . А він батько Єссея , Давидового батька . А оце Перецові нащадки : Перец породив Гецрона , а Гецрон породив Рама , а Рам породив Аммінадава , а Аммінадав породив Нахшона , а Нахшон породив Салмона ; а Салмон породив Боаза , а Боаз породив Оведа ; а Овед породив Єссея , а Єссей породив Давида .