GetPassageurn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:9urn:cts:pbc:bible.parallel.ukr.2009:9І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму , з Єфремових гір , а ім'я йому Елкана , син Єрохама , сина Ілія , сина Тоху , сина Цуфа , єфремлянин . А він мав дві жінки , ім'я одній Анна , а ім'я другій Пеніна . І були в Пеніни діти , а в Анни дітей не було . А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло , щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту . А там два Ілієві сини , Гофні та Пінхас , були священиками для Господа . І як бував той день , і Елкана приносив жертви , то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини , а Анні давав частину подвійну , бо любив її . Та Господь замкнув її утробу . А її суперниця розпалювала їй гнів , щоб докучати їй , бо Господь замкнув її утробу . І так робив він рік-у-рік , коли вона входила до Господнього дому , а та так гнівила її . І вона плакала й не їла . І сказав їй чоловік її Елкана : Анно , чого ти плачеш і чому не їси ? І чого сумне твоє серце ? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів ? І встала Анна по їді та по питті в Шіло , а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму . А вона була скорбна духом , і молилася до Господа та плакала гірко . І склала вона обітницю , та й сказала : Господи Саваоте , якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці , і згадаєш мене , і не забудеш Своєї невільниці , і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі , то я дам його Господеві на всі дні життя його , а бритва не торкнеться його голови . І сталося , коли вона довго молилася перед Господнім лицем , то Ілій пильнував за її устами . А Анна вона говорила в серці своїм : тільки губи її порушувалися , а голос її не був чутий . І вважав її Ілій за п'яну . І сказав до неї Ілій : Аж доки ти будеш п'яною ? Витверезись зо свого вина ! А Анна відповіла та й сказала : Ні , пане мій , я жінка скорбна духом , а вина та п'янкого напою не пила я . І я вилила душу свою перед Господнім лицем . Не вважай своєї невільниці за негідницю , бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї . І відповів Ілій та й сказав : Іди з миром ! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє , яке ти від Нього жадала . А вона сказала : Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх ! І пішла та жінка своєю дорогою , та й їла , а обличчя її не було вже сумне . І встала вона рано вранці , і вклонилася перед Господнім лицем . І вернулися вони , і ввійшли до свого дому до Рами . І Елкана пізнав свою жінку Анну , а Господь згадав про неї . І сталося по році , і завагітніла Анна , та й сина породила . І назвала вона ім'я йому : Самуїл , бо від Господа жадала його . І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої . А Анна не пішла , бо сказала до чоловіка свого : Аж коли буде відлучений цей хлопчик , то відведу його , і він з'явиться перед Господнім лицем , і назавжди позостанеться там ! І сказав їй чоловік її Елкана : Роби те , що добре в очах твоїх ! Залишайся , аж поки відлучиш його , тільки нехай виконає Господь Своє слово . І залишалась та жінка , і годувала свого сина , аж поки вона відлучила його . А коли відлучила , то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки , і бурдюком вина , і привела його до Господнього дому до Шіло . А той хлопчик був ще малий . І зарізали бичка , і привели того хлопчика до Ілія . І вона сказала : О , пане мій , як жива душа твоя , мій пане , я та жінка , що стояла з тобою отут , щоб молитися Господеві . Я молилася за дитину цю , і Господь дав мені жадання моє , що я просила від Нього . А тепер я віддаю його Господеві на всі дні , скільки він жаданий для Господа . І вклонилася там Господеві . І молилася Анна та й проказала : Звеселилося Господом серце моє , мій ріг став високим у Господі ! Розкрилися уста мої на моїх ворогів , бо радію з спасіння Твого ! Немає святого , подібного Господу , немає нікого , крім Тебе , і скелі немає , як Бог наш ! Більше не говоріть зарозуміло , нехай з ваших уст не виходить зухвальство , бо Господь Бог знання , і Він упляновує вчинки ! Лук сильних поламаний , а немічні оперезалися силою ! Наймаються ситі за хліб , а голодні відпочивають , аж неплідна сімох породила , а многодітна знесиліла . Господь побиває й оживлює , до шеолу знижає й підносить до неба . Господь зубожує та збагачує , понижує Він та звеличує . Підіймає нужденного з пороху , підносить убогого зо смітників , щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину , бо Господні основи землі , і на них Він поставив вселенну . Він ноги святих Своїх стереже , нечестиві ж погинуть у темряві , бо сильним не з сили стає чоловік . Господь хай поламані будуть Його супротивники ! У небі Господь загримить , і розсудить Він кінці землі ! І Він подасть силу Своєму цареві , і рога повищить Свого помазанця ! І пішов Елкана до Рами , до дому свого . А той отрок служив Господеві при священикові Ілії . А сини Ілія були люди негідні , вони не знали Господа , ані звичаю священичого з народом . Коли хто приносив жертву , то , як варилося м'ясо , приходив священиків слуга , а в його руці тризубе видельце . І він із грюкотом стромляв до мідниці , або до кітла , або до горшка , або до горняти , і все , що витягне видельце , священик собі брав . Так вони робили всьому Ізраїлеві , що приходив туди до Шіло . Також поки палили лій , то приходив священиків слуга , та й говорив до чоловіка , що приносив жертву : Дай м'яса на печеню для священика , бо він не візьме від тебе м'яса вареного , а тільки сире ! А як той чоловік відповідав йому : Нехай перше спалять і той лій , а ти потім візьми собі , скільки буде жадати душа твоя ! А той говорив : Ні , таки зараз давай ! А коли ні , візьму силою ! І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем , бо ті люди безчестили Господню жертву . А Самуїл служив перед Господнім лицем . Отрок був оперезаний лляним ефодом . А малу верхню одежину робила йому його мати , і приносила йому з року на рік , коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву . А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав : Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки , за відданого , що Господь узяв . І пішли вони на місце своє . І Господь згадав про Анну , і вона завагітніла , та й породила трьох синів та дві дочки . А отрок Самуїл ріс із Господом . А Ілій був дуже старий . І почув він усе , що сини його роблять усьому Ізраїлеві , і що вони злягаються з жінками , які відбувають службу при вході скинії заповіту . І він сказав їм : Нащо ви робите такі речі , про які я чую ? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу . Ні , сини мої , недобра та чутка , що я чую , ви відхиляєте Господній народ від Закону ! Якщо хто згрішить супроти людини , то помоляться за неї перед Богом . А якщо людина згрішить супроти Господа , хто заступиться за неї ? Та вони не слухали голосу батька свого , бо Господь постановив погубити їх . А отрок Самуїл усе ріс , та здобував ласку як у Господа , так і в людей . І прийшов Божий чоловік до Ілія , та й сказав йому : Так сказав Господь : Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька , як були вони в Єгипті , у фараоновім домі ? Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика , щоб він входив до Мого жертівника , щоб кадив кадило , щоб носив ефода перед Моїм лицем . І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів . Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну , що Я заповів для скинії ? І ти вшанував синів своїх більш , як Мене , щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм . Тому то слово Господа , Бога Ізраїлевого , таке : Говорячи , сказав Я : Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки . А тепер слово Господнє : Не буде в Мене такого , бо Я шаную тих , хто шанує Мене , а ті , хто зневажає Мене , будуть зневажені ! Ось приходять дні , і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого , щоб не було старого в домі твоєму . І побачиш біду Мого мешкання , хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві , і не буде старого в домі твоїм по всі дні . Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника , щоб вибрати очі твої , і щоб зробити біль душі твоїй , та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку . А оце тобі ознака , що прийде на обох синів твоїх , на Хофні та Пінхаса , обидва вони помруть одного дня . А Я поставлю Собі священика вірного , він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею . І Я збудую йому тривалий дім , і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні . І станеться , кожен , хто полишиться в домі твоїм , прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба , і скаже : Долучи мене до одного з священицтв , щоб їсти кавалок хліба . А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії . А Господнє слово було рідке за тих днів , видіння не було часте . І сталося того дня , коли Ілій лежав на своєму місці , а очі його стали затемнятися , він не міг бачити , і поки Божий світильник ще не погас , а Самуїл лежав у Господньому храмі , там , де Божий ковчег , то покликав Господь до Самуїла : Самуїле , Самуїле ! А він відказав : Ось я ! І побіг він до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . А той відказав : Я не кликав . Вернися , лягай . І він пішов і ліг . А Господь далі покликав : Самуїле , Самуїле ! І встав Самуїл , і пішов до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . А той відказав : Не кликав я , сину мій . Вернися , лягай . А Самуїл ще не пізнав голосу Господа , і ще не відкрилося йому Господнє слово . А Господь далі покликав Самуїла третій раз . І він устав , і пішов до Ілія та й сказав : Ось я , бо ти кликав мене . І зрозумів Ілій , що то Господь кличе отрока . І сказав Ілій до Самуїла : Іди , лягай . І якщо знову покличе тебе , то скажеш : Говори , Господи , бо раб Твій слухає Тебе ! І пішов Самуїл , та й ліг на своє місце . І ввійшов Господь , і став , і покликав , як перед тим : Самуїле , Самуїле ! А Самуїл відказав : Говори , Господи , бо раб Твій слухає ! І сказав Господь до Самуїла : Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля , що в кожного , хто почує про неї , задзвенить в обох вухах його . Того дня Я виконаю над Ілієм все , що Я говорив про дім його , від початку й до кінця . І розповім йому , що Я суджу дім його навіки за гріх , про який він знав , що сини його богозневажають , та не спиняв їх . Тому присягнув Я домом Ілія , що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки . І лежав Самуїл аж до ранку , і відчинив двері Господнього дому . А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння . І покликав Ілій Самуїла , та й сказав : Самуїле , сину мій ! А той сказав : Ось я ! І сказав він : Що то за річ , про яку Він говорив до тебе ? Не крий правди передо мною . Нехай Господь зробить тобі так , і нехай додасть , якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того , що говорив Він до тебе ! І розповів йому Самуїл усе те , і не сказав неправди перед ним . А той сказав : Він Господь , нехай зробить те , що добре в очах Його ! І виростав Самуїл , а Господь був із ним , і не опустив ані жодного зо всіх Його слів . І ввесь Ізраїль , від Дана аж до Беер-Шеви , пізнав , що Самуїл вірний , як пророк Господній . А Господь далі показувався в Шіло , бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому . І було Самуїлове слово для всього Ізраїля . І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян , та й таборував при Евен-Гаезері , а филистимляни таборували в Афеку . І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля , а коли бій став тяжкий , то Ізраїль був побитий перед филистимлянами . І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка . І прийшов народ до табору , а Ізраїлеві старші сказали : Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами ? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту , і нехай ввійде поміж нас , і нехай спасе нас із рук наших ворогів . І послав народ до Шіло , і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота , що сидить на херувимах . А там були двоє Ілієвих синів , Хофні та Пінхас , із ковчегом Божого заповіту . І сталося , як ковчег заповіту Господнього прибув до табору , то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком , аж застогнала земля ! А филистимляни почули голос окрику , та й сказали : Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі ? І довідалися вони , що Господній ковчег прибув до табору . І полякалися филистимляни , і говорили : Бог прибув до табору ! І сказали вони : Біда нам , бо такого , як це , не було ще ніколи ! Біда нам ! Хто нас урятує від руки цих потужних богів ? Оце вони , ті боги , що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині ! Зміцніться та будьте мужні , филистимляни , щоб ви не служили євреям , як вони служили вам . І будьте мужні , і воюйте ! І воювали филистимляни . І був побитий Ізраїль , і кожен утікав до свого намету . І та поразка була дуже велика . І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти . А Божий ковчег був узятий , і два Ілієві сини , Хофні та Пінхас , полягли . . . І побіг один веніяминівець із бою , і прибув того дня до Шіло ; а одежа його була подерта , і порох на голові його . І прибув він , аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає , бо серце йому тремтіло за Божого ковчега . А той чоловік прийшов , і розповів у місті , і закричало все місто ! А Ілій почув голос того крику та й сказав : Що це за голос того натовпу ? А той чоловік поспішив і прийшов , та й розповів Ілієві . А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ , а очі його померкли , і він не міг бачити . І сказав той чоловік до Ілія : Я той , що прибіг із бою , і я втік сьогодні з бойових лав . І сказав Ілій : Що то сталося , мій сину ? І відповів вісник і сказав : Ізраїль побіг перед филистимлянами , і сталась велика поразка в народі . І обидва сини твої , Хофні та Пінхас , полягли . А ковчег Божий узятий ! І сталося , як згадав він про Божого ковчега , то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі , зламався карк йому , і він помер , бо той муж був старий та тяжкий . А він судив Ізраїля сорок літ . А невістка його , Пінхасова жінка , була важка , близька до родів . І як зачула вона ту звістку , що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її , то впала на коліна , та й породила , бо прийшли на неї породільні болі її . А як настав час смерти її , то казали ті , що стояли при ній : Не бійся , бо ти породила сина ! Та вона не відповіла , і не взяла цього до серця свого . І вона назвала ім'я тому хлопцеві : Іхавод , кажучи : Відійшла Ізраїлева слава ! Бо почула про взяття Божого ковчегу , і про тестя свого та про мужа свого , та й сказала : Відійшла слава від Ізраїля , бо взятий Божий ковчег . А филистимляни взяли Божого ковчега , і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду . І взяли филистимляни Божого ковчега , і принесли його до Даґонового дому , і поставили його біля Даґона . А другого дня вранці повставали ашдодяни , аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом ! І взяли вони Даґона , і поставили його на його місце . А наступного дня повставали вони рано , аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом ! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі , тільки тулуб Даґонів позостав при ньому . Тому то жерці та всі , хто входить до Даґонового дому , не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня . І стала тяжка Господня рука на ашдодян , і Він їх пустошив та бив їх болячками , Ашдод та довкілля його . І побачили ашдодяни , що так , та й сказали : Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога , бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона , бога нашого ! І послали вони , і зібрали до себе всіх филистимських володарів , та й сказали : Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога ? А ті відказали : Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату . І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога . І сталося по тому , як вони перенесли його , то Господня рука була проти міста , сталося дуже велике замішання . І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого , і появилися на них болячки . І вони вислали Божого ковчега до Екрону . І сталося , як Божий ковчег прибув до Екрону , то екроняни стали кричати , говорячи : Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога , щоб вигубив нас та народ наш ! І послали вони , і зібрали всіх филистимських володарів , та й говорили : Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога , нехай вернеться на місце своє , і нехай не поб'є нас та народа нашого , бо було смертельне замішання в усьому місті . І Божа рука стала там дуже тяжка . А ті люди , хто не повмирав , були вдарені болячками , і зойк міста піднявся до неба ! І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців . І покликали филистимляни жерців та ворожбитів , говорячи : Що робити з Господнім ковчегом ? Скажіть нам , як відіслати його на його місце ? А ті сказали : Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога , то не відсилайте його порожньо , але конче принесіть Йому жертву за провину , тоді будете вилікувані , і ви пізнаєте , чому не відступає Його рука від вас . І ті спитали : Яка ж та жертва за провину , що ми принесемо Йому ? А ті відказали : За числом филистимських володарів п'ять золотих болячок та п'ять золотих мишей . Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів . І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей , що вигублюють землю , і воздайте славу Ізраїлевому Богові , може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю . І чого ви будете робити запеклими свої серця , як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон ? Чи ж не тоді , як Він чинив дивні речі з ними , не відпустили їх , і вони пішли ? А тепер візьміть , і зробіть одного нового воза , і візьміть дві дійні корові , що на них не накладалося ярма , і запряжіть ті корови до воза , а їхні телята відведете від них додому . І візьмете Господнього ковчега , та й поставите його на воза , а золоті речі , що ви принесете Йому жертвою за провину , покладете в скрині збоку її . І відпустите його , і він піде . І побачите : Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі , він зробив нам це велике зло . А якщо ні , то пізнаємо , що не його рука доторкнулася нас , випадок то був нам . І зробили ті люди так . І взяли вони дві дійні корові , і запрягли їх до воза , а їхніх телят замкнули вдома . І поставили вони Господнього ковчега на воза , і скриню , і золоті миші , і подоби їхніх болячок . І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу . Ішли вони однією битою дорогою та все ревли , і не відхилялися ні праворуч , ні ліворуч . А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу . А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині . І звели вони очі свої та й побачили ковчега , і зраділи , що побачили ! А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса , та й став там , а там був великий камінь . І вони накололи дров із воза , а корів принесли цілопаленням для Господа . А Левити зняли Господнього ковчега та скриню , що була з ним , що в нім були золоті речі , та й поставили при великому камені . А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення , і приносили того дня жертви для Господа . А п'ять филистимських володарів бачили це , і вернулися того дня до Екрону . А оце ті золоті болячки , що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину : одна за Ашдод , одна за Газу , одна за Ашкелон , одна за Ґат , одна за Екрон . А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів , від міста твердинного й аж до безмурного села , і аж до великого каменя , що на ньому поставили Господнього ковчега , і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса . І вдарив Господь людей Бет-Шемешу , бо вони заглядали в Господній ковчег . І вибив Він між народом п'ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка . І був народ у жалобі , бо Господь ударив народ великою поразкою . І сказали люди Бет-Шемешу : Хто зможе стати перед лицем Господа , Того Бога Святого ? І до кого Він піде від нас ? І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму , говорячи : Филистимляни вернули Господнього ковчега . Зійдіть , знесіть його до себе . І поприходили люди Кір'ят-Єаріму , та й підняли Господнього ковчега , і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї , а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега . І сталося , від дня , коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі , минуло багато часу , а було його двадцять літ . А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом . І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому , говорячи : Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа , повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт , і міцно прихиліть свої серця до Господа , і служіть Самому Йому , і Він спасе вас із руки филистимлян . І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт , та й служили Господеві , Самому Йому . І сказав Самуїл : Зберіть усього Ізраїля до Міцпи , а я буду молитися за вас до Господа ! І зібралися до Міцпи , і черпали воду та лили перед Господнім лицем , і постили того дня , та й казали там : Ми згрішили перед Господом ! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі . І почули филистимляни , що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи , і піднялися филистимські володарі на Ізраїля . І почули про це Ізраїлеві сини , та й злякалися филистимлян . І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла : Не переставай кликати за нас до Господа , нашого Бога , і нехай Він спасе нас від руки филистимлян . І взяв Самуїл одне молочне ягня , і приніс його повним цілопаленням для Господа . І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля , а Господь відповів йому . І приносив Самуїл цілопалення , а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля . І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян , та й привів їх у замішання , і були вони побиті перед Ізраїлем . І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи , та й гнали филистимлян , і били їх аж під Бет-Кар . І взяв Самуїл одного каменя , і поклав між Міцпою та між Шенам , та й назвав ім'я йому : Евен-Єзер . І він сказав : Аж доти допоміг нам Господь . І були филистимляни переможені , і далі вже не входили в Ізраїлеві границі . І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові . І вернулися до Ізраїля ті міста , що филистимляни забрали були від Ізраїля , від Екрону й аж до Ґату , а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян . І був мир між Ізраїлем та між Амореянином . І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого . І ходив він рік-річно , і обходив Бет-Ел , і Ґілґал , і Міцпу , і судив Ізраїля по всіх тих місцях . І вертався до Рами , бо там був дім його , і там судив Ізраїля . І він збудував там жертівника для Господа . І сталося , як Самуїл постарівся , то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля . І було ім'я перворідного сина його Йоїл , а ім'я другого його Авійя , судді в Беер-Шеві . А сини його не йшли його дорогою , і вхилялись до зиску , і брали підкупа , і ламали Закона . І зібралися всі Ізраїлеві старші , і прийшли до Самуїла до Рами , та й сказали до нього : Ось ти постарівся , а сини твої не йдуть дорогами твоїми . Тепер настанови нам царя , щоб судив нас , як у всіх народів . І була та річ зла в Самуїлових очах , як вони сказали : Настанови нам царя , щоб судив нас . І молився Самуїл до Господа . І сказав Господь до Самуїла : Послухай голосу того народу щодо всього , про що він сказав тобі , бо не тобою вони погордували , але Мною погордували , щоб Я не царював над ними . Як усі ті діла , що вони чинили від дня , коли Я вивів їх з Єгипту , і аж до цього дня , і як вони кидали Мене й служили іншим богам , так вони чинять і тобі . А тепер послухай їхнього голосу , тільки конче остережеш їх , і розповіси їм право того царя , що буде царювати над ними . І переказав Самуїл всі Господні слова до народу , що жадав від нього царя , і сказав : Оце буде право царя , що царюватиме над вами : він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх , і вони будуть бігати перед колесницею його ; і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників , і щоб орати орку його , і щоб жати жниво його , і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його . А дочок ваших забере за мироварниць , і за кухарок , і за пекарок . І він позабирає поля ваші , і виноградники ваші , та кращі ваші оливки , і пороздає своїм слугам . А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину , і даватиме своїм евнухам та своїм слугам . І він забере рабів ваших , і ваших невільниць , і найліпших ваших юнаків , і ваших ослів , і буде вживати їх на роботу свою . Він братиме десятину з вашої отари , а ви станете йому за рабів . І ви будете кликати того дня проти вашого царя , якого собі вибрали , та не відповість вам Господь того дня ! Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу , та й сказав : Ні , нехай тільки цар буде над нами ! І будемо ми , як усі люди , і буде нас судити наш цар . І він ходитиме перед нами , і провадитиме наші війни . І вислухав Самуїл усі слова народу , і переказав їх голосно Господеві . А Господь сказав до Самуїла : Послухайся їхнього голосу , і постав їм царя ! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей : Ідіть кожен до міста свого ! І був чоловік із Веніяминового племени , а ім'я йому Кіш , син Авіїла , сина Церорового , сина Бехоратового , сина Афіяхового , веніяминівець , людина заможна . І був у нього син , а ім'я йому Саул , молодий та гарний . І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього , цілою головою він був вищий від кожного з усього народу . І пропали були Кішові , Сауловому батькові , ослиці . І сказав Кіш до свого сина Саула : Візьми з собою одного із слуг , і встань , іди , пошукай ослиці ! І він перейшов Єфремові гори , і перейшов край Шаліша , та не знайшли . І перейшли вони край Шеаліму , та нема . І перейшов він край Веніяминів , та не знайшли . Увійшли вони до краю Цуф , і Саул сказав до свого слуги , що з ним : Давай вернімося , щоб не занехав батько ослиць , та не став журитися за нами ! А той відказав йому : Ось у цьому місті є чоловік Божий , а той чоловік шанований . Усе , що він говорить , конче справджується . Тепер сходімо туди , може він покаже нам нашу дорогу , що нею ми пішли б . І сказав Саул до свого слуги : Ось ми підемо , та що ми принесемо цьому чоловікові ? Бо хліб вийшов із наших торб , а подарунка нема , щоб принести Божому чоловікові . Що ми маємо ? А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав : Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла , і я дам Божому чоловікові , а він розповість нам про нашу дорогу . Колись в Ізраїлі , коли хто ходив питатися Бога , то так говорив : Давайте підемо до провидця . Бо що сьогодні , пророк , колись звалося провидець . І сказав Саул до свого слуги : Добре твоє слово . Давай підемо ! І пішли вони до того міста , де був чоловік Божий . Коли вони підіймалися по узбіччях до міста , то знайшли дівчат , що вийшли були набрати води . І сказали вони до них : Чи є тут провидець ? А ті відповіли їм та й сказали : Є , ось перед тобою ! Поспіши тепер , бо сьогодні він прийшов до міста , бо сьогодні в народа жертва на пагірку . Як увійдете до міста , так знайдете його , поки він не вийде на пагірок їсти , бо народ не їсть аж до його приходу , бо він благословляє жертву , потім їдять покликані . А тепер увійдіть , бо зараз ви знайдете його . І піднялися вони до міста . Як вони входили до середини того міста , аж ось Самуїл виходить навпроти них , щоб іти на пагірок . А Господь , за день перед Сауловим приходом , виявив був Самуїлові , говорячи : Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю , і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом , і він спасе народ Мій від руки филистимлян . Я бо зглянувся на народ Мій , бо голосіння його дійшло до Мене ! А коли Самуїл побачив Саула , то Господь сказав йому : Оце той чоловік , що Я казав тобі , він володітиме народом Моїм . І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав : Скажи мені , де тут дім провидця ? І відповів Самуїл Саулові та й сказав : Я той провидець . Вийди перед мене на пагірок , і ви будете їсти зо мною сьогодні . А рано я відпущу тебе , і про все , що в серці твоїм , я розповім тобі . А щодо ослиць , що пропали тобі , сьогодні вже три дні , не журися за них , бо знайшлися вони . Та для кого все пожадане в Ізраїлі ? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого ? І відповів Саул та й сказав : Чи ж я не веніяминівець , із найменших Ізраїлевих племен ? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени . І чого ти говориш мені отаке слово ? І взяв Самуїл Саула та слугу його , і ввів їх до кімнати , і дав їм місце на чолі покликаних , а тих було близько тридцяти чоловіка . І сказав Самуїл до кухаря : Дай же ту частку , що дав я тобі , що про неї я сказав тобі : Відклади її в себе ! І подав кухар стегно та те , що на ньому , і поклав перед Саулом . А Самуїл сказав : Оце позоставлене ! Поклади перед собою та їж , бо воно сховане для тебе на умовлений час , коли я сказав : Покликав я народ . І Саул їв із Самуїлом того дня . І зійшли вони з пагірка до міста , і він розмовляв із Саулом на даху свого дому . І повставали вони рано вранці . І сталося , як зійшла рання зоря , то Самуїл кликнув до Саула на дах , говорячи : Уставай же , і я відпушу тебе ! І встав Саул , і вони вийшли обоє , він та Саул , на вулицю . Коли вони підходили на край міста , то Самуїл сказав до Саула : Скажи тому слузі , і нехай він іде перед нами . І той пішов . А ти зараз спинися , я оголошу тобі Боже слово ! І взяв Самуїл посудинку оливи , та й вилляв на його голову , і поцілував його та й сказав : Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря ? ( І будеш ти царювати над народом Господнім , і ти визволиш його від руки ворогів його навколо . І ось тобі ознака , що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря . ) Як підеш ти сьогодні від мене , то при Рахилинім гробі , у Веніяминовій країні в Целцаху , знайдеш двох людей , і вони скажуть тобі : Знайдені ті ослиці , яких ти шукати ходив . А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць , та й зажурився за вас , говорячи : Що я зроблю для свого сина ? І перейдеш ти звідти й далі , і підеш аж до діброви Фаворської , а там знайдуть тебе три чоловіки , що йдуть до Бога до Бет-Елу , один несе трьох ягнят , а один несе три буханці хліба , а один несе бурдюка вина . І запитають вони тебе про мир , та дадуть тобі два хліби , і ти візьмеш із їхньої руки . Потому вийдеш ти на Божий горбок , де намісники филистимські . І станеться , як ти ввійдеш там до міста , то стрінеш громаду пророків , що сходять з пагірка , а перед ними арфа , та бубон , та сопілка , та цитра , і вони пророкують . І злине на тебе Дух Господній , і ти будеш з ними пророкувати , і станеш іншою людиною . І станеться , коли збудуться тобі ці ознаки , роби собі , що знайде рука твоя , бо Бог з тобою . І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу , а я зійду до тебе , щоб принести цілопалення , щоб приносити мирні жертви . Сім день будеш чекати , аж поки прийду я до тебе , і завідомлю тебе , що будеш робити . І сталося , як повернувся він , щоб іти від Самуїла , то Бог змінив йому серце на інше , а всі ті ознаки прийшли того дня . І прийшли вони туди до Ґів'ї , аж ось громада пророків назустріч йому . І злинув на нього Дух Божий , і він пророкував серед них . І сталося , кожен , хто знав його віддавна , а тепер побачили , ось він пророкує разом із пророками , то казали один до одного : Що то сталося Кішовому синові ? Чи й Саул між пророками ? І відповів чоловік звідти й сказав : А хто їній батько ? Тому то стало за приказку : Чи й Саул між пророками ? І перестав він пророкувати , і прийшов на пагірок . І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його : Куди ви ходили ? А той відказав : Шукати ослиць . І побачили ми , що нема , і прийшли до Самуїла . А дядько Саулів сказав : Скажи ж мені , що сказав вам Самуїл ? І сказав Саул до дядька свого : Справді розповів нам , що знайдені ті ослиці . А про справу царства , що говорив Самуїл , не розповів йому . І скликав Самуїл народ до Господа , до Міцпи , та й сказав до Ізраїлевих синів : Так сказав Господь , Бог Ізраїлів : Я вивів Ізраїля з Єгипту , і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств , що гнобили вас . А ви сьогодні погордували своїм Богом , що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших . І ви сказали йому : Ні , таки царя постав над нами . А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами . І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена , і було виявлене Веніяминове плем'я . І привів він Веніяминове плем'я за родами його , і був виявлений рід Матріїв . І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами , і був виявлений Саул , син Кішів . І шукали його , та не знаходили . І питалися Господа ще : Чи прийде він ще сюди ? А Господь відповів : Он він заховався між речами ! І вони побігли , і взяли його звідти . І він став серед народу , і був вищий від усього народу на цілу голову . І сказав Самуїл до всього народу : Чи бачите , кого вибрав Господь ? Бо нема такого , як він , серед усього народу . І ввесь народ ізняв крик та й сказав : Хай живе цар ! А Самуїл промовляв до народу про права царства , і записав те до книги , та й поклав перед Господнім лицем . І відпустив Самуїл увесь народ , кожного до дому свого . І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї , а з ним пішли ті вояки , що Господь діткнувся їхніх сердець . А негідні сини говорили : Що , нас спасе отакий ? І гордували ним , і не принесли йому дара . Та він мовчав . І вийшов аммонітянин Нахаш , і таборував при ґілеадському Явешу . І сказали всі явеські люди до Нахаша : Склади з нами умову , і ми будемо служити тобі ! І сказав до них аммонітянин Нахаш : Про це складу з вами умову , щоб кожному з вас вибрати праве око , і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля . І сказали до нього явеські старші : Зачекай нам сім день , і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї . І якщо нема нам порятунку , то вийдемо до тебе . І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї , і говорили ті слова до ушей народу . І ввесь народ підніс свій голос , та й заплакав . Аж ось Саул іде худобою з поля . І сказав Саул : Що народові , що плачуть ? І розповіли йому слова явеських людей . І злинув Божий Дух на Саула , як слухав він ті слова , і дуже запалав його гнів ! І взяв він пару худобин , і порізав її , і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів , говорячи : Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом , отак буде зроблено худобі його ! І великий страх спав на людей , і вони повиходили , як один чоловік . І він перелічив їх у Безеку , і було Ізраїлевих синів триста тисяч , а Юдиних людей тридцять тисяч . І сказали вони до послів , що прийшли : Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу : Узавтра , як пригріє сонце , буде вам порятунок . І прийшли ті посли , і розповіли явеським людям , і вони зраділи . І сказали явеські люди : Узавтра ми вийдемо до вас , а ви зробите нам усе , що добре в очах ваших . І сталося назавтра , і склав Саул із народу три відділи , і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі , та й били Аммона аж до спекоти дня . І сталося , позосталі розбіглися , і не позосталося між ними двох разом . І сказав народ до Самуїла : Хто той , що запитував : Саул буде царювати над нами ? Дайте тих людей , а ми їх повбиваємо ! Та Саул сказав : Ніхто не буде забитий цього дня , бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля . А Самуїл сказав до народу : Ходіть , і підемо в Ґілґал , та й відновимо там царство ! І пішов увесь народ до Ґілґалу , і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі , і приносили мирні жертви перед Господнім лицем . І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі ! І сказав Самуїл до всього Ізраїля : Ось я послухався вашого голосу в усьому , що ви говорили мені , і поставив над вами царя . А тепер той цар ось ходить перед вами . А я постарів та посивів , а сини мої ось вони з вами . І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня . Ось ! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем : чийого вола я взяв , чи осла чийого взяв я ? А кого я гнобив , кому чинив насильство ? І з чиєї руки взяв я підкупа , і відвернув свої очі від нього ? І все це я поверну вам . А вони сказали : Не гнобив ти нас , і не чинив нам насильства , і ні від кого нічого не брав . І він сказав : Господь свідок на вас , і свідок Його помазанець цього дня , що ви нічого не знайшли в моїй руці . А народ сказав : Свідок ! І сказав Самуїл до народу : Свідок Господь , що поставив Мойсея та Аарона , і що вивів наших батьків із єгипетського краю . А тепер станьте , і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні , які Він учинив із вами та з вашими батьками . Як Яків прийшов був до Єгипту , і батьки ваші кликали до Господа , то Господь послав Мойсея та Аарона , і вони вивели ваших батьків із Єгипту , і осадили їх у цьому місці . Та вони забули Господа , Бога свого , і Він передав їх у руку Сісери , начальника хацорського війська , і в руку филистимлян та в руку моавського царя , і вони воювали проти них . І кликали вони до Господа та говорили : Згрішили ми , бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам . А тепер урятуй нас із руки наших ворогів , і ми будемо служити Тобі . І послав Господь Єруббаала , і Бедана , і Їфтаха , і Самуїла , і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів , і ви сиділи безпечно . А коли ви побачили , що Нахаш , цар аммонських синів , прийшов на вас , то сказали мені : Ні , нехай царює над нами цар ! А Цар ваш Господь , Бог ваш . А тепер ось той цар , якого ви вибрали , якого жадали , і ось дав Господь над вами царя . Якщо ви будете боятися Господа , і будете служити Йому , і будете слухатися Його голосу , і не будете непокірні до Господніх заповідей , то будете й ви , і цар , що царює над вами , ходити за Господом , Богом вашим . А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу , і будете непокірні до Господніх заповідей , то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків ! І ось тепер станьте , і побачте ту велику річ , що Господь зробить на ваших очах . Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю ? Я покличу до Господа , і Він пошле грім та дощ , а ви пізнаєте й побачите , що велике ваше зло , яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя . І кликнув Самуїл до Господа , а Господь послав того дня грім та дощ . І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла ! І сказав увесь народ до Самуїла : Помолися за своїх рабів до Господа , Бога твого , щоб нам не померти , бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло , що жадали для себе царя . І сказав Самуїл до народу : Не бійтеся ! Ви зробили все те зло , тільки не відступіть від Господа , і служіть Господеві всім серцем своїм ! І не відступайте , і не йдіть за марнотами , які не допоможуть і які не врятують , бо марнота вони . Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення , бо зволив Господь зробити вас народом Своїм . Також я , не дай мені , Боже , грішити проти Господа , щоб перестав я молитися за вас ! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту . Тільки бійтеся Господа , і служіть Йому правдиво всім вашим серцем , бо ви бачили , які великі діла вчинив Він із вами ! А якщо справді будете чинити зло , погинете й ви , і цар ваш ! Рік був , як Саул зацарював , і два роки царював над Ізраїлем . І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля , дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу , а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї . А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх . І побив Йонатан филистимського намісника , що в Ґеві . І почули це филистимляни , а Саул засурмив у сурму по всьому Краю , говорячи : Нехай почують євреї ! А ввесь Ізраїль чув , говорячи : Саул побив филистимського намісника , і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян . І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу . А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем , тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців , а народу , щодо численности , як піску на морському березі . І вийшли вони , і таборували в Міхмаші , на схід Бет-Авену . А Ізраїльтянин побачив , що скрутно йому , що народ був пригноблений , і народ ховався по печерах , і по щілинах , і по скелях , і по льохах та по ямах . А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду . А Саул був ще у Ґілґалі , а ввесь народ із тривогою поспішав за ним . І чекав він сім день умовленого часу , що призначив Самуїл , та Самуїл не прийшов до Ґілґалу , і народ став розбігатися від нього . І сказав Саул : Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви . І він приніс цілопалення . І сталося , як скінчив він приносити цілопалення , то ось приходить Самуїл . І вийшов Саул , щоб зустріти його , щоб привітати його . І сказав Самуїл : Що ти зробив ? А Саул відказав : Бо я бачив , що народ розбігається від мене , а ти не прийшов на умовлений час тих днів . А филистимляни зібралися в Міхмаші . І я сказав : Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу , а Господнього лиця я ще не вблагав . І я вирішив , і приніс цілопалення ! І сказав Самуїл до Саула : Ти зробив нерозумне ! Не послухав ти наказів Господа , Бога свого , що наказав був тобі , бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем . А тепер царство твоє не буде стояти , Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм , і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм , бо ти не виконав , що наказав був тобі Господь . І встав Самуїл , і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї . А Саул перелічив народ , що знаходився з ним , близько шости сотень чоловіка . І Саул і син його Йонатан та народ , що знаходився з ним , сиділи в Веніяминовій Ґеві , филистимляни ж таборували в Міхмаші . І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами : один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал , і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону , а один відділ звертається на дорогу до границі , що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині . А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї , бо филистимляни сказали : Щоб не робили євреї меча чи списа ! І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга , і заступа свого , і сокиру свою , і серпа свого , коли тупилися вістря плугів , і заступів , і вил , і сокир , і мусіли сходити , щоб направити вістря рожна . І сталося за днів війни , і не знайшлося ані меча , ані списа в руці всього народу , що був з Саулом та з Йонатаном , та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана . І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу . Одного дня сказав Йонатан , син Саулів , до слуги , свого зброєноші : Ходім , і перейдімо до филистимської залоги , що з того боку . А батькові своєму він цього не розповів . А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом , що в Міґроні . А народу , що з ним , було близько шости сотень чоловіка . А Ахійя , син Ахітува , брата Іхавода , сина Пінхаса , сина Ілія , священика в Шіло , носив ефода . А народ не знав , що пішов Йонатан . А між тими переходами , що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги , була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу . А ім'я одній Боцец , а ім'я другій Сенне . Один зуб скеля стовп із півночі , навпроти Міхмашу , а один із півдня , навпроти Ґеви . І сказав Йонатан до слуги , свого зброєноші : Ходім , і перейдімо до сторожі тих необрізаних , може Господь зробить поміч для нас , бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох . І сказав йому його зброєноша : Роби все , що на серці твоїм ! Звертай собі , ось я з тобою , куди хоче серце твоє . І сказав Йонатан : Ось ми приходимо до тих людей , і покажемось їм . Якщо вони скажуть до нас так : Стійте тихо , аж ми прийдемо до вас , то ми станемо на своєму місці , і не підіймемося до них . А якщо вони скажуть так : Підійміться до нас , то підіймемося , бо Господь дав їх у нашу руку . Це для нас буде знаком . І вони обидва показалися филистимській сторожі . І сказали филистимляни : Ось виходять із щілин євреї , що поховалися там . І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали : Підіймися до нас , і ми вам щось скажемо ! І сказав Йонатан зброєноші своєму : Підіймайся за мною , бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку ! І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх , а за ним його зброєноша . І падали филистимляни перед Йонатаном , а його зброєноша добивав за ним . І була перша поразка , що вдарив Йонатан та його зброєноша , близько двадцяти чоловіка , на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день . І стався сполох у таборі , на полі , та в усьому народі . Залога та нищителі затремтіли й вони . І задрижала земля , і знявся великий сполох ! І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї , аж ось натовп розпливається , і біжить сюди та туди . І сказав Саул до народу , що був з ним : Перегляньте й побачте , хто пішов від нас ? І переглянули , аж ось нема Йонатана та його зброєноші . І сказав Саул до Ахійї : Принеси Божого ковчега ! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами . І сталося , коли Саул говорив до священика , то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось . І сказав Саул до священика : Спини свою руку ! І зібралися Саул та ввесь народ , що був із ним , і вони пішли аж до місця бою , аж ось меч кожного на його ближнього , замішання дуже велике ! А між филистимлянами , як і давніш , були євреї , що поприходили з ними з табором , і вони теж перейшли , щоб бути з Ізраїлем , що був із Саулом та Йонатаном . А всі ізраїльтяни , що ховалися в Єфремових горах , почули , що филистимляни втікають , і погналися за ними й вони до бою . І спас Господь Ізраїля того дня . А бій перейшов аж за Бет-Евен . Та ізраїльтянин був пригноблений того дня . А Саул наклав клятву на народ , говорячи : Проклятий той чоловік , що буде їсти хліб до вечора , поки я пімщуся на своїх ворогах . І ввесь той народ не їв хліба . І ввесь народ пішов до лісу , а там був мед на галявині . І ввійшов народ до того лісу , аж ось струмок меду ! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх , бо народ боявся присяги . А Йонатан не чув , коли батько його заприсягнув був народ . І простягнув він кінець кия , що був у руці його , і вмочив його в стільник меду , та й підніс руку свою до уст своїх . І роз'яснилися очі йому ! А на це один із народу промовив і сказав : Заприсягаючи , заприсяг твій батько народ , говорячи : Проклятий той чоловік , що буде їсти хліб сьогодні ! І змучився від цього народ . І сказав Йонатан : Знещасливив мій батько цю землю ! Подивіться но , як роз'яснилися очі мої , коли я скуштував трохи цього меду . А що , коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів , що знайшов ? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян ? І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону . А народ дуже змучився . І кинувся народ на здобич , і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят , та й різали на землю . І їв народ із кров'ю ! І розповіли Саулові , кажучи : Ось народ грішить проти Господа , їсть із кров'ю ! А той відказав : Зрадили ви ! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя . І сказав Саул : Розійдіться між людьми , та й скажіть їм : Приведіть до нас кожен вола свого , і кожен штуку дрібної худобини , і заріжте тут . І будете їсти , і не згрішите проти Господа , якщо не будете їсти з кров'ю . І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою , і порізали там . І збудував Саул жертівника для Господа ; його першого зачав він будувати , як жертівника для Господа . І сказав Саул : Зійдімо вночі за филистимлянами , та й винищуймо їх аж до ранкового світла , і не полишімо між ними нікого . А вони сказали : Роби все , що добре в очах твоїх . А священик сказав : Приступімо тут до Бога ! І запитався Саул Бога : Чи зійти за филистимлянами ? Чи даси їх в Ізраїлеву руку ? Та Він не відповів йому того дня . І сказав Саул : Зійдіться сюди всі видатні народу , і пізнайте та побачте , у чому стався той гріх сьогодні . Бо як живий Господь , що допоміг Ізраїлеві , якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані , то конче помре він ! Та ніхто не відповів йому з усього народу . І сказав він до всього Ізраїля : Ви станете на один бік , а я та син мій Йонатан на другий бік . І сказав той народ до Саула : Зроби , що добре в очах твоїх ! І сказав Саул до Господа , Бога Ізраїля : Дай же тумім ! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул , а народ повиходив оправданим . І сказав Саул : Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном . І був виявлений Йонатан . І сказав Саул до Йонатана : Розкажи мені , що ти зробив ? І розповів йому Йонатан і сказав : Я справді скуштував кінцем кия , що був у руці моїй , трохи меду . Ось я помру за це ! І сказав Саул : Так нехай зробить Бог , і так нехай додасть , що конче помреш , Йонатане ! А народ сказав до Саула : Чи помирати Йонатанові , що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі ? Борони Боже ! Як живий Господь , не спаде волосина з голови його на землю , бо з Богом робив він цього дня ! І визволив народ Йонатана , і він не помер . І відійшов Саул від филистимлян , а филистимляни пішли на своє місце . І здобув Саул царювання над Ізраїлем , і воював навколо зо всіма своїми ворогами : з Моавом , і з синами Аммона , і з Едомом , і з царями Цови , і з филистимлянами . І скрізь , проти кого він обертався , мав успіх . І склав він військо , та й побив Амалика , і врятував Ізраїля з руки грабіжника . І були в Саула сини : Йонатан , і Їшві , і Малкішуя ; а ім'я двох дочок його : ім'я старшій Мерав , а ім'я молодшій Мелхола . А ім'я Саулової жінки : Ахіноам , дочка Ахімааца . А ім'я провідника його війська : Авнер , син Нера , Саулового дядька . А Кіш батько Саулів , а Нер батько Авнера , син Авіїлів . І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів . І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного , то брав його до себе . І сказав Самуїл до Саула : Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом Його , над Ізраїлем . А тепер послухайся голосу Господніх слів . Так сказав Господь Саваот : Я згадаю , що зробив був Амалик Ізраїлеві , що клав йому перешкоду на дорозі , коли він виходив із Єгипту . Тепер іди , і поб'єш Амалика , і вчиниш закляттям усе , що його , і не змилосердишся над ним . І позабиваєш усе , від чоловіка аж до жінки , від дитини й аж до немовляти , від вола й аж до штуки дрібної худобини , від верблюда й аж до осла . І Саул оповістив народ , і перелічив їх у Телаїмі , і двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди . І прийшов Саул аж до Амаликового міста , та й засів у долині . І сказав Саул кенеянам : Ідіть , відокремтесь , вийдіть з-поміж Амаликитянина , щоб я не долучив вас до них , бо ви зробили були милість усім ізраїльтянам , коли вони виходили з Єгипту . І відокремився Кенеянин з-поміж Амалика . А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця , де йдеш до Шуру , що навпроти Єгипту . І зловив він Аґаґа , амаликського царя , живого , а ввесь народ зробив закляттям , та й побив вістрям меча . Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом , і над найліпшим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з товару вгодованого , і над вівцями , та над усім добром , і не хотіли зробити їх закляттям . А все маловарте й худе його зробили закляттям . І було Господнє слово до Самуїла й казало : Жалкую , що Я настановив Саула за царя , бо він відвернувся від Мене , а слів Моїх не виконав . І запалився гнів Самуїлів , і він кликав до Господа цілу ніч . А рано вранці Самуїл устав , і пішов назустріч Саулові . І Самуїлові донесли , говорячи : Саул прийшов до Кармелу , і ось ставить собі пам'ятника , а потому повернувся й пішов , і зійшов до Ґілґалу . І прийшов Самуїл до Саула , а Саул сказав йому : Благословенний ти в Господа ! Я виконав слово Господнє . А Самуїл сказав : А що це за мекання цієї отари в ушах моїх , та рик великої худоби , що я чую ? І сказав Саул : Від Амаликитянина привели їх , бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої , щоб зарізати в жертву для Господа , Бога твого , а позостале вчинили закляттям . А Самуїл сказав до Саула : Покинь , а я розповім тобі , що Господь говорив мені цієї ночі . А той сказав йому : Говори . І сказав Самуїл : Хоч ти малий був в очах своїх , чи ж ти не голова Ізраїлевих племен ? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем ? І послав тебе Господь дорогою , і сказав : Іди , і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян , і будеш воювати з ними , аж поки ти не вигубиш їх . І чому ти не послухався Господнього голосу , але кинувся на здобич , і зробив оце зло в Господніх очах ? І сказав Саул до Самуїла : Та я послухався Господнього голосу , і пішов дорогою , якою послав був мене Господь , і привів я Аґаґа , царя амаликського , а Амалика зробив закляттям . А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику , як початок закляття , щоб приносити в жертву Господеві , Богові твоєму , в Ґілґалі . І сказав Самуїл : Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке , як послух Господньому голосу ? Таж послух ліпший від жертви , покірливість краща від баранячого лою ! Бо непокірливість як гріх ворожбитства , а свавільство як провина та служба бовванам . Через те , що ти відкинув Господні слова , то Він відкинув тебе , щоб не був ти царем . І сказав Саул до Самуїла : Прогрішився я , бо переступив накази Господні та слова твої , бо я боявся народу , та послухався його голосу . А тепер прости ж мій гріх , і вернися зо мною , і я поклонюсь Господеві . Та Самуїл сказав до Саула : Не вернуся з тобою , бо ти погордив Господнім словом , а Господь погордив тобою , щоб не був ти царем над Ізраїлем . І повернувся Самуїл , щоб піти , а Саул схопив полу плаща його , та й відірвав . І сказав до нього Самуїл : Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство , та й передав його твоєму ближньому , ліпшому від тебе ! І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися , бо Він не людина , щоб каятись . А Саул сказав : Прогрішився я ! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем , і вернися зо мною , а я поклонюся Господеві , Богові твоєму . І вернувся Самуїл за Саулом , і Саул поклонився Господеві . І сказав Самуїл : Підведіть до мене Аґаґа , царя амаликського . І пішов до нього Аґаґ весело . І сказав Аґаґ : Справді , відступилася гіркота смерти ! А Самуїл сказав : Як твій меч позбавляв жінок дітей , так позбавиться дітей твоя мати між жінками . І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі . І пішов Самуїл до Рами , а Саул зійшов до дому свого , до Саулової Ґів'ї . І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти , та Самуїл сумував за Саулом . А Господь жалкував , що настановив був Саула царем над Ізраїлем . І сказав Господь до Самуїла : Аж доки ти сумуватимеш за Саулом ? Таж Я відкинув його , щоб не царював над Ізраїлем . Наповни рога свого оливою , та й іди , пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея , бо Я наглянув Собі царя між синами його . І сказав Самуїл : Як я піду ? А почує Саул , то вб'є мене . А Господь сказав : Візьми в свою руку теля з великої худоби , та й скажеш : Я прийшов , щоб принести жертву для Господа . І закличеш Єссея на жертву , а Я тобі дам знати , що маєш робити , і помажеш Мені того , кого скажу тобі . І зробив Самуїл , що Господь говорив . І прийшов він до Віфлеєму , а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням . І сказали вони : Чи твій прихід то мир ? А він відказав : Мир ! Я прийшов , щоб принести жертву Господеві . Освятіться , і прийдете зо мною до жертви . І освятив він Єссея та синів його , і покликав їх на жертву . І сталося , як вони поприходили , то побачив він Еліява , та й сказав : Справді перед Господом помазанець Його ! Та Господь сказав Самуїлові : Не дивись на обличчя його та на високість зросту його , бо Я відкинув його Собі ! Бо Бог бачить не те , що бачить людина : чоловік бо дивиться на лице , а Господь дивиться на серце . І покликав Єссей Авінадава , і привів його перед Самуїла , та той сказав : Також цього не вибрав Господь ! І привів Єссей Шамму , та Самуїл сказав : Також цього не вибрав Господь . І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла . І сказав Самуїл до Єссея : Цих не вибрав Господь . І сказав Самуїл до Єссея : Чи то всі твої діти ? А той відказав : Ще позостався найменший , він пасе отару . І сказав Самуїл до Єссея : Пошли ж привести його , бо не сядемо за стіл , аж поки він не прийде сюди . І послав він , і привів його , а він рум'яний , із гарними очима та хорошого стану . А Господь сказав Самуїлові : Устань , помаж його , бо це він ! І взяв Самуїл рога оливи , та й помазав його серед братів його . І Дух Господній злинув на Давида , і був на ньому від того дня й далі . А Самуїл устав , і пішов до Рами . І Дух Господній відступився від Саула , а напав його дух злий , посланий від Господа . І сказали раби Саула до нього : Оце злий дух від Бога нападає на тебе . Нехай скаже пан наш , раби твої пошукають тобі кого , хто вміє грати на гуслах . І станеться , коли буде на тебе злий дух від Бога , то заграє той рукою своєю , і буде тобі добре . І сказав Саул до рабів своїх : Нагляньте мені кого , хто добре грає , і приведіть до мене . І відповів один із слуг , і сказав : Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея , що вміє грати , лицар та вояка , і розуміється на речах , і чоловік хорошої постави . І Господь із ним . І послав Саул послів до Єссея й сказав : Пошли до мене Давида , сина свого , що при отарі . І взяв Єссей осла , наладованого хлібом , та бурдюка вина , та одне козля , і послав через сина свого Давида до Саула . І прийшов Давид до Саула , та й став перед ним . І той сильно полюбив його , і він став йому зброєношею . І послав Саул до Єссея , говорячи : Нехай остається Давид при мені , бо він знайшов ласку в очах моїх . І бувало , коли злий дух від Бога нападав на Саула , то Давид брав гусла , та й грав своєю рукою . І легшало Саулові , і ставало йому добре , і відступав від нього той злий дух . І зібрали филистимляни свої війська на війну . І зібралися вони до Сохо , що Юдине , і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі . І зібралися Саул та ізраїльтяни , і таборували в долині Елі , і вставилися до бою проти филистимлян . І стояли филистимляни на горі з того боку , а Ізраїль стояв на горі з цього боку , а поміж ними долина . І вийшов із филистимських таборів одноборець , ім'я йому Ґоліят із Ґату . Високий був шість ліктів і п'ядь . А на голові його мідяний шолом , і він одягнений був у панцера з луски ; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді . А на ногах його мідяні наголінники , а за плечима його мідяний спис . А держак списа його як ткацький вал , а вістря спису його шістсот шеклів заліза . А перед ним ходив щитоноша . І став він , і кликнув до Ізраїлевих полків , та й сказав до них : Чого ви вийшли ставати до бою ? Чи ж я не филистимлянин , а ви не раби Саулові ? Оберіть собі кого , і нехай він зійде до мене . Якщо він зможе воювати зо мною , і вб'є мене , то ми станемо вам за рабів . А якщо я переможу його , і вб'ю його , то ви станете нам за рабів , і будете служити нам . І сказав филистимлянин : Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки . Дайте мені чоловіка , і будемо битися вдвох . І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина , і вони перестрашилися та сильно налякалися . А Давид син того мужа ефратянина , з Юдиного Віфлеєму , а ім'я йому Єссей , що мав восьмеро синів . І цей чоловік за Саулових днів був старий , увійшов у літа . І пішли троє найстарших Єссеєвих синів , пішли за Саулом на війну . А імена трьох синів його , що пішли на війну : перворідний Еліяв , а другий його Авінадав , а третій Шамма . А Давид він найменший , а три найстарші пішли за Саулом . А Давид ходив до Саула , та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі . А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі , і виступав сорок день . І сказав Єссей до сина свого Давида : Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна , і десять цих хлібів , та й віднеси скоренько до табору до своїх братів . А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника , і розізнаєш про поводження братів своїх , і вивідай про їхні потреби . А Саул і вони , та всі ізраїльтяни були в долині Елі , воювали з филистимлянами . І встав Давид рано вранці , і полишив отару свою на сторожа ; і взяв та й пішов , як наказав йому Єссей . І ввійшов він до обозу , а військо виходило до бойового строю , і підняли вони окрик у бою . І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави . І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей , та й побіг до полку . І ввійшов він , і запитав своїх братів про поводження . А коли він розмовляв із ними , аж ось виходить із филистимських полків одноборець , филистимлянин Ґоліят ім'я йому , із Ґату . І промовляв він ті самі слова , а Давид почув . А всі ізраїльтяни , коли бачили того чоловіка , то втікали перед ним та дуже лякалися . І говорив Ізраїльтянин : Чи бачите ви цього чоловіка , що виходить ? А виходить він , щоб зневажати Ізраїля . І буде , того чоловіка , що вб'є його , збагатить його цар великим багатством , і дочку свою віддасть йому , а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі . І спитався Давид тих людей , хто стояв з ним , говорячи : Що буде зроблене тому , хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля ? Бо хто цей необрізаний филистимлянин , що так зневажає полки Живого Бога ? А народ сказав йому те саме слово , говорячи : Отак буде зроблено чоловікові , хто вб'є його . І почув Еліяв , його найстарший брат , як він говорив до людей . І запалився Еліявів гнів на Давида , і він сказав : Чого то зійшов ти ? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині ? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця , бо ти зійшов , щоб подивитися на війну ! А Давид відказав : Та що я зробив тепер ? Чи не на наказ батька ? І він відвернувся від нього до іншого , і запитував про те саме . А народ відповів йому те саме , як перше . І були почуті слова ті , що говорив Давид , і донесли їх Саулові , і він покликав його . І сказав Давид до Саула : Хай не лякається нічиє серце через нього . Раб твій піде , і буде битися з отим филистимлянином . І сказав Саул до Давида : Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним , бо ти малий , а він вояк від своєї молодости . І сказав Давид до Саула : Твій раб був пастухом свого батька при отарі , і приходив лев , а також ведмідь , та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада , а я виходив за ним , і побивав його , і виривав те з пащі його . А як він ставав на мене , то я хапав його за його гриву , та й побивав його . І лева , і ведмедя побивав твій раб . І цей необрізаний филистимлянин буде , як один із них , бо він зневажив полки Живого Бога ! І сказав Давид : Господь , що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя , Він урятує мене з руки цього филистимлянина . І сказав Саул : Іди , і нехай Господь буде з тобою ! І зодягнув Саул Давида в свою одіж , і дав мідяного шолома на його голову , і надів на нього панцера . І прип'яв Давид меча його на одежу свою , та й силкувався йти , бо він не звик був до того . І сказав Давид до Саула : Не можу в цьому ходити , бо я не звик ! І поскидав Давид їх із себе . І взяв він кия свого в свою руку , і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку , і поклав їх у пастушу торбу , яку мав , та в торбину , а його праща у руці його . І він пішов до филистимлянина . А филистимлянин підходив усе ближче до Давида , і чоловік ніс щита перед ним . І подивився филистимлянин , та й побачив Давида , і злегковажив його , бо той був ще хлопець , рум'яний юнак стрункої постави . І сказав филистимлянин до Давида : Чи я пес , що ти вийшов на мене з києм ? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами . І сказав филистимлянин до Давида : Ходи ж до мене , а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій . І сказав Давид до филистимлянина : Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем , а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота , Бога військ Ізраїлевих , які ти зневажив . Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку , і я поб'ю тебе , і відітну голову твою з тебе , і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині . І пізнає вся земля , що є Бог Ізраїлів ! І пізнає вся громада те , що Господь спасає не мечем та списом , бо це війна Господа , і Він віддасть вас у нашу руку . І сталося , коли филистимлянин устав і пішов , і зблизився до Давида , то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина . І простяг Давид руку свою до торби , і взяв звідти каменя , та й кинув із пращі , і вдарив филистимлянина в чоло його . І той камінь втявся йому в чоло , і він упав на обличчя своє на землю . І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем , і вдарив він филистимлянина , та й убив його , а меча не було в Давидовій руці . І підбіг Давид , і став на филистимлянина , і вихопив його меча , і витяг його з його піхви , та й убив його , відтяв ним йому голову ! І побачили филистимляни , що помер їх силач , і стали втікати ! А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися , і зняли крик , та й погнали филистимлян аж доти , де йдеться до Ґаю , і аж до брами Екрону . І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму , і аж до Ґату , і аж до Екрону . І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами , та й розграбували їхні табори . А Давид узяв голову того филистимлянина , і приніс її до Єрусалиму , а зброю його склав у своєму наметі . А як Саул побачив Давида , що виходив навпроти филистимлянина , то сказав до Авнера , провідника війська : Чий син оцей хлопець , Авнере ? А Авнер відказав : Присягаю життям твоїм , о царю , що не знаю ! І сказав цар : Запитай , чий син цей юнак ? А коли Давид вертався , побивши филистимлянина , то Авнер узяв його й привів його перед Саула , а голова филистимлянина у руці його . І сказав до нього Саул : Чий ти син , хлопче ? А Давид відказав : Я син раба твого віфлеємлянина Єссея . І сталося , як скінчив він говорити до Саула , то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою , і полюбив його Йонатан , як душу свою . І того дня взяв його Саул , і не пустив його вернутися до дому його батька . І склав Йонатан із Давидом умову , бо полюбив його , як душу свою . І зняв Йонатан із себе плаща , що був на ньому , та й дав його Давидові , і вбрання своє , і все аж до меча свого , і аж до лука свого , і аж до пояса свого . І ходив Давид скрізь , куди посилав його Саул , і робив мудро . І настановив його Саул над вояками , і він подобався усьому народові , а також Сауловим рабам . І сталося , як вони йшли , коли Давид вертався , побивши филистимлянина , то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст , щоб співати та танцювати назустріч царя Саула , із бубнами , із радістю , та з цимбалами . І викрикували ті жінки , що грали , та й казали : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої ! І дуже запалився Саулів гнів , і та річ була неприємна йому , і він сказав : Давидові дали десятки тисяч , а мені дали тисячі , йому бракує ще тільки царювання ! І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида . І сталося другого дня , і напав злий дух від Бога на Саула , і він став несамовитий в себе вдома , а Давид грав своєю рукою , як щоденно , а в Сауловій руці був спис . І кинув Саул списа , кажучи про себе : Ударю в Давида , і приб'ю його до стіни ! Та Давид два рази ухилився від нього . І боявся Саул Давида , бо з ним був Господь , а від Саула Він відступив . І віддалив його Саул від себе , і настановив його собі тисячником , і він виходив на війни , і вертався перед народом . І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх , і з ним був Господь . І побачив Саул , що той має велике поводження , і налякався його . А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида , бо він виходив на війни , і вертався перед ними . І сказав Саул до Давида : Ось моя найстарша дочка Мерав , її я дам тобі за жінку . Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни ! А про себе Саул сказав : Нехай не буде на ньому моя рука , а нехай буде на ньому рука филистимлян ! А Давид сказав до Саула : Хто я , і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі , що я стану зятем цареві ? І сталося , коли настав час дати Давидові Мерав , Саулову дочку , то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові , а Давида покохала Мелхола , друга Саулова дочка . І розповіли про це Саулові , і ця річ була слушна в очах його . І сказав Саул про себе : Дам я її йому , і нехай вона стане йому за пастку , і нехай буде на ньому рука филистимлян ! А до Давида Саул сказав удруге : Посвоячишся сьогодні зо мною . І наказав Саул своїм рабам : Промовляйте до Давида потиху , говорячи : Ось цар уподобав тебе собі , а всі його раби полюбили тебе , а тепер ти посвоячишся з царем . І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей . А Давид сказав : Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем ? Таж я людина вбога та маловажна ! І розповіли це раби Саула йому , говорячи : Отак говорив Давид . І сказав Саул : Так скажете Давидові : Не бажає цар заплати за молоду , а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських , щоб пімститися на неприятелях царя . А Саул думав тим зробити , щоб Давид попав до руки филистимлян . І його раби переказали ці слова Давидові , і ця річ була мила в Давидових очах , щоб посвоячитися з царем . І в недовгому часі встав Давид , та й пішов він та його люди , і забив серед филистимлян двісті чоловіка . І Давид приніс їхні крайні плоті , і дав їх у повному числі цареві , щоб посвоячитися з царем . І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу . І побачив Саул , і пізнав , що Господь із Давидом , а Мелхола , Саулова дочка , полюбила його . А Саул ще й далі боявся Давида . І Саул ненавидів Давида по всі дні . І виходили воювати филистимські провідники , і бувало скільки вони виходили , то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів . І стало ім'я його дуже шановане . І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів , щоб убити Давида . Та Йонатан , син Саулів , дуже кохав Давида . І розповів Йонатан Давидові , говорячи : Батько мій Саул хоче вбити тебе . А тепер уранці стережися , сиди в укритті , і сховайся . А я вийду , і стану при своєму батькові на полі , де ти будеш , і я буду говорити про тебе до свого батька . І що побачу , те розповім тобі . І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида , і сказав йому : Нехай не згрішить цар проти раба свого , проти Давида , бо не згрішив він проти тебе , а вчинки його дуже добрі для тебе . І наражав він на небезпеку життя своє , і вбив филистимлянина , і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля . Ти це бачив та радів . І для чого згрішиш ти проти невинної крови , бажаючи вбити Давида безпричинно ? І послухався Саул Йонатанового голосу . І Саул присягнув : Як живий Господь , не буде той убитий ! І покликав Йонатан Давида , і переказав йому Йонатан усі ті слова . І привів Йонатан Давида до Саула , і він був перед ним , як давніше . А війна була далі . І вийшов Давид , воював з филистимлянами , та й завдав їм велику поразку , і вони повтікали перед ним . А злий дух від Господа був на Саулі , і він сидів у своїм домі , і спис його в руці його , а Давид грав рукою . А Саул хотів ударити списом у Давида , прибити його до стіни , та відхилився той перед Саулом , і він увігнав списа в стіну , а Давид утік , і був урятований тієї ночі . І послав Саул посланців до Давидового дому , щоб стерегли його й щоб убили його вранці . І розповіла Давидові його жінка Мелхола , говорячи : Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі , то взавтра ти будеш забитий . І Мелхола спустила Давида через вікно , і він пішов і втік , і врятувався . І взяла Мелхола домашнього божка , і поклала до ліжка , а подушку з козячого волосу поклала в головах його , та й прикрила плащем . І послав Саул посланців , щоб узяти Давида , а вона сказала : Він хворий ! І послав Саул тих посланців побачити Давида , говорячи : Принесіть його в ліжку до мене , щоб забити його ! І ввійшли ті посланці , аж ось у ліжку домашній божок , а в головах його подушка з козячого волосу ! І сказав Саул до Мелхоли : Нащо ти так обманила мене , і відпустила мого ворога , і він урятувався ? А Мелхола відказала Саулові : Він сказав мені : Відпусти мене , бо інакше вб'ю тебе ! А Давид утік і врятувався . І прийшов він до Самуїла до Рами , і розповів йому все , що зробив йому Саул . І пішов він та Самуїл , та й осілися в Найоті . І розповіджено Саулові , говорячи : Ось Давид у Найоті в Рамі . І послав Саул посланців , щоб узяли Давида . І вони побачили громаду пророків , що пророкувала , а Самуїл стояв над ними . І на Саулових посланців злинув Дух Божий , і пророкували й вони . І розповіли про це Саулові . І послав він інших посланців , та пророкували також і вони . А Саул послав посланців ще третіх , та пророкували й вони . І пішов і він до Рами , і прийшов аж до великої ями , що в Сеху , і запитав , і сказав : Де Самуїл та Давид ? А запитаний відказав : Ось у Найоті в Рамі . І пішов він туди до Найоту в Рамі . І злинув Божий Дух також на нього , і він усе пророкував , аж поки не прийшов у Найот у Рамі . І зняв і він одежу свою , і пророкував і він перед Самуїлом , і лежав нагий цілий той день та цілу ніч . Тому то й говорять : Чи й Саул між пророками ? І втік Давид з Найоту в Рамі , і прийшов та й сказав перед Йонатаном : Що я зробив , яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм , що він шукає моєї душі ? А той відказав : Борони Боже , ти не помреш ! Таж батько мій не робить жодної справи , великої чи справи малої , коли не відкриває на вухо мені , то чому мій батько заховає від мене цю справу ? Цього не буде ! А Давид іще присягнув та й сказав : Добре пізнав твій батько , що я знайшов милість в очах твоїх . І сказав він : Нехай не довідається про те Йонатан , щоб не був він засмучений . Але як живий Господь і як жива душа твоя , між мною та смертю не більше кроку ! І сказав Йонатан до Давида : Що підкаже душа твоя , те зроблю тобі ! І сказав Давид до Йонатана : Ось узавтра новомісяччя , коли звичайно сиджу я з царем , щоб їсти з ним . Але ти відпусти мене , а я сховаюся в полі аж до третього вечора . Якщо дійсно згадає про мене твій батько , то скажеш , що конче жадав від мене Давид , щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму , бо там річна жертва для всього роду його . Якщо він скаже так : Добре ! то мир твоєму рабові . А якщо дійсно запалає йому гнів , то знай , що постановлене те зло від нього . І зробиш милість своєму рабові , бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою . А якщо є на мені провина , убий мене ти , а до батька твого пощо мене вести ? І відказав Йонатан : Борони тебе , Боже ! Бо якщо справді пізнаю , що в мого батька постановлене зло , щоб прийшло на тебе , чи ж того я не розкажу тобі ? І сказав Давид до Йонатана : Хто повідомить мене , якщо батько твій відповість тобі жорстоке ? А Йонатан сказав до Давида : Ходи ж , і вийдемо на поле . І вийшли вони обидва на поле . І сказав Йонатан до Давида : Свідок Господь , Бог Ізраїлів , що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого . Нехай скарає мене Бог , якщо тоді не пошлю до тебе , і не сповіщу тебе , так нехай зробить Господь Йонатану , і так нехай додасть ! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі , то сповіщу тебе , і відішлю тебе , і ти підеш у мирі , а Господь буде з тобою , як Він був із моїм батьком . І ти , якщо я буду ще живий , хіба не зробиш зо мною Господньої милости ? Коли ж я помру , то не відбирай своєї милости від дому мого навіки , а навіть тоді , як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі . І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів ! І склав Йонатан умову з Давидовим домом . І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього , бо він покохав його , як свою душу . І сказав йому Йонатан : Узавтра новомісяччя , і ти будеш згаданий , бо буде порожнє твоє місце . А третього дня скоро зійдеш , і прийдеш до місця , де ти ховався у день твого чину , і сядеш при камені Азел . А я пущу три стрілі набік , ніби стріляючи собі до мети . І ось пошлю я слугу : Іди , знайди ті стріли ! Якщо , говорячи , скажу я до хлопця : Он ті стріли тут перед тобою , візьми їх , то приходь , бо мир тобі , і нема нічого злого , як живий Господь ! А якщо я скажу до того юнака так : Он ті стріли з а тобою далі , то втікай , бо Господь відпускає тебе . А та річ , що про неї говорили ми , я та ти , ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки ! І сховався Давид у полі . І було новомісяччя , а цар засів до їжі . І сів цар на стільці своїм , як раз-у-раз , на стільці при стіні . І встав Йонатан , а Авнер сів збоку Саула , а Давидове місце було порожнє . Та Саул нічого не говорив того дня , бо сказав собі : Це випадок , Давид не чистий , бо не очистився . І сталося другого дня , на другий день новомісяччя , було порожнє Давидове місце . І сказав Саул до сина свого Йонатана : Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора , і сьогодні ? І відповів Йонатан Саулові : Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму . І він говорив : Пусти мене , бо в тому місті для нас родова жертва , і запросив мене брат мій . А тепер , якщо знайшов я милість в очах твоїх , нехай я побіжу та побачу братів моїх . Тому не прийшов він до царського столу . І запалав Саулів гнів на Йонатана , і він сказав йому : Негідний і неслухняний сину ! Чи ж не знаю я , що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері ? Бо всі дні , поки Єссеїв син живий на землі , не будеш міцно стояти ані ти , ані царство твоє . А тепер пошли , і приведи його до мене , бо він призначений на смерть . І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому : Чому він буде забитий ? Що він зробив ? Тоді Саул кинув списа на нього , щоб убити його . І пізнав Йонатан , що то постановлене від батька , щоб убити Давида . І встав Йонатан від столу , розпалений гнівом , і не їв хліба і другого дня новомісяччя , бо був засмучений за Давида , бо його образив його батько . І сталося вранці , і вийшов Йонатан на поле , на умовлений з Давидом час , а з ним був малий хлопець . І сказав він до хлопця свого : Побіжи , знайди ті стріли , що я вистріляю . Хлопець побіг , а він пустив стрілу поза нього . І прийшов хлопець до місця стріли , що пустив Йонатан , а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав : Он та стріла за тобою далі ! І кликнув Йонатан за хлопцем : Скоро , поспіши , не ставай ! І зібрав Йонатанів хлопець стріли , та й прийшов до свого пана . А той хлопець нічого не знав , тільки Йонатан та Давид знали ту справу . І віддав Йонатан свою зброю юнакові , якого мав , та й сказав йому : Іди , занеси це до міста ! Той юнак пішов , а Давид устав із південного боку , і впав на обличчя своє на землю , та й поклонився три рази . І поцілували вони один одного , і оплакували один одного , а Давид гірко плакав . І сказав Йонатан до Давида : Іди з миром ! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я , говорячи : Господь нехай буде свідком між мною та між тобою , і між насінням моїм та насінням твоїм , нехай буде аж навіки ! І встав Давид і пішов , а Йонатан пішов до міста . І прийшов Давид до Нова , до священика Ахімелеха . А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому : Чому ти сам , і нікого немає з тобою ? І сказав Давид до священика Ахімелеха : Цар наказав мені справу , і до мене сказав : Нехай ніхто не знає цього , тієї справи , за якою я посилаю тебе , і яку наказав тобі . А слуг я умовив на означене місце . А тепер , що є в тебе під рукою ? П'ять хлібів дай у мою руку , або що знайдеться . А священик відповів Давидові та й сказав : Нема в мене звичайного хліба під рукою , а є тільки хліб святий , якщо твої слуги здержалися від жінки . І відповів Давид священикові , та й сказав йому : Так , бо жінок не було при нас як учора , так і позавчора , відколи я вийшов , і тіла слуг були чисті . А то хліб звичайний , особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим . І дав йому священик святе , бо не було там іншого хліба , крім хлібів показних , що були зняті з-перед Господнього лиця , щоб покласти теплий хліб того дня , коли його забирають . А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем , а ім'я йому Доеґ , ідумеянин , провідник пастухів , яких мав Саул . І сказав Давид до Ахімелеха : Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча ? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого , ані іншої зброї своєї , бо царська справа була нагла . А священик сказав : Є меч филистимлянина Ґоліята , що ти вбив його в долині Ела , ось він за ефодом , загорнений одежею . Якщо візьмеш його собі , візьми , бо тут нема іншого , окрім нього . І сказав Давид : Нема іншого такого , як він , дай його мені ! І встав Давид , і втікав того дня перед Саулом , і прибув до Ахіша , царя ґатського . І сказали до нього Ахішеві раби : Чи ж не цей Давид цар Краю ? Хіба ж не про нього співають у танцях , говорячи : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої . І заховав Давид ті слова в своєму серці , і сильно боявся Ахіша , царя ґатського . І змінив він свій розум на їхніх очах , і шалів при них , і бив по дверях брами , і пускав слину свою на свою бороду . І сказав Ахіш до своїх рабів : Ось бачите чоловіка , що сходить із розуму . Нащо привели його до мене ? Чи мені бракує безумних , що ви привели його , щоб сходив із розуму передо мною ? Чи такий може входити до мого дому ? І пішов Давид звідти , і втік до печери Адуллам . А брати його та ввесь дім батька його почули про це , та й посходилися до нього туди . І позбиралися до нього кожен пригноблений , і кожен , хто був задовжений , і кожен огірчений в душі , і він став над ними провідником . І було їх із ним близько чотирьох сотень люда . І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи , та й сказав до моавського царя : Нехай прийде батько мій та мати моя , і будуть із вами , аж поки я буду знати , що зробить мені Бог . І він привів їх до моавського царя , і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині . А пророк Ґад сказав до Давида : Ти не будеш сидіти в твердині , іди , і перейдеш собі до Юдиного краю ! І пішов Давид , і прийшов до лісу Херет . І почув Саул , що пізнаний Давид та люди , хто з ним . А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї , а спис його був у руці його , і всі його раби стояли при ньому . І сказав Саул до слуг своїх , що стояли при ньому : Послухайте , веніяминівці ! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники ? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками , що всі ви змовилися на мене , і не донесли до вуха мого , що син мій склав умову з Єссеєвим сином , і ніхто з вас не змилосердився надо мною , і не відкрив мені , що син мій поставив мого раба чатувати на мене , і те діється і цього дня ? І відповів ідумеянин Доеґ , а він стояв при Саулових слугах , і сказав : Я бачив Єссеєвого сина , що приходив до Нова , до Ахімелеха , Ахітувового сина , і він питав для нього Господа , і дав йому поживи на дорогу , і дав йому меча филистимлянина Ґоліята . І послав цар покликати священика Ахімелеха , сина Ахітувового , та ввесь дім його батька , священиків , що в Нові . І всі вони прибули до царя . А Саул сказав : Слухай но , сину Ахітувів ! А той відказав : Ось я , мій пане ! І сказав до нього Саул : Нащо ви змовилися на мене , ти та Єссеїв син , коли ти дав йому хліба та меча , і питав для нього Бога , щоб повстав він на мене й чигав , як цього дня ? І відповів Ахімелех цареві та й сказав : А хто серед усіх рабів твоїх вірний , як Давид , царів зять , і має приступ до тайної ради , і шанований у твоєму домі ? Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога ? Борони мене Боже ! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого , бо в усьому тому твій раб не знає нічого , ані малого , ані великого . А цар сказав : Конче помреш , Ахімелеху , ти та ввесь дім батька твого ! І сказав цар слугам , що стояли при ньому : Підійдіть , і повбивайте Господніх священиків , бо й їхня рука разом із Давидом , бо вони знали , що втікає він , та не донесли до вуха мого . Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки , щоб діткнутися до Господніх священиків . Тоді цар сказав до Доеґа : Підійди ти , і вдар священиків ! І підійшов ідумеянин Доеґ , та й ударив священиків , і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка , що носять лляного ефода . А Нов , священиче місто , цар побив вістрям меча все , від чоловіка й аж до жінки , від дитини й аж до немовляти , і вола , і осла , і дрібну худобину , усе побив вістрям меча . Та втік один син Ахімелеха , Ахітувового сина , а ім'я йому : Евіятар . І втік він до Давида . І Евіятар доніс Давидові , що Саул повбивав Господніх священиків . А Давид сказав до Евіятара : Я знав того дня , що там ідумеянин Доеґ , який конче розповість Саулові . Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька ! Зостанься ж зо мною , не бійся , бо той , хто шукатиме моєї душі , шукатиме й душі твоєї , та ти будеш стережений у мене . І донесли Давидові , говорячи : Ось филистимляни облягли Кеїлу , і грабують клуні . І запитав Давид Господа , говорячи : Чи піду й переможу тих филистимлян ? А Господь сказав до Давида : Іди , і поб'єш филистимлян та спасеш Кеїлу . А Давидові люди сказали до нього : Ось ми боїмося тут у Юді , а що ж буде , коли підемо в Кеїлу , проти филистимських лав ? А Давид ще далі питався Господа , і Господь відповів та сказав йому : Устань , зійди до Кеїли , бо Я даю филистимлян у твою руку . І пішов Давид та люди його до Кеїли , та й воював із филистимлянами , і зайняв їхню худобу , і наніс їм велику поразку . І спас Давид мешканців Кеїли . І сталося , коли втікав Евіятар , син Ахімелеха , до Давида в Кеїлу , то ефод був у його руці . А Саулові донесено , що Давид увійшов у Кеїлу . І сказав Саул : Бог віддав його в мою руку , бо він замкнув себе , коли ввійшов до міста з воротами та засувом . І скликав Саул увесь народ на війну , щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його . І дізнався Давид , що Саул задумує лихо на нього , і сказав до священика Евіятара : Принеси ефода ! І Давид сказав : Господи , Боже Ізраїлів ! Дослухуючися , чув Твій раб , що Саул хоче ввійти до Кеїли , щоб вигубити місто через мене . Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку ? Чи зійде Саул , як чув твій раб ? Господи , Боже Ізраїлів , розповіж же Своєму рабові ! І сказав Господь : Зійде . І запитався Давид : Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку ? А Господь сказав : Видадуть . І встав Давид та його люди , близько шости сотень чоловіка , та й вийшли з Кеїли , і ходили , де можна було ходити . А Саулові донесено , що Давид утік із Кеїли , і він занехаяв похід . І осівся Давид у пустині в твердинях , і осівся на горі в пустині Зіф . А Саул шукав його повсякденно , та Бог не дав його в руку йому . І побачив Давид , що Саул вийшов шукати душі його , а Давид пробував у пустині Зіф у Хореші . І встав Йонатан , Саулів син , і пішов до Давида до Хорешу , і зміцнив його на дусі в Бозі , та й сказав до нього : Не бійся , бо не знайде тебе рука мого батька Саула ! І ти будеш царювати над Ізраїлем , а я буду тобі заступником . І це знає й батько мій Саул . І вони обидва склали умову перед Господнім лицем . І осівся Давид у Хорешу , а Йонатан пішов до свого дому . А зіфеяни прийшли до Саула до Ґів'ї , говорячи : Ось Давид ховається в нас у твердинях у Хорешу , на взгір'ї Хахіла , що з півдня від Єшімону . А тепер , за всім жаданням своєї душі , о царю , конче зійди , а нам хіба видати його в цареву руку . І сказав Саул : Благословенні ви в Господа , бо змилосердилися надо мною ! Ідіть же , приготуйте ще , і розпізнайте , і побачте місце його , де буде нога його , хто його там бачив , бо казали мені : сильно хитрує він ! І подивіться , і розізнайте всі схованки , де він ховається , і вернетесь до мене з певною звісткою , і я піду з вами . І буде , якщо він є в Краю , то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах . І встали вони , і пішли в Зіф перед Саулом . А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві , на південь від Єшімону . А Саул та його люди пішли шукати . І донесли про це Давидові , і він зійшов до Сели , і спинився в Маонській пустині . А Саул прочув , та й гнався за Давидом до Маонської пустині . І пішов Саул з цього боку гори , а Давид та його люди з того боку гори . І поспішав Давид відійти перед Саулом , а Саул та люди його оточували Давида та людей його , щоб схопити їх . І прийшов посланець до Саула , говорячи : Іди поспішно , бо филистимляни кинулися на Край ! І вернувся Саул з погоні за Давидом , і пішов навперейми филистимлян . Тому то назвали ім'я тому місцю : Села-Гаммахлекот . А Давид вийшов звідти , і осівся в твердинях Ен-Ґеді . І сталося , як вернувся Саул із погоні за филистимлянами , то донесли йому , говорячи : Ось Давид у пустині Ен-Ґеді . І взяв Саул три тисячі війська , вибраних з усього Ізраїля , і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель . І прийшов він до кошар на отари при дорозі , а там печера . І Саул увійшов туди для потреби , а по боках печери сиділи Давид та люди його . І сказали люди Давида до нього : Оце той день , що Господь говорив до тебе : Ось Я даю ворога твого в твою руку , і ти зробиш йому , як буде добре в твоїх очах . А Давид устав , і тихо відтяв полу Саулового плаща . І сталося потім , і серце Давидове все докоряло йому , що він відтяв полу Саулового плаща . І сказав він до своїх людей : Борони мене , Господи , щоб зробити ту річ моєму панові , Господньому помазанцеві , щоб простягнути руку свою на нього , бо він помазанець Господній ! І Давид стримав цими словами людей своїх , і не дав їм повстати на Саула . А Саул устав із печери , і пішов дорогою . А потому Давид устав , і вийшов із печери , та й закричав за Саулом , говорячи : Пане мій , о царю ! А Саул озирнувся назад , а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився . І сказав Давид до Саула : Нащо ти слухаєш слів того , хто каже : Давид хоче тобі зла ? Ось цього дня очі твої бачать те , що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері . І радили мені забити тебе , та я змилосердився над тобою й сказав : Не простягну своєї руки на свого пана , бо він помазанець Господній ! І подивися , батьку мій , і поглянь на полу плаща свого в моїй руці , бо коли я відрізував цю полу плаща твого , то я не забив тебе . Пізнай та побач , що в моїй руці нема зла та гріха , і не згрішив я проти тебе , а ти чигаєш на душу мою , щоб забрати її ! Нехай розсудить Господь між мною та між тобою , і нехай пімститься Господь тобі за мене , а моя рука не буде на тобі ! Як говорить стародавня приказка : Від безбожних виходить безбожність , а моя рука не буде на тобі ! За ким вийшов Ізраїлів цар ? За ким ти ганяєшся ? За мертвим псом , за однією блохою ? І нехай буде Господь за суддю , і нехай Він розсудить між мною та між тобою . І побачить Він , і заступиться за мою справу , і висудить мене з твоєї руки . І сталося , як Давид скінчив говорити ці слова до Саула , то Саул сказав : Чи це твій голос , сину мій Давиде ? І підняв Саул голос свій , та й заплакав . І сказав він до Давида : Справедливіший ти від мене , бо ти робив мені добро , а я робив тобі лихо . Бо ти сьогодні засвідчив , що зробив зо мною добро тим , що Господь видав мене в твою руку , а ти не вбив . Як чоловік знайде свого ворога , то хіба відпускає його доброю дорогою ? І Господь відплатить тобі добром за те , що ти зробив мені цього дня . А тепер я ось пізнав , що дійсно будеш ти царювати , і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство . А тепер присягни мені Господом , що не вигубиш насіння мого по мені , і що не вигубиш імени мого з дому батька мого . І Давид заприсягнув Саулові . І пішов Саул до дому свого , а Давид та люди його ввійшли до твердині . І вмер Самуїл , і зібрався ввесь Ізраїль , та й оплакував його , і поховали його в його домі в Рамі . А Давид устав , і пішов у пустиню Паран . І був чоловік у Маоні , а оселя його на Кармелі , і цей чоловік був дуже багатий , і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз . І був він на Кармелі , коли стригли отару його . А ім'я тому чоловікові Навал , а ім'я жінці його Авіґаїл . А жінка та була доброго розуму та вродлива , чоловік же той був жорстокий та злочинний , із роду Калева . А Давид почув у пустині , що Навал стриже свою отару . І послав Давид десять хлопців . І сказав Давид до тих хлопців : Вийдіть на Кармел , і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир , та й скажете так братові моєму : І тобі мир , і дому твоєму мир , і всьому , що твоє , мир ! А тепер почув я , що в тебе стрижуть . Пастухи твої були з нами , ми не кривдили їх , і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі . Запитай своїх слуг , і вони розповідять тобі . І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці , бо доброго дня ми прийшли . Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові , що знайде рука твоя ! І прийшли Давидові хлопці , і промовили до Навала , в імені Давида , усі ці слова . І спинилися . І відповів Навал Давидовим рабам , і сказав : Хто такий Давид та хто Єссеїв син ? Сьогодні намножилося рабів , що вириваються кожен від пана свого ! І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане , що нарізав я для своїх стрижіїв , та й дам людям , яких не знаю , звідки то вони ? І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу , і вернулися , і прийшли , і розповіли йому всі ці слова . А Давид сказав до людей своїх : Припережіть кожен меча свого ! І приперезали кожен меча свого , і приперезав і Давид свого меча . І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка , а дві сотні остались при речах . А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл , Наваловій жінці , говорячи : Ось Давид послав був із пустині посланців , щоб привітати нашого пана , а він кинувся на них . А ті люди дуже добрі для нас , і не були ми покривджені , і нічого нам не пропало за всі дні , коли ми ходили з ними , як були ми на полі . Муром були вони над нами і вночі , і вдень повсякчас , коли ми були з ними , як ми пасли отари . А тепер пізнай та побач , що зробиш , бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його . А він негідний , із ним не можна говорити . Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів , і два бурдюки вина , і п'ятеро приготовлених з отари , і п'ять сеїв пряженого зерна , а сто родзинок , та двісті сушених фіґ . І склала це на ослів . І сказала вона до своїх слуг : Ідіть передо мною , а я ось піду за вами . І сталося , як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті , аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй . І вона стрінула їх . А Давид сказав : Надармо ж пильнував я все , що належить тому чоловікові в пустині , і зо всього його нічого не пропало . Та він вернув мені злом за добро ! Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам , і так нехай додасть , якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те , що мочиться до стіни ! А Авіґаїл побачила Давида , і поспішно зійшла з осла , і впала перед Давидом на обличчя своє , та й вклонилася до землі . І впала вона до ніг йому та й сказала : На мені самій , пане мій , ця провина ! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх , а ти послухай слів своєї невільниці . Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка , на Навала , бо яке ім'я його , такий він : Навал ім'я йому , і глупота з ним ! А я , невільниця твоя , не бачила хлопців мого пана , що ти посилав . А тепер , мій пане , як живий Господь і як жива душа твоя ! Господь стримає тебе , щоб ти не ввійшов до пролиття крови , і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі ! А тепер нехай стануть , як Навал , вороги твої та ті , що шукають зла на пана мого ! А оце дарунок , якого принесла твоя невільниця своєму панові , буде даний хлопцям , що служать моєму панові . Прости ж провину невільниці своєї , бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім , бо пан мій провадить війни Господні , і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів . І хоч повстане хто гнати тебе , і шукати твоєї душі , то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом , Богом твоїм , а душу ворогів твоїх нехай Він її кине , як із пращі ! І станеться , коли Господь зробить моєму панові все добре , що говорив про тебе , і настановить тебе володарем над Ізраїлем , то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана , як коли б пролив ти надармо кров , і пан мій пімстився сам . А коли Господь зробить добро моєму панові , то ти згадаєш про свою невільницю ! І сказав Давид до Авіґаїл : Благословенний Господь , Бог Ізраїлів , що послав тебе на це навпроти мене ! І благословенний розум твій , і благословенна ти , що стримала мене цього дня , щоб я не пішов на пролиття крови , і щоб рука моя не відімстила за мене . Але живий Господь , Бог Ізраїлів , що стримав мене зробити тобі зло , бо коли б ти була не поспішила , і не прийшла назустріч мені , то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те , що мочиться до стіни ! І взяв Давид із руки її те , що вона принесла йому , а їй сказав : Іди з миром до свого дому ! Бачиш , я послухався голосу твого , і простив тобі ! І прийшла Авіґаїл до Навала , аж ось у нього прийняття в його домі , немов прийняття царське ! А Навалове серце було веселе в ньому , і він був дуже п'яний . І вона не розповіла йому нічого , ані малого , ані великого аж до світла ранку . І сталося , вранці , коли Навал витверезився , то жінка його розповіла йому про цю справу . І завмерло йому серце в його середині , і він став , як камінь . І сталося днів через десять , і вразив Господь Навала , і той помер . І почув Давид , що Навал помер , і сказав : Благословенний Господь , що розсудив справу образи моєї від Навала , а раба Свого стримав від зла , зло Навала звернув Господь на його голову ! І Давид послав , і говорив про Авіґаїл , щоб узяти її собі за жінку . І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел , і промовляли до неї , говорячи : Давид послав нас до тебе , щоб узяти тебе йому за жінку . А вона встала , і вклонилася лицем до землі , та й сказала : Ось твоя служниця готова стати невільницею , щоб мити ноги рабів пана мого ! І Авіґаїл поспішно встала , і сіла на осла , а п'ятеро служанок її йшли при ногах її . І пішла вона за Давидовими посланцями , та й стала йому за жінку . А Ахіноам узяв Давида з Їзреелу , і вони обидві стали йому за жінок . А Саул віддав дочку свою Мелхолу , Давидову жінку , Палтієві , Лаїшевому синові , що з Ґалліму . І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї , говорячи : Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону ! І встав Саул , і зійшов у пустиню Зіф , а з ним три тисячі чоловіка , вибраних із Ізраїля , щоб шукати Давида в пустині Зіф . І таборував Саул на згір'ї Гахіли , що навпроти Єшімону , на дорозі . А Давид пробував у пустині , і побачив , що Саул вийшов за ним до пустині . І послав Давид підглядачів , і довідався , що Саул дійсно прийшов . А Давид устав , і прийшов до місця , де таборував Саул . І Давид побачив те місце , де лежав Саул та Авнер , син Нерів , керівник його війська . А Саул лежав у таборі , а народ таборував навколо нього . І звернувся Давид , і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая , Церуєвого сина , Йоавого брата , говорячи : Хто зійде зо мною до Саула до табору ? І сказав Авішай : Я зійду з тобою ! І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі , аж ось Саул лежить , спить у таборі , а спис його встромлений у землю в приголів'ї його , а Авнер та народ лежать навколо нього . І сказав Авішай до Давида : Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою , а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом , і не повторю йому ! І сказав Давид до Авішая : Не губи його , бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця , і був невинний ? І сказав Давид : Як живий Господь , тільки Господь уразить його : або прийде день його і він помре , або він піде на війну і загине . Борони мене , Господи , простягнути свою руку на Господнього помазанця ! А тепер візьми цього списа , що в приголів'ї його , та горня води , і ходімо собі ! І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я , та й пішли собі . І ніхто не бачив , і не знав , і не збудився , бо всі вони спали , бо на них упав сон від Господа . І перейшов Давид на той бік , і став здалека на верховині гори , а між ними велика просторінь . І крикнув Давид до народу та до Авнера , Нерового сина , говорячи : Чи ж не відповіси , Авнере ? А Авнер відповів та сказав : Хто ти , що кликав до царя ? І сказав Давид до Авнера : Чи ти не муж ? І хто рівний тобі в Ізраїлі ? І чому не пильнував ти свого пана , царя ? Бо приходив один із народу , щоб погубити царя , твого пана . Не добра це річ , що ти зробив ! Як живий Господь , ви повинні померти , бо не пильнували ви пана свого , Господнього помазанця ! А тепер побач , де царів спис , та де горня води , що були в приголів'ї його ? І пізнав Саул Давидів голос , та й сказав : Чи це твій голос , сину мій Давиде ? А Давид сказав : Мій голос , пане мій , царю ! І далі сказав : Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом ? Бо що я зробив , і яке зло в моїй руці ? А тепер нехай пан мій , цар , послухає слів свого раба . Якщо Господь намовив тебе проти мене , то нехай це станеться запашною жертвою , а якщо людські сини , прокляті вони перед Господнім лицем , бо вони відігнали мене сьогодні , щоб я не належав до Господнього спадку , говорячи : Іди , служи іншим богам ! А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем , бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи , як женуть куропатву в горах ! І сказав Саул : Прогрішив я ! Вернися , сину мій , Давиде , бо не вчиню вже тобі зла за те , що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня . Оце був я нерозумний , і дуже багато помилявся . А Давид відповів та й сказав : Ось царів спис , і нехай прийде один із слуг , і нехай його візьме . А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його , що Господь дав тебе сьогодні в руку мою , та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця . І ось , яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх , таке велике нехай буде моє життя в очах Господа , і нехай Він урятує мене від усякого утиску ! І сказав Саул до Давида : Благословенний ти , сину мій Давиде ! І ти дійсно зробиш , і дійсно зможеш ти ! І пішов Давид на свою дорогу , а Саул вернувся на своє місце . І сказав Давид у серці своїм : Колись я попадуся в Саулову руку . Нема мені ліпшого , як , утікаючи , утечу до филистимського краю , і відмовиться від мене Саул , щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні , і я втечу від руки його . І встав Давид , і перейшов він та шість сотень чоловіка , що з ним , до Ахіша , Маохового сина , ґатського царя . І осівся Давид з Ахішем у Ґаті , він та люди його , кожен із домом своїм , Давид та дві жінки його : ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл , колишня жінка Навалова , кармелітка . І донесено Саулові , що Давид утік до Ґату , і він більш уже не шукав його . А Давид сказав до Ахіша : Якщо я знайшов милість в очах твоїх , нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі , і нехай я осяду там . І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою ? І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ , чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня . А число днів , що Давид сидів на филистимській землі , було рік та чотири місяці . І сходив Давид та люди його , і нападали на Ґешуреянина , і на Ґірзеянина , і на Амаликитянина , бо вони мешканці цього краю відвіку , аж доти , як іти до Шуру , і аж до єгипетського краю . І побивав Давид той край , і не лишав при житті ані чоловіка , ані жінки , і забирав худобу дрібну та худобу велику , і осли , і верблюди , і одежу , і вертався , і приходив до Ахіша . І питався Ахіш : На кого нападали ви сьогодні ? А Давид казав : На південь Юдин , і на південь Єрахмеелеянина , і на південь Кенеянина . А Давид не лишав при житті ані чоловіка , ані жінки , щоб привести до Ґату , говорячи : Щоб не донесли на нас , кажучи : Так зробив Давид , і такий його звичай по всі дні , коли сидів на филистимській землі . І вірив Ахіш Давидові , говорячи : Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі , і буде мені за вічного раба ! І сталося тими днями , і зібрали филистимляни свої військові табори , щоб воювати з Ізраїлем . І сказав Ахіш до Давида : Щоб ти певно знав , що вийдеш зо мною в таборі , ти та люди твої . І сказав Давид до Ахіша : Тому тепер ти пізнаєш , що зробить твій раб . А Ахіш сказав до Давида : Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні . А Самуїл тоді помер , і оплакував його ввесь Ізраїль , і поховали його в Рамі , у його місті . А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів . І зібралися филистимляни , і прийшли , і таборували в Шунемі . А Саул зібрав усього Ізраїля , і таборували в Ґілбоа . І побачив Саул филистимський табір та й злякався , і сильно затремтіло йому серце . І питався Саул Господа , та не відповів йому Господь ані в снах , ані урімом , ані пророками . І сказав Саул до своїх рабів : Пошукайте мені жінку ворожку , і я піду до неї , і запитаю її . І відповіли йому раби його : Ось жінка ворожка , в Ен-Дорі . І перебрався Саул , і надів іншу одежу , і пішов він та двоє людей з ним , і прийшли до тієї жінки вночі . А він сказав : Поворожи мені , і виклич мені того , кого скажу тобі . А та жінка відповіла йому : Ти ж знаєш , що зробив Саул , що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів . І нащо ти важиш на мою душу , щоб забити її ? І Саул присягнув їй Господом , говорячи : Як живий Господь , не спіткає тебе вина за цю річ ! І сказала та жінка : Кого я викличу тобі ? А він відказав : Самуїла виклич мені . І побачила та жінка Самуїла , та й крикнула сильним голосом ! І сказала та жінка до Саула , говорячи : Нащо ти обманив мене , таж ти Саул ! І сказав їй цар ; Не бійся ! Але що ти бачиш ? А та жінка відказала Саулові : Я бачу ніби богів , що виходять із землі ! І він їй сказав : Який його вид ? А та відказала : Виходить старий чоловік , зодягнений у довгу одежу . І Саул пізнав , що то Самуїл , і схилив своє обличчя до землі , та й уклонився . І сказав Самуїл до Саула : Нащо ти непокоїш мене , мене викликаючи ? А Саул сказав : Дуже тяжко мені , филистимляни воюють зо мною , а Бог відступився від мене , і не відповідає мені вже ані через пророків , ані в снах . І покликав я тебе , щоб ти навчив мене , що я маю робити . І сказав Самуїл : І нащо ти питаєш мене , коли Господь відступився від тебе , і став із твоїм ворогом ? І Господь зробив йому , як говорив був через мене , Господь узяв царство з твоєї руки , і дав його твоєму ближньому , Давидові . Як ти не слухався Господнього голосу , і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика , тому Господь зробив тобі цю річ цього дня . І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян . А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною ; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян . І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом , сильно він злякався Самуїлових слів , та й сили не було в ньому , бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч . І підійшла та жінка до Саула й побачила , що він дуже пригнічений . І сказала до нього : Ось невільниця твоя послухалася твого голосу , і наразила життя своє на небезпеку , бо я послухалася слів твоїх , що ти говорив мені . А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці , я покладу перед тобою шматок хліба , а ти з'їж і буде в тобі сила , коли підеш дорогою . А він відмовився й сказав : Не буду їсти ! Та сильно просили його слуги його та тая жінка , і він послухався їхнього голосу . І звівся він із землі , і всівся на ліжку . А та жінка мала в домі годоване теля , і поспішно зарізала його . І взяла вона муки й замісила , і спекла з того прісне . І принесла те перед Саула та перед слуг його , і вони їли . Потім устали й пішли тієї ночі . І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку , а Ізраїль таборував в Аїні , що в Їзреелі . А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами , Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем . І казали филистимські князі : Що це за євреї ? А Ахіш відказав филистимським князям : Таж це Давид , раб Саула , Ізраїлевого царя , що був зо мною певний час , чи то роки , а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього . І гнівалися на нього филистимські князі . І сказали йому филистимські князі : Заверни того чоловіка , і нехай він вернеться до свого місця , де ти призначив йому , і нехай він не йде з нами на війну , і не стане нам противником на війні . І чим він може подобатися своєму панові ? Хіба головами цих людей ? Чи ж це не той Давид , що про нього співали в танцях , говорячи : Саул повбивав свої тисячі , а Давид десятки тисяч свої ! І покликав Ахіш Давида , і сказав до нього : Як живий Господь , ти правдивий , і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі , бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня . Та в очах князів ти не добрий . А тепер вернися та йди в мирі , і не зробиш зла в очах филистимських князів . А Давид сказав до Ахіша : Що ж зробив я ? І що ти знайшов у своєму рабові від дня , коли став я перед твоїм обличчям , аж до цього дня , що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана , царя ? І відповів Ахіш і сказав до Давида : Знаю я , що ти добрий в очах моїх , немов Ангол Божий . Та филистимські князі сказали : Нехай не йде він із нами на війну ! А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого , що прийшли з тобою . І повставайте рано вранці , і як вам розсвіне , ідіть ! І встав рано вранці Давид та люди його , щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю . А филистимляни пішли до Ізраїля . І сталося , коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу , третього дня , то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу , і побили Ціклаґ та спалили його огнем . І позабирали вони до неволі жінок , що були в ньому , від малого аж до великого , нікого не забили , але забрали , та й пішли своєю дорогою . І прийшов Давид та його люди до того міста , а воно спалене огнем ! А їхні жінки , та сини їхні , та їхні дочки забрані в неволю . І підніс Давид та народ , що з ним , свій голос , та й плакали , аж поки не стало їм сили плакати . І були взяті до неволі обидві Давидові жінки : їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл , колишня жінка кармелітянина Навала . І було Давидові дуже гірко , бо народ говорив , щоб його вкаменувати , бо засмутилася душа всього народу , кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх . Та Давид зміцнився Господом , Богом , своїм . І сказав Давид до священика Евіятара , Ахімелехового сина : Принеси до мене ефода ! І Евіятар приніс ефода до Давида . І запитав Давид Господа , говорячи : Чи мені гнатися за тією ордою , чи дожену її ? А Він відказав йому : Женися , бо конче доженеш , і конче визволиш . І пішов Давид , він та шість сотень люда , що з ним , і вони прийшли аж до потоку Бесор ; а відсталі спинилися . І гнався Давид , він та чотири сотні чоловіка . А двісті люда спинилися , бо були слабі , щоб перейти потока Бесор . І знайшли вони в полі єгиптянина , і привели його до Давида , і дали йому хліба , а він їв , і напоїли його водою . І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок . І він з'їв , і вернувся дух його до нього , бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі . І запитав його Давид : Чий ти та звідкіля ти ? А той відказав : Я єгипетський юнак , раб амаликитянина . Та покинув мене пан мій , бо я захворів три дні тому . Ми були вдерлися на південь керетеїв , і на той , що Юдин , та на південь Калева . А Ціклаґ ми спалили огнем . І сказав йому Давид : Чи не заведеш мене до тієї орди ? А той відповів : Присягни мені Богом , що не вб'єш мене , і що не видаси мене в руку мого пана , то спроваджу тебе до тієї орди . І він спровадив його , аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі , їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі , що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного . І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня , і не втік із них ніхто , крім чотирьохсот чоловіка хлопців , що повсідали на верблюдів , і повтікали . І врятував Давид усе , що позабирав був Амалик . І обидві свої жінки Давид урятував . І не пропало їм нічого : усе , від малого й аж до великого , і аж до синів та дочок , і від здобичі , і аж до всього , що ті взяли були собі , усе вернув Давид ! І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику , а ті , що йшли перед тією чередою , говорили : Це Давидова здобич ! Потому прийшов Давид до тих двохсот людей , що були слабі , щоб іти за Давидом , і що їх він лишив був при потоці Бесор , а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові , що з ним . І підійшов Давид до народу , і запитався їх про мир . І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей , що ходили з Давидом , та й сказали : Вони не ходили з нами , тому не дамо їм зо здобичі , що ми відняли , бо кожному дамо тільки жінок його та синів його , нехай відведуть , і нехай ідуть ! А Давид сказав : Не робіть так , браття мої , з тим , що дав нам Господь , і пильнував нас , і дав орду , що йшла на нас , у нашу руку . А хто послухає вас у такій речі ? Бо яка частина того , хто ходив до бою , то така частина й того , хто сидів при речах , рівно поділять . І сталося від цього дня й далі , і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля , і він існує аж до цього дня . І прийшов Давид до Ціклаґу , і послав зо здобичі Юдиним старшим , приятелям своїм , говорячи : Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів , тим , що в Бет-Елі , і тим , що в Рамоті південнім , і тим , що в Яттері , і тим , що в Ароері , і тим , що в Сіфмоті , і тим , що в Ештемоа , і тим , що в Рахалі , і тим , що в містах Єрахмелеянина , і тим , що в містах Кенеянина , і тим , що в Хормі , і тим , що в Бор-Ашані , і тим , що в Атаху , і тим , що в Хевроні , і до всіх тих місць , куди ходив Давид , він та люди його . А филистимляни воювали з Ізраїлем . І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами , і падали трупами на горі Ґілбоа . І догнали филистимляни Саула та його синів . І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя , Саулових синів . І став бій тяжкий для Саула , і його знайшли лучники , він був дуже поранений тими лучниками . І сказав Саул до свого зброєноші : Витягни меча свого , і пробий мене ним , щоб не прийшли ці необрізані , і не пробили мене , і не знущалися надо мною ! Та не хотів зброєноша , бо дуже боявся . Тоді взяв Саул меча , та й упав на нього ! І побачив зброєноша , що помер Саул , і впав і він на свого меча , та й помер із ним . І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша , також усі люди разом . А ізраїльтяни , що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану , коли побачили , що повтікали ізраїльтяни , і що померли Саул та сини його , покидали ті міста й повтікали , а филистимляни поприходили й осілися в них . І сталося другого дня , і прийшли филистимляни , щоб пообдирати трупи , та й знайшли Саула та трьох синів його , що лежали на горі Ґілбоа . І вони стяли йому голову , і поздирали зброю його , і послали в филистимські краї навколо , щоб сповістити в домах їхніх божків та народові . І вони поклали зброю його в домі Астарти , а тіло його прибили на мурі Бет-Шану . І почули мешканці ґілеадського Явешу про те , що филистимляни зробили Саулові , і встали всі хоробрі , і йшли всю ніч , і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану , і прийшли до Явешу , та й спалили їх там . І взяли вони їхні кості , і поховали під тамариском в Явешу , та й постили сім день .